Методична розробка практичного заняття №25 «Клінічні...

Міністерство охорони здоров`я України

комунальний заклад

«Бериславський медичний коледж»

Херсонської обласної ради

Методична розробка

практичного заняття №25

Тема: «Клінічні симптоми захворювань органів

травлення. Промивання шлунку»

Навчальна дисципліна: «Основи медсестринства»

Спеціальність: 5.12010102; Сестринська справа

Курс: ІІ

Вид заняття: практичне

Кількість годин: 4

Автор: Шевченко А.О. - викладач І категорії дисциплін «Основи

медсестринства», «Догляд за хворими та медична

маніпуляційна техніка»

м. Берислав

ТЕМА: «Клінічні симптоми захворювань органів травлення. Промивання

шлунку»

КУРС - 2 , СЕСТРИНСЬКА СПРАВА, СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 5.12010102

КІЛЬКІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ ГОДИН - 4 ГОДИНИ

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

Злагоджену роботу організму людини забезпечують органи, об’єднані в

функціональні системи. Медичним сестрам у практичній діяльності часто

доводиться здійснювати медсестринські втручання при порушенні функцій

травного каналу.

Знання основних симптомів при захворюванні органів травлення дозволяє

медичній сестрі з'ясувати основні проблеми пацієнта та вирішити їх у процесі

здійснення догляду за хворими з патологією травного тракту і надати

невідкладну допомогу при блюванні в непритомному стані. Промивання шлунку

входить до комплексного лікування при отруєннях, при підготовці до оперативних

втручань. Медична сестра повинна знати і приготувати все необхідне для проведення

процедури і допомогти лікарю.

2. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ

ЗНАТИ: 1.Порушення функцій травного каналу (гикавка, згага, відрижка, біль у

животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, проноси,

закрепи, метеоризм,). α II

2. Види (походження) блювання: центральне та переферичне. α II

3. Види блювотних мас. α II

4. Передвісники блювання. α II

5. Ускладнення блювання в непритомному стані. α II

6. Загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі. α II

7. Сестринські втручання в разі проблем пацієнта пов’язаних з

порушенням функцій травного каналу, а саме стравоходу та шлунку.

α II

8. Методи промивання шлунка (зондовий та беззондовий). α II

9. Показання та протипоказання до промивання шлунка. α II

ВМІТИ: 1. Провести опитування і огляд пацієнта щодо порушення функцій

стравоходу та шлунку. α IIІ

2. Провести аналіз отриманих результатів, встановити сестринський

діагноз. α IIІ

3. Вміти надати допомогу в разі виникнення шлункової кровотечі. α IIІ

4. Допомогти пацієнтові під час блювання в притомному стані. α IIІ

5. Допомогти пацієнтові під час блювання в непритомному стані. α IIІ

6. Провести промивання шлунку зондовим методом (за допомогою

лійки, шприца Жане). α IIІ

7. Провести промивання шлунку беззондовим методом. α IIІ

8. Заповнити медсестринську документацію (сестринська історія

хвороби). α IIІ

9. Заповнити медичну документацію (листок лікарських призначень,

журнал обліку інфекційних захворювань). α IIІ

3. ВИХОВНІ ЦІЛІ:

Усвідомити важливість знання догляду за хворими з патологією органів

травлення. Розвинути почуття відповідальності за своєчасність і правильність

професійних дій, сформувати уявлення про основи догляду за тяжкохворими.

4. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ

№

з\п

Дисципліна Знати Вміти

1

2

3

4

1

Забезпечуючі:

Анатомія людини.

Патологічна

анатомія.

Фармакологія.

Догляд за хворими та

медична

маніпуляційна

техніка.

Внутрішньо-

дисциплінарна

інтеграція

Основи

медсестринства.

Анатомо-фізіологічні осо-

бливості органів

шлунково-кишкового

тракту

Патологічні зміни в

органах шкт при

захворюваннях.

Групи лікарських засобів

для надання невідкладної

допомоги.

Організація догляду за

хворими із порушенням

функцій органів шкт.

1. Основні функціональні

показники організму

(ЧСС, ЧДР, АТ,

температура)

2. Методи найпростішої

фізіотерапії (застосування

кисню з лікувальною

метою, міхура з льодом)

Пояснювати будову та

фізіологію органів шкт.

Пояснювати патологічні

зміни в органах при

захворюваннях.

Використати лікарські

засоби для лікування і

невідкладної допомоги.

Здійснити догляд за

пацієнтами та виконати всі

необхідні маніпуляції.

1. Провести вимірювання

основних функціональних

показників організму.

2. Застосувати методи

найпростішої фізіотерапії

на практиці

Наступні дисциплі-

ни(що забезпечують

ся)

Медсестринство у

внутрішній медицині

Симптоми, які характерні

для порушення функцій

органів травлення.

Допомогти пацієнтові в

разі виникнення блювання,

шлункової кровотечі,

надати невідкладну

допомогу у разі отруєння

5. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

1. Симптоми (ознаки) характерні для

порушення функцій стравоходу та шлунку

1. Шевчук М.Г. Сестринська справа:

Навчальний посібник.-К.: Здоров'я,

1994.- С. 168-173

2. Матеріали лекцій

3. Види мінеральних вод України Ресурси Internet

4.Види промивання шлунка. Показання та

протипоказання до промивання шлунка.

1. Касевич Н.М. Основи

медсестринства в модулях: навч.

посіб. – К.: Медицина, 2009. С 264-

266

2. Матеріали лекцій.

5. Розчини, які використовуються для

промивання шлунка



посіб. – К.: Здоров’я, 2005. С 200-208


6. Практичні навички (промивання шлунка

товстим зондом, промивання шлунка

тонким зондом з використанням шприца

Жане пацієнтам, які знаходяться в

непритомному стані)

Протоколи медичної сестри

(фельдшера, акушерки) з догляду за

пацієнтом та виконання основних

медичних процедур та маніпуляцій

А.2.1.1.- А.2.1.4.

7. Беззондовий метод промивання шлунка 1. Касевич Н.М. Основи


посіб. – К.: Медицина, 2009. С 266


8. Допомога пацієнтові під час блювання в

притомному та непритомному станах



посіб. – К.: Медицина, 2009. С 261-

263.


9. Сестринські втручання в разі

виникнення шлункової кровотечі в явному

періоді.



посіб. – К.: Медицина, 2009. С 263


6. ПЛАН І ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ:

№

п\

п

Основні етапи

заняття, та їх функції

і зміст

Рівень

засвоєн

ня

Методи

контролю та

навчання

Матеріали

методичного

забезпечення:

Час

в хв.

1. 2. 3. 4. 5. 6.

1.

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

1.

Організація заняття.

Перевірка готовності

студентів до заняття.

Контроль при-

сутності, зов-

нішнього ви-

гляду, наявно-

сті

щоденників

Академічний

журнал

2 хв.

2. Визначення навчаль-

них цілей, мотивація

1. Визначення навчаль-

них цілей.

2. Створення позитив-

ної мотивації пізна-

вального процесу.

Словесні

методи

Повідомлення

про актуальність

тематики.

3 хв.

3. Контроль вихідного

(початкового) рівня

знань, вмінь, навичок.

1. Симптоми

характерні для

порушення функцій

органів травлення

(стравоходу, шлунка)

2. Сестринські

втручання при

виявленні проблем

пацієнтів пов’язаних з

порушенням функцій

органів травлення.

3. Класифікація

мінеральних вод

Украіни. Мінеральна

лікувально-столова

вода, яка використовує

ться для усунення

печії, відрижки.

ά ІІ

ά ІІ

ά ІІ

Тестова

перевірка

початкового

рівня знань,

індивідуальне

опитування.

Тестова

перевірка

початкового

рівня знань,



Аналіз,

дедукція

Тести

початкового рівня

(1-7), питання для

індивідуального

опитування (2-

10).

Тести

початкового рівня

(1-7), питання для

індивідуального

опитування (2-

10).

Ситуаційна

задача для

загального

обговорення

35 хв.

2.

ОСНОВНИЙ ЕТАП

Формування

професійних вмінь і

навичок.

70 хв.

1. Допомога хворому

при винекненні

блювання в

непритомному стані.

2. Допомога хворому

при винекненні

блювання в

притомному стані.

3. Промивання шлунка

пацієнтові який

знаходиться в

непритомному стані.


тонким зондом.


товстим зондом.


беззондовим методом.


за допомогою лійки.


за допомогою шприца

Жане.

ά ІІІ

ά ІІІ

ά ІІІ

ά ІІІ

ά ІІІ

ά ІІІ

ά ІІІ

ά ІІІ

Практичні

методи,

практичний

тренінг,

індивідуальна,

демонстрація.

Матеріальне

оснащення

Алгоритм 1, сит.

зад №1

Мат. оснащ.,

алгоритм 1,СД-

ХІ, сит.зад. 3

Мат. оснащ.,

алгоритм 2а,

протокол А.2.1.4.

алгоритм 3 а,

сит.зад №1, І №2

Мат.оснащ.,

протокол

А.2.1.4. , сит.зад.

№1, І №2

Мат.оснащ.,

протоколи

А.2.1.1. , А.2.1.3.,

сит.зад.№2, І №2

Алгоритм 4.,

сит.зад. №2, І №2

Мат.оснащ.,

Алгоритм 3.,

сит.зад. №2, І №2

Мат.оснащ.,

Алгоритм 3 а.,

сит.зад.№1, І №2

7. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конспект лекцій.

2. Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи: Навчальний посібник. - К.:

Здоров'я, 2005.-С..200-208

3. В.З.Нетяженко «Загальний спеціальний догляд за хворими» С. 222-226

4. Шевчук М.Г. Сестринська справа: Навчальний посібник.-К.: Здоров'я, 1994.-

С. 168-173

3. ЗАКЛЮЧНИЙ

ЕТАП

Контроль і корекція

рівня професійних

вмінь і навичок

1. Заключне


ά ІІІ

ά ІІІ

Опитування


(робота в

групах)

Диференційна

диагностика

Ситуаційні задачі

для контроля

заключного етапу

заняття

(№1,№2,№3)

Картка

диференційної

диагностики

40 хв

Підведення підсумків

(теоретичного,

практичного,

організаційного)

1. Підготовки до

занять

2. Теоретичних знань.

3. Успішності само-

стійної роботи .

Коментар

оцінок

7 хв

Домашнє завдання

Клінічні симптоми

захворювань органів

травлення. Клізми

(очисна, сифонна)

Усний іструк-

таж до само-

підготовки.

1. Касевич Н.М.

Практикум із

сестринської

справи. - К.:

Здоров’я, 2005. -С.

210-231, 219-221

2. Смирнова З.М.

Основи

сестринської

справи.

Посібник з

медсестринсько

го процесу. – К.:

Здоров’я, 2002. –

С.159-171

3. Конспект лекцій

3 хв

ІНСТРУКЦІЯ

до проведення практичного заняття (для студента)

Дисципліна: «Основи медсестринства»

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Тема: «Клінічні симптоми захворювань органів травлення. Промивання шлунку».

Мета: Навчити студентів ввести зонд у шлунок, промити шлунок зондовим методом та

беззондовим методом. Уміти надати допомогу хворому, який перебуває у свідомому

стані, при блюванні залишками їжі, надати допомогу хворому, який перебуває в

непритомному стані, при блюванні залишками їжі, надати невідкладну допомогу

хворому в разі кривавого блювання, негайно допомогти хворому при аспірації

блювотними масами.

Оснащення: 1. Роздатковий матеріал (таблиці, інструкції для студентів, малюнки, алгоритми

дій, ситуаційні задачі, тести, контрольні запитання).

2. Шлунковий зонд, діаметром якого 10 мм, гумова трубка з скляним

перехідником (для подовження зонда), шприц Жане або лійка ємкістю 0,5-1л,

8-10 л перевареної води, 28-32, або блідорожевий розчин калію перманганату,

2% р-н натрію гідрокарбонату (у разі отруєння кислотами) 0,1% р-н лимонної

кислоти (у разі отруєння лугами), таз або відро для промивних вод,

роторозширювач, язикотримач, ларингоскоп (застосовують, якщо хворий

знаходиться у непритомному стані), фартух з пластикату гумові рукавички,

мило туалетне, рушник ниркоподібний лоток скляна суха банка з кришкою,

марлеві серветки.

Конкретні цілі:

Знати: 1.Порушення функцій травного каналу (гикавка, згага, відрижка, біль у животі,

нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, проноси, закрепи, метеоризм,).

2. Види (походження) блювання: центральне та переферичне.

3. Види блювотних мас.

4. Передвісники блювання.

5. Ускладнення блювання в непритомному стані.

6. Загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі.

7. Сестринські втручання в разі проблем пацієнта пов’язаних з порушенням

функцій травного каналу, а саме стравоходу та шлунку.

8. Методи промивання шлунка (зондовий та беззондовий).

9. Показання та протипоказання до промивання шлунка.

Вміти: 1. Провести опитування і огляд пацієнта щодо порушення функцій стравоходу та

шлунку.

2. Провести аналіз отриманих результатів, встановити сестринський

діагноз.

3. Вміти надати допомогу в разі виникнення шлункової кровотечі.

4. Допомогти пацієнтові під час блювання в притомному стані.

5. Допомогти пацієнтові під час блювання в непритомному стані.

6. Провести промивання шлунку зондовим методом (за допомогою лійки, шприца

Жане).

7. Провести промивання шлунку беззондовим методом.

8. Заповнити медсестринську документацію (сестринська історія хвороби).

9. Заповнити медичну документацію (листок лікарських призначень, журнал

обліку інфекційних захворювань).

План проведення заняття:

Завдання №1. Дати відповідь на тести початкового рівня знань по матеріалам лекції.

Завдання №2. Дати відповіді на індивідуальні запитання до теми

Завдання №3. Оволодіти методикою допомоги хворому, який знаходиться у притомному стані

(активне положення, загальний режим) під час блювання (продемонструвати на фантомі).

Завдання №4. Оволодіти методикою допомоги хворому, який знаходиться у непритомному

стані (пасивне положення) під час блювання (продемонструвати на фантомі).

Завдання №5. У пацієнта криваве блювання (колір кавової гущі). Надати необхідну допомогу

(продемонструвати на фантомі).

Завдання №6. У пацієнта, який знаходиться у притомному стані отруєння лугами (кислотами).

Оволодіти методикою промивання шлунка зондовим методом (продемонструвати на фантомі).

Взяти перші промивні води на аналіз, виписати направлення та відправити матеріал в

лабораторію.

Завдання №7. Оволодіти методикою промивання шлунка у пацієнта, який знаходиться в

непритомному стані - за допомогою шприца Жане (продемонструвати на фантомі).

Завдання №8. Оволодіти методикою беззондового промивання шлунка.

Завдання №9. Провести дезінфекцію та стерилізацію використаного інструментарію, гумових

виробів та предметів догляду.

Завдання №10. Елементи спілкування з пацієнтами в даній ситуації.

Завдання №11. Розв'язування ситуаційних задач основного етапу заняття.

Завдання до слідуючого практичного заняття по темі:

«Клінічні симптоми захворювань органів травлення.

Клізми (очисна, сифонна)»

Література:

1. Гаврилюк О.Ф. Основи медсестринства. Практикум: навч. посібник/ О.Ф. Гаврилюк, Л.С.

Залюбівська.- К: ВСВ «Медицина», 2010.- С.218-226 2. Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи. - К.: Здоров’я, 2005. -С. 210-231, 219-221

3. Смирнова З.М. Основи сестринської справи. Посібник з медсестринського процесу. – К.: Здоров’я,

2002. – С.159-171

4. Шевчук М.Г. Сестринська справа.- К.: Здоров’я 1994.- С.174-180 5. Конспект лекцій.

Викладач Підпис

Тести початкового рівня знань

1. Яка клінічна ознака є спільною для легеневої та шлункової кровотечі?

A. Гіпотензія

B. Відсутність блювання

C. Виділення крові яскраво-червоного кольору

D. Виділення пінистої крові

E. Кров, що виділяється, не згортається

2. Каретою швидкої допомоги доставлений пацієнт з шлунково-

кишковою кровотечею (три години тому було блювання у виді “кавової

гущі”). Суб’єктивно відчуває себе задовільно, може рухатись самостійно. Як

транспортувати пацієнта у відділення?

A. Самостійно

B. Тільки в супроводі медичної сестри

C. На каталці

D. На кріслі-каталці

E. На руках двома санітарами

3. У хворого з відсутністю свідомості виникло блювання. Визначити

першочергові дії медичної сестри:

A. Промити шлунок зондовим способом

B. Здійснювати догляд за ротовою порожниною після кожного акту

блювання

C. Відправити блювотні маси на дослідження

D. Показати лікарю блювотні маси

E. Положити горизонтально, забрати подушку, повернути голову на

бік

4. Чоловіку 18 років. Під час введення зонда в шлунок раптово

зявилась синюшність обличчя, кашель, втрата голосу. Що стало найбільш

вірогідною причиною даного ускладнення?

A. Травма шлунку

B. Потрапляння зонда в дихальні шляхи

C. Травма стравоходу

D. Попадання зонда в дванадцятипалу кишку

E. Невідповідність діаметру зонда для даного хворого

5. Пацієнтка К., 35 років, доставлена до стаціонару в тяжкому стані.

Скаржиться на головний біль, біль в епігастральній ділянці, запаморочення.

Вдома спостерігалось блювання залишками їжі. Зі слів хворої, їла з друзями

смажені гриби, які напередодні зібрали в лісі. При фізичному обстеженні:

бліда, загальмована, пульс 110 уд. за хв., АТ 85/60 мм рт.ст. Яке залежне

втручання необхідно виконати?

A. Промивання шлунка

B. Введення газовивідної трубки

C. Рефлекторний виклик акту сечовипускання

D. Застосування олійної клізми

E. Застосувати міхур з льодом

6. Блювання, яке виникло при ураженні центральної нервової системи,

називається :

A. Віддалене

B. Периферичне

C. Центральне

D. Шлункове

E. Пізнє

7. У непритомного пацієнта почалося блювання. В чому небезпека таких

станів?

A. Зневоднення організму

B. Аспірація блювотними масами

C. Колапс

D. Шлунково-кишкова кровотеча

E. Розвиток патології дихання

Еталони відповідей на тести початкового рівня знань

1. A.

2. C.

3. E.

4. B.

5. A.

6. C.

7. B.

Контрольні запитання для індивідуального опитування

1. Перелікуйте основні симптоми (ознаки), які характерні для порушення

функцій органів травлення, а саме шлунка.

2. Дайте визначення такій ознаці порушення функцій шлунка, як згага (печія).

Складіть план сестринських втручань за наявності цієї проблеми у пацієнта.

3. Дайте визначення такій ознаці порушення функцій шлунка, як відрижка.


4. Дайте визначення такій ознаці порушення функцій шлунка, як біль у

животі. Складіть план сестринських втручань за наявності цієї проблеми у

пацієнта.

5. Дайте визначення такій ознаці порушення функцій шлунка, як нудота.


6. Дайте визначення такій ознаці порушення функцій шлунка, як гикавка.


7. Дайте визначення такій ознаці порушення функцій шлунка, як блювання.

Назвіть види блювання. Які домішки можуть містити блювотні маси?

8. Охарактеризуйте блювання центрального походження (мозкове).

9. Охарактеризуйте блювання переферичного походження (шлункове).

10. Дайте характеристику шлунковій кровотечі. Перелікуйте 2 періоди

кровотечі у травний канал.

