Що відбувається в країні?

Третя СИЛАСильна держава – захищена людина2 лис топада 2009 року №1

В і с н и к п о л і т и ч н о ї п а р т і ї

Улюбленою розвагою українців є телевізор. Щодня вони всідаються біля телеекрану і дивляться все, що викидає на їх бідні голови блакитний екран. А він викидає не тільки фільми, розважальні передачі, концерти, які народ полюбляє, але і особливу телепродукцію, яку я назвав би надзвичайно шкід-ливою для здоров’я.

Передусім, це новини, у яких повідомлення про аварії, ка-

тастрофи, і усілякі нещастя наба-гато перевищують скупу інформа-цію про щось позитивне і хороше. Потім це усілякі політичні ток-шоу, на яких представники різних політичних сил замість дискусій та пошуку спільного виходу з ситуації закидають один одного таким брудом, що жоден політик потім відмитися не може.

Коли цей брудний потік дивиш-ся щодня, то вже потроху почи-наєш звикати до нього, як у деяких містах звикають до брудної, шкід-ливої води, яка тече з крану. Але коли відірвеш очі від телеекрану і спробуєш задуматися, то перше, що спадає на думку, – люди добрі, та що ж це робиться?! Як усе це зрозуміти? Чому так сталося? Куди ми котимося і до чого докотимося? Кого обирати і за кого голосувати? Що нас усіх чекає?

Ось на всі ці питання я і хотів би разом з вами, люди добрі, і по-шукати відповідей. Тільки попе-реджаю – говорити буду відверто, прямо, те що думаю. Оцінки полі-тикам і подіям даватиму принци-пово, не дивлячись на минулі за-слуги чи нинішні посади.

Партія «Третя сила» завжди го-ворила правду і тільки правду.

Що робитьСя В країні зараз?В країні зараз відбувається неба-

чене за масштабами залякування населення, свідоме роздмухуван-ня паніки, «запудрювання» мізків, зомбування мільйонів людей. Влада цинічно та безсоромно хоче злама-ти нашу психіку, тому, що заляка-ними та зламаними людьми можна маніпулювати як завгодно і вести їх далі до прірви. До цього залучаєть-ся і опозиція, підкидаючи дрова у вогнище всеукраїнської паніки.

Чому це робитьСя?Це робиться для того, щоб люди

не задумувалися над станом справ у державі, не змогли дати оцінку владі, не запитували, до яких не-бес ще зростатимуть ціни та тари-фи і як людині вижити сьогодні на пенсію та зарплату, які є набагато

нижчими за прожитковий міні-мум, до яких пір ще банкіри під прикриттям влади будуть знуща-тися над гривнею і вкладниками, до яких пір нас будуть вважати стадом баранів, де ж все-таки пере-ховуються вбивці, крадії та розпус-ники з депутатськими мандатами і коли, нарешті, сядуть в тюрму ці кримінальні елементи?

Це робиться для того, щоб люди не усвідомили з повною ясністю – центральна влада повністю збанк-рутіла, вона показала своє невміння управляти, вона довела народ «до ручки», а країну – до глухого кута. Опозиція, яка ще вчора також була владою, також і повною мірою несе свою долю провини за провальний стан справ у державі, тому що вона з владою – одного поля ягоди.

Хто В цьому зацікаВлений?У цьому зацікавлені, передусім,

ті, хто, ганебно «запоровши» всі справи, знову безсоромно вийшли на старт президентської кампанії і усіма силами прагнуть навішати нам нові кілограми старої тухля-тини на вуха. У цьому зацікав-лені ті, хто роками використовує принцип геббельсівської чорної пропаганди: якщо тисячу разів тупо і наполегливо повторювати брехню, то хтось кінець-кінцем її сприйме за правду. У цьому за-цікавлені ті, кому вже давно пора зійти з політичної арени, оскіль-ки вони провалили усе, що можна було провалити і довели народ до зубожіння. У цьому зацікавле-на група політиків-олігархів, які розікрали і продовжують розкра-дати державу, і які завжди домо-вляться, незважаючи на немов би різні політичні кольори. Герої трибуни майдану виявились не чим не кращі, аніж біло-блакитні злочинні режими. Вони, як каже народ, обоє рябоє.

Чому так СталоСя? Починаючи з 1991 року, коли Ук-

раїна стала незалежною державою, можна було вибрати два шляхи її розвитку. Перший – використати багатий потенціал Української РСР, я к и й

Василь ГаврилюкНародився 1 липня 1970 року у місті Воркута (Росія).У червні 1991 року з відзнакою закінчив Ярославське вище зенітно-ракет-

не артилерійське училище за фахом «Інженер з експлуатації радіотехнічних засобів».

