legal monitor_10_2010

ПИТИ ЧИ РУЛИТИПИТИ ЧИ РУЛИТИ

Роман БЛАЖКО, старший юрист

Останнім часом було вне-

сено суттєві зміни до за-

конодавства України, яким

визначається режим іно-

земного інвестування.

Мова йде про Закон Укра-

їни «Про внесення змін до

деяких законів України з

метою подолання нега-

тивних наслідків фінансо-

вої кризи» від 23.06.2009

№ 1533-VI (далі – Закон №

1533), який набрав чиннос-

ті з 24.11.2009. Законом пе-

редбачається ряд ново-

введень, які зводяться до

наступного:

(I) іноземні інвестори пови-

нні здійснювати інвестиційну

діяльність у грошовій формі

виключно через інвестиційні

рахунки, відкриті в уповно-

важених банках України;

(II) державна реєстрація

іноземних інвестицій здій-

снюється в обов’язковому

порядку;

(III) державна реєстрація іно-

земних інвестицій у вигляді

валютних цінностей здійсню-

ється у порядку, встановле-

ному Національним банком

України (далі – НБУ);

(IV) іноземні інвестиції у гро-

шовій формі на території

України здійснюються у на-

ціональній валюті України.

Відповідно до п. 1 Прикін-

цевих положень Закону №

1533 дані зміни носять тим-

часовий характер і діють до

01.01.2011.

ІНВЕСТИЦІЙНІ РАХУНКИ

Якщо раніше іноземний ін-

вестор мав альтернативу: або

здійснювати іноземні інвести-

ції в грошовій формі безпосе-

редньо із свого рахунку в іно-

земному банку на рахунок

резидента, або з використан-

ням інвестиційного рахунку,

то відтепер відкриття інвести-

ційного рахунку – це єдиний

можливий шлях для здійснен-

ня іноземних інвестицій у гро-

шовій формі в Україну. Крім

цього, якщо раніше, у випад-

ку, коли іноземний інвестор

вирішив здійснювати інвес-

тування через інвестиційний

рахунок, допускалося інвес-

тування з інвестиційного ра-

хунку як у національній, так і в

іноземній валюті, то тепер ін-

вестування повинно здійсню-

ватися виключно в національ-

ній валюті.

(Продовження на стор. 2)

Ірина МАРУШКО, партнер

На думку низки економістів однією з голо-

вних загроз для відновлення економічного

росту в Україні у 2010 році буде низька інвес-

тиційна активність. Не випадково ми зверта-

ємось до показників інвестиційних рейтин-

гів, наприклад, за легкістю ведення бізне-

су, рейтингу економічної свободи. Україна у

вказаних рейтингах показала негативну динаміку. Звичайно,

причин тому багато, не останніми серед яких, мабуть, є недо-

сконалість законодавства, нестабільність інвестиційного клі-

мату, непередбачуваність правосуддя.

Незважаючи на системність, яка мала б бути притаманною ін-

вестиційному законодавству, особливо з огляду на існуюче кон-

ституційне закріплення порядку регулювання інвестиційного рин-

ку, законодавство України в цій сфері відрізняється розпороше-

ністю, наявністю колізій та прогалин.

На додаток до нібито «системних» Законів «Про інвестиційну

діяльність» та «Про режим іноземного інвестування» доводиться

враховувати положення низки інших законів та підзаконних актів.

Це, звичайно, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс

України, Земельний кодекс України, Декрет КМУ «Про систему

валютного регулювання та валютного контролю», Закони Украї-

ни «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про загальні засади

створення та функціонування спеціальних (вільних економічних)

зон» тощо.

Втім, за 18 років незалежності будь-яке законодавство в Укра-

їні, включаючи інвестиційне, змінювалося мало не щодня. Зокре-

ма, іноземним інвесторам на початку надавались суттєві пільги у

сфері оподаткування, які потім були скасовані із посиланням на

національний режим іноземних інвестицій за повної підтримки

Конституційним судом України. Схоже пізніше торкнулось і спе-

ціальних економічних зон, а зараз знову йдуть розмови про від-

новлення переваг для бізнесу на таких територіях. Нещодавно «з

метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» зако-

нодавці знову змінили процедуру внесення іноземних інвестицій,

суттєво її ускладнивши. Відсутність відповідних нових підзакон-

них актів, які б мали детально її врегулювати, спричиняє певні ри-

зики для інвестора, що освітлюються далі в цьому номері.

Варто також зазначити, що окремі закони регулюють відносини

державно-приватного партнерства (ДПП) в інвестиційному секто-

рі, зокрема Закони України «Про угоди про розподіл продукції»,

«Про концесії», «Про концесії на будівництво та експлуатацію ав-

томобільних доріг». Попри набрання у кінці 1999 року чинності За-

коном України «Про угоди про розподіл продукції», було укладе-

но тільки одну угоду, доля якої все ще вирішується у Стокгольм-

ському арбітражі. Зазначена угода була затверджена Кабінетом

міністрів України у жовтні 2007 року, а вже в березні 2008р. новим

складом КМУ угоду було припинено.

