newsletter 28 12-2018(87-24)

Безпековий огляд ЦДАКР № 24 (87)

28 грудня 2017

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 грудня 2017

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)


3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики та ризики для України у другій половині грудня 2017 року

Черноморский флот России и крымская группировка войск (сил)

Про стратегію Києва щодо миротворчої місії на Донбасі

Демарш Росії на Донбасі – постріл в молоко

PESCO: Європейський Союз зміцнює свій оборонний потенціал

Ізраїльські ракетні програми: приклад для України?


4

Фахівці Центру досліджень ар-мії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпе-ки і оборони другої половини груд-ня 2017 року.

Головні ризики воєнного характеру

Протягом другої половини грудня обстановка в зоні україно-російського конфлікту характери-зувалась певним загостренням. Зо-крема, відмічалось збільшення інтенсивності обстрілів НЗФ пози-цій українських підрозділів і насе-лених пунктів на підконтрольній Україні території, включно із засто-суванням ними важких озброєнь, серед яких – РСЗВ БМ-21 «Град», 82-мм та 120-мм міномети, 122-мм гармати Д-30/30А.

Найбільш інтенсивно вогневі удари наносилися противником по позиціях українських військ в ра-

йоні н.п. Трьохізбенка, Кримське, Кряківка, Троїцьке, Попасна, Ново-олександрівка, Луганське, Лозове, Новолуганське, Травневе, Зайцеве, Авдіївка, Дослідне, шахта «Бутів-ка», Кам’янка, Мар’їнка, Березове, Водяне, Павлопіль, Лебединське, Широкино.

Також противник продовжував активно вести розвідку бойових по-рядків сил АТО із застосуванням БПЛА для нанесення вогневих уда-рів. Крім того, в зазначений період відмічалась різка активізація рейдо-вих груп піхоти противника і ДРГ (як «змішаних» - місцеві бойовики і російські найманці, так і штатних ДРГ спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ).

Загальне ускладнення обста-новки в зоні україно-російського конфлікту в зазначений період від-мічали й в СММ ОБСЄ. Зокрема, перший заступник голови місії Александр Хуг зазначив, що з по-чатку конфлікту сторони віддали-

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики для України у другій половині грудня 2017 року

Відмічалась різка активізація рейдо-вих груп піхоти противника і ДРГ (як

«змішаних» - місцеві бойовики і російські найманці, так і штатних

ДРГ спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ)

5

лися від його розв’язання більше, ніж будь-коли. «Ми бачимо, що на-сильства стає все більше, а мін-ських домовленостей дотримують-ся все менше. На жаль, після трьох з половиною років поки ми відда-лилися від вирішення конфлікту більше, ніж будь-коли. Йому не ви-дно кінця в осяжному майбутньо-му», – сказав Александр Хуг.

Кремлівський демарш в СЦККЗа оцінкою ЦДАКР, основною

причиною загострення обстановки в зоні україно-російського кон-флікту в другій половині грудня стало прийняття Кремлем рішення вкотре підняти ставки в своїй агре-сії проти України. Інструментом для цього став демарш щодо виве-дення своїх офіцерів зі Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабі-лізації лінії розмежування сторін (СЦКК).

Вдатися до застосування цього важелю гібридного тиску на Україну саме в цей період Кремль змусив не-сприятливий для нього розвиток обстановки довкола України, зокре-ма, наближення голосування за вкрай невигідний для нього закон «Про особливості державної політи-ки щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Доне-цькій і Луганській областях», а та-кож позитивні сигнали з-за океану щодо постачання Україні озброєнь.

Напередодні виходу російських офіцерів з СЦКК, який відбувся 18 грудня, на підконтрольних Кремлю російських та «республіканських» інформаційних ресурсах здійсню-вався інформаційний супровід та-кого рішення шляхом інформацій-них вкидів у вигляді коментарів «експертів», представників т.зв. ДНР/ЛНР та російських чиновни-ків. Їх метою був шантаж та заля-кування України наслідками при-йнятого в Кремлі рішення, при цьому основними меседжами Кремля стали такі:• винною у виході російської сто-

рони з СЦКК є виключно Україна, зокрема, її неконструк-тивна позиція щодо російських офіцерів, внаслідок якої останні не могли нормально працювати;

• вихід російської сторони з СЦКК суттєво загострить ситуацію на Донбасі, зокрема, призведе до розгортання широкомасштаб-них бойових дій. При цьому вин-ною у цьому буде не тільки Україна, а також й Захід, який підтримує та озброює Україну;

• Україна не зможе справитись з тими проблемами, які Росія створюватиме їй на Донбасі після залишення СЦКК її офіцерами. Як результат, їй необхідно буде домовлятись на-пряму з т.зв. ДНР/ЛНР. Загалом, за оцінкою ЦДАКР, ви-

від своїх офіцерів з СЦКК здійсню-вався Кремлем з тим щоб змусити

6

Київ вести прямий діалог з його до-нецькими та луганськими маріо-нетками. Також це був елемент шантажу Берліна та Парижа, які під страхом ескалації бойових дій на сході України повинні були б змусити українське керівництво активізуватись в питанні виконан-ня ним політичної частини мін-ських домовленостей. Справді, пи-тання збереження нинішнього статус-кво на Донбасі є доволі чут-ливим для європейських столиць. Однак сподівання Кремля, що під-вищення ставок в зоні конфлікту змусить західних партнерів Украї-ни заламувати руки Банковій у пи-танні виконання політичної части-ни Мінську виявились наївними. Лідери Франції та Німеччини ви-словили безкомпромісну позицію, закликавши у спільній заяві Росію повернути своїх офіцерів до складу СЦКК. З «нормандцями» солідари-зувалась і Варшава. А спеціальний представник США в Україні Курт Волкер взагалі назвав такий крок Москви «ганьбою». З огляду на це, в Раді Федерації вже заговорили про повернення російських офіце-рів до СЦКК.

Втім не варто очікувати легких перемовин. Більш того, в ЦДАКР вважають, що Кремль спробує ви-чавити максимум з даної ситуації і продовжить тиснути на Київ щодо формування ним відповідної зако-нодавчої бази, передбаченої мін-ськими угодами. Відтак певне засте-

реження викликає відтермінування в останній момент голосування за законопроект про реінтеграцію Донбасу.

В той же час, ЦДАКР наголошує на тому, що на період демаршу Росії в СЦКК основним завданням укра-їнської сторони має бути забезпе-чення максимальної прозорості іс-нуючих механізмів контролю та спостереження за дотриманням ре-жиму «тиші» на лінії розмежування.

Основні виклики всередині держави

Самодискредитація «МіхоМайдану»

Внутріполітична ситуація в дер-жаві в другій половині грудня, як і в першій частині місяця пройшла під акомпанемент вуличних про-тестів організованих лідером «Руху нових сил» Михеїлом Саакашвілі. Цього разу їх кульмінацією стало проведення вже третього за ліком «Маршу за імпічмент», в рамках якого відбувся відверто незрозумі-лий штурм його учасниками Жов-тневого Палацу. Інцидент відбувся після того, як Міхеїл Саакашвілі у виступі заявив про намір створити в ньому штаб громадського контр-олю.

Під час штурму між мітингу-вальниками, яких за попередніми даними поліції, було близько двох тисяч осіб і правоохоронцями, які перешкоджали активістам захопи-ти будівлю, застосовуючи проти

Питання збереження нинішнього статус-кво на Донбасі є доволі

чутливим для європейських столиць

7

них вогнегасники і сльозогінний газ, почалися сутички. Коментую-чи ті події начальник ГУ Нацполіції в Києві Андрій Крищенко зазна-чив, що якби учасники акції не за-спокоїлись і намагались би прорва-тись, ним було б віддано наказ на застосування проти них більш сер-йозних спеціальних засобів.

Інцидент зі штурмом Жовтне-вого палацу не залишився без ува-ги західних партнерів України і отримав від них відповідну оцінку. Посли Канади і Великої Британії в Україні Роман Ващук і Джудіт Гоф засудили спробу активістів «Руху нових сил» зайти в приміщення Жовтневого палацу в Києві назвав-ши її «зловживанням правом на мирний протест».

Не зміг не скористатись таким подарунком й очільник Кремля, який під час своєї прес-конференції з журналістами, ефективно використав тему «Мі-хоМайдану» для наочної демон-страції власному електорату того, що чекає Росію, якщо до влади в ній прийде опозиція.

На думку ЦДАКР, проведений в другій половині грудня «Марш за імпічмент» авантюра з захоплен-ням Жовтневого палацу є досить показовими не тільки в контексті оцінки ролі Міхеїла Саакашвілі в політичному житті країни на су-часному етапі, але й в контексті ді-яльності інших політичних сил, які активно виступають за зміну тепе-

рішнього статус-кво в українській політиці.

«Рух нових сил» та подібні до них показово-опозиційні політичні організації та рухи (якщо вони не є частиною п’ятої колони Кремля) нерідко приймають рішення, які мають ситуативний характер і спрямовані виключно на отриман-ня тимчасових політичних диві-дендів, без врахування можливих наслідків не тільки для держави, а й для них самих.

Невелика кількість прихильни-ків вуличних акцій, метою яких є зміна діючого в країні політичного режиму, говорить про відносно низький рівень підтримки україн-ським суспільством даної ідеї та її генераторів. Це можна пояснити не стільки високим рівнем довіри українців до діючої влади, скільки усвідомлення ними наслідків, до яких може призвести негайне ба-жання бачити серед керівництва держави нові (чи нові-старі) об-личчя і хто насправді буде осно-вним бенефіціаром таких змін.

В той же час ЦДАКР наголошує на тому, що нездорова тяга окре-мих політичних сил до активізації антиурядових настроїв суспільства воюючої держави під виглядом різ-них міні-майданів, якнайкраще відповідає власне інтересам Крем-ля. Їхня, а також діяльність в країні російської п’ятої колони, поряд із загостреннями обстановки на фронті, створює для кремлівських

Нездорова тяга окремих політичних сил до активізації антиурядових

настроїв суспільства воюючої держави під виглядом різних міні-майданів, якнайкраще відповідає власне інтересам Кремля. Їхня, а

також діяльність в країні російської п’ятої колони, поряд із загострення-ми обстановки на фронті, створює

для кремлівських спроб знищити українську державність справжній

синергетичний ефект

8

спроб знищити українську держав-ність справжній синергетичний ефект.

Шпигун вийди геть! Ще одною топ-новиною другої по-

ловини грудня стало затримання контррозвідкою СБУ російського шпигуна, який працював в Кабінеті міністрів України. Ним виявився за-ступник голови протокольної служби уряду і перекладач прем’єр-міністра Володимира Гройсмана Станіслав Єжов.

Правоохоронці встановили, що чиновник був завербований росій-ськими спецслужбами під час трива-лого закордонного відрядження в США, де він працював радником по-сольства України у Вашингтоні. За їх-ньою інформацією, чиновник за за-вданням російських кураторів збирав за допомогою спеціального облад-нання інформацію про діяльність урядових структур. Крім того він на-певне передавав їм інформацію про результати зустрічей українського прем’єра зі своїми закордонними ко-легами, на яких він був присутній особисто.

За оцінкою ЦДАКР в цьому за-триманні показовими є ряд моментів. По-перше, випадок з Єжовим пока-зав, що вищі ешелони української влади потребують тотальної перевір-ки на предмет виявлення і знешко-дження російської агентури. По-друге, сам факт виявлення агента такого рівня, а також заяви СБУ про

те, що Єжова «вели» ще з весни 2017 р., а після того, як його викрили – на-віть використовували для дезінфор-мації російських кураторів, є з одного боку свідченням ефективно проведе-ної роботи українських спецслужб, а з іншого – своєрідним «привітом» Кремлю та всій його агентурі в Украї-ні. По-третє, незважаючи на затри-мання російського агента, окремі факти його біографії, які з’явились в ЗМІ вже після його затримання, став-лять ряд запитань до осіб, які відпо-відальні за перевірку і допуск осіб до роботи в вищих ешелонах української влади. Так, відповідно до свідчень знайомих з Єжовим осіб, між його ко-легами навіть ходили жарти, що Єжов – агент ФСБ. Він відкрито висловлю-вав свої антиукраїнські погляди та прихильність до «Великої Російської імперії», що викликало здивування навіть за часів Януковича. Більш того, з декларації Єжова стало відомо, що його дружина Юлія Мірошнікова є громадянкою Росії. Незважаючи на все вищезазначене, Єжов пройшов перевірку служби контррозвідки, як і будь-який інший державний службо-вець. Тому цілком природно виникає запитання: пропуск на державну службу кадра з такими білими пляма-ми в своїй біографії – це звичайна ха-латність чи свідомий саботаж?

Продовження українського антикорупційного трилеру

Ніяк не втихає війна всіх проти всіх серед українських флагманів

Цілком природно виникає запитан-ня: пропуск на державну службу

кадра з такими білими плямами в своїй біографії – це звичайна халат-

ність чи свідомий саботаж?

9

боротьби з корупцією. ЦДАКР вже попереджав про можливі негативні наслідки цього процесу як для фор-мування української державності, так і для іміджу країни на міжна-родній арені. Зокрема, про те, що провал антикорупційних реформ поставить Україну, і насамперед її вище державне керівництво у не-зручне положення перед західними партнерами, для яких проведення реформ, зокрема, що стосується боротьби з корупцією, є одним з визначальних аспектів підтриман-ня нормального діалогу з нашою державою.

Першим «китайським поперед-женням» ЄС для нашої влади стала прийнята в листопаді підсумкова декларація саміту Східного парт-нерства, в якій, зокрема, йшлося про те, що ЄС надаватиме фінансо-ву підтримку Україні лише за умо-ви здійснення нею конкретних ре-форм, й насамперед у сфері боротьби з корупцією.

Другим таким попередженням для української влади за останній місяць стала заява посла Франції в Україні Ізабель Дюмон стосовно т.зв. «справи Пімахової і агентів НАБУ» (розслідування факту існу-вання в Департаменті міграційної служби масштабної схеми оформ-лення за хабарі громадянства іно-земцям за фальшивими докумен-тами).

Як відомо, 29 листопада 2017 р. в ДМС заявили, що був затрима-

ний агент НАБУ за підозрою в спробі дати хабар першому заступ-нику глави відомства Діні Пімахо-вій. НАБУ назвало ці звинувачення такими, що не відповідають дій-сності і у відповідь заявило, що чи-новник сама неодноразово озвучу-вала вимогу про отримання «заохочення»: спочатку за позитив-не вирішення питання про надан-ня іноземцю громадянства Украї-ни, а згодом - за надання дозволу на проживання на території Украї-ни. Більш того, НАБУ звинуватило ГПУ і СБУ в тому, що їх співробіт-ники навмисно перешкодили про-веденню спецоперації, спрямованої на виявлення в ДМС «учасників ОЗУ». В свою чергу, керівник САП Назар Холодницький поскаржив-ся, що прокурори вже не зможуть довести цю справу його до кінця, оскільки через зрив спільної опера-ції САП і НАБУ зі збору доказів об-винувачення не зможе повноцінно наполягти на своїй позиції в суді.

За словами французького ди-пломата, в ЄС «особливо уважно стежать» за тим, як розвивається ситуація з розслідуванням по ДМС і якщо підозри європейців підтвер-дяться, це буде мати дуже важливе значення з точки зору безвізового режиму.

Сигнал французького дипло-мата українській владі є більш ніж однозначним, адже безвізовий ре-жим з ЄС є чи не найбільшим здо-бутком України на шляху євроін-

10

теграції в постмайданий період. І у разі, якщо українська влада не проявить політичну волю для ви-рішення даної проблеми, і безвізо-вий режим буде дійсно призупи-нено чи скасовано, - це буде серйозним іміджевим ударом не тільки по ній, але й по державі, яка замість зближення з Заходом буде відкинута у відносинах з ним на декілька кроків назад.

Очевидно, що перспектива та-кого розвитку подій вже почала ви-мальовуватись в гарячих головах українських антикорупційників. На такий висновок наводять слова генпрокурора Юрія Луценка, який, зокрема, зазначив, що публічне зведення ним рахунків з керівни-ком САП було помилкою.

Чи ці слова є дійсно усвідом-ленням ситуації до якої призвели особисті амбіції та інтереси учас-ників війни серед антикорупцій-них органів, чи їм про це хтось натякнув (не виключено, що таке «вітання» Генпрокурору особисто привіз з Вашингтону керівник САП) – не відомо, однак сам факт публічного визнання недопусти-мості того, чим протягом остан-нього часу займаються українські антикорупціонери, є хоч і невели-ким, але позитивним моментом. Після цього хотілося б побачити перехід від слів, тим більше запіз-нілих, до конкретних і результа-тивних дій у війні проти корупції, а не проти одне одного.

Виклики та ризики на міжнародній арені

США: Росія – джерело нестабільності, Україну – озброїти

Друга половина грудня харак-теризувалась позитивними тен-денціями в питанні підтримки України з боку її західних партне-рів та засудження дій Росії як кра-їни-агресора.

Для початку слід відмітити при-йняту в США нову стратегію з нац-безпеки, в якій Росія визнана од-ним з джерел нестабільності в Євразії. «Поєднання російських амбіцій і зростаючих військових можливостей РФ створює неста-більність у Євразії, де росте ризик конфлікту в зв’язку з російськими невірними оцінками обстанов-ки», – зазначено в документі.

В Стратегії також йдеться про те, що завдяки «своїм вторгненням до Грузії та України Росія проде-монструвала готовність порушува-ти суверенітет держав регіону та продовжує залякувати своїх сусідів загрозливою поведінкою, такою як демонстрація ядерного потенціалу і розгортання наступальних мож-ливостей».

Прийняття зазначеного доку-менту, в якому Росія фігурує ви-ключно в якості дестабілізуючого чинника глобальної безпеки, має важливе значення з огляду на те, що знімає багато запитань і спеку-ляцій на тему ставлення адміні-страції Дональда Трампа до країни-

Хотілося б побачити перехід від слів, тим більше запізнілих, до

конкретних і результативних дій у війні проти корупції, а не проти

одне одного

11

агресора. Для України ж нова американська Стратегія нацбезпе-ки має важливе значення, оскільки є однією з основ діяльності США щодо глобального стримування та протидії Росії, елементом якої є на-дання політичної, фінансової та військової підтримки нашій держа-ві, як форпосту такої протидії.

Демонстрацією послідовності США у своєму ставленні до країни-агресора є й заява Білого дому про те, що Росія та її маріонетки є дже-релом насильства на сході України. При цьому в ньому закликали Ро-сію припинити атаки на сході Укра-їни, вивести свої сили і важкі озброєння з суверенної території України.

За такої позиції Білого дому, за-твердження Дональдом Трампом експортної ліцензії для України на придбання певних видів легкого озброєння та стрілецької зброї у американських виробників, вигля-дає цілком логічним рішенням. Дана ліцензія передбачає дозвіл на експорт до України снайперських системи M107A1, боєприпасів та пов’язаних з ними спорядження загальною вартістю 41,5 млн. дол. США.

Пізніше стало відомо, що Пре-зидент США має намір оголосити про схвалення ним й плану прода-жу Україні протитанкових ракет. Як зазначив американський теле-канал ABC News з посиланням на джерела в Держдепартаменті США,

загальна вартість оборонного па-кету складе 47 млн. дол. США. Він включатиме 210 ракет і 35 пускових установок, серед яких можуть бути й системи Javelin.

У Кремлі ж вважають, що схва-лення США ліцензій на продаж ле-тальної зброї Україні призведе до кровопролиття на Донбасі. «На-певно, це зайвий раз підігріє і без того гарячі голови націоналістів, які прагнуть тільки до того, щоб знову перейти до силового методу врегулювання на Донбасі, абсолют-но безперспективного, і знову розв’язати кровопролиття», – ска-зав речник російського президента Дмитро Пєсков.

Роздратування Кремля з даного приводу – цілком зрозуміле і про-гнозоване. Там розуміють, що під-няття ставок шляхом шантажу і провокацій не досягли успіху і за-мість того, щоб сідати з Росією за стіл переговорів за спиною Украї-ни, США продовжують демонстру-вати послідовну політику її всебіч-ної підтримки.

За оцінкою ЦДАКР, затверджен-ня американським президентом першого комерційного продажу американської летальної оборон-ної зброї Україні, має більше полі-тичне значення, аніж військове, і є демонстрацією послідовності США в підтримці України, чого відверто не вистачало за президентства Ба-рака Обами. Поряд з цим надання Україні летального озброєння, се-

Затвердження американським президентом першого комерційного

продажу американської летальної оборонної зброї Україні, має більше

політичне значення, аніж військове, і є демонстрацією послідовності

США в підтримці України, чого відверто не вистачало за прези-

дентства Барака Обами

Усвідомлюючи високу ціну подаль-шого посилення військової агресії

проти України, в Кремлі, очевидно, все більше уваги приділятимуть

використанню власне невійськових важелів в боротьбі проти нашої держави, зокрема, проросійських

політичних сил, корумпованих політиків і чиновників, а також

криміналітету

12

ред якого, ймовірно, будуть і про-титанкові ракетні комплекси Javelin, хоча і не змінить кардиналь-но розклад сил на Донбасі, однак слугуватиме своєрідним запобіж-ником від прийняття в Кремлі рі-шення про розширення своєї вій-ськової авантюри на решту території України.

В той же час ЦДАКР звертає увагу на те, що усвідомлюючи висо-ку ціну подальшого посилення вій-ськової агресії проти України, в Кремлі, очевидно, все більше уваги приділятимуть використанню власне невійськових важелів в бо-ротьбі проти нашої держави, зо-крема, проросійських політичних сил, корумпованих політиків і чи-новників, а також криміналітету. З огляду на це в ЦДАКР наголошу-ють на необхідності консолідації влади та тих політичних сил, що стоять на державницьких позиці-ях, в інтересах продовження ре-формування держави, особливо, що стосується боротьби з корупці-єю та посилення її обороноздат-ності.

Окрім військової допомоги Україні з боку США, слід також зга-дати і про подібне рішення з боку Туреччини, а саме: підписання українсько-турецької угоди щодо надання українській армії допомо-ги в розмірі 3 млн. дол. США. Такий договір підписується вже другий рік поспіль. В цілому передбачено п’ять таких угод, які передбачають

пряму фінансову допомогу Україні на закупівлю ОВТ.

Важливість даної угоди полягає не тільки в отриманні додаткових фінансових ресурсів на переозбро-єння ЗСУ сучасним ОВТ (найбільш ймовірно турецького виробни-цтва), але й з точки зору демон-страції Туреччиною своєї позиції щодо України та україно-росій-ського конфлікту.

Антиросійська міжнародна синергія

Окрім допомоги з боку США та Туреччини, друга половина грудня ознаменувалась для України й ін-шими позитивними новинами в контексті протистояння з агресо-ром.

