Художня культура

ЗмістВступ..........................................................................................................................................3Розділ 1. Мистецтво в просторі культури......................................................5

ТЕМА 1. Види і мова мистецтв....................................................5УРОК № 1........................................................................................5ТЕМА 2. Візуальні мистецтва......................................................9УРОК № 2 – 3..................................................................................9УРОК № 4......................................................................................16УРОК № 5......................................................................................18ТЕМА 3. Жанрова палітра музичного мистецтва.....................19УРОК № 6......................................................................................19УРОК № 7......................................................................................24УРОК № 8......................................................................................28УРОК № 9......................................................................................30ТЕМА 5. Екранні мистецтва.......................................................37УРОК № 10....................................................................................37

Розділ ІІ Основи художньої культури............................................................43Тема 1. Художня культура як духовне явище..........................43УРОК № 16....................................................................................43УРОК №17.....................................................................................47ТЕМА 2. Художня культура і світ людини...............................50УРОК № 18....................................................................................50УРОК № 19....................................................................................53ТЕМА 3. Художні напрямки та стилі........................................54УРОК № 20....................................................................................54УРОК № 21....................................................................................58УРОК № 22....................................................................................65УРОК № 23....................................................................................69УРОК № 24 – 26............................................................................75УРОК № 27....................................................................................89

Перелік використаної літератури......................................................................99

2

Вступ Сучасна культура з притаманною їй неоднозначністю оперує не лише

логічними поняттями й усталеними категоріями, вона сповнена феноменами невизначеності і потребує гнучкої, рухливої свідомості. Розвитку такого творчого типу мислення сприяє мистецтво завдяки власній природі художніх образів, які мають надзвичайно широкий спектр можливих інтерпретацій, особистісних тлумачень. Сучасна школа має виховувати людину, яка мислить і прагне творити – людину духовну. Курс „Художня культура” не лише сприяє художньо-естетичному розвитку учнів та вчить їх бути компетентними в різних сферах мистецтва, а й допомагає зрозуміти зв’язки мистецтва з життям людей, виховує потребу у постійному спілкуванні з мистецькими творами, спонукає до власної творчої самореалізації.

Художнє мислення – це мислення символічне (і творення, і сприйняття). Мистецтво нічого не дає і не нав’язує – воно пропонує самостійно знайти; прагне не до того, щоб його знали, а того. аби його зрозуміли. Знання можна передавати, а розуміння – процес індивідуального пошуку особистісно значущих сенсів і цей процес нескінченний, особливо коли мова йде про художні твори. „Жодним мистецтвом не можна оволодіти без навчання” – стверджував Демокріт, тож розуміти, сприймати твори мистецтва треба обов’язково вчити.

Програма 12 річної освіти включає в себе курс „Художня культура” для учнів 9-11 класів - це дуже важливо: підростаюче покоління повинне мати почуття прекрасного, розуміти й продовжувати художні традиції. Художня культура світу – багатоколірна й багатозвучна, знайомлячись з її мистецькими пам’ятками, іменами, які були визначальними для подальшого розвитку світової культури, кожен може обрати для себе із загальнолюдської культурної скарбниці те, що ближче його духовному складові, адже кожній людині властиві особисті смаки й уподобання.

В загальноосвітніх школах на вивчення курсу «Художня культура» – відводиться 1 година на тиждень – це небагато, а вчителю потрібно встигнути подати якомога більше нового матеріалу, познайомити з багатьма культурними та мистецькими досягненнями. Як вдало спланувати урок, якщо це – лекція, викладення нового матеріалу чи узагальнення раніше вивчених понять, щоб учням було цікаво, і вони не стомлювались від монотонної праці?

Розробляючи свої уроки – лекції з випереджувальними завданнями – тезисами я насамперед прагнула заохотити учнів до активної співпраці: новий матеріал сприймається в формі цікавої розповіді і в той же час фіксується для подальшого узагальнення та систематизації. Паралельна робота вчителя і учня корисна всім: учні вчаться самостійно складати працювати, виділяти головне в розповіді, акцентувати на ньому свою увагу. Вчитель має можливість більш продуктивно використати час уроку, звернутись до цікавих моментів і фактів, більшу увагу приділити спілкуванню з мистецькими творами – адже розповідь завжди супроводжується ілюстративним матеріалом. В кінці курсу учень має

3

повний стислий конспект лекцій, яким може користуватись як в школі, так і в подальшому навчанні.

Випереджувальні завдання спонукають учня до концентрування уваги, паралельна робота з вчителем допомагає краще опанувати й засвоїти матеріал, який вивчається саме під час уроку, що економить час дитини.

Підсумкові запитання в кінці уроку – своєрідна діагностика знань. Вони мають вільну форму відповіді – це не випадково: дуже важливо, щоб учні вміли висловлювати власну думку, логічно мотивувати її.

Для тематичного оцінювання я практикую використовувати індивідуальні завдання – це і кращий контроль знань, і можливість учнів висловити власні судження, враження від мистецьких творів (як письмово, так і у власній творчій діяльності). Така форма допомагає не лише виявити рівень, на якому учень опанував матеріал, а й дізнатись, чи справді його цікавить мистецька спадщина, що саме ближче до його уподобань, викликає захоплення – так можна спрогнозувати наступні завдання, виявити на що слід звернути більше уваги, щоб і далі розвивати духовність, інтерес до культурних та художніх проявів у подальшому житті.

Програмою передбачено багато практичних робіт, звичайно, вчителеві надається можливість самостійно визначити їх тематику, враховуючи можливості і бажання учнів та потреби навчального закладу.

4

Розділ 1. Мистецтво в просторі культури

ТЕМА 1. Види і мова мистецтв.

УРОК № 1.

ТЕМА: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво – основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах.

МЕТА: Ознайомити із структурою культури, особливостями курсу „Художня культура”; дати поняття про специфіку та засоби художньої мови і виразності різних видів мистецтва; формувати інтерес до аналізу-інтерпретації художніх творів; розвивати особистісно-позитивне ставлення до мистецьких цінностей.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу; лекція з випереджувальними питаннями і завданнями.

ОБЛАДНАННЯ: наочні матеріали, які висвічують специфіку різних видів мистецтва.

Хід уроку

1. Організаційний момент.Дітям роздаються питання і завдання, які вони повинні будуть

виконувати під час слухання лекції вчителя і які допоможуть їм складати тезиси прослуханої лекції.

Оголошується тема уроку.

2. Вступ.Історія людства – це історія становлення людських цінностей. Що можна віднести до загально - людських цінностей взагалі:

(учні наводять приклади, обгрунтовують свою думку, доводять її правильність)Як підсумок дискусії даємо визначення поняттю культура

3. Визначення основних понять.Культура – це сукупність матеріальних та духовних цінностей

вироблених людством протягом усієї історії, а також сам процес творення цих цінностей. Окремо виділяється художня культура: це література і мистецтво.

5

Мистецтво – це одна із форм суспільної свідомості, відображення навколишньої дійсності в художніх образах. Мистецтво лежить в основі художньої культури.

Всі мистецькі твори створені людиною, отже: людина – творець і носій життєвих сенсів, інакше кажучи – суб’єкт

культури. Не кожна людина може бути творцем мистецьких творів, але кожна особа переробляє у власній душі цінності світової та вітчизняної культури і таким чином визначає своє особисте ставлення до світу, відчуває причетність до життєвого сенсу людства, культури свого народу.

Відносно людини мистецькі твори виконують декілька функцій, які взаємопов’язані між собою і доповнюють одна одну:

1. естетична функція – відбувається тоді, коли людина милується твором мистецтва (демонстрація наочності: картин, скульптури, архітектурних пам’яток, тощо);

2. комунікативна функція – виражається через спілкування (1-2 учні можуть висловити власну думку щодо побачених творів);

3. виховна функція – мистецькі твори сприяють вихованню естетичного смаку, допомагають у формуванні загальнолюдських цінностей;

4. пізнавальна функція – завдяки мистецьким творам людина пізнає світ розширює свої знання у різних сферах.

Види мистецтваМистецькі твори умовно поділяються на три види:1. Просторові (візуальні) – ті, котрі оперують поняттям простору; все,

що ми сприймаємо через зір: це твори образотворчого мистецтва – живопис, графіка, ДПМ, скульптура, архітектура, дизайн ландшафтів та інтер’єрів.

2. Часові (аудіальні) – твори мистецтва сприймаються в часі: для того щоб сприйняти і осмислити їх, потрібно затратити певний час. Це поезія, література, музика.

3. Синтетичні (аудіо - візуальні) – поєднують в собі сприйняття через зір і через слух протягом якогось часу: кіно, театр, танець.

Часові просторові характеристики невіддільно пов’язані між собою: музичний рух здійснюється не в абстрактному вакуумі – усі поняття гармонії і поліфонії неможливо уявити без осмислення просторових координат музичної вертикалі. Аналогічно в пластичних мистецтвах століттями спостерігається прагнення митців передати в статичному творі динаміку руху і часу.

Мистецтво – синкретичне в своїй основі, воно здавна виявляло дві протилежні тенденції: з одного боку – до диференціації, з іншого – до інтеграції. Художньо - естетичним фактором єднання в прадавніх обрядових іграх був ритм: його можна простежити в музиці, літературі, орнаментах, танці (по можливості, демонстрування відповідних моментів).

Кожен вид мистецтва з одного боку, спрямований на максимальне виявлення, посилення специфічних і неповторних художньо-мовних особливостей, з іншого – всі вони намагаються враховувати і використовувати досвід інших мистецтв, щоб розширити власні межі і можливості. Так

6

тенденція до індивідуалізації доповнюється тенденцією до взаємодії і синтезу. (Спочатку вчитель, а далі учні дають словесну характеристику творам мистецтва (наприклад: для картини – приглушений колорит, стрімкий рух ліній і т.д.; для музичного твору – хаотичне звучання, пружний ритм і т.п.)

Богослови християнського Середньовіччя виявили структурні закономірності універсуму, єдність естетичних принципів у феномені храму – образу світу, унікального синтезу краси і цілісності.

Стародавня аналогія „спектр – октава” відродилась у теорії І. Ньютона, який відкрив спосіб розкладання світла на кольори (сім звуків, сім кольорів).

Отже, культура – поняття цілісне, зокрема художня культура – в ній види мистецтва існують у різних формах взаємозв’язків, які виражаються через специфіку кожного окремого виду.

5. Кросворд на закріплення вивчених понять

По горизонталі: 1. Сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених

людством.2. Один із синтетичних видів мистецтва.3. Відтворення дійсності в художніх образах.4. Творець і носій життєвих сенсів.5. Один з часових видів мистецтва.

По вертикалі: 6. Один з видів культури.7. Візуальні види мистецтва сприймаються через ...8. Поєднання в одному цілому кількох ознак чи функцій.

7

4. Підсумок урокуВипереджувальні завдання

1. Продовжити речення: до загальнолюдських цінностей належать ..........………………………………………………………………………………….

2. Сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством протягом всього свого існування – це ………………………………………..

3. Відтворення навколишньої дійсності в художніх образах – це …………

4. Суб’єкт культури – це ……………………………………………………..

5. Назвіть 4 функції мистецтва……………………………………………….……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

6. Види мистецтва, які сприймаються через зір, називаються ……………….. ………………………………………………………………... До них належать:……………………………………………………………

7. Види мистецтва, які сприймаються в часі, називаються … …………... До них належать:………………………………………………………….

8. Види мистецтва, які поєднують в собі сприйняття через зір і слух, називаються... …………………………………………………………………. До них належать:……………………………………………………………

9. Заповніть таблицю, вказавши взаємозв’язки між різними видами мистецтва за допомогою кольорових стрілок: 4 – часові

С – синтетичніЗ – просторові

8

ТЕМА 2. Візуальні мистецтва.

УРОК№ 2 – 3.

ТЕМА Архітектура. Види, художні засоби. Скульптура. Об’ємно - просторова пластична мова

МЕТА: 1. повторити, узагальнити знання про архітектуру як вид просторового мистецтва;2 .ознайомити з пам’ятками архітектури Стародавнього світу;дати поняття про архітектурний стиль;3. формувати художній смак;4. вчити розуміти мистецькі твори.

ТИП УРОКУ: повторення матеріалу вивченого в 7-8 класах; вивчення нового матеріалу; лекція з випереджувальними запитаннями і завданнями.

ОСНАЩЕННЯ: фото, відеоматеріали (архітектурні пам’ятки, шедеври скульптури різних видів)для учнів: тези

Хід уроку

Організаційна робота1. ПовторенняУчні дають відповіді на запитання:- Що таке архітектура?- Назвіть три вимоги до архітектурних споруд, сформульованих ще

Вітрувієм.- Що в перекладі означає слово „архітектор”?- Які ви знаєте архітектурні стилі?Назвіть (по можливості їх ознаки).2. Систематизація раніше вивченого матеріалу та вкладення нових понять.

Архітектура – мистецтво проектування і спорудження будівель, а також самі споруди.

Архітектор – в перекладі означає головний будівничийВітрувій висунув три вимоги до архітектурних споруд, це: міцність,

краса та корисністьВ залежності від архітектура поділяється на такі види:1. Об’ємна – конструкція одного об’єму

9

2. Комплексна – кілька будівельних споруд, об’єднаних спільними ознаками (зовнішніми і за призначенням)

3. Містобудівельна - планування вулиць, кварталів, мікрорайонів, тощо4. Ландшафтна - планування місцевості навколо споруд, парків,

скверів, площ і т.п.В залежності від призначення архітектурні споруди діляться на такі види:1. Житлова2. Громадська3. Промислова (індустріальна)4. КультоваІсторія архітектури починається з найдавніших періодів цивілізації і

прогресує разом з людством.Архітектуру називають – застигнувша музика. Не слід плутати поняття

„будівництво” і „архітектура” – це не одне й те саме. Один з найвідоміших архітекторів ХХ ст. Ле Корбюзьє сказав: «Ви використовуєте як будівельний матеріал камінь, дерево або бетон, ви зводите з нього будинки або палаци. Це є будівництво. Та раптом ви зворушили моє серце, і мені стало добре. Я в захопленні вигукую:” Як гарно!” – це вже архітектура.

Давні міста називають кам’яними літописами, саме з виникнення перших постійних поселень починається для нас історія людства, яку ми можемо осмислити, жоден з різновидів мистецтва не пов’язаний з розвитком технології більше, ніж архітектура. Можна нафантазувати красиву споруду але треба ще збудувати її так, щоб вона стояла і не падала – ретельно розрахувати навантаження на всі частини будови, знати властивості різних будівельних матеріалів.

Значний вплив на розвиток архітектури з давніх-давен мали: політичний лад суспільства, його ідеологія і, звісно, роль будівельного матеріалу була однією з провідних.

Розвиток архітектури не завжди відбувався поступально й рівномірно: історія знає випадки, коли будівельне мистецтво предків нащадки надовго забували (наприклад: катастрофічна загибель у ІІ тис. до н.е. Мінойської цивілізації). Відомі і періоди винятково бурхливого розвитку будівництва і архітектури (межа ХІХ-ХХ ст.)

Часто новий етап розвитку стає не прямим продовженням, а навпаки – запереченням попереднього (бароко-класицизм; готика-ренесанс). Але кожна будівельна традиція мала своє продовження.

Архітектура не лише візуальний вид мистецтва, будівлі прикрашають скульптурою, мозаїкою навіть витворами живопису, спланованого навколо місцевістю – це особлива мова, яка розповідає про життя народів світу в різні часи.

4. Короткий екскурс в історичне минуле:Архітектура стародавнього світу.4.1. Мегалітичні споруди кам’яного та початку бронзового віку.В неоліті (новому кам’яному віці) з’являються споруди, які можна

віднести не просто до продукту будівництва, а й до зразків архітектури. Цю

10

архітектуру називають мегалітичною (в перекладі з грецької „мега” величезний, „літос” – камінь). Найдавніші й найпростіші мегалітичні споруди – це менгіри – необроблений камінь форми, встановлений вертикально, пізніше з’явились статуї – менгіри які схематично нагадували людську постать. Менгіри зустрічаються скрізь у Європі (найбільше в Англії, Шотландії, Ірландії, Франції)

Дольмен – більш складний за будовою мегалітичний пам’ятник декілька стоячих каменів, накритих зверху великою кам’яною плитою; вони найчастіше служили місцем поховання (багато дольменів зустрічається в Англії, Іспанії)

СтоунхенджЗнаходиться на Солсберійській рівнині у Великобританії, в перекладі

означає Нависаючі Камені, про нього існує багато легенд: але в ХVІІ- ХVІІІ ст. походження Стоунхенджу стали пов’язувати з друїдами – служителями давньої таємничої релігії, які правили в Британії ще до того, як її захопили римляни.

Сучасні археологи стверджують: будівництво Стоунхенджу почалося ще в кам’яному віці і мало декілька етапів, основні споруди були зведені в період 1900-1600 рр. до н.е. Стоунхенджу – це величезний прилад для спостереження за небесними тілами: якщо стати в центр кола в день літнього сонцестояння, то в проміжку видно, як сонце з’являється з-за обрію, це була прадавня обсерваторія і, можливо, ще й місце поховання (про це свідчать обгорілі людські кістки, знайдені в деяких ямках).

Будівництво було завершене близько 1500 р. до н.е. на початку епохи бронзи.

4.2. Архітектура Давнього СходуЄгипет.

Найвідоміші пам’ятники – Великі піраміди які давні греки вважали першим з див світу. Протягом свої багатовікової історії єгиптяни будували піраміди відносно недовго. Поховання перших єгипетських царів і фараонів називались мастаба –в землі викопували камеру, в яку клали мумію в саркофазі, зверху робили насип, який обкладали кам’яними плитами: верх був плоский, стіни скошені.

Першу піраміду збудував на початку ІІІ тис. до н.е. архітектор Інхотеп – міністр засновника Третьої династії фараона Джосера. Ця піраміда була ступінчатою, ніби складалась з 5 ярусів різного розміру поставлених один на один. Висота була 30м.

Піраміди з гладенькими стінами з’явились під час правління фараонів Четвертої династії: спочатку їх розміри були невеликі, згодом були збудовані три великі піраміди фараонами Хеопсу, Хефрену, Мікерину. Висота найвищої Хеопса = 147м.

Єгипетський храмДавньоєгипетські храми, як правило, являють собою низку гіпостильних

зал. те перистильних двориків (тобто двориків, з усіх боків оточених колонами). Вони розташовані один за одним уздовж єдиної осі симетрії. Один з найвідоміших – храм Амона в Луксорі, храм Амону-Ра в Фівах (Карнак).

11

Важлива деталь – численні кам’яні колони виконані у вигляді лотосів, пальми або пучків очерету. Ще одна, більше відома до речі деталь – численні статуї - сфінкси, фантастичні кам’яні істоти з головою людини і тілом лева. Найбільший сфінкс зображує імператора

4.2 МесопотаміяВ Месопотамії будівництво розвинулось, оскільки це були річкові

цивілізації, каміння бракувало, натомість було багато глини – тому майстри Давнього Дворіччя стали першими в світі архітекторами, що працювали переважно з цеглою; використовували переважно необпалену цеглу (дерево, необхідне для вогню і обпалення теж було в дефіциті). Обпалену цеглу брали лише для обличкування, добре що сухий клімат сприяв довгому збереженню споруд. Крім того в будівництві широко застосовували асфальт (він теж затримував вологу)і суміш на зразок цементу: асфальт змішаний з глиною (для скріплення цегли).

Зікурат – теж піраміда, але уступчаста з кількох ярусів; в них не було внутрішніх камер. Храм, присвячений божеству ставили на верхівці. Знизу зікурат на 2/3 обкладали чорною цеглою, верхню третину робили червоною, храм – блакитним з золотом (в населення зікурат був моделлю всесвіту - чорний ярус – підземний світ людей, блакитно-золотий храм на верхівці - символ небесного світу богів)

Найбільшим був зікурат у Вавилоні, його вважають прототипом біблійської Вавилонської вежі.

Зокрема про Вавилон „Геродот писав у V ст. до н.е. , що „місто облаштоване так чудово, як жоден з відомих нам міст. Воно мало чітке планування: прямокутник, оточений подвійною стіною.

До нашого часу збереглася брама Іштар та Дорога процесії, оточена зубцюватими стінами.

Стародавня ГреціяВ стародавній Греції сформувались власні архітектурні традиції, які

широко застосовувались протягом історії людства, до них звертаються і в сучасному будівництві; в містах України і світу збереглось багато архітектурних споруд в стилі класицизм і неокласицизм, оздобленням яких послужили архітектурні ордери античної Греції.

(демонстрування фото давньогрецьких храмів і історико - сучасних споруд в стилі класицизму і неокласицизму. Учні визначають спільні риси)

Отже, слово ордер – означає стрій, порядок. Стародавня Греція подарувала архітектурі 3 архітектурні ордери: доричний, іонічний та коринфський (демонстрування їх зображень, визначення відмінностей)

Архітектурні пам’ятки доричного ордеру: Парфенон, храм Зевса в Олімпії, храм Гери в Пестумі

- іонічного ордеру: храм Артеміди в Ефесі (ІІ чудо світу), храм Ніки в Акрополі Афінському, Дідімайон в м. Мілеті

- коринфського:

12

Класичний грецький храм мав форму періптера. Періптер - прямокутник, оточений колонами. Дах був двосхилий,

трикутної форми по фасадах - портик.Іноді греки застосовували колони у вигляді людських фігур: чоловічі

фігури – колони називались атланти, жіночі – каріатиди.Після занепаду Стародавньої Греції і її завоювання Римом архітектурні

традиції продовжила Римська імперія .

СкульптураСкульптура –об’ємно-просторовий вид образотворчого мистецтва.Засоби виразності – об’єм, пластикаСкульптура поділяється на 2 види:1. Кругла – її принцип; оглядовість з усіх боків. Це пам’ятники, погруддя

дрібна пластика - статуетки2. Плоска - виконана на площині. В залежності від того, наскільки

зображення виступає над площиною, розрізняють такі види площинної скульптури:- Рельєф – зображення виступає над площиною на ½ всього об’єму- Барельєф – зображення виступає над площиною менш ніж наполовину- Горельєф – зображення виступає над площиною більше, ніж на половину.

Скульптура – один найдавніших видів мистецтва, найдавніші її пам’ятки відносяться ще до періоду первісного суспільства: це були предмети дрібної пластики - статуетки, обереги, зооморфні зображення (продемонструвати зразки: берегині Трипільської культури і т.п.

Засади реалістичної скульптури, її основи було закладено в стародавній Греції ще в Гомерівський період (після написання „Іліади” та „Одіссеї” – скульптурні пам’ятки були представлені статуетками культового характеру і зображували божеств).

В період архаїки наступає розквіт скульптури, головна тема мистецтва Греції „Людина – міра всіх речей”. Зображення все більше удосконалюється, майстри прагнуть відтворити в скульптурі прекрасну, фізично досконалу людину.

