Середа, 10 квітня 2019 року № 41 (5498)

В Україні можуть

запровадити

кримінальну

відповідальність за

підпал сухої трави

Відомий правозахисник

і публіцист Василь

Овсієнко відзначив

своє 70-рiччя

стор. 10» стор. 2»

У Раді Європи

заговорили про зняття

санкцій проти Росіїстор. 7»

«Бо горстка нас, малесенька щопта»

Україна розробляє експортну стратегію: орієнтуватимемося на зарегульований, але прогнозований європейський ринок. Замість величезного, але ненадійного російського.Фото з сайта ua.112.ua.

❙❙

Україна хороша, але російські гроші кращі

стор. 8»

Учорашні курси

НБУ:

1 $ = 27,167 грн

1 € = 30,846 грн

1 рос. руб. = 0,422 грн

Чиркнув, спалив — у тюрму

Учорашні курси

НБУ:

1 $ = 26,644 грн

1 € = 29,963 грн

1 рос. руб. = 0,407 грн

І все-таки вона зростає! Збільшення нашого експорту та приватизація дозволяють розвивати економіку, підвищувати заробітні плати і оновлювати наше військо

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 20192 ІнФорУМ«Графік роботи та адреси пунктів «Лікар у вашому домі» в кожному районі розміщені на сайті міськадміністрації, спеціальній сторінці у «Фейсбуці», районних медичних закладах та в інших місцях масової активності жителів столиці».

Микола Поворозникперший заступник міського голови Києва

УКРАЇНА МОЛОДА

ПЕТИЦІЯ

Чиркнув, спалив — у тюрмуВ Україні можуть запровадити кримінальну відповідальність за підпал сухої травиЛюдмила НІКІТЕНКО

На сайті Президента України зареєс-тровано електронну петицію з пропози-цією запровадити кримінальну відпові-дальність за підпал сухої трави. Її автор — відомий фотохудожник з Києва Олек-сій Плиско. «Враховуючи катастрофічну кількість підпалів сухої трави, які не тільки погір-шують якість повітря у регіонах підпалу, а й призводять до загибелі числених тва-рин, пропоную ввести у кримінальний ко-декс статтю за підпал трав’яного покрову та очерету», — йдеться в електронній пе-тиції. Як зазначає сам Олексій, за підпали су-хої трави в Україні скільки вже говорено-переговорено. І хоча кожного року ство-рюється петиція з цього приводу, але вона набирає, за найсприятливіших умов, тіль-ки до 200 підписів. На цьому все й закін-чується. «Якщо мені не зраджує пам’ять, то в українському КК не так уже й давно з’явилася стаття «За жорстоке поводжен-ня із тваринами». Максимальне покаран-ня — до 6 (шести!) років ув’язнення. На жаль, наша судова система видає пока-рання лише за найтяжчим зі скоєних зло-чинів. А уявіть собі, якщо би була система, на кшталт американської, коли — за су-купністю. Згоріло 100 їжачків — отримай 600 років ув’язнення з правом достроко-вого виходу на волю не раніше, ніж за 2/3 строку, який відсидів», — зазначає Олек-сій Плиско. І закликає українців активно ставити свої підписи під електронною петицією. Мовляв, панове, давайте щось робити, може, якихось, «жалюгідних» 25 тисяч підписів зберемо гуртом! «Бо ці «прості українці», з їхнім «за-вжди так робили», дістали вже всіх», — обурюється Олексій Плиско. До речі, електронна петиція з пропо-зицією запровадити кримінальну відпові-дальність за спалювання сухої трави була зареєстрована 5 квітня. Збір підписів три-ватиме 90 днів. Наразі петицію підписали більше 130 українців. Олексій Плиско просить користувачів соцмереж активно розповсюджувати ін-формацію про електронну петицію і не за-бувати підписувати її. Між тим, як повідомляють у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, у минулу неділю у смт Довбиш Баранівсько-го району Житомирської області загинуло літнє подружжя. Чоловік із дружиною спа-лювали біля свого обійстя суху траву. Поба-чивши, що вже горять чагарники та вогонь наближається до їхньої оселі, вони побігли гасити пожежу. Однак через власну необе-режність у жінки загорівся одяг. На місці події працівники «швидкої» констатували її смерть. 82-річного чоловіка з опіками по-над 80% тіла госпіталізували до Романівсь-кої центральної районної лікарні. На жаль, він помер. Взагалі лише за минулу добу в Україні зареєстровано 604 випадки загорянь на відкритих територіях та у природних еко-системах. Численні пожежі були зафік-совані у Хмельницькій, Чернівецькій, Полтавській, Київській, Дніпропетровсь-кій областях. ■

■ Тарас ЗДОРОВИЛО

Збройні формування росіян 8 квітня 13 разів об-стріляли позиції підрозділів Об’єднаних сил, при цьому сім разів застосували забо-ронене Мінськими домовле-ностями озброєння з витра-тою 40 артилерійських пос-трілів калібру 122 мм та 31 мінометної міни калібру 82 мм. Також ворог гатив по на-ших захисниках із протитан-кових ракетних комплексів, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів i стрілецької зброї. У смузі відповідальності оперативно-тактичного уг-руповання «Схід» окупан-ти обстріляли українські по-зиції вісім разів: iз мінометів калібру 82 мм, автоматичних станкових гранатометів, ве-ликокаліберних кулеметів i стрілецької зброї — побли-зу села Водяне; з мінометів калібру 82 мм та станкових протитанкових гранатометів — поблизу населеного пунк-ту Піски; з мінометів калібру 82 мм — поблизу міста Авдіїв-ка; з протитанкових ракетних комплексів i станкових проти-танкових гранатометів — біля населеного пункту Опитне; з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів i стрілецької зброї — поряд

із населеним пунктом Лебе-динське; з гранатометів різних систем — на околицях міста Авдіївка; зi станкових проти-танкових гранатометів i вели-кокаліберних кулеметів — не-далеко від населеного пункту Верхньоторецьке; зi станко-вих протитанкових гранато-метів — поблизу населеного пункту Кам’янка. У смузі відповідальності оперативно-тактичного уг-руповання «Північ» против-ник обстріляв позиції наших військ п’ять разів: з артилерій-ських систем калібру 122 мм, мінометів калібру 82 мм — біля населеного пункту Но-вотошківське; з артилерійсь-ких систем калібру 122 мм — майже на краю села Кримсь-ке; з мінометів калібру 82 мм та станкових протитанкових гранатометів — поблизу села Золоте-4; iз мінометів калібру 82 мм; із гранатометів різних систем i великокаліберних ку-леметів — поблизу населеного

пункту Луганське. Під час обстрілів один військовослужбовець Об’єд-наних сил загинув, троє от-римали поранення. Було вби-то одного з найстарших бійців 93-ї ОМБр, 57-річного хмель-ничанина Миколу Неживого (позивний «Механ») на пози-ції поблизу Донецького аеро-порту. На фронті боєць вою-вав із 2014 року, коли пішов добровольцем в «Айдар». Жоден обстріл противни-ка не залишився без адекват-ної відповіді Об’єднаних сил. За даними розвідки, 8 квіт-ня сім окупантів було знище-но, шестеро — поранено. Станом на 7-му годину ранку 9 квітня ворожих об-стрілів позицій Об’єднаних сил не зафіксовано. Об’єднані сили надійно контролювали противника на лінії зіткнен-ня, дотримуючись при цьому умов припинення вогню. Додамо, що, за інформа-цією Головного управління

розвідки Міноборони Украї-ни, протягом квітня-травня цього року на окупованих во-рогом територіях нашої краї-ни військкомати спільно з так званими органами МВС пере-вірятимуть наявність припис-ного складу за місцем прожи-вання та працевлаштування. При цьому під виглядом про-ведення рейдів із пошуку де-зертирів i військових зло-чинців затримуватимуть для «з’ясування обставин» усіх осіб призовного віку, які не зможуть документально під-твердити перебування на вій-ськовому обліку. За даними розвідки, у на-селених пунктах окупованої території Донбасу під вигля-дом пошуку незареєстрова-ної зброї, боєприпасів i нарко-тичних речовин уже розпоча-то так звані «фільтраційні за-ходи», які також спрямовані на виявлення необлікованих осіб для призову на військову службу. ■

НА ФРОНТІ

Операція «Путлерюгенд» Найманці активно шукають призовників різного віку, які ухиляються від служби на окупантів

■

Микола ПАЦЕРА

Столична влада останнім часом при-діляє велику увагу здоров’ю жителів міс-та. Зокрема, в рамках медичної реформи наприкінці 2017 року був запущений пі-лотний проект «Лікар у вашому домі». Його вперше запровадили у Подільсько-му районі, де раніше було введено в дію ще одне корисне ноу-хау — електрон-ний запис до лікаря. Суть же нинішньої новації полягає в тому, що медики, що називається, «пішли в народ» — були облаштовані стаціонарні пункти «Лі-кар у вашому домі» у багатолюдних міс-цях: у торговельних центрах, в аптеках КП «Фармація», Центрі надання адмін-послуг, у кількох супермаркетах тощо. Усього було обладнано 10 таких постів для профілактики та раннього виявлен-ня захворювань киян. Практика їх ро-боти показала велику користь у вияв-ленні та профілактиці багатьох хвороб на ранніх стадіях, тож згодом цей до-свід поширили на всі райони столиці, обладнавши спеціальні пункти в наме-тах або відкривши їх у найбільш людних місцях. У рамках цього проекту кияни мо-жуть безкоштовно пройти медичні обсте-ження та отримати кваліфіковані пора-ди медиків у зручний для себе час. Зок-рема, отримати первинні консультації щодо стану здоров’я, пройти експрес-тес-тування на неінфекційні захворювання, а також на визначення індексу здоров’я (виміряти об’єм талії, дізнатися про оп-тимальну для себе вагу тощо), виявлен-ня на початковій стадії захворювань сер-цево-судинної системи, цукрового діабе-ту — перевірити рівень цукру та холес-терину в крові, виміряти артеріальний тиск, пройти тест на ВІЛ/СНІД тощо. Другий напрямок проекту розрахо-вано на інвалідів, дітей із малозабезпе-чених сімей, соціально неблагополучні родини, осіб, які не здатні до самообслу-говування та потребують постійної сто-ронньої допомоги. Таких людей лікарі проекту спільно із соціальними праців-никами відвідують удома, надаючи необ-хідну допомогу. До них виїжджають спе-ціальні мультидисциплінарні бригади, до складу яких входять лікар i медсестра первинної ланки, вузькопрофільні спе-ціалісти. За потреби таких хворих пере-

возять спеціальним соціальним транс-портом до медичних закладів, де вони отримують належне лікування. Усього з початку запровадження про-екту «Лікар у вашому домі» вже прове-дено понад 70 тисяч обстежень. У ході яких отримали консультацію чи на-віть направлення до лікувальних за-кладів на дообстеження та лікування сотні хворих, які мають різні пробле-ми зі здоров’ям, зокрема — з артеріаль-ним тиском, підвищеним цукром крові, холестерином, надмірною вагою чи на-віть з ВІЛ-позитивними діагнозами. Як зазначив «Україні молодій» перший за-ступник столичного міського голови Ми-кола Поворозник, на жаль, дуже бага-то людей відкладають питання власно-го здоров’я «на потім». Комусь не виста-чає часу на себе, хтось боїться, що навіть елементарні обстеження потребують гро-

шей, а є і такі, хто просто не розумієть-ся на важливості раннього виявлення та профілактики захворювань. «Це не просто помилковий, а й не-безпечний підхід до власного здоров’я, про яке потібно дбати постійно, — ска-зав заступник київського голови. — І такі пункти дають змогу контролювати стан свого організму та вчасно отриму-вати фахові консультації медиків. Гра-фік роботи та адреси пунктів «Лікар у ва-шому домі» в кожному районі розміщені на сайті міськадміністрації, спеціальній сторінці у «Фейсбуці», районних медич-них закладах та в інших місцях масової активності жителів столиці. Тож кожен небайдужий до свого здоров’я грома-дянин може вибрати для себе найзруч-ніші місце й час для проходженння об-стеження та отримання кваліфікованої консультації медиків». ■

РЕФОРМИ

Медики йдуть «у народ»Пілотний проект «Лікар у вашому домі» охопив усі райони столиці

■

Щоб тиск не «тиснув».❙

3УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019ІнФорУМ

Лариса САЛІМОНОВИЧХарків

Зоозахисники днями випус-тили в небо майже тисячу ру-кокрилих вечірниць, які були врятовані небайдужими людь-ми по всій Україні й пройшли повну реабілітацію у соціаль-но-гуманітарному мультиком-плексі «Фельдман екопарку». Гостями та учасниками акції, що проходила під Харковом вже вшосте, стали вчені-хіроп-терологи з Австралії, Бразилії, Німеччини, Польщі та Швей-царії. Вони приїздили вивчати досвід харків’ян у рамках семі-нару Kharkiv Bat Meeting. Український проект поря-

тунку червонокнижних ка-жанів не має аналогів у Східній Європі і постійно розвивається. Цього року, наприклад, відві-дувачам презентували новий вольєр Bat Collider. За словами керівника Центру реабілітації рукокрилих Антона Влащенка, йдеться про унікальний об’єкт, який розташований у лісовій зоні, віддаленій від туристич-них маршрутів. Він має кільце-видну форму, що дозволяє ка-жанам літати з природною для них швидкістю, не наштовхую-чись на перешкоди. «Таке конс-трукторське рішення не має аналогів у Європі, де вольєри винятково прямокутної форми, — каже зоолог. — Це дозволить

нам провести кілька важливих досліджень, пов’язаних, у тому числі, і з полюванням на комах та еколокацією. Крім цього, у відвідувачів мультикомплексу з’явиться можливість спостері-гати за поведінкою цих диво-вижних тваринок у природних умовах. Наразі ми вже розроб-ляємо план літніх вечірніх турів iз лекціями та демонстраціями для всіх допитливих». У центрі також планують створити лабораторію і приту-лок для тих рукокрилих, які че-рез травми та з інших причин не зможуть повернутися до живої природи. Для решти в екопарку розмістять спеціальні будиноч-ки. Перші зразки цементних пе-чер були продемонстровані під час минулого свята. За час існування центру ре-абілітації екологи випустили на волю 12 тисяч врятованих вечірниць, які занесені до Чер-воної книги України. Тогорічна акція стала рекордною. До при-родного середовища повернуло-ся 2 тисячі 500 здорових руко-крилих тваринок. ■

Ірина КИРПАХерсонська область

Про чумаків, які їз-дили на Херсонщину та у Крим по сіль, хоч краєм вуха чули всі. А ось про унікальні іко-ни, які українці бра-ли із собою в дорогу як оберіг від нападу роз-бійників та хвороб, іс-торичну довідку вда-лося знайти зовсім не-щодавно. За словами краєзнавця Андрія Лопушинсько-го, інформацію про не-звичайні ікони він ви-явив, коли вивчав іс-торію чумацтва в ар-хівах. Виявляється, до 1941 року в Україні залишалося лише два музеї, де зберігали-ся ці тендітні експона-ти. Там же зберiгали технологію нанесення розпису на рибу, сек-рет довголіття святого лику на настільки не-звичайній поверхні, а також інформацію про розміри унікальних чу-мацьких ікон та сюже-ти розпису. Але все це було втрачено під час Дру-гої світової війни. Згодом з’ясувалося, що декілька таких ікон у якості незвичайних експонатів таки зберег-ли працівники росій-ського етнографічно-го музею в Санкт-Пе-тербурзі. Туди вони були привезені ще у 1906 році з Полтави ук-раїнським археологом, етнографом Іваном За-рецьким, який був співробітником цього закладу. Власне, опис традиції, можливо, зберігається у неопуб-лікованих архівах За-

рецького, які були пе-редані на його батьків-щину, до Полтавської області, відносно не-давно. — Ікона на камбалі для українських чу-маків була таким са-мим незамінним атри-бутом захисної магії, як сучасні аксесуари у ма-шинах автолюбителів, — розповідає завідувач сектором «Кам’янська Січ» Національного за-повідника «Хортиця», краєзнавець Андрій Ло-пушинський. — Те, що нам вдалося створити історичну реконструк-цію унікальної чумаць-кої ікони, — частина за-гальної просвітницької місії, мета якої — збере-гти українські народні традиції, що йдуть із глибин віків. Цю рибу можна потримати в ру-ках, добре розглянути, це наочний матеріал як для дітей, так і для до-рослих, котрі жваво ці-кавляться життям на-ших предкiв. Андрій Лопушинсь-кий під час відпочин-ку на Азовському морі купив на одному з рин-ків Арабатської стрілки камбалу та підготував рибу до нанесення на неї довговічного малюн-ка за допомогою оригі-нальної технології, яка зберігається у таємниці. Він передав цю камбалу херсонській художниці Оксані Оснач, яка олій-ними фарбами відтво-рила на рибі іконописні святі лики за фотогра-фіями зразків ікон За-рецького. За словами худож-ниці, цілком логічно, що чумаки, які везли не лише сіль, а й рибу,

яку вони солили, ви-користовували плос-ку камбалу для ма-лювання ікони. Адже в усі часи саме риба вважалася символом Христа. — Я використову-вала техніку олійно-го живопису i працю-вати над іконою мені було надзвичайно ціка-во, — визнає Оксана Ос-нач. — Коли копіювала малюнок iз фотографії, мимоволі звернула ува-гу на те, як майстерно художник використо-вував саму структуру цієї рибини. Анатоміч-ні елементи працюють як додатковий засіб ви-разності. Мабуть, лю-дина робила це не впер-ше, і він врахував по-передній досвід. Усе це дає розуміння того, на-скільки грамотний май-стер займався іконопи-сом на камбалі для ук-раїнських чумаків. Солідарний з дум-кою ентузіастів i на-стоятель Храму свято-го Олександра Право-славної церкви Украї-ни Андрій Калита. За його словами, історич-

на реконструкція іко-ни на камбалі дозволяє краще пізнати історію України. Зображення риби і на сьогодні має велике духовне значен-ня у християнстві. Ці-каво, що моряки також намагалися наносити лики святих угодників на штурвали перед ви-ходом у море з метою за-хисту від зла та заради успішного плавання. Традиції чумаків та рожева сіль Азовського моря — це ті «родзин-ки» Херсонщини, що зберігають її автентич-ність. Адже саме з цих місць чумаки возили сіль, там же ловили й камбалу. Тому віднов-лення втрачених на-родних традицій допо-може Херсонщині при-вабити туристів з усьо-го світу. Крім того, що вони зможуть купити оригінальний сувенір, багатьох може заціка-вити можливість узяти участь у майстер-класі, під час якого досвідче-ний майстер розкриє таємницю нанесення святого лику на повер-хню рибни. ■

