X X VX X V II ІІ II - и й Р І к Н О В О Г О В и Д А Н Н Я / Н - р 1 5 - 1 8 /- и й Р І к Н О В О Г О В и Д А Н Н Я / Н - р 1 5 - 1 8 / с е р п е н ь - в е р е с е н ьс е р п е н ь - в е р е с е н ь 2 0 1 7 р . / ГА З е т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .2 0 1 7 р . / ГА З е т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• 26 річниця Незалежності України• Румунсько- українська міжурядова комісія• Довідка про «Великий терор»• Міжнародний гуцульський фестиваль• 80 роковини «Великого терору»• Вітання Голови СУР!• Бережім прадавність українства• Київські враження та парадокси• Нашому депутату – Почесний Диплом • Початок нового навчального року• «Переселення українців до Банату»• Весільна пісня у Вишавській Долині• Міжнародний фестиваль «Proetnica»• Церковна пісня і молитва у Верхній Рівні• Щиросердечно вітаємо ювілярів• Наша сучасниця Савана Албічук• Як бегемотик музикантом став• Вітаємо з новим навчальним роком!• Свято пісні і танцю в Красному

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

??

?

?

?

?

?

?

?

?

стор. 3

стор. 2

стор. 4

стор. 5

стор. 6

стор. 7

стор. 8

стор. 9

стор. 15

стор. 10

стор. 11

стор. 12

стор. 13

стор. 14

стор. 17

стор. 16

стор. 18

стор. 19

стор. 20

Зглибокою повагою бажаємо вам успіхів у ново-му навчальному році, любові до нашої укра-їнської мови і культури та широких просторів

у новому світі, двері до якого відкриє вам навчання.

Голова Союзу українців Румунії,Депутат Парламенту Румунії

Микола-Мирослав ПетРецький

У номері:

Шановні викладачі!Шановні батьки!Дорогі наші учні!

ЧОРНОБРИВЦІ

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.2

22 серпня 2017 року

День Державного Прапора

На вшанування багатовікової історії українського державотво-рення, державної символіки незалежної України та з метою вихо-вання поваги громадян до державних символів України УказомПрезидента України № 987/2004 «Про День Державного ПрапораУкраїни» було встановлено День Державного Прапора України,який відзначається щорічно 23 серпня.

На честь Дня Державного Прапора України відбувається ком-плекс урочистих заходів, зокрема проведення офіційної церемоніїпідняття Державного Прапора України в містах, обласних та район-них центрах, інших населених пунктах України, за участю діячівнауки та культури, представників міжнародних, громадських, релі-гійних організацій, політичних партій.

Закордонні дипломатичні установи України відзначають ДеньДержавного Прапора України разом з представниками українськихгромад у відповідних країнах.

Українська національна традиція символічного відображеннясвіту формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використанняжовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорахУкраїни-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом цідва кольори набули значення державних.

У середині XVII століття, після приєднання Гетьманщини доРосійської держави, набули поширення блакитні (сині) полотнищаіз золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. Зчасів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступовопочало домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.

Після того, як перервалася традиція козацької символіки, трива-лий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питан-ня про національні символи не піднімалося.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизон-тальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила ГоловнаРуська Рада (орган, який представляв національний рух українсько-го населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження укра-їнської нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова впершебув піднятий жовто-блакитний прапор.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки сталаЛютнева революція 1917 року в Росії.

22 березня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон проДержавний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний пра-пор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918року синьо-жовтий прапор став державним символом і Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений наПідкарпатській Русі, а в 1939 році - в Карпатській Україні. У період1917 - початку 1919 років синьо-жовтим прапором користувалися вУкраїні і більшовики.

Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформилося якєдине національне на початку XX-го століття. Символами України вновітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синійколір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.

24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалеж-ність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жов-тий прапор.

На сьогодні український синьо-жовтий прапор має велике, шля-хетне і відповідальне патріотичне навантаження: він надихає укра-їнських патріотів-бійців за визволення східної частини України відпроросійських та підтриманих Росією терористів на геройське про-тистояння противнику, про що свідчать чисельні щоденні повідом-лення зі Сходу України.

Більш того, до українського державного прапору з максималь-ною пошаною ставляться сьогодні в усіх країнах світу, насампередв тих державах, де проживає українська діаспора, в тому числі вРумунії.

22 серпня 2017 року

24 серпня Україна відзначає 26-ту річницю Незалежності

(Прес-реліз)

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РадянськоїСоціалістичної Республіки ухвалила Акт проголошення незалеж-ності України, який став точкою відліку сучас-ної державності. Незалежність України не булавипадковістю, зумовленою тільки московськимпереворотом, організованим ГКЧП. Події 1991року втілили столітні прагнення українців досуверенної держави.

Проголошення державної незалежностіУкраїною відіграло вирішальну роль у розпадіСРСР та остаточній ліквідації комуністичноїтоталітарної системи по всьому світу. СьогодніУкраїна, що відстоює свою незалежність у війнііз російським агресором продовжує боротьбу,розпочату у 1917 році, коли вперше українцістали на шлях творення власної держави.

Проголошення незалежності сприяло утвер-дженню сучасної Української держави, збулисьмрії українців про вільний розвиток національної культури, проможливість бути повноправним членом європейської сім’ї та між-народної спільноти.

Чесні й прозорі вибори, свобода слова й віросповідання, міжет-нічна та міжконфесійна взаємоповага й толерантність стали важ-ливими демократичними надбаннями України.

На світовій арені Україна з самого початку виступає як миро-

любна держава з чіткою орієнтацією на інтеграцію в ЄвропейськийСоюз, держава, що сповідує демократичні цивілізаційні цінності,шанує принципи та норми міжнародного права й прагне до взаємо-вигідного співробітництва з усіма членами міжнародного співтова-риства.

Сьогодні ми з приємністю констатуємо, що наші миролюбніплани щодо врегулювання ситуації на Сході України щиро підтри-муються абсолютною переважною частиною держав світу, в томучислі і сусідньою Румунією, країною-членом Європейського Союзу

та НАТО. У надскладних умовах в Україні прохо-

дять реформи практично в усіх сферахжиття. Покращено показники інвестицій-ної привабливості України, що відкриваєперспективу для впевненого економічногоросту. В умовах протистояння гібриднійагресії Російської Федерації та втратизначної частини економічного потенціалукраїни вдалося перейти до підвищеннясоціальних стандартів.

Завершено найскладніший, фінальнийетап набуття чинності Угоди проАсоціацію України з ЄвропейськимСоюзом. А відчинені завдяки безвізовомурежиму двері Євросоюзу є справжнімвизнанням здобутків нашої держави на

шляху реформ.Україна докладає зусилля до зміцнення зв’язків із багатомі-

льйонною діаспорою, котра як завжди активно сприяє співпраці міжсвоєю історичною Батьківщиною та країною проживання.

26 років незалежності продемонстрували світу, що Україна, яксуверенна держава, здатна утверджувати демократичні цінності тавідстоювати свободу.

•

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р. 3

ăâîşţ

t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t

и-

УНаціональному історико-культурному заповіднику«Софія київська», вперше з 2006 року, відбулося засідан-ня Змішаної Україно-Румунської міжурядової комісії зпитань забезпечення прав осіб, які належать до націо-

нальних меншин. Українську делегацію очолила Перший заступникМіністра культури України Світлана Фоменко.

«Надзвичайно важливо, що ми змогли розблокувати роботуЗмішаної Україно-Румунської міжурядової комісії, адже засідання невідбувались майже одинадцять років. Європейський напрям Україниговорить про те, що ми підтримуємо всі ті цінності, норми і стандар-ти, які прийняті в європейському цивілізованому суспільстві.Звичайно це стосується забезпечення прав і свобод представниківнаціональних меншин», - зазначила Світлана Фоменко.

«Ми переймаємося питаннями української меншини в Румунії ітому можливим кроком стало розблокування цієї комісії, щоб мипаритетно могли відстоювати інтересиукраїнської етнічної громади. Наше спільнезавдання - це захист інтересів національноїменшини українців у Румунії і забезпечен-ня прав румунської меншини в Україні».

Державний секретар Міністерствазакордонних справ Румунії, ГоловаРумунської частини комісії АлександруВіктор Мікула подякував за зусилля, спря-мовані на відновлення роботи ЗмішаноїУкраїно-Румунської міжурядової комісії.

«Я вдячний за ваші зусилля у відновлен-

ні роботи комісії, зокрема, за проведену роботу,яка призвела до можливості сьогоднішнього засі-дання. ця комісія є головним форматом щодозабезпечення прав осіб етнічної румунської спіль-ноти в Україні і української в Румунії. Наше зав-дання оцінити, наскільки ці права забезпечуютьсяв обох державах у відповідності до базового таінших договорів між двома країнами», - сказавголова румунської делегації Александру ВікторМікула.

У рамках VI засідання Змішаної Україно-Румунської міжурядової комісії з питань забезпе-чення прав осіб, які належать до національних

меншин, сторонами було підписано Протокол, який забезпечує реалі-зацію інтересів національної української спільноти в Румунії, таугоду, яка закрила попередні засідання, за результатами яких не булодосягнуто консенсусу щодо вирішення проблемних питань забезпе-чення прав національних меншин. Зокрема, в Протоколі зафіксованіважливі для закордонного українства положення та двостороннідомовленості, які, безумовно, поліпшать становище українськоїнаціональної спільноти в Румунії та румунської спільноти в Україні.Документ також гарантує подальшу співпрацю між державними орга-нами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громад-ськими об’єднаннями, іншими установами України та Румунії щодозабезпечення освітніх, культурних та інформаційних потреб представ-ників української національної меншини в Румунії та румунськоїнаціональної меншини в Україні.

Наступне засідання комісії відбудеться в Румунії у 2018 році.

Уєвропейському дусі, який панує у двосторонніх відносинах міжУкраїною та Румунією, та в контексті 20-річчя підписанняДоговору про відносини добросусідства та співробітництва міжУкраїною та Румунією, Змішана міжурядова Українсько-

Румунська комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до націо-нальних меншин (далі – комісія), яка відбулась 13 вересня 2017 року у містікиєві, оголошує закритими засідання, проведені у 2002 та 2006 роках, тапогоджує включення до порядку денного всіх питань, що становлять взаєм-ний інтерес для обох Сторін, починаючи з 1997 року, з метою прийняттярішень, які будуть корисними та сприятимуть процвітанню осіб, які нале-жать до української національної меншини в Румунії та осіб, які належатьдо румунської національної меншини в Україні.

також, Сторони ще раз заявляють, що особи, які належать до українськоїнаціональної меншини в Румунії та румунської національної меншини вУкраїні, є фактором зміцнення дружніх відносин між двома народами, і двос-тороннє співробітництво у цій сфері відповідає міжнародним нормам і стан-дартам.

Підписана у місті києві, 13 вересня 2017 року, у двох оригінальних при-мірниках, українською та румунською мовами відповідно, є невід’ємноючастиною Протоколу VI засідання комісії, обидва тексти мають однаковуюридичну силу.

З УкРАЇНСькОЇ СтОРОНи З РУМУНСькОЇ СтОРОНиСвітлана ФОМеНкО Александру Віктор МІкУЛА

ПРО ЗАЯВУ ПАРЛАМЕНТУРУМУНІЇ

Парламент на спільному засіданні у сере-ду (20 вересня ц.р. -н.р.) прийняв однос-тайним голосуванням Заяву щодо прав

нацменшин в Україні внаслідок зміни Закону пронавчання в цій країні, сенатори і депутати звер-нувшись з апеляцією якнайшвидшого вирішеннясьогоднішньої кризи.

АДЖеРПРеС

РОЗБЛОКОВАНО РОБОТУ ЗМІШАНОЇ УКРАЇНСЬКО-РУМУНСЬКОЇМІЖУРЯДОВОЇ КОМІСІЇ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСІБ,

ЯКІ НАЛЕЖАТЬ ДО НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

ЗАЯВА

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.4

«Великий терор» – масштабна кампанія масо-вих репресій громадян, що була розгорнутав СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керів-ництва СРСР й особисто йосипа Сталіна

для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів,залякування населення, зміни національної та соціальноїструктури суспільства. Наслідками комуністичного терору вУкраїні стало знищення політичної, мистецької та науковоїеліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традицій-них ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії йденаціоналізація.

За період «Великого терору» на території УРСР, за оцінкамиісториків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох тре-тин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць татаборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звіль-нено було тільки 0,3 %).

Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом й.Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціаль-но-ворожими елементами», упокорити населення шляхоммасового терору, утвердити авторитарний стиль керівництвата здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортан-ня терору була теза й. Сталіна про загострення класовоїборотьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Офіційно початком «Великого терору» став оперативнийнаказ НкВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх кур-кулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів»від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро цк ВкП(б) 31липня 1937 р. Проте наявні документи НкВД (накази, листу-вання, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалисязаздалегідь, а наказом їх лишеформалізували.

