Третя СИЛАСильна держава – захищена людина№7

В і с н и к п о л і т и ч н о ї п а р т і ї

По-перше, наша газета надійде до читача напередодні Вели-

кодня, а то і в Пасхальні дні. По-друге, постараюся показати, що за спокійним заголовком криються дуже важливі проблеми для усіх нас. По-третє і головне – останні-ми роками значно зростає інтерес людей до релігії, віри, все більше людей ходять до церкви і викону-ють церковні ритуали – хрестять, освячують, відспівують.

Я регулярно ходжу до церкви і помічаю, що за останні роки си-туація у храмах дуже змінилася. Якщо ще декілька років тому мож-на було спокійно зайти у церкву, спокійно послухати проповідь, спокійно поставити свічку та по-молитися, то тепер у храмах, що називається, не проштовхнешся. За деякими даними, відвідування храмів зросло більш як на 60%. Люди ідуть до церкви тому, що їх душа просить спілкування з Гос-подом Богом. А взаємини церкви та держави можуть цьому або за-важати, або ж допомагати.

Саме тому ця тема є дуже акту-альною і я сподіваюся, що читачі зі мною погодилися і уважно про-читають усю статтю.

Політика та релігія В киїВСькій руСіУсі знають, що християнство на

Русі прийняв Князь Володимир-Василій I Святославич, який за-лишився в історії Володимиром-Хрестителем, був поіменований Церквою як Святий рівноапос-тольний князь Володимир і удо-стоївся бути зображений на іко-нах. Але не всі пам’ятають, що вперше проблема взаємовідно-шення політики та релігії виникла на Русі якраз у той час. Адже Князь Володимир силою державної вла-ди примусив киян відмовитися від язичницької віри та охрести-тися у водах Дніпра. Напередодні Князь Володимир послав послан-ців своїх по всьому городу, гово-рячи: «Якщо не з’явиться хто за-

втра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде...». Погодьтеся, що мало хто хотів мати своїм во-рогом главу держави, тому й хрес-тилися люди, хоча й з превеликим спротивмо, бо в душі все ще були язичниками.

Згодом християнська релігія на Русі затвердилася, на віки стала великою підтримкою владі на Русі і до 1917 року була незмінним ефективним партнером держави

Політика та релігія В СрСр: у яких умовах молилися наші батьки й діди?Для всіх читачів середнього та

старшого віку не потрібно розпо-відати, як переслідувалася віра та церква за часів СРСР. І, якщо ате-їзм Леніна не дивує, бо його таким виховали, то атеїзм Сталіна про-сто вражає. Адже єдиною освітою юного Йосипа Джугашвілі була семінарія і його готували стати священником. Він вивчав Біблію, його вчили молитвам, він співав у церковному хорі семінарії. І що? Напевне, нема в історії людини, яка б порушила стільки храмів і репресувала стільки священнос-лужителів, скільки це зробив ко-лишній семінарист Джугашвілі, ставший войовничим та агресив-ним атеїстом Сталіним.

Знаю, що частина ветеранів і досі хорошої думки про Сталіна, як главу держави. Знаю, що інко-ли, дивлячись на той безлад, який

породила навколо невміла та ко-румпована влада, дехто з ветеранів каже: «Нема на них Сталіна» – ма-ючи на увазі, що той залізною ру-кою одразу

1

Читайте в номері: Політика та релігія – як вони мають взаємодіяти?

Соціальна ініціатива «майбутнє малюємо разом» триває…

звичаї нашого народу

Прагнеш бути захищеною людиною?

Прагнеш баЧити україну

сильною?

Партія «третя сила» –

за сильну країну та захищену

людину ! Приєднуйся!!!Для бажаючих приєднатись:

Полтавська обласна організація політичної партії

«третя Сила»м. Полтава, вул. Жовтнева, 54

тел.: 0532 56-18-75 0532 61-15-87 05322 2-69-74

телефон гарячої лінії :0532 62-98-30

www.tretya-sila.org.uaE-mail: pts-info@ukr.net

Політика і релігія – як вони мають взаємодіяти?

ті читачі, що вже звикли до нашої газети, можуть здивуватися, отримавши цей номер. адже в кожному попередньому номе-рі я давав статтю, у якій аналізував актуальні на той момент політичні проблеми чи ситуацію в країні. і ось раптом подаю статтю, у якій розглядається проблема, начебто далеко не гостро актуальна. чому я це роблю?