Відсутність в Україні закону, який би комплексно врегульову-

вав відносини держано-приватного партнерства, провокує неви-

значеність ролей партнерів та вкрай негативно впливає на інвес-

тиційний клімат. Наявності спеціальних законів, що регулюють

окремі форми ДПП, як бачимо, недостатньо, і потреба у спеціаль-

ному законі щодо ДПП назріла. Один з проектів такого закону, на-

разі прийнятий нашим парламентом за основу, встановлює, се-

ред іншого, принципи рівності перед законом державних та при-

ватних партнерів, заборони дискримінації, справедливого розпо-

ділу ризиків. Сподіваймося, що з його прийняттям не будуть зво-

лікати і з певними змінами він надасть інвесторам новий стимул

для вкладень в Україну. Це додатково підкріпить позитивні про-

гнози щодо обсягів інвестицій та росту економіки України у 2010

році і далі, що наводяться економістами.

№ • БЕРЕЗЕНЬ 2010 року www.LP.ua

Підготовлено ЮФ «ЛАВРИНОВИЧ і ПАРТНЕРИ»Інформація, наведена в цій брошурі, не є консультацією/роз’ясненням з правових питань чи довідкою щодо законодавства. Зазначена інформація носить виключно інформативний, а не рекомендаційний характер. Для отримання правової допомоги з питань, що розглянуті у цій брошурі, радимо звертатися до юридичного консультанта.

ТЕМА НОМЕРА: ІНВЕСТИЦІЇ

ПРАВИЛА ЗМІНЮЮТЬСЯ В ПРОЦЕСІ ГРИ

ІНВЕСТИЦІЙНІ ЕТЮДИ

КР

АЩ

Е

КОРПОРАТИВНЕ ВИ

ДА

ННЯ РОКУ • 2009•

(Початок на стор. 1)

На щастя, Закон № 1533

не містить норми, яка б вста-

новлювала, що повернен-

ня іноземних інвестицій, дохо-

дів, прибутків та інших коштів,

одержаних іноземним інвес-

тором від інвестиційної діяль-

ності в Україні, також повинно

здійснюватися через інвести-

ційні рахунки і лише в націо-

нальній валюті. Відповідно, на

сьогоднішній день повернення

іноземних інвестицій, а також

доходів, прибутків та інших ко-

штів від інвестиційної діяльнос-

ті може здійснюватися як з ра-

хунку резидента на інвестицій-

ний рахунок іноземного інвес-

тора, так і безпосередньо на

рахунок іноземного інвестора,

відкритий в іноземному бан-

ку (тобто без використання ін-

вестиційного рахунку). Даний

висновок підтверджує НБУ у

своєму листі від 10.12.2009 №

13-215/7968-22877.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ

ІНВЕСТИЦІЙ

Як зазначалося вище, За-

кон № 1533 передбачає

обов’язкову державну реє-

страцію іноземних інвестицій.

Примітним є те, що згідно із

змінами розмежовується дер-

жавна реєстрація іноземних

інвестицій у майновій формі

та іноземних інвестицій у ви-

гляді валютних цінностей. Під

валютними цінностями відпо-

відно до Декрету Кабінету Мі-

ністрів України (далі – КМУ)

«Про систему валютного регу-

лювання і контролю» розумі-

ється валюта України, інозем-

на валюта, банківські метали,

а також платіжні документи та

цінні папери, виражені в валю-

ті України, іноземній валюті чи

банківських металах.

Якщо державна реєстрація

іноземних інвестицій у майно-

вій формі здійснюється Уря-

дом Автономної Республіки

Крим та місцевими держав-

ними адміністраціями облас-

ного рівня у порядку, визна-

ченому КМУ (Положення про

порядок державної реєстрації

іноземних інвестицій, затвер-

джене постановою КМУ від

07.08.1996 № 928), то держав-

на реєстрація іноземних інвес-

тицій у вигляді валютних цін-

ностей буде здійснюватися у

порядку, встановленому НБУ.

Оскільки порядок встановлю-

ється НБУ, очевидно, що ор-

ганом, який буде проводити

державну реєстрацію інозем-

них інвестицій у вигляді ва-

лютних цінностей, буде висту-

пати сам НБУ та/або його те-

риторіальні управління.

На превеликий жаль, по-

рядку державної реєстрації

іноземних інвестицій у вигляді

валютних цінностей НБУ поки

що не затверджено, а тому

в іноземного інвестора не-

має фізичної можливості ви-

конати вимоги закону щодо

обов’язкової державної реє-

страції таких інвестицій.

Хоча законодавством не

встановлено чітких заходів

відповідальності за порушен-

ня вимоги щодо обов’язкової

державної реєстрації інозем-

них інвестицій, непроведення

державної реєстрації інвести-

цій все ж таки може потягнути

серйозні несприятливі наслід-

ки правового характеру, як-от:

(I) неможливість повер-

нення незареєстрованих ін-

вестицій, а також доходів, при-

бутків та інших коштів від ін-

вестиційної діяльності інозем-

ному інвестору;

(II) оподаткування іно-

земної інвестиції, здійсненої

як внесок до статутного капі-

талу резидента, податком на

прибуток.

