№ 3 (028) 13 лютого 2013 рокуПередплатний індекс 89782 газета для тих, хто працює на землі

Лікують...прикарпатські

ягнята

7

подвір'я, що тішить око

10

від теорії до практики — кіЛька метрів

4

Рум’яна скоРинка сільської хлібиниЩоб позбутися перебоїв із головним продуктом, у селі на Вінниччині переобладнали котельню під пекарню

На щастя, у селі Терешки Барського району Вінницької області знайшлися ініціативні люди, які поклали край цьому явищу. Рік тому у селі відкрито міні-хлібзавод. Тепер люди кож-ного дня мають до столу свіжу випічку.

– Виготовляємо десять видів хліба: п’ять – житнього і стільки ж білого, – розповідає менеджер з реалізації Володимир Свірчев-ський. – Обрати є з чого: пше-ничний, подовий, домашній, святковий, селянський… Осо-бливо користується попитом білоруський хліб, до якого тра-диційно додається варена кар-топля. Бородинський ми пече-мо за класичним рецептом без жодних додаткових домішок – лише солод, патока, коріандр. Окрім цього, в асортименті є різноманітна здоба: булочки, плетінки, рогалики з повидлом. Людям подобається.

Ціни на буханець у Терешках помірні: 3,4-3,6 гривень. Для тих, хто змушений економити на харчах, існують навіть два соціальні види хліба – чорний та білий, які коштують не біль-ше трьох гривень.

Створили 30 робочих місць

Чистенький, охайний хліб-ний цех розмістився на тери-торії старої котельні. Навіть не віриться, що занедбане примі-щення, де протікав дах, а в се-редині росли чагарники, могло так змінитися.

– Раніше котельня постачала тепло до нашого Будинку куль-тури, декількох гуртожитків і двоповерхових житлових бу-динків, – розповідає сільський голова Терешківської сілької ради Павло Намаляр. – Потім ці приміщення були переведе-

ні на індивідуальне опалення. Котельня виявилася не потріб-ною. Тому я дуже радий, що зна-йшлися хлопці, які винайшли спосіб її задіяти. Тим самим вони вбили не двох, а навіть чотирьох зайців: забезпечили людей хлібом, створили робо-чі місця, мають прибуток, ще й місцевий бюджет за рахунок по-датків від зарплат та орендної плати поповнюється.

Сільська пекарня забезпечує хлібом не тільки терешківців, а й жителів сусідніх сел – Семен-ків та Гавришівки. Хлібні кіоски є також у Вінниці та Барі. Що-правда, вінницька влада не зо-всім рада таким гостям.

– Кажуть, що не подобаються наші кіоски: вони нібито шко-дять європейському вигляду міста, – каже Володимир Свір-чевський. – Раніше у нас пра-цювало п’ять точок у Вінниці, тепер – лише три. У Барі все спо-кійно, як було сім кіосків, так і залишилось.

У пекарні працюють трид-цять робітників, надалі штат може розширитися до півсотні. Кожна зміна виготовляє близь-ко п’яти тисяч буханців (у селі – приблизно тисяча жителів).

Цікаво, що, за спостереженнями пекарів, узимку люди спожива-ють десь на 30% хліба менше, ніж улітку. Мабуть, налягають на другий хліб – картоплю…

Сир, ковбаса, сухофрукти

Приклад власників хлібо-заводу поступово переймають інші селяни. Вони зрозуміли, що власний міні-бізнес – ви-гідніше, ніж від’їздити вдале-чінь та працювати на когось. Мають із того і сам власник, і громада.

Зараз у Терешках набирає обертів сироварня, де виго-товляють сир, смачні тверді та копчені сири. Невдовзі на базі свиноферми відкриється коп-тильний цех, тож будуть власні ковбаси і копчене м’ясо. Місце-вий сад площею 20 га сільські бізнесмени взяли в оренду, а на території старого винзаводу планують зробити сушарку для фруктів. Є селяни, які вирощу-ють малину на продаж. Одним словом, початок покладено, а отже – село не пропаде!

Наталія Федорова

З сільської крамниці виходить мати з сином. хлопчик з апетитом їсть свіжу рум’яну булочку, щойно з хлібозаво-ду. скажете, що тут дивного? Для міста, може, й нічого, а для багатьох сіл – нездійсненна мрія, бо ті хлібозаводи, що були, позакривалися, інших відкрити нікому, а постав-ки з району – із суцільними перебоями.

З останньою поштою до ре-дакції надійшов досить емоцій-ний лист, який читачі просили передати міністру агрополітики Миколі Присяжнюку:

«Миколо Володимировичу! Ми – жителі сіл Сватівщини Лу-ганської області, які утримують корів, телиць, бичків. Чому нам не виплачують дотації за виро-щений і збережений молодняк? Напевне, кожен, хто утримує ху-добу, знає, яка це тяжка праця. Ви скажете: «Не тримайте!». А жити на що, коли ще і не пенсіонер, а роботи в селі немає? Як ми зраді-ли, коли держава повідомила, що допоможе нам у цій справі. Але в кінці 2012 року та на початку 2013-го дотація не виплачуєть-ся, хоча документи оформлені та здані в сільську раду, направлені до району. А в 2013 році зовсім документів не оформлюють. У сільській раді сказали, що нічого вже не буде…»

Подібних листів та дзвінків ре-дакція отримала немало. Проте до цього часу не було що й відпо-вісти. Та ситуація змінилася.

Як повідомила газеті заступ-ник директора департаменту тваринництва Олена Альшано-ва, відповідно до наказу міністра агрополітики від 31 січня 2013 року, в регіони вже направлені 85,6 млн гривень (82 %) від за-боргованих перед селянами 104,3 мільйона за утримання та збе-реження молодняка ВРХ в ми-нулому році. Решту коштів буде спрямовано найближчим часом. Разом із зазначеними коштами перераховані у регіони також ще 2,7 млн гривень – для виплати відшкодувань за вартість доїль-них апаратів. Продовження дії обох програм планується розпо-чати в березні 2013 року після по-годження відповідних докумен-тів у Міністерстві фінансів. Цю роботу вже розпочато.

Приємно отримувати добрі новини. Ще приємніше, що Мі-ністерство агрополітики дотри-малося своїх обіцянок і продо-вжить дотувати власників худоби.

Виплати за молодняк поновлені!

ДОБРА НОВИНА

Фот

о н

адан

е то

в «

Хлі

бна

краї

на»

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року

2

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

Звісно, такий масштабний проект не можливий без при-ватних інвестицій. Їх буде вкла-дено понад 1 млрд гривень.

За словами директора депар-таменту тваринництва Мініс-терства агрополітики Андрія

Геті, продуктивність україн-ських корів сьогодні зросла та становить у середньому 4700 літрів на рік (до речі, Харків-ська область належить до п'яти областей, в яких надій на коро-ву перевищив 5 тис. літрів). Та

у порівнянні з іншими країна-ми світу це майже нічого. Так, у Данії цей показник становить 8700 л, США – 9300 л, Ізраїлі – понад 11 000 літрів. Саме тому метою харківського проекту є як збільшення стада, так і під-вищення продуктивності ко-рів, для чого розводитимуть найбільш високопродуктивну породу – голштинську. Маточ-не поголів’я завезуть із Кана-ди, биків – з Ізраїлю. На їхній основі здійснюватиметься се-лекційно-генетична робота.

Особливої уваги заслуговує на-прям, за яким ембріони не про-сто створюватимуться, а перед заплідненням розподіляти-муться за статтю.

За зразок узятий досвід із-раїльтян – як лідерів у вироб-ництві молока. За розповіддю Орана Каріва, представника однієї з ізраїльських молочних компаній, стрибок продуктив-ності в його країні досягнуто завдяки реформі. Дрібні фер-мери були виведені з м’ясо-молочної галузі, держава їм виплатила компенсацію. При цьому поголів’я не зменшило-ся, оскільки від малих підпри-ємств воно перейшло до вели-ких. Комплекси мають можли-вість працювати за передовими технологіями, обладнати корів-ники сучасною вентиляцією, стежити за якістю кормів і про-дукції. Чим вище якість, тим вищою є плата за неї, якщо ж вона нижче стандарту, – вироб-ник сплачує штраф. Таким чи-ном, в Ізраїлі взагалі вийшло з обігу поняття «молоко низької якості». Збільшується спожи-вання цього продукту.

Як зауважують фахівці, Укра-їна має всі підстави, щоб за 10 років вийти у число лідерів. Для цього ми навіть маємо вигідні-ші, ніж в Ізраїлі, природні умо-ви: прохолодний клімат, який більше подобається коровам, наявність води та територій.

Можливо, наступною облас-тю, до якої перейде естафета від Харківської, стане Хмельницька.

олеНа Сухорукова

агрополітикаНОВИНИ гАлузі

Агрострахування стає до-ступнішим для сільгоспвироб-ників. На сьогодні вже сім ком-паній отримали офіційну лі-цензію на цей вид діяльності.

Крім підтримки з боку стра-ховиків, аграрії можуть розрахо-вувати і на державну допомогу. Торік надано компенсацій до 50% вартості страхового платежу при страхуванні посівів озимої пшениці. А вже цього року дер-жавне субсидування планують розширити на кукурудзу, сою і цукровий буряк.

Сільгоспвиробники продо-вжують активно готуватися до весняно-польових робіт. За оцінками експертів, аграрії витратять майже 39 мільярдів гривень, що на мільярд біль-ше, ніж торік.

Щоб повністю забезпечити себе насінням, мінеральними добривами, засобами захисту рослин, паливно-мастильними матеріалами та запчастинами на сільгосптехніку, потрібні додат-кові 8 млрд гривень. Їх плануєть-ся залучити як банківські креди-ти. Регіональним управлінням агропромислового розвитку вже доручено активізувати роботу з банківськими установами для вирішення цього питання.

Також обігові кошти у розмірі 300 мільйонів гривень сільгосп-виробники зможуть залучити, взявши участь у форвардних закупівлях, які вже розпочав Аграрний фонд. Протягом пер-шого кварталу 2013 року уста-нова запланувала додатково за-купити близько 700 тисяч тонн зерна.

У публічній кадастровій карті, яка містить інформа-цію про 60 мільйонів гекта-рів української землі, не обі-йшлося без неточностей…

Як відомо, фахівці Держзе-магентства у минулому році за-кінчили аерофотозйомку всієї території України й отримали найновіший картографічний матеріал в електронному вигля-ді. Інформація стала доступна он-лайн. Проте не обійшлося і без помилок. За словами голови Держземагентства Сергія Тим-ченка, вони не є підставою для сумнівів у праві на землю і бу-дуть виправлятися за заявкою від власника ділянки.

Посилаючись на слова Пре-зидента України, голова Держ-сільгоспінспекції України Ми-кола Вашешніков поставив конкретне завдання на 2013 рік: запровадити європей-ську модель контролю за без-печністю та якістю продукції сільського господарства.

Вона передбачає запрова-дження добровільного деклару-вання сівозмін та ефективного використання земель суб’єктами господарювання, додаткове оснащення лабораторій із ви-значення якості зерна, вина, цу-кру, овочів тощо.

страхування посівів

незабаром в поле

уточнення за замовленням

Європейська модель якості

мОлОчАРстВО

буДемо РоЗвоДитисупеРмолочних голштинів У Києві презентували складову національного проекту «Відроджене скотарство» – «Село майбутнього»

проект, який стартуватиме в харківській області у 2013 році, є пілотним, і в разі успіху буде розповсюджений по всій україні. він передбачає будівництво зразкового ви-сокотехнологічного комплексу м’ясо-молочного і плодо-овочевого напряму, створення селекційно-генетичного центру, а також містечка для фахівців.

Продуктивність ізраїльських корів становить понад 11 тисяч літрів на рік. В Україні — поки що п'ять тисяч літрів

пРОмО

Погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам аграрних галу-зей знаходиться на постійно-му контролі Міністерства аг-рополітики та продовольства України.

І хоч до повного розрахун-ку ще далеко, за рік заборгова-ність минулих років по деяким напрямкам вдалося скоротити. Так, працівникам харчової про-мисловості виплачено 10 млн грн (борг на 1.01.2013 року – 20,8 млн грн), працівникам риб-ного господарства – 0,5 млн грн

(борг 3,9 млн грн), працівникам державних підприємствах, що належать до сфери управління міністерства, 6,2 млн грн (борг 13,4 млн грн ).

Щоб прискорити темпи роз-рахунків на державних підпри-ємствах і установах, в міністер-стві постійно діє спеціальна ко-місія, здійснюється щотижневий та щомісячний моніторинг щодо кожного підприємства-боржни-ка, а до керівників застосовува-лися дисциплінарні стягнення.

Інф. Мінагрополітики

Через значні опади і танен-ня снігу в кількох низинних районах Закарпатської об-ласті підтопленими вияви-лися подвір’я селян та 100 гектарів сільгоспугідь. Нара-зі наслідки майже подолано.

Прем’єр-міністр Микола Азаров уже дав доручення по-чати підготовку до можливих повеней навесні та прокомен-тував ситуацію, що склалася, так: «Оце зараз ми побачили, що може статися. Днями в Ужгороді підтопило 42 двори, в Іршавському районі − 10 дво-

рів і 10 гектарів сільгоспугідь, у Мукачівському районі − 3 до-могосподарства… Що ж стало-ся? Елементарна безгосподар-ність і недбалість. Дренажні системи і стічна каналізація виявилися засміченими та за-битими».