Олександра ТВЕРДА

Згідно з даними Міністерс-тва освіти і науки, з наступного року індикативна вартість кон-тракту не може бути меншою, ніж 60% від середнього розмі-ру витрат із підготовки одного бюджетника у попередньому календарному році (без ураху-вання стипендій). У найближчі два роки ціна навчання зроста-тиме: у 2021 році вартість кон-тракту збільшиться до 70%, а в 2022-му — до 80%. Водночас вартість вечірньої форми нав-чання пропонують знизити на 25%, а для дистанційної та за-очної — на 50%. А ось навчан-ня у магістратурі виросте в ціні на 30%. «За рахунок тих спеціаль-ностей, які увійшли до пере-ліку, вищі навчальні заклади реально виживають, сяк-так наповнюючи спецфонд. По-дорожчання контрактів може призвести до фінансового кра-ху регіональних ВНЗ, перш за все педагогічних, технічних. У цих умовах їм треба або від-мовитися від держзамовлен-ня, або підняти ціну контрак-ту. У першому і другому випад-ку наслідком стане зменшення спецфонду і, відповідно, — не-оплата комунальних послуг. Зараз із загального фонду фі-нансується тільки зарплата і до 30% комуналки. Решта (ле-вова частка комуналки, поточ-ний ремонт, придбання облад-нання та витратних) — за ра-хунок спецфонду. Тому ректо-ри намагаються його хоч якось наповнювати», — прокоменту-вав ситуацію екс-перший за-ступник міністра освіти Воло-димир Ковтунець. Мінімальну вартість нав-чання встановлять для таких спеціальностей: Право; Куль-тура і мистецтво; Гуманітар-ні науки; Соціальні та поведін-кові науки; Журналістика; Уп-равління та адміністрування; Архітектура і будівництво; Ве-теринарна медицина; Охоро-на здоров’я; Сфера обслугову-вання; Публічне управління та адміністрування; Міжнародні відносини. Педагогічні та ін-женерні спеціальності до цьо-го переліку не входять, оскіль-ки не користуються попитом в Україні. Точні статистичні дані щодо «вартості» одного студента-бюджетника в Україні відсутні. Ці витрати можна оцінити хіба що за відповідною бюджетною програмою (єдиний офіційний документ, на який можна пос-латися). Згідно з нею, в 2018 році бюджет виділяв у середнь-ому на одного учня 38 тис. грн. на рік. У 2019-му ця сума по за-гальному фонду бюджету-дер ж-замовлення зросла приблизно до 44 тис. грн. Вартість конт-ракту становить від 10-12 тис. у регіональних вишах і до 50-60 тис. грн. — в окремих сто-личних. Приватні задовольня-ються переважно сумами 14-20 тис. грн. «Система вищої освіти пот-ребує серйозного реформуван-ня. Держава утримує виші, а не оплачує освітні послуги. Ніяк не заохочується висока якість освітньої діяльності. Замість

системного підходу до рефор-ми економічних відносин про-понуються дрібні часткові за-ходи. Подібні дії зазвичай тіль-ки погіршують становище», — резюмував Володимир Ков-тунець. У коментарі «УМ» студен-тка Києво-Могилянської ака-демії Катерина Медовник за-значає, що ціна магістерської програми «Право», на якій вона навчається, — 45 тисяч гри-вень. «Інші ціни можна знайти на сайті університету. Вони є у відкритому доступі. Я не пла-титиму більше чи менше, тому що підписала контракт, де за-значена конкретна сума за ма-гістратуру, яку закінчу в 2020 році. Тому питання, чи готова я платити більше, переді мною не стоїть», — каже дівчина. Для порівняння, вартість навчання у Польщі у серед-ньому становить: польською мовою у приватному виші — 660-2,5 тис. євро на рік, анг-лійською мовою — 2,2-2,8 тис. євро на рік. Вартість навчання у Франції залежить від науко-вого ступеня: за бакалаврат до-ведеться сплачувати 500 євро щороку, за магістратуру — 900. У Фінляндії є кілька варіан-тів. Можна безплатно навчати-ся у державних університетах з фінською та шведською мо-вою викладання. Якщо відвіду-вати англомовні курси, їх вар-тість становитиме щорічно від 2 тис. євро. Ще одна країна Єв-ропи, яка готова навчати без-платно іноземних студентів, — це Ісландія. За отримання ви-щої освіти в державних вишах платити не потрібно. Єдине — існує обов’язковий студентсь-кий збір у розмірі 200 євро на рік. У Чехії іноземні студен-ти можуть навчатися безплат-но, якщо виберуть курси з чесь-кою мовою викладання. За ан-гломовні спеціальності дове-деться сплачувати 2 тис. євро. Вдвічі дорожче обійдеться нав-чання в Іспанії — 4 тис. євро за рік. До переліку найдорожчих країн входять Англія, Данія, Нідерланди, Швеція та Ірлан-дія. За навчання там потрібно буде платити від 8 до 15 тисяч євро щороку. Олеся Савенко у коментарі «УМ» підкреслює, що навчан-ня в Польщі безплатне, є зниж-ки та стипендія. «Також ціна залежить від того, якою мовою людина навчається: польська чи англійська. Другий варіант дорожчий, або, якщо це гран-това програма, буває безкош-товний. Я платила тисячу чи 1,5 тисячі злотих. І це зі зниж-кою в тисячу злотих. За успіш-не навчання та активність я от-римала одноразову стипендію в розмірі 3 тисячі злотих — це близько 700 євро на той мо-мент», — додає дівчина Пропоновані зміни, на дум-ку експертів, можуть призвес-ти до того, що контрактників в українських університетах стане набагато менше. Не всі зможуть потягнути нові цін-ники. Тому не виключено, що багато абітурієнтів звернуть свою увагу на дешевшу заоч-ну форму навчання, бюджет-ні витрати на яку на порядок менші. ■

ОСВІТА

Вчіться, поки не пізноУкраїнські виші піднімуть ціни за навчання на контракті та в магістратурі

■

БРАТИ НАШІ МЕНШІ

Реабілітований політВ екопарку випустили на волю близько тисячі врятованих кажанів

■

Андрій Лопушинський та Оксана Оснач з іконою на камбалі.Фото з сайта ukrinform.com.

❙❙❙

ОВВА!

Святий і риба Ентузіасти створили самобутню ікону на камбалі, відродивши чумацькі традиції

■

4 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019 ПОЛІТИКА

Катерина БАЧИНСЬКА

Зустрінемось... колись Епопея під назвою «де-бати на стадіоні» може за-кінчитися повним фіаско. Адже кандидати збира-ються приходити на НСК «Олімпійський» у різні дні. Чинний Президент Петро Порошенко в ефірі програми «Свобода слова» заявив, що готовий диску-тувати із Зеленським і 14, і 19 квітня. Проте основ-ні дебати, які і прописані в законі, мають відбутися саме 19-го, як того вимагає законодавство. «Стадіон, так стадіон. Зеленсько-му хочеться 14 квітня — добре. Я готовий прийти двічі. Проте не варто пору-шувати і нехтувати зако-нодавством. 19 квітня ми маємо зустрітися у студії Суспільного мовника, як того і вимагає закон», — зазначив Петро Порошен-ко. У свою чергу, Зеленсь-кий на своїй сторінці в «Інстаграмі» записав ві-део, де зазначив, що при-йде на дебати 19 квітня, проте не в студію Суспіль-ного мовника, а на стадіон НСК «Олімпійський»: «19 квітня на НСК «Олімпій-ський». Гучною заявою з уст Порошенка стали слова про «кумівство» та біз-нес-партнерів у політи-ці. Чинний глава держа-ви пообіцяв у разі його об-рання на другий термін не допустити своїх друзів у політику. «Були оче-видні помилки в призна-ченні тих чи інших осіб. Я не буду називати вам прізвища, але я хочу під-креслити наступне: нія-ких бізнес-партнерів, нія-ких близьких людей Пет-ро Порошенко більше при-значати не буде, поки він є Президентом, у тому числі під час другого терміну», — зазначив Президент і додав, що такий принцип мають сповідувати всі, а не тільки глава держави. Окрім цього, другою вагомою помилкою він на-звав недостатню комуні-кацію з народом. І те, що рішення приймалися ку-луарно, таким чином не отримуючи довіри в сус-пільстві. «Стратегічна ко-мунікація була повністю зруйнована, рішення при-ймалися кулуарно, а на-віть якщо вони були абсо-лютно правильні, вони не викликали довіри в сус-пільстві», — конкретизу-вав чинний глава держа-ви.

Про конкурента Не оминули в ефірі й питань щодо кандидата у президенти Володими-ра Зеленського. Повiдом-лення про те, що його опо-нент у другому турі може бути наркоманом, Поро-шенко спростував. Заявив-ши, що ніколи не називав його таким. «Я не ствер-джую, що Володимир Зе-ленський є наркоманом. Не стверджую і не стверд-жував, бо я не маю для цьо-го жодних підстав. Я під-креслюю право громадян України мати стовідсо-ткові гарантії, що майбут-ній Президент і майбутній Верховний головнокоман-дувач гарантовано неза-лежний від наркотиків», — сказав П. О. Порошен-ко. Ба більше, Порошен-ко таки закликав Зеленсь-кого повторно здати аналі-зи на наявність наркотич-них речовин у крові, на що в команді Зеленського заявили, що вiн аналізів бiльше не здаватиме. Також Порошенко при-пустив, що, незважаючи на будь-які прагнення Зе-ленського щось змінити, він може не впоратися з переговорами на високому рівні через брак досвіду. У тому числі й iз Росією. «Я не стверджую, що він лю-бить Путіна або спілкуєть-ся з ним. Я не маю цієї ін-формації. І, може, він щиро хоче принаймні за-декларувати, щоби краї-на рухалася в ЄС та НАТО. Але декларацій недостат-ньо», — заявив він. А та-кож додав, що саме в між-народній політиці та пе-реговорах навряд чи йому вдасться досягти якісно-го результату. «Коли саме в цій галузі Президент не-компетентний, не має до-свіду надзвичайно важких

переговорів, якщо він са-мостійно намагається пої-хати і говорити з Путіним — із чим він звідти повер-неться?» — риторично за-питав Петро Порошенко. Нагадаємо, раніше пере-можець першого туру пре-зидентських ви борів Воло-димир Зеленський заявив, що готовий до перемовин iз президентом Росії.

Бути чи не бути імпічменту Президента? Поговорили в ефірі й про мовні та культурні здобутки за останні п’ять років. Президент підкрес-лив, що за час правління ніхто не змушував людей спілкуватися українською мовою, а його команді вда-лося дуже обережно зро-бити мову популярною та потрібною: «Говорити ук-раїнською стало класно, драйвово, модно. І не тіль-ки спілкуватися, а й слу-хати українські пісні, ди-витися українські фільми й читати українські книги. Вони продаються і люди їх люблять». Під кінець ефіру очіль-ник держави зазначив, що готовий підтримати закон про імпічмент. І назвав його потрібним. «Я абсо-лютно впевнений у тому, що в парламенті має відбу-тися дискусія з цього при-воду і цей закон треба при-ймати як відповідальність Президента у випадку по-рушення ним Конституції, скоєння злочину. Я гото-вий делегувати своїх пред-ставників і обговорити та приймати вже збалансова-ну компромісну версію», — сказав він. Нагадаємо, у парламенті вже були спро-би реєструвати законопро-екти про імпічмент Прези-денту, проте вони не мали жодних результатів. ■

Катерина БАЧИНСЬКА

Де ви проживаєте? Рекордні та непередбачувані. Так соціологи назвали перший тур президентських виборів-2019. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва опублікував результати опитувань на виході з виборчих дільниць 31 березня. За-вдяки цьому дослідники змогли з’ясувати, де проживають вибор-ці Зеленського та Порошенка, яка в них освіта, вік та пріоритети та, врешті, як можуть розподiлитися голоси у другому турі. Володимир Зеленський став пе-реможцем у 19 областях України. Конкуренцію йому змогли склас-ти лише на заході та на Донбасі. За Петра Порошенка найактивніше голосував Західний регіон, лідер-ство він отримав у Львівській i Тер-нопiльськiй областях. Донбас від-дав перевагу Юрію Бойку, а пере-могу в Івано-Франківську здобула Юлія Тимошенко. Проте найбіль-ше підтримки пан Зеленський здо-був на півдні України, там майже кожен другий із тих, хто прийшов на виборчі дільниці, проголосував саме за актора. Цікаво, що, порівнюючи ре-зультати виборів із 2014 роком, можна чітко простежити, що елек-торат західних регіонів став пасив-нішим, а сходу та півдня — навпа-ки, активізувався. Наприклад, приріст активності спостерігав-ся в таких областях як Запорізька (63% на противагу 51% у 2014 р.), Одеська (58% та 46% відповідно), Миколаївська (60% та 51%), Хар-ківська (64% та 48%), Дніпропет-ровська (66% та 55%). А от у за-хідних областях України, виборці, навпаки, неактивно йшли на ви-бори — в Івано-Франківській об-ласті наразі проголосував 61%, а у 2014 р. — 74%, у Львівський — 68% та 78% відповідно, в Рівненсь-кій — 65% та 71%, Тернопільській — 66% та 76%. «Явка в областях, де більше прихильників Володи-мира Зеленського, була високою. А от на заході — невисока явка в тих областях, на які електорально спирався Петро Порошенко, відіг-рала і, головне, — ще раз може відіграти свою роль», — зазначила Марія Золкіна, політичний аналі-тик Фонду «Демократичні ініціа-тиви» імені Ілька Кучеріва.

Скільки вам, панове? А от якщо розглядати вікові межі виборців, то, як зазначив за-ступник директора соціологічної служби Центру Разумкова Михай-ло Міщенко, Володимир Зеленсь-кий і тут зміг обіграти своїх про-тивників. Адже актор є лідером се-ред виборців майже в усіх вікових групах. Винятком є лише громадя-ни, старші за 60 років. Люди від 59 років надавали перевагу Порошен-ку. Проте якщо ж розподiляти всі вікові межі, то виглядатимуть вони так. Наймолодший виборець, а це 18-29 років, обрав Зеленського — 57% виборців з усіх українців цьо-го віку проголосували за шоумена. Політичний аналітик Марія Золкі-

на запевняє, що будь-які аргумен-ти до електорату пана Зеленського не матимуть шансів на зміну упо-добань. «Марно апелювати до бра-ку досвіду державного управління чи політичної діяльності у Зеленсь-кого, бо для його виборців це є його вагомою перевагою, якщо порівня-ти з його конкурентами, а не про-блемою і слабким місцем. Голосу-вання за Зеленського аномальне з огляду на те, що він зміг об’єднати під своїми «знаменами» виборців із різними характеристиками, запи-тами, мотивацією, і це голосуван-ня — не тільки «проти». Так, це справді наймасштабніше протест-не голосування за всю історію Ук-раїни, водорозділ для ви борців про-ходив не за ідеологічними чи полі-тично змістовними маркерами, а за критерієм неприналежності до «старих» еліт», — зазначила екс-перт. У групі виборців 30-39 років Зеленський теж є явним лідером — 45% виборців вирішили назва-ти його своїм кандидатом. Від 40 до 49 років — українці так само про-голосували за пана Зеленського. Чинний Президент у всіх вікових межах посів другу позицію.

А ви з міста чи села? Де ж проживають українські ви-борці Зеленського та Порошенка? Опитування показало, що Зеленсь-кий має першість особливо у містах з населенням від 100 тисяч жителів, найменше його готові підтримувати у селах. За словами директора Фон-ду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірини Бекешкіної, Зеленський є лідером в усіх освіт-ніх групах, особливо — серед вибор-ців з незакінченою вищою освітою, а саме — студентів. У групі вибор-ців із вищою освітою у Зеленсько-го 31% голосів, а Порошенка — 22%. «Раніше ми говорили, що за Зеленського проголосує переважно молодь. Так і сталося. Проте, незва-жаючи на те, що молоді люди таки за нього проголосували, явка серед них була найнижча, але це не зава-дило йому здобути перемогу», — за-уважила пані Бекешкіна.

Таки «по приколу»? У виборі чоловіків і жінок від-мінності загалом незначні: і чолові-ки, і жінки рівною мірою віддали перевагу Володимиру Зеленському — 31%, а от Петра Порошенка дещо більше підтримали чоловіки — 19% і 17% жінок. Загалом майже поло-вина виборців (47%) визначилися зі своїм кандидатом незалежно від виборчої кампанії, бо «завжди були прихильниками цього кандидата». Це характерно насамперед для ви-борців Петра Порошенка (63%) та Юлії Тимошенко (60%). Найменше тих, хто визначився заздалегідь, ви-явилося серед виборців Зеленського (39%). А от виборців, які визначи-лися в останній день голосування чи безпосередньо на виборчій дільни-ці найбільше виявилося серед при-хильників Шевченка (15%), Смеш-ка (12%), Кошулинського (11%), Ляшка (11%). Найменше визнача-лися в останній день виборці Поро-шенка — 6%. ■

ДОСЬЄ

Загадка другого туруСоцiологи визначили прихильникiв Зеленського i Порошенка за освiтою, вiком i територiями

■

Петро Порошенко зробив низку гучних заяв в ефірі «Свободи слова».

❙❙

З ПЕРШИХ УСТ

Один на дебатах — воїнНіяких бізнес-партнерів, дебати із Зеленським та реформи в Україні: про що говорив Петро Порошенко в ефірі програми «Свобода слова»

■

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019 5ПОЛІТИКА«Екс-шоумен Володимир Зеленський може уникати дебатів з чинним

главою держави Петром Порошенком, оскільки побоюється втратити частину виборців після того, як озвучить свої плани на посаді

Президента».

Ірина Бекешкінадиректор соціологічної компанії Фонд «Демокра-тичні ініціативи»

УКРАЇНА МОЛОДА

Микола МАТУСЕВИЧ, член-засновник Української Гельсінської групи

Українці дивляться в прір-ву — така реакція польської Rzeczpospolita на результати першого туру виборів прези-дента України.Я б хіба уточнив — лізуть у прірву, що, як на мене, очевид-но кожному, хто ще не підсів на голку ТБ та інтернету.А оскільки ситуація в Україні мене обходить не менше, ніж поляків, то і я спробую вставити свої п’ять копійок. Хоча... Але ні, займу цинічну позицію пів-ня — прокукурікаю, а там хоч не світай. І не варто мене надто суворо засуджувати за мій пе-симізм.

Козли й барани на п’єдесталі і конкуренти їх осли Авторові пригадують-ся «бурные и продолжитель-ные» оплески в залі суду, коли йому виголосили 12 років ув’язнення (1977 рік). Не буду категоричним, але в залі, здається, сиділи не якісь далекі чужинці, а таки свідо-мі українці. А ще пам’ятаю, як ці милі і душевні українсь-кі жіночки сичали у спину моїй матері: «Що це за мати?! Сину дали 12 років, а вона ус-міхається!». Нас була жменя тих, хто здолав інстинкт самозбере-ження, вдягнувши на себе не-модну майку з написом «воля або смерть». Із Божою поміч-чю ми здобули перше і лиши-лися живими. Не всі лишили-ся живими, але зараз не про ге-роїв, а про тих, хто пройшов і Крим, і Рим, але спіткнувся на мідних трубах. Віничок мете, якщо міц-но зв’язаний, а КДБ і їх спад-коємцям вдалося розв’язати віничок. Дозволю оцінку спец-операції — «відмінно»! І поча-лося: гетьмани і вожді, рухи і партії і т.д. і т.п... Закінчилася КДБ-шна операція убивством Чорновола і смертю дисидент-ського руху. Але «во здравії» — КДБ-ФСБ і їх віддані «бой-ци невідімого фронта».

Чи аж такі «невидимі?» Давайте, шановне притом-не панство, поміркуємо ра-зом. Припустимо часи обох Вікторів і Діви з косою. Нові часи тепер настали, нові ге-рої підросли — козли й бара-ни на п’єдесталі і конкуренти їх осли (авторська творчість, може, й кострубата, але, як на автора, геніально влучна). Хоч мене не звинуватили в нелюбові до многонаціональ-ново українсково народу чи, боронь Боже, до славних на-щадків козаків, роз’ясню свою авторську позицію: коли писав «геніальний» експромт про ху-

добу, то мав на увазі насампе-ред політичну еліту, і не за-вжди в прямому сенсі. А про-те еліта елітою, а в країні де-мократичній (сатана нашіптує мені: непобедімого ідіотизму) — ми знаємо, що рушійною си-лою є народ.