Традиції греків продовжили римляни, основними зображеннями були статуї богів і міфологічних героїв але з’являються і реалістичні скульптурні портрети (Ю.Цезар, імператори і т.д.)

Античні традиції з новою силою розквітають в період культури. Відродження і далі розвиваються в усіх мистецьких стилях (демонстрування скульптурних пам’яток різних століть з коротким коментарем)

5. Підсумок уроку

13

ЗапитанняЗакінчіть речення:1. Візуальний вид мистецтва проектування та спорудження будівель –

це ..................................................................................................................................................................................................................................................................................

2. Три вимоги до архітектурних споруд, сформульовані Вітрувієм: 1) ...............................................................2) ...............................................................3) ...............................................................

3. В залежності від призначення, архітектура поділяється на: ......................…………………………………………………………………………………...4. Дайте відповідь, що в перекладі означає слово „мегаліт”? Якого

періоду історії людства стосується визначення „мегалітична архітектура”?........…………………………………………………………………………………..Закінчіть речення:5. Необроблений камінь довгастої форми, встановлений вертикально –

це ........................................................................................................................................

6. Декілька вертикально встановлених каменів, накритих зверху кам’яною плитою – це ..................................................................................................

7. Найдавніша архітектурна пам’ятка на території Великобританії – це ....…………………………………………………………………………………..8. Славнозвісні єгипетські піраміди – це місця поховань фараонів ....

(назвіть їх імена)………………………………………………………………………Закінчіть речення:9. Найчастіше в єгипетських храмах застосовували колони у

вигляді ..... .........................................................................................................................................

10. Основним будівельним матеріалом в Месопотамії був ...........................11. Для закріплення архітектурних споруд будівельники Месопотамії

вперше почали застосовувати ....................., а для скріплення цегли між собою ........................................................................................................................................

12. Дайте визначення:Зікурат це ..................................................................................................

Дайте відповідь на запитання.13. Які три архітектурні ордери ввели в архітектуру стародавні греки?…………………………………………………………………………………..14. Наведіть приклади архітектурних пам’яток вищеназваних

архітектурних ордерів:

1.2.

14

3.

15. Дайте відповідь на запитання:як називались колони у вигляді- чоловічої фігури? .............................................................................................- жіночої фігури? ................................................................................................Закінчіть речення:16. Об’ємно - просторовий вид образотворчого мистецтва, де засобами

зображення виступають об’єм і пластика – це ..........................................................

17. Назвіть два види скульптури. 1. - ...................................................................................................................... 2. - .......................................................................................................................

18. Заповніть таблицю „Види плоскої скульптури”

РельєфБарельєфГорельєфКонтррельєф

Дайте відповідь на запитання.19. В якій країні сформувались вимоги до реалістичної скульптури?…………………………………………………………………………………...20. Назвіть відомих вам давньогрецьких скульпторів та їх

твори………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

15

УРОК № 4.

ТЕМА: Графіка, живопис, ДПМ, художня фотографія, комп’ютерна графіка – види візуального образотворчого мистецтва.

МЕТА: мистецтва, вчити (визначати повторити види графіки, живопису, ДПМ та засоби їх виразності; розвивати інтерес до творів образотворчого їх художню цінність), формувати естетичний смак.

ТИП УРОКУ: повторення, практична діяльністьОСНАЩЕННЯ: для вчителя: наочні зображення різних видів графіки,

живопису, ДПМ, художньої фотографії та комп’ютерної графікидля учнів: (зошит), ПК

Хід уроку1. Організаційна частина2. Повторення

Демонстрування графічних творів, учні дають визначення:- Що таке графіка- Засоби виразності графіки- Види графіки

Демонстрування живописних творів. Учні дають відповіді на запитання:- Що таке живопис- Називають засоби виразності живопису;- техніки виконання;- основні та похідні кольори;- види живопису;- жанри живопису;- роблять художню оцінку 2-3 картин, виконаних в різних техніках- називають види монументального живопису, сфери його застосування

Повторення теми ДПМ.- Учні називають види ДПМ- визначають специфічність кожного виду, засоби виразності

3. Робота з комп’ютером. Перегляд матеріалів художньої фотографії, робота в програмі „Фотообробка фотографії, виготовлення зразків листівок.

4. Підсумок уроку: захист власних варіантів листівок.5. Домашнє завдання № 1 Заповнити тези, законспектувати основні

запитання.

16

ЗапитанняЗакінчіть речення.1. До візуального мистецтва належать …………………………………….…………………………………………………………………………………

2. Рисунок і гравюру охоплює такий вид мистецтва, як ………………….……………………………………………………………………………….

3.Дайте відповідь на запитання:2. Що належить до тиражної графіки? ……………………………………..3. Назвіть відомі вам графічні матеріали……………………………………4. Назвіть засоби виразності графіки………………………………………..Продовжіть речення:5. Художнє відтворення видимого світу за допомогою кольорів – це ……6. Назвіть відомі вам живописні техніки й матеріали

Техніки живопису Живописні матеріали1 12 23 34 47. Назвіть види живопису……………………………………………………...8. Назвіть жанри живопису…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..9. Мистецтво прикрашання, оздоблення – це ………………………………10. Назвіть види ДПМ ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..11.Назвіть засоби виразності ДПМ…………………………………………..………………………………………………………………………………….

Домашнє завдання № 2 підготуватись до практичної роботи:- визначити вид творчої діяльності, тему; заздалегідь підготувати

необхідні матеріали та основну заготовку для роботи.

17

УРОК № 5. ТЕМА: Практична діяльність створення учнями творчої роботи на

вільну тему в обраному ними виді образотворчого мистецтва.

МЕТА: Узагальнити знання про візуальні види мистецтва, розвивати художню уяву, сприяти зростанню майстерністі власної творчості.

ТИП УРОКУ: практична робота

ОСНАЩЕННЯ: учні заздалегідь готуються до цього уроку індивідуально, в залежності від обраного виду роботи, техніки, матеріалів.

Хід уроку

1. Організаційна частина2. Творча діяльність учнів

Можливе як індивідуальне виконання, так і робота в групах. Орієнтовні практичні завдання:

- Замальовки фрагментів архітектурних споруд різних епох;- створення скульптури малих форм (паперопластика, глина, пластилін);- виконання графічних та живописних робіт у різних жанрах та техніках;- виготовлення писанок, витинанок, розпис дерев’яних предметів і т.п.

Основні заготовки були виконані попередньо, залишається на уроці довести роботи до логічного завершення, консультуючись з вчителем.

3.Підсумок уроку. Захист творчих робіт.

18

ТЕМА 3. Жанрова палітра музичного мистецтва.

УРОК № 6.

ТЕМА: Музичне мистецтво. Різновиди музики. Вокальні музичні жанри

МЕТА: дати поняття про специфічність музичного мистецтва; ознайомити з основними історичними моментами формування музики, як мистецтва; ознайомити з вокальними жанрами;виховувати естетичний смак, розвивати інтерес до музичних творів.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу

ОСНАЩЕННЯ: для вчителя – звукозаписи різновидів вокальних жанрів, фото видатних композиторів; роздатковий матеріал – тези для учнів.

Хід уроку

1. Організаційна частина

2. Музика - за сприйняттям це аудіальне (слухове) мистецтво; динамічне, виразне, найсуб’єктивніше. Найбільш вираженні в музиці суб’єктивна та емоційна сторони (як у процесі творчості, так і в процесі сприйняття)

Вихідний структурний елемент музики – звук, який художньо опрацьований та очищений від позаестетичних елементів.

Звук характеризується:певною висотоюгучністютривалістютембром (спеціальним забарвленням) специфічність музики.

Існує 2 види музичної творчості:1) Компонувальна (композиторська)2) Виконавча, вона в свою чергу поділяється на вокальну та інструментальну.

19

Музика проходить складний шлях від творця до слухача – спочатку вона виникає в свідомості творця записується, а записану музику необхідно виконати, отже

Музика - це мистецтво виконання, яке втілює в собі творчу інтерпретацію скомпонованого тексту.

Музичні твори виражають як індивідуально – своєрідні рішення так і особливості епохи, історичні процеси.

3. Історичне формування музичного мистецтва.Самовизначення музики, її розвиток як самостійного мистецтва

відбувався поступово: спочатку вона була невіддільна від інших різновидів мистецтва (поезії, танцю) і мала прикладний характер – була тісно пов’язана з трудовими процесами, первинною магією.

Музика завжди привертала до себе увагу багатьох видатних мислителів: Піфагор (який був не лише астрономом і математиком, а й філософом) намагався знайти гармонію в числових відношеннях, звідси пішли музичні гармонії: октава 1:2, кварта -3:4; квінта 2:3. У музиці Піфагор бачив відображення закономірностей космосу, вважав, що музика спроможна давати лад душі.

Другий давньогрецький філософ Платон теж ставив музику вище за інші види мистецтва і вважав, що лише музика позитивно впливає на людину.

Піфагор розрізняв два види музики: різні, збуджуючі мотиви, що відтворюють мужній і войовничий характер і мелодійні ліричні наспіви – оскільки ці мелодії здатні викликати в людях певні настрої, музика постає неоціненим засобом формування характеру.

Ще один давньогрецький філософ Аристотель стверджував, що будь-якому музичному ладу властивий свій етичний характер, він виділяв музику як учбову дисципліну, що мусить бути включеною в перелік предметів виховання молоді - бо здатна чинити вплив на моральний бік душі.

В Середньовіччі музику розглядали як науку, як пізнання; хоча вона як професійне мистецтво і знаходилась під владою церкви, відбувався глибинний процес розвитку пісенно - інструментальної творчості.

В добу Відродження почався бурхливий розвиток професійної світської музики на засадах досягнень народної музичної творчості та засвоєння музичного досвіду Середньовіччя. Бурхливо розвинулось мистецтво виконання, сформувалися сучасні принципи нот опису, склалася система професійної музичної освіти.

До кінця ХVІІІ ст. музика тлумачилась як наука, знання.У ХVІІІ ст. з’являються такі титанічні постаті як Г.Гендель, Й.-С Бах,

Й.Гайдн, Н.-В. Глюк, В.А. Моцарт, Л.Ван Бетховен, які справили величезний плив на розвиток усієї світової музичної культури.

У ХІХ ст.. починається осмислення музики як мистецтва. Перша половина ХІХ ст.. в музичній естетиці – доба небаченого розквіту найрізноманітніших теорій.

20

З’являються високоталановиті композитори: на заході: Ф.Шуберт в Австрії, Ф.Шопен та в Польщі, Р.Шуман, Й.Браніс та Р.Вагнер в Німеччині і Г.Берліоз та Ш.Бізе у Франції, Дж. Россіні та Дж. Верді в Італії, Ф.Ліст, Ф.Еркель в Угорщині, А.Дворжак в Чехії, Е.Гріг в Норвегії, М.Березовський, Д.Бортнянський, А. Ведель в Україні

В ХХ ст. в музичній свідомості відбувається своєрідна революція, утверджуються нові принципи музичного мислення. Новаторство (підвищена експресивність, гострота та різкість звучання) знайшло відображення в творчості Прокоф’єва, Шостаковича, Хачатуряна.

В період 30-60 х рр. ХХ ст. музичне мистецтво було строго регламентоване державою СРСР – музика західних країн була забороненою, вітчизняна музика кращих композиторів стала об’єктом жорстокої і несправедливої критики.

Після 60-х років ситуація змінюється на краще – звучать твори (раніше невідомі й не оприлюднені) Прокоф’єва, Шостаковича; з’являються нові талановиті композитори Г.Свиридов, Б.Чайковський, Є.Денисов, Р.Щедрін, А.Ешпай, С.Слонимський та ін.

Поява рок-музики була сприйнята неоднозначно різними колами музичної громадськості. Виникнення магнітофонів створило можливості для всебічного проникнення і поширення нових пісенних стилів.

На теперішній час існує багато музичних жанрів та стилів.

Музичні жанри

Вокальні(По можливості розповідь під короткочасний відповідного характеру

музичний супровід).Пісня – основний та найстародавніший жанр. Існує професійна та

народна пісня. Це один з найулюбленіших музичних жанрів, наймасовіший та найдемократичніший.

Хор – вокальний твір, що виконується гуртом співаків. Суто вокальний хор (без музичного супроводу називається „хор акапелла”

Гімн – (від грецького слова „славити”, „хвалити”) – це величавий урочистий спів на чиюсь честь. Давньогрецькі гімни – урочисті пісні на честь богів переможців Олімпіади, воїнів – героїв (Учні дають відповідь на запитання, які бувають гімни в сучасному житті: гімн окремих країн, організацій, корпорацій, і т.п.)

Романс – невеликий вокальний твір для одного голосу з супроводом, котрий відрізняється від пісні складнішою формою та більшою роллю супроводу. Первісно романс означав пісню народного типу, що виконувалась іспанською мовою. У ХІХ ст. романс став одним із провідних та улюблених жанрів музичного вокального мистецтва.

21

Арія – розвинута закінчена вокальна п’єса для голосу – соло з оркестровим супроводом, як правило, це частина оперної дії, що передає внутрішні переживання та стан героя. В первісному значенні термін „арія” означав пісню, але з часом арія набула більш розвиненої та складної форми.

Опера – музично – драматичний твір, в якому актором не промовляють, а співають весь текст – поєднують сценічне мистецтво з вокальним. Опера має синтетичний характер: в ній поєднуються поезія, драматична дія, вокальна та інструментальна музика, жест, міміка. Головну роль в опері відіграє музика.

Ораторія і кантата – музично – драматичні твори концертного типу. Виникли на зламі ХVІ – ХVІІ ст.

Кантата – п’єса для одного голосу або хору з оркестром.

Ораторія – великий музично – драматичний твір для хору, співаків – солістів та симфонічного оркестру. На відміну від опери ораторія призначена не для театру, а для концертного виконання (без костюмів, декорацій, елементів танцю). Кантата має суто ліричний характер. Ораторія базується на драматичному сюжеті.

Реквієм – ( з латин. „спокій”) – це вокальний або вокально – інструментальний твір, присвячений пам’яті померлого, Спочатку це був жанр церковної музики. У ХVІІІ – ХІХ ст. реквієм стає концертом і набуває характеру цілком світського жанру.

5. Підсумок уроку

Домашнє завдання: скласти тезисний конспект лекції. (Завдання розраховане на 2 уроки).

22

ЗапитанняЗакінчіть речення:1. За сприйманням музика – це _________________________ мистецтво2. Вихідний структурний елемент музики - ________________________

3.Існує два види музичної творчості: 1) ___________________________

2) ___________________________Другий в свою чергу поділяється на: _______________________________

4.Назвіть відомих вам композиторів ХVIII ст. _________________________________________________________________________________________________________________________

5.Назвіть відомих вам композиторів ХІХ ст. _________________________________________________________________________________________________________________________

6. Заповніть таблицю.

Музичні жанриВокальні Інструментальні1 12 23 34 45678

7. Назвіть відомі вам напрямки музики масових жанрів. _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Заповніть таблицю.

Музичні інструментиСтрунні Смичкові Клавішні Духові

23

УРОК № 7.

ТЕМА: Інструментальні та музично – театральні жанри.Напрями музики масових жанрів

МЕТА: - вивчити жанри музичного мистецтва, навчити їх та аналізувати- вчити толерантно вести дискусію з питань музичного мистецтва; характеризувати музичні стилі; формувати власні враження, отримані після прослуховування музичних творів;- прослідкувати еволюцію музичних інструментів у відповідності з розвитком суспільства;- розвивати естетичний смак

ОСНАЩЕННЯ: зображення різних музичних інструментів, записи масових музичних жанрів, творів окремих композиторів.

Хід уроку

1. Організаційна частина2. Лекція вчителя

Інструментальні музичні жанри.

1. Сюїта – кілька танцювальних п’єс, не призначених безпосередньо для танцю, різноманітних за змістом та будовою. Ці п’єси виконуються одна за одною. Сюїти компонуються для виконання на одному інструменті або оркестру.

2. Соната – від латинського „звучати”. Це музичний твір для одного або кількох інструментів, що складається з кількох (3-4) частин. Класичний тип сонати склався в кінці ХVІІІ ст. в творчості Й.Гайдна та В.А.Моцарта.

3. Симфонія – від грецького слова „співзвуччя”; твір для симфонічного оркестру з 4-5 частин, розташованих за принципом контрасту й об’єднаних однією ідеєю.Симфонія – вища форма інструментальної музики.

4. Концерт – віртуозне виконання твору для сколюючого інструменту (фортепіано, скрипки, флейти) з оркестровим супроводом.Концерт – це також публічне виконання музичних творів.

Течії й напрями всіх видів мистецтв справляють вплив і на розвиток музичної культури. Наприклад, європейська симфонічна й камерна музика, яка виникла в середні віки як супровід для богослужінь, починаючи з епохи Відродження

24

відчула на собі вплив ідей гуманізму, бурхливі пори ви бароко, строгість класицизму, а також вплив реалізму, символізму, імпресіонізму. Музична творчість в значній мірі залежить від духовного життя суспільства.

Класика, вічна й мінлива.ХІХ – ХХ ст.. Композиторів не задовольняють старі творчі методи й

прийоми, бажання справити сильне враження на слухача призвело до того, що гармонічний початок втратив важливість. Оновлення музичної мови почалось ще в творчості Ричарда Вагнера ( 1813 – 1883 - він широко став застосовувати диссонанси – це придавало його музиці схвильоване напружене звучання. творчість Вагнера справила великий вплив на композиторів - експрессіоністів Ріхарда Штрауса і Гюстава Мюллера, їх музика сповнена трагізму і психологічної глибини.

В другому десятиріччі ХХ ст. в музиці виникла „Нова віденська школа” яку очолили Арнольд Шенберг і Альбан Берг – вони використовували всі звуки в межах октави – це дозволило створити по-справжньому емоційні твори.

Музична культура ХХ ст.. постійно зверталась до народної творчості (прославлені балети Стравінського „Жар – птиця”, „Петрушка” – в них використані не лише слов’янські мотиви, а також нові напрямки популярної музики – блюз, рок, фанн, реп і ін. В російській музиці успішно поєднували класичну музику і нові течії С.Рахманінов, А.Скрябін, Д.Шостакович, С.Прокоф’єв.

(учням дається можливість прослухати фрагменти творів названих композиторів)

Напрями музики масових жанрів

Джаз – виник на рубежі ХІХ і ХХ ст. в результаті злиття елементів двох музичних культур – європейської і африканської.

Рок-н-рол – стиль популярної музики виник в 50-ті роки ХХ ст.. в США. Цей стиль сформувався з поєднання американського сільського фольклору (кантрі – ендвестерн) і негритянського музичного мистецтва (ритм – енд – блюз) Найвідоміший виконавець – Елвіс Преслі, він ввійшов в історію музики, як „король рок-н-ролу”.

Рок-музика –сучасна музика, яка виникла з пісенно – танцювальних жанрів негритянського міського фольклору в США в 30 р. ХХ ст.. Для рок музики характерне застосування електронної переробки і посилення звуку. Рок-музика відразу стала частиною молодіжної культури.

Рок-опера – в ній поєднуються різні жанри і напрямки (Ісус Христос – суперзірка)

25

Звучання нової епохиРеп – ритмічна мелодеклагнація з фоновим електронним

акомпонементомТехно – виникнення музичної течії пов’язане з бурхливим розвитком

сучасних технологій обробки звуку „В техномузиці класичні мелодії набувають нового звучання завдяки накладенню ритму і використанню складних звукових ефектів.

Рейв – від англійського rave – нісенітниця, стиль, в якому жорсткий і швидкий ритм, віртуозні гітарні соло і комп’ютерні звукові ефекти створюють неповторну мелодію.

(Розповідь супроводжується відповідним звуковим оформленнямВисновок: історія музики і музичних інструментів протягом століть була

тісно пов’язана з розвитком техніки.Прослідкуємо ще раз історичну вертикаль розвитку музичних жанрів та

відповідних музичних інструментів:1.Музика Стародавнього світу – інструменти й різновиди: (Арфа, кіфара,

ліра) Музика залишається одноголосою.2.Музичні напрямки і інструменти Середньовіччя (труба, флейта, бубен,

барабан)В ХІ с. італійський музикант Гвідо д’Ареццо розробив спосіб запису нот

на нотному стані, який складався з 4 горизонтальних паралельних ліній. Він же придумав і назви нот : до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Так виникла мова музики з її трьома головними складовими: мелодією, ритмом і гармонією.

3. ХVІ – ХVІІ ст. смичкові музичні інструменти: найпопулярніший – скрипка, починаючи з ХVІ ст. скрипка розповсюдилась по всій Європі, в Італії виникли прославлені школи скрипічних майстрів: Гварнері, Аматі, Страдіварі.

Віолончель - великих розмірів смичковий інструмент.Щипкові музичні інструменти: в ХVІ – ХVІІ ст.. найрозповсюдженіший

щипковий інструмент – лютня; грі на лютні навчали юнаків і дівчат із заможних сімей.

В ХVІ ст.. на зміну лютні прийшла гітара.Квартет ХVІ – ХVІІ ст.. складався з лютні, флейти, віолончелі й

клавесину

ХVІІІ –ХІХ ст.4. В 1709 р. італієць Бартоломео Крістофорс винайшов клавішний

інструмент, який одержав назву „клавесин” з тихим і голосним звуком” – це було фортепіано. До кінця ХVІІІ ст.. фортепіано повністю витіснило клавесин.

Перші духові інструменти (флейта, кларнет, гобой, фагот) були дерев’яні. В 1845 р. А.Сакс винайшов саксофон – металевий духовий інструмент

створений за тим же принципом, що й дерев’яні.Пізніше в симфонічний оркестр увійшли мідні духові інструменти (труби,

тромбони, валторни)

26

Найбільший духовний інструмент – орган. Для того, щоб він зазвучав, потрібно повітря накачати в спеціальні ємності, а потім воно виходить через дерев’яні і металеві труби. Орган має кілька рядів клавіш для рук і багато педалей, які переключають регістри звуку. Найвидатніші органні твори написані Й.-С.Бахом.

ХХ ст. 1. В перші десятиріччя з’являються невидані раніше музичні інструменти: електрогітара – винайдена в США в 30-х роках; синтезатори звуку – вони самі по собі не є музичними інструментами, але при під’єднанні їх до традиційних інструментів змінюють їх звучання на тисячі ладів;2. електроорган – дозволяє одержувати незвичайні поєднання звуків і нові звукові ефекти.

3. Підсумок уроку.

27

УРОК № 8.

ТЕМА: Порівняння музичного національного мистецтва різних народів світу.

МЕТА: вчити інтерпретувати прослухані музичні твори; порівнювати звучання музичних інструментів різних народів світу; визначати спільні й відмінні риси в музичному мистецтві різних народів.

ОСНАЩЕННЯ СД –програвач (магнітофон)

ТИП УРОКУ: семінар

Хід уроку

1. Вступне слово вчителяУ кожного народу існували і продовжують існувати особливі, неповторні

мелодії, ритми, наспіви. Ми називаємо їх народною музикою чи музичним фольклором, тому що ці твори не мають одного певного автора – вони створювались і удосконалювались віками, виконувались виконавцями з народу, передавались з покоління в покоління.

