МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ 2003

ББК 65.290-93 Розповсюджувати та тиражувати Т 35 без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

Рецензенти: В. Ф. Столяров, д-р екон. наук, проф.

(Київський національний університет технологій та дизайну) Б. В. Захожая, д-р екон. наук, проф.

(Міжрегіональна академія управління персоналом)

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18.2-1428 від 11.07.02

Терещенко О. О.

Т 35 Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.

ISBN 966-574-441-0 У пропонованому навчальному посібнику комплексно розкрито актуальні пи-

тання, пов’язані з організацією фінансової діяльності суб’єктів господарювання, фі-нансуванням, управлінням Cash-flow, дивідендною політикою, фінансовими інвести-ціями, оцінкою вартості підприємств, фінансовим контролінгом та бюджетуванням.

Призначений для студентів, слухачів магістерських програм економічних вузів, бізнесменів, фінансових директорів, контролерів та аналітиків, менеджерів підпри-ємств, працівників банків, консалтингових фірм і фінансових посередників. За допо-могою посібника спеціалісти у фінансовій сфері мають можливість набути базової підготовки з питань організації фінансової діяльності підприємств і навчитись прий-мати кваліфіковані фінансові рішення.

ББК 52.290-93 Навчальне видання

ТЕРЕЩЕНКО Олег Олександрович

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Навчальний посібник

Редактор Т. Зарембо. Художник Т. Зябліцева Технічний редактор Т. Піхота. Коректор Л. Тютюнник. Верстка Н. Коломієць

Підписано до друку 05.12.02. Формат 60×84/16. Папір офсет. № 1. Гарнітура Тип Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 32,20.

Ум. фарбовідб. 32,64. Обл.-вид. арк. 35,53. Наклад 5000 прим. Зам. № 01-2396.

Київський національний економічний університет 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1

Свідоцтво про реєстрацію № 235 від 07.11.2000 Тел./факс: (044) 458-00-66; 456-64-58

E-mail: publish@kneu.kiev.ua

© О. О. Терещенко, 2003 ISBN 966-574-441-0 © КНЕУ, 2003

mailto:publish@kneu.kiev.ua�

3

Зміст

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Розділ 1. Основи фінансової діяльності суб’єктів господарювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

1.1. Капітал підприємства та його економічна сутність . . . . . . . . . 11 1.2. Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів гос-

подарювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 1.3. Фінансова діяльність у системі функціональних завдань

фінансового менеджменту підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 1.4. Організація фінансової діяльності підприємств . . . . . . . . . . . . 20 1.5. Форми фінансування підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 1.6. Критерії прийняття фінансових рішень . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 1.7. Теоретичні джерела фінансової діяльності підприємств . . . . . 32

1.7.1. Класична теорія фінансування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 1.7.2. Теорема іррелевантності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 1.7.3. Теорія оптимізації портфеля інвестицій . . . . . . . . . . . . . 38 1.7.4. Модель оцінки дохідності капітальних активів (САРМ) . . . 42 1.7.5. Неоінституційна теорія фінансування . . . . . . . . . . . . . . 49 1.7.6. Концепція максимізації вартості капіталу власників

(Shareholder-Value-Konzept) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53 Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55

Розділ 2. Особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм . . . . . . . 59

2.1. Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59

2.2. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без ство- рення юридичної особи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65

2.3. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств . . . . 69 2.4. Особливості фінансової діяльності товариств з обмеженою

відповідальністю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72 2.5. Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств . . . 75

4

2.6. Особливості фінансової діяльності командитних і повних товариств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77

2.7. Фінансова діяльність кооперативів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 2.8. Особливості фінансової діяльності підприємств

з іноземними інвестиціями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 2.9. Фінансова діяльність державних і казенних підприємств . . . . 89

2.10. Фінансування спільної діяльності підприємств на основі договорів кооперації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92

Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

Розділ 3. Формування власного капіталу підприємств . . . . . . . . . . . . . . . 102 3.1. Власний капітал, його функції та складові . . . . . . . . . . . . . . . 102 3.2. Статутний капітал і корпоративні права підприємства . . . . . 107

3.2.1. Номінальний капітал підприємства . . . . . . . . . . . . . . . 107 3.2.2. Привілейовані акції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110 3.2.3. Балансовий та ринковий курси акцій . . . . . . . . . . . . . . 111

3.3. Резервний капітал підприємства, його види та джерела формування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117

3.4. Збільшення статутного капіталу підприємства . . . . . . . . . . . 122 3.4.1. Основні цілі та передумови збільшення статутного

капіталу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 3.4.2. Збільшення статутного капіталу ТОВ . . . . . . . . . . . . . . 123 3.4.3. Методи та джерела збільшення статутного

капіталу АТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 3.4.4. Переважне право власників на придбання

акцій (часток) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127 3.4.5. Курс емісії корпоративних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132 3.4.6. Порядок збільшення статутного капіталу на основі

додаткової емісії корпоративних прав . . . . . . . . . . . . . 136 3.5. Зменшення статутного капіталу підприємств . . . . . . . . . . . . 142

3.5.1. Завдання та основні передумови зменшення статутного капіталу підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . 142

3.5.2. Зменшення статутного капіталу ТОВ . . . . . . . . . . . . . . 143 3.5.3. Способи зменшення статутного капіталу АТ . . . . . . . . 145 3.5.4. Санація балансу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148

3.6. Звіт про власний капітал . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 Додатки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162

