МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Кафедра практики мовлення

Курсова робота на тему

«СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЙ

МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІЛКУВАННЯ НА

УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В СЕРЕДНІХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ»

виконана студентом4 курсу групи Афакультету іноземних мовЛевченком Ярославом Сергійовичем

науковий керівник –кандидат педагогічних наук,завідувач кафедри практики мовленняФедічева Наталя Володимирівна

Луганськ – 2008

ПЛАН

Вступ...............................................................................................................3 – 7

Розділ І. Теоретичні засади створення ситуацій міжкультурного

спілкування на уроках англійської мови..................................................8 – 16

§1. Основні базові напрямки у побудові ситуацій міжкультурного

спілкування..................................................................................................8 – 12

§2. Шляхи подолання негативних етнокультурних стереотипів у процесі

формування соціолінгвістичної компетенції учнів................................13 – 16

Розділ ІІ. Нові можливості використання НПКС в іграх, симуляціях та

ситуаціях.....................................................................................................17 – 24

§1. Рольові ігри та симуляції....................................................................17 – 20

§2 Ситуативні вправи та завдання...........................................................21 – 24

Висновки....................................................................................................25 – 26

Джерела......................................................................................................27 – 30

Додатки…………………………………………………………………..31 – 43

2

ВСТУП

Початок третього тисячоліття, коли посилюються та стають більш

очевидними процеси інтеграції України у Європейську та світову

спільноти, ставить нові вимоги перед українською освітою, її якістю та

змістом. “Виникає потреба в людях, які практично володіють іноземною

мовою, зокрема англійською мовою як мовою міжнародного спілкування”

[1, 6], і таким чином сучасний українець повинен вміти орієнтуватись у

теперішньому полікультурному світі, встановлювати контакти та вести

діалог з представниками інших культур, усвідомлювати свою власну

особливість та значення в сучасних світових процесах, для того щоб

ефективно задовольняти вимоги сучасності й посідати гідне місце серед

інших національних та культурних спільнот.

Один з перших та найважливіших соціальних інститутів покликаних

формувати нову модель світогляду та установлення відносин з

навколишнім світом – це інститут середньої освіти, зокрема його

невід’ємна складова – навчання іноземних мов. “Підготовка учнів

середньої школи до комунікації на міжнаціональному рівні – таке завдання

стоїть перед учителем іноземної мови на сучасному етапі розвитку

суспільства” [2, 12]. Це передбачає не тільки навчання мовному

матеріалові – лексичному, граматичному та фонетичному – але й

формування культурологічної, країнознавчої та комунікативної

компетенції, без яких неможливо досягти високого рівня міжкультурного

спілкування. Як показує досвід, ігнорування або недостатня увага до

екстра- та паралінгвістичних компонентів спілкування може призвести до

непорозумінь та з’явлення негативних стереотипів, які заважають

зближенню та поліпшенню відносин між представниками різних

культурних груп.

Актуальність роботи полягає в осмисленні та визначенні важливості

для сучасної української молоді мати навички та вміння міжкультурного

3

спілкування задля успішної реалізації свого творчого, інтелектуального та

духовного потенціалу, а також майбутнього кар’єрного росту у

професійній діяльності. Здатність вести міжкультурний діалог визначає не

тільки кар’єрні, професійні та інші стосунки офіційного характеру але й

особисті зв’язки та контакти, коли міжнародний обмін у сфері освіти та

виробництва з кожним роком набуває все більших обсягів. Таким чином,

міжкультурне спілкування поступово стає невід’ємною частиною

повсякдення. Міжкультурне спілкування повинно бути однією з

першочергових прерогатив у сучасній українській середній освіті, оскільки

випускник школи повинен бути здатним вести полікультурний діалог зі

своїми ровесниками та людьми старшого покоління. Міжкультурна

комунікація стає все більш розповсюдженою та все глибшою у сучасній

українській дійсності та житті. Багато з випускників шкіл йдуть до

іноземних вищих навчальних закладів, беруть участь у міжнародних

програмах обміну, а в українських навчальних закладах зіштовхуються зі

студентським та викладацьким складом іноземного походження.

