Грошові надходженняГрошові надходженнята витрати підприємствата витрати підприємства

1. Сутність та склад 1. Сутність та склад грошових надходженьгрошових надходжень

2. 2. Використання виручкиВикористання виручки3. Планування виручки3. Планування виручки

4. Ціни та методи 4. Ціни та методи ціноутворенняціноутворення

5. Витрати підприємства5. Витрати підприємства

Надходженнями від продажу продукції (робіт, послуг) є

грошові кошти, зараховані на поточні рахунки і

оприбутковані в касі підприємства, оприбутковані

товари (при виконанні товарообмінних операцій), а

також надходженн

я в нематеріальній формі.

Відповідно до П(С)БО 15 «Дохід» доходи - збільшення економічних вигод

у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які

призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання

капіталу за рахунок внесків власників).

Основні критерії визнання доходу:

- дохід відображається в момент надходження активу чи зменшення

зобов'язання, при умові, що оцінка доходу може бути достовірно визначена;

- ці зміни призводять до збільшення власного капіталу (крім зростання

капіталу за рахунок внесків учасників).

Для визнання доходу від реалізації (виручка) повинні бути виконані такі особливі умови:

а)покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію;

б)підприємство не здійснює подальшого управління та контроль за реалізованою продукцією:

в)сума доходу може бути достовірно визначена;

г)є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією можуть бути достовірно визначені .

Основні умови визнання доходу від надання послуг: а)можливість достовірної оцінки доходу; б)імовірність надходження економічних вигод від надання послуг; в)можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

г) можливість достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Не визнаються доходами такі надходження:

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента тощо;

- сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження, що належать іншим особам;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Залежно від видів діяльності розрізняють доходи і результати від звичайної

діяльності та надзвичайної діяльності. Крім того, доходи можуть виникати в результаті операційної, фінансової та

інвестиційної діяльності

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства (або операції, які її забезпечують чи виникають внаслідок здійснення такої діяльності).

Операційна діяльність – це основна статутна діяльність підприємства, а також інші види

діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність – це здійснення операцій, пов'язаних із виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства

та забезпечує основну частку його доходу

Інвестиційна діяльність – це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансову діяльність визначає діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна подія – це подія або операція, яка чітко відрізняється від звичайної діяльності

підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

До надзвичайних подій відносяться такі операції: стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо. Покриття за рахунок страхового відшкодування та інших джерел враховуються під час розрахунку фінансових результатів від надзвичайних подій як доходи

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 “Дохід” момент реалізації визначається за

датою, коли вона відбулася, а не за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника. Тобто це дата, коли підприємство:

• передало значний ризик та винагороду від володіння товаромпокупцю:

• не здійснює управління та контролю за реалізованими товарами;

• може достовірно виміряти суму доходу;• є впевненість, що в результаті операції відбудеться

збільшення економічних вигод підприємства - а витрати,пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені

Законодавчо закріплені два методи відоб раження виручки

від реалізації: - метод нарахувань - за відвантаженням товарів (виконанняробіт, надання послуг) і пред'явленням контрагенту розрахункових документів;- касовий метод - у міру оплати.

2. Використання виручки

Виручка від реалізації продукції, незважаючи на зовнішні ознаки (грошова

форма, надходження коштів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги, регулярність над ходження, джерело різних платежів підприємства), не є доходом у повному розумінні цього слова,

тому що з неї необхідно насамперед відшкодувати здійснені витрати, виплатити заробітну плату. Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого

циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

• Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собі вартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність.

• У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці й на чистий дохід. Оплата праці - це витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

Додатковий продукт - це продукт, створений працею людей на

підприємствах, ко трий виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового

продукту).Чистий дохід виражає в грошовій формі

вартість додаткового про дукту і визначається як перевищення виручки від

реалізації продук ції над вартістю

матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

• Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхуван ня, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого до ходу реалізується у формі прибутку. Прибуток є узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства.

• За економічним змістом прибуток - це грошовий ви раз частини вартості додаткового продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством. Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.

3. Планування виручки

Розрахунок обсягу виручки від реалізації продукції виконують за оптовими (договірними або регульованими) цінами без врахування ПДВ та акцизного збору, оскільки ці податки перераховуються до бюджету і не включаються до формування фінансових ресурсів підприємства.

У практиці використовують два методи розрахунку

планового обсягу виручки від реалізації товарної продукції:

метод поасортиментного (прямого) розрахунку і метод

укрупненого розрахунку, виходячи з плану

виробництва продукції в цілому.

Прямий розрахунок реалізації кожного найменування товарів і послуг, що виробляється, реалізується, продається покупцям, простий за технікою, але дуже трудомісткий.

Суть цього методу полягає у тому, що по кожній асортиментній продукції

визначають:- очікувані вхідні залишки нереалізованої продукції товарної і реалізованої, але не сплаченої на початок планового періоду (станом на 1 січня планового року);- планові вихідні залишки такої продукції на кінець планового періоду;- обсяг реалізації продукції у натуральному виразі, по якій завершені розрахунки з покупцями;- обсяг виручки від реалізації у вартісному виразі з урахуванням реалізаційних цін (без ПДВ і акцизного збору).

На більшості підприємствах обсяг виручки від реалізації продукції планується укрупненим методом, тобто без розрахунків по кожному

виду продукції, а в цілому по всій продукції, що виробляється на підприємстві.

