Тема 11. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ СТ.

ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА Гетьманування Кирила Розумовського (1750 – 1764)

За часи царювання російської імператриці Єлизавети (1741 – 1762), її фаворит Олексій Розумовський,

звичайний український козак, що став графом, переконав її розпустити Правління гетьманського уряду

й відновити гетьманську владу. Молодший брат О. Розумовського Кирило Розумовський був

«обраний» гетьманом за наказом Єлизавети у 1750 р. Новий гетьман основний час проводив у

Петербурзі, де став президентом Академії Наук, а управляла Гетьманщиною в основному козацька

старшина. К.Розумовський зміг домогтися деякого розширення автономії:

У Росії справами Гетьманщини став займатися не Сенат, а Колегія Іноземних Справ.

Київ та Запоріжжя знову підпорядковувалися гетьману.

провів судову реформу (запровадив шляхетські суди, створив земський (для цивільних справ) і

підкоморський суди (для розгляду земельних справ)

військову реформи (уніфікував зброю та уніформу для козацького війська).

Повернув гетьманську столицю з Глухова в Батурин і розбудував за європейським зразком.

Запровадив обов’язкове навчання козацьких дітей

Збирав старшинські з’їзди

Однак у 1754 р. було скасоване мито на ввіз і вивіз товарів з Росії – головне джерело доходів гетьмана.

У 1761 р. Київ перейшов під пряме імперське управління.

Катерина ІІ (1762-1796) К. Розумовський у 1763 р. звертається до імператриці із «Глухівською

петицією», в якій просить повернути втрачені права Гетьманщини, дозволити скликання українського

дворянського сейму – зборів, на зразок польського сейму. Також просив закріпити за його родом

гетьманське управління.

Остаточна ліквідація Гетьманщини Катериною II У 1764 р. Катерина ІІ скасувала гетьманську посаду. К. Розумовський (осанній гетьман) був

відправлений у відставку.

Утворена Друга Малоросійська Колегія (1764-1786), яка перебрала на себе управління

Гетьманщиною. Очолив П. Рум’янцев. Перед колегією російський уряд поставив завдання

остаточно ліквідувати автономію Гетьманщини. У 1765 – 1769 р. П. Румянцев здійснив

«Генеральний опис Малоросії» – перепис населення, перший детальний опис поземельної

власності та майна кожного господаря з метою збільшення податків.

У 1765 р. замість п’яти козацьких полків на Слобожанщині створювалася

Слобідсько-Українська губернія Російської імперії, а з козацького війська було утворено

п’ять гусарських полків.

У 1775 р. (після закінчення успішної для Росії російсько-турецької війни 1768 – 1774 рр. -

знищення влади турків і татар на Північному Причорномор’ї) царські війська поверталися з

генералом Текелією і зруйнували Запорозьку Січ (Нову Січ на р. Підпільній). Останнім

кошовим отаманом Запорозької Січі був Петро Калнишевський, якого відправили до

Сибіру, прожив 114 років.

1) Частина козаків пішла за р. Дунай, де у 1775 р. на території Туреччини організували нову

Задунайську Січ (1775-1828). 2) З іншої частини козаків російський уряд у 1788 р. створив

Чорноморське козацьке військо, яке переселили на Кубань.

У 1781 р. був знищений полковий адміністративний устрій, і Гетьманщина була реорганізована

на російські намісництва. Запроваджувалось Малоросійське генерал-губернаторство у складі

трьох намісництв: Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського.

У 1783 р. козацькі війська були реорганізовані в десять кавалерійських полків російської армії.

У 1783 р. на Лівобережжі (в тому числі Слобожанщині) запроваджено кріпацтво.

У 1785 р. Катерини ІІ видала «Жалувану грамоту дворянству» («Грамоту про вільність

дворянства»), згідно з якою козацька старшина отримала статус російського дворянства.

Гетьманщина перестали існувати, а Україна перетворилася на звичайну російську провінцію.

ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА

ТРИ ПОДІЛИ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

Правобережна Україна перебувала у складі Речі Посполитої.

У 30 – 60 рр ХVIII ст. на Правобережжі розгорнувся масовий рух повсталих українських селян проти

Польського панування – гайдамацький («розбійницький») рух . Було три хвилі гайдамацького руху:

1) повстання гайдамаків відбулося у 1734 р. під керівництвом сотника Верлана.

2) Друга хвиля гайдамацького руху була в 1750 р.

3) найбільший прояв гайдамацького руху - Коліївщина у 1768 р. Повсталі обрали собі керівником

(гетьманом) козака Максима Залізняка. Також повсталих очолював уманський сотник Іван

Гонта, що перейшов на бік повсталих і відкрив ворота міста.

