№ 3/2012

Вища атестаційна комісія України визнала журнал фаховим виданням з політичних, педагогічних наук, соціальних комунікацій та психології

(Постанови Президії ВАК України № 1%05/6 від 14.06.2007 р., № 1%05/5 від 18.11.2009 р. та № 1%05/6 від 16.12.2009 р.).

Редакційна колегіяАндрущенко Віктор Петрович, доктор філософських наук, професорАндрусишин Богдан Іванович, доктор історичних наук, професорБабкіна Ольга Володимирівна, доктор політичних наук, професорБакіров Віль Савбанович, доктор соціологічних наук, професорБебик Валерій Михайлович, доктор політичних, кандидат психологічних наук, професор,

головний редактор журналу: е%mail: bebyk@vmurol.com.ua; тел.: (044) 428%89%07Бондаренко Віктор Дмитрович, доктор філософських наук, професорБортніков Валерій Іванович, доктор політичних наук, доцентБурдяк Віра Іванівна, доктор політичних наук, професорВоронкова Валентина Григорівна, доктор філософських наук, професорГорбатенко Володимир Павлович, доктор політичних наук, професорГуберський Леонід Васильович, доктор філософських наук, професорДенисенко Валерій Миколайович, доктор політичних наук, професорЄвтух Микола Борисович, доктор педагогічних наук, професор Ільганаєва Валентина Олександрівна, доктор історичних наук, професорКарпенко Віталій Опанасович, кандидат філологічних наук, професорКлименко Віктор Васильович, доктор психологічних наук, професорКокун Олег Матвійович, доктор психологічних наук, професорКоролько Валентин Григорович, доктор філософських наук, професорКремень Василь Григорович, доктор філософських наук, професор Круглашов Олександр Миколайович, доктор політичних наук, професорКудряченко Анатолій Іванович, доктор історичних наук, професорКуйбіда Василь Степанович, доктор наук з державного управління, професорКушерець Василь Іванович, доктор філософських наук, професорЛевенець Юрій Анатолійович, доктор політичних наук, професорЛуговий Володимир Ілларіонович, доктор педагогічних наук, професорМакар Юрій Іванович, доктор історичних наук, професорМакаренко Євгенія Анатоліївна, доктор політичних наук, професорМаксименко Сергій Дмитрович, доктор психологічних наук, професорМалхазов Олександр Ромуальдович, доктор психологічних наук, доцент Півнева Любов Миколаївна, доктор політичних наук, професорПоліщук Ігор Олексійович, доктор політичних наук, доцентПомикало Войцех, доктор педагогічних наук, професорРізун Володимир Володимирович, доктор філологічних наук, професорСеражим Катерина Степанівна, доктор філологічних наук, професорСіленко Алла Олексіївна, доктор політичних наук, професорТаланчук Петро Михайлович, доктор технічних наук, професор, голова редакційної ради журналуТкач Олег Іванович, доктор політичних наук, доцентТоковенко Олександр Сергійович, доктор філософських наук, професорТомчук Михайло Іванович, доктор психологічних наук, професорХолод Олександр Михайлович, доктор філологічних наук, професорЦвих Володимир Федорович, доктор політичних наук, професорЦиба Віталій Трохимович, доктор філософських наук, професорШайгородський Юрій Жанович, доктор політичних наук, кандидат психологічних наукШергін Сергій Олександрович, доктор політичних наук, професорЩедрова Галина Петрівна, доктор політичних наук, професор

ООООССССВВВВІІІІТТТТАААА РРРРЕЕЕЕГГГГІІІІООООННННУУУУ Політологія Психологія Комунікації

№ 3 / 2012

Український науковий журналЗасновники: Університет «Україна»,

Всеукраїнська асоціація політичних наук

Видавець: Університет «Україна», адреса: вул. Хорива 1г, м. Київ, 04071

www.social�science.com.ua

ЗМІСТ

Розділ IУКРАЇНСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

Валерій БебикБОГДАН ЧИН ГІЗ ХАН: ТРИЗУБ ВЕЛИКОГО АРІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Ігор БегейЄВРОПЕЄЦЬ – В УКРАЇНІ, УКРАЇНЕЦЬ – В ЄВРОПІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Василь ЛизанчукГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ ЧИ ПРОВІНЦІЙНО�ПЛЕБЕЙСЬКИЙ ПОСТМОДЕРНІЗМ?!. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Розділ IІ«РУСКІЙ МІР»

Володимир СмолянюкРОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ: КРАЇНА, ЩО НЕ СКАЗАЛА ОСТАННЬОГО СЛОВА . . . . . . . . . . . 25

Розділ IІІТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ

Валентин МалиновськийКОНЦЕПЦІЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПАТРІОТИЗМУ В. ЛИПИНСЬКОГО В СУЧАСНИХ ПРОЦЕСАХ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Лариса КочубейДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ ФОРМ ПРАВЛІННЯ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

Віталій ЛитвинЕВОЛЮЦІЯ КАТЕГОРІЇ «НАПІВПРЕЗИДЕНТАЛІЗМ»: М. ДЮВЕРЖЕ ЯК ЗАСНОВНИК ПОНЯТІЙНОГО І ТЕОРЕТИЧНОГО КОНСТРУКТІВ? . . . . . . . . . . . . . . . . . 42

Розділ IVПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИ

Володимир Пилипчук СУСПІЛЬНО�ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ТА ПОЛІТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51

Ірина Матвєєнко ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК КОЛЕКТИВНОГО СУБ’ЄКТА УПРАВЛІННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

Анатолій РоманюкПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНО�СХІДНОЇ ЄВРОПИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60

Артем РемізовГІБРИДНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ: ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ . . . . . . . 67

Людмила МарценюкОСНОВНІ СУСПІЛЬНО�ПОЛІТИЧНІ ФУНКЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ХХІ СТОЛІТТЯ. . . . . . . . . . . . . . 73

Розділ VПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ІДЕОЛОГІЯ

Олександр ВисоцькийПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТЕХНОЛОГІЙ ЛЕГІТИМАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77

Світлана БульбенюкВЛАДА КРІЗЬ ПРИЗМУ ДИСКУРСУ ПОЛІТИЧНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86

Микола ПалінчакДЕРЖАВА І ЦЕРКВА В ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНІЙ ЧЕХІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

Світлана ЗагурськаГЕНДЕРНИЙ ПІДХІД У ВИВЧЕННІ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЛІДЕРСТВА . . . . . . . . 95

Микола МашовецьЦИТАДЕЛЬ ДУХОВНОСТІ НАЦІЇ (роздуми про культуру) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100

Розділ VIСОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА І СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Олександр ВольфДЕЯКІ ДОКТРИНАЛЬНІ ТА НОРМАТИВНО�ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ ГУМАНІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ПРАВОСЛАВНОЇ І КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКОВ СТОСОВНО НЕВИЛІКОВНО ХВОРИХ (друга половина ХХ — початок ХХІ ст.) . . . . . . . . . . . 106

Розділ VIIПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ

ГЛОБАЛЬНОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУМикола ДмитренкоКОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Роман КолісніченкоСТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛІСТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ (ХХ – початок ХХІ ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118

