newsletter 15 12-2017(86-23)

Безпековий огляд ЦДАКР № 23 (86)

15 грудня 2017

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2017

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)


3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики та ризики для України у першій половині грудня 2017 року

Вооружённые силы Армении и Азербайджана, а также проблемы их перевооружения. Часть 2

Мінськ здався Москві. Воєнні ризики для Києва зросли

Особливості створення системи для розвитку передових розробок для безпеки і оборони

Організація Варшавського договору-2: чи можлива «кавер-версія»?

Туркменистан. Уроки перевооружения в условиях российской угрозы

«Купуй українське, плати українцям!» Або чому варто підтримати законопроект #7206


4

Фахівці Центру досліджень ар-мії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпе-ки і оборони першої половини грудня 2017 року.

Нова революція не на часі Головним ньюзмейкером пер-

ших тижнів грудня став екс-президент Грузії та колишній гу-бернатор Одещини Міхеїл Саакашвілі. На гребінь інформа-ційної хвилі політика підкинула епопея з арештом і подальшим звільненням у залі Печерського суду. Втім команді Саакашвілі не вдалось конвертувати дії влади в достатньо масовий протест, який міг би загрожувати нинішній кон-фігурації влади в Україні.

В ЦДАКР відзначають, що про-тестний потенціал суспільства сьо-годні залишається одним з прихо-ваних факторів політичного життя

України. Ймовірність умовного «Майдану-3» наразі стримується такими чинниками:• низький рівень довіри до

вітчизняних політиків - як про-владного, так і опозиційного полюсів;

• в соціумі превалює переконан-ня, що нова масштабна кампанія опору призведе до ще більших економічних потрясінь, погіршить позиції держави на міжнародній арені та підірве безпекову ситуацію в зоні АТО;

• лідери протестів не запропону-вали чіткої програми дій, а їхні вимоги мають ситуативний ха-рактер і містять чимало супереч-ностей;

• політсилам, які позиціонують себе в опозиції до діючого уряду, бракує консолідованості;

• правоохоронні органи не протидіють «вулиці» у репресив-ний спосіб, - відповідно

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики для України у першій половині грудня 2017 року

Команді Саакашвілі не вдалось кон-вертувати дії влади в достатньо

масовий протест, який міг би загро-жувати нинішній конфігурації влади

в Україні

5

ймовірність провокації, яка мог-ла б запустити революційний механізм (за аналогією з подіями Революції Гідності) наразі є не-значною.Окрім цього, варто враховува-

ти, що безпековий ландшафт Укра-їни кардинально змінився за остан-ні чотири роки. Дестабілізація внутрішньополітичної ситуації в нашій країні нікуди не зникла з шорт-листа «бажань» Кремля. Отож, фахівці ЦДАКР вважають, що за умов високого градусу вну-трішньополітичної боротьби ро-сійські спецслужби можуть вдати-ся до акцій, спрямованих на дискредитацію влади і розширення масштабів кризи. При цьому пріо-ритетним будуть саме жорсткі сце-нарії, які можуть передбачати лік-відацію окремих лідерів опозиційного руху або загибель протестувальників.

Значного резонансу на початку грудня набуло також протистояння правоохоронних органів, в яке ви-явились втягнутими практично всі відомства, що мають перешкоджа-ти та запобігати корупції в Україні. Рішуча підтримка Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Міжнародним валютним фондом і посольством США в Україні в рамках дискусії довкола законопроекту, яким пе-редбачалось звільнення директора НАБУ без аудиту, вказує на брак

віри західних партнерів у те, що старі українські еліти можуть (або хочуть) подолати корупцію в краї-ні.

На думку фахівців ЦДАКР, скандальна ситуація, що склалась навколо НАБУ, обумовлена такими недоліками системи боротьби з ко-рупцією в Україні:• неузгодженість законодавства,

яке регулює повноваження та межі компетенції новостворе-них антикорупційних органів з одного боку і ГПУ та СБУ з іншого;

• політизація роботи окремих інституцій, що у свою чергу посилює міжвідомчі чвари.

Дипломатія стримує бойовиків На початку лютого бої не вщуха-

ли по всій лінії розмежування. Про-тягом цього часу українським за-хисникам довелось відбити декілька атак диверсійно-розвідувальних груп противника на Світлодарській дузі. Також традиційно гарячими точками на лінії протистояння за-лишався Маріупольський напрямок та околиці Авдіївки.

Вкотре доводиться констатува-ти, що ситуація в зоні конфлікту зберігає тенденцію до погіршен-ня – протягом останніх тижнів по-частішали обстріли з використан-ням заборонених Мінськими угодами калібрів. Окрім того, було зафіксовано застосування фосфор-них мін проти бійців АТО. Вико-

За умов високого градусу внутрішньополітичної боротьби

російські спецслужби можуть вда-тися до акцій, спрямованих на

дискредитацію влади і розширення масштабів кризи. При цьому пріоритетним будуть саме

жорсткі сценарії, які можуть перед-бачати ліквідацію окремих лідерів

опозиційного руху або загибель протестувальників

6

ристання заборонених міжнарод-ними конвенціями боєприпасів свідчить про бажання російського командування спровокувати укра-їнську сторону на симетричну від-повідь для створення чергової про-пагандистської картинки «злочинів» Києва на Донбасі.

Водночас, за даними Головного управління розвідки Міноборони України днями для проведення ро-тації на окуповані території прибу-ло близько 120 офіцерів збройних сил РФ, які увійдуть до командної структури сил бойовиків. Ці кадро-ві пертурбації в сукупності з нещо-давньою зміною верхівки так зва-ної ЛНР можуть підвищити рівень бойової активності окупантів, адже новим «хазяям життя» в Луганську ще належить довести Кремлю свою «профпридатність».

Втім масованого наступу бойо-виків у найближчі тижні очікувати не слід. По-перше ескалація кон-флікту підштовхне адміністрацію США до надання Україні летально-го озброєння, зокрема, ракетних комплексів Javelin. Сьогодні голо-вний аргумент противників такого кроку Вашингтону полягає у твер-дженні що передача подібних сис-тем українській стороні погіршить бойову обстановку на Донбасі. Отож навряд чи Москва захоче втратити цей козир дипломатичної гри. По-друге, протягом останніх днів активізувався переговорний процес щодо обміну полоненими.

Нагадаємо, що, за даними Києва, бойовики утримують близько 150 осіб, які мають бути звільнені від-повідно до Мінських домовленос-тей. У листопаді медійну актив-ність довкола питання обміну розгорнув близький до російського президента парламентар від Украї-ни Віктор Медведчук, а сам Воло-димир Путін обговорив це питання телефоном з ватажками так званої ЛДНР. У свою чергу, спецпредстав-ник Держдепартаменту США по Україні Курт Волкер на останній зустрічі з помічником Путіна Вла-диславом Сурковом передав остан-ньому листи від сімей українських заручників.

Тема звільнення військовополо-нених стала предметом першої осо-бистої розмови глав міністерств за-кордонних справ РФ та України в рамках засідання Ради міністрів ОБСЄ у Відні 8 грудня. Попри вза-ємні звинувачення і загальний фон нульової довіри, інтенсифікація пе-реговорів у даному аспекті вказує на готовність Кремля «розморози-ти» процес обміну. Цим «жестом доброї волі» російське керівництво розраховує пом’якшити санкційну політику ЄС. При цьому динаміка бойових дій на Донбасі вказує на те, що Кремль не збирається дотри-муватись безпекової складової Мінських угод, тому обмін полоне-ними справить досить обмежене враження на європейських учасни-ків нормандської четвірки. В Берлі-

Динаміка бойових дій на Донбасі вказує на те, що Кремль не збира-ється дотримуватись безпекової

складової Мінських угод, тому обмін полоненими справить досить

обмежене враження на європей-ських учасників нормандської чет-

вірки. В Берліні та Парижі давно не плекають ілюзій стосовно бажання

Москви залишатись в конструк-тивному руслі політико-диплома-

тичного процесу

7

ні та Парижі давно не плекають ілюзій стосовно бажання Москви залишатись в конструктивному руслі політико-дипломатичного процесу.

В ЦДАКР вважають, що після обміну полоненими Кремль виста-вить Києву «рахунок», а саме поси-лить тиск у питанні прийняття Україною законодавчої бази, пе-редбаченої Мінськими домовле-ностями. За оцінкою спікера ВР Андрія Парубія, законопроект про деокупацію Донбасу Верховна Рада може розглянути вже на наступно-му пленарному тижні 19-22 грудня. Однак ряд норм, що прописані в документі (наприклад, визнання Росії державою-агресором), воче-видь, не задовольнять апетити Кремля. Схожою є ситуація й з ам-ністією бойовиків - наразі таку можливість українська влада вза-галі не розглядає.

Як Кремль роздмухуватиме «мовний» конфлікт Угорщини

та УкраїниКиєву варто готуватись до нової

інформаційної атаки, «пальним» для якої стануть звинувачення у небажанні України виконувати мирні угоди і недоговороздатність української влади. Раніше фари-сейські спроби Москви дискреди-тувати нашу країну на міжнарод-ній арені спрямовувались переважно на аудиторію в Західній Європі. Однак історія з втручан-

ням у президентські вибори в США 2016 року бумерангом вдарила по інтересах Кремля – в більшості єв-ропейських суспільств сформува-лось стійке сприйняття російських медіа як джерел потенційної дезін-формації. Враховуючи подібні об-ставини, вектор російської пропа-ганди в найближчій перспективі буде націлений на країни ЄС, уря-ди яких виступили проти мовної статті багатостраждального закону «Про освіту».

Сьогодні найбільш сприятли-вий інформаційний клімат для по-ширення проросійських тез склав-ся в Угорщині – тамтешній міністр закордонних справ вже закидав Києву «порушення» Україною Уго-ди про асоціацію та навіть зобов’язань перед НАТО через за-кон про освіту. Справа дійшла до відвертої провокації з боку МЗС Угорщини – закликів направити постійну місію ОБСЄ в Закарпат-ську область, через «напруженість» в регіоні. Отож, попри те, що дня-ми Венеціанська комісія оприлюд-нила рішення щодо Закону України «Про освіту», яке в цілому відпові-дає позиції української сторони і могло б лягти в основу компромісу з Будапештом, останній не поспі-шає згортати свій демарш. На дум-ку ЦДАКР, причинами, через які уряд Угорщини долучився до анти-української кампанії, є принципова позиція Києва на міжнародній аре-ні, що віддаляє привабливу для Бу-

8

дапешта перспективу послаблення антиросійських санкцій ЄС. Іншим фактором є, безперечно, електо-ральний чинник - з наближенням парламентських виборів тема за-хисту закордонних угорців стає од-ним з ключових трендів провлад-ної партії.

Як би там не було, попри наміри Будапешта блокувати діалог Украї-ни та НАТО, 14 грудня в Брюсселі відбулось засідання комісії Украї-на-НАТО за участі секретаря Ради національної безпеки та оборони України Олександра Турчинова. Значною мірою цьому сприяла по-зиція решти країн-членів НАТО. Нагадаємо, 6 грудня було оприлюд-нено лист 11 держав-членів Альян-су, в тому числі Німеччини, в якому ці країни висловили незгоду з дія-ми Угорщини щодо блокування єв-роатлантичних ініціатив України через закон про освіту. Серед іншо-го, в листі вказується, що нинішні непорозуміння між Будапештом та Києвом не мають виноситися у площину НАТО.

Станом на початок грудня в українсько-польських стосунках також відсутній поступ до більш конструктивного діалогу в питан-нях національної пам’яті. Після того, як стало відомо що прем’єр Беата Шидло йде у відставку, в Україні плекали певні очікування на пом’якшення риторики Варша-ви, яке пов’язували з оновленням складу польського уряду. Втім кос-

метична ротація у вищих ешелонах польської влади - новим прем’єр-міністром став колишній віце-прем’єр та міністр фінансів Мате-уш Моравецький, а Шидло отримала посаду віце-прем’єра з соціальних питань - поки що не дає підстав для оптимізму. Свідченням цього є те, що новий очільник уря-ду вже відзначився заявами про «мільйони українських біженців» та необхідність налагодження від-носин із Україною «на основі істо-ричної правди» і «геноцид на Воли-ні». Зважаючи на це, зростає значення візиту президента Ан-джея Дуди до Харкова 13 грудня. Якщо за результатами зустрічі глав України та Польщі не вдасться змі-нити нинішній ракурс двосторон-ніх відносин, гострі кути історич-ної пам’яті в наступні роки ускладнюватимуть діалог Києва і Варшави.

Міжнародна підтримка сектору безпеки України не збавляє

обертівОстанній місяць року став ча-

сом підбиття невтішних «підсум-ків» російської агресії на Донбасі. Координатор системи ООН в Укра-їні Ніл Вокер оприлюднив мото-рошну статистику - Україна займає перше місце в світі за кількістю жертв від вибухів мін і третє міс-це – за забрудненням території цим видом боєприпасів. За даними ООН, з січня по вересень 2017 року

9

в зоні бойових дій від мін загинуло і було поранено 103 людини.

За словами Ніла Вокера, ООН може виділити 187 мільйонів дола-рів для надання допомоги потерпі-лим від конфлікту на Донбасі в рамках Плану гуманітарного реагу-вання на наступний рік. Втім вся сума, скоріш за все, так і не надійде до України. Наприклад, план гума-нітарного реагування на 2017 рік передбачав допомогу ООН для по-терпілих внаслідок бойових дій на Донбасі в розмірі 204 мільйони до-ларів, однак станом на середину листопада його було профінансо-вано менш ніж на третину. На дум-ку фахівців ЦДАКР, частково по-ліпшити ситуацію може розширення співпраці з НАТО в рамках Трастового фонду з розмі-нування територій Донбасу, який розпочав роботу в липні 2016 року.

Інше болюче питання стосуєть-ся небойових втрат у лавах Зброй-них Сил. В поточному році Міно-борони зафіксувало 90 таких випадків (минулого року аналогіч-ний показник становив 256 осіб, що перевищило число загиблих на полі бою). Попри позитивну дина-міку (принаймні за офіційними да-ними) ЦДАКР зауважує, що полі-тиці держави в сфері соціальної адаптації та медичної реабілітації все ще бракує системності і відкри-тості до співпраці з громадянським суспільством, зокрема, з організа-ціями ветеранів АТО.

В той же час ЦДАКР підтримує ідею започаткування ще одного Трастового фонду НАТО (або роз-ширення існуючого - з медичної реабілітації), який би опікувався проблемами психологічної реабілі-тації військовослужбовців. В цьо-му контексті також варто відзначи-ти, що 12 грудня президент Дональд Трамп підписав оборонний бюджет США на 2018 рік, який дає можли-вість фінансувати реабілітацію вої-нів АТО у медичних установах Сполучених Штатів, а також на-вчання та підготовку українських медичних фахівців у відповідній сфері.

Не зайвою буде згадка про інші параметри підтримки безпекового сектору України, передбачені в аме-риканському оборонному кошто-рисі. Серед іншого в ньому закла-дено надання нашій державі летальних озброєнь оборонного характеру (радіолокаційні засоби протиповітряної оборони та спо-стереження за надводною ситуаці-єю; військово-морські протимінні засоби; кораблі прибережної дії та берегової охорони). Об’єм допомо-ги американські законодавці за-твердили у розмірі 350 мільйонів доларів, однак пояснювальні мате-ріали до Акту про Національну оборону містять важливе уточнен-ня – виділення всієї суми залежить від проведення Києвом «інститу-ційних реформ в оборонній сфері». Такий прагматизм заокеанських

Об’єм допомоги американські зако-нодавці затвердили у розмірі 350 мільйонів доларів, однак поясню-

вальні матеріали до Акту про Національну оборону містять

важливе уточнення – виділення всієї суми залежить від проведення

Києвом «інституційних реформ в оборонній сфері». Такий прагма-

тизм заокеанських партнерів пови-нен підживлювати позитивні зміни в системі обороноздатності Украї-

ни, адже за останні роки керівни-цтво країни продемонструвало

дисбаланс у бажані говорити про реформи і реалізовувати їх на

практиці

10

партнерів повинен підживлювати позитивні зміни в системі оборо-ноздатності України, адже за остан-ні роки керівництво країни проде-монструвало дисбаланс у бажані говорити про реформи і реалізову-вати їх на практиці.

Попри це в публічній площині з Білого дому лунають позитивні оцінки зусиль Києва на шляху про-ведення військової реформи. Про це на початку грудня заявив рад-ник президента США з національ-ної безпеки Герберт МакМастер. На його думку, проросійським силам на Донбасі «буде надзвичайно складно досягнути значних успіхів у розширенні території, яку вони контролюють після вторгнення в Україну». В той же час, слід визна-чити, що залученість США до під-тримки безпеки України може бути взаємовигідною в цілком практич-ному сенсі. Так, командувач сил США в Європі Бен Ходжес нещо-давно зазначив, що армія США включила здобутий на Донбасі до-свід ЗСУ у власні навчальні систе-ми.

Також ЦДАКР констатує готов-ність США допомагати Києву у від-новленні спроможностей військо-во-морських сил нашої держави, які досі оговтуються після анексії Криму. 2 грудня у Чорному морі Військово-Морські Сили ЗС Украї-ни спільно з есмінцем ВМС США «Джеймс Уільямс» провели трену-вання типу PASSEX. Від україн-

ських ВМС до заходів залучалися вертольоти Ка-27. Реакція Кремля на американо-українські навчання виявилась показово хворобливою. Перший заступник Комітету Ради Федерації оборони та безпеки Франц Клінцевич назвав спільне тренування ВМС України з вини-щувачем США провокацією, «яку Росія сприймає як недружній крок з боку США».

В контексті поглиблення співп-раці України з НАТО експерти ЦДАКР підтримують ініціативу щодо приєднання України до Цен-тру передового досвіду НАТО з пи-тань енергетичної безпеки. Такий крок сприятиме посиленню опір-ності держави перед гібридними загрозами та інтеграції в загально-європейський безпековий простір, невід’ємною складовою якого є безпека енергетичної інфраструк-тури.

Військовому бюджету не вистачає ОВТ

7 грудня Верховна Рада затвер-дила Державний бюджет України на 2018 рік. Сумарні витрати на безпеку й оборону в прийдешньо-му році будуть збільшені на 14,8% до 164,9 млрд. грн (5% ВВП). Рані-ше в Міноборони (МОУ) підраху-вали, що відомству потрібно що-найменше 141,2 млрд. грн для забезпечення усіх сфер діяльності. Втім уряд зміг виділити майже вдвічі менше - 83,3 мільярди (2,56%

11

ВВП). Головною статтею витрат у структурі військового бюджету України залишається утримання ЗСУ. На виплату грошового забез-печення, заробітної плати, однора-зової допомоги, харчування особо-вого складу та закупівлю речового майна заплановано витратити 50,6 млрд. грн. Ця сума становить 60,8 % від сукупного об’єму фінансу-вання при тому, в той час як світо-вим стандартом вважається показ-ник у 50% бюджету. Відтак, в ЦДАКР наголошують на важли-вості досягнення Україною відпо-відних норм шляхом збільшення видатків на розвиток озброєння та військової техніки (ОВТ). На об-ладнання військ сучасними зразка-ми та модернізацію ОВТ у 2018 році заплановано витратити 16,4 млрд. грн або 19,6 % від бюджету мініс-терства. В ЦДАКР вважають, що даний показник, особливо в умо-вах перманентного конвенційного конфлікт з РФ, повинен становити не менше 30% кошторису МОУ.

Також у 2018 році Україні важ-ливо зосередитися на створенні єдиної автоматизованої системи управління (ЄАСУ) ЗСУ та продо-вжити активне переоснащення ар-мії на нові засоби зв’язку. Створен-ня ЄАСУ ЗСУ, за оцінками експертів ЦДАКР, здатне на 40% покращити реагування на військові атаки та підготуватися до реагування на по-тенційний наступ ворожих росій-ських військ. Окрім того, ЄАСУ

може суттєво знизити втрати осо-бового складу ЗСУ під час зіткнень з ворогом. Також варто наголоси-ти, що збільшення боєздатності військ за рахунок переозброєння новими танками, артилерійськими системами чи іншими видами озброєнь і військової техніки обі-йдеться державі у рази дорожче, ніж створення та впровадження ЄАСУ.

