Науково виробничий...

Науково-виробничий журнал виходить щоквартально

Голова редакційної ради:А.О. Монаєнко,доктор юридичних наук, доцентЗаслужений юрист України

Головний редактор:Н.М. Торкут, доктор філологічних наук,

професор

Редакційна колегія:Ю.Ю. Саплін, доктор філологічних наук, доцент

(перший заступник головного редактора)З.В. Партико, доктор філологічних наук, професор

(заступник головного редактора)В.М. Галич, доктор філологічних наук, професорЮ.А. Зацний, доктор філологічних наук, професорС.Л. Катаєв, доктор соціологічних наук, професорН.Г. Озерова, доктор філологічних наук, професорА.М. Приходько, доктор філологічних наук, професорО.Д. Турган, доктор філологічних наук, професорВ.А. Чабаненко, доктор філологічних наук, професорВ.Ф. Шевченко, доктор філологічних наук, професорВ.М. Щербина, доктор соціологічних наук, професорД.М. Ядранський, доктор соціологічних наук, професорО.В. Богуславський, доктор наук із соціальнихкомунікацій, доцентО.Г. Фоменко, доктор філологічних наук, доцентЛ.М. Латун, кандидат педагогічних наук, професорІ.Л. Пенчук, доктор наук із соціальних комунікацій, доцентЛ.Г. Пономаренко, доктор наук із соціальнихкомунікацій, доцентЛ.І. Смурова, кандидат філологічних наук, доцент

Іноземні члени редакційної колегії:Мурата Синьїті (Японія)М.Г. Соколянський (Німеччина)В.К. Харченко (Російська Федерація)

Засновник:Класичний приватний університет

Свідоцтво Державного комітету інформаційноїполітики, телебачення та радіомовлення Українипро державну реєстрацію друкованого засобу

масової інформаціїСерія КВ № 14177–3148ПР від 24.04.2008 р.

Видавець:Класичний приватний університет

Свідоцтво Державного комітету телебаченнята радіомовлення України

про внесення суб’єкта видавничої справи доДержавного реєстру видавців, виготівниківі розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК № 3321 від 25.11.2008 р.

Журнал ухвалено до друку вченою радоюКласичного приватного університету

30 січня 2013 р., протокол № 5

Усі права захищені. Повний або частковий передрукі переклади дозволено лише за згодою автора і редакції.

При передрукуванні посилання на журнал“ДЕРЖАВА та РЕГІОНИ. СЕРІЯ: ГУМАНІТАРНІ НАУКИ”

обов’язкове.

Редакція не завжди поділяє думку автораі не відповідає за фактичні помилки, яких він припустився.

Відповідальний редактор: С.В. БельковаРедактори:А.О. Бессараб, Г.І. Гутман, О.В. ЛободаТехнічний редактор:А.А. ІльєнковаДизайн обкладинки: Я.В. Зоська

Адреса редакції:Класичний приватний університет

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-бТелефони/факс: (0612) 220-58-42, 63-99-73

Здано до набору 04.01.2013Підписано до друку 20.02.2013

Формат 60×84/8. Різографія. Тираж 300 пр. Замовлення №29-13Ж.Виготовлено на поліграфічній базі Класичного приватного університету

ISSN 1813-341X © Класичний приватний університет, 2013

Серія:Гуманітарні науки2013 р., № 1 (32)

Журнал включено до переліку фахових виданьіз соціальних комунікацій

згідно з постановою президії ВАК Українивід 10.03.2010 р. № 1-05/2

та філологічних наук (літературознавство)згідно з постановою президії ВАК України

від 14.04.2010 р. № 1-05/3

2

ЗМІСТ

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

Н.М. Торкут“АНОНІМ” РОЛАНДА ЕММЕРІХАВ КОНТЕКСТІ АНТИСТРЕТФОРДІАНСЬКОЇ ПОЛЕМІКИ ................................................................... 4

О.Т. БандровськаПОНЯТТЯ “ЦИВІЛІЗАЦІЯ”, “КУЛЬТУРА”, “НОВИЙ ЧАС”:ПАРАЛЕЛІ ТА ДИХОТОМІЇ.................................................................................................................. 11

К.В. Тарасенко, Т.В. ШадрінаМОДИФІКАЦІЇ РОМАННОГО ЖАНРУ В ЛІТЕРАТУРІ ПОСТМОДЕРНІЗМУ.................................... 16

СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНИХ МОВ

Е.Г. БалютаЕВФЕМІСТИЧНІ АСПЕКТИ УТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙЕКОНОМІЧНОЇ ЛЕКСИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ............................................................................... 26

Н.П. МиронюкУКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ РОМАНУ РАЙМОНДА КОУРІ “THE LEST TEMPLAR”(“ОСТАННІЙ ТАМПЛІЄР”): РЕДАКТОРСЬКИЙ ПОГЛЯД .................................................................. 30

С.С. ЧорнаОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕМОТИВНО-ОЦІННОЇ ЛЕКСИКИВ ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ТЕКСТІ (НА БАЗІ НІМЕЦЬКОЇ ПРЕСИ) ..................................................... 38

Л.І. МирошниченкоМОВНА АНТОНІМІЯ ТА ВИРАЖЕННЯ ПОЛЯРНОСТІ В МОВІ ....................................................... 42

Н.І. ХамдауіЯКІСНІ ОЗНАКИ МОВНОЇ СОМАТОМОРФНОЇ ОЦІНКИФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІСПАНСЬКОЇ МОВИ ....................................................................... 45

Л.И. СмуроваХАРАКТЕРНЫЕ ОШИБКИ В АНГЛИЙСКОЙ РЕЧИ СТУДЕНТОВ(ПРИ ИСКУССТВЕННОМ БИЛИНГВИЗМЕ)....................................................................................... 51

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

А.М. БахметьєваРЕАЛІЗАЦІЯ ЗАХИСНОЇ ФУНКЦІЇ ПР У КРИЗОВИХІ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ................................................................................ 57

О.В. СинеокийГРАМПЛАСТИНКИ ЗАПАДНЫХ ПОП- И РОК-ИСПОЛНИТЕЛЕЙ В СССР:СОЦИАЛЬНО-ИНФОРМАЦИОННЫЙ ОБЗОР ................................................................................... 62

І.В. КиричПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМНОЇ КОНЦЕПЦІЇГРОМАДСЬКОГО МОВЛЕННЯ ........................................................................................................... 68

М.М. НетребаОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРЕС-СЛУЖБИ БАНКУВ УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ ................................................................................................. 73

А.Ю. ПолісученкоІНТЕРАКТИВНІСТЬ У ТЕЛЕВІЗІЙНІЙ КОМЕРЦІЇ: ТЕЛЕМАГАЗИНИ............................................... 77

ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВСТВО

І.М. ДяченкоДО ПРОБЛЕМИ ЕЛІТАРНОГО ЖІНОЧОГО ЖУРНАЛУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ....................... 82

Р.О. ГорбикМАСКИ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ: СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ УКРАЇНІЗАЦІЇНА ШПАЛЬТАХ РОЗВАЖАЛЬНОЇ ПРЕСИ КІНЦЯ 20-Х РР. ХХ СТ.................................................. 87

Ю.Г. ПолєжаєвТРЕВЕЛ-ЖУРНАЛІСТИКА У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ.................................. 96

3

Хаджі Мухаммад Хідер МавлюдКОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ПРЕСИ УКРАЇНИТА ІРАКСЬКОГО КУРДИСТАНУ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД............................................................. 100

О.В. ЮфереваДОСЛІДНИЦЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ АВТОЕТНОГРАФІЇ:ЯКІСНА МЕТОДОЛОГІЯ НА МЕЖІ НАУКИ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ................................................... 105

МАГІСТЕРІУМ

І.В. КіргєєваЕМФАТИЧНА ІНВЕРСІЯ В АСПЕКТІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ .................................................... 110

В.В. ЛемещенкоІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОЇ ФІКСАЦІЇ ШОТЛАНДСЬКОЇ МОВИ ..................... 114

НАУКОВІ ЕСЕЇ

Лиана ЛорияГЛОБАЛИЗАЦИЯ И ПОЭМА ШОТА РУСТАВЕЛИ“ВИТЯЗЬ В ТИГРОВОЙ ШКУРЕ” ...................................................................................................... 117

А.В. ЛютаСУЧАСНІ ШЛЯХИ ВТІЛЕННЯ БОЛОНСЬКОЇ СИСТЕМИУ ВНЗ УКРАЇНИ.................................................................................................................................. 119

ISSN 1813-341X. Держава та регіони

4

*************************************************************

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

*************************************************************

УДК 821.111’04-2 ШЕКСПІРН.М. Торкут

“АНОНІМ” РОЛАНДА ЕММЕРІХАВ КОНТЕКСТІ АНТИСТРЕТФОРДІАНСЬКОЇ ПОЛЕМІКИУ статті запропоновано аналіз співвідношення авторської концепції фільму “Анонім”

Р. Еммеріха й оксфордіанства як однієї із течій сучасного антистретфордіанського дискурсу.Літературознавчий екскурс в історію та теорію так званого “шекспірівського питання”створює необхідне підґрунтя для здійснення компаративного дослідження, в ході якого фак-тографічний шар кінофільму зіставляється з достеменними відомостями щодо життяШекспіра та Едварда де Вере. Це дає змогу виявити низку історіографічних неточностей, якіспотворюють офіційно визнані біографії обох історичних персоналій. У фільмі Р. Еммеріхаісторичний процес та хронологія шекспірівських творів повністю перекручується абоігнорується, а логіка подій підпорядковується авторській ідеї, жодним чином не корелюючисьіз реальною історією єлизаветинської Англії.

Ця фікційна кіноверсія шекспірівського питання ілюструє тезу про те, що сучасне мисте-цтво кіно використовує біографії культових особистостей виключно заради ефектної інтри-ги та комерційного зиску. Отже, фільм “Анонім” – постмодерністська спекулятивна фікція, вякій із комерційною метою задіяні реальні історичні особи, – це не лише яскравий продукттак званої шекспірівської індустрії, а скоріше приклад симулякризації популярного бренда“Вільям Шекспір”. Така тенденція не просто розмиває усталені межі наших уявлень про клю-чову фігуру західного літературного канону, а і приховує в собі загрозу тотальної деконст-рукції образу автора геніального англійського драматурга.

Ключові слова: В. Шекспір, “Анонім”, антистретфордіанство, оксфордіанство, фільм,біографія.

Однією з найвідоміших і водночас найза-гадковіших постатей світової літератури є,безперечно, Вільям Шекспір, за яким міцнозакріпилася репутація неперевершеногогенія, що стоїть у центрі західного канону.Кожні вісім хвилин у світі з’являється новашекспірознавча розвідка, наклади його тво-рів за чисельністю поступаються лише Біб-лії, а саме ім’я Шекспіра давно вже пере-творилася на своєрідний бренд. ЯкщоХІХ ст. ставилося до Великого Барда зі зна-чним пієтетом (згадаймо хоча б славнозвіс-не Гетівське: “Шекспір і краю йому немає…”), то сьогодні відбувається помітнадесакралізація його образу. “ХХ століття, –пише Аналіса Кастальдо, – розбило п’єсиШекспіра (а також і легенду його особистос-ті) на фрагменти й запровадило їх в іншіформи масової культури. Вона канібалізуєп’єси, розжовує, ковтає їх і вводить пере-травлені фрагменти в інші тексти. Починаю-чи від реклами і закінчуючи фільмами йрок-н-ролом, сцени з найвідоміших п’єс ма-ндрують, перебуваючи всередині інших тво-рів, іноді інтегровані у художнє ціле, а інодіні” [3, с. 264].1

1 © Торкут Н.М., 2013

Незгасаюча популярність Шекспіровихтворів, найвідоміші з яких стали обов’яз-ковим елементом шкільних програм у біль-шості країн світу, а також упізнаваність об-разів і цитат роблять його ім’я комерційнопривабливим, що сприяє розвиткові такзваної шекспірівської індустрії. Вона не об-межується великими тиражами книг Шекспі-ра та про Шекспіра, театральними постано-вками і кіноекранізаціями, мультфільмами,відеороликами та комп’ютерними іграми, авключає також найрізноманітніші рекламнікліпи, сувенірну продукцію і навіть такукультурну практику, як літературний туризм.Славнозвісний Шекспірівський Ювілей, щобув ініційований одним із найталановитішихвиконавців шекспірівських ролей Д. Гар-ріком і успішно проведений 1769 р. у Стре-тфорді-на-Ейвоні, перетворив маленькепровінційне містечко графства Ворікшир насвоєрідну літературну Мекку. І ось уже по-над три століття тисячі шанувальників тала-нту Великого Барда приїздять сюди, щобвідвідати реконструйований будинок Дж. Шек-спіра, де народився англійський геній, вкло-нитися його могилі у церкві Святої Трійці,помилуватися заміськими краєвидами, в якіорганічно вписуються створені на основі

Серія: Гуманітарні науки, 2013 р., № 1 (32)

5

напівлегендарних відомостей “пам’ятні міс-ця”. Саме зі штучно створеного культурно-топографічного шекспірівського ландшафтубере початок така культурна практика, яклітературний туризм, на британській мапіякої сьогодні сусідять меморіальні комплек-си, пов’язані з іменами Роберта Бернса, Ва-льтера Скотта, Джона Кіттса, Томаса Гардіта ін. [9].

Популярний бренд Шекспіра, який не ви-магає додаткових фінансових витрат на такзвану “розкрутку”, активно експлуатуєтьсясьогодні у різних сферах масової культури, утому числі й у кіноіндустрії. За підрахункамиКурта Ланкастера, ХХ ст. побачило 385 кіно- ітелеадаптацій шекспірівських п’єс. Середних і шедеври Франко Дзефіреллі, і кітчеваверсія “Ромео і Джульєтти” Беза Лурмана, іпостмодерністський “Гамлет” Майкла Альме-рейди, і комікс Ніла Геймена. Останні деся-тиліття ознаменовані появою фільмів, героємяких є сам Вільям Шекспір. Зокрема, це ме-лодрама “Закоханий Шекспір” (1998) режисе-ра Джона Меддена, біографічна стрічка“Таємниця Шекспіра та його сонетів” (2005)режисера Джона МакКея, друга частина фа-нтастичного телесеріалу “Доктор Хто”, якамає назву “Код Шекспіра” (2007), і зрештою,псевдоісторичний триллер “Анонім” (2011)режисера Р. Еммеріха.

Якщо екранізації шекспірівських творівнеодноразово обиралися об’єктом компара-тивістичних досліджень (згадаймо хоча бпраці Олександра Липкова “Шекспірівськийекран” [2], Марка Барнетта “Екранізація Ше-кспіра на глобальному ринку” [4] чи популя-рний кембриджський збірник “Шекспір в кіно”[8]), то проблема “Шекспір як герой сучасно-го кінематографу” досі залишається, прак-тично, поза сферою наукового інтересу.Безперечно, сьогодні вже написані десяткирецензій на фільми, персонажем яких є анг-лійський драматург, і “Анонім” Р. Еммеріхастановить у цьому аспекті гідну конкуренцію“Закоханому Шекспіру” Дж. Меддена. Авто-ри кінорецензій зосереджують свою увагуздебільшого на аспектах, пов’язаних із ре-жисурою, акторською майстерністю, аудіові-зуальними ефектами тощо. На часі поста-новка широкого кола питань, пов’язаних зіспецифікою і механізмами творення образу-іміджу письменника засобами кіномистецт-ва, а також зі з’ясуванням характеру коре-ляції достеменно відомого і фікційного уструктуруванні такого оригінального явища,як біографічна кіношекспіріана.

Об’єктом уваги у цій статті обрано фільмР. Еммеріха “Анонім”, що недавно з’явився увітчизняному кінопрокаті. Реакція на йогопояву виявилася доволі суперечливою. Дляодних він став справжнім відкриттям, щоперевернуло хрестоматійні уявлення проШекспіра, інші ж сприйняли його як дешеву

підробку, котра може подобатися лише тим,хто про Шекспіра знає мало або нічого.Важко не погодитися з думкою відомого ше-кспірознавця, директора Шекспірівськогоінституту в Стретфорді-на-Ейвоні М. Добсо-на: “Якщо серйозно розглядати цей фільм вконтексті реальних історичних подій, то вінопиняється поза межами раціональнихспростувань, настільки очевидною є йогобезглуздість і настільки дико він суперечитьусім тим численним фактам, що відомі нампро Шекспіра, єлизаветинський театр, гра-фа Оксфорда, Єлизавету, а також Саутгем-птона. Втім, якщо розглядати його як версіюодного з вічно поновлюваних у нашій куль-турі марень – казочки про пригнобленогозаконного принца, якого підступно позбави-ли спадщини й визнання, – то він дає намсерйозний привід, аби замислитися над тим,як легко іноді фантазії, народжені в деякихумах, можуть ставати набагато привабливі-шими за чисту правду” [1, с. 290].

Цей фільм безпосередньо пов’язаний зоксфордіанством – однією з течій антистрет-фордіанства, оскільки сценарист і режисервибудовують його сюжет на тезі про те, щосправжнім автором шекспірівських творівнібито був Едвард де Вере, 17-й граф Окс-фордський, який до того ж (за версією авто-рів фільму) був позашлюбним сином, а зго-дом і коханцем королеви Єлизавети.

Мета статті – з’ясувати характер спів-відношення фільму “Анонім” з антистрет-фордіанством. Аналітична процедура, яку мипропонуємо, передбачає два етапи. Пер-ший – літературознавчий екскурс в історіюта теорію антистретфордіанства, а другий –аналіз фільму Р. Еммеріха крізь призмукомпаративістики, спрямований на вияв-лення історіографічних помилок і перекру-чування фактів, достеменно відомих офіцій-ному шекспірознавству.

Біля витоків антистретфордіанської поле-міки стоїть так зване шекспірівське питання.Його сутність зводиться до сумнівів стосовнотого, чи міг простий актор, уродженець про-вінційного Стретфорда-на-Ейвоні, котрий немав вищої освіти й жодного разу не виїж-джав за межі Англії, бути справжнім авто-ром мистецьких шедеврів, сповнених інте-лектуалізму, філософічності та поетичноївіртуозності.

Нездатність людського розуму осягнутиприроду шекспірівської геніальності постій-но стимулює інтерес до постаті цього митця,провокуючи декого на майже детективніпошуки такого автора, який був би максима-льно схожим на той портрет, що вимальо-вується в нашій уяві при ознайомленні з ше-кспірівським каноном.

Відправною точкою в розгортанні полемі-ки навколо постаті творця “Гамлета” можнавважати 1747 р., коли архіваріус Дж. Ґрін


6

знайшов заповіт В. Шекспіра. Власник цієїбезцінної знахідки був приголомшений нестільки історичним значенням самого доку-мента, скільки характером тієї особи, що знього вимальовувалася: це заклопотанийнаймізернішими фінансовими дрібницямичоловік, котрий опікується виключно матері-альними майновими проблемами і жодногослова не говорить про власні літературнітвори. Своїй дружині заповідач залишає“second best bed” (“друге за якістю ліжко”), апро книги, які в ті часи коштували доситьдорого і яких не могло не бути в домі видат-ного драматурга, навіть не згадує. Такийобраз аж ніяк не відповідав масштабові йвеличі особистості геніального митця, кот-рий за силою свого інтелекту та рівнем за-гальної культури й ерудиції спромігся випе-редити найталановитіших і найосвіченішихлюдей свого часу.

Тож як результат майже 300-літніх пошуківі домислів маємо сьогодні потужний дискурс,що одержав назву “антистретфордіанство”. Зацей час було висунуто 57 “кандидатів у Шекс-піри”, причому більшість – це представникивищих кіл єлизаветинського суспільства. Се-ред них і філософ Френсіс Бекон, і драматургКрістофер Марло, і декілька придворних, зок-рема Роджер Меннерс (5-й граф Ретленд),Едвард де Вере (17-й граф Оксфордський),Вільям Стенлі (6-й граф Дербі), і навіть самакоролева Єлизавета І.

Цікаво, що сумніви у причетності акторазі Стретфорда до написання шекспірівськихшедеврів мали й такі непересічні особистос-ті, як: Чарльз Діккенс, Ральф Вальдо Емер-сон, Волт Вітмен, Отто фон Бісмарк, МаркТвен, Зигмунд Фрейд, Анна Ахматова, Во-лодимир Набоков.

Зазначимо, що у антистретфордіанства єоб’єктивні підстави, які створює гостра не-стача достовірних біографічних відомостейпро Шекспіра. На жаль, до наших часів дій-шло дуже мало документів, пов’язаних зйого іменем, не збереглося жодного рукопи-су його п’єс, жодного листа. Цілком природ-но, що брак документально підтвердженихданих і прямих свідчень породжує іноді ба-жання “добудувати” нечітку, а іноді й супе-речливу, біографічну схему, створену такзваним ортодоксальним шекспірознавством,або взагалі відмовитися від неї та запропо-нувати на роль автора шекспірівського ка-нону іншу людину чи групу людей.

Аргументи антистретфордіанців пов’язаніпереважно з біографією поета і можуть бутизведені до трьох ключових положень.

По-перше, це глибока переконаність утому, що син провінційного ремісника, якийніколи не навчався в університеті, аж ніяк неміг мати таку широку обізнаність у найріз-номанітніших сферах науки і культури. Аджевчені підрахували, що Шекспір увів до лек-

сикону англійської мови понад 3200 новихслів, у його творах зустрічаються назви 63-хвидів рослин та містяться численні згадкипро важливі відкриття у сфері природничихнаук. Крім того, автор Шекспірового канонубув добре обізнаний з античною спадщи-ною, теоріями італійських гуманістів, пре-красно орієнтувався у юридичних і мистець-ких проблемах, знався на історії, астрології,медицині, володів французькою, італійсь-кою, латинською та давньогрецькою мова-ми. Усе це, на думку антистретфордіанців,суперечить інтелектуально-психологічномупортрету малоосвіченого провінціала, якийвимальовується із тих нечисленних архівнихдокументів, що стосуються актора ВільямаШакспера (Shakspere).

По-друге, це сумніви стосовно того, щопростолюдин, який не мав досвіду службипри королівському дворі та не брав участі узакордонних місіях, був спроможний такглибоко проникнути у сутність соціально-політичних конфліктів і так точно передатиособливості національних характерів (тем-пераментність італійців, хоробрість шотлан-дців, домовитість валлійців, схильність дорозкошів і розваг французів та ін.).

По-третє, це досить дивовижна, сповне-на загадок і парадоксів історія посмертноїслави Шекспіра. Одразу після смерті поетажоден із тогочасних літераторів не відгукну-вся на цю трагічну подію, а перші епітафіїбули надруковані лише через декілька років.Надгробний пам’ятник на його могилі устретфордській церкві Святої Трійці, щоз’явився лише у 1623 р., неодноразово пе-рероблявся. Спочатку це було зображенняогрядного бороданя, який обома рукамипритискує до себе якийсь мішок або подуш-ку (так описували надгробок антиквар Віль-ям Дугдейл у 1665 р. та перший біографШекспіра Ніколас Роу в 1709 р.). Згодом,коли ім’я англійського драматурга почалозавойовувати всесвітню славу, надгробнийбюст набув більш шляхетного вигляду: мі-шок зник, замість нього у правій руці чолові-ка з’явилося перо, а в лівій – аркуш паперу.Ауру таємничості посилює й Перше фоліо(1623), в якому і дивний портрет драматурга(права частина камзола зображена спереду,а ліва – зі спини, через що обидві руки уджентльмена виявляються правими, а відпідборіддя до лівого вуха видно темну сму-жку, внаслідок чого створюється враження,ніби обличчя прикрите маскою), і сповненідвозначностей вірші-присвяти дають чима-ло підстав для різноманітних домислів.

Слід відзначити, що майже на кожен ар-гумент антистретфордіанців представникиортодоксального шекспірознавства наво-дять свої контраргументи, демонструючислабкі місця в концепціях опонентів. У при-бічників стретфордіанства однією з провід-


7

них є теза, згідно з якою, автор Шекспірово-го канону повинен був прекрасно орієнтува-тися у тонкощах тогочасної театральноїпрактики й акторського ремесла. Театро-знавчий аналіз текстів п’єс Великого Бардазасвідчує, що драматург не тільки врахову-вав абсолютно всі деталі, необхідні для ус-пішної сценічної реалізації творчого задуму,а й брав до уваги фізичні можливості певнихакторів, спираючись, вочевидь, на власнийдосвід. До речі, й сучасники Шекспіра невисловлювали сумнівів у тому, що саме ак-тор і співвласник “Глобуса” був автором“Гамлета” й “Короля Ліра”. Одні вважалийого другом, інші – ворогом, одні щиро за-хоплювалися його талантом, інші ж кепку-вали з його неосвіченості. Проте і для пер-ших, і для других він був цілком реальноюлюдиною, згадки про яку збереглися на сто-рінках тогочасних творів. Зокрема, про ньо-го писали такі єлизаветинські літератори, як:Роберт Ґрін, Френсіс Мерез, Джон Девіс,Френсіс Бомонт, Бен Джонсон.

Першим друкованим відгуком про Шекс-піра вважається в’їдливо-саркастичний па-саж, що міститься у памфлеті Роберта Ґріна“Гріш мудрості, придбаний за мільйон каят-тя” (1592). Цей представник когорти так зва-них “університетських умів”, якого сучасникиназивали “жіночим Гомером”, вочевидь, ду-же ревниво сприймав перші успіхи свогоконкурента. Тож, звертаючись до колег-драматургів, він закликає їх не вірити акто-рам, поміж яких з’явився “вискочень-ворон,прикрашений нашим пір’ям, … який вважаєсебе єдиним потрясателем театральнихпідмостків у країні” (the only shake-scene inthis country) [6, c. 427].

Френсіс Мерез, один із перших літерату-рних критиків у Англії, називав Шекспіра“медоточивим”, а письменник Джон Девіс –“достойним співрозмовником монархів”.Драматург Френсіс Бомонт висловлювавглибоку переконаність у тому, що кращі ряд-ки Шекспіра “вчителі будуть наводити на-шим нащадкам як приклад того, що інодісмертний спроможний знаходити дорогу притуманному світлі Природи” [5, c. 224]. Та всеж найвища похвала пролунала на адресуШекспіра зі сторінок поеми-епітафії, напи-саної його другом, відомим драматургомБеном Джонсоном: “Радій, Британіє! Ти мо-жеш пишатися тим, кому всі театри Європиповинні складати шану. Він належить нетільки своєму часові, а й усім вікам! Усі музибули якраз у розквіті, коли з’явився він, щоб,наче Аполлон, приємно потішити наш слух іщоб зачарувати нас, наче Меркурій! СамаПрирода пишалася і з радістю вбиралася вшати його поезії!” [7, c. Xliv–xliv]. Тож як ба-чимо, аргументів у сучасного ортодоксаль-ного шекспірознавства на захист свого єди-ного кандидата вистачає. Вони з легкістю

відкидають ідеї щодо малоосвіченості Шек-спіра, адже тодішня драматична школа да-вала цілком достатній рівень загальної еру-диції. Крім того, історія знає чимало геніїв,які в університетах не навчалися. Згадаймо,приміром, Франсуа Війона, Тараса Шевчен-ка, Марка Твена, Йосифа Бродського.

Утім, повернімося до антистретфордстваі зупинимося більш детально на тій версії,яка власне й інспірувала творчий задумсценариста Джона Орлоффа та надихалаРональда Еммеріха.

“Оксфордіанська” версія, згідно з якою ав-тором шекспірівських творів був Едвард деВере, 17-й граф Оксфордський (1550–1604),є сьогодні однією з найпопулярніших. Упер-ше таке припущення висловив Дж.Т. Луні укнизі «“Шекспір” розпізнаний» (1920), і з тогочасу прибічників “оксфордіанства” іронічноназивають “лунатиками”.

У 1957 році адепти “оксфордіанства”створили в Нью-Йорку міжнародне товарис-тво (The Shakespeare Oxford Society), якеставить за мету домогтися затвердженняЕдварда де Вере офіційно визнаним авто-ром шекспірівського канону. Сьогодні вониздійснюють активну дослідницьку роботу,видають свій інформаційний бюлетень тажурнал “Оксфордіанець” (“Oxfordian”), про-водять щорічні конференції.

На основі аналізу певних фактів і відомо-стей “оксфордіанці” вибудовують власнусистему аргументації, що включає такі про-відні положення:– Едвард де Вере був високоосвіченим

аристократом, котрий чудово орієнтува-вся у реаліях королівського двору та до-бре розумівся в нюансах політики;

– ще за життя він вважався одним із най-талановитіших авторів театральних п’єс,мав власну театральну трупу, яка дава-ла приватні вистави для королеви;

– деякі факти особистого життя Едвардаде Вере нагадують події, що трапляють-ся із шекспірівськими героями: примі-ром, він, як і Гамлет, рано втратившибатька, страждав через повторне замі-жжя матері та побував у піратськомуполоні;

– у фондах вашингтонської Фолджерівсь-кої шекспірівської бібліотеки зберігаєть-ся екземпляр Біблії, що належала Едва-рду де Вере; на її полях і форзацах ви-явлені власноручні нотатки графа, якінагадують деякі фрагменти “Гамлета”.Утім, із самого початку впадає у вічі оче-

видна суперечність, яку не можуть ігнорува-ти навіть найпалкіші прихильники цієї версії.Справа у тому, що Едвард де Вере померраніше, ніж були написані пізні твори (що-найменше з десяток п’єс) Шекспіра. І цейфакт змушує адептів “оксфордіанства” шу-кати додаткові відомості й аргументи, щоб


8

пояснити появу творів після смерті автора.У вирішенні цієї проблеми вони не виявля-ють одностайності: одні намагаються поста-вити під сумнів датування шекспірівськихтворів, доводячи, що всі вони були написаніграфом Оксфордським ще до 1604 р., алеоприлюднення деяких із них відбувалосявже після його смерті; інші ж вважають, що у1604 р. Едвард де Вере не помер, а лишемістифікував власну смерть, маючи на теповажні причини.

З’ясуємо, наскільки фільм “Анонім” від-повідає тим достеменно відомим фактам,що мають у своєму розпорядженні шекспі-рознавці, та як він корелюється з оксфорді-анською гіпотезою.

Прем’єра фільму, що відбулася 11 вересня2011 р., спричинила очікуваний ажіотаж: касо-ві збори виправдали сподівання, а реакціякритиків виявилася доволі гострою й емо-ційною.

Відомий кіножурналіст Девід Денбі насторінках журналу “Нью-Йоркер” назвав“Аноніма” абсурдною фантазією сценаристаДжона Орлоффа, який заплутався у поза-шлюбних зв’язках цнотливої королеви Єли-завети. Критик Ентоні Скотт кваліфікувавфільм як вульгарне глузування над англій-ською літературною традицією, як знущаннянад Британською історією та брутальну зне-вагу глядацької уяви. Росіянка Лідія Масло-ва зауважила, що для Р. Еммеріха, воче-видь, немає принципової різниці між Шекс-піром і Годзиллою – це міфічні істоти, зна-чення яких є дуже перебільшеним, що зре-штою й дає можливість налякати глядачів тазадурити їм голову.

Доволі влучну характеристику цьому фі-льму дав уже згадуваний шекспірознавецьМайкл Добсон: «Це не просто зразок ероти-чної історичної драми у кращих єлизаветин-ських традиціях: вона відбиває значно піз-ніші умонастрої, що пов’язані з великимивікторіанськими конспірологічними теорія-ми… Німецький режисер Роланд Еммеріх іззначним запізненням видерся зі своїм“Анонімом” на скрипливий вікторіанськийоркестровий фургон. Ця стрічка, яка обираєнайбільш сенсаційну і вигідну для малобю-джетних фільмів категорії “Б” гіпотезу, щонібито саме граф Оксфорд писав п’єси Шек-спіра, намагається поєднати комерційнупривабливість “Закоханого Шекспіра” і “Кодуда Вінчі”» [1, c. 286, 289–290].

Очевидна розбіжність між реакцією ма-сового глядача і фахівців спонукає як дороздумів щодо характеру сучасних глядаць-ких запитів і очікувань, так і до аналітики,пов’язаної з якістю такого мистецького про-дукту, який претендує на те, щоб формува-ти у масовій свідомості нові міфи.

Режисер Р. Еммеріх, відомий такимистрічками, як “Універсальний солдат”, “День

незалежності”, “Годзілла”, “Післязавтра”,“2012”, людина, безперечно талановита, якадобре відчуває смаки сучасного масовогоглядача. Майстерно загострені колізії конс-пірологічного сюжету, вдало закручена ін-трига, живописні карнавальні костюми тасередньовічний антураж у поєднанні з висо-ким пафосом і ліризмом збуджують фанта-зію публіки та змушують її співпереживатигероям цієї казкової історії, де діють реальніперсонажі. Як представник комерційногокінематографу він, думається, цілком упо-рався з поставленим завданням – приваби-ти і захопити глядача. Декому фільм сподо-бався, декого змусив прочитати або перечи-тати Шекспіра, а у декого пробудив інтересдо історії єлизаветинської Англії. І в цьому,безперечно, позитивні моменти еммеріхово-го “Аноніма”. Однак, існують і негативні мо-менти. Ця кінострічка, що багатьма, у томучислі й її творцями, сприймається як істори-чна, жодною мірою не відповідає історичнійправді та повністю спотворює й образ Віль-яма Шекспіра, й образ самого протагоніс-та – Едварда де Вере.

У фахівців розмови про “історичність”цього фільму можуть викликати лише іроні-чну посмішку, адже хронологія подій у ньомузруйнована майже повністю. Це фантасма-горичне нагромадження реальних фактів,тогочасних чуток і художнього вимислу, деісторичні особи, наче в комп’ютерній грі, по-вністю підпорядковані задуму сценариста.Тут, наче в містичному триллері, померлівлаштовують скандали та плетуть інтриги.Тут діти живуть до народження і народжу-ються до зачаття. Тут поеми друкуються щедо їхнього написання.

Аби переконатися в цьому, розглянемокілька епізодів фільму. Одна із перших йогосцен стосується скандальної п’єси “Собачийострів”, після якої Бена Джонсона було заа-рештовано. Згодом Едвард де Вере визво-ляє драматурга із в’язниці та пропонує, щобтой ставив його п’єси під своїм ім’ям. До-стеменно відомо, що постановка цієї п’єси йарешт відбулися у 1597 р. Тож, за логікоюфільму, саме тоді твори графа за посеред-ництвом Бена Джонсона вперше потрапилидо рук напівграмотного й злодійкуватого ви-хідця зі Стретфорда і саме тоді публіка впе-рше мала почути про такого драматурга, якВільям Шекспір. Проте, з історичних джерелвідомо, що насправді на той час Шекспіруже був відомий як автор щонайменше шес-ти історичних хронік, шести комедій, трьохтрагедій, а також двох поем – “Венера іАдоніс” (1593) та “Лукреція” (1594). Отже,вже на початку фільму очевидною є розбіж-ність у датах.

Цей зсув у часі спричинює велику плута-нину і навіть породжує привидів та різнома-нітних фантомів. Спочатку в театрі на ви-


9

ставі вищезгаданої п’єси “Собачий острів”,тобто, за версією авторів фільму, у 1597 р.,серед глядачів ми бачимо веселого й енер-гійного драматурга Крістофера Марло. І всебуло б добре, якби з історичних джерел мине знали, що він уже помер чотири роки то-му. Аналогічна ситуація і в наступному епі-зоді фільму: Граф Оксфорд, повернувшисьіз театру додому, має неприємну розмову зісвоєю дружиною Анною, яка насправді по-мерла ще у 1588 р. Утім, такі елементи міс-тики для режисера популярних фантастич-них блокбастерів, вочевидь, можна вважатицілком природними. Привиди і потойбічніявища – звичайна річ у сучасному та й нетільки в сучасному (згадаймо, хоча б Шекс-пірового “Гамлета”) мистецтві. Інша справа,коли людина майбутнього матеріалізуєтьсяу минулому.

Саме це відбувається в “Анонімі” з Робе-ртом Сесілом, який, ще не народившись,постає у вигляді хлопчика років десяти. Мо-ва йде про той епізод, коли юний Едвард,щойно втративши батька, приїздить до бу-динку свого опікуна Вільяма Сесіла, де спіл-кується із сином господаря Робертом. Якщовраховувати той факт, що ця подія відбува-лася у 1562 р., коли помер Джон де Вере, аРоберт Сесіл народився лише у наступному1563 р., то можна припустити, що геройР. Еммеріха зустрівся та перекинувся кіль-кома словами з фантомом, таким собі“гостем із майбутнього”. Нетривіальне, має-мо визнати, режисерське рішення!

Однак найбільш оригінальною, і навіть допевної міри евристичною, творчою знахід-кою авторів фільму, безперечно, можнавважати сцену кохання графа Оксфорда ікоролеви Єлизавети та наступне народжен-ня сина Генрі, майбутнього графа Саутгем-птона. Тут взагалі не обійшлося без дива.Справа у тому, що в “Анонімі” ця подія від-бувається одразу ж після повернення Едва-рда з Європи, тобто, за всіма історичнимиджерелами, у 1576 р. Однак народився Ген-рі Різлі граф Саутгемптон, і це достеменновідомо, ще у 1573 р. Тобто у фільмі коханціпримудряються зачати дитину, яка вже на-родилася трьома роками раніше.

На жаль, різноманітних хронологічнихрозбіжностей, історичних нісенітниць і алогі-чностей в “Анонімі” безліч. Можна ще згада-ти про те, як померлий у 1598 р. Вільям Се-сіл обговорює із сином постановку“Гамлета”, насправді здійснену на початку1600-х рр., про те, що поема “Венера і Адо-ніс” виходить друком уже після прем’єри“Гамлета”, а не навпаки, як це було в житті,що першу постановку історичної хроніки“Генріх V”, яка відбулася у 1599 р., авторипереносять на часи короля Якова. Найбільшприкрим залишається той факт, що авторифільму дозволили собі абсолютно необґру-

нтоване потрактування особистості ВільямаШекспіра, внаслідок якого спотворюєтьсяобраз геніального англійського драматурга.У псевдобіограіфічній кіноверсії Р. Еммеріхавін постає неписьменним, шахраюватим,хтивим і жадібним до грошей авантюристом,до того ж ще й вбивцею та негідником.

Висновки. Отже, фільм “Анонім” не мо-жна вважати історичною, чи навіть альтер-нативно-історичною, стрічкою. Ця постмо-дерністська спекулятивна фікція, в якій ізкомерційною метою задіяні реальні історич-ні особи, – яскравий продукт так званої шек-спірівської індустрії, приклад доволі вдалогов економічному аспекті використання попу-лярного бренда “Вільям Шекспір”. Наврядчи можна назвати цей фільм антистретфор-діанським. Адже антистрефордіанці, вибу-довуючи свої гіпотези, здебільшого намага-ються вписуватися у хронологію постановокі друку шекспірівських творів. Відстоюючисвого кандидата в Шекспіри, вони прагнутьзберігати загальну логіку історичних подійта добирають аргументи згідно з нею, іноді,щоправда, ігноруючи або специфічно трак-туючи окремі дати і факти. У фільмі жР. Еммеріха історичний процес та хроноло-гія шекспірівських творів повністю перекру-чується або ігнорується, а логіка подій під-порядковується виключно авторській ідеї,жодним чином не корелюючись з реальноюісторією єлизаветинської Англії. Герої філь-му під іншими іменами з не меншим успіхоммогли б жити в іншій, навіть вигаданій країні,а інтрига цілком могла б стосуватися, при-міром, музичних або живописних творів яко-гось анонімного генія. Утім, комерційний ус-піх такого фільму, без імені Шекспіра, бувби, напевне, менш гарантованим.

Список використаної літератури1. Добсон М. Про “Аноніма” / М. Добсон //

Ренесансні студії / [гол. ред. Н.М. Тор-кут]. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – Вип. 16–17. – С. 285–290.

2. Липков А.И. Шекспировский экран /А.И. Липков. – М. : Искусство, 1975. –351 с.

3. Пронкевич О. Шекспір і популярна куль-тура / О. Пронкевич // Шекспірівськийдискурс / [гол. ред. Н.М. Торкут]. – Запо-ріжжя : КПУ, 2010. – Вип. 1. – С. 262–271.

4. Burnett M.Th. Filming Shakespeare inGlobal Marketplace / M.Th. Burnett. –Haundmills ; Basingstoke ; Hampshire :Palgrave Macmillan, 2012. – 227 p.

5. Chambers E.K. William Shakespeare. AStudy of Facts and Problems : in 2 vol. /E.K. Chambers. – Oxford : OxfordUniversity Press, 1930. – V. 2. – 1024 p.

6. Greene R.A Groatsworth of Wit(selection) / R.A. Greene // RenaissanceEngland. Poetry and Prose from the


10

Reformation to the Restoration / [ed. byR. Lamson and H. Smith]. – N.Y. :W.W. Norton, 1956. – P. 427.

7. Johnson B. To the memory of my beloved,the author, master William Shakespeare andwhat he hath left us / B. Johnson / CompleteWorks of William Shakespeare / [ed. byP. Alexander, G. Greer]. – Glasgow :HarperCollins, 1994. – P. Xliv–xliv.

8. Shakespeare on Film / [ed. byR. Jackson]. – Cambridge : CambridgeUniversity Press, 2007. – 349 p.

9. Watson N.J. The Literary Tourist /N.J. Watson. – Haundmills ; Basingstoke ;Hampshire : Palgrave Macmillan, 2008. –244 p.

Стаття надійшла до редакції 09.01.2013.

Торкут Н.Н. “Аноним” Роланда Эммериха в контексте антистретфордианской полемикиВ статье представлен анализ соотношения авторской концепции фильма “Аноним”

Р. Эммериха и оксфордианства как одного из течений современного антистретфордианс-кого дискурса. Литературоведческий экскурс в историю и теорию так называемого“шекспировского вопроса” создает необходимые основания для осуществления компаратив-ного исследования, в ходе которого фактографический элемент кинофильма сопоставляе-тся с доподлинно известными сведениями о жизни Вильяма Шекспира и Эдварда де Вере.Это позволяет выявить ряд историографических неточностей, которые искажают офици-ально признанные биографии двух известных исторических фигур. В фильме Р. Эммерихаисторический процесс и хронология шекспировских произведений полностью искажаются, алогика событий подчиняется авторскому видению, практически не коррелируясь с реальнойисторией елизаветинской Англии.

Эта киноверсия шекспировского вопроса иллюстрирует тезис о том, что современное ис-кусство использует биографии культовых личностей исключительно ради эффектной инт-риги и коммерческой пользы. Итак, фильм “Аноним” – постмодернистская спекулятивная фик-ция, в которой с коммерческой целью задействованы реальные исторические лица, – это непросто яркий продукт так называемой шекспировской индустрии, а скорее пример симулякри-зации популярного бренда “Вильям Шекспир”. Такая тенденция не просто размывает устояв-шиеся границы наших представлений о ключевой фигуре западного литературного канона, нои таит в себе угрозу тотальной деконструкции образа гениального английского драматурга.

Ключевые слова: В. Шекспир, “Аноним”, антистретфордианство, оксфордианство,фильм, биография.

Torkut N. “Anonymous” by Roland Emmerich in the context of the Shakespeare authorshipdebates

The given article is aimed at analyzing the correlation between the recent American film“Anonymous” (2011) by Roland Emmerich and the Oxfordian theory which has of late become one ofthe most visible strands in the Shakespeare authorship controversy. The scholar starts with a sketchon the history of various attempts to persuade the world that Shakespeare’s works were not written bythe son of a gloves maker. It creates the background for further comparative insight into the essenceof the factual level which underlies the script of the film. The roots of the Oxfordian version can betraced back to the beginning of the 20th century. Still the arguments put forward by the proponents ofthe Oxfordian hypothesis remain insufficient.

In the screen version under consideration Edward de Vere, 17th Earl of Oxford has been proposedas the principal claimant for the whole Shakespeare’s canon. However, the trustworthiness of thissuggestion can be questioned altogether if the script is juxtaposed with the biographical background ofW. Shakespeare and the represented blue-blooded candidate.

The author of the article discloses the shortcomings of the film that pretends to be an integralelement of Oxfordian discourse and reveals many examples of historical inaccuracy distorting thetraditionally accepted biographies of both personalities. It is claimed that the scriptwriter ignores trueevidence from the life of the Great Bard and Edward de Vere as well. Destructed vision given throughthe cinema medium is in no way related to the real history of the Renaissance England. The film itselfis a vivid illustration of a postmodern cultural practice dealing with disrupting biographies of a geniusfor the sake of an outrageous intrigue or a commercial success.

The scholar claims that the film “Anonymous” is not only a postmodern fictitious sample of so called“Shakespeare-based industry”, but also a clear example of utilization wide-spread brand “WilliamShakespeare” and transforming it into a vivid simulacrum. This tendency violates the establishedborders of our conception of a key figure in the Western literary canon as well as conceals the dangerof total Great Bard’s image deconstruction.

Key words: William Shakespeare, “Anonymous”, authorship question, Oxfordian theory, film,biography.


11

УДК 82.09:930.85:7.036/.038О.Т. Бандровська

ПОНЯТТЯ “ЦИВІЛІЗАЦІЯ”, “КУЛЬТУРА”, “НОВИЙ ЧАС”:ПАРАЛЕЛІ ТА ДИХОТОМІЇУ статті досліджено інтерпретаційний потенціал концептів “цивілізація”, “культура”,

“Новий час”. Показано, що семантичні поля термінів “цивілізація” і “культура” перетинаютьсяі накладаються один на одного таким чином, що їх слід усвідомлювати як невід’ємний аспектчи, навіть, внутрішню якість кожного з них. Полісемантичність цих понять рефлектує наінші рівні культурологічних узагальнень і пояснює взаємопов’язаність понять “Новий час”,“сучасність”, “модернізм”. Визначено необхідність дослідження естетичного Модерну і моде-рнізму в літературі в контексті вивчення історії цивілізації та культури.

Ключові слова: цивілізація, культура, Новий час, людина, художня література.

Люсьєн Февр, французький історик, за-сновник школи “Анналів” – історичного на-пряму, що вплинув на світову історіографіюХХ ст., слушно зауважував, що в лексиконікультури існує близько десяти термінів, якіслід ретельно вивчати спеціалістам: “Цетерміни, смисл яких, більше чи менше окре-слений словниками, продовжує еволюціону-вати разом з розвитком гуманітарних знань,постають перед нами збагаченими, якщоможна так висловитися, всією історією, крізьяку вони пройшли <…> це не прогрес окре-мої науки чи думок, що обертаються в однійі тій самій сфері, це прогрес усіх дисциплін,усіх знань” [7, с. 239].1

До таких термінів, що дають змогу кож-ному поколінню вчених реконструюватиетапи розвитку наукової думки і, що є най-суттєвішим, історію та закономірності розви-тку людського суспільства у світовому прос-торі, належать концепти “цивілізація” і“культура”. Важливу роль вони відіграли внауковому знанні XVIII–XIX ст. і залишилиза собою провідне місце в пізнавальній си-туації гуманітарного знання ХХ – початкуХХІ ст. Їхня полісемантичність не тільки по-роджує впродовж останніх двох століть низ-ку теорій цивілізації та теорій культури, а йрефлектує на інші рівні культурологічнихузагальнень: зокрема, такі поняття як“Новий час”, “модернізм”, “сучасність” такожмають значний інтерпретаційний потенціал.

Мета статті – проаналізувати інтерпре-таційний потенціал концептів “цивілізація”,“культура”, “Новий час”.

Ідею цивілізації як вищої прогресивної ста-дії еволюційного процесу людства після пері-одів дикості та варварства було вперше сфо-рмульовано всередині ХVІІІ ст. У підході про-світників (О. Мірабо, Ш. Монтеск’є, П. Голь-баха, М. Кондорсе у Франції, А. Фергюсона,Г. Міллера в Шотландії), а також ученихХІХ ст. переважала ідея однолінійного роз-витку. Так, французький історик Ж. Гізо на-зивав два найважливіших елементи цивілі- 1 © Бандровська О.Т., 2013

зації – розвиток розуму і соціальний розви-ток, єдність і синхронність яких слугуваливдосконаленню цивілізації. Учений частовикористовував цей термін у множині, однакзалишався на позиції однолінійної схеми.Він вважав, що існують цивілізації, їх потрі-бно вивчати, аналізувати, анатоміювати –кожну окремо і за посередництвом їх самих,але над ними є ще Цивілізація та її рух, без-перервний, якщо не прямолінійний, Цивілі-зація та її прогрес [7, с. 273].12Лінійно-стадіальний різновид цивілізаційного підхо-ду був суттєво розширений у другій полови-ні ХІХ – на початку ХХ ст., коли з’явилися ібули обґрунтовані теорії локальних цивілі-зацій (Гобіно у Франції, Рюкерта в Німеччи-ні, Данилевського в Росії). У ХХ ст. виниклицивілізаційні концепції М. Вебера, О. Шпенг-лера й А. Тойнбі, було сформовано перелікиосновних цивілізацій, створено методологіїїх виділення та порівняльного аналізу – замовним принципом, культурним впливом,ступенем розвитку економіки, наявністю ве-ликих релігій, а також з’ясовано механізмиміжцивілізаційної взаємодії.

Узагальнений підхід до визначення кон-цепту “цивілізація”, в якому враховуютьсярізні точки зору (представники синергетикитлумачать їх як несуперечливі), дає змогувважати цивілізацію світ-системою (worldsystem) із такими характеристиками: “прос-торові кордони встановлюються межамипостійних практичних взаємодій, особливополітично-військово-дипломатичних; це со-ціальні системи з коекстенсивним (однако-вої протяжності в часі чи просторі) держав-ним та суспільним устроєм (зазвичай сис-тема територіальних держав); цивілізації, якправило, належать до просторово більшої 12 Завдяки розвиткові лінійно-стадіальної теорії цивілі-зації на зламі ХVІІІ і ХІХ ст. у центрі уявлень про істо-ричний час постало поняття “прогрес”, тісно пов’язане зісторичним оптимізмом ліберальної ідеології. Йоговплив змінив перебіг історії й образ навколишньогосвіту. Попередньо розірвані в часі та просторі виявирозуму було об’єднано в рамках єдиного процесу[4, с. 370–371].


12

частини ойкумени (світ-економіка); цивіліза-ції не зумовлені взаємопов’язаністю культурабо культурних систем, вони є, можливо,завжди, полікультурами” [10, с. 55]. Цивілі-зацію, таким чином, можна розглядати якмакросуспільство, що визначається певноюмножиною чинників – національних, держа-вних, економічних, лінгвістичних, релігійних.

Термін “культура”, так само як і термін“цивілізація”, має неоднакове смислове на-повнення в різні історичні періоди: так, ста-родавні греки використовували поняття“пайдейя” (виховання, внутрішня культура),через яке вирізняли себе серед варварів, аримський філософ Цицерон вперше вживслово “культура” в переносному значенні(до нього воно мало в Римі прикладне зна-чення – вдосконалення чогось – правил по-ведінки чи мови, наприклад), назвавши фі-лософію “культурою душі” (“Тускуланськібесіди”); у Середні віки і добу Відродження“культура” асоціювалась із цивілізованоюповедінкою, гуманітарними знаннями і май-стерністю в мистецтвах. Важливо, що почи-наючи з ХVІІІ ст. частотність цього терміна внауковій літературі поступово зростає. Про-стежуючи історію концепту “цивілізація”,Л. Февр у своїй програмній статті “Цивілізація:еволюція слова і групи ідей” звертається та-кож до історії терміна “культура” і показує, щовін виникає як аналітичний майже одночасно зпоняттям “цивілізація” і має різні тлумачення,наприклад, не конфліктуючи з поняттям“цивілізація” у Франції, чи набуваючи особли-вих акцентів у німецькій гуманітаристиці [7].

За останніх три століття концепт “куль-тура”, так само як і концепт “цивілізація”,набув значної змістової глибини, але досьогодні не отримав сталої дефініції, щозасвідчує його концептуальну відкритість.Враховуючи аксіологічний, технологічний,інформаційний та інші підходи до визначен-ня культури, продуктивним є, на нашу дум-ку, синергетичне розуміння культури як над-складної, відкритої, саморганізаційної сис-теми, при цьому “культура в її цілісному іс-нуванні як система всіх доступних людиніформ духовної, матеріальної та художньоїдіяльності повинна розглядатись як взаємо-пов’язана єдність її основних підсистем”[5, с. 11]. Важливо, що в межах культурихудожня культура виділяється в особливупідсистему.

Таким чином, цивілізація не є ідентичноюкультурі. Більше того, існує точка зору, най-краще висловлена О. Шпенглером у праці“Занепад Європи”, згідно з якою “циві-лізація” і “культура” є протиставними понят-тями і питання “що таке цивілізація, яку ро-зуміють як логічний наслідок, завершення інаслідок культури?” [9, с. 68] виступає од-ним із головних питань історії та філософії.Німецький філософ вважає, що “цивілі-

зація – це крайні та штучні стани, <…> за-вершення, вони виникають як здійснене застановленням, як смерть за життям, як не-рухомість за розвитком…” [9, с. 68]; це, найого думку, вмирання міфу і механізаціяжиття. Культуру вчений називає “прафе-номеном, здійсненням душевних можливос-тей” [9, с. 399], культура живе лише в душахлюдей, що живуть смислами і цінностямипевної культури.

Отже, людина, її культура та духовнежиття декларуються у теоріях цивілізації якосновоположний пріоритет. У цілому всятривала історія досліджень цих термінів іфеноменів, які вони визначають, дає підста-ви стверджувати, що семантичні поля те-рмінів “цивілізація” і “культура” перетина-ються і накладаються один на одного та-ким чином, що їх слід усвідомлювати як не-від’ємний аспект чи, навіть, внутрішнюякість кожного з них.

Упродовж ХХ ст. цивілізаційні та культу-рологічні дискусії розгортались навколоаналізу Нового часу як принципово значногоперіоду в розвитку цивілізації, оскільки самев цей проміжок цивілізаційного розвиткуформується й усвідомлюється феномен За-ходу – Західної цивілізації в її сучасних об-рисах, а також з’являються й оформлюють-ся дві цивілізаційні мегамоделі Заходу іСходу.

Якщо в перші десятиліття ХХ ст. основ-ний зміст цих дискусій був пов’язаний із ви-явленням сутнісних характеристик добиМодерн, то в другій половині ХХ ст. акцентзміщується в бік питання завершення Ново-го часу, переходу доби Модерн у постмоде-рний стан. Відтак, аналіз Нового часу без-посередньо пов’язаний із його періодизаці-єю. Якщо його початок, так чи інакше, дату-ють добою великих географічних відкриттів,подіями англійської буржуазної революції,Реформації, то дискусія про завершенняНової історії триває ще і сьогодні. Першусвітову війну називають завершальною по-дією цього тривалого періоду історії Захід-ної цивілізації, однак багато хто з представ-ників цивілізаційного підходу розглядаютьМодерн як незавершений етап, як цивіліза-ційний проект, що охоплює сучасність (на-приклад, Ю. Габермас).

Однією з визначальних рис Західної ци-вілізації, яка увиразнилась у понятті “Новийчас”, є характерний для неї впродовж усієїісторії соціокультурний динамізм – дина-мізм, який тісно пов’язаний із вкоріненоюраціональністю мислення, індивідуалізмом,іншими рисами “європейського феномену”:«Європа реалізовувала переваги своєї ево-люційної соціокультурної моделі тоді, коливсі її конкуренти в боротьбі за роль локомо-тиву глобалізації вже вичерпали свій цивілі-заційно зумовлений потенціал динамізму.


13

Саме це в кінцевому рахунку дало Заходузмогу нав’язати світові свої правила й умовиглобалізації, проголосити власні цінності“універсальними”» [1, с. 13]. Про динаміч-ність, властиву західній культурі та мистец-тву, пише О. Шпенглер: “…певний динаміч-ний центр – смисл західноєвропейської пер-спективи в картинах, сцені, парках, смислвнутрішнього виду соборів. Подібного незнала жодна інша культура” [9, с. 429]. І хо-ча сьогодні вчені, розмірковуючи про глоба-лізаційні процеси, говорять про “третійшлях”, який повинен базуватись на синтезідвох цивілізаційних моделей – Заходу іСходу, однак, власне модель Західної циві-лізації, її цивілізаційний код фундує основиглобальної цивілізації.

В історичному аспекті початки доби Мо-дерн ототожнюються з індустріальною ре-волюцією (оформлення економічної систе-ми), виникненням буржуазно-демократичноїформи державності, формуванням широко-го культурного руху Просвітництва.

Аналізуючи зміст поняття “Модерн”, ні-мецький соціолог, історик та економістМ. Вебер акцентував увагу на його соціаль-ному смислі та довів, що інтелектуалізація іраціоналізація є тими сутнісними рисами,які надали єдності всій добі Модерну. “В усіхкультурах, – писав учений, – існували різ-номанітні раціоналізації в найрізноманітні-ших життєвих сферах <…> питання зво-диться до того, щоб визначити своєрідністьзахідного, а в його межах сучасного західно-го раціоналізму і пояснити його розвиток”[2, с. 55]. Учений зупиняється на антрополо-гічному аспекті проблеми, вважаючи йогонайскладнішим, адже і раціональна техніка,і раціональне право, і економічний раціона-лізм залежать від здатності та відкритостілюдей до певних видів практично-раціональноїжиттєвої поведінки. Це означає, що життєвомупростору і поведінці людини також притаманніпевні, специфічні типи раціоналізації, тому їхнєвиявлення, вплив, каузальні взаємозалежності,“які можна пояснити як реакції на долю людст-ва і середовища” [2, с. 59], дадуть змогу не ли-ше уточнити, а й повноцінно оцінити загальнийстан культури в той чи інший період цивіліза-ційного розвитку, простежити динаміку розгор-тання/згортання/зміни типів раціоналізму.

Із цієї точки зору досліджень раціоналіз-му в сфері соціально-економічних практикнедостатньо, щоб пояснити розвиток раціо-налізму доби Модерн. Вивчення специфікихудожнього мислення, того як “працюють”моделі раціоналізму в мистецтві, зокрема вхудожній літературі, на наш погляд, є не-від’ємною складовою питання і про цивілі-заційні межі, і про змістовий характер куль-турного Модерну.

За М. Вебером, Модерн у культурі ви-явив себе у розщепленні метафізичної й

релігійної картин світу, у диференціації йінституалізації науки (початки фундамента-льних природничих наук датують ХVІІІ ст.), увиокремленні сфери моралі та мистецтва.“Проект модерну, – переконаний Ю. Га-бермас, – сформульований у ХVІІІ ст., поля-гає в тому, щоб неухильно розвивати об’єк-тивуючі науки, універсалістські основи мо-ралі та права і мистецтво зі збереженнямїхньої своєрідної природи, але одночасно і втому, щоб вивільняти когнітивні потенціали,що нагромадились, з їхніх вищих естетичнихформ і використовувати їх для практики” [8].Адже, як вважає філософ, ця думка є спів-звучною із думкою М. Вебера, просвітникивірили в те, що мистецтво і наука сприяти-муть не лише підкоренню природи, а й ро-зумінню світу і людини, моральному вдоско-наленню та навіть щастю людини. Важливо,що саме із цього періоду бере початок“внутрішня історія наук, теорії моралі, пра-ва, мистецтва”, тобто, за Ю. Габермасом,зароджується культура експертів. Невипад-ково, системне теоретичне осмислення ци-вілізаційного розвитку бере свій початок уХVІІІ ст.

Автор праць із філософської антрополо-гії, німецький філософ і католицький бого-слов середини ХХ ст. Р. Гвардіні також без-посередньо пов’язує виникнення поняття“культура” з розвитком науки Нового часу, арезультатом піднесення наукового знанняназиває появу техніки, яка виступає квінте-сенцією діяльності. Прикметно, вважаєР. Гвардіні, що наука, політика, економіка,мистецтво, педагогіка поступово свідомовідділяються від віри і вибудовують себеавтономно, але «кожна окрема сфера об-ґрунтовує себе таким чином, що вони утво-рюють спільне, що є одночасно їхньою спі-льною основою. Це і є “культура” самостій-ного людського творення…». Відтак, люди-на повинна самостійно обґрунтувати собоюсмисл духовного життя: “Пробуджуєтьсязовсім інше відчуття. Людина стає важли-вою сама собі; Я, і, в першу чергу, дуже не-пересічне, геніальне Я, стає критерієм цін-ності життя” [3].

Таким чином, культурно-історичний роз-виток Західної цивілізації нарівні з досяг-неннями науки і техніки, з розвитком право-вої свідомості, нової трудової етики по-в’язаний із проблематикою людини. УХХ ст. неодноразово висловлювалась думкапро те, що філософська антропологія такожбере початок від Нового часу. Першим, хтопорушив питання про людину в постренеса-нсну добу, був Б. Паскаль. Видатний ученийсередини ХVІІ ст., аналізуючи постгаллілеє-ву картину світу, вказав на трагічність люд-ської екзистенції, очевидно, тому його словазалишаються актуальними вже понад тристоліття і суголосними екзистенціалізму


14

ХХ ст.: “Я не знаю, хто скерував мене у світ,я не знаю, що таке світ, що таке Я. Я незнаю, що таке моє тіло, що таке мої почуття,що таке моя душа, що таке та частка могоЯ, яка мислить, що я промовляю, яка роз-думує про все і про себе саму і все ж знаєсебе не більше, ніж все інше <…> Я бачу зусіх боків лише нескінченності, які заключа-ють мене у себе як атом <…> Все, що я ус-відомлюю, це лише те, що я повинен скоропомерти, але те, чого я більше за все незнаю, це смерть, якої я не вмію уникнути. Якя не знаю, звідки я прийшов, так само точноне знаю, куди піду <…> Ось мій стан…” [6,с. 145]. Через півтора століття, вже у новійкультурній атмосфері, коли механістичнакартина світу, побудована раціоналізмомНового часу, перестала відповідати образулюдини ХІХ ст., І. Кант розгорнув антропо-логічну проблематику в новому напрямі –напрямі креативної людини, що існує в он-тологічному розриві між світом природи ісвітом свободи.

Висновки. Окреслені видатними вчени-ми ХХ ст. – М. Вебером, А. Тойнбі, О. Шпен-глером та іншими – аксіологічні домінантидоби Модерн дають змогу перевести аналізнової ситуації людини в світі, яка, на нашпогляд, у цей проміжок цивілізаційної історіїстає її головним змістом, у площину естети-чного режиму мистецтва та розглянути ком-плекс питань про естетичний модерн і мо-дернізм у літературі в контексті вивченняісторії цивілізації та культури.

Список використаної літератури1. Бондаренко Д.М. Мир-системный и ци-

вилизационный подходы: противополо-жность или взаимодополнительность? /Д.М. Бондаренко // История и синерге-тика. – М. : КомКнига, 2005. – С. 7–16. –(Синергетика в гуманитарных науках).

2. Вебер Макс. Протестантская этика и духкапитализма / Макс Вебер // Избранныепроизвидения / сост., общ. ред. Ю.Н. Да-выдова. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с. –(Социологич. мысль Запада).

3. Гвардини Романо. Конец Нового време-ни [Электронный ресурс] / Рома-но Гвардини // Конец нового времени.Феномен человека. Антология. – М.,1993. – Режим доступа: http://krotov.info/libr_min/04_g/gva/rdini.htm (библио-тека Якова Кротова).

4. Ионов И.Н. Теория цивилизаций от ан-тичности до конца XIX века / И.Н. Ионов,В.М. Хачатурян. – СПб. : Алетейя,2002. – 384 с.

5. Каган М.С. Общее представление окультуре / М.С. Каган // Введение вкультурологию / под ред. Ю.Н. Со-лонина, Е.Г. Соколова. – СПб., 2003. –С. 6–14.

6. Паскаль Блез. Думки / Блез Паскаль ;пер. з франц. А. Перепаді, О. Хоми. –К. : Дух і літера, 2009. – 704 с.

7. Февр Люсьен. Бои за историю / ЛюсьенФевр. – М. : Наука, 1991. – 629 с. – (На-учное издание. Памятники историческоймысли).

8. Хабермас. Доклад 1980 г. [Электронныйресурс] / Хабермас. – Режим доступа:http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Article/Hab_Modern.php.

9. Шпенглер О. Закат Европы / ОсвальдШпенглер. – Новосибирск : Наука,1993. – 592 с.

10. Wilkinson David. Civilizations, WorldSystems and Hegemonies. Fundamentals ofa civilizations-as-world-systems approach /David Wilkinson // World-System History: theSocial Science of Long-Term Change /edited by R.A. Denmark, 2000. – P. 54–84.


Бандровская О.Т. Понятия “цивилизация”, “культура”, “Новое время”: параллели идихотомии

В статье исследован интерпретационный потенциал концептов “цивилизация”,“культура”, “Новое время”. Показано, что семантические поля терминов “цивилизация” и“культура” пересекаются и накладываются друг на друга таким образом, что их следуетосознавать как неотъемлемый аспект или даже внутреннее качество каждого из них. Поли-семантичность этих понятий рефлектирует на другие уровни культурологических обоб-щений и объясняет взаимосвязанность понятий “Новое время”, “современность”,“модернизм”. Определена необходимость исследования эстетического Модерна и модерниз-ма в литературе в контексте изучения истории цивилизации и культуры.

Ключевые слова: цивилизация, культура, “Новое время”, человек, художественная лите-ратура.

Bаndrovs’ka О. Concepts “civilization”, “culture”, “Modern Times”: parallels anddichotomies

The article examines the interpretive potential of concepts “civilization”, “culture”, and “ModernTimes”. Civilization is considered as macrocommunity determined by a set of factors – national, state,economic, linguistic, religious ones. Taking into account axiological, technological, informational, andother approaches to culture, understanding of culture as a supercomplex and open system seems


15

productive. It is important that fiction makes a particular subsystem within the culture. Human being,human culture and spiritual life are declared a fundamental priority in the theories of civilization. It isshown that the semantic fields of terms “civilization” and “culture” intersect and overlap in such a waythat they should be aware of as an integral aspect or even the inner quality of each other.

Throughout the 20th century civilizational and cultural debate unfolded around analyzing ModernTimes as a fundamentally significant period in the development of civilization, since in this periodWestern civilization in its modern shape was being formed. The defining characteristics of ModernTimes are the sociocultural dynamism, intellectualization, problems of man. Axiological dominant ofModern Times allow to transfer analysis of the new situation of man in the world in the plane of theaesthetic regime of art and to consider the complex issues of aesthetic Modern and literary Modernismin the context of the history of civilization and culture.

Key words: civilization, culture, Modern Times, human being, fiction.


16

УДК 820(73)К.В. Тарасенко, Т.В. Шадріна

МОДИФІКАЦІЇ РОМАННОГО ЖАНРУ В ЛІТЕРАТУРІ ПОСТМОДЕРНІЗМУУ статті зібрано та систематизовано парадокси наукової рецепції романного жанру в

другій половини XX ст., на матеріалі художніх творів репрезентовано основні романні мо-дифікації в зарубіжній літературі доби постмодернізму.

Ключові слова: роман, модифікація, постмодернізм.

До аксіоматичних постулатів сучасноїжанрології належить теза про жанрову не-унормованість роману, який, за зауважен-ням Т. Денисової, “не став і ніколи не станеканонічним, бо має невичерпні джерела ру-ху – ту реальну дійсність, у безпосередньо-му контакті з якою він розвивається” [7, с. 4].Про відсутність єдиних жанрових критеріївроманного слова в його русі від античностідо постмодернізму пишуть як вітчизняні, такі зарубіжні літературознавці: його називають“жанром без формули” (В. Дончик) [8, с. 3],підкреслюють концепційну необмеженістьроману (Д. Затонський, І. Кошелівець)[9, с. 22; 15, с. 98], наголошують на здатнос-ті цього жанру взагалі не мати будь-якихправил [38, с. 2].1

Саме неканонічний характер роману тайого спроможність жваво реагувати наоб’єктивну реальність, яка постійно зміню-ється, помітно ускладнюють вивчення істо-рико-літературної специфіки цього епічногожанру. Думається, що осмислення жанровоїприроди роману на теоретичному рівні по-стає необхідним кроком на шляху вивченняхудожньої своєрідності будь-якого роману.На важливості й необхідності включення доорбіти наукового осмислення результатівгенологічних розвідок наголошують cучаснітеоретики літератури. Як вважає авторитет-на українська дослідниця Н. Копистянська,осмислення жанрової сутності художньоготексту постає першим етапом роботи надним [14, с. 6].

Роман доби постмодернізму народженийу лоні індивідуально-авторського типу худо-жнього мислення, де письменник навряд чиорієнтується на певний канон, а радше“доактуалізує” власний твір за рахунок ужевідомих романних форм і модифікацій. Тожперш ніж охарактеризувати роман постмо-дерністський, варто було б спочатку осмис-лити наукові здобутки сучасної жанрології вцарині роману й концептуалізувати ключовіположення, украй необхідні для адекватногорозуміння іманентної сутності романної по-етики. Ця аналітика є доцільною для досяг-нення мети написання цієї статті – пунк-тирно окреслити шляхи розвитку романногожанру в другій половині XX ст. 1 © Тарасенко К.В., Шадріна Т.В., 2013

Прослідковуючи етапи розвитку геноло-гічної думки про роман, варто звернутиувагу на такі факти. По-перше, 20-ті рр.ХХ ст. відзначаються появою певної кілько-сті концепцій, об’єднаних тезою про такзвану “смерть роману” (Ж. Берль, Е. Кіш,Ф. Моріак, Х. Ортега-і-Гасет). Приміром,Х. Ортега-і-Гасет пише: “Жанр роману, якщой не вичерпався остаточно, то безперечнодоживає свого віку. Він зазнає такого бракуможливих сюжетів, що письменник вимуше-ний компенсувати його вишуканістю рештинеобхідних для цілісності роману компонен-тів” [26, с. 276]. Ж. Берль зазначає, що“підірвано самі основи романічного зобра-ження”; Ф. Моріак підмічає “втрату прагнен-ня до ідеалу” і внаслідок цього втрату гост-роти конфліктів; Е. Кіш упевнений, що“роман не має майбутнього” і є “літературоюминулого сторіччя” [цит за 14, с. 141].

По-друге, у 60-ті рр. ХХ ст. представникишколи “нового роману” (М. Бютор, А. Роб-Гріє, Н. Саррот, К. Сімон) зазначають, щотехніка написання класичної форми романує вже вичерпаною і йому не потрібен сюжетта головний герой, а отже, за часів модерні-зму роман втратить прописку в системі жан-рів. Утім, Т. Мотильова вважає, що “кон-цепція “смерті роману” в різноманітних йоговаріаціях була спрямована проти роману якінструменту пізнання соціальної дійсності тавпливу на неї” [25, с. 58]. Угорський ученийБ. Помогач пише, що «французький “новийроман” з його зухвалими деклараціями таштучно побудованою теорією позбавляєгероя (якщо взагалі в цьому випадку можнаговорити про “роман” і “героя”!) атрибутів,які його визначають: певного характеру, ін-дивідуальності та прагнення до життєвоївірогідності…» [27, с. 34]. Слушність тези“новороманістів” про відсутність сюжету тагероя у творі була поставлена під сумнівамериканським письменником Дж. Бартом:“Французькі романісти відкидають сюжет тахарактер. Але сюжет у романі – те ж саме,що і мелодія в музиці, він необхідний. І яки-ми б переконливими не були аргументи те-оретиків, котрі проголошують смерть індиві-дууму в часи масової культури, кожен із наспродовжує вважати себе індивідуальністю.


17

А тому в романі необхідний характер, герой,персонаж” [цит. за 6, с. 31].

Однак, останніми роками в науковихпрацях дедалі частіше йдеться про естетич-ну значущість “нового роману”, його незапе-речну роль в історико-літературному проце-сі. Так, відома вітчизняна дослідниця Л. Ску-ратовська вважає, що “новий роман” робитьглядача читачем або співучасником, а такожспівтворцем, співвинуватцем та співжерт-вою деякої реальності, а не слухачем авто-ра [31, с. 70]. Як “своєрідне відображеннядійсності ХХ століття” [11, с. 98] розглядає“новий роман” і С. Іванова.

Очевидним є той факт, що жанр романуприречений існувати стільки, скільки існуєзумовлений гносеологічною природою лю-дини інтерес до приватної сфери її існуван-ня. Як вельми слушно підкреслює М. Римар,“роман вичерпує себе не як жанр, а йдетьсярадше про зміну історичних форм роману”[30, с. 88].

Полеміка щодо існування роману певноюмірою сприяла інтенсифікації дискусії на-вколо його жанрової своєрідності, про щосвідчить велика кількість досліджень. У 60–90-ті рр. ХХ ст. з’явилася низка фундамента-льних літературознавчих праць, присвяче-них вивченню історичної поетики цього жан-ру (В. Кожинов, Є. Мелетинський), аналізуйого іманентної природи (П. Грінцер, А. Есал-нек, Г. Косіков) та різних національних мо-дифікацій (Д. Затонський, О. Михайлов).

Відомий фахівець з французької літера-тури О. Михайлов вважає “принцип заглиб-лення у внутрішнє життя” таким, що сприявформуванню роману як жанру [22, с. 3]. Су-голосною є думка Д. Затонського: “Пру-жиною роману є внутрішній конфлікт, конф-лікт особистості та оточуючого її середови-ща, старого і нового, того, що вмирає з тим,що народжується” [9, с. 10]. Пізніше Н. Лей-тес пропонує розширити визначення на“суб’єктивне романне мислення”, що міститьу собі епічний та романний предмет худож-нього пізнання й “об’єктивне романне мис-лення”, сфера якого – співвідношення авто-рського та “чужих” мовлень і свідомості вструктурі романного слова [21, с. 19].

Незважаючи на чималий досвід у ви-вченні роману, інтерес до цього художньогофеномену не згасає й сьогодні. Вітчизняніта зарубіжні науковці активно досліджуютьспецифіку романного мислення на межі ХХ–ХХІ ст., що відзначено впливом постмодер-ністських тенденцій на пошук оптимальнихшляхів вирішення актуальних проблем уцарині жанрологічних студій. На сьогоднігенологічні розвідки здійснюються у двохнапрямах: перший – орієнтований на розро-бку нових концепцій або інтерпретацію кла-сичних положень теорії романного жанру(Н. Бернадська, А. Есалнек, Т. Іглтон, Н. Ко-

пистянська, О. Михайлов, М. Римар, Н. Та-марченко та ін.), завдання другого полягає увивченні романних форм і жанрових мо-дифікацій (Т. Бовсунівська, О. Журенко,В. Малкіна, Г. Мережинська, Н. Постова,М. Римар та ін.).

Першим пріоритетним аспектом новітніхгенологічних розвідок правомірно вважатиформування термінологічного апарату.Аналіз дефініцій роману, запропонованихостаннім десятиліттям, дає підстави ствер-джувати, що більшість науковців суголосні увизначенні таких рис романної поетики, яквеликий обсяг текстового простору, наяв-ність розгалуженого сюжету, зіткнення лю-дини із середовищем як головний конфлікт утворі. Так, у “Літературознавчому словнику-довіднику” (1997) за редакцією Р. Гром’яката Ю. Коваліва роман визначено як най-більш поширений у XVIII–ХХ cт. епічний жа-нровий різновид, місткий за обсягом, склад-ний за будовою прозовий (іноді віршований)епічний твір, у якому широко охоплені жит-тєві події, глибоко розкривається історіяформування характерів багатьох персона-жів [18, с. 604]. Автор “Сучасного словника-довідника з літератури” (2000) С. Корміловвизначає цей вид епіки як “велику, багато-геройну оповідь у прозі зі складним конфлі-ктом. У більш точному сенсі – великийжанр (вид) епічного роду, в якому основнуувагу приділено людській особистості в їївідносинах з іншими індивідуальностями”[32, с. 423].

