Їжте насіння – і будьте здорові… Велопшик

Заручниками епопеї іЗ дитячими садочками у райцентрі стали працівники цих установ. їм уже другий місяць не виплачують Заробітну плату. районна влада і влада міста не можуть поділити повноваження й відповідальність, а тому це доведеться Зробити суддям…

с. 7 с. 5

с. 6

16 лютого 2012 № 7 (061) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Навіть у дуже хороших та дбайливих господинь уже закінчуються запаси свіжих смачних гарбузів. І коли ні з чого варити апетитну гарбузову кашу – варто діставати із засушених запасів насіння цього овочу. Адже воно також не менш смачне і корисне.

Два місяці без зарплати…

с.3

Чому ж районна влада кинула перспективний проект на півдорозі? Читайте в рубриці «Тема тижня»

Минулого тижня «Коловорот» опублікував рейтинг районів Львівщини за різними показниками. Старосамбірський район у цій таблиці посідає «почесне» перше місце з кінця. Складали ж рейтинг журналісти львівського видання ZIK, опираючись на дані дослідження, проведеного Львівською облдержадміністрацією. Прокоментувати ситуацію ми попросили голову Старосамбірської РДА Володимира Цегенька.

Ось що він сказав:«У нас в адмі-ністрації є інформація по рейтингах області. Так, за деякими показниками ми на останньому місці, за деякими – приблизно посередині. Наприклад, стосовно інвестицій, то ми на пере-достанньому місці. Але ж інвестиції не залежать від голови адміністрації. Якщо б до нас були претензії у тому плані що ми десь заважаємо потен-ційним інвесторам, чогось не даємо. Скажімо, не підписує якісь документи архітектура чи санстанція.

Ми, в принципі, розраховували, що у цьому році будуть запущені вітряки. Але брати якусь статистику і казати, що це вина адміністрації, на мою дум-ку, не можна.

У цьому рейтингу є два найбільші показники. Це інвестиції та будівни-цтво. Але ж зрозуміло, що людина, ко-тра будує щось, буде це робити ближче до Львова. Тому що житло там дорож-че, ніж в Старому Самборі чи Турці. Але казати, що від мене залежить будівни-цтво – це ж сміх. Це сміх!

У мене ще є такі непідтверджені де-які дані, що це є суб’єктивно зробле-но. Та це моя особиста думка, маю на неї право. Я навіть здогадуюся, про-сто не можу цього довести».

Такі слова здивували головно-го редактора тижневика ZIK Олега Ониська, до якого «Коловорот» також звернувся за коментарем. Як пояснив пан Онисько, в дослідженні враховува-лися різні стартові можливості районів. Відповідно, оцінювали роботу керівни-ків спочатку відносно тих показників, які були минулого року. А вже потім порівнювали, в яких районах краще чи гірше зростання чи зменшення по-

казників. «Ті ж Турківський чи Сколів-ський райони також не мають добрих стартових умов, також вважаються депресивними, але вони спромоглися досягнути кращих показників, зокрема й у будівництві та створенні інвестицій-них можливостей. Відповідно й оцінки керівники цих районів отримали кра-щі. Взагалі дивно, як голова РДА може не відповідати за темпи будівництва чи надходження інвестицій? Люди, що обіймають таку посаду, мають достат-ньо можливостей, аби створювати ін-вестиційні пропозиції, рекламувати їх, переконувати бізнесменів. Якщо це не є роботою голови РДА, то що взагалі є його роботою?».

Що ж до заяви про суб’єктивність рейтингу, Олег Онисько нагадав, що показники обраховували не журна-лісти, а працівники обласної держав-ної адміністрації. «То що, пан Цегень-ко хоче сказати, що в ОДА працюють люди, які його не люблять і мають намір зганьбити? Він висловлює пре-тензії Михайлові Костюку і його підле-глим?», – каже пан Олег.

Тетяна Михаць, Всеволод Поліщук

Цегенько проти облдержадміністрації?На думку голови РДА, інвестиції і будівництво від нього не залежать

Браконьєра, що нама-гався вполювати косулю, затримала у понеділок, 13 лютого, Єгерська служба приватного підприємства “Екобескид”. Затриманий єгерями Василь Яциник працює вчителем фізичної культури у середній школі села Верхній Лужок. Сам учитель стверджує, що на полювання не ходив, а “просто гуляв по полю”.

Як розповів “Коловороту” директор “Екобескиду” Тимур Бедернічек, пан Яциник не тіль-ки намагався вполювати косулю, він також утікав та чинив опір при затриманні. “О 15 годині 30 хвилин в понеділок я і два єгері побачили браконьєра зі зброєю

та мисливською собакою, який виходив із лісу на лівому березі ріки Дністер у селі Верхній Лу-жок. Ми його сфотографували і вирушили на затримання. На прохання зупинитися брако-ньєр не відповідав, а тільки при-скорював біг. По дорозі втікач сховав у снігу зброю. Врешті, нам все ж вдалося затримати його уже біля Дністра. Браконьєром виявився вчитель фізкультури СШ села Верхній Лужок Василь Яциник”, – розповів Тимур Бе-дернічек. Він також додав, що того ж дня єгерям “Екобескиду” таки вдалося знайти рушницю браконьєра – двостволку 16 калібру ИЖ-58 (номер ВЕ-7768), заряджену двома набоями, спо-рядженими картеччю.

Браконьєра зловили на гарячомуПрацівники єгерської служби ПП “Екобескид” затримали вчителя фізкультури під час браконьєрства

2 я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

Українці люблять святкувати. Так люблять, що нині святкують усе підряд. Ми ще не пере-стали відзначати Жіночий день (8 березня), День захисника Вітчизни (23 лютого) і День трудящих (1 травня), але уже інтенсивно вчи-мося святкувати День закоханих (14 лютого), Хелловін (31 жовтня), День бабака (2 лютого), подяки тощо. І при цьому навіть не цікавимо-ся походженням усіх цих свят. Нам вистачає реклами у фільмах чи загальновідомих міфів.

14 лютого – День Святого Валентина

Усі знають романтичну легенду про священика, котрий таємно вінчав закоханих, за що його і стра-тили. Утім, якщо хоч трішки поцікавитися історією дня 14 лютого, то можна легко знайти й іншу версію, менш романтичну. «У дохристиянські часи в Римській імперії у цей день святкували Луперкалії, «Lupercalia» (від лат. Lupo – вовчиця, а також у значенні – блуд-ниця, розпусниця). Святкові ігрища починалися біля підніжжя Палатінського пагорба. Тут відбувалося жертвоприношення. Двоє оголених юнаків убивали козу, після чого з її шкіри нарізали тоненькі ремінці, котрі називалися «Фебруа». Далі хлопці оголеними бігали по місті та били дівчат і жінок смужками із си-рої козячої шкіри. Жінки ж підставляли оголені плечі та груди, вважаючи, що удари зроблять їх коханими і бажаними, а в майбутньому подарують їм легкі поло-ги та багато дітей. Святкування Луперкалій зазвичай закінчувалося «священною» розпустою», – розпові-дається на офіційному сайті УПЦ (КП).

Залишається лише додати той факт, що свого часу “розкруткою” Дня Святого Валентина активно займали-ся ті, хто отримує з нього найбільший зиск – кондитери та квіткарі. Так, лише у США на подарунки до 14 лютого люди витрачають близько 17 мільярдів доларів.

23 лютого – День захисника Вітчизни

Версію комуністів також знають усі. 1918 рік. Чер-вона армія отримує перші перемоги над військами кайзерівської Німеччини під Нарвою і Псковом. Зно-ву заглиблюємося в історію дня й дізнаємося, що піс-ля перших сутичок із ворогом матроси на чолі з «пол-ководцем» П. Дибенко почали втікати. І бігли вони аж 120 км до Гатчини. Там захопили ешелон та про-довжили «переможну» втечу. Сам Ленін про цей факт писав так (цитуємо мовою оригіналу): «Мучительно-позорные сообщения об отказе полков сохранять позиции, об отказе защищать даже нарвскую линию, о невыполнении приказа уничтожить все и вся при отступлении; не говоря уже о бегстве, хаосе, близо-рукости, беспомощности, разгильдяйстве».