Розділ 4. Внутрішні джерела фінансування підприємств . . . . . . . . . . . . . 169 4.1. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства . 169 4.2. Самофінансування підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171

4.2.1. Приховане самофінансування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172 4.2.2. Тезаврація прибутку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173

5

4.3. Збільшення статутного капіталу без залучення додаткових внесків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175

4.4. Забезпечення наступних витрат i платежів . . . . . . . . . . . . . . 177 4.5. Чистий грошовий потік (Cash-flow) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181 4.6. Показники Cash-flow . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 4.7. Звіт про рух грошових коштів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188

Додатки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 195

Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202

Розділ 5. Дивідендна політика підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210 5.1. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики . . . . 210 5.2. Теорії в галузі дивідендної політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212 5.3. Фактори дивідендної політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214 5.4. Порядок нарахування дивідендів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215 5.5. Форми виплати дивідендів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217 5.6. Інструменти дивідендної політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 5.7. Методи нарахування дивідендів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223 5.8. Оподаткування дивідендів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225

5.8.1. Оподаткування дивідендів, які отримують нерезиденти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226

5.9. Ефективність дивідендної політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230

Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 232

Розділ 6. Фінансування підприємств за рахунок позичкового капіталу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235

6.1. Позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові . 235 6.2. Фінансові кредити . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239

6.2.1. Довгострокові та короткострокові банківські кредити 239 6.2.2. Практична робота із залучення банківських кредитів . 240 6.2.3. Кредитоспроможність підприємства . . . . . . . . . . . . . . 245 6.2.4. Кредитне забезпечення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257 6.2.5. Кредит в іноземній валюті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 264

6.3. Облігації підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 267 6.3.1. Види облігацій та їх параметри . . . . . . . . . . . . . . . . . . 267 6.3.2. Емісія облігацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269 6.3.3. Погашення облігацій підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . 273 6.3.4. Облігації з нульовим купоном (Zerobond) . . . . . . . . . . 275 6.3.5. Конвертовані облігації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279 6.3.6. Варанти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282

6.4. Комерційні кредити . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 284 6.5. Факторинг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 289

Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 290

6

Розділ 7. Фінансові аспекти реорганізації підприємств . . . . . . . . . . . . . . . 293 7.1. Реорганізація як специфічний напрям фінансової

діяльності підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 293 7.2. Загальні передумови реорганізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295 7.3. Укрупнення підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 299

7.3.1. Сутність та основні завдання реорганізації, спрямованої на укрупнення підприємства . . . . . . . . . . 299

7.3.2. Злиття та приєднання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 300 7.3.3. Поглинання (аквізиція) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310

7.4. Реорганізація підприємства, спрямована на його розукрупнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312

7.5. Перетворення як особлива форма реорганізації підприємства . 319 Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323

Розділ 8. Фінансові інвестиції підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 326 8.1. Сутність і класифікація фінансових інвестицій підприємства . 326 8.2. Довгострокові фінансові інвестиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329 8.3. Поточні фінансові інвестиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 331 8.4. Оцінка доцільності фінансових інвестицій . . . . . . . . . . . . . . 332

8.4.1. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксова- ною ставкою дохідності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 333

8.4.2. Оцінка доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 340

8.5. Відображення вартості фінансових інвестицій у звітності . . 346 Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 353

Розділ 9. Оцінка вартості підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356 9.1. Необхідність, завдання і принципи експертної оцінки

вартості підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356 9.2. Вартість капіталу підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 358 9.3. Методичні підходи до оцінки вартості підприємства . . . . . . 361

9.3.1. Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства . . . . . 362 9.3.2. Майновий (витратний) підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 370 9.3.3. Оцінка вартості підприємства на основі ринкового

підходу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372 9.4. Практична робота з оцінки вартості підприємства . . . . . . . . 376 Тести та аналітичні ситуації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 378

Розділ 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 382

10.1. Компетенції фінансових служб у сфері зовнішньо- економічної діяльності підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . 382

10.2. Регулювання розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 388

7

10.3. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій 389 10.3.1. Правила щодо здійснення розрахунків у сфері

зовнішньоекономічної діяльності . . . . . . . . . . . . . . 389 10.3.2. Типові платіжні умови зовнішньоекономічних

договорів (контрактів) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393 10.3.3. Форфейтинг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 396

10.4. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторго- вельних операцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 398

Тести . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 401

Розділ 11. Фінансовий контролінг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 403 11.1. Сутність, необхідність та основні завдання фінансового

контролінгу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 403 11.2. Стратегічний фінансовий контролінг . . . . . . . . . . . . . . . . . 407 11.3. Оперативний фінансовий контролінг . . . . . . . . . . . . . . . . . . 412 11.4. Координація як центральна функція контролінгу . . . . . . . . 416 11.5. Внутрішній аудит (ревізія) в системі функцій контролінгу . 417 11.6. Система раннього попередження і реагування (СРПР) . . . . 419

11.6.1. Зміст, призначення та організація . . . . . . . . . . . . . . 419 11.6.2. Прогнозування банкрутства на основі

дискримінантного аналізу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 422 11.7. Методи контролінгу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 427

11.7.1. Аналіз точки беззбитковості (Break-Even-Analyse) . 428 11.7.2. Бенчмаркінг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 436 11.7.3. Вартісний аналіз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 438 11.7.4. Портфельний аналіз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 440 11.7.5. АВС-аналіз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 440 11.7.6. Аналіз сильних і слабких місць на підприємстві . . . 443

