no3 5 8 2012 pashkov ua rus ecrazumkov.org.ua/uploads/journal/ukr/nsd133-134_2012_ukr.pdf · 2 •...

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА і ОБОРОНАπ 4-5 (133-134)

2 0 1 2Засновник і видавець:

УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОНОМІЧНИХ І ПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА РАЗУМКОВА

Генеральний директор Анатолій Рачок

Шеф-редактор Людмила Шангіна

Редактор Алла Чернова

Макет Олександр Шаптала

Техніко-комп’ютерна підтримка Володимир Кекух

Журнал зареєстровано в Державному

комітеті інформаційної політики України,

свідоцтво КВ № 4122

Журнал видається з 2000р.

українською та англійською мовами

Загальний тираж 3800 примірників

Адреса редакції:

01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16

2-й поверх

тел.: (380 44) 201-11-98

факс: (380 44) 201-11-99

e-mail: [email protected]

веб-сторінка: http://www.razumkov.org.ua

При використанні матеріалів

посилання на журнал

“Національна безпека і оборона”

обов’язкове

Фотографії:

www.segodnya.ua – стор.7, 36

e-mail.ru – стор.8, i.lb.ua – стор.10

politclub.info – стор.71, 91

i.obozrevatel.ua – стор.72

image.tsn.ua – стор.88

farm4.static.flickr.com – стор.89

www.religion.in.ua – 94

© Центр Разумкова, 2012

ВІДНОСИНИ ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ(Аналітична доповідь Центру Разумкова) .............................................2

РОЗДІЛ 1. ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ВІДНОСИН ..........4

Додаток. СТАН ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ДІЙ З ВІЗОВОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ............11

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ ....................19

РОЗДІЛ 3. “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ТРИКУТНИК” ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ВЗАЄМОВІДНОСИНИ, ІНТЕРЕСИ, ПРОТИРІЧЧЯ ...................30

РОЗДІЛ 4. БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ ........37

РОЗДІЛ 5. ГУМАНІТАРНІ ВИМІРИ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ ......45

РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ................................................51

ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ПРОБЛЕМИ, ЗДОБУТКИ, ПЕРСПЕКТИВИ(Заочний Круглий стіл, українські державні та політичні діячі) .........55Олег БІЛОРУС, Олександр ЄФРЕМОВ, Віталій КЛИЧКО,

Андрій КОЖЕМ’ЯКИН, Володимир ЛИТВИН, Борис ТАРАСЮК, Ігор ШАРОВ

ПАРТНЕРСТВО ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ ОЧИМА ІНОЗЕМНИХ ДИПЛОМАТІВ(Заочний Круглий стіл, іноземні дипломати) .....................................66Ганс-Юрген ГАЙМЗЬОТ, Корнел ІОНЕСКУ, Хосе Родрігес МОЯНО,

Іван ПОЧУХ, Віллі СЬОВНДАЛЬ

СТАТТІ

ГЕОПОЛІТИКА

УКРАЇНА, РОСІЯ, ЄВРОПАДжеймс ШЕРР ........................................................................................70

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ВТРАТА РІВНОВАГИ Стівен ПАЙФЕР .......................................................................................73

УКРАИНА МЕЖДУ РОССИЕЙ И ЕСАндрей ПИОНТКОВСКИЙ .........................................................................76

ЕКОНОМІКА

ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ РОССИИ С УКРАИНОЙИ ГОСУДАРСТВАМИ ЕС В ЦЕЛЯХ МОДЕРНИЗАЦИИ: КОРПОРАТИВНЫЙ СРЕЗБорис ХЕЙФЕЦ........................................................................................79

ОКРЕМІ РИЗИКИ ЗАЛУЧЕННЯ УКРАЇНИ ДО СФЕРИ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ РОСІЇВасиль ЮРЧИШИН ..................................................................................85

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ВИМІР

“РУССКИЙ МИР” ДЛЯ УКРАЇНИ: РОСІЙСЬКИЙ І РУСЬКИЙ СВІТИ Людмила ШАНГІНА .................................................................................90

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РФ ОЧИМА ЕКСПЕРТІВ .......95

ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З ЄС І РФ: ПОЗИЦІЇ ТА ОЦІНКИ ГРОМАДЯН ...........104

Проект “Розвиток відносин у трикутнику “Україна-ЄС-Росія”: проблеми і перспективи”

виконано за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Видання журналу здійснено за сприяння Національного фонду підтримки демократії (США).

2 • ЦЕНТР РАЗУМКОВА • НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА • №4-5, 2012

ВІДНОСИНИ ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Н инішні відносини Києва з Брюсселем і Москвою є досить суперечливими і складними. Їх характерними рисами є високий ступінь невизначеності, криза довіри та розбіжності

інтересів. Контакти між сторонами обтяжені ідеологічним протистоянням, “замороженими” конфліктами, конкуренцією інтеграційних проектів на пострадянському просторі. Проблем-ними є відносини ЄС, України та Росії в політичній, економічній, енергетичній, безпековій і гуманітарній сферах. Така ситуація об’єктивно не відповідає інтересам сторін, створює ризики для європейської безпеки та потребує спільного пошуку узгоджених, взаємо-прийнятних рішень проблемних питань, що стоять на порядку денному.

1. Розглядаючи взаємовідносини ЄС, України та Росії, слід зазначити, що формалізованого на міжнародному рівні та інституційно закріпленого “трикутника” ЄС-Україна-Росія немає. Брюссель, Київ і Москва не поєднані комплексом тристоронніх домовленостей. Немає відпо-відних міждержавних механізмів співробітництва, елементів формалізованої спільної політики.

Однак, у реальних політичних, економічних відносинах, відносинах у сфері безпеки тощо ці сторони тісно пов’язані. Це зумовлено процесами геополітичного переформатування європейського простору після розпаду “соціалістичного табору” і становлення двох центрів впливу на Європейському континенті – ЄС та Росії, які реалізують принципово відмінні проекти інтеграції постсоціалістичних (на цей час – власне пострадянських) держав. ЄС здійснює політику розширення та/або створення кола держав-партнерів, які б діяли на засадах європейських (західних) норм і правил; Росія – намагається створити інтеграційне об’єднання під власною егідою, яке керуватиметься нормами і правилами, притаманними державоцентричним політичним системам “східного” взірця.

Тому відносини ЄС-Україна-Росія правомірно розглядати в більш загальній системі коор-динат “Схід-Захід”, оскільки події і процеси в цій системі значною мірою впливають як на Брюссель, Київ і Москву, так і на відносини між ними. Отже, якщо умовність “трикутника” усвідомлена, а зовнішні впливи враховані, то розгляд такої геополітичної конфігурації може вважатися правомірним.

2. Аналіз відносин у форматі “трикутника” є актуальним, насамперед для України, яка безпосередньо перебуває під впливами згаданих вище інтеграційних проектів – європейського та євразійського. Без перебільшення можна стверджувати, що від вибору інтеграційного вектора залежить її майбутнє. Особливо актуальним це питання є в умовах дефіциту часу, політичних та економічних ресурсів, який сьогодні явно відчуває Україна.

Розгляд відносин у тристоронньому форматі є важливим також для ЄС і Росії, оскільки йдеться, фактично про конкуренцію інтеграційних потенціалів європейського та євразійського проектів, у яких Україна посідає далеко не останнє місце. Якщо для Росії “втрата” України означає суттєве знецінення та ускладнення реалізації її інтеграційного проекту, то для ЄС вибір Україною євразійської орієнтації є менш критичним, але означа-тиме зростання ризику появи на його кордонах країни з “керованою демократією” та цінностями, відмінними від європейських, отже – призупинення розширення на Схід зони демократії, свободи та безпеки.

3. Отже, визначальним для відносин сторін “трикутника” є конкуренція інтеграційних проектів. Реалізуючи політику “ширшої Європи”, Європейську політику сусідства, просуваючи проект “Східне партнерство”, ЄС дедалі більшою мірою входить до пост-радянського регіону Східної Європи та Кавказу, який Росія вважає життєво важливою сферою своїх інтересів. Це – ключова проблема взаємовідносин у форматі ЄС-Україна-РФ.

РФ і ЄС по-різному бачать зміст і цілі інтеграційних процесів на пострадянському просторі. Проекти Москви і Брюсселя базуються на різних цінностях і механізмах спів-робітництва. Зокрема, на відміну від ЄС, від країн, що належать (або мають намір ввійти) до інтеграційних об’єднань під егідою Росії, не вимагається забезпечення верховенства права, захисту прав і свобод громадян, розвитку громадянського суспільства, незалежності судової системи, справедливості і прозорості виборчих процесів. Базові угоди, укладені в рамках об’єднань, ініційованих РФ, не зорієнтовані на розвиток демократії у країнах-учасницях.

У

ЦЕНТР РАЗУМКОВА • НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА • №4-5, 2012 • 3

4. Як зазначалось, Україна перебуває у фокусі впливу інтеграційних проектів ЄС і РФ. При цьому, саме на цей час питання вибору постало для України вкрай гостро. З одного боку, парафовано Угоду про асоціацію з ЄС (хоч її підписання і ратифікація залишаються під питанням через внутрішньополітичні проблеми в Україні). З іншого – РФ активно намагається якнайшвидше залучити Україну до Митного союзу. З обран-ням на пост Президента РФ В.Путіна цей тиск буде посилюватися. І йтиметься не лише про Митний, але й про Євразійський союз, ініціативу створення якого висунув В.Путін у програмній передвиборній статті. А в інаугураційній промові 7 травня 2012р. В.Путін підкреслив: “…Ми всі повинні розуміти, що життя майбутніх поколінь, історична перспектива держави та нашої нації залежать сьогодні саме від нас…, від нашої здатності стати лідерами та центром тяжіння всієї Євразії”. Цей курс уже закріплено в одному з перших указів Президента РФ “Про заходи з реалізації зовнішньо-політичного курсу Російської Федерації ”.

5. Таким чином, Україна об’єктивно поставлена перед вибором пріоритетного напряму інтеграції. І цей вибір не вичерпується винятково економічними міркуван-нями. Насправді – це цивілізаційний вибір України, вибір базових, фундаментальних цінностей її подальшого розвитку. Або Україна приєднується до проекту ЄС, який об’єднує країни Європи на засадах демократії і верховенства права, або стає учасницею ініційованих Росією об’єднань пострадянських країн з перехідними еконо-міками, переважно авторитарними політичними режимами та численними проблемами у сфері демократії.

У Законі України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, ухваленомуВерховною Радою 1 липня 2010р. визначено, що однією з головних засад зовніш-ньої політики держави є “забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі”. Водночас, новітня українська історія знає непоодинокі приклади зміни стратегічного курсу під впливом політичної кон’юнктури.

6. Утвердження пріоритетності курсу на європейську інтеграцію не є альтерна-тивою налагодженню партнерських, взаємовигідних і рівноправних відносин з РФ у різних сферах. Європейський цивілізаційний вибір України, тобто вибір фундаменталь-них цінностей, стратегічної моделі розвитку, не повинен мати для неї характеру вибору геополітичного, адже Україна не зацікавлена в новому геополітичному поділі Європи.

Україна об’єктивно зацікавлена в тому, щоб у перспективі розвиток Росії був би більшою мірою зорієнтований на впровадження європейських цінностей і стандартів у її внутрішню та зовнішню політику, на розширення і зміцнення інтеграційних відносин з ЄС. Але сьогодні така перспектива виглядає дещо проблематичною і віддаленою в часі.

Нинішня ситуація, що склалася у відносинах ЄС-Україна-РФ потребує спільних зусиль сторін для пошуку шляхів і механізмів мінімізації конфліктів, пошуку точок дотику, запровадження продуктивних, взаємовигідних відносин з урахуванням інтересівусіх сторін “трикутника” та з метою забезпечення умов стійкого розвитку всіх його держав-учасниць – миру, безпеки, захищеності прав і свобод громадян.

Аналітична доповідь складається з шести розділів.аналізується специфіка та тенденції розвитку взаємовідносин ЄС-Україна-РФ у політичній сфері.досліджуються стан і перспективи взаємодії сторін в економічній сфері, проблемні фактори, що гальмують розвиток торговельно-економічних відносин Києва, Брюсселя та Москви.окреслюються проблеми взаємовідносин в “енергетичному трикутнику”. Розглядаються питання енергозабезпечення, енергетичної безпеки у тристоронньому форматі.аналізуються проблеми у сфері безпеки, оцінюється стан співробітництва сторін у забез-печенні безпеки на Європейському континенті.розглядається гуманітарний аспект відносин сторін, соціокультурні взаємовпливи та викорис-тання інформаційних і культурних проектів як засобів “м’якої сили” в конкуренції інтеграційних проектів. містяться загальні висновки, що випливають з проведеного дослідження і пропозиції щодо підвищення ефективності партнерства ЄС-Україна-РФ.

1 Владимир Путин вступил в должность Президента России. – Сайт Президента РФ, 7 мая 2012г., http://president.kremlin.ru.

У першому розділі

У другому розділі

У третьому розділі

У четвертомурозділі

У п’ятомурозділі

У шостому розділі



ЯКІСТЬ ЖИТТЯ КРИМЧАН – МЕТА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ АР КРИМ

1. ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ВІДНОСИН

Характер і специфіка політичних взаємовідносин ЄС-Україна-РФ визначається насамперед геополітичними інтересами сторін, їх місцем і роллю у світовій політиці, а також рівнем і

характером двосторонніх контактів. Останнє є важливим фактором у розвитку взаємовідносин між Києвом, Брюсселем і Москвою. (Зокрема, нинішня криза довіри у відносинах Україна-ЄС є вагомим стимулом для РФ для посилення впливу на Україну з метою залучення її до інтеграційних утворень на пострадянському просторі під егідою Росії).

Водночас, очевидно, що сукупність двосторонніх відносин в умовному “ трикутнику” (Україна-ЄС, Україна-РФ, РФ-ЄС) має різнорівневий характер, оскільки його сторони мають різні “вагові категорії”. Відтак, базовим вектором цієї тристоронньої конфігурації є відносини між ключовими гравцями – ЄС і Росією. Однією з головних проблем цих відносин є відсутність чіткої формули співпраці на пострадянському просторі, яка б базувалася на спільній моделі політичного, соціально-економічного розвитку пострадянських країн.

Але це не означає, що Україна приречена на роль статиста. Країна самостійно має визначитися з моделлю власного цивілізаційного розвитку – європейською або євразійською. У цьому питанні відчутними є зовнішні впливи з боку ЄС і РФ, які мають різний характер і спрямованість і здійсню-ються різними засобами.

Росія не має намірів приєднуватися до ЄС. Натомість Україна офіційно проголосила курс на євроінтеграцію з перспективою вступу до ЄС. Тому визначальним фактором ставлення Брюсселя до Києва є вимоги розвитку демократії і забезпечення верховенства права. Російська сторона, намагаючись створити на європейському континенті моноцентричну структуру на противагу ЄС та іншим світовим центрам впливу, заохочує Київ насамперед економічними та енергетичними “преференціями”.

У цьому розділі розглядаються характер і специфіка політичних відносин на двосторонньому рівні та геополітичні аспекти співпраці у форматі умовного “ трикутника”1.

1.1. ВІДНОСИНИ УКРАЇНА-ЄС

Попередні дослідження Центру Разумкова зафік-сували досить низьку ефективність, повільність ісуперечливість дій команди Президента В.Януковичана європейському напрямі2. З одного боку, керів-ники країни регулярно виступають з численнимизаявами про пріоритетність євроінтеграційного курсу.Перспектива вступу до ЄС закріплена на законо-давчому рівні3. Здійснено ряд кроків у напрямі ЄС.

Зокрема, за останні два роки Україна та ЄСухвалили ряд нових програм співробітництва (про-грами бюджетної підтримки управління кордо-ном, адміністративної реформи, реформи системи

юстиції та ін.). Офіційний Київ приєднався доДоговору про заснування Енергетичного спів-товариства. В рамках діалогу Україна-ЄС ВерховнаРада ухвалила ряд відповідних законів, зокрема усфері інформації, юстиції. Парафовано Угоду проасоціацію.

Україна продовжує виконувати Порядок деннийасоціації між Україною та ЄС4. Триває реалізаціяЗагальнодержавної програми адаптації законодавстваУкраїни до законодавства ЄС. Водночас, втілюється“Національний план з виконання Плану дій щодолібералізації ЄС візового режиму для України”. У квітні 2012р. Уряд затвердив План першочерговихзаходів щодо інтеграції України до ЄС на 2012р.5

1 Див. також статтю Дж.Шерра “Україна, Росія, Європа”, вміщену в цьому журналі.2 Див.: 100 днів нової влади: яка модель урядування формується? – Київ, 2010, с.50-53; Перший рік діяльності нової влади: наміри, дії, результати. Аналітична доповідь Центру Разумкова.. – Національна безпека і оборона, 2011, №3, с.47-48. 3 Закон “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” (2010р.), п.2 ст.11. 4 Важливим індикатором ефективності євроінтеграційного курсу нової влади є реалізація Порядку денного асоціації (ПДА) між Україною та ЄС. Однак, результати громадського експертного моніторингу, що здійснюється консорціумом неурядових аналітичних центрів за підтримки МФВ, свідчать про повільність і вибірковість виконання пріоритетів ПДА. Зокрема, за результатами IV звіту (січень-жовтень 2011р.), більшість пріоритетів, передбачених ПДА Україна-ЄС у 2011-2012рр., перебували у стадії виконання. Суттєвого прогресу досягнуто лише щодо близько 20 пріоритетів (із 78) – переважним чином у безпековій, економічній, торговельній сферах і візовій лібералізації. Докладно див.: ПДА: громадський експертний моніторинг. – Сайт Консорціуму, http://www.es-ukraina.blogspot.com.5 Розпорядження КМУ №184 від 5 квітня 2012р.


З іншого боку, висхідної динаміки у відносинахз ЄС не спостерігається, принаймні з двох при-чин. По-перше, вибірково та повільно викону-ються згадані вище спільні документи (Додаток“Стан виконання Плану дій з візової лібералізації(ПДВЛ)”, с.11). У щорічному звіті ЄС щодо реалізаціїЄвропейської політики сусідства в Україні за 2011р.наголошується, що “прогрес України у впровадженніважливих структурних реформ і реалізації пріори-тетів Порядку денного асоціації залишився нижчеочікувань”6. Під питанням залишається доля новогобазового документа Україна-ЄС – Угоди про асо-ціацію, яка містить також складову про ство-рення поглибленої та всеохоплюючої зони вільноїторгівлі (ЗВТ).

По-друге, дії влади на європейському напрямінівелюються внутрішньополітичною ситуацією вУкраїні та ускладнюються певними зовнішнімичинниками.

Внутрішні чинники. Насамперед, серед внут-рішніх чинників слід назвати низьку ефективністьсоціально-економічних реформ, боротьби з коруп-цією, корозію судової системи, відчуження владивід суспільства, брак інституційного та ресурсногозабезпечення політики на європейському напрямі7.Найбільш негативну реакцію у лідерів ЄС викли-кають посилення авторитарних тенденцій у країні,згортання демократичних процесів, політична

ангажованість судових органів, що використовуютьсядля переслідування лідерів опозиції.

Останній фактор на відносинах України з ЄСпозначається найбільш критично. Ідеться насам-перед про засудження колишніх урядовців – Ю.Тимошенко, Ю.Луценка, В.Іващенка. Зокрема,справа Ю.Тимошенко викликала колосальний резо-нанс у світі: одностайно засудили переслідуваннялідера опозиції керівництво та лідери країн ЄС,а також – США, Канади, інших країн світу, автори-тетні міжнародні організації (ОБСЄ, ПАРЄ, Комітетміністрів Ради Європи, міжнародні неурядові орга-нізації Freedom House, Amnesty International та ін.),провідні європейські політичні партії, відомі гро-мадські діячі.

Про глибоку стурбованість європейської спіль-ноти внутрішніми подіями в Україні, зокрема, згор-танням демократичних процесів свідчать РезолюціяЄвропарламенту (27 жовтня 2011р.) та РезолюціяПАРЄ (26 січня 2012р.)8.

Погіршення стану демократії в Україні фіксу-ють також авторитетні міжнародні рейтингові аген-ції. За їх оцінками, у країні в цілому знижуєтьсярівень демократичного розвитку, незадовільно забез-печуються політичні права громадян і свобода ЗМІ,погіршується ситуація у сфері протидії корупції(врізка “Україна в дзеркалі міжнародних рейтингівдемократії”).

6 “Реалізація Європейської політики сусідства в Україні. Прогрес у 2011р. та рекомендації щодо впровадження: документ спільної робочої групи” оприлюднений Представництвом ЄС в Україні 16 травня 2012р. – Сайт Представництва ЄС, http://eeas.europa.eu.7 13 січня 2011р. представники Європейської бізнес-асоціації під час зустрічі з Комісаром ЄС з питань розширення та європейської політики сусідства Ш.Фюле визначили ряд проблем ведення бізнесу в Україні. Це – корупція, система судочинства, відшкодування ПДВ, валютне та митне регулювання, технічні бар’єри в торгівлі, відсутність постійного конструктивного діалогу влади з бізнес-спільнотою. Див.: Європейська бізнес-асоціація поінформувала єврокомісара Фюле про проблеми ведення бізнесу в Україні. – УНІАН, 13 січня 2011р., http:/UNIANnews.8 Див., відповідно: Резолюция Европарламента относительно текущей ситуации в Украине (полный текст). – КорреспонденТ.net., 28 октября 2011г., http://korrespondent.net; Резолюція ПАРЄ щодо України (повний текст, з правками). – Тиждень, 28 січня 2012р., http://tyzhden.ua.

ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ВІДНОСИН

* Transperency International. * Freedom House.

* Economist Intelligence Unit. * Freedom House.

Індекс сприйняття корупції*

Україна в дзеркалі міжнародних рейтингів демократії

Індекс політичних прав*

Індекс демократії* Індекс свободи преси*

1,5

8,0

7,5

7,0

6,5

6,0

5,5

5,0

4,5

4,0

3,5

3,0

2,0

2,5

3,0

3,5

4,0

4,5

5,0

5,5

6,0 0

1

2

3

4

5

6

7

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

2007р.

2007р. 2010р. 2011р.

2008р. 2009р. 2010р. 2011р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р. 2011р.

2007р. 2008р. 2009р. 2010р. 2011р.

Україна

Росія

Польща

Україна

Росія

Польща

Україна

Росія

Польща

Україна

Росія

Польща(107)

(117)

(107)

(53)

(45)

(51)

(49)

(118) (134)(146)

(136)(143)

(144)(154)(146)(147)

(143)

(47)(48)

(47)

(45)(47) (48) (47)

(130)(121)(108)(115)(110)

(170)(174) (175) (173) (172)

(51) (49)(48)

(67)(69)


Керівництво ЄС і лідери європейських країндосить жорстко оцінюють ситуацію в Україні.Фактично ультиматумом української стороні сталаЗаява Високого представника ЄС із закордоннихсправ та політики безпеки К.Ештон (11 жовтня 2011р). В документі наголошується на тому, що судовісправи проти лідерів опозиції можуть мати “гли-бокі наслідки для двосторонніх відносин між ЄСта Україною, в т.ч. укладення Угоди про асоціа-цію, нашого політичного діалогу та нашої співпрацізагалом”9.

Жорстким діагнозом дій української влади сталатакож відома стаття в International Herald Tribune (5 березня 2012р.) міністрів закордонних справВеликої Британії, Німеччини, Польщі, Чехії і Швеції10.Загальні настрої лідерів ЄС висловив Міністр закор-донних справ Німеччини Г.Вестервелле в нещодав-ньому інтерв’ю: “Повага до таких засадничих євро-пейських цінностей, як верховенство права в державі,є елементарною передумовою для подальшого набли-ження України до ЄС. Це стосується також і немож-ливості зловживання карним правом як засобомполітичної боротьби”11.

У щорічному звіті ЄС щодо реалізації Європей-ської політики сусідства в Україні за 2011р. наго-лошується, що за цей період “у сфері демократіїта прав людини відбулося подальше погіршення”. Європейські експерти фіксують високий рівенькорупції у країні, висловлюють занепокоєння спро-бами влади обмежити свободу зібрань, неповагою допринципу верховенства права тощо12.

Зовнішні чинники. Серед зовнішніх чинниківслід відзначити, по-перше, зосередженість ЄС напроблемах, пов’язаних з його внутрішніми транс-формаціями. По-друге – негативний вплив на ситу-ацію в ЄС світової фінансово-економічної кризи,масштабна криза в зоні євро, складна фінансово-економічна ситуація в ряді країн ЄС – зокрема, Греції,Іспанії. По-третє – фактор Росії, яка активно намага-ється зберегти Україну у сфері свого впливу, зокрема,залучити до економічних і військово-політичнихоб’єднань під її егідою (Митний союз, ОДКБ).

Криза довіри у відносинах Україна-ЄС. Останнімчасом з’являється дедалі більше ознак кризи довірита поглиблення конфліктності у двосторонніх відно-синах. Так, президенти 14 європейських країн від-мовилися брати участь у Ялтинському саміті лідерівдержав Центральної Європи (11-12 травня 2012р.).Внаслідок цього саміт було перенесено на невизна-чений термін. Водночас, на початку травня керівникиокремих країн ЄС (Австрія, Нідерланди, Іспанія)вирішили бойкотувати чемпіонат Євро-2012 в Україні.До них планує приєднатися керівництво Німеччини.Повідомляється також про наміри відмови від участі

в заходах фінальної частини чемпіонату в УкраїніГолови Єврокомісії Ж.Баррозу13.

Перелічені події та заяви можна розцінюватияк загрозу міжнародної ізоляції української влади.Рішення лідерів країн Європи – безпрецедентний вісторії відносин Україна-ЄС демарш, який загрожуєподальшими санкціями. В європейському політич-ному істеблішменті вже лунають заклики до запрова-дження санкцій проти керівництва України. Зокрема,Президент впливової Європейської народної партіїВ.Мартенс 26 квітня 2012р. заявив: “З урахуваннямескалації політичних репресій в Україні, інституціїЄС мають сформулювати та реалізувати пакет конк-ретних і рішучих заходів проти українськогорежиму”14. Отже, виявилися загрозливі ознаки кар-динальної зміни відносин Києва і Брюсселя, що можеспричинити запровадження санкцій з боку ЄС та“євроізоляцію” України.

Відтак, є підстави говорити, що сьогодні кон-такти Києва і Брюсселя перебувають у кризо-вій фазі, переважно – через внутрішньополітичніподії в Україні. Це загрожує всьому комплексуспівробітництва України та ЄС. Зокрема, “постав-лений на паузу” процес укладення базовогодокумента – Угоди про асоціацію (включно із ЗВТ). Залишається під питанням і лібералізація візо-вого режиму. Україна стрімко втрачає авторитеті прихильників у європейському співтоваристві,зростає недовіра та скепсис щодо України з бокукраїн ЄС.

Очевидно, що подовження такої ситуації загро-жує переведенням відносин з ЄС у розряд друго-рядних для Києва та виходом на перший план“східної альтернативи”.

1.2. ВІДНОСИНИ УКРАЇНА-РОСІЯВідносини з РФ є стратегічно важливим напря-

мом зовнішньої політики України. Очевидно,що попри всі складнощі та проблеми між Києвом іМосквою, двостороннє співробітництво має буду-ватися на основі європейських норм і правил, пари-тетності та взаємної вигоди, прозорості, взаємноїповаги суверенітету та врахування інтересів обохсторін. Альтернативи цьому немає. Добросусідськіта ефективні відносини з РФ є також однієюз важливих умов реалізації Україною її євро-інтеграційного курсу.

На початку президентської каденції В.Януковичаспостерігалася значна активізація українсько-російських відносин на всіх рівнях. Різко змінилисяхарактер і тональність як політико-дипломатичногодіалогу, так і інформаційного супроводу двосторон-ніх відносин. Розблоковано повномасштабну роботуУкраїнсько-Російської міждержавної комісії. Під час


9 Див.: Офіційний сайт ЄС, 21 жовтня 2012р., http://www.consilium.europa.eu.10 Стислий виклад статті див.: Сидоренко С. МИД ответит по статье. – Коммерсантъ-Украина, 6 марта 2012г., http://kommersant.ua.11 Україна повинна повною мірою дотримуватися зобов’язань щодо лікування ув’язнених – міністр закордонних справ Німеччини. – УНІАН, 25 квітня 2012р.12 Див.: Сайт Представництва ЄС в Україні – http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine.13 За даними ЗМІ, таку позицію поділяють і всі комісари ЄС. Див.: Єврокомісари не братимуть участі у заходах, присвячених Євро-2012 в Україні. – УНІАН, 3 травня 2012р. 14 Президент ЄНП вважає, що Євросоюз має застосувати конкретні заходи до української влади. – УНІАН, 26 квітня 2012р.


зустрічей на вищому рівні підписано ряд міждержав-них, міжурядових і міжвідомчих угод у різних сфе-рах. Зокрема, вдалося вирішити хронічну проблему,яка багато років ускладнювала українсько-російськівідносини, – підписано Угоду про демаркаціюукраїнсько-російського державного кордону. Проте,цей “медовий місяць” швидко закінчився через заго-стрення “газових” питань.

Слід констатувати, що “оптимізація” взаємо-відносин була досягнута переважно ціноюоднобічних поступок української сторони –(а) офіційної відмови Києва від перспектив вступу доНАТО; (б) пролонгації перебування ЧФ РФ у Криму;(в) відмови від власного трактування ряду історич-них подій; (г) вилучення з порядку денного двосто-ронніх відносин проблеми забезпечення національно-культурних потреб українців у РФ; (д) розширенняприсутності та посилення впливу РФ у ключо-вих галузях національної економіки; (е) підтримкиУкраїною окремих зовнішньополітичних ініціативКремля тощо.

Проте, ці поступки не призвели до зміни став-лення російської політичної еліти до України, якарозглядає сусідню країну переважно як об’єктвласних геополітичних інтересів, зокрема – якважливу складову своїх інтеграційних конструк-цій. Навпаки, поступки Києва лише посилилиактивність Росії на українському напрямі15.

Аналізуючи стан і перспективи відносинУкраїни та Росії, слід привернути увагу до наступ-них проблемних моментів.

Перше. Головною проблемою відносин Києвата Москви є реінтеграція пострадянського про-стору за російським сценарієм. Російська сторонаактивно намагається залучити Україну до повномасш-табної участі в “інтеграційній тріаді” Митний союз –Єдиний економічний простір – Євразійський союз.Запропонована українською стороною формула спів-праці “3+1” жодним чином не влаштовує РФ. По суті,така модель інтеграції зводить нанівець багаторічнізусилля України на європейському напрямі, робитькраїну “молодшим партнером” у проросійськомуоб’єднанні, обмежує її зовнішньополітичну само-стійність.

Друге. “Угода між Україною та РосійськоюФедерацією з питань перебування Чорноморсь-кого флоту Російської Федерації на територіїУкраїни”16, по суті, заклала міну уповільненоїдії під стратегічне партнерство Україна-Росіяв майбутньому. Цей документ, що передбачає про-лонгацію перебування ЧФ РФ у Криму на 25 років(до 2042р.), є безпрецедентним, асиметричнимполітико-економічним бартером – обміном умовних

економічних преференцій РФ на стратегічні гео-політичні поступки з боку України17. УкладанняУгоди не призвело до реальних цінових переваг дляукраїнських споживачів, порівняно із споживачамикраїн ЄС. За два наступні роки після укладеннязазначеної Угоди проблеми в “газових” відноси-нах Києва та Москви не лише не зменшилися,але й навпаки – поглибилися18.

Третє. Намагання РФ контролювати ключовісектори української економіки. Укладення комп-лексу угод у сферах енергетики, авіабудування, судно-будування та ін. створюють небезпеку порушеннябалансу інтересів, з огляду на різні “вагові катего-рії” сторін, тобто встановлення російського конт-ролю (поглинання) у ключових секторах національ-ної економіки України19. (У цьому контексті вартонагадати пропозиції Прем’єр-міністра В.Путіна щодооб’єднання НАК “Нафтогаз України” і ВАТ “Газпром”, злиття активів України та Росії в атомній енергетицішляхом створення холдингу тощо).

Четверте. Залишається відкритим питання делі-мітації Азово-Керченської акваторії. Існує загрозавідходу України від власних переговорних позицій іпередачі Керч-Єнікальського каналу у спільне корис-тування. Отже, Україна може втратити контроль надвходом до Азовського моря та зазнати суттєвих еко-номічних втрат.

Сьогодні Росія здійснює скоординовану, жорстку,наступальну політику щодо України з метою зміц-нення “проросійської складової” в її внутрішньо-політичних процесах і зовнішній політиці. Для цьоговикористовуються наступні засоби: (а) активно заді-яні важелі не лише політико-дипломатичного, але й“енергетичного” тиску; (б) використовуються про -російські настрої серед значної частини полі-тичної еліти і громадян країни; (в) здійснюєтьсямасштабна гуманітарна експансія через проект “Рус-ский мир”, Російську православну церкву тощо20;


15 Див. статтю С.Пайфера “Зовнішня політика України: втрата рівноваги”, вміщену в цьому журналі. 16 Документ був підписаний на робочій зустрічі президентів України та РФ у Харкові 21 квітня 2010р. Вже 27 квітня 2010р. Угода ратифікована Парламентом України. 17 Докладно див.: Перший рік діяльності нової влади: наміри, дії, результати..., с.50-51.18 Докладно див. Розділ 3 цієї Доповіді.19 Докладно див. Розділ 2 цієї Доповіді, а також статті Б.Хейфіца “Экономическое взаимодействие России с Украиной и государствами ЕС: корпоративный срез” та В.Юрчишина “Окремі ризики залучення України до сфери економічних інтересів Росії”, вміщені в цьому журналі. 20 Докладно див. Розділ 5 цієї Доповіді.



(г) здійснюється вплив на європейських партнерівУкраїни, насамперед на країни “старої Європи”.

Є підстави прогнозувати, що з приходом на пре-зидентський пост у РФ В.Путіна така політика Росіїщодо України буде посилюватися. Також можнапередбачити, що в політико-дипломатичному діалозіз Україною для Росії вступ до Митного союзу будетемою №1.

Проблемність у політичній сфері українсько-російських взаємовідносин зумовлена розбіжністюгеополітичних курсів, різницею у проголошенихцивілізаційних виборів країн. Сьогодні ці відно-сини мають асиметричний диспаритетний харак-тер. Україна діє на російському напрямі переважнов режимі поступок, потенціал яких зменшується.Політика РФ стосовно України є цілеспрямованою ічітко скоординованою. Очевидно, що весь комплексдвосторонніх відносин, їх атмосфера та характервизначатимуться позицією України щодо росій-ського плану реінтеграції пострадянського про-стору. Інтеграція Києва на Схід – це ризикованийі контрпродуктивний обмін стратегічних інтересівУкраїни на тактичні (та досить умовні) економічніпоступки з боку Росії.

Українській владі слід очікувати колосальногоза масштабами й безпрецедентного за засобамитиску з боку Кремля. Відтак, двосторонні відно-сини переживатимуть складні часи.

Але українсько-російське партнерство неприречене рухатися низхідною траєкторією. Якзазначалося вище, альтернативи налагодженнювзаємовигідного та рівноправного партнерстванемає. Отже, головним завданням є спільнийпошук механізмів вирішення спірних питань,формування ефективної моделі співробітництвана основі паритетного узгодження національнихінтересів сторін, відмови від силового тиску21.

1.3. ВІДНОСИНИ РОСІЯ-ЄСПравовою основою відносин Росії і ЄС залиша-

ється Угода про партнерство і співпрацю, яка набулачинності 1 грудня 1997р.22 У рамках Угоди керів-ництвом Росії і ЄС були визначені чотири сфериспівпраці – “спільні простори” (економіка, сво-бода, безпека, наука). У травні 2005р. на саміті вМоскві були узгоджені дорожні карти їх реалізації.Ці “спільні простори” стали альтернативою полі-тиці сусідства ЄС, до якої РФ не бажає приєднува-тися, наголошуючи на стратегічному партнерствіміж Росією та ЄС.

На червневому саміті Росія-ЄС у 2008р. вХанти-Мансійську започатковано офіційні перего-вори щодо нової засадничої угоди, яка б замінилаУгоду про партнерство і співпрацю. Згодом, у 2010р.започатковано програму “Партнерство для модер-нізації”, був схвалений робочий план її реалізації.

Сформовано інструменти співробітництва: самітиРФ-ЄС (двічі на рік), Постійні ради з партнерства(на рівні профільних міністрів), регулярні консуль-тації з прав людини, засідання Ради з парламент-ського співробітництва (кілька разів на рік), експертнізустрічі тощо.

Говорячи про відносини Росії і ЄС, слід зазначити,що діалог Москви і Брюсселя має складний, доситьконфліктний характер та обтяжується рядом проблем.

Перше. Росія здійснює політико-економічнуекспансію на просторі СНД з метою створення підвласною егідою блоку пострадянських країн якпротиваги впливу ЄС на континенті. Відтак, східнаполітика ЄС, по суті, розглядається РФ як загроза їїнаціональним інтересам. Зокрема, Росія сформулю-вала критично-негативне ставлення до ініціативиЄС “Східне партнерство”23. Геополітична конкурен-ція ЄС і РФ зумовлена кардинальною розбіжністюфундаментальних цінностей, інтересів і цілей сто-рін. Це позначається на стані та динаміці відносинУкраїни з ЄС і на українсько-російських відносинахвідповідно.

Друге. Джерелом перманентних конфліктів міжЄС і РФ є стан демократії в Росії, забезпеченняверховенства права, захист прав і свобод людини,проведення прозорих і чесних виборчих кампа-ній тощо. Зокрема, ускладнила відносини Москви іБрюсселя справа колишнього глави компанії ЮКОСМ.Ходорковського та керівника банку МЕНАТЕПП.Лєбєдєва. У травні 2011р. Високий представникЄС із закордонних справ та політики безпеки К.Ештонвисловила глибоке розчарування рішенням судуМоскви24, яким підтверджується вирок суду пер-шої інстанції про позбавлення названих осіб воліна 14 років. Група депутатів Європарламенту закли-кала колег розглянути можливість запровадженнявізових та економічних санкцій проти російськихчиновників, причетних до засудження25.

21 Див.: Украина-Россия: от кризиса к эффективному партнерству. Аналитический доклад Центра Разумкова. – Національна безпека і оборона, 2009, №4, с.3-14. 22 З 2007р., коли узгоджений 10-річний термін її дії завершився, автоматично поновлена до вироблення та підписання нової угоди.23 Докладно див.: Украина-Россия от кризиса к эффективному партнерству…, с.1224 Европейский Союз разочарован приговором Ходорковскому. – Сайт BBC, http://www.bbc.co.uk.25 ЕС грозит Москве санкциями за Ходорковского. – Сайт ГРІМ-інфо, http://grom-info.net/news.



Широкого негативного резонансу набула такожсправа С.Магнітського – партнера британської юри-дичної фірми Firestone Duncan, який помер у 2009р.у слідчому ізоляторі “Матроська тиша” через нена-дання йому медичної допомоги. 23 листопада 2010р.Комітет Європарламенту з міжнародних справ схва-лив поправки до щорічної доповіді з прав людини,якими закликають країни ЄС застосувати санкціїдо 60 російських чиновників, причетних до справиС.Магнітського26. МЗС і Держдума РФ оцінили такіпоправки як втручання у внутрішні справи.

17 лютого 2011р. Європарламент ухвалив різкокритичну резолюцію “Про верховенство закону вРосії”, в якій засудив ситуацію довкола резонанснихсправ М.Ходорковського, П.Лєбєдєва, журналістівА.Політковської, Н.Естемірової, арешти представ-ників опозиції, переслідування громадських акти-вістів, правозахисників, залякування неурядовихорганізацій, ЗМІ27.

Але російська політична еліта розцінює такідії ЄС як політичний тиск і втручання у внут-рішні справи. Позиція РФ з цих питань абсолютночітко визначена в Указі Президента РФ В.Путіна“Про заходи з реалізації зовнішньополітичного курсуРосійської Федерації”. В документі наголошуєтьсяна необхідності “протидіяти спробам використанняправозахисних концепцій як інструмента полі-тичного тиску і втручання у внутрішні справидержави”28.

Досить критично оцінює ЄС виборчі кампаніїв Росії. 16 лютого 2012р. Європарламент ухваливРезолюцію “Про майбутні президентські вибори”, в якій наголошується на тому, що парламентськівибори “не повністю відповідали стандартам віль-них і справедливих виборів і відрізнялись злиттямдержави та керівної партії, відсутністю незалежнихвиборчих комісій, упередженістю ЗМІ і втручаннямдержави на всіх рівнях”29.

У наступній резолюції Європарламенту(15 березня 2012р.) піддані критиці президентськівибори в РФ, які, на думку депутатів, “не були віль-ними та чесними”. Водночас, 6 березня 2012р. ГоловаЄвропарламенту М.Шульц висловив “занепокоєнняу зв’язку з тим, що у виборчому процесі браку-вало справедливості”. Він привернув увагу до того,що “більшість ЗМІ надавали чітку перевагу одномукандидату”30.

Третє. Кардинально відрізняються підходи ЄСі РФ до забезпечення безпеки на континенті. ЛідериЄС не підтримали запропонований Д.Медведєвиму листопаді 2009р. проект Договору про європей-ську безпеку. Росія виступає категорично проти роз-ширення НАТО на Схід, вбачаючи в цьому загрозу

власній безпеці. Компонентом антинатовської полі-тики РФ є створена нею Організація Договору проколективну безпеку (ОДКБ), в рамках якої сформо-вані Колективні сили оперативного реагування.Водночас, фактором гострої напруженості між РФ ікраїнами ЄС є американська ініціатива розміщеннясистеми ПРО на континенті. Росія розцінює цюініціативу як пряму військову загрозу. Сьогодні пере-говори з приводу ПРО зайшли до глухого кута.

Четверте. Подразником у відносинах ЄС іРосії залишаються принципові відмінності воцінках і позиціях стосовно вирішення проблем,пов’язаних із збройним конфліктом між Грузією таРФ, внаслідок якого виникли проросійські анклави –Абхазія і Південна Осетія, незалежність яких невизнається країнами ЄС. Відрізняються підходисторін до врегулювання ситуації в інших зонахзаморожених конфліктів (Придністров’я, НагірнийКарабах та ін.).

П’яте. Напруженими є відносини РФ і ЄС венергетичній сфері31. ЄС активно протидіє спробамРФ монополізувати енергетичний ринок Європи.Тривають складні переговори ВАТ “Газпром” з рядомєвропейських газових компаній. Країни ЄС вдалисядо певних запобіжних заходів з протидії експансіїросійського газового монополіста. Переговори РФ зЄвропейською Комісією навколо “Третього енерге-тичного пакета” ЄС ускладнюються розбіжностями впозиціях сторін32.

Узагальнюючи наведене, слід констатувати,що проблеми з демократією в РФ, на чому наголо-шує ЄС, не є визначальними у відносинах Москвиі Брюсселя. Вони радше створюють несприятли-вий фон співробітництва, відповідні деклараціїЄС скептично сприймаються російською політич-ною елітою, яка будує “суверенну демократію” і непланує приєднуватися до ЄС. Головними факто-рами напруженості є: зіткнення двох різноспря-мованих центрів впливу на пострадянськомупросторі, проблеми забезпечення безпеки на євро-пейському континенті, “енергетичні” аспективідносин ЄС і Росії.1.4. ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ПРОБЛЕМИ ТА

ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОВІДНОСИНЯк випливає з характеристики двосторонніх

відносин, стосунки Києва, Брюсселя та Москви єдосить складними та суперечливими. Контактиу тристоронньому форматі обтяжені комплексомпроблем, головна з яких – геополітична конкурен-ція ЄС і РФ на пострадянському просторі.

Як зазначалося, ЄС і РФ намагаються по-різномуструктурувати пострадянський простір. Перед гру-пою пострадянських країн, насамперед, Україною,

26 Список виновных в смерти Магнитского. – Журнал Самиздат, http://samlib.ru/k/kuznecow_d_j/magnitsr.shtml.27 Резолюция Європейского Парламента от 17 февраля 2011г. “О верховенстве закона в России”. – Сайт Медиатор, http://mosmediator.narod.ru.28 Сайт Президента РФ. – http://president.kremlin.ru. Виділено – ред.29 Европарламент принял резкую резолюцію по РФ, касающуюся фальсификации виборов. – Сайт Гайдпарк, http://gidepark.ru.30 Сайт Представительства ЕС в России. – http://eeas.europa.eu.31 Докладно див. Розділ 3 цієї Доповіді. 32 Пакет документів ЄС, зокрема, передбачає, що компанії-продавці газу та електроенергії не повинні володіти транспортними мережами, оскільки це призводить до штучного підвищення цін. Окремо прописано, що ці правила повинні застосовуватися не лише до європейських компаній, але й до компаній із третіх країн, які працюють в ЄС (отже, безпосередньо стосуються ВАТ “Газпром”, експансія якого, таким чином, обмежується).



33 Докладно див.: Украина-Россия от кризиса к эффективному партнерству…, с.10.34 Новый интеграционный проект для Евразии – будущее, которое рождается сегодня. – Известия, 3 октября 2011г., http://www.izvestia.ru.35 Див.: Архив сайта Председателя Правительства РФ. – http://www.premier.gov.ru.36 Сайт Президента РФ, http://president.kremlin.ru.37 Див. статтю А.Піонтковського “Украина между Россией и ЕС”, вміщену в цьому журналі.

постала альтернатива двох, практично несуміс-них моделей політичної та економічної інтеграції.Європейська – побудована на демократичних ціннос-тях і стандартах, верховенстві права, політичномуплюралізмі та ліберальній економіці, і російська –авторитарна, державоцентрична, що базується напринципі домінування однієї сторони.

ЄС, впроваджуючи концепцію “ширшоїЄвропи”, Європейську політику сусідства, проект“Східне партнерство” виступає геополітичнимконкурентом Росії на пострадянському прос-торі. Це виклик і загроза реінтеграційній політиціМоскви.

Об’єднання пострадянських країн за росій-ським сценарієм є головним зовнішньополітичнимпріоритетом РФ. Москва розглядає цей регіон якзону своїх “привілейованих інтересів”. Розвитокспівробітництва на теренах СНД визначено пріори-тетом зовнішньої політики в базових документах – Концепції зовнішньої політики РФ і Стратегії націо-нальної безпеки РФ до 2020р. Ця позиція регулярнопроголошується в щорічних посланнях ПрезидентаРосії Федеральним Зборам РФ.

Росія розглядає Митний союз як ядро економіч-ної інтеграції, ОДКБ – як міждержавний інструментпротистояння воєнним загрозам33.

Безумовно, реінтеграційний курс, який активнопроводив Д.Медведєв, буде продовжений і зміц-нений упродовж чергової президентської каденціїВ.Путіна. В цьому контексті доречно звернутися дойого програмної статті “Новий інтеграційний проектдля Євразії – майбутнє, що народжується сьогодні”, де окреслюються плани створення Євразійськогосоюзу34. Згодом, виступаючи 11 квітня 2012р. переддепутатами Держдуми з щорічним урядовим зві-том В.Путін заявив: “…Поглиблення інтеграціїна пострадянському просторі є ключовим завдан-ням і економіки, і зовнішньої політики Росії – ключовим, більш важливого у нас нічого немає.Від цього залежить наше майбутнє”35.

Цей курс вже чітко закріплений в одному зперших указів нового Президента РФ “Про заходи зреалізації зовнішньополітичного курсу Російської

Федерації”, який В.Путін підписав у день інаугура-ції 7 травня 2012р. В документі інтеграція на про-сторі СНД визначена як “ключовий напрям зовніш-ньої політики Російської Федерації”.

Названим Указом МЗС РФ та іншим органамвиконавчої влади доручено “сприяти поглибленнюєвразійської інтеграції в рамках Митного союзу таЄдиного економічного простору… і створенню до1 січня 2015р. Євразійського економічного союзу,виходячи з відкритості цих процесів для приєднанняінших держав, насамперед членів Євразійськогоекономічного співтовариства та учасників СНД,сприяти міжнародному позиціюванню нових інтег-раційних структур”36.

Указ є підтвердженням того, що російський тискна Україну з метою залучення її до пострадянськихінтеграційних структур буде активно продовжува-тися. Нинішнє керівництво РФ розуміє: успішна інте-грація України до ЄС є, з одного боку, альтернативоюмоделі “суверенної керованої демократії”, яку буду-ють російські лідери, з іншого – загрозою реінтегра-ційних проектів Москви на пострадянському просторі(Митний союз, ЄЕП, Євразійський союз)37. А кризадовіри у відносинах Україна-ЄС сьогодні очевидностає вагомим стимулом для Росії для зміцненнявпливу на Україну з метою залучення її до реін-теграційних утворень на теренах СНД під своєюегідою.

ВИСНОВКИГоловною проблемою, що ускладнює відно-

сини в умовному “трикутнику” ЄС-Україна-Росія,є наявність двох конкуруючих інтеграційних про-ектів (європейського та євразійського), що стосу-ються пострадянських країн Східної Європи таКавказу, в т.ч. – України.

Для України укладення Угоди про асоціаціюз ЄС, або входження до Митного союзу РФ, Біло-русі та Казахстану є проблемою цивілізаційноговибору. При цьому, Україна має досить невели-кий часовий проміжок, щоб остаточно визначи-тися з моделлю цивілізаційного розвитку.

Проте, вказаний вибір не повинен мати дляУкраїни характеру вибору геополітичного. Українане зацікавлена в новому геополітичному поділіЄвропи.

Для Києва відносини і з Брюсселем, і з Москвоює стратегічно важливими. Необхідно шукатишляхи та механізми покращення співробіт-ництва на цих ключових напрямах. Необхіднознаходити точки збігу інтересів сторін у різнихсферах – політиці, економіці, забезпеченні безпекитощо.

Тристоронній формат співпраці має продукуватине конфлікти, а паритетні, взаємовигідні, ефек-тивні контакти, які сприятимуть як соціально-економічному розвитку сторін, так і зміцненнюдовіри, миру та безпеки на Європейському кон-тиненті та в перспективі – в більш широкомугеополітичному просторі.


СТАН ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ДІЙ З ВІЗОВОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ (ПДВЛ), НАДАНОГО ЄС УКРАЇНІ 22 ЛИСТОПАДА 2010р.РЕЗУЛЬТАТИ ГРОМАДСЬКОГО МОНІТОРИНГУ*

Основні висновки Прогрес України на шляху до безвізового режиму

з ЄС є нерівномірним за часом і диспропорційним зазмістом виконання. Найбільш важливі нормативно-правові акти в рамках виконання ПДВЛ були ухваленіу травні-жовтні 2011р., саме в цей час спостерігавсянайшвидший темп законодавчої роботи. Починаючи злистопада 2011р., спостерігається певне уповільненнятемпів виконання ПДВЛ.

Досягнувши значного, очевидного успіху за бло-ком 2 (Нелегальна міграція, включно з реадмісією), тапевного, помірного успіху за блоком 3 (Громадськийпорядок та безпека), Україна водночас майже повністюпровалила блок 1 (Безпека документів, включно з біо-метрикою) та обмежилася досить скромними успіхами заблоком 4 (Зовнішні зносини та фундаментальні права).

Для виправлення ситуації з метою якнайшвид-шого переходу до 2 фази ПДВЛ найближчим часомУкраїні необхідно прийняти принаймні три закони:(1) про документи, що посвідчують особу та підтвер-джують громадянство України; (2) про запобігання іпротидію дискримінації та (3) щодо спеціально упо-вноваженого органу з питань антикорупційної полі-тики. Крім того, необхідно ухвалити понад 10 під-законних нормативно-правових актів, які б створювалиналежні робочі механізми для імплементації цих таінших, прийнятих раніше, законів.

Що таке ПДВЛ?

План дій з візової лібералізації (ПДВЛ), наданийЄвропейським Союзом Україні 22 листопада 2010р.,є документом, що містить вичерпний перелік умов ікритеріїв, виконання яких Україною, підтвердженевідповідними органами ЄС, призведе до скасування збоку останнього візових вимог для громадян України(стосується шенгенських віз, тобто віз для коротко-строкових поїздок – до 90 днів упродовж півроку).

ПДВЛ складається з чотирьох блоків: безпека доку-ментів, включно з біометрикою; нелегальна міграція,включно з реадмісією; громадський порядок та без-пека; зовнішні зносини та фундаментальні права.Документ передбачає дві фази виконання: законодавчо-планувальну та імплементаційну.

Під час першої фази оцінюється: ухвалення зако-нів, а також концептуальних рамкових документів(стратегій, концепцій); видання підзаконних актів(постанов, розпоряджень, наказів), необхідних дляповноцінної імплементації ухвалених законів; роз-робка та затвердження планувальних документів(планів заходів, планів дій) з конкретними вико-навцями та часовими рамками; укладання та рати-фікація необхідних міжнародних угод і конвенцій.Під час другої фази оцінюється якість впровад-ження (імплементації) раніше ухвалених нормативно-правових актів.

Станом на квітень 2012р., Україна перебуває впершій, законодавчо-планувальній фазі. Перший звітЄврокомісії щодо прогресу виконання ПДВЛ бувоприлюднений 16 вересня 2011р., другий – 9 лютого2012р. Перехід до другої фази вимагатиме рішенняРади ЄС, що ухвалюється на підставі висновківЄврокомісії. Крім України, на цей час аналогічнийПДВЛ виконує Республіка Молдова.

Експерти беруть до уваги той факт, що на вико-нання ПДВЛ Кабінет Міністрів розробив і втілюєНаціональний план з виконання ПДВЛ (затвердженийУказом Президента від 22 квітня 2011р.), далі – НП.Саме цей документ є практичним дороговказому діяльності ЦОВВ.

Крім текстів ПДВЛ і НП, експертами вивчені івзяті до уваги офіційні документи сторін:

• Перший та другий звіти Єврокомісії щодопрогресу України (оприлюднені відповідно16 вересня 2011р. та 9 лютого 2012р.);

• Два звіти української сторони, надіслані доЄвропейської Комісії відповідно в червні талистопаді 2011р.

Умовні позначки:

– Виконано

– У процесі виконання

– Виконання не розпочате або заблоковане напочатковій стадії

* Моніторинг здійснено громадською ініціативою “Європа без бар’єрів” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Скорочена версія станом на 20 квітня 2012р. Повна, регулярно оновлювана версія доступна на сайті “Європи без бар’єрів” – http://novisa.com.ua/ua/monit1.

ДОДАТОК


Скла

дові

Пла

ну д

ій з

віз

ової

лiб

ерал

iзац

iї (П

ДВЛ

)За

ходи

, пер

едба

чені

Уря

дом

(згі

дно

з

Наці

онал

ьним

пла

ном

з в

икон

ання

ПД

ВЛ)1

Ко

мен

тарі

БЛОК

1: Б

ЕЗПЕ

КА Д

ОКУМ

ЕНТІ

В, В

КЛЮ

ЧНО

З БІ

ОМЕТ

РИКО

Ю

1. С

хвал

ення

зак

онод

авчо

ї баз

и дл

я ви

пуск

у м

ашин

о-зч

итув

альн

их б

іом

етри

чних

зак

ордо

нних

па

спор

тів

у по

вній

від

пові

днос

ті д

о на

йвищ

их

стан

дарт

ів ІК

АО2 н

а ос

нові

без

печн

ого

упра

влін

ня

іден

тиф

ікац

ією

(док

умен

ти п

ро ц

ивіл

ьний

ста

н і

перв

инні

док

умен

ти, щ

о за

свід

чую

ть о

собу

) та,

бе

ручи

до

уваг

и на

леж

ний

захи

ст п

ерсо

наль

них

дани

х.

По

дан

ня

в ус

тан

овл

ено

му

по

ряд

ку К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

дл

я вн

есен

ня

на

ро

згл

яд

Вер

ховн

ої Р

ади

Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у

пр

о д

оку

мен

ти,

що

по

свід

чую

ть о

соб

у та

під

твер

дж

ують

гр

ом

адян

ство

Укр

аїн

и.

Пр

отя

гом

2011р

. вн

асл

ідо

к н

еузг

од

жен

ост

і по

зиц

ій К

абм

іну,

окр

еми

х Ц

ОВ

В т

а гр

уп ін

тер

есів

у

Пар

лам

енті

, за

знач

ени

х ц

ілей

не

бул

о д

ося

гнут

о. Р

озг

ляд

зак

он

оп

ро

екті

в за

вер

ши

вся

пр

ези

ден

тськ

им

вето

(22 ж

овт

ня

2011р

.) н

а ух

вал

ени

й З

ако

н.

10 л

юто

го 2

012р

. у

Вер

ховн

ій Р

аді з

ареє

стр

ова

но

но

вий

зак

он

оп

ро

ект

“Пр

о д

оку

мен

ти, щ

о п

осв

ідчу

ють

осо

бу,

її с

пец

іал

ьни

й с

тату

с та

під

твер

дж

ують

гр

ом

адян

ство

Укр

аїн

и”

за а

вто

рст

вом

нар

од

ни

х д

епут

атів

В.К

он

ова

лю

ка,

В.М

ой

сика

, І.Б

ереж

но

ї (р

еєст

р. №

10

03

6).

15 л

юто

го 2

012р

. н

а за

сід

анн

і Каб

інет

у М

ініс

трів

ро

згл

янут

о т

а ух

вал

ено

ро

зро

бл

ени

й М

ініс

тер

ство

м

юст

иц

ії за

кон

оп

ро

ект

“Пр

о д

оку

мен

ти У

краї

ни

, щ

о п

осв

ідчу

ють

осо

бу,

під

твер

дж

ують

гр

ом

адян

ство

Укр

аїн

и,

даю

ть п

рав

о н

а ви

їзд

з У

краї

ни

та

в’їз

д в

Укр

аїн

у”.

20 л

юто

го 2

012р

. вк

азан

ий

зак

он

оп

ро

ект

зар

еєст

ро

ван

о у

Вер

ховн

ій Р

аді (

реє

стр

. №

10

03

6-1

).

Заб

езп

ечен

ня

суп

ро

вод

жен

ня

у В

ерхо

вній

Рад

і

Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

до

кум

енти

, щ

о

по

свід

чую

ть о

соб

у та

під

твер

дж

ують

гр

ом

адян

ство

Укр

аїн

и (

до

пр

ий

нят

тя З

ако

ну)

.

Оск

ільк

и п

ри

чин

и,

що

зум

ови

ли

бр

ак к

он

сол

ідо

ван

ої п

ози

ції

Ур

яду

та п

арл

амен

тськ

ої б

ільш

ост

і з ц

ього

пи

тан

ня,

нар

азі н

е ус

унут

і, іс

нує

ри

зик

пр

од

овж

енн

я ко

нку

рен

ції

дво

х ал

ьтер

нат

ивн

их,

і в

окр

еми

х

асп

екта

х ан

таго

ніс

тичн

их

під

ход

ах у

ряд

у та

заз

нач

ено

ї гр

упи

нар

од

ни

х д

епут

атів

, як

а м

ає м

іцн

і по

зиц

ії в

пар

лам

ентс

ькій

біл

ьшо

сті.

На

під

твер

дж

енн

я ц

ього

– 2

0 б

ерез

ня

в Р

аді н

е ви

стач

ил

о г

ол

осі

в (л

иш

е 2

06

– “

за”)

дл

я вн

есен

ня

вказ

ани

х за

кон

оп

ро

екті

в (р

еєст

р. №

10

03

6 т

а №

10

03

6-1

) д

о п

ор

ядку

ден

но

го.

Пр

ий

нят

тя н

ор

мат

ивн

о-п

рав

ови

х ак

тів,

нео

бхі

дн

их

дл

я за

пр

ова

дж

енн

я д

оку

мен

тів

Укр

аїн

и д

ля

виїз

ду

за к

ор

до

н з

ел

ектр

он

ни

м н

осі

єм б

іом

етр

ичн

ої

інф

ор

мац

ії… (

у м

ісяч

ни

й т

ерм

ін п

ісл

я п

ри

йн

яття

Зак

он

у).

Ви

кон

анн

я п

ункт

у ст

ри

мує

ться

по

треб

ою

ухв

ален

ня

Зак

он

у п

ро

до

кум

енти

, щ

о п

осв

ідчу

ють

осо

бу

та

під

твер

дж

ують

гр

ом

адян

ство

Укр

аїн

и.

Вн

есен

ня

на

ро

згл

яд П

рез

ид

енто

ві У

краї

ни

пр

оек

ту

Ука

зу П

рез

ид

ента

Укр

аїн

и п

ро

вн

есен

ня

змін

до

Ука

зу П

рез

ид

ента

Укр

аїн

и в

ід 2

6 л

юто

го 1

998р

.

№1

53 “

Пр

о д

ип

ло

мат

ичн

ий

та

служ

бо

вий

пас

по

рти

Укр

аїн

и”

у зв

’язк

у із

зап

ро

вад

жен

ням

но

вих

зраз

ків

ди

пл

ом

ати

чно

го т

а сл

ужб

ово

го п

асп

ор

тів

з ел

ектр

он

ни

м н

осі

єм б

іом

етр

ичн

ої і

нф

ор

мац

ії

(у м

ісяч

ни

й т

ерм

ін п

ісл

я п

ри

йн

яття

Зак

он

у).

Ви

кон

анн

я п

ункт

у ст

ри

мує

ться

по

треб

ою

ухв

ален

ня

Зак

он

у п

ро

до

кум

енти

, щ

о п

осв

ідчу

ють

осо

бу

та

під

твер

дж

ують

гр

ом

адян

ство

Укр

аїн

и.

2. С

хвал

ення

Пла

ну д

ій, щ

о м

істи

тим

е ча

сові

ра

мки

пов

ного

пер

еход

у на

вид

ачу

біом

етри

чних

за

корд

онни

х па

спор

тів,

що

відп

овід

ають

ст

анда

ртам

ІКАО

, в т

.ч. в

кон

суль

ства

х Ук

раїн

и за

ко

рдон

ом, т

а по

вног

о ви

луче

ння

з об

ігу

пасп

орті

в,

що

не в

ідпо

віда

ють

ста

ндар

там

ІКАО

.

Зат

вер

дж

енн

я п

лан

у за

ход

ів із

зап

ро

вад

жен

ня

до

кум

енті

в Укр

аїн

и д

ля

виїз

ду

за к

ор

до

н з

елек

тро

нн

им

но

сієм

біо

мет

ри

чно

ї ін

фо

рм

ації

і

ство

рен

ня

нац

іон

альн

ої с

ист

еми

біо

мет

ри

чно

ї

вер

иф

ікац

ії та

іден

тиф

ікац

ії гр

ом

адян

Укр

аїн

и…

В

ико

нан

ня

пун

кту

стр

им

уєть

ся п

отр

ебо

ю у

хвал

енн

я З

ако

ну

пр

о д

оку

мен

ти, щ

о п

осв

ідчу

ють

осо

бу

та

під

твер

дж

ують

гр

ом

адян

ство

Укр

аїн

и.

Ро

зро

бка

пр

огр

ами

ви

луч

енн

я з

об

ігу

до

кум

енті

в

дл

я ви

їзд

у за

ко

рд

он

, зр

азки

яки

х н

е ві

дп

ові

даю

ть

стан

дар

там

ІК

АО

(ве

рес

ень

2011р

.).

Н

аказ

ом

МВ

С №

693 в

ід 2

0 в

ерес

ня

20

11

р. за

твер

дж

ена

Пр

огр

ама

вил

учен

ня

з о

біг

у д

оку

мен

тів

дл

я

виїз

ду

за к

ор

до

н,

зраз

ки я

ких

не

від

по

від

ають

ста

нд

арта

м ІК

АО

.

Уті

м,

існ

ує п

отр

еба

ухва

лен

ня

но

рм

ати

вно

-пр

аво

вого

до

кум

ента

ви

що

го (

уряд

ово

го)

рів

ня,

оск

ільк

и

вид

ача

іден

тиф

ікац

ійн

их

до

кум

енті

в н

е н

алеж

ить

ви

нят

ково

до

ко

мп

етен

ції

МВ

С.

1

Нац

іон

альн

ий

пл

ан з

ви

кон

анн

я П

лан

у д

ій щ

од

о л

ібер

аліз

ації

Євр

оп

ейсь

ким

Со

юзо

м в

ізо

вого

реж

им

у д

ля

Укр

аїн

и.

Зат

вер

дж

ено

Ука

зом

Пр

ези

ден

та У

краї

ни

№4

94

від

22

кві

тня

20

11

р.

2

ІКА

О –

Між

нар

од

на

ор

ган

ізац

ія ц

иві

льн

ої а

віац

ії.



3. С

твор

ення

нав

чаль

них

прог

рам

та

схва

ленн

я ан

тико

рупц

ійни

х ко

декс

ів е

тики

для

пос

адов

их

осіб

буд

ь-як

ого

орга

ну д

ерж

авно

ї вла

ди, щ

о м

ає

спра

ву із

зак

ордо

нним

и па

спор

там

и, а

так

ож

наці

онал

ьним

и па

спор

там

и та

інш

ими

перв

инни

ми

доку

мен

там

и, щ

о за

свід

чую

ть о

собу

.

Ви

дач

а сп

ільн

ого

но

рм

ати

вно

-пр

аво

вого

акт

а п

ро

код

екс

по

вед

інки

пр

аців

ни

ків,

до

фун

кціо

нал

ьни

х

об

ов’

язкі

в як

их

нал

ежи

ть о

фо

рм

лен

ня

та в

ид

ача

до

кум

енті

в, щ

о п

осв

ідчу

ють

осо

бу

(тр

авен

ь 2011р

.).

Д

оку

мен

т ух

вал

ено

сп

ільн

им

Нак

азо

м №

31

9/1

49

/14

5/1

45

МВ

С, М

ЗС

, М

інін

фр

астр

укту

ри

та

Гол

овд

ерж

служ

би

14 ч

ервн

я 2

01

1р

.

Ро

зро

бка

пр

огр

ами

нав

чан

ня

та п

ідви

щен

ня

квал

іфік

ації

пр

аців

ни

ків,

до

фун

кціо

нал

ьни

х

об

ов’

язкі

в як

их

нал

ежи

ть о

фо

рм

лен

ня

та в

ид

ача

до

кум

енті

в, щ

о п

осв

ідчу

ють

осо

бу

(чер

вен

ь 2011р

.).

21 ч

ервн

я 2011р

. М

ініс

тро

м в

нут

ріш

ніх

сп

рав

Укр

аїн

и з

атве

рд

жен

а Н

авча

льн

а п

ро

грам

а п

ідви

щен

ня

квал

іфік

ації

пр

аців

ни

ків,

до

фун

кціо

нал

ьни

х о

бо

в’яз

ків

яки

х н

алеж

ать

оф

ор

мл

енн

я та

ви

дач

а д

оку

мен

тів,

що

по

свід

чую

ть о

соб

у.

БЛОК

2: Н

ЕЛЕГ

АЛЬН

А ІМ

МІГ

РАЦ

ІЯ, В

КЛЮ

ЧНО

З РЕ

АДМ

ІСІЄ

Ю

Упра

влін

ня к

ордо

нам

и

4. С

хвал

ення

всі

х не

обхі

дних

зах

одів

з

імпл

емен

таці

ї пра

воох

орон

ної п

рогр

ами

розв

итку

та

рек

онст

рукц

ії де

ржав

ного

кор

дону

на

пері

од

до 2

015р

. та

Конц

епці

ї роз

витк

у Д

ерж

авно

ї пр

икор

донн

ої с

луж

би У

краї

ни н

а пе

ріод

до

2015

р.,

вклю

чаю

чи п

раво

ві з

асад

и дл

я м

іжві

дом

чого

сп

івро

бітн

ицтв

а м

іж П

рико

рдон

ною

слу

жбо

ю,

прав

оохо

ронн

ими

орга

нам

и та

інш

ими

уста

нова

ми,

щ

о за

діян

і в у

прав

лінн

і кор

дона

ми,

а т

акож

на

данн

я Пр

икор

донн

ій с

луж

бі м

ожли

вост

і бра

ти

учас

ть у

вия

влен

ні т

а ро

зслі

дува

нні п

рико

рдон

них

злоч

инів

у к

оорд

инац

ії з

усім

а пр

ичет

ним

и пр

авоо

хоро

нним

и ор

гана

ми.

Пр

од

овж

енн

я р

еал

ізац

ії К

он

цеп

ції

ро

зви

тку

Дер

жав

но

ї пр

ико

рд

он

но

ї сл

ужб

и У

краї

ни

на

пер

іод

до

2015

р.,

схв

ален

ої У

казо

м П

рез

ид

ента

Укр

аїн

и

від

19 ч

ервн

я 2006р

. №

546 (

пр

отя

гом

2011р

.).

5 л

ист

оп

ада

2009р

. ух

вал

ено

Зак

он

Укр

аїн

и “

Пр

о п

ри

кор

до

нн

ий

ко

нтр

ол

ь”.

2 г

руд

ня

2010р

. д

о З

ако

ну

внес

ені з

мін

и.

Уп

ро

до

вж 2

011р

. Ур

яд с

хвал

ив

вісі

м н

ор

мат

ивн

о-п

рав

ови

х ак

тів

з м

ето

ю з

абез

печ

енн

я н

алеж

но

ї

імп

лем

ента

ції

згад

ано

го З

ако

ну.

Бр

акує

зак

он

од

авчи

х п

ол

ож

ень,

які

б з

абез

печ

увал

и П

ри

кор

до

нн

ій с

луж

бі д

ост

атн

і мо

жл

иво

сті

бр

ати

уча

сть

у ви

явл

енн

і та

ро

зсл

ідув

анн

і пр

ико

рд

он

ни

х зл

очи

нів

у к

оо

рд

ин

ації

з ус

іма

пр

иче

тни

ми

пр

аво

охо

ро

нн

им

и о

рга

нам

и.

Пр

од

овж

енн

я ви

кон

анн

я Д

ерж

авн

ої ц

ільо

вої

пр

аво

охо

ро

нн

ої п

ро

грам

и “

Об

лаш

тува

нн

я та

рек

он

стр

укц

ія д

ерж

авн

ого

ко

рд

он

у” н

а п

еріо

д

до

2015

р.,

зат

вер

дж

ено

ї По

стан

ово

ю К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

від

13 ч

ервн

я 2007р

. №

831

(пр

отя

гом

2011р

.).

З

агал

ом

зав

ерш

ено

ств

ор

енн

я чо

тир

ир

івн

ево

ї си

стем

и у

пр

авл

інн

я та

реа

гува

нн

я н

а зм

іни

об

стан

овк

и:

Гол

овн

ий

цен

тр у

пр

авл

інн

я сл

ужб

ою

, р

егіо

нал

ьні ц

ентр

и, ц

ентр

и у

пр

авл

інн

я сл

ужб

ою

ор

ган

ів о

хор

он

и

дер

жав

но

го к

ор

до

ну,

цен

три

уп

рав

лін

ня

служ

бо

ю в

ідд

ілів

пр

ико

рд

он

но

ї сл

ужб

и.

Уті

м,

пр

акти

чне

вико

нан

ня

баг

атьо

х за

ход

ів, п

еред

бач

ени

х зг

адан

ою

Пр

огр

амо

ю, су

ттєв

о в

ідст

ає в

ід

визн

ачен

ого

гр

афік

а.

5. С

хвал

ення

Нац

іона

льно

ї стр

атег

ії ін

тегр

ован

ого

упра

влін

ня к

ордо

нам

и та

Пла

ну д

ій з

її е

фек

тивн

ої

імпл

емен

таці

ї, щ

о м

істи

тим

е ча

сові

рам

ки

та к

онкр

етні

ціл

і для

под

альш

ого

розв

итку

за

коно

давс

тва,

орг

аніз

ації,

інф

раст

рукт

ури,

м

атер

іаль

ної б

ази,

а т

акож

дос

татн

і фін

ансо

ві т

а лю

дськ

і рес

урси

у с

фер

і упр

авлі

ння

корд

онам

и.

Заб

езп

ечен

ня

вико

нан

ня

в м

ежах

бю

дж

етн

их

пр

изн

ачен

ь П

лан

у за

ход

ів щ

од

о р

еал

ізац

ії

Ко

нц

епц

ії ін

тегр

ова

но

го у

пр

авл

інн

я ко

рд

он

ами

,

затв

ерд

жен

ого

Ро

зпо

ряд

жен

ням

Каб

інет

у

Мін

істр

ів У

краї

ни

від

5 с

ічн

я 2011р

. №

2-р

(пр

отя

гом

2011р

.)

27 ж

овт

ня

2010р

. Ур

яд с

хвал

ив

Ко

нц

епц

ію ін

тегр

ова

но

го у

пр

авл

інн

я ко

рд

он

ами

, 5

січ

ня

20

11

р. –

Пл

ан

захо

дів

з її

реа

ліз

ації,

до

кум

енти

ро

зро

бл

ені і

з за

луч

енн

ям е

ксп

ерті

в Є

С (

EU

BA

M),

реа

ліз

ація

тр

ива

є.

6. З

апро

вадж

ення

нав

чаль

них

прог

рам

та

схва

ленн

я ан

тико

рупц

ійни

х ко

декс

ів е

тики

, щ

о бе

зпос

еред

ньо

стос

ують

ся п

осад

ових

осі

б пр

икор

донн

ої с

луж

би, м

итни

х ор

гані

в та

інш

их

поса

дови

х ос

іб, я

кі з

адія

ні в

упр

авлі

нні к

ордо

нам

и.

Ви

дан

ня

но

рм

ати

вно

-пр

аво

вого

акт

а п

ро

ко

дек

си

по

вед

інки

пр

аців

ни

ків,

до

фун

кціо

нал

ьни

х

об

ов’

язкі

в як

их

нал

ежи

ть з

дій

снен

ня

упр

авл

інн

я

кор

до

нам

и.

Д

оку

мен

т за

твер

дж

ено

сп

ільн

им

нак

азо

м М

ВС

, М

ЗС

, М

інф

іну,

Ад

мін

істр

ації

ДП

С У

краї

ни

та

Гол

овд

ерж

служ

би

№330/1

51

/80

9/4

34

/14

6 в

ід 5

ли

пн

я 2

01

1р

.



Скла

дові

Пла

ну д

ій з

віз

ової

лiб

ерал

iзац

iї (П

ДВЛ

)За

ходи

, пер

едба

чені

Уря

дом

(згі

дно

з

Наці

онал

ьним

пла

ном

з в

икон

ання

ПД

ВЛ)1

Ко

мен

тарі

Упра

влін

ня м

ігра

цією

7. С

хвал

ення

зак

онод

авчо

ї баз

и у

сфер

і м

ігра

ційн

ої п

оліт

ики,

що

пере

дбач

атим

е еф

екти

вну

інст

итуц

ійну

стр

укту

ру у

прав

лінн

я м

ігра

цією

, пра

вила

в’їз

ду т

а пе

ребу

ванн

я ін

озем

ців,

зах

оди

з ре

інте

грац

ії гр

омад

ян

Укра

їни

(які

пов

ерта

ють

ся д

обро

віль

но а

бо

відп

овід

но д

о Уг

оди

між

Укр

аїно

ю т

а ЄС

про

ре

адм

ісію

осі

б), м

оніт

орин

г м

ігра

ційн

их п

оток

ів,

боро

тьбу

з н

елег

альн

ою м

ігра

цією

(вкл

юча

ючи

пр

оцед

ури

пове

рнен

ня, п

рава

осі

б, я

кі п

ідля

гаю

ть

пове

рнен

ню, у

мов

и ут

рим

ання

; зус

илля

, сп

рям

ован

і на

укла

денн

я уг

од п

ро р

еадм

ісію

з

осно

вним

и кр

аїна

ми

похо

джен

ня; в

иявл

ення

не

лега

льни

х м

ігра

нтів

все

реди

ні к

раїн

и).

По

дан

ня

в ус

тан

овл

ено

му

по

ряд

ку К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

дл

я вн

есен

ня

на

ро

згл

яд

Вер

ховн

ої Р

ади

Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

вн

есен

ня

змін

до

Зак

он

у Укр

аїн

и “

Пр

о п

рав

ови

й

стат

ус ін

озе

мц

ів т

а о

сіб

без

гр

ом

адян

ства

” (н

ова

ред

акц

ія)

(тр

авен

ь 2011р

.).

По

дан

о У

ряд

ом

до

Пар

лам

енту

26

тр

авн

я 2

01

1р

.

Заб

езп

ечен

ня

суп

ро

вод

жен

ня

у В

ерхо

вній

Рад

і Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

вн

есен

ня

змін

до

З

ако

ну

Укр

аїн

и “

Пр

о п

рав

ови

й с

тату

с ін

озе

мц

ів т

а о

сіб

без

гр

ом

адян

ства

” (н

ова

ред

акц

ія)

(до

пр

ий

нят

тя З

ако

ну)

Зак

он

ухв

ален

о 2

2 в

ерес

ня

20

11

р. Н

абув

чи

нн

ост

і.

Пр

ове

ден

ня

пер

его

вор

ів з

мет

ою

укл

аден

ня

з д

ерж

авам

и п

охо

дж

енн

я (т

ран

зиту

) н

елег

альн

их

міг

ран

тів

між

нар

од

ни

х д

ого

вор

ів п

ро

реа

дм

ісію

о

сіб

(п

ро

тяго

м 2

011р

.).

По

год

жен

о д

оп

овн

енн

я д

о У

год

и п

ро

реа

дм

ісію

з Р

осі

йсь

кою

Фед

ерац

ією

(н

абул

а чи

нн

ост

і у 2

00

8р

.).

Три

ваю

ть д

ип

ло

мат

ичн

і зус

ил

ля

(з р

ізн

ою

мір

ою

усп

іху)

що

до

укл

адан

ня

уго

д з

Вір

мен

ією

, А

зер

бай

дж

ано

м,

Каз

ахст

ано

м, К

ир

гизс

тан

ом

, Та

дж

ики

стан

ом

, Б

іло

рус

сю, Б

англ

адеш

, Ін

діє

ю, Ір

ано

м,

Ірак

ом

, Ш

рі-

Лан

кою

, К

ита

єм, А

фга

ніс

тан

ом

.

Вед

утьс

я п

ерег

ово

ри

що

до

оп

рац

юва

нн

я ім

пл

емен

тац

ійн

их

пр

ото

кол

ів щ

од

о р

еад

міс

ії з

краї

нам

и-

член

ами

ЄС

.

Зат

вер

дж

енн

я П

лан

у за

ход

ів щ

од

о ін

тегр

ації

іно

зем

ни

х м

ігр

анті

в та

реі

нте

грац

ії ук

раї

нсь

ких

міг

ран

тів

в Укр

аїн

і на

2011-2

015р

р.

(пр

отя

гом

І п

івр

іччя

2011р

.).

Ро

зпо

ряд

жен

ням

№653 в

ід 1

5 ч

ервн

я 2

01

1р

. К

абін

ет М

ініс

трів

зат

вер

ди

в П

лан

зах

од

ів щ

од

о ін

тегр

ації

міг

ран

тів

в ук

раї

нсь

ке с

усп

ільс

тво

на

20

11

-20

15

рр

.

Наз

ва у

хвал

ено

го д

оку

мен

та т

а й

ого

зм

іст

не

по

вно

ю м

іро

ю в

ідп

ові

даю

ть з

апл

ано

ван

ом

у, а

дж

е в

текс

ті

ухва

лен

ого

до

кум

ента

ли

ше

од

ин

пун

кт (

№6

) п

ри

свяч

ено

реі

нте

грац

ії ук

раї

нсь

ких

міг

ран

тів

в ук

раї

нсь

ке

сусп

ільс

тво

, щ

о є

сві

дче

нн

ям н

едо

стат

ньо

ї пл

анув

альн

ої р

об

оти

за

ци

м н

апр

ямо

м.

Пр

ий

нят

тя П

ост

ано

ви К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

ст

осо

вно

по

ряд

ку д

об

ро

віл

ьно

го п

ове

рн

енн

я ін

озе

мц

ів т

а о

сіб

без

гр

ом

адян

ства

до

дер

жав

п

охо

дж

енн

я і п

ор

ядку

ви

дво

рен

ня

з Укр

аїн

и

іно

зем

ців

та

осі

б б

ез г

ро

мад

янст

ва (

у м

ісяч

ни

й

тер

мін

піс

ля

пр

ий

нят

тя З

ако

ну

пр

о в

нес

енн

я зм

ін

до

Зак

он

у Укр

аїн

и “

Пр

о п

рав

ови

й с

тату

с ін

озе

мц

ів

та о

сіб

без

гр

ом

адян

ства

” (н

ова

ред

акц

ія))

Від

по

від

ни

й З

ако

н н

абув

чи

нн

ост

і в ж

овт

ні 2

01

1р

.

Пр

оек

т ак

та с

тосо

вно

по

ряд

ку д

об

ро

віл

ьно

го п

ове

рн

енн

я ін

озе

мц

ів т

а о

сіб

без

гр

ом

адян

ства

до

дер

жав

п

охо

дж

енн

я і п

ор

ядку

ви

дво

рен

ня

з Укр

аїн

и ін

озе

мц

ів т

а о

сіб

без

гр

ом

адян

ства

на

стад

ії р

озр

об

ки.

8. С

хвал

ення

Нац

іона

льно

ї стр

атег

ії уп

равл

іння

м

ігра

цією

з м

етою

еф

екти

вної

імпл

емен

таці

ї за

коно

давч

ої б

ази

у сф

ері м

ігра

ційн

ої п

оліт

ики

та

План

у ді

й, щ

о м

істи

тим

е ча

сові

рам

ки, к

онкр

етні

ці

лі, з

аход

и, р

езул

ьтат

и, п

оказ

ники

вик

онан

ня т

а до

стат

ні л

юдс

ькі і

фін

ансо

ві р

есур

си.

Вн

есен

ня

пр

оек

ту У

казу

Пр

ези

ден

та У

краї

ни

пр

о

затв

ерд

жен

ня

Ко

нц

епц

ії м

ігр

ацій

но

ї по

літ

ики

Укр

аїн

и (

пр

отя

гом

2011р

.).

В

ідп

ові

дн

ий

Ука

з П

рез

ид

ента

№6

22

під

пи

сан

ий

30

тр

авн

я 2

01

1р

.

Зат

вер

дж

енн

я п

лан

у за

ход

ів з

реа

ліз

ації

Ко

нц

епц

ії м

ігр

ацій

но

ї по

літ

ики

Укр

аїн

и,

під

гото

вка

та

внес

енн

я в

уста

но

влен

ом

у п

ор

ядку

пр

оп

ози

цій

щ

од

о ін

сти

туц

ійн

ої р

ефо

рм

и у

сф

ері у

пр

авл

інн

я м

ігр

аціє

ю (

чер

вен

ь 2011р

.)

П

лан

зах

од

ів з

атве

рд

жен

о Р

озп

ор

ядж

енн

ям К

абін

ету

Мін

істр

ів №

10

58

від

12

жо

втн

я 2

01

1р

.

9. З

апро

вадж

ення

мех

аніз

му

мон

ітор

ингу

м

ігра

ційн

их п

оток

ів, щ

о ви

знач

атим

е ре

гуля

рно

онов

люва

ний

міг

раці

йний

про

філ

ь Ук

раїн

и з

дани

ми

як щ

одо

неле

галь

ної,

так

і лег

альн

ої

міг

раці

ї, а

тако

ж у

твор

ення

орг

анів

, від

пові

даль

них

за з

бира

ння

та а

налі

з да

них

про

обся

ги і

пото

ки

міг

раці

ї.

Заб

езп

ечен

ня

ство

рен

ня

єди

но

ї нац

іон

альн

ої б

ази

д

ани

х уп

рав

лін

ня

міг

рац

ійн

им

и п

ото

кам

и в

Укр

аїн

і (ч

ерве

нь

2011р

.).

Д

оку

мен

т п

ереб

уває

на

закл

ючн

ій с

тад

ії ух

вал

енн

я.

9 в

ерес

ня

2011р

. п

ро

ект

до

кум

ента

над

ани

й н

а о

пр

ацю

ван

ня

член

ам Н

ауко

во-е

ксп

ертн

ої р

ади

з п

ита

нь

дія

льн

ост

і ДМ

С.

Під

гото

влен

о п

ро

ект

По

стан

ови

КМ

У “

Пр

о с

тво

рен

ня

єди

но

ї нац

іон

альн

ої б

ази

дан

их

упр

авл

інн

я м

ігр

ацій

ни

ми

по

тока

ми

”.



Полі

тика

при

тулк

у

10. С

хвал

ення

зак

онод

авст

ва у

сф

ері п

риту

лку

у ві

дпов

ідно

сті з

між

наро

дним

и ст

анда

ртам

и (Ж

енев

сько

ї кон

венц

ії 19

51р.

, Нью

-Йор

кськ

ого

прот

окол

у) т

а ст

анда

ртам

и ЄС

, що

пере

дбач

атим

е пі

дста

ви д

ля м

іжна

родн

ого

захи

сту

(вкл

юча

ючи

до

пом

іжні

фор

ми

захи

сту)

, про

цеду

рні п

рави

ла

пере

вірк

и зв

ерне

нь з

а м

іжна

родн

им з

ахис

том

, а

тако

ж п

рава

шук

ачів

при

тулк

у та

біж

енці

в.