Чиє недопрацювання? Отже, про демос — даруйте, знову малий екскурс в історію, в двадцяті роки ХХ століття... Київ, Хрещатик, роко-вини Жовтневої революції. Пройшли святкові колони за-водів, фабрик і тощо. Колона дітей дружно і натхненно спі-ває: «Ми ідьом на смєну подус-тавшим отцам» — це свідчен-ня батька українських диси-дентів Бориса Антоненка-Да-

видовича. Я був молодий і не запитав у очевидця, скільки ж дітей було в колоні. Але сум-ніваюся, щоб онуки і правну-ки тих славних діточок аж так розплодилися, щоб дали на ви-борах понад 30%. Що ж, як кажуть на Пе-реяславщині, «рідна кров не дрисля». Маємо право пиша-тися, що не порушили закони генетики. Щойно хотів закрити тему народу, як заходить мій сусід і збуджено викрикує: «Пане Ми-коло, новина яка — прикрість! По нашій виборчій дільниці 98% відсотків проголосували за Z!» — «Ну то й, що? У нас де-мократія, і 98% свідчать про її перемогу», — кажу я. «Як: то й що?» — професій-но обра жений, вигукує мій сусід, головний лікар Глева-сь кої психіатричної ліка рні п. Кошма ровський, — а ті два відсотки хіба не свідчать

про моє і мого колективу про-фесійне недопрацювання?!» Ледве його заспокоїв, мовляв, ті 2% — може, не його вина, а на стадії діагнозу колеги поми-лилися. Хто знає? На все воля Божа. Може, я не був зовсім щи-рим з шановним паном К., але хто ж захоче конфліктувати з майбутнім міністром охорони здоров’я? Хоч і не така масштабна поразка ідей доктора К. у двох областях — Львівській та Тер-нопільській. Але все ж прикро. І все ці кляті бандерівці винні! Не-дооцінили ви їх, тов. Сталін, можна ж було всіх відправи-ти до царства Аїда або хоча б дощенту вивезти в соняч-

ну Якутію чи затишний Ма-гадан, хай би там створювали свій Бандерштадт. А то бач як знахабніли — захопили штуч-но створені польсько-німецькі мутанти, «ісконно рускіє зем-лі» і «гнобят мєсноє расєйскоє насєлєніє».

Колективне дитя Вована й Остапа Бендера Та не все втрачено! Прийде доктор Кошмаровський і вилі-кує. Зрештою, якщо аж така буде потреба — висадять де-сант «95-го кварталу», і Львів з Тернополем здадуться. Немає сили, яка б змогла протистояти могутності «95-го». Ну хоча б тому, що це пе-редбачали відомі пророки ми-нулого Нострадамус, Вольф Месінг, сказавши в один го-лос своїм одновірцям: «Наш 95-й квартал непереможний!» І не маю я жодних застережень супроти їхнього пророцтва.

«Все для перемоги! Все для фронту!» — вигукнув гоно-ровий мер Львова і кинувся в обійми колишнього міністра оборони і майбутнього мініс-тра роззброєння чи то розкра-дання, вітчима мало відомого такого собі Разумкова. Мату-сю не буду відволікати — хай робить собі у «Дзеркалі тиж-ня» свій улюблений макіяж богині мудрості. Дідько з ними тим, ста-рим луб’ям — на небосхилі зі й шло нове світло. Це ко-лективне дитя Макіавелі і Рі-шельє, Меншикова і Казано-ви, Берії й Остапа Бендера. Не всіх татусів я згадав, хай читач сам продовжить ряд, — власне, головне — дитя, яке з’явилося із «задзеркалля». А якщо такий великий колек-

тив, то уникнути ґанджів не-можливо. Логічно, що кожен татусь хоче бачити в синочкові продовження самого себе. От і вийшло дещо еклек-тичне, але доволі потішне. І хоча наш герой таки од-нозначно заслуговує на біль-шу увагу до своєї персони, з досадою мушу залишити сво-го улюбленого героя, зважаю-чи на брак місця і часу. Не ображайся на мене, моя розумулька, пограйся з татуся-ми своїми, але не з Остапом Бен-дером, а з Берією — треба ж ви-рішити, що будете робити з ав-тором цього наклепницького опусу після убєдітєльной побє-ди. Або подзвони своїм настав-никам у ФСБ чи ГРУ, прошу, не турбуй свого ще одного татуся — Вована Пуцьвірінка (у миру Путіна). Шануйся, бо Тато ви-рішує глобальні проблеми — спасає світ, а ти лізеш зі своєю Хохляндією. «Русскій мір»

хоч і перемагає по всьому сві-тові, бо бандер-США, і бандер-Європа ще пручаються. А ти, синочку, зрозумів: добий свою Хохляндію «95-м кварталом». З неї і цього достатньо, шкода патронів більшого калібру.

Політика — колективний продукт інтелектуалів, які люблять понад усе Вітчизну Несправедливо якось з мого боку виходить — усе про генерального блазня та його геніальних кукловодів і ні сло-ва про суперника по виборах. Дозволю собі пряме звер-тання: «Навіщо ти, Петре, ілюструєш прислів’я: «Розум-на голова та...?» Влада — це не бізнес, де всі виконують розпоряджен-ня свого боса і машина пра-цює, хоч інновацій буде катма. Політика — це колективний продукт інтелектуалів, які люблять понад усе Вітчизну, але не гроші. Оглянься довко-ла себе — скільки моральних виродків, злодійкуватих сви-нарчуків! Суперники зуміли продати фантом, а ти і команда не до-несли до всіх інформацію на-лежно про справжній якісний товар — як Томос. За інші до-сягнення нічого не буду згаду-вати. Хай притомні українці самі згадають, а вони, безсум-нівно, є. А якщо ти, Петре, до-пустиш свинарчуків знову до «корита», то гріш тобі ціна. Бути лідером ти здатен, лю-бити теж умієш. Любиш, як на мене, щиро Україну! Але не смикай з нещасної вівці жмут вовни. І скажу тобі, Петре, що таки не гоже програвати блаз-неві, хоч і такого сильного гравця, як Вован Путін. Втім — за будь-яких результатів президентської гонки — про-довжуємо боротися із підлим суперником і мародером, бо як інакше назвати того, хто украв величезний пів острів і втішається смертями на сході України? ■

ПОГЛЯД

За крок від прірви з блазнемПро виборчу президентську гонку не без гумору і сарказму

■

«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі». В’ячеслав Чорновіл.

Микола Матусевич на Майдані.Фото з власного архіву.

❙❙

Такі листівки розповсюджували в Києві активісти «Відсічі».❙

ПОЛІТПАРНАС

ДебатиМикола ЦИВІРКОКиїв

Палкі дебати з приводу... дебатів...

Це змахує на жуйку для ослів.

Комусь із когось «класно постібатись»

на публіку, мабуть, ще стане слів.

Мов давня дума й сороміцька пісня,

в людську подобу втілившись, зійшлись...

Для когось чиста, а для когось прісна

на смак вода, ім’я якої — Мисль. ■

■

Василь БІЛОУС, кулеметник Другої світової, політв’язеньУмань, Черкаська область

Містяни добре відомого в Україні міста Умань 10 березня 2019 року від-святкували 75 років визволення від гітлерівської окупації. На 93-му році свого життя я запитав себе: «А що мо-жуть знати сучасні школярі, студен-ти і навіть 80-річні дідусі та бабусі (які на той час були дітьми) про перебіг Дру-гої світової, яка руйнівним валом двічі прокотилася Україною і лише в лавах Радянської армії втратила вбитими 7 мільйонів чоловіків віком від 17 до 50 років? Із яких джерел сучасники черпа-ють інформацію про минулу війну? Дже-рела: художні та документальні фільми, шпальти газет, друковані, а тому ре-тельно цензуровані спогади учасників боїв, мемуари полководців-переможців, цензуровані вірші та художня проза на-шого письменства і чи не найбільше — з уст обвішаних безліччю латунних ме-далей з образом генералісимуса Сталіна (який здав гітлерівцям європейську час-тину СРСР, аж по Волгу). Учасників вій-ни, які всі повоєнні роки ходили до уч-нів шкіл і з великою помпою навіювали довірливим дітям брехню про «масо-вий героїзм радянських воїнів на полях битв». Хто вони, ті безкорисливі, але на-стирливі брехуни, які вкладають у ди-тячі голови псевдоправду про війну? У часи війни обмундировані у військові строї чоловіки ділились на фронтови-ків-окопників i постачальників усього необхідного для ведення боїв. Фронто-вики обзивали цих постачальників «ти-ловими крисами». Але й постачальники гинули під час обстрілів чи авіанальотів. Була ще й третя категорія обмундиро-ваних чоловіків, які взагалі «пороху не нюхали», всі п’ять років прожили в тиші, але отримали статус і привілеї учасника війни нарівні з фронтовиками. Хто вони? Відомо, що Гітлер, розпочинаючи війну проти Радянського Союзу, мав за-певнення від Японії про напад на При-морський край, а Туреччина мала за-хопити Кавказькі республіки. СРСР вимушений був утримувати на кордо-нах із цими державами великі контин-генти військ, які застерегли б Японію та Туреччину від нападу на СРСР. Мені, кулеметнику у війні з Німеччиною та Японією, довелось нести службу на Русь-кому острові, що біля Владивостока. Влітку 1945 р. я з юнацькою цікавістю розглядав крейсери «Калінін» та «Кага-нович», які були пришвартовані до бе-тонного пірса і замасковані величезною сіткою. Ці кораблі під час війни жодно-го разу не відійшли від пірса, жодного разу не пальнули зі своїх потужних гар-мат — командування боялося підстави-ти крейсери під торпеди японських під-водних човнів. Понад 2 тисяч екіпажу крейсерів були нагоро джені медаллю «За побєду над Японієй» і всіма наступ-ними ювілейними медалями. Третю ка-тегорію учасників війни не можна зви-нуватити в ухиленні від війни — вони

виконували наказ командування, але саме ця категорія ветеранів найбільш запопадливо засмічувала мізки кільком поколінням радянських школярів про масовий героїзм воїнів на полях битв із гітлерівцями. За майже тридцять років із часу відродження держави Україна бага-то комуністичної брехні спростовано. Нема ціни правді, що більшовики, очо-лювані Леніним, вчинили не револю-цію, а контрреволюцію з поверненням рабської праці за колючим дротом не-злічимих таборів, а в селах запровади-ли кріпацтво під назвою «колгосп». На жаль, декомунізація держави Україна відбулася зовні, але має притулок у ду-шах мільйонів громадян країни. Саме їм я адресую правдиві свідчення про пе-ребіг Другої світової війни. Диктатор із московського Кремля Сталін продумано занизив радянські втрати «живої» сили і назвав цифру 20 мільйонів. У квітні 1933-го померла від голоду моя рідна дворічна сестричка Ніна. У тому ж фатальному лише для українсь-кого селянства році я назавжди втратив рідну матусю Марію. Мачуха не мама, Москва — не столиця України. Батько Кузьма у квітні 33-го віддав мене у ди-тячий притулок міста Ленінград і таким чином врятував від голодної смерті. У Ленінграді я на власні очі спостерігав, як «страждали» ленінградці від ожирін-ня, а ломові візники різали на скибки хліб і годували коней. Доля повернула-ся бумерангом до ленінградців блокад-ним голодомором у 1942-му, коли вони пізнали і трупоїдство, і людоїдство. Сталін не зарахував 900 тис. блокадни-ків до людських втрат у ту війну. Численні диверсійні загони, закинуті Москвою в тили німецьких окупантів і названі згодом «героїчними партизана-ми», дошкуляли фашистам і провоку-вали їх на вбивство тисяч безневинних українців або на повне знищення сотень сіл разом із жителями. Ці втрати також не враховані. Останні дослідження фахі-вців оперують цифрою втрат СРСР у тій війні — 30 мільйонів. Це — арифмети-ка, суха цифра. Нагороджений трьома орденами, ме-далями «За победу над Германієй», «За побєду над Японієй» і цебром різних ювілейних медалей, я завоював право висловити головну правду про війну. Не заперечую факти сотень свідомих, патріотично-героїчних вчинків хоро-брих воїнів за обставин «або ти вб’єш ворога, або ворог уб’є тебе». Я спросто-вую твердження комуністичних бре-хунів про масовий героїзм радянсь-

ких воїнів. Не було масового героїзму, а було масове, свідомо продумане мос-ковським кремлем безжальне вбивство молодих чоловіків. Сталін поділив засо-би війни на дві категорії — жива сила і техніка. У війні на мені було таке спо-рядження: фляга, патронташ і саперна лопатка, речовий мішок із пайком, ма-хоркою та двома гранатами Ф-1 (фень-ка), скатка шинелі, на голові — стале-ва каска, на плечах — станок кулемета «Максим» вагою 32 кг. Моя зелена гім-настерка завжди була білою від солі, що вийшла з потом. Москву не турбувала «жива сила», вона дорожила технікою, тож я не котив станок на коліщатках, а носив на плечах. І на 93-му році життя іноді кидаюсь уві сні від звірячого ок-рику: «Впєрьод! Нє отставать! Застрє-лю!». Німеччина воювала на кількох фронтах і втратила «живою силою» 9 мільйонів, тобто втричі менше, ніж СРСР (якщо наші втрати підрахова-но правильно). Чому так? Категорично стверджую: за три роки окупації україн-ці жодного разу не бачили п’яного ні-мецького солдата чи, тим паче, п’яного офіцера. На період війни Гітлер увів «сухий закон», заборонивши вжива-ти алкоголь. Для радянських же вій-ськ вживання «ста граммов наркомов-скіх» було обов’язковим. Можливо, я тому й обі йшовся лиш осколочним по-раненням у живіт, що не пив горілки. Але надмірні втрати через вживання ал-коголю не були вирішальними. Не зроб-лю великої похибки, стверджуючи, що третину «живої сили» вбили не німці, а «свої» — «за нєвиполнєніє пріказа ко-мандіра — расcтрєл на мєстє». Коман-дири розстрілювали підлеглих; відділи «смерш» убивали наших вояків, вико-нуючи «план» відлову шпигунів; куле-метники вогнем убивали тих своїх, які не витримували бою і відступали без на-казу командування. Убивали своїх вій-ськові трибунали. Убивали третину, щоб дві третини виконували накази ко-мандирів без вагань і роздумів. У 1945-му мене, кулеметника, пере-вели із Західного фронту в місто Влади-восток, де мав можливість бачити в дета-лях допомогу США Радянському Союзу через систему ленд-ліз*. Десятки ти-сяч бойових танків, тисячі літаків, де-сятки бойових і вантажних кораблів, досконалі автомобілі «Студебеккер», мільйони пар взуття, сукно на шинелі, борошно, крупи, консерви... І все це не-оціненне багатство доправлялося в порт Владивостока безкоштовно як гумані-тарна допомога. США через ленд-ліз

надали СРСР головну і вирішальну до-помогу у війні з гітлерівською Німеччи-ною. У наші дні, затьмаривши собі мо-зок непомірною жадобою влади і світо-вої слави, вишкребок КДБ, диктатор із московського Кремля В. Путін провокує Третю світову війну погрозами на адре-су США, важачи головами не 50, а 500 мільйонів «живої сили», а то й мільяр-дом. У 1969-72 рр. я, інженер-механік сільського господарства, працював викладачем спецдисциплін в Умансь-кому технікумі механізації сільсько-го господарства. Усі учні закладу були україномовні. Настирливо, роками, я радив викладачам-росіянам не мучити сільських україномовних учнів російсь-кою мовою, а самим вивчити українсь-ку. Свідомо я чинив опір політиці Мос-кви на русифікацію України. У 1973 р. Черкаський обласний суд відправив мене, 42-річного, на два роки за колю-чий дріт у статусі раба комунізму як політв’язня. У березні 2019-го, аби вирішити, кого обрати Президентом України, я раджусь із політв’язнями, які мали тер-міни ув’язнення, більші від мого, — з Кузьмою Івановичем Матвіюком та з Ва-силем Васильовичем Овсієнком. Василь Овсієнко у свої 24 роки отримав статус політв’язня за ідею і дії відокремлення України від Росії, за відродження де-ржави України, за що карався у таборах суворого режиму 13,5 року. На минулих виборах Президента він запропонував виборцям гасло: «Хто не за Порошенка, той за Путіна». Накраденими в україн-ців грішми не-українці олігархи-злодії дискредитували чесних, високоосвіче-них, по-українськи налаштованих кан-дидатів у президенти і поставили перед виборцями дві особи: не-українця фіґля-ра Зеленського і не-українку, маму ко-рупції з косою леді Ю. Гасло Василя Овсі-єнка виважене, у цих обставинах єдино правильне, але я дозволю собі його до-повнити: «Хто не за Порошенка, той за Путіна, за московське ярмо на українсь-ку шию, той за четвертий голодомор з трупоїдством та людоїдством». ■

*Ленд-ліз — (від англ. lend — «пози-чати» і lease — «здавати в оренду, внайми») була система, за якою Спо-лучені Штати Америки, частко-во на безоплатній основі, передава-ли своїм союзникам у Другій світовій війні боєприпаси, техніку, продоволь-ство і стратегічну сировину, включа-ючи нафтопродукти (Ред.)

Мало хто знає, що в Одесі була своя фортеця, а ще менше тих, хто обізнаний, що раніше на місці Одеси був турецький замок Хаджибей, згадки про який можна знайти в хроніках століття. Після російсько-турецької війни у ХVІІІ ст. замок розібрали і почали зводити у 1795 році фортецю, проте дійшли висновку, що вона не придатна для оборони, тож на її місці вибудували... карантин. І хоча назва ця не надто приваблива, проте Андріївський бастіон, де 1891 року встановили Олександрівську колону, частина аркади Карантинної стіни, Порохова і Мертвецька вежі чудово збереглися до наших днів і якнайкраще пасують для прогулянок туристів та містян.

НА ВЛАСНІ ОЧІ

Хто не за Порошенка — той за Путіна, за ярмо і Голодомор!Спогади і роздуми очевидця

■

6 УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019 Я ВАМ ПИШУ...

7УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019СВІТ

Ігор ВІТОВИЧ

Німецькі дипломати та депутати від-крито ведуть активну кампанію за знят-тя санкційного тиску з Російської Фе-дерації у Раді Європи і планують до-сягнути цього на нинішній сесії ПАРЄ. Цю інформацію «Європейській правді» підтвердили кілька не пов’язаних один з одним західних дипломатів, а також представників експертної спільноти. Представники Німеччини і раніше не приховували, що віддають перевагу «діалогу» з РФ, навіть якщо для цього доведеться поступитися тиском на неї. Але, за інформацією «Європейської правди», нині йдеться вже про скоорди-новану кампанію, яка набула значних масштабів напередодні весняної сесії ПАРЄ. Примітно, що ця активність охоплює представників обох ключових сил уря-дової коаліції – ХДС/ХСС та соціал-де-мократів. Так, днями депутати від ХДС та СД спрямували на адресу президен-та ПАРЄ лист із проханням перегляну-ти санкційні правила, прибравши право Асамблеї накладати санкції на делега-ції держав-порушниць при затверджен-ні їхніх повноважень. Одночасно, за даними «ЄП», німець-кі депутати ведуть роз’яснювальну ро-боту у ПАРЄ, переконуючи інших пар-ламентаріїв, мовляв, боротьба Украї-ни з РФ є «передвиборчою техноло-гією» і Європа не має її підтримувати. Парламентарії також запевняють, що ідею прощення Росії підтримує осо-бисто Ангела Меркель. Сама канцлер досі не оприлюднювала позицію з цьо-го приводу. Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд також заявив, що Росії слід повернути право голосу в організа-ції, щоб «не створювати нові лінії поді-лу в Європі», повідомляє британське ви-дання «Файненшл Таймс». «Рада Євро-пи — це єдине місце, де Росія зв’язана з Європою в обов’язковому правовому порядку. Ми побачимо іншу Росію», — переконаний заявив Яґланд. «Ми не по-винні недооцінювати негативні наслід-ки, особливо якщо ми поєднаємо їх з «Брекзитом» для ЄС. Ми можемо отри-мати два сценарії, які стануть потрясін-

ням для Європи», — наголосив генсек. За його словами, він відчуває сильну солідарність з Україною, але «чи стане Україна кращою, якщо Росія вийде?». «Ми засудили анексію Криму. Але не від нас залежить, як вирішити цю про-блему. Цим мають займатися інші між-народні організації. Наш мандат по-лягає в захисті прав людини. Існують російські громадяни. Вони є незалежно від того, що відбувається в Криму», — заявив Яґланд. Цю заяву вже розкритикував міністр закордонних справ України Павло Клімкін. «Пан Яґланд вважає, що Росію потрібно повністю поверну-ти в Раду Європи, оскільки це ство-рює лінії поділу в Європі. Якщо керу-ватися такою логікою, треба випускати злочинців iз в’язниць, бо це лінія поді-лу в суспільстві», – написав Клімкін у «Твіттері». Весняна сесія Парламентської асамб-леї Ради Європи відкрилася у Страсбур-зі 8 квітня і триватиме до 12 квітня. Нагадаємо, в жовтні минулого року Парламентська асамблея Ради Євро-пи не ухвалила рішення, яке передба-чало зміну регламенту організації для того, щоб делегація Росії повернулася до зали засідань. Тоді дебати в ПАРЄ засвідчили, що в залі немає голосів для зміни правил. Росія після накладених на її делегацію обмежень у ПАРЄ через анексію українського Криму (делега-

