dosvid

11
НАУКОВО - МЕТОДИЧНА ТЕМА: РОЗВИТОК КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ Актуальність теми. Перед учасниками навчально- виховного процесу постійно постають нові виклики, пов’язані з динамічним характером розвитку вітчизняної та світової освітніх систем. У реалізації соціального замовлення щодо формування функціонально грамотного випускника педагог має вчасно реагувати на постійні зміни і сучасні тенденції. Завданням працівника освіти є не тільки передача акумульованих знань, а й організація оптимальних умов для процесу пізнання, які б максимально сприяли самореалізації школярів, розвитку їх нахилів і здібностей, формуванню життєво необхідних компетентностей. І в цьому велике значення змісту освіти, методичних засад та освітніх технологій. Концепція загальної середньої освіти акцентує увагу на розвиваючій домінанті освіти: «Освіта XXI століття – це освіта для людини. Її стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. XXI століття - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни» [14]. У цьому плані історія як предмет є унікальною дисципліною, бо впливає на формування системи мислення людини, надає їй можливість вільно пересуватися в історичному просторі, озброює її знанням історичного досвіду, що в результаті дозволяє правильно оцінювати

Upload: andrej-gromovoj

Post on 03-Feb-2016

153 views

Category:

Documents


0 download

DESCRIPTION

Досвід роботи Громового А.А.

TRANSCRIPT

Page 1: dosvid

НАУКОВО - МЕТОДИЧНА ТЕМА: 

РОЗВИТОК    КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ   ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ

  Актуальність теми. Перед учасниками навчально-виховного процесу постійно постають нові виклики, пов’язані з динамічним характером розвитку вітчизняної та світової освітніх систем.  У реалізації соціального замовлення щодо формування функціонально грамотного випускника педагог має вчасно реагувати на постійні зміни і сучасні тенденції. Завданням працівника освіти є не тільки передача акумульованих знань, а й організація оптимальних умов для процесу пізнання, які б максимально сприяли самореалізації школярів, розвитку їх нахилів і здібностей, формуванню життєво необхідних компетентностей. І в цьому велике значення змісту освіти, методичних засад та освітніх технологій.   Концепція загальної середньої освіти акцентує увагу на розвиваючій домінанті освіти: «Освіта XXI століття – це освіта для людини. Її стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. XXI століття - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни» [14]. У цьому плані історія як предмет є унікальною дисципліною, бо  впливає на формування системи мислення людини, надає їй можливість вільно пересуватися в історичному просторі, озброює її знанням історичного досвіду, що в результаті дозволяє правильно оцінювати сучасні політичні й соціальні процеси. Історичні знання сприяють формуванню власної точки зору особи та вчать цінувати й поважати думки інших. Історичні дисципліни виховують та розвивають широту мислення, творчу уяву, толерантність, громадську активність особистості. Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти зазначає: «Метою освітньої галузі «Суспільствознавство», що складається з історичного та суспільствознавчого компонентів, є забезпечення розвитку учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві» [13]. Таким чином, історична освіта покликана готувати молодь до само-стійного життя у сповненому суперечностей сучасному світі, створити сприятливі умови для взаєморозуміння між людьми, що представляють різні культурні, етнічні й релігійні традиції, допомогти людині усвідомити