Зокрема, на засіданні 72-ї сесії Генеральної асамблеї ООН 19 груд-ня було ухвалено оновлену резолю-цію «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)» - «за» про-голосували 70 країн.

В даному акті ГА ООН вкотре засудила тимчасову окупацію Росі-єю Кримського півострова та не визнала спроби його анексії держа-вою-окупантом. Також нова резо-люція містить чіткі формулювання щодо статусу АР Крим та міста Се-вастополь як частини території України.

Прийняття даної резолюції є черговим підтвердженням рішучої позиції міжнародної спільноти

13

щодо підтримки територіальної ці-лісності України, яка була вперше зафіксована у резолюції ООН від 2014 р. та розвинута у резолюції від 2016 р. Крім того, це є чітким сиг-налом Кремлю, що питання Криму не закрите, як би йому того не хоті-лось і що міжнародна спільнота уважно слідкує за його діями на анексованому ним півострові.

Слід також зазначити, що проти резолюції виступили 26 країн, се-ред яких Росія та всі її сателіти по ОДКБ. З огляду на це, ЦДАКР вва-жає здоцільним вкотре згадати про нещодавні миротворчі ініціативи Білорусі щодо Донбасу і наголоси-ти на непослідовності Мінська у його ставленні до України і послі-довності у відстоюванні інтересів Кремля. Досить чітку оцінку діям білоруської сторони в ООН в чер-говий раз надала перший віце-спі-кер Верховної Ради Ірина Геращен-ко. «Якщо Білорусь як майданчик для переговорів в Мінському фор-маті претендує на нейтральний статус і певну миротворчу місію у врегулюванні ситуації на Донбасі, вона не повинна підігравати Крем-лю, в тому числі, і при голосуванні в Генеральній асамблеї ООН. Вва-жаю такі голосування Білорусі - саме в контексті її претензій на ми-ротворчу місію – некоректними», - зазначила вона.

Ще одним важливим диплома-тичним майданчиком боротьби з агресором є Парламентська асамб-

лея Ради Європи. На відміну від по-передніх разів, коли з нього прихо-дили, в основному, тривожні новини щодо намагання керівни-цтва Ради Європи повернути ро-сійську делегацію до складу органі-зації, в середині грудня в ПАРЄ ухвалили жорстку декларацію про-ти намірів Росії. Зокрема, делегації 20 країн-членів РЄ підписали в Парламентській асамблеї «жорстку декларацію» про необхідність за-хистити її «цінності і авторитет» на тлі постійних спроб повернути представників РФ в цю структуру. Підписанти також заявили, що без-умовне поновлення делегації РФ в правах повністю зруйнує автори-тет ПАРЄ і викличе ефект доміно в організації, тому закликають зупи-нити цей сценарій.

В ЦДАКР зазначають, що дана декларація не знімає повністю за-грози повернення РФ до складу ПАРЄ, однак демонструє що зро-бити їй це буде досить складно. Очевидним також є те, що на дано-му етапі в організації здоровий глузд, тобто відданість її ідеологіч-ній основі – демократії і цінностям, взяв гору над номінальною присут-ністю в ній країни-агресора, для якого порушення прав людини є невід’ємною складовою і одною з запорук існування діючого в ній режиму.

Така солідарність європейських країн в питанні протидії Росії від-мічалась і в рамках ЄС, зокрема, в

Солідарність європейських країн в питанні протидії Росії відмічалась і

в рамках ЄС, зокрема, в питанні продовження дії економічних санкцій

проти агресора ще на півроку

14

питанні продовження дії економіч-них санкцій проти агресора ще на півроку. Більш того, як заявив пре-зидент Європейської ради Дональд Туск, вперше лідери Євросоюзу прийняли рішення про продовжен-ня санкцій проти РФ без суперечок і додаткових аргументів.

Кремль відреагував на такий «подарунок» до нового року від ЄС словами підгодованого ним колиш-нього канцлера ФРН Герхарда Шрьодера, який зазначив, що «ви-ступає за покрокову відміну санк-цій, а не за те, щоб весь час розду-мувати про їх посилення». Однак така заява німецького глави ради директорів «Роснєфті» скоріше ви-глядає намаганням зробити хоро-шу міну за поганої гри, адже на-справді відповісти ні йому, ні Росії на такі дії Заходу просто нічим.

Путін і журналісти: старі пісні про головне

Цьогорічна прес-конференція президента РФ Володимира Путі-на, яка відбулася 14 грудня, відріз-нялась від його попередніх щоріч-них зустрічей з журналістами. Вона пройшла в досить спокійній атмос-фері, без гострих заяв і являлась насправді стартом його передви-борчої кампанії – а відтак більшість того, що він говорив, адресувалось його електорату. Основними месе-джами Кремля були такі: альтерна-тиви Путіну немає, тому голосува-ти треба тільки за нього; Майдан

– це передумова до краху держави, - подивіться на Україну; у Росії на сьогодні вистачає проблем, однак армія – найсильніша в світі.

Традиційно особливе місце в зу-стрічах очільника Кремля з пресою було відведене Україні. Так, отри-мавши нагоду висловитись на тему нашої держави, він вкотре нагадав, що російської армії на Донбасі не-має і висловив упевненість, що, якщо бойовики т.з. ДНР/ЛНР скла-дуть зброю, то українські націона-лісти на Донбасі влаштують різа-нину «гіршу, ніж в Сребрениці». Також Путін наголосив на неефек-тивності мінського формату для врегулювання ситуації на Донбасі через неконструктивну позицію представників київської влади. Ще одні путінські тези були про те, що росіяни і українці - один народ і що Крим віддали Україні незаконно. Тобто російський президент вко-тре повторив давно відомі кремлів-ські заготовки, які орієнтовані ви-ключно на внутрішнього споживача. Відтак, не є дивним те, що прес-конференція Володимира Путіна не викликала ажіотажу в українських ЗМІ, які, очевидно, вже втратили інтерес до заїждже-них фраз очільника Кремля, що не може не говорити про певну тен-денцію у їх ставленні до його ви-ступів.

Окремо слід відмітити, що пи-тання щодо т.з. ДРН/ЛНР та Кри-му, зокрема, про наявні в них про-

15

блеми і перспективи їх вирішення, окремо практично не піднімались. На думку ЦДАКР, це може свідчи-ти, що для мобілізації прокремлів-ського електорату тема Донбасу та Криму вже не спрацьовує. Навпа-ки, враховуючи складну економіч-ну ситуацію в країні в Кремлі розу-

міють що на її фоні чергове перенесення акцентів на «Крим-наш» і «багатостраждальний народ Донбасу» може зіграти з ним злий жарт і забрати ще декілька відсо-тків від такого важливого для легі-тимності режиму рейтингу росій-ського президента.


16

Проект миротворчої місії на Донбасі сьогодні гальмується через політичні чинники. Якщо на роз-гортання миротворців з’явиться воля держав-членів Ради безпеки ООН – узгодити решту питань, зо-крема мандат місії, буде значно лег-ше. Однак наразі великі держави не мають бажання посилати власних громадян на Донбас. Тож, навіть якщо винести за дужки окрему по-зицію Росії, перед нами постає про-блема кадрового наповнення гіпо-тетичного контингенту.

Також існує невизначеність щодо матеріального забезпечення такої місії. Нажаль, уряд США пла-нує й надалі зменшувати свій фі-нансовий внесок у забезпечення

функціонування ООН і, зокрема, фонду миротворчих операцій ООН. Тому дилема формування бюджету миротворчої місії на сході України може стати ще однією пе-репоною. Відтак, Києву варто кон-центрувати більше дипломатичних зусиль на досягненні спільної по-зиції з європейськими країнами. Це може підштовхнути нинішню адміністрацію США до активізації в переговорному процесі щодо ми-ротворців на Донбасі.

З іншого боку, стратегія Києва щодо миротворців має включати наявні програми і канали підтрим-ки з боку Заходу, які Росія не здатна заблокувати. Для цього українській владі варто зосередитись на менш

Про стратегію Києва щодо миротворчої місії на Донбасі

У дзеркалі експертноі

думки

Крістофер ГОЛЬШЕК (Christopher HOLSHEK), старший радник з цивільно-військових відносин

Міжнародного інституту миру та безпеки Narrative Strategies, полковник у відставці, США

Навіть якщо винести за дужки окрему позицію Росії, перед нами

постає проблема кадрового наповне-ння гіпотетичного контингенту

Стратегія Києва щодо миротворців має включати наявні програми і

канали підтримки з боку Заходу, які Росія не здатна заблокувати

17

амбітних, однак більш прагматич-них та практичних підходах до ви-рішення цієї проблеми. Як варіант, замість відправки багаточисельно-го континенту на Донбас – процесу який Москва може з легкістю тор-педувати на різних етапах реаліза-ції, - першим кроком міжнародної спільноти може стати започатку-вання місії військових спостеріга-чів ООН (United Nations Military Observer - UNMO). Діяльність та-кої місії може здійснюватися під «парасолькою» ОБСЄ.

Україні критично важливо за-безпечити прозорий механізм між-народного контролю над операція-ми, здійснюваними в межах мандату такої місії. Київ, як ніхто інший, має бути зацікавлений у тому щоб ситуація в зоні конфлік-ту мала максимально прозорий ха-рактер. Замовчування або спотво-рення певних обставин може спричинити непорозуміння та протиріччя на майбутніх етапах впровадження миротворчої місії.

З огляду на це, важливим еле-ментом покращення безпекової си-туації на Донбасі, на мій погляд, є впровадження механізмів демокра-тичного цивільного контролю. Цей інструмент має нівелювати усі спро-би Москви підірвати стабільність в Україні. Відповідна підтримка могла б надійти завдяки програмі на кшталт Глобальної ініціативи для миротворчих операцій (The global peace operations initiative - GPOI).

США неодноразово робили по-милку, вважаючи що проведення виборів може надовго зафіксувати демократичний лад в суспільстві, яке довгий час страждало від на-силля і відсутності верховенства права. На жаль, подібна практика повториться і у випадку імплемен-тації Мінських домовленостей. Тому у випадку України критично важливою вбачається співпраця цивільної та військової адміністра-цій. Зусилля України мають бути направлені на обмеження застосу-вання військової сили і, навпаки, посилення безпеки місцевих орга-нів влади. А для цього необхідне підвищення оперативних спро-можностей та компетенції правоо-хоронних органів – внутрішньої розвідки, поліції тощо.

Не менше значення має під-тримка України з боку США за лі-нією Міністерства оборони. Даний вектор співпраці повинен стати пріоритетним в умовах, коли адмі-ністрація Трампа у своїй зовніш-ньополітичній доктрині приділяє політиці «м’якої сили» все менше уваги, натомість збільшуючи вій-ськовий бюджет. У цьому контексті великого значення набуває співп-раця МОУ з Відділом оборонного співробітництва при посольстві США (Office of defense cooperation ODC).

Також не варто забувати, що Україна має значний потенціал участі в миротворчих місіях на

18

Балканах, в Іраку та на Африкан-ському континенті. Тож, хоча Укра-їнська Армія не має змоги брати участь в миротворчій місії на тери-торії власної країни, майданчик миротворчості має залишатись од-ним зі шляхів підвищення спро-

можностей ЗСУ. Окрім того, США зацікавлені у тому, щоб миротворчі сили ООН мали високий рівень го-товності протидіяти асиметрич-ним загрозам, а український досвід, здобутий за роки російської агре-сії, стане в нагоді.

США зацікавлені у тому, щоб ми-ротворчі сили ООН мали високий

рівень готовності протидіяти асиметричним загрозам, а україн-

ський досвід, здобутий за роки російської агресії, стане в нагоді


19

Ще один рік російської агресії на сході України закінчується під наростаючий гул канонад артилерії бойовиків. Різдвяне перемир’я не поставило бойові дії на паузу, а міжнародні спостерігачі відзнача-ють, що поточна ситуація в зоні АТО виглядає найбільш загрозли-во з початку року.

Загострення ситуації на Донбасі вже традиційно співпало з погір-шенням міжнародної кон’юнктури для Росії. Кремлю муляє невпинне погіршення американо-російських відносин, грудневим епізодом яко-го стало схвалення президентом США нових санкцій щодо Росії за порушення договору про ліквіда-цію ракет середньої і меншої даль-

ності (РСМД). Більше того, на го-ризонті американо-російських відносин уже чітко простежуються обриси нових неприємностей для Кремля - в лютому 2018 року відпо-відно до положень «Акту щодо протидії противникам Америки шляхом запровадження санкцій» очікується введення Вашингтоном обмежень щодо установ, які взає-модіють із оборонними та розвіду-вальними відомствами РФ та опри-люднення інформації про наближених до російського режи-му олігархів та іноземних політи-ків, а також про розмір їхніх акти-вів. Таким чином, у Кремлі остаточно впевнились, що санкцій-ний тиск не вдасться знизити за-

Демарш Росії на Донбасі – постріл в молоко

Володимир Солов’ян,керівник зовнішньополітичних проектів ЦДАКР

Загострення ситуації на Донбасі вже традиційно співпало з погіршенням міжнародної кон’юнктури для Росії

у Кремлі остаточно впевнились, що санкційний тиск не вдасться знизи-

ти завдяки ефемерним поступкам в українському питанні, на що

російське керівництво покладало чималі сподівання після перемоги

Трампа

20

вдяки ефемерним поступкам в українському питанні, на що росій-ське керівництво покладало чималі сподівання після перемоги Трампа.

До пасиву Москви, що накопи-чився за останні тижні, можемо та-кож зарахувати підтримку членами генеральної асамблеї ООН резолю-ції про ситуацію із правами люди-ни в анексованому Криму; вста-новлення прокуратурою Міжнародного кримінального суду (МКС) фактів військового проти-стояння між Українською Армією та збройними силами РФ на Донба-сі; продовження економічних санк-цій ЄС проти Росії на півроку.

З наближенням президентських виборів у Росії звуження оператив-ного простору Кремля в площині проблематики Донбасу лише поси-лить роздратованість російського керівництва. Зважаючи на мізерні успіхи Москви у просуванні росій-ських наративів на українському напрямку, Путіну, певно, ще більше кортить розпочати свою другу «шестирічку» з успішного наступу в переговорному процесі щодо майбутнього Донбасу.

Кожен суттєвий крок своєї ди-пломатії Росія традиційно «підсві-чує» прожектором воєнного потен-ціалу. Така тактика виявилась ефективною на перших етапах ін-тервенції. Сідаючи в лютому 2015 року за стіл переговорів в Мінську зі зловісною гримасою війни, Кремль зумів вичавити з

розм’яклих учасників норманд-ської четвірки угоду, яка, за його задумом, мала би прокласти дорогу до втілення російської концепції врегулювання. Однак далі все піш-ло за іншим сценарієм.

Москва припустилась страте-гічного прорахунку, недооцінивши оборонні можливості України і в’язкість антиросійських санкцій. На відміну від Сирії, Донбас більше не є полігоном для ще однієї «ма-ленької переможної війни», адже просування вглиб української те-риторії спричинить значні втрати серед особового складу російської армії, а єдиним «бонусом» для РФ стане черговий пакет жорстких торговельно-політичних обме-жень.

Таким чином, конвенційні опції Кремля на Донбасі обмежені режи-мом «турбуючого вогню», який «старанно» підтримують проросій-ські бойовики. Це фактично по-збавляє Москву можливості поси-лювати переговорну позицію завдяки створенню конвенційних загроз на відповідному напрямку. Важливий аргумент геополітично-го торгу перетворюється на еле-мент грубуватого блефу.

Щоб повернути ініціативу, росій-ське командування наважилось від-коригувати інструментарій шантажу Заходу і України через руйнацію ме-ханізмів контролю стану безпеки в зоні конфлікту. 18 грудня російські представники вийшли зі Спільного

З наближенням президентських виборів у Росії звуження оператив-

ного простору Кремля в площині проблематики Донбасу лише поси-лить роздратованість російського

керівництва

Москва припустилась стратегічного прорахунку,

недооцінивши оборонні можливості України і в’язкість антиросійських

санкцій

21

центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабі-лізації лінії розмежування сторін (СЦКК) і наступного дня покинули територію України. Саме завдяки ро-боті СЦКК, до якого входили укра-їнські та російські офіцери, з вересня 2014 року вдавалось забезпечувати функціонування СММ ОБСЄ. Тому дане рішення Москви в умовах пер-манентного загострення протисто-яння знецінює усі гарантії безпеки, без яких робота представників СММ ОБСЄ стає фактично неможливою. Кривавим підтвердженням цього є трагічний випадок кінця квітня 2017 року, коли спостерігачі місії, начебто не повідомивши бойовиків про маршрут свого пересування, піді-рвались на російській міні поблизу села Пришиб.

Однак Москва створила склад-нощі в роботі ОБСЄ не лише без-пекового характеру. Міжнародним спостерігачам завжди було непро-сто вести діалог із сепаратистами (щоправда ця обставина не має стосунку до контингенту росіян в СММ ОБСЄ, який налічує 39 осіб). Без посередників керівництво місії буде змушене щоразу контактувати безпосередньо з керівництвом так званих ЛДРН, тож про оператив-ність, як і об’єктивність моніто-рингу, який здійснюватиметься за попереднім погодженням з агресо-ром, не може бути й мови.

Варто зазначити, що проросій-ські бандформування і раніше сис-

тематично перешкоджали роботі спостерігачів ОБСЄ, однак росій-ському окупаційному командуван-ню вдавалось зберігати хорошу міну при поганій грі. Тому відкли-кання Росією представництва зі СЦКК означає не так зміну правил гри, як вибір іншого «козиря». Ні-велюючи роль міжнародних інсти-тутів у зоні конфлікту, Кремль на-магається компенсувати свою фактичну неготовність застосува-ти сценарій масштабних насту-пальних бойових дій, який раніше було легко виміняти на терплячу позицію Заходу.

Метою Москви в даному випад-ку, без сумніву, було змусити Київ вести прямий діалог з її маріонет-ками в Донецьку та Луганську. Вплинути на позицію українського керівництва в Кремлі, вочевидь, розраховували шантажуючи Бер-лін та Париж новою ескалацією бо-йової ситуації в зоні АТО. Справді, питання збереження нинішнього статусу-кво на Донбасі є доволі чутливим для європейських сто-лиць. Однак сподівання Москви, що підвищення ставок в зоні кон-флікту змусить західних партнерів України заламувати руки Банковій у питанні виконання політичної частини Мінську виявились наїв-ними. Лідери Франції та Німеччи-ни висловили безкомпромісну по-зицію, закликавши у спільній заяві Росію повернути своїх офіцерів до складу СЦКК. З «нормандцями»

Дане рішення Москви в умовах перманентного загострення про-

тистояння знецінює усі гарантії безпеки, без яких робота представ-

ників СММ ОБСЄ стає фактично неможливою

22

солідаризувалась і Варшава. Спеці-альний представник США щодо України Курт Волкер назвав такий крок Москви «ганьбою». Навіть більше, Білий дім суттєво посилив підтримку ЗСУ американським ле-тальним озброєнням.

Отож вистріл Москви по СЦКК прийшовся в молоко. В Раді Федера-ції вже заговорили про повернення російських офіцерів до СЦКК. Втім не варто очікувати легких перемо-вин. Вочевидь, Кремль спробує ви-чавити максимум з даної ситуації і

продовжить тиснути на Київ щодо формування ним відповідної зако-нодавчої бази, передбаченої мін-ськими угодами. Відтак, застере-ження викликає відтермінування в останній момент голосування за за-конопроект про реінтеграцію Дон-басу. Пори це, першочерговим за-вданням Києва, на період демаршу Росії в СЦКК є забезпечення макси-мальної прозорості існуючих меха-нізмів контролю та спостереження за дотриманням режиму «тиші» на лінії розмежування.

Кремль спробує вичавити макси-мум з даної ситуації і продовжить тиснути на Київ щодо формування ним відповідної законодавчої бази,

передбаченої мінськими угодами


23

13 листопада 2017 р. у Брюсселі представники 23-х держав-членів Європейського Союзу1 підписали декларацію про наміри поглибити співпрацю у сфері безпеки та оборо-ни – PESCO2. На нинішньому етапі, однак, не йдеться про створення «армії ЄС» (як немає й «армії НАТО»), хоча експерти не виключа-ють такої можливості у майбутньо-му. Прибічником формування спіль-них збройних сил є, наприклад,

1 Документ не підписали Велика Британія і Данія. Ірландія, Португалія і Мальта не при-йняли остаточного рішення щодо приєднан-ня до проекту.

2 PESCO – «Permanent Structured Cooperation on security and defence» («Постійна струк-турна співпраця з питань безпеки та оборо-ни»).

глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. За появу «армії ЄС» у тій чи іншій формі давно виступають Франція (найпотужніша військова держава в ЄС), Німеччина та їх союзники.

Лондон до останнього часу бло-кував плани поглиблення оборон-ного співробітництва, пояснюючи це тим, що не вважає за потрібне дублювати НАТО і підривати роль Альянсу. Але, коли стало зрозумі-ло, що PESCO набуває реальних контурів, Велика Британія погоди-лася брати участь у проекті, побою-ючись, що її військова і авіакосміч-на промисловість втратять частину ринків3.

3 23 страны ЕС подписали соглашение о воен-ном сотрудничестве. – [Електронний ре-

PESCO: Європейський Союз зміцнює свій оборонний потенціал

Володимир Паливода, старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки

Національного інституту стратегічних досліджень

24

Починаючи з 2020 р., учасники PESCO сплачуватимуть до Євро-пейського оборонного фонду по 5 млн. євро. Гроші витрачатимуться на створення нових зразків озбро-єння та закупівлю спорядження. Планується також, що країни ЄС у кризових ситуаціях будуть надава-ти у розпорядження єдиного ко-мандування свої бойові підрозділи на додаток до вже існуючих мирот-ворчих сил4.

Слід зазначити, що до прийнят-тя згаданого рішення у сфері безпе-ки та оборони Євросоюз просував-ся досить довго і складно. На пришвидшення військової інтегра-ції об’єднана Європа змушена була піти з огляду на дії Росії на міжна-родній арені (передусім, стосовно України), обрання президентом США Дональда Трампа та вихід Ве-ликої Британії з ЄС.

Першу спробу такої інтеграції здійснено ще у 1952 р., коли Фран-ція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерлан-ди і Люксембург підписали договір про заснування Європейського оборонного співтовариства (ЄОС). Однак через два роки парламент Франції заблокував його створен-ня. У подальшому намагання збли-ження у сфері оборони в Євросою-

сурс]. – Режим доступу: http://www.bbc.com/russian/news-41972538

4 European Union gives impetus to joint defence plan. – [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://www.bbc.com/news/world-europe-41971867

зі наштовхувалися на традиційний спротив захисників прерогатив на-ціональних держав та країн, які ви-ступали проти дублювання функ-цій НАТО. У 1985 р. канцлер ФРН Гельмут Коль і президент Франції Франсуа Міттеран висунули про-ект Договору про ЄС, що передба-чав проведення узгодженої зовніш-ньої і оборонної політики (теж не був реалізований).