11.8. Методи фінансового прогнозування . . . . . . . . . . . . . . . . . . 445 11.8.1. Експертне (суб’єктивне) прогнозування . . . . . . . . . 445 11.8.2. Каузальне прогнозування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 447 11.8.3. Методи екстраполяції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 449

Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 454

Розділ 12. Бюджетування на підприємстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 457 12.1. Бюджетування як функція фінансового контролінгу . . . . . . 457 12.2. Принципи бюджетування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 462 12.3. Способи бюджетування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 463 12.4. Система бюджетів на підприємстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 465 12.5. Визначення потреби підприємства в капіталі . . . . . . . . . . . 469

12.5.1. Зміст та види потреби в капіталі . . . . . . . . . . . . . . . 469 12.5.2. Потреба в капіталі для фінансування основних

засобів і нематеріальних активів . . . . . . . . . . . . . . . 475 12.5.3. Потреба в капіталі для фінансування оборотних

активів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 478

8

12.6. Правила фінансування підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 490 12.6.1. Золоте правило фінансування . . . . . . . . . . . . . . . . . 490 12.6.2. Золоте правило балансу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 492 12.6.3. Правило вертикальної структури капіталу . . . . . . . 493 12.6.4. Ефект фінансового лівериджу . . . . . . . . . . . . . . . . . 497

12.7. Планування прибутків і збитків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 503 12.8. Планування ліквідності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 506 12.9. Планування показників балансу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 515

12.10. Прогноз руху грошових коштів (Cash-flow) . . . . . . . . . . . . . 517 12.11. Бюджетний контроль та аналіз відхилень . . . . . . . . . . . . . . 519

Тести і задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 522

Глосарій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 528

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 542

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 546

Алфавітно-предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 550

9

Вступ

Управління фінансами підприємств, які функціонують в умо-вах вільного ринку, є найменш дослідженою галуззю вітчизняної економічної науки. Така ситуація певною мірою закономірна. За адміністративно-командної економіки переважна більшість підп-риємств мала державну форму власності і здійснювала свою гос-подарську діяльність згідно із централізованими планами. Управ-ління фінансами підприємств проводилося в адміністративному порядку: на рівні міністерств і відомств приймалися рішення про розподіл прибутку суб’єктів господарювання, виділення їм асиг-нувань на здійснення капіталовкладень чи поповнення обігових коштів тощо. Менеджменту підприємства не потрібно було приймати рішення щодо збільшення статутного капіталу, емісії акцій чи облігацій, управління інвестиційними вкладеннями та ін., а отже непотрібними були і відповідні спеціалісти.

Таким самим чином була побудована й уся освіта та наука про фінанси підприємств. Показовим є те, що підготовка фахів-ців у галузі державних фінансів (макрорівень) здійснювалася за тими ж навчальними програмами, що й фахівців у сфері фінан-сів підприємств (мікрорівень). Цей порядок значною мірою збе-рігається і сьогодні, коли майбутні спеціалісти у сфері фінансів підприємств, страхової справи вивчають дисципліни, які стосу-ються організації державних фінансів. Натомість для ґрунтовно-го вивчення дисциплін, пов’язаних з управлінням фінансами пі-дприємств, не вистачає бюджету навчального часу. Ситуація дещо поліпшилась у результаті запровадження відповідних спе-ціалізацій на магістерському рівні підготовки фахівців зі спеці-альності «Фінанси», однак удосконалення навчальних планів ві-дбулося порівняно недавно, а отже, лише незначна кількість фінансистів, які працюють сьогодні на вітчизняних підприємст-вах, мають достатній рівень кваліфікації саме в галузі фінансо-вого менеджменту.

10

Враховуючи викладене, можна стверджувати, що одним із найважливіших резервів поліпшення параметрів діяльності підп-риємств є підвищення рівня кваліфікації фахівців, відповідальних за управління фінансами підприємств, та розробка якісно нових підходів до організації роботи фінансових служб саме у сфері фі-нансування. Для підготовки висококласних спеціалістів з фінан-сового менеджменту, фінансових аналітиків і контролерів необ-хідно використовувати спеціалізовані джерела інформації, зокрема ту літературу, якою користуються відповідні фахівці у провідних економічно розвинутих країнах — США, Японії, Захід-ної Європи.

На вимогу часу у вищих навчальних закладах України, які здійснюють підготовку бакалаврів зі спеціальності «Фінанси», запроваджена обов’язкова навчальна дисципліна «Фінансова дія-льність суб’єктів господарювання».

Метою вивчення дисципліни є отримання студентами базових знань з практичних питань організації фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

Предметом даної дисципліни є система фінансово-економіч-них відносин, які виникають у процесі мобілізації ресурсів для фінансування операційної та інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання і визначення найефективніших шляхів вкладен-ня коштів.

Пропонований навчальний посібник відповідає програмі дис-ципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання» і сприяє вирішенню проблеми забезпечення цієї дисципліни навчально-методичними матеріалами. У посібнику можна знайти відповіді на всі основні питання, з якими можуть зіткнутися фахівці галузі управління фінансовою діяльністю підприємств (фінансові мене-джери, аналітики, контролери). Матеріал подано з урахуванням найновіших надбань світової науки і практики у відповідній сфе-рі, а також на основі літературних джерел, які використовуються для фахової підготовки спеціалістів з питань фінансової діяльно-сті підприємств у німецькомовних країнах (Німеччина, Швейца-рія, Австрія). Більшість методів, інструментів та прийомів, оха-рактеризованих у посібнику, адаптовані до вітчизняних умов господарювання.

