svitlo 28 june 2014

№28червень 20 14

Святий Духу!

Прийди,

2 СВІТЛО З ВИСОТИ • №28 / червень 2014

Прийди, Святий Духу!Дорогі читачі, номер, який віддаємо у

ваші руки, присвячений особі Святого Духа. Нам часто здається, що це - найбільш та-

ємнича особа у Пресвятій Трійці. Уявляємо Отця, знаємо Ісуса, а особа Святого Духа не-

рідко є важкою для нашого розуміння. Але ж Він є духом воскреслого Христа. Коли воскреслий

Ісус вперше постає перед учнями, він каже до них: “Прийміть Духа Святого!” (Йо. 20, 22). Святий Дух, да-

ний згідно з обітницею Ісуса в день П’ятидесятниці, є початком і сповненням обітниць Христових. “А

Утішитель, Святий Дух, якого Отець в Ім’я Моє зі-шле, Той навчить вас усього, і все вам нагадає,

що Я сказав вам” (Йо. 14, 26). Святий Дух приходить зі своїми дарами, ісходить від

Отця і Сина для того, щоб усі пізнали, що Отець любить, а Син спасає кожного.

Христос каже, що для кожного з нас Отець Небесний найбільше прагне Свято-го Духа. Як це розуміти? Святий Дух в Ісусі Христі відкриває нам волю Отця. Святий

Дух освячує і веде Церкву. Силою Святого Духа звершуються Її таїнства. Він потрібний

нам як повітря. Він потрібний нам для спілку-вання з Отцем і Сином. Святий Павло каже: “Про

що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але Сам Дух заступається за нас стогонами неви-мовними” (Рим. 8, 26). Святий Дух є подателем

усіх дарів, які нам потрібні в часі земної подорожі.Особисто для мене, у моєму священстві Святий Дух став вели-

кою втіхою і радістю. Він вчить мене відкривати Небесного Отця і любити Христа. Най-прекрасніший досвід, який я пізнав, – це любов братів і сестер, які йдуть однією дорогою і моляться та заступаються один за одного. Наслідком цього досвіду є євангелізація. Там, де проголошується Христос, завжди виливається Святий Дух. Він приходить з конкрет-ними завданнями і дарами. Одним з таких дарів і для мене особисто, і для фастівської спільноти є журнал, який ви тримаєте в руках. Ми віримо, що Святий Дух сам опікується цим виданням і скеровує його до вас.

Дорогі браття і сестри, хочу побажати кожному з нас відкривати осо-бу Святого Духа. Коли приходить Святий Дух, то Він приносить передов-сім найважливіші дари – любов, радість і мир. Святий Дух завжди при-носить Царство Боже, яке стає конкретною реальністю у нас і посеред нас. І вже тут, на землі, ми будуємо міцні, сповнені нової надії стосунки. Можна сказати: вже тут, на землі, ми досвідчуємо небо. Нехай зійде Дух Твій і відновить землю, відновить нашу Україну! Прийди, Святий Духу!

о. Михайло Романів OP

ЗМІС

Т

3СВІТЛО З ВИСОТИ • №28 / червень 2014

“Світло з висоти” © 2011–2014, заснування і видання парафії Воздвиження Святого Хреста у м. Фастів

Головний редактор: о. Михайло Романів ОР Випусковий редактор: Катерина ЧваловаЦерковний цензор: о. Павло Куницкий ОРКоректори: Зоя Нагорна, Любов Магас, Єгор Коваленко, Ігор СеліщевРедакційна колегія: Галина Маруняк, Олексій Лисенко, Віктор СобіянськийДизайн і верстка: Альберт Чехович, Теодор АлександровЗ питаннями замовлення та розповсюдження газети звертайтеся:

за телефонами: 096 33 44 513, 093 580 98 05, 095 690 36 99e-mail: [email protected]

ПРОЧИТАВ – ПЕРЕДАЙ ДАЛІ. ДАРОМ ОТРИМАВ – ДАРОМ ДАВАЙ.

Просто в обличчя

Вірую в Духа Святого

Молитовний намет

Дари, харизми

Про силу молитви Хрещення Святим Духом

ЗМІС

Т18

24

84

14

22


Військові із радикальної нігерійської ісламської секти Боко Харам дали йому вибір: перехід у іслам або смерть. Коли відповів, що готовий помер-ти як християнин – пролунав постріл. Прямо в обличчя.

“Люди з Боко Харам не мають наді мною влади. Тільки Бог приймає рі-шення у моєму житті”, - говорить Хабіл, християнин із Нігерії, у якого стріляв член Боко Харам, бо не хотів відректися своєї віри.

Хабіл не мав права вижити. У нього стріляли із АК-47. Протягом однієї із зустрічей, які відбулися у Польщі у квітні - травні, до нього підійшов вій-ськовий. – Мушу тобі щось сказати, - звернувся він до нігерійця. – Я знаю, як діє така куля. Вона проникає в тіло, а потім крутиться навколо влас-ної осі просуваючись далі. Нема можливості, аби хтось, у кого вона потра-пить - вижив. В момент, коли у тебе стріляли, хтось мав тебе оберігати.

Чи ти готовий???Хабіл - бізнесмен, до того ж християнин

з євангелічної церкви. Про те, що трапилось у 2012 році у його селі на півночі Нігерії, до-повідав зокрема у приміщенні Європейсько-го парламенту, в Конгресі США. Говорив до студентів та людей із різних церков, як ка-толицьких так і протестантських. До Польщі був запрошений через товариство “Голос Переслідуваних Християн”. З великою лагід-ністю в очах говорить про силу Божу і потре-бу пробачення ворогам. Часто співає.

- Співаю, бо тисячі христи-ян у моїй країні є замордова-ними, а я живу. Жодні слова не здатні вирази-ти моєї вдяч-ності. Якби не Христос, то вже більше року був би мертвим.

Коли 28 листопада 2012 року о 23.00 Ха-біл почув голосний стукіт у двері, то був переконаний, що то був патруль нігерій-ської армії. Відчинив двері та завмер. Чоловіки у довгих шатах. Закриті обличчя дода-вали страху. Одразу впізнав знаних брутальних чоловіків із Боко Харам: людей, які на-падали на християнські хра-ми, палили батьків на очах у дітей, перерізали горло. Лідер тієї групи сказав, щоб уся родина вийшла назовні.

Фото: Roman Koszowski /gn

просто в обличчя


перевірити чи я живий. Побачивши, що я мертвий, закричав: “Аллах є великим!”

Про що думав Хабіл лежачи на землі у калюжі крові? Каже, що пробачав чоловікові, який у нього стріляв. А потім почав наспіву-вати пісеньку. Лежачи з діркою в голові спі-вав: “Належу до армії Бога, буду розповідати про Добру Новину, ніхто мене не зупинить”. Зрозуміло, що чекав на зустріч з Богом. За-мість чарівного голосу ангела, який його взяв би за руку, почув плач своєї дружини. За хвилину навіть подумав: “Господи, я вже не повинен тут бути, маю бути біля Тебе.” Чув натомість як дружина з жалем кричить до Бога. Була тоді на четвертому місяці ва-гітності. Коли Хабіл відкрив очі і сказав, що живий - остовпіла. Мав відкриту рану голови та дірку у щоці.

– Знаю, що не виживу, але знай, що смерть то також здобуток. Будь близько Ісуса, - сказав із останніх сил.

За хвилю відчув страшезний біль. Кров лилась з його очей, вуст, вух. Біль у кожній частинці тіла. Попросив води.

– Коли намагався напитись, зрозумів, що куля пробила кістки, а в моєму черепі була дірка великого розміру. Попросив дружину, аби закликала на допомогу. Коли вона ви-йшла, то зрозумів, що вбито усіх чоловіків - християн, які мешкали у нашому селі. Пішла тому до сусідів мусульман, щоб нам допомо-гли. Запропонували їй залишитись у них на ніч, але вона наполягала, що хоче бути біля помираючого чоловіка. Прийшли до нашо-го дому, щоб вона не була сама. Коли тільки ввійшли, старший син закричав: “Мій тато ще живе!” Повторював то щохвилини, згадує Ха-біл.

Тільки о 7.00 ранку завезли до лікарні. Коли лікар побачив пацієнта, то сказав, що нічим не може допомогти мертвій людині. Хабіл натомість ворушив губами, намагався щось сказати. Лікар закликав дружину паці-єнта. Хабіл сказав їй, що якщо Господь зберіг його до цього моменту, то збереже і наза-вжди. Коли це почув лікар, то сказав, що він не має шансів на виживання.

продовження на ст. 6

Сказав, що прийшли виконати справу Алла-ха. Дружина Хабіла благала, аби їх залишили живими.

- У ту мить подумав, що скоро побачу Бога обличчям в обличчя та почав молитись. “Господи, я є слабким та грішним. Сам себе не врятую. Пробач мені мої гріхи. Прийми мою душу,” - згадує Хабіл. Моя дружина під-бігла до мене заплакана. Сказав їй, аби не бо-ялася. Бо зустрінемось колись на небі. Роз-вернувся, щоб востаннє подивитись на свою родину. Сльози заливали обличчя.

До Хабіла підійшло кілька чоловіків. Ко-жен тримав автомат калашнікова. Пролуна-ло ключове питання: ти християнин чи му-сульманин?

- Відповів, що я є християнином. Не міг зректися Ісуса, - розповідає Хабіл. Тоді запи-тали мене, чому не хочу прийняти ісламу як своєї релігії? Використав ту можливість, щоб посіяти зерно. Сказав, що ми також несемо Добру Новину мусульманам та усім, хто ще не знає Христа. Подивився на мене здивова-но: “Кажеш, що ви, християни, знаєте Бога?” - Так, проголошуємо правдивого Бога.

У відповідь Хабіл почув, що може жити спокійно, якщо тільки буде співпрацювати і стане мусульманином. Відповів коротко: “я християнин.”

Тоді чоловік закликав дружину Хабіла. – Хочеш побачити, що станеться з твоїм

чоловіком, якщо і надалі буде таким впер-тим? Благай його, щоб змінив думку, щоб мо-гли собі спокійно жити.

Натягнуту як струну тишу перервав го-лос Хабіла:

- Ніщо не відлучить мене від любові Христа.

Лідер військових почав нервувати. – Хабіл, запитую тебе востаннє: чи ти го-

товий померти як християнин? – Так, готовий померти як християнин!

в калюжі кровіЛедве встиг завершити відповідь, як він

приклав мені дуло до обличчя та вистрілив. Куля пройшла через мій ніс. Коли впав на землю, він підійшов та став наді мною, щоб


Мріяв Про СМертьНа той час Хабіл нічого не знав про ор-

ганізацію “Голос Християнських мучеників”. Але вони знали про Хабіла. Чули про напад на село та про єдиного чоловіка, який ви-жив. Задзвонили до його дружини та до-мовились, перевезти Хабіла до лікарні у міс-течку Йос. Але жінка мала сумніви. Боялася, що чоловік не пережи-ве подорожі. Нарешті було прийнято рішен-ня щодо перевезення Хабіли.