Уміння спілкуватись з представниками іноземної культури важливе

також для майбутніх фахівців різних спеціальностей, для того щоб мати

високу конкурентноздатність на українському та міжнародному ринках

праці. Підготовкою кваліфікованих фахівців займаються, звичайно, вищі

навчальні заклади, але базові навички спілкування, ведення діалогу та

дискусії формуються саме в школі. Тому урок іноземної мови повинен

тренувати та розвивати комунікативну компетенцію не тільки у тих, хто

збирається пов’язати свою професійну діяльність з філологією, але й з

іншими професіями, які передбачають спілкування, діалог та роботу в

міжнародному середовищі.

Ознайомлення з культурою англомовних країн сприяє не тільки

зближенню з її представниками, але й глибшому усвідомленню своєї

власної культурної традиції та спадщини, своєї національної унікальності

та неповторності. Тому ознайомлення з культурними особливостями

4

англомовних народів здатне пробудити інтерес до своєї країни та її

традицій, і таким чином сприяти вихованню патріотизму. Більш того, деякі

методисти вважають, що “міжкультурний вимір у навчанні іноземних мов

переслідує не лише прагматичну мету ... але й – і навіть у більшій мірі –

розвиваючу і загальноосвітню цілі” [3, 8].

Здатність вести міжкультурний діалог та висока комунікативна

компетенція українських школярів, студентів та фахівців повинна

підтримувати високий міжнародний імідж України та авторитет її

громадян у міжнародному суспільстві.

Проблемою міжкультурного спілкування займалося багато

вітчизняних та зарубіжних вчених, а над питаннями створення навчальних

комунікативних ситуацій працювали: Є.І. Митецька, А.Й. Гордєєва, Ю.І.

Пассов, Г.В. Рогова, А.А. Алхазішвілі, М.А. Аріян, В.О. Артемов, В.А.

Бухбіндер, І.Л. Бім, М.Л. Вайсбурд, О.І. Вишневський, П.Б. Гурвіч, Д.І.

Ізаренков, О.О. Леонтьєв, Р.П. Мільруд, С.Л. Рубінштейн, Т.Є. Сахарова,

В.Л. Скалкін, Є.Ю. Сосенко, С.Ф. Шатілов, Д. Берн, Г. Палмер, Ф. Френч,

А. Хорнбі та ін.

Питання етнокультурних стереотипів та полікультурного навчання

розробляли: Л.П. Голованчук, М.В. Денисенко, Г. Підченко, Л.В. Петько,

Т.В. Волкова, Н.К. Скляренко, В. Булгакова, Л. Калініна, М. Малигіна, Е.І.

Соловцова, Л.І. Богатікова, П.В. Сисоєв, І.А. Орєхова, Н.Д. Гальскова, Ч.

Фукуда, С. Корнелл, Д. Дей, П.Дафф, Дж. Каспер, М.У. Мейнард, Дж.

Морі, А. Нішізака, Е. Окс, С. Робертс та ін.

Втілення навчальних комунікативних ситуацій та роботу над

подоланням негативних етнокультурних стереотипів у навчальний процес,

у рольові ігри, ситуації та симуляції розробляли: С.В. Гапонова,

Л.І. Яковенко, Ю.В.Кузьменко, О.Й. Добра, С.В. Литвин, Ю. Семенчук,

Ю. І. Пассов, О.Н. Соловова, О.Л. Кривцова, А.Л. Бердичевський,

Р. Оллрайт, Дж. Ашер, Р. Елліс, М. Джеддз, Дж. МакАльпін, К. Джонсон,

К. Морроу, К. Джоунз, У. Лі, Т. Лоу, Дж. Стуртрідж та ін.

5

Об’єктом дослідження виступає процес навчання англійської мови в

середніх навчальних закладах.

Предмет дослідження – ситуації міжкультурного спілкування на

уроках англійської мови в середніх навчальних закладах

Мета даного дослідження полягає в тому, щоб визначити та

теоретично обґрунтувати засоби створення ситуацій міжкультурного

спілкування на уроках англійської мови в середніх навчальних закладах.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати методичну й педагогічну літературу щодо

створення ситуацій міжкультурного спілкування на уроках іноземної

мови.

2. Виявити специфіку формування комунікативних ситуацій в

умовах середньої освіти та науково обґрунтувати оптимальні

педагогічні умови, що впливають на формування в учнів

комунікативної компетенції для міжкультурного спілкування.