Автор виносить щиру подяку фахівцям з управління фінанса-ми підприємств Філіппс-Університету (м. Марбург, Німеччина) та університету м. Цюрих (Швейцарія), а також Фонду «Фолькс-ваген» (Німеччина) за надані консультації та сприяння в напи-санні і виданні цього посібника.

11

Розділ 1 ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Капітал підприємства та його економічна сутність. Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Фінансова, операційна та інвестиційна діяльність підприємства. Фінансова діяльність у системі функціональних завдань фінансового менеджменту підприємства. Організація фінансової діяльності під-приємств.

Класифікація форм фінансування. Критерії прийняття рішень у сфері фінансування.

Теоретичні джерела фінансової діяльності підприємств. Класич-на теорія фінансування. Теорема іррелевантності Міллера та Мо-дільяні. Основні положення теорії оптимізації портфеля інвестицій (Г. Марковіц). Модель оцінки капітальних активів (САРМ). Зміст неоінституційної теорії фінансування. Концепція максимізації вар-тості капіталу власників (Shareholder–Value-Konzept).

1.1. КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ

Однією з ключових категорій фінансів підприємств є капітал. Саме з його формуванням і використанням безпосередньо пов’я-зана фінансова діяльність суб’єктів господарювання. Тому роз- гляд основ фінансової діяльності підприємств слід розпочати з дослідження економічної сутності цієї категорії.

Поняття «капітал» є однією з найскладніших категорій фінан-сової науки. У вітчизняній та зарубіжній науково-практичній лі-тературі можна зустріти багато (досить часто взаємопротилеж-них) підходів до визначення сутності капіталу. Серед численних дефініцій капіталу можна виокремити:

• макроекономічний підхід (з народногосподарського погляду); • мікроекономічний підхід (з погляду суб’єктів господарюван-

ня). З народногосподарського погляду під капіталом розуміють

один із трьох факторів виробництва разом із землею та працею: з капіталом ідентифікуються виробничі засоби, що можуть бути використані для здійснення господарської діяльності (виробниц-

12

тва товарів, робіт, послуг)1. У фінансовій науці досить часто за-стосовується також монетарний підхід, згідно з яким капітал прирівнюється до грошових ресурсів, що спрямовуються на фінан-сування інвестицій, тобто під капіталом розуміють грошові кош-ти2. Проте капіталом вважаються лише ті грошові кошти, які вико-ристовуються для забезпечення зростання наявної вартості. Гроші стають капіталом переважно за умови їх нагромадження, зберігання та продажу на грошовому ринку, оскільки це дає їх вла-снику додатковий дохід у вигляді процента3. Згідно із марксистсь-кою теорією капіталу єдиним товаром, здатним приносити додат-кову вартість, може бути лише робоча сила. Отже, перетворення грошей на капітал і саме його виникнення нерозривно пов’язане з перетворенням робочої сили на товар, предмет купівлі-продажу4

• конкретний капітал;

. За трактування капіталу як категорії фінансів підприємств

у науково-практичній літературі, як правило, розрізняють дві йо-го форми:

• абстрактний капітал. Конкретний капітал. Для здійснення господарської діяльно-

сті підприємству необхідні засоби праці (устаткування, будівлі, споруди тощо); предмети праці (сировина, матеріали) та праця. Окрім матеріальних, воно може мати у своєму розпорядженні нематеріальні ресурси (патенти, права, ноу-хау). Вартість май-нових об’єктів, які відображені в активі балансу підприємст-ва, називають конкретним капіталом. В активах заморожу-ються грошові кошти, інвестовані в підприємство. Ці кошти можуть бути вкладені в:

а) необоротні активи (основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість тощо);

б) оборотні активи (запаси, поточна дебіторська заборгова-ність, поточні фінансові інвестиції тощо).

Абстрактний капітал. Заслуговує уваги концепція капіталу, обґрунтована патріархом німецької економічної науки, засновни-ком Кельнської школи економіки підприємства проф. Е. Шмале-нбахом. За цією версією, під капіталом слід розуміти абстрактну

1 Gabler Wirtschaftslexikon. CD-Rom. 14. Auflage. 2 Boemle M. Untеrnehmensfinanzierung. — 12 Aufl. Verlag SKV Zuerich, 1998. — S. 33. 3 Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 13. 4 Политическая экономия: Учебник для вузов / В. А. Медведев, Л. И. Абалкин,

О. И. Ожерельев и др. — М.: Политиздат, 1990. — С. 162.

13

вартість, яка відображається в балансі підприємства5

Серед вітчизняних економістів найвдаліше, на нашу думку, обґрунтування сутності капіталу підприємства дано проф. В. В. Сопком. Він вважає, що капітал — це власність відповідної фізичної або юридичної особи на активи: майно і об’єкти (ресур-си), які є на підприємстві

. При цьому під абстрактним капіталом розуміють сукупність усіх пози-цій пасиву балансу.

6

Можна повністю погодитися з висновками проф. Сопка про те, що вживання терміна «капітал» щодо «активів» неправильне, бо якщо термін «капітал» означає право власності, то цей самий

. Пасивна сторона балансу містить ін-формацію про те, яку частину капіталу надано в розпорядження підприємства його власниками (власний капітал) і яку — креди-торами (позичковий капітал).