цію позбавили права голосу, а її членів — права брати участь у роботі головних органів асамблеї) сама відмовилася від участі в роботі асамблеї, а влітку 2017 року також припинила платити членсь-кі внески в Раду Європи. Росія тоді за-являла, що залишить Раду Європи. Піс-ля цього Москва почала домагатися від ПАРЄ зміни регламенту, щоб унемож-ливити такі санкції надалі. ■

Олег БОРОВСЬКИЙ

ФБР проводить розслідування щодо Ігоря Коломойського, яке стосується можливих фінансових злочинів, зокре-ма відмивання грошей. Про це пише аме-риканське видання Daily Beast. Джерела видання стверджують, що розслідуван-ня охоплює широке коло питань і триває вже довгий час, повідомляє Бі-Бі-Сі. Наразі Коломойського не звинуваче-но в жодному злочині, а адвокат, який його представляє, заперечує будь-які по-рушення з боку свого клієнта, пише Daily Beast. «Пан Коломойський категорично

заперечує, що відмивав будь-які кошти у США, — заявив виданню адвокат Майк Салліван, який представляє Коломойсь-кого. — Він бізнесмен. Його банк захопи-ла влада, стверджуючи, що установа пе-ребуває на межі банкрутства». За інформацією видання, в розсліду-ванні залучена прокуратура Північно-го округу штату Огайо, оскільки в цьо-му штаті у пана Коломойського є інвес-тиції, як раніше повідомляла українсь-ка англомовна газета KyivPost. Оскільки зараз олігарх мешкає у Тель-Авіві в Ізраїлі, на думку юридич-них експертів, це може ускладнити мож-

ливі спроби екстрадиції з боку США, пише Daily Beast. Видання називає репутацію пана Коломойського «складною». Джона-тан Брансон, який працював у посольс-тві США і був старшим аналітиком з пи-тань України, зазначає: «Я вважаю, що Коломойський — дуже небезпечний». Пан Брансон згадує про роль олігарха у фінансуванні батальйону «Азов» та наго-лошує: «Він був одним iз перших олігар-хів, хто почав діяти як військовий пра-витель». Видання згадує про можливий зв’язок кандидата у президенти Володи-мира Зеленського з Ігорем Коломойсь-ким. «Коломойський просто шукав ко-гось для того, щоб принизити Порошен-ка, і він знайшов цього хлопця», — цитує видання пана Брансона. Адвокат олігар-ха Майк Салліван на це відповідає видан-ню: «За опозицією стоять люди, а не пан Коломойський». The Daily Beast — це американське но-винне та аналітичне видання, яке висвіт-лює події в політиці та масовій культурі. Щомісяця сайт The Daily Beast відвіду-ють приблизно 21 мільйон осіб. ■

НОВИНИ ПЛЮС

Десятки загиблих у Лівії Щонайменше 50 осіб загинули, близько 3400 осіб залишили столицю Триполі внаслі-док боїв між урядовими військами Лівії та армією генерала Халіфи Хафтара. Серед за-гиблих як військові, так і цивільні особи. За-пропонований Великою Британією варіант за-яви Радбезу ООН, що містив заклик до сил ге-нерала Хафтара припинити наступ на Триполі, відмовилась підтримати Росія. З закликом припинити бойові дії виступили лідери «Ве-ликої сімки» та США. Нагадаємо, що в Лівії зберігається двовладдя. На Заході країни роз-ташований сформований за підтримки ООН уряд національної єдності. Натомість на сході, у місті Тобрук, розташований парламент. Вла-да в цій частині країни функціонує незалежно від Триполі та спирається на «Лівійську націо-нальну армію» на чолі з Хафтаром, якого під-тримують Росія, Єгипет та ОАЕ.

Британський парламент погодився відтермінувати «Брекзит» Парламент Великої Британії ввечері 8 квіт-ня затвердив законопроект про нову відстроч-ку «Брекзиту». Згідно з документом, прем’єр-міністр Великобританії Тереза Мей повинна на-звати новий останній строк виходу країни зі складу ЄС, потім його має схвалити парламент, після чого запит буде переданий до Європей-ського Союзу. Екстрений саміт лідерів Євро-союзу, присвячений «Брекзиту», cкликаєть-ся сьогодні, 10 квітня. Якщо нову дату виходу Об’єднаного Королівства з ЄС не затвердять, вона буде змушена залишити Євросоюз 12 квітня. Минулого тижня Мей попросила Брюс-сель про відстрочку Brexit до 30 червня.

Створено коаліційний уряд Естонії У Таллінні повідомлено про підписання ко-аліційної угоди між правлячою дотепер Цент-ристською партією, партією «Вітчизна» та край-ньо правою Консервативною партією (EKRE). Ця угода допоможе центристам зберегти за собою посаду прем’єр-міністра та сформувати уряд в обхід праволіберальної Партії реформ, яка посі-ла перше місце на березневих парламентських виборах. Водночас угода також дозволить ес-тонським праворадикалам вперше потрапити до складу уряду. Естонські неонацисти ще донедав-на вважалися політичними маргіналами, з яки-ми ніхто не хотів мати справу. Але центристи на чолі з прем’єром Юрі Рітасом, задля збережен-ня влади, пішли на союз iз ними. Естонські не-онаци також потраплять до Європарламенту, ос-кільки, згідно з угодою, можуть претендувати на травневих виборах на одне із семи місць, які за-резервовані за Естонією в Європарламенті. Від-так прогнози, що лідер Партії реформ — пере-можниця виборів — Кая Каллас стане першою жінкою-прем’єром Естонії, не справдилися.

Екс-президента Румунії судитимуть за злочини проти людяності Справа колишнього президента Румунії 89-річного Іона Ілієску за звинуваченнями в «злочинах проти людяності» передана до суду, про що повідомив генпрокурор Румунії Аугус-тин Лазар. Колишній президент міг відіграти визначальну роль у подіях, які настали після повалення комуністичного диктатора Ніколає Чаушеску в 1989 році. Прокуратура вважає, що підтримані тоді Ілієску військові заходи при-звели до насилля, внаслідок якого загинули 862 особи та ще 2150 отримали поранення. При ц ьому сам Іон Ілієску, який з 50 років займав високі посади в системі румунської комуніс-тичної влади, в 1989 році очолив масові про-тести проти свого начальника Чаушеску. З кін-ця 1989 року по 1996 він займав посаду пре-зидента Румунії, а потім iще раз переобирався на вищу державну посаду (2000—2004).

Мік Джаггер успішно переніс операцію на серці Фронтмен гурту «Роллінг Стоунз» Мік Джаггер написав у «Твіттері», що почувається краще і одужує після операції на серці. Він та-кож подякував усім за підтримку, а співробіт-никам клініки — за «чудову роботу». Раніше ЗМІ повідомляли, що 75-річний британський співак переніс у клініці у Нью-Йорка операцію із заміни штучного серцевого клапана. Втім ані Джаггер, ані його представники не надали жодних деталей щодо хірургічної операції, за-певнивши лише, що вона пройшла добре. Пот-реба в операції змусила Джаггера та «Роллінг Стоунз» перенести всі концерти північноаме-риканського туру, перші виступи в рамках яко-го мали б відбутися вже у квітні.

■

ВТІКАЧІ

«Бабки» мив? ФБР уже тривалий час веде розслідування щодо Ігоря Коломойського

■

Чи встоїть ПАРЄ під натиском Росії та її лобістів?❙

ДУМКА З ПРИВОДУ

«Щойно (8 квітня. — Ред.) за терміновою процедурою було проголосовано рішення про вне-сення до порядку денного ПАРЄ питання про змі-ну процедури застосування санкцій, а в реальності — питання про зняття санкцій з Росії, — напи-сав у «Фейсбуці» народний депутат України, член ПАРЄ Георгій Логвинський. — Голосування буде в середу. Як не дивно, серед відкритих лобістів цьо-го рішення виступили представники Німеччини, Нідерландів, Швейцарії та інших шанованих де-ржав. Основний аргумент полягав у тому, що без 32 мільйонів євро, які Росія не заплатила, Рада Європи відчуватиме «неприйнятні труднощі». Ух-валення цього документа означатиме зняття санк-цій з Росії в ПАРЄ, що вплине на зняття інших об-межень, і не тільки у Страсбурзі. Це останній шанс для агресора пробити діру у міжнародній політич-ній інституції, тому на досягнення результату ки-нуто всі сили. Зараз у нас усіх одне важливе за-вдання: ми повинні мобілізувати всі сили на між-народній арені для протистояння цій агресії».

■

ДВОРУШНІСТЬ

Україна хороша, але російські гроші кращіУ Раді Європи заговорили про зняття санкцій проти Росії

■

8 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019 ЕКОНОМІКА

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ

Українська економіка віднов-люється: попри воєнні дії, тор-говельну блокаду з боку Росії, всі можливі зради і скепсис. Уп-родовж 2015—2018 років зрос-тання валового внутрішнього продукту України склало 8,4%. При цьому, як заявив перший віце-прем’єр-міністр України, міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів, таким чином економіка України від-новилася майже наполовину у порівняні з докризовим 2013 роком. Пріоритетними напряма-ми діяльності уряду, за словами Кубіва, залишаються підтримка вітчизняного експорту, поліп-шення бізнес-клімату, рефор-мування сфери держзакупівель, реформа управління держвлас-ністю, розвиток промисловості.

Зарплата виривається з тіні Вітчизняна економіка, — і наші урядовці цього не можуть не розуміти, — входить у зону турбулентності. З одного боку, — Світовий банк, який погір-шив прогноз зростання валового внутрішнього продукту України в 2019 році з 2,9% до 2,7%. Але найгірше, що проблеми очіку-ються не лише у нашій державі. Так, згідно з новим економіч-ним прогнозом Світового бан-ку, економічне зростання в ре-гіоні Європи і Центральної Азії сповільниться до 2,1% в 2019 році з 3,1% в минулому році. Це пов’язано з уповільненням сві-тового зростання і невизначени-ми перспективами. А тому вла-да має грати на випередження. На основі аналізу зробленого. «У І кварталі 2016 року ВВП відновив зростання, і ми продов-жили стимулювати цей тренд у наступних періодах. Від 2016 до 2018 року реальний ВВП Ук-раїни показав сукупне зростан-ня у 8,4%», — пояснив Кубів. За його словами, таких результатів вдалося досягти завдяки інстру-ментам стимулювання ринкової економіки. За словами міністра, це сві-дома позиція: українці повинні мати гідний рівень життя. «За даними офіційної статистики, середня зарплата зросла на 170 доларів: з близько 210 доларів у грудні 2015 року до 380 доларів у грудні 2018 року. Однак сайти пошуку роботи вказують на те, що у приватному секторі серед-ня зарплата у квітні 2019 року становить вже 431 долари, або за курсом НБУ 11700 грн. Тобто приватний сектор поліпшив свої справи і має можливість плати-ти вищі зарплати. Але уряд не може адміністративно встанови-ти всім високу зарплатню. Адже подібний крок змусить бізнес іти в тінь. Тому нашим бачен-ням завжди було інше: створю-вати умови для розвитку бізне-су, зокрема для виробництва та експорту», — запевнив Кубів. Ще один плюс: за словами міністра, рівень тіньової еконо-міки скоротився з 40% ВВП у 2015 році до 32% ВВП у ІІ квар-талі 2018 року. Також країна зуміла заробити трохи грошей від приватизації. Наразі — від малої.

Менше, ніж треба. Але більше, ніж могли Так звана «мала приватиза-ція», яка стартувала торік, по-казала свої перші результати: держава отримала понад 870 млн. гривень. «Відбулося 748 успішних аукціонів. Середнє зростання ціни на об’єкти при-ватизації склало 69%. Мала приватизація вже сьогодні ство-рює нові можливості для бізне-

су. У 2015 році Фонд держмай-на продав 109 об’єктів колиш-ніх так званих груп А, Д і Ж приватизації на суму понад 45 млн. грн. Водночас від серпня 2018 року, коли ми запустили ProZorro.Продажі, тобто за 8 мі-сяців Фонд держмайна спроміг-ся продати 366 таких же не дуже привабливих об’єктів на загаль-ну суму 376 млн. грн.», — роз-повів Кубів, уточнивши, що найбільше успішних аукціонів провели Львівська міська рада, селище Ланна Полтавської об-ласті та Покровська міська рада Дніпропетровської області. Втім плани щодо масового роздержавлення привабливих і не дуже привабливих об’єктів у нашій державі були значно грандіозніші. Раніше заступ-ник міністра економічного роз-витку Максим Нефьодов про-гнозував, що в Україні прода-дуть 1300 об’єктів малої прива-тизації. Під ці та подібні плани і верстали Державний бюджет на нинішній рік. У якому, зок-рема, було прописано надхо-дження 17,1 млрд. гривень до-ходів від приватизації держпід-приємств в Україні. Міністр фі-нансів Оксана Маркарова була впевнена, що ці плани викона-ти цілком реально. Проте у Рахунковій па-латі повідомили: план не вико-нується. Скажімо, упродовж січня-березня нинішнього року державна казна недоотримала значну частину коштів, запла-нованих за основними статтями доходів. У результаті недонад-ходження у запланованих обся-гах доходів, коштів від держав-них запозичень, приватизації державного майна і повернен-ня кредитів план надходжень загального фонду державно-го бюджету не виконано на 35 млрд. грн, або на 10,8%.

Продавати Прозорро!.. Певні сподівання урядов-ці покладають на систему ProZorro, яка назагал показала непогану ефективність. З 2016 року кількість компаній, які продають свої товари і послуги державі завдяки цій системі, зросла більш ніж удвічі: з 65 до 148 тис. «Старт обов’язкового вико-

ристання ProZorro став одним із найістотніших якісних змін в економіці за ці три роки. Завдя-ки ProZоrro торгувати з держа-вою стало по-справжньому зруч-но, надійно і, що головне, вигід-но. Ми бачимо, що бізнес переко-нався в перевагах роботи через цю систему», — додав Кубів. За його словами, рівень економії при здійсненні державних за-купівель в ProZorro в 2016 році склав понад 12 млрд. грн. А вже через два роки цей показник до-сяг рівня понад 29 млрд. грн. Та-кож у 2016 році в системі було зареєстровано близько 20 тис. організаторів торгів. Через два роки цей показник становив уже майже 28 тис. структур. На думку Кубіва, система електронних державних закупі-вель ProZorro вже неодноразо-во зарекомендувала себе як діє-ва, добре налагоджена платфор-ма, з високорозвиненим аналі-тичним інструментарієм, яка може бути швидко адаптована та ефективно використана в різ-них сферах економіки, навіть у найбільш технологічно і іннова-ційно складних. Таким чином ефективність наповнення де-ржавного бюджету — при її по-дальшому впровадженні у прак-тику— буде суттєво вищою.

ВВП для ВПК Однак головним чином плюс, отриманий завдяки зростанню економіки, наша держава витра-чає на оборону. За словами Кубі-ва, Україна збільшила фінансу-вання оборонно-промислово-го комплексу у понад 100 разів! Тобто, із 30 млн. грн. в 2016 році до 3,2 млрд. грн. в 2018 році. «З 2014 року армія і силові струк-тури отримали близько 26 тис. одиниць озброєння, зброї і вій-ськової техніки. При цьому 7 тис. одиниць із них — абсолют-но нові і модернізовані зразки. Завдяки цим коштам підпри-ємства військово-промислово-го комплексу запровадили по-над 200 розробок новітнього оз-броєння і військової техніки», — наголосив міністр, зазначив-ши, що запуск нового виробниц-тва в середньому триває від 2 до 4 років, проте вже можна гово-рити про конкретні результати. «Ми завершили створення

серійного виробництва за проек-том «Вільха» і комплексів «Не-птун», створили виробничі по-тужності для серійного виготов-лення патронів для стрілецької зброї, що дозволить забезпечити патронами відповідного калібру весь силовий блок України. Ми також почали створення вироб-ництва корпусів для боєприпасів калібрів від 100 до 155 мілімет-рів за унікальними технологія-ми, які зараз є тільки у США, Туреччини, Китаю, Південної Кореї і відтепер у України», — уточнив міністр. За його словами, створюють-ся також умови для розвитку підприємств бронетанкової га-лузі. «Ми розширили виготов-лення дизельних двигунів для бронетехніки, в тому числі тан-ків «Оплот», а також бронетран-спортерів БТР-4 і БТР-3. Усе це підвищує обороноздатність ук-раїнської армії і докорінно мо-дернізує технічне оснащення наших військових, що особли-во важливо в період збройної аг-ресії Росії на сході України», — додав віце-прем’єр.

Подалі від Москви Україна тим часом нарощує свій експорт. Але насамперед до Європи, оминаючи Російсь-ку Федерацію. Сьогодні частка Російської Федерації в експор-ті українських товарів і послуг становить 7,7%. «Величезним досягненням було укладення угоди про вільну торгівлю з ЄС. Це елемент, який переорієнту-вав та диверсифікував, ство-рив конкурентні можливості для наших товарів», — зазна-чив міністр економіки Степан Кубів. За його словами, Євросоюз — це правильний вектор, куди продовжує рухатись Україна, втративши російський ринок. Станом на сьогодні, повідомив Кубів, частка ЄС в експорті то-варів і послуг складає 42,6%. «Якщо взяти 2013 рік, на ЄС припадало 26,5% експорту то-варів — це 16,8 млрд. доларів. А в 2018 ми говоримо про 20,2 млрд. На Росію у 2013 році при-падало 23,7%. Зараз частка РФ складає 7,7%», — сказав він. При цьому експорт, за слова-ми Кубіва, формує близько 50%

ВВП, а його розвиток є ключо-вим пріоритетом для України. «За кілька років ми змогли: ук-ласти три угоди про вільну тор-гівлю з 2014 року з ЄС, Канадою та Ізраїлем. Переорієнтувати експорт, щоб 42,6% направи-ти в ЄС і суттєво зменшити час-тку експорту на російський ри-нок. Розробити й ухвалити чіт-ку експортну стратегію України і значно посилити торгівлю з та-кими важливими торговельни-ми партнерами, як Туреччина, Китай, Індія, Єгипет, США», — пояснив міністр. Він також зазначив, що протягом останніх років Ук-раїна була успішно презенто-вана на міжнародних експорт-них виставках в китайському Шанхаї; створено вражаючий національний стенд для «Екс-по-2020» в Дубаї; забезпечено отримання членства України в регіональній Конвенції, що до-помогає розвитку бізнесу. Та-кож, за його словами, було про-ведено 65 міжурядових комісій із торговельно-економічного співробітництва за три роки, включаючи абсолютно нові, як із державою Катар, а також відновлено роботу таких, які не збиралися 4-6 років. Крім цього, забезпечено під-тримку українських виробни-ків сільгосптехніки за програ-мою часткової компенсації вар-тості такої техніки. Це сприяє розвитку агроіндустрії, яка є одним із найпотужніших сек-торів економіки України. ■

ГРА У ЦИФРИ

І все-таки вона зростає! Збільшення нашого експорту та приватизація дозволяють розвивати економіку, підвищувати заробітні плати і оновлювати наше військо

■

Вітчизняна економіка дозволила збільшити фінансування українського ВПК у сто (!) разів.Фото з сайта rferl.org.

❙❙

А ТИМ ЧАСОМ...

Рейтинги у плюсі Хоча вже і зараз прозора орен-да державного та комунального май-на здатна поліпшити бізнес-рейтинги України. «Ми розуміємо, що для того, щоб вивести країну в ТОП-50 легкості ведення бізнесу, нам потрібно запус-тити прозору оренду державного ко-мунального майна і продати близько 15 тисяч об’єктів малої приватизації», — сказав міністр. Сьогодні, як відомо, у цьому рей-тингу Україна посіла 71-ше місце се-ред 190 країн, — це на п’ять позицій вище, ніж торік. Кабінет Міністрів пос-тавив за мету, щоб Україна до 2020 року піднялася щонайменше на 10 пунктів угору.