Протягом 4-х го-динної подорожі він відчував такий силь-ний біль, що мріяв та благав, аби Бог забрав його до Себе. Просив Господа про смерть. Водій кожні 50 км запитував у дружини: “Чи ще дихає Хабіл?”

- Коли доїхали, сталося щось неймовірне. Раптом відчув у собі сили, навіть здатність знову ходити. Хотів навіть встати, але дружи-на заборонила мені. В лікарні мені зробили загальний огляд. Тиск крові, морфологічні аналізи. І шок: результати були у межах нор-ми. Лікарі НЕ могли того зрозуміти: чи це той самий чоловік, який стікав кров’ю від учора? Через два тижні вирішили робити операцію. Днем операції обрали п’ятницю. Лікарі хоті-ли взяти шкіру та кістку зі стегна, щоб запо-внити діру від кулі.

Але у п’ятницю привезли пораненого мусульманина, і лікарі вирішили оперувати його а не Хабілу. Операцію відклали на на-ступну середу. Тоді ситуація повторилась. Лікарі стверджували, що то прикрий збіг об-ставин.

Хабіл відповів їм, що кожне розчаруван-ня є благословенням і чекав далі. Ані він, ані лікарі тоді не розуміли, що Бог діяв. Хотів по-казати світові, що Він дарує життя.

В призначену середу лікар зняв пов’язки та оглянув рани. Закричав: “Ісусе!” Побачив, що дірка в обличчі заросла тканиною. Закли-кав дружину Хабіли. “Це ж не та сама особа, яка лежала в калюжі крові біля вашого дому”, - сказав із недовірою, дивлячись на Хабіла.

– “ Хтось…хтось живе в його тілі…...” Коли Хабіл почув ті слова, то він оживився і закричав: ”Так, то Ісус живе в мені”. Лікар роз-різав шкіру на щоці, аби подивитись, наскіль-ки великий шматок кістки потрібно взяти зі стегна. НЕ міг повірити, коли побачив, що

операція не потрібна. Фрагмент кістки, яко-го там бракувало, вже там був. Коли зашив рану вибіг до родини Хабіли та сказав: ”Ві-зьміть кошти за опера-цію, не братиму їх, бо Господь уже Сам все зцілив”. За кілька днів Хабіл поїхав з лікарні. Лікар попередив його,

що куля пошкодила його вухо і він ніколи не зможе на нього чути. Але за кілька місяців Хабіл вже чув на те вухо. Для підтверджен-ня задзвонив до лікаря, тримаючи слухавку біля ушкодженого вуха, поінформував його, що чітко чує кожне його слово.

Свідоцтво Хабіли є просте та зрозуміле.– Ісус показав мені, що якщо Він оберігає

моє життя, то ніхто його не зможе забрати.

За матеріалами: Gość Niedzielny

Молитва благословенняНехай Господь тебе благо-

словить і нехай тебе охороняє. Нехай явить тобі своє Обличчя і нехай тебе береже. Нехай пошле свого Ан-гела, щоби стеріг тебе на всіх дорогах твого життя. Нехай Бог тебе оберігає від усього зла. Нехай сповнить твої до-брі наміри, а все в твоєму житті нехай буде згідне з Його святою волею. Не-хай Непорочна Мати опікується тобою. Нехай Вона, як рідна мати, провадить тебе за руку. І я тебе благословляю в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Молитва

Натягнуту як струну тишу перервав голос Хабіла:

- Ніщо не відлу-чить мене від любові Христа.

7СВІТЛО З ВИСОТИ • №28 / червень 2014 7СВІТЛО З ВИСОТИ • №27 / квітень 2014


Що означає: вірю в Духа Святого?

Вірити в Духа Святого означає молитись до нього так само як до Отця і Сина. Це означає віру в те, що Дух Святий приходить до нашо-го серця, аби ми, як діти Божі, пізнали нашого Отця у небі. Натхненні Святим Духом можемо змінювати обличчя землі.

Після смерті Ісус обіцяв своїм учням, що пошле їм “Іншого Утішителя” (Йн 14,16), коли відійде до Отця. Коли потім на учнів, членів першої Церкви, зійшов Святий Дух, зрозуміли, що Ісус мав на увазі. Їх переповнювало глибоке почуття безпеки та ра-дість у вірі, отримали також конкретні ХАРИЗМИ: могли пророкувати, зцілювати, робити чуда. І по сьогоднішній день у Церкві є люди, які мають такі дари і роблять великі речі.

Яку роль в житті Ісуса відігравав Святий Дух?

Без Духа Святого не можна зрозуміти Ісуса. Як ні в кого іншого, у Його житті був присутній Дух Божий, якого називаємо Святим Духом.

Дух Святий був тим, хто покликав Ісуса до жит-тя в лоні Діви Марії (Мт 1,18), підтвердив, що є улюбленим Сином (Лк 3, 21-22), направляє та веде Ісуса (Йн 19,30). На хресті Ісус Віддав Духа. А після свого воскресіння обдарував учнів Духом Святим (Йн 20,20). І таким чином Святий Дух перейшов на всю Церкву: “Як мене послав Отець, так і Я посилаю вас” (Йн 20,21).

ХариЗми(Харизма з грецької - це милосердний дар) тобто

дари Святого Духа, які без-посередньо чи посередньо служать розвитку Церкви. (пор. 1 Кор.12.6). Ці дари можуть бути як простими та звичайни-ми, так і надзвичайними (дар мов, пророкування, оздо-ровлення). Їх отримують для будування Церкви, для добра інших людей, а також з огляду на потреби світу.

Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але

прийняли дух усиновлення, яким кличемо: ”Авва, Отче!”

Рим 8.15

вірую в духа Святого


Під яким іменем і в яких знаках проявляється Дух Святий?

На Ісуса Дух Святий зійшов під видом голу-ба. Перші християни переживали присутність та дію Святого Духа як бальзам, як живу воду, як подув потужного вітру, як полум ’я вогню. Сам Ісус говорить про Святого Духа як про За-ступника, Потішителя, Вчителя та Духа Прав-ди. В Таїнствах Церкви обдарування Духом Святим стає видимим знаком через покладан-ня рук та намащення єлеєм.

Мир, який Господь укладає з людьми після пото-пу був провіщений Ною через появу голуба. У ста-родані часи голуб був також символом любові для язичників. Тому перші християни зрозуміли чому Дух Святий, втілена Божа любов, зійшов на Ісуса під видом голуба, коли Він був охрещений у Йордані. І дотепер голуб є символом миру та поєднання лю-дини з Богом. (пор. Бут 8, 10-11).

Що означає, що Дух Святий говорить через пророків?

Ще у Cтарому Завіті Бог наповнював чолові-ків та жінок Духом, які говорили від Його імені та готували людство до приходу месії.

У Старому Завіті Бог вибирав чоловіків та жінок, готових до того, аби ставати Його допомогою: поті-шителями, провідниками і голосом сумління Його люду. То був Дух Божий, який промовляв устами Ісаї, Єремії, Єзекиїла та інших пророків. Йоан Хрис-титель, останній із пророків, не лише заповідав пришестя Месії але зустрів Його та оголосив, що саме Той Є визволителем з влади гріха.

“Він побуджує нас до зустрічі з іншими. Запалює в нас вогонь

любові, робить нас місіонерами Божої любові.

Бенедикт XVI, катехеза про Святого Духа,

20.07.2007

В Ісусі Христі Бог став людиною і дав нам можливість вдивлятись

у внутрішнє життя Боже. А там помічаємо дивовижні речі: Таємничий Бог не є нескінчен-ною самотністю, є любов’ю. Син розмовляє з Отцем, і обоє по-єднуються в Дусі, який творить атмосферу обдаровування любов’ю, яка робить з Них одно-го єдиного Бога.

Бенедикт XVI, вігілія зіслання Святого Духа,

2006 р.

Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до

батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів він го-ворив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.

Євр 1,1-2


Як Святий Дух міг діяти в Марії, з Нею та через Неї?

марія залишалась у глибоких постійних сто-сунках з Богом, абсолютно відкрита на Його го-лос (Лк 1,38).

Лише маючи такі стосунки могла, згідно дії Свя-того Духа стати “Матір’ю Бога” - а будучи Матір’ю Ісуса, стала також Матір’ю християн та усіх людей.

Марія дозволила Духові Святому здійснити найбільше чудо з усіх можливих: Втілення Божого Сина. Сказала Богу своє “Так”: “Я є слугинею Госпо-да, нехай зі мною станеться по Твоєму слову” (Лк 1,38). Зміцнена Духом Святим була з Христом до кінця, аж до хреста. Під хрестом Ісус робить її матір’ю на-родів (Йн 19, 25-27).

Що сталося під час П’ятидесятниці?

Через п’ятдесят днів після Свого воскресін-ня Господь послав з неба Духа Святого на своїх учнів. Це момент утворення Церкви.

В день П’ятидесятниці Дух Святий робить із

заляканих апостолів відважних свідків Христа.

Одразу охреститись захотіли тисячі людей: то

був час народження Церкви. Той факт, що в цей

день апостоли мали дар мов показує, що Церква

від самого початку була відкрита на всіх, є все-

ленською та місійною. Промовляє до всіх людей,

руйнує етнічні кордони та мовні перешкоди,

може бути зрозумілою абсолютно кожній лю-

дині. Аж до сьогодення Святий Дух є джерелом

життя Церкви.

“Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишньо-го тебе отінить.”

Лк 1,35

П ’ ЯТиДеСЯТНиЦЯ(П’ятидесятниця - з грецької pentecoste,

п’ятидесятий день після Воскре-сіння), свято, під час якого Ізра-їль урочисто святкував укладен-ня союзу з Богом на Синаї.

Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мо-

вами, як Дух давав їм промов-ляти. А перебували в Єрусали-мі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.

Дія 2, 4-6


Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести.

А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас по-провадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам.

Ін 16,12-13

ПЛОДи ДуХа СВЯТОГО (Гал 5,22)любов, радість, мир, дов-

готерпіння, доброта, лагідність, вірність, тихість, здержливість.

ВЧиНки ТІЛа (Гал.5.19)розпуста, нечистота, роз-

гнузданість, ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі.

Що робить Дух Святий у Церкві?

Дух Святий будує Церкву та оживляє її. На-гадує про її місію. Збирає людей для служіння та обдаровує їх потрібними дарами. Веде нас до щораз глибшої єдності з Триєдиним Богом.

