XXI- è é Ð ² Ê ÍÎÂ ÎÃ Î Â ÈÄ À ÍÍß /Í- ð 9 - 1 0 / ò ð à â å íü 2 0 1 0 ð . / Ã À Ç Å Ò À Ç À Ñ ÍÎÂ À ÍÀ 1 9 4 9 ð .XXI- è é Ð ² Ê ÍÎÂ ÎÃ Î Â ÈÄ À ÍÍß /Í- ð 9 - 1 0 / ò ð à â å íü 2 0 1 0 ð . / Ã À Ç Å Ò À Ç À Ñ ÍÎÂ À ÍÀ 1 9 4 9 ð .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

Monument-sãmvol dorojnãkiv vãsotoq 7 metriv, pidnxtãc v 1968 r. z nagodã vidkrãttx naþionalynoî

ºosecnoî Sadova-Radivþi

• Pro te, <o bulo i bude • Doslidjennx govirok

u Rumuniî• Do monografiî pro ukraînþiv

• Karaºseverinsyki momentã• Dni rumunsykoî kulyturã v Ukraîni

• «Novãc vik» («Vilyne slovo») – osnovopolojnãk naºoî presã v Rumuniî

• Pro bukovãnsyki sela i ºkolã

• «Absolqtna pravda ne za mnoq...»

• Deny slov'xnsykoîpãsemnosti

• Konstãtuþix Ukraînã Pãlãpa Orlãka

• Tvox-mox usmiºka• «Na uroþi zoologiî...»• Nacperºa knãjka• Verhnic Rivni – 650

U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

ªanovni korespondentã, napãºity pro odnu z nackra<e organizovanãh Olimpiad

z ukraînsykoî movã ta literaturã – Su™avsyku!

TRAVENY 2010 r.2

ННаочність викладання – один ізважливих дидактичних прин ци -пів навчання. Використаннянаочних посібників на уроках

української мови служить засобом розвиткупізнавальних сил і здібностей учнів, сприяєсвідомому, глибокому і міцному засвоєннюзнань.

Використання в процесі викладання мовирізних видів наочності збагачує свідомістьучнів конкретними уявленнями, створюєумови для переходу від конкретного доабстрактного мислення.

На уроках української мови з метоюунаочнення найчастіше використовуютьсясхеми і таблиці. Схеми можуть статипредметом самостійних завдань учнів, якіактивізують мислення учнів. Вивчаючи те му«Префікси з-, зі-, с-, роз-, без-, через-»необхідно накреслити схему, на якій ві -дображено правило написання префікса с-перед п'тьма буквами: к, п, т, ф, х. Даючиучням запитання, вони формують правило.Далі дати учням завдання доповнити схемусловами, в яких вживається префікс с-, усноназивати слова і записувати їх. Створюєтьсятаблиця у вигляді схеми.

С - казати - сказати- писати - списати- творити - створити- формувати - сформувати- хопити - схопити.

Давати учням для самостійної роботиутворити схему на правило написанняпрефікса с- і вивести правило, що передбуквами к, п, ж, ф, х завжди пишеться с-, а нез-. Для розвитку самостійного мисленняважливе значення має колективне скла даннясхем, в яких сис тематизуються граматичніпоняття.

Вивчити «склад слова» необхідно тому,щоб учні колективно поділяли подані словаза схемою (один учень виконує на дошці, аінші в зошитах).

Ступінь самостійності учнів при колек -тивному опрацюванні таблиць і схем вищий,ніж під час аналізу і складання їх учителем.Заповнення таблиць і схем са мостійногозаняття найбільш прак ти кується під часповторення і закріплення виучуваної темипереважно з метою узагальнення і сис -тематизації одержаних відомостей.

Знаючи, що наші учні роблять помилки увимові і письмі -е, и, часто требапрактикувати вправи з метою попере дженняпомилок. Наприклад: змінити слова так, щобнена голошений голосний е став наго -лошеним:

- верба - верби- темніє - темно- вечірній - вечір- стебло - стебла- перо - пера- село - села- весло - весла- стежки - стежка- межа - межі- колесо -колеса,

або щоб ненаголошений голосний и ставнаголошений:

- гриби - гриб- широко - широко- швидкий - швидко- кричати - крик- читати - читання- пливе - попливе- вишневий - вишня.

Такі вправи сприяють міцному закріп -ленню знань, попереджують помилки і

прищеплюють навички самостійно ко ристу -ватися навчальними посібниками.

Самостійне складання учнями таблиць ісхем може базуватися як на фактичному, такі на теоретичному матеріалі. У пер шомувипадку діти складають схему або таблицюза даними їм словами чи ре ченнями.

З елементами цієї роботи учні зна -йомляться в I-IV класах. Вивчаючи пра вописсумнівних приголосних, даються учнямслова, до яких вони підбирають так званіперевірні контрольні слова, ство рюючитаблиці:

- боротьба - боротися- легко - легенько- швидко - швиденько- ніж - ножик- дуб - дубок- грядка - грядочка- зуб - зуби.

Самостійне складання таблиць і схемтісно переплітається, поєднується з іншимиформами навчальної роботи: усним і пись -мовим граматичним розбором, спосте -реженням над мовою.

Коли учні набули достатніх навичоквизначити члени речення, частини мови і їхформи, морфологічний розбір слідпроводити одночасно з розбором за членамиречення.

Марія КІМПАН,учителька с. Кричунів

Марамороського повіту

САМОСТІЙНА РОБОТА НАД ГРАМАТИЧНИМИ СХЕМАМИСАМОСТІЙНА РОБОТА НАД ГРАМАТИЧНИМИ СХЕМАМИ

УУкраїнському селу Негос -тина, що в Сучавськомуповіті, ви пов нюється білятрьохсот років. Воно, пе -

ре довсім, славиться численними інте -лектуалами та пісенними скар бами –доробком поколінь.

ППро це написано в статті«Шевченко в Негостині» вдвомовному румунсь ко-укра -

їнському учнівсько-вчитель сь комужурналі «Міжкультурний діалог»,редак тором-координатором якого ємісцевий письменник і директорНегостинської школи Іван Кідещук. Вінже й автор статті.

Висловом української душі, щоколисає в собі все рідне, є місцеваукраїнська народна творчість.

Про це мовиться в таких збірниках,як «Доробок поколінь» фольклористаІвана Ребо шапки, «Пісенні скарбиНегостини» Кузьми Смаля та ІванаКідещука, «Бу ковино, рідний краю» і«Співай, моя Буковино» згаданих вжевідомих збирачів українського південно-буко винсь кого фольклору.

Тут діє також вокально-інстру мен -тальний гурт «Струни Негостини»,частий учасник буковинських зустрічейяк в Румунії, так і в Україні, успішновиступає учнівський гурток пісні ітанцю «Негос тинка».

Місцева Негостинська восьмирічкане що давно сповнила 125 років

існування, вона виховавши протягомчасу низку поколінь в дусі любові ішани до рідного українського слова тадо румунської державної мови.

Учні цієї школи, де українська мова йна сьогодні викладається як рідна мова,славляться чималою успішністю наолімпіадах з української мови талітератури національного рівня.

Тут же жив легендарний в південнійБуковині дід Малик, який - слідамиСковороди - з пам'яті всіх зустрічнихнавчав віршів Тараса Шевченка.

За всі заслуги негостинців протягомшістдесятирічної праці на українськійкультурній ниві Україна подарувалаНегостині грудку Канівської землі, з якоїзгодом тут постало-зусиллями Українита Союзу українців Румунії – біле-пребіле погруддя Кобзаря.

Й нарешті, тут діє гарний будиноккультури, що носить ім'я частого гостяНегостини у свій час, відомого співакаНазарія Яремчука...

Іван КОВАЧ

ПРО ТЕ, ЩО БУЛО, Є І БУДЕПРО ТЕ, ЩО БУЛО, Є І БУДЕ• Цей матеріал – за «Міжкультурним діалогом» – був переданий в ефір Національним радіо України

З ДОСВІДУ УЧИТЕЛЯ

TRAVENY 2010 r. 3

ТТериторіальні діалекти в сис темінаціональної мови – цезалишки попередніх мовнихформувань, що відбивають

процеси мовної дифе ренціації періоду

племінного ладу, епохи феодалізму з їїфеодальною роздроб леністю або нас лідкипереміщення населення на тій чи іншійтериторії; отже, діалект - поняття глибокоісторичне. Основною при чиною виник -нення територіальних різновидів мови єутруднення і послаблення зв’язків міжрізними місцевими угрупованнями мовноїспільності, що зумовлюється геогра -фічними, економічними, політич ними,релігійними, демографічними та інши миобставинами. Для феодального суспільстваце, передусім, терито ріальна одиниця,оскільки певним діалектом говорить усенаселення даної області - і селяни, йфеодали. За спостереженнями В. М.Жирмунського, Р. О. Будагова та іншихлінгвістів, в епоху капіталізму становищеістотно змінюється. Не втрачаючи терито -ріального значення, діалект разом із тимнабуває яскравого соціального відтінку.Тепер діалектом спілкується вже не всенаселення певної місцевості, а лише їїнеосвічені мешканці (переважно селя ни).Діалект виступає як своєрідний засібкласової диференціації суспіль ства замовною ознакою.

Особливо цінними для сучасноїукраїністики є діалектні дані тих говірок,територія яких протягом тривалого часубула у складі інших держав. Ці говірки

функціонували у відриві від українськогомовного середовища. Саме такими єукраїнські говірки Румунії, які зберегличимало архаїчних особливостей у фо -нетиці, морфології, синтаксисі, особливо влексиці. Збір і публікація матеріалівукраїнських говірок Румунії на сучасномуетапі стало нагальною пот ребою, оскількиостаннім часом спостерігається інтенси -фікація впливів румунської мови тагеополітичних глобалізаційно-євроінтег -раційних процесів на ментальність усіхпоколінь мовців (передусім, на молодь), щопозначається й на структурі українськихговірок. Вихід фундаментальної праціМиколи Павлюка та Івана Робчука“Українські говори Румунії”’ (обсягоммайже 800 с; рецензентами виступили ви -датний доктор філологічних наук,професор П.Ю.Гриценко, він же – й авторрозлогої передмови “Тексти як джерелодослідження українських говірок Румунії”,с. 1-16, та кандидат філологічних наук Н.Хобзей) - епоха в українській діалектології,адже її основу становлять “Діалектнітексти”, що охоплюють матеріал з 32-хукраїнських населених пунктів Румунії,переважно з місць компактного прожи -вання укра їномовного населення –Мараморощини (історичним продов жен -ням якої є Закарпатська область України),Пів денної Буковини (Сучав щини), Банату іДобруджі. Джерелом для цієї частиникниги стали магнітофонні записисуцільного діалектного мовлення, зроб ленів основному в період 1962-1965 рр.Інститутом лінгвістики імені ЙоргуЙордана Румунської Академії; транс -крибування текстів та інтер претаціяматеріалу належать авторам книжки.Особливу увагу приділено інфор маторамстаршого покоління (понад 60 років і між50-60 роками), оскільки їхня мова кращевідображає давнішу струк туру говірок, атакож традиції, звичаї і виробничі процеси,що виходять з ужитку або є специфічнимидля обстежуваних областей.

Водночас представлено знач ну кількість

текстів від інформаторів середнього (між25-50 роками) і молод шого (між 9-14роками) віку.