Так, чинне на сьогодні По-

ложення про порядок та умови

торгівлі іноземною валютою

(затверджене постановою

Правління НБУ від 10.08.2005

№ 281, п. 2 Глави 3) передба-

чає в переліку документів, на

підставі яких здійснюється ку-

півля іноземної валюти ре-

зидентом або іноземним ін-

вестором з метою повернен-

ня іноземних інвестицій, а та-

кож доходів, прибутків, інших

коштів, одержаних від інвес-

тиційної діяльності в Україні,

копію інформаційного повідо-

млення про внесення інозем-

ної інвестиції (документ, що

підтверджує державну реє-

страцію інвестицій). З огляду

на те, що до набрання чиннос-

ті Законом № 1533 державна

реєстрація інвестицій не була

обов’язковою, НБУ у свій час

надав роз’яснення (лист від

05.10.2005 № 13-124/4696-

9871), що подавати інформа-

ційне повідомлення для ку-

півлі валюти для зазначених

цілей необов’язково. Однак,

з огляду на те, що державна

реєстрація іноземних інвести-

цій стала обов’язковою, дане

роз’яснення втрачає актуаль-

ність і можна зробити висно-

вок, що без подання докумен-

ту, який підтверджує держав-

ну реєстрацію інвестицій, ку-

пити іноземну валюту, а отже,

і здійснити повернення іно-

земних інвестицій, а також до-

ходів, прибутків, інших коштів,

одержаних від інвестиційної

діяльності в Україні, буде не-

можливим.

Ризик оподаткування інозем-

ної інвестиції, здійсненої як вне-

сок до статутного капіталу ре-

зидента, податком на прибуток

виникає в світлі практики по-

даткових органів, які вважають,

що для звільнення від оподат-

кування відповідна господар-

ська операція повинна відпові-

дати не лише вимогам податко-

вих норм, якими встановляєть-

ся відповідна податкова пільга,

а й всім іншим вимогам, вста-

новленим законодавством. У

нашому випадку Закон № 1533

передбачає обов’язковість дер-

жавної реєстрації іноземної ін-

вестиції, у тому числі іноземної

інвестиції, здійсненої як вне-

сок до статутного капіталу ре-

зидента. Тому незважаючи на

положення пп. 1.28.2 п. 1.28 ст.

1 та пп. 4.2.5 п. 4.2. ст. 4 Зако-

ну України «Про оподаткуван-

ня прибутку підприємств», які

звільняють внески до статут-

ного капіталу від включення до

валового доходу, у випадку не-

виконання вимоги закону щодо

обов’язкової державної реє-

страції іноземної інвестиції по-

даткові органи можуть наполя-

гати на включенні іноземної ін-

вестиції до валового доходу ре-

зидента і відповідно оподатку-

вання її податком на прибуток.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

Як бачимо, зміни суттєво

ускладнюють і до того далеко

непростий процес іноземного

інвестування в Україну, а тому

навряд чи сприятимуть збіль-

шенню обсягу находження іно-

земних інвестицій. Єдиним по-

зитивним моментом є їхній

тимчасовий характер.

№10 • БЕРЕЗЕНЬ 2010 року2 ІНВЕСТИЦІЇ


Наталія ПАЛІЙ, юрист

Однією з головних пере-

шкод для іноземних інвес-

тицій в Україні, як в прин-

ципі і в інші країни, що роз-

виваються, є усвідомлен-

ня інвесторами того, що у

випадку спору з державою-

реципієнтом, вони залиша-

ються без ефективного пра-

вового захисту. У справі під-

тримки своїх вимог інвесто-

ри не можуть покладати-

ся на власні уряди з їх тра-

диційними засобами дипло-

матичного впливу, принай-

мні якщо мова йде про під-

тримку швидку і ефективну.

Інвестори, які власними зу-

силлями змагалися із дер-

жавою, усвідомлюють мож-

ливість дискримінації у міс-

цевих судах. Цілком при-

родно, що спори між фізич-

ними та юридичними осо-

бами вирішуються у націо-

нальних судах. Держави ма-

ють можливість розглядати

суперечки між собою у Між-

народному суді. Однак, для

розв’язання змішаних спо-

рів, особливо таких, що ви-

пливають з міжнародних ін-

вестиційних відносин, до

певного часу не існувало на-

лежного форуму.

Означене вище стало під-

ставою того, що у 1963 році

Світовий банк скликав конфе-

ренцію з метою створити при

банку систему міжнародно-

го арбітражу. З часу набуття

у 1966 році чинності Конвен-

цією про порядок вирішення

інвестиційних спорів між дер-

жавами та іноземними особа-

ми (Конвенція набула чиннос-

ті для України 7 липня 2000

року), вона надає державам

та іноземним інвесторам мож-

ливість передати їх інвести-

ційні спори для розгляду ней-

тральним арбітражем, що

його адмініструє Міжнародний

центр з вирішення інвестицій-

них спорів (МЦВІС або Центр).

Більшість міжнародних ін-

вестиційних договорів, зокре-

ма двосторонніх договорів

про сприяння і взаємний за-

хист інвестицій, містять поло-

ження про розв’язання спорів

між інвесторами та державою.