Василь Гаврилюк, Голова партії «ТреТя Сила»

«Володимир-Василій I Святославич. Канонізований Західною і Східною християнськими Церквами. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Святий рівноапостольний князь Володимир, Володимир Красне Сонечко»

З 31 березня в мережі магази­нів «добро» Ви зможете придбати до свята Великодня, смачні, пас­хальні кекси від хлібозаводу №1.

У Вас весілля чи ювілей і необхід­но замовити коровай?!

звертайтеся за замовленням до тов «добро-Полтава» за тел. (0532) 56 43 71

(Продовження на стор. 2)

хороший сПравжній Політик має бути віруюЧим, але не фанатиком, і відЧу-вати свою роботу як служіння людям

Gazeta_№7_03,2010.indd 1 21.03.2010 18:59:38

третя Сила

ж навів порядок у цьому хаосі та анархії, в яке перетворилося наше життя.

Однак і вони не будуть заперечувати тих кричущих фактів, що священників розстрі-лювали сотнями, що храми віддавали під склади, що хрести та куполи храмів громи-ли та нівечили. Ми, більш молоді, з розпо-відей батьків, дідусів та бабусь добре знаємо, що людина, яка похрестила новонароджену дитинку, чи посміла похоронити батька з матір’ю, чи дідуся з бабусею з попом, одра-зу ж вилітала з партії і тим самим в умовах однопартійної системи ламала собі кар’єру. Вірніше, ламали кар’єру та роботу їй – ті, хто також свято вірив, але не в Бога, а в те, що Його нема, що релігія – це дурман та обман, що борючись з віруючими, вони борються за нову людину.

Нова людина дійсно була вихована – ра-дянська людина і серед атеїстів (визнаємо це об’єктивно) є багато розумних і достойних людей. Але трапилося те, чого не очікували радянські політики, ідеологи та вихователі народу: коли у молодих душах стараннями атеїстичних ідеологів не стало Бога, то, так би мовити, на вільне місце поселилося безвір’я. Усі погодяться – такого розгулу алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, цинізму, жорстоко-сті, злочинності ніколи не було у суспільстві віруючих людей. – «А що, – відповідали такі – Бога нема, живемо один раз і треба взяти від життя все», От і брали, як уміли. А уміли дуже погано. Тому й деградували, як люди, знищу-вали у собі все людське.

Але історія та життя показує – як би не ни-щили віру у Бога, знищити її нікому не вдава-лося і не вдасться. Усі ці роки люди тихенько від влади хрестили дітей, відспівували близь-ких покійників, освячували хати і головне – молилися, у тому числі і за благополуччя своєї Батьківщини, яка між тим продовжувала релі-гію утискувати. Звичайно, якийсь простір для діяльності церква мала і тоді, існували храми, працювали церковні діячі, обирали Патріар-хів православної церкви та глав інших церков. Але головна турбота радянських політиків тих часів – зробити усе суспільне життя та молодь і працюючих старших невіруючими. Якщо ти не вірив у Бога а вірив у Компартію – спокійне життя та кар’єра тобі були забезпечені.

Політика та релігія на Переломі: церква в момент розпаду СрСрКоли розпався СРСР і усі колишні республі-

ки, у тому числі і Україна стали незалежними,

виникло головне церковне питання – як тепер має існувати Православна церква на терито-ріях колишніх радянських республік, які від-тепер стали самостійними державами? Зокре-ма в Україні воно вирішувалось надзвичайно складно і повною мірою відчуло втручання політиків різного спрямування.