3. Розробити методичні рекомендації зі створення навчальних

комунікативних ситуацій для уроків англійської мови у середній

школі.

Для розв’язання завдань та досягнення мети застосовувались такі

методи дослідження: 1) теоретичні: вивчення методичної та педагогічної

літератури з досліджуваної проблеми; аналіз навчальних посібників з

іноземних мов; 2) емпіричні: спостереження за навчальним процесом і

вивчення досвіду роботи вчителів з досліджуваної проблеми.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

визначено місце навчальних проблемних комунікативних

ситуацій у підготовці учнів до міжкультурної комунікації;

розроблено модель навчальної діяльності зі створення

комунікативних ситуацій, направлених на формування

комунікативної компетенції учнів у міжкультурному

спілкуванні.

6

Практичне значення дослідження полягає в тому, що були

запропоновані шляхи втілення навчальних проблемних комунікативних

ситуацій у вигляді рольових ігор, ситуацій та симуляцій в класну роботу

учнів середніх навчальних закладів. Також було розроблено методичні

рекомендації зі створення навчальних комунікативних ситуацій. Матеріали

дослідження можуть використовуватися вчителями шкіл, магістрантами

спеціальності “мова та література (англійська)”, а також студентами-

практикантами, що проходять активну практику в середніх навчальних

закладах.

7

Розділ І. Теоретичні засади створення ситуацій міжкультурного

спілкування на уроках англійської мови

§1. Основні базові напрямки у побудові ситуацій міжкультурного

спілкування.

Для ефективності роботи у створенні ситуацій міжкультурного

спілкування насамперед треба визначитися з основними базовими

напрямками цієї діяльності: які з них є найпріоритетнішими та потребують

першочергової уваги; яке призначення вони мають у системі навчання

іноземних мов; чим вони відрізняються, та де пролягають між ними

очевидні паралелі; які варіанти існують для їхнього об’єднання та

організування в єдину цільну систему; за якими принципами найбільш

доцільно будувати роботу у класі при імітуванні міжкультурної

комунікації.

Важливим компонентом у створенні ситуацій міжкультурного

спілкування на уроках є “ створення навчальних комунікативних ситуацій”

[4, 8], метою котрих є моделювання природних. Методисти поділяють

навчальні комунікативні ситуації (НКС) на стандартні та нестандартні.

Перші розробляються з метою підготовити учнів до задоволення життєвих

потреб у стандартних та передбачуваних ситуаціях під час перебування у

країні, мова якої вивчається, другі – до неочікуваних та непередбачуваних,

коли “доводиться здійснювати непідготовлені мовленнєві дії, вирішуючи

певні проблеми з представниками англомовної культури” [4, 8].

Для виховування в учнів здатності до міжкультурного спілкування

треба наділяти НКС на уроках іноземної мови певним рівнем

проблемності. Ці НКС відносяться до нестандартних та містять проблему.

Вони мають назву навчальних проблемних комунікативних ситуацій

(НПКС) [4,8]. Їхньою головною рисою є те, що вони пропонують учням

вирішити певну проблему, а також визначити свої ролі у процесі

спілкування. Коли проблема розв’язується представниками різних

8

культурних спільнот – має місце міжкультурне спілкування, “що

підтримується через діалог культур” [5, 18].

Робота зі створення НПКС проходить у двох основних напрямках:

1) з використанням художніх матеріалів та 2) на основі нехудожніх

матеріалів. Цей поділ має за основу класифікацію текстів (друкованих та

аудіотекстів), які є основним джерелом отримання та продукування

інформації, на художні та нехудожні. Важливість тексту важко

переоцінити і тому на роботу з ним треба акцентувати особливу увагу,

оскільки значну більшість мовленнєвої інформації учні почерпають з

друкованих матеріалів.

