Íàòõíåííèé ñòàðòó ÌÀÍ

29 вересня відбулося урочистевідкриття нового навчального рокуу Львівській обласній МАН. Вголовній залі ЛНУ ім. І.Франкапанувала радісна і піднесенаатмосфера. Багато хто шукав очимаобличчя друзів, з якими навчається,а хтось прийшов сюди вперше зпередчуттям нових знань.

Традиційно церемонія відкриттярозпочалася з виконання націо�нального Гімну і внесення Державно�го прапора. Директор обласної Малоїакадемії Іванна Бородчук побажалаМАНівцям „стати не лише окрасоюБатьківщини, а й її будівничими”,закликала розвивати здібності, братиучать в інтелектуальних змаганнях,олімпіадах, конкурсах, бути відкритимидля всього світу. Віце�президент МАНЯрослав Притула, доцент кафедриматематичного і функціональногоаналізу механіко�математичногофакультету ЛНУ нагадав МАНівцямслова видатного філософа Арістотеля:„Знати – це вміти довести”. „Знання –це не тільки те, що пам’ятаєш, а йможеш довести. Ви прийшли в МАН,щоб зрозуміти, чому?” – наголосивЯрослав Притула.

Від імені ректора ЛНУ професораІвана Вакарчука МАНівців привітавпроректор з науково�педагогічноїроботи Роман Крохмальний. Вінпроцитував напис на фронтоніуніверситету: „Patriae decori civibuseducandis” („Освічені громадяни –окраса Батьківщини”).

– Бажаю плідної праці, наснаги,горіння в очах, яке у вас сьогодні є, –звернувся до учнів МАН академік НАНУЗіновій Назарчук.

Слово надали і випускникам та учнямакадемії – Наталія Штаюра таРоксоляна Стасенко поділилисьнезабутніми враженнями відперебування у Німецькій шкільнійакадемії у містечках Гільден іБрауншвайг, куди мали змогу поїхатизавдяки знанню мови та перемогам узахисті науково�дослідницьких робіт.Учасник Всеукраїнської літньої школиробототехніки Сергій Дахній розказавпро перебування в ній, довів, щомолодь в МАН не лише науковообдарована, а й творчо, виконавши нагітарі патріотичну пісню і викликавшихвилю оплесків.

Отож, рік нових успіхів, досвідузмагань, дискусій і впевнених кроківстартував.

Анастасія СОГОЛОВСЬКА,11�Б клас, СЗШ № 21

МАН і ЯЛистопад 2011

Газета Львівської обласної Малої академії наукЗаснована у грудні 2001 року

В’ячеслав Ясінський: „На турнірі мивчимо не математики, а людяності!”

Цьогоріч XIV Всеукраїнський турнір юних математиків(ТЮМ) ім. професора М. Й. Ядренка гостинно приймалонаше місто. Впродовж тижня у Львові за титулнайкращого математика змагалось понад100 юних геніїв зі всієї України.

Історія ТЮМу бере свій початок у1998 році. Саме тоді у Сумах впершезібрались провідні науковці Українидля першого знайомства з майбутнімиколегами. Отримавши приголомшливірезультати, організатори турнірувирішили зібратися й наступного року,і вже сьогодні це переросло убагаторічну традицію.

Особливістю наукових турнірів є неіндивідуальна, а командна гра, а томуучень, окрім вміння користуватисьглибиною власних знань, вчиться щей прислухатись до думки колег,обговорювати завдання, дискутуватита обирати єдино правильний, надумку команди, розв’язок. Такаформа змагань розвиває не лишеінтелектуальні, а й гуманістичніякості гравця.

Цьогорічний турнір уже відкрив длянас нові імена у „молодій” науці – цепризери в командному (збірніХаркова та Луцька) й особистому

заліку (учасник команди�пере�можниці Всеволод Бунін з Харковата абсолютний переможець вособистій першості (спеціальнийприз пам’яті професора В.М.Лейфури) Володимир Чіх з Івано�Франківської області). Однак навітьті, кому не вдалось перемогти, нерозчаровуються, адже відкрили длясебе багато нового у світі науки.Серед таких учасників і БорисЯсковець (команда „Ліцеїст“,Волинь):

– Я їхав на турнір з метоюнабратись досвіду та поглибитисвої знання з математики, бо вжеточно знаю, що своє майбутнєпов’яжу з точними науками. Турнір– це така форма навчання, якадисциплінує увагу і концентрацію.А дисципліна в науці – це головне!Тому я не вважаю, що повертаюсьдодому переможеним.

(Продовження на 2 стор.).

Листопад 2011 року МАН і Я2

(Закінчення. Початок на 1 стор.).

В’ячеслав Ясінський:„На турнірі ми вчимо не математики, а людяності!”

Ще одним відкриттям (чишвидше сенсацією) того�річних змагань школярів�математиків став наймо�лодший представник суд�дівської колегії – сімнад�цятирічний киянин КирилоМулярчик. На запитання,як йому вдалось потрапитидо журі, юний геній скромновідповідає, що минулогороку, будучи ще учнем 11класу (зараз Кирило –студент І курсу механіко�математичного факультетуКНУ ім. Т. Шевченка),виборов золоту нагороду наміжнародній олімпіаді зматематики.