Позичковий капітал характеризує частину активів підпри-ємства, що профінансована його кредиторами всіх видів. У ба-лансі позичковий капітал відображається за такими розділами пасиву:

«ІІ. Забезпечення наступних витрат та платежів. ІІІ. Довгострокові зобов’язання. ІV. Поточні зобов’язання. V. Доходи майбутніх періодів». Власний капітал — це сальдо між загальною сумою активів

та позичковим капіталом. Він характеризує частину майна, яка профінансована власниками корпоративних прав підприємства (завдяки безпосереднім внескам грошових коштів (майнових об’єктів) чи в результаті реінвестування прибутку). Власний ка-пітал відображається в першому розділі пасиву.

У практичній діяльності суб’єктів господарювання (в контекс-ті фінансового та управлінського обліку) під капіталом підпри-ємства розуміють його пасиви, тобто капітал трактується саме як абстрактна вартість. Отже, капітал підприємства — це засвід-чені в пасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображе-но в активах; він показує джерела фінансування придбання ак-тивів підприємства. Саме цим визначенням капіталу ми оперу-ватимемо, досліджуючи фінансову діяльність суб’єктів господарювання в наступних розділах посібника.

5 Schmalenbach E. Kapital, Kredit und Zins in betriebswirtschaftlicher Beleuchtung. 4.

Aufl., Koeln/Opladen 1961, S. 31. 6 Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — 3-тє вид. — К.: КНЕУ, 2000. —

С. 185.

14

термін не може означати речовий елемент, наприклад «оборот-ний капітал» чи «основний капітал».

Величина активів підприємства та його капітал є двома показ-никами, які характеризують один і той же об’єкт: сукупність усіх вартостей, що використовуються у виробничому процесі для до-сягнення поставлених перед підприємством цілей. Майно підп-риємства (активи) є дзеркальним відображенням капіталу, який у нього інвестований. Активи показують напрямки конкретного використання залучених фінансових ресурсів, а капітал (паси-ви) — зобов’язання підприємства перед кредиторами та власни-ками. Саме тому загальна величина активів повинна дорівнювати сумі пасивів підприємства. Зіставлення активів та пасивів здійс-нюється в процесі складання балансу (звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи та ка-пітал). Безпосередній зв’язок між окремими позиціями капіталу та активів у балансі не відображається. Напрямки використання фінансових ресурсів доцільно узгоджувати із джерелами їх залу-чення на стадії довгострокового фінансового планування та бюд-жетування.

1.2. ЗМІСТ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

У нормативних актах, науково-практичній літературі, безпо-середньо в контексті фінансово-господарської діяльності підпри-ємств, їх фінансової звітності оперують дефініціями «фінансова діяльність», «інвестиційна діяльність» та «операційна діяльність» суб’єктів господарювання. З метою формування каталогу функ-ціональних завдань фінансових служб підприємства та чіткого розмежування зазначених понять розглянемо економічний зміст кожного з них.

Інвестиційна діяльність. Згідно з П(С)БО, інвестиційна дія-льність — це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівале-нтів грошових коштів.

Отже, ця діяльність пов’язана з ефективним вкладенням залу-ченого капіталу. Загалом під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єк-ти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід).

15

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях таких розділів балансу:

♦ «Необоротні активи»; ♦ «Поточні фінансові інвестиції» (фінансові інвестиції на

строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалі-зовані в будь-який момент).

До типових прикладів руху коштів у результаті інвестиційної діяльності можна віднести такі:

• придбання фінансових інвестицій, необоротних активів, май-нових комплексів;

• отримання відсотків, дивідендів; • дезінвестиції. На практиці досить часто з інвестиціями ідентифікують лише

довгострокові капіталовкладення, тобто вкладення у довгостро-кові активи, у т. ч. витрати на придбання основних засобів, кор-поративних прав, науково-дослідні розробки, видатки розвитку, підвищення кваліфікації персоналу, маркетинг та ряд інших. За такого трактування інвестицій не враховується існування поточ-них фінансових вкладень, які є інвестиціями короткострокового характеру. Отже, під інвестиційними можна розуміти всі вкла-дення підприємства (як довгострокового, так і поточного харак-теру), що здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна.

Під поняттям «дезінвестиції» розуміють повернення (вивіль-нення) заморожених у конкретних майнових об’єктах коштів. Дезінвестиції можуть здійснюватися через реалізацію чи ліквіда-цію фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових ком-плексів.

Операційна діяльність. Це основна діяльність підприємства, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, ро-біт, послуг), що є головною метою створення підприємства і за-безпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльно-сті, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності. До типових прикладів руху коштів у рамках опера-ційної діяльності належать такі:

• грошові надходження від продажу товарів, робіт, послуг; • грошові виплати постачальникам за товари і послуги; • грошові виплати з оплати праці; • сплата податків. На основі систематизації руху грошових коштів у результаті

операційної діяльності визначають операційний Cash-flow, який

16

досить часто є основним джерелом фінансування діяльності під-приємства7

Фінансова діяльність. Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Мобілізація підприємством необхідних для виконання поставле-них перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінансуванням

. Перевищення вхідних грошових потоків від опера-ційної діяльності над грошовими витратами є підґрунтям для за-безпечення стабільної ліквідності підприємства та залучення коштів із зовнішніх джерел.

