Музей і школа: форми співпраці fileУправління культури,...

Управління культури, туризму і курортівХмельницької обласної державної адміністрації

Хмельницький обласний художній музей

Музей і школа: форми співпраці

Мистецькі уроки та бесіди�заняттядля учнів загальноосвітніх шкіл

і студентської молоді(з досвіду роботи)

Хмельницький2010

Музей і школа: форми співпраці. Мистецькі уроки та бесіди�заняття для учнівзагальноосвітніх шкіл і студентської молоді (з досвіду роботи) / Уклад. Л. О. Тимофєєва. —Хмельницький, 2010.

УДКББК

Друкується за рішеннямнауково�методичної радиХмельницького обласного

художнього музею

Видання здійснено за фінансової підтримки ВАТ «ЕК Хмельницькобленерго».Музей висловлює щиру подяку генеральному директору компанії

Шпаку Олександру Леонідовичу

3

Хмельницький обласний художній музей, заснований 1986 року,— один знаймолодших музеїв України. Його колекція налічує близько 7 тисяч одиниць зберігання.В її складі — живопис, графіка, скульптура видатних українських митців кінця ХІХ та ХХстоліть, в т. ч. збірка творів сучасних художників 1980–1990-х років, а також зібраннядекоративно�прикладного мистецтва. У максимально повному використанні цієї колекціїв масовій науково�просвітницькій роботі наш колектив вбачає одне з пріоритетних своїхзавдань. За останні роки накопичено значний досвід такої роботи, яким хотілося бподілитися з колегами�музейниками та усіма зацікавленими.

Оскільки школярі й студенти складають основну частку музейної аудиторії,природно, що саме на ці групи відвідувачів орієнтована тематика масових заходів. Щодоїх форм, то ми не претендуємо на принципову новизну, і найбільш затребуванимизалишаються мистецькі уроки, а для наймолодших — бесіди�заняття, які передбачаютьпрактичну роботу дітей по створенню тих чи інших артефактів.

Чому саме уроки? Очевидно, що співпраця зі школою найбільш ефективною будетоді, коли відвідування музею (або зустріч з його працівником безпосередньо в класі)перетвориться з необов’язкового додатку до виховної роботи на складову навчальноїпрограми. Саме з її аналізу розпочалася розробка темарію мистецьких уроків.Наскільки точно він відповідає шкільному календарно�тематичному плану, можнасудити з наступної таблиці.

ПЕРЕДМОВА

Календарно�тематичне плануванняуроків образотворчого мистецтва тахудожньої культури в середній школі

Клас Місяць Теми мистецьких уроківта бесід�занять, що про�понуються музеєм і ґрун�туються на творах з му�зейної колекції

Птахи і тварини у квітково�рослин�них декоративно�тематичних компо�зиціях (М. Приймаченко, М. Тимченко,Ф. Панко та ін.)

Дивосвіт Марії Прий�маченко

7 жовтень

жовтень

жовтень

Створення орнаменту в техніці вити�нанки. Рослинні мотиви у витинанці:гілка, букет, вазон тощо. Виготовленнябагатоколірної витинанки

1. Чарівні візерунки: мис�тецтво витинанки

Витинанка як вид декоративно�прик�ладного мистецтва

5

7

21 3 4

2. Витинанка як вид деко�ративно�прикладногомистецтва

4

Декоративно�ужиткове мистецтво.Різновиди: вишивка, ткацтво, кили�марство, гончарство, іграшка, художняобробка металу, дерева, шкіри. Укра�їнський костюм

Засоби виразності декоративного мис�тецтва: символи, знаки в орнаментах.Символіка «Дерево життя» в деко�ративно�прикладному мистецтві

Зооморфні, орнітоморфні мотиви у ху�дожньому ткацтві, вишивці, витинанці

Писанкарство в Україні. Техніка писа�нок. Символіка декору. Композиційні тазмістовні особливості розвитку писаноку різних регіонах України. Магічнісимволи писанок

Образ людини в мистецтві. Портрет якжанр образотворчого мистецтва. Авто�портрет

Петриківський розпис. Засвоєння при�йомів роботи народних майстрів пет�риківського розпису

Українська народна іграшка. Виго�товлення іграшки на основі спосте�реження за творами декоративно�прик�ладного мистецтва

Від ремесла до творчості:декоративно�ужитковемистецтво

Символічна змістовністьукраїнського орнаменту

Яйце�райце (українськаписанка)

Жанр портрета в україн�ській образотворчості

Барви Петриківки

Тваринка�веселинка (ук�раїнська народна іграшка)

9

5

6

7

5

5

6

5

Графіка. Художні засоби. Види: ори�гінальна, тиражна, промислова. Жи�вопис. Художні засоби. Види: мону�ментальний, станковий. Жанри: пейзаж,портрет, натюрморт

1. Розмаїтий світ графіки2. Живопис і графіка як

види образотворчогомистецтва

9

1 2 3 4

жовтень

жовтень�листопад

грудень

лютий

жовтень

лютий�березень

квітень

квітень

травень

травень

Символізм української вишивки

5

Портрет як жанр у мистецтві. Худож�ники�портретисти та їхня творчість.Особливості образу та емоційного станугероїв засобами портретного жанру

5

Контакти музейного колективу з освітянами міста мають інтерактивний характер.Іноді вчителі звертаються до нас з конкретними замовленнями на підготовку певних темне лише з образотворчого мистецтва та художньої культури, а й з історії. Проханнявиконуються, якщо забезпечуються відповідними матеріалами фондової збірки. Врезультаті такого двостороннього зв’язку з’явилися уроки «Національна течія увітчизняному мистецтві. „Малоросійський пейзаж“ Володимира Орловського»; «Герої Крутв творах українських митців».

До шкільної програми з літератури дотичні такі теми, як «Шевченкіана в музейнійколекції»; «Микола Васильович Гоголь в ілюстраціях українських та російськиххудожників»; «Поема Івана Франка „Мойсей“ в ліноритах Євгена Безніска».

Втім, навчальна програма, хоча і є основним орієнтиром наших просвітницькихзусиль, не вичерпує всієї різноманітності пропонованих тем. Деякі з них стосуютьсяокремих постатей або явищ мистецького життя, як�от: «Наш земляк Георгій Верейський»;«Тетяна Яблонська: життя і творчість»; «Напередодні незалежності: лауреатШевченківської премії Андрій Антонюк»; «Петро Гончар: безперервність традиції»;«Легкий подих шовку: мистецтво розпису на тканині»; «Актуальні форми сучасногомистецтва в творчості Володимира Бахтова». Остання тема торкається непростих,маловідомих українському загалу явищ і значно розширює уявлення молоді про сучаснуобразотворчість.

Осібне місце в освітній роботі музею посідає цикл бесід�занять «Подорож уЗадзеркалля: абстрактне мистецтво», що має на меті змалечку залучати дітей до сприйняттяспецифічної змістовності ненаративу. Виконані на заняттях малюнки переконливо свідчатьпро те, що абстрактний тип мислення є для них цілковито природним, і кращі творивиявляють відчуття композиційної врівноваженості і колористичної гармонії.

Тексти згаданих тут мистецьких уроків і бесід�занять подаються у цьому виданні.

6

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ

Світлана Шемчукмолодший науковий співробітник

Бесіда про українську іграшку є складовоюциклу занять, присвячених знайомству дітей зтрадиційними видами народної творчості.

Усі вони (заняття) ґрунтуються передовсімна творах з музейної колекції. І хоча в ній пере�важають роботи сучасних професійних худож�ників, для розгляду вибираються такі зразки, вяких виявляється глибинний органічний зв’язокз народною традицією.

Заняття мають на меті залучення дітей досфери етнічного впливу на противагу стандартаммасової культури, виховання інтересу до худож�ньої творчості.

Розповідь про українську іграшку передбачаєзнайомство з керамічними іграшками�свищиками тадрібною пластикою Л. Нікітюк, О. Сичової; з ляль�ками, зробленими з кукурудзяного листя (Ф. Куркчі)та соломи (К. Груші й невідомого автора); з ган�чір’яними автентичними ляльками Г. Напіткіної.Використовується також ілюстративний матеріал зальбомів: «Коломийський музей народного мис�тецтва Гуцульщини», «Державний музей етнографіїта художнього промислу АН УРСР», «Українськийпроект на 51�й Венеціанській бієнале. Микола Бабак.Діти твої, Україно».

Практична робота полягає у створенніліплених з пластиліну фігурок пташок та фан�тастичних істот, подібних до пластики кера�мічних свищиків.

Хід заняття— Добрий день, діти. Я працюю у худож�

ньому музеї. У світі є дуже багато музеїв, в якихзберігаються різні речі. А хто знає, що можнапобачити в художньому музеї?

(Так, мистецькі твори: картини, намальованіна полотні, папері; скульптури, зроблені з металу,дерева, каменю і багато інших речей).

— Але сьогодні я принесла отакі цікаві твориз музейної колекції. Як ви думаєте, що це таке?(Українські ляльки). Вони також зроблені худож�никами. Про іграшки і поговоримо.

— Скажіть, ви любите гратися іграшками?— Які з них ваші улюблені?— Бачите, як багато цікавих іграшок ви назвали.

А звідки вони беруться? (Так, їх можна придбати умагазинах, на базарі). А звідки вони туди пот�

рапляють? (Іграшки виготовляють на спеціальнихфабриках, а потім привозять до магазинів).

А колись, дуже�дуже давно, не існувало ніфабрик, ні магазинів, але діти теж бавилисяіграшками. Вони також нагадували тварин,птахів і, нарешті, самих людей, але для їхвиготовлення використовували, здебільшого,природні матеріали: дерево, солому, лозу, ку�курудзяне листя тощо.

Ось іграшки із соломи. Крильця, хвостик,голівка, дзьобик цієї пташечки дбайливо створенідобрими руками, а тому вона така тендітна і ніжна.А ця фігурка нагадує ангела, який, напевне,охороняє людину і допомагає їй.

Наступна іграшка зроблена зі звичайногокукурудзяного листя. Як ви думаєте, кого вонанагадує? (Так, дівчинку). А по яких ознаках цевидно? (Так, вона має спідничку, косу, і навіть стрічкув ній). Зверніть увагу, іграшка виготовлена такимчином, що дівчинка ніби гойдається на гойдалці.

Існували і так звані їстівні іграшки, якимиможна було бавитися і, водночас, ласувати.Виробляли їх з овечого сиру у вигляді різнихживих істот (найчастіше «коників», «вершників»)переважно у західних областях України. (Демон�струються фотографії з альбому «Коломийськиймузей народного мистецтва Гуцульщини», с. 112–113). А ще, навесні, коли пташки починаютьповертатися з теплих країв додому, господиніпекли печиво з медом у формі пташечок. Йогороздавали дітям, а ті, вийшовши на двір, «зак�ликали весну», виспівуючи:

Прийди, весно, прийди,Прийди, красна, прийди,Принеси нам літечкоІ зелене зіллячко.Хрещатий барвінок,Запашний васильок...

Для виготовлення ж іграшок�ляльок корис�тувалися ще й тканиною, її клаптиками, тобтоганчір’ям. Деякі з ляльок навіть мали риси обличчя,подібні до людського; в інших випадках обличчяпозначалося ось таким хрестом. У своєму «одязі»такі ляльки мають елементи народного костюму.(Демонструються ляльки Г. Напіткіної та фотографіїз альбому М. Бабака «Діти твої, Україно»).

Тваринка�веселинка: українська народна іграшкаБесіда�заняття для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

7

БЕСІДИ�ЗАНЯТТЯ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Але іграшка могла бути і глиняною. Аджесаме вона посідає особливе місце серед іншихвидів народної іграшки і є найпоширенішою унашому краї, на Поділлі. Ви, звичайно, всібачили глину і знаєте її властивості: доки вонавогка, з неї можна ліпити що завгодно. Проте,коли глина висихає, вона починає розкри�шуватись. Для того, щоб глиняні вироби булиміцнішими, з давніх�давен люди обпалювали їхв спеціальних печах. Випалені вироби нази�ваються керамікою (від грецького слова «кера�мос», що означає «глина»).

Сьогодні на заняття я принесла і такі іграш�ки. Але вони незвичайні через те, що мають свій«голос»�посвист. Тому і називаються свищикамиабо свистунцями. Така іграшка має отвори: в одинповітря вдувається, а в інший — виходить, утво�рюючи звук. Зробили оці свищики хмельницькамайстриня Людмила Нікітюк та її донька ОльгаСичова. (Демонструються твори Л. Нікітюк іО. Сичової з ілюструванням їх звукових якостей).

Втім, не всі глиняні фігурки «озвучені». Єсеред них і такі, якими можна не лише гратися, а йприкрасити свою кімнату, поставивши на поличку.Бо на них приємно дивитися, з ними можнадружити; вони мають свою вдачу, свій характер.Як�от персонажі цієї компанії. «Смачні ва�реники» — так назвала художниця свою роботу.Ми бачимо трьох хлопчиків, кота та песика. Осьжадюга й нахаба, що привласнив миску вареників;він зображений із широко відкритим ротом; наобличчах двох інших хлопчиків відбиваєтьсяподив, обурення. У кота — хитренька мордочка:він, ласунчик і лизунчик, знає, що вареник йомунеодмінно перепаде, а песик, схиливши голівку набік, смирно очікує, що про нього згадають.

Прошу звернути увагу ще на одне: поверхняцих фігурок не завжди гладка; іноді вона при�крашена візерунками, продряпаними гостримпредметом по сирій глині. Ось тут продряпинамипозначені волосся на дитячій голівці, шкіра змійки,вуса кота або хутро баранця («Друзі», «Баранець»,«Кіт»). А іноді фігурки прикрашені ліпнимидеталями, як�от гребінці у півника та пташки,корона у змійки, деталі оздоблення пташки («Пів�ник», «Пташка», «Друзі»).

Давайте і ми з вами теж спробуємо зробитисвою іграшку, хоча не з глини, а з пластиліну. Аліпити будемо пташечку. (Демонструється зразок).Вона має тулуб, голівку, гребінець, хвостик і ніжку�підставку. Ось так поступово ми її і ліпитимемо.

(Від цього моменту і надалі все, що маютьробити діти, попередньо демонструється на�уковцем. Процес проходить поступово, в де�кілька етапів. Під час роботи має бути пере�вірена правильність виконання і кінцевийрезультат кожного етапу. Тільки тоді можна

починати наступний. Науковець обов’язковомає схвально оцінювати роботу дітей, абизаохочувати їх до подальшої праці).

Візьміть шматок пластиліну і добре помнітьу своїх руках, від чого він, ледачий і неробочий,стане м’яким, піддатливим і працьовитим. Далі —розділіть цей шматок таким чином, щоб утво�рилося два. Один, більший, залишіть в руках, адругий, менший, покладіть на дощечку. З біль�шого сформуйте (скатайте) «стовпчик» («ков�баску»). Один кінець його покатайте трошкибільше, щоб нагадував за формою «морквинку».Тепер зігніть його посередині, утворивши «ро�галик». Як ми бачимо, він має два кінці: одинтовстіший, другий тонший. Торкніться пальцемтоншого кінця. Тримаючи вказівний і середнійпальці зверху, а великий знизу, зробіть на ньомузащип, і в нашої пташечки з’явиться дзьобик.Далі — повторіть це ще раз, тільки зверху, щобутворився гребінець. Товстіший кінець ми перет�воримо на хвостик, обережно розминаючи йогопальцями. Зі шматка пластиліну, що ми від’єд�нали на початку роботи, формуємо кульку ікладемо на долоню. Вільною долонею трошкисплющуємо її, вирівнюючи краї. Це і буде нашаніжка�підставка, на яку ми і поставимо свій виріб.

Отже, пташечка майже готова. А теперпропоную прикрасити її, продряпуючи візерункиза допомогою стеків (тоненького кінця) абоналіплюючи деталі з кольорового пластиліну.

А зараз, маючи ще трішки часу, ви можетевиліпити ще одну іграшку, але вже у вигляді якоїськазкової істоти, як�от фігурки вже відомої намхмельницької художниці Ольги Сичової. Такийтриголовий дракончик, звичайно, живе у казці.Але він зовсім не страшний, а, скоріше, кумедний.Таке враження, що всі три його голови із захоп�ленням співають, широко відкривши пащі. А цейлев, поважний, серйозний, з великими вусами,скоріше нагадує фантастичне створіння, щоохороняє дім — домовичка.

Отже, вмикайте свою фантазію і дійте,творіть. (Всі вироби дітей обов’язково мають бутиоцінені і схвалені).

Для засвоєння отриманої під час занят�тя інформації необхідно її закріпити.

Приблизні питання:— З яким видом народного мистецтва ви

сьогодні познайомилися?— На кого схожі іграшки?— З яких матеріалів створювали народні

іграшки?— Які ви знаєте «їстівні» іграшки?— Як називаються глиняні іграшки, що

мають власний «голос»?На загал, прощаючись, науковець запрошує

дітей в гості до художнього музею.

8


1. Автор невідомий. Коник. Твердий сир.З приватної збірки.

2. Автор невідомий. Пташка. Солома.З приватної збірки.

3. Катерина Груша. Янгол�охоронець. Солома.З приватної збірки.

4. Федір Куркчі. Лялька на гойдалці. Куку�рудзяне листя. З приватної збірки.

5. Галина Напіткіна. Лялька в національномувбранні. Ганчір’я. З приватної збірки.

6. Галина Напіткіна. Лялька в строкатій хустці.Ганчір’я. З приватної збірки.

7. Ольга Сичова. Баранець. Глина, ліплення,випал. З приватної збірки.

Список творів з музейної колекції та приватної збірки,що демонструються під час бесіди�заняття

8. Ольга Сичова. Друзі. Глина, ліплення, випал.З приватної збірки.

9. Ольга Сичова. Котик. Глина, ліплення,випал. З приватної збірки.

10. Ольга Сичова. Півник. Глина, ліплення,випал. З приватної збірки.

11. Ольга Сичова. Пташка. Глина, ліплення,випал. З приватної збірки.

12. Людмила Нікітюк. Смачні вареники (5 пред�метів). Глина, ліплення, випал. К-49–53.

13. Ольга Сичова. Лев�оберіг. Глина, ліплення,випал. К-36.

14. Ольга Сичова. Триголовий дракон. Глина,ліплення, випал. К-30.

Література

1. Державний музей етнографії та художньогопромислу АН УРСР: Альбом. — К.: Мис�тецтво, 1976.

2. Коломийський музей народного мистецтваГуцульщини: Альбом. — К.: Мистецтво, 1991.

3. Стан Т. С. Майстри декоративно�приклад�ного мистецтва Хмельниччини: Фотоаль�бом. — Хмельницький, 2006.

4. Українська народна іграшка. Всеукраїнськавиставка: Альбом�каталог. — К.: Народніджерела, 2006.

5. Український проект на 51�й Венеціанськійбієнале. Микола Бабак. Діти твої, Україно:Каталог�альбом. — К., 2005.

6. Гірник Г. Сучасна керамічна іграшка // Народ�не мистецтво. — 2005. — № 3–4. — С. 44–45.

9



Чарівні візерунки: мистецтво витинанкиБесіда�заняття для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Діти, можливо, серед вас є такі, хто напе�редодні Нового року пробував витинати ножи�цями з паперу ялинкові прикраси — сніжинки. Алене всі знають, що ця знайома нам техніка має давнєкоріння. Адже з сивої давнини і до наших часівлюди намагались зробити речі, які їх оточують, нетільки зручними, а й гарними. Для цього, наприк�лад, вони прикрашали свій одяг, взуття візе�рунками у вигляді вирізаних кружечків, три�кутничків, ромбиків тощо. А щоб оздобити своєжитло, ще тисячу років тому в Китаї виготовлялиприкраси з паперу за допомогою ножиць абогострого леза. Чому в Китаї? Через те, що саме тамбуло винайдено папір. Згодом він поширився повсьому світу, в тому числі і в Україні. В другійполовині XIX ст. виробами з цього дешевогоматеріалу українські селяни також стали прик�рашати свої помешкання. З роками таке заняттяперетворилося на один із видів народної творчості.

Що ж вирізали з паперу? Прикраси у виглядіажурних (ажурне — таке зображення, що сприй�мається на просвіт) маленьких або великихквадратиків, трикутників, а також фігурок, щонагадують птахів, звірів, рослини. Розміщувалисьвироби під стелею, над дверима, навколо вікон. Підчас роботи користувалися, зазвичай, ножицями,ножем з гострим кінчиком, різнофігурнимиштемпельками (порожнисті металеві пробійники,що з одного боку мали голівку, по якій билимолоточком, з іншого — ріжучу кромку у виглядікружальця або іншої форми потрібного розміру).

Як же відбувається сам процес витинання?Папір квадратної, прямокутної чи округлої формискладається у два або кілька разів, утворюючилінію згину. Ця лінія — чарівна, бо завдяки їй зполовини, частини вирізаного отримаємо ціле. Якце відбувається, ми з вами побачимо пізніше. Аназивається вона — вісь дзеркальної симетрії.Чому дзеркальної? Якщо ми розгорнемо аркушвже витнутого паперу, то побачимо, що по обидвісторони цієї чарівної лінії частини витинанкибудуть як в дзеркальному відображенні. (Де�монструються репродукції витинанок Л. По�киданець «Сніжинка», «Серветка», «Коні» івитинанка «Писанки» Я. Мотики).

А зараз давайте роздивимось витинанкиподільської художниці Л. Мазур «Мелодії Поділ�ля» та «Казка». В першій зображено символічне

дерево (символами називались речі або малюнки,яким надавалось особливого значення). Аджедавні люди уявляли собі Всесвіт у вигляді дереваі називали його чи то світовим, чи деревом життя.Зображення (або в розписі, або у вишивці, або увитинанці) умовно поділяли на три частини:нижня означала потойбічний світ, середня —земний, а верхня — небесний. Ось чому художницярозташувала, скажімо, фігурки людей нижче відптахів. А саме дерево, як справжню основу,зображено кремезним, міцним, з могутнім корін�ням і розлогим гіллям. Для створення цьогозображення папір був складений один раз, тобтомаємо одну вісь симетрії.

На відміну від «Мелодій Поділля», витинанка«Казка» має дві вісі симетрії — лінії згину (папірбув складений вчетверо). Адже від цього залежитьажурність витинанки. Навіщо художниці цепотрібно? Щоб краще передати відчуття казковості.Порівняйте, яка з цих двох робіт більш ажурна? Так,звичайно, друга. Тут бачимо візерунок, якийскладається з однакових фрагментів (частин), щоритмічно чергуються (послідовно повторюються).Тут таких однакових частин чотири. Фігуркичудернацьких тварин, незвичайних рослин (стеблаквіточок, травички, листячко) створюють відчуттячарівності, казковості.

Зверніть увагу, що обидві витинанки чорно�білі. Та іноді, для підсилення образу, вико�ристовували кілька кольорів. Ось, до прикладу, щеодин твір Л. Мазур. Називається він «Жорс�токість». Давайте розглянемо його уважно.

— Кого зображує художниця? (Хижу тва�рину, що схопила пташку).

— Як за допомогою кольору автор картинирозкриває характер своїх героїв?

(Хижа тварина — червоного кольору, пташка,що страждає від болю — світлого, майже білого).

Ці зображення художниця розташувала начорному фоні, що ніби віщує біду. Отже, черезобразотворчі засоби (колір, форму) авторкарозповідає нам сумну історію, яка сповнена жалюі співчуття.

Звісно, щоб гарно зробити таку витинанку,треба багато вчитися. То ж сьогодні ми з ваминавчимося правильно витинати із паперу неск�ладні прикраси. А працювати будемо над ме�режкою. (Демонструється зразок мережки).

10


Дітям дошкільного віку можна запропо�нувати зробити колективне панно «Рибки вакваріумі», де кожний елемент (фрагмент) —вирізана «рибка», «водорості» — створюєтьсякожною дитиною окремо.

Спочатку давайте перевіримо своє робочемісце: чи є в кожного все, що потрібно для роботи(кольоровий папір, ножиці, простий олівець,гумка). Тепер візьміть аркуш паперу і складіть йогоу вигляді «гармошки». Робити це слід повільно,акуратно, складаючи окремо кожну смужечку.

Наступний етап — підготовка до роботи зножицями. Щоб надалі вам легше працювалося,зробіть так званий допоміжний малюнок (ескіз).Простим олівцем нанесіть на вашу паперовузаготовку�«гармошку» контури тих фігур, якіпотім будуть вами витяті. (Демонструєтьсязображений на дошці зразок (смужка) з нане�сеними фігурами, на якому поступово зашт�риховуються потрібні фрагменти малюнка).

Зверніть увагу, наносяться ці фігури напевній відстані, послідовно, одна за одною. Так

само вони і будуть витинатися. Відстані — пере�городки між ними — обов’язково мають бутизбережені, інакше витинанки не вийде. Томубудьте обережні, уважні, коли почнете працюватиножицями. (Під час роботи дітей науковцемперевіряються правильність виконання і кінцевийрезультат. Тільки при наявності закінчених ескізіву всіх дітей можна починати витинання).

Тепер, навчившись самі, ви зможете навчитиінших, а також відповідно використати створенісвоїми руками мережки: в класі, вдома, в подарунок.

Для засвоєння отриманої інформації слід їїзакріпити.

Приблизні питання:— З яким народним мистецтвом ви сьогодні

знайомилися?— Який матеріал використовують при ство�

ренні витинанок? Які інструменти?— Для чого призначалися витинанки?— У якій країні виникло це мистецтво і чому?На загал, прощаючись, науковець запрошує

дітей в гості до обласного художнього музею.

Список творів з музейної колекції,що демонструються під час бесіди�заняття

1. Людмила Мазур. Мелодії Поділля-1. Папір,витинання. 64 × 84 см. 1990. Р-74

2. Людмила Мазур. Жорстокість. Папір, вити�нання. 61,8 × 43 см. 1978. Р-3

3. Людмила Мазур. Казка. Папір, витинання.40,6 × 29 см. 1987. Р-26

4. Ярослава Мотика. Писанки. Папір, вити�нання. 51 × 35 см. 1989. Р-81

1. Станкевич М. Є. Українські витинанки. —К.: Наукова думка, 1986.

2. Українське народне мистецтво. Живопис:Альбом. — К.: Мистецтво, 1967.

3. Витинанки Східного Поділля: Комплектлистівок Вінницького обласного краєзнав�чого музею. — Вінниця: Едельвейс і К.

4. Мельник В. М., Трач С. К. Витинанки науроках образотворчого мистецтва. — Тер�нопіль: Навчальна книга — Богдан, 2000.

5. Танадайчук С. А. Дерево життя // Народнемистецтво. — 2002. — № 3–4.

6. Шинкаренко Д. М. Гімн землі�матері //Народне мистецтво. — 2003. — № 3–4.


11


Яйце�райце: українська писанкаБесіда�заняття для дітей молодшого шкільного віку


Діти, ви, напевне, одразу звернули увагу намоє святкове національне вбрання. Це не випад�ково. Адже сьогодні ми будемо говорити пронадзвичайно «святкове» мистецтво.

У мене в руках два різних яєчка. Можливо,хтось знає, як вони називаються? (Так, писанка і кра�шанка). Чим же вони відрізняються? (Писанкарозписана різнокольоровими візерунками, а кра�шанка пофарбована («покрашана») в один колір.

А чи знаєте ви, до якого релігійного святарозписуються писанки, фарбуються крашанки?Так, до Пасхи, або Великодня, тобто Великого Дня.Яка ж подія сталася в цей день за християнськимвіровченням? Так, в цей день воскрес Ісус Христос!А хто такий Ісус? Це Син Божий, що народивсяна землі дуже давно, більше двох тисяч років тому.У людському світі він прожив лишень тридцятьтри роки, намагаючись навчити людей любити ірозуміти одне одного. Але сталося так, що людине повірили у його божественне походження, йзасудили до страшної мученицької смерті —розп’яття на хресті. Та на третій день після смертіВін воскрес.

Про все це розповідає найвідоміша книга —«Біблія». Це святе письмо для всіх християн світу.(Християни — люди, які вірять в існування ІсусаХриста). (Демонструються ілюстрації з книги«Біблія для юнацтва»).

За Біблією, першою про воскресіння Христадізналася жінка на ім’я Марія Магдалина. А вженарод склав легенду про те, що вона подаруваларимському імператору Тіберію червоне яєчко зісловами: «Христос воскрес!» Відтоді саме такхристияни вітаються на Великдень, а відпо�відають — «Воістину воскрес!».

Все те, що я зараз розповіла, має відношеннядо християнської релігії. (Взагалі у світі є багаторізних релігій. Християнська — лише одна з них).Та розписувати писанки люди почали задовго допояви Ісуса.

А до якого ж свята це робилося раніше? Досвята весни, свята землі. Адже наші предкисвяткували Новий рік не в січні, як ми зараз, а вберезні, коли земля, пробуджуючись від довгогозимового сну, ніби заново народжується, вос�кресає. Саме до цього свята і малювали різнівізерунки на поверхні яйця (курячого, гусячого,качиного).

Давні люди уявляли, що світ утворився звеличезного яйця (пригадайте українську народнуказку «Яйце�райце»!). Тому й прикрашали самеяєчко. Але не випадковими малюнками, а знаками�символами. (Символи — зображення, яким нада�валось особливого значення).

Деякі з них дійшли до нас ще з найдавнішихчасів. Наприклад, такий малюнок (демонструєтьсяписанка з відповідним символом) має назву «ба�ранячі ріжки» через те, що за формою нагадує ріжкибаранця. Але значення його пов’язане не стільки зтваринним світом, скільки з небесними світилами.Таким малюнком означалося сонечко. Адже давнілюди, уважно спостерігаючи за природою, бачили,що вранці сонечко з’являється, а ввечері — ховаєтьсяза обрій, тобто «ходить» по небу. Це тепер ми знаємо:то не сонечко «ходить», а наша планета Земляобертається навколо Сонця і навколо своєї вісі. Черезте, одна пора року приходить на зміну іншій, деньзмінює ніч і навпаки.

Оцей символ називається «безконечник» —ламана лінія, що не має ні початку, ні кінця, іозначає (символізує) безперервність життя наземлі. Одне помирає, друге народжується. От такі «безконечник» на писанці — де починався, там ізакінчувався, і навпаки. (Демонструється від�повідний зразок).

Цей малюнок має назву «циганські дороги».Ви знаєте, що цигани — це народність, яка біль�шість життя проводить у мандрах. І виводилисьїхні дороги на писанці для того, щоб «нечистийдух» блукав у лабіринтах «циганських доріг»,ніколи звідти не вийшов і не заважав людям житив добрі, мирі і злагоді.

Звичайно, на писанках була і безліч рос�линних символів. (Демонструються відповіднізразки). Їх дуже багато на подільських писанках.Це різноманітні квіти, ягідки, травичка, листячко,гіллячко дерев. І кожен має своє значення,наприклад: квітка — краса, весна, тепло; гілочкасосни — здоров’я і т. д. А от листочок дуба означавсилу, міцність і владу. Серед тваринних символівтаке ж значення має олень або кінь. На Великдень,зазвичай, дівчаткам дарували писанку з квіткою,а хлопчикам — з оленем або конем.

Деякі малюнки мають чудернацькі назви:«гусячі лапки», «заячі вушка», «півнячі гребінці».(Демонструються відповідні зразки).

12


Треба сказати, що в різних областях Украї�ни — свої візерунки на писанках. Наприклад, вЗахідній Україні переважають геометричні ор�наменти. Найбільш давні — це малесенькі�дріб�несенькі кола, півкола, ромбики, квадрати. Всівони є знаками землі, адже перша частина слова«геометричний» перекладається як «земля».

З прийняттям християнства з’являються інові малюнки — символи Христової віри: хрест,церквиця, свічка, написи «Христос Воскрес!».

Сучасні писанкарі малюють навіть невеличкікартини, при цьому використовуючи поверхню нетільки курячого, гусячого або качиного яйця, а йстраусиного.

То як же пишуться писанки? Відбувається цеза допомогою такого природного матеріалу, якбджолиний віск, що наноситься писачком. (Де�монструються писачки). Складаються вони здерев’яної палички�держачка і металевого на�конечника.

До речі, писачок можна змайструвати самомуіз залізного наконечника звичайного шнурка.Один кінець деревинки надрізати, вставити внього металеву частину і міцно зафіксувати її задопомогою тоненького дрота або шовкової нитки.Під час роботи писачок постійно розігрівається наполум’ї свічки і обмокується у віск, що дає змогу(доки писачок гарячий) наносити малюнок наповерхню яйця.

На відміну від попереднього, металевийнаконечник цього писачка має форму воронки(конусу) з двома отворами: широким зверху ітоненьким знизу. Тут віск вже закладаєтьсявсередину. Металевий наконечник розігрівається,і віск, танучи, буде витікати через нижній отвір,що також дасть можливість писати.

А тепер декілька слів про фарби. Зараз їхможна купити (особливо напередодні свята). Аленаші предки використовували природні барви.Кожна писанкарка готувала їх сама. Люди уважноспостерігали за природою і помічали: якщо у водівідварити сухе листячко або гіллячко, або корупевного дерева, вода зафарбовується. Наприклад:коричневий колір отримували з лушпинняцибулі, відвару дубової кори; жовтий — з коримолодих яблуневих гілочок; чорний — з під�соленого відвару молодої вільхи або сажі; зе�лений — з вивареного лушпиння соняшника,листків берези і так далі.

То як же на писанці з’являються різно�кольорові візерунки? Справа в тім, що вона впроцесі створення не розмальовується пенз�ликами, а постійно занурюється у потрібнийбарвник. Спочатку по білій, природній поверхніяйця пишемо воском ті малюнки, що мають бутибілими, і опускаємо в найсвітліший барвник (середобраних кольорів). Яйце набуде кольору барвника,але незафарбованими залишаться ті ділянки

поверхні, на яких нанесено віск, оскільки він«відштовхує» фарбу. Далі, коли фарба на писанціобсохне, по жовтому кольору зафарбованоїповерхні яйця воском пишемо ті малюнки, якімають залишитися жовтими. І так під час роботибагато разів, попередньо наносячи малюнкиписачком, по черзі, від найсвітлішого барвника донайтемнішого.

Доки віск не знятий, писанка схожа набрудну непривабливу грудочку. Та щоб вона по�справжньому заграла веселкою кольорів, требазняти з неї віск. Робилось це так. Всі писанки,якщо їх було багато, клалися у мисочку і ставилисябіля печі. Під впливом гарячого повітря віск танув,а господиня обережно витирала його м’якоюганчірочкою, по черзі, з кожного яєчка. І світовіз’являлося таке писанкове диво.

Як знімався віск, якщо писанок було неба�гато, ви побачите трошки згодом. А зараз, япочну розписувати, а ви уважно дивіться.(Демонструється техніка розпису різнимиписачками з використанням барвників, з від�повідним коментарем).

Здавна в народі існував дуже гарний звичай.На Великдень, після освяти в церкві, людиприходили додому і розговлялися (їли освячене).Але, якщо в родині були дівчата, вони бралиосвячені писанки, клали їх у мисочку і заливаливодою. Цією водичкою треба було вмитися, щоббути гарною, як писанка.

Доки наша писанка фарбується, ми з вамитрошки попрацюємо. Сьогодні ви будете робитимальованку (ще один різновид писанки), адженаноситимете різнокольорові візерунки за допо�могою фломастерів, а не воску і барвників. Длябільшої точності і впевненості малюнки можнапопередньо розмістити на поверхні яєчка то�ненько підгостреним олівцем, тобто, зробитиконтурний малюнок.

В процесі роботи три пальці лівої рукитримають яйце, а три пальці правої — олівець абофломастер. Мізинець правої руки підтримуєрівновагу яйця. Щоб руки не тремтіли, обидвалікті слід покласти на стіл. Тепер можна почи�нати працювати. (Під час самостійної роботидітей розповідь продовжується, демонструютьсяілюстрації, малюнки на дошці з різними зраз�ками писанок).

Свято Великодня завжди було особливопошановане у нашому народі. На нього чекали ідорослі, і діти.

Тиждень напередодні Великодня (як і кож�ний день його) називався «страсний» (від слова«страждати») через те, що саме на цьому тижнібуло розіп’ято, страчено Ісуса Христа. Післяпопередніх трьох днів наставав страсний або«чистий» четвер. Існують різні повір’я: ніби самев цей день, до схід сонця ворон носить з гнізда своїх

13


дітей купати у річці, а хто скупається раніше заворонячих дітей, той буде здоровий цілий рік. Аще, в чистий четвер стрижуть дітей, «щоб волоссяне лізло» та «голова не боліла». Отож, треба булопомитися, рано�раненько, прибрати свою оселю,підготувати її до Великодня.

Після «чистого» четверга наставала «страс�на» п’ятниця. Саме в цей день, за біблійнимиоповідями, страчено Ісуса Христа. Тому не можнабуло навіть голосно говорити, а вже сміятися абоспівати — і поготів. В деяких областях Українисаме в цей день пеклися смачні, солодкі кулічі�паски, фарбувалися крашанки, писалися писанки,люди старанно готувалися до свята.

А Великдень завжди зустрічали радісно,весело, урочисто. Після освяти в церкві, ближчедо полудня, люди збиралися великими гуртамидля святкування; співали пісень, танцювали, гралив різні ігри. Всі ці дійства відбувалися в місцях,що були розташовані недалеко від лісів (гаїв).Тому великодні пісні так і називались — «гаївки»або «гагілки». Наприклад, в нашому краї, наПоділлі, коли виводили так званого «крутяного»або «кривого» танцю, то приспівували ось такугаївочку. (Заспівується гаївка «Ми кривого танцюйдемо...»). В гаївках розповідалось про те, щоземля вже прокинулась від довгого зимового сну іготова знову дарувати людині новий врожай.(Заспівуються гаївки «Посієм горох в три струч�ки...» і «Ой, війтеся, огірочки...»).

Багато різних легенд пов’язано з писанкамиі крашанками. Одну з них — про Марію Магда�лину — я вже розповідала. Ось ще одна. Вонаговорить, що в той час, коли Ісус Христос нісвеличезний дерев’яний хрест, на якому Його малирозіп’яти, до місця своєї страти — гори Голгофи,по обидві сторони дороги утворився натовплюдський. У тому натовпі був чоловік, що тримавв руках кошик з курячими яйцями. ПожалівшиСпасителя, він поставив кошик на землю і пішов

до нього, щоб допомогти нести хрест. Але охоронціне дозволили йому це зробити. Тому чоловікзмушений був повернутися. А коли він взяв кошикдо рук і зазирнув туди, то побачив, що всі яєчка,які лежали в ньому, чудесним чиномпофарбувалися у різні кольори.

І така ось легенда. Глибоко�глибоко в землі,прикутий величезним ланцюгом, сидить най�головніший і найлютіший чорт — Вельзевул. Ікожного року він посилає своїх служників наземлю, щоб ті подивились: чи фарбуються кра�шанки, чи пишуться писанки, чи вітаються людина Великдень: «Христос Воскрес!» І допокилюди на землі щороку будуть це робити, ланцюгміцнішатиме, а Вельзевул не зможе зірватися знього, щоб заподіяти шкоду. І буде жити на землівесь рід людський, доки сонця красного, докисвіту білого.

А тепер настав час подивитись до нашоїписанки. (Демонструється писанка, що лежалау фарбнику). Якого кольору була поверхня яйцядо того, як я почала його розписувати? Так,білого. Ми бачимо, що всі частини писанкинабули кольору барвника, незафарбованимилишилися тільки ті, на яких нанесено віск. Заразми знімемо його за допомогою полум’я свічки.(Демонструється процес зняття воску і от�риманий результат). От звідки на писанціз’являлися різнокольорові малюнки і ось длячого потрібен був віск.

Отже, ви сьогодні познайомилися з над�звичайним мистецтвом — українською писанкою.Побачили сам процес її розпису, дізналися багатоцікавого з історії писанкарства. У вас ще зали�шається час добре підготуватися до свята Вели�кодня і самим створити диво�писанку.

Користуючись нагодою, я хочу всіх вас і вашіродини привітати з наступаючим святом Хрис�тового Воскресіння та побажати усіх гараздів, атакож запросити в гості до художнього музею.


1. Гуцуляк О. М. Про таємничу символікуписанки // Писанка. — 1994. — Травень�червень.

2. Декоративне мистецтво України: Альбом. —К.: Либідь, 2005.

3. Ільїнський В. Українська писанка. — Хмель�ницький, 1992.

4. Ільїнський В., Подгурська С. Особливостіорнаментики подільських писанок // Народ�не мистецтво. — 2006. — № 1–2.

5. Литвинець Е. Д. Диво�писанки // Українськакультура. — 1992. — № 8–9.

6. Писанки Східного Поділля: Комплектлистівок з колекції Вінницького краєзнав�чого музею. — Вінниця: Едельвейс і К.

7. Українське народне мистецтво. Живопис:Альбом. К.: Мистецтво, 1967.

8. Українські писанки. — К.: Мистецтво, 1968.

14



1. Меланія Афтинюк. Писанка. Яйце, віск,анілін, розпис. 1991. П-12

2. Меланія Афтинюк. Писанка. Яйце, віск,анілін, розпис. 1991. П-14

3. Марія Котюжан. Писанка. Яйце, віск, анілін,розпис. 1991. П-32

4. Марія Котюжан. Писанка. Яйце, віск, анілін,розпис. 1991. П-29

5. Мотрина Яремчук. Писанка. Яйце, віск,анілін, туш, розпис. 1991. П-3

6. Мотрина Яремчук. Писанка. Яйце, віск,анілін, туш, розпис. 1991. П-10

15


Аліна Бондармолодший науковий співробітник

Подорож у Задзеркалля: абстрактне мистецтвоЦикл бесід�занять для дітей молодшого шкільного віку

Практика музейної роботи переконує в тому,що більшість людей не має досвіду постійногоспілкування із сучасним мистецтвом, і справдівартісними вважає лише такі художні зразки, щодають максимальну схожість з реаліями світу.

Натомість твори, які втілюють абстрактнийтип мислення, дорослою аудиторією найчастішене сприймаються, дратуючи відсутністю формреальної дійсності, взагалі предметності в будь�якому вигляді, а отже, відсутністю змісту, що можебути вичерпаний логічними поняттями й раціо�нальними категоріями. Розумінню специфічноїзмістовності абстрактного (нефігуративного,безпредметного, ненаративного*) мистецтва вартовчити змалечку. Звичайно, в такому віці не йдетьсяпро розуміння метафізичної сутності ненаративу,його філософських аспектів. Проте цілком мож�ливо допомогти дітям відчути самостійну вира�жальну цінність кольору, його емоційне, чуттєвенаповнення; можливо сприяти розвитку фантазії,вивільненню інтуїтивного начала; усвідомленнюпринципової неоднозначності художнього пові�домлення, суть якого не зафіксована у завершенихформах; нарешті, можливо сприяти формуваннюхудожнього смаку.

Саме такі завдання ми ставили перед со�бою, розробляючи цикл занять з абстрактногомистецтва для дітей молодшого шкільного віку.Мається на меті також засвоєння деяких важли�вих мистецьких понять та відповідної тер�мінології. Як і будь�які інші форми науково�просвітницької роботи, заняття ґрунтуються натворах з музейної колекції. Наша збірка нефі�гуративного малярства хоча й не вельми чис�ленна, але достатньо цікава й різноманітна. В їїскладі — полотна найбільш відомих представ�ників київської та одеської живописних шкіл, щосповідують ненаративне мистецтво: Т. Силь�ваші, О. Животкова, М. Гейка, А. Криволапа,М. Кривенка, В. Цюпка, С. Савченка, В. Стрель�нікова та ін. Власне, художні й технічні особ�ливості цих творів певною мірою диктувализапропоноване до розгляду коло питань.

Ми намагаємось побудувати спілкування здітьми в доступній для них формі, з використаннямігрових ситуацій. В кінці кожного уроку надаємоможливість закріпити отримані знання на практицішляхом створення абстрактних композицій запевними завданнями. На підсумковому заняттівідбувається презентація виставки кращих творів,нагородження їх авторів та заохочення всіх учасників.

Хід занять

Заняття 1

1. Бесіда з дітьми.— Добрий день, діти. Хто з вас скаже, де ви

зараз знаходитесь?(Так, в художньому музеї).— А хто може пояснити, що таке художній музей?(Це будинок, в якому роками зберігаються і нако�

пичуються твори мистецтва — картини, скульптури).— А як називаються люди, професія яких —

малювати (або писати) картини?(Художники. Є ще слово митці, тобто ті, що

творять мистецтво).— Написані ними картини можуть бути дуже

різними. Зараз ми розглянемо декілька картин іспробуємо розібратися, в чому ж полягає най�більша відмінність між ними.

2. Демонстрація фігуративних картин.Показуючи різножанрові твори (І. Іжакевич, «До

школи»; Ю. Ятченко, «Жіноча голова;» О. Будников,«Голубий вечір»), ведучий пропонує дітям якомогадокладніше розповісти про те, що вони бачать на цихполотнах, скеровуючи увагу не лише на предметнийряд і сюжетну змістовність, але й на ліричне забарв�лення пейзажу, настрій портретованої, часову при�належність жанрової сценки через одяг дійових осібтощо. Таким чином, вирішується додаткове методичнезавдання з розвитку мовлення: діти вчаться описуватихудожній твір, формулювати свої враження від нього.

3. Демонстрація абстрактної роботи (В. Цюп�ко, «Структура»).

— А що бачимо на цьому полотні?(Про це важче розповісти, бо тут немає ні

людей, ні будинків, ні рослин, взагалі ніякихпредметів. Але щось все�таки є. Що саме? Кутастіколірні плями різної форми, поверх яких —довільно розташовані лінії...).

*Хоча з наукової точки зору кожен з цих термінівмає своє значення, але в контексті просвітницькихзавдань допускаємо їх використання в якостісинонімічного ряду.

16


— Таке мистецтво називається «абстрактне».Про нього ми й будемо говорити, постарайтесьзапам’ятати це слово. Хай кожен вимовить його.

Абстрактне мистецтво виникло 100 роківтому, коли з’явилися художники, яким булонецікаво малювати довкілля. Вони створювалисвій власний світ, в якому був тільки колір і дивні,ні на що не схожі форми. На такі картини можнадивитись по�різному. Наприклад, так, як видивитесь на хмаринки в небі. Одна хмаринка схожана якусь тваринку, інша — на гірську вершину,третя — на казковий замок тощо. Так само абст�рактне зображення може щось нагадувати, при�чому кожен з вас побачить в ньому щось своє. Тожувімкніть свою фантазію і спробуйте розповістипро цю картину.