Микола Примуш, Юрій КовальФІНАНСОВА САМОСТІЙНІСТЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124

Розділ VІІІПОЛІТИЧНА ПРАКСЕОЛОГІЯ

Оксана Гаєвська ПРОГНОСТИЧНЕ БАЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНОЮ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127

Тетяна Пояркова КРИЗОВИЙ СИНДРОМ МОДЕРНІЗАЦІЇ: НОВА ВЕРСІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133

Діана МастерукСУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МАРКЕТИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137

Розділ IХТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Елла МамонтоваПОСТМОДЕРНІЗМ ПРО СИМВОЛ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО ПОРЯДКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141

Віра Дабіжа, Денис КісловСУЧАСНИЙ НАУКОВИЙ ДИСКУРС ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ«ПОЛІТИЧНІ КОМУНІКАЦІЇ». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146

4

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

2

Юрій БОНДАР ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА В СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155

Марина Варич АМЕРИКАНІЗАЦІЯ МОВИ СУЧАСНИХ ДІАСПОРНИХ ВИДАНЬ СЛОВ’ЯНСЬКИХНАРОДІВ: СПРОБА АДАПТАЦІЇ В КРАЇНІ ПРОЖИВАННЯ ЧИ ПРОЯВ АСИМІЛЯЦІЇ? . . 160

Розділ ХЖУРНАЛІСТИКА

Ганна ЦукановаІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ РОЗВИТКУ ФОТОЖУРНАЛІСТИКИ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ЇЇ СУЧАСНОЇ ЖАНРОВО�ВИДОВОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . 165

Розділ ХІВИДАВНИЧА СПРАВА ТА РЕДАГУВАННЯ

Олена ЛогвиненкоОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ДО ДРУКУ ТВОРІВ ПОЕТИЧНИХ ЖАНРІВ . . . . . . . . . . . . . 169

Світлана ВодолазькаІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ВНУТРІШНЬОТЕКСТОВОЇ РЕКЛАМИ У КНИЗІ. . . . . . . . . . . . 174

Розділ ХІІПРИКЛАДНІ СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ

Лонгін Пастущяк (переклад к. політ. н. І. Галактіонової)МЕДІА І ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПРАКТИКА ПОЛЬЩІ У СВІТЛІ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180

Ольга РакПОЛІТИКО�КОМУНІКАЦІЙНІ ВПЛИВИ НА СУСПІЛЬСТВО ТА СПОСОБИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ ЧЕРЕЗ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. . . . . . . . . . . . . . . . 188

Ірина ШевчукПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ «ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ» У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ . . . . . 192

Анастасія ФедороваОСОБЛИВОСТІ РОЗМОВИ ВЕДУЧОГО З ГОСТЕМ У ПОЛІТИЧНОМУ ТОК�ШОУ . . . . . . 196

Розділ ХІІІЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Віталій ШмаргунПСИХОСОМАТИЧНА ГАРМОНІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199

Каріна ШамлянПРО ВОЛЬОВЕ ЗУСИЛЛЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204

Мар’яна ЄсипОСОБЛИВОСТІ ДОЛАННЯ ТРУДНОЩІВ ОСОБАМИЗ РІЗНИМ РІВНЕМ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ЖИТТЯМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209

Розділ ХІVПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Людмила СердюкМОТИВАЦІЯ УЧІННЯ СТУДЕНТІВ: ТИПИ СПРЯМОВАНОСТІ ТА СИНЕРГІЇ . . . . . . . . . . 214

Тетяна Партико САМОРЕГУЛЯЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТУДЕНТІВ З РІЗНОЮ СХИЛЬНІСТЮ ДО САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221

Людмила СтепаненкоКОМПОНЕНТНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО ВЗАЄМОДІЇ З МАРГІНАЛЬНИМИ СОЦІАЛЬНИМИ ГРУПАМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226

ЗМ

ІСТ

5

6

Ольга КупрєєваПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231

Тетяна ПодольськаМЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ЗДАТНОСТІ СТУДЕНТІВ — МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРЛИВИХ СТОСУНКІВ З КЛІЄНТОМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236

Наталія ДОВГАНЬМЕТОДИКА ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ ВИХОВАТЕЛІВ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ. . . . . . . . . . . . . 240

Розділ ХVПЕДАГОГІКА

Людмила Липова, Тетяна Лукашенко, Віктор МалишевЕКОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ФУНДАМЕНТАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 246

Інга ГалатирПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО РОБОТИ З СОЦІАЛЬНИМИ СИРОТАМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251

Розділ ХVІРЕЦЕНЗІЇ

Войцех ПомыкалоПЕДАГОГИКА СПИНОЙ К XXI�му ВЕКУ. Рецензия на учебник: Б. Сливерский. Основные закономерности педагогики / Б. Сливерский. – Варшава: Издательство Академии специальной педагогики, 2011 . . . . . . . . . 255

Валерій БебикРецензія на монографію: ЛУЦИШИН Г. І. НАЦІОНАЛЬНА КОНСОЛІДАЦІЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ: монографія / Г. Луцишин. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2012. – 364 c. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259

Анатолій РоманюкВИБОРИ ЯК НАУКА. Рецензія на книгу: Шведа Ю. Р. Політичні партії у виборах: теорія та практика виборчої кампанії: навч.�метод. посіб. / Ю. Шведа. — К. : Знання, 2012. — 373 с. . . . . . . . . . . . 261

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

2

7

Ро

зділ

І «У

КР

АїН

СЬ

КА

ЦИ

ВІЛ

ІЗА

ЦІЯ

»

Анотація: в статті розглядається неканонічнаверсія походження хана Богдана Чин Гіз Хана,зв’язок його династії з прадавніми божествен

ними династіями та скіфами.

Ключові слова: Богдан Чин Гіз Хан, скіфи, арії,тризуб.

Аннотация: в статье рассматривается не

кононическая версия происхождения Богдана ЧинГиз Хана, связь его династии с древними божес

твенними династиями и скифами.

Ключевые слова: Богдан Чин Гиз Хан, скифы,арии, трезуб.

Annotation: іn the article the acanonical version oforigin of Bohdan Chyn Giz Khan, connection of hisdynasty with the most ancient divine dynasties andscythians.

Key words: bohdan Chyn Giz Khan, scythians,arias, trident.

Монгольські легенди називають Чингізхана Богдо�ханом,

який з’явився з Блакитного Неба Тенгріі «зійшов на трон Аруладів»

(Еренджен Хара�Даван, «Чингисхан как полководец

и его наследие», Белград, 1929)

ВсеВишній з Блакитного Неба

Прадавня історія завжди буде розбурхуватинашу уяву і фантазію. Проте, навіть за бракомсистематизованих (і не перекручених політич�ними міфами) джерел інформації, використо�вуючи метод системного аналізу, ми можемоскладати окремі пазли�факти у достатньоцілісну і правдоподібну картину минулого.

Зрозуміло, що імперські міфи, як підступнідемони�маніпулятори, завжди будуть переслі�дувати нас і нав’язувати нашій свідомостівигідні певним правлячим колам конкретнихдержав суспільні стереотипи.