У 1992 р. була прийнята «Петер-сбергська декларація» про відноси-ни між Західноєвропейським сою-зом (ЗЄС)5 та ЄС і НАТО. Згідно з цим документом, ЗЄС, незалежно від Північноатлантичного альянсу, мав не лише гарантувати оборону територій країн-учасниць, але й проводити гуманітарні та ряту-вальні операції, миротворчі місії, виконувати завдання щодо кризо-вого управління, включаючи при-мушування до миру в інтересах усього Євросоюзу6.

Разом з тим, визначальним фак-тором, гарантом національного су-веренітету й протидії зовнішнім

5 ЗЄС – організація, створена на основі Брю-сельського договору 1948 р. про співпрацю в економічній, соціальній і культурній галузях та колективну самооборону, який підписали Бельгія, Велика Британія, Люксембург, Ні-дерланди та Франція. Амстердамський дого-вір 1997 р. зробив ЗЄС «невіддільною части-ною ЄС», надавши йому оперативні повноваження у сфері оборони. ЗЄС припи-нив існування у 2011 р.

6 Мінгазутдінов І.О. Західноєвропейський союз // Українська дипломатична енцикло-педія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (го-лова) та ін. - К: Знання України, 2004.

25

загрозам для країн-членів ЄС зали-шався воєнно-політичний блок НАТО, до складу якого входять майже всі держави Євросоюзу. Американська військова присут-ність на континенті, а особливо ядерна складова Альянсу, виступа-ла і виступає запорукою європей-ської безпеки.

Необхідність протидії новим глобальним загрозам (насамперед, тероризму, релігійному екстреміз-му й сепаратизму) зумовила фор-мування Спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП) ЄС, початок чому поклав Маастрихт-ський договір, підписаний у 1992 р. З метою більш широкого охоплен-ня військових аспектів та кризових ситуацій, у 1999 р. СЗБП була допо-внена Європейською безпековою

та оборонною політикою (з 2009 р. - Спільна безпекова та оборонна політика).

У контексті реалізації положень СЗБП у 1992 р. на основі франко-німецької бригади (5 тисяч осіб) був створений підрозділ швидкого реагування «Єврокорпус», до учас-ті у якому пізніше приєдналися Бельгія, Люксембург та Іспанія. Представники Греції, Італії, Поль-щі7 й Туреччини прикомандирова-ні до штабу «Єврокорпусу» у стату-сі спостерігачів. У разі необхідності підрозділ може бути розгорнутий до штату у 60 тисяч осіб. Він роз-рахований на участь у коротко- і

7 Польща планувала приєднатися до участі у «Єврокорпусі» на правах постійного учасни-ка, але у 2015 р. новий уряд РП прийняв рі-шення не робити цього.

Джерело: http://x-true.info/62727-obscheevropeyskaya-armiya-gotova-protivostoyat-rossii.html

26

середньострокових військових конфліктах, миротворчих операці-ях під егідою ООН чи ОБСЄ. Осо-бовий склад «Єврокорпусу» має досвід участі у миротворчих місіях на Балканах і в Афганістані8. Від 2002 р. підрозділ використовується як сили швидкого реагування, що знаходяться у спільному розпоря-дженні Євросоюзу та НАТО.

У 1995 р. Італія, Франція, Пор-тугалія та Іспанія створили багато-національні сили швидкого реагу-вання («EUROFOR»), підпорядковані ЗЄС. Їх загальна чисельність становила 12 тисяч осіб, а ці сили були задіяні у ми-ротворчих місіях у Албанії (2000-2001), Македонії (2003), Конго (2003), Боснії і Герцеговині (2007) та Чаді (2007).

У 2012 р. «EUROFOR» розпус-тили, а їх функції взяли на себе Бо-йові групи ЄС («EUBG»). Вони з’явилися ще у 1999 р. за рішенням саміту ЄС щодо створення нової структури батальйонного рівня, здатної до самостійних дій для ви-конання всього спектра положень «Петерсбергської декларації». Такі підрозділи існують на ротаційній основі як у національному, так і у багатонаціональному форматі (на-приклад, італійсько-угорсько-сло-

8 Військовий Євросоюз у відповідь Трампу й Путіну. – [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: https://ua.112.ua/statji/viiskovyi-y e v r o s o i u z - u - v i d p o v i d - t r a m p u - i -putinu-355706.html

венська чи німецько-голландсько-фінська Бойові групи)9.

На сьогодні Євросоюз має у сво-єму розпорядженні 18 батальйонів (по 1500 військовослужбовців) та 4 батальйони (по 2500 військовос-лужбовців). З огляду на незначну чисельність особового складу, «EUBG» призначені лише для вико-нання обмежених завдань (запобі-гання конфліктам, гуманітарні ак-ції, захоплення плацдармів для більших сил тощо). Для того, щоб вислати «EUBG» до місця проведен-ня операцій, необхідна одностайна згода усіх країн-членів Євросоюзу10.

9 Enter the EU Battlegroups. – [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: https://www.iss. europa.eu/content/enter-eu-battlegroups

10 У створенні Бойових груп ЄС не брала участі Мальта (не має власної армії), а також Данія та Ірландія (як нейтральні держави).

Джерело: https://upload.wikimedia.org/wiki-pedia/en/f/fb/EUBG_2014-2.jpeg

27

Практичне застосування Бойових груп ЄС продемонструвало невисо-кий рівень їх підготовки для дій у кризових ситуаціях та незлагодже-ність між національними контин-гентами. «EUBG» повністю залежні від США у плані засобів бойового забезпечення (розвідки, зв’язку, управління, РЕБ, тилового поста-чання, можливостей дозаправки лі-таків у повітрі) і глобальних пере-дислокацій, при цьому мають вкрай обмежені можливості із застосу-вання високоточної зброї (тут вони теж майже повністю залежать від американців). Існує ще й фактор по-літичного небажання втручатися у міжнародні конфлікти, властивий для Німеччини11.

Для здійснення управління обо-

11 Wojsko Unii niezdatne do użycia. – [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rp.pl/ artykul/1002395-Wojsko-Unii-niezdatne-do-uzycia.html

ронним потенціалом з 2000 р. функціонує новий орган Євросою-зу - Комітет з політики і безпеки (погоджує, зокрема, оборонні пи-тання), діяльність якого підтриму-ється робочою групою з військово-політичних справ, Військовим комітетом і Військовим штабом12.

У 2004 р. Рада ЄС створила Єв-ропейське оборонне агентство (ЄОА), у роботі якого беруть участь усі країни-члени Євросоюзу13. Го-ловними функціями ЄОА є: розви-ток оборонного потенціалу; спри-яння співробітництву в галузі озброєння; формування конкурен-

12 CSDP structure, instruments, and agencies. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: h t t p s : / / e e a s . e u r o p a . e u / t o p i c s / c r i s i s -response/5392/csdp-structure-instruments-and-agencies_en

13 У діяльності ЄОА не бере участі Данія, а Норвегія, яка не входить до ЄС, має право брати участь без права голосу.

Джерело: https://www.eda.europa.eu/images/default-source/WebZine/Issue13/opinion_banner_4e7c7993fa4d264cfa776ff000087ef0f.jpg

28

тоспроможного європейського ринку військового обладнання; підвищення ефективності євро-пейських оборонних досліджень і технологій14.

Незважаючи на прийняття кон-цептуальних документів у сфері оборони та створення відповідних координуючих органів, наявність спільних військових підрозділів та досвіду їх застосування у мирот-ворчих цілях, сподіватися у най-ближчі роки на появу об’єднаних збройних сил ЄС навряд чи варто. І на це є низка причин. Головна з них полягає в тому, що Євросоюз пере-живає системну кризу, про що від-верто було заявлено на зустрічі «Шістки» - шести країн-засновни-ків сучасного ЄС (Німеччини, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу): «Ми стурбовані станом Європейського проекту. Безсумнівно, все говорить про те, що попереду - дуже складні часи»15.

Деякі з країн-членів Євросоюзу (передусім, Польща) вбачають у розширенні оборонних спромож-ностей ЄС підрив ролі НАТО на континенті. Заступник міністра за-кордонних справ РП Конрад Ши-

14 European Defence Agency. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.eda. europa.eu/Aboutus/Missionandfunctions

15 Founding members say European Union is in bad shape. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.reuters.com/article/us-eu-founders-meeting/founding-members-say-european-union-is-in-bad-shape-idUSKCN0VI249?feedType=RSS&feedName=worldNews

маньський нещодавно з цього при-воду висловився так: «Минулий досвід та певна доза політичного реалізму змушують нас вважати, що перший сценарій є найбільш підходящим, тобто сценарій, який ґрунтується на добровільному та узгодженому співробітництві та спільних діях з НАТО. Побудова найбільш амбітних, іноді вражаю-чих планів розвитку оборонної по-літики для ЄС у відриві від цих об-ставин призведе до того, що всі ці процеси, роздуми та обговорення в якийсь момент не будуть реалізо-вані. Ось чому Польща підтримує цей тип реалізму та такий тип по-годження з обставинами, які дони-ні не дозволили зробити якогось дуже радикального прориву у цій сфері з боку ЄС»16.

Серйозною проблемою на шля-ху створення об’єднаних збройних сил ЄС є формування єдиного ко-мандування і управління операція-ми, що зробити без федералізації Євросоюзу неможливо. За цих умов значна частина державного суверенітету національних держав (питання миру і війни, контроль над армією і озброєнням) має бути делегована органам ЄС. Разом з тим, сьогодні вектор конфедера-

16 Szymański ostrożnie o przyszłości europejskiej obronności. «Scenariusz oparty o dobrowolność». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.defence24.pl/679294,szymanski-ostroznie-o-przyszlosci-europejskiej-obronnosci-scenariusz-oparty-o-dobrowolnosc

29

тивного розвитку Євросоюзу пере-важає над федеративним варіан-том, який не влаштовує окремі держави ЄС також і через історичні причини та почуття національної гордості. Для них проблематични-ми представляються ситуації, коли, наприклад, німецькі офіцери бу-дуть командувати словенськими або польськими солдатами.

Важливим питанням є фінансу-вання спільної армії (у низки євро-пейських членів НАТО видатки на оборону нижче одного відсотка ВВП, замість двох відсотків, як на тому наполягають в Альянсі), а та-кож, хто буде нести пряму відпові-дальність за дії солдатів під прапо-ром Євросоюзу.

Сьогодні більшість європей-ських армій, навіть німецький бун-десвер, «заточені» виключно на проведення спільних операцій в рамках НАТО і миротворчих місій. Всі ці армії готові діяти в складі ко-аліційних сил і, фактично, не в змо-зі діяти самостійно. А у деяких єв-ропейських країн, взагалі, армії

носять більше декоративний ха-рактер.

Політичне керівництво більшос-ті країн ЄС дотримується позиції, що велика війна в сучасній Європі неможлива, а військові конфлікти між європейськими країнами ви-ключені. Та й самі європейці не дуже переймаються необхідністю ство-рення об’єднаної армії. Опитуван-ня громадської думки у червні 2017 р. агентством «Eurobarometer» по-казало, що за це виступають лише 55 % респондентів17.

Будемо сподіватися, що опти-мізм жителів «Старого континен-ту» справдиться. Хоча історія вже багато разів доводила правильність крилатого вислову «Si vis pacem, para bellum» («Якщо ви хочете миру, готуйтеся до війни»). Кому-кому, а українцям значення цієї фрази тепер дуже зрозуміле!

17 Assessing the CSDP after the June 2017 EU Summit. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.europeanleadershipnetwork.org/commentary/assessing-the-csdp-after-the-june-2017-eu-summit/


30

Стрімкий розвиток ракетних технологій у світі є одним з факто-рів, що безумовно впливає на статус і, відповідно, на національну безпе-ку окремих країн. Однією з причин, що спонукає все нові країни вдава-тись до створення власних баліс-тичних ракет, є бажання стримува-ти свого потенційного агресора.

Особливо добре це прослідко-вується на прикладі Ізраїлю, який від самого початку свого існування перебуває в умовах постійної вій-ськової загрози та агресії з боку су-сідніх держав. Отже, бурхлива ре-акція США і Ізраїлю на проведення Іраном на початку 2017 року ви-пробування нової балістичної ра-кети є цілком зрозумілою.

В цьому контексті Україна, на жаль, не є виключенням і також змушена шукати шляхів стриму-вання агресора. І можна зрозуміти деяких вітчизняних політиків, які закликають до відновлення ядер-ного статусу нашої держави через невиконання світовими гарантами власних гарантій безпеки за буда-пештським меморандумом.

Дійсно, в умовах руйнування через агресію Росії попереднього світового порядку ми опинилися сам на сам з агресором і маємо шу-кати адекватне рішення. Адже, як бачимо, саме поява у деяких країн балістичних ракет і ядерної зброї перетворюють їх на впливові фак-тори світової безпеки.

Ізраїльські ракетні програми: приклад для України?

Володимир Заблоцький, оглядач ІКК Defense Express

В умовах руйнування через агресію Росії попереднього світового порядку ми опинилися сам на сам з агресором

і маємо шукати адекватне рішення

31

Так чи інакше, але відносно не-щодавно ядерну зброю отримали Індія, Пакистан, Північна Корея. Активно працює над цим питан-ням Іран. Найбільш загадковим членом світового «ядерного клубу» вважається Ізраїль. Його ракетно-ядерний арсенал (як бойові ракети, так і ракети-носії для запуску су-путників), залишається для світо-вої спільноти найменш відомим.

Майже відсутні дані щодо його ядерних програм, проте, експерти мають достатньо доказів щодо дуже високого рівня ізраїльської ракетно-космічної програми, зо-крема, створення ракет-носіїв. Про це свідчить наявність і специфіка космічної програми та поточні до-сягнення у сфері бойових ракетних технологій, в т.ч. випробування но-вих ракет-носіїв далекого радіусу дії «Jerycho-3».

Провідні міжнародні аналітичні інституції мають усі підстави роз-глядати ці зусилля Ізраїлю в якості одного з проявів загострення су-часної міжнародного суперництва у сфері ядерних озброєнь та намі-рів забезпечити власну безпеку власними силами. До того ж, ця не-велика за розмірами країна Близь-кого Сходу активно розбудовує власний військовий потенціал в умовах війн і постійної військової загрози з боку арабських сусідів та терористів.

Зазначимо, що говорити про Із-раїль, як про ракетну і навіть ра-

кетно-ядерну державу експерти почали відносно недавно. Вважа-ється, що це стало наслідком пере-дусім швидкого розвитку збройних сил сусідніх країн, що потенційно загрожувало втратою Ізраїлем сво-єї військово-технічної переваги, а відтак – і до загрози державній без-пеці і навіть власне існуванню єв-рейської держави.

Стокгольмський Міжнародний Інститут Дослідження світу (Stockholm International Peace Research Institute), SIPRI у своєму звіті Yearbook 2016, відносить Ізра-їль до країн, що докладають актив-них зусиль для збільшення власно-го ядерного потенціалу. Передусім, експерти зазначають проведення випробувань першої ізраїльської міжконтинентальної балістичної ракети нового класу «Jerycho-3».

Це означає створення чотирьох-ступеневої ракети-носія, здатної переносити корисне навантаження (бойову частину) масою до 750 кг, в т.ч. в варіанті з 2-3 бойовими час-тинами, що розділяються (MIRV) на дальність від 7000 до 11000 км. Практично в радіусі досяжності із-раїльських ракет опинилися столи-ці усіх ворожо налаштованих до Ізраїлю країн, а також цілі в Європі і навіть на території колишнього СРСР.

Ізраїльські зусилля з оволодін-ня ракетними технологіями такого рівня беруть свій початок у 80-х роках. Вже у вересні 1988 р Ізраїль

32

вивів на низьку навколоземну ор-біту свій перший власний супутник (Ofeq-1), використавши для цього нову ракету-носій «Shavit» (в пере-кладі з івриту-«Kometa») власного виробництва.

Не випадково, ракета-носій «Shavit» дуже сильно нагадує стра-тегічну БР «Jerycho-2», з додатко-вим ступенем у вигляді супутни-кового вантажу замість бойової частини БР. Втім, стало зрозуміло, що ця невелика близькосхідна кра-їна має власні високотехнологічні балістичні засоби доставки ядер-них боєзарядів. Хоча офіційно Із-раїль ніколи не демонстрував свою технічну і технологічну перевагу і постійно її приховує.

Зокрема, випробування Ізраї-лем як ракети-носія «Jerycho-2», так і її чергових модифікацій за-вжди здійснювалися на коротких дистанціях, до 1450-1500 км. В кон-тексті успішних випробувань ракет «Shavit», що запускалися з ізраїль-ського космодрому Рalmachim (10 км на південь від Тель-Авіву) у екс-пертів з’явилися небезпідставні підозри, що реальні можливості і повні характеристики ракет «Jerycho-2» під час випробувань приховувалися і до кінця не демон-струвалися.

Тобто, задля максимально мож-ливого збереження у таємниці усього, що стосується ізраїльських балістичних ракет, процес вироб-ництва і випробування останніх на

усіх етапах постійно супроводжу-вався здійсненням комплексу масштабних захисних контррозві-дувальних заходів з координацією на самому найвищому рівні.

На думку експертів Пентагону, Ізраїль у 80-х роках свідомо не про-водив випробувань своїх ракет на максимальну дальність. Передусім, це мало на меті приховати реальні параметри ракет, які до цього часу офіційно не оприлюднені. Офіцій-но проведення випробувань на меншу дальність пояснюється те-риторіальними і політичними об-меженнями Ізраїлю.

Ця обставина змушує його уни-кати польоту ракет над територія-ми ворожих країн (такі випробу-вання Ізраїль зазвичай проводив у співпраці з ПАР). Це пояснює та-кож подальшу незвиклу просторо-ву орієнтацію ізраїльських косміч-них стартів в західному напрямку, хоча більш оптимальним було б скерувати ракети-носії на схід.

Можливості ізраїльських кос-мічних ракет-носіїв у природній спосіб стали основою для експерт-них оцінок їхніх бойових анало-гів. Останні, як вважають експер-ти, здатні переносити корисне навантаження масою до 1000 кг на дальність до 4500 км. Незалежно від заявлених параметрів, ще у 90-х роках ХХ століття вони вва-жалися надмірними з точки зору бачення стратегічних цілей і ін-тересів Ізраїлю.

Задля максимально можливого збереження у таємниці усього, що стосується ізраїльських балістич-

них ракет, процес виробництва і випробування останніх на усіх

етапах постійно супроводжувався здійсненням комплексу масштабних

захисних контррозвідувальних заходів з координацією на самому

найвищому рівні

Офіційно проведення випробувань на меншу дальність пояснюється

територіальними і політичними обмеженнями Ізраїлю

33

Зазначені інтереси, на перший погляд, мали б обмежуватися регі-оном Близького Сходу. Але на-справді, здається, це не зовсім так і Ізраїль під час розробки БР великої дальності переслідує більш глибокі цілі, які експертам ще тільки нале-жить зрозуміти. Адже, геополітич-ні зміни і виникнення нових загроз впливають і на безпеку Ізраїлю, який і без того майже постійно зна-ходиться у стані війни з терорис-тичними угрупуваннями або сусід-німи країнами.

За деякими даними, розробку першої вітчизняної міжконтинен-тальної стратегічної БР в Ізраїлі почали ще до 2004 р. Нова МБР «Jerycho-3» також має багато спіль-ного з ракетою-носієм «Shavit», на-віть після суттєвої модифікації останньої на початку нового сто-ліття. Нова БР призначена для стрільби з захищених пускових установок шахтного типу. Втім, експерти не виключають також іс-нування також мобільної версії цієї ракети.

Поряд з ракетами-носіями, важ-ливим компонентом рекетно-ядер-ної зброї є наявність ядерних боє-головок. Втім, незважаючи на те, що міжнародні спостерігачі відно-сять Ізраїль до ядерних країн світу, сам він жодного разу офіційно не підтвердив (і не спростував) наяв-ності у нього ядерної зброї. Ізраїль не підписав жодного міжнародного документу з цього приводу та не є

членом міжнародної угоди з нероз-повсюдження ядерної зброї.

За розвиток ядерної програми Ізраїлю відповідає створена у 1952 році Ізраїльська атомна енергетич-на комісія (ІАЕК). З початку 1960-х рр. працює Ядерний дослідниць-кий центр «Нахаль Сорек» і Ядер-ний дослідницький центр у Димо-ні. Все, що пов’язано зі «зброєю судного дня», як в Ізраїлі неофіцій-но називають свій ядерний арсе-нал, становить таємницю найви-щого рівня. Отже, ця країна заздалегідь забезпечила себе в цьо-му плані від можливих претензій міжнародної спільноти.

За даними розвідок деяких іно-земних країн, станом на 1993 рік для напрацювання ядерних матері-алів збройної чистоти в Ізраїлі ви-користовуються важководний ре-актор потужністю 26 МВт та установка для переробки опромі-неного палива, що знаходяться поза контролем МАГАТЕ.

Потужностей двох зазначених приладів, за даними експертів, ціл-ком достатньо для виготовлення 5-10 боєзарядів на рік. Реактор в Димоні почав працювати у 1963 році. У 1970 роки його було модер-нізовано за допомогою Франції зі збільшенням потужності до 75-150 МВт. Відтак, виробництво зброй-ного плутонію могло зрости з 7-8 кг до 20-40 кг на рік.

Установка з переробки опромі-неного палива була створена при-

Ізраїль не підписав жодного міжна-родного документу з цього приводу та не є членом міжнародної угоди з

нерозповсюдження ядерної зброї

Для напрацювання ядерних матері-алів збройної чистоти в Ізраїлі

використовуються важководний реактор потужністю 26 МВт та

установка для переробки опроміне-ного палива, що знаходяться поза

контролем МАГАТЕ

Кількість ядерних боєголовок, що має Ізраїль, оцінюється в межах від

75 до 500 одиниць

34

близно у 1960 році також за допо-могою французької фірми і дозволяє отримувати від 15 до 40 кг плутонію, що ділиться, на рік. Ха-рактерно, що уся ця кооперація постійно і ретельно приховується навіть від США. Офіційно йдеться лише про «мирні дослідження» атому.

Неодноразово на сторінках сві-тових ЗМІ з’являлися матеріали, в яких ізраїльські спецслужби були звинувачені у таємних закупках та крадіжках ядерних матеріалів в ін-ших країнах, таких, як США, Вели-кобританія, Франція, ФРН. Так, у 1986 році на одному з заводів у штаті Пенсільванія в США було ви-явлено зникнення більш як 100 кг збагаченого урану, які, як вважа-ється, були таємно вивезені до Із-раїлю. Останній також визнав факт незаконного вивозу з США край-тронів, важливих елементів для створення сучасних видів ядерної зброї.