Розподіляючи пропорційно тексти запоколіннями, автори ставили за метувсебічно репрезентувати говірку як засібкомунікації всього макросоціуму і цимзберегти всі зафіксовані відтінки мовногопортрету української націо нальної мен -шини Румунії. Тексти по дають цікаві даніяк для діалектології, так і для соціо -лінгвістичних, етног рафічних і фольк -лорних студій, оскіль ки записи стосуютьсятаких лексико-семантичних груп як “він -чання”, “хрес тини”, “Святвечір”. “Рі здво”,“весілля”, “орання”, “квіти”, “буденнаробота жінки”, “про Довбуша та оприш -ків”, “птахи”, “полювання”, “бджіль ниц -тво”, “рибальс тво” (пере дусім, для Добру -джі), “будова хати”, “одяг” тощо. Причитанні текстів вражає важка щоденнапраця селян (“така журба” – основнийлейтмотив роз повідей), сильна фольк лорнатра диція, практично повна відсутністькнижної куль тури; поняття “духовність”пов’язу ється лише з цер квою і под.

Ґрунтовне наукове опрацю вання другоїчастини подано в першій - “Загальна харак -теристика укра їнських говорів Румунії”,яка складається з історико-географічноїдовід ки (с. 19-21), класи фікації укра -їнських говорів Румунії (с. 21-26), розділів“Фоне тичні особли вості” (с.27-37), «Фоно -логічна струк тура» (с. 37-56), “Морфо -логічні особ ливості” (с. 57-75), “Синтак -сичні особли вості” (с. 76-84), “Лексичніособливості” (с. 85-101; найбільший впливна всі досліджувані говірки помітний,безумовно, з боку румунської мови,зустрічаються мадя ризми, герма нізми ірусизми, менше - тюркізми й болгаризми),“Принципи укладання діалектних текстів”(с. 102-105).

Зліва – направо: письменники-перекладачі з румунської на українську мову ОльгаСтрашенко та Володимир П'янов і д-р доц. Сергій Лучканин (син О. Страшенко)

РЕЦЕНЗІЯ Сергія ЛУЧКАНИНА,

канд. філол. наук, до виходу праці:

МИКОЛА ПАВЛюК, ІВАН РОБ -

ЧУК. УКРАЇНСЬКІ ГОВОРИ

РУМУНІЇ. Діалектні тексти. –

Едмонтон; Львів; Нью-Йорк; То -

ронто, 2003 -784 с.

«Тексти як джерело дослідження українських говірок Румунії»«Тексти як джерело дослідження українських говірок Румунії»

(Далі буде)

Сергій ЛУЧКАНИН: «Перлина сучасної української діалектології»

TRAVENY 2010 r.4

ННе давно генеральний консулУкраїни в Сучаві Юрій Вер -бицький здійснив робочу поїздкуна Мараморощину (північ Ру -

мунії), де проживає найчис ленніша українськагромада, майже 36 тисяч українців. У ходіпоїздки він зустрівся з префектом Мара -муреського повіту, з генеральним інспекторомшкільного інспекторату, з представниками при -кордонної поліції, української громади цьогоповіту, з мерами сіл, де компактно проживаютьукраїнці, та священиками українських церков.За словами гене рального консула такі поїздки єзвичайною практикою в діяльності консульськоїустанови.

Згідно зі словами генерального консулаУкраїни в Сучаві Юрія Вербицького, це буланасичена програма: ”Була досить напруженапрограма перебування. Ми намагалисьвикористати своє перебування у повітіМарамуреш враховуючи те, що ми там нечасто можемо бувати. Тому ми зустрічалися якз українською громадою, так і зпредставниками місцевої влади. Ми мализустріч на кордоні, на пункті перетину Сігет-Солотвино. Ми обговорили з прикордонникамиіснуючі проблеми, які виникають у нашій роботіщодо захисту прав українських громадян під часперетину українсько-румунського кордону. Митакож спілкувались з префектом повітуМарамуреш та генеральним шкільнимінспектором. У ході цієї зустрічі миобговорювали існуючу ситуацію, перспективита можливості покращення системивикладання української мови для українськоїнаціональної меншини у повіті Марамуреш. Уході нашого перебування ми дуже багатоспілкувались з пред став никами українськоїгромади”.

Генеральний консул взяв участь у свят -куванні Тараса Шевченка: ”Це, у першу чергу,була наша участь на святкуванні Т. Шевченка.

Це було дуже цікаве свято. У ньому бралиучасть представники майже всіх сіл декомпактно проживають українці на Мара -морощині. Це був великий концерт. Ну, на мійпогляд, було десь більше ста учасників. Співалиукраїнські пісні, читали вірші Шевченка,танцювали українські танці, ставили пос -тановки за творами Шевченка. Було дуже цікавесвято. Публіка була задоволена. Було багатоглядачів. Під час цього заходу нам вдалосьпоспілкуватись з головою Союзу українцівРумунії, депутатом Степаном Бучутою. Бувтакож присутній керівник Марамуреської філіїСоюзу українців Румунії Мирослав Петрець -кий.”

Пан Юрій Вербицький розповів, про щойшла мова у ході цих зустрічей: ”У ході цихзустрічей йшла мова про стан і необхіднізусилля на подальше збереження українськоїідентичності. На сьогоднішній день є певніпроблеми в освітянській галузі. Зрозуміло, що цеобумовлюється об’єктивним економічнимстаном у цілому світі, і, зокрема, в Румунії.Відбувались спілкування з мерами українськихсіл Рускова, Кривий та Поляни. Ми обго -ворювали соціально-економічну ситуацію татруднощі, з якими стикається сус пільство. Миобговорювали, в чому може полягати рольконсульської установи, щоб сприяти вирішенню

певних окремих проблем. Це налагодження ізміцнення зв’язків з українцями та Україноючерез кордон, Це розробка, підготовка тареалізація транскордонних програм, в томучислі враховуючи проекти, які фінансуютьсяЄС. Ми домовились про наступні заходи, в яких,можливо, братиме участь і консульськаустанова із запрошенням гостей з України. Язустрі чався також із священиками укра їнськихцерков. З ними ми також говорили про станукраїнства на Мараморощині, про роль церкви взбереженні української самоідентичності, провиховання в дітей, зокрема, українськоїсвідомості”.

Генеральний консул України в Сучаві ЮрійВербицький вважає, що є і проблемні питання,які треба вирішувати: ”Я виразив словавдячності представникам місцевої влади за тірішення, які були виконані, які здійснювались. Яне бачив тут ніякої упередженості. Звичайно,зали шається багато проблем, які ще слідвирішувати. Тому що мати гарних фахівців,носіїв української мови – це, у першу чергу,корисно для самої Румунії, тому що вонизможуть активно і в повному обсязі спри яти уналагодженні двосторонніх сто сунків міжУкраїною і Румунією. Ми обгово рювали іпроблемні питання, які є на сьогоднішній час, ідеякі з них най ближчим часом буде важковиконати, тому що існують економічніпроблеми. Не завжди чітко поставленізавдання щодо збереження освіти укра їнськоюмовою.

Є проблемні питання, і про це ми розмовляли

і з генеральним шкільним інспектором, і з

інспектором з української мови повіту. Ми

разом постаралися визначити перелік першо -

чергових дій, які потрібно вжити для того, щоб

справа збереження української мови йшла у

позитивному напрямку”.

Микола ОНУжИК, фото: www.emaramures.ro

Р о б о ч а п о ї з д к а н а М а р а м о р о щ и н у Р о б о ч а п о ї з д к а н а М а р а м о р о щ и н у г е н к о н с у л а Ук р а ї н и в С у ч а в і ю . В е р б и ц ь к о г ог е н к о н с у л а Ук р а ї н и в С у ч а в і ю . В е р б и ц ь к о г о

УУжгородський етно -політолог МихайлоЗан днями пе ре бувавв Буха ресті з метою

вивчення, також і через цен -тральну україномовну пресу, пи -тання самоіден тифікації укра -їнців Румунії.

Кандидат історичних наук,доцент Кафедри політології Фа -культету суспільних наук Ужго -родського національного універ -ситету, Михайло Зан вперше

побував в Румунії 2001-ого року.Тоді він був запро шений дос -лідницею, канди датом історич -них наук Лю бою Горват, науко -вим співро бітником Музеюісторії Сату марського повіту. Тутвід булись експедиції в селахМикула, Чуперчень і Тарна Ма -ре, де українці проживають вумовах іноетнічного середо вища -серед румунів, угорів та циган.

Як викладач і дослідник впитаннях етнополітології, націїта націоналізму, етног рафії і полі -тичної антро пології МихайлоЗан, з 2001-ого року і досі, майже

щорічно пробуває в марамо -роських, сатумарських і банатсь -ких укра їнських селах, де спіл -кується з людьми різного віку, зрізних сфер діяльності, ціка -виться етно мов ними про цесами.

Приїздом до Бухареста М. Занбажав поповнити знання продуховність, матеріальне і духовнежиття сучасних українців, якіпроживають в Румунії.

Чимало його матеріалів на цютему було опубліковано зусил -лями Ужгородського на ціо -нального уні вер ситету. Як, на -приклад, вельми цікава робо та

під назвою «Міжет нічні дистанціїв містечку Вішеу де Сус Мара -мороського повіту», в якійдосліджується соціо ло гічна проб -лематика співіс нування укра -їнців з румунами, німцями таугорцями.

Два дослідники – М. Зан таЛюба Горват – сподіваються внаступному опублікувати об шир -ну монографію про укра їнцівРумунії, про їх громадське життяв історіографічних аспектах, азокрема, що сто су ється остан -нього двадця тиріччя.

Іван КОВАЧ

Д-р доц. Михайло ЗАН: Д-р доц. Михайло ЗАН: до монографії українців Румуніїдо монографії українців Румунії

TRAVENY 2010 r. 5

«В«Вжитті у нас бувають дні,які святкуєм за звичаєм»,– вважає українська по -етеса Оксана Мель ничук.

Вес ною наша преса переповнена нови -нами Шевченкіани.

До цього додати також і подію,яка відбулася у південно-західнійчастині Банату. Йдеться про гірськемістечко Аніна Караш северінсь -кого повіту, в якому в суботу 24-гоквітня ц.р., відбулося ще однеШевченківське свято. У Аніні живеневеличке число українців, які впошуках кращої долі переселилисясюди з Мараморощини, Буковинита інших зон Румунії. Тут про -водить свою діяльність місцеваорга нізація СУР, якою керує ін -женер Всеволод Вершигора. Цеперша в житті мешканців цьогомістечка художня подія укра -їнською мовою. Вона відрізняласявід інших подій такого типу, томущо публіка складалася із високо -поважних гостей, зокрема, пред -ставників усього українства Ру -мунії.

Підкреслимо присутність на ційподії таких гостей: голова СУР ідепутат Ру мунського ПарламентуСтепан Бучута, голова Сучавськоїфілії СУР проф. Іван Боднар, головаБотошанської філії СУР проф.Віктор Симчук, голова Мараму -реської філії СУР проф. МирославПет рець кий, голова Сату марськоїфілії СУР еко номіст МихайлоМачока, голова Клузької філії СУРунів. проф. д-р Іван Арделян,голова Туль чансь кої філії СУРДумітру Черненко.

Перед цими гостями і запро -шеними місцевого примаря Г.Нейку та голови орг. СУР ВолодіВершигори появилися ху дожніколективи: «Червона Калина» ізКарансебеша, «Барвінок» із Кор -нуцела, «Зелена ліщина» із Ко па -шилі, гурт декламаторів із Решіцита ансамбль пісні і танцю «Калина»із Щуки Тіміського повіту.

Подія почалася виступом колек -тивів, які із запаленою свічкою вруках, співаючи «Христос вос -крес», поволі рухалися із прос -торого залу на спеціально влаш -товану сцену. На сцені було видновеликий портрет Т.Г. Шевченка, підяким стояв «бенер», на якому булонаписано великими буквами іцифрами двомовно ім'я і рокижиття Т. Шевченка.

Після цього моменту публікаозна йомилася із високоповажними гостямиза допомогою оголошення, виголошеного насцені, щодо мети події: Відмічення 196-річчянародження Т. Шевченка.