У вересні 2000 року отримав другу вищу освіту в Київському національно-му економічному університеті (кваліфікація – магістр економіки).

З 1992 року почав займатися підприємництвом. У вересні 2000 року В.В.Гаврилюк був призначений генеральним директором Полтавського об-ласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб Ук-раїни».

Очолюваний Василем Гаврилюком Полтавський хлібокомбінат є власни-ком торгової марки «Живий хліб».

Політичну діяльність Василь Гаврилюк розпочав в 1998 році, коли був об-раний депутатом Кременчуцької міської ради (постійна депутатська комісія з бюджетних питань).

У 2002 році на виборах до Верховної Ради був обраний народним депу-татом України по одномандатному виборчому округу №147 (м. Кременчук) (перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань регла-менту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України).

У 2005 році, за підтримки громадськості, представників бізнесу та інтелі-генції Василь Гаврилюк створив політичну партію «Третя Сила» (ПТС). Обра-ний головою партії на першому з’їзді ПТС 12 березня 2005 року.

Василь ГаВрилюк, голова партії «Третя сила»

1

(Продовження на стор. 2)

Gazeta_N.indd 1 14.11.2009 14:06:39

третя Сила

залишився від Союзу, провести правильні структурні реформи в економіці, модернізувати ма-теріальну базу народного госпо-дарства і, з урахуванням дешевої робочої сили, створити конкурен-тноздатне виробництво, а потім поступово, але неухильно вийти на європейський рівень життя – нехай і у першому наближенні. Приблиз-но таким шляхом йшов останніми роками Китай і у підсумку завалив увесь світ своїми товарами. Однак, тодішні па нів ні політико-економіч-ні групи повели країну абсолютно іншим шляхом – шляхом небачено-го розкрадання загальнодержавної власності, створеної самовідданою важкою працею поколінь, десятків мільйонів наших людей.

Режим Кравчука безвідповідаль-но віддав ядерну зброю і відтоді зробив Україну беззахисною перед будь-яким потенційним агресором. Було розграбовано і привласнено один з найкращих у світі торговель-но-пасажирських флотів – Чорно-морське пароплавство. Нечувана по нахабству афера з ваучерами дозволила за безцінь почати при-власнювати заводи і фабрики, про-мислові та сільськогосподарські підприємства. Через усілякі трас-ти та підставні фірми типу МММ народ було пограбовано до нитки. Люди відносили туди свої кровні заощадження, які шахраї безкарно вивозили з країни при повній без-діяльності та попустительстві вла-ди, що була з ними «в долі».

Режим Кучми довершив ці чорні процеси. В країні створилися ве-личезні олігархічні групи, в руках яких були сконцентровані гігантсь-кі виробничі та фінансові потуж-ності. Під покровительством влади учорашні наперсточники, шахраї, спекулянти, пройдисвіти задарма привласнили собі велетенські заво-ди, стали спочатку мільйонерами, а потім і мільярдерами, увійшли до списків найбагатших людей Євро-пи і світу. А що вони створили? Що побудували нового? Яке виробниц-тво налагодили з нуля?

Нічого не створили, не побуду-вали, не налагодили. Вони просто нещадно експлуатували колишні загальнонародні заводи та фабри-ки і прибуток замість державної кишені тепер клали у свою влас-ну, ділячись при цьому з тією пов-ністю корумпованою владою, яка прикривала їх і дозволяла безкар-но грабувати народ.

Ось так склався в Україні «ди-кий» капіталізм, при якому влада та олігархи робили, що хотіли, на-живаючи собі мільярдні бариші, а народ тримаючи у чорному тілі на мінімальних зарплатах та пенсіях.

Коли восьмирічний період пре-зидентства Кучми наблизився до завершення, в країні сформу-валося масове відчуття, що так далі жити не можна. Це відчуття породило тодішню опозицію, яка швидко наростала та зміцнюва-лася і оформилася у політичний рух, названий спочатку «Україна без Кучми», а потім «Наша Ук-раїна». Багатьом здалося, що на політичну арену України вийшла нова прогресивна сила, яка зможе встановити справедливу владу. Тому кандидатуру Ющенка на посаду Президента України від цієї опозиції підтримала значна частина суспільства, у тому числі немало представників інтеліген-ції, службовців, людей у погонах, малого та середнього бізнесу, широких мас трудящих. Гасла на кшталт «Бандитам – тюрми» все-ляли надію, що новообраний пре-зидент та його команда зможуть наблизити владу до народу, по-долати корупцію, підняти рівень життя народу, вивести Україну на нові шляхи.

