3

ÍÀÓÊÎÂÎ-ÌÅÒÎÄÈ×ÍÅ ÂÈÄÀÍÍßÍÀÓÊÎÂÎ-ÌÅÒÎÄÈ×ÍÅ ÂÈÄÀÍÍß

№ 5–6 (124–125)2007

Засноване у 1922 роціСвідоцтво про державнуреєстрацію КВ № 4830видано Державним

комітетом інформаційноїполітики, телебаченнята радіомовлення України

24.01.2001 року.Журнал внесено

до переліку науковихфахових видань України

(педагогічні науки)Постанова президіїВАК України

від 14.11.2001 року№ 2-05/9

ЗАСНОВНИКІ ВИДАВЕЦЬ:

Луганський національнийпедагогічний університетімені Тараса Шевченка

СКЛАДРЕДАКЦІЙНОЇКОЛЕГІЇ:

Головний редакторКурило В. С.Заступник

головного редактораХарченко С. Я.

Члени редакційної ради:Алфімов В. М.,Бєляєв Б. В.,Бур’ян М. С.,

Ваховський Л. Ц.,Галич О. А.,Недайнова Т. Б.,Савченко С. В.,Хриков Є. М.,Гавриш Н. В.,Лобода С. М.

(випускаючий редактор)Коректори:

Ніколаєнко І. О.,Колотовкіна Н. В.

При оформленні номеравикористані фотоХромушина Ю. М.

Модернізація освітиАдаменко О. В. Використання нових інформаційних техно-

логій — необхідна умова входження вишів України у світовийосвітній простір........................................................................5

Методика. Практика. ДосвідНа уроках хіміїРоман С. В., Крючок Л. М. Програма факультативного курсу

«Основи біоорганічної хімії» для учнів старшої школи...................10На уроках фізикиБарановський В. М., Темнікова С. В., Черенков О. В. Ком-

п’ютерний практикум із загальної фізики......................................15На уроках праціБурдун В. В. Критерії оцінювання проектних робіт учнів.......22

Дошкільне вихованнята початкове навчання

Ліннік О. О. Використання дослідницьких методів у викла-данні природознавства в початковій школі...................................28

Проблеми вихованнята психокорекції

Шевченко О. В. Пріоритети позакласної виховної роботи.....32Міньков Д. О. Організаційні засади формування гуртків (груп)

у позашкільних навчальних закладах..............................................36Касянюк М. В. Дослідження впливу засобів естетичного ви-

ховання на школярів і спортивну молодь.......................................43

Вища школаОлексенко В. М. Професійне зростання особистості на но-

вому виді навчальних занять..........................................................47Кулдиркаєва О. В. Мотиваційно орієнтована модель удоско-

налення професійної підготовки майбутніх учителів музики на су-часному етапі....................................................................................53Левченко О. О. Креативність формування фасилітативної

компетентності студентів-психологів за умов упровадження інтер-активних технологій професійної підготовки............................58

Çì iñò

4

Проказа О. Т., Грицьких О. В. Науково-педагогічні досліджен-ня в процесі навчання студентів — майбутніх учителів фізики .....65Рощупкина О. А. Поняття сутності самостійної роботи іно-

земних студентів підготовчого факультету ..................................69

ПрофтехосвітаСавустьяненко Т. Л., Верченко Н. В. Модель як системо-

творчий підхід до забезпечення наступності професійної підго-товки учнів (загальноосвітня школа та професійно-технічний на-вчальний заклад) ............................................................................73

За здоровий спосіб життяГапоненкова Н. В. Роль освіти у формуванні компетентного

ставлення до власного здоров’я ...................................................82

Педагогічна карта ДонбасуОлексієнко О. Г. Методичні ідеї освіти дорослих у педа-

гогічній спадщині Х. Д. Алчевської ................................................87Галич О. А. Ярославу Кремінському — 70! ...........................92

Педагогіка за кордономРжевська А. В. Культура якості в сучасних європейських ви-

щих навчальних закладах ..............................................................100

Черпаємо з народних джерелМагрицька І. В. Свято української вишивки (сценарій) ......106

Видавництво Луганськогонаціонального педагогічногоуніверситету імені Тараса

Шевченка«Альма-матер»

91011, м. Луганськ,вул. Оборонна, 2

Журнал«Освіта Донбасу»№ 5–6 (124–125) 2007підписаний до друкурішенням вченої ради

Луганського національногопедагогічного університетуімені Тараса Шевченка

(протокол № 5від 30.11.2007 року).

Формат 60х84 1/8.

Друк офсетний.

Папір офсетний.Умов. друк. арк. 13,48.

Наклад 1500.

Ціна вільнаОбкладинкунадруковано

ПП «Сувальдо В. Р.»91022, м. Луганськ,вул. Лермонтова, 1Б,

к. 204.© Луганський національ-

ний педагогічний університетімені Тараса Шевченка, 2007

Журнал “Освіта Донбасу” запрошує до співпраці авторів: учених, викладачів, учителів-практиків. Редакція приймає до друку статті, які є актуальними,оригінальними та публікуються авторами вперше.

Зміст статті викладається за планом: постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями; аналізостанніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми та на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується ця стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з певним обґрунтуваннямотриманих наукових результатів; висновки з цього дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Усі перелічені елементи повинні бутистилістично представлені в тексті, але графічно виділяти їх не треба.

Стаття повинна супроводжуватися рецензією провідного фахівця (доктора, професора) або витягом з протоколу засідання кафедри (наукового відділу)з рекомендацією до друку.

Стаття повинна бути підписана автором (авторами), який несе відповідальність за науково-теоретичний рівень матеріалу, що публікується.Статті, що не відповідають установленим вимогам оформлення й подання, не розглядаються й не публікуються. Редакція зберігає за собою право на

редагування та скорочення статей.Для оперативного зв’язку редактора з авторами рекомендується супроводжувати статтю відомостями про автора, де повинні бути повністю вказані

прізвище, ім’я, по батькові, посада, учений ступінь, учене звання автора, поштова адреса, службовий і (або) домашній телефони.Стаття подається роздрукованою на папері в одному примірнику з обов’язковим додатком дискети, перевіреної на відсутність вірусів. Формат копії

файлу — RTF.Рукопис статті (не більше 15 сторінок) друкується на аркушах формату А4 кеглем розміру 14 гарнітурою Times New Roman. Для підготовки

рукопису, як правило, використовується текстовий процесор MS Word 6.0–7.0 (Під Windows 95).Поля: верхнє – 2 см, нижнє – 2 см, ліве – 3 см, праве – 1,5 см. Міжрядковий інтервал – полуторний.Посилання на цитовані джерела подаються у квадратних дужках після цитат. Перша цифра – номер джерела в списку літератури, що додається до статті,

друга – номер сторінки, наприклад: [1, с. 21].Література й при необхідності примітки подаються в кінці статті після слова «Література» в порядку цитування й оформлюються відповідно до

загальноприйнятих бібліографічних вимог, що висуваються при оформленні кандидатської або докторської дисертації. Бібліографічні джерела подаютьсяз абзацу; ім’я автора (або перше слово назви) виділяється жирним. Зразок оформлення літератури:

Література1. Зелінська Н.В. Наукове книговидання на Україні: історія та сучасний стан: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – Л.: Світ, 2002. – 268 с.2. Сухомлинська О.В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. – К.: А.П.Н., 2003. – 68 с.3. Сірополко С. Преса в Україні (1917—1932) // Сірополко С. Історія освіти в Україні. — К.: Наук. думка, 2001. — С. 849—855.4. Доменко М. Чергові завдання спілки Робос: (До І Всеукр. з’їзду спілки) // Робітник освіти. — 1924. — № 1. — С. 5—8.

Стаття супроводжується анотаціями українською, російською та англійською мовами й ключовими словами, що оформлюються за вимогами доавтореферату кандидатської або докторської дисертації, містять не більше трьох речень і включають ім’я автора трьома мовами та переклад назви статті.

Шановні автори! Ми готові до співпраці, чекаємо на рукописи!

5

ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß

Адаменко О. В.

В ОСТАННІ роки державнідіячі, політики, науковці, ос-

вітяни-практики багато говорять іпишуть про необхідність входженнявищих навчальних закладів Україниу світовий освітній простір. Для ви-рішення цього завдання необхіднореалізувати цілу низку важливихумов, однією з яких є широке вико-ристання нових інформаційних тех-нологій (НІТ).

Що стосується конкретного ВНЗ,то головними напрямками викори-стання НІТ ми вважаємо такі:

— використання НІТ у навчаль-ному процесі;

— використання НІТ у науковихдослідженнях;

— використання НІТ в управліннівищим навчальним закладом.

За кожним з цих напрямків у на-шому університеті і в багатьох іншихВНЗ України за останні роки зробле-но чимало. Але в цій статті ми зупи-нимося на тих конкретних шляхах ви-користання нових інформаційнихтехнологій за кожним з названих на-прямків, розвиток яких, на нашу дум-ку, є найбільш актуальним і перспек-тивним.

Нові інформаційні технології в на-вчальному процесі – це не тільки ви-користання мультимедійних засобівта Інтернет-технологій на лекціях,семінарах, практичних заняттях, ком-п’ютеризація бібліотек, а й створен-ня такого інформаційно-освітньогосередовища, яке забезпечує задово-лення різноманітних інформаційнихпотреб тих, хто навчає, і тих, хто на-вчається.

Певні кроки в цьому напрямкузроблено. Але, на нашу думку, насьогодні як студентів, так і викла-дачів необхідно стимулювати добільш активного відвідуванняосвітніх порталів з метою ефектив-ного використання інформаційнихресурсів навчального, навчально-методичного, довідникового при-значення. Особливістю таких пор-талів є те, що користувач за допо-могою веб-інтерфейсів, системипошуку та навігації, баз даних тощомає доступ як до інформації, яку роз-міщено на самому порталі, так і доінформації, яку розміщено на іншихпорталах і сайтах.

У якості прикладу такого порталуможна назвати портал «Информаци-онно-коммуникационные техноло-гии в образовании» (http://ict.edu.ru),який є елементом системи російсь-ких федеральних освітніх порталів.Цей портал спрямований на забезпе-чення користувачів комплексноюінформаційною підтримкою в галузісучасних інформаційних та телекому-нікаційних технологій, у тому числій найсучаснішою інформацією щодовикористання таких технологій восвіті. На порталі «Информационно-коммуникационные технологии вобразовании», як і на більшостіосвітніх порталів, презентовано такіінформаційні підрозділи:

новини (офіційні новини, анонсиконференцій, семінарів, нові техно-логії, новини порталу);

бібліотека (повні тексти навчаль-них та методичних матеріалів звільним доступом, з метаописами тазасобами пошуку й навігації);

книги (метаопис друкованих ви-дань з питань інформаційних техно-

нових інформаційних технологій – необхіднаумова входження вишів Україниу світовий освітній простір

ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß

6

логій із зображенням обкладинок, змістом,одним-двома вибраними підрозділами);

Інтернет-ресурси (метаопис та посилан-ня на ресурси з інформаційних технологій,розміщені на сайтах навчальних закладів таінших організацій);

організації (база даних з інформацією пронавчальні заклади, факультети, кафедри, спе-ціалізовані організації за профілем порталу);

персоналії (відомості про спеціалістів, якіплідно працюють за тематикою порталу);

конференції (матеріали конференцій за те-матикою порталу, а саме: тези та повні текстидоповідей, відомості про учасників, оголошен-ня про конференції, семінари, виставки в га-лузі інформаційно-комунікаційних технологійв освіті);

форуми, пов’язані з тематикою порталу.Організаціями, які створюють і підтриму-

ють функціонування освітніх порталів, як пра-вило, є певні державні структури та провіднівищі навчальні заклади країни. Так, функціо-нування порталу «Информационно-коммуни-кационные технологии в образовании» забез-печує Державний науково-дослідний інсти-тут інформаційних технологій та комунікацій(головна організація) разом з двома російсь-кими вишами – Санкт-Петербурзьким держав-ним електротехнічним університетом таСанкт-Петербурзьким державним інститутомточної механіки та оптики.

Іншим прикладом освітнього порталу єосвітньо-науковий портал Черкаського націо-нального університету імені Б. Хмельницького( h t t p : / / p o r t a l . c d u . e d u . u a /?m=catalogue&o=show&entry_id=5320). Черезцей портал викладачі і студенти мають дос-туп до інформації про конференції, семінари,інші накові заходи, доступні ресурси (алевідзначимо, що обсяг їх невеликий), вихід наофіційний сайт Міністерства освіти і наукиУкраїни. Порівняно з попереднім прикладомцей портал є менш довершеним, надає мен-ше можливостей відвідувачам, але розвитоктаких порталів вишами України – нагальнапотреба.

Деякі компанії зараз випускають мульти-медійні освітні продукти (репетиційно-мето-дичні комплекси) для вивчення різних на-вчальних дисциплін. Як правило, компакт-диски з такими продуктами містять виклад

навчального матеріалу за допомогою мульти-медійних засобів і тести для перевірки рівнязасвоєння цього матеріалу. Поширюється ви-користання в навчальному процесі віртуаль-них лабораторних практикумів (див., наприк-лад, http://cnit.ssau.ru/do/articles/virt_lab/virt_lab.htm), обчислювальних порталів, якістворюються для ефективної роботи корис-тувачів на високопродуктивних обчислюваль-них ресурсах з мережі Інтернет (https://cc.ptc.spbu.ru).

Цікавим прикладом використання новихінформаційних технологій у навчальному про-цесі є створення on-line курсу «Епоха Хрущо-ва в історії СРСР» і його презентація в Інтер-нет для студентів російських та американсь-ких університетів (https://www.evarussia.ru/eva2003/russian/sod_810html). Головнимизмістовними об’єктами, які складають курс, єісторичні тексти, підготовлені викладачамиМосковського державного університету іменіМ.В. Ломоносова і Техаського університету,та відповідні архівні документальні фільмий фотодокументи, які інтегровані в єдине се-редовище, що створює інформаційнийпростір курсу.

Використання on-line курсів, які підтриму-ються розвинутими програмними засобами,дозволяє викладачам з різних навчальних зак-ладів і, навіть, з різних країн співробітничатичерез Інтернет, створюючи творчі колективи,що дозволить інтегрувати їхній досвід. У май-бутньому такі колективи викладачів будуть нелише обмінюватися методами навчання йоцінювання, а й створювати в коопераціїінтерактивні навчальні посібники й розроб-ляти методики викладання, формуючи такимчином єдину аудиторію в Інтернеті. У про-цесі роботи з on-line підручником студенти от-римують досвід використання нових інформа-ційних технологій у практичній діяльності.

Важливим питанням, яке виникає пристворенні навчального курсу, є забезпеченнябагатомовного доступу до нього. Інтерфейс ітексти лекцій бажано робити двома мовами– англійською та рідною для студента. У ціло-му подібні курси з гуманітарних дисциплінрозширюють можливості об’єктивного ви-вчення історії, є ілюстрацією поєднанняновітніх програмних засобів, історичних дос-ліджень та унікальних архівних матеріалів,

7

створює передумови для зміцнення співро-бітництва між країнами.

Зусилля співробітників українських ВНЗнеобхідно спрямовувати на створенняцілісних систем неперервної інтерактивноїосвіти. Системи навчально-методичних ком-плексів повинні передбачати активну роботустудентів і викладачів в інтерактивному ре-жимі. Доступ студентів до електронних ана-логів навчальних курсів має здійснюватисячерез офіційний портал ВНЗ за допомогоюіндивідуального пароля. Викладачі при такійорганізації роботи будуть мати можливості нетільки подавати на порталі новий навчальнийматеріал, а й відстежувати, скільки часу ко-жен студент провів у системі, на які сторінкивін заходив і яких результатів за підсумкамитестування досяг.

Перспективним напрямком упроваджен-ня НІТ в освіту є організація дистанційногонавчання. Низка українських ВНЗ, у томучислі Луганський національний педагогічнийуніверситет імені Тараса Шевченка, маютьпевні успіхи в цій роботі. Як для тих українсь-ких ВНЗ, хто вже розпочав дистанційне на-вчання своїх студентів, так і для тих, хто тількимає такий намір, цінним буде досвід, представ-лений на російському інформаційному пор-талі, присвяченому дистанційному навчанню(http://www.distance-learning.ru). Цей порталзнайомить користувача з новинами дистан-ційної освіти, її технологіями (засади техно-логій дистанційного навчання, стандарти об-міну навчальними матеріалами, системи уп-равління дистанційним навчанням, корпора-тивні навчальні портали), книгами, статтямий обглядами з питань дистанційного навчан-ня. На сайті є довідник «Дистанційне навчан-ня», форуми, посилання на ресурси за тема-тикою порталу.

Корисним для українських споживачів єсервер «Дистанційне навчання» (http://db.informika.ru/do/), який супроводжуєтьсяАсоціацією міжнародної освіти, на якому роз-міщено інформацію про організації, щоздійснюють дистанційне навчання в різнихкраїнах світу, подано нормативно-правовубазу щодо дистанційної освіти, інформаціюпро методичні та наукові публікації, семінари,конференції, навчальні програми.

Як орієнтир для організації дистанційних

курсів можна використати систему дистан-ційного тренінгу REDCLASS компанії РЕД-ЛАБ. Ця система включає комплекс програм-но-апаратних засобів, навчальних матеріаліві методик навчання, які дозволяють дистан-ційно навчатися, підвищувати кваліфікацію,контролювати знання, опановувати навичкиексплуатації й управління програмними про-дуктами, обладнанням і технологіями. Систе-ма надає змогу студентам отримати доступ донавчальних матеріалів, авторам – створюва-ти курси, менеджерам – управляти процесомнавчання.

Існує спеціальний сайт е-Learning World(http://www.elw.ru) – «Світ електронного на-вчання». На сайті подаються новиние-Learning, інформація про семінари, конфе-ренції, виставки, аналітичні матеріали, поси-лання на Інтернет-ресурси е-Learning, інстру-менти е-Learning. Є розділ, присвячений жур-налу «Е-Learning World» (інформація для ав-торів, передплатників, архів випусків, якиймістить анотований зміст та повні тексти ста-тей).

При розробці середовища відкритої дис-танційної освіти можуть існувати 2 моделіспівробітництва експертів : «концентрація» —об’єднання зусиль кількох інституцій длябільш інтенсивної розробки в одній пред-метній сфері та «інтеграція» — покриття до-сить широкої предметної галузі зусиллямирізних інституцій, які спеціалізуються в різнихгалузях. Подібний позитивний досвід маєЛатвія, де створено Відкритий віртуальнийтранспортний університет (http://www.ifets.leee.org/russian/depository/v6_14/html/F.html).

Аналіз публікацій та реальної практикироботи українських ВНЗ свідчить про те, щоще слабо реалізуються такі напрямки застосу-вання нових інформаційних технологій, якучасть студентів у різноманітних змаганняхосвітнього спрямування в мережі Інтернет. Церізноманітні дистанційні олімпіади, у томучислі й евристичні, з відкритими завданнямибез попередньо відомих відповідей, змаганняв умінні швидко знаходити в Інтернеті точній вичерпні відповіді на поставлені організа-торами запитання (див., наприклад, http://eidos.ru/olymp/, http://kubok.yandex.ru, http://eduland.ru та ін.). Учасники з різних регіонів

8

однієї країни і, навіть, з різних країн взаємо-діють з організаторами тільки через Інтернет.Для участі в подібних змаганнях, як правило,достатньо мати електронну пошту, але WWWсуттєво розширює можливості учасника. Якправило, організатори олімпіад та конкурсівзацікавлені у створенні співдружності учас-ників олімпіад. На наш погляд, залучення сту-дентів до участі в подібних змаганнях сприяєзміцненню їх мотивації до найбільш раціо-нального використання інформаційних мож-ливостей Інтернету, поглиблює й зміцнює їхпізнавальні інтереси, сприяє озброєнню сту-дентів навичками самостійного ефективногонавчання з використанням сучасних інформа-ційних технологій.

Повноцінна реалізація можливостей НІТу навчальному процесі неможлива без відпо-відної методичної підтримки. Яскравим при-кладом використання НІТ у методичній діяль-ності ВНЗ є робота Відділу навчально-мето-дичної роботи й Методичного центру До-нецького національного технічного універси-тету (http://donntu.edu.ua/russian/metod/komissii/do_p.html). Роботу цих підрозділів спрямова-но на розвиток навчально-методичної базиуніверситету для забезпечення якісної підго-товки фахівців на основі активних і особисті-сно орієнтованих навчальних методів,новітніх комп’ютерних технологій і подаль-шої інтеграції навчальної та науково-дослідноїробіт. Об’єктами навчально-методичної робо-ти є навчально-методичні комісії за напряма-ми підготовки фахівців, форми й методи на-вчального процесу, матеріально-технічна базанавчального процесу, навчально-методичнезабезпечення кафедр навчально-методични-ми матеріалами з усіх дисциплін і видів на-вчальних занять. Подібні центри вирішуютьтакі завдання: забезпечення повноти й доступ-ності навчальної інформації, навчальної й до-відкової літератури для викладачів і студентів;забезпечення повноти та якості навчально-методичних комплексів спеціальностей(НМКС) і дисциплін (НМКД); створення все-бічних умов для вільного доступу викладачіві студентів до мережі високоякісних баз на-вчальної й наукової інформації через Інтернет;узагальнення і впровадження в навчальнийпроцес нових інформаційних комп’ютернихтехнологій, передового досвіду українських і

зарубіжних ВНЗ; методичне забезпечення гар-монійного поєднання навчального процесу танаукової діяльності з використанням науковихрезультатів як бази і змісту навчання; методич-не забезпечення модернізації навчально-лабо-раторної бази; методичне забезпечення про-цесу формування й розвитку навчально-нау-ково-виробничих комплексів.

Важливим напрямком поширення новихінформаційних технологій в освіті, на нашпогляд, є створення персональних сайтів вик-ладачів. На таких сайтах, як правило, викла-дач розміщує загальні відомості про себе,подає список своїх публікацій, нагород івідзнак, інформацію про свою участь у міжна-родних наукових проектах, розміщує повнітексти або окремі підрозділи вибраних публі-кацій. Дуже корисними є й так звані авторськісайти викладачів ВНЗ. Прикладом такого сай-ту є сайт Curator.ru (http://www.curator.ru). Цеавторський сайт кандидата технічних наукВ. Канаво, який розміщує на сайті зробленіним аналітичні огляди матеріалів щодо дис-танційного навчання, електронних підруч-ників, сайтобудування, розроблені авторомсайту або підібрані ним методичні матеріали,рекламу й метаопис створених ним програм-но-методичних комплексів.

За доцільне ми вважаємо стимулюванняучасті викладачів у різноманітних Інтернет-співтовариствах та асоціаціях. Таких, наприк-лад, як існуючі в Росії асоціації «Інтернет-Со-ціум» (http://www.i-socium.ru), мета якої – спри-яння впровадженню сучасних інформаційнихтехнологій у галузі освіти, науки, культури,охорони здоров’я, соціального забезпеченнята управління, «Історія та комп’ютер» (http://www.kleio.dcn-asu.ru), яка об’єднує дослід-ників-гуманітаріїв, які застосовують у своїйроботі комп’ютерні технології, і яка є відділен-ням Міжнародної асоціації «History andComputing».

Корисним для викладачів є відвідуванняcпеціального розділу російськомовного сайтукорпорації Microsoft (http://microsoft.com/rus/EDUCATION), присвяченого підтримці осві-ти й співробітництву з освітніми закладами.На цьому сайті викладено стратегію й концеп-цію Microsoft в галузі освіти («Навчання—2020», «Об’єднане освітнє середовище», «На-вчальний клас ХХІ століття» тощо), інформа-

9

цію про благодійні проекти та спонсорські акції,приклади впровадження проектів Microsoft усередню й вищу освіту, матеріали конференційMicrosoft, умови ліцензування продуктівMicrosoft для освітніх установ. Цікавими є та-кож портали-віртуальні виставки досягненьу галузі освіти (див., наприклад: http://fair.sssu.ru), які являють собою інтегрованіІнтернет-ресурси і подають інформацію продосягнення в освіті; офіційні сайти виставок іконференцій з дистанційного навчанння(див., наприклад: http://www.elearnexpo.ru). За-реєстровані учасники, як правило, мають змо-гу розміщувати й редагувати свої матеріали врежимі on-line; є сайти щорічних науково-ме-тодичних конференцій (див., наприклад: http://tm.ifmo.ru), на яких представлено програмиконференцій, бази даних учасників, тези до-повідей з можливостями атрибутного та кон-текстного пошуку.

Пересічні українські викладачі й науковці,як правило, досить вузько розуміють можли-вості використання НІТ у науковій діяльності.Проведене нами опитування показало, щомайже 90% з них вважають, що ці можливостіобмежуються отриманням через Інтернетінформації про майбутні конференції та семі-нари, пересиланням текстів доповідей на кон-ференції та статей у наукові журнали за допо-могою електронної пошти. У той же час НІТнадають принципово інші й більш широкіможливості їх використання в науковій діяль-ності.

Так, цікавим прикладом використаннянових інформаційних технологій у науковихдослідженнях є застосування платформиLabVIEW компанії National Instruments (http://www/labview.ru). Ця платформа дозволяє ав-томатизувати процеси вимірювання, опра-цювання сигналів, відображення й архіву-вання результатів експериментів, інтерактив-ного генерування звітів про наукові дослі-дження.

Лабораторія паралельних інформаційнихтехнологій НДОЦ Московського державногоуніверситету розробила систему для створен-ня й підтримки динамічних сайтів науковихзаходів (конференцій, семінарів тощо) під на-звою «АГОРА» (http://agora.guru.ru). За допо-могою цієї системи можна обрати дизайн сай-ту, створити сторінки, організувати підписку

на розсилку новин, активізувати систему реє-страції учасників конференції, прийом тез ірозподілене рецензування доповідей тощо.

Чимало українських вишів застосовуютьнові інформаційні технології в управлінні на-вчально-виховним процесом. За дпопомогоюцих технологій створюється розклад занять,організується документообіг, створюютьсябази даних «Професорсько-викладацькийсклад ВНЗ», «Студенти», «Випускники», «На-вчальні плани», «Нормативні документи, щорегламенують діяльність ВНЗ» тощо.

В останні роки зявилися деякі нові про-дукти, використання яких може сприятипідвищенню ефективності всіх складових про-цесу розробки та реалізації управлінськогорішення: отримання необхідної інформації,розробка управлінського рішення, доведенняуправлінського рішення до виконавців, конт-роль за виконанням управлінського рішення.Так, корпорація Microsoft пропонує платфор-му для управління навчальним процесомMicrosoft Class Server (http://microsoft.com/rus/education/Class Server), яка об’єднує п’ять функ-ціональних підсистем: управління навчальни-ми матеріалами, управління навчальнимипланами, тестування й оцінка, звітність щодоуспішності учнів, робота в Інтернеті. Цікавоює запроваджена в систему загальної середньоїосвіти деяких країн система ведення електрон-ного журналу School Info (http://www.school-info), яка за допомогою SMS, E-mail або черезInternet надає батькам інформацію про на-вчальну успішність їх дітей. Дещо подібне мож-на реалізувати у вищій школі з тією різницею,що поточною успішністю студентів можутьцікавитися потенційні роботодавці.

Окреслений у цій статті перелік шляхів по-ширення нових інформаційних технологій унавчальному процесі, науковій діяльності, уп-равлінні вищими навчальними закладами не євичерпним. Удосконалення діяльності вишівщодо використання НІТ – копітка й безперерв-на робота, але без такої роботи неможливо за-довільнити інформаційні потреби керівників,викладачів і студентів, сформувати в них необ-хідний рівень інформаційної культури, забезпе-чити сучасний рівень якості освітніх послуг,досягти необхідного рівня академічної мобіль-ності, забезпечити гармонійне поєднання на-укової й навчальної діяльності.

10

ЕФЕКТИВНИМ засобом ди-ференційованого навчання в

старшій школі є профільне, мета якого– забезпечити більш глибоку підготов-ку старшокласників у тій чи іншій га-лузі знань та діяльності людини, дояких у них сформувались стійкі інте-реси й здібності. Профільне навчанняхімії забезпечує загальноосвітню тапочаткову допрофесійну підготовкуучнів, які мають бажання обрати май-бутню професію, пов’язану з викори-станням хімічних знань, вихованняособистості, здатної до самоосвіти татворчої самореалізації.

Згідно з Державним стандартомбазової й повної загальної середньоїосвіти, типовими навчальними пла-нами загальноосвітніх навчальнихзакладів для старшої школи передба-чено вивчення: базових курсів, змістяких та рівень вимог до їх засвоєннязадаються базовим рівнем освітньогостандарту; профільних курсів, де змісті рівень вимог до засвоєння задаєтьсяпрофільним рівнем освітнього стан-дарту; елективних та факультатив-них курсів, які націлені на спеціаліза-цію освіти або на професійну орієн-тацію учнів у обраній галузі діяльності.

На нашу думку, серед завдань, якістоять перед хіміко-біологічним про-фільним навчанням, особливої увагипотребують саме ті з них, які пов’я-зані з існуванням глобальних проблемсучасності. Одна з таких проблем –екологічна. Її вирішення потребує в

ÏÐÎÃÐÀÌÀ ÔÀÊÓËÜÒÀÒÈÂÍÎÃÎ ÊÓÐÑÓ

Роман С. В.,Крючок Л. М.

процесі шкільної хімічної освіти фор-мування життєвої й соціальної компе-тентності учнів, екологічної культури,навичок безпеки життєдіяльності.

У методиці викладання хімії дос-татньо уваги приділяється формуван-ню екологічних знань та екологічномувихованню учнів, проте на етапі стар-шої школи – профільного навчання – єнеобхідність цілеспрямовано вестироботу з навчання принципів здоро-вого способу життя, створення ефек-тивних умов для збереження тазміцнення здоров’я. А для цього не-обхідні більш глибокі знання прохімічний склад живої матерії та про-цеси, які лежать в основі її функціону-вання й самооновлення.

Такі вимоги можуть бути реалізо-вані в процесі викладання факульта-тивного курсу «Основи біоорганічноїхімії», який спирається на первинніуявлення школярів про хімію життєвихпроцесів з курсу основної школи тапередбачає узагальнення, системати-зацію й поглиблення знань учнів з хіміїта біології життя, формування уявлен-ня про наукову картину світу.

Зазначимо, що основи біоорганіч-ної хімії представлені в профільних кур-сах органічної хімії недостатньо, а ра-ніше розроблені програми факульта-тивних курсів з питань біохімії [1—3]не відповідають сучасним вимогам.

Запропонований авторами факуль-тативний курс «Основи біоорганічноїхімії» відрізняється від вищезазначенихне тільки обсягом, структурою, а йметодикою вивчення. Курс базуєтьсяна діяльнісному підході (майже поло-

для учнів старшої школи

11

НА

УРОКАХ

ХІМІЇ

вина часу відведена на лабораторні дослі-дження) та передбачає використання «здоро-в’я зберігаючих» технологій навчання, до якихналежать колективно-групові технології, ак-тивні методи навчання, диференційоване на-вчання за рівнем, метод проектів і модульнітехнології.

Зміст програми курсу представлений 6темами, кожна з яких включає теоретичнийматеріал, проведення лабораторних дослідів,

Тема 2. АМІНОКИСЛОТИ ТАПЕПТИДИ – БУДІВЕЛЬНИЙ

МАТЕРІАЛ ЖИТТЯ(14 год.)

Амінокислоти – будівельний матеріалжиття. Ізомерія, номенклатура, оптична ак-тивність та класифікація альфа-амінокислот.Амінокислотний склад білків. Історія відкрит-тя амінокислот у білках. Закономірностівмісту амінокислот у білках. Незамінні аміно-кислоти у складі білків.

Тонка будова амінокислот за данимирентгеноструктурного аналізу. Водневі зв’яз-ки в кристалах амінокислот. Хімічні власти-вості амінокислот: амфотерність та утворен-ня біполярних іонів. Утворення складних ес-терів. Алкілування, ацилювання та дезаміну-вання аміногрупи. Реакція декарбоксилюван-ня амінокислот. Поліконденсація амінокис-лот. Синтетичні поліамідні волокна.

Синтетичні способи одержання амінокис-лот.

Пептиди як складові частини білків і са-мостійні фізіологічно активні речовини. Спосо-би зв’язку амінокислот у молекулах білків. Робо-ти О.Я. Данилевського та Е. Фішера. Тонка бу-дова пептидного ланцюга (валентні кути та дов-жина зв’язків). Номенклатура пептидів.

Методи гідролізу білку до амінокислот(кислотний, лужний, ферментативний), се-лективний гідроліз до пептидів. Якісне такількісне визначення амінокислот у гідролі-

рішення розрахункових задач і вправ. Опану-ванню факультативу сприятиме рекомендова-на література для вчителя [4—10] та учнів[11—16].

Вважаємо за доцільне створення другоїчастини представленого факультативногокурсу, яка на рівні профільної школи дозволитьсформувати уявлення школярів про динамікубіоорганічних сполук у організмі людини татварин.

Тема 1. ВСТУП. ХІМІЯ ЖИТТЯ(8 год.)

Життя. Структурні рівні організації живо-го, властивості живих систем на кожномурівні. Основні етапи утворення живих сис-тем.

Науки, що вивчають прояви життя. Харак-теристика сутності життя з позиції молекуляр-ної біології, квантової біохімії, біофізики, кібер-нетики, термодинаміки, генетики тощо. Біо-органічна хімія: предмет і задачі, взаємозв’я-зок з іншими науками, методологічне та прак-тичне призначення.

Елементний склад організмів. Залежністьміж біологічними функціями елементів і їхположенням у пер іодичній системіД.І. Менделєєва. Біоорганічні сполуки, їхмісце та роль у живій природі. Властивостіатомів, що беруть участь у побудові біоор-ганічних молекул.

Характеристика основних класів біоорга-нічних сполук, що входять до складу живоїматерії; вміст їх у організмі.

Лабораторний практикум. 1. Досліди змоделювання окремих ознак живого (ріст,розмноження, рух, активна реакція) на нежи-вих системах (ріст кристалів мідного купоро-су при перекристалізації; ріст «підводного ко-лоїдного саду кристалів»; пульсація гелю же-латини; досліди, які ілюструють законо-мірності принципу Ле Шательє).

Програма факультативного курсу «Основи біоорганічної хімії»(усього 68 год., 2 год. на тиждень)

Програма факультативного курсу «Основи біоорганічної хімії»(усього 68 год., 2 год. на тиждень)

12

НА

УРОКАХ

ХІМІЇ

затах білків. Автоматичний аналізатор аміно-кислот. Хроматографічний метод визначенняамінокислот.

Поняття про методи синтезу пептидів.Природні пептиди: глутатіон, окситоцин,

вазопресин, інсулін, гормон росту та ін.Лабораторний практикум. 2. Виділен-

ня вільних амінокислот з біологічного мате-ріалу (тканин тварин). 3. Властивості альфа-амінокислот (дія розчинів амінокислот наіндикатори; амфотерні властивості; утворен-ня мідної солі амінооцтової кислоти; взаємо-дія амінооцтової кислоти з формальдегідом,азотистою кислотою та нінгідрином). 4. Кис-лотний гідроліз білка. Кольорові реакції наамінокислоти, поліпептиди і білки (біурето-ва, нінгідринова, ксантопротеїнова, Мілона,Фоля та ін.). 5. Хроматографічний метод виз-начення амінокислот.

Тема 3. БІЛКИ – НОСІЇ ЖИТТЯ(16 год.)

Білки – носії життя. Роль білків у побудовіживої матерії та процесах життєдіяльності.Функції білків у організмі. Елементний складбілків.

Методи виділення білків з біологічногоматеріалу (поняття про способи гомогенізаціїматеріалу, методи екстракції та фракціонуван-ня білків, способи очистки білкових препа-ратів від низькомолекулярних домішок).

Молекулярна маса білків, фізичні та хімічніметоди її визначення.

Структура білкової молекули. Докази по-ліпептидної теорії будови білку. Первиннаструктура білків. Принципи структурної по-дібності та взаємозамінності амінокислот. За-гальна схема установлення первинної струк-тури. Вторинна структура білків. Поняття проальфа- і бета-конформації поліпептидного лан-цюга. Третинна структура білків. Типизв’язків, що стабілізують третинну структуру.Глобулярні та фібрилярні білки. Четвертиннаструктура білків. Поняття про протомери (су-бодиниці) та мультимери. Приклади білків зчетвертинною структурою (інсулін, гемо-глобін, каталаза).

Фізико-хімічні властивості білків. Амфо-терність. Ізоелектричний стан білкової моле-

кули. Колоїдні властивості білкових розчинів.Нативні та денатуровані білки.

Класифікація білків. Прості білки (протеїни).Класифікація протеїнів за формою білкової мо-лекули, походженням, амінокислотним скла-дом, розчинністю, функціональною активні-стю. Характеристика деяких простих білків(яєчний та сироватковий альбумін, фіброїн шов-ку). Складні білки (протеїди). Фосфопротеїди (ка-зеїн, пепсин). Хромопротеїди (гемоглобін, міо-глобін, родопсин, хлорофіли). Нуклеопротеїди(рибонуклеопротеїди та дезоксирибонуклеоп-ротеїди). Металопротеїди (феритин). Поняттяпро глікопротеїди та ліпопротеїди.

Структурно-функціональна єдність білків.Лабораторний практикум. 6. Розділен-

ня альбумінів і глобулінів методом висолюван-ня. 7. Реакції осадження білків (осадженнябілків при нагріванні, концентрованими міне-ральними кислотами, органічними кислота-ми, солями важких металів, органічнимирозчинниками й алкалоїдними реактивами).8. Визначення ізоелектричної точки яєчногоальбуміну. 9. Діаліз сольового розчину білка.10. Виділення казеїну із знежиреного молока.

Тема 4. НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ –РЕЧОВИНИ СПАДКОВОСТІ

(12 год.)Особливості молекулярної організації ге-

ному прокаріот та еукаріот.Нуклеїнові кислоти – речовини спадко-

вості. Історія відкриття нуклеїнових кислот.Хімічний склад нуклеїнових кислот (полінук-леотидів). Характеристика пуринових і піри-мідинових основ, що входять до складу нук-леїнових кислот. Рибоза і 2-дезоксирибоза ускладі нуклеїнових кислот. Нуклеозиди, нук-леотиди, фосфодіефірний зв’язок. Самостійнезначення деяких нуклеотидів у процесахфіксації й переносу енергії (АТФ), в окисно-відновних реакціях (НАД, НАДФ, ФАД).

Методи вивчення будови та структуринуклеїнових кислот. Синтез полінуклеотидів.

Два типи нуклеїнових кислот: дезоксири-бонуклеїнова (ДНК) і рибонуклеїнові (РНК).Відміни між ДНК і РНК за складом азотистихоснов, характером вуглеводу, молекулярноюмасою, локалізацією в клітині та функціями.

13

НА

УРОКАХ

ХІМІЇ

ДНК – основний ланцюг життя. Первин-на структура (нуклеотидний склад, правилаЕ. Чаргаффа). Вторинна структура ДНК (мо-дель Дж. Уотсона і Ф. Кріка). Принцип комп-ліментарності пуринових і піримідинових ос-нов, його реалізація в структурі ДНК. Приро-да сил, що удержують молекулу ДНК убіспіральному стані. Третинна структура (фор-ма молекул ДНК).

РНК – допоміжні ланцюги життя. По-рівняльна характеристика видів РНК (транс-портна, рибосомальна, інформаційна, ядерна,вірусна) за молекулярною масою, нуклеотид-ним складом, топографією та функціями.

Взаємозв’язок структури й функцій на при-кладі нуклеїнових кислот.

Лабораторний практикум. 11. Якісні ре-акції на складові частини рибонуклеопротеїдудріжджів (виділення та гідроліз нуклеопротеї-ду, виявлення продуктів гідролізу: білка – біу-ретовою реакцією, пентози – пробою Троме-ра, пуринових основ – реакцією з амоніачнимрозчином аргентум оксиду, ортофосфатної кис-лоти – реакцією з магнезіальною сумішшю).

Тема 5. БІОСИНТЕЗ БІЛКА –МІКРОФАБРИКА ЖИТТЯ (10 год.)Біосинтез білка – головна ознака життя.

Біосинтез білка з точки зору перенесення ре-човини, енергії та інформації. Шляхи та меха-нізми природного синтезу білків. Матричнийі нематричний механізми: докази існування,співвідношення в організмі, можливий взає-мозв’язок.

Матрична теорія біосинтезу білків. Загаль-на схема матричного синтезу білків. Актива-ція амінокислот і перенесення їх у рибосому.Аміноацил-тРНК: структура, властивості тафункції. Рибосоми – мікрофабрика життя. Бу-дова рибосоми, аміноацильний і пептидиль-ний центри. Локалізація і структурно-функ-ціональна організація етапів біосинтезу білка.Етапи трансляції: ініціація, елонгація, терміна-ція. Посттрансляційна модифікація білків.

Молекулярні механізми передачі генетич-ної інформації. Генетичний код, його особли-вості. Сучасні уявлення про структуру генів.Регуляція білкового синтезу; теорія Ф. Жако-бо і Ж. Моно.

Генна інженерія і біотехнологія: констру-ювання білків і біосинтез незамінних аміно-кислот практичного призначення.

Лабораторний практикум. 12. Виготов-лення та синхронний монтаж динамічної мо-делі всієї структурно-функціональної органі-зації біосинтезу білка.

Тема 6. УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬПРО БІООРГАНІЧНІ МОЛЕКУЛИ.

ІЄРАРХІЯ ЖИТТЯ (8 год.)Загальна будова і типові властивості біо-

органічних молекул. Утворення молекул біо-органічних сполук, типи зв’язків у молекулах.Ієрархія біоорганічних сполук за ступенемскладності. Відповідність властивостей біоор-ганічних сполук їхнім функціям. Походженнябіоорганічних молекул.

Лабораторний практикум. 13. Розв’язу-вання експериментальних задач на розпізна-вання біоорганічних речовин у розчинах таприродних об’єктах.

Основні вимоги до знань та вмінь учнів1. Вимоги до засвоєння теоретичного на-

вчального матеріалу.Розуміти зміст і вміти користуватись основ-

ними поняттями курсу; знати суть фізико-хімічних та біохімічних процесів, що вивчають-ся. Уміти характеризувати біоорганічні речови-ни з позиції біоорганічної хімії.

На основі вивчених теорій і законів хіміївміти встановлювати причинно-наслідковузалежність між складом, будовою, властиво-стями, біологічною роллю та застосуваннямбіоорганічних речовин, робити загальні вис-новки.

2. Вимоги до засвоєння фактичного мате-ріалу.

Знати склад, хімічну будову, фізико-хімічнівластивості, функції, методи виділення та до-бування, поширення в природі та застосуван-ня вивчених біоорганічних речовин.

Розуміти роль біоорганічної хімії в пізнаннірозвитку природи, будови та функціонуван-ня живих організмів, для створення кориснихречовин, в охороні життя та здоров’я.

Знати характерні реакції на біоорганічнімолекули.

14

НА

УРОКАХ

ХІМІЇ

3. Вимоги до засвоєння хімічної мови.Уміти складати й пояснювати зміст елек-

тронних та структурних формул біоорганічнихмолекул, записувати рівняння реакцій, що ха-рактеризують властивості вивчених речовин,їх взаємозв’язок. Знати назви основних пред-ставників класів біоорганічних сполук.

4. Вимоги до виконання хімічного експе-рименту.

Знати правила роботи з вивченими біо-органічними речовинами та біохімічними ре-агентами, їх вплив на організм.

Уміти розпізнавати біоорганічні сполуки захарактерними ознаками.

5. Вимоги до рішення задач та вправ.Уміти обчислювати: мінімальну молеку-

лярну масу білків за масовою часткою певно-го хімічного елементу або конкретної аміно-кислоти в складі білка; довжину поліпептид-ного ланцюгу за кількістю амінокислотнихзалишків у ньому та за молекулярною масоюполіпептиду; кількість амінокислотних за-лишків у білку за його молекулярною масою;середнє число нуклеотидних пар за певноюкількістю одиниць маси подвійної спіраліДНК; масу подвійної спіралі ДНК за її довжи-ною; середню довжину (у нанометрах) та се-редню молекулярну масу генів, які кодуютьбілок (за кількістю амінокислотних залишків);нуклеотидний склад ділянки дволанцюговоїДНК за відсотковим умістом певних азотис-тих основ у іРНК.

Уміти розв’язувати вправи: на принципкомпліментарності та визначення нуклеотид-ної послідовності; на етапи біосинтезу білка(вправи на самокопіювання ДНК, синтезіРНК на ДНК-матриці, кодування білків, де-кодування молекул ДНК, співвідношення ан-тикодонів тРНК до кодонів іРНК).

Література1. Свиридов Д.Д., Гладилин К.Л. Био-

химические кружки в школе // Внекласснаяработа по химии: Пособие для учителя / Подред. М.Г. Гольдфельда. – М.: Просвещение,1976. – С. 91–106.

2. Вопросы биохимии. Элементарнаябиоорганическая химия // Химия в шк.: Сб.

нормат. документов / Сост. В.И. Сушко; Подред. М.А. Прокофьева, И.Н. Черткова. – М.:Просвещение, 1987. – С. 110–114.

3. Питання біохімії / Т.І. Хорошилова,О.С. Максимов, О.О. Котенджи, С.Л. Ско-роход, В.О. Хромишев // Зб. конкурсних про-грам з хімії для середньої загальноосвітньоїшколи. – К.: І.С.Д.О., 1995. – С. 241–244.

4. Біохімія: Ділові ігри та ситуаційні за-дачі: Навч. посібник для вузів / М.Є. Куче-ренко, О.Ю. Пащенко та ін. – К.: Либідь,1994. – 208 с.

5. Біохімія: Практикум: Навч. посібникдля вузів / М.Є. Кучеренко, Ю.Д. Бабенюк,В.М. Войцицький, В.І. Гаврилей. – К.:Либідь, 1995. – 152 с.

6. Біохімія: Тестовий контроль знань:Навч. посібник для вузів / М.Є. Кучеренко,О.Ю. Пащенко, І.М. Туряниця та ін. – К.:Либідь, 1995. – 344 с.

7. Боєчко Ф.Ф. Біологічна хімія: Навч.посібник. – К.: Вища шк., 1995. – 536 с.

8. Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Біохіміядля вчителя: Посібник для вчителів. – К.: Рад.шк., 1985. – 264 с.

9. Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основнібіохімічні поняття, визначення і терміни:Навч. посібник для природничих фак. пед.ін-тів. – К.: Вища шк., 1993. – 528 с.

10. Стеценко О.В., Виноградова Р.П.Біоорганічна хімія: Навч. посібник для біол. іхім. фак. ун-тів. – К.: Вища шк., 1992. – 326 с.

11. Гершкович А.А. От структуры к син-тезу белка / Отв. ред. В.П. Кухарь. – К.: Наук.думка, 1989. – 192 с.

12. Книга для чтения по органическойхимии: Пособие для учащихся / Сост. П.Ф. Буц-кус. – М.: Просвещение, 1985. – 256 с.

13. Комаров О.С., Терентьев А.А. Хи-мия белка: Кн. для внекл. чтения учащихся.– М.: Просвещение, 1984. – 144 с.

14. Шерстнев М.П., Комаров О.С. Хи-мия и биология нуклеиновых кислот: Кн. дляучащихся 10—11 кл. сред. шк. — М.: Про-свещение, 1990. – 160 с.

15. Энциклопедический словарь юно-го химика / Сост. В.А. Крицман, В.В. Стан-цо. – М.: Педагогика, 1990. – 319 с.

16. Эткинс П. Молекулы: Пер. с англ. –М.: Мир, 1991. – 216 с.

15

НА

УРОКАХ

ФІЗИКИ

РОЗВИТОК сучасної науки неможли-вий без усебічного використання ком-

п’ютерних методів обробки інформації. Ком-п’ютер є не тільки засобом обробки величез-ної маси даних, що надходять до нас з навко-лишнього середовища, але й могутнім засо-бом навчання. Використання інформаційнихтехнологій у навчальному процесі сприяє ак-тивізації пізнавальної діяльності студентів, роз-витку їх творчого мислення. Важливо нетільки виробити вміння й навички роботи накомп’ютері, а й навчитися використовуватийого в практичній діяльності зі своєї спеціаль-ності.

На сьогодні розроблено значну кількістьпрограмних засобів, використання яких доз-воляє розв’язувати за допомогою комп’юте-ра досить широке коло математичних і фізич-них задач. Але аналіз публікацій говорить проте, що проблема використання сучаснихінформаційних технологій при вивченні фізи-ки є на сьогодні ще вивченю недостатньо, хочанею займалось багато авторів (П. Бєлкін,Б. Волков, М. Воронцов, Е. Бурсіан, Х. Гулд,Я. Тобочнік, М. Жалдак, Ю. Набочук, І. Семе-щук та ін.). Однак слід визначити недостат-ню кількість навчально-методичної літерату-ри, навчальних посібників для учнів загаль-ноосвітніх навчальних закладів та студентіввищих закладів освіти, які розкривали б на-прями й можливості використання інформа-ційних технологій під час вивчення фізики.

Метою цієї роботі є спроба деякою міроюзаповнити існуючу прогалину, розглянувшиприклади застосування розробленого про-

грамного забезпечення та проаналізувати новіможливості активізації пізнавальної діяльностістудентів, поглиблення й розширення теоре-тичної бази їхніх знань, надання результатамнавчання практичної значущості.

Підготовлений нами посібник [1] перед-бачає використання комп’ютера під час об-числювальної практики студентів з інженер-них та фізико-математичних дисциплін. Укурсі фізики комп’ютер може бути викорис-таний під час розв’язування різних задач: вобчисленнях, при моделюванні нескладнихфізичних процесів, у лабораторному практи-кумі, під час проведення фізичного експери-менту, у лекційних демонстраціях, у науковихдослідженнях. Допомогти застосовуваннюкомп’ютера під час виконання подібних зав-дань і є метою цього посібника.

Навчальний посібник складається з 28 тем,у кожній з яких описано основні теоретичнівідомості, методичні вказівки й рекомендації,а також наведено пакет завдань для само-стійного практичного виконання. Завдання докожної теми включають індивідуальні варіан-ти, які мають три рівні складності.