У свою чергу, Міністерство аграрної політики та продо-вольства України готове на-дати допомогу аграріям, сіль-госпугіддя яких постраждали від паводку.

Інф. Мінагрополітики

зАРплАтА стИхія

боРгів поменшало Зимова повінь

mil

k.or

g.il

www.ridneselo.com

3

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року Передплатний індекс 89782

– Українське село теж не за-лишилося поза увагою турис-тів, – дещо заспокоює голова правління Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Володимир Васильєв. – Так, у Карпатсько-му регіоні, як завжди в цей час, багатолюдно. Більшість садиб сільського зеленого туризму, маленькі котеджі готельного типу були заповнені.

Що стосується інших ре-гіонів, то там невирішених питань таки чимало. І це не-припустимо з огляду на те, що більшість міських жителів обачливо витрачають гроші і з радістю відпочивали б у ме-жах України. Були б пристойні умови та пропозиції щодо та-кого відпочинку.

За словами Володимира Ва-сильєва, останніми роками у сільському туризмі спостері-гається застій. У 2010 році за-кінчилася п’ятирічна програ-ма, яка передбачала державну підтримку розвитку сільсько-го зеленого туризму. Протягом наступних двох років долучи-тися до розробки нової було нікому. Не в кращий бік по-значилася на ситуації і зміна структури управління турис-тичною галуззю. Тож профе-сійні організації, які працю-ють у сфері туризму, зверну-лися до Президента України з проханням повернути ту-ристичну галузь до відання Міністерства культури. Адже туристи, які виявляють ба-

жання відпочивати в сільській місцевості, можуть посприяти розвиткові культури та історії. І, навпаки, культурна та істо-рична спадщина, яка особливо ретельно зберігається в селах, сприятиме появі другого ди-хання у справі розбудови сіль-ського зеленого туризму.

Раніше при Президенті України існувала Рада з пи-тань туризму та курортів. Вона об’єднувала галузеві мініс-терства, які опікувалися цією проблематикою в поєднанні зі збереженням культурної спад-щини, підприємництвом, роз-витком сільських територій. Рада була тим центром, який

планував і координував розви-ток туризму на загальнонаціо-нальному рівні, в тому числі й сільського зеленого туризму. Сьогодні такої Ради не існує.

Державна агенція з туризму та курортів (нова структура, яку створено в результаті ад-міністративної реформи) хоч і вважається правонаступником свого попередника – Держав-ної служби з туризму та курор-тів, проте сферою сільського зеленого туризму не опікуєть-ся зовсім, відхрещується від неї та відправляє тих, хто ці-кавиться питанням, до Мініс-терства аграрної політики та продовольства.

На думку голови правлін-ня Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму Володимира Васильєва, галузь, якою він опікується, таки дуже добре вписується в концепцію програми «Рідне село» Міна-грополітики. Наразі спільно з міністерством Спілка відпра-цьовує відомчий наказ, яким буде затверджено план заходів щодо розвитку сільського зе-леного туризму на період до 2015 року. Весною цього року розпочнеться двотижнева на-вчальна програма для людей з вищою освітою, які безпосе-редньо причетні до сільського зеленого туризму. По закінчен-ні навчання слухачі отримають свідоцтва державного зразка.

Зрозуміло, що розвиток сільського зеленого туризму це, перш за все, – робочі міс-ця. Фермерські господарства і сільгосппідприємства не в змозі вирішити проблеми без-робіття. Бюджетна сфера теж не надто розгалужена в селі. Тому є сенс взяти за зразок до-свід зарубіжжя, де, щоб зайня-ти людей, розвивають сільську гостинність. Лише в сільській місцевості країн ЄС нарахо-вується близько 2 млн. ліжко-місць. Сільський відпочинок за своєю популярністю посту-пається лише приморському.

– Я впевнений, що сільський зелений туризм уже сьогодні здатен запропонувати нашим людям цілком прийнятні умо-ви відпочинку. На даний час галузь краще сформована в Західній Україні. Цю естафету майже готові підхопити Київ-ська, Полтавська, Хмельниць-ка, Житомирська, Черкаська, Кіровоградська області. Там є значні ресурси і розуміння на рівні місцевих громад та міс-цевих органів влади, що цей вид діяльності необхідно роз-вивати.

МакСиМ НаЗареНко,Національний прес-клуб

з аграрних та земельних питань

Перш за все, йдеться про се-лянські садиби, які облаштова-ні за всіма нормами комфорту й побуту і здатні прийняти на відпочинок городян. Такі по-слуги найбільше цікавлять міських жителів середнього віку – від 25 до 45 років. Зазви-чай, це ті, хто має невеличкий власний бізнес, хто на відпо-

чинок приїздить усією сім’єю. Таких приваблюють сільська тиша, сільські краєвиди, мож-ливості пожити в сільській родині, налагодити контакти з новими людьми, споживати продукцію, яка вирощується на городі, познайомитися з традиціями і культурою пев-ної місцевості.

СільСька гоСтинніСть

У 2012 році 13 577 кірово-градців отримали спеціальну бюджетну дотацію за утри-мання та збереження молод-няка великої рогатої худоби.

За словами директора де-партаменту агропромислово-го розвитку Кіровоградської облдержадміністрації Сергія Шевченка, з початку дії цієї програми кількість заявок від селян збільшилася від 77 осіб у травні до 13 577 на сьогод-ні. Таким чином збережено 22,4 тисячі телят на загальну суму понад 10,7 мільйона гри-вень. Це дає упевненість в тому, що поголів’я ВРХ буде неодмін-но зростати. Фактично станом на 1 грудня 2012 року фізичним особам сплачено кошти у сумі більше 6,5 млн. грн., решта ко-штів в органах Державної каз-начейської служби зареєстро-вана як кредиторська заборго-ваність у зв’язку з відсутністю підкріплення асигнувань. Під час дії програми найкраще

спрацювали голови сільських та селищних рад Бобринець-кого, Новоархангельського, До-бровеличківського, Новоукра-їнського, Олександрійського та Ульяновського районів.

Інф. Кіровоградської ОДА

ДЕРЖАВНА піДтРИмКА

якщо пРацювати Для люДей

пРОмО

пРОмО

у русі життя

У 2012 році на Львівщині створено 1121 ферму сімей-ного типу, де утримують 5 тис. голів корів. У порівнянні з 2008 роком кількість таких господарств зросла у 5,5 раза.

Такі данні надає департа-мент агропромислового роз-витку Львівської ОДА. За участі наукових установ розроблено низку мікропроектів із запро-вадження малого аграрного бізнесу на селі. Реалізують-ся вони через територіальні центри зайнятості. Тобто, за-цікавлені особи мають змогу започаткувати власну підпри-ємницьку діяльність у сфері аграрного бізнесу та одержати одноразову виплату допомоги з безробіття для започаткуван-ня власної справи.

На Київщині надоюють де-далі більше молока. Валове виробництво молока у Біло-церківському районі за 2012 рік зросло на 7% у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року і становить 34 тис. тонн.

І це незважаючи на те, що вкрай погані кліматичні умо-ви не сприяли покращенню показників. Однак успішний розвиток справи, за словами фахівців, став можливим за ви-сокого рівня як кормової бази сільськогосподарських підпри-ємств, які займаються вироб-ництвом молока, так і їхньої високої технологічної культу-ри зокрема.

Саме стільки витратили на будівництво закладів освіти минулого року на Буковині.

Торік до нової школи піш-ли діти Лужанська, впродовж жовтня здані в експлуатацію дитсадки в селах Черешенька, Лівинці, Зелена та Станівці.

Окрім того, реконструйова-но спортивний зал Комарів-ської загальноосвітньої школи на Сторожинеччині, дитячий садок «Чебурашка» у селі Ро-манківці. Нині в області триває будівництво ще чотирьох осві-тянських об’єктів і закладено капсулу під будівництво нової школи на 450 місць у с. Недо-боївці Хотинського району. У 2013 році до переліку об’єктів будівництва включено 10 осві-тянських та 40 об’єктів соці-альної сфери. Будуватимуть їх за рахунок державного регіо-нального фонду до 2015 року.

молочні рекорди

пОДії В РЕгіОНАх

97 мільйонів – на школи і дитсадки

малий бізнес – у село

Розвиток сільського зеленого туризму це, перш за все, – робочі місця

стАття пРИБутКу

нічийний сільський туРиЗмЧому далекі береги миліші нам за рідні полонини?Закінчилися Різдвяні кані-кули. тільки й чуєш: той по-вернувся з гірського курорту в альпах, той – з об’єднаних арабських еміратів чи таї-ланду. й ані слова про час, проведений у засніженому українському селі. невже сільський зелений туризм ніколи не набуде ознак ста-лого явища, а все існувати-ме на рівні розмов?

Фот

о н

адан

е ав

тор

ом

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року

4

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

аграрНа осВіта

Роботи вистачає всім, адже господарство чимале: 1000 голів великої рогатої худоби, 2000 свиней, стадо овець, па-сіка на 200 бджолосімей. При-чому ставку тут роблять на ви-робництво екологічно чистої продукції. Якщо мед, то без домішок і залишків ліків: тут їх взагалі бджолам не дають, а лікують комах виключно фі-топрепаратами, які розробили університетські науковці. Сви-ней та корів годують лише тим, що виростили на своїх полях (у розпорядженні учгоспу 3000 гектарів землі). Навіть не ві-риться, що вісім років тому це було зруйноване господарство, в майбутнє якого не вірили на-віть працівники університету.

Повірила і не помилилася

Та й важко було вірити в успіх у часи, коли розпадали-ся колгоспи і вимирали села, бо молодь у пошуках кращого життя тікала до міст, а сільське господарство вважалося збит-ковою і мало кому цікавою га-луззю. Але зовсім іншої думки була ректор Луганського наці-онального аграрного універ-ситету Валентина Ткаченко. Збанкрутіле господарство, в якому раніше проходили прак-тику студенти, вона взяла на баланс навчального закладу.

– Аби не той крок, нашим студентам просто не було б де практикуватися. А який же ви-йде аграрій без практики? – каже головний агроном ННВАК «Колос» Микола Ковтун. – Я добре пам’ятаю, як Валентина Григорівна сказала: «Прийде час, і учгосп годуватиме весь університет». Тоді це звучало, як фантастика. Чи можна без будь-яких коштів збанкрутіле господарство зробити прибут-ковим? Адже дотацій на розви-ток учгоспу не передбачалося.

Та виявляється, що можна, коли є наполегливий керів-ник і команда однодумців. За словами головного агронома, перше, що зробили, – віддали чималі площі під багаторічні трави і тим самим підтримали родючість ґрунту. Коли всі на-вкруги вирізали корів (трима-ти їх було невигідно, бо моло-ко приймали за безцінь), у «Ко-лосі» їх не просто зберегли, а почали збільшувати поголів’я.

– Ректор поставила задачу: збільшити врожайність кор-мових рослин, не розширюючи площ посівів, і при цьому ви-рощувати екологічно чистий продукт, – пригадує Микола Васильович. – Зробити це мож-на було лише за допомогою

біодобрив. Їх розробкою за-йнялася новостворена лабора-торія біогумусу. І таки вдалося вдвічі підвищити врожайність. У принципі, щоб прогодува-ти таку кількість тварин, як у нашому господарстві, мали б засівати щонайменше 5000 гектарів землі, але за рахунок спеціально підібраних сортів і добрив ми отримуємо по-трібну кількість кормів і з 3000 гектарів.

Головний агроном розпо-відає, що ректор особисто що-дня навідувалася у господар-ство, перевіряла стан худоби. Щоправда, сама Валентина Григорівна не вважає підйом господарства своєю заслугою і, говорячи про досягнення, за-вжди вживає займенник «ми».

Європейське – не означає краще

Від теорії до практики лише кілька метрів – учбове госпо-дарство розташоване навпро-ти університету, тож студенти щодня можуть туди навідува-тися.

Фахівці, які виходять зі стін ЛНАУ, високо цінуються, адже навчаються за сучасними ме-тодами, хоча нерідко підходи до підготовки йдуть у розріз із західними технологіями, які вважаються найсучаснішими.

– Щороку 450-500 наших студентів їздять на практику до Західної Європи, сканди-навських країн, США, Австра-лії, Нової Зеландії, – розпові-дає ректор. – Тож вони знайо-мі з технологіями, приміром, відгодівлі худоби, які в рази збільшують виробництво мо-лока чи зменшують термін ви-робництва м’яса. Але підходи, які там застосовуються, не є для нас прийнятними, бо ми орієнтуємо студентів на еколо-гічно чистий продукт, за яким

майбутнє. І де більш передові технології – у нас чи в тих кра-їнах, – ще велике питання.

До речі, всю продукцію (а це молоко, сир, масло, свини-на, яловичина) учгосп збуває у своїх фірмових магазинах, які знаходяться у Луганську. Про-дукція «Колосу» дещо дорожча від аналогічних товарів у су-пермаркетах, проте її переваги

луганчани оцінили. Перепла-чуючи декілька гривень, вони знають, що купують натураль-ний продукт.