Майдан став символом масово-го протесту проти фальсифікації виборів, брехні, насилля та не-справедливості. Люди там стоя-ли не стільки за Ющенка, скільки за самих себе, за своє право бути людьми, а не бидлом.

Проте п’ятиліття президентства Ющенка стало для суспільства справжнім шоком.

Він та його команда не тільки не виконали свої передвиборчі обіцянки, не тільки не виправи-ли перекоси кучмізму, але й ко-лосально погіршили стан справ у державі та рівень життя народу.

Масово звільнивши майже 20 тисяч керівників, багато з яких мали досвід та уміли управляти, команда Ющенка привела до вла-ди тисячі горлопанів, які звикли тільки мітингувати, а до щоден-ної чорнової управлінської ро-боти були абсолютно не готові. Під прапором боротьби із «зло-чинною» кучмівською командою управлінський апарат держави «вичистили» від авторитетних керівників і заповнили його своя-ками, кумами, родичами та інши-ми випадковими людьми, голо-вною характеристикою більшості з котрих було тільки те, що він, чи вона – «свої». І це було на всіх по-верхах влади – від низу і до верху.

Коли співачка ставала міністром культури, а будівельник – мініс-тром оборони, коли Секретаріат Президента очолювали люди, прізвища яких або вже ніхто не пам’ятає, або пам’ятає тільки у не-гативному аспекті, коли так звані «любі друзі» почали рвати держа-ву на шматки, – усі побачили, що новообраний глава держави за-мість того, щоб взяти віжки у руки та огріти батогом тих, хто зарвав-ся, тільки велично сидить на вер-шині влади та повчає усіх, як тре-ба жити, – суспільством оволоділо страшне розчарування. Воно пог-либилося тим, що буквально через півроку після приходу до влади найближчі соратники та лідери Майдану Ющенко і Тимошенко стали неприкритими ворогами, які відверто, на очах у всього сус-пільства почали боротися за владу і тільки за владу, виливаючи один на одного потоки звинувачень, об-раз та усілякого бруду.

Опозиція за цей час встигла по-бувати у двох лицях – і опозицією Ющенку і соратницею Ющенка, коли Янукович за поданням Пре-

зидента очолював Уряд. І в обидва ці періоди істотного покращення справ не відбулося. Коли сьогодні Янукович і Тимошенко звинува-чують одне одного, що вони були і є поганими Прем’єрами і кожен приводить купу своїх фактів та аргументів, у людей вже починає голова йти кругом.

Хто ж з них більше правий, за ким правда, хто з них кращий, а хто гірший керівник?

Голі короліЗа період ющенківського прав-

ління людям стало остаточно зрозуміло, хто є хто в українській політиці. За цей час Тимошенко і Янукович по черзі встигли побу-вати при владі і у опозиції. За цей час вони самі та їхні депутати на різних ток-шоу типа «Свободи» Савіка Шустера та інших настіль-ки зуміли «роздягнути» один од-ного перед народом, що ні у кого не залишилося сумнівів – наші політичні «королі» є повністю голі, вони вже не можуть ряди-тися в одежі захисників народу та рятівників країни.

Влада і опозиція повністю ском-прометували себе, проявивши свій егоїзм, байдужість, загарб-ницькі рефлекси, цинізм та брех-ливість. Коли виступає Ющенко чи Янукович і показують, на-скільки Тимошенко є поганою керівницею, коли Тимошенко доводить усім, що гірше Ющенка Президента не може бути, а Яну-ковича не можна підпускати до влади, то у людей виникає питан-ня – а хто ж з них каже правду? Кому вірити?

Партія «Третя сила» заявляє – у цьому (але тільки в цьому) їм усім можна вірити.

Дійсно, кожен з них є таким, якого малюють його конкуренти, кожен з них живе і працює для себе, і на себе, а не для людей. І що, їх знову треба обирати? Ду-майте, люди!

(Далі буде)

Що робить держава для того, щоб люди могли отримувати вчасне і доступне лікування? Очевид-но – не робить нічого. Влада пішла легким шляхом, забезпечивши «зелене світло» імпортним лікам. На здоров’ї українців заробляють іноземці.

