Тема: Мова наша барвінкова.

Мета: виховувати любов до рідної мови, обрядів і традицій українського народу, українського фольклору. Розвивати пам'ять, увагу, допитливість; розширювати словниковий запас.

Обладнання: зал прикрашений українськими рушниками, вишиванками, українським глиняним посудом, предметами українського побуту, іконами, квітами, гілками калини.

Хід свята:

1. Встає осінній ранок 2. Послухай, як струмок дзвенить,І оживає мова солов҆ їна. Як гомонить ліщина.Виходь, виходь на ганок - З тобою всюди, кожну митьТут, Україна! Говорить Україна.

2. Послухай, як трава росте, 4. Послухай, як вода шумить – Напоєна дощами, Дніпро до моря лине,-І як веде розмову степ З тобою всюди, кожну митьЗ тобою колосками. Говорить Україна.

3. Красивий, щедрий, рідний край! 6. Велична, щедра і прекрасна мова,І мова наша солов҆ їна. Прозора й чиста, як гірська вода,-Люби, шануй, оберігай Це України мова барвінковаУсе, що зветься Україна! Така багата й вічно молода.

4. Вона, як ніжна пісня колискова,Заходить в серце й душі з ранніх літ,Ця мова, наче пташка світанкова,Що гордо лине в свій стрімкий політ!

Ведуча: Шановні гості, батьки, дорогі діти! Наші учні почали цими чудовими словами свято, яке ми присвячуємо нашій Батьківщині, нашій рідній мові і яке ми приурочили до Дня української писемності. Цей день ми відзначаємо 9 листопада. А зараз знову слово нашим дітям.

1. Рідна мова, рідна мати - 2. Мова рідна, слово рідне,Це найбільший скарб з усіх. Хто вас забуває,Рідну мову забувати - Той у грудях не серденько – Це – погано, сором, гріх! Тільки камінь має.

2. Її незміряно багату, 4. Хоч маленькі ми ще діти,Дзвінку і ніжну і завзяту, Та наше серденькоЯк день сьогоднішній, чудовий, Дуже любить і кохаєЛюблю, люблю українську мову! Тебе, наша ненько.

3. А крім неньки кохаєм 6. Ще кохаєм рідну мову – Нашу землю рідну, Кращої немає!Ми дамо за неї крові Любим свою рідну школу,Крапельку послідню. Що добра навчає.

4. Батько мені каже: 8. Мову ту, що люди- З книжкою дружи, Рідною зовуть,

Рідну мову, синку, Ти ніде й ніколи,

Завжди бережи! Синку не забудь!5. Рідне слово, пісню

Завжди серцем чуй,Як Вітчизну й матір,Їх люби й шануй.

Звучить пісня «Зеленеє жито». Діти сидять за прикрашеними столами: хлопці з дідом, дівчата – з бабою.

1. На околиці села, 2. Біля хати, у садкуЯк мовиться в казці, Діти гомоніли,Жив веселий дід Хома Розважалися малі,І баба Параска. А старі – раділи.

2. Дід учив гончарювати, 4. Ой цікаві ж для малятНа сопілці грати, Ці часи дозвілля – Баба вчила вишивати Скоромовки і казки,І пісні співати. Загадки й прислів’я.Дід: - Хлопці, а загадайте-но дівчатам загадки.

Загадки:1. Блиснула, зламалася, 4. Дуга з҆ єднала береги.

Десь умить сховалася. Немов у казці гожа,Не впіймати, не догнати, А от дзвіночки і дугиТільки от голос чувати. ( Блискавка і грім) Ніхто вчепить не може. (Веселка)

2. Заховався під пліт, 5. Спритний, невеличкий,В борозні дрімає, У сіренький свитціСвій смугастий живіт Розшукує пшеничку,Сонцю підставляє. (Гарбуз) Щоб трошки поживиться. (Горобець)

3. Признаюся, я сердита 6. У зеленім зілліІ до сліз вас доведу. Виросли дівчатка -Та однак дорослі й діти Вії у них білі,Всі беруть мене в їду. (Цибуля) Золоті очатка. (Ромашки)

Баба: _ Діти, а ви , напевно, і українських пісень багато знаєте? Адже пісня – душа народу.