Гібридна «миротворчість» Росії Повзуча експансія Росії триває

не лише на Донбасі. 3 грудня пре-зидент РФ виніс на ратифікацію в Держдуму Угоду між Росією і Пів-денною Осетією про входження окремих підрозділів Збройних сил невизнаної міжнародною спільно-тою республіки до складу росій-ської армії. На думку експертів ЦДАКР, схожий сценарій в серед-ньостроковій перспективі Москва може реалізувати стосовно ЛДРН. Втім наразі такий розвиток подій не є пріоритетним для Кремля, адже він означатиме остаточну ні-веляцію Росією Мінських домовле-ностей, а відтак втрату навіть при-марних перспектив перезавантаження стосунків із За-ходом.

Наприкінці листопада в столиці Білорусі відбувся саміт ОДКБ за участі глав держав-учасниць орга-нізації. В ході зустрічі сторони об-говорили результати жовтневих навчань «Непорушне братерство»,

В Кремлі сплять і бачать на Донбасі маріонетковий «миротворчий» контингент ОДКБ (у складі місії

ООН)

З-поміж членів організації про го-товність відправити на Донбас

миротворців окрім Кремля заявив лише Мінськ

12

в якому за офіційними даними взя-ли участь понад 1,5 тис. військовос-лужбовців з Вірменії, Білорусі, Ка-захстану, Киргизії, Росії і Таджикистану. Особливу увагу привертає та обставина, що в ході злагоджень був відпрацьований сценарій розгортання місії ОДКБ в районі операції з підтримання миру на території держави, яка не входить до об’єднання. Певно, в Кремлі сплять і бачать на Донбасі маріонетковий «миротворчий» контингент ОДКБ (у складі місії ООН). Однак наразі така можли-вість заблокована двома обстави-нами - для відправки контингенту ОДКБ в гарячу точку потрібно рі-шення Ради колективної безпеки блоку (з-поміж членів організації про готовність відправити на Дон-бас миротворців окрім Кремля за-явив лише Мінськ), а також схва-лення з боку Ради Безпеки ООН.

Лакмусовим папірцем в цій іс-торії є ініціатива Москви щодо роз-міщення в Сирії (з якої Путін дня-ми вкотре «вивів» основний контингент) миротворчої місії ОДКБ в сирійських зонах деескала-ції. В такий спосіб Кремль тестує рівень готовності інших учасників блоку жертвувати своїми націо-нальними інтересами на догоду ме-трополії і реакцію Заходу на новий механізм гібридної експансії під парасолькою регіональних органі-зацій. Якщо Росії вдасться проти-снути ідею місії ОДКБ в Сирії, це

може «надихнути» Білокам’яну на аналогічну тактику і в українсько-му питанні.

Тим часом РФ продовжує наро-щувати військовий потенціал в своїх західних «бастіонах» - окупо-ваному Криму та Калінінградській області. Нещодавно Міністерство оборони Росії підтвердило інфор-мацію про підготовку до постійно-го розміщення в Калінінградській області оперативно-тактичних ра-кетних комплексів «Іскандер-М», які до цього базувались в найзахід-нішому регіоні Росії «на тимчасо-вій основі». Такий крок Москви лише поглибить прірву у відноси-нах Кремля з НАТО, яке буде зму-шене реагувати на тактичні на-вчання з реальними пусками ракет, що, очікувано, передуватимуть розгортанню «Іскандерів» для бо-йового чергування вже на початку 2018 року.

Що ж до анексованого півост-рова, то російське командування на початку грудня анонсувало поя-ву в структурі повітрянодесантних військ РФ, дислокованих в Криму, нового підрозділу. Мова йде про окремий десантно-штурмовий ба-тальйон Новоросійської десантно-штурмової дивізії з пунктом дисло-кації в місті Феодосія. Такі дії окупантів можна розглядати як черговий меседж Заходу, яким Мо-сква вкотре намагається підвести риску під власною позицією - тема Криму закрита для переговорів.

13

Україна – головний камінь спотикання США та Росії

Іншої думки дотримується Держсекретар США Рекс Тіллер-сон. На саміті ОБСЄ очільник аме-риканської дипломатії заявив що «найбільша перепона в американо-російських відносинах - це Україна, а не втручання у вибори». За слова-ми Тіллерсона, «Пов’язані з Кри-мом санкції залишаться, аж допоки Росія не поверне Крим під повний контроль України», а також «…не виведе свої сили з Донбасу й не буде дотримуватися мінських угод».

Втім санкції обліпили Кремль, наче реп’яхи, не лише через інтер-венцію в Україну. 9 грудня прези-дент Дональд Трамп схвалив вве-дення нових санкцій проти Росії через порушення нею Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД). За да-ними американців, в порушення умов договору, Москва у 2008-2011 роках проводила випробування нової крилатої ракети 9М729 даль-

ністю понад 500 км. Як повідомляє видання Politico, Міністерству тор-гівлі США доручено розробити но-вий пакет санкцій проти росій-ських підприємств і компаній, пов’язаних з розробкою нових ра-кетних технологій. Більш того, Пентагон невдовзі може розпочати роботу над створенням нового типу крилатих ракет.

Також повідомляється що Ва-шингтон вже поставив союзникам по НАТО ультиматум – якщо ті до наступного саміту альянсу, який відбудеться влітку 2018, не узго-дять спільну позицію стосовно до-тримання Росією Договору про лік-відацію ракет середньої та малої дальності, США діятимуть на влас-ний розсуд. Навряд чи інші країни об’єднання погодяться довірити таке чутливе для безпеки конти-ненту питання непередбачуваному Трампу, тож в найближчі місяці ми станемо свідками відчайдушних спроб європейської дипломатії спасти ще одного «потопельника» американо-російських відносин.


14

Республіка Білорусь дала згоду на-дати ряд військових об’єктів в інтер-есах регіонального угруповання військ. Фактично йдеться про те, що-такі об’єкти модуть бути використані Росією, в тому числі для нападу на Україну. Адже Москва согодні повніс-тю контролює Мінськ та вже вимуси-ла виступати на зовнішньополітичній арені проти Української держави.

Саме так можна розцінити рі-шення Ради міністрів Білорусі схва-лити проект програми Союзної дер-жави «Удосконалення об’єктів військової інфраструктури, що пла-нуються до спільного використання в інтересах забезпечення регіональ-ного угруповання військ (сил) Рес-публіки Білорусь і Російської Феде-

рації». (Відповідну постанову, № 935, підписана 6 грудня ц.р.).

Звісно, не означає, що Кремль обов’язково скористається такою можливістю, але на цьому етапі по-ступки Мінська Москва використо-вуватиме для залякування українців та збільшення тиску на офіційний Київ та на західні столиці.

Рішення використовувати свої ЗС за межами РФ Москва також прийняла восени 2009 року, а ско-ристалася в 2014 році під час агресії проти України.

Можна бути впевненими, що до завершення президентських виборів масштабної воєнної кампанії РФ про-ти України не відбудеться, хоча «сезон полювання» на українських військо-

Мінськ здався Москві. Воєнні ризики для Києва зросли

У дзеркалі експертноі

думки

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)

Фактично йдеться про те, щотакі об’єкти модуть бути використані Росією, в тому числі для нападу на

Україну

До завершення президентських виборів масштабної воєнної кампанії

РФ проти України не відбудеться

15

виків Путін вже розпочав, і не тільки на лінії зіткнення на сході України.

Слід наголосити, що Кремлю вкрай вигідно втягнути у війну Біло-русь, і тепер він отримав легітимну основу для такої диверсії.

Як відомо, проект програми був представлений Міністерством

оборони Білорусі і узгоджений із зацікавленими центральними ор-ганами державного управління. Міністерству оборони РБ нині до-ручено внести в установленому порядку названий проект програ-ми на розгляд Ради міністрів Со-юзної держави.


16

Фактори, які впливають на роз-виток і впровадження високотех-нологічних розробок в інтересах національної безпеки і оборони в Україні:• відсутність незалежної, дієвої та

ефективної системи пошуку, аналізу та всебічної експертної оцінки можливості реалізації та ефекту від впровадження пер-спективних, передових, прорив-них ідей і високотехнологічних проектів, та їх впливу на забез-печення обороноздатності;

• відсутність або/та неузгодже-ність, незакінченість, безсистем-ність ряду законодавчих та нор-мативно-правових актів, доктрин, концепцій, програм

щодо гармонізації розвитку фундаментальної і прикладної науки та передових розробок для безпеки і оборони;

• відсутність єдиного державного органу (у тому числі з функціями управління і контролю), відпові-дального за формування та реалі-зацію політики пошуку, здійснен-ня відбору, фінансування та реалізації розробок в сфері висо-ких та проривних інноваційних технологій для забезпечення обо-роноздатності держави;

• катастрофічне зниження спро-можності наукових шкіл, техно-логічності виробничих підпри-ємств, відставання вітчизняної науки та промисловості в прак-

Особливості створення системи для розвитку передових розробок для безпеки і оборони

Юрій Даник,начальник Інституту інформаційних технологій,

генерал-майор

17

тичних і технологічних аспектах розробки і впровадження висо-котехнологічних проектів;

• розпорошеність зусиль, повнова-жень, ресурсів (економічних, тех-нічних, часових) та наукового і науково-педагогічного потенціа-лу за територіальним розміщен-ням і цільовим призначенням;

• системне недофінансування фун-даментальної науки, проектів в сфері високих та проривних інно-ваційних технологій, глибока ко-мерціалізація оборонно-промис-лового комплексу, недостатній розвиток державно-приватного партнерства.Таке становище в сфері розви-

тку високих та проривних іннова-ційних технологій в Україні в су-часних умовах вимагає створення системи пошуку, здійснення відбо-ру та реалізації тих розробок, які за умови їх реалізації здатні забезпе-чити стратегічні переваги в сфері безпеки і оборони держави на основі принципово інноваційних рішень.

Таку систему пропонується створити дворівневою

І рівень (аналог DARPA):Національне (державне) агент-

ство передових розробок для без-пеки і оборони (прим. – назва умовна) повинне мати статус спеці-ально уповноваженого державного органу, відповідального за визна-чення політики розвитку, супрово-дження розробки високотехноло-

гічних систем озброєння і військової техніки для забезпечен-ня обороноздатності держави. Має бути підпорядкованим Уряду (про-фільному віце-прем’єру; Міністру оборони, якщо будуть переглянуті його повноваження). Має бути під-звітним РНБО.

Має займатися проектами в критичних високотехнологічних сферах та галузях які, за умови їх реалізації надають державі страте-гічні переваги.

Довідково: До високих оборон-них технологій (англ. high technology, hi-tech) традиційно від-носять найбільш нові і прогресивні технології сучасності: • інформаційні та кібер технології; • інноваційні електромеханіка та

електроніка; • нано-, квантові, біотехнології,

генна інженерія;• генерування, акумулювання та

передача енергії;• робототехніка та штучний інте-

лект;• інноваційне матеріаловедення,

«чисті» та енергозберігаючі тех-нології (cleantech);

• напівпровідникові технології;• космічні технології; • телекомунікаційні технології та

технології управління і автома-тизації. З цією метою центр повинно

здійснювати:• пошук, аналіз і оцінку ідей,

проектів;

18

• всебічну оцінку спроможностей держави (технологічних, еконо-мічних, фінансових, політичних, безпекових) для їх реалізації;

• всебічна оцінка ризиків та за-гроз проекту (фінансових, полі-тичних, безпекових, технологіч-них);

• оцінка (прогноз) ефекту (впливу) від впровадження результатів проекту (політичного, економіч-ного, воєнного, інформаційного);

• здійснення функцій державної експертизи розробок з питань таємниць;

• підготовка висновків та реко-мендацій щодо подальшої роз-робки проекту;

• формування вимог і завдань центрам компетенції (ІІ рівня), координація їх діяльності і контроль реалізації проектів;

• формування спроможностей і сприяння державно-приватному та міжнародному партнерству (у разі можливості та доцільності);

• відбір та ліцензування експертів.Має складатися з керівництва

Центру, керівників проектів (за на-прямами), державних експертів (за кластерами і напрямками), підроз-ділів, що забезпечують діяльність.

ІІ рівень:Система Центрів компетенції за

профільними кластерами та на-прямками. Може складатися з ор-ганізацій, установ, ВНЗ, ВВНЗ, НАНУ, НЦ, НДІ, НДЛ, КБ з дослід-ним виробництвом.

Основні завдання:• моніторинг знань в т.ч.

спецінформації у визначеній предметній галузі;

• формування, утримання і онов-лення науково-технічної бази ін-формаційного ресурсу за класте-рами та напрямками в т.ч страхового фонду документації;

• збір, систематизація, поширення й примноження знань та ефек-тивних практик за напрямами, забезпечення ефективного до-ступу до експертного інформа-ційного ресурсу;

• формування наукових шкіл;• розробка відповідних стандартів

і впровадженням отриманого досвіду;

• підготовка науковців та висо-кокваліфікованих інженерів;

• оптимізація та концентрація на єдиній платформі наукового, конструкторського, технологіч-ного та виробничого потенціалу, фінансових, та інтелектуальних ресурсів;

• координація науково-виробни-чої діяльності через інститут ге-неральних (головних) конструкторів;виготовлення і дослідження ма-

кетів, дослідних зразків; Науково-випробувальний комп-

лекс високих оборонних технологій концентрує діяльність на напрямах: інформаційна та кібернетична без-пека; технічні види розвідки; управ-ління силами та засобами; інформа-

19

ційно-комунікаційні системи; роботизовані системи та інші.

Додаткові обов’язкові вимоги (умови).

Формування системи контролю і відповідальності. Всі функціо-нальні і структурні юридичні осо-

би і посадовці мають нести відпо-відальність за результати роботи згідно із законом (дисциплінарну, адміністративну, кримінальну, ма-теріальну). Державні експерти – за висновки, керівники проекту – за рішення, і т.ін.


20

У липні 1991 р. у Празі був під-писаний Протокол про припинен-ня дії Договору про дружбу, співро-бітництво і взаємну допомогу між шістьма європейськими державами так званого соціалістичного табору. Цей документ поставив остаточну крапку в історії існування військо-во-політичного союзу – Організації Варшавського договору (ОВД).

У 1991 р. оперативно-стратегіч-ні об’єднання Збройних сил СРСР були виведені з території Угорщини та Чехословаччини, а протягом 1992-1994 рр. останні ешелони вже 1 Кавер-версія, опрацювання, аранжування -

авторська музична композиція у виконанні іншого музиканта чи колективу. Кавер-вер-сія може повністю імітувати оригінал або радикально відрізнятися від нього.

російських військ залишили тери-торію Польщі та Німеччини.

Після розпаду СРСР керівни-цтво «демократичної» Росії намага-лося зберегти за собою лідируючу роль на пострадянському просторі у форматі Співдружності Незалеж-них Держав (СНД). У лютому 1992 р. були створені Об’єднані Збройні сили (ОЗС) СНД на перехідний пе-ріод «з метою забезпечення безпеки держав-учасниць, збереження управління військами, запобігання конфліктам і узгодженого рефор-мування збройних сил колишнього Союзу РСР»2. Документ про ство-

2 Угода про Об’єднані збройні сили на пере-хідний період: міжнародний документ від 20 березня 1992 р. / Офіційний сайт Верховної

Організація Варшавського договору-2: чи можлива «кавер-версія»1

Володимир Паливода, старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки

Національного інституту стратегічних досліджень

21

рення цієї структури підписали представники Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Росій-ської Федерації, Таджикистану та Узбекистану. Хоча процедура під-писання відбувалася у Києві, Украї-на до Угоди не приєдналася.

У березні 1992 р. на базі Міністер-ства оборони СРСР створюється Го-ловне командування ОЗС СНД, яке у 1993-2006 рр. існувало як Штаб з ко-

Ради України. – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ru/997_116

ординації військового співробітни-цтва держав-учасниць СНД. У 2006 р. Штаб був ліквідований, а його функ-ції передані Секретаріату Ради міні-стрів оборони (РМО) держав-учас-ниць СНД. У роботі цієї структури беруть участь глави військових ві-домств Азербайджану, Білорусі, Ві-рменії, Казахстану, Киргизстану, Ро-сії, Таджикистану, Узбекистану та як спостерігачі – Молдови, Туркменіс-тану. Україна у 2014 р., зі зрозумілих причин, припинила співробітництво із Секретаріатом РМО СНД.

Ілюстрація № 2.Джерело: http://www.odkb-csto.org/structure/

22

Втративши плацдарм у Цен-тральній та Східній Європі, Росій-ська Федерація як правонаступник СРСР (у широкому, імперському розумінні цього терміну) почала здійснювати кроки щодо закріплен-ня позицій на євразійському про-сторі, створюючи навколо себе вій-ськово-політичне кільце3. У травні 1992 р. Вірменія, Казахстан, Кир-гизстан, Росія, Таджикистан та Узбекистан підписали Договір про колективну безпеку (ДКБ), до якого пізніше приєднались Білорусь, Азербайджан та Грузія4. У травні 2002 р. прийнято рішення про трансформацію ДКБ в повноцінну міжнародну організацію - Органі-зацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ). Тоді ж Москва по-годила з Киргизстаном і Таджикис-таном питання щодо розміщення там своїх військових баз5.

Відповідно до офіційних доку-ментів, ОДКБ розглядається як го-ловний міждержавний інструмент, покликаний протистояти регіо-

3 Россия создает новый Варшавский договор. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ramisyunusovarchives.50webs.com/4F.html

4 У 1999 р. Грузія, Азербайджан та Узбекистан відмовились від подовження Договору на новий термін. У 2005 р. Узбекистан відновив своє членство в ОДКБ, але у 2012 р. знову припинив його.

5 Владимир Путин создаёт на пространстве СНГ военно-политический блок. Новый Варшавский пакт? – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://iq.hse.ru/news/ 177767186.html

нальним викликам і загрозам вій-ськово-політичного і військово-стратегічного характеру, включаючи боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і пси-хотропних речовин. У разі агресії проти однієї з держав-учасниць інші члени ОДКБ, на прохання цієї держави, негайно нададуть їй необ-хідну допомогу, включаючи вій-ськову6. З метою реалізації статут-них положень були створені Колективні сили оперативного реа-гування (КСОР) та Колективні ми-ротворчі сили (КМС). У жовтні 2017 р. на території Казахстану пройшли військові навчання, у ході яких відпрацьовувалось застосу-вання КМС ОДКБ за мандатом Ради безпеки ООН в умовній дер-жаві, яка не входить до складу цієї організації7. Можна лише здогаду-ватися, що за держава малася на увазі.

На відміну, наприклад, від НАТО критеріїв для прийому до ОДКБ не існує. Щоб стати членом організації, не треба відповідати демократичним критеріям і мати реформовану економіку і судову систему. Влада Росії намагається подати ОДКБ як реальну альтерна-

6 Договор о коллективной безопасности от 15 мая 1992 г. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.odkb-csto.org/documents/detail.php?ELEMENT_ID=126

7 Учения Коллективных сил ОДКБ. – [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://odkb-csto.org/international_org/

23

тиву НАТО і всіма силами домага-ється збільшення ваги ОДКБ у сис-темі міжнародних відносин8.

Символічно, що місця постій-ного перебування як штаб-квартири Об’єднаного команду-вання ОВД, так і усіх наступних координаційних органів донедавна мали одну й ту саму адресу: Мо-сква, Ленінградський проспект, 41.

З приходом до влади В. Путіна Росія активізувала свою зовнішню політику на азійському напрямі, не обмежуючись вже пострадянським простором. У червні 2001 р. була створена Шанхайська організація співробітництва (ШОС) - субрегіо-нальна міжнародна організація, до складу якої сьогодні входять 8 кра-їн: Індія, Казахстан, Киргизстан, Китай, Пакистан, Росія, Таджикис-тан і Узбекистан. Афганістан, Біло-русь, Іран і Монголія мають статус держав-спостерігачів. Цей статус виявили бажання отримати також Бангладеш, В’єтнам, Єгипет, Ізраїль, Ірак, Мальдіви, Сирія і Україна9.

ШОС не є військово-політич-ним блоком (як, наприклад, НАТО)

8 З точки зору міжнародного права ОДКБ від-носиться до того самого типу організацій, що і НАТО: регіональна міждержавна орга-нізація безпеки з повноваженнями відповід-но до восьмої глави Статуту ООН. Обидві визнані ООН у цьому статусі.