Page 2: dosvid

себе не лише представником певної країни і регіону, але й громадянином Європи та світу. З іншого боку на історичну освіту покладається надзвичайно значима місія – забезпечувати патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні цінності, що відповідають нагальним вимогам і викликам сучасності. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді підкреслює особливу важливість знань історії, культури, духовних цінностей свого народу: «Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу» [8]. В Україні залишається першочерговим завдання щодо формування національної самосвідомості, відродження та збереження духовності та історичної пам’яті українського народу. В умовах процесу розвитку суспільних відносин, зростання ролі і значимості людини, громадянина, особистості постає необхідність пошуку оптимальних шляхів функціонування, збагачення духовного життя суспільства і, насамперед, молоді. Тому і набув особливої популярності підхід, який ґрунтується на глибокому переконанні, що з дитячих літ кожен має добре знати свій рідний край, його історію. Адже відомо, що без знання минулого немає майбутнього. Філософи говорили: «Оглядаючись в минуле – зніми капелюха, заглядаючи в майбутнє – засукай рукава». Головним завдання учителя є виховувати в молоді бажання вивчати історію, знати минуле свого краю, досліджувати, знаходити та відкривати нові невідомі сторінки історії. Актуальність проблеми організації краєзнавчої роботи у школі полягає в тому, що в контексті національного і культурного відродження України особливого значення набуває залучення широких верств населення до пізнання величезної історико-культурної спадщини, зростання національної свідомості громадян, піднесенню їх духовності. Очевидним є те, що без краєзнавства, без усвідомлення своєї історії та культури, свого минулого соціальні, політичні та культурні процеси в Україні не матимуть бажаної перспективи розвитку. Теоретичною основою розроблення теми  стали дослідження педагогічних положень щодо функціонування компетентнісно-орієнтованого підходу в системі освіти,  надбань освітян з питань формування та розвитку ключових компетентностей школярів, впровадження в навчально-виховний процес  пошукових дослідницьких методів, реалізації навчально-виховних завдань засобами шкільного краєзнавства.

Page 3: dosvid

Проблемі  вдосконалення  системи  освіти  шляхом  впровадження компетентнісного  підходу  присвячені праці  Дж.  Равена, А.  Андреєва, І. Зимньої, А. Хуторського, Г. Селевка, О. Пометун,  О. Овчарук  та  інших  вітчизняних  і  закордонних  дослідників.    Хоча поняття «компетенція»  та «компетентність»  для  української педагогіки не нові,    зустрічаються  різні  їх  тлумачення.  Різні підходи до розуміння  компетентнісного підходу і шляхів його впровадження  в  навчальну діяльність  сприяють  актуальності означеної теми. Загальні педагогічні засади компетентнісного підходу розглядають українські дослідники І. Єрмаков [3], О. Пометун [11;12], О. Савченко [16], О. Овчарук [6], Ю. Варданян [1]. Характеризують  основні групи компетентностей у відповідності до «Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів» Р. Чернишова, В. Андрюханова [21].  О. Пометун  визначає  компетентність  як  спеціальним  шляхом структуровані  набори  знань,  умінь,  навичок,  спроможностей  і  ставлень,  що дають  змогу  майбутньому  фахівцю  визначити,  тобто  ідентифікувати,  і вирішувати незалежно від контексту проблеми, що є характерними для певного напряму професійної діяльності [12]. Г. Селевко трактує компетентність, що це «інтегральна здатність особистості, яка виявляється в її загальній здатності та готовності до діяльності, що ґрунтується на знаннях і досвіді, які набуті в процесі навчання і соціалізації та орієнтовані на самостійну і успішну участь у діяльності»  [17]. Л. Покась наголошує, що «компетентність людини ґрунтується на знаннях, досвіді, системі цінностей, набутих і розвинутих завдяки навчанню, що дає можливість адекватно діяти у життєвих ситуаціях, ефективно розв’язувати теоретичні та практичні проблеми, що виникають у реальному житті» [10]. За результатами діяльності робочої групи з питань запровадження компетентнісного підходу, створеної в рамках проекту ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний – рівному», запропоновано такий перелік ключових компетентностей:

уміння вчитись (навчальна); громадянська; загальнокультурна; компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій; соціальна; підприємницька; здоров’язберігаюча.                                                                        

   Ключові компетентності, які Рада Європи визначила як основні:      - соціальні – пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активними у прийнятті рішень у суспільному житті;       - полікультурні – стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхніх мови, релігії, культури;

Page 4: dosvid

      - комунікативні – передбачають опанування важливим у роботі й громадському житті усним і письмовим спілкуванням;      - інформаційні – передбачають оволодіння інформаційними технологіями, вміннями здобувати, критично осмислювати і використовувати різну інформацію;    - саморозвитку та самоосвіти – пов’язані з потребою й готовністю постійно навчатися;  -  творчі – прагнення й здатність до раціональної продуктивної та творчої діяльності. У Державному стандарті поняття «компетентність» та «компетенція» вживаються у такому значенні:

- компетентність - набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

- компетенція - суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини. Державний стандарт визначає компетентнісний підхід як спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності. До ключових компетентностей документ відносить «уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) - комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності» [13]. Результатом навчальної діяльності учнів з історії, на думку О. Пометун та Г. Фреймана, повинні стати такі компетенції:

- хронологічна – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі; - просторова – орієнтування учнів в історичному просторі; - інформаційна – вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації; - мовленнєва – будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних

подій і явищ; - логічна – аналізувати, пояснювати історичні факти, формулювати теоретичні

поняття, положення, концепції; - аксіологічна – формулювати версії й оцінки історичного руху та розвитку.

Теоретико-методичні засади краєзнавства в освітній системі можна зустріти у працях П. В. Іванова [4], І. Т. Пруса [15], О. Г. Шамрай [19] та інших. Питання туристсько-краєзнавчої роботи досліджували М.Алексієвець, Т.Міщенко, Ю.Попович, В.Серебрій, С.Танана, О.Тімець; ролі туризму і краєзнавства для всебічного розвитку особистості були присвячені роботи Т.Вайди, С.Захарова, М.Костриця, В.Обозного; готовність до туристсько-

Page 5: dosvid

краєзнавчої роботи розглядали А.Конох, Г.Лисичарова, Б.Мицкан, Є.Рут та ін. [20]. Розвитку шкільного історичного краєзнавства у регіоні присвячено посібник «Історичне краєзнавство: досвід, практика, перспективи. (Історико-краєзнавча робота в навчальних закладах Черкащини. До 55-річчя утворення Черкаської області), який вийшов у видавництві Черкаського ОІПОПП у 2010 році [5]. У посібнику зібраний матеріал щодо використання і впровадження у педагогічну практику краєзнавчого матеріалу на уроках історії та в позаурочній діяльності вчителями Черкаської області. Означене коло питань  розробляється на практичному рівні. Зокрема це засвідчила ХХ обласна виставка «Освіта Черкащини 2015». Краєзнавчій та пошуково-дослідницькій роботі присвячено матеріали, які представили педагоги: Головко В. М., директор, Черниш Н. М., заступник директора з навчально-виховної роботи Ковалівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Драбівської районної ради (посібник «Виховуємо громадян-патріотів засобами краєзнавчої та дослідницької роботи»); Нераденко Т. М., методист Черкаського міського Центру туризму, краєзнавства, екскурсій та спорту учнівської молоді Черкаської міської ради, (посібник «Археологічне минуле Черкащини»); Дорошенко Т. В., директор, Перебийніс Л. В., заступник директора з навчально-виховної роботи Канівського міського центру туризму Канівської міської ради (посібник «Стежками історії»); Цимбалюк Л. Б., педагог-організатор, ПрошкоТ.Ю., учитель історії Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 28 ім. Т.Г. Шевченка Черкаської міської ради (посібник «Книга пам’яті та звитяги»). [17.6]   Щоб сформувати мотивацію до навчальної діяльності у школярів доцільно використовувати  весь арсенал методів організації і здійснення навчальної діяльності: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М. Скаткін, І. Лернер). У своїй роботі також спираюся на ідеї науковців щодо використання інтерактивних методів навчання (О. Пометун), технології проблемного навчання (К. Баханов), формування активності та самостійності учнів у навчальному процесі (Ю. Бабанський, М. Дяченко). Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес з історії.    Предмет дослідження: зміст, методи та форми розвитку компетентностей учнів у процесі занять пошуково-дослідницькою краєзнавчою роботою.   Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та апробувати методику розвитку компетентностей школярів у процесі занять пошуково-дослідницькою краєзнавчою роботою. В основу дослідження покладено такі припущення:     1) організація пошуково-дослідницької краєзнавчої роботи школярів та використання при цьому активних методів і форм навчання сприяє розвитку  здібностей учнів та створює оптимальні умови для формування та розвитку загальних та предметних компетентностей;