8. З іншого боку, система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю9

♦ «Власний капітал»;

. Згідно з П(С)БО фінансова діяльність — діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та пози-чкового капіталу підприємства (який не є результатом операцій-ної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділами:

♦ «Довгострокові зобов’язання»; ♦ «Поточні зобов’язання». До типових прикладів руху коштів у результаті фінансової ді-

яльності слід віднести: ■ надходження власного капіталу; ■ отримання позичок; ■ погашення позичок; ■ сплата дивідендів. Можна стверджувати, що фінансова діяльність (фінансування)

має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підпри-ємства. Так, оптимізація структури капіталу (оптимізація фінансу-вання) веде до зменшення затрат на його залучення і створює фі-нансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності.

У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілі-

7 Питання, пов’язані з розрахунком та використанням Cash-flow, висвітлені в розд. 4

посібника. 8 Boemle M. Unternehmensfinanzierung. — S. 28. 9 Див.: Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А. М. Поддєрьогіна. — 3-тє

вид. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 14.

17

зацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшен-ням вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяль-ність (у широкому розумінні) включає весь комплекс функ-ціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов’язаних з фінансуванням, інвестиційною дія-льністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) опера-ційної діяльності суб’єкта господарювання.

1.3. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ФІНАНСОВОГО

МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА

Поняття «менеджмент» характеризує процес управління на підприємстві. Він включає такі основні фази: планування, управ-ління імплементацією, контроль. Фінансовий менеджмент — це цілеспрямоване управління всіма грошовими потоками на під-приємстві, тобто процес управління формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання з метою досягнення фінансово-економічних цілей підприємства.

Згідно із сучасними тенденціями в галузі фінансової науки, найвищою фінансово-економічною метою діяльності менеджмен-ту є зростання вартості підприємства та доходів його власників. Фінансового менеджера можна розглядати як свого роду посеред-ника між підприємством і капіталодавцями, а суб’єкта господарю-вання — як «клієнта» інвесторів. Виходячи з цього менеджмент можна розглядати як процес управління генеруванням додаткової вартості, її збереженням та створенням умов для використання до-даткової вартості власниками (інвесторами) підприємства. Базови-ми елементами цього процесу є планування, контроль та аналіз.

Зміст фінансового менеджменту полягає у виробленні управ-лінських рішень щодо найефективнішого використання фінансо-вого механізму для досягнення тактичних і стратегічних завдань підприємства. Основні цілі діяльності фінансового менеджменту можна розглядати в рамках класичного управлінського трикут-ника цілей:

• забезпечення стабільної ліквідності (платоспроможності); • максимізація рентабельності (як власного так і сукупного

капіталу); • мінімізація ризиків. Виходячи з функцій фінансів підприємств (формування фі-

нансових ресурсів, їх розподіл і використання; контроль за фор-муванням і використанням фінансових ресурсів) можна виокре-мити три основні функціональні блоки фінансового

18

менеджменту (рис. 1.1): фінансування; оптимізація вкладення коштів в інвестиційну та операційну діяльність (управління акти-вами); фінансовий контролінг.

В англосаксонській фінансовій літературі в контексті функці-ональних завдань фінансового менеджменту досить часто розріз-няють два основні напрями діяльності: фінансовий контролінг та управління грошовими потоками (Cash-менеджмент).

Cash-менеджмент (Treasury Management) включає управ-ління залученням і використанням фінансових ресурсів (відпові-дно фінансування та управління активами). До основних завдань Cash-менеджменту належать такі:

• планування платоспроможності та показників ліквідності; • прибуткове вкладення тимчасово вільних грошових коштів; • управління дебіторською та кредиторською заборгованістю; • управління фінансовими вкладеннями; • управління валютними ризиками. Про незадовільне управління грошовими потоками на підпри-

ємстві можна дійти висновків за такими ознаками: нестабільна платоспроможність; значні розміри залишків коштів на поточно-му рахунку; відсутність фінансового планування; збитки у ви-гляді курсових різниць; наявність простроченої дебіторської за-боргованості тощо.

19

• Фінансова стратегія• Прогнозування• Планування• Бюджетування• Фінансовий аналіз• Координація• Внутрішній консалтинг• Методологічне забез-

печення• Внутрішній аудит• Фінансовий контроль,

ревізія• Управління ризиками• Забезпечення фінансо-

во-економічною інфор-мацією

• Investor Relations

• Формування оптималь-ної структури активів

• Оцінка ефективностіінвестицій

• Формування інвести-ційного портфеля

• Управління оборот-ними активами

• Управління форму-ванням прибутку

• Управління дебіторсь-кою заборгованістю

• Управління соціаль-ними фондами під-приємства

• Операції з цінними па-перами та нерухомістю

• Оптимізація розраху-нків

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Фінансування ФінансовийконтролінгУправлінняактивами

• Залучення капіталу• Зв’язок з інвесторами• Зв’язок з кредиторами• Фінансова структура

капіталу• Забезпечення поточ-

ної ліквідності таплатоспроможності

• Управління розподі-лом та використан-ням прибутку

• Управління креди-торською заборгова-ністю

• Дивідендна політика• Investor Relations

Рис. 1.1. Функціональні блоки завдань фінансового менеджменту Наведені на рис. 1.1 функціональні блоки фінансового мене-

джменту тісно пов’язані між собою і складають цілісну систему функцій фінансового менеджменту. Пріоритетним для фінансо-вого менеджера є функціональний блок завдань, пов’язаний з фі-нансуванням підприємства, оскільки за відсутності фінансових ресурсів неможливим є виконання інших функціональних за-вдань, зокрема пов’язаних із здійсненням операційної та інвести-ційної діяльності. Разом з тим рішення щодо залучення коштів слід приймати лише за наявності ефективних проектів їх викори-стання та розрахунків потреби в капіталі. Позиції, які відобра-жаються в балансі, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та іншій звітності, повинні формуватися саме в процесі виконання фінансовим менеджментом підприєм-ства своїх функцій. З цих позицій слід керуватися принципом уз-годженості рішень щодо залучення та використання капіталу.