Прозвучали пісні «Реве та стогне Дніпрширокий», «Заповіт» і «Думи мої». Міжними проф. Михайло Бобик, талановитий

ведучий концерту, документально пред -ставив перед глядачами життя і творчістьвеликого Кобзаря, а проф. Симона Свистак,теж талановита ведуча концерту, акуратнопередала румунською мовою дані про геніяукраїнської поезії.

Розпочав свій виступ Карансебеськийколектив, який представив низку пісень.Вони виконали пісню «Чого, козаче, сумнийходиш?». Теж дуже ніжно виконав пісню «Ойу лузі калина стояла» дует Оля Горчинська таЦиля Зузяк – відомі українські співачки містаКарансебеш.

Публіка була зачарована виступом Корну -цельського вокального гур ту «Барвінок».Дев'ятнад цятиособовий колек тив сміливовиконав ряд корнуцельських пісень підакомпанементом акордеоністів Петра Шуш -ки та Миколи Сокача. Гарні костюми, гарне

ставлення до публіки, акуратневиконання пісенного репертуарустворило приємне враження всімглядачам.

Дебют Решіцької декламаційноїгрупи сміливо рушив у дорогу досцени, доказавши, що коли існуєпраця, може існувати й задо -волення.

Чудово виступили Щуканськіартисти. Тут, під акомпанементскрипки та «дронґи» співачкивиконали гарні марамуреськіукраїнські народні пісні, міжякими: «Ой кувала зазулечка, ойкувала, вила» з репертуару МаріїСавки.

Танцювальний колектив чаро -дійно виконав український танець,в якому багато акробаційних рухів,і, розуміється, нелегко його зас -воїти собі.

Виступ Копашельської «Зеленоїліщини» заговорив про зрілість увиконанні української пісні. Тутфахівець може запримітити ясневираження не лише музичнихзвуків, але й тексту: виконанняпісень в нюансі піано і форте, уформі відгуку якоїсь музичноїфрази спричиняє слухача пере -живати зміст пісень, виражених задопомогою тексту і музичнихзвуків. У хорі уже повністю виднозрілість співаків у виконанніпісенного репертуару.

Концерт закінчився виступоммішаного хору «Голос українців»Карашсеверінського повіту. Гарнопрозвучали українські пісні «Ту -ман яром», «Летіла зозуля», «Ба -нати, Банати».

Треба відмітити, що під часконцерту була виконана й відомапісня «Марамориш», що принеслав зал досить ностальгії, покроп -леної сльозами деяких глядачів,напевно, марамороського похо -дження, які, нагадавшись прорідний край, не змогли не впуститихоча б одну сльозинку. Яквідповідь на таку ностальгійнупісню, було виконано й пісню«Банати, Банати», яка пробуджуєслухача і підбадьорює його докращого.

На закінчення концерту вис тупили передглядачами мер міста Аніна і голова СУР, вониобмінявшись теплими словами про румуно-українські стосунки та маленькимидарунками.

Іван ЛІБЕР

КАРАШСЕВЕРІНСЬКІ МОМЕНТИКАРАШСЕВЕРІНСЬКІ МОМЕНТИНаша ШЕВЧЕНКІАНА

«Червона калина»

«Зелeна ліщина»

«Шовкова трава»

TRAVENY 2010 r.6

УУвівторок, 4 травня, в Українівідкрилися Дні румунськоїкультури, які провелися зініціативи Міністерства куль -

тури і національної спадщини Румунії. Уперіод 4-7 травня в Ізмаїлі, Чернівцях,Закарпатській області, а пізніше і в Києвівідбулася низка заходів, спрямованих наознайомлення широкого загалу України зтрадиціями, культурою, історією, народноюта сучасною музикою Румунії. Також булипроведені зустрічі представників румунсь -кої громади, яка компактно проживає наЗакарпатті, Чернівеччині та Одещині, знизкою видатних культурних діячів Румунії.

Ана-Марія Краус, радник при Мініс -терстві культури і національної спадщиниРумунії, яка була координатором “Днівкультури Румунії в Україні”, сказала, щоукраїнська публіка мала змогу побачитикращі роботи багатьох румунських фотог -рафів, образотворчих митців, а такожпобувати на концерті румунських артистів.Усе це дало їй можливість ознайомитися зчасткою румунської культури. “Ми подумали

провести заходи, які не потребують

перекладу, і є зрозумілими для всіх - від

концертів фолк чи рок-музики – до фото -

виставок, що підкреслюють та ставлять

наголос на спільних елементах наших

культур. Гадаю, що з допомогою культури

ми зможемо краще пізнати один одного. Ми

є сусідами, й ми мусимо знати своїх сусідів.

Нам відомі культури інших держав, але,

перш за все, ми повинні знати культуру

своїх сусідів, особливо з якими маємо спільну

історію, спільні традиції, і взагалі, з якими

нас багато чого пов’язує”. Отож, «Дні румунської культури» прой -

шли в Ізмаїлі, Чернівцях, в місцевостіНижнє Водяне Закарпатської області, азавершилися виставкою “Румунська серед -ньовічна культура в європейському кон -

тексті” в Києві. Ана-Марія Краус: “Почну зміста Чернівці, тому що, фактично, тамвиникла ця ідея, де 5 травня о 17 годині вЦентрі “Юність Буковини” відбуласявиставка “АБСТРАКТ” відомого румунсь -кого фотографа Фелічіана Сетяну. Того ждня відбувся надзвичайний авторський вечіррумунського актора Флоріна П’єрсіка“Мандри спогадами”. На другий день уприміщенні центру “Панорама” відбувсяконцерт румунського актора і співакаЄуджена Крісті та рок-гурту “Ателієр”. Тежу четвер, 6 травня, маестро Флорін П’єрсік

провів другий авторський вечір у при -міщенні комплексу “Діана”, що знаходитьсяна півдороги між місцевостями НижнєВодяне та Солотвино Закарпатської області.Там же було організовано виставкурумунського традиційного мистецтва ЮліїКореу та фотовиставку “Марамуреськесело” фотографа Фелічіана Сетяну. 4 травнямешканці міста Ізмаїла Одеської області вБудинку культури ім. Т. Г. Шевченка мализмогу побачити концерт румунськоїнародної музики за участі відомих співаківКрістіни Георгіу та Марчела Аврама, атакож фотовиставку “Живописна Румунія”,проведену Спілкою фотографів Румунії, якупредставив голова спілки Штефан Тот. Азавершилися “Дні румунської культури вУкраїні” надзвичайною виставкою “Ру -мунсь ка середньовічна культура в євро -пейському контексті”, яку провів вукраїнській столиці сучавський музейнийкомплекс “Буковина” за підтримки Мініс -терства культури та національної спадщиниРумунії та румунського Посольства вКиєві.”

Ана-Марія Краус запевнила, щоцьогорічні заходи – це лише початок і що вмайбутньому Міністерство культури інаціональної спадщини Румунії плануєрозширити цей проект на інші містаУкраїни: ”На жаль, цього року ми повиннібули вписатися в досить обмежений бюджет,але всіма доклали значних зусиль дляякнайкращого проведення цього заходу, ісподіваємось, що він виявився успішним.Наостанок хочу підкреслити, що вхід на всіпроведені нами заходи був вільний».

Василь КАПТАРУ

ДНI РУМУНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІДНI РУМУНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ

1212травня 2010 р. в Куль турно-ін фор -маційному центрі при По сольствіУкраїни в Румунії від буласяювілейна зустріч з нагоди 65-ої

річниці Перемоги у Великій Вітчизняній Війні1941-1945 рр.

На цій зустрічі були присутні дипломатиПосольств України та Азербайджану, журналістирумунської преси, історики та члени Союзуукраїнців Румунії.

Український дипломат Володимир Гаврило усвоїй доповіді подав детальну інформацію проучасть українського народу в Другій світовій війні.Дипломат Азербайджану заявив, що хоча йогокраїна відзначилась з малим числом учасників уДругій світовій війні (приблизно 600 тисяч осіб),зате вона допомагала Росії нафтою (забезпечувалабіля 75%). Заступник голови СУР Іван Роб чукрозказав про участь українців Румунії у війні.

Учасники заходу мали можливість подивитисядокументальний фільм про український народ у

боротьбі з нацизмом, а також фотовиставку«Україна у Другій світовій війні».

Слід згадати українського письменника OлесяГончара (1918-1995), який, разом з іншимистудентами Харківського університету, пішовдобровольцем на фронт. Крім інших романів,роман-трилогія «Прапороносці» («Альпи», 1946;«Голубий Дунай», 1947; «Злата Прага», 1948) єсвоєрідним романом-реабілітацією українськогонароду, він під кресливши перед іншими народамиправду про внесок солдатів-українців у перемозінад фашизмом. Олесь Гончар зображає націо -нальний характер солдата-українця – скромного,працьо витого, чесного тру дівника війни, що живенадією на повернення додому, до сім’ї, до своєїпраці, готового на самопожертву, того, якийсумлінно й героїчно виконує свій солдатськийобов’язок і вірить у перемогу.

Роман ПЕТРАШУК

УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІУКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІювілейна зустріч з нагоди 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.ювілейна зустріч з нагоди 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.

TRAVENY 2010 r. 7

ЧЧасто виникає такезапитання: чипотрібна сучаснійлюдині культура?

Адже тепер всі думають лишепро матеріальні вигоди: якзаробити багато грошей, якпридбати розкішний дім, яккупити дорогий одяг? І т.п.

Ніхто не заперечить, щодобробут нам непотрібний,але людина «не дитя сліпеє»,вона тягнеться до світла, додуховності, до культури; нехоче залишитися невігласом,хоче передати духовні надбан -ня попередніх поколінь своїмдітям.

Культура – позитивне яви -ще, вона благородно впливає налюдину, хоча вона необов'яз -кова, але без неї людинанеповноцінна і навіть не спро -можна оцінити свою свободу.

Загальна культура – це ан -самбль знань, які задоволь -няють духовні потреби лю -дини і виховують в неїестетичний смак та кри -тичне відношення до всьогодикого, до грубості. На основізагальної культури творитьсяіндивідуальна культура, ан -самбль знань і зразків по -ведінки.

Безумовно, визначну роль уформуванні загальної культуривідіграють культура мови, всігуманітарні науки і реальнінауки.

Кодова основа культури – це

мова, яка має велике значення врозвитку людини. ПедагогУшинський говорив: «... вмерламова – вмерла культура, вмернарод».

Загальну культуру людиназдобуває в сім'ї, в школі, всуспільстві, а потім продов -жується цей процес всежиття.

Не менш важливою уформуванні загальної культуриє художня література. А в насіснувала, й можливо, ще існує,гарна традиція: саме дітям,починаючи з 5 по 12 клас,щороку подавалась обов'язкова

бібліографія з шедеврами сві -тової літератури, а в шкільнійпрограмі існував один урок (разна 2 тижні), на якомупроводилась бесіда про прочи -тані за той відрізок часу книги.

Тепер інтернет посівосновне місце для будь-якоїінформації, але книга невтрачає різноманітну інфор -

мацію з цілого світу,тільки треба знати, якв цій різноманітностірозібратись, вибратите, що найцінніше йпотрібне. Іншим цін -ним елементом форму -вання загаль ної куль -тури – це телебачення ірадіо. На жаль, з бокутелебачення часто ба -чимо тиск бруталь нос -ті, аморальності, на -віть нахабства. Спос -те рігається загрозливатенденція запереченняі перекреслення здо бу -тої дотепер культури,в першу чергу, в галузікомунікативної куль -тури.

Взагалі, в бесіді час -то викорис тову ються

варваризми. Все підда -ється моді.