Народна музика надзвичайно різноманітна - це пов’язано з тим що в минулому вона супроводжувала кожний крок людини: народження, інші важливі життєві моменти, цикли виконуваних робіт, обрядові, релігійні свята.

Музичні культури кожного народу представляли собою єдине ціле і в той же час вони постійно взаємодіяли з іншими музичними культурами, запозичуючи їх кращі досягнення.

З появою професійних музикантів і композиторів народна музика стала широко використовуватись в їх творчості насамперед тому що в ній знайшло глибоке відображення духовне життя народів, їх уява про красу і гармонію.

2. Виступ учнів.(Теми для виступів можуть обиратись учнями самостійно, а можуть бути

скеровані вчителем)Наприклад:1. Україна.1.1. прослуховування традиційної народної мелодії (чи кількох

фрагментів)1.2. характеристика мелодії, визначення інструментів, які застосовані для

її виконання1.3. „цікавинки” різного характеру2. Латиноамериканські мелодії3. Індія 4. Росія5. Країни Середньої Азії

28

3. ОбговоренняУчні (за бажанням) висловлюють власні враження, порівнюють почуті

музичні твори, аналізують їх.4. ВисновокОтже, музика – не просто звуки, це – гармонія – створена людиною, яка

виражає глибокі й складні людські почуття. Чудо музичного твору виникає з поєднання написаного композитором, віртуозного виконання й глибини почуттів виконання й залежить від вміння слухача сприймати музичні твори.

5. Підсумок уроку.

29

ТЕМА 4. Театр як синтез мистецтв

УРОК № 9.

ТЕМА: Основні елементи художньо – образної мови театрального мистецтва.Театральні професії.Хореографія – вид сценічного мистецтва

МЕТА:дати поняття про специфічність театрального мистецтва; навчити розрізняти театри за видами (в залежності від художніх засобів сценічної мови) та жанровими спрямуваннями, ознайомити з театральними професіями, вчити формувати власні враження, отримані під час спілкування з мистецтвом, розвивати художній смак.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу.Лекція з випереджувальними завданнями.

ОСНАЩЕННЯ: наочний матеріал, який висвітлює розвиток театрального мистецтва протягом історії.

Хід уроку

1. Організаційна частина: оголошується тема уроку, учням роздаються картки з завданнями - тезисами.

2. Розповідь вчителя (якщо є можливість, бажано проводити урок в комп’ютерному класі або за допомогою мультимедійної системи, що допомагає висвітлити багато цікавих моментів)

Історія виникненняТеатр у перекладі з давньогрецької означає „видовище”. Театральне

мистецтво – це мистецтво, яке народжується на очах у глядача, дійство не можна повернути назад, тому на кожному спектаклі створюється особлива неповторна атмосфера, а глядач стає повноправним учасником вистави.

Гра – основний елемент мистецтва театру. Коли ж виникли перші театральні вистави? Роком народження театру вважають 534 р. до н.е. Перші вистави відбувались в Афінах раз на рік під час святкування Міських Діонісій (на честь бога виноробства Діоніса). Вистави відбувались просто неба на колоподібному майданчику – оркестрі, вони були доступні усім представникам соціальних прошарків суспільства (за вхід на виставу бідняків гроші навіть сплачувала влада!)

Лави для глядачів вирубувалися на кам’янистих схилах пагорба, біля підніжжя якого облаштовувалась сцена – зона для глядачів називалась

30

театром. Акторами могли бути лише чоловіки. Для того, щоб їх краще було видно всім глядачам, вони взували взуття на високих дерев’яних підошвах. Декорацій в грецькому театрі не було. Але актори могли мати кілька масок, які символізували той чи інший персонаж і його стан.

Перший театральний жанр – трагедія, в перекладі це означає „пісня козлів” (козли – перевдягнені сатири, які супроводжували Діоніса)

„Батьком трагедії” вважається Есхіл (525 – 456 р.р. до н.е.) В його п’єсах зросла роль діалогу і кількість дійових осіб (спочатку їх було двоє). Есхіл автор близько 80 п’єс, найвідоміша з них „Прометей прикутий”.

Ще два великі грецькі поети - трагіки – це Софокл і Євріпід. Їх твори і в наш час ставляться і знаходять глядачів (зокрема на Україні в м.Севастополь на території заповідника Херсонес на руїнах давнього алифітеатру влітку проходять вистави за мотивами античних драматургів).

Комедія з’явилась пізніше, її за початківцем вважається Арістофан, його твори сповнені гумору, карикатурно – сатиричних образів („Птахи”, „Жаби”)

Театр – синтетичний вид мистецтва, адже він поєднує в собі: літературу (твір, який лежить в основі п’єси) музику, образотворче мистецтво (декорації, грим, костюми), дизайн, часто елементи танцю. Театральна вистава сприймається глядачем і через зір, і протягом якогось часу. Як і кожне мистецтво, театр спирається на художній образ: у виставі відбувається відтворення життя у формах самого життя (хоча гра – лише імітація).

Театральні професії

Щоб театральна п’єса дійшла до глядача, потрібно прикласти чимало зусиль людям різних професій. До суто театральних належать:

Драматург – драматургія це особливий рід літератури; вона обов’язково має розвинутий конфлікт, драматичну дію (ряд вчинків героїв і важливих подій їхнього життя) і діалогічну форму тексту. Написання текстів (чи переробка літературних творів) у формі п’єси – це і є процес драматурга найвідоміший драматург – Вільям Шекспір.

Режисер – його роль виділилась особливо на рубежі ХХ ст.., до цього вона була другорядною: зводилась до правильного розташування акторів на сцені, щоб під час дійства вони не заважали один одному. Зросла роль режисера завдяки К.Станіславському та В. Немировичу-Данченко, яке заснували Московський художній театр виникає „режисерський театр” – це був переворот в поглядах сучасників на театральне мистецтво: вони добились того, що режисерський замисел підпорядкував собі всі елементи спектаклю.

Сценограф – організація простору сцени підвладна загальним законам живописної композиції. Колористична гама декорацій та костюмів відіграє значну роль. Освітлення сцени допомагає створити емоційні ефекти. Декорація сцени збагачує образ вистави в цілому.

Звукооператор – неможливо уявити собі виставу зовсім без музичного оформлення: звуковий фон, супровід пауз, вступ до дії, музичні антракти.

Актор – саме актори доносять до глядача зміст п’єси через свою гру.

31

Відтворення дійсності відбувається акторами в двох формах:1) Ілюзорна – реалістична (система Станіславського: актор наче

„перевтілюється” в свого героя. Ця форма взята за основу і в кіномистецтві).2) Модель дійсності – навмисне підкреслюється умовність, ігрова

природа.

В залежності від сценічної мови бувають театри:

1) Опера 5) Музично - драматичний2) Балет (муз. театр на Подолі) 6) Музичної комедії (м.Одеса)3) Оперетта 7) Ляльковий (пл. .Л.Толстого)4) Драматичний (І.Франка,

Л.Українки8) Пантоміми

9) Танцю (м.Севастополь – В.Єлизарова)

Короткий екскурс в історичне минуле

Люди ніколи не були байдужими до мистецтва видовищ, театр продовжував існувати (в різних формах) протягом всієї історії людства.

Стародавній Рим. В Італії театральне мистецтво мало давні традиції – там здавна існувала народна комедія ателана, це імпровізована вистава з 4 постійними героями: скупим, хитруном, пройдисвітом і дурником.

В Греції римляни запозичили жанри класичних трагедій і комедій.Середньовіччя. Незважаючи на заборону церкви, театр продовжує

існувати в творчості мандрівних акторів (нерідко вони потрапляли до в’язниць за своє мистецтво, але користувались великою популярністю в народу). В Італії їх називали гістріонами, у Франції – жонглерами, в Англії – менестрелями, на Русі – скоморохами.

Існували і вистави на релігійну тематику – містерії, вони приурочувались до церковних свят чи ярмарок і продовжувались іноді кілька днів і ночей; виконавці, змінюючи один одного, розігрували сцени на сюжети з Біблії. Іноді ставились містерії на „мирські” теми „Містерія про діву з Орлеана” (подвиг)

Мораліте – другий популярний жанр середньовіччя, це диспут, який розігрувався в ролях і мав повчальний характер: терпіння й добра винагороджувались, а вади приводили грішника в пекло.

Церква, бачачи, що її заборони ігноруються, сама стає на підтримку театру – використовує деякі елементи. Так з’явились літургійна драма і міракль (в перекладі „чудо” – вистава на сюжет з життя діви Марії чи святих).

ХVІ – ХVІІ ст. театр розвивається і живе завдяки мандрівним трупам лицедіїв. В їх виставах були постійні персонажі: веселі слуги Брігелло й Арлекін, скупий купець Панталоне вчений доктор, двоє закоханих (згадайте „Труффальдіно із Бергамо”).

Комедія масок – перший професійний театр в Європі в епоху Відродження. Кожен персонаж мав свій особливий костюм, по якому його

32

впізнавала публіка і носив маску –карикатурно загостреного характеру (перебільшення якоїсь певної риси). Вистави являли собою пишне видовище під музичний супровід із включенням балетних номерів.

Творчість Шекспіра стала вершиною театру епохи Відродження – він створив правдиву картину життя з його проблемами і протиріччями.

Театр Шекспіра називався „Глобус”, сам автор виступав в ньому в ролі актора.

ХVІІ – ХVІІІ ст. театр знову звертається до античних зразків, ведучим жанром стає трагедія. Не допускається змішання „високого” й „низького”, „комічного” і „трагічною”. В комедіях допускалась більш вільна мова і то лише тому, що герої були часто простолюдинами. (творчість П.Корнеля, Ж.Расіна, Ж.- Б.Мольєра.

ХІХ ст. мистецтво театру наближається до реального життя, виникають національні театри і національна драматургія (за ці реформи виступали Е.Золя і Г.Ібсен – в своїх творах вони зробили мову персонажів близьку до народної)

ХХ ст. почалось під знаком п’єс – парадоксів англійського драматурга Б.Шоу і епічного театру Б.Брехта. В другій половині ХХ ст.. з’являється театр абсурду - в основу якого лягли п’єси Е.Іонеску і С.Беккета.

В сучасному світі продовжують існувати і розвиватись і національні театри: японські „но” і „кабукі”, театри Індії, Кореї, Шрі-Ланки, пекінська музична драма.

З’явились нові форми театральних видовищ – це дитячий театр, мюзикли, ляльковий, рок-опера.

Мистецтво п’яти позицій

БалетТеатр – мистецтво синтетичне, де поєднані розповідь і відображення. В

основі музичного театру головним засобом створення художнього образу є музика, драматургія ж там відіграє меншу роль, більше уваги там приділяється пластиці – міміка, жест, виразні рухи тіла.

Пантоміма - один із елементів мистецтва балету, але основна мова цього сценічного мистецтва – це танець.

Балет – вид музично-сценічного мистецтва, зміст якого розривається в хореографічних образах. Французьке слово „ballet” походить від італійського „танець” Складові балету: музика, танець – класичний і характерний, пантоміма, сценарій (лібрето), сценографія.

Балет зародився в Італії близько 500 р. тому танці включались в римські комедії. В ХVІ – ХVІІ ст. балет був пишним видовищем і без сюжету, він включав в себе спів, діалоги, сценічні ефекти.

В ХVІІ – ХVІІІ ст. у Франції під впливом класицизму балет набув рис самостійного мистецтва. „Батьком” сучасного балету називають Ж. Невера (1727 – 1810) – він зумів придати балетному спектаклю драматичну цінність. Спочатку сюжети запозичувались з античної літератури, з початку ХІХ ст.. з’явились спектаклі на сюжети середньовічних легенд.

33

Сьогодні класичний балет іде по шляху зближення з сучасним танцем. В Києві чудові постановки цього виду мистецтва можна спостерігати в Державному оперному театрі ім.. Т.Г.Шевченка та в музичному театрі на Подолі ( на музику О.Градського; „Ромео і Джульєтта”)

3. Підсумок уроку.

34

Запитання

1. Назвіть країну, в якій виникло театральне мистецтво ………………….

2. Закінчіть речення: основний елемент мистецтва театру – це ………….

3. Два основні жанри театрального мистецтва – це:……………………….…………………………………………………………………………………

4. Визначні драматурги античності: ………………………………………..…………………………………………………………………………………5. Назвіть складові частини театрального мистецтва………………………………………………………………………………………………………….

6. Заповніть таблицю:

Театральні професії (назва)

В чому полягає робота людини певної професії

1.2.3.4.5.7. Закінчіть речення: в театрі існує дві форми відтворення дійсності …………………………………………………………………………………...8. В залежності від сценічної мови театри бувають:………………………...…………………………………………………………………………………

9. Як називалась в Стародавньому Римі народна комедія?...........................………………………………………………………………………………….

10. Які ви знаєте види театральних вистав, характерних для епохи Середньовіччя? ……………………………………………………………………….

1. Як називався перший професійний європейський театр в епоху Відродження і чому він мав таку назву?

12. Назвіть ім’я найвидатнішого театрального діяча епохи Відродження та кілька його творів…………………………………………………………...…………………………………………………………………………………...13. Провідний жанр театрального мистецтва ХVІІ – ХVІІІ ст. – це:…………………………………………………………………………………..

35

14. Назвіть імена засновників театру абсурду…………………………………………………………………………………

15. Батьківщина балету ………………………………………………………..

16. Балет став самостійним видом мистецтва у ……………………………(назва картини)

завдяки ………………………………………………………………………..

17. Основна сценічна мова балету – це …………………………………….допоміжна …………………………………………………………………….

36

ТЕМА 5. Екранні мистецтва

УРОК № 10.

ТЕМА: Екранні мистецтва: кіно, відео.Телебачення як мистецтво і засіб комунікації

МЕТА: ознайомити учнів з історією виникнення і розвитку кінематографу;

сприяти формуванню естетичного смаку вчити аналізувати художній зміст фільмів та формулювати власні враження, отримані після перегляду творів кінематографу.

ОСНАЩЕННЯ: фрагменти записів (відео чи фото) перших кінофільмів, фото мистецьких діячів, які сприяли розвитку кінематографу

ТИП УРОКУ : Вивчення нового матеріалу

Хід уроку1. Організаційна частина2. Історичні передумови виникнення кінематографу

Проблема зображення дійсності рухомою, динамічною хвилювала людину ще з давніх часів – навіть у наскельних зображеннях первісної людини (в серіях рисунків) спостерігається певна послідовність, що відображає початок, кінцеву мету та етапи її досягнення. Згодом, коли техніка живопису сягає досконалості, художники прагнуть передати динаміку розгортання подій: це епічний цикл фресок із життя Марії і Христа Джотто ді Бон доне, розписи Сікстинської Капелли Мікеланджело, „Афінська школа” Рафаеля та ін.

Розвиток суспільства в епоху капіталізму прилучення до культури найширших верств населення; постала потреба в людині з якісно іншим баченнями світу, прилучення до культурної спадщини і можливість передачі соціокультурної інформації усім верствам суспільства.

Отже, ідея рухомого зображення виникла не на безплідному грунті, а була підготовлена усім попереднім розвитком культури.

Ще Леонардо да Вінчі проводив досліди одержання зображення на спеціальній плівці – зображення з допомогою спеціальної камери обс переносилося на площину і перемальовувалося (кінець ХV ст.)

Фотографія в сучасному її розумінні виникла ХVІІ ст.. з відкриттям чутливих до світла матеріалів. У 1802 р. Т.Уествуд (Англія) вперше отримав зображення на пластинці, але ще не знав, як його закріпити. У 1839 р. Л.Ж.М. Дагер доповів Паризький академії про свій спосіб фотографування – дагеротипію, через 2 роки (у1841р.) про власний спосіб доповів також У.Г.Д.

37

Толбот. Різниця між способами полягала в тому, що в одному випадку спочатку отримували позитив, а в іншому – негатив.

В ХІХ ст.. існував кінетоскоп Едісона (апарат для спостереження швидко змінюваних фотографій, що створював ефект руху об”єктів). Роботу кінетоскопу досконало вивчили брати Луї та Огюст Люм’єри і в 1895 р. запатентували кінематограф. Перший кіносеанс відбувся 28 грудня 1895 р. в Парижі в підвалі „Гран кафе” на бульварі капуцинів – це були сцени, відзняті з натури „ Вихід робітників із заводу Люм’єра”, „Прибуття поїзда на вокзал Ла Сьота”. Зрозуміло, що спочатку публіку цікавили більше технічні можливості, а не художній зміст. Всього фірма Люм’єрів випустила близько 1,5 тисяч одно - , двохвилинних фільмів – в жанровому відношенні це були прості репортажі та ігрові сцени на літературні та історичні сюжети.

В перші роки свого існування кіно залишалось німим. Перший звуковий фільм з’явився в 1928 році. Великий інтерес до кіномистецтва з боку усіх верств населення сприяв швидкому розвитку індустрії кіно, розширенню його матеріальної бази, наукових основ техніки зйомки.

До появи електронних засобів запису всі фільми знімались на фотоплівку – камера послідовно фіксувала окремі моменти руху акторів: щоб людське око сприйняло ці окремі кадри, як єдине рухоме ціле, необхідно було робити від 16 до 24 „знімків” в секунду.

Майже одночасно з Люм’єрами свою кінематографічну діяльність розпочав Жорж Мельєс: його кінострічки „Леді зникає”, „Замок диявола”, „Червона Шапочка”, „Подорож на місяць” вважають передвісниками ігорового кіно, в якому поступово починає вибудовуватись система жанрів.

В кіномистецтві початку ХХ ст.. найбільшою популярністю користувались авантюрні фільми та комедії (у Франції). В Італії основу жанрової системи складали історичні „фільми – колоси” і „ салонні мелодрами”

Перші кроки кінематографу в Україні пов’язані з іменами механіка – конструктора І.А.Тимченка та фізика М.А. Любимова – вони ще в 1893 р. створили апарат для відтворення на екрані неперервного руху людей і предметів. Через рік після винайдення Люм’єрами кінематографа фотограф – художник А.К.Федецький знімав і демонстрував хронікальне кіно. в 1907 р. в Україні розпочалося регулярне виробництво кінофільмів (Київ, Одеса, Харків). Створюються хронікально – документальні стрічки, екранізуються театральні вистави („Наталка – Полтавка; „Богдан Хмельницький”) та ін.

(Розповідь під відео супровід)Важливе місце в історії кіномистецтва посідає явище, яке дістало назву

кіно радянського періоду, його історія розпочалася після жовтневої революції (1917р) і закінчилась з розпадом Радянського Союзу (1991)

Дореволюційне кіно віддзеркалювало процеси, що відбувалися в світовому кінематографі – рух хронікально – документальних фільмів до ігрових, формування жанрової системи. Найвизначніші фільми їхнього періоду „Пікова дама”, „Отець Сергій”, „Життя за життя”. Режисери цього періоду: Я.Протазанов, Є.Бауер. Визначились і перші зірки: В.Холодна, І.Мозжухін, Н.Лисенко. Паралельно з розвитком ігрового кіно закладались основи анімації

38

– зачинатель цього жанру в російському кінематографі В.Сіпаревич („Веселі сценки з життя тварин”, „Різдво мешканців лісу”).

20-30 ті роки відображували в кіно соціально – політичні процеси: важливе місце посів історико-революційні фільми („Чапаєв”, „Щорс”, „Юність Максима” і т.д.) та історичні фільми („Олександр Невський” С.Є.Ейзенштейна, „В.Петров”, „Петро І”, В.Пудовкін – „Суворов”).

Великою популярністю користувались фільми „за мотивами історії Попелюшки” – історії про бідну і чесну дівчину, яка завдяки працелюбності та високій моральності піднімається на найвищий суспільний щабель (Зірка цього періоду Л.Орлова).

В роки війни ігрове й документальне кіно спрямоване було на виховання патріотизму, але були й комедійні фільми, які вселяли оптимізм і надію на краще майбутнє („Небесний Тихохід”, С.Тимошенка, „О восьмій годині вечора після війни” І.Пир’єва).

Післявоєнний період не був багатий на кіно спадщину, в 50-х роках відбувається піднесення кінематографу, 60-80-ті роки період великої творчості продуктивності, що зумовила високий художній рівень фільмів і широту їх тематичного діапазону: екранізується літературна класика, аналізуються морально – психологічні проблеми сучасників, розвивається кінокомедія, фільми молодіжної тематики.

Кіноімперія США – Голівуд.Після Першої світової війни лідером в світі з виробництва кінофільмів

стає США – в живописній місцевості Голівуд неподалік віл Лос-Анджелеса будуються великі американські кіностудії. Офіційною датою заснування Голлівудської кіно імперії вважається 1913 рік.

Художні засоби кінематографу

Вихідні структурні елементи – „цеглинки”, з яких складається фільм – це кадри. Художній образ виникає, коли є рух від кадру до кадру – тобто при монтажі кадрів – ритм зміни кадрів складає художню атмосферу фільму.

Режисер – це об’єднуюче начало знімальної групи, він вносить в фільм своє неповторне бачення світу, авторську стилістику.

В сучасному кіно існує багато позитивного, але й багато негативного; більшість фільмів розраховані на невибагливого глядача, який дивиться фільм задля розваги й відпочинку. Це обмежує творчі можливості талановитих режисерів.

Актор – особливості роботи актора кіно в тому, що фільм не театральний спектакль і може зніматись починаючи з будь-якого кадру, іноді епізоди з початку і кінця знімаються в один день – це складно з психологічної (іноді й фізичної) сторони.

Сучасні технології безмежно розширили можливості кінематографу. Синтез кіно і комп’ютерної графіки дозволяє реалізувати будь-які фантазії.

39

Анімаційне кіно

„Анімація” – в перекладі з латинської – „оживление”. Вона базується на зйомці кадр за кадром мальованих чи об’ємних фігур персонажів.

Цікаво, що анімація виникла задовго до винайдення кінематографа – вперше малюнок ожив в 1832 році в лабораторії бельгійського фізика Ж.Плато: 20 зображень різних фаз руху людини помістили на барабан пристрою фена кінетоскоп, при швидкому прокручуванні малюнки зливались і здавалось, що зображення безперервно рухається.

Але перші анімаційні фільми почали створювати після виникнення кінематографу.

Об’ємну (лялькову) анімацію придумав російський інженер В.Старевич в 1912 р. і зняв перший ляльковий фільм.

Голубий екранПринцип телебачення був відкритий російським біологом П.Бахметьєвим

в 1880 р., а в 1907 р. професор Петербурзького технологічного інститут Б.Л. Розінг створив першу електронно-променеву трубку (кінескоп) і дещо пізніше здійснив передачу зображення на кілька метрів.

Перші телевізійні системи використовували для передачі зображення дроти (провода), а з появою пересувних телевізійних станцій і супутникових засобів можна вести транслювання з будь-якої точки земної кулі.