Детальніше про турніррозповідають безпосередніучасники події – члени журі:Катерина Рабець (кандидатфізико�математичних наук,доцент СДПУ ім. А.С.Мака�ренка), Ігор Мітельман(заслужений вчитель Украї�ни, кандидат фізико�мате�матичних наук, доцент,заступник директора Рі�шельєвського ліцею приОдеському національномууніверситеті імені І.І.Меч�никова), В’ячеслав Ясінсь�кий (заступник голови журі,доцент ВДПУ ім. М. Коцю�бинського) та МиколаПерестюк (голова журі,доктор фізико�математич�них наук, професор КНУ ім.Т. Шевченка, член�корес�пондент НАН України).

– Чим відрізняютьсятурніри від рештиінтелектуальних ігор тазмагань?

І. Мітельман: Я дужезадоволений тим рівнем,який демонструють діти,навіть якщо вони роблять

незалежності України мибагато здобули, але, нажаль, багато математичнихскарбів втратили. Колисьбули і телепередачі, ітелелекції проводили,тепер цього немає. Томуцей турнір повинен жити,повинен розвиватись,розширюватись, можливо,його потрібно проводитинавіть двічі на рік. Колись унас було лише одне

змагання – це Всеукраїнсь�ка олімпіада. Команднітурніри дуже гарнодоповнюють олім�піади, а вдечому навіть кращі від них.

Соломія БУЙ,11�В клас, СЗШ №73

ЦІКАВІ ФАКТИЗ ІСТОРІЇ ТЮМ:

Найбільше команд�учасниць турніру булозареєстровано у 2008 та2010 рр. – 25.

Суми – місто�рекорд�смен за кількістюприйнятих турнірів юнихматематиків – 7 турнірів(1998�2003 рр., 2007р.).

Харків – місто�рекорд�смен за кількістюперемог – 9 звитяг.Цікаво, що 5 разівперемагав Харківськийфізико�математичнийліцей № 27 (1988 р.,2000�2002 рр., 2005 р.),3 перемоги здобулаХарківська академічнагімназія № 45 (2006 р.,2009�2010 рр.), а цьогороку, об’єднавшись узбірну команду підназвою „Харків“, сталиабсолютними пере�можцями турніру уЛьвові.

помилки. Турнір влашто�вується не тільки для того,щоб визначити переможця,а й щоб збільшити кількістьдітей, які долучаться доматематичної освіти, щобвони відчули силу точноїнауки. А де й коли можнавідчути силу математики?Не під час олімпіади, а підчас турніру, коли на піврокудається значна кількістьдослідницьких задач, і дітиразом з учителями, разомз науковими консультан�тами працюють над тимизадачами і роблять не�величкі дослідження. Натурнірах якнайкращемоделюються програмиматематика�професіо�нала.

В. Ясінський: Заразначе й змагання, але дітиспілкуються і один зодним, і з науковою елітоюУкра�їни. Для учнів цеважливо, бо одна справа,коли тобі зробитьзауваження вчи�тель, азовсім інша – колиакадемік. Головне на томутурнірі – доброзичливість.Тобто ми їх тут вчимо нематематики, математика –це не головне, ми вчимоманер: правил поведінки,людяності, правильного іввічливого ставлення доопонентів, толерантності.

– А які перспективинаукового розвитку вучасників турніру юнихматематиків?

К. Рабець: Під час турніру,окрім власного досвіду, вонище бачать інші методирозв’язання задач, іншіпідходи, інші результати,якісь застосування тих

результатів, якісь узагаль�нення, з іншої точки зорудивляться на ту саму задачу,допрацьовують її – і виходитьдосить непогана науковаробота. За 9 років, які мидосліджували, кожного рокувід 2 до 11 робіт на конкурсі�захисті наукових проектівМалої академії наук навсеукраїнському рівніпобудовано на сюжетахтурнірних завдань. І кожного

року щонайменше одна такаробота стає переможцемвсеукраїнського конкурсу.

І. Мітельман: Так, якпрацюють діти під часпідготовки до турніру, під чассамого турніру, такпрацюють математики, такпрацює математика. Тут невипадково бої побудованотак, що є і доповідач, іопонент, і рецензент. На щоце схоже? Це схоже назахист дисертацій. Тут дітивчаться захищати своїмайбутні дисертації. І це нежарти! Серед нашихтурнірних активістів вже єкандидати наук, ну, докторівще немає, тому що часузамало пройшло, але ядумаю, що років через 10чимало з них будуть ідокторами наук.

В. Ясінський: Насправдітурнір дає дітям перспек�тиву в науці. Це власнепрактична діяльність.Навіть якщо тут ти зайнявостаннє місце, то це краще,ніж сидіти в своєму селі чив місті за комп’ютером.

Голова журі МиколаПерестюк переконаний, щоВсеукраїнський турнір юнихматематиків має майбутнє:

– На жаль, сьогодні мивтратили багато гарнихтрадицій, гарних справ, якіробились раніше. За час

МАН і Я Листопад 2011 року 3

І кожен фініш – це, по суті, старт28 жовтня в актовій залі Вищого професійногоучилища ресторанного сервісу та туризму відбувсяфінальний бій Всеукраїнського турніру юнихматематиків.