Колись дорослі, збираючись на свята, співали пісень. Давайте і ми з вами заспіваємо українську народну пісню «Подоляночка».

Народна пісня – голос невсипущий.

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди нашого життя.

Десь тут була подоляночка,Десь тут була молодесенька,Тут вона впала, до землі припала,

Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой встань, встань, подоляночко,Обмий личко, яко шкляночко, Возьмися за боки, поскачи три крокиВ горохлянім вінку, бери собі дівку,Плини по Дунаю, бери дівку скраю.

Дід: - Дівчатка, а тепер може й ви загадаєте хлопцям загадки?

Загадки:

1. В лісі родиться, 4. Гуля щука в жнива в поліНа столі робиться, На широкому роздоллі,Візьмеш в руки – плаче. А де вона повернеться, (Скрипка) Усе пада, усе гнеться. (Коса)

2. Все життя крилами махає, 5. Я прозорий і твердий, -А злетіти не може. Ходять, їздять по мені. (Млин) Не тону я у воді,

3. Є деревце – не полінце, Не горю я у вогні. (Лід)Шість дірочок має, 6. Срібна зірка біла-біла,Весело співає. На долоню теплу сіла. (Сопілка) І як сіла, то й розтала – Голуба водиця стала. (Сніжинка)

Ведуча: Подивіться, діти, на ці гарні вишиванки. Вони зроблені руками наших українських майстерних жінок. Україна завжди славилася своїми вишиванками. З давніх-давен жінки вишивали рушники, сорочки, скатертини, простирадла та інші предмети побуту і одяг. ( Звучить пісня «Вишиванка» )

Баба: На Україні існує давня традиція: гостей вітати хлібом – символом гостинності нашого народу. Хліб завжди підносили на вишитому рушнику. ( Діти підносять каравай на вишитому рушнику почесним гостям.)

1. Сійся – родися жито – пшениця і всяка пашниця.2. Щоб був хліб на столі

І щоб цвіли як квітиГарні українські діти.Дід: Ми живемо на Україні, в козацькому краї. У нашого народу є багато танців, серед них відомий – гопак. У ньому показана сила і спритність козацького роду.1. Ой, заграйте, музики, 3. Раз присів, два присів,

В мене нові черевики. А колись я не вмів.Танцювати я мастак Мене тато навчив…Український наш гопак! Тож, малята, подивіться,

2. Гей, дівчатка і хлоп̓ ятка, Танцювати учіться,Научу вас танцювати гопака. Ніжку так, другу так - Гляньте: в боку я візьмуся, От і буде гопак!Туди-сюди повернуся,

Ніжку так, другу так,Починаю гопак.

(Діти танцюють гопака.)

Ведуча: Наші діти дуже люблять свій народ, свою Батьківщину, свою мову. Залюбки вивчають українські пісні, вірші, скоромовки, загадки, прислів’я. послухайте вірш « Я дитина українська»

1. Я дитина українська, вкраїнського роду.Українці – то є назва славного народу.Україна – то край славний, аж по Чорне море.Україна – то лан пишний і степи, і гори.І як мені України щиро не кохати?Мене ненька по-вкраїнські вчила розмовляти.І як мені України щиро не любити:Мене вчили по-вкраїнські Господа молитиЗа свій рідний край і народ я Господа молю.

Баба: Наш народ дуже розумний, мудрий і кмітливий. Він все помічає. Свій досвід українці передають своїм нащадкам через усну народну творчість: прислів’я, загадки, приказки, скоромовки, жарти.

Діти, а ви, мабуть, також прислів’я знаєте?

1. Шануй людей – і тебе шануватимуть.2. Добре слово краще за цукор і мед.3. З добрим дружись, а лихих стережись.4. Не хвались сам, нехай тебе інші похвалять.5. Справжній друг завжди тобі добра бажатиме.6. Кожен край має свій звичай.

Баба: Діти в Україні завжди любили грати. Наш народ придумав багато цікавих ігор. Давайте-но, дівчата, пограємо в одну гру, але спочатку відгадайте, як вона називається.

Жила собі маленька дівчинка. Одного разу вона гуляла в садку і загубила свою хусточку. Як же звали цю дівчинку?