4. Демонстрація полотна О. Стовбура «Вночі».(Нічне місто; багатоповерховий будинок з

освітленими вікнами; феєрверк у нічному небі).— Але ж ми розуміємо, що насправді нічого

такого на цьому полотні немає: ні вулиці, нібудинку, ні святкового салюту, є тільки ритмічновпорядковані червоні, білі, жовті прямокутники йкруги на темно�коричневому тлі, поверх яких —різнонаправлені тонкі червоні штрихи. Це простонаша свідомість порівнює незрозуміле зображенняз тим, що нам добре відоме, й це дає простір фантазії.

Але абстрактні твори не лише пробуджуютьфантазію. Вони можуть розповісти про речі, якихми не бачимо, але всі знаємо, що вони існують.Наприклад, думка, будь�яке почуття.

— Чи хтось може сказати, як виглядає думка?(Вона не має матеріальної, зорової форми).— Які почуття вам доводилось відчувати?(Радість, сум, гнів).— Почуття також невидимі, але їх можна від�

творити на полотні передовсім за допомогою кольору.Кожен колір щось означає. Хтось може сказати,що означає білий колір?

(Радість, добро, чистоту).— Тут можна вжити слово «символ».І тоді скажемо, що білий колір є символом

радості і чистоти. Білий є святковим кольором.Наприклад, наречена на весілля одягає білу сукню.

— Тепер подумайте і скажіть, символом чогоможе бути чорний колір?

(Чорний колір символізує розпач, тра�гедію, жалобу. Наприклад, на похорон одягаютьчорне вбрання).

— Символом чого є червоний колір?(Червоний колір — це колір крові, символ

кохання і царювання).— Блакитний і зелений є символами надії і життя.Малюючи картини, художники за допомогою

кольору виражають свої почуття.

5. Демонстрація диптиха М. Малишка «Мить».— Перед вами диптих, тобто художній твір, що

складається з двох частин. Який колір тут переважає?(Чорний)— Ще які відтінки бачите?(Темно�коричневі, темно�зелені).— Як ви думаєте, який настрій був у худож�

ника, коли він малював цю роботу?(Йому було сумно, він відчував розпач; мож�

ливо, в його житті сталося якесь горе, і він вилив наполотно свій розпач, емоційне потрясіння).

— Яким чином він це зробив?(За допомогою колірних плям, розташованих

певним чином, не зображуючи тих подій, яківикликали болісні почуття).

— Зверніть увагу на те, що на другомуполотні вже з’являється блакитний колір. Він єсимволом надії. Це свідчить про те, що, попри всітруднощі, художник має надію на краще. Вінмалював цю картину без попередньої підготовки,дуже швидко, керуючись не розумом, а почуттями.Про це свідчать набризки блакитної фарби, щовипадково впали з пензля на полотно. Але ху�дожник не став їх прибирати, він залишив так, яквийшло, підкреслюючи тим самим швидкість,емоційність творення.

6. Демонстрація полотна С. Юсім «Нова весна».— Яка ця робота за настроєм? Чому? Які

фантазії вона пробуджує?(Робота світла, радісна. Тут переважають

білі й блакитні відтінки, урізноманітнені жов�тими, зеленкуватими, чорними мазками. Цікольори відтворюють настрій ще холоднуватоївесняної днини, коли земля з минулорічноютравицею вже проглядає крізь снігові прота�лини, а над головою — осяяна сонцем небеснаблакить.)

— Відтак, бачимо, що колір має самостійнувиражальну цінність і несе емоційну інформацію,здатен втілювати настрій людини, її почуття.

7. Практична робота.— А зараз, діти, візьміть папір і фарби і

спробуйте створити абстрактний малюнок. Може�те намалювати, наприклад, хороший настрій, чи,навпаки, сумний. І пам’ятайте, що на малюнку неповинно бути реальних предметів.

— В кінці циклу занять з ваших робіт зро�бимо виставку, і автори трьох найкращих малюн�ків будуть нагороджені подарунками.

Заняття 2

1. Повторення пройденого.— З яким мистецтвом ви ознайомились вчора?— Що таке абстрактне мистецтво?— Що зображено на абстрактних картинах?

17


(Отже, абстрактним називаємо таке мистецтво,яке не віддзеркалює оточуючого світу. На абстрактнихкартинах відсутні будь�які предмети, люди, тварини,бачимо тільки кольорові плями, лінії, мазки, котріможуть нагадувати нам або якісь знайомі речі, абопередавати настрій людини, її почуття.)

2. Засвоєння тези про багатозначність ху�дожнього твору.

Ми з вами вже переконались в тому, що одині той самий твір кожен бачить по�своєму.

Подивіться ще раз на диптих М. Малишка. Миговорили, що твір передає відчуття біди, розпачу. Алекомусь картина може нагадувати бурхливе море чинічне небо і не викликати сумних думок. Це залежитьвід особливостей нашого характеру. За цимиособливостями всі люди поділяються на дві великігрупи: песимісти й оптимісти.

Що означають ці слова?Оптиміст — це така людина, яка має здатність

в усьому, що її оточує, знаходити добрі і позитивніриси. Оптиміст завжди веселий, життєрадісний, зним легко спілкуватися, він нікого не осуджує, і укожному знаходить щось добре.

Песиміст, навпаки, дивиться на світ і на кожнулюдину ніби через чорні окуляри. Йому ніщо і ніхтоне подобається, в усьому він помічає погане.

Наприклад, якщо двоє людей будуть вночідивитись у калюжу, то песиміст побачить бруднуводу, а оптиміст — зорі, що віддзеркалюються уводі. Так само і з абстрактними роботами. Те, щокожен з вас побачить на цих картинах, великоюмірою залежить від вас.

3. Демонстрація твору С. Савченка «Версіябілого. Колаж».

— Як ви думаєте, ця робота — оптимістичначи песимістична за настроєм?

(Робота оптимістична).— Завдяки чому виникає таке враження?(Перш за все, завдяки білому кольору,

якого тут найбільше. Адже він тотожний зісвітлом, з нього народжуються інші кольори зусім розмаїттям відтінків).

— Уявіть собі простір, залитий сонцем. Яксприймаються в ньому синє море, зелені дерева,газони на вулиці, а сама бруківка? А юрба, яскрава,по�літньому вбрана? Можливо, саме ці враженняй відтворив художник з південного міста на березіморя (Одеси) в цій роботі, вибравши доситьнесподіваний, оригінальний спосіб.

— Що незвичного бачите тут?(Це не картина, намальована на полотні. Тут

бачимо шматки деревини, закріплені на твердійоснові. Тобто робота виконана в іншій техніці).

— Не дивуйтесь слову «техніка», воно немає відношення до складних механізмів. В

мистецтві ним називають саме спосіб створенняхудожніх речей. Так, раніше розглянуті намикартини створені в техніці живопису, тобтонамальовані олійними фарбами на полотні. Тутмаємо справу з іншою технікою. Її назва —«колаж» — походить від французького «collage»,що в буквальному перекладі означає «нак�леювання», або просто закріплення на будь�якійоснові інших матеріалів.

Такою основою може бути папір, полотно,фанера тощо, і на цю основу наклеюють найріз�номанітніші речі (дерево, папір, фрагменти якихосьречей, пластилін, зерно та ін.) Закріплені предметиможна потім розфарбувати. Або вже розфарбованіречі наклеювати на основу. С. Савченко на фанерунаклеїв не маленькі предмети, а великі шматкидеревини (дошки, бруски, планки). Фанеру худож�ник зафарбував білим кольором, а деревину орна�ментував кольоровими плямами та лініями.

4. Демонстрація колажа, зробленого ведучим.— А ось невеличкий за розміром колаж, в

створенні якого використані розфарбованийпаперовий аркуш, як основа, на яку наклеєнішматочки тканини, шкіри, бусинки тощо.

5. Практична робота.— Спробуйте і ви з наявних предметів

створити абстрактну роботу в техніці колажу.Вона може бути оптимістична чи песи�

містична за настроєм, може мати на увазі якусьтему, наприклад, «Свято», «Пори року».

Заняття 3

1. Повторення пройденого.— Діти, про яке мистецтво ми з вами гово�

рили на попередніх заняттях?— Що таке абстрактне мистецтво?— Що зображено на абстрактних картинах?— З якою технікою ми познайомились на

минулому занятті?— Що таке колаж?2. Засвоєння поняття «фактура».Сьогодні ми познайомимось ще з двома

важливими поняттями сучасного мистецтва.Спочатку поговоримо про фактуру.

Що ж таке фактура?Це властивість поверхні художнього твору чи

взагалі будь�якого матеріалу. Кожна картина ікожен предмет, наприклад, іграшка, обкладинкакниги, посуд тощо, має свою фактуру.

Вона може бути м’яка чи тверда, гладенькачи шорстка, опукла чи заглиблена, тобто рельєфна.

3. Створення ігрової ситуації.Фактуру будь�якого предмета можна роз�

пізнати навіть із заплющеними очима. І заразпограємось у таку гру. Зав’яжемо комусь очі, і він

18


на дотик визначить, яку фактуру мають предмети,що будемо йому давати в руки.

(Під час гри особливу увагу дітей зосе�реджуємо на поняттях «гладкий» чи «рельєфний»).

— Отже, фактуру іграшок, книжкових обк�ладинок, посуду тощо ми визначали на дотик. Чиможна таким же чином визначити особливостіживописної поверхні художнього твору?

(Ні, оскільки в музеї до експонатів, тобто довиставлених предметів, не можна торкатись руками.Тому їхню фактуру сприймаємо лише очима).

4. Демонстрація різнофактурних полотен.— Якщо художник кладе фарбу тонким

шаром рівномірно по всій площині полотна, тойого поверхня буде гладкою (демонструєтьсяполотно В. Стрельнікова «Без назви»).

— Якщо ж на пензель набирається багатофарби, і художник не розтирає її, а залишає густімазки, схожі на пасту (тому вони й називаються«пастозними»), утворюється нерівномірна рельєф�на поверхня, або рельєфна фактура (демонструєтьсяполотно А. Криволапа «Композиція»).

— Іноді митець прагне домогтися такої по�верхні, що одної лише фарби йому не вистачає, івін використовує додаткові матеріали, наклеюючина полотно або шматочки тканини (демонструєтьсяполотно М. Гейка «Ніч у місті»), або фрагментимотузок (демонструється полотно М. Кривенка«Зима снів»), і вже потім накладає фарбу. Тобто тутприсутній елемент іншої техніки, про яку ми вжеговорили. Як вона називається? (Колаж)

Але, на відміну від колажа, ці додатковіелементи ніби маскуються під суцільну живо�писну поверхню, так, що їх не одразу й розгледиш.

У абстрактному мистецтві фактура полотнамає велике значення, й художники зазвичайпрагнуть зробити її складною, різноманітною.

5. Засвоєння поняття «композиція».Тепер познайомимось з таким поняттям,

як композиція.Слово композиція походить від латинсь�

кого слова componere, що означає компонувати,розміщувати.

Композиція — це розміщення елементів наповерхні роботи. Елементом у абстрактному творі єбудь�яка лінія, пляма, мазок і т. д. Елементи можутьбути великі й дрібні. І художник їх розміщує наполотні таким чином, щоб вони поєднались в цільне,завершене зображення, в якому б кожен фрагментпідкорявся загальному задуму. Є декілька типівкомпозиції: симетрична, асиметрична, діагональна,горизонтальна, вертикальна та інші.

6. Демонструються аркуші із схематичнимзображенням різних типів композиції й даютьсявідповідні пояснення.

Тут бачимо приклад симетричної композиції.Грецьке слово «симетрія» буквально означаєвідповідність, згідність. Тобто коли ліва частиназображення відповідає правій, або верхня частинанижній. Такий тип композиції використовують,коли хочуть передати відчуття спокою, рівноваги.

Симетрію бачимо у роботі О. Стовбура«Вночі» (демонстрація картини). Тут ліва частинаперегукується з правою, а верхня з нижньою.

Протилежним типом до симетричної є аси�метрична композиція. Асиметрія означає від�сутність відповідності і згідності між лівою іправою, верхньою і нижньою частинами ком�позиції. Асиметрична композиція передає відчуттянапруги, хвилювання. Прикладом такої композиціїє картина С. Савченка «Метаморфози» (демон�струється картина).

Діагональ — це уявна лінія, що з’єднує протилежнікути полотна. Якщо елементи зображення розташованіпо діагоналі, то виникає враження руху, швидкості.Прикладом діагональної композиції є картина В. Цюпка«Без назви» (демонструється картина).

Горизонтальна композиція, як і симетрична,створює відчуття спокою. Погляньте на картинуО. Животкова «Поля №3» (демонструєтьсяполотно). Тут чорна горизонтальна лінія ком�позиційно ділить полотно на дві частини. Уверхній частині сірий колір рівномірно лягає наполотно горизонтальними пастозними мазками, івона здається нам спокійною, застиглою, неру�хомою. А у нижній частині сіра фарба з вкрап�леннями чорного кольору нанесена не лишегоризонтально, а й у різних напрямках. Це створюєвідчуття, що тут щось відбувалось або можевідбутися. Тобто простір сповнений прихованогожиття. Зверніть увагу, що ці лінії опуклі, тобтоживописна поверхня має рельєфну фактуру.

7. Створення ігрової сітуації,А тепер давайте ще трошки пограємось.

Уявіть собі, що підлога цієї кімнати � полотно, наякому ми своїми фігурами маємо створити ту чиіншу композицію.

Отже, розташуймося в приміщенні так, щобивийшла композиція:

· симетрична;· діагональна;· горизонтальна;· асиметрична.8. Повторний розгляд диптиха М. Малиш�

ка «Мить».Ви вже знаєте, що таке фактура і композиція.

Тепер давайте знову повернемось до роботи Малишка«Мить» і розглянемо її фактуру і композицію.

— Яку фактуру має робота?(Гладку).

19


— Яку композицію має робота?(На першому полотні бачимо темно�корич�

неві і темно�зелені плями, що розташовані ніби поколу, а це означає динаміку і рух.

А на другому полотні ці зелені й коричневіплями межуються з блакитними. Причому бла�кить�надія ніби приходить з неба, вона опус�кається з лівого верхнього кута роботи. А якщо рухвідбувається з лівого нижнього кута у правийверхній, це означає, що земне тягнеться до небес).

9. Практична робота.— Ви вже малювали абстрактні роботи, нама�

гаючись передати свій настрій або дати уявлення просвої мрії. Але ж на першому занятті ви ще не знали,що таке композиція. Тепер ви знаєте, що розта�шування елементів абстрактного твору (ліній, плям,

мазків) має велике значення: горизонтальна абосиметрична композиція передає відчуття спокою,асиметрична — напруги, хвилювання, кругова абодіагональна — рух у просторі.

Тож хай кожен з вас намалює ще один твір,використовуючи отримані знання, й зробить абоспокійну, врівноважену, або енергійну, рухливуабстрактну композицію.

Заняття 4

1. Проводиться оглядова екскурсія по залу, вякому експонується ненаративне мистецтво.

2. Демонструється виставка кращих творів,зроблених дітьми на попередніх заняттях.Нагороджуються їх автори та заохочуються всіучасники занять.

1. Мархайчук Н. В. Концепція ненаративності вконтексті розвитку вітчизняного нефігура�тивного живопису XX ст: Авторефератдисертації на здобуття наукового ступенякандидата мистецтвознавства. — Харків, 2006.

2. Живописна пластика: Каталог виставки. —К.: Нова генерація, 1993.

3. Landshaft «Живописного заповідника»:Каталог виставки. — Київ, 2002.

4. Мистецькі імпресії. Малярство, графіка,скульптура, інсталяція: Каталог виставки. —К.: центр «Український дім», галерея «Алі�пій», 1994.

5. Міжнародний ART фестиваль. Українськийавангард і сучасне мистецтво: Каталог. —Київ, 1996.

6. XX художників України (кінець сторіччя):Альбом. — Київ, 2001.

7. А. Г. Живопис Володимира Цюпка // Образо�творче мистецтво. — 2005. — №4. — С. 96–101.

8. Львовский Ф. Основы композиции // Юныйхудожник. — 1995. — № 4. — С. 38–41.

9. Морозов В. Азбука композиции // Юныйхудожник. — 1992. — № 1. — С. 36–39.

10. Паже Сюзанн. Марк Ротко // Мир дизай�на. — 1999. — №1. — С. 96.

11. Петрова О. Незалежна стихія живопису //Образотворче мистецтво. — 2005. — №4. —С. 62–63.

12. Разінкіна О. «...Колір, здатний говорити сам»// Образотворче мистецтво. — 2002. — №2. —С. 24.

13. Савицька О. Одеська школа сьогодні //Образотворче мистецтво. — 2004. — № 3. —С. 60–61.

14. Савицька О. Сергій Савченко (Одеса):динаміка перехрестя // Музейний прову�лок. — 2006. — № 2. — С. 124–129.

15. Скляренко Г. Анатолій Криволап (Київ):Міграція в межах гармонії // Музейнийпровулок. — 2006. — №1. — С. 124–129.

16. Ушакова В. О композиции // Юный ху�дожник. — 1992. — № 1. — С. 46–48; Юныйхудожник. — 1992. — № 2. — С. 41–43.


20


1. Юлій Ятченко. Жіноча голова. Полотно, олія.23 × 18 см. 1956. Жс-476

2. Іван Їжакевич. До школи. Полотно на карто�ні, олія. 40,5 × 31 см. 1958. Жс-223

3. Володимир Будников. Голубий вечір. Полот�но, олія. 40 × 30 см. 1976. Жс-461

4. Володимир Цюпко. Структура. Картон, олія.53 × 66,5 см. 1977. Жс-601

5. Володимир Цюпко. Без назви. Полотно, олія.80 × 100 см. 1993. Жс-764

6. Олександр Стовбур. Вночі. Полотно накартоні, олія. 42 × 48 см. 1991. Жс-662

7. Микола Малишко. Мить (диптих). Полотно,темпера. 82 × 102 см. 1992. Жс-701, 702

8. Світлана Юсім. Нова весна. Полотно, акрил.95 × 95 см. 2002. Жс-811

9. Сергій Савченко. Версія білого. Колаж.Дерево, поліхромний розпис. 130 × 97,5 см.2000. Жс-810

10. Сергій Савченко. Метаморфози. Полотно,акрил. 59,8 × 60 см. 1995. Жс-749

11. Володимир Стрельніков. Без назви. Картон,олія. 56 × 50 см. 1991. Жс-738

12. Анатолій Криволап. Композиція. Полотно,олія. 70 × 100 см. 1996. Жс-774

13. Марко Гейко. Ніч у місті. Полотно, олія.95 × 95 см. 1995. Жс-772

14. Микола Кривенко. Зима снів. Полотно, олія.55 × 42 см. 1992. Жс-769

15. Олександр Животков. Поля № 3. Полотно,олія. 120 × 135 см. 1993–1994. Жс-767


21

МИСТЕЦЬКІ УРОКИ ДЛЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Галина Гірникзавідувач експозиційного відділу

Дивосвіт Марії ПриймаченкоМистецький урок для дітей середнього шкільного віку

Творчість великої українки Марії ОксентіївниПриймаченко — явище самобутнє, неповторне, які мистецтво кожного із великих. Її спадок — це світлюбові, добра, мудрості, фантазії, мрії.

Вона народилася у благодатному поліськомукраї, в с. Болотні Іванковецького району Київськоїобласті. Всього 1,5 години їзди автобусом відкиївської автостанції «Полісся» до райцентруІванково, що нині межує із чорнобильською зоною,а там — стежкою через невеличкий соснячок — 10–15 хвилин ходу до її домівки. Тої, де вона прожилавсе своє життя, і тої, де спочиває вічним сном.

Дата народження мисткині досі викликаєсуперечки. За документами, це — 12 січня 1909року, сама ж вона стверджувала, що народилася на«багату кутю» — надвечір’я Різдва, тобто 6 січня.Поринула у вирій чиста душа Марії о 3 годині ночі18 серпня 1997 року, у переддень ПреображенняГосподнього, або Спаса яблучного. У час, колипереобтяжена плодами земля віддає нам свійщедрий дар, такий вагомий і рясний, як творчийздобуток, залишений мисткинею людству.

Нині він розпорошений по багатьох музейнихі приватних збірках. Невелике (24 розписи), протезмістовне зібрання має й Хмельницький обласнийхудожній музей.

Але перш ніж ми розглянемо твори мисткині,поговоримо про історію виникнення декоративногорозпису, якому вона присвятила своє життя.

З давніх давен людина прагнула прикраситисвоє оточення. Вона наносила візерунки на одяг,речі, виготовлені для господарчих потреб чихатнього вжитку, прикрашала й саме житло.Дослідники вважають, що ці зображення мали щеодне важливе призначення — захистити себе йсвоє житло від злих духів, нещасть і т. ін. Отже, вінтер’єрі з’явилися священні символи, нанесеніприродними барвниками, наприклад, червоноювохрою. Оскільки вогнище, піч у світоглядіслов’янина й українця зокрема, мали великедуховне значення (бо вважалося, що саме там —вмістилище добрих сил, які захищають дім, сім’ю,родину), то найбільше прикрашалася саме піч,комин. Ось як на цьому малюнку. Окрім печі,рослинний або геометричний орнамент наносивсяна стіни, навколо вікон та дверей. Слід зауважити,що розмальовували хати не тільки зсередини, алей зовні — попід стріхою, також навколо вікон і

дверей, кольоровою глиною підводили призьбу.Більше того, подоляни орнаментували зовні йгосподарчі будівлі, як�от курник на іншомумалюнку. Звичайно, не кожне обійстя виглядалотаким чепурним, але за відповідну платню можнабуло запросити майстриню (вони були чи не вкожному селі) оздобити хату. Згодом малюнкистали робити на аркуші паперу й наклеювати настіну в необхідних місцях. Такі паперові розписиможна було придбати на ринку, ярмарку, чизамовити безпосередньо майстрині. В наші часизвичай захищати житло й себе від злих силорнаментуванням призабувся, стерся з пам’яті,натомість його мистецька складова отрималанадзвичайно потужний розвиток. Так настіннийрозпис перетворився в окремий вид мистецтва —декоративний розпис.

В Україні сформувалося кілька традиційнихосередків цього виду народної творчості, найха�рактерніший з яких — петриківський (с. Петри�ківка на Дніпропетровщині), з’явилися майстри зяскраво вираженою індивідуальністю. Одна зних — Марія Оксентіївна Приймаченко. Напочатку уроку ми коротко з нею познайомились,а тепер перейдемо безпосередньо до її творів.

Художниця працювала виключно гуашшю,бо саме вона дає улюблену нею соковиту, насиченуколірну пляму. До гуаші додавався клей ПВА,завдяки чому фарба міцніше трималася на папері.

Майстриня говорила, що повністю образнароджувався у неї в уяві, і готову композиціювона переносила на папір. Далі працювала вже зкольором, фоном. Тло обов’язково тонувалось.Переважно це були теплі, ясні відтінки — жовтий,жовтогарячий, червоний, але трапляється і темне:чорне, коричневе, фіолетове, синє. Вибір залежаввід змісту художнього образу. Ми в тому пере�конаємось, розглянувши аркуш «Жаб’ячий цар всіжаби збирає, головну жабу вибирає і наказ дає».Автор зображує його на блакитній ріні в зеленихочеретах, одягненого у святкову жовту, з яснимиквіточками, свитку. На голові — чудернацькашапка�корона, на задніх лапках — візерунчастішкарпетки, а в передніх, з налакованими кіг�тиками, він тримає зелену ропушку — своюобранку. Що могло наштовхнути майстриню настворення цієї композиції? На її обійсті, в кінцігороду, протікає струмочок, порослий очеретом і

22


травою — справжнє жаб’яче царство. Уявляєте, якіконцерти там можна почути? Жаб’яче багато�голосся то нишкне, і чується окреме соло, то зновунабирає сили. Злагоджений «спів» часом засту�пають галасливі вигуки — ніби хтось сторонній чинадто поважний порушив тихоплинну сталістьболота... Може, так і виникла ідея цього розпису,адже не раз вона слухала такі концерти.

Інший образ («Куропатиця подружилась звовчицею») — з народної мудрості, яка навчає, щодобро завжди переможе зло. На темно�зеленомутлі (бо вовки живуть у лісі, де буяння зеленихбарв) — фантастичний звір. Ближче до його шиїрозміщено пташку. Вовки — хижі істоти. Осьоскалена паща з міцними зубами. Проте, маленькатендітна куропатиця змогла підкорити небез�печного звіра. Погляньте, як покірно присів він навсі чотири лапи. Вовчиця стала такою доброю, щой окрас її, який мав би бути темним, брунатним,перетворився на святковий, жовтий, орнамен�тований червоними вишеньками. І пащу вона,напевне, відкриває, аби захистити друга. Якбачимо, завдяки вдало вжитим прийомам (ком�позиція, колір) автор ненав’язливо проводитьдумку про те, що перед добрими намірами і хижакпасує. Звичайно, мовиться тут про людськістосунки. Марія Оксентіївна відтворювала світлюдей в образах фантастичних звірів, як і внаступному творі «Мавпочка у горосі, зажурилася,що нема мавпуна й досі».

Горох тут бачимо — ось ці видовжені зблакитними крапками темно�зелені форми асо�ціюються саме з ним. Недолуга істота із настов�бурченим їжачком волоссям на голові чи немавпун? А де ж мавпочка? Очевидно, художницяїй, обманутій, співчуває, тому й образ її присутнійлише в підписі до аркушу. Стосовно мавпуна у неїпротилежні почуття. І своє ставлення вона передаєчерез темні барви, переляканий, тупуватий виразобличчя істоти.

Таким же негативом віє й від образу в аркуші«Зелений змій десятиногий не літає, а по земліходить, людям вред робить». Зеленим змієм ународі прозвали горілку, алкоголь взагалі. Назва —від пляшок зеленого кольору, у які колись йогофасували. А три голови у змія, можливо, тому, щоі вартість пляшки була доступною саме для трьохспоживачів, і вмісту її якраз на трьох вистачало!Такою була дійсність, в якій жила Марія Оксен�тіївна. І її заслуга в тому, що реалії часу вонапередала у самобутній мистецькій формі.

Тож звернімось до художніх прийомів, якій унаочнили образ, емоційно наситили його. Протемне тло раніше вже говорилося. Але у сполуцііз темно�зеленими й бузковими формами вононадає аркушу якогось неспокою, може, навіть, ідраматизму. У розписах, які ще розглянемо,квіти — квітнуть. А тут — лише гострі пуп’янки.

Чому? Може, тому, що зелений змій — загроза, впершу чергу, молодому, нерозвиненому ор�ганізму? А як ефектно автор зосереджує увагу наголовному чиннику образа — силуеті істоти. Вонапрямує вперед, а всі голови на довгих шияхрозвернуто у протилежний бік, хвіст піднятодогори. У такий спосіб малюється уявний круг.Чи не асоціюється він зі зміїним кублом —джерелом небезпеки? Розташування жовтихелементів лише увиразнює це відчуття...

Виражаючи своє ставлення до реалій, митецьреагує на будь�які сторони життя — негативні,позитивні, його хвилюють проблеми освіти,філософії, моралі і т. ін. Наприклад, у підписі донаступного твору вчувається деяке моралізування.Але тільки вчувається. Насправді емоційна скла�дова там інша. Втім, про все по порядку. Підписзвучить так: «Ведмеді захотіли меду, а бджоли якнажалили, черепа поопухали, десятьом заказали:«Не йдіть красти, бо крадене боком вилазить».

Центр тяжіння — крупні форми, що уособ�люють ведмедів, які забажали поласувати чужимдобром. Автор не засуджує негідний вчинок, асміється з невдах.

Чому у нас виникає це відчуття? Звернітьувагу, як багато тут дрібних елементів. Вонирозташовані по всій площині аркуша. Так звукидзвінкого сміху заповнюють повітряний простір.Ще й барви тут дуже «веселі»!

А тепер порівняйте попередній розпис з осьцим: «У Києві мої чайки гуляють на Дніпрі,красуються каштанами». Барви тут також «веселі».Але сміятися ніби й ні з чого. Навпаки, всеналаштовує на святковість, навіть урочистість. Такевраження не в останню чергу зумовлене дзер�кальною симетрією композиції, ритмічним пов�тором дрібних елементів і крупних форм, яким вонипідпорядковані, і рух яких спрямований вгору, донеба... Все це й спричиняє піднесений настрій,навіяний, припустимо, приємними спогадами...

Цей образ можна вважати автобіографіч�ним. Адже у 1930�х роках Марія Оксентіївна,разом з іншими обдарованими аматорами, жилай працювала у Києві в експериментальнихтворчих майстернях, що були розташовані натериторії Києво�Печерської лаври. Зібрали їхтам небайдужі до національної культури дер�жавники, громадські діячі. Київ — єдине місто,в якому їй довелося побувати. Річ у тім, щоМарія Оксентіївна ще у дитинстві перехворілана тяжкий недуг, який спричинив каліцтво —вона не могла вільно пересуватись. Відповідной спілкування було обмежене хатою, подвір’ям.Можливо, ця обставина посприяла глибокомувнутрішньому зосередженню, що вкупі з при�родним відчуттям краси й гармонії народилоталант. У спогадах мисткиня постійно звер�талася до своїх молодих літ, до часу, проведеного

23


у Києві, з його музеями, виставками, театрами.На цей термін припадають і миті особистогощастя із коханим Василем. Сам він загинув уДругій світовій війні, але лишив Марії Ок�сентіївні сина Федора, який проживав на ма�теринському обійсті, працював лісником. ВУкраїні він відомий як обдарований митець, щоне тільки успадкував талант матері, а й творчорозвинув його. У серпні 2008 року Федір по�лишив цей світ.

Але ми дещо відволіклися від теми нашогоуроку. Повернімось до особистості автора екс�понованих творів.

За життя Марія Оксентіївна пізнала великоїуваги та поцінування своєї творчості, стала всесвітньовідомою. Про неї було багато написано, створенідокументальні фільми, видані альбоми репродукційїї творів, ними ілюстровано дитячу літературу. І разомз тим, серед видатних майстрів народного мистецтвавона — найменш розкрита творча особистість, а їїрозписи — найбільш загадкові, утаємничені щодосвоєї внутрішньої сутності, хоч зовні видаютьсяпростими і зрозумілими.

Наприклад, «Це чудо, хоче йти вперед, а йогозад тягне назад». Правда, він нагадує знайомий здитинства персонаж? Такий собі корнійчуковськийТягништовхай у приймаченківському варіанті.Його можна назвати птахозвіром, бо істота маєпташині лапи, одна голова із дзьобом, інша з хижоюпащею, в якій стирчать гострі ікла. Її темно�коричневий силует, поцяцькований чорнимирисочками, нагадує і пір’я, і хутро. Проте істотазовсім не викликає тривоги, жаху, відрази. Мож�ливо, тому (і тут треба віддати належне добромугумору майстрині), що має чудернацькі капелюшкита дійнички? Останні — зовсім як у корови�годувальниці! Жовте тло розпису, квітучі галузки,букети, розкидані по ньому, також налаштовуютьна веселий добрий настрій.

Разом з тим, виникає відчуття, що тут не всетак просто, як здається на перший погляд. Вгля�даючись, замислюючись над цим, ми раптомпомічаємо, що вираз облич всіх трьох голіврізний. Так, ніби про різне кожна з них хочесповістити. Що ж вони уособлюють? Може, часу трьох його іпостасях — минуле, теперішнє,майбутнє? Майбутнє (права частина істоти) знапругою тягне за собою минуле. Майбутнєрухливе, динамічне, минуле ж прагне лишитисяв собі й чинить опір — погляньте, як натужноупирається лапами. Сьогодення — застигле.Воно — зупинена мить, бо у філософському сенсіодночасно є і тим, й іншим. Звичайно, кожен насвій розсуд може розуміти зміст твору.

Є в нашій колекції і нетипові для авторськогостилю розписи, як�от «Українські банани, сині, сині.Нехай родяться дочки й сини у хороших жінок, якіможуть виховати». Розташування форм тут нагадує

структуру вибуху. Можливо, майстрині так спо�добався вперше скуштований екзотичний фрукт, івикликав він такий вибух смакових відчуттів, щовідтворити їх на папері можна було саме так. Алечому вони українські? Хіба у нас ростуть банани?Ні, звичайно. Але у нас ростуть огірки, які в народіназивають «українськими бананами». Тут дійсно єрізноформатні зеленкуваті форми, які не тількиобрисами, а й зрізом нагадують огірок. На цьомуміркування можна було б завершити, якби не другачастина назви: «Нехай родяться дочки й сини ухороших жінок, які можуть виховати». Щось дужеособистісне криється в цих словах. І Марія Оксен�тіївна вкладає в них таку силу бажання змін накраще, яка співмірна із силою вибуху. З якого б бокуне підходити до цього твору, однаково його змістзалишається загадковим. Це ж стосується і наступноїроботи. Вона називається «Осел» і нагадує небеснесузір’я, увібгане в контури якоїсь демонічної істоти.Майже так, у вигляді звірів, птахів, людей позначалина стародавніх пергаментах небесні сузір’я —Ведмедиці, Лебедя, Стрільця.

Подібні асоціації виникають тому, що тлорозпису — синього кольору, який символізує небоабо воду. Істота забарвлена на коричневе — символдавності. Орнаментика тла істоти — кільця —асоціюється із космічною темою — це знак небес�них світил: зірок, планет. Проте, одна деталь —кружальце білої гуаші, яким позначене окоістоти,— значно підсилює звучання і композиції, іобразу в цілому. Кружальце випромінює якусьмагічну силу. Воно — ніби отвір із вічності, чивікно до неї. І ще один нюанс. Назвемо йоготонкощами майстерності чи проявом таланту,однаково зміст від того не зміниться. Мова проокремі фрагменти, обведені чорною лінією. Самевони оживляють образ, створюють відчуття руху,тварина ніби пливе... Цієї витонченої чутливостіважко навчитись. Вона закарбована у підс�відомості, дається від природи, від народження.Прояви такої досконалості, гармонії і є надзви�чайно важливою ознакою таланту.

Отже, ми ознайомились з частиною творчогодоробку Марії Оксентіївни Приймаченко, якийзберігається в колекції Хмельницького музею. Мипересвідчились, що вона — талановита творчаособистість. Вона вміє підкорити часткове цілому,вдихнути життя у втілюваний образ. Її, здавало�ся б, традиційне мистецтво має глибоко інди�відуальну образну структуру. Автор — сміливийноватор, у творах якого гармонійно поєднанітрадиція, індивідуальність і сучасність. Це глибоконаціональний митець, що оперує архетипами,символами, притаманними і рідній, і загаль�нолюдській культурі. Її твори — окраса нашогоминулого, сьогодення і майбутнього. Її творчість —складова світової художньої культури.

24


1. Марія Приймаченко: Альбом. — Київ: Мис�тецтво, 1989.

2. Марія Приймаченко: Альбом. — Київ: СофіяА, 2004.

3. Гірник Г. Століття великої мисткині //Українська культура. — 2008. — № 12.

4. Гірник Г. Дивосвіт Марії Приймаченко //Проскурів. — 2003. — 3 січ.

5. Кучерина С. Покров для світу із диво�цвіту //Культура і життя. — 2009. — 1 лип.

6. Найден О. Творчість українських народнихмайстрів як феномен мистецтва ХХ сторіччя.

Традиції образності: від Якова Бацуци доМарії Приймаченко // Образотворче мис�тецтво. — 2005. — № 3.

7. Найден О. Критерії образності: жанрові йстильові особливості творів Марії Прий�маченко раннього періоду творчості(1935–1938). Мотив «вазона» // Артанія. —2006. — Кн. 7.

8. Островский Г. Добрый лев Марии Прима�ченко. — Москва: Советский художник, 1990.


1. Куропатиця подружила з вовчицею. Папір,гуаш. 62 × 86 см. 1977. Р-95

2. Це чудо хоче йти вперед, а його зад тягненазад. Папір, гуаш. 62 × 87,5 см. 1983. Р-97

3. Жаб’ячий цар всі жаби збирає, головну жабувибирає і заказ дає. Папір, гуаш. 62,5 × 85 см.1988. Р-51

4. Українські банани сині, сині. Нехай родятьсядочки й сини у хороших жінок, які можутьвиховати. Папір, гуаш. 60 × 86 см. 1988. Р-83

5. У Києві мої чайки гуляють на Дніпрі, кра�суються каштанами. Папір, гуаш.61 × 89,5 см. 1989. Р-94

6. Ведмеді захотіли меду, а бджоли як нажа�лили, черепа поопухали, десятьом заказали:«Не йдіть красти, бо крадене боком вила�зить». Папір, гуаш. 61 × 85,5 см. 1989. Р-96

7. Зелений змій десятиногий не літає, а по земліходить, людям вред робить. Папір, гуаш.51 × 73 см. 1992. Р-88

8. Осел. Папір, гуаш. 50,5 × 73,5 см. 1992. Р-899. Мавпочка у горосі зажурилася, що нема

мавпуна й досі. Папір, гуаш. 73,2 × 50,5 см.1992. Р-90

Список творів М. Приймаченко з музейної колекції,що демонструються під час уроку

25


Павло Карнаухстарший науковий співробітник

М. В. Гоголь в ілюстраціях українських та російських художниківМистецький урок для дітей середнього шкільного віку

У 2009 році виповнилося 200 років з днянародження М. В. Гоголя, який увійшов в ро�сійську і українську культуру як видатний пись�менник, автор знаменитих «Вечорів на хуторі біляДиканьки», «Тараса Бульби», «Ревізора», «Мерт�вих душ». Прекрасний художник слова, вінстворив літературні шедеври, що стали частиноюдуховного життя нашого народу. До образівгоголівських героїв зверталися видатні худож�ники, ілюструючи його книги. Декілька такихтворів зберігаються в нашій колекції. Ви побачитеїх сьогодні, дізнаєтеся про авторів цих робіт, прозасоби їх створення. Але спочатку я дуже коротконагадаю про основні віхи життєвого й творчогошляху М. В. Гоголя.

Народився Микола Васильович Гоголь 20березня (1 квітня) 1809 року в селі ВеликіСорочинці, неподалік Миргорода. Село Василівка,що належало його батькам, небагатим поміщикам,мальовнича природа Полтавщини, побут селян ідрібної шляхти, милозвучна й образна українськамова, пісні, перекази, звичаї — ось головні вра�ження дитинства, що вплинули на формуваннянезвичайного гоголівського таланту. Від батька,Василя Панасовича, Гоголь успадкував почуттягумору, хист оповідача, любов до театру. ВасильПанасович писав комедії, які розігрувались вдомашньому театрі в будинку багатого сусіда,родича Гоголів, Д. П. Трощинського.

Кожної осені у Василівці відбувався яр�марок, який Гоголь спостерігав з дитинства, а потімвідобразив під назвою Сорочинського. Мати,Марія Іванівна, палко вірила в талант сина, і коливін покинув батьківський дім, завжди намагаласяпідтримувати його матеріально. А Гоголь ніжнолюбив її і в листах розповідав їй про всі своїжиттєві негаразди й творчі плани.

В 1821 році, коли йому виповнилось два�надцять років, він став учнем Гімназії вищих наукв Ніжині. Підлітком Микола Гоголь був схильнийдо жартів, веселого розіграшу, вигадував фан�тастичні й веселі історії, які його товаришіслухали, забувши про все на світі. Разом з Гоголемнавчалися Нестор Кукольник, Євген Гребінка —пізніше відомі поети.

Вже тоді Гоголь написав п’єсу з українськогожиття і в ній зіграв роль дуже старого й кумедного

діда. В гімназії він вивчив німецьку й французькумови, брав участь у виставах комедій Мольєра, якігімназисти розігрували мовою оригіналу, тобтофранцузькою.

У 1828 році закінчилося навчання.Все подальше життя письменника, в ос�

новному, пов’язане зі столицею Російської імперіїСанкт�Петербургом. Тут він познайомився і подру�жився з О. С. Пушкіним, а також з багатьма відо�мими на той час діячами літератури і мистецтва.

В Санкт�Петербурзі Гоголь написав своїперші і чи не найвеселіші повісті: «Вечори нахуторі біля Диканьки» (част. перша — 1831,част. друга — 1832). У друкарні складальники,набираючи текст, сміялися до сліз. Примірник,який ще пах друкарською фарбою, Гоголь пос�пішає передати Пушкіну. «Вони вразили мене,—пише Пушкін про «Вечори».— Ось справжнявеселість, щира, невимушена...». В 1835 році узбірці під назвою «Миргород» була надрукованаісторична повість «Тарас Бульба», також повість«Вій». До так званих петербурзьких повістейГоголя тих років належать «Невський проспект»,«Коляска», «Портрет», «Записки божевільного»,а також написані пізніше «Ніс» і «Шинель».

Пушкін дарує Гоголю два свої сюжети, зяких народжуються два шедеври — «Ревізор» і«Мертві душі».

Останні п’ятнадцять років життя (помер 21лютого 1852 р.) Гоголь подовгу перебуває закордоном. Його улюбленим місцем стала Італія,яку він називав «батьківщиною своєї душі».

Після смерті Пушкіна Росія стала для ньогопохмурою і ворожою. «О Пушкін, Пушкін! Якийпрекрасний сон вдалося мені побачити в житті, іяким сумним було моє пробудження!».

У 1842 році Гоголь привозить з Італії за�вершений том «Мертвих душ». Росія визнаєГоголя своїм першим письменником. Втім, іУкраїна вважає його своїм генієм. Адже вінетнічний українець, який у багатьох своїх повістяхвідтворив українську ментальність, описав ге�роїчну боротьбу народу проти поневолювачів.

Ось так, дуже коротко, ми пригадали деякісторінки його життя і творчості. А тепер звер�німося до художніх творів з нашої колекції. Всівони належать до одного виду мистецтва —

26


графіки, основою якої є папір. Це може бутималюнок, зроблений від руки, а отже, існуючий вєдиному примірнику. Якщо ж художник спочаткустворює зображення на спеціальній друкарськійформі, з якої робить кілька відтисків на папері, тоце друкована графіка. Вона має багато різновидів,в залежності від матеріалу друкарської форми. Цеможе бути метал, дерево або камінь. Коли малюноквиконується на пласкій поверхні спеціальногокаменя, а потім переводиться на папір, то такатехніка називається «літографія» (від грецького«літос», що означає «камінь»).

Саме в техніці літографії зроблено цейпортрет Миколи Васильовича Гоголя. Перед намиодухотворене лагідне, спокійне обличчя тала�новитого письменника. Добрі, розумні і про�никливі очі випромінюють глибоку вдумливузосередженість. Автор цього портрету ГеоргійСеменович Верейський. В історію мистецтва вінувійшов як російський художник, оскільки більшучастину життя жив і працював в Росії, у Санкт�Петербурзі. Але народився він 1886 року в нашомумісті, яке називалось тоді Проскурів, тут пройшлийого дитячі роки. І коли в 1962 році художника нестало, його дружина Раїса Михайлівна подаруваланашому місту частину його колекції: графіку,живопис, а також робочі інструменти, особистіречі, меблі. В 1980 році на вулиці Червоно�армійській в старовинному будинку був створенийхудожньо�меморіальний музей Г. С. Верейського.Але будівля потребувала ремонту, і його фондипередали до нашого музею. Зараз в одному із залівпрацює постійно діюча художньо�меморіальнавиставка творів цього майстра. Найбільші йогодосягнення якраз пов’язані із жанром портрету.Серед моделей Г. С. Верейського — багато видат�них письменників, акторів, художників.

Ім’я Георгія В’ячеславовича Якутовича,академіка, народного художника України, лау�реата Державної премії України імені ТарасаШевченка належить до найвидатніших постатейв сучасному українському мистецтві. Він блискучепроявив себе як художник у фільмі�шедеврі «Тінізабутих предків» за однойменною повістю М. Ко�цюбинського у постановці режисера СергіяПараджанова, а також у фільмі «Захар Беркут» затвором І. Франка, режисер Леонід Осика.

Створені Георгієм Якутовичем цикли ілюст�рацій до творів Коцюбинського, Гоголя, Франка іСтефаника, до народних казок надали новогожиття літературним героям.

У нас зберігаються три ілюстрації до повістіГоголя «Вій», виконані в техніці офорту (1980–1985 рр.). Офорт — один з різновидів друкованоїграфіки. Мідна або цинкова пластина поліруєтьсяі вкривається лаком. Художник малює на ній

гострою сталевою голкою — офортною, яка легко,без нажиму проходить крізь лак, оголюючи метал.Коли малюнок готовий, пластину занурюють уванночку з азотною кислотою, яка роз’їдає прод�ряпані місця, і в металі утворюються заглиблення.Потім знімається лак, наноситься фарба напластину, накладається вологий папір, і під пресомотримують відтиск. Такі відтиски називаютьсяестампами, з однієї пластини можна надрукувативелику кількість естампів, і всі вони будутьавторськими творами.

В графічних аркушах Г. Якутович постаєне просто добросовісним ілюстратором, якиймислить у гоголівському ключі. Світи реальнийі фантастичний, що співіснують в літера�турному творі, так само органічно поєднані вкомпозиціях художника.

Зміст повісті «Вій» полягає в тому, щосемінарист Хома Брут на невеликому хуторі, якийналежав заможному сотнику, зустрівся зі староювідьмою, котра, осідлавши юнака, змусила йоговозити її всю ніч на собі. Завдяки молитвам, Хомівдалося звільнитися й добряче відлупцюватистару, яка раптом перетворилася на юну красуню.

Незабаром стало відомо, що у власника цьогохутора від побоїв помирає єдина дочка. Передсмертю вона просила батька, аби відхідну молитвупо ній читав саме Хома Брут.

Три ночі мав провести він у церкві, білятруни сотниківни. Вночі його чекали жахіття:відьма вставала з труни й керувала шабашемнечистої сили, що припинявся лише під ранок зпершим криком півня.

Молитви, заклинання, запалені свічки,окреслене крейдою магічне коло, завдяки якомунечисть не бачила Хому, допомогли протриматисьлише дві ночі. На третю ніч за наказом відьми уцеркву привели Вія. Вій — це колосальний витвірпростонародної уяви. Так називається в українцівочільник гномів, у якого повіки на очах опус�каються до самої землі. Коли Вію підняли повіки,він побачив Хому і вказав на нього залізнимпальцем. Тоді вся нечисть кинулася на семі�нариста, і він, «бездиханний, гримнувся на землю,і тут же вилетіла душа з нього від страху». Такоюжахливою була помста відьми.

За словами Гоголя, вся ця повість є народнийпереказ. «Я не хотів ні в чому змінювати його йрозповідаю майже в такій самій простоті, як чув».

Але початок повісті ще далекий від цих жах�ливих подій. Автор змальовує цілком мирну картину:бурсаки вранці прямують через ринок до монастиря.(Зачитується уривок з твору). Виразна, сповненагумору й ілюстрація цього епізоду. В композиціївирізняються образи жінок з їхнім товаром (буб�ликами, булками, буханцями, маківниками, вер�

27


чиками, гарбузовим насінням), який настирнопропонується бурсакам. Типові ярмарково�базарніперсонажі — циган та селянин — зображені поряд зволами із печальним задумливим поглядом. Тут же івеличезна голова свині з іронічним оскалом, четверонашорошених гусей у кошику... А між ними повільнопроштовхуються бурсаки. Дехто поважно і неспішнолускає насіння, оглядаючись по боках, щоб іщепокуштувати чи поцупити.