Основним методом ціноутворення на підприємстві є модель "середні витрати плюс прибуток", відповідно до якої здійснюється нарахування визначених націнок на повну собівартість товару. Схематично ця модель може бути представлена формулою:

Ц = С+ПДВ+АЗ+Пп+Тн+М де Ц - ціна одиниці продукції; С - повна собівартість одиниці продукції; ПДВ - податок на додану вартість; AЗ - акцизний збір (якщо товар підакцизний); Пп - вартість послуг посередників (якщо вони

залучаються підприємством для товаропросування на ринку);

Тн - інші торговельні надбавки до ціни (на реалізацію продукції в мережі роздрібної торгівлі, в магазинах тощо);

М- мито (якщо продукція експортується).

Іншим досить поширеним методом ціноутворення є розрахунок ціни на

основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку.

Цей метод ціноутворення ґрунтується на графіку

беззбитковості При ціноутворенні за рівнем

поточних цін підприємство керується цінами конкурентів і менше уваги

звертає на показники власних витрат.

Ціна в такому разі може бути встановлена на рівні,

вищому чи нижчому за рівень цін основних

конкурентів.

Крім визначених аналітичних підходів існує значний перелік вербальних

методів ціноутворення. Встановлення ціни може здійснюватися на основі цінності товару. У цьому випадку

основним фактором ціноутворення є сприйняття товару покупцем, а не

витрати товаровиробника. Дпя формування у свідомості споживачів

позитивного представлення про цінність товару використовують маркетингові нецінові прийоми впливу. Ціна в цьому випадку

відтворює ціннісну значимість товару.

Існують різноманітні методи встановлення цін:

• витратний метод - ціна розраховується, виходячи із суми постійних і перемінних витрат на одиницю продукції і запланованого прибутку з врахуванням нижнього порога ціни; при непрямому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, що залежить від особливостей товару, а також еластичності попиту за цінами;

• o орієнтація на попит - розмір ціни визначається з врахуванням рівня платоспроможного попиту покупців цільового сегмента (враховується верхній поріг ціни); необхідним є вивчення характеру попиту з погляду гнучкості до ціни з метою внесення відповідних змін у поточні ціни;

• o орієнтація на ціни конкурентів - ціна може бути вище, нижче або на рівні цін конкуруючих товарів залежно від того, які переваги надає підприємство покупцеві за іншими складовими конкурентоспроможності його пропозиції; виокремлюють три типи методів ціноутворення на основі дій конкурентів:

• а) проходження за лідером - означає, що підприємство у своїй ціновій стратегії дотримується стратегії цінового лідера галузі;

• б) ціноутворення, прив 'язане до норм галузі (пов 'язане ціноутворення) - означає встановлення ціни підприємством з врахуванням галузевих норм;

• в) ціноутворення з врахуванням прогнозованої реакції конкурентів - підприємство встановлює ціни, орієнтуючись на можливу реакцію конкурентів;

• o ціноутворення на основі відчутної і реальної цінності товару принцип встановлення цін, орієнтованих на цінність: пропозиція кращої якості за меншу ціну:

• ціна на основі відчутної цінності не завищена, підприємство використовує стратегію низьких цін; при цьому виключаються знижки, розпродажі, супроводжувані рекламними кампаніями, що мають потребу в додаткових витратах;

• метод встановлення ціни на основі реальної цінності дозволяє встановлювати справедливі доступні ціни на товари високої якості; підприємство пропонує якісніший товар за старою ціною або товар такої самої якості, але за нижчою ціною; часто реалізується шляхом виведення на ринок менш дорогих моделей добре відомих марочних товарів;

• маркетологи повинні також враховувати наявність цін-еталонів - цін, що відкладаються у свідомості покупців і виступають як деякий ціновий орієнтир, коли покупці шукають визначений товар; ціни-еталони формуються у свідомості покупця, коли він відзначає собі поточні ціни, згадує про минулі ціни або оцінює конкретну ситуацію, у якій відбувається покупка;

• встановлення цін для стимулювання збуту - підприємство може тимчасово призначати на свої товари ціни нижче прейскурантних, а іноді навіть нижче собівартості; ця стратегія може приймати різноманітні форми: встановлення цін "збиткових лідерів", цін для особливих випадків, надання знижок готівкою;

• встановлення цін, орієнтованих на міжнародні ринки - підприємствам, що діють на міжнародних ринках, необхідно враховувати особливості ринків тих країн, у яких вони продають свої товари і послуги (економічні умови, конкурентна ситуація, закони і нормативні акти, що впливають на торгівлю, рівень розвитку системи оптової і роздрібної торгівлі та ін.), відповідним чином коригувати свої вихідні ціни; у ряді випадків підприємство може встановити єдину ціну для всіх своїх ринків, однак більшість підприємств коригують свої ціни відповідно до умов місцевих ринків, а також з врахуванням різниці у витратах, зумовлених діяльністю на цих ринках;

• комбінований метод - ціна розраховується за витратним методом і коригується з врахуванням ринкових факторів (політики конкурентів, рівня платоспроможного попиту, поведінкових особливостей покупців, еластичності попиту за цінами тощо);

• метод на основі цільової норми прибутку - ціна встановлюється так, щоб досягти бажаної норми прибутку на вкладений капітал.