Наказом № 00447 запроваджу-валися ліміти (плани) на пока-рання громадян. Вироки за І-юкатегорією означали «розстріл»,за ІІ-ю категорією – на ув’язненняв таборах ГУЛАГ (рос: Главноеуправление лагерей) НкВД СРСР.Якщо первинний ліміт для УРСРза І категорією становив 26150осіб, то у січні 1938 р. він бувзбільшений до 83122 осіб. Із про-ханням про додаткові ліміти вМоскву неодноразово зверталисянаркоми внутрішніх справ УРСРІзраїль Леплевський таОлександр Успенський.

Ще до початку дії оперативного наказу № 00447 особливуувагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів без-пеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконаннярепресивних директив центру. А вже у червні 1937 р. розпоча-лись масові арешти. 10 липня 1937 р. політбюро цк кП(б)Урозіслало по областях УРСР вказівку про формування позасу-дового репресивного органу – обласних «трійок», створенихдля спрощення процедури засудження. До складу трійки зазви-чай входили начальник обласного НкВД (голова), обласнийпрокурор та перший секретар обласного або республікансько-го комітету ВкП(б). Існування «трійок» та інших позасудовихрепресивних органів повністю суперечило радянському зако-нодавству, у тому числі конституції 1936 р.

Заарештований був фактично позбавлений права на захист(на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічнимзнущанням і нелюдськими тортурами «вибивали» з арештова-них потрібні зізнання. В 1937 р. дозвіл на застосування методів«фізичного впливу на підозрюваних» (тобто тортур) було данона найвищому рівні цк ВкП (б). Випадки неправомірногозасудження вважались цілком припустимими і виправдовува-лась прислів’ям «ліс рубають – тріски летять».

часи «Великого терору» у масовій свідомості населенняСРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні ареш-ти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпи-

гунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно тав-рувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла напи-сати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї пер-шими. це стало типовим засобом вирішення особистих кон-фліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

Розіграні за сценарієм показові процеси протикерівників/очільників партійних та державних осередків у1937-1938 рр. передбачали не лише усунення чи маргіналізаціюрештків старої еліти, але також здійснення впливу на новихвисуванців та суспільство загалом. Участь у цих показовихпроцесах мала засвідчити політичну й ідеологічну лояльність,послух волі вождя, визнання терористичних методів державно-го керівництва.

«Великий терор» згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського керівництва. 17 листопада 1938 р. цк ВкП(б) іРаднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, проку-рорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтувалиправоохоронні органи на припинення «великої чистки» та від-новлення елементарної законності. Наступним кроком сталафізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців«Великого терору».

Реабілітація жертв

Незаконність «Великого терору» визнали ще за часів СРСРпісля смерті й.Сталіна, коли в роки «відлиги» провели частко-ву реабілітацію репресованих. Реабілітаційні процеси другоїполовини 1950-х – початку 1960-х років мали обмеженийхарактер. Більшість громадян, засуджених за політичними

звинуваченнями, не отрималиповної реабілітації, а їхні права небули повністю відновлені.

У 1991 році, в останні місяцііснування УРСР, було ухваленоЗакон «Про реабілітацію жертвполітичних репресій на Укра їні».У ньому вперше в Україні законо-давчо засудили і відмежувалисявід політичних репресій як методукерування суспільством. Алеоскільки цей закон ухвалювавсяще в УРСР, то певна частина цихрепресій, навіть вчинених позасу-довими органами, все ще визнача-лася «обґрунтованими». Відпо -відно до вимог Закону органамипрокуратури та судами впродовж

1991–2001 років було реабілітовано 248 тис. 810 громадян, від-мовлено в реабілітації – 117 тисячам 243 особам.

У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тота-літарного режиму Законом «Про засудження комуністичногота націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарнихрежимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки».

цього року у Верховній Раді України схвалено в першомучитанні розроблений Українським інститутом національноїпам’яті спільно з народними депутатами проект Закону України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодоудосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуні-стичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (№ 6574 від09.06.2017). Законопроект суттєво розширює коло осіб, які під-падають під реабілітацію. Зокрема, в ньому прописана автома-тична реабілітація осіб, які були покарані позасудовими органа-ми, право на реабілітацію отримають ті, хто зі зброєю в рукахборовся за незалежність України, був ув’язнений, примусовопоміщений у психіатричний заклад, трудову армію, позбавлениймайна через «експропріацію» чи «розкуркулення», або ж депор-тований за національною ознакою.

УкРАЇНСький ІНСтитУт НАцІОНАЛьНОЇ ПАМ’ЯтІ

ІСтОРичНА ДОВІДкА ПРО «ВеЛикий теРОР»

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р. 5

ăâîşţ

(Продовження на 6 стор.)

Олександр-Іван ГРечеНЮк,м. Клуж-Напока

«НАША СУЧАСНИЦЯ»

Наша сучасниця – мати, подруга, кохана, – та, яка завжди поруч, іде нам назустріч, підтримує нас в усьому тому,що вважає за добре, за справедливе. Наша сучасниця бажає бути рівною своєму мужу, хоче ділитись і радістю,і смутком з ним, бажає бути підтриманою в тій мірі, в якій і сама підтримує і терпить, якщо потрібно.

Наша сучасниця – письменник, викладач, лікар, інженер, але і хлібороб. В цьому великому процесі технологічноїдоби розвиває вона свої природні здібності, є творцем основної клітини суспільства – Родини. В цьому проявляється їїсила й вартість. Перед нашою сучасницею завжди було нелегке завдання – збереження нашої національноїідентичності, свідомої укра їнської християнської родини, передавання цих вимог майбутнім поколінням.

Рубрику ведеІрина ПетРецькА-кОВАч

М.Семенюк народилася 18 жовтня 1933 р. в селі Луг надТисою. Дитинство, початкову школу та 5-7 класипровела в рідному селі. Опісля поступила в українськупедагогічну школу міста Сігета, бо за дітьми ходили

від хати до хати добросердечні українські професори – Роман Гор -дійчук, Михайло Митринюк, Денис Онищук, нині всіма вже покійні.

Вони записували їх в українську педагогічну школу, в якій вчилисячотири роки.

Після закінчення школи пані була призначена працювати в селіВерхня Рівна. Спочатку в 5-8 класах, а опісля перейшла в І-ІV класи.

Вона викладала українську та російську мови.У Вержній Рівні одружилася з учителем Іваном Семенюком. Опісля

пан став головою сільради. В ті далекі роки всі вчителі старалисячитати та писати по-українськи. Після якихось пройдених років панібула обрана головою повітової жіночої організації.

Брала участь і в театральному гурті. А ще обоє з мужем були обда-ровані гарними голосами.

Довгий період обоє співали в хорі села.Записалася на ІІ-ий ступінь та отримала грамоту «Învățător eme-

rit» («Заслужений учитель»).У їхній сім'ї народилися дві дочки. Коли пані виповнилося 27 років,

вона народила донечку Ярославу, а ще через чотири роки, коли їй було31 рік, народилася друга донечка – Олександра.

Після того, як муж відійшов у вічність, вона переселилася доСігету. Тепер живе у хаті з меншою дочкою.

Ярослава – старша дочка – викладає російську та румунську мови вукраїнському селі Поляни.

Виростила двох синів – Сашу та Андрія. Саша закінчив школу таодружився.

Менша дочка Олександра (Леся) післязакінчення ліцею ім. Драгоша Воде в містіСігеті приготовлялася вступити дофакультету, але «не так стається, якгадається», і так вона одружилася здобрим, гарним хлопцем українцем.

Він закінчив початкову школу та 5-7класи в селі Луг над Тисою. Працювавмеханіком авто 10 років (це й було йогобажання).

Уже 25 років, як працює інструкторомна автомобілі, вчить інших своєї професії.

В їхній сім'ї народилися три дівчатка:старша – Лавінія – 29 років – є викладачеманглійської мови в місті Клуж-Напока.Одружена.

Дві близниці: 1. Міруна – 20 р. 2. Делія – 20 р.Міруна поступила на факультет медичного асистента в місті

Клуж-Напока, закінчила ІІ-ий рік.Делія – «Universitatea de Nord» («Північний унів.») – Сучасні мови –

II-ий рік.Обидві закінчили Педагогічний ліцей ім. Фердинанда в місті Сігеті.У Міруни гарний голос, і вона у вільний час співає в групі «Rock».Її сестричка – Делія – пише вірші та оповідання, друкує їх у різних

журналах.Значить, вони обдаровані, – дві сестрички! А їхні батьки гордять-

ся ними.Я особисто бажаю всій їхній сім'ї міцного здоров'я, успіхів у праці,

людського щастя.Пані Олександра вже чимало років працює секретарем

Марамороської організації СУР.Марія чУБІкА

11-13 серпня ц.р. в м. Коломиї Івано-Франківськоїобласті пройшло найважливіше свято українців-гуцулів: «ХХІV випуск Міжнародного гуцульсько-го фестивалю».

На запрошення Національного музею народного мистецтваГуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського та Всеукраїнськоготовариства «Гуцульщина», на цій важливій події брала участьделегація Союзу українців Румунії, очолена паном МирославомПетрецьким, головою Марамороської повітової організації СУР.До членів делегації входили: Михайло Трайста, ЯрославаКолотило, В. Пасинчук, Марія Папарига та Юрій Чиґа.

В рамках цього фестивалю відбулася ХХІ Міжнародна науковаконференція на тему «Український феномен Гуцульщини:Національний та європейський контексти».

Конференцію вела пані Ярослава Ткачук – доктор історії, гене-ральний директор Національного Музею народного мистецтваГуцульщини та Покуття ім. Йосифа Кобринського.

Після реєстрації учасників і гостей конференції всі присутнівзяли участь на відкритті виставки «Гуцульське весілля».Презентація фрагменту весільного обряду з Вашківців Виж -ницького району Чернівецької області відбулася у виконаннівокального фольклорного колективу «Берегиня» (керівник ЛюбовГригорівна Хочман).

Після цього артистичного моменту у великому залі експозиціїнародного одягу відбулося пленарне засідання конференції.

Із доповідей учасників ХХІ Міжнародної конференції я зрозу-мів, що Міжнародна конференція і, взагалі, всі ці міжнародні фес-тивалі організовуються Всеукраїнським товариством «Гуцуль -щина», як основа збудження і популяризації народних традиційгуцульського краю, унікальність українсько-гуцульської культурита загрози її розвиткові.

ХХІV МІЖНАРОДНИЙ ГУЦУЛЬСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ

(Продовження на 17 стор.)

Юрій чиҐА

ПАНІ МАРІЯ ФЕРЕНЦ-СЕМЕНЮК

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.6

Зметою гідного вшанування пам'яті жертв Великого терору- масових політичних репресій 1937-1938 років, донесен-ня до українського суспільства та світової спільноти об'єк-тивної інформації про злочини, вчинені у XX столітті

комуністичним тоталітарним режимом на території України, атакож сприяння утвердженню в суспільстві ідеалів гуманізмупостановляю:

1. кабінету Міністрів України:1) утворити у місячний строк Організаційний комітет із підго-

товки іпроведення заходів у зв'язку з 80-ми роковинами Великого теро-

ру - масовихполітичних репресій 1937-1938 років (далі – Організаційний

комітет),включивши до його складу вчених, представників громадських

об'єднань,центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіаль-

них громад;2) розробити на основі пропозицій Організаційного комітету,затвердити у тримісячний строк та забезпечити виконання плану

заходів на2017 - 2018 роки у зв'язку з 80-ми роковинами Великого терору -

масовихполітичних репресій 1937 – 1938 років, передбачивши, зокрема:проведення за участю представників органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, громадськості, духовенства,засобів масової інформації, іноземних гостей меморіальних заходіву місті Києві та інших населених пунктах;

ужиття заходів із широкого інформування громадськості пропередумови, перебіг і наслідки Великого терору - масових політич-них репресій 1937 - 1938 років, зокрема, шляхом проведення тема-тичних освітніх заходів, виготовлення українською та іншими мова-ми і розповсюдження, у тому числі за межами України, відповідноїдрукованої телерадіопродукції, публікації документів та матеріалів,книжкових видань;

проведення із залученням Національної академії наук Україниподальших досліджень теми політичних репресій, що здійснювали-ся протягом 1917 - 1991 років комуністичним тоталітарним режи-мом на території України, організацію з цією метою тематичнихнаукових, науково-практичних конференцій, круглих столів;

продовження роботи з пошуку та впорядкування місць похованьжертв політичних репресій, інших злочинів, вчинених комуністич-ним тоталітарним режимом проти Українського народу, встановлен-ня пам'ятників і пам'ятних знаків, а також підтримки їх у належно-му стані;

створення та оновлення тематичних музейних експозицій і вис-тавок;

здійснення заходів із дальшого розвитку Національного істори-ко-меморіального заповідника "Биківнянські могили";

ужиття заходів щодо широкого інформаційного висвітлення захо-дів у зв'язку з 80-ми роковинами Великого терору - масових полі-тичних репресій 1937 - 1938 років, показу тематичних фільмів,організацію теле- і радіопередач.