• Коліївщина була спровокована діяльністю Барської конфедерації, що виникла у 1768 р. –

військово-політичне об’єднання польської шляхти, спрямоване на збереження необмежених

своїх прав і привілеїв, а також католицької церкви. Барська конфедерація сприяла

насильницькому покатоличенню українців та засиллю кріпацтва.

• Під час Коліївщини повсталі масово винищували польських шляхтичів, католицьких священиків

і євреїв. Коліївщина була придушена за допомогою російських військ (їх направила Катерина 2

на Правобережжя на допомогу полякам, які попрохали для боротьби з гайдамаками). М. Залізняк

був відправлений у Сибір, Росію, а І. Гонта жорстоко страчений.

4) На зразок гайдамацького руху на західній Україні (у Галичині, Буковині та Закарпатті) діяв

антифеодальний рух опришків («знищувачів») XV. Найбільшого розмаху рух опришків досяг

у 1738-1745 рр. під керівництвом Олекси Довбуша.

У результаті постійних повстань Річ Посполита ослабла =>

Як наслідок її сусіди – Росія, Австрія та Пруссія – провели три поділи Речі Посполитої (1772, 1793,

1795): 1) Перший поділ 1772 р., - до Австрійської імперії відійшла Галичина. Також Австрія у 1775 р.

окупувала Буковину, яка до цього перебувала під контролем Туреччини.

2) Під час другого поділу Польщі у 1793 р. до Росії відійшла Правобережна Україна.

3) За третім поділом Польщі (1795 р.) до Росії відійшла Західною Волинню.

Таким чином, Річ Посполита перестала існувати як окрема держава. Всі її

землі поділили між собою Росія, Австрія та Пруссія.

Українські землі були розділені між Австрійською і Російською імперіями

1) території, що були приєднанні до Росії та Австрії за першим, другим та третім поділом Речі

Посполитої. 2) місце розташування нових російських міст південної України: Севастополя, Одеси,

Миколаєва, Катеринослава, Херсона

ПІВДЕННА УКРАЇНА ТА КРИМ

Південна Україна та Крим були приєднані до Російської імперії внаслідок двох російсько-

турецьких війн:

1) Перша російсько-турецька війна 1768 – 1774 рр. закінчилася перемогою росіян і

підписанням Кючук-Кайнарджійського миру. => У результаті до складу Росії відходили

українські землі в міжріччі Дніпра та Південного Бугу до узбережжя Чорного моря. Кримське

ханство спочатку оголошувалося незалежним від Туреччини, а в 1783 р. було приєднане до Росії.

2) Друга російсько-турецька війна 1787 – 1791 рр. також закінчилася перемогою Росії й

підписанням Ясського миру. Росія закріпиа українські землі між Південним Бугом та Дніпром.

Туреччина визнала приєднання до Росії Криму та Кубані.

Наслідки захоплення південноукраїнських земель російською владою: Для освоєння півдня України російська влада заохочувала селян, надаючи їм всілякі пільги

та іноземців (німців, сербів, греків, болгар тощо).

Так, наприкінці 18 ст. з’являються нові українські міста: Севастополь (1784 р.), Херсон

(1778 р.), Миколаїв (1788 р.), Одеса (1795 р.), Катеринослав (1776 р.,сучасний Дніпро) та

ін. Офіційна назва південної України – Новоросія (Таврія). У 1796 р. на південних землях України було запроваджене кріпацтво.

3) На колишніх землях запорозьких козаків (Вольностей Війська Запорозького) та південної

України з’являються такі військово-адміністративні одиниці як Нова Сербія та Словʼяносербія.

Нова Сербія – військово-адміністративна одиниця, створена російським урядом на території

сучасної Кіровоградської області, яка заселялась переважно сербськими військовими

поселенцями.

Словʼяносербія – військово-адміністративна одиниця, створена російським урядом між річками

Бахмутка та Луганка (сучасні Луганська та Донецька області), яку заселяли переважно вихідці з

Балканського півострова

Наслідки:

• Наприкінці ХVIII ст. майже всі землі сучасної України опинилися у складі Австрійської та

Російської держав.

• Проте частина земель до 1828 р. залишалася ще в Османській імперії.

• Більшість українських земель (80%) – Слобожанщина, Лівобережжя, Правобережжя,

Західна Волинь, Поділля, Південна Україна і Крим – перебували у складі Росії.

• У складі Австрійської імперії опинились: Східна Галичина (Польща), Північна Буковина

(приєднана до Австрії у 1775 р - Румунія) та Закарпаття (Угорщина)

Розвиток культури, науки, освіти - Початок русифікації на Наддніпрянщині та онімечення в Австрійській імперії.