Page 6: dosvid

2) розроблена методика організації та проведення пошуково-дослідницької краєзнавчої роботи у поєднанні з активними методами і формами навчання сприятиме  підвищенню рівня навчальних досягнень учнів, міцності знань та практичній значимості вмінь і навичок. Відповідно до мети, об’єкта, предмета і припущень дослідження було визначено основні завдання: - вивчити  стан проблеми розвитку компетентностей учнів у процесі занять пошуково-дослідницькою краєзнавчою роботою;

- обґрунтувати методику використання пошуково-дослідницької роботи, шкільного історичного краєзнавства, туристсько-краєзнавчих заходів як оптимальної моделі щодо формування та розвитку компетентностей школярів;

- обґрунтувати методичну модель розвитку компетентностей школярів; - на практиці перевірити, як діє модель розвитку компетентностей школярів на основі використання пошуково-дослідницької краєзнавчої роботи.

   Провідна педагогічна ідея досвіду: створення оптимальних умов навчальної діяльності школярів шляхом залучення їх до пошуково-дослідницької краєзнавчої роботи для забезпечення мотивації до навчання, актуалізації їх  здібностей, формування та розвитку компетентностей, підвищення рівня навчальних досягнень.

Література та джерела

1. Варданян,  Ю.  В.  Компетентністна педагогіка // Директор школи. – 2005. - № 37 – С. 11-12.2. Гончар І. Й. Шляхи формування компетентної особистості на уроках правознавства в умовах сільської малокомплектної школи http://oipopp.edsp.net/component/option,com_metod/metodTask,metodDetails/cati3. Єрмаков І. Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху // Управління  освітою. – 2004. - № 18. – С. 8-10.4. Иванов П. В. Основы школьного краеведения, 1977. – 100 с.5. Історичне краєзнавство: досвід, практика, перспективи. (Історико-краєзнавча робота в навчальних закладах Черкащини. До 55-річчя утворення Черкаської області). – Черкаси: Видавництво ОІПОПП, 2010. – 85 с.6. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українськіперспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: “К.І.С.”, 2004. –112 с.7. Наказ Департаменту освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 28.04.2015 №73 «Про підсумки проведення ХХ обласної виставки «Освіта Черкащини – 2015».8. Наказ Міністерства освіти і науки України від 16. 06. 2015 р. № 641 «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і

Page 7: dosvid

молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах».9.  Овчарук О.В. Розвиток інформаціно-комунікаційних компетентностей учнів засобами ІКТ. http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/2012_6/757-2429-1-RV.pdf10. Покась Л.А. Шляхи формування компетенцій у старшокласників на уроках географії.//Географія та основи економіки в школі. – 2012. - № 8. – С. 2-5.11. Пометун О. Компетентності та компетенції: до визначення понять в українському педагогічному контексті. // Відкритий урок. – 2004. - № 17-18.– С. 13-17.12. Пометун, О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : наук.-метод. посіб. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко ; за ред. О. І. Пометун. – К. : Вид-во А.С.К., 2004. – 432 с.13.  Постанова Кабінету Міністрів України від 23.2011 № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти». 14.  Про Концепцію загальної середньої освіти. Постанова Колегії МОНУкраїни, Президії АПН України № 12/5-2 від 22.11.01 року.15. Прус І. Т. Краєзнавча робота в школі. – К.: Рад. шк.,1984. – 112 с.16. Савченко О. Я. Компетентнісний підхід як чинник модернізації початковоїосвіти.http :// archive . nbuv . gov . ua / portal / Soc _ Gum / NiO /2011_4_1/ statti / Savch . htm 17.  Селевко,  Г.  Компетентности  и  их классификация / Г.  Селевко // Народное образование. – 2004. – № 4. – С. 138–143.18. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. Учебное пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.

19. Шамрай О. Г. Роль краєзнавства у навчально-виховному процесі // Педагогічний вісник, 2002. – № 4 – С. 73 – 75.20.Шоробура І.М. Туристсько-краєзнавча робота у сучасній школі: виклики сьогодення. // Педагогічний дискурс. – 2012. - № 11. – С. 357 - 360.21.Чернишова Р., Андрюханова В.Мета сучасної школи – компетентність. // Директор школи. Україна. – 2001. - № 8. – С. 91-96.