1.

Граматика як розділ мовознавства

Граматика – наука про творення слів, їхні зміни, класи, сполучуваність і використання слів у реченні та контексті.

Розрізняють формальну, яка вивчає граматичні форми та їх структуру, і контенсивну (семантичну), яка вивчає значення цих форм, синхронічну, що вивчає будову мови на певному умовно поділеному часовому етапі, і діахронічну, яка вивчає мовну будову в її історичному розвитку. Із синхронічної граматики виокремлюють функціональну, яка вивчає функції граматичних одиниць.

Граматика складається з двох розділів: морфології і синтаксису:

Морфологія – розділ граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов'язаних із ними граматичних значень.

Синтаксис – розділ граматики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення.

2.

План змісту і план вираження у граматиці

Граматика виражається в певній морфемі.

Планом змісту є граматичний зміст слова.

Планом вираження є звукова оболонка морфеми, яка виражає певне граматичне значення.

3.

Граматичні категорії

Грамати́� чна катего́� рія — це найзагальніше поняття, що об'єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм.

Морфологічні категорії – ті, які виражаються в межах одного слова. Тобто, до неї належать категорії: роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи.

Морфологічні категорії поділяються ще на класифікаційні і словозмінні.

Класифікаційні (словотворчі, дериваційні) – ті, члени яких виступають як рубрики класифікації слів. Наприклад категорія роду іменників чи категорія виду дієслова, бо іменники не відмінюються, а класифікуються за родами, а дієслова розподіляються між трьома видовими групами – дієсловами доконаного чи недоконаного виду або двовидовими.

Словозмінні (релятивні) категорії – граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від іншого слова, з яким воно поєднується в реченні. До них належить категорія роду прикметників, бо прикметники не класифікуються, а відмінюються за родами.

Синтаксичні категорії – ті, які виражаються в межах словосполучення або речення. До неї належать категорії активності\пасивності, стверджувальності\заперечності, комунікативної спрямованості. Синтаксичного часу і синтаксичного простору.

У мовах світу найчастіше трапляються граматичні категорії роду, відмінка, числа, означеності\неозначеності, ступеня якості, часу, виду, стану, способи й особи.

o Категорія роду – граматична категорія, яка полягає в розподілі слів або форм за двома чи трьома класами,.

o Категорія відмінка – граматична категорія імені, яка виражає його синтаксичні відношення до інших слів висловлювання.

o Категорія числа – граматична категорія, яка виражає кількісні характеристики предметів.

o Категорія часу – граматична категорія дієслова, яка є специфічним мовним відображенням об'єктивного У більшості мов є три часи: теперішній, минулий і майбутній.

o Категорія способу – граматична категорія, яка виражає відношення названої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця. Отже є дійсний, умовний і наказовий способи.

o Категорія особи – граматична категорія дієслова, яка позначає відношення суб'єкта дії до мовця. Розрізняють першу, другу, третю особи однини і множини.

o Категорія виду – граматична категорія дієслова, яка узагальнено вказує на протікання дії в часі. доконаний і недоконаний види.

o Категорія означеності\неозначеності – граматична категорія, яка вказує на те, чи мислиться ім'я предмета як єдине в описуваній ситуації чи як таке, що належить до класу подібних йому феноменів.

o Категорія ступеня якості (порівняння) – граматична категорія, яка виражає ступінь якості, що характеризує предмет чи дію. Розрізняють звичайний, вищий і найвищий ступені. Цікавий –цікавіший –найцікавіший.

o Категорія стану – граматична категорія дієслова, що виражає суб'єктно-об'єктні відношення. Розрізняють активний і пасивний стани. Учні читають книгу. Книга читається учнями.

4.

Граматичні значення

Граматичне значення – узагальнене мовне значення, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і яке має в мові регулярне вираження.

Граматичні значення бувають трьох типів:

o Дериваційні значення – сталі, незмінні, постійні показники слова, що дають йому певну граматичну класифікацію. Наприклад: рід іменників, вид дієслів.

o Реляційні значення – змінні, які видозмінюються від однієї словоформи до інших. Наприклад: рід прикметників, відмінок, особа.

o Модальні значення – виражають відношення людини до висловленої думки і до об'єктивного світу – ствердження, заперечення, умовність, бажаність, запитання, волевиявлення.

5.

Граматична форма

Граматична форма слова – єдність граматичного значення і засобів його вираження; співвіднесеність певного граматичного змісту з певним граматичним способом у їх єдності

Розрізняють синтетичні (прості) й аналітичні (складні) форми слова.

Синтетичні форми – такі граматичні форми, які виражають граматичне значення в межах одного слова. Наприклад: праця – граматичне значення називного відмінка однини жіночого роду виражене закінченням –а.

Аналітичні форми – такі граматичні форми, у яких граматичне значення виражається у словосполученні чи реченні. Наприклад: буду писати – лексичне значення

виражається словом писати, а граматичне значення першої особи однини майбутнього часу – службовим дієсловом бути.

6.

Граматичний спосіб

ГРАМАТИЧНИЙ СПОСІБ – матеріальне вираження граматичних значень, напр., условах “дорогої”, “золотої” граматичне значення “прикметник жіночогороду родового відмінку однини” виражається закінченням – ої.

7.Типи граматичних способів

Граматичні значення виражаються різними матеріальними засобами (суфіксами, префіксами, закінченнями тощо). Ці засоби об'єднуються на основі спільних характеристик у групи, які називаються способами.Синтетичний спосіб – виражає граматичне значення в межах одного слова. Сюди належать: афіксація, чергування, наголос, редуплікація, словоскладення і суплетивізм.Аналітичний граматичний спосіб – виражає граматичне значення в межах словосполучення чи речення. Сюди належить вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів.

8.Лексико-граматичні категорії

Лексико-граматичні розряди (категорії) — це граматично важливі групи слів у межах певної частини мови, які мають такі властивості: 1) об'єднуються за спільною семантичною ознакою. Наприклад: збірні іменники, речовинні іменники, іменники — назви істот, іменники — назви неістот, власні назви, загальні назви. 2) можуть мати і можуть не мати формальне морфологічне вираження. Якщо, скажімо, деякі збірні іменники мають формальне вираження — суфікси -ств(о) (студентство), то власні та загальні назви, речовинні назви, назви істот/неістот формальних показників не мають (місто Орел і летить орел);3) взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними категоріями. Так, від

зворотності дієслів залежить категорія стану, від істоти/неістоти — категорія відмінка, від особи/неособи — категорія роду, від власних і загальних назв — категорія числа, 4) можуть мати і можуть не мати протиставлені всередині розряду ряди форм. Якщо, наприклад, власні назви протиставляються загальним, назви істот — назвам неістот, перехідні дієслова — неперехідним дієсловам, то всередині речовинних і збірних іменників подібного протиставлення немає.