Закінчився короткий період становлення в умовах Незалежності держави Української Православної Церкви тим, що в Україні ор-ганізувалися три православні церкви – Укра-їнська Православна Церква Московсько-го Патріархату (УПЦ-МП), Українська Православна Церква Київського Патріарха-ту (УПЦ-КП ) та Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ), яка також роз-двоїлася. Не буду зараз згадувати подробиці того, як вони створювалися та утверджува-лися, але відзначу, що, як тільки у цей процес втручалися політики, то одразу ж виникали різкі складнощі. Для прикладу згадаю похо-рон Патріарха УПЦ-КП Володимира (Рома-нюка) 18 липня 1995 р. Зазначу тут, що одні вважають його неканонічним Патріархом, інші – справжнім. Не буду втручатися у цю суперечку, а зупинюся лише на самому фак-ті похорону. Він проходив за активної участі ряду політиків, у тому числі екс-президента України Л.Кравчука, і закінчився трагічним побоїщем, під час якого гроб Патріарха упав і його було захоронено перед територією Со-фійського собору, прямо на тому асфальті, на якому ходили перехожі, можна сказати – прямо на пішохідній доріжці. У підсумку за-лишилися десятки побитих і поранених, по-рвані хоругви, понівечені хрести, покалічені священнослужителі. Скажіть – це те, чого чекали організатори цього похорону? Це те, чого чекали віруючі, яких тут, прямо скаже-мо, було використано політиками? Подібне могло б статися, якби політики не втрути-лися у суто церковне питання і не спровоку-вали зіткнення, та ще й на такому таїнстві, як поховання людини? Ні, ні і ще раз ні.

Кінець кінцем церковно-р еліг ійна ситуація в Україні на довгі роки зафіксувала-

ся на тому ж рівні – як були у нас з початку 90-х років минулого століття три православ-ні церкви, так і залишаються. Як були с тих пір гострі невирішені проблеми стосовно цих церков, так вони і залишаються. Як були на протязі останніх двох десятиліть спроби впливу, а то й втручання політиків у життя цих та інших церков, так вони і продовжу-ються. Як були орієнтації церков на певні політичні сили та фігури, так вони і зберіга-ються.

Політика та релігія: точка зору «третьої Сили»З моменту створення партії «Третя Сила»

і до сих пір ми з величезною повагою ста-вилися до релігії, вважаючи віру основою духовного розвитку людини. Ми шанували почуття віруючих і нікого не примушували стати віруючими якоїсь конкретної конфесії. У лавах нашої партії є православні, які відно-сять себе до різних православних церков, є й ті, що належать до неправославних конфесій. Коротко кажучи про відносини партії «Третя Сила» з Церквою, скажу: нас підтримували й підтримують і ми підтримували й підтриму-ємо. Але хочемо підкреслити – кожен має за-йматися своєю справою.

Політики не повинні втручатися у діяль-ність Церкви і використовувати її у своїх інтересах. І Церква у свою чергу призвана нести слово Боже до людей, задовольняти їх релігійні потреби, сприяти розвитку духо-вності, а не обслуговувати чиїсь політичні проекти та цілі. Коли ж політики втручають-ся у церковно-релігійні справи, то все закін-чується дуже плачевно – як у випадку з ви-щезгаданим похороном біля святої Софії.

Політизація церковного життя призводить до того, що деякі священнослужителі стають по суті помічниками політиків і втрачають свою духовну силу, свій релігійний автори-тет. Показне оцерковлення деяких політиків, які у гонитві за голосами виборців прагнуть показати себе віруючими і стоять у церквах, нудяться, «відбувають номер» лише для того, щоб їх помітили виборці чи журналісти також тільки посилює їх лицемірство.

Потрібно вірувати щиро, усім серцем, не для інших, а для себе, для спасіння своєї душі. Знаю, що серед політиків, особливо чесних, є такі. Сам смію причисляти себе до тих, хто є справді віруючою людиною. Прагну не тільки виконувати церковні ритуали, але й викорис-товувати їх для поглиблення мого особистого зв’язку з Богом, для відмолення своїх гріхів, для молитви про Україну та краще життя для нашого народу, для звернення до Господа про Його небесне покровительство нашій країні та багатостраждальному народу, який заслужив краще життя. Багато з тих, хто ходить до церк-ви бачать мене там постійно, знають, що це не під вибори, не для показухи, а така ж моя духо-вна потреба, як і їх.