Попри все те, рано чи пізно настає час і ми ізздивуванням відкриваємо собі первісну фрескуМайстра з Собору Істинного Бога, що позбу�лася нашарувань менш талановитих і добро�совісних ремісників більш пізнього часу.

Здавалося б, простягни руку й Істина відкриєтобі своє фантастичне обличчя. Проте інколицього хвилюючого моменту доводиться чекатитисячоліттями.

Я особисто переконаний в тому, що будь�якаінформація надходить нам згори лише тоді,коли в тому є історична потреба, визначенасамим ВсеВишнім.

Чи не звідси, до речі, походить ім’я «індійсь�кого» (насправді – українського) бога – Вишну,численні назви населених пунктів в Україні –місто Вишневе, село Вишневе та ін.? Та й назвапоширеного в Україні дерева – вишні, напевно,теж має божественне походження від імені Того,що живе на небесах, у вишині…

Українське суспільство нині переживає тойсамий Момент Істини, коли ми, зрештою, вжемаємо санкцію ВсеВишнього на отриманнясакральних знань, які кардинально змінюютьнашу уяву про минуле і роль предків сучаснихукраїнців у глобальній цивілізації людства.

Одна з таких таємних і загадкових сторінокпрадавньої української історії – історія вели�кого українця Чингіз хана та його (найбільшоїв історії людства!) величної імперії, яка міцноюскіфо�арійською рукою об’єднала народи Сходуі Заходу.

Киянський род Чин Гіз Хана

Практично, всі відомі на цей час джерела(монгольські, китайські, західноєвропейські),як пишуть І. Коростовець [22], В. Бартольд [1],М. Хоанг [42], М. Крадін і Т. Скриннікова [24]та інші дослідники становлення і розвиткунайвеличнішої імперії всіх часів і народів,свідчать про те, що Чингіз хан (1155–1227 рр.)

Розділ IУКРАЇНСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

БОГДАН ЧИН ГІЗ ХАН: ТРИЗУБ ВЕЛИКОГО АРІЯ

Валерій БЕБИК, професор, проректор Університету «Україна»,голова Всеукраїнської асоціації політичних наук, головний редактор журналу «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації»УДК 323.15

походить із стародавнього арійського родукиятборджигинів.

Про це, зокрема, пише монгольський істо�рик Санан�Цецен�Хунтайджи у своїй «ІсторіїСхідних Монголів» (1662), в якій він виводитьпоходження монгольських князів від тибетсь�ких монархів.

За його свідченням, батько Чингіз хана –Гесугей�Богатур (богатир – В.Б.) походив з кня�зівського сімейства Борджиген, яке належалодо тисячолітнього арійського роду «Сивоговолка» [22].

Як зазначає московський історик ЛеонідВасильєв, арії прийшли в Індію (у т.ч. в Тибет –В.Б.) у ІІІ�ІІ тис. до н.е. з берегів Дніпра, тобто,з території Стародавньої України [6].

Академік АН СРСР Борис Рибаков теж свогочасу стверджував: «Предки арійців жили в Под�ніпров’ї... Є всі підстави вважати, що «Ригведа»зародилася на берегах Дніпра. В руськомулітописі згадується слово «останці». Це ті, хтозалишився жити [на берегах Дніпра], хочаплемена були спрямовані в Індію. Мій закликдо українців: вивчайте санскрит [яким написана«Ригведа»], за мовними ознаками знайдіть середсвоїх племен «останців» – і відновиться зв’язокчасів»

Оцінюючи діяльність Чингіз хана колишнійпрем’єр�міністр Індії Дж.Неру писав: «Чингис,без сомнения, был величайшим военнымгением и вождем в истории. Александр Маке�донский и Цезарь кажутся незначительнымив сравнении с ним... Он был в высшей степениспособным организатором и достаточно муд�рым человеком... Его империя, возникшая такбыстро, не распалась с его смертью… Европаи Азия вступили в более тесный контакт другс другом...» [14].

Відомий римський історик Тит Лівій писав,що в Римській імперії був досить популярнимдревній (навіть для Рима!) культ Сонця Індігета(Родоначальника) [2].

Можливо, це і випадково, але корінь «інд»в словах Індія та Індігет має явно спорідненезмістовне навантаження, якщо взяти до уваги,що в Східному Приазов’ї в «доісторичні» часижив досить чисельний народ – сінди.

Як свідчить Олег Трубачев, жителі СхідногоПриазов’я (археологічна культура «зрубників»)в античну добу називалися сіндами, а величнаукраїнська річка Дон/Тана/Танаїс мала ще однуіз своїх назв – Сін [38].

Наведені вище факти приводять нас довисновку, що в тамтешній Індії ще до нашої ерискіфиарії створили кілька своїх держав, і середних – Сіндіку і Ар’яВарту (Варту Аріїв).

Перша (видозмінена) назва, зрештою, далаім’я сучасній країні з мільярдним населенням і

самобутньою цивілізацією Індії, що сформува�лася під впливом вихідців з території Ста%родавньої України…

Цікаво відзначити, що стародавньою сто�лицею сусідньої з Індією держави М’Янми(стара назва – Бірма) у ІІІ�ІІ тис. до н.е. буломісто Киянг. Грошова одиниця там звалася –кият, а найбільша річка звалася – Іраваді («водаірів/оріїв»).

Історичні хроніки свідчать, що в Стародав%ньому Сумері/Самарі/Шумері, еліта якого мала«північно�українське» походження, було містоКиян.

Місто з аналогічною назвою було в Древ%ньому Єгипті, ХV династію якого очолювавфараон Киян. Після нього правили такі собі«етнічно єгипетські» володарі – Шишак, Лю

барн, Гузій, Мина, Вусирод, Гор, Пітана, Телепін,Тудалій, Укрмир [14; 26].

У Хорезмі напередодні його завоювання ца�рем Дарієм – правила царська династія Кеянідів,а в самій Персії/Аріані історичні джерелавказують на царювання (до Ахеменідів) аж16 царів – Кеянідів.

Згадаймо, зрештою, і власне український –Київ, якому «чомусь» офіціозні московськіі «малоросійські» історики відводять трохибільше 1500 років. І це в той час, як на територіїсучасної української столиці знайдені посе�лення ще скіфо�трипільсько доби!. Між іншим,візантійський історик Феофіл Симокат свогочасу згадував про антівкиян, котрі воювалипроти аварського каганату [48].

Але, окрім того, варто звернути увагу на той«випадковий» факт, що чимало міст і сіл з по�дібними назвами і донині існують в Центра�льній, Східній та Південній Європі.

Зокрема, у Польщі є аж чотири села з назвоюКиєво (Холмщина, Вроцлавщина), є населенийпункт Києвиця та село Київська Воля (Вроц�лавщина), села Кияни і Киї (Пенчковська гміна),села Києв (Сілезія і Радомська гміна), селоКиєвиці (Мазовше), села Києвець (Слуцька і Бє�льська гміна).

Аналіз географічних назв інших країнЄвропи свідчить, що місто Кийов є в Чехії(Моравія), село Кияни в Литві, село Києвв Угорщині. Є подібні назви і в Сербії: селищеКиєво – в автономному краї Косово, а село Кий –в Сербській Лужиці.