2. Міністерству закордонних справ України:1) ужити разом із Міністерством культури України та

Українським інститутом національної пам'яті в установленомупорядку заходів щодо організації тематичних виставок у приміщен-нях парламентів та урядових установ іноземних держав, міжнарод-них організацій, проведення роботи з поширення у світі інформаціїпро політичні репресії в Україні, інші злочини, вчинені комуністич-ним тоталітарним режимом проти Українського народу;

2) забезпечити проведення закордонними дипломатичнимиустановами України заходів у зв'язку з 80-ми роковинами Великоготерору - масових політичних репресій 1937- 1938 років, а такожзалучення до участі в офіційних заходах, які проводитимуться в

Україні, представників акредитованого вУкраїні дипломатичного корпусу інозем-них держав;

3) сприяти представникам україн-ської громадськості за кордоном та орга-нізаціям закордонних українців у прове-денні заходів у зв'язку із 80-ми роковина-ми Великого терору - масових політичнихрепресій 1937- 1938 років.

3. Обласним, київській міській дер-жавним адміністраціям:

1) розробити, затвердити та забезпечити виконання регіональ-них планів заходів у зв'язку із 80-ми роковинами Великого терору -масових політичних репресій 1937 - 1938 років;

2) ужити заходів щодо належного впорядкування місць похо-вань, пам'ятників, пам'ятних знаків жертвам Великого терору -масових політичних репресій 1937 - 1938 років, інших злочинів,вчинених комуністичним тоталітарним режимом протиУкраїнського народу;

3) сприяти громадським об'єднанням, благодійним фондам,громадянам у проведенні пошукових робіт, встановленні місцьпоховань жертв масових політичних репресій 1937 - 1938 років,інших злочинів, вчинених комуністичним тоталітарним режимом натериторії України, ушануванні їх пам'яті, проведенні відповідноїнауково-дослідної та інформаційної діяльності.

4. цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

П. ПОРОШеНкОм.Київ

23 березня 2017 року

УкАЗ Президента України

Про заходи у зв'язку з 80-ми роковинами Великого терору - масових політичних репресій 1937 - 1938 років

ПОСОЛьСтВО УкРАЇНи В РУМУНІЇПрес-реліз

12 вересня 2017 року

Заява МЗС України у зв’язку з рішенням окупаційної влади

криму у справі Ахтема чийгоза

Міністерство закордонних справ України вислов-лює рішучий протест у зв'язку з незаконнимзасудженням російською окупаційною владою на

території Автономної Республіки крим громадянинаУкраїни Ахтема чийгоза до 8 років позбавлення волі.

Розправа російських окупантів із заступником ГоловиМеджлісу кримськотатарського народу А.чийгозом за йогопідтримку територіальної цілісності України та боротьбу заправа людини є черговим проявом репресивної політики РФна кримському півострові з метою придушення інакомис-лення та опозиції кремлівському режиму, дискримінаціїкримських татар.

Вимагаємо від Російської Федерації звільнити Ахтемачийгоза, припинити репресії щодо кримських татар і укра-їнців на території окупованого криму та відновити суверені-тет і територіальну цілісність України.

Закликаємо міжнародну спільноту послідовно реагуватина цинічні порушення прав людини в криму та посилитиполітико-дипломатичний тиск на кремль з метою повернен-ня держави-агресора в міжнародно-правове поле.

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р. 7

Алегоричні новели ,,Vision/Видиво” (1885) та ,,Людина знароду” (1886) ми подали впершому томі 2014 р., але вони

були надруковані вперше ВолодимиромВознюком у журналі ,,Дзвін” 2005 р. Твори,,Hortense, oder ein Bild aus einemMedchenleben/Гортенза або Нарис із життяоднієї дівчини” (1880), ,,Schicksal, oderWille/Доля чи воля” (1883), ,,Ein Lebensbildaus der Bukowina/Картина з життя Буко -вини” (1885), і ,,Sie hat Geheiratet/Вонавийшла заміж” (1887) не були ніколи друко-вані, хоч молода панна Кобилянська дужестаралась бачити їх друкованими у німець-ких журналах, щоб перевірити свою творчусилу і сприйняття її прози читачами, що йне сталося. Деякі відозви і заохочення одер-жала, але найкращу пораду прийняла відблизької подруги Софії Окуневської, якарадила наполегливо писати українськоюмовою на користь свого народу, хилитисьдо біднішої літератури, ніж писати длябагатої німецької літератури, але для цього:

,,Вважаю зараз своїм святим обов’язкомзаохотити Вас дуже багато читати і учитися,а пізніше їздити і пізнавати людей, щоб необмежуватися тільки на Кимполунг” (див.О.К. Т 3, Чернівці, Букрек, 2015, Лист СофіїОкуневської Ользі Кобилянській, 7.VІ.1882р. с. 783. Справді, для німецької літератури

тексти Кобилянської не заслуговувалихудожньої уваги, але й гостра критикапроти імперської адміністрації не подоба-лась нікому, хоч зовсім молода дебютанткависловлювала гірку правду спільного горя,пережитого українцями й поляками уКимполунзі. До невитримки була i доляжінок, немов рабинь, яких захищала паннаОльга, борючись відтоді за їхню емансипа-цію, рівноправність з чоловіками. Перекладздійснив чоловік Олени Кобилянської, пле-мінниці і названої доньки письменниці, гер-маніст Ельпідефор Панчук – співробітникЧерні вецького літературно-меморіальногомузею Ольги Кобилянської, а мова перекла-дача чітка й курсивна i стилем близиться додуші авторки. Жаль, що початкова німець-комовна творчість Ольги Кобилянської,написана між 1880-1887 роками, аж у нашідні побачила світло друку з допомогоюЧНУ і надіюсь, що повернення працьГірської чарівниці допоможе ще краще зро-зуміти творчу цілісність нашого класика.

ІІІ. ТВОРЧІ ПОЧАТКИ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ ЗЛИВАЮТЬСЯ В РУСЛО ПРЕДВІЩЕНОЇ ,,ЦАРІВНИ”

З КИМПОЛУНГУ ПОЧИНАЮТЬСЯ ШЕДЕВРИ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ(Слідами життя і творчості української Царівни на Південній Буковині)

Шановні викладачі!Шановні батьки!Дорогі наші учні!

У цей святковий день, як і протягом всього року,ми думкою та душею поряд з Вами. Знаєте, що засто-сування на практиці права на навчання на своїйматеринській мові, яке забезпечується конституцієюРумунії, має і конкретні проблеми, які нам требаподолати. це наш, проводу Союзу українців Румунії,обов’язок пізнати ці проблеми та боротися для їхвирішення.

таким чином, за декілька місяців нам разом ізМіністертвом освіти вдалося знайти вихід для вирі-шення проблем, з якими ми боремося вже більше

років, стосовно підручників з української мови таотримати конкретні обіцяння щодо вирішення іншихпроблем, пов’язаних з українським навчанням уРумунії.

У жовтні місяці ц. р. Союзом українців Румуніїразом із Міністерством освіти планується організу-вати конференцію, де будуть проаналізовані всіпотреби українського навчання, а також досягнен-ня/недосягнення протягом 2016-2017 шкільного року.

З глибокою повагою бажаємо вам успіхів у новомунавчальному році, любові до нашої української мовиі культури та широких просторів у новому світі, дверідо якого відкриє вам навчання.

Голова Союзу українців Румунії,Депутат Парламенту Румунії

Микола-Мирослав ПетРецький

(Продовження з попереднього числа)

(Далі буде)

Іван кІДеЩУк

(Далі буде)ельвіра кОДРЯ,

радник у Дирекції нацменшин Міністерства виховання Румунії

Президент Клаус Йоганніс привітав депутата Миколу-Мирослава Петрецького

з днем його народження

Вітання мера сектору 6-ого муніципію БухарестГабрієла Муту депутата

М.-М. Петрецького

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.8

Лист до редакції

Петро Заболотський. „Іван Сошенко"

(Закінчення. Поч. у н-р 1-2/2015)

(Закінчення. Поч. на 4 ст.)

30липня 2017 року делегація у складі заступниканачальника управління культури, національностейта релігій Івано-Франківської області МирославиКорнелюк, народного ансамблю танцю

«Мереживо» Калуського коледжу культури і мистецтв Івано-Франківської області (керівник Ольга Квецко) та молодої співачкиОльги Яремчук з Косівщини відвідали Румунію. На запрошенняМирослава Петрецького, голови Мараму реської організації Союзуукраїнців Румунії, учасники ансамблю прийняли участь у фести-валі української пісні і танцю, який проводився в селі ВишaвськаКрасна.

Перетнувши кордон, ми поїхали в напрямку міста Сігет.Найперше, що вразило, – щирість, доброзичливість, привітністьжителів. В місті знаходиться Українська церква, а напроти церкви –пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. Від побаченого аж духзахопив. Як в іншій країні поважають нашу історію, нашу мову!Спілкуючись з Мирославом Петрецьким, який з такою гордістю роз-повів нам, як встановлювали цей пам’ятник, і що українці

Марамаришу цінують укра-їнську пісню, танець, музи-ку, ми можемо пишатисятим, що Союз українцівРумунії робить багато длязбереження і примноженнявисокодуховних традиційнашого народу.

В околицях міста Сігетарозміщені українські села,які цінують та зберігаютьукраїнські традиції та обря-ди. Одне з таких сіл –Вишавська Красна, де про-водився фестиваль. Селорозташоване серед гір:дивовижна природа, праць-овиті і привітні люди, земляз багатою історією і ціка-вим фольклором. Коли минаблизились до села, топобачили жителів, які булиодягнені в українські вишиванки, більшість з них мали своє націо-нальне вбрання, а біля сцени звучали українські пісні.

Почався фестиваль української пісні і танцю зі слів «Слава ІсусуХристу!». Такими словами голова місцевої організації СуРВишавська Красна – Юра Мочерняк – привітався з громадою. І цебуло так, «по-рідному». Оплески після кожного виступу ще більшедодавали наснаги танцівникам з Калуша, які продемонструвалитанці різних етнографічних регіонів України: хореографічна сюїта«Вітання з Карпат», «Прикарпатський святковий», буковинськийтанець «На царинці», бойківські танці «Любаска», «Гопак», а спі-вачка Ольга Яремчук своїм голосом заполонила всіх глядачів.Ведучою нашої програми була Мирослава Корнелюк, яка профе-сійно доносила до глядача теплі слова пошани та подяки українцямв Румунії.

Серед високих гір Румунії звучали українські пісні, на сценітанцювали українські танці. Не знаю, про що в цей момент дума-ли глядачі та господарі фестивалю, а це я відчувала впевненість умайбутньому, за наших дітей, за Україну.

Ольга кВецкО,викладач хореографічних дисциплін, керівник народного ансамблю танцю

«Мереживо» Калуського коледжу культури і мистецтв Івано-Франківської області

Бачив в Україні, в гірськихрайонах Івано-Франківщини,а також і в ПівнічнійБуковині, скрізь базарами:

народна ноша виготовлена ручно, тежкераміка, різні речі для господарськихсправ, полонинський інвентар. На базаріміста косова присутній один кооперативіз прекрасними народними костюмами,навіть постоли, жіночі та чоловічі, вов-няні та бавовняні панчохи. Як кажутьгуцули: «На єрмарку у косові нема фаб-ричного, все ручне».

У нас, наприклад, у Сучаві, базарпереповнений народною ношею, виготов-леною в Україні, але для мене – великийсюрприз: стенди з народними україн-ськими костюмами, гуцульські узори,але виготовлені в Індії, які привозятьчерез фірму з Бухареста. Узори вишиті нальонному полотні. Сорочки для жінок і

для чоловіків трошки дешевші, ніж вУкраїні (20-30 леїв).

Я вже у віку, повний консерваториз-мом, ставлю запитання: «В Україніможна, в далекій і багатонаселеній Індіїможна, а у нас чому так трудно поверну-тися до свого коріння?».

Люди сьогодні переконані, що не всенове є корисним. Лише берім, наприклад,продукти. Продаємо їх у супермаркетах,привезених із інших держав. Бачив мину-лого тижня – картопля в одному сучав-ському супермаркеті з ефіопії. Маємодовір'я, що вона неотруйна.

У моєму селі Ульма переважна части-на молодих працюють в Італії, Іспанії,Великобританії, Німеччині, ПівнічнійІрландії. телефонують: «Висилайте намнашої їжі, з нашого м'яса, фрукти знаших городів, господарок!

Родичі вирощують худобу, свині, виго-товляють смачну гуцульську ковбасу,

вибуджують сало (солонину) їхнім дітям,бо їх їжа не має ніякого смаку, до того,пишуть: «Виготовлено у державахЄвропейського Союзу».

От бачите, дорогі наші, слід зберігативсе наше українське: мову великогоукраїнського народу, історію, звичаї таобряди, віру, ношу, речі, корисні в госпо-дарстві, а щонайздоровіше, – стародавніукраїнські рецепти для приготуваннярізних страв, бо такий прийшов час, порасамооборони, самозахисту від різних хво-роб».

Десь двадцять років тому казали: «Некупуйте український шефарер (азбест),бо він містить ракові речовини!». І вже некупували український азбест...