Перший рівень завдань розрахований натехнічні навички програмування: табулюван-ня й побудову графіка відомої фізичної залеж-ності.

Другий рівень передбачає розв’язуваннязадач за відомою фізико-математичною мо-деллю, з табулюванням і графічною ілюстра-цією отриманих результатів. Наприклад, зав-даннями цього рівня можуть бути розрахун-ки, пов’язані з використанням розподілу Мак-свелла, різних моделей реального газу, ди-фракції світла, формулою Планка, розподіломімовірності знаходження елементарних частоку потенціальних ямах різного типу і т. п. Цізавдання, як правило, потребують викорис-

Барановський В. М.,Темнікова С. В.,Черенков О. В.

16

НА

УРОКАХ

ФІЗИКИ

тання комп’ютерних методів розрахунків:інтегрування, диференціювання, досліджен-ня на екстремум, апроксимації відомою мате-матичною залежністю (у деяких випадках дляцього додаються у вигляді таблиці експери-ментальні дані процесу) тощо.

Ураховуючи важливість для фізичного ек-сперименту знання основ теорії помилок, цьо-му питанню присвячено окремий розділ. Уньому викладено основи теорії й завдання нарозподіли Гаусса, Лапласа, Пуассона і Стью-дента.

Третій рівень завдань розрахований напідготовку студентів до виконання науково-дослідної роботи, зокрема, курсових, дип-ломних і магістерських робіт. Цей рівеньвключає питання, пов’язані з основнимиметодами дослідження теплофізичних і тер-модинамічних характеристик полімернихкомпозиційних матеріалів. Наприклад, методдослідження кінетики ізотермічної кристалі-зації, калориметричний метод визначеннятемпературної залежності теплоємності йтеплових ефектів структурних перетворень,підбір математичних моделей теплопровід-ності полімерних композиційних матеріалів.Наведено необхідний теоретичний матеріалі кілька варіантів експериментальних даних.Ця частина індивідуальних завдань безпосе-редньо під час практики виконується фраг-ментарно. Однак вона стимулює студента дотворчої самостійної роботи над комп’ютер-ним забезпеченням проблеми. Ці завданняможуть бути прототипом для аналогічнихзавдань з інших розділів експериментальнихнаук.

У додатку наведено лістинг програм мовоюBasic, який ілюструє виконання окремих темцього посібника. Ці програми можна легко пе-рекласти іншими мовами програмування.

Методики проведення практичних і лабо-раторних занять, постановка лекційного екс-перименту в курсі загальної фізики розробленіна сьогоднішній день достатньо ретельно.

Проте асортимент і ступінь складності задач,які можуть бути поставлені, обмежені часом,громіздкістю математичних моделей, що опи-сують конкретні фізичні явища. Підвищеннюактивності пізнавальної діяльності студентіві, як наслідок, росту результативності процесунавчання може значною мірою сприяти ви-користання інформаційних технологій, щознімають чисто технічні обмеження матема-тичних розрахунків [1].

Лабораторний практикум з курсу загаль-ної фізики у вищих навчальних закладах покли-каний поглиблювати теоретичні знання сту-дентів, знайомити їх із сучасними методамиекспериментальних досліджень і сучасноюметодикою математичної обробки отриманихрезультатів. До рішення останньої задачі успіш-но можуть притягуватися спеціальні матема-тичні системи типу MathCAD, MatLAB та ін.,використання яких природне у випадках, колиобробка даних є самоціллю. У лабораторно-му ж практикумі, цілком підпорядкованомуосвітнім цілям, поряд з обов’язковим освоєн-ням математичних систем, дуже корисним євикористання гнучкіших і прозорих, присто-сованих до конкретних умов програм і сис-тем, розроблених студентами самостійно. Ви-конуватися такі напрацювання можуть на про-стих мовах програмування, наприклад Basic,Pascal.

Виконання повного циклу складання йвідладки програми в кожній роботі, як прави-ло, позбавлене сенсу. Найбільш прийнятним,з нашої точки зору, є складання програм дляматематичної обробки даних лабораторногоексперименту з наперед підготовленихблоків, що зберігаються в банку даних («бібліо-теці») комп’ютера.

Використання нами на заняттях комп’ю-тера незрівнянно підвищує можливості мате-матичного аналізу динаміки розвитку аналі-зованого фізичного процесу із зміною умовспостереження як кількісно, так і в графіці. Прицьому графіка на екрані монітора звичайно

17

НА

УРОКАХ

ФІЗИКИ

сполучається з табличними даними значеньпараметрів, що цікавлять нас (рис. 1, 2).

Для прикладу звернемося до розділу кван-тової фізики «Теплове випромінювання абсо-лютно чорного тіла» [2; 3].

Класичний аналіз фізичної ситуації роз-почнемо з розгляду теплового випромінюван-ня в ізольованій порожнині, стінки якоїпідтримуються при сталій температурі T.Швидкість поширення електромагнітниххвиль приймемо такою, що дорівнює швид-кості світла у вакуумі с = 299792458 м/с. Урівноважному стані енергія випромінюваннябуде розподілена в об’ємі порожнини з пев-ною спектральною густиною u(ω,T).

Повна густина енергії u(T) пов’язана зфункцією спектрального розподілу інтегралом

∫∞

=0

.),()( ωω dTuTu (1)

Потік енергії, що випромінюється елемен-тарною площиною ∆S в інтервалі частот ∆ω,в усіх напрямах буде

(2)Коефіцієнт пропорційності між ∆Фw і ∆S

називають спектральною енергетичноюсвітністю ∆Rw:

.),(4

ωωω ∆=∆ TucR (3)

Функцію у правій частині рівняння (3) на-зивають випромінювальною здатністю абсо-лютно чорного тіла:

).,(4

),( TucTf ωω = (4)

Інтегральна енергетична світність згідноіз законом Стефана-Больцмана пропорційнатемпературі в четвертій степені:

,),(0

4* ∫∞

== TdTfR σωω (5)

де для абсолютно чорного тіла σ = 5,7⋅10-8 Вт/(м2ЧК4).

Д. Релей і Д. Джінс визначили рівноваж-ну густину випромінювання, виходячи з кла-сичних уявлень про рівнорозподіл енергії заступенями вільності: kТ на кожну ступіньвільності коливального руху.

Рівноважне випромінювання в порожниніявляє собою систему стоячих хвиль, густина(кількість в одиниці об’єму) яких

.32

2

cddn

πωω

ω = (6)

Густина енергії, що припадає на інтервалчастот dω,

.),( 32

2

ωπωωω d

ckTdTu = (7)

Звідси

,),( 32

2

kTc

Tuπωω = (8)

.4

),( 22

2

kTc

Tfπωω = (9)

В експериментальній фізиці прийнято ха-рактеризувати спектральний склад рівноваж-ного теплового випромінювання функцієюдовжини хвилі ϕ(λ,T), пов’язаної з функцієючастоти співвідношенням

),,(2),( 2 TfcT ωλπλϕ = (10)

або

.2),( 4 kTcTλπλϕ = (11)

Рис. 1. Інформаційно-графічнаінтерпретація розподілів

Релея-Джінса (1) і Планка (2)

∫ ∫ ∆∆=∆∆=∆2

0

2

0

.),(4

sincos4

),(π

π

ω ωωϕθθθωπ

ω STucddSTcuФ

18

НА

УРОКАХ

ФІЗИКИ

Формули (9), (10) називаються формула-ми Релея-Джінса. Ці формули задовільно уз-годжуються з експериментом тільки при ве-ликих довжинах хвиль і дають повну не-відповідність, навіть якісну, при малих довжи-нах хвиль. Фізична ситуація наочно ілюст-рується кривою 1 на рис. 1.

У фізиці цей результат отримав назву уль-трафіолетової катастрофи.

Функцію густини енергії, значення якої за-довольняють експерименту, вдалося отрима-ти М. Планку в 1900 р. Він припустив, щоелектромагнітне випромінювання поши-рюється у вигляді окремих порцій енергії(квантів), величина яких пропорційна частотівипромінювання:

,ωε h= (12)де h = 1,055⋅10-34 Дж⋅с — стала Планка. Се-реднє значення енергії випромінювання з ча-стотою ω :

.1exp −

=⟩⟨

kTωωε

h

h (13)

Підставляючи вираз (13) у формулу (8),дістанемо

.1exp

1 ),( 32

3

−

=

kTc

Tuωπ

ωωh

h (14)

Відповідно формули (9), (11) трансформу-ються до такого вигляду

;1exp

1 4

),( 22

3

−

=

kTc

Tfωπ

ωωh

h (15)

.12exp

1 4),( 5

22

−

=

λπλ

πλϕ

kTc

cTh

h (16)

Для інтегральної енергетичної світностіотримують вираз, у якому числове значенняσ добре відповідає експерименту:

;1exp

4

),(0

22

3

0

*

−

== ∫∫∞∞

kT

dc

dTfRωω

πωωω

h

h (17)

.60

4432

42* TT

ckR σπ

==h

(18)

Диференціювання функції (16) по λ пока-зує, що максимуму кривої відповідає довжи-на хвилі λm, добуток якої на відповідну темпе-ратуру є величиною сталою (закон Віна):

,bT m =λ (19)де b = 2,898⋅10-3 м⋅К.

Рис. 2. Інформаційно-графічнаінтерпретація розподілу Планка для різних

значень температури

Висвітлюючи залежність ),( Tλϕ (рис. 1.)при ефективній температурі Сонця (5770 К)на екрані монітора, бачимо якісну відпо-відність моделі Планка експерименту. Дослі-дження функції на максимум дає значення

),( Tλϕ max = 8,32⋅1013 Вт/м3 при λm = 5,006⋅10-7

м, що теж відповідає експерименту кількісно.Інтегральна енергетична світність поверхніСонця в діапазоні довжин хвиль, до яких чут-ливе людське око (3,5⋅10–9 – 7,5⋅10–9 м), дорів-нює 3,573694⋅107 Вт/м2.

Зазначені параметри та значна кількістьінших параметрів можуть бути розраховані тавиведені на екран монітора або представленіу формі таблиць для довільної температури(рис. 2).

Кількість завдань, що можуть бути постав-лені для вирішення при розгляді наведеногоматеріалу за комп’ютерною моделлю, необ-межена. Як приклад наводимо кілька з них:

1. Затабулювати значення функцій розпо-ділу Релея-Джінса і Планка.

19

НА

УРОКАХ

ФІЗИКИ

2.Побудувати графіки функцій розподілуРелея-Джінса і Планка.

3. Інтегруванням визначити потужність,яка випромінюється одиницею поверхні аб-солютно чорного тіла в заданому інтервалідовжин хвиль при заданій температурі.

4. Інтегруванням від нуля до дуже велико-го значення λ розрахувати енергетичнусвітність абсолютно чорного тіла й перекона-тися у справедливості закону Стефана-Больц-мана.

5. Чисельним диференціюванням визна-чити довжину хвилі, що відповідає максиму-му випромінювання. Пересвідчитися в спра-ведливості закону Віна.

6.Побудувати тривимірні графіки ),( Tλϕза функцією Планка тощо.

Таким чином, теоретичний аналіз тепло-вого випромінювання абсолютно чорноготіла за математичною моделлю Планка, якийдає загальні «німі» формули, що якісно ви-світлюють загальну картину явища, при на-явності комп’ютерної моделі незрівняннопідвищує інформативність проведеного дос-лідження.

Аналогічне розширення інформативностідослідження може бути отримане і при роз-гляді інших фізичних явищ, наприклад, прививченні явища поляризації світла [1; 3].

На межі двох діелектриків промінь світлачастково відбивається й частково заломлюєть-ся [1; 3]. При цьому виконуються такі закони(рис. 3):

1)промені падаючий, відбитий, заломле-ний і нормаль до поверхні поділу, проведеначерез точку падіння, лежать в одній площині;

2)кут відбивання i′ дорівнює куту падіння i;3)відношення синуса кута падіння i до

синуса кута заломлення i′′ є величиною ста-лою для цієї пари речовин:

.sinsin

1

221 n

nnii

==′′ (20)

Кути відлічуються від нормалі. Величинаn21 називається відносним показником залом-лення другої речовини відносно першої; n1 іn2 — абсолютні показники заломлення речо-вин (відносно вакууму).

Рис. 3. Інформаційно-графічнаінтерпретація заломлення світлової хвилі

на межі двох діелектриків

Якщо кут падіння світла на межі двох ді-електриків не дорівнює нулю, відбитий тазаломлений промені виявляються частковополяризованими. У відбитому промені пе-реважають коливання, перпендикулярні доплощини падіння, а в заломленому — па-ралельні.

Введемо такі позначення:I0 — інтенсивність падаючого природно-

го світла;I⊥, I= — інтенсивність падаючого світла, у

якого коливання світлового вектора відповід-но перпендикулярні й паралельні площині па-діння;

I′⊥, I′= — інтенсивність відбитого світла, уякого коливання світлового вектора відповід-но перпендикулярні й паралельні площині па-діння;

I′′⊥, I′′= — інтенсивність заломленогосвітла, у якого коливання світлового векторавідповідно перпендикулярні й паралельні пло-щині падіння.

Урахуємо, що

.;;5,0 0 ===⊥⊥⊥=⊥ ′−=′′′−=′′== IIIIIIIII(21)

20

НА

УРОКАХ

ФІЗИКИ

Рис. 4. Інформаційно-графічнаінтерпретація залежності від кута

відбивання ступеня поляризації відбитого(1) і заломленого (2) світла

Домовимося під ступенем поляризаціївідбитого світла розуміти співвідношення

.=⊥

=⊥

′+′′−′

=IIIIPвід (22)

Ступінь поляризації заломленого світла

.5,05,05,05,0

000

00

⊥=

=⊥

⊥=

⊥=

=⊥

⊥=

′−′−′−′

=′−+′−′+−′−

=′′+′′′′−′′

=III

IIIIIIIIII

IIIIPзал (23)

Ступінь поляризації відбитого й заломле-ного променів (рис. 4) при різних кутах паді-ння може бути розрахована за допомогою фор-мул Френеля:

.)()(5,0,

)sin()sin(5,0

2

0

2

0

′′+′′−

=′

′′+′′−

=′ =⊥ iitgiitgII

iiiiII (24)

Видно, що коли ,90oii =′′+ то .0=′=I Уцьому випадку має місце закон Брюстера:якщо

,tg 21ni = (25)то відбитий промінь буде цілком поляризова-ний.

Рис. 5. Інформаційно-графічнаінтерпретація залежності від кута

падіння коефіцієнтів відбивання дляколивань: паралельних площині падіння

(1), перпендикулярних до площини падіння(2) та загального (3)

Введемо поняття коефіцієнтів відбиванняхвилі (рис. 5) для коливань перпендикуляр-них до площини падіння r⊥ , паралельних їй— r= і загальний — r. Тоді маємо

.,,000 I

IIrrrIIr

IIr =⊥

=⊥=

=⊥

⊥

′+′=+=

′=

′= (26)

.)()(5,0,

)sin()sin(5,0

2

.

2

′′+′′−

=

′′+′′−

= =⊥ iitgiitgr

iiiir (27)

Якщо взяти стопу з N однакових плас-тин, то ступінь поляризації світлового пуч-ка, що зазнав багаторазового відбивання від2N поверхонь, буде виражений співвідно-шенням [3]

( ) .sincos)1(4)sin)1(2)(1(

sin122

21221

2221

221

221

2221

ininNinnnNinNPст

−−−+−+

−=

(28)Ця функція має максимум, який залежить

від числа пластин у стопі (рис. 6)

Рис. 6. Інформаційно-графічнаінтерпретація залежності ступеня

поляризації світла, що пройшло через стопуз кількох пластин від кута падіння

Використовуючи комп’ютер при вивченніявища поляризації світла, ми маємо мож-ливість поставити, наприклад, такі завдання.

1. Побудувати хід променя через межурозділу двох середовищ при заданому кутіпадіння.

2. Розрахувати ступінь поляризації й ко-ефіцієнти відбивання.

21

НА

УРОКАХ

ФІЗИКИ

3. Затабулювати залежність ступеня поля-ризації від кута падіння для взаємно перпен-дикулярних площин орієнтації світлового век-тора відносно площини падіння.

4. Побудувати графіки функцій, зазначениху п. 3.

5. Затабулювати залежність коефіцієнтіввідбивання для взаємно перпендикулярнихплощин орієнтації світлового вектора віднос-но площини падіння й сумарний коефіцієнтвідбивання від кута падіння.

6. Побудувати графіки функцій, зазначениху п. 5.

7. Затабулювати залежність ступеня поля-ризації світла, що пройшло через стопу із за-даним числом пластин, від кута падіннясвітлових пучків. Дослідити функцію на мак-симум.

8. Побудувати графік залежності ступеняполяризації світла, що пройшло через стопу іззаданим числом пластин, від кута падіннясвітлових пучків тощо.

Таким чином, підвищенню активностіпізнавальної діяльності студентів і, як наслідок,зростанню результативності процесу навчан-ня може значною мірою сприяти використан-ня інформаційних технологій, що знімаютьчисто технічні обмеження математичних роз-рахунків.

Застосування розробленого пакета про-грам підвищує можливості математичногоаналізу динаміки розвитку фізичного проце-су зі зміною умов спостереження яккількісно, так і в графіці. У багатьох випадкахсаме використання графічного розв’язуван-ня задачі за допомогою комп’ютера є

найбільш ефективним з точки зору пізнаваль-ної діяльності студентів.

Теоретичний аналіз фізичних явищ за ма-

тематичними моделями при наявності

комп’ютерної моделі незрівнянно підсилює

інформативність проведеного дослідження.

З’являється можливість якісно змінювати ха-

рактер навчальних завдань за формою,

змістом, ступенем складності та ін.

Актуальність проблеми, що сформульова-

но в роботі, вимагає подальшої розробки

програмного забезпечення курсу загальної

фізики з метою створення необхідних умов

для істотного зменшення навчального наван-

таження й водночас інтенсифікації навчаль-

ного процесу, надання навчально-пізна-

вальній діяльності учнів та студентів твор-

чого та дослідницького спрямування.

Література

1. Барановський В.М., Міхайленко

В.М., Прокудін Г.С., Черенков О.В., Ме-

няйленко О.С. Загальна фізика: Комп’ютер-

ний практикум. — К.: Вид-во Європ. ун-ту,

2006. — 293 с.

2. Савельев И.В. Курс общей физики.

Кн.5. Квантовая оптика. Атомная физика.

Физика твердого тела. Физика атомного

ядра и элементарных частиц. — М.: ООО

«Изд-во Астрель»: ООО «Изд-во АСТ»,

2003. — 368 с.

3. Барановський В.М., Черенков О.В.

Загальна фізика. — Ч.3. — К.: Вид-во Європ.

ун-ту, 2004. — 204 с.

22

НА

УРОКАХ

ПРАЦІ

Шавва Т. Ю.

У ДВОХ попередніх статтях на сто-рінках журналу «Освіта Донбасу» ми

репрезентували «Положення про творчийпроект» (№ 5, 2002 р.) і творчу проектну ро-боту з трудового навчання (№ 5—6, 2003 р.).Цю статтю ми вирішили присвятити оціню-ванню проектів робіт учнів.

У зв’язку з тим, що програма предмета«Трудове навчання» 2005 року передбачає обо-в’язкове виконання учнями, починаючи з сьо-мого класу, проектних робіт, ми пропонуємовашій увазі розроблені нами критерії оціню-вання проектних робіт учнів і розбаловку закожним критерієм за трьома рівнями. Ці кри-терії й розбивка по балах є орієнтовними, ізалежно від специфіки проекту, завдань, якіставить учитель перед учнями або ж вони саміперед собою, вони можуть суттєво змінюва-тися. Ми не ставили перед собою мету датичіткі інструкції вчителям щодо оцінюванняпроектних робіт, а прагнули лише показати їмодин з можливих способів оцінювання твор-чих робіт школярів.

Розробці критеріїв оцінювання проектнихробіт приділяли достатньо уваги такі дослід-ники і вчені, як В. Брагін [1], В. Капустін [2],О. Коберник [6], А. Крилов [3], Є. Муравйов[4], О. Полат [5] та ін. Особливо хотілося бвідзначити чіткість критеріїв оцінювання про-ектних робіт саме з трудового навчання, роз-роблених С. Ящуком. Однак ми, спираючисьна власний досвід проведення експеримен-тальної роботи в школах міста Луганська, вирі-шили запропонувати свою систему оцінюван-ня, яка, на наш погляд, є більш точною й об’-єктивною за рахунок більшої кількості балів, заякими оцінюється проектна робота, а саме мизупинилися на 100-бальній шкалі оцінювання,яка дозволить більш точно провести градаціюуспішності виконання учнями проектних робіт,ніж існуюча шкільна 12-бальна. Крім того, нашасистема дозволяє оцінювати кожен критерій

Бурдун В. В.окремо, що дає змогу бачити слабкі місця у ви-конанні кожного проекту.

Спочатку акцентуємо вашу увагу на дея-ких аспектах сучасного оцінювання досягненьучнів. Як відомо, невід’ємним атрибутомбудь-якої діяльність є контроль за якістю її ви-конання. У навчальному процесі його значен-ня взагалі важко переоцінити, оскількиуспішність навчання значною мірою залежитьсаме від добре налагодженого контролю заходом його протікання. Крім того, сам конт-роль і його невід’ємна частина — оцінюван-ня — володіють неабияким мотиваційнимпотенціалом. Але на практиці не завждивдається використати ті можливості, якиминаділений цей компонент навчання. Більштого, невміле володіння цим компонентомінколи може завдати навіть шкоди нормаль-ному протіканню навчального процесу.

У своїй роботі вчитель постійно викорис-товує оцінку, яка виражається в балах. Дужеважливо при цьому розуміти, що оцінка — цене тільки бал, який отримує учень, а ще й при-писане оцінному судженню значення. Оціню-вання досягнень школярів повинно формува-ти ціннісні ставлення учнів. За допомогою пе-дагогічної оцінки, що виявляється через став-лення самого вчителя, він формує моральніпозиції своїх вихованців. Іноді ставлення вчи-теля має на учнів дуже значний виховнийвплив. Звичайно, учитель може помилити-ся, необ’єктивно виставити оцінку, що знач-но погіршить ставлення учнів до вчителя йуроків трудового навчання взагалі. Розробленінами критерії, можливо, полегшать процеду-ру оцінювання вчителями проектних робітучнів. Крім того, проектні роботи учнів оці-нюються не тільки вчителем, а ще й комісієюз викладачів та однокласників, а також сами-ми учнями, а також учнями, що знімає з учи-телів функції одноосібного судді та створюєситуацію більшої об’єктивності.

Оцінювання учнів повинно сприяти ви-робленню в них навичок самоконтролю, умін-ня аналізувати свою роботу, критично оціню-вати її результати, мотивувати учнів поліп-

23

НА

УРОКАХ

ПРАЦІ

шувати свої результати, самореалізуватися внавчанні й праці.

Як відомо, оцінка повинна бути мотиво-ваною й об’єктивним. Тобто, щоб оцінка булаоб’єктивною, необхідно ще перед початкомвиконання проектних робіт ознайомити учнівз критеріями оцінювання цих робіт. Відповід-но до розробленої нами системи оцінюваннявчитель повинен виставляти оцінку за кож-ний окремий елемент роботи, а не за всюроботу в цілому, що дозволяє учневі бачитисвої конкретні помилки або ж недопрацо-ваність при роботі над проектом тощо. Мо-тивування оцінки полягає в поясненні вчите-лем учням, чому ця робота або ж окремий їїелемент оцінюється тим чи іншим балом. Іна-кше кажучи, мотивування оцінки вчителем —це по суті аналіз робіт, який дозволяє останнімзрозуміти свої помилки, усвідомити вимоги,що висуваються до їхньої діяльності в май-стернях. У результаті учні поступово привча-ються до самооцінки власної роботи, учатьсяпорівнювати фактичні результати творчогопроектування із запланованими.

Головною метою оцінювання проектнихробіт учнів є стимулювання проектної діяль-ності й забезпечення її ефективності, форму-

вання в учнів прагнення до самоосвіти та са-мовдосконалення. Значна роль у цьому нале-жить повідомленню учнями результатів ви-конання кожного етапу проектування передусім класом, а особливо результатів захистутворчого проекту.

Оцінювання відбувається на всіх етапахвиконання проектів і фіксується вчителем увигляді балів за кожний з елементів проект-ної діяльності. Під час спостереження за діяль-ністю учнів у ході виконання ними домашніхзавдань, пошуку інформації з об’єкта проек-тування, виготовлення виробу, на уроці, за-хисту проектів, оформлення технологічноїдокументації вчитель повинен оцінювати нетільки якість виконаної роботи, а й ретельність,працьовитість, наполегливість учнів. Крімтого, при оцінюванні проектів необхідно вра-ховувати індивідуальні особливості кожногоучня й рівень складності проектів.

Далі розглянемо критерії оцінювання про-ектних робіт та їх захисту, розбивку балів і ха-рактеристику кожного рівня за кожним пара-метром. Після критеріїв оцінювання додаєть-ся оцінний лист, який учитель повинен за-повнити після виконання кожним з учнів сво-го творчого проекту.

Критерії оцінювання проектної роботи та її захисту

ПараметриРівні

Низький Середній Високий

Макс.к-тьбалів

Підготовчо-конструкторський етап1. Вибір проектноїроботи, постановкапроблеми.

Формування про-блемної задачі, зав-дання.

2. Креслення виробів,деталювання.

Тема обрана за чиєюсьпорадою. Недостатньорозуміє проблему.

Виникли проблемипри формуванні про-блемної задачі (зав-дання).1

Креслення та дета-лювання виконані зізначною кількістюпомилок, неохайно.1—3

Тема вибрана за чи-єюсь порадою або ре-комендацією (учителя,учнів або ще когось),однак досконало пере-роблена. Проблему ро-зуміє добре.Стандартне або типо-ве формулювання про-блемної задачі (зав-дання).2

Креслення та деталю-вання виконані з не-значною кількістю по-милок.4—7

Оригінально й аргу-ментовано обранатема (ідея) проекту.Тему обрав само-стійно. Проблему ро-зуміє дуже добре.

Оригінальність фор-мування або поста-новки проблемної за-дачі (завдання).3

Креслення деталю-вання виконані бездо-ганно.

8—10

3

10

28

24

НА

УРОКАХ

ПРАЦІ

Технологічний етап

3. Інші варіанти кон-струкції виробів(об’єктів проектуван-ня)

4. Технологічна картана виготовлення ви-робу.

5. Підбір обладнання,інструменту та при-стосувань для виго-товлення виробів.

6. Організація робо-чого місця.

7. Прийоми роботи.

8. Виконання правилтехніки безпеки

Інші варіанти конст-рукції не визначають-ся оригінальністю, об-рані не самостійно абовідсутні зовсім.1—2

Технологічна по-слідовність виготов-лення виробу маєгрубі помилки, облад-нання та інструментиобрані з помилками,режими обробки об-рані зі значними по-милками.1—2

При виборі обладнан-ня, інструментів допу-щені значні помилкищодо технології виго-товлення виробу, при-стосування не викори-стовуються зовсім.1

Більшість часу інстру-менти на робочомумісці лежать не увідповідності з уста-новленим порядком.1

Неправильно вико-нується хватка біль-шості інструментів,стійка на робочомумісці, грубо порушу-ються правила вико-нання прийомів роботирізними інструмента-ми, неправильно пі-дібрані режими оброб-ки, темп роботи.1—2

Грубо порушуютьсяправила техніки без-пеки при роботі різни-ми інструментами іпри роботі на деякомуобладнанні.1

Інші варіанти конст-рукції мають деяку ори-гінальність кількість їхобмежена.

3—4

Технологічна послі-довність виготовленнявиробу має незначні по-милки, обладнання таінструменти обрані пра-вильно, режими оброб-ки обрані з незначнимипомилками.

3—4

При виборі обладнання,інструментів допущенінезначні помилки щодотехнології виготовленнявиробу, пристосуваннявикористовується не вповному обсязі.2

Деякий час окреміінструменти на робочо-му місці лежать не увідповідності з установ-леним порядком.2

Незначні помилки прихватці інструментів істійці на робочомумісці, прийоми роботирізними інструментамивиконуються з незнач-ними помилками, темпроботи й режими робо-ти підібрані правильно.

3—4

Допускаються незначніпорушення техніки без-пеки при роботі різнимиінструментами й на де-якому обладнанні.

2

Інші варіанти конст-рукції визначаютьсябагатством та оригі-нальністю рішень,кількість їх достатня.5—6

Технологічна по-слідовність виготов-лення виробу, облад-нання та інструменти,режими обробки об-рані правильно.

5—6

Підбір обладнання йінструменту відпові-дає технології виго-товлення виробу, при-стосування вибрані вповному обсязі.

3

Більшість часу ін-струменти на робочо-му місці лежать від-повідно до встановле-ного порядку.3

Хватка інструментів,стійка на робочомумісці, прийоми роботирізними інструмента-ми виконуються без-доганно, правильнопідібрані темп роботий режими обробки.

5—6

При роботі різнимиінструментами і набудь-якому облад-нанні не допускають-ся порушення правилтехніки безпеки.3

6

6

312

3

6

3

25

9. Конструктивні кри-терії.

10. Технічні критерії.

11. Естетичні критерії.

12. Інформаційні кри-терії, стилістика, гра-матика , по-слідовність і повнотавикладу роботи.

13. Економічні кри-терії.

Конструкція виробу невідповідає його при-значенню, користува-тися ним незручно,підлягають сумнівуміцність і надійністьконструкції виробу.1—3

Виріб не відповідаєтехнологічній доку-ментації, використаніматеріали нетехно-логічні.

1—3

Виріб композиційно незавершений, пропорціїне дотримані, чистотаповерхні має вади, несполучувальна гамакольорів при оздоб-ленні виробу, не видноавторського внеску вдизайн виробу.

1—3

Пояснювальна запис-ка зроблена нашвид-куруч або незакінче-на. Прослідковуєтьсяпевна організаційнаструктура. Наявнізначні фактичні по-милки, незрозумі-лості.Велика кількість гра-матичних та орфогра-фічних помилок. Об-межена кількістьджерел інформації.

1—2

Потрібність у виробівизначена нечітко, ре-комендації щодо вико-

Конструкція виробувідповідає його призна-ченню, користуватисяним не зовсім зручно,міцність і надійністьконструкції виробу до-статня.4—6

Виріб за кількома не-точностями відповідаєтехнологічній докумен-тації, використані мате-ріали стандартні й тех-нологічні.4—6

Виріб композиційно за-вершений, пропорціїдотримані, чистота по-верхні гарна, добрепідібрана кольоровагама, видно деякі озна-ки авторського внескув дизайн виробу.

4—6

Пояснювальна запис-ка оформлена згідно звимогами. Стиль вик-ладу гарний. Інформа-ція подається структу-ровано й зрозуміло,зроблені акценти наважливих питаннях.Можуть бути фактичніпомилки чи незрозумі-лості. Є невеликакількість граматичнихта орфографічних по-милок. Достатнякількість джерелінформації.

3—4

Добре визначенапотрібність у виробі,рекомендації з викори-

Конструкція виробуповністю відповідаєйого призначенню, ко-ристуватися нимдуже зручно, конст-рукція виробу надійна,міцна й оригінальна.7—9

Виріб відповідає тех-нологічній докумен-тації, використання йпоєднання матеріаліворигінальне.

7—9

Композиційна завер-шеність виробу, ори-гінальність рішення,дотримання пропорціївиробу, використаннятрадицій національноїкультури, чистота об-робки, кольоровагама підібрана оригі-нально, оригінальнаавторська розробкадизайну виробу.7—9

Пояснювальна запис-ка оформлена оригі-нально, зміст і стильвикладу чіткий, інфор-мація подана влогічній послідовності,легко читати й розу-міти текст, чітко уза-гальнені історичні відо-мості, відсутні грама-тичні та морфологічніпомилки, використанавелика кількість дже-рел, у тому числі йІнтернет, графіки, таб-лиці й малюнки вико-нані чітко та акуратно.5—6

Добре визначенапотрібність у виробі,рекомендації з вико-

27

9

9

924

6

Оцінка виробу

Оцінка пояснювальної записки

НА

УРОКАХ

ПРАЦІ

26

НА

УРОКАХ

ПРАЦІ

ристання виробу ма-ють значні помилки,можливість масовоговиробництва не роз-глянута, економічнірозрахунки маютьзначні помилки.1—2

Досить стисло розгля-нуті питання екологі-чного характеру: на-несення збитків на-вколишньому середо-вищу при виготов-ленні виробу, екологі-чна безпека.

1

Маркетингові дослі-дження виконані надосить слабкомурівні.

1—2

Пояснювальна запис-ка має нечіткі виснов-ки. Обсяг і повнотависновків незначна.

1

Ніяких ознак плану-вання презентації. До-повідь скучна й моно-тонна, дуже важкослухати й слідкуватиза думкою доповіда-ча.

стання виробу маютьнезначні помилки і не-достатньо повні, розг-лянута можливість ви-робництва, економічнірозрахунки мають не-значні помилки.3—4

Достатньо повно роз-глянуті питання нане-сення збитків навколиш-ньому середовищу привиготовленні виробу, ви-користання відходів ви-робництва, екологічнабезпека при масовомувиготовлені виробу.

2

Вивчення попиту тапропозиції на виготов-лену продукцію таможливостей її реалі-зації виконані на дос-татньому рівні. Проектреклами і зміст інтер-в’ю відповідають те-матиці роботи.

3—4

Пояснювальна запискамає відносно чіткі вис-новки, які досить повновисвітлюють результа-ти проектної роботи.2

Деякі ознаки плануван-ня чіткої презентації.Добрий контакт з ауди-торією. Добре постав-лений голос та інтона-ція.

ристання виробу повнірозглянута мож-ливість масового ви-робництва, економічнірозрахунки виконанібездоганно в повномуобсязі.5—6

Повно й оригінальнорозглянуті питання на-несення збитків навко-лишньому середовищупри виготовленні виро-бу, можливість викори-стання відходів вироб-ництва та вторинної си-ровини, можливі еко-логічні наслідки вико-ристання виробу.3

Вивчення попиту тапропозиції на виготов-лену продукцію таможливостей її реалі-зації виконані на висо-кому рівні. Проектреклами творчий іцікавий. Інтерв’юмістить цікавопідібрані питання,відповіді на які допо-можуть у розв’язанніпроблем поліпшенняякості продукції та їїреалізації.5—6

Висновки з проектноїроботи чіткі. Вони вповному обсязі висві-тлюють результатидослідження.3

Чітке плануваннярізноманітної презен-тації. Притягує увагуаудиторії за допомо-гою голосу та візуаль-ного контакту. Вис-новки підтримані фак-тами. Мова доповіда-ча побудована в

14. Екологічні кри-терії.

15. Маркетингові дос-лідження, реклама,інтерв’ю.

16. Висновок.

17. Презентація.

6

3

6

3

9Захист проектної роботи

27

18. Демонстрація.

19. Відповіді на запи-тання.

1

Правила демонст-рації виробу грубо по-рушуються. Засобинаочності виготовленінеякісно або відсутнізовсім.1

Відповіді на запитан-ня сковані, не пере-конливі.

1

2

Правила демонстраціїіноді порушуються.Засоби наочності виго-товлені не досить які-сно.

2

Відповіді на запитаннядосить повні й пере-конливі, іноді аргумен-товані.

2

логічній послідов-ності. Правильно ви-користовувалась тех-нічна термінологія.3

Правила демонст-рації виконувалисьчітко. Засоби наоч-ності виготовлені які-сно.

3

Відповіді на запитан-ня повні, аргументо-вані, переконливі ,відображають обсягта глибину знань зпроблеми, ерудицію.3

Усього

3

3

3

100

№ з/п

П.І.П. Самооцінка роботи

Оцінка вчителя

Оцінка комісії

Підсумкова оцінка

Оцінний лист

2. Капустин В. Выполнение проектов науроках технологии в 5—7 классах // Школа ипроизводство. — 1998. — № 1. — С. 15—21.

3. Крылов А. Проектирование в техно-логии // Школа и производство. — 2002. —№ 1. — С. 5—8.

4. Муравьев Е. Проектирование по тех-нологии в 9-м классе // Школа и производ-ство. — 2002. — № 6. — С. 52—54.

5. Новые педагогические и информаци-онные технологии в системе образования /Е. Полат, М. Бухарина, М. Моисеева, А. Пет-ров; Под ред. Е. Полат. — М.: Изд. ц-р «Ака-демия», 2003. — 272 с.

6. Проектно-технологічна діяльністьучнів на уроках трудового навчання: теорія іметодика: Монографія / За заг. ред. О. Кобер-ника. — К.: Наук. світ, 2003. — 172 с.

Як уже було зазначено, критерії оцінюван-ня можуть змінюватися залежно від віку ди-тини, яка виконувала проект, завдань, що ста-вилися перед учнями, складності проекту,його специфіки. Кожен учитель повинен са-мостійно визначити ці критерії й обов’язководовести їх кожній дитині. У своїй подальшійроботі вчителі повинні корегувати системуоцінювання проектних робіт, ліквідувати в нійслабкі місця, доводити її до досконалості.

Отже, критерії оцінювання творчих про-ектів повинні містити еталонні вимоги допідготовки, розробки, виготовлення, оформ-лення й захисту проектних робіт

Література1. Брагин В. Стимулирование и оценка

творческой деятельности учащихся // Школа ипроизводство. — 2000. — № 7. — С. 21—24.

НА

УРОКАХ

ПРАЦІ

28

ВИКЛАДАННЯ початковогокурсу природознавства на су-

часному етапі розвитку освіти в Ук-раїні зазнало суттєвих змін, які відби-ваються в конкретно-предметнихпринципах, змісті, формах та методахнавчання. Домінування принципуінтеграції якісно позначилося на змістінавчального предмета, а саме призве-ло до створення курсу «Я і Україна»,що дозволяє органічно поєднуватисоціальні та природничі знання й фор-мувати цілісний світогляд у молодшихшколярів. Аналіз відповідних навчаль-них програм та підручників (Н. Бібік,Н. Коваль, Т. Байбари; В. Ільченко таК. Гуз) дає підставу стверджувати пропріоритет частково-пошукових та дос-лідницьких методів вивчення курсу,оскільки авторами надається перева-га таким видам діяльності учнів, якспостереження, моделювання, проек-тування, досліди. Таким чином, особ-ливо актуальною вбачається пробле-ма підготовки майбутніх учителів довикористання означених методів упрактиці навчання.

Метою статті є детальний розгляддослідницьких методів навчання при-родознавства та надання методичнихрекомендації щодо їх використання.

Зазначимо, що дослідницькі ме-тоди (за І. Лернером) утворюютьнайвищий щабель в ієрархії продук-

Ліннік О. О.тивних методів [6]. Т. Байбара особ-ливу роль у навчанні дітей приро-дознавства віддає дослідницькимметодам та визначає їх як спосіборганізації творчої діяльностіучнів, що зумовлюється навчаль-ним проблемним завданням, якерозв’язується ними цілком само-стійно [1, с. 174]. Така інтерпрета-ція повністю відображає сутністьметоду та збігається з нашим розу-мінням. О. Савенков узагалі сампроцес навчання розглядає як дослі-дження та вводить поняття «дослі-дницька поведінка», під якою ро-зуміє поведінку, що спрямована навивчення об’єкта та має в основіпсихічну потребу в пошуковій актив-ності [9]. Відтак, очевидно, що дос-лідницька діяльність має виступатиосновним способом пізнання при-родної дійсності молодшими школя-рами.

Узагальнюючи наукові надбанняпедагогів, ми визначаємо такі дослід-ницькі методи: експериментування,дослід, моделювання, проектуван-ня. Розглянемо кожен з них більшдетально.

Трактування понять «дослід» та«експеримент» у педагогічній літера-турі неоднозначне. Так, О. Савенков[9] не диференціює ці поняття, роз-глядає їх як синонімічні. Т. Байбара [1]дослід визначає як елементарний ек-сперимент. Г. Бєлєнька [3], навпа-ки, вважає експериментування еле-ментарною пізнавальною діяльні-

у викладанні природознавствав початковій школі

ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß ÄÎÑË ²ÄÍÈÖÜÊÈÕ ÌÅÒÎÄ ²ÂÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß ÄÎÑË ²ÄÍÈÖÜÊÈÕ ÌÅÒÎÄ ²Â

29

стю. Так, коли дитина кидає предмети у воду,вона проводить експеримент, перевіряючи,які предмети тонуть, а які ні. Саме такий по-гляд дозволяє відокремити ці поняття та на-дати їх чітку характеристику. Дослід, навідміну від експерименту, має гіпотезу таможливість відтворення в подібних ситуа-ціях.

Отже, під експериментом будемо розу-міти стихійну маніпулятивну діяльність,спрямовану на пізнання властивостейоб’єктів. Експериментування може бутипрактичним або інтелектуальним (розумо-вим). Самостійне експериментування дити-ни структури не має, проте його спеціальнаорганізація передбачає структурування. Наоснові досліджень ми визначили таку струк-туру експерименту: звернення уваги дітейна об’єкт, виконання обстежувальних дій,визначення результатів.

Розумові експерименти передбачають роз-в’язання нестандартних проблемних ситуаційметодом мозкової атаки, або полілогу в гру-повій роботі, або шляхом індивідуальних роз-мірковувань. Наприклад, можна запропонува-ти такі питання для розв’язання:

• Що можна зробити з аркуша паперу?• Що буде, якщо зникнуть усі дерева?• Як можна вийти із зачиненої кімнати,

не відчиняючи дверей? Практичні експерименти організуються,

як правило, з об’єктами неживої природи.Наприклад, експериментування з розчинен-ням різних речовин у воді або експерименту-вання з променем світла та різним папером:калькою, кольоровим, газетним ватманом,картоном з метою перевірки, який папір про-пускає світло, а який ні. Для з’ясування мож-ливостей органів чуття також можна органі-зувати серію експериментів (про що можнадізнатися із зав’язаними очима, які власти-вості можна визначити за допомогою паль-чиків тощо).Дослід визначаємо як спосіб отримання

знань про навколишню дійсність шляхом ви-

сунення гіпотези та її експериментальної пе-ревірки. Таким чином, процес висунення гіпо-тези передбачає інтелектуальну діяльність, а їїперевірка – практичну.

Дослід має таку структуру: постановказавдань, висунення гіпотези, перевіркагіпотези експериментальним шляхом,інтерпретація отриманих результатів.

Досліди в початковій школі можуть бутирепродуктивними (коли спосіб проведеннявідомий учням, виконуються за зразком абопід безпосереднім керівництвом учителя) аботворчими (спрямовані на розв’язання на-вчальної проблеми).

За об’єктом дослідження виокремлюють-ся досліди з неживою природою та росли-нами.

Серія дослідів з неживою природою, щоспрямовані на пізнання властивостей ґрунту,повітря, води, представлена в чинних підруч-никах з курсу «Я і Україна» [2]. Проілюструє-мо наведену вище структуру досліду на конк-ретному прикладі.Дослід «Вага повітря»Обладнання: дві однакові повітряні куль-

ки, аптечні терези.Проблема: Яка кулька важче: та, що напов-

нена повітрям, чи та, що не надута?Гіпотетичні припущення дітей можуть

бути протилежними. Необхідно експеримен-тально перевірити, яке з них правильне.

Експериментальна перевірка полягає узважуванні двох кульок на аптечних терезах.

Отриманий результат (важча кулька, на-повнена повітрям) необхідно пояснити: оче-видно, що повітря також має вагу.

Дослідна робота з рослинами в початковійшколі організується в живому кутку або нанавчально-дослідній ділянці, потребує трива-лого спостереження та фіксації результатів ущоденнику. Приклади такої роботи: пророщу-вання цибулі або насіння квасолі в різних умо-вах (з різною кількістю води, у воді та ґрунті, зрізним ступенем освітлення); розмноженнякімнатних рослин вегетативним шляхом, ви-

30

рощування помідора «у цяточку» за допомо-гою наклеювання на недозрілий овоч кру-жальців ізоляційною стрічкою, штучне запи-лення квіток за допомогою пензля [3] тощо.

Така робота орієнтована не тільки на до-сягнення дидактичної мети, що полягає у фор-муванні природничих понять та явищ, але йна трудове та екологічне виховання молодшихшколярів, а також розвиток таких рис, як спо-стережливість, здатність до аналізу.

Наступний метод, який ми також відно-симо до дослідницьких, є моделювання, якепередбачає відтворення структури та зв’язківелементів об’єкта дослідження. Моделі мо-жуть бути матеріальними (з використаннямпредметів-замінників) або ідеальними (з ви-користанням символів).

Матеріальне моделювання з використан-ням природного матеріалу доцільно застосо-вувати під час вивчення природних зон таекосистем (модель мішаного лісу, степу, пус-телі тощо); під час вивчення розділу «Люди-на» можна моделювати дихальну систему(трахеї та легені за допомогою трубки такульків), кровоносну систему (серце та суди-ни за допомогою «груші» та сполучених тру-бок) тощо.

Прикладом ідеальних моделей можутьслугувати ланцюги живлення в біогеоцено-зах, схема кругообігу води в природі, схемабудови ранньоквітучої рослини тощо.

Цікавим є метод моделювання маленьки-ми чоловічками, що запозичений з ТРВЗ-тех-нології та застосовується в навчанні приро-дознавства під час знайомства з молекуляр-ною будовою тіл. Сутність цього методу по-лягає в тому, що дитина має уявити, що всіречовини, предмети, об’єкти, явища склада-ються з безлічі живих, мислячих, маленькихчоловічків. Так, чоловічки твердих тіл стоятьблизько один до одного, тримаючись за руки.Чоловічки рідини не тримаються за руки тастоять трохи далі один до одного. Чоловічкигазу знаходяться в постійному русі та знахо-дяться далеко один від одного.

Означений вид діяльності дозволяє учнямбільш глибоко усвідомлювати досліджуванийоб’єкт чи явище, а також сприяє розвиткувмінь виділяти істотні ознаки, установлюва-ти причинно-наслідкові зв’язки, аналізуватита синтезувати.

Метод проектування є методом, який по-єднує дослідну діяльність із творчою.Проектування передбачає створення уч-

нями творчих проектів, під якими ми розумі-ємо особистий чи колективний продукт спе-ціально організованої дослідно-творчої діяль-ності, в основі якої лежить суб’єкт-суб’єктнавзаємодія учасників педагогічного процесу.

У процесі створення проекту можна ви-окремити 3 етапи:

1.Підготовчий етап, що складається з та-ких частин: а) вибір теми (на початкових ета-пах – за пропозицією вчителя, пізніше –спільно з дітьми) та розкриття її змісту, на-дання необхідного мінімуму інформації; б) по-становка мети, визначення етапів роботи; в)розподіл завдань, ролей; г) постановка «най-ближчої» мети для кожної групи або індиві-дуального учасника.

2.Дослідно-творчий етап, що складаєть-ся з таких частин: пошукова або творча робо-та, що включає добір інформації та її перетво-рення; досліди та творчі ігри; забезпеченняпроміжного контролю та надання допомоги,оформлення результатів.

3. Заключний етап поділяється на такіскладові: презентація результатів; самооцінка[7].

Чинними програмами передбачено ство-рення творчих проектів соціальної спрямова-ності («Фольклорні розвідки», «Славетні ук-раїнці» тощо) [8], тоді як природничий напря-мок залишається поза увагою.

Ми пропонуємо організовувати мікропро-ектування природознавчого змісту, яке не ви-магає витрачання додаткового часу, аздійснюється на відповідному уроці. Прикла-ди таких проектів наведемо в таблиці 1.

31

Таблиця 1Природничі проекти на уроках курсу „Я і Україна”

вець М.А. Здоров’я дитини – від родини. –К.: СПД Богданова А.М., 2006. – 220 с.

4. Иванова А.И. Экологические наблю-дения и эксперименты в детском саду. – М.:ТЦ Сфера, 2005. – 240 с.

5. Інновації в методиці викладання по-чаткового курсу природознавства / О.О. Ліннік,Н.І. Черв’якова. – Луганськ: Альма-матер,2006. – 86 с.

6. Лернер И.Я. Дидактические основыметодов обучения. – М.: Педагогика, 1981. –185 с.

7. Ліннік О.О. Творче проектування ворганізації життєдіяльності шестирічок. – Лу-ганськ: Альма-матер, 2005. – 178 с.

8. Програми для середньої загально-освітньої школи. 1—4 клас. – К.: Початк. шк.,2006. – 429 с.

9. Савенков А.И. Маленький исследо-ватель: как научить младшего школьника при-обретать знания. – Ярославль: Академия раз-вития: Академия Холдинг, 2002. – 208 с.

Описані в статті методи дозволяютьорганізувати активний процес вивчення при-родознавства в початковій школі, що сприяєбільш глибокому усвідомленню природничихпонять та зв’язків між ними, підвищеннюпізнавального інтересу дітей в означеній діяль-ності та розвитку їх інтелектуальних умінь.

У подальшій роботі плануємо висвітлитиорганізацію дослідно-творчої роботи молодшихшколярів у процесі реалізації соціальних змісто-вих ліній галузі «Людина і світ»: людина як осо-бистість, людина серед людей, культура.

Література1. Байбара Т.М. Методика навчання

природознавства в початкових класах. – К.:Веселка, 1998. – 334 с.

2. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна:Підручник для 3 класу. – К.: Форум, 2003. –176 с.

3. Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Машо-

Тема уроку

Тема проекту

Стимулюючий матеріал

Особливості організації дітей

Фіксація результатів

Природа навколо нас

Пори року Спостереження за змінами в

неживій природі

4 групи дітей (за порами року):

Намалювати пори року та схематично позначити їх ознаки

4 малюнки зі схематичними позначеннями

Жива та нежива природа

Жива та нежива природа

Предметні малюнки для класифікації

Робота в групах (кожна група

моделює або живу або неживу природу)

Наклеювання предметних малюнків на загальний аркуш, написання назви: жива чи нежива

природа; символічне зображення живої та неживої природи

Їх потрібно охороняти

Тварини та

рослини Червоної книги

Картинки із зображенням

тварин та рослин Червоної книги.