Навіть якщо у своїй довгій історії Церква ча-сом помилялась, то Дух Святий діє у ній завжди, незважаючи на людські вади та недосконалості. Сама двохтисячолітня діяльність Церкви, чисель-ні святі різних епох та культур є видимим доказом Його присутності. Дух Святий є тим, який зберігає Церкву цілісною у правді і провадить до щораз глибшого пізнання Бога. Дух Святий є тим, хто діє в ТАЇНСТВАХ і також чинить Святе Письмо для нас живим та актуальним. Людей, які повністю на Ньо-го відкриваються обдаровує дарами своєї благода-ті. (ХАРИЗМАМИ)

Що робить Дух Святий у моєму житті?

Дух Святий відкриває мене на Бога, вчить мене молитися, і допомагає мені бути другом для інших.

“Тихий гість нашої душі”, - так називає Духа Свя-того св. Августин. Хто хоче Його почути, мусить зупинитися у тиші. Часто Дух говорить до нас чи розмовляє з нами дуже тихо, хоча б голосом нашої совісті або також через інші зовнішні та внутрішні фактори. Бути “святинею Духа Святого” означає: бути цілим серцем та душею відкритим для Того гостя, для Бога в нас. Бо і наше тіло є в певній мірі помешканням Божим. Чим більше відкриваємося на дію Духа Святого в нас, тим більше Він стає Вчи-телем нашого життя, тим більше обдаровує нас сьо-годні своїми ХАРИЗМАМИ для будування Церкви. В такий спосіб замість ВЧИНКІВ ТІЛА народжуються ПЛОДИ ДУХА.

Youcat


НаверНеНийДоктор Орієнте походить із Мессіни, він

відомий на Сицилії гінеколог. Його історія облетіла Італію рік тому. На конгресі італій-ських гінекологів-християн AIGOC він виклав її з подробиця-ми. Один із при-сутніх там лікарів розповів про цю подію на порталі лікарів - християн “Fermenti vivi”

- Ми не знали доктора Орієнте. Пам’ятаю, як він вийшов на сцену і став говорити: “Мене звати Ан-тоніо, я гінеколог, і цими руками вбивав дітей ін-ших людей”. Нас обсипало моро-зом. Запала до-вга тиша. Ніхто не сподівався такого виступу. Доктор Орієнте говорив сухим і серйозним тоном. Без тіні емоцій. Нас зачепила лексика, яку він використовував, бо замість медичного тер-міну “переривав вагітність” - він сказав: “я вбивав”, замість “ембріони, плоди, клітини” - сказав “дітей”.

- Люди приходили під мій кабінет попро-сити про допомогу, - каже далі сам доктор Орієнте. - Вони казали: пане лікарю, я маю прикрість із молодою дівчиною… не хочу по-кидати сім’ю, я люблю свою дружину. Але та дівчина завагітніла, прошу мені допомогти… І я допомагав. Або приходила дівчина: пане лі-

“Святіший Отче, цими руками я ще кілька років тому вбивав ді-тей. Дівчаток і хлопчиків. Тоді

для мене це були “плоди”, а замість того, щоб говорити про вбивство, я говорив про опера-цію аборту. Тепер віддаю через твої руки Богові ці знаряд-дя злочину”. Так сказав доктор Антоніо Орієнте до Папи Фран-циска, вручаючи йому гінеколо-гічний чемоданчик.

Тиждень тому в римі завершився конгрес гінекологів-християн,

скликаний, як і щороку, організацією “Mater Care”. Папа прийняв лі-

карів на приватній аудієнції 20 вересня.

карю, це мій перший раз… я не хочу виходити заміж за цього хлопця. Батько мене вб’є. До-поможіть мені! І я допомагав. Ані на мить не вважав, що роблю щось погане.

Сицилійський гінеколог, карі очі, чорне волосся, милий і галантний, має гарну репутацію. Заробив добрий маєток. Одних жі-нок лікував, іншим убивав дітей, пе-реконаний у пра-вильності свого покликання. Його дружина, педіатр, лікувала дітей його пацієнток.

- Моя жінка не погоджувалася з тим, що я робив. Вона християнка, молилася за мене роками. Ми обоє не могли мати ді-тей. Боролися з ідіопатичним без-

пліддям і не могли знайти його причину, - продовжує доктор Орієнте. Він розповідає свою історію щиро. - Я боявся повертатися додому, бо завжди заставав там плач і роз-пач. Жінка не давала собі ради з тягарем бездітності. Одного вечора, по довгих ро-ках цієї голгофи, я сів за стіл у своєму кабі-неті й розплакався. Я не хотів повертатися додому, не хотів більше бачити депресію своєї дружини. Плакав, як дитина. Й тоді Господь Бог прислав до мене молоде по-дружжя. Вони вже давно були моїми пацієн-тами. Застали мене похиленого над столом.

Колишнiй лікар аборціоніст


Господи Ісусе Христе, Ти ходив по землі й усім чинив добро. Ти зцілював хворих, аби зміцнити нашу віру. Вчини так, щоб кожний лікар своєю дбайливістю і щирістю пробуджував у хворих надію на одужання. Вчини так, щоб кожен лікар пам’ятав, що

його праця є служінням Тобі. Обдаруй кожного лікаря здоров’ям, терпеливістю, добротою, щоб через його допомогу хворі пізнавали Твою доброту.

Господи, Ти похвалив милосердного самарянина за те, що він не обминув страдника. Вчи-ни, щоб усі медичні сестри та санітарки з турботою дбали про хворих. Нехай у кожному хво-рому вони зуміють побачити стражденного Христа. Обдаруй їх своїм милосердям, щоб вони вкладали душу в свою працю. Нехай їхні слова будуть лагідними й добрими, нехай вони зно-сять усі труднощі з усмішкою на обличчі. Вчини, щоб, несучи милосердя хворим, вони колись удостоїлися Твого милосердя.

Я не витримав і розповів їм про своє страж-дання. Сам не знаю, чому саме їм. Вони ж мені відповіли: пане лікарю, ми не можемо вирішити вашу проблему. Але ми б хотіли представити вам того, хто знає, як допомог-ти: це Ісус Христос.

Молоде подружжя залишило гінеколо-гові адресу і запрошення на молитву їхньої спільноти при храмі. Минали дні. Повертаю-чись одного вечора з клініки, доктор Орієн-те затримується біля будинку, з якого лунає музика. Через вікно він бачить людей, які співають, а серед них і тих двох молодих, які сказали йому про Христа. Він входить.

- Я вийшов звідти повністю іншою люди-ною. Плакав і плакав, бо Хтось немовби зі-слав мені світло. Тоді я зрозумів, що не можу просити про дітей для себе, якщо роками хо-лоднокровно вбиваю інших, зачатих. Я ска-зав Богові: “Ніколи більше не буде смертей, аж до моєї смерті”. Спільнота оточила гінеко-лога молитвою. Його життя почало змінюва-тися. Але в медичному середовищі на нього починають показувати пальцем. Він щоразу гірше заробляє, колеги його відсторонюють-ся. Доктор Орієнте відмовляється робити аборти, переконує, що то вбивство.

- Я зрозумів, що вбивав дітей, - каже він. - Що я вбивав зачатого Ісуса у кожному з них. І несподівано у моєму житті, окрім труднощів, з’явилося найбільше світло! Одного дня я за-

став свою дружину у ванні, її нудило. Я відчу-вав, що вона має швиденько зробити тест на вагітність. Вона не хотіла: “Я зробила їх сотні, навіщо ще один?” Але на моє прохання пішла наступного дня здати кров. І не могла повіри-ти! Ми стали батьками!

я НайбагатшийМинули роки. Подружжя Орієнте має за-

раз двох синів.- Моє життя повністю змінилося.

я менше заробляю, кількість пацієн-тів також зменшилася. я змінив фар-тух лікаря аборціоніста на вбрання, в якому не можу робити нічого іншого, як тільки захищати та оберігати жит-тя кожної людини. від зачаття. і саме тому я сьогодні почуваюся найбагат-шим лікарем світу! - з гордістю каже італійський лікар на конгресах та лек-ціях.

Сьогодні доктор Антоніо Орієнте - віце-президент Католицького товариства лікарів-гінекологів Італії. Він уже кілька ро-ків бере участь у маршах за життя, їздить і дає свідчення по всьому Апеннінському пів-острові. В Бергамо, на півночі Італії, доктор Орієнте дякував Богові за дар своїх дітей і за навернення. Це стало постійним місцем його подорожей.

За матеріалами: Gość Niedzielny

Молитва

вiддав Папi знаряддя убивств

14 СВІТЛО З ВИСОТИ • №28 / червень 201414 СВІТЛО З ВИСОТИ • №28 / червень 2014

Молитовний намет

Вже кілька місяців поспіль “молитовний намет” у Донецьку збирає людей, які прагнуть молитися за мир у нашій державі. Він пережив найтривожніші для всіх нас дні, ставши своєрідним форпостом віри на Сході України. Свою “роботу” Молитов-ний Майдан розпочав на початку березня, а за кілька днів до цього у соцмережі Facebook з’явилася група, яка стала традиційно сповіщати про всі події донецького “Намету”

Подаємо хроніку мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики та пра-вопису.

24.02.2014НАРОД БОЖИЙ, я пригласила вас

сюда надеясь, что вам, так же, как и мне, не безразлична судьба Украины, судьба ее народа и каждого человека. У нас большое сердце и давайте найдем в нем место для нужд, болей и радостей нашего ближнего, ибо так нас учил Исус, а мы его ученики, так делал Христос и мы тоже христиане.

Прокоментуйте:

14.03.2014Единственное место, где сечас

можно безопасно собраться на улицах Донецка - это наш милитвенный майдан. Ежидневная молитва на площе Конституции, как всегда прошла хорошо, было около 100 человек, многие которые в первый раз и просто прохожие. Из представителей священства – как всегда протестанты разных направлений, греко-католики, римо-католики, православные, напротив, через дорогу, стали молиться мусульмане.


15СВІТЛО З ВИСОТИ • №28 / червень 2014 15СВІТЛО З ВИСОТИ • №28 / червень 2014

02.04.2014Молитва прошла хорошо, при

том, что было холодно. Нам реаль-но было тепло, так как мы физически чув-ствуем любовь и теплоту друг друга когда стоим и молимся. Мне очень хочется, что бы люди бросающие в нас камни и дела-ющие разные гадости, поняли, что мы их любим, только как это донести не знаю. Действительно как только молиться о них другого пути не вижу. Они нашли в Киев-ском майдане то что было не правильно и не видят, того, что было хорошо. И я просил прощение у Бога за то, пусть даже малое, что было не хорошо на майдане в Киеве. И просил Бога, что бы нашим до-нецким ненавистникам, Бог открыл глаза, на доброе, что делали люди. Еще моли-лись, против дьявола, который ослепляет умы людей ненавистью. Молитесь о нас, и молитесь о людях в Донецке, они хоро-шие люди, просто ослеплены злобой и недовольством.