Талановито відтворена сцена вечері челяді(прислуги) сотника, під час якої іде розмова пропомерлу сотникову доньку, що була відьмою. Вцентрі перед великим чавунцем, на стільці, спиноюдо глядача, сидить оповідач, виразно жести�кулюючи. Праворуч від нього, внизу, зображеннямолодої жінки з магічним поглядом в оточенніякихось заростей — це, мабуть, і є відьма. Всічоловіки, розташовані навколо оповідача, зав�мерли в різних позах. Як в дзеркалі, відбиті в очахі виразах облич їхні почуття. І навіть пес застільцем сторожко притих. Доповнюють компо�зицію тин, по якому плететься гарбузове гудиння,глечики на кілках, великі голови капусти.

Так само виразно й лаконічно переданомомент напруженої боротьби бурсака Хоми Брутаз демонічними силами вночі в старій дерев’янійцеркві біля труни померлої сотниківни. Місце діїпередане сукупністю окремих деталей. Внизу,праворуч — невеличкий фрагмент із зовнішнімвиглядом церкви; в центрі — Хома Брут, щоокреслює навколо себе магічне коло. Над ним —труна з відьмою та ореоли полум’я непропорційновеликих свічок, в яких повторюються обриси кола.А всю верхню половину аркуша заповнює зоб�раження внутрішнього вигляду церковного куполу,не круглого, а гранчастого, що характерне саме длядерев’яних церков. Бачимо і вікно, і образи святихправоруч. А зліва — голова півня, з криком якогозникають усі потойбічні сили, та фрагмент роз�кішного орнаменту, який підкреслює, що сюжетповісті стосується ХVІІІ століття; адже саме тоді вукраїнському мистецтві набув розквіту стильбароко, якому були властиві такі рослинні форми.

А тепер звернімось до, сподіваюсь, усім вамдобре відомої повісті «Тарас Бульба». Її героїпостають в графічних аркушах «Тарас Бульба» і«Страта Остапа» двох знаменитих художників —Євгена Кібрика та Михайла Дерегуса.

Євген Адольфович Кібрик (1906–1978) —народний художник СРСР, професор, дійснийчлен Академії мистецтв СРСР. Його ілюстраціїдо «Кола Брюньона» Ромена Ролана і «Бориса

Годунова» Олександра Пушкіна залишаютьсянеперевершеними зразками глибокого проник�нення художника в творчість письменника.Кібрик�ілюстратор вирізняється максимальноповним, завершеним, можливо, найбільш від�повідним до оригіналу трактуванням літе�ратурних образів.

Тарас Бульба на портреті (1944–1945 рр.)сприймається реальним, живим, справжнімкозацьким полководцем. Ми бачимо кремезнупостать вершника у високій шапці, в жупані, щооблягає його могутнє тіло, озброєного пістолем,шаблею при боці, рушницею за плечима і списом.Міцно стиснутий лівою рукою пернач говоритьпро впевненість і силу бувалого, випробуваного вбагатьох битвах воїна.

Повернута вліво голова, міцно стиснута вустах під довгими козацькими вусами люлька,пронизливий орлиний погляд мудрих очей, якіоглядають своє військо, переконливо свідчатьпро те, що він ніколи не дасть на поталу ворогамсвою Батьківщину, і якщо потрібно буде, то йвіддасть за неї своє життя. Твір виконаний втехніці офорту, як і аркуш «Страта Остапа»(1957 р.). Його автор — Дерегус МихайлоГордійович (1904–1997). Живописець, графік.Народний художник України, дійсний членАкадемії мистецтв, лауреат Державної преміїУкраїни імені Тараса Шевченка. Він творецьілюстрацій до поезій Тараса Шевченка і ЛесіУкраїнки, прози Миколи Гоголя і Марка Вовчка.Пензель живописця відобразив яскраві сторінкигероїки і життя українського народу, образи йогогетьманів, легендарних борців за свободу. Творизберігаються у вітчизняних та зарубіжнихмузеях, приватних збірках. Хмельницькийхудожній музей має три живописні і п’ятьграфічних творів митця.

Перед нами — сповнений молодої сили козак,що першим піднімається на ешафот. Його обличчястроге й натхненне, заковані в ланцюги рукиопущені, але кулаки міцно стиснуті. Він готовийперенести всі муки. По�різному сприймають йогопобратими останні хвилини життя, але об’єднуєїх мужність, готовність гідно вмерти за свою віру,за батьківщину. (Зачитується уривок з твору).

Розглянуті нами графічні аркуші пере�конують, що творчість М. В. Гоголя викликалазахоплення відомих художників і гідно відт�ворювалась в їхніх ілюстраціях, які будуть завждидопомагати глибше зрозуміти літературні образивеликого письменника.

28


1. Білецький П. Михайло Дерегус: Альбом. —К.: Мистецтво, 1987.

2. Жизнь и творчество Н. В. Гоголя: Материалыдля выставки в школе и детской библио�теке. — М.: Детская литература, 1979.

3. Кибрик Е. А. Работа и мысли художника. —М.: Искусство, 1984.

4. Микола Гоголь. Вечори на хуторі біля Ди�каньки. Тарас Бульба. Вій: Повісті. — Тер�нопіль�Київ, 2004.

5. Попович М. В. Микола Гоголь. — Київ:Молодь, 1999.


1. Георгій Верейський. Портрет М. В. Гоголя.Папір, літографія. 90 × 68,168 × 97 мм. 1951.Вгр-1449

2. Георгій Якутович. Ілюстрація до повістіМ. Гоголя «Вій» № 5. Папір, офорт. 233 × 170,260 × 190 мм. 1980–1985. Гр-1921

3. Георгій Якутович. Ілюстрація до повістіМ. Гоголя «Вій» № 6. Папір, офорт. 239 × 173,237 × 192 мм. 1980–1985. Гр-1922

4. Георгій Якутович. Ілюстрація до повістіМ. Гоголя «Вій» № 10. Папір, офорт.230 × 170, 245 × 180 мм. 1980–1985. Гр-1923

5. Євген Кібрик. Тарас на коні. Ілюстрація доповісті М. Гоголя. «Тарас Бульба». Папір,літографія. 240 × 183, 195 × 145 мм.1944–1945. Гр-570

6. Михайло Дерегус. Страта Остапа. Папір,офорт, акватинта. 910 × 740 мм. 1957. Гр-18

Список творів з музейної колекції,що демонструються під час уроку

29


Сергій Нагорнийзавідувач науково%просвітницького відділу

Жанр портрета в українській образотворчостіМистецький урок для дітей середнього шкільного віку

Тема сьогоднішнього уроку — жанр портретав українській образотворчості.

Передусім, що ж таке жанр? Слово походитьвід французького «genre», що перекладається як рід,вид. Відтак, жанр — це усталений різновид художніхтворів з певними ознаками. Жанри розрізняються,перш за все, за предметом зображення:

� зображення природи — пейзаж;� речей — натюрморт;� сюжети з повсякденного життя — по�

бутовий жанр;� зображення історичних подій — істо�

ричний жанр;� бойових подій — батальний жанр;� зображення людини — портрет.В свою чергу, кожен із жанрів має свої

внутрішні різновиди. До прикладу, розрізняютьпортрети: парадні, групові, чоловічі, жіночі, вінтер’єрі і т. ін.

Отже, портрет — жанр образотворчого мис�тецтва, в якому постає образ конкретної людиниабо групи людей.

Термін «портрет» також з французької мови(portraire — «малювати, відтворювати щось лініяв лінію»).

Проте, автор портрету, як правило, не простовідтворює зовнішні особливості людини. Віннамагається показати її характер, виявити своєособисте ставлення до неї.

Значна частина нашої музейної колекції — цепортрети. Серед них і декілька творів українськогохудожника кінця ХІХ — поч. ХХ ст. АндроникаГригоровича Лазарчука.

Перш ніж їх розглянути, наведемо короткубіографічну довідку. А. Г. Лазарчук народився 15 січня1870 року в селі Уховецьке Ковельського повітуВолинської губернії. У 9 років залишився круглимсиротою, але спромігся отримати фахову освіту вСанкт�Петербурзькій Академії мистецтв (1895 р.) тана Педагогічних курсах при цій же Академії (1900 р.).Художник змушений був утримувати велику сім’ю(мав четверо дітей), то й обрав викладацьку роботу:працював вчителем малювання і креслення в нав�чальних закладах Волинської губернії та Черні�гівщини, знаходячи час і для творчості. Сьогодні мипознайомимось з трьома полотнами художника.

Перед вами «Портрет дівчинки». Це анфасне(від французького enface — в обличчя, тобто об�личчям до того, хто дивиться) погрудне зоб�раження дівчинки у рожевій сукні з розпущенимтемно�русявим волоссям, що спадає на груди.Портрет передає своєрідні психологічні риси,настрій. Відчувається, що над образом працювалиретельно, вдумливо.

Робота була куплена музеєм у приватногоколекціонера. Рік її написання був невідомий(датування визначено лише приблизно —кін. ХІХ — поч. ХХ століття); було невідомотакож, хто ж ця дівчинка, зображена на портреті.Ми спробували це з’ясувати. Для цього звер�нулися до Волинського краєзнавчого музею(м. Луцьк), де зберігається більша частина твор�чого доробку А. Лазарчука — близько 300 творів,переданих музею старшою дочкою художникаОленою Андрониківною. Серед них виявивсяпортрет, дуже схожий на цей, але зображена наньому дівчинка трохи молодша. Крім того, скла�лося враження, що той портрет писався поспіхом,деталі ледь позначені. А називається він «ПортретГанни». Ганною звали молодшу дочку художника,яка померла у семирічному віці. З листів Лазар�чука та спогадів старшої дочки Олени Андро�никівни дізнаємось, що ця трагічна подія сталася1908 року. Олена Андрониківна розповідала, щобатько нашвидкоруч написав портрет померлоїдочки (очевидно, той самий, зроблений поспіхом,що зберігається в Луцьку), а пізніше змалював попам’яті ще декілька її зображень. Цілком вірогідно,що наше полотно може бути одним із них. Отже,тепер ми знаємо, що це не просто «Портретдівчинки», а портрет молодшої дочки ЛазарчукаГанни, написаний вже після її смерті, у 1909 році.

Певну дослідницьку роботу нам довелосяздійснити й щодо іншого полотна А. Лазарчука. Цепрофільне (профіль — вигляд обличчя або фігуризбоку), поколінне зображення юної дівчини, щосидить за піаніно. Вона вбрана у світлу блузку, сіруспідницю та темний фартух; на задньому плані, підстіною, акуратно застелене ліжко.

Ця робота потрапила у музейну колекцію підназвою «Портрет дружини». Ми з’ясували, щонасправді це не дружина, а старша дочка Олена, про

30


яку сьогодні вже не раз згадувалось. Вона наро�дилась у 1899 році. Особа на полотні відповідає віку14–15�річної дівчини. Отже, полотно можна датуватиприблизно 1913 роком, а не 1890�ми роками, як булозазначено в супровідних документах.

І ще одне підтвердження того, що на портретідочка, а не дружина, знаходимо в спогадахмолодшого сина Лазарчука Олександра, в яких вінпише про сестру Олену. З його слів, сестра дужелюбила музику і змалечку вчилася грати напіаніно. Пізніше Олена Андрониківна навітьдавала приватні уроки музики. Натомість, ніОлександр і ніхто з рідних не згадує, щоб дружинахудожника, Таїсія Юліанівна, володіла яким�небудь музичним інструментом.

Проте, ми маємо всі підстави вважати, щосаме дружина зображена ось на цьому неза�вершеному полотні, первинна назва якого —«Жінка на веранді». Спиною до глядача сидитьжінка в білій блузі з рожевуватим поясом.Гладко зачесане волосся зібране на потилиців невеликий вузол. Зігнута в лікті ліва рукаспирається на спинку стільця, долоня підпираєголову. Права лежить на круглому столику, щовкритий білою скатертиною. Перед жінкою —вікна веранди з численними вазонами напідвіконні. Колорит побудовано на відтінкахсірого та білого кольорів з використаннямзелених тонів.

Звідки таке припущення стосовно порт�ретованої?

Річ в тім, що, коли Олена Андрониківнапередавала батькові твори до Волинського музею,вона склала повний їх список, до якого увійшлине лише наявні полотна, а й ті, що були втрачені,й місце знаходження їх було невідоме. В цьомупереліку є такий запис: «Портрет Таїсії Юліа�нівни Синьковської — Лазарчук (зображенняспиною до глядача)».

Як бачимо, людина на портреті може бутирозташована не лише анфас чи у профіль, але йтаким чином. Не так часто художник обирає дляпортретування таке незвичне розташуваннямоделі, аби використовувати його двічі. Отже, унас зберігається той самий портрет, що колисьвважався втраченим. Ось бачите, якою цікавоюможе бути музейна робота. Вона передбачаєвивчення художніх творів, їх співставлення зколекціями інших музеїв, пошук інформації, і врезультаті — заповнення «білих плям», колиз’ясовуються особи, зображені на полотнах, час їхстворення та інші відомості.

Наступний художник, чиї роботи я хотівби вам представити, належить вже до іншогопокоління, але доля його пов’язана з ро�диною Лазарчуків.

Маю на увазі відомого митця, народногохудожника України Володимира Костецького(1905–1968).

Ще підлітком він навчався на художніхкурсах у місті Борзні на Чернігівщині, запо�чаткованих у 1919 р. А. Лазарчуком. Стосунки зним та його молодшим сином Іполітом В. Кос�тецький підтримував і в наступні роки свогожиття. Подальшу освіту здобував у Київськомухудожньому інституті, де з 1937 р. розпочаввикладацьку діяльність.

В музейній колекції — десять творів Воло�димира Костецького. Це олійний живопис, щопредставляє різні жанри образотворчості: портрет,натюрморт, сюжетну картину.

Художник написав десятки портретів, в якихзавжди прагнув виявити «ідею обличчя». Образийого героїв сповнені гідності, інтелекту, краси. Впортреті скульптора Лілії Гордієнко (1946 р.), як і вінших полотнах В. Костецького, відчувається зв’язокз реалістичною традицією класичного малярства. Натемно�коричневому фоні — поколінне фронтальне(розміщене перпендикулярно до глядача) зоб�раження молодої жінки, що сидить у кріслі, зпишним рудуватим волоссям, у світлій сукні зкороткими рукавами і гілкою бузку в руці. Широкийпастозний мазок створює «колючу» фактуру тла,привносить гостроту в окреслення силуету, вияв�ляючи енергію темпераментної натури молодоїжінки з сильними руками скульптора, що здатнімісити глину, долати опір каменя.

А ось поколінний, з поворотом ліворуч,портрет відомого у 1960�ті роки співака ДмитраПузіна. Його прекрасний баритон не раз полонивслухачів не тільки в оперному залі, але й учисленних камерних концертах.

На сіро�зеленому тлі — сповнений сил іенергії молодий чоловік. Зібраність натурипідкреслена строгістю концертного костюму —білої сорочки з краваткою�«метеликом» та чорногофраку. Майстерно змодельоване обличчя з ро�зумним промовистим поглядом виявляє глибокепроникнення в образ.

Наступне полотно належить пензлю щеодного видатного українського митця ХХ ст.Олексія Шовкуненка (1884–1974), академіка,лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка(1970 р.). Перед нами — профільний портретсидячої жінки. Ми вже знайомі з таким типомзображення. Пам’ятаєте роботу А. Лазарчука«Лєночка за піаніно»? А чи ви вловлюєте міжними різницю? Так, портрет Оленки написанов інтер’єрі, серед домашньої обстановки. Дляавтора було важливо передати атмосферу, вякій зростала й формувалась його дочка,вказати на її захоплення.

31


У цьому ж портреті, навпаки,— фон нейт�ральний, без будь�яких предметів. Очевидно,художник хотів, аби увага глядача була зосе�реджена лише на моделі, якою слугувала йогодружина Олександра Василівна.

Робота датована 1941 роком. Швидше за все,її написано навесні, бо саме тоді героїні випов�нилося 30. Втім, портрет не можна назватиювілейним, парадним, оскільки в постановцімоделі не відчувається позування. Здається, вонаприсіла на хвилинку, аби за мить знову пове�рнутись до звичних клопотів. Сповнений любовій ніжності до жінки, художник відтворює образнапрочуд простий і теплий. У виразі вродливого,бездоганно змодельованого обличчя — лагідність,привітність, доброзичливість. Фігура ж виліпленабуйством фарб, в якому прочитуються окремідеталі й особливості орнаментики одягу.

І знову повертаємось до дитячого портрета.Його автор — Тетяна Красна (1956 р. н.) належитьдо більш молодого покоління митців. Своюдонечку Марину вона змалювала в інтер’єрівласної майстерні, на тлі дитячих малюнків, встрокатому платтячку, смугастих рейтузах, ва�лянках (зараз їх вже не носять у великих містах),на колінах — маленька розписна діжечка. Ми незнаємо напевне, чи стала дівчинка художником,продовжувачем династії відомих українськихживописців. Але те, що в погляді її очей, у виразіобличчя автору вдалося втілити таку мрію —безперечно.

Ще одне відоме в мистецькому світі ім’япрозвучить сьогодні. Це видатний графік ХХ ст.Георгій Семенович Верейський (1886–1962).

Його твори зберігаються в найбільших музеяхРосії — Державній Третьяковській галереї, Дер�жавному Російському музеї, Державному музеїобразотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна, а такожу багатьох приватних збірках. Та найбільша частинатворчого доробку художника (понад 2000 екс�понатів), в т. ч. особисті речі, фото, документи,знаходиться в нашому музеї. Адже саме тут, уПроскурові, 1886 р. народився майбутній худож�ник, тут пройшли його дитячі роки.

У 1912 р. Г. С. Верейський закінчив юри�дичний факультет Петербурзького університету,але вирішив повністю присвятити себе мистецтву.Тоді ж було написане і це полотно, що належитьдо різновиду портретного жанру — автопортрету.Це зображення художника, виконане ним самим.Автопортрет свідчить про творчі пошуки митця.

Верейський зображує себе на тлі умовного ін�тер’єру, здається, що він на мить зупинився білядзеркала перед виходом на вулицю. Постатьнапружена, обличчя ретельно прописане, його лівачастина освітлена м’яким світлом. Вольовепідборіддя та щільно стулені губи вказують натвердість характеру; великі світлі очі допитливодивляться на глядача. Автор звертає нашу увагуна таку деталь одягу, як капелюх, також ретельнойого прописуючи. Навпаки, верхній одяг та шторана задньому плані не деталізовані, утвореніширокими, вільними мазками; живопис гладкий.

Ще раз наголошую, що усі розглянуті намипортрети виконані в техніці живопису, тобтонаписані олійними фарбами на полотні.

Але, окрім живопису, існує ще один важ�ливий вид мистецтва, який називається «графіка».До неї належать художні твори, основою яких єпапір. Це може бути малюнок, зроблений від руки,а отже, існуючий в єдиному примірнику. Є й іншийшлях, коли художник спочатку створює зоб�раження на спеціальній друкарській формі, з якоїпотім робить відтиск на папері й отримує декількаоднакових примірників. Це — так звана друкованаграфіка. Вона має багато різновидів, в залежностівід матеріалу друкарської форми. Це може бутиметал, дерево або камінь. Якщо малюнок ви�конується на пласкій поверхні спеціальногокаменя, а потім переводиться на папір, то такатехніка називається «літографія» (від грецького«літос», що означає «камінь»).

Саме в техніці літографії виконаний портретНінель Петрової, автор якого — також ГеоргійВерейський. Творчий темперамент солісткибалету розкривається художником через рух, жест.Спостереження за балериною в процесі виконаннятанцю надихнуло Верейського на своєріднийприйом: він доповнює літографський відбитокпрозорим рожевим кольором олівця, що надаєпостаті балерини ще більшої одухотвореності,легкості.

Отже, ми познайомились сьогодні з такимжанром образотворчого мистецтва, як портрет.

Усім художникам, чиї твори ви бачили(Лазарчук, Костецький, Шовкуненко, Красна,Верейський), притаманне оптимістичне сві�тосприйняття, наповнене доброзичливістю долюдей. В їхніх портретах не знайти іронічних абонегативних характеристик. Художники радовідкривають в людях кращі якості, що закладені вїх природі: волю, розум, активне творче начало

32


1. Георгій Верейський. Автопортрет. Полотно,олія. 75 × 45см. 1912. Вжс-22

2. Георгій Верейський. Балерина Нінель Пет�рова. Папір, автолітографія, кольоровийолівець. 670 × 510 см. 1954. Вгр-1357

3. Володимир Костецький. Портрет скульптораЛ. Гордієнко. Полотно, олія. 93 × 65 см.1946. Жс-153

4. Володимир Костецький. Портрет Пузіна.Полотно, олія. 100 × 74 см. 1961. Жс-154

5. Тетяна Красна. Марина. Полотно, олія.95 × 70 см. 1983. Жс-44

6. Андроник Лазарчук. Портрет дівчинки.Полотно, олія. 43 × 36,5 см. 1909. Жс-167

7. Андроник Лазарчук . Лєночка за піаніно. Полот�но, олія. 47 × 44 см. Між 1913–1915. Жс-168

8. Андроник Лазарчук. Жінка на веранді.Полотно, олія. 53 × 66. 1913. Жс-164

9. Олексій Шовкуненко. Портрет дружини.Полотно, олія. 154 × 80. 1941. Жс-355


1. Воронихина Л. Н. Георгий СеменовичВерейский. — Ленинград, 1987.

2. Верянський В. І. Художньо�меморіальниймузей Г. С. Верейського: Путівник. — Львів:Каменяр, 1984.

3. Пасічний А. М. Образотворче мистецтво.Словник�довідник. — Тернопіль: Навчальнакнига — Богдан, 2003.

4. Андроник Лазарчук. Сторінки життя ітворчості: Матеріали наук. — практ. конф.:До 125�річчя від дня народження. —Луцьк, 1999.

5. Левицька Т. Камерність і ліризм творчостіАндроника Лазарчука // Вітчизна. — 2005. —№3–4.

6. Силюк А. М. Волинь у долі художникаАндроника Лазарчука. // Роде наш красний:Волинь у долях краян і людських докумен�тах. — Луцьк: Вежа, 1999. — Т. ІІІ.

7. Український живопис. Сто вибраних творів:Альбом. — Київ: Мистецтво, 1985.


33


Ольга Алєксєєвамолодший науковий співробітник

Наш земляк Георгій ВерейськийМистецький урок для дітей середнього шкільного віку

Наш музей спеціалізується передовсім насучасному українському мистецтві. Але у йогофондах є цікава і досить значна колекція творіввидатного російського художника�графіка ми�нулого століття Георгія Семеновича Верейського.Більшу частину свого життя — з 25 років і до самоїсмерті — він жив і працював у Санкт�Петербурзі.Там його і поховано. Отже, в історію світовогомистецтва Верейський увійшов як російськийхудожник.

Його твори зберігаються в головних музеяхРосії: Державній Третьяковській галереї таДержавному музеї образотворчих мистецтвім. О. С. Пушкіна в Москві, Державному Ермітажів Санкт�Петербурзі та в багатьох інших музеях, атакож у приватних збірках. Вони добре відомі і закордоном, адже експонувались у тридцяти країнахсвіту. Але найбільша частина творчого доробкумитця знаходиться в нашому місті, бо саме уПроскурові, в 1886 році народився Г. С. Ве�рейський, тут минули його дитячі роки. Тому післясмерті художника його вдова, Р. М. Верейська,погодилась передати творчий спадок чоловіка найого батьківщину, в тому числі — його особистіречі, робочі інструменти, меблі із Санкт�Петер�бурзької квартири. І в 1980 році в Хмельницькому,в старовинному будиночку по вул. Червоно�армійській, 5 (на жаль, будинок, в якому наро�дився Г. Верейський, не зберігся) було відкритохудожньо�меморіальний музей його імені. Алезгодом виникла потреба в капітальному ремонтіприміщення, і всі експонати у 1988 році булипередані до Хмельницького художнього музею.Зараз в одному з його залів відкрито постійнодіючу художньо�меморіальну виставку, експозиціяякої час від часу змінюється, що дає можливістьознайомитись із багатогранною творчістю на�родного художника Росії, дійсного члена Академіїмистецтв СРСР, лауреата Державної премії СРСРГ. С. Верейського.

Серед експонатів виставки — фото 1895 р., наякому ви бачите родину Верейських. Батько,Семен Петрович, захоплювався природознавчиминауками, служив чиновником акцизу; мати,Катерина Дем’янівна, займалась господарством,

вихованням дітей, прищеплювала їм любов допрекрасного; ось цей хлопчик в кашкеті — Георгій,майбутній художник; маленька дівчинка — йогосестра Неоніла; а ця старша дівчинка — Соня,далека родичка, сирота (родина Верейськихопікувалась її вихованням).

Пристрасть до малювання у маленькогоГеоргія була помітна з ранніх років, і коли, в 1895році, родина переїхала до Харкова, дев’ятирічнийхлопчик почав навчатися в гімназії та одночасновідвідувати приватну студію відомого на той часживописця�педагога Єгора Шрейдера, в якійзаймався з перервами до 1904 року. В музеїзберігаються кілька творів юного художника, іодин з них перед вами: «Натурник» (1904 р.) —студійний малюнок олівцем. Вже перші роботисвідчать про здібності, спостережливість, добрийсмак художника�початківця. У роки навчанняюнак багато писав фарбами, ніколи не роз�лучаючись з етюдником і альбомом (така звичказалишилась у митця на все життя). Особливолюбив писати портрети, примушуючи близьких ізнайомих багато разів позувати. До цього жперіоду належить етюд, що передував створенню«Портрета матері». Виставлений на «Веснянійхудожній виставці» в 1904 р., він одразу привернувдо себе увагу глядачів і був схвально прийнятийкритикою. Зосереджений вираз розумного, спо�кійного обличчя матері передає велику внутрішнюнапругу, підносить над рівнем буденного.

Цього ж 1904 року Георгій закінчує з золотоюмедаллю гімназію і вступає на юридичний фа�культет Харківського університету. Однак нав�чання вимушено переривається, і в 1906 році юнаквиїжджає за кордон. Перебування за кордономпринесло Верейському нові художні враження.Через рік він повертається до Харкова і продовжуєнавчання в університеті. Проте, в 1911 році Георгійпереїздить до Петербурга і закінчує універ�ситетський курс вже там, але вирішує повністюприсвятити себе мистецтву, а не юридичнимнаукам. Свій професійний рівень він вдоско�налював у «Новій художній майстерні» підкерівництвом Є. Лансере, М. Добужинського,А. Остроумової�Лебедєвої, що входили до твор�

34


чого об’єднання «Мир икусства». Г. Верейськийстав постійним учасником його виставок. В цейперіод він створив понад сто портретних і пей�зажних малюнків, писав олією. З любов’ю татеплотою написані портрети рідних та близькихлюдей, в тому числі і «Портрет КостянтинаМиколайовича Карєєва» (1913 р.) — професораісторії, майбутнього тестя Георгія Семеновича,якого він неодноразово малював протягом всьогожиття. До цієї групи можна віднести і живописний«Автопортрет» (1912 р.). Верейський зображуєсебе на тлі домашнього інтер’єру, біля дзеркала,перед виходом на вулицю. Ретельно прописуєобличчя, освітлене лише з лівого боку. Вольовепідборіддя та щільно стулені губи вказують натвердість характеру, великі світлі очі допитливодивляться на глядача (демонструється ком�п’ютерна копія).

Перша світова війна змінює напрямок ху�дожньої діяльності Верейського, в 1916 році йогопризивають рядовим на військову службу йзараховують до складу «Трофейної комісії» (якхудожника). В цей час він малював портретигеоргіївських кавалерів, робив багато пейзажнихзамальовок з натури. Про цю сторінку його біог�рафії нагадує начерк «Верховий кінь» (1916 р.).

Після демобілізаці ї у 1918 році Ве�рейський повертається до Петербурга, ак�тивно працює, поєднуючи творчість з педа�гогічною роботою. Здійснилася давня мріяВерейського: він стає співробітником най�більшого музею Росії — Ермітажу. Спочаткупрацював помічником, а згодом і головнимхранителем відділу гравюр. Цю посаду вінобіймав близько 10 років, пізніше займавсявиключно творчою роботою.

Верейський був художником досить ши�роких уподобань. Немає техніки, в якій він неспробував би свої сили. Це малюнки, живописніроботи олією, темперою, аквареллю. Але найбільшвагомий внесок Верейський зробив у розвитоктакого виду мистецтва, як графіка. Слово «гра�фіка» походить від грецького «графо» і означає«пишу, малюю». Основою графічного твору єпапір. Це може бути малюнок, зроблений від руки,отже, існуючий в єдиному примірнику. Є й іншийшлях, коли художник спочатку створює зоб�раження на спеціальній друкарській формі, з якоїробить відтиск на папері й отримує декількаоднакових примірників. Така графіка називаєтьсядрукованою. Вона має багато різновидів в за�лежності від матеріалу друкарської форми. Цеможе бути метал, дерево або камінь. Усі твори, якіми вже розглянули сьогодні — «Натурник»,«Верховий кінь», «Портрет К. М. Карєєва» —

належать до мальованої графіки, виконані олівцемі існують в єдиному примірнику.

А ось цей твір («Желєзноводськ. Гора Бик іВерблюд», 1937 р.) належить до друкованоїграфіки і виконаний в складній і цікавій техніці,яка називається «офорт». Що ж це за техніка?Офорт — це гравюра на металі, де лінії рисунка невирізаються механічно, а витравлюються кис�лотою. Для цього мідна або цинкова (в даномувипадку — цинкова) пластина полірується івкривається лаком. Художник малює на нійгострою сталевою голкою, що називається «офор�тною», яка легко, без нажиму проходить крізь лак,оголюючи метал. Коли малюнок готовий, плас�тину занурюють у ванночку з кислотою, якароз’їдає продряпані місця, і в металі утворюютьсязаглиблення. Потім знімається лак і втираєтьсяфарба, накладається вологий папір і під пресомотримують відтиск. Такі відтиски називаютьестампами, з однієї пластини можна надрукувативелику кількість естампів, і всі вони будутьавторськими творами.

В офортах блискуче виявився талант Ве�рейського�пейзажиста. В них головним зали�шається прагнення натуралістичного відоб�раження навколишнього світу, проте всі вонипо�різному передають поетичне сприйняття красирідної природи. Особливе місце серед офортнихробіт Георгія Семеновича посідають пройнятітонким ліризмом міські пейзажі, види з вікнаквартири художника, що виходила на Великийпроспект Васильєвського острова. Численніаркуші, в яких повторюється один і той самиймотив, не здаються одноманітними, бо сповненінескінченного руху, що відбувається у природі тав житті великого міста. Дивлячись на ці роботи («Звікна художника. Дерево», 1936 р.; «З вікнахудожника. Дощ», 1936 р.) ми ніби поринаємо ватмосферу гомінкого міста і немов відчуваємовологість повітря чи тепло сонячного дня. Зда�валося б, нічим не примітний мотив стає під рукоюмитця цікавим, виразним, значущим. Верейськийлюбив це місто з простором майданів, проспектів,набережних, з його особливою атмосферою. Такнароджувались сотні графічних творів. Частина зних (це саме офорти) репродукована в комплектілистівок, виданих музеєм до 120�річного ювілеюмитця, який ми святкували в липні 2006 року.

Поряд з пейзажем, провідне місце в творчостіВерейського належить портрету. Для художникаголовне — відтворити характер людини, основні рисиїї особистості. Г. С. Верейський створив цілу галереюобразів своїх сучасників: живописців, скульпторів,письменників, вчених, діячів театрального та му�зичного мистецтва. До вершин творчості Верейсь�

35


кого�офортиста належить «Портрет І. В. Єршова»(1940 р.) — народного артиста, оперного співака.Художник розкриває артистизм натури Єршова —концентрує увагу на ретельно стиснутих губах,зосередженому погляді, неслухняних пасмах волосся.Стрімкість штрихів передає енергію образу, йоготонку одухотворену натуру.

І ще одна, досить вагома частина офортноїграфіки Верейського — це портрети його рідних таблизьких. Всі вони пронизані ніжністю, любов’ю,пройняті ліризмом та зворушливістю. Це, насам�перед, портрети сина Ореста. На портреті 1937 р. мибачимо юнака із зосередженим обличчям і розум�ними очима. Художник милується створенимобразом і майстерно передає юнацьку впевненість,стрімкість. Через багато років Орест став, як і батько,графіком, народним художником СРСР.

Сюди можна віднести і чудові портретиплемінниці Верейського — Маші Герасимової,один із них («Прасувальниця», 1937 р.) передвами. Її фігура розташована на фоні вікна, впросторі, наповненому світлом. Малюнок ство�рений з окремих коротких ліній, а тонові плями —із перехресної штриховки різної щільності, томуформи набувають виразності, досить чітко пере�дана рука, що притискає праску до дошки.

В усьому розмаїтті творчих пошуків Г. С. Ве�рейського, найвищі досягнення пов’язані не лишез офортом, а й з літографією, до якої митецьзвернувся в 1940–1960�х роках і став загаль�новизнаним майстром. Художні особливостілітографії полягають в тому, що вона дає мож�ливість вільно і без великих фізичних зусильмалювати на пласкій поверхні спеціального порис�того каменя (lithos — грецькою означає «камінь»,звідси й походить назва техніки). Масна речовинаолівця чи туші проникає в пори каменя, щільнопристає до його поверхні. Камінь зволожуютьпідкисленою водою з клеєм. Вона всмоктується натих ділянках, котрі не зафарбовані олівцем. Потімна камінь наносять друкарську фарбу, яка пристає

до штрихів масного олівця й відштовхується відділянок, оброблених водою. Під пресом фарбапереходить на папір, відтворюючи зробленийолівцем малюнок. Його світлі фрагменти від�повідають зволоженим ділянкам каменя, що неприйняли в себе друкарську фарбу.

Літографія дає змогу точно відтворитим’який і широкий штрих олівця, найтонші гра�дації. Саме в такій техніці виконано «ПортретГалини Сергіївни Уланової» (1950 р.), відомоївсьому світу балерини, народної артистки. Тонкимліризмом, щирістю і теплотою відзначається образ,створений під враженням від виконання партіїДжульєтти. Делікатно передані поетична чарів�ність, чистота, піднесеність Уланової. Малюнокнастільки легкий і прозорий, що наче створенийодним дотиком руки. Насправді ж художникнеодноразово малював актрису, щоб отриматибажаний результат.

Останні десять років свого життя Г. С. Ве�рейський приділяє увагу пейзажам�літографіям іакварелям, більшість з яких створені на Ка�рельському перешийку (аркуш «В лісі на Ка�рельському перешийку», 1952 р.). Це один ізулюблених автором мотивів, характерних дляприроди цього краю. Перед нами — куточоксоснового лісу, наповненого світлом сонячнихпроменів, легкими тінями від дерев. Людськапостать на фоні сосен�велетнів підсилює враженнявеличної краси навколишньої природи.

До останніх днів Георгій Семенович про�довжував працювати. До останнього подиху живтворчістю: малював, малював... Так і залишивсянезавершеним «Начерк голови дівчини» (1962 р.).

Чисельні твори Верейського свідчать, щочерез все життя він проніс вміння насолод�жуватись прекрасним й доносити його іншим. І назавершення хочу навести слова самого митця:«Мне так хотелось вобрать в себя все прекрасноев природе и в искусстве, и что�то оставить послесебя». І це вдалося художнику повною мірою.

1. Верейский О. Г. Встречи в пути. — Москва:Искусство, 1988.

2. Верянський В. І. Художньо�меморіальниймузей Г. С. Верейського: Путівник. — Львів:Каменяр, 1984.

3. Воронихина Л. Н. Георгий СеменовичВерейский. — Ленинград, 1987.

4. Козловська Г. П. Меморіальний фондГ. С. Верейського у зібранні Хмельниць�

кого художнього музею / Сучасний худож�ній музей: проблеми і перспективи: Мате�ріали наук.�практ. конф.: До 20�річчяХмельницького обл. худож. музею. —Хмельницький, 2006.

5. Назаренко Є. Талант художника // Хмель�ницький вечірній. — 1992. — 15 лют.


36


1. Натурник. Папір, олівець. 335 × 215 мм. 1904. Вгр-926

2. Портрет матері. Полотно, олія. 35 × 32 см.1904. Вжс-29

3. Портрет К. М. Карєєва. Папір, олівець.345 × 260 мм. 1913. Вгр-943

4. Верховий кінь. Папір, олівець. 220 × 245 мм.1916. Вгр-795

5. Желєзноводськ. Гора Бик і Верблюд. Папір,офорт. 166 × 201 мм. 1937. Вгр-1687

6. З вікна художника. Дерево. Папір, офорт.200 × 111 мм. 1936. Вгр-1673

7. З вікна художника. Дощ. Папір, офорт.212 × 150 мм. 1936. Вгр-1672

8. Портрет І. В. Єршова. Папір, офорт.360 × 261 мм. 1940. Вгр-1708/7

9. Портрет сина. Папір, офорт. 365 × 260 мм.1937. Вгр-1708/4

10. Прасувальниця. Папір, офорт. 364 × 261 мм.1937. Вгр-1708/8

11. Портрет Г. С. Уланової. Папір, автоліто�графія. 415 × 285 мм. 1950. Вгр-1306

12. В лісі на Карельському перешийку. Папір,літографія. 433 × 344 мм. 1952–1953. Вгр-135

13. Начерк голови дівчини. Папір, олівець.266 × 187 мм. 1962. Вгр-909

14. Дошка офортна. 100 × 130 мм. 1940. Вмр-35

Список творів Г. С. Верейського з музейної колекції,що демонструються під час уроку

37

МИСТЕЦЬКІ УРОКИ ДЛЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО І СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ


Символічна змістовність українського орнаментуМистецький урок для дітей середнього і старшого шкільного віку

Мистецтво зародилося в глибокій давнині, напочатковій стадії розвитку суспільства. Причому,давні люди не вважали себе художниками, та воний не були ними. А були мисливцями, орачами,скотарями, котрі у вільний від основної роботи часвиготовляли необхідні в господарстві і побуті речі:одяг, посуд, знаряддя праці, тощо. І в якийсьмомент історії вони почали прикрашати своївироби, спочатку — простими рисочками, крап�ками, хвилястими лініями. Люди пізнали йзрозуміли красу ритмічних повторень такихгеометричних зображень, які з часом усклад�нювались. Так з’явився орнамент (від латинськогоornamentum — прикраса, візерунок), що скла�дається з ритмічно впорядкованих елементів.Поступово орнамент набуває глибокого сим�волічного змісту. Адже наші предки прагнулизрозуміти оточуючий світ, таємниці природи,закони життя і смерті, й свої уявлення втілювалиу вигляді символів, знаків, що ставали частиноюорнаменту. З’явилися знаки, які символізуютьсонце, місяць, воду, рослинність, загальнийпорядок явищ природи. Кожна доба, національнакультура виробили свої мотиви, форми, колір ісхеми розташування орнаментів. Ми зупинимосьна трипільській культурі (кін. IV — поч. IIIтисячол. до н. е.; назва ця пішла від назви селаТрипілля, що поблизу Києва, де в ХІХ ст. впершебули знайдені матеріальні рештки цієї культури).

Світогляд трипільських племен має великезначення для нас: саме елементи трипільськогоорнаменту перейшли в українське народне мис�тецтво, а звідти — в твори багатьох професійнихмитців. Отже, розглянемо основні символи цієїпрадавньої культури, що дійшли до нас, в основ�ному, через зображення на глиняному посуді, наліпних фігурках людей і тварин, знайденихархеологами.

Перед вами «.» (крапка). (Тут і далі де�монструються аркуші з відповідними зобра�женнями). Вона означає початок усього на світі,символізує момент народження. Уявіть, що крапкаповільно рухається, і з’являється лінія, най�коротша відстань між двома крапками.

Вона зображує спокій, постій�ність, врівноваженість.

Однак лінія може бути і верти�кальною, а рух двох ліній утворює хрест,що наголошує ідею центру та напрямків,що йдуть від центру. Згодом хрест ставсимволом життя і смерті, головнимсимволом християнської релігії. Йогогоризонтальна складова пов’язується зматеріальним, земним світом, а верти�кальна — з духовним виміром.

Коло — елемент символіки, щовиражає ідею єдності, завершеності інайвищої досконалості. У тому, щообертається, полягає відображенняциклічності.

Квадрат, ромб символізує полехлібороба, а крапочки на ньому озна�чають, що поле засіяне.

Трикутник, основний символчисла 3, втілює триєдину природусвіту: небо, земля, людина; батько,мати, дитина... В християнстві —символ Святої Трійці (Бог�Отець,Бог�Син, Бог�Дух Святий).

В основі виникнення знаків�символів лежатьспостереження людини за навколишнім світом. Так,відчуття безконечності простору і часу було закла�дено в самій назві орнаментального елементу —безконечник, або бігунець. Для більш повногорозуміння його змісту уявіть собі послідовність, зякою змінюються пори року (зима, весна, літо,осінь), день приходить на зміну ночі, і такі зміни�коливання відбуватимуться нескінченно, докиіснує світ. Графічно таке розуміння нескінченностіВсесвіту позначалося у вигляді хвилястої лінії,безперервної, або такої, що складається з окремихфрагментів заокругленої чи кутастої форми.

38


Якщо взяти окремо один з таких фрагментів,то отримаємо таку фігуру:

Це — символ води, її називають«вертун», «вертута» або «півсварга».

Дві півсварги, накладені одна наодну, утворюють знак сварги, знаквогню, Сонця. Чотири гілочки свід�чать про чотири сонячні фази року.

Цей символ може мати і виглядвосьмипроменевої зірки.

Знаком живого вогню, добутоготертям, є сварга, що складається зтрьох гілок.

Усі ці символи, якими позначалися вогонь,сонце, зірки, називаються «солярними знаками».

Один з найбільш розповсюджених — такзвані «баранячі ріжки».

У традиційній культурі вони зустрічаютьсяв різних стильових поданнях: м’якої, заокругленоїта загостреної, кутастої форми. Найбільш поши�реним є кутастий орнамент геометричного типу.

Його елементи присутні в диптиху професійноїкиївської художниці Тетяни Мисковець «Ніч наІвана Купала», що виконаний в техніці розпису натканині. Івана Купала — традиційне народне свято,що походить з далекої давнини і присвяченевшануванню вогню (Сонця) і води, двох першо�початків Всесвіту, як вважали наші пращури. Впоетичному розумінні суть купальського дійства —одруження бога Сонця — Купала з богинею води —Даною. Ліва частина диптиха — вшанування Сонця.Прозорість шовкової основи, жовтувато�зеленийколір — засоби, що використовує автор у створенніобразу Сонця, та його земного символу — купальсь�кого вогню. В правій частині зображено ритуалпоклоніння богині води — Дані, покладання вінківна воду, загадування дівочої долі. Колорит холод�нуватий, з перевагою відтінків синього кольору.Обидва полотна об’єднують декоративні елементи —восьмипроменеві зірки (про їх символічну зміс�товність ми щойно говорили).

Прикладом орнаменту геометричного типуможе слугувати робота гуцульського майстраІвана Савченка. Основним зображальним еле�ментом тарелі є хрест (символ життя і смерті),вписаний в коло (символ єдності, завершеності ідосконалості). На кінцях хреста — багатопе�люсткові розетки. Так називають елементи у

вигляді квітки з однаковими пелюстками. Це дужепоширений в декоративному мистецтві орна�ментальний елемент, прообразом якого також єсолярні знаки. Вертикальна лінія хреста утворенаіз ромбовидних елементів, що при більш уважномурозгляданні являють елементи «півсварги» («вер�тути») геометричної версії, а горизонтальна —двома колосками. В центрі — коло, в яке вписаниймалий хрест іншої форми: між його ромбовиднимизакінченнями — чотири розетки. Простір міжелементами великого хреста заповнений три�кутниками, квітами�соняхами, солярними зна�ками у формі «баранячих ріжок». Орнаментакцентований інкрустацією червоним та голубимбісером, металевими пістонами. Зовнішній крайтарелі оформлений хвилястою лінією, що асо�ціюється з безконечником.

Ще один цікавий твір, виготовлений в техніцірізьблення по дереву,— адрес «Свято», автор —Ярослав Пасічанський. Призначення цієї речі —обкладинка для вітального тексту. По периметрунанесено геометричний орнамент, що складаєтьсяз ритмічно повторюваних елементів: восьми�пелюсткових розеток (нагадують давні символиСонця) і попарно об’єднаних ромбом «баранячихріжок» (зображення ромба, як уже знаємо, є давнімсимволом засіяного поля, а в поєднанні з «бара�нячими ріжками» символізує багатство, достаток).В центрі — орнамент, що складається із поєднаннясеми кілець (число «7» є магічним: за сім діб, заБіблією, був створений світ, сім днів має тижденьі т. д.), в які концентрично вписані багатопе�люсткові розетки. Центральна площина окон�турена ажурною «змійкою», тобто безконечником.

Як бачимо, в основі кожного орнаменту —символіка, дуже близька за своєю змістовністю.Але кожен майстер надає прадавнім символам ізнакам особливої форми, по�своєму їх компонує,і в результаті з’являються яскраво індивідуальні,неповторні композиції, витвори невичерпноїфантазії талановитих митців.

Це ж можна сказати і про твори двох львівськиххудожниць, котрі, як і Тетяна Мисковець, працюютьв техніці розпису на тканині: Таміли Печенюк іНаталки Дяченко�Забашти. Розпис Таміли Печенюкназивається «Витоки». В центрі композиції — умовніузагальнені зображення двох постатей прадавніхлюдей — чоловіка і жінки. Вони оточені хвилястиморнаментом, в якому поєднані два елементи: без�конечник, тобто безперервна лінія, але вона ще йзакручена в уже відомі нам «баранячі ріжки». Самецей останній елемент неодноразово повторюється вроботі Наталки Дяченко�Забашти «Крізь віки».Цікаво, що з усього розмаїття ліній і символів тутскладається зображення дерева з могутнім коріннямі розложистою кроною, своєрідного «дерева життя» —одного з головних символів народної міфології —символу безперервності поколінь, невпинності рухужиття, що продовжується крізь віки.

39


Інший цікавий символ, пов’язаний з жіно�чим, материнським началом, також характернийдля українського народного мистецтва.

Це — символ Матері�Землі,Великої Богині, що дарує життя, єохоронницею всього живого.