Робота в групах. Завдання двох

типів: 1) відібрати рослини; 2)

відібрати тварин,

Наклеювання на аркуш, загальна

назва, визначення та підписання назв рослин та тварин

Мешканці лісу

Як тварини готуються до зими

Малюнки з тваринами: їжак, білка, заєць, ведмідь, ховрашок, лисиця;

енциклопедії

Робота в парах: дослідити, як зимує певна тварина

Малювання, опис особливостей зимування

Мої очі Що можуть очі

Дослідження світу за

допомогою очей

Робота в парах: що ми можемо дізна-тися про предмети за допомогою очей

(про їх колір, форму, розмір,

віддаленість від нас)

Заповнення морфологічної

таблиці за допомогою схем (умовні

позначення кольору, форми, розміру)

32

СЬОГОДНІ в умовах змін уполітичному, соціальному,

економічному житті України посталапроблема радикальної перебудовисфери виховання, мета якої — фор-мувати конкурен-т о с п р о м о ж н утворчу особистість,яка здатна до само-визначення, само-реалізації та само-вдосконалення.

Аналіз сучасноїсоціальної ситуаціїдозволяє стверджу-вати, що молодепокоління зіткнеть-ся з унікальним фе-номеном – необ-хідністю оволодін-ня наукою вижи-вання в сучасномус у с п і л ь с т в і .Спектр здібностей, який у цьомузв’язку має розвинути освітній про-цес, надзвичайно широкий: відфізичних якостей, які потрібні кожно-му і для зустрічі з природою, і дляспілкування з людьми, до вміння ви-жити у співтоваристві інших, зали-шаючись при цьому повноцінною,вільною й відповідальною особисті-стю.

Нова школа має справу з індивіду-альністю, самобутністю, оскількиіндивідуальність є носієм норм пове-дінки, сукупності моральних правил,

Шевченко О. В.

ÏÐ ²ÎÐÈÒÅÒÈÏÎÇÀÊËÀÑÍί

ÂÈÕÎÂÍί ÐÎÁÎÒÈ

ÏÐ ²ÎÐÈÒÅÒÈÏÎÇÀÊËÀÑÍί

ÂÈÕÎÂÍί ÐÎÁÎÒÈкерівним методологічним стрижнем увихованні й навчанні.

Школа повинна допомогти вихо-ванцеві визначитись не лише кимбути, а яким бути, як жити, як улашту-вати свій індивідуальний спосіб жит-тя, режим інтелектуального наванта-ження, як реагувати на успіхи та не-вдачі.

Виховна систе-ма школи-гімназіїскладається з такихелементів:

— мета вихо-вання, що визначе-на в концепції на-вчального закладу;

— педагогічнихпринципів, на якихбудується виховнадіяльність;

— змісту життє-діяльності, форм таметодів виховання,що забезпечуютьдосягнення визна-ченої мети;

— суб’кта діяльності;— взаємин, народжених у діяль-

ності та спілкуванні;— керування, що забезпечує інтег-

рацію компонентів у цілісну систему.Метою виховної системи школи-

гімназії визначили соціалізацію учнів,тобто перетворення учня на суспіль-ного індивіда, включення його в жит-тя як активної діючої сили.

На шляху до визначеної мети пе-дагоги спираються на принципи гу-манізму, виховання в діяльності таспілкуванні, стимулювання до самови-

33

ховання, цілісного підходу до виховання тощо.Серцевиною всієї виховної системи в

школі-гімназії є національне та патріотичневиховання. Уже багато років у школі реалі-зується цільова програма «Духовна пам’ятьУкраїни», мета якої зробити кожного учняносієм національної філософії, традицій, іде-алів, бути їх пропагандистом. Програма об’-єднує цикл загальношкільних заходів, які ста-ли вже традиційними. Це декада «Моя Украї-но, ти в серці єдина» (жовтень), свято україн-ської писемності та мови (листопад), Різдвянісвята (січень), Масляна (лютий), свято «ВінокКобзареві» (березень), фестиваль українсько-го мистецтва (квітень).

Робота з національного виховання логіч-но продовжується в роботі на рівні класнихколективів. Раз на місяць у кожному класі про-водиться тематична класна година «Народо-знавча криниця». Кафедрою класних керів-ників розроблена тематика цих годин, учите-лями створено справжній банк методичнихматеріалів з цієї теми.

Кожного року учні гімназії беруть участь уВсеукраїнських конкурсах творчих робіт «Та-ланти твої, Україно», «Вірю в майбутнє твоє,Україно», «Іду з дитинства до Тараса» й ви-ходять призерами та переможцями. Гордістюшколи-гімназії є збірка віршів «Вірю в майбутнєтвоє, Україно!» Тетяни Черноморцевої, ви-пускниці 2004 року, яка стала переможцем Все-українського конкурсу.

У 2005—2006 рр. у школі-гімназії відпові-дно до рекомендацій Міністерства освіти танауки України сплановано важливі заходищодо святкування 500-річчя козацтва Украї-ни. Серед них:

• зустрічі з кращим цвітом української нації– лицарями-козаками Луганщини;

• виховні години, присвячені ювілею ук-раїнського козацтва;

• конференції за творами Г. Половинка –письменника Луганщини:

«Від Кальміуса до Лугані»,«Козацькі марші»;• реферати за романом П. Загребельного

«Я, Богдан»;• тези критичних статей Т. Шевченка,

І. Франка до роману П. Куліша «Чорна рада»;• твори-роздуми за романом А. Чайковсь-

кого «Сагайдачний» (уривок в «Острозькійшколі»);

• видання збірки поезій учнів «Українськікозаки – лицарі-звитяжці»;

• конкурси козацьких пісень та танців;• конкурси читців художніх творів про ко-

заків;• диктанти, творчі перекази про вірних

захисників України;• виставка книг, вишиванок, малюнків про

казаччину;• збирання ілюстрованих матеріалів про

славних лицарів (І. Рєпін «Запорожці пишутьлиста турецькому султану» тощо);

• екскурсії до краєзнавчого, художньогомузеїв, на Савур Могилу;

• прослуховування та перегляд радіо-, те-лепередач про національний феномен Украї-ни – українське козацтво;

• випуск газет;• оцінка історичної драми Т.Г. Шевченка

«Назар Стодоля» в постановці Українськогодраматичного театру; зустріч з режисером,художником, композитором та артистами;

• спортивні змагання «Козацькі розваги».• участь у загальноміських, обласних за-

ходах: фестивалі «Любо», випуску газети «Лу-гарі», посвяті в козаки тощо.

Робота, що проводиться педагогічним ко-лективом з національного виховання, відтво-рює в дітях рідний народ, увічнює в них теспецифічне, самобутнє, що притаманно ук-раїнській нації, формує дітей як вірних про-довжувачів заповітів батьків і дідів.

Далеко за межами області відомий музейБойової слави школи-гімназії. У 2004—2005навчальному році він став центром підготов-ки до 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизнянійвійні. Активізувалась пошукова робота. Коженклас зібрав нові матеріали про ветеранів війникв. Волкова. Протягом року на базі музею пра-цював кіноклуб «Пам’ять» (керівник С.І. Нетьо-сов ). Усі учні отримали можливість подиви-тись найкращі кінострічки про героїчні подіїтих часів: «А зори здесь тихие», «Судьба че-ловека», «Они сражались за Родину», «Свои»,«Звезда», «Штрафбат», «В бой идут одни ста-рики», «Противостояние» тощо. Усього вихо-ванці подивились 35 кінофільмів. Після кож-ного перегляду проводились класні години«Історія на екрані».

Майже всі учні напередодні святкуванняВеликої Перемоги відвідали музеї «Молодоїгвардії» в містах Краснодон та Ровеньки; па-

34

м’ятник комбату Єрьоменку в Слов’яносерб-ському районі; краєзнавчий та художній музеїм. Луганська, де ознайомились з тематични-ми експозиціями до свята Перемоги.

Кафедрою суспільних дисциплін були про-ведені тематичні конференції «Міста-герої»,«Звільнення України», «Звільнення Лугансь-ка», Сталінградська битва», а кафедроюукраїнської філології – за романом О. Гончара«Прапороносці» та кіноповістю О. Довженка«Україна в огні».

Своє бачення та розуміння героїчних подій1941—1945 років діти показали в шкільномуконкурсі малюнків «И помнит мир спасен-ный…», в огляді творчих робіт, присвяченихцій знаменній даті. Підготовлена до друкузбірка учнівських віршів «Лист у тривожний1941-й».

Гімназисти взяли участь у міському та об-ласному конкурсах творів до 60 річчя Пере-моги. Корінна Аліна, Мудра Аліна, ТонкихГанна, Оніщенко Ольга стали призерами об-ласного конкурсу. Кращі твори учнів гімназіїнадрукувала газета «Молодогвардієць».

Протягом року в школі-гімназії працювалафотовиставка «Наші земляки – наші визволи-телі», де були розміщені матеріали з сімейнихархівів; листи з фронту, фотографії.

За традицією 4 травня в гімназії відбулисязустрічі з ветеранами Великої Вітчизняноївійни, уроки Мужності, Вахта пам’яті. Голов-ною подією цих днів стало велике свято «Са-лют, Перемого!», у якому взяли участь 106 ве-теранів Великої Вітчизняної війни. Спостері-гаючи поведінку наших дітей під час свята, згордістю відзначила, що для гімназистів це непросто «позакласний захід», а можливість ре-ального виявлення найвищих патріотичнихпочуттів, громадянської відповідальності.

У школі-гімназії створені оптимальні умо-ви для задоволення різноманітних інтересівта запитів учнів, розвитку їх творчого потен-ціалу. Діють дві поетичні студії «Дебют» та«Відродження» (керівники Абрамова С.В. таДубинська Г.Є.). Результати діяльності цихстудій відображаються в щорічних випускахальманаху «Найтонші струни поезії». Великоюпопулярністю в учнів користується клуб інте-лектуалів «Що? Де? Коли?» (керівник Левчен-ко М.Ю.). Учні, члени клубу, щорічно посіда-ють призові місця в міських, обласних та все-українських турнірах. Багато гімназійних об’-

єднань працюють у художньо-естетичномунапрямку. Це хореографічні колективи «Ель-Лі-Та» (керівник Фоменко В.В.) та «Водограй»(керівник Крюкова Т.В.), два хори (керівникиОнищенко В.В. та Корнійчук О.К.), театраль-на студія «Мельпомена» (керівник Сухаревсь-кий С.О.), клуб авторської пісні «Первоцвіт»(керівник Здвижко О.Б.), оркестр народнихінструментів (керівник Черкасов Г.П.).

Щорічно ці колективи звітують батькам тагромадскості про свої досягнення на загаль-ношкільному святі «Обдарованість».

На високому рівні готуються та прово-дяться традиційні свята гімназистів: святоПершого дзвінка, посвячення в гімназисти,спортивно-оздоровче свято «Золота осінь»,новорічні вистави, конкурси «На балу в По-пелюшки», зустрічі КВК, лицарські турніри,випускний бал тощо. Педагог-організаторКрюкова Т.В. та вчителі велику увагу приділя-ють забезпеченню їх високого пізнавальногонавантаження, духовній, громадянській, есте-тичній спрямованості.

Щорічно проходить у гімназії конкурс інте-лектуалів «Найрозумніший». У ньому берутьучасть усі вікові категорії учнів – більше 400вихованців. Серед найбільш яскравих пере-можців цього конкурсу назву Головню Мак-сима, Соболєву Дарину, Дегтярьову Ольгу,Соболєву Марію.

Популярні серед гімназистів шкільнийфіліал та обласні секції територіальноговідділення Малої Академії наук. Манівськийрух розпочався в нашому навчальному закладіще у 1997 році. 50—60 учнів щороку отриму-ють додаткову освіту в секціях: «Українськамова», «Українська література», «Літературнатворчість», «Історія України», «Англійськамова», «Біологія», «Психологія», «Економіка»,«Медицина», «Право», «Комп’ютерні систе-ми» тощо. Творчо працюють учні в співдруж-ності з ученими вищих навчальних закладівміста Луганська. Найбільш продуктивною буласпівпраця з Глуховцевою К.Д. – докторомфілологічних наук, професором ЛНПУ іменіТараса Шевченка, Ужченком В.Д. – докторомфілологічних наук, професором кафедри ук-раїнської мови ЛНПУ імені Тараса Шевченка,Галичем О.А. – доктором філологічних наук,завідувачем кафедри української літератури,професором ЛНПУ імені Тараса Шевченка,Недайновою І.В. – доцентом кафедри інозем-

35

них мов ЛНПУ імені Тараса Шевченка. За ос-танні роки 19 учнів стали переможцями об-ласних конкурсів науково-дослідницькихробіт. Сім манівців захищали честь області навсеукраїнському рівні. Сливка Денис, Черно-морцева Тетяна, Дворядкіна Катерина та Фо-рощук Петро стали призерами Всеукраїнськихконкурсів. Учні школи виявляють щиру заці-кавленість до наукового пошуку. Кожного року,у лютому, у школі-гімназії проводитьсясправжнє свято науки. Манівці оформляютьвиставку своїх робіт, проводять захист до-сліджень.

У гімназії діє постійно діючий семінар«Працюємо з різними джерелами інформації».Гостями учнів протягом року бувають праців-ники обласної бібліотеки, учені. Консультації йдопомога вчених та вчителів школи сприяютьпоглибленню знань з базових дисциплін. Кож-на предметна кафедра готує учнів до захистудослідницьких робіт, допомагають їм опанува-ти навичками ораторського мистецтва.

Справжнім пропагандистом манівськогоруху стала друкована газета учнівського са-моврядування «Сузір’я», у якій систематичновміщуються статті учнів-членів Малої Академіїнаук.

У 2004 році в школі-гімназії було реформо-вано систему дитячого самоврядування. Зарішенням учнівського активу в гімназії ство-рена парламентська республіка «Рада друзів».Дуже відповідально поставились учні до ви-борів президента парламенту. Під керівницт-вом заступника директора Н.П. Мареєвої роз-робили положення про вибори. Відповіднодо цього положення активом була проведенавелика підготовча робота:

• класні колективи висунули кандидатуриучнів на цю посаду;

• організовано збір підписів за кожну з кан-дидатур;

• проведена презентація передвиборнихпрограм;

• випущені агітаційні плакати;• проведена прес-конференція з кандида-

тами в президенти;• складені списки виборців, виготовлені

бюлетені для голосування.Першим президентом гімназійної парла-

ментської республіки став Гнутов Станіслав.Відзначимо, що довіру учнів і вчителів Ста-ніслав виправдав. Протягом усього року

учнівський актив брав реальну участь в орга-нізації важливих питань шкільного життя:

• проведення різноманітних конкурсів татурнирів;

• систематичний випуск стінних газет тадрукованої газети учнівського самоврядуван-ня «Сузір’я»;

• чергування по школі-гімназії;• організація прибирання шкільної тери-

торії;• проведення дискотек;• збір макулатури тощо.Участь дітей у роботі шкільного парламен-

ту сприяла виробленню в них комунікатив-них та організаторських навичок, уміння бу-дувати стосунки в колективі одноліток.

Великий внесок у вирішення визначеноїколективом мети діяльності роблять класнікерівники. Найбільш творчо ставляться доорганізації виховання дітей Корінна О.М.,Лєвова Т.О., Дубинська Г.Є., Бондар О.В.,Благушина Л.В., Ардатьєва Л.О., Третьяко-ва Г.В. У центрі їх уваги своєчасна допомогав навчанні, зміцнення здоров’я учнів, орга-нізація змістовного дозвілля, педагогічна ос-віта батьків.

Є в гімназії чудові умови для зміцненняздоров’я дітей.

У двох спортивних залах, атлетичномузалі, залі аеробіки, плавальному басейні, тирірегулярно працюють секції з футболу, волей-болу, баскетболу, кульовій стрільбі, легкої ат-летики, плавання, гандболу, аеробіки.

У 2005 році спортсмени отримали високірезультати в районних, міських та обласнихзмаганнях:

• ГЗР – І місце в місті;• «Старти надій» – І місце в місті та ІІ в

області;• Військово-спортивна гра «Зарница» – І

місце в районі;• Плавання – І місце в районі, ІІ в місті, ІІІ

в області тощо.Адміністрація школи-гімназії регулярно

вивчає результати виховної роботи. Крім тра-диційних методів дослідження, використовуюособисті зустрічі з усіма учнями школи-гімназії.Ці зустрічі проходять у паралелях класів. Про-воджу бесіди з дітьми про всі гімназійні спра-ви, успіхи й невдачі. За підсумками цих роз-мов вносимо корективи в наші плани, вироб-ляємо стратегію дій на ближню та дальнюперспективи.

36

АКТИВНА розбудова Української дер-жави, здійснення нової соціально-

економічної політики, відродження та подаль-ший розвиток духовно-моральної культури зу-мовлюють потребу розв’язання одного зі стра-тегічних завдань реформування освіти – ство-рення умов для формування активної, само-стійної, творчої особистості школяра, реалізаціїта самореалізації кожною людиною своїх сут-нісних сил у різних видах діяльності. Про ценаголошується в Законах України «Про осві-ту» [1], Державній національній програмі «Ос-віта» («Україна ХХІ століття») [2], Націо-нальній доктрині розвитку освіти [3], Кон-цепції національного виховання [4].

Одним з пріоритетних завдань педагогічноїнауки сьогодення є пошук оптимальних шляхівтворчого розвитку дітей у процесі освіти. Сьо-годні освіченість людини визначається нестільки спеціальними (предметними) знання-ми, скільки її різнобічним розвитком як особис-тості, що орієнтується в традиціях вітчизняної ісвітової культури, у сучасній системі цінностей,здатної до активної соціальної адаптації всуспільстві й самостійного життєвого вибору, досамоосвіти й самовдосконалення.

Завдання всебічного розвитку особистості,вирішення проблем її соціалізації не може бутивиконано зусиллями однієї тільки шкільноїсистеми, у її реалізації бере участь позашкіль-на освіта, призначення якої задовольнятимінливі індивідуальні соціокультурні та освітніпотреби дитини.

Державну політику у сфері позашкільноїосвіти, її правові, соціально-економічні, орга-нізаційні, освітні та виховні заходи визначаєЗакон України «Про позашкільну освіту» [5].

Міньков Д. О.Зайнятість учнів у позаурочний час сприяє

зміцненню самодисципліни, розвитку само-організованості й самоконтролю школярів,появі навичок змістовного проведеннявільного часу, дає змогу формувати в дітейпрактичні навички здорового способу життя,уміння протидіяти негативному впливу дов-кілля. Позашкільна освіта допомагає стриму-вати зростання злочинності, волоцюзтва,підсилити увагу до соціально незахищенихдітей.

Таким чином, ми дійшли висновку, щорозвиток особистості в процесі позашкільноїосвіти є не тільки педагогічною, а й широкоюсоціальною проблемою, практичне вирішен-ня якої дозволить знизити вплив негативнихчинників виховання, надасть учням мож-ливість реалізувати себе, досягти успіху в об-раній сфері діяльності, що позитивно впли-ватиме на самооцінку особистості, підвищитьстатус дитини у колі однолітків і дорослих.

Проблема розвитку особистості досліджу-валась як у вітчизняній, так і у світовій психо-логії (Б. Ананьєв, Г. Андреєва, Р. Арнгейм,Г. Бал, І. Бентлі, Д. Богоявленська, О. Бруш-линський , Л. Виготський , Б. Гіделін,Дж. Гілфорд, Ж. Годфруа, А. Дрейяр, В. Дру-жинін, Р. Жоллмен, Г. Костюк, О. Костюк,С. Максименко, В. Моляко, Я. Пономарьов,В. Роменець та ін.).

У працях О. Бондаревської, О. Бруднова,Б. Вульфова, О. Газмана, М. Коваль, Г. Пус-товіта, О. Щетинської проведений аналізрізних аспектів позашкільної освіти дітей. Те-оретичні й методичні основи діяльності по-зашкільних навчальних закладів вивчали В. Бєло-ва, Г. Попова, Т. Сущенко, О. Шохова.

Проблеми теорії розвитку технічної твор-чості учнів досліджували Г. Альтшулер, Г. Буш,М. Галагузов, В. Горський, В. Климов, Т. Куд-рявцев, В. Симоненко, Ю. Столяров та ін.

ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß ÃÓÐÒʲ (ÃÐÓÏ)Ó ÏÎÇÀØʲËÜÍÈÕ ÍÀÂ×ÀËÜÍÈÕ ÇÀÊËÀÄÀÕ

37

Деякі аспекти соціалізації особистості в по-зашкільних навчальних закладах відображенів працях С. Букреєвої, В. Вербицького, О. Глух,Л. Ковбасенко, О. Литовченко, В. Мачуського,Л. Островської, В. Пострільного, А. Сиро-тенка, Т. Сущенко, Н. Тернової та ін.

На цей час питання соціалізації особис-тості є досить актуальним, і саме позашкільнінавчальні заклади відіграють важливу роль увирішенні цієї проблеми.

Сучасна система позашкільної освіти дітейнадає можливість займатись художньою й тех-нічною творчістю, туристсько-краєзнавчоюдіяльністю, спортом і дослідницькою роботоюу відповідності до своїх бажань, інтересів іпотенційних можливостей. Ураховуючи сус-пільний попит і сучасні вимоги до знань івмінь молоді, позашкільні навчальні закладинадають і нові освітні послуги (гуртки ви-вчення комп’ютерної грамотності, основбізнесу і т.п.) і застосовують у своїй діяльностітакі форми роботи, які найбільше сприяютьсоціалізації дітей та молоді (соціально-психо-логічні тренінги, семінари, заняття з соціаль-но значущою тематикою, конференції, екс-курсії тощо).

Згідно із Законом України «Про позашкіль-ну освіту» позашкільний навчальний закладнадає знання, формує вміння та навички заінтересами, забезпечує потреби особистостіу творчій самореалізації та інтелектуальний,духовний і фізичний розвиток, підготовку доактивної професійної та громадської діяльності,створює умови для соціального захисту таорганізації змістовного дозвілля відповідно доздібностей, обдарувань та стану здоров’я ви-хованців, учнів і слухачів [5, с. 1].

До організаційних форм позашкільної ро-боти належать групові заняття в гуртках (гру-пах) та інших об’єднаннях за інтересами.

Аналізом розвитку груп, їх ролі в історіїсуспільства, дослідженням соціально-психо-логічного аналізу груп, групових норм, кла-сифікацією груп займались Г. Андреєва, М. Боб-нєва, Л. Буєва , М. Обозов, Б. Поршнєв, Г. Пу-стовіт, Ю. Столяров, Ю. Шерковін.

Так, Г. Пустовіт визначає поняття «гурток»як основну традиційну форму реалізації змісту

навчально-виховної роботи з дітьми та молод-дю в позашкільних навчальних закладах різно-го спрямування [6, с.10].

У свою чергу Г. Андреєва наголошує, щогуртки – це так звані малі групи, члени якихоб’єднані спільною соціальною діяльністю йзнаходяться в безпосередньому особистісно-му спілкуванні, що є основою для виникнен-ня емоційних відносин, групових норм і гру-пових процесів [7, с.137].

Відтак, ми можемо зробити висновок, щомала група (гурток) – це група, що реальноіснує в певній системі суспільних відносин,виступає як суб’єкт конкретного виду соціаль-ної діяльності, як частина суспільної структу-ри, яка спроможна реалізувати зміст навчаль-но-виховної роботи з дітьми та молоддю в по-зашкільних навчальних закладах різного спря-мування.

Перед педагогом під час організації гуртка(групи) постає питання про те, як група орга-нізується, кого приймати в гурток, які критеріївідбору учнів для творчої роботи в цьому ко-лективі. До елементарних параметрів будь-якоїгрупи (гуртка) відносяться: композиція групи(чи її склад), структура групи, групові проце-си, групові норми й цінності.

Так, Г. Андреєва відмічає, що склад групиможе бути різним відповідно до вікових, про-фесійних чи соціальних характеристик членівгрупи та типу діяльності групи, а структурагрупи залежить від функцій кожного з членівгрупи в спільній діяльності. Усі групові нор-ми є соціальними нормами, тобто являютьсобою моделі, еталони поведінки з точки зорусуспільства в цілому й соціальних груп та їхчленів; це певні правила, що вироблені гру-пою [7, с. 137—147].

У свою чергу, А. Горальський відзначає,що в процесі добору складу групи слід праг-нути водночас до її одно- та різнорідності.Відносно однорідною група повинна бути зточки зору таких рис, як вік, суспільне стано-вище, уміння співпрацювати, інтелектуаль-ний рівень, готовність до творчої діяльностітощо, але за такими ознаками, як стать, осві-та, інтереси, обсяг практичного досвіду, гру-па повинна бути різнорідною [8, с. 28].

38

У цьому контексті, відповідно до ЗаконуУкраїни «Про позашкільну освіту», середнянаповнюваність груп та інших організаційнихформ у позашкільних навчальних закладах ста-новить, як правило, 10—15 вихованців, учніві слухачів. Наповнюваність груп установ-люється директором позашкільного навчаль-ного закладу залежно від профілю та можли-востей організації навчально-виховного про-цесу. Чисельний склад груп, у яких передба-чається індивідуальне навчання, становить небільше 5 вихованців, учнів і слухачів [5, с. 14].

У свою чергу, Ю. Столяров визначив кри-терії, відповідно до яких потрібно прийматидітей у гуртки. Він відзначає, що гурткові за-няття вимагають від дитини міцних знань,уваги, терпіння, дисципліни, але бувають ви-падки, коли учні, які не встигають у навчанні,або «важкі» учні досягають у цій роботібільших успіхів, ніж дисципліновані відмінни-ки. Тому недостатньо висока успішність абонедисциплінованість дитини в школі не можебути причиною відмови в прийомі учнів догуртка. Ю. Столяров вважає, що вік учнів пев-ною мірою може бути критерієм для прийо-му в той чи інший гурток. Але при цьому не-обхідно враховувати індивідуальні особливостідітей. Дуже важливо, щоб усі учні в групі булиприблизно однакового віку. Не рекомендуєть-ся, наприклад, приймати в одну групу шко-лярів VІ—ІХ класів. Старші будуть скоріше замолодших засвоювати матеріал, а молодші бу-дуть поспішати й не зможуть досить глибокозрозуміти пояснення керівника – відвідуватигурток буде нецікаво. З цього Ю. Столяров ро-бить висновок, що комплектувати групу по-трібно з дітей з віковою різницею не більшеодного-двох років. Далі він стверджує, що щеодним критерієм прийому в гурток може бутиінтерес учня до тої проблеми, яка буде пред-ставлена у змісті й тематиці роботи колекти-ву, що створюється й попереджує, що не зав-жди гурток відвідують діти зі стійким інтере-сом до тої чи іншої галузі (деякі записуютьсядо гуртка тільки для того, щоб бути разом зтоваришами по класу, будинку; іншим здаєть-ся, що тут цікавіше, ніж в інших гуртках; а де-хто йде в гурток з єдиною метою – зробити

що-небудь для себе). Ю. Столяров вважає, щотаких дітей зацікавити й утримати в гурткубуде нелегко, тому керівник гуртка повиненце враховувати й намагатись так побудуватизаняття, щоб зацікавити всіх дітей. Продов-жуючи, Ю. Столяров відмічає, що комплекту-ванням гуртка керівник має займатись сам, недоручати цю справу нікому. Набір учнів у гур-тки (групи) він проводить, як правило, на по-чатку навчального року. Деякі керівники роз-починають цю роботу раніше, наприкінці на-вчального року, якщо потрібно організуватироботу гуртка другого або третього року на-вчання. Особливої уваги потребує набір у гур-ток першого року занять. Комплектуванняцього гуртка доцільно проводити в другій по-ловині вересня, коли в основній школі вжевирішено більшість організаційних питань.Інформацію про набір у гурток потрібно своє-часно довести до уваги учнів (афіши, листів-ки, безпосередній контакт з учнями) [9,с.191—193].

А. Горальський у методичному посібнику«Правила тренінгу творчості» наводить пра-вила організації занять: «Гурток переважномає лідера (найкраще, якщо він має певнийпрактичний досвід колективної творчої робо-ти), якщо цю умову виконати неможливо –тоді особу, яка вирізняється особливою влас-ною мотивацією до творчої діяльності, вмієспівпрацювати з іншими та коректно й разомз тим результативно керувати. Доцільно роз-почати роботу гуртка вступними заняттями,на яких ознайомити учасників з основнимицілями, які група прагнутиме досягти; огово-рити кількість і тривалість занять; ознайоми-ти учасників з основними директивами; ука-зати бажані орієнтації та очікувану мотивацію;окреслити загальну програму занять, підкрес-лити їх практичний, навчальний характер» [8,с. 28—29].

У контексті останнього А. Горальськийповідомляє, що найважливішою передумовоюуспішності занять є забезпечення атмосфериспівпраці, безпеки та доброзичливості. Бажа-но нікого ні до чого не примушувати, нічогоне нав’язувати. Достатньо, щоб у групі зна-йшлась хоч одна особа, що або занадто скеп-

39

тична, або неврівноважена, або схильна рем-ствувати – й ефект групи буде втрачено. Важ-ливою є також мотивація до діяльності, по-трібна внутрішня установка наполегливо й си-стематично працювати. Важливим є такожзацікавлення групи, щоб запропоновані темизанять притягували, захоплювали учасниківгуртка [8, с. 29].

Ми вважаємо, що в процесі групових за-нять проводиться розвиток творчих здібнос-тей, тому що група має своєрідну динаміку,творить складну мережу мотивацій та зав-дань, які сприяють індивідуальному зусиллю.Істотною є також сукупна мудрість колективу:те, що окремій особі часто залишається недо-ступним, не становить великих труднощів длягрупи, даючи змогу всім пережити задоволен-ня від почуття виконаного завдання.

Поряд з традиційними формами організаціїнавчального процесу в системі освіти розви-ваються нетрадиційні, які на практиці довелисвою життєздатність та актуальність.

Для стимулювання в учнів позитивногоставлення до занять у гуртку (групі) викорис-товують спеціальні методи та прийоми, у томучислі ігрові технології та тренінги. Дляпідлітків гра є своєрідним простором для по-будови взаємин з оточенням. Ігри надаютьможливість навчитись контролювати та ре-гулювати свій внутрішній світ. Тренінги спри-яють вирішенню проблем спілкування між од-нолітками, розвитку в учнів винахідливості тапочуття впевненості в собі, умінню вирішу-вати проблеми з урахуванням конкретнихумов. За допомогою тренінгів у підлітків роз-виваються такі якості, як уміння чітко форму-лювати й висловлювати свою позицію, дис-кутувати, оцінювати інформацію. Методичніприйоми, що використовуються при прове-денні ігрових методик та тренінгів, сприяютьпідвищенню рівню соціалізації учнів.

Будь-яке спілкування розпочинається зпредставлення один одному. Існує безліч тра-диційних форм знайомства (представити себе,розповісти про себе й своє заняття, назватиім’я і свою позитивну рису вдачі і т.п.). Підчас знайомства з великою кількістю осіб непросто запам’ятати ім’я кожного. Вирішити

цю проблему в дитячому колективі допомо-жуть спеціальні ігри. Ігрова взаємодія є однієюз найважливіших форм спілкування й вико-нує не тільки комунікативну, а й емоційно-пси-хологічну функцію. В ігровому процесі можнабагато чого дізнатися про учасників гри. По-перше, яке ім’я для учасника найбільш прий-нятне (Таня, Тетяна, Танюша). По-друге, у гріпроявляються особливості характеру учас-ників: соромливість, демонстративність тощо.По-третє, визначаються симпатії й антипатії.

Так, А. Горальський у цьому контексті ра-дить уникати традиційної форми представ-лення себе, мотивуючи це тим, що людина,яка буде розповідати про себе, буде наголо-шувати на рисах поверхневих і банальних, якінасправді дуже слабко інформують про їїсправжнє єство. Він пропонує кілька ігровихметодик. Наприклад, можна залучити до про-цедури знайомства всю групу, домовившисьпопередньо, що кожен буде розповідати просебе, лише відповідаючи на запитання (прицьому можна встановити ліміти часу чикількості запитань). Ця ігрова методика нази-вається «Питаємо». У грі «Описуємо інших»А. Горальський пропонує поділити учасниківна пари і просити кожного з них відрекомен-дувати свого товариша. При цьому особа, якув цей момент характеризують, має право йнавіть зобов’язана внести стільки уточнень,скільки буде вважати за потрібне. Далі він на-голошує, що при знайомстві за допомогоюметодики «Розповідаємо про себе» більшу ува-гу необхідно зосередити на приватному житті,при такому підході є шанс виявити важливу йбільш вагому інформацію, яка сприятимезав’язуванню ниток симпатії, зацікавленості,бажанню допомогти тощо. А спосіб відреко-мендувати дитину за допомогою методики«Портрет за фотографією» дає змогу відійтивід очевидних фактів та стереотипів мислен-ня, сприяє виявленню позицій і орієнтацій,котрі за інших обставин залишилися б невідо-мими. У процесі заняття серед багатьох фо-тографій (малюнків, картинок) кожен учасниквибирає кілька таких, які здаються йому особ-ливо цікавими чи близькими, і пояснює при-чини свого вибору. У свою чергу, методика

40

«Сім бажань» виконується шляхом уявлення,що кожний стоїть перед чарівником і має пра-во висловити сім бажань, які будуть виконані.Це можуть бути бажання для себе, для близь-ких, суспільства тощо. У відповідях будуть ви-разно простежуватись системи цінностейчленів групи і за відповідями можна такожоцінити силу уяви окремих осіб [8, с. 30—33].

У контексті останнього, О. Корольова на-водить такі приклади спеціальних прийомівдля кращого знайомства, які можна назватиіграми чи ритуалами, що допомагають ство-рити гарну атмосферу в колективі. «Азбукаімен». Потрібно запросити дітей у коло й зап-ропонувати стати за алфавітним порядком –за першими буквами їх імен. Гру «Потиснітьодин одному руки» можна запропонуватипісля проведення «Азбуки імен»: учасникивиходитимуть у коло й потиснуть один од-ному руки, якщо вони будуть вважати, що на-звані ведучим характеристики будуть мати доних відношення. Ведучий починатиме кож-ну фразу зі слів: «У коло виходять ті, хто: граєна будь-якому інструменті; народився в іншо-му місті; уміє співати (танцювати, грати у фут-бол, ковзатись на ковзанах, плавати); бувавколи-небудь у Санкт-Петербурзі, Москві,Мінську, Одесі; полюбляє смажені пироги(солоні огірки, квашені яблука); має брата,(сестру, собаку, кішку, хом’яка, папугу); вва-жає себе «совою», («жайворонком»); полюб-ляє математику (біологію, фізкультуру)»тощо. Гра «Дражнилка», вважає О. Коро-льова, сприяє закріпленню знайомства. Усіучасники залишаються в колі. Кожний почерзі повинен назвати своє ім’я й продемон-струвати улюблений рух, а інші його «пере-дражнюють», гучно вигукуючи назване ім’яй повторюючи жест. Гру можна ускладнитиза умови, що в неї грає не більше 15 осіб: тодіпо черзі один з учасників називатиме ім’я йдемонструватиме улюблений рух, а наступ-ний буде повторювати й давати своє ім’я йрух. І так далі. Найважче буде останньому,тому що йому буде потрібно назвати всіімена й продемонструвати всі показані рухи,але, звичайно, йому будуть допомагати всіучасники гри. На думку О. Корольової, гра

«Три рівні спільності» дозволить ще кращепознайомити дітей один з одним. Але про-цес знайомства ускладнений у великій групі,тому дії мають проходити в малих групах –по три людини. У процесі гри її учасникампропонується всім розрахуватись на «пер-ший-другий-третій» і сформувати «трійки».Якщо залишається один гравець, він при-єднується до найближчої до нього «трійки».Якщо залишилось двоє, до них повинен при-єднатись ведучий [10, с. 46—49].

Важливим моментом у роботі будь-якоїгрупи є усвідомлення кожним учасником сво-го становища в груповому просторі. Якщо ус-відомлення групою самої себе ускладнюєть-ся, тоді існують прийоми, які допоможутьучасникам «побачити» своє співтовариство ісвоє місце в групі. М. Битянова наводить при-клади невеличких вправ, які сприяють згур-туванню групи, прояснюють групові позиціїй стосунки учасників, виявляють прихованіконфлікти в групі. «Наша група, як...». Веду-чий має запропонувати учасникам предста-вити групу у вигляді якогось предмета чи про-цесу й після цього визначити, роль якої деталічи складової процесу виконував кожний зчленів групи. Наприклад, можна представи-ти групу у вигляді автомобіля чи пароплава.На першому етапі ведучий не повинен обме-жувати бажання учасників імітувати ту чиіншу деталь. Наприклад, в автомобіля можебути п’ять коліс, три клаксони з різним зву-чанням і жодного керма чи двигуна; у паро-плава – кілька труб, якорів, капітанських мос-тиків. Уявний образ бажано втілити в життя:запропонувати учасникам сісти або встати так,щоб отримати подобу того самого автомобі-ля чи пароплава. Після закінчення вправиможна перейти до обговорення отриманоїподоби. Можна запропонувати цікавий ва-ріант вправи: група представлятиме себе у виг-ляді фантастичної тварини. Процес її створен-ня краще не контролювати, оскільки в цьомувипадку можуть почати розгортатисялідерські процеси. Створена тварина можебути зображена на аркуші ватману в кольорі(кожний малює ту частину тіла, якою себе уяв-ляв ). Вправа цікава для обговорення й вик-

41

ликає пожвавлення. Наступна гра, яку про-понує М. Битянова, «Я у просторі групи». Ве-дучий розмістить у центрі кола (чи прикріпитьдо стіни) аркуш ватману. «Це простір нашоїгрупи», — пояснить він. Кожний учасниквізьме кольорову крейду й на аркуші окреслитьділянку довільного розміру та довільної фор-ми, яка для нього буде означати його місце вгрупі. Ділянки можуть перетинатись. Післявиконання вправи потрібно обговорити по-чуття, викликані утвореною картиною. ДаліМ. Битянова пропонує гру «Груповий порт-рет». Ведучий повідомить, що в приміщенні,у якому працює група, відкрилась унікальнафотостудія, у якій можна зробити портрет гру-пи. Можливі два варіанти виконання цієївправи. Перший варіант. Ведучий пропону-ватиме учасникам створити груповий порт-рет, тобто розташуватись так, щоб усі учасни-ки попали в «кадр» (простір «кадру» визна-чається умовно) і щоб їм у цьому просторі булокомфортно. Учасники створять деяку компо-зицію, після чого ведучий висловить прохан-ня проаналізувати стан кожного: чи добрейому, чи затишно, чи не виникло бажання роз-ташуватись ближче до когось чи відокреми-тись. Після проведення всіляких переміщень ітрансформацій, ведучий висловить прохан-ня до учасників підготуватись до фотографу-вання й «фотографує» групу. Другий варіант.Кожний з учасників групи по черзі стане фо-тографом: він утворить з гравців портретнугрупу за своїм баченням, нічого не пояснюю-чи. Учасники повинні підкоритися бажаннюфотографа, своє незадоволення вони вислов-люватимуть під час обговорення. Є сенс про-водити цей варіант вправи під час роботигрупи чи на її завершальному етапі, а для йоговиконання бажано мати реальний фотоапа-рат і фотокартки після закінчення гри розда-вати учасникам [11, с. 39—41].

У свою чергу, А. Горальський пропонує нацю тематику вправу «Зробимо це разом».Членів групи можна запросити колективновиконати малюнок на довільну тему. Якщо на-мальоване «не тримається купи», то й група є«некогерентною». Повторюючи вправу черездеякий проміжок часу, переконуються, що

спільний малюнок стає чіткішим і ціліснішим.Більш цікавий варіант вправи полягає в тому,що на початку заняття кожному учасниковіпропонується на невеличкій картці намалюва-ти простенький графічний мотив. Отриманасукупність анонімних мотивів у подальшомувикористовується групою для створенняспільного малюнка в довільній послідовності,величині й кольорі. Після закінчення роботипроводиться обговорення малюнків, під часякого кожний з учасників намагається зрозу-міти та пояснити свій вибір [8, с. 33].

О. Кравцова наводить приклади ігровихзавдань для діагностики в школярів якостейлідера. Учасникам гри не пояснюється метазавдань, вправи даються як розминка чи щосьподібне.

«Випробовування на лідера» (1 варіант).Для виконання завдання знадобляться неве-личкі картки, на кожній з яких написано поодній літері української абетки. Учасники грисідають півколом. Перед ними стоятиме стіл,на якому розкладені ретельно перемішані кар-тки з літерами (порожнім боком доверху) .Кожен з учасників повинен узяти певнукількість карток (залежно від кількості осіб угрупі). Після того, як на столі не залишитьсяжодної картки, ведучий дасть команду «по-чали» і гравці мають якомога скоріше розкла-сти українську абетку за порядком від А до Я.Час виконання завдання повинен фіксувати-ся. Ведучий уважно слідкує за тим, як учні ви-конують завдання. У деяких випадках дітироблять це хаотично. Але, як правило, виріз-няється одна чи дві особи, які починають ке-рувати процесом розкладання абетки. Післявиконання завдання ведучий підводитьпідсумки: виправляє помилки, якщо вони були,називає час, за скільки хвилин було виконанозавдання, дякує за роботу. «Випробовуванняна лідера» (2 варіант). Для цієї вправи знадо-биться вільний простір. Учні повинні швид-ко прийняти всією групою форму будь-якоїцифри чи літери, яку назве ведучий. Завдан-ня виконується 4—5 разів. Краще спочатку на-зивати легші для виконання цифри чи літери(«7», «О», для молодших учнів можна початиз «1»), поступово ускладнюючи завдання («5»,

42

«Ю», «З»). Уважне спостереження за проце-сом утворення фігури дає ведучому уявленняпро те, хто може ефективно керувати діямигрупи, кому підкоряються діти. Як правило,знаходиться одна людина, яка показує всім,де яка частина цифри чи літери буде стояти, івносить корективи ( як в усній формі, так і здопомогою перестановки місцями своїх то-варишів) [12, с. 51—53].

С. Дьячкова пропонує ігрові методики нарозвиток згуртованості, які допомагають дітямнавчитись довіряти один одному, відчуватинастрій іншої людини, краще ставитись до неї.«Прогулянка з компасом». Дітей розподіляютьна пари. У кожній парі одна особа — «ту-рист», а друга — «компас». «Турист» закри-ває або йому зав’язують очі, а «компас» стаєпозаду нього і кладе йому руки на плечі. Зав-дання «туриста» рухатись по приміщенню,завдання «компаса» – спрямовувати рухи «ту-риста». Наступна гра — «Кораблі і скелі». Одначастина гравців – «кораблі», друга – «скелі».«Скелі» сідають на підлозі, «кораблі» закрива-ють очі й хаотично рухаються по кімнаті. Принаближенні «корабля» «скеля» видає шипля-чий звук, з яким «хвилі накочуються на камінь».Мета «скель» – не допустити «корабельну ава-рію». Потім учасники гри міняються ролями.Ще одна ігрова методика, запропонованаС. Дьячковою, називається «Робот». Гравцірозбиваються на пари. Одна особа в парі –«робот», інша – «оператор». «Робот» може ро-бити тільки те, що говорить йому «оператор»,очі в нього закриті. Разом пара повинна, на-приклад, узяти якийсь предмет і перенести вінше місце. Потім учасники гри міняютьсяролями [13, с. 36—39].

За умови творчого підходу керівника гур-тка до його комплектування з використаннямрізних форм роботи, у тому числі нетради-ційних, можна досягти позитивних резуль-татів у роботі гуртка, що у свою чергу сприя-тиме соціалізації учнів.

Матеріали статті можуть бути використанікерівниками гуртків, груп, об’єднань та ін. приформуванні гуртків (груп).

Література 1. Закон України «Про освіту». Постано-

ва ВР України № 100/96-ВР від 23.03.96 р. —25 с.

2. Постанова від 3 листопада 1993р.№ 896 «Про державну національну програ-му Освіта (Україна ХХІ століття)». — 26 с.

3. Національна доктрина розвитку осві-ти. Затверджена указом Президента Украї-ни від 17 квітня 2002 р. № 347/2002. — 16 с.

4. Концепція національного виховання.1994 р.

5. Закон України «Про позашкільну осві-ту» від 22 червня 2000 року (№ 1841/111). –ВВР, 2000. — 23 с.

6. Пустовіт Г.П. Позашкільна освіта і ви-ховання в контексті трансформаційних про-цесів у суспільстві // Позашкільна освіта тавиховання. — 2006. — №1. — С. 10.

7. Андреева Г.М. Социальная психоло-гия. — М.: Аспект Пресс, 1999. — 375 с.

8. Горальський А. Правила тренінгутворчості: Метод. посібник. — Л.: ВНТЛ,1998. — 52с.

9. Техническое творчество учащихся /Под ред. Ю.С. Столярова. — М.: Просвеще-ние, 1989. — 222 с.

10. Королева А. Начнем со знакомства //Газ. «Школьный психолог» изд. дома «Пер-вое сентября». — 2001. — №3. — С. 46—49.

11. Битянова М. Я и моя группа. Техни-ки осознания // Газ. «Школьный психолог»изд. дома «Первое сентября», 2000. — № 48.— С. 39—41.

12. Кравцова Е. Игровые пробы. Длядиагностики лидерских способностейшкольников // Газ. «Школьный психолог» изд.дома «Первое сентября», 2003. — № 44. —С. 51—53.

13. Дьячкова С. Учимся сотрудничать.Игры на развитие групповой сплоченности// Газ. «Школьный психолог» изд. дома«Первое сентября». — 2004. — № 41. —С. 36—39.

43

ПОСТАНОВА проблеми. Вагомийвплив на спортсмена під час занять

фізичними вправами здійснюється засобамиестетичного виховання. Ці засоби формуютьу молоді здатність сприймати, відчувати, ро-зуміти прекрасне в житті, прагнення безпо-середньо брати участь у створенні прекрас-ного, намагання вносити його елементи в по-всякденну реальність [1; 2; 5—7; 11].

Проте стихійні впливи об’єктивно пре-красного у фізичному вихованні дітей і шко-лярів [1; 2; 5] ще не можуть створити достатнійрівень естетичної культури підростаючого

ÍÀ ØÊÎËßв ² ÑÏÎÐÒÈÂÍÓ ÌÎËÎÄÜ

Касянюк М. В.покоління. Для вирішення завдань естетично-го виховання на уроках фізкультури потрібневдумливе педагогічне керівництво, викорис-тання неспецифічних для фізичного вихованняметодів і засобів впливу. Серед них особливароль відводиться колірному [18; 20] і музич-ному [7; 12] супроводженню.

Аналіз спеціальної літератури показав, щов сучасних дослідженнях і публікаціях при-діляється недостатня увага засобам естетич-ного виховання, які формують у школярів іспортивної молоді здатність сприймати,відчувати, розуміти прекрасне в житті.Мета роботи — вивчення й досліджен-

ня впливу засобів естетичного виховання нашколярів і спортивну молодь.

Музика й колір — важливі чинники есте-

44

тичного розвитку школярів на спортивнихтренуваннях і уроках фізкультури [1—25]. Нацьому, зокрема, акцентують увагу постановиуряду та Міністерства освіти і науки України[15; 16]. У контексті важливих проблем підви-щення якості навчально-виховного процесу вних розглядаються можливості спортивних ізагальноосвітніх шкіл органічно поєднуватизагальну освіту з музичним, художнім і фізич-ним розвитком. Музика й колір відкриваютьшколяреві світ прекрасного, залучають йогодо краси духовної, тому широкі перспективимає проведення спортивних тренувань тауроків фізкультури з музичним і колірним суп-роводом. Використання музики та кольору якзасобів організації фізичного та естетичноговиховання школярів під час навчальних занятьз фізкультури стало метою нашого досліджен-ня. Обґрунтуванням для наукових висновківстали відомості про вплив функціональноїмузики та кольору на ефективність навчаль-ної діяльності певної специфікації.Результати дослідження. Звукове середо-

вище створювалося за допомогою спеціаль-но підібраних музичних творів: використову-валися популярні серед учнів музичні творивітчизняних і зарубіжних виконавців (інстру-ментальних ансамблів, оркестрів). Музичнапрограма передбачала також пісні, спортивнімарші, написані спеціально для дітей. Музич-не озвучення навчальних занять здійснюва-лося за допомогою програвача (магнітофона),підсилювача, звукових колонок.

Навчальна програма доповнювалася спе-ціально продуманим музичним і руховим ре-жимами. До початку тренувань або уроку зву-чала зустрічаюча музика (5 хв.). Мета уроку— піднесення настрою, емоційне збудження,зняття психоемоційного напруження, спри-чиненого зовнішнім середовищем та навчаль-ною діяльністю. У підготовчій частині урокузвучала життєрадісна, з чітким ритмом музи-ка. Учні виконували вправи для загальногорозвитку (8—10 хв.). Після того протягом 5хвилин займалися бігом — у ритмі музично-го супроводу. Музика набула ролі лідера, яко-му підпорядковувалася ритміка рухів учнів.Після бігу (початок основної частини) клас

поділявся на ланки та виконував (поточним ікруговим методами) комплекс фізичних вправ,передбачений шкільною програмою. Музикана заняттях застосовувалася періодично, якправило, раз на два тижні.

У завершальній частині уроку учні викону-вали вправи на дихання та розслаблення (2 —3 хв.). Тоді звучала музика автотренінгового ха-рактеру — мелодійна, з м’яким звуковим ма-люнком. Радісна, бадьора музика (2—3 хв.)проводжала школярів на навчальні заняття.

Перші «озвучені» уроки провели в серединіпершої чверті й періодично повторювали докінця третьої чверті. Навчальні заняття ущі-льнювалися з метою підвищення рівня роз-витку фізичних якостей і сприяння вдоскона-ленню функціональних можливостей учнів. Узв’язку з цим була трохи збільшена тривалістьпідготовчої частини: вводили обов’язковий10-хвилинний біг та елементи з боксу, кікбок-сингу й ритмічної гімнастики. У другій чвертіпровели два заняття такого характеру, у третій— три. Для більш свідомого виконання вправучням були запропоновані інструктажі з тех-ніки боксу, кікбоксингу, гімнастичних і танцю-вальних рухів. Наголошувалося на само-стійному пошуку можливих оригінальнихпривабливих форм і комбінацій рухів. Учніворієнтували на формально довершену, есте-тичну діяльність.