У 1986 році за розголошення да-них щодо ізраїльської ядерної зброї на території Італії був викрадений, таємно вивезений до Ізраїлю і засу-джений до 18 років позбавлення волі колишній співробітник Ядер-ного дослідницького центру в Ди-моні Мордехай Вануну.

Також невідомо, щоб ця країна колись офіційно проводила випро-бування власної ядерної зброї. Проте, певні підозри існують і пов’язані вони з даними космічної

розвідки. 22 вересня 1979 року в Індійському океані, поблизу без-людних вулканічних островів Принс Едвард (47° п. ш. 40° с. д.) американський розвідувальний су-путник «Vela» 6911 зафіксував се-рію підозрілих світових сполохів, характерних для ядерного вибуху потужністю 2-3 кілотонни. В екс-пертних колах вважають, що це було саме ізраїльське таємне ядер-не випробування, що проводилося разом з Південно-Африканською Республікою, якій належать остро-ви.

За даними різних незалежних джерел, кількість ядерних боєголо-вок, що має Ізраїль, оцінюється в межах від 75 до 500 одиниць. Огляд за 2017 р. містить дані щодо наяв-ності 100-150 балістичних ракет «Jericho-2» (дальністю до 1500 км) i «Jerichо-3» (7000 км), а також до 200 ядерних боєголовок.

Серед засобів доставки ізраїль-ської розробки слід відзначити та-кож ОТРК LORA (Long-Range Artillery Missileз одноступеневою твердопаливною балістичною ра-кетою виробництва компанії Israel Aircraft Industries /IAI/). Під час розробки проекту ОТРК викорис-тано комплексний підхід, завдяки чому було створено новий високо-точний комплекс наземного і мор-ського базування.

ОТРК LORA призначений для знищення важливих укріплених цілей та об’єктів критичної інфра-

35

структури у глибині території про-тивника. При цьому ракета керу-ється на усіх ділянках траєкторії польоту. Вона має інерціальну сис-тему керування, комплектовану з приймальною апаратурою сигналів космічної радіонавігаційної систе-ми NAVSTAR (GPS).

Мобільна ПУ LORA має дві ра-кети в герметичних транспортно-пускових контейнерах. Останні здатні зберігатися в польових умо-вах до 7 років. Довжина ракети від 5 до 5,2 м, діаметр 610-624 мм, стартова маса 1,6-1,8 т. Маса бойо-вої частини 400 кг (осколково-фу-гасна) або 600 кг (проникаюча). Дальність дії ОТРК – від 90 до 300 км, висота траєкторії 45 км. Макси-мальне кругове відхилення стано-вить до 10 м.

У 2011 році ОТРК LORA було прийнято на озброєння Сил Само-оборони Ізраїлю, проте, він голо-вним чином пропонується на екс-порт.

Американська концепція ОТР була прийнята до уваги під час створення високоточної балістич-ної ракети EXTRA (спільна розроб-ка IAI та Israel Military Industries - IMI) з дальністю дії до 150 км. Її особливістю є можливість запуску як з ПУ ізраїльської РСЗВ Lynx, так і американської М270 MLRS. З огляду на це, у придбанні ОТР EXTRA зацікавлені численні краї-ни, що мають на озброєнні уста-новки MRLS.

Поряд із зазначеними система-ми, як вважається, Сили Самообо-рони Ізраїлю також мають інші за-соби доставки ядерних боєзарядів: артилерійські снаряди, крилаті ра-кети морського базування з само-наведенням (в т.ч. з підводним стартом) та літаки бойової авіації F-15I, F-16I та найбільш сучасні F-35 Lightning II.

Більш широкі можливості у цій сфері мають також ВМС Ізраїлю, до складу яких у 2016-2017 рр уві-йшли 3 нових підводні човни типу «Dolphin-II» (800 Delfin), побудова-ні у Німеччині і озброєні крилати-ми ракетами з підводним стартом «Popeye Turbo» ізраїльського ви-робництва з дальністю дії до 1500 км. За неофіційними даними, ці ра-кети можуть нести ядерні бойові частини. На підвищенні ролі ВМС до рівня окремого стратегічного роду військ, поряд з ВПС, наполя-гав колишній ВМС адмірал Авраам Боцер.

За його концепцією, ізраїль-ський підводний флот потребує 9 підводних човнів, три з яких мають нести бойове чергування, три про-ходити технічне обслуговування і ще три – виконувати «стратегічні завдання». В цілому концепція Бо-цера перемогла, але з огляду на бю-джетні проблеми, таку кількість підводних човнів ВМС Ізраїлю ма-ють досягти не раніше 2020 року.

Цікаво, що під час розробки офіційна дальність дії КР «Popeye

36

Turbo» становила «понад 320 км», що можна вважати черговою спро-бою приховати справжні ТТХ. Адже, за повідомленням Пентаго-ну, у 2000-2002 роках в акваторії Ін-дійського океану було зафіксовано випробувальні пуски крилатих ра-кет з невідомого підводного човна, який знаходився під водою, по цілі, що знаходилась на відстані майже 1500 км. Вважається, що зазначене випробування проводилося в рам-ках створення в Ізраїлі спромож-ностей з ядерного стримування та укріплення підводного флоту.

Про важливість останнього свідчить факт використання одно-го з ізраїльських підводних човнів для ракетного обстрілу сирійсько-го порту Латакія у 2013 році. Офі-ційно вважалося, що порт атакува-ли літаки ВПС Ізраїлю, хоча насправді ракети були випущені ізраїльським підводним човном. Внаслідок удару крилатими ракета-ми було знищено велику кількість боєприпасів, в т.ч. ракет П-800 Онікс («Яхонт»), що належали ар-мії сирійського режиму.

Ізраїльські ракети-носії вико-ристовуються і для виведення на низькі навколоземні орбіти легких супутників власного виробництва, передусім, військових супутників оптоелектронної розвідки сімей-ства Ofeq. До цього часу, на орбіту виведено вже 11 космічних апара-тів, в т.ч. 4 розвідувальних супут-ники Ofeq, 4 супутники зв’язку

AMOS та 2 супутники EROS по-двійного призначення.

Виведенням супутників на ор-біту займається концерн Israel Aerospace Industries (IAI), розроб-ник спеціалізованого розвідуваль-ного супутника (на базі платформи Optsat-3000) та ракети-носія «Shavit». Конструкція ракети-носія дозволяє легко модифікувати її в бойову БР, здатну нести ядерну бо-йову частину.

За оцінками експертів, Ізраїль веде жорстку стратегічну гру в ін-тересах досягнення власних цілей. Розвиток стратегічної ракетної зброї дозволяє дійти висновку, що центр тяжіння стратегічних інтер-есів Ізраїлю кінець кінцем буде змі-щуватися на більш високий, надре-гіональний рівень з можливими відголосками на глобальному рівні.

Основним фактором в таких ви-падках є спроможність грати на ви-передження потенційних супротив-ників шляхом здійснення ядерного стримування та намагання гаранту-вати незалежність і геополітичний рівень на вищих рівнях міжнарод-них відносин. В контексті зростання конфронтаційних тенденцій на між-народній арені та загострення геопо-літичної конкуренції – зокрема, у сфері ядерних озброєнь – можна сподіватися на тривале збереження стратегічного шляху, обраного Ізраї-лем у зазначений спосіб.

Поряд зі створенням та удоско-наленням ударних балістичних ра-

Центр тяжіння стратегічних інтересів Ізраїлю кінець кінцем буде

зміщуватися на більш високий, надрегіональний рівень з можливи-

ми відголосками на глобальному рівні

Ізраїль активно працює над ство-ренням ешелонованої протиракет-

ної оборони власної території

37

кет, Ізраїль активно працює над створенням ешелонованої проти-ракетної оборони власної терито-рії. Адже, як відомо, його потенцій-ні противники, передусім, Іран, не приховує, що розробляє власну стратегічну ракетну зброю саме для атаки проти Ізраїлю.

На початку 2017 року стало ві-домо про досягнення статусу опе-ративної готовності нового проти-ракетного комплексу «Arrow-3», що означає завершення створення в Ізраїлі ешелонованої багатошаро-вої системи ППО/ПРО, здатної в т.ч. знищувати балістичні ракети. Система складається з трьох про-відних елементів, здатних знищу-вати усі існуючі сьогодні види ба-лістичних ракет:• національна протиракетна мере-

жа НОМА («Стіна»), що базується на протиракетних комплексах «Arrow-2» (загалом три батареї) та більш нових «Arrow-3».

• протиракетна система “David’s Sling” (Magic Wand), призначена для перехоплення балістичних ракет великої і середньої дальності (2 батареї), в строю з квітня 2017 року;

• протиракетна система ”Iron Dome”, призначена для перехо-плення некерованих ракет і балістичних ракет малої дальності.Остання протиракетна розроб-

ка «Arrow-3» є спільним проектом

ізраїльської IAI i американської Boeing, під управлінням ізраїль-ської IMDO (Israel Missile Defense Organization) i американської аген-ції Missile Defence Agency. Ракети Arrow 3 призначені для знищення атакуючих БР короткого і серед-нього радіусу дії на кінцевій ділян-ці траєкторії польоту, в т.ч. за меж-ами атмосфери Землі, з використанням лише кінетичної енергії.

Нова ракета має вдвічі більшу досяжність по висоті (понад 100 км), більшу дальність (понад 900 км) при вдвічі меншій масі порів-няно з ракетою попередньої моделі «Arrow-2». Це перша система озброєння, здатна перехоплювати найсучасніші іранські БР «Shihab» і навіть знищувати ворожі супутни-ки. За даними виробника, новий комплекс здатний перехоплювати водночас щонайменше 5 цілей протягом 30 секунд.

Наведення ракет «Arrow-3» здійснюється РЛС EL/M-2080S Super Green Pine з фазованою анте-ною AESA (Active Electronically Scanned Array) виробництва ізра-їльської фірми Elta Systems. Оброб-ку інформації і управління стріль-бою ЗРК здійснюється з використанням мережевоцентрич-ного командного центру бойового управління, зв’язку і розвідки (Citron Tree Battle Management Center), здатного контролювати водночас до 14 цілей, а також цен-

Це перша система озброєння, здат-на перехоплювати найсучасніші

іранські БР «Shihab» і навіть знищу-вати ворожі супутники

38

тру керування ПУ (Hazelnut Tree Launcher Control Center) виробни-цтва ізраїльської фірми Elbit Systems.

Важливо відзначити, що ракета разом з двигунами створена пере-важно в Ізраїлі, що спростило про-цес інтеграції з ЗРК, що забезпечу-ють ППО/ПРО на нижчих рівнях: «Arrow-2», «David’s Sling» i «Iron Dome». В той же час, це стало мож-ливим завдяки технічній й фінан-совій допомозі США, яка тривати-ме надалі. В наступній декаді (2019-2028 фінансові роки) вона полягатиме у виділенні 5 млрд. до-ларів на підтримку розробок у сфе-рі ПРО.

Отже, Ізраїль становить при-клад країни, що від самого початку створення знаходиться в оточенні ворожо налаштованих сусідів, про-те, незважаючи на низку війн, він спромігся не лише вистояти, але й розробити багато передових техно-логій і створити чітко діючий вій-ськово-промисловий комплекс, що випускає озброєння і військову техніку світового рівня.

З огляду на це, Україні, яка має власні ракетні технології, кон-структорські кадри, традиції і ви-робничі потужності, в умовах но-вих загроз варто ретельно вивчити

практичний досвід Ізраїлю. Безу-мовно, копіювати його не можна та й немає такої потреби. Проте, з урахуванням постійної загрози з боку РФ, створення ракетного щиту, як зброї стримування, було б доцільне. Навіть за відсутності ядерної компоненти.

Питання ж про можливість і право нашої країни на відновлення ядерного статусу потрібно дискуту-вати на міжнародному рівні, тим більше, що у нас немає формальних обмежень з точки зору відновлення ядерного статусу. Адже гаранти за Будапештським меморандумом власних зобов’язань щодо України так і не виконали. А замість реаль-ної допомоги Україні, яка сам на сам протистояла російській агресії, вони занадто довго лише висловлю-вали свою «глибоку стурбованість».

Інша річ, якою може бути ціна питання і чи дозволять нам це зро-бити західні країни. Тим не менше, і така перспектива безумовно має право на існування, адже, в умовах війни Україна має суверенне право використовувати усі доступні засо-би для оборони і відстоювання не-залежності і територіальної ціліс-ності. І створення в Україні ОТРК «Гром-2» можна вважати першим кроком в цьому напрямку.

Україні, яка має власні ракетні технології, конструкторські кадри, традиції і виробничі потужності, в умовах нових загроз варто ретель-

но вивчити практичний досвід Ізраїлю

В умовах війни Україна має суверен-не право використовувати усі доступні засоби для оборони і

відстоювання незалежності і тери-торіальної цілісності


39

Черноморский флот (ЧФ) Рос-сии с 2014 г, когда был оккупиро-ван и аннексирован Крым, значи-тельно вырос количественно и усилился качественно, а в Крыму вдобавок появились соединения и части сухопутных войск и воздуш-но-космических сил (СВ и ВКС) РФ. То есть, там создана разнород-ная и самодостаточная группиров-ка войск (сил). На создание и обу-стройство этой группировки в Крыму с 2014 г по 2020 г было вы-делено до 90 млрд. руб., причём до 40 млрд. руб. освоено в первый год. Уже сейчас ЧФ и российская груп-пировка в Крыму представляют се-рьёзную угрозу не только Украине и другим черноморским странам,

но и средиземноморским, включая государства Европы, Ближнего Востока и Африки, а в 2020 г эта угроза значительно возрастёт.

Черноморский флот – это опе-ративно-стратегическое объедине-ние ВМФ России на Чёрном море. Он подчиняется штабу Южного военного округа (ЮВО) и в его со-став входит: • 30-я дивизия надводных кора-

блей; • Крымская военно-морская база

(ВМБ) (197-я бригада десантных кораблей, 68-я бригада кораблей охраны водного района (ОВР), 41-я бригада ракетных катеров, 102-й отряд специального назна-чения (СпН) по борьбе с подво-

Аналітичні розробки

Черноморский флот России и крымская группировка войск (сил)

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

40

дными диверсионными силами и средствами (ПДСС));

• Новороссийская ВМБ (184-я бригада кораблей ОВР, 4-я отд. бригада подлодок, 314-й отряд аварийно-спасательных судов, 136-й отряд СпН по борьбе с ПДСС, отд. рота охраны);

• 63-я бригада ремонтируемых ко-раблей;

• 145-й аварийно-спасательный отряд;

• 519-й отд. д-н разведывательных кораблей;

• 176-й и 55-й д-ны гидрографиче-ских судов;

• 115-я комендатура охраны и об-служивания;

• 205-й отряд судов обеспечения;• 720-й пункт МТО, 758-й центр

МТО, 824-я база МТО и 17-й ар-сенал;

• 133-я отд. бригада МТО;Береговые войска:

• 810-я отд. бригада морской пехо-ты;

• 388-й морской разведыватель-ный пункт;

• 11-я и 15-я береговые ракетно-артиллерийские бригады;

• 68-й отд. морской инженерный полк и 47-й отд. б-н;

• 4-й отд. полк РХБЗ;• 529-й узел связи;• 475-й отд. центр РЭБ и Центр

радиоэлектронной разведки;• 22-й армейский корпус (126-я

отд. бригада береговой обороны, 127-я отд. разведывательная

бригада, 8-й отд. артполк, 1096-й отд. зенитный ракетный полк, 224-й отд. б-н управления);

• Морская авиация ЧФ (318-й сме-шанный авиаполк, 43-й морской штурмовой авиаполк, отд. эска-дрилья БПЛА).

• 17-я военно-морская школа младших специалистов.Соединения и части ЧФ приве-

дены ниже:30-я дивизия надводных кора-

блей (Крым, Севастополь) включа-ет ракетный крейсер пр. 1164 «Мо-сква», 2 новых сторожевых корабля (СКР) пр. 11356 («Адмирал Григо-рович» и «Адмирал Эссен»), 3 ста-рых СКР (пр. 01090 «Сметливый», пр. 1135 «Ладный» и пр. 1135М «Пытливый»), 5 рейдовых катеров (РК-1078, РК-1210, РК-1287, РК-1414, РК-1676) и 1 рейдовый баркас РБК-1299.

В подчинении Крымской ВМБ (Севастополь) находится:

197-я бригада десантных кора-блей, включает 3 (в строю 2) боль-ших десантных корабля (БДК) пр. 1171 («Николай Фильченков», «Са-ратов», «Орск» (последний в ре-монте)), 3 БДК пр. 775 («Новочер-касск», «Цезарь Куников» и «Ямал»), 1 БДК пр. 775М «Азов».

68-я бригада кораблей охраны водного района, включает 149-я тактическую группу из 3-х малых противолодочных кораблей (МПК) (1 пр. 1124 «Александровец» и 2 пр. 1124М («Суздалец», «Муромец»)) и

41

150-ю тактическую группу из 4 морских тральщиков (МТЩ) пр. 266М («Иван Голубец», «Вице-ад-мирал Жуков», «Турбинист» и «Ковровец»).

41-я бригада ракетных катеров, включает 166-й д-н малых ракет-ных кораблей (МРК) (2 (в строю 1) ракетных корабля на воздушной подушке пр. 1239 «Самум» и «Бора» (последний в ремонте)), 2 МРК пр. 12341 («Мираж», «Штиль») и 295-й д-н ракетных катеров (РКА) из 3 пр. 12411 («Буря», «Бриз», и «Гро-за»), 1 пр. 12411М «Ивановец», 1 пр. 12417 «Шуя».

102-й отряд СпН по борьбе с ПДСС, в/ч 27203 имеет 60 чел., бе-реговые самоходные бомбометные комплексы ДП-62 «Дамба», 8 про-тиводесантных катеров (ПДК) (П-?, П-331, П-355, П-407, П-424, П-834, П-835, П-845).

В подчинении Новороссийской ВМБ (Краснодарский край, Ново-российск):

184-я бригада охраны водного района, включает 181-й д-н малых противолодочных кораблей из 3 (в строю 2) МПК пр. 1124М («Пово-рино», «Касимов», «Ейск» (послед-ний в ремонте)) и 170-й д-н траль-щиков из 1 МТЩ пр. 266МЭ «Валентин Пикуль», 1 МТЩ пр. 02668 «Вице-адмирал Захарьин», 1 МТЩ пр. 12660 «Железняков», (последний в ремонте), 2 (1) базо-вых тральщиков (БТЩ) пр. 12650 «Минеральные Воды» и «Лейте-

нант Ильин» (последний в ремон-те), 2 рейдовых тральщика (РТЩ) (1 пр. 1258 РТ-46 и 1 пр. 12592 РТ-278) и 3 десантных катера (ДК) (Д-144, Д-106, Д-199).

4-я отд. бригада подлодок из 6 пр. 636.3 («Ростов-на-Дону», «Но-вороссийск», «Старый Оскол», «Краснодар», «Великий Новгород», «Колпино»), 1 пр. 877В «Алроса», 1 пр. 633РВ ПЗС-50, 1 пр. В613 УТС-247, 2 катера-торпедолова (1 пр. 368Т ТЛ-997 и 1 пр. 1288 ТЛ-1539), 1 водолазное морское судно ВМ-122.

314-й отряд аварийно-спаса-тельных судов включает 1 пожар-ный катер ПЖК 58, 3 водолазных судна пр. 522 (ВМ 86, ВМ 108, ВМ 66), 1 водолазное судно пр. 535 ВМ 159, 2 морских буксира пр. 733 (СБ 4 и «Орион»), 1 спасательное бук-сирное судно пр. 22870 «Профес-сор Николай Муру», 4 рейдовых катера пр. 23040 (РВК-764, РВК-762, РВК-767, РВК-771.

136-й отряд СпН по борьбе с ПДСС, в/ч 75976 имеет 60 чел и 7 ПДК (П-191, П-349, П-350, П-274, П-275, П-276, П-356).

отд. рота охраны, в/ч 70118 (с. Мысхако).

В подчинении штаба ЧФ:63-я бригада ремонтируемых

кораблей (Севастополь).145-й аварийно спасательный

отряд (Севастополь) включает 1 спасательное судно пр. 527М «ЭПРОН», 1 рейдовый катер ком-

42

плексного аварийно-спасательного обеспечения РВК-1112, 1 спаса-тельный многофункциональный катер СМК-2094;

1-ю группу спасательных судов (1 спасательное судно «Коммуна», 1 спасательный буксир пр. 712 «Шах-тер», 3 морских буксира (1 пр. 733 СБ-5, 1 пр. 714 СБ-36, 1 пр. 745 МБ 304) и 2-ю группу спасательных су-дов (2 водолазных судна пр. 522 (ВМ 125 и ВМ 9), 1 водолазное судно пр. 535 ВМ 154, 2 водолазных катера пр. 376 (РВК 449 и РВК 860), 1 пожар-ный корабль пр. 1893 ПЖС-123, 2 пожарных катера (ПЖК 37 и ПЖК 45), 1 санитарный катер СН 126.

519-й отд. д-н разведыватель-ных кораблей (Севастополь) вклю-чает 1 средний разведывательный корабль пр. 864 «Приазовье» и 2 малых разведывательных корабля пр. 861М («Экватор» и «Кильдин»).

97-й отд. д-н надводных кора-блей (Краснодарский край, Тем-рюк) включает 1 судно хранилище пр. 08142 СХЗ-18, 1 водолазный ка-тер пр. 376 РК-249, 1 опытовое суд-но пр. 11982 «Селигер», 1 рейдовый буксир пр. 90600 РБ 45.

176-й д-н гидрографических су-дов (Севастополь) включает

3 гидрографических судна (1 пр. 861 «Челекен» и 2 пр. 862 «Донуз-лав» и «Створ»), 2 гидрографиче-ских катера (1 большой БГК-2150 и 1 малый пр. 16830 МГК 476); 47-й гидрографический район (1 малое гидрографическое судно пр. 872

ГС-86, 2 больших гидрографиче-ских катера (1 БГК-22 и 1 пр. 1896 БГК-889), 4

малых гидрографических кате-ра (1 пр. 1403 МГК-352, 1 пр. 727М МГК-675,

2 пр. 1403 (МГК-1002 и МГК-1099)); 80-й район гидрографиче-ской службы (Краснодарский край, Новороссийск) включает 1 боль-шой гидрографический катер пр. 1896 БГК 244.

55-й отд. д-н гидрографических судов 80-го района гидрографиче-ской службы (Новороссийск) вклю-чает 2 малых гидрографических судна (1 пр. 870 ГС-103 и 1 пр. 872 ГС-402), 3 малых гидрографических катера (1 пр. 1403 МГК-500 и 2 пр. 16830 (МГК-614 и МГК-1792), 1 МГК-1914); 17-й гидрограф участок (Ростовская обл., Таганрог).