Відповіді на контрольні запитання для індивідуального опитування

1. Основними симптомами (ознаками), які характерні для порушення функцій

органів травлення є:

- біль у животі;

- відрижка;

- згага (печія);

- гикавка;

- нудота;

- блювання;

- гостра шлункова і кишкова кровотечі;

2. Згага (печія) – це відчуття печії в ділянці стравоходу або епігастрію, яке

виникає внаслідок потрапляння кислого вмісту шлунка в стравохід.

Медсестринські втручання:

- Пояснити пацієнту, що йому не можна вживати грубу, гарячу, дуже

кислу, солону, солодку, жирну їжу.

- Їсти треба малими порціями.

- Наголосити пацієнту, що нейтралізують хлористоводневу кислоту –

молоко, вершки, свіжий кефір, ряжанка.

- Порекомендувати пацієнту вживати лужну мінеральну воду, рослинну,

маслинова, кукурудзяну олії (по 1-2 столові ложки за 1 – 1,5 години до

їди), які знижують килотоутворення та сприятливо діють на слизову

оболонку стравоходу.

- Треба пам’ятати, що призначати при згизі натрію гідрокарбонат, хоч він і

швидко зменшує її, недоцільно, бо він сприяє утворенню вуглекислоти,

яка стимулює секрецію шлунка.

3. Відрижка – це раптове видалення повітря або шлункового вмісту зі

стравоходу або шлунка в ротову порожнину, зумовлена скороченням м’язів

шлунка при відкритому кардіальному відділі. Вона може бути наслідком аерофагії

(ковтання надлишку повітря при швидкій їді, неврозах). Відрижка часто

супроводжує запалення слизової оболонки шлунка (гастрит). Зловонний, гнійний

запах при відрижці (відрижка „тухлим яйцем”) спостерігається внаслідок

затримки вмісту шлунка при порушенні прохідності воротаря або різкому

опущенні шлунка, наявності ракової пухлини шлунка, яка розпадається. Відрижка

з гірким присмаком – буває в разі закиду в шлунок жовчі із дванадцятипалої

кишки. У хворих з шлунковою гіперсекрецією може з’явитися – відрижка з

кислим смаком.

Медсестринські втручання при відрижці.

- Порекомендувати пацієнту пити розчини: натрію гідрокарбонату, магнезії,

мінеральну воду .

- Займати положення Фаулера.

4. Біль у животі – є найбільш частою ознакою захворювань органів черевної

порожнини. Біль у животі викликають:

- захворювання шлунка, дванадцятипалої кишки, печінки, жовчного міхура,

підшлункової залози, кишок, селезінки;

- захворювання та ушкодження очеревини;

- гостра хірургічна патологія (гострий апендицит, кишкова непрохідність,

перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, гострий холецистит)

тощо.

Медсестринські втручання при болях в ділянках живота та епігастрію.

- При появі у пацієнта болю в животі негайно викликати лікаря.

- До приходу лікаря пацієнта необхідно вкласти в ліжко. Спостерігати за

його станом, положенням у ліжку.

- Ні в якому разі не можна прикладати пацієнту грілку (холодну або

теплу) при болю нез’ясованого характеру, бо в осіб із захворюванням

шлунка і кишок можливі різні ускладнення ( кровотечі, перфорації або

загострення запального процесу в очеревинні). Також не можна ставити

клізм і давати ліки (навіть знеболюючі чи послаблюючі).

5. Нудота – рефлекторний акт, пов’язаний з подразненням блукаючого нерва.

Проявляється:

- неприємним відчуттям тиску в епігастральній ділянці;

- загальною слабкістю;

- підвищеним слино- і потовиділенням;

- запамороченням;

- зниженням артеріального тиску;

- похолодінням нижніх кінцівок;

- бідністю шкіри.

Медсестринські втручання при нудоті.

- Забезпечити пацієнту доступ свіжого повітря.

- Заспокоїти пацієнта.

- Запропонувати йому м’ятні таблетки, шматочок лимону, холодної води.

6. Гикавка – це судомне скорочення діафрагми, яке супроводжується раптовим

сильним вдихом із характерним звуком. Гикавка є рефлекторним актом. Вона, як

правило, залежить від проведення ритмічних імпульсів у рухових волокнах

діафрагмального нерва. Спостерігається при захворюваннях печінки, шлунка,

кишок, статевих органів та нервової системи. Тривалість приступу гикавки

коливається від декількох хвилин до декількох тижнів.

Уперта гикавка може бути провісником важкого ускладнення — прориву

виразки шлунка або червоподібного відростка при його запаленні.

Медсестринські втручання при гикавці (ікоті).

- Подіяти на рефлексогенні зони (натиснути на очні яблука, а також між

ніжками грудино- ключично - соскового м’яза).

- Застосувати прийом Вальсальви – сильне натужування на висоті

максимального вдиху з затиснутим носом і закритим ротом.

- Запропонувати пацієнту випити воду повільними ковтками.

7. Блювання – це складний рефлекторний акт внаслідок збудження блювотного

центру, під час якого відбувається самовільний викид харчового вмісту шлунка

через стравохід, глотку, рот, часом носові ходи. Блювання може бути мозкове

(центрального походження) та переферичне (шлункове походження).

Блювотні маси можуть містити: шлунковий сік, частки неперетравленої їжі,

гній, кров у вигляді кавової гущі, слиз, жовч іноді навіть калові маси.

8. Блювання центрального (нервове, мозкове) походження – блювання яке

виникає внаслідок подразнення блювотного центру:

- токсинами;

- отрутами;

- при підвищенні внутрішньочерепного тиску (пухлини мозку, гіпертонічна

хвороба, струс мозку, інсульту).

Блювання центрального походження характеризується:

- стійкістю;

- раптовістю появи;

- відсутністю попередньої нудоти;

- блювання фонтаном.

- таке блювання не приносить хворому поліпшення.

9. Блювання шлункового походження (периферичне) – блювання яке

спричинене шлунковою патологією і може мати різні механізми виникнення:

- подразнення слизової оболонки різними чинниками (недоброякісною їжею,

лікарськими засобами, хімічними речовинами, основами, кислотами, миш’яком

та ін.;

- при запальних процесах слизової шлунка;

- утрудненні проходження їжі з шлунка (звуження воротаря), тощо.

Блювання переферичного походження характеризується:

- блюванню передує нудота та слинотеча (гіперсалівація);

- блювання приносить полегшення.

10. Шлункова кровотеча. Колір блювотних мас залежить від часу знаходження

крові у шлунку. Може проявлятися у вигляді кривавого блювання і

дьогтеподібного калу. Якщо кровотеча є тривалою, то під впливом соляної

кислоти шлункового соку блювотні маси мають колір кавової гущі. При значній

кровотечі (ураження великої судини) в блювотних масах може бути велика

кількість крові яскраво-червоного кольору.

Кровотеча у травний канал розподіляється на 2 періоди:

Перший період – латентний, який настає з моменту надходження крові в шлунок

або кишки і проявляється загальними ознаками:

- шумом і вухах;

- запамороченням;

- загальною слабкістю;

- частим серцебиттям;

- зниженням артеріального тиску;

- непритомністю.

Другий (явний) період характеризується появою блювання з кров’ю або чорних

випорожнень.

Ситуаційна задача для загального обговорення

Пацієнт К., 36 років знаходиться в стаціонарі в гастроентерологічному

відділенні. Медична сестра провела суб’єктивне, об’єктивне обстеження пацієнта

та виявила проблеми пацієнта пов’язані з порушенням функцій шлунка. Одна з

приоритетних проблем була згага (печія). Для усунення цього симптому поряд з

лікарськими засобами лікар призначив пацієнту і вживання мінеральної

лікувально-столової води.

В найближчих магазинах, аптеках можна придбати наступну мінеральну

воду: Миргородська сильногазована (ступінь мінералізації 2,5-3,5 г/дм3),

Моршинська негазована «Спорт» (ступінь мінералізації 0,1-0,4 г/дм3),

Моршинська негазована слабогазована (ступінь мінералізації 0,1-0,4 г/дм3),

Миргородська лагідна (ступінь мінералізації 0,1-0,4 г/дм3), Боржомі (ступінь

мінералізації 5,0-7,5 г/дм3), Утренняя роса (вода питна), Паляна Квасова (ступінь

мінералізації 6,5 г/дм3).

Завдання: Виберіть з запропонованого переліку мінеральних вод найбільш

оптимальний варіант для пацієнта. Відповідь обгрунтуйте.

Відповідь до ситуаційної задачі для загального обговорення

Найбільш оптимальний варіант для пацієнта для усунення печії будуть

наступні столово-лікувальні мінеральні води: Миргородська сильногазована

(ступінь мінералізації 2,5-3,5 г/дм3), Боржомі (ступінь мінералізації 5,0-7,5

г/дм3), Паляна Квасова (ступінь мінералізації 6,5 г/дм

3).

Обгрунтування (класифікація мінеральної води в Україні)

Україна – одна з країн, в якій знаходяться найбагатші та різноманітні

гідромінеральні ресурси, на базі яких відкрито біля 500 санаторно-курортних

установ. Зараз вони використовують лише біля 8% запасів мінеральних вод

Мінеральна вода - це вода, видобута з природних підземних джерел. Вона

має певний хімічний склад: містить набір мінеральних речовин.

Власне, тому і називається мінеральною.

В залежності від того, скільки мінералів міститься в такій воді, вона

буває лікувальною, столовою або лікувально-столовою.

Розлив столових та лікувально-столових мінеральних вод в Україні

проводиться зараз згідно з ДСТУ 878-93 „Води мінеральні питні”, розробленим

Одеським НДІ курортології і Вінницьким ПКТИ та затвердженого

Держстандартом.