Як бачимо, це нелояльна, фальшиваконкуренція. кожний через ніч хочестати паном, підпастися в доларах таєврах...

Зустріч з українцями в Румунії

БЕРЕЖІМ ТЕ, ЩО МАЄМО, – ПРАДАВНІСТЬ УКРАЇНСТВА!(Закінчення. Поч. в попередньому числі )

Юрій чиҐА

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.

Слова Юрія ПАВЛІША

9

Перебуваючи у Києві, вже навіть не пригадую в котрий раз,але на 26-ому році незалежності України, можу погодити-ся, що від першої моєї поїздки, туди 27 років тому, націо-нальний стан дещо покращився, хоча, правду кажучи, не

так багато.І так... Основною мовою у Києві є далі російська, хоч українська,

або її суржиковий варіант, сьогодні відчутні більше. Сьогодні моя увагаскерована не на мову, хоч це дуже важлива тема. Ця тема набирає всебільш серйознішого розголосу навіть в українських ЗМІ.Підсумовуючи стан з українською мовою у столиці на сьогодні, доситьсказати, що російська мова, все ж таки, домінантна навіть у державнихструктурах, міністерствах, освітніх інституціях, культурних закладах, атим більше у приватних підприємствах. Так званий закон Ківаловапереважає над Конституцією (він досі ще не є скасований, хоч відпояви нової української ВР пройдуть скоро три роки). Конституціязалишилася документом, що втілюється, коли вигідно.

Є й інші явища в столиці, котрі прямо приголомшують. На розівулиць Богдана Хмельницького та Хрещатика знаходиться, як і колисьза УРСР, але тепер відновлений, восьмиповерховий універсальниймагазин, власником якого є чоловік, який, мабуть, давно повинен бисидіти в тюрмі за корупцію, а то і за національну зраду, а натомість віндалі пишається привілеями найбагатшого чоловіка країни.

Колись ЦУМ (Центральний універмаг) служив потребам загальногонаселення Києва. Ціни були відносно доступними для пересічногомешканця Києва. ЦУМ пішов шляхом приватизації до олігарха. ТеперЦУМ пишається тільки люксусами. У ньому телевізор найдорожчийкоштує 162,000 гривні, а найдешевший йде за 12,000 гривень.Чоловічий костюм від 13,000 гривень і вище.

Багато покупців я не бачив, але обслуга була першого класу. Тількивони воліли зі мною розмовляти скоріше англійською ніж українськоюмовами. Домінантна мова, як звичайно, була російська. Мене здивува-ло, що навіть на мої американські долари Ахметовський магазин ЦУМу Києві був за дорогим. Але для товариства Ахметова, напевно, ні.Приватизація відбулася за попередньої влади, але закріпилася і розви-нулася за нової. Ще один брак конкретного результату великої револю-ції з великими жертвами. Можна спитати: для чого люди вмирали?

Рінат Ахметов виглядає вповні забезпечений від кримінального роз-слідування. У нього відбуваються зустрічі з Президентом Порошенком,мимо того, що він був підпорою Президента Януковича, не визначивсяпо стороні революції гідності, а натомість навіть допомагав т. зв. сепа-ратистам і наїздникам. Що ще треба було йому зробити, щоб стати кри-мінальним обєктом за національну зраду? Як для мене, – це загадка.

Закінчив я з ЦУМ-ом, спустився в метро на Хрещатику та поїхав наАрсенальну станцію. Вийшов і йду до Печерської Лаври. Там має зна-ходитися також Державний музей театрального мистецтва, у якому вцей час знаходиться окрема виставка про визначного митця українсь-кого театру Леся Курбаса. Можна поставити запитання, що виставкапро репресованого українського театрального режисера має спільногоз духовно-релігійною скарбницею і частинно оперативним храмом,

здається української церкви, але чужого покрою?! Відповідь, мабуть,знаходиться у тому, що Лавра – це національна скарбниця духовностіта культури. Але для Курбаса точно московський патріархат зовсімчужий.

Іду з дочкою колишньою вулицею Січневого Повстання. По дорозізупиняюся коло меморіалу Голодомору, запалюю свічку пам’яті, роз-мовляю з кураторами, прочитую довгі списки загиблих по областях,дивлюсь на відеострічки, слухаю церковні похоронні дзвони.Остаточно виходжу по сходах на верх з духовним натхненням та пря-мую до Лаври по тій самій вулиці.

По дорозі стоїть московський піп у чорному з молодим, але спитимобличям та жовтими зубами. Роздає, здається, літературну пропаганду,підходить та промовляє до перехожих. До мене також підходить. Недивно, що у результаті доходить до сутички між нами і признаюся, щоне тільки з його вини. Я його бачив здалека та шукав конфлікту, тожлегко знайшов. На кінець обізвали ми один одного, я його безбожнимагентом Путіна, Кирила і Сатани, він мене просто американським аген-том, тай пішов я з легким обуренням і задоволенням, що вивів попа зрівноваги.

При вході на територію Лаври стоїть вартовий. Розмовляє росій-ською мовою та вказує, що потрібно купити квиток для вступу. Я вже ітак злий, а тут знову конфлікт щодо мови, правда, спровокованиймною. Врешті закономірно входжу на територію самої Лаври.Структури тут прекрасні і зворушливі, але важко розрізнити, що дер-жавне, а що церковне, що українське, а що московське. Увійшли вУспенський собор. Він московський. Ще один піп. Далі група попів.Монастир московський. Врешті знайшовся театральний музей біля біб-ліотеки, включно з експонатами та записами про Леся Курбаса. Музейі виставка українські і стимулюючі, але враження про москальськихпопів, собору та монастиря не дозволяли сприймати позитиви у належ-ному настрої.

Аскольд ЛОЗиНСькийНю-йорк

КИЇВСЬКІ ВРАЖЕННЯ ТА ПАРАДОКСИ

ОгОЛОШЕННЯ

Союз українців Румунії організуєМіжнародну конференцію «Укра -їнці Румунії. Історія, сучасністьта перспективи», яка відбудеть-

ся 17-19 листопада 2017 р. в Бухаресті.Участь у конференції безкоштовна.

Транспорт на території Румунії, проживан-ня та харчування забезпечені Союзомукраїнців Румунії.

Всіх, хто хоче взяти участь у конферен-ції, просимо заповнити реєстраційнуформу конференції і надіслати її до 1 жовт-ня 2017 року на слідуючу адресу:trona2007@gmail.com

РеЄСтРАцІйНА ФОРМА УчАСНикА кОНФеРеНцІЇ

Прізвище, ім'я, також і по батькові:Науковий ступінь:Вчене звання:

Місце праці і посада:контактна адреса (номер телефону та

e-mail):Назва статті:Форма участі у конференції:очна (участь у заходах конференції,

публікація статті у збірнику конферен-ції)

заочна (публікація статті у збірникуконференції)

Які технічні засоби Вам необхідні длявиступу?

проектор, екранозвучення презентаціїінше.

Питання з проведення конференціїнадсилайте на адресу:

trona2007@gmail.com телефони оргкомітету 021 222 07 37; 072 505 72 51 (контактна особа – Михайло

трайста).

Аскольд Лозинський – громадський діяч,Президент Світового конгресу українців (1998 – 2008)

Ярослав ДОВГОПОЛ,КИЇВ. 17 грудня 2012 року.

УкРІНФОРМ

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.10

(Закінчення. Поч. на 8 стор.)

(Закінчення. Поч. на 8 стор.)

(Закінчення. Поч. на 8 стор.)

Православний монастир УсПіння Пресвятої Богородиці з верХнЬої рівни – дУХовного центрУ Українців мараморощини

Минули 24 роки з 28 серпня 1992 року, коли відбулосяосвячення наріжного каменя на Грицьковому Горбі,на землі, яку подарував для цієї святої справи один зсинів села Вишньої Рівни. З цього часу це святе

місце, яке перейшло через багато випробувань, стало духовнимцентром українців Мараморощини, і не тільки. Щорічно 28 серпнядо єдиного українського монастиря з храмом Успіння ПресвятоїБогородиці збираються тисячі православних українців, щоб від-значити свято.

І ось, після 24 років, у присутності Його благодаті єпископаВарлаама Плоєштяну, патріар-хального вікарія, було освяченонаріжний камінь для нової церк-ви монастирського поселення;також під час Божої служби дия-кона Михайла Сака лоша булорукоположено на священикапарафії Вишавської До лини, атакож Єрарх представив новогоігумена монастиря в особі архі-мандрита Атанасія Немзета.

Його Святість ВарлаамПлоєштяну нагородив вікаріяІвана Піцуру орденом святогоІвана Златоуста, ігумена мона-стиря, орденом святого СтефанаМагнуса, нагородив дипломамисвятих імператорів Костянтината Олени українського депутата

Румунії, голову Союзу Укра -їнців Румунії Миколу Мирос -лава Петрецького, та кількохінших благодійників чернечо-го поселення.

Також під час цієї врочистоїподії мер села Вишня РівнаІван Романюк визначив Бла -женнішого Даниїла, ПатріархаРумунської Православної Цер -кви, та Його Високопре освя -щенного отця Варлаама Пло -єштяну титулом почесних гро-мадян села Вишня Рівна.

В делегації, що супроводжу-вала Святішого Отця ВарлаамаПлоєштяну, брали участь: отецьархімандрит Венямін Горану таотець архімандрит КлиментХаралам.

Ми гратулюємо від душінашого молодого депутата іголову СУР Миколу-Мирос -лава Петрецького, і в той же час радіємо, що після довгих роківСУР приблизився знову до Української Православної Церкви.

Слава СУР!Голові Слава!

Михайло-Гафія тРАйСтА

«Румунія чітко підтримує незалежність, суверенітет ітериторіальну цілісність України», –наголосивМикола-Мирослав Петрецький, депутат Парла -менту Румунії, голова Союзу українців Румунії, у

ході 10-го Київського безпекового форуму, організованого ФондомАрсенія Яценюка «Відкрий Україну».

За словами депутата румунського Парламенту, його країна вбо-ліває за врегулювання ситуації на Донбасі і вбачає ключову роль уцьому процесі Мінських домовленостей. Крім того, Бухарест під-тримує євроінтеграційний вибір українського народу.

«Східна Європа – це місцевість, яка постійно знаходиться міжєвропейським зразком розвитку та впливом Російської Федерації.Україна вільно обрала шлях до Європи, але ця дорога не існує безприйняття викликів у здійсненні реформ», - додав він.

Микола-Мирослав Петрецький наголосив, що сьогодні україно-румунські відносини зміцнюються, обговорюються шляхи вирі-шення спільних проблем. Показовим у цьому контексті, на йогодумку, була участь міністрів закордонних справ двох країн на цере-монії відкриття погруддя Тараса Шевченка у жовтні 2016 року нарумунсько-українському кордоні.

Він також відзначив важливість у двосторонніх відносинахпитання забезпечення прав національних меншин і розповів провідповідну систему, яка функціонує в його країні: «Румунія захи-щає нацменшини, гарантуючи через Конституцію місця в парла-менті для представників нацменшин. Участь нацменшин у полі-тичному процесі через депутата, на урядовому рівні у соціальному,економічному та культурному житті має позитивний вплив нарумунське суспільство».

ДЛЯ ІНФОРМАцІЇ:Щорічний міжнародний захід «Київський Безпековий Форум»,

започаткований Фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну» у2007 році, є платформою для дебатів із найактуальніших питань

безпеки в Європі та Чорно морсь -кому регіоні. Метою Форуму єпосилення співробітництва усфері безпеки між Європейськимсоюзом та Чорноморським регіо-ном, підвищення рівня обізнанос-ті про розвиток безпеки середключових гравців, посилення ролінезалежних та неурядових акто-рів у вирішенні безпекових проблем в Європі.

Микола-Мирослав ПетРецький – член парламентуРумунії, голова Союзу українців Румунії.

Микола-Мирослав Петрецький народився в українському селіВишня Рівна Марамуреського повіту, закінчив коледж іменіДраґоша Воде у місті Сіґету-Мармацієй, Румунія.

Випускник економічного факультету Клузького університетуімені Бабеша-Бойоя. Також закінчив юридичний факультет за спе-ціальністю «адміністративне право та статус державного службов-ця».

У 2006 році разом із професором Іваном Арделяном заснувавКлузьку філію Союзу українців Румунії.

У період 2006-2011 років займав посаду заступника головиКлузької філії Союзу українців Румунії, був членом ради Союзуукраїнців Румунії.

У 2009-2012 роках пан Петрецький працював радником депута-та румунського парламенту, голови Союзу українців РумуніїСтапана Бучути. З 2011 до 2014 р. був радником з економічнихпитань Союзу українців Румунії.

З 2013 до 2015 року працював на посаді відповідального зпитань фінансів Союзу українців Румунії, а з 2014 року займавпосаду директора з питань економіки та фінансів Союзу українцівРумунії. Обраний до парламенту Румунії наприкінці 2016 року.