Виникає логічне запитання: “Який стосунок бодай один український громадянин має до «подвигу» ра-дянських дезертирів під Нарвою і Псковом?”

8 березня – Міжнародний жіночий день

Про Клару Цеткін та Розу Люксембурґ, без сумніву, знають усі. 1895 рік. Чикаго. Маніфестації феміністок за права жінок. Насправді ж кажуть, що основною масою протестувальниць були повії, котрі вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарп-лату. В останніх начебто не було грошей, щоб розпла-титися за послуги «нічних метеликів».

Водночас можна згадати і про те, що 8 березня – це День Гамана – єврейське національне свято зни-щення усіх ворогів іудеїв. Перський цар дозволив євреям «винищити, убити всіх сильних у народі, що у ворожнечі з ними, дітей і дружин, та маєтки їхні роз-грабувати» (Книга Есфірі, 8-11). І два дні, за підтримки царських вояків, «іудеї били усіх ворогів своїх, і вини-щували, і діяли з ворогами по своїй волі» (Книга Есфі-рі, 8-11). Тоді загинули 75 тиcяч ворогів єврейського народу, а день цей назвали веселим святом Пурім.

І це лише кілька найвідоміших прикладів святку-вання українцями чужих їм традицій. Як не прикро, але у нашій державі все охочіше святкують чуже й усе рідше згадують про своє. Про свята: Івана Купала, По-крови, День матері...

Роман Рак

Чуже свято на нашій вулиці

Російський журналіст Олег Кашин розмістив на своєму Фейсбуку фотографію зустрічі з президентом Естонії Томасом Ільвесом. Зверніть увагу на облаштування його кабінету. В Україні подібні умови праці мають чиновники на рівні заступника глави обласної адміністрації.

Чому президент заможної за пострадян-ськими мірками Естонії працює в аскетичних умовах, а президент злиденної за європей-ськими мірками України оточений сусаль-ним золотом? Напевно, тому що президент Естонії закінчив Колумбійський університет, а президент України – Донецький інститут плюс неіснуючу каліфорнійську академію.

Але облаштування кабінету – це не лише питання виховання та культури. Президент

Естонії знає, що за кожну витрачену копійку з нього запитають виборці й правоохорон-ці. А президент України думає, що буде пра-вити вічно, а потім посаду віддасть у спадок одному із двох синів.

Можливо, тому Естонія займає 29 місце у всесвітньому рейтингу сприйняття коруп-ції, а Україна – 152-ге.

Сергій Лещенко, «Українська правда»

Урок гарних манер Януковичу – від президента Естонії

новини з болота«З вітерцем»

Півтора мільйона на рік за гелікоптер, спеціальний потяг, авто-парк, котрим можна і синам дати покористуватися, і самому рух у Києві перетворити на корки – усього цього виявилося мало Ві-кторові Януковичу. Захотілося ще й найкрутіший серед тих, котрі мають президенти Центральної та Східної Європи (не враховуючи Росію – звісно, “газпромівських двійнят” тяжко перевершити) лі-так. Характеристики й фото нового залізного птаха Віктора Федо-ровича оприлюднило видання «Авіація України».

«Airbus А-319-115XCJ побудований у Далласі (США) спеціально під замовлення для українського глави держави. А-319-115XCJ – це новітнє судно п’ятого покоління. На його збірку витратили три роки, пілоти проходили спеціальне навчання у Тулузі (Франція)», – пише видання.»У салоні все влаштовано по вищому розряду. Відра-зу видно – старалися для Президента. На борту є робочий кабінет, зал засідань, кухня, відсіки для супроводжуючих осіб, багажу і зона відпочинку, де Президент може подрімати», – сказано в матеріалі.

«Оббивка салону бежева. Панелі, тумби, столи, шафи – із зала-кованого світлого дерева. Світильники, обробка спального місця та ванної кімнати позолочені. Спальне місце в літаку оббите до-рогою жаккардовою тканиною, на дотик вона м’яка. А її візерунок – великі квіти. Спинка ліжка прикрашена позолотою. Над ліжком висить дзеркало у золотій рамі. У ванній кімнаті у Президента буде позолочений кран і раковина з рожевого мармуру», – ствер-джує «Авіація України».

А-319-115XCJ може перевозити до 100 пасажирів, розвиває максимальну швидкість до 950 км/год, а максимальна дальність його польоту – 11,6 тис. км.

Аеробус А-319 стане основним представницьким літаком України. Крім нього, парк авіакомпанії “Україна” налічує морально застарілі Іл-62М, Ту-134 радянського виробництва, а також – Ан-74 вітчизняного АНТК ім. Антонова.

За даними ЗМІ, новий літак коштував українському бюджету $ 86 млн. Тим часом, за даними ООН, в Україні майже 80% українців перебувають на межі бідності. А розрив між доходами найбагат-ших та найбідніших сягає сорока разів. Без коментарів…

Не знадоби-и-и-и-ились…Синя агітаційна накидка з написом «Янукович – наш президент

2010» продається в... Китаї на інтернет-аукціоні як подарунок ді-тям на день народження.

Про це повідомляє «Ukranews».Таку накидку носили учасники акцій підтримки тоді кандидата

в президенти Віктора Януковича під час передвиборної кампанії 2010 року.

Лот розміщений на сайті найбільшого інтернет-аукціону – taobao.com. Вартість вбрання становить 2,98 юаня (3,78 гривні). У назві товару вказано: «Спеціальна ціна – подарунок дитині на день народження».

Також, в описі зазначено, що товар призначений для дітей зростом 90-100 см або у віці 2-3 років. На фотографіях, що ілю-струють лот, зображена задоволена китайська дівчинка в накидці.

Правда, задоволені китайці «Януковичем-президентом» тільки у рекламі. Як свідчить статистика – не хочуть китайські батьки да-рувати таку неземну красу своїм чадам. За останні тридцять днів не було продано жодної

А мені чомусь у контексті такої інформації згадався старий анек-дот про естонців. Трохи неполіткоректний, але все ж повчальний:

Радянські часи. Їде естонець трасою на “Волзі”. Бачить: на до-розі лежить дохлий щур. Кидає його у багажник зі словами: “Знадоби-и-и-и-и-иться” (із естонським акцентом, звісно). Через багато років той самий естонець їде тією ж дорогою, але вже на

“Мерседесі”, зупиняється на тому ж місці, виймає з багажника до-хлого щура та кладе його на дорогу. При цьому примовляє: “Не знадоби-и-и-и-ився”…

12 помилокЗнову без коментарів. Прес-служба Донецької облдержадміні-

страції на її офіційному сайті умудрилась зробити 12 помилок в одному абзаці. Цитата:

«Календар фіксує: 13 лютого. Білі засніжені вулиці Донецько-го регіону всі так само нагадують об країни, що охопила, Європи морозах, у міському транспорті панує колишня людська метушня. Журналісти всі так само активно працюють на «фабрику новин», щоб реально відбити події, що відбуваються в області. Щохвили-ни обновляються новостийные стрічки, монтуються гарячі сюже-ти, верстаються і їдуть у друкарню свіжі випуски газет».

Всеволод Поліщук

Світлини – Авіація України

Світлина – блог Олега Кашина Світлина – president.gov.ua

316 лютого 2012№ 7 (061) новини

КОРОТКО

Коментар

Ігор Волошиновський, старший інспектор до-зівльної системи СОГППрацівники ПП «Екобескиду» справді затримали чо-

ловіка. Але у той час він не мав при собі рушниці. Пізніше егері знайшли зброю, але чоловік заперечує свою при-четність до неї. То ж поки що важко сказати, його вона чи ні. Рушниця ніде не зареєстрована. Зараз ми віддали її на експертизу. Лише після цього можна буде робити якісь висновки. Однак, згідно процедури, це триватиме не менше 10 днів.