Мінеральна вода – корисна, але вибірково: „Миргородська”, наприклад,

розрахована на тих, у кого знижена кислотність, „Лужанська-7” – на тих, у кого

вона підвищена. Це не означає, що цю воду не можна пити „звичайним людям”,

але захоплюватися мінеральною водою все ж таки не варто. Дієтологи

рекомендують такий режим: місяць попити – потім відпочити.

В залежності від хімічного складу та мінералізації мінеральні води

діляться на природні столові (1 г/л), лікувально-столові (1-10г/л) та лікувальні (10

г/л). Лікувальні мінеральні води мають дуже виявлену дію на організм людини та

застосовуються тільки за призначенням лікаря в строго установленій дозі.

На жаль, інколи добре розрекламовані води не відповідають стандартам та

мають низьку якість. Наприклад, вода „Біола Знаменівська” має занижену

мінералізацію та мінімальну жорсткість, відповідно низький вміст кальцію,

магнію, сульфатів. Ці показники нижче, ніж у простій питній воді. Другим

прикладом невідповідності стандарту питної води є „Добра вода”; пити таку воду

небажано, тому що жорсткість її та вміст кальцію значно перевищує допустимі

державні норми.

Слід звернути увагу на мінеральну воду „Оболонь”, яка за своїм хімічним

складом практично повністю повторює водопровідну, за винятком деяких

параметрів.

Існують, так звані, штучні мінеральні води. Їх отримують із дистильованої

води, яку потім збагачують мінеральними солями та вуглекислотою. Формула

збігається з натуральною, але такі води не містять біологічно активних елементів,

тому й лікувальний ефект від них набагато менший.

У наш час виробництво штучної мінеральної води отримало доволі широке

розповсюдження. Це стосується в першу чергу вуглекислих, азотних і

сірководневих зразків, які мають застосуватися хіба що для прийняття ванн.

Допомога хворому в разі блювання

Навчальна мета: уміти надати допомогу хворому, який перебуває в

свідомому стані, при блюванні залишками їжі; надати допомогу хворому,

який перебуває в непритомному стані, при блюванні залишками їжі; надати

невідкладну допомогу хворому в разі кривавого блювання; негайно

допомогти хворому при аспірації блювотних мас; зібрати блювотні маси й

відправити їх до лабораторії.

Виховна мета: усвідомити значення догляду за хворим у разі блювання.

Початковий обсяг знань: знати причину та ознаки блювання залишками їжі;

причини та ознаки кривавого блювання; загальні симптоми шлунково-кишкової

кровотечі; тактику медичної сестри в разі виникнення блювання у хворого.

Оснащення:

1) таз або відро;

2) клейонка, пелюшка, рушник, гумові рукавички;

3) вода питна або 2 % розчин натрію гідрокарбонату;

4) ниркоподібний лоток;

5) суха скляна банка або емальований посуд з кришкою;

6) марлеві серветки;

7) затискувач;

8) електровідсмоктувач;

9) носовий катетер;

10) коагулянти: 10 % розчин кальцію хлориду — 10 мл або 1 % — 100 мл; 5 %

розчин амінокапро-нової кислоти — 100 мл; 5 % розчин аскорбінової кислоти —

10 мл; 1 % розчин вікасолу — 1 — 2 мл;

11) стерильна система для внутрішньовенного краплинного введення розчинів;

12) стерильний шприц ємкістю 2 мл, голка;

13) 70 % розчин етилового спирту;

14) бікс зі стерильними ватними кульками;

15) пузир з льодом.

Причина блювання: загострення виразкової хвороби шлунка та

дванадцятипалої кишки, гострий панкреатит, отруєння недоброякісною їжею,

інсульт, гіпертонічний криз, пухлина мозку.

Ознаки блювання залишками їжі: найчастіше блювотні маси відповідають

характеру вжитої напередодні їжі, частки якої перебувають у різній стадії

перетравлювання й мають кислий запах.

При тривалій затримці їжі в шлунку вміст його розкладається і з´являється

гнилісний запах.

У разі блювання натще маси забарвлюються жовчю внаслідок попадання її з

дванадцятипалої кишки.

Після блювання центрального походження, як правило, полегшення не

настає.

Блювання, яке часто повторюється, призводить до виснаження та

зневоднення організму.

Причина кривавого блювання: кровоточива виразкова хвороба шлунка та

дванадцятипалої кишки, рак шлунка, цироз печінки, варикозне розширення вен

стравоходу, отруєння їдкими лугами.

Ознаки кривавого блювання. Домішки свіжої крові забарвлюють блювотні

маси в рожевий колір. У разі затримки крові в шлунку під дією шлункового соку

кров змінює свій колір і блювотні маси набувають кольору кавової гущі. Крім

блювотних мас, через добу від початку кровотечі виділяється дьогтеподібний кал

(мелена).

Загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі. У разі шлунково-

кишкової кровотечі розвивається запаморочення, блідість шкірних покривів,

охолодження кінцівок, порушення зору, часто непритомний стан. Пульс слабкого

наповнення, прискорений.

Тактика медичної сестри в разі виникнення блювання у хворого. Медична

сестра повинна пам´ятати, що блювання — це симптом не лише захворювання

шлунка, а й багатьох інших хвороб. Про виникнення блювання у хворого

потрібно негайно повідомити лікаря, особливу увагу звернути на час виникнення

блювання та характер блювотних мас.

Алгоритм 1. Допомога пацієнтові під час блювання

Допомога хворому, який перебуває у свідомому стані, у разі блювання

залишками їжі

1. Надягніть чисті гумові рукавички. Посадіть хворого, якщо дозволяє його

самопочуття.

2. Забезпечте посудом для збирання блювотних мас.

3. За наявності у хворого зубних знімних протезів вийміть їх.

4. Накрийте груди та коліна хворого фартухом.

5. Підтримуйте голову хворого.

6. Після блювання дайте хворому прополоскати рот водою і витріть його обличчя

рушником.

7. Заспокойте, підбадьорте хворого.

8. Подолайте почуття гидливості.

Якщо тяжкість стану не дозволяє хворому сидіти, то:

1. Покладіть хворого на бік, голову його трохи звісьте з ліжка.

2. Під голову підкладіть клейонку, пелюшку.

3. Після блювання дайте воду для прополіскування ротової порожнини.

4. Для припинення блювання можна дати хворому м´ятні краплі, холодну

підкислену лимонною кислотою воду, 0,5 % розчин новокаїну.

Допомога хворому, котрий перебуває в непритомному стані, у разі

блювання залишками їжі

1. Хворого поверніть на бік. Якщо неможливо змінити положення хворого,

поверніть його голову на бік.

2. Під голову покладіть клейонку та пелюшку.

3. Під кутик рота підставте лоток.

4. Після кожного акту блювання здійсніть туалет ротової порожнини за

допомогою тупфера та затискувача.

Невідкладна допомога хворому в разі кривавого блювання

1. Покладіть хворого і підніміть ножний кінець ліжка. Забезпечте хворому повний

фізичний і психічний спокій.

2. Викличте лікаря.

3. Визначте артеріальний тиск і основні параметри пульсу.

4. Покладіть на надчеревну ділянку пузир із льодом.

5. Підготуйте потрібні коагулянти та систему для внутрішньовенного

краплинного введення інфузійних розчинів.

Запам´ятайте! При перших ознаках шлунково-кишкової кровотечі нічого не

давайте хворому всередину.

Найбільш тяжким ускладненням блювання є аспірація шлункового вмісту, що

може призвести до рефлекторної зупинки дихання, розвитку аспіраційної

пневмонії.

Допомога хворому при аспірації блювотних мас.

Негайно відкачайте блювотні маси з дихальних шляхів за допомогою

електровідсмоктувача і носового катетера.

За відсутності електровідсмоктувача можна використати шприц Жане, шприц

ємкістю 20 мл або гумовий балон.

Алгоритм 1а. Збирання блювотних мас і відправлення їх до лабораторії

1. Блювотні маси зберіть у сухий скляний або емальований посуд зі щільно

закритою кришкою.

2. За необхідності відправте блювотні маси до лабораторії у ємкості з

маркіруванням, в якому зазначте обстеження, відділення, прізвище та ініціали

хворого, вік, діагноз, прізвище лікаря, дату.

Запам´ятайте! Усі процедури слід виконувати в чистих гумових рукавичках, які

після використання необхідно продезінфікувати.

Медсестринські втручання при гострій шлунковій кровотечі.

1. Пацієнту необхідно надати невідкладну допомогу.

2. Створити йому максимальний фізичний та психічний спокій, призначити

суворий ліжковий режим, максимально усунути психічні подразники.

3. Заборонити пацієнту вживати їжу, воду, ліки та палити.

4. Дати вдихати кисень через маску або трансназальний катетер, що значно

полегшує стан пацієнта.

5. Негайно викликати лікаря.

6. При необхідності пацієнта транспортувати на ношах.

7. Якщо пацієнт перебуває в тяжкому стані, піднімати нижній кінець нош для

поліпшення кровопостачання мозку.

8. Треба пам’ятати, що при наданні невідкладної допомоги пацієнтам з

гострою шлунковою і кишковою кровотечею необхідно застосовувати

тріаду чинників: голод, холод і спокій.

Промивання шлунка

Навчальна мета: уміти ввести зонд у шлунок; промити шлунок

зондовим методом за допомогою лійки; промити шлунок зондовим методом

за допомогою шприца Жане; промити шлунок беззондовим методом;

здійснити дезінфекцію зонда, шприца Жане, лійки, гумової трубки, скляного

перехідника.

Виховна мета: усвідомити значення психологічної підготовки хворого до

процедури.

Початковий обсяг знань: потрібно знати показання та протипоказання до

промивання шлунка.