На основі винаходу російського інженера Ю.Волкова в США в 1929 р. була створена одна з перших систем кольорового телебачення, а з 1967 р. почалось регулярне кольорове транслювання в СРСР. Так ми ще раз спостерігаємо взаємозв’язок матеріальної і духовної культури - адже телебачення не лише передає інформацію, а й є засобом формування смаків, поглядів та переконань, погано тільки що часто політики й чиновники використовують телебачення в своїх цілях.

ЦікавинкиНайбільша в світі кіностудія - „Універсал сіті” знаходиться неподалік від

Лос – Анджелеса, займає 170 га, має 561 будову і 34 звукові сцени.

Найчастіше екранізували літературний персонаж Шерлока Холмса – починаючи з 1900 р. 75 акторів знялись в цій ролі більш ніж в 200 фільмах.

394 фільми знято за творами В.Шекспіра „Гамлет” екранізувався 75 раз, „Ромео і Джульєтта – 51; „Леді Макбет” – 33 рази.

Найдовший фільм в історії кіно „Зцілення від безсоння” триває 85 годин і лише раз демонструвався в повному обсязі – показ тривав з 31 січня по 3 лютого 1987 р.

40

16 грудня 1997 року в Японії більше 700 дітей було терміново госпіталізовано після перегляду телешоу „покемони” У 208 дітей віком від 3 років спостерігались незрозумілі судороги і різке погіршення самопочуття – за заключенням лікарів це було викликано червоними вогнями, які спалахували в очах одного з персонажів.

Рекордна кількість фільмів – 95 – знята за казкою „Попелюшка”. Серед них є лялькові, мультиплікаційні, фільм-балет, фільм-опера, пародії.

41

Запитання1. Назвіть імена вчених, які винайшли фотографію………………………………………………………………………………….2. Кому належить винахід кінематографу?………………………………………………………………………………….3. Де і коли відбувся перший кіносеанс……………………………………..………………………………………………………………………………….4. Коли з’явився перший звуковий фільм?………………………………………………………………………………….5. Кого вважають передвісником ігрового кіно? Назвіть кілька його

фільмів……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………...

6. Назвіть країни, де найшвидше розвивалось мистецтво кінематографу.………………………………………………………………………………….7. Хто першим почав знімати і демонструвати хронікальне кіно в Україні?………………………………………………………………………………….

8. Назвіть основні етапи розвитку радянського кінематографу

Рік Тематика та жанрові напрямки фільмів, приклади

9. Хто в сучасному світі є лідером кіноіндустрії?………………………………………………………………………………..10. Назвіть професії, які мають відношення до кінематографу.………………………………………………………………………………..11. Опишіть коротко процес створення анімаційних фільмів.…………………………………………………………………………………12. Хто відкрив принцип телебачення?..........................................................

13. Ім’я винахідника кінескопу……………………………………………..

14. Чий винахід сприяв створенню системи кольорового телебачення?………………………………………………………………………………..

42

Розділ ІІ Основи художньої культури

Тема 1. Художня культура як духовне явище

УРОК № 16.

ТЕМА: Загальне уявлення про культуру та її роль в суспільстві.

МЕТА: ознайомити з структурою культури підвищувати загальний інтелектуальний рівень.

ОСНАЩЕННЯ таблиці, які висвітлюють структуру культури, як соціального явища і види культур, що об’єднує в собі світова культура

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу. (Лекція з випереджувальними завданнями).

Хід уроку1. Організаційна частина.2. Розповідь вчителяТермін „культура” (від лат. cultura) –означає обробка, виховання, освіта.

В наш Час він налічує багато тлумачень, загальним для них є те, що під поняттям „культура” ми розуміємо те, що створене людиною.

У різних суспільствах розуміння культури як „виховання” набувало різних відтінків:

- елліни в сукупності норм поведінки, певному способі життя вбачали свою головну відмінність від варварів;

- європейське середньовіччя наближає термін „культурність” до цивілізованості – себто до устрою міського життя;

- в добу Відродження культурність починають розглядати як відповідність гуманістичним ідеалам людства;

- у домарксистській філософії культура визначає передусім духовне життя людей, доцільність суспільного устрою та досягнення науки і мистецтва;

- радянська філософія пояснює культуру як сукупність результатів людської діяльності.

Кожен з вищеназваних поглядів має позитивні сторони. Ядро поняття „культура” становлять не засоби, які вона використовує, а життєвий зміст, котрий реалізується за допомогою тих чи інших засобів – у кожному акті та результаті людської діяльності обов’язково присутній культурний аспект, особлива сфера нашої життєдіяльності.

За визначенням англійського вченого – етнографа Е.Б. Тайлора

43

культура - це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством протягом його існування.

В розвитку людства можна виділити 3 етапи:1) Дикість2) Варварство3) ЦивілізаціяРозвиток культури співпадає з переходом від життя дикого через

варварське до цивілізованого. З ідеальної точки зору культуру можна розглядати як загальне удосконалення людства шляхом вищої організації окремої людини і цілого суспільства.

Цивілізація – це етап розвитку людського суспільства і характера самого суспільства. Чим вище розвинуте суспільство, тим більша питома вага в ньому загальнолюдських цінностей.

Процес становлення загальнолюдських цінностей – головне що ми простежуємо в історії культури.

- Короткий диспут з учнями: цивілізація може служити культурі, а може відриватись від неї (учні роблять спробу навести приклади позитивного і негативного впливу цивілізації на розвиток культури)

Як висновок диспуту:Суть культури не в рівні технічного процесу, а в якості духовно –

морального суспільства. В сучасному світі існує багато глобальних проблем – одна з них культурна катастрофа, адже ніякі економічні успіхи та політичні свободи не можна вважати тривкими якщо існує небезпека зниження культурного рівня людей, занепаду духовних та моральних цінностей.

Суб’єкти процесу розвитку культури:- суспільство- різні соціальні групи- окремі особиїх взаємодія часто викликає суперечливість у розвитку культуриКультурна діяльність – це діяльність людська, вона характеризується

доцільністю – ставлячи ціль людина враховує не лише особисті потреби, а й соціальні ( учні наводять приклади: роботи художників, музикантів, акторів і їх значення для суспільства)

Суперечливість у розвитку культури – річ закономірна, оскільки суб’єктами можуть виступати і суспільство в цілому, і певні соціальні групи і окремі особи (учні наводять приклади суперечливостей, коли суспільство чи окремі групи не сприймають творчої діяльності окремих письменників, художників, співаків і т.п.

Історичні типи культурСвітова культура – визначається власною системою загальнолюдських

цінностей і об’єднує різні типи культур:1. Культурні епохи2. Національні культури - синтез культур різних класів, соціальних шарів і груп певної нації.

44

3. Культури етнічні – створені окремим етносом (це найстародавніший шар національних культур, він охоплює сферу побуту, мораль, мову, релігію, фольклор, міфологію, звичаї)4. Регіональні культури – конгломерат різних культур, створених різними народами, що живуть в певному географічному ареалі. Схожість природних умов життя, економічні, культурні зв’язки між народами забезпечують спорідненість культур ареалу.5. Класові культури – властиві певному класу суспільства.6. Професійні культури 7. Особливості культури різних психологічних типів окремих людей8. Народні культуриВиділяють також такі види культур характерні для суспільства:- Локальна – культура конкретного, історично визначеного суспільства.

Кожна із локальних культур має свої специфічні риси і особливості що залежать від географічних та соціально – історичних умов;

- масова - різновид культури, що орієнтує духовні і матеріальні цінності, які вона поширює на „усереднений” рівень розвитку масових споживачів.

- домінуюча – сукупність цінностей, вірувань, традицій, звичаїв, якими керується більшість членів суспільства

- елітарна – культура привілейованих груп суспільства, що характеризується принциповою відмінністю, духовним аристократизмом і ціннісно – змістовною-змістовною самодостатністю.

- політична – сфера культури, що вироблює уявлення про цивілізаційні форми політичного прогресу, оцінки рівня його розвитку; включає в себе політичну думку, зв’язок культури і політичної філософії; оцінку політичних структур з точки зору культури, політичної самосвідомості і політичної поведінки суспільства.

Підсумок урокуНа будь-якому рівні свого існування культура не просто перебуває поряд

з іншими сферами життя, а проникає у всі його сфери, виявляючи себе і в політичній діяльності, і у відношенні до праці; в мистецтві – створенні його творів та розумінні їх.

Культура – це ланцюг від життєвого сенсу до втілення його в дію.Розвиток культурних цінностей, їхній вплив на життя суспільства та

особи необхідно розглядати у всіх сферах життєдіяльності людини, а це можливо лише за умови володіння відповідними конкретними знаннями. Але навіть отримати знання фактів з історії мистецтв мало, треба вчитись осмислювати їх з філософської точки зору.

Час, в який ми живемо непростий і ми з сумом і жалем спостерігаємо деградацію духовного життя суспільства і окремих людей. Не допускати цього, сприяти відродженню та розвитку культури як умови повноцінного життя суспільства та особистості завдання кожного з нас.

3. Підсумок уроку.

45

Запитання

1.Назвіть три етапи розвитку людства1) …………………………..2) …………………..3) …………………………2. На якому етапі починається розвиток культури………………………………………………………………………………….

3. Заповніть таблицю:Продукти матеріальної та духовної культури, вироблені людством в

цивілізованому суспільстві, їх значення для людства„+” „-„

4. В чому полягає суть культури, як духовного явища?…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..._

5. Хто є суб’єктами процесу розвитку культури?.........................................…………………………………………………………………………………

……………………………………………………………………………………….

6.Чому у розвитку культури завжди існує суперечливість?…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

7.Назвіть історичні типи культур, які об’єднує в собі світова культура. 1) 5)2) 6)3) 7)4) 8)

8.Назвіть основні види культур, характерні для суспільства:1)2)3)4)5)

46

УРОК №17.ТЕМА: Художня культура – духовне явище.

Художня культура – народна і професійна, їх взаємодія.Збереження національної культурної спадщини

МЕТА: дати поняття про художню культуру як духовне явище, вчити порівнювати зразки народної та професійної культури, знаходити ознаки взаємодії; сприяти формуванню художнього смаку і естетичному розвитку особистості.

ОСНАЩЕННЯ: матеріали, які висвітлюють художню творчість народних та професійних митців (художників, скульпторів, музикантів, виконавців)

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу (з творчим підходом)

Хід уроку

1.Організаційна частина.2.Повторення визначень, що стосуються поняття культура.3.Подача нового матеріалу.

Духовна культура – одна із сторін загальної культури людства, вона протиставляється матеріальній культурі (але вони тісно пов’язані між собою). Духовною культурою є явища, пов’язані із свідомістю, інтелектуальною, а також емоціонально-психологічною діяльністю людини – це мова, звичаї, вірування, знання, мистецтво

Художня культура – одна із спеціалізованих сфер культури, що функціонально вирішує завдання інтелектуально – чуттєвого відображення дійсності в художніх образах, а також різні аспекти забезпечення цієї діяльності.

Художня культура – складне багатошарове явище, вона об’єднує:1)усі види мистецтва;2)сам процес художньої творчості; його результати;3)систему заходів із створення, збереження і розповсюдження художніх

цінностей;4) виховання творчих кадрів і глядацької аудиторіїХудожня картина світу – це створений мистецтвом образ дійсності.Художній образ – це естетична категорія, в якій відбита об’єктивна

дійсність через специфічні закони мистецтва й художньої творчості. Художній образ існує і функціонує як форма активної діяльності розуму людини.

В основі мистецьких творів лежить певна ідея, кордон між художнім і реальним світом завжди був рухливим – ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва.

47

Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному просторі. Митець надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, запрошує його до співпраці, той же, в свою чергу, порівнюючи художній твір з дійсністю, намагається відтворити образ, що виникає в уяві митця. Істина для нього – те, як він зрозумів твір, а не те, що відобразив художник.

Художня культура є активним творчим феноменом, що обумовлений як художньою картиною світу конкретної епохи, так і внутрішніми художніми процесами. Митець є тим ланцюгом, який пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства.

Справжнє розуміння мистецьких творів потребує залучення до художнього сприйняття всього масиву знань щодо історичної епохи, засобів художнього мислення автора і його прийомів тлумачення світу, особливостей мови виду та жанру мистецтва, до якого належить твір – все це обумовлює рівень культури сприйняття художнього твору.

Для розгляду учням пропонується три картини (можливе застосування і більшої кількості прикладів) одного виду (живопис), жанру (портрет) але абсолютно різних за художнім почерком художників наприклад:

1) Ян Матейко „Портрет дружини в весільному вбранні”2) Сальвадор Далі „Сферична 3) Анрі Руссо „Портрет жінки”(Учні висловлюють власні думки щодо картин, визначають професійне і

аматорське виконання, мотивуючи свою думку).Таких способів визначення можна застосувати декілька – змінюючи вид,

жанр, імена художників (наприклад: натюрморти Сальвадор Далі –„Туристичний натюрморт”, Катерина Білокур –„Сніданок хлібороба, Ян Давідс де Хем „Десерт”)

Як висновок, учні роблять спробу визначити професійне і народне мистецтво та різницю між ними.

В структурі культури виділяють поняттяНародна культура – вона створюється анонімними творцями, що не

мають професійної підготовки. Народ виступає як суб’єкт культури, він бере участь у самому процесі художньої творчості, є її творцем. Одночасно він є кінцевим адресатом і споживачем своєї культури. У зв’язку з цим основною умовою народної культури є доступність її сприйняття народом, співзвучність з його інтересами і світоглядом.

В основі народної культури лежать традиції, що відіграють роль генетичної пам’яті людей. Народна культура завжди відображає психологічно-етнонаціональні особливості країни або окремих її регіонів. Яскравим прикладом є міфи, легенди, сказання, епос, казки, пісні, танці, архітектура і живопис дерев’яних церков та ін.

Професійна культура створюється людьми, які пройшли відповідну підготовку, мають освіту за фахом, який відповідає процесам їхньої творчості.

Було б хибним вважати, що між народною і професійною культурою не існує зв’язку: народна культура не проти стоїть загально художнім процесам

48

розвитку. Народна культура засвоює не всю систему художніх форм професійної культури, а лише окремі її елементи, трансформуючи їх і поєднуючи з традиційними художніми прийомами.

Водночас народна культура живить своїми цілющими силами професійну культуру.

Далі продовжується перегляд фотоматеріалів (слайдів, відеозаписів) із зразками творчості народних та професійних виконавців; прослухуються пісні в народному та професійному виконанні (бажано один і той же твір). Учні визначають спільні і відмінні риси, характер взаємодії між народною і професійною культурою.

Домашнє завдання: підготуватись до семінарського заняття – « Культура і її роль у суспільстві.»

Орієнтовні завдання:«Взаємодія народного і професійного мистецтва» «Народна культура – підґрунтя розвитку національної культури.»Матеріали можуть бути як загального характеру, так і стосовно окремих

конкретних митців.4. Підсумок уроку.

Запитання1.Поясніть своїми словами поняття «духовна культура» та «художня

культура»……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

2. Структура художньої культури

1.2.3.4.

3.Дайте визначення поняттю «художній образ». 4. Заповніть таблицю

Ознаки й характерні риси професійного мистецтва

Ознаки й характерні риси народного мистецтва

49

ТЕМА 2. Художня культура і світ людини

УРОК № 18.

ТЕМА: Культура і людина в сучасному світу.Відображення емоцій і почуттів, думок і мрій людини у цінностях художньої культури. Художня культура як засіб само пізнання і творчої самореалізації особистості.

МЕТА: вчити розуміти значення художньої культури в розвитку людства, сенс понять „діалог культур”, „духовна культура; спонукати до художньої самоосвіти; розвивати вміння оцінювати значущість мистецтва в культурному житті.

ОСНАЩЕННЯ: репродукції картин, які відтворюють певний емоційний стан автора та записи мелодій, які передають почуття, емоції, мрії автора (на розсуд вчителя).

ТИП УРОКУ: лекція. Вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

1. Організаційна частина2. Вступ. Культура і людина в сучасному світі.

Культура – специфічний спосіб існування людини в природі.Людина – єдиний носій свідомості, котрий досяг ступеня думки.Чим гармонійніша взаємодія людини і природи, тим якісніше її життя з

точки зору культурного розвитку.. Прилучаючись до культури, людина стає людиною. В мові за поняттям „культурна людина” закріпився зміст, який має на увазі дотримання людиною зводу правил, норм, соціальних установок, які визначають її поведінку в с суспільстві. Це добровільне визначення тих меж, які встановлені суспільством. У суспільстві повинні бути ідеали, вони не можуть знаходити своє вираження тільки у матеріальному задоволенні, у вигоді. Дуже важливо розв’язувати питання духовного життя людей, утверджувати вікові цінності, які людство нагромаджувало протягом віків, передавало з покоління в покоління.

Культура формує особистість певного типу, якій притаманні ті чи інші моральні якості, світоглядні орієнтири, рівень інтелектуального розвитку, естетичні уподобання, тощо.

Сама людина формує себе в процесі своєї діяльності, тому культура є мірою людського в людині характеристикою розвитку людини як суспільної істоти.

50

Слово «культура» почало використовуватись як науковий термін з другої половини ХVІІІ ст. – в епоху просвітництва. Мислителів того часу турбувало питання про специфіку людського буття, про те, що обумовлено «людською природою» і що формує саму «людську природу». Просвітники прагнули знайти ідеали людського буття й визначити напрями розвитку соціального прогресу.

Тоді і виникла необхідність у спеціальному понятті, в якому була б логічно оформлена ідея існування особливостей людського буття, з якими пов’язаний розвиток здібностей людини, її розуму і духовного світу.

Розвиток цієї ідеї виявив два її аспекти:- культура трактувалась як засіб удосконалення людини, її духовного

життя і моральності, виправлення недоліків і вад суспільства за допомогою просвітництва й виховання людей;

- культура розглядалась як спосіб життя, що реально існує та історично змінюється. Його специфіка обумовлена рівнем розвитку людського розуму, науки, мистецтва, виховання, освіти.

Ці протиріччя стимулювали подальшу еволюцію уявлень про культуру.Духовна культура – один із боків загальної культури людства, що

протиставлявся культурі матеріальній. До неї належать явища, пов’язані з свідомістю, інтелектуальною й емоціонально-психологічною діяльністю людини – мова, звичаї, вірування, мистецтво, знання та ін.

Художня культура – одна із спеціалізованих сфер культури, що функціонально вирішує завдання інтелектуально - чуттєвого відображення буття в художніх образах, а також різноманітних аспектів забезпечення цієї діяльності.

Художня культура – складне багатошарове явище, вона об’єднує:- усі види мистецтва;- сам процес художньої творчості;- систему заходів зі створення, збереження і розповсюдження художніх

цінностей;- виховання творчих кадрів і глядацької аудиторії.

3.Бесіда: «Мистецтво – діяльність людини».Учні пригадують, що таке мистецька діяльність,художній образ, висловлюють свої

думки з приводу мистецької діяльності ( як впливає творчий процес на формування особистості, тощо).

4. Продовження лекції.В основі творів мистецтва лежить певна ідея в її емоційному, живому

зображенні. Кордон між художнім світом і світом реальним завжди був рухливим. Ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва і неоднаковий для різних художніх епох. Художній образ може набувати характеру символічності, поки не втратить зв’язок з дійсністю і не перетвориться в нерозшифрований знак. І, навпаки, він може бути ілюзорним до деякої межі, оскільки у мистецтва завжди є узагальнюючий момент.

51

Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному змістовому просторі.

Художній образ – поєднання дійсності і творчої індивідуальності митця. Його створенню підпорядковується весь комплекс усвідомленої і неусвідомленої (спонтанної) діяльності суб’єкта. Образне мислення митця завжди несе відображення картини світу тієї епохи, в яку він творить. Митець – генератор ідей і носій світогляду одночасно, він той ланцюг, що пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства. Він надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, а глядач в свою чергу порівнює художній твір з дійсністю і намагається відтворити образ, який був в уяві митця. Але все ж істина для глядача - те, як він зрозумів твір, а не те, що відтворював художник.

Домашнє завдання: підготовка до семінару: (УРОК № 19) « Культура і її роль у суспільстві.»

Орієнтовні завдання:Підготувати короткі дослідження мистецької діяльності окремих майстрів

різних напрямів: музикантів, співаків, художників, танцюристів і визначити, в чому полягає оригінальність їх творчого пошуку, як вони за допомогою мистецьких засобів виразності передають власні почуття, емоції, мрії, тощо.

5. Підсумок уроку.

Запитання

1. Функції культури в суспільстві

2. Поясніть, як за допомогою мистецьких творів відбувається взаємодія митця і глядача………………………………………………………………...............…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

52

УРОК № 19.

ТЕМА: Семінар «Культура і її роль у суспільстві».

МЕТА: систематизувати й узагальнювати вивчений матеріал; вчити висловлювати власну думку щодо мистецьких творів та проявів культури в сучасному світі; сприяти розвитку інтересу до вивчення культурної і мистецької спадщини людства.

ОСНАЩЕННЯ: DVD-програвач, магнітофон.

ТИП УРОКУ: семінар.

Хід уроку

1. Організаційна частина.2. Виступи учнів.

Теми для виступів були обрані й обговорені з вчителем заздалегідь. Учень починає розповідь за планом:

1) До якого виду мистецтва належить обраний ним твір.2) Обґрунтування вибору саме цього мистецького твору.3) Демонстрація чи прослуховування фрагменту твору.4) Коротка історія створення.5) Оцінка критики даного твору. 6) Власний відгук і враження від твору, ставлення до автора твору.

3. Підсумок уроку.Висновки: незважаючи на різні смаки й уподобання людей , кожний мистецький твір цікавий, адже він створений під впливом емоцій, вражень і покликаний знайти відгук в серцях людей. Кожна картина , кожна пісня, фільм чи вистава знаходить бодай кількох своїх шанувальників, а значить створена вона була недаремно. Всі види мистецтва мають право на існування.

53

ТЕМА 3. Художні напрямки та стилі.

УРОК № 20.

ТЕМА: Періодизація розвитку художньої культури. Поняття «стиль епохи», «національний стиль», « індивідуальний стиль митця».

МЕТА: вчити орієнтуватись в періодах історії культури, дати поняття про історичні епохи; ознайомити з видами періодизації культури; визначити,що таке «стиль»; сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості.

ОСНАЩЕННЯ: таблиці різних видів періодизації історії культури, зразки творчості художників з власним стилем, який легко впізнається ( С.Далі, А. Модільяні, М.Приймаченко та ін.), твори мистецької спадщини різних національностей.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальними завданнями.

Хід уроку1.Організаційна частина.2.Лекція .Спроби періодизувати розвиток людської культури існують протягом

всієї історії людства. Існує чимало варіантів періодизації, які давно й активно працюють в науці: це класифікації,які виникли в різних галузях – вони торкаються якихось особливих сторін культурно – історичного процесу, взаємно доповнюють одна одну і дають змогу всебічно аналізувати культурну еволюцію.