Після 10-хвилинного бігу в прийнятномудля учнів темпі при світлі ламп накалювання(заняття в експериментальному класі прово-дилися в другу зміну) протягом 15—20 хв.виконувалися вправи з боксу, кікбоксингу,ритмічні танцювальні рухи під бадьору музи-ку (мелодію танцювальних ритмів) із засто-суванням червоного й зеленого кольорів.Вправи для розслаблення супроводжувалисясинім кольором та музичними записами фраг-ментів автотренінгових мелодій. Колірнийрежим (барводинаміку) спортивного залустворювали освітлювальні прилади типу НП-2з фільтрами червоного, зеленого, синьоготонів.

Значну увагу відводили створенню барво-динаміки інтер’єру спортивного залу. З цієюметою стелю й верхню частину стін пофарбу-

45

вали білим кольором, нижню — блакитним.Підлозі надали жовто-зеленого забарвлення.Волейбольний майданчик виділили жовтимкольором, баскетбольний — зеленим (цент-ральне коло та 3 штрафні зони позначиличервоним кольором). Блакитним пофарбува-ли роздягальні. Таку методику було запропо-новано учням VI—VII класів (52 особи). Цяметодика застосовувалася протягом року. Ре-зультати функціональної активності в експе-риментальному середовищі порівнювали з от-риманими поза неї. У роботі використовува-ли такі методи дослідження, як аналіз літера-турних джерел, педагогічні спостереження,бесіда, опитування учнів, статистичнийаналіз. Задіяні в експерименті учні висловлю-вали власні екзистенціальні оцінки.

Ми використовували зовнішнє середови-ще, тобто сукупність якісних і кількісних особ-ливостей звукових та візуальних оформленьмісця занять фізичною культурою. Така орга-нізація функціонально виправдана. Вона зу-мовлює різноманітність вражень під час пе-реходу з однієї зони в іншу, сприяє впоряд-куванню та найвищій результативності на-вчального заняття. Дослідження показують,що музичний і колірний супровід позитивновпливає на рівень дисципліни та її відвіду-вання, формує у школярів позитивне ставлен-ня до спортивних тренувань і уроків фізвихо-вання, виробляє емоційні реакції, бажання,прагнення займатися спортом і фізичноюкультурою, спонукає до самостійних занятьфізичними вправами. Раціональне чергуван-ня різноманітних видів рухових дій із застосу-ванням фізичного та колірного середовищасприяє виникненню у школярів почуття за-доволення від реалізації своїх здібностей. Націй базі формуються принципи гармонії зву-кового й колірного узгодження, спроможнівисвітлювати певні рухи та їх естетичну по-рівнянність. Помічено, що з «чуттєвого розу-міння» кольору, звуку, форми руху в багатьохмолодих людей розвивається вміння жити ітворити за «законами краси», — таким чиномще раз підтверджуються висновки багатьохдослідників [2; 3; 8; 12].

Постійне контактування з музичним та ко-

лірним середовищем, сприймання його є вод-ночас і пізнання себе та самовиховання; цеформування у школярів непримиренногоставлення до всього негативного в пово-дженні, зовнішньому вигляді, у побуті. Мипрагнемо поєднати фізичне та естетичне ви-ховання з морально-етичним [1; 9; 22].

Застосована методика дала змогу ущільни-ти моторику уроків до 89,3 %. Така організа-ція навчальних занять позитивно вплинула напідвищення спортивних результатів та нафункціональну готовність школярів виконува-ти орієнтовний комплексний тест і Держав-ний тест комплексної програми [16]. По-ліпшення фізичної працездатності зумовлю-вало в більшості школярів задоволення на-вчальними заняттями, загальна успішністьзросла на 0,32 бала.

Отримані результати близькі до висновківінших дослідників [10;19], зокрема в тому, щомузичне та колірне середовище створює спри-ятливі умови для активного функціонуваннязон мозку в мимовільній регуляції психічних,моторних функцій і поведінки.

Остаточні дані педагогічного досліджен-ня і продемонстровані учнями-спортсменамирезультати переконливо свідчать про певнізміни у фізичному розвитку, поведінці, за-гальній успішності дітей. Отже, колірний імузичний супровід спортивних тренувань іуроків фізичного виховання — результат ха-рактерного для сучасного об’єктивного про-цесу їх взаємного зближення й прогресуючо-го на цій основі взаємовпливу в розвитку ес-тетичних і фізичних якостей молодих людей.Висновки1. Цілеспрямоване застосування функціо-

нальної музики й кольору підводить до уста-новлення нового вищого рівня педагогічноїорганізації уроку (заняття з фізичної культури,що відповідає зростаючим вимогам сучасностіта основним завданням реформи спортивноїта загальноосвітньої школи).

2. Під час занять треба використовуватичітко визначені за характером динамічні ком-позиції — своєрідні психофізіологічні вказів-ки до основних завдань. При цьому вартовиходити з міркувань про те, що одна група

46

кольорів (червоний, жовтий, зелений) і ма-жорна музика є збуджуючими, підвищуютьпрацездатність, поліпшують емоційний стан.Друга група кольорів (синій, блакитний) і ме-лодійна мінорна музика діють заспокійливо.

3. Треба враховувати те, що фізичні впра-ви розвивають передусім фізичні здібності йможливості, а музика й колір — психічні. Удинамічному середовищі одне тісно пов’яза-не з іншим, і такий супровід навчальних за-нять з обов’язковим словесним коментуван-ням рухів нерозривно несе в собі естетичнета фізичне виховання.

Подальші наукові розробки будуть спрямо-вані на створення нових методик і продов-ження досліджень впливу музики й кольоруна інші психічні якості та здібності школярів-фізкультурників і спортсменів.

Література1. Бєлих С.І. Жіночий кікбоксинг. —

Донецьк: ДонНУ, 2004. — 520с.2. Брандет Г.А., Лобок А.Г. Преодоле-

ние морали, или Парадоксы «нравственно-го искусства». — Г., 1991. — 62 с.

3. Брожин В. Эстетика на каждый день.— Г., 1991. — 298 с.

4. Гулыга А.В. Что такое эстетика. — Г.,1987. — 172 с.

5. Деминский А.Ц. Основы теории иметодики физического воспитания. – До-нецк: Донеччина, 1995. – С. 520.

6. Кирсанов Э. Смотр красоты, силыи ловкости. Организация спортивногопраздника в пионерском лагере // Физи-ческая культура в шк. — 1969. — № 6. —С. 22—23.

7. Клименко В.В., Омельчук В. Г. Физ-культура и эстетическое воспитание. — К.,1987. — 137 с.

8. Ирклиенко Б.О. Народный праздник— модель высокоэстетического быта // Фор-мирование национальной культуры молоде-жи средствами народного искусства в кон-тексте творческого наследства В. М. Верхо-винца: Сб. науч. работ. — Полтава: ПДПУ,1999. — С. 116—121.

9. Коджаспиров Ю.Г. Музыка вспортивном зале // Физкультура в шк. — 1988.— № 2. — С. 72—73.

10. Крюковский П. Л. Кибернетика изоны красоты. — Мн., 1977. — 259 с.

11. Куликова И. С. Традиции и новатор-ство в эстетике: задачи и итоги // XI Между-народный эстетический конгресс. — Г., 1989.— 63 с.

12. Леонтьева А. Н. Философия психо-логии. Из научного наследия. — Г., 1994. —228 с.

13. Лещенко М. П. Зарубежные техно-логи подготовки учителей к эстетическомувоспитанию. — К., 1996. — 192 с.

14. Матонис В. Г. Музыкально-эстети-ческое воспитание личности. — Л., 1988. —85 с.

15. Неменский Б. М. Мудрость красо-ты. — Г., 1981. — 253 с.

16. Перов Ю. В. Философская эстетикаГегеля // Гегель Г. Ф. В. Лекции по эстетике.— СПб., 1999. — Т. 1. — С. 5—78.

17. Про цільову комплексну програму«Фізичне виховання – здоров’я нації» //Рішення коллегії Міністерства освіти і наукиУкраїни, 1999. — № 1. — С. 3—14.

18. Программа по физической культуредля общеобразовательных учебных заведе-ний (І—XI классы) // Физическое воспита-ние в школе. — 1999. — № 1. — С. 2—14.

19. Федь А.Г. Воспитание прекрасным.— Г., 1984. — 191 с.

20. Функциональная светомузыка напроизводстве, в медицине и педагогике: Те-зисы докладов. — Казань, 1993. — 120 с.

21. Xомская Э.Д. К проблеме функцио-нального состояния мозга // Вопр. психоло-гии. — 1977. — № 5. — С. 105—113.

22. Электроника, музыка, свет: Матери-алы междунар. науч.-практ. конф. — Казань,1996. — 300 с.

23. Эстетика: Словарь / Под ред. А. А. Бе-ляева и др. — М., 1998. — 447 с.

24. Эстетические исследования, мето-ды и критерии. — Г., 1996. — 236 с.

25. Эстетическая культура. — Г., 1996.— 200 с.

47

ÏÐÎÔÅѲÉÍÅ ÇÐÎÑÒÀÍÍß

Олексенко В. М.суб’єкт-суб’єктної взаємодії педагога тастудента, ефективність яких підтвер-джена практикою з часів Академії ве-ликого Платона. У книгах [2–8] авторирозкривають педагогічні технології, дос-ліджують структуру навчальної діяль-ності в концепціях провідних науковцівсучасності й минулого, наводять конк-ретні сценарії навчальних занять тощо.У праці [9] пропонується концепціяпедагогічної технології, де перегля-дається стратегія освіти й засвідчуєтьсяїї чітка орієнтація на потреби та запитиособистості й суспільства.

Упровадження таких інноваційпокращує навчально-виховний процесі якість підготовки спеціалістів. Будь-яка ефективна технологія, якою ще вчо-ра захоплювались, з часом старіє. Жит-тя вимагає інтелектуально розвинутоїособистості, підґрунтям якої є фунда-ментальні знання й здатність до само-освіти в контексті постійно зростаю-чої інформації. Тому необхідний новийвид навчальних занять, де потребоюстає самостійне здобування знань, ре-алізується стратегія демократизації,екологізації й комунікативної компе-тентності, відбувається професійнезростання суб’єкта навчання.

У [10] такі заняття називаються сту-дактивними й досліджуються принци-пи їхньої організації та з’ясовуютьсяефективність і результативність.

Мета статті – розкрити технологіюпроведення навчально-методичноїроботи на студактивному занятті прививченні вищої математики у вищихтехнічних навчальних закладах.

Студактивне заняття складається зкількох етапів і проводиться як позааудиторією, так і в аудиторії. Майже всена занятті студенти виконують само-

Как в прошедшем грядущее зреет,Как в грядущем прошлое тлеет.

А. Ахматова

НАЦІОНАЛЬНОЮ доктри-ною розвитку освіти в Ук-

раїні окреслено стратегічні завданнявипереджувальної інноваційної роз-будови системи освіти і науки як ос-нови розвитку особистості, нації, дер-жави. Особливо важливою на сучас-ному етапі постає проблема забезпе-чення якості професійної підготовки,адже сучасна економіка потребує мо-лодих спеціалістів, здатних само-стійно мислити, діяти, шукати і ство-рювати робочі місця в умовах мінли-вого ринку, постійно оновлювати своїзнання й оволодівати новими навич-ками.

Вирішення цієї проблеми значноюмірою залежить від запровадженнянових педагогічних технологій.Підтвердженням є значна кількістьпублікацій, що з’явилися останнімчасом.

Унікальне й неповторне видання[1] присвячене вихованню професіо-нала, патріота й громадянина, фунда-менталізації, гуманізації й гуманітари-зації освіти, упровадженню нових пе-дагогічних технологій, поєднаннюможливостей новітніх педагогічнихтехнологій з технологіями традиційни-ми та їхнім психолого-педагогічним за-безпеченням тощ. Зазначається, що,упроваджуючи нове, не можна відки-дати те, на чому загалом тримаєтьсяосвіта й виховання, а саме – технологій

îñîáèñòîñò³ íà íîâîìó âèä³íàâ÷àëüíèõ çàíÿòü

48

стійно, виступають у ролі як студента, так івикладача. Самостійне навчання, усвідомлен-ня необхідності знань і потреба постійно їх по-повнювати – рішучий крок до освіти протя-гом життя. Студенти групи поділяються намікрогрупи, кожну з яких очолює лідер – ке-рівник. Навчально-пізнавальна діяльністьформується поза аудиторією, де перевіряють-ся знання студентів з попередньої теми абокількох тем, проводяться консультації сту-дентів з керівниками мікрогруп та між собою,викладачем, складаються завдання для ауди-торної роботи. Студенти складають такі зав-дання, щоб на їхнє розв’язання витрачалосьне більше 15 хвилин. Умова задачі записуєть-ся на подвійному аркуші паперу. На цьому жаркуші наводиться розв’язання і здійснюєть-ся рецензування. Умова, розв’язання й рецен-зування підписуються авторами, але так, щопідписи (умовні позначення) відомі тількивикладачеві. Іншими словами, той, хто розв’я-зує задачу, не знає точно, хто її склав, а той,хто оцінює умову й розв’язок, не знає, чиї вониє. Так досягається більш об’єктивна оцінка.Стимулюється складання задач у віршованійформі. Найвищого бала заслуговує така твор-ча діяльність, у якій народжуються задачі-віршіпрофесійної спрямованості. Психологи й лікаріодностайно стверджують, що плідна творчапраця стимулює роботу головного мозку, вик-ликає спогади, закріплює знання в пам’яті,підвищує інтелектуальні здібності людини,активізує пізнавальну діяльність, розвиваємислення, дає заряд енергії, здоров’я й бадьо-рості.

Учені довели, що найбільшу загрозу май-бутньому становить сьогодні екологічна про-блема. Протягом існування цивілізації люди-на завжди болісно відчуває на собі всі катак-лізми, які виникають у природі під тиском без-господарності. Сьогодні все більше людей ус-відомлює, що замість завдання охорони на-вколишнього середовища може постати – недати світові загинути. Деякі країни вже роз-глядають екологію в якості одного з основнихпріоритетів системи національних інтересів.Студактивне заняття інтегрує екологозабезпе-чувальний вплив культури та виховання. Припідготовці фахівців студактивні заняття з будь-

якого предмета, навіть з вищої математики,пронизані не тільки професійною, а й еколо-гічною складовою.

Після проголошення незалежності Украї-на взяла курс на демократизацію суспільства.На студактивному занятті навчально-вихов-ний процес будується на демократичних за-садах. Кожний самостійно вибирає темп на-вчання, групову чи індивідуальну роботу. Натаких заняттях створюються рівні умови длярозвитку особистості, творчої самореалізаціїкожного, вільного обміну думками, атмосфе-ри психологічного розкріпачення студентів,дружелюбності, взаємодопомоги, взаємокон-тролю.

Пропонуємо технологію проведення сту-дактивного заняття з теми «Декартова систе-ма координат».

І частина. Організаційно-настановчадіяльність. «Шановні студенти! Ви обралинадійну, престижну, життєво необхідну про-фесію – професію інженера. Інженер – целюдина, яка не тільки пояснює, як працюєтой чи інший механізм, але й може надатишвидку допомогу цьому механізмові. Стра-тегія розвитку освіти XXI століття – це, зодного боку, навчання студента, а з іншого– формування морально вихованої людини,справжнього громадянина України, конку-рентоспроможного спеціаліста. Конкурен-тоспроможний інженер – це такий інженер,який здатний узяти теорію й надіти на неїкрила. З крихіток знань кожного заняття фор-мується справжній фахівець. Одне з про-відних місць у вашій професії займає вищаматематика. Сьогодні, відповідно до робо-чого плану, у нас заняття з теми «Декартовасистема координат».

Мета заняття – проаналізувати вміннятворчо переносити цілий комплекс засвоєнихтеоретичних знань і практичних умінь та на-вичок, висвітлити тему «Декартова системакоординат» у практичній діяльності інжене-ра, адже наука всіма коренями пов’язана зпрактикою, а хто тільки вчить теорію і не вмієїї застосовувати схожий на того, хто засіваєниву, але врожай не збирає. Перед вами стоїтьпроблема поглиблення, узагальнення, систе-матизації, творчого формування диференці-

49

йованих знань і вмінь у стандартних і нестан-дартних умовах.

За сформульоване завдання одержуєте до2 балів, за розв’язання – до 4 балів, за рецен-зування – до 2 балів за кожне завдання з ура-хуванням творчого підходу. Ви можете оціню-вати додатковими балами задачі на міжпред-метні зв’язки й професійну спрямованість. Ок-ремо передбачаються бали за цікаву інформа-цію. Заслужені бали конвертуються в рейтин-гові. Контроль за результатами навчально-пізнавальної діяльності включає відпрацьованіформи роботи: самоконтроль і взаємоконт-роль. Відповідальні керівники мікрогруп».

IІ частина. Корекція й удосконаленнязнань. Керівники мікрогруп коментують підго-товленість членів мікрогруп до заняття, даютьаналіз з виконання самостійних позааудитор-них завдань, надають список студентів, якимнадавалась індивідуальна консультація тощо.У тих студентів, які не об’єднались у мікро-групу, підготовленість до заняття перевіряєвикладач.

При проведенні перших студактивних за-нять може трапитись так, що деякі студентине готові до заняття. Такі студенти розташо-вуються в аудиторії окремо, самостійно вико-нують підготовлені викладачем завдання йприєднуються до всієї групи під час спільно-го обговорення, наприклад, під час аналізу ро-боти студентів. Час від часу протягом заняттявикладач спрямовує діяльність студентів,відповідає на запитання, стимулює тощо. Тіж студенти, які готові до заняття, але з яких-небудь причин не мають умов завдань, допус-каються до роботи в мікрогрупі її керівникомабо спільним рішенням її членів.

IIІ частина. Активізація пізнавальноїдіяльності. Перевірка знань студентів усієїгрупи з попередніх тем. Останньою вивчаласьтема «Вектори». Проводиться у формі дидак-тичної гри за основними термінами й понят-тями вивчених тем.

Такий процес поступово переходить у пе-ревірку розуміння основних понять новоїтеми. Студенти ставлять запитання один од-ному. Наприклад:

Що називається ортом вектора?З’ясуйте, як знайти напрямні кути векто-

ра за відомими напрямними косинусами.Дайте порівняльну характеристику декар-

тової системи координат і прямокутної декар-тової системи координат.

Проаналізуйте формулу для обчисленняпроекції вектора на напрямок ненульовоговектора. З’ясуйте, за яких умов така проекціябуде від’ємною.

Душею науки, її інтелектом є творчість.Математичний матеріал у віршованому виг-ляді запам’ятовується надовго, сприяє свідо-мому засвоєнню знань. Тому поставлені пи-тання й відповіді на них у творчій формі зас-луговують вищого балу. Наведемо кілька із за-пропонованих студентами завдань.

Ця система визначна,Носить ім’я вченого вона,Є в ній ще щось давньогрецьке,Загадкове і мистецьке.Ще скажу я вам одне,Ім’я вченого – Рене,Ну а прізвище – на Де,Це не дивно – він француз,Його знає весь наш вуз.Відповідь. Декартова система коорди-

нат.Декартова система координатМає кілька різновидів.З’ясуйте, що то за система,Умові яка відповідає:Базис ортонормований має.Чи відомі вам інші її різновиди?Якщо так, то підкажітьІ приклади наведіть.Студенти дають аргументовану відповідь.Далі студенти проводять бліцтурнір «Чи

знаєте ви?», де обмінюються короткими відо-мостями з життя відомих математиків, діячівмистецтва й культури.

Керівник мікрогрупи № 1 виголошує: »Налекціях ми неодноразово чули про декартовусистему координат, у якій задавали положен-ня точок, будували вектори та ін. Знаємо, щовона названа за ім’ям французького матема-тика, фізика, філософа і фізіолога, який упершеввів її у своїй книзі «Геометрія», виданій 1637року. А що вам відомо про Рене Декарта?»Студенти відповідають на запитання, причо-му члени мікрогрупи № 1 включаються в та-

50

кий процес останніми, а вислів розпочина-ють словами: «Чи знаєте ви, що Р. Декарт…».

— Народився 21 березня 1596 року в ма-ленькому містечку Ла-Ге в Турені.

— У школі провів вісім з половиною років,яку закінчив 1612 року.

— Весною 1613 року приїхав до Парижа,де після набридлого світського життя усаміт-нюється зі своїми слугами для вивчення ма-тематики – головним чином, геометрії.

— Саме в цей час самостійно відкрив ос-нови аналітичної геометрії, про що вчений ус-відомив 1619 року. Суть аналітичної геометріїполягає в застосуванні алгебри до геометрії йнавпаки – геометрії до алгебри. У «Геометрії»Декарт увів метод прямолінійних координат.Його відкриття мало велике значення не тількидля математики, в історії якої воно склало епо-ху, а й для суспільних наук.

— Зацікавлюється оптикою через фено-мен, який спостерігався у Римі 1629 року, щополягав у появі навколо Сонця ще п’яти не-справжніх (парагеліїв). Рене знайшов причи-ну цього в явищах переломлення й відобра-ження світла.

— Займався астрономією й анатомією.Вважав, що всі явища світу зводяться до рухуі взаємодії частинок при зіткненні. Такийфізичний погляд в історії науки одержав на-зву картезіанського, від латинської вимовиімені Декарта – Картезій.

— 1644 року видав трактат «Начала філо-софії», де викладена програма створення теоріїприроди і є матеріал про космос. Учений ана-лізує задані положення й піддає сумніву спра-ведливість будь-якого з них, у тому числі й по-ложення «Я існую». Стосовно акту думкисумнівів бути не може, адже наші сумніви –це думка. Звідси славнозвісне положенняДекарта «Я думаю – значить існую».

— Великого вченого не стало 11 лютого1650 року, на дев’ятий день запалення легенів.

Викладач зауважив: «До речі, в іншогофранцуза Блеза Паскаля (1623–1662), з мате-матичними науковими досягненнями якого випознайомитесь згодом, початковою точкоюбуло «Я співчуваю ближнім, тому існую і нетільки матеріально, а й духовно».

Керівник іншої мікрогрупи запитує: «Чизнаєте ви, що авторами деяких слів, які сталиматематичними термінами, були відомі пись-менники?»

На це запитання змогли відповісти тількистуденти цієї мікрогрупи.

«Висновок. Принципом «Один за всіх і всіза одного» ви довели, що до заняття підго-товлені».

IV частина. Узагальнення й системати-зація знань. Здійснюється поглиблення, уза-гальнення й систематизація знань черезспілкування. «Мистецтво комунікації – це тойдуховний контакт, який необхідний кожномуі в будь-якому віці. Уміле контактування у вашійпрофесії – ключ до конкурентоспроможності.Наше спілкування спрямоване на вирішенняпроблем з теми «Декартова система коорди-нат» як теоретичного, так і практичного ха-рактеру».

Далі відбувається обмін заздалегідь скла-деними задачами. Дуже зручно, коли в ауди-торії три ряди столів і група поділена на тримікрогрупи. Тоді кожна мікрогрупа займає свійряд. Викладач за певною схемою пропонуєкерівникам передати один одному заздалегідьскладені задачі членами мікрогруп. Наприк-лад, перша мікрогрупа передає другій, друга –третій, а третя – першій. Потім одержані за-дачі розподіляються між членами мікрогрупина їх власний розсуд: або за пропозицією ке-рівника, або іншим способом. Досвід показує,що на перших студактивних заняттях, де низь-ка самосвідомість, слабке прагнення до знань,краще, коли викладач сам бере й розподіляєзадачі між студентами.

Сформулюємо дві задачі із заняття.Знайдіть відстань по прямій між Харковом

і Києвом, якщо координати Харкова – 50°північної широти і 36,2° східної довготи, а ко-ординати Києва – 50,44° північної широти і30,58° східної довготи. Вважати, що 1° = 72 км.

З’ясуйте, як знання матеріалу теми занят-тя допоможе в нашій майбутній професії.

Краще викладача ніхто не знає обсягу на-вчального матеріалу, яким мають засвоїти сту-денти, якими навичками оволодіти. Викладачготує свої задачі на картках і роздає їх у разіпотреби. Наприклад, як домашнє завдання або

51

тим студентам, які швидко справились із за-дачами, що запропоновані членами іншихмікрогруп. Таким чином, за відведений часкожний розв’язує свою кількість задач.

Потім іде обмін аркушами для оцінки умові розв’язання задач.

Після цього настає загальне обговореннязадач, активна дискусія з аналізу проведеноїроботи й виставляється узгоджена оцінка кож-ному.

Висновок робить викладач, де акцентуєувагу на продуктивності роботи студентів,указує на помилки, поглиблює важливівідтінки думок тощо.

V частина. Я – громадянин України. «Ша-новні студенти! Ваші запитання були плацдар-мом для роздумів і пошуків знань. А відповіді– відповідальністю. Ви чудово розкрили вашпотенціал творчості й заслужили на відпочи-нок. Відпочинемо хвилинку, перенесемося довесняного лісу, послухаємо спів птахів (зву-чить запис співу птахів). Я не знаю, чи є райна небі, але точно знаю, що спів птахів, запахквітів, шум лісів – це і є рай на Землі.

Скільки вже горя зазнавала багатостраж-дальна земля України – чорні банкети чуми,страшні примари голоду, ліси шибениць гітле-рівських карателів, пекучий біль Чорнобиля…Та нова біда – екологічна за масштабами спу-стошень і трагічності, може перевищити всіпопередні. Унаслідок екологічної кризи зрос-тає дитяча захворюваність, частішають випад-ки народження калік, розумово неповноцін-них, мертвих дітей. Під пресом промисловихзабруднень деформуються генетичні структу-ри людського організму, і невідомо, які щежахи принесуть спричинені цим вади спад-ковості.

Від промислових забруднень гинуть по-вітря, земля, вода, флора, про цілющість, ма-льовничість, життєву силу яких ходять леген-ди. Питання охорони довкілля розглядаютьстатті 50 і 66 Конституції України. У чому ви,як майбутні інженери, вбачаєте свою допомо-гу в охороні навколишнього середовища?»

Спочатку були відповіді: «У мене буде тя-мущий підлеглий, який розробить програму зохорони навколишнього середовища» або «Янайму фірму, яка розробить…». Після критич-

них зауважень з боку студентів і підкреслю-вання необхідності кожному зробити свій вне-сок у розв’язання однієї з найголовніших про-блем суспільства – охорони навколишньогосередовища, з’явилися реальні пропозиції.Наведемо деякі з них.

Карина Д.: «Необхідно точно дотримува-тися норм і вимог технологічних процесів,адже вони вже враховують необхідні розра-хунки щодо шкідливих викидів і гранично до-пустимих концентрацій».

Михайло К.: «Спроектую ще вищу трубуна підприємстві, адже чим вища труба, тимбільший радіус викиду шкідливих речовин іменша їхня концентрація на одиницю об’ємув повітрі й на одиницю площі на землі».

Ашот К.: «Розроблю нову енергетичнуполітику, яка, перш за все, спрямована наенергозбереження. Економне, раціональне йефективне споживання електричної енергії –реальна допомога в охороні навколишньогосередовища. Дійсно, чим менше споживаєть-ся електроенергії, тим менше палива витра-чається на її отримання. Звідси випливає, щоменше отруйних речовин опиниться в повітрі.Чим менше спалюватиметься палива, тимменше вугілля, газу і т.п. видобуватиметься йнаноситиметься менша шкода ґрунтам. Це, усвою чергу, призведе до ще меншого викори-стання енергії. При цьому можливе скорочен-ня шахт і кількості переробних заводів, які руй-нують довкілля».

Ганна П.: «Створю нові технології енер-гозбереження на атомних електростанціях, щодозволить зменшити або, принаймні, не на-рощувати потужність станцій. Це сприятимевирішенню досить напруженої ситуації з по-ховання ядерних відходів».

Ігор К.: «Розроблю технології утилізаціївідходів».

Олена Л.: «При проектуванні заводів особ-ливу увагу звертатиму на правильність вибо-ру місця побудови. Наприклад, у горах не мож-на будувати підприємство, на якому передба-чається значний викид у повітря газів, скажі-мо, теплову електростанцію. Побудова в до-линах гідроелектростанцій призведе до затоп-лення родючих земель».

52

Сергій Л.: «Спрямую свою діяльність натеплоізоляцію труб, що зменшить випарову-вання, яке створює негативний вплив на дов-кілля».

Ольга М.: «Слідкуватиму за економією си-ровини на виробництві й раціональному ви-користанні дарів природи».

Олександр К.: «Створю ефективні фільтридля очисних споруд, що дозволить ліквідува-ти або суттєво зменшити забруднення навко-лишнього середовища».

Були ідеї стосовно використання альтер-нативних джерел енергії: сонця, вітру, моря.

«Висновок. Якщо інженер буде виконува-ти свої обов’язки й піклуватися про навко-лишнє середовище, то природа йому щедровіддячить ласкавою усмішкою малят, співомптахів, квітучими садами, зеленими килима-ми, дзеркальною водою цілющих криниць».

VІ частина. Підведення підсумків, до-машнє завдання. У заключному слові викла-дач не тільки підводить підсумки заняття, а йвикликає зацікавленість до вивчення наступ-ної теми.

Для самостійного пропрацювання зада-ються ті типи задач, яких не було на занятті абодеяких з розглянутих чи їм аналогічних. Наве-демо одну задачу з домашнього завдання.

Чимало сил у трактора:Орає, сіє, косить.І матінка – свята земляДопомоги у нього просить.Дайте рекомендації як інженер механіза-

тору, як запобігти отруєнню землі й повітря.Висновки. 1. Запропонована технологія

навчання забезпечує професійне зростанняособистості в умовах студактивного заняття,науковий супровід поглиблення, узагальнен-ня й використання теоретичних і практичнихзнань, результативність навчального проце-су, де відбувається реальне введення студентіву єдиний процес здобуття, засвоєння та зас-тосування знань.

2. Розроблена технологія заняттявідіграє кардинальну роль в індивідуальномурозвитку кращих якостей особистості, стиму-лює пізнавальну діяльність та комунікативнуактивність, спонукує студента до самостійноїдіяльності, дозволяє реалізувати творчий по-тенціал.

3. Формує професійне мислення, високийрівень громадянської, правової свідомості,соціальної відповідальності, особисте усвідом-лення студентами практичного значення ма-тематичних знань, забезпечує активність, ува-гу, зосередженість, аналітико-синтетичнудіяльність, сприяє розвитку професійної й еко-логічної культури, національної свідомості.

Перспективою подальших розвідок у цьо-му напрямку вважаємо подальше досліджен-ня проведення студактивних занять при дис-танційній формі навчання.

Література1. Андрущенко В.П. Роздуми про осві-

ту: Статті, нариси, інтерв’ю. – К.: Знання Ук-раїни, 2005.

2. Апатова Н.В. Информационные тех-нологии в школьном образовании. – М.,1994.

3. Беспалько В.П. Педагогика и прогрес-сивные технологии обучения. – М., 1995.

4. Кукушин В.С. Современные педаго-гические технологии. – Ростов-н/Д.: «Фе-никс», 2004.

5. Михелькевич В.Н. и др. Справочникпо педагогическим инновациям. – Самара,1998.

6. Педагогические технологии /Под ред.В.С. Кукушина. – Ростов-н/Д.: МарТ, 2002.

7. Педагогічні технології. Досвід. Прак-тика: Довідник / П.І. Матвієнко, С.Ф. Клеп-ко, І.В. Охріменко, В.О. Пащенко та ін. – Пол-тава: ПОІПОПП, 1999.

8. Педагогічні технології у неперервнійпрофесійній освіті: Монографія / С.О. Сисоє-ва, А.М. Алексюк, П.М. Воловик, О.І. Куль-чинська, Л.Є. Сігаєва, Я.В. Цехмістер та ін.;За ред. С.О. Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001.

9. Сисоєва С.О. Концепція педагогічноїтехнології // Педагогічний процес: теорія іпрактика: Зб. наук. пр. – 2002. – Вип. 2. –С. 105–113.

10. Олексенко В.М. Інноваційні підхо-ди в організації навчальної діяльності май-бутніх інженерів // Теорія і практика управ-ління соціальними системами. – Х.: НТУ«ХПІ». – 2005. – № 2. – С. 32–41.

53

НАША сучасність характеризується ак-тивними процесами в системі осві-

ти, у тому числі й вищої педагогічної, теоре-тичною розробкою і практичною апробацієюрізних концептуальних підходів, що іноді по-іншому визначають мету, зміст і технології про-фесійної діяльності педагога.

Підготовка майбутніх учителів музики увищій школі – одна з найбільш актуальних со-ціальних проблем сучасного суспільства.

Метою статті є визначення можливостісучасних освітніх технологій у підвищенніякісного рівня професійної підготовки май-бутніх учителів музики.

Поняття «професіоналізм» у Психолого-педагогічному словнику визначається як«придбана в процесі навчальної і практичноїдіяльності можливість до компетентного ви-конання трудових функцій; рівень майстер-ності і вправності в означеному занятті, відпо-відний рівню складності задач, що виконують-ся» [6, с. 361].

Термін «удосконалювати» В.І. Даль визна-чає як «провадити, удосконалювати, поліпшу-вати, досягнути у чомусь досконалості, обій-няти предмет цілком, вивчити його у всій ви-тонченості, стати майстром справи, дово-дити до вищого ступеня перевершеності» [3,с.115].

Важливим кроком в удосконаленні вищоїосвіти України є прийняття КабінетомМіністрів України Переліку напрямків підго-товки і спеціальностей у вищих навчальнихзакладах згідно з відповідними освітньо-ква-ліфіційними рівнями [4; 8].

У цьому Переліку вперше відображені ос-вітньо-кваліфікаційні рівні (ступенева освіта)підготовки спеціалістів у вищих навчальних

ÌÎÒÈÂÀÖIÉÍÎ

Кулдиркаєва О. В.закладах України, внесені принципові зміниз урахуванням розвитку ринкових відносин,відкрито багато нових спеціальностей ,здійснено їх значне об’єднання, що збільшуєможливості фахівців до самовираження й са-мовиявлення їх професійних якостей. Це об-ґрунтовує різноманітність підходів до про-цесу освіти, пошуку засобів, необхідних длястворення та реалізації ефективних педаго-гічних умов, що впливають на формування встудентів – майбутніх учителів, — профе-сійної компетентності в цій діяльності.

У наукових працях сучасних учених перед-бачається, що «компетентність» – це само-стійно впроваджена можливість до практич-ної діяльності, до розв’язання життєвих про-блем, яка обґрунтовується на придбаних у на-вчальному життєвому досвіді, його цінностяхі схильностях [7, с. 58].

Компетентнісний підхід дозволяє сформу-лювати зміст «ключових компетенцій»:

1. Навчальні компетенції: організуватипроцес навчання й вибирати власну траєк-торію освіти: вирішити навчальні й само-освітні проблеми, здобувати користь з освіт-нього досвіду та ін.

2. Дослідницькі компетенції: знаходити таобробляти інформацію; використовувати різніджерела даних.

3. Комунікативні компетенції: слухати йбрати до уваги погляди інших людей, диску-тувати й захищати свою точку зору; виступа-ти публічно тощо.

4. Професійні компетенції: зв’язані з про-фесійною діяльністю вчителя здійснюватипедагогічний процес, який включає плануван-ня, готовність до використання педагогічнихтехнологій при розв’язанні конкретних задач;володіння операційними вміннями інтегрува-ти зміст предметів художньо-естетичного цик-лу та ін.

Сьогодні вимоги до студента, який на-вчається на музичному факультеті педагогіч-

îð³ºíòîâàíà ìîäåëü óäîñêîíàëåííÿïðîôåñ³éíî¿ ï³äãîòîâêè ìàéáóòí³õ

ó÷èòåë³â ìóçèêè íà ñó÷àñíîìó åòàï³

ÌÎÒÈÂÀÖIÉÍÎ

54

ного ВНЗ, достатньо серйозні. Він повиненпроявити себе як широкоосвічений музикант,який має знання з гармонії, історії музики,поліфонії та ін. За роки навчання студент по-винен досконало володіти грою на музичнихінструментах, технікою хорового диригуван-ня, поширювати свій теоретичний музикоз-навчий кругозір та збагачувати художньо-ес-тетичний досвід. Саме спеціаліст з найшир-шим діапазоном професійних знань і вміньбуде потрібен у сфері музичної просвіти: відзагальноосвітньої школи до педагогічногоВНЗ.

Еталонна модель особистості, яка спро-можна служити основою при складанні ква-ліфікаційної характеристики на сучасномуетапі, ми розробили на основі сучасної кон-цепції особистості, у якій Н.П. Гвоздєва виді-ляє чотири компоненти:

1.Культурно-гуманістична направленість(інтереси, цінності, ідеали).

2. Готовність до педагогічної діяльності (те-оретична і практична).

3.Художньо-естетичні здібності (естетич-на сприйнятливість явищ дійсності та мистец-тва, можливість оцінювати їх за допомогоюсудження , смаку та ін.).

4.Психічна зрілість і фізична культура (емо-ційна стійкість, оптимістичне прогнозування,уміння керувати собою).

Комплексним критерієм професійної го-товності, на думку Н.П. Гвоздєвої, є рівеньпрофесійної освітньості, який включає всі сто-рони професійної освіти: теоретичне, прак-тичне та навчальне проектування [1, с. 114].

Про ступінь професійної підготовленостіможна судити за специфічними видами діяль-ності, які в змозі виконувати студент і які вис-тупають у цьому випадку в якості еталонних.На їх основі можна розробляти тести (квалі-фікаційні роботи), які є основою для присвоє-ння кваліфікації одного з чотирьох основнихрівнів, прийнятих в Україні.

1.Теоретична підготовка. Основною,відрізняє, що особливістю теоретичної підго-товки є те, що на перший план висуваєтьсяосвоєння системи знань, які стосуються опа-нованої професії. У процесі теоретичного на-вчання професії вчителя музики студенти ма-ють засвоїти систему знань, які забезпечуютьїхню професійну діяльність. Теоретичне на-

вчання студентів сьогодні будується на логіцізасвоєної системи знань. Генеральні галузі на-укового знання: філософія, психолого-педа-гогічні науки та мистецтвознавство (музич-не мистецтво).

2.Практична підготовка (разом з теоре-тичною) є основою всієї професійної освіти.Маючи свій базисний предмет – формуваннявмінь у галузі музично-педагогічної діяльності,вона відносно автономна в освіті особистостівчителя музики і входить у цілісну безперерв-ну систему її професійного становлення.

Система практичної підготовки вчителямузики включає: практичні заняття, на якихвідпрацьовуються навички гри на музичнихінструментах, співу та хорового диригування,лабораторно-практичні заняття з усіх дис-циплін, побудовані в логіці теоретичного на-вчання; педагогічні практики на основі курсівспецдисциплін.

У нашому дослідженні освітня модельудосконалення професійної підготовки май-бутніх учителів музики виражається в інтег-ративному характері змісту експерименталь-ного курсу «Основи арт-менеджменту» в ме-жах педагогічної практики.

Програма нового, нетрадиційного факуль-тативного курсу підготовлена нами з ураху-ванням потреб суспільства в підготовці сту-дентів ВНЗ до професійної діяльності в умо-вах ринкової економіки, де активна творчадіяльність буквально кожної людини є обо-в’язковим складним компонентом будь-якоїпрактичної діяльності.

Курс має такі завдання:1.Освоїти особливості арт-менеджменту

в професійній діяльності.2.Сприяти підвищенню досвіду проектної

діяльності.Мета дисципліни:1.Мати уяву про структуру та особливості

арт-менеджменту як самостійної сфери діяль-ності;

2.Навчити використовувати отриманізнання в професійній діяльності, у власнійпрактиці, у виборі орієнтацій у світі ціннос-тей сучасної культури й мистецтва.

Програма факультативного курсу будуєть-ся за інтегративним принципом на основіспецифіки арт-менеджменту (управліннятворчою діяльністю у сфері мистецтва).

55

Проект програми навчального курсу «Ос-нови арт-менеджменту» розроблений вІнституті художньої освіти Російської академіїосвіти для студентів гуманітарних факультетівВНЗ у 2005 році (Командишко О.П.), а такожкурс «Культура і мистецтво», розроблений вІХО РАО (2003р.) під редакцією Л.П. Печко,— покладені в основу розробленого нами но-вого факультативного курсу, орієнтованого навдосконалення професійної підготовки май-бутніх учителів музики.

Основу логічної конструкції програмискладають три основні блоки:

1 розділ: «Вступ до арт-менеджменту.Інноваційні технології».

2 розділ: «Культурна спадщина і сучаснемистецтво».

3 розділ: «Види проектної художньо-твор-чої діяльності».

Таким чином, відмінна особливість освоє-ння факультативного курсу «Основи арт-ме-неджменту» полягає в можливості оволодін-ня студентами ВНЗ новими сучасними інно-ваційними технологіями художньо-творчоїдіяльності.

Розглянемо модель побудови тематичнихблоків факультативного курсу «Основи арт-менеджменту».

Перший блок занять заснований на збага-ченні пізнань студентів у галузі арт-менедж-менту і сучасних інноваційних технологій, яківикористовують до регулювання процесів усфері освіти, культури та мистецтва.

Другий блок занять з курсу «Основи арт-менеджменту» зв’язаний з установленнямстійкого зв’язку із зовнішньо спостерігаючими(суспільні ситуації, події та ін.) та суб’єктивнопереживаючими (у почуттях, емоційно обма-льованих уявах та ін.) сторонами життя.

На цій основі будується зростання худож-ньо-естетичної та культурної свідомості, з’яв-ляється більш глибока уява студентів про за-гальнокультурний простір, складається особи-ста культура в підході до духовних цінностейв умовах ринкової економіки.

Саме цей новий досвід будує благодатнийґрунт до активізації художньо-творчої діяль-ності студентів, пошуку нових ідей та роз-робку реальних творчих проектів.

Третій блок тематичної конструкції занять

з курсу «Основи арт-менеджменту» зв’язанийзі збагаченням досвіду художньо-творчоїдіяльності, що передбачає «поринання» в ху-дожньо-творчу діяльність з наступноюорганізацією окремих проектів. Тут домінуємотив до самореалізації в професійній діяль-ності.

Треба підкреслити, що функціональнийзміст навчальних блоків виражається в цілісно-му характері, заснованому на виявленні інди-відуальних потреб суб’єкта, формуванні мо-тивів самовдосконалення та самореалізації.

Цілісність факультативного курсу реалі-зується актуальним навчальним наповненнямрозділів професійної підготовки, серед якихвиділяються:

— заняття в інтегративному полі діючогоосвітнього закладу;

— лекції з елементами бесіди, дискусії заудіо- та відеосупроводженням;

— моделювання ситуацій проектної ху-дожньо-творчої діяльності;

При розробці структури тематичного бло-ку побудови занять ми розуміли, що студент,який навчається у ВНЗ, – це ще не спеціаліст,він зазнає постійних змін, залежно від умов, уяких протікає його навчання й практичнадіяльність. Тому підготовку майбутніх учителівмузики до професійної роботи ми розглядалина базі освоєння методів проектної діяльності.

Масовий характер проектної діяльності всучасному суспільстві – підтвердження того,що прагнення до змін огорнуло всі сфери сус-пільного життя, стало її характерною особли-вістю. Більш того, пошук нового, проектуван-ня належного замість існуючого не тільки вматеріальній, а ще й у духовній сфері складаєголовну особливість проектної культури.

Виникнення, розвиток і зміцнення проек-тної художньої діяльності в художній освіті пе-редбачає не просте впровадження новихтехнік та означених педагогічних прийомівнавчання, а творче розв’язання важких зав-дань досягнення високої професійної культу-ри, адекватної новим соціально-економічнимі культурним процесам сучасного суспільства.

Тому, відповідно до змісту й завдань у роз-робленій нами моделі доцільні такі формиорганізації художньо-педагогічної діяльностімайбутніх учителів музики:

56

— діалогові (проблемний семінар, диску-сія, бесіда, консультація);

— художньо-творчі ігри (це навчальніігри, де існує моделювання художньо-педаго-гічних ситуацій та індивідуалізація профе-сійної діяльності музиканта в процесі вияв-лення і розв’язання конкретних педагогічнихпроблем);

— комбіновані форми занять (творчі про-екти, тренінги, практика).

Таким чином, факультативний курс «Ос-нови арт-менеджменту» дозволяє нам ввес-ти сучасні педагогічні технології в системупрофесійної підготовки студентів ВНЗ.

Формуючи навчально-тематичні блоки, минамагались продемонструвати зміст тем, якірозкривають:

1.Придбання особливого виду художньо-творчого досвіду, де освітня специфіка потре-бує інноваційного підходу.

2.Образ сучасного спеціаліста з широки-ми професійно-особистими характеристика-ми.

3.Механізми і специфіку художньо-педа-гогічної взаємодії з різними категоріями лю-дей (діти, підлітки, студенти та ін.).

4. Розкриття різноманітності форм і видівхудожньо-педагогічного проектування.

Як відомо, основною проблемою будь-якоїпрофесійної освіти є перехід від актуальноздійсненої навчальної діяльності студентів дообраної ними для оволодіння професійноюдіяльністю. Такий перехід іде передусім помежі трансформації пізнавальних мотивів сту-дентів у професійні мотиви спеціаліста, тоб-то одним з провідних у загальному мотива-ційному синдромі навчання є пізнавальні тапрофесійні мотиви, взаєморозвиток яких скла-дає динаміку взаємних трансформацій пізна-вальних і професійних мотивів навчальної мо-лоді. У дослідженнях учених – мотив, орга-нічно зв’язаний зі змістом або процесом діяль-ності, сприяє безупинній увазі до неї, зацікав-леності, яка призводить до розвитку відпові-дних здібностей. Цей мотив спонукає люди-ну оцінювати себе, свої знання, уміння тощо.

Таким чином, структура розробленої мо-тиваційно орієнтованої моделі вдосконален-ня професійної підготовки майбутніх учителівмузики (в умовах освоєння факультативногокурсу «Основи арт-менеджменту») включає:

1. Збагачення художньо-педагогічного дос-віду на основі освоєння сучасних інновацій-них технологій. Цей напрямок отримав назву«Сходи майстерності».

2.Самостійна дослідницька діяльність сту-дентів і розробка творчих проектів. Цей на-прямок отримав назву «Пошук ідей».

3.Активізацію проектної художньо-твор-чої діяльності. Орієнтація на розроблені в про-цесі дослідницької діяльності ідеї та сучасніпедагогічні технології. Цей напрямок отримавназву «Майстер-класи».

На першому етапі «Сходи майстерності»викладач знайомить студентів з основнимиположеннями кваліфікаційної характеристи-ки випускників музично-педагогічного ВНЗ іпояснює їм, яким чином збагачення художньо-творчого досвіду в процесі навчання «Осно-вам арт-менеджменту» та проектної діяльностісприяє вироблення професійних особистіс-них якостей педагога-музиканта в сучаснихумовах.

«Пошук ідей» – для нього характерно ос-воєння специфіки музично-проектної діяль-ності й пошуку актуальних ідей , означеннюпедагогічних можливостей для творчого роз-витку дітей і молоді на сучасному етапі.

Таким чином, «Пошук ідей» являє собоюпередусім «здобування» необхідного теоре-тичного й методичного матеріалу, якийсприяє успішній професійній діяльності. Сту-денти на цьому етапі намагаються:

— з одного боку, знайти найбільш ефек-тивні інноваційні технології в галузі музичноїпедагогіки;

— з іншого — актуалізувати класичні кон-цепції, переосмислити їх, відповідно до сучас-них вимог.

«Майстер-класи» – це завершальнийетап мотиваційно орієнтованої моделі вдос-коналення професійної підготовки майбутніхвчителів музики. На цьому етапі студентипредставляють власні педагогічні стратегії,описують концепції.

У результаті – відбувається захист творчихпроектів (це може бути фрагмент відкритогоуроку, творчих подій, екскурсії, концерту таін.).

Наприклад:— «Музична вітальня» та інші форми твор-

чих подій, організованих в інституті або кон-

57

церт, у складі якого є елементи театральнихтехнологій та ін.;

— тематичні ток-шоу («Поговоримо пропедпрактику в школі»; «Як я починав» та ін.),головними гостями яких є вчителі музики ушколі (там, де організована педпрактика сту-дентів) або випускники.

— Ділові ігри («Хто краще проведе занят-тя», «Як зацікавити дітей» та ін.);

— «Майстер-класи» (на основі активногопрофесійного спілкування з викладачами ВНЗ,а також з діячами культури і мистецтв, артис-тами обласної філармонії та ін.).

Таким чином, у розробленій нами мо-делі головним показником удосконаленняпрофесійної підготовки майбутніх учи-телів музики є готовність студентів до про-ектної художньо-творчої діяльності.

Незалежно від обраного напрямку, обо-в’язковою частиною кожного проекту є дос-лідницька робота, творча діяльність та оригі-нальна вистава концептуальної ідеї проекту.

Дослідницька частина має одну з найбільшважливих умов проектної діяльності. Вонапередбачає: визначення актуальності пробле-ми розробленого проекту; значущість розкри-тої теми для практичного застосування.

Творча діяльність передбачає створеннязакінченого продукту згідно із самостійноюоригінальною розробкою, наприклад, музич-ного проекту, сценарію якої-небудь події, свя-та, реклами, презентації, розробка заходу абоуроку тощо.

Оригінальна вистава розробленого твор-чого проекту перед аудиторією, з демонстра-цією та захистом своєї ідеї, відбору музично-го та додаткового матеріалу.

Перспективність розробленої нами моти-ваційно орієнтованої моделі виражається вцілеспрямованому моделюванні напрямків са-мостійної дослідницької і творчої діяльності, прияких студенти зіштовхуються з необхідністюактивно поширювати й використовувати от-римані знання в галузі не тільки музичної пе-дагогіки, а й застосовувати сучасні інноваційнітехнології. Студенти також ставляться в умо-ви, які потребують від них виявлення профе-сійно значущих якостей особистості.