Нерідко лікарі приписують саме імпортні ліки, хоч чудово знають про існування ефективних і дешев-ших вітчизняних препаратів. Це відбувається тому, що фірма, зацікавлена у просуванні на ринку свого препарату, платить лікарю за рецепт саме на її ліки.

Хтось може сказати, що багато ліків в Україні не виробляються. Але існують відповідні державні органи, завданням яких є з’ясувати, що сьогодні виробляється в Україні, що може вироблятись і що для цього необхідно зробити. Виробництво 80% медикаментів можуть забезпечити вітчиз-няні виробники, які сьогодні загнані у глухий кут. Адже снують вітчизняні ліки – аналоги імпор-тних, – які за якістю їм не поступаються, а кош-тують менше. Наприклад, український препарат «Гекодез» є аналогом німецького «Рефортану», препарат «Бігафлон» – аналог британського «Тебрісу», український «Триметавідин» – фран-цузького «Предукталу», «Дротаверин» – відомої «Но-Шпи». І цей перелік можна продовжувати.

В Україні існує наближене до влади фармацев-тичне лобі, що складається з осіб, які є власниками дистриб`юторських компаній і аптечних мереж, а також мають право «першої ночі» на всі державні тендери із закупівлі ліків.

Багато постачальників, формуючи ціни на ліки, зловживають своїм монопольним становищем і

близькістю до влади, а органи контролю не реагу-ють на такі зловживання. Це призводить до того, що українці щорічно переплачують за ліки до 1 млрд. доларів.

Існують препарати, які за спрощеною процеду-рою проходять митницю і мають пільгове оподат-кування. Мита на них немає або воно мінімальне, а світові виробники мають можливість «домовля-тися» на тендерах з компетентними органами, представники яких мають свій інтерес у фарма-цевтичному бізнесі. Але, незважаючи на це, у наших аптеках ці ліки продаються за ціною, яка на 70% вища цін виробника. Середня ціна жит-тєво необхідних препаратів – серцево-судинних, антионкологічних та інших, – у нас вища, ніж за кордоном. Це призвело до того, що, наприклад, індійські виробники ліків навіть почали відкрито обурюватись таким відвертим криміналом.

А власне виробництво (і не тільки ліків) для де-ржави дуже важливе. Власне виробництво – це стабільність, добробут і майбутнє всієї країни. Це робочі місця, це стабільні відрахування в бюджет і соціальні фонди. Це – достойні зарплати і пенсії.

Партія «Третя Сила» переконана і наголошує, що здоров’я людини – найголовніша цінність де-ржави. Якщо влада, починаючи з міст, районів, областей і закінчуючи Кабінетом міністрів і Пре-зидентом, складатиметься з людей, які ставляться до здоров’я громадян як до здоров’я свого і своєї сім’ї, ситуація виправиться.

здоров’я людини – найголовніша цінність

За останній рік вартість ліків в Україні зросла в середньому на 50-100%. Серед основних причин подорожчання нази-вають знецінення гривні. Але дивно, що долар за останній рік подорожчав майже удвічі, а ціни на деякі ліки зросли в 4-6 разів.

2

Gazeta_N.indd 2 14.11.2009 14:06:39

третя Сила

обраний в 2002 році до Верховної Ради Ук-раїни молодий депутат-мажоритарник Ва-

силь Гаврилюк із здивуванням зіткнувся з тим, що на думку досвідчених депутатів складало сутність парламентської роботи – підкилим-ними інтригами, міжфракційною війною, цинічними політичними угодами, свідомим «рубанням» гар-них законопроектів, якщо вони не вписувались у політичний розклад сил, проявами масового «кнопко-давства», коли депутати голосува-ли не за переконаннями, а по ко-манді зліва чи справа. Про те, щоб виправдовувати довір’я виборців та реалізовувати свою політичну програму, не було й мови.

Сама практика парламентсько-го та політичного життя в Україні була вкрай перенасичена жорсткою боротьбою непримиренних полі-тичних сил. Об’єктивно корисні для країни законопроекти так і не ставали законами, оскільки відки-дались частиною парламенту тіль-ки тому, що їх автори належали до «ворожого» табору. Така практика гальмувала поступ країни вперед. Василь Гаврилюк все більше переконувався, що така руйнівна практика існувала частково й тому, що у суспільстві і в парламенті не було потужної «третьої сили», яка б допомагала не-примиренним опонентам віднайти конструк-тивний компроміс.