16.04.201443-й день молитвенного марафона. Хочется немного подвести итоги. На пер-

вой молитве было около 25 человек, она была пафосной, презентабельной. Были первые лица крупных церквей, и на фоне тогда еще относительно мирных событий это выглядело, как необъезженные новобранцы полные соплей и энтузиазма записываются на передовую громить врага. А потом начались обычные будни, все поставило на свои места 13 марта, когда погибли и были избиты люди, за любовь к Украине. На своей шкуре испытав реальную угрозу жизни, эйфория быстро улетучилась и начались будни – не по-нимания братьев и сестер, нападения противников, запугивания, отчаяния из-за слабой поддержки. Но Бог, все это время нас не просто хранил, но и показывал, что то, что мы делаем есть Его план. Сейчас ежедневно на молитве присутствует около 100 человек. (…) Общественники думают, что наш молитвенный марафон, это некий церковный флеш-моб, а реально - это единственный выход как спасти Украину.


25.03.2014Слова пастора з молитовного

намету: “После последнего случая с нападением на наших молитвенников, общественность СМИ обратили на нас внимание. Для церкви – это сильное сви-детельство, что она сейчас для многих не верующих людей является символом веры и мужества”.


04.04.2014Вірю, що там Бог, що Його воля,

щоб люди служили, і що ця праця Йому подобається. Тому з легкістю і з ра-дістю молюсь про молитовний намет у Донецьку (taras.vasiliev.5)


09.04.2014Приятно, было слышать сегодня

от одной журналистки, что сейчас самая актуальная тема для Донецка – это наша молитвенная палатка - как показа-тель духовного единства и сплоченности.




22.04.20141. Почему мы молимся прилюдно? Потому, что мы показываем городу, что цер-

ковь не находиться в стороне от того, что происходит у нас в стране. Мы демон-стрируем, что решение проблемы лежит в духовной плоскости, и мы применяем самое мощное оружие – молитву, и призываем всех следовать нашему примеру.

2. Почему мы молимся, используя украинскую символику? Потому, что: а) имеем библейское основание молиться за ту землю, которую дал нам Бог.б) сепаратизм считаем грехом, так как первое разделение произвел сатана на небе, и

разделяет здесь на земле.в) патриотизм считаем угодный Богу, так как мы считаем, что наша страна больна и

нуждается в исцелении, а не разделении.г) визуализируем свою позицию для города.


24.04.2014Господь моє світло й спасіння моє - кого буду боятись? Господь - то твердиня

мого життя - кого буду лякатись? Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають! Коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, - на поміч Його!


За матеріалами: www.facebook.com/molitovna100 www.facebook.com/sergey.kosyak.3



14.05.2014Донецк, 72 день молитвенного марафона. Город живет своей жизнью - люди ходят на

работу, дети в школу и садик, мамаши прохаживаются с колясками по скверам и паркам, все как всегда, если только не одно “но”. В ОГА сидят вооруженные люди, штурмуется очеред-ная военная часть в городе на руках тысячи огнестрельного оружия, и страна Украина, для многих жителей региона перестала быть Родиной, пусть не юридически, но эмоционально около 20% населения стали ненавидеть Украину. В городе все меньше и меньше украинской символики. СМИ, соц. сети пропитанные ложью, сделали свою работу – часть людей в страхе и панике, часть ненавидят друг друга, часть готовы убивать, еще есть и просто бандиты, работа-ющие за деньги, которым без разницы кого ликвидировать и мучать.

А у нас своя война, наш молитвенный майданчик, как бельмо в глазе беззакония делает свою работу. Мы обычные рядовые члены церквей, пастора маленьких церквей, женщины, пожилые люди и девушки и парни, вдруг стали мощным оружием в руках Бога и Бог именно через малое и ничтожное покажет, Свою Славу. Украина, пройдя через все испытания и огонь, воспрянет как из пепла, воспрянет и сформируется новая элита общества из смелых, честных и любящих Бога людей.

Мы молимся уже 72-день, молимся за Украину, в которой мы живем, мы жители Донбасса, люди разных конфессий, мы вне политики, мы просто любим Бога, людей и Украину. Кто имеет те же чувства, тогда ждем вас, каждый день Донецк, площадь Конституции с 18:00 до 19:00.


24.05.2014Сегодня впервые за 83 дня нашего молитвенного марафона, вечером не было

молитвы. Сегодня впервые за 22 года независимости Украины в городе Донецке никто не смог проголосовать на выборах президента.

Улицы Донецка как никогда пусты, только вокруг пивных забегаловок как всегда люд-но и шумно, возле них активно обсуждаются достижения непризнанной ДНР. Вспомина-ются строки коммунистической песни “Кто был ничем, тот станет всем”. Самая активные маргиналы, действительно в ДНР могут дойти до премьер министра, внеся в парламент свою культуру, традиции и обычаи прямо вот из этих ларьков. Некоторых активистов я знаю лично, многие не плохие люди, но большинство обиженные на власть, на жизнь, на церковь, в общем через время будут обижены и на ДНР.

Завтра планируем опять выставлять молитвенную палатку, только уже без баннеров и надписей, только крест и единственный баннер “МЫ МОЖЕМ ЗА ВАС МОЛИТЬСЯ” более чем на 20 языках. И на 18:00 опять молитва. Аппаратуру придется покупать новую, так как та, что была теперь радует вояк ДНР, которые разломали молитвенную палатку и унесли аппаратуру в качестве военного трофея.

В Горловке вооруженные люди захватили здание “Церкви Христа”, во многих церквях по отменяли богослужения, террорист Бабай заявил, что всех не русских православных будет казнить.

Грустно это все наблюдать, но утешает то, что в этих ситуация Бог особенным обра-зом может проявить Свою славу, через обычных людей. Наступило время настоящему христианству - любить, врагов, прощать обижающих, побеждать противников любовью. Жить верой.

Бог дает это чувство как Стефану, умирающему от побоев камнями, как Сам Христос молился за тех, кто Его убивал. Мне Бог дал, только маленькую часть пережить Его мир, в тот момент когда в грудь направлен ствол автомата, и обещание спустить курок, отнюдь не блеф, и когда на избивающих, у меня не было в сердце гнева или ненависти, а только сострадание и понимание того, что без Христа любой человек может превратиться в жи-вотное, и что бьющий более несчастен чем я. Я молюсь об этих ребятах, что бы Христос поселился в их сердце, который действительно дает настоящую победу, над настоящим врагом - собственными грехами и сатаной.




По Божій милості кожен має дещо, чим Гос-подь обдарував нас, особливі дари, які в церкві називають словом харизми. Це слово має дуже чітке пояснення. “Харизма – подароване, дане ні за що”. Це те, чого ти не заслужив, а тобі взяли й дали. Тобто Бог дає дар. Павло пише це церкві в Коринті, церкві з гордими людьми, що говорили: “Я Павлів”, чи “Аполлосів”, чи “Петрів”. А апостол каже: “Ні, це не ваші дари! Не ваші здатності, а дані Богом, це – харизма. Воно є у вас тому, що Бог був добрий до вас!”

І те, що я маю дар, при-меншує мене, впокорює, робить скромним, бо, вияв-ляється, все від Бога. З мого боку – нічого. Коли я при-ймаю Христа як Спасителя, Бог дає мені дар, такий, як Сам хоче. Тому будь-які духовні дари ми маємо від того, хто дарує. Найперший дар – спасіння, дар Духа Святого, і тоді вже Гос-подь нам посилає інші, службові дари.

Церква - це те місце яке дає нам Господь для того, щоб ми з повнотою в спільноті ви-користовували Божі дари.

1Кор.12:12-14 : “Як тіло одне, але має чле-нів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос. Бо ми всі одним Духом охрещені в тіло одне, чи то іудеї, чи геллини, чи раби чи вільні - усі ми напо-єні Духом одним. Бо тіло не є однин член, а багато”. Тут наведено одну з найгарніших ілюстрацій Нового Завіту, що відображає унікальність Церкви, яка складається із ба-гатьох органів, які гармонійно вживаються. Рука не б’є голову, коли та погано подума-ла, нога не копає руку, коли та неправильно зробила. Наш організм фантастичним чи-ном узгоджено працює. І ось апостол Пав-ло двічі (у Посланні до Римлян, 12, та до Ко-ринтян, 12) особливо описує Церкву як тіло, коли говорить про дари.

Саме у вченні про дари з’являється об-раз Церкви як тіла. Чому? Кожний з органів має свою функцію. Кожен член церкви має свою функцію. Це не випадково! Саме тому, що тіло єдине, апостол Павло говорить, що дари існують, щоб Церква була єдина

у своїй праці. Ми потребуємо один одного, ми не можемо один без одного, тому ми і маємо єдність. Друзі, Церква без дарів – це паралізоване, ушкоджене тіло. Духовні дари є об’єднувальною силою помісної церкви, тому що кожний орган залежить від іншого. І власне тоді, коли кожний орган викорис-товує свій дар, здатність, - тіло функціонує і врешті ця машина їде.

Із дарами Духа Святого на нас вилилася Божа любов (Рим 5:5). Чи не тому Христос застерігає : “Перебувайте в любові Моїй” (Ів. 15). Любов є другим словом, коли ми гово-римо про церкву і дари. Саме любов робить можливим використання різних дарів єди-ним організмом.

Кожній орган має тенденцію проголосити себе найважливішим. Руці здається, що вона є головна, бо якщо її немає, усьому тілу по-гано. Так само і нога. А що вже говорити про розум, серце! Вони найважливіші з усіх. Що сталося б, коли кожний орган тягнув би ков-дру на себе? І тут втручається любов. Саме вона охороняє віруючих від нездорового, конкурентного використання дарів. Звичай-но, і людська природа втручається, дари за-мість об’єднування, руйнують церкву, як це було в Коринті, і подібне, можливо, ми чули, трапляється в наших українських церквах.

Любов робить тебе вдячним за те, що

дари, харизми


роблять інші. Любов робить тебе здатним приймати це як подарунок, приймати із вдячністю. Тому любов охороняє від розділу, відокремлення.

13-й розділ послання до Коринтян - най-сильніший розділ Писання про любов. Не-ймовірна пісня про найвищу любов. І знову ж не випадково він знаходиться між 12-м та 14-м розділами, де Павло говорить, що церк-ва буде рухатися, функціонувати, як орга-нізм, якщо в центрі буде любов. Коли ж вона відійде в бік, станеться руїна. Коринтяни так і не почули як слід того, що говорив до них Павло. В історії читаємо, що уже через 40 років вони відлучили всіх своїх пресвітерів,

Прибудь, Духу Святий,

Зішли з неба взятий

Світла Твого струмінь.

Прийди, Отче вбогих,

Давце ласк дорогих,

Прийди, Світло сумлінь.

Наймиліший з гостей,

О, солодка радосте!

Ніжне освіження.

В праці – охолода,

В спеку – жива вода,

В плачі – Ти розрада.

Світло найсвятіше,

Серця наші в тиші

Піддай Твоїй силі.

поглибивши хаос у церкві, а згодом церква в цьому місті взагалі перестала існувати.