НОРМИ ЗАКОНУ

Кожному фермеру — по дотації

У 2019 році уряд країни виділить на розвиток фермерства 5,9 мільяр-да гривень. За словами Прем’єр-мініс-тра Володимира Гройсмана, Україна увійшла в топ-5 експортерів до ЄС і топ-10 світових експортерів. Однак ук-раїнський АПК ще має величезний по-тенціал для розвитку. «Я б дуже хотів, щоб у нашій країні було не десятки тисяч, а сотні тисяч малих та середніх фермерів. Для цьо-го наш уряд розширює підтримку аг-росектору», — написав Прем’єр, уточ-нивши, що у нинішньому році з уже названих 5,9 млрд. грн. 1800 грн. от-римає агропідприємство на утриман-ня кожної корови. Також 2500 грн. от-римає невеликий фермер для вирощу-вання кожного теляти. Також держава компенсує 30% вартості будівництва ферм, 80% вар-тості посадкового матеріалу для за-кладення молодих садів, виноградни-ків та ягідників, 25% вартості українсь-кої сільгосптехніки і обладнання, 30% вартості об’єктів зі зберігання та пере-робки зерна. Гройсман уточнив, що програму вперше запровадять саме цьогоріч і що, закликавши «купувати українсь-ке», ми таким чином «підтримає-мо нашого виробника та зробимо свій внесок у розвиток економіки».

■

■

9УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019СЕЛЯНИ І К°ЕКСПЕРИМЕНТ

Цукор без домішокВ Україні почали вирощувати органічний цукровий бурякОлена ЯРОШЕНКО

Можливість вирощувати без застосування хімічно-го захисту цю доволі складну в землеробській практиці технічну культуру довели західноукраїнські агроком-панії «Дедденс Агро» та «Ріттер Біо Агро». У цих господарствах, землі яких розташовані на те-риторії Гощанського району на Рівненщині, вже давно принципово ведуть органічне виробництво. Ще у 2017 році тут отримали ще й перший органічний цукор зі свого, першого в Україні органічного цукрового буря-ка. Досі прихильники органічного землеробства не на-важувалися братися за введення його до сівозміни. І не лише через агрономічні перипетії. Проблемне пи-тання — де переробляти органічний буряк, аби кінце-ва продукція таки лишилася органічною, зупиняло на-віть найрішучіших. «Вихід побачили у тому, щоб зайти на цукровий завод першими в сезоні, коли потужності ще ідеально чисті й нема ризику домішок», — пояснює генеральний директор товариств «Ріттер Біо Агро» та «Дедденс Агро» Віктор Щербачук. У 2017 році першу партію унікального рівненського буряка взявся пере-робити Гнідавський цукровий завод. «Ми доведемо, що вирощувати органічний буряк та отримувати з нього якісний цукор в Україні можливо», — оптимістично налаштований Щербачук. Товариство «Дедденс Агро» почало працювати з 2008 року, мало тоді інвестиції від німецького партнера. Але з 2013-го рішуче взяло курс на органічне виробництво і відтоді орієнтується винятково на власні кошти. «Не хочемо перейматися зайвими зобов’язаннями, кредитними відсотками. Надійніше розраховувати на себе. Не форсуємо події, а ретельно і поступово, невели-кими кроками реалізовуємо сплановані проекти», — на-голошує Віктор Щербачук. У перспективі тут збирають-ся розширити земельний банк iз теперішніх чотирьох до десяти тисяч гектарів. Кажуть, збільшення обсягів мож-ливе. Просто масштабують на нові території вже нала-годжену організацію роботи. ■

ТОП-ЗВІЛЬНЕННЯ

Репутацію грошима не компенсуєш«Миронівський хлібопродукт» гучно позбавився свого головного агрономаОлена ЯРОШЕНКО

Головний агроном агроіндустріального холдингу МХП Олексій Сергієнко звільнений із посади через фі-нансові махінації, повідомила прес-служба компанії. «Олексій Сергієнко був викритий у неправомірних діях, які спричинили фінансові та репутаційні збитки компанії. Багато років, працюючи в компанії, Олек-сій Сергієнко мав авторитет висококваліфікованого фа хівця і міг лобіювати інтереси контрагентів, засто-совуючи для цього різні схеми і отримуючи від цього фінансову вигоду», — вказується в повідомленні. У компанії зазначають, що під час тендера служба безпеки поінформувала: збитки компанії могли склас-ти 116 тисяч доларів. «Перевірка на поліграфі не спро-стувала підозри щодо Олексія Сергієнка в зловживан-ні службовим становищем, а, навпаки, підтвердила їх, тому він був звільнений з посади головного агронома 26 березня 2019 року», — прокоментували в МХП. У компанії наголошують, що через непрофесійні дії Олексія Сергієнка МХП також завдано репутаційного збитку на ринку. Адже доступ компаній-постачальни-ків до участі в її тендерах штучно обмежувався. Нагадаємо, «Миронівський хлібопродукт» є най-більшим виробником курятини в Україні та найбіль-шим ії експортером за кордон. Займається також ви-робництвом зернових, соняшникової олії, продуктів м’ясопереробки. ■

■

■

Оксана СИДОРЕНКО

У першому кварталі 2019 року територіальні органи Держ-геокадастру на земельних тор-гах реалізували 594 права орен-ди на земельні ділянки сільсь-когосподарського призначення державної власності. Загальна площа переданих в оренду ді-лянок склала 10,66 тисячi гек-тарів. Як повідомляє прес-служ-ба Мін агрополітики, найбільш активно аукціони проводяться в Одеській (101 земельна ділянка

загальною площею 2065,70 га), у Сумській (49 ділянок площею 885,54 га), у Кіровоградській (43 ділянки площею 768,58 га) та у Миколаївській (43 ділянки пло-щею 891,32 га) областях. Стартова річна орендна плата за користування земельними ді-лянками була визначена на рівні 8,3 відсотка від нормативної гро-шової оцінки земель, або близь-ко 15,77 млн. гривень. За резуль-татами земельних торгів розмір орендної плати у серед ньому по Україні вдалося підвищити до

23,68 відсотка від норматив-ної грошової оцінки, що дозво-лить додатково наповнити міс-цеві бюджети на 44,96 мільйона гривень. Для порівняння: у пер-шому кварталі 2018 року старто-вий розмір річної орендної пла-ти за продані на торгах земельні ділянки в середньому становив 8,25 відсотка від нормативної грошової оцінки, за результата-ми торгів — 18,78 відсотка. Було реалізовано 529 прав оренди. За підсумком 2018 року середня ставка оренди державних земель сільськогосподарського призна-чення за результатами земель-них торгів становить 19,32 від-сотка. За офіційними даними, ста-ном на 5 квітня нинішнього року до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призна-чення державної власності, пра-ва оренди, які можуть бути ре-алізовані на земельних торгах, увiйшло 7 тисяч 170 ділянок за-гальною площею 125 792,07 гек-тара. ■

Оксана СОВА

Днями в селі Залук-ва Галицького району Івано-Франківської об-ласті помітили рідкіс-ного для наших країв птаха — чорного леле-ку. Про це повідомив заступник директора Галицького національ-ного природного пар-

ку Володимир Бучко. Першого цибатого кра-сеня з яскравим черво-ним дзьо бом біолог зняв під час пошуків харчу на річці Луква біля ви-щезгаданого села. Ама-торське відео він опуб-лікував у соцмережі. Лелека чорний веде надзвичайно потайний спосіб життя. Оселяєть-

ся переважно біля лі-сових озер чи лісових боліт. Для фахівців сам факт відновлення по-

пуляції цих птахів на Прикарпатті — надзви-чайно цінна і знакова подія. ■

Оксана СОВА

Минулої суботи, 6 квітня, за ініціативи громадської організа-ції «Добро.Дій» та за підтримки Львівського обласного управлін-ня лісового та мисливського гос-подарства і державних лісогос-подарських підприємств вста-новлено черговий рекорд Украї-ни. Підсумком Всеукраїнської акції Держлісагентства «Май-бутнє лісу у твоїх руках» стало досягнення: висаджування одно-часно 77 тисяч 350 дерев за один день зафіксували представники Національного реєстру рекордів України. Участь у посадці взяли депу-тати та працівники міської ради, волонтери, активісти, лісівники та небайдужі громадяни Львів-щини. Всього до цієї благородної справи долучилось понад чотири сотні учасників. Дерева садили на ділянках, підготовлених державними лісо-господарськими підприємства-ми Львівського ОУЛМГ. Лісів-ники забезпечили сіянцями та са-джанцями, інвентарем, а також провели інструктаж з техноло-

гії садіння лісових культур. Лі-совідновлення проводили на ді-лянках поблизу Львова на тери-торії Буського, Жовківського та Рава-Руського державних лісо-господарських підприємств. Подяку організаторам ГО «Добро.Дій», державним лісо-господарським підприємствам та тим, хто долучився до най-

масштабнішого заходу в рамках Акції «Майбутнє лісу у твоїх руках» — встановлення націо-нального рекорду за найбільшу кількість саджанців дерев, ви-саджених за 8 годин, — вислов-лює Держ лісагентство та всі не-байдужі до долі, здавалося вже, остаточно роздерибанених ук-раїнських лісів. ■

Зафільмувати чорного лелеку — велика удача на фотополюванні.Фото з сайта bird-ukraine.pp.ua.

❙❙❙

ГРОШІ

Торг доречнийЗемельні аукціони в січні-березні додали місцевим бюджетам майже 45 мільйонів гривень

■

ІНІЦІАТИВА

Садимо, аж гай шумить!Рекорд України: за один день львів’яни висадили майже 80 тисяч дерев

■

ДОДОМУ!

Чорні лелеки повертаютьсяУнікальних і давно не бачених птахів виявили на Прикарпатті

■

На Львівщині встановили національний рекорд iз висадки дерев.Фото з сайта portal.lviv.ua.

❙❙

10 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019 ЛЮДИНА

«На запитання «Хто твій тато?» мене навчили ставати на стілець і тицяти пальцем у портрет Сталіна» Він пройшов «Крим і Рим» радянської «виправної систе-ми». Зокрема — і «табір смерті» в Кучино, де загинули Василь Стус, Олекса Тихий, Юрій Лит-вин, звідки відправили поми-рати Валерія Марченка, де так само «каралися, мучилися але не каялися» Левко Лук’яненко, Іван Сокульський, Олесь Берд-ник, Микола Горбаль, Михайло Горинь, Віталій Калиниченко, Іван Кандиба та інші дисиден-ти. Хоча сам Василь Овсієнко не сприймає свою долю як винят-ковий героїзм. «Я іронічно став-люся до тих, хто каже, що я в не-волі «боровся». Я не боровся. Я стояв, як паля, в брудному пото-ці, дбаючи, щоб не похилитися. Звичайно, це також треба оціню-вати, але не як героїзм, а як нор-мальну людську поведінку за тих умов, що величезна більшість людей тоді поводилася ненор-мально. Люди покірно, як плохі вівці, брели туди, куди їх гнали. А я стояв на своєму», — напи-сав він у своїй автобіографічній книзі «Життя як покута». Хоча в нього були всі шанси стати «нормальною радянською людиною», «вірним ленінцем». Тим більше, що його рідне село Ставки Радомишльського райо-ну на Житомирщині на той час було вже перейменоване на Лені-не. (До слова — Василь Овсієнко виявився одним із перших «де-комунізаторів» і в 2006 році до-бився-таки повернення рідному селу історичної назви). Але то вже було потім. А на по-чатках біографія Василя Овсієнка була схожа на біографію тисяч од-нолітків, народжених у комуніс-тичному рабстві, коли будь-який спротив загрожував репресіями. Він був найменшим із дев’яти ді-тей Василя Трохимовича та Фро-сини Федорівни Овсієнків, тож змалечку поєднував навчан-ня з сільською роботою. Хоча до книжки мав особливий хист. А ще — любив дослухатися, що говорять старші, відкриваю-чи для себе історію села, про яку не писали в книгах. Зокрема — і про Голодомор, який у Став-ках забрав 346 життів — це тре-тина села. «Ще в дитинстві я ча-сом затаєно слухав, як старші говорили про колективізацію, як із села виселяли «куркулів», про Голод 1933-го, про війну. Під хатами валялися черепаш-ки річкових молюсків: це ними люди рятувалися від голоду. Ще нас учили, що можна їсти лобо-ду, щавльовики, лопуцьки, коз-ловики, заячий щавель і заячий часник, цвіт акації», — згадував

він. А ще малим його навчили на запитання «Хто твій тато?» ста-вати на стілець і тицяти пальцем у портрет Сталіна.

«Я мав справу лише з порядними людьми» Переломним у долі Василя Овсієнка став вступ до Київсь-кого університету, куди він пот-рапив з другого разу, відпрацю-вавши до того півроку в колгос-пі, а півроку — кореспондентом районної газети в Народичах. А там — новий світ. І — гостре від-чуття своєї «інакшості», коли на кожному кроці можна було почу-ти «Ты из Западной? Из Закарпа-тья? Колхозник! Да говори ты на человеческом языке!» Першим самвидавом, який потрапив до рук Василя Овсієн-ка, став щоденник Василя Си-моненка. Пізніше він сам з фо-топлівки зробив копії праці Іва-на Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». На другому курсі університету Овсієнко зблизив-ся з аспірантом філософії Васи-лем Лісовим, від якого пізніше регулярно отримував самвидав, який давав читати надійним лю-дям. Коли в 1972 році стався «ве-ликий покіс української інтелі-генції», разом із Лісовим та Євге-ном Пронюком Овсієнко взявся

за випуск 6 числа «Українсько-го вісника», щоб відвести підозру від В’ячеслава Чорновола. Сам написав статтю «Добош і оприш-ки, або Кінець шістдесятників». Він відчував, що за ним сте-жать, однак ішов до кінця. Його затримали в березні 1973 року в селі Ташань Переяслав-Хмель-ницького району на Київщині, де він працював учителем українсь-кої мови та літератури. Слід-чі були здивовані, скільком лю-дям він давав читати заборонену літературу і ніхто його не вика-зав. На нього навіть приходив по-дивитися гебістський резидент у Київському університеті із запи-танням «чому я вас не знав?». «А я вас знав», — відповів Василь. А на запитання, як йому вдалося стільки років лишатися непомі-ченим, він чесно відповів: «Я на-магався мати справу лише з по-рядними людьми». По справі Василь Овсієнко проходив разом із Пронюком та Лісовим. За звинуваченням у проведенні антирадянської агі-тації і пропаганди (ст. 62 ч. I КК УРСР) був засуджений Київсь-ким обласним судом до чоти рьох років позбавлення волі в табо-рах суворого режиму. Покаран-ня відбував у мордовських табо-

рах, де познайомився з багатьма учасниками руху опору, зокрема з бійцями УПА. «Мене радянсь-ка влада направила на «переви-ховання». І я дякую їй за це. Бо я потрапив у середовище таких, як я сам. І коли на початках я лише інтуїтивно шукав шляхи, як бо-ротися, то по завершенні пер-шого терміну я вже чітко знав, що я з цього шляху не зійду», — зізнається Овсієнко.

«Честь — це останній бастіон, якого здавати не можна» Після звільнення у берез-ні 1977 року Василь Овсієнко повернувся в рідне село. Жив під адміністративним нагля-дом, працював у колгоспі ху-дожником-оформлювачем, ос-кільки в школу його більше не пустили. Попри погрози під-тримував активне листування з політв’язнями та їхніми ро-динами. Детально описав ситу-ацію в мордовських таборах, і цей матеріал було опублікова-но в «Хронике текущих собы-тий», про що одразу ж стало ві-

домо в КДБ. Хмари над головою Василя Овсієнка знову почали згущатися. Але він на те не зважав, бо не бачив за собою жодної вини. Як і жодної можливості поводити-ся якось інакше — все його нут-ро протестувало проти свавілля і підступності системи. Тому він шукав будь-якої нагоди, щоб висловити свою позицію — принципово відмовився бра-ти участь у виборах, приймав у себе в селі відомих дисидентів, а під кінець iще й подав прохання про дозвіл виїхати за межі Ра-дянського Союзу, мовляв, тут він не бачить перспективи для своєї реалізації. Особливим зухвальством бу-ло відкрите спілкування з од-нією із засновниць Української Гельсінської групи Оксаною Мешко, яку він називав «коза-цькою матір’ю». Саме візит Ок-сани Мешко та Ольги Бабич-Орлової в листопаді 1978 року став причиною другого арешту Василя Овсієнка. А точніше — скарга Овсієнка на брутальне затримання та обшук його гос-тей без жодної на те підстави. Натомість кримінальну справу було порушено проти нього са-мого — Овсієнка звинуватили

у тому, що він чинив міліціо-нерові насильницький спротив і навіть відірвав два гудзики. Вирок — три роки ув’язнення. Його текст «замість останньо-го слова» поширився самвида-вом. На той час слідчі іще не знали, що Василь Овсієнко уже дав згоду на використання його імені в документах УГГ, бо ви-рок міг бути ще безжальнішим. Але він інакше не міг. «Честь — це останній бастіон, якого зда-вати не можна», переконаний дисидент. В ув’язненні Василь Овсі-єнко продовжував відстоюва-ти права політв’язнів. Відмо-вився свідчити у справах Левка Лук’яненка, Миколи Матусе-вича, Гелія Снєгірьова, Васи-ля Стуса, Дмитра Мазура тощо. У 1981 році за відмову співпра-цювати з КГБ і за участь в УГГ був засуджений втретє, отри-мавши 10 років таборів особли-вого режиму та 5 років заслан-ня. У таборі особливого режиму ВС-389/36 у селі Кучино півто-ра місяця був в одній камері з Василем Стусом, на власні очі бачив його блакитний зошит «Птах душі» з віршами, доля якого й досі лишається невідо-мою. Василь Овсієнко виніс з ув’язнення деякі поезії Стуса, які знав напам’ять.

