ćvjenčić Венчик ВіночокПонєже св. Миколай церковне...

ISSN 1331-2189 67ЧИСЛОНОМЕРBROJ 4/2013

Izdaje: Savez Rusina i Ukrajinaca Republike HrvatskeВидaвa: Союз Русинох и Укрaїнцох Републики Горвaтскей

Видaє: Союз русинів i укрaїнців Республіки Хорвaтія

VjenčićВенчикВіночок

VjenčićВенчикВіночок

Горнї слова початокєдней од писньохзоз котрима зазна-

чуєме швето наймилшо-го святителя шицкихдзецох – святого Мико-лая. Обичай дарованяна св. Миколая старикельо и його швето, боє повязане зоз прекрас-ним прикладом Мико-лайовей любови и по-читованя ґу вирним кот-рим бул духовни пастир,а як чловек добри су-шед и товариш.

Святого Миколая у Пет-ровцох зазначели змепририхтуюци ше окремена годзинох парохиял-ней виронауки. Правевона место дзе ше освятих прикладох, як цото бул Миколай, учи. Поперши раз зме як дзецинаучели шпивац и тро-пар св. Миколайови.Шпивали зме го у цер-кви, под час Служби Бо-жей, як дакеди и нашостари на шицки векшишвета вєдно зоз дзия-ком шпивали. Старша

виронаучна ґрупа (7. и8. класа) уж традицийноза Миколая рихта свя-точну академию. Почув-ствовали зме як то нє-лєгко буц режисер, кос-тимоґраф, обдумац про-граму и виполнїц пред-видзени час. Рижни ви-рози и хороти губелинам плани и рихтаня,алє наш паноцец и учи-тельки помогли нам „по-полнїц дзири“.

Понєже св. Миколайцерковне швето, а Цер-ква то заєднїца вирних,до рихтаня ше од самогопочатку прилапело век-ше число людзох з на-шей парохиї. Наш пано-цец мр сц. ВладимирСедлак и церковни од-бор оможлївели дарункиза шицки петровски дзе-ци. Месни уряд Петров-ци на чолє зоз паномТомиславом Рацом ус-тупел цеплу салу „Со-колана“. Учительки панїНаталия Гнаткова и панї

Тат’яна Ласек Жаґар зозвиборних школскихпредметох виучованяруского и українскогоязику порихтали два бо-гати програми дзецох увозросту од 1. по 4. кла-су. Здруженє женох Пет-ровци оможлївело шиц-ким нащивительом про-грами по погар цеплогочаю або вареного винаи домашнї гнєцени ме-довнїки. Дознали зме жеза рихтанє Миколайо-вого костиму була за-длужена наша панїмат-ка Ивана Седлакова,котра ушила дзепоєднинови часци облєчива. Туи други котри помогликоло озвученя, лавкох,сликованя.

Найцикавше було хто тобудзе Миколай, бо як ипрешлого року дилемабула моцна аж по самйого приход. Велї малисвоїх кандидатох, алєше нїхто нє наздавал женас зоз своїм упечатнимнаступом розвешелїмлади бачински паноцецмр сц. Дарко Рац котритиж так и служел Служ-бу Божу и наказовал уцеркви пред саму про-граму. Найобачлївшидзецом були крампусизоз своїм перформан-сом, а вец такой и Ми-колайово помоцнїки кот-ри зоз св. Миколайомпринєсли дарунки. Зозкрасним упечатком ро-зишли зме ше дому, чув-ствуюци же шлїдуюци иище красши подїї будуВилїя и Крачун, за котрише дораз почнєме при-рихтовац.

o. Влaдимир Седлaк

„О хтО, хтО МикОлая люби“ –Св. МикОлай у ПетрОвцОх

Школяре хтори виучую руски язик зоз Петровцох

Дзеци котрим святи Микплaи дзелєл дaрунки и сликовaл ше з німa

Видaє: Союз русинів і укрaїнців

Республіки Хорвaтія

www.sriu.hr

Зa видaвaвця: Дубрaвкa Рaшлянин

Адреса: Вуковaр, Рaди Єврoпи 93,

тел./фaкс: 032/ 428–342

E-mail: [email protected]

Žiro račun – Бaнкове конто: 2340009-1110057465

Друкувaв: Друкaрня Солдо, Вуковaр

Тирaж: 700 примірників

67

2013.GODINAPOKPIK

ВУКОВАР - VUKOVAR - ВУКОВАР

ЗМИСТ - SADRŽAJ - ЗМІСТBROJЧИСЛОНОМЕР НAШО ПИСAТЕЛЄ - НAШІ ПИСЬМЕННИКИ

Гавриїл Костельник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Анатолій Костецький . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Швичкар – хто то? - о. Владимир Седлак . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

У Миклошевцох преславени Святи Миколай - Ксения Лїкар . . . . . . . . . . . . . . . 9

Дзеци обецали св. Миколайови же буду ище послушнєйши - Лю. Гаргай . . . . . 9

“Перши аплауз” - Любица Гаргай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Заєднїцка крачунска програма - Ксения Лїкар . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

ПИСАТЕЛЄ ВАМ НАПИСАЛИ - НAШО НAСТуПИ

„О хто, хто Миколая люби“ - Св. Миколай у Петровцох - o. Влaдимир Седлaк . . . . . 2

Дзеци дзецинства квети - Ксения Лїкар . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Стари фотоґрафиї - Яким Пушкаш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Лєв, заяц, дзиве праше и єлень - Яким Пушкаш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Мала паночка - Любицa Гaргaй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Били шнїщок - Любицa Гaргaй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Миколай - Ксения Лїкар . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Святи Миколай - Агнетка Костелник Балатинац . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Школярски баламути - Яким Пушкаш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

єшень була интересантна - Леся Мудри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Наступел и подросток КУД „Яким ґовля“ - Ксения Лїкaр . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

НAучМЕ ШЕ

Поглєдайце цудзи слова - Любица Гаргай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Правиме колачи - Леся Мудри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

ШКОЛЯРЕ СОТРуДНЇКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

ЗAБAВНИ БОК – РОBЗВAЖAЛЬНA СТОРІНКA . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Школярски гумор - Яким Пушкаш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Чи сце знали - Любица Гаргай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Крижалька - Любица Гаргай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

РЕДAКЦИЯ:Вера Павлович(глaвнa и одвичaтельнa редaкторкa)Aгнеткa БaлaтинaцКсения Лїкaр и Дaнил Вaшaш

СОВИТ РЕДAКЦИЇ:д.ф. н. Оксaнa Тимко Дїтко (предсидaтель),Любицa Гaргaй, Мaриянa Джуджaр,Злaтко Гирйовaти, Яким Ерделї и Верa Пaвло-вич

ЛЕКТОРЕ:Мaрия Вулич (руски язик)Леся Мудри (укрaїнски язик)Верa Пaвлович (горвaтски язик)

Друковaнє помaгa Совит зa нaционaлни меншини Републики Горвaтскей.