Мене до глибини душі вразили слова однієї жінки, яка одного разу підійшла до мене після церковної служби і сказала: «Василю Васильо-вичу, вибачте, що звертаюсь, будучи незна-йома, але ми з сусідками постійно ходимо до

2

Василь Гаврилюк. Греція. Місто Каламбака, Метеори, (один із найбільших монастирських комплексів у Греції)

Василь Гаврилюк. Єрусалимський храм Воскресіння Христова

Gazeta_№7_03,2010.indd 2 21.03.2010 18:59:40

третя Сила

9 березня 2010 р., м. Полтава – волонтери партії «Третя Сила» відвідали спеціалізовану школу-інтернат для дітей з вадами слуху. Вже тривалий час вірними партне-рами Миргородської спецшколи-інтернату для дітей зі зниженим слухом є партія «Третя Сила» та торгівельна марка «Живий хліб». На свята школярам вручають по-дарунки. Крім того, регулярно до інтернату безкоштовно доставля-ють смачний і поживний хліб, та-кож допомагають речами. Цього разу було передано більше тисячі одиниць одягу, який збирали пол-тавці останні два тижні.

Василь Гаврилюк, лідер партії «Третя Сила»: «Ми здійснюємо ряд соціальних проектів на під-тримку найбільш незахищених в соціальному плані мешканців Пол-тавщини. Так, наприклад, наші активісти відвідали інтернат для дітей з вадами слуху, де було передано партію одягу та хлібні вироби ТМ «Живий хліб».

Діти у спецшколі-інтернаті пе-ребувають на цілодобовому утри-манні, якщо батьки живуть не в Миргороді, то відвідують їх не

так вже й часто. Тому керівни-цтво намагається зробити все для того, щоб наблизити умови життя до сімейних. Всього тут 140 учнів з усіх районів Полтав-ської області. Переважена біль-шість дітей – інваліди дитинства. До 18 років вони так вважаються, а потім отримують 2-3 ступінь інвалідності. Головне, чому в цій школі прагнуть навчити дітей – говорити вголос, а не тільки мо-вою жестів. Вдається це зробити завдяки сучасному обладнанню, фахівцям-педагогам. Соціалізу-ватися дітям допомагає і прище-плення навичок до самообслуго-вування. Саме тут і виникають проблеми – школі потрібне облад-нання: пральні машини, праски, сучасні печі тощо. Представни-ки «Третьої сили», пройнявшись проблемами закладу, хочуть по-сприяти у їх вирішенні. Завдяки акції «5 копійок з кожної хлібини ТМ Живий хліб» інтернатам, які беруть участь у проекті буде на-дана необхідна допомога. Євген Похно, директор Миргородської спецшколи-інтернату: «Я хочу ви-словити щиру вдячність Гаври-

люку Василю Васильовичу за його піклування, за те, що він має душу і не залишає поза увагою таких ді-тей, які навчаються зокрема в нашому інтернаті».

Нагадаємо, що в рамках соці-альної ініціативи «Майбутнє ма-люємо разом» відбувається збір одягу, іграшок та коштів для ді-тей. 5 копійок з кожної проданої хлібини ТМ «Живий хліб» буде перераховано до Фонду допомоги дітям, звідки адресно буде над-ходити допомога до визначених

закладів. В проекті беруть участь Полтавський облас-ний та Лубенський туберку-льозні диспансери та спеці-алізовані школи-інтернати у с. Розбишівка, у містах Нові Санжари, Миргород та Кременчук та лікарні для

ВІЛ-інфікованих благодійної організації «Світло надії».

Проект проходить за ініціативи Василя Гаврилюка, лідера партії «Третя Сила» за підтримки Фон-ду захисту та підтримки талано-витих дітей Анатолія Кукоби та благодійної організації «Світло надії».

Дізнайтеся більше за телефоном «гарячої»лінії (0532) 62-98-30.

ярошенко олеся Прес секретар пар-тії «третя Сила» тел.: 050 132 75 18

3

церкви, ми вас знаємо. Знаємо, що Ви політик, давно слідкуємо за Вами не тільки по телевізо-ру, але і тут, у церкві. Бачимо, як Ви молитеся, як ставите свічки, як б’єте поклони і переко-налися, що все це Ви робите від душі, від сер-ця, щиро. І думаємо так: якщо політик справді віруючий, значить він порядний. Значить не обмане. Буде тримати слово. Підтримуйте на-род, допомагайте народу, нас всі покинули у біді, ми ледве виживаємо».

Ці слова мене дуже схвилювали і я ще раз переконався – народ усе бачить, він без підка-зок здатен вирішувати, хто лицемірить, а хто справді вірує. Людей вже стільки разів обма-нювали різні політики і партії, що народ хоче одного – щоб політик був моральний, чесний, якщо й допускав помилки, міг їх виправити і щиро розкаятися в них, якщо обіцяв щось – виконув ав.