Не встигаємо за планом? Середня заробітна плата у районі мала б бути більшою…

Старосамбірське фінуправління, проаналізувавши бюджет району за 2011 рік, за контрольними цифрами визначило – він виконаний частково. Чи справді це так і в чому річ – ми запитали у головного податківця Старосамбірщини Ігоря Малецького.

Ось що він розповів: «Міністерство фінансів України доводить нам контр-ольні цифри, нижче котрих ми не мо-жемо опускатися. У результаті, відпо-відно до цих цифр, бюджет виконаний на 91,6%. Але є ще інші цифри – це ті за-вдання, котрі ставили перед собою ор-гани місцевого самоврядування. Тут не-довиконання фактично становить лише 2,7%. Іншими словами, ця сума – 635, 6 тисячі гривень. Причому у нашому ра-

йоні є 44 місцеві ради, а виконання не до кінця забезпечили лише в чотирьох: у Старому Самборі, Боршевичах, Коневі та Ріп`яній.

На мою думку, основна причина – це недонадходження прибуткового подат-ку. Якщо аналізувати попередній рік, то для того, аби забезпечити стовідсотко-ве надходження цього податку – треба, щоб середній рівень зарплати у районі становив 2300 гривень. А ми відстаємо, бо маємо лише 1654, хоча вона і збіль-шувалась під час року.

Це справа не лише податкової служ-би. Про зарплату «в конвертах» усім відомо. Власне, над цим ми і повинні працювати у 2012 році. Я вважаю, що більше таких резервів у нашому районі немає».

Тетяна Михаць

Не змерзли«Коловорот» вирішив поцікавитися у Старосамбірському відділі освіти, чи, у зв’язку із нещодавніми сильними морозами, не виникло проблеми з вугіллям. Якщо так, то чи докупову-вали його і де. Тим паче, що, наскіль-ки нам відомо, у Стрілківській ЗСШ І-ІІІ ступенів до кінця вимушених канікул вугілля для опалення школи залишилося мінімум.

Проте, як розповів нам Зіновій Михай-лишин, керівник інженерної групи при Старосамбірському відділі освіти, про-блем із паливом немає: «Ми маємо ще ре-зервних 60 тонн. На складі вугілля сортове – «Світ СР» нам постачало. Тепловий режим по школах відповідає нормам». Також пан Зіновій запевнив, що відділ освіти з підпри-ємцем Рабковським, котрий постачав пали-во для шкіл Старосамбірщини на початку сезону, більше не має жодних відносин.

Галина Антошик

Хирівські злодії не сплять

Аж дві крадіжки зареєстрували місцеві правоохоронці нещодавно у Хирові. У першому випадку злодії вкрали з будинку електроінструменти, у другому – із сараю винесли залізні труби.

Ласих до чужого майна вже затримали міліціонери. Тепер їм доведеться відповіда-ти перед законом, адже проти них поруше-но кримінальну справу за статтею 185.

Тетяна Михаць

В область за перемогою

8 призових місць посіли школярі Старосамбірського району у третьому (обласному) етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад, хоча він ще не завершився. На школярів ще чекають чотири предмети.

Є й одне «золото» – перше місце з гео-графії, котре посів одинадцятикласник зі Скелівки Василь Джох (учитель – Тетяна Терлецька). Других місць – два, а решта – треті. Про це «Коловороту» розповіла Ма-рія Горбова, методист районного інфор-маційно-методичного центру.

Галина Антошик

Дорога на «Смільницю» буде?

У жахливому стані перебуває дорога, котра веде до пункту пропуску «Смільниця». Оскільки Старосамбірський район не входить до списку тих, що їх готуватимуть до Євро-2012, то на дорогу «Старий Самбір-Смільниця» не було передбачено фінансування.

Однак, районне керівництво таки про-бує дістати кошти. Так, Микола Титух, за-ступник голови Старосамбірської ра-йонної ради, звернувся із проханням до прем’єр-міністра Миколи Азарова. Він просить, аби дорогу «Старий Самбір-Сміль-ниця» внесли до переліку робіт Служби ав-томобільних доріг на 2012 рік.

Своє прохання пан Титух аргументує прикордонним розташуванням Старосам-бірського району і тим, що тут функціонує міжнародний пункт пропуску.

До речі, протяжність цієї дороги – 40 кі-лометрів.

Тетяна Михаць

730 тисяч гривень – це борг жителів Старосамбірщини перед ПАТ «Львівобленерго» станом на 1 лютого 2012 року. Про це «Коловоро-ту» повідомили у відділі корпоративних зв’язків ПАТ «Львівобленерго».

Тетяна Михаць

було подано на реєстрацію для незалежного тесту-вання до Львівського регіонального центру оціню-вання якості освіти зі Старосамбірського району за тиждень до завершення реєстрації – станом на 13 лютого 2012-го року. Хоча у 19 загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступеня району навча-ються 465 випускників. Нагадаємо, реєстрація на ЗНО-2012 закінчується 20 лютого. Для порівняння: минулого року було подано 646 за-явок на проходження ЗНО-2011. Про це «Коловоро-ту» повідомила директор ЛРЦОЯО Лариса Середяк.«Ситуація нормальна – вона під контролем. Неве-лику кількість заявок можна пояснити тим, що до-недавна ми мали вимушені канікули, а також звич-кою дітей до кінця вивчати ситуацію. Випускники цього року думають дуже добре, адже дозволено складати тестування із 4-х, а не з 5-ти предметів, як це було досі. Тому вони вельми уважно вивча-ють правила прийому до ВНЗ – не хочуть спішити, аби пізніше не переробляти увесь пакет докумен-тів. Думаємо, що 370-380 дітей Старосамбірського району цього року зареєструються. Є й немало таких випускників, котрі не планують вступати до вищих навчальних закладів. Але ситуація ще активізується», – розповіла Марія Горбова, дирек-тор районного інформаційно-методичного центру Старосамбірського районного відділу освіти.

Галина Антошик

У жовтні 2006 року підприємство «Львівнадраресурс» узяло в оренду приміщення і територію колишньої Хирівської військової частини. Але якщо перші два роки заробітна плата охоронцям майна та плата за оренду надавалася вчасно, то у наступні роки ситуація кардинально змінилася.

Майже два мільйони гривень – саме стільки «Львівнадраресурс» винен Хирівській міській раді. Точки зору районної та місцевої влади стосовно цієї проблеми дещо розбігаються.

Ось що каже мер Хирова Іван Голубець: «17 січня відбулася сесія депутатів міської ради, на котрій було вирішено продовжити термін оренди для цього підприємства до кін-ця кварталу. А далі – буде видно.

Безкоштовна оренда?Підприємство «Львівнадраресурс» уже кілька років поспіль не платить за оренду у міську казну Хирова

Так, підприємство і справді має велику за-боргованість перед нами та своїми праців-никами. Але розірвати договір про оренду – спосіб найлегший, проте мало дієвий. Нехай не повністю, а частково, та все ж здійснюється охорона того майна. А його треба охороняти. Щоб не спіткала Хирівську військову частину така ж доля, як і Старосамбірську».

Іван Голубець наголосив на тому, що не має нічого проти, аби територію орендували інші, серйозніші інвестори. Та, поки що, такі сюди не навідуються. «Я все розумію – криза. Зараз усім важкувато. Приблизна вартість земель-ної ділянки (а це 53 тисячі квадратних метрів) – 5 мільйонів гривень. Удвічі більше потягне вартість майна. Але ж це лише початок. Для господарювання потрібно набагато більше коштів», – каже Іван Ярославович.

Однак перший заступник голови Старо-самбірської РДА Роман Батючок у цьому бачить набагато більшу проблему. «Ми нео-дноразово звертали увагу на цю ситуацію меру Хирова Іванові Голубцю. На жаль, питання поки не вирішене – тож ми далі працюємо у тому напрямку. Так, ми вже неодноразово пропо-нували панові Голубцю розірвати оренду. Він проти, бо вважає, що приміщення треба охоро-няти. Але якщо насправді проаналізувати стан майна колишньої військової частини, то можна зробити висновок, що там уже нічого охороня-ти. Приміщення у жахливому стані».