Заб

езп

ечен

ня

суп

ро

вод

жен

ня

у В

ерхо

вній

Рад

і

Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

біж

енц

ів т

а о

сіб

, як

і

по

треб

ують

до

дат

ково

го а

бо

ти

мча

сово

го з

ахи

сту

(реє

стр

. №

7252)

(до

пр

ий

нят

тя З

ако

ну)

.

У

хвал

ено

8 л

ип

ня

2011р

., З

ако

н н

абув

чи

нн

ост

і.

Ро

зро

бл

енн

я п

ро

екті

в н

ор

мат

ивн

о-п

рав

ови

х ак

тів,

нео

бхі

дн

их

дл

я р

еал

ізац

ії З

ако

ну

пр

о б

іжен

ців

та

осі

б,

які п

отр

ебую

ть д

од

атко

вого

аб

о т

им

часо

вого

захи

сту

(у м

ісяч

ни

й т

ерм

ін п

ісл

я п

ри

йн

яття

Зак

он

у).

У

пр

оц

есі р

озр

об

ки т

а ух

вал

енн

я.

Зо

крем

а, в

ид

ано

Нак

аз М

ВС

(№

64

9 в

ід 7

вер

есн

я 2

01

1р

.) “

Пр

о з

атве

рд

жен

ня

Пр

ави

л р

озг

ляд

у за

яв т

а

оф

ор

мл

енн

я д

оку

мен

тів,

нео

бхі

дн

их

дл

я ви

ріш

енн

я п

ита

нн

я п

ро

ви

знан

ня

біж

енц

ем а

бо

осо

бо

ю, як

а

по

треб

ує д

од

атко

вого

зах

ист

у, в

трат

у і п

озб

авл

енн

я ст

атус

у б

іжен

ця

та д

од

атко

вого

зах

ист

у і с

касу

ван

ня

ріш

енн

я п

ро

ви

знан

ня

осо

би

біж

енц

ем а

бо

осо

бо

ю, як

а п

отр

ебує

до

дат

ково

го з

ахи

сту”

.

БЛОК

3: Г

РОМ

АДСЬ

КИЙ

ПОРЯ

ДОК

ТА

БЕЗП

ЕКА

Попе

редж

ення

та

боро

тьба

з о

рган

ізов

аною

зло

чинн

істю

, тер

ориз

мом

та

кору

пціє

ю

11. С

хвал

ення

все

охоп

люю

чої с

трат

егії

боро

тьби

з

орга

нізо

вано

ю з

лочи

нніс

тю р

азом

з П

лано

м д

ій,

що

міс

тити

ме

часо

ві р

амки

, кон

крет

ні ц

ілі,

захо

ди,

резу

льта

ти, п

оказ

ники

вик

онан

ня т

а до

стат

ні

людс

ькі і

фін

ансо

ві р

есур

си.

По

дан

ня

в ус

тан

овл

ено

му

по

ряд

ку К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

дл

я вн

есен

ня

на

ро

згл

яд

Пр

ези

ден

тові

Укр

аїн

и п

ро

екту

Ко

нц

епц

ії д

ерж

авн

ої

по

літ

ики

у с

фер

і бо

ро

тьб

и з

ор

ган

ізо

ван

ою

зло

чин

ніс

тю (

трав

ень

2011р

.).

До

кум

ент

ухва

лен

о К

абін

ето

м М

ініс

трів

22

чер

вня

20

11

р. О

стат

очн

о у

хвал

ено

Ука

зом

Пр

ези

ден

та У

краї

ни

№1000 в

ід 2

1 ж

овт

ня

2011р

.

По

дан

ня

в ус

тан

овл

ено

му

по

ряд

ку н

а р

озг

ляд

Каб

інет

у М

ініс

трів

Укр

аїн

и п

лан

у за

ход

ів з

реа

ліз

ації

Ко

нц

епц

ії д

ерж

авн

ої п

ол

іти

ки у

сф

ері

бо

ро

тьб

и з

ор

ган

ізо

ван

ою

зл

очи

нн

істю

(у м

ісяч

ни

й т

ерм

ін п

ісл

я сх

вал

енн

я К

он

цеп

ції)

.

У

хвал

ено

Каб

інет

ом

Мін

істр

ів 2

5 с

ічн

я 2

01

2р

.

12. С

хвал

ення

Зак

ону

“Про

про

тиді

ю т

оргі

влі

людь

ми

”, П

лану

дій

з м

етою

еф

екти

вної

ім

плем

ента

ції Д

ерж

авно

ї про

грам

и пр

отид

ії то

ргів

лі л

юдь

ми,

що

міс

тити

ме

часо

ві р

амки

, ко

нкре

тні ц

ілі,

захо

ди, р

езул

ьтат

и, п

оказ

ники

ви

кона

ння

та д

оста

тні л

юдс

ькі і

фін

ансо

ві р

есур

си.

По

дан

ня

в ус

тан

овл

ено

му

по

ряд

ку К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

дл

я вн

есен

ня

на

ро

згл

яд

Вер

ховн

ої Р

ади

Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

пр

оти

дію

то

ргі

влі л

юд

ьми

(тр

авен

ь 2011р

.).

З

ако

н р

озр

об

лен

о із

зал

учен

ням

між

нар

од

ни

х і у

краї

нсь

ких

гро

мад

ськи

х о

рга

ніз

ацій

.

Заб

езп

ечен

ня

суп

ро

вод

жен

ня

у В

ерхо

вній

Рад

і

Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

пр

оти

дію

то

ргі

влі

лю

дьм

и (

до

пр

ий

нят

тя З

ако

ну)

.

З

ако

н У

краї

ни

“П

ро

пр

оти

дію

то

ргі

влі л

юд

ьми

” ух

вал

ено

20

вер

есн

я 2

01

1р

. П

ідп

иса

ни

й П

рез

ид

енто

м.

Від

по

від

ає о

сно

вни

м п

ол

ож

енн

ям в

ідп

ові

дн

ої К

он

вен

ції

Рад

и Є

вро

пи

, ал

е п

отр

ебує

пр

ий

нят

тя н

изк

и

до

дат

кови

х р

ішен

ь д

ля

заб

езп

ечен

ня

йо

го ф

ункц

іон

альн

ост

і .

По

дан

ня

в ус

тан

овл

ено

му

по

ряд

ку К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

дл

я вн

есен

ня

на

ро

згл

яд

Вер

ховн

ої Р

ади

Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

затв

ерд

жен

ня

Заг

альн

од

ерж

авн

ої п

ро

грам

и

пр

оти

дії

тор

гівл

і лю

дьм

и н

а п

еріо

д д

о 2

015р

.

(у м

ісяч

ни

й т

ерм

ін п

ісл

я п

ри

йн

яття

Зак

он

у п

ро

пр

оти

дію

то

ргі

влі л

юд

ьми

).

15 л

юто

го 2

012р

. К

абін

ет М

ініс

трів

зат

вер

ди

в Р

озп

ор

ядж

енн

я “П

ро

схв

ален

ня

Ко

нц

епц

ії Д

ерж

авн

ої

ціл

ьово

ї со

ціа

льн

ої п

ро

грам

и п

ро

тид

ії то

ргі

влі л

юд

ьми

на

пер

іод

до

20

15

р.”

.

Ци

м д

оку

мен

том

дер

жав

ни

м з

амо

вни

ком

пр

огр

ами

ви

знач

ено

Мін

істе

рст

во с

оц

іал

ьно

ї по

літ

ики

. Ти

м

сам

им

на

Мін

істе

рст

во п

окл

аден

о в

ідп

ові

дал

ьніс

ть з

а д

ерж

авн

у п

ол

іти

ки щ

од

о п

ро

тид

ії то

ргі

влі л

юд

ьми

.

22 б

ерез

ня

2012р

. К

абін

ет М

ініс

трів

схв

али

в Д

ерж

авн

у ц

ільо

ву с

оц

іал

ьну

пр

огр

аму

пр

оти

дії

тор

гівл

і

лю

дьм

и н

а п

еріо

д д

о 2

015

р.

Заб

езпе

ченн

я су

пров

одж

ення

у В

ерхо

вній

Рад

і Укр

аїни

прое

кту

Зак

ону

про

безо

плат

ну п

раво

ву д

опом

огу.

З

ако

н У

краї

ни

“П

ро

без

оп

лат

ну

пр

аво

ву д

оп

ом

огу

” ух

вал

ено

2 ч

ервн

я 2

01

1р

. П

ідп

иса

ни

й п

рез

ид

енто

м,

наб

ув ч

ин

но

сті.



Скла

дові

Пла

ну д

ій з

віз

ової

лiб

ерал

iзац

iї (П

ДВЛ

)За

ходи

, пер

едба

чені

Уря

дом

(згі

дно

з

Наці

онал

ьним

пла

ном

з в

икон

ання

ПД

ВЛ)1

Ко

мен

тарі

13. У

хвал

ення

зак

онод

авст

ва п

ро з

апоб

іган

ня

і бор

отьб

у з

кору

пціє

ю, с

твор

ення

єди

ного

та

неза

леж

ного

ант

икор

упці

йног

о ор

гану

; пос

илен

ня

коор

дина

ції т

а об

мін

у ін

фор

мац

ією

між

орг

анам

и де

ржав

ної в

лади

, від

пові

даль

ним

и за

бор

отьб

у з

кору

пціє

ю.

По

дан

ня

в ус

тан

овл

ено

му

по

ряд

ку н

а р

озг

ляд

П

рез

ид

енто

ві У

краї

ни

пр

оек

ту Н

аціо

нал

ьно

ї ст

рат

егії

зап

об

іган

ня

та п

ро

тид

ії ко

руп

ції

на

201

1-2

014р

р.

(тр

авен

ь 2011р

.).

Н

аціо

нал

ьна

анти

кор

упц

ійн

а ст

рат

егія

на

20

11

-20

15

рр

. ух

вал

ена

Ука

зом

Пр

ези

ден

та У

краї

ни

№1

00

1

від

21 ж

овт

ня

2011р

.

29 л

ист

оп

ада

2011р

. К

МУ

зат

вер

ди

в Д

ерж

авн

у п

ро

грам

у щ

од

о з

апо

біг

анн

я і п

ро

тид

ії ко

руп

ції

на

20

11

-2015р

р.,

у я

кій

ви

знач

ено

ко

нкр

етн

і ан

тико

руп

цій

ні з

ахо

ди

, ви

кон

авц

і та

від

по

від

ні т

ерм

іни

ви

кон

анн

я.

Зак

он

Укр

аїн

и “

Пр

о з

апо

біг

анн

я та

пр

оти

дію

ко

руп

ції”

наб

ув ч

ин

но

сті 1

січ

ня

20

12

р.

Ука

зом

Пр

ези

ден

та У

краї

ни

№33

від

25

січ

ня

20

12

р. ви

знач

ено

по

ряд

ок

ор

ган

ізац

ії п

ро

вед

енн

я сп

еціа

льн

ої п

ерев

ірки

що

до

осі

б, як

і пр

етен

дую

ть н

а за

йн

яття

по

сад

, п

ов’

язан

их

із в

ико

нан

ням

фун

кцій

д

ерж

ави

аб

о м

ісц

ево

го с

амо

вряд

уван

ня.

По

стан

ово

ю К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

№1

6 в

ід 1

1 с

ічн

я 2

01

2р

. ви

знач

ено

По

ряд

ок

збер

іган

ня

до

кум

енті

в і в

ико

ри

стан

ня

від

ом

ост

ей, за

знач

ени

х у

дек

лар

ації

пр

о м

айн

о, д

охо

ди

, ви

трат

и т

а зо

бо

в’яз

анн

я ф

інан

сово

го х

арак

тер

у, т

а ві

до

мо

стей

пр

о в

ідкр

итт

я ва

лю

тно

го р

ахун

ку.

На

дум

ку д

еяки

х гр

ом

адсь

ких

експ

ерті

в, ц

ей П

ор

ядо

к п

евн

им

чи

но

м с

упер

ечи

ть З

ако

ну

Укр

аїн

и

“Пр

о д

ост

уп д

о п

убл

ічн

ої і

нф

ор

мац

ії”.

Нак

азо

м М

ініс

тер

ства

юст

иц

ії Укр

аїн

и №

39

/5 в

ід 1

1 с

ічн

я 2

01

2р

. за

твер

дж

ено

По

ло

жен

ня

пр

о Є

ди

ни

й

дер

жав

ни

й р

еєст

р о

сіб

, як

і вчи

ни

ли

ко

руп

цій

ні п

рав

оп

ор

ушен

ня.

Згі

дн

о з

ци

м П

ол

ож

енн

ям М

ініс

тер

ство

ю

сти

ції

Укр

аїн

и з

1 л

юто

го 2

01

2р

. ф

ор

мує

та

вед

е д

ерж

авн

ий

реє

стр

ко

руп

ціо

нер

ів, щ

о є

час

тин

ою

д

ерж

авн

ого

реє

стр

у су

до

вих

ріш

ень.

Заг

ало

м у

краї

нсь

ке а

нти

кор

упц

ійн

е за

кон

од

авст

во н

е п

овн

ою

мір

ою

від

по

від

ає р

еко

мен

дац

іям

GR

EC

O т

а О

ЕС

Р і

вим

агає

по

дал

ьшо

го в

до

ско

нал

енн

я.

Удо

ско

нал

енн

я р

об

оти

під

ро

зділ

ів п

рав

оо

хор

он

ни

х о

рга

нів

та

інш

их

ор

ган

ів д

ерж

авн

ої в

лад

и з

пи

тан

ь б

ор

оть

би

з к

ор

упц

ією

у д

ерж

авн

ом

у се

кто

рі

(пр

отя

гом

2011р

.).

Б

рак

ує в

изн

ачен

ост

і з п

ита

нн

ям щ

од

о з

асн

уван

ня

єди

но

го н

езал

ежн

ого

ан

тико

руп

цій

но

го о

рга

ну.

У

лю

том

у 2012р

. М

ініс

тер

ство

юст

иц

ії о

гол

оси

ло

пр

о т

е, щ

о в

ідп

ові

дн

ий

зак

он

оп

ро

ект

над

ісл

ано

на

ро

згл

яд П

рез

ид

енту

. О

дн

ак т

екст

зак

он

оп

ро

екту

не

оп

ри

лю

дн

ени

й.

Ста

но

м н

а кв

ітен

ь 2012р

., п

оси

лаю

чись

на

ост

анн

ій з

віт

GR

EC

O (

п.9

), М

ініс

тер

ство

юст

иц

ії ст

вер

дж

ує, щ

о

зазн

ачен

им

у П

ДВ

Л “

Єд

ин

им

та

нез

алеж

ни

м а

нти

кор

упц

ійн

им

ор

ган

ом

” м

ож

на

вваж

ати

Нац

іон

альн

ий

ан

тико

руп

цій

ни

й к

ом

ітет

, ск

лад

яко

го з

атве

рд

жен

ий

Пр

ези

ден

том

16

бер

езн

я 2

01

2р

. Н

езал

ежн

і екс

пер

ти

пер

еваж

но

не

по

год

жую

ться

з т

аки

м т

рак

тува

нн

ям.

14. С

хвал

ення

Нац

іона

льно

ї стр

атег

ії пр

отид

ії та

бо

роть

би з

від

мив

ання

м г

рош

ей т

а ф

інан

сува

нням

те

рори

зму;

при

йнят

тя з

акон

у пр

о за

побі

ганн

я ф

інан

сува

нню

тер

ориз

му.

Зат

вер

дж

енн

я п

лан

у за

ход

ів н

а 2011р

. із

за

по

біг

анн

я та

пр

оти

дії

лег

аліз

ації

(від

ми

ван

ню

) д

охо

дів

, о

дер

жан

их

зло

чин

ни

м ш

лях

ом

, аб

о

фін

ансу

ван

ню

тер

ор

изм

у (ч

ерве

нь

2011р

.).

З

атве

рд

жен

о с

піл

ьно

ю К

МУ

та

НБ

У П

ост

ано

вою

№2

70

9 б

ерез

ня

20

11

р.

15. С

хвал

ення

нов

ої Н

аціо

наль

ної с

трат

егіч

ної

прог

рам

и щ

одо

боро

тьби

з н

арко

тика

ми

та

відп

овід

ного

Пла

ну д

ій, р

атиф

ікац

ія М

емор

анду

му

про

взає

мор

озум

іння

з E

MCD

DA.

Ан

аліз

зак

он

од

авст

ва у

сф

ері б

ор

оть

би

з

нез

ако

нн

им

об

іго

м н

арко

тичн

их

засо

бів

, п

сихо

тро

пн

их

реч

ови

н т

а п

рек

урсо

рів

, …

вд

оск

он

ален

ня

дер

жав

но

го р

егул

юва

нн

я у

зазн

ачен

ій с

фер

і (л

ип

ень

2011р

.).

К

он

цеп

ція

реа

ліз

ації

дер

жав

но

ї по

літ

ики

у с

фер

і пр

оти

дії

по

ши

рен

ню

нар

ком

анії,

бо

ро

тьб

и з

нез

ако

нн

им

о

біг

ом

нар

коти

чни

х р

ечо

вин

, п

сихо

тро

пн

их

реч

ови

н і

пр

екур

сор

ів н

а 2

01

1-2

01

5р

р. за

твер

дж

ена

Ро

зпо

ряд

жен

ням

КМ

У №

18

08

від

13

вер

есн

я 2

01

0р

. П

лан

зах

од

ів щ

од

о в

ико

нан

ня

зазн

ачен

ої К

он

цеп

ції

затв

ерд

жен

о Р

озп

ор

ядж

енн

ям К

МУ

№2

14

0 в

ід 2

2 ж

овт

ня

20

10

р.

Акт

иві

заці

я сп

івро

бітн

ицт

ва м

іж У

краї

ною

та

Євр

опей

ськи

м м

оніт

оринг

овим

цен

тром

з п

ита

нь

нарк

отикі

в та

нар

коти

чної

зал

ежно

сті в

рам

ках

Мем

оран

дум

у пр

о вз

аєм

ороз

умін

ня м

іж М

ініс

терс

твом

ох

орон

и з

дор

ов’я

Укр

аїни

та

Євр

опей

ськи

м

мон

ітор

инг

овим

цен

тром

з п

ита

нь н

арко

тикі

в та

на

ркот

ичн

ої з

алеж

ност

і (пр

отяг

ом 2

011р

.).

18 ж

овт

ня

2011р

. К

абін

ет М

ініс

трів

Укр

аїн

и с

хвал

ив

Ко

нц

епц

ію с

тво

рен

ня

сист

еми

мо

ніт

ор

ин

гу с

иту

ації

у сф

ері п

ро

тид

ії н

езак

он

но

му

об

ігу

нар

коти

чни

х за

соб

ів, п

сихо

тро

пн

их

реч

ови

н і

пр

екур

сор

ів.

Укл

аден

ий

між

Укр

аїн

ою

та

EM

CD

DA

Мем

ор

анд

ум п

ро

вза

ємо

ро

зум

інн

я (2

8 с

ічн

я 2

01

0р

.) н

е п

отр

ебує

р

ати

фік

ації

Вер

ховн

ою

Рад

ою

Укр

аїн

и.



16. С

хвал

ення

від

пові

дних

Кон

венц

ій О

ОН т

а Ра

ди

Євро

пи у

сф

ерах

, заз

наче

них

вищ

е, а

так

ож п

ро

боро

тьбу

з т

ерор

изм

ом.

Ви

знач

енн

я п

ерел

іку

між

нар

од

ни

х д

ого

вор

ів у

сфер

і бо

ро

тьб

и з

ор

ган

ізо

ван

ою

зл

очи

нн

істю

та т

еро

ри

змо

м,

до

яки

х н

еоб

хід

но

пр

иєд

нат

ись

Укр

аїн

і, та

вн

есен

ня

від

по

від

ни

х п

ро

по

зиц

ій

(тр

авен

ь 2011р

.).

Укр

аїн

а р

ати

фік

увал

а вс

і від

по

від

ні К

он

вен

ції

та П

ро

токо

ли

ОО

Н т

а Р

ади

Євр

оп

и з

а ви

нят

ком

Пр

ото

кол

у

ОО

Н щ

од

о б

ор

оть

би

з н

елег

альн

им

ви

ро

бн

иц

тво

м т

а то

ргі

влею

во

гнеп

альн

ою

зб

ро

єю, її

част

ин

ами

,

ком

по

нен

там

и т

а ам

уніц

ією

(2

00

1р

.).

Судо

ве с

півр

обіт

ницт

во у

кри

мін

альн

их с

прав

ах

17. У

хвал

ення

зак

онод

авчо

ї баз

и щ

одо

взає

мно

ї пр

авов

ої д

опом

оги.

Заб

езп

ечен

ня

суп

ро

вод

жен

ня

у В

ерхо

вній

Рад

і

Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

рат

иф

ікац

ію Д

руг

ого

до

дат

ково

го п

ро

токо

лу

до

Євр

оп

ейсь

кої к

он

вен

ції

пр

о в

заєм

ну

до

по

мо

гу у

кр

им

інал

ьни

х сп

рав

ах

(до

пр

ий

нят

тя З

ако

ну)

.

Р

ати

фік

ова

но

1 ч

ервн

я 2011

р.

18. Р

атиф

ікац

ія Д

руго

го п

рото

колу

до

Євро

пейс

ької

кон

венц

ії пр

о вз

аєм

ну п

раво

ву

допо

мог

у.

Заб

езп

ечен

ня

суп

ро

вод

жен

ня

у В

ерхо

вній

Рад

і

Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

вн

есен

ня

змін

до

дея

ких

зако

но

дав

чих

акті

в Укр

аїн

и у

зв’

язку

з

рат

иф

ікац

ією

Др

уго

го д

од

атко

вого

пр

ото

кол

у д

о

Євр

оп

ейсь

кої к

он

вен

ції

пр

о в

заєм

ну

до

по

мо

гу у

кри

мін

альн

их

спр

авах

(д

о п

ри

йн

яття

Зак

он

у).

З

ако

н У

краї

ни

“П

ро

вн

есен

ня

змін

до

дея

ких

зако

но

дав

чих

акті

в Укр

аїн

и у

зв’

язку

з р

ати

фік

аціє

ю Д

руг

ого

до

дат

ково

го п

ро

токо

лу

до

Євр

оп

ейсь

кої к

он

вен

ції

пр

о в

заєм

ну

до

по

мо

гу у

кр

им

інал

ьни

х сп

рав

ах”

пр

ий

нят

о 1

6 ч

ервн

я 2011р

. Н

абув

чи

нн

ост

і.

19. У

клад

ення

Уго

ди з

Євр

оюст

ом.

Пр

ове

ден

ня

пер

его

вор

ів з

мет

ою

узг

од

жен

ня

текс

ту У

год

и п

ро

сп

івр

об

ітн

иц

тво

між

Укр

аїн

ою

та Є

вро

пей

ськи

м б

юр

о з

пи

тан

ь ю

сти

ції

(вер

есен

ь 2011р

.).

З

а п

ові

до

мл

енн

ям М

ініс

тер

ства

юст

иц

ії, п

ерег

ово

ри

зав

ерш

ено

і уг

од

у п

араф

ова

но

8 г

руд

ня

20

11

р.

Укл

аден

ня

Уго

ди

пр

о с

пів

ро

біт

ни

цтв

о м

іж

Укр

аїн

ою

та

Євр

оп

ейсь

ким

бю

ро

з п

ита

нь

юст

иц

ії

(IV

ква

рта

л 2

011р

.).

Уго

ду

пар

афо

ван

о (

ди

в. в

ищ

е), тр

ива

є п

ідго

товк

а д

о о

фіц

ійн

ого

під

пи

сан

ня,

що

стр

им

уєть

ся

нео

дн

озн

ачн

им

и о

цін

кам

и з

бо

ку Є

С ф

ункц

іон

уван

ня

сист

еми

зах

ист

у п

ерсо

нал

ьни

х д

ани

х в

Укр

аїн

і.

Прав

оохо

ронн

е сп

івро

бітн

ицтв

о

20. С

твор

ення

нал

ежно

го к

оорд

инац

ійно

го

мех

аніз

му

між

від

пові

дним

и на

ціон

альн

ими

орга

нам

и та

спі

льно

ї баз

и да

них,

що

гара

нтує

пр

ямий

дос

туп

на в

сій

тери

торі

ї Укр

аїни

.

Зат

вер

дж

енн

я сп

ільн

ої і

нст

рук

ції

що

до

вза

ємо

дії

пр

аво

охо

ро

нн

их

ор

ган

ів у

сф

ері б

ор

оть

би

з

ор

ган

ізо

ван

ою

зл

очи

нн

істю

(тр

авен

ь 2011р

.).

З

атве

рд

жен

о с

піл

ьни

м Н

аказ

ом

МВ

С т

а Ц

ентр

альн

ого

уп

рав

лін

ня

СБ

У №

31

7/2

35

від

10

чер

вня

20

11

р.

21. У

клад

ення

Уго

ди п

ро о

пера

тивн

е сп

івро

бітн

ицтв

о з

Євро

поло

м з

окр

емим

на

голо

сом

на

поло

жен

нях

про

захи

ст д

аних

.

Пр

ове

ден

ня

пер

его

вор

ів з

мет

ою

узг

од

жен

ня

текс

ту У

год

и м

іж У

краї

но

ю т

а Є

вро

пей

ськи

м

по

ліц

ейсь

ким

оф

ісо

м п

ро

оп

ерат

ивн

е

спів

ро

біт

ни

цтв

о (

вер

есен

ь 2011р

.).

П

ерег

ово

ри

тр

ива

ють

. Укл

аден

ня

уго

ди

зал

ежи

ть н

асам

пер

ед в

ід п

ози

тивн

ої о

цін

ки ф

ункц

іон

уван

ня

в

Укр

аїн

і си

стем

и з

ахи

сту

пер

сон

альн

их

дан

их.

Захи

ст д

аних

22. П

рийн

яття

від

пові

дног

о за

коно

давс

тва

про

захи

ст п

ерсо

наль

них

дани

х та

ств

орен

ня

неза

леж

ного

наг

лядо

вого

орг

ану

у сф

ері з

ахис

ту

перс

онал

ьних

дан

их.

Заб

езп

ечен

ня

суп

ро

вод

жен

ня

у В

ерхо

вній

Рад

і Укр

аїн

и п

ро

екту

Зак

он

у п

ро

вн

есен

ня

змін

до

дея

ких

зако

но

дав

чих

акті

в Укр

аїн

и

що

до

по

руш

енн

я за

кон

од

авст

ва п

ро

зах

ист

пер

сон

альн

их

дан

их

(до

пр

ий

нят

тя З

ако

ну)

.

2 ч

ервн

я 2011р

. п

ри

йн

ято

Зак

он

Укр

аїн

и “

Пр

о в

нес

енн

я зм

ін д

о д

еяки

х за

кон

од

авчи

х ак

тів

Укр

аїн

и

що

до

по

руш

енн

я за

кон

од

авст

ва п

ро

зах

ист

пер

сон

альн

их

дан

их”

. З

ако

но

дав

ство

з п

ита

нь

захи

сту

пер

сон

альн

их

дан

их

вим

агає

вн

есен

ня

дея

ких

змін

і д

оп

овн

ень,

Мін

істе

рст

во ю

сти

ції

отр

им

ало

від

по

від

не

до

руч

енн

я Ур

яду.



Скла

дові

Пла

ну д

ій з

віз

ової

лiб

ерал

iзац

iї (П

ДВЛ

)За

ходи

, пер

едба

чені

Уря

дом

(згі

дно

з

Наці

онал

ьним

пла

ном

з в

икон

ання

ПД

ВЛ)1

Ко

мен

тарі

БЛОК

4: З

ОВНІ

ШНІ

ЗНО

СИНИ

ТА

ФУН

ДАМ

ЕНТА

ЛЬН

І ПРА

ВА

Своб

ода

пере

сува

ння

в м

ежах

Укр

аїни

24. П

ерег

ляд

зако

нода

вчих

та

регу

лято

рних

за

сад

здій

снен

ня п

роце

дур

реєс

трац

ії та

зня

ття

з ре

єстр

ації

гром

адян

Укр

аїни

, іно

зем

ців

та о

сіб

без

гром

адян

ства

, які

зак

онно

пер

ебув

ають

на

тер

итор

ії Ук

раїн

и, з

мет

ою у

никн

ення

не

обгр

унто

вани

х об

меж

ень

або

зобо

в’яз

ань

щод

о їх

ньої

сво

боди

пер

есув

ання

в м

ежах

Ук

раїн

и, з

окре

ма

стос

овно

ум

ов з

акон

ного

пр

ожив

ання

без

реє

стра

ції м

ісця

про

жив

ання

чи

захо

дів,

які

вж

иваю

ться

у в

ипад

ку, к

оли

особ

а не

до

трим

алас

ь ви

мог

щод

о ре

єстр

ації,

а т

акож

щод

о ві

дпов

ідал

ьнос

ті о

сіб,

які

вин

айм

ають

жит

ло.

Пр

ове

ден

ня

анал

ізу

но

рм

ати

вно

-пр

аво

вих

акті

в, я

ким

и в

изн

ачен

і пр

оц

едур

и р

еєст

рац

ії та

знят

тя з

реє

стр

ації

міс

ця

пр

ож

ива

нн

я аб

о м

ісц

я

пер

ебув

анн

я гр

ом

адян

Укр

аїн

и,

іно

зем

ців

та

осі

б

без

гр

ом

адян

ства

, як

і пер

ебув

ають

на

тер

ито

рії

Укр

аїн

и…

Д

ерж

авн

ою

міг

рац

ійн

ою

сл

ужб

ою

ро

зро

бл

ено

та

готу

єтьс

я д

о в

нес

енн

я д

о В

ерхо

вно

ї Рад

и п

ро

ект

Зак

он

у “П

ро

вн

есен

ня

змін

до

дея

ких

зако

нів

Укр

аїн

и щ

од

о р

еєст

рац

ії м

ісц

я п

ро

жи

ван

ня

та м

ісц

я

пер

ебув

анн

я ф

ізи

чни

х о

сіб

в У

краї

ні”

.

У В

ерхо

вній

Рад

і зар

еєст

ро

ван

о п

ро

ект

Зак

он

у “П

ро

вн

есен

ня

змін

до

дея

ких

зако

нів

Укр

аїн

и щ

од

о

реє

стр

ації

міс

ця

пр

ож

ива

нн

я та

міс

ця

пер

ебув

анн

я ф

ізи

чни

х о

сіб

в У

краї

ні”

(р

еєст

р. №

92

89

від

13 ж

овт

ня

2011р

.).

По

ло

жен

ня

зако

но

пр

оек

ту п

ідго

товл

ені н

а о

сно

ві а

нал

ізу

но

рм

ати

вно

-пр

аво

вих

акті

в,

яки

ми

нар

азі в

изн

ачен

і пр

оц

едур

а р

еєст

рац

ії м

ісц

я п

ро

жи

ван

ня,

та

врах

ову

ють

рек

ом

енд

ації

ЄК

та

ЄС

ЗД

,

що

міс

тять

ся в

оц

інц

і пр

огр

есу

Укр

аїн

и у

ви

кон

анн

і І ф

ази

ПД

ВЛ

.

Умов

и та

про

цеду

ри в

идач

і іде

нтиф

ікац

ійни

х до

кум

енті

в

25. П

ерег

ляд

зако

нода

вчих

та

регу

лято

рних

зас

ад

з м

етою

заб

езпе

ченн

я еф

екти

вног

о до

ступ

у до

пр

оїзн

их т

а ід

енти

фік

ацій

них

доку

мен

тів

без

диск

рим

інац

ії, з

окре

ма,

що

стос

уєть

ся в

разл

ивих

гр

уп.

Пр

ове

ден

ня

анал

ізу

зазн

ачен

их

акті

в, я

кі

рег

улю

ють

пи

тан

ня

вид

ачі п

ро

їзн

их

до

кум

енті

в та

до

кум

енті

в, щ

о п

осв

ідчу

ють

осо

бу,

вн

есен

ня

в р

азі

по

треб

и К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

від

по

від

ни

х

пр

оп

ози

цій

що

до

вд

оск

он

ален

ня

зако

но

дав

ства

в

цій

сф

ері з

мет

ою

заб

езп

ечен

ня

рів

но

го д

ост

упу

осі

б д

о з

азн

ачен

их

пр

оц

едур

(тр

авен

ь 2011р

.).

Н

араз

і пи

тан

ня

ро

згл

ядає

ться

М

ініс

тер

ство

м ю

сти

ції.

Прав

а гр

омад

ян, в

клю

чаю

чи з

ахис

т м

енш

ин

26. У

хвал

ення

все

охоп

люю

чого

ан

тиди

скри

мін

ацій

ного

зак

онод

авст

ва, щ

о ре

ком

ендо

вано

мон

ітор

инго

вим

и ор

гана

ми

ООН

та Р

ади

Євро

пи д

ля з

абез

пече

ння

ефек

тивн

ого

захи

сту

від

диск

рим

інац

ії.

По

дан

ня

в ус

тан

овл

ено

му

по

ряд

ку К

абін

ету

Мін

істр

ів У

краї

ни

дл

я вн

есен

ня

на

ро

згл

яд

Пр

ези

ден

тові

Укр

аїн

и п

ро

екту

Ука

зу П

рез

ид

ента

Укр

аїн

и п

ро

зат

вер

дж

енн

я С

трат

егії

бо

ро

тьб

и з

ди

скр

им

інац

ією

в У

краї

ні (

трав

ень

2011р

.).

С

трат

егію

ро

зро

бл

ено

із з

алуч

енн

ям г

ро

мад

ськи

х о

рга

ніз

ацій

. О

чіку

єтьс

я п

ідп

ис

Пр

ези

ден

та. Д

оку

мен

т

у д

оси

ть к

ор

ектн

ій ф

ор

мі в

изн

ачає

осн

овн

і ціл

і та

пр

ин

ци

пи

пр

оти

дії

ди

скр

им

інац

ії в

Укр

аїн

і. Н

едо

лік

ом

до

кум

ента

є в

ідсу

тніс

ть к

он

крет

ни

х м

ехан

ізм

ів п

ро

тид

ії д

иск

ри

мін

ації.

Пр

ий

нят

тя С

трат

егії

не

виче

рп

ує

по

треб

и у

хвал

енн

я ко

мп

лек

сно

го а

нти

ди

скр

им

інац

ійн

ого

зак

он

од

авст

ва.

27. А

ктив

но д

отри

мув

атис

я ко

нкре

тних

ре

ком

енда

цій

орга

нів

ООН,

ОБС

Є/БД

ІПЛ

, Рад

и Єв

ропи

/ЄКР

Н та

між

наро

дних

пра

воза

хисн

их

орга

ніза

цій

у ви

кона

нні а

нтид

искр

имін

ацій

ної

полі

тики

, зах

исті

мен

шин

та

боро

тьби

зі

злоч

инам

и, с

коєн

ими

на г

рунт

і нен

авис

ті.

Заб

езп

ечен

ня

акти

вно

ї вза

ємо

дії

з О

ОН

, О

БС

Є,

Рад

ою

Євр

оп

и щ

од

о е

фек

тивн

ої і

мп

лем

ента

ції

анти

ди

скр

им

інац

ійн

их

стр

атег

ій т

аки

х о

рга

ніз

ацій

в Укр

аїн

і (п

ро

тяго

м 2

011р

.).

З

афік

сова

но

зн

ачн

ий

пер

елік

зах

од

ів, щ

о с

відчи

ть п

ро

акт

ивн

у вз

аєм

од

ію д

ерж

авн

их

ор

ган

ів із

зазн

ачен

им

и м

іжн

аро

дн

им

и о

рга

ніз

ація

ми

.

Во

дн

оча

с зв

іти

що

до

Укр

аїн

и з

а ц

им

нап

рям

ом

но

сять

пер

еваж

но

кр

ити

чни

й х

арак

тер

, щ

о с

відчи

ть п

ро

нед

ост

атн

ість

зус

ил

ь і в

им

агат

им

е п

оси

лен

ня

спів

пр

аці

28. Р

атиф

ікац

ія в

ідпо

відн

их д

окум

енті

в ОО

Н та

Ра

ди Є

вроп

и пр

о бо

роть

бу з

дис

крим

інац

ією

.В

изн

ачен

ня

пер

елік

у м

іжн

аро

дн

их

до

гово

рів

у

сфер

і бо

ро

тьб

и з

усі

ма

пр

ояв

ами

ди

скр

им

інац

ії,

до

яки

х н

еоб

хід

но

пр

иєд

нат

ись

Укр

аїн

і, та

по

дан

ня

в р

азі п

отр

еби

від

по

від

ни

х п

ро

по

зиц

ій

(тр

авен

ь 2011р

.).

Укр

аїн

а є

сто

ро

но

ю б

ільш

ост

і між

нар

од

ни

х д

оку

мен

тів

з п

ита

нь

захи

сту

пр

ав л

юд

ин

и.

7 л

ист

оп

ада

2011р

. Укр

аїн

а п

ідп

иса

ла

Ко

нве

нц

ію Р

ади

Євр

оп

и п

ро

по

пер

едж

енн

я та

бо

ро

тьб

у з

нас

ил

ьств

ом

що

до

жін

ок

та д

ом

ашн

ім н

аси

льс

тво

м.

29. П

рояс

нити

ум

ови

та о

бста

вини

наб

уття

гр

омад

янст

ва У

краї

ни.

Заб

езп

ечен

ня

акти

вно

го п

ош

ир

енн

я ін

фо

рм

ації

що

до

пр

аво

вих

під

став

наб

уття

гр

ом

адян

ства

Укр

аїн

и (

трав

ень

2011р

.).

Ц

ьом

у п

ункт

у П

ДВ

Л б

рак

ує я

сно

сті щ

од

о в

им

ог,

що

зум

овл

ює

труд

но

щі з

ви

знач

енн

ям с

туп

еня

йо

го

вико

нан

ня.



ЗАОЧНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ

2.1. РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТІВ ТА ІНФРАСТРУКТУРИЯкість державної політики, в т.ч. економічної,

місце і роль держави на міжнародній арені великою,якщо не визначальною, мірою залежать від якостідержавних і суспільних інститутів, зокрема – ступенюрозвитку законодавства, правової і правозахисноїсистем, забезпечення свобод і прав громадян (у т.ч.на підприємницьку діяльність) тощо.

Якість інституційного середовища. Інституційнесередовище в Росії та Україні є недосконалим, щоістотно обмежує можливості розвитку як взаєм-них економічних зв’язків, так і їх відносин з ЄС. Цеє головною перешкодою на шляху ефективного залу-чення обох країн у міжнародні інтеграційні процеси – як за європейським, так і євразійським векторами.

Проблема якості інститутів України та Росії маєне суто економічний, а значно ширший, переважнопозаекономічний, характер. Домінуючими негатив-ними чинниками впливу на конкурентоспроможністьРосії та України в цьому сенсі є наступні:

• вкрай низькі стандарти дотримання прав влас-ності, особливо стосовноміноритарних акціонерів;

• системні викривлення в публічних фінансовихвідносинах (нецільове використання державнихкоштів, значні “невнормовані” платежі та хабарі);

• відсутність незалежної і справедливої судової сис-теми та ефективного судового захисту інтересів.

Саме ці проблеми найбільшою мірою впли-вають на індекси конкурентоспроможності обохкраїн, що обраховуються міжнародними органі-заціями і слугують орієнтирами для інвесторів.Так, якість інститутів України оцінена у 2,98 бала, щовдвічі нижче максимального показника серед країн ЄС(6,06); фактично, на такому ж рівні оцінені й інсти-тути Росії – 3,08 бала (таблиця “Порівняння показниківякості інститутів та інфраструктури…”1).

Зазначені проблеми є подібними в обох країнах,однак, у випадку України вони виявляються більшвиразно: як видно з таблиці “Порівняння Росії таУкраїни за ключовими індикаторами Індексу глобальноїконкурентоспроможності…” 2 (с.20), показники України,

1 Джерела: World Economic Forum. The Global Competitiveness Report 2011-2012. – Geneva: World Economic Forum, 2011, рр.18-19; Kaufmann D., Kraay A., Mastruzzi M. The Worldwide Governance Indicators: A Summary of Methodology, Data and Analytical Issues. – World Bank Policy Research, The World Bank, 2010; агреговані дані стосовно ЄС – розрахунки експертів Центру Разумкова.2 Джерела: World Economic Forum. The Global Competitiveness Report 2011-2012…, pp.306-307, 356-357.

2. ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ

Економічні відносини в умовному “трикутнику” Україна-ЄС-Росія мають три взаємопов’язані виміри: по-перше – рівень розвитку інститутів, що забезпечують сумісність економік партнерів,

стабільність та ефективність їх взаємних економічних зв’язків, а також стан інфраструктури, якість якої безпосередньо впливає на зростання конкурентоспроможності і зменшення витрат на здійснення економічних угод;

по-друге – рівень розвитку взаємного економічного обміну, параметри його динаміки і структури, наявність у ньому, з одного боку, важливих дисбалансів, асиметрій і конфліктів інтересів, а з іншого – сфер спільних інтересів;

по-третє – стратегічне бачення майбутньої взаємодії з урахуванням довгострокових тенденцій розвитку, змін в економічному потенціалі та можливого наростання політичних протиріч.

Порівняння показників якості інститутів та інфраструктури ЄС, РФ та України

ПОКАЗНИКИ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

за 2011-2012рр.1

ІНДИКАТОРИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ за 2009р.2

Інститути3 Інфра-структура3

Гласність і підзвітність4

Політична стабільність і відсутність насильства/тероризму4

Ефективність уряду4

Якість регуляторного середовища4

Верховенство права4

Контроль над

корупцією4

ЄС

Середнє значення 4,60 5,08 1,15 0,73 1,10 1,19 1,17 1,07

Максимум 6,06 6,35 1,56 1,44 2,19 1,82 1,94 2,42

Мінімум 3,32 3,37 0,54 –0,18 –0,13 0,62 –0,05 –0,13

Хорватія5 3,59 4,73 0,56 0,60 0,64 0,55 0,22 0,03

РФ 3,08 4,52 –0,95 –0,72 –0,28 –0,46 –0,77 –1,12

Україна 2,98 3,87 –0,06 –0,27 –0,77 –0,54 –0,73 –0,901 За даними Всесвітнього економічного форуму.2 За даними Світового банку.3 За шкалою від 1 до 7, де 1 – найгірший стан, 7 – найкращий стан.4 За шкалою від -2,5 до +2,5, де -2,5 – найгірший стан, +2,5 – найкращий стан.5 Стане членом ЄС з 1 січня 2013р.


3 Так, серед 12 негативних чинників у цій сфері головним названо високий рівень корупції в Україні (35% громадян і 70,9% експертів), високий рівень криміналізації економічних відносин (31,9% і 35%, відповідно) – тоді як, наприклад, недостатній рівень розвитку сучасних технологій відзначили лише 5,9% громадян і 4,9% експертів, а недостатній загальний рівень економічного розвитку – 17,9% та 17,5%, відповідно. Тут і далі в тексті використовуються результати загальнонаціонального опитування та опитування експертів (обидва – в березні-квітні 2012р.). Докладно див. матеріали “Відносини України з ЄС і РФ: позиції та оцінки громадян” та “Стан і перспективи відносин ЄС-Україна-РФ очима експертів”, вміщені в цьому журналі.4 Commission of the European Communities. Wider Europe – Neighbourhood: A new framework for relations with our eastern and southern neighbours: Communication from the Commission to the Council and the European Parliament. – Brussels, 11.3.2003, COM(2003) 104 final.5 Згідно з новітнім трактуванням, очевидно, і п’ятої свободи – руху знань.6 Commission of the European Communities. On the general approach to enable ENP partner countries to participate in Community agencies and Community programmes: Communication from the Commission to the Council and the European Parliament…

що стосуються якості інститутів, та відповідні місцяу світових рейтингах є нижчими, ніж показники тапозиції Росії (за винятком “обтяжливості державногорегулювання”).

Низькі рівні ефективності врядування в обохкраїнах, недостатня якість їх регуляторних середовищ,які істотно поступаються ЄС (навіть в інституційнонайменш зрілих з його країн-членів), рівень забезпе-чення верховенства права, що не досягає навіть міні-мального значення для країн ЄС, відсутність ефектив-ної боротьби з корупцією – усе це істотно ускладнюєстратегічну орієнтацію України та Росії в європей-ському просторі.

Соціологічні опитування, проведені ЦентромРазумкова, також свідчать, що саме внутрішні інститу-ційні проблеми як громадяни України, так і українськіексперти вважають головною перешкодою для еконо-мічної взаємодії України з ЄС3.

Таким чином, без істотних інституційних зміняк в Україні, так і в Росії, спрямованих на утвер-дження верховенства права та захист законнихправ суб’єктів економічної діяльності, значне під-вищення якості державного управління, потенціалобох країн у сфері міжнародної економічної взаємо-дії буде обмеженим.

Забезпечення якості інститутів має особливезначення для України – яка, на відміну від Росії,офіційно проголосила курс європейської інтеграції.Дотримання цього курсу є стимулом для зазначе-них змін, тоді як курс на “схід” (в його нинішньомустані) їх фактично не потребує.

Якість інфраструктури. Стан інфраструктурив Україні та особливо в Росії виглядає відносно ЄСзначно краще: обидві країни перевищують мінімаль-ний показник для країн ЄС – 3,37. Показник Українидорівнює 3,87, а оцінка інфраструктури Росії не надтопоступається й середньому показнику ЄС (4,52 проти5,08, відповідно).

Отже, можна вважати, що стан інфраструк-тури не належить до головних чинників, які галь-мують розвиток відносин України та Росії з ЄС.Однак, це не означає, що інфраструктура обохкраїн не потребує прискореного розвитку.

2.2. ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ОСОБЛИВОСТІ ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИНУ відносинах ЄС з Росією та Україною в період

з 1991р. формально відбувалися майже паралельніпроцеси створення інститутів взаємного співробіт-ництва, хоча їх зміст і не був повністю тотожним,а стратегічна орієнтація, принаймні з 2000р., набувала дедалі більш виразних відмінностей.ЄС-Україна

Економічні відносини ЄС з Україною з моментуухвалення політики “Ширшої Європи – сусідства”(Wider Europe – Neighbourhood)4, або Європейськоїполітики сусідства (ЄПС), зорієнтовані на поступовепоширення механізмів і регулюючих нормативівєдиного ринку ЄС на Україну шляхом імплемента-ції в українське національне законодавство сумісних ігармонізованих правил – acquis communautaire. У довго-строковому вимірі передбачається поширенняна Україну чотирьох свобод – руху товарів, послуг,капіталів і людей5.

У короткостроковій перспективі йдеться пролібералізацію торгівлі у форматі створення пог-либленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі(ЗВТ), надання національного режиму у сфері інвес-тиційної діяльності, поступову лібералізацію закон-ної міграції трудових ресурсів (насамперед, для жите-лів прикордонних районів, бізнесменів, учасниківпрограм і проектів співробітництва з ЄС), інтегра-цію у транспортні, енергетичні та телекомунікаційнімережі та в Європейський науково-дослідний простір.Останнє передбачає створення у відповідних сферахсумісної і взаємозалежної інфраструктури та гармо-нізованого регуляторного середовища. Важливу рольвідіграють і заходи з розвитку транскордонного татранснаціонального співробітництва на місцевому тарегіональному рівнях.

Важливим є прийняття наприкінці 2006р.рішення про можливість участі країн-“сусідів”у роботі окремих інституцій та у програмах ЄС6.У цьому контексті слід особливо відзначити поши-рення на Україну (як і на інших “сусідів”) мандатаЄвропейського інвестиційного банку, а також від-криття (повне або часткове) в жовтні 2007р. 22 з29 установ ЄС та 23 з 31 чинної програми ЄС.


Порівняння Росії та України за ключовими індикаторами Індексу глобальної

конкурентоспроможності, що стосуються якості інститутів

РФ Україна

Показник* Місце у світі**

Показник* Місце у світі**

Права власності 2,8 130 2,7 137

Нецільове використання державних коштів

2,4 120 2,3 126

Обтяжливість державного регулювання

2,4 132 2,5 130

Захист прав міноритарних акціонерів

3,1 135 2,9 138

“Невнормовані” платежі та хабарі

3,1 115 2,6 134

Незалежність судової системи

2,6 123 2,1 134

Ефективність правових рамок врегулювання спорів

2,8 123 2,3 138

Ефективність правових рамок оскарження актів державного регулювання

2,7 123 2,4 135

* За шкалою від 1 до 7, де 1 – найгірший стан, 7 – найкращий стан.** Серед 142 країн.


Ухвалений офіційно у травні 2009р.7 новий фор-мат політики ЄС “Східне партнерство” (EasternPartnership) фактично легалізував стосовно східнихкраїн-учасниць, у т.ч. й України, поняття “еконо-мічна інтеграція з ЄС”8. Така інтеграція стала однієюз чотирьох тематичних платформ взаємодії, яка маєбудуватися на основі спеціальних дворічних робо-чих програм. Слід відзначити, що політика Східногопартнерства визначила одним з пріоритетів удоско-налення суспільних інститутів у країнах-партнерахчерез Програми комплексного розвитку інституцій-ного потенціалу (Comprehensive Institution Building programmes). ЄС-Росія

Економічні відносини ЄС з Росією виходятьз факту відмови Росії від використання форматуЄПС, який, на її погляд, означає переважне присто-сування правової системи та інститутів РФ до від-повідних інституцій ЄС, а не їх взаємну адаптацію.Цілям такої адаптації відповідає інша інституційнаконструкція, офіційно прийнята 10 травня 2005р., – чотирьох “спільних просторів”, включно із Спільнимекономічним простором9.

Аналіз прийнятих т.зв. “дорожніх карт”, що стосу-ються вказаних просторів, свідчить, що їх зміст у бага-тьох компонентах збігається з пріоритетами, що міс-тяться у планах дій з виконання ЄПС, у т.ч. Плану дій“Україна-ЄС” (лютий 2005р.). Курс на спільний еко-номічний простір передбачає утворення в перспек-тиві відкритого інтегрованого ринку ЄС і Росії,зниження бар’єрів для торгівлі та інвестицій, підви-щення рівня секторальної взаємодії у сферах теле-комунікацій, транспорту, енергетики, встановленнярегуляторних стандартів і розвитку інфраструктури.Четверта “дорожня карта” орієнтує також на поси-лення зв’язків у сферах досліджень та інновацій.Загалом, ЄС вважає, що основи взаємодії з РФ єпринципово такими ж, як і взаємодії з країнами-учасницями ЄПС10.

Слід, однак, відзначити, що реальний рух унапрямі формування Спільного економічногопростору виявився на практиці досить проблема-тичним. Ще наприкінці 2008р. Європейська Комісіявідзначала такі ускладнення в економічних взаємо-відносинах, як російські експортні обмеження, невід-повідне застосування міжнародних санітарних іфітосанітарних стандартів, ускладнений режим вико-ристання російського повітряного простору, немож-ливість встановлення енергетичного партнерства назасадах Енергетичної Хартії, розбіжності у тракту-ванні питань енергетичної безпеки, наявність проблему майбутньому забезпеченні зростаючих потреб ЄС венергоносіях через недостатність російських капітало-вкладень тощо11.

У Доповіді про перебіг реалізації спільних просто-рів (березень 2010р.)12 до вказаного переліку доданіпротекціоністські заходи, які Росія впроваджувала підчас глобальної кризи (збільшення імпортних тарифів,дискримінаційні транспортні тарифи, експортні митана сировину, нові бар’єри для імпорту лікарських пре-паратів тощо), суперечки з країнами-транзитерамиприродного газу, що загрожує стабільності поставокенергоносіїв до Європи, а також вихід у середині2009р. з Договору Енергетичної Хартії.

ЄС вбачає проблеми також у створенні Митногосоюзу Білорусі, Казахстану та Росії, який, на йогодумку, перешкоджає початку переговорів стосовноможливого створення ЗВТ між ЄС і Росією.

Водночас, слід відзначити, що завершення фор-малізації процесу вступу РФ до СОТ може усунутизначну частину з наведених спірних питань13.Україна-Росія

Економічні відносини України та Росії в інсти-туційному плані є складним і суперечливим комп-лексом взаємної залежності та конфлікту інтересів,що породжує час від часу істотне загострення відно-син. Головним стратегічно значимим конфліктомє намагання Росії будь-якою ціною домогтися відУкраїни зміни її головного інтеграційного вектораз європейського на євразійський, підпорядкуватиумови внутрішньої господарської діяльності в Українієвразійським (точніше – російським, поширеним навесь євразійський простір) нормам – і забезпечити тимсамим перетворення української економіки на приві-лейовану сферу домінуючого впливу російських еко-номічних інтересів. При цьому, Росія категоричноне сприймає позицію України, яка, по-перше,офіційно зберігає пріоритет відносин з ЄС,а по-друге – відносини на євразійському напряміпропонує будувати у форматі “3+1”.

У цьому контексті Росія вимагає від України:• приєднання до Митного Союзу Білорусі, Казах-

стану та Росії і прийняття пакета докумен-тів, пов’язаних з фактичним приєднанням доЄдиного економічного простору цих же країн(ЄЕП)14;

• відмови від укладення з ЄС Угоди про погли-блену та всеохоплюючу ЗВТ і заміну її пере-говорами з ЄС в багатосторонньому форматі:Митний Союз-ЄС.

Таким чином, спостерігається очевидна конку-ренція двох різних політик міжнародної інтеграції – європейської та євразійської. Вона істотно усклад-нює відносини у форматі “трикутника” та не сприяєїх спрямуванню на стратегічні цілі спільного абовзаємоузгодженого інноваційного розвитку15.

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ

7 Council of the European Union. – Joint Declaration of the Prague Eastern Partnership Summit, Prague, 7 May 2009, Brussels, 7 May 2009, 8435/09 (Presse 78); Спільна заява Саміту Східного партнерства (Прага, 7 травня 2009р.): неофіційний переклад. – http://eeas.europa.eu/eastern.8 Основний зміст політики викладено в документі: Комиссия Европейских Сообществ. Восточное партнерство: Сообщение Европейской Комиссии для Европейского Парламента и Европейского Совета. – Брюссель, 3 декабря 2008г., COM(2008) 823 final.9 Road Map for the Common Economic Space – Building Blocks for Sustained Economic Growth; Road Map for the Common Space of Freedom, Security and Justice; Road Map for the Common Space of External Security; Road Map for the Common Space of Research and Education, Including Cultural Aspects. – http://ec.europa.eu.10 Russian Federation: Country Strategy Paper 2007-2013, p.6, http://www.eeas.europa.eu/russia/docs.11 Commission of the European Communities. – Review of EU-Russia relations: Communication from the Commission to the Council, Brussels, 5.11.2008, COM(2008) 740 final, http://www.eeas.europa.eu/russia/docs.12 European Commission. EU-Russia Common Spaces: Progress Report 2009, March 2010. –http://ec.europa.eu. 13 Остаточне узгодження питань про умови приєднання РФ до СОТ відбулось у грудні 2011р.14 Де-юре Україна є учасницею ЄЕП, оскільки Угода про формування ЄЕП підписана керівництвом України 19 вересня 2003р. в Ялті, ратифікована Верховною Радою 20 квітня 2004р., хоч і з застереженням про “участь у формуванні та функціонуванні Єдиного економічного простору в межах, що відповідають Конституції України”. – Офіційний вісник України, 2004, №16, с.108. 15 82,5% експертів вважають, що найбільший інтерес Росії у співробітництві з Україною полягає у виведенні її з-під впливу Заходу; 68% – упевнені, щосаме геополітична конкуренція між ЄС і Росією є чинником, що найбільшою мірою перешкоджає ефективному розвитку економічних відносин між ними.



2.3. РОЗВИТОК ВЗАЄМНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ОБМІНУ У “ТРИКУТНИКУ” УКРАЇНА-ЄС-РОСІЯЕкономічний обмін реалізується, насамперед,

у формах торговельних відносин, обміну капіталами(інвестиціями) та виконання спільних кооперацій-них проектів. Слід зазначити, що ефективність еконо-мічного обміну великою мірою визначається рівнемрозвитку і структурою національних економік йогокраїн-учасниць.Торговельні відносини

Взаємна торгівля учасників “трикутника” харак-теризується загалом виразно позитивною довго-строковою динамікою, яка, однак, є досить чутли-вою до глобальних кризових явищ і коливань світовоїкон’юнктури. Це призвело до:

• помітного зростання частки Росії і, значноменшою мірою – України, в експорті таімпорті ЄС-27; причому ринок Росії вже пере-творився на один з важливих пріоритетів дляЄС – як в аспекті збуту європейських товарів(у 2010р. – четверте місце серед країн-імпортерівз ЄС), так і постачань важливих для ЄС ресур-сів (третє місце серед країн експортерів до ЄС)(діаграма “Україна і Росія в сукупному зовніш-ньому експорті та імпорті ЄС”16);

• виразного зростання частки ЄС-27 в експортіРосії: якщо у 2000р. на нього припадало 47,1%російського експорту, то у 2010р. – 52,9%. Водночас, частка ЄС-27 в імпорті Росії дещоскоротилася – з 49,1% до 41,4%, але при цьомуринок ЄС залишається основним джереломімпортних надходжень до РФ17;

• збереження, попри часткові втрати, пози-цій України на ринку Росії, які, порівняноз початком 1990-х років, все ще вигляда-ють досить важливими: частка України вросійському експорті у 2010р. становила 5,8% (четверте місце після Нідерландів, Італії і

Німеччини), а в імпорті Росії – 6,1% (третємісце після Китаю (17 %) та Німеччини)18;

• закріплення пріоритетної для України роліринків Росії та ЄС, хоча відносна роль цихдвох торговельних партнерів постійно зміню-ється під впливом динаміки цін на енергоносіїі параметрів внутрішнього попиту в Україні(діаграма “ЄС-27 і Росія в експорті та імпортіУкраїною товарів та послуг”19).

Загалом, у сфері торгівлі відбуваються процесипосилення залежності як України, так і Росії від ЄС –за рахунок відносного зменшення взаємозалеж-ності економік України та Росії. Однак такезменшення є асиметричним і жодним чином непоширюється на енергетичну сферу.

При цьому, слід відзначити наявність ряду серйоз-них дисбалансів і структурних викривлень у сис-темі пріоритетних торговельних відносин у рамках“трикутника”.

По-перше, товарні потоки в торгівлі є дужедалекими від збалансування у вартісному виразі:в торгівлі Росії з ЄС товарами спостерігається вираз-ний дисбаланс на користь Росії, який у 2006-2010рр.коливався в діапазоні €52,1-73,1 млрд., тоді як уторгівлі послугами активне сальдо мав ЄС (обсягом€4,0-9,0 млрд.)20.

Торгівля товарами України з ЄС відзначається стій-ким дисбалансом на користь ЄС: якщо у 2004р. вінскладав €2,1 млрд., то у 2008р. – зріс до €10,5 млрд.,і лише “завдяки” кризі скоротився до €6,0 млрд. у2009р. та €5,9 млрд. у 2010р.21

По-друге, існує досить асиметрична геогра-фічна структура торговельних відносин Росії з ЄС,де домінує вузьке коло країн. Так, у 2010р. в екс-порті Росії на Нідерланди припало 13,6%, Італію – 6,9%, Німеччину – 6,3%, Польщу – 3,8%, Фінляндіюі Францію – по 3,1%, Велику Британію – 2,9%

16 Складено на підставі даних: Eurostat. External and intra-European Union trade: Monthly statistics. – Issue No.8/2009, рр.25, 46-50; Eurostat. External and intra-European Union trade. – А statistical yearbook: Data 1958-2008, Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2009, р.32; Eurostat. External and intra-European Union trade. – A statistical yearbook: Data 1958-2010, Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2009, рр.31-32; Eurostat database: Extra-EU trade by partner; EU international trade in services: Exports, imports and balance by partner zone. – http://epp.eurostat.ec.europa.eu.17 Розраховано за даними: Россия и страны-члены Европейского Союза – 2011: Статистический сборник. – Москва, Росстат, 2011, табл. 14.7. 18 Российский статистический ежегодник – 2011. – Москва, Росстат, 2011, табл. 25.7, с.711.19 Джерела: Географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами за відповідні роки; Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами за відповідні роки; Зовнішня торгівля України товарами з країнами ЄС за відповідні роки. – Держкомстат України, http://www.ukrstat.gov.ua.20 Див.: Eurostat database: Extra-EU trade by partner; EU international trade in services: Exports, imports and balance by partner zone. – http://epp.eurostat.ec.europa.eu.21 Див.: Eurostat database: Extra-EU trade by partner. – http://epp.eurostat.ec.europa.eu.

2,5

4,85,4

6,2 7,2

8,0

6,0

6,4

0,61,1 1,3 1,6 1,8 1,9

1,3 1,3

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1999р. 2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

РФ (у 2010р. – 4 місце)

Україна (у 2010р. – 19 місце)

Україна і Росія в сукупному зовнішньому експорті та імпорті ЄС,% загального обсягу

ЕКСПОРТ ІМПОРТ

РФ (у 2010р. – 3 місце)

Україна (у 2010р. – 25 місце)

1999р. 2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

4,8

8,2

9,5 10,4 10,1

11,4

9,8

10,6

0,4 0,8 0,80,7 0,7 0,70,9 0,9

0

2

4

6

8

10

12


(загалом на ці сім країн ЄС – 39,7% сукупного росій-ського експорту), що зумовлено насамперед масштаб-ними поставками російських енергоносіїв. В імпортіна Німеччину припадало 11,7%, Італію і Францію – по 4,4%, Польщу – 2,5%, Велику Британію і Фінляндію –по 2%, Нідерланди – 1,9% (загалом – 28,9 %)22.

По-третє, нинішня структура експорту таімпорту як України, так і Росії в торгівлі з ЄС, щовідбиває структурну динаміку їх економік та еволюцію

структури попиту на їх продукцію, навряд чи можебути визнана адекватною завданням стратегій роз-витку обох країн (таблиці “Структура торгівлі ЄСз Україною та Росією”23; “Категорії товарів, щостворюють особливо значну присутність Росії наєдиному ринку ЄС”24, c.24).

Росія: торгівля з ЄС та Україною. Насамперед,слід привернути особливу увагу до фактично моно-культурного профілю експортної спеціалізаціїРосії щодо ринку ЄС, характерного для недостат-ньо розвинутих країн. Так, у 2010р. експорт техно-логій до всіх країн ЄС становив лише $412 млн. завартістю предмету угод і $142,9 млн. – за обсягомотриманих коштів від експорту25.

У товарних поставках до України з РФ абсо-лютно домінують мінеральні продукти – насампереденергоносії (68,7%), а серед інших товарів більш-меншзначиму частку становлять чорні метали та вироби зних (7,2%), механічне обладнання, машини та меха-нізми, електрообладнання (6,7%), продукція хімічноїпромисловості (5,4%)26. Експортні поставки техно-логій до України були мізерними – $28,4 млн. та$15 млн.27, що свідчить про вкрай обмеженийтехнологічний обмін між двома країнами.

Україна: торгівля з ЄС та Росією. Україна від-значається підвищеним рівнем присутності на ринкуЄС-27 за такими товарами, як: чавун і сталь – 12,3% (друге місце у світі після РФ), олійне насіння таолійні плоди – 8,6%, олії та жири – 8,3%, пробка талісоматеріали – 5,7%, руди та лом металів – 4,5%, вугілля, кокс і брикети – 3%, корми для тварин – 2,1%28. Але навряд саме ці позиції визначають стра-тегію економічного розвитку країни.

Структура українського експорту до РФ такожє далекою від оптимальної, хоча, на відміну від екс-порту до ЄС, тут присутні товари з підвищеним рів-нем доданої вартості: у 2011р. провідне місце в експортідо РФ посідали чорні метали та вироби з них (20,6%), транспортні засоби (19,4%), механічне обладнання,машини та механізми, електрообладнання (16,3%), мінеральні продукти (16,2%), продукція хімічної про-мисловості (6,1%), готові харчові продукти (5,4%)29.

Таким чином, процес посилення взаємної еко-номічної залежності окремих сторін “трикутника”не має надійної структурної основи, не випливає зпріоритетного розвитку галузей передових техно-логій, а отже – не відбиває стратегічних перспективрозвитку жодної із сторін умовного “трикутника”.Взаємні інвестиції

Взаємні інвестиційні потоки у форматі ЄС-Україна-Росія характеризуються досить інтенсивною пози-тивною довгостроковою динамікою (діаграма “Пряміінвестиції з ЄС-27 в країни світу, Україну та РФ”30,c.25).


22 Розраховано за даними: Россия и страны-члены Европейского Союза – 2011…, табл. 14.7. 23 Джерела: Eurostat. External and intra-EU trade. – А statistical yearbook: Data 1958-2008, op. cit, рр.44-45; Eurostat. External and intra-EU trade. – А statistical yearbook: Data 1958-2010, op. cit, рр.43-44.24 Складено на основі даних: Eurostat. External and intra-European Union trade. – A statistical yearbook: Data 1958-2010, Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2011, рр.58-75.25 Российский статистический ежегодник – 2011…, табл. 21.37, с.562-563.26 Товарна структура зовнішньої торгівлі України за січень-грудень 2011р. – Держкомстат України, http://www.ukrstat.gov.ua.27 Российский статистический ежегодник – 2011…, табл. 21.37, с.562-563.28 Eurostat. External and intra-European Union trade. – A statistical yearbook: Data 1958-2010, Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2011, рр.58-75.29 Держкомстат України. Товарна структура зовнішньої торгівлі України за січень-грудень 2011р....30 Джерело: Eurostat database: EU direct investment inward flows by extra EU investing country; EU direct investment outward flows by extra EU country of destination; EU direct investment inward stocks by extra EU investing country; EU direct investment outward stocks detailed by extra EU destination country. – http://epp.eurostat.ec.europa.eu.

33,7%

29,8%

31,5%

28,3%

27,1%

23,9%

25,4%

26,3%

18,0%

21,9%

22,5%

25,7%

23,5%

21,4%

26,1%

29,0%

29,4%

28,8%

30,3%

33,0%

34,6%

31,5%

27,1%

22,9%

43,5%

42,0%

41,8%

37,7%

32,8%

36,1%

43,9%

41,4%

32,9%

33,7%

36,0%

36,6%

33,8%

33,9%

31,4%

31,2%

40,7%

35,5%

30,6%

27,8%

22,7%

29,1%

36,5%

35,3%

44,6%

44,2%

48,2%

52,1%

59,3%

58,8%

55,5%

40,5%

16,9%

14,9%

16,0%

14,0%

13,8%

12,7%

14,6%

15,2%

2004р.

2005р.

2006р.

2007р.

2008р.

2009р.

2010р.

2011р.

Експорт України в ЄС�27 (товари)

ЕкспортІмпорт

Експорт України в РФ (послуги)

Імпорт України з ЄС�27 (товари)

Імпорт України з РФ (послуги)

ЄСS27 і Росія в експорті / імпорті Україною товарів і послуг

Експорт України в ЄС�27 (послуги)Імпорт України з ЄС�27 (послуги)

Експорт України в РФ (товари)Імпорт України з РФ (товари)


Наслідком суттєвого випереджаючого зростанняінвестиційних потоків у напрямі ЄС-Росія і, значноменшою мірою, ЄС-Україна стало значне зростаннячастки Росії і помірне зростання частки України у

структурі зовнішніх (за межами ЄС-27) потоків пря-мих інвестицій країн ЄС. Це свідчить про посту-пове формування взаємного інвестиційного поляу “трикутнику” на основі інвестиційних зв’язків зЄС-27 (діаграми “Україна та Росія в сукупних…”31,c.26).

У цьому контексті слід особливо відзначити, щоРосія, на відміну від України, виступає в інвести-ційних відносинах з ЄС не лише як крупний імпор-тер, але й експортер капіталу. На кінець 2010р.сукупний накопичений обсяг прямих іноземних інвес-тицій (ПІІ) з ЄС у Росії склав €120 млрд., а накопи-чений капітал з Росії в ЄС – €42 млрд., тобто відпливкапіталу становив 35% припливу, тоді як для Україницей показник становив близько 16%32. За офіцій-ними даними української статистики, ПІІ з України докраїн ЄС є вкрай незначними, на кінець 2011р. – лише$6 517,5 млн., з яких $6 342,1 млн. (97,3%) припа-дало лише на одну країну (Кіпр)33.


Категорії товарів, що створюють особливо значну присутність Росії на єдиному ринку ЄС (2010р.)

ЕКСПОРТ ЄС ДО РФ ІМПОРТ ЄС З РФКод за

СМТК ред.4*Найменування Питома

вага, %Код за

СМТК ред.4*Найменування Питома

вага, %РФ – головний зовнішній ринок збуту РФ – головний зовнішній постачальник

05 Овочі і фрукти 22,1 24 Пробка та лісоматеріали 20,8

09 Різні харчові продукти і препарати 9,6 333 Сирі нафтові мастила та сира нафта, отримана з бітумінозних мінералів

33,6

29 Сировинні матеріали тваринного та рослинного походження, не внесені до інших категорій

13,8 334+335 Нафтові мастила, нафтопродукти, отримані з бітумінозних мінералів (крім сирих);залишкові нафтопродукти, не внесені до інших категорій, та аналогічні матеріали

40,4

64 Папір, картон і вироби з паперової маси, паперу або картону

10,7 34 Природний і штучний газ 20,3

52 Неорганічні хімічні речовини 21,3

67 Чавун і сталь 16,8

68 Кольорові метали 16,3

Частка РФ вища за середню величину (6,4%) Частка РФ вища за середню величину (10,6 %)

54 Медична та фармацевтична продукція 6,9 32 Вугілля, кокс і брикети 22,8

57 Пластмаси в первинній формі 7,4

59 Хімічні матеріали і продукція, не внесені до інших категорій

7,1

69 Вироби з металу, не внесені до інших категорій

7,5

72 Машини, спеціально призначені для конкретних галузей

6,8

74 Неспеціальні машини та устаткування для промисловості

7,6

75 Канцелярські машини та устаткування для автоматичної обробки даних

11,5

752 в т.ч. машини для автоматичної обробки даних і їх вузли

9,6

76 Апаратура та устаткування електрозв’язку, звукозапису і звуковідтворення

9,9

78 Автомобілі 7,3

84 Предмети одягу 14,9* СМТК – стандартна міжнародна торгова класифікація, редакція 4.

Структура торгівлі ЄС з Україною та Росією, %

Товарні розділи та коди СМТК* ЕКСПОРТ ЄС ІМПОРТ ЄС

до України до Росії з України З Росії

2004р. 2010р. 2004р. 2010р. 2004 2010р. 2004р. 2010р.

Харчові продукти, напої і тютюн (0+1): 0 – харчові продукти і живі тварини;1 – напої і тютюн

5,7 8,0 8,8 9,5 4,3 4,1 0,7 0,4

Сировина (2+4):2 – сировина непродовольча, крім палива; 4 – тваринні та рослинні масла, жири та віск

1,9 2,4 1,8 1,6 18,6 25,9 5,1 2,5

Енергоносії (3):3 – мінеральне паливо, змащувальні масла та аналогічні матеріали

1,1 5,6 0,5 0,8 18,0 12,7 60,0 74,9

Хімічні речовини (5):5 – хімічні речовини та аналогічна продукція, не внесені до інших категорій

15,3 19,9 13,9 18,1 7,4 4,1 3,8 2,9

Машини і транспортне устаткування (7):7 – машини і транспортне устаткування

42,3 34,0 46,7 44,7 7,1 11,2 1,5 0,8

Інші готові вироби (6+8):6 – промислові товари, класифіковані головним чином по вигляду матеріалу; 8 – різні готові вироби

32,1 28,4 26,6 23,6 42,4 37,9 13,2 8,6

* СМТК – Стандартна міжнародна торгова класифікація.Примітка. Курсивом вказані повні офіційні найменування розділів відповідно до четвертої редакції СМТК 2008р.

31 Див.: Там само.32 Розраховано експертами Центру Разумкова на підставі даних Євростату: EU direct investment inward stocks by extra EU investing country; EU direct investment outward stocks detailed by extra EU destination country. – http://epp.eurostat.ec.europa.eu. 33 Прямі інвестиції (акціонерний капітал) з України в економіці країн ЄС. – Держкомстат України, http://www.ukrstat.gov.ua. Слід, однак, зазначити, що на таку асиметрію певним чином впливає режим секретності, яким Держкомстат України прикриває, “відповідно до Закону “Про державну статистику”, зарубіжні операції українських олігархів, у результаті чого є засекреченими обсяги інвестицій з України в Болгарії, Великій Британії, Греції, Естонії, Іспанії, Литві, Люксембургу, Нідерландах, Румунії, Чехії. Якщо припустити, що такий режим стосується й обліку вкладень українського капіталу у треті країни світу, то можна зробити висновок про спотворення реальної картини руху українського капіталу даними української статистики.



Якщо ж враховувати загальні потоки капіталу34

(а не лише ПІІ), то їх обсяги будуть значно більшими:загальний річний обсяг російського капіталу, виве-зеного до ЄС-27, зріс з $13 930,1 млн. у 2004р. до$36 769,0 млн. у 2010р. (тобто більш ніж у 2,6 разу), тодіяк інвестиції країн ЄС-27 в російську економіку збіль-шилися, відповідно, з $25 577,0 млн. до $61 477,5 млн.(у 2,4 разу)35. Подібні процеси відбувалися й у відно-синах України з ЄС, однак, в українській статистицівідповідних відкритих даних немає.

У структурі інвестиційних потоків як Росії,так і України спостерігається виразна орієнтаціяна ЄС, тоді як їх взаємні інвестиційні потоки ста-тистично виглядають другорядними. Це має наба-гато більше значення, ніж частки країн у торгівлі,адже саме через інвестиції формується майбутняекономічна структура, а не лише реалізуютьсяпоточні конкурентні переваги в торгівлі. Для України,якщо вірити даним офіційної статистики, ЄС-27 – не просто пріоритетний, а реально домінуючий

34 Базуються на даних РФ, приведених стосовно організацій, що надали статистичну звітність, без урахування органів грошово-кредитного регулю-вання, комерційних та ощадних банків і рублевих надходжень.35 Россия и страны-члены Европейского Союза…, табл. 14.12-14.13, с.259-260.

369 1

34

669 0

41

879 8

18

1 2

77 1

83

923 0

01

512 2

61

404 1

19

244 1

79

591 2

34

726 4

62

1 0

64 2

98

580 0

46

428 1

00

289 6

83

142 2

78

239 8

80

317 6

85 554 3

54

383 5

45

316 4

70

145 5

67

58 2

86

129 7

14

231 1

84

425 5

42

177 6

94

233 5

78

103 8

94

0

200 000

400 000

600 000

800 000

1 000 000

1 200 000

1 400 000

2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р. 2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р. 2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

Річні потоки ПІІ

5 4

20 8

56

6 3

05 1

40

7 1

83 9

87

8 3

88 5

03

8 9

01 0

63

9 4

49 8

27

10 4

99 6

26

2 2

03 3

57

2 6

60 9

49

3 0

45 9

73

3 5

80 2

49

3 7

23 8

80

4 0

70 8

87

4 6

11 6

59

4 8

46 3

65

5 6

90 6

96

6 5

19759

7 6

63 8

73

7 8

66 0

58

8 3

11 4

62

8 8

80 0

63

1 6

11 6

62

1 8

35 1

36

2 0

22 6

75

2 4

15 3

01

2 4

95 9

78

2 6

58 1

47

2 9

64 1

50

0

2 000 000

4 000 000

6 000 000

8 000 000

10 000 000

12 000 000

Загальний накопичений обсяг ПІІ

Річні потоки ПІІ Загальний накопичений обсяг ПІІ

Річні потоки ПІІ Загальний накопичений обсяг ПІІ

261

5 8

02

2 0

25

5 2

77

5 0

42

2 7

18

4 5

50

40 239

�84

357 772

160

252

�1 000

0

1 000

2 000

3 000

4 000

5 000

6 000

7 000

1 7

18

7 7

63

10 5

59

17 9

96

14 1

81

13 3

95

18 0

13

174

406

411

779

2 5

70

2 6

12

2 8

82

0

2 000

4 000

6 000

8 000

10 000

12 000

14 000

16 000

18 000

20 000

6 0

13 9

758

11 5

29

18 1

85 2

8 0

33

8 4

33

7 8

58

261

2 8

32

1 5

04

10 4

76

3 0

02

11 1

18

7 7

49

0

5 000

10 000

15 000

20 000

25 000

30 000

20 6

43

32 8

89 5

0 5

41 7

2 3

51 89 1

01

96 4

84

119 9

91

5 5

70

12 1

17

14 5

78

24 5

78

29 9

62

39 0

16

41 9

94

0

20 000

40 000

60 000

80 000

100 000

120 000

140 000

ЄС у всі країни світу ЄС за межі ЄС�27

В ЄС з усіх країн В ЄС�27 із�за меж ЄС�27

Прямі інвестиції з ЄСS27 у країни світу, Україну та РФ, € млн.

В Україну З України

У Росію З Росії

Капітал ЄС�27 в Україні Капітал України в ЄС�27

Капітал ЄС�27 у Росії Капітал Росії в ЄС�27

ЄС в усіх країнах світу ЄС за межами ЄС�27

В ЄС з усіх країн В ЄС�27 із�за меж ЄС�27


інвестиційний партнер (діаграма “ПІІ в Україну зРосії і країн ЄС”36).

Слід, однак, обережно ставитися до наведенихданих, оскільки форми присутності російського капі-талу на ринку України є здебільшого завуальова-ними та реально – набагато більшими, ніж наводитьофіційна статистика37.

За всієї пріоритетності інвестиційних відносинЄС-Росія, не можна не відзначити їх певну гіпертрофіюі відсутність надійної структурної бази для підтри-мання їх стабільності. Як і торговельним потокам, їмпритаманна виразна географічна асиметрія, пов’язаназ концентрацією значної маси інвестиційних потоків навузькому колі пріоритетних партнерів. Так, у загальномуобсязі накопичених ПІІ в Росію з ЄС-27 у 2010р. 21,4% припадало на Німеччину, 9,7% – Велику Британію,6,4% – Францію, 6,1% – Нідерланди (тобто 43,6% всіхПІІ – на чотири країни)38.

Показово, що на кінець 2011р. у структурі накопи-чених в Україні ПІІ з ЄС-27 на Німеччину припадало18,7%, Нідерланди – 12,3%, Австрію – 8,7%, ВеликуБританію – 6,4%, Францію – 5,7%, а найбільше (32,1%) –на Кіпр39. Така аномально висока частка малень-кої країни в інвестиціях в Україну дає підставидля висновку про важливу роль Кіпру як транзит-ної країни для експорту російського капіталу доУкраїни.

У структурі вкладення в Росію з регіону ЄСусіх видів капіталу (прямих, портфельних інвести-цій, іншого капіталу, включно з торговельними таіншими кредитами) на першому плані у 2010р. булиВелика Британія (40 770 млн., або 35,5%), Нідерланди(10 696 млн., 9,3%), Німеччина (10 435 млн., 9,1%), Люксембург (5 374 млн., 4,7%), Франція (3 702 млн.,3,2%), Ірландія (2 557 млн., або 2,2%). Отже,на названі шість країн ЄС припадало 64% усьогоприпливу іноземного капіталу в Росію40. Російськаекономіка значною мірою спирається на залученнязовнішніх фінансових ресурсів під заставу своїх май-бутніх доходів від експорту енергоносіїв, що в умовахглобальної фінансової нестабільності значно збільшуєїї уразливість до зовнішніх ризиків.

З іншого боку, в загальному обсязі накопиченого накінець 2009р. російського капіталу за кордоном лишена п’ять країн (Австрію, Нідерланди, Кіпр, ВеликуБританію і Люксембург) припадало $45 900 млн.російських вкладень, або 55,9% їх загального обсягу,а з урахуванням Швейцарії і Британських Віргінськихостровів – $59 287 млн., або 72,2%41. Це є підтвер-дженням концентрації російських вільних капіталів,отриманих від експорту енергоносіїв, на вкладеннях уфінансові ліквідні активи у провідних фінансових цен-трах. Такі вкладення не стільки створюють ефектдовгострокової структурної залежності економік,скільки привносять значний елемент нестабіль-ності, оскільки їм властива підвищена схильність довтечі в разі появи найменших ознак фінансової неста-більності або втрати очікуваного рівня прибутковості.

Показово, що Україна в російських інвестиціяхза кордон посідає досить скромне місце: на кінець

36 Джерела: Прямі іноземні інвестиції в Україну; Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС. Архів за різні роки. – Держкомстат України, http://www.ukrstat.gov.ua. 37 Частково це є наслідком припливу російського капіталу до України через офшорні юрисдикції (у т.ч. розташовані в регіоні ЄС), частково – наслідком управління бізнесом через тісно афілійовані з російським бізнесом формально українські компанії-холдинги, а частково – наслідком нинішнього стану української статистики.38 Див.: Eurostat database: Direct investment outward flows by main country of destination: Russia; Direct investment outward stocks by main destination: Russia. – http://epp.eurostat.ec.europa.eu.39 Держкомстат України. Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС. Архів за різні роки… 40 З урахуванням Британських Віргінських островів цей показник досягав 66,1%, або 2/3.41 Российский статистический ежегодник – 2011…, табл. 23.22-23.24, с.680-681.


4,23 4,07

3,63 3,28

7,31

2,66

5,40

0,18

2,42

0,670,95 1,31

0,86

3,13

0

1

2

3

4

5

6

7

8

2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р.

2004р.

* За межами єдиного ринку ЄС.

2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

РФУкраїна

Україна та Росія в сукупних зовнішніх* інвестиціях ЄСS27,

% загального обсягу

РІЧНИЙ ПРИПЛИВ ІНВЕСТИЦІЙ З ЄС

РІЧНИЙ ПРИПЛИВ ІНВЕСТИЦІЙ В ЄС

НАКОПИЧЕНИЙ ОБСЯГ ІНВЕСТИЦІЙ З ЄС

НАКОПИЧЕНИЙ ОБСЯГ ІНВЕСТИЦІЙ В ЄС

0,45

2,18

0,65

2,461,69

4,76

7,46

0,070,18

K0,030,08

0,43 0,07 0,24

0

1

2

3

4

5

6

7

8

2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

2010р.

РФУкраїна

0,94

1,241,66

2,02

2,39 2,372,60

0,080,29 0,35

0,500,38 0,33

0,39

0

0,5

1,0

1,5

2,0

2,5

3,0 РФУкраїна

1,02

1,20

1,47 1,42

0,01 0,020,02 0,03

0,35

0,66 0,72

0,10 0,10 0,10

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1,0

1,2

1,4

1,6 РФУкраїна


2009р. їх накопичений обсяг становив $1 089 млн.(1,3% загальної суми зарубіжних російських інвес-тицій), а потоки за 2010р. склали $1 393 млн. (1,4%). Українські інвестиції в Росію мають маргінальнийвплив: обсяг накопиченого на кінець 2009р. україн-ського капіталу в Росії складав лише $199 млн., над-ходження за 2010р. обсягом $578 млн. становили лише0,5% припливу іноземного капіталу в Росію за цей рік.

Таким чином, “трикутник” в інвестиційнійсфері виглядає асиметричним і має значний ухилу напрямі ЄС-Росія, що зумовлене насампередактивним застосуванням фінансових важелів роз-ширення присутності на перспективному для ЄСросійському ринку та міркуваннями збереженняза кордоном російських експортних енергетичнихнадприбутків.

Особливо проблемну зону в інвестиційному полі“трикутника” формують приховані інвестиційніпотоки з РФ до України. Зважаючи на накопиченняв Росії значного інвестиційного потенціалу, щобазується на енергетичних доходах (і реалізуєтьсячерез підконтрольні державі банківські і страховіустанови РФ), реальною перспективою є ерозіяекономічного суверенітету України в частиніінвестиційної політики та формування структуривласної економіки.Коопераційні проекти

Крупні коопераційні проекти, теоретично,могли б стати основою структурування економіч-них відносин у форматі “трикутника”. Проте стансправ у цьому аспекті є досить неоднозначним.

Так, у відносинах ЄС з Україною після ухва-лення політики Східного партнерства набуваєпоширення проектний підхід до розвитку взаєм-них економічних відносин через реалізацію т.зв.ініціатив-флагманів: Східноєвропейське партнер-ство у сфері енергетичної ефективності та охоронидовкілля42, проект підтримки малих і середніх підпри-ємств тощо. Проте взаємодія з ЄС має поки що дужеслабку інноваційну спрямованість. Так, презенто-вані ЄС 10 грудня 2009р. чотири інноваційні проектиз бюджетом близько €12 млн. в рамках співробіт-ництва між Україною та ЄС43 мають винятково інсти-туційний характер. Дотепер не йдеться про масштабнеофіційне залучення українських дослідників до євро-пейських мегапроектів, спрямованих на досягненняконкретних науково-технічних результатів, що маютьпроривний характер.