9 Янукович повернув на Схід - він захотів до ШОС. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: https://news.finance.ua/ua/news/-/286358/yanukovych-povernuv-na-shid-vin-zahotiv-do-shos

чи механізмом багатостороннього політичного діалогу (як, напри-клад, Регіональний форум Асоціа-ції держав Південно-Східної Азії з питань безпеки), а посідає проміж-ну позицію. Головними завдання-ми організації проголошені зміц-нення стабільності і безпеки на континенті, боротьба з терориз-мом, сепаратизмом, екстремізмом, наркотрафіком, розвиток еконо-мічного співробітництва, енерге-тичного партнерства, наукової і культурної взаємодії10.

За домовленістю між держава-ми-членами, Секретаріат ШОС має штаб-квартиру у Пекіні, а її Регіо-нальна антитерористична структу-ра (РАТС) дислокована у Ташкенті.

З моменту заснування організа-ції країнами-учасницями періо-дично проводяться спільні антите-рористичні навчання. Спочатку Китай досить стримано поставив-ся до такої форми співпраці, але пізніше погодився провести трену-вання своїх військових підрозділів разом із Росією у рамках навчань «Мирна місія-2005»11.

10 Зимонин В.П. Шанхайская организация со-трудничества и евразийское измерение без-опасности // Шанхайская организация со-трудничества: к новым рубежам развития: Материалы круглого стола. - Москва: Инсти-тут Дальнего Востока РАН, 2008

11 Комиссина И. Н., Куртов А. А. Шанхайская организация сотрудничества // Кокарев К. А. Россия в Азии: проблемы взаимодей-ствия: сборник статей. - Москва: Издатель-ство Российского института стратегических исследований, 2006.

24

Коментуючи висновки деяких політологів у тому, що організація, фактично, становить собою нову ОВД, Президент РФ В. Путін зая-вив: «… немає нічого, щоб характе-ризувало ШОС як військово-полі-тичне об’єднання на зразок Варшавського договору, принай-мні, немає загального командуван-ня та інших необхідних для блоку структур»12.

Дійсно, у своїй нинішній формі та складі ШОС аж ніяк не може стати тим, чим для СРСР була ОВД. Але, знаючи амбіції Москви щодо відновлення статусу наддержави, зрозуміло, що Кремль буде намага-тися використовувати фактор не-

12 Путин: сравнение ШОС с Организацией Варшавского договора это болтовня. [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.kz/72984-putin-sravnenie-shos-s-organizaciejj.html

бажання КНР та низки країн Цен-тральної Азії сприймати політику адміністрації Сполучених Штатів, активна економічна і політична експансія яких не відповідає інтер-есам цих держав. Водночас, реалі-зації російських планів стоїть на заваді Китай, який розглядає краї-ни ШОС як перспективний ринок збуту. У Пекіні вважають, що пріо-ритети в організації між антитеро-ристичною і економічною складо-вою повинні розподілятися порівну, а у перспективі економіч-на стратегія може зайняти головне місце у діяльності ШОС13. Росія прагне також до тіснішої інтеграції

13 Лузянин С.Г. Пятеро против одного. Приоритеты России и Китая в рамках Шан-хайской организации сотрудничества не совпадают. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ng.ru/politics/2004-09-28/2_priorities.html

Ілюстрація № 4. Джерело: http://berlek-nkp.com/uploads/posts/2014-05/1400146491_0_7f1cd_b6f212fe_xl.png

25

на основі делегування частини су-веренітету країн регіону наднаціо-нальним органам (як це має місце у ОДКБ, та ЄврАзЕС), тоді як Китай не має наміру розділяти суверені-тет будь з ким.

Незважаючи на таку позицію Пекіна, Москва продовжує діяти згідно з відомим російським прислів’ям - «Не мытьём, так ката-ньем». Постійно акцентуючи увагу на наявності спільних проблем (те-роризм, екстремізм, транскордонна організована злочинність, незакон-ний обіг наркотиків), Росія намага-ється зблизити ОДКБ і ШОС. Так, у 2014 р. у ході зустрічі Генерального секретаря ОДКБ М. Бордюжі з Ди-ректором Виконкому РАТС ШОС Чжан Сіньфеном були узгоджені підходи цих міжнародних об’єднань до визнання організацій терорис-тичними і екстремістськими14.

Ідею зближення підтримують і в Душанбе. У травні 2014 р. дирек-тор Центру стратегічних дослі-джень при президентові Таджикис-тану Х. Холікназар заявив: «Настав той період, коли двом важливим організаціям - ОДКБ і ШОС – тре-ба об’єднати зусилля. Це – ключ до того, щоб забезпечити регіональну безпеку …»15.

14 ОДКБ И ШОС вырабатывают единый под-ход к борьбе с терроризмом. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ria.ru/world/20140120/990214292.html

15 А. Буранбаев: «Объединение ОДКБ и ШОС – позитивная реальность». [Електро-

Одночасно російська влада під-живлює ностальгічні настрої у сус-пільстві, постійно нагадуючи про «единый, могучий Советский Союз» та «миролюбивий» Варшав-ський договір. За даними Всеросій-ського центру дослідження гро-мадської думки, кілька років тому 80 % опитаних вважали, що роз-пуск ОВД мав негативні наслідки, 89 % росіян припускали, що саме завдяки їй вдалося уникнути ядер-ної війни, довгий час підтримувати мир і стабільність на європейсько-му континенті, а 51 % громадян ви-словились за те, щоб Росія знайшла спосіб «створити міжнародний військово-політичний блок, поді-бний Варшавському договору»16.

«Глас народа» був почутий у владних коридорах. У 2015 р. керів-ник Комітету у справах оборони Державної думи РФ адмірал у від-ставці В. Комоєдов (колишній ко-мандувач Чорноморським флотом) закликав задуматися про створен-ня нового військового союзу на противагу НАТО. За його словами, «ми припустилися помилки, що все-таки розпустили Варшавський договір. … протистояти НАТО по-одинці нам буде дуже складно. Ми вже це робили 22 червня 1941 р., ми

нний ресурс]. – Режим доступу: http://berlek-nkp.com/main/1892-a-buranbaev-obedinenie-odkb-i-shos-pozitivnaya-realnost.html

16 России нужно создавать новый Варшавский договор. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://www.km.ru/print/491805

26

протистояли усій Європі одні, зо-всім одні. Але тоді був Радянський Союз, зараз - Росія. Росії це буде на-багато складніше при тій зраді, яку ми бачимо з боку України»17.

Розуміючи, що на Старому кон-тиненті Москва практично не має союзників для реалізації таких пла-нів, погляди її стратегів все частіше звертаються у східному напрямі. У цьому контексті нового звучання на-буває знаменитий вислів В. Жири-новського – «Російський солдат ви-миє чоботи в Індійському океані».

Дехто з кремлівських політтех-нологів вірить у те, що Росії вдасть-ся об’єднати навколо себе частину

17 Блоковые игры. [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://www.ng.ru/armies/2015-09-24/2_games.html

країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, включно з Китаєм. Навіть тих, між якими сьогодні існують певні протиріччя. І Росія, «втягую-чи усіх в один союз із собою, знімає ці суперечки, ну або хоча б заморо-жує їх, створюючи міцний східно-азіатський кулак, пов’язаний економічно, політично і військово-технічно. І коли процес буде завер-шений, … тоді створена структура стане куди могутнішою за всіма па-раметрами, ніж Варшавський блок. І ніхто навіть подумати не зможе про те, щоб зв’язуватися з такою утворенням»18.

18 Новый «Варшавский договор» - азиатская версия. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://новости-россии.ru-an.info/ново-сти/новый-варшавский-договор-азиатская-версия/

Ілюстрація № 5.Джерело: http://новости-россии.ru-an.info/новости/новый-варшавский-договор-

азиатская-версия/

27

У 1920 р. англійський письмен-ник-фантаст Г. Уеллс після зустрічі з В. Леніним назвав того «кремлів-ським мрійником». Здається, що і че-рез сто років дух мрійництва все ще витає над Москвою! Гіпотетично у військово-політичному союзі з Росі-єю на антиамериканському ґрунті могли б об’єднатися КНДР, Іран чи, наприклад, Лаос і Камбоджа. Але ва-ріант із «затягненням» до нього Під-небесної дорівнює нулю. Судячи з усього, російські синологи19 неуваж-но читали матеріали виступу на XIX з’їзді Генерального секретаря ЦК КПК Сі Цзіньпіна, який заявив: «Ми досягли нового історичного ключо-

19 Синолоґія - комплекс наук, які вивчають іс-торію, економіку, політику, філософію, мову, літературу, культуру Китаю.

вого моменту в посиленні національ-ної оборони і збройних сил ... Ми по-винні повністю втілити в життя ідеї партії щодо посилення армії для вхо-ду в нову еру і пристосувати військо-ву стратегію до нових умов». Лідер КНР висловив впевненість, що в найближчому майбутньому його країна стане світовим лідером і зали-шить позаду себе США в демокра-тичному, культурному і військовому розвитку20.

Які б там прожекти не придуму-вали у Кремлі, Росії у нинішній ситу-ації не варто розраховувати на розі-граш китайської карти. Пекін завжди

20 Китай позарился на мировое господство. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://utro.ru/politics/2017/10/18/1342914.shtml

Ілюстрація № 6.Джерело: https://varlamov.me/2014/-/IMG_0409.JPG

28

грав і особливо зараз буде грати за своїми правилами. Там добре пам’ятають настанову Великого

Кормчого Мао - «Розумна мавпа си-дить на вершині пагорба і спостері-гає, як у долині б’ються два тигри».


29

Продукция военного назначе-ния на предприятиях Туркменской ССР практически не производи-лась. В связи с этим, после обрете-ния независимости Туркменистан не имеет собственной базы для развития военно-промышленного комплекса (ВПК). Туркменистан проводил нейтральный курс, в рав-ной степени дистанцируясь от Рос-сии и стремясь свести к минимуму любое внешнее влияние на свои внутренние дела со стороны США, а также со стороны ведущих стран Европейского Союза

По причине отсутствия собствен-ной оборонной промышленности официальный Ашхабад в целях обес-печения армии вооружением и воен-

ной техникой вынужден был обра-щаться за помощью к другим государствам в рамках военно-тех-нического сотрудничества.

Военно-техническое сотрудни-чество с Грузией развивалось в рамках ликвидации задолженнос-ти за поставленный природный газ в размере почти 340 млн. долларов США. В 2001 году в АО «Тбилавиа-строй» было отремонтировано и отправлено в Туркменистан 18 боевых самолетов Су-25, а затем завершены работы по ремонту еще шести истребителей.

Ремонт и модернизация турк-менских истребителей осущест-влялись на и Львовском авиаре-монтном заводе (Украина). Украина

Туркменистан. Уроки перевооружения в условиях российской угрозы

Иван Мироненко, ИА «ОПК»

30

в прошлом играла основную роль в поддержании в рабочем состоянии противовоздушного потенциала Туркменистана, откуда велись по-ставки современных РЛС 36Д6 и станций радиотехнической развед-ки «Кольчуга-М». А отечественное предприятие «Укроборонсервис» (дочернее ГК «Укрспецэкспорт») в свое время выполнило ряд работ по модернизации государственной системы ПВО Туркменистана.

Российско-белорусская компа-ния «Оборонительные системы» выполнила работы по модерниза-ции ЗРК С-125М до уровня «Печора-2М» по контракту от 2009 года.

Туркменистан осуществлял ВТС также и с США. В 2001 году в распоряжение туркменских погра-ничников поступил патрульный катер «Пойнт Джексон». Его экипаж прошел специальную по-дготовку во Флориде. Катер посту-пил в распоряжение отдельного дивизиона сторожевых кораблей пограничной службы Туркменис-тана в каспийском порту Туркмен-баши.

Следует подчеркнуть, что посте-пенно Туркменистан вооружается китайским высокотехнологичным оружием, в том числе и современными средствами ПВО. В начале 2016 года в Туркменистане прошли масштабные военные уче-ния, где была продемонстрирована китайская зенитно-ракетная систе-

ма FD-2000 (экспортный вариант HQ-9). Одновременно с ЗРС были приобретены обзорные РЛС боль-шой дальности. Несколько десятков туркменских военнослужащих про-шли подготовку и обучение в Китае. Показательно, что руководство ВС Туркменистана предпочло не рос-сийские ЗРС С-300ПМУ2, а китай-ские зенитные системы, - это указывает не только на растущее китайское влияние в регионе, но и на последовательную, вполне обо-снованную военно-техническую политику страны с акцентом на ди-версификацию в области поставок вооружений.

Не менее симптоматично (для ВТС РФ), что в 2012 году Туркме-нистан заказал итальянские беспилотные авиационные комплексы (БАК) FALCO. В 2014 году на вооружении сухопутных войск на замену АК-74 появились итальянские штурмовые винтовки Beretta ARX-160.

В 2016 году Туркменистан за-ключил контракты на поставку сигнальных пиротехнических средств и выстрелов к подствольным гранатометам с рос-сийским научно-производственным концерном «Техмаш» (холдинговая компания госкорпорации «Ростех» в области промышленности боеприпасов и спецхимии).

Ответственность за техничес-кое переоснащение армии Прези-

Следует подчеркнуть, что посте-пенно Туркменистан вооружается

китайским высокотехнологичным оружием, в том числе и

современными средствами ПВО

31

дент Туркменистана Г.Бердымухамедов возложил на ми-нистра обороны Яйлыма Бердыева, который в ноябре 2016 года посе-тил Объединенные Арабские Эмираты (ОАЭ) и Пакистан, где интересовался производством и получением военной техники. Туркменистан надеется на технику из Исламабада и Абу-Даби. В Па-кистане особое внимание привлек боевой самолет JF-17, который яв-ляется аналогом американского F-16 (Пакистан выпускает совмест-но с Китаем), но стоит при этом в три раза дешевле.

Таким образом, импорт воору-жений и военной техники является основой обеспечения боевого по-тенциала армии Туркменистана.

В последние годы Туркменистан активизировал закупки вооруже-ний, расширив масштабы военно-технического сотрудничества с Россией и Турцией.

В 2009 году с «Рособоронэкспортом» был заклю-чен контракт на поставку 10 танков Т-90С стоимостью $16 млн., постав-ки были осуществлены в 2009-2010 годах. В это же время, Туркменис-тан приобрел не менее восьми рос-сийских боевых машин пехоты БМП-3, более тысячи грузовиков «КамАЗ» стоимостью около $100 млн, а также шесть РСЗО «Смерч» калибра 300 мм за $70 млн. Кроме того, в 2010 году был выполнен контракт на поставку двух вертоле-

тов Ми-17-1В стоимостью $22 млн. Для ВМФ Туркменистана Средне-Невский судостроительный завод изготовил два ракетных катера про-екта 12418 «Молния» стоимостью $170 млн., переданных заказчику в 2011 году. Таким образом, доля при-сутствия РФ на военном рынке Туркменистана остается весомой, что можно объяснить политически-ми причинами (опасениями агрес-сивной политики РФ и, в некоторой степени, дешевизной и привычностью российской техни-ки). При этом необходимо подчер-кнуть, что ключевые системы воо-ружений, такие как средства ПВО, самолеты, БАК, Туркменистан заку-пает не в России.

В 2010 году Туркменистан заку-пил в Турции два сторожевых ко-рабля класса Tuzla, разработанных DearsanShipyard, с опционом еще на шесть катеров. Соглашение о во-енном сотрудничестве Турции и Туркменистана было подписано на рубеже 1990-2000 гг., однако разви-тия не получило.

Поставки вооружения и воен-ной техники (ВВТ) в Туркменистан также осуществляют белорусские предприятия. Украинскую нишу на туркменском рынке может занять Беларусь, товарооборот между странами быстро растет в послед-ние годы. В Туркменистане налади-ли сборку белорусских дронов «Бусел–М», разработанных специа-листами НПЦ «БАК и технологии».

При этом необходимо подчеркнуть, что ключевые системы вооруже-

ний, такие как средства ПВО, само-леты, БАК, Туркменистан закупает

не в России

32

Кроме того, Туркменистан стал первым заказчиком самоходного противотанкового ракетного комплекса «Каракал», разработан-ного компанией «Белтехэкспорт», оснащенного украинскими ракета-ми «Барьер» разработки киевского КБ «Луч». Спецподразделения страны получили новейший бело-русский бронированный автомо-биль «Барс».

По данным SIPRI - Стокгольм-ского международного института исследований проблем мира (фев-раль 2017 г.), - за последние пять лет Туркменистан был крупней-шим импортером турецкого ору-жия. По оружейному импорту, Туркменистан занимает 40-е место в мире. При этом 36% импортируе-мого оружия Туркменистана при-ходятся на Турцию, 27% – на Китай и 20% – на Россию. Туркменистан

был единственным крупнейшим военным импортером Турции в те-чение 5 лет, что составило 29% во-енного экспорта Турции.

Практически за последние 10 лет на вооружение ВС Туркменис-тана стала поступать новейшая техника, а также модернизирован-ное вооружение и техника, которые были продемонстрированы на во-енном параде, посвященном 25-ле-тию независимости страны 27 октября 2016 года.

По результатам ВТС Туркме-нистана на данном параде была представлена военная продукция более восьми стран импортеров. При этом, необходимо отметить, что у Китайской Народной Респу-блики для ВС Туркменистана при-обретен весь спектр систем проти-вовоздушной обороны: малой, средней и большей дальности.

Туркменистан стал первым заказ-чиком самоходного противотанко-

вого ракетного комплекса «Кара-кал», разработанного компанией

«Белтехэкспорт», оснащенного украинскими ракетами «Барьер»

разработки киевского КБ «Луч»


33

За статистикою ProZorro, по-над 99% учасників та переможців у публічних закупівлях – українські компанії, менше 1% – іноземні.

Проте, за оцінками експертів моз-кового центру CMD-Ukraine, близь-ко 38% товарів та послуг в рамках пу-блічних закупівель є імпортними або містять суттєву імпортну складову. В США та Японії цей показник менше 5%, а в ЄС – 7,9%.

Враховуючи те, що річний об-сяг українських публічних закупі-вель сягає

275 мільярдів гривень на рік, мова йде про потенційну імпортну складо-ву обсягом понад 100 мільярдів гри-вень. Це прямий «мінус» і в торговель-ному балансі, і в українському ВВП.

«Купуй українське, плати українцям!» Або чому варто підтримати законопроект #7206

Віктор Галасюк,голова Комітету Верховної Ради України

з питань промислової політики та підприємництва

34

Точні оцінки чи офіційні дані щодо імпортної складової публічних закупі-вель отримати досі не вдалось. У від-повідь на моє депутатське звернення Перший віце-прем’єр-міністр Украї-ни – Міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів надав офіційну відповідь, у якій визнав: «Інформація щодо загальної суми коштів витраче-них через процедури публічних заку-півель на закупівлю товарів, виробле-них в Україні та товарів, вироблених закордоном в Мінекономрозвитку відсутня».

Тобто міністерство, яке в першу чергу має опікуватись економічним розвитком, не знає скільки коштів з

тих майже 12% ВВП (!), які спрямову-ються на публічні закупівлі, йдуть на розвиток української промисловості, підприємництва та економіки, а скіль-ки «вимивається» за кордон через ім-порт. Щоб виправити ситуацію, я на-правив Прем’єр-міністру України депутатське звернення для проведен-ня відповідної урядової «інвентариза-ції» публічних закупівель на предмет оцінки імпортної складової та потен-ціалу імпортозаміщення за товарними категоріями.

Купуючи за кордоном те, що Укра-їна виробляє або здатна виробляти сама, ми даруємо іншим країнам робо-чі місця, інвестиції та податки! А самі

Купуючи за кордоном те, що Україна виробляє або здатна виробляти сама, ми даруємо іншим країнам

робочі місця, інвестиції та податки!

35

лишаємось боржником та експорте-ром сировини, робочих рук і талантів.

Публічні закупівлі – не лише спо-сіб задоволення суспільних потреб. Це також відмінний механізм стимулю-вання розвитку промисловості, під-приємництва та економіки в цілому. Звісно ж, при розумному підході.