Однак, хоча вони і були части-

ною згаданих договорів вже

понад 40 років, лише протя-

гом останніх десяти років іно-

земні інвестори почали актив-

но звертатись до цього меха-

нізму забезпечення стандар-

тів захисту інвестицій, закрі-

плених у вказаних договорах.

Ще десяток років тому МЦВІС

адміністрував п’ять справ на

загальну суму 15 мільйонів

доларів США, разом з тим

вже у 2009 році таких справ

налічувалось 154 на загальну

суму близько 30 мільярдів до-

ларів США.

Щонайменше 70 урядів, 44

з них у країнах, що розвива-

ються, 14 у розвинених кра-

їнах 12 у Східній Європі та

СНД, зіштовхнулися з інвес-

тиційним арбітражем. Арген-

тина досі посідає перше місце

з 49 позовами проти неї (39 з

цих справ принаймні частково

пов’язані з фінансовою кри-

зою у цій країні). Україна з 10

позовами проти неї також іс-

тотно виділяється.

(Продовження на стор. 3)

Інвестування в Україну для іноземних компаній покищо схоже на гру у кістки с професійним шулером

ПОДАРУНОК НА 8 БЕРЕЗНЯ ПОДЗАГОЛОВОК-ПОДЗАГОЛОВОК

• Трибунал проводить засідання щодо суті спору• Сторони надають пояснення• Сторони надають свої заяви щодо порядку розподілу витрат• Трибунал видає рішення (до ухвалення рішення щодо суті трибунал може ухвалити рішення щодо власної юрисдикції).

водит

• Позивач надає зустрічне додаткове обґрунтування суті позову• Відповідач готує та подає відповідь на таке обґрунтування• Сторони надають свідчення свідків• Процедурні засідання зі сторонами можуть також проводитись головуючим у телефонному режимі)

Процедурні питання, зокрема, щодо порядку подання доказів та забезпечувальних заходів

Сторони звертаються з клопотаннями про надання іншою стороною

необхідних документів та з відповідям на такі клопотання іншої сторони

Трибунал видає процедурні накази щодо подання

документів

питан

Перше засідання трибуналу• Позивач надає обґрунтування підстав позову• Відповідач надає заперечення щодо суті позову• Перед поданням заперечень щодо суті позову часто відповідач надає заперечення щодо юрисдикції трибуналу

№10 • БЕРЕЗЕНЬ 2010 року3 ІНВЕСТИЦІЇ


Костянтин ПІЛЬКОВ, асоційований партнер

Однією з важливих складо-

вих міжнародної економіки

є рух капіталу, в тому числі

транскордонний рух. Інтегру-

вання України і її економіки до

світової спільноти зумовлює

необхідність «приймати» дея-

кі правила гри стосовно здій-

снення інвестицій. На сьогод-

ні законодавство України ста-

вить бар’єри на шляху вільно-

го руху капіталу з країни.

В цій статті мова піде про по-

рядок здіснення інвестицій за

кордон та законодавче регулю-

вання переходу права власності

на цінні папери іноземного емі-

тента. Також, окремо буде роз-

глянуто питання правового ре-

гулювання акцій іноземних емі-

тентів, які були подаровані гро-

мадянам України та юридичним

особам – резидентам України.

За загальним правилом,

здійснення інвестицій за кор-

дон, у тому числі шляхом при-

дбання цінних паперів потре-

бує отримання індивідуальної

ліцензії Національного Бан-

ку України (надалі - НБУ). Та,

необхідно звернути увагу на

те, що перехід права власнос-

ті може відбуватись і на підста-

ві договору дарування. Україн-

ський законодавець створив

сприятливі умови для фізичних

осіб, які отримують цінні папери

або інші корпоративні права як

дарунок чи у спадщину і позба-

вив їх в цьому випадку від не-

обхідності отримувати індиві-

дуальну ліцензію НБУ на здій-

снення інвестицій за кордон .

На перший погляд, отриман-

ня цінних паперів у подарунок

не вимагає здійснення певних

дій зі сторони обдарованої фі-

зичної особи. Однак, на дум-

ку податкових органів, отри-

мавши такий подарунок, фі-

зична особа не омине необхід-

ності сплатити податок, адже

згідно з п. 4.2.3. Закону Укра-

їни «Про податок з доходів фі-

зичних осіб» (надалі – Закон №

889-ІV) оподатковуваний дохід

включає суму (вартість) пода-

рунків. Ставка податку стано-

витиме 15 відсотків від об’єкта

оподаткування. Законом вста-

новлюються і інші ставки по-

датку, зокрема 30 відсотків мо-

жуть застосовуватись у випад-

ку отримання подарунку фізич-

ною особою-нерезидентом.

Та, сплата податку за отри-

мані акції не єдині витрати фі-

зичної особи, яка отримала цін-

ні папери безоплатно у влас-

ність. Складнощі також можуть

виникнути при отриманні диві-

дендів. Законодавство України

передбачило два можливі ва-

ріанти поведінки обдарованої

особи. Один із них це - пере-

вести дохід (дивіденди) на раху-

нок в Україні, попередньо спла-

тивши з нього податок. Сплату

податку з дивідендів вимагає п.