Без любові використання дарів іде на руйнування. Тому апостол Павло надає лю-бові таке центральне місце. Коли ми говори-мо про служіння дарів у церкві, темою №1 є любов. З чого починається 14-й розділ? Пав-ло продовжує думку про дари, але говорить: “Дбайте про любов і про духовні дари” - але спочатку про любов. “Дбайте!” - це дієслово наказового способу дії, отже, кожний з нас несе відповідальність за те, як він дбає про любов і духовні дари! Спершу про любов, а потім – про духовні дари.

Микола Романюк

Без подиху Твого,

Немає нічого,

Лише біль і терни.

Обмий нечистоту,

Черствим дай охоту,

Лікуй серця рани.

Нагни те, що горде,

Зігрій серце тверде,

Веди заблуканих.

Дай же Твоїм вірним,

Всім серцям покірним,

Семикратні дари.

Дай серцям відваги,

Вінець перемоги,

Дай щастя без міри.


свідоцтв а

65-річний засновник і вокаліст гурту KISS Джин Сіммонс виступає проти хрис-тиянофобії

У своєму інтерв’ю співак обурився: “Ні-кому не заважає, що хтось є іудеєм або му-сульманином, але, якщо хтось відкрито зі-знається, що він християнин, його відразу атакують. Це підло”. Сіммонс додає, що пере-важно кореспондентів не обходять вбивці, які сидять у в’язниці, або факт знущання ха-зяїна над собакою. “Але якщо дізнаються, що людина – християнин і визнає Ісуса за свого

Господа, то ставляться до нього як до “цапа-відбувайла”. У якому світі ми живемо?” – ри-торично запитує вокаліст.

Що цікаво: сам музикант за походженням є євреєм. Народився 1949 року у м. Яффа у родині емігрантів з Угорщини, його справ-жнє ім’я – Хаїм Вітц (пізніше – Клейн). У 1955 році виїхав з Ізраїля до Нью-Йорка, де на-вчався у равінській школі. Однак наприкінці 1972 року Джин перервав навчання і разом з Полем Стенлі заснував хард-роковий гурт KISS, у якому став виступати під сценічним псевдонімом The Demon.

Пірс Броснан – актор, що чотири рази зі-грав Агента 007, під час Берлінського міжна-родного кінофестивалю зізнався в інтерв’ю німецькій газеті “Bild-Zeitung”: “Мені за-вжди допомагала моя віра, тільки завдя-ки вірі мені вдалося пережити періоди життєвих криз”. Як згадує один з Інтернет-ресурсів, це не вперше Броснан розповідає у пресі про свої релігійні погляди. Іншим разом актор сказав, що молитва допомогла йому духовно “пережити” смерть дружини та падчерки. Пірс Броснан радить: “Завжди варто мати в кишені якусь молитву; під кі-нець кожного дня треба мати щось з собою, а для мене це Бог, Ісус, моє католицьке ви-ховання, моя віра”.

За матеріалами часопису “Egzorcysta”

Польський тижневик “Gość Niedzielny”, що оприлюднив фрагмент інтерв’ю вокаліс-та, додає: хоч так рідко буває у світі, в якому живе Сіммонс, він, однак, є абсолютним аб-стинентом (не п’є алкоголю, не палить та не вживає наркотиків).

Варто також згадати, що лідер гурту KISS брав участь у кампанії внесення до Консти-туції штату Каліфорнія поправки про забо-рону легалізації “одностатевих шлюбів”.

За матеріалами часопису “Egzorcysta”

толерантність

джеймса Бонда

Зізнання



свідоцтв аСаллі Філіпс, комедійна ак-

триса і співавторка програми “Smack the Pony”, живе в лон-доні. вона зіграла роль шерон у фільмах про бріджит Джонс.

Коли я завершила навчання, то була ре-лігійно байдужою. Брала участь у виставі “Христос-ІІ”, представленій на фестивалі в Едінбурзі. На обкладинці програмки був ма-люнок Ісуса з автоматом у руках. Мені подо-балася моя антихристиянська позиція. Я вва-жала, що всі християни погано вдягаються, а ще вони нецікаві і надто горді.

Чотирма роками пізніше я стала ціка-витися магією. І тоді почалися жахливі сни. Я працювала у середовищі, яке не мало ні-чого спільного з християнством, і мені було нікому розповісти про свою релігійну трав-му. Зрештою, одного дня я зупинилася перед вітриною книжкового магазину і почала роз-мірковувати, а що би сталося, якби я купила собі Біблію.

Ісус мене змінив

…Знімаючи чергову комедію, я працю-вала з двома християнами: одним актором, який дуже нав’язливо виявляв свою віру, і статистом, який був дуже стриманим.

Через шість тижнів затятих дискусій із ними я пережила щось неймовірне. В той час я почувалася дуже самотньою і тоді той стриманий християнин привів мене до Церк-ви, де я зустріла нових друзів, і сьогодні я по-чуваюся в Церкві як удома. Зміна мого життя виявилася не такою вже й простою справою, вона потребувала чимало зусиль, зрештою,

ще й донині це - важка праця. Особливо важ-ко було з “амністією брехні”. Все змінилося на діаметрально протилежне!

Перш ніж я стала віруючою, моя писани-на була трохи “хворою”: в ній було чимало того, що народилося від гніву й невдово-лення. Відколи я стала християнкою, почала писати сценарії, в яких показую звичайних людей, не обов’язково тих, хто долає важкі проблеми, але це - позитивні особистості. Таким чином я намагаюся розвиватися на шляху своєї християнської віри.

Люди спершу сердилися на мене, оскіль-ки боялися, що я їх осуджуватиму. Віднедав-на все змінилося - може тому, що я сама по-чуваюся нині більш упевненою у вірі і більше довіряю Ісусові.

За матеріалами, credo-ua.org


Господи Боже, Ти – найвища Істина, допоможи мені знайти Правду і бути вірним Її свідком. Приходжу до Тебе, Отче, від світу, в якому проповідуються різні псевдо-правди. Хочу знайти істину, яка походить від Тебе. Твій Син, а наш Господь і Спаси-

тель, сказав, що Він сам – Правда. Він найповніше об’являє Тебе, Боже. Хочу бути слухняний Його словам, бо вони ведуть до Правди, яка робить мене вільним. Благаю Тебе за людей, які помиляються, живучи псевдоправдами.

Духу Святий, освітлюй моє серце і мій розум, щоб я, наповнений Твоєю мудрістю, був ви-разною іконою Бога-Любові. Надихни серця та розуми всіх людей, щоб, пізнавши Правду, вони були Їй вірними в усіх обставинах життя. Будь прославлений, Господи, за те, що можемо Тебе пізнавати і прямувати за Тобою, щоб не загинути, але мати вічне життя. Нехай кожна людина зберігає в своєму серці слова: «Пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!» Aмінь.

Молитва


Сила молитви гасила силу вогню, приборкувала лють лева, припиняла ві-йну, зупиняла битви, розсіювала бурю, проганяла демонів, відкривала двері не-бес, розривала пута смерті, виганяла хвороби, відбивала злі умисли, втихоми-рювала землетруси в містах і послані з висот покарання, і людські підступи, і взагалі всякі біди усувала молитва. Молитву ж я, знову-таки, маю на увазі не ту, яка просто лежить на вустах, а ту, що випли-ває з глибини душі.

Іван Золотоустий каже: “Віруйте, що одержите, – і буде вам так”.

Коли молимося, не даваймо нерішучос-ті проникнути в нашу молитву і не даваймо розпачу обтяжити нашу впевненість. Навпа-ки, відчуймо, як самим перебігом молитви отримуємо те, що просимо. Не сумніваймося у тому, що благання наші успішно дійшли до Бога (Пор. Як. 5:15-16): кожен заслуговує бути почутим і отримати нагороду настільки, на-скільки він вірить, що Бог його чує і здатний віддати належне.

Іван Касіян: “Прощайте, як маєте щось проти кого-небудь, щоб молитви були вислухані!”

Коли думаю, про що маю просити Бога в ці історичні хвилини для мого народу, то в пам’яті зринають чомусь найперше дари й плоди Святого Духа. Я перелічу їх, щоб і ви собі пригадали: це мудрість, розум, рада,

мужність, знання, побожність, страх Божий, любов, ра-дість, мир, терпе-ливість, доброта, милосердя, віра, лагідність, помірко-ваність.

Так, це потріб-не завжди, але за-раз... саме цього хочу просити у Тебе, Боже.

У житті я час-то була свідком справжнього чуда. І моє серце дивувало-ся, адже Бог робив

те, що, з точки зору людини, не мало шансів. Тільки – завдяки вірі, дитячій довірливості!

Прошу вас усіх до повної мобілізації у вірі, яка впевнено і з радістю очікує того, про що просить – так, немов би вже це отримала!

Не варто слухати тих, котрі розповсю-джують песимізм, скепсис і байдужість. Бо-ротьба – це річ звичайна, і ніхто нас від неї не звільнить, поки триває життя. Все почи-нається з кожного серця, з кожної думки, з найкоротшої і найтихішої молитви. Нехай на кожну зневіру буде впевнений погляд люди-ни, що вірить! На кожну провокацію – незво-рушний мир в серці! На відверті протиправні дії будь-кого – ревна молитва за цю люди-ну. Бог діє негайно, як тільки ми попросимо Його про це.

Маймо повне довір’я до Того, Хто на-справді керує історією і має на неї найбіль-ший вплив! Тільки Бог остаточно вирішує у прийнятті важливих рішень – Його просімо!

Уляна Журавчак, Дивенсвіт

Про силу молитвиМолитва за все, що відбувається у нашій країні, має дуже велику силу. Знаємо, що Бог

все створив і всім управляє, тому не боїмося Йому довірити наші мрії. Лише Бог може “ви-рівнювати кермо” на небезпечних поворотах історії, писати рівно по наших кривих рядочках (як казала Мати Тереза) і безпосередньо втручатися тоді, коли найбільше цього потребуємо. Нагадаю вам дещо про молитву мудрістю отців Церкви...


Концепція «інь-ян» має своє коріння в стародавній ки-тайській філософії і метафізиці. Описує вона дві первинні і протилежні, але взаємодоповнюючі сили, котрі начебто можна віднайти у ці-лому всесвіті.

Це - давній ки-тайський символ, що означає вічний дуалізм реальності. Немовби латинська буква «S», вписана у коло, – чорна частина з білою крапкою всередині відділена від білої всередині якої, відповідно, чорна крапка. У древній філософії чорний колір означає Інь – жіночність, пасивний аспект реальності, під-порядкування, сум, холод і зиму. Біла барва – Ян – це чоловічість, аспект домінації, який означає силу, радість, тепло і літо. Інь та Ян взаємодоповнюються, символом чого є роз-міщення білої крапки посередині Інь і чорної – на Ян. З точки зору етики означає це, що не існує абсолютного добра і зла, та навіть біль-ше – одна реальність переходить в іншу.