ОРГАНІЗАтОРи

10-ий «Київський Безпековий Форум»«РУМУНІЯ чІткО ПІДтРиМУЄ НеЗАЛеЖНІСть, СУВеРеНІтет І теРитО-

РІАЛьНУ цІЛІСНІСть УкРАЇНи» – МикОЛА-МиРОСЛАВ ПетРецький

13

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р. 11

За спекотним літом до нас непомітно підійшов першиймісяць осені: вересень-красень, який пригадав нам,що учням уже час сідати за парти і поринати вкраїну Знань. А початок навчального року це завжди

свято. це свято насамперед тих, хто вперше у житті переступаєпоріг школи – свято учнів. це свято тих, хто прийшов сюди зісвоїми дітьми чи онуками, це і свято батьків. це свято тих, хтощоденно віддає їм свої знання, тепло сердець, любов та ласку.це і свято вчителів.

11–го вересня в кожній школі міста СігетуМармацієй Марамороського повіту лунали дзвін-кі і радісні голоси дітей. Виняткове свято відбуло-ся і в українському ліцеї імені тараса Шевченкав Сігету Мармацієй.

11-го вересня український ліцей відкрив своїдвері для двох дев'ятих класів. Їх чекають незві-дані шляхи в ліцейну країну Знань. Перші квітидля керівниці, перший дзвінок на перший урок...Вони скоро поринуть у буденне навчання, алеспогади про перший день як ліцеїсти залишатьсяна все життя, так як і в пам'яті батьків та вчите-лів залишаться їхні щасливі усміхнені обличчя.

Привітати учнів із особливою в їхньому життіподією прибуло багато шановних і почесних гос-тей: депутат у Парламенті Румунії та голова СУР– пан Микола-Мирослав Петрецький, представ-ник Міністерства Виховання Румунії – паніельвіра кодря, інспектор з української мови паніСимона Малярчук, голова СУР Марамороськогоповіту пан Мирослав Петрецький, представникПоліції в Сігету Мармацієй пан Іван Добре, батьки. Велика

родина: учні, батьки, учителі, а також поважні гості, зібраласяу фестивному залі.

Урочисте свято почалося вступним словом директора укра-їнського ліцею. Пан касіян Піцура у своєму вітальному словіпредставив керівників кожного класу та етап підготовки допочатку нового навчального року. У своєму вітальному словіпан Микола-Мирослав Петрецький зупинився на важливостіролі вчительства у формуванні підростаючого покоління,особливо прищепленню гордості за свій народ та рідну мову,поваги до рідної культури, історії та звичаїв.

З вітальним словом до ліцеїстів звернулись пан МирославПетрецький, пані ельвіра кодря, пані Симона Малярчук, панІван Добре та інші, які привітали вчителів та батьків, подяку-вали їм за їхнє терпіння, доброту, турботу та відданність най-важливішій справі на землі – вихованню нового поколіннялюдей, які творитимуть майбутнє, та побажали всім – вчите-лям, учням, батькам міцного здоров'я, натхнення, радості, віриу свої сили та багато успіхів у новому навчальному році.

Пані кодря ельвіра привітала учнів та педкадрів, заохоти-ла їх до подальшого сумлінного навчання, звертаючись до всіхсловами великого українського поета тараса Шевченка: Ічужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

цей день завжди особливо урочистий і хвилюючий, аджесаме з нього починається незвіданий, цікавий і водночас нелег-кий шлях до пізнання, до нових звершень. це день, з якогопочинається дорога в майбутнє для кожного з нас.

Для мене була велика приємність у той чудовий день бутиразом зі своїми бувшими колегами та бувшими учнями та

мати можливість привітати їх. також я хочу привітати з наго-ди нового навчального року всіх українських викладачів іпобажати всім Вам, Дорогі Вчителі, особистого щастя, міцногоздоров'я і процвітання, терпимості, добра, благополуччя, радо-сті і натхнення, творчої наснаги, многих і благих літ у Вашомупрофесійному житті. Нехай новий навчальний рік буде кра-щим за попередній і всі Ваші бажання стануть реальністю!

Бажаю всім школярам, учням на цьому шляху підкоритинові вершини знань, знайти взаєморозуміння з викладачамита батьками, зустріти добрих і надійних друзів, впевнено кро-кувати країною Знань і пам'ятати, що саме від освіти зале-жить успіх у майбутьному.

Хай Вам щастить!

З повагоюельвіра кОДРЯ –

радник у Міністерстві національного виховання Румунії

Початок нового навчального року в українському ліцеї

імені Тараса Шевченка

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.12

Влітній гарячий день, нажаль, дуже-дуже жаркий,в моєму рідному селіКопашиль Ка рашсеве -

рінського повіту 22 липня ц.р. відбувсягарний захід на тему «Переселеннязакарпатських українців до Банату».Організатори: голова організації СУРв Караш-Северіні п. Іван Лібер разом ізголовою СУР і депутатом Пар -ламенту Румунії Миколою-Миросла -вом Петрецьким, який в своїй промовіпривітав усіх українців і висловивбажання не забувати свого поход-ження, рідну мову, традиції. Булиприсутні й інші гості, як ВасильСеменюк, Іван Боднар, Ярема Они -щук, представники повітового теле-бачення, Симона Лібер-Ланкранжан зрадіомовної передачі м. Тімішоара. Допочину заходу гості відвідали Музейсела Копашиль.

Про історію банатських українців,причини міграції із Закарпаття роз-казав проф. Петро Кімпан, авторМонографії про українські села Ба -натського краю, та про село Копа -шиль. Все відбулось в будинку культу-ри. Після промов присутніх відбувсяконцерт, відкритий художнім колек-тивом «Голос українців» (диригент І.Лібер) з піснями: «Марамориш, рід-ний краю» і «Банати, Банати» наслова Юрія Павліша, музика ІванаЛібера. Потім виступала «Веселка» ізсела Луг над Тисою (Мараморощина),керівник – Анна Самбор. Вперше при-були в цей край з гарними піснями,дуже гарним репертуаром і зачарува-ли всіх.

Відомий художній колектив«Негос тинські голоси» з Буковинитеж зачарував публіку, почавши свійвиступ піснею «Гарна дівчина, якквітка, по саду ходила» (диригентМикола Крамар) – слова і музика М.Волощука. Продовжував виступатиТріо-Грінь (сім'я), п. проф. Анна Гріньзачарувавши слухачів своїм такимгарним голосом, піснями «Череш -невий цвіт», «Ой у лузі червона кали-на», веселими коломийками. Банат -ський гурт «Бар вінок» з Корнуцелу в

складі гарних, молодих дівчат, зайнявсцену звучними голосами з піснею «Ойвіночку з барвіночку», гуцульськимиколомийками, публіка підтримавшиїх гучними оплесками. Всі колектививиступали дуже гарно, отримавшигучні оплески і вигуки «Браво!».

Завершив концерт «Голос україн-ців», який подарував публіці пісню«Живи, українська родино». Ведучийзаходу п. проф. М. Бобик чудово пред-ставив всю програму.

Після закінчення концерту худож-ні колективи продовжували за сто-лом веселитися, співати, лунала укра-їнська пісня – буковинська, мараморо-ська і банатська, всі відчували теплузустріч, щире прийняття, великурадість. Хоч і важка дорога, українцірозлучилися не так легко після зус-трічі. Бог обдарував наших гарнимиголосами, щоб нести красу україн-

ської пісні через гори, через ріки, щоб їїчути далеко, тож хай вона не згиненіколи, а далі лунає.

...Згадаю один момент, про якогопочули банатські українці через тиж-день після згаданого свята. Нашрепортер Симона Лібер передала те,що зберегла у фонотеці редакції, проте, коли ми святкували 100 років відпереселення українців до Копашиля.Будучи на святі в рідному селі, нашо-му відомому поету Івану Ковачуколишня його проф. української мови ілітератури п. Юлія Грінь взялаінтерв'ю. Була гарно проведена їх роз-мова. П. Грінь поздоровляла нашогопоета з нагоди дня його народження –60-річчя. Був чудовий момент. Мипочули Ваш голос, думки, плани. І такнаша п. Симона зробила для слухачівгарний сюрприз. Тепер і ми в місяцісерпні вітаємо шановного нашогопоета Івана Ковача з нагоди 71 юві-лею, приєднуємося до всіх наших укра-їнців і разом бажаємо Вам міцногоздоров'я, сили праці, багато роківбути разом, творчої наснаги, успіхів влітературній праці, щоб сповнилисьусі Ваші бажання. На многая і благаяліта!

Анна БеРеГІй

Захід: «Переселення закарпатських українців до Банату»

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р. 13

Внеділю, 23-го липня 2017 р., вмаленькому гуцульському селіВишaвська Долина відбулосяСвято української весільної

пісні.«Ласкаво просимо в гості до нас,З миром, добром ми чекали на вас,Хліб і сіль, щедрий стіл і пісніЧекають завжди вас у свято душі!».Так урочисто прийняла гостей голова

місцевої організації СуР Ледія Співалюк, адвоє молодих гуцулів, Онужик Свiтлана таДоброцький Йонуц, тримали на вишитомурушнику хліб і сіль, щоб доказати, що милюбимо й поважаємо всіх українців.

Тому що це Свято весільної пісні, я поду-мала, що годиться представити кожну групусловами пісні-коломийки. Так я представи-ла і запросила на сцену голову СуР і депу-тата пана Миколу-Мирослава Петрецького:

«Ой, кувала зозулечка,Та й кувати буде,Та такого депутатаНе було й не буде!».Також голову повітової організації СуР

пана Мирослава Петрецького, паніЯрославу Колотило (дочку села), почесногоголову СуР пана Степана Бучуту, гостей зповіту Сучава на чолі з паном ІллеюСавчуком, гостей з України, представниківорганізацій СуР таких сіл: Поляни, Кривий,Русково, Красний, Верхня Рівна, Кричунів,Бичків, Луг над Тисою, Ремети.

Пан депутат і голова СуР Микола-Мирослав Петрецький поздоровив органі-заторів, привітав жителів села теплими,дружніми словами: не забувати, що миукраїнці! Побажав успіхів артистичнимгрупам.

І настала многожданна хвилина – висту-пи груп з піснями, у виконанні яких мизмогли почути прекрасні українські весіль-ні та народні пісні, а присутні подарувалиїм свої теплі побажання та оплески.

«Із бистрої ВишівкиП’ють дівчата воду,Чи не тому наші дівкиФайні на вроду?».Цими словами покійного поета

Гаврила Клемпуша був представленийгурт нашого села «Гуцульський плай»– керівник Марія Папарига. ЛедіяСпівалюк уточнила, що наш гурт бравучасть на Міжнародному мистецькомуфестивалі «Карпатський простір» умісті Івано-Франківськ та наМіжетнічному фестивалі «Співжиття»в Радівцях.

«Файні дівки вішовельські,Файні і бистрянські,Але з ними рівняються І дівки краснянські!»,

які під проводом Юрія Мочерняказаспівали також кілька пісень!

Що може розвеселити серце люди-ни, якщо не дитяча ласкава, лагіднаусмішка та пісні, які виконує групадітей села Ремети?

«Заспівають співаночкиТрьома голосами,Один голос піде долом,Два – полонинами».

Це «Ронянські голоси», до складу якихувійшла жіноча група із Рускови тагрупа мужчин із Полян. Так, лишевони знають заспівати і розвеселитилюдей, бо ними майстерно провадитьталановита пані проф. ДжетаПетрецька.

“Та співайте, легіники,Шо не співаєте?Та ви свої співаночки,Де подіваєте?”А вони, ”легіні” групи “Голос поло-

нини” села Поляни піл лроводом панаМихайла Мачоки (який не лише спі-ває, а й декламує вірші), відповіливиконанням українських пісень,якими зачарували присутніх, а голов-но жінок. Зачарували “серце і душу”файні дівки й молодиці села Рускова, –група “Рущанка”, керівник МихаєлаМиколайчук.

“Та гуцули добрі люди, –Доброї новини,Прийшли вже нам заспіватиАж із Буковини!”З далекого повіту Сучава до нас

прибули гуцули із села Палтіну разоміз паном Іллею Савчуком. Вони не

лише співали, але й доказували, щопісня не має віку, що вони молодідушею. Ледія Співалюк попросиламолодих брати приклад і записувативесільні пісні, співати їх.

“Ой, підемо ми до ЛугаТа все, Луже, Луже,Та дізнайтесь ви, лужани,Шо любим вас дуже!”Букет українських пісень на три

голоси дуже вдало виконав вокальнийгурт села Луг над Тисою під проводомпані Марії Чубіки та Анни Самбор.

“Ой, у тій полониніПасуть білі вівці,

Аби були здоровенькіСлавні брати-українці!”

На сцену ще вийшла інструментальнагрупа «Черемош» із України (Верховина),члени якої розвеселили присутніх своїмвиконанням пісень та мелодій. Чарівно роз-неслися голоси трембіти, сопілки, скрипки,дримби та цимбалів. Дякуємо за їх присут-ність і виступ!