100 гектарів для експериментів

Аграрний комплекс «Колос» став ще й науково-експеримен-тальним осередком Донбасу.

Уявіть собі: 100 гектарів землі відведені виключно під випробу-вання. А експериментують тут і з сортами, і з технологіями.

– У нас виведений новий сорт озимої пшениці – Луговіта, уні-кальний своєю невибагливістю до проростання. Росте навіть піс-ля соняшнику і дає добрі врожаї, – хвалиться головний агроном комплексу Микола Ковтун.

Є чим похвалитися і госпо-дарям університетської пасіки. До речі, ідея створити її на базі учгоспу теж належить ректорові. Та це не просто пасіка, а наукова база, яка вже має чимало револю-ційних розробок.

– Наші бджоли взагалі не отри-мують ветпрепаратів, тим більше антибіотиків, – одразу вражає начальник навчально-наукового центру бджільництва Олександр Папченко, який протягом 40 ро-ків займається бджільництвом. – Та й взагалі, бджоли в нас не хворіють.

Секрет високого імунітету по-лягає у тому, що комах протягом року годують фітопрепаратами на основі трав. Тому й хвороби до бджіл не чіпляються.

За словами Олександра Вікто-ровича, їхній центр співпрацює з науковцями місцевого медично-го університету. Результатом ста-ли цікаві розробки для здоров’я людини. Наприклад, учені дове-ли, що за допомогою спиртового настою воскової молі можна бо-ротися зі збудником туберкульо-зу – паличкою Коха. Є натуральні препарати на основі продуктів бджільництва, які дозволяють нормалізувати тиск і навіть по-збутися зайвої ваги.

Зупинятися на досягнутому в «Колосі» не збираються. За сло-вами ректора, вони не проти роз-ширити кількість видів тварин, та поки що умови не дозволяють.

– Замало землі, – каже Ва-лентина Григорівна. – Звісно, було би непогано займатися виробництвом курячого м’яса або м’яса качки, та, щоб роз-ширювати різновиди тварин, потрібно мати землю, адже всіх годуємо кормами, вирощеними власними силами. Тож поки що зосередимося на виробництві та розширенні асортименту м’ясо-молочної продукції. Наразі об-ладнуємо переробні міні-за-води, які вироблятимуть сири твердих сортів, ковбаси, туш-коване м’ясо. Сподіваємось, що нові види продуктів харчування будуть до вподоби луганчанам, а наші студенти отримають досвід сучасної переробки.

До речі, всі кошти від реаліза-ції продукції вкладаються в мо-дернізацію господарства. Таким чином вдалося реконструювати приміщення для тварин, заку-пити сучасні трактори і сівалки. Та найбільше ректор пишається тим, що навчаються студенти не на штучно створеному зоовете-ринарному подвір’ї, а в справ-жніх виробничих умовах. Вихо-дячи з університету, вчорашні студенти твердо знають, що по-дібне прибуткове сучасне госпо-дарство цілком реально створити в рідному селі, а не десь за моря-ми-океанами.

МариНа Шепотило

навчальний науково-ви-робничий аграрний комп-лекс (ннвак) «колос» лу-ганського національного аграрного університету вважається одним із най-успішніших і передових навчальних баз україни. сюди за практикою і досві-дом їдуть майбутні аграрії з усього Донбасу.

віД теоРії До пРактики – кілька метРівВ учгоспі Луганського аграрного університету винайшли новий сорт озимої пшениці, побудували комп’ютеризований молочний цех і лікують бджіл травами

Ректор вишу Валентина Ткаченко презентує міністру агрополітики Миколі Присяжнюку обладнання нового комп’ютеризованого доїльного залу, який відкрився рік тому

Практика на полях учгоспу – невід’ємна частина підготовки молодого фахівця

Студенти під час посадки плодових дерев на території університетської пасіки

Фот

о н

адан

е Л

нау

Фот

о н

адан

е Л

нау

Фот

о н

адан

е Л

нау

www.ridneselo.com

5

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року Передплатний індекс 89782

Газова класика

Найпоширенішим нині спо-собом опалення будинку, завдя-ки фактично повсюдній газифі-кації сіл та містечок, є встанов-лення газового котла. Три роки тому довелося зіштовхнутися з вибором такого агрегату й мені – після переїзду до власного будинку. Оскільки це відбулося влітку, то мали вдосталь часу для того, щоб вивчити пропози-ції та зробити вибір.

У будинку, площа якого ра-зом із підвальним приміщен-ням становить 300 кв. м, стояли два радянські котли сумарною потужністю 18 кВт. Економіч-ними їх назвати було складно, а в сильні морози, як дізнали-ся, температура в будинку не піднімалася вище 14 градусів – просто жах! Коли демонтували обидва котли, заодно з’ясували, що схема опалення була непра-вильною: котли дублювали один одного. До того ж їхня сумарна потужність була недостатньою. Розрахунок приблизно такий: на кожні 10 кв. м площі помеш-кання повинно припадати не менше, ніж 1 кВт потужності котла. Отже, нам потрібно було придбати агрегат на 30 кВт.

Розмаїття цієї техніки врази-ло уяву: двохконтурні та одно-контурні, настінні та підлогові, прості та нашпиговані додат-ковими функціями... Тривалі консультації дали змогу трохи розібратися з вибором. Наві-сний котел – це передусім ком-пактність і вишуканий дизайн. Оскільки котел мав стояти в підвалі, ці переваги нас не за-цікавили. Крім того, підвісний у порівнянні з підлоговим менш довговічний та має відносно невисоку потужність. Проте у невеликій сільській хаті такий буде доречним, бо ж заощадить площу.

Двохконтурний котел, на від-міну від одноконтурного, до-датково гріє воду для кухні та ванної. Здавалося б, оптималь-ний вибір, та термін його служ-би відчутно коротший. Для нас же головним пріоритетом була довговічність і надійність.

Отак ми розмірковували, ви-вчаючи пропозиції щодо котлів західного виробництва, поки, за порадою родичів, не звернули увагу на вітчизняний, потужніс-тю 30 кВт. По-перше, він нічим не поступається закордонним аналогам, тим більше, що вся автоматика – від найкращих за-рубіжних виробників. І еконо-мічність – на відповідному рівні. По-друге, його вартість майже втричі нижча, порівняно із брен-довими моделями. За тодішнього курсу долара один до п’яти, агре-гат обійшовся нам у шість тисяч гривень з гаком. Плюс – кількасот гривень віддали за нагнітаючий насос, який заощаджує спожи-вання блакитного палива.

Підбиваючи підсумки, маю сказати, що газовий котел – найпростіший варіант опален-ня і на сьогодні – найекономіч-ніший. Найбільш обтяжливим у придбанні та встановленні такого котла є хіба що необ-хідність пройти суворе пого-дження у газовій службі. Серед вагомих застережень – залеж-ність роботи газових агрегатів від електричного струму. Якщо в господарстві немає акуму-ляторного пристрою або «без-перебійника», то суворої зими відключення електрики може перетворитися на проблему.

До речі. Після встановлення котла, що обійшлося в півтори ти-сячі гривень, зіштовхнувся з тим, що котел не грів, а лише «пихкав» полум’ям. У розпачі дістався аж до головного інженера заводу-ви-робника. Той приїхав, усе виміряв та переглянув і виявив, що причи-

ною є... недостатньо широкий діа-метр труби, якою газ подається до котла. Після заміни труби все за-працювало! Тому раджу звертати увагу і на такі «дрібниці».

Електрика: рухаємось у майбутнє

Варіант із використанням електрокотла я теж розглядав, однак остерігся купувати його, враховуючи можливе відклю-

чення енергопостачання. Тому був просто вражений, коли рік тому завітав до своїх знайомих у Кагарлику Київської області. Ки-яни Ірина та Валерій придбали там недобудований дім площею 100 кв. метрів і відразу ж виріши-ли, що їхня оселя буде теплою та економічною, для чого встанови-ли теплі вікна та обладнання для електроопалення.

У будинку три великі кім-нати, в кожній є спеціальний

електричний конвектор або ж теплонакопичувач. За словами господарів, усе начиння обій-шовся приблизно у 3000 гривень. Враховуючи те, що будинок уте-плений, потужностей якраз до-статньо для потрібного обігріву. Принцип дії такий: енергія для обігрву споживається вночі, коли діє майже вчетверо дешевший «нічний тариф». Удень теплона-копичувачі рівномірно віддають тепло. Середньомісячний платіж за опалення у холодну пору року становить 130-150 гривень. До-датковою витратою стало при-дбання спеціального лічильника спожитої електроенергії.

Переваги такого підходу оче-видні. До того ж електроопален-ня, на відміну від обладнання з відкритим полум’ям, не спо-живає кисню, тож у будинку за-вжди свіже повітря. Недолік лише один, однак суттєвий: імовірне відключення електроенергії, яке не вирішити за допомогою «без-перебійника», як у випадку із га-зовим котлом. Тобто, слід мати резервний варіант опалення, на-приклад, піч, або ж потужний ге-нератор на рідкому пальному.

Твердопаливний варіант

Поки що не говоритимемо про котли, які спалюють спеці-альні гранули – пелети, бо в на-ших селах ще нескоро з’явиться налагоджена мережа їхнього постачання та обслуговування відповідних пристроїв. Сучасні твердопаливні котли, які працю-юь на вугіллі та дровах, суттєво відрізняються від звичних для нас, які широко використовува-лися за радянських часів. Нині їх оснащують автоматикою, го-ловним чином, яка захищає від перегрівання води в системі. Од-нак цей безперечний плюс озна-чає, що без електричного струму такий вид опалення також буде проблемним. Знову ця електри-ка! Однак твердопаливні котли водночас є найдешевшим варі-антом: потрібну модель можна знайти десь за дві тисячі гривень.

ігор павлЮк

Нещодавно спілкувався зі знайомим, який придбав ділян-ку в сільській місцевості та роз-почав будівництво двохповер-хового будинку площею 120 кв. метрів. Майже все робить влас-норуч! Цікавлюся, яким буде опалення, й у відповідь чую: «Звичайно ж, пічне!». Людина не хоче залежати ні від стихії, ні від вартості енергоносіїв.

Пригадую будинок, в якому виріс, збудований наприкінці 1980-х років. Хоча буквально в усіх хатах тоді стояли котли на рідкому паливі, а містечко от-

от мали повністю газифікувати, мудрі майстри збудували в нас лежанку та дві грубки, заховані у внутрішніх стінах. Вони неод-норазово нас рятували, коли основний котел виходив із ладу. І нині, гадаю, не варто розби-вати старі печі та груби, втіша-ючись новим газовим котлом. Оптимальним варіантом для будинку в сільській місцевос-ті слід вважати встановлення електронакопичувачів, які… мають підстраховку у вигляді доброї печі. Настане час – і ви будете їй ой як вдячні…

неспРавеДливо Забуте стаРе

На жаль, у більшості сіл від-сутні бодай простенькі дитячі майданчики. В кращому ви-падку діти можуть погратися на території дитсадка, якщо такий є чи розташований не-подалік. Тому торік навесні ми вирішили порадувати свою малечу.

Центром нашого дитячого майданчика мала стати пісоч-ниця. Купувати готову – задо-рого, а змайструвати абияк теж не годиться. Поміркували ми із батьком, що та як, й узялися до справи.

Для пісочниці зовсім не обов’язково брати нові дошки. Підійдуть і старі, ті, що залиши-лися після будівництва. Голо-вне, щоб вони не були гнилими. Важливо правильно розрахува-ти розміри пісочниці. Скажімо, якщо вшир брати трохи більше

метра, то вже двом дітям ніде буде розвернутися. Тому ми взя-ли чотири дошки по 2 метри за-вдовжки.

Для початку виготовили кар-кас. Для цього просвердлили по два отвори на кінцях дощок та з’єднали їх саморізами. На кожен куток набили по маленькій пла-ночці – місце для сидіння.

Надзвичайно важливим є на-ступний крок. Оскільки деревина контактуватиме із землею, до-шки слід добряче зашпаклювати. Після того, як висохне шпакльов-ка – пофарбувати яскравою фар-бою на власний смак.

Перед тим, як встановите кар-кас, ретельно підготуйте місце під нього. Воно має бути ідеаль-но рівним. На землю слід поклас-ти кілька шарів товстої клейонки – інакше пісок потихеньку «за-биратиме» земля. Встановлюємо

пісочницю і засипаємо пісок. Він обов’язково має бути просіяним на будівельній сітці. На зиму пі-сочницю слід чимось укривати – це захистить деревину від во-логи, а пісок – від бруду.

Однак самої лише пісочниці замало. Навколо повинна бути територія для ігр. Для цього ми посіяли траву на площі 30 кв. ме-трів. Тепер дітлахи можуть бігати босоніж. Над майданчиком роз-горнули простенький тент для захисту від сонця, а поруч по-чепили дві гойдалки, поставили маленький столик та стільчики. Як наслідок, малеча влітку кру-титься тут протягом цілої днини, в безпеці та, як кажуть, на очах, оскільки пісочницю ми розташу-вали так, аби її постійно було ви-дно з кухні.

