№1, грудень 2011STOPкадр

Фестивальний випуск

Вересень 2013

стор. 2

ТОП-20 Звёздные

гости ЗОСи

стор. 5

стор. 6

Как заработать

$3 на

ЗОСе?

Людина, яка вміє цінувати життя

«Забудьте про скромність, але не за-бувайте про ввічливість та ніколи не

соромтесь бути допитливими!»

Формула успiху журналiста вiд Костянтина Грубича:

До ювілею фестивалю ми ви-рішили знайти у Славутичi лю-дей, які поділяють свій день на-родження з ЗОСею.

Насамперед, ми спробували з’ясу-вати, чи з’явилися на світ нові сла-вутичани під час ЗОСі-2013. Ідея, звичайно, не надто свіжа, але чому б ні? Зізнаємося відразу: спроба не вдалась. Комутатор медико-санітар-ної частини №5 вперто відмовлявся не лише з’єднувати нас з пологовим відділенням, а й взагалі якось реа-гувати на наші відчайдушні спроби додзвонитися. Зазнавши поразки по телефону, ми вирішили просто сходити до пологового будинку, тим більше що Славутич – місто малень-ке, скільки тут йти.

Замислили – зробили. Нажаль, да-ремно: двері відділення були щільно зачинені, і на наш наполегливий грюкіт ніхто не відчинив. Втім, напевно, хтось цими днями у місті таки народився – адже на сходинках ми помітили зовсім свіженький корок від шампанського. Певно, був привід у людей перехили-ти келих біля пологового будинку!

Наступний інформаційний привід нам підкинула співдиректор фес-тивалю Надія Іллюк під час прес-конференції першого фестивального дня. «20 років – вік дівчини, дорослої дівчини, яка вже працює, вона само-стійна!» – так на конференції сказала Надія Олексіївна. Це була ідея!

Наші пошуки не були марним. Ми відшукали дівчину, яка народилася

15 вересня 1993 року, тобто саме ПЕРШОЇ ЗОСі!

Її звуть Наталею. Випускниця Сла-вутицької школи мистецтв, згодом – Чернігівського училища ім. Ревуць-кого, а нині студентка Національної музичної академії імені П.І. Чайков-ського, через насичену навчальну програму дівчина не змогла приїхати додому на свято з Києва. Вірогідніше за все, це був би невтішний кінець нашого «розслідування», але мама Наталі Вікторія Миколаївна погоди-лася з нами поспілкуватися:

— Взагалі-то, вона на кожну ЗОСю приїздила. Ми завжди спо-чатку святкували День народжен-ня у колі друзів та родичів, а потім обов’язково йшли на площу, диви-лися концертну програму. Наше особисте, сімейне свято якось не-помітно зливалося з міським. Ната-ля з перших років життя пишається тим, що її день народження майже завжди співпадає з ЗОСею…

…Ось і вся «інформація». Якось невиразно для «топової» теми фес-тивальної газети. Ні про що. Прова-лили матеріал.

Можливо, все б відбулося саме так, якби раптово головною героїнею нашої розмови замість дівчинки-ро-весниці ЗОСі , не стала … її мама.

В далекому вже 1993 році Вікторія

закінчила Чернігівське медичне учи-лище і приїхала працювати у Славу-тицьку медичну частину. В той час Славутич постійно потребував ро-бочих рук, і 19-річну Віку «перемани-ли» з посади медстатиста на посаду лаборанта місцевої санітарно-епіде-міологічної станції.

— Запропонували — і я погоди-лась. Дуже люблю свою роботу — мені завжди хочеться туди йти, — із щасливою посмішкою розповідає Вікторя Миколаївна.

Напевно, колектив хороший, чо-мусь вирішили ми. Насправді, хіба може бути цікаво рік-у-рік копирса-тися у біологічних матеріалах, взя-тих для аналізів? Це ж не поезія, не акторська справа, не журналістика, на сам-кінець… не творчість, корот-ше кажучи.