До речі, «Львівнадраресурс» із самого по-чатку орендував ділянку для організації ту-ристичної бази.

Тетяна Михаць

ПодякаДиректор ПП «Екобескид» Тимур Бедернічек, оголошує подяку начальни-

ку служби у справах дітей райдержадміністрації, заступнику голови Коорди-наційної ради з питань розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян при голові Старосамбірської РДА Олегу Досяку за допомогу у пошуку незареєстрованої мисливської рушниці схова-ної від міліції та єгерської служби Василем Яциником 13 лютого 2012 року у снігу біля села Верхній Лужок.

За сумлінне виконання свого громадянського обв’язку та проявлену лояль-ність до діяльності єгерської служби ПП «Екобескид» Тимур Бедернічек вирішив особисто відзначити пана Олега грошовою винагородою у розмірі 200 грн.

266 заявок

Закінчення, поч. – с. 1“Після затримання пан Яциник, якого я ще 15

хв. тому бачив із рушницею, переконував, що вийшов в ліс збирати ягоди. І це в лютому місяці! А потім казав, що ходив пташок рахувати. Він по-водився зухвало і погрожував своїми зв’язками із високопосадовцями з правоохоронних орга-нів. Тому окрім заяви в міліцію, ми також написа-ли листа до міністра освіти із запитанням: чого може навчити дітей людина, яка полює на вагіт-них косуль із незареєстрованої зброї”, – проко-ментував директор ПП “Екобескид”.

Натомість, учитель фізкультури Василь Яци-ник заперечує факт браконьєрства. У комента-рі “Коловороту” він сказав, що на жодну брако-ньєрку не ходив, зброї при собі не мав і собаки поруч з ним не було. “Я вийшов собі на поле прогулятися тут не далеко біля річки. Дивлю-ся – біжать якісь люди. Думаю, грім його знає, що вони хочуть. Тим більше, в полі. Я перебігся вниз і тут зупинився. Вони прибігли, кажуть, що я на охоту ходив. Я їм кажу, що ні на яку охоту я не ходив”, – пояснив пан Яциник. На запитання що він робив, коли його затримали єгері, вчи-

тель фізкультури сказав, що гуляв. “Я прийшов з уроків. Пішов дав корові їсти – та й всі пробле-ми. Пішов собі погуляти. Невже забороняється людині вийти погуляти? Не в ліс, а на поле. Без зброї і без собаки, а вони доказують, що я був з собакою і мав зброю”, – розповів Василь Яци-ник.

Роман Рак

Браконьєра зловили на гарячому

Браконьєр, якого переслідували єгері

Рушниця, знайдена попри дорогу, по якій втікав браконьєр

Вчитель фізкультури с. Верхній Лужок Василь Яциник

У цій статті йдеться про засновників газети «Коловорот»

НА ПРАВАХ РЕКЛАМИ

4

Андріана Процишин, м. ДобромильУ нас багато цікавого. На-

приклад, замок Гербуртів у Добромилі. Це дуже цікаве місце з особливою історією та надзвичайними пейзажами. Туристам сподобалося б там.

Іванна Глуха, м. Старий СамбірНаш район багатий на різ-

ні цікавинки. У нас є чимало старовинної архітектури: мо-настирі, костели, церкви. Але перед туристами було б тро-хи соромно, бо ці пам`ятки не доглядають так, як треба. Порадила б відвідати Лаврів-ський монастир, Чортів ка-мінь біля села Спас, гору Діл у селі Недільна.

Андрій Гнилка, м. ДобромильЯ б порадив мандрівникам

відвідати наш Добромиль-ський замок, монастир, Салі-ну. Це цікаві історичні місця.

Юля Василина, м. ХодорівНа Старосамбірщині я

була кілька разів. Найперше місце, яке відвідала – це до-бромильський стадіон. Мене він вразив наповал, адже для такого містечка – це шикар-не місце для футболістів та фанатів. А ще охоронець про-сто запав мені в душу: зробив екскурсію по території, «по-фоткався» з туристкою. Також у Лаврові була. Чудове місце для духовного відпочинку. А в Княжпіль на дискотеку їзди-ла – танці, сміх, веселощі, при-вітні люди.

Наталя Муль, с. ТернаваЯ своєму рідному селу не

зраджую. Тому запропоную усім відвідати замок Гербурта. Там насправді дуже гарно. А чого варті наші ліси, поля – прекрасна природа. Що ще треба для справжнього від-починку? Може, я трішки пе-ребільшую, але ж воно рідне.

Олеся Гальчук, с. Нижня ВовчаОднозначно – це замок

Гербурта. Там ще Добромиль-ський монастир поблизу є. Також вартий уваги. Була там сама багато разів – мені спо-добалося, тож із радістю за-пропоную іншим.

Опитували Галина Антошик та

Тетяна Михаць

тема номера

Що б ви порадили туристам відвідати на Старосамбірщині?

Опитування

Самбір має чим привабити туристів у День закоханих та й протягом усього року. Легенда про мощі Святого Валентина, що зберігаються тут – уже добре відома людям усієї За-хідної України. Завдяки широкому розповсюдженню інформації, завдяки одній-єдиній пам’ятці – Самбір внесено до численних туристичних маршрутів, і місто з цього користає. Старосамбірщині також є чим похвалитися, однак такого потоку туристів тут немає. «Коловорот» спробував з’ясувати: “Чому?”

Де ж покоїться прах великого князя Лева?Кажуть, що Лев Галицький похований у Лаврові

Щороку напередодні 14-го лютого саркофаг із мощами Святого Вален-тина з бічного престолу Самбірського храму Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ) переносять та встановлюють на центральний тетрапод для загального почитання.

Відомо, що мощі Святого Валентина, по-кровителя закоханих, зберігаються у Самбо-рі в церкві Різдва Пресвятої Богородиці з 13 травня 1779 року (про що свідчить папський документ). Люди вірять, що торкнувшись до скляної труни з його мощами, зустрінуть ве-лику любов і матимуть щасливу сім’ю.

Леся Гайдуківська зі Стрілок, що на Ста-росамбірщині, вже другий рік поспіль у

День Святого Валентина вирушає з коха-ним у мандрівку до Самбора. І повертаєть-ся звідти сповнена вражень: «Там особлива атмосфера. Неможливо не відчути присут-ності святого покровителя закоханих. Для того, щоб мандрівники з усіх куточків кра-їни могли помолитися до мощей святого – їх у цей час ставлять на видному місці. Від-відувачів є немало: до мощей утворюється черга. Приїжджають шкільні екскурсії, по-мітила й російськомовних туристів, а отже – немісцевих».

Чим не романтичне святкування Дня всіх закоханих – вирушити удвох до Самбора та попрохати у святого ласки?

Галина Антошик

21 історична, 11 мистецьких та 6 археологічних пам’яток є на місцевому обліку органів місцевого самоврядування.

Архітектурні пам’ятки Старосамбірщини

95 пам’яток архітектури та місто-будування є всього на Старосамбірщині.

66 із них – храми.

32 пам’ятки є об’єктами національного значення, серед них – 13 храмів (8 мурованих і 5 дерев’яних), 9 дзвіниць, 2 монастирі, Добромильський, Лаврівський та Сусідовицький, замок Гербуртів, садибні будівлі.

63 пам’ятки – об’єкти місцевого значення. До них належать 53 храми (3 муровані і 50 дерев’яних), 5 дзвіниць, парки в Мурованому та Міженці, шпихлір (комора, сховище для зберігання зерна) у Топільниці.

Князя, чиє ім’я носить древнє місто Львів, як розповідають, було поховано у Лаврівсько-му монастирі. Та чи це правда, чи лише легенда – достеменно невідомо. Але монастир у Лаврові належав до володінь княжої сім’ї. Про це свід-чить грамота Лева від 8 жовтня 1292 року.