UREDNIŠTVO:Vera Pavlović(glavna i odgovorna urednica)Ahnetka BalatinacKsenija Ljikar i Danijel Vašaš

SAVJET UREDNIŠTVA:dr. sc. Oksana Timko Đitko (predsjednica)Ljubica Harhaj, Marijana Džudžar,Zlatko Hirjovati, Joakim Erdelji i Vera Pavlović

LEKTORI:Marija Vulić (rusinski jezik)Lesya Mudri (ukrajinski jezik)Vera Pavlović (hrvatski jezik)

Tiskanje potpomaže Savjet za nacionalne manjineRepublike Hrvatske.

РEДAКЦІЯ:Вірa Пaвлович(головний і відповідальний редактор)Aгнеткa БaлaтинaцКсения Лїкaр i Дaнил Вaшaш

РЕДАКЦІЙНА РАДА:д.ф.н. Оксaнa Тимко-Дітко (головa)Любицa Гaргaй, Мaриянa Джуджaр,Злaтко Гирйовaти, Яким Ерделї і Вірa Пaвлович

ЛЕКТОРИ:Мaрія Вулич (русинськa мовa)Леся Мудрі (укрaїнськa мовa)Вірa Пaвлович (хорвaтськa мовa)

Друкується зa допомогою Рaди з питaньнaціонaльних меншин Республіки Хорвaтія.

Нa першим боку: Агнетка Костелник Балатинац - Сциглa жимa

Нa остaтнїм боку: Кристиян Медєши, 8.кaсa Петровци– Жимскa идилa у дaкедишнїм руским вaлaлє

Видaвa: Союз Русинох и Укрaїнцох

Републики Горвaтскей

www.sriu.hr

Зa видaвaтеля: Дубрaвкa Рaшлянин

Адреса: Вуковaр, Рaди Европи 93,

тел./фaкс: 032/ 428–342

E-mail: [email protected]

Žiro račun – Жиро рaхунок: 2340009-1110057465

Друковaл: Друкaрня Солдо, Вуковaр

Тирaж: 700 приклaднїки

Друковaне–Друковaно–Tiskano

12 / 2013 Ценa Куни

Цінa Кун

Cijena Кунa5Rukopisi se ne vraćaju.

Рукописи ше нє врaцaю.

Рукописи не повертaються.

65 РОКИ ОД шМЕРЦИ ГАВРИЇЛАКОСТЕЛьНИКА90 РОКИ РУСКЕЙ ґРАМАТИКИ

Гавриїл Костельник – Гомзов народзени 15.юния 1886. року у Руским Керестуре. Вон нашнайвизначнєйши и перши писатель на нашиммацеринским язику. Школовал ше у Винковцох,Заґребе и Львове дзе и дипломовал теолоґию ифилозофию. Кед наполнєл двацец седем роки

постал доктор филозофиї и робел як преподавач. Тиж вельо робел урижних наукових обласцох, а його писательски талант приходзи вшебаржей до вираженя, цо ше одражує и на його барз плодней кнїжовнейи науковей творчосци.У нашей литератури зявює ше перше зоз писнями. Перша кнїжкадрукована на нашей мацеринскей бешеди була кнїжка писньох “Змойого валала” (1904), першу приповедку “Зло понад меру” друковал1916. року, а драма “Єфтайова дзивка” була му друкована 1924. року.Велї свойо твори як литературни так и науково, з обласци есеїстики,социолоґиї, филозофиї, историї итд. писал на горватским, українским,польским, нємецким и латинским язику.З обласци нашого язика 1923. року написал и друковал “Ґраматикубачваньско-рускей бешеди” зоз чим поставени фундамент литера-турному язику Руснацох. Нужноц писаня на власним язику зявелаше пи Костельникови под час школованя у Заґребе, о чим сам пише:“Сам нє знам, як то було, а я нараз влонї добил дзеку за шпиваньом –и то цо ище нїхто на тото анї нє думал, по руски, т.є. на моїм маце-ринским язику. И зашпивал я. З початку чежко ишло, бо анї ґрамтики,анї кнїжкох нєт, та сом ше нє могол помагац. Но о даскельо тижнїбуло ми уж лєгко” (у Заґребе, 23.04.1904. р. у писме В. Гнатюкови).Гавриїл Костельник у писаню ґрамтики бул пионир, бо пред нїм уруским язику нє було традициї твореня або хаснованя терминолоґиї.Источашнє вон ше практично одрекол од пожичованя линґвистичнихтерминох з других язикох. О тим пише: “Тото треба да ше розумитак, же свою бешеду треба чувац од цудзих словох, кельо ґод томож.” Предлужує глєдац и обрабяц прилаплїви и лєпши принципиписаня руских словох. Источасно вон виучує ґраматични прикметивласного язика, сам ришує або ше зоз своїма сотруднїками з хторимаше дописує, догваря о окремних питаньох пременки и творенясловох, о принципох вибору... Нєшка руски литературни язик реґио-налного типу и у подполносци ше хаснує у шицких сферох дружтвеногоживота хтори ше дотикаю руского жительства.Гавриїл Костельник умар у Львове 20. септембра 1948. року после

збойнїцтва хторе над нїм зробене.

Пририхтала лю. Гаргай

4 VJENČIĆ ВЕНЧИК ВІНОЧОК 67/2013

NAŠI KNJIŽEVNICI - нAШо ПисAтелЄ - нAШІ Письменники

Гавриїл костельник90 роки рускей ґраматики

Ой шкорванку, ой шкорванку,

Красну шпиваш ти шпиванку!

На кридлох ше горе нєшеш,

Попод хмари лєтаюци –

А мойо ше шерцо смуци:

Чом зоз собу мнє нє вежнєш?

Ой шкорванку, ой шкорванку!

Твойо нєбо отворене,

Зоз слунечком визлацене –

Ах, як я завидзим тебе!

Ту на жеми род свой ти маш,

А кед сцеш по нєбе плїваш,

По белавим, божим нєбе...


Пущел ше я и за тобу

Зоз тей жеми, – як зоз гробу.

Лєтал би я – нє мам кадзи!

Бо то мойо нєбо нїзке

И преуске и преблїзке –

Бо мой народ ище шпяци!


Ой шкорванку

567/2013 VJENČIĆ ВЕНЧИК ВІНОЧОК


За дньох младих дом я славелИ Руснацох любел своїх – Їм у писньох любов глашел,И любени бул я од нїх.

Знала моя писня з окаСлизу вирвец – як викресац,И мой глас и споза гроба– Знам – нє годзен нїяк престац!

При Русанцох ше поцешиКажди зоз поетом младким,Цо их славел, и їм першиПолнєл вше так з гласом слад-ким.

Знам, по устох швет ме вельки,Як цо других, нєсц нє будзе – Знам, спомедзи забудзенихРуснацох и мнє забудзе!

Алє мойо шерцо нїґдаШветскей слави нє жадало – Нє мало у швеце мира,Вше воно лєм дом глєдало!

И за тоту любов йогоДва лєм слизи з руских очохБуду плаца швета тогоШицких моїх шпиваночкох!

Моя писняКед ше била муха з мухуКед ше била муха з муху,Як то страшнє було!Так ше тресла жем под нїма,Оздаль ше аж на край шветаЧуло!

Кед почали огнї бухацЯк перуни з хмарох – Як да ше побили войска,Силни войска двох пресилних Царох!

Так ше мухи барз вадзели,“Нє шала!” повеце – Ша за власи ше цагалиГеваль-тамаль – гет по шицким Швеце!

