Птахи родини плискових (Motacillidae)

в лучних екосистемах заходу України

М. А. Сеник

• Представники родини плискових (Motacillidae) – типові мешканці відкритих ладшафтів –рівнинних та гірських лучних угідь, боліт, пустошей, рудеральних та навколоводних біотопів.

• На заході України гніздиться дев’ять видів плискових, що належать до двох родів: щеврики (Anthus) і плиски (Motacilla).

Район та методика досліджень• Регіон досліджень охоплював: Волинську, Рівненську,

Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Хмельницьку, Чернівецьку та Закарпатську області.

• Протягом гніздових періодів 2001- 2006 р.р. було досліджено 100 модельних ділянок до складу яких входять пасовища, сінокосно-випасні луки, сіножаті, заповідні землі, та агроценози, схожі за своєю структурою на лучні екосистеми.

• Дослідження орнітофауни лучних екосистем проводили за комбінованим картографічним методом (Tomialojc, 1980).

• Проведено також аналіз розташування знайдених гнізд плискових та гнізд взятих з банку Західно-Українського орнітологічного товариства.

Щеврик лучний (Anthus pratensis)• Щеврик лучний – звичайний вид у рівнинній

частині заходу України, а також на луках Українських Бескид (0,1-2,2 ос/10 га).

• В досліджених нами високогірних лучних угіддях Карпат(на висотах 800-1800 м над р. м.), щеврик лучний траплявся, лише двічі. По одній парі відмічено на полонинах Пожижевській (1350-1450 м) і Маришевській (1300-1500 м). Дані щодо гніздування цього птаха у високогір’ї в минулому й тепер досить обмежені. Деякі дослідники стверджують, що по гірській системі Карпат проходить південна межа ареалу цього виду і його поширення на висотах 800-1600 м є спорадичним, хоча на північній межі вид трапляється на гніздуванні навіть на значнішій висоті. Можна допустити, що щеврик лучний є рідкісним гніздовим видом високогір’я Карпат. Його екологічну нішу успішно зайняли інші види, зокрема, щеврик лісовий.

Гніздові біотопи щеврика лучного (Anthus pratensis )

34%

7%5%33%

9%2%5% 5%

заплавні луки

суходольні луки

схилові суходоли

заболоченінизинні лукиболота

навколоводніекотонилісо-лучніекотониневказано

Режим використання угідь заселених щевриком лучним

(Anthus pratensis )

14%

43%2%

25%

5%2% 9%

заповідні луки

сінокоси

сінокосно-випаснілуки

пасовища

смуги вздовж доріг іканалів, рудеральніугруповання

переорані луки

відсутністьгосподарськоговикористання

• Проаналізували біотопічний розподіл 47-ми гнізд щеврика лучного.

• В результаті аналізу виявили тісний зв’язок цього виду із вологими та заболоченими, переважно сінокосними луками з травостоєм висотою 20-60 см.

Ступінь зволоження угідь заселених щевриком лучним (Anthus pratensis )

2% 13%

34%51%

сухі лукисвіжі лукивологі лукизаболочені луки

Висота рослинності лучних угідь заселених щевриком лучним (Anthus pratensis )

6%

43%

17%

34%

низька рослинність

середньовисокарослинністьвисока рослинність

не вказано

Щеврик гірський (Anthus spinoletta)• Щеврик гірський – найбільш

типовий представник лучноїорнітофауни високогір’я Карпат.

• Найвищі показники гніздовоїщільності цього виду виявлені на високихполонинах (1600-1800 м) (1-4 пари/10 га) та схилах, вкритих сосною гірською, зеленою вільхою, чагарничками, з наявністю в угрупованнях відкритихтрав’яних ділянок і водотоків(1,4-4,5 пар/10 га).

Біотопи заселені щевриком гірським

(Anthus spinoletta)

50%

19%

31%

субальпійські луки

вторинні післялісовілучні угруповання

екотонні угруповання

Режим використання угідь заселених щевриком гірським (Anthus spinoletta)

43%

44%

13%

заповідні луки

пасовища

угіддя, що невикористовуються

• Проаналізували біотопічний розподіл 16-ти гнізд щеврика гірського.