Подібні елементи закомпоновані в орнаментідерев’яного тареля, який ми вже розглядали.Подивимось ще раз, вже звертаючи увагу настилізовані зображення Великої Богині. Схожийсимвол — в центрі також вже розглянутої компози�ції Н. Дяченко�Забашти: максимально узагальненажіноча фігура з піднесеними руками, що захищає,оберігає свій народ на нелегких шляхах буття.

Найбільше зображень такого типу дійшло донас з трипільської культури на посуді, а також увигляді скульптурних фігурок богинь родючості(Рожаниць). Магія родючості полів була пов’язаназ магією родючості людей і тварин. Тому в складіглини, з якої ліпили ці фігурки, було замішанепшеничне зерно, що символізувало родючість.

Тема жінки звучить і в розписі заслуженогомайстра народної творчості, подолянина ОлесяПажимського. Ця робота символічна не так заформою, як за змістом. Називається твір «Навиданні». Він оповідає про весільну обрядовість,в якій збереглось досі чимало прадавніх язич�ницьких елементів. В центрі картини, між двохстилізованих вазонків�дерев, стоїть дівчина�наречена: сама в квітучому віночку, босоніж,посеред розкішного буяння рослин. Квітка уособ�лює життя, розвиток, достаток, кохання. Кольоритакож символічні: червоний — світанок, любов;білий — чистота; синій — мудрість. Два дерева, якпоєднання двох начал, двох доль, двох родин, адівчина між ними виступає як символ продов�ження роду. В руках вона тримає пташку, щовважається двічі народженою — у вигляді яйця,потім — пташеняти. Одягнена дівчина в святковийнаціональний одяг, оздоблений вишивкою. Ви�шивка тут виступає як оберіг, і зазвичай їїнаносили на найвразливіші місця.

Так зображує народний одяг художник усвоєму творі. А ось як виглядає справжня сорочка,вишита невідомою майстринею у нас, на Поділлі.Вишивка виконана на домотканому полотнівовняними нитками, що надає рельєфності узору.Передня полочка оздоблена вертикальнимистрічками з кругів�розеток чорного кольору (втрадиціях Поділля було використання чорногокольору). Обабіч них (ближче до рукавів) розта�шовані дві тоненькі смужки з чергуванням квітівчорного і коричневого кольорів. Зверніть увагу, щоі на спині сорочки є вишивка (що теж булохарактерним для Поділля). Орнамент рукавівпобудований на ромбовидних елементах. В пло�щині одного ромба вміщено чотири інших. З

Отже, одним із найпоширеніших символівнародного мистецтва є світове дерево. Колядкидонесли до нас стародавні уявлення про ті часи,коли ще не було ні неба, ні землі, а було лишешироке море, а на ньому — явір зелений. У виглядідерева — явора, верби, дуба, калини — уявлявсястрижень світобудови, навколо якого встанов�лювалась рівновага протилежностей. Іноді зуст�річається ось таке зображення священного «дереважиття» (демонструється репродукція витинанкиЛюдмили Мазур «Дерево»), де чітко прогля�дається поділ на три яруси: нижня частина —коріння, що входить під землю, часто зобра�жується у вигляді вазонка (горщика), як втіленняуявлень про потойбічний світ, минулі часи;середній ярус являє реальний світ, сучасне життя;верхній ярус піднімається у височінь — до Бога, вверхів’ї селяться птахи, бджоли, розташовуютьсянебесні світила.

Деревовидні, вазоноподібні мотиви ві�діграють важливу роль і часто зустрічаються внародній вишивці. Прикладом може бути рушникполтавської майстрині, вишитий вручну чер�воними нитками на домотканому полотні. Мотив«дерева життя» заповнює майже всю площину,краї рушника обрамлені широкою каймою, наякій вишита хвиляста лінія (бігунець) з зір�частими квітами, листочками, пуп’янками звусиками. Зображуючи дерево життя, майстриняпередає своє розуміння дерева�вазонка, що маєміцний стовбур, симетрично, попарно роз�ташовані гілки, які завершуються різного видуквітами. Симетрія світового дерева означаєприпинення хаосу, встановлення зв’язків міжчастинами світу, а квіти — символ вічної краси,уособлюють жіноче начало, розвиток, швид�коплинність життя. Вони подаються в розгор�нутому вигляді і в розрізі. Серединки квітівмають різне заповнення, в одних — стібками абостовпчиками в шаховому порядку, в інших — вер�тикальними рядками з хвилястими смужками.Гармонійне поєднання суцільно заповненихдвосторонньою гладдю орнаментальних форм зконтурним стеблевим швом надає роботі особ�ливої вишуканості.

Цікаво виглядає символ «дерево життя» укераміці. Приклад — декоративний таріль увиконанні косівського майстра Василя Воло�димировича Аронця. В основі розпису, на денці —стилізоване дерево, що виростає із основи�кола, зверхівкою у вигляді трилисника; як і трикутник,він також є символом триєдності світу, божест�венної гармонії. По обидва боки розташованівосьмипелюсткові розетки — оригінальні солярнізнаки. Жовто�зелений колорит розпису харак�терний саме для косівської кераміки (Косів —містечко на Прикарпатті, Івано�Франківсь�кої обл.). Для тамтешніх майстрів такі барвиуособлювали зелені гори та жовте сонце над ними.

40


багатьох складних геометричних мотивів виразновиокремлюються знайомі нам символи: півсварга,хрест, трикутник.

А ця невеличка робота — розпис на тканинільвів’янки Ірини Данилів — немов стилізованаабетка символів. Знову — сварги і півсварги,безконечник і баранячі ріжки... В даному випадкуджерелом натхнення для художниці стала пи�санкова орнаментика (твір так і називається :«Писанка»). Писанкарство — один з найдавнішихвидів народної творчості, також пов’язаний зуявленнями людей про творення світу. Адже яйцебуло символом усього живого; його жовтокформою і кольором нагадує сонце. А сонцеуявлялось людям казковим птахом. Ворогисвітла — сили зла — могли вбити птаха, проте вінзавжди встигав знести яйце, з якого народжувавсяновий день. Життя, яке зберігалося в яйці,потрібно було захистити від злих сил, тому тонкушкаралупу покривали різноманітними знаками�оберегами. Так з’явилась писанка. Звичай виго�товляти писанки закорінився і в християнськійвірі. Правильно зроблена писанка вважалась вдавнину могутнім талісманом, що оберігав людинувід вогню, грому, неврожаю, бездітності, хворобита інших нещасть.

Образ писанки втілено і в однойменномурозписі Вікторії Дубовик зі Львова. Гарячий

колорит шовку ніби відсилає до небесного вогню,до горнила Всесвіту, в якому народжуються зорі.Асоціації підсилюються зображенням безко�нечника, солярних знаків.

Розмаїття писанкового орнаменту пропонуєі львівська художниця Ярослава Мотика у своїх«Писанках», витятих з паперу, тобто витинанках.Такі стилізовані зображення квітки (ружі),дубового листя свідчать про побажання здоров’я,міцності, довголіття. Ромб, квадрат, баранячіріжки — символи, що сприяють багатому врожаю.Повна ружа (8–16 пелюстків), дзвіночки —символи кохання, народження дітей; такі писанкидарували молодому подружжю. Якщо уважнопридивитись, побачимо майже на кожній писанціхристиянську знаковість: хрест — символ очи�щення, трикутник — символ Святої Трійці.

Отже, на прикладі творів з музейної колекції,виконаних в різних матеріалах і техніках на�родними майстрами та професійними худож�никами, ми переконалися: прадавні символи, вяких наші пращури втілювали свої уявлення просили природи, про оточуючий світ та місцелюдини в ньому,— ці символи продовжують житив сучасному мистецтві. Сподіваюся, після нашоїрозмови ви зможете «прочитати», розшифруватидеякі із цих символів, а отже, краще й повнішезрозуміти зміст мистецького твору.

1. Гурська А. Мова та граматика українськогоорнаменту. — К., 2003.

2. Захарчук�Чугай Р. Українська народнавишивка. — К.: Наукова думка, 1988.

3. Лозко Г. Українське народознавство. — К.,2004.

4. Щербаківський В. Українське мистецтво. —К.: Либідь, 1995.

5. Чегусова З., Кара�Васильєва М. Декоративнемистецтво України XX століття. — К.: Либідь, 2005.

6. Ілля В. Прочитання космогонічного зміступочатків сакрального трипільського орнамен�ту // Образотворче мистецтво. — 2002. — № 2.

7. Чегусова З. Символи, що тримають пам’ятьпредків // Образотворче мистецтво. —2008. — № 3. — С. 62–65.


1. Тетяна Мисковець. Ніч на Івана Купала(диптих). Шовк, хол. батик. 90 × 90,90 × 90 см. 1990. Т-264

2. Іван Савченко. Таріль декоративний. Дерево,різьблення, інкрустація. Д — 44 см. 1988. Д-32

3. Ярослав Пасічанський. Адрес «Свято».Дерево, шкіра, різьблення, лак. 50,6 × 35,8 см.1984. Д-12

4. Таміла Печенюк. Витоки. Бавовна, гар. батик.72 × 51 см. 1994. Т-355

5. Наталка Дяченко�Забашта. Крізь віки. Шовк,хол. батик. 60 × 89 см. 1994. Т-353

6. Ганна Грабовська. Рушник. Полотно, вишив�ка. 130 × 51 см. 1990. Т-366

7. Василь Аронець. Таріль декоративний.Глина, ангоби. Д — 32,5 см. 1984. К-56

8. Олесь Пажимський. На виданні. Оргаліт,темпера. 50 × 65 см. 1986. Р-5

9. Невідома майстриня. Сорочка жіноча. Полот�но, вишивка. 126 × 61 × 148. 1930�ті рр. Т-296

10. Ірина Данилів. Писанка. Бавовна, гар. батик,стебнування. 30 × 30 см. 1993. Т-337

11. Вікторія Дубовик. Писанка. Шовк, хол.батик. 65 × 70 см. 1992. Т-352

12–13. Ярослава Мотика. Писанки І, ІІ. Папір,витинання. 51 × 35 см. 1989. Р-81, Р-82


41


Напередодні незалежності:лауреат Шевченківської премії Андрій Антонюк

Мистецький урок для дітей середнього і старшого шкільного віку*


Наш мистецький урок присвячений осо�бистості сучасного українського художникаАндрія Антонюка. Він належить до когортимитців, творчість яких пов’язана з 80–90 рокамиминулого століття, коли в українській культуріздійнялася потужна національно�фольклорнахвиля, звернена до української історії, традицій,звичаїв. В роботах, розміщених в цьому залі,постає Україна, її народ, його героїчне минуле. Яхотіла б зупинитись біля кількох творів іншихавторів, аби був зрозумілий контекст, в якомуекспонуються полотна А. Антонюка.

Робота «Плач під Крутами» львівськогохудожника Бориса Буряка пов’язана з конкретнимепізодом української історії. (Крути — станція міжКиєвом і Черніговом, де в 1918 році відбувся бійміж патріотично налаштованою молоддю Києва табільшовицькими загонами. В бою загинуло понад300 молодих українців). Художник розкриває темуне через подієвий ряд, а через потужнє емоційнеполе, яке генерує це полотно. Перед нами — дваянголи в ризах, оздоблених українським орна�ментом, тримають чи то тіло, чи душу загиблогоюнака. Один дивиться йому в обличчя, іншийпритулив долоню до вуст. І стільки в цьому жестіщемливого, високого почуття! Автор вміє на�повнити світлом свої полотна, створити в нихромантичну атмосферу, надати їм характерунеземної реальності.

Чітко визначені етнічні мотиви і в творахІвана Марчука — народного художника України,лауреата Шевченківської премії. Його ім’я відомев Україні й за кордоном. Багато мандрував світом,жив в Австралії, Канаді, США. Зараз живе вУкраїні (за даними англійського агентства «Дейлі�телеграф» художник увійшов до сотні геніальнихлюдей світу). Полотно «Цвітіння в місячну ніч»насичено традиційними образами фольклору:буйно розпущені квіти, макові голівки — все немовприсипано попелом, це одночасно і розквіт, ізанепад; природа ніби завмерла в очікуванні своєїприреченості. Можливо, це художній символнашого існування в недалекому минулому.

Звучання національної теми в полотніЄвгена Гордійця позбавлено будь�яких дисонансів,тривожних, різких інтонацій. Традиційні символи

України — вишита сорочка, маківки, сухе зілля —оповиті піднесеною романтичною атмосферою.

Вірний темі любові до України, до її народуі Петро Гончар. Чотири роботи з циклу «Ве�сілля» сприймаються як продовження мис�тецького напрямку, що увійшов в історію підназвою «бойчукізм», і який поєднував художнітрадиції високопрофесійного мистецтва Візантіїз самобутньою народною культурою. В роботах,виконаних на дошках з левкасовим покриттям,відчувається прозорість, висвітленість фрес�кового колориту, простота і наївність народноїкартини. В традиціях народного малярства булописати пояснювальні тексти, які ми бачимо і нацих роботах.

До проблем історичної пам’яті, спадкоєм�ності поколінь звертається тернопільський ху�дожник Дмитро Стецько в роботі «На порозі днівсвоїх...» Ми бачимо автопортрет художника, апоряд — зображення його рідних, що пішли впотойбіччя: матір, батько, сестра (з пломенистимпівнем на колінах). Залишається порожнім щеодин стілець з букетиком сухого зілля на спинці,який ніби чекає на того, хто наступним перетнемежу між життям і вічністю.

Світобачення дисидента�шестидесятникаОпанаса Заливахи відбилось в його творах. Він бувзасуджений до 5 років таборів (1966–1970 рр.), аотже, пережив й відтворив на полотнах образГУЛАГу, як в картині «Доведені», де обігруєтьсятабірний паркан, за яким — полишені долею навимирання мешканці цього пекла. Звичайно,О. Заливаха звертався і до інших тем, і за твори,присвячені Україні та її героям, 1995 року бувудостоєний Шевченківської премії.

Цією ж високою нагородою відзначений ізаслужений художник України Андрій Антонюк,з творчістю якого ми зараз познайомимось більшдокладно. (Ведуча запрошує зайняти місця в залі,перед виставкою творів А. Антонюка, яка сфор�мована з шести робіт з музейної колекції).

Андрій Антонюк народився 15 жовтня 1943року на Миколаївщині, на околиці м. Перво�майська з давньою козацькою назвою — Бо�гополе, де річка Синюха впадає у Південний Буг.Найтепліші спогади дитинства — мамині пісні(вона була віруючою людиною і завжди допо�магала іншим, чим могла, зналася на травах,* Урок проводиться в постійній експозиції музею

42


лікувала), співи колядників, батькові козацькіпісні й розповіді про козаччину... Назавжди впам’яті залишилась родинна хата, прикрашенавишитими рушниками (до кожного свята мамавишивала новий), й розмальована бабусею піч,святковий одяг...

Далі була професійна школа — навчання вОдеському художньому училищі, робота в різнихмістах Закарпаття, в Одесі, Миколаєві. Пере�бування в Карпатах, знайомство з гуцульськимнародним мистецтвом, обрядами надзвичайновплинуло на молодого художника із степового,козацького краю. Він старанно вчився, але жоднучужу манеру не переймав. Оригінальний, само�бутній, він завжди малює те, що йому знайоме,рідне, дороге.

Майже в кожному творі Андрій Антонюкзвертається до минулого, до народних традицій,складає власну історичну думу. Спілкуючись зйого образним світом, відчуваєш, що знаходишсябіля початку казок, легенд, творення яких —процес безперервний, і відбувався він не тільки удавнину, а триває й у наші дні. І світ цей вигаданий,дивний; люди ніби звичайні, та все ж якісь не такі,трохи несправжні. Постаті — кремезні, з великимиголовами, ступнями, долонями. Через навмиснепорушені пропорції вони нагадують святих знародних ікон. Оскільки картини чуттєво кон�кретні й написані з любов’ю, то наше серцевідгукується на них. І той світ — доброти і ласки,чистоти і мудрості — починається для Антонюказ маминої хати, де завжди багато людей, і мамарадо пригощає їх (дім, де виріс Андрій, стояв поручіз храмом, і прочани, що приходили до храму,завжди зупинялися у Антонюків). Хлопчикаформували їх бесіди про сенс життя. Мамин ібабусин профілі повторюються на картинахмитця, вони позбавлені класичності тіл і облич, алеідеальні душевно. Власне, життя душі і є темоюкартини «Біля маминої хати». На фоні білоїстіни — постаті жінок і дівчаток, що сидятьнавколо столу. В центрі — господиня (в якійвгадуються риси матері художника) тримає глечикв руках. І, начебто, звичайна вечеря виглядає яксвяткове дійство, ритуал. Вони тримаються гідно,поважно. Їх щирі, наївні й мудрі обличчя ясніютьрадістю, вони спільні у своїй долі, у прагненнідобра й правди.

Такою ж теплотою сповнена картина «Тара�сова книжка». За віконцем, що заповнює весьформат полотна, серед хатнього начиння та плодівземлі ми бачимо хлопчика, що читає «Кобзар», істареньку бабусю з гасовою лампою. Вона самаясніє, тиха й ласкава, і здається, немає сили в світі,здатної затьмарити її надію, віру в продовженняжиття, в кращу долю для онука. В цьому творіпереважає темний, але теплий колорит. Автормайстерно вплітає в цю гаму яскраві плями —

обличчя бабусі та хлопчика, вогник лампи,яблука — вони, як коштовні прикраси, починаютьгоріти і світитися у монохромному оточенні.

Старовинні народні обряди для художника —не просто яскравий спогад дитинства, що про�майнуло в рідній хаті на Богополі. Це — прагненняосягнути витоки невмирущої сили, що тримаєзвичаї на землі з роду в рід, доторкнутись до їхмудрості й зберегти в своєму мистецтві длямайбутнього. Язичництво і християнство в йоготворах співіснують, відтворюючи втрачену ці�лісність життя, смерті й відродження. Ця тріаданаочна і в картині «Ім’я тобі Данило». Три віки:старше покоління, мати, дитя. В центрі картини —довгий стіл, застелений скатертиною, рушниками,на ньому — чаша з духмяними квітами. Поруч —старенька бабуся, що тримає немовля, навпроти —дідусь. Трохи далі — молода вродлива жінка (вобразі молодої матері можна впізнати любудружину художника Олену. Саме вона, народившиомріяного сина Данила, стала митцеві відрадою інадійною опорою в житті). Очевидно, що мова йдепро дійство, закорінене ще в далеких часахязичництва. Вершили його старійшини роду. Вхристиянстві подібний обряд називається хре�щенням і символізує прилучення новонародженоїлюдини до лона церкви, до Бога, під його зас�тупництво. Простір картини багатосюжетний, зчітким поділом на плани. Вгорі, за муром —чоловік з кіньми, куточок села. Архітектурнімотиви — арки, будівлі, каплички — символидуховного життя українців. Народ на картинахАнтонюка дужий, всі постаті несуть мир у душі,доброту. Одяг, рушники, скатертина декорованібароковим орнаментом. (Стиль бароко панував вукраїнському мистецтві, в тому числі і в іко�номалярстві, в ХVII, XVIII ст. Це була епохаборотьби за незалежність, за утвердження ук�раїнської нації, її культури. Для нього характерніпишні рослинні мотиви, великі квіти).

Тема єдності людини з природою для ху�дожника — одна з головних в творчості. Дивлячисьна картину «Жива вода» чи інші твори з річками,озерами, відзначаємо своєрідне водопоклонствоА. Антонюка й згадуємо, що народився він ізростав там, де справді велика вода. Несе кораблів Чорне море Південний Буг, а синьоока посестрайого — річка Синюха — несе воду, хмари, небо йпам’ять. В цій прозорій воді, спиною до глядача,стоїть чоловік. На голові — вінок з колосківпшениці, за поясом — серп. Це символи се�лянського, хліборобського роду. З долонь витяг�нутих перед собою рук стікає вода — немовісторична пам’ять, яку треба втримати, зберегти,передати наступним поколінням. Нашу пам’ятьзмиває хвиля за хвилею. Лише з пісень, літописів,легенд ми дізнаємось, які у нас були предки, якаукраїнська слава буяла, яких людей ми нащадки.

43


Сама історія в творах Антонюка стає нашоюсучасністю. Історична тема княжої доби та ко�заччини посідає важливе місце у його мистецтві.Він прагне розкрити витоки нашої державності,пробудити почуття любові до рідної землі. Май�стер виділяє головне в образі людини, в її позі,жесті, виразі обличчя. Через порушення про�порцій, деформацію зображення виявляє гли�бинну суть образу, доносить до глядача символічнейого звучання, як�от в картині «Русь непе�реможна». Вона — про духовну силу, яку зберігнарод в лиху годину. Уособлення цієї сили — вобличчях прадавніх старців, в маківках пра�вославних храмів, в постаті воїна, який немовпромовляє до хлопчика: «Люби і бережи цю землю,як зберегли її для тебе ми!».

Цю тему продовжує картина «Бандурист» —глибока за своєю змістовно�смисловою образ�ністю. Перед нами — чоловік з бандурою. Довге

волосся, вуса й борода, на чолі — стрічка. В світлійсорочці, жовто�зеленій безрукавці, на плечах —двоє птахів. Дужий, міцний, як і весь народ накартинах Антонюка. Цей музикант — співець воліукраїнського народу, навіть птахи схвильованіпіснею, вони і сіли на його плечі, аби її запам’ятати,щоб потім рознести по світу. Це, по суті, авто�портрет художника, в якому він порівнює себе,свою творчість з кобзарем — виразником духов�ного світу українців, їх складної історії.

Говорити про картини А. Антонюка надзв�ичайно цікаво. Його яскраве, неповторне, само�бутнє мистецтво наскрізь одухотворене, мудре.Складність тем і сюжетів, майстерність побудовикомпозицій, багатошарове малярство, щедресвітіння кольору — ось ті «двері», крізь які мивходимо в чарівний світ картин Антонюка. Нехайкожний відкриє у собі здатність для їх творчогосприйняття.

1. Біля маминої хати. Оргаліт, темпера, лак.60 × 50 см. 1982. Жс-271

2. Тарасова книжка. Оргаліт, темпера, лак.73 × 84 см. 1986. Жс-268

3. Ім’я тобі Данило. Оргаліт, темпера, лак.100 × 136 см. 1988. Жс-401

4. Жива вода. Оргаліт, темпера, лак.127 × 53 см. 1982. Жс-269

5. Русь непереможна. Полотно, темпера, лак.115 × 110 см. 1987. Жс-400

6. Бандурист. Оргаліт, темпера, лак. 73 × 68 см.1987. Жс-270

Список творів А. Антонюка з музейної колекції,що демонструються під час уроку

1. Кремінь Д. Євангеліє від Андрія //Українська культура. — 2003. — № 2. —С. 20–21.

2. Кремінь Д. Третій шлях А. Антонюка //Музейний провулок. — 2005. — № 1. —С. 104–109.

3. Підгора В. Міфологізм А. Антонюка //Образотворче мистецтво. — 2002. — № 1. —С. 53–56.

4. Сверстюк Є. Творець свого свята // Обра�зотворче мистецтво. — 1990. — № 6. — С. 5–7.

5. Степанов М. Душа не має часу // Образо�творче мистецтво. — 2003. — № 2. — С. 10.

6. Тарасенко А. Ясновидющі очі А. Антонюка //Образотворче мистецтво. — 2007. — № 4. —С. 118–121.


44


Петро Гончар: безперервність традиціїМистецький урок для дітей середнього і старшого шкільного віку*


В цьому залі представлені живописні творимитців різної стильової спрямованості, з різноюманерою письма. Проте всіх їх об’єднує щирепочуття любові до своєї батьківщини, зацікав�леність її культурою, людьми, які цю культурутворять. Особливе місце серед цього розмаїттяпосідають твори київського митця Петра Гончара,якому й присвячена наша розмова. Звучать ці твориначе старовинна та водночас і сучасна народнапісня. І бере вона свій початок з дитинства.

Народився майбутній художник у 1949 роців с. Лип’янка Черкаської обл. Але зростав він уКиєві, в родині батькового брата, художника зафахом, Івана Гончара (рідний батько віддав синабратові задля того, щоб він допоміг розвинутимистецькі здібності хлопця). Дитячі спогади —найяскравіші. Петро пам’ятає, як з батьком Іваном(так він його називав) мандрували Україною,збирали народні витвори, записували пісні, думи,звичаї, обряди, замальовували народні костюми,пам’ятки культури. Це була ідея Івана Гончара —створити музей народних житностей. Внесок цієїлюдини в збереження й відродження українськоїкультури неоціненний, тому на його постатіхотілося б зупинитись докладніше.

Своє життя Іван Макарович бачив середселян, бо й сам вийшов із села Лип’янка, з хати, вякій росло дев’ятеро дітей. У родині талантів небракувало. Мама й сестри Іванка чудово ви�шивали. Скільки усяких подушок, рушників,скатерок красувалося в хаті! І не просто вишивали,а створювали власні узори. Івась змалку, бав�лячись, вигадував паперових, глиняних баранців,півників, чоловічків. Його, малого, серед усіхвирізняв потяг до мистецтва, поезії, уміння відчутикрасу церковних дзвонів і співів, Великодня зТрійцею, Різдва й Водохреща. І родина не тількине забороняла, але й заохочувала його до творчості.Далі було навчання у художньо�промисловійшколі Києва, становлення національної сві�домості, що рухала ним все його життя. А життянавчило І. Гончара стійкості, залізної волі ймужності; він пройшов пекло війни, вижив істрімко піднявся як талановитий скульптор. Йогороботу «Молодий Тарас Шевченко» (1950 р.)придбала Третьяковська галерея, пам’ятник

М. Горькому прикрасив набережну в Ялті; 1960року Іван Макарович отримав звання заслуженогодіяча мистецтв, 1989�го став лауреатом Державноїпремії ім. Т. Шевченка; з 1991 — народний ху�дожник України. Ще в роки війни Іван Гончарзадумав створити свій домашній музей, а по війніпочалася титанічна збирацька, дослідницькадіяльність митця, і всі ці роки він ні на крок незбочив з обраного шляху. Так до його зібранняпотрапило чимало експонатів: килими, рушники,писанки, скрині, горщики, тарілі, кахлі, свищики.

Тут і ліри, цимбали, кобзи, зразки зброї,козацькі шаблі, мечі, пістолі, полковничий пернач.Тут — історія народу. Спочатку це дійсно бувдомашній етнографічний музей, який 1999 року,через шість років після смерті митця, набув статусу«Український центр народної культури». Вінзнаходиться на території Києво�Печерської лавриі знаний мало не в цілому світі. І ту щиру любовдо рідного краю, народних традицій, відчуттякраси і нестримний потяг до мистецтва ІванГончар передав Петру, своєму прийомному синові.Це визначило й сформувало його життєвий шлях,творчу діяльність. Зараз Петро Гончар — відомийхудожник�живописець, заслужений діяч мистецтвУкраїни, а ще — директор того самого «Центрународної культури — музею Івана Гончара».

Ще будучи школярем, Петро навчався вРеспубліканській художній середній школіім. Т. Шевченка, а 1967 р. вступив на малярськийфакультет Київського державного художньогоінституту, вчився, шукав свій шлях, навіть думавпереводитись до Львівського інституту прик�ладного та декоративного мистецтва на відділхудожньої кераміки. Може, думав, щось у Гончарагончарське прокинеться... Він завжди мріявмалювати так, як подобається, не копіювати і неперейматись: схоже на когось чи ні? Знайшов свійвласний стиль, який робить зайвим авторськийпідпис. В творах П. Гончара головне — це небо (вив цьому переконаєтесь, коли ми будемо їх роз�глядати). Воно заповнює більшу частину картини.Високий горизонт у нього рідкість. Але якщо небоі не позначене — небом стає земля, трава, стернята будь�яке тло (наприклад, полотно «Гра вцурки», де на зеленкуватому тлі — чотири хлопчачіпостаті з палицями в руках). Бо зображується цетло пульсуючими мазками, хаотичними на перший* Урок проводится в постійній експозиції музею

45


погляд, а насправді — живими, осмисленими,суголосними персонажам. Головні персонажіПетра Гончара — українські хлопці та дівчата,дерева, храми, оповиті мрійливістю, щемливимиспогадами, як на полотнах «З дитинства» та «Начерешні». Це теплі спогади про безтурботнедитинство. Тут на зеленкуватому тлі зображенодвох хлопчиків, що сидять біля маленькоговогнища. В другій роботі («На черешні») —блакитне тло, і на ньому зображено дерево, нагілках якого — п’ятеро хлопчаків, шостий лежитьпід деревом на зеленій траві. Зображення пло�щинне. Дерево, фігурки хлопчаків окресленілінійним контуром (на обох полотнах). Такаманера нагадує стиль народної картини, й ху�дожник культивує її свідомо. Його творчі пошукиспрямовані на поєднання двох напрямків —символізму і примітивізму. Він намагаєтьсямалювати так, як це невимушено роблять діти,тобто використовує майстерність дитячого ма�люнка й підсилює кольоровою гамою. ФарбиГончара прозорі, неначе світяться якимось внут�рішнім світлом. Сюжети картин прості, зво�рушливі й напрочуд ліричні. Розглянемо твір«Присвята матері». На висвітленому блакитно�сірому тлі — різновеликі зеленкуваті форми. Вонисимволізують дерева або й природу загалом.Праворуч внизу — маленька жіноча фігурка збукетом квітів в руках. Мабуть, художнику здитинства запам’яталося шанобливе ставленняматері до землі, до довкілля. Запам’яталася й самамама, як маленька часточка Всесвіту. А ще дереваможна розглядати, як символи, знаки трьохпоколінь батьківського кореня — діти, онуки,правнуки. Всі вони різного розміру, і біля най�більшого — фігурка матері, яка всіх своїх нащадківдогледіла, виховала й вивела в люди.

Образотворчий підхід художника, намаганнявчитись у природи, віра в призначення митцятворити прекрасне дуже близькі до настановтворчої школи, яка в історію українського мис�тецтва увійшла під назвою «бойчукізм» (за ім’ямїї засновника Михайла Бойчука) і про яку доречнобуде зараз згадати. Ця школа новітнього мону�ментального живопису досягла розквіту в 20�хроках минулого століття. М. Бойчук прагнувпоєднати художні традиції високопрофесійногомистецтва Візантії та Київської Русі (а це булорелігійне мистецтво) з самобутньою народноюкультурою. Виходець із народу (народивсяМ. Бойчук в с. Романівці на Тернопільщині)отримав блискучу європейську освіту: закінчивКраківську Академію мистецтв, вчився в художніхстудіях Мюнхена і Парижа, і, разом з тим, буввеликим знавцем і тонким поціновувачем ук�раїнського мистецтва. Його цікавила проблемазбереження народних ремесел як основи на�ціональних художніх традицій. Він виступав у

пресі, писав про нагальні заходи, спрямовані противимирання народної творчості. Зібрав навколосебе однодумців, своїх учнів (Василь Седляр, ІванПадалка, Оксана Павленко та інші), створившколу, яка мала на меті підготувати художників�монументалістів, знання і вміння яких можна булоб використати в різних галузях мистецтва. Віннамагався поєднати живопис, скульптуру, деко�ративне мистецтво в архітектурну цілість, де вонибули б неподільні. В 30�х роках школа буларозгромлена, а її засновник Михайло Бойчук і йогоучні Василь Седляр та Іван Падалка розстріляні у1937 році. Однак, інші учні М. Бойчука, якізалишились живими, й учні учнів, при високомупрофесіоналізмі зберігали любов і трепетнеставлення до народного мистецтва України якоснови бойчукізму.

Живопис бойчукістів — це монументальнаурівноваженість композиції, вишукана рит�мічність ліній, теплий і м’який ліризм колориту.Принципи бойчукізму продовжують жити впам’яті та діяльності багатьох митців як в Україні,так і за її межами. В руслі цієї традиції працює іПетро Гончар. В постійній експозиції музею —його невеликі за розміром твори з циклу «Ве�сілля», виконані на дошках з левкасовим пок�риттям (левкас — це суміш крейди, алебастру,риб’ячого клею та желатину; цією сумішшюґрунтували дошки, на яких писали ікони, дома�гаючись рівної, гладенької поверхні). З релігійниммистецтвом ці роботи поєднують і лаконічнавиразність узагальнюючої лінії, прозорість,висвітленість фрескового колориту; але, разом зтим, тут присутні простота й щира наївністьнародної картини. Художник відтворює фраг�менти весільного обряду, в якому збереглось і досічимало прадавніх язичницьких елементів. В роботі«Гілечко завиваємо» дівчата в українських строяхприкрашають деревце квітами, стрічками, щосимволізує продовження роду. В роботі «Братсестру розплітає» зображений хлопчик, в рукахякого — напіврозплетена коса його старшоїсестрички — нареченої; він ніби благословляє її наподружнє життя, створення міцної родини. А утворі «Аби, серце, з тобою» ми бачимо наречених(юнака і дівчину), що тримаються за руки, міжними також деревце — символ новоствореної сім’ї.Щоб жили в достатку, злагоді і любові. В традиціяхнародного малярства було писати на картинахвірші, різноманітні пояснювальні тексти. Подібнінаписи бачимо і на цих роботах, і в багатьох творахПетра Гончара, як�от віршовані рядки пісні�веснянки на полотні «Ой весна, ти красна...» Тутзнову — зображення квітучого дерева, жіночіпостаті в святковому вбрані, все наповнене,пронизане національним духом: образотворчий,словесний, музичний, танцювальний фольклор —грані одного цілого. Є у Гончара й такі полотна,

46


композиція яких складається виключно з вір�шованих рядків («Ой брязнули ключі»). Худож�ник вважає, що зоровий орнаментальний образзнаходить словесний еквівалент у народній пісні,віршах, що «...наше святе поетичне письмо, словеснедиво, породжує низки зорових асоціацій».

Шанобливе ставлення митця до націо�нальних обрядів, до родини, до церкви прочи�тується в багатьох творах, зокрема, і в полотні«Христос воскрес». В центрі картини — п’яти�купольна церква з жовтими квіточками міжзеленими банями. На її фоні — постаті чоловіка,жінки, хлопчика з квіткою в руці.

Митець осягнув пластику людського тіла уйого природних і простих рухах, здобув із ото�чуючого життя плавні й співучі лінії. Змусивфарби своїх картин світитись якимось внутрішнімсвітлом, зробив їх прозорими, легкими. П. Гончар

знаходиться у розквіті творчих сил, продовжуєрозробляти свій власний стиль, він легко впіз�наний, його не сплутаєш ні з ким; в сучасномуукраїнському мистецтві його творчість — явищепомітне і неординарне.

(Говорячи про митця, варто згадати і про йогородину: насамперед, про дружину — визначнуспівачку, народну артистку України Ніну Мат�вієнко. Разом вони виховали трьох дітей: двохчудових синів — молодих художників Андрія таІвана, що, як і батько, навчались в Респуб�ліканській художній школі ім. Т. Шевченка, потімуспішно закінчили Академію образотворчогомистецтва і архітектури: Андрій — майстернюісторичного малярства професора ФеодосіяГуменюка, Іван — майстерню сакрального живо�пису професора Миколи Стороженка. ДонькаАнтоніна, як і мати, обрала професію співачки).

1. З дитинства. Полотно, темпера. 100 × 100 см.1990. Жс-575

2. На черешні. Полотно, темпера. 150 × 130 см.1992. Жс-715

3. Присвята матері. Полотно, темпера.99 × 98 см. 1992. Жс-719

4. Аби, серце, з тобою. Дерево, левкас, темпера.40 × 30 см. 1990. Жс-576

5. Брат сестру розплітає. Дерево, левкас,темпера. 39 × 46,5 см. 1990. Жс-578

6. Гілечко завиваємо, самі підем погуляємо.Дерево, левкас, темпера. 40 × 30 см. 1990. Жс-579

7. Наречена. Дерево, левкас, темпера.39,5 × 30 см. 1991. Жс-577

8. Ой брязнули ключі. Полотно, темпера.49 × 199 см. 1993. Жс-722

9. Ой весна, ти красна. Полотно, темпера.78 × 78 см. 1993. Жс-720

10. Христос воскрес. Полотно, темпера.120 × 80 см. 1992. Жс-718

11. Гра в цурки. Полотно, темпера. 90 × 100 см.1990. Жс-573

Список творів П. Гончара з музейної колекції,що демонструються під час уроку

1. Глембоцька А. Нам ще треба долучитися дойого мудрої спадщини // Сільські вісті. —2001, 6 лют.

2. Дегтярьова О. Торкнутися вічних таєм�ниць // Проскурів. — 1998. — 12 черв.

3. Климчук О. М. Бойчук у світлі пам’яті //Музейний провулок. — 2008. — № 2. — С. 28–39.

4. Неживий О. Повернути народові йогогероїв // Старожитності. — 1991. — № 1.

5. Немченко А. «Сійся — родися!» // Культура іжиття. — 1989. — 31 груд.

6. Петро Гончар: «...Прагну бути щирим і вільним усвоїх уподобаннях» / Розмову з художником вівМ. Селівачов // Образотворче мистецтво. —1993. — № 3–4. — С. 12–14.

7. Соколюк Л. Школа М. Бойчука та українськенародне мистецтво першої третини ХХ ст. //Народна творчість та етнографія. — 1997. —№ 5–6. — С. 84–89.

8. Художник Петро Гончар: «Малюю від сер�ця...» / Розмову з художником вів О. Мель�ник // Україна. — 1994. — № 14. — С. 8.


47


Галина Гірникзавідувач експозиційного відділу

Витинанка як вид сучасного українського мистецтваМистецький урок для дітей середнього і старшого шкільного віку

Сучасні художники для виготовлення мис�тецького твору можуть використовувати най�різноманітніші матеріали й інструменти, у томучислі папір і ножиці. Виконані такими засобамитвори називаються витинанками. Про них і підемова. Наш музей має чудову колекцію витинанок.Але, перш ніж їх розглянемо, поговоримо продавню історію цієї мистецької техніки, закоріненоїв народній творчості.

Як відомо, народне мистецтво виникло ізпрагнення людини до краси. З давніх�давен будь�які речі, виготовлені для господарчих потреб чипобутового вжитку, прикрашалися різнома�нітними візерунками. Оздоблювалося і житло. Настінах української хати, навколо вікон та двереймалювали квіткові або геометричні орнаменти,розписували також піч.

Це був складний і трудомісткий процес, та ймалювати вміла не кожна людина (як правило, цимзаймалися жінки). Але в кожному селі буламайстриня, яку запрошували розписувати хату.

Так тривало доти, доки не з’явився папір.Нагадаю, що він був винайдений у Китаї вVІІ ст. н. е. Але в Європу, а отже, й в Україну, папірпотрапив значно пізніше. А дешевим і доступнимдля всіх верств населення цей матеріал став у другійполовині ХІХ ст. Відтоді візерунки для оздобленняжитла почали витинати з паперу. Таким чином,з’явився ще один вид народної творчості.

У нашому краї на нього звернув увагу дос�лідник, художник, директор Кам’янець�Подільськоїхудожньо�промислової школи Володимир Гаген�мейстер. У 20�х — на поч. 30�х років ХХ ст., під часекспедицій подільськими селами, він зібраввеличезну колекцію витинанок. На жаль, вона булавтрачена, але науковець встиг видати альбом з їхрепродукціями. Правда, і саме видання нині вжераритет; втім, воно є в нашій колекції, отже, маємозмогу ознайомитись з давніми зразками. (По�дальший виклад ілюструється зображеннями зальбому).

Їх виготовляли з прямокутного або квад�ратного аркуша будь�якого кольору. Згиналиаркуш по кількох осях — вертикальній, гори�зонтальній, двічі по діагоналі, а далі вирізувалипевний орнамент, чи сюжет, в залежності від йогофункціональної приналежності — прикрашатистіну, поличку мисника тощо.

Для подільських витинанок характерноюбула вертикальна одноосьова дзеркальна симетрія.Тобто прямокутний аркуш згинався навпіл повисоті, а далі вирізувався певний мотив. Якправило, це було стилізоване дерево, на якомурозміщувалися квіти або силуети у такому по�рядку: внизу — людей, тварин, вище — птахів, а навершечку — сонце, зірка.

Існувала ще одна регіональна відмінністьподільських витинанок — одинарна, простороваабо ж асиметрична. Дослідники використовуютьбудь�яку із цих назв.

Як вона виглядає? Одинарна, просторовавитинанка складається із двох частин — аркуша, зякого витяли зображення, та витятої частини.Витинали, переважно, якісь нескладні композиціїу формі картини чи фриза. (Фриз — зображення увигляді горизонтальної смуги, що розміщується наверхній частині стіни). Краї витинанок, аби надатиїм цілісності, завершеності, оздоблювали «торо�ками», тобто гострими та хвилеподібними зубцями.

Витинанка не тільки прикрашала житло,вона ще була його оберегом, так само, як і мальо�вані візерунки. Для цього використовувалисьпереважно аркуші квадратної форми, або жорнамент із давньою символікою.

Отже, витинанка виникла й довго побу�тувала як вид народної творчості. Але тепер до неїзвертаються не лише народні майстри, а й про�фесійні художники. Використовуючи тради�ційний матеріал (папір) та інструменти (ножиціабо гострий ніж), митці створюють оригінальні,сучасні роботи. Таким цікавим явищем є твориЯрослави Мотики і Людмили Мазур, що збері�гаються в нашому музеї.

Я. Мотика живе і працює у Львові. За фахомвона кераміст, закінчила Львівську академіюмистецтв. В нашій колекції, окрім керамічних (тобтоглиняних) виробів є декілька її витинанок. Дві з них(«Писанка І, ІІ») своїми обрисами нагадують яйце, ізроблені вони у дзеркальній симетрії. За орнаментправлять мотиви писанок, гуцульської вишивки.Тобто маємо традиційні зразки.

Але у подальших пошуках Я. Мотика спира�лася на одинарну витинанку. Нагадаю, що цеаркуш, із якого витято силует. Художниця вико�ристовувала лише чорний папір, який накладалана біле тло.

48


Перед нами «Зустріч». Назва допоможезрозуміти зміст твору. Зображення складається зокремих геометричних форм. Їх розміщеннянагадує людські постаті, одна з яких більшмасивна, грубша. Такий прийом називається«стилізація». В чому вона полягає? Припустимо,ми зображуємо людську постать. Можна передатинайдрібніші її деталі й особливості: фігуру, рисиобличчя, колір очей, волосся тощо. А можнауникнути зайвих деталей, залишити тількинайсуттєвіше, тільки ось такі форми, в якихвпізнається людська фігура (в даному випадкускоріше натяк на неї). А тепер зверніть увагу нашироку білу смугу нижче уявних фігур — такпадає світло на темну підлогу передпокою, коли,в передчутті довгоочікуваної зустрічі хтосьстрімголов біжить до дверей і рвучко їх відчиняє...

А що б означала подібна смуга вгорі аркуша?Може, силу почуттів тих, хто врешті решт дочекавсязустрічі? Як лаконічно втілено художній образ!

Про нашу землячку Л. Мазур поговоримодокладніше. Адже в колекції музею близько трьохдесятків її робіт. Вона прожила всього 53 роки,заявивши про себе як про надзвичайно обдаровануособистість. Її талант засвітився яскравою зіркоюна українському мистецькому небосхилі, але невстиг реалізуватися повною мірою.

Народилася Л. Мазур на Вінниччині у 1947році. Проте все її життя пов’язане з Хмель�ницьким. Тут вона вчилася у школі, сюди повер�нулася після закінчення Одеського державногохудожнього училища ім. М. Б. Грекова, тут, у 2000році, скінчила свій земний шлях.

Її творчість також починалася із виготов�лення паперових композицій у дзеркальнійсиметрії. Орнаменти, сюжети мисткиня шукала вукраїнській класичній літературі, зверталась додавніх вірувань, звичаїв, обрядів. Розглянемо твір«Мелодії Поділля ІІІ». Уявлення про будовуВсесвіту у вигляді дерева (його назва — «деревожиття») властиве багатьом слов’янським народам.Але у цьому творі воно нагадує калину — один ізсимволів України. Біля нього дві дівочі постаті увіночках і характерному одязі, що ніби доглядаютьдеревце, чи охороняють його. Жінка�Берегиня —ще один із найдавніших наших символів, як іколорит аркуша — червоно�чорне на білому — тежнаш, український. А тепер подивимось, що ж задійство розгортається вгорі? Силуети птахів, дітейіз заклично піднятими догори руками нагадуютьпро старовинний звичай зустрічати навесні птахівз вирію. Дівчата, що взялися за руки, асоціюютьсяз весняними хороводами, які вони водили у поляхчи гаях, на березі річки. Отже, художниця від�творила тут магію весняно�обрядових дійств.

Втім, вона міфологізує не тільки давнину.Події сьогодення трактуються нею у тому ж ключі.

«Присвята Чорнобилю» — також дзеркальнасиметрія. В її основі вже знайоме нам деревожиття. Але воно чорне, обвуглене, потвори�мутанти вже заволоділи земним простором,загрожуючи наляканому людству чорною бідою.Розворочене жерло реактора потрактовано увигляді червоних яйцеподібних, із кривавимипаростками, форм.

Паралельно із симетричним, мисткинявикористовує і одинарне витинання. Але, навідміну від Я. Мотики, Л. Мазур головну увагуприділяє витятій частині, як от у творі «Ніч». Їїавтор уявила у вигляді звіра, що несе на собізаколисане дівча. Ми відчуваємо, що звір добрийі лагідний: він ніби проростає гіллям дерев, ачорно�біло�червоні контрасти пом’якшуютьсятеплими вохристими акцентами. Інший твір —«Чорна хмара» — нагадує птаха, в середині якого —також дівоча фігурка. Він страшний, у нього хижозагнутий дзьоб, настовбурчене пір’я і такий женебезпечний спільник на голові. Співставленнячорних, білих і червоних площин тут акцентованесинім і фіолетовим. Напевно, незатишно, холоднодівчинці в такому полоні.

Як бачимо, колір має важливе значення длястворення образу. Погляньмо на «Осінь». Тутдомінують «осінні» барви — чорні, червоні,вохристі, золотаві. Якщо ж згадаємо легенди проте, як дівчина перетворилася на дерево (наприк�лад, у «Тополі» Т. Шевченка), то зрозуміємо, чому«Осінь» є одночасно і жінкою, і деревом. Отже, вцих творах природні явища одухотворені, тобтопредставлені в образах живих істот, як це буває вказках, легендах. Людмила Мазур також вміла вкожній тваринці, листочку, камінчику побачитиживу істоту. Така здатність митця називаєтьсяміфо�поетичним мисленням.