Для цього треба поставитина перший план спілкування всі м'ї, ознайомлення дітей імолоді з основними прин -ципами загальної культури. Зраннього дитинства – читати

їм книги, відвідувати фільми,йти в театр, чи в оперу,слухати музику.

Добру роль у вихованнімолоді і формуванні загальноїкультури відіграє і релігійневиховання та історична куль -тура, і не в останньому планікультура одягу (мода).

Вказівки моди подаютьжур нали моди, магазини, ін -тер нети, а щоб вибрати собівідповідний стиль одягу, требаспочатку виховати в собі есте -тичний смак і старатися нешокувати одягом.

Кожний народ, крім загаль -но-людської культури, має йсвою своєрідну культуру, якавиробилась протягом віків,тіль ки треба з нею ознайо -митись і шанувати її, незахоплюватись псевдо куль ту -рою.

Український письменник М.Шашкевич радить шукатиджерело нашої культури в піс -нях, казках, приказках, обря -дах, звичаях, а Я. Коллар писав:«Народні пісні – є найціннішоюосновою освіти, основним еле -ментом культури, опорою на -род ності, щитом і окрасоюмови».

Людина родиться для щас -тя і для радості і роз цвітає вщасті, в світлі, в культурномусередовищі, а не в невігластвіта аморальності.

Проф. юлія ГРІНЬ-АРДЕЛЯН

ЧИ ПОТРІБНА СУЧАСНІЙ ЛЮДИНІ КУЛЬТУРА?ЧИ ПОТРІБНА СУЧАСНІЙ ЛЮДИНІ КУЛЬТУРА?

ДДивно, як він міг запам’ятатицю назву вже більше піввіку.Він – румун, що ніколи неговорив, ані не вивчав

української мови, – мій давній друг і колегіз офіцерської технічної школи, минулимиднями, подзвонив мені: «Павка, ти неприходиш на нашу півстолітню зустрічвипуску 1960-річного Бухарестськоговійськового училища з радіолокації?Відбудеться вона там, де ми вчилисятри роки, в тих старих казенних будинках,хоч нині в них функціонує Командуваннясухопутніх військ. А станеться це напочатку місяця серпня...». Подякувавши заповідомлення і запрошення, поцікавиломене дізнатися, яким чином він довідався,де мене знайти після стільки літ, в котрихми, після школи, ніколи не зустрічались,ба навіть не знали, де проживаємо, дотепер.Ось його відповідь: «Ти, камараде,пригадай собі, як ти показував меніукраїнську газету НОВИЙ ВІК і мучивсяперекладати для мене те, що тобі в нійдрукували»...

І тоді моєму приятелеві прийшларятувальна ідея – задзвонити до СУР. То ж,спасибі тобі велике, старий наш НОВИЙВІК, і тобі, Пане університетськийпрофесоре, історику-досліднику в інститутіАкадемії, колишній підполковнику табувший мій колего кадетської парти, за те,що не забув основоположника українськоїпреси в Румунії (йому вже близько 61-арічниця!) – НОВОГО ВІКУ!

Відсвяткуємо ж і ми, на 7 серпня ц.р.,піввікову зустріч нашого випуску, разом іздавніми колегами (між якими – Ґеорґе Ґруя,знаменитий румунський гандболіст, що -найкращий на всі дотеперішні часи з цілогосвіту, як визнала Міжнародна Федерація зГандболу. Він був наш класний колега,навіть начальник класу, а нині універ -ситетський професор в Мексику). НехайБог нам допоможе всім, включно зВІЛЬНИМ СЛОВОМ, справжнім продов -жувачем діяльності незабутнього НОВОГОВІКУ!

З привітом і подякою,

Павло ШОВКАЛюК

P.S. Хотів би додати, в моїм перекладі,одну з поезій мого колеги, написану ще в1959 р. у військовій школі (опубліковану взбірці «Ziua lupului singuratic»).

Аурел ПЕНТЕЛЕСКУ

МАЙСТЕР

МайстерЗнов цегли й глини доклав І мур піднісся,Вималюований,Як личко дівоче,Неціловане,Як він гадав.

Майстре хат,Молодої ж тобі знать?МайстерЗасмутився на хвилинуНині,Надто ж бо він збудувавХатини на стежині...

«Новий вік» («Вільне слово»)– основоположник української преси в Румунії»«Новий вік» («Вільне слово»)– основоположник української преси в Румунії»

Виставка книг українських письменників Румунії

TRAVENY 2010 r.8

ННегостині буде біля 300літ, хоч вулиця Руїнасвідчить про решткифортеці першої сто -

лиці Молдавії за часів Лацку-Воде(XIV ст.).

Українське село Негостина - невелике, зате прекрасне. Воно гор -диться великим числом інте -лектуалів, письменників і народнихскарбів, як запримічує Іван Ре -бошапка у збірці пісень „Доробокпоколінь”, про що й свідчать дімкультури імені Назарія Яремчука,столітні доми молитви та науки -церква, школа, і нинішні пісенніскарби - вислів чистої українськоїдуші, що колише в собі, як батько ймати, все українське.

В Негостині тому 50-60 літсамодіяльні гуртки-хору та театру –на чолі з Д. Арічем, Д. Куявою, В.Яношем, М. Волощуком і М.Майданюком, ставили на сценуп’єси класиків української пісні ідраматургії, борючись, немовпрофесіоністи, за першість уРумунії.

Так, тут видались три збірникиукраїнської творчості, як, Доробокпоколінь” (1982р.) проф. ІваномРебошапкою, „Пісенні скарбиНегостини” (2006р., Чернівці)Кузьмою Смалем та ІваномКідещуком і «Міжкультурнийдіалог», 2008р.) І. Кідещуком.

Звідси розрослись інші двапісенники, які охопили цілу Бу -ковину: „Буковино, рідний краю”,(Чернівці, 2008р.) та „Спі вай, мояБуковино” (Бухарест, 2010) КузьмиСмаля та І. Кідещука.

Вокально-інструментальнийгурток „Струни Негостини” підпроводом М. Майданюка ставдругим почесним гостем Буко -винських зустрічей, і не тільки, бо

гурток виступав на різних фес -тивалях української пісні Румунії іУкраїни.

Успішно виступає гурток пісні ітанцю „Негостинка”, що наро дивсяз проектом «Шко ла – міжкуль -

турний центр» підпроводом І. Кідещука,Фелічії Григораш, Ми -хаєли Піцук і ДіаниФрасинюк.

Негостинська школасповнила 125 р. (зас -нована 1884р.) праці,виховуючи цілі поко -ління дітей в дусілюбові до рідногоукраїнського слова, лю -бові й пошани дорумунської державноїмови нашого рідногокраю, Румунії. В честьрічниці ми започат -кували журнал «Між -культурний діалог».Унашій школі українськамова викла даєтьсяпостійно, і тому дітиуспішно складаютьолімпіади з рідної мови,

співають до сліз ріднупісню та серцем читають Шевченкаі інших творців України як своїхдушевних батьків. Отже, найкращіучні нашої восьмирічки в останніроки нераз вигравали передові

місця національної олімпіади зукра їнської мови, а учениця Гри -гораш Андрея читає зворуш ливоневмирущі вірші Шевченка, якчитають їх і наші учні зараз у ліцеїм. Серет. У Негостині жив Малик -дідок, що, по слідах Сковороди,всіх навчав з пам’яті „Кобзар”Шевченка. Тут народились творціслова: І. Абрам’юк, Д. Аріч, М.Волощук, П. Шовкалюк, В. Клим, І.Непогода, В. Крикун та ін. Далі,може, і не всі знають що вНегостині сьогодні існують понадтри десятки носіїв українськоїпісні. Тому й не дивно що у нашійдні в Негостину загостив сам генійУкраїни, - Тарас Шевченко! Україназа всі услуги негостинців протягом60-ти років культурної праці наукраїнській ниві, подарувалаНегостині грудку Канівської землі,з якої виросло біле-пребіле погруд -дя Кобзаря, світоча і святині всіхукраїнців, а це – найбільша на -города, яку може одержати село тагромада для сучасного й май -бутнього плекання українськогослова та зростання української душів нас і на всій Буковині.

Хай Господь-Бог допоможе нам івсім буковинцям піднятися нарівень любові Т. Г. Шевченка довсього рідного, до людей світу, доправди й краси, віри земельної йнебесної в людей і Бога, якупросвічує нам сам Іісус Христос!

Проф. Іван КIДЕщУК

УУК а л и н е ш т а х -Купаренко в другійполовині XVIII-огостоліття осядeться

дідусь із сторони батька Емінес -ка, Васіле Емінович, прийдешнійз Ардялу, який служитиме дякому місцевій церкві.

Сьогодні, на великім і світлімподвір’ї поблизу церкви, щестоїть на варті хатина-музей, вякій народився батько поетаГеорге Емінович, ім’я Еміновичіві в наші дні продовжуючи надалібути відомим у селі.

В самім центрі села, поблизустолітньої школи височитьвеликий будинок - Атене Емі -неску, де щорічно святкуютьЛучафера румунської поезії.

В цьому селі, де більшістюпроживає українська спільнота,вивчається рідна українська мовапо групах у V-VIII-их класах (I-IVроки), а в цьому шкільному роцізавелась рідна мова і в І-ий клас.

Хоч діти вивчають рідну мовупо групах, у них - гарні ре -зультати: І-ІІІ премії на повітовійфазі олімпіади з української мови.

Вони відзна чились також наконкурсах поезії „Слово Шев -ченка” та „День Рідної Мови”, де

учениці Ірина Кордубан і ОленаГанасійчук були найкращими.Особливі успіхи діти школизазнали і на Національному

конкурсі укра їнської поезії(Кордубан Ірина, І премія) і наконкурсах літньої школи — 2009

(Горезу - Долж) та «Разом урізноманітності» (Су чава), девідзначились учні викладачівМартиняк Делії і МартинюкаЙонуца. Ще були учні нашоївосьмирічки на конкурсах „Осінь- щедра, багата” (Арад), „Багатаосінь” (Борша), ,«Йде, йде ДідКричун» (Арад). Найбільшихуспіхів добились на міжна -родному конкурсі „Петро Яцик”із чотирма преміянтами і „Душадитини у світлі Вос кресіння”(Арад). Всі ці успіхи завдя -чуються викладачам Марти някДелії, Мартинюк Йонуца таКозмей Олені.

Восьмирічка Калинешти-Ку -па ренко розвинула успішно востанні роки 4 проекти: 1.„Звичаї”; 2. „Малі екологи”; 3.„Дитинство - рай”; 4. „Міжкуль -турний діалог на землі Сібіу”, якіпринесли великі душевні і мате -ріальні здобутки. Фінансово з нихулаштували Хатину-музей ВасілеЕміновича та зелені алеї біляцеркви й школи, Атене Емінеску.

Проф. Делія МАРТИНЯК

ШЕВЧЕНКО В НЕГОСТИНІШЕВЧЕНКО В НЕГОСТИНІ

КАЛИНЕШТИ-КУПАРЕНКО – КАЛИНЕШТИ-КУПАРЕНКО – СЕЛО ЕМІНОВИЧІВСЕЛО ЕМІНОВИЧІВ

ПРО НАШІ СЕЛА І ШКОЛИ МАТЕРІАЛАМИ «МІжКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ»ПРО НАШІ СЕЛА І ШКОЛИ МАТЕРІАЛАМИ «МІжКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ»

TRAVENY 2010 r. 9

УУчилище „Васіле Коча” знаходиться в місцевостіМолдовиця, яке розташоване в міжкарпатськійнизовині Молдовиця, обмеженій схилами ВеликаОбчина і Обчина Фередеулуй, на течії ріки

Молдовиця, 3 км. до міста Кимпулунг Молдовенеск.Район Молдовиця складається із сіл: Молдовиця, Арджел,

Демокуша, Рашка і присілки Путна-Секрієш і Рунк, господарстваяких росташовані на течіях струмочків, районних і лісових доріг,але й на гірських схилах.