Позаду залишилось п’ять днівневтомних змагань, пошукунових рішень і командноїпідтримки. У той час, як школяріперебували на осінніх канікулах,24 команди з усієї Україниприїхали до Львова, щобпродемонструвати свої знання іздобути нові. Попри високийрівень підготовки всіх учасників,фінальної прямої вдалосядосягнути трьом командам –„Волині”, „Харкову” та„Луматикам” (Луганщина).

Традиційно було три дії, під часяких учасники почергововиступали у ролях доповідача,опонента і рецензента. Порядокжеребкування визначався завідповіддю на питання з історіїЛьвівської обласної МАН.Учасники мали змогу вибрати поодному завданню на кожен турфіналу. Після виступу всіх

представників команд відбу�валася загальна полеміка, колигравці інших команд та члени журімогли поставити запитання,втрутитися в обговорення. Доостанньої миті важко булопередбачити результат, аджекоманди за підсумками двох турівотримали майже однаковукількість балів. Третій тур ставвирішальним у турнірі. Перемогуздобули харків’яни, отримавши54,19 бали і випередивши команду„Волинь” лише на 4 бали.„Луматики” посіли третє місце,набравши у підсумку 43,69.Незважаючи на результати, уфіналі не було переможених –кожна команда зробила разомвагомий крок до свогомайбутнього.

Анастасія СОГОЛОВСЬКА,11'Б клас, СЗШ № 21

Тут не булопереможених,

як я і прогнозувавЦі слова пролунали з уст професора

Михайла Зарічного – завідувача кафедригеометрії і топології Львівськогонаціонального університету імені ІванаФранка, доктора фізико�математичнихнаук, а також судді цьогорічного Турніруюних математиків.

В останній день юні математики очікувалиофіційного закриття турніру. Біля одного ізсуддів зібралось багато учнів, жвавообговорюючи якусь із задач. Дехто щосьшукав у Інтернеті, інші просто відпочивалипісля довгого тижня змагань. Ніякзаспокоїтись не могли лише команди„Волинь” і „Харків”, між якими була зовсімнезначна різниця в балах. Хоч усі прагнутьперемагати, на питання про те, чи вважаютьволиняни, що Харків справді заслуговує наперше місце, команда в унісон і зупевненістю гукнула: „Так!” А потім щедодали: „Там справді були дуже сильнігравці”.

Крім цих команд, дипломи ІІ ступенявручили командам „Луматики“ (ЛуганськаСЗШ № 1 ім. професора Л.М.Лоповка),„ДніпроЛІТ” (Дніпропетровський ліцейінформаційних технологій при ДНУ іменіОлеся Гончара), „ФТЛ” (Фізико�технічнийліцей при Івано�Франківськомунаціональному технічному університетінафти і газу), „КВАНТ.КОМ” (спеціалізованашкола�інтернат „Обдарованість” Харківськоїобласної ради).

Переможець в особистій першостіхарків’янин Всеволод Бунін поділивсясекретом успіху.

– Ти вперше на турнірі?– Ні, я і раніше брав участь у різних

математичних турнірах. Я був на багатьохросійських турнірах. Також на турніріматематичних боїв імені Ляшка у Києві.Саме на ТЮМі – вперше. На усіх попередніхтурнірах наша команда теж займала призовімісця

– Тобто ви їздите всюди однимскладом команди?

– Ні, я бував у різних командах. У нас уХаркові багато активних математиків, томуя з багатьма із них їздив на різноманітнізмагання.

– Поділись, будь ласка, секретомуспіху.

– Не можна присвоїти успіх лише якійськонкретній особі, а також одному вчителю.Це заслуга усіх людей, які з цим учнемпостійно контактували, взаємодіяли.Звісно, є вклад батьків, які вклали великупрацю у дитину, правильно її виховували,вчили організовано працювати, розвивалилогічне мислення. Окрім того, звісно,великий вклад зробили викладачі. Меніважко назвати якогось конкретногопедагога. Я відвідував багато гуртків: зпершого по четвертий клас – гурток„Еврика”, це була основа, яка допомогламені розвинути математичне та логічнемислення. Потім займався в „Маломууніверситеті” (там проводить заняття СергійОлександрович Філіпін). Та і в моїй школісправді добре організовані урокиматематики. Це вже заслуга дуже багатьохвикладачів.

Ярина КЕНДЗЬОР,11'А клас, СЗШ № 100

Дмитро Матвєєвський:„Математикою потрібно справдізахопитись, тоді вона стає цікавою”

З XIV Всеукраїнського турніру юних математиків хтосьповертався додому з омріяними трофеями, інші – з ціннимдосвідом змагань і спілкування. Після фінального бою вирішилапоспілкуватися з капітаном команди�тріумфатора „Харків”Дмитром Матвєєвським.

– Яким був шлях вашої команди до перемоги?

– Наша команда збірна, складається з учнів 27 ліцею і 45 гімназіїміста Харкова. Все починалося з міського турніру. Він має власнізавдання і трохи інші правила. Для розв’язання даються досить важкізадачі. Отож, наша команда з 27 ліцею виграла тоді турнір на міськомурівні. Ми взяли двох успішних учнів з конкуруючої з нами 45 гімназії усвою групу. Вони тоді не змогли приїхати на міський турнір, оскількиу них був карантин.

– З якими командами ви змагалися вже тут?