Як же ми помилялися! За чверть години ми дізналися про мікроорга-нізми більше, аніж за весь шкільний курс біології взагалі. Більше того, пані Вікторія якось непомітно пере-конала нас в тому, що різні там ста-філококи та палички – красиві, і спо-стерігати за їх ростом та розвитком можна із захопленням.

За годину неспішного чаювання на стерильно чистій і затишній водно-час (таке несподіване поєднання!) кухні її невеличкої оселі вона за-полонила нас своєю неймовірною позитивністю та оптимізмом. Не скаржилася на життєві складнощі і проблеми, на безгрошів’я та невпев-неність у майбутньому. Начебто не було у її житті ніяких важких момен-тів, начебто весь життєвий шлях у неї устелений пелюстками троянд. Ну не може такого бути!

— Вікторія Миколаївно, На-таля народилася і зростала у жорсткі 90-ті. Ви — з маленькою дитиною на руках. У вас — ані житла, ані навіть гуртожитка. Зарплати майже не виплачували. Невже ж не було страшно? Не-вже ж не боялися майбутнього?

— Ні. Хоча зараз як згадаю, — страшно. А тоді ми просто були мо-лоді і прагнули жити. І жили, як усі.

— А про що ви тодi мріяли?— Про що може мріяти жінка? Про

щастя. Щоб дитина росла здоровою, щоб змогла знайти себе у світі, щоб добре влаштувалася.

2

«Бережімо своє здоров’я та здоров’я своїх близьких.» (Кодекс етики)

Людина, яка вміє цінувати життяНа нашій ЗОСі якось раз…

Золота осінь Славутича у персоналіях

10-лiтня Наталя (посерединi) з по-другами на ЗОСi у 2003 роцi

Вікторія з донькою Наталею

стор.3

Павло Кужеєв, телеведучий Пер-шого інформаційного каналу «5 ка-нал», заслужений журналіст України:

- Я на фестивалі вдруге. Сам у 1995 році став переможцем у конкурсі подiбного формату «Шанс», який ор-ганізував «Юн-Прес». Це сподвижни-цтво потрібно продовжувати. Сам по-шук, обробка та аналіз інформації - це робота, яка не проходить безслідно. Теорія – срібло, а практика – золото. Важливо молодь підтримати у їхніх перших кроках.

Надія Іллюк, керівник конкурсної програми фестивалю, керівник Української творчо-інформаційної агенції «Юн-Прес” м. Київ:

- Це має велике значення для май-бутніх журналістів. Вони повинні зу-стрічатися та спілкуватися один з од-ним. Великий вплив на цей фестиваль

зробив Володимир Петрович, тому що він «взвалив все на свої плечі», під-тримав цю ідею. Я вже 24 роки очо-люю інформаційно-творче агентство «Юн-Прес» і розумію, наскільки це важливо. Людина, як відомо, 70% часу проводить на роботі, і дуже до-бре коли ця робота приносить задо-волення.

Людмила Любива, заступник ди-ректора фестивалю по роботі з пресою, начальник управління електронного врядування:

- ЗОСя – це спілкування, об’єднання журналістів. Політика Славутича – все краще дітям, саме тому цей проект і був створений. Ми сподіваємось, що Славутич стане центром об’єднання журналістів.

Олександра Шумейко

3

«Теорiя - срiбло, а практика - золото». (Павло Кужеєв)

Актуально

— А зараз мрієте про що?

— Майже про те саме. Щоб дитина…

— Ні, так не вийде! У вас цього року, окрім Натали-ного, ще два ювілеї: через півтора місяці вам випо-вниться сорок. Ви з чоло-віком відсвяткували два-дцятиріччя весілля… Є певний привід замислити-ся про життя. Тож, чого ви бажаєте ДЛЯ СЕБЕ?!