Утім, навряд чи можна дати дефініціюроманного жанру та вказати його ознаки безконкретизацій та уточнень. Літературозна-вець В. Халізєв пише: “У кожного, хто нама-гається охарактеризувати роман… в йогозагальних та необхідних рисах, виникає спо-куса свого роду синекдохи: підміни цілогойого частиною” [36, с. 330]. Отже, більшістьвизначень не претендують на універсаль-ність та всеохопний характер, оскількивони лише в загальних рисах характери-зують жанр. Більше того, теоретики літе-ратури ставлять під сумнів продуктивністьспроб однозначної дефініції роману, про-голошуючи його “жанрову невизначеність”[19, с. 110].

Таким чином, сучасні науковці продов-жують пошуки щодо вирішення проблемитермінологічної визначеності роману.

У довідкових виданнях роман визнача-ється як “жанр епічної орієнтації з настано-вою на вільну і розгорнуту епічну розповідьпро екзистенціальні конфлікти людини” [20,с. 488] або “великий епічний жанр, в основіякого лежить зображення приватного життялюдей в нерозривному зв’язку із суспільнимрозвитком” [4, с. 264]. У найновішому енцик-лопедичному виданні літературознавчої ен-циклопедії роман називають “великим за


18

обсягом епічним твором, метанаративом,для якого характерне панорамне зображен-ня дійсності, багатоплановість на фабуль-ному та сюжетному рівнях розвитку конфлі-ктних ліній, ускладнений хронотоп, поліфо-нічна, часто уповільнена розповідь, супро-воджувана художнім висвітленням актуаль-них проблем зовнішнього та внутрішньогосвіту” [17, с. 342].

Українська дослідниця Г. Мережинська внауковій монографії “Російський постмодер-ністський роман кінця 80–90-х рр. Жанровімодифікації” (2004) наголошує на тому, щосаме роман став тією “жанровою формою, вякій найбільш яскраво відбилися художніможливості постмодернізму” [23, с. 118].Вона виокремлює такі іманентні риси рома-ну, як: мобільність, здатність “романізувати”інші жанри, пластичність, неканонічний ха-рактер, потяг до експериментаторства.

Таким чином, аналіз сучасних генологіч-них розвідок показав, що процес кристаліза-ції терміна “роман” відбувається й донині,незважаючи на чималу кількість теоретико-літературних досліджень більш раннього пе-ріоду. У лоні сучасного літературознавствазароджується візія роману не як жанровогорізновиду епіки, а скоріше як універсальноїструктури, сфери, системи, у лоні якої орга-нічно співіснують і історико-діахронічний, ітипологічний підходи до розуміння жанру.Роман значно розширює сферу власногоіснування, виходячи за чіткі та унормованімежі жанрового канону, він не має часовихобмежень і здатний утворювати велику кіль-кість модифікацій, уміщувати в собі безлічможливостей для висвітлення конфлікту лю-дини з навколишнім світом.

Важливим аспектом уваги сучасних до-слідників теорії роману можна вважати ви-вчення його жанрових ознак. Так, у літера-турознавстві другої половини ХХ ст. відзна-чається епічний характер романного жанру(О. Галич, А. Есалнек, Є. Мелетинський таін.). Утім, наукові розвідки початку XXI cт.обґрунтовують тезу про антиепічний харак-тер сучасної модифікації цього жанру(Т. Давидова, Т. Іглтон). Так, Т. Давидовапише про художню структуру антижанру, що“ставить під сумнів цінність ідей, які втілю-ються, як правило, у творах первинного лі-тературного жанру” [5, с. 148]. Т. Іглтон вва-жає роман “радше антижанром, аніж жан-ром” [38, с. 1].

На перехресті двох тенденцій стоїть кон-цепція М. Римара, який вважає роман вод-ночас і епічним, і антиепічним жанром. Епіч-ність роману, за М. Римарем, втілюється втаких рисах, як: оповідний характер, єдністьлюдини та навколишнього світу, розгортан-ня сюжету в площині великого світу тощо[30, с. 9]. Антиепічна природа жанру, як за-уважує дослідник, полягає в тому, що, по-

перше, героїчний характер епічного герояпротистоїть романному, причому останнійне завжди відповідає нормам існуючої мо-ралі [30, с. 9]; по-друге, роман не наслідуєідеальні зразки, а перебуває в контакті знезавершеною дійсністю, що визначає йогояк своєрідний діалог між автором та чита-чем, причому, з одного боку свідомість чи-тача та незавершена життєва ситуація – зіншого, і є компонентами тієї незавершеноїдійсності, з якою вступає в контакт автор.

Більше того, дедалі відчутнішою стає те-нденція до виключення роману із жанровоїсистеми, підкреслюється його здатність бу-ти аутсайдером (В. Рід) та антижанром(Т. Іглтон). Так, Л. Рід пропонує “виокремитиодну головну рису роману як літературноговиду – його здатність бути аутсайдером”[39, с. 6] та витісняє його “за межі внутрі-шньої романної традиції” [39, с. 6]. Т. Іглтон,як зазначалось вище, схильна відноситироман скоріше до категорії “антижанру”,аніж “жанру” [38, с. 1].

Ймовірно, що саме неканонічність рома-ну (Н. Тамарченко) суттєво розширює йоговласні генологічні потенції, для яких устале-ні межі романного жанрового канону вида-ються завузькими. Як слушно підкреслюєТ. Давидова, «в історії літератури жанровімодифікації (антижанри) “спалахують” у пе-ріоди культурного перелому» [4, с. 150], ко-ли “існує нагальна потреба в переході відодного літературного напряму (що вже ви-черпав себе) до іншого (який тільки-но фо-рмується)” [цит. за 4, с. 150]. За зауважен-ням А. Злачевської, у фокусі дослідницькоїуваги сьогодення перебувають “межові” жа-нрові моделі, оскільки саме “неканонічні те-нденції в жанротворенні і визначають тен-денції розвитку літератури” [10, с. 136].

Таким чином, першою ознакою роману єйого епічний характер (оповідальність, роз-гортання подій у площині “людина-світ”).Утім, неканонічний характер жанру, йогожанрова неунормованість та контакт із не-завершеною дійсністю дають змогу вестимову про здатність роману розширювативласні генологічні можливості, таким чином,порушувати усталений жанровий канон,тобто формально належати до епічного жа-нру, а в історико-літературній реальностівиходити за його межі.

Другою ознакою жанру традиційно вважа-ють наявність романного конфлікту “людина –навколишній світ”. На початку XXI cт. сутністьголовної романної колізії уточнюється та конк-ретизується. А. Есалнек, послуговуючись тер-мінологічним апаратом соціології, пропонуєподати романну ситуацію як “відносини особи-стості, мікросередовища та середовища” [37,с. 75], оскільки використання вищезазначенихпонять дає більш конкретне уявлення про від-носини між людиною й суспільством. Поняття


19

“особистість”, в інтерпретації А. Есалнек, – цегерой, який є носієм певних духовних цінностейта внутрішній світ якого більш-менш значущий[37, с. 75], “мікросередовище” – сукупність ге-роїв-особистостей, які перебувають у певнихвідносинах між собою, “середовище” – усі іншіперсонажі, з якими контактують герої і які нері-дко простистоять героям-особистостям [37,с. 75].

Українська дослідниця Н. Бернадська по-сутньою рисою роману вважає “авторськуконцепцію особи та універсуму”, “зображеннястосунків, взаємозв’язків і взаємовідштовху-вань між суб’єктом та об’єктивним і надпри-роднім світом (а не лише реальністю)” [3,с. 26]. Отже, другою ознакою роману є роз-повідь про зіткнення героя як з явищамиоб’єктивного (реального), так і з явищаминадприродного (нереального) світу, тобтойдеться про розширення меж романного ху-дожнього світу.

Ще одна риса роману виокремлюється вплощині його взаємодії з іншими жанрами.Так, він може не тільки суттєво впливати нарозвиток епічних, ліричних або драматичнихвидів, романізувати їх, а інколи й витіснятина узбіччя літературного процесу, а й, на-впаки, вміщувати у власній художній струк-турі елементи інших жанрів, пародіювати їх,будучи, як підкреслює Т. Іглтон, “гібридомсеред літературних форм” [38, с. 6],“потужною плавильною чашою” [38, с. 1].Отже, прямий (трансформаційний) або зво-ротний (пародійний) характер інтеракції ро-ману з іншими жанрами постає однією з йо-го жанротворчих характеристик.

У контексті літературознавчої полемікищодо специфіки кореляції конституентів ро-манної поетики (“автор-герой”) варто звер-нутися до інтелектуального досвіду сучас-них дослідницьких методологій. Так, інстру-ментарій герменевтики певною мірою допо-може розширити уявлення про романні ме-жі. Ймовірно, що саме герменевтичний три-кутник (“автор-герой-читач”) замість дихо-томії “автор-герой” більш адекватно відтво-рює жанрову сутність сучасного роману,оскільки в умовах жорсткої конкуренції ро-ману із сучасними технологіями, урахування“горизонту читацького очікування”, долучен-ня потенційного реципієнта до діалогу міжавтором та героєм сприяють зміцненню лі-дерської позиції роману як у межах жанро-вої системи епіки, так і поза нею. Тож недивно, що читачі постмодерністської літера-тури стали свідками творення нової роман-ної традиції.

Теза про руйнування класичних жанро-вих канонів, про “розмивання жанровихмеж” у літературі постмодернізму є наскріз-ною для наукових розвідок, присвяченихвивченню сучасного літературного процесу(про що, зокрема, зазначалось вище). Втім,

думки літературознавців щодо наслідків цієїруйнації значно різняться. Трансформаціяроману як жанру зумовлена тими кардина-льними змінами, які виникають у сучасномусуспільстві й у свідомості всього людства.За словами В. Йєнса: “…Тільки неповне,уривок, фрагмент ще символізують розко-лотий світ, який перебуває у стані змін…Світ, який за строкатими фасадами постаєяк неясний, примарний знак, може бутипредставлений… лише у шифрах…” [цит. за24, с. 216]. Ситуація тотального хаосу, аб-сурду, невизначеності в реальному житті(реальність “агонізує” як стверджує Ж. Дер-ріда) природно спричинює виникнення спе-цифічних художніх моделей перетворення“буття” на “художню дійсність” саме черезмистецьке засвоєння абсурдистських умо-настроїв і завдяки сучасному хаотично-фрагментарно впорядкованому світогляду.При цьому, логічно, відбувається свідо-ма/несвідома відмова від традиційних схемоповіді й практично повне заперечення кла-сичних жанрових моделей (зокрема рома-ну). На думку теоретиків “нової літератури”,навіть саме звернення митців слова до іс-нуючих жанрів нині можна вважати підозрі-лим, це призводить до “відлучення” від“справжньої” літератури. На думку І. Млє-чиної, будь-яка спроба зарахувати сучаснийлітературний твір до певного жанру загро-жує винесенням вироку повної безжиттєвос-ті самому тексту [24, с. 216].

Криза гуманізму в суспільстві, об’єктивнанеможливість прогресивних мистецьких ідейгармонізувати сучасний соціум призводить,у свою чергу, до кризових явищ у культурі талітературі, “що набуває в західній Європі таАмериці мало не універсального характеру”[12, с. 98]. Відтак, колажування, фрагменти-зація, “механічний монтаж” стають чи неєдино можливими способами художньогозасвоєння сьогоденної дійсності, ключовимипоняттями якої є “жах” (історія – це жах, заДж. Джойсом) та “абсурд”. Інакше кажучи,зрушення відбувається як на змістовому,так і на формальному рівнях.

Об’єктивне “бальзаківське” споглядання-розгортання подій у класичному романіХІХ ст. поступається “кафкіанській” естетицісуб’єктивізму в модерністській прозі ХХ ст.,а звідти вже недалеко й до постмодерніст-ського роману. Адже попри всі спроби про-тиставити модернізм і постмодернізм, попризаперечення ідеї творчого наслідування мо-дерністських традицій художньою системоюдругої половини ХХ ст., коріння фрагмента-рної оповіді й безфабульної композиціїпостмодерного роману, безперечно, слідшукати в естетиці модернізму.

Підпорядкування функцій автора функці-ям тексту, набуття текстом “універсальнихпросторово-часових координат” (на перетині


20

найрізноманітніших культурних кодів), худо-жня практика “текстуального закодовуваннята нескінченно множинної інтерпретації”явищ дійсності як єдино можливого способузасвоєння останньої, розмивання кордонівміж текстами породжує нову концепцію тек-сту як такого: будь-який текст (про це свогочасу говорив Р. Барт) сприймається як час-тина одного спільного макротексту з усімаможливими (як свідчить Л. Ржанська) “нелі-тературними дискурсами і… сферами жит-тя, ними описаними”, а відтак, перетвореннясвіту на текст (а тексту, у свою чергу, насвіт) є питомою рисою світовідчуття ХХ ст.[29, с. 554]. А отже, текст постає як сукуп-ність ремінісценцій, цитат, алюзій, що про-дукують культурні коди минулого, забезпе-чуючи таким способом зв’язок між минулимта сьогоденням, і водночас виражаючи інте-нцію автора поєднати “культурні уламки” вєдине ціле та створити таким чином ціліснукартину буття.

Піддаючись загальним тенденціям ево-люціонування жанрів, роман із замкнутої насобі, завершеної структури з лінійним розго-ртанням подій, які подаються компетентнимоповідачем, трансформується у відкриту,незавершену систему, основним структуро-твірним принципом якої часто стає “колаж”,що поступово приводить не просто до діа-логізму зовсім різних цінностей і світоглядів,а й до зіткнення неозорої кількості смислів інеобмеженої полівалентності знаків, симво-лів, зрештою – до повної невпорядкованостіі, на думку Л. Ржанської, ентропії як змісто-вого, так і формального рівнів твору[29, с. 548].

Завдяки відкритості структури постмоде-рного твору виникла можливість активного“конструювання” тексту – індивідуальногопрочитання його реципієнтом у будь-якомупорядку розташування частин. Це так зва-ний прийом “комбінаторної гри” – один ізнайпоширеніших у літературі постмодерніз-му. Відтак, звичайною практикою в літера-турі другої половини ХХ ст. стало відверте“запрошення” автором зі сторінок “власногороману” моделювати текст на розсуд чита-ча – починаючи від вільного прочитання аб-заців і аж до можливості обирати “більшвдалий” на думку останнього фінал твору(романи Х. Кортасара, М. Павича, Дж. Фа-улза, Р. Федермана). Із цього приводу авторроману “Хазарський словник” М. Павич за-уважує: “Я намагаюсь дати читачеві можли-вість самому вирішувати, де починається йде закінчується роман, яка зав’язка йрозв’язка, якою буде доля головних героїв”[цит. за 13, с. 9]. При цьому яскраво вира-жена колажність композиції “Хозарськогословника”, яка дійсно дає можливість читатитвір з будь-якого абзацу, узагалі ставить підвеликий сумнів правомірність зараховувати

цей художній витвір до романного жанру вйого класичному розумінні.

Актуалізація чуттєвого сприйняття дійсно-сті й деталізація предметного світу стаютьголовними конституентами художньої реаль-ності в німецькій літературі 1970-х рр. –“кельнська школа’’ (Р. Брінкман, Д. Вел-лерсхоф, Г. Гербургер, Г. Зойрен), а також“Група-47” (А. Андерш, В. Вайраух, Г. Ріх-тер). Ознайомлення з творчістю німецькихпрозаїків цього періоду дає змогу виявитипередумови формування жанру роману вдобу постмодерну. Це своєрідний “місток”на шляху від авангардистських літературнихпрактик початку ХХ ст. до власне постмоде-рністського роману. Для творчості митцівцього часу притаманне пізнання світу “черездеталі, які споглядаються крізь замковушпарину…” [24, c. 217]. І тут, безперечно,рельєфно проступає зв’язок з естетикоюфранцузького “нового роману”: відчутнийвідгомін “шозизму” А. Роб-Грійє і “тропізмів”Н. Саррот – твори Д. Брінкмана, Д. Веллер-схофа. Митці моделюють реальність із ви-падкових спалахів свідомості і незначнихдеталей, асоціацій, уривків подій, моментів іречей предметного світу. У кінцевому ре-зультаті тексти, “змонтовані” із випадковихфрагментів буття, позбавлені будь-якої ло-гічної закономірності побудови й не маютьжодних формально-семантичних зв’язківміж окремими компонентами. При цьомувипукло, підкреслено значущими подаютьсяне якісь головні колізії чи центральні персо-нажі твору, навпаки: акцентуються ті чи іншідріб’язкові деталі, предмети, другорядні фа-кти й миттєві асоціації. Мода на такі “тексти”в 70-ті рр. ХХ ст. (зокрема, у німецькій літе-ратурі) призвела до крайнього загостреннякризи романного жанру, повної абсурдизаціїхудожнього відтворення дійсності в межахепічного твору: практика монтажу пошири-лась не лише на механічне конструюваннятекстів з незначних фрагментів дійсності, ухід пішов усілякий “мотлох сучасного соціа-льно-культурного буття”: комбінації з окре-мих слів, графічні композиції, безглузді ан-кети, окремі уривки газетних статей, фраг-менти радіопередач, віршовані або прозовіуривки різних за стилістикою та композицій-ними особливостями текстів. У зв’язку ізцим, безперечно, на думку спадають худож-ні практики початку ХХ ст. – дадаїстів, сюр-реалістів тощо.

Якщо твори аргентинського письменникаХ. Борхеса у 40-х рр. XX ст. (“Алеф”,“Вавілонська бібліотека”, “Другий” та ін.)провокують кардинальний злам у концепціїсвітосприйняття (що почне активно оприяв-нюватися саме в другій половині ХХ ст.), топоява змін на формальному рівні в епічномутворі простежується, зокрема, у зазначенихвище “текстах” (романах) німецької літера-


21

тури, які, у свою чергу, живляться ідеямиколажування тексту, запропонованими різ-ними авангардними течіями початку ХХ ст.Водночас французька школа “нового рома-ну” взагалі заперечує класичний романнийканон, свідомо відкидаючи і традиційні при-йоми лінійного розгортання подій, і наяв-ність певною мірою логічно структурованоїта хронологічно впорядкованої сюжетноїлінії (ліній), і навіть наявність у творі персо-нажів.

Напрочуд показовими щодо фрагмента-рності оповіді можна назвати романи анг-лійських прозаїків Дж. Барнса (“Кохання ітаке інше”, “Як усе було”) та Г. Свіфта(“Останні розпорядження”, “Світло дня”).Романісти вдаються до психологічного ана-лізу дрібних побутових сцен (подій), демон-струючи читачеві цілісну модель людськогобуття, сконструйовану з мозаїки незначнихповсякденних подій і вражень, що дає змогувизначити їх твори як “психологічну прозу”сучасного типу. Відтворюючи епізоди із жит-тя персонажів за допомогою прийомів “стоп-кадр”, “потік свідомості”, а також несподі-ванно занурюючи читача у вир абсолютноневідомих перипетій своїх творів, британськіпрозаїки, як не парадоксально, досягаютьефекту реалістичності й цілісності оповіді.Отже, вони нагромаджують “обставини пе-ребігу подій” так, як це часто буває в реаль-ному житті – коли людина раптом потрапляєв незнайоме середовище і починає орієнту-ватися там лише з плином часу. Наплив не-очікуваних повідомлень, вражень, думок тежнагадує хаотичний потік спогадів, відчуттів,асоціацій, притаманних свідомості кожноїлюдини в її реальному існуванні. Протенайбільш яскраво вираженими характерис-тиками фрагментарної оповіді володіє ро-ман Дж. Барнса “Історія світу в 10 ½ розді-лах”, який за своєю зовнішньою та внутрі-шньою організацією фактично протиставляєсебе всьому жанровому канону роману. Підзагальною назвою об’єднано зовсім різні зазмістом, ідейним спрямуванням новели, якіне мають між собою нічого спільного, крімобразів води й тих чи інших плавзасобів (відковчега до невеликого човна).

Безперечно, товариське звертання барн-сівського героя до читача (наявність якоговідчувається майже фізично) у романіДж. Барнса “Кохання і таке інше” свідчитьпро появу діалогізму як внутрішнього чинни-ка руху перипетій твору, який приходить назміну монологічним формам оповіді, колиавтор (одноосібно) послужливо повідомлявчитачеві про розгортання подій у своємутворі. Ефект фізичної присутності реципієн-та в тексті твору (“Привет. Мы уже встреча-лись. Стюарт. Стюарт Х’юз. Да, я совер-шенно уверен”) [2, с. 1] виконує функціюпсихологічного зближення наратора і чита-

ча, а отже, створює атмосферу товариськоїневимушеності, довірливості, інтимності. Це,у свою чергу, ставить автора й читача наодин рівень, зменшує дистанцію між ними,сприяє появі ілюзії співтворчості. Реципієнт,відчуваючи себе майже співавтором творця,усвідомлює свою значущість щодо написан-ня літературно-художнього твору, відчуваєвідповідальність за долю його героїв. Отже,досягається поставлена митцем художнямета – позірне залучення реципієнта до“творення” тексту. А відтак, укотре життєсп-роможним виявляє себе бахтінський посту-лат про діалогічну природу романного опо-відання.

Ненадійність наратора (що стало специфіч-ною рисою багатьох постмодерністських тво-рів) провокує появу тези про непевність істиний буття загалом. Показовим у цьому плані єзвертання до потенційного читача англійськогописьменника-постмодерніста Дж. Фаулза, якийтак пише про свій роман “Жінка французькоголейтенанта”: “Можливо, я пишу транспоновануавтобіографію, можливо, я зараз мешкаю водному з будинків, які фігурують у моїй оповіді,можливо, Чарльз не хто інший, як я сам у мас-ці. Можливо, все це лише гра […]. А можливо,під виглядом роману я намагаюся втілющитивам збірку есе” [33, с. 107].

У романі “Безсмертя” М. Кундери опові-дачеві, який спостерігає за літньою дамою,несподівано спадає на думку ім’я Аньєс. Вінщиро зізнається, що жодної жінки з такимім’ям він ніколи не знав [16, с. 10]. Протедалі розгортається ціла історія життя цієїжінки від дитинства і до трагічної загибелі узрілому віці. Усе розпочинається із роздумівпро те, “хто ж така Аньєс”. Герой Кундери,який говорить від імені самого автора, зі-знається: “… Аньес возникла из жеста тойшестидесятилетней дамы, что помахалавозле бассейна инструктору и чьи чертыуже расплываются в моей памяти” [16,с. 13]. Поступово плід уяви наратора стаєголовною героїнею однієї із сюжетних лінійроману. “Когда я проснулся, было уже почтиполдевятого, и я представил себе Аньес.[…] Кто же, однако, может быть мужем Ань-ес?” [16, с. 13]. Утім, далі історія цієї жінкизмальовується як цілком реальна. Отже,дійсність примарна, ілюзорна, межа між ре-альним світом і світом уявним практичновідсутня. Один плавно переходить в інший,вони зливаються, нашаровуються один наінший. А це є свідченням того, що чітких об-рисів набувають симуляційні коди, які по-ступово проникають у всі сфери сучасногожиття. Симулякри – “образи неіснуючої реа-льності” – все більше заступають класичніобрази. Недаремно постмодернізм назива-ють “мистецтвом симулякрів”.

Вельми продуктивним у сучасній літера-турі стає прийом “варіантів і можливостей”,


22

який так само підкреслює непевність буття,відсутність єдино можливої істини, розвиває“симуляційну концепцію” реальності. Так, уромані німецького прозаїка М. Фріша “Назвусебе Гантенбайном” образ оповідача роз-щеплюється на два образи-конкуренти: Ен-дерліна і Гантенбайна. Середніх років док-тор філософії Ендерлін вирішує перевтіли-тись в іншу людину – сліпця Гантенбайна.Для цього йому доводиться набути атрибу-тів сліпих (темні окуляри, ціпок) і навчитисяповодитись відповідним чином. У такий спо-сіб він хоче подивитись на світ в іншому ра-курсі, адже люди, думаючи, що він сліпий,роблять такі речі, на які не наважуються вприсутності зрячої людини. Отже, будучиГантенбайном, герой прагне побачити ого-лену сутність оточення. При цьому роздво-єння образу призводить до розщепленнясвідомості оповідача, межа між подіями вжитті Ендерліна й Гантенбайна поступовостирається, а відтак, можливість варіацій урозвитку подій, прийом “примірювання геро-ям різних історій як костюмів” є декларацієювтраченої ідентичності особистості. Виникаєтак званий “ефект Гантенбайна”. “Я пред-ставляю себе: Таким мог быть конец Энде-рлина. Или Гантенбайна? Скорее Эндерли-на. […] Я представил его себе, а теперь онотшвыривает мне мои представления на-зад, как хлам; ему не нужно больше исто-рий” [34, с. 207]. Поява як реальних, так івигаданих другорядних персонажів, які спі-віснують і взаємодіють одне з одним насторінках роману, ще більше загострюєконфлікт між реальністю та світом уяви,фантазій.

Зазначений вище мотив присутній і в ро-мані М. Фріша “Штіллер”. Раптове зникненняцюрихського скульптора Анатоля Штіллера іпоява невідомого містера Вайта, в якому всіблизькі скульптора одностайно впізнаютьзниклого, визначає основну колізію твору.Дружина Юліка, коханка Сібілла, адвокат нерозуміють поведінку чоловіка. Для них оче-видним є факт, що все, що відбувається, ценезрозуміла примха скульптора, жарт, якийнадто затягнувся. Утім, містер Вайт (який,напевно, насправді і є зниклий Штіллер,адже всі факти однозначно вказують на це)не відчуває себе Штіллером. Він намагаєть-ся втекти від своєї колишньої реальності,яка здається йому штучною, брехливою,обтяжливою. Відтак, містифікована дійсністьтакою й залишається до кінця роману, сум-нів у ідентичності головного героя, попри всіочевидні факти, залишається на розсуд чи-тача. Водночас, на противагу доказам, щозасвідчують ідентичність особи Штіллера,виступає семантика імені Вайт (білий) –асоціація з білим аркушем паперу, на якомуможна написати вигадану історію життя.М. Фріш напрочуд послідовно розробляє

концепцію непевності пізнання дійсностілюдською свідомістю, піддає сумнівам мож-ливість існування єдиної істини, містифікуєреальність. Отже, образ відсутньої дійснос-ті, “правдоподібної реальності” поступовозаступає саму реальність, стає “власнимчистим симулякром” (за Ж. Бодрійяром).

Герой літератури цього періоду теж до-корінно відрізняється від індивіда бальзаків-сько-флоберівського типу. Митців не цікав-лять його взаємини із соціальним середо-вищем, боротьба за чільне місце в суспіль-ній ієрархії. Творцеві не належить виключнеправо знати все про подальшу долю свогогероя – адже тепер він легковажно і беззас-тережно довіряє її своєму читачеві. Непід-владна йому і свідомість героя, він уже неможе знати все, про що той думає, йомуневідомі імпульси, які визначають поведінкуйого героя. Сара Вудраф (“Жінка французь-кого лейтенанта” Дж. Фаулза), Жан-БатістГренуй (“Колекціонер” П. Зюскінда), Урсула іХосе-Аркадіо Буендіа (“Сто років самотнос-ті” Г. Маркеса) вельми показові в цьомуплані. Герой постмодернізму чужий соціуму,він перебуває на марґінесі суспільного жит-тя, соціум не приймає його в своє лоно. Такпідкреслюється ворожість сучасного світу,його незатишність для існування окремогоіндивіда. Тут можна назвати і Ж.-Б. Гренуя, іС. Вудраф, і Ф. Клегга (роман Дж. Фаулза“Колекціонер”), і головного героя романуКобо Абе “Жінка в пісках” тощо.

Абсурдність людського існування, ілюзо-рність і оманливість буття взагалі, трагічнавідсутність сенсу існування становлять ос-нову світовідчуття у творах Х. Борхеса.Життя – це нескінченний і вельми заплута-ний лабіринт, проходження через який об-тяжливе й незрозуміле для людини(“Вавілонська бібліотека”). Х. Борхес, твориякого формують концептуальну основупостмодерного світогляду, напрочуд точновідчуває пульс епохи, безпомилково визна-чає “портрет” сучасного індивіда, його місцев постмодерному світі. Людина втрачає“головні ролі” в “театрі сьогодення” і нато-мість обіймає периферійні посади; ідея де-центрації, якою просякнуті всі сфери суспі-льного існування, невідворотно штовхає їїна “марґінеси історії”.

Серед ключових жанрових різновидів ро-ману в літературі постмодернізму слід назвати:філософський, соціально-філософський, соці-ально-психологічний роман, роман-сповідь,роман-попередження, роман-антиутопію, інте-лектуальний роман, історіографічний або псе-вдоісторичний (постмодерністська модель іс-торичного роману), науково-фантастичнийроман.

Відчуття завершеності історії, криза гу-манізму в добу постмодерну породили ро-ман-сповідь, роман-антиутопію, роман-


23

попередження. Інтелектуальний роман де-монструє інтенцію митців-постмодерністівгуманізувати дійсність, знайти варіанти мо-жливих виходів із ситуації загального абсу-рду, повернути індивідуальність особистості(творчість Дж. Фаулза, А. Мердок, У. Еко,М. Кундери та ін.).

Жанр наукової фантастики актуалізуєпроблему згубного впливу технічного про-гресу на існування людини; розвиваючипрогностичні та антиутопічні мотиви, попе-реджає про нівелювання особистості, роз-чинення її в механістичному світі машин.Вплив інтелектуалізму визначає символіко-алегоричний та філософський характер на-уково-фантастичного роману (Дж. Апдайк,Дж. Толкієн, Р. Бредбері та ін.).

Іронічний модус літератури другої поло-вини ХХ ст. визначає розвій псевдожанровихрізновидів роману – “псевдоісторичного”,“псевдодетективного” (“Ім’я троянди” У. Еко).Завдяки пародійному пафосу постмодерніз-му можливим стало існування соціально-філософського роману, якому бракує: аналі-зу соціальних зв’язків; історичного роману, уякому фактично немає історії й психологічно-го роману з дуже примарними рисами психо-логізму; детективного роману із ледь прокре-сленою детективною лінією сюжету.

Неможливість створення в літературіпостмодернізму соціально-психологічногороману за класичною моделлю визначаєть-ся естетичною позицією постмодерністів,що виходить із “звички” сумніватися в усьо-му. Незважаючи на наявні, на перший по-гляд, у багатьох творах другої половиниХХ ст. соціальне мотивування та демон-стративну об’єктивність зображуваного, усезводиться до безперечного суб’єктивізму, вякому повністю нівелюється навіть натяк насоціальний аналіз. Психологізм, який маєвипливати з детального опису чуттєвогосприйняття персонажів, насправді оберта-ється “псевдопсихологізмом”, оскільки їхнійвнутрішній світ так і залишається загадкоюдля автора. Отже, правомірніше буде на-звати такий твір “імітацією” соціально-психологічного роману (Дж. Барнс “Коханняі таке інше”, Г. Свіфт “Світло дня” та ін.).

Дуже умовно роман цього періоду можебути названий і детективним. Деякі сучаснітвори, які мають класичні риси детективноїлітератури, здається повністю заперечуютьтрадиційну модель детективного роману.Вони радше імітують або пародіюютьостанній. Так, окремі елементи, притаманніцьому жанру, або ледь накреслена детекти-вна лінія сюжетy чи навіть відверте пароді-ювання детективного сюжету (“Ім’я троянди”У. Еко) скоріше заперечують наявність цьо-го жанрового різновиду роману в літературідругої половини ХХ ст., ніж утверджуютьйого.

Докорінно змінився історичний роман.Дискредитація історії, яка відбуваласяостаннім часом, мала б, напевно, підірвативіру в історичний роман. Проте, незважаючина прогнози культурологів ХХ ст., які проро-кували його смерть, останній продовжує іс-нувати, однак, слід відзначити ознаки йогосуттєвої трансформації. В епоху деконстру-ктивізму та постструктуралізму історія пере-стала бути “безперервною” (за словамиМ. Фуко). “Світова історія” вже не сприйма-ється як єдине ціле – вона розпадається набезліч метанаративів. Відтак, у постмодер-ністському романі мирно співіснують різніісторії, версії, інтерпретації. З огляду наодин із ключових постулатів постмодерніз-му – децентрацію – у сучасного митця вини-кає інтерес до марґінальних явищ, приват-них моментів історії, усього того, що остан-ня завжди замовчувала. І взагалі, історія,яку ми вивчаємо завдяки історикам, – целише суб’єктивний погляд на події, що від-бувались насправді, одна із можливих ін-терпретацій. Саме тому в літературі другоїполовини ХХ ст. відбувається відкрите глу-зування, пародіювання історії. Чого варта,наприклад, сама лише назва роману Дж.Барнса “Історія світу у 10 ½ розділах”, насторінках якого британський прозаїк відвер-то іронізує щодо достовірності загальнові-домих фактів: він подає біблійну історію пробезгрішного Ноя у пародійному ключі. Тойпостає на сторінках першої новели барнсів-ського твору ледь не покидьком: “Ной небыл хорошим человеком. Разумеется, я по-нимаю, как неприятно вам это сообщение,ведь все вы его потомки; но факт есть факт.Он был чудовищем – самодовольный пат-риарх, который полдня раболепствовал пе-ред своим Богом, а остальные полдня отыг-рывался на нас” [1, с. 17]. Ліричний герой,від імені якого ведеться оповідь, це ша-шель, що мешкає у відмерлій деревині. Таканаративна стратегія (оповідь від імені кома-хи, яка ледь досягає в довжину п’яти міліме-трів), безумовно, свідчить про кардинальнезміщення “історичних акцентів” і появу над-мірної уваги до марґінальних постатей, aпереписування (тобто іронічне переосмис-лення) відомої біблійної легенди й водночасзміна її пафосу демонструє aктивний процесрозвінчання міфів, нав’язуваних попере-дньою історією. Автори постмодерністськихісторичних романів (Дж. Барнс, Дж. Фаулз,П. Акройд, Г. Свіфт, У. Еко) свідомо пере-осмислюють історію, розраховуючи на па-родоксально орієнтоване читацьке сприй-няття. Художня мета митця – розхитати віручитача в достовірність фактів історії, ключо-вий концепт: історія – це фальсифікація,підробка. Постмодерністи, зацікавлені в ми-нулих подіях, прагнуть самостійно розсліду-вати їх, дати їм власну інтерпретацію.


24

Сучасний історичний роман у літературо-знавстві прийнято називати “історіографічнимметароманом” (цей термін запропонувала на-прикінці 80-х рр. минулого століття Л. Хатчен).Витоки його слід шукати, на думку літературо-знавців, у прозі Х. Борхеса та Г. Маркеса, зок-рема “Сто років самотності” Г. Маркеса вважа-ють одним з перших “історіографічних метаро-манів” [28].

Висновки. Отже, “прихід” постмодерніз-му засвідчує зовсім не “смерть роману” (яквважали деякі культурологи та літературо-знавці), а лише еволюцію його форм, мож-ливість його чиcленних модифікацій. Худо-жня традиція, сформована в лоні “новогороману”, не викреслює роман із “живих” ре-ально існуючих жанрів, а навпаки, прокла-даючи шлях для нового стилю письма йутверджуючи нове світовідчуття, фактичнореанімує роман, дає йому “друге дихання”,пропонує інші форми художнього виражен-ня. І якщо зникає потреба в розлогому епіч-ному оповіданні, натомість (через усвідом-лення митцями наявності розколотої науламки дійсності) приходить інтенція гармо-нізувати навколишній світ за допомогою ко-лажування, механічного поєднання розріз-нених фрагментів реальності. Усвідомленнянеможливості утвердження гармонійної цілі-сності буття породжує іронічне ставленняпостмодерністів до мистецтва. Як резуль-тат – радикальне переосмислення тради-ційних жанрових різновидів: процес дисти-ляції жанрових форм завершується виник-ненням детективного роману без чіткої де-тективної інтриги, історичного роману безісторії, соціально-психологічного роману безвираженого соціального конфлікту тощо.Розпад дійсності на шматки, абсурдизаціябуття, виштовхування особистості на пери-ферію суспільного існування, поглиненняіндивідууму технізованою та машинізованоюреальністю – художнє засвоєння цих проце-сів відбувалося протягом усього ХХ ст.Постмодернізм же просто підбив певні есте-тичні підсумки, відзначивши серед іншихпосутніх художніх надбань цієї доби й новіжанрові модифікації роману.

Список використаної літератури1. Барнс Дж. История мира в 10 ½ главах /

Дж. Барнс. – М. : Транзиткнига, 2006. –381 с.

2. Барнс Дж. Love etc [Electronic resource]. –Mode of access: http://www.modernlib.ru/books/barns…/love_etc/read/.

3. Бернадська Н.І. Теорія роману як жанрув українському літературознавстві : ав-тореф. дис. … докт. філол. наук : спец.10.01.06 “Теорія літератури” / Н.І. Бер-надська. – К., 2005. – 36 с.

4. Галич О. Теорія літератури : підручник /О. Галич, В. Назарець, Є. Васильєв. –К. : Либідь, 2005. – 488 с.

5. Давыдова Т.Т. Жанры и антижанры /Т.Т. Давыдова // Литературная учеба. –2002. – № 3. – С. 148–151.

6. Денисова Т.Н. Коротко про історію, тео-рію і практику американського постмо-дернізму / Т.Н. Денисова // Сучаснаамериканська література: проблеми ви-вчення та викладання : матеріали семі-нару. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Мо-гили, 2002. – 248 с.

7. Денисова Т.Н. Роман і романісти СШАХХ ст. / Т.Н. Денисова. – К. : Дніпро,1990. – 363 с.

8. Дончик В.Г. Український радянський ро-ман: Рух ідей і форм / В.Г. Дончик. – К. :Дніпро, 1987. – 429 с.

9. Затонский Д.В. Проблемы теории и ис-тории современного западноевропейс-кого романа : автореф. дис. … д-ра фи-лол. наук / Д.В. Затонский. – К., 1967. –58 с.

10. Злачевская А.В. Проблемы жанра: типо-логические параллели в общеевропейс-ком литературном процессе / А.В. Зла-чевская // Вестник Московского универ-ситета. Серия 9: Филология. – 1997. –№ 1. – С. 136–139.

11. Иванова С.А. Роман Н. Саррот как отра-жение своеобразной действительностиХХ века (на материале последних исс-ледований литературоведов) / С.А. Ива-нова // Ex Professo. – Днепропетровск :Изд-во ДДУ. – 1997. – С. 98–104.

12. Киченко О. Постмодернізм у творчій си-стемі ХХ століття (проблема витоків і їхінтерпретації) / О.С. Киченко // ВісникЖитомирського педагогічного універси-тету : наукове видання // М-во освіти інауки України, Житомирський держ. пед.ун-т ім. І. Франка. – Житомир, 2004. –Вип. 15. – С. 98–100.

13. Ковбасенко Ю.І. Література постмодер-нізму: По той бік різних боків [Електро-нний ресурс] / Ю.І. Ковбасенко. – Режимдоступу: http://www.aelib.org.ua/text/kovbasenko_postmodernism_ua.htm.

14. Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова сис-тема у просторі літературознавства /Н.Х Копистянська. – Львів : ПАІС,2005. – 368 с.

15. Кошелівець І. Роман як жанр / І. Ко-шелівець // Сучасність. – 1981. –Ч. 11 (251). – С. 96–109.

16. Кундера М. Бессмертие : роман / М. Кун-дера ; пер. с чеш. Н. Шульгиной. –СПб. : Азбука, 2001. – 416 с.

17. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. /[укл. Ю.І. Ковалів]. – К. : Академія,2007. – Т. 2. – 624 с.

18. Літературознавчий словник-довідник /[укл. Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів]. – К. :Академія, 1997. – 752 с.


25

19. Липатов А.В. Формирование польскогоромана и европейская литература. Сре-дневековье, Возрождение, Барокко /А.В. Липатов. – М. : Наука, 1977. –С. 110.

20. Лексикон загального та порівняльноголітературознавства. – Чернівці : Золотілитаври, 2001. – С. 488–492.

21. Лейтес Н.С. Роман как художественнаясистема : учеб. пособ. по спецкурсу /Н.С. Лейтес. – Пермь : Изд-во Пермско-го ун-та, 1985. – 80 с.

22. Михайлов А.Д. Французский рыцарскийроман и вопросы типологии жанра всредневековой литературе / А.Д. Михай-лов. – М. : Наука, 1976. – 349 c.

23. Мережинская А.Ю. Русский постмодер-нистский роман конца 80х – начала90х гг. Жанровые модификации / А.Ю. Ме-режинская // Русский литературный пост-модернизм: Художественная специфи-ка. Динамика развития. Актуальныепроблемы изучения : учеб. пособ. – К. :Логос, 2004. – С. 118–163.

24. Млечина И. Нова ли “новая литерату-ра”? / И. Млечина // Иностранная лите-ратура. – 1971. – № 5. – C. 216–217.

25. Мотылева Т.С. Роман – свободная фо-рма / Т.C. Мотылева. – М. : Сов. пис-тель, 1982. – 400 с.

26. Ортега-и-Гассет. Мысли о романе / Ор-тега-и-Гассет // Вопросы литературы. –1991. – № 2. – С. 82–128.

27. Помогач Б. Верность гуманистическимидеалам / Б. Помогач // Вопросы лите-ратуры. – 1978. – № 12. – С. 32–36.

28. Райнеке Ю.C. Современный историчес-кий роман [Электронный ресурс] /Ю.C. Райнеке. – Режим доступа: http://www.superinf.ru/view_helpstud.php?id.

29. Ржанская Л.П. Интертекстуальность /Л.П. Ржанская // Художественные орие-

нтиры зарубежной литературы ХХ ве-ка. – М. : ИМЛИ РАН, 2002. – С. 539–555.

30. Рымарь Н.Т. Романное мышление икультура ХХ века / Н.Т. Рымарь // Лите-ратурный текст. Проблемы и методыисследования. Аспекты теоретическойпоэтики. – М. ; Тверь : Изд-во ТГУ,2000. – С. 88–102.

31. Скуратовская Л.И. Антироман: новая по-этика как этап развития прозы /Л.И. Скуратовская // Основные этапы ра-звития зарубежного романа. – Днепропе-тровск : Изд-во ДГУ, 1997. – С. 69–73.

32. Современный словарь-справочник политературе / [сост. С.И. Кормилов]. –М. : Олимп : Изд-во АСТ, 2000. – С. 423–425.

33. Фаулз Дж. Подруга французского лей-тенанта / Дж. Фаулз. – М. : Правда,1990. – 479 с.

34. Фриш М. Назову себя Гантенбайн : пер.с нем. / М. Фриш ; сост. Е.А. Кацева. –Харьков : Фолио ; М. : Изд-во АСТ,2000. – 576 с.

35. Фриш М. Штиллер : пер. с нем. /М. Фриш ; сост. Е.А. Кацева. – Харьков :Фолио ; М. : Изд-во АСТ, 2000. – 576 с.

36. Хализев В.Е. Теория литературы /В.Е. Хализев. – М. : Высшая школа,2000. – 398 с.

37. Эсалнек А.Я. Основы литературоведе-ния. Анализ романного текста : учеб.пособ. / А.Я. Эсалнек. – М. : Флинта :Наука, 2004. – 184 с.

38. Eaglton T. The English Novel / T. Eaglton. –USA ; UK ; Australia : Blackwell Publishing,2005. – 365 p.

39. Reed L.W. An Exemplary History of theNovel / L.W. Reed. – Chicago & London :The University of Chicago Press, 1981. –334 p.


Тарасенко К.В., Шадрина Т.В. Модификации романного жанра в литературе постмодер-низма

В статье собрано и систематизировано парадоксы научной рецепции романа во второйполовине XX в., на материале художественных произведений продемонстрировано основныероманные модификации в зарубежной литературе эпохи постмодернизма.

Ключевые слова: роман, модификация, постмодернизм.

Tarasenko К., Shadrina Т. Modifications of the novel in the literature of PostmodernismThe article deals with the paradoxes of the novel’s reception in the second half of the 20th century

and also the main modifications of the postmodern novel are represented on the material of sciencefiction.

Key words: novel, modification, postmodernism.


26

*************************************************************

СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНИХ МОВ

*************************************************************

УДК 811.111’37:003.083Е.Г. Балюта

ЕВФЕМІСТИЧНІ АСПЕКТИ УТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙЕКОНОМІЧНОЇ ЛЕКСИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИУ статті розглянуто сутність та роль евфемізації як способу вторинної номінації нега-

тивних явищ в утворенні неологізмів англійської мови у сфері економіки.Ключові слова: евфемізм, соціолінгвальні фактори, неологізм, меліоративна назва, коно-

тація.

Як відомо, мова – багатоаспектне явище,яке відповідно до своєї соціальної та мате-ріальної природи, безпосередньо або опо-середковано відображає, виражає зміст таінші сторони всіх складових матеріальної йдуховної культури [3, с. 178].1

Неможливо, з одного боку, перебільшу-вати роль соціальних факторів, а з іншого –недооцінювати значення внутрішніх законівфункціонування й розвитку мови. Водночасперебільшення ролі внутрішніх законів таігнорування соціальних факторів також при-зводять до методологічних і теоретичнихпомилок. У цьому виявляється дуалізм про-блеми відносин соціального та внутрішньо-структурного аспектів вивчення мови.

Соціолінгвісти визнають у мові дію соціа-льно зумовлених закономірностей її розвит-ку, її структуру як особливу систему соціалі-зованих відносин, що функціонує за своїмивнутрішніми законами; визначають специфі-чну природу мови та її завдання, а такожаспекти її вивчення. З погляду внутрішньоїструктури мови соціолінгвістика повиннааналізувати вторинні соціалізовані відноси-ни, а також соціально зумовлені зміни в со-ціалізованих відносинах.

Зазначимо, що саме лексичний рівеньбільшою мірою, ніж інші, зазнає впливу со-ціальних факторів. Унаслідок цього він шви-дко поповнюється новими мовними одини-цями, у тому числі через вторинну номіна-цію, до якої відносять евфемізацію назв не-бажаних негативних явищ.

У результаті евфемізації нерідко вини-кають семантичні неологізми, тобто черезпрагнення замінити грубі або прямі позна-чення більш “м’якими”. Розуміння евфеміз-мів як емоційно нейтральних слів або вира-зів, які вживаються замість синонімічних їмслів та виразів, що вважаються непристой-ними, грубими або нетактовними [1, с. 590],

1 © Балюта Е.Г., 2013

на наш погляд, неточно відображає їх суть,оскільки евфемізми не тільки (і не стільки)“емоційно-нейтральні, вони, насамперед,вважаються оцінно-нейтральними або оцін-но-позитивними порівняно з одиницями, яківони замінюють. Останні містять у собі оцін-ку, що сприймається як негативна, причомуця оцінка – не емоційна, не частина конота-ції, а частина денотації. Мета евфемізму –зробити певне поняття більш приємним, ніжвоно є насправді [4, с. 53]. “Евфемія, – за-значають мовознавці, – це засіб запобігтипрямому найменуванню всього того, щоздатне викликати негативні почуття”[2, с. 18].

Мета статті – визначити сутність тароль евфемізації як способу вторинної но-мінації негативних явищ в утворенні неоло-гізмів англійської мови у сфері економіки.

Із семантичним аспектом пов’язане пи-тання “політичної коректності” (politicalcorrectness, PC), на яке звертають особливуувагу в американському суспільстві. На лек-сичному рівні це виявляється в тому, щолюдина, бажаючи бути політично коректною(насамперед, це може бути політик, суспіль-ний діяч, голова компанії), вилучає із вжи-вання в мовленні ненадійні з погляду коно-тації слова й замінює їх евфемізмами (на-приклад, underprivileged замість poor andneedy). Проблема “політичної коректності” єсоціальним чинником, який впливає на роз-виток словникового складу, на евфемізаціюсучасної англійської мови.

Меліоративні назви отримують негативніявища соціальної дійсності, наприклад, зві-льнення робітників, скорочення виробницт-ва – downsizing, outsourcing. Шляхом доборуспеціальних лексичних засобів здійснюєтьсяспроба подати реципієнту непопулярні еко-номічні заходи у вигідному світлі. Слово lean“стрункий”, хоч і позначає в мові бізнесу“більш ефективний та конкурентоспромож-ний унаслідок використання прогресивних


27

технологій, малої кількості робітників, ско-рочення непотрібних витрат і нерентабель-них структур компанії”, часто асоціюється зпроцесом скорочення робітників. Тобто по-зитивна конотація “стрункості” – краса йздоров’я – приховує негативну сторону, асаме звільнення персоналу при переході досистеми lean production (lean manufacturing):Lean companies, such as Qwest, promise topush prices ever lower (The Economist, Feb.6, 1999). Хоча lean вживається з 1980-х рр.переважно в наведеному значенні, однак цеслово має й негативне значення у сферіекономіки – “неприбутковий (про бізнес, пе-ріод роботи компанії)”.

Деякі слова зазнають семантичних і струк-турних змін, перш ніж стати евфемізмом. При-кладом може слугувати евфемістичне дієсло-во revector, яке зараз позначає “змінити бізне-совий план з метою скорочення робітничоїсили”: Responding to changing internationalmarket conditions, Teleglobe (NYSE, TSE:BCE), the e-World Communications Company,today announced plans to revector portions of itsbusiness during the next month, which will resultin the elimination of approximately 450 positions,or 20 percent of its workforce (Business Wire,Aug. 30, 2001).

Простежимо структурно-семантичну ево-люцію, яка призвела до появи евфемізмаrevector. Дієслово vector вживається пере-важно в авіації зі значенням “направлятилітак у польоті”. Структурних і семантичнихзмін воно зазнало у сфері комп’ютерногопрограмування – слово revector почало по-значати “перенаправити вхідний сигнал”. Урезультаті процесу транстермінологізаціїйого почали вживати у сфері економіки длянайменування зміни галузі спеціалізації під-приємства: Pete Higgins, vice-president ofMicrosoft’s applications and content group,said: ”In the past 12 to 18 months we have hadto revector our MSN strategy to embrace theInternet” (The Daily Telegraph, Dec. 19, 1995).Цей приклад ще раз підтверджує той факт,що семантична деривація є складним про-цесом, який потребує комплексного дослі-дження, різнобічного аналізу.

Вокабуляр економічної сфери поповнив-ся також інноваціями евфемістичного харак-теру, створеними за аналогією до словаdownsizing, що використовуються для рету-шування фактів економічних негараздів –масових скорочень кадрів та кризового ста-ну підприємств. Наприклад, rightsizing – не-обхідне скорочення штату, скорочення збит-кових структур компанії; brightsizing – корпо-ративне скорочення, яке пов’язане зі звіль-ненням молодих інтелектуальних, високо-кваліфікованих спеціалістів; capsizing –надмірні звільнення, що призводять до кра-ху компанії; smartsizing – звільнення най-менш компетентних робітників і службовців;

downaging – зниження середнього віку слу-жбовців компанії шляхом звільнення літніхробітників і прийому молодих спеціалістів.Слово dumbsizing – “надмірні масові звіль-нення, що виснажують виробництво, аж докраху, розвалу бізнесу” – відразу отрималонегативну оцінку внаслідок наявності в ньо-му компонента dumb.

Speakers at a recent conference onoutsourcing and systems integration held inSydney, Australia, came up with two usefuladditions to the outsourcing/ insourcing/downsizing/ rightsizing page of the lexicon:capsizing – a handy word to describe whathappens when you go overboard in revampingyour systems; and outsorcerers – meaningoutsourcing vendors who promise to workmagic for their clients (Computerworld, Oct. 21,1991).

Позитивний ефект висловлювання, щомістить евфемізм, досягається здебільшогозавдяки вихідній позитивній семантиці словачи його компонента, яке/який вибираєтьсямовцем для заміщення прямого наймену-вання денотату. У такому разі оцінний планпідвищується, але натомість очевидна се-мантична неадекватність таких трансномі-націй. Наприклад, у словах rightsizing,brightsizing, smartsizing є компоненти right,bright, smart, які викликають у слухача пози-тивні асоціації й завуальовують негативнийнаслідок процесу скорочення – зростаннячисла безробітних.

Парадоксальною рисою евфемізмів є те,що, незважаючи на меліоративність, одно-часно діє й абсолютно протилежний процес,який призводить до пейорації словесногознака. Так, “реорганізацію” компаній (якасупроводжувалася скороченням виробницт-ва, звільненням робітників) у 1980-х рр. по-значали евфемізмом downsizing. Згодом,унаслідок частого використання, це словопозбулося “косметики” і стало дисфемізмом,який у 1990-х рр. був замінений неологізмомre-engineering, а точніше business processre-engineering (BPR): “After the 1990–91 recession, the dominant new idea toemerge was re-engineering, a term madefamous by Michael Hammer and JamesChampy” (The Economist, Mar. 9, 2002). Векономічних текстах на рубежі століть частовживають і евфемістичне словосполученняbusiness process outsourcing (BPO): «Exult’smarketing success (its revenues are risingsharply, although it loses money) have given afillip to “business process outsourcing” (BPO)»(The Economist, Dec. 1, 2001).

Наприкінці ХХ ст. до мови бізнесу увійшлочимало евфемістичних субституцій понять“скорочення виробництва” та “звільненняробітників і службовців”: termination; costcontainment, cost management, internalefficiencies, involuntary separation from payroll;


28

to surplus, to sacrifice, to restructure, to re-engineer, to outsource; to trim costs, to trim fat,to pare down, to send packing, to become morecompetitive, to ramp down an operation: “Mr.Foley isn’t the only Washington state incumbentthe voters may send packing” (Wall StreetJournal, Sep. 23, 1994).

Зазначимо, що для відображення поняття“звільнити (працівника)” ніколи не вживають“прямі” слова lay off, fire, замість них викори-стовують евфемізми: select out, release, non-renew. Вищий управлінський рівень користу-ється “лінгвістичною косметикою” для позна-чення звільнень: decruitment, repositioning,reshaping, focused reduction, career-changeopportunity. А звільнених робітників мене-джери евфемістично називають так: surplus,dehired, uninstalled, downsized, separated,unassigned, outsourced, reengineered, payrollorphans, proactively outplaced.

Вводиться поняття “робітники за бажан-ням” (employees at will) – це робітники, конт-ракт з якими роботодавець може розірватиза своїм бажанням. Позитивна конотаціядосягається в цьому випадку завдяки тому,що підкреслюється бажання робітника пра-цювати, і приховується можливість звіль-нення за бажанням підприємця: «Thesituation is made more acute by the fact that,broadly speaking, all but unionised workers are“employees at will”, the “will” being the whim ofthe employer» (The Economist, Feb. 2, 2002).

Нерідко процеси змін у компанії стосу-ються не тільки працівників, а й службовців,управлінців. Процес скорочення службовців,переважно керівників середньої ланки, по-значається словом delayering, а менеджерів,що звільняються, називають “lion food”.Службовець, відповідальний за численнізвільнення, дістав найменування “людини ізсокирою” – hatchet man: “The employeegrapevine quickly pegged Mr. Mercer as a‘hatchet man’, according to numerous workers”(Wall Street Journal, Feb. 10, 1995). Компаніївдаються до найму фахівців для проведен-ня “чищення” штату (chain saw consultant),щоб зняти провину з керівників.

Однак існує й протилежна тенденція, щозводиться до прийому на роботу нових праців-ників, – upstaff, upsizing. Рекрутинг, здійснюва-ний після масових звільнень, таємно, назива-ється creepback. Фахівцям з “людських ресур-сів” доводиться надавати відповідні посади тимслужбовцям, що залишилися. Ця справа нази-вається inplacement: “The policy provides forboth inplacement and outplacement services, paycontinuation, and continuation of specific benefitsto those eligible employees whose positions areeliminated as a result of administrativerestructuring” (Compass, University ofPennsylvania, July 1996); “Consultants offeringinplacement services now call themselves career-change consultants, or career development

consultants” (Independent on Sunday, March 21,1999).

Серія інноваційних евфемістичних най-менувань виникла в другій половині 1990-х рр.для позначення робітників з менш розвину-тих країн (особливо із Східної Європи), якізаробляють на життя, працюючи в країнах зрозвинутою економікою, наприклад, cross-border commuter, labour tourist, incompletemigrant: “Since the collapse of the Berlin Wall,a new sort of migrant has begun to appear inEurope, known in the jargon as a ‘cross-bordercommuter’, ‘labour tourist’ or ‘incompletemigrant’… They shuttle back and forth acrossan EU border, usually from Eastern Europeinto Germany or Austria, and often earn aliving in the Union to support a family outsideit” (The Economist, May 6, 2000).

Як уже зазначалося, евфемізми як вто-ринний спосіб номінації негативних явищ єдуже поширеними в економічному лексико-ні. Так, wise use означає політику, спрямо-вану на контроль за використанням природ-них запасів. Але фактично така політика єзагрозою навколишньому середовищу, томущо виступає евфемізмом комерційної(“мудрої”) експлуатації того, що насправдіповинно бути захищеним або збереженим.Так, Valdez principles має значення “акти, якірегулюють діяльність корпорацій з ураху-ванням їх впливу на навколишнє середови-ще”, тоді як уже маємо environmental rules.Необхідно додати, що для відображенняпоняття “вплив на навколишнє середовище”рідко вживають “прямі” слова environmentaleffect, environmental impact, замість них ви-користовують певну кількість евфемізмів:ecological footprint, disturbed area, environmentalabuse: “A term of the nineties “ecological footprint”which reflects a growing awareness that anyenvironment is likely to be adversely affected bythose living in it” (The Oxford Dictionary of NewWords 1998); “Paul Skinner, Shell GroupManaging Director: “We have learned much overthe last decade about engaging with stakeholdersto help us develop business approaches thatsecure economic benefits for shareholders andsociety while limiting negative environmentalimpact” (Scientific American, Sept, 2001).

Відомо, що велику роль у розвинутихкраїнах відігpaє автомобіль, і проблеми за-бруднення автотранспортом потребуютьпостійного втручання. Саме тому з автозаб-рудненням пов’язане утворення великої кі-лькості інновацій, які, у свою чергу, потре-бують “пом’якшеного” означення їх впливуна природу. Так, новоутворення emission-free fuel, zero emission fuel номінують ознакупоняття “чисте” автомобільне паливо та на-гадують рекламну кампанію через те, щомістять у собі одиниці, які позначають відсу-тність вилучень. Проте ці поняття також на-були евфемізмів, які з функціонального по-


29

гляду представлені виключно “пом’якше-ним” типом завдяки залученню до свогоскладу відповідних одиниць із загальнимзначенням “сприятливий для довкілля”: bio-diesel, alternative fuel, clean energy,alternative energy sources, cleaner fossil fuels.Нарешті, й автомобілі з таким паливом по-значають alternative fuel vehicles (AFV): “Partof the Shell company’s attraction as a businesspartner are the advanced technologies thathelp provide energy solutions, including theproduction of cleaner fossil fuels” (ScientificAmerican, Sept, 2001); “The term ‘alternativefuel’ has recently gained a high profiles a resultof the environmental concerns of the eightiesand nineties” (The Oxford Dictionary of NewWords).

Останнім десятиліттям виникло презир-ливе позначення політиків у зв’язку з їх ста-вленням до екологічних проблем. Фразео-логічна інновація ‘SUV’ Democrat, напри-клад, позначає політика, який виступає заекономію енергії, а користується дуже не-економічним спортивним автомобілем: “Notto her great credit, U.S. Sen. Dianne Feinsteinowns a gas-guzzling SUV, even though shebelieves in global warming and doesn’t want todrill in Alaska’s Arctic National Wildlife Refuge.In fact, last year the Los Angeles Times

reported that she owned three SUVs. Whichmakes her your perfect ‘SUV’ Democrat” (TheSan Francisco Chronicle, May 11, 2001).

Висновки. Як свідчить викладенийматеріал, необхідність номінації новихпонять і явищ, пов’язаних з економічноюлексикою, а також потреба в “косме-тичній” та експресивній номінації зумови-ли входження в англійську мову значноїкількості лексичних і семантичних неоло-гізмів, сприяли оновленню фразеологіч-ного фонду.

Список використаної літератури1. Языкознание. Большой энциклопедиче-

ский словарь / [гл. ред. В.Н. Ярцева]. –2-е изд. – М. : Большая Российская эн-циклопедия, 1998. – С. 590.

2. Говердовский В.И. Эвфемизмы как прояв-ление индивидуально-психологического исоциального поведения человека / В.И. Го-вердовский, И.Б. Радченко // Вісник Харків-ського держуніверситету. Серія: Романо-германська філологія. – Харків : Константа,1999. – № 424. – С. 17–21.

3. Дешериев Ю.Д. Социальная лингвисти-ка // Ю.Д. Дешериев. – М. : Наука,1977. – 381 с.

4. Leech G. Semantics / G. Leech. –Harmondsworth : Penguin, 1974. – 386 p.


Балюта Э.Г. Эвфемизационные аспекты образования инноваций в экономической ле-ксике английского языка

В статье рассматривается сущность и роль эвфемизации как способа вторичной номи-нации негативных явлений в образовании неологизмов английского языка в сфере экономики.

Ключевые слова: эвфемизм, социолингвистические факторы, неологизм, мелиоратив-ное название, коннотация.

Balyuta E. Aspect of Euphemization Of New Units Formation In the Sphere of Economy Ofthe English Language

This article discusses essence and role of euphemization as method of second nomination fornegative phenomena while neologisms are formed in economic sphere vocabulary of the Englishlanguage.

Key words: euphemism, sociolinguistic factors, neologism, ameliorative nomination, connotation.


30

УДК 821.112.2.09Н.П. Миронюк

УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ РОМАНУ РАЙМОНДА КОУРІ “THE LEST TEMPLAR”(“ОСТАННІЙ ТАМПЛІЄР”): РЕДАКТОРСЬКИЙ ПОГЛЯДУ статті вперше на матеріалі конкретного перекладу твору визначено і проаналізовано

позитивні та негативні приклади редакторської роботи на основі загальновизнаних принци-пів редагування.

Ключові слова: переклад; редагування; принципи редагування; логічний, структурний,фактологічний, етичний, естетичний, лінгвістичний принципи; композиція; адекватний пе-реклад; мікротекст; макротекст.

Останнім часом в Україні з’являється чи-мало перекладів, у яких мова йде про утає-мничених членів ордену тамплієрів.

Слово “тамплієр” фіксується в сучаснихтлумачних словниках (ВТССУМ, НУТС) якісторизм, запозичений із французької мови(від франц. temple – храм) і дослівно пере-кладається як “храмовник”. Дається довідкаі про те, що тамплієр – це член католицько-го духовно-рицарського ордену. Орден булозасновано близько 1119 р. в Єрусалимі длязахисту паломників та святих місць від му-сульман і скасовано 1312 р. (НУТС). Подіїтих далеких епох (ХІІ–ХІV ст.) та їх сучаснийвідгомін цікавить багатьох істориків, архео-логів і письменників.1

Невипадково ця тематика стала доситьактуальною в сучасній американській й анг-лійській прозі. Значного розголосу в світінабули романи утаємниченого автораДж.Т. Гоукса (“Мандрівник” і “Темна вода”)та роман Р. Коурі “Останній тамплієр”.

Ці твори з’явилися в Україні нещодавно увидавництві «Книжковий клуб “Клуб Домаш-нього Дозвілля”» (м. Харків, 2006 р., 2008 р.)у перекладі Т. Шевченко (“Мандрівник”Дж.Т. Гоукса) та В. Горбатька (“Темна ріка”Дж.Т. Гоукса, “Останній тамплієр” Р. Коурі).Звичайно, появу таких творів українськоюмовою слід вітати, хоча вони мали б бутипрофесійно перекладені й відредаговані. Нажаль, переклади саме цих творів спричи-нюють деяку збентеженність, бо мало того,що переклади посередні, вони, як засвідчу-ють тексти творів, не редагувались ніким,хоч прізвище редактора у кінці творів зазна-чено.

Попри те, що пересічний український чи-тач буде зупинятись на кожній сторінці пе-рекладів, вони разом із тим стають предме-том наукового вивчення магістрантами укурсі “Основи літературного редагуванняперекладу” (як не треба перекладати і якізасади редагування порушені саме у цихтекстах). Опубліковано ряд статей, у якихпроаналізовано недоліки текстів, котрих неторкалась рука редактора [8]. 1 © Миронюк Н.П., 2013

Зупинимось на аналізі українського пере-кладу роману Р. Коурі “Останній тамплієр”(здійсненого В. Горбатьком), зважаючи назасади редагування (логічні, структурні, фа-ктологічні, лінгвістичні, етичні, естетичні).

Мета статті – на конкретному аналізіперекладу обраного тексту показати широкіможливості редакторської роботи.

Логічні засади редагування перекладу.Раймонд Коурі, як талановитий журна-

ліст, вміло будує сюжетну лінію: твір захоп-ливий, має напружену інтригу. Відчувається,що автор добре знає і розуміє сучасне тадавнє мистецтво, він із щирим захопленнямописує атмосферу напередодні відкриттявиставки “Скарби Ватикану”: «Це була одназ тих грандіозних подій, організувати якубуло під силу лише такому місту, як Нью-Йорк, тим паче, що винуватцем урочистос-тей був Музей мистецтв. Освітлена безліч-чю яскравих вогнів, з промінням прожекто-рів, що пронизували чорне квітневе небо,розпластана споруда музею нагадувала ма-як в серці міста, який притягував до себезагальну увагу. Цей маяк вабив гостей крізьстрогі колони, що служили опорою неокла-сичному фасаду, над яким піднеслася вивіс-ка з написом “СКАРБИ ВАТИКАНУ”» [7,с. 13].

У перекладі роману Р. Коурі “Останнійтамплієр” природними є терміни, що стосу-ються архітектури і мистецтва: неф (180),колони (180), балконні проходи (180), ліпніарки (180), зовнішні стіни (180), вітражневікно (180). Перекладач, згідно з оригіналом,використовує в екскурсах про минуле чима-ло історичних термінів: гностичний рух, лан-гедоцьке походження (147), катаризм, тамп-лієри (147). У діяльності працівників ФБРдоцільними є суто специфічні терміни зісфери судочинства і права: патрульні ма-шини (200), версія (152), напарник (152),потенційні жертви (151), організатор злочи-ну (151), банда (151), пограбування (151),розкриття справи (152), агентурні дані (13),зона підвищеного ризику (13). Фактологічнийматеріал використано чітко, з посиланнямина справжні факти, зафіксовані у відповід-


31

них документах. Таким чином, збереженофактологічні засади редагування.

Автор уводить читача у світ мистецтва івправно використовує назви предметів, ви-ставлених у Музеї мистецтв: пишні алебас-трові вівтарі (14), безліч хрестів із чистогозолота (14), мармурові статуетки (14), різь-блені ковчеги (14), аналой у формі орла (14)тощо. Деякі з них, що найбільше вражалиуяву, описані детально: дивовижно розпи-саний іспанський великодній підсвічник, узя-тий з апартаментів самого Папи (14). Пере-кладач В. Горбатько точно відтворює подіб-ні назви, розвиваючи таким чином і освітнійрівень сучасного українського читача.

Проте, на жаль, у перекладі роману за-багато недоглядів, які потребують редак-торського втручання. Якщо говорити проописи в перекладі, то саме в них спостеріга-ємо порушення логічних засад викладу.Очевидно, перекладач занадто буквальнонамагався відтворити англійський текст. Осьяким чином він робить опис-характеристикупрацівника ФБР Ніка Джордано: “… він бувсереднього зросту, середньої статури і се-редньої зовнішності. Як і Рейлі він одягне-ний в простору, темно-синю штормівку, на-кинуту поверх чорної уніформи з великимибілими буквами ФБР на спині” (29). У ціломуце вдалий із відтінком іронії опис персона-жа. Однак, як можна розгледіти букви “ФБР”під штормівкою? Може, вона була прозора?Але ж про це ніде не згадується. Якщо ж ценевласне пряма мова (міркування Рейлі), товін, як працівник ФБР, знає про ті букви, тодідля кого і для чого перекладач дає подібніпояснення? До того ж, конструкція “він буводягнений” – це калька російської “он былодет”. Українською мовою краще було бсказати: “На ньому була простора темно-синя штормівка, накинута на уніформу пра-цівника ФБР”. Сучасний читач, як правило,через американські фільми, добре знає, якавона, та уніформа.

Потребує редакторського втручання йопис тележурналістки, яка позувала передтелекамерою: “Молода жінка з чудовим во-лоссям і бездоганно білою емаллю зубівстояла спиною до музею, втретє позуючиперед телекамерою” (44). Цікаво, кому і ко-ли було видно “бездоганно білу емаль зубів”жінки. Алогічним, двозначним є і такий ви-слів: “Рицарі стрімко спустилися східцями іпоскакали алеєю; двоє із заручниками за-вбачливо прикривали тил” (28). Виходить,що заручники допомагали рицарям, але жцього не могло бути. Очевидно, можна булосказати, що рицарі “прикриваючись заруч-никами, забезпечували тил”. Таким чином,перекладач уже вкотре не уявляв ситуації, аперекладав слово в слово, буквалістично,що і призвело до певної плутанини в описіподій. Редактор, вочевидь, “не помітив” цієї

плутанини, порушення логіки. Відсутня логі-ка і в розповіді про Тес, яка повернула Вен-су сувій цінного рукопису. Венс бере цейсувій. І що він робить з ним: продовжує три-мати в руках чи кладе кудись? Далі йдетекст: “Венс повернувся до Еллін і взяв їїруку у свої”. Але ж у його руках був рукописчи ні? Пропуск якоїсь дії (одного слова) при-звів до порушення логіки у викладі.

Подекуди редактор просто “не бачить”повторів. Так, на с. 205 читаємо: “У халатіна голе тіло і невисохлим волоссям вонапішла до матері на кухню”, а на с. 207 напи-сано: “Вона була у махровому халаті, наголе тіло, її довге волосся здавалося темні-шим, бо ще не встигло висохнути”. Це варі-ації на одну і ту саму тему, до речі – обидваваріанти стилістично неправильні. Хіба неясно, що після ванни людина одягає халатна голе тіло. Ситуативно зрозуміло, що Тес,вибравшись із каналізації, змивала із себебруд. Але для чого про це говорити двічі?Якщо такий недогляд допустив автор, йогомав би виправити перекладач, якщо ж пере-кладач “спіткнувся” – його мав би виправитиредактор.

Опис коней, на яких увірвалися рицарі вмузей, являє собою кальку з англійської мо-ви: “Коні були пречудові: велично сірі в тем-но-брунатне яблуко з чорними хвостами іхвилястими довгими гривами” (14). Україн-ською мовою масть сірих коней традиційновизначається словом “сивий” або “чалий”, атемно-коричневих словом “гнідий”. Тому йвідповідно цей мікротекст мав би бути напо-вненим українськими словами, а не калька-ми. Отже, у поданому уривку порушено яклогічний, так і фактологічний принципи.

Подібних описів, обтяжених недоречнос-тями, є чимало в українському варіанті ро-ману.

Досить часто логіка тексту порушуєтьсячерез невдалу конструкцію речення. Вра-ження незакінченості справляє така струк-тура: “Коли кардинали поодинці покидаликімнату, а Бруньйоне вийшов через іншідвері й рушив коридором до сходинок, яківивели його з будівлі в пустинний внутрі-шній двір” (39). Речення довге і сполучник“а” руйнує логіку викладу. Що хотів сказатиперекладач? Відбулися (за змістом) зборикардиналів, а що далі? Цей плутаний і дов-гий текст можна було б оформити так: “Коливсі кардинали розійшлися, Бруньйоне ви-йшов через чорний хід на безлюдний внут-рішній двір”.

Отже, редагуючи переклад важливо за-безпечити логіку тексту. Якщо редактор цьо-го не зробив, то текст стає “рваним”, віндратує читача, що почасти відштовхує йоговід такого перекладу. При цьому читач, якправило, запам’ятовує прізвище переклада-ча, а уважний і освічений читач – ще й прі-


32

звище редактора. У подальшому він ніколине стане читати їхні переклади.

Структурні засади редагування пере-кладу.

У романі Р. Коурі описано сучасні події,які, однак, є відгомоном подій прадавніх,історичних, які стосуються ХІІ–ХІV ст., часу,коли з’явились, самі тамплієри та їхні скар-би. Тому цілком виправданими у творі є екс-курси у минуле (наприклад, розділи “Акра.Латинське Єрусалимське Королівство.1291 рік”, “Париж, Березень, 1314 р.” тощо).Вони нібито обрамляють увесь твір, рештарозділів частково мають заголовки (колийдеться про минуле), частково пронумеро-вані (коли описано сучасні події). Вважаємо,що така організація тексту є цілком виправ-даною, тобто такі структурні основи редагу-вання є доцільними.

Редакторові було б доцільно зважати наособливості побудови як оригіналу, так іукраїнського варіанта роману Р. Коурі. Ро-ман поділено на розділи, хоч не завждивмотивовано. Чому перший розділ почина-ється з 13-ї сторінки. А що ж являє собоюматеріал на сторінках 5–12? Якщо це вступ,то треба було так і написати, бо в подаль-шому автор і редактор перекладу оформ-ляють подібні історичні екскурси як розділиіз заголовками. Щодо структури твору, за-значимо, що її змістові частини є тематичнонеоднорідними: чимало в ній історичнихвставок, у яких відтворюються події далеко-го минулого. Непогано, по сучасному, думкидійових осіб оформлені в тексті курсивом,що дає читачеві змогу мимоволі звернутиувагу на хід думок персонажа. Цей спосіб укласичній літературі передавався невласнепрямою мовою, на сьогодні ж у більшостіперекладів застосовують інший набір – кур-сив. У романі “Останній тамплієр” їх чимало.Уже на с. 7 думки Мартіна відтворено самекурсивом: “Ні, зараз не час ремствувати.Він усіляко намагався відігнати цю думкугеть”. Як бачимо, автор вдало засвідчує ду-мку персонажа. Ще приклад: “Святу землювтрачено назавжди! Ця думка міцно взяла воблогу Мартіна Кармовського” (7). Інколиавтор, перекладач і редактор подають кур-сивом частину (ключову) думок персонажа.Наприклад: “Тес із роздратуванням подиви-лася на телефон. Цей зухвалий мерзотникще сміє мені дзвонити. Півроку тому Дугзнову одружився. Його обраницею сталадівчина років двадцяти з гаком, і з форма-ми, ушляхетненими хірургічним втручан-ням…” (46). Таким способом виокремлен-ням частин речень автор, перекладач і ре-дактор допомагають читачеві відчути навітьінтонацію думок персонажа.

З подібною метою (виокремити, звернутиувагу) використано і великі букви у назві ви-ставки “СКАРБИ ВАТИКАНУ” (13). Курсивом

подано і крилаті вислови іншими мовами:Veritas vos liberabit (49); Mon dieu, mon dieu(52). Як бачимо, ці видавничі новації зарубі-жної літератури активно перенесено і втекст українського варіанта роману.

Фактологічні засади редагування пе-рекладу.