Маємо тут справу із заміною значен-ня добра і зла, що є небезпечним згідно із християнством, незгідне з нашою мораль-

ністю та теорією спасіння. Концепція «інь-ян» знайшла ши-роке застосування в європейській езо-териці, у практиках «Нью-Ейдж», у сата-нинських ритуалах. «Інь-ян» є символом, який означає рівно-вагу між протилеж-ностями – негатив-ним і позитивними, між добром і злом. Те-оретики «Нью-Ейдж» стверджують, що Бог

і Люцифер – це сили, які доповнюються, так би мовити, дві сторони того самого божества.

Натомість християнський Бог не є енергі-єю – він Особа. Характер особи мають також демони. Дія Божа завжди є доброю за Своєю природою і ї ї не треба зрівноважувати жод-ним злом. Бог – це Творець без початку і кін-ця. Зло натомість не є вічним, воно з’явилося лише тоді, коли згрішив сатана (який є сотво-рений), а пізніше людина, яка також сотворе-на Богом. Зло проникає у світ через свободу творіння. Бог є Творець, а сатана – узурпа-тор, який ніколи не переможе Бога.

о. Олександр Посацький SJ., «Egzorcysta»

IНЬ ЯН

Серце чисте дай мені, о Господи, і дух праведний віднови в мені. Очисти мій розум від усяких злих бажань. Забери з мого життя всю жадібність і заздрість, всю злість і ненависть, усю гордість і марнославство. Сповни мою душу любов’ю до Тебе і духом служіння усім людям. Даруй мені сили чинити опір спокусам і їх пере-

могати. Зодягни мене в шату праведності, яку Ісус вистраждав для мене на Голгофі. Спону-кай мене зростати в благодаті перед Тобою і помножувати добрі діла протягом усього мого життя. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Молитва


Хрещення Святим Духом не є таїнством, але воно має відношення до декількох та-їнств. Воно актуалізує і, в деякій мірі, віднов-лює християнське втаємничення. У ранній Церкві хрестили дорослих людей, наверне-них з язичників, які з нагоди хрещення здій-снювали акт віри і робили вільний і зрілий вибір. Сьогодні за дитину цей вибір роблять батьки та хресні. У такій ситуації охрещена людина рідко або так ніколи і не досягає ета-пу, коли зможе проголосити у Святому Дусі “Ісус Христос - мій Господь, мій Бог”. А поки людина не дійде до цього етапу все інше в її християнському житті розмивається і зали-шається незрілим. Чудеса більше не відбу-ваються і ми переживаємо те, що сталося в Назареті: “І не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру” (Мф. 13 , 58). Ефективність віднов-лення Таїнства Хрещення через хрещення Святим Духом полягає в наступному: нарешті і людина вносить свою лепту у справу, роз-почату Святим Духом в Таїнстві Хрещення - а саме, робить вибір віри, підготовлений пока-янням, що дає можливість Богу діяти віль-но і з усією силою. Подібно до того, як вилку встромляють в розетку - і запалюється світло. Дар Божий нарешті вивільнюється, і Дух може розливатися, як аромат, в житті християнина.

Ми, люди, а особливо ті, хто належить до Церкви, маємо схильність обмеж-увати Бога у його свободі: ми зазвичай наполягаємо на тому, що Бог слідує обов’язковому образу дій (так звані канали благодаті) і забуваємо, що Бог – це “потік”, який руйнує обмеження і прокладає Свій власний шлях, і що дух віє, де і як хоче (це не скасовує ролі вчительства Церкви у розпізнанні того, що виходить від духа Святого і що не від Нього). Що таке хрещення Святим духом і як воно працює? У хрещенні Святим духом є секрет, містична дія Бога, яка є його спо-собом прояву, і спосіб цієї ді ї відрізняється для кожної людини, тому що тільки він знає наш внутрішній світ і те, як потрібно діяти з кожною окремою, унікаль-ною особистістю.

Хрещення Святим духом

бог – творець і СилаПеред тим, як вести мову про Хрещення

Святим Духом, варто спробувати усвідоми-ти, що таке Оновлення у Святому Дусі. Це оновлення, у якому Бог, а не людина, висту-пає головним Творцем. “І сказав той, хто си-дить на престолі: “От нове творю все” (Одкр. 21, 5); “Зішлеш твій дух,– вони оживають, і ти відновлюєш лице землі” (Пс. 104, 30). З релі-гійної точки зору ми схильні дивитися на речі у перспективі Птолімея: в основі лежать наші зусилля – організація, ефективність, ре-форми, добра воля – і земля тут є центром, в який Бог приходить укріпити й увінчати, Своєю благодаттю і нашими зусиллями.

Ми повинні слідувати Слову Божому, яке проголошує: “Визнайте силу Божу!” (Пс. 68, 35), тому що “сила Богові належить” (Пс. 62, 12). Занадто довго ми привласнювали собі Його силу, поводячись з нею так, ніби вона була нашою, ніби ми самі вирішуємо, як треба керувати силою Бога. Ми повинні кар-динально змінити цей погляд. А це означає просто усвідомити, що без Духа Святого ми не можемо робити нічого – не можемо навіть сказати: “Ісус Христос – Господь!” (1 Кор. 12, 3).


ХрещеННя СвятиМ ДуХоМ і таїНСтво ХрещеННяМи віримо, що хрещення Святим Духом

робить реальним і оживляє наше Хрещення. Що стає причиною того, що Таїнство Хре-

щення не дає плодів? Таїнства не є магічними ритуалами, які

працюють механічно, без відома людини або незважаючи на ї ї дії. Їх ефективність є пло-дом тісної співпраці між Божою всемогут-ністю, тобто благодаттю Христа або Святого Духа, і людською свободою, тому що, як ска-зав Св. Августин: “Той, Хто створив тебе без твоєї участі, не вря-тує тебе без твоєї участі”.

Божа складова хрещення, тобто благодать, має кілька аспек-тів – прощен-ня гріхів, дар віри, надії і ми-л о с е р д я ( в о н и , о д н а к , д а ю т ь с я тільки як зерно), а також Боже у с и н о в л е н -ня – все вище перелічене по-дається через ефективну дію Свя-того Духа. Але з чого складається та частина Хрещення, яку має виконати лю-дина? Вона складається з віри! “Хто увірує і охреститься, той буде спасеннний” (Мк. 16, 16). Хрещення, таким чином, супроводжує іще один елемент – віра людини. “Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Бо-жими стати” (Йн. 1, 12).

Хрещення подібне до Божественної пе-чатки, що накладається на віру людини:

“У ньому й ви, – почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повіри-ли, – були запечатані (зрозуміло, в Хрещенні) обіцяним Святим Духом” (див. Еф 1:13).

ХрещеННя і ПіДтверДжеННя віриНа зорі Церкви Хрещення було такою

важливою подією, такою багатою благодаттю, що зазвичай не було необхідності нового зі-слання Святого Духа, яка є зараз. Хрещення відбувалося над дорослими людьми, навер-

неними з язичників, які чинили акт віри і робили вільний та зрі-

лий вибір. Досить про-читати катехези про

Хрещення, при-писувані Кири-

лові Єруса-лимському,

для того, щоб зро-з у м і т и глибину віри, в яку вво-дили тих,

що чека-ли цього

Та ї н с т в а . Насправді,

до момен-ту Хрещення

вони проходили через справжнє

навернення, і, таким чином, для них Хрещення

було справжнім омиванням, осо-бистим оновленням, відродженням у Свято-му Духові.

Сприятливі умови, які дозволяли Хре-щенню у ранній Церкві втілюватися з такою силою, полягали у тому, що Божа благодать і людська відповідь на цю благодать збігалися у часі, вони були ідеально синхронні.

продовження на ст. 26


ХрещеННя НеМовлят у НеХриСтияНСькоМу СереДовищіНа даний час ця синхронність зруйнова-

на, тому що нас хрестять у дитячому віці, і мало - помалу аспект вільного й особистого акту віри втрачається. Сьогодні вибір дити-ни замінений вибором, який замість нього роблять хресні та батьки.

У такій ситуації охрещена людина рідко, а часом і ніколи, не досягає етапу проголо-шення своєї віри, коли з певністю може ска-зати у Святому Дусі “Ісус Христос – мій Гос-подь”. А поки людина не перейде до цього етапу, все інше у християнському житті роз-мивається і залишається незрілим. Чудес більше не відбувається, і ми переживаємо те, що сталося у Назареті: “І не зробив там багато чуд через їхню невіру” (Мт. 13 , 58).

божа воляТут, як мені здаєть-

ся, з’являється важли-вість хрещення Святим Духом. Це Божа від-повідь на “неспрацю-вання”, яке з’явилося у християнському житті у Таїнстві Хрещення.

Протягом остан-ніх років з боку Церк-ви, виявлялася дея-ка стурбованість, що християнські Таїнства, а особливо Хрещен-ня, вділяються людям, які так ніколи ними в житті не скористаються. Як результат, вису-валися пропозиції не хрестити дитину, якщо немає хоча б мінімальних гарантій, що плоди Таїнства Хрещення будуть вирощені і оцінені охрещеною дитиною. Адже згідно зі словами Спасителя, не можна метати бісер перед сви-нями, а Хрещення – це перлина, так як воно є плодом пролитої Крові Ісуса.

Але, здається, Бог був стурбований цією ситуацією ще до того, як нею перейнялася Церква, і створив у різних країнах Церковні рухи, націлені на оновлення християнської посвяти у дорослих. Харизматичне Онов-

лення є одним з цих рухів і найважливішою благодаттю для цього руху, без сумніву, є Хрещення Святим Духом і те, що відбуваєть-ся перед ним.

ПіДтверДжеННя віриЕфективність “активації“ хрещення по-

лягає в наступному: нарешті людина виконує свою частину роботи - робить вибір віри, під-готовлений покаянням. Це дає можливість Божій роботі проявитися у всій своїй силі. Це схоже на те, як вилку вставляють в розетку, і як наслідок - вмикається світло. Дар Божий нарешті звільняється, і Дух може розливати-ся, як аромат, в житті християнина.

Хрещення Святим Духом є підтвер-дженням Хрещення людини, ї ї вільним і

обдуманим “так” Хрещенню з усіма зобов’язаннями, що випливають із цьо-го Таїнства. У цьому аспекті воно дуже близьке до Таїнства М и р о п о м а з а н н я . Так як Миропома-зання - це Таїнство, яке розвиває, під-тверджує і завершує роботу Хрещення. З нього також вихо-дить бажання більш активного залучен-ня в апостольську і місійну роботу

Церкви, що часто проявляється у житті тих, хто отримує хрещення Святим Духом. Вони більш схильні допомагати у будівництві Церкви, задіяні в різних служіннях як миря-ни так і духовенство, свідчать про Христа - тобто роблять усі ті речі, які нагадують про подію П’ятидесятниці.