Сьогодні, з урахуванням науково-технічно-го прогресу та розвитку інновацій, розширю-ються вимоги до вчителя музики, який пови-

нен бути спеціалістом широкого профілю. Щенедостатньо вивчені всі можливості сучаснихосвітніх технологій, тому проблема вдоскона-лення підготовки майбутніх учителів музикив сучасних умовах бурхливого динамічногорозвитку суспільства та ринкових відносинпотребує ще більшого поринання у світ су-часних технологій.

Література1. Гвоздева Н.П. Квалификационная ха-

рактеристика учителя музыки как научно-методическая основа обеспечения ученогопроцесса в вузе // Эстетическая среда и раз-витие культуры личности (в школе и педву-зе): Сб. науч. тр. — Вып. 2. — М.: ИХО РАО,2000. – С. 110—115.

2. Гвоздева Н.П. Мониторинг профес-сиональной компетентности учителей музы-ки: управление качеством образования на ос-нове обогащения эстетического опыта // Эс-тетический опыт как источник активноститворческого воображения в художественномобразовании. — Вып. 1. – М.: ИХО РАО,2004. – С. 329—337.

3. Даль В.И. Толковый словарь живоговеликорусского языка. – М.: Рус. яз., 2000. –699 с.

4. Концепція педагогічної освіти/Міністерство освіти України. — К.: ІЗМНМіносвіти України; Ін-т педагогіки і психо-логії АПН України, 1998. – 20 с.

5. Командышко Е.Ф. Арт-менеджмент:новый опыт интеграционных технологий//Материалы всероссийской конференции(Юсовские чтения). – М.: ИХО РАО, 2006. –С. 101—105.

6. Мижериков В.А. Психолого-педаго-гический словарь / Под ред. П.И. Пидкасис-того. — Ростов-н/Д.: РГПУ, 1998. — 963с.

7. Новиков А.М. Методология учебнойдеятельности. – М.: Егвес, 2005. – 427 с.

8. Наказ міністра освіти України №1/9від 15.04.1998 р. «Про перелік спеціально-стей, спеціалізацій, їх об’єднання та квалі-фікацій для підготовки педагогічних кадрівосвітньо-кваліфікаційного рівня «спе-ціаліст»» // Інформаційний збірник Міністер-ства освіти України. – К.: Пед. преса, 1998.— №14. — 32 с.

58

…Здається ясним: якщо ми віддамо пе-ревагу розвиткові гнучких, адаптивних, кре-ативних індивідів, то початкові знання проте, як можна цього досягти, ми вже маємо.

К. Роджерс, 1967

НА НАШ погляд, розгляд проблемикомпетентностей та професійної ком-

петенції фахівця-професіонала гуманітарноїгалузі збігається на складових педагогічноїкультури. Як це не дивно, але й у вищих пе-дагогічних навчальних закладах у програмікурсу «Педагогіка» відсутні навіть теми з пе-дагогічної культури та її значення в про-фесійній діяльності психолога [1]. Науковийаналіз управлінської діяльності, а у вищій школі– це й управління навчально-виховним про-цесом, засвідчує, що окремі керівники та пе-дагоги відчувають значні труднощі в моделю-ванні самої педагогічної системи чи побудовісистеми занять та високого рівня їх розвитку,бо самі не є фахівцями, які набули рівня фаси-літативної компетентності. Важливим у ви-рішенні цієї проблеми є створення програминауково обґрунтованої системи компетентні-сно орієнтованого навчання; упровадженнясамодостатньої моделі студента-випускника— фахівця гуманітарної галузі як життєспро-можної особистості та фахівця-професіонала— фасилітатора, здатного до творчої саморе-алізації та саморозвитку професійної компетен-тності вчителя чи викладача вищого навчаль-ного закладу. Але є й інше, що підтвердженонашим дослідженням (2006—2007). З’ясува-лося, що у 27 — 31% керівників та педагогів

Êðåàòèâí³ñòü ôîðìóâàííÿôàñèë³òàòèâíî¿ êîìïåòåíòíîñò³

ñòóäåíò³â-ïñèõîëîã³â

Левченко О. О.

вищої школи на низькому рівні сформованафасилітативна компетентність (не в змозі об-рати тип освітньої практики, створити модельсвоєї освітньої практики чи практики свогоосвітнього підрозділу чи закладу, забезпечи-ти апробацію свого досвіду чи свого закладуза участю науковців тощо).

Необхідність дослідження проблеми вихо-дить з розуміння того, що новий час і «йоготехнологія спрямовутиметься не так на вико-ристання, як на зміцнення людей і природи.Він вивільнятиме креативність, даватимеіндивідам змогу відчути свою міць, свої мож-ливості, свою свободу» (за К. Роджерсом) [13,с. 127]. У дослідженні формування фасиліта-тивної компетентності підґрунтям слугуютьпраці з проблем управлінської діяльності, наоснові системного підходу, що визначаютьфункції управління (А. Карпов, Л. Орбан-Лем-брик, В. Шукшунов, В. Взятишев, Л. Роман-кова, Т. Сорочан, Г. Щедровицький) [7; 15; 20;21], психологічних особливостей особистостіта професійної орієнтації, професійної квалі-фікації й діяльності керівника [17], які визнача-ють рівень його професійної компетентності.До таких Н. Гришина відносить: уміння ство-рити ефективну управлінську команду;здатність бачити перспективи розвитку своєїдіяльності й самому їх визначати; швидке ре-агування на зміну ситуації; самостійність і ви-нахідливість у прийнятті рішень; установку нарозвиток колективу (організації чи команди)[19]. Аспектам культури впровадженняновітніх педагогічних технологій та здатностідо нововведень у педагогічну діяльність при-діляє увагу О. Левченко [8]. Г. Селевко. Т. Во-лобуєва зауважує на те, що поняття «ком-петентність» у психолого-педагогічній літера-турі остаточно не визначене і в більшості ви-

за умов упровадження інтерактивних технологійпрофесійної підготовки

59

падків уживається інтуїтивно [18]. Часто ав-тори змішують поняття компетенція та ком-петентність. Ми ж будемо їх відрізняти такимчином: компетенція – це коло повноваженьякої-небудь установи або особи; коло питань,у яких ця особа має знання, досвід. За психо-лого-педагогічною літературою компе-тентність визначається як здатність осо-бистості використовувати свої знання тавміння в повсякденному житті для досягнен-ня успіху. Т. Сорочан компетентність визна-чає як наявність управлінських умінь ,здатність до вирішення управлінських ситу-ацій. Іншими словами, компетентність єінтегрованою професійною якістю керівни-ка, поєднанням його досвіду, знань, умінь інавичок [16].

Метою статті є розкриття шляхів форму-вання компетентнісно орієнтованого підходудо професійного навчання з визначенням клю-чових компетентностей та ефективних техно-логій їх досягнення.

За основу у викладенні матеріалу статті миберемо те, що в інноваційній вищій освіті доосновних технологій з підготовки фахівця-професіонала сьогодні відносять інтерактивнітехнології, де є місце і проектним технологі-ям [21], й інформаційним технологіям, і гло-бальним освітнім технологіям інформаційно-го середовища та ін. [17]. Від добору техно-логій, їх зіставлення та їх інтеграції залежитьглибинний сенс створення оригінальноготипу освітньої практики. А сутність її складе-на з того, щоб кожен учасник навчально-ви-ховного процесу мав необхідні умови для роз-витку креативної особистості, творчості, са-мореалізації. Відповідна ж компетенція назва-на фасилітативною, «…оскільки створенняоригінальної, гуманної, особистісно орієнто-ваної освітньої практики потребує здатностікерівника розвивати педагогічну творчість,генерувати нові ідеї, знаходити однодумців,уважно ставитися до потреб учасників на-вчально-виховного процесу та забезпечува-ти умови для їхнього розвитку та самореалі-зації» [15, с. 179]. Остання компетенція є но-вим доповненням до складу (переліку) клю-чових компетенцій, що існували дотепер. Фа-

силітація ж у прямому перекладі з англійської– це «полегшення, допомога» [2]. Функція фа-силітації в системі педагогічної освіти (ос-віти гуманітарного напрямку) полягає у ство-ренні умов та допомоги в розвитку професіо-налізму суб’єктів на засадах креатопедаго-гіки та допомоги в налаштуванні сприйняттяінформації та педагогічної взаємодії (виокремл.– Авт.)

Стосовно управління групою на етапі їхспеціалізації для поширення компетенції тапрофесійної компетентності студентів можна«виробляти» педагогічну практику-системуорганізації навчальних занять, де впроваджу-вати оригінальні технології та ділові ігри [12].При цьому, за їх допомогою формувати різно-манітні ділові структури групи [9]. Зміна ро-лей та функцій студента та керівника (фаси-літатора) за умов групового розв’язання зав-дань активізує креативну діяльність учасниківімовірнісного прогнозування та пошуковогоконструювання. Тимчасовий обмін ролями-функціями в груповій діяльності позитивновпливає як на мотивацію, так і на успішністьмайбутньої професійної діяльності. За умов жегрупового конструювання (особливо на фазіпошуку шляхів, засобів конструювання) тим-часовий розподіл функцій, періодичний обмінними «розкріпачує» учасників, «ламає» статус-но-рольові, професійні бар’єри та доходить доламання стереотипів, звичних способів взає-мин та призводить до гнучкого, оригінально-го розв’язання пошукових завдань [9]. Частоце відбувається через новації.

Для розвитку гнучкості та оригінальностімислення, здатності до встановлення новоговикористовуються прийоми, які змінюютьзвичні міжособистісні зв’язки (статусно-рольові, професійні) [15]. Специфіка зміни —у руйнуванні часових та просторових зв’язків.І тут важливим у вирішенні проблеми компе-тентностей є створення позитивного психо-логічного тла впровадження нововведення[9]. Щоби новація не сприймалася як додат-кове «безкоштовне» навантаження, вигадкизверху, тимчасова мода, треба терпляче роз’-яснювати корисність, актуальність, перспек-тивність компетентного підходу.

60

Світовий досвід дійшов до з’ясування клю-чових компетентностей, якими є: пізнаваль-на, соціальна, загальнокультурна, інформа-ційна, громадянська, оздоровчо-зберігальна,підприємницька [13; 15; 16].

Ураховуючи європейський досвід, можнавиокремити технології формування ключовихкомпетенцій: метод проектів, постановку тарозв’язання проблемних завдань, дослід-ницьку роботу, метод портфоліо, дебати,імітаційні ігри тощо, які можна проводити вгруповому режимі чи індивідуально.

У загальному вигляді організація груповоїдіяльності при цьому повинна бути зорієнто-вана на спілкування як форму суб’єктно-суб’-єктного зв’язку у взаємодії, яка задає такий типзавдань, за якого всі процеси є взаємними. Це:взаємодія (як сприяння, координація всіх зу-силь учасників), взаєморозуміння суб’єктівдіяльності, а точніше — сукупного суб’єкта;співпереживання як емоційне взаємоототож-нення партнерів, учасників спільної творчості;взаємовплив (зараження спільним самопо-чуттям, активністю, настроєм).

Зауважуючи на це, треба відмітити, щоспецифіка суб’єктно-суб’єктних завдань пе-редбачає мотивацію орієнтовану, яка йде не«від себе», а «від інших». При суб’єктно-суб’-єктних зв’язках включаються такі механізми,як наслідування, навіювання, конформність,переконання, їх не може бути при зв’язках угрупі, коли кожний інший розглядається з по-зиції нерівноцінного суб’єкта. Креативнийпідхід до розв’язання завдань полягає в більшгнучкому та суб’єктно-суб’єктному підході дозв’язків та взаємин усередині групи.

Та порівняльний аналіз «дискусії», «конси-ліуму», «консультування» показує низкупідстав для диференціювання форм взаємодіїв групах. По-перше, це відмінність функцій.Для дискусії найважливішим є виробленнямаксимально можливої кількості різноманіт-них варіантів рішень. По суті, це дивергентнізавдання. Різноманітність забезпечує широ-кий «асортимент» варіантів та гіпотез, що єкритерієм ефективності дискусії.

Перед консиліумом та консультуваннямстоїть інше завдання — звести всю багато-

манітність варіантів рішення до одного, тоб-то до оцінки, вибору або вироблення опти-мального варіанта рішення. По-друге, цевідмінність структури групової діяльності, якахарактеризується мірою субординації та коор-динації учасників. У першому випадку керів-ний центр передбачає рівномірний розподілфункцій між усіма учасниками, без жорсткогоїх закріплення та жорсткої їх регламентації.Така координаційна структура групової діяль-ності передбачає відкрите, «без особливихзобов’язань» генерування ідей та їх розв’язан-ня. Відповідальність за результат роботи єумовною, оскільки в противному разі не будевідкритого обговорення. У другому випадкурозподіл функцій є ієрархізованим, виокрем-люється керівний центр групової діяльності.По-третє, відмінність складів учасників для«дискусії», «консиліуму» або «консультування»,яка зумовлена цільовими призначеннями гру-пи. Залежно від орієнтації групи на різні ціліповинен добиратися і склад її учасників, тоб-то певна композиція групи.

Ще один аспект досліджуваної проблеми— порівняльні дослідження індивідуальної таспільної діяльності за параметром креатив-ності і продуктивності на рівні фасилітатив-ної компетентності демонструють неодноз-начні результати, якщо взяти континуум класівзавдань від конкретних, які мають втілення«тут і тепер», до абстрактних (фантастичнихпроектів), то виявляється, що перевага групо-вої діяльності має свої межі. Роль фасилітато-ра тут є превалюючою, без різниці, хто її ви-конує — чи то педагог чи студент.

Значною умовою «розкачування» творчо-го процесу є систематичний рух від конвер-гентного до дивергентного способу розв’я-зання завдань. Якщо дивергентний спосіброзв’язання завдань передбачає з одного ва-ріанта «вивести» кілька варіантів розв’язан-ня, то конвергентний спосіб вимагає всюрізноманітність варіантів звести до одноговаріанта розв’язання, найбільш адекватногопоставленому завданню. Важливим резер-вом підвищеної креативності і продуктив-ності є чергування ситуацій співробітництвата змагання.

61

У реальній груповій діяльності між співро-бітництвом та змаганням можна виявитивзаємопереходи. Засадовим стосовно цихвзаємопов’язаних процесів є механізм по-рівняння індивідуальних результатів, досяг-нень. Понад те, міжіндивідуальні змаганняформують мотиви досягнень. Виявлюванавідмінність результатів творчої діяльностіможе породжувати рух рівнів домагання кож-ного з учасників. Але при цьому композиція(однорідність — різнорідність) груп повиннабути такою, щоб досягнення були не тількибажаними, але й реальними. Стосовно сту-дентів, то тут мова може йти про студентів,які вже пройшли першу виробничо-педагогі-чну практику (організовується вона в друго-му семестрі третього курсу навчання в універ-ситеті). На перших етапах перевага в педа-гогічній практиці надається ігровим методам(технологіям), бо вони в певному розумінніспрямовані на імітацію виробничої або гро-мадської діяльності людини. Вони дають мож-ливість:

— забезпечити спільну діяльністьбільшості учасників творчих (навчальних)груп;

— краще зрозуміти психологію людей, ста-ти на їхнє місце, зрозуміти, що ними керує втой чи той момент реальної події;

— навчати та виховувати через спілкуван-ня (відомо, що 90 відсотків матеріалу засвою-ються через спілкування), а при цьому — по-легшити принцип рольової перспективи (у грідіє закон зміни ролей);

— розвивати почуття самооцінки знань тадій (вчинків) члена групи та групи загалом якколективного суб’єкта діяльності.

При цьому, цінність гри полягає в тому, щовона стимулює обмін ідеями. Ігрові методислугують для формування мотивації профе-сійно-пізнавальної діяльності, допомагаютьзасвоєнню її способів і демонструють рівеньїї результатів. Ігри в навчальному процесі ви-користовуються в найрізноманітніших формахта сполученнях [9]. Головними ж різновида-ми ігрових методів є рольові ігри (та їх моди-фікації), ділові ігри (та їх модифікації) та пси-хотехнічний тренінг.

1. Найскладнішим, найвідомішим і найпо-ширенішим є метод рольової гри, а також йогорізновиди — ситуаційно-рольова [3] та орієн-таційно-рольова гра [10]. Рольова гра — цеімпровізоване розігрування учасниками зада-ної ситуації, під час якої вони виконують різніролі персонажів ситуації; гра може розгляда-тися як ігровий метод, засадовою стосовноякого є соціальна роль, а також як специфіч-ний метод соціально-психологічної підготовкипевних професійних категорій (педагоги, уп-равлінці) [5; 7; 19]. Навчальні ігри (тренінги)у професійній підготовці і є тим новим різно-видом діяльності, який синтетично виникаєна базі навчальної та ігрової діяльності, яказафіксована вище як психотехніка опануван-ня технологій [9]. При використовуванні ро-льових ігор ставлять такі завдання: 1) актив-на соціально-психологічна підготовка учас-ників; 2) відпрацювання методів міжособис-тісної взаємодії, створення сприятливогопсихологічного клімату в конкретній групі;3) спільне розв’язання типових психологічнихпроблем.

Процедура рольової гри містить чотириетапи з деякими варіаціями, які привносятьсяв неї на підставі специфіки самої рольової грита її теми:

1. Етап підготовки аудиторії, учасників гри,експертів (журі).

2. Етап вивчення ситуації, інструкції, ус-тановок та інших матеріалів. Збирається до-даткова інформація.

3. Етап проведення гри. Від моменту по-чатку гри ніхто не має права втручатися йзмінювати її перебіг. Тільки ведучий може ко-ригувати дії учасників, якщо ті відходять відголовної мети гри.

4. Етап аналізу, обговорення та оцінкирезультатів гри. Виступи експертів (журі),обмін думками, захист членами групи своїхрішень та висновків. На закінчення ведучийконстатує досягнуті результати, допомагаєучасникам визначити помилки, формулює ос-таточний підсумок заняття.

За необхідності процедури рольової гриможна спростити й запропонувати групіаналіз конкретної психологічної ситуації яктакої або як вихідну точку групової дискусії.

62

Знов-таки через діяльність спілкування, черезмоделювання ситуацій спілкування. Незалеж-но від того, чи спрямована робота групи наситуацію «тут і тепер», на ситуації, які малимісце за межами ігрової взаємодії, або на умо-глядні ситуації. Моделюється завжди соціаль-ний, а не предметний контекст ситуації. Чин-ники середовища, які настільки ретельно мо-делюються в інших різновидах ігор, можуть злегкістю змінюватися, на відміну від, наприк-лад, характеристик міжрольової взаємодії.

Рольова взаємодія будується за принци-пом підлаштовування гравців один до одно-го [3]. Учасники фактично на запропонова-ному матеріалі створюють свою унікальну гру,яка може розвиватися в цілком не передбаче-ному організаторами напрямку. Але в будь-яко-му разі відбувається адаптація особистості доролі та ролі до особистості [9].

Головна галузь застосування цього мето-ду — різноманітні види соціально-психологі-чного тренінгу [5; 11]. Сьогодні поширюють-ся семінари-тренінги за типом: «Фасилітатив-не лідерство», «Успішний лідер» та ін. Активі-зуючи ефект соціально-психологічного тре-нінгу, зумовленого створенням навчально-екс-периментальної обстановки, тренінг забезпе-чує розуміння учасниками групи того, які інди-відуальні та групові психологічні події розгор-таються в процесах міжособистісного спілку-вання, яким чином кожний з членів групивпливає на інших, якою при цьому є рольспільної діяльності та яким є її зміст, як ситуа-ція загалом (тобто динаміка взаємин та діяль-ностей) керує поведінкою окремих учасниківта всієї групи [5].

У практиці фасилітативного тренінгу ак-тивно використовуються такі особливостіметоду рольових ігор:

— вихідним чином задані соціальні ролі;— розв’язання проблемних ситуацій че-

рез взаємодію гравців;— максимально спрощена імітація реаль-

ності;—активна співтворчість та допомога

гравців один одному;— використання в системі з іншими ме-

тодами;

— обов’язковий етап групової рефлексії;— наявність керованого емоційного на-

пруження.Рольові ігри використовуються, як прави-

ло, в організованому спілкуванні в межах ма-лих груп і сприяють отриманню найкращимчином багатьох практичних навичок. Неменш важливим є й те, що нині ігрові методизанять у багатьох аудиторіях є єдино реаль-ним засобом здійснення істотної активізаціїпізнавально-оцінної діяльності фахівців, які неможуть по-справжньому активно братиучасть у заняттях, які проводяться в інших ком-бінованих формах, через відсутність навичокорганізованого професійного спілкування.

При цьому можна сказати, що освіта тамайбутня професійна діяльність співвідносять-ся між собою як модель та її прототип, як де-яка штучна та природна системи [20]. Тутключовою вимогою до організації навчально-го процесу є якомога природніший перехід відодного провідного типу діяльності (навчаль-ної) до іншого (професійної) з відповідноютрансформацією предмета, мотивів, зусиль,засобів, способів і результатів діяльності. Прицьому існують такі протиріччя:

— між абстрактним характером засвою-ваних знань та конкретністю професійнихвимог;

— між дискретністю, рознесеністю знаньпо дисциплінах та системністю їхнього прак-тичного застосування;

— між індивідуальним засвоєнням знаньта колективним характером професійної діяль-ності;

— між репродуктивним характеромспілкування та необхідністю продуктивного(креативного) ставлення до праці;

— між інтелектуальним характером на-вчання та залученістю до процесу праці цілоїособистості фахівця, системи його психічнихфункцій загалом [15].

Система цих протиріч може більш-меншрозв’язатися, якщо навчанню надаються рисиреальної трудової діяльності, тобто якщо відбу-вається імітування перелічених вище голов-них особливостей трудової діяльності. Цейметод — метод навчальної гри — визначаєть-

63

ся як «імітація різних видів професійногоспілкування за умов процесу, який розвиваєть-ся динамічно, з метою формування рівнів про-фесійної діяльності» [12, с. 2]. У більш широ-кому розумінні навчальна гра визначається як«знакова модель професійної діяльності, кон-текст якої задається знаковими ж засобами задопомоги мов моделювання, імітації та зв’яз-ку, включаючи природну мову» [4, с. 81].

Серед переваг, які надає навчальна гра,можна виокремити такі:

1) один раз створена добра гра може ви-користовуватися як ефективний інструментнавчання кількох генерацій студентів; 2) гра— це потужний засіб спонукання інтересу дозмісту діяльності, відображуваній у грі;3) спілкування у грі може запобігти реальнимпрофесійним помилкам; 4) у конкретній си-туації перевіряється компетентність студентачи молодого спеціаліста; 5) відпрацьовані угрі способи дій можуть бути перенесені в ре-альну ситуацію.

Упровадження навчальних ігор передусімзалежить від ігрової аудиторії. Для школярів[10], для студентів [8], моделювання ігор длякерівників [6] форми, завдання та методи про-ведення ігор будуть різними.

Розумові ігри для активної психологічноїпідготовки фахівців мають деякі особливостіфасилітуючої спрямованості:

1) рівноправність двох ігрових кон-текстів. Не можна обмежуватися тільки точ-ною імітацією професійної проблематики,необхідно розкривати психологічний механізмїї походження та способів розв’язання. Мож-на заздалегідь сказати, що «не йдуть» або«слабко йдуть» саме ті ігри, у яких слабковідпрацьовані психологічний та методичнийаспекти;

2) пріоритет навчальних цілей гри наддослідницькими та розважальними, але непридушення їх. Крім пізнавальної та дослід-ницької мотивації, гра повинна формувати вучасників цілі та мотиви суто ігрові, саме ат-мосфера гри, азарт досягнення ігрових цілейпризводять до того, що в гравця створюєтьсямотив, суть якого полягає в тому, щоб успіш-но виконати перебрану на себе роль;

3) попередня підготовка учасників ігор.Вона включає, крім предметних знань, на якихґрунтується контекст гри, також інформуван-ня про особливості ігрового методу навчаннята умов його здійснення;

4) зв’язок спілкування із загальним напрям-ком навчального курсу. Залежно від завданьгра співвідноситься з формами подання ма-теріалу, контролю та закріплення знань у ме-жах навчального курсу;

5) технічні обмеження. Сучасний станнавчання накладає свої обмеження на вико-ристання ігор: на тривалість, технічну осна-щеність, кількісний та якісний склад учасників.Це зумовлене традиціями сучасного вузівсь-кого навчання та рівнем навчально-матеріаль-ної бази;

6) обов’язкове об’єктивне оцінюванняучасників гри. Одна з найважливіших функційнавчальної гри в підготовці фахівців — допо-мога в опануванні навички професійної таособистісної, індивідуальної та групової реф-лексії. Проте для формування адекватної оці-нки власних дій, дій партнерів по навчальнійгрі слід чимало уваги приділяти навчанню діїоцінювання;

7) допоміжність навчальної гри у вико-нанні функцій контролю. Навчальна гра доб-ре виявляє, наскільки учасники засвоїли на-вчальний матеріал і навчилися ним користу-ватися в конкретних ситуаціях та в допомозііншим.Висновок. Формування професіоналізму

студентів – фахівців гуманітарної сфери (пси-хологів) багато в чому залежить від креатив-ності педагога, методів роботи в процесі про-фесійної підготовки та впровадженні новаційв інтерактивних технологіях навчання. Хочагрупа ігрових методів допускає свободу інтер-претації та надає широкі можливості застосу-вання для розв’язання найрізноманітнішихзавдань. І незважаючи на зовнішню просто-ту, від організаторів-фасилітаторів вимагаєтьсявисока компетентність та увага до дрібницьконструювання, моделювання і проведеннятаких ігор та їх суміщення з іншими методамита технологіями професійної підготовки, якає складовою професіоналізму. Де треба роби-

64

старшеклассников культуры семейных отно-шений // Базовая культура личности. Теоре-тические и методологические проблемы. —М.: Изд. АПН СССР, 1989. – С. 116—149.

11. Петровская Л.А. Теоретические иметодологические проблемы социально-психологического тренинга. — М.: Изд-воМоск. ун-та, 1982. – 168 с.

12. Платов В.Я. Деловые игры: разра-ботка, организация, просвещение. — М.:Профиздат, 1991. — 79 с.

13. Ролло Мей. Проблема зла: Відкритийлист Карлу Роджерсу / Див.: Діалог з про-блеми зла і злої поведінки // Освіта і управ-ління. — Т. 9, число 1, 2006. – С. 123—136.

14. Семиченко В.А. Психология лично-сти. – К.: Ешке, 2001. – 427 с.

15. Сорочан Т.М. Підготовка керівниківшкіл до управлінської діяльності: теорія тапрактика: Монографія. – Луганськ: Знання,2005. – 384 с.

16. Сорочан Т.М. Фасилітація – новафункція післядипломної педагогічної освіти// Освіта на Луганщині. — 2004. – №2(21).— С. 8—12.

17. Селевко Г.К. Современные образо-вательные технологии: Учеб. пособие. – М.:Нар. образование, 1998. – 256 с.

18. Третьяченко В.В. Управлінські ко-манди: методологія та теорія, формування ірозвиток: Монографія. – Луганськ: Вид-воСхідноукр. нац. ун-ту імені ВолодимираДаля, 2004. – 300 с.

19. Цимбалюк І. Підвищення професій-ної кваліфікації: психологія педагогічної праці.– К.: Професіонал, 2004. – 147 с.

20. Шукшунов В.Е., Взятышев В.Ф.,Романкова Л.И. Инновационное образова-ние: парадигма, принципы реализации,структура научного обеспечения // Высш.образование в России. — 1994. – № 2. –С. 13—28.

21. Щедровицкий Г.П. Разработка и вне-дрение автоматизированных систем в про-ектировании (теория и методология). – М.:Наука, 1975. — 296 с.

ти оцінку з точки зору критерію слушності,називаючи слушною дію, одночасно – і раці-ональну, і перспективну, і закорінену, і генера-тивну, і справну, і згідну з етичною нормою, ітаку, що сприяє переданню вміння.

Література1. Алексюк А. Педагогіка вищої освіти

України: Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. –558 с.

2. Англо-русский словарь: 53000 слов. –21-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1987. – 848 с.

3. Богомолова Н.Н. Ситуационно-роле-вая игра как метод социально-психологичес-кой подготовки // Теоретические и методо-логические проблемы социальной психоло-гии / Под ред. Г.М. Андреевой. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. — С.183.

4. Вербицкий А.А. Психолого-педагоги-ческие особенности деловой игры как фор-мы знаково-контекстного обучения // Игро-вое моделирование: методология и практи-ка. — Новосибирск: Наука, 1987. — С.78 —79.

5. Захаров В.П., Хрящева Н.В. Соци-ально-психологический тренинг: Учеб. по-собие. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989.— 42 с.

6. Игровое моделирование: методологияи практика. — Новосибирск: Наука, 1987. —231 с.

7. Карпов А.В. Психологические осно-вы принятия решения в профориентацион-ной работе. — М.: Издание МГПИ, 1986. —91 с.

8. Левченко О.О. Культура і сенс життяв інноваційних педагогічних технологіяхпідготовки фахівців // Вісн. нац. техн. ун-туУкраїни «Київський політехнічний інститут».Філософія, Психологія. Педагогіка: Зб. наук.пр. – К.: ІВЦ «Політехніка, 2001. — №3. —Кн. 2. – С. 74—78.

9. Мельник И.М., Топоров А.О. Ис-пользование игровых методов в психологи-ческой практике: Учеб. пособие. — Х.: Изд-во Харьк. ун-та, 1992. — 60 с.

10. Михайлова Н.Н. Ориентационно-ролевая игра как средство воспитания у

65

СИСТЕМА освіти за своєю сутністюзавжди була й залишається консерва-

тивною щодо змісту навчального матеріалу. Унавчальних закладах в основному вивчаєть-ся те, що вже давно відкрито й розтлумаче-но наукою. У цьому відношенні можна ствер-джувати, що має місце так зване «запізніле на-вчання». Така ситуація буде зберігатися завж-ди, оскільки без засвоєння фундаментальноїкласичної науки розуміння та засвоєння су-часної науки просто неможливі.

Сьогодення висуває до освіти цілу низкупроблем, які без наукового (педагогічного)

Проказа О. Т.,Грицьких О. В.

«втручання» не можуть бути вирішеними [1,с. 62]. «Розвиток освітньої галузі може бутивідображений у моделі фізичної освіти, струк-тура якої загальновідома: мета фізичної освіти⇒стандарт фізичної освіти(план) ⇒управлі-ння. Чітке подання структурних елементівпрогнозу – ознака його дієвості» [2, с.15]. Ра-зом з цим передбачається перехід «від інфор-маційно-виконавчих до пошуково-креатив-них технологічних схем навчання фізики» [2,с.15]. Саме ця педагогічна ідея розвинутанами на теоретичному рівні та втілена в прак-тику навчання шляхом розробки інноваційноїпедагогічної технології.

Загальновідомо, що курс теоретичної фізи-ки у ВНЗ є надто складним та викликає ве-ликі труднощі у студентів щодо розуміння на-вчального матеріалу. Єдність змісту навчаль-

66

ного матеріалу та процесу його засвоєння зу-мовлюється оптимальними логічними струк-турами не тільки його змісту, але й діяльнос-тей студентів та викладача. Навчально-пізна-вальна діяльність студентів має трансформу-ватись у професійно-пізнавальну з елемента-ми науково-педагогічних досліджень. Усе цевідкриває широкі можливості для реалізаціїпроблемно-запитального стилю навчання і,як наслідок, перетворення його у квазісамо-стійне навчання та фахове самовдоскона-лення.

Розглянемо зазначену проблему на конк-ретному прикладі вивчення деяких питаньаналітичної механіки з курсу теоретичної фізи-ки, а саме «Рівняння Лагранжа другого роду».Усі підручники з класичної механіки [3—7]обмежуються послідовним викладом змістунавчального матеріалу, реалізуючи певну йогоструктуру. Зазначені автори підручників, а та-кож усі інші не переймаються проблемамидидактики вищої школи, а тому не здійсню-ють самі й не націлюють студентів на пере-реструктурування змісту навчального матері-алу з оптимальним використанням певнихпедагогічних семіотичних систем як засобівнавчання. Таке традиційне навчання несприяє формуванню в студентів професійнихпедагогічних умінь виділяти й використову-вати дидактичні інваріанти в дослідженнізмісту навчального матеріалу з метою пред-ставлення його за допомогою варіативнихлогічних структур.

Деякі аспекти зазначеної наукової пробле-ми розглядалися нами раніше [8, с. 219—224;9, с.160—166; 10, с.15—16] та ін.

Головна мета цієї статті полягає в тому, щобнацілити студентів не стільки на рецептурунавчально-пізнавальної діяльності, скільки назаохочення до роздумів про педагогічнусутність конструювання варіативних логічнихструктур змісту навчального матеріалу.

Інформаційний і структурний аналіз на-вчальних текстів зазначених підручників з те-оретичної фізики дає змогу зробити невтішні

висновки щодо закономірностей виникнен-ня у студентів значних труднощів засвоєннязнань виділеної нами теми.

Процес навчання є послідовним посту-пальним рухом зі зміною певних дидактич-них елементів. Ці дидактичні елементи ма-ють бути представлені в їх єдності та взає-мозв’язку, що й забезпечує початкове розумі-ння змісту навчального матеріалу на необ-хідному рівні його засвоєння. Дидактичнийцикл має складатися з таких структурнихдидактичних елементів: постановка навчаль-но-пізнавальної задачі та усвідомлення її сту-дентами як професійно-пізнавальної з метоюмотивації пошукової діяльності; повідомлен-ня студентам змісту навчального матеріалурізними засобами та створення психолого-педагогічних умов для його сприйняття;організація та управління пошуковою діяль-ністю студентів з орієнтацією на необхіднийрезультат; ретроспективний погляд на роз-глянутий зміст навчального матеріалу та реф-лексія пошукової діяльності; перспективаподальшої квазісамостійної навчально-пізна-вальної діяльності дослідження змісту на-вчального матеріалу на основі його поеле-ментного аналізу з метою створення опти-мальної власної логічної структури. Почат-кове розуміння сутності навчального мате-ріалу має поглиблюватись на підґрунті йогопрактичного застосування.

Треба мати на увазі, що особистісні знан-ня не даються як «зовнішні». Як зовнішні да-ються наукові знання, які трансформуються вособистісні (мої!) тільки на підґрунті глибо-ких роздумів та різноманітних уявлень,«спілкування» з минулим досвідом за допо-могою пам’яті як скарбниці системи знань.

Ми не «відміняємо» викладання змісту на-вчального матеріалу, яке має місце в підруч-никах та традиційно відтворюється на лекці-ях. Це викладання є умовою необхідною, алене достатньою для засвоєння передбаченоїнавчальною програмою системи знань. А

67

тому вважаємо за необхідне творчо попрацю-вати в таких напрямках:

• Вивести рівняння Лагранжа з ранішеобґрунтованого і засвоєного принципу Да-ламбера—Лагранжа.

• Проаналізувати одержаний результат тарозробити алгоритм використання рівняньЛагранжа для дослідження рухів механічнихсистем.

• Конкретизувати рівняння Лагранжа дляконсервативних систем.

• Відшукати вид рівнянь Лагранжа длядисипативних систем.

• Зробити узагальнюючі висновки.Отже, орієнтовна основа пошукової діяль-

ності студентів має бути такою:

Вербальний супровід цієї пошукової діяль-ності має такий зміст:

1.Виразити варіації irrδ (віртуальні пере-

міщення точок механічної системи) через ва-ріації kqδ (варіації узагальнених координат).

2. Записати сили інерції згідно з їх визна-ченням.

3. Задіяти пункт 1 і 2 у рівнянні, що вира-жає принцип Даламбера—Лагранжа (основ-не рівняння динаміки механічних систем),замінивши при цьому порядок розгляду сумпо точках системи та по узагальнених коор-динатах.

4.Ввести нове поняття узагальненої сили.5.Вияснити фізичний смисл поняття уза-

гальненої сили.6.Понизити порядок похідної ir&&

r .

7. Розглянути сумму ∑=

n

iii rm

1

&&r з урахуванням

пункту 6 та розкритих дужок і взяти під по-

хідну по часу k

i

qr

∂∂r

.

8.Використати першу тотожність Лагран-

жа.9.Використати другу тотожність Лагран-

жа.

10. Урахувати пункт 8 та «згорнути» по-

хідну kq&∂

∂.

11. Використати визначення повної кіне-тичної енергії механічної системи.

12. Використати пункт 9 та згорнути по-

хідну kq∂

∂.

12

k

n

i

ii

k

n

i k

iii

n

i k

iii q

Tumqq

uum

qr

dtdum

∂∂

=∂∂

=∂∂

=∂∂ ∑∑∑

=== 1

2

11 2

rrr

rr

13 0)(11

=∂∂−

∂∂−∑∑

== k

s

k kk

s

kkk q

TqT

dtdqQq

&δδ

0≠kqδ 14

15 ,.....,2,1 skQqT

qT

dtd

kkk

==∂∂

−∂∂&

∑=

=+n

iikii rFF

1

0)( rrrδ

kkk

QqT

qT

dtd

=∂∂

−∂∂&

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

,....,2,1 sk =

1 ,.....,2,1 ,

1skq

qr

rs

kk

k

ii =

∂∂

= ∑=

δδr

r

2 iiиi rmF &&r

r−=

3 01111

=∂∂

−∂∂ ∑∑∑∑

==== k

in

iii

n

kk

k

in

ii

s

kk q

rrmqqrFq

r&&r

rrδδ

4 kk

in

ii Q

qrF =

∂∂∑

=

rr

1

5 ∑∑∑∑∑∑======

=∂∂

=∂∂

==s

kkk

k

in

ii

s

kk

s

kk

k

in

iii

n

ii qQ

qrFqq

qrFrFA

111111δδδδδ

rrrrrr

6 ∑∑==

=n

i

ii

n

iii dt

udmrm11

r&&r швидкість) - (ur

7 ∑∑∑

=== ∂∂

−∂∂

=∂∂ n

i k

iii

n

i k

iii

n

i k

iii q

rdtdum

qrum

dtd

qr

dtudm

111

rr

rr

rr

8 k

i

k

i

qu

qr

&

rr

∂∂

=∂∂

9 k

i

k

i

qu

qr

dtd

∂∂

=∂∂

rr

10 ∑∑∑∑==== ∂

∂=

∂∂

=∂∂

=∂∂ n

ii

k

n

i

ii

kk

in

iii

k

in

iii T

qum

qqu

umqr

um11

2

11 2 &

r

&&

rr

rr

11 TTn

ii =∑

=1

68

13. Зібрати всі перетворення в рівнянні(пункт 3).

14. Використати положення продовільність варіацій узагальнених координат.

15. Записати рівняння Лагранжа в узагаль-неному вигляді.

Алгоритм їх використання витікає зі струк-тури цих рівнянь, а саме:

1.Проаналізувати рух механічної системита визначити кількість її степенів свободи.

2.Доцільно вибрати узагальнені коорди-нати відповідно до кількості степенів сво-боди.

3. Записати вираз для кінетичної енергіїмеханічної системи, аналізуючи рух її еле-ментів.

4.Узяти часткові похідні від кінетичноїенергії по узагальнених швидкостях.

5.Узяти повну похідну по часу від одер-жаного виразу в пункті 4.

6.Узяти часткові похідні від кінетичноїенергії системи по узагальнених координатах.

7.Скласти вирази для віртуальних робітвідповідно до варіацій узагальнених коорди-нат.

8.Виписати вирази для узагальнених сил.9. Задіяти всі отримані результати в рівнян-

нях Лагранжа згідно з їх структурою.10. Розв’язати систему цих рівнянь відпо-

відно до вимог дослідження.11. Проаналізувати отриманий результат.Аналогічно розробляється орієнтована

основа пошукової діяльності студентів длянаступних дидактичних циклів щодо конкре-тизації рівнянь Лагранжа для консервативнихсистем, а також для дисипативних систем.

Ми неодноразово переконувались, що безупровадження в процес навчання науково-пе-дагогічних досліджень студенти не можутьздійснювати пошукову діяльність у зоні ви-вчення нового теоретичного матеріалу.

Наукова новизна нашого дослідження виз-начається тим, що ми виділяємо конкретнівзаємопов’язані дидактичні цикли з конкрет-ними дидактичними елементами.

Використовуючи ці дидактичні елементи,ми розробляємо оптимальні логічні структу-ри змісту навчального матеріалу, а також струк-туруємо пошукову навчально-пізнавальнудіяльність студентів. Через розроблені орієн-товні основи пошукової діяльності

здійснюється кероване навчальне пізнання,що дає змогу вважати пошукову діяльність сту-дентів квазісамостійною.

Загальний висновок. Органічне злиттянауково-педагогічних досліджень з реальнимпроцесом навчання студентів є передумовоюта ефективним засобом підвищення якостіфахової підготовки майбутніх учителів.

Література1. Проказа О. Т., Грицьких О.В. Педа-

гогічне бачення методологічного і науковогопотенціалу фізики як засіб формування змістунавчального матеріалу та його логічної струк-тури // Зб. наук. пр. Камянець-Подільськ.держ. ун-ту: Серія педагогічна. – Камянець-Подільський, 2006.

2. Атаманчук П., Кух А., Менедерець-кий В. Дидактика фізики в умовах Болонсь-кого процесу // Фізика та астрономія в шк. –2006. — №1. – С. 2–15.

3. Андрєєв В. О., Дущенко В. П., Фе-дорченко А. М. Теоретична фізика. Класич-на механіка. – К.: Вища шк., 1984. — 224 с.

4. Федорченко А.М. Теоретическая фи-зика. Классическая механика. – К.: Вища шк.,1983. — 351 с.

5. Ландау Л.Д., Лившиц Е. М. Краткийкурс теоретической физики. Механика. Элек-тродинамика. – М.: Наука, 1969. —272 с.

6. Жирнов Н.И. Классическая механи-ка. – М.: Посвещение, 1980. — 303 с.

7. Голубева О.В. Теоретическая меха-ника. – М.: Выс. шк., 1976. — 350 с.

8. Проказа А.Т., Грицких А.В. О теориипроблемного обучения в свете инновацион-ных педагогических технологий // Вісн.ЛДПУ імені Тараса Шевченка. — 2000. —№2 (22).

9. Проказа А.Т., Грицких А.В. Семиоти-ческие системы как средство формированиядуховной культуры субъектов учебно-воспи-тательного процесса // Вісн. ЛДПУ імені Та-раса Шевченка. — 2002. —№11(55).

10. Грицьких О.В., Проказа О.Т. Деякіпрогностичні особливості педагогіки ХХІстоліття // Матеріали VII Міжнар. наук.-практ.конф. «Наука і освіта – 2004». — Т. 40. Стра-тегічні напрямки реформуапння системи ос-віти. – Д., 2004.

69

ПРОБЛЕМА навчання самостійноїроботи (СР) студентів, у тому числі

й іноземних, є дуже актуальною в педагогіці,психології та методиці викладання російськоїмови як іноземної. Особливого значення цяпроблема набула у зв’язку зі вступом Українидо Болонського процесу. Сучасні умови ре-формування системи вищої освіти вимагаютьвід учених нових досліджень з багатьох ди-дактичних проблем, а саме: визначення сут-ності, змісту, обсягу, форм самостійної робо-ти, критеріїв результатів контролю, характе-ристики вмінь та навичок СР. Важливо роз-робити систему самостійної роботи з позиційєдиних дидактичних вимог, незалежних відконкретного навчального предмета, урахову-ючи при цьому особливості навчального зак-ладу або спеціальності. Невирішеність доте-пер у дидактиці цих проблем створює певнітруднощі формування в студентів умінь та на-вичок СР. Для їх подолання необхідно насам-перед вирішити проблему визначення сут-ності самостійної роботи студентів.

Аналізуючи останні наукові праці й публі-кації з питань дослідження самостійної робо-ти, ми спостерігаємо великий інтерес у нау-ковців до визначення її сутності. Термін «са-мостійна робота» став предметом дослідженьдидактики (А.М. Алексюк, С.І. Архангельсь-кий, М.Г. Гарунов, В. Граф, С.І. Зінов’єв,В.Г. Іоганзен, Б.І. Коротяєв, В.С. Лістенгар-тен, Р.А. Нізамов, О.А. Нільсон, І.П. Огород-ніков, П.І. Підкасистий, В.О. Сластьонін та ін.),психології (С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський,

Ñ Ó Ò ÍÎÑ Ò ²ÑÀÌÎÑÒ ²ÉÍÎ ¯ ÐÎÁÎÒȲÍÎÇÅÌÍÈÕ ÑÒÓÄÅÍÒ ² ÂÏ ²ÄÃÎÒÎÂ×ÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ

І.О. Зимня, О.М. Леонтьєв, М.І. Жинкін та ін.),методики викладання іноземних мов (М.К. Бо-родуліна, Г.М. Бурденюк, І.О. Зимня, Н.Ф. Ко-ряковцева та ін.) та російської мови як іноземної(О.І. Кайнова, Л.М. Каламанова, О.М. Отме-нітова, Л.О. Прядіна, О.І. Суригін, Г.М. Чурі-кова, А.М. Щукін та ін.). Поняття самостійноїроботи знаходиться й у центрі уваги багать-ох зарубіжних учених: Ф. Бенсон, М. Брін,Л. Дікинсон, Д. Ньюнен, С. Шерін та ін. Про-те, незважаючи на численну кількість праць,науковці не виробили загальної концепції втрактуванні сутності самостійної роботи. Томуця проблема залишається надзвичайно важ-ливою й вимагає глибокого та всебічного дос-лідження.

Метою цієї статті є вивчення різнихпідходів до розуміння самостійної роботи в на-уковій літературі й визначення сутності само-стійної роботи іноземних студентів підготов-чого факультету.

Аналіз педагогічної, психологічної та ме-тодичної літератури з проблеми сутності СРдовів, що дотепер не існує єдиного розумінняцього поняття. Історія вивчення цього питан-ня нараховує десятки визначень. Різно-манітність трактувань пояснюється й багато-аспектністю цього об’єкта дослідження, іпрагненням дослідників розкрити сутність са-мостійної роботи через опис лише однієї з їїознак, виділяючи її як вихідний принцип(Н .Г. Дайрі , Б .П . Єсипов , Р.Б . Срода,М.М. Скаткін, І.І. Ільясов, М.І. Махмутов,Л.Г. Вяткін, Л.В. Жарова, П.І. Підкасистий,А.М. Риблова, С.Є. Ярцева та ін.). Тому в су-часній дидактиці самостійна робота студентіврозглядається і як вид пізнавальної діяльності,і як форма організації навчальної діяльності, і

Рощупкина О. А.

70

як засіб залучення студентів у самостійнудіяльність, і як метод навчання або як прийомнавчання.

Як вид пізнавальної діяльності самостійнуроботу розглядають С.М. Годник, М.М. Ман-гадаєв, М . І . Махмутов , Р.А . Нізамов ,О.А. Нільсон та ін. Таке розуміння СР перед-бачає тлумачення її як спільної діяльності сту-дента і викладача, що є результатом двох взає-мопов’язаних процесів: учіння (діяльність сту-дента) і навчання (діяльність викладача).

Самостійну роботу як форму організаціїнавчальної діяльності досліджують В. Граф,Б.П. Єсипов, І.І. Ільясов, В.О. Сластьонін,Т.І. Шамова та ін. СР як дидактична форманавчання є «системою організації педагогіч-них умов, що забезпечують керування на-вчальною діяльністю студентів, щоздійснюється у відсутності викладача й безйого безпосередньої участі та допомоги» [2,с. 34].

Наступна група авторів (М.Г. Гарунов,М.А. Данилов, М.І. Махмутов, П.І. Підкасис-тий, І.Є. Унт та ін.) розглядає самостійну ро-боту як засіб залучення студентів у самостійнудіяльність та засіб активізації їх пізнавальноїдіяльності. Як основну ознаку СР учені виді-ляють розв’язання пізнавального завдання,проблемної ситуації, навчальної проблеми, щоє «генетичною клітинкою, ядром» у будь-якійсамостійній роботі [8, с. 41], яка стимулюєстудентів до самостійної діяльності. Такимчином, як дидактичне явище самостійна ро-бота є навчальним завданням, формою на-вчальної діяльності, її характером.

Нарешті, як метод навчання самостійнуроботу розглядають Ю.К. Бабанський, В.К. Бу-ряк, Л.В. Жарова, А.Г. Ковальов, А.В. Усовата ін. На думку дослідників, розкриття харак-терних ознак самостійної роботи можливетільки при єдиному аналізі її зовнішньої тавнутрішньої сторін. Зовнішня сторона зумов-люється повчальними функціями викладача,

а внутрішня – пізнавальними функціями сту-дента [1].

Також самостійна робота цікавить дослід-ників як прийом навчання (Г.П. Герасимова,А.Ф. Соловйова).

Проблема самостійного оволодіння знан-нями була і є предметом вивчення відомимипсихологами (С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготсь-кий, І.О. Зимня, О.М. Леонтьєв, М.І. Жинкінта ін). Психологічно самостійна навчальна ро-бота для студента «повинна бути усвідомле-на як вільна за вибором, внутрішньо мотиво-вана діяльність. Вона передбачає виконаннятими, хто навчається, цілої низки дій, що вхо-дять до неї: усвідомлення мети своєї діяль-ності, розуміння навчального завдання, надан-ня йому особистісного значення (у термінахтеорії діяльності О.М. Леонтьєва), підкорен-ня виконанню цього завдання інших інтересіві форм своєї зайнятості, самоорганізації в роз-поділі навчальних дій у часі, самоконтролюпри їх виконанні» [4, с.250].

За останній час суттєві зміни відносно ро-зуміння самостійної роботи відбулися й усвітовій вищій освіті, у системі якої вона ста-ла основою сучасної організації навчальногопроцесу.

Окрім загального окреслення проблемививчення сутності самостійної роботи, вонадосліджується і в більш вузькому розумінні –стосовно навчання конкретних дисциплін(В.К. Буряк, Т.Ю. Герасимова, С.А. Моісєєва,А.А. Спіней та ін.), зокрема іноземних мов(М.К. Бородуліна, Г.М. Бурденюк, А.Е. Капає-ва, Н.Ф. Коряковцева та ін.) та російської мовияк іноземної (І.О. Зимня, О.І. Кайнова, Л.М. Ка-ламанова, Н.Ф. Коряковцева, О.М. Отменіто-ва, Л.О. Прядіна, О.І. Суригін, Г.М. Чурікова,А.М. Щукін та ін.), де теж спостерігаєтьсярізноманітність думок щодо її сутності.