Втім, художниця могла поглянути на дійс�ність й зовсім інакше, по�філософськи. На тойперіод її цікавила людина, її стосунки з іншими,автор роздумувала над явищами і подіями, щоторкалися безпосередньо її або й всього сус�пільства. Аби перевести все це у художній образ,вона також застосувала прийом стилізації натури.Ми зустрічалися з ним, коли розглядали твірЯ. Мотики. Пам’ятаєте, зображення у неї скла�дається із кількох окремих геометричних тіл?Стилізація у Л. Мазур зовсім інакша. Людськафігура — цілісна форма з м’якими обтічнимиконтурами. Вона присутня майже в кожному творіі відрізняється лише кольором чи розмірами. У«Моделюванні» їх кілька, і кожен менший силуетніби вкладений в середину більшого. Можливо,автор хотіла сказати, що в кожній особі існуєбагато якостей — і добрих, і гріховних, на щовказує чергування світлих і темних силуетів. Аботакий варіант прочитання образу: людина здатна

49


піднятися до величі, лише здолавши безлічперепон у житті, тобто білих і чорних смуг.

Наступний твір називається «Осінь». Мист�киня створила його через сім років від попе�реднього з такою ж назвою. Автору — п’ятдесят.Очевидно, художниця тут має на увазі не станприроди, а осінь людського життя, коли по�справжньому усвідомлюється цінність такихречей, як кохання, дружба, взаємопідтримка. Проце думаєш, дивлячись на дві форми, що нагадуютьлюдські постаті, розташовані щільно — одна доодної, ніби завжди рухаються пліч�о�пліч. Звідкиж виникає відчуття руху? Завдяки деталям,схожим на сплетене гілля, що гойдається підпоривами вітру. Зелено�вохристе забарвленняналаштовує на спокій...

Талант мисткині проявився і в тому, щолаконічною палітрою, користуючись ножицями,або й без них, просто відриваючи папір руками,вона створила чудові пейзажі. Вони втілюють нестільки красу природи, скільки її величний,максимально узагальнений образ, співзвучнийемоційному стану людини.

У творі «Уральський ліс» нерівності розривупередають шорсткість поверхні стовбурів, мож�ливо, вкритих мохом чи лишайником; гори�зонтальні, видовжені, з рівними краями, форми —сухе, без кори, гілля. Стовбури розташовані такщільно, крони дерев так високо, що заступають

небо. І через їх густе, розлоге шатро — тоню�сінькими золотими смужечками пробиваютьсялише окремі сонячні промінчики. Аби створитиобраз пралісу, вікової тайги, мисткиня застосувалавсього кілька тонів чорного кольору.

Подивимось на ще один аркуш. Він нази�вається «Пейзаж». Білі, чорні, сині й вохристіформи передають символіку пізньої осені, абопочатку зими. Спробуємо уявити наступне: вжеперший сніг вкрив землю пухнастою білою ковд�рою. Але день видався негожим, сльотавим. Свищехолодний осінній вітер, гойдає безлисте гілля,здіймає снігову віхолу, і тільки завдяки тоненькійчорній смужці можна розрізнити межу неба й землі.Проте, настрій у осені мінливий. За мить безжалісненебо жбурляє на засніжені поля холодні струменідощу. Швидко тане білий покрив, оголюютьсяплощини чорної ріллі — масної, плодючої, щобезупинно вбирає вологу, аби навесні дати життямолодій, соковитій порослі. Як бачимо, образ нелише чуттєво насичений, в ньому передано глибокусутність буття, його безперервність.

Підсумовуючи сказане, зауважимо, щопрофесійні митці, із творчістю яких ми оз�найомились, переконливо довели, що стародавнятехніка витинання виявилася придатною дляпоетичного осмислення дійсності, для постановкисерйозних морально�етичних, філософськихпроблем сучасності.

1. Гірник Г. З мого голосу // Українська куль�тура. — 1998. — № 9–10.

2. Гірник Г. Свою долю витинає // Шляхперемоги. — 1999. — 4 берез.

3. Гірник Г. Це її світ // Проскурів. — 2002. —1 листоп.

4. Гірник Г. Витинаючи душу // Є! — 2003. —8 трав.

5. Гірник Г. Вечірня мелодія Людмили Мазур //Є! — 2003. — 11 груд.

6. Гірник Г. Людмила Мазур: Вертикаль духу //Матеріали наук.�практ. конф: До 20�річчяХмельницького обл. худож. музею. — Хмель�ницький, 2006.

7. Гордієвич О., Фалін В. Витинанки ЛюдмилиМазур // Культура і життя. — 1990. — 15 квіт.

8. Грищук Б. Сни чорно�білі, сни кольорові //Радянське Поділля. — 1990. — 6 жовт.

9. Кабачинська С. Витинанки Людмили Ма�зур // Радянське Поділля. — 1990. — 8 верес.

10. Климчук О. І хто не птах... // Україна. —1990. — № 47. — С. 12–13.

11. Климчук О. Родинні млини: Микола, Люд�мила, Богдан, Оксана Мазури // Музейнийпровулок. — 2005. — № 1. — С. 64–73.

12. Кульбовський М. Опромінена часом //Проскурів. — 2002. — 11 січ.

13. Людмила Мазур: Каталог творів. — Київ �Хмельницький: Міленіум, 2003.

14. Маричевський М. Щедрий вечір біля староїверби // Образотворче мистецтво. — 1993. — № 1.

15. Рожко�Павленко Л. Людмила, Микола,Богдан: пісня на три голоси // Подільськівісті. — 1994. — 20 груд.

16. Рожко�Павленко Л. Нотатки до творчогопортрета // Матеріали ІХ Подільської історич�ної конференції. — Кам’янець�Подільський,1995. — С. 469–473.

17. Станкевич М. Є. Українські витинанки. — К.:Наукова думка, 1986.

18. Ярослава Мотика. Скульптура. Графіка:Буклет. — Львів: Гердан, 1995.


50


1. Володимир Гагенмейстер. Настінні паперовіприкраси Кам’янеччини. Гр-994–1008

2. Ярослава Мотика. Писанка І, ІІ. Папір,витинання. 51 × 35 см. 1991. Р-81, Р-82

3. Ярослава Мотика. Зустріч. Папір, витинання.70 × 50 см. 1991. Р-78

4. Людмила Мазур. Мелодії Поділля ІІІ. Папір,витинання. 84 × 64 см. 1990. Р-77

5. Людмила Мазур. Присвята Чорнобилю.Папір, витинання. 102 × 73 см. 1989. Р-65

6. Людмила Мазур. Ніч. Папір, витинання.73,5 × 84 см. 1989. Р-71.

7. Людмила Мазур. Чорна хмара. Папір, вити�нання. 73,5 × 84 см. 1989. Р-70

8. Людмила Мазур. Осінь. Папір, витинання.102 × 73 см. 1990. Р-72

9. Людмила Мазур. Моделювання. Папір,витинання. 85 × 60 см. 1997. Р-105

10. Людмила Мазур. Осінь. Папір, витинання.56 × 71 см. 1997. Р-109

11. Людмила Мазур. Уральський ліс. Папір,витинання. 76 × 86 см. 1997. Р-107

12. Людмила Мазур. Пейзаж. Папір, витинання.73 × 102 см. 1989. Р-68


51



Шевченкіана в музейній колекціїМистецький урок для дітей середнього і старшого шкільного віку

Особистість нашого національного геніяТ. Г. Шевченка, його нелегка доля й невмирущапоезія є джерелом натхнення для багатьох сучас�них українських художників. Наша музейна«Шевченкіана» налічує близько ста графічнихаркушів та два живописні твори. Це — ілюстраціїдо поезій «Кобзаря»; роботи, виконані за моти�вами Шевченкових творів; нарешті, портретнізображення самого Тараса.

Сьогодні ми розглянемо лише декільказразків з цієї колекції, виконаних в різних мис�тецьких техніках, поговоримо про їх образнузмістовність та художні особливості. А канвоюнашої розмови стане життєвий шлях поета, йогоосновні віхи.

Почнемо розповідь ось з цього графічногоаркуша. Його автор — заслужений діяч мистецтвУкраїни Олександр Андрійович Івахненко.

Передусім кілька пояснень. До графічногомистецтва належать твори, виконані на папері. Цеможе бути малюнок, зроблений від руки, а отже,існуючий в єдиному примірнику; він належить домальованої графіки. Інший варіант — коли зобра�ження створюється спочатку на так званій дру�карській формі, і вже з неї переводиться на папір.Тоді абсолютно однакових примірників може бутибагато, причому кожен з них вважається оригі�нальним авторським твором. Це — друкованаграфіка; переважно про неї сьогодні й піде мова.Існує багато її різновидів, в залежності відматеріалу, з якого виготовлена друкарська форма.Таким матеріалом може бути спеціальний порис�тий камінь. Виконаний на його поверхні особ�ливим олівцем малюнок під пресом відтискаєтьсяна папері, і така техніка називається «літографія»(від грецького litos, що означає «камінь»).

Саме в цій техніці виконано твір, якийдопоможе нам згадати про «коріння» Тараса,про його родину. На темному тлі, що сприй�мається як стовбур могутнього дуба, виокрем�люються дві композиційні групи. У верховіттідерева «тріпоче» козацька корогва із написом«Родове древо Шевченка». Трохи нижче, посе�редині зображення — прикрите листям і повитегіллям колесо від воза, своєрідне уособленняруху часу, що обірвався із закінченням козаць�кої доби. Поруч — шабля, на якій виситькобза — символи бойового духу.

По обидва боки стоять охоронці козацькоїслави: ліворуч — кошовий з ратищем і при пістолі,предок Т. Шевченка по материнській лінії; пра�воруч — озброєний косою селянин�гайдамака (дідпо батьковій лінії, як відомо, був свідком Ко�ліївщини), і не раз —

Бувало, в неділю, закривши мінею,По чарці з сусідом випивши тієї,Батько діда просить, щоб той розказавПро Коліївщину, як колись бувало.

Це — рядки із «Кобзаря», який і надалі будесупроводжувати нашу розмову. Бачимо також образматері поета з елементами Богородичної ікони,молодої красивої жінки, з рук якої випав серп.

Там матір добрую мою,Ще молодую, у могилуНужда та праця положила.

Праворуч — образ батька, що у світи від�пускає своїх дітей. Він

Не витерпів лихої долі,Умер на панщині!..

Центральним є образ хлопчика із світлимчолом та розумними очима. У простому одязі,підперезаний мотузкою і з торбиною через плече,босоніж, з книжкою у руці, він, як Божий обранець,торкається рукою зорі, що його осяяла та кидаєвідблиски на старшу сестру, незрячу меншу, якіступають за хлопчиком, на решту персонажів.Отже, твір сповнений символіки, яка читаєтьсядуже легко.

Майстерно виконаний, він повною міроювиявляє можливості техніки літографії, передаєгру світла і тіні. Реалістично і тонко втіленіхарактери героїв: войовничий, впевнений у своїйсилі козак; пригноблений, доведений до відчаюселянин�гайдамака; добрий, але без долі батько;свята і красива мати.

Загальновідомо, що Тарас, як і вся йогорідня, був кріпаком поміщика Павла Енгель�гардта. Спочатку у рідній Керелівці, згодом уВільно і, наостанок, у Петербурзі, прислужувавпанській родині.

Після «невідступного прохання» Тараса,Павло Енгельгардт віддав його у науку до живо�писця Ширяєва, уклавши з останнім контракт на

52


чотири роки з умовою, щоб учень вийшов виш�коленим малярем.

Поряд з обов’язковою працею, Тарасзалюбки бігав у Літній сад і змальовував статуїта горорізьби, що оздоблювали різні петер�бурзькі будинки.

Випадкова зустріч Шевченка з Іваном Со�шенком у Літньому саду мала вирішальне зна�чення у подальшому житті поета. Сошенко, в своючергу, познайомив молодого Шевченка з відомимиі впливовими людьми, які почали клопотатися провикуп його із неволі.

Не останню роль у цьому відіграли художникК. Брюллов та поет В. Жуковський. Брюлловнаписав портрет Жуковського, який було розіг�рано в лотерею. За 2500 рублів Павло Енгельгардті «відпустив» Тараса. Це сталося 22 квітня 1838 року.

Тому саме Жуковському Тарас присвятивсвою першу велику поему «Катерина», написануу 1838–1839 рр., що увійшла до першого видання«Кобзаря» 1840 року.

Зміст поеми відтворює ситуацію, звичайнуу тодішній Україні. Москаль зводить дівчину,цурається рідного сина, безталанну матір відш�товхує і доводить до самогубства. Та поет розказуєцю історію так щиро, такими простими словами,немов про рідну сестру бесіда точиться.

До образу Катерини звертались багатохудожників, серед них і хмельничанин, зас�лужений художник України Михайло Андрійчук(нар. 1927 р.).

Ось його великоформатна літографія «Кате�рино, серце моє...»

Послухайте епізод із поеми, проілюст�рований Михайлом Андрійчуком.

Сидить батько кінець стола,На руки схилився,Не дивиться на світ Божий:Тяжко зажурився.Коло його стара матиСидить на ослоні,За сльозами ледве�ледвеВимовляє доні:...Доню моя,Що ти наробила?..

Художнику вповні вдалося передати трагізмШевченкового образу, своє ставлення до нього.

Драматичне напруження підсилюється конт�растами темних глибоких тонів по краях аркуша ісвітлої плями навколо Катерини. КатеринаАндрійчука підноситься до образу Богородиці, уякої любов до сина переплітається з передчуттяммайбутньої трагедії.

Одним із перших історико�патріотичнихтворів Тараса Шевченка став «Іван Підкова»,написаний у 1839 році. Це — яскравий, колоритнийнарис з української історії, в якому чутно тугу за

героїчним минулим. Але поет вірить, що саме зминувшини зродиться нова доба нашої історії.

Іван Підкова — запорізький козак, мол�дованин за походженням, вдало воював з сул�танською Туреччиною. Про нього писали: «...рос�том великий, славний силач, однією рукоюрозламував підкову, за що його назвали — Під�ковою...». У 1578 р. був схоплений польськоюшляхтою і страчений у Львові. Ось як пише пронього Т. Шевченко:

Закрутивши чорні уси,за ухо чуприну,Підняв шашку — човни стали.«Нехай ворог гине!Не в Синопу, отамани,Панове�молодці,А у Царград, до султанаПоїдемо в гості!

Вашій увазі пропонується ілюстрація цьоговірша львів’янки Софії Караффи�Корбут, чиятворчість посідає визначне місце в історії світовогомистецтва. Професор Христина Саноцька ставитьхудожницю в один ряд із графіками світовоївеличини: Альфредом Дюрером, ФранцискомГойєю, Жаком Колло. За словами мистецтво�знавця Романа Яціва, циклу ілюстрацій до «Коб�заря» С. Караффи�Корбут не було рівних вукраїнському мистецтві 1960�х років.

«Іван Підкова» відзначається багатоплановістюта емоційною наповненістю. На передньому плані увсій красі постає образ народного улюбленця —сильного, мудрого і далекоглядного козацькоговатажка. Експресія піднятої руки відповідає вольо�вому погляду очей, динамічному розвороту корпуса.Штормова хвиля ніби розбивається об міцні козацькігруди; ніяка стихія козаку не перешкода. Дорогийгаптований одяг підкреслює шляхетність образу.Задній план — розбурхане море, бурунами якогострімко мчать козацькі чайки, що ніби самі є частиноюприродної стихії.

Ілюстрація створена в техніці кольоровоїліногравюри. В цьому випадку матеріалом дру�карської форми є не камінь, а лінолеум, на якомувирізується рельєфне зображення. Причому длякожного кольору робиться окрема форма. Сукуп�ність відтисків дає ось таке кольорове зображення.

Продовжуючи розповідь про життєвий шляхТ. Шевченка, скажемо, що вирішальне значеннядля його подальшої творчості мали поїздки наУкраїну, близькість до життя простого люду.(перша подорож — початок літа 1843 р., другаподорож — осінь 1845 р., третя (остання) подо�рож — червень 1859 року).

В липні 1844 року, в Петербурзі, під свіжимивраженнями від першої подорожі на Україну, вражен�нями, що стали великою раною в душі, була написанапоема «Сон», названа самим автором комедією.

53


Форма сну, візії дала можливість поетуописувати події фрагментарно, іноді тільки взагальних рисах. Тонка іронія, безпощаднийсарказм, гнівне обурення — все використовує він,щоб дискредитувати систему гніту й безправ’я.«Сон» ходив спочатку у рукописних списках. Самевін став головною причиною Шевченковогоарешту і заслання із забороною писати і малювати(але про це — трохи пізніше).

Класичною можна назвати ілюстрацію до цієїпоеми, створену в 1964 р. харківськими митцями:заслуженим художником України Юрієм Севе�рином (1927–2002) та Валентином Чернухою(1929–1981). Це знову техніка літографії, тобтоаркуш надрукований з кам’яної пластини, вірніше,з декількох каменів (так само, як і в кольоровійліногравюрі, тут використовуються декількадрукарських форм — за кількістю кольорів).

Художникам вдалося переконливо передатихарактер і образність Шевченкової поезії.

Мов кабани годовані,Пикаті, пузаті!..

І всі уряд поставалиНіби без’язикі —Анітелень. Цар цвенькає;А диво�цариця,Мов та чапля меж птахами,Скаче, бадьориться.

Зображення побудоване на контрастахкольорів (чорного — з білим і жовтим) та харак�терів (пихатість, зверхність царя і цариці —блюзнірство і тупість ряду чиновників). Деякихоблич навіть не видно. А на передньому плані —величезне пузо, прикрашене найвищими царсь�кими відзнаками.

В березні 1845 року Т. Шевченко скінчивнауку в Петербурзькій Академії мистецтв, одержавдиплом «вільного художника» і знову рушив наУкраїну. Він подорожував по Звенигородському таКанівському повітах, відвідував знайомих і багатомалював. За весь той час Шевченко нічого не писаваж до осені. А в листопаді вирушив на Пол�тавщину. Здобутком цієї мандрівки були численніпоетичні твори. З огляду на їх число і вартісність,рік 1845 є найпліднішим у житті поета. Цього жроку, у Переяславі, Шевченко написав поему«Наймичка».

Поезії Шевченка складні і багатопланові: завидимо�реальним образом завжди стоїть мета�фора, алегорія.

У неділю вранці�раноПоле крилося туманом;У тумані, на могилі,Як тополя, похилиласьМолодиця молодая.

А наймичка невсипущаЩовечір, небога,Свою долю проклинає.Тяжко�важко плаче;І ніхто того не чує,Не знає й не бачить,Опріч Марка маленького.

Вранці Марко до наймичкиРучки простягаєІ мамою невсипущуГанну величає...

«Прости мені, мій синочку!Я... я твоя мати.»Та й замовкла...Зомлів Марко,Й земля задрижала.Прокинувся... до матері —А мати вже спала!

Ось так проілюстрував фрагменти поеминародний художник України, лауреат Державноїпремії імені Тараса Шевченка Василь Лопата,мистецький шлях якого тісно пов’язаний ізТарасовою творчістю.

Перед нами — цілий калейдоскоп подій. Водному аркуші можна прочитати сюжет усьогоШевченкового твору, відчути емоційний настрійкожного епізоду. І вирішив це художник, по суті,традиційними методами класичної лінеарноїгравюри. Саме лінія, її характер і пластика,відношення до площини, творять образність цієїілюстрації.

17 березня 1847 р. шефові жандармів графуОрлову передали донос про Кирило�Мефодіївськебратство. Це був гурт науковців, що поставили собізавдання просвітити народ, пропагували утво�рення великої слов’янської держави. Засновникомцього таємного товариства був відомий історикМикола Костомаров. Серед братчиків був і ТарасШевченко. Слідство, що велося у справі Кирило�Мефодіївського товариства, контролював сам царМикола І, і тяглося воно більше місяця.

30 травня 1847 р. долю Шевченка буловирішено присудом: «...за складання бунтарськихі у великій мірі непристойних віршів (згадаймопоему «Сон»!) вислати рядовим в Оренбурзькийокремий корпус, під найпильніший нагляд,заборонивши писати й малювати». Ось як зоб�разив цю сцену народний художник УкраїниМихайло Хмелько на полотні «В солдати». Твірдатований 1964 роком, і написаний до 150�літтявід дня народження Кобзаря. У доробку митця цейтвір є хрестоматійним, оскільки увійшов дочисленних художніх альбомів та енциклопедій. Внашу колекцію його було передано з фондівЛьвівського музею українського мистецтва.

54


На картині — фрагмент інтер’єру канцеляріїІІІ відділу (органу політичного розшуку і слідствав царській Росії).

На задньому плані — портрет царя Миколи І,на передньому — частина столу із канцелярськимприладдям та паперами. Ліворуч — два чиновники(ближчий до глядача, очевидно, генерал Дубельт,керуючий відділом), праворуч — Тарас Шевченко.

Перед нами струнка фігура молодого, охайновбраного чоловіка, постава якого сповнена гід�ності. Щойно Шевченко почув присуд, та незвертає уваги на вказуючий перст генерала. Головапіднята, у погляді темних сумних очей читаєтьсянескореність; ліва рука, відведена за спину,стиснута в кулак. Поет готовий витримати й цевипробування. Зовсім по�іншому зображає авторчиновників: одного — із невиразним, розмитимобличчям, аби посилити негативну складовуобразу; іншого — взагалі зі спини, ретельновиписуючи лише його генеральські відзнаки.Контрастом до загального сірого тла виступаєблиск позументів, аксельбантів та кривавий колірорденської стрічки. Акцентуючи увагу на цихдеталях, автор підводить нас до думки, що го�ловним ворогом волелюбного поета був дес�потизм. Попри психологічну насиченість образу,в картині нас приваблюють і чисто живописніприйоми: зблиски позолоти, ефектне віддзер�калення предметів на полірованій поверхні стола.

З 22 червня 1847 року почав нести Тарасзненавиджену військову службу в Орській фор�теці, що стояла в глухій пустелі, 267 верст на східвід Оренбурга. Запроторений у чужі, далекі степи,відтятий від свого товариства, від літературноїспільноти, не маючи певності, що його поезіїпопадуть до рук читача, пише їх неначе з іншогосвіту. Це розмова з власним серцем і з Богом,душевна сповідь поета.

Весною 1848 р. Шевченка відрядили ще даліна південь, на Аральське море. Їхала туди військово�наукова експедиція для дослідження Аралу і йогоберегів. Провадив її капітан�лейтенант Бутаков.Йому було приділено спеціаліста для ботанічних ігеологічних студій, а Шевченка — для малюваннякарт і видів. Незважаючи на втому від напруженоїпраці, там Шевченко почував себе добре. Новівраження, небачені краєвиди, можливість писатий малювати... 1 листопада 1849 він повернувся зекспедиції до Оренбурга, а керівник Бутаков подаврапорт, що Шевченко й надалі потрібний йому вОренбурзі, щоб закінчити малюнки з Аральськогоморя, які призначалися для військового мініс�терства. В Оренбурзі поету також жилося ненайгірше. Він мешкав не в казармі, а в домі офіцераТерпа, не ходив на військову службу, перебував вінтелігентному товаристві. Тим більше, добрі людистали добиватись для Шевченка офіційногодозволу писати й малювати.

Такі життєві умови сприяли появі новихвіршів. Один з кращих автобіографічних творівпоета, що дуже добре передає тодішній йогодушевний стан,— «Лічу в неволі дні і ночі».

Нехай гнилими болотамиТечуть собі меж бур’янамиЛіта невольничі. А я!Такая заповідь моя!Посижу трошки, погуляю,На степ, на море подивлюсь,Згадаю дещо, заспіваю,Та й знов мережать захожусьДрібненько книжечку. Рушаю.

В музейній колекції знаходиться ілюстраціядо цього твору Т. Шевченка, виконана в техніціофорту народним художником України Олек�сандром Григоровичем Данченком.

Офорт — одна з найскладніших графічнихтехнік. Друкарською формою тут є металевапластина, мідна або цинкова. Вона покриваєтьсяшаром лаку, в якому тоненькою голкою прод�ряпуються лінії, оголюючи поверхню металу.Потім пластина занурюється в кислоту, що в«оголених» місцях роз’їдає метал, утворюючи вньому заглибини. Насамкінець лак знімається, взаглибини втирається друкарська фарба, і підпресом на папері виходить ось такий відтиск.

На піщаному березі моря, в м’якому світлінічного світила, де вітер морем котить хвилю і гнедо землі бідну рослинність, сидить, згорбившись підтягарем важких роздумів, чоловік у солдатськійшинелі. Важку життєву дорогу людини авторкрасномовно позначає слідами у сипучому піску.Поруч з чоловіком лежить верблюд. Гордовитапостава його піднятої голови створює ще більшийконтраст із пригніченою людською постаттю.

Крім ілюстрування Шевченкових поезій,художники часто звертаються до образу самогоТараса, епізодів його життя. Один з таких епі�зодів — зустріч із молодшою сестрою Яриною підчас останніх відвідин України в червні 1859 року,після заслання, відтворено в літографії народногохудожника України Анатолія Дмитровича Бази�левича. Дванадцять років Тарас Григорович не бувна Україні, і ось, така довгоочікувана зустріч ізрідною людиною. В обіймах, майже у повний зріст,зображені Тарас та Ярина, що поклала голову наплече брата.

Сльози зворушення переповнили очі Тараса,щедро зросили й обличчя сестри, яка дужезбентежена цією несподіваною зустріччю. Спов�нені ніжності, стоять Тарас та Ярина середвітряної, похмурої, як і їхня доля, природи.

На задньому плані — хати, покриті соломою,та селяни, жінка з хлопчиком і дідусь. Цікавовибудована композиція сприяє безумовномупрочитанню задуму автора.

55


Після зустрічі з сестрою у Керелівці, Шев�ченко ходив і їздив понад Дніпром та шукавгарного місця, щоб побудувати хату. Відвідаввін і своїх добрих друзів — подружжя Макси�мовичів на Михайловій горі. Тут сталася з нимчергова пригода. За доносом його було ареш�товано ніби за богохульство та підбурюваннянароду. Три дні протримали його в Мошнах,згодом повезли до Черкас. Саме в Черкасахнаписав поет вірша «Сестрі».

І ми прокинулися. Ти...На панщині, а я в неволі!..Отак нам довелося йтиЩе змалечку колючу ниву!

Отже, за те, що поет радо спілкувався зселянами, розпитував про їх біди, ще раз спіткалайого неволя. З Черкас переправили поета до Києвау кріпость. Тільки завдяки тодішньому генерал�губернатору Васильчикову його було звільнено.

І на закінчення, ще один портрет Т. Шев�ченка, виконаний класиком української графіки,народним художником України, першим лау�реатом Шевченківської премії серед митців,

Василем Касіяном. Праця над Шевченкіаноюстала для нього справою всього життя.

Ось цей широко відомий профільний порт�рет Тараса Шевченка в техніці ліногравюри. Твірпобудований на протиставленні двох складовихсюжету. Тло — розбурхане полум’я народногогніву, що проростає конкретними образами героївКоліївщини. Передній план — Кобзар у роздумах,що ніби з висоти прожитих років споглядає події,які відбуваються довкола. Твір виконаний майс�терно. Кожна лінія, штрих, пляма підпорядкованіцілісному задуму.

Підсумовуючи все сказане, ще раз зазначу, щотворчість Тараса Григоровича Шевченка є велич�ним храмом національної духовності. А величнеможна осягнути лише на відстані. Найбільша ізкниг народного буття — «Кобзар», та й саме поетовемученицьке життя, слугує яскравим прикладом длявсього українства. Ми іще в дорозі до Кобзаря, та йневідомо, чи зможемо його пізнати повністю.

Сподіваюсь, що сьогоднішня розмова, знай�омство з художніми творами видатних ук�раїнських митців сприятимуть вам на шляхуцього пізнання.

1. Олександр Івахненко. Родове дерево Шев�ченка. Папір, літографія. 810 × 790 мм.1989. Гр-1555

2. Михайло Андрійчук. Катерино, серце моє...Папір, літографія. 1000 × 700 мм.1990. Гр-1501

3. Софія Караффа-Корбут. Іван Підкова. Папір,ліногравюра. 824 × 596 мм. 1963. Гр-389

4. Юрій Северин, Валентин Чернуха. Сон.Папір, літографія. 463 × 427 мм.1964. Гр-445

5. Василь Лопата. Наймичка. Папір, ліногра�вюра. 415 × 543 мм. 1989. Гр-1813

6. Михайло Хмелько. В солдати. Полотно, олія.110 × 137 см. 1964. Жс-349

7. Олександр Данченко. Лічу в неволі дні і ночі.Папір, офорт. 396 × 296 мм. 1982. Гр-768

8. Анатолій Базилевич. Зустріч з Яриною.Папір, автолітографія. 520 × 390 мм.1964. Гр-440

9. Василь Касіян. Тарас Шевченко. Папір,ліногравюра. 635 × 460 мм. 1960-ті. Гр-703


1. Большаков Л. Н. Повість про вічне життя. —Київ: Веселка, 1990.

2. Відоменко О. А., Семенюк Є. В. Тарас Шев�ченко і родина Енгельгардтів (телеповість, есе,нариси і рецензії). — Хмельницький, 2002.

3. Доля. Книга про Тараса Шевченка в образахта фактах / Упоряд. В. Шевчук. — Київ:Дніпро, 1993.

4. Зайцев П. І. Життя Тараса Шевченка. —Київ: Мистецтво, 1994.

5. Народ і Шевченко. Легенди, перекази, пісніта інші твори про великого Кобзаря /

Упоряд. П. Ф. Гонтаренко, Д. О. Кушнаренко,М. С. Родіна. — Київ: видавництво Академіїнаук УРСР, 1963.

6. Шевченківський словник: У 2 т. — Київ:Головна редакція УРЕ, 1978.

7. Шевченко Т. Г. Кобзар. Іл. І. С. Марчука. —Київ: Дніпро, 1994.

8. Шевченко Т. Г. Гайдамаки. — Київ: Дніпро,1982.

9. Шевченко Т. Г. Дневник. 1857 — 1858. —Киев: Молодь, 1963.


56



Герої Крут в творах українських митцівМистецький урок для дітей середнього і старшого шкільного віку

Доброго дня! Раді вас бачити в художньому музеї.На карті нашої країни є невеличка залізнична

станція між Києвом і Черніговом, яка називаєтьсяКрути. Ця назва увійшла в історію України яксимвол патріотизму і відданості Батьківщині.

29 січня ми відзначаємо річницю битви підКрутами. Які ж події передували цій битві?

22 січня 1918 року Центральна Рада своїмЧетвертим Універсалом проголосила самос�тійність і незалежність України.

Більшовицька Росія не змогла з цим змири�тися, і частини регулярної більшовицької армії підкомандуванням Антонова�Овсєєнка почалибойові дії проти України. За відсутності регу�лярної армії малочисельні українські військовіформування з боями відступали до Києва.

Уряд Народної Республіки звернувся із зак�ликом стати на захист незалежності. З патріотичноналаштованих студентів університетів, учнівстарших класів гімназій, технічних шкіл бувсформований Січовий Студентський Курінь (вскладі 150 юнаків). Разом з вихованцями ВійськовоїШколи, всього біля 600 чоловік, вони вступили в бійз шеститисячним, добре озброєним військом підкомандуванням полковника Муравйова.

Половина молодих патріотів загинула вцьому нерівному бою.

Про ті героїчні і трагічні події промовляютьпоетичні рядки... (Уривок з поеми «Квітки у полі,там, де Крути...» Степана Литвина).

На Ніжин люто рвалася орда,Бушлати чорні...Білий сніг пречистий...А в Києві — лиш сотня молодаСічовиків — студенти й гімназисти.Зірвавсь північно�східний вітер злий.Їх молоде життя зламалось круто.Нічні вагони хлопців повезли,А на світанку їх зустріли Крути.Були в них душі чисті, мов кришталь.Жадали волі, іншої епохи...Було їм дуже України жаль.Себе ж не жаль. Якщо і жаль, то трохи...Їх підняли зненацька уночі,Їх і азів не вчили оборони.На станції зосталися харчіІ — гірше горе — майже всі патрони.«Багнетами рубаймо лід, брати!

Більшовики підуть у наступ скоро...» —«Сусіди не дадуть нас обійти!»—Їх сотник Гончаренко підбадьорив.Гармати б’ють — своя одна й чужі.Півсотні вражих станкачів татака...І видно ледь: на плисківській межіШирока розгортається атака...Гармата стихла. Стогнуть гармашіНа теплій розпанаханій платформі...Остерські навіть плачуть комишіЗа хлопчиками з кровію на формі...«Тримайтесь, хлопці!» — гук лунадзвінкий.Гарячий сніг юначу кров вбирає...Вмирають в білім полі юнаки...Під Крутами Вкраїнонька вмирає..............................................................Таких, як скло, їх триста полягло...

Ці події знайшли відображення не лише впоезії, а й в образотворчому мистецтві. В колекціїнашого музею є кілька творів, дотичних до цієїтеми.

«Під Крутами» — саме так називається цейживописний твір народного художника України,лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка(1995 р.) Опанаса Заливахи (1925–2007).

Полотно вражає емоційністю та симво�лізмом. На передньому плані — дві постаті, щосприймаються як одне ціле: знекровлений воїнвостаннє звертається до неба, відчуваючи заспиною все сильніші обійми смерті. Тільки смертьзмогла зупинити благородні порухи душі щезовсім юного захисника незалежності. Збуреніпочуття передаються контрастом холодних тагарячих кольорів. На горизонті розростаєтьсязаграва, що символізує більшовицьку навалу, зякою асоціюється й образ хижого звіра у верх�ньому правому куті полотна.

На протязі всього свого життя худож�ник був вірним високим моральним ідеаламукраїнця. Опанас Заливаха належав до по�коління шестидесятників, які стали на шляхборотьби з тоталітарним режимом. Фор�мальним приводом для цькування та перес�лідування художника став вітраж, створенийу 1964 році до 150�річчя від дня народженняТ. Шевченка групою київських художників,

57


серед яких був і О. Заливаха. 5 років таборіво т р и м а в в і н з а в и к о р и с т а н н я у в і т р а ж іШевченкових рядків : «Возвеличу малихо т и х р а б і в н і м и х ! Я н а с т о р о ж і к о л о ї хпоставлю слово». «В Советском Союзе нетрабов!» — стверджували партійні клерки,розбиваючи вітраж. Більшовикам, які узур�п у в а л и в л а д у, н е п о т р і б н о б у л о В е л и к еМистецтво! Вони жадали слухняних вико�навців постанов з’їздів і зборів.

Прикладом того, як переслідували націо�нальну інтелігенцію, може слугувати доля видат�ного українського художника і педагога, одного іззасновників національної художньої школимонументального українського малярства Ми�хайла Бойчука. Відродження національної куль�тури і духовності Михайло Бойчук бачив узверненні до першооснов історичного середовищаукраїнського народу. Яскраву постать українсь�кого ренесансу не могла не помітити влада, і в1936 р. Михайло Бойчук був репресований, а у1937 р. — страчений. Львівський художник БорисБуряк 1988 року написав полотно «ПосвятаБойчуку». Простреленого художника обережнобере під своє крило янгол, якому допомагає жінкав національному вбранні. Навколо художникапостають образи із його творів, понівечені фрес�кові розписи. Вражає загальний колорит твору.Чим же цікаве для нас це полотно? А тим, що йогокомпозиція і сюжетний мотив передують «Під�крутянському плачу», створеному Б. Бурякомдвома роками пізніше. Ця тема довгий час хвилю�вала художника. Тут прочитується делікатнийдіалог з національною традицією.

Художник розкриває тему не через подієвийряд, тобто не зображує батальних сцен, а черезпотужне емоційне поле, яке випромінює полотно.

Перед нами два янголи в ризах, декорованихукраїнським орнаментом, тримають тіло чи то вжедушу полеглого юнака. Ясними очима дивитьсяодин із них юнакові в обличчя, другий, прикрившидолонею вуста, стримує розпачливий зойк. Істільки в цьому щемливого почуття, передати якепід силу тільки справжньому майстру.

Наступний твір належить пензлю народногохудожника України Миколи Глущенка (1901–1977), чиї твори є окрасою колекцій багатьохвідомих музеїв світу; вони прикрашають стіниМаріїнського (президентського) палацу у Києві.Назва полотна — «Біля Аскольдової могили».Аскольдова могила — урочище на схилах Дніпра,назване по імені київського князя Аскольда. Залегендою, саме на цьому місці у 882 р. нов�городський князь Олег, названий Віщим, під�ступно вбив Аскольда і здобув владу у державі.

Через тисячу років народ проніс пам’ять процю подію, і на початку ХІХ ст. над могилою булоспоруджено церкву.

Проте, на полотні художник не передаєніяких конкретних ознак пам’ятного місця.

Що ж таке особливе, пов’язане з урочищем,привернуло увагу митця?

Може, краса засніженого парку? Мабуть,ні — адже пейзаж наповнено якоюсь мертвоюзаупокійною тишею. Сприяє цьому враженню ісріблясто�білий колорит, розбавлений розводамизеленкуватої та рожево�фіолетової фарби. Старіпохилені дерева, обриси давніх хрестів, самотнялава під шапкою недоторканого снігу, глибокікучугури — і жодного сліду, жодного натяку наприсутність людини. Під пухнастою сніговоюковдрою, мов під товстим пластом часу, прихованане одна сторінка нашої історії.

В січні 1918 р., після бою під Крутамибільшовики захопили Київ і розпочали страшнірепресії. У березні цього ж року війська Цент�ральної ради відбили Київ. В цей час, на міськомуцвинтарі поблизу Аскольдової могили урочистобули поховані тіла кількох десятків юнаків, щобули знайдені поблизу Крут.

Ось якими поетичними рядками відгукнувсяна цю подію Павло Тичина.

ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій МогиліПоховали їх –Тридцять мучнів українців,Славних, молодих...На Аскольдовій МогиліУкраїнський цвіт! —По кривавій по дорозіНам іти у світ.На кого посміла знятисьЗрадника рука? —Квітне сонце, грає вітерІ Дніпро�ріка...На кого завзявся Каїн?Боже, покарай! —Понад все вони любилиСвій коханий край.Вмерли в Новім ЗаповітіЗ славою святих,—На Аскольдовій МогиліПоховали їх.

У 30�х роках більшовицька влада поруй�нувала церкву над могилою Аскольда та бульдо�зерами зрівняла могили героїв Крут.

На полотні дата — 1968 рік. 50 літ минуло відтих трагічних подій. Тому і зимовий пейзажхудожник обрав невипадково, а замшілі камені�хрести бодай умовно означив. В такий спосіб вінвисловив своє ставлення до заборонених сторінокукраїнської історії.

Історії, в творенні якої художник бравбезпосередню участь, правда, по іншу сторону

58


барикад: служив у денікінській армії, тривалий часбув радянським розвідником в українському русі,який діяв за кордоном.

Знаючи ці факти з біографії М. Глущенка,твір можна сприйняти як своєрідне покаянняперед пам’яттю героїв.

Великий художник і живописець, високо�освічена людина, Микола Глущенко все життя

мусив грати чужі ролі, залишаючись самим собоюлише у мистецтві.

Отже, сподіваємось, що сьогоднішня зустрічв музеї не лише поглибила ваші знання про однуіз сторінок вітчизняної історії, а й збагатилавраженнями про творчість сучасних українськихмитців, що зверталися до цієї теми.

1. Борис Буряк. Підкрутянський плач. Полот�но, олія. 162 × 114 см. 1990. Жс-648

2. Борис Буряк. Посвята Бойчуку. Полотно,олія. 130 × 164 см. 1988. Жс-725


3. Микола Глущенко. Біля Аскольдової могили.Полотно, олія. 90 × 121 см. 1968. Жс-362

4. Опанас Заливаха. Під Крутами. Полотно,олія. 75 × 57 см. 1991. Жс-758

1. Герої Крут. Лицарський подвиг юних україн�ців 29 січня 1918 / Упорядник І. Ільєнко. —Дрогобич: Відродження, 1955.

2. Ґудзь Ю. Спроба діалогу // Образотворчемистецтво. — 1993. — № 3–4.

3. Майданська�Ілюк Т. Засушена незабудка:спогад про друга // Українська культура. —2005. — № 11–12.

4. Мисюга Б. Опанас Заливаха: «Ми в дорозі...» //Образотворче мистецтво. — 2001. — № 1.

5. Мисюга Б. Старт табірної графіки ОпанасаЗаливахи // Образотворче мистецтво. —2003. — № 1.

6. Попик В. Микола Глущенко // Україна. —1990. — № 30.

7. Яців Р. На правах віри // Україна. — 1989. —№ 32.

8. Яців Р. Борис Буряк: «Малярство без конкре�тики для мене не існує» // Образотворчемистецтво. — 1992. — № 5.


59


Людмила Тимофєєвазаступник директора з наукової роботи

Національна течія у вітчизняному мистецтві.«Малоросійський пейзаж» Володимира Орловського

Виступ на уроці історії, що проводиться в музеї для учнів 10-х класів

Так сталося, що колекція нашого музею актив�но формувалася в другій половині 1980-х років.

Дослідники вважають цей період одним знайцікавіших в історії українського мистецтва. Цебув час напередодні незалежності, коли в душібагатьох митців прийшло відчуття творчої сво�боди, і в царині образотворчості воно вилилось впотужну національно�фольклорну хвилю. Заслугатодішніх працівників музею полягає в тому, щовони зрозуміли значення таких процесів дляісторії мистецтва, й зуміли зафіксувати їх в нашійколекції ось такими полотнами, що оточують насв цьому залі. Тут є роботи шістьох лауреатівШевченківської премії — найбільш престижноїнагороди в Україні.

Усі твори яскраво національні, тобто легковизначається їх належність саме до українськоїкультури, хоча за формою вони дуже сучасні.

Але ж національна течія у вітчизняномумалярстві з’явилась не 20 років тому, а набагатораніше, і утверджувалась вона в інших формах, якітепер ми називаємо класичними. Так, становленняукраїнського реалістичного живопису пов’язане зіменем Т. Г. Шевченка. Його послідовникомвважається Володимир Донатович Орловський(1842–1914) — перший український живописець,який присвятив свою творчість зображеннюприроди, тобто пейзажу. Його доля склалася так,що з Шевченком він був знайомий особисто.

Народився Орловський в Києві, навчався уДругій київській гімназії, де директором бувМихайло Чалий, перший біограф Тараса Шев�ченка, а малювання викладав близький другвеликого поета і художника Іван Сошенко.Помітивши здібності Орловського, вони відпра�вили його до Петербурга в Академію мистецтв, зрекомендаційним листом до Т. Шевченка, якийтам викладав. Він тепло зустрів земляка і допомігйому влаштуватися в столиці.

Орловський закінчив Академію з золотоюмедаллю, за що одержав право на трьохрічнупоїздку за кордон (тих, хто з відзнакою закінчувавАкадемію, за її рахунок направляли в Європу дляпродовження навчання).

Повернувшись до Росії, Володимир Дона�тович багато подорожує, малює краєвиди Криму,Кавказу, околиць Петербурга. За успіхи в пей�зажному живописі Академія обрала Орловського

своїм академіком і професором (1878 р.). Згодом,оселившись у Києві, він повністю віддаєтьсязображенню рідної йому української природи.

В колекції нашого музею, що займаєтьсяпереважно сучасним мистецтвом, є зібраннякласичного українського малярства кінця ХІХ —початку ХХ ст. І один з кращих і найціннішихтворів цієї збірки — полотно Володимира Ор�ловського «Малоросійський пейзаж», що зробилоби честь будь�якому музею. Давайте уважно йогорозглянемо. Але спочатку порівняймо оці двапейзажі. Автор другої роботи — наш земляк,уродженець Летичіва Микола Бурачек, такожвідомий український пейзажист (1871–1942).

В чому ж полягає головна відмінність міжними? (Вони різні за форматом, за колоритом;зображено різні пори року, але це все ж такивторинні ознаки). Найсуттєвіше те, що в картиніБурачека зображено невеличкий куточок при�родного середовища, обмежений кутом зоруумовного глядача, що стоїть перед невисокимзасніженим пагорбом, який заповнює більшучастину формату полотна, і лише вгорі, на фонінеба — невеличкі будівлі в оточенні дерев.

Такий пейзаж можна назвати камерним.Значення цього терміну достатньо широке,зокрема, так називається інтимне, ідилічне занастроєм мистецтво.

А тепер — увага на це полотно. Перед нами —широка панорама степових просторів, тобто видмісцевості, що відкривається з високої точки зору.Художник майстерно створює ілюзію безмежностіпростору. В центрі композиції, по діагоналі, смугаґрунтового шляху, який в’ється долиною міжпологими пагорбами, з двома людськими фігур�ками вдалині. Праворуч — лісовий масив, щозливається з небом. Ліворуч, на освітленомусонцем пагорбі — троє людей в українських строяхнавколо вогнища; в низині, біля криниці, двоєнапувають коней. Отже, пейзаж тут органічнопоєднується з характерними сценками з життяукраїнських селян. Взагалі живопис на побутовісюжети називається жанровим. І внесення жан�рового елементу — риса, характерна для віт�чизняного пейзажного живопису, яка була запо�чаткована ще Т. Шевченком. Люди на цьомуполотні і на багатьох інших картинах В. Ор�ловського — не просто умовні постаті, покликані

60


оживити краєвид, а суттєва, органічна складовапейзажного образу, яка надає йому певногогромадянського смислу, національної своєрідностій соціальної значимості. При такому підходіприрода на полотнах художника сприймається впершу чергу як середовище життя людини.

І ще одним терміном хотілося б скористатисядля характеристики творчості В. Орловського. Вбільшості його полотна (і це повною міроюстосується «Малоросійського пейзажу») епічні засвоїм характером. Словник визначає епічний

стиль як легендарний, героїчний, піднесений,стиль широких історичних узагальнень. От і в ційкартині художник показує велич рідної природи,її могутню красу. Тут створений узагальнений,виразний у своїй значимості, образ України.

Отже, написані понад століття тому, пейзажіВ. Д. Орловського є яскравою сторінкою в роз�витку художньої культури, а їх автор належить донайбільш відомих і шанованих постатей ук�раїнської образотворчості.

1. Дюженко Ю. Микола Бурачек. — К.: Мис�тецтво, 1967.

2. Захарова В. 135 років з дня народженняМиколи Григоровича Бурачека: Календарзнаменних і пам’ятних дат Хмельниччини на2007 рік. — Хмельницький, 2006.

3. Пасічний А. М. Образотворче мистецтво.Словник�довідник. — Тернопіль: Навчальнакнига — Богдан, 2003.

4. Татарин А. Талант, підтриманий Шевчен�ком // Образотворче мистецтво. — 2009. —№2. — С. 18–20.