Екскурс в історичне минуле.

Давньогрецький письменник Гесіод в свій час поділив всю історію людства на п’ять віків: 1) золотий, 2) срібний, 3) мідний, 4) героїчний, 5) залізний. З його точки зору, еволюція відбувалась у зворотному порядку.В міру того, як культурні досягнення ставали значнішими, суспільство стали усвідомлювати значення культурних надбань і погляд на розвиток людства оформився в концепцію, побудовану на принципі прямої еволюції.

Римський філософ і поет Лукрецій Кар в поемі « Про природу речей» висунув здогадки про найважливіші прояви людської культури:1) використання каменю й металу для виготовлення знарядь праці;2) походження мови; 3) поява права і релігії.

54

В Середньовіччі панував релігійний світогляд, єдиним джерелом про походження людства, його історію і культуру був біблійний міф.

З початком наукового вивчення історії стали можливі нові підходи до періодизації культури.

Шотландський філософ А.Фергюссон виділив три епохи: 1) дикість, 2) варварство, 3) цивілізація.

Датський вчений К.Томпсон ввів поняття трьох віків: кам’яного, бронзового, залізного.

Геологічна періодизація розбиває існування життя на чотири ери: архейську, палеозойську, мезозойську, кайнозойську – час виникнення людини.

К.Маркс обґрунтував принципи періодизації історичного процесу в залежності від рівня розвитку виробничих сил:- первіснообщинний;- рабовласницький;- феодальний;- капіталістичний;- комуністичний.

Англійський вчений Г.Чайдл висловив десять ознак цивілізації: поява міст, поява в містах громадської архітектури, поява податків, розвиток торгівлі, виділення ремесла, поява писемності, зачатки науки, розвиток мистецтва, поява привілейованих класів, держава.

Англійський філософ А.Тойнбі поділяє історію людства за релігійною залежністю і вважає, що до нашого часу збереглися лише п’ять діючих цивілізацій: західна, ісламська, китайська, індійська і православна.Культурно – історичний поділ на епохи базується на систематизації періодів за найбільш загальними ознаками і якостями. Розвиток загальнолюдської культури розглядається як єдиний процес, в якому один її тип змінює інший послідовно у часовій перспективі.

Культурні періоди розвитку людства1. Період первісного суспільства.2. Період ранньокласового суспільства (з нього починається людська цивілізація)3. Античність – 1-ий перехідний період4. Період Середньовічного суспільства5. Відродження – 2-ий перехідний період6. Період культури Нового часу7. Період культури ХІХ – ХХ сторіччя

Протягом історії існування людства в культурних епохах та періодах спостерігалось панування різних стилів.Стиль – це сукупність спільних ознак,система художніх форм, наділених певною якістю і змістовою виразністю. Ознаки певного стилю можуть проявлятись в різних сферах життя людини.

55

За всієї живої мінливості художніх форм у межах історичного періоду існують їх відносно стійкі художні ознаки, що притаманні певній стильовій системі. Стилі не можуть виникати за бажанням, вони формуються через об’єктивні обставини: внаслідок дії зовнішніх і внутрішніх і випадкових факторів.

До зовнішніх факторів відноситься перш за все світогляд епохи.Світогляд - це система поглядів нас віт і місце людини в ньому, на ставлення людей до навколишньої дійсності і до самих себе, а також погляди, ідеали, принципи пізнання і діяльності. Через систему світогляду на стилеутворення можуть впливати соціально – економічні, політичні, релігійні фактори.

Внутрішні процеси розвитку зумовлені суперечностями всередині самого мистецтва: в одних випадках процес стилеутворення супроводжується витісненням старих форм новими, в інших – появою нових за умови збереження старих. Відбувається протиборство традицій і новацій.

Випадкові фактори відіграють велику роль в процесі зародження нових стилів – риси нового часто пробиваються через другорядні риси, набуваючи згодом помітної ваги.

Зрушення у світогляді, зміни художніх уподобань епохи дають поштовх пошуку якісно нових художніх форм. Тривалість культурної епохи залежить від стійкості світоглядних настанов суспільства і й інтенсивності внутрішніх процесів.

Хоча світовий соціокультурний процес складає цілісну єдність, відбувається певна уніфікація поведінки, стандартів спілкування, умов життя – різноманітність національних культур продовжує існувати.

Національний стиль – існує на основі традицій певного народу, нації. Він відображає психологічно – етнонаціональні особливості країни або окремих її регіонів. (Перегляд мистецьких творів різних народів, визначення характерних особливостей)

У галузі невідомого в культурному житті відбувається постійний пошук. Кожен митець, якщо він не ремісник-копіїст, намагається знайти свою індивідуальність, свій власний творчий стиль митця.(Перегляд робіт художників, прослухування фрагментів музики митців, індивідуальні стилі яких легко впізнаються. Визначення характерних рис.)

Висновок: помилково розглядати нові стилі як вищу стадію розвитку мистецтва чи, навпаки, пов’язувати їх із занепадом – кожен стиль самоцінний та самодостатній, він є продуктом свого часу, відображаючи його світогляд.

2. Підсумок уроку.

56

Запитання

1. Заповніть таблиці.

Різні форми періодизації історії культури Періодизація Гесіода

1 Періодизація Л. Кара2 134 25 3

Періодизація А.Фергюссона Періодизація К. Томпсона1 12 23 3

Періодизація К Маркса.12345

Історичні культурні періоди

1234567

2. Дайте визначення поняттю «стиль»……………………………………….…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………................................3. Фактори, які впливають на формування художніх стилів

4. Національні стиліНазва Країни Характерні риси

57

УРОК № 21.

ТЕМА: Великі європейські стилі. Античність.

МЕТА: систематизувати та поглиблювати знання про культуру античного світу, розвивати інтерес до світової культурної спадщини, вчити визначати належність мистецьких творів до відповідної епохи.

ОСНАЩЕННЯ: наочний матеріал, який висвітлює творчість митців Стародавньої Греції.

ТИП УРОКУ: систематизація знань та вивчення нового матеріалу.

Хід уроку1. Організаційна частина.

2. Лекція. (При подачі нового матеріалу учні залучаються до активної співпраці і пригадують раніше вивчений матеріал, що стосується культури Стародавньої Греції та Риму). Термін «античність» (в перекладі з латинської аntiguus – «давній» ввели італійські діячі епохи Відродження для означення культури Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Історія античної культури розглядається наукою як історія формування, розквіту та розпаду стародавніх суспільств, які існували в умовах рабовласницького ладу в районі Середземного моря, Причорномор’я та суміжних країн у період з ІІІ тис. до н. е. до середини Vст. н.е.

Історію культури античного світу розподіляють на такі дещо умовні періоди: Давньогрецька культура та Давньоримська культура.

Грецію недаремно називають колискою світової цивілізації – адже саме там закладено підвалини більшості наукових дисциплін: філософії, філології, медицини, природознавства. Грецькі література й музика – найдавніші в Європі.

Історія культури Стародавньої Греції умовно поділяється на п’ять періодів.

Егейська (Кріто-Мікенська) культура. ІІІ тис. – ХІ ст. до н.е.Критська цивілізація

На межі ІІІ – ІІ тис. до н.е. на о. Кріт виникають перші осередки розвиненої культури, яка мала переважно світський палацовий характер. Найбільшим був палац у м. Кнос – це була дво- чи навіть триповерхова споруда, яка мала прекрасну систему водопостачання та каналізації, добре продуману вентиляцію та освітлення. У ньому було багато кімнат, коридорів, заплутаних переходів – через це він дістав назву « Лабіринт». На стінах приміщень збереглись фрески, які відтворювали повсякденне життя.

Один з найголовніших культів – культ бика, це видно з фрескових розписів, присвячених «тавромахії» - кривавої обрядової гри з биками.

58

Мікенська цивілізаціяВона зазнала значного впливу критської, але мала більш суворий

характер. Греки-ахейці будували свої міста-фортеці на високих пагорбах, звідти пішла назва «акрополь» - верхнє місто, де зводились царські палаци. Оскільки ахейці були більш войовничими, їхні фрескові розписи присвячені в основному сценам полювання та битвам.

Кріто-Мікенська культура була знищена в ХІІ ст. до н.е. північними племенами дорійців.

Гомерівський період (ХІ – VІІІ ст. до н. е.)

Грецька культура базується на міфологічній основі. Свою назву період дістав завдяки Гомеру, який створив славнозвісні «Ілліаду» та «Одіссею». Він настільки вдало описав в цих творах життя богів і сфери їх впливу, що греки вже ніколи не змогли позбутися їх впливу, так затвердився пантеон богів Олімпу.

Пам’яток архітектури цього періоду не залишилось, оскільки основним будівельним матеріалом було дерево. Скульптура представлена творами дрібної пластики культового характеру, в яких переважає спокійна гармонія, що характеризує поняття «грецький профіль».

Кераміка цього періоду оздоблена геометризованим орнаментом.

Архаїчний період (VIII – VI ст. до н.е.)

Протягом цього періоду Греція поступово випередила у своєму розвитку сусідні культури. Саме тоді було закладено підвалини всіх тих процесів, які отримали певний розвиток пізніше.

В архітектурі складаються два ордери (ордер – стилістичний канон стояково-балкової конструкції будівлі): доричний та іонічний. (Учні пригадують ознаки цих ордерів та відповідні архітектурні пам’ятки)

З кінця VІІ ст. виникає монументальна грецька скульптура. Найрозповсюдженіші два типи статуй: оголеного юнака – курос, та одягненої дівчини –кора. Фігури ще досить статичні, пропорції не завжди досконалі. Жіночі статуї кор. Зазвичай розфарбовували. Характерна особливість – легка посмішка на обличчі (так звана архаїчна посмішка).

Живопис архаїчного періоду не зберігся, про нього можна судити лише з розписів керамічних виробів. Спочатку він вкривав всю поверхню виробу, ніби килим,це був розпис рослинного характеру, він дістав назву килимовий.

Наприкінці VІІ ст. до н.е. він поступається місцем чорно фігурному розпису – на світлу поверхню наносилось зображення чорною лаковою фарбою.

В VІ ст. до н.е. з’являється червоно фігурний розпис – фон вкривався чорною фарбою, а на ньому проступали світлі фігуративні зображення.

В цей період зародився давньогрецький театр (Учні пригадують обряд,який передував театральним виставам, основні види вистав,авторів)

59

В епоху архаїки виникло також і музичне мистецтво. Перші музичні інструменти – ліра, кіфара. Музика греків була одноголосою. Ноти позначали буквами.

В архаїчний період починає формуватись давньогрецька філософія, в ній виділяються два напрями: ідеалістичний та матеріалістичний.Важливий елемент культурного життя – олімпійські ігри, які проводилися раз на чотири роки в м. Олімпії. До участі в іграх допускались лише вільні греки, жінкам з’являтись там було заборонено. Змагання тривали п’ять діб, на цей період навіть припинялись всі воєнні дії.

Класичний період (V – IV ст. до н.е.)

Період класики характеризує чистота і глибина думки.В архітектурі спостерігається збалансованість композицій та рівновага їх

частин. Найграндіознішим архітектурним ансамблем стала забудова Афінського акрополя: роботи проводилися під загальним наглядом Фідія – одного з найвидатніших грецьких скульпторів. Було збудовано Пропілеї (вхідні ворота), Парфенон, Ерехтейон.

Скульптура набуває довершеного вигляду, статуї вже не статичні – вони втілюють мовби застигнувший рух. Одним з перших поставив собі завдання втілити рух в нерухомому зображенні Мірон,що жив в середині V ст., він працював у бронзі. він працював у бронзі. Найвідоміші роботи «Дискобол», «Афіна і Марсій». Майже в один час з Міроном творив і Фідій, його визначні роботи: «Афіна-діва», «Лемпіянки», «Зевс Олімпійський».

Наука розвивається в межах філософії.Високого розквіту набуває театральне мистецтво.

Елліністичний період ( IV –I ст. до н.е.)

У другій половині IV ст. на арену історії вийшла нова політична сила – Македонія, якій не могли протистояти грецькі поліси. Короткочасна, але надзвичайно енергійна діяльність Александра Македонського докорінно змінила колишні культурні пріоритети.

Архітектура продовжує розвивати класичні традиції, але поруч з культовим активно розростається світське будівництво. Зводяться розкішні палаци, театри, гімназії; внутрішнє і зовнішнє оформлення стає багатшим і різноманітнішим.

Триває розвиток монументальної скульптури, призначеної для громадських будов, храмів, площ. Їй притаманні грандіозність, велич. Елліністичні скульптори продовжують традиції Скопаса, Ліссіпа і Праксителя, які творили в період пізньої класики. Шедеврами елліністичної скульптури вважаються «Афродіта (Венера) Мілоська» (скульптор Агесандр), «Ніка Самофракійська», «Фарнезький бик», «Лаокон» (Агесандр, Полідор, Афінодор)

Високого розвитку набуває гліптика –різьба на камені. Зображення могло бути рельєфним (камея) або врізаним вглиб (інталія).

60

Живопис цього періоду майже не зберігся. Про рівень майстерності свідчать поодинокі фрески з Делосу та Деметріади та портрети на дереві з м.Фаюм.

З’являється мистецтво мозаїки – запозичене зі Сходу.

Протягом ІІ –І ст. до н.е. римські легіонери вожді яких підхопили ідею створення світової імперії, поступово завоювали все Східне Середземномор’я. З цього часу розпочався новий період в історії еллінізму,пов’язаний вже з домінуванням Риму.

Давньоримська культураЕтруський період (ХІ –VІІІ ст. до н.е.)

Давньоримська культура не виникла раптово – серед її найпомітніших попередників виділяється культура етрусків.

Їхні міста були добре укріпленими. Сполучалися шляхами та мостами. Основний будівельний матеріал – дерево та сира глина, тому з громадських будівель збереглися лише фундаменти, які свідчать про те, що житло боло круглим в основі.. Більшість пам’яток становлять гробниці. Провідний релігійний культ був пов’язаний з потойбічним світом, про що свідчать розписи стін гробниць.

В етрусків рано розвинулась скульптура. Найдавніші її зразки – похоронні урни канопи із зображенням фігури або погруддя небіжчика. Майстри показують померлих, ніби живих.

Царський період (VIII – IV ст. до н.е.)

З V ст. до н.е. починається занепад етруських міст і в IV ст. до н.е. Етрурія потрапляє під владу Риму.

Римляни, як і більшість давніх народів, були політеїстами, в них було багато богів: Юпітер – бог грому та блискавки, Юнона – богиня шлюбу, Мінерва – богиня мудрості, Янус – бог початку і кінця і багато інших. Від етрусків римляни запозичили: Круглі стелі-склепіння, мости-акведуки, звичай пишно святкувати перемоги, емблеми достоїнства патриціїв – золоті кульки на шиї та тоги з пурпурною каймою, мідні монети, ремісничу та будівельну техніку.

Рим не мав в достатній кількості мармуру для будівництва, тому його використовували лише для облицювання, стіни ж були з нової на той час будівельної суміші – бетону, це дало можливість зводити велетенські споруди

Республіканський період (ІІІ – І ст. до н. е.)

В 509 р. до н.е. в Римі було встановлено республіканську владу, а в 501 р. до н.е. було обрано першого диктатора, влада якого була необмеженою. Римська республіка мала яскраво виражений аристократичний характер.

61

В забудові міст з’являються нововведення: в центрі Риму збудовано Форум –центральний міський майдан, де розташовувалися храми, громадські споруди, встановлювалися статуї видатних римських громадян. Всього в Римі налічується п’ять форумів, найстаріший – Республіканський, а найцікавіший – форум Траяна.

Від греків римляни запозичили ордерну систему,а але ввели ще й два власні ордери: тосканський і композитний. Римський театр також відрізнявся від грецького – він представляв суцільне коло, тоді як в греків це було на півколо. В приміщеннях театрів відбувались не лише театральні. А й циркові вистави та бої гладіаторів (Римський Колізей був навіть пристосований для морських боїв).

Нові архітектурні споруди: терми – це були не просто громадські бані, а ще й місця відпочинку, вони чудово оздоблювались, мали свої зали для спортивних ігор, бібліотеки. Тріумфальні арки – встановлювались в містах на честь перемоги у війнах.

Одне з найбільш вагомих досягнень римського мистецтва – скульптурний портрет. Він, на відміну від грецького. Який показував ідеальну досконалу людину, тяжів до підкресленого натуралізму. Римляни першими почали зображувати реалістичні скульптурні портрети реальних людей. Статуї видатних сучасників встановлювались на вулицях міст.

Імператорський період (І ст. до н.е. – V ст. н.е.)

Завдяки реформам Юлія Цезаря та Октавіана Августа Рим перетворився на імперію. Величі та блиску імператорського Риму повинна була відповідати така ж велична і блискуча культура і вона була створена.

За наказами римських імператорів будуються грандіозні архітектурні споруди: Вівтар миру, Колізей, Пантеон – храм усіх богів (унікальна споруда: без вікон, товщина стін сягає 8 м., матеріалом для неї послужив римський бетон. Світло проникало через 9метровий отвір в стелі. Стіни всередині облицьовані світлим мармуром, в нішах було встановлено статуї богів).

Громадські та житлові будинки аристократів оздоблюються дуже пишно: підлога прикрашається мозаїкою, стіни розписуються фресками. Перший стиль римського живопису дістав назву помпейський –він виник як наслідування станкового живопису (з бажання скласти враження розвішаних по стінах картин).

Подальший розвиток отримує скульптура, статуям імператорів надається схожість з олімпійськими богами – створюються величні до помпезності й дещо алегоричні композиції.

Висновок: роль античної спадщини величезна – вона заклала основи моральних і матеріальних цінностей, її традиції ще не раз оживатимуть у творах митців (епоха Відродження, мистецтво Нового і Новітнього часу). Антична література, філософія. Драматургія з успіхом функціонують і в наш час, архітектура і скульптура продовжують захоплювати нас досконалими формами.

62

3. Підсумок уроку.

Тестові завдання

«АНТИЧНІСТЬ»

1. Період Античності охоплює культуру:А) Єгипетської і Вавілонської цивілізацій;Б) Культуру Стародавньої Греції та Риму;В) Культуру Індії та Китаю.

2. Олімпійські боги з’явились завдяки: А) Гомеру; Б) Віргілію; В) Вітрувію.3. Архітектурна ордерна система стародавніх греків сформувалась: А) в елліністичний період; Б) в гомерівський період; В) в архаїчний період.4. Храм з колонами у вигляді жіночих фігур в Акрополі називається: А) Парфенон; Б) Ерехтейон; В) Храм Ніки.5. Музичне мистецтво почало формуватись: А) в архаїчний період; Б) в Гомерівський період; В) в період класики.6. Батьком трагедії називають: А) Євріпіда; Б) Гомера; В) Есхіла.7. Скульптура набула ідеально реалістичних форм в період: А) Классики; Б) Гомерівський; В) Архаїчний.8. Керамічні вироби, де переважали зображення на релігійно – міфологічну тематику, відносяться до: А) чорно фігурного розпису; Б) червоно фігурного розпису.9. Один з римських пагорбів називається «Капітолій», що в перекладі означає це слово? А) місто; Б) голова; В) центр.

63

10. Від етрусків римляни запозичили:А) принцип планування міст;Б) ордерну систему;В) куполовидне перекриття і круглі арки.

11. Багатоповерхове житло простого люду в містах Стародавнього Риму називалось: А) колізей; Б) інсула; В) форум.12. В скульптурі римляни першими застосували: А) пам’ятники видатним людям на вулицях міст; Б) багатофігурні композиції; В) скульптурні рельєфи на фасадах будівель.13. Одне з нових мистецтв видовищ в Стародавньому Римі: А) кінні перегони; Б) півнячі бої; В) циркові вистави.14. Терми – це: А) громадські бані; Б) бані й місця для приємного відпочинку; В) Громадські споруди для масових зібрань.

Ключ: 1 – Б, 2 – А, 3 –В, 4 – Б, 5 – А, 6 – В, 7 – А, 8 – Б, 9 – Б, 10 – В, 11 – Б, 12 – А, 13 – В, 14 – Б.

64

УРОК № 22.

ТЕМА: Готика

МЕТА: ознайомити з проявами готичного стилю в різних видах мистецтва; вчити розпізнавати мистецькі пам’ятки готики; формувати інтерес до світової культурної спадщини.

ОСНАЩЕННЯ: фото та відеоматеріали, які висвітлюють готичний стиль в різних видах мистецтва.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальними завданнями.

Хід уроку 1. Організаційна частина. 2. Лекція. З західноєвропейським середньовіччям пов’язують два стилі: романський і готичний. Романський виник і набув розповсюдження приблизно на сторіччя раніше, коли основною формою існування людей було сільське поселення з замком-фортецею.

Готичний стиль – це стиль міського життя, яке почало бурхливо розвиватись наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст. Його риси спостерігаються в основному в архітектурі та скульптурі міських соборів – це пов’язано насамперед з середньовічним світоглядом, в основі якого лежала християнська мораль.

Готика – це пошук синтезу між архітектурою, живописом і скульптурою, що мав відбивати універсалізм схоластичного світогляду своєї доби.

Перша споруда, яку можна назвати готичною, була зведена неподалік від Парижа в абатстві Сен-Дені, яке починаючи з Х ст. було місцем поховання французьких королів. На межі ХІ –ХІІ ст. аббат Сугерій вирішив перебудувати абатство, будівля зведена під його керівництвом разюче відрізнялась від існуючих. Архітектурні смаки аббата Сугерія прийшлися до вподоби сучасникам і незабаром їх починають наслідувати при будівництві міських соборів.

У середньовічній Західній Європі собор – головна споруда міста, до неї сходяться всі вулиці, біля собору відбуваються найголовніші події. Краса та розміри собору говорять про значення міста та багатство його мешканців. Розміри намагались розрахувати так, щоб в разі потреби будівля могла вмістити все доросле населення міста.

Готична архітектура, на відміну від романської, давала можливість витягнути споруду на нечувану досі висоту – тобто собор можна було зробити грандіозним за розміром і при цьому він міг займати невелику площу, а це було дуже важливим для тісних середньовічних міст. Собори часто зводилися дуже

65

довго, протягом життя не одного покоління, іноді будівництво переривалось внаслідок воєн або нестачі грошей.

Характерні риси: стрілчаті арки, дві високі стрімкі вежі по боках фасаду, замість центрального купола – тонкий шпиль. Перші споруди дещо важкуваті на погляд (Нотр-Дам в Парижі), пізніше будівельні майстри почали створювати високі, стрімкі й легкі конструкції, які немов рвуться в небо. Стрільчасті вікна стають все більшими, а проміжки між ними все меншими, нарешті бокові стіни майже зовсім зникають. Залишається фактично один каркас що складається з тонких опор, простір між якими займають величезні вікна, які завершуються стрімкими загостреними арками. Каркас підтримують аркбутани –тендітні напіварки, що одним боком спираються на тонку колону, а другим підтримують каркас. Аркбутани, що оточують будівлю, справляють враження примхливого кам’яного мережива, вони дозволяють зводити високі вежі.