На закінчення Ледія Співалюк подякува-ла Богові за прекрасний сонячний день,проводу СУР за підтримку і фінансування,пану депутату Миколі-Мирославу Петрець -кому та голові повітової організації пануМирославу Петрецькому, директору Бу -динку культури Миколі Марічеку, артистам,всім присутнім, побажала міцного здоров’я,добробуту, сімейного затишку, дитячої усмі-шки, сповнення всіх бажань:

«Дякуємо, чесні гості,Що ви у нас були,Наші співанки, гулянняУже си минули!». І запросила до столу!

Ледія СПІВАЛЮк,голова місцевої організації СУР

УКРАЇНСЬКА ВЕС ІЛЬНА П ІСНЯ У ВИШАВСЬКІЙ ДОЛИНІ

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.14

Натільний хрестик – це зовсім не прикраса, апоказник приналежності до християнської віри.Хрест є священним символом, а тому і поводити-ся з ним слід відповідно.

Як вибрати натільний хрестик?Православна церква закликає всіх вірних не ставитися до

натільного хрестику як до прикраси,оскільки хрест таким не є. тому не вартопрагнути будь-що-будь придбати дорогийзолотий хрестик, всипаний коштовнимкамінням. Розкіш і хвастощі тут зовсім нідо чого.

Священики не радять купуватинатільний хрестик без особливої потреби.Наприклад, через його красу або простовід того, що вам захотілося купити новий.так можна робити тільки зі звичайнимиаксесуарами: каблучками, сережками абобраслетами. А от у випадку, якщо старийхрестик став непридатним, помінятийого на інший навіть необхідно.

Освячення хрестикаПравославні священики закликають віруючих в жодному

разі не освячувати натільні хрести самостійно, навіть в томувипадку, якщо ви знаєте необхідні молитви і дії. Обряд освя-чення може провести тільки свяще-ник. Адже існують такі молитви,які дозволені до прочитання тількислужителям церкви.

Як носити хрестик?Наші предки ніколи не носили

хрести поверх одягу. Навіть сороч-ки на Русі шили з косим коміромдля того, щоб хрестик не випадавназовні. так чому ж хрестик пови-нен бути прихований одягом? По-перше, тому, що це не намиста і некольє, які надягають для прикраси.

А, по-друге, віру не прийнято

виставляти напоказ. Справа в тому, що, на думку церкви,таким чином людина ніби як хвалиться своєю приналежніс-тю до релігії, пишається нею. А гординя, згідно з Біблією, єстрашним гріхом.

Хрести поверх одягу носять тільки священики. Але ціХрест не натільні, а наперсні. Натільний хрестик і у свяще-

ників захований під одягом так само, як уприхожан.

Служителі церкви, не рекомендуютьзнімати натільний хрестик без особливоїпотреби. Про це знали і наші предки. НаРусі навіть існували спеціальні лазневіхрестики з дерева. Їх одягали замістьметалевого, коли відправлялися в парну.Якщо з якої-небудь причини вам довело-ся-таки зняти хрестик, прочитайтемолитву, коли будете знову надягати його.

Не варто носити на одному ланцюжку зхрестиком будь-які амулети або знакизодіаку, так як це ні що інше як марно-вірство. А, значить, теж гріх.

Священики не радять носити натільний хрестик в сумці,у вусі у вигляді сережки або на браслеті. це вважаєтьсяблюзнірством.

Що робити зі зламаним хрестиком?Якщо хрестик зламався або ще з

якихось причин став непридатним,його не можна викидати як звичай-не сміття. Жоден з освячених пред-метів, кажуть служителі церкви,будь то бутель з-під святої води абоцерковний календар, не повиненбути потоптаний ногами. томуякщо хрестик ще можна полагоди-ти, не забороняється віднести йогов звичайну ремонтну майстерню.Але якщо це вже неможливо,краще просто передати хрестик доцеркви.

17-21 серпня 2017 року в Сігішоaрі відбувся ХV-ийвипуск Міжетнічного Фестивалю «ProEtnica» –найбільшої культурно-мистецької події в Румунії,присвяченої міжкультурному діалогу.

Фестиваль був організований Асоціа цією молодіжного освітнь-ого центру Сігішоара та фінансований Департа ментом міжетнічнихвідносин уряду Румунії в партнерстві з Радою повіту Муреш.Спонсорами фестивалю були: Уряд Румунії, через Міністерствокультури, та Рада міста Сігішоара.

Захід також був підтриманий Посольством ФедеративноїРеспубліки Німеччини в Бухаресті, Румунським культурним інсти-тутом у складі Уряду Румунії, Національним центром культуриромів в Уряді Румунії, Інститутом культури Румунії, Федеральнимсоюзом європейських національностей, Інститутом зовнішніхзв’язків у Штутґарті (Institut für Auslandsbeziehungen Stuttgart) таМіністерством науки, досліджень та культури землі (ланду)Бранденбург Федеративної Республіки Німеччини.

У своєму виступі на церемонії відкриття директор фестивалюФолкер Райтер підкреслив, що «ProEtnica» має на меті зміцнитиміжнаціональний мир у суспільстві і, таким чином, вона безпосе-редньо сприяє стабільності Румунської держави, яка захищаєнаціональні меншини та заохочує міжкультурний та міжетнічнийдіалог. Мета фестивалю, за словами його директора, полягає в тому,щоб пропагувати Румунію як зразкову державу з точки зору захи-сту національних меншин.

Протягом чотирьох днів, на фестивалі виступило понад 60 арти-стичних ансамблів, а також був організований ярмарок традицій-них мистецтв і ремесел-предметів, зроблених учасниками.

ХV-ий ВиПУСк МІЖетНІчНОГО ФеСтиВАЛЮ «PROETNICA»

(Продовження на 15 стор.)

Михайло-Гафія тРАйСтА

НАтІЛьНий ХРеСтик: ЩО ВАРтО ЗНАти кОЖНОМУ І ЩО ЗАБОРОНЯЄ цеРкВА

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017р. 15

Протягом чотирьох днів на фестивалі виступило понад 60 артистичних ансамблів,а також був організований ярмарок традиційних мистецтв і ремесел-предметів,зроблених учасниками. Виставка образотворчого мистецтва була представленароботами сучасних художників, що належать до національних меншин, а також

двома майстернями, одна з них майстерня писанкарства, в якій взяли участь буковинськіписанкарі, – сім’я Филип та Петронела Ясиновські з села Палтину, разом з їхньою дочкоюАндреєю, яка посіяла перше місце в другій віковій групі секції образотворчого мистецтваНаціонального фестивалю «Українські молоді таланти Румунії». Також з боку Союзу україн-ців Румунії на сцені виступали ансамбль «Червона Калина» (лідером якого є ніхто інший, якпрофесор Мирослав Петрецький, голова Марамороської філії СУР), та відомий Верхо -винський артистичний ансамбль «Капела Черемош».

СУР був присутній на фестивалі зі власним книжковим стендом, яким займалися молодісурівці, ще учні, Андрея Ясиновська та Степан-Крістіян Трайста.

На відкритті фестивалю був присутній Голова СУР, Депутат в Парламенті Румунії Микола-Мирослав Петрецький з дружиною, голова Комісії цензорів СУР Василь Семенюк з дружиноюта голова Комісії з питань культури СУР Михайло Трайста.

Варто згадати, що «ProEtnica» об’єднує понад 700 представників 20 національних меншинв Румунії і дає їм можливість поділитися своїми звичаями і активно брати участь в міжкуль-турному діалозі по різних каналах. Таким чином, фестиваль сприяє зміцненню міжкультурно-го світу в плюралістичному і демократичному суспільстві Румунії.

Звеликим задоволенням, зараз незнаходимо відповідних слів, щобпринести подяку Господу Богу,що дав нам прекрасної охоти і

сили мати можливість організувати вжесьомий Міжнародний фестиваль церков-ної пісні.

В неділю 13-го серпня Господь Бог, ДіваМарія та всі святі були з нами. І погодабула з нами. Прекрасно пройшов іФестиваль церковної пісні біля церквинашого села Верхня Рівна, на місці, якебуло заздалегідь влаштоване кураторамицеркви для цієї церковної події.

Після закінчення Святої Літургії, наякій поруч з отцем Юрієм Албічукомбрали участь у Богослужінні отецьМарко Гако з Польщі, отець Іван Лупшакз міста Констанца, розпочався уже тра-диційний фестиваль.

З самого початку відкриття на сценубули запрошені керівники хорів і кожний зних сказав пару слів, якими висловив своюневимовну радість бути на святі церков-ної пісні.

Пані Марія Банах, диригент церковно-го хору з міста Львів-Винники, прочитала

перед усіма присутніми щирі вітання відмитрофорного протоієрея ВасиляПетри ка, настоятеля церкви СвятогоВоло димира і Ольги міста Винники:«Вітаємо учасників 7-го Міжнародногофестивалю церковної пісні у с. ВерхняРівна Мара мороського повіту!

Ваш щорічний фестиваль об'єднує нашталановитий народ, а в духовних піснес-півах прославляє ім'я Господнє. Допомагаєдотримуватись Заповідей Божих нестилюдям радість, спасіння до вічної Божоїправди. Висловлюємо щиру подяку органі-заторам фестивалю духовної пісні в особіЮрія Албічука і переконані, що він відкриєнові таланти, збагатить його учасниківтворчими здобутками та посіє в душахпарафіян насіння високої духовності».

Фестиваль був відкритий виступомколективу церковного хору з Польщі підпроводом пані добродійки Маріанни Яри.У продовженні виступили інші церковніхори: Церковний хор міста Винники підпроводом Марії Банах; Церковний хорсела Кривий під проводом пані добродійкиВероніки Рагован; Церковний хор селаРусково під проводом Михаєли Міку -

лайчук; Церковний хор міста Сігет підпроводом добродійки Маргарети Лаурук;Церковний хор села Сучу де Сус під прово-дом пані Маріоари Поп.

Наприкінці виступив Церковний хорнашого села під проводом отця ЮріяАлбічука.

Всі християни були задоволені. Ко -лективи церковних хорів від організаторівотримали почесні грамоти, а від людейщирі оплески. Для всіх організатори під-готовили спільний полуденок з допомогоюСільської Ради.

Мріємо, що і на слідуючий рік будемомати допомогу для того, щоб відбувся умісяці серпні Восьмий Міжнародний фес-тиваль духовної пісні і молитви.

Симона ЛеВА

СЬОМ ИЙ МІ ЖН АРОД НИЙ Ф ЕСТИ ВАЛЬЦЕ РКОВНОЇ П ІС Н І Й М ОЛ ИТВ И

ХV-ий ВиПУСк МІЖетНІчНОГО ФеСтиВАЛЮ «PROETNICA»

(Закінчення. Початок на 14 стор.)

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.16

СеРПеНь

Івана кОВАчА (29 серпня 1946 р.) – головного редактора часопису «Вільнеслово», одного із головних співзасновників Союзу українців Румунії (грудень 1989р.), україномовного письменника Румунії, члена Спілок письменників Румунії таУкраїни, удостоєного 3 Премій Спілки письменників Румунії та однієї Премії ім.Юрія Федьковича (2016 р.), Чернівці, Україна.

Народився Іван Ковач в с. Копашиль Карашсеверінського повіту Румунії.Випускник Сігетського україномовного ліцею та Факультету української філологіїБухарестського університету.

Багато років – радника Міністерства Виховання Румунії для української менши-ни, і не тільки (польської, болгарської, російської). Ревного підтримувача молодіукраїнства на румунській землі. Обраний І-им заступником голови СУР на І-муЗ'їзді СУР 1990 р., з 2005 р., обраний генеральним секретарем СУР, Виконавчийголова СУР, обраний на V-му З'їзді. Автора багатьох збірок поезії та прози, який 15років працював і радником у Міністерстві виховання.

Нагороджений Золотою Медаллю та Почесною Грамотою Кабінету МіністрівУкраїни за вагомий внесок у справу формування позитивного імміджу України всвіті, активного громадського діяча з нагоди 10 річниці Незалежності України таПочесною Грамотою і золотую медаллю Товариства «Україна-Світ» та МедаллюМЗС України за освітянську діяльність.

Чимало років – кореспондент Радіо «Свобода», УКРІНФОРМУ та Наці -онального Радіо України.

ВеРеСеНь

Віктора ГРиГОРчУкА (1 вересня 1950 р.) – голову Яської організації СУР тазаступника голови СУР, члена Президії та Ради СУР. Народився пан Григорчук намальовничій Буковині в українському селі Негостина. Початкову школу закінчив урідному селі, а ліцей в Сереті. Слідували роки вищої освіти – Бухарестськийфакультет, російсько і румунська мови, якого закінчив 1973 р. Слідувала працяперекладача в прикордонних військах м. Яси, де працював до виходу на пенсію вчині полковника. Пан Григорчук одружений на українці, має дочку стоматолога івнука. Як полковник-перекладач, брав участь в Договорі про міждержавний кордонміж Румунією та Україною. Також в переговорах між Румунією та Україною проострів Зміїний, за що його було нагороджено Президентом Румунії Т. БесескуОрденом лицаря за військові заслуги.