— Для себе? Нічого. У мене все є: дитина, чоловік, житло. Хіба цього мало?.. Є люди, яким доля дала зна-чно менше…

… І тільки тут ми нарешті зрозуміли, що зустріли жін-ку, яка відноситься до дуже рідкого, майже вимираючого сьогодні людського типу — Людина, яка ВМІЄ ЦІНУВАТИ ТЕ, ЩО МАЄ. Нам пощасти-ло: не кожному, навіть за все життя, доведеться зустріти такулюдину. Нам пощастило, ми потоваришували.

Нiна Скочко

Навiщо потрiбна ЗОСя?Вiдповiдь на це запитання, на перший погляд, очевидна. Проте, як

вiдомо, скiльки людей, стiльки й думок. Ми вирiшили поспiлкуватися з досвiдченими журналiстами, аби з’ясувати: чому, навiщо i для чого вони багато рокiв поспiль товаришують ЗОСею?

№1. Якщо у вас починаються викрутаси з персо-нальним комп’ютером (не вмикається, вимикається у найвідповідальніший момент), то через тиждень - ЗОСя!

№2. Якщо у переддень фестивалю чудова со-нячна погода, то наступних мінімум два дні буде йти дощ! І не сподівайтеся на погодні сайти, які пи-шуть «без опадів». На своєму віку ЗОСі без дощу не пам’ятаємо. Можливо, ще є такі, хто не потрапляв на фесті під опади.

№3. Прийти на братання i не вимазатись у фарбу - поганий знак. Будьте пильнI! Ось-ось i вашому одязi з’явиться вiдбиток чужої долонi. А як же ви влаштує-те помсту?! Руки у фарбу - i вперед!

№4. Якщо у вас добре склалося з газетою і немає проблем з версткою, не розслабляйтеся! Ви ж її ще не роздрукували!

№5. На годиннику перша ночi, а номер верстка ще продовжується - скоро прокинеться апетит.

№6. áîðîòüáó çà æèòòÿ. Íàø³ ä³äè ïîáóäóâàëè у вас таке було напередодні виходу номера? Це знак, що випадкового нічого не буває. Потрібно перевіряти шрифти!

№7. Організатори пообіцяли вам зустріч з головою

Київської обласної адміністрації Присяжнюком А.Й., прем’єр-міністром чи Президентом? Не поспішайте збиратися на цю «зустріч». Це був жарт:)

№8. У газетi залишилось вiльне мicце? Вiтаємо! Настав час виконати спец.завдання вiд жюрi!

Панi Надiє Iллюк! Багато зусиль знадобилось нашiй командi, аби вiдшукати, за Вашим проханням, того талановитого таємничого дизайнера, у якого ви за-мовляєте свiй гардероб. Але, вiдверто кажучи, нам дуже й дуже приємно, що нашi зусилля таки не були марними i нам пощастило натрапити на людину, яка так вправно умiє виготовляти одяг. По праву талано-витим дизайнером, якому особливо добре вдається створювати в’язаний одяг, застосовуючи неабиякий творчий пiдхiд, можна назвати Майю Фелiксiвну Ру-денко. Це єдиний дизайнер одягу, якого за днi фести-валю ми зумiли знайти i який пiдтверджує ваше зна-йомство. Але заперечує, що виготовляла одяг саме для Вас, Панi Надiє, на превеликий жаль...

Iншого дизайнера нам знайти не вдалось. Користу-ючись нагодою, радимо звертатись до Майї Руденко iз проханнями i пропозицiями.

P.S. Iнформацiя розмiщена на правах реклами. Нiна Скочко

«Забобони ЗОСi»Так ми вирішили назвати ті «традиції», які склалися за роки нашої участі на фестивалі.

На пресс-конференции с руководством ДСП ЧАЭС в этом году, как ни странно, никто не задавал вопросов о монстрах и прочих мифах станции и Зоны отчуждения. Как-то ну совсем не интересно! Никакой мистики, ника-кой фантастики! С чего это вдруг так?