Я дійсно православний віруючий, але не фа-натик. Політику не можна бути фанатиком, бо втрачаєш здатність ясно бачити ситуацію і про-блеми та чітко їх долати на благо людей. Праг-ну тримати пости, постійно ходжу до церкви, молюся і там і вдома, ікони у мене і вдома і на роботі, але я нікого з підлеглих чи близьких не примушую слідувати мені. Я просто показую приклад і думаю так: хто захоче – той послідує за мною, той повірить. Коли можу, здійснюю паломницькі поїздки – наприклад до Греції,

де є знаменитий монастирський комплекс «Ме-теори», до Святої гори Афон, чи у Єрусалим, зокрема і до Храму Гроба Господня. Відчуваю там колосальний духовний підйом, відчуваю, що причастився від найвищих святинь Хрис-тиянства. Думаю, що у політиків та церкви є велике поле взаємної роботи – наприклад ро-бота з підростаючим поколінням, дитячі табо-ри та школи, будинки-інтернати, куди можна нести Слово Боже і світське духовне, моральне виховання. Робота з заблудшими душами, мо-ральна допомога ветеранам та людям похило-го віку, самотнім. Крім того, Церква молиться про здоров’я людей, а завдання політиків – ор-ганізувати та підтримати виробництво нату-ральних продуктів, які б не псували здоров’я, а навпаки – додавали б його. До прикладу: та-кий проект я, як керівник ЗАТ «Полтавський хлібокомбінат», започаткував, заснувавши тор-гівельну марку «Живий хліб»і організувавши випічку хліба вищої якості.

На закінчення скажу так: хороший справжній політик має бути віруючим, але не фанатиком, і відчувати свою роботу як служіння людям. Священнослужитель має бути для нас духовним авторитетом і не розмінюватися на політичне обслуговування можновладців, дбати не про земне, а про вище. Тільки так політика і релігія будуть не псувати сферу діяльності один одного, а допомагати та посилювати свій благотворний

вплив. Сильна держава та захищена людина – це наша спільна мета. Тільки політик посилює та захищає народ матеріально-політично, а свя-щеннослужитель – духовно.

З наступаючим святом великодня вас, дорогі читачі! Христос воскрес!!!

Соціальна ініціатива «майбутнє малюємо разом» триває…Партія «третя Сила» та тм «Живий хліб» в рамках соціальної ініціативи «майбутнє малюємо разом» провела другу пере-дачу одягу до миргородської спецшколи-інтернат для дітей з вадами слуху

ВАТ «Полтавський хлібокомбінат» запрошує на роботу водіїв, пекарів, укладальників, торгівельних пред­став ників. Бажаючих працювати під­при ємство забезпечує житлом.

за більш детальною інформацією звертайтеся за тел. (0532) 50 81 77

вітайте своїХ ЗнайомиХ та блиЗькиХ

З великоднем За допомогою смс

Хай В кошик Вам ляЖуть баранчик і ПаСка,шматочок Сальця, заПашная коВбаСка

і ПиСанок Пару з корінчиком Хрону,Хай Плине ДоСтаток До Вашого Дому!

ХриСтоС ВоСкреС!

***

ВеСняні Дні! СВяткоВі шВиДкоПлинні.гомін ліСіВ. Фіалок ПоВінь Синя.

у небі – Сонця ПиСанка гаряча.любоВі Вам! Добра і щаСтя!

Gazeta_№7_03,2010.indd 3 21.03.2010 18:59:41

третя Сила

вербна неділя...За тиждень до Великодня святкується верб-

на неділя. За легендою, коли Ісус Христос їхав на віслюку, то люди встеляли йому шлях пальмовими гілками, вітаючи Месію. З цього і пішов звичай святити гілки. Ми святимо вер-бові гілки. Та й на ній раніше від інших дерев розпускаються бруньки.

В вербну неділю діти і дорослі збираються на службу Божу в церквах. У кожного в руках вер-бові гілочки, які зв’язані стрічкою. Після служ-би, коли священик покропить гілочки свяченою водою, діти стараються якнайшвидше проков-тнути по кілька „котиків»(вербових бруньок). Як кажуть у народі, „щоб горло не боліло.»