Законопроект #7206 «Купуй укра-їнське, плати українцям!», ініційова-ний нами з Олегом Ляшком та коман-дою РПЛ і вже прийнятий Верховною Радою за основу, пропонує удоскона-лену модель публічних закупівель, яка поставить їх на службу економічному розвитку України, подоланню безро-біття, еміграції та підвищенню доходів громадян.

#7206 – модернізація публічних закупівель

Законом України «Про публічні за-купівлі» визначено єдиний обов’язковий критерій для оцінки тен-дерних пропозицій – ціну. Інші крите-рії можуть застосовуватись на розсуд замовника для товарів, які не мають постійно діючого ринку. Експерти KSE зазначають, що на практиці замовни-ки практично не використовують можливість встановлювати інші кри-терії окрім ціни. Так, лише 0,7% завер-шених закупівель були проведені з ви-користанням нецінових критеріїв.

Законопроект #7206 «Купуй укра-їнське, плати українцям!» встановлює розподіл предметів публічних закупі-вель на 2 групи – неспеціалізовані, пе-релік яких затверджується КМУ та

для яких застосовується єдиний кри-терій – ціна, і спеціалізовані – всі інші предмети закупівель, для яких засто-сування нецінових критеріїв, переду-сім місцевої складової, стає обов’язковим. Перелік неспеціалізова-них закупівель має бути встановлений урядом після ретельної «інвентариза-ції» та економічного аналізу публіч-них закупівель і проведення консуль-тацій з виробниками та експертами. Я переконаний, що спеціалізованими мають визнаватись усі високотехноло-гічні предмети закупівель, які Україна вже виробляє. Наприклад, літаки, ко-раблі, гелікоптери, вагони, трамваї, ав-тобуси, с/г техніка, турбіни, інша про-дукція машинобудування, приладобудування та їх складові.

До речі, вага цінового фактору в новій системі пропонується така ж, як і в діючий – мінімум 70%. Максималь-на вага нецінових критеріїв (напри-клад, умови оплати, гарантія, місцева складова), відповідно, теж така ж сама – 30%.

Головна новація #7206 – запрова-дження обов’язкового врахування критерію місцевої складової з вагою не менше 20% в структурі приведеної ціни для спеціалізованих предметів закупівель. Місцева складова обрахо-вується через рівень ресурсної локалі-зації виробництва предмету закупівлі за прозорою формулою, встановле-ною законом, згідно методики, яка згодом буде затверджена урядом.

Таким чином, #7206 жодним чи-ном не є альтернативою, замінником

Спеціалізованими мають визнава-тись усі високотехнологічні предме-

ти закупівель, які Україна вже виробляє. Наприклад, літаки, кораблі, гелікоптери, вагони,

трамваї, автобуси, с/г техніка, турбіни, інша продукція машинобу-

дування, приладобудування та їх складові

36

чи загрозою для системи електронних закупівель ProZorro. Навпаки – «Ку-пуй українське, плати українцям!» розвиває та посилює існуючу систему за рахунок переведення її для спеціалі-зованих предметів закупівель на бага-тофакторну модель, яка домінує в тому числі в Європі.

До речі, коли Кабмін вносив в Раду законопроект «Про публічні закупівлі», розроблений МЕРТ для запровадження ProZorro, той пе-редбачав більш широке викорис-тання багатофакторної моделі оцін-ки тендерних пропозицій. І, наскільки мені відомо, така можли-вість була погоджена переговорною командою в рамках приєднання України до Угоди СОТ про публічні закупівлі (GPA). Але через поправ-ку одного з народних депутатів можливість її використання була суттєво звужена та на практиці майже зведена нанівець. В резуль-таті, лише 0,7% завершених закупі-вель проводяться з використанням нецінових критеріїв.

Ідея ж #7206 дуже проста – платиш зарплату українцям, використовуєш українську сировину, матеріали, ком-поненти, енергію, фінанси – отримай «бонус» вагою до 20% в структурі при-веденої ціни! Чим більш «українська» продукція за її «ресурсним наповне-нням», тим більшу перевагу вона ма-тиме для держави як покупця.

Умовний товар з 100% українським «наповненням» в порівнянні з анало-гічним товаром, в якому немає нічого українського, згідно запропонованої формули (70% ціна/20% місцева скла-дова/10% інші фактори, наприклад, гарантія) отримає за показником міс-цевої складової максимальну цінову перевагу у 25%. Зрозуміло, що це екс-тремальний приклад, який надзви-чайно рідко матиме місце на практиці.

Неоліберали, які претендують на роль експертів в публічних закупів-лях, стверджують, що така цінова пе-ревага для «української продукції» є занадто високою і навіть невиправда-ною. Але чомусь вони не обурюються, що вартість кредитних ресурсів для

Вага і обов’язковість врахування різних критеріїв при публічних закупівлях

Критерії Діюча система Нова система #7206 «Купуй українське, плати українцям!»

Ціна >70%Врахування обов’язкове

>70%Врахування обов’язкове

Нецінові критерії <30%Врахування не обов’язкове

<30%Врахування обов’язкове

у т.ч. місцева складова –

Врахування не обов’язкове

>20%Врахування для спеціалізованих предметів закупівлі обов’язкове

37

українських виробників не 1-3%, а 8-10% в валюті, що на довгому вироб-ничому циклі, притаманному високо-технологічному виробництву, майже повністю «з’їдає» цінову перевагу міс-цевої складової. Також вони мовчать про те, що, наприклад, у США націо-нальним виробникам – МСП згідно федерального законодавства про дер-жавні закупівлі (FAR) – надається ці-нова перевага 12%.

Завдання #7206 – на більш спра-ведливих та привабливих умовах від-крити для української продукції до-ступ до ринку публічних закупівель, імпортна складова якого, за експерт-ними оцінками, перевищує 100 млрд грн на рік. Це дозволить здешевити імпорт, залучити в Україну інвестиції, створити нові виробництва та робочі місця, поліпшити торговельний ба-ланс і, нарешті, дати потужний ім-пульс розвитку української економіки та зростанню доходів громадян.

Багатофакторна модель працює в світі

У міжнародній практиці, в тому числі в Європі, широко розповсюдже-на багатофакторна оцінка тендерних пропозицій при публічних закупівлях. Згідно даних Єврокомісії, у Франції лише 4% публічних закупівель здій-снюється виключно за ціновим крите-рієм, у Великобританії – 7%, в Нідер-ландах – 10%, в Іспанії – 24%. У Німеччині, Австрії та Італії – лише кожна друга держзакупівля йде ви-ключно за ціновим критерієм. Тобто в

низці розвинутих країн публічні заку-півлі за багатофакторною моделлю (за приведеною ціною) відбуваються в рази, а то й в десятки разів частіше ніж закупівлі за одним лише фактором ціни. Проте в Україні понад 99% пу-блічних закупівель – виключно ціно-ві.

Експерти Проекту «Гармонізація системи державних закупівель в Укра-їні зі стандартами ЄС», який фінансу-ється ЄС, у «Звіті про сприяння полег-шенню доступу малих та середніх підприємств до процедур публічних закупівель» зазначають:

«Щодо закупівель у ЄС, фахівці та органи влади вважають, що якщо при-діляти увагу виключно досягненню якомога нижчої ціни конкурсних тор-гів сьогодні, це призведе до звуження кола постачальників у майбутньому разом зі зниженням стимулів до по-кращення якості та впровадження ін-новацій, а також до ускладнення отри-мання оптимального співвідношення ціни і якості в довгостроковій пер-

Завдання #7206 – на більш справед-ливих та привабливих умовах від-

крити для української продукції доступ до ринку публічних закупі-вель, імпортна складова якого, за

експертними оцінками, перевищує 100 млрд грн на рік

38

спективі. Тож зрештою це призведе до зниження темпів росту економіки».

У звіті «Збірник директив ЄС з пи-тань державних закупівель» експерти наголошують:

«Дві нові Директиви про здійснен-ня державних закупівель в державній і комунальній сферах містять суттєву кількість змін. Дані зміни були внесе-ні з багатьох причин, пов’язаних зі стратегією ЄС «Європа 2020». Такі змі-ни включають в себе полегшення до-ступу МСП до державних закупівель, сприяння інноваціям в сфері держав-них закупівель та інших сферах ЄС че-рез державні закупівлі, таких як соці-альний захист та екологія. Основні зміни стосуються наступного: можли-вість присудження контракту, базую-чись тільки на найнижчій пропозиції, скасована.

Ціна все ще може бути одним з критеріїв, але має бути доповнена та-ким критерієм як якість. Використан-ня критеріїв для визначення перемож-ців, що покривають весь життєвий цикл продукту, полегшений правила-ми розрахунку, наприклад, витрати на управління відходами в зв’язку з утилізацією продукту».

Світова практика визнає ефектив-ність застосування в критичних ситу-аціях механізму публічних закупівель для невідкладного вирішення проблем зайнятості, платіжного балансу, від-новлення окремих секторів економіки та регіонів.

Так, згідно аналітичних звітів ОЕСР, протягом останніх 30 років спо-

стерігається тенденція стрімкого збільшення кількості випадків запро-вадження різними країнами світу за-ходів щодо вимог наявності місцевої компоненти, зокрема, залучення міс-цевих трудових та матеріально-тех-нічних ресурсів, а також стимулюван-ня участі в цих процедурах малих та середніх підприємств. За результата-ми аналізу практичних кейсів відзна-чається, що головною метою таких за-ходів є вирішення завдань створення нових робочих місць, промислового розвитку, залучення інвестицій та но-вих технологій, диверсифікації інду-стріальної бази країни тощо.

#7206 Ліберальніший за публічні закупівлі в США

«Купуй українське, плати україн-цям!» також враховує кращий світо-вий досвід. Наприклад, в США згідно норм федерального законодавства (Federal Acquisition Legislation – FAR, що веде свою історію з 1933р. коли був прийнятий Закон «Купуй Американ-ське») держустановам (за певними ви-ключеннями) забороняється при-дбання продукції, яка вироблена не в США та містить менше 50% місцевої складової (пункт 25.101 FAR). Частина 25 Федерального закону США про за-купівлі також вимагає надавати націо-нальним виробникам цінову перевагу до 12% для американських компаній – малого бізнеса (пункт 25.105 FAR).

Крім того, у системі державних за-купівель США існує ряд обмежень, зо-крема деякі закупівлі Департаменту

Основні зміни стосуються наступ-ного: можливість присудження

контракту, базуючись тільки на найнижчій пропозиції, скасована.

У закупівлях будівельної сталі, автотранспорту та вугілля деяких

штатів не може брати участь іноземний бізнес.

39

оборони недоступні для іноземних компаній (Додаток I, FAR). У закупів-лях будівельної сталі, автотранспорту та вугілля деяких штатів не може бра-ти участь іноземний бізнес. Усі тран-спортні послуги, послуги з підтримки військових сил, розташованих за кор-доном, наукових досліджень і розро-бок недоступні для учасників з країн GPA (Додаток II, FAR). Дозволені лише ті будівельні роботи, які перелічені в Частині 51 Попереднього класифіка-тора основних продуктів (окрім роз-робки підводних ґрунтів) (Додаток VI FAR).

Навіть в умовах такого явно про-текціоністського законодавства щодо публічних закупівель США йдуть на посилення захисту внутрішнього рин-ку та запускають додаткові механізми імпортозаміщення. Наочним прикла-

дом такої політики є резонансний Указ Президента США «Купуй американ-ське, наймай американців» від 18.04.2017р.

Замовники в ЄС на публічних за-купівель також часто встановлюють в тендерній документації вимоги щодо мінімального рівня локалізації пред-метів закупівлі 25% чи навіть 50%, а також вимоги щодо наявності вироб-ництва на території ЄС.

#7206 Відповідає міжнародним забов’язанням

В контексті зобов’язань України в рамках СОТ та Угоди про зону вільної торгівлі України з ЄС (DCFTA) запро-вадження законодавчої ініціативи «Купуй українське, плати українцям!» може розглядатись як легітимний ви-няток із загальних правил, зокрема, як захід макрофінансової та макроеконо-мічної стабілізації, який приймається країною в умовах зовнішньополітич-ної та військової агресії, критичного дефіциту платіжного балансу та за-гроз економічній безпеці, що допуска-ється нормами міжнародного торго-вого права.

#7206 не суперечить Угоді з СОТ: • відповідає виключенню в пункті

8(а) статті ІІІ ГАТТ СОТ «Національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання»: «Положення цієї Статті [в тому числі заборона за-стосування обмежень до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб ство-

США йдуть на посилення захисту внутрішнього ринку та запускають

додаткові механізми імпортозаміщення

40

рювати захист для вітчизняного виробництва] не повинні засто-совуватися до законів, правил чи вимог, регулюючих закупку уря-довими установами товарів, які купуються для урядових цілей, а не для комерційного перепрода-жу чи для використання у виробництві товарів для комерційного продажу.»;

• відповідає пунктам b та iii Статті ХХІ ГАТТ СОТ «Винятки з міркувань безпеки» де вказано, що «Ніщо в цій Угоді не повин-но тлумачитися: (b) як перешко-да будь-якій стороні у здійсненні будь-яких дій, які вона вважає необхідними для захисту суттєвих інтересів своєї безпе-ки, (iii) що вживаються під час війни чи інших надзвичайних обставин у міжнародних відносинах;».#7206 не протирічить Угоді про

асоціацію з ЄС:• відповідає статті 36 «Загальні

винятки», де чітко визначено: «Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися як таке, що перешкоджає вжиттю або засто-суванню будь-якою Стороною заходів згідно зі Статтями XX та XXІ ГАТТ 1994 та їх примітками щодо тлумачення, які включено до цієї Угоди і є її невід’ємною частиною».Слід відзначити, що міжнародне

торгове право не заперечує викорис-тання багатофакторної моделі оцінки

тендерних пропозицій, у тому числі врахування критерію місцевої складо-вої. Останні зміни до Угоди СОТ про публічні закупівлі зумовлюють певні обмеження щодо запровадження но-вих заходів, проте й не виключають таку можливість.

У зв’язку з цим, вбачається за до-цільне невідкладно провести нотифі-кацію СОТ та країн-членів Угоди СОТ про публічні закупівлі про намі-ри України внести відповідні зміни до національного законодавства та забезпечити належну адвокацію легі-тимності позиції України на двосто-ронньому та багатосторонньому рів-ні з метою досягнення компромісу із зовнішньоторговельними партнера-ми, зокрема узгодження можливості запровадження цих заходів як виня-ток та механізм технічної допомоги для стабілізації макроекономічної си-туації.

#7206 – повернення здорового глузду в економіку

Купувати іноземну продукцію, яку Україна може виробляти сама, та ще й за кошти платників податків – це ве-ликий мінус для економіки, бюджету та торговельного балансу.

Це політика економічного ідіотиз-му! Судіть самі:• Коли Київ купує польські

трамваї замість Львівських «Електрон» чи Одеських «Татра-Південь»

• Коли МНС купує єврокоптери, а Запорізький виробник «Мотор-

41

Січ» жодного разу не отримав державного замовлення на свої гелікоптери

• Коли Адміністрація морських портів України підіграє голланд-ським верфям, дискримінуючи Херсонські та Миколаївські «СмартМерітаймГруп»

• Коли комунальні підприєм-ства беруть білоруські автобу-си МАЗ замість луцьких «Бог-данів» чи львівських «Електронів»

• Коли держкомпанії купують білоруські трактори й комбай-ни та французькі сівалки, а не аналогічні українські (Харків-ський тракторний завод, Пів-денмаш, Херсонський маши-нобудівний, Кропивницький Елворті та інші)

• Коли комунальні підприємства замовляють білоруську спецтех-ніку МАЗ замість Кременчуць-ких КРАЗів

• Коли НАК «Енергоатом» купує підйомно-транспортне облад-нання в американських та чесь-ких виробників, а не у Крама-торських СКМЗ й НКМЗ або Харківського заводу підйомно-транспортного обладнання (ХЗПТО)

• Коли Мінінфраструктури бо-реться за списані німецькі елек-трички замість купівлі нових у Крюківського вагонобудівного заводу

• …

#7206 – Більше зростання, більше стабільності

Завдяки #7206 українські вироб-ники і підприємці отримають реальну підтримку – кращий доступ до ринку публічних закупівель, імпортна скла-дова якого за експертними оцінками сягає 100 млрд грн, що співставно з об-сягом так званого сучасного Плану Маршалла для України, який нині об-говорюється в Європі. І це будуть не кредити, які потім прийдеться повер-тати з відсотками, а розумна мобіліза-ція внутрішнього фінансового ресур-су в інтересах національної економіки та суспільства.

Маргарет Тетчер казала: «Немає жодних державних грошей, є гроші платників податків». Через #7206 ми пропонуємо щоб бюджет працював не на імпорт, а на українську економіку, а економіка – на людей!

Через економіко-математичне моделювання з використанням всес-вітньо визнаної системи економіч-ного аналізу Global Trade Analysis Project (GTAP), зокрема її новітньої функції «Аналіз публічних закупі-вель», досліджено сценарій, який пе-редбачає надання 20% цінової пере-ваги вітчизняним виробникам товарів та послуг для постачання на публічні закупівлі у сфері комуналь-ного господарства, зокрема пов’язані з водо- та енергопостачанням, місь-ким транспортом, а також продукції машинобудування (залізничні ваго-ни, наземний, повітряний та мор-ський транспорт).

42

Реалізація такого сценарію за-безпечить скорочення імпорту на 4,4 відсоткових пункти. Відповідне зростання попиту зі сторони дер-жави на продукцію вітчизняного виробництва забезпечить підви-щення обсягів виробництва про-мислової продукції в Україні на 3,0 в.п., зокрема хімічної продукції – на 1,2 в. п., машин і обладнання – на

1,8 в. п., електричного устаткування – на 2,7 в. п., різної готової продук-ції – на 5,1 в. п. Мультиплікативний ефект промислового розвитку в ре-зультаті взаємодії між секторами товарів і послуг вітчизняної еконо-міки дозволить прискорити темпи зростання ВВП України на 1,1 в.п. та скоротити рівень безробіття на 0,4 в.п.


43

Азербайджан имеет население 9,9 млн. чел. и территорию 86600 кв. км. Он имеет выход к Каспийскому морю на востоке и граничит с Арме-нией и НКР на западе (787 км, в т.ч. 221 км с Нахичеванской АР на вос-токе), с Грузией (322 км) и Россией (284 км) на севере, с Ираном (611 км, в т.ч. 179 км с Нахичеванской АР) и Турцией (9 км, только с На-хичеванской АР). Часть территории Азербайджана контролируется не-признанной НКР, часть – Арменией (эксклавы Кярки, Бархударлы, Со-фулу, Верхняя Аскипара). Азер-байджан контролирует часть тер-ритории Армении (анклав Арцыашен). 92% населения – азер-байджанцы, 99% исповедует ислам.

ВВП Азербайджана (в млрд. долл.) в 2013 г составлял 73,5, в 2014 г – 77,9, в 2015 г – 54,05 и в 2016 г – 35,96. В те же годы воен-ный бюджет (в млрд. долл.) соста-вил 1,95, 2,11, 1,75 и 1,44, а его доля от ВВП 2,7%, 2,7%, 3,2% и 4%. Одна-ко реальные военные расходы в 1,5-2 раза больше военного бюдже-та, например, в 2013 г они состав-ляли 3,5 млрд. долл. (4,8% ВВП) [1].

Предыстория ВС Азербайджана. На момент распада СССР на терри-тории Азербайджана дислоцирова-лись 4-я общевойсковая армия За-кавказского военного округа (23-я МСД в Гяндже/Шамхоре, 60-я МСД в Ленкорани, 295-я МСД в Баку, 136-я ракетная и 117-я зенитная ра-

Аналітичні розробки

Вооружённые силы Армении и Азербайджана, а также проблемы их перевооружения. Часть 2

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

44

кетная бригады, 215-й артиллерий-ский, 941-й реактивный полки и др. части), части 34-й воздушной армии (976-й бомбардировочный авиа-полк 36-й бомбардировочной авиа-дивизии, 80-й отд. штурмовой и 882-й отд. разведывательный авиа-полки), 97-я дивизия ПВО (в т.ч. 50-й и 82-й истребительные авиа-полки ПВО, зенитно-ракетные бри-гады в Зиря и Сангачалы, 2-я радио-техническая бригада) 19-й отд. армии ПВО и др. части.