Ступінь зволоження угідь заселених щевриком гірським

(Anthus spinoletta )

6%

81%

13%сухі луки

свіжі луки

вологі луки

•Як низькі, так і високі полонини, оточені лісом, криволіссям, ізнаявністю щавельників є високопридатними гніздовими стаціямитакож для щеврика лісового (Anthus trivialis), що на рівнині є переважно видом лісо-лучних екотонів.

•Щільність щеврика лісового на гірських луках (0,5-2,1 пар/10 га) є вищою ніж на рівнинних.

• Цікавим є те, що ще у 90-их роках минулого століттядослідники стверджували, що на полонинах вище межі лісуособини цього виду майже не трапляються.

• Порівняння особливостей поширення та щільностігніздування на різних висотах щеврика лісового і щеврикагірського дозволило зробити висновок, що види “поділили” між собою ділянки на висотах 1400-1600 м над р. м.

• В залежності від переважаючих умов (крутизни схилів, характеру рослинності, оточення лучних угідь), на цихвисотах присутній один або інший вид (із середніми, а іноді й високими, показниками щільності (0,6-2 пари/10 га)). Інодіприсутні обидва види.

• Ділянки: 1- ур. Ситний, 2- ур. Джорджієві прилуки, 3- пол. Менчул-Квасівський, 4, 5, 6-пол. Германеску, 7- хребет міжг. Мала Говерла і г. Говерла, 8-схил г. Брескул, 9- ур. Заросляк, 10- пол. Пожижевська, 11- хребет між г. Пожижевська і г. Данціж, 13, 14, 15- пол. Озірний, 16- луки біля оз. Несамовите, 17- схилпід скелями Ребра, 18-заповідна лука пол. Маришевська, 19- випасналука пол. Маришевська, 20-схил та хребет ск. Шпиці, 21, 22- пол. Бальцатул.

Поширення та щільність гніздування щеврика лісового

(A. trivialis) і щеврика гірського (A. spinoletta) на луках,

розміщених на різній висоті над р. м.

Плиска жовта (Motacilla flava)

• Плиска жовта (Motacillaflava) – звичайний представник на рівнинних луках і пасовищах заходу України.

• В залежності від характеру біотопу щільність цього виду коливається в широких межах (0,5-5 пар на га).

Біотопи заселені плискою жовтою (Motacilla flava )

26%

26%15%

29%4%

заплавні луки

суходольнілукизаболоченінизинні лукинавколоводніекотонине вказано

Режим використання угідь заселених плискою жовтою (Motacilla flava )

30%

4%47%

19%

сінокіс

сінокосно-випасналука

пасовище

смуги вздовж доріг іканалів, рудеральніугруповання

• Проаналізували біотопічний розподіл 27-ми гнізд плиски жовтої.

Ступінь зволоження угідь заселених плискою жовтою (Motacilla flava )

44%

49%

7% свіжі луки

вологі луки

заболоченілуки

Висота рослинності лучних угідь заселених плискою жовтою (Motacilla

flava)

15%

59%

19%7%

низькарослинність

середньовисокарослинністьвисокарослинність

не вказано

• Плиска жовтоголова (Motacilla citreola) – близький до попереднього вид, що спорадично гніздиться на території лучних та болотяних екосистем заходу України.

• Рідкісний, переважно оселяється в добре зволожених місцях, поряд з плискою жовтою.

Роль птахів родини плискових, як індикаторів трансформацій в лучних екосистемах:

• Птахи родини плискові (Motacillidae) можуть бути індикаторами таких трансформацій:

• Зниження чи підвищення ступеню зволоження біотопів;• Утворення ерозійних ділянок або збільшення ерозії на пасовищах

та луках;• Зростання і спадання інтенсивності випасання худоби;• Випалювання рослинності;

• Змін рослинних угруповань;• Змін висоти та щільності рослинного покриву;• Заростання щільнокущовими злаками та осоками;• Змін в екотонних угрупованнях;• Зниження чи підвищення трофічних якостей лучних екосистем;

Дякую за увагу!

Питання:1. Комбінований картографічний метод – в чому полягає? Як його використовувати?2. Роль птахів родини плискових як індикаторів змін в н.с. – яким чином ці види

реагують на перелічені зміни?