А всё, вероятно, потому что фестивальщики в этом году побывали на экскурсии в Припяти и Зоне в чет-верг, накануне начала работы над конкурсными зада-ниями. Стало быть, сами всё проверили, монстров не встретили и как-то приуныли... А что по-делать? Нет монстров там, нету - и всё тут! Ну разве только сом-великан в пруду возле «Укрытия», о котором существует немало легенд... Если хотите узнать о ЧАЭС и Зоне отчуждения боль-

ше, зайдите на сайт: http://www.chnpp.gov.ua/

В этом году ЗОСя, впрочем, как и в прошлых, погодой нас не очень по-радовала. В первый день мы дума-ли, что это осень нас хочет немного попугать, но на следующий - пого-да ухудшилась. Утром на братании шел сильный дождь. На сцене кто-то что-то говорил, но всем было всё равно. Взрослые хотели побыстрей увидеть кричащих, разноцветных и весёлых детей. Молодёжь хоте-ла побыстрей обмазать себя и еще кучу других краской. В происходя-щем на сцене были заинтересованы только ведущие, выступающие и их родственники, друзья. Лил дождь который всех раздражал и уже по-являлось желание «наплевать» на всё и пойти домой, укрыться тёплым пледом, попить горячего чая. Но ког-да вынесли первую порцию краски, как-то стало по веселее и на моей футболке из неоткуда, совершенно

внезапно появились чьи-то цветные ладошки. Потом как-то всё на не-большое время утихомирилось, но все уже были в хорошем настрое-ние. До выноса второй порции крас-ки, первую из лица, рук, ног и волос успел смыть дождь. У кого был зонт, тому однозначно повезло больше. Об первых «подвигах» напоминали лишь испачканные футболки, курт-ки, штаны, шорты, кеды… До тре-тьего выноса краски, всё уже были больше похожи на мультяшных героев, разноцветные, весёлые. Позже полотно с эмблемой ЗОСи вынесли на сцену, а на площади начались флешмобы. Дождь к тому

времени немного утих, но всё рав-но напоминал о себе мелкими еще более раздражающими каплями. Но бегающий разноцветный на-родец придавал позитива и не за-ставлял скучать. Когда краска за-кончилась все начали обмазывать друг друга различными способами. Кто вытирал своё лицо о футболку друга, кто-то тёрся щеками, а кто-то пытался остатками краски на руках обмазать самого себя. Дождь нео-жиданно усилился и вопрос «Где смыть краску» решился сам собой. И о братании напоминала, лишь ис-пачканная футболка…

Александра Шумейко

4

«Молодість часто буває відносною перевагою, але ніколи - абсолютною перевагою».

Агенство ХОРОШИХ новостей

И испачкались, и помылись!

А с погодой не сложилось...

Эпоха монстров канула в Лету?

Славутич уже не первый год занимает достойные позиции в рейтингах известных укра-инских изданий. К примеру, в этом году в рейтин-ге «50 лучших городов для жизни в Украине» жур-нала «Фокус» наш город занял 13-е место.

«STOP-кадр» по случаю 20-й годовщины решил установить, кто же из звёздных госте фести-валя (так называемых, музыкальных подарков зрителям) больше всего понравился публике? Кого в нашем городе любят больше других? Чьи выступления никого не оставили равнодушным?

За всю историю фестиваля у нас побывало около трёх десятков представителей эстрады преимуще-ственно из Украины и России. Были также гости из Беларуссии, Сербии. Особым событием стал приезд в город американской певици Ла Тои Джексон, сестры Майкла Джексона. Но всё же лучшей из лучших сла-вутчане назвали украинскую группу «Океан Эльзы», которая спела на ЗОСе в 2000 году. Далее приводим полный список лучших участников концертных про-грамм ЗОСи, составленный по результатам анкетно-го голосования жителей города.