Оскільки Р. Коурі – журналіст, то природ-но, відбір фактів у художньому творі та їхдостовірність ним перевірені й, очевидно,тому наведено чимало даних, засвідченихтакими науками, як: історія, мистецтвознав-ство, археологія, релігієзнавство, право то-що. У романі чимало екскурсів, які тлума-чать певні явища, події, предмети. Пере-кладач їх скрупульозно переказує і забезпе-чує, таким чином, елементи багатотемностітвору. Доцільними є і посилкові факти, якіперекладач подає у посиланнях і виносках.Таких уточнювальних виносок у творі неба-гато (9). Так, на с. 41 перекладач пояснює,що являє собою картотека “SchedarioLarampi” (найбільший рукописний показчик –125 томів, створений архівістом ДжузеппеГрампі (1725–1792), це ретельний покажчикодиниць зберігання Ватиканського архівуXVIII ст.). У виносках знаходимо поясненнятеракту в Оклахома-Сіті 1995 р., суті органі-зації “Арійська нація”, американських ульт-раправих фундаменталістів, “будівлі в Ленг-лі”, “Парі Томпль”, “Брандмауер”, “Інсургемт”,“Комінгс”. Чимало пояснень є щодо іншомов-них приказок. Так, грецьку приказку “Denpriazote euharisto, katrhikon mou” промовляєгрек за походженням, пояснюючи її значення:“Вона означає, що за виконаний обов’язок недякують і не платять” (457).

Вважаємо, що факти, якими оперує пись-менник у творі, як правило, правдиві, точні йдоречні. Зрозуміло, що чимало “фактів” у тек-сті художнього твору. Це стосується героївтвору, деяких подій тощо, тобто вони можутьбути створені, змодельовані автором роману.Р. Коурі вправно користується різними фак-тами – вхідними, вихідними, посилковими.Інколи деякі сторінки видаються перенасиче-ними фактами, і тоді цілі уривки нагадуютьчастини науково-популярних або публіцисти-чних видань. Так, на с. 45 читаємо: “Невдовзіпісля терористичних нападів одинадцятоговересня 2001 року конгрес США прийняв за-кон про безпеку авіаційно-транспортних пере-везень. Згідно з цим законом, відповідальністьза огляд пасажирів та вантажу в аеропортахпокладалася на новостворену службу –Управління безпеки перевезень…”. Ціла сто-рінка нагадує сторінку газети про заходи без-пеки США. Знову-таки, це право автора і пра-во перекладача, але художній твір втрачаєсвою специфіку, хоч і художньо-публіцистичнітвори мають також право на існування, алецільність художнього твору при цьому втрача-ється.


33

Отже, архітектоніку оригіналу перекла-дач зберігає. Він використовує також графі-чно-знакові засоби, що є вторинною фор-мою існування тексту (велика буква тощо,про що говорилося вище).

Лінгвістичні засади редагування пере-кладу.

Аналіз змісту твору тісно пов’язаний ізйого мовним відтворенням. Якщо зміст ро-ману захопливий і тримає читача у напру-женні, то мовні елементи твору містять ба-гато недоглядів. Читач, який володіє україн-ською мовою, повсякчас натрапляє на мовніпастки, лакуни, стилістичні недогляди, руси-зми, суржик, граматичні огріхи тощо. Цестворює враження, що цей твір не належитьдо української культури, а радше є прикла-дом повного мовного безкультур’я. Усе цена совісті перекладача і редакторів, бо якколись у таких випадках говорила ЛесяУкраїнка: “Читаєш, ніби будяки їси”.

Таким чином, мовне редагування україн-ського варіанта Р. Коурі просто необхідне.

Як і в будь-якому тексті, кожне слово маєстояти на своєму місці. У перекладі – також.Точність слова для перекладача це, насам-перед, адекватність українського відповід-ника. На жаль, перекладачеві важко вдаєть-ся процес пошуку точного слова. Порівняй-мо оригінал перекладу і його можливий ва-ріант, запропонований автором статті.

“Високо тримаючи палаш над головою,він кинувся крізь задушливу хмару диму тапилу й вклинився в бурхливі від люті лавиворогів. Вони були всюди. Їхні криві шаблі йсокири врізалися в плоть, а їхні бойові кри-ки заглушали все проникаюче ритмічнебиття литавр за кріпосними стінами.”(7) // “Високо тримаючи палаш над голо-вою, він пробився крізь задушливу хмарупилу і диму, увірвався в оскаженілі від лютілави ворогів, які були всюди. Їхні шаблі ісокири були червоні від крові. А їхні бойовікрики забивали оглушливе ритмічне гупан-ня литавр за кріпосними стінами”.

Запропонований варіант тексту точнішийу доборі слів, бо “кинутися” – це “швидкопіти чи поїхати”, а мова йде про певні пере-шкоди, отже, кращим відповідником стало бслово “пробився”; замість “вклинився”(увійшов клином) доцільніше вжити“врізався”, тобто “навально увійшов у щось”,тим більше, що вклинюється під час боюякась група, загін воїнів; “бурхливими” мо-жуть бути хвилі на морі або суперечки, а нелави ворогів, краще вжити “оскаженілі відлюті лави ворогів”; “криві шаблі” – це тавто-логія, бо шабля – це “холодна, перев. кава-лерійська зброя із зігнутим сталевим лезом ігострим кінцем” (СУМ), тобто має зігнуте(криве) лезо і гострий кінець, якби було сло-восполучення “турецькі шаблі”, то вонисправді мають особливо зігнуте лезо, тобто

вони дуже криві. “Врізалися в плоть” – оскі-льки вже було вжите це слово у запропоно-ваному варіанті, то його довелося замінитисинонімом “вганялися”, яке має точнішийзначеннєвий відтінок – “встромлюватись,заглиблюватись у що-небудь” (ВТССУМ).Оскільки “всепроникаючі крики” – це невда-ла калька з російської мови, її замінено на“оглушливі”, а замість “заглушали” викорис-тано синонім “забивали”. Ритмічне “биття”замінено на точніший синонім “гупання”. Та-ким чином редактор міг би замінити цейуривок на більш адекватний. Подібних мік-ро- та макротекстів в українському варіантібезліч. На цій самій сторінці (7) перекладачзовсім не впорався із фактичним матеріа-лом. Йому однаково, якою зброєю користу-валися тамплієри і сарацини: Мартін тримавнад головою “палаш” (холодна зброя з дов-гим прямим і широким двосічним клинком накінці, яка нагадує шаблю) (ВТССУМ). Яка жзброя була у сарацинів? Це були “криві ша-блі і сокири” (7), але ж шаблі можуть бутилише криві. Далі за текстом Мартін “з усієїсили врізав мечем…” (7). Чим же бив воро-гів Мартін – палашем, мечем або шаблею?Бо лезо є тільки у шаблі, а меч – це“старовинна холодна зброя у вигляді двосі-чного прямого довгого клинка з рукояткою”(ВТССУМ).

На жаль, для перекладача і редакторалінгвістичні та фактологічні засади редагу-вання – це одне і те саме. Читач має абовзяти словник, або піти в музей чи поради-тись зі знавцями, що напевне дало б змогувизначити, що в руках у Мартіна був усе-таки “палаш”, бо на його кінці клинок нага-дував шаблю, тобто мав лезо. В іншому ви-падку довелося допустити, що у руках Мар-тіна був і палаш, і меч, а, можливо, ще йшабля. Таким чином, знання точного зна-чення слова потрібне як авторові, так і пе-рекладачеві й редакторові, а, отже, усім ва-рто було б “заглядати у словник”.

Дуже невдало і вкрай безвідповідальновідбувається у перекладі стилістичне змі-щення слів. Так, у перекладі читаємо (с. 7):“Протягом кількох днів на місто безперер-вним дощем сипалися стріли і метальніснаряди з палаючою смолою, через що по-жеж виникало більше ніж обложені булиспроможні згасити”. Порівняння (у цьомумікротексті) стріл із дощем, хоч і дуже умов-не, але можливе, а ось “метальні снаряди зпалаючою смолою” – навряд чи, бо в украї-нській класиці (І. Франко, “Захар Беркут”)називають їх “метавки”. Перекладач міг бискористатися досвідом рідної літератури.Ймовірно снарядів у сучасному їх значенні вXIII ст. ще не було, катапульти були, а от щовони кидали – “кам’яні глиби”? (8) Мабуть,все-таки кидали вони каміння (камені), а не“глиби”, бо, по-перше, “глиби” – це російське


34

слово, українською “брили”. А “брили” – це“безформні шматки каменю, землі, глини,льоду тощо” (ВТССУМ). Чимало у перекладій неправильних слововживань: ріг шафи(27), в районі лівого заднього колеса (9),дальній кінець (92), питання-запитання (96),ліва п’ясть (133) та ін.

Напевне, не зовсім вдалим і доречним єслово “товариші” (8, 10, 11). Очевидно, мо-жна було скористатись одним із синонімів:друзі, побратими, браття, братчики, товари-ство, громада, спільники, однодумці(ССУМ): “Невже ми покидаємо наших това-ришів?” – краще – “побратимів” [5].

Чимало помилок пов’язаних з точнимвідбором синонімів. Так, перекладач пише“кінь попрямував в її бік” (27) – це ж не лю-дина, яка кудись прямує, на коні був лицар,точніше було б сказати “кінь завернув у їїбік, просто на неї… і проскакав далі” (27).Незрозумілим є використання слова “ки-нули” (30) у значенні “залишили”, оскількисинонім “кинули” багатозначне і може ви-кликати інші асоціації: – Що там чутно продружину мера? – Він знав, що її безцере-монно кинули разом із кіньми в центрі парку(30).

Невдалим і невиразним синонімом скори-стався перекладач у мікротексті “ця подіясильно вплинула на нього” (31). Очевидно,замість слова “сильно” можна було викорис-тати інший із ряду синонімів (важко, дужеболяче) або замінити речення цілком. Отже,у більшості цих прикладів порушено не тількилогічні засади перекладів, а й лінгвістичні.

Чимало у тексті перекладу стилістичнихнедоглядів. У ньому багато місць, які нале-жать до офіційно-ділового стилю, насиченихмовними штампами: “Не встиг він попрацю-вати рік за призначенням у чиказькому від-діленні у складі групи, яка займалася регу-лярним патрулюванням вистежуванням на-ркокур’єрів, як з 26 лютого 1993 р. все змі-нилося” (32). Це міркування, спогади Рейлі,це спосіб мислення (невласне пряма мова)досвідченого працівника ФБР. У такому разірозповідь Рейлі мала б бути розповіддю звідповідною лексикою, морфологічними йсинтаксичними особливостями. А те, що вкнижці, насправді нагадує звіт або характе-ристику.

Офіційно-діловий відтінок має і таке ре-чення: “Але невдовзі вона (галера. – Н.М.)знаходилася поза межами їхньої досяжнос-ті” (12). Українці вживають слово “знахо-дитись” щодо гаманця або дитини. Очевид-но, цей мікротекст можна було передатитак: “Невдовзі галера відірвалася від пере-слідувачів”.

Зміщення офіційного й художнього стилівспостерігаємо і в такому мікротексті:“Поступово за допомогою вітру, що дув зберега, галера набрала швидкість, і ряди її

весел то підіймалися, то опускалися, немовкрила, що торкалися темної води” (12). Мо-жливий варіант автора статті: “Згодом рвуч-кий береговий вітер погнав галеру все далі,її весла немов крила величезного птаха,ритмічно і легко торкалися темної води”.

Не варто поєднувати в одному реченнірозмовний і діловий стиль, але у перекла-дача це можна спостерігати досить часто:“Ходили чутки про відкладання цього захо-ду” (13). Чи не краще звучало б: “Ходиличутки, що відкриття виставки взагалі відкла-дуть чи й навіть її не відкриють взагалі”.

Відбір слова, точність вживання того чиіншого слова – це основа точності перекла-ду. Перекладач усе перекладає приблизноабо із тавтологією. Це, наприклад, у пере-кладі стосується вислову “в’юнкі локони”(17), тоді як “локони” – це “кучеряве або за-вите пасмо волосся” (ВТССУМ). Невдалим єсловосполучення “оператор кидався з бокув бік” (21). Краще було сказати “операторкидався навсібіч”. Неточно передано думкуу вислові “Тес миттєво зміркувала” (24), во-на все-таки “миттєво зрозуміла”, бо“зміркувати” – додумуватися, догадуватись,розмірковуючи над чимось (ВТССУМ), тобтомиттєво розмірковувати неможливо. Немо-жливо “розрізнити обличчя” (можна виріз-нити), автомат не може мати “зловісноговигляду” (25). Не буває “кровожерливим по-братим” (25). Важко уявити, щоб “кулі рико-шетили від музейних стін, створюючи щебільший ґвалт” (26), адже ґвалт – це “крик,галас” (ВТССУМ). Пацюки не можуть“чимчикувати” (186). Замість “він обрушивна супротивника град ударів з обох рук”(181) – “він став гамселити його обома ру-ками”.

Невмотивовано і часто перекладач користу-ється кальками з російської мови “знаходитися”,“дістатися”: “ я знаходжусь в якомусь іншомумісті” (109), “ті, хто знаходився в задніх рядах”(23), “збагнув, що знаходиться в поганому стані(121), “…знаходяться за межами їхньої благе-нької фантазії” (141), “Тес… знаходиться у під-валі” (172), вона “знаходиться в каналізаційно-му колекторі” (186), “…коні дісталися до міс-ця…” (15).

Чимало суржикових (російсько-українських)слів залишилось поза увагою редактора: ко-робок (19), по правді кажучи (20), він ненадто цьому вірить (20), кромішня метушня(25), зупинитися у двох метрах від неї (26),декілька отворів розміром із людську голову(77), невідступно слідував (84), стріляючиочима навсібіч (84), спробувала дотелефо-нуватися йому (93), доставши патрон у пат-ронник свого браунінга (84), покоробило(99), вторглися (102), Єрусалим упав піднатиском римських легіонів (103), було до-сить галасно (108), раболіпних підлабузни-ків (108), відкритих язв (109), важкими, як


35

булижники, очима (109), скільки їх залиши-лось в живих (9110), все одно (119), мало-помалу (119), як водиться (127), втративсвідомість (133), одяг його провонявся (167),вона слушно пригадала (173).

Невиправданою є прийменникова конс-трукція “піти за попкорном” (36). Але прави-льна форма “піти по попкорн” була б неми-лозвучною. У такому разі треба було відре-дагувати усе речення: “Та ж отож, – кивнуввін. – Піду куплю попкорн” (36).

Кальки з російської мови часто є витво-ром перекладача і вони не прикрашаютьтекст: “Було б непробачно, якби такий ма-льовничий синець пропав ні за цапову ду-шу” (30). “Непробачно” – це невдала калькаросійського слова “непростительно”, а“мальовничий” – калька російського“живописный”, українською – це барвистий,гарний (ВТССУМ), мальовничий, живопис-ний (про мову і стиль), барвний, кольорис-тий, пишний, пишнобарвний, розцвічений(ССУМ). Замість такого перекладу можназапропонувати варіант: “Було б жаль, коли бтакий пишний (добрячий) синець пропав ніза цапову душу”. Вибрані нами із синоніміч-ного ряду слова досить переконливо харак-теризували б іронічне мовлення Рейлі.

Абсолютно невдалим є словосполучення“смерть через обезголовлювання”. Це каль-ка російського “смерть через обезглавлива-ние”, українські відповідники – “страта наголову”, “страта на горло”, хоч як не дивноРУС за редакцією В. Жайворонка (К. : Аб-рис, 2006) дає український варіант“обезголовлення”.

Досить активно вживаються розмовно-просторічна і жаргонна лексика (витріщати-ся – 27, прикид – 38, придурок – 133, фігня –134, второпати – 134, собачитися – 144, ге-пнутися – 156, відморозок – 181, бовдур –123, вилупок – 122, проколотися – 99, вши-тися – 121, розвозити соплі – 122, второпа-ти – 134, краля – 135, козел – 168, клас –190, тарабарщина – 194, здохляк – 211, під-ар – 51, грубенькі гроші – 53, ловити кайф –53).

У романі чимало позалітературної (лай-ливої, вульгарної) лексики. Як правило, ціслова використано доцільно – для характе-ристики мови персонажів (довбаний руко-пис – 223, псих – 65, грьобана ситуація – 85).

Деколи сленгові й розмовно-просторічніслова використовуються невдало, поруч (умові персонажів) стоять слова розмовно-просторічні й літературні: “Ніяк не второ-паю, про що ти приндиш, але торг тут недо-речний (краще – ні до чого), голубе мій” (54).

Або: “Ти мене розчаровуєш, братане”(54).

Якщо у мові персонажів такі зміщенняможна пробачити, то в мові автора – вонинеприпустимі. Порівняймо: Кінь гепнув її

(статую. – Н.М.) копитом” (28), “…і той геп-нувся на стілець” (53).

Діалектних слів у тексті мало, але слово-сполучення “Як ся маєш?” (19) трапляється.Нам видається така форма звертання недо-речною, адже спілкуються американці Клайві Тес. Тоді як словосполучення “Не пере-ймайся” (20) є доцільним, оскільки воноостанніми десятиріччями буквально“увірвалося” у мовлення українців.

Про те, що рукопис не читав ані пере-кладач, ані редактор свідчать повтори набагатьох сторінках: знаходитися (99), після(141), прямує у напрямку (161), сказала(169), збагнула (187), нудьгую (20), попря-мували (27), поступити (31–32), дивився (9).

Разом із тим перекладач певною міроюзасвідчив уміння користуватися синонімамиукраїнської мови. Це стосується синоніміч-них рядів із домінантами іти – ходити таговорити – розмовляти. Проте і тут чима-ло повторів, суржикових і скалькованих чи занглійської, чи російської мови слів. Зовсімне українською є фраза: вона виліпила насвоєму обличчі люб’язну посмішку (118).Українською мовою можна було сказати“вона видушила / зобразила / спромогласяна…”. Українською не варто говорити у зна-ченні “вдарити” – “врізати мечем” (122). Пе-рекладач полюбляє слова “гепати”, у нього“розгепали Крайслер” – (135), “гепнувсяпросто в калюжу” (156), в авторській мові –“второпала” (175). Перекладач змінює тра-диційні фразеологізми: у нього “зацідив ку-лаком йому в голову” (181), хоч споконвічноукраїнці вживали “зацідити в пику, морду”тощо, або “затопити” можна у лице у пере-кладача – “затопити супротивникові в колі-но” (181). До речі, знижена розмовно-просторічна лексика вживається де завгод-но, але не там, де треба.

Особливої уваги перекладача і редакто-ра потребують фразеологічні одиниці. Їхчимало в аналізованому творі та відповіднов перекладі. Зважаючи на те, що романР. Коурі сучасний, то в ньому чимало й нові-тніх фразеологізмів у цілому непогано від-творених українською мовою. Тому не ви-кликають заперечень такі сучасні стійкі сло-восполучення, як: ловити кайф (53), клієнтдозрів (55), “нульова позначка” (56), ввестив курс справи (61), подвійні стандарти (62),покласти край (71), потік інформації (79),база даних (79), вчасно вписатися в поворот(89), виставити рахунок (94), вона в глибо-кому нокауті (167), відіграти ключову роль(199) та ін.

Але, на жаль, перекладач досить частокористується не українськими ФО, а калька-ми з російської мови: довести до втрати сві-домості (55), проклинати на чому світ стоїть(86), чому бути, того не минувати (390), зро-бити крен (420), з важким серцем (457), ви-


36

вести у розхід (159), вирубив її шокером(167), не випусти його з очей (168), профе-сор впав у несамовиту лють (188), прийнятидо уваги (222), упустив свою можливість(262), за помахом руки (375), взяти вола зароги (377).

Досить приємно читати сторінки із влас-не українськими фразеологізмами: хоч так,хоч сяк (151), мокрий як хлющ (155), накива-ти п’ятами (154), добрий хазяїн собаки з до-му не вижене (156), стояти на чатах (180),розводити теревені (202), схопити за барки(369). Вони близькі й зрозумілі українськомучитачеві, хоч є випадки, коли перекладачконтамінує давні й сучасні ФО, від чого чи-тач сприймає текст як іронічний або жартів-ливий. Порівняймо: “Здавалось, що Люсьє-на ось-ось вхопить грець” (53); “вона булавагітна, що було вельми не до ладу”. Зовсімнедоречним є сталий офіційний вислів утексті, де Тес довірливо щось розказувалапро себе: “Часом вона (Тес. – Н.М.) довіря-ючи їй, вводила в курс своїх особистихсправ” (45).

Є випадки, коли перекладач вживаєфразеологізми недоречно: “Її тридцятишес-тирічне кров з молоком тіло у розкутих ру-хах плавними кроками цю цікавість тількипідсилювало” (17). ФО “кров з молоком” мо-же стосуватися або обличчя, або людинивзагалі й означає “здоровий, рожево вид-ний, рум’яний” (ФСУМ). До того ж у цьомуразі речення має не українську, а англійськуструктуру. Пропонуємо його можливий варі-ант: “Ця вродлива (кров з молоком!) жінкане йшла, а пливла до виставкової зали, і всізаворожено й зацікавлено стежили за кож-ним її кроком”.

В українській мові є фразеологізм “від-водити очі”, у перекладі читаємо: “Він не мігвідвести око від окресленого місця” (29).Виходить він був однооким чи що?

Перекладач зовсім спотворює англійсь-кий оригінальний фразеологізм, який вукраїнській мові не має аналога, його відпо-відник “битись об заклад”. Перекладач, оче-видно, не знає живої англійської мови і від-творює текст буквально, спотворивши прицьому один із компонентів англійськогофразеологізму. На с. 192 читаємо таке:“Розповідаючи про все це, Тес уявляла, якпошукові групи розпорошувались закапел-ками тунелів, шукаючи Венса у цьому під-земному кошмарі, хоча готова була датидолар за сто, що професор давно ужезник”. Англійською мовою цей фразеологізмозначає (“дати пенні, а одержати 100 до-ларів”), тобто виграти велику суму – датимінімум (1 долар, 1 пенні), а виграти макси-мум (щонайменше 100 доларів), тобто: Тесготова була битись об заклад, давши одиндолар, отримати натомість 100.

Щодо побудови речень, то й тут і пере-кладач, і редактор натворили див. Порів-няймо, хто і як може сприйняти такий мікро-текст: “Лупцьований потоками води і неса-мовитими поривами вітру, Рейлі кинувсянавздогін Де Ангелісу” (120). Подібних не-доладностей у перекладі забагато.

Не український порядок слів, пасивні мо-вні конструкції, русизми, англізми тощо на-явні майже на кожній сторінці. Крізь них мо-же “продиратися” лише дуже терплячий чи-тач. Більшість зупиняється перед непристу-пністю цього тексту, який мав би покращитиредактор.

Етичний і естетичний принципи реда-гування перекладу.

Щодо етичного й естетичного принципу,то про них не може бути і мови. Звичайно, єякісь маленькі острівки, на яких може пере-почити читач, але їх аж надто мало. Нато-мість – криваві сцени битв, в яких плутають-ся і перекладач, і читач, якось недоладно“споруджені” описи, і через все це читачстомлюється, радіючи, що нарешті, він діс-тався кінця книги. Сюжет трохи “тримав”читача, але від усіх цих “будяків” хочетьсяпоринути в класичні тексти, які, як правило,були перекладені і редагувались майстрамислова.

Відчувається, що перекладач особливоне переймався тим, що порядок слів в анг-лійській та українській мові не завжди од-наковий. Дослівний переклад, якого “непомітив” редактор просто впадає в очі на-віть пересічному читачеві. Дивує таке ре-чення: “Капітан спостерігав за сновиганнямекіпажу з палуби корабля” (11). Якщо екі-паж “сновигав”, то “на палубі”, але воче-видь, все-таки “капітан з палуби корабляспостерігав, як екіпаж готувався до від-плиття”. Далі читаємо: “За кілька хвилинприбрали трап, віддали швартові кінці”(11). Про що йдеться: про “швартові кінці”чи “віддали кінці швартові”? Як розумітиречення: “…йому нестерпно кололо очі бе-нзином, що на нього лився, і він, спотикаю-чись, заметушився по тротуару”. Або: “Гасвискочив на вулицю і невідступно слідувавза ним, стріляючи очима навсібіч” (84). Та-ких неоковирних речень у тексті чимало,що свідчить про невеликі перекладацькіможливості В. Горбатька, якому редакториповірили, не прочитавши український текстхоч би “по діагоналі”.

Висновки. Звичайно, якщо цей варіантперекладу залишити у такому вигляді, тостановлення В. Горбатька як перекладачапригальмується, а робота редактораС. Скляра знеціниться. Такий підхід до текс-ту шкодить і перекладацькій діяльності, ігостро ставить питання про фахову підгото-вку редакторів перекладу.


37

Список використаної літератури1. Великий тлумачний словник сучасної

української мови / [уклад. і голов. ред.В.Т. Бусел]. – К. : Ірпінь : Перун, 2001. –1426 с.

2. Новий український тлумачний словник /[за ред. В.В. Дубічинського]. – Харків :Книжковий Клуб домашнього дозвілля. –2008. – 606 с.

3. Російсько-український словник / [за ред.В.В. Жайворонка]. – К. : Абрис, 2006. –1401 с.

4. Словник української мови : [в 11 т.]. –К. : Наукова думка, 1970–1980. – 609 с.

5. Словник синонімів української мови :[у 2 т.]. – К. : Наукова думка, 2001. – 954 с.

6. Фразеологічний словник української мо-ви : [у 2 кн.]. – К. : Наукова думка,1999. – 528 с.

7. Коурі Раймонд. Останній тамплієр /Раймонд Коурі. – Харків : КнижковийКлуб сімейного дозвілля, 2006. – 479 с.

8. Миронюк Н.П. Проблема редагуванняперекладів: сучасний стан і перспективавирішення / Н.П. Миронюк // Рациональ-ное применение научных знаний : матер.XXVII Междунар. науч.-практ. конф., Гор-ловка 15–16 ноября 2012. – С. 129–130.


Миронюк Н.Ф. Украинский вариант романа Раймонда Коури “The Lest Templar”(“Последний тамплиер”): редакторский взгляд

В статье впервые на материале конкретного перевода произведения определены и про-анализированы положительные и отрицательные примеры редакторской роботы на осно-вании общепринятых принципов редактирования.

Ключевые слова: перевод; редактирование; принципы редактирования; логический,структурный, фактологический, этический, эстетический, лингвистический принципы;композиция; адекватный перевод; микротекст; макротекст.

Myronyuk N. Ukrainian variant of Raymond Khoury novel “The Lest Templar” (“Останнійтамплієр”): editorial view

In the article for the first time on the material of particular work translation there are defined andanalyzed both positive and negative examples of editorial work on the basis of generally acceptedprinciples of editing.

Key words: translation; editing; principles of editing; logical, structural, factual, ethical, aesthetic,linguistic principles; composition; adequacy; micro text; macro text.


38

УДК 811.161.2’366С.С. Чорна

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕМОТИВНО-ОЦІННОЇ ЛЕКСИКИВ ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ТЕКСТІ (НА БАЗІ НІМЕЦЬКОЇ ПРЕСИ)У статті проаналізовано особливості функціонування емотивно-оцінної лексики в

публіцистичному тексті, розглянуто такі засоби вираження емотивності, як: метафори,епітети, перифрази, оксюморони та фразеологізми.

Ключові слова: емотивно-оцінна лексика, публіцистичний стиль, метафори, епітети,перифрази, оксюморони, фразеологізми.

Однією з актуальних проблем сучасноїлінгвістики є вивчення емотивно-оцінної ле-ксики. Ця проблема відображена в багатьохпрацях зарубіжних і вітчизняних мовознав-ців (А. Алексєєв, А. Белецька, Т. Винокур,О. Вольф, В. Дєвкін, О. Москальська, В. Ча-баненко, В. Шаховський та ін.).1

Мета статті – проаналізувати особ-ливості функціонування емотивно-оцінноїлексики в публіцистичному тексті.

У сучасному мовознавстві традиційноподано два погляди на лінгвістичний статускатегорії емотивності, виходячи з яких, емо-тивність розглядається або як стилістична,або як функціональна категорія.

Прихильники першої концепції вважаютьемотивність одним із компонентів стилістич-ної коннотації поряд з експресією, емоційні-стю і функціональним стилістичним компо-нентом.

Прихильники (представники) іншої точкизору (на наш погляд, найбільш раціональ-ної) розглядають емотивність як функціона-льну категорію, а номінативно-оцінну функ-цію слова – як різновид номінативної функ-ції.

Оцінність може бути характерною озна-кою як денотата, так і коннотата, які є час-тинами одного цілого – мовного вислову, іперебувають у діалектичній взаємозумов-леності. Це підтверджують висновки такихлінгвістів, як: І. Кремих, Н. Муравльова,Д. Шмельов [9].

Загальні особливості оцінки проаналізо-вано у книзі О. Вольф “Функциональная се-мантика оценки”. Головною особливістюоцінки є її модальність. Вислови, в яких єоцінка чи інші модальності, містять дескрип-тивну компоненту і недескриптивну, тобтомодальну компоненту [2].

Для лінгвістичних досліджень характер-ним є прагнення виділити в усьому розмаїттілексичних одиниць чітко обмежене коло“емотивної лексики”. Неоднозначність у ро-зумінні місця і ролі оцінного компонента взначенні слова визначає різноманітністькваліфікацій оцінної лексики. Проте майжевсі автори, які так чи інакше розглядали цю 1 © Чорна С.С., 2013

проблему, вказують на те, що до цього часунедостатньо чітко окреслено коло мовнихзасобів, які належать до цієї сфери, а самапроблема оцінної лексики потребує різно-планованого аналізу [4, с. 20].

Так, Є. Галкіна-Федорук зараховує досфери емотивно-оцінної лексики:

1) слова, які виражають почуття, котрівідчуває той, хто говорить, чи інша особа;

2) слова-оцінки, які кваліфікують річ,предмет або явище позитивно чи негативновсім своїм складом, лексично;

3) слова, у яких емоційне ставленнявиражається не лексично, а граматично,тобто суфіксами чи префіксами.

Автор зазначає, що за оцінним забарв-ленням розрізняються також лайливі та ву-льгарні слова, тобто пов’язує емоційністьслова з його стилістичними характеристи-ками. Питання про те, що до складу емоцій-ної лексики належать слова, які називаютьемоції та почуття, є суперечливими. Отже,Є. Галкіна-Федорук дає на нього позитивнувідповідь.

Цієї самої точки зору дотримувалисьМ. Баженов і О. Фінкель. Протилежну думкувисловлює І. Арнольд, яка виключає зіскладу оцінної лексики слова, котрі назива-ють емоції та почуття [4, с. 21].

Зважаючи на це, у досліджуваному пуб-ліцистичному стилі до емотивно-оцінної ле-ксики зараховуємо:

1) слова, які називають почуття;2) слова-оцінки, які кваліфікують речі,

предмети, явища або з позитивної, або знегативної сторони;

3) багатозначні слова, які в своємупрямому значенні нейтральні, однак у пере-носному значенні стають оцінними;

4) слова, у яких оцінка виражаєтьсясуфіксами і префіксами.

У публіцистичному стилі емотивно-оцінніслова вживаються досить часто і своєрідно.Вони наявні в усіх жанрах публіцистики: устаттях, кореспонденціях, замітках, інфор-маційних повідомленнях, рецензіях, нари-сах.

До публіцистичного стилю належить мо-ва газет, суспільно-політичних журналів,


39

памфлетів, відозв і прокламацій, мова до-повідей, виступів, бесід, дискусій тощо, якімістять політичну інформацію. Політичнаінформація охоплює явища, факти та подіїполітичної сфери життя суспільства – відно-сини між верствами населення, націями,державами; повідомлення про події та яви-ща, які відбуваються в культурі, економіці тамають політичне значення. Публіцистика насьогодні є сферою масової комунікації, у нійвдало поєднуються логіка викладу з емоцій-ним експресивним забарвленням. О. Поно-марів підкреслює, що в публіцистичномустилі саме такі його елементи, як логічністьта емоційність повинні бути взаємно зрівно-важені [5, с. 12].

У публіцистичному стилі широко викори-стовуються суспільно-політична лексика,політичні лозунги і заклики, переможні фра-зи, риторичні запитання, засоби гумору ісатири. Значне місце в публіцистичномустилі займають образні засоби мови. Голо-вною особливістю публіцистичного стилю,яка виділяє його з інших стилів, є емотив-ність мовних засобів.

Аналіз лексики було зроблено на базі га-зетних і журнальних матеріалів за 2010–2012 рр.: Frankfurter Allgemeine, Der Spiegel,Die Zeit (онлайн-версії).

У сучасній пресі є формальні способинепрямого вираження оцінки. Серед нихважливе місце займають лапки.

Найбільш поширеними засобами вира-ження оцінки в сучасних газетах є два типизастосування лапок.

1. Псевдоцитування. У цьому разі лап-ки допомагають передати думку, що ситуа-ція насправді не відповідає офіційним за-явам. У зарубіжній пресі офіційні версії час-то мають низький рівень довіри: газети(і читачі) негативно ставляться до них. Лап-ки – ефективний спосіб дистанціювати по-зицію конкретної газети від офіційної версії.

Наприклад: Der Wahlkampf in den USAwird immer aggressiver: “That’s a bullshitter” –mit diesem drastischen Schimpfwort hat BarakObama seinen Herausforderer Mitt Romny nunin einem Interview bezeichnet (Der Spiegel).

2. Оцінювання на базі цитати. Цитатачасом виступає як засіб непрямого оціню-вання.

Така функція цитатних лапок виявляєть-ся в двох аспектах: вони характеризуютьавтора цитати; передають ставлення жур-наліста до того, що повідомляється. Напри-клад: Außenminister Guido Westerwellebezeichnete die Parlamentswahl in derUkraine als “wichtige Bewährungsprobe fürDemokratie und Rechtsstaatlichkeit”(Frankfurter Allgemeine).

“Hitlers Werk “Mein Kampf” sei “politischePornographie”, die verfolgt werden müsse,argumentierte Lem” (Der Spiegel).

В обох випадках оцінною домінантою ла-пок є іронія. Її можуть передати псевдоцита-тні й цитатні лапки. Використання псевдоци-татних лапок для створення іронічного ефе-кту призводить до розбіжності у семантиціслова та фрази з його прагматикою [6,с. 19].

Іронічний потенціал цитатних лапок ви-значається самим вибором цитати: “вис-микуванням” із контексту; місцем цитати втексті та тим, що цитована інформація сві-домо суперечить дійсності.

Перевага лапок як прихованого засобуоцінювання полягає ще й у тому, що не ко-жен читач здатен сприйняти таку інформа-цію. Це, у свою чергу, дає можливість збе-регти об’єктивність.

Найчастіше в досліджуваній літературіберуться у лапки парафрази. Парафрази –це описові звороти, які вживаються замістьзвичайних назв, осіб, предметів, явищ. Бі-льшість учених вважають, що вони пов’язаніз новою оцінною семантикою слів і слово-сполучень. Парафраза виникає у зв’язку збажанням дати предмету, явищу, особі, діїпевну оцінку [7, с. 68].

У газетних текстах переважають пара-фрази, які вживаються замість власних назвосіб. В основному парафрази назви – осібвикористовуються стосовно політичних дія-чів. Наприклад, Б. Єльцина називають “derSteuermann im Todesboot”, В. Ленін –“spirituellen Genius der slawischen Völker”,Ф. Кастро – “ein größerer Clown als Chaplin”,його колегу по боротьбі називають“persönliche Hexerin”, Н. Саркозі – “dasPhantom des Elysee” та “Elysee-Chef“,В. Кличка – “Hoffnungsträger”, китайськийпрем’єр, за оцінкою журналіста, –“Schildkrötenei mit null Intelligenz”.

Цікавими в газетних текстах є такі стиліс-тичні фігури, як оксюморони. Оксюморон –це літературний прийом, в якому поєдну-ються протилежні за змістом контрастні по-няття, котрі разом дають нове уявлення, цянова семантика оксюморона і є, як правило,оцінною [3, с. 155].

Наприклад: “streitbaren Demokratie”,“nützliche Idioten”, “stillen Katastrophe”.

У газетно-публіцистичному стилі найпо-ширенішим є епітет, який виражений емоцій-но забарвленим прикметником чи дієприкме-тником, котрі мають негативне забарвлення.

Наприклад: Mike Tyson gerät ausser sich,wenn er seinen Gegner im Boxring mit derbrutalen Attitüde nicht beeindrucken kann (DieZeit).

Одним зі стандартних прийомів виражен-ня негативної оцінки є прикметники іншомов-ного походження, які мають яскраво вираже-не негативно-оцінне забарвлення, такі як:infam, rigoros, spektakulär, katastrophal,bestialisch, despotisch, extremistisch тощо.


40

Наприклад: Indonesien wird wieder einmaldeutlich, welche korrupten, despotischenSysteme der Kapitalismus unterstützt (DerSpiegel).

Досить часто в публіцистичному стилівживаються епітети з позитивною ознакою:der triumphierende Wahlsieger Bush,hochinteressantes Forschungsfahrzeug,absoluten Kassenschlager, der süßeste Mann,galanten Handkuss.

Універсальною рисою преси є пошук но-вих, свіжих, незатертих засобів вираження:слів, образів, стилістичних прийомів. Длястворення оцінного ефекту й образності вгазетно-публіцистичному мовленні викорис-товуються метафори. Наприклад: “Nazi-Schweines”, “politischen Harakiri”, “der Affen-Mann”, “die Nilpferd – Männer”.

Починаючи з античності до сьогодні ме-тафора вважається риторичним орнамен-том, стилістичним засобом, саме тому вонавивчалась і вивчається у дослідженнях ізпоетики, риторики, стилістики. У визначен-нях метафори називались такі ознаки:“перенесення з … на …”, “незвичне викори-стання”, “заміна”, “приховане порівняння”.

У літературознавстві метафору назива-ють ще “невласною мовою”, тому що її змістінший, ніж значення слів, які її утворюють. Упубліцистиці спостерігаються випадки нової,оригінальної метафоризації, так звані інди-відуальні авторські метафори [5, с. 43].

У німецькій пресі виділяється група мета-фор, які зумовлені національно-культурнимиособливостями народу, котрий має свою уні-кальну історію розвитку і свої особливості вінтерпретації культурних традицій, що й ві-дображається у метафоричному фонді.

Наприклад: etw. j-m spanisch vor (висло-влення виникло в часи імператора Карла V,який був королем Іспанії, впроваджував нанімецьких землях іспанські звичаї, які булидля німців незвичними і незрозумілими).

Деякі метафори пов’язані з певними зви-чаями та традиціями: Pfingstochse – про по-збавлену смаку людину (пов’язано з давнімзвичаєм розфарбовувати бика в день Трійці).

Разом із тим можна виділити групу ме-тафор, розкриття яких не потребує особли-вого культурознавчого коментаря: der Kopfder Zeitung, ein heisses Eisen, alles aufs Spielsetzen.

Метафори в газетно-публіцистичній мовівиконують особливу роль: вони використо-вуються не стільки для образності, скількидля створення емоційного ефекту, позитив-ного чи негативного: streitbaren Demokratie,ideologischen Blockaden, flüssige Valuta,Gulag-Infrastruktur.

Фразеологізми в газетних текстах такожвідіграють значну роль. Вони виконують, якправило, оцінну функцію, оскільки не тількиназивають предмети, явища, а і дають їм

характеристику й оцінюють їх. За якістю ха-рактеристики фразеологізми поділяють надві групи: одні дають позитивну оцінку, ін-ші – негативну. Фразеологічні одиниці зу-стрічаються у тексті, як правило, в тій фор-мі, в якій вони зафіксовані у словнику, й увидозміненій, трансформованій.

У досліджуваних текстах більшість фра-зеологічних зворотів мають у своєму зна-ченні компонент негативної оцінки, який міс-тить у собі семи:– осуду: Der Chefvolkswirt der Hypo

Vereinsbank, Martin Hüfner, forderteebenfalls, kein weiteres Geld in dasrussische “Fass ohne Boden” zu werfen(Die Zeit);

– осуду і зневаги: Barschel sei nachAngaben eines ihrer Informanten “eineabsolute Null” gewesen (Der Spiegel);

– осуду, насмішки, злої іронії: Amtsinhaberund Ministerpräsident Hans Eichel galtlange als Mann ohne Profil und Fortune“Kleinkariert” sei er, meinte seineParteifreundin, und der frühereMinisterpräsident Holger Börner, auch einGenosse, spottete gar: “Nicht aus jederEichel wird ein Baum” (Der Spiegel).Емотивна оцінність як компонент семан-

тики ФО виявляється на фоні оцінності вжи-вання ФО в мові. Оцінна установка вживан-ня фразеологізму в мові є в кожному випад-ку індивідуальною, але загальні спостере-ження над корпусом ФО дають підстави длявизначення оцінності як функціональноївластивості.

У публіцистичному стилі досліджених газетпереважають такі форми вираження оцінки:метафори, перифрази, оксюморони, епітети іфразеологізми. Усі вони виникають на основіметафоричного значення слова, яке в новіймовній ситуації отримує додаткове коннотати-вне значення. Ці значення, як правило, фор-мують самі журналісти, надаючи висловлю-ванню емоційне забарвлення. Разом із тра-диційними засобами вираження емоційності, усучасні газети залучаються й своєрідні, не-прямі, формальні засоби (лапки) для псевдо-цитування й оцінювання на базі цитати.

Висновки. Отже, вживання індивідуаль-но творчих засобів мовного впливу емотив-ної лексики в публіцистичному стилі не ви-ходить за рамки норми цього стилю, а є йо-го невід’ємною рисою.

Список використаної літератури1. Брандес М.П. Стилистика немецкого

языка / М.П. Брандес. – М. : Высшаяшкола, 1983. – 270 с.

2. Вольф Е.М. Функциональная семантикаоценки / Е.М. Брандес. – М. : Наука,1985. – 210 с.

3. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термі-нів / Д.І. Ганич, І.С. Олійник. – К. : Вищашкола, 1985. – 360 с.


41

4. Мягкова Е.Ю. Эмоциональная нагрузкаслова: опыт психологического исследо-вания / Е.Ю. Мягкова. – Воронеж,1996. – 220 с.

5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасноїукраїнської мови / О.Д. Пономарів. – Те-рнопіль : Навчальна книга – Богдан,2000. – 246 с.

6. Рао С. Оценка с помощью кавычек: языкпрессы / С. Рао // Русский язык. –1996. – № 3. – С. 18–22.

7. Сучасна українська літературна мова:[лексика]. – К. : Наукова думка, 1969. –584 с.

8. Чабаненко В.А. Основи мовної екс-пресії / В.А. Чабаненко. – К., 1984. –165 с.

9. Яковлев С.В. Функционально-семанти-ческое поле оценочности и его выраже-ние в лексике / С.В. Яковлев // Семанти-ко-функциональные поля в лексике играмматике. – Л., 1990. – С. 118–123.


Чорная С.С. Особенности функционирования эмотивно-оценочной лексики в публи-цистическом тексте (на базе немецкой прессы)

В статье проанализированы особенности функционирования эмотивно-оценочной лекси-ки в публицистическом тексте, рассмотрено такие средства выражения эмотивности: ме-тафоры, эпитеты, перифразы, оксюмороны и фразеологизмы.

Ключевые слова: эмотивно-оценочная лексика, публицистический стиль, метафоры,эпитеты, перифразы, оксюмороны, фразеологизмы.

Chorna S. Peculiarities of the functioning of of emotive lexis in publicistic texts (on materialof the german press)

In the article we have analyzed peculiarities of emotional evaluative lexics in publicistic text,considered such means of emotiveness as: metaphors, epithets, paraphrases, oxymoronands, idioms.

Key words: emotional evaluative lexics, publicistic style, metaphors, epithets, paraphrases,oxymoronands, idioms.


42

УДК 811.111’373.46Л.І. Мирошниченко

МОВНА АНТОНІМІЯ ТА ВИРАЖЕННЯ ПОЛЯРНОСТІ В МОВІСтаттю присвячено сутності мовної антонімії та способам вираження полярності на

прикладі німецької мови.Ключові слова: антонімія, протилежність, полярність, абсолютні антиподи.

Явище антонімії здавна цікавило філосо-фів та вчених. Вивчення антонімії почалося злогіки старогрецького філософа Арістотеля.Учений виділяє чотири типа протилежностей:1) співвіднесення між собою; 2) власне про-тилежність; 3) відсутність та володіння;4) ствердження та заперечення. Праці Аріс-тотеля є основою для розвитку сучасної тео-рії протилежності. Сучасна філософія визна-чає протилежність як категорію, що виражаєодин із рівнів розвитку суперечності.1

Протилежність, як логічна категорія, ха-рактеризується діалектичним взаємозв’яз-ком протилежних понять. Протилежностімають властивість урівноважувати один од-ного, виявляючи симетричність. Вони взає-мно знімають свої ознаки таким чином, щорезультат дорівнює нулю.

Антонімічність по-різному виражається вмові. Деякі мовознавці (Л.А. Булаховський,В. Шмідт) вважають антонімами лише слова зрізною основою (як, наприклад, stark –schwach). Інші лінгвісти (В.М. Завьялова, К.А.Левковська, А.А. Реформатський, М.Д. Степа-нова, В. Фляйшер, І.І. Чернишева, Т. Шиппан)зараховують до антонімів і лексичні одиниці, вяких значення протилежності реалізується задопомогою словотворчих засобів, як, напри-клад, klar – unklar, Dank – Undank, Erfolg –Mißerfolg, vitaminreich – vitaminarm,gedankenarm – gedankenreich, geschmackvoll –geschmacklos, inhaltsvoll – inhaltsleer тощо.

Одним з яскравих проявів системних від-носин у лексиці є співвідносне протистав-лення двох і більше слів, протилежних занайзагальнішою та найбільш суттєвою дляїх значення семантичною ознакою. Такі сло-ва називаються лексичними антонімами.

Співвідносним протиставлення називаєтьсятому, що в подібні вiдносини вступають лишеслова, що розташовані в одній і тій самій лек-сичній і граматичній парадигмі (за ознакою за-рахування до однієї й тієї самої частини мови)та позначують логічно сумісні поняття. В осно-ву їх зіставлення покладена одна й та самазагальна й суттєва для них ознака.

Так, семантично (і логічно) співвідносними єслова, що характеризують різноманітні якісніознаки, наприклад: красу, колір, смак тощо(schön – hässlich, hell – dunkel, bitter – süß);емоції (die Liebe – der Hass, die Heiterkeit – die 1 © Мирошниченко Л.І., 2013

Traurigkeit, die Liebkosung – die Grobheit); по-няття простору, часу (oben – unten, denNorden – der Süden, heute – morgen, derWinter – der Sommer); дію та стан (schließen –öffnen, erröten – erblassen) тощо.

Обов’язковість ознаки логіко-семантичноїспіввідносності понять при визначенні анто-німічності слів, що називають ці поняття,вперше чітко сформулював Н.М. Шанський[14, с. 64]. Проте, на одночасну наявністьсхожості в певному аспекті в подібних сло-вах вказував і Л.А. Булаховський [1, c. 44].

Однією з перших праць, у якій зробленаспроба розглянути явище антонімії з лінгвіс-тичних позицій, є праця В.Н. Коміссарова,яка, на думку більшості дослідників, поклалапочаток сучасному етапу розвитку теорії ан-тонімії. Автор вважає антонімами ті слова, вяких протиставленість один одному відобра-жена в лексичному значенні. Особливо наго-лошується на важливості регулярної відтво-рюваності слів-антонімів у мовленні як чин-ника, необхідного для їх існування в мові.

Що саме розуміється під антонімами вмовознавстві? Незважаючи на так званупростоту та відсутність принципових супе-речностей у визначенні антоніма між лінгві-стами, поняття антоніма може тлумачитисяпо-різному, так само, як і критерії виділенняантонімів, їх ознаки можуть розрізнятися. Убільшості праць лексична антонімія визна-чається як тип семантичних вiдносин, щовстановлюються, перш за все, у парадигма-тичному аспекті між лексичними одиницями,що мають протилежні значення.

Таким чином, антонімами називаютьсяслова, протилежні за значенням. Здатністюутворити антонімічні пари володіють слова,що позначають поняття, співвідносні у прос-торі, часі або за якістю, наприклад: oben –unten, früh – spät, gut – schlecht. Необхіднолише частково (але не абсолютно) розрізнятиантоніми, тобто слова, які в семантичномуаспекті є антиподами, від слів корелятивних,що протиставляються одне одному. Так, на-приклад, слова: Freund (друг) і Feind (ворог),Liebe (любов) та Haß (ненависть), gut (хоро-ший) і schlecht (поганий), kurz (короткий) таlang (довгий) – це дійсно антоніми, оскількивони позначають діаметрально протилежніпоняття. Але, наприклад, Sommer (літо) таWinter (зима), Süden (південь) та Norden (пів-


43

ніч) за своєю природою не антоніми (але ко-релятивні слова, що протиставляються одинодному, можуть інколи функціонувати як ан-тоніми), оскільки, крім слів Sommer (літо) таWinter (зима), є ще й слова Frühling (весна) таHerbst (осінь), а крім слів Süden (південь) таNorden (північ), є слова Osten (схід) та Westen(захід). Таким чином, Sommer і Winter, з одно-го боку, Süden і Norden – з іншого, не є такимиабсолютними антиподами, як, наприклад,Freund та Feind або gut і schlecht.

Не є антонімами за своєю специфікою, алише певною мірою корелятивними слова-ми, що протиставляються, і такі лексичніодиниці, як Wald (ліс) та Feld (поле) чи іншіподібні, тобто лексичні одиниці, котрі не єтакими антиподами, якими є справжні анто-німи, оскільки вони позначають предмети,що мають не лише риси відмінності, а і рисисхожості. Справжні ж антоніми, як Freund таFeind, або gut і schlecht є саме антиподами.

Проте, зустрічаються і складніші антонімі-чні відносини. Так, прикметнику alt (старий) єпротилежним не лише neu (новий), а і jung(молодий), які між собою не пов’язані; такісамі вiдносини ми спостерігаємо мiж антоні-мами süß (солодкий) – sauer (кислий), süß –bitter (гіркий), süß – salzig (солоний). Але уприкметниках kalt (холодний) – warm (теп-лий) – heiß (гарячий), trocken (сухий) – feucht(вологий) – naß (сирий), так само як і в діє-словах stehen (стояти) – gehen (йти) – sitzen(сидіти) – liegen (лежати), schweigen (мовча-ти) – schreien (кричати) – sprechen (говорити)всі антоніми пов’язані між собою. Антоніміяхарактеризується парадигматичними та син-тагматичними властивостями. Синтагматичнівластивості слова можуть виступати критері-єм для виділення антонімів.

Антонімія розуміється, перш за все, як лек-сичне явище. Питаннями лексичної антоніміїзаймалися багато дослідників (Л.А. Вве-денська, В.М. Завьялова, В.Н. Коміссаров,М.Р. Львов, Л.А. Новіков, Н.Л. Соколова,Д.Н. Шмельов та ін.). Численні визначення ле-ксичного антоніма багато в чому збігаються тазводяться до вказівки на зміст протилежногозначення, хоча існують й розбіжності щодо на-явності протилежного значення, типів проти-лежності, типів антонімів, семантичних і мор-фологічних ознак антонімів, стосовно класифі-кації власне мовних антонімів. У результатіаналізу багатьох теоретичних праць із загаль-ного та німецького мовознавства, як основненами приймається визначення антонімів – яквзаємопротилежних за значенням номінатив-них одиниць мови, що використовуються дляпозначення взаємопротилежних односутніснихявищ об’єктивної реальності.

Можна виділити такі ознаки антонімів: на-явність антонімічного заперечення (в опозиціїантонімів – граничного); здатність викликатиасоціації за тотожністю (розвинутої до межі)

та відмінністю значень, відображати в опози-ціях протилежності природи та суспільства,виконувати текстоутворювальну функцію,утворювати малу (базову), серединну (пер-манентно-хвильову), велику (концептуальнозавершену) антонімію, створювати систем-ність і цілісність мовлення (тексту).

Антонімічні відносини охоплюють усю сис-тему номінації, тобто антонімічність є внутрі-шньою фундаментальною властивістю мови.Серед лінгвістів існують розбіжності стосовнооднокореневих антонімів, які частина вченихвиключає із лексичних антонімів [13, c. 8].

Ми дотримуємося погляду більшості лін-гвістів, які до лексичної антонімії зарахову-ють і однокореневі слова, оскільки такі ан-тоніми являють собою цілу семантичну гру-пу в спектрі семантики протилежності, а са-ме контрадикторності. Більшість дослідниківвважають, що антонімія існує на всіх рівняхмовної системи: на лексичному, морфологі-чному та синтаксичному.

Вміст поняття “антонім” останнім часомбуло істотно доповнено. Так, до недавньогочасу антонімами вважалися лише слова, щомістять у своєму значенні вказівку на якість.Сучасні дослідники вбачають антонімію і всловах, що належать до однієї й тієї самоїчастини мови та позначують різноманітні від-чуття, дію, стан, оцінку, просторові та часовівідносини тощо, тобто все більш зміцнюєть-ся широке розуміння антонімії [9, c. 139–140].

Антонімічні зв’язки властиві як семантич-но моноваріантним словам, так і семантич-но поліваріантним лексичним одиницям.Причому, інколи слова, що характеризують-ся антонімічними відносинами, вживаютьсяв одному контексті: “Stanislaus… verteilteLobe und Tadel” [18, с. 380]; “Susanne kanntealle Freundschaften und Rivalitäten in derKlasse… bedachte genau, welches Kind siewann loben oder tadeln durfte…” [16, с. 204].

В антонімічні зв’язки можуть вступати іполіваріантні слова за своїми основнимиваріантами. Тісний взаємозв’язок антонімії збагатозначністю підкреслює системністьвідносин лексичних одиниць, їх взаємоза-лежність та взаємозумовленість.

Відзначимо, що не завжди кожне зі зна-чень багатозначного слова має в мові анто-німи. Наприклад, слово der Tag володіє чо-тирма основними значеннями: 1) частинадоби, від сходу до заходу сонця, з ранку довечора; 2) доба, проміжок часу в 24 години;3) календарна дата, число місяця, присвя-чена певній події, особі; 4) час, пора. Але вантонімічні відносини воно вступає лише впершому значенні: der Tag (день) – dieNacht (ніч). У цьому випадку діють уже внут-рішні закономірності лексичної системи, ха-рактер предмета та понятійні ознаки.

До мовних ознак антонімів, крім зв’язку зполісемією та специфікою синтагматичних


44

відносин, належать регулярність їх контрас-туючих асоціативних зв’язків, іншими сло-вами, згадка про одного члена антонімічноїпари може викликати уявлення про іншого.

Називаючи, наприклад, такі властивостілюдського характеру, як die Güte (доброта), dieFeinheit (боязкість), die Feinfühligkeit (тактов-ність), той, хто говорить чи слухає, може зіста-вити їх з протилежними – die Bosheit (злість),die Grobheit (грубість), die Herzlosigkeit (безсер-дечність).

Слова-антоніми, як і синонімічні слова, не-рідко утворюють у мові групи одиниць, семан-тично близьких за функцією протиставлення.Поняття про антонім виникає лише у тому ви-падку, коли існує не менше двох семантичноспіввідношуваних слів, протилежних за зна-ченням. Тому не можна, наприклад, сказати,що слово weiß – антонім. При цьому необхідноуточнити: weiß – антонім слова schwarz. Отже,антоніми (як і синоніми) існують попарно.

Нерідко кожне з двох (і більше) семанти-чно протилежних слів, у свою чергу, маєсиноніми, які утворюють ряди одиниць, си-нонімічних (по вертикалі) та антонімічних(по горизонталі) між собою, наприклад: DieWelle (хвиля): schwer (важка) – schwach(слабка), stark (сильна) – leicht (легка), kräftig(потужна) – schwach (слабка) тощо; DasJahr (рік): zukünftig (майбутній) – vergehend(той, що минає), tretend (наступний) – vorig(минулий), künftig (майбутній) – gehend(той, що минає) тощо [11, с. 144–147].

Висновки. Таким чином, два (і більше)близьких за значенням слова утворюють ан-тонімічний ряд. Отже, антоніми – це взаємо-протилежні за значенням номінативні одини-ці мови, що використовуються для позначен-ня взаємопротилежних односутнісних явищоб’єктивної реальності. Антонімія пов’язуємовні одиниці з протилежним значенням,вона властива всім природним мовам.

Список використаної літератури1. Булаховский Л.А. Введение в языкозна-

ние / Л.А. Булаховский. – М., 1953. – 234 с.2. Введенская Л.А. Синонимические пары

антонимов / Л.А. Введенская // Русскийязык в школе. – 1969. – № 4. – С. 12.

3. Жирмунский В.М. О природе частей ре-чи и их классификация / В.М. Жирмун-ский. – Л., 1968. – 198 c.

4. Зуев А.Н. Словарь словообразователь-ных элементов немецкого языка /А.Н. Зуев, И.Д. Молчанова и др. – М. :Рус. яз., 1989. – 536 с.

5. Ивлева Г.Г. Семантические особенностислов в немецком языке / Г.Г. Ивлева. –М. : Высшая школа, 1978. – 103 с.

6. Ивлева Г.Г. Немецко-русский словарьпо лексикологии и стилистике / Г.Г. Ив-лева. – М. : Высшая школа, 2006. – 167 с.

7. Маковский М.М. Этимологический сло-варь современного немецкого языка /М.М. Маковский. – М., 2004. – 632 с.

8. Михайлов В.А. Генезис антонимическихоппозиций (антонимия и отрицание) /В.А. Михайлов. – Л. : Изд-во ЛГУ,1987. – 152 с.

9. Новиков Л.А. Антонимия в русском язы-ке (семантический анализ противополо-жности в лексике) / Л.А. Новиков. – М.,1973. – 215 с.

10. Рахманов И.В. Немецко-русский анто-нимический словарь / И.В. Рахманов,М.Н. Минина, Л.И. Мальцева, Л.И. Рах-манова. – М. : Рус. яз., 1983. – 704 с.

11. Фомина М.И. Современный русскийязык. Лексикология / М.И. Фомина. – М. :Высшая школа, 1990. – 415 c.

12. Чурносова Т.Ф. Двойная мотивация какисточник словообразовательной антони-мии (на материале существительных со-временного немецкого языка) / Т.Ф. Чур-носова // Пространство и время в языке :тезисы и материалы Международной на-учной конференции. – Самара : СамГПУ,2001. – С. 99–100.

13. Чурносова Т.Ф. Антонимия в именномсловообразовании немецкого языка /Т.Ф. Чурносова. – Самара, 2004. – 23 c.

14. Шанский Н.М. Лексикология современ-ного русского языка / Н.М. Шанский. –М., 1995. – 355 c.

15. Henzen W. Deutsche Wortbildung /W. Henzen. – Leipzig, 1957. – 176 s.

16. Otto H. Zeit der Störche / H. Otto. – Berlin,1967. – 353 s.

17. Schippan Th. Einführung in dieSemasiologia / Th. Schippan. – Leipzig,1972. – 209 s.

18. Strittmatter E. Der Wundertäter /E. Strittmatter. – Moskau, 1962. – 418 s.


Мирошниченко Л.И. Языковая антонимия и выражение полярности в языкеСтатья посвящена сущности явления языковой антонимии и способам выражения поляр-

ности на примере немецкого языка.Ключевые слова: антонимия, противоположность, полярность, абсолютные антиподы.

Myroshnychenko L. The language antonymy and expression of polarity in the languageThe article is devoted to the phenomenon of linguistic antonymy and expression of polarity on the

example of the German language.Key words: antonymy, opposition, polarity, absolute antipodes.


45

УДК 81’383.7:81-115Н.І. Хамдауі

ЯКІСНІ ОЗНАКИ МОВНОЇ СОМАТОМОРФНОЇ ОЦІНКИФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІСПАНСЬКОЇ МОВИСтаттю присвячено розгляду соматичних фразеологізмів іспанскої мови. Спираючись на

те, що фразеологічні одиниці становлять найконденсованіше вираження національно-культурного компонента мови, їх аналіз дає можливість простежити взаємозв’язок мови,світобачення й ментальність нації. Простежено, як фактично всі вияви життя людини, її на-родження та смерть, особливості характеру, розумової діяльності, віку, зовнішнього виглядузнаходять своє яскраве і своєрідне відображення у соматичній фразеології іспанської мови.

Ключові слова: фразеологічні одиниці, соматизм, мовна картина світу.

У дослідженнях останніх років у центріуваги опиняється людина як носій мови, якарепрезентує ту чи іншу культуру, у зв’язку зчим однією із суттєвих ознак лінгвістичноїнауки стає актуалізація когнітивного й куль-турологічного підходів до вивчення мовнихявищ, структур і процесів.1

Національний досвід визначає специфікурізних мовних рівнів, на основі чого у свідо-мості носіїв виникає певна мовна картинасвіту, крізь призму якої людина бачить світ.Отже, мовна картина світу формує тип ста-влення людини до світу, задає норми її по-ведінки.

У когнітивній лінгвістиці процеси, по-в’язані з пізнавальною діяльністю людини,світосприйняттям і світорозумінням, розгля-даються крізь призму мовних явищ, оскількианаліз структур мови надає необхідні данідля реконструкції різноманітних когнітивнихмоделей.

Фразеологія є найбільш ефективним за-собом відображення об’єктивної дійсності,оскільки саме фразеологічний склад мовивідіграє особливу роль у трансляції культу-рно-національної самосвідомості народу ійого ідентифікації, втілюючи в образномузмісті його одиниць культурно-національнесвітобачення. Фразеологічні одиниці (далі –ФО) становлять найконденсованіше вира-ження національно-культурного компонентамови, а отже, їхній аналіз дає можливістьпростежити взаємозв’язок мови, світоба-чення й ментальності нації.

Вивченню фразеологічніх одиниць з по-гляду теорії “мовних картин світу” присвяче-но праці багатьох українських і зарубіжніхдослідників, зокрема: І. Білкової, І. Голубов-ської, О. Забуранної, А. Пам’єса Бертрана,О. Селіванової, Ю. Солодуб, Р. Хайруліноїта ін. Увага до явищ соматики, втіленої уформах мови, особливо актуальна для до-сліджень когнітивної спрямованості. Сома-тичні номінації, стаючи знаками семіотичноївторинності, формують нове знання, у яко-му відображається “точка зору” про навко- 1 © Хамдауі Н.І., 2013

лишню дійсність носія певної лінгвокульту-ри.

Актуальність дослідження соматичнихфразеологічних одиниць зумовлена тим, щовони містять у концентрованому вигляді об-рази, якими мислить людина, відображаютьнаціональне світобачення, уявлення народупро різноманітні явища, вони є одним ізнайважливіших параметрів опису картинисвіту. Соматичні фразеологізми в різних мо-вах були об’єктом дослідження у працяхО. Селіванової (в українській мові),Н. Стрілець (в іспанській, італійській і фран-цузькій), І. Білкової (у чеській та англійськіймовах), В. Скнар (в англійській та російсь-кій), Ю. Долгополова (у російській, англійсь-кій і німецькій), Є. Мордкович (у білоруській)та ін.

Мета статті – вивчити соматичніфразеологізми, що спрямовано на їх семан-тичний аналіз та когнітивний опис, що пе-редбачає виявлення особливостей мотива-ційної бази значення соматизмів у ФО іс-панської мови; виявити особливості культу-рно-національної інтерпретації іспанськихфразеологізмів з компонентом – соматиз-мом.

Фразеологічні засоби мови є квінтесенці-єю її національного обличчя, вони містять усобі велику силу експресії та емоційної на-снаги. На думку В. Телії, “національно-культурна специфіка конотації локалізуєтьсяу внутрішній формі найменування”. На від-міну від лексики, фразеологія має більш на-ціональний характер, оскільки вона меншмінлива і розвивається за рахунок внутрі-шніх можливостей. Емоційно та експресив-но забарвлені стійкі висловлювання відо-бражають знання носія мови про реалії ма-теріального світу, які виявляються в певно-му національно-культурному середовищізавдяки географічним і кліматичним особ-ливостям, специфіці духовної і матеріальноїкультури, традиціям, релігійним віруванням,міфологічним уявленням народу [6, c. 44].

Психічне життя людини концентруєтьсянавколо таких психологічних понять, як ро-


46

зум, почуття і воля. Незалежно від того,представником якої нації є людина і якоюмовою розмовляє, вона переживає, хвилю-ється, відчуває, тобто під впливом зовнішніхчи внутрішніх чинників перебуває у певномуемоційному стані. Будь-який внутрішній станлюдини рефлектується на зовнішньому рівнівербальними і невербальними засобами.Незаперечним є той факт, що емоції як за-гальнолюдське явище відносно однакові засвоєю суттю, а мовні засоби, які використо-вуються для їхнього опису, – схожі, хоча ймають певні відмінності [2, с. 186].

Причина відмінності способів вербаліза-ції психічних станів кожним етносом полягаєв різній манері світосприйняття та специфіцінаціональної ментальності, що виявляєтьсяна рівні думки, дії, спілкування. Мова, фор-муючи національно-мовну картину світу на-роду, є засобом вираження світовідчуття ісвіторозуміння мовного соціуму, інтерпре-тації навколишнього світу і самого себе вньому [5, с. 64]. Разом з тим мова є не лишезасобом бачення світу, а й способом йоготрактування, тобто мова певною міроювпливає на свідомість мовців і формуванняїхніх уявлень про дійсність. Так, на думкуВ. фон Гумбольдта, мова окреслює навколомовного соціуму коло понять і образів, ство-рюючи національно-мовну картину світу.Щоб побачити і зрозуміти особливість світо-сприйняття і світобачення свого етносу,треба вийти за межі цього кола і увійти вінше, знайти нову точку спостереження, якадасть змогу охопити різні картини і порівня-ти їх [4, с. 80]. Щоб отримати ключ до розу-міння способу думок і почуттів народів, по-трібно виявити універсальне і національно-специфічне у культурно-етнічному просторідвох мов [5, с. 104].

У формуванні мовної картини світу бе-руть участь усі мовні рівні, однак пріоритет-ним є лексико-фразеологічний, адже, навідміну від інших рівнів (фонетичного, гра-матичного тощо), він безпосередньопов’язаний з об’єктивною дійсністю, є її ві-дображенням [1, с. 65]. Фразеологічні оди-ниці – явище самобутнє і специфічне. Вонине стільки описують навколишній світ, скіль-ки інтерпретують його, виражаючи суб’єк-тивне, емоційне ставлення носія мови додійсності. Крім того, між фразеологізмами ісвідомістю народу, а також його культуроюта історією існує особливий, надзвичайноміцний зв’язок. В. Ужченко розглядає фра-зеологізми як “специфічні мовні формули,картини світу із закодованою інформацієюпро минуле, наших предків, їхній спосібсприйняття світу та оцінювання всього су-щого; вони акумулюють культурні потенціїнароду, тільки йому притаманним способомманіфестують дух і неповторність менталь-ності нації” [3, с. 409]. Процес розуміння й

аналізу фразеологічного складу мови – цешлях до пізнання ментальності народу, йогоуявлень про світ і сприйняття себе у цьомусвіті. Тому останнім часом активізуютьсянові аспекти вивчення фразеології: психоко-гнітивний та етнокультурний (О. Селіва-нова) – дослідження фразеології як вира-ження національного менталітету і джереланародознавства, компонентів у складі ФОтощо.

Фактично всі вияви життя людини, її на-родження та смерть, особливості характеру,розумової діяльності, віку, зовнішнього ви-гляду знаходять своє яскраве і своєрідневідображення у соматичній фразеології іс-панської мови. Широке використання сома-тизмів у фразеологізмах значною мірою зу-мовлено тим, що ці компоненти входять уядро основного складу словникового фондумови.

Наприклад, такий вираз еn el riñón deEspaña – у центрі Іспанії, дослівно: “в нир-ках Іспанії”. Нирки постають як центр органі-зму, а країна – як сам цей організм. Крімтого, слово riñón / нирки – це носій символі-чних асоціацій, пов’язаних з найважливіши-ми рисами характеру: сміливістю, відвагою.Ці характеристики протилежні страху, фізіо-логічно пов’язаному з функцією нирок. Су-дячи з набору переносних значень словаriñón, наслідком виявленої відваги маєз’явитися матеріальний добробут, а він, усвою чергу, розцінюється як захист від різ-номанітних непередбачених обставин. Цезначення фігурує в семантичному реєстрістійких виразів зі словом нирки: tener biencubierto el riñón (досл. – мати добре прикри-ту нирку). Знайшлося місце в цьому реєстрі ітакій категорії, як дорожнеча: “Elrepresentante de Su Majestad Católica echólos pies fuera de la cama agarrándose de lacabeza: - ¡Si trasciende a los periódicos se mecrea una situación imposible! ¡Cuánto menossu silencio me cuesta un riñón y mitad delotro!” – “Представник Його Католицької Ви-сокості спустив ноги з ліжка, схопившись заголову: “Якщо все це просочиться в газети,для мене це буде жахливо! Їх мовчання бу-де коштувати мені як мінімум однієї цілоїнирки і половини другої!”. Як ми бачимо, віспанській мові слово нирки вельми продук-тивне у формуванні фразеологізмів. Цейвнутрішній орган людини наділений у свідо-мості носіїв іспанської мови виключною ва-жливістю. Цікаво, що значення ‘фізична си-ла’ поєднується в підсвідомості зі значення-ми ‘моральна сила’, ‘навички, таланти’ і ‘ма-теріальні, фінансові можливості’, тобто всете, з чим у житті не пропадеш.

За непримітним конкретним ім’ям вима-льовується багатющий спектр асоціацій ісмислів. Слово riñones поєднується з без-ліччю дієслів у значенні “сміливість”,


47

“відсутність страху”: “El fuego de laametralladora en sus manos le cimbraba elcuerpo y Miguel murmuró: - No bastan losriñones. Los moros rubios tienen mejorequipo”, «Вогонь кулемета в його руках про-низував все його тіло, і Мігель прошепотів:“Тут одних нирок мало (тобто одніє мужніс-тю тут не обійдешся). У білих маврів озбро-єння краще”» [8, c. 50].

Соматизмом riñones / нирки можуть ви-явитися пов’язаними з сексуальним понят-тям потенції (можливо, у функції евфеміз-му): “En África, el rey era guerrero, cazador,juez y sacerdote. En Francia, en España, elrey enviaba sus generales a combatir, eraincompetente para dirimir litigios, se hacíaregañar por cualquier fraile confesor, y, encuanto a riñones, no pasaba de engendrar unpríncipe debilucho, incapaz de acabar con unvenado sin ayuda de sus monteros ...”, “В Аф-риці король був воїном, мисливцем, суддеюта священиком. У Францію, в Іспанію, ко-роль відсилав своїх генералів боротися, бувнездатний вирішити конфлікти, його лаявбудь-який монах-сповідник, а що стосуєтьсянирок, він міг зачати лише слабенькогопринца, нездатного покінчити з оленем бездопомоги слуг” [7, с. 45].

Riñón та інші соматизми формують па-радигми. Синонімом нирки в певних фразе-ологічних контекстах, наприклад, costar unriñón, може виступити слово очі / ojo абоголова / cabeza: “costar un ojo de la cara” –‘коштувати дорого’ або “dar un ojo de lacara” – ‘не пошкодувати нічого‘, “costarle lacabeza” – ‘коштувати голови’.

Кожен соматизм тяжіє до свого смисло-вого поля у сфері формування переноснихзначень: riñón охоплює такі фрейми, як від-вага, сміливість, багатство; hígado – злість,ненависть, неймовірні зусилля, boca – вхід,вихід, початок, з’єднання внутрішнього і зо-внішнього; corazón – доброта, щедрість,відвертість, dientes – помста, голод, злість.

Процес підбору потрібного для виражен-ня абстрактного сенсу слова, метафоричнийпошук зв’язку між об’єктами свідомості віспанському вербальному мисленні залучаєтілесну лексику. Це надає картині світу носіяіспанської мови більшу чуттєвість, укоріню-ючи її в реальності щоденного світу, даногонам у відчуттях.

У фразеологічно зв’язаному вигляді лек-сема hígado / печінка узуальна як в однині,так і в множині, що посилює емотивний по-тенціал цього слова. Взагалі ознаки вказу-ють на перевищення норми, у більшості ви-падків формування ідіом із соматизмом пе-редбачає позитивну оцінку, а ознаки, щовказують на відхилення в менший бік, – не-гативну.

Вісенте Бласко Ібаньєс дає похвальнухарактеристику свого героя через лексему

hígado у множині: “Pero al valentón ribereñoaún le duraba la excitación de la lucha ysonreía despreciativamente <...> Quería ir solopor ver si así le salían al paso aquellosenemigos. Conque ..., ¡largo y hasta la vista!¡Qué hígados de hombre!” [10, с. 101].

Захоплену оцінку лікаря за допомогоюцієї лексеми висловлює вилікуваний нимкапітан з роману Аларкона: “-¡Gracias por elfavor, matasanos de Lucifer! (Respondía elCapitán en són de afectuosa franqueza).¡Cuando salga a la calle, he de llevarlo a Vd. alos toros y a las riñas de gallos; pues es Vd.todo un hombre! ... ¡Cuidado si tiene hígadospara remendar cuerpos rotos!”. – “Коли я вий-ду звідси, я поведу Вас на бій биків або напівнячий бій, адже Ви справжній чоловік! УВас є мужність (здатність, уміння) лагодитипокалічені тіла!” [8, с. 104].

Слово hígado використовується і для то-го, щоб передати стан “живого”, сказу, зло-би, гніву. У книзі М.А. Астуріаса “СеньйорПрезидент” між подружжям відбуваєтьсясварка, після якої дружина безтурботно за-синає, а чоловік доведений мало не до ін-фаркту: “Un cuarto de hora después doñaVenjamón roncaba como si su aparatorespiratorio luchase por no morir aplastadobajo aquel tonel de carne, y él, con el hígadoen los ojos maldecía de su matrimonio”. –“Через чверть години дона Венхамон хропі-ла так, як нібито її дихальний апарат боров-ся, щоб не загинути задавленим цієюм’ясною тушею, а він у нестямі від злості(букв.: з печінкою в очах) проклинав своєподружнє життя” [9, c. 66]. Але, крім того,hígado\печінка вважається символом хороб-рості, а її знебарвлення – показником боягу-зтва. Наприклад, tener hígados para todoозначає “бути хоробрим”.

Як ми бачимо, з останнього прикладу,соматизми вступають у семантичну гру одинз одним – печінка з очима, серце з ротом, акишки з серцем: hacer de tripas corazón –букв. зробити з кишок серце. Переклад цьо-го звороту варіює залежно від контексту:перемагати себе, щоб подужати щось не-ймовірно важке або огидне; взяти себе вруки; пересилити себе, не показати страху,відрази, хвилювання; зібратися з силами;зав’язати себе вузлом; витримати; пересту-пити через себе, зціпити зуби, робити що-небудь згнітивши серце. Загальна сема –sobreponerse para hacer algo que cuestamucho esfuerzo o repugnancia.