«Влада любить мертвих, які мовчать. Я стараюся не давати їм мовчати» Василь Овсієнко був одним із наймолодших із тієї когорти не-покірних, яким Стус присвятив свої рядки: «Бо горстка нас, мале-сенька щопта, лише для молитов і сподівання. Усім нам смерть су-дилася зарання, бо калинова кров така густа». І одним з останніх, хто вийшов на волю, коли сис-тема захиталася. Указ Президії Верховної Ради СРСР про «поми-лування» Овсієнка було підписа-но 12 серпня 1988 року. 21 серп-ня, менш як за добу, його було до-правлено з Уралу на рідну Жито-мирщину. А 23 серпня він уже був у Києві й виступав на засідан-ні Українського культурологіч-ного клубу, організованого Сер-гієм Набокою та іншими дисиден-тами молодшого покоління. Після повернення Овсієнко з головою поринув у боротьбу, до-лучившись до роботи Українсь-кої Гельсінської спілки, Товарис-тва української мови. Він став го-ловою Житомирської філії УГС, був секретарем Української рес-публіканської партії, заступ-

ником голови Республікансь-кої християнської партії, спів-головою Українського комітету «Гельсінкі-90», першим головою наукового товариства імені Сер-гія Подолинського. Паралельно з цим Василь Овсієнко розгорнув активну про-світницьку діяльність, організу-вавши експедиції на Соловецькі острови та в урочище Сандармох, підтримував тісні зв’язки з му-зеєм історії політичних репресій «Перм-36», доки він діяв. Отри-мав звідти в подарунок смугасту робу рецидивіста, у якій пізні-ше часто виступав на зібраннях та мітингах. Він був одним з ор-ганізаторів перепоховання Васи-ля Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого. Під час відвідин табору, обходячи камери уже покинутої зони, натрапив на зв’язку клю-чів від камер. На одному з ключів була цифра «три» — цілком мож-ливо, що цей ключ був від того са-мого третього карцеру, в якому в ніч iз 3 на 4 вересня 1985 року по-мер Василь Стус. Ці ключі й досі зберігаються у Василя Овсієнка і на зустрічах зі школярами і на мітингах він показує їх, як доказ існування тієї системи. Як координатор програ-ми Харківської правозахисної групи, долучився до створен-ня Міжнародного біографіч-ного словника дисидентського руху, записавши близько 200 інтерв’ю та спогадів. Написав книгу нарисів про відомих ди-сидентів «Світло людей», був одним з упорядників чотири-томника «Українська громадсь-ка група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали», записав понад пів-тори сотні інтерв’ю з колишні-ми політв’язнями. У 2019 році у видавництві «Кліо» вийшла книга спогадів про самого Ва-силя Овсієнка «Життя як по-кута». «Влада любить мертвих, які мовчать. Я стараюся не да-вати їм мовчати. Це моя цегли-на у фундамент України», — казав Овсієнко. Усі ці моменти згадувалися під час ювілейного вечора, який у день народження Василя Ов-сієнка зібрав у затишній залі Будинку актора сотні його ша-нувальників і соратників. Були вітання від найвищих органів влади, від адміністрації Прези-дента та Кабінету Міністрів до земляків із Житомирської обл-держадміністрації. Були спо-гади людей, серед яких Миро-слав Маринович, Євген Заха-ров, Олесь Шевченко, Микола Жулинський, Віра Соловйо-ва, Вахтанг Кіпіані, Станіслав Чернілевський, Володимир В’ятрович. І все було щиро і гарно. Але з думки не йшли слова Василя Овсієнка зi згадуваної вже кни-ги «Життя як покута»: «Честь народу складається з гідності кожного з нас. Якщо величез-на більшість населення у своїй національній і людській гід-ності опустилася нижче нуля, то хтось має важити життям, закладати свою голову. Або ж усі разом підемо на дно». Ос-танні п’ять років підтвердили актуальність цих слів. Але так хочеться вирватися з цього за-чарованого кола, щоб жертва минулих поколінь не була мар-ною. Зможемо? ■

ШЛЯХ ДИСИДЕНТА

«Бо горстка нас, малесенька щопта»Відомий правозахисник і публіцист Василь Овсієнко відзначив своє 70-рiччя

■

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО

Радянська влада нарекла його «особливо небезпечним реци-дивістом», оскільки навіть 13,5 року ув’язнення не змусили його зректися своїх переконань. Хоча найбільшим гріхом його були фотокопії праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» та інші зразки самвидаву, які студент Київського університету, а пізніше — вчитель Василь Овсієнко носив у своєму портфелі та давав читати іншим. А тоді — спілкування з однодумцями, участь у правозахисному русі (навіть за ґратами), членство в Українській Гельсінській групі. А головне — органічне несприйняття фальшу, підступності та брехні, які породжувала радянська система. А це «імперію зла» лякало найбільше.До 70-річчя Василя Овсієнка в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Людина, яка всім потрібна». А в Будинку актора відбувся ювілейний вечір «Життя як покута».

Більшість учасників вечора пішли додому з книгами Василя Овсієнка. А дехто — і з автографами.Фото Володимира ЯРОШЕНКА.

❙❙❙

Честь народу складається з гідності кожного з нас.

11УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019НАЦІЯ

Для того щоб уникнути плутани-ни, перш за все хочу пояснити, що таке державна реєстрація ре-чових прав на нерухоме майно. Це офіційне визнання і підтверд-ження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Які права підлягають державній реєстрації? Обов’язковій державній реєстрації прав на нерухоме майно підлягають: * право власності; * речові права, похідні від права власності, такі як право користування (сервітут), право

користування земельною ділян-кою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забу-дови земельної ділянки (супер-фіцій), іпотека тощо; * право власності на об’єкт незавершеного будівництва.

До кого необхідно звернутись? Сьогодні державну реєстра-цію, зокрема права власності на об’єкти нерухомого майна (квартиру) здійснюють: * виконавчі органи сіль-ських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольсь-ка міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі де-ржавні адміністрації; * акредитовані суб’єкти; * нотаріуси.

Які документи необхідно подати? Для реєстрації права влас-ності на нерухоме майно на під-ставі рішення суду необхідно по-дати такі документи: * паспорт та податковий но-мер; * рішення суду, що набрало законної сили щодо права влас-ності та інших речових прав на нерухоме майно або ухвали суду про затвердження (визнання) ми-рової угоди з оригіналом підпису секретаря та мокрою печаткою; * квитанція про сплату ад-міністративного збору за держав-ну реєстрацію прав.

Як довго чекати? Загалом державна реєстра-ція права власності та інших ре-чових прав (крім іпотеки) про-водиться протягом 5 робочих днів iз дня реєстрації відповід-ної заяви в Державному реєстрі прав і становить 190 грн. За ба-жання особи реєстраційні дії мо-жуть вчинятись у менші строки, але доведеться сплатити додат-ково. За реєстрацію протягом 2 робочих днів — 1920 грн., за

реєстрацію впродовж 1 робочо-го дня — 3840 грн., а протягом 2 годин — 9600 грн.

Чи можуть відмовити в державній реєстрації прав? Так, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об-тяжень» містить перелік обста-вин, через дію яких може бути відмовлено в державній реєстра-ції прав. Наведу кілька з них: * заява про державну реєст-рацію прав подана неналежною особою; * подані документи не від-повідають вимогам, встановле-ним Законом; * подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно; * наявні суперечності між за-явленими та вже зареєстровани-ми речовими правами на нерухо-ме майно та їх обтяженнями; * наявні зареєстровані обтя-ження речових прав на нерухо-ме майно; * заявника, який звернувся із заявою про державну реєст-

рацію прав, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Який результат розгляду поданих документів? За результатом розгляду за-яви та документів, поданих для державної реєстрації прав, де-ржавний реєстратор приймає рі-шення щодо державної реєстра-ції прав або щодо відмови. Після проведення реєстраційних дій та внесення відповідного запи-су до Державного реєстру прав, формується витяг з реєстру, піс-ля чого реєстратор/нотаріус роз-друковує витяг без використан-ня спеціальних бланків iз про-ставленням підпису та печат-ки. Тобто витяг з реєстру, що підтвер джує проведення реєст-рації права власності.

Куди звертатися по детальні роз’яснення? Якщо у вас залишились пи-тання з цього приводу, будь лас-ка, телефонуйте до контакт-цен-тру системи безоплатної право-вої допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкош-товно в межах України. ■

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Минулих вихідних в Олевську, що на Житомирщині, відбулася презентація на-уково-дослідницької експедиції «Від «із варягів у греки» княжих часів до сучасної морської України». Сама експедиція роз-почнеться в червні. А прелюдією до неї ста-ли урочистості із вшанування українських воїнів та висадка корабельного лісу. На Соборній площі Олевська виши-кувалися ліцеїсти Одеського військово-морського ліцею ВМС України, Київсь-кого військового ліцею ім. І. Богуна, грав-ці футбольного клубу «Маестро», офіцери Асоціації ветеранів Військово-Морських сил України, представники ВГО «Спілка вільних моряків», учні місцевих шкіл. Вони зібралися, аби вшанувати пам’ять загиблих за незалежність України, під-тримати військовополонених моряків. — Вперше за історію Олевська ми під-няли тут військово-морський прапор, — сказав Сергій Гайдук, віце-адмірал ВМС України. — На відродження флоту потріб-ні роки, так само, як і на те, щоб виріс ко-рабельний ліс. Учні міських шкіл та ліцею вийшли на акцію із символічними паперовими кораб-ликами та плакатами на захист і підтрим-ку військовополонених моряків. — Нехай ніколи й нікому не прихо-дить думка, що ми програємо. Українці — сильна нація, — запевнив Анатолій Соро-чинський, ліцеїст військово-морського лі-цею ВМС України. Цю благородну справу ініціювали та ор-ганізували громадські організації — Асо-ціація ветеранів Військово-Морських сил України, «Київське військово-історичне товариство» — та Інститут археології НАН України. Уперше за кілька сотень років усі друж-но вирушили до лісокультурної площі Ко-рощинського лісництва на висадку кора-бельного лісу. Старший науковий співробіт-ник Інституту археології НАН України Ан-дрій Петраускас, який багато років очолює археологічні дослідження на історичних об’єктах в околицях Олевська, нагадує про численні писемні повідомлення, які свід-чать, що якнайменше тисячу років тому в цих краях, як і по всьому Поліссі, наші пра-щури активно добували деревину для виго-товлення річкових та морських суден. Ос-нови майбутніх лодій (морське та річкове судно давніх слов’ян) та чайок у вигляді ви-довбаних стовбурів дерев (за даними Костян-тина Багрянородного, моноксили) сплавля-лися навесні по високій воді далі вниз чис-ленними поліськими річками до місць упев-неного судноплавства на Прип’яті, Дніпрі, Десні, де на їх основі на стародавніх верфях

щорічно масово виготовляли бойові та тор-говельні судна. Відомо, що тогочасні руські флотилії могли складатися з декількох со-тень, а то і тисяч суден, кожне з яких було здатне вмістити від десятка до кількох де-сятків осіб залоги. Нині Україна, через ворожі дії Росій-ської Федерації на морі, у 2018 році зіткнулася з надзвичайними ускладнен-нями, викликаними загальною занед-баністю і забуттям протягом всіх двадця-ти семи років незалежності як очільника-ми держави, так і самим народом, своєї морської спадщини і втратою уваги до розвитку морських видів діяльності, до підтримання у належному стані бойових спроможностей своїх Військово-морських сил. Це призвело до великих втрат у війні з цілеспрямованим ворогом. «Хто володіє землею, той володіє скар-бом, а хто володіє морем, той володіє сві-том, — переконаний голова об’єднаної

міської громади Олевська Олег Омельчук. — Земля дає відчуття захищеності і впев-неності, а море дарує радість розширення горизонтів пізнання, сприяє єднанню та включенню у сучасні механізми взаємодії людства». Саме зв’язкам та єднанню народів пів-нічної та південної Європи за посередництва прадавнього краю слугував міжнародний річково-морський торговельний шлях «Із варягів у греки», який діяв протягом кіль-кох тисяч років під надійним захистом, се-ред інших, і українського народу. Завдяки функціонуванню цього шляху українці от-римували просвіту, технології, духовний розвиток і добробут, ставали невід’ємною частиною європейського духовного, полі-тичного й економічного простору. Як рані-ше, так і зараз шлях «Із варягів у греки» є найкоротшим, найпривабливішим та най-дешевшим з усіх сучасних альтернатив. «Досвід історичних досліджень в око-

лицях Олевська доводить, що і в гущині реліктового лісу є флотський інтерес, — впевнений Андрій Петраускас. Гуртом учасники експедиції «Від «із варягів у греки» княжих часів до сучасної морської України» вирушили до села Вар-варівка на висадку корабельного лісу. «До речі, садити сосни — справа не-легка, — розповідають ліцеїсти Одеського військово-морського ліцею Юрій Костін та Олександр Галич. — Тут є свої правила. Саджають сосни спеціальною лопатою-ме-чем, яку в 1883 році вперше застосували в Харкові. Мечем роблять заглиблення на 25-30 сантиметрів, опускають са джанець, так, аби не загнувся корінь, притискають другим ударом меча». Хлопці пообіцяли, що через кілька років навідаються до своїх дерев. Участь у висадці корабельного лісу взяв і міністр культури Євген Нищук. «Садити дерева — благородна справа. Це найкращий подарунок для майбутніх по-колінь», — підкреслив міністр. Євген Нищук узяв участь і в спортив-них змаганнях — зіграв у футбол разом з ФК «Маестро» та командою місцевих футболістів на спортивному майданчику Олевської гімназії. Гостей радо зустрічали в Олевському краєзнавчому музеї. Анна Вжесінська, директорка музею, провела екскурсію. В подарунок гості й жителі Олевська отримали чудовий концерт від ФК «Ма-естро». Бурхливими оплесками зустріча-ли зірок українського спортивного й куль-турного фронту. ■

ПАТРІОТИЧНО

Із варягів у грекиВ реліктових лісах на Поліссі зароджується майбутнє українського флоту

■

Ліцеїсти Одеського військово-морського ліцею Юрій Костін та Олександр Галич садять свою першу сосну в корабельному лісі.Фото Людмили ЧЕЧЕЛЬ.

❙❙❙

КОНСУЛЬТАЦІЯ ВІД МІНІСТРА■

Як зареєструвати право власності на нерухоме майно

Я довго судилася і нарешті виграла суд про визнання права влас-ності на квартиру. Отримала рішення і тепер не знаю, куди звер-нутися. Я людина похилого віку і мені складно самій розібратися в законах. Прошу, поясніть, що робити з цим рішенням суду?

Любов Крива

Відповідає міністр юстиції України Павло Петренко

12 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019 ЗАХОПЛЕННЯ

«Святки минули, а бажання розписувати печиво лишилося» Оскільки лишилися бабусині фор-ми для випікання печива, якось перед Різдвом молода жінка попросила сес-тру свого чоловіка навчити її випіка-ти «панянки». До заміжжя, зізнаєть-ся, була дуже далекою від випічки. А тут сам процес її настільки захопив, що вона до глибокої ночі розписувала кор-жики. Потім роздарувала їх хрещени-кам, друзям. Святки минули, а бажан-ня розписувати печиво лишилося. — У школі любила малювати, але відтоді ніколи цим не займалася та й узагалі хисту до малювання всерйоз не сприймала, — констатує моя співроз-мовниця. — Річ у тому, що після наро-дження сина Серафима я дуже зміни-лася. Таке враження, що в мені відкри-лися якісь потаємні чакри (сміється). Наближався Великдень, і я виріши-ла знову порадувати домашніх коржи-ками — цього разу у вигляді писанок. Мені не хотілося малювати бездумно, от і почала цікавитися писанковою символікою. Знову роздала коржики рідним, приятелям. До того ж почала бавитися, розповідаючи про своє хобі й виставляючи знімки з власною випіч-кою в інтернеті. — Як ви зрозуміли, що вона цікава й іншим? — запитую. — Коли дарувала коржики друзям, вони були просто в захваті, запевня-ли, що я могла б на цьому заробляти, — відповідає Оксана. Хто знає, можливо, захоплення, врешті-решт, і переросло б у власну справу, якби їй не запропонували ці-кавої роботи в історико-культурному заповіднику «Більськ», від якої вона не змогла відмовитися. Так із помічни-ка нотаріуса (такою була її остання по-сада) Оксана Дорошенко перекваліфі-кувалася на молодшого наукового спів-робітника. — Іще в декретній відпустці я по-чала досліджувати мереживні мета-леві диво-димарі на будинках нашого селища. Якщо ви помітили, вони не-звичайної форми, зроблені в одному стилі, й водночас кожен із них особли-вий. Як виявилося, усі вони є витвором рук одного місцевого майстра Григорія Шморгальова, котрий, на превеликий жаль, нещодавно покинув цей світ. А коли прийшла працювати в історико-культурний заповідник і продовжила етнографічне дослідження котелевсь-ких димарів, мені було так незвично: виконуєш роботу, яка тобі до вподоби, та ще й зарплату за це отримуєш, — ди-вується Оксана. — Як ото бувають міс-ця сили, так у мене в фондах заповід-ника є речі сили, скажімо, керамічна чорнолакова корчага зі врізним геомет-ричним орнаментом, інкрустованим бі-лою пастою, датована VIII століттям до нашої ери. Як уявлю, що їй понад 2,5 тисячі років, — дух перехоплює. До речі, оту сакральну символіку Оксана також використовує, розпису-ючи свою випічку. Навіть «підсіла» на цей візерунок — він у неї повторюєть-ся на багатьох коржиках. Таким чи-

ном, молодій жінці цікава й робота, і хобі. І дуже хочеться їх поєднати, все встигнути. Тому, попри те, що виго-товляє коржики на замовлення, так і не вийшла на формат традиційного бізнесу. — Бізнес, окрім обсягів, передба-чає будь-який каприз за ваші гроші. А я так не можу, — запевняє майстри-ня. — Хтось подумає, що я надто при-мхлива, та річ зовсім не в цьому. От одного разу не змогла відмовити ро-дичам і взялася малювати «мультяш-них» персонажів, про що мене попро-сили. У підсумку все вийшло надто ви-мученим. Отак зрозуміла, що за якісь беззмістовні речі не варто навіть брати-ся. Коли ж малюю від душі, усе прос-то ллється само собою — у такому разі можу розписувати коржики допіз-на. Загалом уночі, коли ніхто не за-важає, для мене настає благословен-ний час для творчості. Щось беру від вишивки, від якої млію, щось — від кераміки, писанкарства. Це не озна-чає, що сліпо копіюю узори. Ні, схоп-люю їхню суть, а потім малюю, як від-чуваю. Буквально горю при цьому — настільки цей процес захоплює. І для мене дуже цінно, коли горить отой во-гонь. Надзвичайно радію й результату. І оця радість теж мені дуже дорога. А коли бачу, що мій витвір подобається людям, то й зовсім щаслива.

«Ніколи не знаєш, ким прокинешся завтра» Якось Оксаниними коржиками з ручним розписом зацікавилися члени команди відомого проекту Ukrainer. Щоправда, до Котельви вони тоді так і не доїхали, але сам факт, що її хобі викликало цікавість у такої крутої ко-манди, став поштовхом до того, щоб розвивати свою майстерність і далі. Пригадавши, як мама в дитинстві на-зивала будь-яке печиво власної ви-пічки коржиком, Оксана придумала й оцей логотип — «Котелевський кор-жик» — за аналогією з петриківським розписом, решетилівською вишивкою, опішнянською керамікою. Десь приблизно в цей час до неї звернулися з Посольства України в Ко-ролівстві Таїланд, замовивши до Дня вишиванки «вишиваних» коників, півників тощо. — Коли приготувала й розписала партію коржиків для посольства, то вислала їх до Києва, а звідти вже хтось відвіз їх у Таїланд. При тому, що мої коржики побували у 18 країнах світу, за кордон їх іще жодного разу не надси-лала, бо це надто дороге задоволення. Зазвичай висилаю до Києва чи Льво-ва, а звідти їх передають далі. Часто наші співвітчизники, їдучи в гості за кордон, самі везуть їх туди як гости-нець. Був випадок, коли в мене замови-ли коржики з Італії. Але вийшло так, що я не вклалася в обіцяні строки. Бо насправді приготування коржиків за-бирає багато часу. Спершу замішуєш медове тісто, яке має постояти ніч у холодильнику. Коли випікаю коржи-ки, того ж дня не розписую — вони ма-

ють набрати форми. Третього дня роб-лю глазур, яка теж має вистоятися. І тільки четвертого — сідаю малювати. Глазур різних кольорів по чайній ло-жечці розливаю в кондитерські мішеч-ки, тобто години дві готуюся до малю-вання. Барвник беру тільки дорогий, американський. Розписую одного ко-тика, півника тощо приблизно чотири години — за всього бажання цієї роботи швидко не поженеш. Тому так і вийш-

ло, що оте замовлення виконувала три-валий час. До того ж мала їхати в тер-мінове закордонне відрядження, тож не встигла відправити партію вже го-тових коржиків. Таким чином, замов-ниця на мене образилася, і я її чудово розумію. Після цього, думала, до мене вже точно не звернеться. Та невдов-зі отримала від неї послання, в якому йшлося про те, що мої коржики прос-то неймовірні й вона хоче замовити їх іще, аби здивувати когось із друзів. Чи-тала ці слова зі сльозами на очах. Для мене дуже цінним було те, що, незва-жаючи на мої «проколи», людина отак відгукується про мої коржики. Це те, що найдужче надихає й мотивує іноді недосипати й чимось жертвувати, до-дає сил, — розчулено говорить Оксана. — Загалом можу взяти на місяць два-чотири замовлення — не більше. І за-вжди попереджаю людей: я візьмуся, якщо ви готові чекати на коржики руч-ного розпису місяць. Побувавши в музеї-заповіднику ук-раїнського гончарства в Опішні, майс-трині захотілося виготовити свої кор-жики у формі куманців, глечиків. До-велося вручну вирізати їх із тіста, а потім розписувати — от такий був екс-перимент. Малювала й пейзажі, і якісь

ТРАДИЦІЇ■

Панянка надАвторський «Котелевський коржик» народної

майстрині вже побував у 18 країнах. А ще став оберегом на фронті для її чоловіка

Ганна ЯРОШЕНКОПолтавська область

Жителька райцентру Котельва, що на Полтавщині, Оксана Дорошенко, юрист за фахом, започаткувала своєрідний авторський проект «Котелевський коржик», про який тепер відомо далеко за межами райцентру. За словами молодої майстрині, надихнула її місцева народна традиція з випікання до Різдвяних свят коржиків, які називали «панянками». — Наш місцевий краєзнавець Василь Костюк дослідив, що перші згадки про «па-нянки» належать іще до ХVІІІ століття. Я ж знаю їх із дитинства. На Різдво обрядове печиво випікали сусідки-бабусі, і коли ми щедрували чи колядували, то в нагороду отримували це частування. «Панянки» випікали із солодкого пісного тіста, заміша-ного на воді, а розписували ріжечком із вощеного паперу, використовуючи суміш борошна, крохмалю та води, — то була майже ювелірна робота. Полива мала винят-ково рожевий колір — очевидно, тому, що як барвник використовували столовий буряк, який завжди був під рукою, для розпису ж застосовували й інші кольори, — пригадує Оксана. — Із часом саморобне обрядове печиво зустрічалося дедалі рідше. Минуло десь років 15, відколи бачила його востаннє. І яким було моє зди-вування, коли одного разу на Різдво мій майбутній чоловік Андрій приніс мені... справжні котелевські «панянки»! Я думала, що ця народна традиція вже забута. Як виявилося, її свято берегли Андрієві бабуся Ганна й сестра Оксана. До речі, бабуся Ганна іще й пропагувала цю традицію — часто ділилася секретами приготування обрядового печива із журналістами. І хоч її вже, на жаль, немає серед живих, одна з бабусиних «панянок» досі зберігається в домі Андрієвої сестри.