Посередині кімнати або майданчика поставлено два стільчика спинками один до одного. На одному стільчику квітка, це - «садок». Діти стоять у колі, одна дитина (Галя) з хусточкою в руках стоїть біля квітки.На слова:

Галя по садочку ходила, Хусточку біленьку загубила, Ходить по садочку, блукає, Хусточку біленьку шукає

діти йдуть по колу вліво. Галя ходить усередині кола біля квітки і на слово «згубила» залишає хустинку на стільчику, біля квітки, а сама переходить на другу сторону, до сидіння стільчика, й удає, що шукає хустинку. Потім сідає на стілець. На слова:

Не журися, Галю - серденько, Ми знайшли хустинку біленьку, У садочку, біля малини, Під зеленим листом тернини

діти йдуть по колу вправо і зупиняються. Одна дитина, визначена вихователькою, підходить до стільчика з квіткою, бере хустинку і промовляє:Ти, Галю, хустину не шукай, Хто знайшов, відгадай!Якщо Галя, не оглядаючись, відгадає голос дитини, вони міняються місцями. Гра повторюється.Дід: Діти, а чи вмієте ви швидко скоромовки промовляти? А нумо, покажіть нам!

Скоромовки:

1. За горою, біля броду 4. Кіт котив коток по току,Обгороджений город. Коток попав на лапу коту.Барабанять по городу 5. Бурі бобри брід перебрели,Бараболя і горох. Забули бобри забрати торби.

2. Хитру сороку піймала морока,А на сорок сорок, буде сорок морок.

3. Наш Прокіп варив окріп.До окропу кинув кропу.Буде юшка для Прокопа.

Ведуча: Послухайте вірш «Маленька українка» у виконанні…

Маленька українка

1. Знаю, бо казала мені моя ненька.Що я українка – правдива, маленька.Знаю, Україна серцю мому мила.Я по-українськи молитися вчила.А моя опора, то Божая мати,Мати – Україна повна благодаті.Ось мою молитву прийми, Отче Боже,Нехай Україні вона допоможе.

Не забудь

1. Ще малий, але ж сміливець!Сам біжить у гай…Ти, мій хлопче, українець – Це запам’ятай.Ще мала, а по барвінокВже ходила в гай…

Ти, дівчатко, українка –Теж не забувай.Вирина стежина ріднаЗ теплої трави…Мати наша – Україна,Не забудьте ви!

Дід: Колись діти збирались разом з дорослими вечорами і батьки розповідали їм цікаві і смішні історії. А ви знаєте такі?

Смішинки:

1. Їхав раз дядько на поганій конячці, а вона й зупинилась. Так він сам запрягся, а її прив’язав до воза та й каже: «Не схотіла їхати, то йди пішки.»

2. Давно це було. Питає учитель панського сина:- Скільки буде два і два?- Три, пане вчителю.- Як – то три?- Ну, три з половиною.- Як я бачу, о ти цілком дурень?- Ну, чотири.- То чому ж ти зразу не сказав?- А хіба можна зразу дати чотири не поторгувавшись?

3. – Ой, кумо, зима люта буде.- Невже?- Страшні морози будуть.- Та ну!- Так буде холодно, що аж ну…- А ти звідки знаєш?- Бо ж у мене кожуха немає.

Баба: Подивіться на ці червоні плоди. Це – калина. Калина і верба – улюблені рослинні символи України. Дуже люблять українці калину. Садять її коло хати, в садку, над річкою чи ставком. У калини гарний білий цвіт. Він пахучий, рясний. Милують око ягоди калини. Вони горять на кущі, як вогонь. Вони рум’яні, як дівчина. Збирають ягоди калини перед морозами. А коли діти простудяться, то добре напитися калинового чаю, і будуть здорові. Смачні й пиріжки з калиною.

1. Зацвіла в долині червона калина,Ніби засміялася дівчина-дитина.Любо-любо стало, пташечка зраділа.Пташечка зраділа і защебетала.

2. Чи я в лузі не калина була?Чи я в лузі не червона була?Взяли мене поламалиІ в пучечки пов’язали,Така доля моя, гірка доля моя!

Діти співають пісню «Комарики-дзюбрики».

Ой у лузі калина, (Двічі)Калина-калина,Комарики-дзюбрики, калина.Калина-калина,Комарики-дзюбрики, калина.