4.2.12. Закону № 889-ІV, який

встановлює, що до складу за-

гального місячного оподаткову-

ваного доходу включаються до-

хід у вигляді дивідендів.

Другий варіант поведінки пе-

редбачає можливість невклю-

чення дивідендів до оподатко-

вуваного доходу у випадку пе-

рерахування дивідендів у ста-

тутний фонд емітента цінних

паперів. Проте, в цьому випад-

ку має місце реінвестиція - ва-

лютна операція, яка передбачає

здійснення фінансових інвести-

цій за рахунок доходу (прибут-

ку), отриманого від інвестицій-

них операцій (п. 1.6 Інструк-

ції про порядок видачі індиві-

дуальних ліцензій на здійснен-

ня інвестицій за кордон (нада-

лі - Інструкція)). Таким чином,

для спрямування дивідендів

на поповнення обігових коштів

компанії-нерезидента необхід-

но отримати ліцензію НБУ.

У той же час, неоднозначно

вирішена аналогічна ситуація

щодо юридичних осіб, які отри-

мують в подарунок акції інозем-

ної компанії. З однієї сторони,

законодавець не закріпив мож-

ливості отримання акцій в по-

дарунок юридичними особами

без отримання відповідної лі-

цензії. Водночас, за загальним

правилом, здійснення інвести-

цій за кордон вимагає від осо-

би, яка здійснює такі інвестиції

отримання індивідуальної ліцен-

зії НБУ (ст. 4 Декрету Кабінету

Міністрів «Про систему валют-

ного регулювання та валютно-

го контролю»). З іншої сторони,

п. 1.1 ст. 1 Інструкції інвестицію

за кордон визначає як валют-

ну операцію, яка передбачає

придбання суб’єктами інвести-

цій основних фондів, нематері-

альних активів, корпоративних

прав, цінних паперів та їх похід-

них в обмін на валютні цінності з

метою отримання прибутку або

досягненням соціального ефек-

ту. Підсумовуючи вищевикла-

дене, хотілось би звернути ува-

гу, що подарунок акцій нерези-

дента не буде вважатись інвес-

тицією за кордон, оскільки ва-

лютні цінності в обмін на акції за

кордон не передаються, а отже

вищезгадана операція не потре-

бує отримання індивідуальної лі-

цензії НБУ на здійснення інвес-

тицій за кордон.

Однак, НБУ не розділяє дум-

ки щодо можливості неотри-

мання ліцензії у випадку пода-

рунку акцій іноземного емітен-

та. Аргументуючи свою пози-

цію, НБУ посилається на виник-

нення в майбутньому ряду запи-

тань щодо законності отриман-

ня прибутків від таких цінних

паперів. Працівники НБУ радять

звертатись до відділу ліцензу-

вання НБУ у кожному конкрет-

ному випадку з відповідним па-

кетом документів та отримува-

ти відповідь щодо необхіднос-

ті отримання ліцензій НБУ з ме-

тою уникнення майбутніх склад-

нощів та ведення законної під-

приємницької діяльності.

Звичайно, юридична особа

може прийняти рішення щодо

поповнення статутного фон-

ду іноземного емітента шляхом

зарахування дивідендів. У тако-

му випадку в юридичної особи

виникне необхідність отриман-

ня індивідуальної ліцензії НБУ

на здійснення інвестицій за кор-

дон (ситуація аналогічна з ситу-

ацією, яка описана вище щодо

фізичних осіб) чи внесення змін

та доповнень у вже отриману

ліцензію на здійснення інвести-

цій за кордон.

Також, нагадаємо, що юри-

дичні особи, які отримали цінні

папери безоплатно у власність

повинні враховувати їх вартість

при сплаті податку. Відповідно

п.п 4.1.4. та 4.1.6 Закону Укра-

їни «Про оподаткування при-

бутку підприємств», юридична

особа до свого валового дохо-

ду включатиме вартість цінних

паперів, а згодом – суми диві-

дендів, які вона отримуватиме

на території України.

Окрім цього, слід ознайоми-

тись з законодавством країни,

в якій зареєстрована компанія-

нерезидент, яка є емітентом

цінних паперів, подарованих

резиденту України. Оскіль-

ки законодавство іншої краї-

ни може покладати обов’язок

сплачувати податок з дивіден-

дів, отриманих як дохід від по-

дарованих акцій, на резидента

України. В такому випадку, не-

обхідно звернути увагу на між-

народні конвенції та догово-

ри про уникнення подвійного

оподаткування, підписані між

Україною та країною емітента

цінних паперів.

ІНВЕСТИЦІЇ У ЗАХИСТ ІНВЕСТИЦІЙ

(Початок на стор. 2)

МЦВІС є автономним міжу-

рядовим утворенням з влас-

ним апаратом управління, Ад-

міністративною радою та Се-

кретаріатом. Варто зауважи-

ти, що сам Центр не розглядає

спорів у процедурах арбітражу

або примирення. Більш точно

буде сказати, що це є функці-

єю комісій з примирення та ар-

бітражних трибуналів, які ство-

рюються сторонами ad-hoc для

розгляду конкретної справи.