Оксана Дорошенко вдихнула нове життя в місцеву народну традицію.❙

Коржики Оксани досконалі не лише за формою, а й за смаком.❙

Котики, квіточки, сердечка самі просяться до рота. Але як їсти таку красу?

❙❙

13УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019ЗАХОПЛЕННЯ

фантастичні образи, нині ж віддає пе-ревагу сакральним українським орна-ментам. — Оце за формою мав бути сніго-вик, але в мене він перевтілився у вуй-ка в національному одязі, — показує Оксана. — А оцей коржик із зображе-ними на ньому деревом життя й бере-

гинями пройшов війну. Мій чоловік за фахом учитель хімії й біології, але, коли росіяни напали на нас, пішов до військкомату й спершу служив там, а потім відправився на передову. Ан-дрій потрапив до 72-ї окремої механі-зованої бригади й майже рік провів в окопах, разом із побратимами трима-

ючи оборону на Світлодарській дузі на Донеччині. Скільки разів, бувало, по-чинаємо розмовляти з ним по мобіль-ному телефону — аж тут раптом луна-ють постріли, і Андрій відключаєть-ся. Такі хвилини були для мене найва-жчими. Хоч він ніколи не скаржився, на запитання, яка там обстановка, від-повідав одним словом: «Специфічна». Коли чоловік пішов на війну, я поча-ла писати вірші. Життя — дивовижна річ. Іноді думаю: ніколи не знаєш, ким прокинешся завтра. Можна все життя пізнавати як іншу людину, так і себе. Хіба могла собі уявити колись, що, бу-дучи юристом, працюватиму в археоло-гії, розписуватиму коржики, відкрию в собі поета? Скільки в людині всього дивного, цікавого, прихованого! Через місцевого священика Мико-лу Ковальова, який із самого початку збройного протистояння на сході Ук-раїни курсує в зону бойових дій, Окса-на передавала свої коржики воякам на фронт. З одним із таких коржиків Анд-рій і повернувся додому. Тепер щасли-ве подружжя Дорошенків зберігає його як сімейну реліквію. — А ці тематичні коржики розпи-сані в межах проекту «Музей на Пош-товій площі», — демонструє свої чер-гові шедеври талановита котелев-ка. — У нас улітку працювала міжна-родна польова археологічна школа, її учасницею була й київська студент-ка — одна з активістів, котрі відстою-ють будівництво на Поштовій площі в Києві підземного музею замість запла-нованого торговельного центру. Коли я була у столиці, вона навіть провела для мене екскурсію підземеллям. Дів-чина ж і попросила, щоб я зобразила на коржиках одні з найбільш упізнаваних символів Поштової площі — поштамт та річковий вокзал. Звичайно, спершу в мене був «ступор»: я ж не художни-ця, як їх намалюю? Але вийшло, як у народній приказці: очі бояться, а руки роблять. Отак долучилася до популя-ризації згаданого проекту. І твердо вірю, що на Поштовій площі столиці врешті-решт таки буде музей, а не чер-говий торговельний центр.

«Мені хотілося б, щоб коржик ручного розпису став своєрідним брендом Котельви» — Ви сказали, що ваші коржики вже побували у 18 країнах, — нага-дую. — Після того як почала активно виставляти свої творіння в інтернеті, одного разу ними зацікавився амери-канський часопис Ukrainian People Magazine — це один із найбільших журналів української громади в Чи-каго. У мене попросили, щоб розпові-ла про «панянки» як нашу локальну традицію. Мій матеріал на цю тему на-друкували — завдяки цьому познайо-

милася з головним редактором зга-даного часопису Ольгою Рудою і ста-ла спілкуватися з нею в мережі. Вона періодично розміщувала у своєму ви-данні дописи про мій коржик. І уявіть собі, який тісний світ: восени минулого року до Котельви приїжджала моя од-нокласниця Леся Руденко (вже понад рік вона працює програмістом у Чика-го). Так от, перед від’їздом вона замо-вила в мене партію коржиків — хотіла чимось вразити американських колег. Через неї мені вдалося передати й гос-тинець для знайомої редакторки Ольги Рудої, — розповіла Оксана ще одну ці-каву історію, пов’язану з її «Котелевсь-ким коржиком». — Одна художниця, з якою я познайомилася на «Гелон-фес-ті», їдучи з візитом у Корею, також во-зила туди мої коржики. А Ольга Спа-рок із української діаспори в Амери-ці, котра завітала до Опішні на фести-валь «Борщик у глиняному горщику», зізналася мені, що приїхала спеціаль-но по мої коржики. Пані Ольга також повезла їх за океан. Напередодні Но-вого року мої коржики замовив ірлан-дець Брендон Мерфі. Він настільки за-люблений в Україну й наші традиції, що навіть придбав квартиру в Києві й тепер живе то тут, то в себе на бать-ківщині. Ірландець замовив коржики у вигляді українських хатинок. Коли він прибув до нашої столиці, я йому їх переслала. Буквально недавно з мої-ми коржиками їздила знову ж таки в Америку Марина Цигрик — представ-ниця ГО «Еколтава». Поділилася, що в американців, котрим їх презентува-ла, був культурний шок. Звісно, при-ємно таке чути. А іще минулоріч мій земляк Олександр Тимченко звозив мій коржик аж в Австралію! Поки що це найвіддаленіша коржикова манд-рівка. Оксана Дорошенко вже представ-ляла витвори своїх рук і на виставці в опішнянській екосадибі «Лялина світ-лиця», а також на фестивалі «Борщик у глиняному горщику» та «Гелон-фес-ті». Попри те, що Оксанин коржик руч-ного розпису нагадує, швидше, витвір мистецтва, він ще й просто тане в роті, має неперевершений смак. Щиро гово-рю їй про це. Вона сміється у відповідь: якраз цього, мовляв, і хотіла добитися — щоб коржики були досконалими й за формою, і за смаком, аби за них не було соромно. — Із тістом довго експериментува-ла, — пояснює. — Дегустатором був Ан-дрій, завжди щось радив. Отак із його допомогою поступово підбирала необ-хідні інгредієнти, аж поки не вийшла на свій авторський рецепт. Раніше все зважувала до грама, нині ж можу зро-бити тісто із заплющеними очима, без ваг знаю, скільки чого потрібно. Ос-нову складають мед, вершкове масло, яйця, цукор, борошно. Секрет довер-шеного смаку в тому, що використовую тільки найкращі продукти. Мед беру лише домашній, натуральний — у нас багато друзів серед пасічників, верш-кове масло — 82-процентне (про марга-рин і чути не хочу). Зі спецій викорис-товую корицю, цедру лимона, кероб і какао. Поливу ж роблю традиційну — з яєчного білка й цукрової пудри. Збері-гатися мої коржики можуть із півроку, бо мед і кориця — це натуральні кон-серванти. Я куштувала свій коржик, який пролежав 11 місяців, — він був не надто м’яким, але за смаком, як сві-жоспечений. — Можна сказати, що призабутій місцевій традиції ви дали нове життя, — підсумовую нашу розмову. — Може, це й дещо претензійна за-ява, але мені хотілося б, щоб коржик із ручним розписом став своєрідним брендом Котельви, щоб він ідентифі-кувався з нашою місцевістю. Поки що це авторський проект, та я б воліла, аби він став народним. Тобто готова ділитися рецептом, проводити майс-тер-класи — можливо, не сьогодні, а з часом. Було б непогано зібрати нав-коло себе однодумців, які б розпису-вали коржики, продовжуючи тради-цію й популяризуючи її, — мріє Окса-на Дорошенко. ■

«панянками»Куманці і глечики майстрині довелося вирізати з тіста.❙

Перевтілення сніговика у вуйка.❙

Ось так Оксана долучилася до проекту «Музей на Поштовій площі».Фото з особистого архіву Оксани Дорошенко.

❙❙

14 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019 СМАЧНЕ ЖИТТЯ

Манка з багаття «Насамперед, — каже Євген Янкевич, — у польових умовах важливі порядок та гігієна. Тому щодня перевіряємо, аби в наме-тах був лад, чисто і прибрано. Щодо їжі — то вона максимально проста і природна. Крупи, овочі, яловичина, фрукти, сухофрук-ти — основа страв, які готують пластуни самі. Звичайно, під на-глядом старшого — обозного — та все ж усю роботу вони із задо-воленням беруть на себе. Навіть предмети інтер’єру в’яжуть із гі-лок за допомогою линви (шнура). Виходять непогані столи, за яки-ми зручно і смачно їсти, навіть тим, хто не мав раніше апетиту. Біля власноруч складеного столу приємно і сфотографуватися, — жартує він, гортаючи фото. — А для охорони предмету хенд-мей-ду навіть було введено нову поса-ду: «Той, хто під столом сидить». Як бачимо, весело у них там! Збоку, можливо, скаутське жит-тя і видається грою, але насправді там не все так легко і просто. «Учора по обіді всі учасни-ки табору пішли на добу, щоб ви-жити у дикій природі. Чекаємо їх повернення, — коментує події на недавньому фото Євген Янке-вич. — Було цікаво, хто зуміє по-долати свої страхи перед темря-вою. У лісі протрималися добу. Є спальник, ніж, 10 сірників, рибна консерва, 0,5 л води, 200 г греч-ки. Треба: зробити шелест (укрит-тя), розвести і підтримувати во-гонь, виготовити ложку з мис-кою та спис із линвою, вести що-денник. На линві з трави треба було повисіти (так перевіряли на міцність), а зі зроблених власно-руч тарілок — скуштувати рідкої манної каші». Як там, до речі, ба-жаючі на лісовий пікнік, упора-лися б? Бо, як відомо, смачну їжу треба заслужити. Пластуни, втім, із завдан-ням упоралися чудово. А нам від них — смачний лайфхак: манна каша. Мені здається, що навіть ті, хто в дитинстві її не особливо сприймав, у лісі їстиме так, що за вухами лящатиме. Запишіть ре-цепт манної каші на воді, і нехай вас не лякає слово «вода» — бо це «життя». Та й молоко може скис-нути в процесі транспортування. Крупу візьміть до лісу в ба-

ночці — так вона не вбиратиме зайву вологу, її буде легше заси-пати, і так ви уникнете грудочок при приготуванні. На 10 гарних порцій (бо в лісі апетит ще той, тому й порції мають бути «ті») потрібно 15 столових ложок ман-ної крупи, 4 л води, 7 столових ло-жок вершкового масла, 7 чайних ложок цукру, добра жменя родзи-нок (треба промити обов’язково), трошки солі. Воду влити в баня-чок (казанок чи що там вдасть-ся приладнати над багаттям). Довести до кипіння і потроху всипати манку, постійно помі-шуючи її. Додати масло, сіль, цукор. А наприкінці — родзин-ки, нехай усе трошки настоїть-ся, і кличте своїх побратимів до імпровізованого столу! До речі, манку можна «оздобити» соняч-ними «нитками»: збити яйця (3 шт.) з цукром і влити тонень-кою цівочкою наприкінці готу-вання, безперервно помішуючи: креативно і ще смачніше.

Філіжанка лісу Щодо цукру, то Євген Янке-вич каже, що все-таки краще його замінювати медом там, де це мож-ливо. А можливо це скрізь, де його не треба доводити до кипіння — зі зрозумілих причин. А ще він радить як спеції використовува-ти сушені трави, які є в природі, — перець, лавровий лист, гвоз-дику тощо. Тобто вживати мак-симально природну їжу. Щодо чаю, то він радить один з улюб-лених чаїв своїх підопічних — хвойний з лимоном. На 10 чашок чаю треба при-близно 2 чашки подрібненої хвої. Нехай вода закипить, тоді додавайте хвою, накрийте ка-зан кришкою і дайте настояти-ся (можна трошки потомити на повільному вогні). Додати ли-мон і, якщо є, мед. Але якщо ви вже добрали-ся до лісу, то зробіть свої чаю-вання по-лісовому незабутніми. Листя малини, ожини, м’яти, цвіт липи, листя чорниці, або ж, якщо це літо — ягоди (малина, чорниці, шипшина, дика груш-ка) — заварюйте сміливо! Дай-те трошки часу листю-ягодам «подружитися» в банячку, і на-віть без меду життя затеплиться новими смаками!

Каша — матір наша Як відомо, козаки шанували кашу, куліш, а відтак і пластунам передалася ця чудова смачна і ко-рисна «естафета». До каш, каже Євген Янкевич, добре додавати якісну яловичу тушонку (тушків-ку), бо готування м’яса на багат-ті вимагає і часу, і роботи. Хоча це не виправдання: за наявності часу й інгредієнтів спечіть над багаттям, приміром, заздалегідь натерту спеціями курку або ж ри-бину — матимете особливе свято. Але повернімося до каші з гото-вим тушкованим м’ясом. Гречка в лісі й гречка вдома — це також дві різні гречки. Зваріть гречку (на чашку сухої крупи треба дві чашки води), злегка посоліть і поперчіть, додайте тушківку — і похідна каша готова! Ех, гуляти — так гуляти! Таки в лісі треба зварити куліш, хоч там більше роботи, але не-хай і дорослі трохи приклада-ються. Правда, козаки називали його польовою кашею, бо він лег-ко готується і в польових умовах. Промите пшоно засипали у ка-зан із киплячою водою, для сма-ку додавали одну-дві картопли-ни, сіль, коріння, за можливості зелень. Готовий куліш затира-ли салом із цибулею й часником. Особливо смачним був куліш із

салом, шматком м’яса (найчасті-ше засоленого) або рибиною. Го-товим куліш вважався тоді, коли пшоно повністю розварювалося і смачний запах каші розносився далеко за межі казана.

Це ви називаєте «Халепою»? Така була моя реакція на ціка-венний рецепт пластунського де-серту, про який також розповів Євген Янкевич. Я не проти такої «халепи», та й ніхто, переконана, не буде проти. Дивіться: береться все, що ще не з’їлося в поході, — шоколадка (ламається), печивко (подрібнюється), горішки (чис-тяться, звісно), банани (наріза-ються), і все, що ще знайдеться, — згущене молоко, приміром, чи мед. Усе розмішується і дивним чином перетворюється на особли-вий десерт. Готуйте і смакуйте!

Смаколики від Яринки-«Ялинки» «Ялинка» — так називають одинадцятирічну киянку Ярин-ку Хоменко з гуртка «Вовчиці» куреня ч. 90 ім. Анни Всеволодів-ни. «Це в тебе таке позивне ім’я?» — запитую в пластунки. «Так, — каже дівчина, — у нас дають по-зивні і нам, і наставникам». Зро-зуміло, не питатиму таємниць, на-томість розпитаю про те, що мене цікавить — пластунську кухню

очима дітей. Дівчинка дуже за-доволена вишколом у таборі, хоч, зізнається, там дуже нелегко. «Ми спимо в наметах, а про-кидаємося дуже рано. Після за-рядки чергові одразу йдуть готу-вати сніданок. Мій улюблений сніданок — вівсяна каша, де ба-гато-багато родзинок». «Ялинка» таку кашу готує легко і просто — доводилося, каже пластунка з гордістю. І так каже, що й собі хочеться такої каші, де родзинок — цілі береги. У лісі така каша буде як знахідка! За рецептом Яринки, треба буде по дві столові ложки крупи на то-вариша по походу, ну і ще «всього побільше», каже вона. Під «всьо-го побільше» маються на увазі горішки, вищезгадані родзинки і мед або джем чи варення. «Що у вас є! — Каже дівчина, — бана-ни чи яблука також кришіть. Там так добре їсться!».

Супи дуже смачні Не більше і не менше! От так вони у пластунів і називаються. Причому, за словами Яринки, вони такі прості, що «нема що ро-бити». «Тільки, — розповідає вона рецепт супу, який готувала на чер-гуванні, — треба поставити на во-гонь воду. Рахуємо, скількох лю-дей треба нагодувати, і на кожного беремо півтори склянки води. Не-хай вона закипить. Помити суху горохову крупу (на кожну особу — по дві столові ложки) і вкинути, щоб кипіло приблизно півгодинки разом із почищеною великою ци-булинкою. Далі я додала почи-щену і подрібнену картоплю, щоб суп був не дуже густим. Поріза-ла морквину півкільцями. А далі все залежатиме від того, яких спе-цій ви додасте. Потрібно сіль, чор-ний мелений перець і кілька дух-мяних перчинок. А ще — свіжий кріп і петрушка: подрібнити по пу-чечку. І шматочок масла. Суп ви-ходить гарний і запашний!» Ще треба грінки — просто підсушити хліб на патичках над багаттям — і смакуйте на здоров’я!

Божественна картопля Якщо ви ще такої не їли, не хвилюйтеся. Ідіть у ліс чи гори й приготуйте її так, як готу-ють пластуни. Треба, за словами Яринки, просто зварити картоп-лю в шкірочці або спекти її в ба-гатті. Почистити, посолити, при-сипати перцем і заправити сме-таною чи маслом і подрібненим свіжим чи сухим кропом. І все! І якщо Яринка каже, що ця кар-топля — неймовірна на смак, зна-чить, так і є, вона ж-бо знає не з чуток. Пластуни радять не усклад-нювати приготування їжі. Ми живемо не заради їжі, кажуть вони. Усе смачно, що приготова-но з любов’ю і споживається в хо-рошому товаристві. Готуйте прос-то, живіть вільно! ■

В ПОХІД!

Лісова кухня Як з користю та смачно провести час на природі: поради від пластунів

■

Євген Янкевич та його вихованці. ❙

У таборі «Мамай» люблять каші.❙

Яринка Хоменко знає всі тонкощі пластунської кухні. ❙

Тетяна ЗІНЧЕНКО

Життя — це рух, життя — це боротьба. Ці головні постулати добре відомі нашим скаутам — пластунам, які постійно перебувають у русі й постійно готові боротися за українські ідеали і свободу. Навіть наймен-ші — а «пташатам» (найменшеньким) — по 6-7 років, знають це, тому й готові на «лісові випробування». Правда, суворий графік у незвичних умовах вони не вважають випробуванням, а, швидше, загартуванням і серйозною та надійною путівкою в життя. Дорослі всіляко підтриму-ють і навчають молодших, але жодної роботи не виконують за них, бо кожен пластун має вміти все виконувати самостійно, мусить дати собі раду в будь-яких умовах, і не лише собі, а й рідному та ближньому, тому, хто потребує захисту і підтримки. Євген Янкевич, виконуючий обов’язки регіонального представника «Пласту» на Полтавщині та організатор пластового табору «Мамай», каже, що всі, хто приєднується до патріотичного руху, знають, що го-ловний обов’язок пластуна — бути вірним Богові та Україні. А на це знаходиться і сила, і сміливість, і бажання. 12 квітня 1911 року — день прийняття першої присяги «Пласту», отож цими днями ми святкуємо день народження наших пластунів. І це озна-чає, що вже понад 100 років існує ця патріотична організація, а відтак має свої правила, таємниці, налаштований побут і кулінарні секрети. Сьогодні поговоримо про них, щоб і собі знати, чим живе, як харчується наша свідома молодь. А ще одна з причин такої теми — починається сезон пікніків, дружних прогулянок до лісу, в гори, і нам незайве повчи-тися в пластунів, як з користю та смачно провести час на природі.