У відносинах ЄС з Росією за останній періодсформувався чималий перелік спільних заходів сек-торального співробітництва – т.зв. секторальний діа-лог за 20 напрямами44. У контексті спільної боротьбиз наслідками глобальної фінансово-економічної кризиведеться діалог з проблем банківського сектору та рин-ків цінних паперів, забезпечення стійкого зростання.Погоджено параметри посиленого механізму ранньогопопередження в частині енергопостачання. На основіпідписаного в жовтні 2009р. Меморандуму здійсню-ються заходи з формування партнерства в рамкахт.зв. “Північного виміру” у сфері транспорту та логіс-тики. Реалізуються також сім спільних програм транс-кордонної співпраці на період до 2013р.45 з метоюсприяння соціально-економічному та гуманітарному

42 Засноване 26 листопада 2009р. у Стокгольмі на конференції фінансових донорів для розвитку проектів у галузі енергетичної ефективності. 43 “Удосконалення стратегій, політики та регуляції інновацій в Україні”, “Розробка фінансових схем та інфраструктури для підтримки інновацій в Україні”, “Підтримка наукоємних та інноваційних підприємств, а також трансфер технологій в бізнес в Україні”, “Створення об’єднаного підтримуючого офісу (Joint Support Office – JSO) для вдосконалення інтеграції України в дослідницький простір Європи (ERA)”. – Див.: Європейський Союз представляє чотири проекти допомоги інноваційній сфері України. – Представництво ЄС в Україні, 2 грудня 2009р., http://ec.europa.eu.44 А саме: транспорт, політика промислового розвитку та підприємництва, регуляторна політика стосовно промислових виробів, космос, інформаційне суспільство, сільське господарство, рибальство, макроекономічна політика, фінансові послуги, енергетика, державні закупівлі, довкілля, полегшення торгівлі, права інтелектуальної власності, інвестиції, міжрегіональне співробітництво, статистика, макроекономічні та фінансові питання, охорона здоров’я.45 “Коларктик/Росія” (Фінляндія, Норвегія, Швеція, Росія), “Карелія/Росія” (Фінляндія, Росія), “Південно-східна Фінляндія/Росія” (Фінляндія, Росія), “Естонія – Латвія – Росія”, “Литва – Польща – Росія” (Програма “Калінінград”), “Регіон Балтійського моря” (Данія, Естонія, Фінляндія, Німеччина, Латвія, Литва, Польща, Швеція, Норвегія, Білорусь, Росія), “Програма Чорного моря” (Румунія, Болгарія, Греція, Туреччина, Росія, Україна, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан).


ПІІ в Україну з Росії і країн ЄС, $ млн.

ЄС РФ

ЄС РФ

3 80

5,3

4 94

6,3 12

069

,9

16 2

58,7 22 9

12,4

28 1

27,7

31 6

08,5

35 3

53,0

39 4

11,2

377,

6

457,

5

799,

7

9 80

,8

1 4

62,2

1 85

1,6

2 67

4,6

3 40

2,8

3 59

4,5

0

5000

10000

01.01.2004р. 01.01.2005р. 01.01.2006р. 01.01.2007р. 01.01.2008р. 01.01.2009р. 01.01.2010р. 01.01.2011р. 31.12.2012р.

01.01.2004р. 01.01.2005р. 01.01.2006р. 01.01.2007р. 01.01.2008р. 01.01.2009р. 01.01.2010р. 01.01.2011р. 31.12.2012р.

15000

20000

25000

30000

35000

40000

Частки Росії і країн ЄС в накопичених обсягах, %

56,0

54,7 71

,5

75,2

77,6

79,0

78,9

78,9

79,8

5,7

5,5

4,9

4,6%

5,0

5,2

6,7

7,6

7,3

0

20

40

60

80

100


розвитку регіонів по обидва боки кордонів, захистудовкілля – із загальним фінансуванням €429 млн.46

Водночас, слід визнати, що потенціал секто-рального співробітництва ЄС і Росії викорис-товується явно недостатньо. Це спричиняєтьсяне лише відзначеними вище інституційними про-блемами ведення бізнесу в Росії, але й посиленнямобмежень і норм державного регулювання доступуіноземного капіталу до окремих стратегічно важли-вих секторів російської економіки, дедалі виразнішоюорієнтацією в економічному розвитку Росії на націо-нальний капітал – як наслідок певного геополітичногопозиціювання сучасної Росії.

У відносинах Росії з Україною виразно прояв-ляється політика, спрямована на розширення тапоглиблення впливу і взаємозалежності на сек-торальному рівні. Насамперед, це стосується енерге-тичної сфери, де Росія висунула ряд ініціатив, спрямо-ваних фактично на злиття енергетичних активів обохкраїн або поглинання українських активів крупнимиросійськими компаніями (зокрема ВАТ “Газпром” таДержавна корпорація “Росатом”)47. Пропонуєтьсятакож: інтеграція авіабудівних комплексів двох країн48;кооперація в розвитку інфраструктури49; залученняУкраїни до російської системи глобального супутни-кового зв’язку50.

Однак, розвиток цих секторальних зв’язків маєістотні перешкоди, зумовлені намаганнями Росіїзабезпечити російське домінування в рамках реа-лізації зазначених спільних проектів і залишитиукраїнським учасникам переважно допоміжну,периферійну роль. Саме тому проголошені наміриздебільшого залишаються на папері або обмежу-ються прийняттям загальних декларативних доку-ментів. З’являється дедалі більше ознак того, що безприєднання України до євразійських регіональнихоб’єднань (і як перший крок – до Митного союзу)Росія не виявить готовності до компромісів у сферіукладення прийнятних для України секторальнихугод.2.4. СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ

В РАМКАХ “ТРИКУТНИКА”Перспективи розвитку економічних відносин у

“трикутнику” Україна-ЄС-Росія значною мірою зале-жатимуть від кількох ключових умов.

По-перше, чи відбудеться підписання таратифікація вже підготовленого проекту Угодипро асоціацію України з ЄС (включно з пог-либленою та всеохоплюючою ЗВТ)51. При цьому,не варто створювати ілюзій, що набуття чинностіновою Угодою істотно наблизить Україну до статусукандидата на членство в ЄС. Як відзначають окремідослідники, в політиці ЄС щодо України домінує кон-сервативний підхід, або сценарій “останніх рубежів”,у якому ЄПС цілком вписується в рамки інституту

асоціації, який, безумовно, є вищою формою взаємо-дії, ніж УПС, але значно нижчою, ніж стала асоціаціяв рамках Європейської економічної зони, і “прак-тично є альтернативою членству”52.

Навіть якщо події у відносинах України з ЄСрозвиватимуться за найбільш сприятливим сцена-рієм, Україна стикнеться з ризиком потрапитив зовнішнє концентричне коло європейськоїінтеграції – обмежено пов’язане з інтеграцій-ним “ядром” ЄС, з мінімальними можливостямивпливу на формування європейської політики.

Інтеграція України до ЄС ускладнюється числен-ними перепонами, що мають не лише “українськуприроду” (від дійсної готовності Уряду дотримува-тися базових принципів ЄС до реального створення вУкраїні цивілізованої ринкової економіки). Перепониіснують і з європейської сторони. ЄС, за нинішньоївнутрішньої кризи, навряд чи матиме бажання(і можливості) подальшого розширення.

По-друге, яким чином розвиватимуться відно-сини ЄС і Росії. Перспективи цих відносин сьогодніпов’язані з переговорами стосовно укладення новогодоговору про стратегічне партнерство53, який маєзамінити Угоду про партнерство і співробітництвовід 1997р. В разі його успішного укладення можутьвиникнути нові інституційні можливості для роз-витку економічної взаємодії. Певний прогрес на цьомунапрямі вже є. Так, у листопаді 2009р. під час самітуРосія-ЄС досягнуто взаєморозуміння стосовно ство-рення т.зв. “Партнерства для модернізації” і запо-чатковано переговори про можливий статус асоціаціїРФ у програмі ЄС у галузі досліджень і технологіч-ного розвитку.

Успішна розбудова відносин ЄС-Росія можестати передумовою для покращення й українсько-російських відносин – у тому випадку, якщо Росіясприйматиме і впроваджуватиме європейськіцінності, норми і правила як у своїй внутрішній,так і зовнішній політиці.

По-третє, чи зможе Росія і її Президент В.Путінпереконати керівництво України змінити пріори-тетний інтеграційний вектор країни через приєд-нання її до Митного союзу та ЄЕП, з перспективоюучасті в Євразійському союзі.

Не можна ігнорувати певні економічні пере-ваги для України, пов’язані з такою можливістю.Поглиблення інтеграції України з Росією і її партне-рами по Митному союзу та ЄЕП могло б сприятиУкраїні у вирішенні важливих завдань економічногорозвитку, в т.ч.:

• створення ринків оптимальних розмірів длявисокотехнологічних галузей економіки (насам-перед, в авіабудуванні, ОПК), без чого їхефективний розвиток просто неможливий;

46 Council of the European Union. Joint statement of the EU-Russia summit on cross border cooperation. – Khanty-Mansiysk, 27 June 2008, 11213/08 (Presse 191), http://www.eeas.europa.eu. 47 Докладно див. Розділ 3 цієї Доповіді.48 Створення на паритетній основі СП на території Росії для налагодження повномасштабної кооперації в авіабудуванні за участю Російської об’єд-наної авіаційної будівельної корпорації та українського Державного авіабудівного концерну “Антонов”. При цьому, російська позиція однозначно орієнтована на “об’єднання” авіапромів двох країн з метою виробництва серії літаків (Ан-140, Ан-148, Ан-70, Ту-334).49 Проекти транспортного мостового переходу через Керченську протоку, швидкісного автошляху Москва-Харків-Сімферополь, ряду інфраструк-турних об’єктів у рамках підготовки до Євро-2012 в Україні та Зимових Олімпійських ігор 2014р. в Сочі.50 11 серпня 2010р. затверджена Міжурядова угода про співпрацю у використанні та розвитку російської глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС від 17 травня 2010р.51 Значна частина домовленостей в цьому форматі закріплені раніше в документі “Порядок денний асоціації”, що набув чинності 24 листопада 2009р. 52 Копійка В. Розширення Європейського Союзу та Україна – Київ, 2008, с.267-268. Сценарій “останніх рубежів”, до якого схиляється консервативна частина політичної еліти ЄС, “втомлена” від розширення, описується як один із п’яти сценарних підходів ЄС до майбутньої європейської інтеграції. Чотири інших: “довгострокове зближення” (можливість приєднання до ЄС через поступове розширення та поглиблення співробітництва); ліберальний підхід з ідеєю “часткового членства” (часткове залучення до інтеграційної та інституційної систем ЄС); “вибіркове зближення” (використання фактору політичної волі ЄС щодо тієї чи іншої країни); концепція “Великої Європи” з ідеєю “спільного Європейського економічного простору”. 53 Council of the European Union. Joint statement of the EU-Russia summit on the launch of negotiations for a new EU-Russia agreement. – Khanty-Mansiysk, 27 June 2008, 11214/08 (Presse 192), http://www.eeas.europa.eu



• можливість спільного розвитку ряду вироб-ництв машинобудування та інших галузейобробної промисловості в режимі міжнародноїкооперації, що сприяє підвищенню конкуренто-спроможності;

• реалізація транзитного потенціалу України вторгівлі між Сходом і Заходом;

• можливість диверсифікації структури експортупослуг за рахунок науково-технічних, освітніх,інженерних, будівельних та інших послуг, якінаразі мають обмежений потенціал виходу наринки ЄС;

• особливий ресурс – можливість залучення знач-них фінансових ресурсів РФ у ряд важливихгалузей економіки України, причому на прості-ших умовах54, порівняно з умовами залученняінвестицій з ЄС.

Проте, при цьому неможливо ігнорувати йважливі ризики для України, серед яких особливезначення мають наступні.

• Практичний зрив усієї системи домовленос-тей з ЄС стосовно політичної асоціації і про-гресуючої економічної інтеграції – з дужеймовірним не лише коротко-, але й середньо-строковим періодом мінімізації відносин.Реальне істотне обмеження доступу України допрограм і фінансових ресурсів розвитку ЄС.

• Розмірність ефектів від співробітництва врегіоні Митного союзу/ЄЕП істотно залежатимевід перебігу процесів модернізації економікі суспільств у цілому, що належать до цьогооб’єднання. Навряд чи сьогодні можна бутинадто впевненими в тій чи іншій міріуспішності вказаних процесів55.

• Цілком імовірна ерозія обіцяних Росієюцінових преференцій щодо постачань енерго-носіїв внаслідок загальної тенденції до зрос-таючого переміщення видобувної бази Росіїдо районів, де витрати на видобуток і тран-спортування істотно зростуть. Як наслідок –підвищення внутрішніх цін на нафту, нафто-продукти і природний газ і зникнення підставдля пільгових умов постачання до країн-учасниць Митного союзу/ЄЕП.

• Входження до Митного союзу/ЄЕП істотнокаталізує приплив російського капіталу наринок України з відповідним захопленнямкомандних висот у сферах, які є найбільш ціка-вими для російського капіталу (окремі з нихможуть бути стратегічно важливими для пер-спектив України, як то авіабудування, фармацев-тика та інші наукоємні виробництва, енергетика,суднобудування, зв’язок, комп’ютерні, інженерніпослуги), і відповідним підпорядкуванням їхрозвитку центрам прийняття рішень у Росії.

Але головна проблема полягає в тому, що основніперешкоди економічного розвитку України сьогодніпов’язані з відзначеними вище неекономічнимичинниками, які зумовлюють деформацію загаль-ної інституційної основи функціонування країни.І жодні економічні преференції, отримані у взаємо-дії на євразійському напрямі, цих перешкод не лік-відують. Тоді як успішна еволюція в напрямі набли-ження до європейських соціально-економічнихстандартів спрямована саме на вирішення цихголовних для України завдань розвитку.

Таким чином, реалізація євразійського інте-граційного напряму в його чистому вигляді – дужесуперечливий и ризикований для України варіант.ВИСНОВКИ

Низькі стандарти якості інститутів, пов’язанихз регулюванням економічної діяльності (насам-перед, незахищеність прав власності, залежністьсудової гілки влади від виконавчої, поширеннякорупційних відносин, обтяжливість і неефектив-ність державного регулювання економіки) є голов-ними перешкодами на шляху розвитку ефектив-них економічних відносин у рамках “трикутника”Україна-ЄС-Росія та особливо – у двосторонніхвідносинах України з ЄС. У цьому контекстіособливу роль мають три обставини.

Перша: Україна, на відміну від Росії, не лишевиявила, але й офіційно закріпила на законодав-чому рівні наміри інтеграції до ЄС. Відтак, вонадобровільно взяла на себе зобов’язання привестиякість своїх інститутів до європейського рівня.

Друга: зазначені зобов’язання відповідаютьнаціональним інтересам, сформульованим,зокрема, в Конституційному визначенні: “Українає суверенна і незалежна, демократична, соціальна,правова держава”56. Отже, створення та утвер-дження демократичних і правових інститутів(у широкому сенсі цих понять) є актуальнимзавданням держави та суспільства.

Третя. Якщо йдеться про вибір пріоритетногодля України інтеграційного вектора руху (до ЄС чидо РФ та утворюваних з її ініціативи та під її егідоюінтеграційних утворень), то слід мати на увазі самевідмінне ставлення ЄС і РФ до якості, характеру тазмісту державних і суспільних інститутів. Ця від-мінність має ціннісну природу: ЄС визнає і намага-ється утверджувати цінності демократії, верховен-ства права, захищеності інтересів і прав кожногогромадянина; для РФ ці цінності мають другоряднезначення, порівняно з прагненням забезпечитигеополітичне домінування на пострадянському(в перспективі – більш широкому) просторі.

Таким чином, приєднавшись до Митногосоюзу Україна може отримати тактичні вигоди,в т.ч. в економічній сфері. Проте, в цьому випадкуіснують ризики розмивання стратегічної пер-спективи економічного інноваційного розвитку.Утвердження пріоритетності курсу на європей-ську інтеграцію (за умови налагодження партнер-ських, рівноправних і прозорих відносин з РФ)не обіцяє Україні миттєвих економічних вигід.Однак, у цьому випадку вона виграє стратегічно:запроваджуючи європейські цінності, норми іправила, Україна тим самим кардинально підви-щує свою інвестиційну привабливість та отри-має реальні шанси реструктуризації національ-ної економіки на сучасних інноваційних засадах(оскільки нинішній інноваційний потенціал ЄСє значно вищим за потенціал РФ).

Україна об’єктивно зацікавлена в тому, щоб ірозвиток РФ був значно більшою мірою зорієнто-ваний на впровадження європейських цінностей тарозвиток різнобічних відносин інтеграційного типуз ЄС – аж до створення в перспективі спільного зЄС економічного та політичного просторів.

54 Це зумовлюється як звичністю російських інвесторів до непростих інституційних умов України, так і відсутністю мовного та культурного бар’єрів (включно з культурою ведення бізнесу). 55 За результатами соціологічного дослідження, виявлено досить низький рівень підтримки (ледь більше 1/3) тієї позиції, що вступ України до Митного союзу може призвести до поглиблення реформ у соціальній сфері, до запровадження гідних стандартів у різних сферах життя. Водночас, аналогічні очікування від укладення нової угоди з ЄС засвідчили значно більше – 54,2% опитаних. 56 Стаття 1 Конституції України.



СТАВЛЕННЯ ЖИТЕЛІВ КРИМУ ДО ПИТАНЬ, ЯКІ МАЮТЬ ЗНАЧНИЙ КОНФЛІКТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

3.1. ПОЗИЦІЮВАННЯ СТОРІН У “ТРИКУТНИКУ” Інтереси сторін формуються залежно від особ-

ливостей їх енергетичної політики, соціальних пріо-ритетів, природних умов, географічного розташу-вання та фінансових можливостей.

Енергетична стратегія РФ базується на величез-них запасах вуглеводнів та інших природних ресурсів.

ЄС вибудовує енергетичну політику з урахуван-ням дефіциту власних енергоресурсів, використанняпереваг одного з найбільших у світі ринків та іннова-ційного потенціалу.

Україна, будучи дещо більш залежною від імпортуорганічного палива, порівняно з ЄС-272, має водно-час ємний ринок енергоносіїв, транзитні можли-вості, значні запаси природного газу, вугілля та урану,великий потенціал енергозбереження – які, втім,використовує явно недостатньою мірою.

Через подібність проблем залежності від імпортупаливно-енергетичних ресурсів, інтереси ЄС таУкраїни щодо регулювання ринків енергоносіїв

збігаються. Обидві сторони зацікавлені у зниженніенергоємності ВВП та у створенні демонополізо-ваного “ринку споживача” з високою конкуренціюміж постачальниками. Головними правовими меха-нізмами реалізації цих інтересів слугують доку-менти: Європейська Енергетична хартія та Договірдо Енергетичної Хартії; Договір про заснуванняЕнергетичного Співтовариства; Третій Енергетичнийпакет3, План ЄС “20-20-20”4.

Натомість інтереси Росії полягають у підви-щенні цін на енергоносії через монополізацію ринків,тому вона намагається закріпити систему довго-строкових контрактів купівлі-продажу газу, перешкод-жає зростанню частки спотової торгівлі на газовомуринку, блокує реалізацію диверсифікаційних проек-тів, активно просуває нові трубопровідні маршрутиз експорту вуглеводнів російськими компаніями тачинить активний спротив процесу лібералізації наенергетичних ринках Європи.

Про небажання діяти за європейськими прави-лами свідчить вихід РФ з Договору до ЕнергетичноїХартії. На заміну цього документа у 2009р. тодішній

3. “ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ТРИКУТНИК” ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ:ВЗАЄМОВІДНОСИНИ, ІНТЕРЕСИ, ПРОТИРІЧЧЯ

1 Так, зокрема, спроба об’єднання зусиль Німеччини, України та Росії у крупному європейському енергетичному проекті – створенні газо-транспортного консорціуму з управління ГТС України – завершилася невдачею, що згодом призвело до будівництва обхідного газопроводу “Північний потік”, а надалі – і появи суто політично вмотивованого проекту “Південний потік”. 2 Ступінь залежності України від імпорту органічного палива – близько 60%; ЄС-27 – 54%. Докладно див.: Українсько-російські взаємовідносини в енер-гетичній сфері: стан, новітні тенденції розвитку та перспективи. Аналітична доповідь Центра Разумкова. – Національна безпека і оборона, 2010, №6, с.61-62.3 Сукупність нормативно-правових актів, які визначають засади третього етапу лібералізації електроенергетичного та газового секторів ЄС.4 Передбачає до 2020р. зменшення шкідливих викидів промислових підприємств в атмосферу на 20%, доведення виробництва енергії із ВДЕ до 20% її загального обсягу та підвищення на 20% рівня енергоефективності.

Виробництво та постачання енергоносіїв із Західного Сибіру до країн Європи здійснюється в єдиному технологічному ланцюжку, який об’єктивно пов’язує Росію (виробництво), Україну

(транзит) та ЄС (споживання) в неформалізований “енергетичний трикутник”. Особливо суттєва взаємозалежність між його сторонами спостерігається в газовій галузі, оскільки останніми роками близько 100 млрд. м3 російського газу транспортувалося територією України. Вказані обсяги – це понад 70% усього експорту газу з Росії і близько 20% його споживання країнами ЄС.

Сторони “трикутника” об’єктивно мали б бути зацікавлені в координації зусиль з важливих питань енергетичної політики (розвиток видобувних потужностей, безпека транзиту та постачання енергоносіїв, лібералізація енергетичних ринків, захист прав споживачів тощо). Це сприяло б переходу на новий якісний рівень європейської енергетичної політики та суттєвому покращенню загального політичного клімату в Європі.

Проте на практиці впродовж 2000-2011рр. спільних узгоджених дій між сторонами не спостері-галося через їх суперечливі інтереси1. На цей час ситуація не змінилася на краще, особливо – для України, оскільки після підписання Харківської угоди коридор можливостей її традиційної політики маневрування між енергетичними просторами ЄС і РФ істотно звузився.

Реформування національного енергетичного комплексу на засадах законодавства ЄС підмі-няється декларативними заявами урядовців, за якими ховається підтримка монополістичних утворень, заснованих на зрощенні бізнесу і влади та корупційних схемах. Така спотворена енерге-тична політика призвела до стагнації енергетичного комплексу та збільшення до критичного рівня загрози поглинання стратегічних підприємств України енергетичними монополіями РФ.


Президент РФ Д.Медведєв висунув ініціативу підназвою “Концептуальний підхід до нової правовоїбази міжнародного співробітництва у сфері енерге-тики (цілі і принципи)”. Ініціатива передбачає змінупріоритетів, визначених у Договорі до Енергетичноїхартії, і розроблена в інтересах вертикально-інтегрованих компаній та без належного врахуваннязахисту прав споживачів.

3.2. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ВІДНОСИНИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАЗ початку 2000-х років Росія намагається пере-

вести співробітництво з Україною в енергетич-ній сфері винятково у двосторонній формат, якийпередбачає мінімізацію впливу політики ЄС і вякому вона через свою енергетичну могутність маєнезаперечну перевагу. Проте, українсько-російськівідносини в енергетиці, хоч і мають певну специ-фіку, але оцінювати їх поточний стан і визначати пер-спективи розвитку доцільно в загальноєвропейськомуконтексті. Це пов’язано з тим, що надійне енерго-забезпечення країн ЄС вуглеводнями можливе лишетоді, коли Росія та Україна залучатимуть структуриЄС до спільного розв’язання ключових проблемтранзиту.

Пріоритет в українсько-російському енергетич-ному співробітництві належить нафтогазовомукомплексу, оскільки РФ посідає лідируючі пози-ції у світі з видобутку нафти та газу, що грунтуєтьсяна колосальних запасах вуглеводнів. Своєю чер-гою, Україна є найбільшою газотранзитною держа-вою Європи та одним з найкрупніших ринків збуту наконтиненті для ВАТ “Газпром”.

Важливе місце у двосторонніх відносинах посі-дає ядерний сектор, оскільки, з одного боку, він єосновою української електроенергетики, а з іншого –фактично монопольно залежить від поставок ядерногопалива з РФ. Крім того, існує традиційна взаємо-залежність між підприємствами атомного машино-будування обох країн.

Енергетична політика Росії стосовно Українивідзначається жорсткістю, цілеспрямованістюта послідовністю у стратегічних питаннях, неза-лежно від того, які політичні сили очолюють державнувладу України. Керівництво РФ активно використовуєенергетичну залежність України з метою її утриманняу сфері своїх інтересів та посилення впливу назовнішньополітичний курс України5.

Водночас, використання непрозорих схем поста-вок газу до України за участю посередницькоїкомерційної структури RosUkrEnergo стало однієюз головних причин уразливості української владидо тиску РФ і призвело до підписання невигіднихгазових контрактів у 2006р. та 2009р. У 2005-2012рр.

темпи зростання цін на імпортний газ для Українибули найбільшими в Європі. За цей період вони зрослибільш ніж у вісім разів – з $50 до $425 за 1 000 м3.

Найбільш виразним проявом політики РФстало застосування “енергетичної зброї” протиУкраїни в січні 2009р., щоб примусити її укластигазові контракти на кабальних умовах. Прийнявшибезпрецедентне в історії існування європейських газо-вих ринків рішення про повну зупинку подачі газу доукраїнської ГТС (і поставивши тим самим під загрозупостачання газу до Європи), ВАТ “Газпром”, за ціл-ковитої підтримки Уряду РФ, вдалося нав’язати укра-їнській стороні асиметричні умови довгостроко-вого контракту купівлі-продажу газу на 2009-2019рр.(далі – Контракт), що був укладений 19 січня 2009р.разом з контрактом про транзит російського газу натой же період.

Несправедливі умови Контракту призвели доутворення великого річного дефіциту бюджетуНАК “Нафтогаз України”, “вимивання” валют-них резервів країни та зростання газової залежностіукраїнської економіки від Росії до критичного рівня.Тобто, в результаті “газової війни” 2009р. РФ отри-мала додатковий потужний важіль політичноговпливу на Україну. Водночас слід підкреслити,що ситуація для України не була б такою склад-ною, якби енергоємність її ВВП не перевищувалау 2,5 разу відповідний показник розвинутих країн,а поставки енергоносіїв були б диверсифікованими.

Одразу після укладання у квітні 2010р. стратегічноневигідної для України Харківської угоди “газ-флот”РФ вирішила наростити свою стратегічну пере-вагу шляхом висування пропозицій з поглинанняактивів нафтогазового комплексу, а також атом-ного машинобудування, ядерно-паливного циклу таатомної генерації на базі створення спільних під-приємств6. Ці ініціативи в запропонованому Росієюформаті досі не реалізовані – проте, не тому, що вонисуперечать національним інтересам, а внаслідок усві-домлення українською владою і наближеного до неїбізнесу загрози опинитися в цілковитій економічнійзалежності від російської сторони.

Натомість між ВАТ “Газпром” та НАК “НафтогазУкраїни” у 2010р. були досягнуті домовленості простворення двох СП: з видобутку газу вугільних плас-тів на території України та з розробки структури площіПаласа на шельфі Чорного моря7, а також підписаноМеморандум між Міненерговугілля України, НАК“Нафтогаз України”, Міністерством енергетики РФта компанією ТНК-ВР про пошук і розробку родовищгазу щільних колекторів8. Крім того, Міненерговугілляу 2011р. погодило укладання договору про спільнудіяльність між ДАТ “Чорноморнафтогаз” і ВАТ “Лукойл”з розробки Суботінського, Одеського та Безіменногородовищ на Чорноморському шельфі9.

5 Докладно див.: Українсько-російські взаємовідносини в енергетичній сфері: стан, новітні тенденції розвитку та перспективи…, с.2-48.6 Россия и Украина могут создать единый газовый холдинг. – Российская газета, 4 мая 2010г., htpp://www.rg.ru.7 Джерело: Пресс-релиз Управления информации ОАО “Газпром”, 1 декабря 2010г. – Сайт ОАО “Газпром”, http:gazprom.ru. 8 Альтернативи газозабезпечення України: скраплений природний газ (СПГ) та нетрадиційний газ. Аналітична доповідь Центру Разумкова – Національна безпека і оборона, 2011, №9, с.41.9 “Лукойл” і “Чорноморнафтогаз” спільно видобуватимуть вуглеводні. – Інтернет-видання “Українська енергетика”, 7 лютого 2012р., http://ua-energy.org/post/16708.

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ “ТРИКУТНИК” ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ


10 У цьому контексті можна нагадати практику приватизації українських НПЗ російськими компаніями та ситуацію навколо будівництва заводу з фабрикації ядерного палива в Україні. Докладно див.: Створення стратегічних резервів нафти та нафтопродуктів в Україні: стан, проблеми, пошук шляхів вирішення на основі міжнародного досвіду. Аналітична доповідь Центру Разумкова. – Національна безпека і оборона, 2007, №4, с.22; Ядерна енергетика у світі та Україні: стан і перспективи розвитку. Аналітична доповідь Центру Разумкова. – Національна безпека і оборона, 2008, №3, с.27. 11 За інформацією видання “Главред”, М.Азаров, виступаючи на засіданні Ради з питань співробітництва Україна-ЄС у Брюсселі, прямо визнав, що Харківські угоди насправді не допомогли Україні отримати знижку на російський газ. “Насправді жодної знижки не було, це була орендна плата за перебування Чорноморського флоту… Це був перепочинок”. Див.: Самое интересное из выступления Азарова в Брюсселе: о Тимошенко и чужом сценарии. – Главред, 16 мая 2012г., http://glavred.info.12 Докладно див.: Українсько-російські взаємовідносини в енергетичній сфері: стан, новітні тенденції розвитку та перспективи…, с.27.

Грунтуючись на попередній багаторічній прак-тиці українсько-російських відносин в енерге-тичній сфері, можна припустити, що головнамета російської сторони в укладених угодах поля-гає у блокуванні можливостей України із залу-чення інвестицій з третіх країн у пошук і розробкуродовищ, а також – збереження її монопольноїзалежності від поставок вуглеводнів з Росії 10.

Після укладання Харківської угоди активізу-валися й російсько-українські інтеграційні про-екти в ядерному секторі. На урядовому рівні підпи-сана Угода про співпрацю в будівництві енергобло-ків №№3,4 Хмельницької АЕС. ДК “Ядерне паливо”підписало Угоду з російською компанією ТВЭЛ пробудівництво заводу з фабрикації ядерного палива зметою отримання можливості Україною вироблятивласне ядерне паливо. Існує висока ймовірність того,що виконання положень підписаних Угод затримува-тиметься на невизначений час через незацікавленістьРФ, по-перше, в реалізації проекту з будівництва новихядерних блоків в Україні в разі неможливості домі-нування в ньому російських підприємств, по-друге,внаслідок невигідності для РФ спорудження заводуз фабрикації ядерного палива на українській терито-рії, оскільки це призведе до зниження доданої вартостів його виробництві російськими компаніями.

3.3. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ “ГАЗОВІ ПЕРЕГОВОРИ”: НАМІРИ І РЕЗУЛЬТАТИ

“Знижка” ціни на природний газ за результатамиХарківської угоди виявилася фікцією, що, зрештою,змушений був визнати Прем’єр-міністр УкраїниМ.Азаров11. Умови Контракту залишилися для енерго-витратної української економіки надзвичайно обтяж-ливими. Тому Уряд ініціював новий раунд переговорівз російськими партнерами.

Однак, замість застосування правових інстру-ментів для перегляду Контракту, українські уря-довці припустилися чергового грубого страте-гічного прорахунку, знову обравши політичнийформат розв’язання комерційного спору, що пов-ністю суперечить європейській практиці. Це від-разу поставило українських переговірників у про-грашну позицію, оскільки в політичній площиніКиїв не здатен на рівних протистояти Москвічерез істотно меншу “політичну вагу”.

Українсько-російські газові переговори з пере-гляду Контракту тривають з кінця 2010р. в доситьнепрозорому режимі й дотепер жодного результату непринесли. Це викликано тим, що російська сторонапогоджується розглядати питання перегляду умовКонтакту на неприйнятних для України умовах,які передбачають приєднання України до Митногосоюзу Білорусі, Казахстану та Росії (Митногосоюзу) та створення СП з управління ГТС України,

в якому ВАТ “Газпром” планує отримати вирішаль-ний вплив з метою поступового встановлення конт-ролю над усім внутрішнім газовим сектором.

Вибір українською владою шляху політичнихпоступок, замість правового способу розв’язаннякомерційних спорів, можна пояснити, по-перше,відсутністю стратегічного бачення європейськоїперспективи, по-друге – впливом на переговорнийпроцес наближених до влади бізнес-структур,які добре усвідомлюють, що судовий позов доВАТ “Газпром” перекреслить усі їх плани із впро-вадження “сірих схем”, які можливі лише за йогозгоди та безпосередньої участі.

Після введення в експлуатацію в листопаді 2011р.газопроводу “Північний потік” та оприлюдненняпланів з реалізації проекту “Південний потік” росій-ська сторона посилила тиск на Україну. Ставлячи замету схилити українську владу до вступу до Митногосоюзу, Росія здійснила ряд інформаційних атак, щоспотворюють її справжні наміри і грунтуються назагрозі “припинити використання української ГТСпісля завершення будівництва “Південного потоку”,якщо Україна не погодиться на російські вимоги”.

Проте, використання подібного “аргументу” єнаочним прикладом інформаційного маніпулюваннясвідчить реальна енергетична політика РФ, яка непов’язує будівництво “Південного потоку” з участюВАТ “Газпром” в управлінні ГТС України. Тобто, якщонавіть Україна погодиться на російські умови ство-рення консорціуму на базі української ГТС, Росія невідмовиться від реалізації проекту “Південний потік”12.

Невиправдане відкладання реформування вну-трішнього газового сектору України, підвищенняфінансових ризиків і посилення впливу бізнес-інтересів на переговорний процес Росії та Українив газовій сфері – це ті чинники, які в ситуації наро-щування політичного тиску Росією сформуваливисокі ризики з передачі протягом 2012-2014рр.під контроль ВАТ “Газпром” не лише ГТС України,але й газового ринку.

У разі реалізації такого сценарію російські ком-панії отримають потужний плацдарм для при-дбання найбільш ліквідних активів українськоїпромисловості за заниженими цінами. Реалізаціят.зв. “білоруського сценарію” в Україні може при-звести до обмеження державного суверенітетукраїни з непередбачуваними економічними та полі-тичними наслідками.

3.4. ЕНЕРГОДІАЛОГ УКРАЇНА-ЄС У 2005р. були підписані два документи, важ-

ливі для реалізації європейської енергетичної полі-тики загалом і для взаємовідносин ЄС та Українизокрема: Договір про заснування Енергетичного



Співтовариства (ДЕС) та Меморандум “Про взаємо-розуміння й співробітництво в енергетичній сферіміж Україною і ЄС” (далі – Меморандум). Головнамета цих документів полягає в поступовому ство-ренні єдиного європейського прозорого ринку елек-троенергії та газу, що функціонує і розвиваєтьсяза уніфікованими та гармонізованими правилами міжЄС та іншими європейськими країнами, зацікавле-ними в інтеграції і лібералізації своїх ринків.

Меморандум визначив стратегію співпраціУкраїни з ЄС у сфері енергетики та був підготовчоюсходинкою до її приєднання до ДЕС, який регламентуєвесь спектр діяльності ринків газу та електроенергії – від ціноутворення до питань безпеки та формуваннястратегічних резервів країнами-членами.

Крім того, газові кризи 2006р. і 2009р. спонукалиЄС до переосмислення ситуації навколо енергетичноїбезпеки Європи та зумовили підписання СпільноїДекларації з реконструкції і модернізації україн-ської ГТС (Брюссельська декларація)13. Деклараціявизначила “дорожню карту” кардинальних перетво-рень газової галузі в цілому на засадах прозорості,розвитку конкуренції, безпеки газопостачання і ство-рення інвестиційно-привабливих умов, відповіднихвимогам Директив ЄС.

Для України Декларація стала першим кон-кретним кроком з наближення українського газо-вого сектору до норм і правил, за якими працюютьдержави ЄС. У разі здійснення Україною відповід-них реформ, європейські фінансові інституції взялина себе функцію із залучення інвестицій в підвищеннярівня надійності української ГТС на суму, яка оціню-ється експертами в $3-5 млрд., та є приблизно вчет-веро меншою, ніж вартість спорудження “Південногопотоку”.

У рамках виконання згаданого вище МеморандумуПарламент України у 2010р. ухвалив Закон “Прозасади функціонування ринку природного газу”, щостало важливим етапом на шляху адаптації україн-ського законодавства до Директив ЄС, які торкаютьсяенергетичної галузі. Закон створив правові механізмиврегулювання таких ключових питань, як наданнярівного доступу суб’єктам газового ринку до Єдиноїгазотранспортної системи, розмежування функцій звидобутку, транспортування, розподілу та поставок газу.

У 2010р. був також успішно завершений передбаче-ний Меморандумом Спільний проект ЄК–МАГАТЕ–Україна з оцінки стану безпеки українських АЕС.

Головним підсумком поточного виконаннязавдань Меморандуму стало приєднання Українидо ДЕС 1 лютого 2011р.14

Однак, процес входження України до єди-ного енергетичного простору з ЄС не завершивсяпідписанням відповідних документів, оскільки вінпов’язаний насамперед з імплементацією законо-давства. Для України адаптаційний період становить

майже вісім років. Отже, головну роботу з імпле-ментації законодавства належить зробити Уряду.Найбільшого реформування потребують два секториукраїнської енергетики – нафтогазовий та електро-енергетичний.

Нафтогазовий сектор. У нафтогазовому секторівдосконалення та якісного впровадження потре-бує Закон “Про засади функціонування ринку при-родного газу”, прийнятий у 2010р. У квітні 2012р.НКРЕ затверджено Порядок доступу до Єдиної газо-транспортної системи України, розроблений з метоюімплементації європейського Регламенту 1775/2005. Однак, для повної відповідності Директиві 2003/55/ЄCнеобхідно, щоб Уряд і НКРЕ затвердили ряд під-законних актів, спрямованих на підвищення конку-ренції і захист споживачів.

Найбільш гострим питанням, що стоїть напорядку денному, є реформування НАК “НафтогазУкраїни”. Компанія з непрозорою структурою,яка, прикриваючись державними інтересами, займа-ється перерозподілом фінансових і матеріальнихресурсів на користь провладного бізнесу, повиннатрансформуватись у прозору для потенційнихінвесторів сучасну бізнес-компанію з високоюякістю корпоративного управління.

Натомість, Уряд зволікає з реформуваннямКомпанії і не виконав взяте Україною зобов’язанняз виокремлення оператора ГТС як самостійноїюридичної особи, незалежної від НАК “НафтогазУкраїни”. Без фінансової та юридичної самостійностіДК “Укртрансгаз” не зможе досягти фінансової ста-більності та залучити потрібні кошти інвесторів намодернізацію магістральних газопроводів і підзем-них сховищ газу.

Прийнятий 13 квітня 2012р. Закон “Про внесеннязмін до Закону України “Про трубопровідний тран-спорт” (щодо реформування нафтогазового комп-лексу)” надає виняткове право на реорганізаціюНАК “Нафтогаз України” Уряду. За своєю суттю вінє декларативним і не наближає українське законо-давства до норм і правил ЄС.

Електроенергетичний сектор. До 1 січня 2012р.українське законодавство мало бути приведене у від-повідність до Директиви 2003/54/ЄC про загальніправила функціонування внутрішнього ринку електро-енергії, яка спрямована на лібералізацію ринкуелектроенергії за трьома основними напрямами:вільний доступ до мереж, прозорість і ринковийхарактер тарифів, відкритість ринку. Але проектЗакону “Про засади функціонування ринку елек-тричної енергії в Україні” досі навіть не поданона розгляд Парламенту.

Також не наблизилась Україна до стандартівЄС у питанні створення незалежного регуляторногооргану15. Проект закону про регулятора в енергетицібезуспішно розглядається Верховною Радою з 2007р.

13 Декларацію 23 березня 2009р. підписали Уряд України, Європейська Комісія, Європейський банк реконструкції і розвитку, Європейський інвестиційний банк, Світовий банк.14 Загалом, упродовж 2006-2012рр. було підготовлено шість звітів про перебіг виконання Меморандуму, що оцінювали результати щорічної співпраці ЄС-Україна в енергетиці. Див.: Шостий спільний звіт Україна-ЄС. – Інтернет-видання “Українська енергетика”, 27 березня 2012р., http://ua-energy.org.15 Національна комісія регулювання електроенергетики України у 2011р. перейменована в Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Проте, абревіатура залишилася незмінною – НКРЕ.



Натомість, Указом Президента “Про національнукомісію, що здійснює державне регулювання у сферіенергетики” №1059 від 23 листопада 2011р. зазначенакомісія (НКРЕ) була підпорядкована безпосередньоПрезиденту16, що посилює її політичну залежність тане відповідає вимогам законодавства ЄС.

Імплементація вимог Директиви 2005/89/ЄС, якастосується заходів з безпеки інвестування в системиелектропостачання і спрямована на створення рам-кових умов для формування ефективної політики збезперебійності постачання електроенергії, потре-бує внесення відповідних змін до Закону “Проелектроенергетику”.

До липня 2011р. мав бути затверджений Планімплементації Директиви 2001/77/ЄС із створеннясприятливих умов продажу електроенергії, виробле-ної з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) на вну-трішньому ринку електричної енергії. Проект Планурозроблено, але інформації про його затвердженнянемає.

Один із пріоритетів енергетичної євроінтеграції –синхронізація Об’єднаної енергетичної системиУкраїни (ОЕС) з європейським Союзом з коорди-нації передачі електроенергії (European Network of Transmission System Operators for Electricity, ENTSO-E).Проте, не дивлячись на актуальність реалізації про-екту, процес приєднання, започаткований у травні2006р., досі не приніс позитивних результатів.

Вступ до Енергетичного Співтовариства від-крив для України нові можливості повноцінноговходження в єдиний енергетичний простір ЄС.Нормативно-правова сумісність внутрішньогогазового ринку України та ЄС могла б сприятиконкуренції і безпеці поставок газу як для влас-них споживачів, так і надійності його транзиту докраїн Європи, а також – посиленню переговорнихпозицій України з країнами-постачальниками.

Однак імплементація енергетичного законо-давства ЄС в Україні відбувається в імітаційномурежимі. На внутрішніх ринках газу та електро-енергії, замість розвитку конкуренції, забезпе-чення захисту прав споживачів та інвесторів, про-довжується домінування корупційних схем, щобазуються на зрощенні влади і крупного бізнесу.3.5. ЕНЕРГОДІАЛОГ ЄС-РФ

Правова база взаємовідносин ЄС і РФ в енер-гетиці закладена підписаною в 1994р. Угодою пропартнерство та співробітництво між Росією та ЄС(УПС). Упродовж останніх 10 років реальним меха-нізмом, спрямованим на виконання положень Угоди венергетичній сфері був Енергетичний діалог Росія-ЄС(ЕДРЄ), започаткований на Спільному саміті 2000р.в Парижі. Діалог відбувається через роботу тематич-них груп і груп високого рівня, а також Постійноїради партнерства Росії і ЄС на рівні міністрів енер-гетики. Головною метою ЕДРЄ є забезпечення вза-ємної енергетичної безпеки та розширення взаємо-вигідного співробітництва між бізнес-структурами.Для її досягнення сторони, зокрема, розробили

ключові елементи механізму раннього попередженняможливого переривання поставок енергії.

Наразі ЕДРЄ здійснюється у рамках трьох тема-тичних груп: з енергостратегії, прогнозів і сценаріїв;розвитку ринків та інфраструктури; енергоефектив-ності. Останнім часом помітну увагу сторони надаютьможливостям реалізації спільних проектів з будів-ництва потужностей на ВДЕ та розробці “дорожньоїкарти” співробітництва Росія-ЄС до 2050р. з акцентомна питаннях енергетичної безпеки.

Водночас, слід відзначити, що механізм ЕДРЄне реалізував потенціал відносин між сторонами,вони з кожним роком стають дедалі більше фор-мальними та далекими від вирішення практичнихзавдань. Це пов’язано, насамперед з тим, що погли-блення інтеграції всередині ЄС не збігається зінтересами РФ, яка дедалі більшою мірою заці-кавлена вирішувати питання у двосторонньомуформаті, безпосередньо з кожною окремою краї-ною ЄС.

Такий напрям російської політики чітко окресливсявідразу після затвердження Європарламентом і РадоюЄвропи у 2009р. пакета документів, що встановлю-ють головні принципи третього етапу реформування(лібералізації) ринків електроенергії і природного газуЄС (згаданий вище “Третій Енергетичний пакет”).У цьому документі закладений принцип обмеженняінвестицій в енергетичну інфраструктуру ЄС з бокукомпаній-монополістів, які не забезпечили відо-кремлення функцій видобутку, транспортуваннята постачання. Він становить серйозну загрозу длявтілення довгострокової стратегії РФ з придбанняенергетичних активів ЄС та будівництва нових газо-проводів з метою зниження транзитної залежності відсуміжних країн.

Затвердження Третього пакета значно заго-стрило протиріччя у відносинах Росії з ЄС, але незавадило їй продовжувати співпрацювати з окре-мими країнами ЄС у реалізації проекту “Південнийпотік”, який є для РФ стратегічним пріоритетом. Цесвідчить про певну неузгодженість енергетичної полі-тики всередині ЄС, яку РФ намагається використати,нав’язавши економічно необгрунтований та політичномотивований проект17.

Газопроводи “Північний потік” і “Південнийпотік” у поєднанні з укладанням довгостроковихконтрактів можуть ще більшою мірою “прив’я-зати” європейських споживачів до російськогогазу. Така ситуація створює реальні загрози про-цесам диверсифікації і розвитку конкуренції наринку Європи, а також – суперечить енергетичнійполітиці ЄС із забезпечення пріоритетності правспоживачів, порівняно з газопостачальними, газо-транспортними та газовидобувними компаніями.3.6. СТРАТЕГІЧНІ ІНТЕРЕСИ СТОРІН

“ТРИКУТНИКА” ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯСтратегічні інтереси ЄС

Після газових російсько-українських конфліктів2006р. та 2009р. ЄС зробив акцент на реалізаціїдиверсифікаційних проектів, підвищенні конкуренції


16 Указ видано на виконання Закону “Про внесення змін до Закону України “Про природні монополії” (липень 2011р.).17 Докладно див.: Українсько-російські взаємовідносини в енергетичній сфері: стан, новітні тенденції розвитку та перспективи…, с.27.


на газовому ринку, інтеграції енергетичної інфраструк-тури і збільшенні виробництва електроенергії із ВДЕ.

1. У 2009-2010рр. потужності СПГ-терміналіву ЄС збільшилися на 60 млрд. м3, або більш ніжна 40%. Прогнозується, що у 2012-2020рр. ЄС,разом із країнами Північно-Східної Азії, буде найпо-тужнішим “двигуном” зростання попиту на СПГ усвіті. Передбачається, що у 2020р. його споживання наринку ЄС зросте на 50-70 млрд. м3, порівняно з 2010р.

2. ЄС активізував роботу зі створення альтер-нативних джерел поставок газу з Каспійськогорегіону в рамках “Південного коридору”, який охо-плює проекти: Nabucco, “Трансадріатичний газо-провід” (ТАР), газопровід Туреччина-Греція-Італія(ITGI), White Stream (Білий потік). Крім того, Румуніянамагається розвивати СПГ-проект, яким передбача-ється отримувати азербайджанський газ через Грузію(проект AGRI). Наразі найбільш реальними серед цихпроектів вважаються Nabucco та ТАР.

Водночас, через дефіцит ресурсів у Азербайджану“Південний коридор” може виконати своє призна-чення лише в разі будівництва Транскаспійськогогазопроводу, який дозволить залучити ресурсиТуркменістану. Спорудження цього з’єднувальногогазопроводу затримується, оскільки не вирішенапроблема статусу Каспію.

3. На ринку ЄС збільшується частка спото-вої торгівлі газом, яка за останні 10 років зрослабільш ніж удвічі і становить наразі близько 30%. Європейські енергетичні компанії за допомогоюправових інструментів у 2009-2010рр. домоглисявід ВАТ “Газпром” перегляду довгостроковихконтрактів з урахуванням можливості купівліістотної частки газу за спотовими цінами. Наразів ЄС розглядаються пропозиції з перегляду моделіціноутворення з прив’язкою вартості газу до цінинафтопродуктів.

4. Після прийняття “Третього пакета” ЄСвпроваджує стратегію з обмеження інвестицій венергетичну інфраструктуру з боку вертикально-інтегрованих компаній та посилює антимоно-польні заходи. Так, у вересні 2011р. ЄС розпочаврозслідування діяльності європейських енергетич-них компаній, співвласником яких є ВАТ “Газпром”,на предмет зловживання монопольним становищему країнах Центральної Європи.

У І кварталі 2012р. ЄС прийняв рішення прорезервування значних потужностей для третіх осіб нагазопроводах NEL та OPAL. Рішення спрямованена активізацію конкуренції на ринку і впливає наінтересиВАТ “Газпром” упроекті “Північнийпотік”.

5. Відбувається інтеграція окремих газопрово-дів у єдину газотранспортну систему ЄС. Її метою єстворення умов для розширення можливостей виборуспоживачами постачальників газу, підвищення надій-ності газозабезпечення за рахунок оптимізації режи-мів роботи ГТС і зниження “газової залежності” ЄСвід третіх країн.

ЄС також здійснює заходи з розвитку з’єднувальнихтранскордонних ліній електропередач – для того, щобгарантувати електропостачання з усіх джерел енергіїза якомога конкурентнішими цінами.

6. Країни ЄС надають великої уваги вироб-ництву енергії із ВДЕ. Згідно з Планом “20-20-20” частка виробництва енергії з використанням ВДЕдо 2020р. в енергетичному балансі країн-членівповинна складати не менше 20%. Станом на 2010р.,вона в середньому становила 11%. У 2000-2010рр. спо-живання енергії в ЄС, виробленої із ВДЕ, зросло з14,1 млн. т н.е. до 66,9 млн. т н.е., збільшивсь у 4,7 разу.Для порівняння: в пострадянських країнах у 2010р.було використано лише 0,3 млн. т н.е. енергії із ВДЕ.Стратегічні інтереси Росії

1. Росія зацікавлена в отриманні контролю надекспортними маршрутами нафти і природногогазу за напрямом Схід-Захід з метою збільшеннядоходів та посилення політичного впливу на євро-пейські країни. Для цього вона вдається, зокрема доблокування диверсифікаційних проектів ЄС і монопо-лізації поставок вуглеводнів з країн Центральної Азії.

2. ВАТ “Газпром”, за підтримки Уряду, вживаєвсіх заходів з протидії лібералізації енергетичногоринку ЄС для забезпечення можливостей виходу накінцевого споживача, зростання частки російськихенергоносіїв на ринку і встановлення монопольнихцін на паливо. Для цього РФ домагатиметься зберегтизначення системи довгострокових контрактів і проти-діятиме впровадженню положень “Третього пакета”.

3. Росія добивається максимального послаб-лення позицій України в переговорах з ЄС, намага-ючись усунути її з технологічного циклу “видобуток(виробництво) – постачання – споживання” енерго-ресурсів шляхом дискредитації української політики вочах ЄС. Крім того, Урядом РФ активно просуваютьсяпроцеси злиття активів газового та ядерного секторів,у результаті чого Україна не зможе виступати як неза-лежна та рівноправна сторона переговорів.

4. ВАТ “Газпром” максимально використовуєдискримінаційні умови Контракту з НАК “НафтогазУкраїни” для встановлення контролю над україн-ською ГТС, газовим ринком України та в кінцевомупідсумку – для втягування її до Митного союзу.

5. Фактор енергетичної залежності України такомерційних інтересів наближеного до українськоївлади бізнесу використовується РФ з метою галь-мування процесу інтеграції України до єдиногоенергетичного простору з ЄС та збереження укра-їнських монополізованих і непрозорих ринків газута електроенергії.Стратегічні інтереси України

Стратегічні інтереси України в енергетиціпов’язані насамперед з мінімізацією негативнихполітико-економічних наслідків дефіциту енерго-ресурсів і збігаються з інтересами ЄС. Вирішенняпроблеми дефіциту енергоресурсів є необхідноюумовою не лише для підвищення рівня конкуренто-спроможності українських підприємств, але й длязбалансування українсько-російських відносин.

Для реалізації українських стратегічних інте-ресів в енергетичній сфері необхідно вжити нас-тупних заходів.

1. Реформування секторів енергетики на пра-вових засадах “Другого” і “Третього енергетичних”пакетів ЄС (лібералізація ринків електроенергії і



природного газу), що сприятиме залученню інвести-цій у ключові галузі енергетики, зниженню залежностівід поставок російських енергоносіїв і посиленнюполітичних позицій України в переговорному процесіз Росією.

2. Впровадження проектів з енергозбереження,розвитку енергозберігаючих технологій та викорис-тання альтернативних видів енергії, збільшення видо-бутку природного газу (в т.ч. нетрадиційного), а такожбудівництво СПГ-термінала та диверсифікація джерелпостачання ядерного палива.

3. Перегляд архаїчної практики продажуросійського газу на західному кордоні України.Європейські покупці повинні отримувати газ відВАТ “Газпром” на російсько-українському кордоні,а контракти на транзит має укладати український газо-транспортний оператор не з ВАТ “Газпром”, а з євро-пейськими компаніями. Це поглибить співпрацюУкраїни з ЄС в питанні транзиту, а правові відно-сини у сфері поставок російського газу перейдутьз двостороннього формату до тристороннього – що мінімізує транзитні ризики та відповідатимепрактиці ЄС.

4. Синхронізація української ГТС з газотранс-портними мережами ЄС, що дозволить збільшитиконкуренцію на українському ринку, позбавитисямонопольної залежності від поставок російськогогазу та сприятиме зниженню цін для споживачів.Крім того, це оптимізує використання потужностейукраїнських підземних сховищ газу, які можутьстати ключовою ланкою спотової торгівлі у країнахЦентральної Європи.

5. Поглиблення співпраці на тристороннійоснові у вирішенні проблем енергетичної безпекиЄвропи в рамках застосування механізму “ранньогопопередження” та з питання поширення режиму про-зорості в енергетичній сфері (Energy Transparency(ETR)) на весь ланцюжок від видобутку до споживанняенергоносіїв.

6. Збереження ГТС України в державній влас-ності та державного контролю над нею, поки небуде проведене реформування газового секторувідповідно до вимог “Другого” і “Третього пакетів” лібе-ралізації законодавства ЄС. Після цього Україна можезалучити європейські або американські компаніїдо приватизації ГТС – але за умови збереженняконтрольного пакета акцій у державній власності.

Варіант створення тристороннього газотранс-портного консорціуму на базі української ГТСне відповідає інтересам України – оскільки це щебільше посилить позиції російського газового моно-поліста в питаннях поставок і транзиту газу завідсутності гарантій збереження обсягів транзиту.По-перше, Росія не пов’язує участь ВАТ “Газпром” уприватизації ГТС України з питаннями будівництваобхідних газопроводів. По-друге, така пропозиціясуперечить вимогам енергетичного законодавства ЄС,яке забороняє інвестиції з боку енергетичних компа-ній третіх країн, що поєднують функції видобування,транспортування та постачання.

7. До головних заходів з подолання монополь-ної залежності України від поставок російськихенергоносіїв необхідно віднести насамперед зни-ження обсягів закупівлі російського газу з близько45 млрд. м3 у 2011р. до 10 млрд. м3у 2020р.

Для цього повинні бути проведені послідовніструктурні реформи енергетичного ринку за прин-ципами законодавства ЄС, кардинальним чиномзменшена енергоємність ВВП, збільшено видо-буток природного газу всередині країни за рахунокзалучення іноземних інвестицій. Також доцільнорозвивати диверсифікаційні проекти, такі як:інтеграція енергетичних систем в єдиний простірз країнами ЄС, будівництво терміналу з прий-мання скрапленого газу та диверсифікація джерелпостачання ядерного палива на АЕС18.

ВИСНОВКИНа цей час енергетична політика Росії та

України є несумісною з принципами реформу-вання енергетичних ринків ЄС. В обох країнахпереважають адміністративні методи державногоуправління і спостерігається закріплення за дер-жавними та окремими приватними компаніямимонопольного становища на енергетичних ринкахобох країн, замість удосконалення ринкових меха-нізмів державного регулювання та лібераліза-ції енергетичного сектору. Наявні суперечностіунеможливлюють належну координацію між сто-ронами енергетичного “трикутника”, що підвищуєризики у сфері енергетичної безпеки в Європі.

Приєднання України до ДЕС у 2011р. дозво-лило отримати їй дієвий інструмент входженнядо єдиного енергетичного простору з ЄС, однаквона дотепер не продемонструвала здатності нимскористатися.

Головною перепоною на шляху інтеграції укра-їнської енергетики є системне протиріччя міжінтересами діючої державної влади, що полягають,насамперед, в обслуговуванні потреб крупного біз-несу за допомогою створення умов з отриманняним монопольної ренти за допомогою корупцій-них механізмів, та суспільними інтересами, якіпов’язані з прозорим формуванням цін на базі кон-курентних ринків, що працюють у правовомуполі. Без розв’язання цього протиріччя входженняУкраїни до єдиного простору ЄС у сфері енергетикиє неможливим.


18 Докладно див.: Українсько-російські взаємовідносини в енергетичній сфері: стан, новітні тенденції розвитку та перспективи..., с.31, 40.


4.1. ГОЛОВНІ ЗАСАДИ, ПРІОРИТЕТИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИКлючовими термінами сучасної зовнішньої

і безпекової політики України є “позаблоко-вість”, “євроінтеграція” і “добросусідство з РФ”.Узагальнюючи відповідні положення Конституції івимоги законів України2, засади її зовнішньої і без-пекової політики можуть бути стисло викладенів наступних трьох пунктах:

(1) підтримання мирного і взаємовигідного спів-робітництва з членами міжнародного співтова-риства на основі загальновизнаних принципів і нормміжнародного права, уникаючи залежності від окре-мих держав , груп держав чи міжнародних структур;

(2) позаблоковість, яка означає пріоритетністьучасті в удосконаленні та розвитку європей-ської системи колективної безпеки, продов-ження конструктивного партнерства з ОрганізацієюПівнічноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлятьвзаємний інтерес;

(3) забезпечення інтеграції в європейськийполітичний, економічний, правовий простірз метою набуття членства в ЄС за збереженнядобросусідських відносин і стратегічного партнер-ства з РФ, іншими країнами СНД, а також з іншимидержавами світу.

Україна здійснює зовнішню політику, спрямо-вану на мирне і взаємовигідне співробітництво з

1 Брюсселю варто визначитися, де б він хотів бачити Україну – Грищенко. – Інтерфакс-Україна, 18 травня 2012р., www.interfax.com.ua.2 Конституція України, ст.18; закони: “Про основи національної безпеки України” (19 червня 2003р.), ст.6, 8; “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” (1 липня 2010р.), ст.11.

До розпаду т.зв. “соціалістичного табору” Україна та Росія перебували в одній системі безпеки, що протистояла військово-політичному блоку НАТО, до складу якого належали

більшість країн Західної Європи. Здобувши незалежність, Україна, з огляду на комплекс географічних, історичних, суспільних факторів, була змушена здійснювати зовнішню та безпе-кову політику, намагаючись одночасно розвивати співробітництво з країнами та організаціями євроатлантичного і євразійського простору. Така політика не завжди була успішною та безконфліктною.

Обравши стратегічний курс на європейську інтеграцію, українське керівництво постійно стикається з труднощами збереження добросусідських, партнерських відносин з РФ. Наміри Києва інтегруватися до Європи перешкоджають повноцінній реалізації інтеграційних проектів Кремля на пострадянському просторі. Процеси розширення ЄС та особливо НАТО розгля-даються РФ як загрози її національним інтересам; відповідно, будь-які кроки України в напрямі зближення, а тим більше інтеграції з цими союзами, сприймаються нею як недружні та такі, що суперечать реалізації стратегічних пріоритетів Росії.

Зовнішня політика та політика безпеки України загалом і на європейському напрямі зокрема характеризується мінливістю та непослідовністю. Постійні вимоги України “імпульсів”, “сигналів” і “розуміння” з боку як європейських і євроатлантичних структур, так і Росії насправді є виправданням браку ініціативності та ефективності її власної політики1. Результатом такої політики стало руйнування головного фактору безпеки – довіри до України з боку партнерів (відносини між якими також потерпають від цієї ж вади). Але, якщо підгрунтям недовіри до України є її непослідовність і часті випадки невиконання взятих на себе зобов’язань, то у відносинах ЄС і Росії – жорстка конкуренція стійких інтересів і політик.

Україна постійно відчувала дефіцит безпеки через неможливість забезпечення належного рівня оборони власними силами та відсутність надійних зовнішніх гарантій. На третьому році президенства В.Януковича, здається, почали справджуватися найгірші прогнозистосовно потрапляння України до “сірої зони” безпеки. Ряд суперечливих рішень у зовнішній і внутрішній політиці України призвели до ситуації, коли її стратегічні партнери або погрожують застосуванням санкцій, або вдаються до заходів, які де-факто є санкціями. І, хоча сьогодні України не має потенційного зовнішнього ворога, який би загрожував її незалежності, суверенітету та територіальній цілісності, вона не може розраховувати й на надійних союзників.

Загроза політичної ізоляції правлячого режиму матиме надзвичайно негативні наслідки для національної безпеки країни. Рівень співробітництва з Україною може бути понижений до технічного, експертного рівня, а будь-який конструктив на політичному рівні стає надто ускладненим або неможливим.


4. БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ


3 Закон “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, ст.11.4 Зокрема, енергетична взаємозалежність держав, як і інші чинники взаємозалежності, можуть допомогти знизити ймовірність виникнення військового конфлікту між ними. Див.: Kemp G. Scarcity and strategy. – Foreign Affairs, vol.56, no.2 (Jan. 1978), p.396.5 Див.: Указ Президента РФ “О мерах по реализации внешнеполитического курса Российской Федерации” №605 от 7 мая 2012г. – http://kremlin.ru;Концепция внешней политики Российской Федерации. – Там само; Программа эффективного использования на системной основе внешнеполи-тических факторов в целях долгосрочного развития Российской Федерации. – http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/4bec22fe3e992.6 Дмитрий Медведев: Саммит ОБСЕ в Астане показал невысокую эффективность этой организации. – Информационное агентство NEWS.AM, 7 декабря 2010г., http://news.am.7 “Росія – це світова держава з глобальним впливом на процеси, що відбуваються за її межами, і глобальними інтересами в сучасному світі. В цьому сенсі Росія, безумовно, максимально зацікавлена в активній участі в діяльності будь-яких міжнародних організацій, чиї статутні принципи відпо-відають або хоча б не суперечать нашим національним інтересам”. Див.: Косачев: Я сторонник реформы ОБСЕ. – Официальный сайт партии Единая Россия, 16 января 2009г., http://er.ru.

усіма країнами міжнародного співтовариства, береактивну участь у діяльності міжнародних організаційі заходах з підтримки миру і стабільності. ВнесокУкраїни в ядерне роззброєння, нерозповсюдженняЗМУ, боротьбу з новими і традиційними викликамита загрозами високо оцінений на міжнародному рівні.

Україна – незалежна суверенна держава.Водночас, у сучасному глобалізованому світінавіть супердержави визнають свою залежністьвід партнерів, тому досить складно уявити як керів-ництво України може проводити власну політику,“уникаючи залежності від окремих держав, групдержав чи міжнародних структур”3. Більше того, вза-ємна залежність розглядається багатьма фахівцями якчинник збереження державами суверенітету4. ТомуУкраїні вірніше було б говорити про уникненнянадмірної односторонньої залежності, що особливоактуально в контексті відносин з РФ, керівництвоякої відкрито декларує цілі та наміри, що можутьзашкодити реалізації національних інтересів України5.

Дотримання Україною політики позаблоковостіпередбачає, насамперед, відмову від інтеграціїкраїни до будь-якого військово-політичного союзу.Водночас, керівництвом держави декларуютьсянаміри активної участі в удосконаленні і ство-ренні загальноєвропейської системи колектив-ної безпеки (перспективи якої є досить примарними). “Удосконалення” цієї системи означає розвитокспроможностей ОБСЄ – організації, сумніви в ефектив-ності якої після саміту в Астані не зменшились, а поси-лилися6. Однією з країн, які закликають до її вдоско-налення (не враховуючи зацікавлених представниківкраїн, які належать до керівних органів Організації),є Росія, яка досі розглядає ОБСЄ як механізм просу-вання своїх інтересів, а також певною мірою – як про-тивагу європейським і євроатлантичним структурам7.Водночас, ініціатива створення “єдиного неподільногопростору безпеки від Ванкувера до Владивостока”активно обговорюється в експертних колах і, з оглядуна високу зацікавленість Росії, варта підтримки тавироблення узгодженої позиції українською стороною.

У законодавстві України визначено ключовийнапрям її інтеграції – європейський, який маєвважатися пріоритетом зовнішньої і безпекової полі-тики, тобто метою, заради якої можна, за необхід-ності, поступитися перевагами (принаймні тим-часово) від реалізації інших цілей. На практиці ж,особливо впродовж останніх двох років, пріори-тетом у політичних рішеннях українського керів-ництва є уникнення напруженості і збереженнядобросусідських відносин з РФ, що не лише несприяє руху у “пріоритетному” напрямі, але йгальмує його.

Ефективна реалізація зазначених засад зовнішньоїі безпекової політики у відносинах України з ЄС і

РФ лише теоретично (за умов вдалого збігу обста-вин, або створення таких умов українською владою)могла б забезпечити безконфліктні відносини таналежний рівень національної безпеки. В дійсностіукраїнська держава перебуває у стані постійноїнапруженості з обома іншими сторонами “трикут-ника”. За відсутності ознак відкритої конфронта-ції між Сходом і Заходом, характерних для періодухолодної війни, та активного розвитку співробіт-ництва між країнами та організаціями євроатлантич-ної спільноти та Росією, українській владі поки щоне вдалося досягти безконфліктного співробіт-ництва одночасно на обох напрямах. Спроби вестигру на суперечностях між РФ і Заходом такожзавдають шкоди державі.

Головні причини цих негараздів мають внут-рішній характер і є наслідком політичних рішень,що не відповідають деклараціям. Конфліктнийхарактер відносин зумовлений наступними внут-рішніми чинниками:

• брак чітко визначеної стратегії забезпеченнянаціональної безпеки та політики її реалізації,що стимулює РФ до активних заходів впливуна стратегічний вибір України;

• нерозуміння українською владою важливості вналагодженні міжнародних відносин спільнихдемократичних цінностей – нарівні з геополі-тичними та економічними факторами;

• неоднозначність, мінливість пріоритетів, непо-слідовність реалізації політики безпеки, що під-риває впевненість європейських і російськихпартнерів у серйозності та щирості намірів,низький рівень їх довіри до України, що галь-мує розвиток партнерських відносин і ство-рює додаткову напруженість під час вирішенняспірних питань.

Ситуація ускладнюється впливом зовнішніхфакторів, пов’язаних з проблемами у відносинахміж Росією і Заходом, незавершеністю інтеграцій-них процесів на Європейському континенті, особ-ливим місцем України в реалізації зовнішньо- івнутрішньополітичних пріоритетів Росії, а такожкризовою ситуацією в ЄС.

Відносинам України з Росією та ЄС прита-манні тимчасові періоди потепління та інтен-сивних контактів, що змінюються тривалимипаузами і взаємними демаршами. Так, нетрива-лий період райдужних очікувань після підписанняХарківських угод з Росією змінився періодом “газо-вого непорозуміння” та “сирної війни”, – що вико-ристовуються як важелі тиску з метою примуситиУкраїну піти на поступки Росії. Незначне прискоренняєвропейської інтеграції поступилося місцем загрозіізоляції і втрати перспектив на найближчі роки.



Таким чином, політика стратегічного балан-сування, багатовекторності або позаблоковості ненадає гарантій безпеки України та не убезпечує їївід остаточного закріплення у сфері впливу Росії,або т.зв. сфері її “привілейованих інтересів”.

4.2. ВІДНОСИНИ УКРАЇНА-ЄССпівробітництво України з ЄС у сфері зовнішньої

та безпекової політики (регіональні та міжнародніпитання, нерозповсюдження ЗМУ, роззброєння, запо-бігання конфліктам, врегулювання криз) здійснюєтьсяза наступними пріоритетними напрямами8.

1. Подальше зближення позицій з регіональнихта міжнародних питань, запобігання конфліктамі врегулювання кризових ситуацій; співпраця впосиленні ефективності багатосторонніх інсти-туцій і конвенцій, зміцнення глобального управ-ління, координації боротьби із загрозами безпеці таспільних зусиль із сприяння розвитку, шляхом:

• інтенсифікації консультацій, діалогу та коорди-нації з питань імплементації Європейської стра-тегії безпеки, врегулювання кризових ситуацій;

• спільного визначення можливостей та участі вопераціях ЄС, навчаннях і заходах, пов’язаних зСпільною політикою безпеки і оборони (СПБО), досягнення взаємосумісності між українськимимиротворчими підрозділами та військовимизасобами ЄС, залучення підрозділів до бойовихтактичних груп ЄС;

• співробітництва у форматі “5+2” з врегулю-вання Придністровського конфлікту; продо-вження співробітництва з Республікою Молдоваз прикордонних питань;

• консультацій щодо санкцій, які застосовуютьсяЄС та приєднання України до заяв і спільнихпозицій ЄС у сфері Спільної зовнішньої полі-тики та політики безпеки (СЗППБ);

• розвитку військово-технічного співробітництва,сприяння співробітництву між відповіднимиустановами України та агентствами СЗППБ/СПБО9;

2. Подальший розвиток співробітництва з про-тидії спільним загрозам безпеці, в т.ч. в боротьбіз тероризмом, незаконним розповсюдженням ЗМУта незаконним експортом зброї, шляхом:

• приєднання до відповідних міжнароднихінструментів і режимів експортного контролюта їх імплементація на національному рівні;

• удосконалення системи експортного контролю;• продовження співробітництва, спрямованого

на досягнення цілей Глобального партнерства“Великої вісімки” в усіх його аспектах;

• покращення стандартів біобезпеки та біоза-хисту, безпеки діяльності в космічному про-сторі, подальший розвиток співробітництва усфері боротьби з незаконною торгівлею зброєюі боєприпасами;

• співпраці з ліквідації загроз, пов’язаних з над-лишковими запасами зброї і боєприпасів.

Крім співробітництва у сфері зовнішньої полі-тики та безпеки, слід зазначити не менш важливусферу, що стосується безпеки людини – співробітництво з питань юстиції, свободи та без-пеки10. Співробітництво в цій сфері повиннозосереджуватися на таких пріоритетах:

• розвиток системи захисту персональних даних;• розвиток законодавчої та інституційної бази

управління міграцією, боротьба з нелегальноюміграцією, контрабандою і торгівлею людьми11;

• практична імплементація міжнародних конвен-цій про статус біженців, боротьба з транснаціо-нальною організованою злочинністю;

• активний візовий діалог, насамперед, стосовнобезпеки документів, нелегальної міграції,реадмісії, громадського порядку та безпеки;

• подальше судове співробітництво в цивільнихсправах;

• розробка, впровадження та вдосконалення стра-тегії, правової бази і процедур інтегрованогоуправління кордонами;

• технічна підтримка процесу демаркації кордо-нів України у співробітництві з відповіднимиорганами влади сусідніх країн;

• співробітництво між Адміністрацією Держ-прикордонслужби України та ЄвропейськоюАгенцією з управління оперативною спів-працею на зовнішніх кордонах держав-членівЄС (FRONTEX), в т.ч. з налізу та управлінняризиками;

• співробітництво України та ЄвропейськоїКомісії з Республікою Молдова, з надання допо-моги в питаннях кордону Україні та РеспубліціМолдова.

БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ

8 Порядок денний асоціації Україна-ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію, 23 листопада 2009р. – Сайт Верховної Ради України, http://zakon2.rada.gov.ua.9 Протокол до Угоди про партнерство і співробітництво стосовно основних принципів участі України у програмах ЄС (від 22 листопада 2010р.) надає можливість представникам України брати участь у програмах ЄС у статусі спостерігачів або входити до складу керівних комітетів тих програм, яким Україна надаватиме фінансову підтримку. Передбачене співробітництво з 20 агентствами ЄС, в т.ч. Європейським оборонним агентством (EDA), Європейським інститутом досліджень у галузі безпеки (ISS), Супутниковим центром ЄС (EUSC), Європейським поліцейським бюро (EUROPOL), Європейським бюро співробітництва у сфері юстиції (EUROJUST), Європейським поліцейським коледжем (CEPOL), Європейським безпековим та оборонним коледжем (ESDC). 10 План дій Україна-ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки та План-графік його імплементації охоплюють співробітництво за 15 ключовими напря-мами, зокрема: міграція, притулок, управління кордонами, візи, безпека документів, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, боротьба з відмиванням грошей (в т.ч. протидія фінансуванню тероризму), боротьба з торгівлею людьми, наркоторгівлею, корупцією, правове співробітництво в цивільних і кримінальних справах. – Сайт Представництва України при ЄС, www.ukraine-eu.mfa.gov.ua.11 Угода між Україною та Європолом про стратегічне співробітництво покликана сприяти координації зусиль держав-членів ЄС та України в запо-біганні і протидії будь-яким формам міжнародної злочинності, проявам терористичних загроз, торгівлі людьми, наркотиками та іншими психо-тропними речовинами, нелегальній міграції. Угода передбачає обмін оперативною інформацією між відповідними службами МВС України та Європолом. – Сайт Представництва України при ЄС.


Військове співробітництво з ЄС12 здійсню-ється відповідно до пріоритетів, визначених доку-ментом “Порядок денний асоціації Україна-ЄС”,а також – Робочого плану співробітництва ЗС Українита Секретаріату Ради ЄС за наступними пріоритетами:

• розширення формату військово-політичногодіалогу між керівництвом ЗС України таВійськовим комітетом і Секретаріатом Ради ЄС;

• навчання українських офіцерів в освітніхзакладах ЄС;

• підготовка до спільних військових навчань,а також багатонаціональних операцій з під-тримання миру;

• залучення ЗС України до формування Бойо-вих тактичних груп ЄС13, участі в операції зпротидії піратству “Аталанта”;

• використання можливостей України щодоповітряних перевезень під час операцій ЄС.

У Звіті Європейської Комісії (ЄК) стосовновиконання Україною Порядку денного асоціаціїупродовж 2011р., відзначаються активна співпрацяу сфері зовнішньої політики та безпеки, в т.ч. від-новлення офіційних перемовин з питань врегулюванняПридністровського конфлікту у форматі “5+2”, про-грес у питаннях демаркації спільного з Молдовою кор-дону, міжвідомчої співпраці всередині України та міжУкраїною і Молдовою, успішної координації опера-ції з Місією Європейської Комісії з надання допомогив питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова(EUBAM) зі спільного контролю кордону14. Водночас,ЄК зазначила, зокрема, негативну тенденцію скоро-чення участі України в підтримки декларацій ЄСстосовно СЗППБ (44% у 2011р.проти 89% у 2009р.).

У сфері юстиції, свободи та безпеки досягнутозначного прогресу у врегулюванні проблемнихпитань на шляху до визначених Порядком денним пріо-ритетів (удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, створення інституційних спроможнос-тей), однак більшість заходів ще далекі від завершення.

Водночас, у Звіті привертається увага додоцільності розробки необхідних Планів дій звиконання ухвалених стратегічних документів, якіпередбачали б “часові рамки, конкретні цілі, заходи,результати, показники успішності, а також достатнілюдські та фінансові ресурси”.

Виходячи з аналізу спільних пріоритетів, цілей,форм співробітництва між Україною та ЄС, можназробити висновок, що вони спрямовані на зміц-нення безпеки, стабільності, демократичних цін-ностей як на національному, так і на регіональномута глобальному рівнях. Значна частина захо-дів передбачає залучення до співробітництва навзаємовигідній основі країн-сусідів України та ЄС.

Отже, можна стверджувати, по-перше, щоподальший розвиток співробітництва Україна-ЄС

у сфері зовнішньої політики та безпеки не міститьбудь-яких загроз інтересам інших держав або легі-тимних регіональних і міжнародних організацій.

По-друге, уявлення українського керівництвапро стратегічний характер партнерстваУкраїна-ЄС (принаймні для ЄС) не відповідаєдійсності. Попри формальні декларації, на прак-тиці євроінтеграція не є для діючої українськоївлади пріоритетним напрямом розвитку, що нега-тивно позначається на реалізації і захисті націо-нальних інтересів.

По-третє, головним критерієм серйозностінамірів України рухатися євроінтеграційнимкурсом є результати виконання “домашньогозавдання” з проведення внутрішніх реформ,зокрема в секторі безпеки.4.3. ВІДНОСИНИ УКРАЇНА-РОСІЯ/СНД

Співробітництво Україна-Росія у сфері безпеки таоборони здійснюється як у двосторонньому (в рам-ках “Великого договору” на основі щорічних між-відомчих планів профільних міністерств), так і багато-сторонньому форматах (у рамках співробітництваз профільними структурами СНД та ОДКБ).

Відносини між двома державами мають асимет-ричний характер, що зумовлене об’єктивними (гео-політичні, економічні параметри сторін) та суб’єктив-ними чинниками (здатність відстоювати власніінтереси). Однією з головних ознак партнерства, щовизначає вагу та характер поведінки сторін, є наявністьу Росії і відсутність у України чіткого розуміння націо-нальних інтересів і стратегії їх реалізації та захисту.

Двостороннє співробітництво з Росією здійс-нюється за наступними напрямами15:

• зустрічі на рівні керівників міністерств івідомств;

• навчання та підготовка військ (сил);• вирішення питань перебування у Криму Чорно-

морського Флоту РФ;• вирішення прикордонних питань;• оборонно-промислова кооперація;• участь у підготовці і проведенні спільних опе-

рацій (боротьба з наркотиками, контрабандою,організованою злочинністю);

• надання взаємодопомоги і взаємодія сил уліквідації наслідків надзвичайних ситуаційприродного та техногенного характеру.

Найбільш суперечливими питаннями взаємо-відносин Україна-Росія є наступні:

• умови перебування та переозброєння ЧФ;на черзі – питання орендної плати за об’єктиЧФ у Криму;

• делімітація кордонів в Азовському та Чорномуморях і Керченській протоці;

12 Інформаційна довідка за IV квартал 2011р. стосовно співробітництва Україна – ЄС у сфері оборони. – Сайт МО України, www.mil.gov.ua.13 З 1липня по 31грудня 2011р. визначені сили та засоби ЗС України вперше несли оперативне чергування у складі багатонаціональної тактичної групи ЄС HELBROC (Греція, Болгарія, Румунія, Кіпр).14 Реалізація Європейської політики сусідства в Україні: Прогрес у 2011р. та рекомендації щодо впровадження. – Сайт Представництва ЄС в Україні. 15 Загалом, на поточному етапі в Україні спостерігається брак інформації з питань партнерства з Росією у сфері безпеки. Винятком є Міністерство оборони (МО), яким з 2005р. щорічно видається Біла книга з питань оборони. Зокрема, згідно з матеріалами цих видань, співробітництво між збройними силами України і Росії у 2005-2007рр. – під час перебування при владі “помаранчевої команди” – було більш інтенсивним, змістовним і корисним для обох сторін, ніж на поточному етапі. Див.: Сайт МО України.



• об’єднання активів підприємств оборонноїпромисловості (а також інших галузей), що занинішніх умов означає їх поглинання росій-ськими корпораціями та суперечить інтересамукраїнських бізнес-еліт.

З поверненням на посаду Президента РФВ.Путіна є всі підстави очікувати на нову хвилютиску на Україну. Росія вимагає від України оста-точно визначитися з напрямами інтеграції, обіцяючирізноманітні економічні, політичні, безпекові диві-денди в разі інтеграції до євразійського простору тавідкрито погрожуючи великими втратами і пробле-мами, якщо українська влада зробить вибір на користьЄвропи. Для цього задіяні різноманітні та різно-рівневі економічні, енергетичні, політичні, інформа-ційні та навіть церковно-релігійні засоби впливу як назовнішньополітичній арені, так і всередині України.

Україна – країни СНД. Аналіз безпекового спів-робітництва Україна-Росія буде неповним без враху-вання співробітництва України з СНД та ОрганізацієюДоговору про колективну безпеку (ОДКБ) – з оглядуна домінуючу роль РФ і значення цих організаційдля реалізації російських геополітичних амбіцій.Україна наразі бере участь у засіданнях Ради міністрівоборони держав-учасниць СНД (РМО СНД) у статусіспостерігача (підсумкові документи нею не підпису-ються). Українська сторона також бере участь в окре-мих заходах (таких, як спортивні змагання, конкурсивійськово-наукових робіт, співпраця у сфері метеоро-логічного забезпечення та безпеки польотів військовоїавіації). Частка заходів з країнами СНД складалау 2011р. лише 3,5% загального обсягу міжнарод-ного співробітництва МО України16. Водночас, такізаходи надають додаткову можливість для дво-сторонніх зустрічей, сприяють розвитку атмо-сфери довіри та співробітництва між обороннимивідомствами.

Співробітництво в рамках СНД у багатьох аспек-тах дублює згадані вище напрями двосторонньогоспівробітництва. У сфері безпеки більш актуальнимє співробітництво з ОДКБ – “безпековим ядром”і найбільш результативним інтеграційним проек-том у рамках СНД, в якому Росія відіграє провіднута домінуючу роль. ОДКБ значною мірою нагадуєНАТО – за структурою і напрямами співробітництва,хоча між цими двома організаціями є суттєві відмін-ності за більшістю критеріїв оцінки ефективності їхдіяльності17.

Співробітництво з ОДКБ розглядається окре-мими політиками та експертами як рівноціннаальтернатива партнерства з НАТО. Так, на думкурадника Президента О.Кузьмука, Україна повиннарозвивати співробітництво з ОДКБ на рівні та зазразком співробітництва з НАТО18.

Головною перевагою для членів Організації три-валий час вважалася можливість придбання росій-ських озброєнь і військової техніки (ОВТ) за пільго-вими внутрішньо-російськими цінами. Але в умовахнеспроможності оборонної промисловості РФ забез-печити потреби власних Збройних Сил, члени ОДКБзмушені були задовольнятися поставками переважностарих типів ОВТ та останнім часом дедалі частішевдаються до придбання ОВТ у країн ЄС і НАТО19.

Перспективним напрямом розвитку ОДКБможе стати використання Колективних миро-творчих сил (КМС). На цьому наголошувалося,зокрема у Спільній декларації секретаріатів ООНі ОДКБ у 2010р.: “Подальше співробітництво матимена меті внесення істотного вкладу в розв’язаннявиникаючих викликів та усунення загроз, що поста-ють перед міжнародним співтовариством. У цьомузв’язку ми підкреслюємо важливість співробітництвана різних рівнях з питань, що стосуються міжна-родного миру та безпеки, відповідно до Глави VIII


16 Біла книга 2011, Збройні Сили України. – Київ, МО України 2012, с.58.17 Див.: Мельник О. Україна у структурі регіональної і глобальної безпеки. – Національна безпека і оборона, 2008, №9, с.3-12. 18 Кузьмук за участь в ОДКБ “як в НАТО”. – Інтерв’ю ВВС, 14 липня 2010p., www.bbc.co.uk/ukrainian.19 Козюлин А. Государства Центральной Азии: развитие вооруженных сил и перспективы военно-технического сотрудничества с Россией. – Индекс безопасности, 2007, №3, Т.13, с.41-60, http://www.pircenter.org.

Договір про колективну безпеку підписаний в Ташкенті

15 травня 1992р. Держави-учасниці ОДКБ: Білорусь, Вірменія,

Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Узбекистан.

ОДКБ має статус міжнародної організації: у грудні 2004р.

Генеральна Асамблея ООН ухвалила Резолюцію про надання

ОДКБ статусу спостерігача; з 2009р. ОДКБ офіційно спів-

працює з ЄврАзЕС, Міжнародним Комітетом Червоного

Хреста, ОБСЄ. З окремих питань здійснюється співпраця з

ЄС і Шанхайською організацією співробітництва (ШОС).

У березні Спільну декларацію про співробітництво

підписали генеральні секретарі ООН та ОДКБ.

Головними напрямами діяльності ОДКБ є всебічний

розвиток політичного співробітництва, вдосконалення вій-

ськових спроможностей, протидія міжнародному тероризму

та екстремізму, незаконному обігу наркотиків, зброї та

іншим загрозам. З 2004р. проводяться спільні навчання

“Взаємодія”, “Кобальт”, “Рубіж”, операції з протидії незакон-

ній міграції “Нелегал”, антинаркотичні операції “Канал”.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОГОВОРУ ПРО КОЛЕКТИВНУ БЕЗПЕКУ

Значно розширено співробітництво з оборонним відом-

ством РФ. Упродовж року було підготовлено та проведено

сім зустрічей керівників оборонних відомств України і РФ та

засідання Підкомітету з питань безпеки українсько-російської

міждержавної комісії. У рамках цих заходів досягнуто прак-

тичних результатів з подальшого використання полігона

злітно-посадкових систем “Нитка”, закладено підгрунтя для

залучення українських підприємств до утилізації боєприпа-

сів, озброєння, військової техніки та ремонту і модернізації

кораблів ЧФ РФ. Започатковано підготовку українських вій-

ськовослужбовців у військових навчальних закладах РФ.