Навчання в Молдовиці почалося в 1862 року в приватній хаті звикладанням рутенської (української) мови. Відтоді майже п’ятьроків тут працював Сидір Воробкевич. Після 1900 року булизбудовані чотири заклади, в яких сьогодні діють групи дитячогосадка, початкові класи, гімназіальні й ліцейні з Училища „ВасілеКоча”, що в Молдовиці. В районі діє 8-річна школа Арджел, три 4-річні школи з по однією групою дошкільнят в селах Демокуша,Путна і Рашка і 3 групи дошкільнят, початкової школи, гімназії іліцею в Молдовиці.

Основи навчання (виховання) в селі Арджел поставлені 1889року.

Роки підряд викладання всіх предметів було українською мовою,та поступово дійшлося до викладання предметів румунськоюмовою, а українська мова вивчається, за бажанням, як рідна мова.

З 2007 року до теперішнього часу діють по 2 групи учнів,бажаючих вивчати українську мову як рідну мову.

Між 1962-1973 рр. навчання в районі Молдовиця складалося з І-ХІІ класів під назвою „Ліцей Теоретик”, який в 1973 р. ставпромисловим, і відокремився на два різні заклади: „Школа І-VIIIкласів” і „Промисловий ліцей”.

В 1990 року „Промисловий ліцей” прийняв назву „УчилищеМолдовиця”. З 1 вересня 2004 року „Училище Молдовиця”прийняло назву: Училище „Васіле Коча”, Молдовиця.

Проф. Віоріка КІКІФОЙ

ЩЩорічник Правосланої Архідієчези Буковинидоказує, що в XIX ст. працювали класи робочихкімнат під керівництвом церкви. Освіта впрекраснім горськім селі Вишньої Бродини (ком.

Ізвори Сучави) починається з 1948р. двома приватними класами.Опісля, крок за кроком, засновуються школи у селах Буг (1950),Кругла і Кунуна (1961) та Прічука (1965). Число учнів щорічнозростало, а населення, що не вміло читати й писати, проводилокурси «алфабетізації» (грамотності) (1960-1965). У 1965р. уВишній Бродині будується нова школа із стін колишньої темниціКимполунгу за допомогою жителів села.

Так, у 1967-1968 шкільному році було 131 учень, а післядесятиліття, у 1977, існував ще й ІХ-ий клас, всього 150 учнів.

У цьому ж шкільному році закінчується шкільництво зрілихлюдей до 40 років.

Зараз школою керує директор Леонора Мехно (н. Замфір), яказ допомогою активного колективу викладачів зуміла піднятипрестиж школи із якісної сторони навчання і, зокрема, ізкультурно-мистецької сторони. Так, учні Вишньої Бродинивизначаються все більше й більше на шкільних конкурсах таолімпіадах, а завдяки їхнього особливого мистецького почуттястали носіями найкращих місцевих гуцульських традицій тазвичаїв Сучавського повіту (див. „Гуцульські паростки” /„Mlгdiюe huюule”).

Треба спімнути, що населення Вишньої Бродини належить вцілому українським гуцулам, а освіта тут проводиласьукраїнською та румунською мовами, як і в інших місцевостях.

Сьогодні українська мова вивчається як рідна мова, а учністали зразковими носіями обох культур, української тарумунської.

Артистичні виступи учнів, приготовлених директором школипроф. Леонорою Мехно, - настільки професійні, що доказуютьсвоє максимальне сприйняття старовинних гуцульських традиційта звичаїв, але й сприйняття всього нового, дивуючи глядачівїхнім месажем краси й поведінки.

ССело Ізвори Сучави розташованена півночі Буковини і межуєвоно з Україною на самім краюБуковинських Обчин з північ -

ного заходу Сучавського повіту.Географічне положення села, звідки

виринають ізвори річки Сучава, подібне доРаю, в якому стародавня природа, майженепорочна, із зеленими горами, які купа -ються у віковічних лісах (3/4 тери торії), щовважаються не тільки джерелами їхньогобагатства, але й неповторною красою села,яке відзеркалюється у початкових водахСучави.

Восьмирічка Ізворів Сучави споми -нається вперше в половині XIX ст. уШипотах Сучави (зараз на Україні) у 1851р.разом із славним отцем ІракліємПорумбеску (батьком Чіпріана Порумбеску,румунського композитора).

У 1908р. народжується перша школа унаших Ізворах, за свідченням старих лю -дей, але офіційний документ місцевоїПарохії доказує, що школа відкрилася у1923, коли отець Василь Антимович

викладав тут релігію.Під час ІІ-ої Світової Війни будинок

згорів, а після війни люди піднімаютьдругий будинок з двома залами. Аж у 1962-1963 шкільнім році громада села будує новуодноповерхову школу із 10-ма заламикласів, бібліотекою та кабінетами, щорівняються сьогодні до умов міських шкіл,

бо діти тут навчаються не тількирумунської та української, французької,англійської мов, але навіть й есперанто, –завзятим кружком мов, якого ніде незустріти.

Треба уточнити, що в останнє півто -радесятиліття перед Революцією із 1989р. уселі Ізворах існувала десятилітка, а заразосталась восьмирічка з модерними кабі -нетами, активними викладачами, розум -ними дітьми. Найкращі їхні творчі вис тупидрукуються у шкільнім журналі „Ме ридіан25".

Список населення доказує що в ІзворахСучави живуть по-полам українці тарумуни, а сторінки шкільного журналу такнижки директора Ніколає І. Афлорей„Нові уривки про діла й розмову біляджерел Сучави”(2006р.) містять міжрумунськими літературними текстами ітексти українського місцевого фольклору,факт, що доказує присутність особливогопочуття автора до краси мистецтва.

Релігійним та культурно-мистецькимвихованням тут займається добросердечнийотець Арделян Валентин, він сам - поет-християнин, Дечебал Олександр Сеул,талановитий місцевий прозаїк, інші кращівикладачі.

ККОМУНАОМУНА ІІЗВОРИ СУЧАВИЗВОРИ СУЧАВИ

ВОСЬМИРІЧКАВОСЬМИРІЧКАВИШНЬОЇ БРОДИНИВИШНЬОЇ БРОДИНИ

УЧИЛИщЕ ІМ. ВАСІЛЕ УЧИЛИщЕ ІМ. ВАСІЛЕ КОЧІ: МОЛДОВИЦЯ, – КОЧІ: МОЛДОВИЦЯ, –

ШКОЛА АРДжЕЛШКОЛА АРДжЕЛ

ПРО НАШІ СЕЛА І ШКОЛИ МАТЕРІАЛАМИ «МІжКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ»ПРО НАШІ СЕЛА І ШКОЛИ МАТЕРІАЛАМИ «МІжКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ»

Фото юрія Чеги

TRAVENY 2010 r.10

ТТретє тисячоліття вступило вжиття з новим світоглядом, зновою соціальною політикою, ав першу чергу, з новим техно -

логічним проривом. Людина, незалежно відвіку, повинна пристосовуватися (хоча б ічастково) до цієї епохи, до інтернету,до швидкого пересування. Дивитисябезпо радно і нічого не розуміти –болісно. Правда, що «старість нерадість», але, якщо існує добра воля,то можна таки сісти за комп'ютер і«подо рожувати» по інтернету, інабувати знань з цієї дивовижної«штучки». За короткий час інтернетстав моїм «гобі» (як тепер по-модному називають приємнізаняття).

Не ту саму приємність приноситьмені і, думаю, всім, інше моєулюблене заняття водія (шофера).Тепер час визна ча ється швидкістю,з якою пересу ваємось з одногомісця до іншого, тому з машини небачиш нічого, хіба лише тінібудинків, тіні машин, що мчать зпро тилежного боку.

Хоча стараєшся дотриматися всіх правилдорожнього руху, через різні причини,об'єктивні, чи суб'єктивні, ніяк не догодишіншим шоферам, що вічно кудись спішать,гудуть, галасують, грубо доказують, що ти вчомусь винен. Це буває на перехрестях, чипри світлофорах. Цій категорії людейзовсім бракують ввічли вість і манери. Томувтрачаєш бажання подорожувати. А коливідправляєшся в дорогу, то до всіх згаданихнеприємностей добавиться і стан нашихдоріг.

Відомо, що в 2008 р. довжинанаціональних доріг дорівнювала 81.693 км,яких лише 28% були змодернізовані, 281 кмналежачи автомагістралі. З усієї довжинидоріг 16.503 км (20%) – дороги націо -нального рангу, 35.048 км (42,80%) –

повітового і ще 30.162 км – місцеві дороги.Передбачається, що від 1 серпня проїзд

по національних дорогах без оплати будестрого штрафований. Існують великівідрізки національних доріг в поганомустані, які нічим не відрізняються відсільських доріг.

Дивно, що протягом 20 років непобудувалась жодна солідна дорога, яка бперетинала всю нашу країну.

Проїжджаючи сусідні країни (Угорщину,

Словаччину, Чехію), охоплює тебе завистьза їх бездоганні дороги, що перетинають цікраїни в ширину і довжину з гарними,чистими зупинками.

В найгіршому стані – дороги в Ардялі іБанаті. Наприклад, кільцева дорога

Тімішоари була відкрита ще влистопаді, але вже появились на нійями. Відповідний будівельникпояснює, що дорога ще незакінчена. Це знаємо й ми, бо всігрузовики і багатотонажні машиникурсують містом, що негативновпливає на здоров'я всіх нас –жителів міста.

Про все це читаємо в пресі,слухаємо по телепередачах і порадіо, і, схиливши голову, чекаємо,що якось-то буде.

Здається, що ніхто не думає пролюдину, про її вимоги і бажання, якіразом з прогресом повинні бзростати. Громадські гроші роз -трачуються, і ніхто не знає і не

відповідає за це, хоча країна вжезадовжилась протягом 20 р. на численнімільярди євро.

Через поганий стан доріг, швидкість іп'янство в нас дуже багато дорожніхавтомобільних аварій, нещасних випадків.Знаю, що абсолютна правда не за мною, алекожний з нас має право на свою думку, і недивитись пасивно на все, що дієтьсядовкола.

Василь АРДЕЛЯН

АБСОЛЮТНА ПРАВДА НЕ ЗА МНОЮ, ТА КОЖЕН З НАС МАЄ АБСОЛЮТНА ПРАВДА НЕ ЗА МНОЮ, ТА КОЖЕН З НАС МАЄ ПРАВО НА СВОЮ ДУМКУ Й ПОВИННІСТЬ НЕ БУТИ ПАСИВНИМПРАВО НА СВОЮ ДУМКУ Й ПОВИННІСТЬ НЕ БУТИ ПАСИВНИМ

ІІнженер Євген Патон,вчений у галузі мосто -будування і елек троз -варювання, зробив ва -

го мий внесок у розвитоксвітової науки і техніки.

Євген Оскарович Патон на -ро дився у Ніцці (Франція) вродині російського консула.

У 1898 р. Є. Патон розпочавсвою педагогічну діяльність уМосковському ДорожньомуІнженерному Училищі, а в

1904 р. його, як відомоговченого і авторитетногопедагога, зап ро сили очолитикафедру мостів у КиївськомуПолітех нічному Інституті. УКиєві розвився його великийталант дослідника і педагога.

Засновник українських нау -кових шкіл мостобудуваннята електрозварювання, вінспро ек тував понад 30 мостів –прекрасних і надійних споруд,серед яких: пішохідний міст уКиєві, Мухранський міст уТбілісі, арочні мости Мос -ковської кільцевої дороги табагато інших.