ігор павлЮк

практиЧНиЙ піДХіД

тЕхНіКА Для ДОму

ВлАсНИмИ РуКАмИ

Раціональне теплоЯкий вид опалення найефективніший для вашого помешкання

Дитячий майДанчик

час від часу всім доводиться проводити масштабне пере-обладнання в домі, як то підключення до водопостачання чи заміна старих вікон. однак, мабуть, найвідповідальні-шою процедурою є вибір оптимального варіанту опален-ня чи купівля нового котла.

Наш вітчизняний газовий котел нічим не поступається закордонним

Щоб двом дітям було де розвернутися, беріть дошки 2 метри завдовжки

Фот

о іг

оря

пав

люка

riki

-tik

i.com

.ua

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року

6

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

тВариННицтВо

Подружжя Третяк з с. Зе-лений Гай Дніпропетровської області займається нутріями понад 40 років. Тому не дивно, що вони знають про цих тварин все: від тонкощів схрещуван-ня і пошиття шуб до рецептів смачних страв із ніжного нутрі-євого м’яса.

– У 1970-х роках ми жили у Запоріжжі, працювали на заво-ді, – розповідає Тамара Третяк. – А паралельно у селі розводи-ли кролів, та вони дуже часто гинули. Ось після чергового такого випадку ми й вирішили купити нутрій. Тримали їх ви-ключно для власних потреб. М’ясо на столі було завжди, проте з вичинкою шкурок дов-го не виходило, аж поки нас не навчила одна людина. Почали шити шуби, шапки для себе та друзів. На той час це було дуже вигідно. Зараз дід переклю-чився на бджіл, працює на па-сіці, а нутрій вирощуємо лише для харчування. Свіжо-солені шкурки здаємо скупнику по 35-60 грн за штуку. Із задово-ленням передаємо досвід усім бажаючим.

Тамара впевнена, що селя-нам набагато краще зайнятися утриманням нутрій, ніж їздити у місто на підробітки. А якщо поголів’я велике, а власників кілька, то можна відкрити у селі цех з пошиття шуб. Жінкам – робота, родинам – прибуток.

Та щоб розводити нутрій, треба запастися певним бага-жем знань: дізнатися, в яких умовах мають жити тварини, що їдять, як правильно за ними доглядати. Можна поселити їх у маленькому неопалюваному сарайчику з тазиками води, а можна побудувати капітальне зимове приміщення з басей-ном. Як ви розумієте, віддача буде різною. Від того залежить і кількість часу для догляду. У зручно влаштованому велико-му вольєрі з бетонним басей-ном можна впоратися навіть за десять хвилин. А ось коли нутрії сидять у окремих кліт-ках, то кожну треба почистити, замінити воду в кожному тази-ку – на це й години буде мало. Проте Третяки застерігають: «Про великі обсяги, власний бізнес, можна замислюватися лише тоді, коли все випробува-но на невеликому поголів’ї».

Майже амфібії

Перш за все, що таке нутрія? Великий гризун, у довжину майже півметра і вагою близько 10 кг. Голова в нього велика, морда тупа, а шия майже відсут-ня. Зуби-різці, що виступають

уперед, – помаранчево-червоні. Хвіст – голий і довгий. Взагалі, нутрії дуже схожі на великого пацюка і в багатьох виклика-ють відразу. Проте вони досить миролюбні і швидко звикають до господаря, приручаються і навіть відгукуються на імена, якщо їх мають. До рук краще привчати з раннього віку.

Нутрії ведуть напівводяний спосіб життя, тому дихаль-на система, форми вух і рота пристосовані до плавання й пірнання, на задніх лапах є перетинки між пальцями, як у качки. Та й спеціальні залози

виділяють жир для змащуван-ня хутра, щоб воно не намока-ло. Однак, незважаючи на пев-ну залежність від води, нутрії можуть жити і без неї. Саме цю властивість і використала людина, розводячи звірків на фермах. Щоправда, від життя на суші дещо страждає якість хутра: воно стає тьмяним, на-гадує валянок. Це через те, що нутрії перестають його догля-дати, змащувати, розчісувати, мити. Без водного середовища може знижуватися і плодю-чість, оскільки за малорухомо-го способу життя нутрії жирі-ють, стають лінивими.

Двокімнатні «квартири» з басейном

Розміщувати оселі для звір-ків доведеться так, щоб сам будиночок був у тіні, а вигул – на сонці. Клітки-будиночки можуть бути різноманітними: одно- і двоповерховими, ста-ціонарними і переносними. Головне, щоб були дві кімна-ти: їдальня і спальня. Стіни обов’язково треба обшити ме-талевою сіткою зсередини, щоб їх не гризли пожильці.

У будиночку площею 100х80 сантиметрів з висотою пере-дньої стінки 70 і задньої 50 см можна поселити самку з ви-водком у 5-7 щенят. Для самця-

одинака достатньо однокімнат-ної споруди, але обов’язково з вигулом. До речі, одного самця вистачить на 10-15 самок, якщо він матиме можливість не жи-ріти, сидячи в клітці, а бігати, плавати, грітися на сонечку.

Вигул потрібно огородити металевою сіткою заввишки 80 см. Не забудьте про дверцята в клітці – бо як корм заносити? А басейн облаштуйте на іншій від клітки стороні вигулу, що-найменше розміром 100х80-60 см і вглиб 30-40 см. Звичайно, ідеальний варіант – протічна вода, але, як правило, це склад-

но забезпечити. Тож слід часто міняти воду в басейні, чистити його. Брудною ж водою можна поливати грядки або кущі.

Тваринкам потрібне тепло, бо ж вони походять з Півден-ної Америки, тому зимою по-требують температурного ком-форту – не нижче 20 градусів. Доведеться побудувати теплий сарай, до якого восени зано-сити клітки, ще й самі клітки необхідно додатково утепли-ти матами з соломою чи тир-сою, щитами тощо. В клітках обов’язково має бути товста суха підстилка з сіна й різаної соломи, куди звірки могли б закопуватися, щоб зігрітися. А воду для купання і навіть для пиття з кліток треба прибрати.

Турбота про малечу

За правильного догля-ду й утримання приплід з’являтиметься протягом усьо-го року, вагітність нутрій три-ває 127-132 дні. Народжуються щенята самостійними, рухли-вими, з хутром (не голі), зубами й умінням плавати. Годуються материнським молоком про-тягом півтора місяця, причому вміють смоктати навіть під во-дою. Дуже часто лінуються пла-вати, але із задоволенням ката-ються на спині матері, наче на надувному матраці.

Відсаджують щенят від ма-тері у віці 45-50 днів, що їх абсолютно не бентежить, осо-бливо, якщо господар з ними спілкується, розмовляє спокій-ним тоном, пригощає чимось смачненьким, ще й животик чухає. А от гладити по спині не варто – можуть укусити.

Статева зрілість настає в ну-трій у 4-5 місяців, але до самця самочок краще пускати у віці 6-7 місяців. Живуть нутрії до 8 років, але на третій рік пло-дючість починає знижуватися. Забивають нутрій, починаючи з 6-7 місяців, коли хутро по-

вністю визріває і крізь нього на проборі не видно шкіри.

Корм – лише натурпродукт

Найбільш корисний природ-ний корм – корені водних рос-лин, в яких багато цукрів і крох-малю. Пристойна заміна – наші городні коренеплоди, зокрема, кормовий, цукровий і столовий буряки, морква, а також карто-пля і топінамбур. Доросла ну-трія за добу мусить з’їдати до 1,5 кг коренеплодів. Улітку мож-на згодовувати падалицю фрук-тів, скошену траву, болотні рос-лини разом із кореневищами. Дуже люблять нутрії люцерну, конюшину, горох.

Зручно згодовувати мішан-ки зі свіжої зелені й запарено-го зерна – кукурудзи, ячменю, пшениці (по 150-200 г на голо-ву) з білковими добавками з го-роху, бобів, макухи (по 20-30 г). Обов’язково давати нутріям сіль – по 0,5-1,5 г на голову, і кальцій в такій же кількості. Джерелом кальцію може бути кісткове бо-рошно. Узимку додайте сіно. І увесь час давайте гілочки дерев, кору дуба, верби, тополі, берези.

– Одного разу, – розповіла Тамара Третяк, – ми забули у вольєрі ніж, так від нього зали-шилося одне лезо. Зуби у нутрій ростуть усе життя, тож треба мати обі що їх сточувати. Вес-ною слід переводити тварин на свіжу зелень, але поступово, по-чинаючи з малих доз.

Перших поселенців купуйте у віці 2-3 місяців у звіророзплід-никах, щоб гарантовано були здорові, з рівним блискучим хутром, а зуби – яскраво-пома-ранчеві і без плям.

ЗвіРок, що вийшов іЗ воДиТримати нутрій – мати смачне м’ясо і дороге хутрокорови, кози, свині й до-машня птиця – цим і об-межується традиційний тваринницький бізнес се-лян. про нутрій багато хто чув, хотів би розводити на своєму обійсті, та братися до справи лячно, оскільки інформації обмаль. як цих гризунів утримувати, чим годувати, скільки годин на день забирає звіроводство?

АлЬтЕРНАтИВА

Олександр Головенець з Вінницької області вирощує нутрій протягом останніх двох років – в основному заради харчування своїх маленьких дітей дієтичним м’ясом. Шкур-ки та частину м’яса продає. Чо-ловік стверджує, що тримати нутрій для потреб родини ви-гідно, проте це не бізнес. Щоб справа давала прибуток, її тре-ба виводити на промисловий рівень: купити або розвести не менше 1000 голів, облашту-вати для них житло, найняти працівників, самотужки вичи-няти шкурки та продавати їх виробникам хутра оптом і без посередників. Те ж стосується і м’яса.

– Збуту м’яса заважає сте-реотип, що існує у нашому суспільстві, – каже Олександр Валентинович. – Мовляв, ну-трія – майже щур, тому багато людей побоюються їсти нутря-тину. Єдиний вихід – підтри-мувати зв’язок з ресторанами і кафе, де в якості екзотики з нутрій роблять шашлики. А в домашньому харчуванні люди віддають перевагу курятині та свинині, хоч їхнє м’ясо не таке поживне, як нутрієве.

У порівнянні з кролями, від нутрії доведеться значно до-вше очікувати прибутку. Якщо купити стандартну родину ну-трій (три самки та самець), то протягом року вони принесуть 36 цуценят. Через 7-9 місяців вони досягнуть забійної кон-диції і тепер можна підрахува-ти прибуток від них.

З шестикілограмової туш-ки отримуємо лише 3-3,5 кг м’яса. Його вартість – близько 50-60 грн за кілограм. Продаж м’яса молодих нутрій принесе господареві 5500 грн. Шкурка коштує 90-120 грн, це ще 3600 гривень. Тобто, десь за півтора роки отримаємо дохід близько 10 тис. гривень. Це небагато, враховуючи, що кожне цуце-ня нутрії з’їдає 40 кг корму до забою. Якщо додати сюди ви-трати на закупівлю стартової родини нутрій, облаштування кліток для молодняка та бать-ків, систему подачі води, що-денне приготування їжі тва-ринам, то зрозуміло, що одна родина багато грошей не при-несе. Прибуток становитиме не більше 5000 грн на місяць. Якщо вас це влаштовує – бе-ріться до справи.

нутРій поДають у РестоРанахВлАсНИЙ ДОсВіД

Раціон нутрій — все те, що росте у городі, на луках та у водоймі

Матеріал підготували лариСа овчареНко, Наталія Федорова

dox

od-o

t-n

ytri

i.ru

www.ridneselo.com

7

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року Передплатний індекс 89782

тВариННицтВо

Секрет у тому, що працює Нансен за методикою відомого вченого Ігоря Михайлова. Пару номерів тому наша газета вже розповідала про вирощування кролів-акселератів за техноло-гією росіянина. І цей матеріал викликав жвавий інтерес серед читачів. Тож ми вирішили про-довжити тему. Заради спра-ведливості потрібно сказати,

що ставлення до методики Ми-хайлова досить не однозначне, дехто з кролівників не приховує свого розчарування, бо спра-ва не пішла: кролі не набирали обіцяні 6 кілограмів за чотири місяці, клітки-міні-ферми ви-явилися не такими зручними, як описувалося тощо. Проте є ті, хто працює за цією технологією не перший рік і результатами

задоволений. Нансен належить до числа останніх.

35-річний чоловік, за фахом історик, кролівництвом займа-ється понад 10 років. Сталося це через життєві обставини, за яких він мав переїхати з Вірме-нії до України, де й почав нову для себе справу.

– Спочатку я розводив кролів традиційним способом, але ви-падково в Інтернеті натрапив на технологію Ігоря Михайлова, – розповідає чоловік. – Заціка-вився. Адже завдяки знахідкам вченого працезатрати по догля-ду за тваринами зведені до мі-

німуму. Усе це стало можливим за рахунок зручних кліток-міні-ферм.

Нансен настільки захопився новою технологією, що осо-бисто їздив у Санкт-Петербург у господарство Михайлова. Хо-тів на власні очі пересвідчи-тися, що це не просто яскраві розповіді. Побачив. Захопився ще більше. Придбав у вченого креслення для кліток і почав сам їх майструвати.

– Як на мене, ці клітки дуже зручні. По суті, кролі в них самі себе обслуговують, – хвалиться фермер. – Раз на тиждень заси-паю корм, наливаю воду та ви-ношу екскременти. Протягом тижня витрачаю на свою фер-му не більше 10 хвилин зранку та скільки ж ввечері.