Після Богослужіння дорослі і діти поверта-ються додому, і, якщо дома є такі, що не були в цей день в церкві, то їх б’ють свяченою вер-бою. При цьому, той, хто б’є, обов’язково при-мовляє:

не я б’ю – верба б’є,за тиждень великдень,недалечко червоне яєчко!Або:не я б’ю – шутка б’є,віднині за тижденьбуде в нас великдень!Свячену вербу ставлять за образами. Деякі

господарі після повернення з церкви садять декілька гілочок на городі. Це, кажуть, сприяє злагоді в родині. Ні в якому разі не можна її викидати: навіть дрібні гілочки треба спалити на вогні. Колись народні знахарі використо-вували свячену вербу для приготування ці-лющих напоїв: від ревматизму, від лихоманки, від головного болю.

Свяченою вербою господарі поганяють худо-бу, коли вперше після зими, виганяють на пасо-висько. Це роблять для того, щоб нечиста сила не чіплялася до тварин. Треба сказати, що зви-чай святити вербу дуже старий, і традиції, які шанували наші предки, збереглися до наших часів. Це гарне і урочисте свято, яке люблять дорослі і діти: адже можна вдарити вербовою гілочкою, а у відповідь почути: „дякую.»

Від вербної неділі починається активна під-готовка до Великодня.

великденьВеликдень в Україні – це ще й свято вес-

няного воскресіння, оновлення природи, що відзначалось у день весняного рівнодення ще за часів язичництва. Це поєднання двох вір, двох світів – язичництва й християнства – до сьогодні збереглось у віруваннях та велико-дній обрядовості українців.

Торкаючись пасхального цілування чи хрис-тосування, варто зауважити, що цей звичай, з одного боку, пережиток язичницького обряду радісної зустрічі членів общини, коли вони із настанням теплих днів сходилися на своє весняне свято, провівши довгу й важку зиму невеликими групами, ховаючись від холоду. Із другого боку, цей обряд сягає своїм корінням у ще більш глибоку давнину. Первісні люди вва-жали, що дихання – це сутність душі. І хрис-тияни, цілуючи на паску ікони, хрест тощо, вірили, що таким чином на них переноситься чарівна сила цих предметів. Христосуючись, люди намагалися таким чином обмінятися ду-хом, таємничою силою, яка увійшла в них під час Великоднього Богослужіння й цілування різноманітних священних реліквій.

Обряд розговіння в різних регіонах України відбувається неоднаково. Типовою формою цього обряду є те, що господар тричі обходить навколо столу, з мискою, наповненою свяченим. Після цього, ставши обличчям до ікон, розрізує на тарілці декілька свячених яєць і підносить частину яйця до рота (ніби причащає) кожно-му члену родини, примовляючи: «дай, боже, ще й на той рік дочекатися святого празника воскресіння Христового в щасті і здоров’ї!». Упиватися ж під час розговин не можна, бо «як уп’єшся на розговинах, то цілий рік будеш ходи-ти немов у півсні, так тебе Бог покарає».

Згідно з прикметами і повір’ями – «коли на Великдень розговієшся й вийдеш із хати на вулицю, то що перше побачиш, тим і промиш-ляй — буде удача. Якщо в цей день небо захма-рене або йде дощ — буде врожай. В день свята Воскресіння Господнього ворота у царство небесне відкриті, а той, хто в цей день умре, попаде зразу ж у рай. Дитина, яка народилася в цей день, буде нещаслива. Вважається вели-ким гріхом, не вітатися в цей день навіть із во-рогом». На Слобожанщині після обіду йдуть на кладовище христосуватися із покійними й кладуть на могили крашанки.

Із давніх-давен існує в Україні повір’я, що на Великдень, під час сходу, сонце «грає». Кожен, побачивши сонце, яке сходить, набожно зді-ймав головний убір і, повернувшись обличчям на схід, віддавав йому глибокий поклін, хрес-тився й шептав слова молитви: «слава тобі, господи, за личенько твоє господнє, що ся по-казало, праведне; слава тобі, просвященне!»