1. Володимир Орловський. Малоросійськийпейзаж. Полотно, олія. 88 × 140 см. Кін.ХІХ ст. Жс-390


2. Микола Бурачек. Зимові сутінки. Картон,олія. 48,5 × 55 см. 1916. Жс-413

61

МИСТЕЦЬКІ УРОКИ ДЛЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ І СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Лариса Черновастарший науковий співробітник

Розмаїтий світ графікиМистецький урок для дітей старшого шкільного віку і студентської молоді

Графіка є одним з найдавніших видів обра�зотворчого мистецтва, який об’єднує дуже різні,хоча й споріднені мистецькі явища. Насампередпід цим словом (а походить воно від грецького«grapho», що означає «пишу», «малюю») розу�міється рисунок, виконаний від руки на папері(саме папір є основою будь�якого графічноготвору). Основними елементами рисунка є лінії,штрихи, риски, які наносяться олівцем, вуглем,пастеллю, тушшю й багатьма іншими твердими тарідкими матеріалами.

Найбільш розповсюдженим, загальнодос�тупним з них є звичайний олівець. Багато відомиххудожників віддали належне олівцевому малюнку.Серед них — знаний закарпатський митець АндрійАндрійович Коцка (1911–1987). Перед нами —створений ним в цій техніці портрет літньої жінки.Її обличчя та волосся художник моделює штри�хами різної довжини, сили та щільності. В окремихмісцях вони світліші, в інших — перетворюютьсяна майже суцільні чорні плями. Така технікамалюнку називається тоновою і наближається доживописної. А от хустину портретованої митецьокреслює кількома лініями, намічаючи лишеконтури й окремі складки. Таким чином, в зоб�раженні хустини задіяна і сама поверхня паперу.Отже, в мистецтві графіки папір є не тількиплощиною, на яку наноситься малюнок, а й одниміз повноправних засобів його творення.

Наприклад, художник Василь Бордіченко(1897–1982) в своєму малюнку використовуєповерхню паперу в якості світлового рефлексу наголові хлопчика. Малюнок виконано в техніці сангіни.Сангіна — це короткий м’який олівець без оправичервоно�брунатного кольору (в перекладі з латинсь�кого «сангвінеус» означає криваво�червоний).Художник користується вільними широкими штри�хами, а у формуванні обличчя застосовує технікурозтушовки. Зазвичай розтушовка виконується задопомогою шкіри, замші або паперу. Цим досягаєтьсятонкий перехід від світла до тіні, що допомагаєпередати ніжність юного обличчя. Як ви пам’ятаєте,такий малюнок називається тоновим, або живо�писним. З живописом його споріднює і червонувато�коричневий колір сангіни.

Якщо сангіну художники полюбляють заживописність, здатність пом’якшувати гостріконтрасти, то італійський олівець цінується нимиза надзвичайну соковитість. Малюнок сучасногохудожника Юрія Валюка (нар. 1957 р.) вико�наний в техніці італійського олівця. До речі,винайдений він був ще в XV ст. в Італії (звідки іназва), але й до сьогодні користується попу�лярністю серед митців. Виготовляється він зпорошка перепаленої кістки, скріпленого рос�линним клеєм, і нагадує вугіль. Але італійськийолівець набагато зручніший у роботі.

В композиції «Ряджені» Юрій Валюк майжене застосовує лінію, користуючись переважнощільним штрихом, або зовсім світлим та м’яким(тло), або темним і виразним (шкури звірів). Взображенні фігур штрихи покладені настількищільно, що іноді й зовсім губляться, зливаючисьу суцільні плями. Взаємодія темних і світлихплощин, з яких складається тло композиції,створює враження рухливості тіней чи то відспалахів вогнища, чи від запального ритуальноготанка героїв твору. (До речі, хочу нагадати вам, щокоза і ведмідь є незмінними персонажами гуртущедрівників поряд із журавлем, циганом, орачем,сівачем, дідом та чортом. Вони рухаються від хатидо хати з жартами, піснями та танцями. Це дійство,що пов’язане із язичницькими віруваннямиукраїнців, відбувається на свято «Меланки» впереддень старого Нового року).

Сюжет наступного графічного твору такожпов’язанний із життям українського села. Ро�сійський художник XIX ст. Петро ФедоровичБорель (1829–1898) змальовує українські ве�чорниці. На освітленому місячним сяйвом подвір’їбіля хати зібралася молодь, грають музики, хлопецьз дівчиною танцюють... Малюнок виконано тушшю,пером. Основний елемент зображення — лініярізної товщини. Тонка окреслює хату, дах, димар.Грубша — людські постаті, траву й листя дерев. Дляпередачі об’єму та світлотіні художник застосовуєрозмивку туші пензлем. Чим глибша тінь, тимтемніший тон туші. Небо і ледь помітний вдалинівітряк зображені теплим світло�коричневим тоном.Відблиски місяця на фігурах людей, даху, подвір’ї

62


відтворює сама поверхня паперу. Отже, корис�туючись відтінками лише одного кольору, митецьзумів передати настрій літньої місячної ночі таатмосферу вечорниць. До речі, малюнок перомвимагає від художника�графіка неабиякої вправ�ності, адже помилки, що легко виправляються прикористуванні іншими матеріалами, в малюнкупером виправити майже неможливо. Ця обставинапримушує художника бути особливо уважним іобережним під час роботи.

Це ж стосується і роботи фломастером. Він єодним з улюблених інструментів сучасних гра�фіків, які цінують його за яскравість і м’якість лінії.В 1970�ті рр. ним скористався знаний хмель�ницький художник Михайло Омелянович Андрій�чук (1927 р. н.). Він створив чудові малюнки,присвячені рідному місту: «Проскурівськийампір» та «Вулиця Вайсера». Художник засто�совує чорний фломастер, а задля пом’якшенняконтрасту малює на жовтуватому папері. Вільнірухливі лінії різного нажиму відтворюють образистарих будиночків та багатоповерхівок, окрес�люють міський транспорт та силуети перехожих.Широка штриховка, мерехтливі тіні, нерівніконтури будинків створюють відчуття швид�коплинної миті, яку художник вихопив із неспіш�ного життя провінційного міста.

Крім численних видів малюнків, які збері�гають характер унікальності твору, існує ще й іншийтип графіки — друковані художні зображення, якіназиваються естампами. Навіть розмножені де�сятки і сотні разів, вони точно передають оригі�нальний малюнок митця. Поняття «естамп» єузагальнюючим для всіх тиражованих зображень.Існує досить багато їхніх різновидів в залежностівід того, з якої форми зроблено відтиск на папері.Щоб створити таку форму, можна використовуватирізні матеріали і техніки. Одним із таких матеріалівє дерево. На старанно очищену і відполірованудошку наносять малюнок. Порівняно з підготовчимескізом, цей малюнок повинен мати «дзеркальний»вигляд (правило, обов’язкове для всіх естампнихтехнік). Потім художник�гравер спеціальнимиінструментами (ножами, стамесками, долотами,штихелями) вирізує (вибирає) на поверхні дошкивсі місця, вільні від ліній і штрихів. Так створюютькліше для друку, де малюнок має форму опуклогорельєфу. Після нанесення на поверхню формифарби ( тампоном або валиком ) художник накри�ває її аркушем паперу і відтискує на ньому зобра�ження�естамп. Така техніка називається «гравюрана дереві» або «ксилографія». Слово «гравюра»походить від французької «graver» — вирізати,тобто це мистецтво вирізування рисунків надерев’яних або металевих дошках. Гравюрою також

називають відбиток на папері з такої дошки.Ксилографія — від грецьких слів «xylon» — деревоі «графо» — пишу, рисую.

В колекції музею зберігається естамп великогомайстра граверної техніки Володимира АндрійовичаФаворського (1886–1964). Це портрет відомогоросійського письменника Федора МихайловичаДостоєвського, створений в техніці ксилографії.Художник зобразив його зосередженим, заглиб�леним у власні думки. На портреті письменникстоїть біля столу, тримаючи в руках рукопис.Очевидно, закінчено ще один роман. На столі, нібив німому очікуванні, розташувались дві високі свічкий чорнильниця. Фаворський виразно окреслюєпостать письменника, надаючи їй певної мону�ментальності. Ця, немов карбована, фігура створенапружними, дуже тонкими, ювелірними штрихами.А за допомогою сітки білих штрихів автор організуєпростір. Для цієї ж мети він використовує рівнупаралельну штриховку різної інтенсивності, яканадає твору сріблястого колориту. Завдяки різно�манітності прийомів поверхня гравюри ніби іск�риться, по ній легко перекочуються світлові хвилі.

[Витончена техніка різьби по дереву сталаможливою після винайдення торцевої гравюри вкінці ХVІІІ ст. Гравірування стали здійснювати напоперечному зрізі стовбура щільних порід дерев(пальми, бука, тощо). До того часу панувалаобрізна гравюра, яка виконувалась на повз�довжньому зрізі дерева (звідки: дереворіз). Вонамала обмежені можливості ( легко вирізувалисьлінії, що йшли у напрямку волокон, набагатоскладніше — діагональні і заокруглення). Цеускладнювало передачу тональних переходіврізної сили. Зображення завжди залишалосьплощинним. На відміну від неї, торцева гравюра(дереворит) дозволила урізноманітнити прийомиобробки матеріалу. Однорідна структура дошкидозволяє різати її з однаковими зусиллями врізних напрямках.]*

Хоча головними виражальними засобамигравюри на дереві залишаються лінія і пляма, існуєбезліч прийомів, що ними користуються ксило�графи. Їх застосування, звичайно, залежить відтеми твору та поставленого завдання.

Наприклад, для деревориту «Шлях вночі»славетний майстер граверної техніки ВасильІванович Касіян (1896–1976) використовує білийштрих на темному тлі. (Чорний і білий штрих —поняття більш художнє , ніж технічне. Одні і ті жсамі штрихи в залежності від оточення і відкількісного співвідношення чорного та білого

* Тексти в квадратних дужках (тут і далі) — довід�ковий матеріал, котрий здебільшого не викла�дається під час уроку.

63


будуть сприйматися або як чорні, що лежать набілому, або як білі — на чорному). Штрих вираз�ний, стрімкий, різноманітний за товщиною таформою. Він впевнено відтворює фактуру дерев,шовковистість трави, гладь ріки, освітленоїмісячним сяйвом, передаючи у такий спосібвитончену красу природних форм та ліній. Роздив�ляючись гравюру, ми можемо відчути, як вправнорухався інструмент в руці майстра, долаючи опіртвердої дерев’яної поверхні. Адже гравірувати наторці все�таки доволі складно.

Набагато легшим вважається гравіруванняна лінолеумі. Це м’який, піддатливий, а головне,однорідний матеріал. Крім того, він набагатодешевший за дерево. Через ці обставини гравюрана лінолеумі (або ліногравюра, лінорит) стає вдругій половині ХХ ст. найпопулярнішою техні�кою графічного мистецтва.

Як і ксилографія, ліногравюра є технікоювисокого друку, тобто те, що має бути зображенона папері, набирає вигляду опуклого рельєфу. Алесам характер матеріалу, його консистенція, ненадто тверда і в деякій мірі зерниста, не дозво�ляють робити дуже тонкі й густі штрихи, асприяють лаконічному і узагальненому граві�руванню. Проте в кожному окремому випадкуманеру гравірування обирає сам митець в силу тихзавдань, які він перед собою ставить. Розглянемодві ліногравюри з музейної колекції.

Одна з них належить петербурзькому худож�нику Андрію Олексійовичу Ушину (1927 р. н.) іназивається «Пейзаж». Тонкий, чіткий штрихпередає стрункість і витонченість дерев, криш�талеву чистоту води. Такі ж чіткі паралельні лініїутворюють площину неба. Білі плями снігупідкреслюють загостреність силуетів. Завдякицьому пейзаж сприймається як окремий, замкне�ний в собі величний світ суворої і холодної краси.

Зовсім іншим за манерою виконання є ліно�рит Володимира Йосиповича Патика (1929 р. н.)«Бойківське село». По�перше, художник вико�ристовує жовтий, а не білий папір, що значнозменшує контрастність гравюри. По�друге, в роботівідсутні чіткі паралельні лінії. Митець корис�тується динамічним, неправильної форми, штри�хом, відтворюючи площину неба і фактуру землі,надає перевагу нерівним плавним лініям в зоб�раженні хат, дерев та інших об’єктів, уникаєконтрастних співставлень. Це робить краєвид більшприземленим, наближеним до людини і виявляєтепле ставлення автора до зображуваного.

Майже одночасно з гравюрою на деревівиникла гравюра на металі. Перші відомі намгравюри різцем на міді належать до 40�х рр. ХV ст.

[Але є думка про більш ранні терміни виник�нення цього виду мистецтва. Італійський живо�

писець Джорджо Вазарі називає ім’я Масо Фіні�куері, який ще в 1400 р. створював гравюрирізцем на міді. Першими естампами, виконанимив техніці гравюри на металі, були так звані«ньєли» ( італійська назва ). Щоб пояснити змістцієї назви, необхідно згадати середньовічнихзброярів та ювелірів, які щедро прикрашали своївироби — панцирі, щити, зброю — декоратив�ними візерунками і примхливими орнаментами.Іноді вони друкували їх на папері. Такі відбиткиі називались «ньєлами». Їх допоміжне приз�начення еволюціонувало у створення спеціаль�них тематичних композицій.]

Основними інструментами для створенняцього виду гравюр є різці або штихелі — стальніклинки з невеликою дерев’яною ручкою. Найк�ращим матеріалом для гравірування вважаєтьсямідь, тому і назвали цей спосіб гравіруваннямідьоритом. У ХІХ ст. почали використовуватисталеві дошки.

Принцип створення різцевої гравюри такий:на відмінно відполіровану металеву дошку пере�водять малюнок. Потім усі його контури таштрихи вирізують різцем або штихелем. Висту�паючий край борозни, що з’явився в процесіроботи, видаляють за допомогою спеціальногоінструмента — гладилки. Заглибини, зроблені надошці, заповнюють фарбою, зверху накладаютьзволожений аркуш паперу і роблять відтиски наспеціальному друкарському верстаті.

Принципова відмінність гравюри на деревівід різцевої гравюри на металі полягає в тому, щов першому випадку зображення на друкарськійформі�дошці опукле, а у другому, навпаки, заг�либлене. Через що техніки гравірування дісталивідповідні назви високого і глибокого друку.

[Шляхи розвитку різцевої, або, як її щеназивають, класичної гравюри, багато в чомуспільні з гравюрою на дереві. Її історія розпо�чинається з другої половини ХV ст. Ця технікашироко використовувалася для виготовленнякарт, релігійних картинок, книжкових ілюстраційта копій з творів живопису. З цією технікоюпов’язали свою творчість гравер італійськогоВідродження Андреа Мантенья, німецький ху�дожник Альбрехт Дюрер та його молодші су�часники: нідерландець Лука Лейденський, іта�лієць Марк Антоніо Раймонді; пізніше —українські майстри Олександр і Леонтій Тара�севичі, російський гравер Євграф Чемесов ібагато інших художників різних країн.]

Отже, різцева гравюра відноситься до технікглибокого друку. Характеризується вона рит�мічними штрихами, які, за бажанням художника,можуть бути прямолінійними або перехрещеними,тонкими або грубшими. Таку ритмічність штрихів

64


знаходимо в роботі «Чоловічий портрет» російсь�кої художниці ХІХ ст. Олени Михальцевої.

На темному тлі, утвореному густою сіткоюштрихів — портрет молодої людини. Мереживодуже тонких тендітних ліній утворює ніжніпереходи світла і тіні, виявляючи особливостізовнішності юнака, форму його зачіски. Самесвітлотіньовій розробці обличчя, як головногоелементу портрета, художниця приділила най�більше уваги. За допомогою тієї ж системиперехрещених ліній зображено одяг портре�тованого. Але тут художниця користуєтьсяспрощеною манерою штриховки, більш вільною,малюнковою. Та навіть такі легкі на першийпогляд лінії вимагають від художника значнихфізичних зусиль. Отже, різець часто не встигав зазлетом фантазій митця.

Через те протягом останніх двох столітьрізцева гравюра поступилася своєю популярністюще одній техніці глибокого друку — офорту. Навідміну від різцевої гравюри, поглиблення дру�карської форми в офорті досягаються за до�помогою травлення металевої дошки кислотами.Звідси і термін: еаu�forte — французька назвакислоти, в дослівному перекладі — «міцна вода».Спробуємо уявити, як відбувається цей процес.Добре очищену й відшліфовану дошку з міді абоцинку закривають шаром спеціального асфаль�тового лаку (або грунту), що складається зі смолиі мастики, асфальту і скипідару. Після цьогоспеціальними сталевими голками художникнаносить на дошку малюнок, продряпуючи лак доповерхні металу. Піддатливість лаку дає змогувільно наносити лінії та штрихи, варіювати їхтовщину і довжину, змінювати їх характер,зберігаючи легкість і безпосередність руху руки.Після завершення малюнку дошка занурюється вкислоту, що роз’їдає метал в оголених місцях,утворюючи в ньому заглиблення. У ці заглибленняхудожник набиває фарбу. Дошку накриваютьвологим аркушем паперу і пропускають міжсталевими валиками друкарського верстата. Папірпід тиском проникає в заглибини на дошці і вбираєв себе фарбу, яка й передає малюнок художника.Соковитість штриха, бархатистість тону фарби,яка опукло лягла на поверхню паперу, надаютьвідбитку своєрідної краси, властивої тільки техніціофорту.

[Своїм виникненням офорт зобов’язанийпрактичним спостереженням славнозвіснихдамаських зброярів і сталеливарників, які помі�тили, що кислота не впливає на метал, вкритийжиром, воском або смолою. Цю обставину май�стри використали для протравлювання написів іприкрас на зброї. Чудовим зразком їх май�

стерності може бути шпага італійського короляРоджера, на ефесі якої витравлені малюнки інаписи, датовані 1150 р.

Одним із перших художників�офортистів бувДаніель Хопфер, ремісник з німецького містаАугсбурга, який спочатку займався травленнямвізерунків на зброї, а пізніше перейшов до самостійноїхудожньої практики. Він працював у 1493–1536роках. Дослідники називають також ім’я швейцарцяУрса Графа, який є автором офорта, датованого 1513роком, і гравера Вацлава з Оломоуца, що зробивтравлену пластину і відбиток з неї в 1496 році.

У часи творчої діяльності таких видатниххудожників, як А. Дюрер, Ж. Калло, Рембрандт,Дж.�Б. Піранезі, Ф. Гойя, Ф. Бренгвін, К. Кольвіцта багатьох інших, офорт набуває великої попу�лярності і досягає найвищого розвитку. Розвитокофорта на Україні пов’язаний з іменами видатнихмитців Г. Левицького, О. Тарасевича, І. Щи�рського, Т. Шевченка, Л. Жемчужникова, О. Куль�чицької, В. Касіяна.]

Яскравий соковитий штрих характеризуєроботу відомого вітчизняного графіка ОлександраГригоровича Данченка (1926–1993). Вона нале�жить до серії «Народні герої України» і присвяченаБогдану Хмельницькому.

Гостро і чітко визначає художник психо�логічну характеристику свого героя. Перед намипостає сильний вольовий муж, рішучий та впев�нений в своїх діях, мудрий керівник. Одна рукаміцно стискає гетьманську булаву, натомістьінша — обережно тримає сувій паперу. Офортнаголка виразно змальовує риси обличчя, густимсильним штрихом відтворює фактуру хутра наголовному уборі та накидці. Уважно поставивсямитець і до прикрас на одязі гетьмана, длязображення яких він використовує тонкийтендітний штрих.

Отже, ви зрозуміли , що основними вира�жальними засобами офорту є лінія та штрих. Тобтоце лінійна техніка. Вона не дає можливості створитиживописну пляму або м’які тонові переходи.

Тому художники часто поєднують офорт ізакватинтою. Ця техніка на відбитку нагадуєрозмивку пензлем чорної акварелі або туші. Відцього і походить назва манери: з латинськоїмови — aqva — вода, tinta — чорнило.

Особливістю акватинти є застосуваннязернистого грунту, яким покривають (запилюють)поверхню металевої пластинки. Це можуть бутинайдрібніші порошинки каніфолі або асфальту(тобто пил цих речовин). Поклавши запиленудошку в кювет з кислотою, художник протравлюєі поглиблює на ній місця, де немає зерен каніфолі.Зерниста поверхня добре утримує фарбу і залежно

65


від ступеня травлення при тисненні дає плямирізної інтенсивності.

До речі, акватинту застосовують майжевиключно з офортом. Штрихом створюють контур,а плями й напівтони дають акватинтою. Ці доситьдавні техніки користуються неабиякою популяр�ністю і серед сучасних графіків. Розглянемо твіродного з них, львівського художника РоманаРоманишина (1957 р. н.). Він називається «Дик�татор і Пророк». Цей аркуш дещо відрізняється відрозглянутих нами раніше. Він має свою складнуметафоричну образну мову, через яку автор нама�гається вирішити проблему, що хвилювала людейв усі часи. Диктатор і пророк... Кого мав на увазіхудожник, зображуючи узагальнені людські пос�таті, голови яких вінчають корона або терновийвінець: Понтія Пілата та Ісуса Христа, Миколу ІІ іТараса Шевченка, а, можливо, інших осіб, щоможуть продовжити цей ряд. Адже, як в світовійісторії, так і в національній, таких «пар» — сила�силенна. Втім, Роман Романишин зображує неконкретних особистостей, не реальний світ, аумовний, символічний.

Уся поверхня естампу розбита на прямокутніплощини, різні за кольором та пронизані фраг�ментами орнаментальних смуг, зображеннямирізноманітних предметів. Через їх нашаруванняпроступають обриси людських фігур.

Можливо, «ключиком» до такої геомет�ризованої структури є чорно�білі квадрати шахо�вої дошки та клітинки популярної гри в «хрестики�нолики». Відтак, постать Пророка уподібнюєтьсядо шахової фігури, що повністю залежить від волідиктатора, а ставкою в іншій азартній грі є інодіжиття Пророка.

Крім оригінальної образної мови, твір Р. Ро�манишина приваблює й високою виконавськоюкультурою. Художник використовує складнутехніку кольорового друку з трьох дошок. Дляцього необхідно підготувати не одну друкарськуформу (як для чорно�білого офорту), а три. Усіпластини набивають фарбами потрібних кольоріві послідовно відтискають на папері, починаючи зісвітлішого тону. Змішування кольорів при друцівиявляє додаткові тональні градації в естампі.

[Винахідником кольорового друку в офорті звикористанням окремих пластин для кожногокольору вважається французький художник ЖанКристоф Леблон (1667–1741). Його спосіб ґрун�тувався на теорії фарб І. Ньютона, за якою будь�який колір можна отримати із поєднання трьохосновних кольорів: синього, червоного і жовтого.Але успіху його спосіб не мав. І лише після того, якбула винайдена акватинта, спосіб Леблона значнопоширився серед французьких художників. Ко�

льорова акватинта французьких митців ХVІІІ ст.(Ж.�Ф. Жаніне, Л.�Ф. Дебюкура) — це одна зблискучих сторінок в історії гравюри. ЇЇ друкувализ кількох дошок (іноді більш ніж з трьох) і досягалинадзвичайно тонкої і делікатної гри кольору, яка непоступалася прозорості і ніжності акварелі. Мис�тецтво кольорової гравюри на металі було майжевтрачено, і лише в кінці XIX ст. починаєтьсяйого відродження.]

Дуже часто художники�графіки звертаютьсядо ще одного різновиду гравюри — мецо� тинто,або «чорної манери», яка, на відміну від офорту таакватинти, не передбачає процесу травлення.[Техніка була винайдена в Німеччині на початкуХVІІ ст. гравером�любителем Людвігом фонЗігеном (1609–1676). Потім була перенесена вАнглію, де поширилася і стала специфічниманглійським видом гравюри].

З цією технікою ми познайомимось наприкладі естампу київського художника ЛаргоМихайловича Бальзака (1936 р. н.). В цьому та вінших аркушах із серії «Прогулянка Лаврою»автор передає свої враження від спогляданняпам’яток минулих століть, що розташовані натериторії Києво�Печерської святині. Техніку мецо�тинто він обирає не випадково. Адже за її допо�могою можна якнайкраще передати ті зміни, щовиникають під впливом ночі, коли все втрачає своїчіткі обриси. А відтак, відсутність ліній, ніжністьі бархатистість фактури, що характеризуютьестамп мецо�тинто, дозволяють передавати най�тонші нюанси, досягти особливо м’якої градаціїтонів. Але це дуже складна і трудомістка техніка.Мідну дошку спочатку обробляють «качалкою» —інструментом, що має вигляд лопаточки із зазуб�реним краєм. Його тримають під прямим кутом доповерхні дошки і рівномірно розхитують, аж докине отримають однорідно подряпаної поверхні.Відбиток з такої дошки буде глибокого чорногокольору. На попередню обробку невеликої плас�тини необхідно біля 20 годин. Після чого граверсталевою гладилкою починає поступово виглад�жувати малюнок. Чим більше вигладжена по�верхня дошки, тим менше фарби затримається наній, а отже, на відбитку ця частина буде світлішою.

Незважаючи на трудомісткість техніки,тиражність її невелика. Можна отримати лише 15–20 гарних естампів. Але ефект виправдовуєвитрачені зусилля.

Часто художники доповнюють техніку мецо�тинто ще одним видом графічної техніки — «суха голка».

Її вважають різновидом офорту, адже худож�ник працює офортною голкою. Проте кислота вцьому випадку не застосовується (звідси назва —«суха»). Гравер просто продряпує малюнок на

66


дошці. У такий спосіб металева стружка утворюєпо краях ліній шорсткий гребінь, так звані барби(задирки). Вони не знімаються, адже саме набарбах побудований весь ефект цієї техніки. В нихнайбільше затримується фарба, яка на відбиткуутворює соковиту, м’яку лінію. Ця техніка доз�воляє зробити також невелику кількість відбитків(10–15), адже задирки поступово стираються, ілінія втрачає свою первісну чарівність.

[Гравірування сухою голкою відоме ще довинайдення офорта. Твори в цій манері, виконаніА. Дюрером, датовані 1512 роком. Але, в основ�ному, суха голка була допоміжною манерою длягравюри різцем. Нею доводили найлегші штрихиу мідьориті. Рембрандт в останні роки життя своїофорти закінчував у манері сухої голки. У наш часпопулярність цієї манери зросла. Сучасні худож�ники також іноді поєднують її з офортом.

Сухою голкою можна працювати, вико�ристовуючи замість металевих пластин іншіматеріали, наприклад, оргскло, фотоплівки,картон і папір. Але всі ці матеріали дають зовсіммалу тиражність].

Отже, ми познайомились із техніками гравю�ри і високого, і глибокого друку.

Але крім них існує ще й техніка плоского друку —літографія, що була винайдена в кінці XVІІІ ст.

[Винахідником літографії був мюнхенськийактор і автор комедій Алоїз Зонефельдер, якийвипадково помітив здатність вапнякового каменядо віддруковування на папері написів, зробленихсумішшю з воску, крейди і сажі. У такий спосіб вінпочав розмножувати свої п’єси і друкувати ноти.У 1796 р. Зонефельдер намалював поверх нотногостану палаючий будиночок і з такою віньєткоюрозмножив нотні сторінки. Так з’явилася першалітографія.

Спочатку літографію використовували вкраїнах Європи як засіб розмноження офіційнихтекстів, а потім вже і малюнків художників.Видатними зразками мистецтва літографії сталитвори Оноре Домьє, Теофіля Стейнлена, КетеКольвіц, Пабло Пікассо, Рокуелла Кента. В техніцілітографії працювали також російські й українськімитці: Георгій Верейський, Василь Касіян, ЄвгенКібрик, Гаврило Пустовійт та ін.].

Її назва походить від двох грецьких слів:«lithos» — камінь, і вже знайомого нам «grapho» —пишу, малюю. Процес створення літографіїскладається з кількох етапів. Спочатку на від�шліфовану поверхню спеціального пористогокаменя наноситься зображення літографськимолівцем або літографською тушшю, до складу якихвходять жирні сполуки. Масна речовина олівця читуші проникає в пори каменя, щільно пристає до

його поверхні. Потім камінь зволожують під�кисленою водою з клеєм. Вона всотується тількина тих ділянках, котрі не зафарбовані олівцем.

Нарешті, на камінь наносять друкарськуфарбу, яка пристає до штрихів масного олівця йвідштовхується від ділянок, оброблених водою.Під пресом фарба переходить на папір, відтво�рюючи малюнок. Його світлі фрагменти відпо�відають зволоженим ділянкам каменя, що непрйняли в себе друкарську фарбу. Літографія даєвелику кількість відбитків. Проста у виконанні, цятехніка отримала широке застосування.

Київський художник Микола Сіробаба(1944 р. н.) для створення композиції «Запо�відник» обрав олівцеву манеру. Але поряд ізпухким штрихом олівця автор застосовує заливкитушшю (наприклад, фігура коня), розтушовки, атакож інші прийоми для досягнення різно�манітних світлових ефектів. Теплота тону, м’якіформи й ефекти освітлення сприяють кращомурозкриттю образу.

Художник переносить нас у гармонійний світприроди, де у злагоді співіснують різноманітнівиди рослин, тварин і птахів, де все підпо�рядковується мудрим одвічним законам. В центрікомпозиції — зображення лілеї, яка є символомчистоти і цноти, рис, що уособлюють для митцясаме поняття природи.

Перед її винятковою досконалістю схиляєголову і київський графік Олексій Фіщенко(1920 р. н.) Уявлення митця про красу та величрідної землі знайшло втілення в невеличких зарозміром, але дуже виразних, лаконічних зависловом композиціях. Одна із них — «Барвиосені» — є узагальненим образом карпатськоїприроди, де насичений концентрований колір,біг ліній та ритм площин передають примхливежиття гір, їх могутню будову. Що ж до техніки,то в даному випадку митець користується одниміз способів кольорового друку, який називається«монотипія» . В перекладі з грецької monos —один; typos — відбиток, тобто однодрук. Длятого, щоб його отримати, художник наноситьзображення рідкими олійними фарбами на від�шліфовану металеву пластинку або на товстескло і одразу ж друкує. Монотипія дає лишеодин відбиток, який нагадує живопис абоакварель.

Олексій Фіщенко використав чорне тло, яке,просвічуючи крізь фарбовий шар, надає творусвоєрідної пластичної фактури, а також делікатнопідкреслює контури зображення. Незважаючи назначний елемент випадковості, властивий моно�типії, художник зумів безпомилково передбачитиефект, отриманий після друку.

67


Ще раз нагадаю, що зображення на папері здрукарських дошок, виконаних в різних техніках(ксилографії, офорту, літографії тощо), нази�ваються естампами. Хоча естамп пов’язаний іздруком і тиражуванням, це оригінальний ав�торський твір, відбиток з друкарської форми, якастворена художником власноруч. Тому його неможна порівнювати з репродукцією, отриманоюфотомеханічним шляхом.

Всі розглянуті аркуші належать до станковоїграфіки. Тобто це самодостатні мистецькі роботи,які створені для споглядання і є результатомсамовираження митця. Вони не мають іншогопризначення. Якщо графічний твір виконує якусьдодаткову функцію, то він належить до так званоїприкладної графіки, що має виробниче і побутовепризначення. З ужитковою, промисловою, або, якїї називають, «малою графікою» ми зустрічаємосьв повсякденному побуті. До неї належать етикеткидля різноманітних товарів, художнє оформленняпакувальних виробів, наприклад, коробок дляцукерок, обгортки для них, малюнки на коробкахдля сірників тощо. До прикладної графіки відно�сять грошові знаки, поштові марки, вітальнілистівки (спеціально мальовані, а не репродукціїз живописних картин чи фотографій), різніпромислові, торгівельні, спортивні емблеми,гербові знаки, оформлення календарів, а такожкнижкові знаки�екслібріси (від слів «ex libris» —з книг), на яких варто зупинитись докладніше.

Це — невеличкі сюжетні або декоративнікомпозиції, основне призначення яких — поз�

начити належність книги бібліотеці або якомусьвласникові. Перші книжкові знаки з’явилися вXV ст. в Німеччині, у творчості Дюрера, Гольбейна,Кранаха. На Україні екслібриси з’являютьсяодночасно з книгодрукуванням. Нині, коликількість громадських і особистих бібліотек усезбільшується, склалися сприятливі умови длястворення екслібрисів. Власник наклеює його налівий бік форзаца. Крім імені власника, екслібрисрозповідає про його смаки, інтереси, тематичнуспрямованість бібліотеки .

Почесне місце серед інших видів графічногомистецтва належить книжковій ілюстрації, абохудожньому оформленню книги. Завдання ілюст�рації — образно доповнити текст книги, розкритиїї зміст, головну ідею, допомогти читачеві щеглибше зрозуміти і запам’ятати літературні образи.

Отже, графіка, як вид образотворчого мистецтва,утвердилась на поч. XX ст. До неї відносять гравюру,ширше — естамп, а також рисунок. За функціональнимпризначенням усі графічні твори поділяються настанкову, книжкову та прикладну графіку.

В наш час з’являються нові її різновиди, як�от дигітальна (комп’ютерна) графіка.

Маючи свою специфіку, цей вид мистецтватісно взаємодіє з іншими. Без рисунка, наприклад,немислимі творчі пошуки живописців, скульпторів,архітекторів, художників декоративно�ужитковогомистецтва. Але, незважаючи на те, що графіка частомає підготовчу, прикладну роль, це мистецтвовповні самостійне, зі своїми власними завданнямита специфічними прийомами.

1. Богомольський Н. Я., Чебикін А. В. Технікаофорта. — К.: Вища школа, 1978.

2. Верба І. І. Мистецтво графіки. — К., 1968.3. Жуков А. П., Третьякова Е. М. Гравюра на

дереве. — М.: Искусство, 1977.4. Касіян В. І., Турченко Ю. Я. Українська

радянська графіка. — К., 1957.5. Материалы и техники рисунка: Учебное

пособие. — М.: Изобраз. искусство, 1984.6. Олексій Фіщенко: Каталог виставки / Упор.

Г. П. Пригода. — К., 1966.7. Очерки по истории и технике гравюры. — М.:

изд. ГМИИ, 1941.

8. Попова Л. И., Цельтнер В. П. Очерки о художникахСоветской Украины. — М.: Сов. художник, 1980.

9. Соловьева Б. А. Искусство рисунка. — Л.:Искусство, 1989.

10. Турова В. В. Что такое гравюра. — М.:Изобраз. искусство, 1986.

11. Українська графіка XІ — поч. XXст.: Альбом/ Авт.�упоряд. А. О. В’юник. — К.:Мистецтво, 1994.

12. Школа изобразительного искусства. — М.: изд�во Акад. Художеств СССР, 1963. — Вып. ІІ.

13. Яців Р. М. Львівська графіка 1945–1990. Тра�диції та новаторство.– К.: Наукова думка, 1992.


68


1. Андрій Коцка. Портрет літньої жінки. Папір,олівець. 290 × 220мм. 1952. Гр-1468

2. Василь Бордіченко. Вовка. Папір, сангіна.235 × 170; 290 × 250мм.1960. Гр-657

3. Юрій Валюк. Ряджені. Папір, італійськийолівець. 524 × 508; 550 × 535мм. 1989. Гр-1293

4. Петро Борель. Українські вечорниці. Папір,туш, перо, пензель. 220 × 195; 430 × 328мм. ІІполовина ХІХ ст. Гр-1124

5. Михайло Андрійчук. Проскурівський ампір.Папір, фломастер. 270 × 395; 450 × 580мм.1979. Гр-2031

6. Михайло Андрійчук. Вулиця Вайсера. Папір,фломастер. 280 × 390; 400 × 580мм. 1978.Гр-2029

7. Володимир Фаворський. Портрет Ф. М. Дос�тоєвського. Папір, ксилографія. 200 × 130;320 × 230мм. 1929. Гр-300

8. Василь Касіян. Шлях вночі. Папір, кси�лографія. 191 × 285; 359 × 441мм.1960. Гр-1414

9. Андрій Ушин. Пейзаж. Папір, ліногравюра.120 × 170; 220 × 247мм. 1970. Гр-360

10. Володимир Патик. Бойківське село. Папір,ліногравюра. 415 × 593; 280 × 351мм.1965. Гр-641

11. Олена Михальцева. Чоловічий портрет.Папір, різцева гравюра. 225 × 170;255 × 185мм. 1871. Гр-846

12. Олександр Данченко. Богдан Хмельницький.Папір, офорт. 348 × 530; 564 × 717мм.1962. Гр-761

13. Роман Романишин. Диктатор і Пророк.Папір, кольоровий офорт, акватинта.513 × 460; 585 × 505мм. 1993. Гр-1995

14. Ларго Бальзак. Прогулянка Лаврою. Аркуш№ 1. Папір, мецо�тинто, суха голка.274 × 290; 500 × 411мм. 1989. Гр-816

15. Микола Сіробаба. Заповідник. Папір, літо�графія. 395 × 495; 518 × 595мм. 1987. Гр-1363

16. Олексій Фіщенко. Барви осені. Папір,монотипія. 254 × 256; 493 × 394мм.1969. Гр-1412


69


Лариса Черновастарший науковий співробітник

Поема Івана Франка «Мойсей» в ліноритах Євгена БезніскаМистецький урок для дітей старшого шкільного віку і студентської молоді

Творчість видатного українського пись�менника І. Франка, його поему «Мойсей» вививчали на уроках української літератури. Сьогод�ні ми продовжимо цю тему, але на іншому мате�ріалі; наш урок називається «мистецьким»,оскільки предметом розгляду є художні твори, асаме — ілюстрації до цієї поеми. Їх автор —відомий художник�графік Євген Безніско.

Насамперед з’ясуємо, що таке графіка. Такназивається один із найдавніших видів обра�зотворчого мистецтва, який об’єднує твори,виконані на папері. Це може бути малюнок,зроблений від руки, а відтак, існуючий в єдиномупримірнику; він належить до мальованої графіки.Але існує ще й інший варіант — коли зображенняспочатку створюється на так званій друкарськійформі, а потім з неї переводиться на папір. Тодіабсолютно однакових примірників буде багато,причому кожен з них вважається оригінальнимтвором. Це — друкована графіка. Існує багато їїрізновидів, в залежності від матеріалу, з якоговиготовлена друкарська форма. Таким матеріаломможе бути лінолеум. Він м’який, піддатливий, наньому легко вирізується рельєфне зображення, якепокривається друкарською фарбою і відтис�кується на папері.

Така техніка називається «гравюра на ліно�леумі», «ліногравюра» або «лінорит». Саме їїЄ. Безніско використав для своїх ілюстрацій. Внаших фондах зберігається 17 ліноритів митця,створених за мотивами Франкової поеми. Перед�усім коротко нагадаю її сюжет. Він ґрунтується набіблійній історії, згідно з якою один єврейськийюнак був проданий братами в рабство. Він пот�рапив у Єгипет, і від нього пішов цілий народ.Вивести його з єгипетської неволі й повернути вПалестину випало на долю Мойсея, що бувнаділений пророчим даром. Сорок років тривалаця нелегка путь, під час якої євреї неодноразововиступали проти свого вожака, зневірившись втому, що мета буде колись досягнута, не в силахпереносити труднощі й перешкоди, що постійнопоставали на цьому шляху. За сорок років померлимайже всі, хто дорослими вийшов з Єгипту. Востанній рік подорожі помер і Мойсей.

Але цей старозаповітний сюжет Іван Франконаповнив новим, гостро актуальним для свого часузмістом (згадаймо, що поема «Мойсей» була

написана 1905 року). Її головне питання — про долюУкраїни, яке, до речі, й досі не втратило своєїзлободенності: чому талановитий народ з великоюісторією став «тяглом у бистроїзних поїздах»сусідів, «гноєм», що живить розвиток інших народіві держав? І ще питання: чому подвижницькагромадська праця приносить більше розчарувань,аніж здобутків? Адже люди, яким Мойсей віддавусі свої сили, в рішучу хвилину відвернулися віднього, й він помер, не визнаний своїм народом. Івсе ж пророк виконав свою місію. Попри те, щоМойсей не довів народ до обітованої (тобтообіцяної) землі (яка в поемі є символом високоїдуховної мети), він зміг розбудити його сумління,підняти його дух, посіяти зерна віри в свободу.

Минули десятиліття після створення поеми, іїї національний підтекст знову став актуальним вумовах другої хвилі національного відродження, у1960�ті роки. Саме тоді Євген Безніско розпочинавсвій творчий шлях після закінчення у 1964 роціЛьвівського інституту прикладного та декора�тивного мистецтва, і Франкова поема стала для ньогопотужним каталізатором мистецької уяви.

В серії ліноритів 1966–1968 років основнуувагу він зосереджує на постаті головного героя.

Першим був створений аркуш, де художникнамагається втілити грандіозну (за словамиІ. Франка) фігуру давньої історії людства. Переднами портрет поважного старця із зосередженим,самозаглибленим поглядом. Стрімкий, дина�мічний штрих окреслює його обличчя, спіральнозакручуючись, утворює неймовірно високе чоло.Могутній потік штрихових ліній на голові пророкасприймається як зриме втілення його бентежнихдумок. Для зображення волосся й бороди митецьактивно залучає саму поверхню паперу й від�творює фактуру пористого каменя�пісковика.Контраст чорних і білих площин посилює тра�гічність образу Мойсея, а значне узагальненняпортретних рис надає йому монументальності. Вцілому ж художник створив образ високодуховної,титанічно мислячої й водночас глибоко страж�даючої людини.

В наступних композиціях автор ілюструєбудні народу, що мандрує до землі обітованої.Суголосно рядкам поеми «Під подертими шат�рами спить кочовисько ледаче...», «У дрантливихнаметах своїх весь Ізраїль дрімає...» тощо, Є. Без�

70


ніско зображує недбало зведений намет. Загост�рені форми предметів (шатра, кілків, шмататканини, розбитого горщика) вносять тривожнінотки в композицію, яка демонструє невпо�рядкованість й запустіння житла, байдужість йапатію його мешканців. Нависла над ними хмарає, вочевидь, виявом занепокоєння автора їхмайбутньою долею. Здається, він запитує: колинарешті прокинетесь віді сну й суєтності йзрозумієте своє справжнє призначення? Отже,композиція сприймається і як ілюстрація, і яксимвол, що розкриває основну ідею поеми.

Далі, наслідуючи текст твору, художникзображує заклопотаних дітей, що, на відміну від«напівсонних» батьків, захоплено й дружнозводять будівлі.

Та дрібна дітвора по степуДивні іграшки зводить:То воює, мурує міста,То городи городить.

Отже, кожен зайнятий своєю справою. Аодин з них виконує роль охоронця: стоїть на вартіз луком і песиком. Як і автор поеми, митецьпокладає надію на молоде покоління, що будевільно творити й розбудовувати своє життя.Поверхня паперу в цьому аркуші утворює світло�повітряне середовище, де відбувається дійство, йсвітлим контуром огортає фігурки дітей та іншіоб’єкти, розташовані на темному тлі. Урізно�манітнення графічного штриха дозволило ху�дожнику створити щедру на відтінки багато�фігурну композицію.

Після цього митець починає розповідь проголовного героя поеми, мудрого поводиря, якийживе самотньо посеред байдужої, сонної юрби.

Лиш один з�поміж сеї юрбиУ шатрі не дрімаєІ на крилах думок і журбиПоза гори літає.

Євген Безніско розробляє два аркуші, в якихнамагається передати бентежність почуваньМойсея, напружену роботу його думки. Ось вінприсів, поклавши доволі великі й міцні руки наколіна й, здається, поринув у далекі спогади. Йоговпевнений і дещо суворий погляд дає привіддумати, що він не лише згадує, а й глибокоаналізує події минулого й сьогодення. ФігураМойсея виглядає значною на тлі спрощеного уза�гальненого пейзажу, чорні й білі площини якогоасоціюються із світлими і темними складовимижиття пророка. В складній витіюватій кон�фігурації ліній і штрихів, що утворюють зоб�раження чагарника, можна помітити фігуркизвірят: зайця, собаки, лисички; крило метелика йнавіть зображення іграшкового коника. Мож�ливо, таким чином художник висвітлює ще одну

грань великої особистості — почуття любові доусього живого.

Так само гаряче він любить і свій народ, і нелише за «добру вдачу», а й за «хиби та злоби». «Тимій рід, ти дитина моя, ти вся честь моя й слава» —зізнається пророк. Тому не легко йому даєтьсярішення покинути людей.

Бо вже близька година моя,Та остатня, незнана,А я мушу, я мушу дійтиДо межі Канаана.

(земля Канаанська (Ханаанська) — саме так,за Біблією, називається край, куди Мойсей ведесвій народ, те ж саме, що Палестина). Можливо,ці роздуми Мойсея лягли в основу другого аркуша,де його зображено у полоні смутку, знесиленим, зпохиленою головою, з опущеними додолу руками.Широка чорна смуга сприймається як символбезодні, що відділяє його від свого народу.Поодиноке, обтесане часом каміння, гострі формирослин й гірського ландшафту увиразнюють станжурби та розпуки, одночасно утворюючи доситьживописну поверхню.

Не менш привабливою є композиція, навіянанаступними рядками:

Звільна, плавно ступаючи, йдутьКам’яними стежкамиЧорноокі гебрейки бичемз глиняними збанками...

Наслідуючи поета, Євген Безніско створюєпринадливі жіночі образи. Втім, кожну з гебрейоквін наділяє власним характером. Об’єднаніавтором у гармонійну силуетну цілість, вониототожнюються із жіночим началом, з надією напояву цілком іншого покоління людей.

Мандруючи рядками поеми, зупинимо увагуна моменті, коли Мойсей, зійшовши на камінь,розпочав свою промову, проігнорувавши тимсамим прийняту попередніми зборами ухвалу непророчити й не збурювати людей.

Побіжного погляду на гравюру достатньо,щоб зрозуміти, що вона побудована на про�тиставленні світлої особистості Мойсея, праг�нучого донести духовні цінності до людей, йпрагматичних ватажків, яким такі особистостізаважають тримати народ в темряві і покорі.Митець змальовує Мойсея на підвищенні, роз�міщуючи його голову поряд із сонячним диском.Розташування рук (одна з яких піднята надголовою, інша — простягнута до опонентів)яскраво свідчить про зміст його слів. Нижче, начорному тлі — три чоловічі фігури. Той, що напередньому плані, з розвинутими м’язами, маєдоволі зухвалий вигляд. Інший, опустивши очідодолу, здається, щось нашіптує йому. Позаду —чоловік з нагайкою, який, очевидно, тільки чекає

71


наказу. Таку композиційну будову можна сприй�мати і як натяк на ганебне явище тоталітарноїдоби: існуючу в 1930�х рр. систему «правосуддя»,так звані «трійки», які самостійно, без суду іслідства, виносили вироки неблагонадійним, на їхпогляд, громадянам. Зазвичай, це були розумні,талановиті люди, які мали власну думку щодоіснуючої системи. Таким чином, в ліноритахЄвгена Безніска тісно переплітається єврейська йукраїнська історія.