Лев Данилович мав у Спасі резиденцію на горі Замчище. Вважається, що саме в ній, а також у Спаському монастирі провів князь Лев останні дні свого життя.

За легендами, Лев Галиць-кий похований в Онуфрі-ївському монастирському храмі, що у с. Лаврів. Денис Зубрицький у «Критико-исто-рической повести временних лет» (1845) розповідає, що 1767 р. усі дерев’яні будівлі Лаврівського монастиря зго-ріли. Уціліла лише мурована каплиця, у стіні котрої зна-

йшли домовини князів (як вважають – Лева та Лавра). Тогочасний ігумен Волян-ський, запросивши насто-ятелів сусідніх монастирів, наказав відкрити цю могилу. Домовини були покриті тов-стою срібною бляхою і при-крашені вишуканою різьбою, на одній із них – викарбува-но ім’я Лева. Щоби хтось не присвоїв собі знайденого багатства – срібло таємно пе-реплавили та продали, а на виручені гроші відбудували згорілий монастир.

Більшість дослідників вва-жають цю оповідь легендою. Зокрема, вони вказують на те, що князь Лев помер ченцем, тому його мали б поховати як простого смертного – у дерев’яній труні, а не в сріб-ній домовині. І хоча подану історію науковці сприймають як вигадку – дотепер ширять-ся перекази про те, що остан-ки короля Лева постійно пе-резаховують, аби вберегти від скарбошукачів.

Під час археологічних розкопок, що проводились у 1986 році під керівництвом Михайла Рожка, у давньо-руській вівтарній частині хра-му, в північно-західній частині стіни східної конхи, було ви-явлено нішу-аркасолію, котра в давньоруський час мала ви-няткове значення. Тут могли зберігатися мощі Св. Онуфрія або домовина Лева Данило-вича.

У Лаврівському монастирі Св. Онуфрія, до речі найдав-нішому монастирі Святого Онуфрія в Україні, колись збе-рігалася частина мощей Свя-того Онуфрія. Це було єдине місце зберігання його мощей у Східній Європі (інші частини були у Константинополі, Римі та Брауншвейзі). Мощі були втрачені під час татарських набігів XVI ст. Проте минулого року їх повернено до монас-тиря.

Підготувала Марта Здоров

У Самбір до Валентина

516 лютого 2012№ 7 (061) тема номера

ЯК пЕРЕДпЛАТиТи гАЗЕТУ «КОЛОВОРОТ»1) Виріжте з газети бланк передплати.2) Вкажіть кількість комплектів і місяці, в які хотіли б отримувати газету.3) Заповніть поля, де потрібно вказати, кому та куди надсилати газету.4) Розрахуйте вартість передплати на бажаний термін. Врахуйте, що вартість передпла-ти на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.5) Віднесіть заповнений бланк у найближче відділення зв’язку.

Міністерство інфраструктури України

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБиРАй САМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнпачка цигарок

Коментарі

Володимир Цегенько, голова РДАРозвиток району – робота не одного

року. У нас є певні напрацювання, але поки що я про це не буду говорити. Зараз криза. Ніхто ні в що не хоче вкладати гроші. Ви по-дивіться, яка ситуація в Європі. Європа ж сиплеться.

У нас, в принципі, можна робити ставку на туризм. Але для того потрібно мати бо-дай мінімальний туристичний проект, ту-ристичну карту району.

Колись таку карту у нас в районі хотів зробити Володимир Закалюжний. Ми хоті-ли пробити через сесію районної ради ко-шти на цей проект. Потрібно було 50 тисяч гривень. Але районна рада не виділила нам цих коштів. Це не від мене залежало.

А для того, щоб турист сюди прийшов – йому треба на підставі чогось, якогось до-кумента, розказати де і як тут можна відпо-чити.

Я пробував це зробити – але районна рада на це не погодилась.

Володимир Горбовий, голова районної радиУ зв’язку з історичними обставинами,

наш район не мав добрих умов для роз-витку туристичного бізнесу. Тому зараз ми значно відстаємо у цьому плані від наших сусідів.

Статтею розвитку Старосамбірщини було прийнято рішення про розвиток іс-торичного, природничого, архітектурного туризму тощо.

Цьогоріч плануємо організувати «Марш живих» – у пам’ять про загиблих в урочищі Саліна, туристичну акцію «Велопробіг слі-дами бравого солдата Швейка», «Європей-ські дні добросусідства», а також прощі до святинь Старосамбірщини.

Ми працюємо над розвитком зеленого туризму. Минулого року була спроба розви-нути велотуризм. Але, на жаль, не вдалось до кінця скоординувати команду розвитку проекту. До того ж матеріальна підтримка від «Екобескиду» не надійшла у такому об-сязі, як планувалось. Та ми не збираємось на цьому зупинятися й шукатимемо шляхи для реалізації проекту.

Найкращим кроком для Старосамбір-щини була б інтеграція у туризм Карпат. Для цього потрібно розпочати співпрацю із громадськими організаціями й туропера-торами.

Гальмування розвитку туризму на тери-торії нашого району відбувається не лише через економічний, а й через ментальний аспект. Жителі Старосамбірщини поки що, на жаль, не сприймають туризм як дієвий засіб для розвитку району.

Тетяна Михаць

«ВелоКраїна» – проект, спрямований на те, аби в Західну Україну змогли приїха-ти більше туристів, котрі мандрують на роверах. Така акція успішно діє на Івано-Франківщині і Закарпатті, а у Львівській області мала стартувати саме зі Старо-самбірщини. Та не стартувала.

Щоправда, Старосамбірська райдержадмі-ністрація у своєму звіті, котрий опублікувала в одному з останніх номерів районного видан-ня «Голос Прикарпаття», не забула згадати, що «працівники відділу розвитку інфраструктури та туризму РДА провели розвідку й маркуван-ня чотирьох туристичних веломаршрутів...», а також, що «розпочато втілення проекту «Ве-лоКраїна». Проте, PR-менеджер проекту Воло-димир Закалюжний каже, що «ВелоКраїни» на Старосамбірщині зараз немає.

– У чому суть проблеми, що виникла на шляху до втілення проекту «ВелоКраї-на» на теренах Старосамбірщини?– Мене районний голова Старосамбірсько-

го району попросив створити проект «Вело-Країна» у цьому районі. Я почав його втілювати: залучив людей, організував, купив матеріали. Частину вони дали, а частину я купив. Опла-тив проїзд, поселив. Люди розвідали маршрут, пройшли перший етап, на 11 тисяч гривень роботу виконали з 5-ти запланованих. Частко-во розмаркували веломаршрути, але розвіда-ли повністю по Старосамбірському районі. І фактично не отримали за це жодних коштів від районної адміністрації. При тому, що ми домов-лялися спільно робити цей проект.

– А як вони пояснили те, чому не за-платили?– Просто не заплатили – і все. Я переслав

їм акт виконаних робіт, договір теж, але жод-них зрушень не відбулося. Грубо кажучи, нія-кої «ВелоКраїни» зараз там немає, ніхто їх не сертифіковував, і якщо вони могли собі вига-дати якісь маршрути – то це не є «ВелоКраї-ною». Тобто, районна влада нічого не зробила в тому плані. Хіба що, дала трохи фарби – 10 банок білої та по одній різних кольорів. А ще ми домовилися про харчування і проживання волонтерів, хоча влада району частину тих витрат таки покрила, але вони не покрили витрат, пов’язаних із самими волонтерами. Той, хто збирав добровольців мав отримати гонорар, але не отримав його, волонтери не одержали гроші за дорогу назад. Ну, тобто, це було досить халатно зроблено. Ми б мали разом докінчити цей проект, але я не готовий платити свої кошти. Ну, така ситуація: я б не сказав, що вони нічим не допомогли – просто

ВЕЛОпшиКЧому районна влада кинула перспективний проект на півдорозі?

не довели до кінця. Проект “завис”, а вони все одно звітують, що «ВелоКраїну» запустили. Я не можу сказати, що цей проект присутній на Старосамбірщині – бо його там немає.