Оскільки готичні храми майже не мають стін,а тільки каркас, всередині них немає ні стінних мозаїк, ні фресок. Їх замінюють вітражі – картини, складені з різнокольорового скла. Вітражі займають велетенські віконні пройми храму. Сонце просвічує крізь скло і забарвлює інтер’єр у фантастичні кольори. Палітра вітражних майстрів була дуже багатою, та улюбленими кольорами були різноманітні відтінки червоного та яскраво-синій, тому загальна гама звичайно виходила червоно-фіолетова.

Масивну стіну в готичному храмі зберіг лише головний фасад. Там, як правило, міститься єдине вітражне вікно (у готичних спорудах Франції воно має круглу форму і носить поетичну назву роза). У Німеччині вікно на передньому фасаді найчастіше буває стрілчатим. Інша особливість німецької готики – не дві, як у Франції, а одна чи три вежі на фасаді. Фасади соборів були всуціль декоровані скульптурою, яка здалеку нагадувала мереживо.

Фасади та портали храмів зазвичай прикрашали скульптурні зображення святих та королів або зображення алегоричного змісту. Готична скульптура поступово звільняється від умовності романського стилю, створюючи більш пластичні, динамічні фігури. Провідною темою залишається тема гріхопадіння і спокути, герої хоча ще й алегорично-символічні, однак вони тепер мають певну індивідуалізацію образів і драматизм вираження. Нове трактування одержали теми материнства, мученичества, жертовної стійкості людини.

В епоху готики розквітло мистецтво книжкової мініатюри, ілюстрації, великого поширення набувають гобелени. Майстри готики широко звертаються до образів народної фантазії.

Архітектуру пізньої готики (ХІV ст.) називають пломеніючою,для неї характерні примхливі візерунки, які нагадують язики полум’я (Міланський собор, церква Сен-Маклу в Руані). В пізній готиці одержали розповсюдження скульптурні олтарі в інтер’єрах, які поєднували дерев’яну і позолочену скульптуру і темперний живопис на дерев’яних дошках. Почали з’являтись розписи на світську тематику (папський палац в Авіньоні)

66

Архітектурні пам’ятки готики

Найбільше готичних споруд у Франції. Найвідоміші з них:Собор Паризької Богоматері, Шартрський собор, Ам’єнський собор –найбільший у Франції, Реймський собор – місце коронації французьких королів, часовня Сент-Шапель.

Німеччина – Страсбурзький собор ( скульптури двох жінок на порталі є одним з найкращих зразків готичної скульптури ), Елізабеткірхе - церква в Марбурзі, Кьольнський собор, Марієнкірхе в Любеці,Анненкірхе.

Чехія – собор святого Вітта в Празі.Великобританія – Вестмінстерське абатство в Лондоні, собор в

Солсбері, капелла Кінгс-коледжу в Кембріджі.Іспанія – собор в Севільї, собор В Віторіі-Гастес.Італія – собор в Мілані, Палаццо дель Подеста В Флоренції, палац Дожів

В Венеції.

Висновок: хоча мистецтво й виражало релігійне світобачення,аскетичні ідеали вже не задовольняють і не захоплюють з колишньою силою, у творах релігійного мистецтва все виразніше виявляється інтерес до особистості. Індивідуалізація образів становить основний художній зміст готичної пластики, простежується прагнення до передачі характеру, внутрішніх переживань, пристрастей. Саме в епоху готики художники починають звертатися до портретних завдань, з’являються зображення конкретних людей з характерними індивідуальними рисами.

3. Підсумок уроку.

67

Запитання

Дайте відповіді на запитання:1. Що лежало в основі середньовічного світогляду?.........................................……………………………………………………………………………………..2. Які види мистецтва об’єднував в собі готичний стиль?................................……………………………………………………………………………………..3. За яких обставин з’явилась перша готична споруда?....................................………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….4. Яку роль відігравав собор в житті середньовічного міста?..........................………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….5. Назвіть характерні ознаки готичного стилю……………………………….…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………6. Опишіть (коротко ) зовнішній і внутрішній вигляд готичного собору.……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………7. Яку роль відігравала скульптура в готичному мистецтві?........................………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………8. Заповніть таблицю

Архітектурні пам’ятки готики

Назва архітектурної пам’ятки Місце, де знаходиться будівля

9. В чому полягає значущість готичного мистецтва середньовічної Європи?………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

68

УРОК № 23.

ТЕМА: РенесансМЕТА: дати поняття про зміни в культурному житті та мистецтві, пов’язані

з епохою Ренесансу, виявити,як вплинули ці зміни на подальший розвиток культури.

ОСНАЩЕННЯ: фото-, відеоматеріали мистецьких пам’яток, які допомагають зрозуміти сутність стилю Відродження.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальними завданнями.

a) Хід уроку 1. Організаційна частина. 2. Лекція.У ХІV – XVI ст. у суспільному та культурному житті Європи відбулися

істотні зміни,які що дістали назву Ренесанс або Відродження. Вперше цей термін запровадив Джорджіо Вазарі, італійський митець і біограф ХVI ст., він вживається для визначення перехідної епохи в історії європейської культури від Середньовіччя до Нового часу. В епоху Відродження у свідомості людей з’являється нове світорозуміння. Воно формує менталітет, принципи людської поведінки, способи життя і творчості – як наукової, так і художньої. Ренесансний світогляд відрізняється від світогляду попередніх культурних епох тим, що поряд з Богом було поставлено людину, яка урівнювалась з ним здатністю до творчості. Творчість позначила всі сторони людського життя і стала духовною суттю епохи.

В основі світогляду Ренесансу – гуманізм,тобто, усвідомлення величі та безмежних можливостей людини, визнання її цінності як особистості, її права на вільний розвиток і виявлення своїх здібностей.

В суспільстві зароджується новий клас – буржуазія,який прагне створити власну ідеологічну систему, міста починають визначати спрямованість розвитку культури.

Культуру Відродження умовно поділяють на чотири періоди:1) Проторенесанс - кінець ХІІІ –початок ХІV ст.2) Раннє Відродження (кватроченто) –кінець ХІV – XV ст.3) Високе Відродження (чінквеченто) – XV – 40-і рр. XVI ст.4) Пізнє Відродження – XVI – XVII ст.Загальний інтерес до релігії в цей час зменшується, розвивається світське

мистецтво і раціоналістичне наукове мислення. Це супроводжується підвищеним інтересом до історії античності та її культурної спадщини. Спочатку процес торкався лише літератури та філософії, згодом ідеї Ренесансу приходять в архітектуру та образотворче мистецтво.

Ренесанс охопив майже всі країни Європи, але в одних він почався раніше, в других пізніше, і виявив себе по-різному. Першою на шляху

69

Відродження була Італія, де античні традиції ніколи не вмирали остаточно. Іноді батьківщину Ренесансу визначають ще точніше: це м. Флоренція в Середній Італії.

АрхітектураПочинаючи з ХІ ст. Флоренція була визначним фінансовим центром

Європи і центром всіляких ремесел. Там звичайною практикою були конкурси на кращий проект тієї чи іншої міської споруди. Ретельно вивчається грецька та римська архітектурна спадщина, відродились античні колони і пілястри, декоративні деталі. Але повернення майстрів Відродження до античної спадщини було певною мірою умовним – епоха ставила нові вимоги і практичне призначення нових споруд відрізнялося від античних.

Характерна ознака епохи Відродження – надання великого значення авторству будь-якого твору, в тому числі і архітектурного. Засновником італійського Ренесансу вважають Філіппо Брунелескі – під його керівництвом був збудований купол флорентійського собору Санта Марія дель Фіоре, діаметр якого становить 42 м.(собор був зведений раніше – в готичний період).

Характерні ознаки архітектури Ренесансу: простий і чіткий ритм, чітко відокремлені один від одного поверхи будівель (завдяки застосуванню різних матеріалів чи декору), декоративна обробка зовнішньої поверхні стіни.

Архітектурні пам’ятки РенесансуПалац Ручеллаї у Флоренції, архітектор Альберті ;Лоджія-дель-Консільо у Вероні;Собор святого Петра в Римі (розпочав будівництво Анджело Браманте,

продовжив Мікеланджело, завершив Карло Мадерна);Площа Капітолія, виконана за проектом Мікеланджело;Церква Іль-Джезу в Римі, архітектор Віньола,Собор святого Марка в Римі;Лоджія Капитаніо, палаццо К’єрикаті в Віченці, архітектор Андреа

Палладіо.У французькій архітектурі ознаки Ренесансу з’являються на 100 років

пізніше, там не поспішали відходити від готичних традицій.Типові пам’ятки французького ренесансу: замок Шамбор на Луарі, ансамбль королівського парку в Фонтенбло, королівський палац Лувр. УФранції в цей час зводяться числені міські ратуші, будови міського самоуправління.

Англії ренесансні ідеї досягли ще пізніше, але після того, як це сталося, англійські архітектори дуже швидко відмовилися від традицій фортифікаційного будівництва. В Англії починають будувати замки, що в плані нагадують букву «Н», як правило, їх роблять триповерховими (на другому поверсі влаштовують галереї з портретами предків), вхід безпосередньо пов’язаний з холом, житлові частини розміщені в бічних частинах.Вікна англійських замків мають квадратну або продовгувату форму. Найяскравіший представник англійського Відродження Інго Джонс (палац Уайтхол в Лондоні, Вілла королеви у Грінвічі)

Яскраве втілення знайшли ідеї Ренесансу в архітектурі Нідерландів, де міське життя також було дуже активним. Період Відродження охоплює тут ХVІ

70

ст., щоправда місцеві майстри не мали перед очима античних зразків, тому будівлі дещо відрізняються. Більша частина архітектурних пам’яток – ратуші, будови цехів, житлові будинки заможних городян.

Архітектура Іспанії завжди (в тому числі і в епоху Відродження) мала свої особливості – це пояснюється впливом мистецтва арабів,під владою яких довго перебувала країна і тими можливостями, які давало відкриття Нового Світу (з американських колоній ввозилося багато золота, це давало можливість відбудовувати іспанські міста з великою пишністю).

Перший пряв Ренесансу в Іспанії – так званий стиль платереско (в перекладі означає «ювелірна майстерність»). Фасади оздоблювалися тонким філігранним орнаментом (ратуша в Севільї). Другий напрямок – монументальний, його ознаки можемо спостерігати на прикладі Ескоріалу – резиденції короля Філіппа ІІ.

В східнослов’янських землях Ренесанс відчувався слабко, оскільки там були свої власні своєрідні шляхи культурного розвитку.

Образотворче мистецтвоДля мистецтва Відродження характерний цілковитий відхід від традицій

Середньовіччя – в середньовічній естетиці не надавалося великого значення красі людського тіла (окрім виразу обличчя), скульптори і художники дуже рідко зображували оголену людину, людське тіло зображували позбавленим сили і привабливості. Характерна риса мистецтва ренесансу – повний перегляд цієї традиції, настає розквіт реалістично-піднесеного живопису, який спирався на ідею зв’язку між досконалою людиною і прекрасною природою.

Для художників епохи Відродження головними залишаються картини релігійного змісту, але тепер і Мадонна, і Ісус, і святі – це люди з плоті й крові. Їх руки, риси обличчя виказують цілком зрозумілі кожній людині земні почуття. Більше того – ці вівтарні образи стали схожі на живих і прекрасних людей.

В епоху раннього Відродження скульптура і живопис досягають розквіту в італійських містах, творчість вже не безіменна, а цілковито перейшла до рук художників-професіоналів. При цьому митці навмисне уникають канонів готичного мистецтва, з яким пов’язується раціоналістичний схолацистизм. Альтернативою стало повернення до античних, звернення до візантійських та арабських традицій, які творчо переосмислювалися. Художник має бути творцем, а не плагіатором. Має передати особисте ставлення до зображуваного і має отримати відповідну винагороду як оцінку свого особливого бачення.

Митці раннього Відродження:Сандро Ботічеллі (використовував як античну, так і християнську

міфологію) Найвизначніші картини « Народження венери», « Весна»;Мазаччо –художник мужнього стилю, зміг розробити і втілити закони

тримірності простору, лінійної та повітряної перспективи;Донателло – Відродив тип округлої скульптурної статуї як самостійний

вид мистецтва, не прив’язаний до архітектури (статуя Давіда).

71

Високе ВідродженняВ мистецтві на перший план вийшли проблеми громадського обов’язку,

високих моральних якостей, подвигу, образ гармонійно розвинутої, сильної духом і тілом людини-героя, людини активної і діючої Пошук такого ідеалу привів мистецтво до синтезу, узагальнення. Виявлення закономірностей. Мистецтво високого Ренесансу відходить від часткового, від незначних подробиць заради узагальненого образу, заради прагнення до гармонійного життя.

Досить трьох імен, щоб уявити значення Високого Ренесансу:Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело Буонаротті.

Пізнє ВідродженняМистецтво цього періоду розвивається нерівномірно й у досить

своєрідних формах –в Італії вже після 1520 р. починає формуватись нова течія маньєризм, яка відбиває крах ренесансної утопії та пошуки нових ідеалів в нових умовах тогочасної реальності. Образ людини поступово втрачає ренесансні властивості, з’являється почуття розпачу, тривоги, невпевненості; спостерігається куртуазна манірність, іноді неприродність, холодна витонченість.

Початок пізнього Відродження в Італії у часі збігся з початком доби Реформації, яку іноді називають Північним Ренесансом, і , яка об’єднує культурний розвиток країн Північної Європи – Німеччини. Нідерландів, Швеції. Франції, Англії і частково Іспанії.

Суспільно-політичний рух Реформації відіграв визначальну роль у становленні буржуазно-демократичних суспільств і створенні засад нової європейської культури.

Спільною для Відродження і Реформації була потреба подолання величезної прірви між теорією і практикою християнського життя того часу за допомогою попередньої духовної спадщини, але шляхи подолання цієї прірви було обрано різні.

Поки реформаційні процеси набували потужності, в країнах Європи відбувався самобутній розвиток, пов’язаний з Відродженням, але багато у чому цілком оригінальний у кожній з країн і генетично пов’язаний з пізньою готикою.

НідерландиТам більше, ніж в інших країнах Європи художник зберігав зв’язок з ремісничими цехами і сприймався як майстер-ремісник. Нідерландські художники намагалися правдиво зображати дійсність, але істина їх цікавила більше, ніж краса. Тому вони не боялися акцентувати риси людського характеру так сильно, що іноді змінювали обличчя до карикатурності. Героями їх картин були представники різних верств населення, їх цікавило відверте, хай і не дуже красиве відтворення життя. Найяскравіше ці риси виявилися в творчості двох великих майстрів: Ієроніма Босха та Пітера Брейгеля. Картини Босха мають вигляд похмурих містичних алегорій, сповнених сатири і гротеску в зображенні людей: «Сад втіх», « Корабель дурнів», «Пекло». П.Брейгеля прозвано «мужицьким» за демократизм

72

творчості і любов до зображення сцен з життя селян і простого люду: «Сліпі», «Селянський танок», «Фламандські прислів’я», «Ігри дітей», «Селянське весілля».

НімеччинаВідродження Німеччини пов’язане насамперед з ім’ям Альбрехта Дюрера. Створений ним образ людини відрізняється від італійського ідеалу – його творчість є глибоко національною. Герой його картин – сильна вольова людина, позбавлена внутрішнього спокою і гармонії («Автопортрет», « Святий Ієронім», « Адам», «Чотири апостоли» , «Меланхолія»).

ФранціяСпецифіка французького Відродження полягає в прагненні наслідувати зразки італійського мистецтва. В середині ХV ст. група італійських митців засновує у Фонтенбло школу світського живопису, яка дала змогу сформуватися плеяді талановитих митців: Марміон, Коломбо, Гужон, Сурдо.

ІспаніяІспанія дуже повільно відходила від традицій середньовічного мистецтва. В картинах іспанських художників обмежені реалістичні прийоми передачі простору та об’єму, переважає плоскістний принцип зображення. Часто присутній арабесковий орнамент.Живопис зосереджується на внутрішніх переживаннях людини. Одним з видатних художників доби пізнього Відродження (маньєризму) є Доменіко Теотокопулі, прозваний Ель Греко. Деякі із створених ним образів нагадують візантійські ікони, тоді як інші, здається, належать до фантастично-нереального світу («Поховання графа Оргаса», « Непорочне зачаття»).

АнгліяВ Англії елементи Відродження знайшли своє вираження в портретах-мініатюрах. Це роботи Н.Хілларда, А. Олівера.Висновок: протягом доби Відродження відбулися принципові зміни тенденцій подальшого культурного розвитку. Основною одиницею європейської культури вперше стає не колектив людей з його інтересами і цінностями, а окрема особистість, індивідум, який задовольняє свої власні наміри й прагнення. Це докорінно змінює соціокультурну ситуацію в Європі, спонукаючи до активних пошуків форм узагальнення і конкретизації колективного досвіду в усіх галузях культурного життя. На основі художніх досягнень цієї доби виникла й розвинулась художня культура Нового часу.Зміст творчості титанів епохи Відродження віддзеркалив певні прогресивні тенденції подальшого розвитку всієї європейської спільноти народів.

3. Підсумок уроку.

73

Запитання 1. Хто першим ввів термін « Ренесанс»?..............................................................2. Коротко охарактеризуйте світогляд епохи Відродження…………………...………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………3. Заповніть таблицю «Періоди епохи Відродження».

Назва періоду Проміжок часу, який займав період

4. Ім’я засновника архітектури Ренесансу?..........................................................5. Назвіть характерні ознаки архітектури Відродження:………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………6. Заповніть таблицю «Особливості архітектури Відродження в країнах Європи».

Назва країни Особливості

7. Коротко охарактеризуйте живопис епохи Відродження в Італії………................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................8. Заповніть таблицю «Майстри італійського Відродження».

Ім’я художника Назва твору

9.Назвіть імена художників Ренесансу Північної Європи та їх твори……….………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

74

УРОК № 24 – 26.

ТЕМА: Бароко. Класицизм. Романтизм.Реалізм.

МЕТА: ознайомити з особливостями мистецьких стилів «бароко», «класицизм», «реалізм»; вчити розпізнавати їх серед інших стилів ; вивчити найвідоміші мистецькі пам’ятки цих стилів; сприяти формуванню естетичного смаку.

ОСНАЩЕННЯ: наочні матеріали, які висвітлюють ознаки стилів «бароко», «класицизм» та «реалізм»,фотоматеріали з зображеннями світових мистецьких пам’яток цих стилів.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальним завданням.

Хід уроку1. Організаційна частина.2. Лекція. ХVII ст. – вік могутніх зіткнень двох соціально-економічних систем:

нової капіталістичної і старої феодальної. В цей час зростає значення науки , інтереси буржуазії направлені на зруйнування застарілих форм суспільного життя. Мистецтво ХVІІ ст. характеризується формуванням трьох яскраво виражених стилів: бароко, класицизму та реалізму.

БарокоСтиль бароко сформувався раніше в Італії – там митці були тісніше

пов’язані з папським Римом і іншими центрами духовної і світської влади, а стара аристократія і церква були зацікавлені в мистецтві, яке могло б служити ореолом їх могутності і величі. Цим пояснюється парадність і піднесеність італійського бароко.

Дехто вважає, що основи бароко заклав ще Мікеланджело, який любив вільно поводитись з пропорціями – в барочній архітектурі такий підхід стає одним з правил. В перекладі з італійської бароко означає: «чудернацький», «вигадливий», «дивний». Архітектурні ансамблі стають асиметричними, в планах споруд з’являються вигнуті лінії й овали, на фасадах багато відверто декоративних деталей ( інколи вони зовсім ховають під собою ті частини будови, що мають конструктивне навантаження). Велику роль у зовнішньому вигляді пам’яток стилю бароко відіграє скульптура, пластичний орнамент та монументальний живопис.

В епоху бароко набула особливої популярності та одержала новий розвиток паркова архітектура, склалися різні типи парків.

Крім спільних для всіх європейських країн архітектурних рис, пам’ятки стилю бароко мали свої особливі риси в кожній країні.

75

ІталіяУ ХVII ст. в Італії будується особливо багато віл, виникає особливий тип

парку, що дістав в архітектурі назву італійського. Основною ознакою такого парку є наявність осі, вздовж якої розміщуютья всі паркові споруди. Парк повинен бути розташований на рельєфі, що поступово знижується. Часто в ньому влаштовують водяний каскад.

Під керівництвом Л.Берніні остаточно завершується будівництво собору святого Петра в Римі, головного храму католицького світу (майдану надається форма овалу, він оточується грандіозною колонадою).

Відомі архітектори: Г.Гварніні, Ф.Бороміні, К.Райнальді.ФранціяФранцузькому бароко притаманні певні суперечності між зовнішнім

виглядом будови і його внутрішнім вбранням. Фасади були досить строгими і симетричними, а кімнати вбиралися примхливо й розкішно.Найяскравіший приклад – королівська резиденція Версаль.

Французькі парки відрізнялися тим, що краєвид в них повністю створювався штучно й нічим не нагадував природний. Парк мав регулярне планування, дерева в ньому підстригалися. Центром грандіозного Версальського парку були королівські покої, до них сходилися всі алеї. Свого часу французький парк набув великої популярності і в інших країнах, в тому числі і в Росії.

Відомі архітектори: Ф.Мансар та Ж.Мансар, Ж.Лемерсьє, Л.Лево.ІспаніяЗапочаткований в Іспанії стиль був настільки ошатним, що його починають

називати не бароко, а ультра бароко .Найвідоміший архітектор Х.Чурригера, створені ним і його учнями будівлі відокремили в стиль, що дістав назву чурригереск. Його характерна ознака – велика насиченість декоративними деталями (парадний двір Єзуїтської колегії в м.Саламанка,картезіанський монастир Чертози в Гранаді).

АнгліяАнглійське бароко називають класицистичним, воно має досить стримані

риси, але головна церква Лондона – собор святого Павла належить саме до цього стилю.

НімеччинаСпоруди бароко в Німеччині мають різні риси – це пояснюється

роздробленістю країни: на Заході відчувається вплив Франції, на півночі – Нідерландів,великий внесок належить і емігрантам-італійцям.

Чудові пам’ятки можна бачити в Мюнхені та Дрездені (замок Цвінгер, архітектор М.Д.Пепельман), у Вюрцбурзі (палац єпископа Шернборна).

АвстріяЦікаві зразки бароко дала людству Австрія. Серед них церква св.Карла

Борромея – найбільша у Відні, її збудував архітектор І.Фішер, Верхній Бельведерський палац, архітектор І. Гільдебрант.