– Перший бій у нас був з командами „АТРІУМ” з Луганська і „Адептимудрості” з Київського ліцею № 208. Гра була нелегка, але намвдалося перемогти з рейтингом 4. Чвертьфінальні та півфінальні боїтакож були переможними. Починаючи з третьої гри ми втримувалирейтинг 5, тобто сума балів становила більше 51.

– Ви берете участь вперше…

– Взагалі, команда з Харкова (учні 45 гімназії) їздить на турніррегулярно і часто займає перше місце, але конкретно ми – вперше.Причому всі.

(Продовження на 4 стор.).

Листопад 2011 року МАН і Я4

Дмитро Матвєєвський:„Математикою потрібно справді захопитись, тоді вона стає цікавою”

Літо в Переяславі�Хмельницькому

– Як ви оцінюєте цьогорічнийВсеукраїнський турнір?

– Загалом склалося добревраження, дійсно цікава системабоїв. Суперники дуже добрепідготовлені, в них чудово зробленідоповіді, є сильні опоненти ірецензенти, які вже мають досвідучасті у таких змаганнях. Саме томуспочатку було нелегко, але згодом мизрозуміли суть, почали задаватибагато прямих запитань. Завдякитому, що в нас у ліцеї і гімназіїматематичне навчання на високомурівні, ми і перемогли.

– Відколи почалося твоєзахоплення математикою?

– О, давно. Десь у другому класі япочав відвідувати гурток „Еврика” вліцеї. Саме відтоді.

– Який розділ тобі подобаєтьсянайбільше?

– Найбільше мені до вподоби розділматематичного аналізу та теоріїчисел.

– Якими рисами повиненволодіти той, хто плануєпов’язати своє життя зматематикою?

– Взагалі, потрібно цим справдізахопитись, тоді математикастає цікавою. Причому необхіднопримушувати себе часторозв’язувати математичнізавдання. Дуже важливим євміння зосереджуватись употрібний момент.

– А яке місце ця наука посядеу твоєму майбутньому?

– Я навчаюся в 11 класі йнеодмінно вступатиму наматематичну спеціальність, але щене визначився, на яку.

– Які ще маєш інтереси, крімматематики?

– Досить багато. Вже близьковосьми років займаюся бальнимитанцями, раніше також займавсяплаванням. Щодо літератури, тонадаю перевагу класичним творам.

– Цього року всеукраїнський

Цього року я вперше сталаучасницею літньої школи МАН іхочу поділитися своїмивраженнями. Юні історикивідпочивали та водночаснавчалися влітку в Переяславі�Хмельницькому.

Можливо, когось здивує, яквідпочинок можна поєднати знавчанням, але все стає зрозуміловже з першого дня перебування улітній школі. Всеукраїнська літняшкола МАН зібрала талановитихдітей із різних куточків України, якихоб’єднує спільне зацікавленнянаукою і єдина мета: здобутипобільше нових знань і відпочити.Багато цікавих лекцій, тренінгів уПереяславському університеті,екскурсії по музеях, по місту – всеце тісно переплелося з відпочинкомна березі Дніпра та на територіїтабору.

Переяслав�Хмельницький – містомузеїв, відвідування яких було одним

з основних наших завдань.Найбільше запам’ятався мемо�ріальний музей Григорія Сковороди,в якому нам розповіли історіюПереяславського колегіуму, де свогочасу викладав український філософ.В одному із залів, посидівши на лавіперед „живим“ Сковородою, мивідчули атмосферу часів життямандрівника. Також у цьому музеїзнаходиться факсимільне виданняПересопницького Євангеліє.

Музей народної архітектури тапобуту Середньої Наддніпрянщини,Меморіальний музей ЗаповітуТараса Шевченка, Музейтрипільської культури, Музейкозацької слави, Музей�діорама„Битва за Дніпро в районіПереяслава і створення Бук�ринського плацдарму восени1943 р.” – це неповний переліквідвіданих нами музеїв у Переяславі�Хмельницькому. Ми також побувалиу Києві та Чигирині. Незабутня

оглядова екскурсія Києвом,відвідування резиденції БогданаХмельницького, Замкової гори таБастіону Дорошенка в Чигирині,Іллінської церкви в селі Суботові(усипальниці Богдана Хмель�ницького) залишились назавжди внашій пам’яті. Завдяки насиченійпрограмі ми цікаво провели час, щопролетів надзвичайно швидко інаповнив нас новими враженнями.

Спілкування з обдарованимировесниками, обмін досвідом,порадами, різноманітні цікавідискусії подарували нам новізнання, по�новому вплинули накожну особистість і допомогли принаписанні творчої роботи на вільнутему. Дякуємо Всеукраїнській МАНза підготовку літніх шкіл на високомурівні.

Христина КУТНІВ,слухачка Львівської обласної

МАН (секція історії)

(Закінчення. Початок на 3 стор.).

Листопад – час для ностальгіїКоли за вікном холодно, мокро і сіро, часто згадуються довгі літні дні, теплі вечори таморе часу для зустрічей з друзями. От і МАНівці з ностальгією пригадують веселімиттєвості найдовших шкільних канікул. Пропонуємо читачам літні спогади наших юнихжурналістів. Пориньмо разом у світ тепла та сонця.

етап турніру приймає Львів. Як вамнаше місто?

– На жаль, між боями було замалочасу, щоб оглянути місто. Але те, щоми побачили у Львові, нам дужесподобалось.