– А загалом, як би Ви охарактеризували Старосамбірщину в туристичному плані з того, що встигли побачити?– Так, район має великий потенціал. Він

справді хороший і для внутрішнього туризму, і для в’їзного теж. І активний туризм тут може дуже добре розвиватися. Для катання на вело-сипедах там досить добрі схили. Наприклад, де Оровий – там прекрасний маршрут, до Хи-рова, Добромиля також цікаво з’їздити: бага-

то пам’яток архітектури. Цікавим є маршрут «Слідами Швейка». Те, що через район про-лягає залізниця – важливо, тому що велосипе-дисти можуть їхати залізничним транспортом, що досить здешевлює вартість їх мандрівки. Відповідно, велотуристи можуть приносити певні кошти для району. Це приблизно 450 гривень, що велотурист витрачає на одну таку поїздку. А туристів за сезон може бути більше тисячі, якщо гарно розрекламувати.

На Старосамбірщині є всі можливості – просто тут не вміють ними користуватися. Або не хочуть.

Розмовляла Галина Антошик

Світлина – Галина Антошик

6 довідка

«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄпОДиВиТиСЯ:

Закінчення, поч. – с. 1

Так усе починалося...

Напередодні свята Водохреща працівники ДНЗ Старого Самбора забили на сполох. У за-кладах, де від ранку до вечора перебувають маленькі діти відключили… електроенергію. А причиною цього став формальний конфлікт між чиновниками районного й міського рангу.

«Коловорот» уже писав про те, що складна ситуація із садочками розпочалася ще у 2010 році. Щоправда, особливого загострення на-була саме тепер. У 2011 р., аби запобігти чер-говій заборгованості перед садками, районна влада ініціювала їх перехід на баланс відділу освіти. Проте для того, аби так було завжди – міська рада повинна була підписати договір про міжбюджетні трансферти. Із тих чи інших причин цього не зробили. Отож у 2012 році фінансувати заклади з районного бюджету не було законних підстав. Невідомо чим керува-лися депутати міської ради, але на бюджетній сесії у січні 2012 р. вони відмовилися прийня-ти дитсадки на свій баланс.

Проблема набувала непередбачуваних обертів. Працівники ДНЗ №1 і №2 з дня на день погрожували не приймати малюків.

Врешті, порадившись, чиновники дійшли певної згоди. І на позачерговій сесії міської ради дитсадки прийняли на баланс Старого Самбора з 1 лютого 2012 року.

Здавалося, що конфлікт вичерпано. На перший погляд, якщо й існувала якась

проблема, то вона стосувалася того, хто буде

виплачувати заробітну плату працівникам за січень. Бо, нагадаємо читачам, думки щодо цього у районних та міських чиновників сут-тєво розбігалися. Однак, і мер Старого Самбо-ра Іван Грись, і перший заступник голови РДА Роман Батючок зійшлися на тому, що виріши-ти справу можна через суд. Проте це займе трохи часу, а, отже, працівники й далі мусять чекати. Але…

«Дайте нам зарплату!»

13 лютого 2012 року працівникам обидвох садочків Старого Самбора набридло терпіти. Вони довго чекали вирішення проблеми, вони мовчки виходили із цілковитого безгрошів’я, свято віривши, що влада, котру вони самі ж обрали – не підведе. Але вона підвела, незва-жаючи на тверді обіцянки, що все буде добре.

«Останній раз ми отримували зарплату 23 грудня. Скажіть, будьте ласкаві, за що ми має-мо жити?» – ось що намагалися пояснити об-ражені люди чиновникам, котрі так довго не можуть порозумітися.

Із цією метою (власне, аби попросити від-повіді, а не сваритися) вони прийшли 13 лю-того у кабінет першого заступника Романа Батючка. Щоб запитати, як їм бути далі. На зустріч запросили і мера Івана Грися, та він не прибув у будинок адміністрації. Натомість прийшов його заступник Микола Цепенда.

Після довгих суперечок та навіть голосних сварок, опоненти зійшлися на тому, що без пана Грися поставити крапку у наболілій іс-

торії таки неможливо. Тому вдруге запросили мера в районну адміністрацію.

Більше півгодини очікування – голова міста таки не прийшов. Знову замість нього зΰβ³ςΰβ пан Цепенда. Проте, уже з більш-менш кон-кретною відповіддю: “Іван Грись уже готує відповідне розпорядження. І в обід воно буде готове…”

… А так закінчилось…

Післяобідні пристрасті були схожими на повноцінний народний протест. О другій го-дині вже добре розгнівані працівники ДНЗ зі-бралися під мерією. Та Івана Грися ще не було. Обідав.

По вулиці ходили люди. Вони цікавилися у протестувальників: «Що сталося? Чому ви тут?»

І залишені без зарплати працівники жваво відповідали: «Царя чекаємо! Батюшку нашого! Цар обідають».

Десять хвилин на третю. Іван Михайлович ще обідав. Журналіст «Коловороту» вирішила зателефонувати й запитати, чи голова взагалі має намір вийти до людей.

Пан Грись, на секунду задумавшись, пообі-цяв бути після третьої.

Така новина викликала обурення серед присутніх. Та ніхто й не думав покидати «пост».

Зрештою, мер таки прибув.Словесні дебати тривали більше, ніж годи-

ну. Варто було лише послухати, які серйозні звинувачення лунали із уст посадовців.

Микола Цепенда наголошував на тому, що така ситуація склалася лише тоді, коли до влади у районі прийшов Володимир Цегенько і його команда. А поки районом керував він (Микола Цепенда – екс-голова Старосамбірської РДА, – авт.) – нічого по-дібного не ставалося. Для справедливості варто зазначити, що такі слова пана Цепен-ди відразу заперечили присутні – затримки таки були.

Роман Батючок поділився думкою, що це якраз Микола Цепенда та Іван Грись затія-ли таку колотнечу з дитсадками. Адже мали можливість ще минулого року підписати угоду – і жити спокійно.

Михайло Катинський, електрик ДНЗ №1, емоційно намагався пояснити мерові, що лю-дям таки треба виплатити чесно зароблені гроші. І навіть оголосив офіційну мерову зарп-лату, а це – приблизно вісім тисяч гривень.

Натомість Іван Грись звернув увагу на те, що пан Катинський його просто недолюблює.

Та, на превеликий жаль, розмова хоча й була на підвищених тонах – закінчилася ні-чим. Роман Батючок покинув зал засідань, так і не домовившись ні про що із мером Грисем.

Ображені працівники не знали як діяти далі – й також розійшлися.

Тепер установи будуть судитися. Схоже, лише таким чином людям зможуть повер-нути зароблені гроші. Однак, звісно, це вже буде питання далеко не одного дня.

Тетяна Михаць

Два місяці без зарплати…

пОЧиТАТи:

Код доступу «Кейптаун»Випускник Гарварду Метт мріє зі своєю на-

реченою переїхати в Париж. Але вона не знає, що вже рік він працює на ЦРУ. Легендарний агент ЦРУ Фрост володіє секретною інформа-цією. Але він вийшов з-під контролю — і тепер його головне правило: «Не довіряй нікому — тебе зрадить кожен». Їхні шляхи перетнуться в одному з найкрасивіших міст світу — у Кейпта-уні, де кожен повинен буде зробити свій вибір.

У спогадах і юнацькому щоденнику видатного українського літературознав-ця та громадсько-політичного діяча Сергія Єфремова йдеться про національне суспільне життя в підросійській Україні у період від другої половини XIX ст. до 1906 р.

Мемуари містять нотатки про молодість та юнацькі роки С. Єфремова, на-вчання в Уманській духовній школі, Київській духовній семінарії, Київському університеті Св. Володимира; участь автора у діяльності семінарської учнів-ської громади, «Старій громаді» й видавництві «Вік», журналі «Киевская стари-на». Спогади С. Єфремова рясніють портретами видатних постатей української політики та культури, а серед них: В. Антонович, О. Кониський, Б. Грінченко, М. Грушевський, О. Лотоцький, Є. Чикаленко. Книга буде цікавою усім небайдужим до історії національно-визвольного руху.