В черговій композиції художник продовжуєрозробляти тему стосунків пророка і його народу.І знову фігуру Мойсея розміщено на тлі сяючогосвітила. Вона різко контрастує із чорною пло�щиною, на якій змальовано кілька постатей, щомайже розчинились в мерехтливій гущавині лінійі штрихів, імітуючих шпикату рослинність. Одногоз персонажів художник наділяє гротескнимирисами, акцентуючи увагу на животі, що формоюнагадує сонце, а відтак, є для нього об’єктомпоклоніння. Поряд в присадкуватій, експресивнійпозі митець зображує одного з ватажків, поблизуніг якого — розбитий горщик, як символ оста�точного розриву з духовним наставником (до речі,ця деталь зустрічається в кількох аркушах). Проце ж свідчить і порух його рук, спрямований відМойсея. Здається, ми чуємо, як він відповідає напогрози пророка:

Най Єгова собі там гримитьНа скалистім Синаї,—Нам Ваал дасть багатства і властьУ великому краї.

(«Єгова», за Біблією,— ім’я істинного Бога;«Ваал» — одне з язичницьких божеств).

Під час спілкування з народом Мойсейрозповідає притчу про терен. Коротко нагадаю їїзміст. Коли дерева обирали собі короля, вониобрали не гордий ліванський кедр, не пальму аборожу, не дуб чи березу, а колючий терен. Бо тількивін здатен боронити себе і захищати іншу рос�линність. В цьому аркуші художник порівнює ізтерном самого Мойсея. Композиція складаєтьсяіз кількох вигадливої форми площин різноїтонової насиченості. Чорна включає зображенняголови Мойсея, оповитої пагонами колючоготерну. Образ пророка ототожнюється із образомлюдини, яка добровільно взяла на себе найважчіобов’язки, прирекла себе на найбільші жертвизаради розвитку і процвітання своєї нації. Уособ�ленням мрії такої особистості є щедро оздобленийрослинним орнаментом фрагмент композиції зквітучими деревцями. Привертає увагу утворенастеблом терену форма, що нагадує білий листочок.Вона сприймається як вистраждане пророкомпослання у вічність, духовний заповіт народові.Повернімось до сюжету поеми. Після розмови зєвреями, в якій не було досягнуто порозуміння,

Мойсей йде від своїх одноплемінників. По дорозівін зустрічає дітей. Митець змальовує пророка ізпохиленою головою, що по�батьківські обіймаєдітвору, яка оточила його. Почування пророкавиразно демонструє розташоване ліворуч деревоз роздвоєним стовбуром. Так і серце Мойсеякрається між любов’ю до народу і необхідністюзалишити його, аби дійти до мети. Напруженістьмоменту прощання, тужливий настрій передаютьвидовжені білі гострокуті смуги, утворені пасмамидовгих штрихів, що, немов блискавки, пронизуютьчорну площину.

Як і І. Франко, Є. Безніско сподівається наприйдешнє, розміщуючи праворуч невеличкийпаросток, що схиляється у бік Мойсея.

Прямуючи до благословенного краю, Мойсейвпадає у відчай, його душу роз’ятрюють сумнів ізневіра. Душевне сум’яття, боротьбу духа худож�ник передає в доволі експресивній композиції.Зіщулену фігуру Мойсея огортає величезнакрилоподібна тінь із зловісною личиною все�редині. Її гострий профіль спрямований в про�тилежний від Мойсея бік. Здається, ця потворанамагається відвернути його від поставленої цілі.Оголене колюче дерево поряд асоціюється іззбентеженим духом пророка і додає ще більшогодраматизму композиції.

Проте найбільшої експресії художник дося�гає в аркуші, що ілюструє рядки ХV розділу поеми.Пригадаймо їх:

На найвищому шпилі гори,Вище зламів і кантівХтось недвижно стоїть, мов одинЗ предковічних гігантів.Там високо над чвари землі,Над всі шуми і згукиВін стоїть і до неба простягРозпростертії руки.У сходовому сяйві небес,В пурпуровім проміннюКолосальний його силуетВидно геть у пустиню.І летять із гебрейських шатрівЗатурбовані зори,Мов гонці, до гіганта тогоНа осяяні гори............Се Мойсей на молитві стоїть,Розмовляючи з Богом,І молитва та небо боде,Мов поломінним рогом.

Наснажуючись енергетикою цих рядків,художник будує композицію на взаємодії кон�кретно�емоційної сцени першого плану та гро�тескно�метафоричної другого. Послідовно роз�ташовуючи фактурні чорні й білі площини, вінзображує високі круті гори, біля підніжжя яких

72


на чорному тлі знаходяться напружені людськіпостаті. Їх занепокоєні погляди спрямованівгору — на величний силует пророка. Площина,яка поступово перетворюється на фігуру Мой�сея, сприймається як проторений ним шлях досвітла. Але він залишається темним, а відтак нез�розумілим для більшості. Стрімкі штрихи, щоімітують сонячне проміння, створюють ілюзіюруху, примушують зображення пульсувати.Отже, аркуш звучить своєрідним гімном величілюдського духу.

Дотримуючись канви твору, митець звер�тається до наступного епізоду:

А Мойсей борикався, горів,Добивався до ціли,А як ніч залягла на горі,Впав на землю зомлілий.Захиталася скеля під нимІз усіми шпилями,І безтямний лежав він, немовУ колисці у мами.

Отже, вигнаний, зневажений власним наро�дом, самотній і безпорадний пророк засумнівавсяв правильності обраної місії. Формально�плас�тичне рішення аркуша допомагає художникупередати настрій, створений поетом. В центрікомпозиції на чорному тлі розміщено розпластануоб’ємну фігуру Мойсея в оточенні площиннихформ, окреслених тонкою виразною лінією.Гострокуті утворення верхньої частини гравюри,вкриті плавною штриховкою, позначають гори;заокруглені, з рослинним орнаментом, отото�жнюються із долинами. Ці уривчасті формипокликані увиразнити стан невимовного відчаю,що охопив пророка, його цілковитої розгубленості.Якщо уважно розглядати гравюру, можна помі�тити, що одна з абстрактних складових композиціїнагадує обриси птаха, що впав на землю. Із нимавтор порівнює Мойсея, що після духовного злетуопинився у безодні зневіри. Пізніше Мойсей почувголос Бога і позбувся своїх сумнівів щодо май�бутнього народу Ізраїлю. Він збагнув глибокийзміст і значення заповіту Єгови: необхідно ту�рбуватися не лише про хліб насущний, головнезавдання проводирів — дбати про збереженнявисокого волелюбного духу народних мас:

Хто вас хлібом накормить, той вразЗ хлібом піде до гною,А хто духа накормить у вас,Той зіллється зі мною.

За сюжетом поеми, по смерті Мойсеяновий молодий і енергійний проводир Єгошуапродовжив справу старого пророка, виявившивисокі прагнення і здібності повести народ доберегів Йордану (ріка в Палестині), у май�бутню Вітчизну.

Митець створює своєрідний портрет новоговождя. Його спрямований вперед профіль, зане�сений над головою кінчак, майоріюча сорочкасвідчать про нестримну енергію, рішучість івойовничий дух. Одна рука Єгошуа приставленадо відкритих вуст. Він відважно закликає громаду«До походу! До зброї!».

Що ж чекає обраний Богом народ у йогоВітчизні? Картини майбутнього показує Мойсеюдемон пустелі Азазель, застерігаючи про кривавуборотьбу за кожен клаптик землі.

Понад голови люду тогоЙдуть всесвітнії бурі,Панства, царства встають і падуть,Мов фантоми понурі.Він же в своїм куточку ховаНепохитне завзяттяІ ненависть лиш має для всіх,І незмінне прокляття.

Складна багатофігурна композиція, інспі�рована цими рядками, поєднує зображення двохсцен. В нижній частині художник відтворюєспрощені людські постаті із скорботно похи�леними головами, що немов зливаються в однеціле. В одній з них вгадується мати, що притуляєсвою дитину, неначе боронячи її. Інша ото�тожнюється з жінкою, що побивається за втра�ченим чоловіком. Поряд із фігурами — великеколесо воза — виразний символ поневірянь народу.

На другому плані — надзвичайно динамічнезображення воїнів із луками, стрілами, списами, щомчать на конях, як ми згадували, «понад головилюду того». Підкреслюючи вишуканість їх одягу,предметів кінської збруї, художник застосовує різніфактури, тонкий делікатний штрих і лінію. Гравюрасприймається як роздуми про долю народу, якомунеобхідно пройти через важкі випробування, аби,зміцнивши силу духа, встати з колін. Нагадаймоостанні рядки поеми:

І підуть вони в безвість віків,Повні туги і жаху,Простувать в ході духові шляхІ вмирати на шляху...

Вони знайшли відображення в наступнійграфічній композиції. На площині білого аркуша,яка в даному випадку позначає безмежнийпростір, змальовано велику завантажену гарбу. Їїтягнуть двоє чоловіків, докладаючи при цьомучималих зусиль (про це свідчать їх напруженіпостаті). Їм допомагає жінка, що однією рукоюштовхає віз, а іншою — підтримує дитину. Позилюдей пригнічені, голови похилені, але вонивперто торують свій шлях, не озираючись дов�кола. Поряд кволо пересувається собака, яксимвол неситого безпритульного життя. Сценатакож викликає асоціації із відносно недавніми

73


подіями вітчизняної історії — примусовим відсе�ленням українців на схід після війни.

До подій, про які не міг знати І. Франко, митецьзвертається і в аркуші до «Прологу», його вінстворив останнім. До речі, сам поет, публічночитаючи «Мойсея», «Пролог» озвучував завжди, якзакінчення, як епілог. Пригадаємо його перші рядки:

Народе мій, замучений, розбитий,Мов паралітик той на роздорожжу,Людським презирством, ніби струпом,вкритий!Твоїм будущим душу я тривожу,Від сорому, який нащадків пізнихПалитиме, заснути я не можу.

В основі епічного за характером аркуша —творчо переосмислені митцем тяжкі роздуми поетапро долю українського народу. Домінуючимелементом композиції є оповита глибоким сумомпостать Мойсея, що стоїть навколішки на колючійгілці терену, схиливши голову й затуливши обличчяруками. Його фігура уособлює образ українськогопатріота, помислами і прагненнями подібного доєврейського пророка і самого І. Франка. Позадупостаті розміщено невеличкі за розміром зоб�раження, сюжети яких прочитуються як натяки на

болючі сторінки нашої історії. На тлі палацу —пам’ятник вершнику (вочевидь, Петру І), адже біляйого підніжжя — похилені постаті, що ототож�нюються з українськими козаками, яких було взятов полон й відправлено будувати північну столицюРосії. Палаюча хата і ланцюг невільників нагадуютьпро жахливі татаро�турецькі набіги на наші землі.Як підтвердження, поряд — обриси мечеті, мінаретуй три розп’яття. А ось славні козацькі чайки, яквідгук минулих звитяг. Далі — сцена розстрілувояками людей, як згадка про жорстокі розправиенкаведистів над українськими патріотами. І назавершення сюжетного ряду — пам’ятник БогдануХмельницькому, який асоціюється з надією навільне майбутнє України. Цей аркуш відвертодемонстрував громадянську позицію автора,національно свідомого українця.

Отже, ми познайомились із ліноритамиЄвгена Безніска до поеми Івана Франка «Мой�сей». Глибоко особистісне, філософське сприй�няття поеми дозволило художнику створити непросто ілюстрації, а вповні самостійні твори,твори�роздуми. Адже ми не тільки впізнаємомотиви поеми, але й маємо можливість стежитиза думкою митця, що закодована у складній грімінливих ліній, штрихів та площин.

1. Біблія для дітей. — Київ, 1992.2. Графіка Євгена Безніска: Проспект вис�

тавки. — Львів, 1978.3. Дітчук В. Франкіана Євгена Безніска і ще

деякі штрихи до його творчості // Дзвін. —2006. –№ 8.

4. Енциклопедія сучасної України. — Київ,2003. — Т. ІІ. — С. 380.

5. Олійник Г. Іван Франко захопив мене на�довго... // Українська культура. — 2006. — № 8.

6. Островський Г. Дві львівські гілки // Віт�чизна. –1969. –№ 6.

7. Скульптура Феодосії Бриж. Графіка ЄвгенаБезніска: Проспект виставки. — Львів, 1973.

8. Франко І. Вибране. — Київ: Школа, 2005.9. Яців Р. Львівська графіка. 1945–1990.

Традиції та новаторство. — Київ: Науковадумка, 1992.

10. Яців Р. «Мойсей»: Франко, Безніско — часо�простірний діалог // Дзвін. — 2006. — № 8.


Лінорити Євгена Безніска з музейної колекції,що демонструються під час уроку

Ілюстрації до поеми І. Франка «Мойсей»: Гр-124–140 (17 одиниць)

74



Тетяна Яблонська: життя і творчістьМистецький урок для дітей старшого шкільного віку і студентської молоді

Тетяна Нилівна Яблонська (1917–2005),народний художник України, академік Академіїмистецтв, лауреат Державної премії України іменіТараса Шевченка, Герой України — одна з найви�датніших постатей в мистецтві другої половиниХХ століття, й належить вона не лише українській,а європейській культурі.

Народилась майбутня художниця в російсь�кому місті Смоленську, але ще дівчинкою переї�хала з родиною до Кам’янця�Подільського. Їїбатько був хранителем Смоленської картинноїгалереї, а в Кам’янці працював учителем малю�вання. Саме в цьому мальовничому місті ТетянаНилівна закінчила школу, там минула її юність івизріло бажання стати художником.

З 1935 по 1941 рр. вона навчалась у Київсь�кому художньому інституті, вийшла заміж,отримала диплом. Коли почалася Велика Віт�чизняна війна, молода жінка потрапила в ева�куацію на Волгу. В Саратові народилася її першадонька Олена. (Всього Тетяна Нилівна народилай виховала трьох доньок. Усі вони стали худож�ницями, усі мали своїх дітей. Старша живе вАлма�Аті; середньої, Ольги, найбільш талано�витої з сестер, вже не має на цьому світі, вонапомерла 1999 р. у п’ятдесятидворічному віці.Молодша, Гаяне, жила з матір’ю й піклуваласяпро неї до самої її смерті).

Але повернімося до воєнного лихоліття. Післянародження дитини Тетяна Нилівна працювала вколгоспі в одному із сіл Поволжя. Все доводилосяробити — і косити, і скиртувати, і мішки тягати;отже, молода жінка повною мірою звідала непо�сильну працю, що лягла тоді на жіночі плечі.

У 1944 році, коли Київ був визволений відфашистських загарбників, Яблонська повернуласядо цього міста, яке стало їй рідним, і в якому вонапрожила усе подальше життя.

І ось тоді, в перші повоєнні роки, до неїприйшла приголомшуюча слава; художницяотримала не лише офіційне, а дійсно все�народне визнання.

Її знаменита картина «Хліб» у 1949 році булаудостоєна Державної премії (яка тоді називаласяСталінською). (Всього Державною премієюхудожниця нагороджувалася тричі: вдруге — 1951року за картину «Весна», втретє — 1979 року заполотно «Льон»).

Перед вами — репродукція картини «Хліб».Люди воєнного і повоєнного покоління чудово їїпам’ятають, бо вона стала символом свого часу. Наній зображено величезний колгоспний тік, запо�внений купами золотої пшениці, і між ними —жінки в сніжно�білих хустках, чиї спритні рухи таусміхнені обличчя створюють враження дружньої,радісної, сказати б, натхненної праці. Центральнапостать ніби закликає до змагання. Але не трудо�вий процес сам по собі привабив художницю, азагальне емоційне піднесення народу першихповоєнних років, надія на щастя й добробут. І всеце вповні вдалося передати в картині, що увійшладо золотого фонду образотворчої класики (воназберігається у Москві, в Третьяковській галереї).

Звичайно, якщо б подібне полотно буловиставлене сьогодні, воно навряд чи мало биуспіх. «Хліб» — хоча й прекрасна, та все жісторія. І доречно згадати, що пов’язана вона зХмельниччиною.

Влітку 1948 року художниця побувала водному з кращих колгоспів України того часу, уселі Летава Чемеровецького р�ну Хмельницькоїобласті (тоді вона ще називалась Кам’янець�Подільською), і там виконала безліч етюдів знатури, замальовок місцевих жителів. Ось один зних. Ми бачимо поясне зображення усміхненоїжінки в русі, з обертом голови праворуч, в білійхустині, зав’язаній на потилиці. Ця робота євласністю нашого музею, як і всі інші, представленіна невеличкій виставці, підготовленій спеціальнодля цього уроку.

В основному, це також етюди, виконані знатури. Останнє за часом створення полотнодатоване 1992 роком. Звичайно, ця виставка ніякоюмірою не претендує на висвітлення усіх етапівшляху, що його подолала художниця; ми не бачимотут масштабних, загальновідомих полотен. І все ж,ці роботи дають можливість для досить предметноїрозмови про творчість Т. Н. Яблонської.

Все було в її змістовному, бурхливому житті:і запаморочливі злети, і, здавалося б, безвихідькризових станів; адже художниця, яка була длясебе найсуворішим суддею, неодноразово перео�цінювала зроблене, відмовлялася від вже досяг�нутого і все починала спочатку.

Один з важких періодів в її творчості наставна початку 1950�х років. Була слава, була найвища

75


міра офіційного визнання — всього через два рокипісля «Хліба» мисткиня отримала другу Ста�лінську премію. Але річ в тім, що картина «Весна»не принесла Тетяні Нилівні внутрішнього задо�волення, вона писала її, намагаючись відповідатижорстким вимогам, що існували в художньомуінституті, де вона тоді викладала. Навіть най�менший прояв будь�яких живописних, фор�мальних пошуків розцінювався як відхід відпринципів реалізму. І картина, за словами самоїхудожниці, вийшла протокольно�натураліс�тичною і нудною. І раптом — Державна премія!Значить, все правильно, й треба писати саме так?Але внутрішнє єство творця протестувало протитакого підходу, і Яблонська почала втрачатинатхнення. Вона стала обмежуватись невеличкимикартинами, на яких писала, в основному, своїхдітей, і з болем думала, що кульмінаційний моментїї життя і творчості вже минув...

Тепер ми знаємо, що це зовсім не так. Життятривало, і зміни в ньому, пов’язані перш за все зрозвінчанням культу особи Сталіна, зі свіжимвітром в усіх сферах творчості, надзвичайновплинули на Т. Яблонську. Вона багато їздила покраїні в 60�ті роки, побувала у Вірменії, Закарпатті,Поліссі. Наслідком цих подорожей — перш за всеУкраїною — стало захоплення народним мис�тецтвом, його декоративністю. В картинах цьогоперіоду постає зовсім інша, нова Яблонська. Воназнову працює з натхненням і створює цикл полотенза народними мотивами («Весілля», «Вдови»,«Наречена»). На нашій виставці до цього періодуналежить лише одне полотно — «У Голосіївськомулісі», датоване 1962 роком.

Тематично воно не має ніякого відношення дофольклорних мотивів, це просто пейзаж, куточоккиївської природи. І про захоплення художницінародним мистецтвом свідчить лише манераписьма. Мисткиня не має на меті відтворенняточних форм предметів, природних об’єктів. Вонане деталізує їх, а подає узагальнено. Так, кущ напершому плані або крони дерев на пагорбі переданіколірними плямами, утвореними широким мазком.Тому пейзаж набуває певної площинності й того,що називається «декоративною узагальненістю»;саме вона властива народному мистецтву.

Але через якийсь час Тетяна Нилівнавідчула, що вся напруга тих почуттів булавикористана, а знайдений прийом вичерпав себе.І на межі 60–70�х років у її творчості зновувідбуваються зміни.

Велике значення для становлення новоїтворчої манери мали подорожі до Італії, яку вонадвічі відвідала у 1970�х роках. Зустріч з полотнамиіталійських майстрів була для неї справжнімпотрясінням. Тетяна Нилівна пише в Італіїчисленні пейзажі�враження, що цілком захопилиїї. Вона привезла додому десятки етюдів, до яких

зверталася і пізніше, переписуючи їх знову і знову.В нашій колекції про ці подорожі нагадує неве�личке полотно: «Венеція. Храм Санта МаріяФрарі» (1974 р.). Саме в тому мистецькомусередовищі художниця відчула потребу знайтисвій власний живописний еквівалент, щоб вира�зити природу мовою образотворчого мистецтва.Вона звертається до досвіду імпресіоністів.Імпресіонізм — напрямок в мистецтві останньоїтретини ХІХ — поч. ХХ століть. Термін походитьвід французького «impressiоn», що означає «вра�ження». «Художник повинен писати тільки те, щовін бачить і так, як він бачить» — таке було гаслоімпресіоністів. Вони прагнули передати безпо�середні, швидкоплинні, миттєві враження відсприйняття натури. Багато працювали на пленері,тобто під відкритим небом. Імпресіоністи некористувалися змішаними фарбами, вони розкла�дали складні тони на чисті кольори і писалироздільними мазками чистого кольору, які булирозраховані на оптичне змішування при сприй�нятті картини глядачем. Найбільш чітке вира�ження принципи імпресіонізму отримали уФранції в творчості таких художників, як КлодМоне, Каміль Піссаро, Альфред Сіслей та ін. Вонистворили винятково світлий, трепетний, напов�нений повітрям живопис.

Все сказане не означає, що Т. Яблонськастала імпресіоністкою. Ця мистецька течія у всійсукупності своїх філософських, світоглядних засаддавно вже не існує, вона належить історії. Простосучасні художники в своїй творчості викорис�товують ті чи інші окремі прийоми різних мистець�ких течій і напрямків. Так і Яблонська. Середімпресіоністів найбільше вона цінувала творчістьКаміля Піссаро, складну, багату поверхню йогополотен. Саме в напрямку ускладнення живо�писної поверхні змінюється і її власна творчаманера. Це можна відчути, якщо порівняти вжерозглянуте полотно «У Голосіївському лісі» зкартиною «Над ставом». Остання датована 1973роком, тобто часова відстань між ними — 11 років.Вони дуже близькі між собою і в жанровомувідношенні, і за сюжетними мотивами. І тут, ітам — пейзаж, куточок природи з водною по�верхнею ставка на фоні дерев; твори схожі й заколоритом — обидва побудовані на відтінкахзеленого кольору. Але в другій роботі колірніплями утворені не широкими, узагальнюючимимазками, а численними дотиками пензля. Томуконтури предметів нечіткі, розпливчасті, виникаєвраження вібрації живописної поверхні. Цевраження ще більше посилюється в наступному,змістовно і колористично близькому, етюді«Ввечері», і в зовсім інших за змістом і колоритомтворах — «Зимовий день», «Старий Тбілісі». Мибачимо, що контури форми ніби розчиняються увібрації світла й повітря. Ці речі зроблені у 1980�х

76


роках, які сама Яблонська називала станомзавоювання живопису. Це було повернення післяусіх «заростаючих стежинок» натуралізму ідекоративності. Художниця просто давала волюсвоїм почуттям і задумам; ніякі перепони в її душіне стримували вільного, живого плину творчогопроцесу. Яблонська ніби знайшла свою власнумову. Але це не означає, що надалі вона була тількитакою; форма її творів залежить від теми, відвнутрішнього емоційного ладу, який щоразувимагає своєї пластики — щоразу нової навіть водного й того самого художника. Можемо переко�натися в тому хоча б на прикладі оцих двохпортретів. На першому («Застудилася») — онукаТетяни Нилівни, дочка її середньої доньки ОлениОтрощенко, Сашенька Ласкаржевська�Брікова.Перед нами — семирічна дівчинка у світло�зеленійсукні, що сидить, спираючись на подушки. Шиязамотана зелено�коричневим шарфом; пасмазаплетеного в коси русявого волосся спадають наобличчя. Погляд спрямований на чорно�білекошеня , що його пестить дівчинка. На білійтканині постільної білизни — сіруваті, блакитні,рожеві рефлекси.

На другому портреті — молодша донькахудожниці, Гаяне Атаян. На сірувато�коричневомуфоні — погрудне зображення молодої жінки, втемно�червоному вбранні, півоберт праворуч,погляд донизу. Зібране на потилиці каштановекучеряве волосся спадає за спину. Живописнаповерхня полотна утворена дрібними мазками.

Тетяна Нилівна писала портрети протягомвсього життя, і завжди прагнула, щоби кожналюдина постала в своїй індивідуальності, життєвійнеповторності. Дуже часто це були портрети самеблизьких людей, оскільки з ними легше знайтиспільну духовну мову, і завжди це різні пластичніобрази, різна людська й живописна стихія.

Останнє за часом виконання полотно, дато�ване, як вже зазначалося, 1992 роком,— «Підлипами». Воно було написане в Седневі, містечкуЧернігівської області, де знаходиться Будиноктворчості Національної спілки художників Украї�ни, і де багато працювала Тетяна Нилівна. Ось яксвого часу вона сама про це розповідала: «Тутросли мої діти, тепер ростуть онуки. Зараз меніважко ходити далеко, і я майже не бачу ні річки,

ні луків, ні пагорбів. По більшості, я сиджу наганочку в глибині старого саду... Мені видновеликі липи, що ростуть поруч, сад із старимияблунями, столики під липами, блакитна веранда.З ганочку і з лавець навколо я написала вжедесятки етюдів. Але життя дарує все нові від�чуття, все нові варіації».

Велика кількість написаних в Седневі пейзажівекспонувалася на персональній виставці ТетяниНилівни, що відбулася в нашому музеї у 2000 році, за5 років до смерті художниці. Більшість виставленихтоді пейзажів (як і той, що бачите зараз) — неяскравій неефектні з точки зору живопису та композиції;вони найчастіше відтворюють якійсь перехідний,невизначений, невловимий стан природи, світло�повітряного середовища.

З Седневим пов’язане й оце останнє полотноз музейної колекції («Щастя»). Саме там ТетянаНилівна захопилася плетінням із соломи деко�ративних ляльок. Вони нагадували їй образиякихось праслав’янських оберегів, символівдавнини. Потім вона заходилась їх малювати. Таквиникла ціла серія картин, це — одна з них.

На згаданій виставці була представлена щеодна велика серія робіт, яку умовно можнаназвати «Вікна та інтер’єри». На полотнах —відкриті й зачинені балконні двері, віддзе�ркалення в них дерев, будівель, неба, нескінченнізміни в природі. Таке «звуження горизонту», щопояснюється станом здоров’я художниці, яка вжене могла виходити за стіни власної квартири, вякомусь розумінні цей горизонт розширило,відкрило красу і поезію там, де, можливо, вона непомічала їх раніше.

І ще раз процитую слова Тетяни Нилівни:«Люблю працювати на самоті, сам на сам зприродою і своїми почуттями, у тиші та спокої».«Тепер я прийшла „на круги своя“, відчуваю, що втворчості я повністю вільна». Ця внутрішнясвобода і невимушеність відчувається в її каме�рних полотнах останнього періоду, в яких поєд�нується безпосередність емоційного сприйняття,щирість почуттів з мудрістю набутого досвіду.

Ще за свого життя Тетяна Нилівна Яб�лонська вийшла за межі індивідуального буття істала часткою нашої історії.

77


1. Хліб. Етюд. Картон, олія. 23,5 × 32,2 см.1949. Жс-221

2. У Голосіївському лісі. Полотно, олія.62 × 72 см. 1962. Жс-90

3. Над ставом. Полотно, олія. 50,3 × 44 см.1973. Жс-84

4. Венеція. Храм Санта Марія Фрарі. Полотно,олія. 42 × 36 см. 1974. Жс-82

5. Застудилася. Етюд. Полотно, олія.53 × 50,3 см. 1980. Жс-85

6. Старий Тбілісі. Полотно, олія. 52 × 53,5 см.1981. Жс-86

Список творів Т. Н. Яблонської з колекції музею,що демонструються під час уроку

7. Портрет дочки Гаяне. Полотно, олія.50,5 × 47 см. 1982. Жс-88

8. Зимовий день. Етюд. Полотно, олія.65 × 64,4 см. 1983. Жс-83

9. Ввечері. Етюд. Полотно, олія. 38 × 40 см.1985. Жс-87

10. Щастя. Полотно, олія. 46 × 41 см.1991. Жс-781

11. Під липами. Полотно, олія. 60 × 65 см.1992. Жс-711

1. Тетяна Яблонська. Живопис. Графіка:Альбом / Автор�упорядник І. Бугаєнко. —Київ: Мистецтво, 1991.

2. Тетяна Яблонська. Пори року. Живопис: Каталог виставки. — К., 2002.

3. Блюміна І. Натхнення справжнього митця //Культура і життя. — 2002. — 6 берез.

4. Верба І. Per aspera ad astra // Образотворчемистецтво. — 1992. — №4. — С. 27–29.

5. Верба І. Світ поезії і краси // ЛітературнаУкраїна. — 1998. — 26 лют.

6. Короткевич Е. Душа яблони // Советскаякультура. — 1989. — 25 мая.

7. Орехова А. Кроны украинского сада. ЕленаЯблонская. Эскиз в сумраке эпох // Зеркалонедели. — 2008. — 16 авг.

8. Приймак О. Шлях до безсмертя // Культура іжиття. — 2007. — 30 трав.

9. Соловйов О. Живописний світ ТетяниЯблонської // Образотворче мистецтво. —1987. — № 2. — С. 9–12.

10. Татьяна Яблонская: о себе // Зеркалонедели. — 2005. — 25 июня.

11. Федорук О. Сам на сам зі «світом вікна» //Образотворче мистецтво. — 2004. — № 2. —С. 26–27.

12. Федорук О. Малярська зірка на межі вічного// Образотворче мистецтво. — 2005. — №3. —С. 60–61.

13. Юхимець Г. Уроки Яблонської // Культура іжиття. — 1987. — 22 лют.

14. Яворивский В. И вновь ломает кисть... //Советская культура. — 1988. — 5 янв.

15. Ukrainian artist T. N. Yablonskaya / Compiledby quan shanshi. — Shandong fine artspublishing house. — 2008. — 252 р.


78



Глина одухотворена:декоративно�прикладне мистецтво кераміки

Мистецький урок для дітей старшого шкільного віку і студентської молоді

Сьогодні я спробую хоча б дуже коротко,схематично розповісти про виникнення та роз�виток декоративно�прикладного мистецтва кера�міки, про його багатовікову історію.

Під час цієї розмови не можна уникнутизгадки про творчість народних майстрів�керамістів, носіїв великої, давньої художньоїкультури. Але головну увагу хотілося б зосе�редити не на народному гончарстві, а на твор�чості професійних художників�керамістів,роботи яких складають колекцію керамікинашого музею. Знайомство з цією колекцією —головна мета нашої зустрічі.

Почнемо з того, що слово «кераміка» походитьвід грецького «keramos», що означає «глина».

Отже, кераміка — це загальна назва всіх видіввиробів з обпаленої глини. Люди дуже давнопомітили, що глина при змішуванні з водоюперетворюється на пластичний матеріал, легкопіддається ліпленню, формуванню, а при обпаленністає твердою, кам’янистою. Існує легенда про те, щопервісні люди плели посуд з гілля і обмазували дляміцності глиною. Випадково потрапивши у вогонь,посуд ставав кам’яним, а дерево вигоряло. Зви�чайно, легенду цю навряд чи можливо перевірити.Проте достеменно відомо, що глина супроводжуєусю історію формування людського суспільства.Житло, піч, посуд, речі для відправлення релігійнихкультів і календарної обрядовості, дитячі іграшки —все це робилося з глини. Саме керамічні уламкискладають основний матеріал археологічних дос�ліджень. Цілі археологічні культури, які змінювалиодна одну (в тому числі і на території сучасноїУкраїни), визначаються (а часто і називаються) затим чи іншим типом кераміки (культура кулястихамфор, культура шнурової кераміки тощо). Апередувала їм трипільська культура, її племенарозселялись на території України та Молдавії.Датується вона четвертим тисячоліттям до н. е.Назва культури походить від назви села Трипілля,поблизу Києва, де під час розкопок в кінці XIXстоліття вперше була знайдена кераміка певноготипу (ліпні фігурки людей, тварин, посуд, розпи�саний спіралевидними малюнками). Трипільськукультуру називають ще культурою розписноїкераміки.

Серед цих археологічних знахідок зустрі�чаються речі виняткової художньої вартості.

Перед вами — зображення глиняної посу�дини, виготовленої трипільськими майстрамибільш як 5 тисяч років тому. (Знайдена біляс. Старі Баражі, що в Молдавії. Опубліковано увиданні: Энеолит СССР. — М., 1982. — С. 241.).

Орнамент, який вкриває поверхню посудини,має глибокий символічний зміст. Серед найбільшрозповсюджених символів трипільського орна�менту — солярні знаки, якими позначалося сонце.Ми бачимо тут такий знак у вигляді кола з хрестомвсередині. Ось такою хвилястою лінією позна�чалась вода. Це — магічні, священні знаки, пов’я�зані з релігійними обрядами вшанування Вогню іВоди, двох, як вважали трипільці, найважливішихскладників Всесвіту. А напівсферична формапосудини символізувала власне Всесвіт. Булиокремі прийоми для зображення землі, її родю�чості, плодючості тварин, для позначення дерева —символу життя тощо. Ця образна символіка тодічиталася легко кожним; зараз же її зміст від�чувається тільки вузьким колом спеціалістів, алеж кожен з нас може сприйняти інші ознаки цихречей — їхню красу, художню довершеність.Подивіться на вишукану, досить складну формуцієї посудини, її гармонійні пропорції; звернітьувагу, як невимушено нижня, конусоподібна,частина переходить у верхню, опуклу, кулясту, звузькою шийкою, діаметр якої приблизно до�рівнює діаметру денця; як плавно вигинаютьсявінця, немов повторюючи лінії тулуба; як майс�терно закомпоновано ритмічний орнамент наповерхні. Людина, яка створила цю річ, малабездоганний художній смак.

А між тим стародавні майстри не вважалисебе художниками. І тоді, і в подальші часи вонизалишались орачами, мисливцями, скотарями, а увільний від сільськогосподарських робіт часвиготовляли необхідні в господарстві та в побутіречі. Те суспільство не знало мистецтва як такого,як окремої сфери людської діяльності, але воно незнало й вузькоутилітарного, позаестетичногоставлення до будь�якого предмету чи явища.Кожна річ, яка використовувалась у повсяк�денному житті людини, органічно поєднувалаужиткові та естетичні якості, тобто користь і красу;культура матеріальна була нерозривно пов’язаназ культурою духовною. Саме в такому поєднанніполягає феномен народного мистецтва, яке за

79


своєю природою є декоративно�ужитковим (абодекоративно�прикладним).

Століттями формувався колективний твор�чий досвід народних майстрів. Величезну роль вподальшому розвитку керамічного виробництвавідіграло винайдення гончарного круга (цесталося у перших століттях нашої ери). З йогопоявою форми глиняних виробів та засоби їхдекорування стають все більш різноманітними.

І хоча народне гончарство, як вже було сказано,не є головним предметом нашої розмови, я хотіла бпоказати вам виріб одного а найвизначнішихгончарних осередків Поділля, розташованого в м.Смотрич, що на півдні нашої області.

Перед вами смотрицька миска. За формоювона нагадує напівкулю, має нешироке денце такороткі вінця. Типовим для смотрицьких мисок єтакож біле тло. Саме краса цього білого фонуцікавила тамтешніх майстрів. Вони тонко від�чували його декоративне значення, враховувалийого вирішальну роль у створенні подальшихорнаментальних композицій. Один з улюбленихваріантів цих композицій — мотив птаха, щовплівся серед декількох гілок з листками таквітами. Проте це були не бачені в природі квіти,пташки, а — витвори фантазії, породжені твор�чістю і мистецьким досвідом майстрів. Ми бачимоі умовність зображення, і узагальненість форм;саме ці прийоми — умовність та узагальнення —якнайширше використовуються в сучасномупрофесійному образотворчому мистецтві! Вражає,що всі елементи цієї композиції розташовані такимчином, що не виникає згущення, тісноти чиподрібнення. Ані сліду міщанської рясності, якаінколи видається за «народність»! Ледь жов�туватий колір тла чудово гармонує з чистим,насиченим зеленим та вохристим. Витонченість,стриманість, такт і високий художній смак відзна�чають гончарні вироби народних майстрів.

Таких гончарних осередків, подібних доСмотрича, в Україні були не десятки, а сотні, длякожного з них характерні свої технічні прийоми,особливості композиційної побудови, власнасистема орнаменту та своя кольорова палітра. Отже,кожен з цих осередків — це самостійна художняшкола, яка віками зберігає кращі надбання ми�нулого. Таким чином, народне мистецтво — цемистецтво традиційне. Хоча в руслі традиції творчафантазія майстрів невичерпна. Ви не побачите двохабсолютно однакових смотрицьких мисок абовиробів будь�якої іншої художньої школи. Тра�диційність захищала його від сторонніх явищ,запобігала проникненню в народну культуру чужихдля неї елементів, й одночасно була надійнимінструментом освоєння цією культурою того, щомогло органічно увійти в неї.

Але сьогодні мистецтво кераміки розви�вається не тільки в традиційному руслі народної

творчості, його збагачує діяльність професійниххудожників�керамістів.

Будь�яке професійне мистецтво заглибленесвоїм корінням в народну культуру. Але, на відмінувід неї, переважаючими тенденціями в профе�сійному мистецтві є не наслідування традицій,певних канонів, а, навпаки, спростування будь�якихстереотипів, прагнення до новаторства, творчогопошуку, експерименту. Чому так?

Річ в тім, що народне мистецтво — колек�тивне, в тому розумінні, що майстер відчуває себеневід’ємною частиною колективу, світу, космосу,він відтворює цілісне світосприйняття народу,натомість професійне мистецтво гранично інди�відуалізоване, бо митець в кожному акті твореннябудує свою власну модель світу, виявляє своєособисте, неповторне внутрішнє «я». Отже,

народне мистецтво — традиційне і колективне,професійне мистецтво — новаторське та

індивідуалізоване.Звичайно, ні в якому разі не можна сприй�

мати це як суперництво, як альтернативу, не можнаставити питання: яке ж мистецтво краще чи якемистецтво справжнє — народне чи професійне?Це — дві окремі гілки на дереві людської культури,це художні явища, які ґрунтуються на різнихсвітоглядних засадах. Але не можна сказати, щовони існують абсолютно окремо, незалежно одневід одного. Навпаки, вони постійно контактуютьміж собою. Сліди впливів професійного мистецтвана народне в окремі періоди його історії (як,наприклад, в епоху бароко) були дуже значними.Хоча народна культура, збагачуючись за рахунокзапозичень зовні, ніколи не підкорялась їм, ізавдяки традиційності, про яку ми вже говорили,зберегла свою самобутність.

Щодо професійних митців, то їхня твор�чість постійно живиться з чистих джерел народ�ного мистецтва. Але ж користуватись цимиджерелами можна по�різному. Можливо пітишляхом наслідування форм, декору і техніквиконання, властивих виробам народного мис�тецтва. Проте для спеціаліста з професійноюосвітою цей шлях, на якому народні зразки зпредмета натхнення перетворюються на кінцевумету творчості, є хибним; найчастіше він веде допсевдонародності, за якою криється професійнанеспроможність. Більш виправданим та пліднимуявляється інший підхід: при усвідомленнінаціональних коренів і знанні багатовіковихнадбань народної творчості — плекання своєїіндивідуальної образної мови, неповторнихформ втілення художніх образів, свого стилю,які могли б промовити до сучасних людей проте, що є сьогодні суттю їхнього життя.

Саме з творів таких професійних художниківформується колекція кераміки Хмельницькогохудожнього музею.

80


Але перш ніж перейти до знайомства з цієюколекцією, мушу зробити ще кілька зауважень.

Серед художніх творів, про які піде мова,практично немає побутових, ужиткових речей.

Звичайно, і зараз художники працюють надвиготовленням необхідних у побуті утилітарнихвиробів, посуду; існують промислові підприємства,що виготовляють такі речі за художніми зразками,але цей пласт декоративно�ужиткової керамікизалишається поза увагою художніх музеїв.

Ті твори, що «осіли» в наших фондах, втра�тили ужиткову функцію, притаманну кераміці в усічаси. Вони набули характеру станкових творів, якіє самодостатніми, які створюються для спогля�дання і є результатом самовираження митця.

Виявилось, що цей прадавній матеріал маєвеличезні, не виявлені попередніми епохами, мож�ливості; він придатний для поетичного осмисленнядійсності, для постановки серйозних морально�етичних, філософських проблем сучасності.

Більшість робіт з музейної колекції да�тується другою половиною 1980�х років, бо жмузей наш молодий, і формування своїх фондів вінрозпочав з 1986 року.

Переважна більшість сучасних українськихкерамістів отримала художню освіту у Львові,де існує вищий учбовий заклад, який готуєфахівців декоративно�прикладного мистецтва(тепер він називається Львівська національнаакадемія мистецтв). Не дивно, що саме Львівдовгий час був основним центром, який репре�зентував професійну кераміку. Тому саме до�робок львівських художників найбільше пред�ставлений в нашій колекції.

Одна з яскравих постатей серед львівськихкерамістів — Ольга Безпалків.

Її композиції є переконливим прикладомтого, як в творчості художника�професіонала,справжнього майстра, використовуються традиціїнародного мистецтва. Подивіться, як тактовно церобиться, наприклад, в композиції «Береги».

Вона складається з трьох предметів. Осно�вою кожного з них є форма, традиційна для різнихвидів народного гончарного посуду: глек, макітра,горщик. Але ж відтворення цієї утилітарної формине є кінцевою метою художниці; вона лише«відштовхується» від неї, щоб піти далі... Як сказаводин з критиків, «...сосудоподібі композиціїО. Безпалків немов виплескують назовні з гли�бини старих макітер різноманітні роздуми авторащодо сучасного життя» (О. Цисельська).

Кожна з цих форм є основою для невеликихглиняних фігурок, навколо неї розгортаютьсяякісь події, тобто можна говорити про певнуоповідність, фабульність цієї композиції. Її окреміфрагменти поєднуються в картину рідної землі. Іперед нами вже не розбита макітра, а гірськаущелина, по дну якої тече річка, а над схилами

ширяє птах; не перевернутий горщик, а пагорб, насхилах якого пасеться отара; не розбитий глечик,а джерело, до якого прийшла напитись корова.

Виконана ця робота шляхом вільного ліп�лення. Матеріалом для неї (та й багатьох іншихтворів художниці) є шамот.

Шамот — обпалена при високій температурівогнетривка глина, яка після подрібнення до�дається до сирої глини.

Його «груба», зерниста фактура органічновписується в образну концепцію. Поверхня кожногоз фрагментів композиції — шорстка, розтріскана,позбавлена будь�якого лоску, немов сама земля.

Ми бачимо, що лінії, якими художницяокреслює постаті та об’єми, дещо різкі, а іноді йгрубуваті. Окрім того, що ці якості увиразнюютьестетичну характеристику, вони є виявом внут�рішньої сили митця, впевненого в собі, в само�цінності власного світу. Привертає увагу тут і щеодин художній прийом, який, до речі, є свідченнямзв’язку з традиціями народного гончарства. Цеприйом часткового обливанням виробу кольо�ровою поливою. В даному випадку використанізелена та вохриста барви. Примхливий деко�ративний рисунок поливи гармонійно доповнюєліплені деталі і наповнені форми посудини�основи.

Ще одна композиція, в якій використанопосудиновидний об’єм, називається «На свято зпіснею». Вона складається з двох частин: «Коні»та «Візок». Візок, як бачимо, має форму горщика,по верхньому краю якого — 8 скульптурнихфігурок, розташованих в динамічних, неви�мушених позах. Вони співають під акомпанементскрипки та сопілки. І в цій роботі художницямайстерно користується кольором — коричневою,зеленкуватою та вохристою поливами, але і тутколір виконує, по відношенню до пластики,допоміжну функцію.

Остання робота Ольги Безпалків, яку яхотіла б вам показати (до речі, це одна з найбільшвідомих її композицій), називається «Конфлікт».

Здавалося б, оці дві тваринки, що ось�осьнакинуться одна на одну, то просто аніма�лістична жанрова сценка. Та щось зупиняє,примушує замислитись над змістом цієї конст�рукції з двох макітер, кожна з яких розфарбованав контрастні (світлий і темний) кольори. Якбискласти їх крисами одна до одної, утворився бзамкнений сферичний простір — праобраз світу.Та на них позалазили два гризькі пси, якіроздирають, розсувають площини. Верхняпосудина, на яку вони спираються, в станікритичному, рівновага буквально «на волосині».Поверхня ось�ось звалиться, і тоді конфлікт дляобох сторін закінчиться падінням у прірву...Отже, образна змістовність композиції — цесвоєрідна пересторога людству: якщо люди неприпинять ворожнечу, Земля загине.

81


Таким чином, ми бачимо, що Ольга Без�палків — це мисткиня, яка здатна піднятись в своїхтворах до наймасштабніших узагальнень.

Простота і виразність, емоційна наповненістьхарактерні і для творчості Інни Туманової�Єршової. В своїй композиції «Земна посудина»вона також вдало використовує традиційну формупосуду. Великий глечик з широкою горловиноюнемов деформувався під грандіозною вагоювласного вмісту. Але тут форма сама по собі ще нестворює образ; він народжується лише внаслідокїї «запліднення» сучасним декором, надзвичайностриманим і лаконічним. Він складається звеликого поля чорного кольору, що закриваєнижню частину посудини, та м’яких сірувато�коричневих тонів у верхній її половині. Насвітлому тлі — навскісні набризки чорних ліній.Ці мінімалізовані засоби створюють насиченийсимволічний ряд, такий же завершений і логічний,як округла форма посудини. На ній — просториземні й небесні, що зливаються в м’якій лінії обрію;земля приймає в своє лоно небесні води, набрякаєними «по вінця», щоб знов і знов повертати їх небу.

Прагнення до поєднання пластики й кольорувластиве і Уляні Ярошевич. Вона використовуєтрадиційні форми народного посуду, але, навідміну, скажімо, від О. Безпалків, У. Ярошевичточить їх на гончарному крузі. І тому вони маютьхарактерний рельєф на поверхні.

Один з кращих творів художниці — «Сіль�ські мадонни».

Три жіночі фігури — масивні, присадкуваті —складені з великих кулястих об’ємів. У виглядіаналогічних порожнистих форм вирішені атри�бути кожної фігури — ноша на плечах, діти, якихвони тримають на руках, тварини тощо. Задопомогою дрібніших ліпних деталей моде�люються руки та обличчя.

На жаль, наш музей володіє лише одною зтрьох частин цієї композиції.

Це постать жінки, що тримає в руках вівцю.Зображення фігур максимально узагальнене,умовне. Декор розміщений в окремих, компо�зиційно продуманих місцях. Чорно�білі смугидрібнозернистого геометричного орнаментуокреслюють окремі частини фігур людини ітварини. Найбільша куляста форма має сюжетнезображення (вівчарі, що випасають отару), якеактивно працює на розкриття теми.