Василь Гаврилюк саме з тих, хто з навесні 2004 року з парламентської трибуни протес-тували проти спроб перетворити народних депутатів на «кнопкодавів», що протягують шкідливі для країни та народу законопроек-ти. Воюючи проти грубого тиску на народних депутатів, а також проти ряду антинародних законопроектів, В.Гаврилюк з колегами ство-рив депутатську групу «Центр», яка відіграла важливу роль у парламентських баталіях 2004 року. Існування цієї групи дало можливість розблоковувати законодавчий процес, оскіль-ки «Центр» мав в своєму розпорядженні таку кількість депутатських голосів, якої часто не вистачало для ухвалення необхідних законів. Ця депутатська група певним чином викону-вала у Верховній Раді роль фактичної «третьої сили». Але чим більше Василь Гаврилюк нама-гався закріпити за групою «Центр» офіційну роль «третьої сили», постійно наштовхуючись при цьому на опір частини депутатів, тим оче-виднішим робилось – необхідно організовува-ти і єднати однодумців.

Тому влітку 2004 року трьома активними прихильниками ідеї «третьої сили» – Василем Гаврилюком, Віктором Рибаченком та Ігорем Найдою – була створена громадська організа-ція «Фундація конструктивних ініціатив «Тре-тя сила», а наприкінці року – з’явилась і полі-тична партія «Третя сила». Офіційно вона була зареєстрована Міністерством юстиції 28 січня 2005 року, а 12 березня того ж року провела свій перший з’їзд, на якому Василя Гаврилюка було обрано її головою.

ідеолоГія та ПроГрамні заСади Партії «третя Сила»Ідеологія та програмні положення партії

«Третя Сила» формуються на демократичних цінностях.

Перш за все політична партія «Третя сила» прагне того, щоб громадяни справді брали участь в управлінні державою і суспільством, щоб особисті права і свободи громадян були реально гарантовані

Партія «Третя сила» бореться за те, щоб кож-на людина змогла проявити свої можливості, здібності, все найкраще, що в неї є. Її вища мета – гармонійний і всебічний розвиток осо-бистості. В цьому не тільки ідеал свободи і лю-динолюбства. В цьому величезний, невичерп-ний ресурс розвитку суспільства.

Програмні засади «Третьої сили» передба-чають захист та збереження міцної, повно-цінної сім’ї, як однієї з найсильніших ланок українського суспільства. Всебічний розвиток дітей розглядається як найвищий обов’язок. «Третя сила» робитиме все, щоб освіта і ви-ховання дітей та юнацтва проводилися у дусі гуманізму, реального патріотизму, високої мо-ральності. Справжня людяність завжди обумо-влена вірою і моральністю. Тільки збудивши в людях духовність, їх можна позбавити від долі жертв безвихідної повсякденності. Вони змо-жуть протистояти всьому негативному. Тому, тверезо оцінюючи всю значущість соціально-економічних проблем, партія приділяє першо-чергову увагу стану і потребам душі людини, відродженню і пануванню духовності. Це аль-фа і омега програми партії «Третя сила».

Гуманістичні принципи ПТС знаходять своє втілення в політичному курсі партії на пок-ращення життя мільйонів наших громадян. Прагнучи зберегти та примножити соціаль-но-економічний потенціал країни, вивести її за порівняно короткий період на рівень роз-винених країн. Партія «Третя сила» висту-пає за активну соціальну політику, віддає їй першість. Головне тут – досягнення високої якості життя, що тісно пов’язано з природним

правом особи – правом на гідне життя. Цього можна досягти лише в країні духовно багатих і матеріально забезпечених людей, якою пар-тія прагне зробити Україну. Люди не можуть безкінечно довго чекати на поліпшення свого життя. Вони хочуть нормально жити не колись у майбутньому, а вже сьогодні.

То ж «Третя сила» налаштована боротися за сильну дежаву в якій кожна людина буде ре-ально захищена, і вважатиме своїм ворогом усякого, хто свідомо, чи несвідомо, продає і зраджує національні інтереси, хто вважає на-род бидлом, хто грабує та принижує нашу Батьківщину, плюндрує її мову, культуру, під-риває міжнаціональну злагоду, хто ставиться до України як до «дійної корови», яку безжаль-но «видоївши», полишають без усякого жалю.

Своїм союзником «Третя сила» вважає усіх, хто любить Україну, у кого душа болить за всі наші негаразди і проблеми, хто є справжнім патріотом, творцем добрих справ, для кого мрія про лідерську Україну та дії з реалізації цієї мрії є і політичним і особистим завданням, своєрідною місією.