Молода письменниця Марія Парр, котру вже сьогодні норвезька літератур-на критика порівнює зі знаменитою Астрід Ліндґрен, написала надзвичайно зворушливу, щемливо-теплу повість.

У ній ідеться про пригоди двох дев’ятирічних друзів-вигадьків: хлопчика Трілле й дівчинки Лени Лід. Їм до снаги геть усе – наминати смачні вафлі у вигля-ді сердечка, бавитися у Другу світову війну, виступати в ролі вуличних музик, щоб назбирати грошей на старечий притулок для коней, зганяти овець, шукати за оголошенням тата, влаштовувати Ноїв ковчег і ще багато чого. Проте одно-го дня все зненацька обривається — назавжди залишаються тільки незабутні спогади та дружба

Сергій Єфремов. «Щоденник. Про минулі

дні (спогади)». Київ, «Темпора», 2011

Марія Парр. «Вафельне серце». Вінниця, «Теза», 2011

Бойовий кіньВійна стосується усіх — це випробування, під час якого справжнє і найважливіше виходить на перший

план. Кожен усвідомлює це та намагається захищати саме те, що є для нього святим. Для Альберта справ-жній друг — кінь, котрий був поряд усе життя, розумів і допомагав. Тепер час хлопцеві підтримати друга, й саме тому Альберт вирушає на фронт. Історію бойового коня розповідають британські та американські кінематографісти під проводом знаменитого режисера Стівена Спілберга. У кількох номінаціях фільм є пре-тендентом на «Оскара». Подивитися його можна у Львові в кінопалаці «Копернік».

7 днів і ночей з МерилінНеймовірна, сексуальна та легендарна Мерилін

Монро вирушає до Англії для зйомок у новому фільмі. Вона зачаровує і підкоряє всіх, включаючи юного асис-тента режисера Коліна. Але що відчуває сама Мерилін? Чи може вона закохатися в недосвідченого юнака? І як це — бути Мерилін Монро?

Ще один спільний американсько-британський про-ект – творіння режисера Саймона Кертіса, а втілювали його відомі актриси Мішель Вільямс, Джуді Денч і Джу-лія Ормонд.

716 лютого 2012№ 7 (061)

МиТНиКи ЗАТЯгУюТь КОНТРОЛь?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

довідка

Більшість професій у су-часному світі пов’язані із комп’ютерами. Працювати з ним і при тому проводити за ним доволі тривалий час – до-водиться дуже багатьом. Але ж новітні технології не є такими безпечними, якими їх намага-ються зробити. Тому людський організм регулярно піддається шкідливому впливу. Та все ж є способи, котрі можуть хоча б зменшити агресію комп’ютера.

Отож, на що найбільше впливає праця за комп’ютером? На першо-му місці найголовніший людський орган – мозок. Величезний об’єм ін-формації, що “звалюється” на нього, причому різноманітної і не завжди корисної. Мозок затрачає значну кількість енергії, що призводить до виснаження, агресії, нервових роз-ладів.

Мінімальна рухливість, постійне положення тіла сидячи, стискання судин і нервів, навантаження на пра-ву кисть руки – від цього страждають

хребет, суглоби та й увесь організм загалом.

Проблема впливу комп’ютерного екрана на зір людини також далеко не остання. Як показали досліджен-ня, тривала робота за монітором змушує кліпати очима ушестеро рід-ше, ніж це потрібно.

Зважаючи на все це, потрібно якось зберегти власне здоров’я, і, водночас, ефективно працювати, бо один-єдиний кактус біля монітора не стане вирішенням проблеми шкід-ливого впливу комп’ютера (чомусь серед офісних працівників прийня-то вважати, що саме він забирає всі шкідливі випромінювання, проте, як виявляється, це не так).

Тому під час роботи за комп’ютером необхідно часто про-водити фізкультхвилинки та активно розминати затерплі м’язи. Це матиме сприятливий вплив не лише на опо-рно-руховий апарат, а й на серцево-судинну систему і настрій зокрема.

За можливості потрібно організу-вати собі на робочому місці помірне освітлення та доступ свіжого повітря, і

результат не забариться – самопочут-тя покращиться. Монітор найкраще встановити у центрі стола, щоб сидіти прямо та не повертатися убік. Необхід-но привчати себе до правильної по-стави, сидіти так, щоб не звисали лікті і ноги, спина не напружувалася.

Відрегулюйте оптимальні пара-метри зображення на моніторі. Зни-ження зору та виникнення різних захворювань очей є значною про-блемою сучасності. Уберегти його і добре самопочуття неодмінно до-поможе правильне збалансоване харчування, котре нині, на жаль, є розкішшю, зважаючи на темп життя сучасних людей.

Для збереження доброго зору по-трібно, щоб у раціоні завжди була сві-жа зелень, різноманітні фрукти, інші продукти із високим вмістом вітамінів А, С, В, Е. Корисно вживати насіння со-няшника, волоські горіхи, оливкову олію, цитрусові, абрикосовий та інші соки і настій шипшини, свіжу моркву, чорницю, яйця, шпинат.

Галина Антошик

На роботі – як удомаЯк зменшити шкідливий вплив комп’ютера на організм

Навіть у дуже хороших та дбай-ливих господинь уже закінчу-ються запаси свіжих смачних гарбузів. І коли ні з чого варити апетитну гарбузову кашу – варто діставати із засушених запасів насіння цього овочу. Адже воно також не менш смачне і корисне.

Про дрібні ласощі особливо слід пам’ятати гіпертонікам, оскільки на-сіння чудово стабілізує кров’яний тиск.

Люди, котрі страждають так званою «морською хворобою» – також добре знають, що таке гарбузове насіння. Під час нападу нудоти чи хитавиці треба з’їсти кілька насінин – і тоді травна система прийде в норму. Вагітні жінки рятуються від токсикозу на початку вагітності гарбузовим насінням.

Опіки й рани, котрі важко гояться, також вилікує це насіння: потрібно зробити з нього кашку та прикладати до хворого місця.

Від глистів – це засіб №1. Причо-му його можна використовувати як дорослим, так і дітям. Для кращого результату варто їсти насіння натще, запиваючи великою кількістю рідини. Навіть при стресі допоможуть ці ча-рівні насінини, здатні заспокоювати нервову систему.

Не забувайте про те, що гарбузове насіння висококалорійне. Тож якщо вживати його у дуже великій кількос-ті – запросто можна набрати зайвих кілограмів.

Тетяна Михаць

Їжте насіння – і будьте здорові…

здоров’я історія з перших уст

Було дві миші. Їдна ся настарала їсти на зиму, а друга – нич. А вно і днесь так є, що не тому печено, кому речено, хіба тому, хто з`їсть. І тоті миші одна другій мовит:

– Сестричко, ци зладилася на зиму?

– Та чому, зладила. Маю, Біг дав, що їсти й пити.

А тота, що нич не має:– Маю й я, з-за Божої воли;

вже-м ся й висповідала. А ци ти сповідалася?

– О, я ніт. Не знаю, де й сповіда-тися.

– О, мій дідо ксьондзом – ста-рий, вусатий і легко сповідає. Ходи за мнов – я ти вкажу!

І привела йї там д якісь хижі, вказує там у вокенце та мовит:

– Лізь там – він там сідит, дідо мій!

А кіт ся дивив, жи миш поліз-ла, скочив та й тоту з`їв. І тамта не робила і ни ладила, а чириз зиму їла.

Бойківські байки«Коловорот» публікує байки, записані у с. Мшанець Володимиром Гнатюком

Відомий український фольклорист, етнограф, літературозна-вець Володимир Гнатюк був збирачем, укладачем і видавцем збірників українських пісень, анекдотів, легенд, казок, голо-сінь, коломийок, похоронних обрядів, колядок та щедрівок, байок (зокрема й тих, що він зібрав на теренах Бойківщини).Ці три байки Володимир Гнатюк записав у селі Мшанець, що на Старосамбірщині, у 1899-му році. Розповів їх етнографові Григорій Оліщак.