“Ти лєм єдна коньска муха!Ти сцеш заповедац?Ти сцеш шедац на чловека?Ша то тебе лєм на конїШедац!”

Алє друга муха кричи:“Ша я ци укажем.Дзе мам шедац?! Хто ма право?!Будзеш видзиц, кед це стрепемНа жем!”

Таке було, же у водиДумал себе карас:Же ше дораз швет западнє, И шицко на нїм препаднєНараз!

Алє цо ше стало, о чимНє думал карас:Прилєцела ластовичка,Прелїґла обидва мухиНараз!



65 рОків від дня

нарОдження

«Вітаю вас, мої славні і хороші

книголюбчики та казкознавчики...»,—

цими словами майже кожного ранку

упродовж кількох років вітав, як ніхто

по своєму, слухачів популярної радіо-

передачі «Пригоди славнозвісних книг»

Анатолій Георгійович Костецький, ві-

домий український дитячий письмен-

ник.Народився А. Костецький 6 грудня 1948 року у Києві в

сім'ї вчителів. Про своє дитинство розповідає з гумором:

«Дитинство було важке: класний керівник тато; «нормальні»

діти після школи відпочивали від учителів, а в школі від

батьків, а у мене вчителі і вдома, і в школі...». У п'ять років

хлопець сам читав і писав, навчився грати в шахи й плавати.

Відтоді не розлучався зі спортом, книгою, пером. Ще в ди-

тячому садку, коли його, малого, дорослі запитували: «Ким

ти хочеш бути?», він упевнено відповідав: «Письменни-

ком!»Після закінчення школи в 1963 році Анатолій Костецький

навчався в технікумі радіоелектроніки, потім у Київському

університеті. Закінчивши аспірантуру, Анатолій Георгійович

одинадцять років працював в університеті, викладав мовоз-

навство на філологічному та романо-германському факуль-

тетах. У 80-х роках він залишив цю роботу — обрав

літературу. Спочатку писав для дорослих, а потім тільки

для дітей. Усе, що написане цим письменником, неймовірно

цікаве, вигадливе, веселе і дуже-дуже близьке кожному з

дітей. А все це тому, що Анатолій Костецький вмів ніби не

виходити з віку своїх героїв — бути або ж ровесником

читача, або ж не набагато за нього старшим. Так добре він

знав і відчував той світ, у якому вчаться, мріють, дружать і

бешкетують герої його творів. Анатолій Костецький — автор

понад п'ятдесяти поетичних і прозових книжок: «А метеликам

весело», «Все про мене», «Лист до птахів», «Де літо живе?»,

«Батьки нас не розуміють», «Постукай у моє вікно», «Все

— як насправді», «Суперклей Христофора Тюлькіна, або

Вас викрито — здавайтесь!», «Мінімакс — кишеньковий

дракон, або День без батьків», «Мої та твої таємниці» та ін-

ших.Працював у видавництві «Веселка» завідувачем редакції

літератури для дітей середнього шкільного віку. Редагував

дитячий журнал «Барвінок».Талановиті твори А. Г. Костецького та його лицарське

служіння дитячій літературі відзначено літературними пре-

міями імені М. Трублаїні, імені О. Копиленка та однією з

найвищих літературних нагород України — премією імені

Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та

юнацтва.Підготувала леся Мудрі

Сьогоднівсе навкруг —не так...Чомусь задача —

непроста,чомусь цукерка —

несолодка,проміння сонячне —

холодне,і навітьзапахуща динячомусьне пахне зовсім нині...

У чому ж річ?Скажу вам прямо:

образилась на мене

мама...

Підупробачення попрошу —

хай знову стане

все хорошим!

ВСЕ НЕ ТАК

— Кицю, кицю, хочеш мишу?— Мяу, так, неси скоріше!— Кицю,хочеш ковбаси? — Мяу, так, скоріш неси! — Хочеш,з другом познайомлю?— Хто ж він?— Просто пес бездомний...

«Фрр!» — і кицівже нема!..Що ж, не хоче —то й дарма.

ПОГОВОРИЛИ

анатолІй костеЦький



Я йду собі дорогою,дорогою широкою,аж тут назустріч — кіт.— Куди ти йдеш дорогою,дорогою широкою?—мене питає кіті жде від мене слова,а я й кажу котові:— Я йду собі дорогою,дорогою широкою,аж тут назустріч — кіт.«Куди ти йдеш дорогою,дорогою широкою?»—мене питає кіті жде від мене слова,а я й кажу котові:— Читай спочаткузнову!

ВІРШ БЕЗ КІНЦЯ

— Скажи: бурульки нащо?— Щоб ранками дзвеніти,щоб сонячне проміння,мов дзеркальцем, ловити,щоб їх, немов морозиво,могли смоктати діти.— Але ж од цього можнаСтрашенно застудитись!— Тоді лиш раз лизнути —і лікар не помітить!

БуРуЛЬКИ

Узимку, в морози,хуртечі й завіїтебе і менерукавички зігріють.

А теплівід чого вониі чому?

Скажу вампо щирості:теплі тому,що наші ласкавібабусі та мамивплітаютьтепло своїх рукміж нитками.

РуКАВИчКИ

Цей сніг — як сміх,

такий веселий,

гілки деревам лоскотав,

будив веселощами села

і сипав сміхом на міста.

А снігурам,

сумним спочатку,

такого сніг наговорив,

що й їм

схотілось на санчатах

промчати

з білої гори!

ВЕСЕЛИЙ СНІГ

Залетів до мене у кватиркуз клена під моїм вікном листок,щось прошелестів —і враз притихнув,ліг на підвіконня — і мовчок...

Змерз, напевно, на осіннім вітріі погрітись трохи захотів.Ну, а може,— тільки хто ж повірить!просто так, у гості, залетів?..

Я на нього, мов на друга, глянув,ледь торкнув — і раптом зрозумів:цей листок кленовий — незвичайний,цей листочок — перший лист зими...

ЛИСТ ОД ЗИМИ


Хто то швичкар???То питанє на хторедумаме же знаме

одвит, алє го нє так лєгкодац. Кеди нєкеди у бешедише стретаме зоз тим сло-вом. Поготов кед бешедавязана за церкву або дацодуховне. Но одвит най-частейше кратки, єдно ви-реченє: „То тот цо тримашвичку паноцови“. Може-ме повесц же гей, алє зашлєм иснує питанє: „А чомю трима кед у церквохмаме рефлектори, лусте-ри, а и зоз швичку баш инє мож вельо пречитац?“Шицко у шицким, одвитнє будзи зацикавеносц пи-тателя же би евентуалнопостал швичкар, бо є яко-шик без цеплоти, нєинте-ресантни. Но швичкардацо вельо лєпше.

Буц швичкар у першимшоре то честна служба,бо ше у церкви як швич-кар стої найблїжей при ол-тару, вше при паноцовикед ше дацо одбува.Швичкар паноцова лїва иправа рука и доприношикрасоти богослуженя.Правда же пре швичкукотру найчастейше ношии достал тото мено, алєвон ноши и вельки проце-сийни крест, притримує ишвецену воду и кадило,бренчки на швеценю па-скох, помага и у дзелєнюпроскуркох на мированю,обращикох, або даєднихдругих стварох. Надалєй,стої при паноцови кед шечита євангелия, на тотспособ даваюци чесц иважносц слову Божомукотре ше чита... Правемено за швичкара булоби послужитель.