Увесь фокус полягає у кон-струкції. Кожна клітка – це міні-ферма, розмістити у якій можна до 40 кролів. Підлога в них зроблена з дрібної решіт-ки, тому екскременти кроля падають у спеціальний бункер, а звідти у відро для відходів. Також в клітці передбачена вентиляційна труба, через яку виходить аміак та поступає свіже повітря. Кормушки роз-раховані на таку кількість кор-му, якого вистачить на тиж-день. За технологією Михайло-ва годувати кролів можна лише гранульованим комбікормом та сіном, причому доступ до їжі має бути цілодобовим. Як, власне, і до води. Клітки об-ладнані спеціальними поїлка-ми з підігрівом (вода в них не замерзає навіть при мінус 20 градусів). Підігрівається одно-

часно і вода, і маточне відді-лення, яке встановлюється за потребою.

– Завдяки підігріву маточ-ника народжені взимку кро-ленята, а вони з’являються на світ без хутра, не замерзають – пояснює кролівник. – Крім того, потомство знаходиться біля кролиці три місяці. Увесь цей час малі харчуються мате-ринським молоком та комбі-кормом і завдяки цьому мають міцний імунітет.

За словами господаря, він не робить щеплень у своєму гос-подарстві і при цьому кролі не хворіють. Раз на чотири місяці в клітках проводиться дезін-фекція, але за рахунок того, що клітки розбираються на дрібні частини, ця процедура не при-носить великого клопоту.

А результат такий, як і обі-цяє методика: за чотири місяці кріль виростає до 6 кілограмів.

МариНа Шепотило

Ягнятка передають людям свій спокій і позитивну енергетику, що споконвіку притаманна цим тваринам

– Спочатку ми купили одну вівцю для чоловіка, який дуже хотів вирощувати цих тварин, – розповідає пані Параска. – Згодом мати власних овечок захотіли два сини. А через де-який час тварин у нас ще по-більшало.

До гостинної садиби Парас-ки і Романа часто приїжджа-ють відпочивальники з бага-тьох областей України, а також із Німеччини, Італії, Австрії, США. Зупиняються десятки родин із дітьми.

– Малятам і їхнім батькам настільки подобаються ягнята, що вони із радістю їх гладять, беруть до рук, – веде далі жін-ка. – При цьому неспокійні й галасливі дітки одразу вгамо-вуються, куди й зникають їхні капризи. Малеча починає до-бре їсти та слухатися батьків. Це ягнятка передають їм свій спокій і позитивну енергію,

що споконвіку була в цих тва-рин. Не випадково ж Господь наш народився саме в овечому хліві і маленьке кучеряве яг-нятко ми часто бачимо на іко-нах поруч з Ісусом Христом.

Дорослі, змучені міською суєтою і постійними нерву-ваннями, також заспокоюють-ся біля тварин. Старші довго придивляються до овечок і ягнят, а потім бавляться, як діти, ледь не стрибаючи ра-зом із тваринами. Туристи, які до приїзду в Космач вживали багато заспокійливих засобів, щоб зняти стрес та нервове напруження, через кілька днів, проведених поряд із малень-кими тваринками, забувають про таблетки. Вони стають врівноваженими, посміха-ються та, за їхніми словами, отримують величезне бажання жити й працювати.

Бойчуки кажуть, що варто би й лікарям дослідити чудо-дійний вплив тварин, щоб не приписувати людям шкідли-вих таблеток. Куди краще від-правляти пацієнтів у гори, де спілкування з природою та божими тваринами звершить свою чудодійну справу – і со-тні перевтомлених людей ви-дужають.

СабіНа руЖиЦЬка

лікують… ягнятаТварини з гостинної зеленої садиби Бойчуків знімають стрес

ФеРма З самообслуговуванням

білі, чорні, м’які, кучеряві, грайливі ягнята. їм лише кілька місяців від наро-дження, а вони вже лікарі. таку дивну особливість до-машніх тварин – допомагати людям позбутися нервового напруження – помітила гу-цульська родина бойчуків.

у кролівника нансена айрапетяна, що мешкає у селі сте-пове Дніпропетровської області, тваринки обслуговують себе самостійно – на ферму в 1200 голів чоловік витрачає не більше години на день.

НЕОчіКуВАНИЙ ЕфЕКт

НА ВАШЕ зАмОВлЕННя

Прихильники методики стверджують, що в міні-фермах кролі не хворіють

КЛІТКИ ДЛЯ КРОЛІВ

У КРЕДИТ

www.kroli-ua.at.ua(097) 844 86 62

МІНІ-ФЕРМА

РЕКлАмА

Фот

о са

бін

и р

ужи

цьк

ої

Фот

о н

ансе

на

аір

апет

яна

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року

8

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

І в нашому городі на Дні-пропетровщині не обійшло-ся без цієї солодкої ягоди на десерт. Протягом кількох ро-ків ми експериментували з багатьма сортами з різних країн. Відбирали ті, що гарно зав’язуються, швидко ростуть і визрівають, стійкі до хвороб, мають відмінний смак, висо-ку транспортабельність і довго зберігаються. Залишили при-близно 40 сортів.

Один з них – суперновинка, азіатська диня Тигр. Її насіння я отримав із США. Плід жовтий, із блискучими вогненно-черво-ними зигзагоподібними смуж-ками. При розрізанні солодкий п’янкий аромат заповнює кім-нату. М’якоть біла, соковита, товстостінна. Таку диню вагою 1 кг можна з’їсти за раз. На од-ній рослині зав’язується до 15 плодів. Сподобалася мені вона ще й за те, що плодоносить до заморозків.

Ще одна новинка з США – сорт Банана. Здивував подо-вженими жовтогарячими пло-дами розміром 30-35 см. За формою і запахом відповідає назві. М’якоть жовтогаряча, со-лодка, цукриста. Дозріває сорт за 90 днів.

Не залишила байдужим і азіатська диня, надранній сорт Довга з Багдада. Плоди за-вдовжки 15 см. Шкірка жов-тогаряча із сірими штрихами.

М’якоть темно-помаранчева, як розрізати, то сік аж стікає. Дуже солодка і смачна. Вага цієї дині – до 1 кг. Кущ не займає багато місця, батоги вироста-ють усього до метра. Ще один надранній сорт – Супермаркет італійської селекції. Він швид-ко адаптувався до умов нашого літа. Середня вага – 2,5-3 кіло-грами. Плоди в нього овальні, злегка сегментовані, жовтого кольору, м’якоть помаранчева. Можуть зберігатись понад 60 днів після збирання.

А от «італійка» Золотий амарил – пізнього терміну до-зрівання. Відзначив би також ранньостиглу новинку Бере-гиня, яка дозріває через 74 дні після появи сходів, серед-ньоранню транспортабельну та лежку Дубівку, ароматний і стійкий до хвороб сорт Пода-рунок сонця (дозріває за 58-60 днів), надранній холодостійкий сорт Золото скіфів, найсолод-шій та найсоковитіший з усіх сортів – Цукрове яблуко.

Здивувала формою й уро-жайністю Змієподібна диня (інша назва Тарі). Дозріває у липні-вересні. За смаком схожа на звичайну диню, а за запахом – на огірок. Доречі, молоді пло-ди у віці 3-5 днів ми як огірок і використовуємо. Готуємо з них салати, додаючи до помідорів і перцю, консервуємо та солимо в бочку.

P.S. У минулому році вдало-ся зібрати багато насіння сор-ту Подарунок Сонця, тому маю можливість поділитися ним із читачами газети. Вишлю по-трохи кожному бажаючому, якщо у лист буде вкладений конверт зі зворотною адресою та маркою.

руСлаН духоввул.Тюркіна,41с. Мишурин Ріг,

Верхньодніпровський р-н,Дніпропетровська обл., 51610

www.doohoff.com

Ранню капусту, зрозуміло, можна отримати тільки розсад-ним способом, інакше вона вже буде не ранньою. Середню та пізню капусту я вирощую обома способами.

Ранньої весни роблю «гнізда» за схемою: 70 см у міжряддях та 60-70 см у рядку (залежно від сорту), і «шаховим» способом ви-сіваю по 2-3 насінини – трикут-ником зі сторонами 8-10 см.

Після утворення 3-4 справжніх листочків залишаю одну рослину, а решту використовую на ремонт

ділянки та розширення площі, якщо таке заплановане. Крім цьо-го, висіваю 2-3 рядки способом суцільної сівби, поливаю, обро-бляю, як розсадну ділянку, та піс-ля досягнення 45-50-денного віку, розсаджую на постійне місце.

Перець і помідори донедав-на засаджував тим самим мето-дом: частину ділянки засівав, а частину – розсадою. Однак без-розсадний спосіб вирощування зумовлює чимало незручнос-тей, порівняно з розсадним. Судіть самі.

Мінімальна температура про-ростання помідорів – 10-12 гра-дусів, перцю – 11-15 градусів. За раннього посіву (на півночі Лісо-степу приблизно 20 квітня) сходи помідорів у більшості випадків я отримував 1-5 травня, а пер-цю – 10-15 червня. Рослини були з погано розвиненою кореневою системою, а верхній шар ґрунту в першій половині травня (як і дру-гій) зазвичай був сухим, відповід-но, розвиток коренів затримував-ся. Під час просапування корінці могли рватися, тому я мав по-стійно поливати їх і розпушувати ґрунт. Продуктивність догляду за такою ділянкою знижувалася в декілька разів. Ріст таких рослин, зазвичай, був уповільненим.

Розсадні помідори, висаджені 15-20 травня, значно виперед-жали у розвитку посіяні, давали кращий врожай, а затрати праці були відчутно меншими.

Та й забур’яненість площі за розсадного способу набага-

то менша, оскільки на момент посадки розсади більшість бур’янів зійшли чи перебували у фазі білої ниточки, тож їх було знищено. А за безрозсадного способу бур’яни сходять і рос-туть разом із культурою, тільки набагато інтенсивніше.

Рослини, вирощені з роз-сади, мають більш розвине-

ну кореневу систему, завдяки чому витриваліші й краще ви-користовують поживні речо-вини з ґрунту. А міцні рослини менше уражаються хворобами і формують більші та якісніші плоди.

володиМир вовчук, вчений агроном

рослиННицтВо

пліД Раю З РоДини гаРбуЗовихДиня – давно вже не екзотика. Корисна та смачна, вона має бути у кожному городі

РоЗсаДа чи насіння?

араби вважали її одним із плодів раю, який був при-несений на землю арханге-лом. До Європи вона потра-пила у середні віки, про що свідчать стародавні фрески ватікану. один із найбільш знаменитих різновидів дині навіть отримав назву від за-міської папської резиденції – канталупа. сьогодні різно-видів і сортів цієї баштанної культури безліч.

таке питання постає пере-дусім для тих, хто вирощує капусту, перці та помідори. а відповідь проста: щодо названих культур хороший результат можливий, як висівати відразу на місце вирощування, так і саджа-ти розсадою.

Моя мама з динями сорту Подарунок Сонця

Сорт Тигр

Сорт Супермаркет

Сорт Банана

сАДЖАю сАм тА РАДЖу ВАм

АКтуАлЬНЕ пИтАННя

Для динь виділяю місце, яке добре прогрівається і провіт-рюється. Ґрунт готую з осені – вношу гній та переорюю. На-весні обов’язково культивую. Кращими попередниками є томати, буряки, капуста, кар-топля, бобові та інші городині культури, аби тільки не з роди-ни гарбузових.

Насіння усіх сортів минулої весни висіяв у відкритий ґрунт у кінці квітня. Поклав у кожну ямку по 3-4 насінини на глиби-ну 5-7 см. Схема розташування ямок – 1,5х1 м. Попередньої обробки насіння не проводив.

Сходи з’явилися за 6 днів. При повній появі сходів між-

ряддя спушував, видаляв бур’яни і зайві сіянці, зали-шаючи в ямці по дві рослини. Спочатку поливав кожні 12-14 днів, під час цвітіння – кож-ні 8-10 днів, а з кінця червня, коли настала спека, а на кущах зав’язалося багато плодів – кожні 3-5 днів.

Штучно жодну рослину дині не запилював, гудиння не об-різував і не формував, воно росло вільно, як хотіло. Поли-ви припинив у серпні, після появи першого спілого пло-ду. Щоб плодами не ласували шкідники, клав дині на фанеру або дощечку. Хвороби не спо-стерігалися.

Як вироСтити?

тм

РЕКлАмА

Фот

о ру

слан

а д

ухов

а

Фот

о ру

слан

а д

ухов

аФ

ото

русл

ана

дух

ова

Фот

о ру

слан

а д

ухов

а

www.ridneselo.com

9

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року Передплатний індекс 89782

У мене свій спосіб підняти настрій – аніскільки не витрат-ний і досить ефективний. Пори-нути в літо допомагають книги, журнали, каталоги, фото свого улюбленого овоча – томату. Зда-ється, настав час зупинитися, колекція сортів перевалила за сотню, але нестримний інте-рес, вічна цікавість штовхають на пошуки нових і нових сортів. А потім – очікування дива, пе-редчуття відкриття.