1 Группа «Океан Эльзы» Украина 20002 Группа «На-на» Россия 19943 Группа «Скай» Украина 2007, 20124 Александр Пономарёв Украина 19955 Таисия Повалий Украина 19956 Ла Тойя Джексон США 19957 Группа «Скрябин» Украина 20068 Группа «ТНМК» Украина 20009 Группа «Армия» Украина 200810 Группа «Пара нормальных» Украина 200711 Группа «Экс-Президенты» Украина 200212 Катя Бужинская Украина 200413 Гр. «Пикардийская терция» Украина 199814 Ирина Билык Украина 200115 Женя Белоусов Россия 199416 Андрей Губин Россия 199517 Группа «Авиатор» Украина 201018 Василий Бондарчук Украина 201219 Виктор Павлик Украина 199920 Группа «Real’O» Украина 2009

Удивила славутчан в своё время популярная в 90-е годы группа «На-На», которая прилетела в город на вертолёте и приземлилась на стадионе. Можно толь-ко представить, какие впечатления произвёл на всех первый фестиваль детского творчества, телевидения и прессы в Славутиче. К слову, группу «На-На» и Ла Тойю Джексон выделили из всех гостей в беседе с на-шим корреспондентом директор ТРК «Славутич» Алек-сандр Демидов и режисёр ККК Лариса Гниденко.

В последние годы у нам на ЗОСю перестали пригла-шать звёзд зарубежной эстрады. Тем не менее, лучшие украинские исполнители уже успели побывать в нашем городе. Публика полюбила группу «СКАЙ», которая приезжала к нам дваджы и зарядила всех зрителей по-зитивной энергией. Также славутчанам понравились концерты Александра Пономарёва, Таисии Повалий, «Скрябина», «ТНМК» и других звёдз эстрады.

В рейтинг не вошли такие музыкальные группы, как «Платина», «Ван Гог», «ДжазексБенд», «Электроклуб», «Капучино» и некоторые другие исполнители.

Отдельно хотелось бы отметить выступление В. Бон-дарчука в 2012 году на закрытии ЗОСи в актовом зале ККК, которое не удалось посмотреть большому количе-ству зрителей (на площади людей всегда собирается гораздо больше, чем в зале), а посмотреть и послу-шать действительно было в радость! Не каждый ис-полнитель отважится спеть акапельно и уж точно дале-ко не каждый хорошо относится к своим поклонникам. Яркий тому пример - группа «ДиО.фильмы», которая выступила в Славутиче вчера. Мало того, что парни лили воду на зрителей со сцены (а нам-то и с неба до-ждя предостаточно!), бросали пустые пластмассовые бутылки в людей, а потом запригнули в машину и уеха-ли, не дав ни одного автографа!

Важно отметить, что в опросе преимущественно при-нимала участие молодёжь, которая чаще посещает концерты, чем старшее поколение. Также далеко не все жители города смотрели праздничные концерты всех фестивалей ЗОСи. Кто-то приехал в город позже, кто-то не смог прити на праздник, кто-то в первые годы фестиваля ещё не родился. Последних, кстати говоря, в городе довольно много. И потому хочется, чтобы го-род не забывали, чтобы он и в дальнейшем активно развивался и процветал.

Над созданием рейтинга сплочённо трудилась вся наша редакция

5

«Не страшно прибігти другим, страшно - не бажати прибігти першим.» (С. Вакарчук)

ТОП-20 Звёздные гости ЗОСи

Рейтинг STOP-кадра

Место в рейтинге Исполнители Страна Год

выступления

В мистику и страшные истории верят не все, но эта произошла на самом деле.

Как-то раз на один из фестивалей ЗОСи приехала команда…

…Это были начинающие журналисты, они ко всему относились халатно и не всерьёз. В то время как дру-гие участники работали, собирали материал, думали над темами, они гуляли по городу и надеялись, что всё получится как-то само собой. Их все предупреждали, что нужно думать над номером сейчас, писать статьи, проводить опросы, им предлагали помощь опытные фестивальщики, но они не слушались и продолжали сачковать. Так они провели два дня.