А загалом, у цьому випадку ми маємо вра�жаючий перелік міст, сіл та населених пунктів,що, безумовно, мають одне історико�лінгвіс�тичне і, безумовно, українське походження:Європа (Україна, Польща, Литва, Чехія, Угор�щина, Сербія), Африка (Єгипет, Лівія), Близь%кий Схід (Ірак, Іран, Ліван, Палестина), Азія(Узбекістан, М’янма) тощо!

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

2

8

Окрім того, не виникає сумнівів, що назви всіхзгаданих населених пунктів повязані з древнімродом киян/киятів, до якого належав і творецьнайбільшої глобальної імперії світу – Чингіз хан.

Небесне походження роду киян/кият

То звідки ж походить древній род киян/кият?На нашу думку, відповідь потрібно шукатив надрах тисячолітньої української міфології.

Звернімося до міфології найдавнышогохраму планети запорізької Шу�Нун/Кам’яноїмогили (ХІІ–ІІІ тис. до н.е.), яка згодом розви�нулася у міфах Сумеру/Самари/Шумеру [21].

Вони свідчать, що з води первинного Акиану(Океану майбутніх лелегів/пеласгів) підняласягора Киан, в якій зародився згадуваний набрилах Кам’яної могили Бог�творець Енліль.Останній розділив Ки (землю) і Ан (небо).

Схоже на те, що наші пращури вкладалив слово Киян трохи інший зміст, ніж ми,оскільки, напевно, були керовані однойменноюправлячою доісторичною династією, започат�кованою Богом�творцем Енлілем.

У Стародавньому Сумері/Самарі/Шумері, засвідченням московського сходознавця ЛеонідаВасильєва [7], система адміністрації була тіснопов’язана з культом бога неба Ана. Зокрема,храм на честь бога неба Ана був суспільнимі економічним центром сумерського містаУрука (ІV тис. до н.е.).

Він був водночас місцем для здійсненнярелігійних обрядів, суспільним продовольчимскладом, місцем для ув’язнення (насамперед –полонених, які працювали в храмі), центромремісництва і т.ін.

Жерці цього храму здійснювали функціїсуспільно�політичного управління на чолі ізверховним жерцем, який був керівником цьогопротодержавного утворення.

До речі, саме з міфології Кам’яної Могилибули запозичені відомі символи�поняття китай�ської філософії Інь (земля) і Янь (небо), а те, щовелична китайська цивілізація має багатозапозичень із цивілізації Давньої України,чимало археологічних підтверджень [21].

Погляньмо хоча б на трипільські символи Ки(Інь) і Ан (Янь), зображені на поховальній урні(чи моделі храму?) доби Скіфо�трипільськоїцивілізації (Україна, IV–ІІІ тис. до н.е.). І порів�няємо їх з відповідними символами Цзінь (Інь)і Цзянь (Янь), які використовували послідов�ники китайської філософської течії даосизму(Китай, VІ ст. до н.е.).

Принципи побудови вказаних символів, якможна побачити з рис. 1 і рис. 2, однакові.Єдина відмінність полягає в тому, що українські�щонайменше на три тисячі років старші!

Рис. 1. Трипільські символи Ки (Інь) і Ан (Янь),зображені на поховальній урні доби Скіфо�трипільськоїцивілізації (Україна, IV–ІІІ тис. до н.е.) [85]

Рис. 2. Даоістські символи Цзінь (Інь) і Цзянь (Янь), яківи користовувалися філософами, що сповідувалидаосизм (Китай, ІІ–І тис. до н.е.) [86]

Цікаву інформацію для роздумів дає й порів�няльний аналіз зразків посуду української скіфо�трипільської археологічної культури (рис. 3) такитайської археологічної культури Яншао (рис. 4).Однакова форма ритуального посуду, одні й ті жсимволи хреста в сонячному колі, які вперше буливинайдені носіями чернігівської Мізинськоїцивілізації ще протягом ХХ�ХІІ тис. до н.е. [3; 4; 9].

Рис. 3. Ритуальний посуд трипільської археологічноїкультури із зображеннями:

змієногої Великої Богині – Праматері скіфів; хреста в сонячному колі; мізинської (чернігівської, ХІІ тис. до н.е.) спіралі

(Україна, Київська область, с. Трипілля, IV–ІІІ тис.до н.е.

9

Ро

зділ

І «У

КР

АїН

СЬ

КА

ЦИ

ВІЛ

ІЗА

ЦІЯ

»

Рис. 4. Ритуальний посуд археологічної культуриЯншао із зображеннями: хреста в сонячному колі; мізинської (чернігівської, ХІІ тис. до н.е.) спіралі(Північно�Західний Китай, провінція Шеньсі,село Гаолін, ІІІ тис до н.е.).

Предки українців контролювали Великий шовковий шлях?

Нордична (біла) раса за свідченням амери�канського дослідника Артура Кемпа [2], виник�ла в середині VI тис. до н.е. і розповсюдила свійцивілізаційний вплив на величезні територіїтогочасного світу.

Як можна побачити з рис. 5, потужна гілкаскіфів/аріїв спрямувала свій шлях у напрямкуКазахстану, Китаю, Монголії і Японії. В історіївони більш відомі як тохари (Китай) і айни(Японія).

Рис. 5. Карта розселення нордичної (білої) раси з тери�торії прадавньої України (VI тис. до н.е.)

Подивившись, наприклад, на зовнішнійвигляд айнів та мізинські (чернігівські) спіраліта меандри на їхньому одязі (рис. 6), ми отри�маємо антропологічне та культурологічнепідтвердження слів американського дослідникаА. Кемпа щодо їхньої спорідненості із тогочас�ними жителями Прадавньої України.

З тохарами – ще цікавіше! У 1977 р. в китай�ській пустелі Такла�Макан (між Казахстаном,Киргизстаном і Тібетом) були знайдені муміїбілих людей, яких археологи ідентифікували яктохарів/аріїв (рис. 6 і 7).

Рис. 6. Айни (Японія, о. Хоккайдо, 1904 р.) в тради�ційному народному одязі – з мізинськими (північно�українськими) меандрами і спіралями

Вони мали світле волосся, тонкі носи, великіочі, були одягнені в якісну тканину з кельт�ськими орнаментами, тут же – сідло і сухіокрайці хліба. В одній з могил були знайденіштани, на яких були вибиті кольорові (!)малюнки із зображеннями людей. Серед них –людина з голубими очима…

Давайте зіставимо ці факти з повідомлен�нями китайських літописів, які розповідають

про синьооких і русявих вождів,котрі заснували китайську державу.

Після цього версія про те, щопредки українців контролювалиВеликий шовковий шлях і зробиливагомий внесок в розвиток китайс%ької цивілізації, виглядає достатньопереконливою.

А якщо подивитися на зобра�ження так званої Лоуланьськоїкрасуні (рис. 8), яка зовсім не попа�дає під тюркський (уйгури) абоханський (китайці) антропологічн�ий фенотип, будь�які сумніви зни�кають взагалі. Саме так і нині

виглядають найкращі в світі українські жінки! Між іншим, в історичній літературі вже

цілком утвердилась думка, що Чингізхан (Тему�чин) та його нащадки (зокрема – Батий), якіспромоглися підкорити майже всю Євразію, заописом були типовими європеоїдами [10; 11; 12;22; 24; 29].