История современных ВС Азер-байджана. Современные ВС Азер-байджана начали создаваться в годы Карабахского конфликта на основе объединения местных го-родских ополчений и отрядов са-мообороны. После обретения неза-висимости Верховный Совет Азербайджана 9 октября 1991 г принял закон о ВС, согласно кото-рому они должны быть сформиро-ваны в течение трёх месяцев. Ле-том 1992 г вышла резолюция президента Азербайджана о прива-тизации частей и военных соедине-ний СССР на территории Азер-байджана, в резолюции содержались требования к России об установлении контроля над во-оружением и имуществом 135-го и 139-го мотострелковых полков 295-й МСД. Летом 1992 г были соз-даны десантные войска и завершён раздел Каспийской флотилии. Со-временные ВС Азербайджана были созданы уже к концу 1993 г. [8]

Раздел вооружения и военного имущества советских войск. Боль-ше всего советских войск в Закавка-зье находилось на территории Азер-байджана. В результате раздела Азербайджану перешло большая часть вооружения и военного иму-щества 4-й общевойсковой армии, 3-х бригад ПВО, бригады специаль-ного назначения, 4-х баз ВВС и ча-сти Каспийской флотилии. Также Азербайджану достались все скла-ды боеприпасов (стратегический в Килязи, окружные в Агдаме и Насо-сном, дивизионные в Гюздеке, Гян-дже, Ленкорани, Нахичевани). Об-щее количество боеприпасов на этих складах оценивалось в 11 тыс. вагонов. Вывод частей советских войск в Россию сопровождался за-хватом части вооружений азер-байджанской стороной. Среди наи-более значимых можно назвать разграбление военного имущества выводимой 19-й армии ПВО. Пере-дача имущества 4-й армии (за ис-ключением более половины воору-жения 366-го мотострелкового полка 23-й МСД, захваченного ар-мянскими вооруженными форми-рованиями в 1992 г, во время выво-да полка из Степанакерта) и 49-го арсенала ГРАУ было завершено в 1992 г. К концу 1992 г Азербайджан получил вооружение и технику в количестве достаточным для ком-плектования трех мотострелковых дивизий. Вооружение и имущество 75-й дивизии были переданы пра-

45

вительству Автономной Республи-ки Нахичевань [8].

Основной задачей ВС Азер-байджана является оборона терри-тории страны в свете сохраняю-щейся напряженности с соседней Арменией из-за Нагорного Караба-ха. Азербайджан не отказался от намерений вернуть Нагорный Ка-рабах и территории, захваченные Арменией в Карабахской войне 1991-1994 годов. Вооружённый конфликт опять вспыхнул между двумя странами в апреле 2016 г.

Комплектование ВС Азербайд-жана ведётся, в основном, за счёт призыва, и боеготовность в преде-лах видов ВС различается у разных частей. ВВС имеют проблемы, свя-занные с обучением и обслужива-нием, и ВС испытывают трудности, связанные с развёртыванием за ру-бежом.

Пока ВС еще не полностью пе-решли от модели советской эры, но доходы от нефти в недавнем про-шлом позволяли увеличивать рас-ходы на оборону. Это дало возмож-ность приобрести танки, ББМ, тяжёлые огнемётные системы и РСЗО в рамках контракта с Росси-ей на 1 млрд. долл. Возможности разведки и наблюдения за Армени-ей возросли после покупки изра-ильских БПЛА. Азербайджан под-держивает отношения с НАТО и в 2016 г страна была в четвертом ци-кле Индивидуального плана дей-ствий партнерства с НАТО. В опе-

рации по поддержанию мира в Афганистане с июня 2016 г развер-нуто до 100 азербайджанских воен-нослужащих. Азербайджан имеет тесные военные связи с Турцией и в нем сильно турецкое влияние [1].

Согласно военной доктрине Азербайджана (2010 г) основные цели, основы и принципы оборон-ной политики отражены в Концеп-ции национальной безопасности Азербайджана (2007 г), а затем в Во-енной доктрине, направленной на реализацию и развитие положений данной Концепции, связанных с во-енной безопасностью. В период во-йны (вооруженного конфликта) ос-новными задачами ВС и других вооруженных формирований явля-ются усиление стратегического дав-ления на Армению для урегулиро-вания имеющегося конфликта, и при необходимости, доведение по-тенциала воинских группировок до необходимого уровня в целях реше-ния конфликта с применением во-енной силы в кратчайшие сроки и с минимальными для Азербайджана потерями; ведение боевой службы на прифронтовых территориях и поддержание воинских группиро-вок в состоянии постоянной готов-ности к отражению агрессии; пол-ное или частичное стратегическое развертывание ВС и других воору-женных формирований; локализа-ция и обезвреживание пригранич-ных вооруженных конфликтов; проведение стратегических и бое-

46

вых операций по уничтожению и ликвидации воинских группировок агрессора, вторгшегося на террито-рию Азербайджана, и его оператив-ных ресурсов; охрана населения, экономических объектов и инфра-структуры от вражеских средств причинения ущерба; поддержание в установленном законодательством порядке режима военного или чрез-вычайного положения [9].

ВС Азербайджана включают 66,95 тыс. чел. (предел по ДОВСЕ 70 тыс. чел.). В них входят СВ (56,85 тыс. чел.), ВВС (7,9 тыс. чел.) и ВМС (2,2 тыс. чел.). Военизированные силы включают 15 тыс. чел., а ре-зерв – 300 тыс. чел. [1]

СВ имеют следующие рода во-йск: мотострелковые, танковые, ар-тиллерийские, инженерные и др.

СВ ранее имели 5 «армейских корпусов» (АК) включающих 22 мотострелковые бригады (МСбр), в т.ч.:• 1-й АК (штаб в Евлах): 1-я, 3-я,

9-я, 10-я, 15-я, 17-я МСбр;• 2-й АК (Пирекешкуль): 2-я, 4-я,

6-я, 8-я, 18-я МСбр;• 3-й АК (Шамкир): 7-я, 11-я, 12-я,

16-я, 19-я МСбр;• 4-й АК (Баку): три МСбр (в т.ч. в

Зейналабдин и Кусары);• 5-й АК (Нахичевань): три МСбр

(в т.ч. в Нахичевани). В центральном подчинении на-

ходились артиллерийская, реак-тивная и противотанковая брига-ды [8].

По данным IISS в СВ 5 АК из 23 МСбр (в т.ч. 4 механизированные), а также 8 отд. бригад (охранная, ар-тиллерийская, учебная артилле-рийская, реактивная, противотан-ковая, инженерная, связи, тылового обеспечения) [1].

По другим сообщениям в СВ 5 АК из 23 МСбр, а в центральном подчинении находится артилле-рийская и реактивная бригады, противотанковый полк. 2-й и 3-й корпуса находятся непосредствен-но на границах Карабаха, 1-й кор-пус развернут в окрестностях Ев-лаха и Гянджи, 4-й сконцентрирован в районе Баку, 5-й обороняет Нахи-чеванский эксклав. В бригаде мо-жет быть до 3-3,5 тыс. чел. и до 5-7 б-нов.

По более поздним данным СВ на основной территории Азербайд-жана включают четыре армейских корпуса: 1-й (штаб – в городе Бар-да), 2-й (Бейлаган), 3-й (Шамкир), 4-й (Баку). В их составе имеются 15 МСбр (130-я, 161-я, 171-я, 172-я, 181-я, 190-я, 193-я, 701-я (она же 1-я), 702-я (2-я), 703-я (3-я), 706-я (6-я), 707-я (7-я), 708-я (8-я), 712-я (12-я) и 888-я), 191-я горнострел-ковая бригады, 777-й полк спецна-за. В эксклаве – Нахичеванской ав-тономной области дислоцирована Особая отдельная общевойсковая армия в составе трех МСбр [10].

Анализ организации СВ пока-зывает наличие 5 армейских корпу-сов (всего 19-23 мотострелковых

47

бригад), полка (бригады?) спецназа и 8 отд. бригад (охранной, артилле-рийской, учебной артиллерийской, реактивной, противотанковой, ин-женерной, связи и тылового обе-спечения.

Азербайджанские «корпуса» фактически представляют собой приспособленные к конкретным регионам и местности дивизии (са-мый сильный АК – 1-й – имеет 6 бригад). Мотострелковые бригады оснащены БТР (частично), мино-мётами, ПТРК и ПЗРК). В том чис-ле 4 МСбр (механизированные) имеют танки Т-72/90, БМП-1/2/3. БТР, СГ 2С1. «Корпуса» могут быть усилены д-нами отд. бригад (ар-тиллерийской, реактивной и про-тивотанковой). Организацию СВ военное руководство пытается приспособить к решению нацио-нальной задачи – вернуть все за-хваченные ВС НКР и Армении тер-ритории Азербайджана. Этому должны способствовать относи-тельно большие экономические возможности Азербайджана, по-зволяющие закупать современное высокоточное вооружение. Но личный состав СВ недостаточно подготовлен и имеет невысокий моральный дух.

ВВС и войска ПВО имеют 8 ави-абаз (на 3-х в мирное время авиа-ция не базируется). ВВС включают 5 эскадрилий (411-ю истребитель-но-бомбардировочную, 408-ю ис-требительную, 422-ю разведыва-

тельную, транспортную и 115-ю учебную), 843-й вертолётный полк, отд. б-н аэродромно-технического обеспечения, отд. б-н связи, 2 авиа-ремонтных завода. Войска ПВО имеют 4 зенитно-ракетные брига-ды, 2 отд. радиотехнических б-на. Формирования ВВС и ПВО базиру-ются: • АБ Кюрдамир (Кюрдамир, ВПП

2,5 км): 411-я истребительно-бомбардировочная эскадрилья, 115-й учебный центр зенитно-ракетных войск;

• АБ Насосный (Сумгаит, ВПП 2,5 км): 408-я истребительная эска-дрилья;

• АБ Далляр (Шамкир, ВПП 2,5 км): 422-я разведывательная эскадрилья;

• АБ Гянджа (Гянджа): военно-транспортная эскадрилья, 2 ави-аремонтных завода;

• АБ Гала (Баку, 2 ВПП по 3 км): 843-й вертолётный полк, отд. б-н аэродромно-технического обе-спечения, отд. б-н связи;

• (Геранбой, Барде, Гиндарх, Санга-чалы): 115-я учебная эскадрилья, 4 зенитно-ракетные бригады, 2 отд. радиотехнических б-на;

• АБ Ленкорань (Ленкорань, ВПП 3,2 км);

• АБ Ситалчай (Ситалчай, ВПП 2,5 км);

• АБ Нахичевань (Нахичевань ВПП 2,5 км) [9]. Анализ организации ВВС и во-

йск ПВО показывает наличие семи

Азербайджанские «корпуса» факти-чески представляют собой

приспособленные к конкретным регионам и местности дивизии

(самый сильный АК – 1-й – имеет 6 бригад)

48

боевых эскадрилий (2 штурмови-ков Су-25, 1 истребителей МиГ-29 и 2 ударных вертолётов Ми-24 + 2 эскадрильи Ми-35М в погранвой-сках). ВВС невелики, но сбаланси-рованы, и дополнены четырьмя зе-нитно-ракетными бригадами (2 д-на ЗРС С-300ПМУ-2, д-н С-200 и 13 д-нов модернизированных ЗРК «Печора-ТМ»).

ВМС имеют 2 пункта базирова-ния (ВМБ): «Пута» (юго-западнее Баку, главный штаб ВМС) и Зых (база морской пехоты). В состав ВМС входят: • Бригада надводных кораблей из

5 д-нов (охраны водного района, десантных кораблей, тральщи-ков, поисково-спасательных су-дов, учебных судов);

• Бригада патрульных кораблей;• Морская пехота (диверсионно-

разведывательная бригада, ре-зерв, б-н);

• Отдельные отряды вспомога-тельных судов;

• Информационно-аналитический центр;

• Военный судоремонтный завод;• Береговая охрана (бригада па-

трульных кораблей, мобилиза-ционный резерв);

• Учебные заведения (высшее во-енно-морское училище, учебный центр ВМС) [9]. Вооружение ВС Азербайджана.

На момент распада СССР совет-ские войска на территории Азер-байджана (4-я армия) имели 384 танка (в т.ч. 309 Т-72), 773 БМП и БТР, 385 орудий, миномётов и РСЗО, 13 ударных и 10 транспорт-ных вертолётов. Большая часть этого вооружения была передана Азербайджану, а ряд боевых само-лётов захвачено. Например, в июне на аэродроме в Насосном азер-байджанцами было захвачено до 30 истребителей-перехватчиков МиГ-25ПД, а на аэродроме в Далляре – 16 самолётов-разведчиков (5 МиГ-25РБ, 11 Су-24МР) и транспортный самолёт Ил-76.

Вооружение ВС Армении и На-горного Карабаха (см. табл. 6-8) представлено устаревшими совет-скими образцами (частично модер-низированными) и относительно современными российскими, изра-ильскими, турецкими и др. [1, 10]

Класс ВВТ Количество и тип ВВТСВТанки 439: 95 Т-55 (возможно не в строю), 244 Т-72, 100 Т-90СБМП 236: 43 БМП-1, 33 БМП-2, 118 БМП-3, 20 БМД-1, 15 БРМ-1К, 7

БТР-80АБТР 478: 10 БТР-60, 132 БТР-70, 336 МТ-ЛББА MRAP 120: 60 Marauder, 60 Matador

Таблица 6. Вооружение СВ Азербайджана

49

БРДМ 158+: 88 БРДМ-2, 70+ БА CobraСамоходные гаубицы 87: 46 2С1 Гвоздика, 6 2С3 Акация, 18 2С19 Мста-С, 5 ATMOS

2000, 12 2C7 Пион Самоходные орудия 36: 18 2С9 Нона-С, 18 2С31 ВенаГаубицы и пушки 207: 129 Д-30, 36 М-46, 18 2А36, 24 Д-20ПУ РСЗО 172: 18 Т-107 Boran, 18 Т-122 Sakarya, 43 БМ-21 Град, 9 Lynx, 12

RAK-12, 18 ТОС-1А Солнцепёк, 30 БМ-30 Смерч, 6 Т-122/300 и 18 Т-300 Kasirga

Миномёты 202: 10 Cardom, 107 ПМ-38, 85 М-43 (+ 400 82-мм 2Б24)ПУ ТРК 4-12 9К79-1 Точка-УПТ пушки 144: 72 Д-44, 72 МТ-12 Рапира ПТРК 500+: 150 Малютка, 10 Метис, 100 Фагот, 20 Конкурс, 100

Корнет, 10 Хризантема, 10 Скиф, 100+ Spike-SR/LR/ER/NLOSРЛС артиллерии СНАР-1, СНАР-2, СНАР-6, СНАР-10, ГС-13БЛА 63+: 60+ Orbiter 2M, 3 AerostarБатареи (ПУ) ЗРК 54 (204): 9 (54) Стрела-10, 20 (80) Оса, 2 (8) Стилет, 2 (8) Тор,

9 (27) Круг, 9 (18) Бук-М1/МБ, 3 (9) Barak-8ПЗРК 318: 18 Стрела-3, 300 ИглаЗУ и ЗСУ ЗУ-23 и 40 ЗСУ-23-4 Шилка

Таблица 7. Вооружение ВВС, войск ПВО, погранвойск и ВВ МВДВВС и войска ПВОШтурмовики 21: 2 Су-24, 16 Су-25, 3 Су-25УБКИстребители 14 МиГ-29Транспортные 4: 1 Ан-12, 3 Як-40Учебные 12 L-39 АльбатросУдарные вертолёты 26 Ми-24Транс. вертолёты 33+: 20+ Ми-17-1В, 13 Ми-8МТЛёгкие вертолёты 7 Ми-2БЛА 59: 10 Searcher 2, 4 Aerostar, 15 Hermes 450, 15 Hermes 900, 15 Her-

on TPД-ны (ПУ) ЗРК и ЗРС 16 (74): 13 (54) С-125-2ТМ Печора-ТМ, 1 (4) С-200 Вега, 2 (16)

С-300ПМУ2ВМССторожевой корабль 1 пр. 159Корабль управления 1 пр. 888Сторожевые катера 6: 2 пр. УК-3, 1 пр. 1388М, 1 пр. 722, 1 пр. 368, 1 АВ 25Тральщики 4: 2 пр. 1258, 2 пр. 1265Десантные корабли 3: 1пр.770, 2 пр. 771

50

ВВТ СВ Танковый парк включает 55%

устаревших советских танков Т-72 (244 ед., часть модернизировано с установкой израильской СУО TISAS). Также закуплено 100 совре-менных российских Т-90С. Имеют-ся 95 старых Т-55, которые вероят-но выведены из боевого состава.

В парке ББМ учтены БМП-1/2 и БТР-60/70/80, которые числится не только в СВ, но и в ВВ МВД и по-гранвойсках, поскольку в случае войны они будут переданы в состав СВ. БМП включают 43 старых со-ветских БМП-1, 15 БРМ-1К и 20 БМД-1, 33 устаревших БМП-2 (+ 168 БМП-1/2 в погранвойсках), а

также 118 новых БМП-3 и 7 БТР-80А. БТР включают 10 старых со-ветских БТР-60 и 132 БТР-70 (+ 26 БТР-60/70/80), а также 336 уста-ревших МТ-ЛБ. Кроме того, есть 120 выпущенных по лицензии ЮАР БА MRAP (60 Marauder и 60 Matador).

Основу артиллерии основу со-ставляют советские и российские системы.

Самоходные орудия включают устаревшие системы (18 120-мм со-ветских 2С9 «Нона-С», 46 122-мм гаубиц 2С1 «Гвоздика», 6 152-мм 2С3 «Акация»), и новые (18 120-мм российских САО 2С31 «Вена» и 18 152-мм гаубиц 2С19 «Мста-С», 5

Десантные катера 3: 1 пр. 108К, 2 пр. 1785ПогранвойскаБМП 168 БМП-1 и БМП-2БТР 19 БТР-60, БТР-70 и БТР-80Ударные вертолёты 24 Ми-35МБереговая охранаСторожевые корабли 3 SAAR-62Сторожевые катера 16: 1 пр.205У, 3 пр.205П, 6 Sheldag V. 2 Silver Ships, 1 Point, 2 Baltic

150, 1 пр.1400М ВВ МВДБТР 7 БТР-60, БТР-70, БТР-80

Таблица 8. Стрелковое оружие ВС АзербайджанаКласс оружия Тип оружияПистолеты ПМ, Зафар, Зафар-К, Инам Пистолеты-пулемёты UZI и HK MP-5 (спецназ)Автоматы АК-47, АК-74, АКС-74У, HK G3 TAR-21 (спецназ) АК-74М ХазриСнайперские винтовки СВД, Remington 700, GNG 90 Bora, Ялгузаг, IST Истиглал Пулемёты РПК, ПК, ДШК, НСВ «Утёс», Negev Противотанковые гранатомёты

РПГ-7, Shipon

Основу артиллерии основу состав-ляют советские и российские

системы

51

155-мм израильских гаубиц ATMOS 2000), а также 12 203-мм пушек большой мощности 2C7 «Пион» (сообщалось о поставке 36 турецких гаубиц 155-мм Firtina); устаревшие советские буксируе-мые орудия включают 129 122-мм гаубиц Д-30, 36 130-мм пушек М-46, 24 152-мм гаубицы Д-20 и 18 152-мм пушек 2А36.

РСЗО включают турецкие си-стемы (18 107-мм Т-107 Boran и 18 122-мм Т-122 Sakarya), 43 122-мм советских БМ-21 «Град», 9+ совре-менных 122/160/300-мм израиль-ских Lynx (40/45/150 км), 12 уста-ревших 128-мм югославских RAK-12, 18 современных 220-мм ТОС-1А «Солнцепёк» и 54 дально-бойные системы большой мощно-сти (30 300-мм советских БМ-30 «Смерч» (70-90 км) и турецкие: 6 122/302-мм Т-122/300 (40/100 км) и 18 302-мм Т-300 Kasirga (100 км)). РСЗО большой мощности закупле-ны как средство устрашения (из Нахичеванской обл. до Еревана 60 км) и чтобы получить превосход-ство в огневой мощи реактивной артиллерии над Арменией и Кара-бахом.