В субботу вечером, когда все работали, команда сач-ков пыталась написать хоть что-нибудь, но у них ничего не получалось. Они просили помощи, но никто уже не соглашался. Они ходили кругами, пытались что-то вспо-мнить - а не получалось. Так просидела команда до утра.

На следующий день они уехали и больше никогда на фестивали не приезжали.

А через несколько лет у других участников других ЗОСь начали пропадать материалы. Прямо из блок-нотов исчезали записи, из компьютеров стирались документы, а на их месте появлялись пятна от чернил. Никто не понимал, что случилось, и старались забыть об этом, как о небольшой неприятности.

Как-то у одного мальчика потерялась флешка с матери-алом, и вся команда кинулась её искать. Осмотрели всё, и спросили у всех, но никто нечего не видел. Измученные поисками, они вдруг обнаружили пропавшую флешку, ле-

жащую на большом чернильном пятне, появившемся из неоткуда. И вновь, естественно, никто ничего не видел.

И лишь в коридоре смутно маячила прозрачная тень Печального Фестивальщика. С тех пор его видели не раз. Он исправно тырил гениальные материалы зазе-вавшихся конкурсантов. И даже целые газеты прямо из компа и принтера. Шедевры исчезали безвозвратно.

Те, кого он посетил, часто и шепотом рассказывают об этом членам жюри. Но те не верят, не верят, не верят!..

Его прозвали КОЗей, что означает Коллекционер Осенних Записей.

Мы тоже видели КОЗика. А вы? Александра Шумейко,

Даниил Самойленко

6Фестивальная страшилка от Саши и Дани

Засновник - молодіжна рада «Майбутнє Славутича»

Над номером працювали:Світлана Шуман, Ніна Скочко, Олександра Шумейко,

Даниїл Самойленко, Валентин Корнієнко

Тел.: (04579) 2-08-07, 095 044 5534, 096 878 3665E-mail: dvorets@slavutich.kiev.ua, mayasemko@ukr.net,

svetlana-shuman@yandex.ru

Передрук матеріалів можливий лише з дозволу редакції.

Редакція дякує за допомогу:- голові фракції ПР у Славутицькій міській раді

Юрію Кириловичу Фомічову- директору ПДЮТ Ніні Анатоліївні Єрьоминій

- журналісту Майї Феліксівній Руденко- фотокореспонденту газети «Теледень-

Славутич» Вадиму Олександровичу Івкіну

STOP кадр

Редакція щиро дякує усім, хто мужньо дочитав номер до кінця

На ЗОСе есть свои «фишки», на ЗОСе есть свои тайны. Об одной из них я сейчас расскажу, поскольку молчать об этом сил больше нет!...

Осознавая то, что мне может угрожать серьёзная опас-ность, я не буду называть вам ни имён, ни фамилий. А ге-роиню моего рассказа назову для конспирации Миссис Х.

... История умалчивает, когда же это всё началось. Неиз-вестно также, когда закончится. Дело в том, что эта весь-ма милая и безобыдная с виду Миссис Х эксплуатирует детей. А знаете, что самое страшное? Она, к тому же, обещает им заплатить! За просьбу пробежаться до урны и выбросить бычок она дает $3. Точнее обещает. Никто и никогда обещенной суммы из её рук не получал...

Из-за неё уже многие пострадали. Некоторым она должна пожизненно. Есть люди, которые всё еще ждут заветные $3. Миссис Х по последним подсчетам конкрет-но влезла в долги. Об этом знают многие, но говорить об этом никто и никогда не смеет...

...Подозреваю, что меня могут найти, и тогда меня уже ничто не спасёт...

...Последнее, что я хочу сказать: если Миссис Х будет предлагать вам $3 за «збегай-ка, отнеси», требуйте день-ги вперёд. Не попадайтесь на её уловки!

Инкогнито(P.S. В стране меня больше нет,

искать бессмысленно)

Как заработать на ЗОСе $3 или Вся правда о Миссис Х

Совершенно секретно