А враховуючи те, що Чингізхан [22] походивз давнього арійського роду Сивого Вовка, якийприйшов з Тібету, не виключено, що він був

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

2

10

нащадком саме тих предків українців, щоконтролювали Великий шовковий шлях…

Рис. 7. Мумія арія/тохара (ІІ тис. до н.е.) з двомазаплетеними косами (як у кельтівгалів та гуцулів).Похований у СиньзянУйгурському автономному районіКитаю з бронзовим посудом із символом сваргисвастики(прообраз свастики винайдено в українському Мізині у ХІІтис. до н.е.)

Рис. 8. Лоуланьська красуня, яка зовсім не попадає підтюркський (уйгури) або ханський (китайці) антро�пологічний фенотип. Мумія і реконструкція зобра�ження (Китай, ІІ тис. до н.е.)

Сині Східні Монголи

У Казахстані, між іншим, стверджують, щомонголи не мають ніякого відношення до киятаЧингіз хана. Аргументація казахстанських дос�лідників ґрунтується на тому, що на «мон�гольському» курултаї (в Криму у тамтешніхтатар теж – курултай) кията Чингіз ханаобирали великим ханом, окрім представниківвказаного роду, ще й вожді родів меркіт, жалаірта аргин. А казахські роди з такими назвамиіснують в Казахстані і донині [5; 24; 36; 40].

До того часу, до речі, не було і слова такого –

монголи. За версією авторитетного монгольсь�кого історика Санан�Цецена�Хунтайджи (ХVІІ ст.),

після того, як Чингізхан очолив у 1206 р.об’єднане на курултаї400�тисячне плем’я,він сказав: «Хай народцей називається Куке

Монголами і зробитьсянайвеличнішим наро�дом всесвіту» [22].

КукеМонголи в пе�рекладі означає СиніСхідні Монголи (синійколір у п’ятикутномуциклі символізує схід,

небо). «Монг» означає – сильний, а «гол» – буття. Хоча колишній (і останній) посол Російської

імперії в Монголії Іван Коростовець, не зовсімвпевнений в точності такого перекладу. У чомувін абсолютно впевнений, так це в тому, що до

Чингіз хана, якийоб’єднав племена Ару

лат, Тангут, Татар,Найман, Керайт і Мер�гет в один народ, небуло такого племенімонголи [22].

Зробимо собі та�кож помітку: Чингізхан говорить про Си

ніх Східних Монголів. –Якщо були Сині СхідніМонголи, то мали ббути і Сині ЗахідніМонголи?! Подивив�шись на карту світу,ми можемо переко�натися, що етнічнізахідні родичі Синіх

Східних Монголів мають жити десь на теренахКазахстану і України, включаючи нинішнітериторії Ростовської області, Краснодарськогоі Ставропольського країв Росії, які є спокон�вічними етнічно�українськими землями…

Чин Гіз Хан – донецький хан?

Як стверджує дослідник Еренджен Хара�Даван, монгольські легенди називають йогоБогдо�ханом (Богданом!), який з’явився з голу�бого Неба Тенгрі і «зійшов на трон Аруладів»[41].

На нашу думку, етимологія імені великогозавойовника складається з трьох частин: Чин(Син) – «Дон, донецький» [39]. Гіз (Гза) – в пе�рекладі з татарської означає – «пан, господар»[37]. А Хан – прізвище, яке означає приналежність

11

Ро

зділ

І «У

КР

АїН

СЬ

КА

ЦИ

ВІЛ

ІЗА

ЦІЯ

»

до тисячолітньої династії, започаткованоїсонячним богом неба – Аном [6; 7; 21; 25].

Що ж стосується імені цього великогоімператора – Богдан, воно насправді походитьвід імені скіфської/кельтської Богині води Дани.

Не даремно ж кельти називали себе дітьмиБогині води Дани і Бога сонця Кола, якогосумери/сівери також називали і Аном [2].

Як це повязано з Україною? – Подивіться напамятний знак Богдана Чин Гіз Хана, щовстановлений у завойованій цим донецькимханом Монголії (рис. 9). Там «чомусь» зобра�жений український тризуб!

Рис. 9. Пам’ятний знак, встановлений в Монголії начесть Чин Гіз Хана. Зверніть увагу на герб великогополководця – тризуб, який ідентичний сучасному гербуУкраїни

А якщо ви подивитися на трон Богдана ЧинГіз Хана (рис. 10), то ви побачите там стилізо�ване зображення арійського символу БогаСонця – свастики у вигляді птаха [49].

Як свідчать археологічні джерела, свастикавперше зустрічається на артефактах Мізинськоїцивілізації України (ХХ�ХІІ тис. до н.е.) [3; 44].Головним тотемом «мізинців» був – вовк.

Богдан Чин Гіз Хан, як пише І. Коростовець,походить з арійського роду Сивого вовка, якийвийшов з Тібету [22]. А арії, як свідчитьросійський дослідник Л. Васильєв, вийшли зберегів Дніпра [6].

Річка Десна, де була розташована Мізинськацивілізація, впадає в головну українську річку

Дніпро. – Цікавий вимальовується родовіду «монгольського» імператора Богдана Чин ГізХана, чи не так?..

Рис. 10. Трон Богдана Чин Гіз Хана із зображенням фігури птаха у формі арійської свастики

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бартольд В. Образование империи Чингис�хана. Соч.: в 5 т. / В.Бартольд – М., 1968.

2. Бебик В. Тисячолітня Україна: доісторичніцивілізації та глобальні релігійно�політичні докт�рини: [Навчально�методичний посібник]. – Київ�Ужгород. – 2012. – 280 с.

3. Бибиков С. Н. Древнейший музыкальныйкомплекс из костей мамонта. – Очерк материальнойи духовной культуры палеолитического человека /С. Н. Бибиков. – К.: Наукова думка, 1981. – 108 с.

4. Білоусько О. Україна давня: євразійський циві�лізаційний контекст / О. Білоусько. – К.: Генеза,2002. – 272 с.

5. Бушков А. Россия, которой не было: загадки,версии, гипотезы / А. Бушков. – М.: ОЛМА�ПРЕСС;СПб.: Нева; Красноярск: Бонус, 2000. – 608 с.

6. Васильев Л. С. История Востока : Учебник:В 2�х т. / Л.С.Васильев. – М.: Высшая школа, 1998.

7. Васильев Л.С. Проблемы генезиса китайскойцивилизации / Л.С. Васильєв. – М.: 1976, С. 180�182.

8. Веселовский Н. И. Юань чао ми ши // Энцик�лопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона. —СПб.: 1904. — Т. XL Б.

9. Від Трипільської культури до сучасності[Текст]: путівник�довідник … Г. Сковороди; Голов.ред. В. П. Коцур. – Київ : [б. и.], 2004. – 336 с.

10. Владимирцов Б. Я. Общественный строймонголов / Б. Я. Владимирцов. – М., 2002, С. 304.