Освіта і наука У 1661 р. була заснована Львівська єзуїтської колегія, яка у 1784 р. була реорганізована у Львівський

університет (перший український ун-т на Зх-укр землях і перший в Україні взагалі). До 1809 р. у

межах Львівського університету існував Руський інститут для підготовки греко-католицьких

священників.

У1774 р. на західноукраїнських землях запроваджено обов’язкову початкову освіту рідною мовою

(за освітньою реформою Марії-Терезії). Повну середню освіту здобували у німецькомовних гімназіях.

Література У ХVIII ст. творить видатний український мандрівний філософ та письменник Г. С. Сковорода (1722-

1794) – останній представник бароко: «Басні харківські», «Сад божественних пісень». Розробляв

вчення про ідею «сродної праці» - людина повинна займатися тим, чим заклала її природа (якщо є хист

до пісні – співати, якщо до живопису – малювати і т. д.)

І. П. Котляревський – «Енеїда» (1798 р. – вийшла друком перша частина)- перший твір, написаний

розмовною українською мовою; поклав початок формуванню української літературної мови.

Також розвивається народний епос: байки, історичні пісні, козацькі та кріпацькі пісні, балади, думи,

перекази, чумацькі пісні тощо.

Думи – ліро-епічні твори героїчного характеру, виконувалися речитативом під кобзу, ліру чи бандуру -

оспівували козаків та їх успішні походи проти турків і татар.

Музика і театр У 1798 р. у Харкові відкрито перший професійний театр із професійною трупою.

Українські музичні діячі:

А. Ведель – український музикант, диригент, композитор, співак другої половини ХVІІІ – поч. ХІХ ст.

Українські землі в кінці XVIII - початку

XX ст. перебували

в складі

Російської імперії

Наддніпрянська Україна

( Наддніпрянщина )

Австрійської імперії

Західноукраїські землі

До 1828 року Османська імперія ще володіла

деякими землями на півдні України

М. Березовський – український композитор, музичну освіту здобув в Італії, диригент, співак. Класик

європейської музики ХVІІІ ст.; автор опери «Демофонт».

Д. Бортнянський – відомий український співак, композитор і диригент другої половини ХVІІІ – поч.

ХІХ ст. Створив новий тип хорового концерту.

Архітектура: Для архітектури характерний стиль бароко (так зване «козацьке бароко» XVII-XVIII ст) – пишність,

вишуканість, пафос, округлість форм, різноманітні можливі прикраси, ліплення. Це мистецький та

архітектурний стиль, якому притаманні підкреслена урочистість, грандіозність, пишна декоративність,

динамічність композиції.

З кінця XVIII ст. –ХІХ ст.. поширюється класицизм – звернення до античних традицій, стриманість,

простота, наявність колон, прямокутних форм, без надмірних прикрас.

Видатні архітектори в стилі броко: С. Ковнір – проектував споруди Києво-Печерської Лаври у ХVІІІ ст

(Кловський палац, дзвіниці Дальніх і Ближніх печер Києво-Печерської лаври тощо).

І. Григорович- Барський-найвидатніший архітектор українського бароко ХVІІІ ст. (бурса Київської

академії, Кирилівська церква, церква-дзвіниця Василя Великого, Набережно-Микульська дзвіниця.

Провів реконструкцію пам'ятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі. З наявних нині

його будівель привертає особливу увагу Покровська церква (1766) - на зодчого справив враження

славетний архітектор Растреллі, за чиїм проектом зводилася Андріївська церква. Є автором декору

православного собору у Козелецях Чернігівської області. Збудований у 1752—1763 роках на

замовлення родини Розумовських

Й. Пінзель – визначний український скульптор ХVІІІ ст.

Архітектурні споруди:

Андріївська церква у Києві 1744-1767 р., архітектор – Бартоломео Растреллі

Собор Святого Юра у Львові 1744-1762 рр., скульптор Пінзель.

Успенська соборна церква Почаївської лаври.1771- 1783 рр.

Ілюстрації для запам’ятовування

Ікона Моління з Вознесенської церкви в Березні. Близько 1762

Покровська церква в Києві. 1766

Троїцька соборна церква в Самарській слободі (Новомосковську) –дерев’яна, без єдиного гвіздка, унікальна

єдина на Україні памятка архітектури. 1773–1779.

Успенська соборна церква Почаївської лаври.1771- 1783 рр.

Собор Святого Юра у Львові. 1744–1762

Скульптурна група святого Юра змієборця на фасаді собору Святого Юра у Львові.

Скульптор Й. Пінзель Андріївська церква в Києві. 1754

Портрет Павла Руденко роботи В. Боровиковського.

Початок 1780-х рр. Палац Кирила Розумовського в Батурині (класицизм).