115-я комендатура охраны и обслуживания (Севастополь) включает 1 рейдовый катер пр. 1415 РК 1529, 1 санитарный катер СН 726, 2 катера связи (КСВ-1404 и КСВ-1754).

205-й отряд судов обеспечения (Севастополь) включает 1 катер связи пр. 1388Н КСВ-2155, а также 6 групп и 2 щитовые станции, в т.ч.:

1-ю группу (Севастополь): 3 морских буксира (2 пр. 773 (МБ 23 и МБ 173), 1 пр. 733 МБ 174), 7 рейдовых буксиров (2 пр. 737К (РБ 244 и РБ 247), 1 пр. 737М РБ 296, 1 пр. 737Л РБ 50, 2 пр. 90600 (РБ 389 и РБ-365), 1 пр. 192 РБ 136), 2 пла-

43

вучие мастерские пр. 304 (ПМ 56 и ПМ 138), 2 плавучих крана (1 пр. 605-ПК ПК-3100 и В-02 ПК-128035), 1 морской самоходный плавкран пр. 1505 ПК-32050, 1 самоход-ный плавкран пр. 02690 СПК-46150, 1 госпитальное судно пр. 320 «Енисей»;

2-ю группу (Севастополь): 1 большой морской танкер пр. 1599В «Иван Бубнов», 1 средний морской танкер пр. 6404 «Иман», 2 морских транспорта вооружения (1 пр. 323В «Генерал Рябиков» и 1 пр. 1823 ВТР 94), 4 судна размагничивания (3 пр. 130 (СР 939, СР 137, СР 541) и 1 пр. 17994 СР 26), 1 судно контроля фи-зических полей пр. 18061 СФП 183, 1 судно экологического контроля пр. 872Э «Петр Градов», 1 кабель-ное судно пр. 1112 «Сетунь», 1 ки-лекторное судно пр. 141 КИЛ-158;

3-ю группу (Севастополь): 5 ма-лых морских танкеров (1 пр. 1852 «Дон», 1 пр. 437Н «Индига», 1 пр. 1844 ВТН 99, 1 пр. 03180 ВТН-73, 1 «Истра»), 1 базовое наливное судно пр. 445Р БНС-16500, 1 рейдовая неса-моходная наливная баржа БНН-226800, 3 судна-нефтемусоросбор-щика (1 пр. 1515 МУС-589, 1 пр. 14630 МУС-229, 1 пр. 25505 МУС-586);

4-ю группу (Севастополь): 2 буксирных катера пр. 05Т (БУК-49 и БУК-533), 1 пассажирский катер пр. 722 ПСК-537, 4 рейдовых кате-ра (1 пр. 1415 РК-340, 1 пр. 16609 «Афалина», 2 (РК-1573 и РК 25), 3 военных транспорта («Двини-

ца-50», «Вологда-50» и «Кы-зыл-60» – экс турецкие сухогрузы Alican Deval, Dadali и Smyrna), 1 во-енный транспорт «Казань-60»;

58-ю группу судов обеспечения (Феодосия): 1 средний морской танкер пр. 577 «Койда», 1 рейдовая несамоходная наливная баржа пр. 435Р БНН-667085, 1 морской бук-сир пр. 745 МБ 31, 2 рейдовых бук-сира (1 пр. 737Л РБ 44 и 1 пр. 737К РБ 237), 2 судна размагничивания (1 пр. 130 СР 59 и 1 пр. 17992 СР 344), 1 судно-нефтемусоросбор-щик пр. 1515 МУС-491, 2 опытовых судна (1 пр. 1824 ОС-114 и 1 пр. 1236 ОС-138), 1 большой гидрогра-фический катер пр. 1896 БГК 774, 1 малый гидрографический катер пр. 16380 МГК-620, 1 водолазное мор-ское судно пр. 535 ВМ 911, 2 водо-лазных катера пр. 376 (РК-253 и РК-267), 1 рейдовый катер пр. 371У РК-1677, 1 рейдовая плавучая ма-стерская пр. 889А ПМР-71, 2 кате-ра-торпедолова пр. 1388 (ТЛ 278 и ТЛ 1133), 1 киллекторное судно пр. 419 КИЛ-25.

61-я группа судов обеспечения (Новороссийск): 2 малых морских танкера пр. 1844Д (ВТН 96 и ВТН 76), 1 судно-нефтемусоросборщик пр. 1515 МУС-760, 8 рейдовых бук-сиров (2 пр. 737К (РБ 193 и РБ 199), 1 пр. 14970 РБ-18, 1 пр. 1496 РБ-209, 4 пр. 90600 (РБ 43, РБ 391, РБ 392, РБ 398), 2 рейдовых катера пр. 371У (РК-955 и РК-1745), 1 катер связи пр. 1388Н КСВ-67, 1 пассажирский

44

катер пр. СК620 ПСК-1321, 1 плав. склад пр. 08142 СХЗ-20, 1 большой корабельный щит БКЩ-28.

280-я щитовая станция (Сева-стополь): 4 судна-мишени (1 мор-ской рефрижераторный транспорт СМ-69, 1 судно-мишень пр. 1784Б СМ-377, 2 рейдовых катера (РК-621 и РБК-76));

130-я щитовая станция (Феодо-сия): 2 судна-мишени (1 пр. 1784Б СМ-178 и 1 пр. 1784М СМ-294).

720-й пункт МТО (Тартус, Си-рия).

758-й центр МТО, в/ч 63876 (Севастополь).

3824-я комплексная база МТО, в/ч 96144 (Краснодарский край, Крымск).

17-й арсенал, в/ч 13189 (Сева-стополь, Сухарная балка).

133-я отд. бригада МТО, в/ч 73998 (Крым, Бахчисарайский р-н) [1, 2].

ЧФ имеет следующие боевые корабли, катера и подлодки:• 1 РКР пр. 1164; • 5 СКР (2 пр. 11356, 1 пр. 01090, 1

пр. 1135М, 1 пр. 1135);• 2 МРК на воздушной подушке

(МРКВП) пр. 1239;• 2 МРК пр.12341; • 5 РКА (3 пр.12411, 1 пр.12411М, 1

пр.12417);• 6 МПК (5 пр.1124М и 1 МПК

пр.1124);• 11 ТЩ (7 МТ, 2 БТ, 2 РТ); • 7 БДК (3 пр. 1171, 3 пр. 775, 1 пр.

775М);

• 7 ПЛ (1 пр. 877В и 6 пр. 636.3). В октябре 2017 г ЧФ имел 8 бое-

вых кораблей и подлодок, несущих 40 высокоточных крылатых ракет «Калибр-НК/ПЛ». Их дальность стрельбы с неядерной БЧ весом 450 кг достигает 1500 км (по другим данным 2000 км), точность – не-сколько метров. Запущенные из кораблей и подлодок, находящихся в Чёрном море, они могут пора-жать, например, цели в Германии и Франции, а при запуске из Среди-земного моря – по всей Европе. Сотня этих ракет, демонстративно запущенных с российских СКР, МРК и подлодок в 2015-2017 гг., были испытаны по целям в Сирии, и (как утверждала российская пресса) показали высокую точ-ность и эффективность.

Береговые войска ЧФ:810-я отд. бригада морской пе-

хоты, в/ч 13140 (Севастополь, бух Казачья) имеет 5 отд. б-нов (382-й морской пехоты (в/ч 45765, Крас-нодарский край, Темрюк), 557-й морской пехоты, 542-й десантно-штурмовой, разведывательный, МО), 2 д-на (гаубичный самоход-но-артиллерийский и зенитный ра-кетно-артиллерийский), 2 батареи (реактивная и ПТУР), 6 рот (снай-перов, связи, инженерная, огнемет-ная, ремонтная, десантно-высадоч-ных средств), 3 взвода (РХБЗ, управления начальника артилле-рии, комендантский). В бригаде 3185 чел., 40 БТР-82А, 80 БМП-2, 28

45

МТ-ЛБТ, 2 БРМ-1К, 12 САО «Нона-С», 18 СГ «Гвоздика», 6 РСЗО «Град», 6 БМ ЗРК «Стре-ла-10», 6 ЗСУ «Шилка».

388-й морской разведыватель-ный пункт, в/ч 43071 (Севасто-поль): 4 роты (2 СпН, подводного минирования, связи), 2 взвод обе-спечения (технического и матери-ального).

11-я береговая ракетно-артил-лерийская бригада, в/ч 00916 (Крас-нодарский край, Анапа, пос. Уташ): 4 д-на (2 БПРК «Бастион», 1 БПРК «Бал», технический), артиллерий-ская батарея, 2 роты (ремонтная и обеспечения), 4 взвода (зенитно-ракетный, инженерно-позицион-ный, комендантский, РХБЗ), ракет-но-техническая база. На вооружении: 1 комплект БПРК 3К60 «Бал» (2 самоходных КП управления и связи и 4 самоходных ПУ), 2 комплекта БПРК К300П «Бастион-П» (8 самоходных ПУ К-340П, 2 машины боевого управ-ления К380П, 2 береговых ком-плекса разведки надводной и воз-душной обстановки «Монолит-Б», 2 машины обеспечения боевого де-журства, 8 ТЗМ К342П), 6 130-мм береговых самоходных пушек А-222 «Берег» (стреляют на 22 км). Дальность стрельбы ПКР «Оникс» БПРК «Бастион» – 120/300/450 км, вес ПКР 3-3,1 т, БЧ 200-250 кг, ПКР Х-35/Х-35У БПРК «Бал» – 120-130/260 км, вес ПКР 620-670 кг, БЧ 145 кг.

15-я отд. береговая ракетно-ар-тиллерийская бригада, в\ч 80365 (Севастополь): 4 д-на (БПРК «Ба-стион», шахтный «Утес» (п. Резерв-ное), БПРК «Бал», технический), 2 роты (ремонтная и обеспечения), 4 взвода (зенитно-ракетный, инже-нерно-позиционный, комендант-ский, РХБЗ), ракетно-техническая база. На вооружении: 1 комплект БПРК К300П «Бастион-П» (4 само-ходных ПУ К-340П, 1 машина бое-вого управления К380П, 2 берего-вых комплексов разведки надводной и воздушной обстанов-ки «Монолит-Б», 1 машина обеспе-чения боевого дежурства, 4 ТЗМ К342П), 1 комплект БПРК 3К60 «Бал» (2 самоходных КП управле-ния и связи и 4 самоходных ПУ), береговой противокорабельный ОТРК шахтного базирования «Утес» с крылатыми ПКР П-35Б и 3М44 «Прогресс».

68-й отд. морской инженерный полк, в/ч 86863 (Новоозёрное): 3 б-на (инженерно-саперный, мор-ской инженерный, инженерно-тех-нический), 6 взводов (водолазный, инженерной разведки, связи, обе-спечения, ремонтный, комендант-ский), медпункт.

47-й отд. морской инженерный б-н, в/ч 83382 (Крымск Новорос-сийской ВМБ).

4-й отд. полк РХБЗ, в/ч 86862 (Севастополь): 2 б-на РХБЗ по 2 роты (РХБЗ и специальной обра-ботки), б-н аэрозольного противо-

46

действия, рота РХБ разведки, 3 взвода (связи, МО, технический), медпункт.

529-й узел связи, в/ч 40136 (Се-вастополь).

475-й отд. центр РЭБ, в/ч 60135 (Отрадное, Севастополь): 3 ком-плекса РЭБ («Мурманск-БН», РБ-531Б «Инфауна», 1РЛ257 «Красу-ха-4»), 8 комплексов «Леер-3», 2 станции помех (Р-330Ж «Житель» и Р-934 БМВ).

Центр радиоэлектронной раз-ведки (Севастополь).

17-я Военно-морская школа младших специалистов (Севасто-поль) имеет 1 водолазный морской бот пр. 522 ВМ 34, 4 рейдовых во-долазных катера пр. РВ376У (РВК-156, РВК-438, РВК-617, РВК-659), 1 спасательный катер пр. 23370 СМК-2094, 1 рейдовый катер комплекс-ного аварийно-спасательного обе-спечения пр. 23040 РВК-1045.

22-й армейский корпус (Сева-стополь):

126-я отд. бригада береговой обороны, в/ч 12676 (Крым, п. Пере-вальное): 6 б-нов (мотострелковый горный, мотострелковый, морской пехоты (г. Феодосия), танковый, инженерный, управления, МО), 3 артиллерийских д-на (гаубичный, реактивный, зенитный), 7 рот (снайперов, разведывательная, РЭБ, РХБЗ, ремонтная, комендант-ская, медицинская). На вооруже-нии: 41 Т-72Б3, 40 БТР-80, 18 гау-биц Д-30, 18 РСЗО «Град», 8 ЗУ-23.

127-я отд. разведывательная бри-гада, в/ч 67606 (Крым, с. Парголово): разведывательный б-н (2 роты СпН, разведывательно-десантная рота, рота технических средств разведки, взвод связи, взвод обеспечения), б-н радиоэлектронной разведки (рота радиоэлектронной разведки, рота РЭБ, взвод связи, взвод обеспече-ния), б-н управления, 4 роты (БПЛА, МО, технического обеспечения, ко-мендантская), отряд психологиче-ских операций, инженерный взвод, группа радиохимической разведки, медпункт.

8-й отд. артполк, в/ч 87714 (Симферополь и Перевальное): 3 д-на (гаубичный, реактивный, про-тивотанковый), 2 батареи (артил-лерийской разведки и управления), 2 роты (МО и ремонтная), 2 взвода (инженерно-саперный и РХБЗ). На вооружении: 12 БМ-21 и 2Б26 «Град», 4 РСЗО «Ураган», 18 гаубиц «Мста-Б», 6 ПТ пушек «Рапира», 12 СПТРК «Хризантема-С».

1096-й отд. зенитный ракетный полк, в/ч 83576 (Севастополь): КП, 4 зенитных ракетных батареи по 4 БМ 9А33БМ3 и 2 ТЗМ 9Т217БМ2, техническая батарея, 2 роты (ре-монтная и МО). В полку 16 БМ ЗРК «Оса», начато перевооружение на ЗРК «Бук-М2».

224-й отд. б-н управления в/ч 83526 (Севастополь) [1, 2].

Морская авиация ЧФ включает:43-й морской штурмовой авиа-

полк, в/ч 76410 (Крым, аэродром

47

Саки): 12 многоцелевых истребите-лей Су-30СМ, 3 бомбардировщика Су-24М, 6 разведчиков Су-24МР, 1 Ту-134.

318-й смешанный авиаполк, в/ч 49311 (Севастополь, аэродром Кача): 3 транспортных вертолёта Ми-8МТВ-2, 1 Ми-8ТП и 1 Ми-8МТ, 8 транспортных самолётов Ан-26, 14 противолодочных/спаса-тельных вертолётов Ка-27ПЛ/ПС и 2 транспортных Ка-29, 5 противо-лодочных самолётов Бе-12.

Отд. эскадрилья БПЛА (Сева-стополь, аэродром Херсонес): 6+ БПЛА «Орлан-10» и «Форпост».

Соединения ВКС, дислоцирую-щиеся в Крыму и подчиняющиеся 4-й АРМИИ ВВС и ПВО, в/ч 40911 (Ростов-на-Дону), включают 2 ди-визии (27-ю смешанную авиацион-ную и 31-ю ПВО):

27-я смешанная авиационная дивизия (Крым, Бельбек) имеет:

37-й смешанный авиаполк (Крым, аэродром Гвардейское): 6 бомбардировщиков Су-24М, 6 раз-ведчиков Су-24МР, 13 штурмови-ков Су-25СМ, 1 учебно-боевой Су-25УБ.

38-й истребительный авиаполк, в/ч 80159 (Крым, аэродром Бель-бек): 13 модернизированных ис-требителей Су-27СМ, 2 истребите-ля Су-27 и 9 Су-27П, 1 учебно-боевой Су-27УП, 2 Су-27УБ и 6 Су-30М2.

39-й вертолетный полк, в/ч 46453 (Крым, аэродром Джанкой): 12 ударных вертолётов Ми-35М, 16

Ка-52 и 4 Ми-28Н, 6 многоцелевых Ми-8АМТШ.

31-я дивизия ПВО (Севасто-поль) имеет:

12-й зенитный ракетный полк, в/ч 85702 (Севастополь): АКП, 2 д-на (24 ПУ С-300ПМ) + 3 д-на (16 ПУ С-400 и 6 ЗРПК «Панцирь-С1»).

18-й гв. зенитный ракетный полк, в/ч 85388 (Феодосия и п. Гвар-дейское): АКП, 3 д-на (16 ПУ С-400, 6 ЗРПК «Панцирь-С1» + 1 д-н с 8 ПУ С-400 в феврале 2018 г).

3-й радиотехнический полк, в/ч 85683 (Севастополь, Любимовка).

Части ВКС, дислоцирующиеся в Крыму и подчиняющиеся 15-й ар-мии ВКС особого назначения (Мо-сква) Командования Космических войск (Москва):

Отд. радиотехнический узел РО-4 (Севастополь, бухта Казачья): РЛС 5Н86 «Днепр» 820-го главного центра единой космической систе-мы обнаружения и боевого управ-ления (предупреждения о ракет-ном нападении), в/ч 26302 (Московская обл., Солнечногорск). Сообщалось о начале восстановле-ния и модернизации этой СПРН.

40-й отд. командно-измеритель-ный комплекс, в/ч 81415 (Крым, Евпатория) (радиотелескоп РТ-70, радиотехнический комплекс «Плу-тон», квантово-оптическая стан-ция 14Ц213 «Сажень-С») 153-го Главного испытательного центра (испытаний и управления косми-ческими средствами), в/ч 32103

48

(Московская обл., Краснозна-менск) [3, 4].

Всего группировка российских ВС в Крыму насчитывает 24,5 тыс. чел.

Изменения в корабельном со-ставе ЧФ. Уже в 2014 г в Севасто-поль (главную базу ЧФ) начали по-ступать новые боевые корабли и вспомогательные суда. В течение последующих лет в состав ЧФ были переданы 2 СКР пр. 11356Р/М («Ад-мирал Григорович» и «Адмирал Эссен»), 6 подлодок пр. 636.3 («Ростов-на-Дону», «Новорос-сийск», «Старый Оскол», «Красно-дар», «Великий Новгород», «Кол-пино»), катера и вспомогательные суда.

Благодаря поступлению новых боевых единиц на ЧФ появились и новые соединения. Боевые корабли 1-го и 2-го рангов ЧФ вошли в со-став 30-й дивизии. Для проведения операций в западном и централь-ном районах Черного моря воссоз-дана Крымская военно-морская база. За восточную часть аквато-рии стала отвечать Новороссий-ская ВМБ, и в ней была сформиро-вана 4-я бригада подлодок (но они больше времени находятся в Сева-стополе).

Севастопольский отряд борьбы с ПДСС получил противодиверси-онные катера пр. 21980 «Грачонок», его переформировали в 102-й от-ряд СпН. 136-й отряд СпН по борь-бе с ПДСС получил катера пр. 21980

«Грачонок» и пр.03160 «Раптор». Флотский спецназ (388-й морской разведывательный пункт) переба-зировали из Туапсе в Севастополь. В озеро Донузлав намечено вер-нуть дивизион кораблей разведки.

Командование ВМФ считает, что обновление ЧФ идет успешно, поэ-тому 2 МРК («Зеленый Дол» и «Сер-пухов»), вошедшие в состав ЧФ в 2016 г, были переведены на БФ [5].

В оставшиеся месяцы 2017 г планируется принять на вооруже-ние ЧФ СКР пр. 11356Р/М «Адми-рал Макаров», МРК пр. 21631 «Вы-шний Волочёк» и средний разведывательный корабль пр. 18280 «Иван Хурс».

В дальнейшем намечено поста-вить на ЧФ 6 патрульных кораблей пр.22160 (в т.ч. «Василий Быков» в 2018 г, «Дмитрий Рогачёв» и «Павел Державин» в 2019 г, «Сергей Котов» и «Виктор Великий» в 2020 г) и 8 МРК: 3 пр.21631 («Ингушетия» в 2018 г, «Орехово-Зуево» и «Грайво-рон» в 2019 г) и 5 пр.22800 (в т.ч. «Шторм» в 2018 г, «Охотск» в 2019 г, «Циклон» в 2020 г). В ближайшие годы ЧФ пополнится 2 морскими тральщиками пр. 12700 («Георгий Курбатов» в 2018 г и «Владимир Емельянов» в 2020 г).

ЧФ может иметь в 2020 г следу-ющие боевые корабли, катера и подлодки:• 1 РКР пр. 1164; • 6 СКР (3 пр. 11356, 1 пр. 01090, 1

пр. 1135М, 1 пр. 1135);

49

• 6 патрульных кораблей пр.22160;• 2 МРКВП пр. 1239;• 11 МРК (2 пр.12341, 4 пр.21631, 5

пр.22800); • 5 РКА (3 пр.12411, 1 пр.12411М, 1

пр.12417);• 6 МПК (5 пр.1124М и 1 МПК

пр.1124)• 13 ТЩ (7 МТ, 2 МТ, 2 БТ, 2 РТ); • 7 БДК (3 пр. 1171, 3 пр. 775, 1 пр.

775М); • 7 ПЛ (1 пр. 877В и 6 пр. 636.3).

Характеристики новых подло-док и боевых кораблей приведены ниже.

Подлодка пр. 636.3 дальней мор-ской зоны, имеет водоизмещение 2350/3100 т, скорость 12/20 уз, даль-ность 400/7500 миль под водой/РДП (на скорости 3/7 уз), глубина погружения 240/300 м, автоном-ность 45 суток, экипаж 60 чел., во-оружение: 6 533-мм НТА, 14 торпед и 4 КР «Калибр-ПЛ» [6].

СКР пр. 11356Р/М «Буревест-ник» дальней морской зоны, имеет водоизмещение 3620/4035 т, ско-рость 30 уз, дальность 4850 миль (на 14 уз), автономность 30 суток, экипаж 180+20 чел., вооружение: 1 УКСК ЗР-14 с 8 КР/ПКР «Калибр-НК», 3х12 УВП 3С90М ЗРК «Штиль-1» на 36 ЗУР 9М37М, 1 100-мм АУ А-190, 2х6 30-мм ЗАК АК-630М, 2х2 533-мм ТА, 1х12 РБУ-6000, вертолёт Ка-27ПЛ. Планиро-валось поставить на ЧФ 6 таких СКР, но из-за отказа Украины про-дать силовые установки для по-

следних 3 ед., будет поставлено 3 СКР [7].