Для людини з поетичною душею навіть назви помідорів звучать, як музика: Рожевий мед, Любимий праздник, Чудо землі, Батяня, Діва, Цукровий бізон, Рожевий фламінго, Ме-довий Спас, Аполлон, Алий мустанг, Южний загар, Золоті куполи, Великий воїн, Анжелі-ка, Загадка природи, Алі свічки, Грейпфрут, Бабушкін секрет, Монастирська трапеза, Сонячні грьози, Райська насолода, Ху-дожник, Чорний принц. Але це не тільки красиві назви – це не-скінченна різноманітність роз-міру, форми, забарвлення. Якщо сорти троянд (близько 3 тисяч) і винограду (близько 2 тисяч) підраховані, то кількість сортів томатів не назве ніхто.

Таке різноманіття сортів – ре-зультат великої роботи талано-витих селекціонерів усіх країн світу, городників, що збирають величезні колекції насіння ама-торських сортів. Питання вибору сорту, який ідеально підходить до наших умов, – завдання до-сить складне, але від цього ще цікавіше. Всім відомі слова Івана Мічуріна: «Сорт вирішує успіх справи», – але успіх залежить ще від багатьох факторів: складу ґрунту, його структури, розмі-щення ділянки, її освітленості, родючості, поливу, можливості догляду за нашими вихованця-ми. А як подолати суцільні при-родні катаклізми останніх років: град та заморозки навесні, «пус-теля Сахара» влітку?

Справді, сорт і якість насін-ня вирішують практично все. Але таки «практично». Бо під-хід «посадив і забув» не спра-цьовує, коли вирощуєш томати. Пам’ятаєте: «Земля – матір вро-жаю, батько його – праця»? Тож доведеться попотіти, і почнемо ми, звичайно, з вирощування розсади. А щоб ви не повторюва-ли чужих помилок, дозволю собі дати поради з власного досвіду.

Ґрунт для розсади

Ми вирощуємо розсаду то-матів у два етапи. Перший: для двох теплиць на сонячному обі-гріві в кінці лютого. Другий: для масової висадки у відкритий ґрунт в середині березня. Сьо-годні розглянемо умови отри-мання міцної, здорової розсади лютневого обороту, адже термі-ни уже підійшли.

Про ґрунти для розсади ми, звичайно, дбаємо з осені. Наша

дачна ділянка розташована по-близу річки Десенка, де є для цього всі умови.

Отже, в затишній тінистій місцині, на рівному майдан-чику або в старій бочці змі-шуємо лугову дернину, кротя-чу землю, компост, золу, торф (або вивітрений подрібнений сапропель), річковий пісок, листовий перегній. Кротячу землю беремо тому, що вона не заражена хворобами, в ній немає насіння бур’янів, через близькість річки ґрунт піща-ний, після перетирання ґрун-ту лапками кротів структура його – чудова. Компост готуємо протягом літа з трави, листя, коров’ячого гною, піщаного ґрунту, рослин-сидератів. Усе це «багатство» зволожуємо, поливаємо біопрепаратами з корисними мікроорганізмами, закриваємо плівкою або нетка-ним матеріалом і залишаємо для дозрівання. Час від часу су-міш ворушимо.

Частину ґрунту (для лют-невої розсади) зберігаємо в мішках у підвалі, частину – в теплицях для промерзання. Го-

туємо землю з надлишком, її ніколи багато не буває.

Рецептів складу ґрунту для розсади чимало, але ми виходи-мо зі своїх умов і можливостей, враховуємо й вимоги рослин. Ґрунт повинен бути поживним, але не дуже жирним, розсип-частим, здоровим (тому краще не брати зі свого городу), без насіння бур’янів, нейтральної кислотності, повітропроникним і вологоємним. На одне відро ґрунтосуміші даємо 1-2 склянки золи, можна додати перепрілої тирси, перліту, вермикуліту, бі-огумусу, заселити агрономічно корисними мікроорганізмами. Якщо ви застосовуєте мінераль-ні добрива, то на відро суміші додайте 1 ст. ложку нітрофоски або 1 ст. ложку суперфосфату, 1 ч. ложку сульфату калію.

Робіть і так, і сяк, добирайте варіанти! З роками прийде до-свід. У будь-якому разі самороб-ні ґрунти, створені з природних, доступних вам компонентів, бу-дуть кращими за покупні неві-

домого походження і родючості, часто кислих, токсичних, за-ражених грибковими захворю-ваннями. Такі ґрунти рекомен-дується знезаражувати перед посівом насіння.

Підготовка насіння, ємностей

У передпосівну підготов-ку насіння ми включаємо його знезараження в 1% розчині марганцевокислого калію про-тягом 20 хвилин, замочування в розчині біологічно активних ре-човин (епін, гумат, циркон, сік алое), а то й просто в талій воді протягом 16-18 годин. Замо-чені насінинки у нас протягом тижня проходять загартовуван-ня змінними температурами (вдень вони знаходяться при кімнатній температурі, вночі – в холодильнику).

Висіваємо набряклі й за-гартовані насінини в ємності: стаканчики з перевалкою в кон-тейнери більшого розміру або в

ящики з наступною пікіровкою. Основна вимога – наявність дренажних отворів у дні. Висі-ваємо насіння томатів на глиби-ну 1-1,5 см, ємності прикриває-мо плівкою або склом і ставимо в тепле темне місце (23-25 гра-дусів). Перед посівом насіння ґрунт потрібно полити дуже теплою (краще талою) водою з марганцівкою, вологість ґрунту повинна бути 70-80%. Підготов-лене насіння проростає швидко, за цим треба уважно стежити, щоб не пропустити моменту по-яви одиничних сходів-петельок.

Спартанське виховання

Щоб виростити міцну, здоро-ву розсаду з високим потенціа-лом врожайності, варто знати її потреби і намагатися повністю їх задовольнити. Період дитин-ства для рослин, як і для будь-якої живої істоти, надзвичайно важливий. Отже, що потрібно рослинам на ранніх стадіях роз-витку? Світло, тепло, вуглекис-лий газ, волога, харчування, ки-сень (корінню й листю), «місце під сонцем», більш низька тем-пература вночі і в похмурі дні.

А тепер про ключовий мо-мент – спартанське виховання. Тільки-но з’явилися сходи, єм-ності з розсадою переносимо в добре освітлену прибудову з південної сторони будинку з пофарбованих у білий колір дерев’яних конструкцій та про-зорого полікарбонату – ми це важливе місце називаємо оран-жереєю. Такі світлі холодні ве-ранди досить поширені в при-ватних будинках. Накопичене тепло йде від стіни будинку, ми ж додатково використовуємо плінтусне електричне енерго-ефективне опалення. (Подроби-

ці див. у статті Ю.П. Бурмістрова «Вашому Будинку не вистачає оранжереї», № 31, 2012 р.).

У березні приємно милува-тися здоровими зеленими рос-линами, але якщо загрожує по-холодання, в нас передбачена можливість додаткового обігрі-ву, укриття агроволокном. Тем-пературу для томатів у перший тиждень після сходів потрібно знизити з 21-25 градусів до 15-18 градусів вдень і до 10-12 гра-дусів вночі. За такого суворого температурного режиму розса-да не витягується, загартовуєть-ся, до того ж відбуваєтьсяя ран-ня закладка квіткових китиць.

У таких умовах сходи ви-тримаємо протягом двох тиж-нів, тобто, до появи першого справжнього листка. Потім тем-пературу вночі піднімаємо до 16-18 градусів, денна залиша-ється на колишньому рівні до пікіровки.

Перші 5-6 днів після появи сходів цілодобово освітлюємо розсаду люмінесцентними лам-пами денного кольору (ЛДЦ), розміщеними над розсадою на відстані 15-20см. Світловий день сіянців має становити 16 годин, тому в похмурі дні дово-диться, окрім ранкових і вечір-ніх включень, додавати й денне.

Пікіруємо, поливаємо, удобрюємо

Важливо не пропустити мо-мент пікіровки, який настає, коли з’являються один-два справжні листочки. Розсаду з маленьких стаканчиків перева-люємо в контейнери більшого розміру з підсипанням свіжої землі для утворення нових ко-ренів. Розсаду, вирощену в ящи-ках, рясно поливаємо, акуратно розділяємо саджанці і переса-джуємо в ємності більшого роз-міру. Пікіровка гальмує розви-ток розсади, але дозволяє віді-брати найсильніші рослини.

Після пікіровки рослини по-ливаємо, притіняємо і підвищу-ємо нічну температуру до 11-14 градусів. Це сприяє збільшенню листового апарату, прискорен-ню цвітіння і утворення плодів.

Поливаємо в міру необхід-ності, намагаючись не заливати рослини: корінню потрібне по-вітря, та й проти чорної ніжки профілактика, хоча, чесно кажу-чи, ми з нею не стикалися. Воду для поливу використовуємо теплу, м’яку, якщо можливо, то талу або дощову.

Поливи поєднуємо з під-живленням, віддаючи перевагу органіці, що завжди є під ру-кою Це настої курячого послі-ду, коров’яку, золи, компосту, різнотрав’я, лушпиння цибулі, шкаралупи яєць, спитого чаю, слабкого розчину марганцівки.

Такий режим вирощування розсади для плівкових теплиць на сонячному обігріві дозволяє отримати розсаду невисоку, але життєво стійку, з хорошими ко-ренями і високим потенціалом врожайності. В залежності від погоди, ми висаджуємо рослини на постійне місце в середині або наприкінці квітня.

олЬга бурМіСтрова,м. Вінниця

ви знаєте, як подолати хандру й сум, що оволодівають нашим настроєм довгими зимовими вечорами? щоб не замучила туга за синім небом, яскравим сонцем, радіс-ним співом птахів, ніжною першою травичкою, хороб-рими пролісками та яскравими кульбабами? у кожного свої рецепти ...

час кинути в Землю насінняПомідорний урожай починається з доброї розсади

рослиННицтВо

КРОК зА КРОКОм

Ось і результат — врожайний і смачний сорт Фіделіо

Кожному вихованцеві – окрему кімнатку-стаканчикФ

ото

юр

ія Б

урм

істр

ова

Фот

о ю

рія

Бур

міс

тров

а

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року

10

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

кВітНик

Житловий будинок, земельна ділянка поруч з ним і квітник мають буди чимось єдиним. До-сягти цього можна тільки плану-ванням. А зима – саме той час, щоб ним зайнятися.

Взагалі, коли я виконую пла-нування на замовлення, то беру до уваги природні умови: рельєф місцевості, освітлення, особли-вості ґрунту, можливість виро-щувати на присадибній ділянці плодові й дикорослі дерева (бе-резу, клен, білу акацію) або кущі (бузок, троянди). І також беру до уваги, які дерева і на якій відста-ні ростуть на сусідній ділянці.

Звісно, тюльпани, крокуси і нарциси можна висаджувати й у фруктовому саду, адже вони цвітуть, коли дерева ще не зо-всім розпустилися і світла ви-стачає. А ефект який! Червоні тюльпани під вкритими білим цвітом яблунями. Серце радіє і коли грядки цибулі, капусти, огірків, моркви окантовані за-пашними чорнобривцями. Та ми сьогодні поговоримо не про поодинокі групки квітів, а про клумби.

Для квітника компоную рос-лини за висотою, часом цвітін-ня і кольором квіток. Бо головне його призначення – виклика-ти позитивні емоції впродовж усього теплого сезону. Тому ком-позиція створюється так, щоб цвітіння не переривалося.

Квітники можна засаджува-ти однорічними і багаторічни-ми рослинами одночасно. При цьому багаторічні можуть бути основою, а однорічні змінюва-тися. Біля будинку найкраще ви-глядатиме квітник правильної геометричної форми – овал, ква-драт, коло, трикутник. Невеликі клумби засаджуються рослинами одної висоти, великі – з деяким підвищенням до центру.

Серед весняних квітів тут можуть бути тюльпани, кроку-си, незабудки, люцерни, флокси шиловидні, півонії, маки, іриси; серед літніх – пеларгонії, бегонії, гвоздики китайські, вербейники, гайлардії, очитки, флокси ме-тельчаті, мальви, ромашки; серед осінніх – рудбекії, пізноцвіт, геле-ніуми, кореопсиси, сальвії, чор-нобривці, жоржини, хризантеми.

Однорічники часто висаджу-ють у рабатках (довгих клумбах прямокутної форми, які розби-вають вздовж доріжок). Яскраві групи доречні з сальвій, бегоній, агератуму, любелій, чорнобрив-ців. Ані на рабатці, ані на клумбі вони не затулятимуть рослини головної колористичної плями, а разом з тим підкреслять плавний перехід до газону, городу чи саду.

Під кронами дерев і в затін-ку біля будівель можна створити композиції з затінкових багато-річників, асортимент яких досить широкий. Підбираємо їх за періо-

дом цвітіння: хоста, наперстянки, конвалії, барвінок, печіночниці, анемони. Як найбільш тіньови-тривалі види підійдуть папорот-ники, плющі.

Якщо місце під клубу освітлю-ється хоча б 2-3 години на день, а не зовсім під деревами, то можна висаджувати й більш світлолюб-ні квіти: калюжниці, астильбу, лілейники, примули. Таку групу дуже вдало доповнять кущі, що гарно цвітуть, – рододендрон, гортензія.