Родіку ПРеДеСкУ (5 вересня 1955 р) – економічного експерта Союзу україн-ців Румунії. Народилася п. Родіка на Сучавщині, де і закінчила початкову школу таліцей. Поступила в Економічний Факультет м. Яси. Закінчила його на відмінно. З1980 р. отримала призначення на посаду економічного спеціаліста в Мерію м.Бухарест. Одружена, має гарну дочку Лауру.

Романа ПетРАШУкА (8 вересня 1968 р.) – редактора часопису «Вільнеслово» вже 18-ий рік, викладача українського відділення, доктора Бухарестськогоуніверситету, члена Комісії з питань освіти СУР. Народився Роман Петрашук вукраїнській сім'ї учителів, випускників Серетської педагогічної школи в буковинсь-кому селі Балківці, випускника ліцею ім. Лацку Воде м. Серет, Чернівецького педа-гогічного Інституту ім. Осипа Маковея, Україна, та Факультету іноземних мовБухарестського університету. Автора збірок критики – «Український світ у раннійтворчості Н. В. Гоголя» і «Гоголь – письменник всіх часів».

Бажаємо подальших успіхів!

Ірину МОйСей (10 вересня 1971 р.) – головного редактора літературного жур-налу «Наш голос». Народилась Ірина Мойсей в Україні. Після закінчення Фізико-математичного факультету та одруження із студентом-українцем, вихідцем з-міжзадунайських козаків Богданом Мойсеєм, випускником Дрогобицького факультетуУкраїни, доля завела її в Румунію, про яку дотоді мало що і знала, де почала пра-цювати при СУР в журналі «Наш голос», після чого скоро стала і його головнимредактором.

Нагороджена Грамотами УВКР, «Україна-світ» за активну пропаганду українсь-кої культури, поглиблення та розвиток зв'язків зі світовим українством та Медаллюз нагоди 65-річчя часопису «Вільне слово».

За старання пані Мойсей далі підносити і підтримувати українську літературу вРумунії бажаємо їй радості та задоволення з своєї нелегкої праці. Очікуємо на появузбірки (збірок!) поезії та прози!

Миколу (колю) кУРиЛЮкА (10 вересня 1947 р.) – викладача-пенсіонера,редактора румуномовного часопису «Curierul ucrainean», але і активного дописува-ча до всіх часописів СУР. Був радником депутата Вікентія Николайчука вСеретському бюро. Він засновник і організатор Фестивалю «Співжиття» наБуковині. Микола Курилюк – уродженець буковинського с. Мала Марицейка, дезакінчив І-ІV кл., а V-VІІ кл. в с. Велика Марицея. Слідували роки ліцею в м. Серетіта трирічного Педагогічного Інституту в м. Сучава. Мало де можна знайти такуактивну людину. Пише сам і інших заохочує писати до часописів СУР. Все своєжиття присвятив пресі і вихованню учнів та розповсюджуванню нашої преси наБуковині.

Працює в рідному селі бібліотекарем.

З нагоди сповнення 70 років від народження здоровимо і бажаємо пану МиколіКурилюку Многіїх і Благіїх Літ!

Мігаєлу ГУцАН (23 вересня 1960 р.) – технічного секретаря Сучавської філіїСУР, уродженицю Буковинського краю, яка активно і віддано працює в своєму сек-торі. Багато успіхів!

Миколу-Мирослава ПетРецькОГО (16 вересня 1985 р.) – голову СУР, обра-ного на VІІ-му З'їзді, депутата Румунського Парламенту від української меншиниРумунії. Одного із засновників, ще студентом будучи, з своєю сестрою і кількомамарамороськими студентами, Клузької філії СУР, випускника Клузької Академіїекономічних наук, докторанта, члена Юридичної комісії СКУ. Народився Микола-Мирослав на Мараморощині в українському с. Верхня Рівна в сім'ї з глибоким укра-їнським корінням з діда-прадіда, що і привело його віддано і активно працювати зівсією родиною для розквіту своєї меншини – українців Румунії.

Пан голова та депутат – активний і відкритий до всього прогресивного дляукраїнської меншини. Він секретар Комісії з культури Парламенту та член румунсь-кої частини Змішаної українсько-румунської міжурядової комісії з питань забезпе-чення прав осіб, які належать до національних меншин. Активно бере участь навсіх подіях, організованих СУР як в Румунії, так і на подіях в Україні, організова-них СКУ, УВКР.

З численною делегацією брав участь на відзначенні 26 річниці НезалежностіУкраїни та сповнення 50 років від заснування Світового Конгресу Українців.

Після закінчення факультету записався на Мастерат в м. Бая Маре зі спеці-альності – Адміністрація, Права та Статус Державного службовця, який закінчив навідмінно. Активно працює на ниві українства Румунії, член хору «Ронянські голо-си» і танцювального колективу «Соколи». Одружений на гарній, милій українці.

Бажаємо багато сили праці та успіхів у нелегкій, відповідальній роботі!

Ірину-Любу ГОРВАт (17 вересня 1963 р.) – генерального секретаря СУР.Народилась п. Горват в с. Русково, Мараморощина, в українській сім'ї випускниківУкраїнської педагогічної школи м. Сігет, Мараморощина, – рущанки та банатськогоукраїнця, школи, яка виховала і випустила в світ нелегкого післявоєнного періодумарамороську українську молодь, що з честю несла здобуті від своїх вірних вик-ладачів, знання, які зуміли всадити в серця своїх учнів ту любов, яку важко і по сьо-годні перевершити.

В 1995 р. закінчила п. Люба Горват Історичний факультет УжгородськогоНаціонального Університету, а 1999 р. отримала ступінь кандидата історичних наук.Пані Ірина працює директором Сатумарського Повітового музею.

Організатор конференції «Українсько-румунські відносини. Історія та сучас-ність», координатор збірника «Українсько-румунські відносини. Історія та сучас-ність». На Конференції Сатумарської організації СУР була обрана її головою. Ужовтні місяці (26-28) ц.р. пані Люба Горват організовує вже VІІ-ий ВипускСимпозіуму. Це велика праця. Успіхів!

Юрія АНДРАЩУкА (25 вересня 1972 р.) – проф. доктора, деякий період (2010-2011 рр.) радника Прем’єр-міністра Румунії з питань освіти нацменшин. НародивсяЮрій Андращук у Верхній Рівні, Мараморощина, в українській сім’ї. ЗакінчивСігетський ліцей, Бухарестський університет. Докторську роботу захистив уКлузькому університеті. Особлива людина, добрий муж і батько гарного синочка,який цього року вступив до І-го класу, чудовий викладач румунської мови приСігетському ліцеї ім. Драгоша Воде. До сьогодні спочатку був заступником дирек-тора, опісля директором, до призначення його на посаду заступника генеральногоінспектора при Марамороському інспектораті з шкільництва. Бажаємо успіхів пануАдращуку на такій почесній посаді! Гордимося ним!

З нагоди сповнення 45 років від народження бажаємо п. Андращуку Многіїх таБлагіїх Літ!

Олександру-Любу ПУЮ (26 вересня 1964 р.) – технічного секретаря найбіль-шої організації СУР (зверх 35 тисяч українців) Марамороської організації СУР.Народилася Олександра-Люба (Леся), з дому Семенюків, у гарному українськомуселі Верхня Рівна, Мараморощина, в справжній українській сім'ї Марійки та ІванаСеменюка, багаторічного директора Верхньорівнянської школи та примаря.

Пані Люба одружена, має гарних дочок, як і вона сама, має щасливу та гарнусім'ю. Живе у місті Сігеті. Бажаємо п. Лесі багато успіхів в її праці!

Марію ОПРІШАН (29 вересня 1942 р.) – уродженицю українського селаВерхня Рівна, що на Мараморощині. Випускницю Сігетського Українського педа-гогічного ліцею, яка згодом поступила на Клузький факультет – спеціальністьБіологія. Викладача біології, довгі роки – заступника директора Верхньорівнянськоївосьмирічки, багато років – диригента хору «Ронянські голоси». Автора збірки длядітей – «Розкажу Вам казку-байку». Не одну генерацію виховала і пустила в люди!

З нагоди гарної, круглої дати, сповнення 75 років, бажаємо їй Многіїх та Благіїхліт!

НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІтА!

цеНтРАЛьНий ПРОВІД СУР

ЩИРОСЕРДЕЧНО ВІТАЄМО ЮВІЛЯРІВ

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р. 17

П.вихователька Савана Албічук народилася у вели-кому, гарному селі Верхня Рівна на Марамо -рощині 27 березня 1953 р. у численній сім'ї. Вонапригадує часто, як гарно провела своє дитинство

в такому чарівному краї. В цьому селі п. Савана закінчила І-VІІІ класи, а потім посту-

пила до педагогічного ліцею.Опісля починає працювати вихователькою в рідному селі з

групою багатьох-багатьох діточок. Але ж вона бажала стативчителькою! І таки стала нею, щасливою, щасливою, хоч булив цьому моменти хвилювання...

Роки швидко пробігали-минали... Одружується із священикомрідного села Іллею Албічуком. Але доля отця була такою, щотреба було переходити з однієї в іншу вільну парафію. З двоїмадіточками йшла слідом за паном отцем, спочатку в румунськіпарафії, опісля в українські – Кричунів, Поляни... Не було легко,всюди отець мав нагоду щось збудувати, потім покидати спо-руду і відходити в інше місце.

В 1990 р. переселилися в Ботошанський край, в місто Лугож,де початок для сім'ї був не легкий, головно для священика, якийтут став будувати українську церкву, а п. Савана почала своюпрацю після відкриття українського дитсадка, щоправда, і зав-дяки справжніх українців, таких, як Юрій Семенюк, та інших.Хоч було й важко подружжю успівати допомагало одне одному,– отець був правою рукою для добродійки, а вона – права рука длянього.

Для неї всі моменти в праці були важливі, і так відчуваласьщасливою. Завжди здобувала гарні результати, успіхи в праці –в навчанні і вихованні дітей.

Спочатку отримала ІІ ступінь (1985 р.), опісля і І-ий, найви-щий – 1993 р., вже в Банаті. Часто відзначалась, одержуваларізні грамоти, якими користувались учителі в той час. ПаніСавана займалась, шукала нового, щоб поповнити діяльність вдитсадку; всі заняття були обширні і цікаві: і артистичні про-грами, різний їх зміст, адже вихователька повинна і гратися, іспівати, і танцювати, й обов'язково повертатися в світдитинства – в найкращу пору життя. Малюки брали участь у

різних конкурсах повітових, національ-них, у проектах та інших заходах, – булий вони нагороджені грамотами.

В дитсадочку кожного року мала змі-шану групу, – було нелегко, та всі пер-шокласники були добре приготовлені, аце для неї була радість і гордість.

Крім професійної праці, п. Саванавикладала українську мову в Лугожі;мала окрему групу учнів, старалась при-готовляти і різні програми – танці,пісні, вірші. 2004 р. група учнів перебувалав таборі в Одесі, а 2009 р. була в Україні,в Криму, на Фестивалі «Змінимо світ на краще». Повернулисязвідти з дипломами. Брали участь українські учні в проектібанатської молоді, підтримуваним Європейським Союзом,Урядом Румунії. Пані вихователька керувала і керує українськимхором в Лугожі в церкві Св. Володимира на різних українськихподіях. Назва хору «Шовкова трава». Так помагала зберігатиідентичність українців у Банаті.

П. Савана мала дві родини: перша – сім'я-родина, друга вели-ка сім'я – дитячий садок.

На спогад є повні альбоми з фотографіями, дипломами, юві-лейними грамотами, адже вона дарувала дітям і знання, і щирудушу, за що її любили діти і поважали.

Батьки і тепер пригадують, коли їх діточки виступали нарізних сценах, успішно приготовлені; не можуть забути тойперіод. Пані вихователька залишила слід там, де працювалабіля 40 років, після чого вийшла на заслужений відпочинок (2012р.), на пенсію.

Під час канікул любила і любить відпочивати в батьківськійхаті в рідному селі, ходити в сад, працювати на городі. І теперчасто їде в рідне село, – там відчувається щасливою!

Такі вчителі були прикладом для інших, бо завжди знали, якприщеплювати любов до всього, вживати корисні і якісні мето-ди. На жаль, теперішні часи вже не такі в шкільній праці

Бажаємо Вам і вашій сім'ї, шановна пані Савана, багато здо-ров'я, щасливих і радісних днів разом з паном отцем Іллею і незабувати гарні спогади з вашого життя.

Текст і фотоАнна БеРеГІй

На пленарному засіданні від сторонирумунської делегації слово взяла паніЯрослава Колотило – голова Бухарестськоїорганізації СУР на тему «Гуцули Румуніїчерез призму друкованих матеріалів». Звеликою увагою присутні стежили за зміс-том доповіді пані Колотило, котра була іздіаспори і котра виступила на пленарномузасіданні. В кінці цікавої доповіді паніЯрослава Колотило зауважила присутнім,що одні дослідники Гуцульщини включили,помилково до Гуцульського краю одні ціл-ком румунські міста та села Марамо -роського повіту, як: Петрова, Леордина,Середня Вишава (Vișeu de Mijloc), м.