Оснащення:

1) продезінфікований шлунковий зонд, зовнішній діаметр якого 10 мм;

2) гумова трубка завдовжки 70 см (для подовження зонда);

3) скляний перехідник діаметром 8 мм;

4) шприц Жане або лійка ємкістю 0,5 — 1 л;

5) 8 — 10 л перевареної води, температура якої 28 — 32 °С, або блідо-рожевий

розчин калію перманганату;

6) 2 % розчин натрію гідрокарбонату (у разі отруєння кислотами), 0,1 % розчин

лимонної кислоти (у разі отруєння лугами);

7) таз або відро для промивних вод;

8) роторозширювач, язикоутримувач, ларингоскоп (застосовують, якщо хворий

перебуває в непритомному стані);

9) фартух з пластикату (для хворого, лікаря та медичної сестри);

10) гумові рукавички (для лікаря та медичної сестри);

11) мило туалетне;

12) рушник.

Показання

1. Отруєння лікарськими препаратами, недоброякісними харчовими продуктами,

грибами, алкоголем.

2. Затримання їжі в шлунку внаслідок стенозу пілоруса.

3. Атонія шлунка з явищами застою в ньому харчових мас.

4. Гострий гастрит.

5. Уремія.

Протипоказання

1. Стенокардія.

2. Цироз печінки.

3. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки зі схильністю до

шлунково-кишкових кровотеч.

4. Гіпертонічна хвороба (тяжка форма).

5. Інфаркт міокарда.

6. Порушення мозкового кровообігу.

7. Отруєння лугами і кислотами (через декілька годин).

Оснащення:

1) стілець, канапа або ліжко для хворого;

2) стерильний ниркоподібний лоток або кювет;

3) стерильний шлунковий зонд діаметром 10 мм;

4) стерильний шлунковий зонд діаметром 3 — 5 мм;

5) стерильна трубка-перехідник;

6) стерильна гумова трубка завдовжки 70 — 80 см для подовження зонда;

7) стерильна лійка ємкістю 0,5 — 1 л, шприц Жане;

8) 8 — 10 л перевареної води або блідо-рожевий розчин калію перманганату;

9) кухоль;

10) гумові рукавички — 2 пари, маски — 2 шт.;

11) гумові або поліетиленові фартухи — 2 шт.;

12) ємкість для промивної води;

13) ємкість для доставки промивної води в лабораторію, бланк-направлення;

14) клейонка, пелюшка або серветка;

15) мило.

Послідовність дій під час виконання процедур Підготовка лікаря та медичної сестри: лікар і медична сестра надягають фартух

та чисті гумові рукавички.

Підготовка хворого

1. Проведіть психологічну підготовку хворого, поясніть мету та порядок

проведення процедури, а також — як хворий повинен поводитися під час

процедури.

2. Перед процедурою вийміть знімні зубні протези у хворого.

Положення хворого

1. Посадіть хворого на стілець так, щоб він обперся на його спинку, запропонуйте

йому розвести коліна.

2. Надягніть на хворого фартух.

3. Руки його зафіксуйте в такому положенні, щоб вони не заважали виконувати

процедуру.

4. Між ногами поставте ємкість для промивних вод.

Якщо хворий не може сидіти, покладіть його на лівий бік з опущеною нижче

тулуба головою, що знижує ризик аспірації промивних вод.

Алгоритм 2. Уведення зонда хворому, який перебуває в свідомому стані

1. Чисто вимитими руками у стерильних гумових рукавичках візьміть

продезінфікований зонд і виміряйте відстань, на яку треба ввести зонд хворому

(від пупка до різців).

2. Змочіть кінець зонда водою.

3. Попросіть хворого відкрити рот і сказати "а".

4. Заокруглений кінець зонда покладіть на корінь язика, попросіть хворого

ковтнути і в цей момент зонд проведіть по стравоходу.

5. У разі позивів на блювання рух зонда припиніть, хворому запропонуйте

охопити зонд губами й глибоко подихати через ніс.

6. Запропонуйте хворому поступово робити ковтальні рухи й зонд проведіть до

потрібної позначки.

Запам´ятайте! Якщо зонд потрапив у дихальні шляхи, хворий починає кашляти,

синіти і втрачає голос. У такому випадку зонд негайно витягніть і після того як

хворий заспокоїться, процедуру повторіть.

Алгоритм 2а. Уведення зонда хворому, який перебуває в непритомному

стані

Цю процедуру здійснює лікар-реаніматолог за допомогою ларингоскопа. У

такому випадку може бути використаний роторозширювач і язикоутримувач.

Якщо лікар-реаніматолог відсутній і немає ларингоскопа, уведіть зонд самі через

ніс.

1. Надягніть стерильні гумові рукавички. Змажте заокруглений кінець зонда

гліцерином.

2. Уводьте зонд поступово через ніс.

3. Якщо не вдається провести зонд у шлунок, то вказівний палець, обмотаний

серветкою, уведіть у глотку, притисніть ним язик і поряд із пальцем уведіть зонд

у стравохід.

Свідченням того, що зонд потрапив у шлунок, є вихід через зонд

шлункового вмісту. Якщо шлунковий вміст не виділяється, змініть положення

зонда, рухаючи його назад або вперед.

4. Приєднайте до зонда скляний перехідник, гумову трубку й закріпіть лійку.

Алгоритм 3. Промивання шлунка за допомогою лійки

1. Опустіть лійку до рівня колін хворого і вливайте в неї тоненькою цівочкою

воду з тим, щоб із системи видалити повітря.

2. Підніміть повільно лійку вище голови і введіть у шлунок воду (500 — 600 мл).

Воду не слід уводити швидко, тому лійку піднімайте повільно.

Уважно стежте, щоб не вся вода з лійки потрапила в шлунок, тому що в такому

разі зворотнє надходження рідини із шлунка в лійку може бути порушеним.

3. Коли в лійці залишиться трохи води, опустіть її до рівня колін хворого і

промивна вода з домішками слизу, залишками їжі виділиться зі шлунка.

Кількість виділеної води приблизно повинна бути такою самою, як кількість

уведеної води.

4. Таку процедуру повторіть кілька разів до отримання чистої води.

Поступово збільшуйте одномоментне введення води до 1 л.

Якщо промивання шлунка здійснюєте через 2—3 год після отруєння і є

підстава думати, що частина недоброякісної їжі знаходиться в кишках,

промивання шлунка закінчіть уведенням через зонд 60 мл 25 % розчину магнію

сульфату.

Запам´ятайте! У разі появи домішок крові в промивних водах процедуру

припиніть і викличте лікаря.

Простежте, щоб після промивання в шлунку не залишилося рідини, тому що

це може призвести до її аспірації, якщо раптово виникне блювання.

5. Після закінчення процедури від´єднайте лійку, швидким рухом витягніть зонд.

6. Промивну воду огляньте, покажіть лікареві.

У разі потреби частину промивної води відлийте в ємкість, промаркіруйте та

відправте до лабораторії.

Алгоритм 3 а. Промивання шлунка за допомогою шприца Жане

1. Наберіть у шприц Жане воду і введіть її поступово через зонд.

2. Перегніть кінець зонда, від´єднайте шприц і заповніть його знову чистою

водою. Уведіть таким чином спочатку 500 — 600 мл води.

3. Від´єднайте шприц, опустіть зонд нижче рівня шлунка і випустіть через зонд

промивну воду.

4. Повторіть цю процедуру кілька разів до отримання чистої води. Поступово

збільшуйте одномоментне введення води до 1 л.

5. Після повного звільнення шлунка від промивної води швидким рухом витягніть

зонд.

Продезінфікуйте гумові рукавички. Вимийте і висушіть руки.

Алгоритм 4. Промивання шлунка беззондовим методом

1. Дайте хворому випити 2 — 3 склянки питної або мінеральної води, або блідо-

рожевого розчину калію перманганату.

2. Запропонуйте хворому штучно викликати блювання шляхом надавлювання

вказівним і середнім пальцями руки на корінь язика, а також подразнення задньої

стінки глотки.

3. У такий спосіб хворий здійснює промивання шлунка до появи чистої води.

Запам´ятайте! Беззондовий метод промивання шлунка протипоказаний у

випадках отруєння кислотами, лугами, бензином, а також хворим у непритомному

стані.

До промивання шлунка слід ставитися диференційовано залежно від

конкретної ситуації.

Загальна кількість рідини для промивання шлунка повинна складати 10 —

15 % маси тіла пацієнта.

Не рекомендується здійснювати промивання шлунка в положенні хворого

сидячи, оскільки при цьому створюються умови для надходження рідини в

кишечник під дією сили тяжіння.

Великий об´єм одноразово введеної рідини сприяє відкриттю пілоруса та

спрямуванню рідини, що містить отруту, до кишечнику, де відбувається найбільш

інтенсивний процес усмоктування отрути.

Баланс між кількістю введеної та виведеної рідини не повинен перевищувати 1 %

маси тіла пацієнта. Через недостатній контроль за кількістю введеної та виведеної

рідини, її надлишок в організмі призводить до розвитку так званого отруєння

водою, особливо у дітей.

Використання для промивання шлунка концентрованих розчинів калію

перманганату невиправдане і навіть небезпечне, оскільки сприяє розвитку

хімічного опіку шлунка.

Дезінфекція пристрою для промивання шлунка

1. Після виконання процедури розберіть пристрій для промивання шлунка на

окремі частини.

2. Продезінфікуйте окремі частини його в 0,2 % розчині дезактину шляхом

промивання та подальшого занурення у 0,2 дезактин на 60 хв.

3. Промийте їх проточною водою.

4. Провести передстерилізаційну обробку та стерилізацію.

5. Продезінфіковані окремі частини пристрою зберігайте на стерильному столику

з маркуванням, на якому зазначено назву, призначення виробів, дату та підпис

медичної сестри.

Хімічний експеримент – процесс нейтралізації кислоти та соди.