Бджола і джміль

Вийшов чоловік у ліс і колов дерево надвоє. Прийшов д нему вовк і мовит:

– Я тя з`їм!Ба, вже кой чоловік має гинути

яков смертьов, то й мусив ся уми-ти:

– Поди, няй ся вмию!А зладив, знаєте, бук коло себе

теньгий. Пішов, умився та мовит до вовка:

– Не маю ся в що повтирати – коби-с ми дав хвоста.

– Та я ти не бороню – на.Тот ніби ся втират, овинув си

хвіст довкола руки – як си возьме бук, як возьме скіпати вдовш вов-ка! І забив на смерть!

Але йде медвідь: – Я тя заб’ю, чоловіку!Ну, пропало.– Кой юж на таке-м упав, жи мя

заб’єш, то поможи ми тото розко-лоти, бо треба на труну.

– Як?– Упхай си ту ноги та й тисни,

а я йду з другого кінця бити кли-ниць, то борше ся розколе.

Пішов, догори клиниць підбив їден, підбив другий, а медведьо-ви як стиснуло ноги, як ся клец пішов назад; як почав ричати – і такой здох коло клеца. А тото юж не знаю, де ся дів той медвідь: ци го вийняв, ци, може, й днесь там даґде є.

Пчола, як знаємо, старатся о мід, бо вона робит. Бо й та-кий примір маємо і днесь межи людьми, жи як є такий їден чоло-вік або баба, жи як робит добре, то мовлят: “Так робит, як пчола!” Але чміль тото легковажит. Тро-хи собі з яри щось пристарат і десь вліті, гаразд му вже, тепло, надибався з пчолов: «Нич не ро-бім, хіба женімся». Пчола мовит: «Поди, не маю часу, бо ще-м ся не обробила». Десь за того вже й осінь. Пчола ся постарала на

зиму добре, а чміль, що мав трошки того, та й уже тото з`їв та й на студене ліг горілиць – голо-ден і змерз. А пчола летит: «Но, ходім ся женити». «Ей, дай ми по-кій. Тобі женитва в голові, а мені світ не милий». Та й лапками за-чав махати, здише. Пчола мовит: «Тьфу на тя, пек ти. Який ти ве-личезний був, кой ти мене нади-бав женитися, а днесь-йис згиб марно! Я ти повідала, жи вперід ся треба старати, хто ся женити хоче!».

Як чоловік вовка й ведмедя перехитрив

Миша дбайлива та миша лінива

Підготувала Галина Антошик

8

* * *Сьогодні вночі термометр постукав у вікно і попросив впусти-

ти його в будинок…

* * *«Межигір’я». Ранок. Вийшов Янукович на ґанок. Глянув право-

руч – межі не видно. Глянув ліворуч – межі не видно. Уперед – теж межі не видно. Сказав задоволено: «Ех, бєспрєдєл!»

* * *Онуки лікаря вже тиждень не можуть прочитати те, що напи-

сано в його заповіті!

* * *Чоловік, котрий 14 років не сплачував аліменти, не зміг роз-

гадати в сканворді слово «совість».

* * *– Любий, я так хочу на Новий Рік... шубу...– Моя ти господине! Завтра ж піду куплю буряк і оселедця!

* * *З новин:... І на закінчення коротко про погоду: брррр! ...

Головний редактор: Роман РакНад номером працювали:

Адреса редакції:

Всеволод ПоліщукТетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 08.02.2012 р.

анекдоти

притча

старосамбірщина

понеділок, 20 лютого

вівторок, 21 лютого

середа, 22 лютого

четвер, 23 лютого

п’ятниця, 24 лютого

субота, 18 лютого

неділя, 19 лютого

день -2°/0°ніч -7°/-5°

день -3°/0°ніч -2°/0°

день -6°/-1°ніч -10°/-7°

день -6°/-1°ніч -10°/-5°

день -7°/-2°ніч -10°/-5°

день -8°/-4°ніч -13°/-8°

день -5°/-1°ніч -8°/-7°

ВіТАННЯ

чтиво

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами.

Зоряна Крачковська вітає Тетяну Шльосер з с.Стара Ропа з Днем народження і бажає їй професійних перемог, нових захоплюючих подорожей та цікавих вражень кожного дня! Вірних друзів та палкого кохання! Посміхайся і живи на повну!

До щастя йди сміливо навпростець.На посмішки Твоєї промінецьНехай злітаються метелики Фортуни.Прекрасна будь, щаслива, мила, юна!Хай плани Твої будуть ідеальними,всі задуми нехай стають реальними.Хай серце вільним птахом почуваєтьсяІ все чудово у житті складається!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосам-бірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Були собі колись дві льодові брили. Вони ви-росли за час довгої зими у ґроті, який посеред лісу на схилі гори утворили пеньки, каміняччя та кущі.

Лежали брили одна навпроти одної, демон-струючи взаємну байдужість. У їх стосунках па-нував холод. Інколи «Добридень» або «Добри-вечір». Не більше. Не вдавалося їм «розтопити кригу». Думали одна про одну: «Могла б зробити бодай один крок назустріч». Проте льодовики не можуть мандрувати. І тому нічого не відбувалося, а кожна із брил щораз більше замикалася у собі.

У ґроті мешкав борсук. Якось він сказав: «Шко-да, що ви нікуди не виходите. Прецінь така чудо-ва сонячна днина!»

Брили лише похмуро затріскотіли у відповідь. Вони-бо від народження відали, що сонце для них – найбільша загроза.

Але враз сталося диво, бо одна із брил спитала: – А як виглядає сонце?– Воно дивовижне… Воно – життя… – відпо-

вів борсук, трішки зніяковівши.– Чи можеш зробити шпаринку у склепінні

цієї нори? Я хочу побачити сонце… – попрохала брила.

Борсукові не треба було повторювати двічі. Він зробив дірку у склепінні корінняччя – і до ґроту проник теплий золотистий промінчик.

Минуло кілька місяців. Якось у полудень, коли сонечко розігріло повітря, одна із брил відчула, що трохи розтопилася. З неї побігла прозора ці-вочка. Брила почувалася якось по-іншому – вона вже була не така, як раніше. Друга брила зроби-ла таке саме відкриття. День за днем з льодових брил до виходу із ґроту жваво струменіли два потічки. За ґротом вони злилися докупи, утво-ривши чисте, мов сльоза, озерце, у котрому від-дзеркалювалося небо.

Льодові брили ще відчували холод, але від-крили, що їм притаманна крихкість, самотність, туга й сумнів. Вони також зізналися собі, що у них подібна будова і… що потребують одна одної.

Прилетіли два щиглики та жайворонок на-питися водички. Над озерцем дзижчали жуки, а білочка з пишним хвостиком викупалася у ньому.

У водній гладіні відбилися дві льодові брили, кожна з яких відкрила, що має серце.

Часом досить одного сонячного промінчика. Одного лагідного слова. Одного вітання. Однієї ласки. Так мало треба, аби зробити щасливими тих, котрі перебувають поруч із нами. То чому ми цього не зробимо?

Льодові брили

РОБОТА Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

ОРЕНДАЗдаються в оренду приміщення площею від 10 до 100 кв. м. у місті Старий Самбір (будівля колишнього ресторану). Звертатися за телефоном: 098 10 99 866.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізо-вується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катеринчу-ком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

джерело http://www.meteoprog.ua

vs

зріст

вага

розмах рук

бої

перемоги (нокаутом)

поразки

рейтинг

Кличко

Чісора

187 см

110 кг

188 см

17

15(9)

2 (0)

№2 в Британії№15 у світі

202 см

110 кг

203 см

45

43(40)

2 (2)

№2 в Україні№2 у світі

Дерек Чісора28 років, правша

Віталій Кличко

40 років, правша

Джерело: BoxRec.com© Ukrainian Media Service