76

ЧехіяПерлини світової архітектури: палац графа Черні, церква св.Микулоша,

архітектор К.І.Динценгофер.Росія, УкраїнаСаме в цей період завершається культурна ізоляція Росії. Російське бароко

має свої характерні риси: яскраве зовнішнє розфарбування будов (декоративні деталі робили з гіпсу і розфарбовували білою фарбою), в будівлях помітні не лише риси європейського бароко, а й слов’янські мотиви. Слов’янське бароко спочатку поширилося в Україні, а до росіян прийшло після приєднання України.

Найвидатнішим архітектором вважається Б.Растреллі: Петергофський палац, Єкатерининський палац, Андріївська церква і Маріїнський палац в Києві.

Бароко в образотворчому мистецтві

Для бароко характерний особливий погляд на людину та світ, що її оточує. «Весь світ театр, а люди в нім актори» - цей шекспірівський вислів вдало виражає зміст культури бароко. Песимізм, відчай після втрати сталої культурної традиції спостерігається в своєрідних мистецьких формах. Культура бароко далека від сентиментальної сльозливості, її герой – яскрава особистість з складним внутрішнім світом.

В образотворчому мистецтві популярне звернення до релігійних сюжетів, де яскраво проявляються декоративність, контрастність, грандіозність, напруженість в композиції, алегоричність .Великого поширення набувають парадні портрети, які підкреслюють привілейоване суспільне становище людини. Ідеалізація образів поєднується з бурхливою динамікою, несподіваними композиційними вирішеннями, підкресленною чуттєвістю. Значного поширення і високого ступеня розвитку набуває побутовий та історичний жанр.

ІталіяФормування живопису бароко пов’язане з творчістю кількох художників,

які почали відходити від високого Відродження і маньєризму в ХVI ст.:Караччі, Тінторетто, Рені, Караваджо. Караваджо є одним із засновників реалістичного живопису («Лютніст», «Упевнення апостола Фоми», низка натюрмортів і пейзажів, «Розп’яття апостола Петра»). Послідовників Караваджо називали караваджистами і впізнавали за гіпертрофованим реалізмом і темним фоном картин.

Відомі художники:Гверчино, П’єтро да Кортона,Л.Джордано.ІспаніяНайбільш яскраві фігури: Х.Рібера, Ф.Сурбаран, Д.Веласкес.Х.Рібера на початку творчого шляху знаходився під впливом Караваджо.

Підкреслена правдивість і матеріальність зображення поєднуються з возвишеним художнім узагальненням («Поклоніння пастухів», «Св. Інесса», «Хромоніжка»).

77

Для творчості Сурбарана характерні сюжети з життя святих, він створював суворі, монументальні і в той же час життєво реальні образи («Відречення Марії», «Розп’яття»).

Веласкесом на початку творчого шляху створено серію картин з народного життя «бодегонес», в яких помітно наслідування Караваджо. Був придворним живописцем, створив серію парадних портретів, які відрізняються оригінальним підходом до реалістичного зображення («Портрет папи Інокентія Х», «Герцог Оліварес», «Інфанта Маргарита в оточенні фрейлін і карликів»).

Фламандські художникиХудожники в основному спеціалізувались на окремих жанрах, це був

новий прояв в образотворчому мистецтві. Популярним було правдиве відтворення реального життя.

Відомі художники: Пітер Пауль Рубенс – глава фламандського бароко, придворний живописець, твори відрізняються театралізованістю композиції, бурхливим рухом, яскравими кольоровими контрастами («Вірсавія», «Союз Землі і Води», Автопортрет з Ізабеллою Брант»);Я.Йорданс –його творчість тісно пов’язана з життям народу («Сатир в гостях у селянина», «Бобовий король»);Рембрандт – найбільш повно і яскраво відтворив демократичні передові прагнення свого часу і свого народу («Повернення блудного сина», «Осліплення Самсона», «Пристрасті Христа»).

Театральне мистецтвоВ драматургії панівні позиції завойовує жанр трагедії, відроджений

завдяки В.Шекспіру. Твори театру бароко призначені дляв сіх верств населення, а не лише для аристократів.

МузикаВ цей період починає формуватись музична культура, яку тепер називають

класичною музикою.В церковній практиці все більше уваги приділяється музичному супроводу,

католицька меса завдяки проникливій музиці досягає довершеності. Високі зразки церковної та світської музики дали видатні композитори ХVII – XVIII ст. А.Вівальді ( «Пори року»), Й.-С.Бах («Страсті за Матвієм», «Страсті за Іоанном»), Г.Ф.Гендель («Мессія», «Ізраїль», «Есфір»), Й.Гфйдн («Створення світу»).

У руслі бароко, яке сміливо комбінує різні види і форми мистецтва, виникає новий музичний жанр – опера. Біля витоків цього жанру стояв італійський композитор К.Монтеверді (опера «Орфей»).

Інтегративна культура бароко дуже скоро починає розпадатись на окремі напрямки, які підкреслювали ту чи іншу сторону сприйняття дійсності, але примхливе і напружене у своїх пошуках барокове світовідчуття і відповідна стилістика ще продовжують існувати до кінця ХVIII ст.

3. Підсумок уроку.

78

Запитання Продовжить речення:

1. З стильовим напрямом бароко пов’язані такі зміни в мистецтві:………….….......................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................

2. Вперше риси стилю бароко з’явились в ……………………………………3. Характерні риси бароко в архітектурі:……………………………..................

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

4. Заповніть таблицюБароко в країнах Європи

Країна Архітектурна пам’ятка

Архітектор Характерні особливості

5.Для живопису бароко характерні……………………………………………….…………………………………………………………………………………………..…………………………………………………………………………………………

6. Заповніть таблицюХудожники бароко

Ім’я художника Назви творів

7. В музичному мистецтві з’явились такі нововведення:……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………7. Заповніть таблицю

Композитори барокоІм’я композитора Назви творів

79

КласицизмУ ХVІІ ст. разом з бароко в європейському мистецтві виникає й активно

розвивається стиль класицизм. Цей стиль проіснував до початку ХІХ ст. і справляв вплив на всі види мистецтва.

Як цілісна система смакових уподобань він сформувався у Франції при королівському дворі і звідти розповсюдився серед аристократичних кіл всієї Європи. При французькому дворі натуралістичні та ірраціональні крайнощі культури бароко було засуджено як «італійське божевілля», від якого необхідно звільнитися.

Класицизм базується на такому принципі відбору, узагальнень і оцінки життєвих явищ, який визнає прагматичний розум єдиним мірилом усього сущого. Культу державних, громадянських чеснот приносилися у жертву почуття та особисті інтереси людини. Художня доктрина класицизму спиралася на інтерпретовану раціоналістичну філософію Рене Декарта, який вважав єдиним критерієм істини розум, стверджуючи перевагу духу і мислення над матерією.

Художня культура класицизму була суворо регламентованою: митці повинні були дотримуватись певних вимог та правил. Головним їх завданням вважалося наслідування досконалих історичних зразків,за які служили твори античного мистецтва. Тому більшість сюжетів мистецьких творів класицизму базується на мотивах античної міфології та історії.

У різних видах класицистичного мистецтва дія нормативних принципів проявлялась по-своєму.

АрхітектураАрхітектура класицизму – це світ гармонії і симетрії. Будівлі не мають

зайвих декоративних деталей, основною архітектурною мовою класицизму стає ордер, в пропорціях і формах більш близький до античності, ніж в попередні епохи. Будівлям притаманні логічність планування і геометризація форм (Пантеоні ,Вандомська колона, церква Мадлен, Будинок Інвалідів у Парижі; Камеронова галерея в Царському селі, Адміралтейство в Санкт-Петербурзі).

Перед архітекторами від самого початку постала проблема співвідношення ансамблю палацу та парку. У Франції яскравий зразок палацовий комплекс Во ле Віконт та Версальський парк.

Відроджується римський звичай будувати тріумфальні арки на честь визначних подій (Бранденбурзька брама в Берліні, Тріумфальна арка в Парижі,арка Генерального штабу в Санкт-Петербурзі).

Сприйняття майстрами античної спадщини не було безпосереднім – за зразки їм правили витвори архітекторів Ренесансу, передусім А.Паладіо. Споруди, що їх називають паладіанськими, з’являються в різних країнах Європи, особливо багато в Англії. Один з найбільш яскравих – В.Кент (замок Холькхем). Він же є винахідником англійського ландшафтного парку, який на відміну від французького наслідує мальовничу дику природу.

XVIII ст. завершилося Великою Французькою революцією, з приходом до влади Наполеона Бонапарта почався новий період в будівництві – в основі

80

залишились античні зразки, але споруди стають більш декоративними й святковими – цей стиль дістав назву ампір ( імперський) або високий класицизм.

В Росії в епоху класицизму спостерігається небувалий розквіт світського мистецтва. Зодчі зрілого класицизму В. І.Баженов, М.Ф.Козаков, І.Є.Старов створили класичні типи столичного палацу-помістя і великого комфортабельного будинку, які стали зразками дворянських маєтків. Мистецтво ансамблю в заміських паркових маєтках стало великим внеском російської культури в світову художню культуру.

Особливість російського класицизму – небувалий розмах державного містобудування, розробились плани забудови близько 400 міст, серед них Кострома, Ярославль, Тверь, Севастополь, Одеса, Полтава.

ЖивописВ образотворчому мистецтві епохи класицизму головними стають строга

побудова сюжету, ясність замислу, урівноваженість композиції, плавність контурів і чітко промальовані об’єми. Колір відіграє другорядну роль. Прагнучи виразити загальну ідею, художники-класицисти користувались алегоріями – узагальнено-символічними зображеннями тих чи інших людських якостей та рис характеру. Жорсткі канони класицизму пригнічували прояви індивідуальності творця, віддаляли його від реального життя.

Засновником класицистичного напряму в живописі був французький художник Н.Пуссен. Його герої – люди сильних характерів, високого почуття обов’язку перед суспільством і державою. Він обирає такі сюжети, які надають змогу показати героїчні та зразкові характери: «Смерть Германіка», « Танкред та Ермінія», «Царство Флори», «Аркадські пастухи».

Видатним представником класицистичного живопису був також Жак Луї Давід – в його творах публіцистичного напряму знайшли вираження прагнення показати героїчні ,вільнолюбні ідеали епохи через образи античності («Клятва Гораціїв»). Під впливом подій Великої Французької революції Давід прагнув до створення історичних картин на сучасну тематику («Клятва в залі для гри в м’яч», «Смерть Марата») з її суворою життєвою правдою.

Яскравим прихильником класицизму був також Ж.О.Д.Енгр («Фетіда перед Юпітером», «Посли Агамемнона»).

Російський класицизм в живописі тісно пов’язаний з петербурзькою Художньою Академією (єдиним на той час навчальним закладом, який давав художню освіту). Його розквіт припав на кінець ХVIII – початок ХІХ ст. Художники, наслідуючи канони класицизму, не раз звертались до подій давньої слов’янської історії, але творчість таких великих художників, як К.Брюллов, («Останній день Помпеїв»), О.Іванов («Явлення Христа народу») швидко переросла рамки пізнього класицизму.

Серед українських художників - класицистів найбільш відомі: Д.Левицький («Портрети Дідро та КатериниІІ»), В.Боровиковський («Портрет

81

Лопухіної»), А.Лосенко («Володимир перед Рогнідою», «Прощання Гектора з Андромахою»).

Скульптура російського класицизму представлена монументально-декоративною пластикою, яка складає тонко продуманий синтез з ампірною архітектурою та сповненими громадського пафосу пам’ятниками.

Театральне мистецтвоВід наслідування античних зразків відбувся поділ на «високі» й «низькі»

жанри. До перших належали трагедії, до других – комедії, сатиричні твори, змішування жанрів не допускалось. Потрібно було дотримуватись правила трьох єдностей: місця, часу та дії. У драматичному творі не мало бути нічого зайвого: ані прохідних епізодів, ані другорядних діючих осіб – усе повинно бути спрямоване на розвиток головного сюжету.

Відомі драматурги: П.Корнель («Сід», «Горацій»), Ж.Расін («Федра», «Британік», «Андромаха»); на ниві комедії уславився Ж.-Б.Мольєр («Міщанин-шляхтич», «Тартюф», «Дон Жуан»).

МузикаЗ класицизмом пов’язаний розквіт віденської композиторської школи, де

творили такі генії, як К.Глюк, І.Гайдн, В.А.Моцарт, Л.Бетховен. Музична культура того часу знаходилась під сильним впливом літератури й відображувала духовні пошуки й протиріччя епохи.

ВисновкиКласицизм ХVІІІ ст. продовжує розвиватись поряд з бароко (ампір, рококо)

в архітектурі та скульптурі, В образотворчому мистецтві з’являються риси нових стилів: романтизму та реалізму.

82

Підсумок уроку

Запитання

Продовжить речення:1. Для епохи класицизму характерні такі зміни в світогляді:………………...

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2. В основі доктрини класицизму лежить філософська думка………………яка проголошувала……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 3. Головні сюжети мистецтва класицизму - ………………………………….…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 4. Архітектура класицизму наслідувала……………………………………….………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 5. Архітектурні пам’ятки класицизму:…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

6.Заповніть таблицю

Особливості російського класицизму

Архітектура Скульптура Живопис

7. Театральне мистецтво класицизму характеризують такі риси:…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 8. Видатні драматурги:……………………………………………....................………………………………………………………………………………………… 9. Музичне мистецтво пов’язане з розквітом……………………………………………………………………………………………………………………………. 10. Музичні генії класицизму:………………………………………………......……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

83

РомантизмВ другій половині ХVІІІ ст. загострюються суперечки абсолютистського

ладу, віра в розумність монархії похитнулась, відбувається переоцінка попередньої культурної спадщини. Романтизм став реакцією суспільства на Велику Французьку революцію – її гасла «Свобода, рівність, братерство!» залишились недосяжними. Не маючи можливості змінити світ на краще, люди відвертались від дійсності у світ художньої вигадки, яку протиставляли реальності. Відкидаючи й заперечуючи повсякденне життя, романтики створюють образ «надзвичайного героя в звичайних обставинах».

В усіх видах мистецтва романтики заперечували будь-які канони й правила і ставили понад усе самовиявлення особистості. Традиційна критика досить скептично оцінювала прояви оригінального авторського світосприйняття. Романтизм найбільш поширився на сфери духовної культури: літературу, музику, театр та образотворче мистецтво. Розвиваючись в багатьох країнах, романтизм всюди набув яскраво виражених національних рис.

Його риси помітні також в парковому мистецтві – витвори людини стараються гармонійно вписувати в природні ландшафти: романтиків цікавить натуральна природа. Парки непомітно переходять в навколишню місцевість. Найвищого розквіту садово-паркове мистецтво досягло в Англії, там навіть виник культ старих дерев, який існує і дотепер.В Україні до парків пізнього романтизму належать Софіївка в Умані, Воронцовський парк в Алупці.

ЖивописНайбільш послідовна школа романтизму склалась у Франції.Лідером серед живописців-романтиків став французький художник Єжен

Делакруа. Критики прозвали його стиль «Без гамівної сорочки». Художник не звертав уваги на негативні відгуки критиків і продовжував працювати у власній манері. Серед найкращих його творів: «Свобода, яка веде народ на барикади», «Барка Данте», «Смерть Сарданапала».

В один час з Делакруа жив і творив інший видатний французький художник-романтик Теодор Жеріко. Перша його скандальна картина – «Пліт Медузи» - прагнучи показати страшний реалізм гибелі людей, залишених напризволяще, художник застосовує нові прийоми: динамічну глибину композиції, неприкрашені муки й страждання людей. Серед відомих творів «Портрети божевільних», «Різня на острові Хіос».

Складним і суперечливим був розвиток романтизму у Німеччині та Австрії. На ранніх стадіях йому притаманні увага до всього гостро-індивідуального, меланхолічні та містичні настрої (творчість К.Д.Фрідріха, Й.А.Коха). Для художників дюссельдорфської школи характерні сентиментальність і сюжетна вигадливість.

В Англії яскравими представниками романтизму були Д.Констебл, У.Тернер. Їхні творчі пошуки нових засобів виразності в пейзажі відмічені яскраво вираженою реалістичністю і в той же час релігійно- містичними поглядами.

84

В Росії романтизм в різних ступенях проявився в творчості багатьох майстрів – в живописі і графіці А.Орловського, в портретах О.Кіпренського, в деякій мірі романтизм торкнувся творів П.Федотова та О.Іванова.

Романтизм в музиці представлений творчістю німецьких композиторів: Ф.Шуберта, Р.Шумана, Р.Вагнера, у Франції автором хвилюючих романтичних симфоній став Г.Берліоз.

ТеатрСкладними шляхами прокладав собі дорогу на сцену театр романтизму –

бурхливі пристрасті, пафос боротьби та протесту проти аморфного суспільства прийшли в театр з драмами Шіллера («Розбійники», «Дон Карлос», «Орлеанська діва»); В.Гюго («Кромвель», «Маріон де Лорм», «Рюї Блаз»). Ця драматургія дала можливі сит акторам висловлювати суспільні настрої й прагнення до боротьби за правду і справедливість, що було дуже актуально в 1830-ті роки.

Пошук нових форм спілкування з публікою приводить театральних діячів до традицій шекспірівського театру, де діяли «живі» люди, характери яких були сповнені як позитивних, так і негативних рис.

Реалізм

Реалізм в мистецтві – це правдиве,об’єктивне відтворення дійсності специфічними засобами, притаманними тому чи іншому виду художньої творчості. В різних видах мистецтва спостерігаються різні прояви реалістичних тенденцій. В естетиці відсутні докладно встановлені ознаки реалізму – міра проникнення в життя, художнє пізнання його важливих сторін і якостей і в першу чергу соціальної дійсності визначає і міру реалістичності того чи іншого художнього твору.

Реалістичне мистецтво має надзвичайно багато способів пізнання, узагальнення, художньої інтерпретації дійсності, які проявляються в характері стилістичних форм і прийомів. Реалізм – не бездумне копіювання натури, а свідомий відбір найважливіших рис того, що має намір зобразити художник.

Не кожне зовні достовірне зображення можна вважати реалістичним – в цьому полягає тонка грань відмінності між натуралізмом і реалізмом. Для виявлення тих чи інших сторін глибинного змісту життя існує потреба іноді в різкій гіперболізації, загостренні, гротескному трактуванні «форм самого життя».

Реалізм в широкому розумінні здавна був притаманним творам художньої культури, однак в різні історичні епохи він набував специфічних рис, обумовлених рівнем розвитку суспільства і художньої свідомості. Іноді реалізм перевтілювався в різні стилістичні форми (первісне мистецтво, античність. Епоха Відродження та ін.)

Художня правдивість включає в себе дві сторони: об’єктивне відтворення дійсності і істинність естетичної оцінки. Реалізм не завжди постає перед нами в чистому вигляді – реалістичні риси спостерігаються в багатьох сучасних мистецьких стилях.

85

Образотворче мистецтвоОсобливе місце в становленні реалістичного методу займає творчість

іспанського художника Ф.Гойі – він став одним з тих митців, хто виступив відкрито критикуючи реальне життя і його ганебні прояви (серія «Капрічос»).

У Франції найближчими до реалістичних тенденцій були художники барбізонської школи – вони першими почали писати пейзажі з натури, безпосередньо на природі. До них належали: Г.Курбе, Ф.Міллє, К.Коро.

В Англії реалістичні стилю дотримувався У.Хогарт («Модний шлюб»).В Росії реалізм представляли художники-передвижники: Г.Мясоєдов,

В.Перов, І.Крамской, І.Рєпін, В.Суриков, І.Шишкін, А.Саврасов, І.Левітан, В.Сєров, М.Ярошенко – вони остаточно затвердили позиції реалізму в побутовому, історичному жанрах, портреті та пейзажі. Товариство передвижник художніх виставок було засновано в 1870 р. в Петербурзі за ініціативи майстрів демократичного напряму.

В Німеччині та Австрії реалістичний напрям дістав назву бідермайер. Головною темою для зображень стала людина, її дім, сім’я. Художники цікавились не минулим, а теперішнім, не великим, а малим.

МузикаКультурні здобутки реалізму знаходять своє втілення і в тенденціях

розвитку музики. Поступово вона позбавляється від зайвої патетики та яскравого екзотизму, поглиблюється її психологізм, посилюється ліричне начало.

Особливо це помітно на прикладі творчості П.Чайковського, який працює в різних музичних жанрах, творчо використовуючи і здобутки фольклорної традиції, і досягнення західноєвропейських авторів, і надбання російської національної композиторської школи (опери «Мазепа», «Воєвода», «Лебедине озеро», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама»).

ТеатрЗначні зміни відбуваються протягом ХІХ ст. в театральному мистецтві.

Провідною фігурою стає режисер: він створює єдине ціле – виставу, де складовими елементами виступають текст, гра акторів, декорації, костюми, мізансцени.

ВисновкиТаким чином, у Європі ХVІІ – ХІХ ст. швидко змінюються способи

світосприйняття і уявлення про місце і роль культури. Поступово визначилися нові культурні цінності, які, з одного боку, передбачали надання людині все більшої свободи в її діяльності (передусім творчої), а з іншого вимагали підпорядкування особистих цілей та інтересів суспільним потребам.

Підсумок уроку

86

Запитання

Романтизм

Закінчіть речення:1. Передумови виникнення романтизму………………………………………..

…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

2.Найбільше риси романтизму прослідковувались в таких видах мистецтва:………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

3. Особливості романтичного напрямку в садово-парковому мистецтві полягають в …………………………………………...................................................

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

4.Заповніть таблицю

Художники романтизму

Назва країни Ім’я художника

5. Представники романтичного напряму в музиці:………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 6. Нововведення в театрі романтизму………………………………………….………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

Реалізм

1. Особливості реалізму:……………………………………………………….…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

87

…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

2. Художники барбізонської школи:……………............................................……………………………………………………………….вперше почали………..…………………………………………………………………………………………

3. Російські представники реалістичного напряму об’єдналися в ………….………………………………………………………………………………………….

4. Заповніть таблицю

Художники російського реалізму

Ім’я художника Назва одного з його творів

5. В Німеччині та Австрії реалістичний напрям називався………………….Основна тема зображень…………………………………………………………….

6. Для музичного мистецтва реалізму характерні………………………………………………………………………………………………………………………Видатний російський композитор, який працював в різних напрямах…………..………………..,його відомі твори…………………………………………………...…………………………………………………………………………………………

7. Нововведення в театральному мистецтві…………………………………..…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

88

УРОК № 27.

ТЕМА: Імпресіонізм.

МЕТА: ознайомити з особливостями мистецької течії імпресіонізму, вчити розуміти мистецькі твори художників-імпресіоністів, спонукати до власних творчих пошуків.

ОСНАЩЕННЯ: репродукції картин художників-імпресіоністів.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальними завданнями.