Но то нє шицко... У паро-хийох дзе єст вецей швич-карох вони маю свойофодбалски тими, та идубавиц фодбал зоз другимашвичкарами, у новших ча-сох иду вєдно и до кина,потримую и помагаю єдендругому у школи и у друж-тве, алє нє забуваюци начесносц справованя, бозоз своїм служеньом у цер-кви маю ше збогациц и укаждодньовим справова-ню. Зоз тим вони оставаюхлапци и леґинє подобнидругим, алє заш лєм три-маюци до себе и свойогосправованя нє допущуюше поганьбиц пред други-ма. Дзе єст швичкарох ве-цей возростох вони по-учую єдни других у „швич-карских технїкох“, як цото правилне облєканє, як

ше трима швичка, як шепослужує, кеди ше отвераиконостас, як и кеди шепредзваня, догваряю шемедзисобно хто кеди буд-зе швичкариц... Алє, єстту и заєднїцки роботнїцкиакциї як цо то ушорйованєколо церкви, або одруцо-ванє шнїгу зоз паноцом.

Швичкаре маю свойо ок-ремни шмати котри нємуша вше буц у истей фар-би як и паноцово, алє бибуло идеалне кед би булицо подобнєйши. Каждишвичкар ноши стихар. Тооблєчиво котре ше у єд-ним фалаце облєка прейґглави и капча на предку.Вон швичкара, або лєпшеповесц послужителя жер-твенїку и олтару творипрепознатлївим. У руки

ше трима уж цо потребнедодац у богослуженю, алєнайчастейше праве швич-ка.

Хто може буц швичкар?Кажди хлапец, леґинь,хлоп. У семинариї, леґинєхтори ше рихтаю и уча запаноцох, шицки мушашвичкариц и на тот способше зблїжую нє лєм зоз„технїку“ алє и зоз шерцомзоз Святима Тайнами кот-ри буду єдного дня служицза народ. А кажде такойпочувствує у церкви чипаноцец служи зоз шер-цом, чи лєм да одслужи.

У дзепоєдних церквох(при римокатолїкох на-приклад) єст и дзивчатакотри швичкаря. У нас тонє пракса. Їм ше дава чесцу ношеню образних кри-жох коло церкви, у читанюапостола, або шпиваню.То нє подценьованє жен-ского роду, бо читац апос-тол, або водзиц шпиванєабо ношиц крижи у про-цесиї то иста така чесцяк и тримац швичку. Бранєучасци у церковним слу-женю уж саме за себевельке и важне и розликуєприпатрача од учашнїкау доме Божим. Краса ства-рох нє у тим же бизмешицки були и робели шиц-ко, алє праве у тим же ужрушаюци од розличносцикотру у себе ношиме, нарозлични способи себе да-ваме и уключуєме и у ду-ховних хвилькох. Претоза нас найважнєйше ук-лючиц ше и участвовац, ана яки то способ будзе,то уж приповедка за себе.

о. Владимир Седлак

Швичкар – хто то?

швичкaр ноши ороцесиини криж


святи миколAй

Же гевтих добрихсв. Миколай нїґ-да нє забува ош-

ведочели ше и вукварскидзеци. На швето Миколая,06. децембра св. Миколайнє лєм же обишол хижидзе биваю дзеци и даро-вал их ище додня ранодок спали, алє их ище разподарповал у нашей гре-кокатолїцкей церкви Хрис-та Царя. Вон до церквипришол скорей святейСлужби Божей хтора по-чала на 18.00 годзин. При-витал го вуковарски парохо. Владимир Маґоч. Насвойо жаданє, св. Мико-лай бул на Служби Божейзоз шицкима вирнима, авец после нєй гевтим до-брим (дзецом) подзелєлпакецики. Св. Миколай по-трафел же дзеци презпрешли рок дзекеди були

и менєй добри та пожадалже би у идуцим року булиище кус послушнєйши.Дзеци му то и обецали.

Св. Миколай на остаткутого друженя дал дзецомобецунку же ше будзе на-магац же би пакецики шлї-

дуюцого року були кус бо-гатши як того року.

Лю. Гаргай

Вечар пред шветом, 5. 12.,Святого М колая у грекокалїцкей церкви РождестваПресвятей Богородици уМиклошевцох численидзеци привитали добродїяМиколая. Як и каждогороку кед Миколай зоз дво-ма ангелчками котрих про-вадзели двоме дяблїкипришол ґу дзецом, доче-кал го о. Яким Симунович,парох миклошевски. По-тим отримана кратша пригодна програма. Школяренїзших класох Подручнейшколи порихтали рецита-циї зоз помоцу учителькимацеринского язика Лесї

Мудри и шпиванки „О, хто,хто Миколая люби”, „Ноц

над Вифлеєм” и „Небо изем ля”. Церковни одбор

и донаторе ше остаралиже би дзеци од єдногопо штернац роки досталидарунки, а подзелєниколо70 пакецики На самeшвето Святого Миколаяотримани два СлужбиБожо. Скорей ве чаршейСлужби Божей була спо-ведз за школярох же бише духовно пририхтовализа крачунски швета докглавна споведз за шицкихвирних була внєдзелю од14 годзин.

Ксения Лїкар

у МиклоШевцох преславени свЯти Миколай

Дзеци обецали св. Миколайови жебуДу ище послуШнєйШи

Святи Миколaи у Миклошевцох

Святи Миколaи у розгвaрки зоз дзецми у Вуковaре

Уорґанизациї КУД “Осиф Костел-ник” з Вуковару того року отри-мана друга по шоре дзецинска

манифестация “Перши аплауз” на хто-рей нє ма право наступиц нїхто окремдзецох, а то значи же праве вони уцентру уваги. Того року на манифе-стациї наступели шейсц дружтва: КУД“Яким Гарди” зоз Петровцох, КУД“Яким ґовля” зоз Миклошевцох, КУД“Осиф Костелник” зоз Вуковару, “Рус-нак” Дружтво Руснацох у РепубликиГорватскей зоз шедзиском у Петро-вцох, Здруженє за пестованє звичайохМадярох “Кородь” зоз Кородю и КУЗ“Сухополє” зоз Сухополя. Манифеста-ция отримана 30. новембра 2013. рокуу Хижи Лавослава Ружички, а з фи-нансийну потримовку Совиту за на-ционални меншини Републики Горват-скей и городу Вуковару. Госци почали присциговац, як и за-плановане, уж споза 13.30 годзин. На14.30 було покладанє венца и палєнєшвички при крижу на улїву Вуки доДунаю. Културно-уметнїцка програмазапочала на 15.00 годзин. Перше пред-сидатель домашнього дружтва ЗденкоБурчак привитал шицких присутних иповолал висланїка городоначалнїкаСинишу Митровича и подаровал муподзекованє за шицку помоц и потри-мовку цо по тераз город Вуковар да-ровал дружтву. Потим пан Митровичслужбово отворел манифестацию. Наманифестациї була присутна и редак-торка на-