Вже загальновизнаним є той факт, що “під час читання зразків

світової літератури шляхом ознайомлення учнів з культурно-

країнознавчими особливостями різних регіонів світового простору можна

успішно формувати в них полікультурну компетенцію” [6, 16], яка

визначає успішність та ефективність міжкультурного спілкування. У

роботі з друкованим художнім текстом перед учнями з’являються

необмежені можливості у виборі способів та засобів мовленнєвої

діяльності: організація бесіди за сюжетом прочитаного; обговорення

особистих рис героїв та їхня характеристика з позицій цінностей –

етичних, естетичних та моральних – англомовної, а також української

культури; вияснення позицій героїв та автора щодо порушуваних проблем;

висловлення своїх власних переконань щодо обговорюваних питань та їхнє

порівняння з поглядами автора та літературних персонажів; пропонування

альтернативних засобів розв’язання порушуваних проблем та ін. Щодо

форми роботи, то вона може бути рольовою грою, симуляцією, ситуацією,

дискусією, діалогом, критичною статтею, твором-роздумом, доповіддю,

“судом” над автором чи героєм, інтерв’ю з персонажем тощо.

Головним тут повинно бути спілкування або ж діалог представників

різних культур (напр. української та англійської, української та

канадської), де кожна з груп формулює своє ставлення щодо розв’язання

9

проблеми з позиції власної культурної спадщини [7, 9; 8, 6; 4, 9]. Важливо,

щоб ставлення не висловлювалося оцінювальними категоріями – “добре –

погано”, “нормально – ненормально”, “цивілізовано – нецивілізовано” і

т.п. – тому що в такому разі міжкультурний діалог унеможливлюється й

виникає загроза “утилітарного ставлення однієї культури до іншої” або ж

“псевдодіалогу” [8, 11]. Таким чином, спілкування може піти в

непотрібному напрямку й спричинити стереотипізацію або навіть

зневажливе ставлення до культури носіїв мови, що вивчається, чи до своєї

власної культурної особливості. Іншими словами, характеристика ситуації

чи будь-якої особи повинна бути описового характеру, тобто пояснювати,

якими рисами наділений той чи інший персонаж, як він поводиться у

певній життєвій ситуації тощо.

Дуже також важливо, щоб матеріали були автентичними, “які

реально використовуються носіями мови” [9, 303] оскільки тільки таким

чином можливо максимально наблизити НПКС до реальної ситуації в

іншомовному середовищі.

Зазначеним способом можна використовувати також аудіотексти, які

теж порушують актуальні проблеми сьогодення та можуть бути

поштовхом до конструктивної дискусії в рамках ситуації міжкультурного

спілкування. Головною перевагою аудіоматеріалів є те, що вони

пропонують учням інформацію “у природному темпі мовлення носіїв

англійської мови” [4, 9]. Окрім того аудіотексти краще передають

емоційність, що дозволяє ефективно їх застосовувати у обговоренні

фабульних сюжетів, які характеризуються динамізмом та сильним

емоційним забарвленням.

Художні відеофільми мають специфічну цінність у тому, що вони у

повній мірі передають “мовленнєвий акт” (“speech act”) [10, 41] та

взаємодію його “компонентів: учасників спілкування (хто з ким

спілкується); комунікативного наміру (навіщо, з ким); предметного змісту

(теми, ситуації, мовні засоби); екстралінгвістичних і паралінгвістичних

10

засобів, що використовуються в мовленні у конкретній ситуації

спілкування (як спілкуються)” [11, 10], що значно підвищує ефективність

розуміння монологічного та діалогічного мовлення. Відеоматеріал уже

впродовж довгого часу застосовується в українських школах для

“навчання аудіювання та фонетичного аспекту говоріння” [4, 9], але тепер

усвідомлена також можливість використання художніх відеофільмів для

створення проблемної ситуації на основі їхнього сюжету та для навчання

усного творчого мовлення.

Другий напрямок – робота з нехудожніми матеріалами – передбачає

використання інформаційно-пізнавальних текстів, аудіо- та відеозаписів,

що порушують велику кількість проблемних питань; цей напрямок

відрізняється від першого статичністю та більш певним колом

порушуваних проблем, дуже часто до дискусії виноситься одна тема, напр.

відносини між старшим та молодшим поколіннями, вплив технологічного

прогресу на побут та світогляд сучасних людей та ін.

Також як і в першому напрямку сюди входить опрацювання

друкованого тексту, аудіотексту та відеофільму, які вже, як зазначалося

вище, мають нехудожній характер. До роботи з нехудожніми матеріалами

можуть залучатися різноманітні види автентичних джерел – статті, анкети,

бланки, графічна, відео- та аудиореклама, науково-пізнавальні фільми та

інтерв’ю – котрі порушують актуальні проблеми сьогодення.