11. Владимирцов Б. Я. Работы по истории и этно�графии монгольских народов / Б. Я. Владимирцов. –

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

2

12

М.: Издательская фирма «Восточная литература»РАН, 2002. – С. 205, 279.

12. Гамкрелидзе Т. В., Иванов В. В. Первые индо�европейцы в истории: предки тохар в древнейПередней Азии // Вестник древней истории. – 1989.– № 1. – С. 14–39.

13. Губерначук С. Як гул століть, як шум віків –рідна мова / С.Губерначук. – К.: Бліц�інформ,2002. – 233 с.

14. Губко О. Психологія українського народу. Кн. 1.: Психологічний склад праукраїнської народ�ності / О. Губко. – К.: ПВП «Задруга», 2003. – 400 с.

15. Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє.Розповідь про Трипілля Д. Гуменна. – Нью�Йорк:Укр. Вільн. Акад. Наук у США, 1978. – 384 с.

16. Демин В. Н. Звездная судьба народов России /В. Демин. – М: Армада�пресс, 2002. – 320 с.

17. Джагфар тарихы. Свод булгарских летописей,1680 г., в 2�х т. – Оренбург, 1993 – 1994.

18. Дюмезиль Жорж. Верховные боги индоевро�пейцев / Пер. с франц. Т. В. Цивьян / Ж. Дюмезиль.— М.: ГРВЛ «Наука», 1986. — 234 с.

19. Иванин М. И. О военном искусстве и завое�ваниях монголо�татар и среднеазиатских народовпри Чингисхане и Тамерлане / М. И. Иванин. –Спб., 1875. – С. 203.

20. Идегей. Татарский народный эпос / пер. С. Лип�кина. – Казань : Татарское книжное издательство. –1990. – 254 с.

21. Кифишин А. Г. Древнее святилище КаменнаяМогила. Опыт дешифровки протошумерскогоархива ХІІ�ІІІ тыс. до н.э., Т. 1 / А. Г. Кифишин – К. : Аратта, 2001. – 872 с.

22. Коростовец И. Я. От Чингис�хана до Совет�ской республики / И. Я. Коростовец. – Улан�Батор :Адмон, 2004. – 401 с.

23. Коструба Т. Загряничні зносини кн. ЯрославаМудрого (1015�1054) // Історичний календар�альма�нах «Червоної калини». – Львів, 1939.– С. 186�189.

24. Крадин Н. Н., Скрынникова Т. Д. ИмперияЧингис�хана / Н. Н. Крадин, Т. Д. Скрынникова. —М. : Вост. лит., 2006. — 557 с.

25. Крижанівський О. П. Історія СтародавньогоСходу : Підручник / О. П. Крижанівський. – К. :Либідь, 2000. – 592 с.

26. Кузич�Березовський І. Оріяна. Кімерія�Пра�україна. Кн. І. Праісторія України… / І. Кузич�Березовський. – Детройт. – 1989. – 240 с.

27. Лукьянов А. Е. Становление философии наВостоке. Древний Китай и Индия. 2�е изд. /А. Е. Лук’янов. – М., 1992.

28. Людина і довкілля / упорядник В. С. Кри�саченко. Кн. 1. – К., 1995.

29. Материалы францисканской миссии 1245 г. //Христианский мир и Великая Монгольская импе�рия. – СПб, 2002, С. 104.

30. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскритС. І. Наливайко. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2000. –288 с.

31. Пєтухов Ю. Д., Васильева Н. И. Еврезийскаяимперия скифов / Ю. Д. Пєтухов, Н. И. Васильева. –М.: Вече, 2007. – 200 с.

32. Плетнева С. Хазары / С. Плетнева. – М.:Наука, 1976. – 96 с.

33. Рагозина З. Л. История Мидии, второго Вави�лонского царства и возникновения Персидскойдержавы / З. Л. Рагозина. – СПб., 1903.

34. Рашид ад�Дин. Сборник летописей. – Т. 2�3. –М., 2002. – С. 174.

35. Сокровенное сказание монголов / Пер.А. В. Мелехина и Г. Б. Ярославцева; вступительнаястатья С. Дулама. – М.: Сталкер, 2001. — 256 с.

36. Тереножкин А. И. Общественный стройскифов // Скифы и сарматы. – К., 1977. – C. 3�28.

37. Ткачев А. Как звали Чингизхана? [Електрон�ний ресурс]. – Режим доступу: http://hrono.ru/sta�tii/2010/tka_chingiz.php.

38. Трубачев О. Н. Indoarica в Северном При�черноморье / О. Н. Трубачов. – М. : Наука, 1999.320 с.

39. Трубачов О. Н. О синдах и их языке //Вопросы языкознания. – 1976. – № 4. – С. 54.

40. Федоров С. А. Донцы в наследии Чингисхана// Вольное казачество. – Прага, 1928.

41. Хара�Даван Е. Чингисхан как полководец иего наследие», Белград, 1929.

42. Хоанг М. Чингис�хан / М. Хоанг. – Ростов наДону : Феникс, 1997. – 347 с.

43. Шилов Ю. А. Истоки славянской цивили�зации. – К.: МАУП, 2004. – 704 с.

44. Шовкопляс И. С. Мезинская стоянка: К исто�рии Среднеднепровского бассейна в позднепале�отическую эпоху. – К., 1965. – 337 с.

45. Энциклопедический словарь Ф. Блокгауза иИ. Эфрона / Ф. Брокгауз, И. Эфрон. – СПб., 1893.

46. Энциклопедия «Слова о полку Игорева» В 5 т.– СПб, 1995.

47. Юань – Чао би�ши (секретная история мон�голов). Т. А. – М., 1962.

48. Янович В. Наследие тисячелетий. – К., 2006.49. http://sv�rasseniya.narod.ru/xronologiya/9�

vedicheskie�simvoly.html/img/foto�348.html

13

Ро

зділ

І «У

КР

АїН

СЬ

КА

ЦИ

ВІЛ

ІЗА

ЦІЯ

»

Анотація: в статті з позицій об’єктивізму таісторизму автор зупиняється на окремихсторінках життєпису видатного українськогоекономіста, піонера кооперативного руху, відо

мого політичного діяча Миколи Івановича Зібера,його світогляду, наукової діяльності, причетностідо творення лівого руху на українському грунті.

Ключові слова: класична політична економія,рікардіанство, марксизм, соціалізм, кооперація.

Аннотация: в статье из позиций объективизмаи историзма автор останавливается на отдель

ных страницах жизненного пути выдающегосяукраинского экономиста, пионера кооператив

ного движения, известного политического дея

теля Николая Ивановича Зибера, его мировоз

зрения, научной деятельности, причастностик формированию левого движения на украинскойпочве.

Ключевые слова: классическая политическаяэкономия, рикардианство, марксизм, социализм,кооперация.

Annotation: in the article from positions of objec

tivism and historical method an author decides on theseparate pages of vital way of the prominent Ukrainianeconomist, pioneer of cooperative motion, knownpolitical figure Mykola Zibera, his world view, scientif

ic activity, involvement, to creation of the left motionon Ukrainian soil.

Key words: classic political economy, rikardianst

vo, marxism, socialism, cooperation.