шого “Венчику” Вера Павлович.Програму водзели Оливра Югаспо горватски и Николина Дудашпо руски. Перше наступело КУД“Осиф Костелник” зоз Вуковару.Ту Матей Бурчак на прими одг-рал “Венчик руских шпиванкох”.Потим наступели члени Дружт-ва Руснацох у Републики Гор-ватскей “Руснак” зоз шедзис-ком у Петровцох. Вони з тейнагоди одшпивали три шпиван-ки. Дзивчата, Ведрана Ралиш,Мая Мудри, Мая Гарди и Оли-вера Кошутич одшпивли двашпиванки: “Зреє жито, зреє” и“Бетяр дзивочка”, хлапци Кри-стиан Гарди и Кристиян Медєши од-шпивали “Шедзим зоз ґитару”. Матрицинаправели Ана Бучко и КонстантинЧордаш, а увежбала их Наталия Гнат-ко. На тей манифестациї участвовалипо перши раз. Як треци, наступелоЗдруженє за пестованє звичайох Ма-дярох “Кородь” зоз Кородю. Вони од-танцовли два дзецински танци “Дудадуда” и “Канастанц”. По членох най-масовнєйше руске дружтво хторе на-ступело на “Першим аплаузу” то КУД“Яким ґовля” зоз Миклошевцох. Вонивуковарскей публики указали слїдуюцупрограму: Анамария Лїкар одрецито-вала писню “Злога” Меланиї Римаро-вей, Сабина Ждиняк одрецитовала“О, яки красни швет“ Михала Ковача”,Марина Хома “Писню о єшенї” Ксениї

Палатинус,а Паула По-точки “Вилїяу моїм вала-лє“ од Ми-хала Кова-ча, потим

мен-ши дзеци одшпивали коляду “Вифле-єми новина”, а векши “Ноц над Виф-леємом” и “Нє шицко то правда”. Свойнаступ закончели зоз танцом ”За нашуГанїчку” у хореоґрафиї Желька Лїкарахторому помагала Славица Гайдук.Споза нїх на шор пришло КУД “ЯкимГарди” зоз Петровцох. Вони одтанцо-вали “Венчик руских народних танцох”,хореоґраф танцу Звонко Костелник.И на самим концу насупело КУЗ “Су-хополє” зоз Сухополя. Вони ше пред-ставели зоз штредню танєчну секциюздруженя и то зоз шпиванками и тан-цами зоз Сриму: “Вчера вечар кедспадла ноц”, “Лєгко ци познац Срими-цу”, “Гопа цупа”, “Циґан”, “Тодор” и “Зур-ка. Водителька танєчней скциї и хо-реоґрафкиня Мартина Литрич.После такей богатей програми шицкиучашнїки пошли на вечеру и заєднїцкедруженє до ресторану “Нада” дзе мог-ли вименїц свойо искуствия и творицнови приятельства.

Любица Гаргай

10

дзеЦинска манифестаЦия у вуковаре

Дзецинскa тaнєчнa ґрупa зоз Кородю

KуД Яким Гaрди зоз Петровцох и Венчик рускихнaродних тaнцох

З лівa нa прaво– Оливерa Кошутич Ведрaнa

Рaлиш Мaя Мудри и Мaя Гaрди

“перШи аплауз”отриМана Друга Дзецинска МанифестациЯ у вуковаре

VJENČIĆ ВЕНЧИК ВІНОЧОК 67/2013

Шпивaцки квaртет зоз МиклошевцохТaнєц «Зa нaшу Гaнічку» КуД «Яким Ґовля»

зоз Миклошевцох

11

Поклaдaнє венцох и пaлєнє швичкох при крижу

у Вуковaре

Кристиян Медєши перши з лівa и Кристиян Гарди зоздружтвa Руснaк зоз Петровцох

Мaтеи Бурчaк зоз Вуковaру


Предстaвитель городу Вуковaру Синишa Митрович ипредсидaтель Дружтвa «О. Костелник» Зденко Бурчaк

КуД Сухополє зоз Сухополя

Публикa нa Першим aплaузу


райово село

Знагоди приблїжованяКрачуна у Райовим Селупри Жупанї внєдзелю у

пополадньових годзинох от-римана заєднїцка програмадвох руских дружтвох: „Цвел-ферия” з Райового Села и„Яким Ґовля” з Миклошев-цох.У просторе Подручней ос-новней школи патрачох при-витал предсидатель ДружтваЗвонко Грубеня котри подзе-ковал госцом з Миклошевцохже оможлївели малочисленимРуснацом у тим месце тотупрограму на мацеринскимязику.Члени подростку виведлидрамску сличку „На Вилїю”котру порихтали зоз руково-дительом Жельком Лїкаром.Дзеци тиж так рецитоваликрачунски и други писнї рус-

ких поетох, дзивоцка шпи-вацка ґрупа одшпивала вецейколяди и народни шпиванки,а на гармоники их провадзелИван Лїкар.На остатку члени дзецин-скей фолклорней секциїодтанцовали „За нашу Га-нїчку” у хореоґрафиї Жель-ка Лїкара з помоцу Сла-вици Гайдук, а тамбуровиоркестер домашньогоДружтва одграл вецей на-родни шпиванки.После програми оркестерпредлужел зоз граньом изабавял присутних на при-ємним друженю як най-красшим дарунком за на-иходзаци швета.Скорей програми госци зМиклошевцох нащивелиобисце фамелиї Грубеня уч и ї м

дворе порозпатрали ушоренипростор як свойофайтовихижни музей дзе тримаю ста-ри алати, судзину, фотоґрафиї

и инше, а потим и руску цер-кву Святого Йозафата.

ксения лїкар

заєДнЇцка крачунска програМа

Госци зоз Миклошевцох у Рaиовим Селу

Дрaмскa сличкa – Нa Вилію

Писні и рецитaциі пошвецени Крaчуну

Публикa у Рaиовим Селу

Тaмбурови окестер КуД Руснaцох Цвелфериі зозРaйового Селa и Пaулa Поточки зоз Миклошевцох

нAШо нAстуПи

13

УКули, 9. новембра, от-римане 14. Стретнуцерецитаторох з руских

местох, а у рамикох ювилей-ней 20. културней манифес-тациї „Костельникова єшень”.Як гварел у привитним словепредсидатель КУД „Др Гав-риїл Костельник“ у Кули Вла-димир Бучко, Стретнуце буд-зе жиц док дзеци у такимчишлє буду приходзиц и ре-цитовац стихи визначних рус-ких поетох же би на тот спо-соб руска поезия предлужелакрасну традицию пестованя.Подзелєни до трох ґрупох,младша, штредня и старша,рецитаторе интрпретовалистихи Меланиї Римаровей,Михайла Ковача, ГавриїлаКостельника, Ксениї Пала-тинус, Дюри Папгаргая идругих поетох. Вєдно насту-пели 31 рецитаторе зоз Рус-кого Керестура, Кули, Коцура,Нового Орахова, Вербасу,Дюрдова, Суботици, НовогоСаду и Миклошевцох.Спред КУД а „Яким Ґовля” з

Миклошевцох участвовалиштири дзивчата: АнамарияЛїкар (4. класа) перша вишлапред публику зоз писню Ме-ланиї Римар „Злога”. Уштреднїм возросту предста-вели ше Сабина Ждиняк (5.)зоз стихами Михайла Ковача„О яки красни тот вельки

швет”, Мартина Хома (6.) ре-цитовала „Єшень” Ксениї Па-латинус, а Паула Поточки (7.)„Як писац за дзеци” ДюруПапгаргая. Младши дзеци надарунок достали кнїжку Се-рафини Макаї „Бавме ше набини”, штреднї и старши воз-рост кнїжку поезиї Ксениї

Макаї–Орос „Дакому на ґам-бох”. После наступу шицкише вєдно висликовали и по-дружели на закуски зоз жа-даньом домашнїх же би шеи нарок зишли у Основнейшколи „Петефи бриґада”.