У 1845 році німецький лікар Бульріх виявив, що питна сода здатна усунути

печію в нижній частині шлунку при надмірній кислотності шлункового соку. За

участі питної соди відбувається реакція:

HCl + NaHCO3 = NaCl + CO2 + H2O

Спочатку NaHCO3 називали сіллю Бульриха, але потім лікаря забули і

стали називати цю речовину просто питною (або харчовою) содою. При

зовнішньому застосуванні питна сода нейтралізує дію кислот, що потрапили на

шкіру (наприклад, при укусах комарів або опіках кропивою). Тому питну соду

використовують скрізь, де необхідно м’яко видалити надлишок кислоти

(наприклад, при хімічних кислотних опіках).

І №1

Фурацилін. Інструкція із застосування. Фурацилін застосовують зовнішньо, у вигляді водного 0,02 % (1:5000)

розчину.

Для приготування водного розчину 1 таблетку розчиняють у 100 мл

ізотонічного роз чину натрію хлориду або води дистильованої (для швидкого

розчинення використовувати гарячу воду). Після цього розчин охолоджують

докімнатної температури і зберігають тривалий час (стерилізація протягом 30 хв

при 100°С).

Полоскання рота і горла: 20мг (1 таблетку) розчинити у 100 мл води.

І №2

Марганцівка. Інструкція із застосування.

Марганцівка, або перманганат калію, існує у вигляді кристалів і в такій

формі ніколи не застосовується. Марганцівка, її будь-яке застосування - це

необхідність розчиняти у воді кристали для отримання розчину. Розчин

марганцівки відрізняється за кольором: блідо-рожевий означає слабкий за

концентрації розчин, яскраво-малиновий - міцний.

Розчин найчастіше готують "на око", але основні рекомендації - це 10

кристалів на 1 літр води, подальшу концентрацію розчину можна коригувати за

його кольором. Дуже важливо, щоб перед застосуванням всі кристали

розчинилися у воді, інакше в процесі зіткнення з шкірою або внутрішніми

органами нерозчинені кристали можуть викликати опік.

Найбільш популярний розчин марганцівки при отруєнні.

При перших ознаках, у тому числі при діареї хворому пропонують розчин

марганцівки, який стимулює очищення кишечника.

Марганцівка для застосування всередину при отруєнні готується в

співвідношенні 2 кристала на чашку води, такий розчин випивається. Завдяки

своїм антисептичним властивостям подібне ліки зупиняють вогнище інфекції в

шлунку.

Щоб приготувати 5% розчин марганцівки понадобіться 5 грамм сухого

речовини розчинити в 100 мілілітрах теплої води, дати добре розчинитися

кристалам, а потім розчин процідити через кілька шарів марлі.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я

01.06.2013 № 460

1.10. ПРОТОКОЛ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ (ФЕЛЬДШЕРА, АКУШЕРКИ) ІЗ

ВИКОНАННЯ ЗОНДОВИХ ПРОЦЕДУР

А.1.8. Актуальність проблеми: необхідність уніфікації виконання

зондових процедур.

А.2. Загальна частина.

А.2.1. Для всіх закладів охорони здоров‘я:

А.2.1.1. Уведення шлункового зонда через рот (поведінка пацієнта адекватна).

А.2.1.2. Уведення назогастрального зонда (пацієнт може допомагати медичному

працівникові, поведінка адекватна).

А.2.1.3. Промивання шлунка товстим зондом.

А.2.1.4. Промивання шлунка тонким зондом.

А.3. Симптоми та ситуації, при виникненні яких необхідно негайно

повідомити лікаря:

А.3.1. Різке погіршення стану пацієнта.

А.3.2. Відмова пацієнта від виконання процедури.

А.4. Ресурсне забезпечення виконання протоколу

Оснащення

А.4.1. Стерильний шлунковий зонд, рушник, серветки, шприц Жане ємкістю

60 мл, фонендоскоп, стерильний гліцерин або вазелінова олія, лоток, чисті гумові

рукавички, водонепроникний фартух.

А.4.2. Стерильний шлунковий зонд діаметром 0,5-0,8 см, рушник, серветки,

шприц Жане ємкістю 60 мл, фонендоскоп, стерильна вазелінова олія чи гліцерин,

лоток, чисті рукавички, лейкопластир (1х10 см), затискач, ножиці, заглушка для

зонда, безпечна шпилька.

А.4.3. Система для промивання шлунка: два товсті стерильні шлункові зонди,

сполучені скляною трубкою (сліпий кінець одного зонда зрізаний); скляна лійка

ємкістю 0,5-1 л, рушник, серветки. стерильні пробірки (банки) для промивних

вод, посудина з перекип’яченою водою кімнатної температури (10 л), кухоль,

посудина для зливання промивних вод, рукавички, водонепроникний фартух -

2 штуки, стерильна вазелінова олія або гліцерин, водонепроникний мішок.

А.4.4. Тонкий шлунковий зонд, рушник, серветки, стерильна посудина для

промивних вод, посудина з кип’яченою водою кімнатної температури (10 л),

посудина для зливу промивних вод, рукавички, водонепроникний фартух - 2

штуки, стерильна вазелінова олія чи гліцерин, шприц Жане ємкістю 0,5 л,

водонепроникний мішок.

А.2.1.1. Уведення шлункового зонда через рот

(поведінка пацієнта адекватна)

Необхідні дії Обґрунтування

1. Підготовка до процедури

Пояснити пацієнту проведення та сутність майбутньої

процедури (якщо це можливо) і отримати згоду

пацієнта на проведення процедури

Заохочення пацієнта до

співпраці. Дотримуються права

пацієнта

2. Підготувати оснащення (зонд завчасно помістити в

морозильну камеру не менше ніж на 1,5 год)

Забезпечується швидке та

ефективне проведення

процедури. Полегшується

введення зонда завдяки

зменшенню блювотного

рефлексу

3. Вимити і висушити руки. Надіти рукавички Забезпечується інфекційна

безпека

4. Виконання процедури Запропонувати чи допомогти пацієнту сісти на стілець

ближче до спинки. Якщо пацієнт не може сидіти на

стільці, процедуру можна виконувати в положенні

хворого лежачи на боці. При цьому голову пацієнта

розмістити низько

Розміщення пацієнта в

положенні, зручному для

проведення процедури

5. Прикрити груди пацієнта водонепроникним

фартухом

Захищається одяг від

забруднення. Забезпечується

інфекційна безпека

6. Визначити відстань, на яку слід увести зонд: від губ

до мочки вуха і вниз по передній черевній стінці так,

щоб останній отвір зонда був нижче від мечоподібного

відростка

Забезпечується правильне

введення зонда в шлунок

7. Пояснити пацієнту, що під час уведення зонда

можливі нудота і позиви на блювання, які можна

подавити, якщо глибоко дихати через ніс. Не можна

стискати просвіт зонда зубами і висмикувати його

Надається необхідна

інформація для успішного

проведення процедури і

уникнення неприємних

відчуттів

8. Стати праворуч від пацієнта. Запропонувати йому

відкрити рота, покласти на корінь язика сліпий кінець

зонда, зволожений дистильованою чи перевареною

водою.

Примітка: у разі неадекватної поведінки пацієнта

(якщо зонд уводять з метою промивання шлунка) слід

використовувати засоби фіксації для рук і ніг, голову

фіксувати рукою; для утримання рота пацієнта

відкритим використовувати роторозширювач

Полегшується проведення

процедури

9. Попросити пацієнта зробити декілька ковтальних

рухів (якщо можливо), під час яких обережно

просувати кінець зонда в стравохід

Під час ковтання надгортанник

закриває вхід у трахею,

одночасно відкриває вхід у

стравохід

10. Просувати зонд повільно і рівномірно. Якщо

зустрічається перешкода - зупинитись і витягти зонд.

Повторити п. 9

Виключається небезпека

введення зонда в трахею

11. Продовжувати введення зонда до потрібної

відмітки в тому разі, якщо він просувається з

невеликим опором

Значний опір під час уведення,

блювання, ціаноз, затуманення

зонда (якщо зонд прозорий)

свідчать про те, що зонд

потрапив у трахею

12. Пересвідчитись у тому, що зонд правильно

розташувався у шлунку: ввести в шлунок близько 20

мл повітря за допомогою шприца Жане, вислуховуючи

при цьому надчеревну ділянку. Правильне положення

зонда підтверджується також аспірацією великого

об'єму рідини

Виключається небезпека

введення рідини в трахею (під

час промивання шлунка,

ентерального харчування)

13. Продовжувати процедуру, для виконання якої було

введено зонд

Забезпечується можливість

проведення процедури, заради

якої було введено зонд

14. Закінчення процедури Зняти рукавички, покласти у водонепроникний

мішок. Вимити та висушити руки

Дотримується інфекційна

безпека

15. Зробити запис про проведення процедури і

реакцію пацієнта у відповідну медичну документацію

Забезпечується документування

процедури

А.2.1.2. Уведення назогастрального зонда

(пацієнт може допомагати медичному працівникові, поведінка адекватна)



Пояснити пацієнту хід проведення та сутність

майбутньої процедури (якщо це можливо) і отримати

згоду пацієнта на проведення процедури

Заохочення пацієнта до

співпраці. Дотримуються права

пацієнта

2. Підготувати оснащення (зонд слід тримати в

морозильній камері не менше ніж 1,5 год)

Забезпечується швидке та

ефективне проведення

процедури. Полегшується

введення зонда завдяки

зменшенню блювотного

рефлексу

3. Визначити найсприятливіший спосіб уведення

зонда: притиснути спочатку одне крило носа і

попросити пацієнта дихати, потім повторити ці дії з

іншим крилом носа

Процедура дозволяє визначити

найбільш прохідну половину

носа

4. Визначити відстань, на яку слід увести зонд: від

кінчика носа до мочки вуха і вниз по передній черевній

стінці так, щоб останній отвір зонда був нижче від

мечоподібного відростка

Забезпечується правильне

введення зонда в шлунок

5. Виконання процедури

Допомогти пацієнту набути високого положення

Фаулера

Створюється фізіологічне

положення при ковтанні

6. Прикрити груди пацієнта рушником Захищається одяг від

забруднення. Дотримується

інфекційна безпека

7. Вимити і висушити руки. Надіти рукавички Дотримується інфекційна

безпека

8. Добре обробити сліпий кінець зонда стерильною

вазеліновою олією чи гліцерином

Полегшується введення зонда.