Патрульный корабль пр. 22160 модульного типа, ближней мор-ской зоны имеет водоизмещение до 1800 т, скорость 30 уз, дальность 6000 миль (на 16 уз), автономность 60 суток, экипаж 80 чел., вооруже-ние: 2х4 подъёмные УКСК с 8 КР/ПКР «Калибр-НК», 1 76-мм АУ АК-176МА, вертолёт Ка-27ПС [8].

МРК пр. 21631 «Буян-М» ближ-ней морской зоны класса «река-мо-ре» с осадкой 2,6 м, имеет водоиз-мещение до 949 т, скорость 25 уз, дальность 2500 миль (на 12 уз), ав-тономность 10 суток, экипаж до 52 чел., вооружение: 1 УКСК ЗР-14 с 8 КР/ПКР «Калибр-НК», 2 ПУ 3М47-01 «Гибка-Р» с ЗУР «Игла», 1 100-мм АУ А-190, 1х12 30-мм ЗАК АК-630М-2 «Дуэт», 2 14,5-мм и 3 7,62-мм пулемёта [9].

МРК пр. 22800 «Каракурт» ближней морской зоны (дополне-ние МРК типа «Буян-М», но более мореходный с осадкой 4 м, дешёвая замена недостроенных СКР пр.11356Р/М) имеет водоизмеще-ние до 870 т, скорость 30 уз, даль-ность 2500 миль, автономность 15 суток, экипаж 39 чел., вооружение: 1 УКСК ЗР-14 с 8 КР/ПКР «Калибр-НК», 1 76-мм АУ АК-176МА, 1 ЗРПК «Панцирь-М» [10].

В 2020 г ЧФ планирует иметь 24 боевых корабля и подлодки, несу-щих 168 крылатых ракет «Калибр-НК/ПЛ».

50

Развёртывание в Крыму ВКС и развитие морской авиации. В 2014 г в Крыму была сформирована но-вая 27-я смешанная авиадивизия ВКС особого состава. Она состоит из трех авиаполков: 37-го смешан-ного в Гвардейском (по эскадрилье штурмовиков Су-25СМ и бомбар-дировщиков/разведчиков Су-24М/Су-24МР), 38-го истребительного в Бельбеке (две эскадрильи, одна из которых Су-27СМ3) и 39-го верто-летного в Джанкое (по эскадрилье Ка-52, Ми-8 и Ми-28Н/35М). Пол-ки формировались на основе эска-дрилий истребителей Су-27СМ из состава 22-го гв. истребительного авиаполка (Владивосток), бомбар-дировщиков Су-24М из 559-го бом-бардировочного авиаполка (Моро-зовск), штурмовиков Су-25СМ из 960-го штурмового авиаполка (Приморск-Ахтарск) и Ка-52 из 55-го вертолетного полка (Кореновск).

В морской авиации ЧФ имеются 43-й морской штурмовой и 318-й смешанный авиаполки, базирую-щиеся на аэродромах Саки и Кача. В 43-ем полку одна эскадрилья пе-ревооружена на Су-30СМ, другая – на Су-24М и самолеты-разведчики Су-24МР. 318-й полк имеет самолё-ты Ан-26 и Бе-12, вертолеты Ми-8, Ка-27 и Ка-29. На аэродроме Хер-сонес сформирована отд. эскадри-лья БПЛА с комплексами «Ор-лан-10» и «Форпост». На её базе планируется развертывание полка БПЛА.

Ремонт авиатехники налажен на заводах в Севастополе и Евпато-рии.

Эти 6 аэродромов, а также Госу-дарственный авиационный науч-но-испытательный центр (ГАНИЦ) в Приморском – единственные действующие. В Донузлаве нахо-дится авиационная комендатура. Остальные аэродромы, включая Веселое, Октябрьское и Багерово, заброшены, и вопрос об их восста-новлении не стоит. Также пока не планируется и размещение в Кры-му бомбардировщиков Ту-22М3 (как заявляло в 2014 г министер-ство обороны РФ), хотя на учениях эти самолёты и перебрасывались на аэродром в Гвардейском.

Основа системы ПВО Крыма – 31-я дивизия ПВО. Она формиро-валась на основе частей ПВО ВСУ. Старую материальную часть поста-вили на хранение, а новые полки (12-й в Севастополе и 18-й в Фео-досии) уже получили комплексы С-300СМ, С-400 и ЗРПК «Панцирь-С». Радиотехнический контроль обстановки над Крымом осуществляет 3-й радиотехниче-ский полк. В ближайшее время 1096-й зенитный ракетный полк ЧФ будет перевооружен на ЗРК «Бук».

В случае необходимости систе-му ПВО могут быстро усилить за счет подразделений с материковой части России. Так, в ноябре 2016 г на полуостров оперативно пере-

51

бросили подразделение ЗРС С-300ВМ.

В единую систему ПВО Крыма включены и корабли ЧФ. В частно-сти крейсер «Москва» с ЗРС С-300Ф, СКР «Адмирал Григоро-вич» и «Адмирал Эссен» с ЗРК «Штиль-1».

В Крыму в Евпатории находится центр дальней космической связи – 40-й отд. командно-измерительный комплекс в составе Главного испы-тательного центра ВКС. В настоя-щее время ВКС и «Роскосмос» ак-тивно модернизируют объект. Основа центра – сверхмощный ра-диотелескоп РТ-70.

Другим важным объектом стала РЛС СПРН «Днепр», расположен-ная на самом западном мысе Сева-стополя. Хотя еще в 2009 г она была заменена новой РЛС СПРН «Воро-неж» в Армавире, тем не менее, со-общалось, что РЛС «Днепр» с 2015 г проходила модернизацию и вос-становление. Находясь между ра-дарами в Барановичах и Армавире, РЛС «Днепр» смогла бы просма-тривать юго-западное стратегиче-ское направление. По последним данным, на месте этой РЛС плани-руется построить новую – «Воронеж-СМ».

Развёртывание в Крыму сухо-путных войск. Находившиеся на территории Крыма сухопутные со-единения и части ВСУ были пере-формированы, перевооружены и переименованы (36-я бригада бе-

реговой обороны в 126-ю, 406-я отд. береговая артиллерийская группа в 8-й артполк и др.). Уро-вень их боевой подготовки был до-веден до штатного в СВ России. Проводится серьезная реконструк-ция мест дислокации. Были сфор-мированы новые части (68-й отд. морской инженерный полк, 4-й отд. полк РХБЗ и др.).

В декабре 2016 г части сухопут-ных и береговых войск ЧФ, дисло-цированные в Крыму, были объе-динены в 22-й армейский корпус. Сейчас он активно готовится к «...контрударам во взаимодействии с другими подразделениями, распо-ложенными на полуострове. В пер-вую очередь с использованием сил ударной авиации и всех видов ар-тиллерии».

Таким образом, в составе ВМФ РФ создаются армейские общевой-сковые объединения. Так же, в Ка-лининградской области был создан 11-й АК, а в ОСК «Север» – 14-й АК. В состав 22-го АК вошли 2 бри-гады (126-я береговой обороны и 127-я разведки), 2 полка (8-й ар-тиллерийский и 1096-й зенитно-ракетный), другие части. 126-я бригада имеет 7 б-нов (включая танковый и разведывательный) и 3 д-на. В составе 810-й бригады мор-ской пехоты был сформирован раз-ведывательный б-н. Близ Джанкоя расположена база ВДВ, где посто-янно находится по ротации бата-льонная тактическая группа одно-

52

го из соединений ВДВ и после 2020 г планируется сформировать тре-тий по счёту (97-й) десантно-штур-мовой полк 7-й Новороссийской горной десантно-штурмовой диви-зии. В конце 2017 г в Феодосии был сформирован 171-й десантно-штурмовой б-н этого полка, осна-щённый БТР-82А, БА «Тигр» и САО «Нона-С».

На границе Крыма создана си-стема полевых укреплений и по ро-тации там постоянно находятся во-инские части.

Во флотскую систему матери-ально-технического обеспечения были включены переформирован-ные части МТО ВСУ. На них возло-жено обеспечение всех дислоциро-ванных в Крыму частей. На ЧФ создана подвижная 133-я бригада МТО.

Весной 2014 г в Крым перебро-сили подразделения береговых ра-кетно-артиллерийских войск – по д-ну БПРК «Рубеж» и «Редут», был восстановлен шахтный БРК «Утёс», затем из них была сформирована 15-я отд. береговая ракетно-артил-лерийская бригада. Подвижные д-ны БПРК «Бал» и «Бастион» по-стоянно отрабатывают перемеще-ние по полуострову и периодиче-ски проводят ракетные стрельбы, как, например, на учениях «Кав-каз-2016».

Последние годы МО РФ актив-но создает систему мобилизацион-ных ресурсов, включая соединения

территориальной обороны, кото-рые предстоит развернуть в угро-жаемый период. В Крыму это 47-я мотострелковая дивизия. Восста-новлена сеть военкоматов, кото-рые, оснащены лучше, чем в регио-нах РФ. Созданы системы военной полиции и правосудия.

На территории Крыма целиком модернизировано и на новых участках налажено береговое ради-оэлектронное наблюдение за окру-жающей средой.

В Крыму присутствуют и части Росгвардии, представленные 112-й бригадой. В Севастополе базирует-ся морской отряд. Керченский мост будет охранять специально созда-ваемая бригада.

В Севастополе развёрнуты 561-й аварийно-спасательный центр, который готовит бойцов сил спе-циальных операций и учебная база, в т.ч. воссозданное Черноморское военно-морское училище им. На-химова и центр подготовки воен-ных водолазов.

За три года после аннексии Крыма полуостров серьезно инте-грирован в оборонное простран-ство РФ. Значительное количество военнослужащих ВСУ приняты на учет, поставлены на довольствие и переобучены под требования ВС России. Сформирована разнород-ная группировка ВС РФ, способная защитить полуостров с суши, воз-духа и моря. Воздушное простран-ство Крыма прикрыто многими

53

эшелонами. Со стороны моря соз-дана система береговой ракетной обороны. Эксперты говорят лишь о будущем улучшении инфраструк-турой системы базирования. Они считают крымскую группировку сил достаточной, и утверждают, что ее существенного увеличения пока не планируется [5].

Однако это утверждение не со-ответствует известным планам МО России. Только до 2020 г планиру-ется дополнительная поставка на ЧФ 16 боевых кораблей: 1 стороже-вого корабля пр. 11356Р/М, 6 па-трульных кораблей пр.22160, 9 ма-лых ракетных кораблей (4 пр. 21631 и 5 пр.22800). Все они будут воору-жены высокоточными крылатыми ракетами «Калибр-НК». В итоге до 2020 г на ЧФ намечено увеличить число боевых кораблей и подлодок с КР «Калибр-НК/ПЛ» втрое (с 8 до 24), а развёрнутых ракет – в 4,2 раза (с 40 до 168).

Также ЧФ получит 2 морских тральщика пр. 12700, средний раз-ведывательный корабль пр. 18280 «Иван Хурс» и другие корабли.

Анализ боевых возможностей Черноморского флота.

Носители ракет «Калибр» – главная ударная сила ЧФ. Выше было показано, что основу ударных сил ЧФ в 2020 г могут составить 24 боевых корабля и подлодки со 168 КР «Калибр-НК/ПЛ», в т.ч. 9 МРК ближней морской зоны со слабой ПВО (из них 4 с малой мореходно-

стью), 6 патрульных кораблей ближней/дальней морской зоны со слабой ПВО, 6 подлодок и 3 много-целевых СКР дальней морской зоны (последние – с зональной ПВО). Из них 15 патрульных кора-блей и МРК со слабой ПВО смогут действовать в ближней морской зоне (в Черном море) под прикры-тием базирующихся в Крыму ис-требителей Су-30СМ и ЗРС С-400, а 9 подлодок и СКР смогут действо-вать в дальней морской зоне (в Средиземном море). В случае дей-ствий против стран, не имеющих ударных самолётов, в Средиземном море сможет действовать 15-20 (до 24) кораблей и подлодок с КР «Калибр-НК/ПЛ».

Носители с этими ракетами уже есть на Каспийской флотилии (1 ра-кетный корабль пр. 11661К и 3 МРК пр.21631, всего 32 КР). Они посту-пают и на другие флоты. До 2020 г планируется иметь на Балтийском флоте 12 МРК (5 пр.21631 и 7 пр.22800) и 96 КР, на Северном фло-те 6-4 носителей (4-2 фрегата пр.22350 и 2 подлодки пр.885М – всего 128-96 КР), а на Тихоокеан-ском флоте – 16-18 носителей (6 подлодок пр.636.3 и 2 – пр.885М, 6 МРК пр. 22800, 2 корвета пр. 20385 и возможно, 2 фрегата пр.22350 – все-го 152-184 КР). В итоге, в 2020 г на ВМФ России планируется иметь минимум 60 носителей (44 корабля, 16 подлодок) и 576 КР. Из них 360-392 КР может быть направлено по

54

целям в Европе (в т.ч., в Украине). А в России уже раздаются голоса, тре-бующие нанести удары крылатыми ракетами «Калибр» по объёктам на территории Украины. В частности, это предлагал одиозный «военный эксперт» Игорь Коротченко.

Также необходимо отметить, что на ЧФ будут находиться боль-ше носителей (40%), чем на любом из других флотов ВМФ. Это гово-рит о приоритетности ЧФ, куда по-ступает большинство новых бое-вых кораблей и подлодок.

Как сообщала российская прес-са, боевые корабли и подлодки ВМФ с КР «Калибр-НК/ПЛ» соста-вят морскую составляющую «сил стратегического неядерного сдер-живания». Другими их составляю-щими станут ОТРК СВ «Искандер-К» с КР Р-500, бомбар-дировщики ВКС Ту-95МСМ и Ту-160М/М2 с КР Х-101, а также Ту-22М3М с новыми КР Х-32 (в перспективе – и с КР 9А5150). На самом деле, это силы не сдержива-ния, а реального боевого примене-ния, и они уже вовсю действуют в Сирии, демонстрируя в практиче-ски полигонных условиях свои вы-дающиеся боевые возможности. А в перспективе они должны стать силами регионального и даже стра-тегического устрашения.

Роль воздушной компоненты. Сбалансированная группировка боевых и учебно-боевых самолётов РФ в Крыму (70-80 ед.) из состава

морской авиации (21 ед.) и ВКС (49-59 ед.) включает в сумме 34-35 ударных самолётов (9 бомбарди-ровщиков Су-24М, 13 штурмови-ков Су-25СМ и 1 учебно-боевой Су-25УБ, 12 многоцелевых истре-бителей Су-30СМ), 24-33 истреби-телей (13 модернизированных Су-27СМ, 2 Су-27 и 9 Су-27П, 1 учебно-боевой Су-27УП, 2 Су-27УБ, 6 Су-30М2), а также 12 раз-ведчиков Су-24МР.

Кроме того имеется 32 новых ударных вертолёта (12 Ми-35М, 4 Ми-28Н и 16 Ка-52) для непосред-ственной поддержки войск и борь-бы с танками.

Другие задачи флота решают 5 противолодочных самолётов Бе-12 и 14 вертолётов Ка-27ПЛ/ПС, а также 8 транспортных самолётов Ан-26 и 13 вертолётов (6 Ми-8АМТШ, 3 Ми-8МТВ-2, 1 Ми-8ТП, 1 Ми-8МТ и 2 Ка-29).

С учётом того, что Су-27СМ можно использовать для ударных целей, число ударных самолётов может быть увеличено до 47-48, а учитывая, что Су-30СМ можно ис-пользовать в качестве истребите-лей, их число может увеличиться до 36-45. Это придаёт группировке гибкость в боевом применении, а наличие самолётов-разведчиков Су-24МР, БПЛА «Орлан-10» и «Форпост» – дополнительную сба-лансированность.

Из этой группировки 18 самолё-тов (Су-30СМ и Су-30М2) новых и

55

25 (Су-25СМ и Су-27СМ) модерни-зированных. В сумме это более 50% группировки, причём новые удар-ные самолёты поступили в мор-скую авиацию.

Можно прогнозировать, что оставшиеся в полках бомбардиров-щики Су-24М будут позднее заме-нены на Су-30СМ, штурмовики Су-25СМ – на Су-25СМ3, истреби-тели Су-27, Су-27П и Су-27СМ – на Су-27СМ3 или Су-35С.

Сейчас же группировка боевых самолётов РФ с аэродромов Крыма может наносить удары силами мор-ской авиации по кораблям и де-сантным средствам в акватории Чёрного моря (эскадрилья с 12 Су-30СМ) и вести морскую разведку (отряд с 6 Су-24МР), а силами ВКС обеспечивать непосредственную поддержку при высадке десанта морской пехоты (3 эскадрильи с 13 Су-25СМ и 32 ударными вертолё-тами), а также изоляцию района боевых действий на территории Украины (отряд с 6 Су-24М) и веде-ние разведки над Украиной (отряд с 6 Су-24МР).

Две эскадрильи истребителей (13 Су-27СМ, 2 Су-27 и 9 Су-27П) должны обеспечит ПВО объектов Крыма, баз флота и кораблей в Чёр-ном море во взаимодействии с 2-мя д-нами ЗРС С-300СМ (24 ПУ), 4-мя – С-400 (32 ПУ) и 2-мя – ЗРПК «Панцирь-С» (12 БМ), а также со-провождение ударных самолётов и вертолётов. В феврале 2018 г наме-

чено поступление ещё одного д-на С-400.

Отсюда современная группиров-ка боевой авиации РФ в Крыму мо-жет решать необходимые для его обороны задачи: воздушная развед-ка, удары по кораблям, подлодкам и десантным средствам, обеспечение непосредственной поддержки и изо-ляции поля боя при высадке демон-стративного десанта морской пехо-ты, ПВО объектов Крыма, баз флота и кораблей в море, а также сопрово-ждение ударных самолётов и верто-лётов. Но ударные самолёты этой группировки не могут действовать по целям на территории стран За-падной Европы. Разумеется, в Крым из Шайковки (Калужская обл.) мо-жет быть переброшен 52-й тяжёло-бомбардировочный авиаполк, име-ющий 19 Ту-22М3 (они уже перебрасыва-лись на аэродром Гвар-дейское на учениях). Их радиус дей-ствия достаточен для ударов по за-падноевропейским странам НАТО, но они будут уязвимы от западных истребителей (F-16C, Typhoon, Rafale) и ЗРС (Patriot, SAMP/T).

Кроме того, в Крым могут быть переброшены полки или эскадри-льи 1-й и 4-й авиадивизий 4-го ко-мандования ВВС и ПВО Южного ВО, в т.ч.:• 559-й бомбардировочный авиа-

полк (Ростовская обл., аэродром Морозовск): 36 Су-34.

• 368-й штурмовой авиаполк (Ставропольский край, аэро-

56

дром Буденновск): 1 Су-25СМ3, 22 Су-25СМ.

• 31-й гв. истребительный авиа-полк (Ростовская обл., аэродром Миллерово): 20 Су-30СМ, 3 МиГ-29, 2 МиГ-29А, 2 МиГ-29С, 1 МиГ-29УБ.

• 3-й гв. истребительный авиа-полк (Краснодарский край, аэ-родром Крымск): 3 Су-27, 6 Су-27П, 13 Су-27СМ3, 4 Су-27УП, 1 Су-27УБП, 8 Су-30М2.

• 11-й отд. смешанный авиаполк (Волгоградская обл., аэродром Мариновка): 12 Су-24М, 12 Су-24МР.

• 960-й штурмовой авиаполк, (Краснодарский край, аэродром Приморско-Ахтарск): 16 Су-25СМ, 8 Су-25, 4 Су-25УБ [3]. Всего это 156-174 боевых само-

лётов, в т.ч. 95-99 ударных (36 бом-бардировщиков Су-34 и 12 Су-24М, 8 штурмовиков Су-25, 38 Су-25СМ, 1 Су-25СМ3 и 4 Су-25УБ), 49-63 истребителей (20 Су-30СМ, 3 МиГ-29, 2 МиГ-29А, 2 МиГ-29С, 1 МиГ-29УБ) и 12 раз-ведчиков Су-24МР. Из них 64 но-вых самолёта (36 Су-34, 20 Су-30СМ, 8 Су-30М2) и 52 модернизированных (1 Су-25СМ3, 38 Су-25СМ, 13 Су-27СМ3). ПВО объектов Крыма, баз флота и ко-раблей ЧФ обеспечат 24 истреби-теля (13 Су-27СМ, 2 истребителя Су-27 и 9 Су-27П). Но вместимость аэродромов Крыма предположи-тельно позволит принять:

Саки: эскадрилью многоцеле-вых истребителей, 12 Су-30СМ 31-го полка;• Гвардейское: эскадрилью штур-

мовиков, 12 Су-25СМ 368-го или 960-го полка;

• Бельбек: эскадрилью истребите-лей, 12 Су-27СМ3 3-го полка;

• авиационная комендатура До-нузлав: 1-2 эскадрильи бомбар-дировщиков, 12-24 Су-34 559-го полка. Всего это 48-60 самолётов, в т.ч.

36-48 ударных, т.е. крымская груп-пировка может быть увеличена примерно в полтора раза. Но это увеличение понадобится, лишь в случае попытки прорыва россий-ских войск из Крыма навстречу на-ступающим с востока войскам РФ при «создании сухопутного кори-дора в Крым». Однако постройка керченского моста снимает эту за-дачу.

Сухопутная компонента ЧФ представлена береговыми войска-ми, расположенными, в основном, в Крыму и Краснодарском крае, включающими:• береговые ракетно-артиллерий-

ские войска (15-я и 11-я берего-вые ракетно-артиллерийские бригады, официально предна-значенные для обороны Крыма и Краснодарского края, путём уничтожения кораблей против-ника, в т.ч. с десантом, во всей акватории Чёрного и Азовского морей);

57

• войска береговой обороны (22-й армейский корпус, официально предназначенный для обороны Крыма и Краснодарского края, путём уничтожения десанта противника в прибрежной поло-се и на берегу);

• войска морской пехоты (810-я бригада морской пехоты, пред-назначенная для высадки мор-ских десантов на вражеский берег или усиления 22-го армей-ского корпуса);

• соединения и части боевого и тылового обеспечения. В 15-я бригаде (Крым) 3 д-на (4

СПУ БПРК «Бастион-П» по 2 ПКР, 4 – «Бал» по 8 ПКР и стационарный БРК «Утёс»), В 11-я бригаде (Крас-нодарский край) 3 д-на (8 СПУ БПРК «Бастион-П», 4 – «Бал») и ба-тарея с 6-ю 130-мм СП «Берег». Всего в этих бригадах 12 СПУ БПРК «Бастион-П» (24 ПКР «Оникс»), 8 – «Бал» (64 ПКР Х-35У) и 6 СП «Бе-рег». Но необходимо отметить, что БПРК «Бастион-П» может пора-жать не только морские цели, но и радиоконтрастные наземные. В этом качестве он был успешно ис-пытан в Сирии. В зоне его пораже-ния находятся, например, такие украинские города, как Днепр и Кривой Рог. А до 2020 г в Крыму на-мечено развернуть стационарный БРК «Бастион-П» (36 ПКР), что увеличит число ПКР «Оникс», спо-собных наносить удары по Украине до 60.