«третя Сила» СьоГодніВід початку за партією «Третя

сила» не стояло ніякої тіньової олі-гархічної підтримки. В цю партію не «вливались» великі кошти з-за кордону, її структуру не розбудо-вували спритні політтехнологи. Від початку і до сьогодні, це дійсно партія однодумців, із своїм певним та відмінним від інших шляхом.

То ж не дивно, що під натиском могутньої пропагандистської ма-шини мегапартій, які наразі хочуть закріпити за собою Україну, «Третя сила» майже зникла з телерадіо-ефірів та газетних шпальт.

Адже члени «Третьої сили» не мають у власності потужних медіа-холдингів, не тримають у руках ва-желі адміністративного ресурсу. До того ж, партія, яка ніколи не мала наміру працювати «на підтанцьов-

ці» у когось з можновладців, автоматично попа-дала в сектор небажаних гостей в великій полі-тиці. Хтось може згадає відомий заклик Юлії Тимошенко під час дострокових парламентсь-ких виборів не голосувати за малі партії, аби не розпорошувати голоси електорату демокра-тичних сил. І багато хто з довірливих виборців таки прислухався до цих слів, що б потім гірко пожалкувати за своєю довірливістю. А справж-ні патріотичні сили втратили можливість деле-гувати своїх представників у владу. Медійний, фінансовий та адміністративний тиск надовго затьмарив перед очима виборців життя та діяль-ність і «Третьої сили».

Тим не менше, партія живе, її лави попов-нюються, «Третя сила» має розгалужену ме-режу живих партійних організацій, в яких працюють не які-небудь партфункціонери на зарплаті, а справжні активісти. Існує у партії і молодіжна організація, що свідчить про інте-рес молодого покоління до ідеології та шляху «Третьої сили».

Сьогодні Україна знаходиться в важкому ста-новищі. Політичні ігрища привели країну до тієї межі, котру не можна переступати. І якщо українці дозволять це зробити, то Україна може зникнути, як держава, а ми – як народ.

Тому партія «Третя сила» через всі перепо-ни політико-олігархічних кланів зараз нама-гається будь яким чином донести свій заклик: «Третя Сила» закликає всіх небайдужих гро-мадян України, соціально активних патріотів, фахівців своєї справи, всі патріотичні полі-тичні сили України, яких олігархічні кла-ни правдами та не правдами відтісняють на узбіччя політичного життя країни, об‘єднати свої зусилля навколо наших ідей та програми, об‘єднатися для того, щоб подолати знищен-ня країни, що б Україна стала процвітаючою вільною та лідерською державою.

третя Силаісторія створенняІсторія незалежної України зі всією очевидністю довела, що в політичному ар-сеналі суспільства практично відсутні сили, здатні покращити життя народу. Правлячі кола були і залишаються стурбованими лише тим, щоб якомога довше протриматися в законодавчій і виконавчій владі. Багато владних осіб так і не навчилися керувати, а ті, хто цим мистецтвом оволодів, підпорядкував свої уміння покращенню особистого добробуту.

Василь Гаврилюк – на першому з'їзді партії

3

Gazeta_N.indd 3 14.11.2009 14:06:39

третя Сила

В ранці встала, вмилася, поснідала, трохи побухикала, носом шморгнула – заспо-

коїла себе: це нічого, це сезонне, це кожен рік таке. Не бережу себе, ой, не бережу. Тре-ба все ж таки тепліше вдягатися. Шафку з ліками перевірила – все на місці: зеленка, вата, йод та валідол. Не густо, як для гри-позного сезону, – та що ж вже вдієш, добре, хоч це є.

Завтра хтось з політиків скаже, що треба зеленку пити, так й та зникне. Вони ж у нас всі лікарями виявились. Скоріш – знахаря-ми, бо медичних академій більшість не кін-чала, звісно. Зате діагноз народу ставити та як від грипу лікуватись та берегтись – всі одразу поради давати кинулись.

Причепурилась – масочку вдягла, нещо-давно купила, в універмазі, у відділі «Тка-нини», з українського льону. Дорогувато звісно, щось гривень сім, але ловко зробле-но. Не перевелись ще майстрині в Україні. А вишивочку і сама зробила, квіточки по краям. Ну все ж таки – дівчина, хочеться якось елегантно виглядати. Сказали ж – всім вдягти маски. Ну, може й так, бере-женого – і Бог береже. Бо як наслухаєшся з телевізора та начитаєшся, – просто вже й жити не хочеться, хоч одразу лягай та по-мирай. Епідемія, словом.