У 2011р. після тривалої перерви спільно з Російською

Стороною проведено командно-штабне навчання “Фарватер

миру”. Аеромобільний підрозділ ЗС України взяв участь в

оперативно-стратегічних навчаннях ЗС РФ “Центр-2011”.

Успішно проведено тристороннє україно-російсько-білоруське

навчання механізованих підрозділів на полігоні “Широкий

Лан” і двостороннє тренування чергових сил ППО.

БІЛА КНИГА 2011: ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ(ВИТЯГ, ІЗ СКОРОЧЕННЯМИ)


Статуту ООН. Це співробітництво могло б охоплю-вати такі сфери, як запобігання та врегулюванняконфліктів, боротьба з тероризмом, транснаціональназлочинність, незаконна торгівля зброєю, запобіганнянадзвичайним ситуаціям і реагування на них. З ураху-ванням розвитку потенціалу ОДКБ у сфері підтри-мання миру ми мірою необхідності заохочуємо у рам-ках механізмів ООН оперативне співробітництво”20.

Проте, якщо використання КМС у гарячихточках світу визнається перспективним напря-мом, то застосування їх на теренах СНД за доміну-ючої ролі Росії викликає побоювання у країн цьогорегіону21. Тому Україні доцільно зберігати ниніш-ній формат співробітництва з СНД та ОДКБ, уни-каючи будь-яких ініціатив, що перешкоджаютьреалізації стратегічного європейського курсу тазавдають шкоди відносинам з іншими державами.

Підсумовуючи, можна відзначити наступне.Російський напрям співробітництва у сферібезпеки є важливим для України з точки зорузниження напруженості двосторонніх відносин,зміцнення регіональної безпеки та довіри міжпартнерами.

Водночас, співробітництво з Росією не є рівно-правним – ні з точки зору геополітичних амбіцій,ні з точки зору їх забезпеченості політичними,фінансовими, економічними ресурсами.

Найбільш перспективним для України можебути співробітництво з РФ на двосторонньому рівніта за окремими напрямами (підготовка військ ісил, оборонно-промислова кооперація), де Росіясхильна дотримуватися європейських стандартів.

Головним стримуючим чинником розвиткувзаємовигідного співробітництва є розбіжністьінтересів політичних і бізнесових еліт двох країн.4.4. ВІДНОСИНИ ЄС-РОСІЯ

У Договорі про партнерство та співробітництвоміж Росією та ЄС зазначено: “Російська Федерація –один із найважливіших партнерів ЄвропейськогоСоюзу. Ключовим пріоритетом ЄС є розбудова силь-ного стратегічного партнерства, що спирається наміцний фундамент взаємної поваги”22.

Безпекові аспекти посідають одне з чільнихмісць у переліку пріоритетів співробітництваЄС-Росія. Два з чотирьох “спільних просторів”, визначених у рамках Угоди про партнерство і спів -робітництво, стосуються безпосередньо питань безпеки,а саме – “Спільний простір свободи, безпеки та право-суддя” і “Спільний простір зовнішньої безпеки” 23.Спільний простір свободи,безпеки та правосуддя

Головні цілі співробітництва у “Спільному про-сторі свободи, безпеки та правосуддя” є наступними:

1. “Свобода” – сприяння людським контак-там між ЄС і Росією, забезпечення безпроблем-ного легального перетину кордону та перебування на

їх територіях, а також спільна протидія незаконнійміграції і злочинній транскордонній діяльності.

Пріоритети: спрощення пересування людей іреадмісія; управління кордонами; міграційнаполітика; захист біженців.

2. “Безпека” – вдосконалення співробітництвав боротьбі з тероризмом і всіма формами органі-зованої злочинності та іншими незаконнимивидами діяльності.

Пріоритети: попередження та боротьба з терориз-мом; попередження незаконного використання доку-ментів (підроблених, вкрадених) для перетину кор-дону; боротьба з транснаціональною організованоюзлочинністю; запровадження всеохопного режимуборотьби з “відмиванням грошей”; боротьба знаркотиками (в т.ч. з виробництвом, розповсюджен-ням наркотиків і наркотичної сировини, а також попе-редження попиту і зменшення наслідків); боротьба зторгівлею людьми; боротьба з корупцією; боротьбаз торгівлею краденими транспортними засобами тапредметами культурної та історичної цінності.

3. “Правосуддя” – підвищення ефективностіта незалежності системи правосуддя в державах-членах ЄС і Росії, розвиток співробітництва ЄС-Росіяу сфері правосуддя.

Пріоритети: підвищення ефективності системиправосуддя; посилення співробітництва в сфері проти-дії кримінальній діяльності; розвиток співробітництваз питань цивільного судочинства.

Співробітництво у Спільному просторі свободи,безпеки і правосуддя є одним із ключових компонен-тів стратегічного партнерства ЄС-Росія. Головниминапрямами співробітництва є:Управління кордонами

У січні 2006р. підписана перша робоча угода міжЄвропейським агентством з управління оперативнимспівробітництвом на зовнішніх кордонах країн-членівЄС і Росією. Вона передбачає щорічні зустрічі нарівні керівництва, регулярні зустрічі експертів зпитань аналізу ризиків, підготовки, досліджень і роз-витку, а також можливість залучення російськихприкордонних служб до спільних операцій під егідоюАгентства. Погоджено спільний план співробітни-цтва Агентства з російською Прикордонною службою.Ведуться переговори про зміцнення співробітництваз питань міграції і надання притулку.Боротьба з незаконною торгівлею таорганізованою злочинністю

Згідно зі стратегічною угодою від 6 листопада2003р., Росія активно співпрацює з Європейськоюполіційною службою (Європол). Підписано протоколпро наміри з Європейським поліцейським коледжемз питань підготовки особового складу органів право-порядку.


20 Совместная декларация о сотрудничестве между секретариатами ООН и ОДКБ. Секретариат ОДКБ, Москва, 18 марта 2010г. – Сайт ОДКБ, http://www.dkb.gov.ru.21 Росія в особі ОДКБ намагається монополізувати миротворчу діяльність на пострадянському просторі, використовуючи “вивіску” ОДКБ як міжнародної організації. Водночас, про неприйнятність будь-якої участі в насильницьких діях усередині країн-членів ОДКБ заявив, зокрема Узбекистан. Див.: Узбекистан против того, чтобы ОДКБ стал некоей дубиной, постоянно нависающей над политиками суверенных государств: По материалам выступления Президента Узбекистана И.Каримова на заседании Совета коллективной безопасности ОДКБ, Москва, 10 декабря 2010г. – Информационный портал 12UZ, http://www.12.uz/ru.22 Agreement on partnership and cooperation between the European Communities and their Member States and the Russian Federation (1997р.). – Сайт Європейської Комісії, http://ec.europa.eu.23 Визначені рішенням Саміту ЄС-Росія в Санкт-Петербурзі (травень 2003р.). На саміті ЄС-Росія в Москві (травень 2005р.) були ухвалені відповідні інструменти їх реалізації – дорожні карти (Road Map for the Common Economic Space). Див.: Сайт Європейської служби зовнішньої дії, http://eeas.europa.eu.



У жовтні 2007р. між Європейським центроммоніторингу стану справ з розповсюдженням нар-котиків і наркозалежності та Федеральною служ-бою з контролю за обігом наркотиків підписаноМеморандум про порозуміння, що спрощує обмінінформацією між двома службами з питань боротьбиз незаконною торгівлею наркотиками. У вересні2009р. ЄС і Росія започаткували переговори з укла-дення угоди про контроль над наркотичними прекур-сорами, спрямованої на зміцнення адміністративногоспівробітництва в цій сфері.

ЄС і Росія співпрацюють (за підтримки кількохпроектів програми ТАCIS) у сферах запобігання тор-гівлі людьми та боротьби з відмиванням грошей іфінансуванням тероризму. З’явилися також ініціа-тиви у сфері боротьби з кіберзлочинністю. ЄС і Росіяорганізують регулярні консультації на тему протидіїтероризму.

Судове співробітництво з цивільних ікомерційних питань

У цій сфері між ЄС і Росією проводятьсянеформальні переговори. Росія є стороною у12 Конвенціях і Протоколах з карних питань урамках Ради Європи (ще дві підписані, але не рати-фіковані). Є наміри зміцнити співробітництво Росіїз Європейським агентством з питань правосуддя таюстиції (Євроюст).

Тривають переговори стосовно нової угоди міжЄС і Росією, яка має замінити чинну Угоду пропартнерство і співробітництво та міститиме окремуглаву, присвячену співробітництву у сфері свободи,безпеки і правосуддя.

Спільний простір зовнішньої безпеки

Головною метою співробітництва ЄС-Росія у“Спільному просторі зовнішньої безпеки” є ство-рення сприятливих зовнішніх умов для безпеки іпроцвітання ЄС і Росії.

Спільні цілі:• зміцнення провідної ролі та ефективності

ООН, інших міжнародних і регіональних орга-нізацій, насамперед – ОБСЄ і Ради Європи;

• зміцнення діалогу і співробітництва ЄС-Росіяз питань безпеки та врегулювання криз наміжнародній арені, насамперед, у прикордон-них з ЄС і РФ регіонах;

• сприяння (на взаємовигідній основі) процесамрегіонального співробітництва та інтеграції,які здійснюються на основі суверенних рішеньдержав і відіграють важливу роль у зміцненнібезпеки і стабільності;

• протидія расизму, дискримінації, ксенофобії інетерпимості.

“Спільний простір зовнішньої безпеки” – цеспівробітництво ЄС і Росії у сфері зовнішньої полі-тики та безпеки, зокрема з питань Афганістану,Балкан, Близького Сходу, Ірану. Крім двосторон-ніх контактів, обидві сторони співпрацюють з

міжнародними інститутами, насамперед, ООН,ОБСЄ, Радою Європи. В багатьох питаннях їхінтереси формально збігаються (процес зміцненнямиру на Близькому Сході, нерозповсюдження ЗМУ,миротворчість).

Водночас, спостерігаються розбіжності позиційстосовно, зокрема, надання незалежності Косово,російсько-грузинського конфлікту, Політики ЄССхідного партнерства і прагнень Росії відновити“зони впливу”, намірів США з побудови ЄвроПРОта асиметричних дій Росії у відповідь, російськоїініціативи зі створення європейської системи колек-тивної безпеки.

Загалом, ЄС не надає Росії пріоритету у забез-печенні зовнішньої безпеки – такими пріорите-тами для нього залишаються НАТО і США. ДляЄС головним предметом занепокоєння є енергетичназалежність від Росії, і саме в цьому полягає “страте-гічність” відносин з Росією. Для Росії ЄС є важливимторговельним партнером, на якого припадає понад50% усієї зовнішньої торгівлі РФ, та джереломотримання новітніх технологій.

4.5. ЄВРОАТЛАНТИЧНИЙ ВИМІР ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯБезпекова політика ЄС нерозривно пов’язана з

НАТО. Саме завдяки Вашингтонському договорута, насамперед, участі в ньому США, Європа маланадійні колективні гарантії безпеки впродовж десяти-літь жорсткого протистояння з Радянським Союзом,що забезпечило їй умови стійкого економічного роз-витку, і зрештою – перемогу в холодній війні.

Бурхливі зміни в міжнародному безпековомусередовищі на початку 1990-х років дали поштовхперегляду підходів до шляхів забезпечення євро-пейської безпеки в нових умовах, у т.ч. змусили ЄСрозвивати спільну зовнішню та безпекову політику,а згодом – започаткувати створення власних спро-можностей для врегулювання криз. Амбіції і зви-нувачення стосовно створення європейського кон-курента НАТО поступилися місцем прагматичномута конструктивному партнерству двох організацій.Досягнуті у 2003р. домовленості “Берлін плюс”, передбачають використання сил і засобів НАТО дляздійснення операцій ЄС.

Наразі існують підстави говорити про страте-гічний характер партнерства між ЄС і НАТО. Біль-шість країн ЄС належать до складу обох орга-нізацій, що поділяють спільні цінності, спільнесприйняття викликів і загроз, а також підходів до вирі-шення проблем безпеки. В новій Стратегічній кон-цепції НАТО підкреслюється особливе місце ЄС узміцненні загальної безпеки євроатлантичного про-стору, визнається унікальна важливість стратегіч-ного партнерства, взаємодоповнююча роль у під-тримці глобального миру та безпеки24. Своєю чергою,Європейська стратегія безпеки та відповідні поло-ження Лісабонського договору визнають першо-чергову роль НАТО в забезпеченні оборони табезпеки Європи25.

24 Активне залучення, сучасна оборона. Стратегічна концепція оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору (19 листопада 2010р.), п.32. – Сайт НАТО, www.nato.int.25 A Secure Europe in a Better World. European Security Strategy (12 December 2003), The Treaty on European Union (13 December 2007), Article 42. – Сайт ЄС, http://europa.eu.



Обидві організації – НАТО та ЄС – надають стра-тегічної ваги співробітництву з Росією26. Історіявідносин Росії з НАТО характеризується періо-дами справжнього партнерства, співпраці та політич-ного діалогу, на зміну яким приходило охолодженнята повна стагнація. Наприклад, у середині 1990-хроків Росія надала найбільший з країн-партнерівконтингент для участі в миротворчій операції уБоснії. Прикладами загострення відносин між двомасторонами були проблеми Косово, Південної Осетії,розміщення ПРО в Європі. Попри численні розбіж-ності між Росією та НАТО, ЄС або окремими членамиорганізацій, взаємне усвідомлення стратегічної вагипартнерів, актуальності спільних викликів і загроз,необхідності об’єднання зусиль (дипломатичних, полі-тичних, економічних, військових інструментів) зали-шаються надійним підгрунтям прагматичної співпраціта безконфліктного розв’язання проблем.

Відносини між Україною і НАТО мають ста-тус особливого партнерства, закріплений в ХартіїУкраїна-НАТО, та посідають особливе місце у вну-трішній і зовнішній політиці України. Партнерство зАльянсом надало потужного поштовху демократич-ним реформам, насамперед, у секторі безпеки і обо-рони. Проголошення у 2010р. політики позабло-ковості стало початком нового етапу партнерстваУкраїна-НАТО, яке продовжується переважно за інер-цією, з використанням існуючого формату відносині в умовах невизначеності головних цілей і пріори-тетів розвитку сектору безпеки і оборони держави27.Водночас, доцільність і взаємна вигода партнерствазадекларована на найвищому рівні з обох сторін,зафіксована у Стратегічній концепції НАТО28.

П’ять розділів Річної національної програми (РНП)співробітництва Україна-НАТО охоплюють полі-тичні, економічні, оборонні, ресурсні, безпекові, пра-вові аспекти реформ. Виконання заходів, перед-бачених РНП, сприяє зміцненню національноїбезпеки, демократії, верховенства права, захиступрав людини, ринкової економіки країни. Отже, дляУкраїни – розвиток партнерства з НАТО має ще йвиняткове значення у сприянні реалізації її страте-гічного курсу на європейську інтеграцію.

Водночас, вперше в історії відносин України зАльянсом на трьох (враховуючи Чикагський) самі-тах НАТО поспіль не проводиться засідання КомісіїУкраїна-НАТО (КУН). Це свідчить як про дефіцитпорядку денного відносин, так і про брак довіри – з боку НАТО та політичної волі – з української сто-рони до активного діалогу. За таких умов єдиноюпотенційно досяжною метою є збереження наяв-ного рівня партнерства з розширенням участіУкраїни в операціях Альянсу.

Чинна політика позаблоковості, позбавившиУкраїну перспектив членства в НАТО, обме-жуючи можливості із забезпечення національноїбезпеки – лише за рахунок партнерства з “іншимивійськово-політичними союзами” і власних, доситьобмежених ресурсів, – підштовхуючи її до участів примарних проектах “удосконалення та роз-витку європейської системи колективної безпеки”, насправді залишає Україну наодинці з незрівнянномогутнішою Росією.ВИСНОВКИ

Виходячи з формально визначених цілей іпріоритетів партнерства ЄС-Росія, можна зро-бити висновок, що воно не лише жодним чиномне повинне шкодити інтересам України, але, заумов успішного виконання сторонами задекларо-ваних цілей, сприятиме зміцненню міжнародноїта регіональної безпеки і стабільності.

Крім того, зазначені цілі і пріоритети великоюмірою збігаються з цілями і пріоритетами, визна-ченими документами про співробітництво Україниз Росією та ЄС29, що може та повинне розгляда-тися як підгрунтя для об’єднання зусиль у різнихформатах заради досягнення спільних цілей.

З іншого боку, насиченість партнерстваЄС-Росія (тим більше, на рівні стратегічногопартнерства Росії з провідними країнами ЄС)залишає дедалі менше місця для України, пере-творюючи її на російського підрядника у спільнихєвропейсько-російських проектах.

Росія, на відміну від України, є для ЄС страте-гічним партнером, що зумовлено, насамперед, їїгеополітичною вагою, значенням Росії, з одногобоку, як провідного гравця в боротьбі зі спіль-ними глобальними загрозами, а з іншого – якносія значного потенціалу дестабілізації ситуаціїяк у Європі, так і в її оточенні.

З огляду на це, у “трикутнику” ЄС-Україна-РосіяУкраїна є найслабшою стороною. Єдиною її пере-вагою може бути сильна послідовна державнаполітика, що спирається на потужну суспільнупідтримку. Україні слід будувати відносини зключовими гравцями у сфері безпеки на євро-пейському континенті з урахуванням наступнихфакторів: по-перше, стратегічної ваги, яку маєРосія в політиці ЄС і НАТО (можливості впливуМоскви на відносини ЄС і НАТО з Україною); по-друге, рівня стратегічного партнерства та взаємо-зв’язків між НАТО та ЄС (взаємозалежність успіш-ності співробітництва на обох напрямах); по-третє,конфліктності та спільності інтересів гравців(уникнення втягування у спори та конфлікти).

26 “Ми хочемо бачити справжнє стратегічне партнерство між НАТО і Росією, і ми будемо діяти відповідним чином, очікуючи на взаємність від Росії”. Активне залучення, сучасна оборона. Стратегічна концепція оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору, п.33.27 Неспроможність протягом двох років ухвалити відповідні стратегічні документи у сфері безпеки і оборони є свідченням низького рівня пріоритетності цих аспектів державної політики діючої влади. Відсутність таких документів (стратегії, доктрини, програми розвитку) не лише унеможливлює плановий розвиток сектору безпеки і оборони, але й, фактично, блокує двостороннє та багатостороннє міжнародне співробітництво з НАТО та ЄС у сфері безпеки і оборони.28 Активне залучення, сучасна оборона. Стратегічна концепція оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору (19 листопада 2010р.), п.35. – Сайт НАТО, www.nato.int.29 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 14 січня 1998р.; Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами; Порядок денний асоціації Україна-ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію від 23 листопада 2009р. – Сайт Верховної Ради України, http://zakon1.rada.gov.ua.


5.1. ЄС -УКРАЇНА-РОСІЯ: ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ Європейське розуміння прав і свобод людини

грунтується на Хартії основних прав Європей-ського Союзу від 2000р., яка, фактично, є зведен-ням головних європейських і міжнародних доку-ментів з відповідних питань. Сенс цього розуміннясформульовано у Преамбулі документа: “Усвідомлю-ючи своє моральне та духовне надбання, Європей-ський Союз грунтується на неподільних і всезагаль-них цінностях – гідності людини, свободі, рівностіта солідарності; він спирається на принципи демо-кратії і правової держави. Він ставить людину воснову основ своєї діяльності, запроваджуючигромадянство Європейського Союзу і створюючипростір свободи, безпеки і правосуддя”2.

Виходячи з цього, ЄС вимагає від країн-учасниць,а також країн, які виявляють наміри приєднаннядо Союзу, безумовного дотримання основоположнихпринципів демократичного державного устрою ізабезпечення верховенства права, насамперед – праві свобод громадян. Оскільки Україна офіційнозаявила про наміри інтеграції до ЄС, остільки на неїпоширюються зазначені вимоги.

Що стосується РФ та інших країн, які належатьабо мають намір вступити до створених нею інте-граційних об’єднань, то, по-перше, жодне з цих інте-граційних об’єднань не висуває до його учасниківжорстких вимог дотримання зазначених принципів.

По-друге, сама Росія впроваджує модель т.зв.“суверенної демократії” – державо-центричної,

зорієнтованої насамперед на зміцнення державнихінститутів (включно із силовими структурами) все-редині країни та утвердження Росії як “великоїдержави” на міжнародній арені. Така демокра-тія передбачає не діалог держави з громадянськимсуспільством, а жорсткий контроль держави надсуспільними інститутами, підтримку лояльних іліквідацію незгодних з офіційним курсом (“керованадемократія”)3.

Відповідно, в державах-учасницях існуючих іперспективних інтеграційних об’єднань під її егідоюРФ уже сформовані недемократичні, різною міроюавторитарні політичні режими (наразі такі тенденціїспостерігаються і в Україні).

Вони характеризуються, насамперед, недоско-налістю та залежністю судової гілки влади, політи-зованістю правоохоронних органів (отже – бракусправедливого правосуддя та захищеності законнихінтересів і прав громадян), обмеженнями свободислова, мирних зібрань і демонстрацій, поширеннямкорупції (в т.ч. політичної), тінізацією і криміналіза-цією економіки, а головне – майновою поляризацієюгромадян. Останнє найбільшою мірою перешкоджаєформуванню в зазначених країнах середнього класу,отже – громадянського суспільства і, відповідно,правової держави.

По-третє, в РФ значного поширення набуваєрелігійне (православне) розуміння гідності, прав ісвобод людини, яке пропонується покласти в основуїх юридично-правового трактування і яке зводитьсядо того, що “Права людини не можуть бути вищимиза цінності духовного світу”4.

1 Див.: Най Дж. “Мягкая” сила и американо-европейские отношения. – Сайт “Ситуация в России”, декабрь 2006г., http://www.situation.ru/app/j_artp_1165.htm.2 Див.: Хартия основных прав Европейского Союза: Торжественная прокламация. Ницца, 7 декабря 2000г. – http://zakon3.rada.gov.ua. Виділення – ред.3 У цьому контексті досить показовими є програмні передвиборні статті В.Путіна, в яких він чітко визначив три головні завдання для себе як майбут-нього Президента РФ: підтримання соціальної рівноваги в суспільстві за рахунок помірного економічного курсу, збереження територіальної цілісності країни та захист державного суверенітету. Див.: Межуев Б. “Мягкая сила” Владимира Путина. – Известия, 6 марта 2012г., http://www.izvestia.ru.4 Див.: Основы учения Русской Православной Церкви о достоинстве, свободе и правах человека. – Сайт РПЦ, 26 июня 2008г., http://www.patriarchia.ru.Зокрема, через утвердження вторинності прав людини перед “духовними цінностями” названий документ РПЦ піддали критиці Спільнота протестантських церков у Європі (СПЦЄ). див.: Права человека и нравственность: Церковь и Время. – май 2009г., http://www.mospat.ru/church-and-time/120.

Натомість, у червні 2011р. Засідання Європейської ради релігійних лідерів схвалило Московську декларацію “Просування гідності людини через права людини і традиційні цінності”, в якій стверджується, що традиційні моральні цінності звичайно більш укорінені в суспільстві, ніж позитивне право, і можуть сприяти захисту людської гідності. Див.: Заседание Европейского совета религиозных лидеров. – 28 июня 2011г., http://www.rodon.org.

Гуманітарні аспекти відносин у “трикутнику” ЄС-Україна-Росія є особливо важливими, оскільки, коли йдеться про вибір Україною пріоритетного інтеграційного вектора, то акцент

робиться насамперед на ціннісних вимірах – демократії, верховенстві права, забезпеченні прав і свобод людини.

Просування тієї чи іншої системи цінностей здійснюється переважно засобами інформа-ційного та соціокультурного впливів, які наразі розглядаються як засоби “м’якої сили” (soft power). Поняття “м’якої сили” визначається як здатність держави активно приваблювати саме своєю культурою, національними цінностями, політичними ідеалами і практиками. Автор цього поняття, Дж.Най, писав: “Принада завжди ефективніша, ніж примус, а такі цінності, як демо-кратія, права людини та індивідуальні можливості, глибоко принадні”. Водночас, він застерігав: “Однак, прихильність може обернутися відразою, якщо в політиці відчувається зверхність або лицемірство”1.

У цьому розділі стисло характеризуються розуміння прав і свобод людини і практика їх захисту в ЄС, Україні та Росії, а також – соціокультурні взаємовпливи між названими суб’єктами, зміст та інтенсивність яких може відбитися на виборі Україною пріоритетного напряму інтеграції.


5. ГУМАНІТАРНІ ВИМІРИ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ


5 Джерело: Общественное мнение – 2011, с.26, http://www.levada.ru/books/obshchestvennoe-mnenie-2011.6 Джерело: European court of human rights: which countries get the most judgments? – http://www.guardian.co.uk/news/datablog/2012/jan/27/european-court-human-rights-judgments.

Таким чином, перспективи розвитку демо-кратії в Росії ближчим часом уявляються доситьсумнівними. З одного боку, нещодавно світ став свід-ком масових акцій громадянської непокори в РФ,пов’язаних, зокрема, з порушеннями прав виборцівпід час президентських виборів. З іншого боку,дослідження громадської думки свідчать проте, що більшість російського населення ціл-ком влаштовує згадана вище “суверенна демо-кратія” (врізка “Громадяни РФ про демократію іправа людини”5).

Певне уявлення про реальний ступінь поваги доправ і свобод людини, їх захищеності у країнах ЄС,а також у Росії та Україні можна отримати, аналізу-ючи дані Європейського суду з прав людини, наве-дені в таблиці “Рішення Європейського суду з правлюдини…”6. Отже, у 2011р. суд виніс 1 157 рішеньстосовно позовів, що надійшли із 48 європейськихкраїн. За кількістю позовів друге і третє місця посілиРосія та Україна, відповідно (після Туреччини). З цихрішень 987 винесено на користь позивача. І майже23% цих рішень припадають на Росію та Україну.Причому Україна – єдина держава в переліку, сто-совно якої всі рішення суду винесено на користьпозивача. Найбільше позовів з України було подано зприводу зволікання українськими судами розглядусправ по суті (66), порушення права на свободу табезпеку (42), права на чесний судовий процес (21).

Підсумовуючи наведене, можна стверджувати,що ЄС, з одного боку, і Росія та Україна – з іншого,

не лише по-різному розуміють демократію і правата свободи людини, але й по-різному їх захища-ють. Відмінність полягає в тому, що права і сво-боди людини у країнах Європи, судячи з практикиЄвропейського суду з прав людини за 2011р., є напорядок більш захищеними (або порушені прававідновлені національними судами), ніж у Росії таУкраїні.5.2. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВЗАЄМОВПЛИВИ

У “ТРИКУТНИКУ” ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯНавіть побіжний огляд руху людей, культурних та

інформаційних продуктів, наукових та інших текстівтощо між сторонами названого “трикутника” пока-зує, що цей рух між ЄС, з одного боку, та Україною іРосією – з іншого, є значно менш активним, ніж міжУкраїною і Росією (не враховуючи потоків трудовихмігрантів).

Головними чинниками такої різниці є мовнібар’єри, ментальні відмінності, а стосовно України таРосії – обмежені фінансові можливості більшості їхгромадян (отже обмежена доступність якісних куль-турних продуктів та/або текстів), а також – доситьжорсткий візовий режим країн Шенгенської зони.

Дослідження Громадської ініціативи “Європа безбар’єрів” свідчать, що ситуація з отриманням укра-їнцями Шенгенських віз дещо покращується (врізка“Україна на візовій карті Європи у 2011р.”). Однак,процедура отримання залишається складною і доситьтривалою, що зупиняє багатьох із тих, хто має бажаннята можливості відвідати з пізнавальною метою ту чиіншу країну Шенгенської зони.

Дієвість соціокультурного впливу як засобу“м’якої” сили держави залежать, як зазначалося вище,від її здатності приваблювати своєю культурою, націо-нальними цінностями, політичними ідеалами і прак-тиками (іншими словами це можна назвати позитив-ним міжнародним іміджем держави). До цього можнадодати також наявність політичної волі, чітких ідей-них засад і ресурсних можливостей формувати та про-сувати цей імідж в інформаційному, освітньому, куль-турному світових просторах.

Серед сторін “трикутника” найбільшим здатним досоціокультурного впливу є, безумовно, Європейський


ГРОМАДЯНИ РФ ПРО ДЕМОКРАТІЮ І ПРАВА ЛЮДИНИЗа даними досліджень “Левада-центру”, число грома-

дян, які стверджують, що впродовж 1999-2011рр. відбува-ється становлення авторитаризму та диктатури, збільши-лося втричі (з 6% до 18%, відповідно). Водночас, число тих, хто вбачає у нинішніх суспільно-політичних процесах у Росії розвиток демократії, зросло майже вчетверо (з 10% до 36%, відповідно) і становить наразі відносну більшість.

Лише 19% опитаних (проти 24% у 2005р.) впевнені, що Росії потрібна демократія “західного зразка”. Натомість, майже половина (49% проти 45%, відповідно) громадян упевнені, що Росія потребує “зовсім особливої демократії, такої, що відповідає її національним традиціям і специфіці”.

Рішення Європейського суду з прав людини з окремих порушень у Росії, Україні та деяких країнах ЄС у 2011р.

Міс

це

Краї

на

Насе

ленн

я,

мл

н.

Всьо

го р

ішен

ь,

з ни

х на

кор

исть

по

зива

ча

Порушення

Брак

еф

екти

вног

о ро

зслі

дува

ння

Прав

о на

св

обод

у та

бе

зпек

у

Прин

ижен

ня

людс

ької

гі

днос

ті

Прав

о на

еф

екти

вний

пр

авоз

ахис

т

Прав

о на

ж

иття

Прав

о на

че

сний

суд

овий

пр

оцес

Захи

ст

влас

ност

і

Неви

кона

ння

ріш

ення

суд

у

Трив

аліс

ть

розг

ляду

сп

рави

Всього 1157 987 179 261 183 187 70 211 155 89 341...

2 Росія 141,838 133 121 80 68 62 58 53 40 26 18 13

3 Україна 46,829 105 105 16 42 15 9 2 21 8 2 66...

9 Німеччина 81,472 41 31 0 8 1 10 0 0 1 1 19...

11 Франція 65,312 33 23 1 1 5 6 0 11 1 0 2...

17 Велика Британія 63,200 19 8 5 1 0 0 0 3 0 0 1...

23 Іспанія 45,800 12 9 1 0 0 0 0 4 0 0 1


ГУМАНІТАРНІ ВИМІРИ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ

Майже два роки тому Громадська ініціатива “Європа без бар’єрів” оприлюднила аналіз місця Українина “візовій карті ЄС” *. Аналіз засвід-чив впевнене друге місце України у світі (після Росії) за кількістю виданих її громадянам Шенгенських віз з часткою у 9% усієї кількості Шенгенських віз, виданих на всій планеті. Що змінилося з того часу?

У поточному році Європейська Комісія оприлюднила офіційну ста-тистику видачі віз за 2011р.** значно раніше, ніж попередніми роками, що свідчить про зростання оперативності її роботи. Водночас, цього року дещо змінилася методологія подачі даних в офіційній статистиці –із загальних даних, доступних на офіційному сайті ЄС, вилучено візи категорії D (або національні), які традиційно складали в Україні близько 10% загальної кількості віз країн ЄС, а у випадку Польщі – значно більшу частку. Минулого року зазначена категорія не віднесена до загально-європейської статистики, що не лише дещо збіднює наявні дані, але й ускладнює аналіз з точки зору коректного порівняння даних з минулими роками. Однак, можна вдатися до порівняльного аналізу без урахування віз категорії D.

Отже, у 2011р. в Україні було видано 1 103 391 Шенгенських віз, тоді як роком раніше – 932 701 (без урахування віз категорії D). Цей показ-ник дозволяє Україні поки що зберігати другу позицію у світі за абсо-лютною кількістю виданих Шенгенських віз. Утім, розрив з Китаєм, що посідає третю позицію, невпинно скорочується: якщо 3-4 роки тому китайці отримували сумарно приблизно вдвічі менше віз, ніж українці, то наразі розрив скоротився до менш ніж 10%.

Водночас Росія, що посідає першу позицію, зміцнює своє лідерство, додаючи по понад мільйон віз щороку протягом двох останніх років –і, як наслідок, сьогодні росіяни отримують понад 40% усіх Шенгенських віз у світі (ще два роки тому цей показник не досягав 30%).

Показник щорічного “приросту” кількості виданих віз в Україні є дещо вищим за середньосвітовий (18,3% проти з 14,4%, відповідно). Однак країни, що посідають сусідні позиції в рейтингу, переважно нарощують свої показники ще швидше: Росія на 24,7% у 2011р., Китай – на 31,8%, Білорусь – на рекордні 35,1%.

За кількістю відмов у видачі віз (3,3%), внаслідок неухильного зни-ження цього показника впродовж кількох останніх років, Україна впри-тул наблизилася до рівня, який у ЄС прийнято вважати безпечним – 3%. Цей чинник сприятиме формуванню в ЄС позитивного ставлення до майбутнього скасування віз. Водночас, цей фактор не діє самостійно, а лише в сукупності з іншими. Так, майже нульовий рівень візових від-мов у Білорусі не гарантує жодних інших привілеїв цій державі, а тим більше – повного скасування віз, з огляду на існуючі політичні обставини.

Питома вага багаторазових Шенгенських віз в Україні (35,5%) вигля-дає значною, втричі більшою, ніж 3-4 роки тому. Однак світовий середньо-статистичний показник є ще вищим (38,7%), отже ані наявність Угоди про спрощення оформлення віз, ані декларована роль привілейованого парт-нера (в рамках Східного Партнерства) не забезпечує Україні “доданої вар-тості” в цьому питанні. Росія і Білорусь мають кращий показник (понад 45%). Може “тішити” хіба що поки скромна цифра Китаю (11,8%).

Цікавий контекст візової статистики вимальовується при спробі обра-хунку “щільності” видачі віз – тобто з’ясування чисельності населення, на

яку припадає одна Шенгенська віза. За цим параметром, безперечним лідером лишається Білорусь (1 віза на 16 осіб), що випереджає Росію (1 віза на 28 осіб) майже вдвічі, а Україну (1 віза на 41 особу) майже втричі. Туреччина за цим показником суттєво відстає (1 віза на 126 осіб), а для більшості китайців, природно, поїздки до ЄС залишаються мало-доступною екзотикою (1 віза на 1 316 осіб). Останній факт, утім, не запе-речує очевидного зростання видимої присутності китайських турис-тів і бізнесменів у європейських країнах – ще два роки тому 1 віза припадала на 3 000 китайців.

У випадку України слід врахувати, що статистика віз категорії С (Шенгенських) не розкриває повністю питання доступності віз, адже традиційно українці, на відміну, наприклад, від китайців, отримують значну кількість віз категорії D – тобто національних віз країн-членів ЄС, які дають право відвідувати з короткостроковими візитами також і інші країни Шенгенської зони. Доречно нагадати, що у 2010р. питома вага таких віз для громадян України складала близько 17% загальної кількості віз країн Шенгенської зони.

Отже, аналіз наявних офіційних даних про видачу віз країн-учасниць Шенгенської зони свідчить про наступне.

Понад половину всіх Шенгенських віз у світі видається у Східній Європі. Те, що в цьому регіоні вважається “Шенгенської стіною” і засу-джується як архаїзм, у самому ЄС складає близько 60% візової статис-тики, що формує політику із її стереотипами щодо міграційних загроз і значними фінансовими надходженнями у вигляді консульських зборів. Отже, скасування віз для України, та загалом для Східної Європи сприй-матиметься в ЄС переважно як непопулярний крок, що суттєво змінить існуючий статус-кво, навіть якщо країни регіону отримають безвізовий режим не групою, а почергово.

Візовий Кодекс ЄС, що набув чинності у 2010р., призвів до значного збільшення питомої ваги багаторазових віз (з 10-15% кілька років тому до 39% у 2011р.). Водночас, офіційна статистика не дає змоги відсте-жити, яка частина цих віз має тривалий термін дії (від 1 до 5 років), а яка завдячує формально багаторазовим, але короткостроковим візам (з терміном дії від кількох днів до кількох місяців).

Динаміка видачі Шенгенських віз, зростання абсолютної і відносної їх кількості, питомої ваги багаторазових віз, а також рівня візових відмов, мало залежить від наявності чи відсутності Угоди про спрощення оформ-лення віз у відносинах ЄС з певною країною. Високі показники зростання кількості виданих віз у випадку Китаю та рекордно низький рівень візо-вих відмов за найвищої щільності видачі віз у розрахунку на чисельність населення у випадку Білорусі свідчать про те, що позитивний результат може бути досягнутий і без застосування Угод про спрощення оформ-лення віз.

Атмосфера політичних відносин між ЄС і третіми країнами, ситуація з демократією та правами людини у відповідних країнах є чутливим для ЄС чинником, але при цьому суттєво не впливає на рівень ліберальності чи навпаки, жорсткості візової політики. Про це чітко свідчить ситуація з видачею віз країн ЄС у Росії, Білорусі та Китаї.

Виходячи з наявних тенденцій можна спрогнозувати наступне.• Уже у 2012р. Україна поступиться Китаю за абсолютною кіль-

кістю виданих Шенгенських віз і втратить другу позицію в рейтингу тих “візових” країн, громадяни яких найбільше подорожують у ЄС.

• Внаслідок очевидно обмеженого впливу угод про спрощення оформлення віз, імовірним є подальше зниження інтересу третіх країн до укладання таких угод. За таких умов, інтерес до цього типу угод збоку країн, що їх не мають, але отримали таку пропозицію від ЄС (Туреччина, Вірменія, Азербайджан) може бути збережений лише у випадку, якщо таке укладання подаватиметься як перший і необхідний крок до повного скасування Шенгенських віз для цих країн.

• Динаміка політичного процесу в Україні, якою б вона не була, сут-тєво не вплине на поточну візову практику країн ЄС. Візи не стануть менш доступними для звичайних громадян, навіть якщо авторитарні тенденції поглиблюватимуться. Водночас, подальші кроки в напрямі скасування віз можуть бути поставлені під загрозу, оскільки залежать не лише від вико-нання технічних критеріїв, але й від загальної атмосфери відносин і сприй-няття країни. Питання верховенства права, зокрема (не)залежного судо-чинства можуть стати каменем спотикання для України на цьому шляху.

• Оскільки подальша лібералізація/скасування візових режимів залишатиметься непопулярною політикою у країнах ЄС, а симпатики такої політики переважно пере-буватимуть у меншості, то успіх подальших зусиль залежить від систематичної роботи з цільовими групами, що формують гро-мадську думку у країнах ЄС і впливають на політичні рішення – в напрямі забезпечення критичної маси “візо-скептиків” – тих, хто не вбачає у візовому режимі ефективного інструмента міграційного контролю та/або не бачить загрози в міграційному потенціалі країн Східної Європи, насамперед, України.

* Сушко О. Україна на “візовій карті” Європей-ського Союзу. – Дзеркало тижня, 18 вересня 2010р., http://dt.ua** Джерело: Офіційний веб-сайт Європейської Комісії, http://ec.europa.eu/home-affairs/policies/borders/borders_visa_en.htm

Олександр СУШКО,науковий директор Інституту

Євро-Атлантичного співробітництва

УКРАЇНА НА ВІЗОВІЙ КАРТІ ЄС У 2011 РОЦІ

Країни, де видається найбільша кількість Шенгенських віз

Світ загалом

Росія Україна Китай Туреччина Білорусь

Видано Шенгенських віз у 2011р. 12 647 747 5 152 548 1 103 391 1 026 283 592 070 579 924

Видано Шенгенських віз у 2010р. 11 060 261 4 132 614 932 701 779 122 522 667 429 132

Приріст за рік (%) 14,4 24,7 18,3 31,8 13,2 35,1

Відмови (%) 5,5 1,5 3,3 4,5 5,0 0,5

Багаторазових 4 887 470 2 439 656 391 396 121 329 219 273 262 469

Відсоток багаторазових 38,7 47,3 35,5 11,8 37,0 45,3

Частка у світі 100 40,7 8,7 8,1 4,7 4,6

Число жителів на 1 видану за рік (2011р.) Шенгенську візу - 28 41 1 316 126 16



Союз. Він володіє також найбільшими ресурсами,включно з фінансовими та інформаційними. Відпочатку 2000-х років зміцнює свою присутність наміжнародній арені та в названих світових просто-рах РФ. Україна, на жаль, по-перше, залишається вцьому сенсі найслабшою стороною, по-друге, вонабільшою мірою схильна до сприйняття впливу з бокуРосії, оскільки тут спрацьовує, з одного боку, “чинникподібності”, з іншого – зростаючий тиск РФ з метоюзалучення України до інтеграційного об’єднання підросійською егідою.Відносини Україна-ЄС7

Офіційно політика активної презентації україн-ської культури (мови, історії) в зарубіжних країнахбула започаткована фактично лише у 2006р. УказомПрезидента України “Про культурно-інформаційнийцентр у складі закордонної дипломатичної установиУкраїни”8. На виконання Указу затверджено Перелікзакордонних дипломатичних установ України, у складіяких утворюються культурно-інформаційні центри9.Загалом, Перелік (з доповненнями) передбачав від-криття 31 центру у 27 країнах світу.

На цей час при установах МЗС створеніінформаційно-культурні центри у 22 країнах світу,в т.ч. – в 14 країнах ЄС, тобто лише в половині країн-членів Євросоюзу10. Водночас, діяльність цих центрівспрямована переважно на українську діаспору тазадоволення її мовно-культурних потреб. Завданнярепрезентації української культури, просуванняпозитивного іміджу України в суспільствах відпо-відних країн фактично не виконується.

У 2009р. затверджено Державну цільову про-граму формування позитивного міжнародногоіміджу України на період до 2011р., державнимзамовником-координатором якої визначено МЗС11.Однак, передбачене фінансування Програми невідповідало масштабу та кількості заходів. Сукупнівидатки з державного та місцевих бюджетів на її реа-лізацію планувалися в розмірі близько 232 млн. грн.($29,8 млн.), в т.ч. на 2010р. – близько 70 млн. грн.(або $8,75 млн.). Для порівняння: РФ у 2008р. витра-тила на іміджеві заходи понад $300 млн., США – $1,5 млрд. Китай на формування позитивного іміджукраїни планував спрямувати у 2009р. $6 млрд.

Обмеженою є присутність України в євро-пейському інформаційному просторі. Фактично,Укрінформ – єдине державне агентство, представленев Європейському Альянсі інформаційних агентств(EANA). З 2003р. працює державна телерадіокомпа-нія “Всесвітня служба іномовлення України” – ВСРУ“Україна і світ” (до речі, у 2011р. її діяльність ледьне була припинена12). ВСРУ веде мовлення пере-важно українською мовою (близько 75% ефірногочасу), а також англійською, німецькою та румунською.Лише у 2011р. започатковано україномовну версіюEuronews.

Україну за кордоном представляють також засобиінформації, створені у країнах поселення силами

українських громад. Станом на початок 2011р., вида-валося 1 124 друкованих та електронних видань.Однак, за відсутності підтримки держави-історичноїбатьківщини, окремі видання змушені припинятироботу (як приклад – закриття української газети“Нове життя”, яка видавалася з 1950-х років уСловаччині).

Таким чином, соціокультурний вплив як ЄС наУкраїну, так і України на європейські країни є міні-мальним. У першому випадку – через мовний бар’єр,у другому – насамперед, через відсутність чіткогобачення ідейних засад для формування образуУкраїни в українському суспільстві та просуванняйого в зовнішній світ.

За 20 років незалежності була проведенафактично одна масована інформаційна кампа-нія міжнародного масштабу – кампанія за визнанняГолодомору 1932-1933рр. геноцидом українськогонароду. За всього трагізму Голодомору, слід визнати,що Україна та її народ у цій кампанії набули образужертв (“постколоніальних і постгеноцидних”), і цейобраз не був ані компенсований, ані врівноваженийрівнозначним позитивним образом народу, який усвоїй тривалій історії далеко не завжди був жерт-вою, а був переможцем, будівничим, творцем потуж-ної культури, яку сформував і зберіг в умовах перебу-вання у складі різних державних утворень.

Ідейні засади формування позитивного образуУкраїни можуть бути вироблені лише після або вод-ночас з виробленням загальноприйнятних засад фор-мування цілісної політичної української нації, спіль-ної ідентичності громадян держави, спільногобачення ними нинішнього та майбутнього України.Наразі відбувається навпаки – з кожною виборчоюкампанією міжрегіональні відмінності українськогосуспільства стають дедалі виразнішими і глибшими,оскільки політики щонайактивнішим чином викорис-товують їх у політичній і клановій боротьбі13.

За таких умов, міжнародний імідж стихійно,але дієво формує поточна політична практикадержави, результативність та якість якої зали-шають бажати кращого.

Уникнути в сучасному глобалізованому світізовнішніх інформаційних і соціокультурних впли-вів неможливо. Проблема полягає у здатності дер-жави (суспільства) протиставити негативним,з її точки зору, впливам власний якісний медіа-та/або культурний продукт.

Україна, перебуваючи в центрі різноспрямова-них інформаційних впливів, не здатна належнимчином представляти себе у світовому інформацій-ному просторі. Її імідж формується переважнозасобами масової інформації інших країн (не завждидружніх і зацікавлених в об’єктивній інформаціїпро події і процеси, що відбуваються в Україні).Відносини Росія-ЄС.

Від початку 2000-х років Росія наполегливовідновлює образ “великої держави”, одного із світо-вих центрів глобального впливу на міжнародний

7 У підрозділі використані матеріали Аналітичної записки “Сучасний стан забезпечення мовно-культурних потреб діаспори” (автор – Л.Мазука). – Відділ політичних стратегій НІСД, http:www.niss.gov.ua/articles/548. 8 Указ №142 від 20 лютого 2006р. 9 Розпорядження КМУ №213 від 19 квітня 2006р. Передбачає створення названих центрів при дипломатичних представництвах України в РФ, Франції, Польщі, Австрії, Молдові, Білорусі, Бельгії, Казахстані, США, Румунії, Болгарії, Грузії, Німеччині, Ізраїлі, Великій Британії, Словаччині, Канаді, Чехії, Італії, Португалії, Узбекистані, Естонії, КНР, Греції, Туркменістані, Угорщині, Іспанії (внесено до Переліку у 2008р.); при Генеральних консульствах України в Нью-Йорку, Мюнхені, Стамбулі, Санкт-Петербурзі (внесено до Переліку в лютому 2012р.). 10 Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Естонія, Іспанія, Італія, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Угорщина, Франція, Чехія. 11 Постанова КМУ №554 від 3 червня 2009р. 12 Див.: Призупинено ліквідацію української редакції іномовлення. – Агентство ZAXID.NET, 1 червня 2011р., http://zaxid.net.13 Докладно див.: Формування спільної ідентичності громадян України: перспективи і виклики. Аналітична доповідь Центру Разумкова. – Національна безпека і оборона, 2007, №9, с.3-31.


порядок денний. При цьому, керівництво РФрозглядає соціокультурну складову гуманітарноїполітики як важливий елемент зовнішньополітичноїдіяльності держави.

Як зазначалося, РФ не має намірів вступу до ЄСі поділяє не всі його ціннісні засади, проте активнопросуває власні культурні надбання, формує мережукультурних центрів, розширює присутність у євро-пейському і світовому інформаційному просторі. Так,у 2005р. започатковано роботу першого державногоцілодобового англомовного телеканалу Russia Today,який має власні корпункти в усіх головних столицяхсвіту та в регіонах РФ. Мовлення каналу охоплюєвсі континенти, за винятком Південної Америки, таведеться 32 мовами (“Голос Росії”).

У 2007р. було започатковано проект, у межахякого на цей час розроблене потужне ідейне під-грунтя формування образу Росії як глобаль-ного цивілізаційного явища, окремої, унікальноїі самодостатньої цивілізації – “Русский мир”14.Створено однойменний Фонд, головним завданнямякого визначено просування ідеї “Русского мира” вміжнародний культурний, інформаційний та освіт-ній простори. Розрахований спочатку на російськідіаспори (співвітчизників), проект перетворився набільш масштабний.

Для впорядкування та забезпечення цілеспря-мованості та координації зусиль різних державнихвідомств і структур у 2008р. створене Федеральнеагентство у справах СНД, співвітчизників, які про-живають за кордоном, і з питань міжнародного гума-нітарного співробітництва – “Россотрудничество”.Агентство підвідомче МЗС РФ і здійснює діяльністьчерез представництва або представників у складідипломатичних місій в 74 країнах світу; загалом пра-цюють 83 підрозділи Агентства, в т.ч. 58 російськихцентрів науки і культури. Тісно співпрацює з неуря-довими російськими та міжнародними організаціями,в т.ч. Фондом “Русский мир”, Російським фондом куль-тури, Міжнародною радою російських співвітчизни-ків та ін. (загалом – понад 70 організацій-партнерів, ут.ч. інформаційні партнери: агентства ИТАР-ТАСС,РИА “Новости”, телеканали Russia Today і ТВЦ, теле-компанія “МИР”, радіостанція “Голос России”, журнали“Русская мысль”, “Русский век”, “Русский мир” та ін.).

Загалом, РФ володіє повним набором ефек-тивних інструментів з формування і просуванняпозитивного іміджу своєї країни до європейськогоі світового інформаційного, культурного та освітньогопросторів. Тому не дивно, що впродовж відноснонетривалого часу Росія в очах світової спільнотиперетворилася із “зайвої країни” (З.Бжезинський)на потужний світовий центр впливу.

Відносини Україна -Росія: диспаритет взаємовпливів

Відносини України та Росії в гуманітарній сфері тра-диційно залишаються надто політизованими, останнімчасом – дедалі більш диспаритетними в частині забез-печення прав представників національних діаспорна території одна одної. Це стосується, насамперед,

“мовного” питання, а також діяльності культурно-освітніх осередків українців у Росії та росіян – вУкраїні.

Асиметричний, нерівноправний характер дво-сторонніх відносин найбільш виразно виявляється внаступному.

1. У той час, як в Україні збільшується кількістьросійських культурних центрів, правозахиснихта інших організацій російської діаспори, в Росіїаналогічні нечисленні українські структуриліквідуються.

На цей час в Україні працюють десятки різноманіт-них організацій, що об’єднують представників росій-ської діаспори та/або російськомовних українців. Так,на сайті “Представительство “Россотрудничества”в Украине” перелічені понад 40 організацій співвітчиз-ників в Україні, з яких 20 – мають міжнародний абовсеукраїнський статус. У Реєстрі організацій росій-ських співвітчизників - учасників системи КРОРС,затвердженому у квітні 2012р., перелічено 130 органі-зацій (у т.ч. – 13 всеукраїнських, 117 – регіональних)15.

Російські культурні центри працюють у Києві,Львові, Одесі, Рівному, Сімферополі та інших міс-тах України, наразі планується відкриття центрів уДніпропетровську, Харкові, Ялті.

Тим часом, у січні 2010р. рішенням ВерховногоСуду РФ була остаточно припинена діяльністьФедеральної національно-культурної автономії укра-їнців Росії (ФНКА УР). Одночасно здійснювалисязаходи з підготовки до ліквідації Об’єднання україн-ців Росії (ОУР). Лише значний негативний суспільнийрезонанс в Україні та досить різку заяву МЗС Українипризупинили цей процес.

Залишається під питанням діяльність Бібліотекиукраїнської літератури16, на яку, починаючи з 2006-2007рр., чиниться тиск з боку правоохоронних струк-тур РФ; проведене вимушене “оновлення” фонду,під час якого вилучено певні видання, переважно – періодичні видання українських громад у Росії.23-24 грудня 2010р. відбулися обшуки, підтвердженіросійською стороною, кілька десятків книг і періо-дичних видань було вилучено з метою проведенняпсихолого-лінгвістичної експертизи, вилучено жор-сткі диски комп’ютерів, приміщення бібліотеки булозакрите та опечатане.

У згаданій вище Заяві МЗС України стосовно ОУРстверджується, що подібні дії завчили “упередженеставлення до діяльності української діаспори, незва-жаючи на багаторазові запевнення на політичномурівні у зворотному”17.

У цьому контексті доречно навести оцінку діяль-ності російських інформаційно-культурних центрівзаступником керівника “Россотрудничество”Г.Мурадовим: “Такі культурні центри – це дуже потуж-ний інструмент впливу, якщо правильно їх розвиватита вибудовувати… Такі центри по всій Україні допо-можуть реально здійснювати вплив на суспільнусвідомість на користь проросійських настроїв”18.

2. Активізувалася діяльність у сфері освіти,проте ініційовані спільні освітні проекти мають

ГУМАНІТАРНІ ВИМІРИ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ

14 Докладно див. статтю Л.Шангіної “Русский мир” для України: Російський і Руський світи”, вміщену в цьому журналі.15 ВКСОРС: Реестр организаций русских соотечественников: по состоянию на 28 апреля 2012г. – Сайт ВКСОРС, http://vksors.org.ua/reestr-organizacij. КРОРС – Координаційна рада організацій російських співвітчизників. 16 Працювала в 1918-1949рр.17 Ликвидация объединения украинцев России говорит о предвзятом отношении к украинской диаспоре – Заявление МИД. – Интерфакс-Украина, 18 мая 2012г., http://interfax.kiev.ua. 18 Российские культурные центры, создаваемые при епархиях УПЦ, воспитывают пророссийски настроенные политические силы. – 16 марта 2012г., http://religion.in.ua. Виділено – ред.



виразну проросійську спрямованість. Таким чином,одночасно з посиленням російського впливу наосвітню сферу України відбувається деукраї-нізація освіти всередині країни19.

Упродовж 2010р., після трирічної перерви, відбу-лося два засідання Підкомітету з питань гуманітарногоспівробітництва Українсько-Російської міждержавноїкомісії 20. Міністри освіти і науки двох країн узгодилиплани взаємодії своїх відомств. За словами Міністраосвіти і науки РФ А.Фурсенка: “Ми повернулися донормальної системи координат”.

Серед спільних проектів – підготовка підручниківз природничих і точних наук, а також розробка мето-дичного посібника для вчителів історії обох країн.За заявою А.Фурсенка “Треба створити умови, щобмолодь спілкувалася, мала спільні книги, а під часнавчання використовувала одні й ті самі підручникиабо хоча б одні й ті самі матеріали”21.

Примітною є та обставина, що до написання під-ручників з природничих і точних наук було вирішенозалучити фахівців з країн ЄС. А методичний посібникз історії планувалося створити силами лише росій-ських та українських фахівців.

У сфері вищої освіти склалася наступна ситуа-ція. Наразі в Україні працюють шість ліцензованихфіліалів російських ВНЗ (у т.ч. п’ять – у Севастополі,з яких два – безпосередньо на об’єктах ЧФ РФ)22. Існуєусталена практика надання квот для навчання укра-їнських громадян у вузах Росії (у т.ч. коштом росій-ського бюджету). Україна за числом студентів, якінавчаються в російських вузах, посідає друге місце(після Казахстану). За інформацією А.Фурсенка,у 2009/2010н.р. в РФ навчалися понад 7 500 україн-ських студентів, у т.ч. близько 6 000 – безкоштовно23.

Водночас, філіалів українських ВНЗ на терито-рії РФ немає. Українська сторона лише надає неве-ликі квоти для навчання російських громадян вукраїнських ВНЗ, а також стипендії – для українців,які проживають у Тюмені.

3. Останнім часом збільшується простір засто-сування російської мови в Україні, до Парламентувносяться законопроекти про надання їй статусудругої державної – тоді як у Росії скорочуєтьсякількість навіть недільних шкіл, де діти представ-ників української діаспори могли вивчати ріднумову.

Російські та проросійські організації послідовновідстоюють надання російській мові статусу другоїдержавної, аргументуючи це потребою як захистусамої мови під тиском “вимушеної українізації”, такі захисту прав громадян на отримання інформації рід-ною мовою. Востаннє за часом питання порушува-лося на засіданні ВСКОРС 12 квітня 2012р., учас-ники якого підтримали ініціативу Товариства“Родина” та Київського міського КСОРС про

звернення до Президента України з вимогою закріпити вКонституції України офіційний статус російської мови24.

Тим часом, про справжній стан справ з російськоюмовою в Україні можна судити за ступенем її поши-рення в інформаційному просторі держави, зокрема – кількістю друкованих видань. За даними Книжковоїпалати України, російська мова значно переважалаукраїнську як у 2007р. (в період “вимушеної україні-зації”), так і у 2010р. у загальних річних тиражаххудожньої літератури та періодичних виданнях (жур-нали, бюлетені, газети). Українська – лише в частинішкільних підручників і навчальних посібниківдля ВНЗ. Натомість, у 2010р., порівняно з 2007р.,удвічі зросла частка російськомовних видань дитячоїлітератури – з 33,3% загального річного тиражу у2007р. до 67,8% – у 2010р.

У РФ до 2006р. працювали досить багато укра-їнських недільних шкіл або класів з вивченнямукраїнської мови25. Такі навчальні осередки ство-рювалися, як правило, місцевими українськимигромадами та фінансувалися органами місцевогосамоврядування. Проте, новим Федеральним Законом“Про світу” фінансування загальноосвітніх закла-дів було передано від муніципальних бюджетів доадміністрацій суб’єктів Федерації (областей, країв,округів). Це призвело до припинення фінансування,а відтак – ліквідації українських недільних шкіл(класів). У квітні 2008р. ліквідовано Українськийосвітній центр, що працював при середній школі№124 у Москві. На цей час у столиці РФ працю-ють лише три українських недільних класи: приНаціональному культурному центрі України в Москві;при державній установі культури “Бібліотека укра-їнської літератури”; при Відділі міжнародної спів-праці та міжнаціонального спілкування у Палацідитячої (юнацької) творчості (експериментальнагрупа з вивчення українського мовлення (групавивчення української мови та літератури)). Однанедільна школа працює в Західному Сибіру – в м.Сургуті, за рахунок батьків і спонсорів26.

Загалом, поширення знання російської мовияк однієї з мов міжнародного спілкування, мовООН, є явищем позитивним. Але – за тієї умови,що воно не використовується для масованої екс-пансії російської культури загалом, включно зїї ідеологічними складовими, а часто – експансіїнасамперед вказаних складових. Так, главаКомітету Держдуми РФ у справах СНД і зв’язкахіз співвітчизниками Л.Слуцкий, рекомендуючиратифікувати Міжурядову угоду про культурно-інформаційні центри, визнав, що ратифікація дастьпоштовх для “взаємного культурного проникнення”і створить додаткові умови “для російської гума-нітарної експансії”27 Подібні визнання свід-чать, що відносини Україна-Росія в гуманітарнійсфері навряд чи можна вважати паритетнимивзаємовідносинами.

19 Див.: Відкритий лист Академії наук вищої школи України Президенту України: Звернення Президії Академії наук вищої школи України до Президента України з приводу загроз знищення гуманістичного й українознавчого наповнення гуманітарної освіти. – 2 березня 2012р., http://osvita.ua.20 Перше засідання Підкомітету відбулося 3 листопада 2006р.; друге – 14 червня 2007р.21 Див.: Рябчун Ю. Україна і Росія розкажуть спільну історію. – 28 жовтня 2010р., http://osvita.ua.22 Див.: Список филиалов Российских вузов в странах СНГ. – Сайт Министерства образования и науки РФ, http://www.russia.edu.ru.

Закон про дистанційне навчання підписаний Президентом РФ 30 березня 2012р. Аналогічного Закону Україна не має. Офіційним партнером названого вузу на території України є ТОВ “ИСТ-Украина”.23 Цимбалюк А. Гуманитарный блок: из “тормоза” – в “катализатор”. – Еженедельник 2000, 14 апреля 2010г., http://2000.net.ua.24 Новые инициативы ВКСОРС. – 28 апреля 2012г., http://ukr.rs.gov.ru.25 У Санкт-Петербурзі, Воронежі, містах Тюменської області, Ханти-Мансійського та Ямало-Ненецького автономних округів.26 Див.: Бондаренко А. Як відновити українську школу в Росії? – Українська правда: Історична правда, 2 лютого 2011р., http://www.istpravda.com.ua.27 Госдума намерена создать возможности для “российской гуманитарной экспансии “ в Украине. – 7 марта 2012г., http:/correspondent.net. Виділено – ред.


ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА В ЧОРНОМОРСЬКОМУ РЕГІОНІ

Відносини ЄС-Україна-РФ є конгломератомпартнерства, суперництва і конфліктів. Рівеньі характер цих відносин визначаються геополі-тичними інтересами сторін, їх “вагою” у світовій ірегіональній політиці, специфікою двосторонніхконтактів. Головним проблемним фактором є гео-політична конкуренція ЄС і РФ на пострадянськомупросторі. Інтеграційні проекти Москви і Брюсселямають різні цілі, грунтуються на різних цінностях імеханізмах співробітництва. Україна опинилася уфокусі впливів цих двох проектів, перед складним,проте невідкладним цивілізаційним вибором.

Аналіз стану відносин ЄС-Україна-РФ дозволяєзробити наступні висновки.

1. Політичні відносини Брюсселя, Києва таМоскви є суперечливими і не прогнозованими.

1.1. Сьогодні контакти Києва і Брюсселя перебу-вають у кризовій фазі, переважно через внутрішньо-політичні події в Україні. Це загрожує всьому комп-лексу співробітництва Україна-ЄС.

1.2. Українсько-російські відносини мають асиме-тричний диспаритетний характер. Потенціал посту-пок України на російському напрямі зменшується.Водночас тиск Москви з метою залучення Києва доМитного союзу зростатиме.

1.3. Діалог Москви і Брюсселя обтяжуєтьсярядом проблем: згаданим вище геополітичним супер-ництвом, негативним ставленням ЄС до стану демо-кратії в Росії, розбіжностями в позиціях щодо забез-печення безпеки на континенті та врегулювання“заморожених” конфліктів. Напруженими є відносинив енергетичній сфері.

1.4. Відносини у форматі ЄС-Україна-РФ характе-ризуються наразі високим ступенем невизначеності.Така ситуація не відповідає інтересам сторін і вима-гає пошуку шляхів і механізмів покращення спів-робітництва, знаходження точок збігу інтересів сторіну різних сферах.

2. Економічні контакти ЄС, України та Росіїне відповідають потенціалу сторін.

2.1. Головними перешкодами на шляху роз-витку ефективних економічних відносин у форматіЄС-Україна-РФ (особливо Україна-ЄС) є низькі стан-дарти якості інститутів України та РФ, пов’язаних зрегулюванням економічної діяльності (насамперед,незахищеність прав власності, залежність судо-вої гілки влади від виконавчої, поширення корупції,обтяжливість і неефективність державного регулю-вання економіки). Без відповідних інституційнихзмін потенціал обох країн у сфері міжнародноїекономічної взаємодії буде обмеженим.

2.2. Приєднавшись до Митного союзу Українаможе отримати тактичні економічні вигоди. Проте,тут є ризики розмивання стратегічної перспективи їїекономічного інноваційного розвитку та потрапляння

в пастку потенційних негативних економічних, фінан-сових і політичних наслідків євразійської інтегра-ції. Утвердження пріоритетності євроінтеграційногокурсу (за умови налагодження рівноправних і прозо-рих відносин з РФ) не обіцяє Україні миттєвих еко-номічних вигід. Однак, у цьому випадку вона виграєстратегічно: запроваджуючи європейські цінності,норми і правила, Україна тим самим кардинальнопідвищує свою інвестиційну привабливість та отри-мує реальні шанси реструктуризації національноїекономіки на сучасних інноваційних засадах (оскількининішній інноваційний потенціал ЄС є значно вищим,ніж потенціал РФ).

3. Енергетичний діалог сторін має асиметрич-ний, конфліктний характер.

3.1. Енергетична політика РФ стосовно Українивідзначається жорсткістю та послідовністю. Керів-ництво РФ використовує енергетичну залежністьУкраїни з метою утримання її у сфері своїх інтересів.Після підписання “Харківської угоди” коридор мож-ливостей України у здійсненні традиційної політикиманеврування між енергетичними просторами ЄС іРФ істотно звузився.

3.2. Вибір українською владою шляху політичнихпоступок, замість правового способу розв’язаннякомерційного спору з газової проблеми пояснюєтьсявідсутністю у неї стратегічного бачення європей-ської перспективи і впливом на переговорний процеснаближених до влади бізнес-структур, зацікавле-них у збереженні “сірих схем” у стосунках зВАТ “Газпром”.

3.3. Енергетична політика РФ та України є несу-місною з принципами реформування енергетичнихринків ЄС, оскільки в обох країнах переважаютьадміністративні методи державного управління, щопороджують корупцію і недобросовісну конкурен-цію. Наявні суперечності унеможливлюють належнукоординацію між сторонами енергетичного “три-кутника”, що підвищує ризики у сфері енергетичноїбезпеки Європи.

3.4. Вступ до Енергетичного Співтовариства від-крив для України можливості повноцінного вход-ження в єдиний енергетичний простір ЄС. Забез-печення нормативно-правової сумісності газовихринків України та ЄС може сприяти конкуренції ібезпеці поставок газу, а також – посилити перего-ворні позиції України з РФ.

4. Співробітництво у сфері безпеки має потен-ціал розвитку.

4.1. Політика безпеки України загалом і на євро-пейському напрямі зокрема характеризується мін-ливістю та непослідовністю. Україна відчуває дефі-цит безпеки через неможливість забезпеченняналежного рівня оборони власними силами і бракнадійних зовнішніх гарантій. Політика позаблоко-вості не надає гарантій безпеки України та не убез-печує її від потрапляння до сфери впливу Росії.

6. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ


4.2. Співробітництво Україна-ЄС спрямоване назміцнення безпеки, стабільності, демократичних цін-ностей як на національному, так і на регіональномута глобальному рівнях. Подальший розвиток партнер-ства Брюсселя та Києва у сфері безпеки не міститьбудь-яких загроз інтересам інших держав і міжна-родних організацій.

4.3. Російський напрям співробітництва у сферібезпеки є важливим для України. Водночас, відно-сини з Росією не є рівноправним – різними є масш-таби геополітичних інтересів, їх забезпеченість полі-тичними, фінансовими, економічними ресурсами.Найбільш перспективним для України може бутиспівробітництво з РФ за окремими напрямами(підготовка військ і сил, оборонно-промислова коопе-рація), де Росія схильна дотримуватися європейськихстандартів.

4.4. Цілі і пріоритети відносин України з ЄС таРФ у безпековій сфері загалом збігаються. Це спри-ятиме об’єднанню зусиль у різних форматах зарадиспільних інтересів.

5. Соціокультурні аспекти відносин маютьпроблемний характер.

5.1. Гуманітарні, соціокультурні, людські кон-такти Україна-ЄС є досить обмеженими та неуста-леними. Зокрема, через мовний бар’єр, жорсткийвізовий режим у Шенгенській зоні, брак перекладівукраїнською мовою текстів європейських авторів інавпаки – перекладів мовами країн ЄС українськихтекстів, неналежну якість роботи українських мініс-терств і відомств, відповідальних за культурний,науковий обмін, обмін в освітній сфері.

5.2. Соціокультурні аспекти відносин Україна-Росія є надмірно заполітизованими, зосередженимипереважно на чутливих для суспільств обох країнтемах: різного трактування певних історичних подійі постатей, надання в Україні російській мові статусудержавної та ін.

5.3. Гуманітарні та соціокультурні аспекти відно-син ЄС-Росія ускладнені різним розумінням сторо-нами демократії, верховенства права, прав і свободлюдини. Це негативно відбивається не лише на дво-сторонніх відносинах, але й на відносинах у “трикут-нику”, де Україна зазнає різноспрямованих впливіву виборі ціннісних орієнтацій.

5.4. Присутність України у світовому інформацій-ному просторі є обмеженою, що зумовлює її сприй-няття міжнародним співтовариством з інформаційнихджерел третіх сторін, не завжди дружніх та налашто-ваних на об’єктивне висвітлення подій і процесів,що відбуваються у країні. Це додатково шкодитьміжнародному іміджу України.

Наведені вище висновки дають підстави гово-рити про наявність трьох сценаріїв подальшогоруху України в координатах “Схід-Захід”:

Збереження status quo – Україна продовжуєдотримуватися політики позаблоковості, перебува-ючи в “сірій” зоні між двома інтеграційними утворен-нями (ЄС і Митний союз) і двома системами колек-тивної безпеки (НАТО та ОДКБ). Але час збереженнятакого стану буде дуже стислим, обмеженим креди-том суспільної довіри до “нового” Президента РФ і

сприятливою кон’юнктурою ринків енергоресурсів.Зростання тиску з боку Росії дедалі більше звужу-ватиме маневр української влади, змушуватиме їїприймати поспішні, не обгрунтовані рішення. За від-сутності надійних гарантій безпеки, виникаютьвеликі ризики обмеження суверенітету України.

Євразійська інтеграція – результат розвитку подійза попереднім сценарієм. Його реалізація вимагаєвід України лише згоди та мінімуму зусиль на почат-ковому етапі (вступ до Митного союзу). Подальшепросування України в напрямі ЄЕП і Євразійськогосоюзу – справа техніки. В такому сценарії зацікавленаРосія, яка докладе всіх зусиль для його здійс-нення. Це перетворює Україну на сателітну, підпо-рядковану російським інтересам країну. В україн-ському суспільстві не вдасться домогтися злагоди зцього питання. Це загрожує глибокою внутрішньо-політичною кризою, появою нових роздільних лінійі погіршенням безпекової ситуації на кордонах ЄС.

Європейська інтеграція – альтернатива двомпопереднім сценаріям. У ньому не зацікавлена РФ, алезацікавлені Європа, яка намагається поширити зонубезпеки і стабільності, та українське суспільство –завдяки перспективам наближення до європейськихстандартів життя. Однак, цей сценарій вимагаєнезрівнянно більших політичної волі, інтелектуальнихзусиль, ресурсів (у т.ч. з боку ЄС) на реалізаціюв Україні повномасштабних системних реформ.Цей сценарій може вважатися ймовірним у випадкуприходу до влади команди справжніх реформаторів,які не лише готові до змін, але здатні їх реалізувати,виправдати очікування прихильників, розширитиїх коло, попри труднощі і спротив. Це в українськихреаліях робить євроінтеграцію дуже складним про-цесом. Головними умовами реалізації цього сце-нарію мають бути: чітке політичне визначення тапідтвердження на практиці пріоритетності та невід-воротності євроінтеграційного курсу; поглибленняпартнерства з європейськими та євроатлантичнимиструктурами, дотримання у відносинах з РФ принци-пів відкритості, добросусідства, взаємної поваги.

Європейська і євразійська моделі розвиткумають свої переваги та недоліки. Проте, проведе-ний аналіз дає підстави говорити про те, що у стра-тегічному плані євроінтеграція переважає певнітактичні вигоди східної інтеграції. У політичній,економічній, енергетичній, безпековій і гуманітар-ній (соціокультурній) сферах національним інте-ресам України відповідає рух до ЄС.

Для запобігання несприятливим для Українисценаріям розвитку подій та мінімізації проблем іпідвищення ефективності відносин ЄС-Україна-РФнеобхідно здійснити наступні кроки.

1. Вирішувати внутрішні проблеми, розвиватиполітичний діалог України з ЄС та РФ.

У внутрішній політиці1.1. Забезпечити здійснення державної влади на

засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, якце передбачає ст. 6 Конституції України.Створити пра-вовий механізм “стримувань і противаг” між різнимигілками державної влади, який би унеможливлювавнеконституційну концентрацію влади в одному держав-ному органі чи у посадової особи, вивищення однієї



гілки влади над іншими (узурпацію влади). Відновитиправовий статус Верховної Ради України, забезпе-чивши її самостійність у виконанні функцій єдиногозаконодавчого органу України.

1.2. Невідкладно розв’язати наявні системні проб-леми вітчизняного правосуддя і привести його у від-повідність до європейських стандартів. Забезпечитиреальну незалежність судової влади, яка є голов-ною і необхідною умовою здійснення справедливогосудочинства. Вжити законодавчих та інших заходівз відновлення правового становища осіб, стосовнояких, за оцінкою вітчизняних експертів і міжна-родних організацій, було застосовано вибірковеправосуддя та ухвалені політично вмотивованісудові рішення.

1.3. Здійснити деполітизацію та реформуванняправоохоронної системи. Особливу увагу приді-лити виконанню зобов’язання України перед РадоюЄвропи щодо реформування прокуратури України, якасьогодні наділена надмірними повноваженнями тафункціями, поєднання яких в одному органі є непри-пустимим з точки зору реалізації принципів верхо-венства права та законності (загальний нагляд, досу-дове слідство, керування досудовим слідством, наглядза здійсненням досудового слідства та оперативно-розшукової діяльності тощо).

1.4. Забезпечити проведення вільних і чеснихпарламентських виборів 2012р. Для цього необхідно,зокрема:

• змінити виборче законодавство, привівши всіключові його положення у відповідність допринципів демократії і верховенства права (вра-хувавши рекомендації Ради Європи, висловленів Резолюції ПАРЄ “Функціонування демокра-тичних інституцій в Україні” (26 січня 2012р.);

• забезпечити незалежну організацію виборів(діяльність Центральної виборчої комісії, фор-мування та діяльність окружних і дільничнихкомісій);

• вжити правових та організаційних заходів длязабезпечення неупередженості органів держав-ної влади та органів місцевого самоврядуваннядо суб’єктів виборчого процесу (партій, канди-датів у депутати).

У відносинах з ЄС

Виконання наведених вище пропозицій вирішеннявнутрішніх проблем сприятиме покращенню ситуа-ції навколо парафованого базового документа – Угодипро асоціацію. Саме цей шлях забезпечуватимеперехід від партнерства і співробітництва до полі-тичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС.

1.5. Забезпечити ефективне впровадження пріори-тетів Порядку денного асоціації (ПДА), насамперед,у таких чутливих для ЄС сферах, як розвиток демо-кратії, верховенство права, захист прав і сво-бод людини, розвиток громадянського суспільства,боротьба з корупцією тощо. На фоні невизначеностіситуації з Угодою про асоціацію, саме виконанняПДА має бути головним пріоритетом дій влади наєвропейському напрямі.

1.6. Активізувати виконання Національного плануз виконання Плану дій з візової лібералізації. Насам-перед зосередити увагу на двох найбільш проблем-них блоках цього Плану – “Безпека документів”і “Зовнішні зносини та фундаментальні права”. Прискорити ухвалення ряду відповідних зако-нів і нормативно-правових актів. Завершити першу,законодавчо-планувальну фазу Плану та перейти додругої, яка передбачає імплементацію раніше ухвале-них нормативно-правових актів.

1.7. Зосередити першочергову увагу на виконаннівимог ЄС, висловлених у щорічному Звіті з реаліза-ції Європейської політики сусідства в Україні, зокрема:(а) продовжити співпрацю з Радою Європи з найбільшактуальних питань; (б) забезпечити здійснення кон-ституційної реформи із залученням усіх зацікавленихсторін; (в) вжити ефективних заходів у боротьбі зкорупцією; (г) вирішити питання прозорості та підзвіт-ності управління державними фінансами, використо-вуючи технічну допомогу ЄС у цій сфері; (д) забезпе-чити ефективну координацію та оптимальний режимвикористання фінансової та іншої допомоги ЄС.

У відносинах з РФ1.8. Вести прозорий, відкритий, паритетний діа-

лог з російською стороною на основі міжнароднихнорм, правил і стандартів, неухильно відстоюючинаціональні інтереси України, насамперед у сферірегіональної інтеграції. Чітко та однозначно заявитина офіційному рівні російській стороні, що інтегра-ція до ЄС – послідовний і незворотний курс України,який не передбачає приєднання до Митного союзу.Забезпечити прозорість діалогу з Москвою, уника-ючи кулуарних домовленостей на зразок “Харківськихугод”.

1.9. Максимально сприяти розв’язанню “хроніч-них” проблем у двосторонніх відносинах: (а) укластиміждержавні документи з делімітації морського кор-дону між Україною та РФ; (б) прискорити темпи демар-каційних робіт на сухопутному кордоні; (в) з ураху-ванням національних інтересів, укласти додатковіугоди стосовно діяльності ЧФ РФ на території України(зокрема, угод про пересування військових форму-вань ЧФ РФ поза межами їх дислокації, про пере-озброєння, орендну плату); (г) підписати угоди вгалузі судноплавства, рибальства, захисту морськогосередовища.

2. Розвивати економічне співробітництво уформаті ЄС-Україна-РФ

2.1. Сформувати та запропонувати партнерам по“трикутнику” пакет значимих науково-технологічнихпроектів у сферах нових джерел енергії та енерго-ефективності, екології, медицини, інформатизації,впровадження новітніх технологій ХХІ ст. (нанотехно-логій, біотехнологій та ін.), реалізація яких є доцільноюу тристоронньому режимі кооперації. Передбачити дляцього, зокрема, часткове відкриття (на основі прин-ципів взаємності та еквівалентності) для участі парт-нерів національних науково-технологічних програмі відповідних програм ЄС, з урегулюванням умовдоступу до фінансування, питань захисту інтелекту-альної власності і трансферу технологій.

2.2. Ініціювати обговорення у тристоронньому фор-маті питання про взаємне зближення національних

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ



стандартів, технічних регламентів та інших нормтехнічного регулювання, маючи на увазі пріори-тетність їх орієнтації на відповідні стандарти татехнічні регламенти ЄС. Останні мають вважатисяосновою для подальшого формування єдиного євро-пейського технологічного простору, в якому будутьіснувати максимально полегшені умови для техноло-гічної кооперації та торгівлі високотехнологічнимитоварами та послугами.

2.3. Висунути пропозицію розробки та укла-дення тристороннього міжнародного договору прокооперацію і координацію розвитку об’єктів інфра-структури загальноєвропейського значення, перед-бачивши при цьому розширення можливостейкооперації у здійсненні ряду значимих високотехно-логічних загальноєвропейських інфраструктурнихпроектів – у галузі міжнародної транспортної інфра-структури, сучасної інфраструктури телекомуніка-цій і високошвидкісного Інтернету, в т.ч. для розвиткурізноманітних форм електронної торгівлі.

3. Сприяти покращенню тристоронніх контак-тів в енергетичній сфері.

3.1 Прискорити системне реформування секторівенергетики, відповідно до зобов’язань, взятих на себеУкраїною під час приєднання до Договору про засну-вання Енергетичного Співтовариства.

3.2. Забезпечити зниження обсягів закупівлі росій-ського газу з близько 45 млрд. м3 у 2011р. до 10 млрд. м3

у 2020р. шляхом впровадження проектів з енерго-збереження, розвитку енергозберігаючих технологійта альтернативних видів енергії, збільшення власноговидобутку природного газу (в т.ч. нетрадиційного),а також будівництва СПГ-термінала. Ці заходи необ-хідно врахувати в оновленій Енергетичній стратегіїУкраїни.

3.3. Домагатися перегляду застарілої практикипродажу російського газу на західному кордоніУкраїни. Європейські покупці мають отримувати газвід ВАТ “Газпром” на російсько-українському кор-доні, а контракти на транзит має укладати україн-ський газотранспортний оператор не з ВАТ “Газпром”, а з європейськими компаніями.

3.4. Розвивати співробітництво з ЄС та Росією впідвищенні рівня безпеки експлуатації АЕС та продо-вжувати програму диверсифікації джерел постачанняядерного палива компанії Westinghouse.

3.5. Опрацювати можливість синхронізації роботиукраїнської ГТС з газотранспортними мережами ЄС.Створити взаємоприйнятні умови використання віль-них потужностей українських підземних сховищгазу (ПСГ) європейськими компаніями. Забезпечитинадійний правовий режим захисту прав власності наприродний газ у ПСГ.

3.6. Забезпечити збереження ГТС України в дер-жавній власності до реформування газового сектору,відповідно до вимог законодавства ЄС. Після рефор-мування відкриються можливості для залученняєвропейських або американських компаній до прива-тизації ГТС, але за умови збереження контрольногопакета акцій в державній власності.

4. Розвивати співробітництво в сфері безпеки.4.1. З огляду на обраний Україною курс європей-

ської інтеграції, визнати та законодавчо закріпитипартнерство з європейськими та євроатлантичнимиструктурами (СПБО ЄС і НАТО) як пріоритетнийнапрям співробітництва у сфері безпеки; забезпечитиміжвідомчу та міжпрограмну координацію співробіт-ництва з ЄС і НАТО.

4.2. Активно розвивати конструктивне партнер-ство з НАТО, розглядаючи його як каталізатор демо-кратичних реформ, що сприяють зміцненню націо-нальної безпеки, демократії, верховенства права,захисту прав людини, ринкової економіки.

4.3. Домагатися розширення участі України упроектах та ініціативах ЄС (і НАТО), відкритих длякраїн-партнерів, активізувати співробітництво занапрямами, що надають доступ до трансферу техно-логій в оборонну промисловість.

4.4. Розширити участь України в операціях ЄС іНАТО, міжнародних навчаннях, у т.ч. надаючи їм мак-симальну політичну, логістичну, ресурсну підтримку.

4.5. Запропонувати Росії виступити зі спільною іні-ціативою ухвалення Адаптованого Договору про зви-чайні збройні сили в Європі на засадах урахуваннясукупних військових потенціалів країн-учасницьі заміни російського миротворчого контингенту уПридністров’ї на багатосторонній.

5. Зміцнювати гуманітарну (соціокультурну)складову відносин.

5.1. Розширити культурні зв’язки України з кра-їнами ЄС. Для цього: (а) запровадити програмуобов’язкового регулярного стажування вчителів івикладачів іноземних мов у відповідних країнах;(б) активізувати перекладацьку діяльність в Україні,забезпечивши її державну підтримку; (в) змінитипрактику відбору творів українських митців (твор-чих колективів) для участі в міжнародних фестивалях,виставках тощо, забезпечивши її публічність, прозо-рість та конкурсні засади.

5.2. Виходячи з того, що протистояти негативнимінформаційним впливам можна лише створюючиі просуваючи власні якісні інформаційні та культурніпродукти: (а) змінити процедуру державного фінан-сування культури, запровадивши практику відкри-тих і прозорих конкурсів культурних проектів таобов’язкове публічне звітування Міністерства куль-тури про видатки державних коштів; (б) зосередитимаксимально можливі ресурси на відродженніукраїнського кінематографу – як потужного засобу про-сування іміджу країни в культурно-інформаційномупросторі.

5.3. Домагатися деполітизації двостороннього діа-логу Україна-РФ з гуманітарної проблематики. Дляцього: (а) чітко заявити російській стороні про недо-цільність перегляду конституційних положень сто-совно однієї державної мови в Україні; (б) аргумен-товано довести відсутність в Україні дискримінації замовною ознакою та усунути з порядку денного дво-сторонніх відносин питання захисту російської мови;(в) уникати в офіційному двосторонньому спілкуванніполітично чутливих тем історії та соціальної міфо-логії обох країн.


ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ПРОБЛЕМИ, ЗДОБУТКИ, ПЕРСПЕКТИВИ*

– Як би Ви оцінили потенціал і перспективи партнерства України з ЄС?

Набуття членства в ЄС є стратегічною метою нашоїдержави. Курс на європейську інтеграцію закріпленийзаконодавчо з 1993р. в Основних напрямах зовніш-ньої политики, схвалених Верховною Радою України.Закон України “Про засади внутрішньої і зовніш-ньої політики” від 1 липня 2010р. визначає кінце-вою метою європейської інтеграції України набуттячленства в ЄС.

Україна розглядає процес європейської інтегра-ції як засіб здійснення системних внутрішніх реформ,що мають наблизити нашу країну до європейськихстандартів демократії та забезпечити її гідне місце уєвропейській економіці, допомагати перетворитисяна потужну, розвинуту та високотехнологічну державу.

Величезний потенціал має Угода про асоціацію,підписання якої на сьогодні є ключовим стратегічнимпріоритетом України у відносинах з ЄС та яка маєбазуватися на принципах політичної асоціації та еко-номічної інтеграції і міститиме положення про ство-рення поглибленої та всеохоплюючої зони вільноїторгівлі. Угода про асоціацію стане якісно новим,поглибленим форматом відносин між Україною таЄС, який виходитиме далеко за рамки подібних угод,укладених ЄС свого часу з країнами Центральної іСхідної Європи.

Майбутня ЗВТ Україна-ЄС теж не матиме анало-гів у практиці Євросоюзу, оскільки передбачатимелібералізацію торгівлі не лише товарами, але й послу-гами, а також більш сприятливий режим для рухукапіталів і робочої сили. Відмінною рисою ЗВТ є такожкомплексна програма адаптації секторальних законо-давчих і нормативних актів України до відповіднихстандартів ЄС. Це дозволить значною мірою усунути

нетарифні (технічні) бар’єри в торгівлі між Україноюта ЄС і забезпечити розширений доступ до Єдиногоринку ЄС для українських експортерів і навпаки – європейських експортерів до українського ринку.