ТРК включают 4-12 ПУ совет-ских 9К79-1 «Точка-У» (120 км).

Противотанковые средства включают советские пушки (72 старые 85-мм полевые Д-44 и 72 устаревшие 100-мм противотанко-вые МТ-12), а также ПТРК (150 старых советских «Малютка», 10

«Метис», 100 устаревших «Фагот» и 20 «Конкурс», а также новые (100 российских «Корнет» и 10 «Хризантема-С», 10 украинских «Скиф» и 100+ израильских Spike-SR/LR, а также дальнобойные Spike-ER/NLOS (8/25 км)).

Зенитные средства представле-ны устаревшими советскими ЗРК (9 батарей (54 ПУ) «Стрела-10», 20 (80, в т.ч. 36 модернизировано в Бе-ларуси до «Оса-1Т») «Оса», 9 (27) «Круг») и более новыми ЗРК (2 (8) белорусских «Стилет», 2 (8) совет-ских «Тор», 9 (18) советских, модер-низированных в Беларуси «Бук-М1/МБ» и 3 (9) израильских Barak-8); ПЗРК (18 «Стрела-2» и 300 «Игла»); артустановками (ЗУ-23 и 40 «Шил-ка»).

РЛС артиллерии включают 6 со-ветских СНАР-1/2/6/10 и ГС-13, БЛА СВ – израильские комплексы (60+ Orbiter 2M, 3 Aerostar).

ВВТ ВВС включают 2 советских бомбардировщика Су-24 и 19 штурмовиков (16 Су-25, 3 Су-25УБК), 14 истребителей МиГ-29, 3 транспортных (1 Ан-12, 3 Як-40) и 12 учебных самолётов L-39 «Альба-трос», 50 ударных (26 Ми-24, 24 Ми-35М), 33 транспортных (13 Ми-8МТ, 20+ Ми-17) и 7 лёгких вертолётов Ми-2.

Есть планы закупки 24 китай-ско-пакистанских истребителей JF-17 Thunder, 5-10 итальянских учеб-но-боевых М346 и 10 украинских транспортных Ан-178.

52

БЛА ВВС представлены совре-менными израильскими комплек-сами (10 Searcher 2, 4 Aerostar, 15 Hermes 450, 15 Hermes 900, 15 Heron TP, а также ударными одноразовы-ми Harop).

ВВТ войск ПВО включают 16 д-нов (74 ПУ): 13 (54 ПУ) советских ЗРК С-125 «Печора» (модернизи-рованы в Беларуси до С-125-2ТМ «Печора-ТМ», 1 д-н (4 ПУ) устарев-шего ЗРК С-200, 2 д-на (16 ПУ) со-временных российских ЗРС С-300ПМУ2. Есть планы закупки в Израиле нескольких батарей ЗРК Iron Dome.

ВМС включают, в основном, устаревшие советские корабли и катера: • 1 сторожевой корабль пр. 159А

(2х2 76-мм АУ АК-726, 2х2 ЗА 30-мм АК-230, 4 406 мм ТА, 2 РБУ-6000);

• 1 корабль управления пр. 888 (1х2 37-мм ЗА В-11М, 2х2 25-мм ЗА 2М3М, 2 РБУ-1200;

• 6 сторожевых катеров: 2 пр. УК-3 (пулемёты), 1 пр. 1388М (пуле-мёты), 1 пр. 205П (2х2 ЗА 30-мм АК-230, 4 406 мм ТА), 1 пр. 368 (1х2 25-мм ЗА 2М3М, 2 РБУ-1200), 1 бывший турецкий АВ 25 (пулемёты);

• 4 тральщика: 2 рейдовых пр. 1258 (1х2 25-мм ЗА 2М3М) и 2 базовых пр. 1265 (2х6 30-мм ЗА АК-306);

• 3 десантных корабля: 1 пр. 770 и 2 пр. 771А (1х2 ЗА 30-мм АК-230,

2х18 140-мм ПУ РСЗО, несут по 5 танков или 180 чел.);

• 3 десантных катера: 1 пр.106К (несёт 3 танка или 180 чел.), 2 пр.1785 (несут по 1 танку или 20 чел.). Строится по израильской ли-

цензии 2 сторожевых корабля SAAR-72 (1 76-мм АУ Oto Melara SR, 8 ПКР Gabriel-5, 16 ЗУР Barak-8, 2х3 324-мм ТА Мк32, вертолётный ангар и площадка).

Береговая охрана включает по-граничные сторожевые корабли и катера (устаревшие советские и американские, новые израильские):• 3 новых лицензионных израиль-

ских сторожевых корабля SAAR-62 (8 ПУ ПТРК Spike-NLOS, 20 ПТУР, 1 23-мм ЗА, пулемёты, вертолётная площадка; до 2018 г строится ещё 3 корабля);

• 16 сторожевых катеров: устарев-шие советские (1 пр.205У, 3 пр.205П, 1 пр.1400М), 6 новых израильских Sheldag V (1 25-мм и 1 20мм ЗА), 3 старых амери-канских (2 Silver Ships, 1 Point), 2 эстонских Baltic 150. ОПК Азербайджана включает

около 20 предприятий и организа-ций. Он был создан с помощью Турции, Израиля, ЮАР, Украины и Беларуси. ОПК осуществляет: • модернизацию БМП и БТР;• выпуск по лицензии ЮАР боево-

го модуля «Шимшек» с 23-мм или 30-мм пушкой для модерни-зации БТР-70 в БМП БТР-70М;

ОПК Азербайджана включает около 20 предприятий и организаций. Он

был создан с помощью Турции, Израиля, ЮАР, Украины и Беларуси

53

• выпуск по лицензии ЮАР бро-неавтомобилей класса MRAP (10-местных Marauder и 14-мест-ных Matador);

• выпуск по турецкой лицензии 12-ствольных 107-мм РСЗО Т-107;

• выпуск миномётов (60-мм 20N5 и 82-мм – 20N6MT);

• выпуск стрелкового оружия (пистолетов «Зафар», «Зафар-К», «Инам», снайперских винтовок «Ялгузаг» и IST «Истиглал», а по лицензии РФ – автоматов АК-74М «Хазри»);

• выпуск боеприпасов для 125-мм танковых пушек, артиллерий-ских орудий калибра от 85 мм до 152 мм, миномётов калибра

60 мм, 82 мм и 120 мм, а также 50-кг, 100-кг, 250-кг и 500 кг ави-абомб;

• выпуск глушителей, авиацион-ных запчастей и ещё 400 изделий;

• выпуск по израильской лицен-зии БЛА Orbiter 2M и Aerostar.Перспективные проекты ОПК

включают:• участие в производстве турецко-

го танка Altay; • выпуск БА класса MRAP Tufan

собственной разработки;• выпуск на базе танков Т-55 тя-

жёлых БТР, мостукладчиков и других машин;

• выпуск по лицензии турецких 120-мм миномётов HY1-12;

• выпуск вертолётов.

Поставщик Вооружение (годы поставки)Беларусь 122 танка Т-72 (2005, 2006, 2011), 12 203-мм СП 2С7 (2006, 2008), 30 122-мм

гаубиц Д-30 (2010), 7 штурмовиков Су-25 (2009-2012), 18 ПУ ЗРК «Бук-М1» (модернизация до «Бук-МБ», 2013-2015), 36 ПУ ЗРК «Оса» (модернизация до «Оса-1Т», 2007-2009), 54 ПУ ЗРК С-125 «Печора» (модернизация до С-125-ТМ «Печора-2Т», 2009-2014), 20 ПУ ЗУР Т38 «Стилет» (5 батарей, 2013-2016)

Болгария 36 130-мм пушек М-46 (2002)Босния 10 128-мм РСЗО RAK-12 Plamen (2010)ФРГ 2 морские РЛС TRML-3D (для береговой охраны на ср-ва США, 2006)Грузия 27 штурмовиков Су-25, 1 – Cу-25УБ (2002, 2005, 15 сборка по лицензии,

2010-2014)Израиль танки Т-72 (установка СУО TISAS, 2011), БМП-2 (?, 2011), 12 БА Sand Cat

(2016), 18 120-мм миномётов CARDOM (2011), 9 РСЗО Lynx (2007, 2008), ПТРК LAHAT (2014), Spike-SR/LR/NLOS (2010), 46 БЛА Aerostar (в т.ч. 30 по лицензии, 2010-2012), 2 – Hermes-450 (2009 г), 16 – Heron TP (сборка по лицензии, 2013-2016), 46 – Orbiter-2M (в т.ч. 30 по лицензии, 2010-2012), 3 – Thunder-B (2015), Harop (?), (9 ПУ Barak-8 (75 ЗУР, 2015), ПКР Gabriel-5 (2013), 3 РЛС ПВО EL/M-2080 Green Pine (2015, 2016), 2 ракетных катера SAAR-72 (по лицензии, 2017), 6 патрульных катеров SAAR-62 (по лицен-зии, 2015-2018), 6 – Shaldag Mk5 (по лицензии, 2014)

Таблица 9

54

Но выпуск вооружения соб-ственного производства далеко не удовлетворял потребностей ВС Азербайджана. Поэтому на доходы от продажи нефти с 2002 г было за-куплено за рубежом очень большое количество ВВТ (см. табл.9)

Всего с 2002 г Азербайджан по-тратил на закупку и модернизацию вооружения до 7,56 млрд. долл. Ос-новными поставщиками ВВТ были

Россия, Израиль, Турция Беларусь, и Украина. Также ВВТ поставляли Грузия, ЮАР, Болгария, Босния, США, ФРГ, Словакия.

Анализ состояния вооружения ВС Азербайджана показывает, что оно, во многом, бывшее советское и частично устарело, но модерни-зируется, при этом осуществляется перевооружение на новые зару-бежные образцы. Экономический

Россия 62 танка Т-72 (2007), 100 Т-90С (2013-2015), 118 БМП-3 (2013-2015), 24 БТР-80А (2007-2008), 2 ЛША и 2 ЛША Б «Скорпион» (2013), 18 152-мм СГ 2С19 «Мста-С» (2013), 18 120-мм САО 2С31 «Вена» (2013), 400 миномётов 2Б24/2Б11 (2013), 18 300-мм РСЗО БМ-30 «Смерч» (2012), 18 РСЗО ТОС-1А «Солнцепёк» (2013, 2015), ПТРК «Корнет-Э» (2010), 10 – Хризантема-С (2015), 120 тыс. автоматов АК-74М (по лицензии, 2011-2021), 24 ударных вертолёта Ми-35М (опцион на 12, 2011-2014), 2 много-целевых вертолёта Ка-32А и 4 Ка-32ПС (2010, 2011), 66 Ми-17В-1 (6 для МВД и МЧС, 40 для ВС, 20 для ПС, 2009-2014), 16 ПУ ЗРС С-300ПМУ-2 (2 д-на, 2011), 8 ПУ ЗРК «Тор-2МЭ» (2 батареи, 2013, 2014), 300 ПЗРК «Игла-С» (1500 ЗУР, 2011, 2012), 60 ПКР Х-35Э «Уран» (2013, 2014), 1 тренажёр Ми-24 (2012)

Словакия 1 Т-72М1 (2002) США 5 патрульных катеров (2003, 2006)Турция 80 БА (2002 г) и 70+ БА Cobra (2010, 2011), 36 155-мм СГ Т-155 Firtina

(2014, 2015), 120-мм миномёты HY1-12 (по лицензии, 2012), 18 107-мм РСЗО Т-107 Boran (2011), 6 – 122/302-мм Т-122/300 (2013), 18 – 122-мм Т-122 Sakarya (2011), 18 – 302-мм Т-300 Kasirga (2011), 2 патрульных катера АВ-25 и AV-34 (2000, 2002), ? мишеней Turna (2011)

Украина 48 танков Т-72М1 (2003-2006), 2 БМП-1 (2005), 3 БТР-3У «Гардиан» (2006), 132 БТР-70 (2008-2010), 18 БРЭМ БТС-5Б (2007, 2012), 54 122-мм СГ 2С1 (2008-2010), 16 152-мм СГ 2С3 (2009, 2010), 55 122-мм гаубиц Д-30А (2007), 72 пушки МТ-12 (2002), 144 120-мм миномёта ПМ-38 (2005-2007), 12 300-мм БМ-30 «Смерч» (2004-2005), 10 ПТРК «Скиф» (2010-2012), 14 истреби-телей МиГ-29 (модернизирован + 65 УР Р-27, 2006, 2007), 2 – МиГ-29УБ (2009, 2011), 10 транспортных Ан-178 (2018-2022), 12 учебных L-39 (2006), 12 ударных вертолётов Ми-24Г (2009, 2010), 18 ПУ ЗРК «Бук-М1» (3 д-на, 2012), 10 ПЗРК «Стрела-3» (2008)

ЮАР 60 БА Marauder (по лицензии (2010-2014), 60 – Matador (по лицензии (2010-2012), 12 ударных вертолётов Ми-24 (модернизирован до Ми-24Г, украинский ПТРК «Барьер-В», 2010-2012)

55

потенциал, ВВП и военные расхо-ды страны были достаточно вели-ки (хотя в 2 последних года не-сколько снизились, из-за уменьшения цены на нефть). ОПК производит небольшую часть ос-новного вооружения (БА, лёгкие РСЗО и миномёты, сторожевые ко-рабли и катера, стрелковое оружие и боеприпасы) и имел значитель-ные возможности закупок его за рубежом. Азербайджан импорти-ровал, наряду с устаревшим, много современного ВВТ: танки Т-90С, БМП-3, БТР-80А, САО «Вена», СГ «Мста-С», СП «Пион», ТОС-1А «Солнцепёк», дальнобойные РСЗО («Смерч», Lynx, Т-122/300 и Т-300), ПТРК («Корнет», «Хризантема-С», LAHAT, Spike-SR/LR/NLOS), ЗРК («Тор», С-300ПМУ-2, Barak-8, «Игла-С»), вертолёты (Ми-35М и Ми-17), БЛА (Aerostar, Hermes-450/900, Heron-1, Orbiter-2M, Harop) и др., причём в суще-ственных количествах. Основные поставщики: Россия, Израиль, Тур-ция, Украина и Беларусь.

Гонка вооружений в регионе – один из основных аспектов кон-фликта, который провоцирует но-вую войну. Поставки вооружений в зоны вооружённых конфликтов ограничены международным пра-вом (а для ЕС – вообще запреще-ны). Тем не менее, судя по табл. 5 и 9, вооружения в зону армяно-азер-байджанского конфликта постав-ляются, и очень много.

Но особенно недопустимо, ког-да одно и то же государство по-ставляет вооружение обеим враж-дующим странам. В данном конфликте таких государств пять (Россия, Беларусь, Украина, Сло-вакия и Босния). Причём Россия поставляет вооружения в особо крупных размерах. Хотя Россия – союзник Армении по договору 1997 г, по ОДКБ и содержит там военную базу, но Азербайджану она поставляет в 5 раз больше ВВТ. И это вооружение не только с большой помпой демонстриру-ется на грандиозных парадах в Баку и Ереване, Нахичевани и Степанакерте (с целью запугива-ния противника и подъёма боево-го духа собственных народов). Оно периодически стреляет, а ког-да накопится критическая мас-са…. Цели для ракет уже публич-но оглашены: в Армении это Ереван, Армянская АЭС, Шам-барская, Аргельская и Канакер-ская ГЭС (это обесточит страну), в Карабахе это Степенекерт, в Азербайджане это Баку, объекты нефтяной промышленности, Минчегаурское водохранилище (это затопит огромную зону Ара-на). Нынешняя ситуация устраи-вает всех, кроме Азербайджана, но он никогда не откажется от Ка-рабаха и своих земель….

Сравнение армянских и азер-байджанских сил (см. табл. 10) по-казывает:

Гонка вооружений в регионе – один из основных аспектов конфликта,

который провоцирует новую войну. Поставки вооружений в зоны

вооружённых конфликтов ограничены международным пра-

вом (а для ЕС – вообще запрещены). Тем не менее, судя по табл. 5 и 9,

вооружения в зону армяно-азербай-джанского конфликта поставляют-

ся, и очень много

56

Таблица 10Показатель Армения НКР Армения + НКР Азербайджан Территория, тыс. кв. км 29,743 11,5 41, 243 86,6Население, млн. чел. 3 0,151 3,151 9,9ВВП, млрд. долл. 10,8 + 10,8 + 35,96Военный бюджет, млрд. долл. (%)

0,428 (4) + 0,428 + (4 +) 1,44 (4)

Импорт ВВТ с 2002 г, млрд. долл.

0,57 + 0,57+ 7,56

ВС, тыс. чел. 44,8 20 64,8 66,95СВ, тыс. чел. 41,85 18 60 56,85Армейские корпуса 5 ? 5 5МСп или МСбр 13-14 7-8 20-22 19-23Абр или Артполк 1 1 2 2Реабр 1 - 1 1ПТ полк 1 - 1 1Танки 146 174 320 439ББМ 572 247 819 834БМП 292 238 530 236БТР 280 9 289 598Артиллерийские системы 335 264 599 704Самоходные орудия 38 24 62 123Буксируемые орудия 147 216 363 207РСЗО 69 24 93 172Миномёты 81 (+200

82-мм)+ 81+ (+ 200

82-мм)202 (+ 400 82-мм)

ПУ ТРК 4 - 4 4-12ПУ ОТРК 10-12 ? 10-12 -ПТРК 120-131+ + 120-131+ 500+Противотанковые пушки 71 + 71 + 144ПУ ЗРК 90-93 + 90-93+ 204ПЗРК 290 + 290+ 318ЗУ и ЗСУ 54 + 54+ 40+БЛА 15 + 15+ 63ВВС и ПВО, тыс. чел. 2,95 2 4,95 7,9Боевые самолёты 15 2 17 35Штурмовики 15 2 17 21Истребители - - - 14Ударные вертолёты 11 3 14 50

57

В табл. 10, как и в табл. 1-3, 6 и 7 приведены данные IISS (справоч-ник THE MILITARY BALANCE 2017), уточнённые по другим ис-точникам.

Сравнение количественных по-казателей. Армения, даже если счи-тать вместе с НКР, имеет вдвое меньшую территорию и втрое меньшее население, чем Азербайд-жан. В 2016 г её ВВП (10,8 млрд. долл.) и военный бюджет (0,428 млрд. долл.) были меньше в 3,5 раз, чем у Азербайджана. При этом надо учитывать, что, например, в 2013 г Азербайджан имел в 7 раз больший ВВП и в 4 с лишним раза – военный бюджет). Также надо учитывать, что реальные военные расходы Азербайджана могут пре-вышать военный бюджет в 1,5-2 раза. Все это позволяет ему заку-пать современное вооружение в су-щественных количествах (закупки ВВТ Азербайджаном с 2002 г со-ставляли 7,56 млрд. долл., тогда как у Армении – 0,57 млрд. долл., или в 13 раз меньше).

Численность ВС и СВ Армении и НКР с одной стороны и Азербайд-жана с другой примерно равны. Единственное отличие в составе ВС

сторон – у Азербайджана они вклю-чают ВМС, поскольку страна имеет выход к морю. Но на соотношение сил сторон в потенциальной сухо-путной войне это не отразится.

Также примерно одинаковы ор-ганизации СВ: каждая сторона имеет 5 армейских корпусов, до 22-23 мотострелковых полка (брига-ды), 2 артиллерийские и реактив-ную бригады, противотанковый полк. Количества вооружений СВ основных категорий у сторон тоже примерно равны. Формально у Азербайджана больше танков (439 против 320), но сообщалось, что 95 азербайджанских Т-55 выведены из боевого состава, т.е. реально число танков близко (344 и 320). Также у сторон близки количества ББМ (834 и 819) и артиллерийских систем (704 и 599).

Возвращаясь к данным табл. 10, видно, что у армянских сил вдвое больше БМП, но вдвое меньше БТР. Зато у Азербайджана вдвое больше самоходных орудий, РСЗО и мино-мётов, и вдвое меньше буксируе-мых орудий.

По ТРК у сторон равенство (по другим данным у Азербайджана в 3 раза больше ПУ ТРК, зато он не

Транспортные вертолёты 12 5 17 33+БЛА - - - 59Д-ны ЗРК (ПУ) ПВО страны 15 (119) 7 (48) 15-22 (119-167) 16 (74)Военизированные силы, тыс. чел.