Анастасія СОГОЛОВСЬКА,11'Б клас, СЗШ № 21

МАН і Я Листопад 2011 року 5

Місце зустрічі – Рівне!Для учнів Малої академії наук не існує проблеми, де відпочитивлітку, вони переконані: кращого відпочинку, ніж Літні профільнішколи МАН не знайти! Дев’ять міст нашої держави цьогорічгостинно приймали юних науковців з різних галузей науки. Але саме

Рівному випала нагода на два тижні стати осередком „молодої” журналістики України.Сюди з’їхалося близько 30 підростаючих „акул пера” з усіх куточків країни, щоб набратись ісил, і досвіду у Всеукраїнській літній школі журналістики (ЛШЖ).

19 червня стало для мене особливим днем: саме тоді язустрілася зі своїми колегами з усіх регіонів України! Призустрічі спланували собі програму відпочинку на всі дні,однак навіть не підозрювали, що організатори ЛШЖ маютьщодо нас дещо інші плани.

Відпочивши з дороги, попрямували на офіційнуцеремонію відкриття, де нам роздали все необхідне длятого, щоб досягнути позитивного результату.Познайомившись зі всіма людьми, які (як казав директорРМАНУМ) згодом і стали тими ювелірами, котрі робили знас діаманти, ми кинулися в бій! З цієї хвилини ми вжебули не просто Антонами, Софіями, Анастасіями таДенисами, а журналістами, фахівцями, перед якимистоїть конкретне завдання. Кожен з учасників школиобирав собі напрям, в якому йому найбільше хотілось бипрацювати: фото�, радіо�, газетна чи тележурналістика.Особисто я вибрала останнє.

Поєднавшись із подругою із Миколаєва у творчийтандем, ми почали роботу над власним телематеріалом.Кожної хвилини ми спостерігали за учнями, вишукувалицікаві, а іноді й кумедні моменти з нашого ЛШЖівсько�рівненського життя. Працювали на повну силу, аджезнали, що сюди з’їхались тільки найкращі, і будь�якийпромах міг стати для нас вирішальним.

Попри інтенсивну роботу над творчими завданнями,кожного дня викладачі одного з рівненських університетівпроводили лекції, практичні заняття та тренінги. Так юні„акули пера” спробували себе в ролі телеведучого насправжній професійній студії, охочі до фотографіїпобували на майстеркласах провідних фотохудожниківРівного, майбутні рекламісти мали змогу поспілкуватисяз директором найвідомішого рівненського рекламногоагентства. Навики та знання, здобуті під час занять,суттєво підвищували ефективність нашої праці. Вартозазначити, що викладачі підтримували нас не лише підчас лекцій, а й поза ними. Ще в перший день миобмінялись контактами і могли телефонувати та проситипоради щодо журналістської творчості.

Але, як то кажуть, робота роботою, а обід за розкладом.

Попрацювавши, ми почали активно відпочивати. ЗавдякиРівненській Малій академії наук ми побували в багатьохісторично важливих містах Західної України – в Острозі(НУ „Острозька академія”), Межиріччі (Свято�Троїцькиймонастир), в Почаєві (Почаївська лавра), Кременці(Замкова гора), Дубні (Дубенський замок, закинутийТараканів форт), в селі Онишківці (джерело св. Анни), вЛуцьку (Луцький замок), в місті Гурби (Пантеон СлавиГероїв УПА), Дермані (музей Уласа Самчука та БорисаТена).

Ще одним позитивним фактом стало те, що малимакадемікам вже вкотре вдається стирати межупосередині України та перетворити болючу тему „Захід�Схід” на міф! Адже впродовж тих 13 днів зав’язалась міцнадружба між представниками Рівного, Києва, Донецька,Львова, Миколаєва, Сум, Харкова, Полтави, Луцька,Тернополя, Чернігова, Криму, Івано�Франківська,Житомира, Дніпропетровська, Вінниці, Чернівців,Луганська.

Набравшись неоціненного досвіду та знань, зяскравими емоціями, які не гаснуть ось уже 3 місяці, миповернулися додому. До речі, львівська делегація

журналістів�МАНівців, продемонструвавши високийрівень підготовки, стала найрезультативнішим (!!!)регіоном України в ЛШЖ�2011: Анастасія Соголовськастала найкращою одразу в декількох номінаціях газетноїжурналістики, Ірина Роговик увійшла в трійкунайпрофесійніших фотокореспондентів, отримавшиспеціальний приз від фотохудожника ОлександраХарвата, а авторка цих рядків разом із АнастасієюНауменко (м. Миколаїв) стали першими в номінації занайкращий телефільм ЛШЖ!

Отже, особисто я не пошкодувала, що вирішилапровести частину свого літа саме у Всеукраїнськійпрофільній школі Малої академії наук, адже мала змогуодночасно з відпочинком присвяти себе улюбленійсправі!