ксения лїкар

Уводзенє водоводу допетровских обисцохзбувало ше 1974. и

1975. року, а роботу досталоєдно подприємство зоз Сер-биї, понеже понукло найнїз-шу цену. Кажде обисце малообовязку викопац ярок за во-доводни циви опрез своєйхижи, медзитим, зявел шепроблем же хто викопе яркиопрез обисцох у котриххвильково нїхто нє жил!? Тудо помоци ускочела валалскамладеж, точнєйше Младеж-ска роботна бриґада „13.aприл“, котра дїйствовала урамикох валалскей Младеж-скей орґанизациї, а котра до-стала мено по дню ошлєбод-зеня Петровцох под час Дру-гей шветовей войни. Командант Бриґади бул ЯнкоСопка, котри бул искусни„акцияш“, понеже участвовал

на велїх добродзечних мла-дежских роботних акцийохна уровню тедишнєй держа-ви, а члени або бриґадиребули Ганча Дудашова, Ми-рослав Сопка, Владо Пуш-каш, Микола Иван, СлавицаИванова, Миле Ґрачан, Сил-ванка Ґачова, Споменка Гар-дийова, Йовґен Канюх,Штефка Лаврив, МирославМедєши и други. Млади ко-пали (и загартали!) ярки одхижи Михала Пушкаша поПап - Матову хижу у Вуко-варскей улїчки, потим од гре-кокатолїцкого теметова пофодбалски терен на Поткуч-ницох, як и у Пролетерскейулїчки (нєшка то Улїчка гор-ватских бранїтельох), потиму улїчки Миленка Апича(нєшка Ґрабик) и вшадзи дзетребало.

яким Пушкаш

Дзеци Дзецинства квети14. стретнуце рецитаторох у кули

у вибуДови петровского воДовоДу 1974. року участвовала и валалска МлаДеж

стари фотоҐрафиЇ

Слaвицa Ивaновa, Штефкa Лaврииовa, Миколa Ивaн, ВлaдоПушкaш и Мирослaв Сопкa

Шицки учaшніки тогорочнеи Костельниковеи єшені


14

PISCI SU VAM NAPISALI - ПисателЄ вам наПисали - Письменники наПисали для вас

МикОлай

Тей ше ноци до облакох

шицки швицаци чижмочки

змесцели.Миколая добродїя вони чекаю

же би ше з дарунками

наполнєли.

Вистати дзецински очка

помали сончок уж завера.

– Дзе же Миколай, мамо мила,

чи то вон нас лєм сце

спреведац?”Кед з рана слунко ошвицело облаки

шицки чижмочки крашнє

випатрали.През ноц поцихи од Миколая

добри дзеци дарунки

достали.

Його дзень з радосцу вше

дочекаме.Його чесне мено щиро

преславяме.Мили Миколаю, знай же це

любиме ипрето ше з тобу, надїйо наша,

ми цешиме.ксения лїкар

Святи МикОлай През облак закукнулОшмих подаровал,То святи МиколайДо нас припутовал.

На дзеци попатрел,Радосц ше зявелаКед до малих ручкохЧижмочка «злєцела».То Миколай дзецом дарунки принєсол, же би добри булиблагослов им нєсол.агнетка костелник балатинац

Мала ПанОчка Пошла мала паночкадо загради,забрудзела чижмочкилаґовани.Нє бриґуй ти паночкозоз главичку,умиєме чижмочкизоз водичку.

Пошла мала паночка гет до лєса,жадала там поглєдацсебе щесца.Нє глєдай ти паночкоиндзей щесца,алє направ у шерцуза ньго места.

Пошла мала паночкаи на танєц,до танцу ю поволалкрасни хлапец.Танцовала паночка, танцовалаи щешлїва веселоше шмеяла.

любицa Гaргaй

били ШнЇЩОк

Били шнїщок мирно падалпо улїци вноци,мали Мижо ше зрадовалкед отворел очи.

Очка свойо поуцералзоз двома ручками,чи то правда, або шнїєопитал ше мами.

Мац го мило погласкала,а вец ше ошмихла,вжала го на руки свойоґу облаку пришла.

Вериц себе уж нє моженаш приятель мали,же зоз шнїгом уж закритийого валал цали.

любицa Гaргaй

Єдного пополадня ишол лєвпрез якиш вельки лєс и роз-думовал зоз чим би нєшка„омасцел баюс“, кед опрезсебе збачел младого заяца.Побегнул за нїм, алє заяцбул млади и швидки, а лєвкус старши, так же ше роз-стоянє медзи нїма досц по-мали зменшовало. У тейхвильки на правим боку лєсалєв збачел як бежи дзивепраше, та охабел заяца намиру, скруцел на право ипочал бежац за свою новужертву. Медзитим, прашебуло младе и швидке, а лєвуж старши, та ше розстоянє

медзи нїма досц помализменшовало. У тот час збачел лєв у гу-щави младого єленя, свойооблюбене єдло, та охабелдзиве праше на миру и по-бегнул за свою найновшужертву. Медзитим, єлень булмлади и швидко бежал, алєв бул уж старши, та муєлень на концу вимкнул, авон сам на концу остал безвечери.

ПОУКА: Хто превельо ви-бера, обидзе го вечера!


лєв, заЯц, Дзиве праШеи єленЬ


15

нAШо нAстуПи

Року 1955. на подручувинковского Срезу иОпштини Вуковар ос-

новне школство ище вше нєбуло усоглашене, так же удзепоєдних валалских шко-лох основна школа тирвалалєм штири школски роки од-носно класи, у дзепоєднихшейсц, а у вуковарских шко-лох аж осем класи!У тедишнї час Дзень спортуу основних школох обовяз-ково ше означовал 25. мая,на чесц родзеного дня ЙосипаБроза - Тита, тедишньогопредсидателя ФедеративнейНародней Републики Югос-лавиї. У першим тромешачю1955. року Совит за просвитуи културу при Народним од-

бору винковского Срезу иОпштини Вуковар принєсолодлуку же ше Дзень спортуза основни школи зоз Пет-ровцох, Неґославцох и Сви-няревцох ма отримац у Пет-ровцох. Так и було! Зборнеместо було у дворе петров-скей школи, а вец школяре иїх учителє мушели пешо по-йсц до петровского лєса. Предтим учитель Штефан Гудаки ґрупа петровских школярохпошла до лєса пририхтац те-рени за скаканє до висока идалєка, як и за обегованє. Поприходу до лєса шицки шко-ляре и учителє перше ше да-кус оддихали, бо без одпо-чивку прешли найменєй двакилометри, а потим почали