2014 року минає 170 літ від дня народженняМиколи Івановича Зібера. Часу достатньо, щобукраїнські історики, економісти, політологизмогли активізувати вивчення багатоманітноїнаукової спадщину вченого, співставити їїз викликами сьогодення, знову підтвердитиі захистити належність імені Зібера М. І. Україні.

Останнє особливо важливе з огляду на те, щонедобросовісні науковці з північно�східноїсусідньої держави беззастережно зачисляютьМ. Зібера до «выдающихся русских экономис�тов» [1, с. 3], або просто – «русских эконо�мистов». Так хіба лише його. Не кліпнувшиоком, там видали «русские паспорта» тисячамвідомим і мільйонам невідомим синам і донь�кам української землі.

«Європеєць – в Україні, українець – в Євро�пі». Таку влучну й образну характеристикуМиколі Івановичу Зіберу подає один із сучаснихдослідників його життя і творчості В. Сарбей [2].

В якійсь мірі вона відбиває походження М. Зі�бера. Його батьком був німецький колоніст ізШвейцарії, який займався хімією, мати –українка. Народився він 10 (22) березня 1844 ро�ку у м. Судаку, який тоді адміністративноналежав до Таврійської губернії. Від батькаМикола успадкував ретельність і охайністьу праці, а від матері – потяг до всього україн�ського, незламність характеру і спостереж�ливість. Мама була його першою вчителькоюукраїнської мови, якою, зі слів його сучасників,він володів чудово. Цей приклад є одним ізбагатьох незаперечних спростувань міфу проКрим як «исконно русские земли». На долюмами випала і важка ноша перевезти неви�ліковно хворого сина із Європи на батьківщинуу Крим, доглядати за ним чотири роки до йогосмерті 28 квітня (10 травня) 1888 року, поховатийого у ялтинській землі.

Середню освіту М. Зібер здобував спочаткув Ялтинській, а згодом у Сімферопольськійгімназіях, яку закінчив з похвальною грамотою«за відмінні успіхи при такій же поведінці». Таксамо успішно закінчив у 1867 році М. Зіберюридичний факультет Київського університетуім. Св. Володимира.

Однак надалі пріоритетне місце в йогонаукових студіях посіла не юриспруденція, а по�літекономія і статистика. Хоча задля справед�ливості відзначимо вагому наукову спадщинувченого в царині первісного права, етнології,соціології. А любов до економічних дисциплінМ. Зіберу прищепив професор, ректор Київсь�кого університету, згодом міністр фінансів іголова кабінету міністрів Росії Микола Бунге(1823–1895), який, на думку дослідників,відіграв особливу роль в його особистій долі,службовій кар’єрі, формуванні наукових інте�ресів. Однак, здається, цей вплив дещо пере�більшено. Так, значна частина т. зв. «Загробныхзаметок» М. Х. Бунге присвячена методамборотьби з впливом ідей соціалізму і комунізму[8, с. 124]. А Микола Зібер разом із МихайломДрагомановим, Сергієм Подолинським таіншими стояв біля витоків українського лівогоруху. У згаданому політичному заповіті М. Бунгечимало сторінок присвячено національномупитанню і реформуванню освіти. Зокрема, іздослідження цієї праці М. Бунге Анною Міро�шниченко випливає, що її автор пропонувавдвом останнім російським імператорам шляхивирішення єврейського, польського, мусуль�

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

2

14

«ЄВРОПЕЄЦЬ – В УКРАЇНІ, УКРАЇНЕЦЬ – В ЄВРОПІ»

Ігор БЕГЕЙ, кандидат політичних наук, доцент кафедри суспільних дисциплін Львівського інституту банківської справи УБС НБУУДК 32.001

манського питань, але жодного слова не сказавна захист українців [8, с. 124–126]. Більше того,польське питання мало би вирішуватися україн�ським та білоруським коштом. У кінцевомурезультаті як випливає з його порад, євреїі поляки колись таки будуть змосковщені, аледосягати цього результату слід обережніше,поступовіше, мудріше й хитріше. Така велико�державна і асиміліційна позиція М. Бунге у між�національних відносинах, передусім у ставленнідо вирішення українською питання, на щастязовсім не вилинула на М. Зібера.

Епіцентром наукових досліджень М. Зіберастала класична англійська політекономія,зокрема в особі її найвидатнішого представникаДевіда Рікардо. Нагадаємо, що Д. Рікардо(1772–1823) системно виклав принципи кла�сичної політичної економії в своїй праці«Засади політичної економії та оподаткування»(1877), яка привернула увагу і захисників капі�талізму, і його критиків включно з К. Марксом(1818–1883) і так званими соціалістами�рікар�діанцями. До останніх з певними застере�женнями можна віднести і самого М. Зібера.

Після закінчення університету М. Зіберудовелося вісім місяців попрацювати мировимпосередником на Волині. Повернувшись у стіниальма�матері, він впродовж семи років пра�цював викладачем, доцентом, професоромполітекономії і статистики, грунтовно займавсянауковими дослідженнями. Передусім молодийвчений зайнявся порівняльним аналізомекономічного вчення Д. Рікардо і К. Маркса.У такому порівнянні він вивчав і сам розвивавполітекономію. У 1871 році він захистив магіс�терську дисертацію «Теорія цінності і капіталуРікардо з деякими з пізніших доповнень і пояс�нень». До слова, незабаром з її змістом позна�йомився К. Маркс. Згодом М. Зібер у Києвівидав науково прокоментований перекладкниги Д. Рікардо «Основи політичної еконо�мії», біографічний нарис «Життя і праці ДавидаРікардо», а в Петербурзі – переклад творівД. Рікардо, монографію «Давид Рікардо і КарлМаркс у їх суспільно�економічних досліджен�нях. Спроби критико�економічного досліджен�ня», «Лассаль крізь окуляри Б. Чичеріна»,«Б. Чичерін contra К. Маркс. Критика критики».

Зазначимо, що до вивчення економічноїтеорії взагалі, а Маркса зокрема М. Зіберазаохочували університетські професори, а здо�буті знання він опробовував у гуртку студентів,де вперше публічно виклав зміст «Капіталу»,а також на Жіночих курсах, навчальна аудиторіяяких знаходилася на квартирі М. Драгоманова.