Не варто вважати, що процес євроінтеграції буделегким. Оцінюючи ризики запровадження ЗВТ з ЄС,не можна оминути увагою такі проблеми, як мож-ливе зниження надходжень до державного бюджетуУкраїни та згортання ряду соціальних програм, під-вищення споживчих цін, зростання безробіття, змен-шення доходів Пенсійного фонду, зростання цін насировину та комунальних тарифів. На всі ці ризики,які виникнуть у короткостроковій перспективі, необ-хідно зважати і вжити необхідних запобіжників.

На сьогодні існує також значний потенціал длярозвитку секторального співробітництва України зЄС, особливо в енергетичній сфері. Суттєвим кро-ком на шляху інтеграції енергетичного ринку Українидо енергоринку ЄС стало набуття Україною повно-правного членства в Енергетичному Співтоваристві.Іншим важливим пріоритетом в енергетичній сферізалишається модернізація газотранспортної системи(ГТС) України та реформування газового секторуза підтримки європейських фінансових інституцій.Ці зусилля мають на меті зміцнення технічної надій-ності української ГТС та усунення будь-яких еко-номічних і технічних ризиків для безперешкодноготранзиту енергоносіїв до Європи. Україна підтри-мує ініціативу ЄС щодо розвитку взаємодії з енер-гетичної проблематики у тристоронньому форматіУкраїна-ЄС-РФ.

Реалізація цих стратегічних цілей є неможливоюбез досягнення Україною європейських демократич-них стандартів, гарантування прав і свобод людинита верховенства права. Наші європейські партнеринеодноразово піддавали критиці ситуацію з правамиі свободами в Україні, а також висловлювали неза-доволення з приводу вибіркового правосуддя внашій державі. Отже, питання європейської інтегра-ції неможливо відділити від виконання зобов’язаньУкраїни перед Радою Європи та завершення проце-дури моніторингу ПАРЄ.

Варто відзначити, що рішуча позиція ПАРЄстала поштовхом до активізації процесу виконаннязобов’язань України перед цією організацією. ВерховнаРада України бере активну участь у цьому процесі.21 березня 2012р. було прийнято за основу з подальшоюпідготовкою до розгляду у другому читанні ПостановуВерховної Ради “Про план заходів щодо реалізаціїположень Висновку №190 (1995) Парламентськоїасамблеї Ради Європи “Заявка на вступ до РадиЄвропи” та Резолюції №1862 (2012) Парламентськоїасамблеї Ради Європи “Функціонування демокра-тичних інституцій в Україні”.

* Заочний Круглий стіл проводився у березні-квітні 2012р. Відповіді учасників подаються в алфавітному порядку.

Олег БІЛОРУС,голова Комітету

Верховної Ради Україниу закордонних справах

НЕОБХІДНА ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО НАПРЯМУ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ


Значну увагу Верховна Рада України надає роз-витку міжпарламентського діалогу з Євросоюзом,у процесі якого обговорюється широкий спектр питаньвнутрішнього розвитку України та ЄС, двосторонніхвідносин, найважливіших питань міжнародного життя.Ми вітаємо диверсифікацію та поглиблення міжпар-ламентського співробітництва, яке наразі відбуваєтьсяне лише на рівні Комітету з міжпарламентського спів-робітництва між Україною та ЄС, перший склад якогобув сформований ще з депутатів ІІІ скликання, але йу рамках новоствореної ПА ЄВРОНЕСТ1. Особливезначення для нашої держави має наявність в уста-новчих документах ПА ЄВРОНЕСТ положення проможливість застосування для країн-партнерів ст.49Договору про ЄС, що відкриває євроінтеграційніможливості для України.

Стосовно перспектив партнерства між Україноюта ЄС можу сказати одне: глибина європейськоїінтеграції нашої держави повністю залежить відспроможності та готовності України здійснити полі-тичні, економічні та законодавчі перетворення,необхідні для досягнення критеріїв членства вЄвросоюзі.

– Якими є Ваші оцінки і прогнози відносин України та Росії?

Російська Федерація є і завжди буде одним з най-важливіших політичних, економічних і гуманітарнихпартнерів України – з огляду на глибокі історичнізв’язки між нашими народами. Цей фактор обумовлюєнадзвичайно високий рівень партнерства між нашимидержавами, але одночасно й наявність суперечностейу позиціях.

Сучасні глобалізаційні процеси зумовлюють необ-хідність регіональної інтеграції. З огляду на це, голов-ним завданням зовнішньополітичної діяльності РФє зміцнення позицій на міжнародній арені та поси-лення її геополітичного впливу. Москва активно пре-тендує на лідерство на теренах пострадянського про-стору й зацікавлена в повномасштабному залученніУкраїни до очолюваних нею інтеграційних проектів.Україна, своєю чергою, має інтереси в розвитку від-носин і з російськими партнерами, і з державами ЄС.Виходячи з цього, порядок денний та атмосферу дво-сторонніх відносин визначає “геополітична” складова.На мою думку, всі інші дискусійні питання співробіт-ництва, включно з “газовим питанням”, є похіднимивід прагнень Росії закріпити свій вплив на Україну.

Пріоритетом української сторони у відносинах зРФ є завершення та забезпечення повномасштабногофункціонування ЗВТ у рамках СНД, що сприятимезбільшенню торговельного обігу між двома держа-вами та скасуванню торговельних бар’єрів. Вважаю,що потенціал двосторонньої торгівлі, яка за підсум-ками 2011р. сягнула $56 млрд. далеко не вичерпаний.Він може без зусиль досягти $100 млрд. Величезніперспективи існують й у сфері промислової коопера-ції, створенні міжнародних транспортних коридорів,збільшенні експорту енергоносіїв тощо.

Що ж стосується участі України в Митному союзі,то, на мою думку, подібна жорстка форма інтеграціїє неприйнятною для нашої країни, оскільки означаєне тільки поступове перетворення СНД на наддер-жавну структуру, але й прямо суперечить КонституціїУкраїни та Закону “Про засади внутрішньої і зовніш-ньої політики”, який чітко визначив європейську інте-грацію України як основний стратегічний зовнішньо-політичний пріоритет нашої держави.

Не можу не торкнутися міжпарламентського діа-логу між Україною і РФ, який традиційно має кон-структивний та динамічний характер. Він відбува-ється за багатьма напрямами. Відбуваються регулярнізустрічі керівництва парламентів і народних депута-тів як на двосторонньому рівні, так і в рамках між-народних парламентських форумів. Особливо слідвідзначити діяльність Міжпарламентської комісії ізспівробітництва Верховної Ради України та Феде-ральних Зборів РФ, яка дозволила надати законо-творчому забезпеченню двостороннього співробіт-ництва цілеспрямованого та системного характеру,а також забезпечити контроль над виконанням досяг-нутих домовленостей.

Ще одним яскравим свідченням значення, яке нада-ють двосторонньому парламентському діалогу пред-ставники двох держав, є склад групи з міжпарламент-ського співробітництва, до якої від Верховної РадиУкраїни належать близько 160 народних депутатів,а від Федеральних Зборів РФ – 90 депутатів.

Оцінюючи перспективи розвитку відносин міжУкраїною та Росією, вважаю, що найближчими рокамивідбудеться посилення російського політичного, еко-номічного та інформаційного впливу на Україну. Вра-ховуючи той факт, що відносини між двома державамиприродно мають стратегічно важливий характер, сто-рони повинні знайти взаємоприйнятні і взаємовигіднімеханізми співробітництва, які б одночасно відпові-дали національним інтересам обох країн і забезпечилистале зростання товарообігу і промислової кооперації.

– Як би Ви охарактеризували сучасний стан відносин у трикутнику “Україна-ЄС-РФ”, та насамперед – вагу і значимість “українського питання” в діалозі ЄС-РФ?

Розглядаючи питання ролі України у взаємовідно-синах ЄС-РФ, необхідно враховувати особливості цихміжнародних акторів. ЄС є наднаціональною струк-турою з елементами суверенності і зорієнтована напоглиблення внутрішньої інтеграції, тоді як РосійськаФедерація традиційно претендує на роль регіональ-ного геополітичного лідера.

На прогнози розвитку геополітичних балансіввпливають три головні чинники: поглиблення взаємо-відносин між ЄС і Росією, внутрішньополітична ситу-ація в РФ, а також стагнація процесу переговорів міжУкраїною та ЄС на тлі розвитку політичних подій вУкраїні. Ці чинники вочевидь стануть переламниммоментом у перерозподілі важелів впливу на україн-ське питання в контексті взаємовідносин у трикутнику“Україна-ЄС-Російська Федерація”.

Виходячи з цього, розглянемо сфери можливоговпливу “українського питання” на політику ЄС та РФ.

В економічній сфері Росія є третім за обсягомторговельним партнером ЄС, тоді як на ЄС припа-дає понад 50% торговельного обігу Росії і понад2/3 прямих іноземних інвестицій в Російську Феде-рацію. У цьому контексті слід зауважити, що Українанабула реального економічного інтересу для ЄС лишеяк ринок збуту європейських товарів у момент еконо-мічних труднощів всередині Євросоюзу.

У зовнішній політиці РФ декларує співробіт-ництво з ЄС як “опору підтримання стабільності тадобробуту не лише в Європі, але й у світі”, що впро-довж 2005-2011рр. було підкріплене низкою угод і

ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ: ПРОБЛЕМИ, ЗДОБУТКИ, ПЕРСПЕКТИВИ

1 Парламентська Асамблея ЄС-Східне Партнерство. До складу цієї організації належать депутати Європарламенту і депутати парламентів країн Східного партнерства. ПА ЄВРОНЕСТ створена у травні 2011р.



програм, узагальнених під назвою “Партнерство длямодернізації”. Одночасно Росія активно використовуєфінансову та політичну кризу в Європі для посиленнясвого впливу у ключових країнах і регіонах Європи.Відносини ж між Україною та ЄС балансують на межі“точки неповернення”, тоді як Кремль подав сигналипро “стабільність і передбачуваність взаємовідносинміж двома державами”.

З метою регіональної інтеграції за часів свогопрем’єрства В.Путін підготував договірно-правовиймайданчик для посилення Російської Федерації натеренах СНД. Ідеться, перш за все, про підписанняУгоди про зону вільної торгівлі в рамках СНД, ство-рення Митного союзу, активне лобіювання ідеї“Євразійського Шенгену”. Започатковане на Празькомусаміті 7 травня 2009р. “Східне партнерство” ЄС, хоча ймає окремі результати діяльності, зокрема, функціо-нування парламентського виміру – ПА ЄВРОНЕСТ,але не характеризується інтенсивністю діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, що ЄС іРФ мають розгалужені зв’язки між собою, на які“українське питання” не може справити кардиналь-ного впливу. При цьому, російська сторона надаєУкраїні набагато більше значення, ніж Євросоюз, і ство-рила достатньо інструментів для реалізації своїхпланів стосовно нашої держави.

Україна, на жаль не використовує свої геополітичніможливості для набуття ролі суб’єкта, а не об’єктавідносин у трикутнику “Україна-ЄС-РФ”. На тлі інте-граційних процесів, які відбуваються в рамках ЄСі СНД, а також вірогідного поглиблення співробіт-ництва між цими інтеграційними утвореннями в осяж-ному майбутньому пасивна зовнішньополітична пози-ція України загрожує перетворенням нашої державина сіру буферну зону. Для запобігання цій ситуаціїнеобхідна інтенсифікація євроінтеграційного напрямузовнішньої політики України.


Вітчизняне законодавство чітко визначає євро-пейську інтеграцію як стратегічну мету України.Тому європейський вектор залишається пріоритетомзовнішньої політики нашої держави.

І всі політичні сили, навіть наші опоненти, визна-ють, що саме діюча влада зробила найбільше кон-кретних практичних кроків на цьому шляху. Свідчен-ням цього стало завершення багаторічних перегово-рів щодо Угоди про асоціацію “Україна-ЄС”, у рамкахякої буде створено зону вільної торгівлі.

При цьому, хочу наголосити на принципововажливому моменті: діюча влада розглядає євро-інтеграцію не як самоціль, а як потенційно най-більш ефективний спосіб побудови економічнопотужної і демократичної держави.

Виконуючи завдання з приведення внутрішніхправил життя нашої країни до європейських норм,ми маємо шанс модернізувати вітчизняну економіку,просунутись у подоланні технологічної відсталості,залучити іноземні інвестиції і технології.

Це дасть змогу створити нові робочі місця, підвищитиконкурентоспроможність вітчизняного виробника,розширити нашу присутність на такому багато-обіцяючому майданчику економічного співробітництва,як ринок ЄС.

У політичній площині головними вигодами євро-пейської інтеграції ми бачимо зміцнення демокра-тичної політичної системи, модернізацію правовогополя, забезпечення прозорості національного законо-давства, поглиблення культури демократії і поваги доправ людини в Україні.

Нагадаю, що Верховна Рада вперше у своїй істо-рії, завдяки досягнутому компромісу всіх парламент-ських політичних сил, конституційною більшістю у366 голосів прийняла оновлений Закон “Про виборинародних депутатів України”. Спільними зусиллямими написали та дали країні правила проведення про-зорої і демократичної виборчої кампанії. Чесні вибористануть серйозним кроком на шляху нашої країни доОб’єднаної Європи.

Не менш знакова подія, крок до гуманізації право-вих відносин людини, суспільства та держави – прийняття якісно нового Кримінально-процесуальногокодексу. Він розроблений в контексті виконаннязобов’язань України перед Радою Європи з урахуван-ням рекомендацій провідних експертів. Спеціалістинаголошують, що ухвалення КПК відразу дає відпо-віді більш ніж на третину зауважень, які містяться вРезолюції №1862 Ради Європи щодо України.

На принципах прозорості та демократії ми під-ходимо і до конституційної реформи, покликаної від-новити чіткий баланс у системі державної влади.

Стисло нагадаю про інші кроки, які робить Українаназустріч Європі. У контексті гуманізації законо-давчого поля декриміналізовано низку економічнихзлочинів. Докорінно змінити обличчя правової сис-теми країни дозволить прийняття фактично новихзаконів “Про адвокатуру”, “Про прокуратуру”, “Просудоустрій” і “Про Вищу раду юстиції”.

Серед наступних завдань – виконання Плану дійщодо лібералізації візового режиму з ЄС, завершенняпереговорів з Угоди про Спільний авіаційний простірз Об’єднаною Європою.

Ми розуміємо, що процес нашого руху до Європибуде досить тривалим. Тому я категоричний против-ник тієї точки зору, що імплементація спільних доку-ментів з Європейським Союзом автоматично вирішитьусі наші проблеми. Це непрофесійна, популістськапозиція.Ось лише один аспект:ЄС сьогодні захищений90 тисячами стандартів. Для того, щоб будь-якомуукраїнському підприємству досягти цих стандартів,навіть за умови політичного рішення, потрібні роки.Необхідна копітка робота з перегляду національнихстандартів. За півроку чи за рік ми цього не досягнемо.

Олександр ЄФРЕМОВ,голова депутатської фракції

Партії регіоніву Верховній Раді України

ЧІТКО ВИЗНАЧИТИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНТЕРЕС, КЕРУВАТИСЯ ПРИНЦИПАМИ ЕКОНОМІЧНОГО ПРАГМАТИЗМУ


Проте крок за кроком ми рухаємося цим шляхом.Чи стане кінцевим пунктом нашого руху повноціннечленство України в Європейському Союзі, і коли цеможливо? На сторінках такого серйозного виданняя не хотів би займатися складанням передбачень надосить віддалену в часі перспективу. Тим більше, щосвіт сьогодні змінюється надзвичайно динамічно, і цізміни далеко не завжди піддаються прогнозуванню.

Вичерпну відповідь на більшу частину питаньщодо євроінтеграції України дала Верховна Рада, прий-нявши 20 березня ц.р. в першому читанні Постановущодо реалізації рекомендацій, які містяться у Резо-люції ПАРЄ. Це комплексний погляд на виконаннянаших зобов’язань перед Радою Європи. Фактично,Парламент гарантував, що Україна завершить рефор-мування всіх сфер свого життя, що створить підставидля переходу на новий рівень відносин з Євросоюзом.

Якщо абстрагуватися від політичної кон’юнктури,на моє глибоке переконання, створення асоціації“Україна-ЄС” вже наступного року є цілком реаль-ним. Головне – те, що сама Україна чітко усвідомлюєсебе як невід’ємну частину європейської цивілізації.Завдання влади – інституційно закріпити європей-ську ідентичність України та ефективно скориста-тися можливостями євроінтеграції для значногопідвищення якості життя наших громадян і зміц-нення позицій нашої країни в сучасному світі.


Безумовно, у складному та жорсткому сучасномусвіті Україна не може дозволити собі замикатися лишена одному зовнішньополітичному векторі. Тому мирозраховуємо на розвиток стратегічного партнерства зРосійською Федерацією, яка зберегла роль головноготорговельно-економічного партнера нашої держави йнашого історичного союзника. Для цього закладенонадійний фундамент – минулого року взаємний товаро-обіг вперше зріс у півтора рази і досяг $56 млрд.

З іншого боку, сьогодні гостро назріла необхід-ність у рамках міжнародного права і двосторонніхзобов’язань вирішити “газові”, “сирні” та інші проб-леми, що стримують розвиток експортного потенці-алу нашої країни.

Ми продовжуємо складний діалог про ціну газу. Нацьому полі наші партнери демонструють таке вміннязахищати інтереси своєї країни, якому варто повчитисябагатьом вітчизняним чиновникам і політикам.

І ми сподіваємося, що завершення виборчої кам-панії у наших сусідів мінімізує вплив політичноїскладової у двосторонніх переговорах з економіч-них питань. І з нашого, і з іншого боку сказано надтобагато. Настав час збирати розкидане каміння.

Нормалізація відносин з Росією відкриє переднами широкі можливості для економічного розвитку.Ми отримаємо надійний інструментарій для під-вищення зарплат і пенсій та захистимо нашу еконо-міку від наслідків світової кризи. Адже ті $6 млрд., якіУкраїна протягом минулих двох років переплатила за“газовими” угодами, могли бути спрямовані на підви-щення соціальних стандартів і розвиток регіонів.

Викликає дискусії в політичному середовищі іпитання ратифікації Угоди про вільну торгівлю в рам-ках СНД. За даними економістів, практична реаліза-ція норм цього документа потенційно може принестинашій країні 2% додаткового зростання ВВП.

При цьому зауважу, що ми, народні депутатиУкраїни, на сьогоднішній день ще не бачили текстпідписаної Угоди2. Тому дискутувати з приводу її сутіпоки немає підстав. Документ серйозно аналізуєтьсяспеціалістами Уряду та Адміністрації Президента. Цеще раз яскраво ілюструє тезу про те, що кожен крокдіючої української влади робиться на основі націо-нального прагматизму та економічних розрахунків.І лише після вивчення всіх позитивів і можливихзастережень з нашого боку Угода буде подана дляратифікації до Верховної Ради.


У сучасному світі, і тут важко не погодитися здумкою більшості авторитетних експертів, розпочавсяновий етап жорстокої боротьби за ресурси та ринкизбуту. На тому чи іншому рівні участь у цих проце-сах бере кожна держава. Різниця лише в ролі – чи тивпливаєш на формування сучасного порядку денного,чи інші, більш сильні, впливають на тебе.

Україна з її природними та людськими ресур-сами залишається дуже привабливою для серйознихгравців міжнародної політики. І відсидітися у затиш-ній “хаті скраю” нам вже не вдасться. Логіка життязмушує нас чітко визначити свій національнийінтерес – й у відносинах з зовнішнім світом керу-ватися принципами економічного прагматизму.

Україна є однією із сторін трикутника, двомаіншими сторонами якого є Росія і Європейський Союз.Реалії такі, що це далеко не “любовний трикутник”.Але й “бермудським трикутником” ця геополітичнаконструкція стати не повинна.

Нашу роль у цьому балансі не варто як пере-оцінювати, так і недооцінювати. Реальна оцінканаших можливостей дає підстави вважати опти-мальною для нас роль цивілізаційного мосту міжРосією і Євросоюзом, і навіть ширше – між євро-пейським і євразійським просторами.

Сучасна зовнішня політика України будуєтьсясаме на розумінні переваг цієї місії нашої країни.Ми відмовилися від перекосів у бік того чи іншогонашого партнера й більше не розмовляємо зі світом,стоячи на одній нозі. Прагматичний баланс, само-і взаємоповага – ось фактори, які дозволяють намконкурувати на міжнародній арені.

Зокрема, в економічній площині для нас сьогоднівкрай важливою є активізація співробітництваяк з російською, так і з європейською сторонами.Сьогодні фахівцями розглядається питання створеннягазотранспортного консорціуму за дольової участіУкраїни, Європи та Росії. Як на мене – це єдинийвихід для подальшого утримання вітчизняної ГТСу робочому стані. Упродовж останніх двох роківми постійно демонструємо готовність до пошукувзаємовигідних рішень, які забезпечать додержанняенергетичних балансів на Європейському континенті.На жаль, далі розмов і пропозицій справа поки непросунулася.Хотілося б бачити більше уваги до нашихініціатив з боку і східних, і західних партнерів.

Але замикатися лише в рамках трикутника“Україна-Росія-ЄС” було б неправильним рішенням.Тому протягом останніх двох років українськадипломатія зробила прорив у співпраці з Туреччиною,Китаєм, Індією, Бразілією.


2 Йдеться про ситуацію станом на квітень 2012р. (прим. – ред.).



Ми бачимо необхідність співпрацювати зі світо-вими лідерами: а це сьогодні не лише ЄС чи США.Уже завтра ті ж Китай, Індія, Бразілія, Туреччинабудуть визначати шляхи, якими рухатиметься світ.

І потрібно пам’ятати: крім нас самих, нашудержаву для нас ніхто не будуватиме – ані Росія,ані Європейський Союз, ані Китай. Тільки успішнамодернізація забезпечить Україні місце у світі, якевідповідатиме її великому потенціалу. Вітчизнянийполітичний клас повинен створити передумови длятого, щоб український “дрімаючий тигр” відчув своїсили й нарешті прокинувся.


Потенціал партнерства України з ЄС визначається,насамперед, належністю нашої країни до Європи – історично, ментально та географічно. Саме тому тезапро повернення до “єдиної європейської родини” –це більше, ніж гасло. Це – сутність європейськоїінтеграції, кінцевою метою якої є вступ України доЄвропейського Союзу.

Завершення роботи над Угодою про асоціацію,над якою дві сторони працювали понад п’ять років,розпочинає новий етап у наших взаєминах. Аджеімплементація Угоди наблизить Україну до ЄС,європейських стандартів життя, вимагатиме адаптаціїнашого законодавства до законодавства Євросоюзу.Інше питання – що через непослідовну та алогічнуполітику українського Уряду ця Угода не буде під-писана та ратифікована так швидко, як того б хотілиукраїнці. Але реалізація Угоди є важливою не лишедля наближення України до ЄС, але й для Східногопартнерства, де Україна тривалий час була позитивнимприкладом демократичної країни.

Я впевнений, що наш економічний, людський,енергетичний, транзитний, сільськогосподарськийпотенціал дозволяє говорити про те, що Україна можепретендувати на роль важливої складової об’єднаноїЄвропи, бути одним з регіональних лідерів у СхіднійЄвропі. Але для цього українська влада повиннавідмовитися від вибіркового правосуддя, тиску наопозицію, згадати про повагу до прав людини ісправжню боротьбу з корупцією.

Навіть сьогодні, в умовах кризи взаємин міжКиєвом і Брюсселем, спровокованої українськоювладою, яка, до того ж, своїми діями всерединікраїни, відштовхнула інвесторів і створила системувсеохоплюючої корупції, торговий обіг з Європоюне поступається обігу України з РФ (у якомузначна частка – оплата російських енергоносіїв). Це теж свідчить про потенціал нашої економічноїспівпраці.

Розблокувати такий стан справ можливо лишепісля зміни влади – адже сьогоднішній режим,на жаль, втратив довіру як громадян України, такі європейських партнерів. Для подальшої євро-інтеграції необхідно прибрати з дороги перешкоди,перш за все – подолати корупцію і домогтисявідповідальності влади перед громадянами.

А для цього необхідними є не декларативні,а реальні реформи для створення економіки рівнихможливостей, усунення невиправданих обмеженьдля ділової активності (як податкових, так іадміністративних); розширення кола механізміввпливу громадян на владу; реформа правосуддя заприкладом країн Східної Європи та Грузії; розши-рення прав місцевого самоврядування та наданняйому ресурсів для реалізації цих прав.

Той факт, що з Україною в ЄС підтримуютьдіалог, свідчить: Брюссель не ототожнює Українулише з нинішньою владою. Ми є невіддільноючастиною Європи, і ми маємо втілити європейськістандарти в життя нашої країни.


Відносини між Росією та Україною традиційно(незалежно від прізвища українського Президента)були непростими. Але команда нинішнього Президентанеодноразово спекулювала на темі українсько-російських взаємин, йшла на вибори 2006р., 2007р.і 2010р. з обіцянкою нормалізувати й покращитивзаємини з Москвою.

Натомість, сьогодні маємо “холодний мир”, діалогміж лідерами двох країн мало чим відрізняєтьсявід того, що ми спостерігали за часів попередньогоПрезидента, щодня в ЗМІ з’являється інформація пронові торговельні війні: то трубні, то карамельні, тосирні. В цих начебто економічних новинах насправдібагато політики. В.Янукович у перші місяці свогоправління підписав Харківські угоди, чим давпривід Москві думати, що Київ і надалі буде готовийбездумно здавати національні інтереси. АпетитиМоскви дедалі зростали, а Київ не був готовий відразуїх задовольняти. В результаті після “медового місяця”у взаєминах настав період передрозлучення. І заразУкраїну очікує момент істини.

По-перше, новопереобраний Президент В.Путінбуде проводити жорсткішу зовнішню політику.Українська влада, попри спроби показати своюсилу, насправді є колосом на глиняних ногах, бо не маєпідтримки в суспільстві. В РФ це прекрасно розуміютьі намагаються видушити максимум зі слабкостіукраїнської влади.

Сьогодні в українсько-російських взаєминахвже вичерпала себе модель тіньових схем(насамперед, в енергетиці). Росія нав’язала Українівигідні для себе умови постачання енергоносіїв,і готова переглядати свою позицію лише в обмін напоступки українським суверенітетом. Цей шлях – неприйнятний для України.

По-друге, як зазначалося, після інаугураціїВ.Путіна керівництво Росії буде дотримуватисяжорсткої лінії, особливо у відносинах з “близькимзарубіжжям” – тоді як Україна опинилася в ситу-ації зростання недовіри на Заході.

По-третє, економічна ситуація у світі та всамій Росії не дає Москві можливості сподіватисяна успіх усіх обіцяних росіянам проектів – яксоціально-економічних, так і геополітичних. Єдинаможливість продемонструвати власним громадянам

Віталій КЛИЧКО,лідер партії “УДАР”

ВТІЛИТИ ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ В ЖИТТЯ КРАЇНИ


свій успіх – не просто створити омріяний в МосквіЄвразійський союз, а й залучити до нього Україну.І тут можна очікувати посилення тиску на україн-ську владу з боку Росії.

Рецепт виходу із ситуації складний, але уникнутийого не вдасться. Це – діалог з Росією з позиційрівноправності національних інтересів України:збереження її незалежності та європейського курсу.Пропозиції конкретних, взаємовигідних проектівспівпраці. І зменшення підстав для залежностівід Росії – насамперед, через запровадженняенергозбереження та залучення енергоносіїв зальтернативних джерел. Такої лінії дотримуєтьсяЄвропейський Союз – і в такому ключі слід навчитисядіяти й Україні.

– Як би Ви охарактеризували сучасний станвідносин у трикутнику “Україна-ЄС-РФ”, та насамперед – вагу і значимість “українського питання” в діалозі ЄС-РФ?

Україна надто довго виступала як об’єкт. Об’єктсуперництва між Росією і провідними державамиЄС – а відтак, об’єкт різних політик та ініціатив зросійського боку та не прогнозований, складний длярозуміння партнер для європейців.

Вагу “українського питання” в діалозі ЄС-РФвизначає багато факторів. І насамперед – політикасамої України. Якщо її політика буде спрямованана захист національних інтересів, а не пріоритетівгрупи бізнесменів “навколо трону”, то й вагасаме української позиції зростатиме. Ми станемосуб’єктом європейської політики, якщо діятимемо яквідповідальна сторона, якій можна довіряти.

Наприклад, у галузі забезпечення прав людиничекають виконання зобов’язань, взятих нами під часприєднання до Ради Європи понад 15 років тому.У галузі енергетики зможемо розраховувати насистемну підтримку ЄС, коли започаткуємо вико-нання положень Брюссельської декларації 2009р.Користуватися вигодами економічного партнерствазможемо, якщо буде підписано й ратифіковано Угодупро асоціацію – а це неможливо без політичнихзмін: проведення чесних виборів, звільнення політ-в’язнів, припинення політичних репресій.


Спочатку хочу подякувати за надану можливістьбути почутим зі сторінок Вашого авторитетноговидання. Зміст поставленого питання є ключовим урозумінні європейських перспектив України і хвилюєне лише українських політиків і владу, але й світовуспільноту.

Якщо бути неупередженим, то не можна не“помітити”, що час від часу це питання досить активномусується різними українськими ЗМІ, залежно відсимпатій чи антипатій до тих, хто перебуває при владі.

Двадцятилітній шлях демократичних перетворень,а точніше – гасел про демократичні перетворення добігаєсвого логічного кінця, як і сама епоха багато-векторної української політики. Якщо перше десяти-ліття нашої незалежної ходи супроводжувалося роз-думами про роль і місце України у світових глобальнихпроцесах, то звідси й мали: декларуючи європейськіпрагнення підкилимно вітали та копіювали процеси,що супроводжували політичне життя білокам’яної.

Політична еліта країни, яка родом із великого йнепорушного минулого, та яка вихована у кращихтрадиціях “совкової ” ментальності, мабуть, не свідомочи підсвідомо не змогла прийняти і зрозуміти тівиклики, що постали перед Україною кінця минулогота початку нинішнього століть.

Видається, що сьогодні, по завершенню другогодесятиліття української незалежності, запитисуспільства щодо перспективи партнерства з ЄСнабули більш виразних контурів, що логічно знайшлосвоє законодавче підтвердження у рішенні ВерховноїРади від 1 липня 2010р. “Про засади внутрішньої ізовнішньої політики”.

Безумовно шкода, що свого часу були зірванідосить амбітні, але цілком реальні плани України,зафіксовані у Стратегії інтеграції України до ЄС – досягнення асоційованого членства у 2007р.

Сьогодні важливо привернути увагу до тези, якувсе ще повторюють західні політики – необхідновизначитися, в якому напрямі Україна рухатиметьсяв подальшому.

Наша політична сила, як і її лідер – Ю.Тимошенко,бачить перспективу України винятково в сім’їдемократичних країн сучасної Європи, що кончеважливо для наших громадян, які останнімироками значно збагатилися досвідом європейців воблаштуванні свого життя, коли демократія, правалюдини і громадянина сприймаються не як порожнійзвук, а класика сучасного життєвого простору.

Не зайвим у цьому контексті підкреслити, щонаші економічні взаємини з ЄС сягнули обсягів, якіможна прирівняти до показника торгівлі з РосійськоюФедерацією і навіть з незначним перевищенням.

Доречно також нагадати, що в Заключнійзаяві та рекомендаціях, які прийняті Комітетом зпарламентського співробітництва між Україноюта ЄС на його XVIII засіданні 20-22 лютого 2012р.наголошується: “Бере до відома результати 15-гоСаміту Україна-ЄС”, який відбувся у грудні 2011р. вКиєві, та визнання Європейським Союзом України“європейською країною з європейською ідентич-ністю, яка має спільну історію та спільні цінності зкраїнами ЄС”.

А це багато про що говорить.


Насамперед, важливо досягти розуміння того, щолідери “Великої вісімки” зафіксували поверненнясучасної Росії до складу найважливіших гравцівсвітової політики, і вона визнана важливим учасни-ком розв’язання назрілих проблем як глобального,так і регіонального масштабів.


Андрій КОЖЕМ’ЯКИН, голова депутатської фракції

“БЮТ – “Батьківщина” у Верховній Раді України

ВИЗНАЧЕННЯ ЯКІСНО НОВОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ


Як і більшість європейських політиків, я схи-ляюся до тези, що рівноправні партнерські взає-мини України з РФ є важливим (можливо одним зключових) чинником на шляху просування нашоїкраїни до ЄС.

З огляду на те, що Росія володіє досить суттєвимиобсягами вуглеводневих ресурсів і є фактичниммонополістом їх поставок на український ринок,а також посідає друге місце в зовнішньоторговель-ному обігу України, оціночні прогнози наших взаєминмають неабияке значення для обох країн.

При цьому досягнутий рівень стратегічногопартнерства між обома країнами – не лише данинасучасній політологічній науці, а факт, з яким неод-мінно слід не лише рахуватись, а й враховувати,вибудовуючи лінії нашої стратегічної поведінки зтих чи інших питань.

У процесі імплементації європейських принципіві норм у національне законодавство України слід,за можливості, виходити з інтересів також взаємо-вигідного та рівноправного партнерства з РФ.

До чого такі необдумані перекоси в міждержавнихвзаєминах можуть призвести, ми неодноразововідчували на собі як за часів Л.Кучми, так і повноюмірою за часів В.Ющенка.

Ситуація, доведена до повного політичногоабсурду, може призвести реально до “замерзання”46-мільйонної країни з її працелюбним народом,науковим, виробничим та інтелектуальнимпотенціалом.

Безумовно, що нинішнє “похолодання” у взаєми-нах з Росією стало можливим завдяки малозрозу-мілій зовнішній політиці Президента В.Януковичата його команди, котра, прагнучи прибрати все йвідразу до своїх рук, не врахувала чинника російсь-ких інтересів на українському ринку, від чого неодно-разово застерігала наша команда.

Зрозумівши,що “все й відразу” на східному напрямізовнішнього вектора нашої національної політики невийде, влада розпочала гру на двох різновекторнихнапрямках, що може призвести до повної ізоляціїУкраїни на всьому театрі європейської політикита уповільнити нашу ходу до великої європейськоїродини.

Цілком зрозуміло, що до інаугураційних заходівз нагоди вступу В.Путіна на пост ПрезидентаРосійської Федерації на жоден “прорив” в українсько-російських взаєминах не слід очікувати як, до речі,й на європейському.

Саме цей період і слід використати українськійвладній верхівці для підготовки до повноформат-ного переговорного процесу з Росією, у т.ч. і зенергетичних питань.

Адже запрошення Міністра Ю.Бойка на заходи узв’язку з початком будівництва “Південного потоку”фактично робить діючу владу заручницею її власноїнепродуманої енергетичної гри.

Без докорінного оновлення діючої урядовоїкоманди В.Януковича важко сподіватися наприхильність Москви до України, а невиконанняУкраїною рішень європейських інституцій та взятихв односторонньому порядку зобов’язань перед ЄС – шлях в нікуди, шлях до ізоляції України, чого нашакоманда аж ніяк не може допустити.

Шкода, але й Міністерство закордонних справУкраїни також не демонструє бажання до політичних

ініціатив, які б допомогли малоздатній українськійвладі діяти за принципом політичного партнерства тане йти шляхом здачі національних інтересів. На що йрозраховувала російська сторона.

За таких умов лінійних рішень у взаєминах небуде, і слід готуватися до виснажливих політичнихдискусій із владною верхівкою Росії, яка на сьогоднівиглядає досить відмобілізованою та агресивноющодо інтересів України.

– Як би Ви охарактеризували сучасний стан відносин у трикутнику “Україна-ЄС-РФ”, та насамперед – вагу і значимість “українського питання” у діалозі ЄС-РФ?

Важко визначити конфігурацію відносин Україна-ЄС-РФ, але однозначно, що вони не характеризуютьсясловом “трикутник”. У цьому випадку більшприйнятним є термін “геополітичне змагання” міжМосквою і Брюсселем. Сьогодні це проявляється внаданих Україні зазначеними суб’єктами пропозиціяхщодо входження до зони вільної торгівлі – з однієїсторони, і щодо вступу до Митного союзу – з іншої. Зважаючи на: (а) дії чинної влади, і перш завсе, Президента В.Януковича; (б) непоступливістькерівництва Росії в питаннях зниження ціни нагаз; (в) посилення російської експансії, яке обіцявВ.Путін після обрання його Президентом – вже невидається лише пропагандистським твердженнямросійських політиків та аналітиків про невідворот-ність дрейфу України в напрямі РФ.

Як заявляють останні, шанси у Києва на зближенняз Брюсселем зменшуються, натомість збільшуєтьсявірогідність повторення Україною шляху, пройденогоБілоруссю.

А тому лише згуртування опозиційних сил дляотримання переконливої перемоги на наступнихпарламентських виборах може зупинити нашукраїну від згортання демократії і скочування допрірви авторитаризму. В результаті має відбутисяпереформатування структури влади та визначенняякісно нової державної політики, за якої Українаповинна стати повноцінним суб’єктом міжнароднихвідносин.


Мені завжди подобалося питання про “потенціалі перспективи”. Воно підказує формулу відповіді – мовляв, потенціал величезний, а перспективи необ-межені. Втім, маю серйозні сумніви, що така фор-мула є слушною для нинішнього стану партнерства

Володимир ЛИТВИН,Голова

Верховної Ради України

БУДУВАТИ ВІДНОСИНИ НА ПРИНЦИПАХ РІВНОПРАВНОГО ПАРТНЕРСТВА ТА СПІВРОБІТНИЦТВА



Україна-ЄС та в найближчому майбутньому. З часугучних декларацій про “світле європейське майбутнє”України, якими особливо вирізнялись українські полі-тики з 2005р., партнерство України та ЄС фактичноперебуває у стані концептуальної та часової аморф-ної невизначеності через обопільні внутрішні при-чини. До них можна віднести інституційні, струк-турні, фінансово-економічні проблеми та непевністьстратегії розвитку ЄС. У цьому ж ряду – прогнозованотривалий період унормування та вдосконалення полі-тичної і судової системи, повільні темпи реалізаціїзадекларованих економічних, структурних і соціаль-них реформ в Україні тощо.

Мені можуть заперечити: ми, мовляв, підійшливпритул до парафування Угоди про асоціацію, якамає базуватися на принципах “політичної асоціації таекономічної інтеграції”. Згоден, що це дійсно інно-ваційна за своїм характером і змістовним напов-ненням угода, яка виходить далеко за рамкиподібних угод, укладених ЄС свого часу з країнамиЦентральної та Східної Європи. Проте, шанси на під-писання та ратифікацію Угоди 27 країнами-членамиЄС залишаються сумнівними саме через названівище причини.

У зв’язку з цим, як мені бачиться, у принципізначний обопільний потенціал партнерстваУкраїна-ЄС швидше за все впродовж років, якщоне десятиліть, буде мінімізований до рівня обме-жених обсягів співробітництва в рамках чотирьохсвобод майбутнього ЗВТ+, планових політичнихконсультацій з проблем трансформації українськогосуспільства та більш активної співпраці у сферібезпеки, де Україна відіграватиме роль “молодшогопартнера”.

Такий стан “формального партнерства” можезатягнутися на досить тривалий період і не зале-жатиме від темпів прогресу реформ та трансфор-мацій всередині України, принаймні до чіткогоформулювання стратегії розвитку ЄС на далекуперспективу.


Вважаю, що це питання мало б стати темоюдля глибоких і комплексних досліджень в Україні,зокрема, силами Центру Разумкова. Насамперед тому,що вже протягом 20 років ми не можемо “вирівняти”українсько-російські відносини до стабільного стануїх прогнозованого та сталого розвитку по висхідній.Відповісти на питання також складно хоча б черезте, що Росія стоїть на межі нового витка свого роз-витку, найближчим часом буде змінюватися її полі-тичний ландшафт, головні особи та виконавці накремлівському Олімпі.

Президенту В.Путіну доведеться одночасно вирі-шувати багато завдань. Нові виклики вимагатимуть відРосії нової політики. Недавно прес-секретар В.Путіназаявив, що у Володимира Володимировича є чіткапрограма розвитку країни – це план її “фізичної,духовної та економічної розбудови”. Отже, можнапередбачати певну “зміну віх” по всьому фронту росій-ської внутрішньої, а відтак – частково й зовнішньоїполітики, зокрема по периферії російських кордонів.

Мій прогноз щодо “української” політики Росіїє не дуже втішним. Якщо попередніми роками їїможна було характеризувати як прагматичну, тонадалі вона може набути ознак політики “жорсткого

прагматизму”. Пояснити це можна, насамперед,внутрішньополітичним порядком денним самої Росії,певною “розмитістю” нашої власної стратегії щодозмісту та характеру розбудови відносин з РосійськоюФедерацією, атмосферою “охолодження” всьогокомплексу відносин України із Заходом, в т.ч. йЄвропейським Союзом.

Разом з тим, не можна допустити, щоб відносиниУкраїни з РФ перейшли у стан активного політичного,інформаційного протистояння, а економічне співробіт-ництво набуло ознак прихованого тиску з боку Росіїбез прямої участі російської державного істебліш-менту. Особливо з огляду на те, що конкуренто-спроможність України з Росією матиме тенденцію дозниження за основними напрямами економіки, інвес-тиційних можливостей, наукового потенціалу, сферисоціального добробуту населення. Якщо не будезабезпечено належного діалогу, тоді слід очікувати,що свідомо чи підсвідомо Росія діятиме як факторуповільнення темпів системних реформ в Україні.

Позиції України в рамках СНД, у двосторонньомупартнерстві з рядом пострадянських країн такожможуть піти шляхом їх девальвації залежно від змінибалансу сил і впливу в регіоні на користь Росії.

Проте, я вважаю, що здоровий глузд і прорахова-ний підхід не відкриють шлюзи для розвитку подійза таким далеко не оптимальним варіантом. Оскількивід нього в кінцевому підсумку втратять і Україна,і Росія.

– Як би Ви охарактеризували сучасний стан відносин у трикутнику “Україна-ЄС-Росія”, та насамперед – вагу і значимість “українського питання” в діалозі ЄС-РФ?

Я – переконаний прихильник винесення “україн-ського питання” за рамки діалогу “Євросоюз-Росія”.Якщо “українське питання” стане одним з пріоритетіву діалозі ЄС-РФ, то воно згодом ризикує трансформу-ватися в сучасний аналог “ялтинських домовленостей”щодо України. Чим вище обидва учасники цього діа-логу підніматимуть “вагу та значимість “українськогопитання”, тим гірше це буде для України. Цей діалогматиме значною мірою “дефектний” характер насам-перед тому, що ЄС вестиме діалог без чіткої страте-гії власного розвитку і непріоритетного ставленнядо власної периферії, тоді як консолідована Росіявиходитиме з чітко визначеної тактики щодо власнихвідносин з Україною.

Отже, переговорний процес у такій конфігураціїможливий для планового звіряння політичних позиційз найважливіших міжнародних політичних процесів,принципів рівноправного економічного та інвестицій-ного партнерства та детального планування співробіт-ництва з усього комплексу безпекових проблем.

Сучасний стан відносин у трикутнику “Україна-ЄС-Росія” – “гра з нульовим результатом”, стабільнебалансування на межі національних інтересів кожногоучасника трикутника. При цьому головним об’єктомвпливу з обох сторін у трикутнику так чи інакшебуде Україна, за рівновеликого впливу один на одногоРФ та ЄС та мінімальному зустрічному впливі на нихз боку України.

Це той випадок, коли доречним й дотепним ємудрий афоризм О.Грибоєдова: “Минуй нас пуще всехпечалей и барский гнев, и барская любовь”.




Спробую абстрагуватися від дипломатичноїтермінології і пояснити, що, з точки зору інтересіврядового українця, являють собою Угода про асо-ціацію, зона вільної торгівлі та безвізовий режим.

Хоча Угода про асоціацію частково є політичнимдокументом, однак, у ній чітко виписані стандартидемократії, прав людини, боротьби з корупцією,правосуддя, свободи слова та зібрань, які автома-тично, у випадку ратифікації та набуття нею чинності,стають зобов’язаннями України.

Що стосується безвізового режиму, то цепрактичне питання, яке є чутливим для мільйонівукраїнців, які подорожують до країн-членів ЄС.

Безвізовий діалог України з ЄС триває з 2008р.Його кінцевою метою є запровадження безвізовогорежиму для короткострокових поїздок громадянУкраїни до ЄС. З моменту започаткування діалогу,Україна значно просунулася у досягненні своєї мети.Зокрема, Верховна Рада прийняла низку необхіднихзаконів і міжнародно-правових зобов’язань у сферіборотьби з корупцією та захисту персональнихданих. Україна домоглася вилучення термінології“довгострокова перспектива” в контексті обговореннякінцевих термінів встановлення безвізового режиму,а, натомість, отримала більш амбітне формулювання“в найкоротші терміни”. Безумовно, що такеформулювання обумовлене успішним виконаннямУкраїною Плану дій з лібералізації ЄС візовогорежиму, який був наданий Україні на саміті Україна-ЄС у листопаді 2010р.

Щодо зони вільної торгівлі, зазначу, щозапровадження поглибленої та всеохоплюючої зонивільної торгівлі між Україною та ЄС, за оцінкамиукраїнських і закордонних експертів, дозволитьу середньостроковій перспективі підняти рівеньжиття українців на 4,3% порівняно з нинішнім,а в довгостроковій перспективі цей показникзбільшиться до 12%. Чи потрібно цього прагнути?Безумовно потрібно. Я вже не кажу про переваги дляукраїнського бізнесу, який отримає доступ до найбільшплатоспроможного ринку ЄС. Так, звичайно, тут єпобоювання, що українська продукція не зможе нарівних конкурувати з високоякісною продукцією ЄС.Але, для мене, як для споживача, це є великим плю-сом, оскільки, за таких умов українські виробникизмушені будуть приводити стандарти якості своєїпродукції у відповідність до стандартів ЄС.

А тепер щодо перспектив нашого партнерстваз ЄС. Скажу відверто, якщо ще кілька місяців томув мене були сумніви щодо щирості заяв керівництвакраїни про свою відданість європейським цін-ностям і невідворотності курсу на членство в ЄС, тосьогодні я абсолютно переконаний в неправдивостіцих заяв. Це також розуміють і в ЄС, про що,зокрема, свідчить стаття про Україну п’яти міністрівзакордонних справ країн-членів ЄС, яка буланещодавно опублікована в газеті International Herald Tribune. В Європейському Союзі добре розуміють, щодекларації української влади аж ніяк не підміняютьсобою конкретні дії.

На сьогодні Україна – це країна, в якій брутальнота неодноразово порушується Конституція і закони,нехтуються права людини, фактично відсутнєверховенство права і відбуваються репресії протиопозиції. Країна фактично повернулася до цензури,чиниться суддівське свавілля, безпідставно кидаютьсяза грати лідери опозиційних сил. За рівнем корупціїкраїна посідає “чільне” місце в міжнародних рей-тингах поряд з такими країнами як Кенія, Зімбабвета Афганістан. Нас бояться потенційні інвестори,які хочуть бачити нормальні, цивілізовані і прозоріправила гри, зокрема, незалежну судову систему,чітке податкове законодавство, некорумпованумитницю і т.ін. З країни масово тікає перспективнамолодь, оскільки, неможливість реалізувати себе набатьківщині та відсутність впевненості в завтрашньомудні змушує молодих спеціалістів шукати щастя закордоном. Така країна, на моє глибоке переконання,не має шансів стати повноправним членом ЄС.

Тому, з огляду на сьогоднішні реалії, я бачу дваваріанти розвитку подій.

1. “Песимістичний” (білоруський). В.Януковичі команда не роблять правильних висновків зрекомендацій Європейського Парламенту та ПАРЄ,лідери опозиції залишаються за гратами, парламентськівибори відбуваються без їх участі, ЄС не визнаєрезультатів таких виборів, оскільки їх проведеннявідбулося у недемократичний спосіб. У результаті, віднас відвертається ЄС, проте Росія готова тепло вітатинас у всіх своїх “союзах”.

2. “Оптимістичний”. Влада, поки не пізно, нелише робить висновки, але й належним чином виконуєрекомендації та вимоги резолюцій ЄП та ПАРЄ,лідери опозиції звільняються з отриманням правабрати участь у майбутніх парламентських виборах,які відбуваються у вільний і демократичний спосіб.Як наслідок, Україна отримує Угоду про асоціацію,що саме по собі є колосальним проривом і крокомуперед на шляху до членства в ЄС.

Однак, будучи оптимістом у житті, мені, на жаль,видається малоймовірною можливість реалізації“оптимістичного” сценарію за нинішньої влади.


Даючи стислу відповідь на питання, можусказати, що я не очікую жодних кардинальних змін увідносинах між Україною та Росією. З поверненнямдо Президентства В.Путіна, я не сподіваюся на змінуставлення до нашої держави. Ні для кого не секрет,що В.Путін в якості Прем’єр-міністра РосійськоїФедерації не зменшував впливу на зовнішню івнутрішню політику Росії. Можна сказати, щоставлення до України залишилося таким самим. Ні

Борис ТАРАСЮК,голова Комітету

Верховної Ради Україниз питань європейської

інтеграції

МИ ПОВИННІ ПОКАЗАТИ ЄС, ЩО УКРАЇНА ГОТОВА ЖИТИ ЗА СТАНДАРТАМИ ТА ЦІННОСТЯМИ ЄС



для кого також не буде новиною, якщо я скажу, щоРосія ще не лишила ідею експансії та встановленняабсолютної гегемонії на пострадянському просторі,і з поверненням В.Путіна на пост Президента, я неочікую суттєвих змін у цьому напрямі.

Як ми бачимо, васальна політика нинішньоївлади на чолі з нинішнім Президентом В.Януковичемдо жодних поступок з боку Росії не привела.Підписавши Харківську угоду у 2010р., і, такимчином, фактично зрадивши національні інтереси,подовживши перебування ЧФ РФ у Севастополі до2042р., нинішній владі все ж не вдалося “задобрити”Росію. Москва прийняла як належне поступки з бокуУкраїни та, як показав час, цих поступок виявилосязамало.

Враховуючи позицію Кремля, можна сказати, щоєдиною прийнятною поступкою для Росії буде повназдача незалежності України та припинення її існуванняяк незалежної держави. Тільки в такому разі апетитиРосії будуть задоволені. Можемо проаналізуватиситуацію поставивши собі питання – до чого призвелисерйозні поступки, на які пішла українська влада?Чи маємо ми низьку ціну на газ? Ні! Ми платимобільше ніж Німеччина та Італія, розташовані значнодалі від Росії, ніж Україна. Українські можновладцівже заявляють про наміри купувати російський газ уНімеччини!

Інше – чи можна назвати наші відносини“добросусідськими”? На жаль, теж ні! Упродовжостанніх кількох місяців, у наших взаєминахдомінують т.зв. “торговельні війни” – це і “сирний”конфлікт, і незадоволення Росії якістю українськихзалізничних вагонів. Можу сказати, що всі ці актиневдоволення є формою “заохочення” з боку Москвидо вступу України до Митного союзу з Росією,а згодом – і до Євразійського Союзу. Без участіУкраїни ці проекти Кремля не будуть реалістичними.Зважаючи на все сказане вище, варто зазначити, щонинішня влада не зуміла побудувати цивілізованих,взаємовигідних, партнерських відносин між Києвомі Москвою, всупереч своїм обіцянкам. Тому, ще разхочу наголосити, що Україна й надалі буде об’єктомтиску з боку Росії. Коли демократична опозиція повер-неться до влади, ми збалансуємо взаємини з Росією.


Я б не наголошував на наявності трикутника“Україна-ЄС-Росія”. Цей, т.зв. трикутник чіткопроглядається лише в газових відносинах і можерозглядатися також як трикутник “Виробник – Транзитер – Споживач”, але у відносинах Україниз Європейським Союзом Росія офіційно роліне відіграє. Деякі держави Європейського Союзунамагаються налагодити дружні відносини зМосквою за рахунок України. Кремль, своєю чергою,часто натякає, що справи в колишньому СРСР єпрерогативою саме Росії, де вона має “привілейовані”інтереси.

Певні держави ЄС розглядають Україну черезпризму Росії, але цього не можна сказати про весьЄвропейський Союз. Для низки впливових державЄС справді відносини з Москвою є пріоритетнимина пострадянському просторі, але й в України є своїадвокати в ЄС. Для цих держав інтереси Українита її бажання інтегруватися до ЄС співпадають з

їх національними інтересами. Крім того, якщо миподивимося на т.зв. “Європейську політику сусідства”(ЄПС) та її вимір Східне Партнерство, то побачимо,що Росія не охоплюється цим виміром, незважаючина те, що на відміну від України, саме Росія, як ікраїни Північної Африки, є чудовим прикладом“Європейського сусіда”. Росія не є європейськоюдержавою, що прагне членства в ЄС. Крім того,коли Росія прагне спілкування з Німеччиною, вона“телефонує” до Берліна, а не до Брюсселя. Росіянадає перевагу відносинам з державами-членамиокремо, а не через структури ЄС.

Як ми бачимо, Україна, на відміну від Росії,є більш активною у відносинах з ЄС та навіть під часвізитів високопосадовців держав-членів ЄС, питанняінтеграції до Європейського Союзу є одним із самихважливих пунктів, які обговорюються під час цихвізитів. Можу констатувати, що за останні два рокивідносини України та ЄС погіршилися не черезнедружні дії Росії, а саме через поведінку нинішньоїукраїнської влади. Ні для кого не є секретом, щоУкраїна втрачає позиції в міжнародних рейтингах,демократія в нашій країні наразі згортається. Росіятут ні до чого! Звичайно, що вільна, стабільна тадемократична Україна, яка інтенсивно інтегруєтьсядо структур і ринку ЄЄ – не в інтересах Кремля.Такий сусід може легко підірвати і так слабкурівновагу в Російській Федерації, а крім тогой буферної зони, яку традиційно намагаєтьсястворити Росія навколо себе теж не буде. Тому, якя уже наголошував, Росія і надалі буде намагатисятримати Україну у своїй орбіті, але нинішня криза увідносинах між Україною та ЄС жодним чином відРосії не залежить.

Ми повинні показати ЄС, що Україна готоважити за стандартами та цінностями ЄС. Київ муситьдовести, що ми безперечно готові відстоюватинаш вибір стати членом Європейського Союзу,і незважаючи на тиск зі Сходу, не відступимось відцього вибору. Саме нам потрібна ця інтеграція, а неЄС, тому це наше завдання втримати правильнийбаланс у т.зв. трикутнику “Україна-ЄС-РФ”.


Європейський вектор – найперспективніший век-тор нашого політичного та економічного розвитку,який базується на традиціях, цінностях і ментальностінаших громадян. Згідно із соціологічними опитуван-нями за останні роки, більшість українців стабільновіддають перевагу саме євроінтеграції перед іншиминапрямами інтеграції.

Ігор ШАРОВ,голова депутатської фракції

Народної Партії у Верховній Раді України

ПОГЛИБЛЮВАТИ РІВНОПРАВНІ ДВОСТОРОННІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ



Утім, важливо, щоб це питання не перетворилосяна нездійсненну мрію. Усередині України політикимають чітко пояснити населенню, що євроінтеграціяозначає підвищення якості життя до європейськогорівня. А це неможливо здійснити без проведенняреформ за європейськими стандартами.

Є величезна небезпека того, що під час проведеннятаких реформ (а деякі з них можуть виявитися наперших етапах досить болісними) прихильників євро-інтеграції значно поменшає. Очевидно, Євросоюз маєтак само не лише вимагати реформ і поваги до демо-кратичних цінностей, але й надати Україні більш чіткіорієнтири на шляху до євроінтеграції.

Для всіх в Україні є однозначним те, що ми бажа-ємо, щоб ЄС був більш активним, наприклад, щодопитань інтеграції ринків електроенергії та газу, підви-щення безпеки енергопостачання та транзиту вугле-воднів, подальшого розвитку програми інвестиційноїпідтримки впровадження енергоефективних технологійта використання альтернативних джерел енергії вУкраїні, поглиблення відносин у міграційно-візовійсфері та в питанні забезпечення права громадянУкраїни на свободу пересування тощо.

Окремо слід наголосити, що, навіть за умов наяв-ності численних претензій до України з боку ЄС,нещодавно була парафована Угода про асоціацію міжУкраїною та ЄС, яку можна тимчасово застосувати щенавіть до ратифікації національними парламентами.Це допомогло б запустити реальний процес створеннязони вільної торгівлі.

Переконаний, що перспективи нашої співпраціварті того, щоб іти на обопільні поступки. Тим паче,що ця співпраця має колосальний потенціал. Як інте-лектуальний, так і економічний. Зрозуміло, це стосу-ється як освіти, традиційної фундаментальної, так ітеоретичної та прикладної науки, вигідного викорис-тання географічного чинника – зокрема, в частиніпокращення транзиту товарів; питань енергобезпекиЄвропи, ефективного використання корисних копалин,продовольчої безпеки регіону, ядерної безпеки, залу-чення промислового потенціалу нашої країни до інтен-сифікації, наприклад, співпраці в царині аерокосміч-них, високотехнологічних і військових проектів тощо.

Ми розуміємо, що зараз і Україна, і Євросоюз пере-живають непрості часи. Загострилися і протиріччя внаших взаємовідносинах. Але щодо перспектив, товарто наголошувати, що всі перспективи залежатьпереважно від нас: як ми себе поведемо в європей-ському співтоваристві, такі перспективи й матимемо.


Росія була, є і залишиться стратегічним партне-ром України. Історичний, економічний і гуманітар-ний феномен відносин націй-сусідів був і є предметомглибокого вивчення науковцями. Наявну неповторнуспецифіку наших відносин можна порівняти ізвідносинами, скажімо, сербів і хорватів, англійцівта ірландців, поляків і німців, чехів і словаків.

Інший аспект: Росія тривалий час була імперією,в якій панували тоталітаризм і диктатура. І зараз упостімперській Російській Федерації залишаєтьсядуже актуальним імперський вектор розвитку: яквідомо, імперії дуже потрібні зовнішні вороги, а такожїй життєво необхідно чинити експансію. А Україна є

найближчим, найбажанішим і, на хибну думку деякихпредставників російської еліти, найлегшим у частинідосягнення предметом цієї експансії.

Хочемо ми того чи ні, але Росія, поки буде матикорисні копалини, на які є світовий попит, матимеможливість підтримувати свій “імперський статус”,а також бути глобальним гравцем у світі. На жаль, цеекстенсивний і малоперспективний шлях розвитку.Нашій державі потрібні не лише дух і воля, які мимаємо, а ще інтелект і технології, нам потрібен одно-часний розвиток як у всіх сферах життя, так і на всійтериторії (в усіх регіонах) нашої держави. Ми можемопродемонструвати і собі, і всьому світові, і Росії при-клад успішної трансформації нашого суспільства.

І певна річ, чим швидше відійдемо від “дешевих”енергоносіїв, тим швидше перейдемо до розвитку.Дешеве буває або погане, або це пастка…

Переконаний, що нам потрібно поглиблюватирівноправні двосторонні економічні відносини. Цетакож значно сприятиме подоланню як імперськогокомплексу Росії, так і нашого комплексу власноїменшовартості.


Економічна та політична інтеграція між країнамиЄвропейського Союзу означає, що ці країни повинніухвалювати спільні рішення з різних питань. Такимчином країни ЄС розробили спільну політику в дужеширокому спектрі галузей – від сільського госпо-дарства до культури, від прав споживачів до умовконкуренції, від охорони довкілля та використанняенергії до транспорту та торгівлі. Втім, у зовніш-ній політиці події настільки швидкоплинні, а інтересирізних груп впливу в євроспівтоваристві настількирізнопланові, що іноді країни ЄС просто “не всти-гають” сформувати спільне рішення. Так було під час“газових війн” Росії з Україною.

На жаль, і в Російській Федерації, і в ЄС ще є полі-тичні сили, для яких залишається актуальною ілю-зорна ідея поставити під сумнів існування незалежноїУкраїни як такої. Віднести Україну до списку держав,які ще не відбулися, а потім зовсім прибрати її з мапи.

І цьому є підтвердження у висловлюваннях деякихполітиків і з РФ, і з ЄС.

Україна своєю позицією, своєю працею повиннапримусити себе поважати і зайняти своє місце вєвропейському кріслі назавжди, а не сидіти на табу-реті, який можна переставляти задля чужої забаганкикожного дня по різні боки кордонів.

Українське питання – дуже важливе не лишез точки зору “трикутника”, але й одне з визначаль-них у двосторонніх відносинах Росії і ЄС. Чому? Бобез України Росія ніколи не відродиться як повноціннаімперія. Бо саме Україна може стати тим найціннішимланцюжком у зовнішній підтримці розвитку європей-ських демократичних цінностей у Російській Феде-рації. У будь-якому разі ні ЄС, ні Україні, ні Росії неварто чинити штучних перепон на шляху співпраціодне з одним. Така співпраця допоможе позитивнимтрансформаціям у наших країнах, а також допоможеЄС у його політиці збереження стабільності, миру йдосягнення економічного процвітання в регіоні.



ПАРТНЕРСТВО ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ ОЧИМА ІНОЗЕМНИХ ДИПЛОМАТІВ*

– Як би Ви оцінили напрями і перспективи партнерства України з ЄС?

Партнерство України з ЄС ще й досі перебуває нароздоріжжі. Після технічного парафування Угоди проасоціацію ЄС-Україна Україна та ЄС мають підписатицю Угоду, а парламенти ЄС і всіх країн-учасниць –ратифікувати її. Передумовами підписання та рати-фікації є, серед іншого, вільні і справедливі парла-ментські вибори та вирішення проблеми верховенстваправа, про що Голова Європейської Ради ван Ромпейі Президент Єврокомісії Баррозу говорили на самітіЄС-Україна у грудні 2011р.

ЄС вітає завчасне запрошення Україною спосте-рігачів на вибори. Але скасування КонституційнимСудом права українських виборців, які проживаютьза кордоном, голосувати в одномандатних округах,а також позбавлення можливості одночасного вису-вання за партійними списками та в одномандатнихокругах, як передбачено новим виборчим законом,знову створило непевність щодо правового характерузакону, прийнятого лише за півроку до виборів.

Водночас, Україна має поважати й інші європейськіцінності та норми, щоб наближатися до ЄС: це стосу-ється прав людини та верховенства права в політичномотивованих кримінальних процесах з вибірковимзастосуванням правосуддя проти опозиційних політи-ків. Після засудження Ю.Тимошенко та Ю.Луценка,відмови у швидкому та належному медичному ліку-ванні їх хвороб, отриманих за гратами, нові кримі-нальні справи проти Ю.Тимошенко та нещодавнєзасудження колишнього Міністра захисту навколиш-нього середовища Г.Филипчука та колишнього в.о.Міністра оборони В.Іващенка є в цьому сенсі три-вожними показниками.

Ухвалення нового Кримінально-процесуальногокодексу більшим числом парламентарів, ніж були

присутні на час голосування, кидає тінь на цю вкрайважливу реформу, так само як і відсутність прогресу вадміністративних реформах і в боротьбі з корупцією:адміністративна реформа задумувалася для спро-щення та більш раціонального використання витратна управління. Але навіть якщо штат фактично ско-рочується (а не збільшується, як в окремих випадках),на перший погляд, деякі чиновники номінально посі-дають нижчі посади з такими ж високими виплатами,як і раніше. Так само, рішення дозволити державнізакупівлі без публічного запрошення до торгів одно-часно торкається питання ефективності, економії ікорупції.

Але оскільки Україна є європейською країною, яканадає увагу своїй європейській ідентичності, я споді-ваюся, що нарешті наші спільні зусилля, спрямованіна тісніше партнерство, увінчаються успіхом.

– Як би Ви охарактеризували нинішній стан відносин у трикутнику “ЄС-Україна-Росія” та насамперед – вагу і значимість “українського питання” в діалозі ЄС-Росія?

ЄС підтримує двосторонні відносини і з Україною,і з Росією. Ці взаємини визначаються політичнимита економічними умовами кожної країни. Принциповавідмінність полягає в тому, що Росія, на відміну відУкраїни, не зацікавлена у вступі до ЄС. Таким чином,адаптація до цінностей і стандартів ЄС є важливішоюдля України.

Але ЄС закликає Росію також дотримуватисьосновоположних принципів прав людини, верхо-венства права та демократії. Усталеною практикою єдіалог EU-Russia з прав людини.

ЄС зацікавлений в добросусідських відносинахміж Україною та Росією і сподівається на взаємо-прийнятне вирішення всіх невирішених двосторонніхпроблем (газові переговори, переговори про морськийкордон, Чорноморський флот тощо).

Що стосується питання про подальшу орієнтаціюСхідної Європи як такої, то Україна, на мою думку,має відігравати важливу роль. Якщо вона послідовнойтиме шляхом інтеграції до європейських структур,то це матиме позитивний вплив на всю Європу. Нанаш погляд, найгіршим сценарієм було б поверненнядо політично та економічно розділеної Європи. Угодапро асоціацію (включно з зоною вільної торгівлі)і План дій з лібералізації візового режиму – кроки, важ-ливі для подальшої інтеграції України до європей-ських структур. Я сподіваюся, що Україна докладебільше зусиль, у т.ч. в питаннях демократичних цін-ностей і зміцнення неупередженого правозастосу-вання, щоб ці кроки були ефективними.

Ганс-Юрген ГАЙМЗЬОТ,Надзвичайний і Повноважний

Посол Німеччини в Україні

УКРАЇНА МАЄ ПОВАЖАТИ ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ ТА НОРМИ

* Заочний Круглий стіл проводився у березні-квітні 2012р. Відповіді учасників подаються в алфавітному порядку.



Будь-якому серйозному та неупередженому спо-стерігачу зрозуміло, що відносини ЄС-Україна роз-виваються в напрямі тіснішої політичної асоціаціїта поступової економічної інтеграції. Немає потребинагадувати, що ЄС хотів би бачити більшу відданістьУкраїни європейським цінностям, зі спільною безпе-кою і зоною торгівлі як основою їх партнерства.

Недавнє парафування у Брюсселі (30 березня)Угоди про асоціацію, яка містить поглиблену і все-охоплюючу зону вільної торгівлі, є серйозним досяг-ненням відносин ЄС-Україна у 2012р. Воно засвід-чило бажання продовжувати проект асоціації шляхомтіснішого єднання обох сторін. Угода про асоціаціюЄС-Україна – це найбільш амбітна угода, яка колисьукладалась із третьою країною, і вона прокладаєшлях для всебічного нормативного зближення таглибокої економічної інтеграції з ЄС.

Нерозумно було б приховувати серйозну зацікавле-ність ЄС у тому, щоб побачити конкретні зрушення усфері верховенства права і прав людини в Україні.Судочинство, бізнес-клімат і конституційна реформа –ось лише три з головних сфер, де ми очікуємо подаль-ших змін. Тому успішне укладання Угоди про асоціа-цію вимагатиме поновлення політичних зобов’язаньУкраїни. Румунія переконана, що Україна зробитьусе можливе, щоб відповідати цим параметрам.

Ми віримо, що зобов’язання України діяти в дусіполітичної асоціації та економічної інтеграції з ЄСстане найпершим аргументом на підтримку наступнихкроків до укладання Угоди про асоціацію, тобто їїпідписання та ратифікації. Тому виконання рекомен-дацій ЄС та ОБСЄ щодо верховенства права матимевелике значення не лише для іміджу України за кордо-ном, а й для модернізації цієї країни, для блага україн-ських громадян.

Важливу роль у просуванні демократичних транс-формацій відіграє громадянське суспільство, томуукраїнська влада має поглиблювати діалог з йогопредставниками, адже це підвищить демократичнудовіру до процесу реформ.

Один з ефективних методів виконання євро-пейських зобов’язань, взятих на себе Україною – продовжувати діяльність з виконання положеньПлану дій з лібералізації візового режиму. Дії Українидозволять рухатися в напрямі досягнення всіх зада-них орієнтирів, щоб дістатися кінцевого пункту:безвізового режиму. Румунія й надалі активно під-тримуватиме цю мету.

Інший шлях руху до Європи – йти вперед у спів-праці з ЄС в енергетиці. Це передбачає активнуучасть України у Європейському енергетичному спів-товаристві у статусі повноцінного члена, а також

впровадження другого і третього енергетичних паке-тів ЄС (співпраця в демонополізації енергетичногосектору, політика енергозбереження, диверсифікаціїпостачальників тощо).

Безперечно, “Східне партнерство” є корисним меха-нізмом, що передбачає належні інструменти просу-вання процесу політичної асоціації та економічноїінтеграції. Ми закликаємо Україну відігравати активнуроль і користуватись усіма вигодами “Східного парт-нерства” як основи співробітництва.

Україна так само має можливість взяти активнішуучасть у проведенні політик, що містять у собі вели-чезний потенціал набуття досвіду і знань з європей-ського розвитку, таких як “Стратегія Дунайськогорегіону” і “Чорноморська синергія”.

Зі свого боку, Румунія бачить місце України вєвропейській сім’ї. Як країна-сусід, що пройшлапроцес демократичних трансформації і зближення зЄС, Румунія вітає європейські прагнення України тазаохочує її європейський вибір.

Ми були серед тих країн-учасниць, які найактив-ніше підтримували завершення переговорів стосовноУгоди про асоціацію і захищали формулювання щодоєвропейської перспективи України. Румунія підтри-мує процес політичної асоціації та економічної інте-грації України з ЄС і дуже задоволена парафуваннямУгоди про асоціацію, що є справжнім здобутком.

Ми вважаємо цю Угоду знаковою подією у відно-синах ЄС-Україна, яка сприятиме тіснішій співпраціна основі спільних цінностей і зобов’язань. Це такожзначний крок уперед у договірних взаєминах Україниз ЄС та інструмент закріплення її стратегічного про-європейського вибору. Ми сподіваємося, що необхідніумови для її підписання та ратифікації будуть ство-рені, і закликаємо українську владу докласти більшезусиль для всебічних реформ. Румунія буде пліч-о-плічУкраїни на цьому шляху.


Бажання України інтегруватися до ЄвропейськогоСоюзу є елементом єдності та консенсусу всіх україн-ців. Політичні сили, представлені у Верховній Раді,також заявляють про свою єдність щодо європей-ського вибору України в Постанові “Про Рекомен-дації парламентських слухань на тему: “Про стан іперспективи розвитку економічних відносин Україниз ЄС (зона вільної торгівлі) та Митним союзом” від19 травня 2011р. Ми сподіваємося, що цей духдопоможе зміцнити співробітництво між політичнимипартіями таким чином, щоб провести реформи, необ-хідні для модернізації країни і зближення з ЄС.

Вірним є те, що цей процес є нелегким, на цьомушляху можуть бути як злети, так і падіння. Впродовж


Корнел ІОНЕСКУ,Надзвичайний і Повноважний

Посол Румунії в Україні

РУМУНІЯ БУДЕ ПЛІЧ-О-ПЛІЧ УКРАЇНИ НА ЦЬОМУ ШЛЯХУ

Хосе Родрігес МОЯНО,Надзвичайний і Повноважний

Посол Іспанії в Україні

ПРОВОДИТИ РЕФОРМИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ КРАЇНИ І ЗБЛИЖЕННЯ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ


20 років незалежності Україна досягла значногопрогресу, залишивши позаду тоталітарну політичнусистему та централізовану економіку, зробила значнікроки в напрямі консолідації України як суверенної,незалежної демократичної держави з ринковоюекономікою.

Європейський Союз дивиться на Україну як накраїну з великим потенціалом, якій є багато чогозапропонувати Європі в галузі торгівлі та еконо-міки, а також яка може слугувати мостом між ЄС таіншими країнами Східної Європи. Саме тому необ-хідно, щоб Україна продовжувала йти шляхом реформ.Наступним викликом, який постане перед Україноюна цьому шляху, буде проведення вільних, чесних іпрозорих парламентських виборів. Від того, наскількиУкраїна буде готовою відповісти на цей виклик,значною мірою залежатимуть перспективи її відносинз Європейським Союзом.

Оскільки зближення з ЄС є спільною метоюукраїнського суспільства, логічним є робити кроки зметою сприяння підписанню та наступній ратифікаціїУгоди про асоціацію ЄС-Україна, що є найамбітнішимінструментом, який будь-коли ЄС пропонував сусід-ній країні. Зважаючи на це, ЄС кілька разів звертавсяіз закликами не засовувати вибіркове кримінальнеправосуддя в якості інструмента переслідуванняполітиків від опозиції.

Іншим важливим елементом відносин України з ЄСє План дій щодо лібералізації візового режиму, в якомубуло зроблено значні важливі законодавчі кроки та якінадалі повинні будуть застосуватися на другій фазіПлану з метою затвердження основних положень, щодозволять здійснити лібералізацію візового режиму.

Процес зближення з ЄС – це нелегкий шлях,і йдучи ним, не можна йти напереріз, саме тому важливов підсумку сказати, що успіх цього процесу залежатимевід політичних рішень української влади, спрямова -них на задоволення потреб українського суспільства.

– Як би Ви охарактеризували сучасний стан відносин у трикутнику “ЄС-Україна-РФ” та насамперед – вагу і значимість “українського питання” в діалозі ЄС-РФ?

Як Україна, так і Росія є двома дуже важливимипартнерами Європейського Союзу, і в ЄС наполя-гають на тому, щоб ці обидві країни повною міроюрозвивали політичний та економічний потенціал,і вважають позитивним, щоб ці дві країни підтриму-вали хороші відносини між собою в усіх галузях.

Для ЄС дуже важливо, щоб в енергетичному сек-торі між Україною та Росією були хороші відносини.Порозуміння між Україною і Росією у цій галузі єключовиммоментом для енергетичної безпекиЄвропи.

Крім галузі енергетики, хороші відносини міжЄС-Україною-Росією є необхідними, щоб проти-стояти новим глобальним викликам нашій безпеці,наприклад, тероризму, ядерній безпеці, наркоторгівлі,піратству, торгівлі людьми або безпеці довкілля.

Також важливо підкреслити, що як Україна, так іРосія відіграють важливу роль у рамках ОБСЄ або увідносинах НАТО з їх партнерами зі Східної Європи.

Для України відносини з ЄС без Росії є важливими,і вони не позиціонуються як вибір між одним чи іншим.Україна може скористатися своєю стратегічною ситуа-цією з метою сприяти покращенню відносин з обома.Також вірним є те, що Уряд і суспільство України вва-жають, що пріоритетом зовнішньої політики є збли-ження з ЄС, яке не зашкодить хорошим відносинамз Росією, а навіть навпаки – збагатить потенціал від-носин України з Росією та іншими країнами СНГ.


Саміт ЄС-Україна у грудні 2011р. організаційнодовершив те, що ЄС та Україна розпочали для себеп’ять років тому: переговори про нові рамки відно-син на основі політичної асоціації та економічноїінтеграції України з ЄС. Не торкаючись прямо питаннямайбутнього членства, Лісабонський договір з йогоСтаттею 49 чітко дає зрозуміти, що всі європейськікраїни, які бажають приєднатися до ЄС і відповіда-ють усім належним критеріям, можуть на законнихпідставах намагатися долучитись до кола його ниніш-ніх членів. Це надійно гарантує, що Україна, як важ-лива європейська країна триматиме ключі до свогомайбутнього у власних руках. Але, незважаючи на сер-йозні досягнення, кульмінацією яких стало парафу-вання Угоди про асоціацію з поглибленою і всеохоплю-ючою зоною вільної торгівлі в березні 2012р., новийрівень відносин все ще під сумнівом, а майбутнє –тривожно-непевне.

Причини глухого кута, що не дає безперешкоднопродовжити досягнуте в березні 2012р., – підписати,ратифікувати і зрештою виконати нову угоду накористь української нації – називали багато керівни-ків ЄС, останніми, найбільш стисло – міністри закор-донних справ Швеції, Німеччини, Великої Британії,Польщі і Чехії у своєму листі, надрукованому вInternational Herald Tribune. Вони засвідчили своюстурбованість рядом важливих аспектів, насамперед,недоліками судової системи, символом яких сталикримінальні справи й суди над провідними представ-никами опозиції та погіршення стану демократії іповаги до верховенства права. І це ключові аспекти,які визначатимуть темп наступних кроків.

Демократія, права й основні свободи людини – цілком зрозумілі та ясні символи відданості україн-ської влади європейським цінностям. Ці цінності необговорюються. ЄС не вимірює “європейськість”будь-якої країни її геополітичною чи геостратегічноюважливістю, а тим більше зростанням ВВП чи кіло-метрами трубопроводів. Ті, хто вважає, що в політиціЄС стосовно його сусідів і партнерів превалює“реальна політика”, прораховувались уже багаторазів. “Європейська перспектива” – політичнийтермін; він означає наближення до політичного світо-гляду ЄС, участь у його спільному ринку та доступ дойого випробуваних чотирьох свобод руху людей,капіталу, товарів і послуг. Від цього вигравали і учас-ники, і партнери. Але навпростець туди не дійдеш,неможливо оминути підвалини, на яких стоїть ЄС.

Цей рік матиме критичне значення для того, щобпосоромити голоси, які стверджують, що Україна

ПАРТНЕРСТВО ЄС-УКРАЇНА-РОСІЯ ОЧИМА ІНОЗЕМНИХ ДИПЛОМАТІВ

Іван ПОЧУХ, Надзвичайний і Повноважний

Посол Чеської Республіки в Україні

ТРАНСФОРМУВАТИ ДЕМОКРАТИЧНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ У КРАЩЕ МАЙБУТНЄ



ніколи не дозріє до повноцінної демократії. Є думка,що радянська історія країни вивела її на орбіту,несумісну з європейською траєкторією в політичному,моральному та економічному сенсах. Є сумніви, чирозуміє український політичний клас, що таке ЄС і якслід розвивати партнерство з ним. Згадка про цінностіЄС для декого в Україні значною мірою виглядає якбанальність чи обов’язкові слова з політичного словника.

Та попри все, я вірю, що історичний процес демо-кратичних перетворень у Центральній, Південно-Східній і Східній Європі та наступне розширенняЄС після падіння комунізму та Радянського Союзу – безповоротні, але не завершені. Я з радістю помічаюбажання й волю народу України позбутися тягаря мину-лого і трансформувати демократичний та економічнийпотенціал батьківщини у краще майбутнє. Українськанація належить до європейської сім’ї, незважаючи набрак поки що інституційного закріплення цього.

Мій співвітчизник, Комісар з питань розширеннята європейської політики сусідства ЄС Штефан Фюленещодавно окреслив, що саме визначатиме харак-тер подальших відносин ЄС-Україна. Крім згадки пропроблеми вибіркового правосуддя, він відзначив про-ведення парламентських виборів, з огляду не лишена процес голосування, але й на свободу ЗМІ та іншіосновні свободи. Він також зауважив, що ЄС розглянеконституційну реформу та якість публічного діалогущодо Угоди про асоціацію. Він висловився недво-значно. Всі країни ЄС сподіваються, що його словабудуть зрозумілими й повернуть усвідомлення стра-тегічного напряму ЄС і Україні та, в ширшому сенсі,іншим східним партнерам.

Я хотів би додати до цієї тези, що побудова від-критої і плюралістичної демократії триває в багатьохєвропейських “квартирах”. Навіть давні й дієві демо-кратії Західної Європи не досягли цього безпроблем-ного етапу розвитку. Прогресу на цьому шляху допома-гає активний діалог між владою і громадянськимсуспільством. Це дозволяє здобути демократичнудовіру до всіх рішень, пов’язаних з партнерством івідносинами ЄС-Україна. Ми, чехи, вже знаємонапевно, що ЄС де-юре інтегрує країни, але де-факто,реальні люди живуть своїм реальним життям. Ми поба-чимо, чи піде Україна шляхом, що веде до її задекла-рованої мети – нової якості відносин з ЄС. Дорого-вказ до ЄС на роздоріжжі, на якому ми опинились у цейчас, видно здалеку і його легко зрозуміти. Але лишеукраїнці є господарями своєї долі і тримають кермо.Ми можемо лише запропонувати поділитися досвідомнашого шляху трансформацій.

– Як би Ви охарактеризували сучасний стан відносин у трикутнику “ЄС-Україна-Росія” та насамперед – вагу і значимість “українського питання” в діалозі ЄС-РФ?

Не існує формально інституціолізованого меха-нізму розвитку співпраці й відносин у трикутнику“ЄС-Україна-Росія”. Методологічно, оцінка відно-син у трикутнику загалом обов’язково має грунтува-тися на якості відносин між окремими елементамитрикутника. Тому мені недоречно оцінювати масш-таб і якість відносин України та Росії. Немає потребиговорити, що в інтересах політичної, економічної таенергетичної безпеки ЄС – бачити розвиток відносинУкраїни з Росією для взаємної вигоди обох країн, заповної поваги та урахування заявлених стратегічнихцілей кожної з двох країн. Що ж стосується відносинЄС з Україною, то я вже висловився, відповідаючи напопереднє питання.

Цікаво, що в поставленому авторами питанніУкраїна знаходиться між ЄС і Росією, символізуючиніби міст між Європою і Росією, або, навпаки, бажануобом геополітичну здобич. Я певен, що це сталося

ненавмисно. Але, розвиваючи відносини з Росією,ЄС не оглядається на якусь третю сторону, і, наскількия знаю, відносини між ЄС і Росією роками роз-вивалися, принаймні з боку ЄС, незалежно від“українського питання” та мають ряд механізмів іінструментів, що відбивають заявлену мету Росії неприєднуватися до ЄС.

Деякі з цих механізмів дозволяють ЄС і Росії під-тримувати активний політичний діалог і практичнуспівпрацю на, як їх називає ЄС, “спільних околицях”.Іншими словами, ЄС демонструє свою відкритість іконструктивність до залучення всіх зацікавлених грав-ців у складні схеми співробітництва у Східній Європі,не надаючи якійсь країні права позбавляти когосьіншого привілею тісніших відносин з ЄС, включноз можливим членством. У цьому сенсі основу полі-тики ЄС щодо Східної Європи, запроваджену“Східним партнерством”, слід використовувати,зокрема, як трамплін для реалізації концепції добро-сусідських відносин у регіоні, що залишається важ-ливим критерієм оцінки успіху країн на шляху дополітичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС.


ЄС зробив Україні далекосяжну пропозицію: Угодупро політичну асоціацію, яка містить поглиблену івсеохоплюючу зону вільної торгівлі. Данія разом з ЄСнадає великої уваги співпраці з Україною – ми роз-глядаємо Україну як партнера стратегічної ваги. Митакож раді широкій підтримці, яку співпраця з ЄСмає в українському суспільстві.

30 квітня керівники переговорних груп Європей-ського Союзу та України парафували текст Угоди проасоціацію, яка міститиме положення про створенняпоглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі.Проте, Данія та ЄС висловили серйозне занепоко-єння політично мотивованими судовими процесами вУкраїні.

Ми дали зрозуміти, що дії України, особливо втому, що стосується поваги до спільних цінностей іверховенства права, матимуть критичне значення дляшвидкості її політичної асоціації та економічної інте-грації з ЄС, у т.ч. в контексті укладання Угоди про асо-ціацію. Наступні парламентські вибори в жовтні ц.р.стануть перевіркою на міцність і життєздатністьукраїнської демократії, з огляду не лише на процесголосування, але й на свободу ЗМІ та інші основнісвободи. Вони також випробують здатність ліде-рів опозиції активно вести кампанію. Важливо, щобУкраїна продемонструвала свою беззастережну відда-ність ключовим цінностям нашої співпраці.

Природно, що Україна прагне добросусідськихвідносин як з ЄС, так і з Росією.

Віллі СЬОВНДАЛЬ,Міністр закордонних справ

Данії

УКРАЇНА МАЄ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ ВІДДАНІСТЬ КЛЮЧОВИМ ЦІННОСТЯМ СПІВПРАЦІ З ЄС


Стан відносин між Україною і ЄСВідносини між Україною і ЄС ніколи не були

простими. Невизначеність викликає напруженість іневиправдані очікування з обох сторін. Як не дивно,це розчарування не послаблює, а погіршує апріорнадумка, що Україна є європейською державою.Хоча в Україні визнають відмінність між Європоюі ЄС, її не завжди розуміють. “Європа” – це геогра-фічна реальність, але в усіх інших аспектах – це ідеяз різноманітними емоційними та суб’єктивними коно-таціями. ЄС, натомість, є політико-економічним утво-ренням з формальною організаційною структуроюі формалізованими нормами, процедурами та вимо-гами. Але для широкого спектру українських еліт,належність до “Європи” дає право стати, через якийсьприйнятний проміжок часу, членом ЄС, і деструктив-ність цього очікування спричинила роздратування,гіркоту і відчутний присмак параної.

Картину ускладнює той факт, що від часівЛ.Кравчука Україна коливається між двома погля-дами на ЄС. Вони не виключають один одного, алетягнуть у різні боки та по-різному спричиняють роз-дратування політикою ЄС, яка грунтується на полі-тичних і когнітивних принципах, суттєво відміннихвід обох цих концепцій. Для чисельних колись при-хильників В.Ющенка (і багатьох із тих, хто навітьу “помаранчеві” роки України не покладав на ньогонадій) ЄС була політичним уособленням великоїетно-культурної (і релігійної) цивілізації, що визна-чається її спадщиною.