4,3 + 4,3 + 15

Резервы, тыс. чел. 210 20-30 230-240 300

58

имеет ОТРК). У Армении 10-12 ПУ ОТРК, которые выполняют функ-ции стратегического неядерного сдерживания. Здесь руководство Армении выбрало асимметричный путь. Но для восстановления пари-тета Азербайджан планирует заку-пить белорусско-китайские РСЗО/ОТРК «Полонез» (301/370-мм, дальность стрельбы 200/300 км).

По противотанковым средствам у Азербайджана превосходство (в 4 раза больше ПТРК и в 2 раза – про-тивотанковых пушек). Предпола-гается, что Армения намерена за-купить новые российские ПТРК.

По зенитным средствам СВ у Азербайджана превосходство лишь в мобильных ЗРК (в 2 раза), а по ПЗРК и ЗУ/ЗСУ примерное ра-венство. Армения не намерена на-ступать, и рассчитывает на силь-ную ПВО страны. Тем не менее, предполагают, что Армения наме-рена закупить новые ЗРК (ПЗРК?) для борьбы с вертолётами и БЛА Азербайджана.

По тактическим БЛА у Азербайд-жана превосходство в 2-4 раза, а по оперативным – неизмеримое, т.к. Армения их вообще не имеет, как и ударных БЛА (сейчас в Армении соз-даётся ударный БЛА HU-01).

По числу боевых самолётов Азербайджан имеет превосходство в 2 раза (при этом у Армении нет истребителей), по ударным верто-лётам – в 3,5 раз, а по транспортным вертолётам – в 2 раза. Зато Армения

компенсировала это за счёт ЗРК ПВО страны, число ПУ которых у неё более, чем в 2 раза больше.

Сравнение качественных пока-зателей показывает превосходство армянских сил в подготовке лично-го состава, его боевом духе и укре-плениях, а также частичное пре-восходство Азербайджана по качеству вооружения.

ВС обеих сторон имеют, в ос-новном, одинаковое советское во-оружение, оставшееся от армий СССР, а также поставленное позже и частично модернизированное (танки Т-55 и Т-72, БМП-1/2, БРМ-1К, БТР-60/70/80, МТ-ЛБ, БРДМ-2, СГ «Гвоздика» и «Акация», орудия Д-30, Д-20, 2А36, РСЗО «Град», ми-номёты ПМ-38 и М-43, ТРК «Точ-ка», ПТРК «Малютка», «Фагот» и «Конкурс», пушки Д-44 и МТ-12, ЗРК «Стрела-10», «Оса», «Круг», «Бук», С-125, ПЗРК «Игла», ЗУ-23 и ЗСУ-23-4, самолёты Су-25 и L-39, вертолёты Ми-24 и Ми-8, др.)

Но Азербайджан закупил в Рос-сии, Израиле, Турции и других странах значительные количества более современных вооружений (танки Т-90, БМП-3, БТР-80А, САО «Вена», СГ «Мста-С» и ATMOS 2000, миномёты Cardom, РСЗО Lynx, «Солнцепёк», «Смерч», Т-122, Т-122/300, Т-300, ПТРК «Корнет», «Хризантема-С», «Скиф», Spike-SR/LR/ER/NLOS, ЗРК «Стилет», «Тор», Barak-8, С-300ПМУ-2, вертолёты Ми-35М и Ми-17, БЛА Orbiter 2M,

59

Aerostar, Searcher 2, Aerostar, Hermes 450/900, Heron TP, ударные БЛА Harop и др.).

Армения же закупила в России и Китае намного меньшие коли-чества приоритетных для неё во-оружений (РСЗО «Солнцепёк», «Смерч», WM-80 и AR1A, ОТРК «Искандер-Э», ПТРК «Корнет» и др.).

Количественные и качествен-ные особенности вооружений сто-рон объясняются оборонительной стратегией и тактикой армянских сил и наступательной – Азербайд-жана в предполагаемой будущей войне, а также экономическими возможностями сторон [11, 12].

Испытание в бою нового воору-жения и тактики Азербайджана было проведено 1-4 апреля 2016 г, когда между НКР и Азербайджа-ном произошел вооружённый ин-цидент, названный «четырёхднев-ной войной».

Командование ВС НКР исполь-зовало израильский опыт органи-зации обороны на Голанских вы-сотах, в т.ч. были созданы капониры для танков. Танки игра-ли роль подвижных огневых точек – основы обороны. Капониры по-зволяли танкам быстро сменять расположение, а потом возвра-щаться обратно. Также ВС НКР готовились к действиям в услови-ях превосходства противника в воздухе (оборона была насыщена ПЗРК и ЗУ-23). Стрельбе по воз-

душным целям обучались расчеты пулеметов и РПГ-7.

Ранее Азербайджан готовился взламывать оборону НКР, последо-вательно захватывая каждую ли-нию укреплений штурмовыми группами пехоты под прикрытием непрерывного массированного огня артиллерии, танков и БМП, а также ударов авиации. Такой сце-нарий полностью удовлетворял ар-мянские силы. Понятно, что СВ Азербайджана, увязая в штурме оборонительных позиций и неся значительные потери в личном со-ставе и технике, в заложенные в бо-евые планы две недели вряд ли мог-ли захватить весь Нагорный Карабах.

Но в конце 2000-х годов Баку изменил свою стратегию, решив не устраивать кровопролитные бои за малозначимые окопы и высоты, а наносить противнику огневое по-ражение на всю глубину его оборо-ны, изолировав передовые пози-ции от тыла и быстро уничтожая их по отдельности. Для решения этой задачи Азербайджан присту-пил к активным закупкам совре-менного ВВТ (миномёты Cardom, САО «Вена», СГ «Мста-С и ATMOS 2000, РСЗО «Солнцепёк», «Смерч», Т-122, Т-122/300, Т-300, Lynx, удар-ных БЛА Harop и ПТРК Spike-ER/NLOS). Причём закупки высоко-точных систем Harop и Spike-NLOS были сделаны тайно и в неизвест-ном количестве. Также Азербайд-

60

жан закупил танки Т-90 и БМП-3 (их намечалось использовать как подвижные огневые точки, дей-ствующие за боевыми порядками пехоты и зачищающие позиции противника с помощью фугасных снарядов и ПТУР).

Азербайджанский спецназ по-лучил современные средства свя-зи, экипировку, средства защиты и приборы ночного видения. Его ос-новной задачей стала корректи-ровка артогня в тылу противника и ночной штурм укрепленных по-зиций. Спецназовцам назначалось не только взять объект, но и удер-жать его при поддержке артилле-рии и ударных вертолетов. Было налажено взаимодействие спецпо-дразделений с артиллеристами и летчиками.

Азербайджанские ВС создали группировку сил спецназа, пехоты и артиллерии, перебросили на вре-менные площадки вертолеты и в ночь с 1 на 2 апреля перешли в на-ступление. В районе села Талыш, на севере буферной зоны, азербайд-жанский спецназ внезапной атакой взял ряд армянских позиций. Еще одна группа спецназа вошла в село, где вступила в бой с бойцами НКР. Но превосходящие силы обороня-ющихся и утрата внезапности вы-нудили их отойти. На отходе спец-наз был уничтожен огнём минометов. Действия спецназов-цев поддерживали вертолеты Ми-24Г. На позиции СВ НКР, отбитые

ночью спецназом, утром должны были подойти подразделения азер-байджанской пехоты. Прикрывала передвижения, блокировала вра-жеские позиции и не допускала подхода резервов артиллерия, огонь которой корректировали БЛА. Но азербайджанские пехо-тинцы, столкнувшиеся с обстрелом со стороны не взятых армянских позиций, не смогли вовремя сме-нить спецназовцев, вынужденных утром 2 апреля отбивать атаки бойцов НКР. В контратаках спец-назовцы, потеряв часть ранее заня-тых позиций, все же смогли удер-жать несколько ключевых высот. Но азербайджанцам пришлось за-действовать вертолеты Ми-24Г, один из которых был сбит. ВВС Азербайджана после этого прио-становило полеты в зоне боев.

Задействованные Азербайджа-ном артиллерия, БЛА и дальнобой-ные (8/25 км) ПТУР Spike-ER/NLOS хорошо себя показали, серьезно за-труднив армянам переброску ре-зервов и организацию контратак. В т.ч. ударные БЛА Harop уничтожи-ли автобус с солдатами и батальон-ный штаб СВ НКР, а ПТУР Spike-ER/NLOS уничтожили ряд армянских танков в капонирах. Танки были обнаружены с помо-щью БЛА, которые передали дан-ные расчетам ПТУР.

Для недопущения подхода ре-зервов НКР по маршрутам выдви-жения наносили удары азербайд-

Азербайджанский спецназ получил современные средства связи,

экипировку, средства защиты и приборы ночного видения. Его осно-вной задачей стала корректировка

артогня в тылу противника и ночной штурм укрепленных пози-

ций. Спецназовцам назначалось не только взять объект, но и удер-

жать его при поддержке артилле-рии и ударных вертолетов. Было

налажено взаимодействие спецпо-дразделений с артиллеристами и

летчиками

61

жанские РСЗО «Смерч» и «Град», гаубицы Д-30, СГ 2С3 и 2С19. Ар-тиллерия Карабаха активно вклю-чилась в огневое противостояние, пытаясь помочь своим подразделе-ниям, стремившимся вернуть утра-ченные ночью с 1 на 2 апреля по-зиции. Но, несмотря на все усилия бойцов НКР, азербайджанцам до решения о прекращении огня уда-лось удержать часть занятых пози-ций.

Обе стороны применяли танки, но боев между ними в ходе скоро-течного конфликта не было. Танки использовались как мобильные ог-невые точки. По азербайджанским данным один азербайджанский танк подорвался на мине, а из 14 потерянных армянских Т-72 2 под-била артиллерия, 6 – ПТУР Spike-NLOS и 6 – Spike-ER.

Бои показали, что ВС НКР ста-ло сложнее удержаться в обороне назначенные 2 недели. Танки, даже действующие из капониров, унич-тожались дальнобойными Spike-ER/NLOS и артиллерией. При этом ВС Азербайджана не задействова-ли в наступлении огнеметные си-стемы «Солнцепек», которые могут уничтожать даже укрепленные бункеры.

Гаубицы и РСЗО, действия ко-торых корректировались БЛА, в условиях горного рельефа, где ко-личество возможных путей подхо-да резервов ограниченно, создали серьезные трудности для командо-

вания ВС НКР. Непрерывные уда-ры артиллерии и дальнобойных ПТУР по позициям подразделений НКР не позволили командованию НКР накопить достаточно средств, чтобы выбить азербайджанцев с занятых ими позиций.

Но были недостатки и у ВС Азербайджана. Их слабым звеном остается личный состав, особенно в пехоте. Даже неприцельный огонь армянских подразделений остано-вил ее перемещение утром 2 апре-ля. В боях высокие морально-воле-вые качества не всегда показывали и подразделения азербайджанско-го спецназа. Их отход от села Та-лыш был похож на бегство.

За счет более высокого техниче-ского уровня ВС Азербайджана смогли добиться определенного успеха, но за 4 дня локальных боев за несколько высот они израсходо-вали много дорогих ракет Spike-ER/NLOS и БЛА Harop, не считая боеприпасов для РСЗО и гаубиц. Были потеряны вертолет Ми-24Г (сбит РПГ) и 4 БЛА (сбиты стрел-ковым оружием и ЗУ-23). Два БЛА потеряла Армения. Потери сторон в людях составили около 90 чел. у каждой.

Опыт боев показал, что Азер-байджан нашел путь к выходу из позиционного тупика в Нагорном Карабахе, но такие боевые дей-ствия требуют очень больших за-трат и высокоточного вооружения. Но даже его применение не осво-

62

бождает от необходимости брать штурмом позиции хорошо подго-товленного противника, обладаю-щего гораздо более высокими мо-рально-волевыми качествами и готового вести бой до последнего [13, 14].

В целом суммарный потенциал ВС Армении и Нагорного Карабаха с учетом имеющихся укреплений и высоких боевых качеств личного состава пока обеспечивает отраже-ние возможного удара со стороны ВС Азербайджана. Однако тенден-ции для Армении могут быть не-благоприятны. У Азербайджана го-раздо более высокие экономические возможности. Он уже сейчас имеет подавляющее превосходство в воз-духе, что пока компенсируется сильной наземной ПВО Армении и Карабаха. А применение ПТУР Spike-ER/NLOS, ударных БЛА Harop, дальнобойных орудий и РСЗО позволит уничтожать броне-технику и взламывать укрепрайо-ны НКР.

Но на решение руководства Азербайджана о начале широко-масштабной войны за возвращение Нагорного Карабаха могут повли-ять ряд весомых факторов: падение ВВП Азербайджана, что снизит его возможности по закупке дорого-стоящего высокоточного вооруже-ния, поставки Армении аналогич-ного российского вооружения, что позволит создать паритет этих ключевых систем, и в качестве

крайней меры – серьёзное преду-преждение руководства России азербайджанскому руководству, подкреплённое наличием на терри-тории Армении 102-й российской военной базы с мотострелковой бригадой, зенитно-ракетным пол-ком (ЗРС С-300В4 и «Бук-М1-2»), авиабазой с двумя эскадрильями (истребители МиГ-29 и вертолёты Ми-24П/Ми-8), двумя батареями (РСЗО «Смерч» и ОТРК «Искан-дер»).

ЗАКЛЮЧЕНИЕВооружённый конфликт между

Нагорным Карабахом и Арменией с одной стороны и Азербайджаном с другой считается «заморожен-ным» с окончанием Карабахской войны (1991-94 годы), которая за-кончилась поражением Азербайд-жана (он потерял 13,4% своей тер-ритории, в т.ч. 92,5% бывшей Нагорно-Карабахской АО, провоз-гласившей себя независимой ре-спубликой НКР). С тех пор на ли-нии прекращения огня возникали вооружённые столкновения. При-чины конфликта сохранились, и переговоры о мирном его разреше-нии успеха не имели. Поэтому Азербайджан намерен вернуть свои территории военным путём, а непризнанная Нагорно-Карабах-ская республика и Армения – за-щитить их.

АРМЕНИЯ имеет население до 3 млн. чел. и территорию 29743 кв.

63

км. Она не имеет выхода к морю и граничит с Азербайджаном, непри-знанной НКР, Ираном, Турцией и Грузией. Азербайджан и Турция ве-дут блокаду Армении и НКР. Арме-ния не граничит с Россией и по-ставки от неё идут через Иран. Армения контролирует значитель-ную часть территории Азербайд-жана, а он – малую часть террито-рии Армении. 98% населения страны – армяне, 95% – христиане.

ВВП Армении в 2016 г состав-лял 10,8 млрд. долл., а военный бюджет – 428 млн. долл. (4% ВВП).

Основной задачей ВС Армении является оборона её территории, вызванная продолжающейся на-пряженностью в отношениях с со-седним Азербайджаном из-за На-горного Карабаха. В военной доктрине Армения говорится, что она является гарантом безопасно-сти народа Нагорного Карабаха и избранного им пути развития, а в части внешних угроз в доктрине отмечается создание, упрочение и расширение союзов, направленных против Армении, в частности, стратегического союза Турции и Азербайджана, и шаги этого союза по блокаде Армении рассматрива-ются как применение силы.

Воинский призыв в Армении (на 2 года) продолжается, но растёт и число профессиональных офице-ров. Армения активно участвует в Индивидуальном плане действий партнерства с НАТО, но одновре-

менно является членом ОДКБ и продолжает активное сотрудниче-ство с Россией. Одобрена концеп-ция армяно-российской группы войск. Был получен российский кредит на 200 млн. долл. для покуп-ки современного российского ВВТ, в т.ч. ОТРК «Искандер-Э» и рати-фицированы договоры о создании совместной с Россией системы ПВО и группировки войск.

ВС Армении включают 44,8 тыс. чел. и состоят из СВ (41,85 тыс. чел., в т.ч. 18,95 тыс. призывников), ВВС (1,1 тыс. чел.) и войска ПВО (1,85 тыс. чел.). Военизированные силы включают 4,3 тыс. чел., а резерв – 210 тыс. чел.

СВ имеют следующие рода во-йск: мотострелковые, танковые, ра-кетные войска и артиллерия, воз-душно-десантные, инженерные, связи. Они включают 5 «армейских корпусов» (всего 13-14 мотострел-ковых полков, а также 3 танковых и 3 разведывательных б-на, 2 отд. ар-тиллерийских, самоходный артил-лерийский и реактивный д-ны, 2 укрепрайона), а также артиллерий-скую и зенитно-ракетную бригады, противотанковый и 1-2 зенитно-ракетных полков.

Армянские «корпуса» фактиче-ски представляют собой облегчён-ные и приспособленные к регио-нам дивизии (самый сильный «корпус» включает 5 полков, 4 б-на и 2 д-на). Кроме облегчённых мото-стрелковых полков, в «корпусе»

64

могут быть отд. б-ны (танковый, разведывательный, связи и МТО), д-н гаубиц Д-30 или СГ 2С1. Зато эти «корпуса» располагают силь-ными укреплениями и хорошо приспособлены для обороны, а личный состав отлично подготов-лен и имеет высокий моральный дух. «Корпуса» могут быть усилены д-нами отд. бригад и полков. Орга-низация СВ адекватна поставлен-ной задаче – защитить территорию Армении и НКР, а также захвачен-ные «зоны безопасности» от войск Азербайджана и соответствуют не-большим экономическим возмож-ностям Армении.

ВВС и войска ПВО Армении включают 3 авиабазы, авиаотряд, два отд. б-на аэродромно-техниче-ского обслуживания, авиационно-ремонтное предприятие, зенитно-ракетную бригаду и 2 полка, радиотехническую бригаду.

НКР имеет население 151 тыс. чел. и территорию 11500 кв. км. Она занимает территорию Нагор-но-Карабахской АО и Шаумянов-ского р-на Азербайджана, не имеет выхода к морю и граничит с Арме-нией, Азербайджаном и Ираном. Почти всё население – армяне, ис-поведующие христианство.

ВС Нагорного Карабаха имеют до 20 тыс. чел. (20-22% контрактни-ки) и 20-30 тыс. чел. находится в резерве. В их состав входят мото-стрелковые полки, танковые б-ны, артиллерийские и зенитные д-ны,

б-н разведки и отряд спецназа, под-разделения тыла, ремонтные и учебные центры. Основные части – отд. полки (районы обороны) и отд. б-ны. Предположительно ВС НКР имеют 7-8 мотострелковых полков, артполк, зенитно-ракет-ный полк и др. формирования.

В ВС служат все мужчины Кара-баха (срочную – 2 года), а более по-ловины ВС – жители Армении, хотя последнее официально опро-вергается. ВС Карабаха тесно свя-заны с ВС Армении, которые помо-гают ей вооружением и обеспечением, а офицеры из Арме-нии готовят личный состав. Систе-ма ПВО Карабаха входит в систему ПВО Армении. Уровень подготов-ки ВС Карабаха и их моральный дух очень высоки. Военнослужа-щие морально и материально мо-тивированы. Создан ряд укрепрай-онов и глубоко эшелонированная система обороны. Вооружения в ВС Карабаха не меньше, чем в ВС Армении, а по ряду систем – даже больше.

Российские войска в Армении представлены 102-й военной базой (5 тыс. чел.), в которую входит: • Отд. мотострелковая бригада (3

тыс. чел., 41 Т-72Б, 120 БМП-2, 15 МТ-ЛБ, 36 БТР-70/80, 4 БРДМ-2, 24 миномёта «Поднос», 12 СГ «Гвоздика», 12 РСЗО «Град», 6 пушек «Рапира», 12 СПТРК «Конкурс», 6 ЗРК «Стрела-10», 2 ЗСУ «Шилка», 6 ЗУ-23).

65

• Зенитно-ракетный полк (12 ПУ и 6 ПЗУ ЗРК C-300В4; 6 СОУ и 3 ПЗУ ЗРК «Бук-М1-2»).

• Авиабаза (10 истребителей МиГ-29 и 4 МиГ-29А/С/УБ, 4 вертолё-та Ми-24П, 5 Ми-8, 2 Ми-8МТПР-1/МСВ).

• Реактивная батарея (2 ПУ и 2 ТЗМ РСЗО «Смерч»).