Протягом 1902-1915 рр.Патон опублікував фунда мен -тальні курси «Залізні мости»,«Дерев'яні мос ти», багатотехнічних матеріалів для роз -рахунку металевих споруд і

мостів. У 1922 році розробивпроект відбудови зруйнованоголанцюгового мосту черезДніпро.

Працюючи над проектамимостів, учений виявляв великуерудицію, застосовував всі но -вітні досягнення науки, ре -тельно контролював увесьпро цес будівництва. Видат -ний фахівець з оригінальнимінженерним мисленням і нев -томний дослідник, Є. Патонвиховав ціле покоління інже -нерів-мостобудівників.

У 1929 р. Є. Патон ставдійсним членом Академії НаукУкраїни, згодом її віце-пре -зидентом (1945-1952), заслу -женим діячем науки України(1940), Лауреатом ДержавноїПремії СРСР (1941), ГероємСоціалістичної Праці (1943).

З 1929 р. учений зацікавивсяі проблемами електроз варю -вання. З його ініціативи ство -рено Електроз варю валь ну Ла -бо раторію при Академії наукУкраїни, яку в 1934 р. реорга -нізовано в Інститут Елек -троз варювання, директором інауковим керів ником якого вінбув до кінця життя. Навітьпід час Другої світової війниІнсти тут пе ребував вевакуації, не при пиняв роботи.

Обраний в 1945 р. Віце-президентом Академії НаукУкраїни, Є. Патон енергійнозаймався повоєнною від бу -довою.

Заповітною мрією Патонабуло зведення велетенськогомосту через Дніпро, якийтепер носить його ім'я. Йогоім'я присвоєно і ІнститутуЕлектрозварювання НАНУкраїни.

У 2010 році буде відзна -чатись в Україні на держав -ному рівні 140-річчя великогоученого.

Ольга АНДРИЧ

Славні ювілеї 2010 року

ЄВГЕН ПАТОНЄВГЕН ПАТОН(1870-1953)(1870-1953)

TRAVENY 2010 r. 11

ППоет мотивує, чому най -важче «на світі бутиде ревом, бо треба«вмі ти шелестіти»,

«ро дити», «пахнути», протистави -тись бурі, спеці, служити прохожим,бути німим, широкозорим, добревкоріненим і вмирати, «стоячи»(див. «Бути деревом», ст. 246).

«Дивіться: ще існують дерева!»... Р. М. Рільке, бо без них і нас небуло б. Отже по деревах «пливутькочові роди» і ми – «розростемосьдеревами» (Балада дерев», 1972), адерева слухнянні, «молитву ховаютьу вітті» та обдаровують світнадіями:

«Щоб не бути самими,Приходять дерева,Мов поети, на світ,Щоб заповнити відстаньМіж серцями людськими.»(«Дерева...» (ст. 233-224)Запримічаємо, що у збірках

«Ворота» і «Монолог дерева» М.Корсюк плекає ліро-епічні меди -тації стислої форми, в якихуособлення, метафори, алегорії тасимволи зближаються інколи допритчі – езопівською мовою –, асимволіка і притчевість являютьсястиліс тич ним виміром його ху -дожнів творів, бо їхня поліфонічна

алегоричність надає змістові нез -багненної глибини і зумовлюєваріантність витлумачень основнихекзистенціальних та естетичнихкатегорій життя, краси, любовітощо.

У поезії Миколи Корсюказустрічаєм елементи пантеїзму(«Щороку, коли родиться Пан» –«Вівчарська»), антропоморфізму,наскільки дерева, птахи, тваринитощо мають властивості людей іанімізму, бо все кругом –одушевленне, тільки дані елементине мають первісно-інтуїтивноговчування у світ, а, навпаки,виражають прагнення людинизберегти свою чуттєву «половину»та духовне осердя, щоб статицілісною.

Яку у Богдана Ігоря Антонича,пейзаж М. Корсюка динамічний,буцімто дійова особа, а цедопомагає автору осягати світприроди, матеріальний і душевний,глибше впізнати Бога у довкіллю,тоже цілісного, по-християнськи.Подібно до Ігоря Антонича, природастає дзеркалом для людини, в якомупрагнемо відшукати себе, щобврятуватись, бо інакше губимось:

«А ми, дереваРоззеленілі на порі,Стоїмо перед очима людей,Немов серця.

Тому не говоріть про любовІз сльозами в очах,Не грайтеся з зорямиСеред місячних ночей,Бо зорі подеколи падають,Губляться в просторі,Не знайшовши себе...(«Монолог дерева», ст. 251-256)Природа для нас є все: краса,

вічність і гармонія, а людина якчастина цієї трійці напуваєтьсякрасою, піднімається і черпаєвічності, шукає гармонії з нею, щобзнайти саму себе. Замріяний поетславить землю – джерело життя:

Вічно зелені дерева за мудрістьпереливу цвіту в плоди за їхнюкрасу у тузі безневинні, і творитьвінок сонетів «Зелен-віра», прис -вячених Красі й Любові людини дожиття.

Поетичний маніфест «Зелен-ві -ра» – споріднений із твором «ЗеленаЄвангелія» Б. І. Антонича, у якомупоет-людина прагне від шукати себе,врятуватись і підня тися на рівеньнебеної краси, очищуючись. Томуавтор «Моноло гу дерева» заперечуєтаки з першого сонету, що «Не явіря, не клен, ані смерека, Ані верба»,(ст. 109), а «Лиш деревина я – красаі туга», тобто «серцевина», якавідчуває весь «смисл болю і небес»,«любов, що ятриться сама в собі»,«стремління смисл» і є готовий

сприйняти у своє серце вічну красу ізгоріти у «власному вогні» тапробудитися, як птах Фенікс, лю -бов'ю і вірою у синю вись» тапіднятись «гордо понад світом»(див. «Сонети І-ІІ).

ЗЗ цього кредо розумієм, що поетявляється віддзеркаленням вічноїкраси природи, небес і землі,радості і болю, стремління смислі,тобто – людське ядро мудрості, щозуміє з падіння піднятись у висьсловом...

Поет – мудрий голос у своїм він -ку сонетів – фактично прос лавляєлюдину – частину природи, – якапотребує бути врятована від їїпервісного гріха, щоб піднятись ізнизості до Всевишнього. Це прек -расно доказують магістральні рядкисонетів, сплетених у вінок (останнійз них – магістральний – утво рю -ється з перших рядків 14-ти сонетів,з яких кожен наступний почи -нається останнім рядком попе -реднього), що оспівують людину,готуючи її до горіння у власномувогні, до душевного очищення:

«У власному вогні саме згоріти» (ІІ),«Ти гордо понад світом, воз -

ведись» (ІІІ),«Лягла в угробі на чоло провина»

(IV),«Ти завжди винен в світа

правоті»(V),«Раз так зним повелось життя

ледаче»(VІ)...

Поезія Миколи Корсюка – Поезія Миколи Корсюка – монолог у ворота вічностімонолог у ворота вічності

(Продовження. Поч. у н-рі 7-8/2010 р.)

(Далі буде)

Іван КІДЕщУК

25травня 2010 р. в Музеїісторії міста Бухарест(колишній палац Шуцу)відбулося свято: День

болгарської культури і слов'янськоїписемності. Румунська Асоціація збалканістики і славістики разом ізДемократичним союзом болгар Румуніїзорганізували симпозіум на тему Деньслов'янської писемності. Культурніінтерференції.

Вітальні вступні слова виголосиливисокоповноважний Посол Болгарії вРумунії Валентин Радомирські та головаАсоціації з балканістики і славістикиРумунії Ніколета Чакір.

На симпозіумі представлено такіцікаві наукові доповіді: професорНіколай Тодоров – Рід Кирила та Ме -фодія, Красимірська Баранова-Май кан –Вплив слов'янської азбуки на іден -тичність болгарського народу, пол -ковник Александру Стоян – Вживаннякирилиці в Румунії, Ніколета Чакір –Климентій, головніший учень Кирила іМефодія, професор Лука Велчов –Відродження болгарської культури у ХІХстолітті, Анна-Марія Анастасова –

Життя і творчость братів Кирила таМефодія та ін.

Головне завдання братів з грецькогоміста Салоніка Кирила та Мефодіяполягало в тому, щоб західнослов'янськіплемена могли протистояти католицькійекспансії.

Перше завдання місіонерів Кирила таМефодія було створення слов'янськоїписемності, яка мала засвідчити, щослов'яни Центральної-Східної Європиявляють собою велике етнічне угру -пування, маючи спільну культури,незалежну від грецької та латинськоїцивілізації.

Діяльність Кирила та Мефодія ві -діграла значну роль і в розвиткуукраїнської писемності. З їхніми іменамивживана в Україні кирилиця, відома зкнижкових пам'яток з ХІ-ХІІ ст. З тогочасу вона зазнала лексичних змін, щобадекватно передавати на письмі по -чергові зміни в українській літе ратурнiймові, яка постійно розвивається у зв'язкуз розвитком українського суспільства,щоб належно виконувати в ньомуфункцію спілкування.

Роман ПЕТРАШУКРоман ПЕТРАШУК

Д Е Н Ь С Л О В ' Я Н С Ь К О Ї П И С Е М Н О С Т ІД Е Н Ь С Л О В ' Я Н С Ь К О Ї П И С Е М Н О С Т І

Пам'ятник Кирилу і Мефодію натериторії Печерської Лаври в Києві.

TRAVENY 2010 r.12

ААпо завершенні війни, колиГосподь Бог своєю допомогоюблагословить ново обраногогетьмана посісти резиденцію

під час жаданого і співзвучного нашимзадумам миру, - тоді він буде зобов’язаний,докладаючи з передбачливою пильністювсіх зусиль відповідно до свого високогоуряду, дбати про те, щоб не було анінейменших порушень тривкого договору зКримською державою. Щоби побратимськістосунки з нею не зневажалися і непорушувалися самовільно зухвалимипорушниками з нашого боку, які, зазвичкою розбійного люду, не соромлятьсяламати і переступати не лише звичаїдружби і сусідства, але й мирні договори.

IV

ВВійсько Запорозьке Низовезаслужило собі невмирущуславу незліченними лицарсь -кими подвигами на морі і на

суходоллі, за що було нагородженебагатими даровизнами для спільноговжитку і користі. Проте Московська імперіяз метою пригноблення і грабунку ВійськаЗапо розького воздвигла, орудуючи внайрізно манітніший спосіб, на йогогрунтах і угіддях самарські городи,розмістила по Дніпру фортеці, щоб такимчином за подіяти Війську Запорозькомунеза конних перешкод у риболовних іловецьких промислах, принизити і завдатинеспра ведливих втрат. А наостанокпідступно спустошила і військове гніздозапорожців - Січ-заступницю.

Отже, по завершенні війни - дай-то,Боже, щоб із щасливим наслідком (якщоВійсько Запорозьке не звільнить уже теперотих своїх посідлостей і Дніпра віднапасливої займанщини московитів), -повинен буде ясновельможний гетьман припереговорах найяснішого короля йогомилості шведського з Московськоюімперією про благодатний мир припиль -нувати, аби Дніпро і посідлості ВійськаЗапорозького були очищені від укріплень іфортець московитів і повернуті у колишнювласність Війська Запорозького. У май -бутньому не допускати там ані спо -рудження фортець, ані заснування городів,ані слобід з обумовленим терміном.

Крім того, ясновельможний гетьман не

має права не лише потурати спустошеннюпосідлостей Війська Запорозького в будь-який час, будь-яким чином і з будь-якогоприводу, але повинен надавати всілякудопомогу Війську Запорозькому для їх -нього захисту.