Колірна гама розпису, виконаного ангобами,дуже стримана: чорний, білий, жовтуватий, синійкольори. (Ангоб — біла або кольорова глина, якавикористовується для декорування керамічнихвиробів. Малюнок ангобом наноситься на по�верхню виробу до його випалу).

Отже, в цій композиції, як і в багатьох іншихроботах художниці, основна роль відводитьсяполіхромному, графічно вивіреному рисунку, який

виконується на великих, наповнених формах, і маєсамостійне зображальне значення.

В нашому музеї зберігається ще одна роботаУ. Ярошевич — композиція «Дівчата», що скла�дається з двох фігур. Одна з них більш висока,струнка, друга — низенька, присадкувата. Ця роботанесе вже зовсім інші образні мотиви. Вона породжуєасоціації з археологічним матеріалом тієї ж такитрипільської культури, про яку вже йшлося. Для неїбуло характерним використання ритуальних антро�поморфних посудин, що мають вигляд круглихмисок на високих підставках. Ці підставки буливиконані у вигляді людських фігур з піднятимидогори руками. Відома антропоморфна посудина зтрипільського поселення, яка зображує дві жіночіфігури, розташовані спинами одна до одної.

Думаю, що саме такими речами навіянапластика У. Ярошевич. Ми бачимо, що кожна з цихфігур має по 2 обличчя�маски, які звернені впротилежні боки; 4 ніжки�підставки, 2 руки�ручки. У верхній частині — кругла плескатапосудина, що асоціюється з головним убором.Велике значення для створення образу тут маєрозпис, так само, як і в трипільській кераміці.Стриманий геометричний декор складається звохристих прямокутників, окреслених корич�невими смугами на сірому тлі.

Ця робота У. Ярошевич є свідченням, по�перше, інтересу художниці до прадавньої куль�тури, по�друге, непересічності самої цієї культури,кращі зразки якої надихають сучасних майстрів.

Певною мірою це стосується й творчостіЯрослави Мотики. В наших фондах зберігаютьсярізнопланові роботи мисткині. Вони свідчать про те,що вона пройшла складний шлях від композицій, вяких посудоподібні об’єми виконують роль плас�тичного стержня, до зовсім інших за стилістикоюлінійних форм, спрощених до аскетизму.

До більш ранніх (1980 р.) належить компо�зиція «Казки мого дитинства», що складається зтрьох предметів: «Вовк», «Хлопчик в лісі»,«Макове поле». Згадаймо своєрідні триптихиО. Безпалків («Береги»), У. Ярошевич («Сільськімадонни»), і дійдемо висновку, що прагнення допоєднання кількох предметів в об’ємно�прос�торову композицію, в триптих є спільним для цихльвівських художниць на певному етапі їх твор�чості. Спільним (і для цих, і для деяких іншихльвівських керамістів) є також використанняпосудиновидних об’ємів як основи, як відправноїточки для індивідуальних пластичних рішень.

Давайте більш детально розглянемо «Маковеполе». Перед нами — ще один приклад трансформаціїреального мотиву в декоративну пластику.

У верхній частині посудиновидної порож�нистої форми — рівна площина, з якої немоввиростають макові голівки. Над ними схиляєтьсяптах. Всі форми тут конструктивно спрощені;

82


основна увага приділяється точним пропо�рційним зіставленням. Стримана пластикапідкреслюється аскетичним декором, основаякого — контрастне співставлення темної і світлоїплощин, підкреслене чорними і темно�корич�невими смугами на світлому тлі.

Я хотіла б вам показати ще 2 роботи, створенідещо пізніше, в середині 1980�х років. Вонисвідчать про захоплення художниці давньоюдимленою чорнолощеною керамікою. (Виробиущільнювалися загладжуванням, а потім «томи�лися» в печі без доступу повітря. Черепок при�бирав чорного кольору з металевим полиском). Доречі, свої твори вона виконувала у відомому наЛьвівщині осередку гончарства — селі Гава�реччині. Місцеві майстри якраз і славилисявисокоякісною чорнолощеною керамікою, деко�рованою простим геометричним орнаментом.Виконуючи та випалюючи свої твори в ста�ровинних примітивних печах разом з виробаминародних майстрів, Я. Мотика немовби проникаєдо глибинних джерел народної творчості. Але риситрадиційності в її роботах поєднується з сучаснимобразним мисленням.

Давайте ще раз вдивимось в цей образселянки, створений художницею («До міста»).Сплощена, присадкувата фігура, що складаєтьсяз грубих прямокутних блоків. Плавних, м’якихліній взагалі немає. Виникає враження постійноїнепосильної ноші, яку несе ця жінка не тільки подорозі до міста, але протягом всього життя. Цяробота викликає асоціації з формально�образнимладом конструктивізму, захоплення яким спра�вило значний вплив на характер творчих пошуківхудожниці. Глибоке чорне забарвлення та злегкаблискуча поверхня черепка надають твору особ�ливої виразності. (Конструктивізм — течія вмистецтві ХХ століття, представники якої вва�жають конструкцію головним носієм художньоївиразності і виявляють конструктивну форму убудь�якому художньому об’єкті).

Львів’янка Анна Лисик — наймолодша середсвоїх колег�керамістів. Вона належить до іншогопокоління художників, і це відчувається в їїтворчості. Її роботи — найбільш фантастичні з тих,що ми побачили сьогодні. Ось ця композиція з 8предметів називається «Равлики» (1991 р.).

Перед нами ніби галерея інопланетних істот,представників неземних цивілізацій, зовнішня

оболонка яких (чи їхнє втілення для людського ока)нагадує земних равликів. На голові — складніфантастичні конструкції, що асоціюються з коло�ніями коралів, сухими колючими гілками, кістякамидивних істот або нагадують ріжки�антени. Можливо,це чуттєві органи інопланетян, як на земне око,досить обтяжливі, важкі, інколи — ажурні, але такі,що мають неземні можливості. Постава істотгордовита, обличчя піднесені догори. Восьма істотазовсім маленька, можливо, це дитинча?

Композицію виконано з шамоту. Вияв�ляється, що цей матеріал, про «грубу», зернистуфактуру якого ми неодноразово говорили сьо�годні, придатний і для створення таких естетськихречей. Художниця згладжує природну шорсткістьшамоту, натомість збагачує його поверхню вишу�каним декором, що складається з мініатюрнихоб’ємних деталей, наскрізних отворів, ретельнопроробленого рельєфного орнаменту, акцен�тованого крапковими заглибленнями, які забарв�лені пігментом.

Знайомство з музейною колекцією завер�шуємо творами черкаського художника МиколиТеліженка. У нас зберігається, зокрема, йогокомпозиція «Дніпрові пороги».

Вона виконана у вигляді трьох валунів,жовтувато�коричнева поверхня яких посіченатемними борознами, немов глибокими зморш�ками. З перетинання цих ліній виникають об�личчя, точніше сказати, лики запорізьких козаківз їх суворими рисами, вимогливими очима; вониначе проступають з глибин часу. Тут сама історіяпромовляє до наших сучасників. Взагалі мотивиісторичної пам’яті характерні для творчостібагатьох українських керамістів, небайдужих доминулого свого народу та його майбутньої долі.

На завершення мені хотілося б додати, щоавтори багатьох творів, представлених в нашійколекції (Р. Петрук, І. Туманова�Єршова, Я. Мо�тика) отримали міжнародне визнання. Вонинеодноразово відзначались спеціальними наго�родами та преміями на конкурсах керамістів уВаллорісі (Франція) та Фаенці (Італія). Томуможна сказати, що Хмельницький музей має однуз кращих в Україні збірок сучасної художньоїкераміки. Хочеться сподіватись, що наша колекція,всупереч тяжкому фінансовому становищу, вякому опинилась українська культура, будепоповнюватись новими цікавими творами.

83


1. Голубець О. Львівська кераміка. — К., 1991.2. Пошивайло І. Феноменологія гончарства:

семіотико�етнологічні аспекти. — Опішне:Українське народознавство, 2000.

3. Ілля В. Прочитання космогонічного зміступочатків сакрального трипільського орнаменту// Образотворче мистецтво. — 2002. — № 2.

4. Косів М. Глина одухотворена // Дзвін. —1994. — № 7.

5. Пошивайло І. Спадкоємність трипільськогосвітовидіння // Образотворче мистецтво. —2002. — № 2.

6. Ракус О. Синтез етнічних традицій у творчостіУляни Ярошевич // Українське гончарство:Національний культурологічний щорічник. Зароки 1996–1999. — Опішне, 1999. — Кн. 4.

7. Цисельская О. Метаморфозы // Декора�тивное искусство СССР. — 1987. — № 9.


1. Ольга Безпалків. Береги (3 предм.). Шамот,солі, емаль. В — 35 см.1987. К-163–165

2. Ольга Безпалків. На свято з піснею (2 предм.)Шамот, емаль. В — 33 см.1982. К-166–167

3. Ольга Безпалків. Конфлікт. Шамот, емаль.В — 50 см. 1985. К-168

4. Інна Туманова�Єршова. Земна посудина.Шамот, солі, емаль. В — 56 см. 1982. К-212

5. Уляна Ярошевич. Вівчар (фрагмент компо�зиції «Сільські мадонни»). Глина, гончарнийкруг, ангоби. В — 62 см. 1986. К-238

6. Ярослава Мотика. Казки мого дитинства (3предм.). Шамот, ангоби, солі. В — 71 см.1980.К-146–148

7. Ярослава Мотика. До міста. Глина, лощення,димлення. В — 37 см. 1986. К-150

8. Ярослава Мотика. Баба з куркою. Глина,лощення, димлення. В — 32 см. 1985. К-149

9. Анна Лисик. Равлики (8 предм.). Шамот,пігмент. В — 57 см. 1991. К-241–248

10. Микола Теліженко. Дніпрові пороги (3 предм.).Шамот, солі. В — 36 см. 1991. К-258–260


84


Легкий подих шовку: мистецтво розпису на тканиніМистецький урок для дітей старшого шкільного віку і студентської молоді

Розпис на тканині, про який піде мова,— лишеодин з багатьох різновидів широкомасштабногоявища у світовому мистецтві, яке називається«художній текстиль». Тому передовсім спробуємодуже стисло окреслити його «контури».

Отже, що таке «текстиль»? У нашомуповсякденному розумінні це різноманітні тка�нини фабричного виробництва, які ми вико�ристовуємо в своєму побуті. В мистецькомурозумінні — художні твори, пов’язані з вико�ристанням тканини чи волокна.

Спочатку про волокно. Знову ж таки, впобутовому плані це перш за все прядена нитка, зякої виготовляється трикотаж, килими тощо. З неїробляться й мистецькі речі — гобелени в техніціручного ткацтва. Але у світі мистецтва функціюволокна можуть виконувати зовсім нетрадиційніматеріали: мотузки, ремені, шланги, а то й паперовіта поліетиленові стрічки, відео� та кіноплівка, дріт,навіть металеві смуги... З’єднуючи такі «волокна»засобом ткацького переплетіння або простосплітаючи між собою, можна створювати різно�манітні об’ємні композиції, скульптури з волокна...До текстильних технік зараховують і композиції зваляних матеріалів (на зразок фетру, повсті), якітакож придатні для створювання не лише пло�щинних, а й об’ємних форм; і об’єкти, сформованіз рідкого паперового «тіста», що, висихаючи,зберігає надану йому форму... У 1970�х рокахматеріалом для ткання й плетення стають пагони,листя рослин. В європейському художньомутекстилі всі ці новаторські, авангардні технологіїрозвиваються досить активно. У нас в Українімасового поширення вони не набули.

Зате українські художники надзвичайнояскраво і самобутньо працюють в тих різно�видах текстилю, що пов’язані з декоруваннямповерхні готової, зазвичай, фабричної ткани�ни. Це і є художній розпис на тканині, самевін — в центрі нашої уваги.

Слід сказати, що до розвитку та теоретичногоосмислення цього виду мистецтва наш музей маєбезпосереднє відношення.

Річ в тім, що у 1994�у році ми провели в цихзалах Першу Всеукраїнську виставку сучасногохудожнього розпису на тканині, яку назвали«Презентація’94»; відбулася також наукова кон�ференція за участю провідних українських мис�

тецтвознавців. Ми видали каталог виставки. Її малиможливість оглянути не лише хмельничани; вонаекспонувалася у Києві, в Українському домі, таСанкт�Петербурзі в рамках ІІ Міжнародногосимпозіуму з текстилю «Белые ночи».

У 1997 році ми провели другу Всеукраїнськувиставку — «Презентацію’97» і також видали їїкаталог. Найголовнішим наслідком цих мис�тецьких акцій була значна активізація творчостіїх учасників і взагалі українських митців, щопрацюють в означеній ділянці. Твори, що скла�дають музейну колекцію розписних тканин,залишились саме після цих виставок.

Перш ніж перейти до їх розгляду, зробимо щеодне уточнення. Термін «художній розпис натканині» охоплює всі різновиди технологійповерхневої орнаментації тканини. Їх існує доситьбагато. Одна з технік передбачає розпис тканиниза допомогою воскової суміші. Називається вона«батик», і саме про неї піде мова.

Вважають, що тканини в техніці батикавиготовлялися вже в Стародавньому Єгипті; їхрозписували фарбами в Древній Греції, Китаї таЯпонії. Але найвищого розквіту це мистецтводосягло в Індонезії, на острові Ява. «Батик» — цеслово малайської мови, що нею розмовляютьнароди Індонезії, і воно є назвою тканини,розписаної вручну із застосуванням гарячоговоску. Різновидами цієї техніки послуговуються йсучасні художники.

Сутність процесу найлегше зрозуміти наприкладі роботи київського митця ВолодимираКорженка із циклу «Легенди». Легко тому, що вонапроста за колірною гамою, яка включає лише 3кольори: білий (природний колір тканини —бавовняного полотна), жовтувато�вохристий такоричневий. Щодо образного змісту, то скажемолише, що він апелює до тисячолітньої історіїУкраїни�Руси, її культури. На тлі вписаного вквадрат кола — зображення міфологічного птаха,заповнене літерами старослов’янської абетки.

А тепер зупинимось на технології ство�рення цього малюнку.

Отже, перед художником — шматок білогополотна. Звичайно, в його уяві вже існує те, щовін хоче втілити. Він знає, які кольори будутьзадіяні. Іноді (хоча й не завжди) митець олівцемнаносить на тканину контур зображення. Думаю,


85


що в даному випадку було саме так, бо цеймалюнок лінійний, чіткий. Сказати б, графічний,він дуже нагадує зображення на папері, скажімо,книжкову ілюстрацію.

Далі настає черга розтопленого бджолиноговоску (як правило, він змішується з парафіном успіввідношенні один до двух). За допомогою пензляхудожник вкриває (замальовує) цією сумішшю тіфрагменти зображення, які повинні залишатисябілими, тобто зберегти колір самої тканини. У нас —це широка біла смуга по периметру. Після цьогополотно цілком занурюється у розчин жовтоїфарби — найсвітлішої з тих, що будуть задіяні.

Що маємо після фарбування? Жовтий квад�рат всередині й вкриту воском білу смугу попериметру. Вона не зафарбувалася, бо віск «відш�товхує» фарбовий розчин, «резервує» тканину відфарбування, тому на професійній мові художниківвоскова суміш називається резервом. Коли тка�нина висохне, приступають до наступного етапу.Знову рідким воском художник малює ті деталізображення, які повинні залишитися жовтими,тобто тло в колі й літери. Після чого полотнозанурюється в розчин коричневої фарби, яка«перебиває» жовту, і не закриті воском ділянкифарбуються в коричневий колір. Таким чином,після другого фарбування отримуємо кінцевезображення. Коли тканина висохне, віск вида�ляють, розтопивши його звичайною праскою.

Але тут є ще один нюанс. Звідки взялося оцекоричневе «павутиння» на білому й жовтому тлі?Воно з’явилося не випадково і є часткою ху�дожнього задуму. Як досягається такий ефект?

Перед другим фарбуванням художник зми�нає полотно в руках, порушуючи цілісністьвоскового шару; він розтріскується в багатьохмісцях, і фарба просотується крізь ці тріщинки,утворюючи отаку «павутинку». Цей прийомназивається «кракле». Зовні подібне явищезустрічаємо в малярстві. На старих картинахфарбовий шар розтріскується під впливом часу, ів ньому утворюється сіточка тоненьких тріщин,яка називається «кракелюр». Зрозуміло, що тамце абсолютно не залежить від волі художника. А вбатику подібний ефект створюється свідомо.Інколи це просто формальний засіб, який урізно�манітнює зображення; в інших випадках, як�от вцьому творі, він має певне змістовне наван�таження, підкреслюючи, що витоки створюваногообразу — в глибинах часу.

Технологічний процес, котрий ми щойнорозглянули, є класичним, найдавнішим ва�ріантом воскового розпису, і називається він«гарячий батик». (До речі, ті, хто розписував яйцядо Великодня, зрозуміли, що ця техніка абсо�лютно ідентична техніці створення традиційноїукраїнської писанки; відмінність лише в тому, щорозпис створюється на різних поверхнях: в

одному випадку — на тканині, в іншому — наповерхні яйця).

Як бачимо, ця технологія доволі трудо�містка. В розглянутій роботі тканина фарбу�валася лише двічі, бо задіяні всього два кольори —жовтий та коричневий. А якщо зображеннябагатобарвне? Скільки кольорів, стільки разівфарбується тканина (починаючи від найсвіт�ліших до найтемніших відтінків).

Щоправда, сучасні художники вносять в цейпроцес деякі зміни. Наприклад, тканина не обов’яз�ково цілком занурюється у фарбуючий розчин.Потрібний колористичний ефект митець можеотримати, підмальовуючи пензлем окремі фраг�менти. Так, в «Соняшниках» харків’янки ЛюдмилиБулижкіної зелений колір, скоріш за все, пензлем(або тампоном) накладався поверх жовтого.

В техніці гарячого батику виконана й оцяробота — «Сексуальний пейзаж» київської бати�кістки Ольги Потієвської. В таких речах важкоуявити послідовність технологічних операцій,на кожному етапі художник застосовує до�даткові прийоми, специфічні ефекти, іноді —якісь авторські знахідки.

Проте більшість сучасних митців�текс�тильників надає перевагу іншому різновидувоскового розпису, що має назву «холоднийбатик». Він простіший за технологією, і передбачаєзастосування не гарячого воску, а холодноїрезервної суміші, до складу якої входить гумовийклей, бензин і трішки парафіну. Спеціальнимінструментом, який називається «тьян�тінг» і дужесхожий на звичайний писачок, на тканину нано�ситься лише тоненька лінія, що утворює контурмалюнку. Їй можна надати будь�якого кольору. Вданому творі (О. Зубченко�Костенко, «Трійця»)вона золотиста. А потім художник просто малює,звичайними пензлями або тампонами наносячифарбу. На прикладі цієї роботи добре видно, щорезервна лінія не лише окреслює контур, а йвідокремлює один колір від іншого, не дає змі�шуватись фарбам там, де, за задумом художника,вони повинні мати чітку межу. Взагалі ж тка�нина — дуже чутливий матеріал, і фарби на нійрозтікаються, змішуються між собою (особливо,якщо тканину попередньо змочити). Така їївластивість активно використовується митцями.Яскравим прикладом можуть бути твори киянкиТетяни Мисковець, яку цікавить дохристиянськийперіод історії нашого народу, його прадавні звичаїта обряди. В її батиках «Поклоніння сонцю» та«Ніч на Івана Купала» нуртує язичницький дух.В цих роботах підкоряє відчуття свободи й радостітворчості. Можливо, таке враження виникає тому,що використання резервуючих речовин тутзведено до мінімуму, і мисткиня вдається до такзваного «вільного» розпису, тобто просто малюєна шовку. Колір розтікається прозорими аква�

86


рельними патьоками. В таких розписах дужеважливий елемент імпровізації, акварельноїнепередбачуваності. Але він поєднується з дос�коналим володінням ремеслом: кожний мазокпензля тонально вивірений і лягає на необхіднемісце, творячи магічну поезію прозорих кольорів.

На думку деяких дослідників, саме вільнийрозпис є пріоритетною лінією розвитку в цьомувиді мистецтва; для його означення з’явився навітьтермін «текстильне малярство».

Вільний розпис переважає і в творах однієїз найбільш талановитих, самобутніх українськиххудожниць — Наталії Максимової (живе і працюєв Донецьку). В них виявляється також тяжіннядо інтелектуалізації розпису. Ось в яку словеснуформу втілює сама художниця своє «Посланнядощу та вітру». «Вихрь, в котором объединилисьдве стихии. Он прекрасен своей энергией, онможет увлечь, он может много рассказать о путях,которыми мы идем. В его потоках можно найтипризнаки, следы побывавших здесь прежде нас,как перо, оставшееся после улетевшей давноптицы. Все может быть унесено и перемешано, новсегда остается что�то неизвестное, что�то, чтоскрывает в себе тайну всех наших путей, памятьвсех предыдущих посланий. Птица может уле�теть, но яйцо, оставленное ею, обещает, что всевернётся и повторится снова« (ART�Альбом«Территория�Текст». Киев, 1996).

І ще одна, не менш яскрава, особистість вукраїнському батику — львів’янка Наталка Шимін.

Її роботи відзначаються дивовижним спо�лученням конкретного й умовного. Вони відт�ворюють цілком реальні життєві ситуації, але уформах, яких не існує в реальному житті. І требауважно, не кваплячись, вдивитись в ці форми, щобзрозуміти: в цій роботі («Червона калина») худож�ниця відтворила атмосферу львівської кав’ярні.Перед нами — заповнене людьми приміщення зприглушеним освітленням, в якому людські постатіта тіні від них нечіткі, плинні. На столиках, щонагадують дивовижні квіти на тендітних стеблах,парує в горнятках гаряча кава. М’яка пластикаформи, вишуканість лінії, витончений смак кольо�рових сполучень — все це є свідченням високоїпрофесійної культури мисткині.

Автор наступної роботи — хмельницькахудожниця Надія Борецька, єдина «текстиль�ниця» серед тутешніх митців. Вона також бралаучасть в обидвох «Презентаціях», мала персо�нальні виставки в нашому музеї. Ця річ належитьдо серії творів, для яких джерелом натхнення булапервісна культура, наскельні малюнки пізньогопалеоліту. Крім того, в цьому творі відчуваютьсяще й східні мотиви. (До речі, кожен митець маєсвої джерела інспірації, тобто такі, з яких вінчерпає натхнення, під впливом яких працює.Такий вплив не слід трактувати як негативний,

оскільки поява нових робіт — процес дуже склад�ний. Він базується на вмінні трансформуватибачене чи відчуте. Форма, в яку виливаєтьсяпереосмислення традиційних, звичайних речей, іє проявом індивідуальності художника). Алеповернімось до розпису. Хотілося б звернути увагуна ще один технологічний прийом, котрим скорис�талася мисткиня. Ось ці орнаментальні фраг�менти, що нагадують концентричні кола, створенібез участі резервної суміші, але й без застосуванняпензля. Щоб домогтися такого ефекту, тканиназав’язується в досить щільні вузли, й у такомувигляді занурюється у фарбуючий розчин. Там, дебули вузли, тканина зафарбувалася дуже слабо —бачимо білі смуги із кольоровими плямами. Цейприйом називається «фарбування зав’язуванням».

І ще одна робота Надії Борецької — «Надія».З точки зору технології, це холодний батик вчистому вигляді. Він демонструє додатковіможливості резервної лінії. Видно, що вона нелише окреслює контур малюнку та відокремлюєодин колір від іншого, але й творить лінійнийорнамент. Його смугасті фрагменти асоціюютьсяз орнаментальним ладом народного мистецтва,зокрема, тканих виробів. Причому перед нами нецитатне відтворення фольклорного матеріалу, айого сучасне переосмислення. В поєднанні цихдекоративних фрагментів, примхливих деталейоко розпізнає узагальнені обриси жіночої постаті,ніби розіп’ятої на хресті. Вона тримає дитину, щоє для матері центром Всесвіту, сенсом життя,єдиною надією, заради неї вона прийме найст�рашнішу хресну муку.

Наступна робота львів’янки Наталії Дя�ченко�Забашти «Крізь віки» також виконана втехніці холодного батику, але тут ця технікаускладнюється додатковими прийомами, а саме:розпис сполучається з рельєфною вистрочкою(стебнуванням). Таким чином, батик набуваєоб’єму, фактурності, яка стає додатковим еле�ментом образотворення. Строчка, що може вико�нуватись блискучою ниткою, ще й акцентуєрезервну лінію, в гарячому батику вона творитьчіткий лінійний малюнок на живописній поверхні.Ця робота ілюструє загальну тенденцію до уск�ладнення технічних прийомів у цьому різновидімистецтва текстилю. Їх існує доволі багато, в т. ч.різноманітних авторських знахідок, і хронологічнірамки нашої розмови не дозволяють зупинитисяна них більш докладно. Але повернімось до творуН. Дяченко�Забашти, і зазначимо, що він наси�чений символікою, успадкованою з часів три�пільської культури. Такими прадавніми сим�волами є стилізовані зображення небеснихсвітил — сонця і зірок, так звані солярні знаки.Вони досить різноманітні за формою. Один зних — ліворуч у верхній частині композиції, згалузками�променями по колу. Інший солярний

87


знак — «баранячі ріжки», символ сонця, зуст�річається тут найчастіше. Всі ці елементи заком�поновані в зображення кремезного дерева знадпотужним корінням, надмогутньою кроною —своєрідного «дерева життя», одного з головнихсимволів народної міфології. Складне переп�летіння ламаних ліній — немов графічне втіленнябезкінечного руху народного буття, руху, якийдуже рідко відбувається по прямій. Окремі шляхиісторії час від часу повертають назад, від нихвідгалужуються тупикові дороги, які нікуди неведуть. Але ж на зміну одним поколінням при�ходять інші, і продовжується невпинний рух крізьвіки... В центрі композиції — максимально уза�гальнене зображення жінки�праматері, богині�Берегині з піднесеними руками, яка завжди буласимволом життя й родючості, матір’ю усьогоіснуючого. Вона захищає, оберігає свій народ нанелегких шляхах буття.

Розглянуті роботи демонструють достатнюрізноманітність творчих підходів, стилістичнихуподобань, і все ж вони мають одну спільнуознаку — їх авторам властивий фігуративний типмислення. Тобто всі вони містять зображення фігур,предметів, символів (іноді — вкрай узагальнені,умовні), що потребують розшифровки, а отже,звернені не в останню чергу до ерудиції глядача.

Але ж в мистецтві існують твори, що апе�люють не стільки до розуму, скільки до того, щоми звемо інтуїцією, підсвідомістю, асоціативниммисленням. Я маю на увазі безпредметні компо�зиції, котрі промовляють до нас мовою абст�рактних форм, колірних ліній, плям. Спілкуванняз таким мистецтвом вимагає від людини особ�ливих зусиль, бажання зробити крок назустрічхудожнику — не для того, щоб зрозуміти його твіряк такий, чи щоб пережити те ж саме, що відчуваввін в момент творення. Мабуть, це неможливо. Алеж справа в тому, що будь�який художній твір впринципі багатозначний, тому кожна людинасприймає його по�своєму. І що вона зрозуміє,відчує в ньому, значною мірою залежить від їївласної особистості.

Деякі митці, в тому числі й художники�текстильники, відчувають, що найповніше здатнівиразити себе саме в нефігуративній формі. Одинз них — Олександр Дробаха, українець, який живеі працює в Кишиневі. Його колористичні абст�ракції здебільшого світлі за настроєм і колоритом.

Ця композиція, крім того, надзвичайно динамічна.Вона випромінює енергію, передає враженняшаленого руху, боротьби, коли, як�то кажуть,летить «пух та пір’я», і тут здається зрозумілою йцілком доречною жартівлива назва: «Вуха —переможцю!» Художник використовує прийомихолодного батику, але він вдається й до вільногорозпису, тому робота, знову ж таки, споріднена закварельним живописом, вона приваблює най�тоншими нюансами тональних переходів, колір�них розтяжок з ефектами розмивів і затікань,вражає безмежністю імпровізації.

Отже, ми розглянули технічні прийоми,зображальні мотиви, стилістичну спрямованістьнайбільш цікавих творів з музейної колекціїрозписних тканин.

Проте за межами розмови досі залишалося щеодне суттєве питання — функціональне призначенняцього виду мистецтва. Адже батик за своєю при�родою є декоративно�ужитковим. Тобто розписнітканини первісно мали утилітарне, практичнепризначення: вони використовувалися під часкультових церемоній, для оздоблення інтер’єрів, длявиготовлення святкового одягу. В цих традиційнихсферах працюють й сучасні художники�текс�тильники. Створені ними авторські тканини здатнізробити інтер’єр більш теплим і гармонійним, абонадати предметам одягу та аксесуарам яскраво�індивідуального, неповторного характеру.

Але ж речі, про які говорилося сьогодні,позбавлені ужиткової конкретики. Вони набулихарактеру самодостатніх творів, що створюютьсядля споглядання і є результатом самовираженнямитця. І якщо раніше найбільш типовими дляукраїнського батику були квітково�рослиннікомпозиції, то останнім часом він переконливодемонструє здатність до вирішення найсклад�ніших творчих завдань.

Отже, розпис на тканині — це не тільки спосібїї декорування; це — художнє явище, яке можнарозглядати як «станкове батикове малярство», або«текстильне малярство». Певна термінологічнанеусталеність свідчить, що воно досі не набулостабільності в структурних ланках мистецтва, алені в кого, здається, вже немає сумніву в йогосамоцінному значенні. Більшість дослідниківвбачає великі перспективи подальшого розвиткуцього виду мистецтва в Україні.

88


1. Кусько Г. Новий текстиль: виникнення,поступ і контури явища // Мистецькі сту�дії. — 1993. — № 2–3. — С. 41–46.

2. Печенюк Т. Джерельні основи виникненнярозпису тканини // Образотворче мистец�тво. — 1991. — № 1. — С. 25–29.

3. Печенюк Т. «Шестидесятники» українськогобатіку // Образотворче мистецтво. — 1992. —№ 1. — С. 11.

4. Презентація’94. Художній розпис на тканині:Каталог виставки. Тези наукової конфе�ренції. — Львів, 1994.

5. Презентація’97: Тези виступів учасників«Круглого столу» з питань теорії та художньоїпрактики мистецтва авторського розписутканин в Україні. — Хмельницький, 1997.

6. Художній текстиль. Львівська школа. —Львів, 1998.

7. Чегусова З. Батік в громадському інтер’єрі //Образотворче мистецтво. — 1992. — № 6. —С. 14–17.


1. Вадим Корженко. Із циклу «Легенди».Бавовна, гарячий батик. 75 × 78 см.1993. Т-357

2. Людмила Булижкіна. Соняшники. Бавовна,гарячий батик. 80 × 80 см. 1994. Т-326

3. Ольга Потієвська. Сексуальний пейзаж (дип�тих). Шовк, гарячий батик. 90 × 95, 90 × 95 см.1993. Т-350, 351

4. Ольга Зубченко�Костенко. Трійця. Шовк,холодний батик. 39 × 29 см. 1994. Т-354

5. Тетяна Мисковець. Поклоніння сонцю (дип�тих). Шовк, холодний батик. 88 × 88,88 × 88 см. 1994. Т-323, 324

6. Тетяна Мисковець. Ніч на Івана Купала(диптих). Шовк, холодний батик. 90 × 90,90 × 90 см. 1990. Т-263, 264

7. Наталія Максимова. Послання дощу та вітру.Шовк, авторська техніка. 95 × 115 см. 1996. Т-368

8. Наталія Шимін. Червона калина. Шовк,гарячий батик, авторська техніка. 74 × 53 см.1994. Т-354

9. Надія Борецька. Із серії «Інсталяції для ме�дитації». Шовк, холодний батик, фарбуваннязав’язуванням. 81 × 77 см. 2002. Т-370

10. Надія Борецька. Надія. Шовк, холоднийбатик. 100 × 75 см. 1994. Т-317

11. Наталія Дяченко�Забашта. Крізь віки.Шовк, холодний батик, стебнування.60 × 89 см. 1994. Т-353

12. Олександр Дробаха. Вуха — переможцю!Шовк, авторська техніка. 70 × 62 см. 1994. Т-322


89


Актуальні форми сучасного мистецтва у творчості Володимира БахтоваМистецький урок для дітей старшого шкільного віку і студентської молоді

Володимир Бахтов, заслужений художникУкраїни, живе й працює в Миколаєві. Неподалік відцього міста, на березі Дніпро�Бузького лиману,знаходяться залишки античного міста Ольвії. Вонобуло засноване давніми греками в той час (6 ст. дон. е.), коли причорноморські степи населялиплемена скіфів. А найдавніша відома нам назваПівнічного Причорномор’я — Кіммерія. Кімме�рійські племена передували на цій території скіфам.Про них майже нічого не відомо. Греки булибезпосередніми сусідами скіфів і постійно впли�вали на них як прикладом власного життя, так ізалученням до жвавої торгівлі, яка стимулюваларозвиток економіки Скіфії, а відтак, і всіх іншихсфер її суспільного буття. Давньогрецька колоніяОльвія існувала до 4 ст. н. е.

Саме це античне місто мало величезнийвплив на спрямування творчих пошуків В. Бах�това; він зробив його об’єктом своїх мистець�ких досліджень.

Чому сталося саме так?Мабуть, однією з причин є протиріччя, що

коріниться в методі археологічної науки. Дос�ліджуючи історичне минуле людства, видо�буваючи з землі матеріальні залишки тієї чи іншоїкультури, археологи одночасно здійснюють іруйнівну функцію. Вони розкопують могили,тобто руйнують домівки небіжчиків; археологічнірозкопи, іноді досить глибокі, земляні відвали, щозалишаються від них, змінюють до невпізнанностіісторичний ландшафт. Якщо це вторгненнянеминуче, то чи можливо якось послабити йогоруйнівний вплив? Це — одне з завдань, щопоставив перед собою художник, і вирішує вінйого суто мистецькими засобами. Як саме?

На території заповідника, буквально підногами — величезна кількість уламків античногопосуду. Кожен з них є часткою колишньої цілісноїзавершеної форми, яку тепер вгадати неможливо.Це немов би вирвані з тексту окремі літери, щовтрачають сенс і зв’язки з цілим текстом. Але з цихлітер можна скласти новий текст, мова якогостарими звуками вимовляє нові слова. Можливо,таке порівняння допоможе зрозуміти дії худож�ника, який збирає ці керамічні уламки і створює зних так звані ландшафтні об’єкти, що маютьнайпростіші форми, відомі з найдавніших часів. Неможна сказати, що вони повертають ландшафту

його історичний вигляд. Художник не має на метіточно відтворити якісь споруди, що були тутколись; все було зовсім не так, і ці археологічніреконструкції — не наукові, а мистецькі версіївтраченого простору, в яких є щось набагатоважливіше, ніж зовнішня подібність. В них нібиоживає давно минулий час, і зруйнований ланд�шафт знову набуває духовного наповнення.

Подібні ландшафтні об’єкти, які виконуютьсяз місцевих матеріалів, теорія мистецтва відноситьдо ленд�арту, що в перекладі з англійської означає«наземне мистецтво». Український термін —«мистецтво довкілля». (Напрямок виник напри�кінці 1960�х рр. в Америці). Ці об’єкти можуть бутирізні за масштабами, за своїм філософськимзмістом, але, як правило, вони дуже нетривкі йшвидко самознищуються під впливом природногосередовища. Та й знаходяться у віддалених чиважкодоступних місцях, тому на виставках при�сутні у вигляді фотографій.

Продемонструю кілька таких фото. На нихзафіксовані ландшафтні об’єкти найбільш відомихмитців, що працюють в цьому виді мистецтва.Передусім це Роберт Смітсон, один із засновниківленд�арту. Ось так виглядають його об’єкти«Спіральна дамба» (1970) і «Розірване коло»(1971, Нідерланди). Ці роботи агресивні повідношенню до природи, адже ландшафт суттєвовидозмінюється внаслідок переміщення великихмас землі.

Ще одна відома особистість — художникКрісто, болгарин за походженням, котрий заразживе в Америці, а працює по всьому світу, відАмериканського континенту до Японії. Ось на ційфотографії — острови біля узбережжя Флориди,оточені яскраво�рожевою тканиною (всього 11островів «оформлені» таким чином). В даномувипадку природне середовище не руйнується,рожева облямівка пристосована до островів безбудь�яких деформацій цього середовища, вонагармонує з тропічною зеленню, небом, водою...

На цій фотографії — будинок рейхстагу вБерліні, огорнутий тканиною; вона приховуєархітектурні деталі, натомість утворює нові форми,нові об’єми, а отже, ця споруда, що має за основуконкретний об’єкт, перетворюється на повноціннийнезалежний твір. А на цьому знімку — рухливастіна, споруджена в Каліфорнії із натягнутої


90


тканини, що продовжується на багато кілометрів;вона асоціюється з Китайською стіною...

Як бачимо, це грандіозні за розмірамиоб’єкти. Мистецтво довкілля В. Бахтова належитьдо іншого виміру, воно більш «тепле» і людяне.

А тепер ще декілька знімків, на них — неландшафтні об’єкти, а речі ще більш ефемерні.

Звичайно ж, в стародавній Ольвії булихрами. Крім того, в кожного господаря був власнийвівтар, біля якого він здійснював священнийритуал, приносив жертви своїм богам. Стіни цихспоруд давно зникли, але простір, який вони в собімістили, залишився, він зберігає в собі відбитокцих стін, своєрідні енергетичні сліди. Їх бачить, їхвідчуває художник. Але як зробити їх видимимидля всіх? Звичайно ж, за допомогою магії — магіївогню! Так з’являються обриси уявних храмів,утворені полум’ям палаючого смолоскипа, що нимхудожник «малює» в повітрі. Як він це робить?

Під час фотографування ми натискаємокнопку фотоапарата, і його діафрагма розкри�вається на долю секунди. Якщо б вона зали�шалася відкритою довший час, плівка простозасвітилася б. В даному випадку процес фотогра�фування відбувається вночі. Камера з відкритоюдіафрагмою встановлюється на штативі. Худож�ник із запаленим смолоскипом, рухаючисьпевним маршрутом, ніби малює полум’ям уповітрі, і вся траєкторія руху смолоскипа послі�довно фіксується на фотоплівці, утворюючи осьтакі зображення. Знову ж таки, він реконструюєне матеріальний об’єкт, а його сутність, ідею,колись втілену в матерії. Так відтворюєтьсявтрачений простір храму для бога. Але вінактивізується лише на коротку мить, потім всезникає, а реконструйований храм існує лише нафотовідбитках. Це був лише ритуал — ритуалвідтворення. Його можна ще порівняти із своє�рідним спіритичним сеансом, в якому містикамежує з містифікацією.

Ця мистецька техніка називається геліо�графіті. Термін походить від італ. graffiti —надряпані. Йдеться про написи й малюнки,надряпані на стінах й архітектурних деталяхдавніх будівель, а також на посудинах та іншихпредметах, знайдених під час археологічнихрозкопок. Виявлені в Єгипті, Греції, Італії та іншихмісцях. На території України предметом вивченняє графіті античних часів — головним чином, накерамічних посудинах, іноді — на металевихпластинах, в т. ч. з Ольвії. Техніка геліографіті(тобто малювання світлом) відома давно, й самапо собі не є відкриттям В. Бахтова. Але, здається,він єдиний, хто її засобами відкриває такі могутнізмістовні пласти. Прийом не просто адекватнийзадуму, а єдино можливий для його втілення.

Втім, художник творить мистецтво й уцілком традиційних формах. Перед вами — його

офорти. Якщо ландшафтні об’єкти — реконст�рукції археологічні, геліографіті — реконструкціїритуальні, то тут маємо справу з реконструкціямиметафізичними (це термінологія самого худож�ника). Їхня змістовна сутність приблизно така. Потой бік простору і часу існує інший вимір. Ті, хтоприходять з нього — незрозумілі, вони не такі, якми. Вони — боги чи демони. Вони з’являютьсязненацька, викликаючи відчуття потойбічного,неприродного. Якщо стародавнє місто покинуте йзруйноване, якщо впали стіни храмів, які булистворені для богів, то й боги перетворилися на тіні,які блукають руїнами цього міста.

Мотив тіні зустрічається в багатьох аркушах,це один з головних образів�символів мистецькогосвіту художника. Краще зрозуміти, відчути цейсвіт допоможе нам відеофільм «Ольвія з Воло�димиром Бахтовим», який ми зараз подивимося,а потім продовжимо розмову.

(Перегляд фільму).Перш за все хочу звернути вашу увагу на

музику. Вона написана спеціально для цього фільмумолодим німецьким композитором, 18�річнимстудентом консерваторії Францем Робергом. Вінвідвідав Ольвію, познайомився з В. Бахтовим, і цяземля і творчість художника справила на нього такевеличезне враження, що він створив цю музику.

Думаю, в кожного з вас свої враження відпобаченого. Однак, сподіваюсь, ви погодитесь зтим, що це — не просто документальне засвідченнятого, що робить художник. Цей фільм й сам пособі — мистецький твір високого ґатунку. І, як намене, найбільше вражає в ньому те, як візуальнозафіксовано незбагненну мить переходу відбуденної повсякденності до дива мистецтва.

Ось тільки що перед об’єктивом відеока�мери — нагромадження керамічних уламків, тобтоатрибути реального світу. І раптом — графічнийаркуш, в якому ці атрибути втратили свою мате�ріальну природу й перетворилися на найтоншусутність мистецтва, де немає місця випадковому, девсе завершено й досконало.

Або великий білий аркуш на тлі пагорба, восипах якого прочитуються різнокольорові шаригрунту. Нібито доволі прозаїчний об’єкт, грубаматерія. І ось художник починає вкривати папіррозчинами цих грунтів, і ми бачимо, як йогоповерхня поступово насичується їх колоритом,вабить найтоншими тональними переходами,примхливими звивами кольорових патьоків,вишуканою зернистою фактурою.

Виявляється, весь світ навкруги насичений,пронизаний цією дорогоцінною субстанцієюмистецтва, тільки відчути й, головне, виокремитиїї в «чистому» вигляді дано не кожному.

І ще на одному хочу наголосити. Сподіваюся,сьогоднішня розмова і фільм значно розшириливаші уявлення про сучасне мистецтво. Вияв�

91


ляється, воно не обов’язково повинно бутизастиглим, нерухомим, надійно зафіксованим вматеріалі. Мистецтво — це і ландшафтні об’єкти, іландшафтний живопис, показаний у фільмі; вінвиконує ту ж функцію, що й форми, споруджені зкерамічних уламків — тобто зображення, нанесеніхудожником на стінах розкопаних археологамибудівель, також одухотворюють цей ландшафт;вони теж нетривкі, досить швидко змиваютьсядощем та снігом. Мистецтво — це й ланцюжкислідів на снігу, залишені художником, які утво�

рюють грандіозні магічні знаки, і «малюваннявогнем», про яке ми говорили. Все це скерованедо однієї мети — мистецькими засобами відтво�рити дух, сутність тієї далекої історичної епохи,наблизити її до нас, допомогти відчути. Якщонаука дає нам знання про ті часи, то творчістьВ. Бахтова збагачує емоціями, почуттями; вонаніби поєднує аналіз науки й синтез мистецтва (зависловом самого художника). Те, що він робить —це виняткове явище в сучасній українськійобразотворчості.

1. Теплий камінь. 600 × 755 мм. 1986. Гр-10332. Закінчення археологічного сезону. 600 × 667.

1987. Гр-1034

Список офортів В. Бахтова з музейної колекції,що демонструються під час уроку

3. Відлив. 603 × 756. 1986. Гр-10354. Цитадель. 600 × 660. 1987. Гр-10315. Сон. 598 × 756. 1986. Гр-1032

1. Бевза П. «Прислухатись — і почути, прим�ружитися — і побачити» // Артанія. —2009. — Кн. 14. — С. 76–83.

2. Володимир Бахтов. Реконструкція простору:Буклет. — Миколаїв, 1999.

3. Маричевська О. Реальність, загорнута впакунок // Образотворче мистецтво. —2005. — № 3. — С. 96–99.

4. Стукалова Е. Ленд�арт // ArtLine. — 1997. —№ 4. — С. 28.

5. Тиберген Джилс. Наземне мистецтво //Кур’єр Юнеско. — 1997. — Лютий. —С. 20–23.

6. Тимофєєва Л. Реконструкція простору //Проскурів. — 1999. — 29 жовт.


92

Передмова 3

Бесіди�заняття для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Тваринка�веселинка: українська народна іграшка 6Світлана Шемчук

Чарівні візерунки: мистецтво витинанки 9Світлана Шемчук

Яйце�райце: українська писанка 11Світлана Шемчук

Подорож у Задзеркалля: абстрактне мистецтво 15Аліна Бондар

Мистецькі уроки для дітей середнього шкільного віку

Дивосвіт Марії Приймаченко 21Галина Гірник

М. В. Гоголь в ілюстраціях українських та російських художників 25Павло Карнаух

Жанр портрета в українській образотворчості 29Сергій Нагорний

Наш земляк Георгій Верейський 33Ольга Алєксєєва

Мистецькі уроки для дітей середнього і старшого шкільного віку

Символічна змістовність українського орнаменту 37Ольга Алєксєєва

Напередодні незалежності: лауреат Шевченківської премії Андрій Антонюк 41Ольга Алєксєєва

Петро Гончар: безперервність традиції 44Ольга Алєксєєва

Витинанка як вид сучасного українського мистецтва 47Галина Гірник

Шевченкіана в музейній колекції 51Сергій Нагорний

Герої Крут в творах українських митців 56Сергій Нагорний

Національна течія у вітчизняному мистецтві. «Малоросійський 59пейзаж» Володимира Орловського

Людмила Тимофєєва

ЗМІСТ

93

Мистецькі уроки для дітей старшого шкільного віку і студентської молоді

Розмаїтий світ графіки 61Лариса Чернова

Поема Івана Франка «Мойсей» в ліноритах Євгена Безніска 69Лариса Чернова

Тетяна Яблонська: життя і творчість 74Людмила Тимофєєва

Глина одухотворена: декоративно�прикладне мистецтво кераміки 78Людмила Тимофєєва

Легкий подих шовку: мистецтво розпису на тканині 84Людмила Тимофєєва

Актуальні форми сучасного мистецтва у творчості Володимира Бахтова 89Людмила Тимофєєва

Музей і школа: форми співпраці.Мистецькі уроки та бесіди�заняття для учнів загальноосвітніх шкіл і студентськоїмолоді (з досвіду роботи).

Керівник проекту: Людмила ЗадорожнаРедагування: Людмила Тимофєєва, Галина ГірникКомп’ютерний набір: Оксана ФранківВерстка: Анатолій Іванов

На обкладинці: Олександр Стовбур. Вночі (фрагмент). Полотно, олія. 1994.

ДрукСвідоцтво про реєстраціюНаклад: 500 примірників

Музей і школа: форми співпраці fileУправління культури,...

Documents