• Ракетная батарея (2 ПУ и 2 ТЗМ ОТРК «Искандер-М», возможно, они выдаются за ОТРК продан-ные РФ Армении).

• Разведывательная рота управле-ния (спецназ).

• Два военных госпиталя. Вооружение ВС Армении и НКР

включает: • 320 танков (42 Т-55, 277 Т-72, 1

Т-90); • 819 ББМ: 530 БМП (318 БМП-1,

158 БМП-2, 20 БМД-1, 34 БМП-1К и БРМ-1К), 289 БТР (6 БТР-152, 48 БТР-60 и 81 БТР-70, 114 БТР-80 и 40 МТ-ЛБ);

• 599 артсистем: 62 СГ (22 2С1 и 40 2С3), 363 буксируемых орудия (185 Д-30, 84 Д-20, 18 Д-1 и 76 2А36), 93 РСЗО (71 «Град», 6 «Солнцепёк», 6 «Смерч», 4 WM-80 и 6 AR1A), 81 миномёт (+ 200 переносных);

• 4 ПУ ТРК «Точка-У» и 10-12 ОТРК (8 ПУ «Эльбрус» и 2-4 «Искандер-Э»);

• 191-202 ПТ систем: 120-131+ ПТРК (9-20 «Малютка», 12 «Фа-гот», 16 «Конкурс», 33 «Штурм-С», 50 «Корнет») и 71+ ПТП (35 Д-44 и 36 МТ-12);

• 434-437 систем ПВО СВ: 90-93+ ПУ ЗРК (30 «Стрела-1», 48 «Стре-ла-10», 12-15 «Оса-АКМ»), 290+ ПЗРК (200 «Стрела-2» и 90 «Игла»), 54+ ЗУ и ЗСУ (ЗУ-23 и 54 «Шилка»);

• 15+ БЛА («Базе», Х-55, 15 «Крунк 25-1/2», «Азнив»);

• 17 штурмовиков (15 Су-25, 2 Су-25УБК), 3 транспортных и 14 учебных самолётов, 14 ударных (10 Ми-24П, 2 Ми-24К, 2 Ми-24Р), 17 транспортных (15 Ми-8МТ, 2 Ми-9) и 7 лёгких вертолё-тов Ми-2;

• 119-167 ПУ ЗРК ПВО: 20-32 С-125 «Печора-2М2», 6-12 С-75, 27-45 «Круг», 36-48 С-300ПТ, 24 С-300ПС, 6 «Бук-М2». ОПК Армении невелик и спосо-

бен обеспечить ВС лишь боеприпа-сами к стрелковому оружию и ряду артсистем, лёгкими минометами, стрелковым оружием и РПГ, такти-ческими БЛА; ОПК может ремонти-ровать и модернизировать броне-технику, средства ПВО, стрелковое оружие и др. Но выпуск вооруже-ния собственного производства очень мал и не удовлетворяет по-требности ВС Армении (и НКР), ко-торые полностью зависят от зару-бежных поставок. Поэтому за рубежом закупалось ВВТ, в основ-ном, бывшее в употреблении, и ми-нимальное количество самого при-оритетного нового ВВТ (ТОС-1А «Солнцепёк», ОТРК «Искандер-Э», РСЗО «Смерч», WM-80 и AR1A,

66

ЗРК «Бук-М2», С-300ПС, «Игла-С»). С 2002 г Армения потратила на за-купку и модернизацию ВВТ до 0,57 млрд. долл. Основным поставщи-ком была Россия. Также ВВТ по-ставляли Китай, Словакия, Бела-русь, Украина, Греция, Сербия, Босния, Черногория.

АЗЕРБАЙДЖАН имеет населе-ние 9,9 млн. чел. и территорию 86600 кв. км. Он имеет выход к Ка-спийскому морю и граничит с Ар-менией и НКР, Грузией, Россией, Ираном и Турцией. Значительная часть Азербайджана контролиру-ется непризнанной НКР, часть – Арменией, а Азербайджан контро-лирует малую часть Армении. 92% населения – азербайджанцы, 99% исповедует ислам.

ВВП Азербайджана в 2016 г со-ставлял 35,96 млрд. долл., а воен-ный бюджет – 1,44 млрд. долл. (4% ВВП). Но реальные военные расхо-ды в 1,5-2 раза больше.

Основной задачей ВС Азер-байджана является оборона терри-тории страны в свете напряженно-сти с Арменией из-за Нагорного Карабаха. Азербайджан намерен вернуть свои территории, захва-ченные у него в Карабахской войне 1991-1994 годов. Вооружённый конфликт опять вспыхнул между странами в 2016 г.

Комплектование ВС Азербайд-жана ведётся, в основном, за счёт призыва. Доходы от нефти позво-лили увеличивать расходы на обо-

рону и приобрести танки, ББМ, РСЗО и другие ВВТ в рамках кон-тракта с Россией на 1 млрд. долл. Возможности разведки и наблюде-ния за Арменией возросли после покупки израильских БПЛА. Азер-байджан поддерживает отношения с НАТО и находится в 4-ом цикле Индивидуального плана действий партнерства, а также имеет тесные военные связи с Турцией. В воен-ной доктрине Азербайджана указа-но, что в период войны основными задачами его ВС являются усиле-ние давления на Армению, и при необходимости, доведение потен-циала воинских группировок до необходимого уровня в целях ре-шения конфликта с применением военной силы в кратчайшие сроки и с минимальными потерями.

ВС Азербайджана включают 66,95 тыс. чел. и состоят из СВ (56,85 тыс. чел.), ВВС с войсками ПВО (7,9 тыс. чел.) и ВМС (2,2 тыс. чел.). Военизированные силы включают 15 тыс. чел., а резерв – 300 тыс. чел.

СВ имеют следующие рода во-йск: мотострелковые, танковые, ар-тиллерийские, инженерные и включают 5 армейских корпусов в составе 22 мотострелковых бригад, а также артиллерийскую и реак-тивную бригады, противотанко-вый полк.

Азербайджанские «корпуса» фактически представляют собой приспособленные к регионам ди-

67

визии (самый сильный АК имеет 6 бригад). Из числа мотострелковых бригад 4 механизированные (име-ют танки, БМП и СГ). «Корпуса» могут быть усилены д-нами отд. бригад. Организацию СВ военное руководство пытается приспосо-бить к решению национальной за-дачи – вернуть все захваченные ВС НКР и Армении территории Азер-байджана. Но личный состав СВ недостаточно подготовлен и имеет невысокий моральный дух.

ВВС имеют 8 авиабаз (на 3-х авиация не дислоцируется). Они включают 5 эскадрилий (истреби-тельно-бомбардировочную, истре-бительную, разведки, транспорт-ную и учебную), вертолётный полк, отд. б-н аэродромно-технического обеспечения, отд. б-н связи, 2 авиа-ремонтных завода. Войска ПВО имеют 4 зенитно-ракетные брига-ды и 2 отд. радиотехнических б-на.

Вооружение ВС Азербайджана включает: • 439 танков (95 Т-55, 244 Т-72, 100

Т-90С); • 834 ББМ: 236 БМП (43 БМП-1, 15

БРМ-1К, 20 БМД-1, 33 БМП-2 + 168 БМП-1/2 в погранвойсках, 118 БМП-3 и 7 БТР-80А), 594 БТР (10 БТР-60 и 132 БТР-70 + 26 БТР-60/70/80, 336 МТ-ЛБ, 60 Marauder и 60 Matador);

• 704 артсистемы: 123 самоходных орудия (18 2С9, 46 2С1, 6 2С3, 18 2С31, 18 2С19, 5 ATMOS 2000, 12 2C7), 207 буксируемых орудий

(129 Д-30, 36 М-46, 24 Д-20 и 18 2А36), 172 РСЗО (18 Т-107, 18 Т-122, 43 «Град», 9+ Lynx, 12 RAK-12, 18 «Солнцепёк», 30 «Смерч», 6 Т-122/300 и 18 Т-300), 202 миномёта;

• 4-12 ПУ ТРК «Точка-У»; • 644+ ПТ системы: 500+ ПТРК (150

«Малютка», 10 «Метис», 100 «Фа-гот», 20 «Конкурс», 100 «Корнет», 10 «Хризантема-С», 10 «Скиф», 100 Spike-SR/LR/ER/NLOS), 144 пушек (72 Д-44 и 72 МТ-12);

• 562 системы ПВО СВ: 204 ПУ ЗРК (54 «Стрела-10», 80 «Оса», 27 «Круг» 8 «Стилет», 8 «Тор», 18 «Бук-М1/МБ», 9 Barak-8), 318 ПЗРК (18 «Стрела-2» и 300 «Игла»), 40+ ЗУ и ЗСУ (ЗУ-23 и 40 «Шилка»);

• 63+ БЛА СВ (60+ Orbiter 2M, 3 Aerostar);

• 35 боевых самолётов (2 бомбар-дировщика Су-24, 19 штурмови-ков (16 Су-25, 3 Су-25УБК), 14 истребителей МиГ-29), 3 транс-портных и 12 учебных самолё-тов, 50 ударных вертолётов (26 Ми-24, 24 Ми-35М), 33 транс-портных (13 Ми-8МТ, 20+ Ми-17) и 7 лёгких вертолётов Ми-2;

• 59+ БЛА ВВС (10 Searcher 2, 4 Aerostar, 15 Hermes 450, 15 Hermes 900, 15 Heron TP, Harop);

• 74 ПУ ЗРК ПВО (54 С-125-2ТМ «Печора-ТМ», 4 С-200, 16 С-300ПМУ2). ОПК Азербайджана был создан

с помощью Турции, Израиля, ЮАР,

68

Украины и Беларуси. Он осущест-вляет модернизацию БМП и БТР, выпуск по лицензии БА Marauder и Matador, боевого модуля «Шим-шек», РСЗО Т-107, БЛА Orbiter 2M и Aerostar, выпуск миномётов 20N5 и 20N6MT, стрелкового оружия, бо-еприпасов и авиабомб, авиацион-ных запчастей и ещё 400 изделий.

Перспективные проекты вклю-чают участие в производстве танка Altay, выпуск на базе танков Т-55 тяжёлых БТР и др., миномётов HY1-12, вертолётов.

Но выпуск вооружения соб-ственного производства не удов-летворял потребностей ВС Азер-байджана, поэтому на доходы от продажи нефти было закуплено за рубежом большое количество ВВТ. С 2002 г Азербайджан потратил на закупку и модернизацию вооруже-ния до 7,56 млрд. долл. Основными поставщиками были Беларусь, Из-раиль, Россия, Турция и Украина. Также ВВТ поставляли Грузия, ЮАР, Болгария, Босния, США, ФРГ, Словакия. Азербайджан импорти-ровал, наряду с устаревшим, много современного ВВТ: танки Т-90С, БМП-3, БТР-80А, САО «Вена», СГ «Мста-С», СП «Пион», ТОС-1А «Солнцепёк», дальнобойные РСЗО («Смерч», Lynx, Т-122/300 и Т-300), ПТРК («Корнет», «Хризантема-С», LAHAT, Spike-SR/LR/NLOS), ЗРК («Тор», С-300ПМУ-2, Barak-8, «Игла-С»), вертолёты (Ми-35М и Ми-17), БЛА (Aerostar,

Hermes-450/900, Heron-1, Orbiter-2M, Harop) и др., причём в значи-тельных количествах.

Сравнение армянских и азер-байджанских сил показывает:

По количественным показате-лям Армения, даже вместе с НКР, имеет вдвое меньшую территорию и втрое меньшее население, чем Азербайджан. В 2016 г её ВВП и во-енный бюджет были меньше в 3,5 раз, чем у Азербайджана. Все это позволяет Азербайджану закупать современное вооружение в суще-ственных количествах (его импорт ВВТ был в 13 раз больше, чем у Ар-мении).

Численность ВС и СВ Армении и НКР с одной стороны и Азер-байджана с другой примерно рав-ны. Также примерно одинаковы организации СВ: каждая сторона имеет 5 армейских корпусов, до 22-23 мотострелковых полка (брига-ды), 2 артиллерийские и реактив-ную бригады, противотанковый полк.

Количества вооружений СВ ос-новных категорий у сторон тоже примерно равны. У армянских сил вдвое больше БМП, но вдвое мень-ше БТР. Зато у Азербайджана вдвое больше самоходных орудий, РСЗО и миномётов, и вдвое меньше бук-сируемых орудий. У Азербайджана нет ОТРК, а Армения их имеет для обеспечения стратегического сдер-живания (для восстановления па-ритета Азербайджан планирует их

69

закупку). По противотанковым средствам у Азербайджана превос-ходство (в 4 раза больше ПТРК и в 2 раза – противотанковых пушек), по зенитным средствам СВ у Азер-байджана превосходство лишь в мобильных ЗРК (в 2 раза), а по ПЗРК и ЗУ/ЗСУ примерное равен-ство. Армения предположительно намерена закупить новые россий-ские ПТРК и ЗРК. По тактическим БЛА у Азербайджана превосход-ство в 2-4 раза, а оперативных БЛА Армения не имеет, как и ударных БЛА (но там создаётся ударный БЛА). По числу боевых самолётов Азербайджан имеет превосходство в 2 раза (причём у Армении нет ис-требителей), по ударным вертолё-там – в 3,5 раз, а по транспортным вертолётам – в 2 раза. Зато Арме-ния компенсировала это за счёт ЗРК ПВО страны, число ПУ кото-рых в 1,6-2,2 раза больше.

По качественным показателям налицо превосходство армянских сил в подготовке личного состава, его боевом духе и укреплениях, а также частичное превосходство Азербайджана по качеству воору-жения.

ВС обеих сторон имеют, в ос-новном, одинаковое советское во-оружение, оставшееся от армий СССР, а также поставленное позже и частично модернизированное (танки Т-55 и Т-72, БМП-1/2, БРМ-1К, БТР-60/70/80, МТ-ЛБ, БРДМ-2, СГ «Гвоздика» и «Акация», орудия

Д-30, Д-20, 2А36, РСЗО «Град», ми-номёты ПМ-38 и М-43, ТРК «Точ-ка», ПТРК «Малютка», «Фагот» и «Конкурс», пушки Д-44 и МТ-12, ЗРК «Стрела-10», «Оса», «Круг», «Бук», С-125, ПЗРК «Игла», ЗУ-23 и ЗСУ-23-4, самолёты Су-25 и L-39, вертолёты Ми-24 и Ми-8, др.)

Но Азербайджан закупил за ру-бежом значительное количество бо-лее современных вооружений (тан-ки Т-90, БМП-3, БТР-80А, САО «Вена», СГ «Мста-С» и ATMOS 2000, миномёты Cardom, РСЗО Lynx, «Солнцепёк», «Смерч», Т-122, Т-122/300, Т-300, ПТРК «Корнет», «Хризантема-С», «Скиф», Spike-SR/LR/ER/NLOS, ЗРК «Стилет», «Тор», Barak-8, С-300ПМУ-2, вертолёты Ми-35М и Ми-17, БЛА Orbiter 2M, Aerostar, Searcher 2, Aerostar, Hermes 450/900, Heron TP, ударные БЛА Harop). Армения же закупила на-много меньшие количества самых приоритетных для неё вооружений (РСЗО «Солнцепёк», «Смерч», WM-80 и AR1A, ОТРК «Искандер-Э», ПТРК «Корнет» и др.).

Испытание в бою нового воору-жения и тактики Азербайджана было проведено 1-4 апреля 2016 г, когда между НКР и Азербайджаном произошел вооружённый инци-дент. Бои показали, что задейство-ванные Азербайджаном БЛА (в т.ч. ударные Harop), дальнобойные ПТУР Spike-ER/NLOS и артиллерия хорошо себя показали, серьезно за-труднив армянам переброску резер-

70

вов и организацию контратак. В т.ч. ударные БЛА уничтожали транс-портные средства и штабы, а ПТУР – ряд армянских танков в капони-рах. Для недопущения подхода ре-зервов НКР по маршрутам выдви-жения наносили удары азербайджанские РСЗО «Град» и «Смерч», гаубицы Д-30, СГ 2С3 и 2С19. Несмотря на усилия бойцов НКР, азербайджанцам до решения о прекращении огня удалось удер-жать часть занятых позиций. Обе стороны применяли танки, но боев между танками не было (они ис-пользовались как мобильные огне-вые точки). Был потерян 1 азер-байджанский танк и 14 армянских. Бои показали, что ВС НКР стало сложнее удержаться в обороне на-значенные 2 недели. Их танки, даже действующие из капониров, унич-тожались ПТУР и артиллерией. Но были недостатки и у ВС Азербайд-жана. Их личный состав (даже спец-наза), не показал высоких мораль-но-волевых качеств. За счет более высокого технического уровня ВС Азербайджана смогли добиться определенного успеха, но за 4 дня боев за несколько высот они израс-ходовали много дорогих ПТУР и БЛА. Был потерян вертолет Ми-24Г и 4 БЛА, а 2 БЛА потеряла Армения. Потери сторон в людях составили около 90 чел. у каждой. Опыт боев показал, что Азербайджан нашел путь к выходу из позиционного ту-пика в НКР, но такие боевые дей-

ствия требуют очень больших за-трат и высокоточного вооружения. Но даже при его применении надо брать штурмом позиции подготов-ленного противника, обладающего высокими морально-волевыми ка-чествами. Суммарный потенциал ВС Армении и НКР с учетом имею-щихся укреплений и высоких бое-вых качеств личного состава пока обеспечивает отражение возмож-ного удара со стороны ВС Азер-байджана. Однако тенденции для Армении могут быть неблагоприят-ны. У Азербайджана гораздо боль-шие экономические возможности. Он уже сейчас имеет подавляющее превосходство в воздухе, что ком-пенсируется сильной наземной ПВО Армении и НКР. А примене-ние дальнобойных ПТУР, ударных БЛА, орудий и РСЗО позволит уничтожать бронетехнику и взла-мывать укрепрайоны НКР.

Но на решение руководства Азербайджана о начале широкомас-штабной войны за возвращение На-горного Карабаха могут повлиять ряд весомых факторов: падение ВВП Азербайджана, что снизит его возможности закупать дорогостоя-щее ВВТ, поставки Армении рос-сийского вооружения, которое вос-становит паритет по вооружениям, а главное – серьёзное предупрежде-ние руководства России азербайд-жанскому руководству, подкре-плённое наличием на территории Армении российской военной базы.

7 1

ЛИТЕРАТУРА1. THE MILITARY BALANCE

2017 // IISS, 2017 2. Вооруженные силы Арме-

нии // http://www.kavkaz-uzel.eu/articles/232164/

3. Храмчихин А. Форпост с во-просами // http://vpk-news.ru/articles/29587

4. Нерсисян Л. Противодей-ствие ПВО Армении и Карабаха ВВС и ракетным войскам Азер-байджана в случае возобновления конфликта // http://www.panarmenian.net/rus/details/129297/

5. Южный военный округ // h t t p : / / w e b . a r c h i v e . o r g /web/20170419225900/http://www.milkavkaz.net/2015/12/yuzhnyj-voennyj-okrug.html

6. Армии Азербайджана и Ар-мении: бюджет, численность, воору-жения // http://www.bbc.com/russian/internat ional/2016/04/160404_karabakh_armies

7. База данных по мировому импорту вооружений и военной технике 2008-2019 // http://www.armstrade.org/files/obrazecglava4.pdf

8. Сухопутные войска Азер-байджана // http://npvkp.ru/best-6928/

9. АЗЕРБАЙДЖАНСКАЯ РЕ-СПУБЛИКА. ВООРУЖЁННЫЕ СИЛЫ // http://eurasian-defence.ru/?q=node/30531

10. Храмчихин А. Армия одной войны // http://vpk-news.ru/articles/29699

11. Сравнение армий Азербайд-жана и Армении // https://www.radioazadlyg.org/a/24931854.html

12. Крамник И. Богданов К. Ар-мии «Чёрного сада» // https://lenta.ru/articles/2016/04/04/wartime/

13. Рамм А. Разведка дракой // https://vpk-news.ru/articles/30193

14. Храмчихин А. Карабахский разлом вечен // http://nvo.ng.ru/wars/2016-05-13/1_karabah.html?id_user=Y

newsletter 15 12-2017(86-23)

News & Politics