спортски змаганя! У обегованю хлапцох на 50м найшвидши були ВладоШтефанац и Т. Дьордєвич –обидвоме з Неґославцох, ускаканю до висока найус-пишнєйши були Желько Муд-ри, Йовґен Дудаш и Й. Про-вчи – шицки троме з Пет-ровцох, а у скаканю до далєкаЖелько Мудри, Йовґен Ду-даш (обидвоме зоз Петров-цох), Иван Маркович зоз Сви-няревцох и Д. Радонич з Не-ґославцох. Дзивчата ше обе-говали на 50 метери, най-швидши були М. Костелни-кова зоз Петровцох, як и К.Свинїцкова и Б. Шарац, обид-ва зоз Неґославцох, а у ска-каню до висока победзели

И. Петровечки зоз Неґослав-цох и Н. Буїла зоз Петров-цох.По законченю спортских зма-ганьох школяре и їх учителєнє порозходзели ше дому, алєхлапци бавели фодбал, дзив-чата дзивчатски бависка, аучителє за шицких пекли сла-нїну на рожню! После „по-лудзенку“ було и шпиваня, аспрам здогадованя єдногостаршого Петровчаня, младиучитель Штефан Гудак грална гармоники, котру предтим принєсол на хрибце долєса! Видзи ше ми же у те-дишнї час дзецом и учите-льом нє требало вельо же бибули щешлїви!


Нє сцигли зме ше по-обрацац, а жима ужту на прагу. Ище вчера

витор розруцовал шущацелїсце, а нєшка уж патримепрез облак як пахульки тан-цую свой танєц. Швидко пре-лєцело и школске полрочє замиклошевских школярох нїз-ших класох. Їх учительки по-трудзели ше же би єшеньбула виполнєна з рижнимацикавима змистами и указалиже ученє може преходзиц ина интересантни способ, нєлєм през наставу, алє и презбавенє, вилєти, интересантнистретнуца. На початку школского рокау миклошевскей школи тра-дицийно були означени Днїхлєба. Школяре правели «ко-лачи» од сланого цеста, чи-тали и шпивали пригодниписньочки и, як и звичайно,засладзели ше зоз правимаколачами котри за тот дзеньпорихтали вредни руки ма-мох и бабох. Того дня шеМатей Мудри, школяр другейкласи, опробовал у улоги учи-теля природи и дружтва ибарз успишно одробел тотзадаток. Шлїдуюцих дньох

могли ше и други школярена єдну годзину заменїц зозучительку, а учительки шезнова врацели до школскихлавкох и указали одличнезнанє. Понеже нам єшень того рокубула цепла и вигодна за ви-лєти, у октобре школяре нїз-ших класох ОШ Чаковцимали теренску наставу нагайзибану до Винковцох. Завелїх то було перше путованєна гайзибану и дзеци ше мубарз радовали. У винковскей

желєзнїцкей станїци од на-чальнїка станїци дознали велїинтересантносци о роботижелєзнїчарох. Потим нащи-вели Винковски городски му-зей, дзе препатрели етноґ-рафску и археолоґийну збир-ку, а на концу и церкву св.Евзебия и Полиона.Тиж так у октобре, у микло-шевскей школи ше позбералишколяре зоз шицких подруч-них школох на стретнуце зозпознату горватску дзецинскуписательку Жельку Хорват -

Вукеля. Дзеци зоз одушеви-йом слухали приповедки кот-ри писателька маестралновиведла у форми краткихпредставкох. Дзеци ше упоз-нали зоз ташку Любицу Тор-бич, зоз хторей авторка ви-цаговала каждодньово ствари:ту була шнурка, котра шеправела же є гад, щетка котраґлумела їжика, пищалка котрамерковала на шор. Шицкише добре забавели, научелиподаєдни нови слова, а надарунок добили часопис укотрим писателька обявюєсвойо познати Сликоприпо-ведки.Як и каждого року, микло-шевски школяре означелишвето Шишяти шицких зозпалєньом швичкох на теме-тове, а 18. новембра колошколи запалєли швички назнак здогадованя на жертвиВуковару.За швето святого Миколаяшколяре котри виучую рускиязик порихтали пригоднупрограму зоз рецитациями иписнями котру виведли умиклошевскей церкви.

леся Мудри

Як 1955. року у петровцох преславениДзенЬ спорту?

єШенЬ була интересантна

ШколЯрски балаМути (9)


Днї хлєба у миклошевскей школи

16

нAучме Ше

ПОГЛЄДАЙЦЕ ЦУДЗИ СЛОВА

У шлїдуюцих дзешец виреченьох єст шеснац цудзи слова. Пробуйце их найсц.

- През лєто дзеци барз любя лапац лептири, то им барз интересантне.- Модлїм це напиш ми рецепт за гевтот колач зоз бадемох, цо ши го хториш дзень правела.- Яки ци то мирис, цошка нове?- Мой уйо бива на морю нєдалєко од обали на хторей єст барз вельо ґалебох.- Мушиме купиц нови усисaвач, тот лєм цо нє цркнул.- Нє можем пойсц на ютре до болници на препатрунок очох бо дохторка вжала ґодишнї.- Баба ме научела милитву Ангелови чуварови и я ю од теди модлїм кажди вечар.- Пожур ше дакус, нє будзем це вецей чекац!- У сушедним валалє прекрасна ливада полна з квецом червеного дзивого маку.- Часто корисциме цудзи речи у реченицох кед бешедуєме по руски.

любица Гаргай

Ришенє: 1 – лептир – мотиль, 2 – бадем – мандуля, 3 – мирис – пах, 4 – обала – побрежє; ґалеб – чайка, 5 – усисавач – уцицовач; цркнуц – здохнуц абовидихац, 6 – болница – шпиталь або больнїца; ґодишнї – рочни, 7 – Ангел чувар – Ангел хранитель, 8 – пожуриц – попонагляц, 9 – ливада – пажица;дзиви мак – пипинє, 10 – корисциц – хасновац; реч – слово; реченица – виреченє

На годзинох руского язикаи култури у Миклошев-цох школяре висших

класох, попри другого уча и отрадицийних руских єдлох ито на практични способ. Велїз наших старих єдлох ище шевше правя по обисцох, алєдосц того ше и забува. Презтаку форму настави намагамеше зачувац и пренєсц на млад-ши ґенерациї знанє о живоценаших предкох, приблїжиц имруску културу и традицию.Як познате, найлєпше ше учипрез праксу. Прето и микло-шевски школяре, окрем тео-

рийней часци, мали и прак-тичну, а то випеканє колачох.Инспирацию пренашли на бо-кох «Новей думки», закасалирукави, та ше дали до роботи.Дзивчата мали задаток напра-виц колачи на жимно и питузоз бундави, док хлапци пра-вели рейтеши з яблуками.Шицки були дакус зачудованизоз резултатом своєй роботии барз задовольни. После шезоз колачами и сами погосцели,а за шлїдуюци раз порадзенеже би ше могло правиц капу-щанїки .