Запобігаються неприємні

відчуття і травмування слизової

оболонки носа

9. Попросити пацієнта трохи закинути голову Забезпечується можливість

швидкого введення зонда

10.Увести зонд через нижній носовий хід на відстань

15-18 см

Природні вигини носового ходу

полегшують проведення зонда

11.Попросити пацієнта повернути голову в природне

положення


подальшого введення зонда

12. Дати пацієнту склянку з водою і трубочкою для

пиття. Попросити пити маленькими ковтками,

ковтаючи зонд. Можна додати у воду шматочок льоду

Полегшується проходження

зонда через ротоглотку.

Зменшується тертя об слизову

оболонку. Під час ковтання

надгортанник закриває вхід у

трахею, одночасно

відкриваючи вхід у стравохід.

Холодна вода зменшує ризик

виникнення нудоти

13. Допомагати пацієнту ковтати зонд, м’яко

просуваючи його в глотку під час кожного ковтання

Зменшується дискомфорт.

Полегшується просування

зонда

14. Переконатися, що пацієнт може чітко говорити і Забезпечується впевненість, що

вільно дихати зонд у стравоході

15. Переконатися в правильному розташуванні зонда в

шлунку - ввести в шлунок близько 20 мл повітря за

допомогою шприца Жане, вислуховуючи при цьому

надчеревну ділянку, або приєднати шприц до зонда -

при аспірації в зонд повинен надходити вміст шлунка


проведення процедури.

Підтверджується правильне

положення зонда

16. У разі потреби залишити зонд на тривалий час:

відрізати пластир завдовжки 10 см, розрізати його в

довжину на 5 см навпіл. Прикріпити лейкопластир

нерозрізаною частиною до спинки носа. Обгорнути

кожною розрізаною смужкою лейкопластиру зонд і

закріпити смужки хрест-навхрест на спинці носа,

уникаючи натискування на крила носа

Виключається зсування зонда

17. Закрити зонд заглушкою (якщо процедура,

заради якої було введено зонд, виконуватиметься

пізніше) і прикріпити безпечною шпилькою до одягу

пацієнта на грудях

Не допускається витікання

шлункового вмісту між

годуваннями

18. Допомогти пацієнту набути зручного положення Забезпечується правильне

положення тіла

19. Закінчення процедури

Зняти рукавички, покласти у водонепроникний

мішок. Вимити та висушити руки


безпека

20. Зробити запис про проведення процедури і

реакцію пацієнта у відповідну медичну документацію


процедури

21.Промивати зонд кожні 4 год 15 мл ізотонічного

розчину натрію хлориду

Забезпечується підтримка

прохідності зонда

А.2.1.3. Промивання шлунка товстим зондом



Надіти водонепроникні фартухи на себе і пацієнта


забруднення


Увести товстий шлунковий зонд до встановленої

позначки (див. Протокол виконання зондових процедур

1.10, п.2.1.1.)



3. Приєднати до зонда лійку, опустити її до рівня

шлунка

Попереджується виливання

вмісту шлунка

4. Тримаючи лійку трохи похило на рівні шлунка,

налити в неї 1 л води

При такому положенні лійки

вода не потраплятиме в шлунок

5. Повільно підняти лійку вгору на 1 м. Як тільки

вода досягне вічка, опустити лійку до рівня колін, не

допускаючи виливання води

За законом сполучених

посудин, вода надійде в

шлунок, а потім знову в лійку

6. Повторити п. 5 двічі і вилити промивні води в

приготовлену стерильну посудину (якщо необхідно

взяти промивні води на дослідження).

Примітка: промивні води беруть на дослідження за

призначенням лікаря. У разі підозри на отруєння

припікальними отрутами беруть першу порцію

промивних вод

Забезпечується інтенсивніше

перемішування вмісту шлунка з

водою та взяття їх для

дослідження

7. Повторювати п. 4,5, але воду виливати в посудину

для зливання промивних вод (використати

підготовлені 10 л води)

Забезпечується промивання

шлунка

8. Закінчення процедури

Від'єднати і витягти зонд із шлунка, обгорнувши його

серветкою

Попереджується забруднення

одягу і рук

9. Занурити забруднені предмети в посудину із

дезінфекційним розчином

Забезпечується інфекційна

безпека

10. Зняти фартухи, занурити їх у посудину із

дезінфекційним розчином або у водонепроникний

мішок

Забезпечується інфекційна

безпека

11.Зняти рукавички. Допомогти пацієнту вмитися і

набути зручного положення

Забезпечується відпочинок

після проведення процедури

12. Вимити і висушити руки Дотримується інфекційна

безпека

13.Написати направлення і відправити пробірки із

промивними водами в лабораторію. Решту промивних

вод після дезінфекції вилити в каналізацію


безпека

14. Зробити запис про проведення процедури та

реакцію на неї пацієнта у відповідній медичній

документації


процедури

А.2.1.4. Промивання шлунка тонким зондом



Надіти водонепроникні фартухи на себе і пацієнта


забруднення


Увести тонкий шлунковий зонд через рот або ніс (див.

Протокол виконання зондових процедур 1.10, п. 2.1.1,

2.1.2)



3. Приєднати до зонда шприц Жане і потягнути поршень

трохи на себе. Від'єднати шприц, повернувши поршень у

початкове положення

Підтвердженням того, що зонд у

шлунку, буде надходження в

шприц рідини

4. Набрати в шприц воду. Приєднати шприц до зонда і

ввести воду в шлунок

Забезпечується виконання

процедури

5. Потягнути поршень шприца на себе, аспіруючи введену

воду

Примітка: в разі необхідності взяти промивні води на

дослідження

Забезпечується видалення вмісту

шлунка

6. Від'єднати шприц від зонда і вилити вміст у посудину

для промивних вод

Забезпечується промивання

шлунка

7. Повторювати п. 4-6 до тих пір, поки не буде

використана вся вода (10 л), що була приготовлена для

промивання

Важливо видалити не тільки вміст

шлунка, а й токсини, що

виділяються слизовою оболонкою

шлунка

8. Після закінчення процедури від'єднати шприц Жане і

вилучити зонд із шлунка, обгорнувши його серветкою

Попереджується забруднення

одягу і рук

9. Закінчення процедури Занурити використане обладнання в посудину з

дезінфекційним розчином

Дотримується інфекційна безпека

10. Зняти фартухи, покласти їх в посудину з

дезінфекційним розчином або у водонепроникний мішок


11. Зняти рукавички, допомогти пацієнту вмитися і набути

зручного положення

Забезпечується необхідний

відпочинок після процедури

12. Вимити і висушити руки Дотримується інфекційна безпека

13. Виписати направлення та відправити посудину з

промивними водами в лабораторію. Решту промивних вод

вилити в каналізацію після дезінфекції


14. Зробити запис про проведення процедури та реакцію

пацієнта у відповідній медичній документації


процедури

СД-ІІ. Стандартний план догляду в разі

ризику зневоднення

Результати догляду зареєструвати в протоколі до СД-ІІ.

Проблеми Мета Медсестринські втручання (п)* Зне-

воднення 1. У пацієнта

буде підтри-

муватись

адекватний

об'єм рідини,

про що

свідчитимуть

нормальні

показники

гемодинаміки

(артеріальний

тиск, пульс).

2. Кількість

уведеної

рідини буде

відповідати

кількості

виділеної

1. Підтримувати споживання рідини через рот відповідно до

рекомендації лікаря. 2. Контролювати і документувати кількість уведеної рідини.

3. Контролювати і документувати кількість і вид втрат

рідини.

4. Контролювати показники гемодинаміки (артеріальний

тиск, пульс) кожні 2-4 год чи частіше, якщо вони не

стабільні.

5. Дати можливість пацієнтові здійснювати гігієнічний

догляд за ротовою порожниною.

6. Стежити за станом шкіри (колір, вологість, тургор).

Забезпечувати належний догляд за шкірою.

7. Щоденно зважувати пацієнта та вимірювати окружність

його живота.

8. Розповісти пацієнту про показники та симптоми

зневоднення і заходи щодо запобігання йому

Протокол проведення первинної та поточної

оцінки до плану СД-ІІ

Відділення Палата

Прізвище, ім'я, по батькові пацієнта Лікарський діагноз

Час початку реалізації плану Час закінчення реалізації плану

Ризик зневоднення внаслідок Обов’язкова кількість уведеної рідини літрів на добу

Дата Кількість уведеної

(випитої) рідини (за

годинами)

Кількість виділеної

сечі (за годинами)

Водний

баланс Коментарі Підпис

8.00-13.00 – 13.00-18.00 –

18.00-20.00 –

20.00-8.00 –

8.00-13.00 – 13.00-18.00 –

18.00-20.00 –

20.00-8.00 –

8.00-13.00 – 13.00-18.00 –

18.00-20.00 –

20.00-8.00 –

8.00-13.00 – 13.00-18.00 –

18.00-20.00 –

20.00-8.00 –

8.00-13.00 – 13.00-18.00 –

18.00-20.00 –

20.00-8.00 –

8.00-13.00 – 13.00-18.00 –

18.00-20.00 –

20.00-8.00 –

Підсумкова оцінка якості медсестринських втручань ______________________

Підпис медсестри ___________

СД-ХІ. Стандартний план догляду

пацієнта, в якого виникають нудота та

блювання

Результати догляду зареєструвати в протоколі до плану СД-ХІ.