Велика увага також повинна приділятися тому, щоб учні у процесі

класної та позакласної роботи оволодівали фоновими знаннями, тобто

знаннями “про країну та її культуру, відомі усім жителям даної країни (на

відміну від загальнолюдських та регіональних)” [7, 9].

При плануванні та проведенні НПКС доцільно додержуватись

принципів діалогу культур, дидактичної доцільності, домінування

проблемних культурознавчих завдань, культурної варіативності та

культурної рефлексії [8, 7], задля того, щоб міжкультурне спілкування

проходило в руслі взаєморозуміння та толерантності.

11

Тому шлях до полікультурної компетенції лежить через системи

вправ – НКС та НПКС – у вигляді рольових ігор, симуляцій та ситуативних

завдань у моделі навчальної діяльності зі створення комунікативних

ситуацій (додаток 1).

Таким чином, беручи до уваги найімовірніші ситуації, предмети та

явища, що можуть зустрітися учням при відвідуванні англомовної країни,

учні готуються до цілком передбачуваних ситуацій побутового характеру

та до ситуацій, які потребують мовленнєвої імпровізації. Успіх

формування навичок міжкультурного спілкування залежить від того,

наскільки НПКС наближена до реалій та від раціонального поєднання

системи вправ і творчих завдань.

12

§2. Шляхи подолання негативних етнокультурних стереотипів у

процесі формування соціолінгвістичної компетенції учнів

У процесі спілкування з представниками іноземної культури

практично неможливо уникнути узагальнень та передчасних висновків про

своїх співрозмовців з позиції власної культури та менталітету. Це перш за

все спричинено психологічною властивістю розглядати та оцінювати

людей та їхні вчинки з точки зору власної культурної традиції та етичних

цінностей. Таким чином, сприйняття поведінки та зовнішності

співрозмовця обмежується рамками власної культури. Це явище

називається “стереотипізацією”, об’єктами якої найчастіше є спрощені та

узагальнені образи представників іншомовної культури [12, 10].

Дуже відомими є сталі стереотипи про представників одних етнічних

спільнот з позиції інших. Поширеними стереотипами є, наприклад, уява

про надмірну повільність фінів та естонців, про пристрасть українців до

сала, про пияцтво росіян та безтактовність американців.

Але “стереотипи можуть не тільки шкодити, але й бути корисними

для комунікації залежно від способів і форм їхнього використання”

[12, 11], оскільки “сьогодні вивчення іноземної мови має відбуватись з

урахуванням культурного і національного розмаїття” [13, 32].

Л.П. Голованчук наводить кілька умов, за яких стереотипи можуть

допомогти краще зрозуміти ситуацію, а також зорієнтуватися у новій

незнайомій ситуації: коли стереотип усвідомлюється, тобто індивід

усвідомлює, що стереотип відображає узагальнені групові цінності й

норми, риси та ознаки, ігноруючи індивідуальність; коли стереотип

описовий, а не оцінюючий; якщо він точний, тобто адекватно відображає

ознаки та риси певної групи; якщо стереотип сприймається як здогадка, а

не пряма інформація про представників певної культурної групи; та якщо

він модифікований, тобто випливає з досвіду спілкування з реальними

людьми в реальних ситуаціях [12, 11].

13

Російський науковець Сисоєв П.В. також надає деякі рекомендації

для ефективного діалогу культур, що допомагає досягти повноцінного та

рівноправного міжкультурного діалогу: “бачити не тільки відмінність, але

й схожість у своїй культурі та культурі народу, мова якого вивчається;

сприймати різницю як норму співіснування культур у сучасному

полікультурному світі; формувати активну життєву позицію, направлену

проти культурної нерівності, культурної дискримінації та культурного

вандалізму, що процвітають у сучасному полікультурному світі” [8, 11].

Вищезазначені принципи можуть не тільки полегшити знайомство з

іноземною культурною традицією, але й глибше зрозуміти й усвідомити

власну культурну спадщину, сприяти “культурознавчому збагаченню учнів

у контексті двох культур” [14, 19], оскільки тільки завдяки різниці

можливо угледіти самобутність та унікальність кожної культурно-етнічної

групи.