За однією з легенд, назва «троянда» походить від імені грецького бога кохання Ероса. Стародавні греки вірили, що ці квіти народилися з білосніжної піни, яка покривала тіло Аф-родити, коли та вийшла з мор-ських хвиль. Перші троянди були білими. Жриці Афродити віднесли квіти до храму богині і прикрасили ними вівтар і сад навколо храму. Троянди зали-

шалися білими доти, доки серце Афродити не було уражене звіст-кою про загибель її коханого Адоніса, смертельно пораненого вепром. З горя богиня кинулася в гай, де лежав коханий. Вона бі-гла, не звертаючи уваги на шипи троянд, які ранили їй ноги. Кра-плі божественної крові впали на квітки, і вони почервоніли.

У римлян троянда вважалася предметом розкоші, і в ім’я по-

казного багатства винищувалася у величезних кількостях. Деякі патриції, вирушаючи в галерах на морську прогулянку, навіть засипали пелюстками троянд увесь свій водний шлях. Добре відомий історії і такий випадок. Один із останніх імператорів влаштував у палаці розкішний бенкет. Раптом зі стелі з потай-них ніш посипалися запашні ро-жеві пелюстки. Спочатку це було приємно, і гості раділи такому дощу. Але пелюстки все сипа-лися й сипалися нескінченним потоком, у залі стало важко ди-хати від сильних пахощів. Але трояндова злива не припинявся, людей почала мучити задуха і багато хто загинув.

В Індії є міф про те, як ця квіт-ка стала священною. Найкраси-віша жінка Лакшмі народилася з бутона троянди, який складався з 108 великих і 1008 маленьких пелюсток. Бог Вішну, великий бог-охоронець Всесвіту, побачив цю красуню в цій трояндовій ко-лисці, розбудив її поцілунком і зробив своєю дружиною. Лакшмі стала богинею щастя і краси, а троянда – символом божествен-ної таємниці й вважалася свя-щенною.

Але легенди легендами, а з’явилися троянди на Землі за-довго до людини, своєю появою випередивши людство при-близно на 34 мільйони років. Знайдені викопні останки й

скам’янілості троянд вказують на їхній поважний вік – близько 50 мільйонів років. Культурній же троянді приблизно 5000 ро-ків. Нині відомо близько 300 ви-дів троянд, близько 30 000 сортів.

Прикрасою садів у східних слов’ян троянда стала лише за часів Петра I.

Як правило, культурні сорти живуть до 50 років, виростаючи у висоту до двох метрів і маю-чи діаметр крони в 1,5 метра. Троянди кучеряві живуть до 100 років. Їхні розміри у висоту сяга-ють 15 метрів.

Найстаріша в світі троянда росте в Німеччині: 1000-літній кущ біля собору в Хільдесхайм майже досяг даху цього будинку.

Найбільша одиночна троянда – білий кущ Lady Banks у США, штат Аризона, займає площу футбольного поля. Під час цві-тіння кущ вкривається більш ніж 200 тисячами квітів. Представ-ники Книги рекордів Гіннесса заміряють його щороку.

Бутони самої маленької троянди сорту Сі (іспанською – «так») не більші за зернятко рису.

У Японії виведено троянду, в якої вдень яскраво-червоні пе-люстки, а ввечері – білі. Сорт на-звали Хамелеоном.

У тій же Японії виведений сорт синьої троянди під назвою Оплески. Над ним японці пра-цювали 20 років. У продаж тро-янда надійшла в листопаді 2009 року за ціною 33 долари США, за квітку, що в 10 разів перевищує ціну звичайної троянди.

Дику троянду Rosa Acicularis можна зустріти в районі Північ-ного Полярного Кола.

Натуральна трояндова олія – чи не найдорожча з-поміж олій – на світових ринках цінується дорожче за золото й платину. Для отримання одного кілогра-ма трояндової олії потрібно в середньому три тонни пелюсток.

МартіН ЄрШов

поДвіР’я, що тішить око

цаРиця квітів

новий будинок на три поверхи, зелена галявина, альпійська гірка… чомусь поширена думка, що право на красу мають лише заможні господарі. та хіба багато грошей треба, щоб просто навести на подвір’ї порядок і посадити квіти? ми лише пропонуємо посадити їх за певною системою.

найбільше троянд у світі, близько 3 мільйонів штук, прода-ється 14 лютого – в День святого валентина, який вважається Днем закоханих. а що ми знаємо про цю дивовижну квітку?

CтВОРюЄмО КРАсу

Для ДОпИтлИВИх

Ця клумба на сонячному місці порадує вже в перший рік цвітіння.

1 – дворічна шток-роза (мальва) – жовта, червона та біла (3 екз.), 2 – декоратичний соняшник (3 екз.), 3 – мак іс-ландський (1 екз.), 4 – звіробій

непахучий (1 кущ), 5 – лобелія кардинальська (2 групи), 6 – котовник Фассена (2 екз.), 7 – дзвоник Посхарського (2 екз.), 8 – катананхе блакитна (1 екз.), 9 – гравілат (1 екз.), 10 – очиток (1 екз.), 11 – гейзера криваво-червона (1 екз.).

ЯСкраве чудо заміСть нудного паркану

Якщо в розарії посадити ко-риандр (кінзу) і щотижня під-стригати його верхівки, щоб посилити виділення арома-тичних речовин, він захистить троянди від попелиці.

Якщо навколо розарію ви-ростити бордюр із календу-

ли, то троянди практично не уражатимуться нематодами. Спаржа також захищає грядку від нематоди.

Цибуля рятує троянди від одного з найбільш небезпеч-них грибкових захворювань – борошнистої роси.

захиСники троЯнди

катериНа СоболівСЬка, ландшафтний дизайнер

рису

нок

над

ани

й а

втор

ом

live

inte

rnet

.ru

www.ridneselo.com

11

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року Передплатний індекс 89782

За селомЗа селом золотисті жита, Ніжні, ніби ранкове проміння.Тут у когось пора молода,А для мене вже, мабуть, осіння.

Приспів: Хоч навіяло вже сивини,Та радію я юному цвіту. Я так спрагло чекаю весни, Ніби тихого слова привіту.

Біля поля дорога ляглаІ за ліс повертає поволі, І біжить від села до села,Наче кличе у даль мою долю.

Приспів.

І замислишся раптом на мить:Скільки бачено і пережито.І хоч втомлене серце болить, Та ще не розучилось любити.

Приспів.

зВоротНіЙ зВ'язок

яке життя беЗ пісні?НА ДОзВіллі

На жаль, в авторитетних джерелах (підручниках і до-відниках з ветеринарної ме-дицини) не вдалося знайти будь-якого тлумачення цієї ознаки. Тому, щоб відповісти на це питання, довелося по-

радитися з кількома спеціа-лістами, які мають чималий стаж роботи у ветеринарній галузі. За їхніми спостере-женнями, «роса» випадала на деяких тваринах (але не по-головно), які були вражені та-

кими гельмінтозами як фас-ціольоз та дикроцеліоз. Після проведення лікувальних об-робок цей симптом начебто згасав. Крім того, деякі фа-хівці зазначають, що «роса» може випадати при хроніч-них захворюваннях, що ви-кликають порушення обміну речовин. Не виключено, що це може бути й супутньою ознакою тільності.

Тож, підсумовуючи, скажу, що причин може бути кілька: індивідуальна реакція окре-мої тварини на недоліки вен-тиляції, особливості годівлі; внутрішні захворювання – гельмінтози, чужорідні тіла у шлунково-кишковому тракті, хвороби печінки; фізіологіч-ний стан – линька або тіль-ність. Усі вищеназвані стани можна легко підтвердити до-датковими дослідженнями.

І додам, що для обробки від гельмінтів не треба чека-ти, доки худоба почне худну-ти і втрачати продуктивність. Такі процедури мають бути плановими і постійними, під наглядом ветеринарних фа-хівців.

ваСилЬ уСатеНко, ветлікар

Роса… на коРові

Мене дуже турбує стан моєї корови. Кожний ранок вона вкривається крапельками вологи, як росою. Проводжу по спині, - і аж згортаю ту воду у долоню. При цьому корова, що стоїть поруч, суха. Що це може бути?

Ольга Горєва, с. Бургунка, Херсонська обл.

піДкаже статутКООпЕРАція

Ви часто пишете про те, як у селах створюються коопера-тиви, даєте пояснення, як до них вступати. А мене ціка-вить інше: як правильно вийти з сільськогосподарсько-го виробничого кооперативу? Як розрахувати вартість майнового паю?

Валерій Сухомлин, Київська обл.

ВЕтЕРИНАРія

Відповідно до Указу Президен-та №92 від 02.02.2002 р. «Про до-даткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земель-них ділянок і земельних часток (паїв)» плата за здану в оренду зе-мельну ділянку має бути у розмірі не менше 3% від вартості, визна-ченої державою, тобто від норма-тивної грошової оцінки землі.

31 жовтня 2011 року Кабі-нетом міністрів України прий-

нято постанову № 1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунк-тів», згідно з якою з 1 січня 2012 року до показників норматив-ної грошової оцінки ріллі, про-веденої станом на 1 липня 1995 року (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт змін у рентному доході 1,756.

Станом на 1 січня 2013 року нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі з урахуванням коефіцієнтів індексації норма-тивної грошової оцінки земель за 1996-2012 роки та коефіцієнта 1,756 в середньому по Миколаїв-ській області становить 17588,1 гривні.

Щодо сплати податку, то дохід від надання в оренду земельної ділянки підлягає оподаткуван-ню за ставкою 15% (податок на доходи фізосіб). Відповідно до вимог Податкового кодексу, агентом орендодавця зі сплати податку є орендар.

Розмір плати за здану в орен-ду земельну ділянку фіксується у договорі оренди. Якщо умови договору не виконуються, можна звернутися в суд.

богдаН биШук,Київська обласна організація

Спілки юристів України

РоЗміР оРенДної платиюРИДИчНА КОНсулЬтАція

Читаємо в газеті: «Оцінка сільгоспугідь закінчена та проведена індексація з коефіцієнтом 1,756». Отже, за нашими підрахунками, ми маємо отримувати за свій пай вже 4100 грн, а нам заплатили лише 2800 грн, та ще й 15% вирахували як податок. Звернулися до орендаря: «Де ж індексація?». А він каже: «Та ви більше читайте газети! В реальності ніхто ніякої ін-дексації не проводить». Хто ж правий?

Людмила Глущенко, Миколаївська обл.

«Я – композитор-аматор, – пише в листі Володимир Бувака, житель с. Сухини Корсунь-Шевченківського району Черкась-кої області. – Маю у своєму доробку кілька пісень про село. Буду вдячний, якщо надрукуєте «За селом» на слова Володи-мира Даника. Сподіваюсь, що вона сподобається читачам». Отримавши схвальну оцінку від професійного музиканта, ре-дакція вирішила надрукувати твір Володимира, бо яке ж жит-тя без пісні?

У статті 166 Громадянсько-го Кодексу України написано, що при виході з сільськогос-подарського виробничого ко-оперативу особі повертається вартість його паю або майно (пропорційно розміру паю). Також повинні бути здійснені виплати, встановлені статутом кооперативу.

– Першочергове значення у визначенні вартості паю нале-жить саме статуту, – пояснює президент Національної асо-ціації сільськогосподарських дорадчих служб України Роман Корінець. – У ньому прописа-ний конкретний порядок ви-плат. До речі, статути різних кооперативів можуть суттєво відрізнятися один від одного, хоча загальні правила, звичай-но, залишаються незмінними. Відповідно до ЗУ «Про коопе-рацію», виплату паю дозволя-ється розтягувати на два роки, щоб зненацька не порушити роботу кооперативу. Припусти-мо, у вас є трактор і ви хочете його забрати. Якщо в коопе-ративі запланована якась тер-мінова робота саме на вашій техніці, а ви її забираєте, то це призведе до колапсу. Те саме станеться, якщо член коопе-ративу володіє дуже великою частиною фінансових статків: вилучення їх з обороту суттєво зашкодить роботі об’єднання. Тому не варто розраховувати на миттєве повернення свого майна або грошей.

Щоб уникнути проблем, треба перед вступом до коопе-ративу оцінити вартість свого паю. Цим займаються відпо-відні фірми, де працюють про-фесійні оцінщики. Або ж мож-на скласти окремий договір з головою кооперативу, де буде вказано, що ваш пай коштує саме стільки, й обидві сторони (вступник до кооперативу та його голова) з цим погодились.

Простіше за все виходити з кооперативу тим, хто вкладав у нього землю. Вона не зношу-ється, у неї є певні межі. Тому при виході людина просто

отримує ту саму ділянку землі. А ось майно має амортизацію, тому його вартість змінюється. Якщо ви вкладали в кооператив гроші, то, в принципі, вам ма-ють повернути ту ж суму, але й тут можливі деякі труднощі.

– Якщо кооператив став бан-кротом та в нього немає грошей на повернення вашого паю, з цим доведеться змиритися, – каже Роман Ярославович. – Звичайно, можна звертатися до суду, намагатися щось довести, але, якщо у кооперативу немає навіть майна, яке можна про-дати, щоб повернути паєві вне-ски, то користі від того мало.