Во 22-ом корпусе по данным [1 и 5] 2 бригады (126-я береговой обороны и 127-я разведыватель-ная), 2 полка (8-й артиллерийский и 1096-й зенитный ракетный), а также 224-й отд. б-н управления. Сообщалось, что в корпусе есть ещё 68-й морской инженерный полк. Но по данным [2], в нём со-стоят почти все береговые войска, кроме бригады морской пехоты, а по данным [11] – только береговые войска, расположенные в Крыму. Впрочем, формальный его состав не так важен, поскольку в любом случае он может быть усилен дру-гими формированиями береговых войск, или будет с ними взаимо-действовать.

Основные соединения 22-го АК и других береговых войск приведе-ны ниже.

126-я бригада береговой оборо-ны – общевойсковое соединение СВ (единственное в 22-ом АК), имеющее 7 б-нов (горный, мото-стрелковый, морской пехоты, тан-ковый, инженерный, управления, МО), 3 д-на (гаубичный, реактив-ный, зенитный) и роты обеспече-ния. В бригаде св. 3000 чел., 41 танк Т-72Б3, 40 БТР-80, 18 гаубиц Д-30, 18 РСЗО «Град», 8 ЗУ-23. Бригада имеет облегчённый состав и воору-жение (2 б-на не имеют ББМ и пе-ревозятся на автомобилях, есть лишь 1 д-н буксируемых 122-мм га-убиц и 1 зенитный д-н с ЗУ-23). Но зато личный состав бригады имеет

58

высокий уровень подготовки и в ней есть 1 б-н морской пехоты.

810-я бригада морской пехоты может усилить 22-й АК. Она включа-ет 5 б-нов (2 морской пехоты (в т.ч. 1 в Краснодарском крае), десантно-штурмовой, разведывательный, МО), 2 д-на (гаубичный самоходно-артиллерийский и зенитный ракет-но-артиллерийский), 2 батареи (ре-активная и ПТУР), 6 рот обеспечения. В бригаде 3185 чел., 40 БТР-82А, 80 БМП-2, 28 МТ-ЛБТ, 2 БРМ-1К, 12 САО «Нона-С», 18 СГ «Гвоздика», 6 РСЗО «Град», 6 БМ ЗРК «Стрела-10», 6 ЗСУ «Шилка». Бригада не имеет танков (поэтому не может вести об-щевойсковой бой), в ней есть лишь 1 д-н 122-мм самоходных гаубиц и 1 зенитный д-н. Но зато личный со-став имеет очень высокий уровень подготовки, в т.ч. десантной. Для вы-садки бригады в ЧФ есть 7 больших десантных кораблей пр. 1171, 775 и 775М, которые могут перевезти од-ним рейсом до двух усиленных б-нов морской пехоты (то есть половину 810-й бригады). Бригаду могут уси-лить 414-й и 727-й отд. б-ны морской пехоты Каспийской флотилии из Ка-спийска и Астрахани (в сумме до 1000 чел., 30 МТ-ЛБ, 27 БТР-70, 12 САО «Нона-С»).

8-й артполк прикрытия берего-вой линии имеет 3 д-на (гаубич-ный, реактивный, противотанко-вый), 2 батареи и 2 роты обеспечения. В полку 12 РСЗО «Град» и 4 «Ураган», 18 гаубиц

«Мста-Б», 6 ПТ пушек «Рапира», 12 СПТРК «Хризантема-С».

1096-й зенитный ракетный полк включает КП, 5 батарей (4 зенит-ных ракетных, техническая) и 2 роты обеспечения. В полку 16 БМ ЗРК «Оса».

127-я отд. разведывательная бригада имеет 3 б-на (разведыва-тельный, радиоэлектронной раз-ведки, управления), 4 роты обеспе-чения и др. Наличие её говорит об особом внимании к разведке на этом направлении.

Другие части обеспечения кор-пуса могут включать два отд. полка (68-й морской инженерный и 4-й РХБЗ), а также 133-ю отд. бригаду МТО и др.

Организационно все эти войска фактически представляют собой мотострелковую бригаду, усилен-ную тремя б-нами (горным, десант-но-штурмовым и разведки), двумя д-нами (артиллерийским и реак-тивным), другими подразделения-ми. Однако комплект формирова-ний обеспечения у этого корпуса (с боевой компонентой бригады), как у общевойсковой армии (бригады разведки и МТО, полки инженер-ный и РХБЗ, другие части). Это по-зволяет предположить, что данный комплект формирований предна-значен для обеспечения более крупного объединения, чем 22-й АК в нынешнем составе.

Всего сейчас в усиленном 22-ом АК 41 танк Т-72Б3, 190 ББМ (80

59

БМП-2, 40 БТР-82А, 40 БТР-80, 28 МТ-ЛБТ и 2 БРМ-1К), 106 артси-стем (12 САО «Нона-С», 18 СГ «Гвоздика», 18 гаубиц Д-30 и 18 «Мста-Б», 36 РСЗО «Град» и 4 «Ура-ган», 18 ПТ средств (6 ПТ пушек «Рапира», 12 СПТРК «Хризантема-С»), 36 средств ПВО (16 БМ ЗРК «Оса» и 6 «Стрела-10», 6 ЗСУ «Шилка» и 8 ЗУ-23). То есть вооружения в корпусе тоже факти-чески столько, сколько в россий-ской мотострелковой бригаде СВ, усиленной д-нами гаубиц и РСЗО.

Отсюда боевой состав усилен-ного 22-го АК (бригада береговой обороны, артполк и зенитный ра-кетный полк плюс бригада морской пехоты) сейчас относительно неве-лик, и он может выполнять лишь ограниченные задачи (оборона Пе-рекопа и Чонгара, охрана побере-жья Крыма и демонстративный де-сант на побережье Украины).

Но российское военное коман-дование, видимо, ставит перед кор-пусом более серьёзные задачи, по-этому только в 2017 г в Крыму и его регионе был проведен ряд широко-масштабных учений по ускоренно-му наращиванию в этом районе группировки войск. К примеру, в ходе отработки задач по «внезап-ному и быстрому» наращиванию усилий в районе Крыма командо-вание российских войск проверило возможность переброски на полу-остров 2500 десантников и более 600 ед. техники из состава 7-й ДШД

(Новороссийск), 56-й и 11-й ДШбр (Камышин и Улан Удэ) и осущест-вления морского и воздушного де-сантирования на «необорудован-ное и занятое противником побережье». А в Джанкое к концу 2019 г планируется сформировать 97-й десантно-штурмовой полк 7-й ДШД [11].

На учениях 22-й АК регулярно отрабатывает нанесение «контруда-ров во взаимодействии с артилле-рией и ударной авиацией», а Черно-морский флот – «масштабную высадку оперативно-тактического десанта на неподготовленное и не-знакомое побережье». Сам корпус невелик, но в случае необходимости он может быть легко усилен 2-3 бри-гадами СВ и полком СпН, перебро-шенными в Крым по воздуху и мо-рем, а в перспективе – по керченскому мосту (открытие его автомобильной части намечено на декабрь 2018 г, а железнодорож-ной – на декабрь 2019 г). Например, в Крым могут быть перевезены из состава 49-й армии ЮВО 205-я ОМСбр (Будённовск, Ставрополь-ский край), 34-я горная ОМСбр (Ка-рачаево-Черкесская респ. Стороже-вое-2) и 25-й отд. полк СпН (Ставрополь), а из состава 58-й ар-мии – 19-я ОМСбр (Владикавказ).

Разумеется, для обороны Кры-ма от мифических морских и воз-душных десантов ВС стран НАТО, или не менее мифического проры-ва ВС Украины через Перекоп и

60

Чонгар вполне достаточно ЧФ, ВКС в Крыму и ЮВО, а также 22-го АК в его нынешнем минимальном со-ставе. Но всё говорит о возможно-сти быстрого усиления береговых войск ЧФ (в т.ч. 22-го АК) и актив-ной подготовке к высадке на побе-режье Украины комбинированного морского и воздушного десантов (либо о демонстративном создании такой угрозы).

Боевые операции ЧФ за про-шлое десятилетие.

Российско-грузинская война 2008 г. В августе 2008 г корабли ЧФ РФ принимали участие в действиях около побережья Абхазии. В ней были задействованы крейсер «Мо-сква», СКР «Сметливый», БДК «Це-зарь Куников», «Саратов», «Азов» и «Ямал», МПК «Касимов», «Муро-мец», «Александровец», «Ейск» и «Суздалец», МРКВП «Самум», МРК «Мираж», малый разведыва-тельный корабль «Экватор», МТЩ «Жуков» и «Турбинист».

10 августа 2008 г группа россий-ских кораблей в составе БДК «Це-зарь Куников» и «Саратов», МРК «Мираж» и МПК «Суздалец» приня-ла морской бой с 4-5 грузинскими боевыми катерами, в ходе которого «Мираж» потопил один катер (раке-той ПКРК «Малахит») и повредил ещё один (ракетой ЗРК «Оса»). Мор-ская пехота ЧФ заняла главный мор-ской порт Грузии Поти и взорвала на рейде все грузинские военные и по-граничные корабли и катера.

Оккупация Россией Крыма в 2014 г. В ночь с 22 на 23 февраля 2014 г по распоряжению В. Путина была проведена спецоперация по эвакуации президента В. Янукови-ча. Утром 23 февраля, на совеща-нии с руководителями задейство-ванных в этом спецслужб, Путин заявил, что «мы вынуждены начать работу по возврату Крыма в состав России».

В ночь с 26 на 27 февраля рос-сийским спецназом были заняты здания верховного совета и совета министров АР Крым в Симферопо-ле. 27 февраля были установлены блокпосты на Перекопском пере-шейке и Чонгарском полуострове. 28 февраля севастопольский аэро-порт «Бельбек» и аэропорт Симфе-рополя взяли под свой контроль подразделения ЧФ РФ.

28 февраля на закрытом заседа-нии СНБО Украины обсуждалась ситуация в Крыму, где происходи-ло полномасштабное использова-ние военнослужащих РФ, переход на сторону РФ сотрудников право-охранительных органов, захват и блокирование транспортной ин-фраструктуры военнослужащими ЧФ РФ. Министр обороны И. Те-нюх указывал на концентрацию во-йск РФ вдоль восточной границы и участие российского спецназа в за-хвате административных зданий в Крыму, также отмечая неготов-ность ВС Украины к полномас-штабной войне. На заседании было

61

предложено не отвечать на дей-ствия РФ военной силой.

1 марта С. Аксёнов переподчи-нил себе все силовые структуры АР Крым и официально обратился к Путину с просьбой «об оказании содействия в обеспечении мира и спокойствия на территории АРК». В тот же день Путин внёс в Совет Федерации обращение об исполь-зовании ВС России на территории Украины, и Совет Федерации не-медленно дал своё согласие на это.

В начале марта российскими военнослужащими и крымскими «отрядами самообороны» были блокированы все военные объекты ВС Украины в Крыму. Украинским военным был поставлен ультима-тум: «или перейти на сторону крымской власти, или сложить оружие, или уехать» из Крыма, в противном случае им был обещан штурм воинских частей. В услови-ях отсутствия чётких приказов из Киева военнослужащие Украины не оказали вооружённого сопро-тивления российским войскам, что позволило последним захватить без боя украинские военные базы и гарнизоны в Крыму.

17 марта, опираясь на результа-ты референдума, верховный совет АР Крым провозгласил Крым неза-висимым суверенным государством – Республикой Крым (РК), – и обра-тился к РФ с предложением о его принятии в состав РФ. С аналогич-ным обращением выступил и Сева-

стопольский горсовет. В тот же день Путин подписал указ о признании независимости РК и одобрил про-ект договора о принятии Крыма в состав РФ. 18 марта договор был подписан, 20 марта он был ратифи-цирован Госдумой, а 21 марта – Со-ветом Федерации. Был также при-нят закон о присоединении Крыма к России. В тот же день Путин под-писал закон о ратификации догово-ра и закон о присоединении Крыма к России, а также указ об образова-нии Крымского федерального окру-га. Все действия по оккупации и ан-нексии Крыма заняли 27 суток и прошли бескровно.

Главную роль в оккупации Кры-ма Россией сыграл её ЧФ. В захвате аэропортов и блокировании воен-ных объектов ВС Украины активно участвовала 810-я отд. бригада морской пехоты и другие части ЧФ во взаимодействии с подразделе-ниями ВДВ, спецназа и СВ России, переброшенными в Крым по воз-духу и морем. Корабли ЧФ блоки-ровали корабли и суда ВМС Украи-ны в базах (в т.ч. в Донузлаве) и участвовали в их захвате, а также перебрасывали в Крым российские войска, их вооружение и предметы снабжения.

Военная операция России в Си-рии началась 30 сентября 2015 г, и корабли ЧФ сразу же приступили к обеспечению действий и снабже-нию авиационной группы России в этой стране, а также несли боевое

62

дежурство у берегов Сирии. По итогам 2016 г корабли ЧФ осуще-ствили до 80 походов, выполняя за-дачи в составе межфлотского по-стоянного оперативного соединения ВМФ России в Среди-земном море, которое было созда-но 21 сентября 2013 г. От ЧФ в сое-динении периодически действовали крейсер «Москва», СКР «Адмирал Григорович» и «Ад-мирал Эссен», МРК «Серпухов» и «Зелёный Дол», подлодки, десант-ные корабли и др. В т.ч. крейсер осуществлял ПВО Тартуса, а СКР, МРК и подлодки выполняли стрельбы крылатыми ракетами «Калибр-НК/ПЛ» по целям на тер-ритории Сирии. Обеспечение сое-динения осуществляет 720-й пункт материально-технического соеди-нения ВМФ РФ, находящийся в Тартусе (Сирия). МО России пла-нирует развёрнуть в Тартусе пол-ноценную военно-морскую базу, которая станет постоянным ме-стом дислокации оперативного со-единения.

Возможные боевые и «гибрид-ные» операции ЧФ в перспективе.

Потенциальное крупное насту-пление на Украину из Крыма с вы-садкой комбинированного морско-го (810-я ОбрМП) и воздушного (7-я ДШД+) десантов у Перекопа и Чонгара, разгромом там обороня-ющихся украинских войск (56-я ОМПбр), и прорывом через пере-шеек и полуостров созданной в

Крыму группировки российских СВ (22-й АК + предположительно 205-я, 34-я и 19-я ОМСбр+) пред-ставляется очень маловероятным. Оно возможно лишь, как часть полномасштабной войны России против Украины, или широкомас-штабной операции при «создании сухопутного коридора в Крым», когда крымская группировка нане-сёт удар навстречу наступающим с востока войскам РФ. Но постройка керченского моста снимает эту за-дачу. Однако вполне возможно де-монстративное создание под пред-логом учений крупной группировки СВ в Крыму для давления на Укра-ину с целью добиться политиче-ских уступок.

Потенциальная военная опера-ция в Ливии. Россия пытается за-крепиться там в роли ключевого международного игрока. Она ока-зывает политическую поддержку и военную помощь генералу К. Хаф-тару, который контролирует вос-точные районы Ливии, а также по-могает ему сорвать соглашение от 2015 г, направленное на начало процесса примирения. Но Москва также участвует в дипломатиче-ском урегулировании конфликта между основными группировками – Ливийской национальной арми-ей Хафтара и Правительством на-ционального согласия, которое пользуется поддержкой ООН [12]. В случае возобновления граждан-ской войны, Россия может осуще-

63

ствить военное вмешательство на стороне генерала Хафтара.

Потенциальные боевые и «ги-бридные» операции в регионах Ев-ропы, Ближнего Востока и Афри-ки. Уже сейчас ЧФ, имеющий в качестве главной ударной силы но-сители с крылатыми ракетами «Ка-либр» является потенциальной угрозой этим регионам, а в 2020 эта угроза вырастет более, чем в 4 раза.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ. ЧФ России с 2014 г значительно вырос количе-ственно и усилился качественно, а в Крыму вдобавок появились сое-динения и части СВ и ВКС РФ. То есть, там создана разнородная и са-модостаточная группировка войск (сил). На её создание и обустрой-ство в 2014-2020 годах было выде-лено до 90 млрд. руб. Уже сейчас ЧФ и российская группировка в Крыму представляют серьёзную угрозу не только Украине и другим черноморским странам, но и сре-диземноморским, включая госу-дарства Европы, Ближнего Востока и Африки, а в 2020 г эта угроза зна-чительно возрастёт.

Черноморский флот – это опе-ративно-стратегическое объедине-ние ВМФ России на Чёрном море. Он подчиняется штабу ЮВО и в его состав входит:

Дивизия надводных кораблей; Крымская ВМБ (3 бригады: де-

сантных кораблей, кораблей ОВР и ракетных катеров, а также отряд СпН по борьбе с ПДСС);

Новороссийская ВМБ (2 брига-ды: кораблей ОВР и подлодок, а также 2 отряда: аварийно-спаса-тельных судов, СпН по борьбе с ПДСС и рота охраны);

Формирования кораблей, судов и части обеспечения (бригада ре-монтируемых кораблей; аварийно-спасательный отряд; отд. д-н разве-дывательных кораблей; 2 д-на гидрографических судов; коменда-тура охраны и обслуживания; отряд судов обеспечения; арсенал; 4 части МТО: пункт, центр, база и бригада, школа младших специалистов);

Береговые войска (бригада мор-ской пехоты; 2 береговые ракетно-артиллерийские бригады; морской разведывательный пункт; морской инженерный полк и отд. б-н; полк РХБЗ; узел связи; центр РЭБ и Центр радиоэлектронной развед-ки; армейский корпус, в т.ч. брига-да береговой обороны, разведыва-тельная бригада, артполк, зенитный ракетный полк, б-н управления);

Морская авиация ЧФ (смешан-ный и морской штурмовой авиа-полки, эскадрилья БПЛА).

ЧФ имеет следующие боевые ко-рабли, катера и подлодки: 1 ракет-ный крейсер пр. 1164; 5 сторожевых кораблей (2 пр. 11356, 1 пр. 01090, 1 пр. 1135М, 1 пр. 1135); 2 малых ра-кетных корабля на воздушной поду-шке пр. 1239; 2 малых ракетных ко-рабля пр.12341; 5 ракетных катеров (3 пр.12411, 1 пр.12411М, 1 пр.12417);

64

6 малых противолодочных кора-блей (5 пр.1124М и 1 МПК пр.1124); 11 тральщиков (7 морских, 2 базо-вых, 2 рейдовых); 7 больших десант-ных кораблнй (3 пр. 1171, 3 пр. 775, 1 пр. 775М); 7 дизель-электрических подлодок (1 пр. 877В и 6 пр. 636.3). В октябре 2017 г ЧФ имел 8 кораблей и подлодок, несущих 40 высокоточ-ных крылатых ракет «Калибр» с дальностью стрельбы 1,5-2 тыс. км. Запущенные из кораблей и подло-док в Чёрном море, они могут пора-жать цели в Германии и Франции, а из Средиземного моря – по всей Ев-ропе. Эти ракеты, запущенные с российских СКР, МРК и подлодок, были испытаны по целям в Сирии и показали свою эффективность.

Береговые войска ЧФ включают следующие формирования:

810-ю отд. бригаду морской пе-хоты (Севастополь): 5 отд. б-нов (2 морской пехоты, десантно-штур-мовой, разведки, МО), 2 д-на (гау-бичный самоходный и зенитный), 2 батареи (реактивная и ПТУР), 6 рот и 3 взвода обеспечения. В бри-гаде 3185 чел., 40 БТР-82А, 80 БМП-2, 28 МТ-ЛБТ, 2 БРМ-1К, 12 САО «Нона-С», 18 СГ «Гвоздика», 6 РСЗО «Град», 6 БМ ЗРК «Стре-ла-10», 6 ЗСУ «Шилка».

388-й морской разведыватель-ный пункт (Севастополь): 4 роты (2 СпН, подводного минирования, связи), 2 взвод обеспечения.

11-ю береговую ракетно-артил-лерийскую бригаду (Краснодар-

ский край, Анапа, пос. Уташ): 4 д-на (2 БПРК «Бастион», 1 БПРК «Бал», технический), артиллерий-ская батарея, 2 роты и 4 взвода обеспечения, ракетно-техническая база. В бригаде 8 самоходных ПУ БПРК «Бастион-П» и 4 – «Бал», 6 130-мм береговых самоходных пу-шек «Берег». Дальность стрельбы ПКР «Оникс» БПРК «Бастион» – 120/300/450 км, ПКР Х-35/Х-35У БПРК «Бал» – 120-130/260 км.

15-ю береговую ракетно-артил-лерийскую бригаду (Севастополь): 4 д-на (БПРК «Бастион», шахтный «Утес» (п. Резервное), БПРК «Бал», технический), 2 роты и 4 взвода обе-спечения, ракетно-техническая база. В бригаде 4 самоходных ПУ БПРК «Бастион-П», 4 самоходных ПУ БПРК «Бал», береговой противоко-рабельный ОТРК шахтного базиро-вания «Утес» с ПКР П-35Б и 3М44.

68-й морской инженерный полк (Новоозёрное): 3 б-на (инженерно-саперный, морской инженерный, инженерно-технический), 6 взво-дов (водолазный, инженерной раз-ведки, связи, обеспечения, ремонт-ный, комендантский), медпункт.

47-й отд. морской инженерный б-н (Крымск Новороссийской ВМБ).

4-й отд. полк РХБЗ (Севасто-поль): 2 б-на РХБЗ по 2 роты (РХБЗ и специальной обработки), б-н аэ-розольного противодействия, рота РХБ разведки, 3 взвода (связи, МО, технический), медпункт.

65

529-й узел связи (Севастополь).475-й отд. центр РЭБ (Отрад-

ное, Севастополь): 3 комплекса РЭБ («Мурманск-БН», РБ-531Б «Инфауна», 1РЛ257 «Красуха-4»), 8 комплексов «Леер-3», 2 станции помех (Р-330Ж «Житель» и Р-934 БМВ).

Центр радиоэлектронной раз-ведки (Севастополь).

22-й армейский корпус берего-вых войск (Севастополь) включает:

126-ю отд. бригаду береговой обороны (Крым, п. Перевальное): 6 б-нов (мотострелковый, горный, морской пехоты, танковый, инже-нерный, управления, МО), 3 артди-визиона (гаубичный, реактивный, зенитный), 7 рот обеспечения. В бригаде 41 Т-72Б3, 40 БТР-80, 18 га-убиц Д-30, 18 РСЗО «Град», 8 ЗУ-23.