V

ММісто Терехтемирів спокон -вічно по праву належалоВійську Запорозькому Низо -вому і виконувало роль

власного шпиталю. Так і тепер, повизволенні - дайто, Боже, - нашої Вітчизнивід московської неволі, нехай ясно -вельможний гетьман поверне ВійськуЗапорозькому Низовому оте місто Терех -темирів з усіма угіддями і перевозом черезДніпро, який міститься там-таки. Нехайбуде поновлено за військовий кошт уТерехтемирові шпиталь для козаків,виснажених глибокою старістю, чи ранами,чи то крайньою вбогістю, а також

передбачено для них харч і одяг. Рівно жвесь Дніпро - згори, від міста Переволочної,аж до самого гирла, а також Пере -волочанський перевіз і саме містоПереволочну з городом Керебердою і рікоюВорсклою з млинами, що містяться натериторії Полтавського полку, та Кодацькуфортецю з усіма угіддями - повиненясновельможний гетьман, а по ньомунаступники його уряду, - згідно з давнімиправами і привілеями, - зберегти узаконному володінні Війська Запорозького інікому з визначніших людей духовного чисвітського стану не дозволяти у Дніпрі відПереволочної аж до самого гирлариболовити без обмежень. Зокремарічками, потоками і всіма визначенимиугіддями у Дикім полі аж по Очаків не маєправа володіти і користуватись ніхто, крімсамого Війська Запорозького.

VI

ЯЯкщо в самодержавних країнахшанується такого, як в мирнийчас, так і в час війни, слушногоі корисного державному

устрою і порядку, що звичайно задлязагального блага вершаться приватні ігромадські ради, і навіть самі самодержці,особисто присутні на них і головуючі, непротивляться піддати свої рішення розсудуі схваленню своїх міністрів і радників, точому ж би тоді й серед вільної нації недотримуватися такого-от благотворноголаду? Таж у Війську Запорозькому здавен-давна дотри мувалися і нині дотримуютьсясаме такого порядку при гетьманськійвладі, згідно зі старовинним закономвольностей. Однак дехто з гетьманівВійська Запорозького захоплювали собінеобме жену владу, геть потоптавширівність і звичаї, і свавільно встановлювалиотой закон: “Так хочу – так повеліваю”.Через те непритаманне геть манськомууряду самоуправство у Вітчизні і ВійськуЗапорозькому запроваджувався розлад,викривлення прав і вольностей, утискипосполитих та насильний, неви важенийрозподіл військових посад, а відтак рослазневага до генеральної старшини,полковників і значного това риства. Тому ми- генеральна старшина кошовий отаман івсе Військо Запорозьке – склали угоду ізатвердили з найяснішим гетьманом у ходівиборів його ясно вельможності закон, якийповинен мати вічну силу у ВійськуЗапорозькому:

чільними радниками у нашій Вітчизнімають бути генеральні старшини з оглядуна важливість їхніх посад, а також через те,що вони постійно перебувають при боцігетьмана;

П Е Р Ш А К О Н С Т И Т У Ц І Я У К РА Ї Н ИП Е Р Ш А К О Н С Т И Т У Ц І Я У К РА Ї Н ИГ Е Т Ь М А Н А П И Л И П А О РЛ И К АГ Е Т Ь М А Н А П И Л И П А О РЛ И К А

1710 рік: Герб гетьмана Пилипа Орлика та Українські прапори часів Орлика

300-річчя КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА ОРЛИКА• 5 квітня ц.р. виповнюється 300 років з дня прийняття Консти -

туції України гетьмана Пилипа Орлика. Конституція Пилипа Орлика побачила світ на 77 років раніше

американської і на 81 рік раніше польської Конституції.Подаємо текст Конституії:

Конституція гетьмана ПилипаОрлика про права та вольностіЗапорозького війська. 1710 р.

(Далі буде)

(Продовження. Поч. в н-р 7-8/2010.)

TRAVENY 2010 r. 13

ХХтось влучно визначив поняття“невдаха” — це категорія людей,які не досягають у своїй роботіжодного пози тивного результату,

але майстерно знаходять причини, чому їм непощастило, і що саме стало їм на заваді. Аголовне, переконливо говорять про те, як добренам усім жилося б, якби не ті зловорожіобставини.

Невдахи проголошують великі ідеї, алеберуться не за їхню реалізацію, а за пошукпричин, які пояснили б черговий провал.

Чи не з таких невдах складається сьогоднінаше суспільство, аж до вищих його кер -маничів?

Наслідки діяльності невдах – страшні. Аджевони не тільки роблять життя злиденним, але йкомпрометують у суспільній свідомості такіпоняття, як демократія, незалежність, ринковіперет ворення. Девальвують такі святі слова, якнарод, нація, мова.

Хіба ми жили б так, якби не кляті москалі? —кажуть одні. Якби не кляті націоналісти з їхньоюнезалежністю, то й життя було б іншим, —стверджують другі.

Але ж причина — не в москалях і не внезалежності. Причина в тому, що мипогодилися бути невдахами.

Так — легше жити. Але тоді не варто йпретендувати на щось велике, тоді требазмиритися з сірістю та злиднями.

Побороти засилля невдах може тільки силадуху. Не окремого вождя чи героя, а всьогосуспільства.

А що ж формує ту силу? Чи не найголовнішим чинником є суспільна

угода щодо побудови національної демок -ратичної держави. Угода нації, що дала цій

державі назву, з усіма без винятку етносами, яків цій державі живуть. Угода не формальна, авзаємовідповідальна, з гарантією рівних прав тарівних обов’язків тих, хто домовляється.

Іншого шляху – немає. Принаймні, євро -пейська цивілізація його не винайшла.

Всі європейські імперії впали, і останнімсеред них розвалився Радянський Союз. Ценапріч розбиває аргументи сьогоднішніх шо -віністів та “інтеграторів”.

Звелися на ноги й домоглися успіху ті, хтопішов шляхом побудови національної демок -ратичної держави.

Підкреслюю – демократичної. Аргумент про те, що Європа об’єднується,

некоректний. Адже там інтегруються націо -нальні демократичні держави. А що пропонують

об’єднувати нам? І що вийде з такого об’єднаннястрокатих різнорідних клаптів? Питанняриторичне.

Ми повинні з розумінням ставитися до заявПутіна про пріоритетність для ньогонаціональних інтересів Росії, про необхідністьпобудови сильної національної російськоїдержави.

Але ж ми повинні насамперед прагнутипобудувати сильну національну державу вУкраїні.

Саме ця теза повинна стати основою дляпорозуміння всіх нас, в Україні сущих.

Але як будувати таку державу? З чого слідрозпочати?

Одним із найважливіших факторів у цьомупроцесі є мова.

В останню чергу хотів би говорити про мовуяк про засіб спілкування й передачі інформації.Якщо все зводити виключно до цього, то всі“ковбасні” проблеми українці справді можутьсьогодні задовольнити з допомогою виключноросійської, а “кока-кольні” – з допомогоюанглійської.

Але ж німецький філософ Вільгельм фонГумбольдт стверджував: “Мова – це духнароду”. Без мови окрема людина й увесь народвипадають з космічного ладу, перетворюються внаселення споживачів, у неодухотворену су -купність автономних індивідів.

Саме мова є засобом формування суспільноїсвідомості. Засобом створення єдиної мен -тальності, єдиного духу суспільства. Спробуйтепобудувати єдине суспільство з двома-трьомацентрами ментальності...

Політика мови проти суспільства невдахПолітика мови проти суспільства невдах

(Далі буде)

А. МАТВІЄНКО

ББожа благодать завжди проходить очи -ма того, хто дивиться на тебе. Чиусвідомлюємо, нас кільки важливим єнаш погляд для іншого? Ви коли-

небудь подумали, як важливо усміхатись, даруватиусмішку, розвеселити комусь день?

Терпимо часи, коли дуже рідко бачимо подорозі, на роботі, чи куди ходимо, людей, якіусміхаються, які дивляться на нас, а не почерезнас, які б простягнули свою руку допомоги, колинам це необхідно.

На щастя, існують і люди, які тоді, коли на насдивляться, або говорять до нас, вміють«торкнутись нашої душі», приносять світло нанаше обличчя, вміють робити так, щоб мизрозуміли, що ми не тільки пішаки на борту життя,а що ми люди і в нас є частина божественності.

Кажуть, що душа не має віку, і це здаєтьсяправдою, та якщо ми спробуємо одного дняподивитися в очі кожному зустрічному,незважаючи на його вік, ми побачимо, що ми

радіємо так само теплою усмішкою дитини, як іусмішкою старої людини.

Може було би краще, якби ми усміхалисьбільше, частіше, тепліше, щоб дарувати нашоїрадості і тим, котрі забули радіти малим, дрібнимречам. І якщо ми не вміємо радіти дрібним речам,ми не зможемо і не будемо в стані радітиважливішим речам, тож постараймось мати віру іне хвилюватись так багато, тому що Господь знаєнаші потреби, і ми повинні покласти всі надії вйого руки.

Тому радіймо разом з іншими, будьмо добрі -шими, даруймо більше, любім щиро, тому щолюбов – це те, що у нас вже є і спонтанно вибухаєв наших серцях, і те, чого ми повинні навчитись.

Любов – як відправна і як призначена точка.

Анна КОЛОПЕЛЬНИК, cтудентка Факультету Загальної Медицини

Університету ім. Васіле Голдіша з Бая-Маре.

Олександр ОЛЕСЬ

В ЗЕМЛІ ВІКИВ ЗЕМЛІ ВІКИЛЕЖАЛА МОВАЛЕЖАЛА МОВА

В землі віки лежала моваІ врешті вибилась на світ.О мово, ночі колискова!Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна.Цвіти і сяй, моя державна...І розцвіла, як квітка, моваНа рідній ниві, над струмком,

Але прийшла на лан короваІ завертіла язиком...Недовго думала і ждала,Взяла і всю її злизала...

Отож чужих корів годуйтеСінцем, помиями в хлівах,Але вночі і вдень пильнуйте,Щоб не ходили по ланах.

Коли ж у вас серця телячі,Зробіть намордники собачі.

Твоя усмішка може освітити Твоя усмішка може освітити всякдень будь-кому!..всякдень будь-кому!..

Бо ми не тільки пішаки на борту життя...Бо ми не тільки пішаки на борту життя...

Любов – як відправна і призначена точкаЛюбов – як відправна і призначена точка

Пам'ятник Богдану Хмельницькому в Києві.

TRAVENY 2010 r.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

Аня НІКОЛАЄВА

ЧОМУ ЗАЙЦЕМ ЧОМУ ЗАЙЦЕМ ТЕБЕ ЗВАТИ?ТЕБЕ ЗВАТИ?Куцохвостику вухатий,Чому зайцем тебе звати?– Так давно мене назвалиІ на вуха не зважали.Бачили, що молодець,І назвали – стрибунець,Бо «заяти» – то «стрибати».Сам ти можеш порівняти:Продавець – від «продавати»,Видавець – від «видавати»,Ну, а заєць – від «заяти».

ББуло це дуже давно. Неботоді ще лежало наземлі, а вітер бувледачий. Спав собі серед

поля в густому горосі. А як намуляєбоки, то розсердиться, постелитьпід себе небо та й знову спить.

Вже й літо минає, а він спить.Одного разу прийшов дядько в

поле та й каже вітрові:– Вставай, а то через тебе не

можна горох зібрати.– То не збирай! – буркнув вітер

спросоння, перевернувся на другийбік і знову заснув.

– Ти ба, який розумний! «Незбирай». Уставай, кажу!

Вітер поволі звівся на ноги іпозіхнув. Небо лежало біля ньогона землі брудне, як та циганськаковдра.

– Дивись, як ти небо зас -мальцював. На нього й глянутистрашно. Бери косу та коси горох,а я піду до річки – небо виперу.

Згорнув дядько небо, взяв наплечі й поніс до Дніпра. Довгенько

йшов полями, обминаючи яри таяруги.