От тільки чого саме епідемія – одразу й не второпаєш. Бо, здається, у нас ще й досі на-горі не розібрались. Чого тільки не переда-вали – і атипова пневмонія, і легенева чума, і «іспанка», і невідома бактеріологічна зброя. Тепер ось – офіційно – «свинячий грип». Хоча все одно не зрозуміло, як по статис-тиці. Померло, кажуть, більше двохсот, від «свинячого грипу» – 16, чи 17, чи 14, а один з чиновників від охорони здоров‘я дні зо два тому взагалі бовкнув – тільки шестеро чоловік. Починаєш зводити всю цю офіцій-ну статистику докупи – розумієш одразу, що Україною гуляють ще дві хвороби – не-професіоналізм та бюрократизм. Таки так, поки помічники великим чинам доповіді напишуть, та ці доповіді затвердять, то вже скільки-но людей встигне померти чи вилі-куватись, а телевізійний ефір та інтернет – вони швидкі, вони не для бюрократичної тяганини. Послухаєш, подивишся – в голо-ві повний хаос – ще більше перелякаєшся. Таке враження, що не офіційні люди звіту-ють, а сусідки біля будинку розмовляють. Хто що почув, те й сказав.

Знайомий зателефонував: у тебе, каже, зв‘язків багато, можеш дістати, цей, як його, «Таміфлю», здається, заплачу хоч сто доларів, хоч двісті. Лякаюсь: чи захворів хто? Та ні, каже, просто хай лежить, на душі спокійніше. Це ж треба таке сказати? От тепер і не дивуюсь, що за декілька тижнів грипозної паніки в Україні фармацевтичні компанії заробили більше мільярда доларів. Краще б подумав, як влітку дітей до моря повезти і самому те ж відпочити не завади-ло б – вже скільки років без відпустки, нія-ка нервова система не витримає.

Ага, ось і інший телефонує. Спеціаліст по інформаційним війнам. Епідемія, каже, міжнародний зговір, який здійснюють аме-риканці, москалі і масони. Ага-ага, ще й інопланетний розум додай, повний боєком-плект вийде. Ти, питаюсь, сьогодні снідав? А, так і знала, що ні. На голодний шлунок

ще й не таке приверзеться. Грошей, каже, не виплачують, ні за що снідати. А збереження в банку – пропали, як криза сталась. Керів-ництво банку – в міжнародному розшуку, а замість депозиту – ну, оте, що з трьох паль-ців. Так, кажу, приїзди сьогодні – вечеряти, то й обговоримо, хто винен і що робити. Про гроші, а не про епідемію. Бач, як свідо-мість переключили.

Колега поскаржилась – дитсадок на ка-рантині – дитину ні з ким залишити, що робити – не знає. У відпустку за свій раху-нок не піде, бо ж знову таки, гроші потрібні. Безвихідь якась.

В інформаційному просторі – політики, як оскаженіли. Все вирішують, хто націю рятувати буде. Одна до другого – дай міль-ярд на грип, а той їй – не дам, бо де гроші взяти? Друкарський верстат включити – ін-фляція буде. А та знову: то ти в смерті лю-дей винний. А той їй: а тобі кредити ні за що повертати, люди і так перемруть, бо вже з голоду.

Це – влада. А опозиція й собі, на кшталт – ви обидва дурні. Тільки країні від того не легше. В одному всі дивом сходяться: треба поголовно українців вакцинувати від грипу. Терміново. Це не важливо, що спеціалісти обережно кажуть, що під час епідемії не вакцинуються, та й сама вакцина від новіт-нього грипу, м‘яко кажучи, якась не зовсім перевірена та безпечна. Он наші польські сусіди взагалі відмовляються її закуповува-ти, бо виробники гарантії не дають. Але то ж в Польщі, а у нас вже всі напоготові – тре-ба ж фармацевтам чергові мільярди зароб-ляти, та й наші «можновладці», біля «відка-тиків» погріються, бо ж треба заробити на здоровий спосіб життя десь біля чистого теплого моря.

А народ – ну похворіє, ну трохи навіть помре, в будь якому разі – менше наванта-ження на бюджет, та й хворими управляти легше, хвора людина проблемами занедба-ної економіки не переймається. Їй би хоч оксолінової мазі – і те добре.