У методиці викладання іноземної мовисамостійна робота також трактується неодноз-начно, а саме: як форма організації навчаль-но-мовленнєвої діяльності студентів (І.А. Ра-

71

попорт, Л.В. Макаренко), як засіб організаціїта керування комунікативно-пізнавальноюдіяльністю тих, хто навчається (Є.О. Іващик),як індивідуальна робота із засвоєння, трену-вання, уживання, творчого використаннязнань, оволодіння іншомовними вміннями танавичками (В.С. Бабкіна).

На етапі передвузівської підготовки інозем-них студентів самостійну роботу з мовибільшість учених розглядає як одну з важли-вих форм навчальної діяльності, здійсненняякої може відбуватися «тільки на основі усві-домлення тими, хто навчається, мети своєїдіяльності, коли навчальне завдання сприй-мається ними не як імператив, а як те, що маєпевний особистісний сенс» [11, с. 56].

Л.О. Прядіна обґрунтувала можливостівироблення вмінь та навичок самостійної ро-боти на початковому етапі навчання російсь-кої мови студентів-іноземців та проаналізува-ла поняття «самостійна робота» з поглядуспіввідношення відтворювання і творчості вдіяльності студентів та розглядає СР як «керо-вану викладачем, а згодом – самокерованупізнавальну діяльність студентів, направленуна досягнення поставленої мети» [9, с. 19].

І.К. Гапочка стверджує, що з позиції діяль-нісного підходу самостійна робота – це нетільки виконання домашніх завдань, як трак-тують її деякі дослідники, а пропонує розгля-дати СР набагато ширше — як самостійнийпроблемно-пошуковий і процедурно-опера-ційний бік навчання.

У «Методиці викладання російської мовияк іноземної» (2003) за ред. А.М. Щукіна са-мостійна робота визначається як «одна зорганізаційних форм навчання, яказдійснюється без безпосереднього контакту звикладачем (удома, у лабораторії) або керова-на викладачем опосередковано через призна-чені для цієї мети навчальні матеріали» [6,с. 271].

О.М. Отменітова розуміє під самостійноюроботою іноземних студентів у процесі ви-

вчення російської мови спеціальну організа-цію викладачем «самостійної навчальноїдіяльності із засвоєння російської мови такраїнознавчих реалій з метою подальшогооперування ними в мовленні на основі ак-тивізації пізнавальних інтересів і розвиткутворчого мислення» [7, с. 9].

На думку деяких дослідників, доцільно го-ворити про самостійну роботу як про синтезформи навчальної діяльності й засобу органі-зації навчальної діяльності (В.Л. Шатуновсь-кий, О.В. Долженко) або як про синтез засобунадбання знань і виду навчальної діяльності(А.В. Петровський). Іншими вченими булозроблено спроби розглянути самостійну ро-боту як багатоаспектне явище процесу на-вчання (І.В. Харитонова).

Отже, поняття сутності самостійної робо-ти іноземних студентів підготовчого факуль-тету, на наш погляд, доцільно розглядати яксинтез кількох напрямів, як багатогранне, ба-гатопланове поняття, оскільки самостійнаробота студентів-іноземців – це спільна ауди-торна та позааудиторна діяльність студента йвикладача з чітко вираженим жорстким ке-руванням з боку останнього на початку на-вчання на підготовчому факультеті; це формадіяльності, що враховує індивідуальні здібностікожного студента; це засіб залучення інозем-них студентів підготовчого факультету в само-стійну пізнавальну діяльність у новому для нихмовному середовищі і, звичайно, це глибокомотивована, цілеспрямована, усвідомленадіяльність студента. Особливістю підготовчо-го факультету є те, що в цей період у більшостістудентів ще не вироблено стратегію й так-тику оволодіння новим предметом у іншомов-них умовах навчання, тому роль викладача яккеруючої сили домінує, його дія повинна зри-мо або незримо бути присутньою на всіх ета-пах самостійної діяльності студентів; у процесіпридбання студентом необхідних умінь та на-вичок жорстке керування поступово повин-но поступатися місцем напівжорсткому, апотім набувати опосередкованого характеру.

72

3. Жуков А.Е., Симоненко А.В. Орга-низация самостоятельной работы студентовв высшей школе. Дидактические средства,технологии, программы: Монография. —М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. — 220 с.

4. Зимняя И.А. Педагогическая психоло-гия: Учебник для вузов. — М.: Логос, 2003.— 384 с.

5. Коряковцева Н.Ф. Современная ме-тодика организации самостоятельной рабо-ты изучающих иностранный язык: Пособиедля учителей. – М.: АРКТИ, 2002. – 176 с.

6. Методика преподавания русскогоязыка как иностранного: Учеб. пособие длявузов / А.Н.Щукин. — М.: Высш. шк., 2003.— 334 с.

7. Отменитова О.М. Формированиелингвострановедческой компетенции ино-странных учащихся подготовительного фа-культета в процессе их самостоятельной ра-боты (технический вуз): Автореф. дис. ...канд. пед. наук. — СПб., 1996. — 16 с.

8. Пидкасистый П.И. Самостоятельнаядеятельность учащихся (Дидактическийанализ процесса и структуры воспроизве-дения и творчества). – М.: Педагогика,1972. – 184 с.

9. Прядина Л.А. Организация самосто-ятельной работы при обучении студентов-иностранцев на подготовительном факуль-тете (на материале рус. яз): Дис. … канд. пед.наук. — К., 1977. — 210 с.

10. Фіцула М.М. Педагогіка вищої осві-ти: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2006.– 352 с.

11. Чаузова Л.И. О некоторых пробле-мах обучения русскому языку студентов-ино-странцев на подготовительном факультете /Традиции и новации в профессиональнойдеятельности преподавателя русского язы-ка как иностранного: Учеб. монография / Подобщ. ред. С.А. Хаврониной, Т.М. Балыхи-ной. — М.: РУДН, 2002. – С. 48—59.

Найважливішою ознакою самостійної ро-боти, на наш погляд, є те, що вона повиннабути психологічно усвідомлена тим, хто на-вчається, організована ним самим «через йоговнутрішні пізнавальні мотиви» [4, с. 252]. Томуза основу визначення самостійної роботи дляіноземних студентів ми беремо трактуванняІ.О. Зимньої. Оскільки на цей момент у кон-тексті навчання протягом усього життя, як пе-редбачає Болонський процес, провідна рольу навчанні переходить від викладача до того,хто навчається, тоді з позиції самого суб’єктадіяльності самостійна робота може бути виз-начена «як цілеспрямована, внутрішньо мо-тивована, структурована самим суб’єктом усукупності виконуваних дій і корегуюча нимза процесом і результатом діяльність» [4,с. 255].

Таким чином, ми вважаємо доцільнимвизначати сутність СР у єдності процесуаль-ної й змістовної сторін та подаємо розуміннясамостійної роботи іноземних студентів підго-товчого факультету як вищої форми організаціїнавчально-пізнавальної діяльності студентів,що розглядається в контексті процесу керуван-ня формуванням особистості фахівця й підго-товки його до неперервної професійної само-освіти, як цілеспрямованої, внутрішньо мо-тивованої, структурованої самим студентомдіяльності, здійснюваної під опосередкова-ним керуванням з боку викладача як в ауди-торний, так і в позааудиторний час з метоюоволодіння професійними знаннями, уміння-ми та навичками.

Література1. Буряк В.К. Самостоятельная работа

учащихся: Кн. для учителя. – М.: Просвеще-ние, 1984. – 64 с.

2. Граф В., Ильясов И.И., Ляудис В.Я.Основы самоорганизации учебной деятель-ности и самостоятельная работа студентов:Учеб.-метод. пособие. — М.: Изд-во Моск.ун-та, 1981. — 80 с.

73

ОСВІТА є визначальнимінститутом людського роз-

витку, важливою передумовою гар-монійного й постійного розвитку тру-дового потенціалу України. Пробле-му професійного навчання в Україніварто розглядати з позиції розвиткуякості робочої сили як ключової умо-ви розвитку людських ресурсів [5].Вирішити цю проблему допомагаєосвіта, структурною й важливою ча-стиною якої виступає формуваннякомпетентностей учнівської молоді,фундамент яких починає закладати-ся ще в загальноосвітніх навчальнихзакладах і продовжується при подаль-шому навчанні. Виходячи з цього,важливим є вирішення проблеми на-ступності допрофесійної та професій-ної підготовки учнів у ЗОШ та ПТНЗ,яке буде більш ефективним за умовсистемотворчого підходу до неї.

Мета цієї статті – надати інфор-мацію про системотворчий підхід дозабезпечення наступності професій-ної підготовки учнів між ЗОШ таПТНЗ у вигляді моделі професійно-функціональної діяльності педагогівцих навчальних закладів.

Професійна підготовка кваліфіко-ваних робітничих кадрів неможливабез наступності професійного навчан-ня в ЗОШ та ПТНЗ. Недоліки в ро-боті загальноосвітньої системи щодоформування в учнів соціально значу-щих компетенцій, володіння якимидозволяє їм адаптуватися до життя вумовах ринкових відносин, досліджу-вали Н.В. Гафурова і В.І. Лях шля-

Ì Î Ä Å Ë Ü

Савустьяненко Т. Л.,Верченко Н. В.

ßÊ ÑÈÑÒÅÌÎÒÂÎÐ×ÈÉ Ï²ÄÕ²ÄÄÎ ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß ÍÀÑÒÓÏÍÎÑÒ²ÏÐÎÔÅѲÉÍί ϲÄÃÎÒÎÂÊÈ Ó×ͲÂ

Ì Î Ä Å Ë Ü

(çàãàëüíîîñâiòíÿ øêîëà òàïðîôåñiéíî-òåõíi÷íèé íàâ÷àëüíèé çàêëàä)

хом анкетування старшокласників, зяких 88% вважають, що школа не даєїм належної освіти, яка б була достат-ня для професійного самовизначен-ня та успішної розбудови подальшоїпрофесійної кар’єри [4].

Історія педагогіки в Українісвідчить, що у 20-і роки минулого сто-ліття існували професійні школи, якінадавали загальноосвітню підготов-ку, необхідну до вступу у вищі на-вчальні заклади, та забезпечувалитрудову підготовку на допрофесійно-му рівні. З середини 50-х років на-мітилася тенденція на вдосконален-ня підготовки школярів до праці тавибору професії. У старших класах уп-роваджувався практикум із сільсько-го господарства, машинознавства таелектроніки. У школі викладався курс«Основи виробництва». У 70-ті рокивідбувалася поліфункціональна підго-товка учнів ЗОШ з п’ятого по деся-тий класи [1; 7].

А.В. Батаршев розробив трикомпо-нентну цілісну педагогічну системунаступності в навчанні, що включає:

— наступність у становленні осо-бистості, яка вчиться;

— наступність у змісті навчання;— наступність у методах, формах

і засобах навчання.Наступність між загальноосвіт-

ньою й професійно-технічною підго-товкою розглядалася Г.Н. Варковець-кою, Л.Д. Ємельяненко, Л.В. Савель-євою, О.Ф. Федоровою, А.Е. Ши-льніковою та ін. Разом з тим, наші до-слідження показали відсутність сис-темного підходу до постановки пи-тання наступності допрофесійноїпідготовки учнів особливо в прак-тичній діяльності навчальних закладів.

74

Здійснення нами системотворчого підхо-ду до забезпечення наступності професійноїпідготовки тих, хто навчається, у вигляді Мо-делі (табл. 1) відбувалось з урахуванням по-зиції І.Б. Васильєва [2], який вважає, що пе-дагогічна модель – це модель, яка відображаєвзаємозв’язки та взаємозалежності між про-ектованими якостями і властивостями особи-стості як об’єкта педагогіки і процесом її роз-витку, а також організацією тієї педагогічноїсистеми, у межах якої вона відбувається, й уп-равлінням нею. Саме ця позиція була покла-дена в основу структурних блоків Моделі.

Модель включає в себе чотири основніблоки:qінтеграційно-змістовний;qсуб’єктний;

qінформаційно-діяльнісний;qуправлінський.Основні блоки Моделі пов’язані, що забез-

печує їх циклічність і підпорядкованість одинодному (рис. 1).

Рис.1. Взаємозв’язок блоків Моделі

Відзначимо, що кожен рівень Моделівідзначається самонаповненістю й самодос-татністю, але системотворчий підхід настаєлише при врахуванні внутрішньо- та міжрівне-вих складових наступності.

зміст суб'єкти діяльність управління

Таблиця 1МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ

СТРУКТУРНІ БЛОКИ № п/п Блок Рівні Наповненість

ЗОШ Загальне трудове виховання

родина садок школа ПТНЗ Види трудової діяльності: 1) побутова самообслуговуюча праця; 2) інтелектуальна праця; 3) виробничий труд; 4) суспільно значуща праця. Теоретичні знання: «що і як робити». Практичні вміння: а) планування діяльності; б) організація робочого місця; в) спеціальні професійні вміння; г) самомоніторинг ходу й результатів діяльності

Проф-орієнтаційна робота

родина садок школа ПТНЗ Напрямок: інтерес мотивація потреба вибір професії Загальне ознайомлення з професіями (теоретично і практично) — на всіх предметах постійне звернення до цього питання (ПОЛІТЕХНІЧНА ПІДГОТОВКА)

1

Інтеграційно

змістовний

Профільна підготовка

7—9 клас – ознайомлення за бажанням; 10 –12 клас – обов’язковий вибір профільної підготовки з урахуванням рекомендацій психолога та викладачів, бажання учня та батьків Обов’язкові базові дисципліни (обов’язкові знання з урахуванням профілів) Розгалуження профільних дисциплін

75

Розгалуження профільних дисциплін (професійні знання й первинні вміння) Виробнича практика на виробництві (професійні вміння) Забезпечується інтеграцією змісту дисциплін, комплексним плануванням

ПТНЗ Професійна підготовка

Обов’язкові базові дисципліни (обов’язкові знання з урахуванням спеціалізації) Спеціальні дисципліни (професійні знання) Виробнича практика на виробництві (професійні вміння) Забезпечується інтеграцією змісту дисциплін, комплексним плануванням

Наступ-ність

Здійснюється через: — упровадження засад навчально-виховної системи (мета, підбір змісту навчання, вибір методів, засобів та форм); — поступове ускладнення трудових завдань (1—4 кл. – ручні роботи та вирощування рослин; 5–6 кл. – політехнічна освіта; 7—9 кл. – профільна підготовка за власним вибором; 10–12 кл. – обов'язкова профільна підготовка; ПТНЗ – професійна підготовка); — визначення провідної функції предмета (його призначення і місце в освіті) та додаткових функцій: § досвід здійснення загальнотрудових засобів діяльності; § знання про людину та її можливості, природу, суспільство,

техніку та технології, економіку виробництва, види трудової діяльності;

§ досвід творчої діяльності (пошук техніко-технологічних проблем та їх вирішення);

§ досвід емоційно-ціннісного ставлення до дійсності (моральні, світоглядні знання)

- планування предметної інтеграційної діяльності з урахуванням:

§ об’єкта впливу (педагогічні, соціальні, психологічні, організаційно-управлінські);

§ рівня поширення (системні чи локальні) Педагоги Реалізація задач трудового виховання та

професійної орієнтації Рівні підготовленості педпрацівників до забезпечення наступності професійного навчання учнів ЗОШ і ПТНЗ (табл. 2) Реалізація мети наступності навчання Реалізація наступності змісту навчання Реалізація наступності через дидактичні заходи

2

Суб

’єктний

Учні Ознайомлення з видами трудової діяльності для виявлення власних задатків.

76

Батьки Усвідомлення першочергової ролі батьків у розвитку та формуванні трудових навичок, потреби в праці. Ознайомлення з різними видами професій. Усвідомлення батьками психофізіологічних можливостей дітей до певного типу професій

Наступ-ність

Здійснюється через спільні заходи (збори, зустрічі, трудові десанти та ін.) Інформа- ційно-аналітичний

Збір, обробка та аналіз інформації стосовно забезпечення наступності Оцінка ресурсних можливостей для виконання завдань Пошуки оптимальних шляхів реалізації наступності Прогноз очікуваних результатів

Організацій-ний

Визначення місця кожного суб'єкта навчально-виховного процесу в реалізації МОДЕЛІ Доведення завдань до суб’єктів навчально-виховного процесу Реалізація програми активації й ініціації: від адміністрації до суб’єктів, від них до адміністрації

Операційний Упровадження визначених форм, методів та засобів забезпечення наступності

3

Інформаційно

-діяльнісний

Циклічно виконавчий

Перевірка дієвості впроваджених заходів (моніторинг) Прогнозування подальшої спрямованості роботи навчального закладу у визначеному напрямку

Наступ-ність Здійснюється через цільову комплексну програму (табл. 3)

Ініціативний Адміністративний Колективний Індивідуальний

Координа-ційний

Між ЗОШ і ПТНЗ: договори про співпрацю в межах реалізації наступності Регіональний: робота у визначеному напрямку на рівні регіону

4

Управлінський

Загально-державний

Правове забезпечення Економічна підтримка

Наступ-ність

Здійснюється через директивні настанови зверху до низу, а також перспективні пропозиції знизу до верху та їх реалізація

виявлення власних задатків. інтерес → мотивація → потреба Розвиток професійних здібностей у різних видах діяльності. Остаточний вибір професії

77

Кожен з блоків Моделі визначається таздійснюється через певні основи. Наприклад,в інтеграційно-змістовному блоці визначенийзміст навчально-виховного процесу, який за-безпечує допрофесійну та професійну підго-товку учнів, що має певні відмінності у ЗОШта ПТНЗ, але наступність цієї діяльності відбу-вається через упровадження засад навчально-виховної системи, поступове ускладненнятрудових завдань, визначення функцій на-вчальних предметів, планування предметноїінтеграційної діяльності.

Особливе значення набуває суб’єктнийблок моделі, що містить три рівні (педаго-

ги, учні, батьки), які безпосередньо вклю-чені в процес професійної підготовки таздійснюють його. Провідна роль належитьпедагогам, які повинні мати високийрівень професійної компетентності стосов-но забезпечення наступності професійноїпідготовки учнів. Нами виділено п’ятьрівнів підготовленості педагогів доздійснення наступності у професійному на-вчанні (табл. 2). Найвищий з них — про-фесійно-творчий — мають педагогічні пра-цівники, що розробляють і застосовуютьвласні цільові програми трудового вихован-ня й навчання учнів.

Таблиця 2Рівні підготовленості педпрацівників до забезпеченнянаступності професійного навчання учнів ЗОШ і ПТНЗ

Рівні Зміст компетентностей Мінімальний: знає основи трудового виховання (роль, мету й завдання); знає

основи профорієнтаційної роботи (роль, мету, завдання); знає са-нітарно-гігієнічні вимоги до організації праці учнів; недостатньо інформований про ринок праці у своєму регіоні; уміє визначати виховні цілі й завдання базових і варіативних навчальних дисци-плін; уміє дати первинну інформацію про професії; уміє вибрати показники готовності учнів до виконання трудової діяльності; має план трудового виховання і профорієнтаційної роботи; викорис-товує окремі методи трудового виховання та профорієнтаційної роботи у викладанні навчальних предметів; використовує окремі методи трудового виховання й профорієнтаційної роботи в поза-класних заходах; має договір про спільну профорієнтаційну робо-ту.

Пасивно-виконавський:

знає традиційні форми й методи трудового виховання; знає тра-диційні форми й методи профорієнтаційної роботи; знає нормати-вні акти про залучення учнів до трудової діяльності; інформова-ний про ринок праці свого регіону; уміє проводити традиційні форми трудового виховання й профорієнтаційної роботи (лекції, бесіди, зустрічі, екскурсії); уміє складати цільову програму про-фесійної підготовки учнів; уміє розкрити значущість професії для суспільства; уміє використовувати стандартні методи діагностики готовності учнів до виконання трудової діяльності; має цільову програму трудового виховання й профорієнтаційної роботи; ви-користовує комплекс традиційних методматеріалів з навчальних предметів; використовує комплекс традиційних методматеріалів у позакласній роботі; проводить спільні традиційні заходи з іншими навчальними закладами та підприємствами; використовує станда-ртні, традиційні форми та методи роботи.

Активно-виконавський:

знає інноваційні методи трудового виховання; знає інноваційні методи профорієнтаційної роботи; знає психофізіологічні особли-вості організму учнів різного віку; добре інформований про ринок

78

праці свого регіону; уміє проводити інноваційні форми трудового виховання й профорієнтаційної роботи (ділові ігри, тренінги, мо-делювання ситуацій і т.п.); уміє використовувати стандартну ці-льову програму професійної підготовки учнів; може дати інформацію про чинники, що стимулюють вибір цієї професії; уміє використовувати метод спостереження для визначення гото-вності учнів до виконання трудової діяльності; використовує ста-ндартну цільову програму трудового виховання і профорієнтацій-ної роботи; використовує комплекс інноваційних методматеріалів з навчальних предметів; використовує комплекс інноваційних ме-тодматеріалів у позакласній роботі; проводить спільні інноваційні заходи з іншими навчальними закладами і підприємствами; вико-ристовує інноваційні форми й методи роботи.

Конструктивно-проективний:

знає механізм трудового виховання; знає механізм профорієнта-ційної роботи; знає роль психофізіологічного розвитку учнів в освоєнні трудової діяльності; знає перелік професій, необхідних у своєму регіоні; освоєнні трудової діяльності; знає перелік професій, необхідних у своєму регіоні; уміє моделювати (проектувати) спільну профорієнтаційну роботу між ЗОШ і ПТНЗ; уміє модифікувати стандартну цільову програ-му професійної підготовки учнів; уміє показати відповідність ви-бору професії здібностям учнів; уміє модифікувати стандартні методи виявлення готовності учнів до трудової діяльності; використовує модифіковану цільову програму трудового вихо-вання й профорієнтаційної роботи; використовує комплекс моди-фікованих методматеріалів з навчальних предметів; використовує комплекс модифікованих методматеріалів у позакласній роботі; проводить спільні оригінальні заходи з іншими навчальними за-кладами; проектує, моделює трудове виховання й профорієнта-ційну роботу.

Професійно-творчий:

знає авторські форми й методи трудового виховання; знає автор-ські форми й методи профорієнтаційної роботи; знає особливості психофізіологічного розвитку учнів, що необхідні для формуван-ня майбутнього фахівця (з конкретної професії); знає перспективи розвитку ринку праці у своєму регіоні; уміє застосовувати автор-ські методи й форми трудового виховання та профорієнтаційної роботи; уміє розробляти авторську цільову програму профпідго-товки учнів; уміє розробляти авторську цільову програму проф-підготовки учнів; уміє формувати остаточні переконання учнів у виборі професії; уміє застосовувати власні методи визначення готовності учнів до трудової діяльності; використовує авторську цільову програму трудового виховання й профорієнтаційної роботи; використовує комплекс авторських методматеріалів з навчальних предметів; використовує комплекс авторських методматеріалів для позакла-сної роботи; проводить спільні оригінальні заходи з підприємст-вами; застосовує творчий підхід у трудовому вихованні й профорієнта-ційній роботі.

79

Реалізація змістовного наповнення рівнівінформаційно-діяльнісного блоку Моделівідбувається шляхом здійснення Цільової ком-

Таблиця 3ЦІЛЬОВА КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ ЗОШ ТА ПТНЗ У ПРОЦЕСІ

ЇХНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

плексної програми забезпечення наступностіпрофесійної підготовки учнівської молоді(табл. 3).

Навчаль-ний клас

Трудова діяльність Навчальна діяльність Ігрова

діяльність

1 2 3 4 Попередній етап 1. Виявлення рівня загальної культури поведінки учнів. 2. Планування розвитку особистісних якостей учнів відносно виявленого рівня поведінкової культури. 3. Планування моніторингу рівня розвитку поведінкової культури. 4. Прогноз подальшого розвитку особистості учнів. Результат: програма особистісного розвитку учнів. 1—4 Планування трудової

діяльності. Виконання запланова-ного. Самоаналіз діяльності вчителя та учня.

Планування навчальної діяльності. Виконання заплановано-го. Упровадження комплек-су методичного забезпе-чення. Залучення учнів до під-готовки методичного за-безпечення. Самоаналіз діяльності вчителя та учня.

Перехід від репродук-тивно-навчальної діяль-ності до творчої. Моделювання творчої діяльності

Очікуваний результат

Уміння виконувати ру-чну працю, вирощувати рослини, доглядати за тваринами. Уміння організовувати робоче місце. Уміння планувати ро-боту.

Педагог: набуття компе-тентності. Учень: розвиток особис-тісних якостей: праце-любність. Уміння плану-вати, дисциплінованість тощо.

Розвиток самостійності, ініціативності, відпові-дальності, креативності та ін.

5—6 Ознайомлення з профе-сіями на уроках трудо-вого навчання. Формування первинних навичок роботи.

Ознайомлення з профе-сіями на уроках загаль-ноосвітніх дисциплін. Використання знань з предметів для форму-вання знань та навичок трудової діяльності

Моделювання трудової діяльності

80

Очікуваний результат

Набуття первинних на-вичок роботи

Педагог: набуття компе-тентності. Учень: розвиток особис-тісних якостей: праце-любність, уміння плану-вати, дисциплінованість та інші.

Розвиток самостійності, ініціативності, відпові-дальності, креативності та інші.

7—9 Можливість вільного вибору професійного профілю. Формування первинних професійних навичок.

Використання знань з предметів для форму-вання знань та навичок трудової діяльності.

Моделювання трудової діяльності

Очікуваний результат

Набуття первинних професійних навичок.

Педагог: набуття компе-тентності. Учень: розвиток особис-тісних якостей: праце-любність, уміння плану-вати, дисциплінованість та ін.

Розвиток самостійності, ініціативності, відпові-дальності, креативності та ін.

10—12 Обов'язковий вибір профілю професійного навчання. Формування стійких первинних професій-них навичок

Використання знань з предметів для форму-вання знань та навичок трудової діяльності.

Моделювання трудової діяльності.

Очікуваний результат

Отримання розряду за професійним профілем. Продовження навчання за обраною професією.

Отримання атестату про повну загальну середню освіту.

Творча самостійність.

Учні ПТНЗ Опанування обраною професією. Формування стійких професійних навичок

Використання знань з предметів для форму-вання навичок професій-ної діяльності.

Моделювання професій-ної діяльності.

Очікуваний результат

Отримання розряду за професією.

Отримання свідоцтва про закінчення ПТНЗ.

Професійна творча са-мостійність.

За рахунок трудового виховання й первіс-ної професійної підготовки учні набуваютьтрудові вміння й навички, у них формуєтьсяпевне ставлення до праці і здійснюється про-форієнтація [3]. Розвиток форм та змісту пер-вісної професійної підготовки в межах ЗОШмає стати базовою основою для подальшогоформування професійної обізнаності учнівчерез те, що «в процесі систематичної трудо-вої підготовки та суспільно корисної працішколярі проходять шлях від найпростіших

прийомів ручної обробки різних матеріалів доусвідомленого вибору професії» [6, с. 5].

Разом з тим, наступність професійноїпідготовки залежить від загальнодержавноїпідтримки, тобто з економічного та правово-го її забезпечення, що знайшло відображенняв управлінському блоці. Цей блок пересікаєть-ся з суб’єктним блоком через те, що налагод-жування роботи між ЗОШ та ПТНЗ, а також їїініціювання в рамках тільки двох навчальнихзакладів, потребує активізації діяльності як кож-

81

ного педагога, кожного колективу, так і адміні-страції навчального закладу, а також і регіо-нальних менеджерів.

З аналізу наукових джерел і власних до-сліджень витікає, що системотворчий підхід,представлений у вигляді моделі, забезпечуєнаступність. Це проявляється через синхрон-не втілення його в навчально-виховний про-цес ЗОШ та ПТНЗ з одночасним професійнимсамовдосконаленням діяльності педагогічнихпрацівників.

Література1. Богуславский М.В. Общечеловечес-

кие и национальные ценности организацииотечественной педагогкии (начало ХХ в.) //Педагогика. — 1998. — № 7. — С. 82—87.

2. Васильев И.Б. Социально-педагоги-ческие условия организации и деятельнос-ти высших профессиональных училищ: Дис.… канд. пед. наук.13.00.04. — К.: ІПППОАПН України, 1995.

3. Ганопольський О.Р. Первісна профе-

сійна підготовка в межах середньої загаль-ноосвітньої школи України в період 1943—1958 років // Проблеми освіти: Наук.-метод.зб. / Кол. авт. — К.: Наук.-метод. центр вищ.освіти, 2001. — Вип. 23. — С. 120—125.

4. Гафурова Н.В., Лях В.И. Разработкаи реализация предпрофильного образованияв рамках сетевой модели «школа—вуз» //Школьные технологии. — 2005. — № 5. —С. 94—104.

5. Кінах А. Стан і перспективи профе-сійного розвитку трудового потенціалу Ук-раїни // Професійно-технічна освіта. — 2005.— № 3. – С. 2—7.

6. Коротов В.М., Гордий Л.Ю., Жу-ков В.В. Методика воспитательной работы:Учеб. пособие для студ. педучилищ / Под ред.В.М. Коротова. — М.: Просвещение, 1990.— 175 с.

7. Янцур М. Професійна орієнтація учнівосновної школи у процесі трудового навчан-ня // Трудова підготовка в закладах освіти.— 2002. — № 3. — С. 17—22.

82

КОЖНА людина прагне бутиздоровою, почуватися в без-

пеці й досягти успіху у своєму житті.Але на шляху до цього чимало пере-пон. Серед них ті, що не залежать віднашої волі (спадковість, екологічніпроблеми, соціальні катаклізми, епі-демії), і ті, які ми створюємо собі самі.

З іншого боку, сучасний світ ста-вить перед людиною нові викликий завдання, упоратися з якими безналежної підготовки непросто. Алебез допомоги дорослих дитині,підлітку не впоратися з проблемами,які оточують молодь сьогодні.

А коли експерти оцінюють станздоров’я дітей та молоді в державі якзагрозу національної безпеки, то вжеосвіта ніяк не може залишатися ос-торонь. Тому, що тільки навчальні зак-лади держави мають на сьогодні здо-ровий потенціал, методологічну ос-нову, знання, щоб допомогти молодівижити в цей складний час, є досвід,який допоможе навчити дитину, якзберегти своє здоров’я, як адаптува-тися в суспільство, як запобігти не-гативних звичок.

В умовах розбудови українськоїдержави однією з найбільш важли-вих проблем є проблема вихованняздорового підростаючого покоління.Вирішення цієї проблеми вимагає

Ó ÔÎÐÌÓÂÀÍͲÊÎÌÏÅÒÅÍÒÍÎÃÎÑÒÀÂËÅÍÍßÄÎ ÂËÀÑÍÎÃÎÇÄÎÐÎÂ’ß

Гапоненкова Н. В.Закон «Про освіту». У 90-х роках вве-дено новий предмет «Охорона жит-тя і здоров’я дітей», потім інтегрова-ний курс «Основи валеології і медич-них знань». Нарешті на сьогодні мимаємо предмет «Основи здоров’я».

Національна Доктрина УкраїниХХІ сторіччя підтвердила, що в дер-жаві одним з пріоритетних на-прямків є робота з покращення кри-тичного стану здоров’я майбутньо-го покоління нації.

Чому ж така увага за останні рокиприділяється цьому питанню?1. Тому, що поширюються шкільніхвороби. 2. Тому, що негативні яви-ща, які пагубно впливають на осо-бистість, заполонили молодіжнесередовище.

Уряд України дав дорученняМіністерству освіти і науки Украї-ни разом з Міністерством Україниу справах сім’ї, молоді та спорту,Міністерством охорони здоров’яУкраїни внести протягом 2006 рокузміни до підручників учнів загаль-ноосвітніх навчальних закладівщодо формування здорового спо-собу життя, профілактики ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму,удосконалити відповідні навчальніпрограми.

ЧОМУ САМЕ ШКОЛА? [7, с. 12]Школа є ідеальним середовищем

для впровадження профілактичнихі розвивальних програм. Тут існуютьнайкращі можливості для здійснен-

83

ня масового, ефективного та превентивноговпливу.

— Масовість. Школа охоплює більшістьдітей віком до 18 років. Це той період життя,коли формується самоідентичність людини, їїособиста система цінностей, погляди й пере-конання.

— Ефективність. Школа – це місце, деучні і вчителі проводять разом багато часу.Це уможливлює поєднання навчального про-цесу з виховним. Упровадження високоякі-сних профілактичних програм полегшує цезавдання.

— Превентивність. Навчальні програ-ми дають змогу ретельно спланувати йздійснити вплив ще до того, як у житті моло-дої людини виникнуть реальні ризики й про-блеми. Орієнтація на зону найближчого роз-витку уможливлює своєчасне формуваннясоціально-психологічних компетентностей такультури здоров’я особистості.

Педагогічний колектив ЗОШ № 22 вважає,що найбільш сприятливі умови для вирішен-

ня цієї проблеми створює «Школа сприянняздоров’ю». Одним з важливих етапів реалі-зації Програми «Школи сприяння здоров’ю»є підготовка кадрів. Навчання педагогів шко-ли проводили вчені Луганського національ-ного педагогічного університету імені ТарасаШевченка — кандидат педагогічних наук, до-цент Недайнова Т. Б. та доктор педагогічнихнаук Горащук В. П.

У рамках Угоди про співпрацю з ЛНПУвченими Центру інноваційних педагогічнихтехнологій було розроблено нормативно-пра-вову базу, зокрема Статут школи та Концеп-цію розвитку школи, у якій зазначено теоре-тико-методологічну основу, головні завданняшколи, структуру, зміст та організація навчаль-но-виховного процесу.

Розроблена модель випускника та ета-пи реалізації Концепції. Педагогічний ко-лектив школи працює згідно з Положеннямпро «Школу сприяння здоров’ю» та Ста-туту школи.Інноваційність діяльності «Школи спри-

84

яння здоров’ю» полягає в поширені функціїшколи, їх інтегрованості:

Навчання: вивчення комп’ютерної грамот-ності з 2 класу, відкриття допрофільних класівта класів з хіміко-біологічним профілем,міжшкільні факультативи, поширення науко-во-дослідницької роботи учнів у рамках МАН.

Лікувально-оздоровча: масаж, заняттяЛФК, фітотерапія, робота зі спецгрупами,психокорекція, відкриття філії міської Дитячоїспортивної школи , спортивні секції.

Виховання громадянина: традиційні святашколи, система правового виховання, робо-та філії міської музичної школи, гуртки (вокаль-ний, народні промисли), клуби («Вибір»,«Ліра», «Краса, мода, здоров’я») поширеннязмістовності основних напрямків вихован-ня учнів. Основними напрямками вихован-ня є соціальне виховання, правове, духовне,фізичне, інтелектуальне. За кожним напрям-ком закріплено куратора з числа вчителів. Ушколі діють дитячі організації самоврядуван-ня: «Барвінок» (1—4 кл.), «Райдуга» (5—8 кл.),«Юність» (9—11кл).

Діяльність «Школи сприяння здоров’я»розділяється на 4 структурних підрозділи:

— науково-методична робота;— просвітницько-профілактична робота;— діагностична робота;— реабілітація та корекція (опорно-рухова

система, корекція зору).Ученими факультету фізичної реабілітації

Донецького ДІЗФВіС розроблено діагнос-тичні, рекреаційні, реабілітаційні програмищодо фізичної й психічної корекції учнів.

Сьогодні традиційні шляхи формуванняздорового способу життя, які ґрунтуються напримусі, моралізаторстві, вербальному впли-вові, не справдили надій. Тому постала по-треба в пошуку альтернативного шляху. Осьчому наш педколектив упроваджує матеріаливчених Хортицького навчально-реабілітацій-ного центру, які пропонують розглянути тарозв’язати проблему формування здоровогоспособу життя учнів у контексті встановлен-ня та розвитку життєстійкості, життєвої ком-петентності особистості.

Здоровий спосіб життя – це комплексстійких компетентностей (здатностей), необ-хідних для збереження, відновлення по-ліпшення здоров’я людини.

Здоровий спосіб життя – це необхіднийпоказник життєвої компетентності, запорукажиттєстійкості особистості організму людини.

Підтримання здорового способу життяпередбачає наявність системи відповіднихкомпетенцій. Ці компетенції забезпечуютьфункціювання важливих складових здорово-го способу життя, є необхідними передумо-вами життєстійкості особистості.

Протягом 3-х років колектив школи пра-цює над формуванням головних компетенційздорового способу життя :

1.Дотримання морально-гігієнічних норм.2.Виконання заходів особистої гігієни та

психогігієни.3. Раціональний режим харчування.4.Активний руховий режим.5. Раціональна організація діяльності та

дозвілля.6.Опір шкідливим звичкам.

Головна мета – досягти«Зірки здоров’я» [8, с. 36]

Для реалізації такого завдання було створе-но координаційну раду, сплановано роботуструктурних підрозділів, у яких задіяні заступ-

Емоційне благополуччя: Реакція на події

Як справляється з невдачами та стресами

Фізичне благополуччя: вправи, Харчування, гігієна, відпочинок

Соціальне благополуччя: Взаємодія з іншими людьми

Інтелектуальне благополуччя: здатність вчитися і застосовувати знання Духовне благополуччя: цінності, сенс, мета життя

Зірка здоров’я

85

ники директора з навчально-виховної роботи(валеологізація НВР), заступник директора звиховної роботи, учителі фізичної культури,практичний психолог та медслужба школи.

Значна роль у вихованні підлітків та мо-лоді, їх адаптації належить класним керівни-кам, учителю валеології, тренерам з форму-вання здорового способу життя черезздійснення позакласної діяльності.

Валеолог школи Г. І. Овчинникова керуєтакими етапами роботи:

1.Діагностика первинних валеологічнихзнань.

2.Валеологічний всеобуч.3.Діагностика (допомагають спеціалісти):— соматична (класний керівник),— клінічна (медпрацівники),— фізична (учитель фізичної культури),— психічна (практичний психолог).4.Корекційні заходи.Одним із завдань валеолога є навчання

розпізнавати «третій» стан, навчитися йогоусувати. Цьому будуть допомагати конкретнізнання, уміння та навички різноманітних оз-доровчих технологій, якими учень оволодієпри розробці індивідуальної оздоровчої сис-теми (ІОС).

Для створення індивідуальної оздоровчоїсистеми передує велика робота. Своїм учнямпропонуємо рекомендації при складанні інди-відуальної оздоровчої системи, які пропону-ють учені Інституту фізичного виховання іспорту Луганського національного педагогі-чного університету імені Тараса Шевченка,зокрема доктор педагогічних наук, професорГоращук В. П.

1.Необхідно розробляти свою систему, по-радившись з учителем валеології та лікарем.

2.При створенні ІОС:— спиратися тільки на наукові знання про

людину та природу;— урахувати, що здоров’я людини має ду-

ховний, психологічний, фізичний аспекти;— урахувати особливість свого організму,

свій вік.3. Режим навчання, відпочинку, сну, хар-

чування необхідно складати з урахуваннямбіоритму людини.

Якщо учень уміє скласти індивідуальну оз-доровчу систему, то це вже є гарним показ-ником компетентного ставлення до свого здо-ров’я. Як підсумок роботи з навчання — учнішколи обмінювались досвідом щодо створен-ня ІОС на обласній науково-практичній кон-ференції у м. Курахово Донецької області.

Сьогодні школа навчає учнів, як вести здо-ровий і продуктивний спосіб життя, як бутигідним громадянином, як у майбутньому ста-ти конкурентоспроможним на ринку праці. Зцією метою створюється сприятливе сере-довище для здоров’я й гармонійного розвит-ку учнів, у якому вони почуватимуться без-печно й комфортно, отримають необхідну до-помогу й високоякісну освіту.

Навчання здорового способу життя (ЗСЖ)і безпеки життєдіяльності (БЖ) доцільно ба-зувати на конкретних діях, а не на абстракт-них закликах. Але й цього недостатньо. Зна-ти, як слід поводитися, не означає погоджу-ватися з цим і реалізовувати у своєму житті.Тому особливостями навчання здоров’я й без-пеки життєдіяльності є здійснення комплекс-ного, передусім виховного впливу на дитину,цілеспрямоване формування її ідентичності,цінностей та переконань.

Отже, головне завдання ЗСЖ і БЖ – ство-рення умов для набуття учням знань, прак-тичних умінь і ставлень, які сприяють свідо-мому вибору здорової й безпечної поведінки,а також наміру дотримуватись такої поведін-ки у своєму житті.

Ось чому саме в школі сьогодні пропо-нується впровадження міжнародних програм,які застосовуються в позакласний час.

У школі поширена діяльність учителів —регіональних тренерів. Н. А. Шевченко – ре-гіональний тренер Програми Міністерства ос-віти і науки України (ПРООН/ЮНЕЙДС)сприяння просвітницькій роботі «Рівний-рівному» серед молоді України щодо здоро-вого способу життя, проводить активну ро-боту щодо впровадження Програми в місті.

Нею проведено низку заходів ефектив-ного використання інтерактивних методів у

86

навчально-виховному процесі. Реалізуєтьсяпрограма підготовки підлітків-інструкторів.

Протягом 2004—2006 років у школі впро-ваджуються міжнародні проекти «Розвитокжиттєвих навичок» та «Школа проти СНІДу»(виконавець – громадська організація «Дитя-чий фонд» «Здоров’я через освіту»).

ПРОГРАМА «LIFE SKILLS TRAINING»LIFE SKILLS – дослівний переклад з англ.

– життєві навички [7, с. 44].Життєві навички – це низка компетент-

ностей, які допомагають людині жити в гар-монії зі своїм внутрішнім світом і будувати про-дуктивні відносини із зовнішнім оточенням.Вони сприяють формуванню гармонійно роз-виненої особистості, її кращій соціальній адап-тації, інтелектуальному й емоційному благо-получчю, позитивній і здоровій поведінці.Тому їх ще називають життєвими навичками,сприятливими для здоров’я.

Навчання життєвих навичок є необхіднимелементом високоякісної освіти.

Метод розвитку ЖН реалізує концепціюособистісно орієнтованого навчання й вихо-вання.

Цей метод спрямовується на задоволенняприродних потреб дітей, підлітків і молоді.Навчання здійснюється на ситуаціях, близь-ких до реального життя дітей і молоді, з ура-хуванням їх потреб і проблем.

Перевага надається інтерактивним, а неінформативним формам навчання; останні досіпереважають у школі і є, безумовно, корисни-ми, але не здатні повністю забезпечити зміниу ставленнях і поведінці учнів. На відміну відзвичайних уроків, коли вчитель переважноговорить, а учні слухають, широко застосо-вуються тренінги, які передбачають активнуучасть кожного, творчу співпрацю учнів міжсобою і з учителем.

Таким чином, усі новітні форми та мето-ди, які використовують педагоги, підпорядко-вані одному: формуванню загальної культуриособистості. А якщо людина часто хворіє, маєшкідливі звички, часто буває роздратованою,некомфортно почуває себе в оточенні – це оз-начає, що в людини низький рівень культуриздоров’я.

Реалізація Програми «Школи сприянняздоров’ю» згуртувала шкільний колективспільною ідеєю, дала можливість зростаннюавторитету школи в місті. Програма підвищуєпрацездатність школярів. Протягом двох(2004—2005, 2005—2006) навч. років школане закривається на карантин з грипу, змен-шилася кількість застудних захворювань на16%. У зв’язку з цим зменшилась кількістьпропусків занять через хворобу.

Позитивна мотивація бути здоровим, культздоров’я – це елемент культури здоров’я, якимповинна володіти сучасна людина. Саметому вся система роботи „Школи сприянняздоров’ю» цілеспрямовано працює над фор-муванням високого рівня культури здоров’яшколярів. А компетентне ставлення до влас-ного здоров’я є найважливою її складовою.

Література1. Національна доктрина розвитку осві-

ти. – Указ Президента України від 17 квітня2002 р. — № 347/2002.

2. Концепція формування позитивноїмотивації на здоровий спосіб життя. – Х.:Торсінг плюс, 2005. – 560 с.

3. Національна програма вихованнядітей та учнівської молоді в Україні. – Х.:Торсінг плюс, 2005. – 560 с.

4. Мохная Н. Н. Валеология. – Ростов-н/Д.:Феникс, 2004. – 256 с.

5. Твоє життя – твій вибір / Федоренко Т. Є.,Сомова І. Г., Зимовець Н. В., Лещу Н. О. –К.: Міленіум, 2002. – 164 с.

6. Методика освіти «Рівний—рівному»/ Лещу Н., Зимівець Н., Авельцев А. Т., Ков-ганич Г., Мірошниченко Т., Руда О. – К.:Міленіум, 2002. — 132 с.

7. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С.Основи здоров’я: Посібник для вчителя. – К.:Алатон, 2005. — 264 с.

8. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С.Школа проти СНІДу. Профілактика ризико-ваної поведінки: Посібник для вчителя. – К.:Алатон, 2005. — 256 с.

87

ПРОБЛЕМА методів на-вчання пройшла тривалий

шлях пошуків, розробок, удоскона-лень. Їй присвячено чисельні фун-даментальні дослідження таких відо-мих дидактиків, як А.А. Алєксюк,Ю .К . Бабанський , Г.Ващенко,Б .П . Єсипов , М .О . Данилова ,Є.Я. Голант, М.М. Левіна, І.Я. Лер-ненр, М.І. Махмутов, М.М. Скаткін,І.Т. Огородніков, В.Ф. Паламарчук,І.В. Харламов та ін. Особлива увагапитанням методів навчання та ме-тодичних прийомів приділялася фа-хівцями з методик викладання окре-мих предметів (М.М. Верзілін,Є.І. Перовський, Б.Е. Райков,М.К. Гончаров та ін.).

Виокремлення андрагогіки як са-мостійної галузі педагогічної науки,що являє собою комплекс теоретич-них знань про навчання дорослих уконтексті неперервної освіти, актуа-лізувало проблему методів навчан-ня, технологій освіти дорослих(Є.С. Барбіна, С.І. Змєйов, І.О. Ко-лєснікова, З.Н. Курлянд, Є.П. Тонко-нога та ін.).

Метою статті є виявлення,аналіз та розкриття методичних ідейосвіти дорослих, які з успіхом упро-ваджувалися в просвітницько-педа-гогічній діяльності Христини Дани-

ÌÅÒÎÄÈ×Ͳ ²Äů ÎѲÒÈ

лівни Алчевської, осмислення їх уконтексті сучасних проблем теорії тапрактики андрагогіки в Україні.

Х.Д. Алчевська, як добре відомо,увійшла в культурну спадщину нашоїдержави як прогресивний діяч, якавсе своє життя присвятила про-світницькій діяльності на благо ук-раїнського народу. Її ім’я було відо-мим далеко за межами нашої Бать-ківщини, і, перш за все, його пов’я-зували з відкриттям Харківської не-дільної школи. Приватні (недільні)школи, що відкривалися для дорос-лих, комплектувалися як досвідчени-ми педагогами, так і добровільнимивчителями-початківцями, які пра-цювали на безоплатній основі. Їхоб’єднували благородні ідеї про-світництва широких мас простихлюдей з різним матеріальним дос-татком. Недільна школи Алчевськоїне були винятком. Широковідоміписьменники, прогресивні діячікультури вітали відкриття недільноїшколи для робітників та селян. Тру-довий народ прагнув навчатися втакій школі. Один із сучасників Хри-стини Данилівни – Д. Міллер —справедливо зауважував, що хар–ків’яни пишаються школою Ал-чевської як єдиною у своєму роді навсю Росію. З великою повагою став-ляться до її благодійної просвітниць-кої діяльності. „Та ніхто, звичайно,так не цінить значення школи, як ті

дорослих у педагогічній спадщиніÕ. Ä. Àë÷åâñüêî¿Õ. Ä. Àë÷åâñüêî¿

ÌÅÒÎÄÈ×Ͳ ²Äů ÎѲÒÈ

Олексієнко О. Г.

88

нижчі верстви населення, для яких і існує цяшкола» [4, с. 235].

Із зростанням мережі недільних шкіл,збільшенням чисельності вчителів, які працю-вали в таких школах, усе гостріше відчувала-ся необхідність у ширшому та систематично-му обміні досвідом з питань освіти дорослих,у розповсюдженні ефективних форм і методіввикладання, цілеспрямованій пропаганді ідейцих навчальних закладів. Просвітницькадіяльність школи Х.Д. Алчевської, педагогіч-ного колективу, що нею очолювався, перекон-ливо доводить, що визначальним чинникомуспішності навчально-виховного процесу ви-являється особистість педагога та його впливна свідомість, почуття, переконання, світоглядучнів. Важливим засобом досягнення ефек-тивності в навчально-виховній діяльності ви-ступають також навчальні посібники та роз-роблені педагогічним колективом методикинавчання дорослих.

Наприкінці ХІХ століття Харківська при-ватна жіноча школа Х.Д. Алчевської починаєпривертати увагу педагогічної громадськостісвоєю інноваційною на той час постановкоюсправи. Школу відвідують видатні педагоги,у пресі з’являються захоплені відгуки. Перше,що вражало в цій школі, — колектив учите-льок-ентузіасток, пристрасно відданих своїйсправі, а також натхненний організатор цьо-го колективу – чудовий педагог ХристинаДанилівна Алчевська. Вона була педагогом запокликанням. Працювала з натхненням, зав-жди перебувала в пошуку нових шляхів на-вчання, творчих рішень складних питаньорганізації навчально-виховного процесу вшколі. Педагогічний талант та майстерністьХ.Д. Алчевської проявлялися повною міроюу вмінні організувати навчання дорослих лю-дей за умови, коли, по-перше, навчальний рікналічує не сотні навчальних днів, а лише де-сятки, по-друге, куди приходять стомлені важ-кою працею дорослі люди.

На високу оцінку заслуговує той факт, щоХ.Д. Алчевська розуміє роль школи значноширше як соціокультурний осередок, не об-межуючи заняття зі слухачами лише навчан-ням грамоти. У недільній школі Алчевськоївикладалися такі дисципліни, як історія, гео-графія, природознавство, проводилися занят-тя з російської літератур, хорового співу. Учніколективно відвідували театри й обговорю-вали вистави. Великого виховного значенняХ.Д. Алчевська надавала шкільним святам, яківлаштовувались на честь видатних пись-менників. Лекція про життя й діяльність пись-менника супроводжувалася читанням уривківз його творів, хоровим співом, виступом зап-рошених співаків і музикантів.