Інколи члени сільськогос-подарських кооперативів, ба-жаючи вийти з них, просять замінити свій пай грошима: наприклад, замість трактора або сіялки взяти гроші. Таке рішення цілком можливе за умови, що статут організації це дозволяє. Якщо ж такі замі-ни у статуті заборонені, нічого не вдієш – доведеться забирати свій трактор.

Отже, якщо ви вирішили ви-йти з кооперативу, перш за все потрібно ознайомитись з його статутом. Якщо там нічого не сказано про порядок виходу членів, тоді треба діяти за існу-ючим законодавством України. Процес виходу з обслуговуючо-го або виробничого кооперати-ву нічим не відрізняється. Хіба що норми виробничого коопе-ративу прописані чіткіше: ця інформація є в Громадянсько-му кодексі України, в Господар-чому кодексі України, а також у ЗУ «Про кооперацію». А ось про обслуговуючі кооперативи йдеться лише у ЗУ «Про сіль-ськогосподарську кооперацію».

Якщо кооператив прибут-ковий, то, крім вартості свого паю, ви отримаєте виплати на нього. Важливо й те, що вар-тість паю може збільшуватися або зменшуватися, залежно від того, наскільки успішним є ко-оператив.

Наталія Федорова

foto

tele

graf

.ru

№ 3 (028) 13 лютого 2013 року

госпоДарю На заМітку12

Виходить два рази на місяцьЗасновники: ТОВ «СГ «Універсум», Всеукраїнська асоціація сільских та селищних рад.Газета виходить за інформаційної підтримки Мінагрополітики України. Головний редактор: Олена Сухорукова

Свідоцтво: Серія КВ № 18390-7190Р, видане Дер-жавною реєстраційною службою України. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редак-ції. Рукописи не рецензуються і не повертаються. За зміст рекламних матеріалів та приватних ого-лошень на сторінках газети відповідальність несе рекламодавець.

Адреса для листування: 01001, Київ, а/с 166, ТОВ «СГ Універсум», «Рідне село Україна». Телефон редакції 067 549 59 40.www.ridneselo.come-mail редакції : info@ridneselo.comЗ питань розміщення реклами, оголошень звертати-ся за тел. (044) 221 40 30, e-mail: pr@ridneselo.comЗ питань передплати: тел. (066) 640 15 94.

Передплатний індекс 89782 Надруковано у друкарні ТОВ «Інтерконтиненталь-Україна», 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6

Загальний місячний наклад 76 000 примірниківЗамовлення № 130213

Всеукраїнська газета «Рідне село Україна»

12

Об’яви про продаж чи купівлю насіння, саджанців, простої сільськогосподарської техніки чи тварин приймаються безко-штовно, але тільки від фізичних осіб. Обсяг ‒ не більше 20 слів. Одна об'ява від однієї особи публікуватиметься двічі. Телефон для зв’язку: 067-549-59-40, 066-640-15-94.

куплю • Електрофуганок з неробочим електродвигуном (виробництва

СРСР). 095-71-41-630, Дмитро Федосович (Полтавська обл., Кобеляць-кий р-н .)

• Креолін. 067-300-14-98, Анатолій (Запорізька обл.)• Шпинат Утеуша. 067-461-61-50, 098-848-17-87, Раїса Степанівна

пРоДам• Газифікований будинок з централіз. водопостачанням. госп. бу-

дівлі: літня кухня, сарай, погріб. Приватизована ділянка 50 соток біля р. Сула. 050-600-56-04, Микола Іванович (с. Білогорілка, Лохвицький р-н, Полтавська обл.)

• Мінеральні добрива: аміачна селітра, карбамід, вуглеамоній-на сіль, амофос, нітроамофос. Доставка. 066-967-92-45, Vladimir-Sorokin53@mail.ru Сорокін Віктор Григорович, пр. Хіміків, 36/27, Сєвє-родонецьк, Луганська обл., 93401.

• Газифікований будинок з усіма зручностями, погріб, колодязь, літ-ня кухня, лазня. Приватизовані присадибна ділянка 12 соток та окремо 16 соток. 097-34-35-910, Станіслав. (с. Андрієвка /13 км від райцентру/, Машівський р-н, Полтавська обл.)

• Велика колекція насіння томатів звичайних та диковинок, на різ-ний смак та колір. Конверт-каталог. 066-780-06-84, Сметана Світлана Григорівна. (с. Антонівка, Долинський р-н, Кіровоградська обл., 28524)

• Екскаватор ЄД 2621 «Білорус». 097-85-84-632, Олексій (с. Хотов, Ки-єво-Святошинський р-н, Київська обл.)

• Автомобіль ГАЗ-5201 бортовий, платформа (1991 року) в хорошо-му стані. Ціна – 9 тис. грн. 097-521-83-30, Бодя (Волинська обл.)

• Автомобіль ГАЗ-52 бортовий, карбюраторний після повного кап-ремонту, нова авторезина та автозапчастини. 096-911-15-62, Анатолій (Житомирська обл.)

• Овочеву ручну сівалку точного висіва «Клен». 099-631-43-44, Юрій Іванович (Сєверодонецьк, Луганська обл.)

• Насіння нових сортів перцю солодкого, томатів-гігантів, лука со-лодкого, кукурудзи, лікарських рослин, елітної картоплі. Для підпри-ємців і розсадників - оптові ціни. Каталог-конверт. Васильєва Тетяна Миколаївна, а/с 1129, клуб «Черешня», Хмельницький, 29018. Тел: (0382) 72-71-45, 096 314 7258, e-mail: cherecnya@online.ua

• Вантажний автомобіль Mercedes-Benz 108, бортовий, тентований, 2,3 куб. см двигун. Розмитнений, в ідеальному стані, 1994 р. 097-147-80-41, Михайло (Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.)

• Саджанці інжиру. DVD «Все про сад» (квіти, виноград, персик, гри-би) та «Все про бджільництво». 066-967-92-45, Сорокін Володимир Гри-горович, пр. Хіміків, 36-27, Сєверодонецьк, 93401.

• Два нових будинки (одно- та двоповерховий) з усіма господар-ськими спорудами, 68 соток. 066-336-27-60, Марія Іванівна. (с. Трихати, Миколаївський р-н, Миколаївська обл.)

• Фізичним особам та підприємцям насіння цибулі. 095-632-63-81, 099-347-27-84, Олександр (Луганська обл.)

• Поросята породи мангал. 067-861-01-81, Микола (Волинська обл.)• Обладнання млина АБН 0,3 для виробництва борошна вищого,

першого та другого ґатунку, висівок. 097-611-30-95, Григорій Олексійо-вич (Умань, Черкаська обл.)

• Брошура «Методика акселераційного кролівництва». Надсилати конверт із марками на 2,5 грн. для відповіді. Кузьмич Петро Володими-рович, вул. Відродження, 4, Ковель, Волинська обл., 45007.

• Насіння коріандру. 066-908-05-47, Володимир Петрович (Полтав-ська обл.)

• Обприскувачі садові 200-800 л (Італія), розкидач міндобрив «Ама-зон» (1т), плуг оборотний 3-8 корпусів. 067-607-08-34, Руслан Борисо-вич (Вінниця).

• Недорого цікаву колекцію овочів, лікарських рослин; чуфа, арахіс, квіти. Каталог. 066-87-74-735, Галина Миколаївна (смт Липова Долина, Сумська обл.)

• Газифіковану хату із земельною ділянкою 32 сотки. 067-850-97-26, Марія Миколаївна (с. Зоряне, Віньковецький р-н, Хмельницька обл.)

• Кролі. 067-887-40-54, Михайло Олегович (с. Зелена Поляна, Черво-ноармійський р-н, Житомирська обл.)

ОБ’яВИ РіДНОгО сЕлА

Редакція оголошує новий ро-зіграш серед передплатників газети.

Головний приз – індивіду-альна доїльна установка вітчиз-няного виробництва ВАТ «Брац-лав» (Вінницька обл.).

Для участі у розіграші офор-міть передплату на 6 та більше місяців у будь-якому відділенні «Укрпошти» і надішліть копію квитанції на адресу редакції: «Рідне село Україна», а/с 166, м. Київ, 01001. Та не забудь-те вказати номер телефону для зв’язку.

Чекаємо на ваші листи до 10 квітня включно. Підсумки редакція підбиватиме 12 квіт-ня. Розіграш буде зафільмовано і викладено на офіційному сайті газети www.ridneselo.com у роз-ділі «Наші конкурси». Результати надрукуємо у № 8 від 24 квітня.

У давнину вважалося, чим менше відомостей збереглося про витоки дворянського роду, тим він більш знатний та родо-витий. У цьому сенсі цибуля ріп-часта – справжня аристократка. У глибині тисячоліть губиться її родовід, вона відома народам світу ще з прадавніх часів (за 400 років до нової ери), але донині диких видів цибулі в природі не знайдено.

Але наша розмова аж ніяк не торкається численного роду цибулиного, який складається з більш ніж 600 видів, не йтиметь-ся ані про її цілющі властивос-ті, ані здатність захищати інші рослини від шкідників і хвороб. Сьогодні ми поговоримо про всі-лякі кухоні хитрощі під час робо-ти з цим овочем.

Народна приказка каже: «Хто цибулю роздягає, той сльози ллє». Звідси й вислів «горе цибу-лине». Фітонциди, летючі речо-вини цієї рослини, мають досить високу активність. Саме через них ми й проливаємо сльози. Звідси поради.

Коли нарізаєте• Коли ріжете цибулю, змо-

чуйте ніж у холодній воді – не буде виїдати очі.

• Щоб зменшити гіркоту ци-булі, два-три рази промийте нарізану цибулю під струме-нем холодної води або залий-те її водою, додавши оцту (2 ст. ложки на 0,5 л води). Взагалі, в нарізаній або натертій цибулі

бактерицидні властивос-ті зберігаються тільки півгодини, тому, якщо є можливість, краще витримати її 40 хвилин без будь-якої обробки.

Коли смажите• Обваляйте цибулю в бо-

рошні – вона вийде золотис-тою, хрусткою і не підгорить.

• Цибуля краще підрум’яниться, якщо в олію до-дати трішечки цукрового піску.

Готуючи бульйон• Бульйон стане золотистим й

апетитним, якщо додати до ньо-го трохи промитого лушпиння цибулі. Ще краще поварити луш-пиння 1-2 цибулин протягом 15-20 хвилин в невеликій кількості води, потім процідити і влити в бульйон.

• Якщо цибуля у бульйоні ва-риться тривалий час, то всі її ароматичні речовини, переваж-но легкі ефірні масла, випарову-ються. Щоб уникнути цього, на-різану цибулю обсмажують.

Як позбутися запаху• Від запаху цибулі та часнику

в роті легко позбутися, пожував-ши свіжого кореня петрушки.

• Пластмасову баночку, в якій зберігали цибулю, промийте розчином харчової соди – запа-ху як не було.

• Неприємний запах цибулі (і риби) з рук можна позбутися, якщо натерти їх кавовою гущею

або опустити в слабкий розчин оцту. Потім руки слід вимити в холодній воді з милом.

• Вологою, уже використаною чайною заваркою легко видаля-ють цибульний (і рибний) запах з гарячої сковороди і з каструлі.

На всі випадки • Щоб розрізана цибулина не

засохла, треба покласти її зрізом вниз на блюдце із сіллю.

• Половиною розрізаної ци-булини легко очистити від іржі ножі та виделки.

• Якщо ви підпалили тканину праскою, змочіть пляму соком ріпчастої цибулі і залиште на кілька годин. Потім тканину ви-періть, і пляма зникне.

• Морква краще збережеться, якщо обприскати її водною на-стоянкою лусочок ріпчастої ци-булі. На 10 л теплої води беруть 300 г сухого цибульного лушпин-ня і настоюють 4-5 днів. Проці-дженим розчином обприскують коренеплоди.

МартіН ЄрШов

НАШі КОНКуРсИ

мОлОДіЙ гОспОДИНі

До уваги власників коРів!

аРистокРатка на кухні

www.bratslav.com тел. (04331)2-24-82Апарат пройшов державну сертифікацію

... Найбільша головка ріп-частої цибулі вагою 3 кг 508 г вирощена в 1984 році в Шот-ландії?

Цибуля ріпчаста вагою го-лівки 3,4 кг з обхватом 66 см зареєстрована в 1965 році в Каліфорнії (США).

Відзначився й городник з Німеччини: його цибулина шотландського сорту важила 2 кг 850 г.

а чи знаЄте ви, Що ...

РОЗІГРАШ!РОЗІГРАШ!РОЗІГРАШ!

РЕКлАмА

мАлЕНЬКі хИтРОЩі

✓ Щоб швидко наточити ножі та ножиці, потрібно покласти їх на півгодини в слабкосолоний розчин і гострити, не витираючи.✓ Щоб вода у грілці довше не вистигала, додайте до неї трішки солі.✓ Запах масляної фарби в квартирі швидше зникне, якщо в де-кількох місцях поставити тарілки з сіллю.✓ Коли чистите слизьку рибу, опустіть пальці в сіль – це полег-шить роботу.✓ Рослинну олію, яка помутніла, можна зробити прозорою, додав-ши чайну ложечку солі на літр олії. Через 3 дні олію переливають в іншу пляшку.

ось у чому сіль!