Верхня Вишава (orașul Vișeu de Sus), Borșa(Борша).

Разом із статею надруковано і карту ізореалом Гуцульщини.

У третій секції: Етно куль -турні ландшафти Гуцульщини:проблеми дослідження, музеє-фікації, охорони та збереження,взяли слово пані МаріяПапарига – викладач україн-ської мови та літератури вГімназійній школі села Ви -шавська Долина, котра розпові-ла про навчання історії, звичаївта обрядів українців-гуцулів,взагалі, а зокрема, гуцулів селаВишавська Долина, де вона

працює викладачем рідної української мовита літератури.

«НАША СУЧАСНИЦЯ»

Наша сучасниця – мати, подруга, кохана, – та, яка завжди поруч, іде нам назустріч, підтримує нас в усьому тому,що вважає за добре, за справедливе. Наша сучасниця бажає бути рівною своєму мужу, хоче ділитись і радістю,і смутком з ним, бажає бути підтриманою в тій мірі, в якій і сама підтримує і терпить, якщо потрібно.

Наша сучасниця – письменник, викладач, лікар, інженер, але і хлібороб. В цьому великому процесі технологічноїдоби розвиває вона свої природні здібності, є творцем основної клітини суспільства – Родини. В цьому проявляється їїсила й вартість. Перед нашою сучасницею завжди було нелегке завдання – збереження нашої національноїідентичності, свідомої укра їнської християнської родини, передавання цих вимог майбутнім поколінням.

Рубрику ведеІрина ПетРецькА-кОВАч

ПАНІ ВИХОВАТЕЛЬКА САВАНА АЛБІЧУК

ХХІV МІЖНАРОДНИЙ ГУЦУЛЬСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ

(Далі буде)

(Продовження. Поч. на 5 стор.)

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.

¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈

18

tЖителі Полінезії труться носами і гладять один одно-го по спині. • Ескімоси злегка б'ють один одного кулакомпо голові і по плечах, на щастя, це роблять лише чоловіки.

tНе дуже доброзичливо вітаються аборигени НовоїЗеландії. Спочатку вони вигукують страшні слова, потімплещуть долонями по стегнах, топають ногами, згинаютьколіна і, нарешті, витріщують очі і висовують язик.

tАгресивний відтінок носить і вітання в Белізі - там,вітаючись, замикають на грудях руки, стиснуті в кулаки.

tУ Лапландії при зустрічі труться один об одногоносами. Мабуть, щоб трохи зігрітися.

tЖителі Індії вранці ставлять запитання: «Чи не дужетурбували вас комарі цієї ночі?»

tУ Малайзії нерідко вітаються питанням: «Кудийдеш?». Черговою відповіддю служить розпливчасте:«Погуляти».

tПредставники племені туарегів, що мешкають вСахарі, починають вітати один одного з відстані ста мет-рів. Вони стрибають, кланяються, кривляються - і таквпродовж півгодини.

tУ державі Самоа обнюхують один одного.tЗулуси при зустрічі здивовано вигукують: «Я тебе бачу!».Ось таке розмаїття вітань оточує нас на сьогоднішній

день. Таким чином, за манерою вітати людей, можна смі-ливо визначити звідки родом людина, тому що різні тра-диції та звичаї відкладають відбиток на те, як вітаютьсялюди в різних країнах.

Змаленького бегемотика Зікобатьки мали намір зробитискрипаля. І не простого скрипа-ля, а найкращого в світі. От

тільки сам Зіко не був у захваті від чудер-нацької мрії своєї рідні. тим більше, всявідповідальність за здійснення цьогозадуму повністю покладалася на нього.

— Мамо! тату! краще навчіть менебити по барабану. Мені так подобається,як він гримить в оркестрі чи на естраді:“Бум! Бам! Бум! Бам!”

— Ні! — рішуче заперечили батьки, —ти будеш вчитися, чого б це нам не кош-тувало, адже кожна культурна дитинаповинна навчитися грі на скрипці.

За перші дні перебування в музичнійшколі бегемотик Зіко розтрощив кількаскрипок. Але це не засмутило батьків, а

ще більше розпалилоїхнє бажання вивчитисина на скрипаля.

Навіть вчителі немогли переконати бать-ків бегемотика у тому,що вони затіяли безна-дійну справу. Щобнавчитися грі на тако-му тендітному інстру-менті, потрібен нелише талант, а й сприт-ні пальці, хоча б такі,як у мавпочок.

І тоді вчителі вирі-шили крадькома відбатьків навчати беге-мотика грі на бараба-ні. Спершу Зіко оволодів одним бараба-

ном, за ним — другим, третім… десятим.Музичну школу бегемотик закінчив з

відзнакою. На випускному концерті бать-ків бегемотика Зіко до тями приводили

шкільні медсестри.Минули роки. Беге -

мот Зіко став найвідомі-шим ударником у най-кращому естрадному ор -кестрі Америки.

коли в родині Зіконародився син, бабуся ідідусь знову наполягалина тому, щоб Зіко навчивонука грі на скрипці.

— Навіщо? — здиву-вався Зіко.

— Хтозна, можливо, знього виросте знамени-тий трубач або саксофо-ніст?

Ігор СІчОВик

Ігор Січовик

Допиши віршикаЇЖАчОк

Ходить лісом їжачок, В нього шубка з... (ниток, дроту, колючок)

ЩО Їй СНитьСЯ?

Вночі їй завжди півник сниться. Вона не курка, а... (гуска, ворона, лисиця)

НА ПРОГУЛЯНкУ

На прогулянку в неділю на Хрещатик квочка вивела... (голубів, курчаток, овець)

Як вітаються в різних країнах світу?

ЯК БЕгЕМОТИК МУЗИКАНТОМ СТАВказочка

(Закінчення.Початок у попередньому числі)

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.

¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈

19

Проминуло спе-котне літо,з а к і н ч и л и с ьлітні канікули і

прийшов до нас вересень –місяць турбот для всіхбатьків про підготовку тазабезпечення всім необхід-ним для своїх синів тадочок до нового навчально-го 2017-2018 року.

11 вересня ц.р. відкриливорота всі навчальнізаклади Румунії. З великимнетерпінням і хвилюван-ням чекали першокласники першого дзвінка, знайом-ста з новими колегами, з учителями, з класом, з неві-домим для них світом. А старшокласники – зустріч

після довгих канікул,зустріч з колегами.

Це незабутній день длякожної дитини-першо-класника, який вступає вневідомий світ, та для їхбатьків, які з радістю,гордістю, але і з хвилюван-ням та побоюванням заних, залишають своїхсинів та дочок на «чужіруки».

Це день, коли їхні дітивирушають у дорогужиття! Якою вона буде?!

Ким вони стануть?! Як все складеться?! Нехай цей навчальний рік відкриє перед вами нові

горизонти пізнання себе і світу.В усі часи освічена

людина користуваласьповагою. Навчання – цескарб, це сила.

У цей день хочетьсяпобажати першокласни-кам, та й всім нашимучням, любити рідну мову,гордитися своїм поход-женням!.. Будьте найкра-щими! Будьте щасливи-ми!

УСПІХІВ! (І.П.-К.)

Всесвітній День Батька цього року припав на 17вересня, першого осіннього місяця. Історія цьогосвята пов’язане з любов’ю, подякою і визнаннямзаслуги батька в тому, що сім’я, після смерті

матері, залишилась об’єднаною, захищеною, відчуваючийого постійну підтримку, піклування про них, дітей, йогосилу! Адже БАТЬКО – це сила! І завдячується це свято ста-ранням американки Додд з міста Спокан (штат

Вашингтон), якахотіла віддячитиза все рідномубатьковi.

Богом встанов-лено, що Батько євідповідальним завиховання, забезпе-чення родини всімнеобхідним, за їїдобробут, за її за -хист. Батько - це

авторитет. Мати- це ніжність.Нерідко і для самоїматері чоловік ібатько їхніх дітейє опорою і підт-римкою, гарантом добробуту в сім'ї. Тож, шановні мужчи-ни, батьки, вітаємо вас з Всесвітнім Днем Батька!Бажаємо добра, радості від ваших наслідників!

День Батька вітають і відзначають у світі, розуміютьйого роль. Навіть і ті, які, так чи інакше, не мають батька.Він десь є, але не біля тебе – дитини, бо він, чи загинув, а чиніхто про нього не знав і не знає. Хай і йому Бог віддячитьсяза моє і твоє народження!

Коли ми говоримо про Батька, тоді говоримо про нього згордістю. Він завжди буде тут – з дітьми! Він завжди будесеред нас, як серед рідних!

Любіть своїх батьків!Хай щастить нашим татусям і на цьому, і на тому

боці!.. (І.П.-К.)

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

17 ВЕРЕСНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БАТЬКА

ВІТАЄМО ВАС З НОВИМ НАВЧАЛЬНИМ 2017-2018 РОКОМ!..

З А С Т Е Р Е Ж Е Н Н ЯЗ А С Т Е Р Е Ж Е Н Н Я= За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших

відомостей відповідають автори підписаних матеріалів.= Редакція може не поділяти точки зору авторів.= Надіслані до редакції матеріали не рецензуються

і не повертаються.= Редакція залишає за собою право скорочувати

і редагувати надіслані матеріали, непорушуючи їхнього основного змісту.

= З юридичної точки зору за зміст матеріалів відповідають їх автори.

АНекДОти = АНекДОти = АНекДОти

20

16

СЕРПЕНЬ/ВЕРЕСЕНЬ 2017 р.

(Закінчення. Продовження з попереднього числа)

культурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

РеДАкцІЯ: Головний редактор – Іван кОВАч;

Редактори – Ірина ПетРецькА-кОВАч та Роман ПетРАШУкКомп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ,

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti, ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців РумуніїРЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ; Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУК

Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ, Техноредагування – Роман ПЕТРАШУК

Друкарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti,

ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

«СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ І ТАНЦЮ» В КРАСНОМУ (МАРАМОРОЩИНА)

Після культурної діяльності,організованої Союзом укра-їнців Ма раморощини у се -лах Бис трий, Русь По ляна,

Русково і Вишавська Долина, прийшов іряд українського села Красний.

Так, 30 липня 2017 року у Крас номувідбулася культурна подія під назвою«Свято української пісні і танцю». Нацю подію були запрошені артистичнігурти зі всіх українських сіл Марамо -рощини, гості із Сучавського, Бото -шанського повітів та з України.

І хоча була спека, хор «Ронянські голо-си» і танці «Соколята» з Верхньої Рівнидійшли до Красни у автобусі разом ізвокальним гуртом с. Луг над Тисою. Тутна гурти чекала сцена на великій пло-щадці.

На відкритті події, зробленої ЮроюМочерняком, головою місцевої організа-ції СУР, слово взяв Мірко Петрецький,голова СУР Марамо рощини, представ-ники з України. Проф. Ледія Співалюк,голова організації СУР – ВишавськаДолина, голова Жіночої організації,

висловила радість тому, що знахо-диться у селі, в якому вона почаласвою службу й працювала в нім бага-то років.

Проф. Анна Самбор, член РадиСУР, прочитала вітання депутата іголови СУР Миколи-Мирослава Пет -рецького, який не зміг бути присут-нім.

Артистична програма почалася ізвиступом групи дітей, а потім місце-вої групи дівчат, яка виконала народ-ні пісні, підготовлені Юрою Мочер -няком. Після них виступили місцевігурти з Вишавської Долини і групидітей із Реміт. Великим сюрпризомбула для нас група танцюристів ізКалуш (Україна). Вони виконали(аж!) 6 танців на високому рівні,поповнених і вокальною солісткою вчас, коли вони переодягалися. Потімвиступили танцюристи із Сучавсь -кого і Ботошансь кого повітів.

Послідували і пісні. Хор «Ро нянськіголоси», поповнений і хлопцями ізРусь-Поляни, виконав чудово кілька

українських веселих пісень, приго-товлених проф. Дже тою Пет -рець кою. Виступив та кож гурт муж-чин із Русь-Поляни, який виконавкілька українських пісень на 2 голосипід проводом Михайла Ма чоки.Висту пила теж і танцювальна група

«Соколята» з Верхньої Рівни, приготов-лена також проф. Джетою Петрець -кою. Закінчився концерт артистичноюпрограмою вокальної групи із Луга надТисою під проводом Анни Самбор, і вжев котрий раз нас розвеселила і розважи-ла своїми українськими піснями таінструментами оркестрова група «Че -ремош» із Верховини (Україна)!

На закінчення пани Мірко Петрець -кий і Юра Мочерняк подякували артис-тичним групам і глядачам у великомучислі, які дивилися програму до самогокінця.

І якщо танці закінчилися на сцені, тоукраїнські пісні продовжились і за спіль-ним столом, де прозвучало і поздоров-лення для Мірка Петрець кого та ІванаГербіля, радника Народної Ради Вер -хньої Рівни від СУР, з нагоди їх днянародження. Співи продовжились і вавтобусі, в якім вертались хористи ізРівної і вокальний гурт із Луга надТисою додому.

Іляна ДАН