20

В табл. 1.1 наведені параметри, які слід узгоджувати за прийнят-тя відповідних рішень.

Таблиця 1.1 ПАРАМЕТРИ УЗГОДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ

Параметри Інвестування Фінансування Інструменти узгодження

Обсяг, терміни Потреба в засобах Величина капіталу

Бюджетування, фінансове планування

Рентабельність Рентабельність інвестицій Вартість капіталу

Аналіз затрат і прибутків

Ризики Інвестиційні Фінансові Управлінські

Узгодженню підлягають обсяги залучення та використання капіталу в розрізі окремих періодів, рентабельність інвестицій та вартість капіталу, а також інвестиційні та фінансові ризики. Рі-шення щодо реалізації інвестиційних проектів слід приймати лише за умови перевищення рентабельності інвестицій над варті-стю залучення капіталу за наявності дійових інструментів управ-ління ризиками. Інструменти узгодження (координації) фінансо-вих рішень, фінансове планування, контроль за ефективністю освоєння капіталу, управління ризиками, пов’язані з функціона-льним блоком завдань «фінансовий контролінг», є свого роду сполучною ланкою між функціями залучення та використання фінансових ресурсів.

У контексті забезпечення безкризової діяльності суб’єктів го-сподарювання в теорії і практиці досить часто оперують понят-тям «антикризовий фінансовий менеджмент». Антикризове управління фінансами — один із напрямів фінансового менедж-менту, основним завданням якого є організація фінансової діяль-ності на підприємстві з урахуванням можливостей профілактики та подолання фінансової кризи. Антикризовий фінансовий мене-джмент значною мірою повинен спиратися на функціональний та методологічний інструментарій контролінгу, а також враховува-ти вимоги законодавства про банкрутство. Особливий акцент у процесі організації антикризового менеджменту робиться на впровадженні ефективних методик прогнозування банкрутства та інструментів попередження фінансової кризи. Можна виокреми-ти три основні блоки проблем, з якими стикаються фінансові служби за організації антикризового менеджменту:

1) прогнозування банкрутства та оцінка санаційної спромож-ності підприємства;

21

2) проблематика фінансування; 3) вибір найпріоритетніших напрямків використання обмеже-

них фінансових ресурсів. Прийняття правильних рішень ускладнюється, з одного боку,

наявністю багатьох альтернатив під час вибору методів прогно-зування банкрутства, джерел залучення фінансових ресурсів і напрямків їх використання, а з іншого — значною кількістю об-межувальних чинників: дефіцит часу, високий рівень ризику, ре-стрикційні умови використання капіталу тощо. Саме цим і зумо-влена складність організації дійового антикризового фінансового менеджменту.

1.4. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Суттєвою причиною кризового стану багатьох вітчизняних підприємств є неналежне виконання фінансовими службами пок-ладених на них функцій і завдань, зокрема відсутність фінансо-вого планування (бюджетування) та аналізу, управління ризика-ми, роботи щодо оптимізації структури активів та пасивів тощо. Досить часто це зумовлено тим, що відповідальність за всю фі-нансову роботу на підприємстві покладається на бухгалтерію, а фінансові служби або взагалі відсутні, або їх завдання є неви-значеними і не мають нічого спільного з тими, які виконують ві-дповідні служби на підприємствах країн Західної Європи чи США. В цьому зв’язку актуальності набуває визначення місця та ролі фінансових служб у функціональній структурі підприємств.

Організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієра-рхії підприємства значною мірою залежать від форми організації бізнесу, галузі та обсягів діяльності господарювання.

Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною є централізація всіх управлінських функцій, у т. ч. і функції управ-ління фінансами на рівні керівника підприємства, який досить часто є і його власником (або співвласником). Якщо необхідно він звертається до послуг зовнішніх консультантів, аудиторів. Бухгалтерську роботу на таких підприємствах досить часто ви-конує бухгалтер-сумісник. Практика діяльності підприємств ма-лого бізнесу в країнах Західної Європи та США показує, що складанням бухгалтерської, фінансової та податкової звітності таких підприємств займаються (за відповідну плату) здебільшого спеціалізовані консалтингові чи аудиторські фірми, а роботу що-

22

до управління фінансами частково виконує відділ по роботі з ко-рпоративними клієнтами обслуговуючого банку. Це пояснюється тим, що підприємствам дешевше обходиться сплата послуг зов-нішніх консультантів, ніж утримання власних фінансових чи бу-хгалтерських служб.

На середніх за величиною підприємствах відповідальність за управління фінансами, як правило, покладається на головного бухгалтера, який підбирається таким чином, щоб його рівень кваліфікації дозволяв виконувати функції фінансового менедже-ра. Принципові рішення щодо управління фінансами на таких пі-дприємствах приймаються за узгодженістю між головним бухга-лтером і директором.

На великих підприємствах прийняття рішень у галузі управління фінансами є компетенцією фінансового директора, якому підпорядковані всі фінансово-економічні служби підп-риємства. Місце фінансових служб у структурі підприємства та їх функціональні компетенції залежать від типу організаційної структури, яка запроваджена на підприємстві. Розрізняють фу-нкціональну, дивізіональну та матричну організаційні структу-ри.