Таким чином, функціями Цен-

тру є функції секретаріату з

підтримання роботи арбітраж-

них трибуналів і комісій при-

мирення.

Арбітражний процес може

бути ініційовано інвестором

або обома сторонами шляхом

подання запиту про арбітраж,

який має базуватись на поло-

женнях Конвенції та Арбітраж-

ному регламенті Центру, а та-

кож на відповідному двосто-

ронньому договорі про захист

інвестицій або іншому інвести-

ційному договорі, за яким уря-

дом надана згода на передан-

ня інвестиційного спору на роз-

гляд арбітражу. Генеральний

секретар зобов’язаний зареє-

струвати запит, якщо на підста-

ві наданої інформації не вия-

вить, що спір явно не належить

до компетенції Центру. Таким

чином, реєстрація не є авто-

матичною і в деяких випадках

у її здійсненні може бути сут-

тєва пауза або може бути від-

мовлено, якщо, наприклад, ін-

вестор має подвійну національ-

ну прив’язку або якщо спір, на

думку Генерального секрета-

ря, не є правовим спором, що

виник з інвестиції. У багатьох

випадках Генеральний секре-

тар залишає вирішення питан-

ня про юрисдикцію на розсуд

трибуналу.

Генеральний секретар здій-

снює також відчутний вплив

на обрання членів трибуналу.

За звичайного перебігу справи

кожна із сторін призначає одно-

го арбітра, який не може бути

громадянином країни жодної із

сторін, і сторони спільно пого-

джують кандидатуру головую-

чого. Однак, якщо одна із сто-

рін не призначає арбітра, або

якщо не досягнута згода щодо

кандидатури головуючого, що

є доволі поширеним випадком,

Генеральний секретар призна-

чає такого арбітра.

Конвенцією та арбітражним

регламентом врегульовані та-

кож процедурні питання щодо

слухань, мови, документів, кон-

фіденційності, витрат процеду-

ри тощо. Збір за використан-

ня засобів Центру (25 тисяч до-

ларів США при реєстрації) та

оплата гонорарів арбітрам (3

тисячі доларів США за день) та-

кож закріплені, хоча остання з

названих сум може бути пред-

метом узгодження.

Якщо уряд-відповідач від-

мовляється призначити арбі-

тра або іншим чином ухиляєть-

ся від участі у процесі, укомп-

лектування трибуналу та роз-

гляд справи все одно буде про-

ходити прискорено. Трибунал,

швидше за все, продовжува-

тиме інформувати відповідача

про успішне проходження кож-

ної із стадій процесу та запро-

шуватиме до участі у всіх про-

цедурних рішеннях, таких як

обрання головуючого та міс-

ця арбітражу. Це в повній мірі

відповідає застосовним пра-

вилам арбітражного розгляду,

які вимагають належного по-

відомлення та прозорості про-

цесу аби запобігти можливому

оскарженню рішення.

Третій важливий аспект арбі-

тражу МЦВІС виявляється у тих

випадках, коли одна із сторін

(часто уряд-відповідач) бажає

оскаржити рішення трибуналу.

Щодо МЦВІС це можливо лише

в рамках внутрішньої процеду-

ри, тобто за допомогою звер-

нення до спеціально створюва-

ного комітету. Тобто, на відміну

від того, як це може мати міс-

це в інших арбітражних проце-

дурах, тут відсутня можливість

звернення до національного

суду за місцем арбітражу.

Власне кажучи, механізм рі-

шень МЦВІС як раз і був скон-

струйований таким чином,

що рішення мають виконува-

тись без необхідності звернен-

ня для примусового виконан-

ня. Як свідчить аналіз ставлен-

ня України до рішень трибуна-

лу Україна прийняла МЦВІС як

ефективний інструмент захис-

ту іноземних інвесторів, який,

однак, не є таким вже дешевим

для інвестора. Захист інвести-

цій потребує додаткових інвес-

тицій.

Реєстраційний збір сплаченоПодання запиту здійснюється із сплатою збору у розмірі 25 тис. дол.. США, який

є невідшкодовним. Збір сплачується позивачем, крім випадків спільної оплати сторонами при спільному

зверненні до Центру

Генеральний секретар реєструє запит

Трибунал створено

Запит про ініціювання арбітражних процедур подано позивачемОригінал та п’ять копій запиту

з додатками повинні бути подані Генеральному секретарю Центру

Підготовлено ЮФ «ЛАВРИНОВИЧ і ПАРТНЕРИ»

№10 • БЕРЕЗЕНЬ 2010 року4

ТЕМА НАСТУПНОГО НОМЕРА: БАНКІВСЬКА СПРАВА

ІНВЕСТИЦІЇ

Інформація, наведена в цій брошурі, не є консультацією/роз’ясненням з правових питань чи довідкою щодо законодавства. Зазначена інформація носить виключно інформативний, а не рекомендаційний характер. Для отримання правової допомоги з питань, що розглянуті у цій брошурі, радимо звертатися до юридичного консультанта.