Але ЄС визначається не спадщиною, а ціннос-тями і стандартами, які сьогодні застосовують доведення бізнесу та державного врядування так само,як і до проведення виборів, якості врядування танекорумпованості юридичної системи. Добре це чипогано, але ЄС також є мультикультурним організ-мом. Після 2005р. В.Ющенко продемонстрував, щовін бажає приєднатися до Європи зразка 1905р. ТієїЄвропи вже немає. А нинішній ЄС добре усвідом-лює радянізовані норми, які відрізняють Україну віднього самого майже в усіх цих аспектах.

Другий погляд в Україні і значною мірою – поглядПрезидента В.Януковича (не кажучи про ПрезидентаВ.Путіна) полягає в тому, що ЄС – це по суті геопо-літичний проект, покликаний поширювати вплив,забезпечувати економічне домінування та ізолю-вати альтернативні соціально-економічні моделі вЄвропі та Євразії. Простіше кажучи, ЄС вважають(як і НАТО спрощено вважають) засобом ізоляціїРосії. З цієї точки зору, розрекламованим цінностямі “критеріям” ЄС надають другорядного чи навітьвідволікаючого значення. Відмова ЄС діяти, вихо-дячи з цих уявних геополітичних інтересів, і прий-мати Україну тоді, коли вона бажає бути прийнятою,доводила Л.Кучму мало не до божевілля. В.Януковичреагує так само.

Хоча це проблеми давні, але фактом є те, що від-носини України з ЄС ще ніколи не були в такомукатастрофічному стані. Політику В.Януковича щодоЄС визначають його власні внутрішні пріоритети, іцей факт зараз розуміють усі уряди в ЄС. Більшість ізних наразі також розуміють, що він не відійде від цихпріоритетів – ані заради асоціації з ЄС, ані зарадинаціональних і геополітичних інтересів України.Звичайно, мало хто вірить, що він хоч трохи заці-кавлений у входженні України до Митного союзу,що формується на теренах СНД. Але набирає силидумка, що він швидше погодиться бути ПрезидентомУкраїни, яка приєднається до Митного союзу, ніжне бути Президентом України, яка приєднається доЄС. Тут нічого не вдієш, тому справа європейськоїінтеграції України й зупинилася.

Звичайно, є й інші фактори, але вони лише допо-внюють цю картину, не змінюючи її. Насамперед,В.Янукович не сприймає стурбованість ЄС зачисту монету. Він і його головні радники розгляда-ють позицію ЄС щодо його хижої, брехливої полі-тики як сплановану спробу приховати суть питання:поділ всередині Союзу між тими, хто пожертвував биУкраїною заради злагоди з Росією, і тими, хтовважає возз’єднання України з Росією гіршим злом.Картину доповнює ширша (й вірніша) думка, що


Джеймс ШЕРР,директор Програми Росії та Євразії Королівського Інституту міжнародних відносин “Chatham House”

УКРАЇНА, РОСІЯ, ЄВРОПА


криза Єврозони підсилює всі інші перешкоди дляподальшого розширення ЄС.

У цій картині не враховано, що Угода про асоціа-цію та поглиблена і всеохоплююча зона вільної тор-гівлі, узгоджені після ретельної і складної праці,пропонують Україні багато переваг членства за міні-муму зобов’язань. Нерозуміння вигід Асоціації єхарактерним для всієї України, і демократична опо-зиція так само погано поінформована з цьогопитання, як і всі інші. Єврокомісію можна звинувачу-вати за це хіба що частково. Наразі лише ПосольствоВеликої Британії видало стислий зрозумілий довід-ник про положення цих угод українською мовою.Для переважної більшості необізнаних українців“перспектива членства” означає все, а Асоціація неозначає нічого.

Узгодивши Угоду про асоціацію та парафу-вавши її, ЄС зробив дуже важливу заяву: двері від-криті, і Україна може ввійти в них, як тільки воназнатиме, куди вона йде та куди ці двері ведуть. Нажаль, В.Янукович бажає, щоб двері ходили за ним,поки він іде в іншому напрямку.

Україна і РосіяЗ часу отримання Україною незалежності голов-

ний державний інтерес Росії полягав в обмеженнінезалежності України. І цей інтерес за 21 рік не змен-шився. Впевненість, що відокремлення України відРосії – історична помилка, теж не зменшилася, хочаподії кінця 2004р. - початку 2005р. стали справжнімшоком для російського мислення та давали серйознуможливість змінити розвиток не лише України, алей Росії. Зв’язок між ними на історичній і культурнійоснові, який визнають більшість неупереджених огля-дачів, підсилюють російські сентименти та політику.Не один знаний російський ліберал стверджував, що“Україна є частиною моєї ідентичності росіянина”; не менш віддані цьому погляду й російські “держав-ники”. Цьому погляду посприяла нездатність “пома-ранчевого” тандему зміцнити самостійність Українита подолати радянізовану і кланову культуру бізнесута влади, яка майже в усіх сферах і всіх аспектах від-діляє Україну від європейського порядку, до якоговона бажає повернутися.

Тому для російських правлячих еліт цілком при-родно й закономірно було розглядати перемогуВ.Януковича у 2010р. та поспішні поступки в питан-нях НАТО, позаблокового статусу та Чорноморськогофлоту як повернення блудного сина: в сенсі не юри-дичної реінтеграції, а природного прислужництвакраїні, яка в російській історичній свідомості завждибула “старшим братом” України. Коли Д.Медведєвпублічно сказав В.Януковичу, що ці кроки є “лишепочатком”, він удавав (і можливо навіть вірив), щодає “братську” пораду, а не погрожує. Набагато меншзакономірним і навіть дивним є те, що такий “крутий”ветеран радянської владної культури, як В.Янукович,не розумів, що українські жести “доброї волі” дадутьсаме такий результат.

Треба віддати йому належне: коли йдеться пронайважливіше для нього – контроль над українськоюекономікою – В.Янукович змінив головний вектор

стосунків з Росією із замирення на опір уже черезшість місяців після приходу до влади. Але в інших,не менш важливих сферах він лише зводив нанівецьвласні зусилля та можливості країни.

По-перше, зміцнюючи спадкову, непрозору таперсоналізовану систему економічного управління,він позбавив Україну найефективнішої протидіїросійському впливу: європейських інвестицій таінтеграції, які можуть розвиватися лише на основіліберальних ринкових принципів, що грунтуються направах власності, чесному судочинстві та регуля-торних механізмах, які захищають незалежногопідприємця і громадянина.

По-друге, він і надалі поступався в “цивілізацій-ному” векторі: самих підвалинах, на яких Росія нама-гається відбудувати і знову легалізувати її імперськийпротекторат. Слов’янська ідентичність і політика наоснові ідентичності вкорінені в “путінізм” так самоглибоко, як і геоекономіка. Під час свого першого тер-міну при владі В.Путін намагався поєднати дорадян-ські, радянські й пострадянські цінності на основіособливого “культурного коду” багатонаціональногоросійського народу, і хоча це поєднання є дужепроблематичним з інтелектуальної точки зору, емо-ційно воно дуже зачіпає багатьох в РосійськійФедерації і багатьох із тих, кого наразі, заохочуючи,називають “співвітчизниками”. Цей гуманітарнийвимір політики – а разом з ним, ідея “русского мира” –має потужну організаційну та фінансову підтримку.Але, замість протистояти цьому культурному наступу,В.Янукович часто діяв як співучасник. Роблячице, він підірвав не лише можливості України, але йпідвалини української держави.

Загроза цілісності України сьогодні сильніша, ніжбудь-коли з початку 1990-х років. На початку того,що де-факто слід розглядати як четвертий термінВ.Путіна при владі, влада в Москві одночасно почува-ється і сильною, і вразливою. Її сила полягає в кризієврозони, слабкості багатьох пострадянських сусі-дів Росії і в “реалполітік” “Газпрому”, що підри-ває норми ЄС у ряді нових (і не дуже нових) країн-членів ЄС. Слабкість Москви полягає не лише врозчаруванні нового російського середнього класу,але й у ненадійності моделі росту на основі нафтита моделі державних корпорацій, побудованій ниніш-ньою владою. У зменшенні експорту газу з Росії доЄвропи (і 154 млрд. м³ у 2008р. до 117 млрд. м³ в 2011р.)




вражає не глибина падіння, а той факт, що за цей час –час економічного спаду в Європі – споживання енер-гії в ЄС фактично зросло. Кремль не зміг спрогно-зувати не лише хвилі вуличних протестів, що триваєз вересня 2011р., – він однозначно не зміг спрогно-зувати революції з нетрадиційним газом, яка змінюєсвітові енергоринки та яка, незважаючи на політикузалякування, хабарів і хитрощів “Газпрому”, майженапевно триватиме, з тією чи іншою швидкістю.

Ці тенденції надають сенсу давній домінантнійідеї російської (і радянської) політики: створення закордоном середовища, яке допомогло б зберегти сис-тему врядування країни (та її економічну модель)вдома. Коротше кажучи, відмінність між внутрішньоюі зовнішньою політикою Росії поступово стирається.Україна не зможе витримати чи протидіяти цій полі-тиці, поки вона не змінить свою власну внутрішнюполітику собі на користь. Політика В.Януковича маєпротилежний ефект.

Для такої амбіційної держави, як Росія, таке поєд-нання уявлень про силу та загрозу означає головнийбіль для інших. Воно спонукає остаточно вирішитиіснуючі проблеми, поки ще є в наявності засоби, і їхможна безкарно застосувати. Повернення В.Путіна напрезидентську посаду може бути прелюдією до захо-дів з повернення України назад “у стійло” будь-якимиможливими засобами. Ризикована стратегія потребуєризикового лідера, і ця комбінація нарізі є наявною.

Україна-Росія-ЗахідЦе ще питання – чи існує цей трикутник досі.

По-перше, Адміністрація Б.Обами до певної мірийого зруйнувала. Її “перезавантаження” з Росією, яке,попри зміну клімату, мало переважно ділову природу,не призвело до змін у політиці Росії щодо її сусідів.Натомість вона зосередилася на заохоченні спів-праці, яка може бути реалізована на основі чітко визна-чених національних інтересів: транзит в Афганістан,поновлення узгодженого режиму контролю надстратегічними озброєннями і продуктивна, хоч іобмежена співпраця в боротьбі з тероризмом.

Всупереч сподіванням у Росії і побоюванням уЦентральній Європі, “перезавантаження” ніколи неозначало зраду сусідів Росії або визнання її претен-зій на існування “сфери привілейованих інтересів”. Хоч увага до цих сусідів за президентства Б.Обами

зменшилася, Росія не була головною причиною цього,і незважаючи на заперечення Москви, Адміністраціястала ініціатором програми НАТО з плануваннязбройного захисту країн Балтії у випадку надзви-чайних обставин; вона зберегла різноманітні формиспівпраці з Грузією і почала жорсткіше критикуватиполітику Москви у сфері прав людини. Адміністраціятакож наполегливо просуває програму протиракетноїоборони – менш провокаційну, але більш амбітну запопередню. Через ці та інші причини, не останньоючергою – сварку через Сирію, “перезавантаження”вичерпало себе. Рішення В.Путіна не брати участі всаміті “вісімки” в Кемп-Девіді й рішення Б.Обамине відвідувати азійсько-тихоокеанський саміт уВладивостоку мали б переконати практично всіх,що тепло, виявлене у 2008р., обернулося холодом. Алеці зміни навряд чи підвищать активність Вашингтонав Україні. Навпаки, вони лише підсилять пріоритет,якого Східна Азія набуває в політиці США.

Друга підстава піддати сумніву важливість три-кутника полягає в зосередженості ЄС на собі. Коженмає розуміти, що поки Греція не опинилась у кризі,критерії вступу до єврозони, у принципі жорсткі,застосовувались із вражаючою поблажливістю.Наразі робляться серйозні висновки, і ці висновкиспричиняють тертя не лише між країнами-учасницями,але й усередині їх. За цих обставин, ніхто не візьмена себе сміливість запропонувати поставитися доУгоди про асоціацію з докризовою поблажливістю – навіть попри те, що її критерії далеко не такі суворі,як до впровадження спільної валюти. Очевидно, щопереговори стосовно Угоди про асоціацію і вступуміж ЄС і рядом країн просуваються дуже інтенсивно.Але як з принципових, так і з практичних причин ЄСне готовий буде робити для інших більше, ніж вонисамі готові зробити для себе.

Фінансова криза також накладає помітний відби-ток на умови взаємин ЄС з Росією. Вона позбавляєресурсів деякі важливі канали, зокрема “Східнепартнерство”, і ще належить побачити, чи вдастьсядостатньо профінансувати механізми, запропонованів Угоді про асоціацію. Але в інших аспектах фінан-сова криза зміцнила позиції ЄС. Вона надала більшпрактичної спрямованості Третьому енергетичномупакету, який Росія справедливо вважає засобом зму-сити її монопольні енергокомпанії дотримуватисябізнес-моделі ЄС – і його правил конкуренції – коливони діють у межах юрисдикції ЄС. Вона спонукаланавіть традиційних партнерів “Газпрому” вимагатиперегляду довгострокових контрактів за формулою“бери або плати” та шукати альтернативні джерелаенергопостачання. Заходи на підтримку бізнес-моделіЄС уже обмежують вплив Росії. Це сумна новина длякраїни, чий головний козир полягає в подовженніжиття старих практик. Коли йдеться про відмову відстарого мислення, Росія виглядає гірше за інших.

Тих українців, які досі бажають позбутисястарого мислення, картина витвережує, але далеконе засмучує. Вона дає не лише стимули, але йнагальні причини змінити культуру бізнесу і влади.Тим же, хто хоче зберегти цю культуру, вона пропо-нує лише моральне та матеріальне зубожіння.


Рівновага в зовнішній політиці УкраїниФормування незалежної зовнішньої політики

стало одним з головних викликів для Києва, від-коли Україна знов здобула незалежність з розпадомРадянського Союзу в 1991р. Українські президентизагалом намагалися досягти рівноваги в зовнішньо-політичних відносинах між Заходом і Росією.

Враховуючи велику протяжність російсько-українського кордону, давню і складну історію відносинміж двома країнами, культурні зв’язки між україн-цями й росіянами та економічні зв’язки, що пере-жили кінець радянської ери, є цілком природним, щоУкраїна прагне стабільних, конструктивних взаємин зРосією. Це загалом у національних інтересах України.

Але Росія – не найлегший із сусідів. Україназ 1991р. намагалася розбудовувати відносини зЄвропою, Сполученими Штатами й такими органі-заціями, як НАТО і Європейський Союз. Багатьохукраїнців приваблюють економічний добробут і демо-кратичні цінності Європи. Крім того, українськіпрезиденти сподівалися, що тісніші відносини із Захо-дом означатимуть більшу свободу маневру з Росією.

Під час свого першого президентського тер-міну другий Президент країни Л.Кучма показав себесправжнім майстром балансування. За його “багато-векторної політики” Україна в 1996р. домоглася стра-тегічних відносин зі Сполученими Штатами, осно-вою яких стало створення двосторонньої комісіїГор-Кучма. У 1997р. Україна й НАТО домови-лися про особливе партнерство. Значною міроюЛ.Кучмою керувало занепокоєння російською полі-тикою щодо України, і він використовував розвитоквідносин Києва із Заходом для покращення взаєминз Москвою. У травні 1997р. Україна і Росія уклалидоговір, що містив недвозначне визнання суверенітету

й територіальної цілісності України, чого давнопрагнув Київ, і врегулював останні питання базуванняросійського Чорноморського флоту у Криму. У 1990-хроках збалансована зовнішня політика була успіхомЛ.Кучми та України.Лояльність В.Януковича до Росії

В.Янукович посів посаду четвертого ПрезидентаУкраїни в лютому 2010р. Він і його головні рад-ники вважали, що двосторонні відносини з Росією запрезидентства його попередника В.Ющенка впалидо небезпечно низького рівня. Українські офіційніособи відверто заявляли, що “нормалізація” відно-син з Москвою має бути головним зовнішньо-політичним пріоритетом В.Януковича.

В.Янукович швидко змінив внутрішню й зовнішнюполітику, яка викликала найбільшу критику Росії.Український Уряд послабив заходи з підтримкиукраїнської мови, припинив кампанію за визнанняГолодомору геноцидом і пригальмував відносини зГрузією. Що стосується відносин з НАТО, то УрядВ.Януковича дав зрозуміти, що він не прагне анічленства, ані Плану дій з набуття членства.

В.Янукович зустрівся з Президентом РосіїД.Медведєвим у Харкові у квітні 2010р., всього задва місяці після вступу на посаду. Українська сторонапогодилася продовжити оренду бази ЧФ РФ ще на25 років, до 2042р., задовольнивши головний інтересРосії. За це російський ВАТ “Газпром” погодивсязменшити ціну на природний газ для НАК “Нафтогаз”на $100 за 1 000 м3 до кінця терміну десятирічногогазового контракту, укладеного у 2009р. Українськіофіційні особи розхвалювали угоду як таку, щозначно зменшила вартість енергоносіїв для України.(Незалежні експерти з енергетики, однак, запиту-вали, чи не міг Київ домовитися про кращу оборудку,

По двох роках президентства В.Януковича зовнішня політика Києва опинилась у важкій ситуації. Відносини України з Європейським Союзом і Заходом загалом погіршуються. На Сході не

видно ознак того, що Москва застосує щось відмінне від торгів з позиції сили, і з поверненням В.Путіна на президентську посаду ситуація навряд чи зміниться.

В основі проблеми полягає поєднання відступу демократії в Україні і двох припущень, які Президент В.Янукович, очевидно, зробив у зовнішній політиці: перше – що Росія після Харківських угод квітня 2010р. прихильніше ставитиметься до України, і друге – що Європейський Союз надає Україні такої геополітичної ваги, що не зверне уваги на відступ Києва від демо-кратичних цінностей. Обидва припущення виявилися помилковими, і через них зовнішня політика України втрачає рівновагу.

Стівен ПАЙФЕР,старший науковий співробітник

Брукінзького інституту, колишній Посол США в Україні

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ВТРАТА РІВНОВАГИ


можливо, не продовжуючи оренду для ЧФ. У тойчас команда В.Януковича не змогла передбачитизростання цін на енергоносії, яке пізніше звелознижку нанівець). У пошуках балансу

Від початку президентства В.Януковича україн-ські офіційні особи демонстрували, що хоча їх пер-шим зовнішньополітичним пріоритетом було покра-щення відносин з Москвою, Київ планував робитице в рамках політики підтримання рівноваги міжвідносинами України із Заходом і з Росією. Українськівисокопосадовці давали зрозуміти, що попри від-мову від членства в НАТО, вони бажають співпрацю-вати. Вони підкреслювали свою зацікавленість у спів-праці з Європейським Союзом та укладанні Угоди проасоціацію, що включає поглиблену і всеохоплюючузону вільної торгівлі (ЗВТ), як головного рушіяінтеграції України до Європи.

Ряд подій травня й червня 2010р. показали праг-нення Києва рівноваги. Верховна Рада переважноюбільшістю затвердила річний план військових навчаньв Україні, переважно – спільно з силами НАТО.Українські офіційні особи відхилили ідею приєднаннядо митного союзу з Росією, Білоруссю й Казахстаном,яку вони назвали несумісною із ЗВТ з ЄвропейськимСоюзом. За їх словами, Київ не зацікавлений у при-єднанні до Організації Договору про колективну без-пеку під егідою Росії. Західні дипломати повідомляли,що український Уряд виконує “домашнє завдання” зукладання Угоди про асоціацію, працюючи серйоз-ніше, ніж за Президента В.Ющенка. Деякі дипломативважали, що В.Януковичу, попри всі його недоліки,подобалася думка, що він буде людиною, яка приведеУкраїну до Європи.

Улітку 2010р. повідомлення з Києва дозволялиприпустити, що українські високопосадовці, в т.ч.на Банковій, розчарувались у політиці Росії. Їм зда-валося, що Москва не відповіла на доброзичливийпідхід Києва до вирішення проблем у березні йквітні. Вони питають, чому, наприклад, Росія про-довжує просувати газопровід “Південний потік”, щомає пройти дном Чорного моря в обхід України,тоді як українська газотранспортна система маєнадлишкові потужності. “Південний потік”, у разійого побудови, лише відбере газ у трубопроводів,що проходять територією України.

В.Янукович, Прем’єр-міністр М.Азаров та іншівисокопосадовці у 2011р. висловлювали дедалібільше невдоволення позицією Росії щодо цін на газ.Вони вважали ціну – навіть зі знижкою, виторгува-ною роком раніше в Харкові – зависокою і неспра-ведливою. “Газпром”, однак, не виявив готовності докомпромісу. Коли “Нафтогаз” наприкінці 2011р. зая-вив, що у 2012р. він імпортуватиме лише 27 млрд. м³газу, “Газпром” нагадав про положення контракту“бери або плати” та повідомив, що зобов’яже Українузабрати або принаймні заплатити за 41,6 млрд. м³.Демократичний відступ і погіршення відносин з Європою

В.Януковича обрали Президентом у 2010р. навиборах, які місцеві й західні спостерігачі назваливільними, чесними і змагальними. Деякі спостерігачівважали їх найкращими виборами в історії Україні.

На початку 2011р., однак, Європа побачила дедалібільший наступ на демократію в Україні, зросла стур-бованість авторитарними тенденціями влади. Осьдеякі найбільш вражаючі приклади: численні повідо-млення про неадекватні дії Служби безпеки України;рішення Конституційного Суду від вересня 2010р. про

скасування конституційних змін, схвалених Радою угрудні 2004р.; загальнонаціональні місцеві вибори вжовтні 2010р., на яких були зафіксовані значні недо-ліки; арешт і суд над колишніми посадовцями, якіпрацювали в попередньому Уряді, включно з колиш-нім Прем’єр-міністром Ю.Тимошенко. У січні 2011р.через відступ демократії Україна стала першоюпострадянською країною, яка втратила статус“вільної” в рейтингу Freedom House.

Ці авторитарні тенденції вдарили по відносинахКиєва з Європейським Союзом. Справа Ю.Тимошенкозасвідчила проблему вибіркового застосування законув Україні. Після її ув’язнення в серпні 2011р. членипарламентів ряду країн ЄС оголосили, що вонибудуть проти ратифікації Угоди про асоціацію і ЗВТЄС-Україна, якщо Ю.Тимошенко не звільнять. Залаштунками вересневої конференції в Криму Міністрзакордонних справ Швеції К.Більдт, Єврокомісар зпитань розширення Ш.Фюле і член ЄвропейськогоПарламенту Е.Брок мали майже двогодинну зустрічз В.Януковичем і попередили його про шкоду, якусправа Ю.Тимошенко завдає відносинам ЄС-Україна.Після зустрічі вони вірили, що В.Янукович розу-міє проблему та бачить подальший шлях. Як самВ.Янукович зазначив під час конференції, Рада маланамір розглянути Кримінальний кодекс для вилученнязастарілих положень. Вилучення положення, яке далопідстави для звинувачень Ю.Тимошенко, здавалосьелегантним вирішенням її справи. Наприкінці вереснянімецький канцлер А.Меркель нагадала В.Януковичу,що суди над опозиціонерами зашкодять відносинамЄС з Україною.

Але в жовтні Партія регіонів вирішила не вилу-чати відповідну статтю з кримінального кодексу, а закілька днів суд виніс вирок Ю.Тимошенко. Брюссель ібагато країн-членів ЄС засудили цей вирок, а офіційніособи ЄС відклали запланований візит В.Януковичадо Брюсселя. У листопаді Президент ЛитвиД.Грибаускайте і Президент Польщі Б.Коморовскізустрілись з В.Януковичем і знов попередили, щоув’язнення Ю.Тимошенко зашкодить відносинам ЄСз Україною.

Враховуючи відсутність реакції України на занепо-коєння ЄС щодо Ю.Тимошенко, ряд країн ЄС висту-пив за скасування запланованого на грудень 2011р.саміту ЄС-Україна в Києві. Втім, саміт відбувся,хоч і без будь-яких церемоній. Голова ЄвропейськоїРади Герман ван Ромпей і Президент ЄвропейськоїКомісії Жозе Мануель Баррозу мали коротку зустрічз В.Януковичем, не підписали Угоду про асоціацію ісказали пресі, що підписання залежатиме від політич-них подій в Україні, зокрема, ситуації з Ю.Тимошенко.Ризик для Києва

У ІІ половині 2010р. відносини ЄС-Україна роз-вивались у позитивному й діловому руслі. Все зміни-лось у 2011р. До березня 2012р. вони, за найм’якшоюоцінкою, загальмували, а за більш відвертою – погіршувалися. 4 березня 2012р. New York Times над-рукувала статтю під назвою “Сповзання України”авторства К.Більдта, Міністра закордонних справВеликої Британії В.Хейга, Міністра закордоннихсправ Чехії К.Шварценберга, Міністра закордоннихсправ Польщі Р.Сікорського та Міністра закордон-них справ Німеччини Г.Вестервелле. У статті зазнача-лося, що “розвиток подій в Україні впродовж останніхдвох років змушує нас поставити під сумнів наміриКиєва щодо дотримання фундаментальних ціннос-тей, які є основою Угоди [про асоціацію] та нашихвідносин у широкому контексті”, а також були наве-дені підстави для “зростаючої занепокоєності станом




демократії в Україні”. Цей лист, підписаний п’ятьмаміністрами закордонних справ, що подавав зріз погля-дів у Європейському Союзі, мав би занепокоїти Київ.

У відповіді від 20 березня Міністр закордоннихсправ України К.Грищенко написав, що “Україна від-дана європейським цінностям”. В інтерв’ю, надруко-ваному в Dziennik Gazeta Prawna 2 квітня, В.Януковичзаявив, що його Уряд “здійснить необхідні реформидля зміцнення демократії і верховенства правана основі наших спільних цінностей”. ПроблемаВ.Януковича та його Уряду в тому, що ніхто в Європіцьому не вірить.

Хоч Угода про асоціацію була парафована під часмалопомітної зустрічі в Брюсселі 30 березня, переднею – багато перешкод. Як у грудні 2011р. зазначивГерман ван Ромпей, ЄС не має наміру поспішати зпідписанням і ратифікацією Угоди та ЗВТ, поки незміниться політична ситуація в Україні. Серед країн-членів ЄС немає згоди щодо підписання. Угоду проасоціацію і ЗВТ мають схвалити всі 27 країн-членівЄС, а ряд парламентарів країн-учасниць заявили, щовони проти ратифікації до покращення внутрішньоїситуації з демократією в Україні.

Це загрожує бажаній меті В.Януковича досягтизбалансованої зовнішньої політики – саме тоді, колиневдоволення українських високопосадовців Росієює цілком очевидним. Інтереси двох країн з важли-вих питань значно різняться. Можна навести лишеодин приклад – газ. Чому “Газпром” має погоджува-тися знизити ціну, встановлену, як він вважає, чин-ним контрактом? Тим часом у березні з’явилися пові-домлення, що “Газпром” змінює маршрут транзитугазу до Європи з української газопровідної системина газопроводи Білорусі, над якими “Газпром” нещо-давно отримав контроль.Прорахунки В.Януковича

Київ опинився в цій незручній ситуації через дваочевидні прорахунки В.Януковича. По-перше, він,здається, вважав, якщо подовжити оренду для ЧФ РФі припинить українську політику, яка непокоїла Росію,Москва піде назустріч і запропонує Києву щосьбільше, ніж просто знижку на газ у квітні 2010р. Цеприпущення не справдилося. Росіяни продовжуютьторги з Києвом з позиції сили та вимагають речей,які В.Януковичу дуже важко віддати. “Газпром”прагне контролю над газопровідною системою, щоперетинає Україну, а російський Уряд хоче приєд-нання Києва до Митного союзу.

Підстав очікувати від Москви м’якшого підходунебагато, особливо тоді, коли росіяни бачать, що від-носини України з Європейським Союзом і Заходомзагалом переживають важкі часи. Чи хтось вірить,що переговори стануть легшими для Києва, колиВ.Путін – який, як кажуть, не любить В.Януковича, – повернеться на пост російського Президента?

Другий прорахунок В.Януковича стосується став-лення Європейського Союзу до України. Здається,він вірив, що Європа не зверне уваги – чи принаймніпасивно відреагує – на його політику відступу демо-кратії, і дуже переоцінив геополітичну вагу, яку ЄСнадає Україні. Здається, він гадав, що Україна значитьдля ЄС більше, ніж Європейський Союз для України,і що ЄС закриє очі на відступ демократії в Українічерез побоювання, що якщо він не прийме Україну,то країна знову опиниться в орбіті Москви.

Ця думка В.Януковича теж помилкова. Він мігзробити цей прорахунок частково через заяви Заходупро відхилення ідеї сфери інтересів Росії. Але дляофіційних осіб ЄС, так само як і більшості країн-учасниць, це не так питання геополітики, як питання

цінностей. Європу очевидно засмучує те, що відбува-ється в Україні, і це виходить за справу Ю.Тимошенко(якій, мабуть, будуть висунути нові кримінальні зви-нувачення). Коли йдеться про Україну, для багатьохкраїн-членів ЄС цінності збігаються з інтересами ЄС,оскільки вони бачать у дійсно демократичній україн-ській державі кращого, стабільнішого і прозорішогопартнера. Після парафування Угоди про асоціацію30 березня 2012р. Е.Брок заявив: “Угода про асоціа-цію може бути підписана та ратифікована лише колиукраїнський Уряд створить необхідні передумови. Цеполітика всіх європейських інститутів, і ЄвропейськогоПарламенту зокрема. Ці передумови містять дотри-мання базових правил демократії і верховенства права.Це передбачає припинення переслідувань та ув’яз-нення опозиційних політиків, що є неприйнятним іне відповідає верховенству права. Опозиція повиннамати право брати участь у виборчій кампанії зі сво-їми лідерами, на тих самих умовах виборчого законо-давства та доступу до ЗМІ”.

Якщо раніше в органах ЄС була єдність щодоспівпраці з Україною, то тепер на країну дедалі час-тіше дивляться як на головний біль, а не цінне при-дбання. Це відбувається в несприятливий моментдля Києва. Можливо, більшою мірою, ніж будь-колив останні 20 років, проблеми в Європейському Союзі(такі, як криза зони євро) змушують країни-учасницівважати, що ЄС має зосередитися на собі. Деякікраїни-учасниці не бажають бачити Україну ближчоюдо Європейського Союзу. Відступ демократії дає цимкраїнам підстави виправдати уповільнення темпівспівпраці ЄС із Києвом. І традиційні захисники Києвав Європейському Союзі – такі, як Польща, Литва іШвеція – виказують ознаки втоми від спроб підтри-мати Україну.

Усе це не віщує нічого доброго для здатності Києвапроводити його зовнішню політику. Замість досяг-нення рівноваги міцних зв’язків з Європою і Росією,політика В.Януковича дає зворотній ефект.

Деякі аналітики на Заході запитують, чи розумієце В.Янукович. Важко повірити, що ні. Лідери й високо-посадовці ЄС пояснювали проблему йому особисто.Інші аналітики запитують, чи не однаково йому, при-пускаючи, що він так переймається зміцненням полі-тичної та економічної влади в країні, що не звертаєбагато уваги на зовнішню політику й ціну відступудемократії. Це якось не узгоджується з образом людини,яка прагне зустрічатися з лідерами ЄС і Б.Обамою.І він не може дозволити собі розкоші не звертати уваги.

Із загальним погіршенням відносин України з ЄСі Заходом В.Янукович опиниться у дедалі більшій ізо-ляції, а позиція Києва у відносинах з Москвою слаб-шатиме. Це матиме наслідки для розвитку подій вУкраїні, в т.ч. для української економіки, що нако-пичує борги за енергоносії, які їй, можливо, важкобути витримати. Наприклад, Європейський Союз іСполучені Штати в минулому завжди заохочувалиМіжнародний валютний фонд виявляти гнучкість,коли Київ не виконував умов програми МВФ. Теперу Заходу мало сентиментів щодо цього.

На певному етапі В.Януковичу доведеться стикну-тися з тим,що він може мати авторитарну політичнуструктуру, складні відносини з Європою і Заходомі дуже послаблені позиції у відносинах з Росією – або повернутися до більш демократичного підходуй мати міцніші відносини з Європою і Заходом тазбалансовану зовнішню політику. Якщо він вірить,що зможе знайти спосіб мати авторитарну системувдома і водночас досягти рівноваги в зовнішнійполітиці, то він ризикує помилитися ще раз.


Евросоюз формировал свою политику на украин-ском направлении, конечно, под давлением Москвы.Во всяком случае, немецкие политики этого и нескрывали. Кремль воспринимал тогда Украину какосновную угрозу для себя, но не как угрозу тан-ков НАТО, подползающих к русской границе, а какугрозу необратимости европейского выбора Киева,угрозу success story Украины на пути демократичес-кого, европейского развития.

Европейский вектор Украины стал бы при-говором для путинского режима, потому что убе-дительная демонстрация успеха на этом пути наро-дом столь близким русскому как украинский, разомпокончила бы со всей философией суверенной демо-кратии, особого пути, “вставания с колен” и прочимикремлевскими комплексами и фантазмами.

Об этом косвенно можно судить даже по тому,как гораздо менее значимый для русского коллек-тивного сознания успех Грузии (которая далеко нестоль близкая нам страна как Украина) уже сей-час становится опасным для Москвы. А представьте,сколь был бы разрушителен для путинского режимаубедительный успех Украины.

Очевидно, что основной стратегической цельюМосквы было дискредитировать и подорватьевропейский выбор соседнего государства. Этоделалось разными средствами: и путем воздействияна внутреннюю украинскую политику, и на внешнем,прежде всего немецком, направлении.

При президентстве В.Януковича переговорыо Соглашении об ассоциации Украины с ЕС,в конце концов, дошли до рубежа парафирования

соответствующего документа. Конечно, цены быне было этому соглашению лет пять назад, в началепрезидентства В.Ющенко.

И сейчас встает проблема, которая широко обсуж-дается и в Украине, и в Европе. Ратифицировать лиэто соглашение, предоставить ли Украине офици-альный статус ассоциированного с ЕС государства,независимо от того, что сейчас происходит во внут-ренней политике Украины (авторитарные тенденциипрезидентства В.Януковича, судебное преследова-ние его политических противников)? Или заморозитьсоглашение, чтобы оказать давление на сегодняшнююукраинскую власть?

Есть разные точки зрения по этому вопросу исреди украинской оппозиции, и в Европе. Я личнополагаю, что соглашение должно быть немедленноратифицировано и введено в действие. Это согла-шение не с В.Януковичем и не для В.Януковича.Это соглашение о будущем украинской нации иукраинского государства, о европейской траекторииразвития Украины.

Если ЕС хочет выразить, кроме того, и свое отно-шение к сегодняшнему украинскому режиму – этоможно сделать, заключив Соглашение об ассоциациис украинским государством, но введя одновременно,например, что-то вроде “списка Магнитского”, кудабудут включены люди, непосредственно осуществля-ющие в Украине судебные преследования оппозицио-неров. В Соглашении речь идет о будущем Украины,а не о сегодняшних реалиях. К тому же изменить этиреалии украинскому гражданскому обществу будетзначительно легче в рамках этого соглашения,в контексте юридически закрепленного европейскоговыбора Украины.

На некоторые соображения по поводу отношений Украина-ЕС меня натолкнуло участие в международной конференции “Ukraine at the Crossroad” (Оттава, 7-8 марта), где эта тема

активно обсуждалась.Вопрос взаимоотношений ЕС и Украины имеет давнюю историю. На мой взгляд, во время

президентства В.Ющенко Евросоюз сделал все, чтобы оттолкнуть Украину. Франция и Германия отказались предоставить ей не только дорожную карту, но даже и контуры какого-то“горизонта” для сотрудничества – сначала соглашения об ассоциации, потом членства в ЕС –который был так необходим для подтверждения европейского выбора страны. Того выбора, который украинский народ сделал в 2004г.

Андрей ПИОНТКОВСКИЙ,ведущий научный сотрудник

Института системного анализа РАН

УКРАИНА МЕЖДУ РОССИЕЙ И ЕС


Я знаю, что украинская оппозиция по этомувопросу расколота. На упомянутой выше конферен-ции также шла речь о ратификации Соглашения обассоциации ЕС и Украины. Меня не поддержал мойстарый друг Б.Тарасюк. Он считает, что соглашениене нужно парафировать, что отказ Европы окажетдейственное давление на режим В.Януковича.

Я же окончательно определил свою позицию,когда обсуждал этот вопрос с европейскими коллегами.В их высказываниях звучал любопытный мотив, ониговорили: вы знаете, мы опасаемся, что если мы сей-час ратифицируем это соглашение, закрыв глаза навсе нарушения прав человека при В.Януковиче, то вМоскве может создаться впечатление, что это созна-тельная русофобская акция. В своих отношениях сУкраиной они до сих пор продолжают оглядываться всторону Кремля – как бы не обидеть, не раздразнитьсвоего ценного партнера господина В.Путина.

Во времена В.Ющенко европейские державы,по сути, предали Оранжевую проевропейскую рево-люцию. И даже сейчас, когда уже фактически согла-совано Соглашение об ассоциации, они оглядываютсяна Москву – а не воспримет ли Кремль его негативнов каком-то неверном свете? Конечно, воспримет!

Москва делает все, чтобы сорвать заключе-ние Соглашения об ассоциации. Еще раз повторю,колоссальное влияние на российские события мог быоказать успех Украины на европейском пути разви-тия, который сегодня, к сожалению, и не просмат-ривается, и на который так надеялись после Оранжевойреволюции. Москва естественно приложила громад-ные усилия для того, чтобы сорвать эту траекториюразвития, и ЕС во многом ей в этом способствовал.

Внешней политики как таковой в России нет.Она целиком посвящена решению задач внутреннейпропаганды. Внешняя политика – это разжиганиедошедшей в последние месяцы уже до высшей сте-пени истерии ненависти к Западу и, прежде всего,к США.

Власть убеждает народ, что нас окружает могу-щественный и опасный враг, который хочет рас-членить Россию, захватить наши несметные богат-ства, растлить нашу высочайшую духовность и т.д.И только один В.Путин защищает нас от этого смер-тельного врага. Повторяя тысячу раз эту чушь, властьсама начала в нее верить. Вспомните выступлениеВ.Путина на митинге победы – он плакал, и этобыли не глицериновые, а настоящие слезы. Он пла-кал, когда рассказывал, что нас хотели лишить суве-ренитета, но мы победили, мы отстояли Россию.А до этого он призывал: “умрем те ж под Москвой!”. Он боролся в выдуманным им самим мире, не скакими-то там Г.Зюгановыми и В.Жириновскими,он боролся с мировым злом, с мировой закулисой и,прежде всего, с США – и он искренне верил в это.

Отсюда и неизбежное следствие для россий-ской политики на постсоветском пространстве – всеотношения с соседями становятся производными отэтой великой борьбы с мировой закулисой. В 2004г.Москва интерпретировала выборы в Украине какнекий армагеддон, как последний бой сил добра изла между проамериканским В.Ющенко и про-российским В.Януковичем.

В Кремле видят мир только в такой системекоординат и не могут понять, что В.Ющенко иВ.Янукович – не проамериканские или, соответст-венно, пророссийские президенты, а проукраинские

политики, придерживающиеся разных точек зренияи ориентирующиеся на разные социальные группы икланы. Что они субъекты самостоятельной политикив самостоятельном государстве.

То же самое происходит и по отношению ковсем остальным бывшим собратьям по СоветскомуСоюзу. Сколько раз Москва, разделив политиковсоседней страны на проамериканских и пророссий-ских, делала все, чтобы привести к власти т.н. про-российских. А потом немедленно начинала клей-мить этих бывших пророссийских и снова объявлятьих антироссийскими, как сейчас происходит с темже В.Януковичем. Ибо она никак не может понять,что пророссийских в ее понимании на постсоветскомпространстве просто не существует.

Государственное телевидение состряпало обличи-тельный фильм против А.Лукашенко, который, каза-лось бы, был брендом пророссийского политика. Былтакой пророссийский политик В.Воронин, потом егопоносили как антироссийского, то же самое происхо-дило и с киргизским, и с таджикским президентами.

Это патологическое непонимание того, чтососедние страны – не “зоны привилегированныхинтересов” или объекты “доминирования на пост-советском пространстве” (любимые мидовскиеидеологемы), а некие самостоятельные субъектымеждународной политики.

Каждого нового руководителя в странах СНГмы объявляем прозападным или “еще более про-западным”, не замечая, что тем самым выносим при-говор своей собственной политике. Где же те “пророс-сийские”, в ожидании которых мы строим песочныезамки своей новой империи? А может быть, все-таки что-нибудь не так с нами и с нашей политикой,а президенты просто проукраинские, прогрузинские,пробелорусские?

Неспособность политического класса России неформально на бумаге, а внутренне психологическивоспринимать всерьез независимость стран СНГ, егопоразительная глухота к возможной реакции парт-неров, духовная лень, не позволяющая попытатьсявзглянуть на себя их глазами, – все это порождаетсаморазвертывающийся цикл отчуждения и враждына всем постсоветском пространстве.

Что может сегодняшняя российская “элита”предложить своим бывшим соседям по коммуналь-ной квартире? Ничего, кроме помпезных разгово-ров о своем величии, о своей исторической евразий-ской миссии, о мессианском имперском предназначе-нии русского этноса и т.д. Но это никому, кроме нассамих, не интересно. Максимум, на что некоторыесоседи готовы – снисходительно выслушивать этифантазмы за крупные финансовые субсидии.

Вороватая и бездарная, чванливая и трусли-вая, мечущаяся между Куршевелем и Лефортовороссийская политическая “элита” никак не можетпонять, что никому она не нужна на постсовет-ском пространстве в качестве учителя жизни ицентра притяжения.

Поэтому всегда у Кремля будут проблемы сУкраиной, любой новый Президент Украины будетобъявляться антироссийским, потому что не будет вУкраине такого президента, который будет покорноугодничать перед Москвой, у него всегда будуткакие-то свои интересы. Может быть, с чьей-то точкизрения неправильные, может быть, эгоистические, неотражающие интересы украинского народа в целом,



а только какого-то отдельно клана, социальнойгруппы, – но они никогда не будут стопроцентнокремлевскими. Вот этой простой вещи Москва никакне может понять.

Путинской клептократии абсолютно необходимдля удовлетворения своих фантомных имперскихамбиций великий внешний враг – США. И необходимысоседи, которые в ее модели мира являются сател-литами США. Именно в таком качестве будет рас-сматриваться Украина, если она не будет немедленнои автоматически удовлетворять все интеграционныеприхоти Москвы. Поэтому отношения всегда будутнапряженными.

В чем конкретно эти противоречия будут прояв-ляться? Конечно, значительную роль будет игратьэкономическая составляющая, газ прежде всего,потому что российские лидеры не только носи-тели неоимперских комплексов, но еще и крупныегазотрейдеры.

Вспоминается фантасмагорическая сцена, сим-волизирующая сегодняшнее состояние российско-украинских отношений – торжественное открытиеСеверного потока. Там присутствовали В.Путин,бывший немецкий канцлер Г.Шредер и глава“Газпрома” А.Миллер.

А.Миллер, когда ему задали вопрос, почему газпродается для Украины дороже, чем для Германии,начал разглагольствовать, что невозможно сравниватьУкраину с Германией, что у Москвы гораздо болееблизкие отношения с Берлином, большее взаимо-проникновение экономик, более тесное стратегичес-кое сотрудничество. Но если у российского руковод-ства гораздо более близкие отношения с Германией,чем с Украиной, то к чему тогда все претензии накакое-то единство бывших народов Советского Союза,на нашу общую историческую память, на какую-тоособую роль России на постсоветском пространстве?!

Еще в 1997г. подобные рецепты поведенияМосквы не только в отношении Украины, но и длявсего постсоветского пространства были прописаны впечально известном докладе “СНГ: начало или конецИстории” (“Независимая газета”, 26 марта 1997г.).С тех пор его рекомендации красной нитью про-ходят через бесконечные многолетние публикации“экспертов по ближнему зарубежью”:

“Принуждение Украины к дружбе, в противномслучае постепенное установление экономическойблокады Украины по образцу блокады Кубы СШA”;

“Только угроза серьезной дестабилизации Грузиии Азербайджана, подкрепленная демонстрациейрешимости России идти до конца по этому пути,может предотвратить окончательное вытеснениеРоссии из Закавказья”;

“Мы исходим из необходимости и естествен-ности доминантной роли России в наднациональныхорганах СНГ. Иначе, зачем России настаивать наих создании?”.

“Принуждение Украины к дружбе”, этот велико-лепный оруэлловский оксюморон – беспощадныйсамодиагноз психического состояния российскогополитического класса.

Принуждение к любви во всех правовыхсистемах рассматривается как исключительно тяжкоедеяние, влекущее за собой серьезную ответствен-ность. В обыденных человеческих отношенияхпринуждение к дружбе гарантировано оказывается

приглашениемкненависти.Почемужестольочевиднаяглупость выдается за образец государственноймудрости, когда речь идет не об отношениях междулюдьми, а об отношениях между народами.

Мы упрямо пытаемся навязать нашим соседямвыбор – или Россия, или Запад. Это абсолютнонеконструктивная и бесперспективная постановкавопроса. Страны СНГ убедились в неспособности и,более того, нежелании России способствовать решениюстоящих перед ними проблем. Стоит ли удивляться,что все они стремятся максимально расширять своевзаимодействие с Западом. Кому нужна страна,которая не может предложить своим соседям ничего,кроме “принуждения Украины к дружбе” и угрозы“дестабилизировать ситуацию на Кавказе и вЦентральной Азии с активным вовлечением в этотпроцесс русского и русскоязычного населения”.

Ну, может быть, нашлись бы на постсоветскомпространстве какие-нибудь социально близкиебратья по разуму, если бы хрипящая от ненавистик Западу российская элита предложила бы импоследовательный Большой Антизападный Идео-логический Проект. Но всем прекрасно известно,где эта “элита” хранит свои сокровища.

И ведь вся эта возня затевается, оказывается,по мысли авторов знаменитого доклада, только“для усиления своих позиций в политическойторговле с США и Западом за интеграцию Россиив цивилизованный мир”.

Тогда почему же Москва так отчаянно, так без-дарно и безнадежно пытается воспрепятствовать естес-твенному и неизбежному движению своих соседей внаправлении того же самого “цивилизованного мира”?

Удивительна неспособность нарциссирующей всвоих мегаломанических фантазиях и вселенскихобидах “элиты” взглянуть на себя со стороны гла-зами либо тех своих соседей, которых она собираетсяпревратить в “зону привилегированных интересов”, либо тех своихбудущихпартнеровпо “цивилизованномумиру”, кого она собирается шантажировать угрозамина постсоветском пространстве.

Путь в цивилизованный мир – это для Россиина 99% проблема внутренняя. Это созданиесовременной рыночной экономики, а не “общака”олигархов, бюрократов и питерских чекистов;построение гражданского общества, а не уродливой“управляемой демократии”.

Это трудный путь. Но если его не пройти,Россию ждет маргинализация и распад. Лет десять,не больше, осталось спесивой российской “элите”,бездарно проедающей сырьевые ресурсы страны,болтаться в проруби своих фантомных амбиций иантизападных комплексов.

Второй раз за последнюю четверть века, то естьпри жизни одного поколения, Россия стремительновтягивается в воронку распада несостоятельнойполитической модели – тупой административнойвертикали, режима несвободы.

Но если история Советского Союза – это шек-спировская трагедия мирового масштаба, то исто-рия путинизма – пошлейший и отвратительныйпровинциальный фарс. Путинизм – это высшая изаключительная стадия бандитского номенклатур-ного капитализма в России. Закономерный финальныйпродукт эволюции “нового класса” и распада совет-ской коммунистической системы, предвосхищенныйДж.Оруэллом в знаменитом финале Animal Farm.



Роль бизнеса в глобализации и регионализации мировой экономики

Реальная картина международных экономическихвзаимоотношений невозможна без анализа особен-ностей участия в них конкретных бизнес-структур.Когда мы говорим о поставках газа в Европу из России,превысивших в 2011г. 150 млрд. м3, речь идет о конкретныхконтрактах “Газпрома”, до последнего времени – монополиста по продажам россисйкого газа за рубеж. Кар-тина поставок нефти и нефтепродуктов, в которой задей-ствованы несколько российских нефтяных компаний,выглядит более разнообразной: “ЛУКОЙЛ”, “Роснефть”, “Газпромнефть”, “Сургутнефтегаз”, “ТНК-ВР”.Эти пос -тавки осуществляются путем взаимодействия с нацио-нальными и зарубежными корпоративными структу-рами, которые занимаются транспортировкой, хранением,продажей или переработкой российских нефти и газа.

Усиление роли крупных компаний в мировойэкономике и политике наблюдается с последнейчетверти ХХ века. В 1970-е годы именно потреб-ности зарождающихся ТНК во многом ускорили либе-рализацию правил внутренней и международнойхозяйственной деятельности, способствовали бурномуразвитию трансграничных перетеканий капитала,росту мировой торговли. В дальнейшем число компа-ний, действующих не менее чем в двух странах, зна-чительно увеличилось. По оценкам международныхэкспертов, в 2011г. число таких компаний превышало87 тыс., а число их филиалов составило около 800 тыс.Фактически, можно говорить о корпоратизациимировой экономики, которая оказывает комплек-сное влияние на экономическое развитие, ускоряяпроцессы глобализации.

Корпоратизация играет активную роль и в развитиирегиональных интеграционных процессов. Интересыотдельных бизнес-структур стимулируют неформальныеинтеграционные инициативы в конкретном регионе(интеграцию “снизу”, или корпоративную интеграцию). Такая интеграция, наряду с инвестиционным взаимо-действием приобретает различные формы (промыш-ленная и научно-техническая кооперация, аутсорсинг,миграция трудовых ресурсов, взаимодействие регионов,создание временных стратегических альянсов и т.п.).

При этом, организация международного произ -водства, не связанная с инвестициями, все болееопределяет характер международных производственно-сбытовых цепочек. По оценкам ЮНКТАД, в 2010г. натрансграничное подрядное промышленное производ-ство и аутсорсинг услуг приходилось $1,1-1,3 трлн., нафранчайзинг – $330-350 млрд., на лицензирование –$340-360 млрд., на управленческие контракты –порядка $100 млрд. В компаниях, действующих безпрямого иностранного инвестирования, в мире занятооколо 18-21 млн. работников; на их долю в ряде отрас-лей (электронная, швейная, обувная промышленность,производство игрушек) в некоторых развивающихсястранах приходится 70-80% экспорта1.

Новые формы организации глобальной эконо-мики и усилившаяся роль бизнес-структур предпо-лагает выстраивание современной модели взаимо-отношений государства и отдельных экономическихфакторов при реализации национальной внешне-экономической политики.Этамодель должна обеспечить:

• защиту национальных геополитических и эко-номических интересов во взаимоотношенияхс отдельными странами;


В статье анализируются основные тенденции и проблемы экономического сотрудничества корпоративных структур России и Украины, а также их взаимодействие с корпорациями из ЕС.

Отмечается необходимость переориентации российско-украинского сотрудничества на решение задач структурной и технологической модернизации экономик обеих стран. Рассматриваются возможности использования потенциала стран ЕС для решения этих задач и предлагаются некоторые формы их реализации.

Борис ХЕЙФЕЦ,главный научный сотрудник

Института экономики РАН

ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ВЗАИМО-ДЕЙСТВИЕ РОССИИ С УКРАИНОЙ И ГОСУДАРСТВАМИ ЕС В ЦЕЛЯХ МОДЕРНИЗАЦИИ: КОРПОРАТИВНЫЙ СРЕЗ

1 World Investment Report 2011: Non-equity Modes of International Production and Development. – New York and Geneva: UNCTAD, 2011, рр.132-133.


• достижение целей корпоративного развития,в т.ч. максимизацию прибыли, получение новыхтехнологий, рынков сбыта и т.п.;

• политическую и дипломатическую поддержкуотдельных компаний, обеспечение им недис-криминационных условий экспорта и внешнейинвестиционной экспансии;

• преодоление государственного протекционизмаотдельных стран и заградительных барьероврегиональных интеграционных объединенийдля продвижения товаров и инвестиций, трудо-вой миграции и т.п.

Конкретные характеристики такой моделиимеют особенности для каждого бизнеса. Один изважнейших критериев – структура собственностикомпании, определяющая степень участия государ-ства в ее управлении. Одни средства для гармониза-ции корпоративных и национальных интересов могутбыть использованы во взаимоотношениях с компа-ниями, в которых контрольный пакет акций при-надлежит государству и для которых приоритетнынациональные, а не корпоративные интересы. Иныесредства необходимы для государственной политикиво взаимоотношениях с частными компаниями, хотяздесь имеются определенные особенности. В такихквазирыночных государствах, как Россия и Украина,огромную роль играют специфические инструментыручного управления, которые иногда могут оттеснитькорпоративные интересы на второй план.

Нынешние реалии, прежде всего глобальныйфинансово-экономический кризис (ГФЭК) 2008-2012гг.,заставляют несколько по-иному взглянуть навзаимоотношения государства и частного бизнеса.Во-первых, это касается большой государственнойподдержки, оказанной ему ввиду системных рисков.Во-вторых, связанное с ГФЭК усиление государ-ственного протекционизма потребовало более актив-ного государственного участия в продвижении инте-ресов национального бизнеса за рубежом. В-третьих,сокращение финансовых ресурсов бизнеса обусловитпоиск новых форм поддержки корпоративных струк-тур, чтобы стимулировать их участие в структурной итехнологической модернизации экономик на новомэтапе технологического развития глобальной экономики.

Эти задачи крайне актуальны для России иУкраины. В серьезной модернизации нуждаются игосударства ЕС, переживающие самый глубокий завремя его существования экономический кризис.Взаимодействие российского иукраинского бизнеса

Пока взаимодействие российского и украин-ского бизнеса оказывает незначительное влияниена структурную и технологическую модернизациюобеих стран. Это взаимодействие наиболее активно втрадиционных базовых отраслях экономики – черной ицветной металлургии, энергетике, химической и нефте-химической промышленности, некоторых отрасляхтяжелого машиностроения и легкой промышленности.

При этом, хотя появились более глубокие формывзаимодействия, связанные с взаимными инвестици-ями, (прежде всего с крупными сделками российскихкомпаний по приобретению производственных акти-вов в Украине), принципиальных модернизационныхизменений в работе соответствующих производств непроизошло. Не случайно в Украине деятельностьроссийского бизнеса часто подвергается критике.

Но необходимо отметить, что похожие проблемысуществуют и в самой России2. В силу специфики фор-мирования на первых этапах системной трансформа-ции, предпринимательский класс на постсоветскомпространстве нацелен, прежде всего, на получениебыстрой прибыли и не задумывается о долгосрочныхмодернизационных инвестициях, которые могут обес-печить повышение конкурентоспособности. Все этипроблемы непроизвольно переносятся в Украину идругие страны, где работает российский бизнес.

Однако, следует отметить и модернизационноевлияние российского бизнеса на развитие такихотраслей украинской экономики, как мобиль-ная связь, сектор финансовых и страховых услуг.Именно в этих сферах российский бизнес, как и всамой России, использовал полученные им передовыезападные технологии.

По состоянию на 1 января 2012г., в Украине дей-ствовало девять банков3 с российским капиталом,которым, по данным Ассоциации украинских банков(АУБ), принадлежит примерно 15,5% активов украин-ской банковской системы (и этот процент постояннорастет), 16,3% всего кредитно-инвестиционного порт-феля, около 10% депозитов физических лиц и около16% – юридических. Их совокупный капитал состав-ляет примерно 14,5% совокупного капитала украин-ских банков. Это не так много, однако, за российскими“дочками” стоят крупнейшие банки России, которыемогут в любой момент предоставить в их распоряже-ние значительные ресурсы4.

Поэтому не случайны и позитивные оценкироли российских компаний в Украине, вносящихположительный вклад в повышение инвестицион-ной активности, рост ВВП, увеличение поступле-ний в бюджет и повышение уровня занятости5.

Украинские инвестиции в Россию заметноуступают российским. Так, к концу 2011г. объемнакопленных российских инвестиций в Украинесоставил $1 млрд., а украинских – примерно $238 млн.Еще меньше объемы взаимных ПИ (таблица “Накоп-ленные взаимные инвестиции России и Украины”6).Хотя данные официальной статистики искажены засчет транзитных инвестиций из инкорпорированных зарубежом холдинговых центров, принадлежащих рос-сийским и украинским гражданам, приведенныепоказатели явно не отражают потенциал двух стран7.

В некоторых случаях развитию инвестицион-ного сотрудничества способствуют, как это ни пара-доксально, периодически возникающие российско-украинские конфликты. Так, из-за проблем с

2 У российских предприятий доля затрат на исследования и разработки составляют только 6% общих затрат в их бюджетах. В то же время у таких инновационных лидеров, как Япония – 75%, в США – около 70%, в странах ЕС – от 25% до 60-65%. При этом затраты бизнес-структур более чем вдвое уступают невысоким, по международным меркам, затратам государства, тогда как в успешных странах (с точки зрения модернизации) – ситуация прямо противоположная.3 “Сбербанк России”, “Внешторгбанк” (ВТБ), “Проминвестбанк” (с 2009г. принадлежит российскому “Внешэкономбанку”), “Альфа-банк”, “Банк Москвы” (БМ банк), “Петрокоммерц-Украина”, “Энергобанк”, “Русский стандарт”, “Траст”.4 Источник: Зеленский Е. Русские банкиры оккупируют Украину. – Минфин, 13 февраля 2012г., http://minfin.com.ua/2012/02/13/540219.5 Левицкий А. Российский капитал в Украине: Кремль будет защищать бизнес, а бизнес – Кремль. – УНИАН, 17 августа 2009г., http://www.unian.net/rus/news/331434-rossiyskiy-kapital-v-ukraine-kreml-budet-zaschischat-biznes-a-biznes-kreml.html.6 Источник: данные Госкомстата РФ, http://www.gks.ru.7 Типичным примером в этом плане является приобретение в 2008г. “Евраз-групп” Днепропетровского металлургического завода, горно-обогатительного комбината “Сухая балка” и ряда коксохимических предприятий через покупку за $2,1 млрд. кипрской компании Palmrose.

ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ РОССИИ С УКРАИНОЙ И ГОСУДАРСТВАМИ ЕС



Автомобильная промышленность. Благодаря компаниям “Renault”, “Volkswagen AG” и “Peugeot S.A.” удалось построить в России современные автомобильные заводы.

Развитие автомобильной промышленности способствует увеличению инвестиций в связанные с ней производства. Так, в 2009г. во Всеволожске начало работать СП “Стадко”, произво-дящее автокомпоненты. Общий объем инвестиций в этот проект оценивается в €208 млн. В проекте участвуют компании “Gestamp Automocion” (67,5%, Испания), ОАО “Северсталь” (22,5%, РФ) и “Stadco Ltd” (10%, Великобритания). “Север сталь” и “Gestamp” запустили штамповочное производство СП “Гестамп-Северсталь-Калуга”, выпускающее кузовные детали для расположенного в этой же промышленной зоне предприятия концерна “Volkswagen”. Детали также будут поставляться для “PSA Peugeot”, “Citroen”, “Renault” (“Автофрамос”).

Компания “Pirelli” строит в Тольятти завод по производству металлокорда. Общая стоимость проекта – €140 млн. Крупнейший российский автопроизводитель “АвтоВАЗ” намерен существенно расширить кооперацию с иностранными поставщиками. Первое СП, занимающееся выпуском выхлопных систем, создано в 2010г. “АвтоВАЗагрегатом” и немецкой “Eberspaecher”, поставляющей продукцию известным мировым автопроизводителям.

Железнодорожное и вагоностроение. “Трансмашхолдинг” (крупнейший российский производитель железнодорожного подвижного состава) в 2011г. продал одному из мировых лиде-ров в производстве железнодорожного транспорта – французской “Alstom Transport” 25% + 1 акцию. “Alstom” поставит в Россию 200 пассажирских электровозов для колеи 1 520 мм, разработанных совместно с “Трансмашхолдингом”, и будет в дальнейшем уча-ствовать в технологическом и производственном сотрудниче-стве с российскими компаниями. Основная цель сотрудничества – разработка, производство и внедрение новой техники. В этих целях создана совместная инжиниринговая компания – ООО “Технологии рельсового транспорта”. “Alstom” собирается также создать СП с “Трансмашхолдингом”, которое будет производить системы тяги и др. комплектующие для подвижного состава на базе новейших технологий, разработанных “Alstom”. “Alstom” также хочет уча-ствовать в организации серийного выпуска пассажирских ваго-нов нового модельного ряда, в т.ч. двухэтажных, а в перспективе – и в производстве вагонов метро, трамваев, электропоездов.

Современные электровозы намерено производить и СП “Уральские локомотивы”, учрежденное концерном “Siemens AG” и Группой “Синара”. В соответствии с соглашением, в 2011-2016гг. СП на базе Уральского завода железно-дорожного машиностроения должно произвести 221 грузовой двух-секционный электровоз типа 2ЭС10.

“Siemens AG” совместно с ООО “Аэроэкспресс” и “РЖД” под-писали меморандум о производстве, поставке и обслуживании современных российских электропоездов. Для этого в России (вероятно, в Татарстане) намечается создание СП по производ-ству электропоездов нового поколения “Ласточка” с асинхронной системой тяги серии “Desiro Rus”. Этот тип электропоездов будет изготавливаться на базе олимпийских электропоездов, которые “Siemens” поставит “РЖД ” в 2012-2013гг. К 2017г. планируется достичь 80% локализации производства этих поездов в России1.

Авиастроение. Европейские фирмы (французские “Snesma”, “Thales” и “Mishelin”, британская “Dunlop”, немецкая “Liebherr”, итальянская “Finmeccanica Alenia Aeronautica”) наряду с амери-канскими (“Boeing” и “Parker”) участвуют в разработке, производ-стве и маркетинге перспективного регионального самолета Sukhoi Superjet-100, рассматриваемого как пилотный проект в возрож-дении гражданского авиастроения России. “Ростехнологиями” подписано соглашение с итальянской “Augusta Westland” о сборке гражданского вертолёта AW139.

Фармацевтическая промышленность. Новый этап наметился в модернизации фармацевтической промышленности с помощью иностранных инвестиций, чему во многом способствует политика госзакупок медикаментов из перечня оплачиваемых по линии соци-ального страхования, преимущественно компаний, работающих в России. Это заставило некоторых ведущих иностранных произво-дителей начать локализацию своего производства в России. Так, один из известнейших производителей инсулина – французская“Sanofi-Aventis” в 2009г. приобрела более 50% акций россий-ского производителя инсулина “Биотон Восток”. Благодаря этим инвестициям, “Sanofi-Aventis” станет производить в России, где насчитывается 10 млн. пациентов с сахарным диабетом, аналоги

СОТРУДНИЧЕСТВО РОССИЙСКИХ И ЕВРОПЕЙСКИХ КОМПАНИЙ Европейские компании в России

поставками карамели в Россию, украинский концерн“Roshen” в 2001г. приобрел Липецкую кондитер-скую фабрику в России, а концерн “Конти” в 2004г. –кондитерскую фабрику в Курске. Совместно с руко-водством Саратовской области украинская компания“Мотор-Січ” организует производство газотурбинныхэлектростанций и газотурбинных приводов длякомпрессорных станций. Планируют открытие про-изводств в России и другие производители продукцииэнергетического машиностроения8.

Говоря о взаимодействии России и Украины нанеформальном уровне, следует отметить высокийуровень трудовой миграции, преимущественноиз Украины в Россию. Трудовые мигранты служатисточником существенных финансовых поступленийв Украину – о чем свидетельствуют данные о чистомотрицательном сальдо по трансграничным операциямфизических лиц в России и Украине, составившее в2006-2011гг. более $10 млрд.9

Роль сотрудничества корпоративных структур России и Украины с ЕС для модернизации национальных экономик

Хотя основой внешнеэкономических связей Россиии стран ЕС по-прежнему остаются поставки россий-ских углеводородов, в 2000-е годы заметно активи-зировалось взаимодействие в обрабатывающейпромышленности. С помощью европейских компа-ний организованы многие современные производствав России, что, кроме прочего, привносит в российскуюэкономику передовые технологии, способствующиеее модернизации (врезка “Сотрудничество российскихи европейских компаний”).

С другой стороны, большое значение для модер-низации российской экономики может иметь при-обретение активов технологичных отраслей вЕвропе. На государства ЕС приходится 40-60% реаль-ного объема всех накопленных за рубежом российскихПИ10. Благодаря инвестициям в страны ЕС, достраи-ваются производственные цепочки российских компа-ний в области нефтепереработки, черной металлургии,облегчается выход на европейские рынки.

В последние годы возрастает интерес россий-ских компаний к инновационным технологиям,которыми располагают европейские партнеры.Одно из перспективных направлений – приобретениепроизводств, обладающих необходимой исследова-тельской базой, способной не только совершенство-вать разработанные идеи, но и генерировать новые.Это намного привлекательнее, чем покупка патентови лицензий, которые всегда являются достижениями

Накопленные взаимные инвестиции России и Украины,

$ млн.

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Все инвестиции из России в Украину, в т.ч.

516,0 329,1 810,4 1 097,9 1 198,3 1 089,0 1 001,4

ПИ из России в Украину

112,8 92,2 125,9 122,6 575,4 783,4 649,8

Все инвестиции из Украины в Россию, в т.ч.

64,7 94,5 179,5 167,3 142,1 199,0 237,5

ПИ из Украины в Россию

38,8 59,1 85,6 73,0 77,6 62,0 78,2

8 “Мотор Сич” засобиралась в Россию. – Укррудпром, 21 сентября 2009г., http://www.ukrrudprom.ua.9 По данным Банка России, http://www.cbr.ru/statistics/?Prtid=svs.10 Такой разрыв в оценках связан с тем, что ряд юрисдикций ЕС предоставляет льготные режимы налогообложения и используется российским бизнесом для размещения холдинговых центров, владеющих активами в России и часто выполняющих транзитную роль для ПИ.


создали эмигрировавшие из России М.Одноблюдов и В.Бугров –ученики академика Ж.Алферова. Она обеспечивает рекордно низкое количество дефектов в гетероструктурах (многослойных полупроводниковых структурах), поэтому приборы на их основе работают без потери эффективности при высоких плотностях тока.

Промышленное производство гетероструктур располага-ется в Санкт-Петербурге, где в 2010г. группа “Оптоган” приоб-рела крупный завод по сборке электронных приборов. В декабре 2010г. введена в эксплуатацию первая линия производитель-ностью более 30 млн. корпусированных светодиодов в месяц. По экспертным оценкам, новое СП к 2013г. займет 7% российского и 1% мирового рынка данной продукции3.

“РОСНАНО” и “Ренова” договорились о создании СП по про-изводству солнечных модулей на базе технологии “тонких пленок” швейцарской “дочки” “Реновы” “Oerlikon Solar”. Общий объем финансирования составит 20,1 млрд. руб. Вклад “РОСНАНО” в уставный капитал – 3,7 млрд. руб. Кроме того, Корпорация пред-оставит СП заемное финансирование – 9,8 млрд. руб. При этом доля “РОСНАНО” в уставном капитале совместного предприятия составит 49%; “Ренова” будет владеть 51% уставного капитала и отвечать за развитие бизнеса.

Завод по производству солнечных модулей будет размещен на территории промышленной площадки принадлежащего “Ренове” завода “Химпром” (г.Новочебоксарск), который будет выпускать до 1 млн. модулей в год. На базе СП создается крупный иссле-довательский центр, который будет работать над повышением эффективности солнечных модулей в сотрудничестве с Физико-техническим институтом им. А.Ф.Иоффе РАН. Рынок солнечной энергетики – один из самых динамично развивающихся рынков в мире. Основными рынками сбыта продукции СП станут страны Южной Европы и Германия. Компания “Avelar Energy Group” (входящая в “Ренову”), которая профессионально занима-ется установкой солнечных модулей в Европе, будет осущест-влять сбыт продукции. В долгосрочной перспективе до 15% производимых солнечных модулей планируется направлять на российский рынок4.

“РОСНАНО” и британская “Plastic Logic” построят в Зеленограде крупнейший в мире завод по производству пластиковых дис-плеев второго поколения. Завод будет полностью принадлежать “Plastic Logic”, которая создала в России управляющую компа-нию ЗАО “Пластик Лоджик”. “Plastic Logic” сохранит центр разра-ботки в Кембридже (Великобритания), а также производственные мощности в Дрездене (Германия) и штаб-квартиру в Маунтин-Вью (США). Предприятие откроется в 2013-2014гг. в особой экономической зоне и будет ежемесячно выпускать сотни тысяч пластиковых дисплеев нового поколения. Общая стоимость проекта – $700 млн.

Учитывая первый удачный опыт, “РОСНАНО” в декабре 2010г. создала целевой Европейский фонд прямых инвестиций, объем которого составит 15 млрд. руб. ($500 млн.). Партнер “РОСНАНО” –австрийская “Unicredit”, активно работая в Европе, будет кон-сультировать фонд при поиске и оценке инвестиционной при-влекательности европейских технологических компаний. Другимпартнером будет британская “Fleming Family & Partners” (FFP), кото-рая станет управляющей компанией фонда. У FFP значительный опыт организации сделок в мировой отрасли высоких технологий. Вклад “РОСНАНО” составит $250 млн., столько же привлекут от внешних инвесторов “Unicredit” и FFP.

Фонд будет инвестировать в уже действующие компании на стадии предсерийного производства, расширения бизнеса или доли на рынке. Обязательное условие – создание производства в России. В первую очередь, фонд интересуют активы в сфере энергоэффективности, IT, электроники и медицины, в которых он будет приобретать не менее чем блокирующие пакеты5.

1 Железнодорожные соглашения. – Эксперт, 27 мая 2010г., http://expert.ru.2 “Газпром нефть” подлила масла в Италии. – Коммерсантъ, 23 апреля 2009г., http://www.kommersant.ru/doc/1159521.3 РОСНАНО, Группа ОНЭКСИМ и Уральский оптико-механический завод имени Э.С. Яламова создают совместную компанию по производству свето-техники нового поколения. – РОСНАНО, http://www.rusnano.com/Post.aspx/Show/15607.4 РОСНАНО и Группа компаний “РЕНОВА” подписали инвестиционное согла-шение по проекту создания крупнейшего в России производства солнечных батарей. – РОСНАНО, http://www.rusnano.com/Post.aspx/Show/18315.5 Дзядко Т. В Европу за идеями. – Ведомости, 27 декабря 2010г., http://www.vedomosti.ru.

инсулинов и человеческие инсулины, включая “Лантус” (один из лидирующих инсулиновых брендов в России), инсулин “Апидра”, а также “Инсуман Базал” и “Инсуман Рапид”.

Аналогичный маневр предпринял другой мировой лидер в этой области – датская “Novo Nordisk”, на которую приходится до 70% продаж инсулина в России. “Novo Nordisk” в апреле 2010г. подписала соглашение о строительстве в Калужской области на территории технопарка “Грабцево” завода по выпуску современных препаратов инсулина (225 рабочих мест; общий объем инвестиций – $80-100 млн.). Строительство завода, нала-живание и развитие производства будет осуществляться посте-пенно, в течение нескольких лет с тем, чтобы обеспечить высокое качество производимых препаратов, а также бесперебойный про-цесс передачи технологий и опыта российской стороне. Запуск первой линии планируется в декабре 2012г.

Другие производства. В российскую электронику и электро-техническую промышленность, производство бытовой техники инвестировали средства всемирно известные компании “Philips”, “Siemens”, “Indesit”, “Vestel”, “Candy Elletrodomomestici” и др.

С помощью европейского капитала в России создана совре-менная пивоваренная промышленность, развиваются пищевые, парфюмерные и др. производства. Так, произошло слияние молочных бизнесов в России французской компании “Danone” и российской “Юнимилк”. Всемирно известная “L’Oreal” вкладывает €26 млн. (без учета поставок оборудования) в строительство завода в индустриальном парке “Ворсино” в Калужской области. Завод, на котором найдут работу 300 человек, будет выпускать шампуни и др. средства для волос марок “Garnier” и “L’Oreal Paris”. В дальнейшем здесь планируют организовать производство всей линии продуктов “L’Oreal”.

Российские компании в ЕвропеВ 2008г. ООО “Харви Форестер” приобрела 85% акций фин-

ской “Pinox Oy”, по технологии которой выпускает лесозаготови-тельную технику с 2005г. После объединения компаний количе-ство выпускаемой техники планируется увеличить в шесть раз, а себестоимость производства за счет того, что металлоконструк-ции будут производиться в России, снизится на 30%. Эта сделка позволит расширить объемы продаж лесозаготовительной тех-ники “Харви” на европейском рынке, использовать технологию биоэнергетических машин с последующей их продажей на рос-сийском рынке (ноу-хау) и тем самым – обеспечить стабильную работу и низкий уровень цен закупки комплектующих с прямыми поставщиками в Европе и Америке.

Машиностроительный холдинг “Тракторные заводы” в 2008г. приобрел 74% акций немецкого литейного предприя-тия “Luitpoldhutte AG”, поставляющего детали и комплектующие для автомобилей. Благодаря этому холдинг получил доступ к передовым европейским технологиям и выход на мировых про-изводителей – “Buhler”, “BHS Corrugated”, “Caterpillar”, “CNH”, “Copeland”, “Cummins”, “Danfoss Bauer” и “General Electric”, являю-щихся клиентами приобретенной компании.

В 2009г. компания “Газпром нефть” выкупила у “Chevron Global Energy” завод по производству масел и смазок “Chevron Italia S.p.A.” в Италии. Предприятие, переименованное в “Gazpromneft Lubricants Italia S.p.A.”, выпускает 25 наименований специальных высокотехнологичных смазок, используемых, в т.ч., при буровых работах. Вместе с заводом компания получила лицензию на использование технологий производства масел и смазок, а также патентные права на торговую марку “Техасо” для реализации продукции на итальянском рынке2.

Принадлежащая владельцу “Северстали” А.Мордашову ком-пания “S-Group” еще в августе 2008г. приобрела 38% акций производителя лазерных диодов немецкой “Innolume GmbH” за €6 млн. “Innolume” (как и “OptoGaN”) была создана иммигрировав-шими на Запад учеными из России. “Innolume” зарегистрировал в Санкт-Петербурге свою “дочку” – “Иннолюм”, которая наладит производство лазерных модулей для использования в сфере теле-коммуникаций. А сами лазерные чипы пока будут по-прежнему производиться в Германии. “Иннолюм” также займется исследо-ваниями применения лазеров в пластической хирургии (сжигание жира) и фотохимической терапии (лечение рака).

Одним из первых проектов, финансируемых госкорпо-рацией “РОСНАНО”, стало создание СП по производству сов-ременных систем освещения. Его конечными продуктами станут светодиодные чипы и лампы, а также осветительные системы, сопоставимые по яркости с лучшими мировыми аналогами. Эта технология получена благодаря приобретению российской част-ной компанией “ОНЭКСИМ” германо-финской “OptoGaN”, которую




вчерашнего дня. Другое дело – находящиеся в Россиипредприятия со своими разработками, защищенныесоответствующими лицензиями и патентами.

Украина также имеет тесные инвестиционныесвязи с государствами ЕС. Объем ПИ в экономикуУкраины из стран ЕС на 31 декабря 2011г. – $39,4 млрд., что составляет 79,8% общего объемаинвестиций в Украину. В структуре ПИ, как и вРоссии, велика доля оффшоров и тесно связанных сними юрисдикций. Главными странами-инвесторами,на которые приходится почти 84% общего объемаинвестиций из ЕС, являются: Кипр (32,1% инвестицийиз стран ЕС), Германия (18,7%), Нидерланды (12,2%), Австрия (8,7%), Великобритания (6,4%) и Франция(5,7%). Более трети ПИ из ЕС приходится на промыш-ленность. В последнее время увеличились инвестициив финансовый сектор, в котором накопленные ПИ при-мерно равны объему инвестиций в промышленность.Европейцы также активно вкладывают средства воперации с недвижимостью, инжиниринг, сектор тор-говли и бытовых услуг. При этом инвестиции из новыхчленов ЕС – Польши, Венгрии, Румынии, являютсякрайне незначительными, в отличие от украинскихинвестиций в эти страны.

Инвестиции Украины в страны ЕС заметноменьше. К концу 2011г. они составили $6,5 млрд., нона них приходилось 94,5% общего объема инвести-ций из Украины. Не в последнюю очередь это свя-зано с недостаточностью финансовых резервов уукраинского бизнеса и украинской экономики в целом,на которой остро сказался ГФЭК11.

Свою роль в осуществлении инвестиций играютпротекционистскиеограниченияЕСвторговле.Вомно-гом для преодоления этих барьеров “ИндустриальныйСоюз Донбасса”12 (ИСД) приобрел в 2004г. венгерскуюметаллургическую компанию “Dunaferr” за $475 млн. сее долгом в $300 млн., а в 2005г. – польскую “Huta Stali Czestochowa” за $374 млн. (с ее долгом в $400 млн.). Корпорация “Roshen” по аналогичным причинам при-обрела в 2006г. 100% акций Клайпедской кондитерскойфабрики (Литва) . В 2011г. компания “Ворскла сталь”заявила о намерениях начать строительство металло-прокатного завода в индустриальном парке “Захонь” насеверо-востоке Венгрии.

Имеются и модернизационные проекты. Так,шведские “Ecoenergy” и “BiogasProm” намерены инве-стировать €700 млн. в строительство мусоропере-рабатывающих заводов в девяти городах Украины.Стоимость одного завода, перерабатывающего170-200 тыс. т мусора в год, составит €60-70 млн.14

Однако, в целом, роль сотрудничества корпо-ративных структур Украины и ЕС в модерниза-ции украинской экономики заметно меньше, чеманалогичное сотрудничество России и ЕС. В этом кон-тексте Украине и России было бы целесообразнообъединить усилия для получения большегоэффекта от сотрудничества с европейскимистранами.

Новые направления взаимодействия российского и украинского бизнеса с корпоративными структурами ЕС

Одной из важнейших предпосылок активизациикорпоративного взаимодействия России и Украины иих сотрудничества с компаниями из стран ЕС являетсяулучшение инвестиционного климата. Пока в рейтин-гах, составляемых с 2003г. специалистами Всемирногобанка и Международной финансовой корпорации ипубликуемых в докладах Doing Business, Россия иУкраина занимают невысокие места (таблица “Местов рейтинге условий для ведения бизнеса…”16).

Как видно из приведенных в таблице данных,наблюдается ухудшение позиций России и Украиныпо подавляющему большинству позиций в рейтинге –в то время, как многие постсоветские страны доби-лись существенных успехов. Более того, Россия уженачинает чувствовать конкуренцию партнеров поЕдиному экономическому пространству (ЕЭП) – Беларуси и Казахстана. Обеспечивая лучшие условиядля бизнеса, эти страны стали более привлекатель-ными не только для иностранных инвесторов, но ироссийских компаний, которые стали регистрироватьтам свои головные офисы, поскольку условия ЕЭПпозволяют беспрепятственно перемещать товары,капиталы и рабочую силу по всей его территории.

И Россия, и Украина прилагают огромные усилиядля улучшения инвестиционного климата. Например,Россия планирует к 2020г. войти в 20 стран с луч-шими условиями для ведения бизнеса, что, хоть и пред-ставляется благим намерением, будет способствоватьактивизации усилий государства в этом направлении.В частности, в самых уязвимых сейчас областяхпоставлены следующие задачи: (1) ускорение реализа-ции нового строительства за счет уменьшения количе-ства разрешительных процедур (с 51 до 7) и сокращениясроков согласований (с 423 до 53 дней); (2) сокращениесроков оформления экспортных и импортных грузов(с 36 дней до 5-6 дней), стоимости оформления(с $1 800 в среднем за контейнер до $900), количествозаполняемых документов (с 10 до 5 и менее).

11 Примечательно, что в отличие от инвестиций, внешняя торговля Украины более диверсифицирована. В общем объеме экспорта доля стран ЕС в 2011г. составила 26,3%, импорта – 31,2% (за 2010г. 25,4% и 31,4%, соответственно).12 В 2010г. контроль над ИСД приобрел российский капитал.13 Kononov O. Outward FDI from Ukraine and its policy context. – Vale Columbia Center on sustainable international investment, http://www.vcc.columbia.edu/files/vale/documents/Ukraine_OFDI_Profile_Final_Nov_8_2010.pdf.14 Шведы займутся переработкой украинского мусора. – Инвестори, 17 июня 2009г., http://investory.com.ua.15 Источник: Doing Business. 2007. – Washington: The World Bank, 2006, рр.119-162; Doing Business. 2012. – Washington: The World Bank, 2011, рр.77-139. 16 Индустриальные парки создадут 300 тыс. рабочих мест, – Каськив. – LB.ua, 23 марта 2012г., http://economics.lb.ua.

Место в рейтинге условий для ведения бизнеса России, Украины и некоторых других постсоветских стран в 2012г.*

Россия Украина Беларусь Казахстан Азербайджан Грузия

Качество среды для развития бизнеса в целом 120 (96) 152 (128) 69 (129) 47 (63) 66 (99) 16 (37 )Создание новой компании 111 (33) 112 (101) 9 (148) 57 (40) 18 (96) 7 (36 )

Получение разрешения на строительство 178 (163) 180 (107) 44 (84) 147 (119) 172 (162) 4 (42)

Защита инвесторов 111 (60) 111 (142) 79 (142) 10 (46) 24 (118) 17 (135)

Простота уплаты налогов 105 (98) 181(174) 156 (175) 13 (66) 81(136) 42 (104)

Доступность кредитов 98 (159) 24 (65) 98 (117) 78 (48) 48(21) 8 (48)

Условия для экспорта и импорта 160 (143) 140 (106) 152(113) 176 (172) 170 (158) 54 (95)

* Примечание: в 2012г. оценивались 183 страны. В скобках указано место страны в рейтинге 2007г. (оценивалась 181 страна).


Серьезную налоговую реформу начала Украина.Новые возможности для иностранных и националь-ных инвесторов даст реализация Закона “Об инду-стриальных парках”, которая позволит, как ожидается,за 3-4 года после начала создания индустриальныхпарков, привлечь $8 млрд. инвестиций и создать более300 тыс. рабочих мест17.

Однако, реальная оценка ситуации позволяетсделать вывод, что российским и, особенно, укра-инским компаниям, работающим в отраслях обра-батывающей промышленности, столь необходимыхдля структурной перестройки экономики, будетсложно выдержать международную конкуренциюи войти в соответствующие международные произ-водственные сети, в т.ч. с ведущими европейскимикомпаниями. Не надо строить иллюзий: участво-вать в международном разделении труда можнолишь в том качестве, в котором компания востре-бована на мировом рынке.

Среди возможных направлений активизациивзаимодействия бизнеса России и Украины, кото-рые позволят усилить их конкурентные позиции вотношениях с европейскими компаниями, можноназвать следующие области:

(1). Сотрудничество в области энергосбережения.Россия и Украина отличаются высокой энергоемко-стью экономик, в 3-5 раз превышающей соответству-ющие показатели развитых стран. Снижение энерго-емкости даже на 20-30% может существенно улучшитьэнергообеспеченность обеих стран, увеличить экспорт-ные ресурсы или сократить потребности в их импорте.

(2) Развитие альтернативной энергетики. При-обретение и совершенствование зарубежных техно-логий может быть использовано для реализации раз-личных проектов альтернативной энергетики в Россиии Украине. О появившихся для этого у России новыхтехнологических предпосылках говорилось выше.

Большие перспективы открывает сотрудничествос ЕС, который в новой энергетической программе“Энергетическая дорожная карта 2050” (Energy Road Map 2050) поставил задачу увеличения доли возобнов-ляемых источников энергии в общем объеме генериру-ющих мощностей к 2030г. – до 49%, а к 2050г. – до 75%18.При этом 8% энергетических установок должно бытьобеспечено установками улавливания и захороненияуглекислого газа (CCS: carbon capture and storage)19.

(3) Участие украинских компаний в проектах,осуществляемых российскими госкорпорациями.Одной из таких областей является оказание “Росатомом”услуг по строительству АЭС за рубежом. “Росатом”имеет портфель заказов более чем на $20 млрд.В течение 1-2 лет он может увеличиться до $30 млрд.

НАЭК “Энергоатом”, оператор всех действу-ющих атомных электростанций Украины, и рос-сийское ОАО ОМЗ в 2010г. договорились о сотруд-ничестве по основным направлениям развитияатомной энергетики. Речь идет о сервисном обслу-живании действующего оборудования АЭС, содей-ствии российско-украинской кооперации в про-изводстве высокотехнологического оборудованияэнергетического машиностроения, координации пла-нов по закупкам оборудования для АЭС в рамкахдвухсторонних хозяйственных договоров.

В декабре 2010г. “дочка” “Росатома” (“Атомэнергомаш”) купила 92,7% акций “Энергомашспецстали”,являющейся основным производителем спецстали

в Украине. Эти инвестиции позволят “Энергомаш-спецстали” нарушить монополию “ОМЗ Спецсталь”и получать более дешевую конкурентоспособную про-дукцию. Украинские предприятия в 2011г. поставилиоборудования на строящиеся и действующие россий-ские атомные станции на сумму $140 млн.