Леся Мудри

Под назву„Хлєбе живота“ у просторийох Здру-женя „Шокецка ґрана“ у Осиєку 9. октобра от-римана преслава з нагоди означованя Дньох

хлєба. У кратшей програми участвовали шпивацкаґрупа домашнїх „Шокице“ и дзецинска рецитаторскаґрупа. Як госци наступели дзеци КУД „Яким Ґовля“ зМиклошевцох. Дзивоцка ґрупа одшпивала шпиванку„Дай нам боже“, а Паула Поточки „Топольова баладa“.На гармоники их провадзел Иван Лїкар. Танєчнїкививедли два танци „Чардаш“ и „За нашу Ганїчку“. После програми нащивителє мали нагоду коштовацнационални єдла справени зоз муки на вецей штан-дох. Миклошевски мацери чийо дзеци члени КУДпорихтали рижнородни слатки и слани руски лакотки– рейтеши, на квасу, череґи, ґоргелї, кифлочки иинше. Попри Миклошевчаньох єдзеня виложели ичлени Културного дружтва Руснацох зоз Осиєку котрина тей преслави роками поряднє участвую. Дзекуюцизакладаню їх членох, на чолє зоз предсидателькудружтва Агнетку Балатинац и Дубравку Рашлянинпредсидательку Союзу Русинох и Українцох РГ, булипонукнути белюши, ґоргелї, капущанїки и череґи. Як у привитним слове визначела предсидателька„Шокецкей ґрани“ мр Вера Ерл, Днї хлєба їх здруженєпестує уж осем роки намагаюци ше зачувац народнизвичаї горватского народу котри вязани за хлєб ийого продукти як основну животну поживу. Каждогороку тиж так жадаю угосциц и представиц други на-ционални меншини же би ше указали рижнороднизвичаї людзох котри жию на просторе Славониї и го-роду Осиєку.

Ксения Лїкaр


Весели кухарки

ПРАВИМЕ КОЛАчИ НА ПРЕСЛАВИ „ХЛЄБЕ ЖИВОТА“ У ОСИЄКУ

НАСТУПЕЛ И ПОДРОСТОККУД „ЯКИМ ҐОВЛЯ“

Лaнa Добриєвич 3. клaсa Петровци

17

UČENICI SURADNICI - Школяре сотруднїки - учнI сПIвПраЦIвники


жиМа

Зоз жимну хвилю,з цеплим шалом коло шиї,з першим шнїгомзоз санканьом дзецох набрегуз ангелами у шнїгу,пришла нам била жима.

Сладяна Ґаґула, 6. класа Петровци

жиМа

З пахом печеней бундави,з голима конарами на нашим ореху у дворе,з пририхтованьом за ко-лячки,зоз заорану жимску браз-дупомали сцигує жимаи скрива ше вшадзи дзе себе найдзе место.

ален бурчак, 6. класа Петровци

жиМа

З преквитнуту єшеньскуружу,з празнима гнїздами ґовльох и ластовкох,зоз жимним витром и першу пахулькупомали сцигла жима до мойого милого валалу.

домаґой Гаргай, 5. класа Петровци

жиМа

З облєканьом цеплих якнох, чижмочкох и рукавичкох,зоз спретим, сухом лїсцом,з цеплу чоколаду на столє,з першу дробну пахульку сцигла жимаи облєкла природу до нових шматох.

ивана бики, 6. класа Петровци

жиМа

Жима приходзи з пахом бишалмиодложеней на орманє у преднєй хижи,з бовчаньом огня у пецох и з пахом цеплоти у наших домох.

Зоз густим шнїгом,жима закрила траву, пусти поля и стари закрица на хижох.

Жима то дзецинска радосц,а окреме теди кед глєдаю стари гарчокза Дїда Шнїжнїканаправеного у школскимдворе,на драже, або дома.

Мая рац, 7. класа Петровци

Мaтеи Мудри 2. клaсa Миклошевци

Лоренa Медєши 3. клaсa Петровци


ZABAVANA STRANA - зAБAвни Бок – ровзвAЖAльнA сторІнкA

чи сце знали:- же златна рибка єдина животиняхтора може видзиц и инфрачервену иултралилову шветлосц;- же Наполеон, наводно, на шицкисвойо войови походи ношел чоколаду;- же озеро Титикака найвекше плївнеозеро на приблїжно 3 810 м надмор-

скей висини;- же перше явне приказованє телеви-зийней програми було у Лондонє 1936.року;- же 23% шицких дефектох на фото-копирних апаратох наставаю прето желюдзе на нїх шедаю и фотокопираюсвой задок;

- же у Лас Веґасу єст найвецей готел-ски хижи;- же ше у ЗАД кажди рок трафи прйґ40 000 нєщесца хтори на даяки способповязани зоз тоалетом?

Пририхтала Любица Гаргай

УчИТЕЛЬКА О БОЖЕ, ШКОЛЯР ОКОЖЕ-Як ше волаш? – пита ше учителька

новому школярови.

-Петро.

-Цо ци роби оцец?

-Нїч, прето же нєдавно умар! –

одвитовал Петро.

-Жаль ми, а цо робел пред тим? –

упарта учителька.

-Пред тим бул живи!

ПРИЄМНЕ НЄСПОДЗИВАНЄВладо пише дньовнїк:

-Вчера вечар погубел ше ми

компютер и вец сом цали вечар

препровадзел у дружтве зоз свою

фамелию. Мушим припознац же тоти

людзе цалком OK!

КНЇЖКA (1)-Цо зробиш зоз тоту грубу кнїжку,

понеже ище вше нє знаш читац мали

букви? – опитала ше мац

седеморочней Ганчи.

-Врацим ю власнїкови, видзиш же на

першим боку рамикох пише же

власнїк тей кнїжки якиш МИРОСЛАВ

КРЛЕЖА! – одвитовала Ганча.

ПЕчАРКИ-Чи дахто з вас прешлєй єшенї бул у

лєше оберац печарки? – интересує

ше учителька на годзини природи и

дружтва.

-Мой оцец и я! – гварел Гавриїл.

-Цо, вас двоме ше розумице до

печаркох? – и надалєй ше интересує

учителька.

-Нє, ми ше вообще нє розумиме до

печаркох, алє ми печарки анї нє

оберали за єдзенє, алє виключно за

предай! – одвитовал Гавриїл.

БУБЕНЬ-Оцец, оцец, модлїм це куп ми

бубень! - гвари Мирон, школяр

штвартей класи.

- Нє приходзи до огляду, бо вец од

твойого граня нє будзем мац мира и

нє годзен сом нїч зробиц! – бранї ше

оцец.

- Нїч ше ти нє бриґуй, тато, я будзем

тренирац аж кед ти зашпиш! –

гварел Мирон.

КНЇЖКА (2)Марча враца єдну грубшу кнїжку и

гвари библиотекарки:

-Тота кнїжка цалком без вязи! На

тисяч особи, а нїч ше нє збува! – жалї

ше Марча.

-Так значи, ти погришно однєсла наш

телефонски менар! – гварела

библиотекарка.

Яким Пушкаш

ШКОЛЯРСКИ ГуМОР

ПодоБово роБоти

Лaрисa будински 2. клaсa стaри Янковци Дaрия Рaц 4. клaсa Петровци

Лaнa Добриєвич 3. клaсa Петровци

Кaтрин Гaрди 2. клaсa ПетровциЛоренa Медєши 3. клaсa Петровци

Aнaмaрия Лікaр 4. клaсaМиклошевци 4.r

Кристиян Мудри 2. клaсa Миклошевци

ćvjenčić Венчик ВіночокПонєже св. Миколай церковне...

Documents