Ірина ТРАПЕЗНІКОВА, юрист

02.02.2010 набув чинності За-

кон України «Про внесення змін до

пунктів 14 і 15 розділу X «Перехід-

ні положення» Земельного кодек-

су України щодо терміну на про-

даж земельних ділянок» N 1783-VI

від 19.01.2010.

Законом встановлено мінімаль-

ний строк дії заборони – не раніше

1 січня 2012 р. – на:

• внесення права на земельну

частку (пай) до статутних фондів гос-

подарських товариств;

• купівлю-продаж земельних ді-

лянок сільськогосподарського при-

значення державної та комунальної

власності (крім вилучення для сус-

пільних потреб);

• зміну цільового призначення та

відчуження земельних ділянок, при-

значених для ведення товарного сіль-

ськогосподарського виробництва,

особистого селянського господарства,

а також земельних часток (паїв) (крім

передачі у спадщину, обміну або вилу-

чення для суспільних потреб).

11.02.2010 набув чинності За-

кон України «Про внесення змін

до деяких законодавчих актів

України щодо обмеження спожи-

вання і продажу пива та слабоал-

когольних напоїв» N 1824-VI від

21.01.2010.

Встановлені обмеження щодо спо-

живання алкогольних напоїв розпо-

всюджуються також на пиво та сла-

боалкогольні напої. Також уточне-

но, що споживання пива, алкоголь-

них та слабоалкогольних напоїв за-

боронено у громадському транспор-

ті, на зупинках транспорту, у підзем-

них переходах, у закладах охорони

здоров’я, навчальних та освітньо-

виховних закладах, на спортивних та

дитячих майданчиках. Заборонено

продаж пива, алкогольних, слабоал-

когольних напоїв особам, які не до-

сягли 18 років.

Законом встановлено штрафи за

не обладнання спеціально відведе-

них для куріння місць та нерозміщен-

ня наочної інформації у розмірі 3400

гривень.

06.02.2010 набрало чинності

Рішення Державної комісії з цін-

них паперів та фондового ринку

N 1635 від 30.12. 2009 «Про затвер-

дження Змін до Положення про

склад і розмір витрат, що відшко-

довуються за рахунок активів ін-

ституту спільного інвестування».

Рішенням встановлено, що роз-

мір винагороди компанії з управлін-

ня активами венчурного фонду, роз-

рахованої у співвідношенні до вартос-

ті чистих активів ІСІ не може переви-

щувати 10 відсотків середньорічної

вартості чистих активів ІСІ протягом

фінансового року, визначеної відпо-

відно до нормативно-правових актів

Державної комісії з цінних паперів та

фондового ринку. Розмір винагороди

компанії з управління активами вен-

чурного фонду, розрахованої у спів-

відношенні до приросту вартості чис-

тих активів ІСІ, не може перевищува-

ти 15 відсотків цього приросту за ре-

зультатами діяльності за звітний рік.

08.02.2010 набрало чинності

Рішення Державної комісії з цін-

них паперів та фондового ринку

№1563 від 08.12.20009 «Про за-

твердження Змін до Ліцензійних

умов провадження професійної ді-

яльності на фондовому ринку - де-

позитарної діяльності, а саме ді-

яльності з ведення реєстру влас-

ників іменних цінних паперів.

Уточнено, що приміщення, в яко-

му знаходиться виконавчий орган

реєстратора (крім банку), зазначене

у свідоцтві про державну реєстрацію

юридичної особи та ліцензії, повинно

мати статус нежитлового. Докумен-

ти, що стосуються провадження про-

фесійної діяльності, повинні збері-

гатися у цьому приміщенні реєстра-

тора. Ліцензіати повинні привести

свою діяльність у відповідність з за-

значеними вимогами протягом 3 мі-

сяців з дати набрання чинності цим

рішенням.

Встановлено додаткові кваліфіка-

ційні вимоги до керівника реєстра-

тора, який окрім наявного стажу ро-

боти на фондовому ринку не менше

трьох років, не повинен за останні

два роки цієї діяльності мати факту

анулювання сертифіката на право

ведення реєстру власників іменних

цінних паперів, бути керівником про-

фесійного учасника фондового рин-

ку, якого ліквідовано за рішенням

суду або до якого застосовувалась

санкція у вигляді анулювання ліцен-

зії на види професійної діяльності на

фондовому ринку.

Встановлено, що розмір власного

капіталу реєстратора повинен бути

не меншим, ніж розмір зареєстрова-

ного статутного капіталу за підсум-

ком другого та кожного наступного

фінансового року з дати створення

цього товариства.

• НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА • НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА • НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА •• НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА • НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА • НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА •

Антон ЛУКОВКІН, старший юрист

Як рапортує Державний комітет

статистики України, на початок 2010

р. обсяг прямих іноземних інвести-

цій в Україну склав на 12,4 % більше

за обсяг інвестицій на початок 2009

р. Такий прорив стався, у тому чис-

лі, завдяки наявності однозначних

відповідей на деякі питання у цій та

суміжних сферах. Нижче ми наво-

димо окремі з них.