У давнину у великодній понеділок селяни ходили один до одного, христосувалися й об-мінювалися писанками. Парубки в ніч із неді-лі на понеділок обходили домівки й зупинив-шись під вікном хати, й ставши півколом під акомпанемент скрипки співали «волочебні» пісні (аналогічні колядницьким). Подарунки, що їх одержували від господарів домівок, на-зивалися «волочільним». Цього звичаю ко-лись дотримувалися наші предки язичники, але внаслідок тиску з боку християнства, цей звичай занепадав. У XVI ст. у проповідях Іва-на Вишенського мали місце гострі нападки на цей звичай, як на язичницький. Поступово він перетворився на суто дитячий.

Великоднього понеділка хрещеники ходили в гості до хресних батьків, онуки – до бабусь,

несучи їм гостинця – пироги та крашанки. Такий самий гостинець («волочільне») їм да-вали із собою. Третього дня Великодніх Свят селяни збиралися у корчмі на музики — «про-водити свята». Отже, три дні Великодня були щасливим часом гостювань, молодіжних роз-ваг і забав. Старші люди шукали в ці дні квітів рясту, а знайшовши, топтали їх: «Щоб і на той рік діждать рясту топтать».

Великдень закінчувався, але ще стояли на столах паски, крашанки й лунало всюди «Христос воскрес!» Так дозволялося вітати упродовж 40 днів — аж до дня Христового Вознесіння.

Однією із найрозповсюдженіших розваг молоді в Україні була колись так звана «вули-ця» – своєрідні вечорниці дівчат і хлопців під відкритим небом.

«Вулиця», як правило, збиралася в певному, заздалегідь призначеному місці: на майдані по-серед села, на зеленому лузі біля річки, чи на леваді, – це залежало від місцевих обставин. Починалася «вулиця» від Великодня й тривала все літо – аж до дня Семена (14 вересня). До по-чатку польових робіт молодь збиралася щове-чора, а коли починалася робота в полі, то тільки в неділю та у святкові дні. Звичайно, «вулиця» проходила весело й жваво: з музикою, танця-ми, а найбільше було пісень. Кожний вечір, коли відбувалася «вулиця», над селом лунали пісні. Крім пісень, танців і хороводів під час «вулиці», проводилися ще й інші веселі забави, що їх так багато знала наша молодь. «Вулиця» в українському селі – це своєрідна форма тради-ційної розваги молоді.

Там плекалася пошана до народної пісні, народних традицій; розвивалися кращі това-риські відносини і зароджувалося справжнє чисте людське кохання!

4

засновник: Політична партія «Третя Сила»

головний редактор: Віктор Рибаченко редактор: Владислав Ноздрачов

Реєстраційне свідоцтво КВ №10927 від 30.01.2006 р.

Україна, 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 19­а, оф. 3 Віддруковано в ТОВ «АСМІ» 36007, м. Полтава,

пров. Перспективний, 8; тел.: 05322­257­69

Офіційна веб­сторінка: www.tretya­sila.org.uae­mail: pts­info@ukr.net

Тел. (044) 278­75­56, (044) 279­81­03

тел. гарячої лінії: 0532 62­98­30

Передплатний індекс – 49271№ 7 від 21.03.10 тираж – 160 000

Розповсюджується безкоштовно

анекдоти Великодняу киплячій воді розмовляють два яйця: «Дивися, варимось усього 10 хвилин, а вже такі круті»!

***– яйця можна пофарбувати, при-щемивши дверями.

***а Ви фарбуєте яйця на Великдень?– Вони у мене від народження гарні

***– не яйца красят человека, а чело-век яйца.

– Пасхальный набор. Стойкая крем-краска для яиц. закрашива-ет даже седину.

***реклама:Пасхальные краски для яиц «л’ореаль»! Ведь ваши яйца этого достойны!

***на Великдень приїхав на Полтав-щину кавказець із глухого гірсько-го села. біля церкви зустрічається йому В.гаврилюк і вітається з ним:

«Христос Воскрес! – «Вах, маладца!» – відповідає го-рець.

***Примусити б всіх дурнів богу моли-тися…

***В.гаврилюк – журналістам: «а ви знаєте, що роблять «нові україн-ці» на Великдень? Фарбують свої «мерседеси» у різні кольори і сту-каються ними».

звичаї нашого народу

Gazeta_№7_03,2010.indd 4 21.03.2010 18:59:41