Однак немає достатніх підстав вкладатиМ. Зібера в прокрустове ложе одного «изпервых популяризаторов и пропагандистов

экономического учения К. Маркса в России» якце зробило академічне видання «Советскийэнциклопедический словарь» [3, с. 468]. Тимпаче бути таким категоричним і однозначнимяк професор Н. А. Цигалов :«Зибер явилсяпервым камментатором и пропагандистом«Капитала» Маркса не только в русской , но и вмировой литературе» [1, с. 9]. Але як його такимможна вважати, якщо тут же той самийпрофесор (не вір очам своїм!) пише : «Зибер самне стал марксистом…, не овладел методомМаркса.., не поднялса до марксистского пони�мания природы и роли кооперации в условияхкапитализма» [1, с. 19]. Виглядає дивним і те,що професори від марксизму – ленінізму недомовились кого вважати першим пропаган�дистом вчення К. Маркса у Росії і світі. Напри�клад, упорядники праць В. І. Леніна такимвважають Плеханова Г. В. (1856–1918) [9, с. 557].Якщо співставити його рік народження з рокомнародження М. І. Зібера, то побачимо, що вінна 12 років молодший від другого. Першуросійську марксистську організацію – групу«Визволення праці» Г. Плеханов створив у Же�неві 1883 р. З цього часу і почав писати праціз теорії соціалізму. Співставимо роки зацікавле�ності соціалістичними і марксистськими ідеямиМ. Зібера і Г. Плеханова і одержимо 12 роківрізниці на користь першого. Ці підрахункизадля принципу, а не для того, щоб повернутиМ. Зіберу титул першого марксистського апос�тола. Схожими «але» щодо М. Зібера рясніютькоментарні матеріали і до інших працьК. Маркса, В. Леніна. Наприклад, «…не розумівматеріалістичної діалектики і революційної сутімарксизму; стояв на позиціях радикальногобуржуазного реформаторства» [4, с. 763], розу�мів «марксизм однобічно, революційно�кри�тична сторона вчення Маркса лишилась длянього чужою [5, с. 587]. Як же тоді людина, якасвітоглядно не поділяє вчення, не знайшлаключів до нього і не спромоглася його зрозумітиможе навчати інших цього вчення?! Це тежсаме, якби сліпий найнявся поводирем до іншогосліпого. Дещо відретушований відбиток такихрадянсько�російських оцінок М. Зібера можназустріти і в нинішній українській академічнійлітературі. Наприклад: М. Зібер «перший попу�ляризатор творів К. Маркса в Україні (це вжеплюс – І. Б.) і Росії. Поділяючи основніположення економічного вчення К. Марксаі Ф. Енгельса (це вже два плюси – І. Б.), Зібервідкидав їх революційну теорію, выдстоюючиеволюційний шлях суспільно�політичного роз�витку (це вже три плюси – І. Б.)» [6, с. 609].

Наголосимо, що М. Зібер ігнорував полі�тичні постулати К. Маркса, сприймав йогоекономічне вчення так само критично, як

15

Ро

зділ

І «У

КР

АїН

СЬ

КА

ЦИ

ВІЛ

ІЗА

ЦІЯ

»

і теорії інших вчених економістів, на рівниханалізував їхні праці. Він прийшов до висновку,що К. Маркс в основних рисах запозичивтеорію вартості грошей і капіталу з ученняСміта – Рікардо і розвинув її далі. ЗаслугаК. Маркса в поясненні додаткової вартості восновному зводилася до термінологічногоудосконалення: класики англійської політеко�номії писали про продаж праці, а К. Маркс –про продаж робочої сили... «Що ж залишалосяавтору «Капіталу» додати до цього, крім точ�нішого, докладнішого і зрозумілішого форму�лювання» [цит. за 2, с. 81], – підсумовувавМ. Зібер.

Уже після смерті М. Зібера практично тежсаме, але іншими словами, повторив один ізнайбільших, на думку радянських комуністів таїх нинішніх прихильників в Росії та Україні,послідовників К. Маркса В. Ленін: «Класси�чиская политическая экономия до Марксасложилась в Англии – самой развитой капита�листической стране. Адам Смит и Давид Рикар�до, исследуя экономический строй, положилиначало трудовой теории. Маркс продолжил ихдело. Он строго обоснавал и последовательноразвил эту теорию. Он показал что стоимостьвсякого товара определяется количествомобщественно�необходимого «рабочего времени,идущего на производство товара» [7, с. 33].

Підставами для дозованої марксизаціїМ. Зібера і лояльного ставлення до нього в ра�дянських дослідженнях в основному було таке.

Перше. У післямові до другого видання «Ка�піталу» К. Маркс 24 січня 1873р. писав: «Щев 1871 році пан М. Зібер , професор політичноїекономії в Київському університеті у своїйпраці «Теорія цінностей і капіталу Д. Рікардо»показав, що моя теорія вартості грошей і ка�піталу в її основних рисах є необхіднимдальшим розвитком учення Сміта – Рікардо.При читанні цієї цінної книги західноєвро�пейського читача особливо вражає послідовнепроведення раз прийнятої чисто теоретичноїточки зору» [4, с. 20]. Після таких слів, особливовитонченого компліменту в останньому реченніК. Маркса на адресу М. Зібера радянські істо�ріографи не могли не вважати його майже марк�систом. Мабуть, ще більше на їх «поблажливе»ставлення до М. Зібера вплинув такий уривокз його праці «Теорія цінності і капіталу Д. Рі�кардо з деякими пізніше доповнень і пояснень»:«Оскільки мова йде власне про теорію, методМаркса, є дедуктивний метод усієї англійськоїшколи, і недоліки його, як і достоїнства, по�діляються кращими з економістів – теоре�тиків», який використав К. Маркс для свогозахисту від звинувачень у метафізичності викла�ду, політекономії [4, с. 21].

Згодом із цього було зроблено висновок, щоМ. Зібер старався не тільки викласти ідеї «Ка�піталу», але й «відстоював економічне вченняК. Маркса в боротьбі проти його критиків» [5, с. 587]; «прагнув довести наступний зв’язок міжтеоріями цінності Рікардо і Карла Маркса», що«виразилася особливо у гарячому захисті го�ловного твору К. Маркса «Капітал» від йогоросійських критиків Герьє, Чичеріна, Ю. Жу�ковського» [8]. М. Зібер насправді не «захищав»у своїх працях «Капітал», а полемізував з назва�ними особами, безпристрасно захищаючипередусім свою наукову позицію, доводив нетак наступний зв’язок «між теоріями Д. Рікардоі К. Маркса», а те що другий лише розвинуввчення першого, і воно стало однією з трьохскладових марксизму за визначенням тогож В. Леніна. Можна сказати, що вчений попу�ляризував вчення і Д. Рікардо так само, які .Маркса. Просто праці одного і другого длянього були об’єктом наукових досліджень.

Друге. «Під час перебування в Лондоні в 1881році для наукових занять (М. Зібер – І.Б.) осо�бисто познайомився з К. Марксом і Ф. Енгель�сом» [5, с. 587]. Але ж, скажімо, далеко не всі іззнайомих А. Гітлера ставали нацистами. Або щетакий приклад. Один мій знайомий і «правиль�ний» комуніст захистив дисертацію на спад�щині В. Липинського, але від того монархістомне став.

Третє. В. Ленін у своїх працях також згадуєім’я М. Зібера, але в нейтральному контексті,не називаючи його, скажімо «иудушкой» якЛ. Троцького, що могло б бути сигналомдля відповідної оціночної реакції правовірнихлєнінцєв.

Попри все М. Зібера, мабуть, можна поста�вити біля витоків таких політичних течій, якісьогодні ми називаємо «україносоціалізмом»,«україномарксизмом», «націонал�комунізмом».До речі, у таких схожих ухилах його звину�вачувала офіціозна радянська наука.

Однозначно піонерськими є його заслугив започаткуванні українського кооперативногоруху. Впроваджувати його в Україні він розпочаводразу після закінчення університету. Ужеу 1868 році М. Зібер ініціював заснування Київ�ського споживчого товариства, головою якогойого було обрано на початку наступного року.Під час дворіч