Такі вечори давали можливість Х.Д. Ал-чевській вийти далеко за межі шкільних про-грам, знайомити учнів з творчістю письмен-ників революціонерів-демократів та приви-вати любов до їх творчості. Так, наприклад,шкільний вечір, присвячений 50-річчю з днясмерті Т.Г. Шевченка, проходив після вели-кого вечора, організованого в міському театрі.Х.Д. Алчевська пише: «Чарівність цього свя-та сильніше діяла на душу і значно піднімаланастрій. Оратор був той же, але перед нимбула не звичайна аудиторія, а жінки, дівчата іпідлітки з народу, з того самого народу, з яко-го вийшов геніальний поет» [3, с. 214].

Х.Д. Алчевська надавала величезного зна-чення колективній думці, колективній творчійпраці. Сучасники захоплювалися педагогіч-ними зборами вчительок школи. На ці збориприходило багато видатних педагогів. Тутвідбувався вільний обмін думками, розгора-лися дискусії, творчо вирішувалися складніпитання виховання й навчання в недільнійшколі. Здійснювався пошук нових шляхів удос-коналення просвітницько-педагогічної діяль-ності. Саме можливість творчої роботи, ро-боти до душі, у колективі однодумців приваб-лювала в школу Х.Д. Алчевської педагогічні

89

кадри. За 50 років педагогічної діяльностіХ.Д. Алчевської більше тисячі вчительок пра-цювало в її школі. Багато хто з них учителю-вали впродовж багатьох років.

На той час, як і сьогодні, одним із засобівобміну педагогічним досвідом та контролюнауково-методичного рівня занять було про-ведення відкритих уроків. У Х.Д. Алчевськоїбув свій погляд на їхню організацію. Вона нехотіла робити з відвідувачів пасивних слухачів,а намагалася перетворити їх у дійових осібуроку, щоб вони в активній формі переймалидосвід колег [5, с. 31].

Христина Данилівна веде обширну корес-понденцію, відповідає на різні питання пророботу школи, посилає різні матеріали на до-помогу тим, хто має намір організувати не-дільну школу. Поступово в неї складаєтьсяцілісний комплект матеріалів: інструкції пропорядок клопотання про дозвіл на відкриттяшколи, про внутрішню організацію роботишколи, кошториси на її утримання, програми,форми звітів, зразки ведення журналів для за-пису учнів і ходу викладання, іноді цілі бібліо-теки. Такі комплекти матеріалів, що одержа-ли назву «порцій», X.Д. Алчевська розсилалау всі кінці Росії, супроводжуючи їх своїми по-радами. Завдяки цьому школа Алчевської стаєметодичним центром для всіх недільних шкілРосії [2, с. 28].

Багато вчительок, які працювали в школіX.Д. Алчевської, ставали гарячими пропа-гандистами її справи. А коли доля закидала їхдалеко від Харкова, нерідко самі організову-вали подібні школи.

Х.Д. Алчевська була не лише прекраснимметодистом, організатором, а й пропаганди-стом педагогічної доцільності недільних шкіл.Участь у виставках: Московських у 1895 і 1896 рр.,Нижньогородській і двох Харківських; за кор-доном – у двох Паризьких (у 1890 і 1900 рр.),Чиказькій, Антверпенській і Брюссельській –

зробила ім’я Х.Д. Алчевській відомим нетільки в Росії, але й далеко за її межами.

Так виникає цілий рух у галузі освіти тру-дового народу, що безпосередньо пов’язанийз ім’ям X.Д. Алчевської. Цей рух на п’ятдеся-тирічному ювілеї на честь X.Д. Алчевської бувназваний своєрідним «хрестовим походом»проти неписьменності й неуцтва [2, с. 27].

Відомий діяч народної освіти М.О. Вар-гунін у 1883 році спеціально приїжджав доХаркова для ознайомлення зі школою Ал-чевської та організував на її зразок на Шлис-сельбурзькому тракті в Петербурзі дві чолові-чих і одну жіночу недільні школи для фабрич-них робітників та робітниць. У 1885 році гур-ток тифліських учительок, очолюваний Кай-дановою, ознайомившись, завдяки статті С.І. Ми-ропольського з постановкою роботи в школіАлчевської, організувала недільну школу уТифлісі. У 1885 році відкрилася школа у Челя-бінську, а в 1887 році — в Одесі і в іншихмістах України. У 1900 році кількість недільнихшкіл становила сотні [2, с. 28].

У 1897 р. у журналі «Російська школа» булаопублікована вступна стаття до матеріалів«Хроніки недільних шкіл». У цій рубриці дру-кувалися матеріали, надіслані з різних не-дільних шкіл Росії, а редагувала її Х.Д. Ал-чевська. Створення цієї рубрики мало великезначення не лише в плані популяризації тарозповсюдження просвітницько-педагогічно-го досвіду, ефективних методів навчання, про-грам викладання, але й для ідейного об’єднан-ня недільних шкіл, формування демократич-ного світогляду їх учителів та учнів. Говорячипро тематику «Хроніки», Христина Данилів-на відзначала: «…ми спробуємо поступовоторкатися всіх найголовніших галузей життянедільних шкіл, повідомлять про те, що є і будестосовно них видатного і нового. Нарешті, миповідомлятимемо про недільні школи, щотільки-но відкриваються; останнім відомостямми надаємо особливо великого значення, тому

90

що це говорить про загальний розвиток спра-ви…» [4, с. 237].

«Хроніка» велася впродовж десяти років.Під її ідейним гаслом опубліковано більше 180матеріалів. Особливої методичної ваги набу-вали такі питання, як визначення мети й зав-дань недільних шкіл. В основу розв’язання цієїсуттєвої педагогічної проблеми були покладенідидактико-методичні вимоги К.Д. Ушинсько-го. Підтвердженням цього є опубліковане в«Хроніці» повідомлення «К.Д. Ушинський прозавдання недільних шкіл». У ньому наголо-шується, що для кожного викладача шкіл до-рослих невідкладно й гостро постає питання:які завдання цих шкіл, чого і як повинні на-вчати в них?

На думку К.Д. Ушинського, головним зав-данням виступає розумовий та моральнийрозвиток учнів. Навіть безграмотних він ра-див не квапитися навчати читання й письма:«Читати – це ще нічого не значить; що читатиі як розуміти прочитане – ось у чому головнаріч. Тому я раджу вам не поспішати з навчан-ням читання, а супроводжувати це читанняпостійним розумовим і етичним розвиткомучнів. Потрібно спочатку розворушити розумі серце учня, збудити в ньому жадобу знань,потребу «етичної і розумової їжі», привчитийого до цієї «їжі» – а потім уже, розгорнувшиперед ним книгу, благословити його на по-дальше, самостійне удосконалення» [6, с. 499].

Матеріали, що друкувалися в «Хроніці»,умовно можна розділити на методичні тема-тичні групи. Одну з таких груп складали про-грами та методичні вказівки до них, статті пронайбільш ефективні методи викладання. «Не-дільників» цікавили, перш за все, програмивикладання, розроблені й апробовані в пере-дових школах Росії. Саме тому в «Хроніці» йбула введена постійна рубрика «З навчальноїпрактики».

У Харківській недільній школі широкогозастосування набули такі методи викладання,

як бесіда, позакласне й пояснювальне читан-ня, що саме по собі ставило питання про роз-повсюдження та обмін досвідом. На особли-ву увагу заслуговує диференційований підхідщодо організації навчальної діяльності в підго-товчих групах, де учні працювали під керів-ництвом одного вчителя, і в 1 та 2 класах, уяких кожну дисципліну читав спеціальнийфахівець. Методичною новацією того часубула також відмова від буквоскладальногометоду в навчанні читання і перехід до широ-кого застосування більш прогресивного зву-кового методу, який розробив К.Д. Ушинсь-кий. Узагалі, кожен урок мав дарувати учнямнові знання. Учитель у дохідливій, змістовній,цікавій формі, пов’язавши новий матеріал зпопереднім, викладав його в першій половиніуроку. При цьому використовувалося найріз-номанітніше унаочнення, робилися відповіднізаписи на дошці та в зошитах. У другій час-тині уроку вчитель організовував опануваннянавчального матеріалу, його запам’ятовуван-ня, після чого починалося опитування учнівта перевірка осмисленого засвоєння матеріа-лу. Такий урок був розрахований на активнувзаємну працю вчителя та учнів і був позбав-лений елементів примусовості. При цьомужодних спеціальних домашніх завдань, окрімпозакласного читання.

На відміну від щоденних шкіл, у яких увагазосереджувалася головним чином на техніцічитання, недільні школи ставили завданняширше – за допомогою читання розвиватисвітогляд учнів. Виходячи з цього, складали-ся програми пояснювального читання так,щоб вони, по-перше, створювали певну сис-тему читання, по-друге, давали б учню комп-лекс загальноосвітніх понять.

Заслуговує на увагу й такий метод викла-дання, як бесіда. Удало дібрана тематика, ори-гінальність логічної побудови бесід, їх мето-дичний рівень діставали найвищої оцінкисеред педагогів. Кожна бесіда складалася з

91

трьох частин: 1) вступ; 2) читання твору;3) висновки. Націлюючись на головну метубесід, учитель, разом з тим, пояснював окреміпитання з теорії літератури, розповідав біо-графії письменників, розкривав сутність на-вколишніх явищ і т.п. Бесіди, як правило, бу-дувалися на питаннях і відповідях.

Спеціальним методичним підходаморганізації позакласного читання та їх реалі-зації в практичній діяльності недільних шкілприділялася особлива увага. Головне завдан-ня вчителя полягало в тому, щоб розбудитидумку учнів, викликати бажання аналізувати,спонукати глибше пізнавати навколишнє жит-тя, розширювати кругозір учнів і виховуватив них моральні якості. Надаючи великого зна-чення позакласному читанню у справі вихо-вання й навчання, група вчительок на чолі зХ.Д. Алчевською займалися вивченням попи-ту на книги серед учнів, аналізом книг, що зро-зумілі учням, з’ясовували, які думки й відчут-тя в них викликають прочитані твори. Підсум-ком цієї роботи стала колективна праця «Щочитати народу?» Матеріал цього унікальногодослідження дав можливість стверджувати,що народ тонко розуміє й цінує твори худож-ньої літератури без жодної «підробки».

«Недільники» сказали нове слово не тількив розробці методів навчання, а й у питанні ви-бору матеріалу для читання. Вони підготува-ли три випуски книги для читання «Книгадорослих», до яких були включені кращі зраз-ки світової літератури.

Ретельно апробуючи в процесі навчаннята всебічно обговорюючи на педагогічнихзборах вироблені й удосконалені форми, ме-тоди та прийоми викладання кожного конк-ретного предмета, харківські вчителі виокрем-лювали найбільш ефективні, удосконалювалиїх і впроваджували в практику.

Учителі школи творчо розвивали ідеїЯ.А. Коменського, К.Д. Ушинського, М.І. Пи-рогова про наочність навчання. У розробле-них ними навчальних програмах широко ре-комендувалися наочні посібники, необхідні

для застосування на уроках. Експонати музеюнаочних посібників школи, єдиного у своємуроді, неодноразово демонструвалися на вис-тавках, включаючи зарубіжні. Це, безумовно,відіграло позитивну роль у популяризації на-очного методу навчання.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимовизначальну роль Х.Д. Алчевської в історіїрозвитку шкіл для дорослих. Розроблені під їїкерівництвом харківськими вчителями мето-ди і прийоми позакласного читання, методи-ка проведення бесід і складання учнямивідгуків на прочитані книги, досвід створен-ня навчальних посібників, практика організаціїроботи шкільного музею, діяльність щодо ви-вчення, узагальнення та вдосконалення педа-гогічної майстерності — становить безпереч-ний інтерес для сьогодення стосовно твор-чого використання форм і методів навчаннядорослих у процесі неперервної освіти.

Перспективи цього дослідження ми по-в’язуємо з подальшим більш детальнішим ви-явленням дидактичних принципів, методів таформ реалізації педагогічних ідей в освітнійпрактиці Х.Д. Алчевської.

Література1. Педагогика: Учеб. пособие для студ.

пед. вузов и пед. колледжей / Под ред.П.И. Пидкасистого. – М., 2006. – 608 с.

2. Фридьева Н.Я. Жизнь для просвеще-ния народа. – М., 1963. — 102 с.

3. Алчевская Х.Д. Годичный отчет за1910—1911 гг. // Общее дело. — Вып ІІІ. —М., 1912.

4. Хроника воскресных школ // Русскаяшкола. – 1897. — № 2. – С. 234—237.

5. Пташний О.Д. Питання контролю на-вчально-пізнавальної діяльності в школіХ.Д. Алчевської //Педагогіка та психологія. –2000. – Вип. 16. – С. 117—121.

6. Ушинський К.Д. Три елементи шко-ли // Твори: В 6 т. – К., 1954. – Т.2. – С. 499—500.

92

ВІТЧИЗНЯНА література кінця ХХ –початку ХХІ століття – це творчість

тисяч поетів, прозаїків, драматургів, перекла-дачів, критиків. Проте в поле зору науковцівпотрапляють далеко не всі літератори, доро-бок яких вимагає ретельної уваги. Саме цимзумовлена актуальність цього дослідження,присвяченого 70-річчю від дня народженняукраїнського письменника Ярослава Мико-лайовича Кремінського, що вже понад чоти-ри десятиліття присутній у національномулітературному просторі.

Його творчість, не дивлячись на офіційневизнання (членство в Національній спілціписьменників України), не часто привертаєдо себе увагу дослідників. Кількість науковихпраць і критичних відгуків про нього невели-ка. У цьому зв’язку можна згадати рецензіїукраїнського письменника та видавця Мико-ли Малахути «Під високим небом» [1]; «Дже-рело біля рідного кореня» [2], «Буття людсь-кого барви суголосні» [3]; «У сяйві вічнозеле-ної любові» [4]; «Дорога до хрещеної матері»[5]; письменника Івана Низового «Слово, щозігріває і наснажує» [6]; науковця, професораТаврійського національного університетуімені В.І. Вернадського Євгена Регушевсько-го «Поетичне слово нашого земляка» [7];«Нова зустріч з поетом» [8], низку науковихпраць автора цих рядків [9—18], розвідкиЮ. Біловол [19; 20]. Можливо, те, що досі протворчість Ярослава Кремінського написанодосить мало, є результатом надмірної скром-ності та вродженої делікатності поета, якийніколи не прагнув зайвий раз з’явитися на те-

леекрані чи організувати гучну презентаціючергової книжки.

На небосхилі сучасної української літера-тури голос Ярослава Кремінського, наділеноговродженою душевною тонкістю, делікатністюй глибиною, – негучний, однак по-своємусвоєрідний і чистий, лунає вже не першийдесяток літ, спочатку в різних альманахах, ко-лективних збірках, журналах, на радіо, а потімі з власних книжок, кількість яких уже набли-зилася до двох десятків. Ще 1976 року поетстав переможцем літературного конкурсу «Ан-тологія одного вірша», який проводила тодігазета «Молодь України». А через рік столич-не видавництво «Молодь» видало його пер-шу поетичну збірку «Прозорість». Наступназбірка з’явилася лише через 12 років – «Жит-тя не матиме зупинок» (Донецьк, Донбас,1989). У 90-і роки вийшло кілька книжок цьогоавтора: «Літепло», 1994; «Сумної осені виш-няк», 1995 (у Новоайдарі); «Здрастуй, діду»,1995; «Вічнозелена любов», 1996; «Хрещенамати», 1998 (у Луганську).

Початок третього тисячоліття дав новікнижки Ярослава Кремінського, що друкува-лися в різних луганських видавництвах, – пер-шу прозову працю «Щоб не змерзли троян-ди» (2001), збірки віршів «Вклоняюся, схиля-юся, клонюся» (2000), «Великий Луг Григо-рія Сковороди» (2001), «Хребет» (2002), «Ска-зати людям виникла потреба» (2002). Остан-ня збірка – вибрані поезії – надрукована вм. Хмельницькому, на батьківщині письмен-ника. Інша збірка – «Дві руки» (2003) побачи-ла світ у Сімферополі, місті студентськоїюності поета. У Луганську були надрукованізбірки «Розуму Спас і науки» (2003), «Прозе-лень, прозорінь, просинь» (2004), «Сто див»(2005), книжки драматургії письменника

Галич О. А.

93

«Мандрівочка пахне» (2005), «Цудик» (2006).Остання книжка автора – «Кінгір» (2007) з’я-вилася друком зовсім недавно.

Як науковець Ярослав Кремінський напи-сав понад 200 праць, серед яких виділяєтьсямонографія «Післяпологові гнійно-запальнізахворювання (патогенез, прогнозування,профілактика, лікування та реабілітація)»(2003). Важливою у творчому доробку Кре-мінського-лікаря є праця «Методичні розроб-ки практичних занять для лікарів-курсантівпередатестаційного циклу», написана успівавторстві (2003). Наукові статті ЯрославаКремінського можна прочитати в різних фа-хових лікарських виданнях, зокрема журналах«Акушерство и гинекология» (Російська Фе-дерація), «Педіатрія, акушерство та гінеколо-гія» (Київ), «Здоровье женщины» (Київ), «Ме-дико-соціальні проблеми сім’ї», «Українськийжурнал екстремальної медицини ім. Г.О. Мо-жаєва», «Проблемы, достижения и перспек-тивы развития медико-биологических наук ипрактического здравохранения», матеріалахреспубліканських з’їздів та пленумів акушерів-гінекологів та інших. Ярослав Кремінський –автор одного патенту на винахід.

Майбутній поет, лікар, учений народивсяв селі Маначині Волочиського району наХмельниччині. Це сталося 10 жовтня 1937року. Тоді ця область називалася Кам’янець-Подільською. Батьки – Тетяна Ісаківна та Ми-кола Улянович – були колгоспниками. Матинародилася в с. Маначині 1907 року. Батькобув старшим, він народився в сусідньому селіБальківці 1898 року. Через багато часу в авто-біографічній повісті «Хвилі Грабарки» Ярос-лав Кремінський напише: «Крім того, що бать-ко працював у городній бригаді їздовим, вінще грав на скрипці. Всі весілля, родини тахрестини не обходилися без батькової скрип-ки» [21, с. 9]. Мати «гарно співала українсь-ких пісень» [21, с. 12], була дбайливою гос-подаркою. Мабуть, лише завдяки їй сім’я (п’я-теро дітей!), що залишилася без годувальни-ка під час війни (батько загинув від бомби у

власній хаті), вижила. У пам’яті поета, як спо-гад про своє сирітське дитинство, назавждивідклався смак «у грубці печеного буряка», щоздавався тоді йому «смачнішим від банана, ана-наса» («Повоєнні ласощі») [22, с. 12].

У тяжкі повоєнні роки Ярослав Кремінсь-кий навчався спершу в семирічній Мана-чинській, а згодом – Курилівській середнійшколі на Хмельниччині. Ходити доводилося ів сніг, і в негоду за п’ять кілометрів пішки. Тягадо знань була такою, що не дозволяла йомупрогулювати навчання. По закінченні школихлопець став студентом Кримського медич-ного інституту, який у ті роки носив ім’я Й.В. Ста-ліна. Під час навчання в нього став виявлятисебе поетичний хист, розвитку якого сприявучений і письменник, професор АнатолійМілявський, що керував літературним об-’єднанням у Сімферополі. Заохочували долітературної творчості майбутнього лікаря та-кож спершу дитячий письменник ВолодимирОрлов, а пізніше відомий український поетАбрам Кацнельсон. Після закінчення медич-ного інституту в 1963 році Ярослав Кремінсь-кий отримав кваліфікацію лікаря, працював наПоділлі (був головним лікарем Купільськоїдільничої лікарні, лікарем акушером-гінеколо-гом у Волочиській районній лікарні). У Тер-нопільському медичному інституті закінчивклінічну ординатуру. Потім працював завіду-вачем гінекологічного (згодом – пологового)відділення Євпаторійського пологового бу-динку в Криму. 1971 року захистив канди-датську дисертацію, є автором багатьох нау-кових праць з медицини. Його науковими ке-рівниками були знані в медицині вчені про-фесори М.О. Шилко та М.С. Бакшеєв. Ярос-лав Кремінський шість років працював асис-тентом на кафедрі акушерства та гінекологіїлікувального факультету Одеського медично-го університету.

Уже багато літ він мешкає й працює в Лу-ганську, спершу з 1978 року доцентом, а ос-таннім часом – професором державного ме-дичного університету на кафедрі акушерства,

94

гінекології та перинатології. Ця кафедра, щознаходиться на факультеті післядипломної ос-віти, займається навчанням лікарів-курсантівта лікарів-інтернів. Ярослав Кремінський та-кож є куратором пологового відділення Лу-ганської обласної клінічної лікарні. На йогоплечі випадає ургентна, невідкладна медич-на допомога в обласній лікарні та по областіпротягом доби. Він виконує складні операціївагітних та хворих, робить обходи у полого-вому та гінекологічному відділеннях. 2003 рокув Київському національному медичному уні-верситеті імені О.О. Богомольця ЯрославМиколайович Кремінський захистив док-торську дисертацію. На кафедрі він відповідаєза наукову роботу. З 1995 року є членом На-ціональної спілки письменників України. Ба-гато років Ярослав Миколайович веде твор-чий семінар на спеціальності «Літературнатворчість» у Луганському національному пе-дагогічному університеті імені Тараса Шевчен-ка. Спілкування з обдарованою молоддю при-мушує його завжди бути в гарній поетичнійформі, можливо, що саме це додатково сти-мулює його творчу діяльність, надихає на ху-дожні експерименти, у результаті народжу-ються нові й нові вірші, пишуться новели таоповідання, музичні п’єси, твори для дітей.

Серед взірців у поезії, на яких він хотів бирівнятися, Ярослав Кремінський називає кла-сиків вітчизняного красного письменства ос-танніх двох століть Тараса Шевченка, ВасиляСимоненка, а ще Павла Тичину та Ліну Кос-тенко. У світовій літературі найбільше вражен-ня на нього справили Марина Цвєтаєва,Анна Ахматова, Поль Елюар, японські поети.

Оскільки Ярослав Кремінський в останніроки захоплюється драматургією, у цій праціосновний акцент зроблено на останнійкнижці драм «Кінгір», що складається з п’ятип’єс: «Квіти – мої діти», «Джерела Білої ріки»,«Кінгір», «Я полюбив страждання», «Ясени».

Перша з них – «Квіти – мої діти» — напи-сана на документальній основі. Її сюжет ба-зується на листах народного художника Ук-

раїни Катерини Білокур і відтворює картиниїї непростого життя. Життя і творчість цієїжінки давно приваблювали Ярослава Кремі-нського, про що свідчать присвячені їй вірші.

У першій дії нового твору йдеться про те,що з дитинства дівчина мріяла стати худож-ником, але на заваді стояли батьки, які хотіли,щоб вона вийшла заміж і займалася сільськоюпрацею на землі: «Працювати на городі. Ру-бати дрова. Палити у хаті, варити обід» [23,с. 7]. Ціною погроз накласти на себе руки дівчи-на домоглася дозволу батьків учитися малю-вати самотужки, бо вона не мала освіти, а томуїї не прийняли на навчання ні в художній тех-нікум кераміки в Миргороді, ні в Київськийтеатральний технікум. «Буду сама вчитись ма-лювати» [23, с. 15], – твердо заявляє героїня.На слова подруги Дарини, що треба ще й хо-дити на працю в колгосп, Катерина відпові-ла: «А я буду вночі город копати, а вдень ма-лювати» [23, с.16].

У другій дії мова йде про те, що завдякивідомій київській актрисі Оксані Петрусен-ко, яка познайомила Катерину з Павлом Ти-чиною , полтавськими митцями , до неїприйшла слава: у Полтаві, Києві, Москвіорганізовано було виставки її картин. З Ка-териною стали листуватися відомі худож-ники. Цінні поради в листі дав їй полтавсь-кий митець Матвій Донцов: «... Я раджу вамурізноманітнювати свої сюжети, аби вашікартини були і поетичніші, і фантастичнішіза композицією. І нікого не наслідуйте всюжетах, а робіть так, як підказують вамчуття і любов до квітів – ореолу природи,бо ваші майстерність і спосіб живописноготонування неперевершені» [23, с.18].

Картини сільської художниці стали купу-вати музеї. Однак моральний клімат у родині,де всім заправляла дружина Катерининогобрата Гриця Христя, був несприятливий дляжиття і творчої праці. Христя, замучена тяж-кою сільською працею, обтяжена п’ятьма ма-лими дітьми, не розуміла Катерину, не вва-жала її малювання за працю: «Я тут працюю,

95

я утримую господарство. Ночі не сплю, бо дітидрібні... Перу, шию, латаю... А вона малює. Недождешся того, щоб нічого тобі не робити...Підеш ще у берег, нарубаєш дров» [23, с. 22].

Від родинної незгоди Катерина рятувала-ся на природі: «То хоч і незгода яка у хаті, іплакати почну, та вийду надвір, а небо синє-синє, і білі легесенькі хмарки, як ті лебеді пли-вуть, – та вже хоч і помалу, а пошкандибаюаж у берег, а там хоч уже й звелися соловей-ки, так ще деякі пташки подекуди бринять:горобчик зацвірінька, то зайворошок защебе-че, то десь зозуля закує, голубка заворкує. Ле-гесенько повіє вітерець – і висушить сльози зочей. А там квіточку побачу, яка тільки щорозцвіла та такими вже чудовими фарбами. Івся ця краса природи, звуків і тонів розвіваєгоре, висушує сльози – і легко становиться насерці. І я вертаюсь знов до хати, до моєї праці.І в хаті тихо, нема в ній лиха, бо Христя пішлау поле або навгород» [23, с. 24]. Внутрішніймонолог героїні образно й яскраво відтворюєстан її вразливої душі.

У третій дії перший акт відбувається наквартирі Василя Георгійовича Нагая, дирек-тора Державного музею українського декора-тивного мистецтва, де знайшла прихистокстара й тяжко хвора художниця. Вона розпо-відає друзям про свої життєві незгоди. Одинз друзів, мистецтвознавець Стефан Андрійо-вич Таранушенко, розповідає, що картиниКатерини Білокур зацікавили на виставці вПарижі самого Пабло Пікассо: «Не випадкововеликий Пабло Пікало, побачивши на міжна-родній виставці в Парижі ваші картини «ЦарКолос», «Берізка» і «Колгоспне поле», довго,мов загіпнотизований, стояв перед ними взадумі, а потім назвав вас геніальною худож-ницею і схвильовано вигукнув: «Аби в насбула такого рівня майстерності художниця, мизмусили б про неї заговорити весь світ!» [23,с. 30].

Другий акт третьої дії відтворює останнігодини життя Катерини Білокур. Автор пе-редає її біль і турботу про майбутнє у формі

видінь, де в уяві художниці постають близькіїй люди – мистецтвознавець Стефан Андрі-йович Таранушенко, завідувачка фондами Дер-жавного музею українського декоративногомистецтва Марія Андріївна Кулішова, дирек-тор Центрального будинку народної творчостіЮлія Олександрівна Білякова, художник Сте-пан Андрійович Кириченко, письменникДмитро Михайлович Косарик.

Драматургічну документалістику Яросла-ва Кремінського продовжує музична драма«Джерела Білої ріки», героями якої є подруж-жя Грінченків: Борис Грінченко і Марія Загір-ня, а також інші українські письменники ІванЛипа, Трохим Зінківський, родина Алчевсь-ких – Христина Данилівна та її діти Дмитро,Григорій, Іван, Христя. Події відбуваються вс. Олексіївка Катеринославської губернії (ниніПеревальський район Луганської області) на-прикінці ХІХ ст., де кілька років учителювавБорис Грінченко в школі, побудованій на кош-ти Алчевських.

Образ Бориса Грінченка в п’єсі ЯрославаКремінського розкривається як людини, щопрагне вірно служити своєму народу, нестийому знання, освіту рідною мовою, а підтрим-ка з боку дружини лише упевнює його в пра-вильності обраного ним шляху в житті. «Умене тепер тільки два кохання – Україна і ти»[23, с. 41], – заявляє він дружині МаріїЗагірній. Драматург у романтичному ключіпередає схвильовані слова головного героя:«Так руку ж, кохана, дай, дай руку, і вкупі мийтимем і йтимем до краю, туди, де захованещастя нашої рідної Вкраїни, а вкупі з їм і наше,коли:

Ми для роботи на світ народились,Ми для борні живемо.Руку, кохана, оддаймо життя за свою Ук-

раїну. Потопає вона у морі сліз і крові.Руку, кохана, до праці – в тій праці наше

щастя!» [23, с. 42].Проте на заваді планів Бориса Грінченка –

вчити дітей рідною мовою – стає ХристинаДанилівна Алчевська. Ярослав Кремінський

96

розкриває в другій дії п’єси сутність конфліктуміж ними. Щоб загострити проблему, авторпримушує говорити героїню російською мо-вою, що відповідає життєвій правді. Про ли-цемірство Алчевської свідчить такий її моно-лог: «Каждый раз, когда мне говорили о Ма-лороссии, когда мне приходилось заслушивать-ся украинской песней, меня охватывало какое-то особенное чувство, и я повторяю мыслен-но. «Боже мой, если бы судьба забросила меняв эту поэтическую родную мне страну!» Меч-та моя осуществилась: в 21 год, выйдя замуж,я за истого украинца, я очутилась в Харькове,в украинском кружке «Громада», во главе ко-торого стоял мой муж. Здесь я услышала чуд-ные украинские песни, услышала родную ук-раинскую речь, познакомилась с пылкимистремлениями этой идейной молодежи, же-лавшей сблизиться со своим народом, сделатьего грамотным, приобщить к цивилизованно-му миру… Со всем пылом молодости я отда-лась этому движению и с жаром принялась заизучение украинского языка. Песням научиласья быстро, и мой молодой, звучный голос ярковыделялся среди большого мужского хора. За-езжали к нам заезжие гости: Кулиш, Сторожен-ко, Рыльский из Киева и Пулюй из Галиции,профессор Потебня» [23, с. 51]. Героїня кля-неться в любові до України, її мови, фольклору(українською ж говорить лише з прислугою –«Катерино!.. А де ж квіти?.. Постав на стілквіти...» [23, с. 51]. Насправді Алчевська ро-бить все для того, щоб русифікувати Україну.Грінченко в п’єсі Ярослава Кремінського такхарактеризує її працю: «Пані Алчевська працюєдосить щиро, щоб змоскалити наш народ. Воназаводить московські школи на Вкраїні, читає тарозповсюджує московські книжки поміжукраїнським народом і доводить у своїх писан-нях, що сей народ чудово розуміє всю мос-ковську літературу по-московському» [23, с. 52].

У результаті конфлікту з Христиною Ал-чевською Борис Грінченко змушений був по-кинути с. Олексіївку, де на березі річки Білоїпройшли кілька щасливих років його життя.

Ярослав Кремінський показує, як у розмові зселянами, що шкодують з приводу від’їздуїхнього вчителя, Борис Грінченко обіцяє ніко-ли не забувати свого вчителювання: «Цейкрай буде приходити у мої сни, колисатимешовковистою ковилою, духманитиме пахучи-ми полинами і світитиме зорями – очима моїхучнів» [23, с. 64]. І як фінальний акорд шести-літньої праці подружжя Грінченків у селі Олек-сіївка звучить у виконанні місцевих селянпісня на слова Тараса Шевченка: «Реве та сто-гне Дніпр широкий...» [23, с. 65].

Наступна п’єса Ярослава Кремінського –музична трагедія «Кінгір» – також має доку-ментальну основу. Вона написана за мотива-ми спогадів колишніх радянських політв’язніві присвячена пам’яті жінок, ув’язнених у кон-центраційному таборі «Кінгір», які підняли вньому повстання і понад місяць героїчно йогообороняли (з 16 травня до 26 червня 1954року).

Трагедії передує авторський пролог, щознайомить з умовами перебування в’язнів утаборі: «Сам табір досить великий. Першазона – закрита тюрма. За нею дві зони муж-чин, за зоною мужчин – склади з продукта-ми, а далі жіноча зона: 7 бараків. Усіх арешто-ваних там було близько 10 тисяч. Сам табірбув огороджений муром до метра шириною,вверху – дріт з електрострумом» [23, с. 69].Автор широко використовує реальні докумен-ти і факти, зокрема біографічні довідки проокремих ув’язнених, наприклад: «Стец-Іван-чук Ольга народилася 1928 року в с. Марти-нівка на Рівненщині. Заарештована в школіс. Верба 11. 11. 1944 р. Суджена 17. 12. 1944 р.У м. Дубно за ст. ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР на15 років каторжних робіт, 5 років позбавлен-ня прав і 5 років заслання. Звільнена в 1954 р.Одружена з Ярославом-Петром Іванчуком(1954). Діти: Ярослав (1956), Олесь (1962).Живе в Полтаві» [23, с. 72].

Для розкриття авторського задуму авторвикористовує умовний прийом, коли «голосзгори» повідомляє біографічні довідки окре-

97

мих в’язнів концтабору, виконуючи функціюоб’єктивного наратора, всевідаючого й все-знаючого. Трагічні сповіді жінок, в’язнів ка-захського концтабору, вражають глибиноюперенесеного болю, розповіддю про цинізмвлади, що засуджувала на великі терміниув’язнення часто невинних людей. ЯрославКремінський вважає п’єсу ключовою в збірцімузичних п’єс, недаремно він зробив її назвузаголовком усієї книжки.

Документальну основу має також п’єсаЯрослава Кремінського «Я полюбив страж-дання... Архієпископ Лука (Войно-Ясенець-кий)», що за жанром є трагедією. Це твір провидатного хірурга Валентина ФеліксовичаВойно-Ясенського, який пізніше став свяще-ником. У монологах цього героя проглядають-ся сторінки його біографії. Зокрема, у першійдії він заявляє про себе таке: « ... Залишалимене в університеті служити науці. Ні, я хотівдопомагати страждаючим. А ще раніше думавстати художником, закінчив навіть художнєучилище в Києві разом з гімназією, їздив уПетербург в Академію художеств, кількамісяців навчався в Мюнхені в художній школіКнірра часто їздив у Києво-Печерську лаврумалювати колоритних богомольців, і мої ма-люнки мали успіх на місцевих виставках. Рікнавчався на юридичному факультеті. Покинув.Тільки медичний факультет мене засмоктав»[23, с. 100]. Пізніше, після захисту докторськоїдисертації Валентин Феліксович згадує,скільки разів йому разом з дружиною ГанноюВасилівною доводилось міняти місце служ-би: «Спочатку було містечко Арбатов Симбір-ської губернії, а пізніше – село Верхній Лю-баж у Курській губернії, куди стікались хворі зусіх Курської та Орловської губерній. І зновупереїзд у Фатеж, Москву, село Романівку Са-ратовської губернії. А тепер ось – ПереяславЗалеський» [23, с. 105]. Рання смерть дружи-ни, четверо малолітніх дітей, що залишилисянапівсиротами, вплинули на рішення лікарястати священиком. Це не сподобалося владі.Войно-Ясенецький був заарештований, зви-

нувачений у шпигунстві. Ярослав Кремінсь-кий переконливо показує, як його герой підтортурами демонструє силу духу, стійкістьсвоїх моральних переконань. Пізніше він зно-ву повертається до медицини, але сан свяще-ника не покидає.

Як і в попередній п’єсі, автор використо-вує апробовану знахідку – «голос згори», що єсвоєрідною розгорнутою біографічною дові-дкою: «Професор Войно-Ясенецький у 1921році був рукоположений у сан священика, а в1923 році єпископ уфимський Андрій пост-риг Войно-Ясенецького в монахи під іменемЛуки. У травні того ж 1923 року в таджиць-кому місті Пенджікенті сталося рукоположен-ня ієромонаха Луки в єпископа ташкентсько-го і туркестанського. У 1943 році Войно-Ясе-нецький брав участь у Соборі і був вибранийпостійним членом Святого Синоду Російсь-кої православної церкви, котрий складався із6 осіб. Незадовго до цього підвищив його всан архієпископа, прирівнявши лікування по-ранених «до доблесного архієрейського слу-жіння».

У 1945 році за великі заслуги перед Ро-сійською церквою Войно-Ясенецький був на-городжений Патріархом правом носити діа-мантовий хрест на клобуці, а в листопаді цьогож року – медаллю «За доблестный труд в Ве-ликой Отечественной войне 1941—1945 го-дов». У 1946 році йому присуджена Сталінсь-ка премія першого ступеня за працю «Нарисигнійної хірургії».

У травні 1946 року Войно-Ясенецькийпереведений у Сімферополь і призначенийархієпископом Кримським і Сімферопольсь-ким. У місцевий медичний інститут його недопустили. Але, перебуваючи в похилому віці,він багато консультував, щоденно проводивприйом хворих, читав лекції лікарям міста,писав наукові праці. У 1956 році він повністюосліп. У цей же період закінчив книгу «Дух,душа, тіло».

Помер Войно-Ясенецький 11 травня 1961року в день Всіх Святих, у землі російській про-

98

сіявши. Його похорон перетворився майже вдемонстрацію, здавалося, що в ній бралоучасть усе місто. Поховали його на міськомукладовищі в скромній могилі» [23, с. 123].

Остання музична драма Ярослава Кремін-ського «Ясени» виразно пронизана автобіо-графічним синергеном. Герої п’єси носятьсправжні імена своїх прототипів: Тетяна –мати, Надія – донька, Іван, Олекса, Славик,Андрій – сини тощо. Вони нагадують героївбагатьох поетичних, прозових і драматургій-них творів, які вже розглядалися нами рані-ше. Повторюються й окремі епізоди.

Центральним образом твору є хата, відбу-дована вдовою після звільнення села від фа-шистів на місці старої, під руїнами якої вна-слідок німецького бомбардування загинулибатько й бабуся письменника. Кожна дія дра-ми розкриває один з епізодів тяжкого повоє-нного життя осиротілої родини. Наприклад,в акті першому другої дії йдеться про повер-нення з Німеччини тітки Долі, яку вивезли зУкраїни фашисти. Розповідаючи про свої по-невіряння, тітка говорить: «Ох, настраждала-ся... Настраждалася... Працювала в Берліні назаводі... Жили ми всі впроголодь... Годувалибруквою, звареною у воді. І навіть одного дня– вареними жабами! Згадати бридко. Жили вдерев’яних бараках. Ох вони й горіли, коливлучали в них бомби. А останнім часом бом-били Берлін по декілька разів удень та вночі.Багато наших дівчат загинуло (плаче)» [23,с. 137].

У заключному акті третьої дії стара хатазбирає велику родину. Приїздять діти з дру-жинами та чоловіком, онуками. Тетяна заяв-ляє, що рада всіх «бачити в рідному домі» [23,с. 150]. Вона співає пісню про ясени, що здав-на росли біля її оселі, але під час війни булипокалічені, але завдяки вмілому догляду на їхмісці виросли нові дерева:

Ясени, рости й мужніти коло хати –Ваше головніше завдання,А моє – дітей всіх зустрічати,Йти життям щорік не навмання.

Ясени, народжувати листяЩовесни між вигнутих гілок.А мені – отримувати вісті,Материнських радувати думок

[23, с. 149].Таким чином, драматургічна творчість

Ярослава Кремінського представлена різни-ми жанрами: трагікомедія, трагедія, драма,п’єса. Усі вони мають означення «музична»,що вказує на синтез двох мистецтв – драма-тургічного й музичного, що відповідає про-відним тенденціям розвитку драми у світовійлітературі. Досить часто драми письменникамають неприховане документальне підґрун-тя, базуються на реальних подіях і фактах, го-ловними образами в яких є реальні історичніособи, нерідко, близькі й рідні письменникулюди.

Творчість Ярослава Кремінського – цевірші, повісті, новели та оповідання, дитячітвори, музичні п’єси. Писалися вони майжепівстоліття. Природно, що це були часи незавжди сприятливі для творчості. Епоха, у якувідбулося становлення письменника, буласкладною, суперечливою й немилосердноюдля творчості. І цей несприятливий кліматбільшою чи меншою мірою позначився наздобутку письменника. Також позначилась натворчості й лікарська професія автора. І всеж, аналізуючи творчий доробок ЯрославаКремінського як певну художню систему, щобула й є витвором епохи, у яку жив автор,можна говорити про прогрес художньої май-стерності письменника, його поступальністьі в змісті, й у формі вірша, еволюції жанровихформ, довершеності у віршуванні.

70 років для письменника, а саме стількивиповнилося Ярославу Миколайовичу Кре-мінському 10 жовтня 2007 року, це поразрілості, яку він зустрічає в розквіті творчихсил, у нього ще не згас постійний інтерес дотворчих пошуків, а тому читач очікує на новівірші, повісті, новели, драми. Не вичерпани-ми є його можливості як науковця та лікаря,бо він – Ярослав Кремінський.

99

Література1. Малахута М. Буття людського барви

суголосні: Роздуми над новою книгою Яро-слава Кремінського «Здрастуй, діду» // Нашагазета. – 1995. — 23 грудня.

2. Малахута М. Джерело біля рідногокореня: Роздуми над новою збіркою Яро-слава Кремінського «Сумної осені вишняк» // Наша газета. – 1995. — 13 травня.

3. Малахута М. Дорога до хрещеної ма-тері // Наша газета. – 1999. — 25 вересня.

4. Малахута М. Під високим небом //Наша газета. – 1994. — 3 вересня.

5. Малахута М. У сяйві вічнозеленоїлюбові // Наша газета. – 1997. — 17 травня.

6. Низовий І. Слово, що зігріває і насна-жує // Наша газета. – 2001. — 23 червня.

7. Регушевський Є. Поетичне слово на-шого земляка // Кримська світлиця. – 1995.— 25 лютого.

8. Регушевський Є. Нова зустріч з по-етом // Кримська світлиця. – 1996. — 29 чер-вня.

9. Галич О.А. «Від луганських териконів– до зірок Поділля» // Галич О.А. Посіваль-ники доби: Література рідного краю. – Лу-ганськ: Знання, 2003. – С. 52 – 61.

10. Галич О.А. «Від луганських териконів– до зірок Поділля»: штрихи до творчого пор-трету Ярослава Кремінського // Освіта Дон-басу. – 2003. – №1. – С. 22 – 25.

11. Галич О.А. Духовний світ ЯрославаКремінського // Література. Фольклор. Про-блеми поетики: Зб. наук. пр. – Вип. 25. – К.:Акцент, 2006. – С. 19 – 35.

12. Галич О.А. Духовний світ ЯрославаКремінського // Післядипломна педагогічнаосвіта для професійного зростання: викла-дання української мови і літератури: Посібникдля сам. роботи слухачів курсів підвищеннякваліфікації. – Луганськ: ЛІППО, 2006. –С. 58 – 74.

13. Галич О.А. Мемуарна творчістьЯрослава Кремінського // Вісн. Луган. нац.пед. ун-ту: Філол. науки. – 2007. – № 2. –С. 34 – 43.

14. Галич О.А. Народжений українцем //Жайвори над Луганщиною: Літературні пор-трети членів Луганської обласної організаціїНаціональної спілки письменників України.– Ч.ІІ. – Луганськ: Світлиця, 2004. – С. 160–163.

15. Галич О.А. Особливості музичнихп’єс Ярослава Кремінського // Вісн. Луган.нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Філол.науки. – 2006. – №15. – С. 53 – 64.

16. Галич О.А. Особливості прозовоїтворчості Ярослава Кремінського // Слобо-жанщина: літературний вимір: Матеріали VВсеукр. наук. конф. – Вип. V. – Луганськ: СПДРєзников В.С., 2007. – С. 72 – 91.

17. Галич О.А. Зріла поетична творчістьЯрослава Кремінського: тематика і пробле-матика // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту іменіТараса Шевченка: Філол. науки. – 2007. – №8.– С. 14 – 41.

18. Галич О.А. Специфіка віршів у прозіЯрослава Кремінського // Література. Фоль-клор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. – К.:Акцент, 2007. – Вип.26. – С. 505 – 512.

19. Біловол Ю. Дивний світ поезійЯ. Кремінського // Луганщина літературна. –Луганськ: Луганський обл. музей, 2003. –С. 18 – 27.

20. Біловол Ю.Є. Ярослав Кремінський:штрихи до творчого портрету // Слобожан-щина: літературний вимір: Зб. наук. пр. – Вип. І.— Луганськ: Знання, 2003. – С. 143 – 148.

21. Кремінський Ярослав. Щоб не змер-зли троянди: Повість, оповідання, новели,вірші у прозі. – Луганськ: Світлиця, 2001. –184 с.

22. Кремінський Ярослав. Хребет. – Лу-ганськ, ЛДМУ, 2002. – 64 с.

23. Кремінський Ярослав. Кінгір. Му-зичні п’єси. – Луганськ: ТОВ «Віртуальна ре-альність», 2007. – 152 с.

100

ОСТАННЄ десятиріччявідзначається бурхливими

інноваційними процесами в освітнійгалузі України, серед яких значним євикористання зарубіжного досвіду впроцесі реформування вітчизняноїсистеми вищої освіти.

Метою цієї статті є розгляд куль-тури якості та її складових як фено-мена сучасної вищої освіти Європина матеріалі новітніх іноземних дже-рел.

Якість завжди була важливою дляакадемічних закладів, особливо для їхіміджу. За останнє десятиріччя якістьстала «модним» словом європейсь-кого академічного суспільства, те-мою, що систематично розглядаєть-ся в академічних колах. Така увага по-яснюється завданнями створенняєвропейського простору вищої осві-ти, а також впливом низки чинників,серед яких: масифікація, диверсифіка-ція вищої освіти, неналежне фінансу-вання, споживацьке ставлення до ун-іверситетів, підвищені політичні тасуспільні вимоги до підзвітності ви-щих навчальних закладів тощо [10,c. 21].

Якість не одразу стала ключовимчинником утілення Болонських ре-форм, про неї тільки згадується в Бо-лонській декларації від 1999 р. Але зкожним роком значення якості зрос-

 ÑÓ×ÀÑÍÈÕ ªÂÐÎÏÅÉÑÜÊÈÕ

ÂÈÙÈÕ ÍÀÂ×ÀËÜÍÈÕ ÇÀÊËÀÄÀÕ

тало, поки у 2003 р. вона не сталастратегічною метою ВНЗ [3, c. 90].Однак у сучасній європейській літе-ратурі з вищої освіти заведено уни-кати чіткого визначення якості.

Найоптимальнішим вважаєтьсяваріант, за яким вищий навчальнийзаклад сам визначає для себе понят-тя якості, виходячи з власної місії тацілей.

У найбільш загальному виглядіякість – це базова умова побудови до-віри, відповідності європейськомуринку праці, підтримки мобільності,порівняння ВНЗ, забезпечення при-вабливості європейського освітньо-го простору [4, c. 27].

Інтерпретація якості змінюється зчасом і залежить від особи, яка її виз-начає. Англійський дослідник Джет-ро Ньютон, вивчаючи різні дефініціїякості вищої освіти, виділив фор-мальні та ситуативні визначення.Так, на початку 90-х рр. під якістючасто розуміли «неперевершеність чистійкість», «те, за що сплатили», «за-доволення споживача», «обов’язокменеджменту», «дружню перевірку»,«культурну зміну» тощо. Наприкінці90-х – на початку ХХІ ст. академічнаеліта почала ставитися до якості як до«додаткового навантаження», «знаканестачі взаємної довіри», «керуваннявраженням чи ведення ігри», «тискна колективну роботу», «обряд чи ри-туал» [8, с.19].

Говорячи про якість, часто ви-

Ржевська А. В.

101

користовують такі словосполучення, як кон-троль якості, механізми забезпечення якості,управління якістю тощо. Це означає, що усвідомості домінує технократичний, «згори-додолу» підхід до якості, який є неприйнят-ним в академічному суспільстві. В ідеалі вик-ладачі – це успішні професіонали, спрямо-вані на неперевершеність. Відповідно до тра-дицій академічної автономії кожен викладачпостає «капітаном свого корабля» в класі чилабораторії. Ставлення до якості як до об’-єкта, яким влада ВНЗ може керувати та кон-тролювати, суперечить усталеним академі-чним цінностям та очікуванням викладаць-кого складу [4, c. 83].

Термін «культура якості» був навмисно вве-дений до вжитку з метою підкреслити зна-чення якості як спільної цінності, колективноївідповідальності всіх співробітників ВНЗ, ад-міністрації та студентів включно. Культураякості невідривно пов’язана з цінностями,ставленням і поведінкою академічного сус-пільства, яке у свою чергу віддзеркалює за-гальне бачення місії ВНЗ, розуміння стандартівякості та способів відповідності цим стандар-там.

Фахівці часто зазначають, що культураякості дуже нагадує культуру організації чикорпоративну культуру. Відомі визначеннякультури організації можуть дати уявленняпро те, що є культурою якості. Організа-ційну культуру прийнято вважати систе-мою положень, які складено та реалізова-но певними особами з метою зовнішньоїадаптації й внутрішньої інтеграції та які вва-жаються досить значущими, щоб переда-вати їх новим співробітникам. Метою кож-ної організації вважається виживання, тоб-то зовнішня адаптація, і проблеми вини-кають, коли ця адаптація неможлива занаявних ресурсів. Таким чином, організа-ційна культура складається тільки з тихцінностей і положень, які визначають по-ведінку людей та є ключовими для досяг-

нення цілей організації. Виділяють трирівня організаційної культури: глибоко схо-вані мотиви, частково усвідомлені цінностіта явні, але важкі для інтерпретації елемен-ти. Вважається, що культуру організаціїможна відчути після 10 хвилин перебуван-ня в установі.