Цей фразеологізм допомагає описатистан одного з персонажів Беніто Переса Га-льдоса, коли той зустрічається зі своїм кре-дитором у кафе: “El infeliz deudor hacía detripas corazón y, poniéndole cara risueña,convidábale a tomar algo”. Наш герой – ХуанПабло вмирає від сорому, дуже переживає,але намагається не показати виду – ось що


48

цього разу несе в собі ФО hacer de tripascorazón. Контекст змусить перекладати цейзворот кожного разу по-новому: “Нещаснийборжник робив хорошу міну при поганій грі,посміхався і пропонував кредитору де-небудь випити”. Різноманітність можливихперекладів, відкритість їх безлічі свідчатьпро семантичне багатство звороту hacer detripas corazón. “No había más remedio quealimentarse, haciendo de tripas corazón,porque la naturaleza no espera: es forzosovivir, aunque el alma se oponga, encariñadacon su amiga la muerte” [11, c. 77]. Тут виді-лений зворот можна перекласти як роблячинад собою зусилля. У наступному прикладіактуалізується сема приховувати свійсправжній стан: підкреслюється зусилляБаллестера взяти cебя в руки на похоронахФортунати, щоб впоратися з його горем:“Ballester, afectadísimo hacía de tripаscorazón у se retiró el ultimo”. Запропонуємоваріант перекладу: “Бальестер, дуже пригні-чений, тримав себе в руках і пішов остан-нім”.

Ще одне цікаве значення мають такі сло-ва, як huevos, cojones присутня сема“мужність”. Боягузливу ж людину назвутьdeshuevado. Таким чином, сміливість міцнопов’язана у підсвідомості носія іспанськоїмови з яскравою виразністю чоловічих ста-тевих ознак, а малодушність асоціюється зїх відсутністю та імпотенцією.

Часто вживаючись у розмовній мові, в їїстилістично зниженому регістрі, лексика, щоназиває статеві органи, стала вельми полі-семічною, багатою відтінками значення. Ви-граючи в експресивній могутності для носіївмови, ці слова програють у розумінні інозе-мців. Адекватне розуміння забезпечуєтьсяконтекстом і ситуацією спілкування, інтона-цією, а також невербальними засобами ко-мунікації – поглядами, жестами.

Якісна ознака, що лежить в основі мовноїсоматоморфної оцінки, має, як правило,комплексний характер. Завдяки своїй бага-топлановості вона може виступати як сти-мул, який породжує асоціативні ряди, спів-відносні з різними аспектами оцінного знака.У деталізації образів, у підборі мовних засо-бів для їх створення та їх аксіологічної ін-терпретації реалізується національне ба-чення світу, знаходить відображення націо-нальна психологія. Носії іспанської мови нарівні буденної свідомості відчувають міцнийзв’язок зовнішніх даних людини, фізичниххарактеристик і властивостей її внутрішньо-го світу. Людина розглядається як якасьприродна даність, важливими виявляютьсяпараметри кількісної представленості дета-лей, частин, органів, членів, оскільки вонибезпосередньо пов’язані з якісними ознака-ми, описують моральний і психологічнийобраз людини, особливості її характеру. На

перший погляд, вираз tener mucho huevo,tener mucho cojón (мати яйця, мати великіяйця) має характеризувати того, до когозвернений емоційний заряд цього фразео-логізму, як розпусника, сексуально розпу-щеного суб’єкта. Але така інтерпретація бу-ла б помилковою. Навпаки, адресат оцінки,вираженої за допомогою лексем cojón,huevo, заслуговує найвищої похвали: вінсповненний мужністю, доблестністю, честю,благородством, холоднокровністю в моментприйняття важливих рішень, серйозністю іпочуттям власної гідності. Він боєць, пере-конаний борець за високі ідеали. У літера-турних творах ФО з цими лексемами зазви-чай виявляються залученими в таку системухудожніх образів, де вирішуються питанняжиття і смерті, де герой стоїть перед вибо-ром, від якого залежить його доля. Самесловом cojones як завершальним акордомзакінчується роман Артуро Переса Реверте“El asunto de honor” (“Справа честі”): “Asíque apreté la empuñadura de la navaja y mefui a por el portugués Almeida. Con un par decojones”. На наш погляд, це речення можнаперекласти таким чином: “І тоді я стиснуврукоятку ножа і пішов на португальця Ал-мейду. Так роблять справжні чоловіки” [13,c. 88].

Похідна від cojón прикметник cojonudoстворено іспанським народом-мовотворцемдля вираження надзвичайно позитивної оці-нки. В Іспанії широко відома легенда про те,що Король Хуан Карлос Перший, одногоразу спробувавши спаржу, прийшов у за-хват і прорік: “Cojonudos!”. Завдяки цій реп-ліці короля з’явилася торгова марка спаржі(esparragos) під назвою “Cojonudos”. Про неїзахоплено відгукуються покупці: «Puede quealguno no haya probado los espárragos, eneste mundo de Dios. No sabe lo que se pierde:mi recomendación personal es que compreespárragos cojonudos. Cojonudos no meentiendan mal: “cojonudos” es la marca delproducto. Es que los navarros son un pocobruticos. Pero esta vez tienen razón. Estáncojonudos» [12]. Отже, епітет cojonudo ви-ступає хвалебною кваліфікацєю.

Про красиву жінку говорять, що вона маєбороду: у словнику Е. Левінтової ми зустрі-чаємо фразеологізм tener barbas una mujer(мати бороду – про жінку) – бути привабли-вою. Жінці приписують властиву не їй, а чо-ловікові ознаку, ніби підтягуючи її до рівнясильної статі. Ця мизогинія (від грец.misos – огида і gyne – жінка) відображаєстереотипи, що склалися у свідомості нетільки носіїв іспанської мови, а, мабуть, уза-галі переважної більшості народів.

Крім того, традиційним для іспанськогоменталітету є таке значення barba/борода,як брехня. Наприклад, mentir por la barba(букв. брехати бородою), тобто борода


49

сприймається іспанцями і як символ хороб-рості, честі, клястися бородою, обманювати,маючи бороду, означає неймовірно обма-нювати, говорити нахабну брехню.

Слову як джерелу етнокультурної інфор-мації приділено увагу у працяхГ. Вежбицької: “Деякі слова можуть аналізу-ватися як центральні точки, навколо якихорганізовані цілі галузі культури. Ретельнодосліджуючи ці центральні точки, ми, мож-ливо, будемо в змозі продемонструвати за-гальні організаційні принципи, що додаютьструктуру і зв’язність” деякої концептуальноїсфери. Ці центральні слова, за Г. Веж-бицькою, можуть мати пояснювальну силу,що поширюється на суміжні концепти і по-нятійні сфери. Аналізована тут еліта сома-тичної лексики іспанської мови належить докласу таких центральних або “етноцен-тричних” слів, приймаючи найактивнішуучасть у створенні художніх образів.

Слова-соматизми активно беруть участь уформуванні національного образу мовноїособистості. У плані змісту цих слів відбува-ється поєднання кількох важко сумісних зна-чень, що формують своєрідний семантичнийсинкретизм, синергетику. Відтворюваністьсемантичного тандему пояснюється перма-нентністю концептуального синтезу відповід-них понять у ментальності носія мови.

Розглянутим тут компонентам фразеоло-гічної лексики в іспанській мові притаманніконотативна ємність, висока експресивність,емотивність, оцінність і специфічна ідіома-тичність, що забезпечує соматизмам серйо-зне місце у мовній картині світу.

Висновки. Проаналізовані нами одиниціволодіють високими поєднальними потенці-ями і розширеним обсягом семантико-синтаксичних валентностей, що виявляютьбільшу різноманітність порівняно з російсь-кими еквівалентами. Багатство семантикислів, що зображують тіло людини, поглиб-лює традиційну дихотомічну прірву між зна-ками і явищами, між означальним і означу-ваним. Соматоморфний код семантичноїшифровки абстракцій – один із найдавні-ших, поряд з іншими гео- і біокодами, роз-винутими зі спостереження людей навко-лишньої природи (ландшафту, тварин, рос-лин, погоди). Комплекс соматизмів, які єджерелом метафоризації, являє собою за-криту кількість слів: нових частин тіла і ор-ганів не виникає. Проте соматична метафо-

ра залишається і сьогодні затребуваною якнадійний ефективний інструмент утвореннянових значень.

Boca / рот, cojones / яйця, hígado / печін-ка, riñones / нирки, tripas / кишки – це своє-рідні соматичні домінанти, продиктованіспецифічною образністю іспанського мис-лення, що спирається на основні життєві,фізіологічні функції і шукає в житті задово-лення. Соматизми та ФО з ними допомага-ють чіткіше побачити інтенсивність фарбментального світу і світовідчуття носія іс-панської мови. Любов до гіперболи виявляєгіпертрофованість образно-емоційної скла-дової світосприйняття.

Список використаної літератури1. Булдаков В.А. Коннотативные потенции

терминологической лексики /В.А. Булдаков // Коннотативные аспектысемантики в немецкой лексике и фразе-ологии : межвузовский тематическийсборник научных трудов. – Калинин :КГУ, 1987. – 133 с.

2. Голева Г.С. Фразеология персидскогоязыка / Г.С. Голева. – М. : Муравей,2006. – 224 с.

3. Ильин Е.П. Психология эмоций /Е.П. Ильин. – СПб. : Питер, 2001. –749 с.

4. Стернин И.А. Лексическое значениеслова и речи / И.А. Сетрнин. – Воронеж :Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 162 с.

5. Tелия В.Н. Культурно-национальная кон-нотация фразеологизмов / В.Н. Телия //Славянское языкознание. – М. : Наука,2004. – 233 с.

6. Телия В.Н. Фактор культуры и воспрои-зводимость фразеологизмов-знаков-мик-ротекстов / В.Н. Телия // Сокровенныесмыслы. Слово. Текст. Культура : сб.статей в честь Н.Д. Арутюновой. – М. :Наука, 2000. – 133 с.

7. Allende I. La casa de los espíritus /I. Allende, 1982.

8. Alarcón Pedro Antonio “El CapitánVeneno”, 1881.

9. Blasco Ibáñez Vicente “Sangre y arena”,1922.

10. Asturias M. El señor Presidente /M. Asturias, 1946.

11. Pérez Galdós Benito “Marianela”, 1878.12. Fuentes, 2002.13. Pérez Reverte A. El asunto de honor /

A. Pérez Reverte, 2002.


Хамдауи Н.И. Качественные признаки языковой соматоморфной оценки фразеологи-ческих единиц испанского языка

Статья посвящена рассмотрению соматических фразеологизмов испанского языка. Опи-раясь на то, что фразеологические единицы составляют самое яркое выражение национа-льно-культурного компонента языка, их анализ дает возможность проследить взаимосвязьязыка, мировоззрения и ментальности нации. Рассмотрено, как фактически все проявления


50

жизни человека, его рождение и смерть, особенности характера, умственной деятельнос-ти, возраста, внешнего вида находят свое яркое и своеобразное отражение в соматическойфразеологии испанского языка.

Ключевые слова: фразеологические единицы, соматизм, языковая картина мира.

Hamdaoui N. Qualitative features of the language somatomorf estimation on material of theSpanish phraseology

This article is devoted to the somatic phraseology of the Spanish language. Based on the fact thatphraseological units make emotional expression of national cultural component of language, theiranalysis provides possibility to trace the relationship of language, mentality and the mentality of thenation. The article shows how virtually all manifestations of life, her birth and death, identity, mentalactivity, age, appearance, find their bright and original reflection in somatic phraseology in theSpanish.

Key words: phraseological units, somatisms, language world.


51

УДК 81’246Л.И. Смурова

ХАРАКТЕРНЫЕ ОШИБКИ В АНГЛИЙСКОЙ РЕЧИ СТУДЕНТОВ(ПРИ ИСКУССТВЕННОМ БИЛИНГВИЗМЕ)Статья посвящена наиболее типичным ошибкам, которые делают студенты при изуче-

нии английского языка на фонетическом, лексическом и грамматическом уровнях, и интер-ферирующему влиянию русского языка на английский.

Ключевые слова: типологические отличия, двуязычие, интерференция, сочетаемость,межкультурная коммуникация, парадигма.

При изучении английского языка у студе-нтов нередко возникают трудности в упот-реблении лексических единиц и граммати-ческих конструкций, следствием этого яв-ляются ошибки как в устной, так и в пись-менной речи.1

Цель статьи состоит в том, чтобы при-влечь внимание читателя, который овладе-вает вторым иностранным языком либо са-мостоятельно, либо в условиях целенаправ-ленного и коллективного изучения в сфереобразования, к наиболее типичным ошиб-кам, к проблеме языковой интерференции, врезультате которой допускаются эти ошибки.

Задача данной статьи – систематизиро-вать типичные ошибки, которые делаютстуденты при общении на английском язы-ке. Практический опыт показывает, чтоошибки неизбежны на всех уровнях языка.И лучше попытаться прогнозировать “болезньроста” [12, c. 4], чем бороться с ней в течениевсего курса обучения.

В последнее время, когда особенно воз-росло влияние английского языка и каксредства общения, и как языка современ-ных компьютерных технологий и средствмассовой информации, когда расширяетсямеждународное сотрудничество, интенси-фицируются деловые контакты в областиэкономических и культурных связей, увели-чивается возможность общения с населе-нием других стран, необходимо говорить,насколько важным делом является созда-ние эффективной системы изучения иност-ранных языков.

Человек, изучающий иностранный язык,редко минует столкновения с явлениемязыковой интерференции. Этот феноменвозникает в результате влияния одногоязыка на другой. Обычно родной язык влия-ет на иностранный. Неудивительно, что приэтом возникают и трудности, и ошибки какна этапе усвоения фонетики и лексики, таки на уровне грамматических конструкций. Вродном языке можно допустить отклонениеот нормы в употреблении лексико-грам-матических единиц, которые находятся напериферии языкового сознания, но грамот- 1 © Смурова Л.И., 2013

ный человек никогда не ошибется при испо-льзовании базовых моделей, составляющихоснову языка. Тот, кто овладевает английс-ким, должен избегать ошибок всякого рода.Для этого издаются и переиздаются книги,служащие своеобразными справочниками,которыми можно пользоваться как при са-мостоятельном изучении языка, так и в ходепреподавания английского языка и в шко-лах, и в вузах [2, c. 3].

Наиболее полными, как мы считаем, яв-ляются “Типовi помилки при вивченнi анг-лійської мови” В. Коломиец [10],“CorrectEnglish for Everyday Use” Т. Арбековой [2] и“Speak Authentic English” D. Puffalt иV. Starko [18]. В них даются объяснения поповоду правильного употребления слов иконструкций, описываются особенностиупотребления лексических единиц и пред-лагаются упражнения-переводы для выра-ботки автоматизма в преодолении влиянияродного языка.

Как показывает активное обсуждениеданной проблемы, основные отклонения отнорм английского языка на фонетическом,лексико-семантическом и грамматическомуровнях связаны с типологическими разли-чиями двух контактных языков, с особенно-стями влияния родного (русского) языка,степенью владения вторым языком (анг-лийским) языком, а также отсутствием есте-ственной английской речевой среды [15].

Еще в первой половине ХХ в. У. Вайнрахи Э. Хауген описали основные положениятеории двуязычия. Представители русскойлингвистической школы (В. Богородицкий,Л. Щерба) также исследовали закономерно-сти взаимодействия языков при двуязычии.Известно, что двуязычные люди большеориентируются на семантику слова. Этоподтверждает тезис Л. Выготского о значе-нии семантики родного языка при усвоениинеродного языка: “… усвоение иностранногоязыка потому и является интересным про-цессом, что оно использует всю семантиче-скую сторону родного языка, которая возни-кает в процессе длительного развития” [7,c. 129].


52

Как было указано выше, возникновениемассового двуязычия в настоящее времясвязано не только с непосредственнымиязыковыми контактами, но и с овладениемвторым языком при помощи самостоятель-ного, коллективного изучения вне непос-редственных контактов с носителями второ-го языка, а также при помощи средств мас-совой информации, сети Интернет [25, c. 3].

Итак, носитель родного языка сталкивае-тся с явлением интерференции, как толькоон пытается понять и освоить язык другогонарода.

Интерференция (в наиболее общем по-нимании) – это взаимодействие языковыхсистем в условиях двуязычия, складываю-щегося либо при контактах языковых, либопри индивидуальном освоении неродногоязыка; выражается в отклонениях от нормыи системы второго языка под влиянием ро-дного. Интерференция проявляется какиноязычный акцент в речи человека, вла-деющего двумя языками; он может бытьстабильным (как характеристика речи кол-лектива) и переходящим (как особенностьчьего-либо идиолекта), интерференцияспособна охватывать уровни языка, но осо-бенно заметна в фонетике (акцент в узкомсмысле слова). Главный источник интерфе-ренции-расхождения в системах взаимо-действующих языков: различный фонемныйсостав, различные правила позиционнойреализации фонем, их сочетаемости, раз-личная интонация, различный состав грам-матических категорий и различные способыих выражения. В интерференции нет ничегострашного, если это преходящий этап изу-чения языка.

А.Л. Пумпянский, исследователь научно-технического перевода, считает, что в про-фессионально ориентированной межкуль-турной коммуникации проявляется звуковая(фонетическая), орфографическая, грамма-тическая (морфологическая, синтаксическаяи пунктуационная), лексическая, семанти-ческая, стилистическая и внутриязыковаяинтерференция [13, с. 21].

В данной статье мы ограничились расс-мотрением фонетической, лексической играмматической интерференции.

По мнению А. Карлинского, существуютпо меньшей мере три величины, которыеопределяют интерференцию, – “законы ме-жъязыковой идентификации, норма языкавторого, отношения между языковыми сис-темами языка первого и языка второго” [9,c. 3].

“Анализ звучащей английской речи русс-ких, – пишет Ю. Трегубова в своем иссле-довании, посвященном проблемам интер-ференции при неконтактном двуязычии, –дает основание полагать, что типологичес-кие различия фонологических систем русс-

кого и английского языков обусловливаютпотенциальное поле интерференции: нали-чие в английском долгих гласных и отсутст-вие их в русском; отсутствие оглуше-ния звонких согласных в абсолютном концеслова и наличие их в русском и т.д. Одна-ко фонетическая тождественность реализа-ций фонем (например, звонких согласных)двух языков не всегда позволяет билингвуправильно оформить звуковой облик языко-вых средств, так как парадигмы фонем вконкретной речи не совпадают. При полномсовпадении парадигмы фонем обоих языковобычно фонетическая интерференция неимеет места, если функционирование како-го-либо члена парадигмы не обусловленодругими фонетическими факторами” [15,c. 12].

Полное совпадение парадигматики зву-ков речи родного и второго языков не иск-лючает проявления интерференции, таккак синтагматические отношения звуков ре-чи в большей степени обусловливает про-явление того или иного вида интерферен-ции в конкретной фонетической позиции.Специфика сочетаемости звуков родногоязыка, фонетическая позиция и комбинато-рика звуков оказываются решающими припроявлении интерференции максимальногоили минимального типа [11, с. 62].

Интерференция на фонетическом уров-не заключается в нарушении произношениязвуков, свойственных английскому языку,под влиянием родного языка. Явления фо-нетической интерференции встречаются ванглийской речи учащихся достаточно час-то и в некоторых случаях приводят к изме-нению смысла слова. Анализ устной анг-лийской речи учащихся показал, что боль-шая часть отклонений от норм английскогоязыка (49%) отмечается именно на фонети-ческом уровне [15].

Проявления фонетической интерферен-ции можно заметить практически на каждомзанятии по английскому языку. Прежде все-го, это смена места ударения в некоторыхиностранных словах под влиянием родногоязыка: industry, botany, influence, collegue,magazine; это также произношение букв,которые не произносятся в английском:comb, subtle, tomb, heiress, hour, knowledge,knife, palm, half, psychic, receipt, whistle,fasten; это и неправильное ударение: уда-рение падает на первый слог, если это су-ществительное, и на второй слог, если этоглагол: suspect – suspect, conflict – conflict,progress – progress, permit – permit; это инеправильное чтение сочетаний букв, на-пример: break, steak but bleak, streak; kitchenbut lichen: war but far; rounded but wounded;fury but bury. Фонетисты скажут вам, что ин-терференция русской ритмики и мелодикипри говорении русскоязычного человека на


53

английском языке создаёт у английскогослушателя не просто ощущение, что онслышит речь иностранца – это было бы ещёполбеды. Проблема в том, что невиннаярусская просодика, наложенная на английс-кий текст, заставляет слушателя подсозна-тельно интерпретировать такую речь какгрубую, навязчиво давящую, приказную. Посравнению с постепенной нисходящей сту-пенчатой шкалой, которая является нейт-ральной для английского языка, русскаянейтральная интонационная шкала – вол-нообразная, с ударными слогами, подни-мающимися вверх, и безударными, “про-валивающимися” вниз, – звучит слишкомэмоционально, истерично. Русские вежли-вые просьбы, имеющие в норме нисходя-щий интонационный рисунок, воспринимаю-тся как грубые безапелляционные приказыанглийским ухом, привыкшим к тому, чтопросьба – это непременно высказывание,завершающееся словом please, и обязате-льно произносящееся с восходящим тоном.Причём ощущения эти возникают у слуша-теля помимо сознательного контроля, а бо-роться с подсознательным ощущением чре-звычайно трудно: усмотреть в несоответст-вии интонационных шкал дефект фонетикиспособен разве что профессор Хиггинс; лю-бой другой слушатель невольно делает вы-воды в области “национального характера”и прочих стереотипов (русские люди –взбалмошные, несдержанные, невоспитан-ные, авторитарные и т.п.) [8].

Человек, родившийся и постоянно вра-щающийся в русскоязычном социуме, не-минуемо ежедневно скатывается к русскойфонетике. Поэтому более практично объяс-нить постоянно наиболее существеннуюразницу между отдельными звуками русско-го и английского языков.

Не менее, а может быть, и более глубо-кое влияние интерференции проявляетсяна лексическом уровне.

Выделяют как основные следующиепричины межъязыковой лексической инте-рференции: 1) полное или частичное незна-ние денотативного, сигнификативного зна-чения слова; 2) перенос значения с едини-цы родного языка на соответствующуюединицу второго языка и буквальный пере-вод; 3) нарушение лексической сочетаемос-ти слов [1; 6; 9].

Лексико-семантическая интерференциязависит от степени овладения словарнымсоставом, семантикой и стилистическимипризнаками лексических единиц английско-го (второго) языка, от того, на какой ступенидвуязычия находится билингв. Надо отме-тить, что использование однозначных слов,обозначающих конкретные предметы, реа-лии объективного мира, обычно не приво-дит к интерференции, так как устанавлива-

ются прямые соответствия не только междуединицами русского и английского языков.Билингвальная паронимия возникает прииспользовании слов, имеющих: а) близкоезвучание; б) близкие семы, но не значения.На начальном этапе осваиваются прямыезначения, на продвинутом этапе – перенос-ные значения полисемантичного слова, чле-ны синонимического ряда. Лишь на высокойступени двуязычия достигается языковая иречевая компетентность билингва, когда онперестает опираться на средства родногоязыка, а второй язык в сознании билингвастановится орудием формирования мысли.

Иногда причиной неадекватного давле-ния на английский язык со стороны русскогоговорящего может стать такая, казалось бы,неопасная и чисто формальная вещь, каквысокая частотность русского слова, кото-рую говорящий невольно пытается воспро-извести в английском, к месту и не к местуупотребляя его “прямой” английский слова-рный эквивалент. По наблюдению И. Зу-бановой [8], именно это происходит с паройслов “душа”/“soul”. Русское “душа”, а такжепроизводные от него (“душевный”, “заду-шевный”, “бездушный”) – слова чрезвычай-но частотные, причём во многих случаяхони встречаются в устойчивых выраженияхи идиомах, где их смысл ослаблен и стёрт(в душе, с душой, без души, по душе, от ду-ши, для души, (не) к душе и т.д.). Soul в ка-честве эквивалента слова “душа” подойдеттолько в контекстах, где речь идет о рели-гии; например, об иудейской, христианскойили буддистской доктрине, о верованияхдревних египтян, греков или индейцев. Вовсех остальных случаях удачными вариан-тами перевода окажутся устойчивые выра-жения со словом heart (или сложные словас этим же корнем), или конструкции, обра-зованные по какому-то иному принципу:– бессмертная душа > immortal soul;– спасение души > the salvation of the soul;– переселение душ > transmigration of

souls/ metempsychosis.Но:

– в глубине души > at heart/ at the bottomof one’s heart/ deep down;

– разговор по душам > heart-to-heart talk;– (делать что-либо) с душой > put one’s

heart in smth.;– от души > from one’s heart;– (выбрать что-либо) по душе > after one’s

heart/ to one’s liking;– бездушный человек > heartless person;– кривить душой > act against one’s

conscience;– стоять у кого-либо над душой > breathe

down smb’s neck / look over smb’sshoulder и т.д.Если же большое количество русскоязы-

чных говорящих будет настойчиво пытаться


54

вставить в свою английскую речь во всехэтих позициях именно слово soul, то у слу-шателей может создаться ложное впечат-ление о какой-то особой значимости этогопонятия для русского языкового и национа-льного сообщества. А отсюда уже недалекои до вековечного мифа о “загадочной русс-кой душе”, без обращения к которой русскийчеловек не может выразить даже самуюрасхожую мысль.

Многие ошибки вызваны расхождением вречевом этикете. В англо-кельтской культу-ре, если вы о чем-то просите, то обязатель-но должны вставить в просьбу словоplease – это одно из любимых словечек инаиболее употребительное в отличие отрусского, а слово “Пожалуйста” – как ответна благодарность переводится You arewelcome, а в восклицании “Вот, пожалуйс-та” – Here you are.

Вот еще несколько примеров типичныхлексических ошибок:

Only – the only. Хорошо известное наре-чие only – “только” часто смешивают с theonly, которое означает “единственный”. На-личие перед only артикля указывает на то,что the only является прилагательным,отвечающим на вопрос “какой”. Следовате-льно, the only не может означать “только”, апереводится как” единственный”.

Some – the same. Some – количествен-ное местоимение. The same – прилагатель-ное со значением “тот же”. Хотя это хорошоизвестно, эти слова нередко путают.

Because – because of. Because – союз“потому что”, и за ним следует подлежащее.Because of – предлог “из-за”, “вследствие”, иза ним следует обстоятельство. Смешениеэтих двух значений приводит к искажениюперевода. Замена предлога союзом пре-вращает обстоятельство в подлежащее и,соответственно, неличную форму глаголаили другую часть речи – в сказуемое, чтоведет к искажению смысла предложения.

Не следует смешивать значения и сле-дующих слов:

То accept – “принимать”; to except –“исключать”, to affect – “влиять на”; to effect –“осуществлять, disinterested person” – тот, ктопроявляет небольшой интерес, а “uninterestedperson” – тот, кого что-либо совсем не инте-ресует.

Fewer and Less. “Few” and “fewer” упот-ребляется с исчисляемыми существитель-ными, e.g., The firm has fewer than tenemployees, The firm is less successful nowthat we have only ten employees – в отноше-нии гипотетического количества.

Forget and leave, learn and study, type andprint, remember and remind и многие другиепары слов требуют внимательного изученияи тщательной проработки для того, что вы-бор слова был правильный.

При обучении английскому языку всегданадо иметь в виду несовпадение лексичес-ких систем этих языков, надо помнить отом, что слова и словосочетания, имеющиеодинаковое предметное значение, могут несовпадать по этимологической мотивировкеи современному ассоциативному значению,грамматическая характеристика лексическисходных слов может быть различной, чтоспособы словообразования и, как результатих действия, структурные типы слов не яв-ляются одинаковыми и что слова, идентич-ные по своему словарному значению, почтивсегда различаются значениями контекст-ными.

Интерферирующее воздействие родногои иностранного языков может проявлятьсякак раздельно, так и одновременно, и охва-тывать сферу синтаксиса, морфологии,словообразования и семантики.

Грамматическая интерференция в анг-лийской речи учащихся обусловлена разли-чиями в грамматическом строе русского ианглийского языков. Свободный порядок по-строения членов высказывания в русскомязыке, различия в грамматических категори-ях рода, определенности/неопределенности,числа существительных, вида, времени изалога глагола и т.д. создают потенциальноеполе грамматической интерференции, а раз-личия в способах выражения таких грамма-тических категорий составляют реальноеполе грамматической интерференции.

Очень заметно интерферирующее влия-ние русского языка сказывается при выборепредложного или беспредложного управле-ния, здесь четко возникает ассоциативнаясвязь между падежными окончаниями врусском языке и предлогами в английском.Типичная неправильность – передача зна-чения дательного падежа предлогом…to (неправильно). Нe believed/contradicted tome, что происходит скорее всего под влия-нием других глаголов, to reply to smb., tobelieve to smb.

Влияние русского языка проявляется вбуквализмах, например, Я видел сон-не Isaw a dream, а I had A DREAM, Я забылучебник дома не I forget the textbook athome – I left my textbook at home.

В предложении “I’ll explain you theproblem” два дополнения прямое и косвен-ное, принято ставить сначала прямое, а заним косвенное, поэтому правильно надосказать “I’ll explain the problem to you”.

Предложение “Я думаю купить новуюмашину” нельзя перевести с использовани-ем инфинитива, поскольку инфинитив неупотребляется после глагола “think”, поэтомуправильно будет “I’m thinking of buying a newcar” or “I’m thinking about buying a new car”.

Много времени приходится тратить наобъяснение ответов на разделительные


55

вопросы, например, Она не знает Испанско-го языка, не правда ли? – She does not knowSpanish, does she? При ответе “Нет, зна-ет” – следует помнить, что в английскомязыке не бывает двойного отрицания и сле-дует переводить Yes, she does. Это правилоработает и в вопросительно-отрицательныхпредложениях, например: Don’t you knowthis actress? – Разве вы не знаете эту акт-рису? “Нет, знаю” по английски будет Yes, Ido.

Вопросительное слово How в предложе-ниях “Как называется это растение? Как выдумаете? Как это по-английски?” будет пе-реводиться: “What is this plant called? Whatdo you think? What is the English for?”.

Интересен следующий пример, встрети-вшийся нам в Интернете при переводепредложения “У нас закончилось молоко”.The milk is all – может сказать выходец изСеверной Европы. The milk is gone – попра-вит его “истинный” американец. The milk isfinished/ended – скажет начинающий русс-кий. The milk is over – поправит его продол-жающий. We’ve run out of milk – скажет бо-лее знающий и все же, даже если вы сна-чала по-русски подумаете, что молоко зако-нчилось, задумавшись над сутью, вы скаже-те, что we dont have any more milk, что и бу-дет самым адекватным переводом.

Типичные отклонения от норм английско-го языка на грамматическом уровне находя-тся в тесной зависимости от степени вла-дения изучающими английским языком. Чемвыше степень владения английским язы-ком, тем реже и экстенсивнее отмечаютсяотклонения от норм английской грамматики.

Как видим, интерференция на разныхуровнях характеризуется различной интен-сивностью.

Наиболее ярко она проявляется на фо-нетическом уровне, и характерна на всехуровнях обучения английскому языку, лек-сико-семантическая интерференция пред-ставляет собой отклонения от норм англий-ского словоупотребления, а ее причинамиможно назвать несовпадение объема зна-чений слов в обоих языках, несовпаде-ние лексической сочетаемости и ассоциа-тивных связей у соотнесенных слов англий-ского и русского языков, синонимию и омо-нимию в английском языке. Регулярная икоммуникативно значимая лексико-семанти-ческая интерференция проявляется в бо-льшей степени на начальных ступенях вла-дения английским языком.

Грамматическая интерференция отме-чается регулярно (42% от общего числа от-клонений от норм английского языка) и вопределенных случаях носит коммуникати-вно значимый характер. Многообразие ин-терферентных явлений в английской речиучащихся на грамматическом уровне обус-

ловлено в первую очередь различием русс-кого и английского языков в грамматичес-ком строе, составляющем каркас языка [5,c. 123]. Добавим также, что некоторые оши-бки можно объяснить невнимательностью,“болезнью роста”, с которой очень труднобороться.

Выводы. Подводя итог, заметим, чтоизбавляться от интерференции родногоязыка путем изучения различий между род-ным и изучаемым весьма хлопотное заня-тие. Надо, овладев основами изучаемого,как можно скорее переходить на изучениеизучаемого на изучаемом, то есть изучатьязык через него же, то есть языки надо сра-зу же развести как можно дальше чтобы,когда говоришь по-английски, не мыслилосьпо-русски, а мыслить по сути, простымифразами, но сразу на языке изучаемом. Нопри этом понимать и помнить, что при изу-чении иностранного языка влияние родногонеизбежно, но надо осознанно старатьсяего минимизировать, если уж невозможноизбежать.

Список использованной литературы1. Арбекова Т.И. Лексикология английского

языка (практический курс) : [учеб. пособ.для II–III курсов ин-тов и фак. иностр.яз.] / Т.И. Арбекова. – М. : Высшая шко-ла, 1977. – 240 с.

2. Арбекова Т.И. Английский без ошибок =Correct English for Everyday Use : учеб.пособ. для ин-тов и фак. иностр. яз. /Татьяна Ивановна Арбекова. – 2-е изд.,испр. и доп. – М. : Высшая школа,1990. – 222 с.

3. Богородицкий В.А. Введение в татарс-кое языкознание в связи с другими тюр-кскими языками / В.А. Богородицкий ;[под ред. Н.К. Дмитриева]. – [2-e изд.]. –Казань : Татгосиздат, 1953. – 220 с.

4. Вайнрах У. Языковые контакты: состоя-ние и проблемы исследования /У. Вайнрах ; пер. с англ. и коммент.Ю.А. Жлуктенко. – К. : Вища шк., 1979. –263 с.

5. Виссон Л. Русские проблемы в английс-кой речи [Слова и фразы в контекстедвух культур] : пер. с англ. / Линн Ви-ссон. – [3-е изд., стереотип.] – М. :Р. Валент, 2005. – 192 с.

6. Верещагин Е.М. Психологическая и ме-тодическая характеристика двуязычия(билингвизма) / Е.М. Верещагин. – М. :МГУ, 1973. – 145 с.

7. Выготский Л.C. Этюды по истории пове-дения. Обезьяна. Примитив. Ребенок /Л.C. Выготский, А.Р. Лурия. – М. : Пресс,1993. – 224 с.

8. Зубанова И.В. Английский с “русскимакцентом”, или Несколько слов о колле-ктивном бессознательном и русских ме-дведях жизни [Электронный ресурс] /


56

И.В. Зубанова. – Режим доступа:http://www.thinkaloud.ru/featureak.

9. Карлинский А.Е. Типология речевой ин-терференции / А.Е. Карлинский // Зару-бежное языкознание и литература. –1980. – Вып. 2. – С. 3–10.

10. Коломієць В.О. Типові помилки при ви-вченні англійської мови : навч. посіб.для студ. вузів / В.О. Коломієць. – К. :Вища школа, 2001. – 119 с.

11. Ларина Т.В. Категория вежливости истиль коммуникации: Категория вежли-вости и стиль коммуникации: Сопостав-ление английских и русских лингвокуль-турных традиций / Т.В. Ларина. – М. :Языки славянских культур, 2009. –512 с.

12. Лингвистический энциклопедическийсловарь / [под. ред. В.Н. Ярцевой]. – М. :Советская энциклопедия, 1990. – 685 с.

13. Пумпянский А.Л. Чтение и перевод анг-лийской научной и технической литера-туры: Лексика, грамматика, фонетика,упражнения / А.Л. Пумпянский. – Минск :Попурри, 1997. – 608 с.

14. Русско-английский словарь : около50 000 слов : С приложением кратких

сведений по английской грамматике иорфоэпии, составленных проф.А.И. Смирницким = Russan-EnglishDictionary : 50 000 words approx /О.С. Ахманова, З.С. Выгодская,Т.П. Горбунова и др. ; [под общим руко-водством А.И. Смирницкого, под ред.О.С. Ахмановой]. – 12-е изд., стер. – М. :Русский язык, 1981. – 766 с.

15. Трегубова Ю.А. Социолингвистическийаспект интерференции при неконтакт-ном двуязычии (на материале русскогои английского языков) : автореф. дис. …канд. филол. наук : спец. 10.02.19“Теория языка” / Ю.А. Трегубова. – Во-ронеж, 2009. – 22 с.

16. Хауген Э. Языковой контакт / Э. Ха-уген // Новое в лингвистике. – М. : Про-гресс, 1972. – Вып. 6. – С. 61–80.

17. Щерба Л.В. К вопросу о двуязычии /Л.В. Щерба // Языковая система и рече-вая деятельность. – Л. : Наука, 1974. –С. 313–318.

18. Starko V. Speak Authentic English! : ahandbook for Ukrainians / V. Starko,D. Puffalt. – Vinnytsia : Nova knyha,2004. – 191 с.

Статья поступила в редакцию 16.01.2013.

Смурова Л.І. Характерні помилки в англійській мові студентів (при штучному білінгвізмі)Статтю присвячено найбільш типовим помилкам, які роблять студенти при вивченні ан-

глійської мови на фонетичному, лексичному та граматичному рівнях, й інтерферуючоговпливу російської мови на англійську.

Ключові слова: типологічні відмінності, двомовність, інтерференція, сполучність, міжку-льтурна комунікація, парадигма.

Smurova L. Typical errors in the English language students (in artificial bilingualism)The article deal with common mistakes students make while studying the English language? They

can be phonetic, lexical and grammatical. The problem of interference is also considered.Key words: typological differences, bilingual, interference, combination, cross-cultural

communication, paradigm.


57

*************************************************************

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

*************************************************************

УДК 007:304:659А.М. Бахметьєва

РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАХИСНОЇ ФУНКЦІЇ ПР У КРИЗОВИХІ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ У ВИЩІЙ ШКОЛІРозглянуто типові способи врегулювання кризових і конфліктних ситуацій засобами ПР у

ВНЗ України та визначено шляхи мінімізації впливу таких ситуацій на репутацію базисногосуб’єкта ПР.

Ключові слова: криза, конфлікт, ПР-функція, репутація університету.

Суттєвий вплив на життєдіяльність суспі-льного середовища, у якому поряд із інши-ми інституціями функціонують ВНЗ, справ-ляють кризові ситуації, які виникають як зо-вні, так і всередині установи та позначають-ся на її репутації. Вивченню впливу кризо-вих ситуацій та мінімізації наслідків присвя-чено праці вітчизняних [5; 6; 9] і зарубіжнихнауковців [3; 4; 10; 13], але здебільшогооб’єктом дослідження виступають проявикризи в комерційних установах. Сучасніекономічні та соціальні реалії зумовлюютьзбільшення конфліктних й кризових ситуаційі в некомерційній сфері, зокрема освітянсь-кій. Їх міжособистісні прояви сьогодні систе-мно досліджуються в педагогічній і психоло-гічній площини, без урахування адаптацій-них і соціорегуляційних функцій внутрішньо-го та зовнішнього ПР. Об’єктом дослідженнякризових паблік рилейшнз зазвичай висту-пають кризи соціального походження абосоціальні наслідки природних криз.1

Мета статті – розглянути засоби реа-лізації захисної функції паблік рилейшнз укризових і конфліктних ситуаціях, пов’язанихз діяльністю вищої школи. Актуальність ро-боти полягає в розробці практичних прийо-мів реагування на надзвичайну ситуацію збоку технологічного суб’єкта ПР, адже опе-ративність і професійний підхід до підборуінформації та способу її оприлюдненнясприяє розв’язанню конфлікту із найменшоюшкодою для репутації базисного суб’єкта.

Наразі фахівці з паблік рилейшнз не роб-лять чіткої градації між ступенем небезпекирізних проявів кризових явищ. Дефініції“криза”, “конфлікт”, “надзвичайна ситуація”,“загроза”, “ризик”, “проблема”, “небезпека”співіснують у спеціалізованій літературі і не-рідко підміняються одна іншою. Однак і в те-оретиків, і у практиків сформувалося чіткеусвідомлення необхідності дослідження до-

1 © Бахметьєва А.М., 2013

свіду керування потенційними конфліктамита планування стратегії ПР на випадок кризи.

Кризу в піарології розглянуто як ситуа-цію, що може суттєво зашкодити або зруй-нувати репутацію компанії та потенційнозагрожує її подальшому існуванню. Фахі-вець з кризового менеджменту Стівен Фінкдає таке визначення: “Кризи – це застережніситуації, що мають ризик ескалації в інтен-сивності, приверненні уваги ЗМІ та уряду,перешкоджань нормальному функціонуван-ню, загрози іміджу організації і збитків осно-вам діяльності” [10, с. 229] (тут і далі пере-клад наш. – А.Б.). Також криза розглядаєть-ся як “екстраординарна подія або низка по-дій, що негативно впливають на цілісністьпродукту, репутацію або фінансову стабіль-ність організації, на здоров’я чи добробутспівробітників, громади або суспільства за-галом” [10, с. 229].

Існує кілька підходів до класифікації криз.За походженням кризи бувають природни-ми, техногенними, управлінськими або нас-лідком зловмисних учинків. Але для розроб-ки плану дій ПР-відділу на випадок кризилегше скористатися класифікацією за часо-вою змінною, адже саме фактор часу є клю-човим у процесі кризового управління. Аме-риканські фахівці [3, с. 430] пропонують такудиференціацію:

1. Несподівані кризи (надзвичайні випа-дки), які є найбільш загрозливими внаслідокнепередбачуваності й відсутності часу длявивчення ситуації і планування антикризовихзаходів. До таких у досліджуваній нами галузіможна віднести природні (землетруси, пове-ні, зсуви) та технологічні (пожежі, вибухи), щоможуть спричинити руйнування навчальнихкорпусів і гуртожитків та загрожувати життюстудентів і викладачів. Для подібних ситуаційпередбачені розробка масштабних планів іззатвердженням докладних посадових інстру-кцій та відпрацювання узгоджених дій під-розділів на практиці. У ВНЗ працюють відділи


58

з охорони праці та цивільної оборони, якімають запобігти некерованому розвитку по-дій унаслідок подібних криз, а студенти ви-вчають спеціально розроблені курси з циві-льної оборони та безпеки життєдіяльності, дерозглядаються реальні загрози для певноїмісцевості.

Все частішими стають несподівані кризи,причиною яких є людський фактор, зокремазловмисна непередбачувана і некерованаповедінка молодих людей. Як приклад не-сподіваної кризи можна навести трагічну“бійню” в американському стилі, що сталасяв Азербайджанській нафтовій академії [12].

До цього типу криз можна віднести не-щасні випадки, що трапляються поза стіна-ми навчальних закладів і стають причиноюзагибелі студентів. Керівництво ВНЗ не євідповідальним за ці нещасні випадки, алеїх розголос спричинює виникнення негатив-них асоціацій з вишем. Ілюстративним при-кладом може бути трагедія, що сталася уХаркові [14]. Загинула студентка Львівськогонаціонального університету ім. І. Франка,яка приїхала на святкування Дня фізика доХарківського національного університетуім. В. Каразіна. Незважаючи на те, що міс-цем трагічного випадку стали атракціони впарку відпочинку, стійка асоціація з універ-ситетським святом простежувалася в усіхжурналістських матеріалах.

Очевидно, що за подібних обставин фун-кції з керування зв’язками з громадськістюта регуляції інформаційного потоку прагнутьперебрати на себе правоохоронні органи,тому університетська прес-служба маєспланувати свою роботу так, щоб власноручкерувати зв’язками зі ЗМІ. Зазначимо, що вкризовій ситуації важко обмежити доступпреси, адже підвищення уваги громадисприяє трансформації новин із розряду уні-верситетських у суспільно значущі. Алевнаслідок закритості в інтересах слідстваінформаційного масиву керівництво ВНЗчасто стає єдиним доступним джереломофіційної інформації. Дії ПР-відділу у випад-ку несподіваної кризи, в першу чергу, спря-мовані на запобігання плутанині, паніці,конфліктам тощо.

Для інформування громадськості пророзвиток і наслідки несподіваної кризи не-обхідно призначити відповідального зазв’язки зі ЗМІ, до якого буде надходити офі-ційна інформація від перших осіб. У випадкумасштабної трагедії фахівці радять облаш-тувати постійно діючий прес-центр, аджеосновною ознакою ефективної комунікації вкризових умовах є оперативність. Своєчас-не оприлюднення достовірної інформаціїкраще за будь-які спростування допоможеборотися з чутками, а спроби приховати по-гані новини викликають обурення з бокугромадськості. Для ефективної двосторон-

ньої комунікації налагоджується інформа-ційний обмін з визначеним колом неупере-джених журналістів. Водночас встановлю-ються двосторонні комунікації з родинамипостраждалих.

Стратегія інформаційної відкритості дик-тує організацію прес-конференцій та брифі-нгів, під час яких журналісти можуть з пер-ших джерел отримати достовірну інформа-цію про розвиток кризи та її наслідки. Однакоб’єктивна складність ситуації часто вима-гає диференціації новин на такі, що можутьбути оприлюдненими, та на службову інфо-рмацію, яка тимчасово закрита для преси. Утакому випадку необхідно назвати причинивідмови від оприлюднення певних фактів.Обов’язковою вимогою є гуманний підхід допотерпілих та їх родин, достовірність і пере-віреність фактів. Необхідно оприлюднюватилише таку інформацію, яка не ускладнюва-тиме процес мінімізації наслідків кризи, непровокуватиме панічних настроїв та неаде-кватної поведінки. Вона має формувати угромадськості впевненість, що ситуація кон-тролюється відповідними структурами, єчіткий план ліквідації наслідків кризи, усіпостраждалі отримають необхідну допомогув повному обсязі.

Відзначимо адекватні дії керівництва істудентів Харківського національного уні-верситету ім. В. Каразіна на вищезгаданийтрагічний випадок: скасування проведеннясвята; залучення донорів з числа студентівдля переливання крові потерпілій; постійнечергування в лікарні викладачів і студентів;організація транспортування тіла до Львовата поховання за кошти університету.

2. Кризи, що розвиваються в часі,дають можливість дослідити ситуацію іспланувати дії на випадок реальної загрози.До подібних ми б віднесли такі технологічнікризи, як пожежі і вибухи, причиною яких єнедбалість. Фахівці радять вчасно проводи-ти запобіжні заходи, які б скорегували ситу-ацію до того моменту, коли вона перейде вкритичну стадію. Наприклад, за сучасногостану справ у житлово-комунальній сферіймовірною причиною пожеж у гуртожиткахможе бути погана електропроводка та вико-ристання обігрівачів. Криза латентно розви-вається щороку під час опалювального се-зону в більшості студентських гуртожитків,але внаслідок активно вживаних профілак-тичних заходів надзвичайних випадків неба-гато.

Пожежа, що сталася в гуртожитку При-азовського державного технічного універси-тету (м. Маріуполь), стала прикладом роз-витку подій за найгіршим сценарієм: отруї-лася чадним газом і загинула одна студент-ка [2]. Необхідно відзначити відкритість іоперативність керівництва ПДТУ у спілку-ванні зі ЗМІ. Зокрема, під час інтерв’ю рек-


59

тор відверто визнав, що були проблеми зопаленням гуртожитку, протягом канікултепловий режим знижували. Така стратегія,на нашу думку, допомогла ректорові нетільки залишитися на посаді після трагічно-го випадку, а й пізніше провести у ЗМІ кам-панію зі збору коштів на встановлення у гур-тожитку протипожежної сигналізації.

Наслідком подібної кризи стала трагедіяв Національному гірничому університеті(м. Дніпропетровськ): результатом відклю-чення ліфтів з метою економії електроенер-гії була смерть юнака. Студент, який з ди-тинства був інвалідом III групи, загинув на13-му поверсі під час підйому сходами. Такаситуація є типовою для висотних корпусівбагатьох ВНЗ, де наслідки економії загро-жують як студентам, так і викладачам.

У таких випадках діяльність ПР-відділу, впершу чергу, має бути спрямована на внут-рішню аудиторію ВНЗ, особливо під часпроведення профілактичних заходів. Аме-риканські фахівці радять зосередитися навиконанні таких настанов:– ідентифікувати проблеми, які можуть

розвиватися в загрозливому напрямі йстають надто помітним;

– визначити вразливі місця в управлінніними;

– провести селекцію проблем, щоб визна-чити найбільш загрозливі й імовірні;

– спланувати запитання, відповіді і резо-люції для кожного потенційного сцена-рію кризи;

– зосередитися на двох найважливішихзавданнях: що робити і що говорити вперші години кризи;

– розробити стратегію для запобіганнярозвитку кризи, щоб протидіяти їй, а нереагувати на неї [3, с. 432].

3. Стійкі кризи, що існують місяцями,навіть роками, всупереч зусиллям адмініст-рації. Констатуємо, що ВНЗ на цілком за-конних підставах перебувають під постійнимконтролем влади, конкурентів, ЗМІ, суспіль-ства. Так, активно підтримані пресою в про-тидії корупції в закладах освіти, громадськіорганізації не працюють у галузі системно, азаймаються актуалізацією суспільно значу-щого дискурсу “від сесії до сесії”. Але в разіпоширення негативної інформації та зволі-кання з адекватною реакцією на неї, конф-лікт може суттєво вплинути на подальшудіяльність закладу освіти і його репутацію,адже громадськість має певні уявлення проіснуючі кризові явища, і достатньо одногоскандального випадку, щоб аудиторія пере-коналася, що всі чутки мали підґрунтя.

За приклад ми можемо розглядати про-блему хабарництва. Багатотисячні колекти-ви університетів болісно реагують на без-підставні звинувачення з боку ЗМІ, абітуріє-нтів, студентів та їх батьків, але випадки,

коли питання заліку чи іспиту вирішується загроші, наявні. Лише час і збіг обставин ви-рішать, який з ВНЗ стане наступним ілюст-ративним матеріалом для демонстрації сус-пільству вад усієї системи.

Так, інтернет-видання “ПОДІЇ.com.ua” вогляді за 2006 р. пише, що “рекордний ха-бар у системі вищої освіти зафіксувала мі-ліція у Східноукраїнському національномууніверситету ім. В. Даля. Він становить60 тисяч гривень” [11]. Автор зазначає, що зпочатку року правоохоронці виявили майжетри сотні фактів хабарництва у ВНЗ України,і це на 4% більше, ніж у 2005 р. На думкуавтора, причина поширення хабарництва –у лояльності судових органів, адже поруш-ників ніколи не ув’язнюють, а штрафи наба-гато менші за хабарі.

У 2009 р. інтернет-видання писали про за-тримання хабарників з числа викладачів Оде-ського національного університету ім. І. Меч-никова та Національного гірничого універси-тету (м. Дніпропетровськ) [1]. Як показовунаведемо реакцію керівництва НГУ на кри-зову ситуацію: ректор виступив у місцевійпресі із заявою, що обидва затримані намомент скоєння злочину не були співробіт-никами університету. До цього виступу газе-ти повідомляли, що один із хабарників обі-ймав посаду проректора, інший був викла-дачем. Тож, замовчування факту спричини-ло появу в пресі небажаної або неперевіре-ної інформації про причетність керівництвадо хабарів.

До цього ж виду криз можна віднестинещасні випадки, що трапляються зі студен-тами внаслідок свідомих порушень нимиправил і норм поведінки. Не зважаючи напроведення виховних заходів, часто девіан-тна поведінка молоді не піддається корекції.У випадку трагічного розвитку подій керів-ництву закладу та прес-службі необхіднопослідовно дотримуватися стратегії інфор-маційної відкритості, адже результатом від-сутності вигідного для ВНЗ публічного дис-курсу та неузгоджених інформаційних пото-ків є викривлення журналістами сутностіподій та утвердження в громадській свідо-мості думки про безлад у студентських гур-тожитках. Молодь замість суспільного осудуотримує громадську підтримку потенційнихпорушень на майбутнє [7; 8].

Приклади стійких криз, що розвиваютьсявсупереч зусиллям керівництва ВНЗ, можнакласифікувати як конфліктні ситуації. Дефі-ніцію конфлікт фахівці визначають як“динамічний тип соціальних взаємовідносин,що виходить із потенційно можливих і реа-льних сутичок суб’єктів унаслідок супереч-ностей у сприйнятті переваг, інтересів і цін-ностей” [13, с. 338]. У парадигматиці кризо-вих ПР провідне місце посідає прогнозуван-ня, аналіз і розв’язання конфліктних ситуа-


60

цій на початкових стадіях, до того моменту,коли вони перетворюються на загрозливікризові явища. Аксіоматично визнаючи при-родність конфлікту для будь-якої системи,одним з основних завдань у реалізації захи-сної функції паблік рилейшнз є керуванняними. Фахівці виділяють три рівні вирішенняконфліктів: інтересів, права, сили.

Самим ефективним способом розв’я-зання конфліктів, що знищує можливу при-чину розвитку кризи, є вирішення проблемина рівні інтересів. Коли обидві сторони дій-дуть консенсусу відносно гарантії захистувласних пріоритетів і значущих для них пе-реваг, можна вважати конфлікт розв’язанимна тривалий час. Якщо конфлікт перейшовна наступну стадію розвитку, обговоренняінтересів обох сторін можливе лише післяаргументації на правовому рівні або демон-страції сили. Це допомагає обом сторонамефективніше співпрацювати на рівні інтере-сів, не провокуючи ескалацію конфлікту.

Так, конфлікти, які виникають у гуртожит-ках унаслідок девіантної поведінки молоді,необхідно розв’язувати на рівні інтересів (яккерівництва, так і студентів), а в разі неефе-ктивності – на рівні права, враховуючи пра-вила внутрішнього розпорядку в гуртожитку,а потім – на рівні сили. Конфлікти, спрово-ковані таким явищем, як хабарництво, ми бтакож запропонували вирішувати у право-вому полі на рівні “університет – викладач”,не зволікаючи, поки конфлікт виникне нарівні силових структур.

Висновки. Таким чином, у разі своєчас-ного прогнозування майбутньої кризи та ви-явлення конфлікту, що є причиною її розви-тку, юридична база дає змогу вирішувати ціконфлікти на рівні інтересів або на рівніправа, без завдання шкоди репутації вищогонавчального закладу та трагічного розвиткуподій для іншої сторони. А врегулювання всоціумі кризових і конфліктних ситуацій,пов’язаних із діяльністю вищої школи, із за-стосуванням захисної функції паблік ри-лейшнз сприятиме розв’язанню конфліктів ізнайменшою шкодою для репутації ВНЗ. Наокреме дослідження заслуговує методикавизначення репутаційних збитків ВНЗ унас-лідок кризових і конфліктних ситуацій.

Список використаної літератури1. Два преподавателя филиала ОНУ

им. Мечникова попались на получениивзяток за сдачу экзаменов [Электрон-ный ресурс] // Преступности.НЕТ. – Ре-жим доступа: http://www.pn.mk.ua/news/11405.html.

2. Из-за пожара в общежитии умерла сту-дентка ПГТУ [Электронный ресурс] //

Приазовський рабочий. – Режим досту-па: http://korrdon.info/events/5380-iz-za-pozhara-v-obshhezhitii-umerla.html.

3. Катлип Скотт М. Паблик рилейшнз. Тео-рия и практика : учеб. пособ. : пер. сангл. / Катлип Скотт М., Сентер Ал-лен Х., Брум Глен М. – 8-е изд. – М. :Вильямс, 2003. – 624 с.

4. Китчен Ф. Паблик рилейшнз: принципыи практика : учеб. пособ. для вузов : пер.с англ. / Ф. Китчен ; под ред.Б.Л. Ерёмина. – М. : ЮНИТИ-ДАНА,2004. – 454 с. – (Серия: Зарубежныйученик).

5. Королько В.Г. Паблик рілейшнз. Науковіоснови, методика, практика : підручник /В.Г. Королько. – 2-ге вид., доп. – К. :Скарби, 2001. – 400 с. – С. 396–399.

6. Куліш А.П. Практика PR по-українському:щоденні поради PR-початківцям / А.П. Ку-ліш. – К. : АДЕФ-Україна, 2005. – 336 с.

7. На поезд – с пятого этажа [Электронныйресурс] // Газета по-днепровски. – Ре-жим доступа: http://dnepr.mycityua.com/articles/dnepr/2008/11/12/150221.html.

8. Не в ответе за тех, кого посели-ли [Электронный ресурс] // Газета по-днепровски. – Режим доступа: http://dnepr.mycityua.com/articles/dnepr/2008/12/01/124750.html.

9. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз, или какуспешно управлять общественным мне-нием / Г.Г. Почепцов. – 3-е изд., испр. идоп. – М. : Центр, 2004. – С. 331.

10. Аги У. Самое главное в PR : пер. сангл. / У. Аги, Г. Кэмерон, Ф. Олт,Д. Уилкокс. – СПб. : Питер, 2004. –560 с.

11. Самую большую взятку дали в универ-ситете имени В. Даля города Луганска[Электронный ресурс] // События. – Ре-жим доступа: http://www.podii.com.ua/culture/2006/07/ 24/102048.html.

12. Число погибших при стрельбе в Азер-байджанской нефтяной академии уве-личилось до 17 человек [Электронныйресурс] // Российская газета “Безопас-ность”. – Режим доступа: http://www.rg.ru/2009/05/01/azerbaydgan-zhertvy-anons.html.

13. Чумиков А.Н. Связи с общественностью:теория и практика : учеб. пособ. /А.Н. Чумиков, М.П. Бочаров. – М. : Дело,2003. – 496 с. – 16 с.

14. Умерла студентка, выпавшая в Харько-ве из аттракциона [Электронный ре-сурс] // КорреспонденТ.net. – Режим до-ступа: http://korrespondent.net/ukraine/events/430997.



61

Бахметьева А.Н. Реализация защитной функции ПР в кризисных и конфликтных ситу-ациях в высшей школе

Рассматриваются распространенные способы урегулирования кризисных и конфликтныхситуаций методами ПР в вузах Украины и определяются пути минимизации влияния такихситуаций на репутацию базисного субъекта ПР.

Ключевые слова: кризис, конфликт, ПР-функции, репутация университета.

Bakhmetieva A. University’s protective PR-activity in the conflict and crisisThe article analyzes protective aspects in PR activities of Ukrainian universities in tension and

crisis. We search tendencies in communicative strategies for minimize consequences of crisis foruniversity’s image.

Key words: crisis, tension, PR activity, university’s image.


62

УДК 347.78:681.854О.В. Синеокий

ГРАМПЛАСТИНКИ ЗАПАДНЫХ ПОП- И РОК-ИСПОЛНИТЕЛЕЙ В СССР:СОЦИАЛЬНО-ИНФОРМАЦИОННЫЙ ОБЗОРВ статье представлен анализ виниловой аудиопродукции, выпущенной заводами грампла-

стинок Всесоюзным производственно-торговым объединением “Фирма Мелодия” в 1970–1980 гг. Рассматриваются информационные, правовые и социально-коммуникативныеособенности выпуска в условиях социализма грампластинок, содержащих фонограммызападных поп- и рок-исполнителей. Представленная работа продолжает серию авторскихпубликаций по тематике истории системы звукозаписывающих коммуникаций. Исследуютсяосновные артефакты, подтверждающие выдвинутую гипотезу, согласно котороймузыкальная звукозапись является уникальным институтом социальной коммуникации.

Ключевые слова: музыкальная информация, рок-музыка, “Фирма Мелодия”, грампластин-ка, коллекционирование, коммуникации.

На протяжении второй половины ХХ в.национальная грамзапись активно развива-лась практически во всех странах. Изуче-нию проблемы грамзаписи посвящены ра-боты С. Глязера, В. Гуриновича, М. Долго-полова, Ю. Капустина, В. Рудима и др. Раз-личные аспекты истории грампластинкиосвещены в более поздних публикацияхсоветских и российских ученых и практиков,прежде всего, таких как: Л. Аполлонова,Б. Владимирский, П. Грюнберг, М. Долин-ский, А. Эркомаишвили, А. Железный, Н. Же-лезнякова, А. Коган, Ю. Козюренко, А. Козя-вин, М. Колмаков, В. Кривалов, Е. Регирер,Д. Ухов, Н. Халатов, И. Хижняк, В. Шаров,Н. Шумова, В. Янин, В. Яшкин и др. К изуче-нию различных проблем грамзаписи всебольше возвращаются современные иссле-дователи: С. Агеев, Л. Антонов, А. Аршинов,С. Ахтямов, В. Бокарев, Т. Букина, В. Ва-силевский, Л. Васильева, Е. Воронянский,А. Гаевский, В. Горбатов, А. Горохов,Ю. Гришин, Н. Зильбербрандт, А. Ильин,Г. Кнабе, В. Козин, А. Кочанов, Д. Кондаков,И. Кондакова, Н. Краснов, Я. Левчук, А. Му-ратов, Д. Муратова, В. Никамин, А. Петухов,А. Пройдаков, И. Савинков, Е. Савицкая,Ф. Софронов, А. Тихонов, С. Тихонов, А. Ше-рель и некоторые другие. Тем не менее, ну-жно признать, что феномен грамзаписи поп-и рок-музыки в условиях социализма в кон-тексте общей истории второй половиныXX в. изучен недостаточно. Многие инфор-мационные аспекты музыкальной грамзапи-си при социализме нуждаются в научной“расшифровке”.1

Сегодня коллекционирование обычныхгрампластинок перешло в разряд эксклюзи-вных приоритетов и переформировалось висследовательский процесс винилитовыхраритетов. По общему положению, коллек-ционирование может выступать как способпознания окружающего мира, выполнять 1 © Синеокий О.В., 2013

функцию общения и объединения разныхлюдей. В нашем случае предметом коллек-ционирования выступает рок-музыка, а точ-нее, связанные с ней предметы и, преждевсего, грампластинки как основные носите-ли музыки. Поэтому в новых информацион-ных условиях актуальным является науч-ный вопрос об исследовании причин иусловий становления и развития институтовграмзаписи в системе социальной коммуни-кации во второй половине XX в. при социа-лизме.

Цель статьи – анализ источников гра-мзаписи, выпущенных в Советском Союзе в1970–1980 гг., содержащих записи поп- ирок-композиций, исполняемых зарубежнымимузыкантами (в данном случае – исключи-тельно группами/ансамблями).

Фактически рок является социальным ин-дикатором состояния общественного созна-ния. В 1970 гг. “биг-бит” успешно и без особыхпротиворечий вливался в советскую концеп-цию грамзаписи. На рубеже 1960–1970-х гг. вСоветском Союзе начинают выпускатьсягрампластинки настоящих западных рок-групп. Инициатива, по предположению неко-торых специалистов, исходила от руководст-ва звукозаписывающих студий. Хотя круг за-падных исполнителей, чьи записи издавались“Фирмой Мелодия” был достаточно узок, тудавходили лишь наиболее известные и не про-явившие враждебности к нам исполнители[1, с. 63]. Продолжая исследование “белыхпятен” в истории отечественной звукозаписи,нужно отметить, что в сфере выпуска зарубе-жной музыкальной продукции мирового уров-ня 1974 и 1975 гг. стали прорывными в деяте-льности “Фирмы Мелодия”. В результате ску-рпулезного изучения фонографического на-следия нами установлено, что первой плас-тинкой, сошедшей с производственных пло-щадок Апрелевского завода, где была запи-сана настоящая английская бит-музыка,стал миньон под названием “В современ-


63

ных ритмах” (каталожный номер 33Д-00031453-4). Нужно заметить, что диск былскомпонован не вполне логично: с первойстороны песни “Прости меня, Сюзанна” ан-самбля “Холлиз” и “Какая ты красивая” висполнении Джо Долана. На второй сторо-не, по большому счету, был представленуже вовсе не бит – “Маленькое счастье” Са-льваторе Адамо и “Настоящая леди” ТомаДжонса. Выход пластинки датирован 1971 г.Одновременно Всесоюзная студия грамза-писи выпустила гибкую флекси (ГД0002683-4) с аналогичным содержанием.Подчеркнем, что это произошло за один годдо присоединения к Всемирной конвенцииоб авторском праве.

В 1974 г. Всесоюзной и Тбилисской сту-диями грамзаписи, Апрелевским, Рижским иЛенинградским заводами грампластинокпрактически одновременно выпущена плас-тинка английской группы “SWEET” – “Чоп-Чоп/Мечта//Много смеха/Джинни”. ПричемВСГ и тбилисские производители (то естьстудии звукозаписи) издали этот релиз (ужетрадиционно) в виде гибкой флекси (Г62-04467-8) в рамках серии “На всех широтах –2”, а все остальные (то есть заводы грам-пластинок) – в виде автономного (внесе-рийного) “твердого” миньона (М62-36791-2).Оформление конвертов было разным. Нони один советский субъект-аудиопроизво-дитель не поместил на обложку фотогра-фии ярких английских глэм-рокеров. Наибо-лее выраженным индивидуальное оформ-ление конверта получилось от Тбилисскойстудии грамзаписи. В следующем 1975 г.свет увидела еще одна гибкая пластинка“SWEET” от тбилисского сублейбла с пес-нями “Солнечные сны/Не будь стро-гой//Хорошая погода/Размышления” (Г62-04663-4). Пластинки “SWEET” с такой ком-поновкой песен западными фирменнымилейблами не выпускались.

Интерес представляет и то, что как напервый, так и на второй советские миньоныв общей сложности восемь треков взято издвух версий коммерчески относительнопровального первого студийного альбома“SWEET” (в первые годы – “THE SWEET”):британской – под названием “Funny HowSweet Co-Co Can Be” и западногерманс-кой – соответственно “Funny Funny, HowSweet Co-Co Can Be”, поскольку в оригина-льном британском варианте отсутствуетмощная хард-роковая песня “Done MeWrong All Right” (в редакции “Фирмы Мело-дия” – “Не будь строгой”). Следует заме-тить, что все четыре трека из первого сове-тского миньона, как, впрочем, и “Done MeWrong All Right” со второго миньона, такжебыли в оригинале представлены на другомзарубежном диске-гиганте этого же пери-ода – официальной компиляции “The

Sweet’s Biggest Hits” (1972), которая быласоставлена исключительно из ранее выше-дших синглов и би-сайдов “SWEET”. Такимобразом, вполне вероятно, что первый ми-ньон “Фирмы Мелодия” мог был скомпоно-ван из именно этого сборника “SWEET”. То-чнее установить уже не представляется во-зможным. Тем не менее, три остальные пе-сни со второго миньона (в оригинале –“Sunny Sleeps Late”, “Santa MonicaSunshine”, “Reflections”) в данный сборникне входили, соответственно могли быть“позаимствованы” исключительно из перво-го свитовского долгоиграющего“студийника”. Сегодня редкие экземплярыпервопресса как обеих версий дебютного“фирменного” альбома и первого официа-льного винилового гиганта-компиляции“SWEET”, так и обоих советских миньонов(особенно второго), сохранившихся в при-личном состоянии, в среде коллекционеровценятся весьма высоко. В это же время (в1974 г.) одна композиция “SWEET” под на-званием “Кокосовый орех” (в оригинале –“Co Co”, которая была одной из заглавныхпесен дебютного лонг-плея “Funny HowSweet Co-Co Can Be” и, естественно, вхо-дила также и в сборник “The Sweet’s BiggestHits”) была представлена советским мело-манам на серийной пластинке “Мелодии иритмы-II” (С60-05273-74), изданной Апре-левским заводом в красном виниле. Оста-льные заводы выпустили эту пластинку встандартном черном цвете. Продолжая по-иск виниловых следов “SWEET” в отечест-венной грамзаписи заметим, что после два-дцатилетнего перерыва в 1994 г. российс-ким сублейблом “Santa Records” от самогоактивного мейджора того времени “АнТроп”выпущено три номерных альбома“Desolation Boulevard” (П94 RAT 30797) –оригинал 1974 г., “Give us a wink!” (П94 RAT30798) – оригинал 1976 г. и “Off The Record”(П94 RAT 30832) – оригинал 1977 г., а такжеодин сборник, незамысловато озаглавлен-ный, как “Collection” (П94 RAT 30831), сос-тоящий из двух долгоиграющих грамплас-тинок, на которых представлены такие тре-ки, как: “Teenage Rampage”, “Rebel Rouser”,“Solid Gold Brass”, “Stairway To The Stars”,“Turn It Down”, “The Sixteens”, “Into TheNight”, “No You Don’t”, “Fever Of Love”, “LiesIn Your Eyes” (первая пластика) и “Fox OnThe Run”, “Restless”, “Set Me Free2, “AC/DC”,“Sweet F.A.”, “Action”, “Peppermint Twist”,“Heartbreak Today”, “Lost Angels” (втораяпластинка). Интересно то, что такой сборникв оригинале был действительно выпущен“Castle Communications” и своим партнером“Castle Classics” в 1989 г. под номеромCCSLP230. Но на российской версии релизаотсутствует одна песня – самый финальныйтрек “Lady Starlight”. Тем не менее, уже по


64

традиции на всех указанных пластинках иконвертах нет ни единого русского слова(впрочем, как и английского) с пояснениемлегальности происхождения релизов.

В 1974 г. “Фирма Мелодия” выпустилагибкую пластинку под анонимным названи-ем “Вокально-инструментальный ан-самбль. Мы вас поражаем. Серенада.Лунная ночь. Льювен. На английском яз.”(Г62-04255, Г62-04256), на некоторых кон-вертах которой указывался неточный ката-ложный номер – Г62-04455-6. В действите-льности же это была знаковая голландскаягруппа “SHOCKING BLUE” со своими ориги-нальными хитами “Shocking You”,“Serenade”, “Moonlight Night”. “Льювен” же –это не четвертая песня, а фамилия основа-теля и главного композитора группы гитари-ста Робби ван Льювена (Robby VanLeeuwen). Сегодня эта маленькая пластин-ка в среде коллекционеров является ульт-рараритетным изданием и ценится весьмадорого (от 30 евро).

В это же время Ленинградским и Рижскимзаводами грампластинок издан “твердый” ми-ньон под названием “Вокально-инструмен-тальные ансамбли мира” (М62-35967-8), напервой стороне которой было указано: «“Деньрождения” (Дж. Леннон, П. Маккартни) –“Битлз” (Англия) и “Если будем мы вдвоем”(В. Добрынин) – (СССР). На англ. (1) и рус. (2)яз.» На второй – «“Прекрасная любовь” (Гол-ландия) (В. Лиувен) и “Жалоба моряка” (США)(Дж. Фогерти). На английском языке». Две по-следние песни были в исполнении“SHOCKING BLUE” и “CREEDENCECLEARWATER REVIVAL” соответственно.Однако информации о названиях этих ан-самблей на пластинке не было.

В 1974 г. “Фирма Мелодия” (точный за-вод-производитель не установлен, но ско-рее всего им “по традиции” являлась Тби-лисская студия грамзаписи) выпустила гиб-кую пластинку под названием «Вокально-инструментальный ансамбль “Серединадороги” – Мой старый дом» (Г62-04293,Г62-04294) с песнями “Мой старый дом”(Р. Ньюмен), “Сакраменто” (Х. Скотт), “Божьякоровка” (Х. Скотт-Капуано) и “Идущий покругу” (Т. Майер). В 1975 г. Апрелевским, Ле-нинградским и Рижским заводом грамплас-тинок был выпущен второй миньон шотланд-ской поп-рок-группы “СЕРЕДИНА ДОРОГИ”,где были представлены четыре трека:“Твидл-Ди, Твидл-Да”, “Солнце на твоейкоже”, “Жетлая река” и “Жизненный путь”(С62-05619-20), записанных оригинальнымлейблом “RCA Victor” в 1971–1972 гг. Все-союзная студия грамзаписи в этом же годувыпустила этот же диск в гибком варианте(Г62-04513-14) с фотографией участниковгруппы на обложке (в отличие от других за-водов, кроме Рижского).

Впервые советскому слушателю коллек-тив “НЬЮ СИКЕРС” был представлен все втом же “прорывном” 1974 г. одной песней“Попрошу” (в оригинале – “Beg, Steal orBorrow”) (Коул-Холл-Вульф) на первой сто-роне миньона (М62-36707-8), выпущенной сжелтым лейблом Апрелевским заводом, игибкой флекси (Г62-04271, Г62-04272), гдевторым треком была “После тебя” (Мунро-Деска), исполняемой Вики Линдерс и инст-рументальным ансамблем. Со второй жестороны этой нестандартной “сборной” пла-стинки помещались песни “Сюзанна” выше-упомянутого проекта “The Pop Tops” и“Эльвира” Херва Виларда. Дополнительнойособенностью этого релиза было то, чтопервые треки с обеих сторон были англоя-зычные, вторые – франкоязычные. Причемнаименования англоязычных исполнителей(“New Seekers” и “The Pop Tops”) указаны небыло, а написаны лишь авторы композиций;франкоязычные же исполнители были обо-значены в русской интерпретации относи-тельно правильно. В некоторых информа-ционных источниках данной пластинке при-писывается такое несуществующее назва-ние, как “Лучшие Европейские песни1972 года”. В действительности общего на-именования миньон не имел.

Можно отметить любопытную особен-ность: на третьей пластинке из серии“Мелодии и ритмы” (С60-05623-24), вы-пущенной в 1975 г. и практически полнос-тью состоящей из отличных танцевальныхаранжировок Джеймсом Ластом известныххитов таких известных музыкантов и групп,как “Paul & Linda McCartney”, “CREEDENCECLEARWATER REVIVAL”, “THE MIDDLE OFTHE ROAD”, “DEEP PURPLE”, “T. REX”,“THE NEW SEEKERS” и других, присутству-ют лишь четыре композиции в исполненииоригинальных артистов и они все от “THEROLLING STONES”: “Всецело в моих руках”(Under My Thumb) и “Старомодная девушка”(Out of Time), “Удовлетворение” (Satisfaction)и “Не исчезай” (Not Fade Away).

Если согласиться с тем, что рубеж 1975–1976 гг. стал границей времен, когда массо-вая публика, раньше слушавшая музыкаль-ную продукцию смешанного характера,условно разделилась на две части. Одначасть сдвинулась в сторону рок-музыки нарусском языке, другая же требовала стан-дартизированного музыкального продуктахорошего качества [2] (уточним – на англий-ском языке). Наглядным примером и уника-льным артефактом, ярко иллюстрирующимобозначенные выше тенденции, стал гибкийфлекси-диск, выпущенный Московскимопытным заводом “Грамзапись” под ката-ложным номером ТУ 43-03-48-73, с однойстороны которого помещены “Песни из к-ф“Лихорадка субботним вечером” “БИ ДЖИЗ”,


65

а со второй – две кавер-версии Демиса Рус-соса “Сувенир” и “День за днем” на русскомязыке в исполнении вокально-инструмен-тального ансамбля “АКВАРЕЛИ” под управ-лением Александра Тартаковского. Интерес-но, что на обложке изображены не “за-падные” “БИ ДЖИЗ”, а “наши” “АКВАРЕЛИ”.Год выпуска пластинки на конверте не ука-зан. Исходя из анализа ряда обстоятельств,полагаем, что это произошло не ранее1976 и не позднее 1977 г.

В 1981 г. Московский опытный завод“Грамзапись” тиражом в 5000 экземпляроввыпустил сборник английской группы“БРАТСТВО ЛЮДЕЙ” (“BROTHERHOOD OFMAN”), получившей известность во Франциии Голландии благодаря яркому хиту “Леди”.В 1983 г. Рижским заводом пластинка быладопечатана под тем же каталожным номе-ром C 60-15807-8, а в 1990 г. Апрелевскимзаводом ввиду большого спроса был выпу-щен еще один дополнительный тираж. Ин-тересно то, что Московским опытным заво-дом “Грамзапись” еще в 1979 г. была выпу-щена пробная партия гибких пластинок безобобщающего названия под номером Г62-07699-700, с одной стороны которых былодва трека на английском языке “БРАТСТВОЛЮДЕЙ” – “Сохрани свою любовь для меня”и “Поцелуй меня”, а со второй были пред-ставлены “ВЕСЕЛЫЕ РЕБЯТА” со своимипеснями (точнее кавер-версиями зарубеж-ных хитов) на русском языке “Люба-любовь”и “Уходило лето”. Полноценный же диск-гигант “Музыкальный Глобус” (С 60-12953-54), куда были включены две последниепесни, выпущен весьма лимитированнымтиражом (например, Апрелевский завод –только 50 тысяч) почти всеми основнымисоветскими заводами грампластинок буква-льно через несколько месяцев. Правда, Ри-жский завод грампластинок выпустил этотдиск с некоторым опозданием только в1982 г.