Там дівчина ходила, (Двічі)Ходила, ходила,Чубарики-чубчики, ходила,Ходила, ходила,Чубарики-чубчики, ходила,

Цвіт-калину ламала, (Двічі)Ламала, ламала,Комарики-дзюбрики, ламала.Ламала, ламала,Комарики-дзюбрики, ламала.

У пучечки в’язала, (Двічі)В’язала, в’язала,Комарики-дзюбрики, в’язала.В’язала, в’язала,Комарики-дзюбрики, в’язала.

На доріжку кидала, (Двічі)Кидала, кидала,Комарики-дзюбрики, кидала.Кидала, кидала,Комарики-дзюбрики, кидала.

Та й на хлопців моргала, (Двічі)Моргала, моргала,Комарики-дзюбрики, моргала.Моргала, моргала,Комарики-дзюбрики, моргала.

1. Буду я навчатися мови золотої,У трави-веснянки, у гори крутої.

2. В потічка веселого, що постане річкою,В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

3. Буду я навчатися мови-блискавиціВ клекоті гарячим кованої криці,

4. В кореневищі пружному ниви колоскової,В леготі шовковому пісні колискової.

5. Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

Щоб раділа з мене Україна-мати.6. Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,

В гніві бився блисками, а в любові – рутою…

Ведуча: А зараз до вас, діти, хочуть звернутися ваші батьки:

Хай, це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви «Ї», а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви «Є», що зрізаний з неба разом із ниточкою. Бо кажуть, дитино, що мова наша солов’їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати і такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатись тільки на солов’я, дитино!

(У виконанні учнів звучать вірші «За Україну молюся» і «Молитва за рідну мову» )

«За Україну молюся»

1. За соборну вільну Україну аз молюся, Боже мій, до тебе.Україну, мову солов’їну, край пшеничний Під блакитним небом,Річки збережи, сади в розвої,Ароматами медів залиті,Їх дари солодкі, соковиті.Не позбав можливості святоїУ світах про тебе заявити.Миру, ласки низ пошли, спокою.Огради від фарисейства й злоби,Лихо одверни, тяжкі хвороби,Юрби заздрих. Ницих та облесних,Сподоби розквітнуть на просторахЯко на земних, так і на небесних.

«Молитва за рідну мову»2. Маріє, Мати Пресвята і мила!

Маленького Ісуса ти училаЛаскавим рідним словом говорити,Рідною мовою Господа хвалити.Приходимо ж до тебе, як до неньки.Дай поміч діточкам своїм маленьким,Щоб рідну мову ми повік любили,Щоб молитвами Господа хвалили!І щоб Свята Христова Мати,Тебе ми будемо все прославляти.І просимо, щоб Ти нас полюбила, -Щоб Ти наш народ все благословила!

Дід: А давайте, дітки, ще заспіваємо!

(Діти виконують пісню «Наші хлопці вареничків хочуть» )

Ой, наші хлопці вареничків хочуть,

Ой, наші хлопці вареничків хочуть!

Приспів: Наваріть, дівчаточка, наваріть, дівчаточка.

Наваріть, у-ха-ха, наші янголяточка!

Та й дров же немає, милії хлоп҆ ятка,

Та й дров же немає, милі голуб҆ ятка!

Приспів: Нарубіть, дівчаточка, нарубіть, дівчаточка,

Нарубіть, у-ха-ха, наші янголяточка!

Та й сил же немає, милії хлоп’ятка.

Та й сил же немає, наші голуб҆ ятка!

Приспів: Так знайдіть, дівчаточка, так знайдіть, дівчаточка,

Так знайдіть, у-ха-ха, наші янголяточка.

Ведуча: Ось і підходить до кінця наше родинне свято. Спасибі нашім дітям, батькам, що подарували нам таку радість і задоволення слухати нашу солов’їну рідну мову, українські пісні, милуватися витворами українських майстринь.

Баба: А за цим словом

Бувайте здорові,

Нехай буде весело

У вашій оселі.

Дід: Хай у вас родить жито-пшениця і всяка пашниця.

А тепер запрошуємо всіх до столу.

Сценарій родинного свята«Мова наша барвінкова»

Підготувала:

учитель початкових класів

Легка О.І.

2016-2017 н.р.