Ознаками культури якості вищого навчаль-ного закладу є:

— академічне управління якістю;— визнання вчителями й адміністрацією

необхідності неважкого моніторингу якостідля кращої підзвітності та відповідності, а та-кож як засобу вдосконалення;

— визначення в культурі якості в першучергу поведінки всіх учасників процесу, а непроцедур системи якості;

— наявність чіткої мети системи якості, не-від’ємної від культури якості;

— ставлення до студентів як до централь-ної фігури;

— взаємини партнерства та співробітниц-тва, обмін досвідом і робота в команді;

— підтримка індивіда як незалежного дос-лідника, але не за рахунок навчання;

— спонукальний характер лідерства вкультурі якості;

— наявність лідерства на всіх установчихрівнях, а не тільки на рівні вищого керівницт-ва;

— позитивне ставлення до зовнішньогокритичного оцінювання різного походження(формальна зовнішня оцінка, дружні візитизовнішніх експертів, внутрішня рецензія тапідтримка),

— сприяння та підтримка в межах культу-ри якості рефлексивної діяльності та практи-ки самовдосконалення [5, с. 81].

До складу культури якості входять зовнішніта внутрішні механізми або процедури гарантіїякості, структури якості, система якості, стан-дарти якості, цінності культури якості. Меха-нізми якості встановлюють кордони та виз-начають, що є цінним у вищій освіті, а що ні.

102

Вони відбивають систему цінностей, яку пе-ревіряють на відповідність до морального тастратегічного вибору ВНЗ. Процеси якостіможуть зміцнити творчість та інновації, якщовони націлені на вдосконалення та розвитокздатності до змін. Вони також можуть матинегативний ефект, якщо будуть надмірно бю-рократичними, почнуть заважати прийняттюризиків та спиратися на минуле замість май-бутнього.

Внутрішнє та зовнішнє оцінювання євро-пейських вищих навчальних закладів

У цій роботі ми вважаємо зовнішнє тавнутрішнє оцінювання механізмами гарантіїякості, елементами сучасної культури якостіВНЗ.

Зовнішнє оцінювання може виконувати-ся різним чином, але найчастіше воно ба-зується на відвідуванні ВНЗ організаціямичи особами, безпосередньо не пов’язани-ми з діяльністю ВНЗ, та на внутрішній до-повіді ВНЗ. Такий візит може включати всебе інтерв’ю чи анкетування менеджмен-ту, академічного чи адміністративного скла-ду, а також студентів. Дані про курси підви-щення кваліфікації викладачів можуть такожбути проаналізованими. Багато країн вико-ристовують майже всі ці процедури зовні-шнього оцінювання, хоча в Данії, Австрії таФінляндії це питання нормативно не регу-люється. У Фінляндії ВНЗ, які проходятьзовнішнє оцінювання, складають доповідісамооцінювання для зовнішньої комісії, якаїх оцінює. Ця комісія відвідує ВНЗ та пишесвою доповідь. Поряд з цим Фінська рада зоцінювання у вищій освіті (FINHEEC) такожвикористовує такі методи зовнішнього оці-нювання, як портфоліо, експертна оцінка тапорівняння.

Відвідування комісією є обов’язковим табажаним для зовнішнього оцінювання в усіхкраїнах, окрім Словенії та Словаччини. У Сло-венії зовнішнє оцінювання засновано на до-кументації, що надається вищими навчальни-

ми закладами, які зацікавлені в оцінці якостісвоєї роботи.

Періодичність зовнішніх перевірок закладівосвіти та програм у різних країнах різноманіт-на, інколи в одній країні одночасно існуютькілька типів оцінювання якості роботи з різни-ми термінами перевірки (наприклад, уБельгії); іноді це питання не регулюється навітьна найвищому рівні освіти. У цілому періо-дичність коливається від перевірки один разна рік до перевірки з дванадцятирічною пе-рервою.

Внутрішнє оцінювання є обов’язкомпрацівників ВНЗ. Цей процес може вклю-чати систематичний збір даних, опитуван-ня студентів, викладачів та інших співро-бітників. Зазвичай за результатами внутрі-шнього оцінювання складається доповідь.У внутрішньому оцінюванні роботи інсти-туту можуть брати участь керівництво, ака-демічний персонал або студенти, окрімцього, до роботи можуть бути залученіспеціальні експерти. Ці експерти можутькерувати процесом оцінювання або нада-вати методичну й технічну підтримку пер-соналу, відповідальному за проведенняоцінювання. Майже в усіх країнах, де існуєвідповідне законодавство, участь керівниц-тва, представників академічного складу тастудентів у внутрішньому оцінюванні зак-ладу освіти обов’язкове чи бажане. ВІрландії внутрішнім оцінюванням вищогонавчального закладу займається ректор чипроректори. В Італії ані керівництво, аніакадемічний склад не беруть участь у внут-рішньому оцінюванні роботи ВНЗ. У Нідер-ландах участь керівництва дозволяється,але не є обов’язковою.

Зовнішнє та внутрішнє оцінювання в Ліса-бонській декларації 2007 р. Європейської асо-ціації університетів

Європейська асоціація університетів підчас проведення зовнішнього оцінювання ви-ходить з того, що ВНЗ – це не тільки сума

103

складових його кафедр та факультетів. Кращіуніверситети досягають успіху, оскільки ство-рюють для своїх наукових співробітників,викладачів та студентів особливе середови-ще для творчості – інтелектуальне співтова-риство, яке заохочує дебати та критичнемислення. Такі ВНЗ беруть до уваги досвідстудентів, отриманий як у навчальному зак-ладі, так і за його межами, підходять глобаль-но до професійних обов’язків академічногоскладу, розуміють необхідність своєчасноїадаптації та створюють такі структури і про-цедури у складі культури якості, які дозволя-ють їм змінюватися.

Під час проведення зовнішнього оціню-вання інституцій Європейська асоціація уні-верситетів звертає увагу головним чином наздатність ВНЗ до змін та розвитку внутрішніхпроцесів якості. На цей момент у вищій освітідомінує точка зору, що задля створення інсти-туційного середовища, сприятливого длятворчості, продукування знань та інновацій,процеси якості повинні також заохочуватикультуру прийняття ризику та розвивати вірув успіх, що зафіксовано в Лісабонській дек-ларації від 2007 р. Європейської асоціації уні-верситетів. У ній також сказано, що інсти-туційні процеси, спрямовані на підвищенняякості, повинні базуватися на цінностях тамісії навчального закладу й адекватно відоб-ражати їх. Внутрішні та зовнішні системи кон-тролю якості повинні брати до уваги різніаспекти при проведенні свого оцінювання.Зовнішні механізми контролю якості маютьбути пов’язані з внутрішніми процесами, алене повинні дублювати їх. Це забезпечить їхшироке визнання в межах університету, ство-рить синергетичний ефект і мінімізує канце-лярську роботу. Для виконання цього завдан-ня навчальні заклади повинні активноспівпрацювати з національними ректорськи-ми конференціями, урядом та агентствами зконтролю якості в процесі розробки системзовнішньої підзвітності, які відповідають їхнім

внутрішнім механізмам контролю якості. Ме-ханізми контролю якості на європейськомурівні повинні розроблятися аналогічним чи-ном, із залученням до роботи навчальнихзакладів, студентів, агентств з контролюякості та уряду. Надання провідної ролі в ційгалузі агентствам, залученим у Європейсь-кий регістр агентств з контролю якості, наоснові партнерських узаємин з різними учас-никами, які забезпечують систему стриму-вання та противаги, повинно закласти ос-нову взаємної довіри та прозорості, і внаслі-док цього підвищити привабливість Євро-пейської області вищої освіти.

Структури якості, система якості, стандар-ти якості європейських вищих навчальних зак-ладів

Найбільш авторитетними європейськимиструктурами, які забезпечують якість усере-дині ВНЗ, на сьогодні є:

1) відділ контролю якості навчання, якийнайбільш ефективно працює у випадку об-ґрунтованості та надійності експертизи, ре-зультати якої мають радше рекомендований,ніж обов’язковий характер, а робота відділубільш орієнтована на покращення, ніж на кон-троль;

2) інформаційно-аналітичний відділ, щовиконує допоміжну роль в інституційномуплануванні і спрямований на збір та аналізінформації для своєчасного моніторингу силь-них та слабких сторін ВНЗ;

3) відділ керівництва дослідженнями, якийвідповідає за розстановку наукових пріори-тетів, розподіл коштів, підтримку співробіт-ництва та стратегічних союзів, юридичну до-помогу (наприклад, у справах, пов’язанихз інтелектуальною власністю), кар’єру науко-вих співробітників та моніторинг якості;

4) єдина служба підтримки студентів, яказаймається як академічними потребами, так ірозумовим і фізичним благополуччям сту-дентів;

5) міжнародний відділ, який працює ра-

104

зом з ректоратом, стратегічним завданям якогоє звести разом різні місії університету – науку,навчання та службу суспільству [4, с. 16].

Виходячи з європейського досвіду, ефек-тивна система забезпечення якості:

— визначає ролі, обов’язки та процедури;— дозволяє досягти встановлених цілей

та задач;— забезпечує інформативну базу для

прийняття рішень;— є об’єктивною;— діє з визначеною періодичністю;— залучає весь персонал;— має специфічні стандарти;— сприяє безперервному вдосконаленню.У свою чергу, розвиток культури якості для

підтримки системи забезпечення якості вима-гає: прихильності якості на всіх рівнях; бажан-ня брати участь у самооцінюванні; стійкої ре-гулюючої структури; ясності в послідовностіпроцедур; відповідальності за контроль та за-безпечення якості; установлення зворотногозв’язку з різними підструктурами; налаштова-ності на пошук та розповсюдження позитив-ного досвіду; швидких адекватних адмініст-ративних дій з вирішення першорядних зав-дань на основі достовірної інформації [8, с. 16].

Деяка невизначеність понять тавідсутність на європейському рівні чіткихстандартів якості пояснюється тим, що будь-яка стандартизація у вищій освіті в сучаснихумовах розглядається як потенціальна пере-шкода впровадженню нововведень іпідтримці різноманітності.

Проте, у зв’язку зі швидким розвитком заостаннє десятиріччя національних систем га-рантії якості в Європі було розроблено загальністандарти внутрішнього та зовнішнього забез-печення якості для вищих навчальних закладівта агенцій з гарантії якості. Також всі зацікав-лені сторони (університети, студенти, агенціїз гарантії якості та влада) погодилися з тим,що агенції з гарантії якості в Європі будуть

підкорятися циклічній перевірці протягом п’я-ти років; створюється європейський реєстрагенцій з гарантії якості, щоб полегшити ви-явлення професійних і надійних агенцій; ко-жен рік буде проходити форум для агенцій га-рантії якості, університетів та інших зацікав-лених сторін з метою обговорення прогресув цій сфері [2, c. 6].

Вплив культури якості на навчанняДослідження, проведене у 2005 р.

польським ученим Аннетою Ковалкевич,підтвердило сильний вплив культури якостіна якість навчання. Саме культура якості знач-ною мірою визначає якість освітніх послуг, щопропонуються. З одного боку, це добра нови-на для тих університетів, у яких є слабою кад-рова та матеріальна база. Це означає, що не-стача ресурсів не обов’язково робить викла-дання гіршим. Усе залежить від того, як самеці ресурси використовуються, а це у свою чер-гу визначається загальними цінностями ака-демічного суспільства. З іншого — підтвер-дження прямої залежності якості навчання відкультури якості може бути знаковим для тихВНЗ, які намагаються підвищити якість шля-хом накопичення ресурсів. Не враховуючи зна-чущості культури якості, вони ігнорують ме-ханізм розкриття власного потенціалу. Звісно,накопичення інтелектуальних і матеріальнихресурсів може призвести до бажаного резуль-тату та виживання на ринку освітніх послуг,але сумнівною здається економічність досяг-нення цілей навчання таким чином.

Ціннісні орієнтири культури якості значущітакож і для якості навчання, тільки готовністьдо експериментів виявила негативну кореля-цію. Найбільш важливими для культури якостіє (у порядку зменшення значущості): ста-течність, аналітичний підхід, прагнення істи-ни, оптимізм, стабільність, доброта, готовністьдопомогти, постійне вдосконалення, упев-неність у собі, порядність , рішучість,ввічливість та інші. Серед виявлених ціннос-

105

тей культури якості шість є академічними –надійність , прагнення істини, відпові-дальність, доброта, справедливість та неза-лежність. Вони також значно впливають і нанавчання, що свідчить про те, що, не дивля-чись на негативні економічні чинники, глибо-ко вкорінені академічні цінності університетсь-кої культури вижили в сучасній вищій освіті.

У цілому аналіз сучасної зарубіжної літе-ратури з питань культури якості та забезпе-чення якості в європейських вищих навчаль-них закладах дозволив нам зробити такі вис-новки:

1. Не дивлячись на підвищену увагу допитання якості в сучасній вищій освіті Євро-пи, дослідники утримуються від чітких виз-начень, оскільки вважається, що концепціяякості буде різною в різних частинах конти-ненту. Кожному ВНЗ рекомендується визна-чити якість та її стандарти самостійно, вихо-дячи з особливостей власної місії та цілей.

2. Специфіка культури якості кожногоєвропейського ВНЗ визначається йогозовнішнім і внутрішнім середовищем, а такождосвідом забезпечення якості. Культура якостіпов’язана з цінностями, ставленням і поведі-нкою академічного суспільства, що передба-чає спільне бачення місії, розуміння стандартівякості й механізмів відповідності цим стандар-там. Сильна культура якості вітає зміни,підтримує інновації, дозволяє співробітникамризикувати, помилятися та вчитися на влас-них помилках. До культури якості належатьцінності, стандарти, система якості, структу-ри якості, зовнішні та внутрішні механізми га-рантії якості.

3. Серед орієнтованих на якість цінностейВНЗ та його співробітників найбільш значу-щими є статечність, аналітичний підхід, праг-нення істини, оптимізм, стабільність, добро-та, готовність допомогти, постійне вдоскона-лення, упевненість у собі, порядність,рішучість, ввічливість.

4. Оцінка якості повинна враховувати цілі

та місію ВНЗ і навчальних програм. Вона по-требує балансу між інноваціями та традиція-ми, академічною неперевершеністю та со-ціально-економічною відповідністю, гармоніїміж навчальним планом і свободою виборустудентів. Вона охоплює навчання й науку,управління й адміністрування, надання неака-демічних послуг та відповідність студентсь-ким потребам.

Література1. Creativity in Higher Education. – EUA,

2007.2. Europe’s New Higher Education

Landscape. – EUA, 2007.3. Sursock Andree European Frameworks

for Quality //Europe’s universities beyond 2010.Diversity with a common purpose. – EUA. —2007. – С. 89—102.

4. Glasgow 2005: Strong Universities forEurope. – EUA, 2005.

5. Harvey Lee. Quality Culture, qualityassurance and impact. Overview of discussions //Embedding Quality Culture in Higher Education –2007. – C. 81—84.

6. Kowalkiewicz Anna. The impact ofquality culture on quality of teaching – a case ofbusiness higher education in Poland // EmbeddingQuality Culture in Higher Education. – 2007. –C. 63—68.

7. Лиссабонская декларация 2007 г. Ев-ропейской ассоциации университетов //www.eua.be.

8. Newton Jethro. What is quality? //Embedding Quality Culture in Higher Education –2007. – C.14—20.

9. Quality Assurance in Teacher Education inEurope. – Brussels: EURYDICE, 2006.

10. Vettori Oliver, Lueger Manfred,Knassmueller Monika. Dealing withambivalences – strategic options for nurturing aquality culture in teaching and learning // EmbeddingQuality Culture in Higher Education. – 2007.– Р. 21—33.

106

Епіграфи: Людині треба, щобїї робота залишилась після неїжити.

(Юрій Яновський)Культура має два крила — збе-

реження і примноження. Примно-ження культури є мірилом цивілі-заційного процесу.

(Лесь Танюк)Людина пізнає світ не тим, що

бере в нього, а тим, чим збагачуєйого.

(Клодель)

ля Полєва), випуск тематичнихстіннівок студентами академічнихгруп філологічного факультету, кон-курс на кращий вірш, присвячений ук-раїнській вишивці.

Завдяки комплексному підходу довиховної роботи народознавчогозмісту й масовому залученню до неїшироких студентських кіл формуєть-ся стійкий інтерес нашої молоді до ма-теріальної й духовної культури рідно-го народу, до наших витоків.

Пропонуємо читачам, які маютьвідношення до виховної роботи у ви-щих і середніх навчальних закладах,сценарій Свята української вишивки,розроблений І.В. Магрицькою (деякіслова, передусім етнографізми, з ме-тою їхньої правильної вимови пода-но зі знаком наголосу).

Магрицька І. В.

ÑÂßÒÎ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÎ ̄ÂÈØÈÂÊÈÑÂßÒÎ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÎ ̄ÂÈØÈÂÊÈÑÂßÒÎ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÎ ̄ÂÈØÈÂÊÈ

(сценарій)(сценарій)

НЕЩОДАВНО (наприкінціминулого навчального року)

на філологічному факультетіСхідноукраїнського національногоуніверситету імені ВолодимираДаля було проведено Свято українсь-кої вишивки, у якому взяли участьстуденти не тільки філологічного,а й філософського факультету уні-верситету. Метою свята було при-лучення молоді до традиційної ук-раїнської культури, виховання пова-ги до національних символів та ат-рибутів.

Передували святу такі факуль-тетські заходи, як збір експонатівдо Музею української вишивки (сту-денти і викладачі принесли чималовишитих рушників, серветок, соро-чок, інших виробів, які були вистав-лені для показу в одній з універси-тетських аудиторій), організація іпроведення екскурсій до цього музеюдля студентів різних факультетів(екскурсії проводили Віктор Плескун— майстер народної вишивки, вик-ладач Луганського будівельного тех-нікуму, і студентка 1-го курсу філо-логічного факультету СНУ Ната-

107

Обладнання: виставка художніх альбомівпро українську вишивку, тематичні студентськістіннівки, зразки вишивки, українські костю-ми на учасниках свята.

Ведучий 1. Українська вишивка, як і ук-раїнська пісня, є знаковими для нашої тради-ційної культури. Без любові до українськоїпісні, без розуміння символіки української ви-шивки не станеш справжнім українцем. Інавіть не зрозумієш українську душу.Ведучий 2. Українська народна вишивка

— унікальне явище духовно-матеріальноїкультури нашого народу. Упродовж тисячолітьу народній вишивці знаходили і, на щастя,знаходять відображення думки і настрої лю-дини, що її творила, краса природи, полох-ливий світ думок майстринь, їхні сподіванняна кращу долю, людські вірування, обереговасимволіка речей, позначених візерунком нит-ки й голки.Ведучий 1. Вишивка — один з давніх і

найпоширеніших видів народного декоратив-но-прикладного мистецтва. Археологи ствер-джують, що на теренах України вишивка існуєще з часів трипільської культури.Ведучий 2. Так, у селі Мартинівка Чер-

каської області було знайдено скарб, що да-тується VІ століттям нової ери. Серед іншихречей тут виявлено срібні бляшки з фігуркамичоловіків, одягнених у широкі сорочки з ви-шивкою на грудях, — ще недавно саме такодягалися українські селяни.Ведучий 1. Арабський мандрівник Ібн-

Фадлан у своїй оповіді про русів (Х ст.) заз-начає, що цей народ мав вишитий одяг.Ведучий 2. У часи Київської Русі мистец-

тво художньої вишивки дуже високо цінува-лося. Сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві, в Андріївськомумонастирі, школу, де молоді дівчата вчилисявишивати золотом і сріблом.Ведучий 1. Французький мандрівник

Жільбер де Лануа, який перебував у ХV ст. натериторії України, згадував, що рукавиці йшапки руські були оздоблені вишивкою.Ведучий 2. На малюнках та іконах того

часу бачимо зображення людей у вишúвано-му одязі, що своїми візерунками мало чим

відрізняється від сучасних орнаментів певнихмісцевостей України.Ведучий 1. Збереглися вишивки також і з

козацьких часів.Ведучий 2. З часом на різних українських

територіях вишивки зазнавали чималих зміну мотивах і барвах, однак при цьому не втра-тили оригінального власне українського сти-лю, тому їх не важко розпізнати серед виши-вок інших народів — слов’янських і неслов’-янських.Ведучий 1. Найпоширенішими кольора-

ми української вишивки є червоний і чорний,їх символіка відбита в нашій відомій пісні «Двакольори» на слова Дмитра Павличка (Студен-ти виконують пісню).

Як я малим збирався навесніПіти у світ незнаними шляхами,Сорочку мати вишила меніЧервоними і чорними,Червоними і чорними нитками.

Приспів: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне —

то журба.Мене водило в безвісти життя,Та я вертався на свої пороги.Переплелись, як мамине шиттяМої сумні і радісні,Мої сумні і радісні дороги.Приспів.Мені війнула в очі сивина,Та я нічого не везу додому,Лиш згорточок старого полотнаІ вишите моє життя,І вишите моє життя на ньому.Приспів.Ведучий 1. У деяких місцевостях до чер-

воної й чорної барв вишивки додають ще жов-ту, жовтогарячу, зелену та синю. Рідко вжи-вають срібні, золоті й сірі нитки. Узагалі ба-гатство барв збільшується з півночі на південь.Ведучий 2. Серед прекрасних зразків ук-

раїнського мистецтва — чорна вишивка Бор-щівського району, що на Тернопіллі. На сорочкáхскісними смугами по рукавах і на грудях ідутьрослинні орнаменти або виключно чорногокольору, або з дрібними вкрапленнями синьо-го, вишневого, фіолетового, жовтого кольорів,

108

що нагадують насіння у весняній ріллі. Усі дос-лідники борщівської сорочкú пов’язують спе-цифічність її узору й кольору з подільськимичорнóземами. А в одному з сіл записано ле-генду, що має історичне підґрунтя.Ведучий 1. Ця легенда розповідає про те,

що під час одного з нападів турків на ук-раїнські землів пониззяхЗбруча буловирізане всечоловіче на-селення. При-речені на са-м о т н і с т ьдівчата, опла-куючи своїхнаречених ,постановилив п р о д о в жсеми по-колінь носи-ти за нимижалóбу. Томутут навітьшлюб брали в чорних сорочкáх.Ведучий 2. Інколи ми замислюємося: чи

всі червоно-червоні вишивки є самобутніми,давніми за походженням? Щодо цього ціка-вою є цитата зі збірки «Українські узори», ви-даної за редакції Олени Пчілки. Мати Лесі Ук-раїнки в передмові до збірки писала: «Україн-ський стиль в нашому народному (та й нетільки народному) шитті починає псуватися,спотворюватись; замість узорів давньогоповздéржного стилю, — з тими геометрич-ними візерунками, або стилізованими квітка-ми й гілечками, — часто вже побачите на ру-кавах у наших селянок, міщанок, або й у пан-ночок та дам, страшенну ляпанину... Треба зтим псуванням нашого народного скарбу бо-ротися, треба нам черпати з чистого джереланародної творчості української!»Ведучий 1. Ця проблема є актуальною й

нині. Попри окремі прояви відродження дав-ньої української вишивки, ми здебільшого при-забули, не знаємо й не розуміємо її значення.Про символіку автентичної української вишив-ки можна довідатися з відомих культурологіч-них праць.

Ведучий 2. Відомо, наприклад, що обере-гом від зла був український віночок, якийдівчата сплітали з живих квітів. До віночкав’язали кольорові стрічкú, а по краях — білістрічки, символ чистоти. На лівій стрічці вни-зу вишивали сонце, а на правій — місяць. Цісолярні знаки були головними оберегами го-лови дівчини. Стрічки оберігали дівчину відзлого ока.Ведучий 1. Магічним знаком-оберегом ще

задовго до християнства був хрест, який сим-волізував чотири сторони світу. Намагаючисьзахистити себе з усіх боків від зла, хвороб, не-чистої сили, наносили знак хреста на денцекапелюха (на Поділлі) або вишивали на йогополях (на Львівщині).Ведучий 2. Вишúвані рушники, сорочкú,

одіж, різноманітні речі як повсякденно вжитку,так і святкового, предмети релігійного

культу, —майже всьо-го торкнули-ся руки ви-шивальниці.У такий на-чебто не-х и т р и йспосіб тво-рилась кра-са і затишокв оселі: тілооберігалосьвід «злогоока» вишив-кою навбранні, обі-

йстя було захищеним вишитими речами з ор-наментами, насиченими глибоким символі-чним змістом.Ведучий 1. Рушник супроводжував ук-

раїнців протягом усього її життя. Крім вико-нання суто утилітарної, практичної функції, вінще був і оберегом, і молитвою, і засобомспілкування з предками. За стародавніх язич-ницьких часів вишиті рушники при виконаннірелігійних обрядів чіпляли на дерева — цебули святі принóсини, своєрідна жертва, адженаші предки вірили в те, що в лісах по дуплахживуть божествá.Ведучий 2. На Поліссі й на Волині ще до-

109

недавна на роздоріжжі, на в’їзді до села, сто-яли такі собі «фігури» — хрести. Їх також об-вішували рушниками. Побутував звичай: колив селі дуже хворіли діти, жінки збиралися вякійсь хаті, ткали по черзі рушник і до схід сон-ця закопували його під фігуру. Селяни в та-кий спосіб намагалися відвернути хворобу.Ведучий 1. Рушникові присвячено чима-

ло поетичних творів, серед яких — вірш Ми-коли Сингаївського «Вишиванка».

(Вірш читає учениця 1-го класу СШ № 48Коробова Люба).:

Ми своїми вправними руками вишивалирушничок для мами,

Щоб на свято маму привітати,нашу радість їй подарувати.

Є на ньому півники святкові, є на ньомуквіти малинові,

Щоб на свято маму привітати, нашурадість їй подарувати.

Синя нитка — птиці прилітають,а червона — квіти зацвітають.

Щоб на свято маму привітати, нашурадість їй подарувати.

Листя вишиваєм зеленаве, сонцевишиваємо ласкаве,

Щоб на свято маму привітати,нашу радість їй подарувати.

Ведучий 2. На багатьох українських руш-никах, а також на вишúванках та керамічнихвиробах квітне, простягає догори дивні, хи-мерно закручені гілки незвичайне дерево. Це— Світове Дерево, або Дерево Життя — бовтілює воно в собі все життя в нашому Всесвітіу всіх його проявах.Ведучий 1. На ньому ростуть різноманітні

квіти невиданої краси, з-за гілок виглядаютьведмеді та бики, а на самісінькій вершиніспівають райські пташки. У його хвилястихлініях-гілках ховаються дивовижні візерунки,від яких важко відвести погляд... Сонячні про-мені торкаються верхівки цього дерева, і воно,здається, досягає неба.Ведучий 2. Дерево тягнеться догори,

отже, це — світлий і добрий символ. А щесильний, тому набував охоронних властиво-стей. І рушник, на якому було вишите ДеревоЖиття, вважався добрим помічником у дорозі;також ним обрамляли ікони. Оберегові влас-тивості такого рушника посилювалися ще йчерез те, що в гілках цього Дерева дбайливімайстрині часто «ховали» інші оберегові зна-ки — кружечки, гачки, символ безкінечностіта інше, що мало сильний вплив на свідомістьнаших пращурів і допомагало їм долати всілякіперешкоди.

110

Ведучий 1. Мовознавці дійшли висновку,що слово здоровий (а в народі здавна міцноюбула асоціація здоров’я і життя) утворено віддавньої форми su-dorr-o, що можна перекла-сти як «із гарного дерева, міцний, як дерево,сильний». Тож, бажаючи здоров’я, а відтак —і довгого життя у висловах Здрастуй! Здоровібудьте!, давні люди мали на увазі: щоб лю-дина була тверда і міцна, як кремезне лісоведерево.Ведучий 2. Особливо часто розкішне Де-

рево Життя з’являлося на козацьких рушни-ках, що їх хоробрі запорожці брали з собою вдорогу. Ця химерна рослина, яскрава, одягне-на в різні барви, нагадувала їм про рідну зем-лю. Окрім того, вони вірили, що магічні силиДерева допомагають у боях за батьківщину, заукраїнську націю: дивлячись на це дерево,козаки ніби відчували підтримку всього україн-ського народу.Ведучий 1. Окремі квітки над Деревом

Життя, не «прив’язані» до нього, символізува-ли душі померлих предків, які дивляться насвоїх нащадків з небес і пильнують їхнє життя.Ведучий 2. Хоч зобразити на Дереві Жит-

тя можна було будь-які рослини, українці най-частіше зупинялися на стилізованих маках,руті-м’яті та деяких інших.Ведучий 1. На окремих рушниках, що

дійшли до нас з далеких часів, Дерево Життяросте на... свастиці. Це так звана світла свас-тика (вона символізує рух за годинниковоюстрілкою), вона не має нічого спільного з тем-ною свастикою, яка була талісманом злих сил.Це символ сонця, тож логічно, що з ньогоросте Дерево Життя і живúться його соками.Така свастика символізує рух зліва направо,від темряви до світла.Ведучий 2. Голубкú з весільним вінцем у

дзьобиках, які часто зображували на верхівціДерева Життя, свідчили про однакову святістьпроцесу створення Всесвіту і створення ро-дини, своєрідної маленької моделі Всесвіту.Ведучий 1. Інколи Дерево Життя розгля-

далося як символ Великої Богині (Берегині,матері всього світу), а його сік ототожнював-ся з її молоком. Можливо, у цьому треба шу-кати відповідь на запитання, чому в українсь-кому фольклорі дівчата й жінки часто перетво-рюються на дерева — тополю, вербу?

Ведучий 2. Гілка — частина будь-якогодерева, зменшена його копія, а отже, і части-на Світового Дерева. Деякі вчені розглядаютьі тризýб у цьому ракурсі. Та й хрест також єспрощеною модифікацією Дерева Життя.Ведучий 1. Символіці вишитого рушни-

ка, його значенню в житті людини теж при-свячено чимало творів. Пригадаймо один зних — пісню на слова Андрія Малишка «Ріднамати моя», яка стала улюбленою в народі(Студенти співають пісню).

Рідна мати моя, ти ночей не доспалаІ водила мене у поля край села,І в дорогу далеку ти мене на зорі

проводжалаІ рушник вишиваний на щастя дала.І в дорогу далеку ти мене на зорі

проводжалаІ рушник вишиваний на щастя,

на долю дала.Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,І зелені луги, й солов’їні гаї.І твоя незрадлива материнська

ласкава усмішка,І засмучені очі хороші, блакитні твої.Я візьму той рушник, простелю,

наче долю,В тихім шелесті трав, в щебетанні

дібров,І на тім рушничкові оживе все знайоме

до болю,І дитинство, й розлука, і вірна любов.І на тім рушничкові оживе все знайоме

до болю,І дитинство, й розлука, й твоя

материнська любов.Ведучий 1. Як бачимо, і в сучасній пісні

рушник є оберегом.Український рушник як витвір високого

мистецтва завжди надихав і буде надихати натворчість, поки існуватиме саме мистецтвовишивки.Ведучий 2. У нашого земляка, відомого

українського поета Василя Голобородька євірш «Ми йдемо». Він увійшов до збірки віршів,виданої 2006 року, яка так і називається —«Ми йдемо». Послухаймо цей вірш. У ньомує образ сватального рушника. Як і самé сва-тання, рушник у поезії символізує нове жит-тя, напередодні якого стоїть Україна. Цей вірш

111

написаний 1990 року (Студент читає вірш).Ми йдемо по Україні:від степів до гір,від лісів до морів –звідусіль виходимо на прадавні шляхи,і немає нам ліку.Ми чинимо волю наших прадідів,це вони нас послали у путь,щоб ми йшли нашою віковічною землеюіз нашими багатолюдними містами,із нашими тихомрійними селами,із нашими золотоверхими церквами.Ми гордо йдемо шляхами України:ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди,щоб подивитися на нас, гордо йдучих,ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,щоб подивитися на нас, гордо йдучих, —ви всі побачите, як ми гордойдемо дорогами України.Ми йдемо,не вимагайте від нас доказів нашої

прихильностідо руху,не вимагайте пояснень причин,

що привели насу рух.Марна ваша справа — виставляти

проти нашої ходиконтраргументи, що ви їх здобуваєте

із мертвих джерел,намагаючись зупинити нашу ходу,марна ваша справа — ми йдемо.Ми йдемо по Україні,пов’язані вишиваними дівочими рукамирушниками,і радість сяє в наших очах.Ведучий 1. Раніше в кожній родині, де

підростала дівчина, скриня мала повнитисярушниками. Вісім віків живуть легенди пронезвичної краси пóсаг, яким здивувала Фран-цію дóнька Ярослава Мудрого. Не передпарчéвими шатами завмирали вибагливіфранцузи, а перед вишúванками нареченої.Ведучий 2. Зазвичáй в Україні сусідам

неодмінно показували пóсаг, виготовленийдівчиною на виданнí. Дати рушники — тра-диційно означало згодитися на шлюб і готу-ватися до весілля. Рушники подавали і бра-ли, коли йшли свататися, пов’язували моло-

дих, прикрашали гільцé на дíвич-вечорі, нарушники ставали молоді.Ведучий 1. А зараз у виконанні групи на-

ших студентів ми побачимо фрагмент слобо-жанського сватання, записаного МиколоюСумцовим.

(Студенти інсценізують фрагмент сватан-ня (див.: Сумцов М.Ф. Слобожане: Істори-ко-етнографічна розвідка. — Х., 2002. —С. 93—94).

Мати [побачивши сватів, каже дочці].Дочко, вже старости прийшли. Вийди з хати.

[Входять старости — два чоловікú з пáлич-ками в руках, знімають шапки, низько кланя-ються і кажуть:]

Свати. А пустіть, будьте ласкаві, в хату,кланяємось вам, свате, хлібом-сіллю.

[Дають хліб].Батько й мати. Спасибі за хліб, за сіль.

Сідайте.Свати. Ми прийшли до вас шукати ку-

ниці, що ховається під солом’яні копиці.[Входить дівчина і, наче засоромившись,

стає коло печі й колупає її].Батько. Бачите, ловці-молодці, що ви на-

робили: мене з жінкою засмутили, дочкý при-стидили, що скоро піч зовсім повалить. Такось що ми зробимо: доброго слова не цурає-мось, а щоб ви нас не порочили за те, що мипередержуєм куницю — красную дівицю, томи вас перев’яжемо і тоді все добре вам ска-жемо. Дочко! Прийшла черга і нам до при-кладу казати, годі піч колупати, а чи нема чимцих ловців-молодців пов’язати?

[Дочка мовчить, колупає піч].Мати. Чи чуєш, що батько каже? Іди, та

давай чим людей перев’язати! А може, нічо-го не придбала, та з сорому піч колупаєш? Невміла матери слухати, не вчилася прясти, незробила рушників?

[Дівчина йде в кімнату і виносить звідтина тарілці два вишитих, хрест на хрест покла-дених, рушників, кладе їх на хлібові, вкло-няється й цілує руку в батька та в неньки,потім оперізує рушниками сватів. Свати вкло-няються й кажуть:]

Свати. Спасибі батькові й матері, що своюдоню рано будили і доброму ділу вчили. Спа-сибі й дівочці, що рано вставала, тонко прялаі гарні рушники придбала.

112

[Входить молодий. Дівчина виносить чер-вону хустку].

Батько. Цьому, дочко, сама чіпляй, за поясхустку затикай, та до себе притягай, та слухаййого, та шануй.

[Дівчина дарує хустку. Старі починаютьчастувати гостей].Ведучий 2. У східнослобожанському

весіллі рушник також є символом готовностідівчини до заміжжя. У Новопсковськомурайоні Луганської області кажуть: «Дівчинапонавишивала рушників — уже їй можназаміж виходити».Ведучий 1. Рушник є ознакою заможності

й багатства родини дівчини: уважалося, щочим заможніша родина, тим більше рушниківбуде подаровано сватам на сватанні. Старшілюди розповідають: «В одних так було двад-цять чотири рушники!»Ведучий 2. Молодого й молоду на весіллі

в нас раніше підперізували рушниками: білим— першого весільного дня, червоним — дру-гого. Це значить, що в першому випадку руш-ник символізує дівочу чистоту, недотóрканість,а в другому — щасливий союз молодих.Ведучий 1. А на Старобільщині в разі

цнотливості молодої керівника обряду —дружкá — другого весільного дня перев’язу-ють червоним рушником. Отже, тут рушниквиявляє свою символіку цнóти молодої.Ведучий 2. Оберегова функція рушника

реалізована в обрядах благословення моло-дих батьками й під час вінчання в церкві. УТроїцькому районі говорять: «Молодих стави-ли на рушник, щоб життя було довге, чистень-ке, гладеньке».Ведучий 1. У вінчальному обряді рушник

виявляє ще символіку заміжжя. Сватівчáнирозповідають: «Як бере батюшка молодих зарýку й воде кругом столу, дружка должнà булавзяти цей рушник і ногою зачепити — длятого, щоб її дружкú всі виходили ранéнькозаміж».Ведучий 2. За весільним столом молоді

сиділи на лаві, застеленій рушником, що сим-волізувало побажання молодим багатства.Ведучий 1. Рушником обв’язували ікону,

якою благословляли молодих, на ньому ви-носили весільний коровай. Зв’язок з цими

предметами засвідчує сакральну символікурушника.Ведучий 2. А ще весільний рушник разом

з водою може виконувати очищувальну фун-кцію. У Старобільському районі нам розпові-ли: «Як чесна молода, гості йдуть до річки,руки миють, молода дає їм рушники» (просимволіку весільного рушника на Східній Сло-божанщині див.: І. Магрицька. Символіка тка-нинних виробів у східнослобожанськомувесіллі // Луганщина: етнокультурний вимір.— Луганськ, 2001. — С. 90—99).Ведучий 1. Як бачимо, рушник в українсь-

кому весіллі є полісимволічним атрибутом.Ведучий 2. Усі, напевно, знають, що руш-

ник супроводжував наших предків протягомусього життя — і в радості, і в горі.Ведучий 1. Гарний був звичай викорис-

товувати рушник при будівництві житлá. Призведенні помешкання саме рушниками засте-ляли підвáлини, рушниками піднімали свóло-ки, а потім дарували їх майстрам. Рушник віша-ли вгорі, у кутку, коли стіни були вже зведені.Ведучий 2. Рушниками прикрашали хату.

«Хата без рушників, — казали в народі, — щородина без дітей». Рушники вішали над об-разáми. Рушником накривали хліб на столі абона пóкуті. Гарно оздобленими рушникаминакривають кошики з паскою чи яблуками,коли несуть святити до церкви.Ведучий 1. Дарункóвими плечовими

рушниками перев’язують кумів та гостей, за-прошених на хрестини, рушник дарують бабці,яка приймає дитину під час полóгів.Ведучий 2. Після закінчення жнив госпо-

дар зустрічав женців з хлібом-сіллю на руш-нику, а ті потім одягали його на обжинкóвийвінок.Ведучий 1. Наші дідусі та бабусі пам’ята-

ють такий звичай: коли син вирушав у далекудорогу, мати дарувала йому рушник, щоб ря-тував від лиха, щоб нагадував йому про ріднудомівку. Син приймав рушник і цілував хліб. Ісьогодні почесних гостей зустрічають у насхлібом-сіллю на вишитому рушнику.Ведучий 2. Використовували рушники і в

похоронному обряді. На них спускали до-мовúну в яму. Потім ці рушники вішали нахрест або дарували в церкві. Рушник стелять іпід плечі небíжчику, застеляють вíко труни.

113

Ведучий 1. Чи знаєте ви, що в українськійвишивці кохався і Тарас Шевченко? Він зби-рав її зразки, робив замальовки з рушників.Багату колекцію волинських рушників зібра-ла Олена Пчілка — українська письменницяй етнограф. Вишивали і діти Олени Пчілки —Леся Українка та Ольга Кривинюк.Ведучий 2. Наші студенти теж присвячу-

ють рушникові свої поезії. Послухаймо віршстудентки 2-го курсу філологічного факульте-ту Люби Левицької в її авторському виконанні(Л. Левицька читає власний вірш).

Веселкою сплелися кольориНа рушничку твоєму, наче доля.На нім — тобою прожиті роки,Усі достоту, з радощами й болем.Усе на нім: вечірняя зоря,І росами умите раннє сонце,На нім і сльози, й посмішка твоя,Хатинка рідна і твоє віконце.На цьому рушничку — твої безсонні ночі.Цей вишитий рушник для мене —

наче жаль.Дивлюсь на нього я і бачу твої очі.Ніколи й нізащо його я не віддам.Ведучий 1. Згідно з народними мораль-

но-звичаєвими нормами, кожна порядна гос-подиня мусила сама дбати про одяг. Повнаскриня полотна і сорочóк — це була ознакане лише достатку, а й працьовитості, бо це всев минулому виготовлялося власноручно. Проце розповідають і народні пісні. Так, на весіллісвашкú співали:Ведучий 2. Світилка-шпилька при стіні,

на ній сорочка не її;Прийшла сусіда, торкає: «Скидай сороч-

ку, смеркає!»Ведучий 1. А світилка відповідає:Брешете, дружéчки, як свині, в мене соро-

чóк дві скрині,А третя не повна, а на мені шовкóва.Ведучий 2. У давні часи сорочка слугува-

ла як натільним, так і верхнім одягом. Вонаще й була провідником магічної сили, прихо-ваної в людини, тому що безпосередньо об-лягала її і від холоду, і від злого ока. Вишивкана кóмірі, манжетах рукавів та подóлі такожвиконувала оберегову функцію.Ведучий 1. Існує легенда про те, як на

землі лютувала страшна пошесть. Вимиралисім’ї і навіть цілі села. І ось одна жінка, втра-тивши всю свою сім’ю, крім найменшого си-ночка, молила Бога, щоби він зберіг хоч цю їїдитину. І Бог відкрив їй таємницю:Ведучий 2. «Виший дитині і собі на со-

рочці хрести — знак для ангелів. Бо на комунема хреста, той загине. Але нікому не роз-повідай про це, бо загинеш сама і твій син».Жінка зробила все так, як було велено, але немогла дивитися на те, як помирали інші. І осьрозповіла вона всім про обереги, та люди неповірили їй. Тоді вона зірвала сорочку з сина,і він помер на очах у всіх. Зате інші були вря-товані.Ведучий 1. Сорочка, вишита матір’ю,

оберігала від зла, служила згадкою про ріднудомівку, нагадувала про тепло материнськихрук і любов матері. А кожна дівчина мусиласобі на придане приготувати до шістнадцятисорочóк — і святкових, і для роботи.Ведучий 2. Після зарýчин дівчина виши-

вала сорочку для молодого, яку він повиненбув одягнути на весілля. Часто вона вишива-ла ночами, щоб швидше закінчити її. Про церозповідає пісня на слова Миколи Сома «Ви-шиванка» (Студенти виконують пісню).

З вечора тривожного аж до ранкуВишивала дівчина вишиванку.Вишивала дівчина, вишивала,Чорну та червоную нитку клала.Ой та чорна ниточка — то страждання,А червона ниточка — то кохання.Тому чорна ниточка часто рвалась,А червона ниточка легко слалась.Як піду я ввечері на гулянку,Подарую милому вишиванку.Бери, мій соколику, і не сердься,Будеш ти носить її коло серця.З вечора тривожного аж до ранкуВишивала дівчина вишиванку.Вишивала дівчина, вишивала,В тую вишиваночку душу вклала.Ведучий 2. Прекрасний народний звичай

дарувати вишúвані сорочкú та хусткú своїмкоханим та парубкам, що йдуть до війська,відображено в численних творах українськоїхудожньої літератури, зокрема в п’єсі МаркаКропивницького «Дай серцю волю — заведев неволю», у поезії Тараса Шевченка «У не-

114

ділю не гуляла...», у пісні «Хустонька ж мояшовковая» Григорія Квітки-Основ’яненка табагатьох інших.Ведучий 1. Оскільки вишита власноруч-

но сорочка, хустина чи рушник вимагають ічасу, і душі, й хисту, а їх виготовлення завж-ди пов’язане з думами та мріями, то звідсистає зрозумілим, чому ці речі мають у життінароду не тільки ужиткóве, а й символічнезначення: їх вишивають і дарують не будь-кому, а людині особливо близькій, з якоюдівчина чи жінка зв’язана своєю долею абомріє пов’язати свою долю.Ведучий 2. Вишита сорочка — один з

яскравих образів українського фольклору. По-слухаймо народну пісню «Ой чорна я си, чор-на» (Звучить пісня у виконанні студентів).

Ой чорна я си, чорна,Чорнявая циганка.Чом си полюбила,Чом си полюбилаЧорнявого Іванка?

Іванко, та й Іванко,Сорочка вишиванка,Високий та стрункий,Високий та стрункий,Ще й на бороді ямка.

«Марусе ти, Марусе,Люблю я твою вроду,Люблю дивитися,Люблю дивитися,

Як ти ідеш по воду.Як ти ідеш по воду,Вертаєшся з водою,Люблю дивитися,Люблю дивитися,Марусе, за тобою».

У полі два дубочки,Обидва зелененькі,Ми ж так і паровані,Ми ж так і паровані –Обоє чорнявенькі.Ведучий 1. А скільки прислів’їв і прика-

зок складено про сорочку!Ведучий 2. «Йому пощастило, бо наро-

дився в сорочці».Ведучий 1. «Рукáва як писанка, а личко

як маків цвіт».Ведучий 2. «Пізнáють хлопця і в драній

сорочці, аби полúки вишиті».

Ведучий 1. «У наших хазяйóк та по стосорочóк, а у мене одна та й та біла щодня».Ведучий 2. «Своя сорочка ближча до

тіла».Ведучий 1. У нашій історії були й трагічні

події, і найстрашніша з них — Голодомор1932—33 років. За розповідями мешканців ук-раїнських сіл Луганщини, їхні батьки вúноси-ли всі вишиті рушники, сорочки та скатерті всусідні села Російської Федерації, аби виміня-ти їх на будь-яку їжу і цим урятувати своїх дітейвід голодної смерті.Ведучий 2. Життя показало, що після Го-

лодомору в українських селах майже не ста-ли вишивати, менше стали співати народнихпісень.Ведучий 1. І все ж мистецтво вишивки

живе — завдяки таким майстрам прикладно-го мистецтва, як викладач Луганського буді-вельного технікуму Віктор Плескун, з вистав-кою вишитих виробів якого ми познайоми-лися. Завдяки таким, як Любов Вірченко, меш-канка села Жúтлівка Кремінського районунашої області. У колекції вишивальниці —рушники, сорочкú, ліжникú, серветки, рядна,набивні килимú, вишúванки бісером по бар-хату.Ведучий 2. За словами Любові Яківни,

душа людини повертається на землю, доки їїпам’ятають. Народна майстриня каже:

— Мамин голос чую завжди: «Роби лю-дям добро!» От і вишиваю обрядóві рушники— до весілля і в дальню дорогу. Скільки вжероздала їх людям!..Ведучий 1. Сподіваємося, що хтось з при-

сутніх на нашому Святі теж захопиться пре-красним мистецтвом вишивки і колись зача-рує нас власноручно виготовленими вироба-ми.Ведучий 2. Пам’ятаймо, що у вирі сучас-

них глобальних тенденцій дуже важливо незагубити свою національну приналежність,ознаки етнокультури, відчути своє місце наземлі, яка нас народила.Ведучий 1. А ще не забуваймо, що культу-

ра має два крила — збереження й примно-ження. Примноження культури є мірилом ци-вілізаційного процесу.

115

Відомості про авторівВідомості про авторівВідомості про авторівАдаменко О. В., доктор педагогічних наук, професор кафедри еконо-

мічної інформатики Луганського національного педагогічного універси-тету імені Тараса Шевченка.Барановський В. М., кандидат фізико-математичних наук, професор

кафедри загальної фізики Національного педагогічного університетуім. М.П. Драгоманова.Бурдун В. В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри інженерно-

педагогічних дисциплін Луганського національного педагогічного універ-ситету імені Тараса Шевченка.Верченко Н. В., кандидат біологічних наук, завідувач кафедри педаго-

гіки та педмайстерності ДІПО ІПП.Галич О. А., доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри

української літератури Луганського національного педагогічного універ-ситету імені Тараса Шевченка, директор Східного філіалу Інституту літе-ратури імені Т.Г. Шевченка НАН України.Гапоненкова Н. В., директор Шахтарської загальноосвітньої школи

І—ІІ ступенів № 22 Донецької області.Грицьких О. В., аспірант Луганського національного педагогічного

університету імені Тараса Шевченка, учитель першої категорії СШ № 1м. Луганська.Касянюк М. В., викладач кафедри фізичного виховання і спорту До-

нецького національного університету, директор Донецької обласноїДЮСШ з кікбоксингу, суддя національної категорії.Кулдиркаєва О. В., аспірант Луганського національного педагогічно-

го університету імені Тараса Шевченка.Крючок Л. М., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри хімії та

біохімії Луганського національного педагогічного університету імені Та-раса Шевченка.Левченко О. О., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психо-

логії Східноукраїнського національного університету імені ВолодимираДаля.

116

Ліннік О. О., асистент кафедри дошкільної та початкової освіти Лу-ганського національного педагогічного університету імені Тараса Шев-ченка.Магрицька І. В., кандидат філологічних наук, доцент кафедри україн-

ської мови та літератури Східноукраїнського національного університетуімені Володимира Даля.Міньков Д. О., психолог Рівненського державного обласного центру

науково-технічної творчості учнівської молоді.Олексенко В. М., кандидат фізико-математичних наук, доцент, докто-

рант Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.Олексієнко О. Г., аспірант кафедри дошкільної та початкової освіти

Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шев-ченка.Проказа О. Т., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізики,

почесний професор Луганського національного педагогічного універси-тету імені Тараса Шевченка, член-кореспондент Міжнародної академії наукпедагогічної освіти.Рощупкина О. А., пошукувач кафедри мовної підготовки іноземних

громадян, викладач Запорізького державного медичного університету.Роман С. В., кандидат хімічних наук, доцент кафедри хімії та біохімії

Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шев-ченка.Ржевська А. В., кандидат педагогічних наук, доцент, заступник заві-

дувача науково-дослідного відділу з міжнародних зв’язків Луганськогонаціонального педагогічного університету імені Тараса Шевченка.Савустьяненко Т. Л., кандидат біологічних наук, доцент кафедри пе-

дагогіки та педмайстерності ДІПО ІПП.Темнікова С. В., старший викладач кафедри загальної математики Лу-

ганського національного педагогічного університету імені Тараса Шев-ченка.Черенков О. В., кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри

фізики Луганського національного педагогічного університету імені Та-раса Шевченка.Шевченко О. В., кандидат педагогічних наук, директор КЗ «ЛНВК

спеціалізована школа І ступеня — гімназія № 42».