Хрещення Святим Духом - це не єдина подія в Церкві, яка оживляє Таїнства по-святи. Є, наприклад, відновлення обітниць хрещення на Великодню Вігілію, є духовні вправи та чернечі обіти, які іноді називають “другим хрещенням”, а на рівні таїнств - це Миропомазання.

Таїнства не є магічними ритуала-ми, які працюють механічно, без відома людини або незважаючи

на її дії. Їх ефективність є плодом тісної співпраці між Божою всемо-гутністю, тобто благодаттю Хрис-та або Святого Духа, і людською

свободою, тому що, як сказав Св. Августин: “Той, Хто створив тебе без твоєї участі, не врятує

тебе без твоєї участі”.


Також нескладно помітити в життєвих історіях різних святих присутність спонтан-ного сходження Свя-того Духа, особливо в момент їх навернен-ня. Однак хрещення Святим Духом відріз-няється тим, що воно доступне всім Божим людям - великим і ма-лим, а не тільки тим небагатьом обраним, які проходять через духовні вправи або да-ють чернечі обіти.

воля божа в іСторіїЗвідки з’являється ця дивовижна сила,

яку ми переживаємо, коли пройшли через хрещення Святим Духом? Те, про що ми го-воримо, не є якоюсь абстрактною теорією – навпаки, це щось, що ми пережили, і тому можемо сказати разом з Йоанном: “Про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали, і чого торка-лися руки наші, (...) про те, що ми бачили і чули, звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами” (Див.: 1 Йн. 1, 1-11). Пояснення цієї сили – у волі Божій – це відбувається через те, що Богу захотілося оновити Церкву сьо-годні цим способом – і цього досить.

Є, наприклад, Біблійна розповідь, як, ска-жімо, описаний у Діяннях 8, 14-17, коли Петро та Йоан, почувши, що в Самарії прийняли слово Боже, вирушили туди, помолилися за них з покладанням рук, щоб мешканці Са-марії могли отримати Святого Духа. Але такі Біблійні випадки не достатні для пояснення широти і глибини сучасного прояву зіслання Святого Духа.

Пояснення, таким чином, криється у Божому плані. Ми, люди, а особливо ті, хто належить до Церкви, маємо схильність об-межувати Бога у Його свободі: ми зазви-чай наполягаємо на тому, що Бог слідує обов’язковому образу дій (так звані канали благодаті) і забуваємо, що Бог – це “потік”,

який руйнує обмеження і прокладає Свій власний шлях, і що Дух віє, де і як хоче (це не скасовує ролі учення Церкви у розпізнанні того, що виходить від Духа Святого і що не від Нього). Що таке хрещення Святим Духом і як воно працює? У хрещенні Святим Духом є секрет, містична дія Бога, яка є Його спо-собом прояву, і спосіб цієї дії відрізняється для кожної людини, тому що тільки Він знає наш внутрішній світ і те, як потрібно діяти з кожною окремою, унікальною особистістю.

Святий ДуХ віД отця і СиНа іСХоДитьЗвідки походить благодать, отримувана

при хрещенні Святим Духом? Від тих, хто оточує нас? Ні! Від людини, яка отримує хре-щення Святим Духом? Ні! Вона походить від Бога! Ми тільки можемо сказати, що така благодать пов’язана з хрещенням, адже Бог діє завжди послідовно та правильно і ніко-ли не відбувається так, що Він спершу ро-бить, а потім відмовляється від Своїх дій. Він вірний обіцянкам і тому, що заснував Хрис-тос. Одне точно – це не брати передають Святого Духа, однак саме вони просять про зішестя Святого Духа на людину. Святий Дух не може бути дарований ні однією люди-ною, навіть Папою або єпископом, оскільки жодна людина сама по собою не має Свято-го Духа. Тільки Ісус може дати Святого Духа; ніхто інший не має Святого Духа, скоріше це Святий Дух володіє нами.

о. Раньєро Канталамесса OFM


впертістьдитини

а коли у дитини з’являється впертість?Впертість – це така суміш між темпера-

ментом і вольовими процесами. Тобто коли дитина починає проявляти свою волю, то батькам починає здаватися, що вони вихова-ли дуже вперту дитину і з цим потрібно щось робити. А потім вони приводять до психолога 14-літню дитину, жаліючись, що у неї немає вольових якостей. Це якраз наслідок того, що тоді, коли дитина проявляла свою волю, бать-кам вдалося це змінити та поламати…

Де є межа між батьківською забороною і тим, щоб не перетворити дитину у “вічно слухняного хлопчика”?

Питання межі завжди лишається від-критим, оскільки усі діти – різні. Може бути упертюх з темпераментом флегмата – про таких ми часто чуємо від батьків: “Це вам тільки здається, що дитина спокійна, – ви собі навіть не уявляєте, як тяжко з ним бу-ває”. Звісно, таких дітей варто підтримувати у проявах їх емоційності, щоб вони не зами-калися у собі і були більш відкритими. Тоді ця людина виросте більш зрозумілою і для батьків, і для оточуючих, і для самої себе. Упертий холерик – це навпаки бунт, крик та шум. І у цьому випадку батькам варто під-тримувати ці дитячі прояви, називаючи ту емоцію, яку дитина зараз переживає: “Ти зараз гніваєшся через те, що ми не даємо тобі чогось зробити”. Батьки – люди старші, які мають досвід та уявлення про наслідки якоїсь дії. Вони можуть розширити кругозір дитини, показавши їй, до чого може при-звести той чи інший вчинок, аби вона сама вирішила. І тоді дитина зрозуміє, що цього

робити не можна, але при цьому ди-тина не відчуватиме тиску на себе.

а як бути із впертістю “на зло” батькам, які постійно все забороняють, зі своєрід-ним шкідництвом?

Шкідництво теж має право на існування – таким чином дитина перевіряє, як далеко вона може “зайти” у відстоюванні своїх прав. Що стосується впертості “на зло”, то це харак-терно більше для підліткового віку, – і тоді можна припускати, що щось було дійсно не так, що дитина вимушена висловлювати свій протест таким чином, щоб зробити батькам боляче. Тобто це може бути реакція у відпо-відь на біль, який відчуває сама дитина.

від батьків часто можна почути: “що ти мені будеш розказувати! я життя прожила і краще знаю, як тобі вчинити”…

У цей момент батьки не підтримують ди-тину та ї ї емоцію, не розширяють його уяв-лення про наслідки, практично принижують дитину, відсуваючи її на другий план, просто ставлячи на противагу “ні” дитини своє “ні”. Тоді це дійсно боляче і старша дитина вже навіть може почати бунтувати, щоб батьки почули такий же біль.

Не секрет, що у багатьох компаніях стосунки між працівниками формуються за принципом “я начальник – ти дурень”. як батькам, приходячи додому, не почати впроваджувати цю схему, з якою вони уже зжилися, ще й у сім’ї?

розмова з психологомюлією бойко

Хотілося б сьогодні поговорити, що таке дитяча впер-тість і як бути батькам, щоб себе зберегти і дитину не зруйнувати.


Скоріш за все, ми усе ж апелюємо до лю-дей, які помічають, що щось не так у їхньому житті і намагаються це змінити…

а якщо людина усе ж “зривається”?Тоді потрібно звернутися до спеціаліста,

аби спробувати спочатку змінити себе, а вже потім робити щось із дитиною. Недаремно у “дитячій консультації” психологи часто чер-гують свої прийоми дитини з обстеженням самих дорослих, адже немає нічого сталого: коли дитина змінюється, а це ї ї нормальний стан, батьки теж мають змінюватися.

але у багатьох людей немає можливос-ті піти до психолога. і, в принципі, культура відвідання психологів – це більш західна куль-тура, не притаманна поки що україні…

Маленька історія – можливо, вона буде повчальною для вас. Моя достатньо близь-ка подруга всиновила з чоловіком двох дівчат 5-7 років. Обоє батьків – психологи, вони роз-повідають, що часто сваряться, плачуть, пе-реживаємо, тобто все відбувається досить емоційно. І от, одного разу, коли моя подру-га дуже розстроїлась та розізлилася і сиділа ридала, до неї підійшов чоловік і – замість по-чати “відчитувати”, що вона не права, – про-сто запитав: “Чим я можу тобі допомогти. Що для тебе зараз зробити, аби ти заспокоїлася, впорядкувала свої думки та емоції, подумала про можливі наслідки – і вибрала правильний шлях до серця дитини, а лише потім змогла підійти і поговорити з нею?” Приблизно так варто поводитися і кожному з нас: насампе-ред поглянути на себе, що і чому відбувається зі мною, коли моя дитина протестує.

Чи можемо ми, підсумовуючи, сказати, що протест – це не завжди погано, це ви-раження особистості дитини…

Саме так, протест може бути нормальним явищем для дитини, але може дуже непро-сто переживатися батьками, які мають бути до цього готовими. Важливо усвідомлювати, що бути з дитиною – означає поважати її та завжди лишатися у контакті з нею, більше любити та спілкуватися з дитиною. Якщо ж батькам складно, не варто боятися просити про допомогу в інших людей – передусім, звертатися до спеціалістів.

На жаль, сьогодні все ще лишаються розповсюдженими фізичні покарання ди-

тини. Чи впливають вони на впертість ди-тини, чи не стає дитина ще впертішою че-рез покарання батьків?

Радше, дитина стає більш адаптивною до цих батьків і сприймає все значно болючіше. Тобто зовнішні прояви притупляються і зда-ється, що дитина не реагує, але глибоко все-редині – це дуже зранені діти…

Важко бути дитиною, важко бути бать-ками впертої дитини, але бажаємо всім вам любові, мудрості, витривалості і постійного розвитку разом з дитиною.

За матеріалами, Радіо “Марія”.


Спільна Декларація Папи Римського Франциска

та

Вселенського Патріарха Вартоломея І Єрусалим, 25 травня 2014

1Як і наші шановані попередники Папа

Павло VI і Вселенський Патріарх Атенагорас зу-стрічалися тут у Єруса-лимі п’ятдесят років тому, також і ми, Папа Фран-циск та Вартоломей, Вселенський Патріарх, вирішили зустрітися на Святій Землі, «де наш спільний Відкупитель Господь Ісус жив, на-вчав, помер, воскрес і вознісся на небо, звід-ки послав Святого Духа на Церкву, яка наро-джувалася» (Спільне комюніке Папи Павло VI і Патріарха Атенагораса, оприлюднене після зустрічі 6 січня 1946 р.). Ця наша зустріч, чергове побачення єпископів Церков Риму і Константинополя, заснованих двома бра-тами - апостолами Петром та Андрієм, є для нас джерелом великої духовної радості й дає нам нагоду призадуматися над глибиною та природою існуючих між нами зв’язків, що є плодом шляху, сповненого благодаті, під час якого Господь провадить нас, починаючи від того благословенного дня п’ятдесятирічної давності.