Хід уроку

1. Організаційна частина.2. Лекція.Безпосередньо історія імпресіонізму охоплює лише 12 років: від першої

виставки 1874 р. до восьмої, останньої в 1886р.Все почалося з того, що в 1863 р. художники, яких офіційне журі не

прийняло на чергову виставку «Салонів» (там виставляли картини відомі художники, потрапити на виставку «Салонів» можна було лише отримавши схвальну оцінку журі, яке завжди надавало перевагу академічним роботам, нововведення не схвалювалися) , організували свій власний «Салон знехтуваних». На цій виставці була представлена робота Едуарда Мане «Сніданок на траві», що спричинила грандіозний скандал. На картині у незвичайній живописній манері були зображені молоді чоловіки в парадних костюмах і оголені жінки, що вели дружню бесіду – ця тема раніше вже звучала в мистецтві в творчості художників Відродження. Е.Мане більше цікавили проблеми передачі повітряного простору та гра сонячного світла, він зовсім не прагнув скандальної слави, але й відступати від нових вдалих художніх рішень не став. Навколо нього об’єднуються молоді прогресивно налаштовані художники: Клод Моне, Огюст Ренуар, Каміль Піссаро, Едгар Дега, Альфред Сіслей, Берта Морізо, Анрі Тулуз-Лотрек, Поль Сезанн, Жорж Сьора, поль Сіньяк та інші. Ці молоді талановиті художники не визнавали офіційних канонів в мистецтві, жадали знайти нові, свіжі форми, особистісне вирішення живописних завдань, індивідуальний почерк.

Секрет художнього методу імпресіоністів полягає в прагненні передати безпосередньо враження від того середовища, що їх оточувало. Власне і сама назва мистецької течії пішла від картини Клода Моне «Враження .Схід сонця» (іmpression в перекладі означає «враження»). Ці враження художники втілювали в картинах, створюючи засобами живопису ілюзію світла та повітря. Вони розклали основні кольори спектра і почали писати чистим кольором, не змішуючи його на палітрі, використовуючи оптичне сприйняття ока, що на певній відстані зливає окремі дрібні мазки в єдиний живописний образ.

89

Імпресіоністи писали свої картини лише на пленері (з натури), їх цікавило повсякденне життя: сучасне місто з його імпульсивним, різноманітним життям; пейзажі з їх швидкоплинністю, мінливістю й барвистістю. Вони володіли досконало технікою виконання етюду (найбільш вражає надзвичайна влучність спостережень, сміливість і несподіваність композиційних рішень.

Недолік художньої техніки імпресіоністів в тому, що в гонитві за враженнями, короткими та гострими, вони природно дійшли до того, що картину практично не можна було завершити: враження весь час змінювалися і зупинити цей процес було неможливо. В цьому дослідники вбачають слабке місце імпресіоністів.

Едуард МанеВпродовж всього життя захоплювався видатними колористами, відрізнявся

від інших імпресіоністів тим, що не відмовився від широкого мазка й узагальненої характеристики; зберіг синтетичність форми й цілісність характерів. Найцікавіші роботи: «Бар в Фолі-Бержер», «Аржантей».

Клод МонеСаме в його творчості втілилося основне завдання – проблема світла та

повітря. В його картинах предмети мовби розчиняються в світлоповітряному просторі, позбавляються матеріальності і перетворюються на гармонію кольорових плям. Він по кілька разів писав один і той самий мотив,спостерігаючи ефекти освітлення в різні часи доби. Так з’явилися його знамениті «Стоги сіна», «Руанські собори», «Скелі в Бель-Іль», «Тополі». («Руанських соборів» існує понад 20 версій!)

Каміль ПіссароХудожник-самоучка, йому знадобилось 10 років, щоб оволодіти технікою

імпресіоністів. Працював винятково у жанрі пейзажу, особливу увагу приділяв зображенням Парижу в різні пори доби, за різної погоди: «Сад Тюїльрі, туман», «Бульавр Монмартр», «Червоні дахи».

Альфред СіслейАнглієць за походженням, але все життя прожив у Франції. Панівне місце в

його творчості посідало небо, його пейзажі дуже тонкі й ліричні: «Повідь у Пор-Марлі», «Лісова галявина в Фонтенбло», «Берег Сени біля Буживаля».

Огюст РенуарЙого композиції завжди глибоко продумані, в них немає випадкових

елементів. Живописна техніка своєрідна – він застосовує лесировку (на полотно наносяться прозорі шари рідкої фарби, що змінює відтінки).Писав переважно жіночі моделі й побутові картини ( в основному сцени відпочинку в міських кафе). Відомі роботи: «Дівчата за піаніно», «Дівчина з віялом», «Сніданок веслярів», «Парасольки».

Едгар ДегаМабуть єдиний з імпресіоністів, хто мав незалежне фінансове становище

від народження, одержав блискучу академічну освіту, З імпресіоністами його поєднувало бажання відображувати дійсність за допомогою нових художніх методів, але він не поділяв певною мірою всіх імпресіоністських концепцій: не розумів рабської залежності від пленера, відмовлявся ретельно стежити за

90

змінами світла та мінливістю руху. В той же час був дуже вимогливим до себе, виявляв надзвичайну проникливість у переданні мінливості враження. Майстер надавав особливого значення лініям – його точні швидкі малюнки виконані впевнено,продумано. Найбільше цікавився темою театру, балету, Його знамениті танцівниці, ніби зіткані з повітря: «Блакитні танцівниці», «Танцівниці на репетиції», «Репетиція балету на сцені». Наприкінці життя майже втратив зір, тому працював у техніці пастелі.

Анрі Тулуз-ЛотрекЗ дитинства обожнював малювання і присвячував йому весь вільний час.

Внаслідок хвороби кісток після перелому ноги на все життя залишився карликом, відчуття власної неповноцінності змушувало його звертатись до тем з життя паризької богеми і паризького «дна». Він був постійним відвідувачем паризьких кафе, де спостерігав за різними проявами людських характерів. Його роботи сповнені загостреного реалізму, прямі в своїй відвертості, часто доходять до гротеску і карикатури. Працював і в техніці літографії, плакату (особливо в останні роки життя). Художника найбільше цікавила людина, її поведінка в різних ситуаціях, причому, як позитивні, так і негативні сторони. Відомі твори: «Мулен-Руж», «Мулен де ла Галлет», «Портрет О.Уайльда», «Клоунесса».

Жорж Сьора, Поль СіньякІмпресіоністичний метод був доведений до свого логічного завершення у

їх творчості. Вони намагалися створити наукову теорію кольру, прикласти до мистецтва наукові відкриття в галузі оптики, створювали діаграми, намагаючись дрібними короткими мазками, доведеними до яскравих чистих за кольором крапок, ніколи не змішуючи їх на палітрі, передавати складний світлоповітряний простір. Їхній метод дістав назву «неоімпресіонізм» або «дивізіонізм» (розділення), чи «пуантилізм» (письмо крапками).Найкращі роботи цих майстрів: Ж.Сьора – «Недільна прогулянка на острові Гранд-Жатт», П.Сіньяк – «Дамба в Портрійо».

Поль СезаннЙого творча манера настільки індивідуальна, що дуже відрізняється від

імпресіоністів, але оскільки він також належав до художників, роботи яких не приймав «Салон», то виставляв свої картини разом з імпресіоністами. Все життя прагнув знайти власну манеру реалістичного виконання, через це мав багато труднощів, але не відступив від мети і згодом з’явилися прихильники. Його метод називають «постімпресіонізмом». Відомі твори: «Гора Сент Віктуар», «Будинок повішеного», «Натюрморт з персиками», «Гравці в карти».

З Франції імпресіонізм розповсюдився по всій Європі. Цей напрям справив великий вплив на формування нових течій в живописі.

3. Підсумок уроку

91

Запитання

Дайте відповіді на запитання:1. За яких обставин відбулась перша виставка імпресіоністів?

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 2. Яка картина спричинила скандал, внаслідок якого виділилась течія імпресіонізму?............................................................................................................... 3. Звідки походить назва « імпресіонізм»?........................................................………………………………………………………………………………………….

4. Особливості художньої техніки імпресіоністів……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

5. «Слабке місце» імпресіоністів…………………………………………….………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 6. Заповніть таблицю

Художники – імпресіоністи

Ім’я художника Особливості творчої манери Назви відомих творів

92

УРОК № 28.

ТЕМА: Художні напрями мистецтва ХХ століття: від модернізму до постмодернізму.

МЕТА: Ознайомити з мистецькими напрямами ХХ ст., вчити розрізняти їх , сприяти вихованню естетичного смаку.

ОСНАЩЕННЯ: наочні матеріали, які висвітлюють мистецькі стилі ХХ ст

ТИП УРОКУ: Вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальними завданнями.

Хід уроку

1. Організаційна частина.2. ЛекціяЗ середини 80-их років ХІХ ст. імпрессіонізм поступився місцем ще більш

сміливим художнім напрямам.В умовах бурхливого розвитку суспільства, зростання національної

свідомості в кінці виник стиль модерн. Соціальна природа модерну корінилась ще в період романтизму, коли мав місце конфлікт між особистістю і суспільством. В мистецтві модерну провідними були ідеї індивідуалізму, в той же час воно розглядалось, як засіб соціальної перебудови суспільства. Ведуча роль належала архітектурі, хоча риси стилю спостерігались майже в усіх сферах життя. В архітектурі модерну широко використовувались нові винаходи: залізобетонні конструкції, металеві каркаси, для оздоблення охоче використовували як старі, так і нові декоративні засоби. Композиції будівель, як правило, асиметричні, провідну роль відіграє інтер’єр. Внутрішнє планування приміщень визначає зовнішній вигляд споруди. Модерн – це архітектура будинків, в яких насамперед живуть, а вже потім милуються ними ззовні. Архітектори періоду модерн широко використовують всілякі орнаменти,різнокольорові мозаїки, оздоблюють свої витвори невеликими вежами й колонами.

У різних країнах модерн має свої відмінності: він більш примхливий в Іспанії і строгий та суворий в Англії. Дуже популярним був в Росії: пам’ятками російського модерну є будови Казанського та Ярославського вокзалів у Москві. Багатий на зразки цього стилю і Київ, серед його пам’яток знаменитий Будинок з химерами архітектора В.Городецького.

На початку ХХ ст. модерн переходить в стадію конструктивізму, межа між цими напрямами досить умовна (будівлі конструктивізму сучасні конструкції використовують і для естетичного вигляду, тоді як модерну більше притаманні звернення до рис минулого).

Іспанський архітектор Антоніо Гауді –одна з найпомітніших постатей епохи модерну. Найвідоміший його витвір –церква Саграда Фамілія у Барселоні.

93

Модернізм

В ХХ ст. людство пережило кілька глобальних кризисів: дві світові війни, панування тоталітарних режимів в Німеччині, Італії, Іспанії, СРСР, а також велику кількість соціальних революцій. Великі зміни сталися в галузях науки й техніки, ритм життя дуже швидко прискорювався.

Все це не могло не вплинути на культуру й мистецтво, де виникла велика кількість нових шкіл і напрямків. Ці школи й напрями часто не визнавали одна одну, боролись, виникали й зникали, але при всьому цьому в них булла одна спільна риса: всі вони заперечували художні цінності минулого, стару мораль і встановлені форми суспільного життя.

Нові течії в мистецтві критики назвали поняттям модернізм, тобто щось нове, що разюче відрізняється від всього традиційного і звичного. Художники - модерністи займались пошуками власної неповторної художньої мови, при цьому їх уяву приваблювали теми з культури Азії, Африки і Америки, а також теми народної творчості. Все це використовувалось в якості засобів, за допомогою яких можна зрозуміти й відтворити світ сучасності.

КубізмКубізм немов руйнував предмети на площині, зводячи їх форму до простих

геометричних фігур чи розкладаючи їх на площини. Художники - кубісти прагнули проникнути за оболонку речей, зрозуміти їх потаємну сутність.

Художники-кубісти: П.Пікассо («Авіньонські дівчата» - картина, яка започаткувала напрям кубізму, «Герніка», «Скрипка й виноград»), Ж.Брак («Кларнет і пляшка рому на каміні»), Ф.Леже («Будівельники»), Д.Стюарт, К.Карра («Метафізична муза»).

П.Пікассо був під впливом кубістів лише на початку творчого шляху, пізніше він надавав перевагу традиційному мистецтву.

Ірраціоналізм, містицизмСеред художників ХХ ст. було чимало прихильників містики й

ірраціоналізму, наприклад Я.Торп «Три наречені»ФовізмДля фовізму характерні: підвищена світлість та прозорість, виразність

кольору, організація художнього простору лише за допомогою кольору, відсутність традиційного світлотіньового моделювання, прагнення гармонізації виразних і декоративних властивостей кольору в єдиній композиції. До фовістів належали: А.Маттіс («Червоні риби», панно «Танець», «Музика»),А.Марке, Р.Дюфі.

ФутуризмФутуристи захоплювались можливостями сучасної науки й техніки, успіх

прогресу людства вбачали в розвитку машинної цивілізації. Художники-футуристи: Дж.Балла («Ластівки»), І.Тангі («Невидимки»

94

АвангардизмВ 20 – 30 роки ХХ ст. на зміну модернізму прийшов авангардизм.

Авангардисти заперечували традиційні напрями й стилі, не визнавали вічних цінностей.

З рядів авангардистів вийшло чимало художників і теоретиків, які стали засновниками нових напрямів в сучасному образотворчому мистецтві, дизайні, скульптурі, літературі й музиці.

На початку ХХ ст., яке почалось з Першої світової війни, багатьом людям світ уявлявся жорстоким, абсурдним, сповненим безглуздих конфліктів. Відчуття трагізму історії, самотності й покину тості людини знайшли вираження в творчості С.Далі («Спокуса святого Антонія», «Іспанія», «Постійність пам’яті»), Р.Магритт («Криве дзеркало», «Подвійна таємниця»); творчість С.Далі й Р.Магритта відносять до напряму сюрреалізму.

ПримітивізмВидатний французький художник П.Гоген в пошуках спокою й гармонії

покинув цивілізований світ і проживав на островах Тихого океану. Користуючись спрощеними і майже плоскими зображеннями предметів, він зображував природу, місцевих жителів ( «Таїтянки») – цей напрям в пізніше одержав назву примітивізм. До примітивістів належали: А.Руссо («Мавпи») у Франції, У.Альфред в Англії, Н.Гончаров в Росії («Московська вулиця»).

СупрематизмОстання ступінь розриву з дійсністю – поява стилю супрематизм, його

започаткував російський художник К.Малевич («Квадрат Малевича»). Він вважав, що квадрат є формою, в вищому розумінні вільною від будь-якого змісту.

СимволізмДля нього характерні казкові сюжети і вільна фантазія. В Росії та на

Україні модернізм і символізм склались в так званий національно-романтичний напрям, що спирався на героїчне билинне минуле, народні казки й пісні. Представники: М.Реріх, В.Васнєцов.

ЕкспресіонізмРеалістичне мистецтво ХХ ст. часто використовувало досягнення і

прийоми інших, нереалістичних художніх напрямів. Так, виразні засоби експресіонізму допомогли німецькій художниці К.Кольвіц гостро й однозначно виразити своє відношення до пригнічення, насильства, війни в графічних роботах «Повстання ткачів», «Селянська війна».

АбстракціонізмВже з 20 років ХХ ст. митців більше цікавив внутрішній світ людини,

художники робили спроби передати кольором те, що неможливо побачити й відчути. З’являються твори, які відмовляються від реальних образів – абстракції. Абстрактний живопис бачив світ як накопичення кольорових плям і неоформлених контурів. Але навіть цей хаос мазків на полотні під дією таланту іноді перетворюється в гармонію. Представники: С.Френсіс («Блюз в синіх тонах»), В.Кандинський («Козаки»), Х.Франкенталер («Гори і море»), Р.Делоне («День поваги Блеріо»).

95

Екшн-пейнтингДжексон Поллок першим серед американських живописців застосував

незвичну техніку: він розстилав полотно на землі, наносив на нього фарбу, а потім бив по полотну палицею, яку використовував замість пензля. Іноді він просто ходив по полотні, тримаючи в руках продірявлену банку з фарбою і поливаючи свій майбутній витвір. Твори: «Одне», «Номер 1А».

ДадаїзмАвангардистська художня течія, виникла в Німеччині на початку ХХ ст. в

середовищі анархічної інтелігенції. Дадаїсти заперечували всі концепції мистецтва, що існували раніше. В своїх картинах вони часто використовували нетрадиційні елементи, реальні предмети, іноді імітували наївне мистецтво первісної людини чи дитячі малюнки. Їх виставки провокували публічні скандали. Дадаїзм не мав загальної художньої або естетичної програми, це була квінтесенція бунту і протесту, що знайшли вираження у епатажних формах, які часто були за межами художності. Художники: Т.Тзар, Х.Балль, Р.Хюльзенбек.

В 60-ті роки ХХ ст. абстрактне мистецтво стало таким же загальновизнаним,як і традиційне, більше того – поділ на живопис, скульптуру і архітектуру став поступово зникати, художники роблять спроби змінити саме поняття «витвір мистецтва».(композиції з поєднанням різних матеріалів).

Не зважаючи на тріумфальне просування абстракціонізму європейськими і американськими країнами, багато художників віднеслись до нього досить стримано.

З завершенням періоду післявоєнної відбудови стало очевидним, що в Європі й США формується «суспільство споживача», яке засноване на купівлі-продажу, в якому насаджуються масові духовні цінності.

Масова культураДоступність, вседозволеність у всіх жанрах надає безмежну свободу

вибору. Розвиток засобів масової інформації демократизував культуру, відкрив до неї доступ масовій аудиторії, і в той же час зумовив проникнення в культуру суто комерційних інтересів.

Увага західноєвропейських і американських художників зосереджується на об’єктах сучасного світу, фотографіях і обкладинках популярних журналів – цей напрям одержав назву поп-арт. Реальний світ практично зникає з полотен художників.

ГіперреалізмЦей напрям повертається до традиційних засобів образотворчого

мистецтва, пародіюючи його: як модель береться фотографія, яку збільшують до розмірів великої картини. Щоб зробити копію, гіперреалісти використовують масштабну сітку і потім заповнюють кожен квадрат фарбою. В скульптурі гіперреалізм звернувся до виготовлення статуй-манекенів.

Термін «масова культура» підкреслює доступність, поширеність художніх та культурних цінностей, легкість їх сприйняття, яка не потребує особливого художньо-естетичного смаку. Масова культура доступна й зрозуміла людям

96

різного віку, всім верствам населення незалежно від освіти, вона задовольняє попит сьогодення, реагує на будь-які нові події.

Складовою частиною сучасної масової культури є й мода. Її індустрія також має своїх майстрів та кумирів. Розрахована на первинний ступінь сприйняття й художнього мислення, масова культура базується на створенні ілюзій, мрій, міфів. Суттєвим завданням цих ілюзій є створення зразків поведінки й стилю життя. Цей ідеальний тип людини отримав термінологічне визначення «імідж» (образ). Людина свідомо отримує певний тип для наслідування, який частіше за все асоціюється з поняттям престиж.

ПостмодернізмЦей напрям розповсюджується на архітектуру й мистецтво другої

половини 1970 – 1980-х років, він протиставляє себе модернізму. Відображає розчарування художньої інтелігенції в ідеалах, догмах та ідеях модернізму, у програмному елітаризмі, самоізоляції від навколишнього середовища, у заглиблюванні у внутрішній світ художника.

Постмодернізм був реакцією не лише на модернізм, але й на крайності контркультури 1960-их років, що поєднувала як критику буржуазного суспільства, так і закликала до саморуйнування мистецтва. Постмодернізм проголосив ідею повернення мистецтва у «межі мистецтва», пропагував повернення до традиційних художніх форм.

Яскраво виразив себе постмодернізм в архітектурі: колишні форми були поновлені і переосмислені, введені нові, нетрадиційні матеріали (Ле Корбюзьє, л.роє, Я.Бакем, П.Нерві, Й.Баншафт). Прагнення співвіднести архітектурні форми і методи будівництва з технічними можливостями сучасної індустрії започаткувало новий напрям – конструктивізм. Йому властива сувора функціональність архітектури, стандартизація, індустріалізація будівельних робіт.

3. Підсумок уроку.

97

Завдання для учнів

Під час уроку паралельно з розповіддю вчителя заповнити таблицю

Стилі й напрями в мистецтві ХХ століття

Назва стилю Особливості Представники

Висловіть власну думку щодо різноманітності художніх напрямів ХХ 98т.. Які вам сподобалися найбільше, а які були важкими для сприйняття і чому?

98

Перелік використаної літератури1. Антофійчук В.І. Культурологія: Корот. термін. словник/ Чернівец. нац..

ун-т ім.. Ю.Федьковича. – Чернівці: Рута,2002. – 151с.2. Борзова Е.П. История мировой культуры = The history of word culture:

Учебн. Пособ. Для студ. Вузов искусств и культуры/ Е.П. Борзова; Санкт-Петербургский университет культуры и искусств. – СПб.: Лань, 2001. – 672с.

3. Герчанівська П.Е. Культурологія: Навчальний посібник для дистанційного навчання. – К.: ун-т «Україна», 2005. – 260с.

4. Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 2002. – 280с.

5. Дитяча енциклопедія Архітектура/ Н.Ю.Безпалова. – Х.: Фоліо, 2002. – 317с.

6. Історія світової культури: Підруч. для вищ. закл. освіти: В.А. греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 464с.

7. Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спец.вузів/ Л.Т.Левчук, В.С.Грищенко, В.В.Єфименко. – К.: Либідь, 2000. – 368с.

8. Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спец. вищ. навч. Закладів. Вид четверте, стереотипне / Л.Т.Левчук, В. І. Панченко,О.В.Шинкаренко. – К.: Либідь, 2003. – 366с.

9. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. К.: ЦУЛ, 2003. – 508с.

10. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін.. Культурологія:Навч. пос. для студ. вищ. навч. закладів І – ІV рівнів акредитації/ За заг. ред.. В.М.Пічі. – Львів: «Магнолія плюс»,2003. – 235с.

11. Людина і культура в умовах глобалізації: Зб. наук. ст./ В.С.Лук’янець та ін.. – К.: Парапан, 2003. – 397с.

12. Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Пос. для вчителів / Л.М.Масол, О.В.Гайдамака, е.в.Бєлкіна, О.В.Калініченко, І.В.Руденко. – Х.:Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256с.

13. Поліуарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. пос. – 4-е.,випр. і доп. – К.:Т-во «Знання», КОО, 2000. – 359с.

14. Популярная художественная энциклопедия: изд. в 2т. Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство/ В.Д.Синюков. – М.: «Советская энциклопедия», 1986 – 448, 432с.

15.Теорія та історія світової і вітчизняної культури: курс лекцій. – К.: Либідь,1993. – 390с.

16. Українська та зарубіжна культура: Навч. пос. для студ. ВНЗ/ М.М.Закович, І.Я.Зязюн, О.М.Семашко; за ред..М.М.Заковича. – 2-е вид.,випр.. – К.: Знання, 2001. – 550с.

17. Художня культура світу: Європейський культурний регіон: Навч. пос./ Н.Є.Миропольська, Е.В.Бєлкіна, Л.М.Масол, О.І.Оніщенко. – К.: Вища шк.., 2001. – 191с.

99