Используя схему: с одной стороны – за-рубежная поп-звезда, со второй – советскийисполнитель или ансамбль (“грузинскоеноу-хау”), Тбилисской студий грамзаписи в1979 г. выпущен очередной гибкий флекси(Г62-07335-6), с одной стороны которогопомещались две песни шведского квартета“АББА” – “Спасибо за музыку” и “Я – марио-нетка”, а со второй – композиции “Невестки”и “Девушка” от самобытной туркменскойджаз-рок-группы “ГЮНЕШ”. Нужно заметить,что для туркменских харизматичных музы-кантов это был дебют в официальной сове-тской грамзаписи. Лишь через год – в1980 г. после триумфального выступленияна легендарном фестивале “Тбилиси-80”“Фирма Мелодия” выпустила полноценныйдолгоиграющий диск данного коллектива(C60-14789-90).

Говоря об особом месте шведского квар-тета “АББA” в советской грамзаписи, следу-ет заметить, что в СССР не существовалонационального хит-парада, а потому точноопределить популярность того или иногозарубежного исполнителя не представляет-ся возможным. Как отмечают некоторыеавторы, шведскому ансамблю “АББА”“Фирмой Мелодия” уделено было сущест-венно больше внимания, чем любой другойзарубежной группе. Первый тираж копииоригинального альбома 1975 г. “АББА” былвыпущен в СССР под каталожным номеромС60-08353-4 в 1977 г. (дважды тираж допе-чатывался в 1980 и 1987 г.), а диски“Прибытие” (“Arrival”) 1976 г. (каталожныйномер C60-11057-8) и “Альбом” (“TheAlbum”) 1977 г. (каталожные номера С60-11177-78 и C60-10861-62) соответственновышли один за другим осенью 1978 г. (пе-реизданы в 1988 г.). Долгоиграющая плас-тинка “Voulez-Vous” 1979 г. была заявленав каталоге фирмы на конец 1981 г.(“Мелодия” № 4 октябрь-декабрь 1981 г.),однако на прилавках московских магазиновпоявилась с каталожным номером C60-15665-6 в декабре 1984 г. [3]. Таким обра-зом, в СССР всего было выпущено четыреразличные долгоиграющие пластинки груп-пы “АВВА”.

В 1978 г. выпущен первый советскийлонг-плей BONEY M. ‎под названием“Ансамбль Бони М.” (С60-11173-4), пред-ставляющий произвольную компиляцию издвух первых номерных альбомов этого ве-ликого диско-проекта – “Take The Heat OffMe” (1976) и “Love For Sale” (1978). Разнымизаводами грампластинок данный диск три-жды переиздавался (точнее будет сказать –допечатывался тираж) – в 1980, 1988 и1990 гг. В 1979 г. Московский опытный за-вод “Грамзапись” выпустил гибкую пластин-ку под номером Г62-07333-4, с первой сто-роны которой было представлено два хита“Спокойный отец” (“Daddy Cool”) и“Солнечно” (“Sunny”) из дебютного альбомаБОНИ М., а со второй – две песни эстонскойпоп-группы “АПЕЛЬСИН” – “Вестерн” и“Песня медведя”. Интересно то, что у этойфлекси оказалась довольно симпатичнойфотообложка, на которой было только изо-бражение участников BONEY M. (без эстон-ских музыкантов). В 1980 г. в СССР выходитвторой виниловый гигант БОНИ М., назван-ный точно так же как и оригинальный аль-бом 1979 г. – “Ночной полет на Венеру”(C60-14895-96). Вместе с тем, этот диск былточной копией оригинала, а вновь предста-влял кустарный сборник, в котором былосемь треков из “настоящего” “Nightflight ToVenus” и один, который в оригинале назы-вается “Hooray! Hooray! It’s A Holi-Holiday”,выпущенный весной 1979 г. на “сороко-


66

пятке”. Тем не менее, по непонятным при-чинам три главных хита альбома 1979 г.(“Rasputin”, “Rivers Of Babylon”, “NeverChange Lovers In The Middle Of The Night”) всоветский релиз не попали. Кстати, несколь-ко штамповок “фирменного издания”“Nightflight To Venus” от западногерманско-го лейбла Hansa Records содержат опечаткина конверте и ярлыках пластинки в порядкепесен. В 1984 и 1986 гг. Рижским заводомгрампластинок тираж допечатывался.

На сборнике, выпущенном “Фирмой Ме-лодия” в 1979 г. под названием “Радуга”(С60-12271-72), советский слушатель впер-вые смог услышать английский квартет“SMOKIE” в записи с песней “Я встречу те-бя” (на советском конверте имеется такженадпись “I’ll Meet You”, но в оригинале песняназывается “I’ll Meet You at Midnight” и заве-ршает знаковый альбом “Midnight Cafe”,выпущенный в апреле 1976 г.). Первый ти-раж данного сборника в СССР был выпу-щен в 1978 г., а два хита – авторская песня“Что мне делать” (“What Can I Do?”) и кавер-версия “The Searchers” – “Иголка и булавка”(“Needles & Pins”) появились в следующем1979 г. в № 1 журнала “Кругозор”. Группа кэтому времени в 1977 г. уже смогла побы-вать на гастролях в ГДР. Из аннотации кпластинке в “Кругозоре”, написаннойА. Жильцовым: “Две популярные песни ан-самбля вы услышите на одиннадцатой зву-ковой странице нашего журнала. Многие извас могли их слышать в исполнении ансам-бля по телевидению” [4, с. 15]. То есть му-зыкальное телевидение в СССР нередкообгоняло советскую грамзапись. И уже в1980 г., преодолев крепкую советскую цен-зуру, диск “SMOKIE – Greatest Hits” в1980 г. был выпущен в СССР по лицензии“EMI Records”. Первое издание выполненоАпрелевским заводом грампластинок. Пла-стинка, попадая в открытую продажу, имелабешеный спрос и коммерческий успех. А в1981 г. Московским опытным заводом“Грамзапись” выпущен достаточно редкийминьон, названный “СМОУКИ – Я живу пососедству с Алисой” (Мелодия – Г62-08465-6, Flexi-disc, Mono), продажная ценакоторого составляла 60 копеек. На эту пла-стинку были помещены такие песни: “Я жи-ву по соседству с Алисой”, “Возвращение вБрэдфорд”, “Расскажите об этом”, “Я встре-чу тебя в полночь”, причем аналогичныхизданий в мировой грамзаписи не было.Завершая разговор на эту тему, стоит заме-тить, что сегодня виниловые оригиналыранних альбомов “SMOKIE” ценятся средиколлекционеров достаточно высоко.

Говоря о раритетах, нельзя не отметитьто обстоятельство, что дважды в качествеприложений к журналу “Кругозор” попадал“ELECTRIC LIGHT ORCHESTRA” – в № 8 за

1980 г. (Г92 08091-92) были усеченные ком-позиции “Последний поезд в Лондон” (“LastTrain To London”) и “Бегство” (“On The Run”)из оригинального альбома “Discovery”(1979), а в № 1 за 1982 г. (Г92-09059) –“Человек из двадцать первого века” (“21stCentury Man”) и “Меркнет свет” (“The LightsGo Down”) из оригинального альбома“Time” (1981). Причем в первом случае ко-ллектив был обозначен как «АНСАМБЛЬ“ЭЛЕКТРИЧЕСКИЙ СВЕТ”», а во втором –соответственно «ОРКЕСТР “ЭЛЕКТРИ-ЧЕСКИЙ СВЕТ”». В начале 1990-х гг. в видевинилового гиганта с черной этикеткой наотечественном рынке грампластинок малымтиражом появился альбом “Eldorado – ASymphony By The Electric Light Orchestra”(в оригинале – 1974 г.) вообще без каких-либо опознавательных отличий от произво-дителя. Нам также не удалось достоверноустановить, кто из отечественных аудиопи-ратов (а в том, что это нелегальный про-дукт, нет никаких сомнений) изготовил этупластинку.

В 1988 г. большинством заводов ВПТО“Фирмы Мелодия” выпущен неофициальныйсборник “RAINBOW – Ансамбль Rainbow”(С60 27023 005) в одинаковом оформлении.Следует заметить, что этот диск включает всебя композиции с 1975 по 1982 гг. (то естьиз всех альбомов, кроме последнего на тотмомент – “Bent Out Of Shape” 1983 г.), одна-ко, несмотря на надпись на конверте“Manufactured under license of POLYDORInternational, Hamburg”, ведущими западны-ми лейблами с таким порядком песен неиздавался.

Как отмечают, в 1970-е гг. советскиепластинки были самыми дешевыми в миреи пользовались большим спросом у зару-бежных гостей [5, с. 77–80]. За двадцатиле-тний период (1970–1990 гг.) “Фирмой Мело-дия” из зарубежной аудиопродукции поп- ирок-звезд высшего звена (исключая грамза-писи музыкантов из стран социализма) поколичеству наименований релизов (миньо-ны, флекси, звуковые приложения, диски-гиганты и т.п.) первое место занимают“БИТЛЗ” (включая соло-проекты экс-участников). Интересно отметить, что иск-лючительно по дискам-гигантам на первомместе находятся, не “БИТЛЗ” (“Фирмой Ме-лодия” выпущено всего два диска-гиганта –“Вкус меда” и “Ночь после трудного дня”), а“АББА” с четырьма долгоиграющими плас-тинками, о которых выше подробно былоуказано, и “РОЛЛИНГ СТОУНЗ”, представ-ленные советским меломанам тремя долго-играющими дисками в рамках серии “Архивпопулярной музыки” – “Play With Fire”(М60 48371 000, 1988), “Lady Jane”(С60 27411 006, 1988), “All Together”(C60 28807 006, 1989). Из других поп- и рок-


67

звезд мирового масштаба ни один исполни-тель или музыкальный коллектив не удосу-жился выпуска советским мейджор-лейбломВПТО “Фирма Мелодия” более четырех ра-зных релизов.

Выводы. В глобальном мире сложилсяособый тип молодежной музыкальной суб-культуры, которую условно можно назвать“виниловой”. Эта субкультура не противос-тоит “цифровой” технокультуре, активноформирующейся в последние годы, а допо-лняет ее заложенными ранее определен-ными традициями, связанными с грамплас-тинкой как особой социально-инфор-мационной субстанцией. Таким образом,дуалистическая природа музыкальной зву-козаписи выражается в том, что рекординг,являясь по существу институтом социаль-ной коммуникации, одновременно предста-вляет собой уникальный информационно-правовой феномен, при этом уровень соци-ально-коммуникативной востребованностипродуктов музыкальной звукозаписи (носи-телей электромузыкальной информации) вусловиях информационных ограниченийсоциалистического общества был выше,чем в западном (либеральном) обществе, ав современном глобальном обществе на-

блюдается новый тренд – вторая (инфор-мационно-правовая) составляющая из фа-культативной постепенно становится доми-нантной.

Дальнейшие перспективы видим в изу-чении особенностей музыкальной звукоза-писи как средства социальной коммуника-ции, а также в детальном исследовании но-вейших рекординговых трендов в контекстетеории коммуникации.

Список использованной литературы1. Айзеншпис Ю. Виктор Цой и другие. Как

зажигают звезды / Юрий Айзеншпис. –М. : Эксмо : Алгоритм, 2011. – 384 с.

2. Марочкин В. Песни нашего поколения:семидесятые / В. Марочкин, Н. Сычева,А. Игнатьев. – Ростов н/Д, 2011. – 284 с.

3. Шипов Д. АББА в Советском Союзе[Электронный ресурс] / Дмитрий Ши-пов // Русско-шведский портал. – Режимдоступа: http://russian.swedishportal.net/www/39_52.html.

4. Жильцов А. Смоки / А. Жильцов // Кру-гозор : ежемесячный звуковой журнал. –1979. – № 1. – С. 15.

5. Назаров В. Торговля – это не так прос-то / В. Назаров // Любителям грамплас-тинки. – М., 1970. – Вып. 1. – С. 77–80.


Синєокий О.В. Грамплатівки західних поп- і рок-виконавців у СРСР: соціально-інформаційний огляд

У статті подано аналіз вінілової аудіопродукції, випущеної заводами грамплатівок Всесою-зного виробничо-торгового об’єднання “Фірма Мелодія” в 1970–1980 рр. Розглянуто інформа-ційні, правові та соціально-комунікативні особливості випуску в умовах соціалізму грамплаті-вок, що містять фонограми західних поп- і рок-виконавців. Стаття продовжує серію авто-рських публікацій з тематики історії системи звукозаписних комунікацій. Досліджено основніартефакти, що підтверджують висунуту гіпотезу, згідно з якою музичний звукозапис є уні-кальним інститутом соціальної комунікації.

Ключові слова: музична інформація, рок-музика, “Фірма Мелодія”, грамплатівка, колекціо-нування, комунікації.

Sineokyj O. The Records of Western Pop and Rock Artists in the Soviet Union: Social andInformation Review

The analysis of the vinyl audio production, factories released LPs Union Production and TradeAssociation “The Melody Firm” in 1970–1980’s. The author reviews the information, legal and social-communicative features of production under socialism, records, containing phonograms Western popand rock artists. This work continues a series of publications on the subject of copyright history of thesystem of recording communications. Analyzed the main artifacts confirming put forward thehypothesis that the music recording is a unique institution of social communication.

Key words: Musical Information, Rock Music, The Melody Firm, Shellac, Collection,Communication.


68

УДК 007:304:001І.В. Кирич

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМНОЇ КОНЦЕПЦІЇГРОМАДСЬКОГО МОВЛЕННЯНа основі міжнародного досвіду та думок українських експертів у статті сформульовано

основні принципи створення програмної концепції громадського мовлення.Ключові слова: громадське мовлення, програмна концепція, принципи формування концепції.

Інтерес до громадського мовлення вУкраїні то згасає, то знову розгорається зновою силою. Увесь п’ятнадцятирічнийперіод варто умовно поділити на три ета-пи: 1) 1997–1998 рр. – період прийняттяЗакону України “Про систему суспільногомовлення України” та похідних від ньогопостанов Верховної Ради України;2) 2002–2005 рр. – період інтенсивногообговорення недоліків закону прийнятого у1997 р. та спроби його вдосконалення,водночас запуск Олексндром Кривенкомпроекту “Громадське радіо”, який до кінцяцього періоду перестав існувати; 3) 2009–2012 рр. – період розробки нових проектівзакону про громадське мовлення.1

У сучасних реаліях можемо говорити проновий етап в обговоренні цього питання,початок якому покладено на законодавчомурівні. У Верховній Раді нового скликання12.02.2013 р. зареєстрували законопроект№ 1076 “Про суспільне телебачення і ра-діомовлення України”, який був розробле-ний на прохання Адміністрації Президента.Наступного дня народні депутати АндрійШевченко, Тарас Кутовий та Ігор Мірошни-ченко зареєстрували альтернативний зако-нопроект № 1076-1 про внесення змін доЗакону України “Про систему суспільноготелебачення і радіомовлення України” [9].Як бачимо, на сьогодні питання створеннягромадського мовлення залишається доволіактуальним.

Загалом на початок 2013 р. маємо біль-ше десятка законопроектів про громадськемовлення, більшість з яких було опубліко-вано на сторінках “Телекритики” поряд з ко-ментарями експертів та висловлюваннямивсіх небайдужих до ідеї реалізувати цейпроект в Україні. Є також кілька концепцій тапроектів його впровадження, зокрема й наоснові державного телерадіомовлення, алемало хто вірить у те, що влада добровільновідмовиться від інших державних медій [10].Марія Фронощук доречно звертає увагу нате, що кількість думок поки що якісно не змі-нилась і ми й досі маємо державне мовлен-ня, яке й надалі контролює влада та ефір-ний простір, перенасичений низькопробнимкомерційним контентом [11]. 1 © Кирич І.В., 2013

Роздумуючи над історією створення гро-мадського мовлення, Марія Фронощук виок-ремлює три “камені спотикання”, через які вУкраїні воно так і не створене. Першим вонавважає контент, другим – форму, а третімвідсутність політичної волі [11].

Справді, основною відмінністю громадсь-кого мовлення від інших засобів масовоїінформації є зміст його програмного напов-нення – контент. На думку Тетяни Лебедє-вої, громадське мовлення має компенсувативсе те, що глядач недоодержує на комер-ційних телеканалах, інформація в новинахмає бути зважена й збалансована, ґрунту-ватись на реальних подіях й подавати всіможливі бачення [8]. Сучасні ЗМІ основнуувагу приділяють рейтинговості, а не якостіпрограм. Варто згадати слова Валерія Бе-бека, який вважає, що “сумнівний рейтинг забудь-якої ціни не повинен бути метою гро-мадського мовлення” [6]. Також, на його ду-мку, громадське мовлення має працюватина випередження і реалізовувати освітньо-виховну функцію [6]. Тетяна Лебедєва наго-лошує на тому, що всі соціальні, вікові гру-пи, національні меншини, релігійні групиповинні мати можливість одержувати ту ін-формацію, яка їх цікавить у формі просвіти-тельських, культурологічних та інших про-грам [8]. Отже, контент громадського мов-лення є тією основою, навколо якої має бу-дуватись його форма. Контент є остаточнимпродуктом, який споживає аудиторія. Черезконтент громадський мовник може розвива-ти свою аудиторію та сприяти процесу її пе-ретворення на згуртоване свідоме грома-дянське суспільство. Тому надзвичайно ва-жливими є принципи, за якими формувати-меться програмна концепція громадськогомовника.

Метою статті є формулювання осно-вних принципів формування програмноїконцепції громадського мовлення на основіаналізу окремих тематичних публікацій насторінках електронних видань “Телекритика”та “Медіасапієнс”, деяких законопроектів таінших документів.

Перш за все варто пригадати суть понят-тя “програмна концепція” відповідно доукраїнського законодавства. Стандартнапрограмна концепція передбачає зазначен-


69

ня частки програм власного виробництва,мінімальну частку національного аудіовізуа-льного продукту, обсяги ретрансляції та ха-рактеристики цієї ретрансляції, жанровийрозподіл програм і передач, їх поділ за те-матикою на інформаційно-аналітичні, публі-цистичні, культурно-мистецькі, науково-просвітницькі, розважальні. Також цим са-мим законом передбачено, що аудіовізуа-льного продукту українського виробництвамає бути не менше ніж 50% [2]. Усі аудіові-зуальні ЗМІ подають ліцензійні документидо Національної ради з питань телебаченняі радіомовлення із конкретизацією вищеза-значених пунктів, які вони формулюють, навласний розсуд. По іншому має виглядатиситуація з громадським мовленням. Не мо-жна говорити про стандартизовану програ-мну концепцію для всіх громадських мовни-ків. Однак необхідно сформулювати основніпринципи, керуючись якими громадськиймовник легко сформує власну програмнуконцепцію та сітку мовлення [1]. Для цьогонеобхідно ознайомитись з уже існуючиминапрацюваннями.

Кабінет Міністрів Ради Європи в січні2007 р. видав Рекомендацію державам-членам щодо плюралізму засобів масовоїінформації та розмаїття медійного контенту.У Рекомендації значну увагу приділено зміс-товому наповненню громадського мовлен-ня. Також громадські ЗМІ повинні розвива-тися для того, щоб зробити свій контент до-ступним на різноманітних платформах, га-рантувати надання високоякісного та інно-ваційного контенту в цифровому середови-щі та розвинути низку нових послуг, зокремаінтерактивних [7]. Тобто громадське мов-лення має слідувати за технічними іннова-ціями в медійній сфері. До того ж, у Рекоме-ндації чітко зазначено, що громадське мов-лення має сприяти соціальній єдності різ-номанітних груп і спільнот, водночас пова-жаючи їх особливості та потреби. Це можназдійснити приділяючи увагу контенту, ство-реному для таких груп. У Рекомендації та-кож передбачено створення консультатив-них структур, які представляють розмаїттяверств населення і слугуватимуть дорадчи-ми органами у формуванні громадським мо-вленням програмної сітки [10], що теж будезасобом для консолідації та розвитку гро-мадянського суспільства.

Інші пункти Рекомендації вказують на за-ходи для урізноманітнення контенту всіхЗМІ, однак деякі із зазначених пунктів мо-жуть бути дуже актуальними і для громадсь-ких мовників. Наприклад, громадське мов-лення має подавати достатню кількість ін-формації, думок і програм та бути доступ-ним для суспільства; забезпечувати суспі-льство різноманітним медіа-контентом, зда-тним сприяти проведенню важливих диску-

сій та ширшій демократичній участі людей,які належать до всіх спільнот і поколінь; ро-бити внесок у міжкультурний та міжрелігій-ний діалог для того, щоб сприяти взаємопо-вазі та терпимості і запобігати потенційнимконфліктам через проведення дискусій [10].

“Типовий закон про суспільне мовлення”розроблений міжнародною організацією“Артикль 19” значну увагу приділяє змісто-вому наповненню програм громадськогомовлення. Вони повинні відповідати суспі-льним інтересам і завжди вирізнятися рів-новагою та неупередженістю. Для цього не-обхідно захистити громадського мовника відполітичного чи комерційного втручання вйого діяльність [1]. У Типовому законі такожмістяться конкретні вказівки щодо очікува-них від суспільного мовлення видів і катего-рій програм. Ідеться про надання широкогоспектра інформаційних, просвітницьких ірозважальних програм на всій територіїкраїни, в інтересах усього населення, з ура-хуванням усього етнічного, культурного іконфесійного різноманіття цієї країни [1].

Законопроекти, які зараз перебувають наопрацюванні в парламенті майже не відріз-няються один від одного відносно контенту.Наприклад, спільним для них є те, що обид-ва передбачають наявність редакційногостатуту, а також те, що громадські мовникине зобов’язані висвітлювати діяльністьбудь-яких державних органів чи органів міс-цевого самоврядування, їх посадових і слу-жбових осіб, і одночасно передбачають на-дання часу, в тому числі й у прямому ефірі,для офіційних виступів і заяв вищих посадо-вих осіб держави для екстрених офіційнихвиступів Президента України, Голови Вер-ховної Ради України, Прем’єр-міністраУкраїни, Голови Верховного Суду України,Голови Конституційного Суду України. Пре-зиденту України на безоплатній основі маєнадаватись ефірний час для новорічногопривітання Українського народу [3; 4].

Також спільним для цих законопроектів єучасть громадськості у формуванні програ-мної політики [3; 4]. Однак не описано, наяких підставах громадяни братимуть у цьо-му участь. Натомість у Типовому законі за-пропоновано таке: фізичні особи маютьправо подавати скарги на громадське мов-лення за порушення положень програмноїконцепції, у свою чергу, медіа має забезпе-чити справедливий і неупереджений роз-гляд таких скарг. Порядок розгляду скаргповинен передбачати спектр заходів, якіслід застосовувати у відповідь. Поданняскарги до редакції громадського мовленняне перешкоджає скаржникові використову-вати інші засоби правового захисту [1].

Іншою спільною рисою українських зако-нопроектів є задоволення інформаційних,культурних та освітніх потреб громадян, у


70

тому числі шляхом створення та поширенняекономічних, культурно-мистецьких, навча-льно-пізнавальних, розважальних, спортив-них програм, програм для дітей та молоді,людей з обмеженими фізичними можливос-тями, національних меншин, інших соціаль-них груп [3; 4]. Подібні положення, але вбільш розгорнутому вигляді прописані в Ти-повому законі, а саме: громадське мовленняздійснює сучасне і високоякісне мовлення,подаючи увесь діапазон наявних у суспільс-тві думок і поглядів, задовольняє інформа-ційні інтереси й потреби широкого загалу іслугує доповненням до мовлення, яке здій-снюється приватними мовниками. Дуже цін-ним є положення Типового закону про при-дбання 20% ефірних матеріалів у незалеж-них виробників для забезпечення різнобіч-ного висвітлення широкого діапазону су-джень і думок [1]. У Типовому законі такожзазначено, що громадські мовники надаютьслово всім етнічним групам і меншинам, утому числі шляхом заснування спеціальноїслужби мовлення для етнічних та іншихменшин їх мовами; розумно поєднують про-грами широкого попиту і спеціальні програ-ми, розраховані на різні аудиторії; пропону-ють програми, що мають інтерес для різнихрегіонів; забезпечують поширення повідом-лень загальної значущості; транслюють на-лежну кількість освітніх програм і програм,орієнтованих на дітей; сприяють поінфор-мованим дебатам усередині суспільства ікритичному осмисленню того, що відбува-ється [1].

Програмна концепція громадського мов-лення України має бути спрямована на мак-симально можливе забезпечення інтересівусіх верств суспільства, відображення існу-ючих настроїв, поглядів і тенденцій в усіхважливих сферах суспільного життя. Вонане може слугувати інтересам певної полі-тичної партії чи іншого об’єднання грома-дян, руху, комерційної організації, соціаль-ної групи, релігії, ідеології тощо [3]. У цьомузаконопроекті прописано особливості діяль-ності громадського мовлення України в пе-редвиборний період і йдеться про наданняефірного часу кандидатам для агітації таучасті у дебатах на безоплатній основі впорядку, визначеному законодавством провибори [3]. Натомість Типовий закон визна-чає, що громадське мовлення має достат-ньою мірою висвітлювати діяльність основ-них державних органів, включаючи парла-мент, і водночас бути незалежним від уряду,політичних або економічних сил [1].

Також депутатський законопроект пе-редбачає в інформаційних програмах гро-мадського мовлення дотримання принципівоперативності, точності, повноти, достовір-ності, збалансованості, простоти поданняінформації, відокремлення фактів від ко-

ментарів та оцінок, ретельної перевірки ін-формації [3]. У Типовому законі передбаче-но трансляцію, у тому числі в прайм-тайм,усебічних, об’єктивних та збалансованихвипусків новин і програм про поточні подіївсередині країни і за її межами, які сприя-ють розвитку національної самосвідомості зодночасним відображенням і визнаннямкультурної різноманітності країни [1].

Порівнявши зміст зазначених правовихактів у контексті змістового наповнення, мо-жемо говорити про те, що в Типовому законіосновні засади формування програмноїконцепції прописані найбільш чітко та розго-рнуто. У законопроекті від депутатів контен-ту приділено набагато менше уваги, і най-менше уваги цьому приділили у КабінетіМіністрів України.

У ході цього дослідження розглянулиКонцепцію програмної політики громадсь-кого мовлення України, підготовлену в2005 р. робочою групою з розробки прин-ципів програмної політики в рамках коаліціїгромадських організацій “Суспільне мов-лення” [5]. Ця Концепція містить багато ду-же корисної інформації, однак через те, щоминуло понад сім років від її оприлюднен-ня, вона не може бути застосована в тако-му вигляді. Але деякі її положення можутьбути взяті за основу для формулюванняосновних принципів програмної концепціїгромадського мовлення.

Висновки. Підсумовуючи вищезазначе-не, сформулюємо основні принципи форму-вання програмної концепції громадськогомовлення:

1. Громадський мовник має визначитисьз мовою, якою транслюватиме свої програ-ми. Загальнонаціональне громадське мов-лення має транслювати програми в основ-ному (приблизно на 90%) українською мо-вою. З метою забезпечення потреб націо-нальних меншин та іноземців, які прожива-ють на території України, громадське мов-лення на регіональному рівні може веститрансляцію різними мовами, якщо на це єбеззаперечні підстави. Наприклад, на тери-торії Закарпатської області мешканці корис-туються угорською та румунською мовами.Тому для задоволення потреб таких етніч-них спільнот, окремі програми та передачіможуть транслюватись їх мовами. Програм-на концепція має містити мови трансляції іззазначенням частки та перелік програм, якітранслюватимуться іншими мовами. Заува-жимо, що питання мови програм громадсь-кого мовлення в жодному разі не можна пе-реносити в політичну площину. Це технічнепитання, з яким мав би визначитись коженокремий громадський мовник, спираючисьна етнічні особливості своєї аудиторії. Щобзапобігти зловживанням, можна у законіпрописати, що незалежно від території мов-


71

лення, 51% усіх програм мали б бути украї-нською мовою.

2. Громадський мовник має адекватнооцінити власні сили і визначитись з часткоюпрограм власного виробництва, з часткоюретрансляції, а також з часткою програм, яківін буде купувати в інших виробників. Такожтут варто продумати умови обміну програ-мами з іншими громадськими мовниками таіншими виробниками медіа-контенту. Бажа-но, щоб велика частка високоякісного медіа-продукту була власного виробництва [5],однак тут багато залежатиме від фінансово-го стану громадського мовника.

3. Громадський мовник не має права по-ширювати програми, здатні впливати на но-рмальний фізичний, розумовий чи мораль-ний розвиток дітей та юнацтва, і програми,що містять сцени, які викликають жах, сценивбивства, будь-якого насилля, сцени, звер-нені до сексуальних інстинктів [2], а такожпропагувати антисоціальну поведінку, між-національну ворожнечу тощо [5]. Натомістьгромадський мовник має зосередити своюувагу на програмах, які виховують в аудито-рії особисту гідність, громадянську гордість,ввічливість, упевненість у власних силах,людяність, політичну свідомість й інші аспе-кти, які є важливими для формування гро-мадянського суспільства.

4. Програмна концепція має враховуватиінтереси максимального спектра соціально-демографічних груп населення України, якіє споживачами програм громадського мов-лення. Громадське мовлення у своїй діяль-ності має орієнтуватися як на інтереси ши-рокої аудиторії, так і на інтереси меншин [5].Особливу увагу слід приділити виготовлен-ню високоякісних і цікавих програм для ді-тей і юнацтва.

5. В ефірі громадського мовлення має ві-дображатися максимально повний спектрдумок з приводу будь-якої теми, що стосу-ється життя суспільства [5]. Тому беззапе-речною є вимога до високого рівня інфор-маційно-аналітичних програм. Основу цьогоблоку програм мають становити випускиновин. Вимоги до них чітко сформульовані вКонцепції, а саме: у новинах громадські мо-вники висвітлюють усі значущі факти суспі-льного життя в країні та поза її межами. Фа-кти подаються оперативно, точно, просто,достовірно, повно, збалансовано, окремовід коментарів та оцінок. Джерело будь-якоїсуб’єктивної думки чітко позначається. Но-винні блоки мають бути збалансованими зпогляду наявності як негативних, так і пози-тивних повідомлень [5]. Новини особливогохарактеру, наприклад, кримінальні, громад-ський мовник може подавати лише в нічнийчас і опускаючи криваві подробиці скоєннязлочинів.

6. У зв’язку з тим, що громадське мов-лення має відображати весь спектр тем, товарто відштовхуватися від поділу програмна блоки. Тобто ефір громадського мовлен-ня мають становити: а) серйозні інформа-ційно-аналітичні та публіцистичні програми,у яких будуть порушуватися суспільно важ-ливі теми, не лише політичного, а й еконо-мічного та соціального характеру; б) цікавікультурно-мистецькі програми з основнимакцентом на культурі та мистецьких тради-ціях українського народу, в тому числі релі-гійні; в) фахові і водночас надзвичайно пі-знавальні науково-просвітні програми, з ак-центом на поглибленні знань про українськумову та мови інших народів; д) програмидля дітей та юнацтва; е) розважальні про-грами, але не примітивні, бо таких у сучас-ному українському ефірі безліч.

7. Окремим рядком необхідно прописатипринципові моменти, за якими потрібно фо-рмувати контент для дітей та юнацтва. Від-повідно до Концепції, він має складатися зтаких складових, як: розважальний блок(анімація, серіали тощо), соціальний блок(проблеми молоді та юнацтва) та пізнава-льно-навчальний блок. До всіх програм мо-влення має застосовуватися жорсткий кри-терій якості. Програми цієї категорії не мо-жуть пропагувати агресію, насильство, ан-тисоціальну поведінку, містити пропагандушкідливих “дорослих” звичок [5].

8. У програмній концепції мають бутипредставлені програми, які передбачаютьнадання зворотнього зв’язку. Такий підхідбуде корисним як для аудиторії, так і длятворчого колективу. У такий спосіб можназалучити громадян до формування та реда-гування програмної концепції.

9. У розробці програмної концепції гро-мадського мовлення потрібно враховувативсі сучасні технічні можливості і намагатисяз їх допомогою зробити свій контент якомогадоступнішим і цікавішим для аудиторії.

Список використаної літератури1. Артикль 19: Типовий закон суспільного

мовлення [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://medialaw.kiev.ua/publishing/books/8/.

2. Закон України “Про телебачення і ра-діомовлення”. Стаття 28 пункт 2–6 [Еле-ктронний ресурс]. – Режим доступу:zakon.rada.gov.ua/go/4386-17.

3. Закон України Про Суспільне телеба-чення і радіомовлення України. Проектвноситься Кабінетом Міністрів Українивід 12.12.2012 р. №1076 [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45014.

4. Закон України Про внесення змін до За-кону України “Про систему Суспільноготелебачення і радіомовлення України”


72

Проект вноситься народними депутата-ми України від 13.12.2012 р. № 1076-1[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45039#alt_tab.

5. Концепція програмної політики суспіль-ного мовлення України [Електроннийресурс]. – Режим доступу: www.telekritika.ua/doc/images/news/45506/present.ppt.

6. Остапа С. Валерій Бебик: “Мене невлаштовують на ТБ бої без правил тасуржикомовні савіки шустери” [Електро-нний ресурс] / С. Остапа. – Режим досту-пу: http://osvita.mediasapiens.ua/material/3057.

7. Рекомендація Rec (2007) 2 Комітету Мі-ністрів Ради Європи державам-членамщодо плюралізму засобів масової інфо-рмації та розмаїття медіа контенту31 січня 2007 р.

8. Лебедєва Тетяна. “Суспільне ТБ маєкомпенсувати все те, що глядач недо-одержує на комерційних телеканалах”[Електронний ресурс] / Тетяна Лебедє-ва. – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/suspilne-movlennya/2005-01-21/5547.

9. У Верховній Раді зареєстровано двазаконопроекти про суспільне мовлення[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://stv.mediasapiens.ua/material/13214.

10. Фронощук М. Політики добровільно невідмовляться від Першого національно-го [Електронний ресурс] / М. Фронощук,С. Остапа. – Режим доступу:http://stv.mediasapiens.ua/material/10147.

11. Фронощук М. Суспільне мовлення вУкраїні. Камені спотикання [Електроннийресурс] / М. Фронощук. – Режим досту-пу: http://stv.mediasapiens.ua/material/10345.


Кырыч И.В. Принципы формирования программной концепции общественного вещанияНа основании международного опыта и мнений украинских экспертов в статье сформу-

лированы основные принципы создания программной концепции общественного вещания.Ключевые слова: общественное вещание, программная концепция, принципы формиро-

вания концепции.

Kyrych I. Principles of program concept of public service broadcastingIn this paper the basic principles of the program concept of public service broadcasting, based on

international experience and opinions of Ukrainian experts, are formulated.Key words: public broadcasting, program concept, principles of the concept.


73

УДК 007:304:004.9М.М. Нетреба

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРЕС-СЛУЖБИ БАНКУВ УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИУ статті досліджено інструментарій прес-служб в умовах ведення інформаційної війни.

Проаналізовано особливості функціонування та принципи роботи прес-служб банків і запро-поновано авторський алгоритм дій прес-служб під час інформаційних атак.

Ключові слова: інформаційна війна, інформаційна атака, інформаційна політика, прес-служба, банківська установа.

У сучасному світі роль ефективної органі-зованої комунікації під час інформаційнихвійн різко зростає, оскільки від достовірностіта своєчасності інформації залежить прави-льність і напрям дій банків, а відтак – позити-вний імідж та репутація кредитно-фінансовоїустанови. У цьому контексті основним за-вданням діяльності прес-служби під час ін-формаційної війни має стати здатність за-безпечувати оптимальну комунікацію як умежах організації, так і поза нею. Реалізаціяцього завдання передбачає не тільки своє-часне інформування громадськості про сут-ність ситуації або пов’язаних з нею подій, щовідбуваються в організації, а й ефективнувзаємодію прес-служби банку зі ЗМІ на осно-ві довірливих відносин та забезпечення тех-нічної сторони комунікації із застосуваннямрізноманітних засобів з метою охопленняширших верств громадськості.1

Теоретичні засади організації роботи прес-служби викладено у працях учених, зокрема:В. Бебика, В. Ворошилова, А. Гнетньова, В. Ко-ролька, О. Кривоносова, А. Невоструєва, І. Слі-саренка, О. Тарасова, М. Філь та ін. Дослі-дження прикладного характеру знайшли відо-браження в наукових працях Т. Борисової,М. Бочарова, І. Вікентьєва, В. Горохова,Є. Єгорова-Гантмана, Л. Землянової, Т. Іларіо-нової, Н. Казанцева, Е. Капітонова, В. Кома-ровського, Л. Кускової, К. Плєшакова, І. Реше-това, І. Синяєвої.

Заслуговують на увагу праці вітчизнянихі зарубіжних науковців, які присвячено про-блемам організації маркетингу в банківськійдіяльності, а саме: Ю. Дайновського, К. Лав-лока, Н. Маслової, А. Нікітіна, А. Павленка,І. Решетнікової, Л. Романенко.

На сьогодні проблематикою інформацій-них війн у комерційній сфері займаються такінауковці, як: Я. Мальцева, І. Михальченко,І. Панарін, Г. Почепцов, С. Расторгуєв.

Мета статті – проаналізувати специ-фіку роботи прес-служб банківських установв умовах ведення інформаційних війн. Цезумовлює вирішення таких завдань:– охарактеризувати основні принципи

ефективної комунікації прес-служб бан- 1 © Нетреба М.М., 2013

ківських установ під час інформаційнихвійн;

– проаналізувати інструментарій роботипрес-служби банку під час інформацій-них війн;

– визначити об’єкти потенційної інформа-ційної атаки для банківського сектору;

– запропонувати авторський алгоритм дійпрес-служби під час інформаційних атак.Цілями інформаційних війн і в реальному,

і у віртуальному просторі є, як правило, нега-тивізація іміджу об’єкта нападу, що може за-вдати дуже серйозної шкоди, іноді з необо-ротними наслідками. Об’єктом інформаційноїатаки може стати будь-хто: компанія, політик,керівники бізнесу, персонал, приватні особи.

У банківській сфері технології інформа-ційних війн, використання дезінформації абовнутрішньої інформації банку можуть нетільки завдати значних втрат і збитків, а йдовести до банкрутства будь-який банк. От-же, такі інформаційні атаки проти одногобанку можуть загрожувати всьому банківсь-кому сектору. Тому всі напрями діяльностіпрес-служб у структурі банку існують зарадидосягнення однієї основної мети – постійноїприсутності банку в інформаційному полікраїни для того, щоб створити і підтримува-ти репутацію й імідж цього банку [1].

В умовах інформаційної війни для ефек-тивної взаємодії з клієнтами, організаціямита ЗМІ прес-служби використовують по-двійний інформаційний потік, який скла-дається з двох компонентів – об’єктивноїта вигідної інформації.

Під інформаційним потоком теоретикирозуміють комунікацію, яка спрямована напоширення відомостей про стан процесів удосліджуваному об’єкті в чіткому напрямі відджерела до користувача для задоволенняйого інформаційних потреб [2].

Об’єктивна інформація відображає реа-льну ситуацію в банківській сфері, необхіднудля оптимальної діяльності банку з розвитку іподолання внутрішніх системних та іншихзагальних і приватних криз неінформаційногохарактеру. З її допомогою прес-служба запо-бігає створенню і розвитку негативної інфор-мації всередині банку та його сфери – поши-


74

рення чуток, неадекватна презентація ситуа-ції зовні представниками фронт-офісу.

Зазначимо, що об’єктивний інформацій-ний потік, який включає велику кількість фі-нансової, технологічної, комунікаційної ін-формації, не повинен поділятися на зовніш-ній і внутрішній, тобто відбувається йогоконцентрація в руках найпотужнішого інфо-рмаційного підрозділу банку – прес-служби.Отже, постійна підтримка такого інформа-ційного потоку прес-службою кредитно-фінансової установи зможе локалізуватиінформаційні атаки та в деяких випадкахзапобігти розвитку інформаційної війни. Та-кий інструментарій є дієвим для правильно-го формування іміджу та ділової репутаціїустанови, що сприятиме створенню безпе-речної відданості клієнтів банку та його по-зитивному образу в суспільстві.

Вигідна інформація являє собоюоб’єктивну чи новинну інформацію, яка прохо-дить інформаційне “очищення” та“збагачення” за допомогою фахівців і ресурсівпрес-служби, у результаті вона набуває хара-

ктеру інформаційного інструменту, здатногозахистити банк або принести відповідні диві-денди. Тому мета прес-служби – збагаченнямаксимально більшої кількості елементів ін-формаційного простору. Побудова та прави-льне поширення вигідної інформації, яка зде-більшого розрахована на потенційного клієнтачи партнера банку, є основою банківської дія-льності загалом (а не тільки в умовах інфор-маційної війни) через ряд причин:– включення клієнта до сфери інформа-

ційного простору банку;– зміцнення клієнтських зв’язків із банком;– додатковий захист відносин клієнтів із

банком від інформаційної атаки;– перетворення клієнта на джерело кори-

сної інформації для комерційного банку.Отже, головна умова роботи прес-служби

за таких умов – необхідна інформація пови-нна бути донесена до максимальної кількостісуб’єктів інформаційної сфери банку.

З метою вчасної локалізації інформаційнихатак потрібно визначити об’єкти потенційноїатаки для банківського сектору (див. рис.).

Рис. Об’єкти потенційної інформаційної атаки

Отже, зазначений перелік об’єктів є найв-разливішим під час інформаційних атак, томупідлягає інформаційному захисту. Для підви-щення рівня захисту прес-служба може вико-ристати прийом із військової сфери, а самефортифікацію. Науковці визначають форти-фікацію як дослідження властивостей, правилрозташування, способів зведення і прийоміватаки й оборони фортифікаційних споруд [3].

У банківському секторі використовуєтьсяінформаційна фортифікація, мета якої –допустити інформаційну атаку, щоб потім,відбивши її, отримати інформаційну перева-гу або санкціонувати інформаційну атаку,приховавши інформаційний об’єкт.

До заходів інформаційної фортифікації поте-нційно вразливих об’єктів банку слід зарахувати:– опосередковану комунікацію;

– інформаційне маскування;– інформаційний імунітет.

Опосередкована комунікаціяПід час інформаційних війн і кризових си-

туацій збільшуються витрати ресурсів нетільки на прес-службу, а й на об’єкти, щоатакують. При цьому знижується економічналіквідність та загальний прибуток, особливопослуги банку, які засновані не тільки нараціональних перевагах (відсоток ставки,бонуси тощо), а й на аспектах репутації, елі-тарності, надійності та традицій банку.

Якщо об’єкти, що атакують, поглинаютьзанадто багато ресурсів, то банк припиняєінформаційну війну, змусивши атакуючого наактивні дії. За таких умов прес-служба роз-робляє більш ефективну комунікацію з клієн-том, упроваджує новий формат спілкування.


75

Інформаційне маскуванняПрийом інформаційного маскування прес-

служба банку використовує, щоб відвернутиінформаційну увагу або навмисно приховатиінформацію. Інформаційний канал має об-меження за обсягом інформації, яку черезнього можна передати (наприклад, клієнтові),тому відбувається зміна акцентів, навіть вумовах інформаційної оборони вразливийелемент на певний час виводиться з полязору, доки обставини не покращаться. Такожцей прийом застосовують для приховуваннянедостатньо захищених об’єктів.

Інформаційне маскування допомагаєпрес-службі зберегти потужні інформаційніпереваги до початку інформаційної атаки напевний час із метою мобілізації інформацій-них груп і залучення профільних фахівців.

Такий інструмент може усувати руйнівнінаслідки практично будь-якої інформаційноїатаки й дає тимчасовий захист від подаль-шої інформаційної агресії.

Інколи прес-служба використовує цейприйом із метою створення штучної кризо-вої ситуації або інформаційної атаки за уча-стю вразливого об’єкта для набуття інфор-маційного імунітету.

Під інформаційним імунітетом у цьомувипадку розуміють тимчасовий стан об’єктаінформаційного середовища банку, коли ін-формаційна атака успішно локалізована. Тимсамим прес-служба інформаційно підтверди-ла та зміцнила стійкість об’єкта і довіру донього. Будь-яка повторна атака на об’єкт натих самих підставах позбавлена сенсу, аджебанк і до, і під час інформаційної атаки функ-ціонував у нормальному режимі, підтвер-джуючи неможливість агресивних дій.

Друге значення цього поняття полягає вобмеженому інформаційному каналі інфор-маційного споживача, наприклад, в обсязіінформації, кількості думок, витраченомучасі та відповідному зниженні ефективностіінформаційного впливу. Банк, який постійноатакують, надзвичайно швидко набуває ін-формаційного імунітету, що поступово фор-мує надійну репутацію.

Отже, в умовах ведення інформаційноївійни розширюється інструментарій роботипрес-служби банку. Оскільки інформаційнаатака на банк призводить до розвитку кри-зових явищ, тобто криза надзвичайно швид-ко і легко переходить у кризу довіри банку.Криза довіри переходить у кризу ліквідності,коли вилучення депозитів руйнує банківськустабільність і баланс. Висновок: прес-служба повинна створити репутацію банку,засновану на публічних зобов’язаннях самеперед рядовими клієнтами банку. Ключовамета – домогтися того, щоб навіть під часкризи банківської системи клієнти не тількине забирали, а й несли свої гроші в банк (якнайкраще місце для захисту коштів від зне-

цінення та втрати). Як підсумок, потужнафортифікація основних банківських життє-вих центрів і балансів; відразу ж після подо-лання першої навіть невеликої кризи – най-потужніша інформаційна зброя, достатнядля подолання інформаційної війни.

Останнім часом змінилася основна тен-денція роботи банківської установи з клієн-тами. Банківська діяльність в Україні даєновий поворот у роботі прес-служб банків –за статистикою вже із середини 2012 р. кіль-кість (обсяг) внесків, депозитів у переважнійбільшості банків від дрібних вкладників пе-ревищив обсяги вкладів підприємств. А цесвідчить про кардинальну переорієнтаціюкомунікацій банків на дрібних вкладників,зміну пріоритетів роботи прес-служб банку,іміджевих координат. Зауважимо, що теперзавдання прес-служби – зміцнення недепо-зитних зв’язків з клієнтом. У результаті підчас інформаційних атак клієнти банку небудуть поспішати зняти свої депозити. Ма-ючи такі альтернативні зв’язки з банком ійого послугами, невдовзі клієнт принесекошти назад, тому що інші послуги, що невимагають від банку вилучення значних ко-штів (забезпечення платежів, трансакцій,електронні кредитні карти тощо), працюва-тимуть стабільно.

Узагальнюючи, можна зазначити, щоглобальне стратегічне завдання прес-служби – розвиток максимальної кількостізв’язків із клієнтом. Прес-служба повинназабезпечити збереження клієнта чи партне-ра за банком навіть у разі повної інформа-ційної поразки. Тобто прес-служба банку і єкомплексним рішенням, що включає в себеоповіщення (прес-служба повинна дізнава-тися про кризу раніше за інші підрозділи ба-нку та його клієнтів і, звісно, до настаннянегативних наслідків) і видалення всіх нега-тивних наслідків, відбивання шкідливої ін-формації, очищення інформаційного каналу.

Зауважимо, що важливо встановити кри-тичний час вільного розвитку інформаційноїатаки. Якщо банк має достатні інформаційніресурси – час збільшується, тоді прес-служба зможе безпечно усунути більшістьінформаційних загроз та джерел небезпеч-ної інформації. Міцність репутації й інфор-маційного імунітету визначають допустимийчас взаємодії з клієнтами та іншими актива-ми до настання шкоди.

В умовах єдності та швидкодії поширен-ня інформації без належних інформаційнихресурсів прес-служби, в умовах непідготов-леності до інформаційної атаки досить декі-лькох годин, після чого необхідно ліквідува-ти самі наслідки, а не війну.

При цьому один із найважливіших аспек-тів інформаційної війни – автоматична боро-тьба, заходи з боку прес-служби банку. Оскі-льки інформаційний простір розвивається


76

цілодобово, а прес-служба веде свою роботувісім годин на добу, то її необхідно забезпе-чити цілодобовим повсякденним інструмен-тарієм. Проте такий інструментарій можеслугувати лише індикатором і тимчасовимстримуванням інформаційної атаки, що неприменшує його цінність у перші критичнігодини розвитку інформаційної війни.

Отже, застосування автоматичних уста-новок “інформаційного придушення” перед-бачає обов’язкову участь у ліквідації локалі-зованого інформаційного впливу безпосе-редньо прес-служби. До автоматичного ін-струментарію прес-служби в умовах інфор-маційної війни варто зарахувати:

1. Контент-аналіз і моніторинг ЗМІ. По-стійний цілодобовий пошук та аналіз змінидинаміки повідомлень стосовно важливихелементів сфери інтересів банку; фіксуван-ня джерела, що проводить локалізацію, ре-єструє відгук на інформаційну атаку.

2. Автоматичний аналіз динаміки роз-витку банку та його відносин із клієнта-ми. Реєстр ефективності рекламних заходів;відплив клієнтів, вилучення коштів з рахун-ків; основні теми запитань і консультаційклієнтів банку (feedback). Тобто будь-яканегативна зміна має певні підстави, які мо-жуть бути інформаційною атакою.

3. Автоматична інформатизація клієн-тів про ситуацію в банку. Автоматичнагенерація позитивної інформаційної онлайн-активності клієнтів; автоматична фіксаціявсіх дій прес-служби й інформаційно значу-щих дій інших департаментів банку напредмет оцінювання ефективності та при-чинно-наслідкових зв’язків.

4. Створення індивідуального програ-много забезпечення банку для подолан-ня інформаційної війни. Накопичення тасистематизація досвіду, а також відстежен-ня наслідків і часу відновлення попередніхінформаційних війн та фіксація найбільшраціональних рішень; створення спільного

комунікаційного й інформаційного банків імасивів даних.

Висновки. Отже, можна сформулюватиосновний алгоритм дій прес-служби банку вумовах інформаційної війни: оскільки інфо-рмаційні атаки мають постійний характер,прес-служба не повинна і не може (безшкоди) припиняти практичну діяльність.Оцінювання ресурсних витрат на дії прес-служби повинно враховувати потенціалнаслідків розвитку війни і недоотриманіприбутки в результаті падіння репутаціїбанку, яка страждає в першу чергу. Голо-вний фортифікаційний об’єкт – клієнтськабаза банку як поточна, так і потенційна,тобто клієнти, партнери та союзники коме-рційного банку в умовах війни повинні за-хищатися і бути прикладом фортифікаціїабо маскування. Має досягатися гнучкістьресурсів і джерел прибутку в діяльності ба-нку, за якої будь-який без винятку елементінформаційного середовища банку можебути “залишений”, якщо цього вимагатимересурсна доцільність.

На сьогодні ключова мета прес-служби –інформаційне домінування і відповіднийрозвиток інформаційного імунітету та репу-тації, а також створення нової методології,поповнення ресурсів та інформаційних ін-струментів. Адже провокація – один з осно-вних важелів інформаційної війни, а самфакт неконтрольованої інформаційної ата-ки – поразка.

Список використаної літератури1. Ворошилов В.В. Современная пресс-

служба : учебник / В.В. Ворошилов. –М. : КНОРУС, 2009. – 224 с.

2. Маслова Т.Д. Маркетинг : учебник длявузов / Т.Д. Маслова, С.Г. Божук, Л.Н. Ко-валик. – 3-е изд., перераб. и доп. – СПб. :Питер, 2008. – 384 с.

3. Ожегов С.И. Толковый словарь русскогоязика / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. –4-е изд. – М., 1997.


Нетреба М.Н. Организация работы пресс-службы банковского учреждения в условияхведения информационной войны

В статье исследуется инструментарий пресс-служб в условиях ведения информационнойвойны. Анализируются особенности функционирования и принципы работы пресс-служб бан-ков и предлагается авторский алгоритм действий пресс-служб во время информационныхатак.

Ключевые слова: информационная война, информационная атака, информационная по-литика, пресс-служба, банковское учреждение.

Netreba M. Organization of the press service of banking institution in terms of informationwarfare

The main purpose of this articleis to study is research tool press services in information warfare.The author defines the features and principles of operation of the press service of the bank and offersarchitectural action algorithm press services in information attacks.

Key words: information warfare, information attack, information policy, press-service, bankingsector.


77

УДК 007:304:659.3+621.397.13А.Ю. Полісученко

ІНТЕРАКТИВНІСТЬ У ТЕЛЕВІЗІЙНІЙ КОМЕРЦІЇ: ТЕЛЕМАГАЗИНИРозглянуто використання інтерактивності в телекомерції на каналах України на прикладі

телемагазинів, визначено їх специфіку й перспективи розвитку.Ключові слова: інтерактивність, телекомерція, телемагазин.

Телевізійна комерція на українських ка-налах з’явилась ще у 90-х рр. ХХ ст. Однієюіз перших була застосована форма телема-газину, в якому активно рекламувались то-вари й послуги в ефірі, пропонуючи“зателефонувати просто зараз” і отриматитовар за “небаченою” ціною, із шаленоюзнижкою і негайно. У такий спосіб заробля-ють гроші їх виробники, а також канали, якіїх транслюють. Для всіх них однією спіль-ною компонентою стала інтерактивність, безякої власне досягнення певної мети телеко-мерції стає неможливим. Спілкування ізглядачами для них є обов’язковим, як і ви-користання всіх передових технологій інтер-активності, включаючи роботу в прямомуефірі, особливі форми постановки запитань,спонукальні форми “Зателефонуй зараз!”.“В умовах ринкової економіки журналістика іреклама розвиваються навіть не в симбіозі,а в органічній єдності”, – наголошує російсь-кий дослідник В.Л. Цвік [1].1

Мета статті – проаналізувати викори-стання інтерактивності в телевізійній комер-ції на прикладі телемагазинів, визначити їхспецифіку і спрогнозувати перспективи роз-витку.

Сучасні дослідники, у тому числіА.Д. Шемет, звертають увагу на те, що по-ступовий перехід України до ринкової еко-номіки та стрімке зростання науково-технічного прогресу зумовили розвиток но-вих форм торговельно-економічних відно-син. Одним з ефективних видів діяльностістала роздрібна торгівля, зокрема такі її ви-ди, як торгівля поштою, телемагазини, ін-тернет-торгівля, мережевий маркетинг –власне всі ті, що засновані на комунікації [2].

Тенденції переходу до інтерактивноготелебачення передбачають для глядачівдодаткові послуги, що забезпечують корис-тувачу можливості розширеного спектрасервісів, інколи не пов’язаного власне з те-лепередачами. Наприклад, банківські опе-рації чи участь у телевізійних аукціонах.

Телевізійна комерція в Україні стала мо-жливою завдяки конвергенції інформаційнихі телекомунікаційних технологій, яка створи-ла багато можливостей для розвитку теле-візійної комерції. Одна з таких конверген-ційних систем – Triple play: одночасне по- 1 © Полісученко А.Ю., 2013

стачання послуг, доступу до високошвидкіс-ного Інтернету і цифрового телебачення,телефону через єдину лінію широкосмуго-вого зв’язку. Triple play надає багато можли-востей для розвитку телевізійної комерції.Якщо раніше кабельні оператори надавалипослуги ТБ, а телефонні – послуги теле-фонного зв’язку, то відтепер усі ці вигодиможе надавати одна компанія. Як видно ізназви, до Triple play входить три види по-слуг: високошвидкісний Інтернет, інтернет-телефонія та інтернет-телебачення. Упро-вадження Triple play вносить кардинальнізміни в реально існуюче телебачення, котреперетворюється в справжній інтерактивнийзасіб спілкування [3]. Якщо девіз сучасноготелебачення “дивись, що дають”, а глядачобмежується лише вибором каналу, то ін-терактивне ТБ дає глядачу змогу самостійновирішувати, яку передачу дивитися, а часомі впливати на її хід.

Уведення нових сервісів слугує ще біль-шому розвитку суспільства споживання, щотримається на спустошеному знакові, по-збавленому зв’язку з реальною дійсністю,що ґрунтовно описане і досліджене в науко-вих працях постмодерністів. Поняття“симулякр”, уведене в контекст постмодер-нізму Ж. Батаєм, означає копію, яка не маєоригіналу в дійсності, підробку. Симулякр,симуляція – базові поняття в концепціїЖ. Бодрійяра [4], який вважає, що в сучаснійкультурі “реальне замінюється знаками ре-ального”.

У світі, сповненому інформаційного рек-ламного шуму, людина споживає знаки реа-льності, позбавлені відповідників воб’єктивній дійсності, як атрибути статусу йпрестижу. Професор О. Семенець говоритьпро телевізійну комерцію, де пропонуєтьсязмінити гудки виклику в мобільному теле-фоні на музику й пояснюється, що це допо-може створити солідний імідж. Телемагази-ни, рекламні ролики про різні чудеса техні-ки, заполонили ефір телевізійних каналів,зокрема 5 Каналу, який позиціонує себе прицьому як “Перший інформаційний”. Зв’язкиповідомлень із реальною дійсністю виявля-ються багаторазово опосередковані моде-лювальними медійними та рекламними сис-темами [5].


78

Телемагазини – це спеціальні рекламно-інформаційні програми, що транслюютьсяяк у прямому ефірі, так і в запису. Ведучітелемагазинів запевняють з телеекранів, щоякщо під час ефіру зателефонувати й замо-вити той самий товар, то можна отриматидодаткову знижку. Але зазвичай телемага-зини працюють не лише під час виходу вефір. У неефірний час їм також можна зате-лефонувати і замовити товар. Проте найбі-льший пік продажів, як правило, припадаєна той час, коли телемагазин транслюєтьсяв ефірі. Телемагазини мають різний статус ірізний хронотоп у сітці мовлення, різні фор-ми подання. Телемагазини часто мають своїфізичні представництва, а також версії ін-тернет-магазинів та представництва пошто-вої торгівлі.

Перший телевізійний магазин з’явився вСША і з часом набув надзвичайно великогорозмаху в телеіндустрії. Американці, які акти-вно розвивали капіталістичну модель суспіль-ства, ринкову економіку та комерційну торгів-лю (приватну, недержавну) [6], першими вига-дали, що продавати товари можна і за допо-могою телебачення, і досі вони в цьому на-прямі утримують світову пальму першості.Сучасні американські телемагазини продаютьнабагато більші обсяги товарів порівняно зізвичайною роздрібною торгівлею.

TV Shop, один з американських телема-газинів, працює з 1989 р., має веб-сайт –www.tvshop.com. Це супутниковий каналмовлення телевізійної комерції, що працює24 години на добу. Він пропонує широкийвибір продукції, переважно тренажери. Узв’язку із постійними повторами у вихвалю-ванні товару, у декого виникають сумнівищодо ґатунку цих продуктів.

Ще один канал, Shop on TV, виходив уВеликобританії та Ірландії на платформіSky. Власники каналу запевняли, що в нихдуже багато постійних покупців. Можливотому до них навіть переходили покупці зінших телемагазинів. Однак, на відміну відбільшості інших телеторговців Великобри-танії, в цьому не було інтерактивного мов-лення і прямого ефіру. Всі ролики були по-передньо записані і тривали від 15 до 30 хв.Канал транслювався 24 год на добу 7 днівна тиждень, але в 2011 р. його було закрито.

Shop TV – ще один 24-годинний телеві-зійний магазин, що виходить на кабельномутелебаченні. Цей канал пропонує широкийвибір преміум-товарів, популярних брендів,а також різні послуги з доданою вартістю.

Транслюється у прямому ефірі, пропонуєрозважальні презентації, ведучі і гості ді-ляться власним досвідом шопінгу, даютьпоради про тенденції в споживанні. В ShopTV асортимент становить близько 5000 то-варів та існує лише один телефонний номердля виклику.

Головною ознакою телемагазину є те, щоспоживача спонукають до негайної дії. Цяформа, як жодна інша, має можливість точ-но підрахувати кількість проданого товарувідносно до продемонстрованої реклами [7].

Звичайно, телемагазини та інша телеко-мерція, будучи зацікавленими в зворотномузв’язку і спілкуванні з глядачами, активнозастосовують методи інтерактивності. Ізрозвитком інформаційних технологій, пред-ставники телекомерції одними з перших бе-руть їх на озброєння, адже саме від них за-лежить прибуток.

Телемагазин у всіх подробицях демон-струє товар покупцю, різні способи його за-стосування, повідомляє ціну і телефон, заяким можна зв’язатись із продавцем. Спо-живач, зателефонувавши в телемагазин,може замовити собі товар, що сподобався ісплатити за нього банківською карткою, че-рез систему електронних платежів та отри-мати його поштою, або сплатити готівкоюкур’єру після доставки. За статистикою, ко-жна домогосподарка хоча б раз у житті ку-пувала товари за допомогою телемагазину.Вигода в тому, що телемагазин продає то-вар за ціною значно нижчою, ніж він коштуєв магазинах. Якщо товар не сподобався,телемагазин повертає гроші, адже репута-ція дуже важлива в цьому бізнесі [8].

Формат телевізійних продажів з’явився вУкраїні понад 10 років тому. В ефірах теле-каналів він зайняв вільну нішу і здобув свогоглядача. Українська аудиторія більше звик-ла до облич зарубіжних ведучих, які вияв-ляють шалену активність, презентуючи тойчи інший товар. Кожен із них, проводячи вефірі від 10 хв до півгодини, примудряєтьсявидати масу інформації про продукцію,встигає переконати телеглядача негайноздійснити покупку, зателефонувавши у сту-дію. Тим не менш, не завжди емоційні зу-силля харизматичних і позитивних ведучихпризводять до очікуваного результату. Не-прихований поспіх та пропозиції поквапи-тись із замовленням часто викликають сум-ніви. До того ж не всі вірять, що продажівідбуваються дійсно в прямому ефірі.

“Магазин на дивані”, що виходив на ро-сійському каналі з 1999 р. і транслювавсячерез супутник в Україні, реалізовував пе-реважно ювелірні вироби та засоби длясхуднення. У ньому цілодобово було триваріанти цін, залежно від часу замовлення,найнижча ціна пропонувалась під час пря-мого ефіру. Замовити товар можна було потелефону і сплатити після доставки.

Тим часом, телевізійний рітейл в Українівсе більше набирає обертів. Ринок дистан-ційної торгівлі займають серйозні гравці.Першопрохідцями в цьому різновиді бізнесув Україні стала “Студіо Модерна” і телека-нал Shopping TV. Це перші представники


79

телерітейлу, котрі прийшли на зміну тради-ційним телемагазинам. Телерітейл, щопредставляє Shopping TV, – 100%-во украї-нськомовний контент, зроблений в Україні;75% становить власний продукт, 25% –адаптований до української аудиторії. Усітовари проходять попереднє тестування.

Shopping TV – перший в Україні24-годинний інформаційно-рекламний спе-ціалізований телеканал, який розпочав своємовлення в червні 2008 р. Він є лідером усфері телепродажів на українському медіа-ринку. Це інтерактивний канал, де наявніпоради, коментарі та враження відомих лю-дей щодо запропонованої продукції.

Shopping TV пропонує короткі презентації(4–10 хв). Таким чином, потенційному поку-пцеві немає необхідності довго сидіти білятелевізора, щоб ознайомитись з функціона-льними можливостями того чи іншого това-ру. Товар в ефірі постійно оновлюється.Асортимент – найрізноманітніший, на спо-живача з будь-якими статками і можливос-тями. Покупець може в режимі реальногочасу здійснити покупку, поспілкуватись зконсультантом, отримати повнішу інформа-цію, почути рекомендації та поради.

Концепція телерітейлу вже показаласвою життєспроможність на ринках США іЄвропи; показники обороту лідерів сегментуможна порівняти з обсягами продажів про-відних транснаціональних торговельнихкомпаній.

“Studio Moderna Group”, власник каналуShopping TV, заснована 1991 р., працює в21-й європейській країні, з них вже понад6 років в Україні. Компанія має call-центрєвропейського рівня і мережу доставки в усівеликі та малі міста України. Компанія про-понує кабельним операторам розділитиекономічний ефект від споживчого успіхутелеканалу. Для цього розроблено кількасхем комерційного партнерства, котрі про-понуються кабельним операторам України.

Перший варіант: оператор отримує час-тину прибутку від продажу замовлень, щонадходять на певний номер телефону.Shopping TV пропонує великим операторампоказувати в ефірі каналу унікальний номертелефону. Другий варіант: оператор регуля-рно отримує від каналу обумовлені заздале-гідь платежі – або фіксовану суму, або пев-ну ставку за кожного абонента за звітамиоператора.

Запропоновані варіанти співробітництвароблять систему комерційних стосунків ка-налу і оператора максимально прозорою.Компанії виплачують операторам-парт-нерам досить великі грошові суми, в нихзначна аудиторія, що приваблюється роз-ширеною пропозицією товарів і зручним длясприйняття форматом роликів. Особливолояльна до телерітейлу жіноча аудиторія

[9]. Найвідоміші в Україні телемагазини:TopShop (www.topshoptv.com.ua, де пред-ставлено широкий асортимент продукції длякраси і здоров’я, господарства, кухні, спор-ту, меблі, побутову техніку, а також товари зінших телемагазинів); Dormeo (www.dormeo.com.ua, в асортименті товари для дому: ма-траци, подушки, ковдри, чохли, аксесуари,товари для дітей, меблі тощо); Kosmodisk(www.kosmodisk.com.ua, пропонує товаридля лікування спини і попереку); Delimano(www.delimano.com.ua, екологічно чистийкерамічний посуд з можливістю готувати змінімальною кількістю жиру); WalkMaxx(окремого сайта немає, в Інтернеті предста-влений на сторінці TopShop, пропонує фір-мове взуття); Клуб 5 зірок (окремого сайтане має, в Інтернеті представлений на сторі-нці TopShop, пропонує елітний клубний від-починок).

Телемагазини часто використовують цін-ні подарунки як приманку, наприклад, круїзпо Середземному морю за системою “Allinclusive”. У послуги багатьох готелів за кор-доном уже включена, поміж інших традицій-них, ще послуга “Телемагазин” – коли мож-на замовити і придбати будь-який товар зпродемонстрованих в ефірі.

Компанія PayPal у 2010 р. заявила пропочаток розробки мобільної платформи, якадасть можливість купувати товари, що де-монструються по телевізору, за допомогоюдистанційного пульта. Для цього телевізормає бути підключеним до Інтернету. “Меніприємно повідомити, що ми стали на крокближчими до того, щоб обладнати кожендім у Сполучених Штатах сервісом телеві-зійної комерції від PayPal, – повідомила ди-ректор компанії О. Бедьєр, – Лише уявіть,можна і далі лежати на дивані, безцільноперемикати канали і купувати, купувати, ку-пувати. Наприклад, подарунки на день на-родження. І все це за допомогою пульта ди-станційного управління і облікового запису всистемі”. Компанія планує свою платформузробити універсальним електронним гаман-цем. PayPal залучив до проекту найпотуж-ніших американських розробників софту.Деякі критики вже висловлюють зацікавле-ність, наскільки цей проект вплине на про-блему масового ожиріння американськихгромадян, що вже була визнана серйозноюзагрозою для здоров’я нації [10].

Особливості лексики, яку використову-ють рекламісти при створенні нав’язливоїреклами в телемагазинах, покликані буква-льно змусити споживача придбати товар,що рекламується. Кожна інтонація, кожнеслово, конструкція і речення абсолютно не-випадкове і не просто так використовується,а з певною метою.

Ролик у телемагазині зазвичай триваєвід 1 до 5–7 хв, інколи й більше,


80

“нав’язливий ефект” складається з числен-ного “прокручування” рекламного роликачерез певний інтервал часу. Практично100% роликів телемагазину починаються зякихось помітних фраз, що супроводжують-ся питальною або окличною інтонацією. Ос-новна мета – у перші 5–10 с привернутиувагу глядачів, які є потенційними спожива-чами. Адже якщо в перші секунди рекламалюдину не зацікавить, то вона, найімовірні-ше, перемкне телевізор на інший канал абож її увага послабне.

Головний принцип реклами полягає втому, що вона має бути позитивною, повід-омляти хорошу інформацію та подобатись.Створити “сильний позитив” простіше за всеза допомогою опозиції, контрасту, тобто“сильного негативу” – небезпек, що загро-жують тим, хто ще не є власником товару,який рекламується. І чим страшніші загрозина початку рекламного повідомлення, тимсприятливіше сприймуть засіб, котрий даєзмогу запобігти таким загрозам. У тексті не-одноразово використовується іменник“проблема”.

Через весь рекламний ролик проходитьпідкреслене звернення до потенційного по-купця за допомогою використання особовихзайменників “Вам”, “Ваш”, для “Вас”. Якщорекламісти впоралися із завданням привер-нення до товару уваги, то тепер постає на-ступне завдання – утримати увагу глядача.В усіх роликах наявні прислівники, що спри-яють досягненню цієї мети: “Чудово!”,“Фантастично!”, “Колосально!”, “Увага!”, піс-ля чого докладніше розповідається про уні-кальні властивості товару. Обов’язково ро-биться акцент на якійсь його властивості, апотім педалюється шляхом повторення. Аб-солютно всі ролики перенасичені зворотами“це не просто…, це значно більше, ніж …”,при описі дивовижних властивостей товарудомінують якісні прикметники й означальніприслівники та окличні інтонації, що поси-люють ефект: “ексклюзивний”, “унікальний”,“чудовий”, “незамінний”, “на будь-який випа-док” тощо.

Обов’язково відзначається, що товар “немає побічних ефектів” і “легкий у застосу-ванні” і, що дуже важливо, “він для всіх і ко-жного і, відповідно, обов’язково підійде йвам!”. Дивно, що всі товари, які рекламу-ються, можна використати “легко, швидко і вбудь-якому місці”.

Примітно, що 80% роликів побудовано уформі діалогу продавця і щасливих власни-ків продукту, що рекламується. Захопленілюди запевняють глядачів, що “цей засібдопоміг мені позбутися зайвої ваги, він до-поможе і вам!”. Часто робиться акцент натому, що продукт випробуваний значноюкількістю людей і давно довів свою ефекти-вність.

Кожен ролик завершується наполегли-вими закликами придбати товар негайно іна “шалено вигідних” умовах. Текст ряснієзапевненнями, що “якщо ви придбаєте на-дувне ліжко просто зараз, воно вам обі-йдеться не в 5000, не в 3000, не в 1000, аусього лише в 250 дол. США!”. Таким чиномстворюється ефект дешевизни товару, щопропонується. У 93% роликів ціна на проду-кцію вказана таким чином: 5990, 2999 тощо.Тобто так, що може впливати на підсвідо-мість, хоча кожен з нас розуміє, що 2999 і3000 – це майже одна й та сама вартість.

Творці реклами також використовуютьприйом приваблення споживачів за допомо-гою різноманітних подарунків, бонусів, за-охочень. Поширені заклики: “Але це ще невсе! Зателефонуйте просто зараз і ви отри-маєте повністю безкоштовно другий ком-плект!”. Поєднання прислівників “повністю” і“безкоштовно” повторюються неодноразовоі гіпнотично впливають на людину. Це прос-то чергова спроба переконати глядачів вунікальності пропозиції і спонукати до здійс-нення покупки [11].

Висновки. Телевізійна комерція прино-сить великі гроші телеканалам, провайде-рам і виробничим компаніям. Тож з оглядунавіть лише на фінансову користь, можнасміливо говорити про те, що програми цьогоформатного напряму найближчим часомбудуть присутні в ефірі українських каналів.Більше того, надалі вони будуть лише роз-виватись, набувати нових форм, використо-вуючи різні жанри, засоби, прийоми. Врахо-вуючи стрімкий розвиток інформаційнихтехнологій, найближчим часом мають статидоступними і звичними такі послуги, як: те-лебанкінг, телемедицина, теленавчаннятощо. Перехід України на цифрове телеба-чення сприятиме ще більшому запрова-дженню інтерактивних послуг. Причому нелише у великих мегаполісах, а і в провінцій-них містечках та селах, де мешканці не зви-кли до різноманіття цифрових сервісів.

Попри всі негаразди і побічні ефекти,технології телевізійної інтерактивності все жприносять значно більше користі і зручностів життя людей, ніж завдають збитків. Вониспрощують спілкування та вносять певнийкомфорт у побут. Так, наприклад, завдякиним, користувачі можуть придбати квитки,замовити товари та послуги, знайти спіль-ників, висловити свою думку тощо.

Конвергенційні процеси у сферах теле-бачення, Інтернету та телефонії, а такожчасткове об’єднання їх сервісів створюютьсинергетичний ефект, що робить можливимта доступним спілкування, миттєві реакції,оцінки, ставлення до певних суспільнихпроблем, явищ, ідей, а також власної теле-візійної продукції: новин, програм, показів,телетрансляцій тощо. Час від часу ті чи інші


81

канали стають лідерами у використанні те-левізійної комерції.

Проведений моніторинг використаннятелевізійної комерції на телеканалах Украї-ни дає підстави зробити висновок про те,що телебачення загалом, і українське зок-рема рухаються в напрямі до інтеграції зівсесвітньою мережею, що, безсумнівно, на-дасть йому значно ширші можливості длявзаємодії глядацької аудиторії з виробника-ми контенту та його репрезентерами, а та-кож створить значно більше варіантів дляпоширення і подальшого розвитку телеві-зійної комерції.

Список використаної літератури1. Цвик В.Л. Телевизионная журналисти-

ка / В.Л. Цвик. – М. : Аспект Пресс,2004. – 382 c.

2. Шемет А.Д. Передумови виникнення тарозвитку нових форм торгівлі / А.Д. Ше-мет // Держава та регіони. Серія: Еконо-міка та підприємництво. – 2010. – № 2. –С. 228–232.

3. Triple play [Електронний ресурс] // Вікі-педія. – 2012. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Triple_play(18.04.2012).

4. Бодрійяр Ж. Симулякри і симуляція /Ж. Бодрійяр. – К. : Вид-во Соломії Пав-личко “Основи”, 2004. – 230 с.

5. Семенец О. Контент массовой коммуни-кации в аспекте гиперреальности симу-

лякров постмодерного периода / О. Се-менец // Сборник: Журналистика в2010 году: СМИ в публичной сфере :матер. Междунар. науч.-практ. конф.“Журналистика-2010”. – М. : МГУ, 2010.

6. Коммерческая торговля [Электронныйресурс] // Словарь бизнес-терминов. –2012. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/contents.nsf/business/(15.04.2012).

7. Бугрим А.В. Форми виходу рекламногоматеріалу на телебаченні / А.В. Буг-рим // Наук. зап. Ін-ту журналістики. – К.,2003. – Т. 11. – С. 93–100.