Соломія БУЙ, 11 клас, СЗШ № 73

Листопад 2011 року МАН і Я6

Літня школа: поєднання приємного з кориснимНещодавно я гуляла в центрі і зовсім випадково зустріла свою давню подругу – Галю Борсук.Ми давно не бачились і вирішили кудись піти посидіти і поговорити, а заодно й зігрітись.Знайшовши затишне кафе, ми замовили капучіно – і розмова мимоволі перепливла на спогадипро літні канікули. Розповідь Галі мене дуже зацікавила, і я вирішила поділитисянею з вами…

Þí³ íàóêîâö³-ô³ëîëîãè â³äïî÷èëè íà Ñâ³òÿç³

Галя регулярно відвідує Малуакадемію наук, старанно вчиться,проводить різні дослідження в галузібіології. Щороку пише наукові роботи.Цьогорічні її старання не залишилисьнепоміченими, винагородою за нихстала можливість взяти участь уВсеукраїнській літній школіінноваційних технологій „Стратегічнітренди – 2025: Світ, у якому будутьжити наші діти”, котру організувалаЛьвівська обласна Мала академіянаук і Міжнародний центрперспективних досліджень. Двадцятьдітей із різних куточків Україниприїхали до Львова, звідки їх завезлиавтобусом до мальовничого селаРосохи Самбірського району.

Приїхавши, МАНівці поселилися вкрасиві будинки, відбувся вечірзнайомств. Після цьогожеребкуванням учасників поділили начотири команди. Команду, в якупотрапила Галя, назвали „Калина”.

Літня школа не стала для дітей„суворою школою навчання”, бо малана меті не лише навчити нового, але йзацікавити юних науковців, саме томудень починався о дев’ятій ранку з

зарядки, після неї – сніданок ізаняття, впродовж яких учністворювали презентації про своєбачення майбутнього світу, в якому миживемо, зазначали проблеми, якізаважають саме такому розвиткусвіту, міркували над вирішенням цихпроблем. Щовечора МАНівцізбирались у камінній залі, депідводили підсумки дня.

Крім занять, були ще інтелектуальнізмагання, конкурси на екологічнутематику, еко�квест, лендарт(мистецтво землі) – учасники робилималюнки на землі з каміння і квітів,конкурс на найкращу презентацію,есе, фотографії, літературнімініатюри, а також спортивнізмагання: естафети, турнір з міні�футболу, фехтування. За коженвиграний конкурс команда�переможець отримувала бали. В кінцілітньої школи ці бали підсумували, акоманда, яка набрала найбільшебалів, отримала призи – флешки.

В програму літньої школи такожвходили зустрічі з запрошенимигостями, візит у Старосамбірськурайонну раду та адміністрацію,

культурно�освітня подорож до Львова,екскурсія історичними пам’яткамиСтаросамбірщини, національнимпарком „Верхньодністровські Бес�киди”.

Найбільше Галі запам’ятався вечірпоезій на екологічну тему і концерт начесть свята Івана Купала, де дітиспівали українські пісні, дівчата плелиі пускали на воду віночки, а ще –краєвиди, які дивували своєю красоюі загадковістю.

Два тижні промайнули дуже швидко,але запам’яталися назавжди.Прощатися було дуже важко, аджеколектив здружився, не обійшлося безсліз. Літня школа дала Галині не лишенові знання, а й досвід, однодумців,нових друзів, з якими вонасподівається ще не раз зустрітися.

Якщо ви теж хочете потрапити в однуз таких літніх шкіл, то маєте багатошансів, головне – весь рік старанно інаполегливо працювати, добревчитися і мати велике бажання. Літо зМалою академією наук ви не забудетеніколи!

Аня МОНЧУК,11 клас, СЗШ № 78

На початку серпня в одному знаймальовничіших куточків Волиніна березі озера Світязь проходилаВсеукраїнська літня філологічнашкола Малої академії наук України.

Коли мені запропонували тудипоїхати, я спершу вагалася, адже щеніколи не брала участі в подібнихзаходах. Проте з перших днів могоперебування у школі я зрозуміла, щоці вагання були даремними, боздобутий досвід, як і сам процеснавчання, відпочинку, спілкування інових знайомств, приніс тількипозитивні враження.

Заїзд і реєстрація учасників, а такожурочисте відкриття проходили у місті

Луцьку. Учасникамишколи були учні 8�10�хкласів, члени Малихакадемій наук з де�в’ятнадцяти областейУкраїни. Львівськуобласну МАН пред�ставляли слухачі секцій„Українське літерату�рознавство” і „Теоріялітератури” ОлесяСемашко та Ольга Мак�симів.

Наша подорож почарівній Волинірозпочалася із самого їїсерця – Луцька. Ми від�

відали один із найдавніших замківУкраїни – Замок Любарта, збудованийще у 14 ст., та Музей Волинської ікони,що славиться унікальною пам’яткою11�12 ст. – Холмською Чудотворноюіконою Божої Матері.

По дорозі з Луцька до Світязя мипобували на екскурсії в Зимненськомумонастирі та у місті Володимирі�Волинському. Поселили нас воздоровчій базі „Гарт” Волинськогонаціонального університету імені ЛесіУкраїнки. Пізніше я довідалася, що ценайкраща база на території. Тут ми нетільки відпочивали, а й поглибленовивчали творчість Лесі Українки, бонаша навчальна програма була

присвячена саме їй. Нам читали лекціїпро життя і творчий шлях поетеси, їїлисти та родинні зв’язки.

Усіх учасників поділили подев’ятеро на три групи. У кожній групіпо троє учнів працювали над однієюнауково�дослідницькою роботою. Усітеми робіт стосувалися драми�феєрії„Лісова пісня”, адже цього рокувідзначали столітній ювілей з часунаписання цього твору.