Проблеми Мета Медсестринські втручання (н) Нудота і

(або) блювання 1. Нудоти не

буде. 2. Блювання не

буде

1. Забезпечити, щоб у пацієнта були пакети (лоток, таз) для

блювотних мас, рушник (серветка) та рідина для

полоскання рота. 2. Спостерігати за кількістю, кольором та характером

блювотних мас.

3. За будь-яких обставин створювати для пацієнта

атмосферу усамітнення та підтримання його гідності.

4. Забезпечити робочу готовність пристосування для

відсмоктування блювотних мас на випадок асфіксії у

пацієнта.

5. Запобігати зневодненню організму (див. план СД-ІІ).

6. Давати пацієнту протиблювотні лікарські засоби за

призначенням лікаря.

7. Зменшити освітлення, шум, відрегулювати температуру

повітря.

8. Прослідкувати за тим, щоб приймання їжі через рот було

зменшене до тих пір, поки не буде встановлена причина

блювання.

9. За будь-яких обставин надавати пацієнту вичерпні

пояснення щодо його стану та, якщо знадобиться, залиша-

тися поряд з пацієнтом, щоб надати йому підтримку та

заспокоїти його Протокол до плану догляду пацієнта, в якого

виникають нудота та блювання СД-ХІ

Відділення Палата

Прізвище, ім'я, по батькові пацієнта Лікарський діагноз

Час початку реалізації плану Час закінчення реалізації плану

Дата Мета Оцінка коментарі Підпис

Підсумкова оцінка якості медсестринських втручань ______________________

Підпис медсестри ___________

СН-ІV. Стандартний план навчання

членів родини пацієнта, в якого

виникають нудота та блювання

Результати навчання зареєструвати в протоколі до плану СН-ІV.

Проблеми Мета Медсестринські втручання (н) Члени родини не

володіють

достатніми

навичками

догляду за

пацієнтом під

час нудоти та

блювання

Члени родини оволодіють

необхідними

навичками

догляду за

пацієнтом під

час нудоти та

блювання

1. Дати необхідні рекомендації у вигляді друкованих

видань (буклети, пам'ятки тощо). 2. Навчати родичів пацієнта необхідних навичок

доступними для них темпами.

3. Рекомендувати під час надання допомоги:

а) забезпечити, щоб у пацієнта був лоток (таз) для

блювотних мас, рушник, рідина для полоскання рота;

б) спостерігати за кількістю, кольором та характером

блювотних мас;

в) підтримувати атмосферу усамітнення пацієнта;

г) у разі необхідності використовувати пристосування

для відсмоктування блювотних мас;

д) запобігати зневодненню;

є) давати пацієнту протиблювотні лікарські засоби за

призначенням лікаря.

4. Дати можливість родичам пацієнта висловити будь-

які занепокоєння, сумніви, побоювання. Дати вичерпні

відповіді на усі запитання родичів пацієнта.

5. Рекомендувати та заохочувати участь у догляді

самого пацієнта (самодогляд) за його згодою

Контроль кінцевого рівня знань студентів

Ситуаційні задачі (робота в групах по 3 студента)

Ситуаційна задача №1

Орієнтовна картка виконання самостійного опрацювання студентами

практичних навичок на занятті

Умова

У хворого Кериленка Івана Вікторовича (58 років) в непритомному стані

(після отруєння недоброякісною іжею) виникло блювання шлунковим вмістом.

Надайте відповідне положення хворому. Яке може виникнути ускладнення в цій

ситуації? Вкажіть елементи догляду за ротовою порожниною в цій ситуації.

Відправте блювотні маси в лабораторію (виписати направленн).

Студент Завдання Матеріальне

забезпечення

Оцін

ка

№1 1.Надати допомогу хворому під час

блювання в непритомному стані.

2. Назвати ускладнення яке може

виникнутив цій ситуації (аспірація). Ваші дії.

3. Виписати направлення в баклабораторію

на блювотні маси.

Алгоритм 1

Алгоритм 1

Алгоритм 1а,

приклад

заповнення

направлення

№2 1.Промити шлунок пацієнтові який

знаходиться в непритомному стані за

допомогою тонкого зонда та шприца Жане.

2. Виписати направлення на перші промивні

води шлунка.

Алгоритм 2а.

Уведення зонда

хворому, який

перебуває в

непритомному стані

А.2.1.4. Промивання

шлунка тонким

зондом

Алгоритм 3 а.


за допомогою шприца

Жане

Приклад



№3

студент-

викладач

1. Виправити помилки попередніх відповідей

студентів №1 та №2. Продемонструвати

правильну техніку виконання (в разі

необхідності)

2. Провести обробку використаного

оснащення (шприца Жане)

Приклад

Назва відділення (і.в.; х.в…..)

Направлення

бак.лабораторію

промивні води шлунка (блювотні маси)

П.І.Б. пацієнта, рік народження (або кількість повних років),

Адреса проживання пацієнта

Діагноз (D.S.) Обстеження

Дата Підпис м/с




Умова

Пацієнтку С, 37 років доставлено в стаціонар з отруєнням лугами.

Пацієнтка знесилена, бліда, спостерігається тахікардія, неодноразове

блювання. Які будуть першочергові дії лікаря та медичної сестри в даній

ситуації.



Оцін

ка

№1 1. Оберіть розчин для промивання шлунка.

2. Проведіть пацієнтці промивання шлунка

за допомогою товстого зонда і лійки.

3. Виписати направлення на промивні води

шлунка.

А.2.1.1. Уведення

шлункового зонда

через рот

А.2.1.3.

Промивання

шлунка товстим

зондом

Алгоритм 3.


за допомогою лійки

Приклад



№2 1. Проведить беззондове (активне)

промивання шлунка (за відсутності

протипоказань)

2. Ваші дії в разі появи крові у вигляді

«кавової гущі» в блювотних масах, надайте

необхідну першу допомогу.

3. Виписати направлення до баклабораторії


Алгоритм 4.


беззондовим

методом

Алгоритм 1


приклад



№3

студент-

викладач






оснащення (рукавичок одноразового

використання)

Приклад












Умова

Пацієнта М, 52 роки доставлено в стаціонар з отруєнням кислотами.

Надайте допомогу пацієнтові. Проведіть промивання шлунка та допоможіть

пацієнтові в разі настання блювання.



Оцін

ка

№1 1. Оберіть розчин для промивання шлунка.

2. Проведіть пацієнтові промивання шлунка

за допомогою товстого зонда і лійки.

3. Виписати направлення на промивні води

шлунка.

А.2.1.1. Уведення

шлункового зонда

через рот

А.2.1.3.

Промивання

шлунка товстим

зондом

Алгоритм 3.


за допомогою лійки

Приклад



№2 1. У пацієнта в свідомому стані виникло

блювання. Надайте допомогу.

2. Перелікуйте сестринські втручання при

постійній нудоті та для зменшення позовів

на блювання.

3. Виписати направлення до баклабораторії


Алгоритм 1

Алгоритм 1

СД-ХІ.

Стандартний

план догляду

пацієнта


приклад



№3

студент-

викладач






оснащення (гумового зонда)

Приклад









Картка диференційної диагностики для письмового опитування

1. Провести диференційну диагностику центрального блювання та

переферичного, заповнити пусті графи.

Центральне блювання Периферичне блювання

2. Провести диференційну диагностику шлункової кровотечі та легеневої по

приведеним показникам, заповнити пусті графи.

Клінічні дані Шлункова кровотеча Легенева кровотеча

Колір

Характер

Реакція

Умови виникнення

Тривалість кровотечі

Характер

випорожнень

Відповіді до картки диференційної диагностики для письмового опитування

1. Провести диференційну диагностику центрального блювання та

переферичного, заповнити пусті графи.

Центральне блювання Периферичне блювання

Не приносить полегшення Приносить полегшення

Попередньо нема нудоти Передує нудота, слинотеча

Блювання фонтаном У блювотних масах наявні залишки

їжі з кислим запахом

2. Провести диференційну диагностику шлункової кровотечі та легеневої по

приведеним показникам, заповнити пусті графи.

Клінічні дані Шлункова кровотеча Легенева кровотеча

Колір По типу „ кавової гущі” Яскраво червона

Характер З домішками їжі Піниста, майже не

звернута з харкотинням

Реакція Кисла Лужна

Умови виникнення Виникає після блювання Виникає після кашлю

Тривалість кровотечі Як правило, короткочасне,

але сильне блювання

Кровохаркання може

тривати кілька годин,

іноді діб

Характер

випорожнень

Мелена (дьогтеподібні

чорні випорожнення)

Якщо не була заковтнута

кров, то випорожнення

нармальні

Список використаної літератури

1. Освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна програма

підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста

за спеціальністю галузі знань «Медицина» 5.12010102 «Сестринська

справа» / Наказ МОЗ України від 24.06.11 р. № 649 «Про затвердження і

введення в дію складових галузевих стандартів вищої освіти зі

спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста

галузей знань «Медицина» та «Фармація».

2. Протоколи медичної сестри (фельдшера, акушерки) з догляду за пацієнтом

та виконання основних медичних процедур та маніпуляцій

3. Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський

процес: Основи сестринської справи та клінічного медсестринства. – К.:

Здоров’я, 2001. – 208с.

4. Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський

догляд за пацієнтом: Стандарти медсестринських процедур, маніпуляцій та

планів догляду і навчання: навч.посібник. – К.: Медицина, 2008. – 304с.

5. Касевич Н.М. Основи медсестринства в модулях: навч. посіб. – К.:

Медицина, 2009.

6. Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка

: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 424 с.

7. Ковальова О.М., Лісовий В.М., Шевченко С.І., Фролова Т.В. та ін. Догляд за

хворими: підручник. – К.: ВСВ Медицина, 2010. – 488 с.

8. Лісовий В.М., Ольховська Л.П., Капустник В.А. Основи медсестринства:

підручник. – К.: ВСВ Медицина, 2010. – 560 с.

Методична розробка практичного заняття №25 «Клінічні...

Documents