127-ю отд. разведывательную бригаду (Крым, с. Парголово): раз-ведывательный б-н (2 роты СпН, разведывательно-десантная рота, рота технических средств разведки, взвод связи, взвод обеспечения), б-н радиоэлектронной разведки (рота радиоэлектронной разведки, рота РЭБ, взвод связи, взвод обе-спечения), б-н управления, 4 роты (БПЛА, МО, технического обеспе-чения, комендантская), отряд пси-хологических операций, инженер-ный взвод, группа радиохимической разведки, медпункт.

8-й отд. артполк (Симферополь и Перевальное): 3 д-на (гаубичный, реактивный, противотанковый), 2

батареи (артиллерийской разведки и управления), 2 роты и 2 взвода обеспечения. В полку 12 РСЗО «Град» и 4 «Ураган», 18 гаубиц «Мста-Б», 6 ПТ пушек «Рапира», 12 СПТРК «Хризантема-С».

1096-й отд. зенитный ракетный полк (Севастополь): КП, 5 батарей (4 зенитных ракетных, техниче-ская, 2 роты (ремонтная и МО). В полку 16 БМ ЗРК «Оса», начато пе-ревооружение на ЗРК «Бук-М2».

224-й отд. б-н управления (Се-вастополь).

Морская авиация ЧФ включает:43-й морской штурмовой авиа-

полк (Крым, Саки): 12 Су-30СМ, 3 Су-24М, 6 Су-24МР, 1 Ту-134.

318-й смешанный авиаполк (Се-вастополь, п. Кача): 3 Ми-8МТВ-2, 1 Ми-8ТП и 1 Ми-8МТ, 8 Ан-26, 14 Ка-27ПЛ/ПС и 2 Ка-29, 5 Бе-12.

Отд. эскадрилья БПЛА (Сева-стополь): 6+ БПЛА «Орлан-10» и «Форпост».

Соединения ВКС в Крыму 4-й армии ВВС и ПВО, включают:

27-ю смешанная авиационную дивизию (Крым, Бельбек) имею-щую:

37-й смешанный авиаполк (Крым, Гвардейское): 6 Су-24М, 6 Су-24МР, 13 Су-25СМ, 1 Су-25УБ.

38-й истребительный авиаполк (Крым, Бельбек): 13 Су-27СМ, 2 Су-27 и 9 Су-27П, 1 Су-27УП, 2 Су-27УБ и 6 Су-30М2.

39-й вертолетный полк, в/ч 46453 (Крым, аэродром Джанкой):

66

12 Ми-35М, 16 Ка-52 и 4 Ми-28Н, 6 Ми-8АМТШ.

31-ю дивизию ПВО (Севасто-поль) имеющую:

12-й зенитный ракетный полк (Севастополь): АКП, 2 д-на (24 ПУ С-300ПМ) + 3 д-на (16 ПУ С-400 и 6 ЗРПК «Панцирь-С1»).

18-й гв. зенитный ракетный полк (Феодосия и п. Гвардейское): АКП, 3 д-на (16 ПУ С-400, 6 ЗРПК «Панцирь-С1» + 1 д-н с 8 ПУ С-400 в феврале 2018 г).

3-й радиотехнический полк (Севастополь, Любимовка).

Части ВКС в Крыму 15-й армии ВКС особого назначения Командо-вания Космических войск:

Отд. радиотехнический узел РО-4 (Севастополь, бухта Казачья): РЛС 5Н86 «Днепр» 820-го главного центра единой космической систе-мы обнаружения и боевого управ-ления. Сообщалось о начале вос-становления этой СПРН.

40-й отд. командно-измеритель-ный комплекс (Крым, Евпатория) (радиотелескоп РТ-70, радиотехни-ческий комплекс «Плутон», кван-тово-оптическая станция 14Ц213 «Сажень-С») 153-го Главного ис-пытательного центра (испытаний и управления космическими сред-ствами).

Всего группировка российских ВС в Крыму насчитывает 24,5 тыс. чел.

Изменения в корабельном со-ставе ЧФ начались с 2014 г. На ЧФ

были переданы 2 СКР пр. 11356Р/М, 2 МРК пр.21631 (потом их переве-ли на БФ), 6 подлодок пр. 636.3, ка-тера и вспомогательные суда.

Боевые корабли 1-го и 2-го ран-гов ЧФ вошли в состав 30-й диви-зии. Была воссоздана Крымская ВМБ а в Новороссийской ВМБ была сформирована 4-я бригада подлодок. Севастопольский отряд борьбы с ПДСС стал 102-м отря-дом СпН и получил ПДК пр. 21980, а 136-й отряд СпН по борьбе с ПДСС получил катера пр. 21980 и пр.03160. 388-й морской разведы-вательный пункт перебазировали из Туапсе в Севастополь.

В оставшиеся месяцы 2017 г планируется принять на ЧФ 1 СКР пр. 11356Р/М, 1 МРК пр. 21631 и средний разведывательный ко-рабль пр. 18280. До 2020 г намечено поставить на ЧФ 6 патрульных ко-раблей пр.22160 и 8 МРК (3 пр.21631 и 5 пр.22800). Также ЧФ пополнит-ся 2 морскими тральщиками пр. 12700.

ЧФ может иметь в 2020 г следую-щие боевые корабли, катера и под-лодки: 1 ракетный крейсер пр. 1164; 6 сторожевых кораблей (3 пр. 11356, 1 пр. 01090, 1 пр. 1135М, 1 пр. 1135); 6 патрульных кораблей пр.22160; 2 малых ракетных корабля на воз-душной подушке пр. 1239; 11 малых ракетных кораблей (2 пр.12341, 4 пр.21631, 5 пр.22800); 5 ракетных ка-теров (3 пр.12411, 1 пр.12411М, 1 пр.12417); 6 малых противолодоч-

67

ных кораблей (5 пр.1124М и 1 МПК пр.1124); 11 тральщиков (7 морских, 2 морских, 2 базовых, 2 рейдовых); 7 больших десантных кораблнй (3 пр. 1171, 3 пр. 775, 1 пр. 775М); 7 дизель-электрических подлодок (1 пр. 877В и 6 пр. 636.3). В 2020 г ЧФ планирует иметь 24 боевых корабля и подлод-ки, несущих 168 крылатых ракет «Калибр».

Развёртывание в Крыму ВКС и развитие морской авиации. В 2014 г в Крыму была сформирована но-вая 27-я смешанная авиадивизия ВКС из трех авиаполков: 37-го сме-шанного в Гвардейском (по эска-дрилье Су-25СМ и Су-24М/Су-24МР), 38-го истребительного в Бельбеке (2 эскадрильи, в т.ч. 1 с Су-27СМ3) и 39-го вертолетного в Джанкое (по эскадрилье Ка-52, Ми-8 и Ми-28/35М). В морской авиации ЧФ есть 43-й морской штурмовой и 318-й смешанный авиаполки на аэродромах Саки и Кача. В 43-ем полку 1 эскадрилья на Су-30СМ, 2-я – на Су-24М/Су-24МР; 318-й полк имеет самолёты Ан-26 и Бе-12, вертолеты Ми-8, Ка-27 и Ка-29. На аэродроме Херсонес сформирована отд. эскадрилья БПЛА с комплексами «Орлан-10» и «Форпост», на её базе планируется развертывание полка БПЛА.

Пока не планируется размеще-ние в Крыму бомбардировщиков Ту-22М3, хотя на учениях эти само-лёты и перебрасывались на аэро-дром в Гвардейском.

ПВО Крыма осуществляет сформированная 31-я дивизия ПВО. Её новые зенитные ракетные полки (12-й в Севастополе и 18-й в Феодосии) уже получили 8 д-нов (2 ЗРС С-300ПМ и 4 – С-400, 2 ЗРПК «Панцирь-С»). Радиотехнический контроль ведёт 3-й радиотехниче-ский полк. Система ПВО может быть быстро усилена из России, в неё также включены и корабли ЧФ (крейсер пр.1164 с ЗРС С-300Ф и 2 СКР пр.11356Р/М с ЗРК «Штиль-1»).

В Евпатории находится центр дальней космической связи – 40-й отд. командно-измерительный комплекс в составе Главного испы-тательного центра ВКС. Сейчас ВКС и «Роскосмос» его модернизи-руют. Другой важный объект – РЛС СПРН «Днепр». Сообщалось, что она с 2015 г проходила модерниза-цию и восстановление, но по по-следним данным, на месте этой РЛС планируется построить новую – «Воронеж-СМ».

Развёртывание в Крыму СВ ЧФ России велось на базе соединений и частей ВСУ, которые были пере-формированы и перевооружены. Уровень их боевой подготовки был доведен до штатного в СВ России. Были сформированы новые части (68-й отд. морской инженерный полк, 4-й отд. полк РХБЗ и др.). За-тем эти формирования были объе-динены в 22-й армейский корпус. В него вошли 2 бригады (126-я бере-говой обороны и 127-я разведки), 2

68

полка (8-й артиллерийский и 1096-й зенитно-ракетный), другие части. В 126-ю бригаду входит 7 б-нов (в т.ч. танковый и разведывательный) и 3 д-на. В 810-й бригаде морской пехоты был сформирован разведы-вательный б-н. У Джанкоя распо-ложена база ВДВ, а к концу 2019 г планируется сформировать 97-й десантно-штурмовой полк 7-й ВДД.

На границе Крыма с Украиной создана система полевых укрепле-ний и по ротации там постоянно находятся воинские части.

Во флотскую систему МТО были включены переформирован-ные части МТО ВСУ. На них возло-жено обеспечение всех крымских частей. На ЧФ создана подвижная 133-я бригада МТО.

В Крым переброшены 2 д-на бе-реговых ракетно-артиллерийских войск (с БПРК «Рубеж» и «Редут»), был восстановлен шахтный БРК «Утёс», затем из них была сформи-рована 15-я отд. береговая ракет-но-артиллерийская бригада.

В Крыму создана 47-я мото-стрелковая дивизия территориаль-ной обороны, которая развернётся в угрожаемый период. На террито-рии Крыма модернизировано и на новых участках налажено берего-вое радиоэлектронное наблюдение за окружающей средой.

В Крыму развёрнута 112-я бри-гадой Росгвардии, в Севастополе базируется морской отряд. Керчен-

ский мост будет охранять ныне создаваемая бригада.

В Севастополе развёрнуты 561-й аварийно-спасательный центр, готовящий бойцов сил спецопера-ций и учебная база, в т.ч. воссоз-данное Черноморское военно-мор-ское училище им. Нахимова и центр подготовки военных водола-зов.

За 3 года после аннексии Крыма он интегрирован в оборонное про-странство РФ. Бывшие военнослу-жащих ВСУ переобучены под тре-бования ВС России. Сформирована разнородная группировка ВС РФ, способная защитить полуостров с суши, воздуха и моря. Воздушное пространство Крыма прикрыто многими эшелонами, а со стороны моря создана система береговой ракетной обороны. Эксперты гово-рят лишь о дальнейшем улучшении базирования. Они считают крым-скую группировку сил достаточ-ной, и утверждают, что ее суще-ственного увеличения пока не планируется [5].

Однако это утверждение не со-ответствует планам МО России. Только до 2020 г намечена допол-нительная поставка на ЧФ 16 бое-вых кораблей: 1 СКР пр. 11356Р/М, 6 патрульных кораблей пр.22160, 9 МРК (4 пр. 21631 и 5 пр.22800). Все они будут вооружены высокоточ-ными КР «Калибр-НК».

Боевые возможности Черно-морского флота сейчас и в 2020 г.

69

Морская компонента. До 2020 г на ЧФ намечено увеличить число кораблей и подлодок с КР «Калибр» втрое (с 8 до 24), а развёрнутых ра-кет – в 4,2 раза (с 40 до 168). Они составят основу ударных сил ЧФ. Среди них 9 МРК ближней мор-ской зоны со слабой ПВО (в т.ч. 4 с малой мореходностью), 6 патруль-ных кораблей ближней/дальней морской зоны со слабой ПВО, 6 подлодок и 3 многоцелевых СКР дальней морской зоны. Из них 15 патрульных кораблей и МРК со слабой ПВО смогут действовать в Черном море под прикрытием ба-зирующихся в Крыму истребите-лей и ЗРС, а 9 подлодок и СКР – в Средиземном море. В случае уда-ров по странам, не обладающих бо-евыми самолётами, в Средиземном море сможет действовать 15-20 (до 24) кораблей и подлодок с КР «Ка-либр».

Всего в 2020 г на ВМФ России намечено иметь до 60 носителей (44 корабля, 16 подлодок) и 576 КР. Из них 360-392 КР может быть на-правлено по целям в Европе (в т.ч., в Украине). При этом на ЧФ будут находиться больше носителей (40%), чем на любом из других фло-тов ВМФ. Это говорит о его прио-ритетности. Боевые корабли и под-лодки ВМФ с КР «Калибр» станут морской составляющую «сил стра-тегического неядерного сдержива-ния». Но это силы не сдерживания, а реального боевого применения, и

они уже действуют в Сирии, демон-стрируя свои боевые возможности. А в перспективе они должны стать силами регионального и даже стра-тегического устрашения.

Воздушная компонента. Груп-пировка боевых самолётов РФ в Крыму (70-80 ед.) из состава мор-ской авиации (21 ед.) и ВКС (49-59 ед.) включает 34-35 ударных само-лётов (9 Су-24М, 13 Су-25СМ и 1 Су-25УБ, 12 Су-30СМ), 24-33 ис-требителей (13 Су-27СМ, 11 Су-27/Су-27П, 3 Су-27УП/УБ, 6 Су-30М2), а также 12 разведчиков Су-24МР. Су-27СМ можно использовать для ударных целей, а Су-30СМ – в каче-стве истребителей. Кроме того, есть 32 ударных вертолёта (12 Ми-35М, 4 Ми-28Н и 16 Ка-52).

Более 50% боевых самолётов новые и модернизированные; воз-можно, что Су-24М будут замене-ны на Су-30СМ, Су-25СМ – на Су-25СМ3, Су-27, Су-27П и Су-27СМ – на Су-27СМ3 или Су-35С.

Современная группировка бое-вой авиации РФ в Крыму может ре-шать необходимые для его оборо-ны задачи: воздушная разведка, удары по кораблям и подлодкам, непосредственная поддержка и изоляция поля боя при высадке де-монстративного десанта морской пехоты, ПВО объектов Крыма, баз флота и кораблей в море, а также сопровождение ударных самолётов и вертолётов. Ударные самолёты

70

этой группировки не могут дей-ствовать по целям на территории стран Западной Европы. В Крым из Шайковки (Калужская обл.) может быть переброшен 52-й тяжёлобом-бардировочный авиаполк (19 Ту-22М3) с достаточным радиусом действия для ударов по западноев-ропейским странам НАТО, но Ту-22М3 будут уязвимы от западных истребителей и ЗРС.

Кроме того, в Крым могут быть переброшены подразделения 1-й и 4-й авиадивизий 4-го командова-ния ВВС и ПВО Южного ВО. Вме-стимость аэродромов Крыма по-зволит дополнительно принять 4-5 эскадрилий (48-60 самолётов, в т.ч. 36-48 ударных и 12 истребителей), т.е. крымская группировка может быть увеличена примерно в 1,5 раз.

Сухопутная компонента пред-ставлена береговыми войсками, включающими 15-ю и 11-ю берего-вые ракетно-артиллерийские бри-гады, 22-й армейский корпус, 810-я бригаду морской пехоты, соедине-ния и части обеспечения.

В 15-я и 11-я бригадах (Крым и Краснодарский край) 5 д-нов и ба-тарея (12 СПУ БПРК «Бастион-П» (24 ПКР «Оникс»), 8 – «Бал» (64 ПКР Х-35У) и 6 130-мм СП «Берег». Но БПРК «Бастион-П» может по-ражать не только морские цели, но и радиоконтрастные наземные. В этом качестве он был испытан в Сирии. В зоне его поражения нахо-дятся такие украинские города, как

Днепр и Кривой Рог. А до 2020 г в Крыму намечено развернуть ста-ционарный БРК «Бастион-П» (36 ПКР), что увеличит число ПКР «Оникс», способных наносить уда-ры по Украине до 60.

Во 22-ом корпусе 2 бригады (126-я береговой обороны и 127-я разведывательная), 2 полка (8-й ар-тиллерийский и 1096-й зенитный ракетный), а также 224-й отд. б-н управления. Но по другим данным, в нём почти все береговые войска, кроме бригады морской пехоты, а по третьим данным – лишь берего-вые войска в Крыму. Впрочем, кор-пус может быть усилен другими формированиями береговых во-йск, или будет с ними взаимодей-ствовать.

Организационно этот корпус фактически представляют собой усиленную мотострелковую брига-ду, но комплект формирований обеспечения у него, как у общево-йсковой армии. Это позволяет предположить, что данный ком-плект формирований предназна-чен для обеспечения более крупно-го объединения, чем 22-й АК в нынешнем составе.

Сейчас в усиленном 22-ом АК (+ бригада морской пехоты) 41 танк Т-72Б3, 190 ББМ (80 БМП-2, 40 БТР-82А, 40 БТР-80, 28 МТ-ЛБТ и 2 БРМ-1К), 106 артсистем (12 САО «Нона-С», 18 СГ «Гвоздика», 18 гаубиц Д-30 и 18 «Мста-Б», 36 РСЗО «Град» и 4 «Ураган», 18 ПТ

7 1

средств (6 ПТ пушек «Рапира», 12 СПТРК «Хризантема-С»), 36 средств ПВО (16 БМ ЗРК «Оса» и 6 «Стрела-10», 6 ЗСУ «Шилка» и 8 ЗУ-23). То есть вооружения в нём также фактически столько, сколько в российской мотострелковой бри-гаде СВ, усиленной гаубицами и РСЗО.

Отсюда боевой состав усилен-ного 22-го АК (бригада береговой обороны, артполк и зенитный ра-кетный полк плюс бригада морской пехоты) сейчас относительно неве-лик, и он может выполнять лишь ограниченные задачи (оборона Пе-рекопа и Чонгара, охрана побере-жья Крыма и демонстративный де-сант на побережье Украины).

Но российское командование, видимо, ставит перед корпусом бо-лее серьёзные задачи, поэтому в Крыму и его регионе был проведен ряд учений по быстрому наращива-нию там группировки войск. В т.ч. было переброшено 2500 десантни-ков и более 600 ед. техники из соста-ва 7-й ДШД, 56-й и 11-й ДШбр и от-рабатывалось морское и воздушное десантирования на «необорудован-ное и занятое противником побере-жье». А в Джанкое в 2019 г планиру-ется сформировать 97-й десантно-штурмовой полк 7-й ДШД. На учениях 22-й АК отраба-тывает нанесение «контрударов во взаимодействии с артиллерией и ударной авиацией», а ЧФ – «мас-штабную высадку оперативно-так-

тического десанта на неподготов-ленное и незнакомое побережье». Сам корпус невелик, но в случае не-обходимости он может быть легко усилен 2-3 бригадами СВ и полком СпН, переброшенными в Крым по воздуху и морем, а в перспективе – по керченскому мосту (откроется в 2018-2019 гг.). Например, в Крым могут быть перевезены из 49-й ар-мии ЮВО 205-я ОМСбр, 34-я гор-ная ОМСбр и 25-й отд. полк СпН, а из 58-й армии – 19-я ОМСбр.

Разумеется, для обороны Кры-ма от мифических морских и воз-душных десантов ВС стран НАТО, или не менее мифического проры-ва ВС Украины через Перекоп и Чонгар вполне достаточно ЧФ, ВКС в Крыму и ЮВО, а также 22-го АК в его нынешнем составе. Но всё го-ворит о возможности быстрого усиления береговых войск ЧФ (в т.ч. 22-го АК) и активной подготов-ке к высадке на побережье Украи-ны комбинированного морского и воздушного десантов (либо о де-монстративном создании такой угрозы).

Боевые операции ЧФ за про-шлое десятилетие осуществлялись в процессе российско-грузинской войны 2008 г., оккупации Россией Крыма в 2014 г. и военной опера-ции России в Сирии, которая нача-лась в 2015 г.

Боевые и «гибридные» опера-ции ЧФ в перспективе могут вклю-чать:

72

Потенциальное крупное насту-пление на Украину из Крыма с высад-кой комбинированного морского и воздушного десантов у Перекопа и Чонгара, разгромом там обороняю-щихся украинских войск, и прорывом через перешеек и полуостров создан-ной в Крыму группировки россий-ских СВ. Оно представляется малове-роятным и будет возможно лишь, как часть полномасштабной войны Рос-сии против Украины, или широко-масштабной операции при «создании сухопутного коридора в Крым», когда крымская группировка нанесёт удар навстречу наступающим с востока войскам РФ. Но постройка керчен-ского моста снимает эту задачу. Одна-ко вполне возможно демонстратив-ное создание под предлогом учений крупной группировки СВ в Крыму для давления на Украину с целью до-биться политических уступок.

Потенциальную военную опе-рацию в Ливии.

Потенциальные боевые и «ги-бридные» операции в регионах Ев-ропы, Ближнего Востока и Афри-ки. Уже сейчас ЧФ, имеющий в качестве главной ударной силы но-сители с крылатыми ракетами «Ка-либр» является потенциальной угрозой этим регионам, а в 2020 эта угроза вырастет более, чем в 4 раза.

ЛИТЕРАТУРА1. Черноморский флот РФ //

h t t p : / / w e b . a r c h i v e . o r g /web/20170406075230/http://www.

m i l k a v k a z . n e t / 2 0 1 5 / 1 2 /chernomorskij-flot.html

2. Черноморский флот РФ // http://milkavkaz.com/index.php/voorujonnie-cili-racii/vmf/chf

3. Возд у шно-ко смиче ские силы (ВКС) РФ // http://web.archive.org/web/20170319134359/http://w w w. m i l k a v k a z . n e t / 2 0 1 5 / 1 2 /vozdushno-kosmicheskie-sily.html

4. Воздушно-космические силы (ВКС) РФ // http://milkavkaz.com/index.php/voorujonnie-cili-racii/vkc

5. Болтенков Д. Крепость Крым // https://vpk-news.ru/articles/35707

6. Большие подводные лодки. Проект 636.3 // http://russianships.info/podlodki/877.htm

7. Сторожевые корабли. Про-ект 11356 // http://russianships.info/boevye/11356.htm

8. Сторожевые корабли. Про-ект 11661К // http://russianships.info/boevye/11661.htm

9. Малый ракетный корабль. Проект 21631 // http://russianships.info/boevye/21631.htm

10. Малый ракетный корабль. Проект 22800 // http://russianships.info/boevye/22800.htm

11. Машовец К. От курорта к сплошному военному плацдарму // http://sprotyv.info/ru/news/kiev/ot-kurorta-k-sploshnomu-voennomu-placdarmu

12. Кожанов Н. Российское при-сутствие в Ливии как новый вызов Западу // http://inosmi.ru/politic/20170601/239488794.html

newsletter 28 12-2018(87-24)

News & Politics