Характерною для функціональної структури є концентрація на рівні окремих відділів однотипних чи споріднених функціона-льних завдань з метою забезпечення ефективності їх виконання за рахунок переваг спеціалізації (таку організаційну структуру можуть запроваджувати також підприємства малого і середнього бізнесу). На рис. 1.2 наведено приклад структури підприємства, побудованого за функціональним принципом, та місце фінансо-вих служб у цій структурі.

КЕРІВНИК ПІДПРИЄМСТВА

• Контролінг• Бухгалтерія (облік)• Фінансування• Управління

інвестиціями

Відділпостачання

Виробничийвідділ

Відділ збуту(маркетинг)

Фінансово-економічний відділ

Відділкадрів

Рис. 1.2. Функціональна організаційна структура підприємства

23

Як недолік такої структури можна відзначити низький рівень координації роботи різних функціональних підрозділів.

Для великих підприємств чи концернів типовою є дивізіональна організаційна структура. За дивізіонального порядку організації підприємства децентралізація повноважень здійснюється в розрізі окремих об’єктів чи секторів, наприклад за групами продуктів чи клієнтів (споживачів), за регіональним принципом. На базі виділе-них секторів (дивізіонів, філій) можуть формуватися так звані центри прибутковості (Profit center). У кожному дивізіоні сформо-вані відповідні функціональні підрозділи, які дисциплінарно під-порядковуються керівникові дивізіону, а функціонально — керів-никові відповідного підрозділу на рівні центрального управління підприємством. Приклад дивізіональної структури організації під-приємства та місце в ній фінансових служб наведено на рис. 1.3. Переваги такої форми організації полягають у можливості поєд-нання стратегічної лінії центрального керівництва та переваг спе-ціалізації на місцях. Успішна діяльність такого підприємства знач-ною мірою залежить від ефективності виконання завдань коорди-нації та контролю службами контролінгу.

Серед недоліків дивізіональної структури організації підприємс-тва здебільшого виділяють зростання адміністративно-управлінських витрат, певний рівень дублювання окремих функцій тощо.

Окрім функціональної та дивізіональної моделей організації управління підприємством, на практиці застосовують й інші, зо-крема матричну організаційну структуру (див. рис. 1.4). В осно-ві такої структури лежить виокремлення сегментів діяльності за-лежно від обраних критеріїв без утворення окремих функціональних одиниць. Сегментація здійснюється в розрізі окремих проектів, продуктів, цілей тощо за горизонтальним принципом.

24

Підприємство 2

Виробництво

Фінанси

Збут

…

Підприємство 1

Виробництво

Фінанси

Збут

…

Підприємство N

Виробництво

Фінанси

Збут

…

Підприємство 3

Виробництво

Фінанси

Збут

…

КЕРІВНИЦТВО ПІДПРИЄМСТВОМ(центральний офіс)

Виробництво Фінанси Збут …

Рис. 1.3. Місце фінансових служб у дивізіональній

структурі організації підприємства

Рис. 1.4. Матрична структура організації підприємства

25

1.5. ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Основне завдання фінансової діяльності підприємств полягає в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвести-ційної діяльності. Термін «фінансування» характеризує всі заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а також відно-сини між підприємством та капіталодавцями, які з цього випли-вають (платіжні відносини, контроль та забезпечення).

Перш ніж перейти до вивчення механізмів залучення фінансо-вих ресурсів суб’єктами господарювання, розглянемо основні форми фінансування. Їх здебільшого класифікують за такими кри-теріями:

а) залежно від цілей фінансування; б) за джерелами надходження капіталу; в) за правовим статусом капіталодавців щодо підприємства. Залежно від цілей фінансування виокремлюють такі його форми: • фінансування при заснуванні підприємства; • на розширення діяльності; • рефінансування; • санаційне фінансування10Структурно-логічні взаємозв’язки між окремими формами фі-

нансування наведені на рис. 1.5 у формі матриці.

.

Статус інвестора

Джерела фінансування

Позичковий капітал

Власний капітал

Реструктуризація активів

Зовнішнє Банківські, комерційні

позички

Чáсткове фінансування

(внески учасників та засновників)

Дезінвестиції

Внутрішнє Забезпечення

наступних витрат і платежів

Нерозподілений прибуток

Амортизаційні відрахування

Рис. 1.5. Матриця форм фінансування (За: Volkart R. Unternehmensfinanzierung und Kreditpolitik. — S. 28)

10 Boemle M. Unternehmensfinanzierung. — S. 31.

26

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зо-внішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусом інве-сторів — власний капітал і позичковий капітал. Власний капітал може бути сформований за рахунок внесків власників підприємс-тва або шляхом реінвестування прибутку. В іноземних літерату-рних джерелах фінансування за рахунок нерозподіленого прибу-тку та амортизаційних відрахувань досить часто позначають та-кож як Cash-flow-фінансування.

Позичковий капітал, як і власний, може бути мобілізований із зовнішніх та внутрішніх джерел. До зовнішніх джерел форму-вання позичкового капіталу належать:

• кредити банків (довго- і короткострокові); • кредиторська заборгованість за матеріальні цінності, вико-

нані роботи, послуги; • заборгованість за розрахунками (з одержаних авансів, з бю-

джетом, з оплати праці тощо). До внутрішніх джерел формування позичкового капіталу мо-

жна віднести: ■ нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі

(у т. ч. так звані стійкі пасиви); ■ доходи май