Украинские предприятия могут заинтересоватьновые технологии “Росатома” в области производстваконструкционных материалов. Так, “Росатом” освоилвыпуск современного углеродного волокна на уровнемировых аналогов, без которого невозможно создатьновое поколение центрифуг. Углеродные волокна до10 раз прочнее стали и в четыре раза легче. Новыйкомпозитный материал внедряется “Росатомом” встроительстве, энергетике и газонефтехимии19.

Некоторые модернизационные перспективыоткрываются и в связи с планами российских гос-корпораций, заинтересованных в воссоздании нановой технологической основе производственныхкооперационных сетей, существовавших в бывшемСССР. В авиастроении этому будут способство-вать создание СП между украинской корпорацией“Антонов” и российской управляющей компанией“ОАК – гражданские самолеты”. СП будет работатьс конкретными антоновскими проектами (АН-140,АН-148, АН-124 “Руслан”), спрос на которые есть какна рынке СНГ, так и на мировом рынке.

(4) Более тесное сотрудничество с Россией идругими странами ЕЭП в области железнодорожногомашиностроения, судостроения, энергетическогомашиностроения, автомобилестроения и т.п. ЕЭПобъединяет более 60% населения, а в его странах-участницах производится 85% ВВП всего постсовет-ского пространства.

С одной стороны, создание ЕЭП ставит опре-деленные ограничения для такого сотрудничестватретьих стран. Так, в его рамках будут значительноупрощены вопросы пересечения границ, что оченьважно для обеспечения стабильности кооперационныхпоставок. С другой стороны, Украина уже являетсячленом ВТО, а Россия в 2012г. станет ее полноправнымчленом. Это создает новые возможности для углубле-ния взаимодействия на корпоративном уровне.

(5) Включение украинских компаний в реализа-цию крупных инновационных проектов в России,в т.ч. в работу технико-внедренческих комплексовнового типа – “Сколково”, “Центр высоких техно-логий” (ЦВТ) ЕврАзЭС и т.п.

Есть также целый ряд других направлений, покоторым возможно углубление взаимодействияукраинского и российского бизнеса в целях модер-низации двух экономик. Также внимания требуютконфликты на государственном и корпоратив-ном уровне. Однако, очевидно, что потребностирасширения российско-украинского взаимодей-ствия объективны. И для их реализации в насто-ящее время имеются отличные предпосылки,которые еще больше могут быть реализованы вдиалоге с государствами ЕС. При этом кризиснаяэкономическая ситуация в Европе может способ-ствовать развитию такого взаимодействия.

Следует также учитывать, что, по крайней мере,в среднесрочной перспективе, Украина не будетпринята в ЕС. А участие в других региональныхмежгосударственных проектах увеличивает еепереговорный и реальный потенциал для сотруд-ничества с государствами ЕС.

17 Energy Roadmap 2050. – Brussels: European Commission, 2011, http://ec.europa.eu/energy/energy2020/roadmap/doc/com_2011_8852_en.pdf.18 Технология CCS используется для выделения CO

2 из потока газа, его сжатия, транспортировки по трубопроводу и закачки в подземные пласты для

безопасного захоронения. Это позволит странам ЕС к 2050г. уменьшить эмиссию СО2 на 80-95% по сравнению с 1990г.

19 НИОКРепшая инновационная экономика. – Вестник Атомпрома, январь-февраль 2011г., с.14.



ОКРЕМІ РИЗИКИ ЗАЛУЧЕННЯ УКРАЇНИ ДО СФЕРИ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ РОСІЇ

Ризики макроекономічного середовища Росії Світовий досвід показує, що країни, маючи наміри

формування спільного економічного простору абопосилення взаємних інтеграційних процесів, повиннімати взаємоузгоджені інститути державного управ-ління, а також ряд близьких макроекономічних харак-теристик (для уникнення чи мінімізації дисбалансів).Це, насамперед, подібні або одного рівня показникидинаміки виробництва, інфляції, платіжних і бюджет-них балансів, процентних і валютних характеристиктощо.

Чи є свідчення “спільних” динамік економікУкраїни та Росії і чи може залучення України до росій-ської орбіти зумовити зменшення макроекономічнихризиків? Скоріше, ні.

Можна стверджувати, що нинішня економічнаситуація в Росії зумовлює ризики додаткових втратдля українського макроекономічного середовища.Зокрема:

• економіка Росії залишається нестійкою і залеж-ною від економічних коливань – у 2009р.ВВП країни впав на 7,8%. Зростання ВВП у2010-2011рр. складало щорічно 4,3% (таблиця

“Окремі макроекономічні показники Росії ”1,с.&). Тобто, наприкінці 2011р. економікаРосії досягла докризового рівня. Україна ж,після падіння ВВП у 2009р. на 14,8%, навіть напочаток 2012р. не вийшла на докризовий рівень,у т.ч. внаслідок низького попиту на росій-ських ринках загалом (та на українські товаризокрема), а також обмежень українських поста-вок до Росії (з останніх обмежень – “сирнівійни” початку 2012р.). Зорієнтованість Українина таку економіку означає посилення ризиківмінливості зовнішнього попиту;

• економіка Росії загалом має низький рівеньпоглинання, порівняно з країнами ЄС – ВВПкраїни є приблизно вдвічі меншим, ніж ВВПоднієї лише Німеччини, а дохід на душунаселення – в рази нижчий відповідного показ-ника розвинутих країн ЄС2. Низька купівельнаспроможність населення не зможе стимулю-вати економічний розвиток ані своєї країни(Росії), ані країн-партнерів (у т.ч. України);

• для Росії характерними є високі інфляційніризики (як для країни, що претендує на лідер-ські позиції в інтеграційному об’єднанні).


Спроби залучення України до сфери економічного (а з тим і політичного) впливу Росії не припиняються. Як аргументи найчастіше використовуються тези про єдність “господарського

комплексу СНД” та тенденції зростання обсягів торгівлі між двома країнами, що нібито мають засвідчити незворотність російсько-українських інтеграційних процесів.

Водночас, ігноруються інші аргументи. По-перше, та обставина, що далеко не завжди зростання вартісних показників взаємної торгівлі свідчить про так само взаємні економічні та інтеграційні вигоди. По-друге – що зорієнтованість на поточний стан торговельних відносин може спричинити дезорієнтацію стосовно дійсних потенціалів і вигод, а з тим і посилити консервування неефективних виробничої та управлінської структур економік обох країн.

Складність економічних відносин України та Росії обтяжується процесами т.зв. “рублеїзації” української економіки – розширенням застосування рубля в торговельних розрахунках і намірами впровадження активів, номінованих у російських рублях, як складової валютних резервів країни.

Василь ЮРЧИШИН,директор економічних програм Центру Разумкова


1 Джерело: IMF World Economic Outlook Reports. – http://www.imf.org/external/ns/cs.aspx?id=29. Debt Trading Monthly – Credit Suisse, March 2012. Окремі показники незначним чином можуть відрізнятися від поданих у національній статистиці. З метою коректного порівняння обрані міжнародні узагальнення.2 Попередня оцінка номінального ВВП 2011р.: Росія – $ 1 885 млрд., Німеччина – $3 629 млрд.; на душу населення: Росія – $10,6 тис., Німеччина – $40,6 тис.; за ПКС: Росія – $16,7 тис., Німеччина – $37,9 тис. – Джерело: The World Factbook. – https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/ch.html



Середньорічний показник інфляції – близько10%3. Це знижує купівельну спроможністьяк рубля всередині країни, так і вартісні показ-ники активів, номінованих у рублях, та посилюєризики довгострокових втрат вартості;

• високій інфляції відповідають високі процентніставки4, а “дорогі” гроші є перешкодою як длявідновлення посткризової економіки, так і дляміжнародної фінансово-кредитної активності тазапобігання тіньовому відпливу капіталів;

• хоча Росія має переважно позитивні сальдо дер-жавних фінансів і рахунку поточних операцій5,проте значною мірою це пов’язано з сировиннименергетичним експортом, насамперед висо-кими цінами на нафту, що є виключними виго-дами для Росії. Водночас, ненафтовий дефі-цит федерального бюджету Росії у 2011р. склавприблизно 10% ВВП6, що вказує на слабкістьбюджетної і макроекономічної стійкості країни.

Загалом, валютні дисбаланси між двома країнамимають тенденції до посилення у випадку значнихторговельних диспропорцій. В цьому контексті країниперебувають практично на протилежних полюсах.Україна має суттєво негативне торговельне сальдо зРосією. Так, у 2010р. Україна мала торговельний дефі-цит з Росією у $8,8 млрд., оцінка дефіциту у 2011р. – у $9,5 млрд., причому значною мірою такий дефіцитутворений за рахунок надзвичайно високої вартостіімпорту Україною російських нафти та газу (врізка“Макроекономічна вартісна структура імпорту…”, діа-грама “Вартість імпорту нафти та газу до України”7).

За цих умов, зважаючи на зростаючий дефіцитУкраїни в торгівлі з Росією, його структуру та необхід-ність його покриття, Україна має всі “перспективи”перетворитися на хронічного боржника, який маєзапозичувати дедалі більше коштів у Росії (для роз-рахунків за енергоресурси, в т.ч. і в рублях). Тобто,якщо Росії вдасться “переконати” Україну в доціль-ності формування частини активів (у т.ч. міжнарод-них резервів8) у рублях, то це призведе до посиленняборгової залежності країни, надалі – до втратинайвагоміших активів (транспортних магістралей,портів тощо) та посилення залежності Києва відМоскви9.Залежність рубля від сировинних ринків

Як зазначалося, до найвагоміших складовихпоглиблених інтеграційних процесів належить приваб-ливість валюти країни-лідера. Хоча Росія накопичилазначні валютні резерви10, які, здавалося б, надавали

3 За оцінками експертів, у т.ч. російських, упродовж наступних кількох років інфляція залишатиметься на рівні 6-8%.4 Так, з початку 2012р. в умовах достатньої макроекономічної стійкості, ставка рефінансування “Банка России” складала 8%. (у II половині 2011р. – 8,25%). – Сайт Центрального банка Российской Федерации, http://www.cbr.ru/pw.aspx?file=/press/DKP/120409_105807refi_rate_ ta.htm5 Упродовж останніх 10 років, за винятком кризового періоду.6 Мау В. Экономика и политика в 2011 году: глобальный кризис и поиск новой модели роста. – Вопросы экономики, 2012, №2, с.5-6.7 Джерело: Товарна структура зовнішньої торгівлі. – Державна служба статистики України, http://www.ukrstat.gov.ua8 Доречно нагадати головні особливості резервної валюти. Найчастіше її визначають як грошову одиницю, що є не лише національними грошима, але й водночас (згідно із спеціальними особливими домовленостями) виконує роль грошей в рамках міжнародного грошового обігу. Вона є мірою вартості та масштабу цін (у встановленні вартісних показників), засобом обігу (в торгівлі товарами й послугами), засобом платежу (в погашенні боргових зобов’язань), ресурсом нагромадження (у створенні приватних і державних резервів). До найвагоміших світових резервних валют відносять американський долар, євро (раніше німецьку марку і французький франк), фунт стерлінгів, швейцарський франк, єну.

Слід зауважити, що центральні банки зазвичай тримають резерви не просто у грошових коштах, а в певних активах, насамперед, у держоблігаціях, номінованих у відповідній валюті. Що стосується російських активів, то привабливість російської валюти та держоблігацій (як резервів), номінованих у рублях, є вкрай низькою.9 Країна може бути зацікавлена в наявності певних “вільних” коштів країни-партнера, які, втім, не стосуються резервів країни. Йдеться про т.зв. валютні свопи – двосторонні угоди і практики обміну певною кількістю валюти для сприяння взаємній торгівлі. 10 На кінець 2010р. валютні резерви Центрального банку Росії становили $444 млрд., або приблизно 30% ВВП. У 2011р. банк періодично здійснював інтервенції, і хоча в окремі місяці валютні резерви сягали майже пів-трильйона (у серпні – $496 млрд.), на кінець 2011р. вони склали $453 млрд.

Окремі макроекономічні показники Росії,%

2007р. 2008р. 2009р. 2010р. 2011р.

Зростання реального ВВП 8,5 5,2 -7,8 4,3 4,3

Інфляція (груд.-груд.) 11,9 13,3 8,8 8,8 6,1

Сальдо бюджету узагальненого уряду, % ВВП

6,0 4,8 -6,3 -3,5 1,6

Сальдо рахунку поточних операцій, % ВВП

6,0 6,2 4,0 4,7 5,5

Для порівняння: Україна

Зростання реального ВВП 7,6 2,3 -14,8 4,2 5,2

Сальдо рахунку поточнихоперацій, % ВВП

-4,1 -7,1 -1,5 -2,2 -5,6

МАКРОЕКОНОМІЧНА ВАРТІСНА СТРУКТУРА ІМПОРТУ НАФТИ ТА ГАЗУ ДО УКРАЇНИ

Рівень імпорту енергоресурсів у структурі ВВП України є чи не найбільшим у світі – за оцінками, його вартість у 2012р. пере-вищить 14% ВВП. Якщо ж середньорічна вартість нафти зросте до $140/барель, то вартість імпорту – до 16% ВВП.

Оцінка вартісних показників вказаного імпорту буде повні-шою, якщо розглянути відносні показники. Так “частина товар-ного експорту”, яка витрачається на оплату імпорту газу вже досягла “критичних” 20% (вартість імпорту нафти як частка експорту є досить стійкою – 6-7%), тобто кожен п’ятий долар, який Україна отримує від експорту, витрачається на оплату імпортованого газу.

4 554 4 514

2 990

4 172 4 272

6 573

9 439

7 979

9 393

14 046

2007р. 2008р. 2009р. 2010р. 2011р.

ГазНафта

Вартість імпорту нафти та газу до України,$ млн.



можливість відносної незалежності валютної політикиі стійкості рубля, проте це далеко не так11 (діаграма“Курс російського рубля до долара і євро”12). Зокрема,під час світової фінансової кризи курс рубля істотноколивався та загалом подешевшав з 24 до 36 рублів задолар і з 34 до 47 рублів за євро. Суттєві втрати рублябули зафіксовані восени 2011р. під час загостренняситуації в Європі (хоча, здавалося б, європейські бор-гові проблеми мали б надавати міцності рублю).

Такі високі коливання, звичайно, пов’язані з тим,що економіка Росії залишається низькоконкурентною,з високою залежністю від сировинних енергетичнихринків, насамперед, нафтових. По суті, курсова дина-міка рубля нерозривно пов’язана з вартістю нафти – здешевлення нафти на міжнародних ринках неми-нуче означає зниження вартості рубля (діаграма“Курсова динаміка рубля і вартість нафти”).

Більше того, вартісний нафтовий вплив відбива-ється не лише на курсовій динаміці. Так, зважаючина структуру фінансових ринків Росії (де домінуютьнафтові та інші сировинні та енергетичні цінні папери), погіршення ситуації на нафтових ринках (зниженняціни) неодмінно відбивається на діловій активності та

котуваннях цінних паперів (а також наповненні дер-жавних фінансів), що особливо виразно проявилосяв докризовий і кризовий періоди 2007-2009рр. (діа-грама “Російський фондовий індекс (РТС ) і вартістьнафти”, с.&). Тобто, по суті, котування нафти виз-начає і динаміку інших найважливіших фінансовихпоказників російської економіки, яка часто не маєважелів протидії зовнішнім негативним тискам.

Водночас, слід зазначити:• Росія не є монополістом на світових нафтових

ринках;• вартісні показники та котування форму-

ються на зовнішніх, міжнародних ринках,вплив на які Росії є вкрай обмеженим;

• очевидно, нафтовими базовими вартіснимипоказниками залишатимуться доларові длямарки Brent;

• оскільки світові ринки є взаємопов’язаними, той біржові ціни в різних країнах будуть відріз-нятися лише на стійку “мінімальну” різницю,повністю при цьому повторюючи світову “дола-рову” динаміку (діаграма “Біржова вартістьнафти”, с.&).

11 Рубль зорієнтований на “кошик” основних валют – 55% у “кошику” належить долару, 45% – євро. Така зорієнтованість створює ілюзію меншої залежності від зовнішніх шоків і менших курсових коливань. Проте валютні інтервенції не можуть проводитись одночасно відносно обох міжнародних валют, які мають протилежну спрямованість (подорожчання долара на міжнародних ринках означає автоматичне здешевлення євро). Тому валютні коливання рубля залишаються високими та за нинішньої слабкої економіки повністю визначаються зовнішніми ринками. 12 Джерело: Обмінний курс. – Сайт НБУ, http://www.bank.gov.ua

20

25

30

35

40

45

50

29.1

2.06

03.0

4.07

07.0

7.07

10.1

0.07

13.0

1.08

17.0

4.08

21.0

7.08

24.1

0.08

27.0

1.09

02.0

5.09

05.0

8.09

08.1

1.09

11.0

2.10

17.0

5.10

20.0

8.10

23.1

1.10

24

28

32

36

40

44

08.0

1.10

08.0

3.10

08.0

5.10

08.0

7.10

08.0

9.10

08.1

1.10

08.0

1.11

08.0

3.11

08.0

5.11

08.0

7.11

08.0

9.11

08.1

1.11

08.0

1.12

08.0

3.12

КросKкурс RUR / USD

КросKкурс RUR / EUR

КросKкурс RUR / USD

КросKкурс RUR / EUR

Курс російського рубля до долара (RUR/USD) і євро (RUR/EUR)

2007S2010рр. 2010S2012рр.

Курсова динаміка рубля і вартість нафти

Примітка. Підвищення значення курсу рубля до долара означає його здешевлення відносно долара, що відбивається на “асиметричній” динаміці наведених котувань.

2007S2010рр. 2010S2012рр.

30

50

70

90

110

130

150

29.1

2.06

13.0

4.07

27.0

7.07

09.1

1.07

22.0

2.08

06.0

6.08

19.0

9.08

02.0

1.09

17.0

4.09

31.0

7.09

13.1

1.09

26.0

2.10

11.0

6.10

24.0

9.10

07.0

1.11

22.0

4.11

20

24

28

32

36

40Urals: $ / b

КросKкурс RUR / $1

60

70

80

90

100

110

120

130

25.1

2.09

20.0

2.10

18.0

4.10

14.0

6.10

10.0

8.10

06.1

0.10

02.1

2.10

28.0

1.11

26.0

3.11

22.0

5.11

18.0

7.11

13.0

9.11

09.1

1.11

05.0

1.12

02.0

3.12

27

28

29

30

31

32

33

Urals: $ / bКросKкурс RUR / USD



Останнє має значимі наслідки для України.Зокрема, твердження, що Україна отримає вигодивід переходу на російські ринкові котування енерге-тичних ресурсів і розрахунки в рублях за їх імпорт,не є коректними. Радше навпаки, для українськогоекономічного середовища конвертація в рубльовіціни (вартостей сформованих на міжнароднихдоларових ринках) лише посилить ризики, пов’я-зані з курсовими коливаннями та можливими додат-ковими перерахунками (оскільки сторони зможутьвикористовувати різні спот- чи крос-курси, особливо,зважаючи на високу нинішню невизначеність насвітових нафтових ринках для глобальної еконо-міки) (врізка “Окремі складові нафтового шоку дляглобальної економіки”).

Зона вільної торгівлі країн СНД: спонукання до інтеграції

Росія докладає значних зусиль до посилення інте-граційних процесів на пострадянському просторі.Останньою її ініціативою стала т.зв. Зона вільноїторгівлі (ЗВТ) країн СНД. Загалом позитивна спрямо-ваність ідеї для України значною мірою нівельованапропонованими інструментами її практичної реалізації.Насамперед, внаслідок того, що ініційований варіантУгоди про ЗВТ не може розглядатися як позитивнийдокумент для неї. Зокрема, він містить явні супереч-ності, оскільки в ньому, по суті, ігноруються системніуроки формування та функціонування успішних інте-граційних економічних утворень (врізка “Значимістьдосвіду регіональної інтеграції”14), а також закріплю-ються значні диспропорції, які пригнічуватимутьумови торгівлі для України (значні винятки із загаль-них положень на користь Росії в імпорті, виведення зУгоди проблемних сировинних питань, транзиту енер-горесурсів тощо). Угода, по суті, спрямована на від-новлення та посилення управлінських структур СНД,домінуючу роль в яких відіграватиме Росія.

13 Джерело: Мау В. Экономика и политика в 2011 году: глобальный кризис и поиск новой модели роста. – Вопросы экономики, 2012, №2, с.5-6.14 Докладніше див.: Участь України в регіональних торговельних союзах: вигоди і виклики. Аналітична доповідь Центру Разумкова. – Національна безпека і оборона, 2007, №7, с.14-18.

ОКРЕМІ СКЛАДОВІ НАФТОВОГО ШОКУ ДЛЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Нинішня складна ситуація на глобальних нафтових рин-ках зумовлена політичними та військовими протистояннями й конфліктами в ряді країн-постачальників нафти та може викли-кати зростання світових цін на нафту. Що істотно: якщо раніше зростання сировинних цін призводило до “простого” перероз-поділу вигід від імпортерів до експортерів, то сьогодні макро-економічні втрати можуть відчути не лише імпортери, але й експортери.

Такі втрати у світовій економіці зумовлені кількома залеж-ностями, зокрема – пов’язаними з потоками капіталів. Так, по-перше, за зростання біржових цін відбувається зниження рівня інвестування. По-друге, за ослаблення інвестиційних стимулів формуються передумови для виведення капіталів у “тихі гавані” (прискорюється “втеча капіталів”).

Саме така ситуація спостерігається наразі в Росії, де збіль-шується відплив капіталу в умовах, здавалося б, стабільної полі-тичної системи і сприятливої цінової кон’юнктури на світових енергетичних ринках. Так, у відносно успішному для Росії 2011р., за приросту ВВП на 4,2%, бюджетного профіциту в 0,8% ВВП, зростання середньорічних цін на нафту приблизно на 15% –відплив капіталу перевищив $80 млрд.13). Це є певним парадоксом: за сприятливої світової кон’юнктури посилюються девальваційні ризики для національної валюти (рубля).

Російський фондовий індекс (РТС)і вартість нафти

Біржова вартість нафти міжнародної Brent та російської Urals,$/барель

400

700

1000

1300

1600

1900

2200

2500РТС Вартість нафти

29.1

2.06

09.0

3.07

18.0

5.07

27.0

7.07

05.1

0.07

14.1

2.07

22.0

2.08

02.0

5.08

11.0

7.08

19.0

9.08

28.1

1.08

06.0

2.09

17.0

4.09

26.0

6.09

04.0

9.09

13.1

1.09

35

55

75

95

115

РТСUrals: $ / b

30

50

70

90

110

130

150

29.1

2.06

13.0

4.07

27.0

7.07

09.1

1.07

22.0

2.08

06.0

6.08

19.0

9.08

02.0

1.09

17.0

4.09

31.0

7.09

13.1

1.09

26.0

2.10

11.0

6.10

24.0

9.10

07.0

1.11

22.0

4.11

Brent (IPE)

Urals


15 Важливими принципами формування та діяльності РТС є безумовна рівність всіх його учасників і партнерських країн. Так, з перших кроків створення ЄС, хоч економіки Бельгії чи Нідерландів були значно меншими, порівняно з Німеччиною чи Францією, ніколи не виникало питання про “пріоритетність” чи більшу “значимість” позицій крупних країн, порівняно з меншими, тим більше не йшлося про домінування певної країни. 16 Світовий досвід показує, що для стійкого довгострокового розвитку країни вагомими чинниками є не стільки окремі пільги для певних виробництв чи товарів, скільки наявність розвинутих ємних ринків, які формують стійкий попит і мають перспективи розширення. 17 Див.: Договор о зоне свободной торговли, ст. 7 “Свобода транзита”, п.3. – УНІАН, 18 жовтня 2011р., http://economics.unian.net/files/1321777387.pdf. Водночас, декларується можливість перегляду цього положення в майбутньому.

Згідно з міжнародною практикою, у процесі фор-мування ЗВТ характерним є поступове розширеннярівнів торговельної та економічної інтеграціїпісля досягнення певних результатів. Так, нинішнійЄС починав із Європейського об’єднання вугілля істалі (1951р.), у межах якого були опрацьовані меха-нізми співпраці, контролю, розв’язання суперечнос-тей, а вже потім відбувся перехід до Європейськогоекономічного співтовариства (1957р.) шляхом якпоступового розширення кількості учасників, так іпоглиблення інтеграційних процесів15.

Стосовно ЗВТ країн СНД реалізується “обер-нена” політика – створюється структура, характер-ною особливістю якої є впровадження значнихторговельних обмежень для подальшого (можливого)їх скасування. Однак, це ілюзорні наміри, оскількивимоги конкуренції, потреби “підтримки національ-ного виробника” перешкоджатимуть добросовісномуусуненню обмежень. Радше слід очікувати впрова-дження нових переглядів у напрямі посилення тор-говельних обмежень. Тобто, якщо ЗВТ починаєтьсяз виключень та обмежень, а також порушеньпроцедурних і нормативних умов, то така зона вжене є вільною і, по суті, приречена на неуспіх.

Інтеграційні проекти нерівноправних суб’єктів,по суті, означають економічне й політичне погли-нання країн-сателітів, проте аж ніяк не “взаємо-вигідну економічну співпрацю”. Можна вказати лишена дві вади пропонованої ЗВТ, принципові для України:

(1) асиметричність (на користь, насамперед, Росії)в закріпленні експортного мита на значну кількістьтоварів;

(2) дискримінаційний характер ситуації з такоюважливою для України складовою, як “свобода тран-зиту”, оскільки положення пропонованої Угоди протаку свободу “не поширюються на трубопровіднийтранспорт”17.

Ці вади не є єдиними втратами для України.Проте, лише вони повністю нівелюють її потен-ційні вигоди від участі у ЗВТ країн СНД.

Економіка Росії характеризується застарілоюструктурою виробництва, низькою конкуренто-спроможністю, суттєвою залежністю від зовнішніхшоків і мінливості кон’юнктури. Висока інфляціяспричиняє втрату вартості активів, купівельноїспроможності, погіршує стимули інвестиційного таінноваційного вдосконалення. Переважна зорієнто-ваність на сировинні ринки визначальним чиномвпливає на вартість грошової одиниці – рубля.Економічна зорієнтованість України на Росію недозволить їй належно скористатися новою кон-фігурацією світо-господарських зв’язків, якаформується наразі у світовій економіці, вигодамитранскордонного співробітництва, можливостямизміцнення конкурентоспроможності та інституцій-ного будівництва. За таких умов, вигоди залученняУкраїни до орбіти Росії видаються досить примар-ними, а ризики – цілком реальними і значними.

Пострадянські країни (Балтії, а пізніше – Грузія), які вирішили не замикатися на пост-радянському партнерстві, не консервувати еконо-мічні відносини, не шукати доступу до “дешевих”сировинних ресурсів і не допускати політичнихпоступок заради тимчасових економічних вигід,у відносно стислий історичний період зуміли побу-дувати держави нового типу, започаткувати запро-вадження європейських цінностей та формуванняконкурентних і конкурентоспроможних економік.Вірогідно, Україні доречно значно уважніше при-дивитися до такого досвіду.

ЗНАЧИМІСТЬ ДОСВІДУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇСвітова практика має значний досвід функціонування регіо-

нальних торговельних (економічних) союзів (РТС), вигод і втрат участі країн у них. При цьому, до системних ризиків держав-ного управління та економічної політики відносять недооцінку або ігнорування наступних “постулатів”:

• успіх РТС пов’язується з наявністю серед його учасників потужного лідера (розвинутої країни або групи розвинутих країн з усталеними інститутами, які безпосередньо є чле-нами РТС або на які зорієнтовані інші країни-члени). Лише в такому випадку диспропорції в економічному й техно-логічному розвитку країн-учасниць, а також преференції для окремих учасників не призводитимуть до конфліктів, а можуть бути взаємно нейтралізовані16;

• об’єднання лише “слабких” країн, без чіткої зорієнтова-ності на потужну розвинуту економіку, не приносить суттєвих довгострокових вигод. Більше того, консерва-ція зв’язків у рамках союзів “слабких” країн, як правило, супроводжується посиленням неефективності виробни-цтва або погіршенням показників виробничої спеціалізації;

• хоча в більшості випадків країни, створюючи РТС, декла-рують зорієнтованість на спільні економічні пріоритетиі принципи невтручання в політичні проблеми країн-партнерів, проте, якщо товари, послуги, капітали, трудові ресурси починають вільно пересуватися в рамках регіону, то внутрішні (макроекономічні, соціальні) проблеми однієї країни будуть з необхідністю відбиватися на її партнерах;

• надалі, по-перше, посилення політизації призводить до того, що рішення стосовно економічної політики далеко не завжди будуть позначені раціональністю чи ефектив-ністю, по-друге – у випадку слабких громадянських інсти-тутів країни-лідера, політизація може призвести до ігно-рування потреб країн-сателітів, по-третє – концентраціявирішення всіх питань у центрі (країні-лідері) матиме наслідком послаблення зв’язків між країнами-сателітами, по-четверте – консервація традиційних (застарілих) гос-подарських зв’язків означає втрату перспектив розвитку, аж до відкидання країн-сателітів на узбіччя цивілізаційного розвитку.



Російський і Руський світи: формування змісту і призначення понять

До офіційного політичного обігу поняття Росій-ського світу запроваджене Посланням ПрезидентаРФ В.Путіна до Федеральних Зборів 2007р.1

У Посланні йшлося: “В цьому році, оголошеномуРоком російської мови, є привід ще раз нагадати,що російська – це мова історичного братства наро-дів і мова дійсно міжнародного спілкування. Вона

є не просто зберігачем цілого пласта воістину світо-вих досягнень, але й живим простором багато-мільйонного “російського світу”, який, звичайно,є значно ширшим, ніж сама Росія”2.

Уже через два місяці Указом Президента РФ№796 від 21 червня 2007р. створено потужнийФонд “Русский мир”, співзасновниками якого єМЗС і Міністерство освіти та науки РФ (глави цихвідомств увійшли до Ради Фонду), президентом


Сьогодні одним із головних засобів “м’якої сили” зовнішньої політики Росії є ідея Русского мира, що має дві однойменних (завдяки особливостям російської мови) складових: офіційну, або

світську доктрину “Русский мир” (Російський) та церковно-релігійну – “Русский мир” (Руський). Загалом доктрину “Російського світу” з обома її складовими – світською і церковно-

релігійною, можна охарактеризувати як досить потужне ідеологічне підгрунтя “збирання земель” пострадянського простору під рукою Москви.

Мірою розвитку та реалізації доктрини виразно виявилися дві її характерні риси. Перша полягає в тому, що доктрина Російського світу в різний спосіб і з різними цілями використову-ється в т.зв. “ближньому” й далекому зарубіжжі Росії.

У далекому зарубіжжі реалізація доктрини дійсно спрямована переважно на російську діаспору (співвітчизників) та має на меті насамперед задоволення її культурних потреб і лише потім – формування проросійськи налаштованих суспільних груп тієї чи іншої країни (включно з лобістськими).

У ближньому зарубіжжі (до якого з європейських країн відносять, насамперед Україну, Білорусь і Молдову), як цільова аудиторія, так і цілі реалізації доктрини є набагато ширшими. Тут ідеться не лише про співвітчизників і російськомовних громадян зазначених держав, але й про їх суспільства загалом. І метою реалізації доктрини є не стільки задоволення їхкультурно-освітніх потреб, скільки безпосереднє залучення цих держав до інтеграційних об’єднань під егідою Росії.

Друга особливість: доповнення світської культурологічної доктрини Російського світу її церковно-релігійною версією – концепцією Руського світу, яка апелює до спільних історичних коренів народів, що вийшли з Київської Русі, та їх належності до однієї релігії – православ’я, яке також було сприйнято в часи Русі, а перший акт хрещення відбувся в Херсонесі (Корсуні) –нинішньому Севастополі, належність якого до Руського, отже – і “Російського світу” набуває, таким чином, не лише історичного та політичного, але й сакрального значення.

Людмила ШАНГІНА,директор соціальних програм

Центру Разумкова

“РУССКИЙ МИР” ДЛЯ УКРАЇНИ: РОСІЙСЬКИЙ І РУСЬКИЙ СВІТИ

1 Слід зауважити, що саме поняття Російського світу та ролі в його формуванні РПЦ увійшло до публічного дискурсу Росії значно раніше. Так, ще у 2004р. тодішній Міністр закордонних справ РФ С.Іванов у виступі на VIII Всесвітньому російському народному соборі “Росія і православний світ” говорив про те, що “збирання “російського світу” є спільною справою Російської держави і РПЦ”. Див.: Выступление министра иностранных дел Российской Федерации И.С.Иванова на VIII Всемирном Русском Народном Соборе. – http://www.mospat.ru.2 Послание Федеральному Собранию Российской Федерации Президента России Владимира Путина. – Официальный сайт Президента России, 27 апреля 2007г., www.kremlin.ru.


Фонду призначено відомого російського політо-лога В.Ніконова. Від того часу доктрина Російськогосвіту розробляється і просувається дуже активно – як політиками, так і науковцями3. На сьогодні створеніі працюють десятки осередків (зокрема, Російськихцентрів) як у РФ, так і за її кордонами, насампереду країнах пострадянського простору. З 3 листопада2007р. (в День народної єдності та в межах його від-значення4) відбуваються щорічні Асамблеї Російськогосвіту. В липні 2008р. поняття Російського світу буловнесено до Концепції зовнішньої політики РФ5.

З 2009р. до цього процесу долучилася РуськаПравославна Церква (РПЦ). Патріарх РПЦ Кирилсформулював концепцію Руського світу, що грун-тується на історичному та географічному вимі-рах Київської Русі, в часи існування якої було запро-ваджене православ’я. Тому на цей час доктрина“Русский мир” має дві версії – світську (культуро-логічну, від поняття “Росія”) і церковно-релігійну(православну, від поняття “Русь”). Останнім часомвони дедалі більшою мірою поєднуються та допов-нюють одна одну, особливо що стосується впливу наУкраїну та інші країни т.зв. “канонічної території ” РПЦ.

Зміст поняття “Російський світ” з моменту йоговпровадження в офіційний політичний обіг зазнавістотних змін. Якщо спочатку це поняття визна-чалося принципово позатериторіальним і поза-історичним, то надалі воно стало набувати іншихсенсів, зокрема – через запровадження історичної ігеографічної складової шляхом його поєднання зпоняттям Руської землі.

Останнє є особливо важливим для РПЦ, оскількиозначає для неї її “канонічну” територію часів Києво-Новгородської Русі. Фактично, саме в церковнихколах виникло та оформилося поняття Руськогосвіту як синонім Святої Русі.

Проте, і у світських наукових колах досить швидковиявилися намагання конкретизувати поняття, визна-чивши історичні та географічні межі Російськогосвіту. Так, на думку О.Неменського (Інститутслов’янознавства РАН), “доктрина Російського світу,позбавлена географічного принципу”, нездатна випра-вити становища, за якого “Росія досі не здійснюєрозрізнення у своїй політиці стосовно організаційросійських співвітчизників у країнах нетрадиційногопроживання росіян і в країнах, в яких росіяни маютьісторичне право вважатися автохтонним населенням”.

Тому науковець запропонував “повернути до полі-тичного лексикону” поняття Руської землі, що, найого думку, “може допомогти здійснити принци-пову структуризацію російської політики, її мотива-цій і конкретних застосувань. І це стосується різнихсфер – і в зовнішній, і у внутрішній політиці… Йдетьсяне про запровадження поняття про Руську землю дозаконів Росії (це могло б викликати дипломатичні

проблеми), а лише про запровадження його до офі-ційного лексикону, як це й було зроблено з поняттям“Російського світу”. “Руська земля – це історичнавеличина, а те, що прописано в історії, не можнавзяти і скасувати”6.

Головні зміни сталися у трактуванніРосійського світу не як винятково соціокультур-ного проекту, а як політичного явища, причому –глобального, цивілізаційного масштабу. Своєючергою, проект Російського світу почав розглядатисьяк глобальний геополітичний проект Росії, а йогоідеологічна складова – фактично, як ідеологія зміц-нення Російської державності. В цьому сенсі стано-вить інтерес еволюція розуміння Російського світу вмежах згаданих вище Асамблей (врізка “Російськийсвіт і політика”7, с.92).

Таким чином, наразі до засобів проведеннязовнішньої політики та політичного впливу, якимипослуговувалася Росія в міжнародних відноси-нах (економічний та енергетичний тиск, присут-ність військових баз на чужих територіях тощо)додано засоби “м’якої сили” – вплив через про-сування культурних цінностей Російського світу(в т.ч. такої його складової як Руський світ – черезцерковно-релігійну мережу).Використання Російського та Руського світів у зовнішній політиці Росії

Робоча група із співробітництва між МЗС РФ іРПЦ працює з 2003р. Проте, активізація співробіт-ництва пов’язана зі створенням Фонду “Русскиймир”, одним із співзасновників якого, як зазначалосявище, є МЗС, і підписанням угоди про співробітни-цтво між Фондом і РПЦ у 2009р. Саме від того часуспостерігається чітко скоординована діяльність


3 У згаданому Посланні Президента йшлося про Національний фонд російської мови. Однак, можна припустити, що аналітики швидко оцінили можливості терміну “Російський світ”. Тим більше, що цим терміном уже послуговувалися автори, близькі до Відділу зовнішніх церковних зв’язків (ВЗЦЗ) РПЦ під керівництвом митрополита Кирила (Гундяєва) – нинішнього Патріарха Московського і всієї Русі. Див., наприклад: Радаев В. Русины без Церкви не организуются или почему соотечественникам Закарпатья нужна духовность. – 1 ноября 2001г., http://www.pravoslavye.org.ua.4 День народної єдності – 4 листопада; відзначається з 2005р. як державне свято РФ в пам’ять про звільнення Москви від польських військ у 1612р. (завершення “Великої смути”). Ініціатива висунута у вересні 2004р. Міжрелігійною радою РФ радше на противагу традиції відзначення 7 листопада як річниці Жовтневої революції. Ініціатива дістала підтримку Державної Думи та РПЦ. 5 Концепция внешней политики Российской Федерации, утверджена Указом Президента РФ от 12 июля 2008г., http://legion.wplus.net/others/doctrina6.shtml.6 Неменский О. Русская земля как базовое понятие российской геополитики. – 23 января 2011г., http://www.edrus.org (виділення – ред.).7 Цитується за викладом матеріалів дискусії. Див.: Вторая Ассамблея Русского мира: Круглый стол “Русский мир и процессы глобализации”; Круглый стол “Информационное пространство Русского мира”. – 3 ноября 2008г., www.russkiymir.ru.



МЗС і РПЦ, яку офіційні особи акцентовано зво-дять до задоволення культурно-освітніх і релігій-них потреб російських діаспор.

Так, у 2011р. тодішній Президент РФВ.Медведєв на зустрічі з учасниками АрхієрейськогоСобору РПЦ підкреслив, що держава розраховує надопомогу РПЦ в активізації контактів з Російськимсвітом. “Треба зізнатися, що в цьому напрямі[роботі із співвітчизниками за кордоном] державапоки що не досягла успіху. Якщо говорити від-верто і прямо – держава не дуже добре вміє працю-вати з діаспорою. І в цьому плані ми дуже розра-ховуємо на допомогу РПЦ з метою активізаціїконтактів із Російським світом… Церква робитьважливий внесок у консолідацію багатомільйонногоРосійського світу, наших співвітчизників за кордо-ном, насамперед, на просторах СНД, в інших части-нах світу”.

За словами Президента, саме спільні духовніцінності – “дійсно об’єднувальний фактор длявсього православного світу, а церковні парафії єцентрами тяжіння для нашої діаспори, допомага-ють підтримувати її духовні та культурні зв’язки зБатьківщиною”8.

Міністр закордонних справ РФ С.Лавров заявив,що діяльність РПЦ органічно вписується в роботуМЗС із співвітчизниками за кордоном, “сприяє зміц-ненню духовних і культурних зв’язків Російськогосвіту з Батьківщиною”9. Своєю чергою, “в тіснійвзаємодії з Руською Церквою міністерство вирішуєбагато міжнародних питань, що торкаються її інте-ресів. Це, зокрема, стосується відновлення і спору-дження за кордоном православних храмів, повер-нення до російської власності пам’ятників російськоїкультури”10.

Проте, головними напрямами використаннядоктрин Російського та Руського світів у зовніш-ній політиці РФ є не лише задоволення потребросійських діаспор.

Названі доктрини (та мережі, якими вонипоширюються) використовуються, по-перше,для формування образу Росії як окремої, само-достатньої цивілізації, здатної, з одного боку,протистояти впливам інших культур – як східних(зокрема, ісламської), так і західних (насамперед,європейській секуляризованій культурі, або, якце названо в одній із Доповідей Асоціаціїправославних експертів (АПЕ) “секулярнимбрюссельським стандартам”11).

8 Церковь должна помочь государству в работе с зарубежными диаспорами – Медведев. – 3 февраля 2011г., http://www.otechestvo.org.ua.9 Тут доречно зауважити, що, станом на 2006р., “провідниками духовного впливу Росії у світі” слугували: близько 37 млн. співвітчизників, про яких піклуються 132 єпархії, 26 590 парафій, 655 монастирів і понад 200 скитів і монастирських подвір’їв на канонічній території Церкви в Росії і ближньому зарубіжжі, а також 277 церковних закордонних установ Москов-ського Патріархату в 42 країнах далекого зарубіжжя, включно з 8 єпархіями, 2 благочиніями, 1 Місією, 6 Представництвами, 9 подвір’ями, Патріаршими парафіями у США та Канаді, 46 ставропігіальними парафіями, 16 монас-тирями, 1 скитом і 10 каплицями”. Див.: Радаев В. Вклад Русской Православной Церкви в духовную безопасность страны. – Сайт “Правая сторона: Православная цивилизация”, 11 апреля 2006г., http://www.pravaya.ru.10 С.В.Лавров: МИД и Церковь объединяет общее понимание ключевой роли межконфессионального, межцивилизационного диалога. – Официальный сайт РПЦ, 24 января 2011г., http://www.patriarchia.ru.11 Див.: “Третий Рим”. Суверенная модернизация. Доклад… Часть четвертая. – Сайт http://www.imperia.by.

РОСІЙСЬКИЙ СВІТ І ПОЛІТИКАОсоблива увага визначенню Російського світу надавалася

на II Асамблеї (2008р.). Практично всі учасники дискусій погодилися з думкою В.Ніконова про те, що “Російський світ” –це поняття, що є значно ширшим, ніж будь-які національні, територіальні та навіть мовні обмеження”. Як відзначено в матеріалах Асамблеї, “особливої довершеності ця думка набула” у виступі одного з учасників, який заявив, що “Російський світ” як поняття не має етнічних, територіальних і часових меж, а тому є абсолютно унікальним”*.

З іншого боку – дискутувалося питання про зв’язок доктрини та діяльності Фонду з політикою. Висловлювалися думки про те, що для побудови привабливого та конкуренто-спроможного культурного проекту “Російський світ” і політику слід розділити – з тим, щоб у цьому понятті не було ідеологічної складової, яка зробить його залежнимвід політичної кон’юнктури в Росії.

Однак, судячи з матеріалів Асамблеї, ця точка зору не поділялася більшістю учасників.

Так, думка про аполітичність доктрини не дістала підтримки учасників проведеного в рамках II Асамблеї Круглого столу “Російський світ і процеси глобалізації”.

Зокрема, директор Інституту країн СНД, перший заступник Голови Комітету Держдуми РФ у справах СНД і зв’язків із співвітчизниками К.Затулін наполягав, що “виключати елемент політичної боротьби в розмові про Російський світ неможливо, оскільки боротьба за збереження російської мови на просторі СНД вже зараз є частиною великої політики”.

В.Колесніченко, народний депутат України та голова Всеукраїнської ради російських співвітчизників заявив, що “проведення різноманітних культурних заходів абсолютно недостатньо, оскільки на Україні… відбувається культурний геноцид російського народу, послідовне знищення російсько-мовного інформаційного простору. Підтримка російської культури на Україні – завдання державної політики, і в цьому сенсі боротьба за Російський світ на Україні – питання… саме політичне”.

У дискусіях у рамках іншого Круглого столу – “Інформаційний простір Російського світу” прямо йшлося про те, що “Росія повинна не лише демонструвати свій інтелектуальний потенціал, але й впливати на західну політику”. В цьому сенсі підкреслювалася важливість проникнення інформаційного ресурсу і ЗМІ Росії на зарубіжні ринки з метою формування “єдиного інформаційного простору”, а також стверджувалося, що “робота зі створення “Російського світу”… – справа як російської держави, так і російського громадянського суспільства, як у Росії, так і за її межами”.

Однак, особливо примітним видається виступ на відкритті Асамблеї отця Антонія (Ільїна), представника Фонду у Брюсселі. Доповідаючи про відкриття Російського центру в університеті бельгійського міста Монс, він нагадав, що в цьому місті розташована військова штаб-квартира НАТО “і запропонував вважати появу центру відповіддю на розгортання Третього позиційного району в Європі”**.

На III Асамблеї (листопад 2009р.) політична складова проекту (доктрини та діяльності Фонду) сумніву вже не піддавалася.

На цій Асамблеї виступив новообраний (у лютому 2009р.) Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, який презентував церковно-релігійну версію доктрини – Руський світ, і була підписана угода про співробітництво між РПЦ і Фондом “Русский мир”.

* Вторая Ассамблея Русского мира. – 3 ноября 2008г., www.russkiymir.ru.**

Там само. Йдеться про плани Агентства ПРО США розгорнути третій позиційний район ПРО в Польщі і Чехії (перший – база Форт-Грілі, Аляска; другий – Ванденберг, Каліфорнія).


У межах доктрини Російського світу Росія роз-глядається як “рівновелика всьому сукупному Заходугеополітична сила”, а також як “самостійна істо-рична особа з власним пошуком смислу світової істо-рії”. При цьому, мета Заходу в перебудові світовоїсистеми – “замаскована під прощання з тоталітариз-мом руйнація всієї російської історії… Коли Росіявтратила роль держави, без якої жодна гармата не стрі-ляла, Захід став стріляти в того, в кого побажає…”12.Натомість мета Росії як “самостійної цивілізації”, за твердженням глави Фонду “Русский мир”В.Ніконова – “нести ідеали, які насамперед виробля-ються всередині самої країни”13.

Другим призначенням доктрин є просуванняросійської цивілізації як провідної в сучасномусвіті, який потерпає від браку саме духовнихцінностей, забезпечення Росії беззаперечнихлідерських позицій у т.зв. Східноєвропейськійцивілізації, яка буде сформована навколо Росіїі російської цивілізації (врізка “Ідея лідерстваРосії у Східноєвропейській цивілізації ”14).

Саме в цій цивілізації Росія може здійснитися яксуб’єкт глобальної геополітики, здатний до рівно-правного діалогу з Європою. За словами завідувачавідділом України Інституту країн СНД К.Фролова:“Тільки у Східнохристиянській православній тра-диції Росія несе свої пріоритетні, столичні функції.В решті цивілізаційних проектів, як то секулярист-ський, ісламський, панамериканський, ми або про-вінція, або нас немає зовсім. Тому коли ми говоримопро Російський світ, про Москву як Третій Рим – це не архаїзація, це навпаки проект майбутнього…Це проект з величезними можливостями. Є іншаЄвропа, не секулярна, Європа, яка не хочедехристиянізуватися, яка готова до діалогу зРосією в тому випадку, якщо Росія візьме на себероль хранителя традиційних цінностей”15.Поширення Російського та Руського світів на Україну

Для впливу безпосередньо на Україну викорис-товуються різні аспекти названих доктрин. Проте,всі вони апелюють, як зазначалося вище, до спіль-них історичних коренів Росії та України, спіль-ної історичної пам’яті та культурної спадщини,включно з її релігійно-церковною складовою –православ’ям.

Так, на III Асамблеї Російського світу ПатріархКирил запропонував народам держав, що прожи-вають на території історичної Русі “усвідомлю-вати свою спільну цивілізаційну належність ірозглядати руський світ як свій спільний над-національний проект”. В основу цього проектузапропоновано покласти такі головні цінностіРуського світу, як: “православ’я, російська куль-тура і мова, спільна історична пам’ять і російськатрадиція”.

При цьому, Патріарх заявив: “Я не думаю, щосьогодні варто затівати якусь нову структурну пере-будову Руського світу. Уже склалися суверенні дер-жави на просторах історичної Русі, і вони показалисвою життєздатність. Сьогодні було б важливо, щобцей суверенітет був “перезавантажений” і спрямо-ваний не на відособлення від сусідів, а на відпові-дальну підтримку і розвиток нашої цивілізаційноїспільноти”16.

У цій “цивілізаційній спільноті” Україна маєпосісти почеснемісце. За словамиПатріарха: “Свогочасу відомі історичні обставини призвели до при-меншення ролі Києва в цивілізаційному формуванні


12 Малер-Матьязова Е. Московский Патриархат как субъект православной геополитики. – Византистский портал “Катехон”, www.katehon.ru.13 Див.: Никонов В. Не воспоминания о прошлом, а мечта о будущем. – Сайт Фонда “Русский мир”, http:/www.russkiymir.ru.14 Джерела: Радаев В. Русины без Церкви не организуются или почему соотечественникам Закарпатья нужна духовность…; Радаев В. Вклад Русской Православной Церкви в духовную безопасность страны… Виділено – ред.15 Див.: Всероссийская конференция “Современная политика и новый политический класс России”. – Сайт “Российский консерватор”, 23 января 2011г., http://rusconservator.livejournal.com.16 Выступление Патриарха Кирилла на открытии VI Ассамблеи Русского мира (3 ноября 2010г.).

ІДЕЯ ЛІДЕРСТВА РОСІЇ У СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Ідея Східноєвропейської цивілізації опрацьовувалася

переважно в церковних і наближених до них колах. Так, ще

на початку 2000-х років консультант Відділу зовнішніх цер-

ковних зв’язків Московського Патріархату В.Радаєв ствер-

джував: “Зовнішні національні російські інтереси в духов ній

сфері зумовлюють необхідність висунення Росії на велику

роль духовного лідера східно-європейської цивілізації і її

культурного оплоту (в колах православних інтелектуалів

різних країн з переважно православним населенням відро-

джується образ пост візантійської геокультурної спільності

у вигляді певної “православної ойкумени” або “Візантійської

Співдружності Націй)”.

На його думку, “зовнішні інтереси духовної безпеки

Росії”:

• по-перше, пов’язані “із зміцненням Росії як одного

з центрів духовного впливу у світі”;

• по-друге, “визначають необхідність висунення Росії

на велику роль духовного лідера східноєвропейської

цивілізації і її культурного оплоту”;

• по-третє, “зумовлені необхідністю збереження єди-

ного духовного простору у країнах СНД і Балтії” –

і “величезний внесок у досягнення цієї мети робить

Церква”;

• по-четверте, передбачають “попередження та ней-

тралізацію культурно-релігійної експансії суміжних

держав на російську територію”;

• по-п’яте, “диктують необхідність забезпечення духов-

ного суверенітету країни та відстоювання цілісності

єдиного духовного простору в межах канонічної тери-

торії Московського Патріархату. Перше передбачає збереження Росією своєї цивілізаційної особливості та можливості її захисту від інформаційного впливу

ззовні, здатного негативно діяти на духовність кра-

їни, засновану на традиційних релігійних цінностях.

Друге – відсіч прозелітизму з боку Рима і припинення спроб Константинопольського Патріархату відділити від Церкви ті її церковні території в нових незалеж-них державах (наприклад, в Естонії та на Україні), які становлять її канонічну територію”.



політичного лексикону поняття “Руська земля”: “Величезне значення поняття Руської землі можемати і для інтеграційної політики на пострадян-ському просторі. На суспільному рівні вже давновиник консенсус з приводу інтеграційних очікувань:є запит лише на зближення з Білорусією, Україною,Казахстаном і Придністров’ям”.

При цьому, автора не бентежить фактичне ствер-дження тієї обставини, що за такої “інтеграції”реальною є загроза розпаду України. “І хоча “своя”Україна вбачається вже без західної її частини, –пише він, – а Казахстан по-справжньомуактуальний лише північною його частиною – населеним росіянами Південним Сибіром, алелише ці держави бачаться частинами роздроб-леної країни… Нікуди не подітися від того простогофакту, що РФ – країна з випадковими кордонами,вона нецілісна, неповна… Величезні простори, насе-лені російськомовним населенням, знаходятьсяза кордоном, а Мати міст російських – столиця сусідньої держави. І тому курс нареінтеграцію для Росії є природним, від нього неможна відмовлятися. Про нього мріє і більша час-тина жителів Росії, так само як і історично русь-ких земель сусідніх держав”. А тому: “Відносини…з Україною, Білорусією і Казахстаном – особлива справа, яка передбачає необхідне дляРосії возз’єднання”19.

Таким чином, і світська, і церковно-релігійнаверсії Російського світу передбачають ту чи іншуступінь залучення України до сфери впливуРФ – від участі її (або її частини) у “спільномуцивілізаційному просторі” до безпосередньоговозз’єднання.

Дієвість доктрини Російського і Руськогосвітів не слід переоцінювати, але не можнаним і нехтувати. З одного боку, самі ідеологиРосійського та Руського світів визнають, що“РФ стає дедалі більш непривабливою державою”як у плані внутрішніх проблем, так на світовійарені.

З іншого боку, як зазначалося вище, для право-славних принципове значення має поняття“канонічної” церкви та “канонічної” території.Тут поняття “Руський світ” і РПЦ є фактичнототожними. Тому, формуючи як внутрішню, такі зовнішню українську державну політику, слідвраховувати не лише наявність в Україні круп-ної російської діаспори, але й ситуацію розколуправослав’я і тенденцію до збільшення числагромадян, які відносять себе до вірних УкраїнськоїПравославної Церкви, що перебуває в єдності зМосковським Патріархатом, а також – ту обста-вину, що практична діяльність зі створенняРосійського світу в Україні вже відбувається20.

17 Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на открытии IV Ассамблеи Русского мира. – Официальный сайт РПЦ… 18 У Доповіді АПЕ йдеться: “Севастополь… є щонайважливішим духовним центром руського світу – місцем хрещення рівноапостольного князя Володимира. Ми вважаємо визнання юрисдикції України над Севастополем серйозним історичним компромісом в ім’я єдності Київської і Московської Русі. Але цей компроміс зобов’язує російську дипломатію домагатися визнання особливого статусу Севастополя у складі України як загальноруської святині”. Див.: “Третий Рим”. Суверенная модернизация…19 Неменский О. Русская земля как базовое понятие российской геополитики… Виділено – ред.20 Так, у Криму представники Партії регіонів закликають російськомовних кримчан у графі “національність” під час наступного перепису населення писати “росіянин”. Див.: Крим стане другою Абхазією? – 26 січня 2011р., //inozmi.glavred.info. Докладно про тенденції рівня та характеру релігійності громадян України, а також про діяльність та ініціативи проросійських організацій у сфері державно-церковних відносин в Україні див.: Церковно-релігійна ситуація і державно-конфесійні відносини в Україні: підсумки десятиліття, тенденції і проблеми. Аналітична доповідь Центру Разумкова. – Національна безпека і оборона, 2011, №1, с.37-77.

Руського світу. На довгі століття центр Русі пере-містився на Північ. Тепер же історичні умовисприяють тому, щоб Київ знову став одним з най-важливіших політичних і суспільних центрівРуського світу. І ця роль має бути не меншою, ніжроль Москви, тому що Київ – колиска руськоїцивілізації…

Упевнений, що сучасна Україна може продов-жити цю давню київську традицію, відмітною рисоюякої завжди була турбота про сильну Русь, здатнузахищати Святе Православ’я і являти у своєму життійого вселюдський, тобто вселенський характер – бути домом для багатьох народів, а не замикатися усвоїй національній келії. Саме з цих інтенцій русь-кої душі бере початок ідеал Святої Русі. Існуванняцього ідеалу свідчить про те, що найвищою цін-ністю руського народу стала не земна могутність,а святість життя…

Україна не повинна і не може бути керованою абомолодшим партнером у цій історичній справі. Вонапокликана бути відповідальною спадкоємицею Русіі творити Руський світ на рівних спільно з іншимийого спадкоємцями”17.

Особливе, якщо не визначальне місце від-водиться також Криму. Перебуваючи у 2009р. вСімферополі, Патріарх сказав: “Крим посідає дужевелике місце і в моєму серці, і, я думаю, повиненпосісти дуже велике місце в житті кожної право-славної людини, яка належить до історичної Русі,що вийшла з київської купелі хрещення”. Такимчином, поєднання початку християнізації Русі зКримом збільшує його геополітичну значимість ізначимість його належності саме до Руського світу,а також – легітимізує претензії цього “світу”(фактично Росії) на півострів18.

Водночас, окремі світські науковці у своїхінтеграційних моделях є більш радикальними,ніж Патріарх. На думку згадуваного вищеО.Неменського – ініціатора впровадження до


ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ: СТАН, РИЗИКИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Темпи наближення України до ЄС є незадовіль-ними. За період дослідження з грудня 2006р. по кві-тень 2012р. експерти незмінно критично оцінюютьтемпи інтеграції України до ЄС, причому останнє опи-тування засвідчило певне зростання категорично нега-тивних оцінок: “темпи – нульові”. Очевидно, що натемпи наближення країни до ЄС впливають насам-перед внутрішньополітичні процеси в Україні – зростання авторитарних тенденцій, згортання демо-кратичних трансформацій, корумпованість владнихструктур. З іншого боку, слід також відзначити і складнітрансформаційні процеси в самому ЄС, гострі еконо-мічні проблеми, зокрема, глибоку кризу в зоні євро.

Інтерес ЄС у співробітництві з Україною оці-нюється як досить прагматичний. Загальна ієрар-хія оцінок експертів за досліджуваний період карди-нально не змінилася. На їх думку (за результатамиостаннього опитування), інтерес ЄС насамперед скон-центрований на українському ринку для товарів ЄС(74,8%), транзиті російських енергоносіїв (65%), спільній боротьбі з нелегальною міграцією (55,3%). Значна частина (49,5%) респондентів відзначають заці-кавленість ЄС у виведенні України з-під впливу Росії.Слід зазначити, що дещо зменшилася частка опи-таних, які вважають, що ЄС зацікавлений у розвиткудемократії і ринкових реформ в Україні. Традиційнонайбільш скептично експерти оцінюють зацікавле-ність ЄС в імпорті української продукції.

Укладення Угоди про асоціацію з ЄС цілкомвідповідає національним інтересам України, алеіснує чимало перешкод її запровадженню. Левовачастка (83,5%) експертів впевнені в тому, що Угода,яка містить поглиблену та всеохоплюючу зону віль-ної торгівлі, відповідає національним інтересамкраїни. Проте, на думку респондентів, її укладеннюнайбільшою мірою загрожують політичні фактори:насамперед, це внутрішньополітична ситуація вУкраїні (71,8%). Наступні позиції посідають: недо-віра до нинішнього керівництва країни (52,4%) і впливРосії (40,8%). Серед інших факторів експерти відзна-чають також загальне критичне ставлення до Україниокремих країн ЄС, проблеми всередині Євросоюзу.Є підстави припустити, що загрозливий “внутрішньо-політичний фактор” насамперед пов’язаний з пробле-мами демократії у країні, відомими судовими спра-вами проти лідерів опозиції, що отримали негативнийміжнародний резонанс. Саме ці аспекти, як наголошу-ють лідери ЄС, і є головними перешкодами на шляхуукладення Угоди про асоціацію.

На думку експертів, розвитку економічних від-носин між Україною та ЄС насамперед перешкод-жають: високий рівень корупції в Україні, непослі-довність її зовнішньополітичного курсу, високийрівень криміналізації економічних відносин. Рес-понденти також відзначають неналежний стан законо-давства у сфері української економіки, геополітичнуконкуренцію між ЄС і Росією. Привертає увагуй те, що, на думку експертів, майже не заважають

Експертні опитування з проблем зовнішньої політики, що регулярно проводяться Центром Разумкова, дають можливість визначити позиції та відстежити динаміку оцінок

фахівців. Останнє дослідження присвячене важливій темі – стану та перспективам розвитку відносин у трикутнику “Україна-ЄС-Росія”1.

Ця тема сьогодні є актуальною з багатьох причин, насамперед тому, що Україна опинилася на перехресті основних геополітичних інтеграційних процесів. Невизначеність ситуації спричинена тим, що, з одного боку, триває криза у відносинах України з ЄС, зумовлена внутрішньополітичними процесами в Україні. Це ставить під сумнів подальші перспективи євроінтеграції, зокрема, укладання масштабної Угоди про асоціацію з ЄС, яка містить важливий елемент – поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі.

З іншого боку, помітно посилюється російський тиск на Україну з метою її залучення до реінтеграційних проектів під егідою РФ – Митного союзу, Єдиного економічного простору та в перспективі – до Євразійського союзу. Відтак, Україна стоїть перед вибором двох різних шляхів цивілізаційного розвитку. Водночас, швидкоплинні, суперечливі процеси на європейському континенті та у світі суттєво змінюють ситуацію у відносинах Україна-ЄС-РФ, потребують пошуку відповідей на нові виклики та загрози.

Під час опитування експерти оцінювали стан і перспективи співробітництва України з ЄС, зокрема, фактори, що перешкоджають укладенню Угоди про асоціацію. Респонденти також характеризували ефективність зовнішньої політики керівництва країни на російському напрямі. Становить інтерес й оцінка як відносин Росія-ЄС, так і співробітництва у тристоронньому форматі – Україна-ЄС-Росія. Також важливими є позиції та думки представників експертного співтовариства стосовно напрямів регіональної інтеграції України.

Результати проведеного опитування дають підстави для наступних спостережень і висновків.

1 Експертне опитування проведене Центром Разумкова з 19 березня по 10 квітня 2012р. Опитано 103 експерти – народні депутати України, представники центральних і регіональних органів виконавчої влади, державних і неурядових дослідницьких структур, вищих закладів освіти в Києві та регіонах України, представники ЗМІ.

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА-РФ ОЧИМА ЕКСПЕРТІВ


економічним контактам України з ЄС ані цівіліза-ційні відмінності, ані відсутність гарантій ЄС щодомайбутнього членства України в Євросоюзі.

Україні потрібно вступити до ЄС. Таку позиціюподіляють абсолютна більшість (82,5%) експертів.Така одностайність думок (з незначними коливаннями)спостерігається протягом усього досліджуваного пері-оду. Отже, є підстави констатувати наявність майжеповного консенсусу серед представників експертногоспівтовариства України стосовно євроінтеграції.

Водночас, експерти досить стримано прогнозуютьперспективи розвитку відносин Україна-ЄС найближ-чими роками. Очевидно, бракує змін на краще все-редині країни, які б призвели до покращення діалогуКиєва і Брюсселя. Отже, відносна більшість (45,6%)вважають, що ці відносини залишаться без змін,а кожен п’ятий (21,4%) переконаний, що вонипогіршаться.УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ

Відносини Києва та Москви є нестабільними.Таку характеристику обрали більшість (68%) респон-дентів, кожен четвертий (25,2%) вважає їх поганими,а добрими – лише 3,9% опитаних. Критичні оцінкисучасного стану українсько-російського співробіт-ництва, очевидно, є реакцією на ескалацію конфлікт-ності, зволікання вирішення ряду хронічних проб-лем, посилення тиску Росії на Україну тощо. У цьомуконтексті слід нагадати про “сирну війну”, гостротугазового діалогу, невирішеність проблеми делімітаціїморських кордонів та ін.

Політика України на російському напрямі, які політика РФ стосовно України, не є відкритими,добросусідськими, дружніми. Експерти оцінюютьдії Києва стосовно Москви як невизначені, супереч-ливі, а російську політику щодо України – переважнояк явно недружню. Динаміка характеристик не додаєоптимізму – суттєвих змін на краще за досліджу-ваний період не відбулося. Очевидно, першочерго-вим завданням керівництва обох країн є пошукшляхів і механізмів покращення взаємин, а також“точок зближення”.

Зближенню України і РФ сприятимуть насам-перед політико-економічні фактори – політичнаволя керівників країн і збіг економічних інтересів.Експерти також відзначають у якості потенціалу мож-ливого зближення – спільні кордони і збіг політичнихінтересів. На їх думку, значно менший “інтегруючийефект” має соціокультурна, релігійна сфери – родиннізв’язки між жителями обох країн, близькість культурі мов, православ’я.

Росія має чіткий геополітичний та економіч-ний інтерес у співробітництві з Україною – це виве-дення України з-під впливу Заходу, просуванняросійських товарів на український ринок, тран-зит енергоносіїв до ЄС. На відміну від попередньогодослідження, наразі експерти ставлять на перше місцесаме геополітичний фактор. Дещо менше зацікавленаРосія у використанні людського потенціалу і природ-них ресурсів. Імпорт української продукції не викли-кає ентузіазму у російської сторони. Найбільшоюмірою байдужа Росія до розвитку демократії та рин-кових реформ у сусідній країні. Отже РФ намагаєтьсянасамперед утримати Україну у сфері свого політико-економічного впливу.

Експерти загалом переконані, що Росія нега-тивно ставиться до євроінтеграційних прагненьУкраїни. Таку думку поділяють більшість (88,3%) опитаних. Лише 1% респондентів вважають позитив-ним ставлення Москви до євроінтеграційного рухуКиєва. Такі оцінки цілком кореспондуються з резуль-татами відповідей на попереднє питання – Росія нама-гається вивести Україну з-під впливу Заходу, змінититраєкторію її європейської інтеграції на євразійську

(Митний союз). Відтак, для Росії українська євро-інтеграція є скоріше викликом, ніж сприятливоютенденцією.

Перспективи розвитку українсько-російськихвідносин є неоднозначними. Майже рівні часткипредставників українського експертного співтова-риства вважають, що відносини залишаться без змін(36,9%) або погіршаться (33%). Такі прогнози недодають оптимізму, зокрема, з огляду на те, щонинішні відносини Києва та Москви експертиоцінюють досить критично.ВІДНОСИНИ ЄС-РОСІЯ

Відносини Європейського Союзу з Росією єнестабільними. На цьому наголошують більшість(66%) респондентів. Лише приблизно кожен четвер-тий (23,3%) вважає їх добрими. Ускладнюють кон-такти спроби Москви зміцнити геополітичний і гео-економічний впливи на європейському континенті,намагання створити на пострадянському просторіновий центр світової політики. Кардинально відріз-няються підходи ЄС і РФ щодо забезпечення безпекина континенті. Напруженими є відносини сторін венергетичній сфері.

Серед чинників, що перешкоджають ефективномурозвитку економічних відносин Брюсселя та Москви,експерти відзначають насамперед: геополітичну кон-куренцію між ЄС і РФ, високий рівень корупції вРосії, відсутність належної гнучкості в переговор-ному процесі, а також значні цивілізаційні, культурнівідмінності. Респонденти також звертають увагу нависокий рівень криміналізації економічних відносин уРосії, непослідовність її зовнішньополітичного курсу.

Скоріше за все, найближчими роками суттє-вих змін у відносинах Росія-ЄС не станеться. Саметакий розвиток подій прогнозують більшість (66%) експертів. Тобто у відносинах Москви і Брюсселяближчим часом зберігатиметься проблемність.Лише майже кожен дев’ятий (10,7%) впевнений упокращенні відносин.ВІДНОСИНИ УКРАЇНА-ЄС-РФ

Росія у відносинах Україна-ЄС є перешкодою,а Україна у відносинах Росія-ЄС є скоріше жерт-вою (“розмінною картою”). Таких оцінок дотриму-ються більшість респондентів. Найбільш критично оці-нюють експерти роль Росії у відносинах Україна-ЄС:54,4% переконані, що Москва є перешкодою у відно-синах Києва і Брюсселя, ще 36,9% – вважають її загро-зою. Більшість (59,2%) респондентів вважають, щоУкраїна відіграє роль жертви у відносинах Росія-ЄС.Оцінки ролі ЄС у відносинах Україна-РФ є неодно-значними: 34% впевнені, що ЄС відіграє роль посе-редника, а 20,4% – вважають Євросоюз перешкодою.З наведених оцінок видно, що Україна є найслаб-шою стороною і ситуація у трикутнику визначаєтьсявідносинами між потужними гравцями – ЄС і Росією.

Найбільш важливими проблемами у відносинахУкраїна-ЄС-РФ експерти вважають внутрішньо-політичну ситуацію в Україні, брак довіри міжсторонами, внутрішні процеси в РФ. Серед іншихактуальних проблем експерти відзначають проблемиу сфері енергетики, різне бачення зовнішньої полі-тики країнами ЄС, фінансово-економічні труднощі вЄвросоюзі.

Нинішні відносини у форматі Україна-ЄС-РФзагалом не сприяють вирішенню ряду ключовихпроблем. На думку експертів, відносини, що склалисяв цьому трикутнику, не сприяють забезпеченню ста-більності в Європі, розвитку торговельно-економічнихконтактів між сторонами, зміцненню демократії, правлюдини, вільному пересуванню людей тощо. Дещокраще оцінюється сприяння боротьбі з міжнародноюзлочинністю і тероризмом.




Цікавим є той факт, що експерти, досить критичнооцінюючи ситуацію у форматі Україна-ЄС-РФ, наго-лошують на тому, що це є вигідним насамперед Росії.Таку думку поділяють більшість (57,3%) опитаних.Понад третину – переконані, що нинішні відносиниміж Україною, Росією та ЄС не є вигідними жоднійзі сторін.

На думку експертів, найбільш ефективно можнагармонізувати економічні відносини Україна-ЄС-РФ за умов наближення України та Росії донорм права ЄС. Таку позицію поділяють більшість(52,4%) експертів. Абсолютно рівні частки респон-дентів (по 19,4%) вважають, що згаданої гармонізаціїможна досягти або на базі загальних норм СОТ, абошляхом вироблення нових міжнародних правил дляспільного економічного простору Україна-ЄС-РФ.

Формування спільного економічного просторуза участі України, ЄС і Росії в очах експертіввиглядає як гіпотетична реальність у далекій пер-спективі. Експерти досить стримано оцінюють пер-спективи створення такого економічного простору.Більшість (60,2%) респондентів вважають, що цеможливо в далекій, невизначеній перспективі. Коженп’ятий (20,4%) – прогнозує можливість форму-вання спільного економічного простору в довгостро-ковій перспективі (5-15 років). Частка оптимістів єнезначною – лише 5,8%.

Формуванню цивілізованих економічних відно-син у форматі Україна-ЄС-РФ найбільшою міроюзагрожують фінансова криза в зоні євро та іншихкраїнах ЄС, а також кризові явища в економікахУкраїни та Росії. Серед інших ризиків експерти від-значають загострення геоекономічного суперництваміж ЄС і Росією, брак прогресу у формуванні цивілі-зованої ринкової економіки в Україні та Росії. Також,на їх думку, досить критичним фактором є посиленняпозицій інших глобальних гравців на економічномупросторі згаданого трикутника. Йдеться про поси-лення економічної експансії Китаю, зміцнення техно-логічної переваги США тощо.

Ближчими роками не слід очікувати покра-щення відносин Україна-ЄС-РФ. Половина (50,5%) респондентів переконані, що тристоронні контактизалишаться без змін, тобто проблемні аспекти спів-праці будуть законсервовані. 21,4% опитаних нала-штовані песимістично, прогнозуючи погіршення від-носин. Лише кожний восьмий (12,6%) дивиться зоптимізмом у майбутнє співробітництва України, ЄСі Росії.ШЛЯХИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Більшість представників експертного середо-вища України підтримують євроінтеграційнийнапрям. Оцінюючи найбільш бажані варіанти регіо-нальної інтеграції, експерти схиляються до необхід-ності повної інтеграції до ЄС і побудови відносинз Росією у форматі спільної зовнішньої політикиЄС. Таку думку поділяють 65% респондентів. Водно-час, виходячи з нинішньої ситуації, що склалася,експерти найчастіше (44,7%) відзначають, що най-більш реальним варіантом для України є входженнядо спільного економічного простору ЄС без набуттячленства в Євросоюзі та побудова відносин з Росією,як із звичайним зовнішнім партнером.

Між вступом до ЄС і вступом до Митногосоюзу експерти однозначно обирають вступ до ЄС.З цього питання в експертному середовищі спосте-рігається певний консенсус. Якщо вступ до ЄС під-тримують 78,6% опитаних, то приєднання до Мит-ного союзу Росії, Білорусі та Казахстану – лишекожен двадцятий (4,9%) респондент. Своєю чергою

7,8% експертів переконані, що Україна не повиннавступати ані до ЄС, ані до Митного союзу.ВИСНОВКИ

Перше. Експерти досить критично оцінюютьтемпи інтеграції України до ЄС. Ключовимфактором розвитку відносин Києва і Брюсселя єукладання Угоди про асоціацію, яка, на думкуреспондентів, відповідає національним інтересамУкраїни. Однак, існує чимало перешкод її запро-вадження, насамперед – це внутрішньополітичнаситуація в Україні. Інтерес ЄС стосовно Українисфокусований насамперед на українському ринкудля товарів ЄС, транзиті російських енергоно-сіїв тощо. Проте, розвитку економічних відносинміж Україною та ЄС перешкоджають: високийрівень корупції в Україні, непослідовність їїзовнішньополітичного курсу, високий рівень кри-міналізації економічної сфери. Попри це, Україніпотрібно вступити до ЄС. Таку позицію поділяютьбільшість експертів.

Друге. За експертними оцінками, відносиниКиєва та Москви є нестабільними. ПолітикаУкраїни на російському напрямі, як і політика РФстосовно України, не є відкритою, добросусідською,дружньою. Респонденти переконані – зближеннюУкраїни і РФ сприятимуть насамперед політико-економічні фактори: політична воля керівниківкраїн і збіг економічних інтересів.

Росія має чіткий геополітичний та економічнийінтерес у співробітництві з Україною – це виведенняУкраїни з-під впливу Заходу, просування росій-ських товарів на український ринок, транзитенергоносіїв до ЄС. РФ намагається утриматиУкраїну у сфері свого впливу, відтак негативно стави-ться до євроінтеграційних прагнень Києва. Не дивно,що перспективи розвитку українсько-російськихвідносин оцінюються досить песимістично.

Третє. Експерти оцінюють відносини ЄС зРосією як нестабільні. Серед чинників, що пере-шкоджають ефективному розвитку економічнихвідносин Брюсселя та Москви, респонденти від-значають насамперед геополітичну конкуренціюміж ЄС і РФ, високий рівень корупції в Росії, від-сутність належної гнучкості в переговорному про-цесі. На думку експертів, суттєвих змін у відноси-нах Росія-ЄС найближчими роками не станеться.

Четверте. Оцінюючи характер відносин у три-кутнику “Україна-ЄС-РФ”, експерти наголошуютьна тому, що Росія у відносинах Україна-ЄС є пере-шкодою, а Україна у відносинах Росія-ЄС є скорішежертвою. Серед найбільш важливих проблем екс-перти відзначають внутрішньополітичну ситуаціюв Україні, брак довіри між сторонами, внутрішніпроцеси в РФ. На їх думку, формуванню цивілізо-ваних економічних відносин у форматі Україна-ЄС-РФ найбільшою мірою загрожують фінансовакриза в зоні євро, а також кризові явища в еконо-міках України та Росії. Найбільш ефективно можнагармонізувати економічні відносини в цьому три-кутнику за умов наближення України та Росії донорм права ЄС. Експерти переконані – ближчимироками не слід очікувати покращення відносинУкраїна-ЄС-РФ.

П’яте. Більшість представників експертногосередовища України підтримують євроінтеграцій-ний напрям, наголошують на необхідності повноїінтеграції до ЄС і побудови відносин з Росією уформаті спільної зовнішньої політики ЄС. Міжвступом до ЄС і вступом до Митного союзу екс-перти однозначно обирають вступ до ЄС.


ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ДО ЄС

Чи відповідає національним інтересам Україниукладення Угоди про aсоціацію з ЄС включно з

поглибленою та всеохоплюючою зоною вільної торгівлі? % опитаних експертів

Чи зацікавлений ЄС у співробітництві з Україною?У чому цей інтерес полягає в першу чергу?**

% опитаних експертів

Так Ні Важко відповісти

86,4%

83,5%

4,5%

6,8

58,7%57,4%58,8%

58,7%52,5%

59,8%

42,3%41,6%

36,3%

35,6%52,5%

42,2%60,6%

27,9%

18,3%17,8%

24,5%39,4%

35,6%

46,8%

63,6%

56,4%

65,5%

46,6%

34,9%

22,9%13,7%12,9%16,3%

21,6%20,8%

26,9%

У транзитіенергоносіїв з Росії

В українському ринкудля товарів ЄС

У спільній боротьбі знелегальною міграцією,

міжнародною злочинKністю, тероризмом

9,1

9,7

Як би Ви оцінили темпи інтеграції України до ЄС? % опитаних експертів

Середні

Високі

Низькі

Нульові

2,0%

27,5%

64,7%

4,9%

Важковідповісти

0,9%

1,0%

18,8%

73,3%

6,9%

3,8%

19,2%

71,2%

5,8%

0,0%0,0%

0,9%

10,1%

80,7%

7,3%

1,0%

3,6%

27,3%

58,2%

7,3%

3,6%

2,9%

17,5%

65,0%

13,6%

1,0%

Грудень 2006р.

Квітень 2007р.

Травень 2008р.

Лютий 2010р.

Жовтень 2011р.

2011р.

2012р.


38,2%

50,0%

2,7%4,6%3,9%3,0%

1,0%

2,8%1,0%

1,0%

1,0%

2,0%0,0%

0,0%

0,0%0,0%

1,0%

Жовтень 2011р.**Квітень 2012р.**

1,0%0,0%

0,0%0,0%

0,9%

89,0%78,2%

80,7%79,1%

55,3%

45,6%

48,5%

44,5%

44,7%

49,5%

6,8%

2,9%

0,0%

5,8%

65,0%

74,8%

У зміцненні безпекиі стабільності наєвропейському

континенті

У розвитку демократії і ринкових реформ

в Україні

У використанніприродних ресурсів

України

У використанніінтелектуального,

наукового потенціалу, робочої сили

У виведенні УкраїнизKпід впливу Росії

В імпорті українськоїпродукції

Інше

ЄС не зацікавлений у співробітництві

з Україною

Важко відповісти

73,4%

27,5%



Які чинники найбільшою мірою перешкоджають ефективному розвитку економічних

відносин України з ЄС?* % опитаних експертів

Високий рівень корупції в Україні 70,9

Непослідовність зовнішньополітичного курсу України 41,7

Високий рівень криміналізації економічних відносин в Україні 35,0

Неналежний стан законодавства, що регулює економічні

відносини в Україні

34,0

Геополітична конкуренція між ЄС та Росією 25,2

Низькі стандарти ділової етики в українських партнерів 22,3

Недостатній загальний рівень економічного розвитку України 17,5

Непослідовність, слабкість позицій української сторони

в переговорному процесі з ЄС

15,5

Недостатнє опрацювання стратегічних засад розвитку

відносин

10,7

Відсутність гарантій ЄС щодо майбутнього членства

України в Євросоюзі

5,8

Недостатній рівень розвитку сучасних технологій в Україні 4,9

Значні загальноцивілізаційні, культурні відмінності 3,9

Інше 2,9

Важко відповісти 0,0

* Експертам пропонувалося відзначити не більше трьох прийнятних варіантів відповіді.

Що найбільшою мірою загрожує укладенню між Україною та ЄС Угоди про асоціацію?*


Внутрішньополітичнаситуація в Україні

80,9%

42,7%

38,2%

38,2%

20,9%

16,4%

17,3%

9,1%

Недовіра до нинішньогокерівництва України

Вплив Росії

Світова фінансово�економічна криза

“Втома” ЄС від розширення

Розбіжності в позиціях

ЄС та України

Загальне критичне ставленнядо України окремих країн ЄС

Проблеми всередині ЄС

Соціально�економічні

проблеми в Україні

4,5%Інше

0,0%

71,8%

52,4%

40,8%

35,0%

24,3%

18,4%

16,5%

15,5%

15,5%14,6%

1,9%

1,0%Важко відповісти




Чи потрібно Україні вступити до Європейського Союзу?



79,3%

90,9%

7,6

1,8%

13,1

7,3

82,5% 9,7

2010р.

2011р.

2012р. 7,8

ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З РОСІЄЮ

21,4%17,5%

15,5%

Відносини покращаться

45,6%

Залишаться без змін

Відносинипогіршаться


Як би Ви оцінили перспективи розвитку відносин України і ЄС на найближчі роки?


Як Ви оцінюєте нинішні відносини України і Росії? % опитаних експертів

Добрі 0,0%

48,6%

49,5%

1,9%

Нестабільні

Погані

Важко відповісти/не відповіли

3,9%

68,0%

25,2%

2,9%

Лютий 2010р.




8,3%

Як можна оцінити політику України стосовно Росії і Росії стосовно України?% опитаних експертів

України стосовно Росії Росії стосовно України

Відкрита, добросусідська, дружня

Прагматичне взаємовигідне партнерство

Невизначена, суперечлива політика

Бажання покращити своє становище за рахунок сусіда

Явно недружня політика

Важко відповісти*

56,0%

4,6%

Травень 2006р.



Лютий 2010р.

0,0%

53,4%35,8%

16,2%57,8%

11,0%

22,9%4,6%

20,2%

5,7%1,8%

1,9%0,0%

7,6%15,6%

47,6%0,0%

1,9%3,9%1,0%

9,2%

0,0%1,8%

1,8%26,2%1,0%

71,4%59,6%

11,7%70,9%

60,6%

17,1%12,8%

10,7%24,3%

27,5%

0,9%3,8%

8,3%0,0%2,9%

* В анкетах травня 2006р. та квітня 2009р. такий варіант відповіді не пропонувався.

Що найбільшою мірою може сприяти зближенню України і Росії?*


Політична воля керівників країн59,6%

66,1%

21,1%

17,4%

18,3%

25,7%

23,9%

12,8%

Збіг економічних інтересів

Спільні кордони

Близькість мов

Близькість культур

Родинні зв’язки між

жителями обох країн

Збіг політичних інтересів

Спільне історичне минуле

Зовнішня загроза

9,2%Релігія (православ’я)

5,5%

3,7%

51,5%

47,6%

27,2%

26,2%

22,3%

19,4%

17,5%

8,7%

3,7%5,8%

5,8%

8,7%Ніщо не може сприяти зближенню

* Експертам пропонувалося відзначити всі прийнятні варіанти відповіді.



Чи зацікавлена Росія у співробітництві з Україною? У чому цей інтерес полягає?*


У виведенні Україниз�під впливу Заходу

85,3%

78,9%

86,2%

51,4%

41,3%

25,7%

11,9%

14,7%

В українському ринкудля російських товарів

У транзиті російськихенергоносіїв до країн ЄС

У зміцненні безпеки і стабільностіна європейському континенті

В імпорті української продукції

У спільній боротьбі з нелегальноюміграцією, міжнародною

злочинністю, тероризмом

У використанні інтелектуального,наукового потенціалу,

робочої сили

У використанні природних

ресурсів України

Росія не зацікавлена успівробітництві з Україною

2,8%У розвитку демократії та

ринкових реформ в Україні

1,8%

82,5%

69,9%

66,0%

41,7%

39,8%

13,6%

8,7%

6,8%

0,0%4,9%

1,0%

1,0%

2,9%Інше








88,3%

1,0%

Позитивно

3,9%

6,8%

Нейтрально Негативно


Як ставиться Росія до євроінтеграційних прагнень України?


33,0%8,7%

21,4%


36,9%




Як би Ви оцінили перспективи розвитку відносин України і РФ на найближчі роки?


ВІДНОСИНИ РОСІЯ-ЄС

ВІДНОСИНИ У “ТРИКУТНИКУ” ЄС-УКРАЇНА-РФ

66,0%23,3%

5,8%

Добрі

4,9%Погані



Як Ви оцінюєте нинішні відносини ЄС і Росії? % опитаних експертів

11,7%

10,7%

11,7%


66,0%

Залишатьсябез змін



Як би Ви оцінили перспективи розвитку відносин ЄС і РФ на найближчі роки?


Які чинники найбільше перешкоджають ефективному розвитку економічних

відносин Росії з ЄС?* % опитаних експертів

Геополітична конкуренція між ЄС і Росією 68,0

Високий рівень корупції в Росії 41,7

Відсутність належної гнучкості та бажання йти на

компроміси у процесі переговорів між Росією та ЄС

29,1

Значні загальноцивілізаційні, культурні відмінності 28,2

Високий рівень криміналізації економічних відносин у Росії 22,3

Непослідовність зовнішньополітичного курсу Росії

(розмитість зовнішньополітичних пріоритетів)

18,4

Неналежний стан законодавства, що регулює економічні

відносини в Росії

15,5

Низькі стандарти ділової етики у російських партнерів 13,6

Недостатній загальний рівень економічного розвитку Росії 10,7

Недостатнє опрацювання стратегічних засад розвитку

відносин

9,7

Небажання ЄС будувати з Росією відносини на паритетних

засадах

4,9

Недостатній рівень розвитку сучасних технологій в Росії 1,9

Інше 3,9

Важко відповісти 2,9* Експертам пропонувалося відзначити не більше трьох прийнятних варіантів відповіді.