2 Наша сьогоднішня братня зустріч є новим, необхідним кроком на шляху

до єдності, до якої нас може привести лише Святий Дух: до сопричастя у законних від-мінностях. З живою вдячністю згадуємо кро-ки, які Господь уже дозволив нам здійснити. Обійми, якими тут, у Єрусалимі, обмінялися Папа Павло VI і Вселенський Патріарх Ате-нагорас, після багатьох століть мовчанки, приготували шлях до жесту надзвичайної

ваги – усунення із пам’яті та з Церкви рішень про взаємні екскомуніки з 1054 року. Продовженням цьо-го стали візити в осідках Риму та Константинополя, часті листовні контакти,

і, згодом, рішення святої пам’яті Папи Івана Павла ІІ та Патріарха Дімітроса розпочати богословський діалог істини між католика-ми і православними. Протягом цих років Бог, джерело всього миру та любові, навчив нас сприймати одні одних, як членів тієї са-мої християнської родини, відданої одному Господеві і Спасителеві Ісусові Христові, та любити одні одних. Таким чином, ми можемо ісповідувати нашу віру в те саме Христове Євангеліє, як воно було отримане від апосто-лів, виражене та передане нам Вселенськи-ми Соборами та Отцями Церкви. Повністю усвідомлюючи те, що ми ще не досягли мети повного сопричастя, сьогодні ще раз під-тверджуємо наше зобов’язання і далі разом прямувати до єдності, про яку Господь Ісус молив Отця: «Щоб усі були одно» (Ів 17,21).

3Добре усвідомлюючи, що ця єдність виражається у любові до Бога і до

ближнього, прагнемо того дня, коли, наре-шті, разом візьмемо участь у Євхаристійному бенкеті. На нас, як на християнах, спочиває обов’язок приготуватися до отримання цьо-го дару Євхаристійного сопричастя, відпо-відно до повчань святого Іринея Ліонсько-го, через визнавання однієї віри, постійну молитву, внутрішнє навернення, оновлен-

У неділю 25 травня 2014 року Папа Франциск та Вселенський Константинопіль-ський Патріарх Вартоломей І, зустрічаючись у Єрусалимі, підписали Спільну декла-рацію наступного змісту:


ня життя та братерський діалог (Adversus haereses, IV,18,5. PG 7, 1028). Досягнувши ту мету, до якої ми спрямовуємо наші сподіван-ня, ми виявимо перед світом Божу любов і, таким чином, будемо визнані справжніми учнями Ісуса Христа (пор. Ів 13,35).

4Для осягнення цієї мети фундамен-тальний внесок у шукання повного

сопричастя між католиками та православ-ними вносить богословський діалог, який веде Міжнародна змішана комісія. За часів Пап Івана Павла ІІ та Бенедикта XVI і Патрі-арха Димітріоса, поступ, здійснений нашими богословськими зустрічами, був вагомим. Сьогодні бажаємо висловити нашу висо-ку оцінку отриманим результатам, як також зусиллям, які тепер здійснюються. Мова не йде про виключно теоретичну дію, але про практикування в істині та любові, яке вимагає дедалі глибшого пізнавання вза-ємних традицій, щоб їх зрозуміти і від них вчитися. Тому, ще раз стверджуємо, що бо-гословський діалог не займається пошуком мінімального спільного богословського зна-

менника для досягнення компромісу, але ґрунтується, радше, на поглибленні цілісної істини, яку Христос дарував Своїй Церкви, і яку ми, спонукувані Святим Духом, не пере-стаємо старатись якомога краще пізнавати. Отож, спільно стверджуємо, що наша ві-рність Господеві вимагає братньої зустрічі та справжнього діалогу. Цей спільний пошук не віддаляє від істини, а, швидше, через обмін дарами, під проводом Святого Духа приведе нас до повноти істини (пор. Ів 16,13).

5Хоч ми ще перебуваємо на шляху до повного сопричастя, вже від сьогодні

ми маємо обов’язок давати спільне свідчен-ня Божої любові до всіх, співпрацюючи на служінні людству, особливо в тому, що сто-сується захисту гідності людської особи на кожному етапі ї ї життя й святості сім’ї, що ґрунтується на подружжі, поширення миру та спільного добра, відповіді на злидні, які не перестають бичувати наш світ. Визна-ємо, що слід постійно боротися з голодом, бідністю, неписьменністю, несправедливим розподілом благ. Нашим обов’язком є докла-

32 СВІТЛО З ВИСОТИ • №28 / червень 201432 СВІТЛО З ВИСОТИ • №27 / квітень 2014

дати зусилля для того, щоб спільно будувати справедливе та гуманне суспільство, в якому ніхто не почуватиметься виключеним чи від-киненим.

6Ми глибоко переконані, що майбутнє людського роду залежить також від

того, як ми, в мудрий та сповнений любові спосіб, справедливо та чесно зуміємо за-хистити дар творіння, ввірений нам Богом. Тому з жалем визнаємо несправедливе ви-зискування нашої планети, що є гріхом пе-ред Божими очима. Ще раз підтверджуємо нашу відповідальність та обов’язок зростати у почуттях покори й поміркованості, щоб усі відчули необхідність шанувати створіння та дбайливо його охороняти. Разом стверджує-мо спільне зобов’язання пробуджувати сум-ління стосовно охорони сотвореного світу, звертаємося із закликом до всіх людей до-брої волі шукати таких способів життя, щоб було якомога менше марнотратства та яко-мога більше поміркованості, виявляючи як-найменше захланності і якнайбільше вели-кодушності для того, щоб захистити Божий світ та добро Його люду.

7Крім того існує невідкладна потреба ефективної та зобов’язуючої співпраці

між християнами з метою повсюди забезпе-чити право прилюдно виражати свою віру та зустрічати справедливе ставлення, сприяю-чи внескові, який християнство не перестає давати у сучасні суспільство та культуру. У зв’язку з цим закликаємо всіх християн під-тримувати автентичний діалог з юдаїзмом, ісламом та іншими релігійними традиціями. Байдужість та взаємне незнання можуть привести лише до недовір’я, і, на жаль, на-віть до конфлікту.

8Із цього Святого Міста Єрусалиму прагнемо висловити нашу глибо-

ку стурбованість становищем християн на Близькому Сході та їхнім правом залишатися повноправними громадянами своєї батьків-щини. Звертаємо сповнену довіри молитву до Всемогутнього і Милосердного Бога за мир у Святій Землі та на всьому Близькому Сході. Особливо молимось за Церкви Єгипту, Сирії та Іраку, які зазнали великих страждань через недавні події. Заохочуємо всі сторо-ни, незалежно від їхніх релігійних переко-нань, до дальшої праці над примиренням та справедливим визнанням прав народів. Ми глибоко переконані в тому, що не зброя, а діалог, прощення та примирення є єдиними засобами, якими можна досягти мир.

9В історичному контексті, позначено-му насильством, байдужістю та егоїз-

мом, дуже багато людей відчувають сьогодні втрату орієнтації. Саме спільним свідченням доброї новини Євангелія ми можемо допо-могти людині нашого часу віднайти дорогу, яка приведе її до істини, справедливості та миру. В єдності намірів та пам’ятаючи при-клад, поданий п’ятдесят років тому у Єруса-лимі Папою Павлом VI і Патріархом Атенаго-расом, звертаємось із закликом до християн, до віруючих кожної релігійної традиції, і до всіх людей доброї волі визнати невідклад-ність теперішнього моменту, що кличе нас шукати примирення та єдності людського роду, в повній пошані до законних відмін-ностей, для добра всього людства та майбут-ніх поколінь.

10 Проводячи це наше спільне па-ломництво до місця, де наш єди-

ний і той самий Господь Ісус Христос був розп’ятий, похований і воскрес, смиренно ввіряємо заступництву Пресвятої Діви Ма-рії майбутні кроки нашого шляху до повної єдності та ввіряємо ввесь людський рід без-межній Божій любові.

«Нехай Господь світить обличчям сво-їм до тебе та милує тебе! Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир!» (Чис 6,25-26).

Єрусалим, 25 травня 2014Франциск, Вартоломей І

uk.radiovaticana.va


Я завжди була дуже мрійливою людиною. Аналізуючи своє життя, розумію, що деякі мрії, які нещодавно здійснилися, дуже мене змінили – і я за це вдячна Богу.

З дитинства я постійно дивувалася, як це люди йдуть до церкви, сповідаються і приймають причастя? Часто, коли бачила це таїнство по телевізору, уявляла себе там. Згодом я “відпустила” ці думки. А цього року перед Великодніми святами моя заповітна мрія здійснилася: я пішла до Першої сповіді.

Але це був непростий шлях духовної бо-ротьби самої з собою. До того ж, постійно виникали якісь “бар’єри”, що заважали мені прийняти Перше причастя… Я повинна була пройти Курс “Альфа” – серію бесід з осно-вних аспектів християнства, а потім корот-кий курс катехез – і одразу після цього, ще до Нового року, приступити до сповіді. Але щось не склалося. У той момент до мене при-йшло розчарування, невпевненість в тому, що це взагалі можливо. Та отець - настоятель сказав: “Значить ще не час, віддай все Богу і Він все вирішить”.

Уже через місяць оголосили про другий Курс “Альфа”, і я собі сказала: це повинен бути мій час і моя сповідь! Але під час цих приготувань було ще багато випробовувань. На мене напала апатія, я взагалі нічого не хо-тіла, навіть до костелу ходити, руки просто опускалися. Але Дух Святий так керував, що

Божі мріїдавав мені сили все пережити. Щоразу я від-чувала підтримку друзів, і мені постійно на-віювалися якісь думки: “Це твоя мрія, ти так довго чекала цього – і хочеш здатися?”

Коли настав день сповіді, я встала вранці і цілий день на роботі рахувала години, а на вечірньому Богослужінні – хвилини до здій-снення своєї мрії. Мені було дуже страшно йти до сповіді, серце вилітало, небувале хви-лювання… Але після розрішення (момен-ту, коли визнала та сказала священику свої гріхи) я була на сьомому небі! Навіть не ви-йшла з каплиці, а немов полетіла на крилах щастя. Я відчула неймовірну легкість, було таке враження, наче камінь з душі скинула, але найголовніше – я відчула Божу благо-дать. Не вірилося, що моя мрія здійснилася. Я дуже дякую Богу за сили, які Він мені дав і дає тепер, дякую отцеві - настоятелю за його підтримку та друзям, які щиро мене підтри-мували.

Не бійтеся мріяти: це неймовірне пе-реживання великої радості, завдяки якій дійсно хочеться жити. особливо, коли ваші мрії – угодні богові.

Тетаня Бруква


• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

•


• Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії •

35

у створенні цього журналу

Дякуємо нашим добродіям

за допомогу


• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

•


• Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії •


• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

• Н

аші

до

бр

од

ії •

Наш

і д

об

ро

дії

•


• Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії • Наш

і до

бр

од

ії •

svitlo 28 june 2014

Documents