8. Телемагазин, немного истории [Элект-ронный ресурс] // Телемагазин. – 2012. –Режим доступа: http://www.телемагазин.pl.ua/telemagazin-ukraina/telemagazin-nemnogo-istorii (23.04.2012).

9. Shopping TV [Електронний ресурс]. –2012. – Режим доступу: http://shopping-tv.tv/pro-nas.html (25.04.2012).

10. PayPal работает над проектом телеви-зионной коммерции [Электронный ре-сурс] // Forum Hi-end. – 2010. – Режимдоступа: http://forum.hi-end-club.ru/viewtopic.php?f=46&t=44 (28.04.2012).

11. Персиц С.Н. Манипулирующее воздейс-твие навязчивой рекламы / С.Н. Пер-сиц // Материалы межвузовской научно-технической конференции. – СПб.,2006. – Ч. VIII. – С. 39–40.


Полисученко А.Ю. Интерактивность в телевизионной коммерции: телемагазиныРассматривается использование интерактивности в телекоммерции на каналах Украи-

ны на примере телемагазинов, дается определение их специфики и перспектив развития.Ключевые слова: интерактивность, телекоммерция, телемагазин.

Polisuchenko A. Interactivity in a television commercial: teleshoppingThis article discusses the use of interactivity in television commerce on Ukrainian TV channels,

using teleshopping as an example, defines their nature and development prospects.Key words: interactivity, TV commerce, teleshopping.


82

*************************************************************

ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВСТВО

*************************************************************

УДК 070.489(477)“19”–“20”(043.5)І.М. Дяченко

ДО ПРОБЛЕМИ ЕЛІТАРНОГО ЖІНОЧОГО ЖУРНАЛУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТУ статті висвітлено наукові погляди на змістове наповнення поняття “елітарний жур-

нал”, зроблено спробу спростувати доцільність його виокремлення в системі друкованихжіночих ЗМІ.

Ключові слова: гендер, гендерно марковані видання, друковані ЗМІ, елітарний, елітний,жіночий журнал, періодика.

Засоби масової інформації як ретрансля-тори закріплених у суспільстві гендерноїповедінки та норм, стереотипних гендернихобразів жінок і чоловіків дедалі частішестають об’єктом дослідження в гуманітарнихнаукових галузях.1

На сучасному етапі чітко простежуєтьсяпосилений інтерес до вивчення типологіч-них особливостей друкованих ЗМІ в умовахісторичного розвитку. Дискурс гендерно ма-ркованої преси, зокрема жіночих видань, неє новим для медіа-простору України. Фор-мування гендерної парадигми як особливогорозподілу ролей мiж статями в суспiльствiна економiчному, полiтичному, соцiальному,культурному та психологічному рівняхзнайшло свій вияв у системі друкованихЗМІ.

Сьогодні ринок гендерно маркованих ви-дань набуває активного розвитку, але типо-логічну парадигму гендерно маркованих жу-рналів в Україні кінця ХХ – початку ХХІ ст.можна вважати ще недостатньо вивченою,оскільки, незважаючи на наявність значноїкількості праць, присвячених дослідженнюжіночої преси, комплексного аналізу журна-лів із гендерним маркером до цього часу непроведено, що підкреслює актуальністьпроблеми. Її теоретична значущість і недо-статня розробленість визначили тему статті,метою якої стало висвітлення науковихпоглядів на змістове наповнення поняття“елітарний журнал” та доведення недоціль-ності його виокремлення в системі друкова-них жіночих ЗМІ.

Зацікавленість виданнями, орієнтовани-ми на окрему соціокультурну стать і їх акту-альність зумовили появу гендерної дифере-нціації в інших секторах друкованих ЗМІ(наприклад, дитяча періодика), які потребу-ють підвищеної уваги, оскільки раніше небули об’єктом комплексного наукового до-

1 © Дяченко І.М., 2013

слідження в розрізі гендерно маркованоїперіодики. Це зумовлює необхідність чіткоїдиференціації преси з гендерним маркеромта виявлення її функціональних особливос-тей шляхом типологічного аналізу. Крім то-го, постає проблема визначення місця ген-дерно маркованих журналів у загальномумедіа-просторі та прогнозування динаміки їхрозвитку, що також інспірує актуальністьпошуку.

Формування гендерно маркованої пресина українському ґрунті було зумовлене кіль-кома чинниками й відбувалося в руслі такихтрадицій:– з 80-х рр. ХІХ ст. на західноукраїнських

землях зароджується жіночий рух, якийстав поштовхом для виникнення низкичасописів, що висвітлювали діяльністьжінок та їх погляди на суспільні реаліїтого часу (“Жіночий Альманах” (з1887 р.), “Перший вінок” (1887 р.),“Жіноча Доля” (1893, 1895 та 1896 рр.),“Жінка” (з 1935 р.)). Традиції випуску жі-ночої преси на Західній Україні були на-стільки дієвими, що до Другої світовоївійни вона обслуговувала жінок у діас-порі (“Жіноча Доля”);

– український наддніпрянський жіночий рух,що перебував у залежності від соціально-економічних умов та політичної системиРосійської імперії, пропагував: 1) еман-сипаційні ідеї (1850 – початок 60-х рр. –90-ті рр. ХХ ст.); 2) ліберально-демо-кратичні й соціал демократичні ідеї(90-ті рр. ХІХ ст. – 1908 р.); 3) феміністичніідеї (1908–1914 рр.); 4) ідеї національногоВідродження (1914 – лютий 1917 р.). Вида-вці, не позиціонуючи видання як тип жіно-чого часопису, присвячували їх жіночомужиттю, що знайшло своє відображення вномінуванні (“Жіночий вісник”, “Женская га-зета” (Одеса), “Женская мысль”(Київ));

– дискурс російської жіночої преси кінцяХІХ – першого десятиліття ХХ ст. розви-


83

вався в напрямі типологічної уніфікаціївидань, що призвело до звуженості тасхожості тематичного наповнення жіно-чих часописів;

– у радянський період головними темамистають комуністичне й політичне вихо-вання, актуальність жіночого пролетарі-ату, роль жінки в сільському господарс-тві та реорганізація сімейного побуту(“Работница”, “Крестьянка”, “Советскаяженщина”, “Комунарка України”, “Се-лянка України”). У 1987 р. з’являєтьсяжурнал “Бурда Моден”, який стає“феноменом” для радянської жінки. По-ява часопису з новими типологічнимиознаками спричинила суттєві зміни в си-стемі жіночого часопису, що й надаліпродовжує свої традиції.Питання впливу гендера на функціону-

вання ЗМІ вивчали Н. Ажгіхіна, Е. Борен-стейн, В. Слінчук, І. Тартаковська; проблемирозвитку жіночої преси в Україні порушено вдослідженнях О. Поди, Н. Сидоренко, О. Суш-кової та ін.; наукові розвідки російської жіночоїперіодики проводили дослідниці В. Боннер-Сміюха, Г. Жукова, О. Пльонкіна, Л. Світич,М. Тарнавська, Р. Ямпольська; до проблемиособливостей розвитку гендерно маркованоїпреси звертаються О. Пода, Ж. Чернова.

Наразі існує низка досліджень журналь-ної періодики українських і російських уче-них, де виокремлено таку групу жіночої пе-ріодики, як елітарний тип видання. Поняттяелітарного журналу в типологіях жіночихжурнальних видань у більшості випадків єполярним до поняття “масове видання”. Так,виокремлення елітарних журналів просте-жується в дослідженнях О. Пльонкіної [6],Р. Ямпольської [13] та знаходить продов-ження в працях О. Сушкової, яка до групи“елітарних” зараховує видання, що характе-ризуються “високою якістю поліграфії, вели-кою кількістю ілюстративного матеріалу,реклами” [11].

Дослідниця О. Пльонкіна зазначає, що“елітарна аудиторія” – це аудиторія, щоскладається з представників еліти, тоді як“елітна аудиторія” – це аудиторія, що спо-живає якісний інформаційний продукт” [5].До журналів елітарного типу вчена зарахо-вує міжнародні “Лиза”1, “Космополитен”,“Ель”, “Харперс Базаар”, “Мари Клер” та віт-чизняні – “Работница”, “Крестьянка”, “Жен-ский клуб”, “Женские секреты”,“ПланетаКрасота” [5].

На думку О. Пльонкіної, збільшення фі-нансових можливостей окремої частини на-селення й на основі цього зарахування її доеліти стає “ключовим фактором, оскількиздійснює великий вплив на формування ін-

1 Графічний запис назв журналів подаємо за О. Пльон-кіною [5].

формаційних потреб цієї категорії читачів”[5]. Інформаційні запити зазначеної аудито-рії задовольняють дорогі глянцеві видання,що називаються елітарними [5]. Головнимиознаками таких журналів, за визначеннямдослідниці, є великий обсяг, якість друку,насиченість ілюстраційним матеріалом, ви-сокий відсоток реклами, формування влас-ного стилю та висока ціна [5].

Запропоноване О. Пльонкіною та вико-ристане О. Сушковою визначення, зумов-лює низку питань для з’ясування – “що таке“еліта”, “елітність”, “елітарність”?” і “хто від-носиться до елітарної аудиторії, на яку роз-раховані жіночі часописи?”.

Поняття “еліта” можна розглядати у двохсуспільних вимірах – політичному та соціа-льному, сукупність яких допоможе з’ясуватисуть окреслюваного явища. Етимологія по-няття “еліта” в політології розкривається втаких аспектах: перший полягає в тому, щоеліта як особлива група суспільства маємаксимально виражені специфічні риси йконцентрує в собі певні якості, притаманнілише цій групі; другий – визначає оцінку цихякостей як найвищих на тій чи іншій шкалівиміру. “Відповідно, в одному випадку, піделітою розуміють політичне керівництво, віншому випадку еліта пов’язується з продук-тивністю, кваліфікацією, освітою, престижемі тому подібним”, – вважає К. Гожев [1,с. 59].

Підхід до визначення поняттєвого змістутерміна “еліта” з погляду соціального пі-знання також не характеризується одно-стайністю думок. Аналізуючи тлумаченняеліти в західній літературі, вітчизняні дослі-дники В. Пилипенко, Ю. Привалов таВ. Ніколаєвський підкреслюють, що “виз-начення еліти в соціології не є однозначним.Нею іменують людей, котрі отримали най-вищий індекс у галузі своєї діяльності(В. Паретто); людей, яким притаманне від-чуття відповідальності (Х. Ортега-і-Гассет);осіб, котрі володіють владою (А. Етціоні); єформальною владою в організаціях та ін-ституціях, що визначають соціальне життя(Т. Дай); творчу меншість суспільства напротивагу нетворчій більшості (А. Тойнбі)тощо” [4, с. 7].

Звичайно, кожен із цих підходів користу-ється своєю операційною системою підхо-дів, принципів та методів дослідження фе-номену еліти в соціальній, економічній,культурній, духовній та інших площинах.Узагальнюючи та синтезуючи зазначені кон-цепції, українські дослідники пропонуютьсвоє визначення: “Еліта – це сукупність ін-дивідів, які володіють владою, приймаютьрішення стосовно змісту та розподілу осно-вних цінностей у суспільстві” [4, с. 7].

Дослідник К. Гожев як методологічну пе-редумову дослідження еліти пропонує вра-


84

ховувати типологію, виділяючи такі її теоре-тичні типи: 1) біологічна теорія еліти: під-става для соціальної переваги обмеженихгруп, розподілених нерівномірно, ґрунтуєть-ся на психобіологічній детермінованостіспроможності до продуктивної діяльності;2) технічна теорія еліти: як еліту розгляда-ють осіб, що володіють технічною стороноюпідтримки громадського життя; 3) організа-торська теорія еліти: “базовою елітою” є ке-рівники різних сфер (“бюрократія”); 4) функ-ціональна теорія еліти: до еліти належать ті,хто виконує основні владні й адміністративніфункції в соціальній групі, насамперед, напевній території; 5) розподільна теорія елі-ти: до еліти зараховують тих, хто в конкрет-ному місці й у конкретний час соціальногожиття одержують найбільше життєвих благяк матеріальних, так і нематеріальних (пре-стиж, повага чи безпека) [1, с. 60].

З. Куньч зазначає, що еліта – це“1) найдоброякісніше сортове насіння, най-кращі рослини або тварини, отримані в ре-зультаті селекції і призначені для подальшо-го розмноження або розведення; 2) перен:найкращі представники якої-небудь частинисуспільства, суспільної групи” [3, с. 255].

Соціологи змістове наповнення терміна“еліта” також вбачають у згаданих вищедвох значеннях, однак додають і третій ва-ріант: “3) еліта – це найвидатніші люди; щобувійти до еліти необхідно володіти якимисьнеординарними якостями (енергійність,освіченість, культура, популярність). У пуб-ліцистиці та масовій свідомості поняття елі-ти звужується до політичної еліти” [8, с. 62].

Наукові розвідки в напрямі визначеннятлумачення “еліти” практично всіх дослідни-ків різних галузей наук зводяться до того,що воно, в першу чергу, пов’язано з полі-тичними реаліями суспільства. “Еліта полі-тична – меншість суспільства, яка становитьдосить самостійну вищу, відносно привіле-йовану групу, наділену особливими психо-логічними, соціальними і політичними якос-тями, яка бере безпосередню участь у за-твердженні та здійсненні рішень, пов’язанихіз використанням державної влади або підвпливом неї” [7, с. 182].

На основі встановлення змістового нава-нтаження поняття “еліта” слід з’ясувати, щож таке “елітний” та “елітарний” та як ці особ-ливості впливають на формування типологі-чної парадигми гендерно маркованої пері-одики. Сучасні універсальні словники украї-нської мови подають лише тлумачення тер-міна “еліта”; поняття “елітарність”, “елі-тарний” можна знайти тільки в соціологічнихсловниках.

Щодо визначення “елітарний”, то йогоможна окреслити крізь призму поняття“елітарна культура”, що поєднує в собі тризначення: “1) форма соціально-класової

субкультури; 2) сукупність специфічнихформ у мистецтві, літературі, моді; 3) пред-мети індивідуального виробництва та спо-живання, розкоші, розраховані на невеликугрупу матеріально забезпечених осіб з осо-бливою художньою сприйнятливістю” [10,с. 125].

Елітарна культура є закритою, що зумов-лено як специфічними технологіями інтеле-ктуальної праці (вони формують вузькепрофесійне співтовариство), так і необхідні-стю оволодіння техніками споживання скла-дних елітарних форм, тобто певним рівнемосвіченості. Для неї характерні витонче-ність, складність і висока якість продукту.

Продукція елітарної культури розрахова-на на неодноразове споживання й міститьпринципову багатозначність. Елітарна куль-тура формує провідні орієнтири актуальної(репрезентативної) культури, представленіформами “високої” культури. «Основнимфактором, який визначає “елітарний” статусформ культурної творчості, є можливістьсуттєвого впливу на життя соціуму, моде-лювання шляхів його динаміки, створеннясвітоглядних орієнтирів» [10, с. 125].

У праці Л. Сохань поняття “елітарна осо-бистість” трактується як “узагальнений типособистості, який теоретично конструюєтьсяна підставі виділення найтиповіших сутніс-них характеристик елітарності” [9, с. 394].Елітарність аудиторії, на думку вченої, слідрозглядати крізь призму соціально-психологічних причин, адже виокремлення іззагальної маси представників еліти спричине-но ознаками, які експліцитно з’являються за-вдяки таким чинникам: природним обдаруван-ням; відповідному вихованню й освіті; особли-вим життєвим обставинам, що стимулюють ізабезпечують особистісне зростання та розви-ток; особистісному розвиткові, індивідуально-особистісній життєтворчості [9, с. 396].

Ураховуючи вищезазначені соціально-психологічні чинники, які формують елітарнуособистість, можна стверджувати, що в елітіяк особливій верстві суспільства на всіх йо-го рівнях (державному, політичному, науко-вому, військовому тощо) можуть бути й неелітарні, або так звані “квазіелітарні” [9],особистості, які лише володіють певнимизовнішніми атрибутами, що, за стереотип-ним мисленням, вказують на належність допривілейованої верстви суспільства (напри-клад, манера вдягатися, спосіб проведеннядозвілля та відпочинку, певні захопленнятощо).

З огляду на це доцільнішим було б опе-рування й розмежування двох понять, якіможуть характеризувати особистість, –“елітарна” та “елітна”. Як зазначаєЛ. Сохань [9], у першому випадку йдетьсяпро особистість як носія якості елітарності, удругому – про особистість, яка за своїм со-


85

ціальним статусом належить до еліти, алене має елітарних гідностей. Тобто належитьособі до особливого розряду еліти ще не єсвідченням того, що її можна вважати еліта-рною особистістю. Звідси можна висунутиприпущення, що поза елітою як привілейо-ваною суспільною кастою може існуватиелітарна особистість. Ця думка закріплю-ється реаліями українського сьогодення, девисокий статус і посада особи не завжди єсвідченням того, що вона наділена вищеза-значеними психосоціальними якостями.

Поняття “елітарної культури” є вживані-шим й актуальнішим у західній культуроло-гії, де позначає культурні шари, діаметраль-но протилежні за змістом масовій культурі,що знаходить свій відбиток у друкованихЗМІ. Так, ще у 1974 р. дослідниця жіночоїперіодики М. Тарнавська говорила проокремий вид часописів для жінок – “пресуестеблішменту” [12, с. 135], яка відзнача-ється “вибагливим” технічним оформлен-ням, високоякісним папером, розкішнимибагатокольоровими ілюстраціями та вели-кою кількістю реклами. Однак їх орієнтаціяне завжди задовольняла “смак модерноїамериканської жінки” [12, с. 135].

Дослідник М. Комлєв [2] поняття“істеблішменту” подає як правлячі та еліта-рні групи суспільства в західних країнах.Звідси зрозуміло, чому для опису окремихперіодів існування жіночої періодики буловведено таку ознаку, як “елітарність”.

Однак український суспільний простір від-значається іншими процесами порівняно іззахідним, відкидаючи “принципи поділу лю-дей на творців і обивателів, стираючи опози-цію між елітарною культурою і культуроюмасовою” [10, с. 125]. Як зазначає В. Го-родяненко, відсутність чітких критеріїв, які бдавали змогу судити про адекватність арте-фактів елітарної культури, унеможливлюєрозмежування понять “еліти” і ”маси”. Еліта-рна культура є тимчасовою формою самост-вердження певних соціальних груп, яка шви-дко втрачає актуальність, перетворюється наоб’єкт засвоєння широких верств населення.Масова та елітарна культура не мають чіткоокреслених меж, вони є частиною єдиногосоціокультурного процесу.

На нашу думку, введення в науковий обігпоняття “елітарний”, яке виступає як типоло-гічна ознака, потребує додаткового розглядута доведення доцільності вживання йогодля позначення окремих видів часописів,присвячених жіночій аудиторії.

Результати узагальнення понять і явищ,які стосувалися типу елітарного жіночоговидання, дають підстави стверджувати, щовиділення цього типу є неправомірним, осо-бливо на українському ґрунті. Дослідженнясвідчать, що журнали, які вчені відносять доелітарного типу (“COSMOPOLITAN в Украи-

не”, “HARPER’S BAZAAR”, “ELLE Украина”,“MARIE CLAIRE”, “Домашний очаг”), по-перше, не містять того тематичного та про-блемного спрямування, яке б задовольнялоінформаційні потреби репрезентантів еліта-рного прошарку суспільства (у визначенні,запропонованому Л. Сохань [9]), а по-друге,їх може придбати практично будь-яка особа.

Можемо стверджувати, що такі виданнятакож є масовими в загальній парадигмі жі-ночих видань, тому говорити про характерантитетичності понять “елітарний”/“масовий”,на нашу думку, недоцільно.

Такий поділ видань виправдовує себе взахідних країнах, де простежується чіткийподіл класів суспільства, які не можуть до-зволити собі користуватися речами, що бу-дуть нижчими від рівня їхнього достатку,або навпаки. В Україні такий поділ є доситьумовним, тому твердження про абсолютнувіднесеність того чи іншого видання до кла-су “для читачів вищого рівня” є непродума-ним калькуванням західних часописів.

Незважаючи на відмінність, яку назива-ють власним стилем, жіночі часописи харак-теризуються перетином тематичного напов-нення в “елітарних” і “масових” виявах. Крімтого, так звана елітарна аудиторія, насам-перед, розглядається як клас, що поклика-ний обслуговувати інтереси видавців та ре-кламодавців. “До того ж мова йде не проінтелектуальний журнальний продукт, а ско-ріше про видання, які сприяють формуван-ню потенційного споживача індустрії моди”[5].

Характерні ознаки преси істеблішменту,виділені М. Тарнавською (насиченість ілюс-трованим матеріалом та велика кількістьреклами), також свідчать на підтримку уне-можливлення виокремлення “елітарних” ви-дань у системі жіночого журнального медіа-простору України. Єдиним критерієм їхньоївідмінності є якість друку та обсяг самоговидання, а це – формальні типологічні озна-ки, що ніяк не впливають на визначення чи-тацької аудиторії.

Висновки. Таким чином, спираючисьна результати аналізу наявних типологіч-них парадигм і змістового наповнення те-рмінів “елітний”, “елітарний”, можна спрос-тувати необхідність виокремлення елітар-ного типу видання в типологічній парадиг-мі жіночого часопису. Аналіз українськогота зарубіжного досвіду здійснення типоло-гічного дослідження видань для жінок, під-тверджує той факт, що окреслене питанняпотребує детальнішого розгляду та до-опрацювання. Недосконалість і варіатив-ність типологічної парадигми жіночих ча-сописів призводить до помилкового відне-сення видань інших типів до жіночих, щомістять жіночі тематичні орієнтири. Якправило, така непослідовність спричинена


86

гендерними стереотипами, гендерною но-мінацією видань і водночас призводить допорушення типологічної цілісності іншихтипів періодики.

Список використаної літеартури1. Гожев К. Теорія еліти і соціально-

філософський аналіз конфліктних ситу-ацій / К. Гожев // Ї : незалежний культу-рологічний часопис. – 2006. – № 45. –С. 58–66.

2. Комлев Н.Г. Словарь иностранных слов:более 4,5 тыс. слов и выражений /Н.Г. Комлев. – М. : Эксмо-Пресс, 2006. –672 с. – (Серия: Словари).

3. Куньч З. Універсальний словник україн-ської мови / З. Куньч. – Тернопіль : На-вчальна книга – Богдан, 2005. – 848 с.

4. Пилипенко В. Владна еліта у контекстісуспільного розвитку / В. Пилипенко,Ю. Привалов, В. Ніколаєвський. – К. :Фоліант, 2008. – 158 c.

5. Пленкина Е. Издания для женщин какчасть элитарного журнального сегментана российском рынке СМИ [Электрон-ный ресурс] / Е. Пленкина // RELGA. –2001. – № 23 (77). – Режим доступа:http://www.relga.ru/Environ/WebObjects.

6. Пленкина Е.А. Элитарный женский жур-нал: типологические и профильные осо-бенности : автореф. дис. … канд. фи-

лол. наук : спец. 10.01.10 / Елена Ана-тольевна Пленкина. – М., 2004. – 20 с.

7. Політологічний енциклопедичний слов-ник / [упор. В. Горбатенко ; за ред.Ю. Шемшученка, В. Габкіна, В. Горба-тенка]. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – К. :Генеза, 2004. – 736 с.

8. Сокульський А.Л. Культурологія : слов-ник-довідник / А.Л. Сокульський. – Запо-ріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – 292 с.

9. Сохань Л. Елітарна особистість як соці-альний тип / Л. Сохань // Публічнеуправління: теорія та практика : зб. наук.пр. – 2010. – № 3–4. – С. 394–399.

10. Соціологічна енциклопедія / [укл. В. Го-родяненко]. – К. : Академивидав, 2008. –456 с.

11. Сушкова О.М. Періодичні видання дляжінок в Україні: динаміка розвитку таконцептуальні особливості : навч. по-сіб. / О.М. Сушкова. – Суми : Вид-воСумДУ, 2009. – 144 с.

12. Тарнавська М. Жіноча преса в Америці /М. Тарнавська // Сучасність. – 1974. –№ 7–8 (163–164). – С. 133–138.

13. Ямпольская Р.М. Женская пресса: еетипологические особенности /Р.М. Ямпольская // Вестник Московскогоуниверститета. Серия: Журналистика. –1995. – № 1. – С. 15–25.


Дяченко И.Н. К проблеме элитарного женского журнала: теоретический аспектВ статье освещены научные взгляды на содержательное наполнение понятия

“элитарный журнал”, сделана попытка опровергнуть целесообразность его выделения в си-стеме печатных женских СМИ.

Ключевые слова: гендер, гендерно маркированные издания, печатные СМИ, элитарный,элитный, женский журнал, периодика.

Dyachenko I. To the problem of elite women’s magazine: theoretical aspectThe article deals with the scientific views on the content of the notions of “elite magazine”, made an

attempt to refute the expediency of his selection in the system of printed women’s media.Key words: gender, gender-marked publication, printed mass media, elitist, the elite and the

women’s magazine, periodical press.


87

УДК [811.161.2:81’27]+[007:304:070]Р.О. Горбик

МАСКИ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ: СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ УКРАЇНІЗАЦІЇНА ШПАЛЬТАХ РОЗВАЖАЛЬНОЇ ПРЕСИ КІНЦЯ 20-Х РР. ХХ СТ.У статті досліджено соціолінгвістичну ситуацію в УСРР на матеріалі ілюстрованої пері-

одики другої половини 20-х рр. ХХ ст. Головну увагу звернено на питання оцінювання політи-ки українізації. Результати дослідження вказують на усвідомлення її неефективності авто-рами видань, виявлено документовані факти спротиву цій політиці, свідчення про низькуграмотність пересічних українців, домінування російської в рекламних текстах, численні при-клади українсько-російського койне в стилізації розмовної мови та реальній мовній практиці,проблеми невисокого рівня кодифікації мови та редакторського стандарту видань.

Ключові слова: розважальна преса, українізація, мовна політика, білінгвізм.

У січні 1929 р. харківський ілюстрованийтижневик “Всесвіт” інформував читачів провізит делегації з Донбасу до столиці радян-ської України. Метою понад 300 артемівсь-ких робітників, повідомляли журналісти ча-сопису, було “ознайомитися з українськоюкультурою, власними очима побачити про-летарську столицю і її досягнення” (1929, 4,с. 10). Робітників водили в музеї, на вистав-ки, в зоосад, у редакції газет і радіо, на зу-стрічі з письменниками і насамкінець наоперету в “Березолі”. Перед частиною про-летарів виступав нарком освіти МиколаСкрипник, мотор українізації. “Українськийпролетаріят, – переказував його передба-чення “Всесвіт”, – у значній мірі русифікова-ний за часи царату, поступово знов опануєсвою національну культуру” (1929, 4, с. 10).Старий більшовик, вочевидь, розраховувавзокрема і на такі акції “м’якої сили” (softpower), що виникала завдяки динамічнійкультурі та дивовижам нової столиці, не по-збавленої прагнення конкурувати з Моск-вою, куди провінційних робітників, поза сум-нівами, теж возили – може, навіть і тих са-мих. Прогнози наркома Скрипника були ка-тегоричні й, певне, мали такими бути, однакмайбутнє розставило свої акценти з дещобільшою категоричністю. Про те, як це від-бувалося, чи не найкраще свідчить сам“Всесвіт”.1

Питання оцінки українізації з погляду со-ціолінгвистики ще й досі не можна вважатиза розв’язане ні в синхронному, ні в діах-ронному аспектах. З одного боку, існує уяв-лення про неї як проект, завдяки якому на-ціонал-комуністичній меншині в КП(б)У вда-лося змінити мовну ситуацію на користь ет-нічних українців та інспірувати розвиток на-ціональної культури. Не применшуючи не-однозначності й поверховості цього проце-су, Я. Верменич зауважує, що “справа утве-рдження незалежної України зустрілася б іззначно більшими ускладненнями, якби врамках українізації не було створено фун- 1 © Горбик Р.О., 2013

дамент національного самоусвідомлення ісамоствердження” [2, с. 44]. В іншій працідослідниця пише: “Політика українізації да-ла можливість українському народові усві-домити себе національною спільністю, від-чути значення мови, культури, традицій якфакторів духовного розвитку нації” [3,с. 213]. З другого боку, як відзначивС. Єкельчик, “нові дослідження в Україні таза кордоном ставлять під сумнів традиційнебачення українізації – буцімто внаслідок ус-пішної політики в містах, на заводах і вустановах почали переважати носії україн-ської мови. Українські історики застерігаютьвід перебільшення реальних результатівцієї політики. Як стверджують їхні зарубіжніколеги, українські міста стали радше двомо-вними, ніж українськомовними, а російськакультура й надалі переважала серед робіт-ничого класу й службовців, хоч серед нихтепер було більше етнічних українців” [2,с. 140]. Очевидець і дослідник цих процесівЮ. Шевельов додає ще скептичнішу оцінку:“Українізація була процесом двобічним. Рів-нобіжно до заходів, спрямованих на поши-рення української мови, робилося зусиллязнизити українську культуру, а з нею й мову.Ці зусилля, крім прямих наслідків, породжу-вали страх. Розмовляти по-українському налюдях – хоч це офіційно заохочувалося –вважалося серед міського населення ризи-кованим, хіба що при спеціяльних оказіях,які офіційно проголошувано українськими”[11, с. 162–163].

З огляду на сьогоднішній драматизм мо-вного протистояння в українському суспіль-стві та нагальну потребу адекватного розу-міння українського білінгвізму в минулому тасучасності заради осмисленої й раціональ-ної мовної політики, актуальність цього до-слідження визначають нові дані, що можутьдоповнити оцінку політики українізації та їїперебігу. Сучасна ситуація є безпосереднімнаслідком подій попередніх десятиліть, івкрай важливо дати їх тверезе і ґрунтованебачення.


88

На початку ХХ ст. українська преса пере-бувала в складних обставинах цензурнихзаборон, коли наклади ледве сягали кількохтисяч примірників. З листування нечислен-них видавців української преси того часувідомо про повсякчасні труднощі з коштамита байдужість аудиторії. До всього, мовабула настільки невироблена і незвична длямасового, читай – сільського читача, що добагатьох слів доводилося наводити російсь-кі відповідники в дужках (так, єдине число“Слобожанщини” Миколи Міхновського до-давало пояснення до “інтелігенти” –“освічені”, дату в шапці газети визначено як“25 березня (марта)”, а в рекламі “млини”пояснено як “мельніци”). Особливо разючимє порівняння із Західною Європою: якщонаклад найбільшої берлінської газети ще1900 р. сягав 200 тис. [12, с. 132], усі україн-ські видання мали лише приблизно 100 тис.накладу після лютневої революції 1917 р.[11, с. 69], що зробила можливою на тере-нах Росії доти нечувану свободу слова;1908 р. наклад таких видань становив лише20 тис. [11, с. 109].

Відповіддю більшовицького уряду назростання національної свідомості й мовнихпотреб під час національно-визвольних зма-гань 1917–1921 рр. вважають пізнішу полі-тику українізації. Панівним в історіографіїпроблеми є одночасне уявлення про неї якпро політику, яку провадила і просувала на-ціонал-комуністична меншина в партії, на-самперед з колишніх боротьбистів. Відтакішлося про синтез української ідентичностіта лівої ідеології: для “покоління двадцятихроків (…) побудова соціялізму і творенняукраїнської нації були поєднуваними проєк-тами” [5, с. 23]. Я. Верменич вважає, що«терміном “українізація” об’єднуються двапротилежні за своїм спрямуванням потоки –директивний, ініційований згори процес при-стосування апарату до вимог життя і рух завідновлення у правах української мови, роз-виток української культури, що йшов знизу»[3, с. 212]. При цьому, знов же, розбіжністьміж оцінками результатів істотна: якщо однітвердять, що “міста поступово ставали осе-редками української, а не російської іденти-чності” [3, с. 215], а результатом політикибула поява української національної еліти(хоча це була радше її причина), очевидцізберегли інші свідчення: “…По великих міс-тах і промислових центрах українську мовуздебільша використовували як димову заві-су. Коли доходило до дійсно важливихсправ, незмінно вживали російської. За та-ких обставин зневажливе ставлення доукраїнської мови буяло” [11, с. 165]. Симп-томатично, що автори деяких системнихдосліджень про українізацію в окремих регі-онах узагалі уникають згадувати про пресу[6], хоча результати українізації слід вважа-

ти за найефективніші саме в царині друку:до 1931–1932 рр. українською мовою вихо-дило 88% періодичних видань, у тому числібільшість значущих газет республіки, і 77%книжок [4, с. 140].

Українізація відбувалася на збиток росій-ськомовній продукції і мала не тільки кількі-сний, а й якісний вимір. «На 1930 рік лишетри великі газети ще виходили російськоюмовою: “Вечерние известия” в Одесі та га-зети в Сталіному (тепер Донецьк) та Марію-полі, – пише Ю. Шевельов. – (…) Швидкозростало число журналів, і ставали вонирізноманітніші. (…) Стали виходити журналиполітичні, технічні, наукові, ілюстровані, теа-тральні, музичні; журнали, присвячені літе-ратурній критиці, кіну, гумористичні. Загаль-не число в 1929 році сягнуло 326 назв» [11,с. 153]. Для порівняння, варто навести різнідані (бо в них є розбіжності) за 1918 р., якийтой-таки Шевельов називає найкращим до-радянським роком за співвідношенням накористь українських газет. За даними Книж-кової палати УРСР, українськомовних ви-дань було всього 127 назв, тоді як російсь-комовних в Україні – 227. За іншими даними(“Бібліографія української преси” В. Ігна-тієнка), найкращим роком для українськоїпреси в проміжку 1917–1922 рр. став таксамо 1918 р.: 218 українськомовних виданьпроти 321 російськомовного [11, с. 130–132].

Попри наведену цікаву концептуалізаціюкультурної політики партії в 1920-х рр. якпроцесу, що йшов одночасно знизу вгору ізгори вниз, преса на практиці залишалася вдержавній монополії (органами цензури бу-ли Головліт, міськ- та окрліти): “Більшовикизамінювали національну пресу новим типомвидання – спільним органом партійного ко-мітету та виконавчої влади відповідних рів-нів (…) Становлення партійно-радянськоїпреси в Україні хронологічно збігається зчасом її українізації, тому ці процеси буливзаємозалежними та тісно переплетеними”[7, с. 15]. Як відзначає О. Коляструк, “мовуукраїнізованих газет формували, з одногобоку, представники національної небільшо-вицької публіцистики, та, з іншого, радянськіслужбовці, що не мали спеціальної журналі-стської освіти, перебували під впливом ру-сифікаторських наслідків. Українські друко-вані видання були залежні від російськомо-вних джерел інформації. Частим явищем напочатковому етапі було створення двомов-них газет, що насправді нерідко оберталосьпереважанням у них російських текстів. Такапрактика особливо типова для робітничоїпреси. Серед газетярів і журналістів у20-і рр. сформувались дві течії щодо мовноїкультури періодики: традиціоналісти, які об-стоювали збереження сталих норм мово-творення, та механіцисти – прихильникистандартизації та технізації мови” [7, с. 23].


89

Попри невдачу програми-максимумукраїнізації, вона, на думку C. Єкельчика,стала завершенням формування повноцін-ної нації з власною культурою, шкільницт-вом та урядуванням. Ю. Шевельов такожвідзначає успіх українізації хіба що в повер-ховому ознайомленні з українською мовоюта елементами культури між ширших кілнаселення. Ці результати поєднувалися зтим, що преса залишалася інструментомактивного нав’язування ідеології. Це відзна-чають журналістикознавці. Б. Потятинник,зокрема, звертає увагу: газетній мові булипритаманні специфічні лексичні аспекти (та-буювання окремих слів, тяжіння до абревіа-тур та складання основ), повторюванняштампів “героїчного”, а в часи застою“маразматичного” стилю, “безконечно по-вторювана інформація про повну підтримкуідеології та політики пануючого режиму (…)своєрідна ритуальна перекличка вірнопід-данства” [9, с. 97]. На думку дослідника, втоталітарних текстах надмірно представле-ний затекстовий простір, що робить текститавтологічними і примітивними, сповненимизагальників та аксіом [9, с. 99]. Учений такожвідзначив сугестивність впливу монотонних,але масово тиражованих текстів [9, с. 101].Проте як розважальна преса, передусімілюстрована, відображала мовну ситуаціюдоби на своїх сторінках? Яким було висвіт-лення українізації і як у цю політику впису-валася мова самих часописів?

Попри те, що консенсус щодо двозначноїоцінки українізації поступово формується внауковому середовищі, дослідники оперу-ють переважно кількісними, статистичнимиаргументами. Не тільки їх достовірність мо-же бути сумнівною, зважаючи на прикладиманіпулятивності радянської статистики танедокументованість, усний характер бага-тьох важливих рішень тодішньої еліти, а йкінцевий ефект політики не можна достовір-но встановити тільки за кількісними даними,не знаючи реакції на визначальну для соці-олінгвістичної ситуації 1920-х рр. політикусеред різних прошарків населення. Ю. Ше-вельов дає оцінку такої реакції, вочевидь, ізособистих споминів, але не наводить фактівчи документальних свідчень. Ще менше да-них зібрано про літературну мову доби; вза-галі немає жодного вичерпного дослідженнямови української преси 20-х рр. ХХ ст. Цястаття не може розв’язати таких осяжнихзавдань з усією повнотою на широкому ма-теріалі, але наближається до цього на вуж-чому сегменті джерел, ставить конкретнігіпотези і вказує подальші шляхи їх верифікації.

Мета статті – з’ясувати, як тогочаснасоціолінгвістична ситуація, позначена украї-нізацією багатьох сфер мововжитку, знахо-дила вияв в ілюстрованих журналах, що ви-

ходили в 1928–1930 рр. З цією метою по-ставлено два завдання: 1) встановити, як цівидання висвітлювали мовну ситуацію в су-спільстві; 2) з’ясувати, як вона знаходилавияв у мові їх публікацій. Матеріалом дослі-дження стали публікації часописів “Універ-сальний журнал”, “Всесвіт”, “Глобус”, “Новагромада”, “Декада”, “Нова ґенерація” (далі впосиланнях – відповідно УЖ, В, Г, НГ, Д, НҐ)за вказаний період. В основу методологіїдослідження покладено метод обґрунтова-ної теорії (англ. grounded theory), за визна-ченням німецького вченого Ф. Кротца, “ціле-спрямований, проблемно мотивований, сис-тематичний і обґрунтований даними метод,за допомогою якого можна від початковихпитання чи проблеми сягнути теорії як час-тини науки, дати відповідь на вихідне пи-тання і з якого можна вивести практичне[brauchbare] рішення початкової проблеми”[13, с. 11]. Дослідження на засадах обґрун-тованої теорії є атеоретичним, спрямованимна створення нової гіпотези, радше ніж напідтвердження уже наявної, і на практицізнаходить реалізацію в евристичному коду-ванні – організації даних шляхом виявленняв них повторюваних категорій.

Усі досліджені ілюстровані журнали ви-давала держава як додатки до харківських ікиївських щоденних газет. Єдиним виняткомбула кооперативна “Нова громада”, що ви-ходила у видавництві Книгоспілки аж до1929 р., коли до її видання прилучилася Ву-копспілка (фактично – органу державногоконтролю над споживчою кооперацією); утой самий час наклад журналу зростає вде-сятеро – з 6 до 60 тис., а контент помітнозміщується в бік мобілізаційно-ідеологічноїспрямованості. Так само з 1929 р. посилю-ється заідеологізованість і решти часописів,серед яких найбільш пропагандистськимбув новостворений двотижневик “Декада”(38–45 тис. примірників), що переважно міс-тив тільки агітаційні матеріали і мав най-менший обсяг. Тираж двотижневого “Гло-бусу” коливався в межах 6,5–12 тис. примір-ників, тижневик “Всесвіт” і сатиричний дво-тижневик “Червоний перець” теж виходилинакладом 10–12 тис.

Журнали всіляко підкреслювали автоно-мність української культури і навіть самоїУСРР, українізацію ж зображали як природ-ний і незворотний процес, а водночас – час-тину соціальної революції. «Хай дивлятьсястарі гармати, хай залишаються свідкаминесподіваного розквіту міста, хай хоронятьказку про те, як могутньою волею трудящих,як напруженою енергією та будівельним па-тосом старе провінціяльне місто, брудний табезладний “Харьков” – перетворюється увеликий культурний та політичний центр,упорядковану столицю робітників та селянРадянської України – Харків!» (УЖ, 1928, 1,


90

с. 73), – вигукував журналіст В. Іволгін, впи-суючи в російську назву міста капіталізм,злидні й відсталість, в українську – соціа-лізм, успіх і порядок. Столиця УСРР малазмінити ім’я так само, як і українська моваповинна була заступити російську в усіхсферах життя – принаймні, саме така на-станова читається між рядками журнальнихнарисів. Пріоритетність української знахо-дила вияв у символічних жестах: на підписіпід колажем у вигляді монумента Леніновійого ім’я спершу записане латинською гра-фікою, далі – українською, і лише потім ро-сійською, їдиш та іншими мовами (НГ, 1930,7, с. 137). При тому прикметно, як мало тек-стів розважальної преси до початку індуст-ріалізації присвячено Росії, коли ж вонитрапляються, то часто шукають українськийслід, а Москву взагалі презентують як сто-лицю радше світову, ніж національну, вусьому іншому рівноправну з Харковом:“Червона столиця світового пролетаріяту,Москва, поміж багатонаціональним складомсвоєї людности має чимало українців. На-самперед, у Москві є постійне представниц-тво У.С.Р.Р. при уряді С.Р.С.Р., далі – бага-то контор та представництв, а також силамолоди, що вчиться по московськихВИШ’ах” (Г, 1928, 20, с. 316). В останньомучислі за 1928 р. “Глобус” повідомляв і прокурси української мови, що діяли в столиціРСФСР, як про “українізацію в Москві”(с. 383).

Попри ці символічні жести, а також те,що всі видання послідовно публікувалисяукраїнською мовою, соціальний статус ро-сійської в УСРР видно з того, що саме вонає і протягом усього періоду зостається мо-вою реклами. Видавці вочевидь не бажалинадавати рекламу українською або з мірку-вань соціального престижу, або не розрахо-вуючи на українськомовну аудиторію (мож-ливо, вважаючи її менш платоспроможноючи незацікавленою в товарі, призначеномудля городян, наприклад, такому як пральнийпорошок “Украинка” чи продукція фабрики“Красный зеркальщик”). Українською друку-валося рекламу, що її надавали органивлади і державні установи, наприклад, ви-давництва – хоча в цьому випадку українсь-ка найчастіше була й мовою рекламованихкнижок. Дистрибутори популярної літерату-ри (довідкової, медичної тощо) користалисяв рекламі з російської мови – врешті, це бу-ли також переважно трести, що перебувалипід державним контролем. Що це не завждисприймалося за нормальне серед українсь-ких лівих інтелектуалів – редакторів видань,свідчить колізія, до якої дійшло принаймніодного разу. Рекламу харчової добавки“Фітоферин”, яку московські рекламодавцінадали російською мовою, редакція пере-клала українською, супроводивши такою

іронічною і викличною післямовою: “Широкапопулярність Універсального Журналу дає,звичайно, не менш широкі перспективи дляторговельної й промислової реклями на йо-го шпальтах. (…) Але, дбаючи про те, щобрекляма ця досягла своєї мети, дійшла доукраїнського радянського споживача і булайому зрозуміла, поданий в реклямі текст(що його реклямодавці категорично і всупе-реч здоровому глузду вимагають друкуватитільки російською мовою) перекладаємосвоїм коштом мовою українською” (УЖ,1929, 4, с. 34).

Інших спроб українізувати рекламу реда-кції не здійснювали. Тим менше цим опіку-валася влада. Втім, і сама російськомов-ність реклами була не більш як виявом іне-рції з дореволюційних часів. Як зазначаютьВ. Георгієвська та Н. Сидоренко, “з оглядуна те, що вся рекламно-довідкова періодикавидавалася на території Східної України до1917 р. російською мовою, ми не знайшлижодного видання, де були б істотні вкрап-лення в тексти українською мовою” [1, с. 77].Дослідниці дійшли висновку, що, попри зна-чний рівень розвитку рекламно-довідковоїпреси, українською мовою не виходило жо-дного видання цього напряму, а в українсь-комовній пресі українською друкувалисяокремі оголошення про “малоросійські” йгалицькі книжки та часописи, приватні тасільськогосподарські оголошення, та окремізразки реклами товарів і послуг масовоговжитку. Порівняння цих даних із практикоюкінця 1920-х рр. свідчить навіть про певнийвідступ: асортимент рекламованих товарівскоротився, і, втративши споживчі товаридля міської аудиторії, орієнтувався на селянабо міську гуманітарну інтелігенцію. Алефактом залишається те, що станом на20 рр. ХХ ст. українська мова майже не зна-ла традиції обслуговування реклами.

Подібною виглядає ситуація і з таким ва-жливим аспектом соціолінгвістичної ситуа-ції, як мова вивісок. На деяких фото до про-читання надаються таблички, що випадковопотрапили в кадр. Але це була й одна зулюблених мовних тем в ілюстрованих жур-налах, щедро проілюстрована першодже-релами – фотографіями особливо комічнихзразків. Так, “УЖ” іронізував із невдалогоперекладу таблички на вбиральні: “чоловічачепурня” (1929, 8, с. 115), а М. Йогансен унарисі “Nomina – omina” (УЖ, 1929, 8,с. 126–129), розглядаючи вивіски і написина сірникових коробках, вишукує в них од-верто і приховано кумедні підтексти, одно-часно міркуючи про співвіднесеність звуко-вої форми і значення слова, розгортаючи закожною асоціацією цілі вставні новели, алепри цьому порушуючи питання малограмот-ності й мовного шовінізму в оформленні ви-вісок. З нарису можна дізнатися про нама-


91

гання підвищити статус використанням, не-хай перекручених, іноземних слів: “Парик-махерская дамес”; М. Йогансен відвертокепкує з підприємця, що не зумів коректновідтворити власне прізвище українською:“Ленінградська фарб’ярня та хемічне чи-щення. Ш.М. Серий” (УЖ, 1929, 8, с. 126).На фото з обкладинки ч. 21 “Глобуса” за1928 р. вивіску на споруді нової київськоїелектростанції – поза сумнівом, радянськогоіндустріалізаційного проекту – зроблено ро-сійською: “КРЭС”. Уже на обкладинці ч. 9 за1930 р. та сама електростанція фігурує знаписом “КРЕС” українською, хоча нечіткістьзображення дає змогу припустити, щойдеться лише про оброблене фото макета.Українізацію саме на таких практичних при-кладах висвітлила стаття Б. Вірного (псев-донім Б. Антоненка-Давидовича) “Що гово-рить вивіска” (Г, 1928, 19, с. 302–303). Авторатакував одночасно небажання українізува-ти вивіски, орієнтацію на селянський мало-грамотний вжиток (“даю вроки музики”) танаписи з помилками, що дискредитують са-му мову. Згадано аргументи “чорносотенноїфабрикації” проти “життьовости українсь-кої” – вочевидь із популярних тоді анекдотів,що їх згадує, приміром, Ю. Шевельов:“мордопис”, “пер самопер”. Толерантнішеавтор поставився до українізації з кон’юк-турних мотивів, наводячи цитату з перукаря,що сам не тямив жодного слова українсь-кою: “Нужно было новую вывеску делать(старая поржавела совсем), но тут вот в чемвопрос: маляру платится за каждую букву,ну а теперь считайте – г-о-л-я-р-н-я – семьбукв, а п-а-р-и-к-м-а-х-е-р-с-к-а-я – четыр-надцать. Вдвое дороже! Арифметика прос-тая, а насчет того, чтобы понимать вывеску,так – кому надо это – поймет…” (с. 302).

Навіть у такому побутовому аспектіукраїнізація не була однозначним процесом.Врешті, й українізація книжки, разюче успі-шна згідно із статистикою, не була відчутнав повсякденні: один із журналів підрахував,що на книжковій виставці в Харкові 1928 р.на вітрині “Книгоспілки” українська книжкапосідала 10%, ще менше її було на розкла-дках інших видавництв (УЖ, 1928, 1, с. 89).Тема українізації час від часу випливає внарисах, зокрема подорожніх, коли, відвіда-вши якийсь куточок України, автор нарікаєна слабкий поступ української культури врегіоні. Доречно зацитувати разючий фраг-мент із тексту Д. Бузька і Ґ. Шкурупія“Старим Дніпром в останній раз”: “Нас трохивразив ще один момент – це абсолютна від-сутність культурної роботи. Вже зовсім неговорячи про будь-яку українізацію, яка, мо-жливо, й непотрібна, бо тут працює, за да-ними старшого інженера Дніпрельстану ін-женера Ковгуна, 60% українців, тут немож-ливо знайти українську газету, а тим більше

українську книжку. (…) Незважаючи на те,що тут більшість робітників-українців, всенаписано тут російською мовою. Ми старан-но тут шукали слова Дніпрельстан, що всімподобається своєю звучністю, але ніде йогоне знайшли. Це є лише прикра зовнішність,бо Дніпрельстан є в глибинах тієї робітничоїмаси, що так напружено здобуває електрич-ну енергію. Зовнішність завше, звичайно,залежить од культурної верхушки. Верхушкана Дніпрельстані складається з інженерів таспеців. (…) Першою нашою сутичкою з нимибуло питання про українізацію. Треба було бчути всім, як ці вигодовані на радянськиххлібах люди міркують про українізацію.Українізація – це насильство. Українські се-ляни всі говорять російською зіпсованоюмовою. Українська мова – це суржик, це ви-гадка петлюрівців. І, нарешті, сам старшийінспектор Дніпрельстану, інженер Ковгун,заявив, що українців привезено з Галичини.(…) З другого боку, коли йде розмова проДніпрельстан, ця публіка стає надзвичайношовіністичною. Вони всі обурливо заявля-ють: “Ми – запорожці, наші предки звідси,ми – українці, а нас звільняють з Дніпрельс-тану й виписують людей із Москви. Москвавсе захопила в свої руки й не дає нам ходу”(НҐ, 1, 1927, с. 34–35). Розлога цитата схоп-лює водночас кілька “тіньових” аспектів офі-ційно бравурної українізації: і розрив міжсільськими й міськими українцями, і механіз-ми, за допомогою яких індустріалізація і ви-штовхування з колективізованого села потрі-бної на підприємствах робочої сили оберта-лася русифікацією стихійно українськомов-них селян, і процеси розвитку подвійних іде-нтичностей серед міської технічної інтеліген-ції, своєрідного “човникування” між різниминаціональними дискурсами залежно від кон-кретних обставин та особистої вигоди.

Не дивно, що українізація часто виявля-ла сміхові аспекти й ставала приводом длялітературної пародії і серед власних адеп-тів, авторів стривожених статей і творцівукраїнськомовної масової культури. В одно-му з журналів відомий уривок із “ЄвгеніяОнєгіна” був не просто надрукований украї-нською під назвою “Наступ зими” – річ до-сить провокативна для “інженера Ковгуна”та його кола, а й містив елементи перекладуросійських реалій на українські з іронічнимпідзаголовком “авторизований переклад“УЖа”: “Зима. Яка для дядька розкіш / На-ярювати у санках! / І шкапа бадьоритьсятрошки, / На сніговий ступивши шлях. / Вснігу купаючись, як в милі, / Пани у три-коньполетіли. / Над гривами свистить батіг. / Ри-пить під полозами сніг. / Хлопчак ганяє колохати, / Сам запрігшися за коня, – / В грин-джоли посадив щеня. / З вікна уже сварить-ся мати. / Йому і холодно і сміх – / По самівуха вбрався в сніг” (УЖ, 1929, 7, с. 44).


92

Мовна практика часописів була позначе-на браком систематичності та незрідка не-доглядами. У ній часто траплялися русизми,як у листах читачів, так і в редакційних ма-теріалах – і то не завжди для стилізації мо-ви персонажів: приговор (НГ, 1928, 23,с. 599), похоже (Г, 1928, 18, с. 280), участки(ЧП, 1928, 2, с. 2) і участок (НГ, 1930, 16,с. 325), талантлива (В, 1929, 22, с. 6), вид-віженці (НГ, 1930, 16, с. 331), парнишка (ЧП,1928, 2, с. 10), сахар (ЧП, 1928, 1, с. 3),требується (ЧП, 1928, 1, с. 5), доклад (В,1929, 38, с. 4), ходіки (НГ, 1929, 14, с. 329),почта (Д, 1930, 31–32, с. 14), страдальники(В, 1928, 1, с. 16), доклад, водворено (В,1928, 2, с. 16), підвипивши (В, 1928, 3, с. 15),на коньках (В, 1928, 6, с. 13), пески (НГ,1930, 16, с. 347), общот (НГ, 1930, 7,с. 142), червоноармеїць (НГ, 1930, 4, с. 65),дерьмо (В, 1929, 5, с. 12). Простонароднумову можна почути в оповіданнях і нарисах:“Та воно конешно – погоджується колишнійкаптенармус. Я тільки про те, що коли “цеп”іде, то для ока вдобніше” (Г, 1928, 18,с. 280); “дайте одно пірожноє” (підкреслюю-чи “одно”)”, “аддай, аддай трубу” (Г, 1928,15, с. 233). Стилізація російської вчуваєтьсяв репліці: “На – візьми гривеник та пом’яниродителів…” (ЧП, 1928, 2, с. 5). У журналі“Декада” був опублікований цікавий знімокгасла: “Экспедиція чистаго белья об’являетсебя Ударниками” (1930, 33–34, с. 14), при-чому “т” в дієслові явно дописане пізніше –цікаве свідчення про фрагментарну грамот-ність серед робітників того часу, яка поєд-нувала елементи російського дореволюцій-ного та реформованого правописів під на-шаруванням української для запису того, щореально було суржиком, тогочасним міськимкойне. В іншому числі “Глобуса” опублікова-но фото вивісок із базару з такими словами:“прольотка”, “велосіпеді”, “мебіль”, “приладде”,“в осінньом базарі”, “осений базар” (Г, 1929, 22,с. 353). На іншому фото бачимо “э” в українсь-комовному написі (НГ, 1930, 17–18, с. 363).

Оцінити рівень грамотності, переважноросійської, в епістолярній практиці пересіч-них українців дають змогу прямі цитати зоригінальних листів до Одеської кінофабри-ки, наведені в одній зі статей, як зазначавО. Копиленко, без жодних виправлень мовий правопису: “кончил шесть групп”, “имеюмного способности”, “неоткажите в моейпрозбе”, “талантность”, “чуствуем”, “до-бица”, “презадумается”, “ми играли”, “етот”,“сибе”, “пролетарському”, “мойо амплуа –комика и молодого средних лет” (УЖ, 1929,8, с. 119–120). У поодинокому листі україн-ською читаємо: “Всі кажуть, що я созданадля екрана, а доводиться працювати вустанові й заривати в землю талант. У менекрім того дуже фотогенічні очі і взагалі. Ду-же прошу вас товаришу директоре спробуй-

те мене! Я українізована цілком і свідомаукраїнка” (УЖ, 1929, 8, с. 119), – NB такожвідсилання до українізації та національноїідентичності в кон’юнктурному контексті.Водночас автор визнає вищий престиж заросійською, зауважуючи щодо листа відпровінційних акторів: “Грають вони в україн-ській, видно, трупі, але для більшого впливупишуть російською мовою, тільки нашимправописом” (УЖ, 1929, 8, с. 119). І зновуцікава деталь щодо змішування правописів імов в особистій мовній практиці. Автор ін-шого огляду слухацької пошти на радіоВ. Поліщук зізнавався, що таки стилістичновиправив цитовані листи, а один навіть пе-реклав з російської; втім він особливо від-значив єдиного українськомовного дописа зДонеччини (УЖ, 1929, 4, с. 77). Менш як зарік по тому журнал “Декада” звітував промайже цілковиту ліквідацію неписьменностісеред шахтарів на Донбасі, обіцяючи вслідза наркомом освіти “останню п’ятирічку не-письменности” – визнаючи тим самим і сер-йозність проблеми: “Всіх рівняє, всіх одна-ково вкриває чорна й ганебна відзнака не-письменности…” (Д, 1930, 1, с. 4).

Водночас власна мовна практика україн-ських видань є цікавим свідченням труднощівіз кодифікацією мови, яких зазнавала україн-ська. До 1929 р. всі журнали послуговували-ся “Найголовнішими правилами українськогоправопису” І. Огієнка (1919, з перевидання-ми). Давалося взнаки несистематичне до-тримання цього правопису, яке часто булоспричинене несистематичністю або непов-нотою самих “Найголовніших правил…”:хроника (Г, 1928, 18, с. 272) і хроніка (Г,1928, 16, с. 240), розвязати (Г, 1928, 20,с. 325) і зав’язалися (ЧП, 1928, 2, с. 2), про-летаріят (Г, 1928, 20, с. 316) і проблєміст(Г, 1928, 23, с. 360), у Києві (Г, 1928, 22, об-кл.) і у Київі (В, 1928, 5, с. 13; Г, 1928, 15,с. 239), міжнародній (Г, 1928, 18, с. 276) інародне (Г, 1928, 19, с. 300), Горький і Гор-кий (В, 1928, 14, с. 7). Була істотна неузго-дженість у вживанні крапки в кінці заголов-ків, хаос в оформленні прямої мови. Зви-чайно, відчутним постає і вплив з боку діа-лектів та субстандарту. Саме субстандарт-ний, коли не діалектний шар лексики стано-вили цитовані вище русизми. Більш-меншузгодженим був правопис “g” як “г” у чужо-мовних словах: гвалт (Г, 1928, 23, с. 360),гросмайстер (Г, 1928, 23, с. 368); замістьетимологічного “и” в окремих випадках пи-салося “і” піяцтво (Г, 1928, 21, обкл.) – пев-не, свідчення зближеної вимови звуків; пев-на плутанина була навколо написання “и” напочатку слів. Траплявся явний вихід за межінорм “Найголовніших правил…”: зрозумило(ЧП, 1928, 2, с. 10), ескадрилля (Г, 1928, 18,с. 281), непередавання “g” у власній назвіЦвайг (Г, 1928, 18, с. 283).


93

Очевидно саме ці проблеми невисокогорівня як кодифікації мови, так і грамотностічи й володіння нею навіть у редакційнихштатах і загострили потребу в новому сис-тематичному правописові. З його запрова-дженням у часописах протягом січня 1929 р.мова і особливо орфографія поступово уні-фікуються, деякі нерегулярності зникають,але уявляти цілковите устандартнення і від-сутність недоглядів було б перебільшенням.Наприклад, у мальованому гаслі на обкла-динці одного з часописів (НГ, 1930, 19) сто-їть гвинтовка, тоді як те саме гасло в текстічасопису містить уже ґвинтівка; там самомаємо клясово надійні і клясово-надійні, та-кож звидтіля (НГ, 1930, 12, с. 263), гудзик(НГ, 1930, 11, с. 215) і надпоправне зґрая увірші М. Семенка (В, 1929, 9, с. 10), цикаві(НГ, 1929, 9, с. 170), довірря (Г, 1929, 13,с. 198), почта (Д, 1930, 31–32, с. 14), мор-фологічні й правописні дублети: баланс (НГ,1929, 14, с. 334) і балянс (НГ, 1929, 13,с. 299), чотири і чотирі (НГ, 1930, 11,с. 207), ріжний (НГ, 1930, 9, с. 190) і різних(НГ, 1929, 12, с. 269), передзім’я (Г, 1929,22, с. 337) і зимовий (В, 1929, 15, с. 16);прості мимодруки – новых академіків (Г,1929, 13, с. 202). За багатьма з цих розбіж-ностей також прочитуються діалектні впли-ви (чотирі, ріжний, передзім’я). Завдякиорфографічній реформі навіть назва одногоз часописів могла, бодай теоретично, зазна-ти змін: не згадане прямо в тексті харківсь-кого правопису слово глобус можна булоінтерпретувати як нещодавнє запозичення іписати з проривним “ґ” і м’яким “л”. Та слов-ник Г. Голоскевича залишив його без змін,навівши синонім ґльоб – водночас галицизмі галичанізм. Журнал “Ґльобус” так ніколи йне вийшов, проте гіпотетична опозиція“Глобус/Ґльобус” характеризує суть тогоча-сних правописних дебатів.

Зазначимо кілька лексичних особливос-тей. Мова часописів була багата на істориз-ми: кінофікація (НГ, 1930, 12, с. 259), зсип-пункт (В, 1929, 35, с. 3), дитмайдан (НГ,1930, 11, с. 231), автола (НГ, 1930, 11,с. 237), машиновка (Г, 1930, 22, с. 349), ба-гатокрамниці (НГ, 1930, 2, с. 39), земгро-мада (НГ, 1929, 2, с. 45) та ін. Мовне облич-чя ілюстрованої преси визначала і специфі-чна лексика, згодом виключена з ужитку по-рядком пуристичної настанови, стилістичноїдиференціації або й прямих репресій: каса-рня (Г, 1928, 24, с. 388), театральна поста-ва, виїмок як “виняток” (Г, 1928, 20, с. 325),личкувати, архітект (Г, 1928, 17, с. 266),товаровий (ЧП, 1928, 2, с. 2), людність (Д,1930, 31–32, с. 8), хороба (Д, 1930, 29–30,с. 8), Хіна (В, 1928, 10, с. 11), хінський (В,1928, 3, с. 7), побільшений (Г, 1928, 19,с. 305), переховувати як зберігати (Г, 1930,18, с. 276), провинці (Г, 1928, 16, с. 251),

позем як поверх (Г, 1928, 13, с. 200), знятокяк знімок (НГ, 1930, 16, с. 318), ювілят(Г, 1929, 12, с. 155), кватира (Г, 1928, 12,с. 185), негайна допомога (Г, 1928, 14,с. 225).

Висновки. Оцінка успішності українізаціїзалежить від критеріїв оцінювання. Якщовиставляти досягнення певних кількіснихпараметрів в офіційній статистиці за метуполітики, вона, поза сумнівами, мала успіх.Але якщо йдеться про розширення викорис-тання української в широких колах суспільс-тва, успіх був далеко не такий однозначний,а місцями крок уперед означав два крокиназад. “Започаткована в Москві, підхопленаі впроваджувана комуністичною партієюзвичними для партії методами, українізаціявикликала прихильність і підтримку однихпрошарків населення та сторожке вичіку-вання других, – зауважував Ю. Шевельов. –(…) З одного боку, більше, ніж будь-коли,людей опанувало українську мову, ознайо-милися до певної міри з українською літера-турою й культурою, дехто навіть почав роз-мовляти по-українському. На вулицях вели-ких міст українська мова лунала частіше,ніж перед тим, хоч і не заступила російськуяк засіб щоденного спілкування. З другогобоку, притаманний політиці елемент приму-совости й штучности збуджував почуття во-рожости до української мови. З’явилася ма-са анекдот, на жаль, не зібраних і не вида-них, що брали українську мову на глум. Міц-ної соціяльної основи українізація під собоюне мала. Фактично вона спиралася тільки наукраїнську інтеліґенцію комуністичної орієн-тації, дуже тонкий прошарок суспільства.Робітництво й середня кляса були в кращо-му випадку байдужі. Не збереглося жаднихвідомостей про якийбудь ентузіязм селянс-тва” [11, с. 157–158].

Дослідження мови розважальної пресипідтверджує ці значною мірою особисті спо-стереження. Оскільки партійні документи йзаклики проникали в розважальну пресу рід-ше, ніж в інформаційну, вкрай рідко можназнайти в ній прямі гасла на підтримку україні-зації (на відміну від індустріалізації, напри-клад); може, їх уникали як надмірних для ау-диторії українськомовних журналів, що й самібули частиною націонал-комуністичногокультурного проекту. Натомість картину, якапостає зі шпальт цих часописів, визначаютьчасті нарікання на недостатність україніза-ції, документуючи суміш спротиву, сарказмуй пристосуванства серед російськомовногонаселення міст (селяни, як влучно зазнача-ють дослідники, таки не мали потребиукраїнізуватися і зоставалися осторонь про-цесу). Ці гіркі міркування українських журна-лістів і письменників оточувала здебільшогоросійськомовна реклама, яка не подобаласясамим членам редакцій і могла навіть ви-


94

кликати епізодичний спротив, що не призво-див до яких-небудь глибших наслідків, при-наймні, для реклами – вона й надалі безсо-ромно апелювала до споживача російською.Нею дуже часто виконували й вивіски, інко-ли навіть офіційні; приватні часто змішувалиукраїнську й російську мови і в кожному разівиявляли низький рівень володіння обома,тоді як неписьменність ще залишалася ма-совою проблемою. Фотознімки, нариси,оповідання і фейлетони з розважальних ча-сописів дають уявлення про розмовну мовуміста – вкрай малограмотну російську, міс-цями суржик, та вже активно засмічуванурусизмами українську мову села. Мовленнясамих журналів потерпало від недостатньоїкодифікації правопису, водночас – навітьцих правил не завжди вдавалося дотрима-тися. Правописний хаос зменшився з 1929–1930 рр., проте подальше відкидання його іпов’язаних із ним мовознавчих традицій,помітне в чималій кількості вийшлих з ужит-ку слів, і підвело риску під тим, що сьогодніможна визначити як напівполітику напівук-раїнізації.

Тим не менше, проблема потребує пода-льшого дослідження. Його перспектививключають систематичне і вичерпне ви-вчення мови преси 20-х рр. ХХ ст., розши-рення джерельної бази про соціолінгвістич-ну ситуацію в УСРР зі включенням особис-тих документів, листів та щоденників, худо-жньої літератури, офіційних паперів. Важли-вим також є застосування інших методів дотого самого матеріалу, зокрема, кількіснихметодів щодо частки позастандартнихформ, діалектизмів та русизмів у мовнійпрактиці, контент-аналізу висвітлення украї-нізації в різних типах ЗМІ. Це дасть змогупобудувати комплексну картину мовної ди-наміки в десятиліття між визвольними зма-ганнями та сталінськими репресіями.

Донецьких робітників, які приїхали в січні1929 р. до Харкова знайомитися з новоюукраїнською столицею і її культурою, на пе-роні вокзалу зустрічали представники міс-цевого істеблішменту. Гостей вітали росій-ською. Пікантність ситуації була в тому, щодонецькі робітники відповідали їм українсь-кою мовою. На цей факт, замовчаний у по-відомленнях “Всесвіту”, київський “Глобус”зреагував трьома карикатурами під заголов-ком “Свої своїх не пізнали” на останній сто-рінці обкладинки № 3 за 1929 р., побудова-ними на висміюванні етнічних, регіональнихта соціальних стереотипів. Перші дві кари-катури протиставляють уявлення обох де-легацій одна про одну: харків’яни мислилидонеччан гуртом бороданів у косоворотках із балалайками; донеччани гадали, що наних чекають вусаті дядьки з бандурами, вінтелігентських пенсне та вишиванках. Тре-тя, найбільша карикатура показує “реальну”

зустріч на пероні, в якій і ті, й другі вигляда-ють приблизно однаково, зодягнені в радян-ському міському стилі, дещо простішому вробітників. Харків’яни тримають під пахвамиросійські книжки, “донецькі” – українські.Прямий зміст карикатури очевидний: украї-нці з різних регіонів заплуталися в хибнихуявленнях одні про одних. Вочевидь україн-ці мали небагато можливостей подорожува-ти і пізнавати свою країну. Але карикатурамає й приховану подвійну іронію, може,приховану й від самих її творців. У ситуації“українізації згори”, постійних нагінок й од-ночасно прихованої русифікації та шельму-вання націоналізму ціна помилкового крокубула надто велика. І донеччани, й харків’янипрагнули бути такими, якими, за їх уявлен-нями, їх хотіла побачити друга сторона, аможе – й третій спостерігач із-за лаштунків:національно свідомими пролетарями та по-збавленими шовінізму інтернаціоналістами.Російські й українські книжки в руках персо-нажів карикатури могли бути лише засобоммаскування, творенням відповідного образу.Від декларованих завдань українізації тутзалишається дуже мало; на кін виходятьхимерні переплетіння ідентичностей, яківлада намагалася дестабілізувати, реорга-нізувати і вписати в нововибудовувані сус-пільні ієрархії.

Список використаної літератури1. Георгієвська В. Реклама – рушій розкві-

ту: рекламно-довідкова преса на тери-торії Східної України (ХІХ – початокХХ ст.) : моногр. / Вікторія Георгієвська,Наталя Сидоренко. – К. : АДЕФ-Україна,2010. – 320 с.

2. Верменич Я.В. Національна політикабільшовиків і опозиція: підґрунтя манев-рів навколо українізації 20–30-х рр.ХХ ст. / Я.В. Верменич // Історія України:маловідомі імена, події, факти. – 2005. –Вип. 31. – С. 34–45.

3. Верменич Я. Національна реформа 20–30-х рр. в Україні: підсумки, політичнінаслідки, уроки / Я. Верменич // Про-блеми історії України: факти, судження,пошуки. – 2004. – № 11. – C. 210–224.

4. Екельчик С. История Украины: станов-ление современной нации / Сергей Еке-льчик ; [авторизов. пер. с англ.Н. Климчука]. – К. : К.И.С., 2010. – 400 с.

5. Єкельчик С. Імперія пам’яті: російсько-українські стосунки в радянській істори-чній уяві : [авториз. пер. з англ.] / СергійЄкельчик. – К. : Критика, 2008. – 304 с.

6. Колісник К. Проведення політики украї-нізації на Харківщині в 1923–1932 рр. :автореф. дис. … канд. іст. наук :07.00.01 / К.Е. Колісник ; Харк. нац. ун-тімені В.Н. Каразіна. – Х., 2001. – 31 с.

7. Коляструк О.А. Преса УСРР в контекстіполітики українізації : автореф. дис. …


95

канд. іст. наук : 07.00.01 / О.А. Ко-ляструк ; Нац. акад. наук України, Ін-т іс-торії України. – К., 2003. – 33 с.

8. Найголовніші правила українського пра-вопису: нове видання / [І. Огієнко, А. Крим-ський.]. – Б. м. : ДВУ, 1925. – 16 с.

9. Потятинник Б. Медіа: ключі до розумін-ня / Борис Потятинник // Серія: Медіак-ритика. – Л. : ПАІС, 2004. – 312 с.

10. Український правопис / Народній комі-саріят освіти, Державна комісія для впо-рядкування українського правопису. – Б.м. : ДВУ, 1928. – 101 с.

11. Шевельов Ю. Українська мова у ХХ сто-літті (1900–1941). Стан і статус /

Ю. Шевельов // Вибрані праці : у 2 кн. /[упоряд. Л. Масенко]. – 2-ге вид. – К. :Києво-Могилянська академія, 2009. –Кн. І. Мовознавство. – С. 26–280.

12. Collins R.F. The Rise of WesternJournalism, 1815–1914 / R.F. Collins,E.M. Palmegiano. – Jefferson ; London :McFarland & Company, 2007. – 214 p.

13. Krotz F. Neue Theorien entwickeln: EineEinführung in die Grounded Theory, dieHeuristische Sozialforschung und dieEthnographie anhand von Beispielen ausder Kommunikationsforschung / FriedrichKrotz. – Köln : Herbet von Halem Verlag,2005. – 309 s.


Горбик Р.А. Маски идентичностей: социолингвистические аспекты украинизации настраницах развлекательной прессы конца 20-х гг. ХХ в.

В статье изложены результаты исследования социолингвистической ситуации в УССРна материале иллюстрированной периодики второй половины 20-х гг. ХХ в. Особое вниманиеуделяется вопросу оценки политики украинизации. Результаты исследования указывают наосознание её неэффективности, существовавшее среди авторов изданий, выявлены доку-ментированные факты сопротивления этой политике, свидетельства низкой грамотностипростых украинцев, доминирование русского языка в рекламных текстах, многочисленныепримеры русско-украинского койне в стилизации разговорного языка и реальной языковойпрактике, проблемы невысокого уровня кодификации украинского языка и редакторскогостандарта изданий.

Ключевые слова: развлекательная пресса, украинизация, языковая политика, билингвизм.

Horbyk R. The masks of identities: the sociolinguistic aspects of Ukrainianization in thecoverage of entertaining press in the late 1920s

The article presents a research into the sociolinguistic situation in the Soviet Ukraine on thematerial of illustrated press in the late 1920s. Much of attention is devoted to the estimation of theUkrainianization policy. The research results point out its ineffectiveness as perceived by the authorswriting in the magazines, the documented facts of resistance to the policy, the evidence of averageUkrainians’ limited literacy, the domination of Russian in advertisement, numerous examples ofRusso-Ukrainian koine in the stylization of colloquial speech and in the real language practices, theproblems of poor language codification and editing standards in the magazines.

Key words: entertaining press, Ukrainianization, language policy, bilingualism.


96

УДК 007.304.070Ю.Г. Полєжаєв

ТРЕВЕЛ-ЖУРНАЛІСТИКА У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУУ статті розглянуто взаємодію тревел-журналістики з представниками індустрії туриз-

му (туристичними фірмами, операторами, представництвами та готелями). Про-аналізовано цільову спрямованість різних за видами журналістських матеріалів, серед якихвиокремлено публікації інформаційно-довідкового характеру, з промоційними властивостями,пізнавально орієнтованого спрямування, а також проблемно-аналітичні матеріали тури-стичного характеру. Подано узагальнювальні висновки щодо подальших перспективспівпраці представників тревел ЗМІ та туристичної індустрії.

Ключові слова: спеціалізоване видання, тревел-журнал, тревел-журналістика, типологіяпублікацій, індустрія туризму.

Сучасна журналістика, що розвиваєтьсяв умовах інформаційного ринку, тіснопов’язана з різними галузями ділової актив-ності, серед яких виокремлюємо індустріютуризму.1

Мета статті – розглянути тревел-видання як особливий тип ЗМІ, здатнийефективно вплинути на розвиток індустріївнутрішнього та виїзного туризму в Україні;проаналізувати цільову спрямованість різ-них за видами журналістських публікацій,серед яких виокремлює публікації інформа-ційно-довідкового характеру, з промоційни-ми властивостями, пізнавально орієнтова-ного спрямування, а також проблемно-аналітичні матеріали туристичного характе-ру; зробити узагальнювальні висновки щодоперспектив такого типу видань.

Методологічним підґрунтям для аналізужанрових і родових особливостей тревело-гів, їхньої трансформації є дослідження вгалузі теорії літератури М. Бахтіна, Ф. Бі-лецького, С. Бройтмана, Е. Геймбуха, Т. Гун-дорової, І. Денисюка, Н. Калениченка, Н. Ко-пистянської, Б. Кормана та ін. Серед науко-вих розвідок, присвячених проблемам жан-ру подорожі, виокремлюємо праці Р. Грея,В. Гумінського, Н. Маслової, В. Михайлова,О. Скібіної, Е. Стеценка, Ш. Фішкіна, М. Шад-ріної.

Рекламу та PR в індустрії туризму дослі-джував В. Киф’як, акцентуючи увагу на ін-формаційній складовій організації туристич-ної діяльності в Україні.

Питання типології досить повно опрацьо-вані в науковій літературі. Для опису типо-логічної структури преси подорожей та їїтрансформації основою стали розвідки та-ких дослідників, як: А. Акопов, А. Алексєєв,А. Бочаров, A. Грабельников, Б. Єсін, Є. Кор-нілов, Д. Мурзін, Р. Овсепян, Є. Прохоров,М. Шкондін, М. Шостак та ін.