Чи мають право акціонери брати

участь у загальних зборах акціонер-

ного товариства у випадку, якщо ви-

пуск їхніх акцій не підтверджений

свідоцтвом про реєстрацію випуску

цінних паперів?

Так. Всі особи, які є власниками ак-

цій на дату проведення загальних збо-

рів, відповідно до даних зведеного об-

лікового реєстру або реєстру власни-

ків іменних цінних паперів (в залеж-

ності від форми існування акцій), ма-

ють право на участь в загальних збо-

рах емітента.

Чи є реєстрація договору про

спільну діяльність органами дер-

жавної податкової служби достат-

ньою для проведення спільної ді-

яльності у випадку, якщо однією із

сторін такого договору є нерези-

дент?

Ні. У випадку, якщо однією із сторін

договору про спільну діяльність є нере-

зидент, такий договір має бути також

зареєстрований уповноваженими орга-

нами Міністерства економіки України.

Чи розповсюджуються обме-

ження інструментів фінансування

будівництва об’єктів житлового бу-

дівництва, встановлені ст. 4 Зако-

ну України «Про інвестиційну діяль-

ність», на інвесторів-нерезидентів?

Так. Громадяни та юридичні особи

іноземних держав, так само як і рези-

денти України, можуть інвестувати та

фінансувати будівництво об’єктів жит-

лового будівництва виключно із засто-

суванням інструментів, визначених ст.

4 Закону України «Про інвестиційну ді-

яльність».

У продовження теми, що пору-

шена у статті Романа Блажка, вар-

то звернути увагу на деякі питан-

ня, з якими можуть зіштовхнутися

наші читачі в процесі інвестиційної

діяльності. Для отримання відповіді

на них ми рекомендуємо звертати-

ся до фахівців.

Чи є обов’язковою державна ре-

єстрація іноземних інвестицій, що

були внесені до 24 листопада 2009

року?

Чи обов’язкова державна ре-

єстрація іноземних інвестицій за

умови відсутності порядку реєстра-

ції, затвердженого Національним

банком України?

ЗАПИТАННЯ–ВІДПОВІДЬАдреса для ваших запитань:

[email protected]Нина КАЛЬНИЧЕНКО, юрист

Інвестиційні фондиПерший інвестиційний фонд в світі був заснований

в серпні 1822 року в Бельгії королем Нідерландів Ві-

льямом Першим (Фонд спеціалізувався на видачі кре-

дитів іноземним державам). Як масове явище вони

стали з’являтися в Великій Британії та США. Одним з

найстаріших трастів є Іноземний і колоніальний інвес-

тиційний траст (Foreign and Investment Trust). Цей, й

інші подібні трасти, були першими серед трастів, ство-

рених багатими сім’ями в 19 столітті, в яких призначені

довірені особи управляли майном цих сімей.

Найдорожча угода з продажу нерухомості в Європі

Іспанський банк Banco Santander продав будівлю,

де знаходився його офіс, за 1,9 млрд. євро. Це най-

більша угода з нерухомістю, з тих, що були укладе-

ні у Європі. Взагалі, Banco Santander нещодавно за-

вершив продаж свого нерухомого капіталу на суму

4,398 млрд. євро.

Операція, що почалася в липні 2007 року, дозволи-

ла банку здійснити вартість продажу на 1, 681 млрд.

євро. В сумі було продано 1156 одиниць майна за-

гальною площею понад 1 млн. кв. м.

Серед перших проданих активів як раз був офіс

банку в Мадриді за ціною 1,9 млрд. євро, що відсту-

плений інвестиційному концерну Propinvest. Це до-

зволило оцінити угоду як найдорожчу в Європі.

В цей же час, один з філіалів Індітекс Груп (Inditex –

велика іспанська корпорація, одна з найбільш силь-

них міжнародних груп в сфері торгівлі одягом), влас-

ник бренду модного одягу Zara, викупив 11 будівель

в великих містах Іспанії за півмільйона євро.

Перший інвестиційний закон України10 грудня 1990 p. Верховною Радою СРСР були

прийняті Основи законодавства про інвестиційну ді-

яльність в СРСР. В них було визначено коло можли-

вих суб’єктів інвестиційної діяльності, встановлено

основний правовий документ, який мав регулювати

взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяль-

ності - договір (угода), передбачено положення про

гарантії прав інвесторів та захист інвестицій. Цей за-

конодавчий акт мав декларативний характер, його

положення стосувалися інвестиційної діяльності як

вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів. Саме в цьо-

му законодавчому акті вперше було передбачено, що

інвестиції не можуть бути безкоштовно націоналізо-

ваної що до них не можуть бути застосовані заходи,

рівні за наслідками націоналізації. Такі дії могли здій-

снюватися лише на основі законодавчих актів із від-

шкодуванням інвестору повною мірою збитків, спричи-

нених припиненням інвестиційної діяльності внаслідок

таких дій.

ЦІКАВІ ДЕТАЛІІ

Будівля Алтіну Арантіса – один з найвідоміших хмарочосів міста Сан-Паулу, Бразилія, також належить Banco Santander

legal monitor_10_2010

Documents