Яку роль відіграє…?% опитаних експертів

Партнер Посередник Перешкода Загроза Жертва (“розмінна

карта”)

Не грає ролі Важко відповісти

ЄС у відносинах Україна-РФ 11,7 34,0 20,4 4,9 1,9 8,7 18,4

Росія у відносинах Україна-ЄС 3,9 1,0 54,4 36,9 1,9 0,0 1,9

Україна у відносинах Росія-ЄС 2,9 5,8 6,8 0,0 59,2 16,5 8,8



Боротьбі з міжнародноюзлочинністю і тероризмом

Здійсненню спільнихміжнародних проектів

Розвитку торговельно�економічногоспівробітництва між сторонами

Забезпеченню стабільностіі безпеки у Європі/світі

Вільному пересуванню людейі протидії нелегальній міграції

Зміцненню демократії,верховенства права, прав людини

* За п’ятибальною шкалою від 1 до 5, де “1” означає, що відносини зовсім не сприяють, а “5” – сприяють великою мірою.

Чи сприяють нинішні відносини у трикутнику “УкраїнаSЄСSРосія”…?*

середній бал

3,02

2,78

2,72

2,61

2,53

2,48

Яка зі сторін має вигоди від ситуації, що сьогодні склалася у трикутнику “УкраїнаSЄСSРосія”?*


ЄС

Росія

Україна

Жодна зі сторін

14,6%

57,3%

7,8%

2,9%

* Експертам пропонувалося відзначити всі прийнятні варіанти відповіді.

На якій міжнародноSправовій основі можуть бути найбільш ефективно гармонізовані

економічні відносини в рамках трикутника “УкраїнаSЄСSРосія”? % опитаних експертів

Паралельного наближенняяк України, так і Росії до

норм права ЄС (які такожвраховують норми СОТ)

Загальних норм СОТ

Вироблення у процесіпереговорів нових міжнародних

правил для спільногоекономічного простору

зазначених партнерів

Інше

52,4%

19,4%

19,4%

1,9%

Важко відповісти 6,9%

Наскільки реальною є перспектива формування спільного європейського економічного простору

за участю ЄС, України та Росії? % опитаних експертів

Реально вже в середньостроковійперспективі (до 5 років)

Реально в довгостроковійперспективі (від 5 до 15 років)

Може розглядатися лишеяк гіпотетична реальність

у далекій перспективі

Є нереальною за будьKяких умов

5,8%

20,4%

60,2%

12,6%


Наскільки важливими у трикутнику “УкраїнаSЄСSРФ” є наведені проблеми?*


3,91

4,06Внутрішньополітична

ситуація в Україні

3,65

3,60

3,59

3,46

3,35

3,29

3,07

2,98

2,87

2,64

* За п’ятибальною шкалою від 1 до 5, де “1” означає, що проблема не є важливою,

а “5” – є надзвичайно важливою.

Брак довіри між сторонамиу форматі Україна�ЄС�Росія

Внутрішньополітичнаситуація в РФ

Проблеми у сфері енергетики

Різне бачення зовнішньоїполітики державами�членами ЄС

Фінансово�економічнітруднощі в ЄС

Соціально�економічнаситуація в Україні

Світова фінансово�економічна криза

Соціально�економічнаситуація в РФ

Цівілізаційно�культурнівідмінності сторін

Міграційна політика сторін

Регіональні конфлікти



Який формат участі у процесах регіонального економічного співробітництва та економічної інтеграції є: найбільш бажаним для України,

враховуючи національні інтереси, та найбільш реальним для України, враховуючі її можливості?


Найбільш бажаний варіант

Найбільш реальний варіант

Повна інтеграція в ЄС – і побудова відносин з Росією у форматі спільної зовнішньої політики ЄС 65,0 1,9

Входження до спільного економічного простору ЄС без набуття членства в Євросоюзі (за прикладом Швейцарії та інших членів Європейського економічного простору) – і побудова відносин з Росією на двосторонній основі як зі звичайним зовнішнім партнером 17,5 44,7

Входження до Митного союзу, Єдиного економічного простору, а в перспективі до Євразійського економічного союзу Білорусі, Росії та Казахстану – і побудова відносин з ЄС у форматі спільної зовнішньої політики вказаних євразійських структур 2,9 11,7

Відмова від участі у формах інтеграції, що виходять за рамки угод про вільну торгівлю, як на Сході, так і на Заході – та участь у поступовому формуванні загальноєвропейської зонивільної торгівлі 4,9 16,5

Україна має відмовитися від участі в будь-яких процесах регіональної інтеграції, навіть у формі зон вільної торгівлі, і будувати з усіма партнерами економічні відносини на основі загальних принципів Світової організації торгівлі 0,0 5,8

Інше 1,9 2,9

Важко відповісти/не відповіли 7,8 16,5

21,4%

12,6%

15,5%


50,5%

Залишатьсябез змінВідносини

погіршаться


Як би Ви оцінили перспективи розвитку відносин у трикутнику “УкраїнаSЄСSРФ” на найближчі роки?


РЕГІОНАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ

4,9%

78,6%

8,7%

Вступ до ЄС

Вступ до Митногосоюзу Росії, Білорусі

та Казахстану

7,8%

Неприєднання ні до ЄС,ні до Митного союзу

Важко відповісти/не відповіли

Яким інтеграційним напрямом має йти Україна? % опитаних експертів

Які ризики є найбільш суттєвими для побудови в рамках трикутника “УкраїнаSЄСSРосія” цивілізованих економічних відносин?*


46,6%

48,5%Фінансова криза в зоні єврота інших країнах ЄС

38,8%

29,1%

29,1%

24,3%

20,4%

15,5%

8,7%

2,9%

3,9%


Кризові явища в економіках Українита Росії, зумовлені недостатніми

структурними реформами танадмірною вразливістю до дії

глобальної нестабільності

Загострення геоекономічногосуперництва між ЄС і Росією

Брак необхідного прогресуу формуванні цивілізованої

ринкової економіки в Україні

Посилення позицій іншихглобальних “гравців” на економічному

просторі “трикутника” (економічнаекспансія Китаю, посилення

технологічної переваги США тощо)

Брак необхідного прогресуу формуванні цивілізованоїринкової економіки в Росії

Можливість проявудезінтеграційних процесів в ЄС

Втрата економічного інтересу до партнерів внаслідок зменшення

їх економічного татехнологічного потенціалу

Проведення ЄС політики зовнішньоїекспансії через поширення на третікраїни принципів політики та права

ЄС як обов’язкової умовирозвитку економічних відносин

Інше




Геополітичні орієнтації громадян України. Гро-мадяни традиційно відають перевагу двом зовнішньо-політичним напрямам: відносинам з ЄС і Росією,вважаючи їх головними напрямами зовнішньої полі-тики країни. За досліджуваний період у суспільствіспостерігається стабільно позитивне ставлення до роз-витку контактів як з ЄС, так і на російському напряміЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ

Нинішні відносини України з ЄС є неста-більними, темпи євроінтеграції до Євросоюзу – незадовільними. Таку думку поділяють більшість рес-пондентів. Зокрема, 56% – вважають нестабільнимиконтакти Києва і Брюсселя, 49,8% – характеризуютьтемпи української євроінтеграції як низькі, 14,1% –як нульові. Такі критичні оцінки домінують протя-гом 2005-2012рр. Очевидно, мотив такого скепсису – брак практичних результатів співробітництва Україниі ЄС, які б відчували громадяни в повсякденному житті,невизначеність перспектив євроінтеграції. Водночас,респонденти критично оцінюють євроінтеграційнуполітику керівництва країни. Вони не вважають їїані ефективною, ані послідовною та відкритою, ані зро-зумілою для українського суспільства і для країн ЄС.

Найбільшою мірою перешкоджають інтеграціїУкраїни до ЄС – низький рівень економічного роз-витку, корупція, невідповідний європейському рівеньдемократії. Саме ці фактори насамперед відзнача-ють респонденти. Водночас, серед економічних чинни-ків, що гальмують рух до ЄС, відзначаються корупція,високий рівень криміналізації економічних відносин вУкраїні, непослідовність зовнішньополітичного курсу,неналежний стан законодавства у сфері економіки.

Зацікавленість ЄС у співробітництві з Україноюмає прагматичний характер. Вибудовуючи ієрархіюінтересів ЄС на українському напрямі, громадяни від-дали перше місце “використанню природних ресур-сів України” (47,7%), друге – “зацікавленість в україн-ському ринку для товарів ЄС” (37,4,%), третє – інтерес у“транзиті енергоносіїв з Росії” (36,2%). Найбільші

сумніви у респондентів викликає зацікавленість ЄС вімпорті української продукції. Своєю чергою, на думкугромадян, ЄС цікавий для України з точки зору залу-чення фінансових ресурсів, імплементації європей-ських стандартів і правил, отримання інноваційнихтехнологій.

Україна за рядом параметрів не є поки що євро-пейською державою, її громадяни незначною міроювідчувають себе європейцями. Так думають більшістьреспондентів. Європейськість України виявляєтьсялише в історичному та географічному вимірах. Грома-дяни частіше не ідентифікують себе як європейці. (НаЗаході країни картина оцінок є порівняно більш сприятли-вою2). Така тенденція зберігається багато років поспіль.

У суспільстві переважає сприятливе ставлення доідеї вступу України до ЄС. За Весь час спостерігалосядва випадки помітного зниження рівня підтримки приєд-нання України до ЄС – у листопаді 2004р. та вересні 2005р.Можна припустити, що такі коливання зумовлені прези-дентською кампанією та розколом у команді євроінтег-раторів. Згодом ситуація стабілізувалася. У квітні 2012р.рівень суспільної підтримки приєднання до ЄС склав47,4% проти 33,5% тих, хто приєднання не підтримує.

Традиційно найвищий рівень підтримки вступудо ЄС демонструють жителі Заходу країни та респон-денти наймолодшої вікової групи (18-29 років).

Відносна більшість громадян позитивно оці-нюють користь для себе та країни від вступу доЄС. За досліджуваний період постійно переважаютьпозитивні очікування. У квітні 2012р. частка опитаних,переконаних, що вони особисто виграють від вступу,склала 36,6% (проти 25,3% впевнених в особистому про-граші). Дещо більш оптимістично громадяни оціню-ють користь для України: 43,1% – переконані, що країнавиграє від приєднання до ЄС, проти 28,2% переконаниху протилежному. Привертає увагу те, що значна часткаопитаних утрималися від відповіді, очевидно з огляду наневизначену перспективу членства в ЄС. Найбільш опти-містично налаштовані молодь і жителі Заходу країни.

Моніторинг громадської думки здійснюється з 2000р. і є складовою досліджень Центру Разумкова у сфері зовнішньої політики. Його результати дають можливість

визначити динаміку геополітичних орієнтацій українських громадян, з’ясувати їх оцінки відносин України з іншими державами світу, міжнародними організаціями.

Серед ключових напрямів зовнішньої політики України – інтеграція до ЄС і розвиток взаємовигідних партнерських контактів з РФ. Є підстави стверджувати, що ситуація у відносинах України з ЄС і РФ викликає стурбованість.

Процеси, що відбуваються у взаємовідносинах “Україна-ЄС-РФ”, є досить складними і створюють певні ризики для України, яка перебуває між двома полюсами впливу. Очевидно, що характер і перспективи співробітництва у форматі цього “трикутника” значною мірою визначатимуться динамікою відносин ключових гравців – ЄС і Росії.

Тому не випадково останнє опитування (квітень 2012р.) присвячене проблемам взаємо-відносин Україна-ЄС-Росія1. Респонденти оцінювали стан відносин Україна-ЄС, ефективність євроінтеграційної політики влади, перспективи співробітництва України з ЄС і Росією.

Узагальнені результати дослідження та окремі порівняння з попередніми даними моніторингу дають підстави для наступних спостережень і висновків.

1 Використані результати опитувань, що проводилися соціологічною службою Центру Разумкова з лютого 2000р. по квітень 2012р. Останнє за часом дослідження проведене з 30 березня по 4 квітня 2012р. в усіх регіонах України. Опитано 2 009 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Опитування, результати яких наводяться тут, здійснювалися в усіх областях України, Києві та АР Крим та є репрезентативними стосовно дорослого населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка кожної вибірки не перевищує 2,3%.2 Використовується такий поділ територій за регіонами: Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області; Південь: АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області; Схід: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області; Центр: Київ, Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області.

ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З ЄС І РФ: ПОЗИЦІЇ ТА ОЦІНКИ ГРОМАДЯН


Громадяни неоднозначно ставляться до того,що євроінтеграція може стати загальнонаціональ-ною об’єднуючою ідеєю і досить стримано оціню-ють перспективи розвитку відносин Україна-ЄС нанайближчі роки.

У 2012р. лише 25,8% респондентів підтрималиоб’єднавчу місію євроінтеграції, 45,8% налаштованіскептично. Така тенденція протягом останніх роківнабула сталого характеру. Громадяни досить обережнопрогнозують перспективу відносин Києва і Брюсселя.41,6% респондентів переконані, що відносини зали-шаться без змін; 27,3% – очікують на покращення.УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ

Громадяни критично оцінюють як стан українсько-російських відносин, так і ставлення України доРФ і Росії до України. Респонденти незмінно характе-ризують відносини Києва та Москви як “нестабільні”. Причому у квітні 2012р. число таких оцінок сягнуломаксимальної (64,5%) позначки, зафіксованої в лютому2001р. (65,4%). Очевидно, такі оцінки є реакцією напостійні загострення двосторонніх відносин, проблем-ність діалогу (насамперед, в енергетичній сфері).

Динаміка порівняльних характеристик політикиУкраїни на російському напрямі та, відповідно, політикиРФщодо України свідчить про сталу проблемну ситуаціюу взаємовідносинах. Більшість респондентів, оцінюючиполітику Києва та Москви, обирають характеристики – “невизначена, суперечлива”, “бажання покращитисвоє становище за рахунок сусіда”, “явно недружня полі-тика”. Найбільш критично оцінюють політику РФ щодоУкраїни респонденти Заходу.

Серед головних факторів зближення України іРФ громадяни незмінно відзначають: збіг економіч-них інтересів, спільне історичне минуле та родиннізв’язки між жителями обох країн. Привертає увагу,що фактично статистично незначима частка (3,4%) респондентів вважають, що нічого не може сприятизближенню. Слід зазначити, що на Заході країни рес-понденти віддають пріоритет політичній волі керів-ників країн і збігу економічних інтересів, на Сході – економічним інтересам і спільній історії країн.

Інтерес РФ до України оцінюється досить прагма-тично. На думку респондентів, Росія насамперед зацікав-лена у транзиті російських енергоносіїв, в українськомуринку для її товарів, у виведенні України з-під впливуЗаходу та використанні природних ресурсів України. Вод-ночас, Росія майже не зацікавлена в імпорті українськоїпродукції, у розвитку демократії і реформ в Україні.

Росія, на думку опитаних, переважно негативноставиться до євроінтеграційних прагнень Україниі перешкоджає її євроінтеграції. Понад половину54,7% опитаних переконані в негативному ставленніМоскви до намірів України інтегруватися до ЄС; 47,1% –вважають, що Росія перешкоджає руху України до ЄС.Найбільш критично налаштовані жителі Заходу країни.Очевидно, такі оцінки пов’язані з наполегливими нама-ганнями російської сторони залучити Україну до участів регіональних утвореннях під егідою РФ – ЄврАзЕС.

Слід додати, що громадяни по-різному оцінюютьроль і вагу України у відносинах Росія-ЄС. Відноснабільшість (35,5%) опитаних вважають, що Київ не віді-грає жодної ролі у відносинах Москви і Брюсселя.

Україна має поглиблювати співпрацю з Росією.Таку думку поділяють 50,4% громадян. Але слід відзна-чити, що це – найнижчий показник за останні 10 років.Порівняно з листопадом 2009р., відбулось різке (на 27,5%) зменшення числа прихильників розвитку відносин.

Перспективи розвитку відносин Україна-РФ єнеоднозначними. Однакові частки респондентів пере-конані, що ближчими роками українсько-російськівідносини покращаться (36,1%), і залишаться без змін

(36,2%). Більш оптимістично налаштовані жителіПівдня і Сходу, більш песимістично – Заходу та Центру.УКРАЇНА-ЄС-РФ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Перспектива створення спільного економічногопростору за участі ЄС, України та РФ є досить відда-леною. Економічні відносини в цьому форматі маютьбудуватися або на нормах СОТ, або нових правилах.

Побудові цивілізованих економічних відно-син у трикутнику “Україна-ЄС-РФ” насампередзагрожують – фінансова криза в зоні євро, кризовіявища в економіках України та РФ, загострення еко-номічного суперництва між ЄС і РФ. Саме ці факториреспонденти відзначають як найбільш критичні в роз-витку економічних контактів між сторонами. Такожопитані наголошують на браку прогресу у формуванніцивілізованої ринкової економіки в Україні.

У суспільстві немає консенсусу щодо напряміврегіональної інтеграції. 38,3% підтримують вступУкраїни до ЄС, майже стільки же (36%) – приєднаннядо Митного союзу. 10,8% – проти обох варіантів. Однакочікування від євроінтеграції та інтеграції у східномунапрямі є дещо різними. Явно більш позитивним єбаланс оцінок євроінтеграції у таких сферах, якпоглиблення реформ у соціальній сфері, стандартижиття, зміцнення демократії. Відносна більшість (45,6%) опитаних вважають, що приєднання до Митного союзуне призведе до зміцнення демократії в Україні.ВИСНОВКИ

Узагальнені результати досліджень дають можли-вість відстежити динаміку позицій та оцінок громадян.

Перше. Нинішні відносини України з ЄС грома-дяни оцінюють як нестабільні, а темпи євроінтегра-ції до Євросоюзу – незадовільні. Інтеграції Українидо ЄС, на їх думку, перешкоджають: низький рівеньекономічного розвитку, корупція, невідповідний євро-пейському рівень демократії. Україна за рядом пара-метрів поки що не є європейською державою, грома-дяни переважно не відчувають себе європейцями.

В українському суспільстві стабільно переважаєпозитивне ставлення до ідеї вступу України до ЄС.Відносна більшість громадян позитивно оцінюютькористь для себе та країни від цього кроку. Водно-час, перспективи розвитку відносин Україна-ЄС нанайближчі роки оцінюються досить стримано.

Друге. Громадяни критично оцінюють як станукраїнсько-російських відносин, так і ставленняУкраїни до РФ і Росії до України. Головні фак-тори зближення країн – збіг економічних інтересів,спільне історичне минуле та родинні зв’язки міжжителями обох країн.

На думку громадян, Росія переважно негативноставиться до євроінтеграційних прагнень Україниі перешкоджає її євроінтеграції. Респонденти пере-конані, що Україна має поглиблювати співпрацюз Росією, однак перспективи розвитку відносинУкраїна-РФ оцінюють неоднозначно.

Третє. Перспектива створення спільного еко-номічного простору за участі ЄС, України та РФ єдосить віддаленою. Побудові цивілізованих еконо-мічних відносин у трикутнику “Україна-ЄС-РФ”загрожують: фінансова криза в зоні євро, кризовіявища в економіках України і РФ, загостренняекономічного суперництва між ЄС і РФ.

Четверте. У суспільстві немає консенсусу щодонапрямів регіональної інтеграції – громадяни невіддають однозначної переваги ні вступу до ЄС, ніприєднанню до Митного союзу. Однак очікуваннявід євроінтеграції є більш позитивними, зокрема,що стосується зміцнення демократії в Україні.




Від

но

син

и з

кр

аїн

ами

ЄС

IV 2002

V 2002

VI 2002

VIII

2002

IX 2002

X 2002

XI 2002

XII

2002

II20

03III 2003

IV 2003

Із Р

осі

єю

З ін

ши

ми

кр

аїн

ами

СН

Д

Із С

ША

VI 2003

VIII

2003

IX

2003

X

2003

XI

I 20

03

II20

04

III20

04

VI20

04

VII

2004

26,0

29,4

31,2

25,8

29,4

28,5

31,8

27,9

29,0

29,7

26,9

31,7

27,5

30,9

28,2

30,8

30,2

31,5

27,1

30,4

34,2

33,2

29,6

32,9

31,8

31,5

32,0

29,2

26,6

32,1

34,4

29,0

37,1

37,0

39,5

41,1

34,6

33,2

28,8

27,4

22,6

20,4

24,3

21,2

20,0

20,7

22,2

25,6

28,7

26,3

23,1

23,1

14,3

16,3

15,2

18,9

19,4

28,2

27,0

II20

01II

2002

IX20

04

XI20

04

XII

2004

31,4

31,3

25,6

25,6

31,6

24,2

39,6

43,0

20,6

29,9

17,8

16,5

12,8

II20

00II

2005

IV

2005

33,0

32,1

37,0

39,6

29,2 V 2006

20,9

39,0

38,8

34,9

43,4

29,1

11,3

7,7

8,9

12,7

2,8

3,1

4,9

5,0

3,8

4,1

2,5

4,2

2,7

4,0

3,3

4,9

2,0

2,1

1,9

2,2

1,9

1,6

2,2

2,4

3,1

2,6

2,9

3,3

2,7

3,7

1,2

2,5

1,3

41,2

12,4

1,6

I20

06

34,7

34,0

33,9

XII

2006

IV

2007

XI

I20

07

10,4

4,9

9,0

1,4

1,4

1,7

36,8

43,9

41,4

II20

08

36,1 0,7

41,4 8,1

34,2 IV

2008

42,3 7,9

7,2

7,7

8,1

1,0

% о

пита

них

Яки

й н

апр

ям з

овн

ішн

ьої п

ол

іти

ки м

ає б

ути

пр

іор

ите

тни

м д

ля

Укр

аїн

и?

27,2

27,5

27,6

51,1

48,6

6,5

8,9

0,6

1,9

XII

2008

III

2009

XI

2009

23,8 52

,5

9,0

2,5

V 2010

0,9

1,2

1,0

1,7

10,146

,3 40,4

35,3

31,0

26,5

35,7

38,2

36,7

II20

11X 2011

II20

12

II20

11X 2011

II20

12

II20

11X 2011

II20

12

II20

11X 2011

II20

12

IV 2002

V 2002

VI 2002

VIII

2002

IX 2002

X 2002

XI 2002

XII

2002

II20

03III 2003

IV 2003

VI 2003

VIII

2003

IX

2003

X

2003

XI

I 20

03

II20

04

III20

04

VI20

04

VII

2004

II

2001

II20

02IX

2004

XI

2004

XI

I20

04

II20

00II

2005

IV

2005

V 2006

I20

06

XII

2006

IV

2007

XI

I20

07

II20

08

IV20

08

XII

2008

III

2009

XI

2009

V 2010

IV 2002

V 2002

VI 2002

VIII

2002

IX 2002

X 2002

XI 2002

XII

2002

II20

03III 2003

IV 2003

VI 2003

VIII

2003

IX

2003

X

2003

XI

I 20

03

II20

04

III20

04

VI20

04

VII

2004

II

2001

II20

02IX

2004

XI

2004

XI

I20

04

II20

00II

2005

IV

2005

V 2006

I20

06

XII

2006

IV

2007

XI

I20

07

II20

08

IV20

08

XII

2008

III

2009

XI

2009

V 2010

IV 2002

V 2002

VI 2002

VIII

2002

IX 2002

X 2002

XI 2002

XII

2002

II20

03III 2003

IV 2003

VI 2003

VIII

2003

IX

2003

X

2003

XI

I 20

03

II20

04

III20

04

VI20

04

VII

2004

II

2001

II20

02IX

2004

XI

2004

XI

I20

04

II20

00II

2005

IV

2005

V 2006

I20

06

XII

2006

IV

2007

XI

I20

07

II20

08

IV20

08

XII

2008

III

2009

XI

2009

V 2010


01020304050

16,8

21,5

18,5

23,3

1,81,5

1,32,7

45,7

45,8

29,1

26,6

27,2

22,1

41,3

34,4

19,7 1,552,6

18,2

18,0 0,657

,6

9,4

Схі

д

Пів

ден

ь

01020304050

12,3

24,0

14,9

20,0

0,33,7

3,35,3

46,5

34,3

41,1

31,0

23,6

25,7

27,8

36,0

18,5

1,054,6 17

,2

18,6

1,758,8 12,0

60

Зах

ід

010203040506052

,456

,057

,858

,9

5,9

9,47,5

12,0

9,46,7

7,87,5

13,1

13,6

18,0

58,9 3,216,7

10,3

67,3

1,0

9,7 3,7

Цен

тр

01020304030

,937

,034

,4

3,52,8

5,3

28,5

21,3

18,0

20,9

28,5

26,7

26,6

3,129,7

26,0

31,7 3,237,5 14,1

46,9

1,827,9

6,4

II 2000

II 2001

II 2002

II 2003

II 2004

II 2005

I20

06V 2006

33,2

30,8

2,11,832

,4

31,2

15,4

15,3

59,3

61,7

2,11,3

9,17,9

10,6

6,1

13,3

0,312,6

14,3 3,012

,0

64,5

65,4

60

8,9 0,566,4 11,3

16,1

0,958,2

13,7

XII

200627,4

40,7

10,8

1,2

58,9

9,4 6,3 1,8

20,9

55,5

12,0

1,7

22,4

50,8

11,2 1,0

42,5

31,4 3,2

1,2

60,5

9,97,9

IV 2007

2,6

18,0

68,1 4,7 0,8

60,3 17,5

5,3 1,7

50

38,8

XII

200734

,5

10,3 2,0 57,6

19,2 8,3 2,6

61,8

12,0

4,7 2,4

57,8

19,8

10,4 1,1

II 2008

65,5

9,1 3,7 1,0

40,0

36,6 9,2 0,3 55,6

20,9 5,6 1,3

58,1 21,5

10,8

0,8

64,0 9,2 1,81,8

65,7

14,0 8,9 0,3

42,1

29,2

11,6 1,4 60,8

23,9 5,3 0,3IV 20

08XI

I20

08III 2009

31,7

26,5

47,4

46,0

6,96,6

13,7

1,13,4

56,9

61,5

12,8

8,910

,5

2,13,7 2,6

1,30,8

65,8

13,3 0,0

63,5

17,1 8,3 0,8

75,2

12,3 5,0

1,00,7

71,1

9,5 6,60,7

70

7,5

9,39,7

Яки

й н

апр

ям з

овн

ішн

ьої п

ол

іти

ки м

ає б

ути

пр

іор

ите

тни

м д

ля

Укр

аїн

и?

% о

пита

них

Із С

ША

Від

носи

ни з

кра

їнам

и Є

СІз

Рос

ією

З ін

шим

и кр

аїна

ми

СН

Д

XI 2009

10,210

,5 1,4

14,751,8

3,94,53,3

69,3

14,9 7,3 1,350

,9

25,3 11,3 2,9

55

68,1

36,9

31,2

33,4

46,4

13,9 1,7

1,4

11,1

53,1

64,8

4,94,4

69,5

46,7

8,2

15,2

10,8

0,30,3

60,1

49,8

18,2

27,5

1,77,310

,8

V 2010

II 2011

X 2011

II 2012

II 2000

II 2001

II 2002

II 2003

II 2004

II 2005

I20

06V 2006

XII

2006

IV 2007

XII

2007

II 2008

IV 2008

XII

2008

III 2009

XI 2009

V 2010

II 2011

X 2011

II 2011

II 2000

II 2001

II 2002

II 2003

II 2004

II 2005

I20

06V 2006

XII

2006

IV 2007

XII

2007

II 2008

IV 2008

XII

2008

III 2009

XI 2009

V 2010

II 2011

X 2011

II 2012

II 2000

II 2001

II 2002

II 2003

II 2004

II 2005

I20

06V 2006

XII

2006

IV 2007

XII

2007

II 2008

IV 2008

XII

2008

III 2009

XI 2009

V 2010

II 2011

X 2011

II 2012

6,929,147

,7

1,56,921

,1

46,3

1,4

5,4 2,33,672

,6

8,5

0,53,168,7

9,452,3 16,7

0,58,462

,7

11,7

0,5

1,050,2

20,3

10,8

2,346,9

22,0

13,1



Яки

й н

апр

ям з

овн

ішн

ьої п

ол

іти

ки м

ає б

ути

пр

іор

ите

тни

м д

ля

Укр

аїн

и?

% о

пита

них

30S3

9 р

окі

в

50S5

9 р

окі

в

60 р

окі

в і с

тар

ші

18S2

9 р

окі

в

40S4

9 р

окі

в

36,3

28,1

14,9 5,0

46,4

30,0

31,2

6,3

12,2

1,8

2,9

43,4

38,5

36,5

11,0

2,0

36,9 34

,7

11,9

2,2

43,4

32,2

8,9

2,5

42,4

37,1

2,93,3

010

20

30

40

25,0

16,7

14,8

17,1

21,4

22,5

5,6

5,8

8,5

42,7

44,7

43,9

35,8

38,5

39,4

39,8

27,6

25,6

16,3

16,1

23,1

19,1

30,9

25,5

2,5

5,3

2,8

5,6

44,4

37,6

32,8

35,3

7,1

13,4

1,4

3,1

38,7

12,5

0,9

31,3

40,5

12,6

1,6

32,3

37,6

34,5

9,7 1,7

38,3

41,2 6,6

1,4

22,3

31,7

30,5

31,0

31,0

30,7

2,1

3,6

4,2

2,8

30,3

25,7

18,0

22,1

31,6

35,2

0

10

20

30

40

50

55

38,7

34,6

37,1 9,

3

2,6

1,8

37,5 16

,8

24,9

44,4

13,8

1,0

32,1

37,2 13,2

0,8

19,5

26,1

24,3

26,7

40,6

38,0

29,5

26,4

24,9

20,9

32,2

33,7

2,0

2,1

2,7

2,1

31,8

27,9

44,4

45,3

9,0

14,1

0,7

2,9

27,3

41,7

16,2 1,129

,938,3

14,1

1,0

35,3

35,8 10,0

1,0

38,3

35,4

10,1

1,4

33,9

41,3 5,7

1,6

33,8

47,3

5,5 0,4

14,8

17,3

16,8

21,9

43,9

40,0

33,3

29,4

23,1

24,0

34,7

31,3

1,2

2,7

2,3

2,9

010

20

30

40

50

25,6

14,8

48,2

53,6

7,4

18,2

0,7

0,9

17,2

52,2

11,7

1,3

16,753

,6

1,9

22,8

44,1

12,5 0,6

24,6

51,4

4,6

42,5

32,0

5,7 3,3

39,6

36,7 9,8

3,3

33,2

41,1

10,8

1,3

34,9

45,5 9,3 0,6

22,4

50,8

9,9

0,2

0,2

47,1

31,9

6,3

1,3

35,4

44,0

39,4

6,0 1,1

37,9

38,9

11,2

28,850,4

10,4

0,0

7,6

0,9

50,5

24,3

44,0

34,9

6,9

1,3

39,2

35,8 9,9

41,5

9,1 0,0

6,9

0,6

0,6

24,7

1,4

1,341

,0

7,8

7,7

0,0

35,8

32,4

51,7

50

55

010

20

30

40 0

10

20

30

40

50

55

50

55

60

70

48,4

31,2 5,9

0,6

46,5

32,1 7,5

6,3

3,5

40,4

37,9

6,2

1,1

41,6

36,2 6,2

3,6

3,5

47,4

29,7

8,5 0,8

44,9 29,4

13,5

0,3

50,7

26,3

9,0 0,4

50,0

25,0 10,1

1,4

64,3

15,6

0,2

57,9

17,6

7,9

4,6

0,9

0,9

11,7

35,3

5,8 4,9

52,6

25,9

8,3 2,9

47,7

25,9 1,

8

53,1

21,7

11,2

1,8

1,8

65,8

12,6 10,0

40,2 10

,6

II20

04II

2005

I20

06V

2006

XII

2006

IV 2007

II20

00II

2001

II20

02II

2003

XII

2007

II20

08IV 2008

XII

2008

III 2009

XI 2009

V20

10II

2011

II20

04II

2005

I20

06V

2006

XII

2006

IV 2007

II20

00II

2001

II20

02II

2003

XII

2007

II20

08IV 2008

XII

2008

III 2009

XI 2009

V20

10II

2011

II20

04II

2005

I20

06V

2006

XII

2006

IV 2007

II20

00II

2001

II20

02II

2003

XII

2007

II20

08IV 2008

XII

2008

III 2009

XI 2009

V20

10II

2011

X20

11II

2012

X20

11II

2012

X20

11II

2012

X20

11II

2012

X20

11II

2012

II20

04II

2005

I20

06V

2006

XII

2006

IV 2007

II20

00II

2001

II20

02II

2003

XII

2007

II20

08IV 2008

XII

2008

III 2009

XI 2009

V20

10II

2011

II20

04II

2005

I20

06V

2006

XII

2006

IV 2007

II20

00II

2001

II20

02II

2003

XII

2007

II20

08IV 2008

XII

2008

III 2009

XI 2009

V20

10II

2011

32,4

43,2

39,0

34,1

40,7

39,1

10,0

1,7

55,0

41,4

21,6

32,8

7,6

10,6

0,6

40,8

34,8 7,9 0,8

33,3

35,1 9,4

0,9

52,4

46,7

19,8

26,9

11,7

7,7

0,6

42,3

27,5 8,4

1,2

45,0

24,8 8,0

1,6

11,3

2,0

1,5

32,4

45,1 39

,6

27,6

37,5

8,5

1,3

1,2

7,3

31,3

40,1

1,5

7,5

28,1

39,7

1,2

0,6

43,8 7,6

31,5 1,

1

38,2

7,1

26,1

0,8

7,1

46,9

29,1 2,

2

8,5

47,9

19,6 0,9

Із С

ША

Від

носи

ни з

кра

їнам

и Є

СІз

Рос

ією

З ін

шим

и кр

аїна

ми

СН

Д



Високі Середні Низькі Нульові Важко відповісти


УКРАЇНА

Як би Ви оцінили темпи інтеграції України до ЄС? % опитаних

2012р.

2012р.

1,9%

22,5

%

21,0

%

47,8

%

49,8

%

13,0

%

14,1

%

14,8

%

13,8

%

1,2%

Захід

Високі

Середні

Низькі

Нульові

1,8%

19,3%

57,2%

13,7%

Важковідповісти 8,0%

Схід

Високі

Середні

Низькі

Нульові

1,2%

19,0%

44,4%

13,1%


Південь

Високі

Середні

Низькі

Нульові

2,3%

35,0%

37,6%

15,4%


30]39 років 40]49 років 50]59 років 60 років і старші

Центр

Високі

Середні

Низькі

Нульові

0,3%

17,4%

15,0%


56,6%

18]29 років

Високі

Середні

Низькі

Нульові

1,3%

22,8%

52,2%

10,4%


1,4%

23,3%

49,4%

16,7%

9,2%

1,7%

23,1%

51,7%

14,9%

8,6%

0,6%

17,9%

50,7%

19,6%

11,1%

1,0%

18,4%

46,1%

11,6%

23,0%

Вік

54,8

%

УКРАЇНА

СхідЦентр ПівденьЗахід

8,5% 19,2%

Добрі

66,2%


Погані

6,1%


7,7%22,0%Добрі

67,2%


Погані

3,1%


28,5%8,5%

Добрі

58,0%


Погані

4,9%


16,6%7,5%

Добрі

63,9%


Погані

12,1%


Як Ви оцінюєте нинішні відносини України з ЄС? % опитаних

2012р.

14,3

%9,

5%

54,6

%57

,9%

43,0

%

24,0

%35,3

%

52,0

%

12,9

%

56,0

%

15,4

%

7,1%

3,4%

15,4

%

17,5

%

15,7

%

18,3

%

13,8

%16

,8%

16,9

%

2012р.

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ДО ЄС



4,8%

Що найбільшою мірою перешкоджає інтеграції України до ЄС?*

% опитаних


Інше

Відмінністькультурного

розвитку Українивід загальноK

європейськогота мовні бар’єри

Геополітична(історична,культурна)

близькість до Росії

Невідповіднийєвропейському

рівень демократіїв Україні

Високий рівенькорупції в Україні

Низький рівеньекономічного

розвитку танедостатні

темпи реформ

13,9%

2,2%

12,0%

14,3%

36,8%

55,3%

65,1%

7,7%

2,3%

10,3%

17,3%

38,1%


Квітень 2005р.Вересень 2005р.

8,5%

4,6%

13,3%

15,3%

37,2%

65,0%

71,1%

8,7%

5,3%

15,3%

18,4%

35,4%

59,4%

63,8%

Квітень 200 р.7

* Респондентам пропонувалося відзначити не більше трьох прийнятних варіантів відповіді.

Квітень 200 р.89,4%

2,9%

12,3%

13,6%

35,9%

55,6%

66,3%

Листопад 2009р.Квітень 2012р.

10,7%

2,7%1,5%

10,9%10,2%

13,7%

43,4%

60,3%

43,7%

11,7%

60,8%

72,6%

76,0%

60,4%

68,9%

Якою є євроінтеграційна політика нинішнього керівництва України?% опитаних

Так

Послідовною, виваженою17,7%

17,1%

14,5%

55,2%

59,5%

27,1%

12,8%

12,2%

10,9%

66,3% 20,9%

9,9%

9,9%

9,9%

69,3%

62,1%

62,6%

20,8%

7,4% 71,4% 21,2%

67,5%

46,5%

22,5%

55,0% 35,1%

36,4%

26,5%

26,0%

25,7%

Зрозумілою для країн ЄС

Зрозумілою для суспільства

Ефективною

Прозорою, відкритою

Ні Важко відповісти











Які чинники найбільше перешкоджають ефективному розвитку економічних відносин України з ЄС?

% опитаних


Інше

Недостатній рівень розвиткусучасних технологій в Україні

Геополітична конкуренціяміж ЄС і Росією

Значні загальноцивілізаційні,культурні відмінності

Непослідовність, слабкістьпозицій української сторони в переговорному процесі з ЄС

Недостатнє опрацювання стратеKгічних засад розвитку відносин

Відсутність з боку ЄС гарантійУкраїні щодо її майбутнього

членства в Євросоюзі

Недостатній загальний рівеньекономічного розвитку України

Низькі стандарти діловоїетики в українських партнерів

Неналежний станзаконодавства, що регулює

економічні відносини в Україні

Непослідовність зовнішньоKполітичного курсу України

Високий рівень криміналізаціїекономічних відносин в Україні

Високий рівенькорупції в Україні


35,2%

31,9%

24,1%

23,0%

20,9%

17,9%

15,6%

14,2%

11,3%

10,5%

10,4%

5,9%

0,3%

11,5%

2012р.



Чи зацікавлений ЄС у співробітництві з Україною? У чому полягає цей інтерес?

% опитаних

У транзиті енергоносіїв з Росії

У використанні інтелектуального, наукового потенціалу,

робочої сили

У виведенні Україниз�під впливу Росії

11,5%

7,6%

22,3%

26,2%

34,5%

38,4%

* Респондентам пропонувалося відзначити всі прийнятні варіанти відповіді.

10,5%

8,6%

27,2%

19,8%

37,2%

44,0%44,5%

34,6%

24,5%21,7%

18,8%17,7%

6,4%

11,9%




Листопад 2009р.


44,0%38,9%

32,0%

30,1%47,4%36,2%

21,6%19,3%

15,5%15,3%

У зміцненні безпеки і стабільностіна європейському континенті

В імпорті української продукції

Інше

ЄС не зацікавлений у співробітництві

з Україною


9,1%14,0%13,0%

9,5%4,3%

10,8%

1,3%1,9%2,1%

13,4%13,6%

11,9%16,6%

11,1%11,4%

1,3%1,2%0,3%


В українському ринку

для товарів ЄС

46,4%40,8%

46,6%50,7%37,4%

44,0%

У використанні природнихресурсів України

38,2%48,0%47,7%50,3%48,1%47,7%

27,1%23,1%

19,9%19,9%

16,8%14,6%


міжнародною злочинністю,тероризмом

20,3%18,1%

13,4%12,7%

15,1%15,5%

У розвитку демократії іринкових реформ в Україні * Респондентам пропонувалося відзначити всі прийнятні варіанти відповіді.

Чим Україна є цікавою для ЄС?* % опитаних

Інтелектуальний, науковий потенціал26,0%

46,8%

46,6%

48,9%

48,6%

15,5%

13,4%

20,3%

Ринок для товарів ЄС

Природні ресурси

Обмеження російського впливу

Допомога у зміцненні безпеки істабільності на європейському континенті

Допомога в боротьбі з нелегальною міграцією,міжнародною злочинністю, тероризмом

Робоча сила

Транзит енергоносіїв до країн ЄС

Національна культура, традиції, історія

15,6%Імпорт української продукції

11,2%

22,0%

48,9%

44,1%

43,1%

14,9%

14,8%

14,7%

6,1%5,9%

13,2%

8,8%

8,3%Військовий потенціал

8,7%Україна не цікава ЄС

6,7%9,8%

Важко відповістиЖовтень 2011р.


50,1%


Чим ЄС є цікавим для України? % опитаних

Імпорт продукції країн ЄС25,0%

35,0%

28,3%

35,3%

42,0%

20,0%

17,6%

16,0%

Система врядування, демократичні норми,правила і стандарти життя

Інноваційні технології

Інтелектуальний, науковий потенціал

Можливість виходу з�під впливу Росії

Європейська система безпеки

Ринок для українських товарів

Фінансові ресурси

Робоча сила

8,1%Культура, традиції, історія країн ЄС

12,0%

20,7%

37,5%

36,8%

34,9%

17,2%

14,0%

12,8%

12,5%7,7%

8,9%

6,5%

8,7%Природні ресурси

6,8%ЄС не цікавий для України

9,9%11,7%

Важко відповістиЖовтень 2011р.


54,3%



К 2005р.вітень










Чи є Україна європейською державою?% опитаних

12,2%

14,5%

32,2%

38,2%

60,6%

84,9%

77,3%

73,9%

53,8%

50,3%

26,8%

7,8

10,5

11,6%

14,0%

11,5

12,6%

У

ному сенсі



Грудень 2006р.73,1% 15,1% 11,8

55,2% 31,3% 13,5%

39,3% 48,1% 12,6%

20,7% 65,3% 14,0%

15,3% 72,0% 12,7%

13,9% 72,2% 13,9

Квітень 2007р.7 %6,4 12,9% 10,7

Квітень 2007р.5 ,2%8 28,4% 13, %4

Квітень 2007р.40,3% 4 %7,0 12, %7

Квітень 2007р.20, %9 65, %2 1 , %3 9

Квітень 2007р.1 %3,8 7 %3,8 12, %4

Квітень 2007р.1 %2,0 7 %7,0 11,0

7,3

Квітень 200 р.882,3% 10,2% 7,5

Квітень 200 р.854,6% 31,0% 14, %4

Квітень 200 р.836,2% 50,5% 13,3%

Квітень 200 р.817,2% 64,5% 18,3%

Квітень 200 р.812,2% 74,4% 13, %4

Квітень 200 р.876,7% 12,7

Історичному

Культурному

Політичному

Соціальному

Економічному

Листопад 2009р.79 7, % 15,3% 5,0

Листопад 2009р.54, %4 3 %7,3 8,2

Листопад 2009р.3 %3,8 5 %8,6 7,7

Листопад 2009р.17, %9 74,6% 7,5

Листопад 2009р.7,0 87,0% 6,0

Листопад 2009р.11,0 81,4% 7,6

Квітень 2012р.76 6, % 15,8%

Квітень 2012р.58,3% 29 6%, 12 1,

Квітень 2012р.41 9%, 4 3%8, 9 8,

23,6% 65 5%, 10 9, Квітень 2012р.

17 1%, 72,7% 10 2, Квітень 2012р.

12 7%, 7 6%7, 9 7,

7,6

10 6,


Чи відчуваєте Ви себе європейцем, відчуваєтесвою належність до культури й історії

європейського співтовариства?% опитаних

УКРАЇНА

Захід

Центр

14,9 32,6% 30,8% 14,9

12,9 25,3% 24,7% 30,4%

10,9

10,7

18,8% 30,6% 33,6%

Південь

Схід

12,6 30,4% 40,5%5,8%

2012р.

2012р.

6,7

6,8

6,3

Скоріше такТак Скоріше ні Ні Важко відповісти

Скоріше такТак Скоріше ні Ні Важко відповісти

18S29 років

30S39 років

40S49 років

50S59 років

60 років і старші

15,2

12,1

13,5

9,4

11,0

24,0%

24,4%

21,0%

22,1%

17,4%

29,2%

27,9%

29,6%

30,7%

26,5%

24,2%

29,0%

30,5%

33,3%

38,1%

6,6

5,5%

4,4%

7,0

7,4

Вік






Квітень 2005р.5,9%

32,0%

26,0%

23,9%

12,2%11,1%

20,1%

24,8%

6,9%

9,8%

22,6%

26,5%

37,1%34,0%

7,1%

11,0%

20,8%

28,6%

32,6%

7,0%

2 60, %

33 2, %

5 2, %

12,3%10,8%

21,5%

6,3%

31,2%

28,6%30,2%

Скоріше так

Так

Скоріше ні

Ні




II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

УКРАЇНА

Центр

22,0

57,652,8

65,1 61,3 58,362,9 64,8

53,1 55,6 59,5 59,652,5 49,5

44,750,6 51,7 48,3 50,7

74,1 71,7 77,6 72,7 74,781,5 78,7

66,8 64,073,6 69,1 68,5

56,1

71,176,3 71,1 70,6 69,1

54,448,6

63,7 56,6 53,958,4

65,2

54,4 56,1 59,264,5

53,3 53,1

43,2

57,563,4 59,8 59,9

46,740,7

51,553,0

46,2

52,8 49,243,9

52,358,3

48,341,4 41,6

36,5

34,0 37,4 37,5

42,5

56,6 51,8

65,8 63,2

58,9

61,3 63,8

48,4 51,8 49,254,6

47,8 45,9

35,537,0 35,5

30,434,9

16,2 18,912,9

16,5 16,0 17,6 15,7

26,4

22,6 19,2 18,623,7 23,2

28,6 29,5 28,4 26,831,5

9,6 10,1 6,9 10,4 8,5 7,8 8,0 14,4 14,6

13,7

13,2 9,0 15,3 12,26,3

11,0 9,3 10,0

19,8 19,212,6

17,7 15,7 17,9 14,9

27,622,3

18,213,8

24,7

17,9

30,422,6

18,2 17,9

25,7

23,5 24,816,9

20,2 20,6

27,3 25,934,6

28,7

17,0 18,3

32,535,3 35,8

48,743,0 40,5

35,5

12,820,7

14,5 16,9 18,5 18,5 16,2

28,424,7

23,1

26,4 27,1 27,2 33,2

40,6 42,0 40,047,4

26,2 28,322,0 22,2 25,7

19,5 19,5

20,5

21,8 21,3 21,8 23,8 27,3

26,719,9 19,9

24,917,8

16,3 18,2 15,5 16,9 16,8 10,713,3

18,8 21,4

12,7

17,7 22,528,6

16,7 17,4 17,9 20,1 20,9

25,832,2

23,725,7 30,4 23,7 19,9 17,9

21,6

22,6 21,729,0

26,419,9

18,4 22,3

14,4

29,834 5,

31,6 26,8 33,2

19,924,9 21,5 19,0

24,733,4

26,1 23,127,7

17,3 19,6 22,0 22,0

30,6 27,519,7 19,9 22,6 20,2 20,0

23,2 23,5

27,7

19,025,1 26,9 31,3

22,4 22,529,6

17,7

IX2005

40,1

62,8

44,5

30,3

24,1

36,1

17,0

29,5

43,0

56,3

23,8

20 2,

26,0

26,7

19,7

48,5

32,0

19,5

64 1,

18 8,

56,0

17 2,

25,1

19,0

33,0

51,5

15,5

39 2,

38,6

22 3,

48,6

31,8

19,6

II2007

69,2

14,9

15,9

53,5

2 ,56

20,0

26,8

52,0

21,2

41,9

3 ,7 4

20,7

Чи потрібно Україні вступити до ЄС?% опитаних

IV2007

50,9

29,2

19,9

70,7

12,8

16,5

57,9

24,9

17,2

40,8

34,524,7

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

47,9

20,3

31,8 28,7 36,1 29,5

50,445,7

54,2

16,318,220,9

75,7

10,413,8

70,4

11,5

18,1

68,6

12,9

18,5

63,2

15,4

21,4

58,9

22,9

18,2

55,5

26,9

17,6

55,7

24,4

19,8

54,1

20,4

25,5

32,9

47,8

19,3

39,6

48,5

11,9

27,2

62,8

10,0

36,2

38,1

25,7

37,4

49,7

12,9

43,8

38,430,4

47,2

22,4

40,9

37,7

21,4

38,0

44,2

17,8 17,8

IV2008

77,0

8,6

14,4

56,4

23,5

20,1

36,8

47,0

16,2

33,8

43,3

22,9

49,9

30,7

19,4


XI2009

44 4,

3 ,8 3

17,3

67 3,

14,1

18,6

48,0

38,0

14,0

29,1

56,6

1 ,4 3

34,6

44,1

21,2

Захід

Південь

Схід

XII2006

V2010

52 8,

24,2

23,0

64,4

16,9

18,7

61,3

19,1

19,7

42,6

35,4

22,0

42,4

28,2

29,4

X2011

51 2,

3 ,0 3

18,5

75,8

8,5

1 ,75

6 ,0 6

23,3

1 ,6 1

48 9,

30,2

20,9

2 61,

41,3

37,1

II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

IX2005

II2007

IV2007

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

IV2008

XI2009

XII2006

V2010

X2011

II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

IX2005

II2007

IV2007

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

IV2008

XI2009

XII2006

V2010

X2011

II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

IX2005

II2007

IV2007

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

IV2008

XI2009

XII2006

V2010

X2011

II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

IX2005

II2007

IV2007

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

IV2008

XI2009

XII2006

V2010

X2011

IV120 2

IV20 21

IV20 21

IV20 21

IV20 21

47,4

33,5

19,1

73,8

13,4

12,9

58,4

23,7

17,9

45,2

37,7

17,0

24 9,

49,4

25,7



Чи потрібно Україні вступити до ЄС?% опитаних

18�29 років

30�39 років

40�49 років

50�59 років

50,4

12,9 11,8 9,6 13,8 11,5 14,1 11,9

17,0

14,2 15,1 10,4 13,818,7 20,4

22,0 21,6 20,926,0

10,317,1 14,8 10,4 9,8 14,7 12,0

20,7 21,1

14,8 17,3 21,3 17,8

28,2 24,2 24,6

24,0

30,9

15,2 15,2 9,715,4 12,3

17,1

13,0

25,2

19,5 15,5 17,5

21,6

18,3

28,322,1

30,4 26,931,7

18,5 22,312,9 16,8

22,8 18,3 17,6

33,8

20,1 17,8

22,426,4 29,8

25,630,5 32,1 29,5

34,3

23,027,9

20,4 21,0 24,1 23,519,4

37,133,6

27,4 25,1

33,5

30,6

37,744,1

33,132,7 35,4

66,2 64,973,1

68,0 68,7 71,7 71,5 67,3 67,3 69,1 70,2 66,758,2

54,063,7 62,2 59,6 59,1

66,8 62,269,7 67,3 65,4 68,5 70,7

59,7 61,067,8 63,9

54,859,2

47,7

58,7 57,751,2

56,8

65,559,3

72,466,4 63,9 66,2

71,8

57,4 59,164,9 61,6 57,1 57,0

45,0

58,754,1 49,5 53,5

53,3 50,2

65,060,6

53,462,2 62,3

46,556,2 58,0 58,8

48,6 43,352,7 49,1 47,3 48,7 48,7

30,5

48,1 46,641,0

47,2

34,2

39,7 39,447,0

38,3

34,0 31,5 29,2

39,737,4 38,5

38,5 27,9

20,9 23,317,3 18,2 19,8

14,2 16,6

15,7

18,5 15,8 19,4 19,5 23,1 25,6

14,3 16,219,5

14,9

22,9 20,715,5

22,3 24,816,8 17,3

19,6 17,9

17,4 18,823,9 23,0

24,117,1 17,7

24,8

13,7

19,325,5

17,9 18,223,8

16,7

15,2

17,4

21,4 19,6 20,9

21,3

24,7

26,719,2 15,5

23,614,8

28,2 27,522,1 22,6 23,8 19,5 20,1

19,7

23,7 24,2

18,825,0 26,9

21,7 20,4 20,6 21,817,0

38,5 41,6

31,5 32,4 34,929,3 30,2

28,7 26,7

33,2

28,2

35,4

30,826,7 27,2 29,9

26,1

30,5

34,1

38,7

40,0

38,3

52,3

46,1

41,5

36,7

27,5

17,2

19,8

19,8

23,3

34,2

56,8

28,2

15,0

52,3

29,5

16,9

47,6

30 9,

21,5

51,1

29,5

19,5

38 3,

37,9

23,8 2 ,85

38,6

35,6

48,0

18,5

33,5

51,2

31,1

1 ,7 7

51,0

29,6

19,4

57,6

25,6

1 ,6 8

59,8

22,3

17,9

54,9

28,7

16,4

52,3

29,7

18,0

48,5

30,4

21,1

37,7

35,227,1

60,0

21,7

57,8

27,4

14,8

52,9

28,9

18,2

48,2

32,2

19,6

38,9

35,4

25,723,9

45,0

31,1

41,4

16,2

42,4

48,3

36,2

15,5

52,7

33,4

13,9

58,2

23,5

18,3

65,9

19,7

14,4

59,1

28,5

12,4

54,5

30,3

1 ,25

56,4

28,5

15,1

39,2

39,0

21,8

55,3

26,3

18,4 18,3

55,7

25,1

19,2

30,3

50,3

19,4

49,8

34,3

15,9

37,3

37,5

25,2

58,3

24,2

17,5

51,7

29,8

18,5

53,1

28,1

18,8

45,1

37,8

17,1

41,6

35,1

23,3



5 ,2 8

30,8

16 4,

47,7

35 9,

16 4,

49,7

35,0

15,3

4 ,4 0

41,2

1 ,4 8

31,7

47,0

21,3

62,3

20,6

17,1

56,6

19,4

24,0

54,8

24,3

20,9

47,5

28,4

24,1

27,8

44,0

20,5

63 0,

16 5,

57,9

18,9

23,2

50,7

29,7

19,6

4 ,4 0 4 ,64

38,9

16,5

40,8

38,4

20,8

II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

IX2005

II2007

IV2007

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

IV2008

XI2009

XII2006

V2010

X2011

II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

IX2005

II2007

IV2007

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

IV2008

XI2009

XII2006

V2010

X2011

II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

IX2005

II2007

IV2007

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

IV2008

XI2009

XII2006

V2010

X2011

II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

IX2005

II2007

IV2007

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

IV2008

XI2009

XII2006

V2010

X2011

II2002

IX2002

XI2002

XII2002

II2003

III2003

IX2003

XII2003

II2004

III2004

IX2004

XI2004

XII2004

II2005

IV2005

IX2005

II2007

IV2007

VI2005

VI2004

VI2003

VI2007

IX2007

XII2007

II2008

IV2008

XI2009

XII2006

V2010

X2011

IV20 21

IV20 21

IV20 21

IV20 21

IV20 21

24,9

60,1

15,0

54,5

18,2

27,4

49,3

31,2

19,5

42,1

37,1

20,9

33,5

44,6

21,9

28,2



Виграю

Програю


Ви особисто більшою мірою програєте чи виграєте, якщо Україна вступить до ЄС?% опитаних



24,0%

35,1%

38,3%

40 5, %

48 8, %

37,0%

34,4%

27,5%

26 4, %

22 4, %

39,0%

30,5%

34,2%

33 1, %

28,8%Листопад 2009р.




Листопад 2009р.24,0%

32,6%

35,5%

42,2%

49,9%

33,8%

29,6%

25,2%

20,7%

16,3%

42,2%

37,8%

39,3%

37 1, %

33,8%

років18@29

30@39

40@49

50@59

років

років

років

60 роківі старші


46,1% 20 4, % 33,5%Груд 2006р.ень

42,0% 23,7% 34,3%Груд 2006р.ень

36,7% 28,8% 34,5%Груд 2006р.ень

38 1, % 26,3% 35,6%Груд 2006р.ень

24,1% 31,0% 44,9%Груд 2006р.ень

УКРАЇНА Квітень 2007р.

47,8% 17,3% 34,9%Квітень 2007р.

44,5% 25,0% 30,5%Квітень 2007р.

35,9% 27,3% 36,8%Квітень 2007р.

36,2% 31,5% 32,3%Квітень 2007р.

21,4% 29,3% 49,3%Квітень 2007р.

Квітень 200 р.8

49,2% 20,6% 30,2%Квітень 2008р.






37,5% 25,3% 37,2%Квітень 2008р.

36,2% 24,2% 39,6%Квітень 2008р.

28,5% 31,0% 40,5%Квітень 2008р.

22,3% 29,0% 48,7%Квітень 2008р.


36,6

%

36,5

%

36,2

%

34,6

%36

,8%

25,3

%29

,6%

19,5

%

38,3

%

26 3,

%

25,9

%

25,8

%

38,1

%

37,2

42,2

%

%

37,9

%

39,6

%33

,6%

Вік

Важко відповістиПрограюВиграю

53,7%

55,6%

9,9

7,7

36,4%

Квітень2012р.

Листопад2009р.



49 7, % 11 5, 38,8%Грудень

2006р.

51,4% 9,4 39,2%

Захід

55,5% 7,3 3 ,27 %

36,7% 29,2%

18,7%

32,8%

37,1%

38 0, %

44,1%

32,4% 30,0% 37,6%

29,9% 34,4% 35,7%

Схід

20,5% 36,7% 42,8%





Грудень2006р.

26,2%

33,8%

44,4%

43,0%

29,4%

23,3%

30,7%25,4% 43,9%

33,8%20,2% 46,0%

Південь

3 ,84 %26,8% 38,4%






39,5%

44,7%

31,1%

15,6%

29,4%

39,8%

38,8%38,3% 22,9%

41,5%41,1% 17,4%

Центр

40,1%40,1% 19,8%








Виграє

Програє


А Україна більшою мірою програє чи виграє від вступу до ЄС? % опитаних

28,8

%

28,8

%

21,9

%

49,3

%

Важко відповістиПрограєВиграє

30,8

%

29,0

%

40,2

%

УКРАЇНА

41,5

%

29,2

%

29,3

%






років

років

років

років


30,2%

40,2%

44,2%

42,9%

51,4%

40,6%

40,6%

32,7%

32,9%

27,3%

29,3%

19,2%

23,1%

24,2%

21,3%

47,5% 23 0, % 29,5%Грудень 2006р.

Грудень 2006р. 41,7% 28,9% 29,4%

Грудень 2006р. 41,2% 30,4% 28,4%

Грудень 2006р. 43,7% 27,4% 28,9%

Грудень 2006р. 30,7% 33,9% 35,4%

49,2% 22,2% 28,6%Квітень 200 р.7

Квітень 200 р.7 48,4% 26,8% 24,8%

Квітень 200 р.7 42,7% 29,4% 27,9%

Квітень 200 р.7 42,5% 36,7% 20,8%

Квітень 200 р.7 29,4% 32,7% 37,9%

4%

4,0

27,8

%

28,2

%

51,2% 23,2% 25,6%Квітень 2008р.

55,3% 19,5% 25,2%Квітень 2012р.

42,3% 28,3% 29,5%Квітень 2012р.

38,7% 32,6% 28,7%Квітень 2012р.

32,1% 36,3% 31,7%Квітень 2012р.

47,8% 23,6% 28,5%Квітень 2012р.

Квітень 2008р. 45,5% 26,7% 27,8%

Квітень 2008р. 45,6% 27,3% 27,1%

Квітень 2008р. 33,5% 26,1%

Квітень 2008р. 37,9% 29,7% 32,4%

40,4%






41,3

%

34,7

%

24,0

%

43,1

%

28,2

%


Вік

31,2% 36,2% 32,6%

32,5% 39,6% 27,9%

19,4% 41,3% 39,4%

Схід33,5% 32,6% 33,9%

27,6% 39,5% 32,9%





Грудень2006р.60,8% 11,7 27,4

69,4% 10,3 20,3%

%

Захід

59 1, % 12,2 28,7%

62,4% 10,4 27,2%

70,4% 8,4 21,2%






27,8% 54,0% 18,2

34,4% 45,6% 20,0

Південь25,1% 48,8% 26,1%

20,9% 54,3% 24,8%

32,1% 44,4% 23,5%






44,9% 34,4% 20,7

55,3% 17,4% 27,3%

%

Центр42,8% 26,0% 31,2%

4 ,9 3% 21,5% 29 %,2

50,8% 19,6% 29,6%






18@29

30@39

40@49

50@59



Чи може інтеграція до ЄС стати загальнонаціональноюідеєю, яка б об’єднала всі регіони України?

% опитаних

Так

27,0

%

46,5

%

24,8

%НіТак

43,7

%

25,8

%

36,9%33,0%

30,1%


41,7%28,4%29,9%

Квітень

р.

2007

21,8%58,3%

19,9%


17,2%58,3%

24,5%


Квітень 2005р. Грудень 2006р. Квітень 2007р.


УКРАЇНА

Листопад 2009р.23

,9%

Листопад9200 р.

3 , %3 6

18,5%


36,6%35,6%

27,7%

72,3%1 , %0 5

Листопад9р.200

59,9%22,2%

топад9р.200


47,1%24,9%

28,0%


33,7%30,6%

35,7%


33,1%38,7%

28,2%


24,3%55,7%

20,0%


14,5%57,2%

28,3%

41,8%41,5%

5,2%4,4%

27,9%31,8%

25,0%22,3%

32,8%

23,2%

Квітень2008 44,0%

48,0%

21,3%57,1%

21,6%


16,3%60,6%

23,1%

Лютий 2008р.

Ні Важко відповісти


53,3

%

20,2

%47,8

%

26,5

%36,0

%

30,5

%28

,3%

26,5

%

45,8

%

28,4

%

25,8

%

17, %9

39,2

%

Квітень8200 р.

17,2%

Схід

Захід

Центр

Південь




Відносинипокращаться




УКРАЇНА


Квітень 2012р.Листопад 2009р.



41,4

%

30,7

% 41,6

%

5,1%

5,9%

22,7

%25

,2%

27,3

%

Схід

Захід

Центр

Південь

Як би Ви оцінили перспективи розвиткувідносин України і ЄС на найближчі роки?

% опитаних

32,1%31,4%

5,8%9,2%

45,1%35,9%

17,0%23,4%





35,0%29,8%

5,3%6,6%

36,3%47,2%

23,5%16,4%





21,1%13,5%

4,4%3,3%

47,9%50,1%

26,7%33,1%







18,222,6

30,4 28,3

10,2

3,1

65,461,9

51,856,4 55,3

59,957,7 58,6

10,5 9,6

7,7

7,7

37,7

23,5

35,2 35,1

5,9 5,9

10,1

7,63,5

3,56,4

4,0 4,77,7

50,9

64,5

39,0

13,914,6

6,9

0

10

20

30

40

50

60

70

лютий2001р.

листопад2002р.

червень2003р.

квітень2005р.

травень2006р.

грудень2007р.

грудень2008.

березень2009р.










Захід

26,7

6,8

13,8

2,9 1,6

53,7 51,654,3

59,356,3

6,3

38,0

24,5

32,1

37,7

13,3

3,67,4

5,7 4,4

0

10

20

30

40

50

60

70

5,2

53,5

37,9

3,4

8,5

66,2

19,2

6,2

Як Ви оцінюєте нинішні відносини України з Росією?% опитаних


Погані

Добрі

Важко відповістиквітень2005р.







Південь

0

10

20

30

40

50

60

70

17,7

3,06,9

1,36,3

63,0

54,558,4 58,9

61,6

12,7

39,9

29,4

39,4

33,1

47,4

6,6 2,6 5,3 0,4

4,31,0

45,4

28,5

8,5

4,9

58,0








Схід

0

10

20

30

40

50

60

70

27,0

2,6

9,5

5,4

58,8 56,8 65,353,5

65,0

8,7

36,5

19,5

35,1

26,2

40,7

5,54,1

5,7

6,0 6,77,8

49,1

7,5

12,1

16,6

63,9






Центр

УКРАЇНА

0

10

20

30

40

50

60

70

35,5

2,8

10,3

1,7 1,4

53,056,3

58,460,4

52,1

5,2

37,7

24,4

35,0

43,5

6,33,2

6,92,9 3,0

9,8

53,8

34,3

2,27,7

67,2

22,0

3,1



1,0

1,6

2,1

2,3

2,4

45,3%

33,8%21,9%

9,9%3,7%

8,8%

Невизначена, суперечлива

політикаПрагматичне

взаємовигідне партнерство


Відкрита, добро#сусідська, дружня

Явно недружняполітика









політика

Явно недружня політика

Прагматичне взаємовигідне

партнерство

Бажання покращити

своє становище за рахунок

сусіда

Відкрита, добросусідська,

дружня


25,1%21,4%

17,2%4,4%3,7%

22,9%5,2% 16,8%

24,8%6,1%

5,2%

25,1%21,3%

15,1%

15,2%9,7%

3,7%12,8%

7,2%9,4%7,8%

7,1%11,4%

9,5%10,7%

7,4%8,7% 19,5%

26,5%18,7%

6,7%7,5%

12,3%12,6% 9,1%

7,1%9,8%

8,8%6,8%

4,8%

9,8%13,6%

12,7%7,9%

5,8%9,2% 6,7%

26,0%28,3%

12,8%15,4%

21,5%22,8% 18,2%

Як Ви оцінюєте політику України стосовно Росії і Росії стосовно України?% опитаних

УКРАЇНАУкраїни стосовноРосії

30,5% 22,8%26,6%

14,9% 2,8%

23,1% 7,2%

40,3%

3,8% 23,4%

6,4% 35,7%

11,6% 3,9%

24,5%33,5%

30,1%

41,8%

42,0%29,8%41,5%

Росії стосовно України

ЗахідУкраїни стосовно

РосіїРосії стосовно України

Квітень 2012р.Листопад 2009р.Листопад 2002р. Квітень 2005р. Травень 2006р. Березень 2009р.Квітень 2012р.

27,0%


10,3% 7,4%

22,2% 14,9%

44,4%

9,2% 19,6%

6,0% 18,6%

7,9% 7,0%

ЦентрУкраїни стосовно


32,5%








27,3% 28,2%

29,9% 27,2%

22,7%

9,2% 15,4%

3,6% 8,2%

7,2% 3,6%

ПівденьУкраїни стосовно


17,4%








6,7% 5,6%

19,9% 23,7%

48,1%

10,8% 19,2%

4,6% 7,6%

9,9% 9,5%

СхідУкраїни стосовно


34,4%

34,3%

24,2%

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ




Родинні зв’язкиміж жителями

обох країн

Спільне історичнеминуле

Збіг економічнихінтересів

32,5%


30,0%


27,9%

13,9%

Політична волякерівників країн

13,0%

Збіг політичнихінтересів

12,4%

7,1%

5,6%

1,3%

4,7%

43,5%

37,1%

36,7%

23,8%

22,0%

12,0%

26,5%

26,2%

15,2%

4,8%

7,0%

2,1%

5,7%



Травень 2006р.Грудень 2007р.

43,1%

35,5%

34,2%

24,2%

24,6%

21,4%

17,3%

20,4%

6,9%

4,7%

3,0%

4,9%4,8%4,4%

Грудень 2008р.Березень 2009р.

2,5%4,4%

4,7%6,2%

7,6%7,9%

11,0%13,1%

20,5%18,2%

20,1%

44,9%41,7%42,1%

35,6%32,5%

30,5%30,1%

42,2%42,7%

19,2%24,6%

Що найбільшою мірою може сприяти зближенню України і Росії?*% опитаних


41,9%35,6%

43,9%35,1%

19,0%18,5%

10,9%

7,5%

30,6%30,3%

25,0%26,2%

13,0%

6,5%

5,5%6,7%

2,0%

1,7%3,4%

5,2%

29,3%25,1%

УКРАЇНА49,1%

53,9% 25,6%

24,4%

21,9%

12,3%

23,7%

28,0%

7,7%

29,2%

5,6%

7,5%

8,2%

13,3%

32,4%

24,8%

39,2%

20,0%

26,2%

33,6%

12,0%

25,1%

6,5%

8,0%

3,1%

3,4%

25,2%

31,7%

31,1%

21,3%

23,3%

28,5%

21,6%

32,8%

11,5%

7,8%

2,3%

2,9%

36,2%

22,8%

42,2%

19,5%

29,2%

44,0%

13,1%

35,0%

5,3%

4,0%

1,4%

3,5%


Релігія (православ’я)




Нічого не може

сприяти зближенню

Нічого не може

сприяти зближенню


Політична воля керівників країн





Нічого не можесприяти зближенню












Політична воля керівників країн






31,2%





Чи зацікавлена Росія у співробітництві з Україною?У чому цей інтерес полягає?*

% опитаних

В українському ринкудля російських товарів

51,5%

У транзиті російськихенергоносіїв до країн ЄС

48,6%

У використанніінтелектуального, наукового

потенціалу, робочої сили

31,8%

У виводі УкраїнизJпід впливу Заходу

30,7%

У використанні природнихресурсів України

29,8%

У зміцненнібезпеки та стабільності на

європейському континенті

28,1%


міжнародною злочинністю,тероризмом

27,0%

В імпорті українськоїпродукції

21,1%

У розвитку демократії таринкових реформ в Україні

11,6%

Росія не зацікавленау співробітництві з Україною

1,9%

Інше

1,8%


10,8%


48,3%

31,4%

36,1%

28,5%

20,4%

15,1%

17,8%

12,4%

5,0%

1,7%

9,9%

39,2%

42,4%

34,1%

27,9%

29,3%

24,0%

22,3%

19,3%

13,8%

5,3 %

9,7%

44,1%

26,8%

37,3%

14,2%

7,5%

6,1%

2,8%

8,4%

26,8%

20,9%

17,2%



Травень 2006р.Грудень 2007р.Березень 2009р.

55,4%

1,7%


68,8%54,7%

50,6%39,5%

44,0%38,7%

37,3%23,1%

33,4%33,3%

23,4%17,8%

20,9%12,3%

17,8%9,5%

10,1%6,4%

3,6%6,3%

1,5 %2,0%

3,9%8,9%

63,5%

2,6%

55,5%

23,9%

18,1%

0,3%

14,4%

15,9%

Негативно

Негативно

Позитивно

Позитивно

Нейтрально


УКРАЇНАКвітень 2012р.



20,8

%

20,8

%

54,7

%

3,6%

Схід

Захід Центр

Південь

Як ставиться Росія до євроінтеграційних прагнень України?

% опитаних

2,1%

18,5%

29,1%

13,4%

15,0%

Негативно

Позитивно



69,4%

44,1% 50,3%

27,5%


Перешкоджає чи ні Росія інтеграції України до ЄС? % опитаних

50,3%

Центр

СхідПівдень

Захід

47,1% 21,1%

Так Ні

31,9%


68,6% 11,1%Так Ні

20,4%


ТакНі

49,3%22,3%

28,4%


ТакНі

42,4%29,3%

28,3%


ТакНі

43,8%

34,5%21,8%


Яку роль відіграє Україна у відносинах Росія@ЄС?% опитаних

Посередник Жертва (“розмінна карта”)

Партнер Перешкода Загроза Не грає ролі Важко відповісти

13,4

%

10,4

%

7,7%

7,6%

2,0%

35,5

%

23,4

%




Пог

либл

ення

спі

впра

ці

Під

трим

ка н

иніш

ньог

о рі

вня

відн

осин

Зм

енш

ення

спі

впра

ці

і впл

иву

Рос

ії на

Укр

аїну

Важ

ко в

ідпо

віст

и

люти

й

2002

р.

лист

опад

2002

р.

бере

зень

2003

р.

черв

ень

2003

р.

квіте

нь

2005

р.

трав

ень

2006

р.

бере

зень

2009

р.

лист

опад

2009

р.

квіте

нь

2012

р.

груд

ень

2007

р.

груд

ень

2008

р.

люти

й

2002

р.

лист

опад

2002

р.

бере

зень

2003

р.

черв

ень

2003

р.

квіте

нь

2005

р.

трав

ень

2006

р.

бере

зень

2009

р.

лист

опад

2009

р.

квіте

нь

2012

р.

груд

ень

2007

р.

груд

ень

2008

р.

люти

й

2002

р.

лист

опад

2002

р.

бере

зень

2003

р.

черв

ень

2003

р.

квіте

нь

2005

р.

трав

ень

2006

р.

бере

зень

2009

р.

лист

опад

2009

р.

квіте

нь

2012

р.

груд

ень

2007

р.

груд

ень

2008

р.

люти

й

2002

р.

лист

опад

2002

р.

бере

зень

2003

р.

черв

ень

2003

р.

квіте

нь

2005

р.

трав

ень

2006

р.

бере

зень

2009

р.

лист

опад

2009

р.

квіте

нь

2012

р.

груд

ень

2007

р.

груд

ень

2008

р.

люти

й

2002

р.

лист

опад

2002

р.

бере

зень

2003

р.

черв

ень

2003

р.

квіте

нь

2005

р.

трав

ень

2006

р.

бере

зень

2009

р.

лист

опад

2009

р.

квіте

нь

2012

р.

груд

ень

2007

р.

груд

ень

2008

р.

Як

ою

ма

є б

ути

по

літ

ик

а У

кр

аїн

и с

тос

ов

но

Ро

сії?

% о

пита

них

36,3

41,2

40,5

31,5

22,7

29,6

28,3

26,5

26,4

3,9

9,6

3,5

10305070

38,3

34,0 14,1

13,6

Зах

ід

45,6

27,9

16,7 9,8

Цен

тр

60,4

69,2

69,2

24,2

15,1

22,7

8,0

7,9

3,8

7,4

4,3

7,8

1030507090

66,4

23,2

2,87,

6

65,7

24,2

5,2 4,

9

66,3

84,3

82,8

22,7

10,3

13,6

6,3

2,0

2,6

4,7

3,4

1,0

1030507090

79,9

14,7 1,

73,

7

Пів

день

84,4

11,3 1,

72,

6

34,7

18,8

29,0

17,5

54,5

20,4

15,4 9,

7

77,6

77,9

83,3

18,4

13,9

12,6

1,5

2,4

1,5

2,5

5,8

2,6

1030507090

83,8

11,9 1,

33,

0

Схі

д

80,5

13,9 2,

13,

5

77,5

10,1

6,7

5,7

81,4

10,0

5,3

3,3

38,7

19,922,3

19,1

41,8 18

,522

,7

17,0

37,4

14,1

29,6

18,9

46,9

10,2

26,7

16,2

22,6

25,9

32,8

18,7

66,9

17,5

8,1

7,5

67,8

18,5

5,8

7,9

62,0

81,1

11,5

16,6

9,9

12,0 4,

0 2,9

46,8

27,3

13,9

12,0

69,4

13,1

8,0

9,5

65,7 10

,0

13,0 11

,3

УК

РА

ЇНА

62,5

69,1

70,5

69,0

23,4

15,4

19,3

20,2

9,4

8,7

7,1

4,2

4,7

6,6

6,8

3,1

10305070

69,7

19,5

5,8 5,

0

62,2

15,1

13,6

9,1

67,3

15,3

8,7

8,7

.

4,0

9,6

78,2

2,9

3,04,

3

89,8

6,3

3,6

6,084

,1

4,113,1

79,2

9,9 4,1

8,677

,4

10,4 4,

4

76,9

2,0

4,7

89,6

11,5

4,9

19,564

,2

77,9

8,6 4,

9

8,2

1,7

5,3

8,0

85,0

9,8

7,2

19,7

63,3

3,6

50,4

23,3

13,5 12

,8

8,3

8,5

3,8



лютий2002р.

листопад2002 .р

березеньр2003 .

0

10

20

30

40

50

60

70

80

53,760,3 62,1

29,1

20,825,3

13,2 11,67,9

4,07,3 4,7

Поглиблення співпраці

Підтримка нинішнього

рівня відносин

Зменшення співпраці

і впливу Росії на Україну


30@39 років18@29 років

0

10

20

30

40

50

60

70

80

58,4

69,3 70,5

26,1

19,5 20,1

11,2

5,5

6,24,3 5,7

3,2

0

10

20

30

40

50

60

70

80

66,471,2 73,5

19,2

11,2

19,2

8,4 9,8 6,3

6,0 7,8 1,0

40@49 років 50@59 років

0

10

20

30

40

50

60

70

80

65,771,0 70,6

24,5

14,219,1

6,3 9,5 7,5

3,5 5,32,8


0

10

20

30

40

50

60

70

80

70,375,2 77,6

17,0

10,112,6

6,9

6,8

6,9

5,87,9

2,9

червень2003 .р

61,6

22,7

7,0

8,7

71,9

20,3

3,34,5

72,5

19,9

4,5

3,1

67,5

24,0

4,04,5

73,4

15,2

2,88,5


64,0

22,2

6,7

7,1

68,9

19,9

6,8

4,4

75,2

16,2

5,03,6

69,9

20,1

7,5

2,5

71,6

18,4

3,7

6,3

53,5

17,216,8

12,5


61,9

15,8 15,813,9

8,4

лютийр2002 .

листопадр2002 .


червеньр2003 .



62,5

16,1

14,1

7,3

лютийр2002 .






лютийр2002 .






60,5

14,914,5

10,1

72,9

12,19,4

5,6

лютийр2002 .


березень2003 .р




груденьр2007 .


грудень2007 .р



59,0

13,7

11,4

15,9

67,6

8,58,9

15,9

74,6

6,37,4

11,7

68,8

5,8

8,0

17,4

66,2

8,3

7,4

18,1

груденьр200 .8

березень200 р.9



декабрь200 .8р






60,8

11,311,5

16,4

60,1

11,1

1 ,4612,7

70,0

8,7

6,8

14,5

61,7

10,3

18,2

9,8

65,9

10,5

12,3

71,9

9,46,8

1 ,91

73,4

9,6

6,6

10,4

71,0

13,57,9

7,6

71,0

12,6

68,0

9,18,48,0

13,5

25,8


листопад200 р.9








листопад200 р.9

70 2,

7 1,10,0

76 1,

3,5

11,88,6

79,1

5,47,2

8,3

79,0

4,28,3

8,5

84,1

4,55,5

44,5

24,516,015,0

45,4

13,5

25,3

52,5

12,013,8

21,7

48,1

12,613,5

5,9

59,4

10,210,4

20,1

9,4 11,3

Якою має бути політика України стосовно Росії?% опитаних

Як би Ви оцінили перспективи розвитку відносин України і Росії на найближчі роки?% опитаних

Травень 2006р.Грудень 200 р.7

Грудень 2008р.Березень 2009р.



Центр

33

,0%

22

,3%

21

,8%

22

,9%

33

,6%

22

,3%

16

,4%

27

,7%

21

,9%

30,1

%

17

,8%

19

,2% 3

9,6

%

20

,7%

20

2,

%

Покращаться Погіршаться Залишатьсябез змін


33

,6%

3

9,6

%

4,0

%

16

,1%

50

,7%

30

,1%

Схід

17

,4%

21

,4% 26

,3%

30

,2%

22

,1%28

,2%

14

,0%

12

,5% 2

0,8

%

37

,0%



49

,0%

15

,2%

7,5

%

28

,3%

46,0

%

30,3

%

2,6

% 21,2

%

34

,3%

28

,9%

29

,8%

28

,8%

24

,5%

23

,8%30

,6%

23

,3%

22

,7%

37

,3%

31

,9%

27

,2%

17

,5% 24

,1%

40

,2%

19

,6%

17

,5%

18

,8%

20

,7%

16

,7%

16

,8%



Захід

33

,5%

13

,6%

27

,2%

25

,7%

25,9

%

15,7

%

18,0

%

40,4

%

35

,1%

УКРАЇНА



22

,9%

22

,3% 27

,0%

21

,5%

22

,3%

32

,8%

22

,6%

2%

9,7

15

,7%

15

,0%

30

,6%

26

,7%22

,2%

7,2

% 25

,1%

45

,6%

36

,2%

7,5

%

20

,2%2

,3%

9

26

,0%

Південь

26

,7%

29

,7%

27

,0%

16

,6%

27

,5%

23

,5%

12

,9%

36

,1%

45

,4%

13

,9%

8,9

%

23

,8%

25

,8%

16

,9% 22

,9%



50

,8%

17

,6%

5,0

%

26

,6%

48,9

%

35,4

%

5,6

% 10,1

%

42

,4%

33

,0%

26

,0%

29

,6%

28

,7%

29

,2%

8,3

%

20,5

%

30,9

%

40,3

%

36

,1%



ЄС-УКРАЇНА-РФ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Реальною є вже в середньостроковійперспективі (до 5 років)

Реальною є в довгостроковійперспективі (від 5 до 15 років)

Може розглядатися лише як гіпотетичнареальність у далекій перспективі

Є нереальною за будь#яких умов


Наскільки реальною є перспектива формування спільного європейського економічного простору

за участю ЄС, України та Росії? % опитаних

9,2%

21,5%

25,9%

18,3%

25,1%


На нових міжнародних правилах для спільногоекономічного простору зазначених партнерів

На загальних нормах СОТ

На нормах права ЄС (які також враховують норми СОТ)

Інше


На якій основі можуть будуватись економічні відносини у трикутнику “Україна@ЄС@Росія”?

% опитаних

28,3%

21,4%

19,4%

0,7%

30,1%


Які ризики є найбільш суттєвими для побудови в рамках трикутника “Україна@ЄС@Росія”

цивілізованих економічних відносин?*% опитаних

29,2%

25,4%

21,0%

17,9%

15,2%

12,6%

11,3%

5,8%

31,9%Фінансова криза в зоні єврота інших країнах ЄС

Кризові явища в економікахУкраїни та Росії

Загострення економічногосуперництва між ЄС і Росією

Брак прогресуу формуванні цивілізованої

ринкової економіки в Україні

Нав’язування ЄС третім країнамвласних принципів політики та права

Посилення позицій інших глобальних“гравців” на економічному просторі

“трикутника” (Китай, США та ін.)

Втрата економічного інтересу допартнерів внаслідок зменшення їх

економічного та технологічного потенціалу

Брак прогресу у формуванніцивілізованої ринкової економіки в Росії

Можливість дезінтеграційних процесів в ЄС

Інше



26,5%

0,1%


70,1%

12,8%

7,0%

10,0%



Вступ до Митного союзу Росії, Білорусі

та Казахстану

Вступ до Митного союзу Росії, Білорусі та

Казахстану

Неприєднання ні до ЄС, ні до

Митного союзу

Неприєднанняні до ЄС, ні до























36,0

%

10,8

%

14,8

%

38,3

%

Схід

Захід

Центр

Південь

Яким інтеграційним напрямом має йти Україна? % опитаних

50,6%

10,5%

23,9%

15,0%

28,9%

11,8%

47,0%

12,2%

11,9%

9,4%

60,0%

18,8%

Вступ до ЄС Вступ до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану

Неприєднання ні до ЄС, ні до Митного союзу Важко відповісти

50,8%

44,5%

37,7%

31,4%

27,7%

25,4%

30,2%

36,3%

41,3%

45,9%

10,0

12,6

10,0

12,0

10,2

13,9%

12,7%

16,0%

15,3%

16,2%

18@29 років

30@39 років

40@49 років

50@59 років

60 роківі старші



Що Ви очікуєте від вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану? % опитаних





Зміцнення демократії в Україні

Поглиблення реформу соціальній сфері в Україні

Зміцнення безпеки України

Підвищення суспільногодобробуту в Україні

Економічне зростання в Україні

Запровадження європейських стандартіву різних сферах життя України

Покращання відносин з ЄС

Розвиток торговельноJекономічних контактів з країнами ЄС 65,9%

63,2%

54,2%

46,7%

44,6%

44,1%

43,3%

43,2%

14,4%

15,2%

20,6%

25,3%

27,4%

26,7%

25,6%

27,3%

19,6%

21,6%

25,2%

28,0%

28,0%

29,3%

31,2%

29,5%

Що Ви очікуєте від укладення між Україною та ЄС Угоди про асоціацію, включно з поглибленою та всеохоплюючою зоною вільної торгівлі?

% опитаних

Підвищення суспільного добробуту в Україні

Запровадження гідних стандартіву різних сферах життя України

Поглиблення реформу соціальній сфері в Україні

Зміцнення демократії в Україні

Економічне зростання в Україні

Зміцнення безпеки України

Розвиток торговельноJекономічних контактів з цими країнами

Покращання відносин з Росією,Білоруссю, Казахстаном 71,8%

71,1%

47,4%

46,7%

41,6%

36,3%

35,8%

27,4%

13,8%

15,8%

28,0%

29,9%

32,9%

34,5%

37,9%

45,6%

14,5%

13,2%

24,5%

23,3%

25,5%

29,2%

26,2%

26,9%

24,5%

Інтеграція України до Європейського Союзу

35,4%Зниження ціни на російський газ

40,1%


Що з наведеного здатне більшою мірою стати загальнонаціональною ідеєю, яка б об’єднала всі регіони України?

% опитаних



no3 5 8 2012 pashkov ua rus ecrazumkov.org.ua/uploads/journal/ukr/nsd133-134_2012_ukr.pdf · 2 •...

Documents