Аж ось попереду засиніла річка.Вода в ній чиста-пречиста, такачиста, що всю рибу видно досамого дна.

Розгорнув дядько небо і виправйого гарненько. Воно стало бла -кит не й прозоре, аж очі вбирало,коли довго на нього дивитись. «Ач,яке гарненьке небо! – думав собідядько. – Треба б його висушити ірозіп'яти вгорі: хай би воно булонад землею таке гарне, блакитне.Та й жайворонки мали б де ку -патися й виспівувати».

Посадив дядько високі зеленідерева і розвісив на них небо. Воношвидко висохло і стало ще краще.навіть вітер оторопів: покинувкосу, задер голову, а потім – якдмухне! Небо злетіло над деревамивисоко-високо і вже не опускалося,бо жайворонки за ним піднялися іпідпирали його там своїми весе -лими піснями.

Микола СТЕБЛИНА

ЯК ДЯДЬКО НЕБО ВИПРАВЯК ДЯДЬКО НЕБО ВИПРАВ(Казка)

«Був Гриць премудрий родом з Коломиї,Вчився барз добре на філозофії»

Іван Франко, «Грицева шкільна наука»

Вчитель: – Та-а-к!.. Ану хто сьо годнібуде відповідати?.. Гриць!.. (Гриць лінивопіднімається, чухаючи потилицю.Мовчить). – Ну що, Грицю, який предметми вивчаємо?

Гриць: – Ми вивчаємо зоологію, паневчителю! (Випалює одним духом Гриць).

Вчитель: – Та-а-к!.. Нумо скажи,Грицю, чим займається зоологія?

Гриць: – Зоологія займається...Займається... Вона дуже занята, паневчителю!.. Можу заняти місце?..

Вчитель: – Ні, ні, ні, Грицю, по-першескажи, чого навчає нас зоологія?

Гриць: – Зоологія навчає нас… протварин!

Вчитель: – Та-а-ак!.. А про яких тва -рин навчає нас зоологія?

Гриць: – Про тварин мертвих, про тва -

рин живих і про... про тварин нена -роджених.

Вчитель: – Та-а-ак… Ану наведиприк лад домашньої тварини!

Гриць: – Качка!Вчитель (незадоволено): – Грицю?!..Гриць: – Гуска!Вчитель (ще більш незадоволено):

Гри-и-ицю?!..Гриць: – Курка!Вчитель: – Це ж птахи, Грицю!Гриць: – Собака!Вчитель: – Ось, бачиш, Грицю?.. Мо-

ло-дець!.. А тепер дай нам прикладмертвої тварини.

Гриць: – Бровко вуйка Гната, йогопереїхала машина.

Вчитель (сердито): – Грицю, ти незрозумів, я просив тебе навести прикладоднієї зниклої з лиця землі тварини!

Гриць: – Коза баби Катерини вже тридні, як зникла, всі сусіди шукають її. Яквдень, так і вночі, й мале й велике.Зникла з лиця землі та й годі!..

Вчитель (сердито): – Чому ти невивчив уроку, Грицю?..

Гриць: – Я ж, пане вчителю найближ -чий сусід баби Катерини!..

Премудрий ГрицьПремудрий Грицьна уроці зоологіїна уроці зоології

(Гумористична сценетка)

Михайло ТРАЙСТА

TRAVENY 2010 r. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

ЧЧи знаєтеви, хто на -писав най -першу ди -

тячу книжку? Ві -домий пись менник-казкар Шарль Пер ро.До нього ніхто неписав спеціально длядітей!

1696 р. у журналі«Галан тний Мер ку -рій» з'явилася казка«Спляча кра суня».

Вона дуже сподо -балася читачам, такщо наступ ного року

автор видав цілу книжку під назвою «Казки моєїматінки Гуски, або Історії та казки колишніх часівз повчаннями». Але побоюючись глузувань, ШарльПерро не зважився поставити своє ім'я на збірнику,й книга вийшла під ім'ям сина Пьєра.

Було йому тоді 68 років. Він був відомимписьменником, академіком і членом ФранцузькоїАкадемії, а до того ж королівським чиновником. Алесталося так, що саме ця книга, якій авторпосоромився дати своє ім'я принесла йому всес -вітню славу.

Всі ви пам'ятаєте його казки: «ЧервонаШапочка», «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Хлоп -чик з мізинчик», «Ослина шкіра», «Спляча красуня»,«Синя борода»...

Цікаво, що саме Шарль Перро ніколи й подуматине міг, що прославиться саме як дитячийписьменник-казкар.

Народився Шарль Перро 12 січня 1628 року.

Микола ЛЯСЕВИЧ

«КОНИК»

Приймаєш її за іграшку,Їдеш на ній, як на коні.Коли ж ти дуже непослушний,«Кінь» скаче по твоїй спині!Тобі хай це і не прийдеться...Та знаєш, «коник» як зоветься?

МУЗИКАЛЬНАЗАГАДКАОдне слово – лиш два склади:Перший склад іде від – гами,А останній виринає,Наче сонечко, – від... мами!

ЯК ЗОВЕТЬСЯ«МОЛОДЕЦЬ»?Без драбини й без крилецьЛетить в небо «молодець».

Вітерцем ледь-ледь подуло,«Молодця»... наче й не було!..

ШЕСТЕРОШестеро крил має,Зовсім не літає,Хоч махне раз-двісті,Все ж стоїть на місці.Хто його не знає(Але є охота!..),Мусить запитатиПана... дон Кіхота!

ВІДГАДАЙТЕ!

Сторінки склала Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

НАЙПЕРШАНАЙПЕРШАКНИЖКА ДЛЯ ДІТЕЙКНИЖКА ДЛЯ ДІТЕЙ

УНІВЕРСИТЕТ УНІВЕРСИТЕТ АЛЬ-КАРАУЇНАЛЬ-КАРАУЇН

Найстарший вищийнавчальний заклад в сві -ті – Аль-Карауїн, – якийдіє і по сьогодні, був зас -но ваний у 859 р. в містіФес (Марокко). Є одним здухов них і освіт ніх цен -трів іслам сь кого сві ту.

А перші європейськіуніверситети були зас -новані пізніше: в Болоньї- 1100 р., відомий Сор -бонсь кий університетПарижу – 1150 р., аОксфор дський – 1214 р.

Університет Аль-Карауїн.

«Спляча красуня»

TRAVENY 2010 r.16

Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

Культурно-просвітницький часопис

Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Вик. об. гол. ред. – Іван КОВАЧ

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

ВЕРХНІЙ РІВНІ – 650 РОКІВВЕРХНІЙ РІВНІ – 650 РОКІВ

ДДля того, щоб краще діз -натись про минуле Вер -хньої Рівни, конче потріб -но зробити міні маль ний,

але необхідний історичний екскурс вісторію Мараморощини, а також і вісторію Трансільванії, який, як я вжезгадував у попередньому розділі,стосується історії будь-котрого зукраїнських марамороських сіл.

Найстаріша збережена письмованазва цих територій зазначена латинсь -кою мовою, яка дійшла до нас черезісторичні джерела різних форм.

Перший документ, який згадуєвласним іменем ці тереторії, датований1075 р., – це канцелярський документ,в якому йдеться мова про арделянськудійсність: «Ultra silvam ad castrum quodvocatur Turda...»; слідує, в хронологіч -ному порядку, документ з 1111 року, вякому фігурує поміж особами вірнимицарю Кальману, і Сімон, єпископТрансільванії (Ultrasilvanus). Післядвох років (1113) ім’я політичногодіяча та країни повторюються. Це, посуті, і самий найстаріший документ, вякому йдеться про Трансільванію.(«Documente privind istoria României»,seria C. Transilvania, veac. XI-XIII, vol.I, p. 2).

Про етимологію цієї назви не важкоздогадатись: Ultra – потойбіччя, і silva– ліс (по той бік лісу). Навітьпояснення такої назви не важке. Ті,котрі назвали так цю територію,знаходилися десь поза її межами,відділені лісом, і для них воназнаходилася по той бік лісу. Дляугорців Паннонії і Долини Тиси,території, що знаходились по той біклісу, були Ultrasilvam).

Таку форму назви, як Ultrasilvam неважко було перетворити на більшрозвинуту форму Transsilva, хоча цеозначає одне й те саме: по той бік(ultra=trans).

Угорська назва Трансільванії – цепросто переклад латинської назвиUltrasilvam, Transsilvam, назва, яка вперекладі угорського світу значить erdeel, erdo-elv і яка стала Erdely. З цієїугорської форми походить румунськаформа назви: Ardeal.

Загальні риси трансільванськогосуспільства цього періоду, початкусередньовіччя, можна відновити здостатнім ступенем наближення і зтакою ж самою імовірністю, на основіархеологічних та письмових джерел.

Писемні джерела поділяються на двіг р у п ихронік:

група, до якої входить «Gesta Hungarorum» Анонімуса,та група, яка включає хроніки Сімона Кези, «CronicaPictatа de la Viena», «Cronica de la Buda» та іншіагіографічні праці, різні легенди та життєписиколишніх угорських царів (за часів короля Андрія І, всередині XI-го століття, а опісля за часів короляЛадислава Святого, наприкінці того самого століття).Ці групи, звичайно, впли вають одна на іншу, останнянатхнена попе редньою.

Анонімус, магістр П., нотаріус король Бела і йогопраця, вже понад 200 років становиться предметомспору, іноді дуже гарячим. Хто був цей магістр, коливін жив, який суспільний стан займав, які можливостіотримання інформацій мав, і на кінець, чи його працямає якусь літературно-історичну цінність?

Особливо навколо цих питань дискусії найчастішедоводилися досить суперечливими.

Магістр П., автор літопису, безсумнівно, був з рядіввисокого духовенства, в той же час – нотаріус,королівський секретар, і (як це було прийнято в ті часив Угорщині та в інших католицьких країнах) капеланкоролівського двору.

Він був нотаріусом-секретарем короля Бейли.Доповіді, що містяться в його хроніці, варті довіри,особливо, коли вони перевірені іншими сучаснимиджерелами. Анонімус розповідає (вперше) прозавоювання князівства Кришана, що між Тисою ілісом Іґфон та між Мурешом і Сомешом: переговориміж посланцями угорського герцога Арпада іпосланцями Бігорянського герцога Менуморута.

Потім він розповідає про країну Герцога Ґлада, яказнаходиться між Мурешом і Дунаєм, що буватакований угорськими племенами, які зайняли, безопозиції, територію між Мурешом і Тімішом.

ААтакож говорить і про третє князівствотрансільванського плоскогір’я, якимволодіє по імені Джелу, і що мешканціцієї країни – слов’яни та ру му -

ни. Країною Трансільванія управляє герцог Джелу, алеАнонімус не наводить певного обсягу цієї території. Здеяких підказувань можна створити, з достатньоюймовірностю, ескіз цього краю.

Можна припустити, що це князівство охоплюєміжкарпатську територію від Воріт Месеша, на заході,до східного і південного краю трансільванськогоплоскогір’я. (ªtefan Pascu, «Voievodatul Transilvaniei»,

vol. I, Cluj, 1979, pag. 24-31).

Статуя Анонімуса в Будапешті. (Міклош Лігеті, 1903)

Титульний лист його роботи

(Далі буде)

(Продовження. Поч. в н-р 5-6/2010.)

Михайло ТРАЙСТА

• Екскурс в історію Мараморощини • Екскурс в історію Мараморощини і Трансільваніїі Трансільванії

Колектив газети «Вільне слово» передає щирі спів -чуття голові Тіміської філії СУР п. Юрію Глебі з приводусмерті матері.

Хай легкою буде земля покійній!«ВІЛЬНЕ СЛОВО»«ВІЛЬНЕ СЛОВО»

V