Процеси становлення та розвитку спеці-алізованої преси в цілому раніше досліджу-валися в наукових творах Б. Головка, 1 © Полєжаєв Ю.Г., 2013

А. Грабельникова, Є. Мордовської, Д. Мур-зіна, П. Чукова та ін.

У світовій літературі з давніх пір наявнийжанр тревелогу (від англ. travel – дорога,мандрівка, подорож, пов’язана з великимитериторіальними переміщеннями, і грец.logos – слово, вчення, наука – розповідь промандрівку, подорож). Існують різні варіантинаписання цього терміна українською мо-вою – “травелог” і “тревелог”. На українсь-кий ґрунт цей термін потрапив у 2001 р. зкнигою О. Еткінда “Росія і Америка в траве-логах і інтертекст” [4].

Оскільки “Oxford Advanced Learner’sDictionary of Current English” подаєtravelogue (British English), що читається яктревелог, і travelog (American English) –travelog (ue) – фільм, книга або лекція провідвідувані місця або з досвіду мандрівника;читається як тревелог або тревелаг[5, с. 1385], тому вважаємо за доцільне вдослідженні вживати термін “тревелог”.

На відміну від терміна “тревелог” слово“подорож” (мандрівка, поїздка, яку здійснюєлюдина) має нечітку, об’ємну та розмитуструктуру, адже слово “подорож”, “ман-дрівка” позначає одночасно і поїздку, і книгупро поїздку, тому ми послуговуємося слово-сполученнями “література подорожей”, “літе-ратура мандрів” або “книга мандрів”, “книгаподорожей”, “книга подорожніх нарисів”.

Типологічно тревелоги беруть початоквід літератури подорожей. Поважне місцетревелоги посідали із часів античності, фун-даторами традиції, які в найменших деталяхописували свої подорожі можна назватигреків і арабів. Батьком традиції описувативдома досвід, набутий під час закордоннихподорожей, вважають давньогрецького ма-ндрівника Геродота [1, с. 496].

Виникнення та функціонування журналів-тревелогів в Україні як самостійного напря-му відбувалося не послідовно, багатовимір-но, що зумовлено політичним устроєм дер-жави. Розподіл України на територіальнічастини та її перебування під владою інших


97

держав не могло не позначитися на подо-рожній періодиці, яка стала своєрідним ін-дикатором тогочасних політичних реалій.Крім того, історичний шлях розвитку треве-логів тісно пов’язаний з етапами розвиткутуризму. Туризм (від франц. tourisme <tour – обхід, об’їзд) – мандрівка у вільнийчас, один із видів активного відпочинку[3, c. 691].

Для багатьох це не тільки прогулянка, а йвид спорту – подорожі, в яких розвага тавідпочинок поєднуються з пізнавальнимицілями. “Турист – особа, яка здійснює подо-рож по Україні або до іншої країни з не за-бороненою законом країни перебування ме-тою на термін від 24 годин до одного рокубез здійснення будь-якої оплачуваної діяль-ності та із зобов’язанням залишити країнуабо місце перебування в зазначений термін”[2, c. 118–120].

Журналістські публікації, все частіше ви-ступаючи потужним стимулом споживчоїактивності громадян у галузях туристичногобізнесу, так чи інакше впливають на розви-ток внутрішнього та виїзного туризму. Прицьому характер стимулу, виробленого жур-налістськими публікаціями, визначаєтьсяспрямованістю публікації на досягнення пе-вного ефекту (оперативного, коротко- тадовгострокового), а також змістовними ха-рактеристиками публікацій.

Залежно від цілей і особливостей журна-лістських публікацій, що впливають на роз-виток туризму, можна виділити кілька типівжурналістських текстів, серед яких:– публікації інформаційно-довідкового ха-

рактеру;– журналістські публікації з промоційними

властивостями;– пізнавально орієнтовані публікації;– проблемно-аналітичні матеріали про

туризм.До цього переліку не включені публікації

з прихованою рекламою туристських об’єк-тів і фірм, що обслуговують туристів, оскіль-ки за своїм характером вони не належать довласне журналістських публікацій – так са-мо, як і опубліковані в ЗМІ прес-релізи й іншіінформаційні матеріали, підготовлені PR-службами туристичних фірм.

PR-тексти виразно контрастують із жур-налістськими творами як за їх походженням(готуються за межами медійних організацій),так і за жанровим складом (система жанрівPR істотно відрізняється від жанрової сис-теми журналістики).

Розглянемо особливості різних за типамижурналістських публікацій, здатних вплину-ти на розвиток туризму.

Публікації інформаційно-довідкового ха-рактеру виконують завдання загального ін-формування аудиторії про потенційні тури-стські поїздки, про окремі об’єкти туризму та

надані послуги. Як правило, такі публікаціїмають прив’язку до певного оперативногоінформаційного приводу (наприклад, від-криття крижаного готелю в одній зі сканди-навських країн чи відкриття реконструйова-ного парку розваг), а тому мають чітко ви-ражений новинний характер. Виклад новинисупроводжується елементами деталізації,що містять додатковий інформаційно-довід-ковий матеріал (у наведених прикладах цеможе бути інформація про послуги, що на-даються туристам під час відвідування кри-жаного готелю, або про різновиди лабірин-тів, гойдалок і гірок у парку розваг).

Подібні журналістські публікації безпосе-редньо не формують мотиви спонукання тастимулювання до відвідування описуваноготуристичного об’єкта і споживання пропоно-ваних у ньому послуг, проте інформуютьаудиторію про їх наявність і характер. Такимчином, забезпечується інформованість по-тенційних туристів про наявні туристичніоб’єкти та послуги – переважно нові, не ві-домі раніше споживачеві.

До журналістських публікацій із промо-ційними властивостями належать журналі-стські тексти, що так чи інакше виконуютьзавдання безпосереднього стимулюванняспоживчої активності у сфері туризму. Уни-каючи прямого рекламування окремих тури-стичних об’єктів і фірм, вони детально озна-йомлюють аудиторію з конкретними варіан-тами організації туризму та послугами, за-пропонованими туристам у різних місцевос-тях і країнах світу. Детальний, часто коло-ритний опис різноманітних способів відпо-чинку, розваг і задоволення, що можутьотримати туристи під час відвідування тієїчи іншої місцевості, стимулює до споживан-ня конкретних описуваних варіантів туризмув короткостроковій перспективі.

Журналістські публікації з промоційнимивластивостями є одним із найуживанішихрізновидів сучасної проможурналістики, орі-єнтованої на комерційне просування товаріві послуг у середовищі потенційних спожива-чів. Як засіб стимулювання туризму, вонипідпорядковані короткостроковій тактичнійметі – спонукати споживача скористатисяописуваними туристичними об’єктами тапослугами в найближчий час. Найчастішежурналістські публікації з промоційнимивластивостями супроводжуються реклам-ними оголошеннями, що орієнтують аудито-рію на туристичні організації, які надаютьзапропоновані послуги.

Так, наприклад, відкритий промоційнийхарактер має телепрограма “Орел чи реш-ка” (оригінальна назва “Орел или решка”,телеканал “Інтер”). Для зйомок передачтворці цієї програми обирають, як правило,туристичні об’єкти в різних країнах світу, якіпотребують масового притоку туристів – від


98

альпійських гірськолижних курортів до цей-лонських і таїландських туристичних ком-плексів. Пізнавальний аспект цієї телепрог-рами повністю підпорядкований промоуше-ну конкретних туристичних об’єктів та по-слуг: передачі ненав’язливо “підштовхують”потенційних споживачів до центрів прести-жного світового туризму, формуючи потребуу відвідуванні певних місць відпочинку тарозваг. Вагомим у промоційному стимулю-ванні туризму є внесок тревел-журналів, щопропонують певний “стиль життя від…”.

Пізнавально орієнтовані публікації спря-мовані на формування довгострокових сти-мулів до туристичної активності споживачів,а також на створення потреби в туристичнихмандрівках, що не мають суто гедоністично-го призначення, а задовольняють різномані-тні духовні потреби людей – у пізнанні скар-бниць світової культури, розширенні світо-гляду, самопізнанні, спілкуванні з релігійни-ми святинями. Поряд із різними звичнимивидами пізнавального туризму, подібні пуб-лікації здатні формувати потреби в нетра-диційних, раніше невідомих споживачевівидах туристичного обслуговування, щопросуваються на ринок.

На наш погляд, визначною у створеннідовгострокових стимулів до неодноразово-го повторного відвідування різних країн, щоє об’єктами виїзного туризму (наприклад,Єгипту, Туреччини), є роль пізнавальноорієнтованих публікацій. Туристи, які вжеоцінили рекреаційно-гедоністичні варіантивідпочинку на єгипетських і турецьких ку-рортах, можуть здійснювати неодноразовіповторні поїздки до цих країн, якщо пізна-вально орієнтовані публікації в пресі бу-дуть створювати до вже відомих гедоністи-чних стимулів додаткові стимули духовно-розвивального спрямування. Ґрунтовнеознайомлення масової аудиторії ЗМІ з дав-ньою історією та культурою Єгипту й Туре-ччини створює більш сприятливе культурнесередовище, стимулюючи повторне відві-дування цих країн для глибшого ознайом-лення з давніми цивілізаціями та сучасни-ми культурними досягненнями.

Таким чином, пізнавально орієнтованіпублікації покликані формувати довгостро-кові, стратегічні стимули розвитку туристич-ної активності.

Проблемно-аналітичні журналістські ма-теріали тревел-спрямування покликанівплинути на вивчення та вирішення про-блем, що існують у туристичній галузі танавколо неї. Очевидно, що такі публікаціїмають частіше з’являтися не тільки в спеці-алізованих виданнях з туризму, а і в масовійдрукованій та електронній пресі. Аудиторіяпотенційних споживачів туристичних послугсьогодні включає значну кількість освіченихлюдей, управлінців, які бажають предметно ідетально бути поінформованими не лишепро “глянсовий” бік туризму, а і про фінан-сові проблеми у цій сфері та перспективи їхвирішення.

Висновки. Враховуючи бурхливий роз-виток світової індустрії туризму, сучаснимЗМІ необхідно миттєво реагувати на примх-ливі зміни туристичних смаків, надзвичайнерозмаїття культурно-ціннісних орієнтацій,індивідуалізацію потреб аудиторії. А розви-ток індустрії туризму відповідно неможливийбез продуманої, концептуально вибудованоїучасті журналістики як в короткостроковій,так і в довгостроковій перспективі.

Перспективним напрямом подальшихдосліджень у галузі тревел-журналістикивважаємо аналіз інфлайтів і партворків тре-вел-спрямування, що значно поширилися вУкраїні за останні п’ять років.

Список використаної літератури1. Вайшенберг З. Журналістика та медіа :

довідник / Зігфрід Вайшенберг, ГансЙ. Кляйнштойбер, Бернгард Пьорксен ;пер. з нім. П. Демешко та К. Макєєв ; зазаг. ред. В.Ф. Іванова, О.В. Воло-шенюк. – К. : Центр Вільної Преси : Ака-демія Української Преси, 2011. – 529 с.

2. Долматов Г. Международный туристи-ческий бизнес: история, реальность иперспективы / Г. Долматов. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2001. – 320 с.

3. Сучасний словник іншомовних слів /укл.: О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. –К. : Довіра, 2006. – 789 с.

4. Эткинд А. Толкование путешествий.Россия и Америка в травелогах и интер-текстах / А. Эткинд. – М. : Новое литера-турное обозрение, 2001. – 483 с.

5. Oxford Advanced Learner’s Dictionary ofCurrent English. – Sixth edition. – OxfordUniversity Press, 2000. – 1780 p.


Полежаев Ю.Г. Тревел-журналистика в контексте развития индустрии туризмаВ статье рассматривается взаимодействие тревел-журналистики с представителями

индустрии туризма (туристическими фирмами, операторами, представительствами иотелями). Анализируется целевая направленность различных видов журналистских мате-риалов, среди которых выделяются публикации информационно-справочного характера, спромоционными свойствами, познавательно ориентированного направления, а также про-блемно-аналитические материалы туристического характера. Представлены обобщающие


99

выводы относительно дальнейших перспектив сотрудничества представителей тревелСМИ и туристической индустрии.

Ключевые слова: специализированное издание, тревел-журнал, тревел-журналистика,типология публикаций, индустрия туризма.

Polyezhayev Y. Travel-journalism within the framework of travel industry developmentThe article deals with the interaction between travel-journalism and tourism industry (travel

agencies, tour operators, hotels and regional offices). The author analyzes the target orientation ofdifferent kinds of journalistic publications and singles out: interpretive and reference publications,publications with promotional features, informative publications, publications with topical informationabout tourism. The paper presents general conclusions about the future outlook of partnershipbetween travel mass media representatives and tourism industry.

Key words: specialized publication, travel-magazine, travel-journalism, typology of publications,travel industry.


100

УДК 070.1(477+556)Хаджі Мухаммад Хідер Мавлюд

КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ПРЕСИ УКРАЇНИТА ІРАКСЬКОГО КУРДИСТАНУ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОДУ статті здійснено порівняльний аналіз преси України й Іракського Курдистану в період

здобуття незалежності, визначено особливості трансформації ЗМІ в транзитивний період,співвіднесено етапи суспільно-політичного становлення з процесами демократичного пере-творення інформаційного простору, зовнішньоатрибутивну та внутрішньоструктурну мо-дифікації медіа, виявлено спільні й відмінні тенденції розвитку преси в різних геополітичнихумовах.

Ключові слова: преса, засоби масової інформації, демократія, трансформація преси, тра-нзитивний період.

Перехід з тоталітарного на демократич-ний режим найбільше виявляється у сферімас-медіа, оскільки побудова демократич-ного суспільства неможлива без реформу-вання концепції державної інформаційноїполітики, котра дала б змогу сформуватиоптимальний інфобаланс у державі. Ідеаль-ним для існування демократичної держави єфункціонування нового інструментарію ін-формаційної політики, становлення інститу-тів влади, контрольованих суспільними ін-ститутами.1

У парадигмі демократичного перетво-рення засобів масової інформації важливуроль відіграє компаративний аналіз транс-формаційних процесів у посттоталітарнихсуспільствах. Він надає можливість виявитизакономірності та провідні тенденції перебі-гу процесу, а також пояснити специфічніособливості розвитку інформаційного сере-довища, визначити типові етапи трансфор-мації медіа в державах, що відрізняютьсягеополітичним становищем, але схожі засуспільно-політичними змінами, що відбу-ваються в них. Для такого аналізу ми обра-ли європейську Україну та з Близького Схо-ду Іракський Курдистан.

Іракський Курдистан – федеральне дер-жавне утворення в складі Іраку, яке не єдержавою за загальноприйнятою типологі-єю, оскільки не має суверенітету, а отже,залежить від законів і уряду федерації. Од-нак ця федеративна одиниця має повноцін-ну систему органів законодавчої, виконавчоїта судової влади, основним законом Курди-стану є конституція.

Суспільно-політичні процеси України йКурдистану подібні тривалою боротьбою занаціональну ідею та етнічну єдність, ствер-дженням права на незалежність, багаторіч-ними утисками свободи вираження думки якнаслідками перебування в тоталітарнійдержаві.

Внутрішньо- та зовнішньополітичні умовиформування нового порядку і в Іракському 1 © Хаджі Мухаммад Хідер Мавлюд, 2013

Курдистані, і в Україні зумовлюють стандар-тні форми політичних, економічних та соціа-льних процесів, зокрема деконструкцію сис-теми ЗМІ. Дослідження функціонування ЗМІв процесі становлення демократії актуальнедля цілісного вивчення історії журналістики,окреслення шляхів оптимізації перетворен-ня системи друкованих медіа.

Зміни в медіа-просторі України в періодтрансформації суспільно-політичного ладувивчає багато науковців, політологів, жур-налістів, спеціалістів з масової комунікації:В. Бебик, В. Владіміров, С. Демченко, В. Іва-нов, В. Карпенко, С. Костилєва, О. Сидо-ренко, М. Тимошик та ін. Становлення курд-ських ЗМІ в різні періоди розвитку просте-жували Ахмад Муафак, Магдид Сапан, Са-ман Джалал та ін. В українському журналіс-тикознавстві комплексні праці, присвяченікомпаративному аналізу преси різних дер-жав, представлені фрагментарно. Одним ізтаких досліджень є докторська дисертаціяВ. Цісака “Трансформація преси в Польщі іУкраїні в контексті суспільних змін (1989–1999)”. У ній розглянуто тенденції станов-лення національної системи преси сусідніхдержав (Польщі та України) першогодесятиліття незалежності. Акцент зробленона законодавчій складовій журналістськоїдіяльності, економічних основах функціо-нування редакцій ЗМІ в перехідний період[8]. Компаративний аналіз періодики Українита Близького Сходу подано в кандидат-ському дослідженні К. Шейхо “Преса Сирії:структура, особливості функціонування,тематично-жанрові домінанти, порівняльнийаспект з українською пресою”. Пресу зістав-лено на рівні історії зародження, жанровихвідмінностей і сирійсько-української взаємо-зацікавленості. Дослідник зосередився нарозкритті особливостей сирійської преси йменше уваги приділив порівняльним харак-теристикам [9]. Усе вищезазначене підтвер-джує актуальність обраної теми.

Мета статті – розкрити спільні й від-мінні тенденції трансформації преси України


101

та Іракського Курдистану в період переходувід тоталітаризму до демократії.

Трансформація суспільного ладу прохо-дить кілька закономірних стадій: переоцінкуіснуючого суспільства, що, як правило, маєсистемний характер; неупереджений об’єк-тивний аналіз змісту й масштабів кризи, їїджерел і причин виникнення, можливостейта шляхів виходу з кризової ситуації; демон-таж віджилої системи, ліквідацію її явнихневідповідностей досягнутому рівню суспі-льного розвитку та його тенденціям; пошукякісно нових стратегій розвитку, елемента-ми яких виступає політична, економічна йсоціальна (інколи й національна) ідентич-ність соціуму [9]. Дослідники транзитивногосоціуму відзначають нестійкість і нерівномі-рність його процесів (Т. Карозерс), швидко-плинність усіх його інновацій.

Транзитивний період в Іракському Курди-стані характеризується тотальною контро-льованістю медіа різними політичними пар-тіями й низькою якістю видавничого продук-ту; в Україні – хаотичністю перетворенняЗМІ з агітаційних на інформаційні й неспро-можністю на початковому етапі відійти відкомандно-адміністративної системи управ-ління. Невпорядкованість діяльності ЗМІ вперехідний період пояснюється А. Приго-жиним як “можливість функціонування пев-ної екстремістської моралі, оскільки необ-хідність переналаштування суспільної сві-домості вимагає незвично сильних впливів”[6, с. 67].

Спільним фактором для Іракського Кур-дистану й України є те, що в транзитивнийперіод їхні засоби масової комунікації пере-творилися на знаряддя інформаційних війнміж політичними угрупованнями та сталиоднією з причин соціальної дестабілізаціїсуспільства. Водночас в обох державахсформувалося “нове мислення”, засноване,на думку Д. Леонтьєва, по-перше, на бага-товаріантності, плюралізмі можливих цінніс-них ідеалів; по-друге, на абсолютній цінностіособистості незалежно від її належності допевних соціальних груп; по-третє, на пріори-теті загальнолюдських цінностей, що дола-ють ціннісні розбіжності між культурами йнаціями [3, с. 27]. Ця особливість пояснюєнезворотність процесів, що відбуваються вмедіа-просторі країн на шляху становленнядемократичного суспільства.

Модель демократії для різних державвідмінна. Скажімо, східна демократія не по-винна копіювати західну, зокрема, амери-канську модель, оскільки на Сході вона маєглибоко національний характер [10, с. 215].В ісламських країнах, зокрема в Іраку, деміцно закріплені традиційні релігійні прин-ципи, створюється власна стабільна схемасоціального розвитку, заснована на мента-літеті й традиціях народу. Демократизація

таких країн можлива лише без нав’язуваннязразка, поширеного в західних державах, івраховує місцеву культурну й правову спе-цифіку [1].

Порівняно зі становленням медіа-прос-тору України, геополітична ситуація Ірак-ського Курдистану зумовила більш тривалийперехід від тоталітарного режиму до демок-ратичного, що позначилося на затягуваннізаконотворчого процесу й повільності змінЗМІ.

Відзначимо відмінності в причинах поча-тку трансформацій. Демократичні перетво-рення в Україні є логічним розвитком дер-жави, вони виникли ще за часів радянськоголаду й характеризувалися зрушеннями вполітичній системі країни, вираженими кур-сом М. Горбачова на гласність і плюралізмдумок. Український уряд продовжив розпо-чату перебудову державної системи вже яксуверенної держави, що надало демократи-зації нового імпульсу, пов’язаного зі зруйну-ванням командно-адміністративної системиСРСР. Трансформація української пресирозпочалася також в останні роки існуванняРадянського Союзу, що виразилося в змініпоглядів на поширення інформації, пере-творенні зовнішніх атрибутивних ознак газеті журналів, модифікації проблемно-тема-тичних векторів внутрішньої складової ви-дань. Це призвело як до переосмисленнядіяльності медіа, заснованих за часів ра-дянського ладу, так і до заснування принци-пово нових часописів.

Як інструмент політики правлячої партіїтоталітарна журналістика не могла адекват-но відображати дійсний перебіг подій, а по-слідовно й наполегливо “переконувала” на-род у правильності обраного комуністичногошляху. У тоталітарній журналістиці буливтрачені такі якості, як: правдивість, чесність,гуманізм, висока духовність, національнасамобутність [5]. Натомість новостворені ме-діа стали відроджувати національні традиції,порушувати заборонені раніше теми, попу-ляризувати демократичні цінності.

На відміну від української, демократиза-ція суспільно-політичного ладу в Курдистанізалежала здебільшого від зовнішніх факто-рів і відбувалася в межах іншої держави –Іраку, до якої Курдистан входив на правахфедеративної складової. Становлення де-мократії в країні стало, на нашу думку,“побічним” фактором зовнішньоекономічноїполітики країн Міжнародної коаліції, зокремаСША, спрямованої, з одного боку, на вста-новлення контролю над енергоресурсамикраїни, а з іншого – на вирішення проблемиміжнародного тероризму. На підтвердженняцієї думки можна навести той факт, що етні-чний Курдистан розподілений між чотирмадержавами: Туреччиною, Іраном, Іраком іСирією (причому в перших двох країнах чи-


102

сельність курдів значно перевищує їхню кі-лькість в Іраку), однак автономію здобулилише іракські курди. Виокремленню Курдис-тану як держави Міжнародної коаліції несприяють, оскільки в такому випадку курди,маючи значну кількість корисних копалин наетнічній території, швидко зможуть покра-щити економічне становище й порушитибаланс у глобалізаційному процесі. Нато-мість, федеративна підпорядкованість Іраку,по-перше, дає змогу ззовні контролюватипроцеси нафтовидобутку; по-друге, забез-печує спокій у сусідніх Туреччині й Ірані,уряд яких прагне запобігти повстанню курдівза суверенізацію на своїх територіях у разіпозитивного вирішення проблеми повноїнезалежності курдів на території Іраку.

Демократизація за таких умов відбуваєть-ся не лінійно, а “стрибкоподібно”, відповіднодо зовнішнього втручання: у 1991 р. – першіпрояви демократичних перетворень післярезолюції Ради безпеки ООН, 1994 р. – їхнєуповільнення внаслідок внутрішньодержав-них збройних сутичок, 2003 р. – сплеск демо-кратизації через військове втручання США йповалення баасистського режиму, 2006 р. –економічна й політична стабілізація, 2008 р. –створення внутрішньодержавних законодав-чих умов формування громадянського суспі-льства.

Однак і такий підхід до впровадженнядемократичного устрою дієвий, оскільки вінприводить до позитивних зрушень у суспі-льно-політичному житті Іракського Курдис-тану: у країні пріоритетними стають демок-ратичні цінності, виходить з тіні національ-ний рух курдів, встановлюється тісний три-єдиний комунікативний зв’язок між засобамимасової інформації, владою й суспільством,порушується проблема створення демокра-тичного законодавства, пришвидшуєтьсявстановлення громадянського суспільствазавдяки всебічній інформованості населен-ня щодо державно-політичних процесів то-що.

Описані історичні етапи національно-визвольного руху Курдистану співвідносять-ся з процесами демократичного перетво-рення інформаційного простору, зовнішньо-атрибутивної та внутішньоструктурної мо-дифікації засобів масової інформації. Мін-ливі відносини між владою Іраку та Курдис-тану, підтримка Міжнародної коаліції зумо-вили реструктуризацію національних мас-медіа від підконтрольних видань до незале-жних.

Багато курдських медіа ще перебуваютьна початковому етапі свого становлення.Незважаючи на велику кількість, вони незавжди мають достатні якісні характеристи-ки через брак професійних журналістськихкадрів, значну політизованість унаслідокїхнього заснування партійними осередками,

інформаційну експансію інших країн, які кон-тролюють суспільно-політичні процеси Іракузагалом і Курдистану зокрема, несформо-ваність медіа-законодавства в країні, котререгулювало б діяльність ЗМІ, запроваджу-вало професійні й етичні стандарти. Протеці недоліки – лише наслідки тривання пере-хідного періоду демократизації, загалом ЗМІКурдистану відіграють значну роль у стано-вленні курдської державності, допомагаютьформувати громадську думку й зміцнюватидемократію в країні.

Аналіз трансформації медіа-просторуУкраїни й Іракського Курдистану в транзити-вному суспільстві виявив загальні тенденціїрозвитку засобів масової інформації в пере-хідний період: від контрольованості політич-ними силами до спроби об’єктивної подачіінформації суспільству. Зміна соціально-політичної ситуації сприяє швидкому пере-ходу від одного рівня перетворення до іншо-го: з’являються нові незалежні ЗМІ, уже іс-нуючі медіа переглядають своє наповнення,привертаючи увагу громадськості до актуа-льних проблем суспільного життя.

Суттєвою відмінністю між модифікаційни-ми процесами України та Іракського Курдис-тану є те, що в Україні до політичної складовоїдемократичного перетворення додається щей проблема формування патріотизму та наці-ональної ідентичності, зумовлена зміною ад-міністративно-територіальної одиниці СРСРна суверенну державу. Причиною конфліктуідентифікації стало етнокультурне розшару-вання громадян, котрі характеризують себеяк політичні українці, радянські громадяни йетнічні росіяни. Цей процес зумовлений 70-річним пануванням тоталітарного режиму вкраїні. Планомірна асиміляція українців іросіян, геноцид етнічних українців і дискри-мінаційна політика уряду щодо корінногонаселення України призвели до зміни куль-турного генокоду. Зазначені тенденції немогли не позначитися на становленні націо-нального інформаційного простору, якийперетворюється на поле боротьби різносп-рямованих етнічних і політичних переко-нань. У межах Іракського Курдистану, на-впаки, етнонаціональна консолідація булапершопричиною боротьби за автономнийстатус, а тому не стала проблемою під частрансформації.

У перші роки незалежності в Україні, уна-слідок політичних та економічних змін, утво-рилась авторитарна модель відносин міжвладою й журналістикою: провідні ЗМІ сус-пільно-політичного спрямування або нале-жать державі, або перебувають під впливомневеликої кількості фінансово-промисловихгруп, залежних від влади; влада продовжуєвживати протекціоністських заходів щодопідтримки власних або лояльних до неї ЗМІ;держава здійснює адміністративний тиск на


103

діяльність друкованих медіа; більшість ЗМІзаангажовані, не надають повної йоб’єктивної інформації про політиків і зна-чущі політичні події, не забезпечують кому-нікативного діалогу між населенням та вла-дою, а виступають інструментом маргіналі-зації й управління масами в руках можно-владців; такі функції, як кореляція, артику-ляція, соціалізація, критика й контроль, щовизначають демократичний характер ЗМІ,спотворені на користь функціям обслугову-вання, реклами та розважання; спостеріга-ється нерівність можливостей доступу доінформації між різними групами населення[4; 5].

Основною метою обох країн є станов-лення дієвої держави, котра захищає й під-тримує права і свободи громадян, формуєкомпетентні інститути влади, забезпечує їїзв’язок із громадянським суспільством. Уряддемократичної держави зобов’язаний спри-яти створенню здорової конкуренції мас-медіа, уникаючи монополізації й підконтро-льності інфопотоку, що забезпечуватимевсебічну поінформованість суспільства, недасть можливості маніпулювати думкамилюдей у владних інтересах, оскільки вимогидо інформаційної політики демократичноїдержави полягають у тому, що вона пови-нна гарантувати поширення лише правдивоїінформації, дбати про збалансування в ін-формаційній сфері інтересів суспільства йдержави.

Нагальним на сьогодні залишається пи-тання дотримання свободи слова та прозо-рого формування загального медіа-просторудержави, в якій на зміну диктатурі владиприйшла диктатура фінансів. Ситуація вукраїнському медійному просторі складаєть-ся таким чином, що більшість ЗМІ не є неза-лежними, а відстоюють інтереси певних біз-нес-груп [2]. Медіа Іракського Курдистанухарактеризуються підконтрольністю не бізне-совим чи олігархічним елементам, а політич-ним партіям, що визначає заангажованістьпреси відповідно до політичних інтересів ко-жної з них.

Подібність у перебігу трансформаційнихпроцесів України та Іракського Курдистанувизначається ще й тим, що держава продо-вжує контролювати ЗМІ, регулюючи темати-чне наповнення видань. В Україні подекудипростежується посилення тиску на діяль-ність мас-медіа, які безпосередньо зале-жать від зміни влади, зокрема нехтуваннядемократичними стандартами спостерігало-ся під час правління Л. Кучми, що спричи-нило створення “темників”, численні утискиредакцій, порушення прав журналістів у до-ступі до інформації, неможливість правдивой об’єктивно її висвітлювати. Уряд В. Яну-ковича також намагається впливати на дія-льність мас-медіа, погіршуючи утвердження

демократичних цінностей. Незважаючи наце, у певні періоди існування незалежноїУкраїни відзначається сплеск створеннядрукованих ЗМІ, зокрема спеціалізованих,які формують громадську думку за демокра-тичними традиціями.

Іракський Курдистан є федеративноюдержавною одиницею в складі Іраку, томубезпосередньо залежить від урядової полі-тики цієї країни. Становлення демократіїпочалося фактично з 2003 р. після втручан-ня США. Відтак, спостерігається сталийрозвиток Курдистану, немає різких змін успрямуванні політики іракського уряду щодонього, оскільки два терміни поспіль на постуПрезидента Іраку перебуває курд ДжаляльТалабані. Курдські друковані медіа набува-ють стабільності, покращується освіта жур-налістів, однак досі не вирішено проблеми зпосиленим урядовим контролем ЗМІ, зумо-влені недосконалим законодавством, щорегулює діяльність журналістів, небажаннямуряду надавати повну свободу незалежниммедіа.

В обох країнах кількісно переважаютьуніверсальні за контентом видання, котріразом з інформацією соціального й розва-жального характеру містять статті суспіль-но-політичного наповнення, що забезпечуєвисокий рівень політизації населення, сег-ментації суспільства відповідно до різносп-рямованих політичних партій. Водночасстрімко розвиваються спеціалізовані видан-ня, орієнтовані на вузьку аудиторію й позба-влені політичних елементів.

На початку становлення демократичноїдержави Україна й Іракський Курдистан пе-ребували в умовах економічної кризи, післяподолання якої відзначається поява значноїкількості ЗМІ журнального типу. Їхнє видан-ня стало економічно можливим у країні, щорозвивається, унаслідок формування полі-графічних потужностей і фінансової спро-можності цільової аудиторії. Цими самимипричинами пояснюється й заснування новихрегіональних видань, що користуються по-питом серед населення.

Висновки. Таким чином, медіа аналізо-ваних держав не позбавлені недоліків, зу-мовлених перебудовою політичної системидержави в перехідний період. Стабілізаціязагальнодержавної ситуації в країнах спри-яє появі таких ЗМІ, які несуть велику відпо-відальність перед суспільством, виступаютьдопоміжною ланкою між державою й наро-дом, доносять до громадськості механізмиреалізації владою делегованих народомфункцій. Тож ефективні ЗМІ дають змогуякісно співпрацювати владі із суспільством,що сприяє ефективній праці, соціальній кон-куренції й реалізації власних можливостей.Нерівномірність цього процесу в пресі зумо-влена нерівнозначністю суверенного стано-


104

вища України й Іракського Курдистану, різ-ною тривалістю демократичних перетвореньі характером вирішення внутрішньополітич-них конфліктів. Порівнюючи розвиток друко-ваних ЗМІ перехідного періоду, можна про-вести аналогії в зміні атрибутивних ознак,притаманних становленню оновленої дер-жави. Подальше дослідження проблемистановлення системи преси ми пов’язуємо звивченням динаміки заснування спеціалізо-ваних видань Іракського Курдистану йУкраїни.

Список використаної літератури1. Андрієнко О.В. Демократія у сучасних

східних суспільствах: світоглядний ас-пект [Електронний ресурс] / О.В. Ан-дрієнко // Гілея : наук. вісник : зб. наук.пр. – 2009. – № 26. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_26/Gileya26/F14_doc.pdf.

2. Кандагура К. Система державного уп-равління інформаційним простором уперехідних суспільствах: українські реа-лії [Електронний ресурс] / Катерина Ка-ндагура // Актуальні проблеми держав-ного управління : зб. наук. пр. Одеськогорегіонального інституту державногоуправління. – 2009. – № 1. – Режим до-ступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu_o/2009_1/R_2/Kandagura.pdf.

3. Леонтьев Д.А. Мировоззрение как миф имировоззрение как деятельность /Д.А. Леонтьев // Менталитет и коммуни-кативная среда в транзитивном общест-ве / [под ред. В.И Кабрина и О.И. Му-равьевой]. – Томск : Томский государст-венный университет, 2004. – С. 11–29.

4. Наумкіна С.М. Політичний дискурс засо-бів масової інформації України як інди-катор суспільних процесів [Електроннийресурс] / С.М. Наумкіна, В.В. Сто-цький. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Polzap/2011_3/11nsmisp.pdf.

5. Онуфрів С.Т. Політичний дискурс ЗМІУкраїни у світовому інформаційномупросторі : автореф. дис. … канд. філол.наук : 10.01.08 / Соломія ТарасівнаОнуфрів ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шев-ченка, Ін-т журналістики. – К., 2004. –20 с.

6. Пригожин А.И. Перестройка: переход-ные процессы и механизмы / А.И. При-гожин. – М. : Наука, 1990. – 157 с.

7. Ребкало В.А. Політичні інститути у процесіреформування системи влади : навч.-метод. посіб. / В.А. Ребкало, Л.Є. Шкляр. –К. : Міленіум, 2003. – 172 с.

8. Цісак В. Трансформація преси в Польщіі Україні в контексті суспільних змін(1989–1999 рр.) : автореф. дис. … д-рафілол. наук : 10.01.08 / Войцех Цісак ;Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т жур-налістики. – К., 2001. – 42 с.

9. Шейхо К. Преса Сирії: структура, особ-ливості функціонування, тематично-жанрові домінанти, порівняльний аспектз українською пресою / автореф. дис. …канд. наук із соц. ком. : 27.00.04 / Камі-ран Шейхо ; Класич. приват. ун-т. – За-поріжжя, 2008. – 20 с.

10. Zakaria F. The post-American World /F. Zakaria. – N.Y.-L. : W.W. Norton,2008. – 292 p.


Хаджи Мухаммад Хидер Мавлюд. Компаративный анализ прессы Украины и ИракскогоКурдистана в переходный период

В статье произведен сравнительный анализ прессы Украины и Иракского Курдистана впериод обретения независимости, определены особенности трансформации СМИ в тран-зитивный период, соотнесены этапы общественно-политического становления с процес-сами демократического преобразования информационного пространства, внешнеатрибу-тивной и внутриструктурной модификацией медиа, выявлены общие и отличительные те-нденции развития прессы в различных геополитических условиях.

Ключевые слова: пресса, средства массовой информации, демократия, трансформацияпрессы, транзитивный период.

Haji Muhammad Hider Mavlood. Comparative analysis of the press in Ukraine and IraqiKurdistan in transition

In the article carried a comparative analysis of the press in Ukraine and Iraqi Kurdistan during theindependence, defined features of transformation of the media in a transitive period correlated stagesof socio-political formation of a democratic process the information space, the attribute external andinternal structural modification of the media, due to common and distinctive trends in the pressdifferent geopolitical conditions.

Key words: press, media, democracy, the transformation of the press, transitive period.


105

УДК 007:304:070О.В. Юферева

ДОСЛІДНИЦЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ АВТОЕТНОГРАФІЇ:ЯКІСНА МЕТОДОЛОГІЯ НА МЕЖІ НАУКИ ТА ЖУРНАЛІСТИКИУ статті здійснено огляд проблеми автоетнографії як міждисциплінарної дослідницької

стратегії. Окреслено потенційні вектори застосування автоетнографічної методології вукраїнській науці та журналістиці, науково-популярному дискурсі, а також журналістськомудослідженні, зокрема етнографічному.

Ключові слова: автоетнографія, антропологія, жанр, етнографічні методи, журналіст-ське дослідження.

І я ніколи не припиняв брати себе за об’єкт дослідження,не з нарцистичних міркувань, а як представника соціальної категорії.

Людей дратує, що коли я аналізую себе,я кажу вголос правду про інших, говорячи про себе.

П. Бурдь’є

Автоетнографія як жанрово-методологічнапроблема є однією з найактуальніших темнаукової дискусії, яка, висвітлюючи супереч-ливі, мінливі грані сучасних гуманітарних наук,знаменує народження нових принципів дослі-дницького процесу, а також форми комунікаціїдослідника із суспільством. Спроби обґрунту-вання та застосування автоетнографії якстратегії наукового пошуку викликали супро-тив і вимоги консервативних академічних кілстати на захист споконвічних наукових ціннос-тей та об’єктивності. Йдеться про закиди що-до порушення етичних норм, недостатньоїсистемності та методологічної строгості танавіть відсутності соціального контексту танарцисизму [8; 11]. Однак полеміка, яка три-ває з кінця минулого століття, не похитнула, анавпаки, посилила привабливість автоетног-рафії, що поступово відвойовує нові кордони.1

У цій статті ми прагнемо показати на-прями розробки автоетнографії як складовоїякісної методології в західній гуманітаристи-ці. Також до огляду ми залучили праці ро-сійський вчених-етнологів, які розвиваютьантропологічну методологію і виступають вавтоетнографічному жанрі. На жаль, нам невідомі праці з цієї проблеми українськихучених. Слід зазначити, що ускладненнянаукової адаптації якісної методології спо-стерігається не лише у вітчизняній науці тає ілюстрацією “політичної усталеності цьогодискурсивного поля” [12, с. 10]. Отже, метастатті – окреслити перспективи та мож-ливі сфери застосування автоетнографіїдля дослідження українського соціокультур-ного середовища.

Поняття “автоетнографія” виникло в се-редині 80-х рр. минулого століття, а йоговитоки сягають феноменології та герменев-тики. Автоетнографія, як і будь-який межо-вий феномен, немає остаточної визначено-сті. Варіативність у висуванні на перший 1 © Юферева О.В., 2013

план певного компонента – авто- (“самість”),-етно- (соціокультурний звязок) та -графі(використання в дослідницькому процесі) –впливає на дефініції поняття. Широкий пе-релік підходів представлений майже в кож-ній статті, присвяченій цьому феномену(див. C. Ellis [14], R. Mizzi [16], S. Wall [17],С. Соколовский [4]). Першість у спробі окре-слити параметри використання терміна“автоетнографія” належить антропологуР. Ферсу, який визначив, зокрема, такі влас-тивості: самопрезентацію антрополога, іма-нентність критики домінуючої точки зору тасупротив структурам знання-влади, ство-рення уявлення про множинність ідентично-стей автора-антрополога, що виступає од-ночасно і як “місцевий”, і як “чужий” [4].

На фоні активних обговорень окресленихпитань серед європейських, російських,американських учених, мовчання українсь-кої наукової спільноти стосовно засад авто-етнографічного дослідження не сприяє на-буттю визначеності та суперечить неодно-разово декларованому принципу щодо інте-грації України в систему світової науки. Зра-зки автоетнографічних досліджень складноуявити на сторінках вітчизняної науковоїперіодики, особливо фахового видання, згі-дно з вимогами якого дослідник прикутий донаукової номенклатури та сталої структуривикладу результатів вивчення своєї про-блематики. На одному з антропологічнихфорумів за темою “Дослідник та об’єкт до-слідження”, на якому, до речі, питання щодоавтоетнографії посіло окреме місце середінших нагальних проблем і викликів, які по-стали перед сучасною наукою, стандарти“високої” теорії вже не осмислюються якнепорушні та ефективні дослідницькі норми.“Об’єктивістський” текст з удаваною відсут-ністю автора, обов’язкові історіографічніекскурси, тобто вписування в існуючу ієрар-хію, послаблює віру в нейтральність науки ізмушує замислитися над легалізацією


106

суб’єктивності дослідницького досвіду [1,с. 14–16]. Крім того, міждисциплінарні межіукраїнського наукового дискурсу є меншгнучкими порівняно із західною гуманітарис-тикою. Тож, автоетнографія, яка базуєтьсяна методологічному синтезі, усвідомлюва-тиметься і, відповідно, поціновуватиметьсяна кшталт “гри в бісер”.

Між тим, принципи автоетнографії суголосніактуальному в українській гуманітаристиці по-стколоніальному підходу. Своєрідність автоет-нографії як жанру полягає, на думку дослідни-ків, у відсутності “біфокальності” (М. Фішер),тобто погляду та аналізу “свого” винятково вкомпаративній площині, на основі “іншого”. Цейаспект видається дуже важливим для україн-ських досліджень власного соціокультурногопростору, адже відкриває нові виміри порівня-льних досліджень. На думку Я. Багдасарової,автоетнографія – це шлях до розриву з колоні-альною традицією антропології. “Якщо в етно-графічних текстах відтворюється образ Іншоготаким, яким його бачать європейці, то в авто-етнографії Інший говорить сам за себе і реагуєна ті уявлення про нього, які пропонуються убільшості текстів <…> Оскільки автоетнографіязаперечує вихваляння одиничних начал (поло-вих, расових, етнічних), то по суті вона можесприяти осягненню таких подвійних станів, якзмішання, міграція та транснаціональність” [2,с. 139]. Продовжуючи роздуми вченого, дохо-димо висновку, що в такій перспективі зацікав-леність в автоетнографічній методології значноширша, виходить за межі соціологічного дослі-дження і дотична проблематиці сучасних ме-діа-студій, імагології або певних галузей літе-ратурознавчої компаративістики.

Отже, автоетнографія здатна відповідатина запити сучасного суспільства щодо відо-браження й моделювання ідентичнісної ди-наміки, зміщень у професійній діяльності,міграції тощо. Уособлюючи антропологічнийповорот у соціально-гуманітарному мислен-ні, автоетнографія є методологією крос-культурного дослідження кризових явищ уцарині дискурсу “відмінності”: еміграції,культурного пограниччя й ідентичності, ген-дерних і соціальних відносин. Точкою опоруавтоетнографічного методу є індивідуаль-ний досвід автора-дослідника, що, звичай-но, ставить під сумнів об’єктивне началонаукового вивчення та кидає виклик устале-ній верифікаційній системі. Феноменологіч-но-герменевтична основа наближає автоет-нографію до наративного соціологічногоаналізу. Їх об’єднує не лише спільне науко-ве коріння, подібність методологічних на-станов, які походять від теоретичних розро-бок М. Вебера, А. Шюца, Г. Ґарфінкеля, а йтакож маргінальне становище в науковомудискурсі. Прибічники цих методів вислов-люють незадоволення сучасним станом на-уки та доцільність залучення індивідуально-

го пояснення, спостереження за конкретноюситуацією, повсякденною практикою.

Досвід автоетнографічного дослідження,реалізований антропологами (Я. Багдаса-ровою [2], Т. Щєпанською [5], А. Ярлика-повим [6]), тяжіє до поєднання науковихпринципів (висування завдань, опис мето-дології, технології збору інформації та ав-тоінтерв’ювання, які одночасно поєднуютьсяіз саморефлексією, тобто автор зазначаєсвої відчуття щодо відповіді на поставленідо себе запитання та висуває сумніви йприпущення на основі цих відчуттів стосов-но результатів дослідження) зі структуру-ванням тексту за іншою, ненауковою логі-кою. Слід зазначити, що часові межі (само)спостереження доволі тривалі та охоплю-ють як мінімум декілька років занурення вінше середовище та фіксацію змін, що від-буваються з інформантом, тобто автором.Складна та багатошарова композиція цихтворів зумовлюється плином авторськогопереживання минулого. Автори не відкида-ють суб’єктивність тверджень, а скоріше,випробовують її межі та рівні. Власна згодачи заперечення певних усталених норм, по-глядів підлягає перевірці, своєрідній вери-фікації отриманих даних: пошуку схожої ду-мки, фіксації прихованих мотивів, розкриттястереотипного або суперечливого твер-дження тощо. Тож, такий текст постає немонологічним, а поліфонічним, не суб’єк-тивним, а інтерсуб’єктивним. Саме тому се-ред передтеч автоетнографічного підходуназивають М. Бахтіна з його концепцією ді-алогу та поліфонізму [16].

Особливу роль у якісному дослідженнівідіграє відмова від строго наукового, педа-нтичного викладу думки. В. Соколовськийакцентує увагу на тому, що естетика пись-ма, увага до жанрів, що обираються, є оче-видними характеристиками експеримента-льних жанрів, включаючи автоетнографію[4]. Автоетнографія як жанр поєднує особи-стісне з культурним, уміщує “самість” у соці-альний контекст. Написані від першої особиз вкрапленнями діалогів-інтерв’ю, ці текстиемоційні та авторефлексивні. До співвідне-сення індивідуальної “історії” із соціальноюпрактикою, прискіпливої уваги до повсяк-денної дійсності підключається важливийпсихологічний нюанс – самоспостереження.Авторефлексія, сповідальність зумовлюєрозширення джерельної бази дослідження:щоденники, нотатки, електронна пошта –все це стає доступним для читача і підлягаєавторському аналізу. До результатів авто-етнографічного дослідження додається“історія дослідника”, самовивчення, щосприяє зміщенню теоретизування в бік“діалогізації” – запрошенню читача до роз-мови та співпереживання [3, с. 11]. Така“спонукальна автоетнографія” руйнує межі


107

між соціологією і літературою. Навіть теоре-тизування щодо автоетнографії відбуваєть-ся із залученням її методичних координат.Осмислення перспектив такого дослідженнясоціокультурних процесів та особливо етич-ний аспект публікації часто відбувається вавтоетнографічному ракурсі. Як приклад,наведемо статтю С. Уолл. Авторці належитьчимало праць, присвячених цій проблема-тиці. В одній із них відбувається спроба по-єднання суто аналітичного підходу з авто-етнографічним [17].

Автобіографічність – невід’ємна складо-ва нового методу, що радикально змінюєетнографічний ракурс дослідження. На дум-ку вчених, що стояли у витоків автоетног-рафічного підходу, серед яких Т. Адамс,А. Бочнер, К. Елліс, етнографія вивчає сус-пільні цінності, практики через долучання допевного досвіду, спостереження за діяльніс-тю групи з метою покращення взаєморозу-міння між аут- та інсайдерами. В автоетног-рафії дослідник підходить до досліджувано-го явища ретроспективно, вибірково опису-ючи “епіфанії” – пригадувані моменти, що“символічно позначилися на траєкторії осо-бистісного життя; час екзистенціальної кри-зи, що примусив людину проаналізуватижиттєвий досвід” [14]. Емоційне переживан-ня починає виступати як метод, певний сиг-нал, що потребує уваги та витлумачення.Інтуїтивне начало, емпатійне вживання пе-ретворюється на метод дослідження особ-ливо в соціокультурних дослідженнях. Нау-ковці прагнуть переконати, що це чи не єди-ний на сьогодні шлях, який наближає доадекватного опису культур [1, с. 25].

Діалогічні тексти автоетнографій розра-ховані на активну аудиторію, зміщуючись досфер, наближених до журналістики. Елеме-нти автоетнографічної репрезентації про-блематики вже наочні в поширених сьогодніжурналістських матеріалах стосовно осво-єння “свого” соціокультурного та географіч-ного простору, які постають своєрідним“перевідкриттям” України, показником змінивектора суспільного зацікавлення від“чужого” до “свого”. Враховуючи потужнийдіалогічний потенціал, автоетнографія мог-ла б виступити потужним інструментом по-пуляризації науки, виявитися в науково-популярній журналістиці, яка переживаєскладні часи не лише в Україні. Адже саме врамках цієї методології дослідник муситьдолати академічний аутизм, шукаючи шляхидо аудиторії, не причетної до вузького коладисциплінарних інституцій, виробляючи до-ступні засоби донесення думки.

У журналістиці, так само, як і в науці, змі-нюється ступінь уваги до форм та засобівоформлення матеріалу. Втома від автома-тизованого письма, нестача чутливості, гну-чкості оповідей сприяло пошуку взаємодії

між журналістикою та літературою. Есеїзм йавтоетнографія тісно взаємодіють між со-бою, про що неодноразово писалося в до-слідницький літературі. Асоціативна подіб-ність автоетнографії та есею зумовлена ви-вільненням автора, більшими можливостя-ми для експерименту.

У зарубіжній журналістиці рух у напряміавтоетнографії веде відлік з 1960-х рр., пе-ріод розвитку нової та літературної журналі-стики пов’язується з такими іменами, якТ. Вульф, У. Ґаррінгтон. Метою автоетног-рафічної журналістики є “розуміння іншихлюдських світів із внутрішньої точки зору,зображення та пояснення людей так, як самівони себе розуміють”. “Журналістика по-всякдення” відображає суспільні трансфор-мації та перехід особистих занепокоєнь усоціальні проблеми. На думку У. Ґаррінг-тона, такі матеріали – душа кожної хорошоїгазети [13, с. 179]. Отже, висновок дослідни-ків оптимістичний: відкритість журналіста-дослідника, яка задається автоетнографіч-ною методологією, прокладає шлях до де-мократичних прав маргіналізованим групам.

Автоетнографія дотична принципам до-слідницької журналістики етнографічногоспрямування. Цей аспект знов залишаєтьсяза межами наукового зацікавлення україн-ських медіа-студій. Проте на Заході зв’язокетнографії та журналістики розглядаєтьсяяк генетичний, передусім, на методологіч-ному рівні [9]. В етнографії, зазначається впраці Т. Еріксона, ми розгортаємо себе якінструмент дослідження до чужих груп лю-дей, а в автоетнографії повертаємось догрупи, до якої вже причетні [15, с. 92–93].Іншими словами, в автоетнографії зникає“відчуженість” як умова етнографічного опи-су, а дистанція між суб’єктом і об’єктом нау-кового дослідження гранично скорочується.Як етнограф, так і журналіст прагнуть уник-нути пристосування власної референційноїсхеми до людей та подій, що спостерігають-ся. Метод включеного спостереження якпрактика входження у поле, взаємодія з гру-пою, аналіз ситуації, прихованих значень таритуалів, глибинного інтерв’ю використову-ється як журналістикою, так і етнографією.

“За традиційних підходів до виробництвановин, журналісти фокусують увагу на екст-раординарних подіях та діях, рішеннях полі-тиків, лідерів бізнесу та селебритіз. Навпа-ки, етнографічний репортаж має на меті ви-світлення звичайних людей <…> Тоді якконвенційний журналіст розглядатиме соці-альні вибухи або поступові тенденції, щосигналізують про зміни, репортер-етнографдосліджує зміни з різних сторін” [10, с. 133].Незважаючи на близькість між етнографіч-ним та автоетнографічним підходами, авто-етнографія постає завдяки усвідомленнюобмеженості свого джерела [7], просуває


108

постколоніальний принцип “ані слова пронас – без нас” (С. Соколовський), що, безу-мовно, впливає на актуалізацію журналіст-ської відповідальності.

Висновки. Автоетнографія в українськійгуманітарній сфері не відвоювала просторудля розвитку і досі чекає критичного осмис-лення. Однак пізнавально-аналітичні можли-вості автоетнографічного методу для україн-ського наукового та журналістського середо-вища перспективні, передусім, для висвіт-лення суспільних проблем: національної іде-нтичності, динаміки соціокультурного портре-та нації, специфіки соціальних практик сьо-годення, а також для створення зв’язку міжрізними прошарками та групами суспільства.

Список використаної літератури1. Абашин С. Форум: Исследователь и об-

ъект исследования [Электронный ре-сурс] / Сергей Абашин // Антропологи-ческий форум. – 2005. – № 2. – Режимдоступа: http://anthropologie.kunstkamera.ru/06/2005_2rus/.

2. Багдасарова Я. Автоэтнография: Исс-ледователь в роли “антропологизи-руемого” / Я. Багдассарова // ВестникСанкт-Петербургского университета.Серия 12: Педагогика. Социология. Пси-хология. – 2008. – Вып. 2. – С. 134–146.

3. Готлиб А.С. Автоэтнография (Разговор ссамим собой в двух регистрах) /А.С. Готлиб // Социология. – 2004. –№ 18. – С. 5–16.

4. Соколовский С.В. Автоэтнография и ан-тропологические исследования науки /С.В. Соколовский // Антропология ака-демической жизни. – М., 2010. – Т. 2. –С. 24–42.

5. Щепанская Т.Б. Полевик: фигура и дея-тельность этнографа в экспедиционномФольклоре (опыт автоэтнографии) /Т.Б. Щепанская // Журн. социологии исоциальной антропологии. – 2003. –№ 2. – С. 163–179.

6. Ярлыкапов А.А. Cны этнографа (опыт эт-нографического исследования) / А.А. Яр-лыкапов // Этнографическое обозрение. –2006. – № 6. – С. 48–52.

7. Alsop Ch. Home and Away: Self-ReflexiveAuto-/Ethnography [Electronic resource] /Ch. Alsop // Forum: Qualitative SocialResearch. – 2002. – Vol. 3. – № 3. – Mode

of access: http://www.qualitative-research.net/index.php/fqs/issue.

8. Atkison P. Rescuing Autoethnography /P. Atkison // Journal of ContemporaryEthnography. – 2006. – № 35 (4). –P. 400–404.

9. Boyer D. Divergent Temporalities: On theDivision of Labor between Journalism andAnthropology / D. Boyer // AnthropologyNews. – 2010. – № 4. – P. 6–9.

10. Cramer J. Ethnographic Journalism /J. Cramer, M. McDevitt // QualitativeResearch in Journalism: Taking it to theStreet / [Sharon Iorio]. – Mahwah : NJ :Lawrence Erlbaum, 2004. – P. 127–144.

11. Delamont S. Arguments against Auto-ethnography / S. Delamont // QualitativeResearcher. – 2007. – № 5 (4). – P. 2–4.

12. Denzin N. Introduction: The Discipline andPractice of Qualitative Research /N. Denzin, Y. Lincoln // Handbook ofQualitative Research. – Second Edition. –California : Sage Publication : ThousandOaks, 2000. – P. 1–29.

13. Ellis C. The Ethnographic I and IntimateJournalism / C. Ellis // Communication andMethodology, 2004. – P. 175–182.

14. Ellis C. Autoethnography: An Overview[Electronic resource] / C. Ellis, T. Adams,A. Bochner // Forum: Qualitative SocialResearch. – 2011. – Vol. 12. – № 1. –Mode of access: http://www.qualitative-research.net/index.php/fqs/issue.

15. Eriksson Th. Being Native – Distance andCloseness and Doing Auto/Self-Etnnography [Electronic resource] /Th. Eriksson // Gupea: GothenburgUniversity Publications ElectronicArchive. – Mode of access: http://gupea.ub.gu.se/bitstream/2077/24689/1/gupea_2077_24689_1.pdf.

16. Mizzi R. Unraveling ResearcherSubjectivity through Multivocality inAutoethnography [Electronic resource] /R. Mizzi // Journal of Research Practice. –2010. – Vol. 6 (1). – Mode of access:http://www.journaldatabase.org/journal/issn1712-851X.

17. Wall S. Easier Said than Done: Writing anAutoethnography / S. Wall // InternationalJournal of Qualitative Methods. – 2008. –№ 7 (1). – P. 38–53.


Юферева Е.В. Исследовательские перспективы автоетнографии: качественная мето-дология на границе науки и журналистики

В статье осуществляется обзор проблемы автоэтнографии как междисциплинарной ис-следовательской стратегии. Очерчиваются потенциальные векторы применения автоэт-нографической методологии в украинской науке и журналистике, научно-популярном дискур-се, а также журналистском исследовании, в частности, этнографическом.

Ключевые слова: автоэтнография, антропология, жанр, этнографические методы, жу-рналистское исследование.


109

Yufereva O. Research Prospects of Autoethnography: Qualitative Methodology on the Brinkof Science and Journalism

The article analyses the problem of autoethnography as a cross-disciplinary research strategy. Itoutlines potential vectors of using autoethnography methodology in Ukrainian science and journalism,popular science discourse, journalist research, in particular in ethnographic one.

Key words: autoethnography, anthropology, genre, ethnographic methods, journalist research.


110

*************************************************************

МАГІСТЕРІУМ

*************************************************************

УДК 811.111’36’25І.В. Кіргєєва

ЕМФАТИЧНА ІНВЕРСІЯ В АСПЕКТІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУУ статті розглянуто поняття емфатичної інверсії, питання тема-рематичного члену-

вання речення з погляду емфатичного виділення. Запропоновано способи відтворення емфа-тичної інверсії в перекладі.

Ключові слова: інверсія, емфаза, емфатична інверсія, тема-рематичне членування.

Інверсія вивчається давно й успішно.Проблеми інвертованих речень досліджува-ли такі вчені, як: О.І. Смирницький, І.Р. Галь-перін, Ю.М. Скребнєв та ін. Виражальні мо-жливості інверсії та її стилістичну роль роз-глядали багато науковців [3; 13; 14; 16; 19;20 та ін.]. Однак питання відтворення емфа-тичної інверсії українською мовою в пере-кладознавстві висвітлено недостатньо.

Актуальність обраної теми зумовленаскладністю й недостатністю вивчення де-яких аспектів цього питання. Вивчення за-собів відтворення емфатичної інверсії у пе-рекладі є важливим як для теорії, так і дляпрактики художнього перекладу загалом,оскільки недостатнє врахування прийомів ізасобів вираження емфатичності в оригіналічасто призводить до неадекватного пере-кладу та спотворення задуму автора. Отже,метою статті є дослідження способіввідтворення емфатичної інверсії в перекла-ді. Досягнення мети передбачає вирішеннятаких завдань: розглянути поняття інверсії,охарактеризувати поняття теми й реми зпогляду емфатичного виділення та виявитиособливості відтворення емфатичної інвер-сії в перекладі. Об’єктом дослідження є ре-чення з емфатичною інверсією, предме-том – способи відтворення емфатичної ін-версії в перекладі.1

Поняття інверсії розглядають у вузькомута у широкому значеннях. У вузькому зна-ченні інвертований порядок слів, або інвер-сія – це порядок слів, при якому підмет зна-ходиться після присудка. На думкуО.І. Смирницького, прямий та зворотнийпорядок слів визначається взаємним роз-ташуванням підмета і присудка [7, с. 62].

У широкому значенні термін “інверсія”означає винесення будь-якого компонентаречення в незвичну для нього позицію з ме-тою емфатичного виділення цього компоне-нта [9, с. 81].

1 © Кіргєєва І.В., 2013

Існує граматична та емфатична інверсія.Граматична інверсія використовується недля вираження якихось додаткових смисло-вих або стилістичних нюансів, а насампередтому, що інвертований порядок слів є єди-ним можливим варіантом для певної грама-тичної конструкції. У випадку граматичноїінверсії порядок слів підпорядковуєтьсяправилам синтаксису.

Емфатична інверсія – це порушенняусталеної послідовності членів речення,внаслідок якого певний елемент виділяєтьсяй набуває конотації емоційності або експре-сивності. Таким чином порядок слів стаєзасобом вираження емфази і набуває стилі-стичної функції [8, с. 266].

Під емфазою в лінгвістиці прийнято ро-зуміти виділення якого-небудь елементависловлювання. Вона характерна для емо-ційно забарвленої мови, як усної, так іписьмової, і вживається в ораторському,художньому, публіцистичному стилях. Знач-на частка експресії, емоційності, якими ха-рактеризується діалогічне або полілогічнемовлення персонажів художнього твору,великою мірою створюється різними емфа-тичними засобами: граматичними, лексич-ними та графічними, а іноді тими та іншимиразом [11, с. 84]. У мовознавчому словникуза редакцією Д.І. Ганича емфаза визнача-ється як напруженість мови, посилення їїемоційної виразності, виділення якогосьелемента за допомогою інтонації, повторен-ня, звертань, запитань тощо [4, с. 236]. Усучасному тлумачному словнику зазначено,що емфаза – це емоційно-експресивне ви-ділення частини висловлювання засобамиінтонації, повторення, порядку слів та ін.[17]. Емфатичні конструкції можуть як під-креслювати окремі члени речення, так і на-давати емоційного забарвлення реченню вцілому.

Актуальне членування речення дослі-джується з різних теоретичних позицій. Кон-цепція про синтаксичну природу актуально-


111

го членування речення допускає його ото-тожнення із синтаксичними категоріями че-рез вираження теми і реми за допомогоюграматичних засобів мови (але іноді – тількиконтексту). Тема визначається як вихідначастина речення, одне з двох основних по-нять актуального членування речення, приякому речення ділиться в мові за змістом навихідну частину – дане і те, що говоритьсяпро неї, – нове. В.В. Гуревич зазначає, щорема несе на собі логічний наголос і повід-омляє якусь нову інформацію, тоді як темамістить “стару”, вже відому інформацію [5,с. 54].

В українській мові тема міститься часті-ше на початку висловлювання, а рема в кін-ці фрази. При зміні цього порядку наголосфрази зміщується і в посиленій формі падаєна рему.

Для акцентування реми, крім логічногонаголосу, можуть вживатися спеціальні ем-фатичні конструкції (It was John who sent methe postcard), введення допоміжного дієсло-ва для акцентування присудка (John didsend me a postcard), а також емфатична ін-версія, яка необхідна в англійському речен-ні, коли ми ставимо член речення, який логі-чно акцентуємо, не на звичне для нього узвичних умовах місце в реченні (Only to medid John send a postcard) [5, с. 55]. Тема мо-же виділятися за допомогою інтонації, наго-лосу (словесного, тактового, фразового, ло-гічного, емфатичного) та особливої паузації.

В.Г. Адмоні вважає емоційну функціюпорядку слів самостійною та вбачає її устворенні піднесеного емоційного змістусинтаксичних єдностей, що досягається, найого думку, “зміненою” формою початковогопорядку слів [1, с. 76].

Актуальне членування речення не збіга-ється з конструктивно-синтаксичним. Зале-жно від ситуації й контексту будь-який членречення може бути і темою, і ремою: Маша(тема) їла кашу (рема) і Кашу (тема) їлаМаша (рема). Тим не менш, в актуальнорозчленованих двоскладних реченнях під-мет зазвичай є темою, а присудок – ремою.Отже, прямий порядок актуального члену-вання пов’язаний з логічно послідовним роз-гортанням думки мовця від даного, вихідно-го до невідомого, нового, найбільш важли-вого в повідомленні.

Тема при прямому порядку слів може бу-ти оформлена за допомогою займенника Iчи II особи, позначаючи мовця або його ад-ресата. Я (тема) взяла (рема) в руки ліхтар[15, с. 119].

Зворотний порядок “рема – тема” нази-вається регресивним, емфатичним, хоча вінне завжди пов’язаний з цілями емфази [12,с. 40]. Положення реми на початку або вкінці речення може бути зумовлено: необ-хідністю її позиційної контактності зі співвід-

несеним членом попереднього речення;розчленуванням поширеної реми; ритмом;бажанням мовця швидше висловити голо-вне. У цьому випадку рема розпізнається поконтексту – шляхом віднімання від складуречення надлишкової самоочевидної теми,яка зазвичай опускається чи відсувається вкінець: “Питання хочу вам поставити. Як вінвам здався? Старий він вже” [15, с. 156].

Приклад емфази на ремі: “СОТНЮ я занеї віддала!”. Емфаза на темі: “Таку величе-зну котлету мені ні за що не з’їсти!”. Емфазав питанні: “У тебе вже є СИН?!”

Т. Левицька й А. Фітерман, вивчаючи різ-ні засоби вираження емфази в англійськіймові, зауважують, що до емфатичних конс-трукцій належать конструкції з конденсова-ними відносними словами (відносним за-йменником what у підрядних або додатковихреченнях) [10, с. 36].

Починаючись з what, відносні підрядніречення слугують цілям емфатичного виді-лення і тема-рематичного членування. Існуєособлива тематична структура, в якій два ібільше елементів підрядного експліцитнооб’єднані, утворюючи єдиний компоненттематичної структури, що зазвичай функціо-нує як тема, але іноді і як рема. Це типовийприклад тематичного відносного підрядного,який є різновидом ідентифікуючих підряд-них. У тематичному відносному підрядномувсі елементи утворюють два компоненти,потім ці два компоненти з’єднуються відно-синами ідентифікації, що є в принципі різно-видом знака рівності. Наприклад: What theDuke gave to my aunt (тема), was a teapot(рема) або What he gave (тема), was a teapot(рема). Структура тематичного відносногопідрядного передбачає різні дистрибуції ча-стин підрядного між темою і ремою, напри-клад: What happened was that the duke gavemy aunt that teapot, де тема – whathappened – означає бажання розповісти прощо-небудь, а інші складові належать до ре-ми.

Таким чином, на думку М.А.К. Халлідея,відносні речення зі сполучником what маютьфункції виділення, що слугує для тема-рематичного поділу.

Деякі автори стверджують, що в літера-турі з англійської граматики не зазначаєтьсяемфатичний характер синтаксичних утво-рень з what, але при перекладі його необ-хідно враховувати [10, с. 36].

Порядок слів будь-якої мови є ключовимпитанням її синтаксису. Як не може бутиречення без слів, так не може бути й речен-ня без визначеного, притаманного саме ціймові словопорядку. Порядок слів визнача-ється низкою чинників, але в першу чергу –будовою мови, її типологічними характерис-тиками, граматичними правилами та тради-ціями, функцією речення в тексті, а також


112

певною мірою (залежно від типології мови) –структурою актуального членування речен-ня [23, с. 35]. Мона Бейкер вважає, що в мо-вах з відносно вільним порядком слівзв’язок між синтаксисом та комунікативноюфункцією досить слабкий, а в мовах з відно-сно фіксованим порядком слів, до яких на-лежить і англійська мова, цей зв’язок навпа-ки досить міцний [24, с. 166].

Хоча в англійській мові розташуванняслів досить жорстке, все ж таки воно допус-кає певну рухомість, тому прямий порядокчленів речення може бути змінений з метоювиділення слова чи групи слів, для того,щоб привернути увагу читача або слухача.Зміна загальноприйнятого порядку слів сві-дчить про емоції мовця щодо висловленогоним, а отже, представляє емфазу.

У будь-якій мові є достатньо засобів длявираження емоцій. Пропущені через мис-лення людини ці засоби відразу ж актуалі-зуються [18, с. 10], стають посилено вираз-ними. Це підтверджується тим, що різні ем-фатичні прийоми трапляються, як уже зга-дувалося вище, навіть у тих стилях мови,яким зазвичай не притаманна емоційність,наприклад, у науково-технічних та офіційно-ділових текстах. Але, зрозуміло, найвищупитому вагу емфаза має в художній літера-турі.

У художніх текстах розмовне мовленняпредставлене в діалогах, які не тільки озву-чують злами сюжетних ліній, а й розкрива-ють невиражені характеристики персонажів.Однак саме мовлення нерідко залишаєтьсяімпліцитним, семантично-еліптичним. І тутперед перекладачем постає вибір – чи статиіншомовним розшифрувальником наміруавтора, чи відтворити ту саму завуальова-ність ідей у цільовому тексті.

Взагалі переклад – це інструмент міжмо-вної регуляції, його метою є забезпеченняможливості впливу на реципієнта, який на-лежить до іншого лінгвокультурного суспі-льства. У зв’язку з цим адекватність пере-кладу визначається як відповідність пере-кладу оригіналу в регулятивному впливовіна одержувача. Тому перекладачеві слідпам’ятати, що ті конструкції в мові оригіна-лу, які несуть емфатичне навантаження, вмові перекладу можуть мати слабкіше абонавпаки сильніше емфатичне навантаження[25, с. 116]. Як зазначає Ю. Найда, перекладповинен справляти вплив, аналогічний ори-гіналові [27, с. 16]. З тим, що рівноцінністьрегулятивного впливу і є адекватність пере-кладу згодні й інші науковці [2, с. 35; 21,с. 153; 22, с. 153; 26, с. 193]. Розмовне мов-лення діалогів наближається до мови спон-танної, нерідко генерованої під потужнимтиском емоцій, що, у свою чергу, познача-ється на послідовності смислових сегментівповідомлення. Водночас логічно організова-

на граматична мова ніколи не буває повніс-тю вільна від мови емоційної та обидві по-стійно впливають одна на одну [28, с. 136].

При перекладі українською мовою емфа-тичних речень з інверсією залежно від кон-тексту зазвичай використовують лексичні(слова-посилювачі) або синтаксичні (змінаструктури речення) засоби.

At the bottom of your search for holiness isa frantic desire for notoriety (Koval I. PaganSaints. The Marinated Aristocrat, р. 44) – Затвоїми пошуками доброти, під твоєю лю-бов’ю до людства ховається шалене бажан-ня – прославитись (Коваль І. Лев і левиця.Маринований аристократ, с. 45).

У цьому прикладі емфатичність оригіна-лу перестворено лексичним способом шля-хом введення слова-посилювача.

Hardly could we hear our own voices for thenoise of the trains (Pratchett T. Soul Music) –Через страшенний гуркіт потягів ми ледвечули свої голоси (Рокова музика / пер.В. Дмитрика).

У цьому випадку перекладач вдається дотрансформації – додає посилювач “стра-шенний”, адекватно відтворюючи емфатич-ний потенціал першотвору.

Висновки. Інвертовані речення є однимз найактивніших репрезентантів експресив-ності на синтаксичному рівні. На відміну відукраїнської мови, інверсія членів речення тасловосполучень в англійській мові є дужевиразним емфатичним засобом. Найчастішеемфатичну інверсію в перекладі передаютьлексичними засобами. Адже переклавшиінверсію дослівно, майже неможливо отри-мати таку саму виразність в перекладі, оскі-льки в українській мові вільніший порядокслів. Перспективи подальших дослідженьвбачаємо у вивченні засобів відтворенняемфатичної інверсії у перекладі на матеріа-лі текстів різних жанрів.

Список використаної літератури1. Адмони В.Г. Грамматический строй язы-

ка как система построения и общая тео-рия грамматики / В.Г. Адмони. – Л. : На-ука, 1988. – 240 с.

2. Білоус О.М. Теорія перекладу : курслекцій : навч. посіб. для студ. вищихнавч. закл. / О.М. Білоус. – Кіровоград :РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2002. –116 с.

3. Будыкина В.Г. Инверсия в нарративелитературной сказки / В.Г. Будыкина. –Челябинск, 2004. – 173 с.

4. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термі-нів / Д.І. Ганич, І.С. Олійник. – К. : Вищашкола, 1985. – 360 с.

5. Гуревич В.В. Теоретическая грамматикаанглийского языка. Сравнительная ти-пология английского и русского языков :учеб. пособ. / В.В. Гуревич. – М. : Флин-та : Наука, 2003. – 168 с.


113

6. Єрмоленко С.Я. Стилістичне значенняпорядку слів / С.Я. Єрмоленко // Україн-ська мова і література в школі. – 1972. –С. 29–38.

7. Иртеньева Н.Ф. Вопросы семантическо-го синтаксиса английского языка : сб.науч. тр. / Н.Ф. Иртеньева. – Пятигорск :Изд-во ПГПИИЯ, 1979. – 165 с.

8. Каушанская В.Л. Грамматика английско-го языка / В.Л. Каушанская. – М. : Про-свещение, 1973. – 320 с.

9. Кузнец М.Д. Стилистика английскогоязыка / М.Д. Кузнец, Ю.М. Скребнев. –Москва : Просвещение, 1960. – 175 с.

10. Курс сучасної української літературноїмови : у 2 т. / за ред. Л.А. Була-ховського. – К. : Радянська школа,1951. – Т. 1. – 519 с.

11. Левицкая Т.Р. О некоторых способахвыражения эмфазы в английском язы-ке / Т.Р. Левицкая, А.М. Фитерман // Те-тради переводчика. – М. : Международ-ные отношения, 1972. – Вып. 9. – С. 34–42.

12. Мисик І.Г. Прагматичний аспект репре-зентації темпоральності / І.Г. Мисик //Наукові записки КУТЕП. Серія: Філо-софські науки. – Київ, 2011. – Вип. 11. –354 с.

13. Пименова М.А. Стилистическая инвер-сия в сфере фразеологии современногоанглийского языка / М.А. Пименова. –М., 1990. – 23 с.

14. Поліщук Л.Д. Інтродискурсивні можли-вості порядку слів у телевізійному мов-ленні [Електронний ресурс] / Л.Д. Полі-щук. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua.

15. Прозоров В.Г. Основы теории и практи-ки перевода с английского языка на рус-ский / В.Г. Прозоров. – М., 1999. – 221 с.

16. Сдобников В.В. Теория перевода : учеб.для студ. лингв. вузов и фак-тов иностр.яз. / В.В. Сдобников, О.В. Петрова. –М. : ACT : Восток – Запад, 2006. –448 с. – (Лингвистика и межкультурнаякоммуникация : золотая серия).

17. Современный толковый словарь изд.“Большая Советская энциклопедия”[Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://www.classes.ru/all-russian/russian-dictionary-encycl-term-65325.htm.

18. Сучасна українська літературна мова :підруч. для студ. філол. спец. вузів /А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющта ін. ; за ред. А.П. Грищенка. – К. : Ви-ща школа, 2002. – 439 с.

19. Тавасиева А.З. Инверсия подлежащегокак синтаксическая фигура / А.З. Тава-сиева. – М., 2002. – 164 с.

20. Толочко О.Я. Інверсія в оригінальномута перекладному дискурсі / О.Я. То-лочко // Іноземні мови. Зарубіжна літе-ратура. Методика викладання : наук.журнал. – Донецьк, 2009. – Т. 6. –№ 1 (16). – С. 149–156.

21. Фесенко Т.А. Перевод: на гранях куль-туры и когниции / Т.А. Фесенко // Мова ікультура. – 2003. – Вип. 6. – Т. 4. Міжку-льтурна комунікація. Теорія і практикаперекладу. – С. 147–155.

22. Чередниченко О. Про мову і переклад /О. Чередниченко. – К. : Либідь, 2007. –248 с.

23. Шаховский В.И. Эмотивный компонентзначения и методы его описания : учеб.пособ. / В.И. Шаховский. – Волгоград,1983. – 91 с.

24. Baker M. In other words: A coursebook ontranslation / M. Baker. – New York andLondon : Routledge, 1992. – 304 p.

25. Bassnett S. Translation studies /S. Bassnett. – NY : Routledge, 2002. –176 p.

26. Neubert А. Pragmatic aspects oftranslation / А. Neubert. – Leipzig, 1965. –P. 185–202.

27. Nida E.A. Toward a Science ofTranslating / E.A. Nida. – Leiden :E.J. Brill, 1964. – 331 p.

28. Stankiewicz E. Problems of EmotiveLanguage / E. Stankiewicz // Approachesto Semiotics. – The Hague, 1964. –P. 252–253.