Під час літньої школи ми малинагоду поспілкуватися з різнимивідомими людьми – письменникомМихайлом Слабошпицьким, волин�ськими діячами культури та літе�раторами Анатолієм Качинським,Надією Гуменюк, Петром Засемком.

Звичайно, ми поєднували приємнез корисним: купалися в озері, ходилина пляжну дискотеку та спілкувалися.В останній день нашого перебуванняна базі ми організували вечір талантів,де кожен міг продемонструвати своївміння.

Закриття школи і захист науково�дослідницьких робіт відбувся у Луцьку,де всіх учасників нагородилиграмотами та вручили їм свідоцтвапро закінчення літньої школи.

Олеся СЕМАШКО, 10 клас,Львівська правнича гімназія

МАН і Я Листопад 2011 року 7

Çàö³êàâëåííÿ òåàòðîì íå çíèêຠí³êîëè

Сцена, завіса, яка відділяє актора від зацікавлених поглядівглядачів, третій дзвінок – і гра починається. З цьогомоменту актор стає персонажем, а не тим, ким є узвичайному житті, він перевтілюється в задум авторатвору та режисера. Можливість зануритися в життяактора організували учням МАН на факультетіжурналістики в листопаді в аудиторії 102, де збираютьсяучні МАН – майбутні журналісти.

Коли двері відчинились, перед намипостав кремезний чоловік з дужепривітним поглядом, в якомупростежувались „дитячі манери”. Цейчоловік жваво попрямував доостанньої парти та швидко сів. Усізразу розвернулись до нього. Мидізналися, що це актор Першогоукраїнського театру для дітей таюнацтва Ігор Гулюк. Спочаткунесміливо, а потім дедалі впевненішеми задавали запитання про все, щонас цікавило.

За словами нашого гостя, щодня,коли він прямує до театру, як і 18 роківтому, робить це з тим самим запалом.На запитання, який має бутиідеальний актор, блискавичновідповідає:

– Я! – а тоді зразу сміється: – Намою думку, справжній актор повиненвиходити завжди „сухим з води”,володіти психологією, а такожстандартним набором: пластикою,хореографією, вокалом, відчуттямритму тощо. Актор повинен бутипіддатливим, як пластилін, а водночаствердим, як кремінь, щоб висловити

перед глядачем своє „я” на сцені, цеодна з невід’ємних складовихакторської професії.

Як і люди всіх творчих професій,актори мають свої забобони. Коли напочатку репетиції з рук випадає аркушзі словами ролі, обов’язково треба нанього сісти, „але все залежить відтвердості духу самої людини”.

– Чому Ви вибрали роботу самев театрі для дітей?

– Мені там цікаво. „Ти ніколи невиростеш з коротких штанців” – такмені постійно казали.

Трупа театру, в якому працює ІгорГулюк, поєднала зовсім різних людей,всіх психотипів та характерів, до тогож їх об’єднує лише професія та мета,до якої вони йдуть спільнимизусиллями. Якщо роль неподобається, не треба боротися зісловами чи з персонажем, поборешсятільки з режисером.

Коли гостя попросили порівнятисебе з якимось героєм, явищем,станом, він сказав:

– Тепле сонечко, ураган, білий тапухнастий, а якщо це все зліпитидокупи, то вийде м’яка іграшканевизначеної форми, але паруголочок все ж можна знайти.

Ми були вдячні за спілкування, мизблизились та розмовляли на рівних,не відчуваючи різниці у віці. Коли нашабесіда закінчилась, ми подякувалиакторові, як належить, боаплодисменти від публіки та захопленіочі – це найголовніша подякаакторові.

Вікторія ХОМА,10 клас, СЗШ № 50

Акторська майстерність – цедар від Бога. Уміння пере�втілюватись у персонажа означаєкожного разу на сцені впускати всебе характер свого героя ідавати йому волю творитивидовище. Не загубити себе притаких частих перевтіленнях,безперечно, важливо. На такіроздуми мене наштовхнулозаняття гуртка журналістики заучастю актора Першогоукраїнського театру для дітей таюнацтва Ігоря Гулюка.

– Пірнати у професію з головоюактори не радять, бо грати вартолише у театрі, а виходячи з нього,треба ставати собою. Чим більшети граєш у житті, тим важче гратина сцені. Як акторам вдаєтьсяотримувати задоволення від гри і

відокремлювати своє „я” відхарактеру персонажа?

– Ти будуєш свою роль сам, режисерлише підштовхує. Актор має бутипіддатливим, як пластилін, щоб можнабуло з себе щось „виліпити”, але йтвердим, як кремінь, щоб незагубитись у світі персонажів чи невтратити своє „я”, – поділився ІгорІванович.

– Чому Ви вибрали театр длядітей?

– Це цікавіше. Там розуміють жарти,– з посмішкою продовжує, – щобзрозуміти, чого хоче аудиторія в даниймомент, потрібно бути психологом.

– А доводилось Вам виходити насцену, коли зовсім не до сцени?Якщо так, то яким чином Вам

вдавалося зосередитись на грі?

– Звісно, у кожної людини в життіприсутні чорні смуги. Мені допомагаємагія сцени: коли ти в костюмі і гримі,а в залі аплодисменти, ауразацікавленого захоплення Їавтоматично переключаєшся на свогогероя.