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 2019 15СПОРТ«Технічна комісія ФБУ визнає очевидний факт, що суддівські помилки

мають місце в кожному з матчів чемпіонату країни».Борис Рижикбаскетбольний арбітр, голова технічної комісії Федерації баскетболу України

УКРАЇНА МОЛОДА

Григорій ХАТА

Уже одного потрапляння абсолют-ного дебютанта українського чемпіо-нату херсонського «Дніпра» до фіналу «плей-оф» було достатньо, аби досяг-нення команди Дмитра Підгурського вважати мегасенсацією турніру. Од-нак «дніпряни» вирішили не зупи-нятися на досягнутому й відчайдуш-но розпочали боротьбу за національне «золото», вигравши в свого іменито-го суперника, чинного чемпіона й пе-реможця нинішнього регулярного се-зону — донецького «Донбасу» — пер-ший поєдинок фінальної серії в Друж-ківці. Головний тренер донеччан Сергій Вітер невдачу своєї команди на до-машньому льоду розцінив як стартову осічку, адже після неї його підопічні змогли швидко виправити ситуацію, довівши, що саме «Донбас» є фавори-том «золотої» гонки. Не виключено, що із успішним, вчасним стартом підопічні Вітера за-барилися через занадто довгу паузу між останнім півфінальним та пер-шим фінальним поєдинками, котра тривала близько десяти днів. Проте, вигравши другий матч серії, котрий також відбувся на Донеччині, «червоно-чорні» зрівняли рахунок у протистоянні, а переїхавши до Хер-сона, змогли повести в серії до чоти-рьох перемог — 2:1. Загалом, у таборі чинного чемпіона країни дуже швид-ко зрозуміли, що їм опонує достойний суперник. Попри те, що у «Дніпра» відсутній довгий послужний список, хокеїстам «Донбасу» пояснили, що го-лими руками суперника не взяти. «У третьому матчі нам допомогла самовідданість хлопців. Вони кидали-ся під шайби — і це найголовніше. Це і є боротьба за трофей, це і є фінал»,

— після гостьової перемоги в Херсоні (3:1) заявив Сергій Вітер. Примітно, що всі чотири шайби в цьому поєдинку були закинуті в заключному періоді. Якоюсь мірою вивести ситуацію із «за-сушливої» рівноваги «Донбасу» допо-могли вилучення в складі «Дніпра» — першу шайбу в матчі закинули гості, граючи в більшості. Водночас, як наго-лошує очільник «Донбасу», вирішаль-ним для перемоги стала повна виклад-ка його підопічних. «Гра була абсолютно рівною, але друга поспіль пропущена шайба ви-била нас із колії», — відзначив голо-вний тренер «Дніпра» Дмитро Під-гурський. У ситуації, що склалася після двох зіграних у Дружківці поєдинків, третій матч серії для однієї з команд перетворився на матч життя. Перш за все, доленосним назвати його мож-на було для «Донбасу», адже, програв-ши його, донеччани серйозно втрачали контроль над ситуацією. Якщо старто-ву поразку в таборі донецького клубу розцінили як маленьку неприємність, то ще одна невдача призвела б до того, що ініціативою в серії (читай — пере-вагою домашнього майданчика) заво-лоділи б хокеїсти «Дніпра». Словом, програвати перший у фінальній серії херсонський поєдинок «Донбас» не планував і не бажав. При цьому пов-торна спроба для того, аби знайти для фаворита аргументовану відповідь на власному льоду, у «Дніпра» була вве-чері 9 квітня, коли в Херсоні відбулася четверта гра «золотих» перегонів. ■.

Григорій ХАТА

Після прогнозованої й закономірної за своїми підсумками короткої чвер-тьфінальної серії в чоловічій супер-лізі розпочалися значно захопливіші та значно насиченіші інтригою пів-фінали, в яких задіяні чотири кра-щі команди регулярного сезону. Переможцю «регулярки» — «За-поріжжю» — на рівних протистоїть посіяний у «плей-оф» під четвертим номером «Київ-Баскет». Статус де-бютанта турніру не завадив столич-ній команді, котру очолює головний тренер національної чоловічої збір-ної України Євген Мурзін, виграти на старті півфінального протисто-яння у рейтинг-фаворита «плей-оф» один iз двох гостьових поєдинків. Не менша напруга спостерігаєть-ся й у дуелі другої та третьої команд регулярного чемпіонату — «Хімі-ка» та «Дніпра» відповідно, хоча в серії одна з команд уже веде з рахун-ком 2:0. Загалом, протистояння юж-ненського та дніпровського клубів набуло такого масштабу, що вийшло за межі ігрового майданчика. Засмучений поразкою своєї ко-манди в першому півфінальному поє-динку в Южному, президент «Дніп-ра» Валерій Кондратьєв заявив, що «це судді виграли гру для «Хімі-ка». Власне, своє невдоволення ро-ботою арбітрів у таборі «Дніпра» по-чали виказувати вже по ходу поє-

динку. Як результат, головний на-ставник дніпрян Денис Журавльов отримав нехарактерне для баскетбо-лу вилучення. Після матчу словесна дуель перейшла на інший рівень — у соціальній мережі «Фейсбук» свої-ми випадами обмінялися президент «Дніпра» та голова технічної комісії

ФБУ Борис Рижик. «Лакейське ставлення перед ле-гіонерами. Те, що не помічають на українських гравцях, iз легкістю свиститься на іноземцях. Арбітри тягнуть наш баскетбол назад у мину-ле. Але нехай вони та їхні керівни-ки, котрі, не соромлячись, дають їм

установки, запам’ятають — так буде не завжди», — заявив Валерій Конд-ратьєв. У такій гостро-критичній рито-риці Борис Рижик побачив неприхо-ваний тиск на суддівський корпус і наголосив, що своїми заявами пре-зидент «Дніпра» порушує принципи чесної гри та спортивного суперниц-тва. При цьому керівник технічної комісії ФБУ визнав, що жоден поє-динок в українському баскетболі не обходиться без суддівських помилок. Водночас, за словами Бориса Рижи-ка, не варто списувати поразку своєї команди лише на некваліфіковане суддівство. «Якщо ФБУ не зможе захистити арбітрів від подібних необґрунтова-них випадів та неприхованого тиску, то існує ймовірність відмови великої кількості арбітрів від обслуговуван-ня матчів БК «Дніпро», що, в підсум-ку, може призвести до зриву запла-нованих матчів iз його участю», — наголосив у підсумку Борис Рижик. Зрештою, попросивши не вдава-тися до шантажу, у дніпровському клубі з максимально можливою від-повідальністю поставилися до друго-го півфінального поєдинку в Южно-му, переможця якого командам до-велося визначати в додатковий час. «На овертайм сил не залишилося», — так пояснив невдачу в другому матчі наставник «Дніпра». Наступні два поєдинки цієї гаря-чої дуелі пройдуть у Дніпрі. Водно-час протистояння «Запоріжжя» та «Київ-Баскета» продовжиться у сто-лиці. ■

ХОКЕЙ

Дуель рівних можливостейФіналісти хокейного «плей-оф» — «Донбас» та «Дніпро» — обмінялися гостьовими перемогами

■

Після трьох поєдинків фіналу мінімальною перевагою в серії володіє чинний чемпіон країни.Фото з сайта uhl.ua.

❙❙

ТАБЛО

Чемпіонат України. Фінал (серія до 4 перемог). «Донбас» — «Дніпро» — 1:2, 3:1, 3:1. Рахунок у серії — 2:1.

■

БАСКЕТБОЛ

Помилкове вченняГаряча атмосфера півфінальних баталій у чоловічій суперлізі вийшла за межі паркету

■

На старті півфінальної серії ЧУ «Хімік» виграв обидва домашні поєдинки у «Дніпра».Фото з сайта fbu.ua.

❙❙

ТАБЛО

Чемпіонат України. Суперліга. Чоловіки. Півфінали (серія до 3 перемог). «Запоріжжя» — «Київ-Баскет» — 86:94, 95:83 (рахунок у серії — 1:1). «Хімік» — «Дніпро» — 95:85, 92:86 ОТ (2:0).

■

КАЛЕЙДОСКОПСЕРЕДА, 10 КВІТНЯ 201916

Читайте в наступному номері:

КРОСВОРД ВІД МАЛАНКИ № 41■

ПОГОДА■

УКРАЇНА МОЛОДА

1 2

3 4

5 6

7 8

9 0

Редактор Михайло Дорошенко

Засновник i видавець —

ПП «Україна молода»

Свідоцтво про реєстрацію:

КВ №3386 вiд 29.08.98

© Дорошенко М.І., 2013

Передплатні індекси: 60970, 1555

Наша адреса: 03047, Київ, пр. Перемоги, 50

Телефони редакції: 044-361-62-61,

з мобільного : 094-926-32-61

Електронна пошта редакції:ukrmoloda@ukr.net

Рекламне бюро:

reklama-umoloda@ukr.net

Вiддiл реалiзацiї:

454-84-41

sale_umoloda@ukr.net

«УМ» в iнтернетi: http://www.umoloda.kyiv.ua

Відділи:

новин — 454-85-76, novyny@umoloda.kiev.ua;

права — leonov@umoloda.kiev.ua, 454-88-36;

мiжнародної політики — svit@umoloda.kiev.ua, 454-88-25;

економіки — eko1@umoloda.kiev.ua, 454-86-39;

медицини — novyny4@umoloda.kiev.ua, 454-85-99;

культури — culture@umoloda.kiev.ua, 454-87-96;

соціальних проблем — socium@umoloda.kiev.ua, 454-85-99;

спорту — sport@umoloda.kiev.ua, 454-87-93

Газета друкується у видавництвах:

«Преса України» — у Києвi Зам. 3009041

«Видавничий дім «Високий Замок» — у Львові

Зам. блок № 214 Верстка та виготовлення

фотоформ — комп’ютерний центр

редакції «УМ», тел.: 454-87-71

Газета виходить у вівторок, середу,

п’ятницю—суботу (спільний номер)Тираж 86734

При використаннi наших публiкацiй посилання на «УМ» обов’язкове.

Рукописи не рецензуються i не повертаються

Вiдповiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець.

Комерційні публікації виходять під рубриками:

«Український виробник», «Позиція», «Банківська справа»,

«Фінансова експертиза», «Здоровенькі були», «Це — працює!»,

«Знайомтеся — новинка», «Партнерство», «Програми»,

«Проекти», «Альма-матер», «Продукт», «Протистояння»,

«Вітаємо», «Любов і шана».

Матерiали iз позначкою р друкуються на правах реклами

ПРИКОЛИ■

Інформація

надана

Гідрометцентром

України.

Захід +1…+6

+7…+12

Північ +4…+19

+9…+14

Центр +6…+11

+14…+19

Схід +6…+11

+14…+19

дощ,

гроза

сонячно

мінлива

хмарність

хмарно

дощ

снігПівдень +4…+9

+14…+19

По горизонталі: 1. Один iз найбільших островів Японії. 5. Представник давнього ли-товського племені, що жило між річ-ками Німан і Нерев. 8. «Не гавкає, не кусає, а в дім не пускає» (загадка). 9. Золота бараняча шкура, що ляг-ла в основу одного з давньогрецьких міфів. 11. Одна з трьох частин світо-будови у древніх слов’ян, світ правди і вищої справедливості, основний за-кон буття. 12. Порядок, звичка, тради-ція. 14. «Голубка … довго летіла з чу-жого краю до свого раю» (пісня). 15. Ім’я другого чоловіка Квітки Цісик. 17. Марка пістолета. 18. Легковий авто-мобіль вищого класу, який часто за-мовляють на весілля. 19. Голлівудсь-ка актриса, екс-дружина Брюса Віллі-са та Ештона Катчера. 20. Американсь-ка розвідка, яку в різні часи очолювали Аллен Даллес, Джордж Буш, Вільям Кейсі. 21. Корпус літака. 23. Віслючок із мультика про Вінні Пуха. 24. Річка на Закарпатті. 26. Частина світу, мате-рик. 27. «Острів Свободи». 29. Верхнє вбрання священика, яке вдягається під час богослужіння. 31. Верховний бог у скандинавській міфології. 32. Частина складних слів, що перекладається, як «зірка». 34. Глава родини фіксиків із популярного мультика. 35. Марка ав-томобіля. По вертикалі: 1. Іспанський варіант імені Геор-гій. 2. Французький футбольний клуб. 3. Американський підприємець, який вперше взявся за промислову розроб-ку вугільних родовищ біля Донецька.

4. Преса, телебачення, інтернет-ви-дання. 5. Гімалайський бик. 6. Коман-да, яка означає підйом вантажів угору. 7. Старовинний французький танець. 10. Хижий птах, зображення якого є на гербах та прапорах кількох країн. 11. Наперед продумана послідовність дій. 13. Народна назва байкової тка-нини. 14. Рослина, яку нарівні з кро-пом і петрушкою широко застосовують у приготуванні страв. 16. Зброєносець козака. 17. Друге за величиною місто Естонії. 21. В електротехніці — один iз проводів багатофазного струму. 22. Оздоба з мережива чи серпанку, яка кріпиться на груди сорочки чи сукні під комір. 23. Офіційна мова Ізраїлю. 25. Протилежність чоловіку. 26. Газ, якого найбільше у повітрі. 28. Головний порт і комерційний центр Ємену. 30. Одна з найстаріших терористичних організа-цій Європи. 32. Майстер своєї спра-ви. 33. Чарівник з української народ-ної казки. ■

Кросворд №40від 9 квітня

11 квiтня за прогнозами синоптиків

Київ: хмарно з проясненнями, невеликий дощ. Вiтер пiв-нiчно-схiдний, 7-12 м/с. Температура вночi +6...+8, удень +11...+13.

Курорти Карпат: хмарно з проясненнями, невеликий дощ i мокрий снiг. Славське: вночi +2...+4, удень +8...+10. Ярем-че: вночi +4...+6, удень +7...+9. Мiжгiр’я: вночi +6...+8, удень +12...+14. Рахiв: уночi +6...+8, удень +12...+14.

Дара ГАВАРРА

Не тільки в США, а й у цілому світі (за-вдяки переважно кінематографу) знають, що одружитися за кілька годин без будь-якої ад-міністративної метушні можна в Лас-Вегасі — місті, яке точно ніколи не спить, адже це рай для ігроманів, любителів казино, дорогих ресторанів, клубів, веселого розгульного жит-тя. Мабуть, і Ніколас Кейдж — зірка Голліву-ду — любить погуляти в цьому розвеселому місті, оскільки днями стало відомо, що після не зовсім вдалої, як згодом виявилося, вечір-ки у Лас-Вегасі актор прокинувся «окільцьо-ваним». Важким похміллям обернулася поїз-дка Ніколаса з подружкою Ерікою Койке до цього міста — «фата моргана», адже він не планував одружуватися, про що тут-таки й повідомив усім, у першу чергу своїй «ново-спеченій» дружині. Актор стверджував, що, будучи «подшофе», рефлективно відреагу-вав на пропозицію подружки побратися, за-певняючи, що й вона була напідпитку, тож не зовсім розуміла, про що просить. Через чо-тири дні пан Кейдж уже вимагав, щоб цей документ анулювали, взявши до уваги, що в стані сильного оп’яніння не усвідомлював своїх дій. До того ж звинуватив свою новояв-лену дружину в тому, що вона приховала від

нього своє кримінальне минуле. Нагадаємо, що це вже не перший шлюб актора. Так, у далекому 1987 році він по знайомився з Патрісією Аркетт, у яку був пристрас-но закоханий, але дівчи-на поставила умову: вий-ду заміж, коли подаруєш мені чорну орхідею, ав-тограф відлюдника Селін-джера та весільне плаття жінок племені лісу з Пів-денно-Східної Азії. Виконав-ши всі умови, Ніколас через ви-верти долі все ж не став чоловіком Патрісії і лише в 1995 році пара побрала-ся. Але жагучий темперамент та італійсь-ка кров не давали спокою Кейджу, тож він продовжував розлучатися, одружу-ватися, знову розлучатися, що, як ба-чимо, ввійшло в нього у звичку. Його дружиною була і Ліза Марія Преслі, донька легендарного Елвіса Преслі, потім офіціантка Еліс Кім, кореянка, з якою актор прожив у шлюбі найдов-ше — 11 років. Та навіть народжен-ня сина не стало запорукою міцності подружжя. Звичка взяла гору... ■

Варка ВОНСОВИЧ

Багатьом може видатися це жартом, але насправді подіб-ні закони існують, і не де-не-будь у джунглях Амазонки чи африканській савані, а в досить цивілізований країнах. Скажімо, ви — жінка і курите собі десь на вулиці в Італії, та раптом до вас підходять і випускають в обличчя струмінь із вогнегасника! Вияв-ляється, закон цієї країни заборо-няють куріння жінок на вулиці. А ще, до слова, в Італії не дозволя-ють займатися проституцією жін-кам чи дівчатам на ймення Марія, бо ж ця країна дуже релігійна, а з цим ім’ям пов’язано найдорожче та найсвятіше в усіх католиків —

Богоматір. Та ще далі зайшли у ген-дерній нерівності в Бразилії: там непривабливим жінкам заборо-нено з’являтися на пляжі... топлес (тобто без верхньої частини ку-пальника). У Клівленді (США) жінкам закон забороняє носити лакові туфлі, оскільки чоловіки можуть побачити спідню білизну у віддзеркаленні (цікаво, в якому

році було прийнято такий «пури-танський» закон?). Зате британці шанобливо ставляться до жінок, особливо вагітних. Там дозволе-но майбутнім мамам справляти нужду скрізь, де їм заманеться, а якщо попередньо попросять, то навіть... у каску полісмена! Крім дивакуватих, у світі іс-нують навіть досить «симпатич-ні» закони. Скажімо, у Сербії ви

можете не платити таксисту, якщо він віз вас із незадоволеним об-личчям. А в Португалії існує ну просто-таки чудовий закон: у до-щову погоду ви можете не вихо-дити на роботу. Залишатися вдо-ма, замість іти до праці, можна і в Іспанії, якщо у вас... закінчилася зубна паста. Ет, нам би такі зако-ни, може, життя було б ні, не лег-шим, принаймні веселішим. ■

— Ви чули, яка в Абрама тра-гедія? — А що сталося? — Таки виграв мільйон у ло-терею, і його позбавили соціальної пільги на опалення.

* * * — Знаєш, Петре, я весь час шу-каю сенс життя і ніяк не можу його знайти. — А в холодильнику немає? — Ні. — Значить, ми його вчора допи-ли.

* * * — У мене шия болить — ??? — Учора застудився, а дружи-на й каже: «Милий, давай я тебе спиртом розітру». — А до чого тут шия? — А ви пробували коли-небудь спирт зі спини злизувати?

* * * На вахті в гуртожитку: — Ви до кого? — А ви кого порекомендуєте?

ЖИТТЯ ЗА ПРАВИЛАМИ

Найдивніші закони світуЯкі можуть здатися курйозом

■

ПУТА ГІМЕНЕЯ

Ніколас Кейдж побрався... «по п’яні»Зіркова звичка одружуватися

■

Ніколас Кейдж.❙

Гетьман обох берегів Дніпра Ідея єдиної соборної Української держави заве-ла Івана Самойловича до Сибіру

Гетьман обох берегів Дніпра Ідея єдиної соборної Української держави завела Івана Самойловича до Сибіру