Киргеева И.В. Эмфатическая инверсия в аспекте проблемы переводаВ статье рассматривается понятие эмфатической инверсии, вопрос тема-

рематического членения предложения с точки зрения эмфатического выделения. Предлага-ются способы воспроизводства эмфатической инверсии в переводе.

Ключевые слова: инверсия, эмфаза, эмфатическая инверсия, тема-рематическое членение.

Kirgieieva I. Emphatic inversion in aspect of translationThis article explores a notion of emphatic inversion. It handles the theme-rheme division from the

view point of emphatic singling out. The article describes the ways of reproduction of emphaticinversion in translation.

Key words: inversion, emphasis, emphatic inversion, theme-rheme division.


114

УДК 811.111’282.3’27В.В. Лемещенко

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОЇ ФІКСАЦІЇ ШОТЛАНДСЬКОЇ МОВИСтаттю присвячено проблемам історичного розвитку шотландської лексикографії. На

матеріалі проаналізованих словників окреслено основні періоди становлення шотландськоголексикографічного процесу, визначено загальні та специфічні риси кожного етапу. Встанов-лено основні принципи лінгвістичного опису лексичних одиниць, що подані в матеріалах різнихперіодів шотландської лексикографічної практики.

Ключові слова: лексикографія, шотландська мова (Скотс), етапи лексикографічного про-цесу, історія лексикографії.

На сучасному етапі розвитку мовознавс-тва актуалізується низка питань, які тради-ційно співвідносяться з проблемним полемсоціолінгвістики, зокрема, теоретичні та при-кладні аспекти територіального й соціально-го варіювання мови.

Однак, проблеми нормативності та соці-олінгвістичного статусу мов, які функціону-ють у Шотландії, залишаються поза пиль-ною увагою вітчизняних дослідників. Заува-жимо, що в працях зарубіжних і вітчизнянихавторів були спроби описати мовну ситуаціюШотландії й визначити статус місцевої мови,але вони не йшли далі загального опису мо-вної ситуації краю. Також донині відсутнійповний нарис історії шотландської лексико-графії, оскільки до сьогодні не лише окремісловники, а й цілі словникові жанри відпові-дної лінгвокультурної традиції не є дослі-дженими й описаними.

Мета статті – вивчити особливостілексикографічного процесу в Шотландіїшляхом аналізу словників. Досягнення по-ставленої мети передбачає вирішення такихзавдань:– встановити джерельну базу словників;– виявити специфічні риси словників з

огляду на їх різновид та спосіб подачіматеріалу;

– окреслити основні періоди шотландсько-го лексикографічного процесу.Шотландська лексикографія почала фо-

рмуватись досить пізно порівняно з англій-ською. Офіційно її початок пов’язують із ви-данням першого словника шотландськоїмови “An Etymological dictionary of theScottish Language” Дж. Джеймісоном, щовийшов друком у 1808 р. Единбурзький мо-вознавець та лексикограф доктор С. Реннівказує на надзвичайну важливість його пра-ці: “Джеймісон зберіг Скотс тоді, коли вонабула на межі повного занепаду. Його слов-ник для шотландців є настільки ж цінним, яксловник Семюеля Джонсона – для англійців.Це одна з найважливіших праць європейсь-кої лексикографії” [3]. Словник Джеймісонамав значний вплив як на подальший розви-ток шотландської лексикографії, так і на фо-

рмування літературних норм свого часу. Зо-крема, матеріали цього словника були вико-ристані при складанні Шотландського націо-нального словника (SND) й Оксфордськогословника англійської мови.

Аналізуючи історію шотландської лекси-кографії можемо окреслити декілька пері-одів її розвитку. Перший період (1808–1845 рр.) доцільно охарактеризувати як“донауковий”. Головною метою лексикогра-фів цього етапу було встановлення певноїформи написання та вживання слів. Такимчином, дефініції слів мали досить розгорну-ту структуру, вживання слів у мовленні ілюс-трувалось цитатами з літератури, вказува-лась етимологія слів. Саме тому майже всісловники цього періоду слід вважати норма-тивними. До них належать: “An Etymologicaldictionary of the Scottish Language” Дж. Джей-місона, “Dictionary of the Scottish language”В. Айтча, “Pocket dictionary of the ScottishIdiom” Р. Монхербі тощо.

Другий період розвитку шотландської ле-ксикографії (1846–1920 рр.) можна умовноназвати “діалектологічним”, оскільки у цейчас з’явилась достатня кількість словників(близько 10), в яких Скотс визнається несамостійною мовою, а діалектом англійсь-кої. Важливим є той факт, що переважнабільшість авторів цього періоду були шотла-ндцями, таким чином можна констатуватипевний рівень відсутності мовної та націо-нальної самоідентифікації у тогочасній Шот-ландії. До найважливіших словників цьогоетапу можна зарахувати: “A Glossary of NorthCountry words” Дж. Броккета, “Observationson the Scottish Dialect” Дж. Сінклера,“Lowland Scotch” Дж. Вілсона тощо.

Третій період розвитку шотландської лек-сикографії (1929–1997 рр.) можна умовноназвати “історичним”, оскільки він базуєтьсяна таких концепціях [1, с. 7]:

1) складання словників за історичнимпринципом;

2) заміна нормативного принципускладання словників відносно системногодескриптивного підходу;

3) опис лексики як системи.


115

Саме у цей період у 1929 р. була засно-вана Шотландська національна асоціація(The Scottish National Dictionary Association(SNDA)), яка мала на меті популяризаціюмови Скотс шляхом створення словниківсучасної шотландської мови. Ця мета булаостаточно втілена у 1976 р. у зв’язку із заве-ршенням 10-томного Шотландського націо-нального словника (Scottish nationaldictionary (SND)). Матеріал для нього відби-рався з різноманітних письмових та уснихджерел, які датуються від 1700 до 1976 р.

Також у 1931 р. було розпочато роботунад складанням Словника старошотландсь-кої мови (The Dictionary of the Older ScottishTongue (DOST)), який був остаточно завер-шений у 2002 р. Цей словник складається із12 томів та охоплює період розвитку лекси-чного складу Скотс від XII ст. до 1700 р.

Сучасний етап розвитку шотландськоїлексикографії (1998–2013 рр.) визначимо як“науковий”, оскільки аналізуючи словникицього періоду можна виділити такі характер-ні риси:– прагнення домогтися такої повноти ха-

рактеристики слова, яка дасть змогу нетільки зрозуміти його в заданому кон-тексті, а і правильно застосувати у мов-ленні. Таким чином, здійснюється пере-хід до словників активного типу;

– прагнення подолати традиційну відірва-ність словникового опису мови від їїграматичного опису, що відтворюєтьсянасамперед у навчальних словниках;

– перехід від винятково філологічногоопису слова до цілісного філологічногота культурологічного опису слова-поняття, із залученням елементів етно-лінгвістичного знання.Таким чином, однією з особливостей цьо-

го етапу є тенденція відображати мовніявища у безпосередньому зв’язку з елемен-тами культури, описуючи тим самим впливкультури на формування мови.

Не менш важливою для сучасного етапурозвитку шотландської лексикографії сталапоява навчальних словників шотландськоїмови, призначених для тих, хто вивчаєСкотс, або цікавиться цією мовою. Загалом,у період з 1998 до 2008 р. вийшло друкомпонад 15 словників і тезаурусів, головнимзавданням яких є розкриття лексичного таграматичного значення слова, опис варіан-тів вимови, етимології слова, ідіом та фра-зеологізмів. До словників цього періоду мо-жна зарахувати: “Concise English-Scotsdictionary”, “Concise Scots dictionary”, “CollinsGem Scots Dictionary”, “The Scots Thesaurus”та серію книг “Say it in Scots”.

У 2004 р. з’явився перший онлайн-словник мови Скотс (The Dictionary of theScots Language (DSL)), який містить матері-али Шотландського національного словника

(SND) та Словника старошотландської мови(DOSL), і містить інформацію про етимоло-гію, граматичні особливості й особливостівживання слів, починаючи від XII ст. до сьо-годні.

Однією з визначальних рис шотландсько-го лексикографічного процесу в цілому євідсутність одномовних словників, переваж-на більшість є двомовною (шотландсько-англійські). Таким чином, для всіх словниківвластиве розкриття значення, походженнята особливостей вживання англійською, а нешотландською мовою, що вказує на актуа-льну мовну проблему на території Шотлан-дії.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, мидійшли таких висновків:

1. Незважаючи на те, що шотландськалексикографія почала розвиватися тільки напочатку ХІХ ст., і порівняно з англійською єдосить молодою галуззю, до початку ХХІ ст.вона досягла значних успіхів. За цей періодбуло видано понад 50 словників, які є пере-важно двомовними.

2. У розвитку шотландської лексико-графічної науки та практики фіксації мовно-го багатства можна виділити чотири основніперіоди: донауковий, діалектологічний, істо-ричний, науковий.

3. Більшість проаналізованих словниківсприяла поверненню та становленню мовиСкотс у Шотландії, найголовнішим середяких є “An Etymological dictionary of theScottish Language” Дж. Джеймісона, котрийзначно вплинув не тільки на подальшийрозвиток шотландської лексикографії, а й наформування літературних норм свого часу.

4. Найбільшого розвитку лексикографіяшотландської мови зазнала у два періоди –діалектологічний і науковий, оскільки самеці періоди характеризуються активною пра-цею лексикографів та появою переважноїбільшості словників мови Скотс.

5. Головною заслугою словників є фік-сація ними значної кількості лексики, части-на якої вже архаїзувалася чи навіть вийшлаз ужитку. Таким чином, вони можуть бутивикористані й при дослідженні процесу вза-ємодії та взаємовпливу сусідніх мов.

Отже, зважаючи на недостатню кількістьдосліджень, проблеми історичного розвиткушотландської лексикографії потребують по-дальшої розробки та детального вивчення.

Список використаної літератури1. Моисеев М.В. Лексикография английс-

кого языка : учеб.-метод. пособ. длястуд. / М.В. Моисеев. – Омск : Изд-воОмГУ, 2006. – 92 с.

2. Jamieson J. An Etymological dictionary ofthe Scottish Language / J. Jamieson. –Edinburgh : University Press, 1808. – 637 p.

3. McLaughlin M. John Jamieson: The manwho saved Scots’ tongue [Electronic


116

resource] / M. McLaughlin, 2013. – Modeof access: http://www.scotsman.com/news/arts/john-jamieson-the-man-who-saved-scots-tongue--1-2426855.

4. The Dictionary of Scots Language[Electronic resource]. – Mode of access:http://www.dsl.ac.uk/DSLsmall.Html.


Лемещенко В.В. Иторический аспект лексикографической фиксации шотландскогоязыка

Статья посвящена проблемам исторического развития шотландской лексикографии. Наматериале проанализированных словарей выделено основные периоды становления шотла-ндского лексикографического процесса. Определены общие и специфические черты каждогоэтапа. Установлены основные принципы лингвистического описания лексических единиц,представленных в материалах разных периодов шотландской лексикографической практики.

Ключевые слова: лексикография, шотландский язык (Скотс), этапы лексикографическо-го процесса, история лексикографии.

Lemeshchenko V. Historical aspect of the lexicographic fixing ScottishThe article is dedicated to the problems of the historical development of Scottish lexicography. The

main periods of establishment of Scottish lexicographic process have been exposed and analyzed onthe materials of Scottish dictionaries. Common and specific features of each period have beendefined. Main principles of linguistic description of lexical units, presented in the materials of differentperiods of Scottish lexicographical practice, have been established.

Key words: lexicography, Scottish language (Scots), periods of lexicographical process, history oflexicography.


117

*************************************************************

НАУКОВІ ЕСЕЇ

*************************************************************

УДК 820/89.0:06Лиана Лория

ГЛОБАЛИЗАЦИЯ И ПОЭМА ШОТА РУСТАВЕЛИ“ВИТЯЗЬ В ТИГРОВОЙ ШКУРЕ”В статье представлены размышления по одному из основных вопросов поэмы великого

грузинского поэта и общественного деятеля XII в., пополнившего сокровищницу мировойпоэзии, Шота Руставели “Витязь в тигровой шкуре” – проблеме формирования всемирногочеловека. Взаимоотношения всех героев поэмы строятся на основе дружбы, взаимопомощии стремления к достижению цели едиными усилиями. Герои связаны друг с другом в единоецелое так, что между ними стираются границы, языковые барьеры, различия в вероиспове-дании. Так в поэме утверждается великая идея, согласно которой представители различныхэтносов могут достичь взаимопонимания, если их отношения основаны на любви и дружбе.Величие Руставели заключается именно в том, что еще в XII в. он предложил строить все-мирную гармонию на основе любви и дружбы.

Ключевые слова: поэма, глобализация, всемирный человек, дружба.

Поэма Шота Руставели “Витязь в тигро-вой шкуре” отличается сложным многоаспе-ктным содержанием. Она по праву считает-ся национальным достоянием, благодарякоторому грузинское поэтическое слово об-рело почетное место в сокровищнице миро-вой поэзии. Поэма представляет собой сво-еобразный моральный кодекс, преобразо-ванный творческим сознанием великого по-эта. С XII века до наших дней все новые иновые поколения черпают из нее ярчайшиепримеры дружбы, любви и человеколюбия.“Витязь в тигровой шкуре” – это гимн свобо-де, демократии, утверждение способа со-существования на основе цивилизованныхнорм. В поэме затрагиваются вопросы вомногом актуальные для нашего времени, вчастности, нюансы глобализации.1

Действие поэмы имеет как бы всемир-ный характер. Аравия и Индия, Мульгазан-зар и Хатаэт, царство купцов и Хваразм,царство камней и Гуланшаро – таков гео-графический ареал поэмы, финал которойпредставляет собой торжество добра, три-умф доброго начала над злым. Герои по-эмы являются представителями разныхстран, но этот факт вовсе не мешает имсовершать великие, наполненные гуманиз-мом поступки, приобщаться к величайшимобщечеловеческим ценностям и являть со-бой высочайший пример сосуществования.

Изображенные в поэме отношения меж-ду индийцем и арабом, мульгазанзарцем игуланшарцем, хатаэльцем и хваразмцемпредставлены таким образом, что они вы-

1 © Лиана Лория, 2013

ходят за рамки просто знакомства; предста-вители разных стран формируют духовноебратство, легко вступают в общение друг сдругом.

Араб по национальности, Автандил кре-постью своей веры, общечеловеческимиидеями, высокими нравственными качест-вами похож на индийца Тариэля; такая жеблизость наблюдается между мульгазанза-рцем Придоном и арабскими, и индийскимикондами; много общего между хатаэльскимипиратами и арабским спаспетом, схожи жи-тели морского царства и облаченный в ку-печеские одежды арабский рыцарь, царьИндии выбирает своим зятем хваразмскогоцаревича; повелитель морского царстваприлагает много усилий, чтобы заполучитьв невестки индийскую девушку Нестан. Бо-лее того, даже царство каджей ищет пути кмиру людей (об этом свидетельствует же-лание каджей заполучить в невестки Не-стан).

Цель статьи – навести размышленияотносительно одной из важнейших проблемпоэмы великого грузинского поэта XII в. ШотаРуставели “Витязь в тигровой шкуре” – про-блемы формирования мирового человека.

На фоне изображенного в поэме много-национального союза Шота Руставели по-казывает отсутствие национальных барье-ров, даже различие в вероисповедании ге-роев не создает им никаких преград в об-щении. Правда, сквозь всю поэму проходитодно магическое слово “миджнур”, передкоторым открываются все двери. И все-такигармония отношений, показанная в поэме,поражает братским единением иноплемен-


118

ников, которым не мешают национальныеразличия, языковые барьеры, которые спо-собны возносить молитвы свои богам в од-ной молельне. Действуя согласно принципу“где хочешь, там и молись”, они объединя-ют свои усилия в борьбе против каджей,крепость которых предстает символом зла иненависти.

После долгой разлуки Автандил встре-чается с побратимами – хатаэльцами, кото-рые смогли в обители зла породить добро(в коварной схватке с Тариэлем они пыта-лись его пленить). Благодаря рассказу ха-таэльцев Автандил получил очень ценныесведения о схватке, происшедшей междуними и незнакомым витязем. Этот эпизоддал жизнь руставелевскому афоризму: “Злосразив, добро пребудет в этом мире бесп-редельно” [1, с. 384].

Очень естественно и непринужденно всту-пает арабский спаспет Автандил в диалог спиратами. С такой же легкостью Автандилобщается с другими героями поэмы: Фать-мой, Асмат, Придоном, Нестан и Териэлем.

Шота Руставели полностью исключаетвозникновение проблем в человеческомобщении на почве национальной принад-лежности. Нет в поэме ни одного эпизода, вкотором бы ощущалась неприязнь из-за ра-зличий в обычаях или образе жизни, разде-ления людей по национальному признаку.Герои поэмы с первой же встречи заключа-ют друг друга в дружеские объятия. Такойбыла первая встреча Тариэля и Автандила,которых не отпугнуло то, что они принадле-жат разным народам, такие же взаимоот-

ношения характерны для других героев по-эмы: Нестан и побратимов, Тинатин и Не-стан, Ростевана и Тариэля. Таким образом,в поэме “Витязь в тигровой шкуре” стирают-ся границы между государствами; ее героямчужды языковые и религиозные барьеры вовзаимоотношениях и, если вдумчиво вчи-таться в каждую строчку поэмы от первойдо последней, становиться ясно, что каждоеее действующее лицо наделено способнос-тью сопереживать чужому горю и жертво-вать собой во имя счастья ближнего, тоесть способностью осуществлять истинночеловеческое общение [2, с. 58].

Как показал анализ, в поэме рельефновыступает общая идея: “Истинное правилочеловеческих отношений состоит не в обосо-блении, а во всеобщей взаимосвязи” [2, с. 46].

Выводы. По нашему мнению, Шота Рус-тавели предлагает нам вполне оригиналь-ный путь глобализации, который предпола-гает такие средства достижения всеобщейгармонии, как отказ от насилия, отказ отдостижения власти путем угнетения слабыхсильными мира сего, отказ от межнациона-льных конфликтов и социальных потрясе-ний, и обретение единства, основанного налюбви.

Список использованной литературы1. Руставели Ш. Витязь в тигровой шкуре /

Ш. Руставели. – Тбилиси : Зена, 2011. –471 с.

2. Васадзе Т. Комментарии к художест-венному содержанию “Витязь в тигровойшкуре” / Т. Васадзе. – Тбилиси : Униве-рсаль, 2008. – 127 с.

Статья поступила в редакцию 09.01.2013.

Лорія Л. Глобалізація й поема Шота Руставелі “Витязь у тигровій шкурі”У статті подано міркування щодо одного з основних питань поеми визначного грузинсь-

кого поета і громадського діяча XII ст., що поповнив скарбницю світової поезії, Шота Руста-велі “Витязь у тигровій шкурі” – проблеми формування всесвітньої людини. Відносини всіхгероїв поеми будуються на основі дружби, взаємодопомоги і прагнення до досягнення метиєдиними зусиллями. Герої пов’язані один з одним в єдине ціле так, що між ними стираютьсяграні, мовні бар’єри, відмінності у віросповіданні. Так, у поемі стверджується велика ідея, заякою представники різних етносів можуть порозумітися, якщо їх відносини базуються на лю-бові та дружбі. Велич Руставелі полягає саме в тому, що ще в XII ст. він запропонував буду-вати всесвітню гармонію на основі любові та дружби.

Ключові слова: поема, глобалізація, всесвітня людина, дружба.

Loriya L. Globalisation and the poem “Knight in a tiger hide”by Shota RustaveliThe article deals with one of basic questions of poem by great XII st poet and publicman Shota

Rustaveli., filled up the treasure-house of culture. This problem is the forming of all- world human. Soa great idea in obedience to which the representatives of different etnosov can attain the mutualunderstanding becomes firmly established in a poem, if their relations are based on love andfriendship The personal relations between heroes of Rustaveli poem are built on friendship, help andaspiring to achievement of purpose by by joint efforts. The grandeur of Rustaveli consists exactly ofthat he suggested to build all-peaceful harmony on the basis of love and friendship as early as XII st..

Key words: poem, globalisation, all-world human, friendship.


119

УДК 3.37.378А.В. Люта

СУЧАСНІ ШЛЯХИ ВТІЛЕННЯ БОЛОНСЬКОЇ СИСТЕМИУ ВНЗ УКРАЇНИУ статті запропоновано матеріал про сучасні шляхи втілення Болонської системи у ВНЗ

України. Проаналізовано позитивні та раціональні аспекти системи.Ключові слова: Болонська система, рейтинг, оцінювання, кредит, освіта.

Сьогодення соціально-економічного роз-витку суспільства країни ставить за необ-хідність реформування системи освітиУкраїни згідно із міжнародними стандартамиі вимогами вітчизняного й європейськогорівня. Болонський процес – здійсненняструктурного реформування вищої освіти,зміна освітніх програм, форм і методів на-вчання, контролю й оцінювання навчальнихдосягнень студента для підвищення якостіосвіти, спроможності випускників ВНЗ пра-цевлаштуватися за фахом на європейсько-му ринку праці. Дослідження стану розвиткунаціональної вищої освіти свідчить про ха-рактерну модернізацію і реформування,спрямовані на приєднання до Болонськогопроцесу з метою входження в європейськийосвітній та науковий простір. Аналіз науко-вих праць свідчить, що Болонський процеспередбачає зміну форм і методів навчання,вдосконалення освітніх програм, контролю йоцінювання навчальних досягнень студента.Болонська декларація висуває завданнядомогтися, щоб майбутні фахівці відповіда-ли вимогам ринкового середовища, а отжезасвідчували кваліфікацію, що характеризуєїх здатність до виконання роботи певногорівня складності.1

Мета статті – відстежити історичнийпроцес виникнення Болонської системи; ви-значити позитивні й негативні аспекти впро-вадження Болонської системи в Україні;зробити припущення щодо подальшого роз-витку Болонського процесу на теренахукраїнської освіти.

Серед науковців побутує думка, щоспроби надати загальноєвропейського хара-ктеру вищій школі фактично розпочалися в1957 р. з підписання Римської угоди. Згодомці ідеї розвинулися в рішеннях конференціїміністрів освіти 1971 та 1976 рр., у Маастрі-хтському договорі 1992 р. Наступні роки ха-рактеризувалися запровадженням різнома-нітних програм під егідою ЄС, Ради Європи,що сприяли напрацюванню спільних підхо-дів до вирішення транснаціональних про-блем вищої освіти. Це насамперед програ-ми, які сприяли наближенню національногозаконодавства у сфері освіти до норм, на-працьованих країнами Європи, розширенню 1 © Люта А.В., 2013

доступу до вищої освіти і підвищення ака-демічної мобільності студентів та їхньої мо-більності на ринку праці, створенню системинавчання впродовж усього життя та багато-вимірні завдання зі зближення освітніх про-грам і систем, котрі вирішувались у рамкахчисленних програм TEMPUS/TACIS.

Відлік часу формування поняття “Бо-лонська система” (або ж “Болонський про-цес”), як ми розуміємо їх сьогодні, більшістьдослідників ведуть від прийняття основнихнормативних документів, що були ухваленів Європі, починаючи з 1988 р. Початкомможна вважати підписання Великої хартіїуніверситетів у 1988 р. у Болоньї. У1997 році під егідою Ради Європи таЮНЕСКО було розроблено і прийнято Ліса-бонську конвенцію про визнання кваліфіка-цій, які існують у системі вищої освіти Євро-пи. Цю конвенцію підписали 43 країни(Україна в тому числі), більшість з яких зго-дом сформулювали і принципи Болонськоїдекларації. Лісабонська угода декларує на-явність та вагомість різноманітних освітніхсистем і має на меті створення умов, за якихбільша кількість людей, скориставшись усі-ма перевагами і здобутками національнихсистем освіти та науки, зможуть бути мобі-льними на європейському ринку праці.

Через рік чотири країни – Франція, Італія,Велика Британія та Німеччина – підписалитак звану Сорбонську декларацію, якаспрямована на створення відкритого євро-пейського простору вищої освіти, котриймає стати більш конкурентоспроможним насвітовому ринку освітніх послуг. Основнаідея цих документів – двоступенева струк-тура вищої освіти, використання системикредитів (ЕСТS), міжнародне визнання ба-калавра як рівня вищої освіти, що надаєправо продовжувати навчання за програма-ми магістра відповідно до положень Ліса-бонської угоди.

У 1999 році було укладено Болонську де-кларацію. Вона запровадила систему ака-демічних кредитів, аналогічну ЕСТS (Євро-пейська кредитно-трансферна система).Саме її розглядають як засіб підвищеннямобільності студентів під час переходу зоднієї навчальної програми на іншу, включ-но з програмами післядипломної освіти.


120

ЕСТS повинна стати багатоцільовим ін-струментом визнання та мобільності, засо-бом реформування навчальних програм, атакож сприятиме передачі.

Загалом, основну мету Болонського про-цесу можна визначити так: це гармонізаціянаціональних освітніх систем вищої школикожної держави.

Вивчення документів, що регламентуютьупровадження Болонської системи, дає змо-гу зрозуміти, якими цілями керуються євро-пейські країни при проведенні освітніх ре-форм.

Кожна країна, яка є учасницею інтеграціїнаціональної освіти у європейський Болонсь-кий процес, має брати до уваги такі позиції:

1. Уведення двоциклового навчання.Фактично пропонується ввести два циклинавчання: 1) до одержання першого акаде-мічного ступеня; 2) після його одержання.При цьому тривалість навчання на I циклімає бути не менше ніж 3 і не більше ніж 4роки. Навчання впродовж другого циклу мо-же передбачати здобуття ступеня магістра(через 1–2 роки навчання після одержання Iступеня) і/або докторського ступеня (заумови загальної тривалості навчання 7–8 років).

2. Запровадження кредитної системи.Пропонується запровадити в усіх націона-льних системах освіти систему обліку тру-доємності навчальної роботи в кредитах. Заоснову можна взяти ECTS (Європейськасистема перезарахування кредитів (заліко-вих одиниць трудоємності)), зробивши їїнагромаджувальною системою, здатноюпрацювати в рамках концепції “навчаннявпродовж усього життя”.

3. Контроль якості освіти. Передбача-ється організація акредитаційних агентств,незалежних від національних урядів і між-народних організацій. Оцінювання буде ґру-нтуватися не на тривалості або змісті на-вчання, а на тих знаннях, уміннях і навич-ках, що здобули випускники. Одночасно бу-дуть установлені стандарти транснаціона-льної освіти.

4. Розширення мобільності. На основівиконання попередніх пунктів передбача-ється істотний розвиток мобільності студен-тів. Крім того, ставиться питання про роз-ширення мобільності викладацького й іншо-го персоналу для взаємного збагачення єв-ропейським досвідом. Передбачається змі-на національних законодавчих актів у сферіпрацевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштуваннявипускників. Одним із важливих положеньБолонського процесу є орієнтація ВНЗ накінцевий результат: знання й уміння випуск-ників повинні бути застосовані та практичновикористані на користь усієї Європи. Усіакадемічні ступені й інші кваліфікації мають

бути затребувані європейським ринком пра-ці, а професійне визнання кваліфікацій маєбути спрощене. Для забезпечення визнаннякваліфікацій планується повсюдне викорис-тання Додатка до диплома, який рекомен-дований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості євро-пейської системи освіти. Одним із голо-вних завдань, що має бути вирішене в рам-ках Болонського процесу, є залучення в Єв-ропу більшої кількості студентів з інших ре-гіонів світу. Вважається, що введення зага-льноєвропейської системи гарантії якостіосвіти, кредитної системи накопичення, лег-кодоступних кваліфікацій тощо, сприятимепідвищенню інтересу європейських та іншихгромадян до вищої освіти.

Отже, виникає потреба створення такоїсистеми, у якій будуть існувати два основ-них цикли здобуття освіти: до- і післяступе-невий.

У цій системі багато новизни та гнучкостіможе бути досягнуто шляхом використаннясеместрів і кредитів (як це зроблено в схеміECTS). Це забезпечить перевірку правиль-ності отриманих кредитів для тих, хто виби-рає початкову освіту або продовження на-вчання у різноманітних європейських уні-верситетах і тих, хто хотів би мати можли-вість здобути ступінь у будь-який зручнийдля себе час протягом життя. Дійсно, ті, ко-трі навчаються, повинні мати право ввійти вакадемічний світ у будь-який час їхньогофахового життя та незалежно від їхньої по-передньої підготовки.

Студенти доступеневого циклу повиннімати доступ до диверсифікованих програм,що сприяють можливості здобуття міждис-циплінових занять, розвитку знання інозем-них мов і використання нових інформацій-них технологій.

Міжнародне визнання першого, який від-повідає сумірному рівневі кваліфікації, важ-ливе для успіху цієї спроби, в якій ми хотілиб зробити наші схеми розвитку вищої освітизрозумілими для всіх.

У післяступеневому циклі мусить бутивибір між більш короткою за тривалістюпрограмою здобуття ступеня магістра ібільш тривалою програмою здобуття док-торського ступеня з можливістю переходувід однієї програми до іншої. І в тій, і в іншійпрограмах відповідний акцент повинен бутизроблений на дослідницькій і самостійнійроботі.

Студенти як доступеневого, так і після-ступеневого циклів мають заохочуватися донавчання, принаймні один семестр, в уні-верситетах поза межами своєї власної краї-ни. Водночас, усе більша кількість виклада-цького й дослідницького персоналу повиннапрацювати в європейських країнах, відмін-них від своєї власної.


121

Визнання освіти і дипломів є передумо-вою для створення відкритої європейськоїзони освіти та підготовки, де студенти і ви-кладачі можуть переміщатися без пере-шкод. Тому Європейська система перезара-хування кредитів була розроблена в експе-риментальному проекті, організованому врамках програми “Іразмес” як засіб покра-щення визнання освіти для навчання за ко-рдоном. Зовнішнє оцінювання ECTS проде-монструвало потенціал системи, і Європей-ська комісія вирішила включити ECTS усвою програму “Сократес”, зокрема у роз-діл 1 про вищу освіту (“Іразмес”). ECTS за-раз рухається від своєї обмеженої вузькоїекспериментальної стадії до ширшого вико-ристання як елементу європейського масш-табу у вищій освіті.

ECTS забезпечує інструментом, щоб га-рантувати прозорість, поєднати навчальнізаклади і розширити можливості вибору длястудентів. Система сприяє полегшенню ви-знання навчальних досягнень студентів за-кладами шляхом використання загальнозро-зумілої системи оцінювання – кредити й оцін-ки – а також забезпечує засобами для інтер-претації національних систем вищої освіти.ECTS базується на трьох ключових елемен-тах: інформація (стосовно навчальних про-грам і здобутків студентів), взаємна угода(між закладами-партнерами і студентом) івикористання кредитів ECTS (щоб визначитинавчальне навантаження для студентів).

Ці три ключові елементи приводяться вдію шляхом використання трьох основнихдокументів: інформаційного пакета, формизаяви / навчального контракту і перелікуоцінок дисциплін. Найбільше ECTS викорис-товують студенти, викладачі та заклади, якіхочуть зробити навчання за кордоном не-від’ємною частиною освітнього досвіду.

За своєю суттю ECTS жодним чином нерегулює змісту, структури чи еквівалентнос-ті навчальних програм. Це є питаннями яко-сті, яка повинна визначатися самими ВНЗпід час створення необхідних баз для укла-дання угод про співпрацю, двосторонніх абобагатосторонніх. Кодекс хорошої практики,що називається ECTS, забезпечує дійовихосіб інструментами, щоб створити прозо-рість і сприяти визнанню освіти.

Повне визнання навчання є необхідноюумовою для втілення програми обміну студе-нтами в рамках програм “Сократес” чи“Іразмес”. Повне визнання навчання означає,що період навчання за кордоном (включаючиіспити чи інші форми оцінювання) заміняєпорівнюваний період навчання у місцевомууніверситеті (включаючи іспити чи інші фор-ми оцінювання), хоча зміст погодженої про-грами навчання може відрізнятися.

Використання ECTS є добровільним і ба-зується на взаємній довірі та переконанні

щодо якості навчальної роботи освітніх за-кладів-партнерів.

ECTS забезпечує прозорість через такізасоби:

1. Кредити ECTS, які є числовим еквіва-лентом оцінки, що призначається розділамкурсу, щоб окреслити обсяг навчальногонавантаження студентів, необхідний длязавершення курсу.

2. Інформаційний пакет, який дає пись-мову інформацію студентам і працівникампро навчальні заклади, факультети, органі-зації та структуру навчання і розділів курсу.

3. Перелік оцінок із предметів, який пока-зує здобутки студентів у навчанні у спосіб,який є всебічним і загальнозрозумілим, йможе легко передаватися від одного закла-ду до іншого.

4. Навчальний контракт, що стосуєтьсянавчальної програми, яка буде вивчатися, ікредитів ECTS, котрі будуть присвоюватисьза її успішне закінчення, є обов’язковим якдля місцевих і зарубіжних закладів (homeand host institutions), так і для студентів.

Хороше спілкування і гнучкість також не-обхідні, щоб сприяти визнанню навчання,завершеного чи пройденого за кордоном. Уцьому координатори ECTS повинні відігративажливу роль, оскільки їхнє основне за-вдання – займатися навчальними й адмініс-тративними аспектами ECTS.

Повний діапазон розділів курсу факуль-тету/закладу, який користується ECTS, по-винен, у принципі, бути доступним для сту-дентів, котрі навчаються за програмою об-міну, включаючи розділи курсів, що чита-ються на рівні докторантури. Студентам ва-рто давати можливість проходити звичайнірозділи курсу – і ті, що спеціально для нихрозроблялися, а відтак не позбавляти мож-ливості дотримуватися вимог для здобуттяступеня чи диплому зарубіжного закладу.

ECTS також дає можливість для подаль-шого навчання за кордоном. З ECTS студентне обов’язково повернеться назад до місце-вого закладу після періоду навчання за кор-доном; він може віддати перевагу тому, щобзалишитися у зарубіжному закладі, можливо,щоб здобути ступінь, або навіть перейти дотретього закладу. До компетенції закладівналежить вирішувати прийнятне це чи ні, і якіумови студент повинен виконати, щоб одер-жати диплом чи реєстрацію перезарахуван-ня. Перелік оцінок дисциплін є особливо ко-рисним за цих умов, оскільки він демонструєісторію навчальних здобутків студентів, якадопоможе закладам приймати ці рішення.

Основні вимоги до закладів, що впрова-джують у своєму навчальному процесі ECTS:– призначення координатора ECTS від

навчального закладу;– призначення координаторів ECTS із

працівників кафедр (факультетів) за ди-


122

сциплінами на всіх факультетах, щомають намір користуватися ECTS;

– призначення кредитів ECTS для блоківкурсу;

– випуск інформаційного пакета щодо всіхнавчальних предметів / дисциплін, уяких ECTS буде використовувати-ся/використовується, рідною мовою йоднією з мов країн ЄС;

– використання форм заяв для студентів,перелік оцінок дисциплін і навчальнихконтрактів.Кредити ECTS є числовим еквівалентом

оцінки (від 1 до 60), призначеної для розді-лів курсу, щоб охарактеризувати навчальненавантаження студента, що вимагаєтьсядля їх завершення. Вони відображають кіль-кість роботи, яку вимагає кожен блок курсу,відносно загальної кількості роботи, необ-хідної для завершення повного року акаде-мічного навчання у закладі, тобто лекції,практична робота, семінари, консультації,виробнича практика, самостійна робота – вбібліотеці чи вдома – та іспити чи інші видидіяльності, пов’язані з оцінюванням. ECTSтаким чином базується на повному наван-таженні студента, а не обмежується лишеаудиторними годинами.

Кредити ECTS – це скоріше відносне, а неабсолютне мірило навчального навантажен-ня студента. Вони лише визначають, яку час-тину загального річного навчального наван-таження займає один блок курсу в закладі чифакультеті, який призначає кредити.

У ECTS 60 кредитів становить навчальненавантаження на один навчальний рік, і, якправило, 30 – на семестр, 20 – на триместр.

Кредити ECTS забезпечують відповід-ність програми з погляду навчального нава-нтаження на період навчання за кордоном.

Кредити ECTS потрібно розподіляти запринципом “від найбільшого до найменшо-го”.

Кредити ECTS слід призначати всім на-явним розділам курсу – обов’язковим або

факультативним. Необхідно також виділятикредити на дипломний проект, кваліфікацій-ну роботу і виробничу практику, де ці“розділи” є офіційною частиною програми зприсвоєнням відповідного кваліфікаційногоступеня, включаючи вчені ступені, поки три-ває процес оцінювання успішності.

Кредити ECTS призначаються для розді-лів курсу, але присвоюються лише студен-там, які успішно завершили курс, задоволь-няючи всі необхідні вимоги стосовно оціню-вання. Іншими словами, студенти не одер-жують кредитів ECTS просто за відвідуван-ня занять чи проведення часу за кордоном –вони повинні задовольнити всі вимоги щодооцінювання, визначені у зарубіжному закла-ді, щоб продемонструвати, що вони викона-ли заявлені навчальні завдання для конкре-тного розділу курсу. Процедура оцінюванняможе проводитися у різноманітних формах:письмові чи усні іспити, курсова робота, по-єднання цих двох чи інших засобів таких, якпрезентації на семінарах, інформацію проякі слід включити в інформаційний пакет.

Кількість оцінок у шкалі оцінюванняECTS є компромісною. Менша кількість оці-нок надала б замало інформації, більшакількість оцінок означала б певні уточнення,яких не існує, та спричинила б збільшеннямеханічної роботи при виставленні оцінок.Визначення п’яти прохідних рівнів оцінокбуло обране для максимізації значення оці-нок “А” та “Е”.

Подвійне використання терміна “відмін-но” та статистичного виразу “найвищі 10%студентів” надає два підходи до загальноїмети. Шкала не нав’язує визначення“відмінно” кожному закладу, скоріше вонанав’язує це визначення оцінці “А” шкалиECTS. Багато пунктів присвячено виборуцифри 10%. Більш суворого визначенняважко було б досягнути у деяких закладах,але більш загальне визначення знизило бстимул для більш здібних студентів(табл. 1).

Таблиця 1Співвідношення відсотка студентів за оцінками ЕСТS

ОцінкаECTS

Відсоток студентів, які зазвичай успі-шно досягають відповідної оцінки Визначення

А 10 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначноюкількістю помилок

В 25 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище за середній рівень із кількома помилкамиС 30 ДОБРЕ – загалом правильна робота з певною кількістю значних

помилокD 25 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліківЕ 10 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії

FX – НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як отриматизалік

F – НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота

Крім того, шкала оцінювання ECTS базу-ється не на припущенні про будь-який розпо-діл студентських оцінок, а на визначенні до-сконалості. Визначення системою ECTS до-сконалості й остаточної оцінки створено для

полегшення перезарахування, але не для за-міни та створення плутанини в оцінках, виста-влених у закладі, де навчається студент.

Хоча більше уваги приділяється оцінці“відмінно”, визначення нижчих оцінок віді-


123

грає важливу роль для дуже великої кілько-сті студентів та потребує впровадженняшкали ECTS на всіх рівнях досягнень.

В Україні, як і в інших розвинутих країнахсвіту, вища освіта визнана однією з провід-них галузей розвитку суспільства. Стратегі-чні напрями розвитку вищої освіти визначе-но Конституцією України, Законами України“Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національ-ною доктриною розвитку освіти, указамиПрезидента України, постановами КабінетуМіністрів України.

Основною метою державної політики вгалузі освіти є створення умов для розвиткуособистості та творчої самореалізації кож-ного громадянина України, оновлення змістуосвіти й організації навчально-виховногопроцесу відповідно до демократичних цін-ностей, ринкових засад економіки, сучаснихнауково-технічних досягнень.

Пріоритетними напрямами державноїполітики щодо розвитку вищої освіти є:– особистісна орієнтація вищої освіти;– формування національних і загально-

людських цінностей;– створення для громадян рівних можли-

востей у здобутті вищої освіти;– постійне підвищення якості освіти, оно-

влення її змісту та форм організації на-вчально-виховного процесу;

– запровадження освітніх інновацій та ін-формаційних технологій;

– формування у системі освіти норматив-но-правових і організаційно-економічнихмеханізмів залучення та використанняпозабюджетних коштів;

– підвищення соціального статусу і про-фесіоналізму працівників освіти поси-лення їх державної та суспільної під-тримки;

– розвиток освіти як відкритої державно-суспільної системи;

– інтеграція вітчизняної вищої освіти доєвропейського та світового освітніх про-сторів.Рішенням колегії Міністерства освіти і

науки України від 28.02.2003 р. (протокол№ 2/3-4) було ухвалено здійснення компле-ксу заходів щодо виходу національної вищоїшколи на міжнародний ринок освітніх послугта здійснення комплексу заходів щодо орга-нізаційного забезпечення приєднанняУкраїни до Болонського процесу.

Із цією метою учасники підсумковогопленарного засідання Всеукраїнської науко-во-методичної конференції, яка проходила14–15 листопада 2002 р., рекомендувалитаке:

1. Вважати розвиток безперервної освітипріоритетним напрямом реформуванняосвітньої галузі України в процесі інтеграціїу світовий та європейський освітній простір.

2. Схвалити базові положення проектуЗакону про освіту дорослих, які напрацьо-вані робочою групою під час конференції.

3. Проводити науково-методичні конфе-ренції з питань безперервної освіти систе-матично (1 раз на два роки).

4. Вважати виправданою практику збіль-шення навчального часу на самостійну ро-боту студентів та підвищення значення ін-дивідуальних занять, консультацій, у першучергу, з використанням комп’ютерної техні-ки.

5. Рекомендувати Міністерству освіти інауки України:

5.1. Увійти з клопотанням до Уряду процільове фінансування місцевими бюджета-ми міжвузівських центрів дистанційного на-вчання як складової системи безперервноїосвіти.

5.2. Проаналізувати стан і результатив-ність підготовки фахівців високої кваліфіка-ції та в установленому порядку внести змінидо нормативних документів з метою підви-щення якості підготовки в системі аспіран-тури та докторантури.

5.3. Вирішити питання централізованогозабезпечення усіх державних ВНЗ напра-цьованою навчально-методичною літерату-рою, яку видали регіональні центри дистан-ційної освіти.

5.4. У процесі реформування освіти роз-робити організаційно-фінансові засадистворення консультаційних пунктів та обла-сних психолого-діагностичних центрів з ме-тою діагностування схильностей випускниківзагальноосвітніх шкіл до вибору майбутньоїпрофесії.

5.5. Вивчити досвід Київського націона-льного економічного університету з упрова-дження навчання викладачів (враховуючинеобхідність забезпечення спеціальної пе-дагогічної підготовки відповідно до ст. 48ч. 1 Закону України “Про вищу освіту”) тарекомендувати для використання у ВНЗ.

5.6. Узагальнити досвід ВНЗ і виробитиєдину методику розподілу професорсько-викладацького штату за показником“кредито-студенти”.

5.7. Створити авторський колектив фахі-вців із проблем розробки системи управлін-ня якістю підготовки фахівців в умовах без-перервної освіти.

6. Рекомендувати ВНЗ, місцевим органамуправління освітою створювати і розвиватиумови для навчання громадян України впро-довж життя, зміцнювати комп’ютерну базу,розробляти навчально-методичне забезпе-чення, електронні посібники та підручники дляздобуття дистанційної освіти за всіма напря-мами й освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Як модель науковці, які брали тоді участьу з’їзді, запропонували двоступеневу систе-му освітньо-кваліфікаційних рівнів за схе-


124

мою бакалавр – не менше ніж 3 роки та ма-гістр – 2 роки навчання. Перший етап в ака-демічному аспекті повинен повністю забез-печити доступ до другого етапу – підготовкимагістра. У свою чергу, освіта на магістерсь-кому рівні дає право продовжити післядип-ломну освіту і здобувати ступінь докторанаук (доктора філософії), еквівалентом яко-го у нас є кандидат наук.

Важлива, але складна з погляду практи-чної реалізації, вимога визнання кваліфікаціїбакалавра на ринку праці. Ця проблема ра-ніше обговорювалась в Україні. Визнавало-ся, що навіть за умови чотирирічного термі-ну навчання бакалавра, що дає більші мож-ливості для його профільної та практичноїпідготовки, це зробити нелегко. При триріч-ній навчальній програмі забезпечити одно-часно високий рівень загальноосвітньої,фундаментальної та профільної освіти і до-статньої для присвоєння кваліфікації компе-тентності ще складніше. Тому потрібно очі-кувати, що більшість країн обиратимуть чо-тирирічну програму навчання бакалавра.Такі програми впроваджені у Великій Брита-нії, Росії та Україні. Однак не виключено, щодля певних спеціальностей буде доцільнішевикористовувати схему: три роки бакалаврплюс два роки магістратури. Підкреслимо,що запроваджена у нас схема має різні ва-ріації щодо профільної підготовки бакалав-ра – з введенням на молодших курсах спе-ціалізації бакалавра відповідно до спеціаль-ності, яку він опановуватиме на рівні магіст-ра, і без ранньої спеціалізації. В останньомувипадку всі бакалаври готуються практичноза однаковими програмами, відповідно достандарту, але мають можливість обиратирізні профільні дисципліни в межах 30% го-дин навчального плану. Зазначимо, що рядкраїн зіштовхнувся із труднощами щодо за-провадження програм бакалавра в певнихпредметних галузях, наприклад, в інженер-них науках. Проте не можна допустити, щобпрограми бакалавра ставали суто профе-сійними, без елементів наукової підготовки,або були просто редукованими програмамипідготовки спеціаліста, які використовува-лись у нас приблизно до 1995 р.

На думку представників багатьох універ-ситетів України, досить масштабним будепередбачене Болонською декларацією за-вдання запровадити систему академічнихкредитів, аналогічну ЕСТS. Саме її розгля-

дають як засіб підвищення мобільності сту-дентів щодо переходу з однієї навчальноїпрограми на іншу, включно з програмамипіслядипломної освіти. ЕСТS стане багато-цільовим інструментом визнання й мобіль-ності, засобом реформування навчальнихпрограм, а також засобом передачі кредитівВНЗ інших країн. Цьому не заважає наяв-ність у цих країнах власних або вузівськихкредитних систем. Важливим аспектом за-провадження акумулятивної кредитної сис-теми є можливість ураховувати всі досяг-нення студента, а не тільки навчальне на-вантаження, наприклад, участь у науковихдослідженнях, конференціях, предметнихолімпіадах тощо.

В окремих країнах, як умову нарахуваннякредитів, ставлять вимогу: навчальне наван-таження повинне містити 50 і більше відсот-ків самостійної роботи студента. Поки уні-верситети Європи мають досить відміннісхеми кредитних систем. Схожа ситуація і унас. У багатьох університетах України запро-ваджено власні схеми оцінювання досягненьстудента: модульно-рейтингова, рейтинговатощо. Проте прив’язки до ЕСТS, як правило,немає. Наше завдання – найближчим часомнапрацювати адекватні загальноєвропейсь-ким принципи побудови навчального проце-су. Це, зокрема, стимулюватиме оновленнязмісту навчання, більшу відповідальністьстудента і викладача за результати спільноїпраці, й навіть партнерства. Із цією метоюміністерство визнало за можливе започатку-вати експеримент із запровадження новоїмоделі кредитно-модульної системи. Робочагрупа, створена розпорядженнями по мініс-терству, напрацювала необхідні нормативнідокументи для забезпечення проведенняексперименту та відповідний наказ.

На кожному засіданні Державної акреди-таційної комісії (далі – ДАК) розглядаютьсякритерії оцінювання готовності навчальногозакладу надавати якісні освітні послуги тарезультати експертизи конкретних закладів.

Контроль успішності студента здійсню-ється з використанням методів і засобів, щовизначаються ВНЗ. Академічні успіхи студе-нта визначаються за допомогою системиоцінювання, що використовується у ВНЗ,реєструється прийнятим у ВНЗ чином зобов’язковим переведенням оцінок до наці-ональної шкали та шкали ECTS (табл. 2).

Таблиця 2Можливі варіанти оцінок

За шкалоюECTS За національною шкалою За шкалою навчального закладу

(як приклад)А Відмінно 90–100ВС Добре 75–89DE Задовільно 60–74FX Незадовільно з можливістю повторного складання 35–59F Незадовільно з обов’язковим повторним курсом 1–34


125

Принципи, шляхи і засоби адаптаціїЄвропейської системи ECTS у вищу осві-ту України

Сучасна структура вищої освіти в Україніза своєю ідеологією та цілями в основномуузгоджена зі структурами освіти більшостірозвинутих країн Європи і світу.

Для входження України до європейськогопростору вищої освіти потрібно впровадитив систему вищої освіти:– широкомасштабну довгострокову стра-

тегію системної модернізації всієї сис-теми освіти;

– систему якості освіти, яка відповідаєстандартам ЄС, потребам ринкової еко-номіки, внутрішнього розвитку державита суспільства;

– державний реєстр напрямів підготовкита спеціальностей, відповідно до міжна-родної стандартної класифікації освіти(МСКО-96 та 97) і міжнародної стандар-тної класифікації занять (МСКЗ-88);

– загальноприйняту та порівняльну сис-тему вчених ступенів;

– законодавчо підсилені умови для поле-гшення працевлаштування українськихгромадян в Європі та міжнародній кон-курентоспроможності системи вищоїосвіти України;

– систему кредитів на зразок Європейсь-кої системи трансферу кредитів (ECTS),як відповідного засобу сприяння більшіймобільності студентів;

– законодавчо підсилені умови для забез-печення мобільності через усунення пе-решкод на шляху ефективного викорис-тання права на вільне пересування збезпосередньою метою:

1) забезпечення студентам доступу донавчальних можливостей, а також до відпо-відних освітянських послуг;

2) забезпечення визнання та зарахуван-ня часу, який викладач, дослідник або членадміністративного персоналу провів у євро-пейському навчальному закладі, досліджу-ючи, викладаючи та виконуючи відповіднудо свого фаху роботу, зі збереженням їхзаконних прав;

3) сприяння європейському співробітниц-тву щодо забезпечення якості освіти; мета –вироблення порівняльних критеріїв та мето-дологій.

На сьогодні нормативні документи Мініс-терства освіти і науки України містять інфо-рмацію, яка:– у широкому сенсі спрямована на реалі-

зацію градації досвіду та знань;– засвідчує, що освітньо-кваліфікаційні

рівні вищої освіти мають професійнуспрямованість і схильність відповідативимогам ринку праці;

– розкриває положення щодо формуваннязмістових модулів.

Для вищої школи України у контексті Бо-лонського процесу необхідно:– привести у відповідність до вимог Бо-

лонської декларації Закон України “Провищу освіту” у частині визначення змістуі статусу освітньо-кваліфікаційних рівніввищої освіти;

– привести у відповідність класифікаціювчених ступенів системи освіти та Пере-ліку кваліфікацій, які використовуютьсяна ринку праці, у тому числі й європей-ському;

– визначити витрати навчального часустудента певного актуального рівня роз-витку на адекватне вивчення навчаль-ного матеріалу в обсязі модуля, тобтоприв’язка навчального модуля до кре-дитів;

– розробити методику розрахунку педаго-гічного навантаження викладачів вищоїшколи в умовах кредитно-модульної си-стеми організації навчального процесута навчального навантаження студента,а також взаємозв’язок між ними;

– розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо регулювання діяль-ності викладацького персоналу й студе-нтського контингенту вищої школи вумовах кредитно-модульної системи ор-ганізації навчального процесу;

– розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо впровадження тесто-вих технологій об’єктивного педагогічно-го контролю знань тих, хто навчається;

– розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо сертифікації навідповідність, у процесі якої встанов-люється рівень компетентності індивіда ійого відповідність соціальним ролям, наякі він претендує;

– розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо селекції індивідівдля виконання конкретних соціальнихролей на основі його професійної при-датності, здатності та готовності.Для вищої школи України у контексті Бо-

лонського процесу необхідно розробити тазаконодавчо врегулювати процедуру конт-ролю якості й акредитації, а також поси-лити міжнародну конкурентоспроможністьвипускників вищої школи України.

Політика у сфері якості вищої освіти,професійної підготовки та сертифікації фа-хівців спрямовується на досягнення опти-мального ступеня упорядкування педагогіч-ної діяльності з обліком особистісних, соціа-льних, економічних і державних потреб таінтересів акціонерів вищої школи.

Програми якості припускають виокрем-лення структурно-функціональних власти-востей індивіда, професійно важливих якос-тей фахівця, його спрямованості, інтелекту-ального розвитку та професійних розумових


126

здібностей, що визначають властивості ло-кального психологічного середовища на-вчання і впливають на успішність професій-ного навчання.

Подальші дії для досягнення шести цілейБолонського процесу: прийняття системилегкозрозумілих і адекватних ступенів; при-йняття системи двоциклової освіти (досту-пеневе і післяступеневе навчання); запро-вадження системи кредитів – системи нако-пичення кредитів, ЕCTS або інших суміснихіз нею систем, які здатні забезпечити як ди-ференційно-розрізнювальну, так і функціїнакопичення; сприяння мобільності студен-тів і викладачів (усунення перешкод для ві-льного пересування студентів і викладачів);забезпечення високоякісних стандартів ви-щої освіти; сприяння європейському підходудо вищої освіти (впровадження програм,курсів, модулів із “європейським” змістом);навчання протягом усього життя; спільнапраця ВНЗ і студентів як компетентних, ак-тивних і конструктивних партнерів у засну-ванні та формуванні європейського просто-ру вищої освіти.

Сьогодні зв’язки України з ЄвропейськимСоюзом мають неабияке значення. Аджетепер Україна має спільний кордон з ЄС істатус країни-сусідки. Надзвичайно важливівони і для освітянської та наукової сфери вжитті українського суспільства. Водночасосвіта і наука України має давні й глибокіміжнародні, зокрема європейські, зв’язки.

Міністерство освіти і науки України та йо-го заклади освіти співпрацюють з Європей-ським Союзом у рамках Програми трансєв-ропейського співробітництва в галузі вищоїосвіти.

Нова політика сусідства є доповненнямдо відносин між Україною й ЄвропейськимСоюзом, установлених Угодою про партнер-ство та співробітництво між Україною та Єв-ропейським Союзом.

ЄС інвестував у процес реформуваннянаціональної вищої освіти понад 35 млн єв-ро. Усього здійснено 126 проектів у 40 ВНЗ.Із 2003 року в українських університетахпрацює ще 14 проектів. За дев’ять років ре-алізації Програми на конкурс було подано500 заяв на проекти, які охоплювали понад1000 ВНЗ України і країн – членів ЄС.

Міністерство розглядає можливість участіУкраїни в таких спільних програмах і проектахЄвропейського Союзу, як “Сократ” – європей-ська програма освіти, спрямована на розвитокєвропейського виміру та підвищення якостіосвіти шляхом заохочення співробітництва міжкраїнами-учасницями; “Леонардо да Вінчі” –програма у сфері професійної освіти і підви-щення кваліфікації.

Велику увагу Міністерство освіти і наукиприділяє проведенню громадських читань ізпроблем європейської інтеграції, оскільки

вважається, що активна участь громадянУкраїни є головною передумовою приско-рення євроінтеграційних процесів.

Розвиток транскордонного співробітниц-тва і розширення міждержавних відносин ізкраїнами – членами ЄС і країнами – канди-датами на вступ до ЄС сприятиме впрова-дженню європейських норм і стандартів уосвіті, науці й техніці, поширенню власнихосвітніх здобутків у Європейський Союз ікраїни – кандидати на вступ до ЄС, а такожзростанню в Україні європейської культурноїідентичності й інтеграції до загальноєвро-пейського інтелектуально-освітнього і нау-ково-технічного середовища.

Для долучення до Болонського процесу,впровадження ECTS, запровадження наве-деної моделі стандартизованого Європей-ського додатку до диплома у ВНЗ України,які мають III–IV рівень акредитації, повиннабути впроваджена кредитно-модульна си-стема організації навчального процесу (да-лі – КМСОНП) та система об’єктивного пе-дагогічного контролю знань.

Підставами для запровадження КМСОНПв Україні є:– інтеграція до європейського простору

вищої освіти;– вступ до Світової організації торгівлі;– входження до Болонського процесу;– реалізація дистанційної форми вищої

освіти.Впровадження модульно-кредитної сис-

теми у вищій школі України переслідує такіцілі:– досягнення відповідності стандартам

європейської системи освіти, яка випли-ває зі знань, умінь та навичок, що є над-банням випускника;

– запитуваність українських освітянськихкваліфікацій європейським ринком праці;

– затвердження загальносприйнятної тапорівняльної системи освітньо-квалі-фікаційних ступенів;

– впровадження стандартизованого дода-тка до диплому, модель якого була роз-роблена Європейською Комісією, РадоюЄвропи та UNESCO/CEPES і який міс-тить детальну інформацію про резуль-тати навчання випускника;

– стимулювання викладачів і студентівВНЗ до вдосконалення системи об’єк-тивного оцінювання якості знань;

– забезпечення “прозорості” системи ви-щої освіти та слушного академічного йпрофесійного визнання кваліфікацій(дипломів, ступенів, посвідчень тощо).Кредитно-модульній системі, як не-

від’ємному атрибуту Болонської декларації,надаються дві основні функції:

1) сприяння мобільності студентів і ви-кладачів та спрощення переходів з одногоуніверситету до іншого;


127

2) акумулятивна, чітке визначення обся-гів проведеної студентом роботи з ураху-ванням усіх видів навчальної та науковоїдіяльності. Сума кредитів визначає на щоздатний студент, який навчається за тією чиіншою програмою.

Запровадження кредитно-модульної сис-теми є важливим фактором для стимулю-вання ефективної роботи викладача і сту-дента, збільшення часу їх безпосередньогоіндивідуального спілкування у процесі на-вчання.

Модулі у КМСОНП конструюються як си-стеми навчальних елементів, об’єднанихознакою відповідності визначеному об’єктупрофесійної діяльності. Останній розгляда-ється як деякий обсяг навчальної інформа-ції, що має самостійну логічну структуру,зміст і котрий дає змогу оперувати цією ін-формацією в процесі розумової діяльностістудента.

Модульна організація змісту навчальноїдисципліни менш за все є механічним пере-несенням розділів програми до навчальнихмодулів, оскільки потребує глибокої аналі-тико-логічної роботи над змістовим напов-ненням дисципліни, структурування її як си-стеми, а не довільного конгломерату науко-вої інформації.

Другою умовою реалізації модульногопринципу організації змісту навчальної дис-ципліни є можливість виділити генеральнінаскрізні ідеї професійної діяльності, нарозкриття і засвоєння яких спрямованийкожний модуль.

Для студента – майбутнього фахівця –важливо не лише осмислити й засвоїти ін-формацію, а й оволодіти способами її прак-тичного застосування і прийняття рішень.

За таких умов зменшується частка пря-мого, зовні заданого інформування і розши-рюється застосування інтерактивних формта методів роботи студентів під керівницт-вом викладача (тьютора) та повноцінноїсамостійної роботи в лабораторіях, чита-льних залах, на об’єктах майбутньої профе-сійної діяльності, що особливо важливо длясистеми дистанційного навчання.

Створення системи кредитів має полег-шити порівняння закінчених курсів і сприятимаксимальному розширенню мобільностістудентів.

Кредит (credit) – умовна одиниця вимірунавчального навантаження студента прививченні певної складової навчальної про-грами чи окремої дисципліни (курсу), вико-наної студентом під час навчання. Кредит –мінімальна одиниця, яка точно документу-ється, часто означає навчання впродовжтижня (суму аудиторної та самостійної ро-боти студента).

Проблемою для вищої школи України уконтексті Болонського процесу є:

– визначення витрат навчального часустудента певного актуального рівня розвит-ку на адекватне вивчення навчального ма-теріалу в обсязі модуля, тобто прив’язканавчального модуля до кредитів;

– коли місцевий і зарубіжний заклади ви-рішать, як їхні бали відповідатимуть оцінкамсистеми ECTS, відбувається перезараху-вання оцінок.

Отже, заклади вищої освіти можуть за-стосовувати шкалу оцінювання системиECTS найбільш доцільним, на їхню думку,чином. Проте виявлення незначної гнучкостінаполегливо рекомендується, оскільки шка-лу оцінювання системи ECTS створено длявідображення різних систем оцінювання, якііснують у країнах – членах ЄС та країнахЄвропейської асоціації вільної торгівлі.

Місцеві та зарубіжні навчальні закладиготують інформацію й обмінюються перелі-ком оцінок дисциплін для кожного студента,який бере участь у ECTS до і після навчанняза кордоном. Місцевий навчальний закладвизнає загальну суму кредиту, одержаногойого студентами у закладах – партнерах закордоном, щоб кредити для пройденогоблоку елементів навчального плану заміни-ли кредити, які у протилежному випадку бу-ли б отримані у їхньому місцевому закладі.Навчальний контракт студентові гарантуєавансом, що кредити для затвердженої про-грами навчання будуть перезараховані.

На виконання основних завдань колегіїМіністерства освіти і науки від 28.02.2003 р.(протокол № 2/3-4), що спрямовані на реалі-зацію Послання Президента України доВерховної Ради України «Концептуальні за-сади стратегії економічного та соціальногорозвитку України на 2002–2011 роки:“Європейський вибір”» і Національної докт-рини розвитку освіти України, Департамен-том вищої освіти разом із ВНЗ проаналізо-вано стан і можливі шляхи реформуванняорганізації навчального процесу у ВНЗ.

Проведений аналіз показав, що сучаснасистема підготовки фахівців із вищою осві-тою має певні недоліки, а саме:– відсутність систематичної роботи студе-

нтів протягом навчального семестру;– низький рівень активності студентів і

відсутність елементів змагання у навча-льних досягненнях;

– можливість необ’єктивного оцінюваннязнань студентів;

– значні затрати бюджету часу на прове-дення екзаменаційної сесії;

– відсутність гнучкості в системі підготовкифахівців;

– недостатній рівень адаптації до швидко-змінних вимог світового ринку праці;

– низька мобільність студентів щодо змінинапрямів підготовки, спеціальностей таВНЗ;


128

– незначна можливість вибору студентомнавчальних дисциплін.Для подолання недоліків існуючої систе-

ми підготовки фахівців може бути запрова-джено кредитно-модульну систему, яка пе-редбачає вирішення таких завдань:– відхід від традиційної схеми “навчальний

семестр – навчальний рік, навчальнийкурс”;

– раціональний поділ навчального мате-ріалу дисципліни на модулі та перевіркаякості засвоєння теоретичного й практи-чного матеріалу кожного модуля;

– перевірка якості підготовки студентів докожного лабораторного, практичного чисемінарського заняття;

– використання більш широкої шкали оці-нювання знань;

– вирішальний вплив суми балів, одержа-них протягом семестру, на підсумковуоцінку з навчальної дисципліни;

– стимулювання систематичної самостій-ної роботи студентів протягом усьогосеместру і підвищення якості їх знань;

– підвищення об’єктивності оцінюваннязнань студентів;

– запровадження здорової конкуренції внавчанні;

– виявлення та розвиток творчих здібнос-тей студентів.Одним із найважливіших стратегічних

завдань на сучасному етапі модернізаціїсистеми вищої освіти України є забезпечен-ня якості підготовки фахівців на рівні міжна-родних вимог.

Входження України до єдиного Європей-ського та Світового освітнього простору неможливе без запровадження такого багато-цільового механізму, як Європейська креди-тно-трансферна та акумулятивна система(ECTS).

Ця система запроваджується на інститу-ціональному, регіональному, національномута Європейському рівнях і є однією з ключо-вих вимог Болонської декларації 1999 р.

Окремі ВНЗ України мають значні напра-цювання з упровадження елементів ECTS,зокрема з модульно-рейтингової системиоцінювання знань студентів.

Нагальною потребою є розширеннявпровадження елементів ECTS за рахуноквведення кредитно-модульної системи фо-рмування навчальних програм; посиленняролі самостійної роботи студентів та змінпедагогічних методик, впровадження актив-них методів і сучасних інформаційних тех-нологій навчання.

Як свідчить практика, час на сесійний ко-нтроль при сучасній системі організації на-вчального процесу використовується не ра-ціонально. Відстрочка зворотного зв’язку накінець семестру не дає змоги вживати опе-ративні виховні та дидактичні заходи щодо

підвищення якості навчання (контроль будь-якого процесу після його завершення немо-жливий).

При кредитно-модульній системі органі-зації навчального процесу в ВНЗ зміст на-вчальних дисциплін розподіляється на зміс-тові модулі (2–4 за семестр). Змістовий мо-дуль (розділ, підрозділ) навчальної дисцип-ліни містить окремі модулі (теми) аудитор-ної та самостійної роботи студента. Кожензмістовий модуль має бути оцінений.

Студент інформується про результатиоцінювання навчального модуля як складо-вої підсумкового оцінювання засвоєння на-вчальної дисципліни.

Підсумкове оцінювання засвоєння на-вчального матеріалу дисципліни визнача-ється без проведення семестрового іспиту(заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіхзмістових модулів з урахуванням “вагових”коефіцієнтів.

Студент, що набрав протягом семеструнеобхідну кількість балів, має можливості:– не складати іспит (залік) і отримати на-

брану кількість балів як підсумкову оцінку;– складати іспит (залік) з метою підви-

щення свого рейтингу за певною навча-льною дисципліною;

– ліквідувати академічну різницю, по-в’язану з переходом на інший напрямпідготовки чи до іншого ВНЗ;

– поглиблено вивчити окремі розділи (те-ми) навчальних дисциплін, окремі на-вчальні дисципліни, які формують ква-ліфікацію, що відповідає сучасним вимо-гам ринку праці;

– використати час, що відведено графікомнавчального процесу на екзаменаційнусесію, для задоволення своїх особистихпотреб.Студент, що набрав протягом семестру

менше за необхідну кількість балів, зо-бов’язаний складати іспит (залік).

До Міністерства освіти і науки звернули-ся ректори провідних ВНЗ із пропозицієюпровести педагогічний експеримент, за-вданнями якого є обґрунтувати:– доцільні зміни у системі управління на-

вчальним процесом на рівні освітньоїгалузі;

– технології управління навчальним про-цесом у ВНЗ;

– підходи до декомпозиції навчальних ди-сциплін та технологій їх викладання вумовах кредитно-модульної системи;

– доцільні підходи до системи оцінюваннязнань студентів в умовах кредитно-модульної системи;

– підходи підвищення “гнучкості” процесунавчання і можливості адаптованого ін-дивідуального “конструювання” навча-льного процесу;


129

– єдину комп’ютерну систему управліннянавчальним процесом у ВНЗ;

– вимоги до методичного й інформаційно-го забезпечення навчального процесу;

– систему організації самостійної роботита дистанційне навчання.Висновки. На сьогодні, коли етап запро-

вадження кредитно-модульної системи вжепройдено, з’явилася потреба в удоскона-ленні освітнього процесу на національномупросторі через адаптацію Болонської сис-теми до українських реалій.

Існує нагальна потреба зайнятися залу-ченням студентства до конструктивної участів реалізації принципів Болонської конвенції вцілому і до контролю якості освіти зокрема.Для цього нещодавно укладено спеціальнийДоговір про співпрацю між Міністерствомосвіти і науки й Українською асоціацією сту-дентського самоврядування. Адже активнаучасть органів студентського самоврядуван-ня в реалізації завдань Болонського проце-су – один із його пріоритетів.

Список використаної літератури1. Болонський процес у фактах і докумен-

тах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін) / [упоряд.: М.Ф. Степко,Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарукта ін. ; Мі-ністерство освіти і науки України, Тер-нопільський державний педагогічнийуніверситет імені Володимира Гна-тюка. – Тернопіль : Вид-во ТДПУім. В. Гнатюка, 2003. – 52 с.

2. Ван дер Венде М.К. Болонская деклара-ция: расширение доступности и повы-шение конкурентоспособности высшегообразования в Епропе / М.К. Ван дерВенде // Высшее образование в Евро-пе. – 2003. – Т. XXV. – № 3. – С. 23–29.

3. Головко О. Діалектика вищої освіти:трансформація від декларації до реалі-зації : навч. посіб. для студ. вищ. навч.

закл. / О. Головко, О. Гримблат, І. Ба-рановський. – Х. : Еспада, 2009. – 304 с.

4. Довженко О.В. Сорбоннская и Болонс-кая декларации: Информация к раз-мышлению / О.В. Довженко // Вестниквысшей школы : Аlma mater. – 2000. –№ 6.

5. Журавський В.С. Болонський процес:головні принципи входження в Європей-ський простір вищої освіти / В.С. Жу-равський, М.З. Згуровський. – К. : Полі-техніка, 2003. – 200 с.

6. Костенко А. Болонська система в Україні[Електронний ресурс] / Анна Костенко. –Режим доступу: http://www.osvita.lviv.ua/textes/o_bolon.html.

7. На шляху до європейського та світовогоосвітнього простору / За матеріаламисайта www.mon.gov.ua // Іноземні мови внавчальних закладах : науково-методичний журнал. – 2009. – № 5. –С. 4–8.

8. Середа С. Болонська система в Українідіє, але поза законом? [Електронний ре-сурс] / Софія Середа. – Режим доступу:http://www.radiosvoboda.org/articleprintview/24694555.html.

9. Совсун І. Болонська система в українсь-кому прочитанні: про підміну понять ібюрократизацію [Електронний ресурс] /Інна Сосун ; Києво-Могилянська Акаде-мія ; Центр дослідження суспільства. –Режим доступу: http://education.unian.net/ukr/detail/189272.

10. Цимбалюк Н.М. Особливості адаптаціїсистеми вищої освіти в Україні до умовБолонського процесу / Н.М. Цимбалюк //Художньо-освітній простір України вконтексті новітньої історії : зб. матер.Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 22–23 листоп. 2007 р. – К. : Вид. дім ДмитраБураго, 2007. – С. 121–124.


Лютая А.В. Современные пути внедрения Болонской системы в вузах УкраиныВ статье предлагается материал, иллюстрирующий современные пути внедрения Боло-

нской системы в вузах Украины. Отмечено положительный, рациональный аспект этой си-стемы.

Ключевые слова: Болонская система, рейтинг, оценивание, кредит, образование.

Lyutaya A. Bologne system: Modern Ways of its Implementation to the Ukrainian Highersystem

The article demonstrates the modern ways of Bologne System implementation to the UkrainianHigher System, The author marks positive and rational core of this system of education.

Key words: Bologne system, rating, evaluating, credit, education.


130

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Балюта Е.Г. – кандидат філологічних наук, доцентКласичний приватний університет

Бандаровська О.Т. – кандидат філологічних наук, доцентЛьвівський національний університет

Бахметьєва А.М. – кандидат наук із соціальних комунікацій, доцентДніпропетровський національний університетім. О. Гончара

Горбик Р.О. – аспірантКиївський національний університет

Дяченко І.М. – кандидат наук із соціальних комунікаційКласичний приватний університет

Кирич І.В. – аспірантКиївський національний університет

Кіргєєва І.В. – магістрантКласичний приватний університет

Лемещенко В.В. – магістрантКласичний приватний університет

Лорія Л. – старший викладачНавчальний університет Академії туризму Грузії

Люта А.В. – старший викладачКласичний приватний університет

Миронюк Н.П. – кандидат філологічних наук, доцентКласичний приватний університет

Мирошниченко Л.І. – старший викладачКласичний приватний університет

Нетреба М.М. – аспірантКиївський національний університет

Полєжаєв Ю.Г. – старший викладачЗапорізький національний технічний університет

Полісученко А.Ю. – аспірантКиївський національний університет

Синєокий О.В. – кандидат юридичних наук, доцентКласичний приватний університет

Смурова Л.І. – кандидат філологічних наук, доцентКласичний приватний університет

Тарасенко К.В. – кандидат філологічних наук, доцентКласичний приватний університет

Торкут Н.М. – доктор філологічних наук, професорКласичний приватний університет

Хаджі Мухаммад Хідер Мавлюд – аспірантЛуганський національний університет

Хамдауі Н.І. – викладачКласичний приватний університет

Чорна С.С. – кандидат педагогічних наук, доцентКласичний приватний університет

Шадріна Т.В. – кандидат філологічних наук, доцентЗапорізький медичний університет

Юферева О.В. – кандидат філологічних наук, доцентЗапорізький національний технічний університет


131

ДО УВАГИ АВТОРІВ

Вимоги до авторських оригіналів статей,поданих до науково-виробничого журналу

“Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки”

Постійними розділами журналу є:– Теорія та історія мовознавства. Прикладна лінгвістика– Структура і функціонування мов– Зіставна лінгвістика, міжкультурна комунікація та переклад– Теорія літератури– Історія літератури та сучасний мистецький процес– Теорія та історія журналістики– Аналіз сучасного медіапростору– Теорія комунікації, реклама та PR– Педагогічна комунікація– Лінгвістичне та літературне краєзнавство– Огляди та рецензії

Приймаються до друку статті українською мовою обсягом 0,5–1 авт. арк. (12–24 сторінкироздруку за поданими нижче вимогами).

До рукопису статті обов’язково додаються:– Тематична секція;– УДК;– анотація англійською (2000 символів), українською (500 символів), російською (500 символів)

мовами з ключовими словами цими самими мовами (3–10 слів);– відомості про автора із зазначенням наукового ступеня, вченого звання, місця роботи, поса-

ди, домашньої адреси та контактних телефонів;– якщо стаття підготовлена у співавторстві, то обов’язково додається довідка, яка підписуєть-

ся всіма співавторами і в якій зазначається особистий внесок кожного;– автори, які не є докторами наук, додають до статті одну рецензію, підписану доктором або

кандидатом наук – спеціалістом відповідної галузі філології (за рішенням редакційної колегіїподані роботи вибірково можуть направлятися на додаткове рецензування);

– якщо автор є працівником вищого навчального закладу, то бажаною є рекомендація кафед-ри чи ради факультету;

– електронний варіант на диску, де окремими файлами подаються текст статті, схеми та таб-лиці, тексти анотацій та ключових слів, відомості про автора;

– копія документа про сплату (з розрахунку 25 грн за сторінку).

Технічні вимоги:– текстовий редактор Microsoft Word;– шрифт Times New Roman, кегль 14;– поля з усіх боків 20 мм;– інтервал 1,5;– посилання на літературу зазначається в тексті у квадратних дужках порядковим номером

використаного джерела та через кому конкретної сторінки (напр.: [12, с. 7]);– список літератури подається за алфавітом, оформляється згідно з чинними правилами біб-

ліографічного опису документів;– кількість схем, таблиць та рисунків має бути мінімальною і застосовуватися у статті лише

тоді, коли це значно покращує її зміст.

Стаття має містити такі необхідні елементи:– постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практич-

ними завданнями;– аналіз стану розробки проблеми, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми;– формулювання мети (постановка завдань);– виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових ре-

зультатів;– висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому науковому напрямі;– список використаної літератури.

Гроші треба перераховувати за реквізитами:КПУ / Філія АБ “Південний”р/р 26002310022201/ ОКПО 19278502 / МФО 313753За друк статті у науково-виробничому журналі “Держава та регіони”.

Науково виробничий...

Documents