– Яка роль Вам найважчедавалась?

– Однозначно це був Тугар Вовк ізповісті Івана Франка „Захар Беркут”.

– Зацікавлення до сцени незгасає з роками?

– Аж ніяк, до театру запал не зникає.Немає нічого, на що б я проміняв його.

Юлія ВОЙЦІХ,11'А клас, СЗШ №91

Ігор ГУЛЮК:„Актор повинен бути піддатливим, як пластиліні водночас твердим, як кремінь, щоб виразити себе”

Листопад 2011 року МАН і Я8

12345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901

МАН і Я Редактор Тетяна ПАСОВИЧ Адреса для листування: 79000м. Львів, вул. Коперника, 42Тел.: 225C56C81, 261C22C58.

Комп’ютерна версткаЛьвівської обласної МАН

Газета Львівської обласноїМалої академії наук

Це людина, яка випромінює радість.Його енергетикою заряджаються нетільки дітлахи, що відвідуютьвистави у Першому українськомутеатрі для дітей та юнацтва(нещодавно отримав статусакадемічного), а й їхні заклопотанібатьки. ЛюдинаCСонце, Віслючок,Вовчик, Вінні Пух, Карлсон, а загалом– людинаCперевтілення. Ігор Гулюк –не просто добрий актор, він ужечастина того театру, в який вклавсебе повністю…

Сьогодні театрам небракує професійних акто�рів. Проте завжди потрібналюдина, що сама по собіє втіленням різносторон�ності, контрастності йнепередбачуваності. ІгорГулюк – уже не най�молодший у Першомуукраїнському театрі длядітей та юнацтва. Але тойзапал, з яким акторбереться за кожну роль, тіпо�дитячому добрі та щирііскри в його очах,незгасна позитивнаенергетика, як і 18 роківназад, притягує безлічмаленьких оченят доперегляду вистави.

Саме 18 років тому, 1993року у виставі „Купальськібувалиці” в ролі батька натеатральну сцену вийшовльвівський актор ІгорІванович Гулюк.

– На початках мені булобоязко ставати професій�ним актором. Адже зсамого початку усі знали,що я комік, – розповідаєактор. – А професіоналповинен вміти швидкоперевтілюватись і бутирізним.

Справді, дивлячись наІгоря Івановича, слухаючи

його та заряджаючись віднього позитивом, важкоуявити актора у сер�йозному амплуа. Але колибачиш Ігоря Гулюка насцені, наприклад, у роліТугара Вовка у виставі„Захар Беркут” – одразувідчувається глибинавнутрішнього світу інеабияка майстерністьмитця.

Творчий шлях цьогоприязного чолов’яги роз�почався ще у школі – вінбув учасником драматич�ного гуртка. Позаякбатьком майбутньогоактора був спеціаліст ізлісового господарства, тоза наполяганням батькаІгор вступив до Лісо�техніки, але й тамнайбільше проявив себе утворчому амлуа на різнихстудентських вечорах таконкурсах. Тепер вінговорить: „А якщо б я такипішов у лісництво – що б яробив?!” Слідом загуртками в школі Ігор Гулюкбув учасником і„Галичини”, і „Поплавка”,навіть „Людей і ляльок”.

У Театрі для дітей таюнацтва на рахунку актора43 вистави і 53 ролі у них!

Доводилось перевтілю�ватись у найрізноманітнішіобрази – від Віслюка доКарлсона, від Тугара Вовкадо Олівера Твіста.

– Часом, – говорить ІгорГулюк, – доводилось гратидві ролі паралельно.Робочий день можепочинатись о 10 годині, азакінчуватись о 18, а можебути вечірня вистава.

Отже, професія акторавимагає також і фізичноївитривалості. Окрім цього,потрібно володіти пси�хологією, вміти „викру�чуватись”, вміти чіткорозмовляти, пристосо�вуватись до різних ролей,бути пластичним, матидобру пам’ять та вокальніздібності.

Ігор Гулюк поділивсядеталями акторських буд�нів. Коли роль серйозна,перед виставою вартоповторити слова, аджесуфлера у театрі немає.Ближче до початку виставинакладють грим. Інколиклеять накладні нігті (рольКрота у „Дюймовочці“),часом „животика” додат�кового чіпляють. „У виставідорослі грають дітей, –ділиться пан Ігор. – Тому

наше завдання – зробититак, щоб дитина намповірила”.

Акторська майстерність– надзвичайно складнемистецтво. В кожну рольтреба вкладати частинусебе. Тоді і виставацікавіша, і задоволенимизалишаються обидвісторони – як професіо�нальна, так і глядацька.Але бувають моменти,коли далеко не довиконання професійнихобов’язків. Але акторпереконує, що театральназавіса має своєріднумагію, та й саме ус�відомлення того, що в залінікого не цікавить твійстан, змушує вдягатимаску з іскрами в очах.

Деколи таку „маску”доводиться одягати вповсякденному життікожному з нас. Здавалосяб, професійним акторам цеповинно вдаватись значнопростіше. Але за словамиІгоря Гулюка, акторомліпше бути тільки на сцені.Бо коли починаєш грати вжитті – перестаєш грати насцені.

Владислава ПОЛЬЧИН,9'А клас, СЗШ № 96

Ігор ГУЛЮК: “Коли починаєш грати в житті,перестаєш бути актором на сцені!”