Отак і вечір підійшов. Додому повер-нулась. Їсти зготувала. Знайомий як раз в гості прийшов. Маски зняли – поцілува-лись. Повечеряли, все як годиться: борщу, з цибулькою, салом та хлібом. Нашим, ук-раїнським, свіженьким, цілющим. Потім, щоб не підхопити якихось інформацій-них вірусів, – телевізора з комп‘ютером вимкнули. Посиділи, поговорили. Навіть сусідів в гості покликали, бо як гуртом, та повечерявши – воно й не так і моторошно. І вирішили – треба всіх лікувати. Владу та опозицію – скоріш до окуліста та отоларин-голога треба відправляти – бо зір від погля-ду на життя з-за тонованих вікон «мерсів» та «майбахів» псується, і вуха теж прочистити треба, – бо хоч і хваляться, що чують та до-слухаються, – а як в житті – то вже зовсім поглухли. Психіатра теж не завадило б – бо ж маніакальним бажанням до влади дорва-тись будь-якими методами у них – у кожно-го. Та й якщо б хто з вчених таки винайшов таблетку від жадібності – не завадило б їх нагодувати, навіть якщо й побічні ефекти будуть.

А народу українському одне лікування – спокій та свобода від цих, хронічно хворих…

Що на столі – те й в голові

Про добробут людей можна судити з того, як вони харчуються. Не з прилавків супер-маркетів, а з того, що зазвичай їсть біль-шість населення країни.

З харчуванням у нас в Україні не все гаразд. Я не кажу про крайні прояви, такі, як недоїдання чи голод, хоча й вони у нас є. Я говорю про те, що може собі дозволити з’їсти людина працююча, пенсіонер, студент.

Звернемось до наукових даних. За нор-мами харчування та продовольчої безпеки держави на одного мешканця країни пот-рібно виробляти на рік 350 кг молока, 76 кг м’яса, 270 штук яєць і 19,5 кг риби й ри-бопродуктів.

А тепер подумайте, чи багато з нас спо-жило таку кількість продуктів за рік. Якось важко собі уявити пенсіонера чи студента, які щодня з’їдають по 210 грамів м’яса.

Споживання м’яса і м’ясопродуктів в 1991 році складало 66 кг на людину. Зараз воно складає близько 32 кг. Я вже не кажу про більш екзотичні рибу, рибопродукти, фрукти…

З кожним роком ситуація погіршувалась, не незважаючи на якісний і кількісний стри-бок асортименту в наших магазинах. Чим може дозволити собі харчуватись працю-юча людина? Що більшості з нас с того, що прилавки магазинів ломляться від продук-тів, коли ми не можемо їх придбати?

Біля третини наших громадян спожива-ють менше необхідної денної дози калорій. В Україні фактичне споживання основних видів продовольства знаходиться нижче раціональних норм. Найбільше відставання спостерігається по м’ясу і м’ясопродуктах – на 37%, молоку і молокопродуктах – на 39%, плодах, ягодах і винограду – на 52%. При цьому лише 27% раціону забезпечується за рахунок споживання продукції тваринного походження, що у 2 рази нижче за встанов-лений критерій у 55%.

Міжнародний граничний критерій поро-гу бідності складає 2500 ккал на день. Від-повідно ж до даних статистики, середньо-добова поживність раціону українця у 2008 році становила 2998 ккал, що лише на 19,9% перевищує цей граничний критерій.

Чомусь пригадалась тут мені картина Вінсента Ван Гога «Їдоки картоплі», на якій зображено родину селян, що вечеряють картоплею. Українці, здається мені, в біль-шості своїй також перетворились на таких «їдоків картоплі».

Статистика свідчить, що хліба і хлібопро-дуктів, картоплі, олії та цукру українці спо-живають понад раціональну норму. Не див-но: люди намагаються забезпечити власні потреби за рахунок більш доступних про-дуктів рослинного походження.

Інше важливе питання – частка витрат на харчування. Скільки нам коштує необхід-ність харчуватись?

В країнах Європи питома вага витрат на харчування у загальних витратах домогос-подарств знаходиться в межах 20-25%.

Для українців у 2008 році вона становила 50,8%, при її 60-ти відсотковому гранично-му критерії. Коментарі, як кажуть, зайві.

Засновник:Політична партія «Третя Сила»

Редактор:Степанов Олександр

Реєстраційне свідоцтво КВ №10927 від 30.01.2006 р.Україна, 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 19-а, оф. 3

Офіційна веб-сторінка: www.tretya-sila.org.uae-mail: pts-info@ukr.net

Тел. (044) 278-75-56 (044) 279-81-03

Тел. гарячої лінії: 0800 503-15-20

кому потрібен лікар?колонка ВаСиля ГаВрилюка

4

Gazeta_N.indd 4 14.11.2009 14:06:39