В іншому випадку стереотипи можуть стати значною перешкодою в

міжкультурному спілкуванні та взаємопорозумінні, і зробити перебування

в іншій країні неприємним або ж навіть нестерпним. Тому при розробці

вправ та завдань, що включають до себе моделювання реальних

комунікативних ситуацій, треба звертати особливу увагу на різницю в

культурі, а також в етичному та естетичному підході до оточуючого світу,

наприклад на “розбіг відношення до кольорової символіки різних народів”

[15, 3], “цифрову символіку” [15, 3] або на той факт, що “для англомовної

топонімії характерна розвинена система топонімічних прізвиськ” [16, 3]

тощо. Важливим компонентом нашої роботи є також прищеплення

стриманості у передчасних висновках та оцінках співрозмовника, тому що

в іншому випадку неможливо буде осягти такі аспекти міжкультурного

спілкування як функціональний, соціокультурний, прагматичний та

когнітивний [17, 36].

Негативний вплив стереотипів на спілкування представників різних

культур має низку причин, яких важко та навіть інколи неможливо

14

уникнути, якщо не приділити їм достатньої уваги. Головним з них є той

факт, що стереотипізація перешкоджає виявленню індивідуальних

особистісних рис, тобто до певної групи та до окремої особи

застосовується один і той самий підхід; стереотипи базуються на

напівправді та викривленнях, що спричиняє спотворення дійсності;

стереотипи дуже часто зберігаються незважаючи на дійсність, яка їм

суперечить. Тому дуже важливим є вміння відмовлятись і відкидати

стереотипи, коли вони суперечать дійсному стану речей [12, 11].

У подоланні негативних стереотипів важливо також звернути увагу

на те, щоб вивчаючи культуру англомовного народу не зупинятися на

побуту та ознаках тільки окремої групи всередині суспільства країни

(напр. представників середнього класу британського походження в

Америці), ігноруючи та пропускаючи інші спільноти (напр. американських

індіанців, американців латиноамериканського та африканського

походження) [12, 12].

Сисоєв П.В. акцентує увагу також на тому, що при сучасній

популярності полікультурної освіти дуже великій кількості навчальних

посібників та видань приписується полікультурність, якої там в дійсності

немає, і тому дуже важливим є вміння відрізняти те, що не є й не може

бути полікультурною освітою. Науковець виділяє п’ять ознак, які не

можуть бути притаманними навчанню міжкультурної комунікації: 1) коли

учні знайомляться виключно з культурою країни іноземної мови, особливо

з якоюсь окремою соціальною групою; 2) коли традиційно не представлені

групи (американські індіанці, австралійські аборигени, маорі) показуються

поза контекстом культури оточуючої; 3) коли в учнів формується

негативне відношення до якоїсь із культурних груп країни іноземної або

рідної мови; 4) коли полікультурна освіта нібито вміщена в одному

окремому підручнику або посібнику; 5) а також коли не формуються

активна життєва позиція учнів і не відбувається розвиток їхнього

критичного мислення [8, 12 – 13]. За відповідності вищеназваним умовам,

15

“іноземна мова як навчальний предмет стає інструментом полікультурного

розвитку особистості” [18, 27].

Важливим складником в подоланні стереотипізації негативного

характеру є також ознайомлення та подальше тренування комунікативних

моделей поведінки (КМП), тому що незнання КМП призводить до

культурного шоку та всіляких непорозумінь у спілкуванні з носіями

іноземної культури навіть у тих людей, які вільно володіють їхньою мовою

[7, 10]. КМП поділяються на вербальні, невербальні та змішані, й

особливу увагу треба приділити останнім двом, оскільки вони традиційно

ігноруються в навчальних посібниках середніх навчальних закладів [7, 10]

при тому, що без них практично неможливо осягти такі важливі складники

іншомовної культури як “культурний фон” [19, 17], “семіотичний фон”

[20, 6] та інші.

Вивчаючи природу стереотипізації, японський вчений Ч. Фукуда

робить цікаві спостереження за стереотипами, котрі виявляються у японців

відносно китайських студентів, що прибули з іншої, тоталітарної, біднішої

країни, отже з “нижчої” (“inferior”) культури [21, 451]. Їхня “іншість”

(“otherness”) спричиняє чисельні труднощі в спілкуванні та

взаємопорозумінні з японцями. Це явище, коли окрема культурна група

виділяється носіями домінуючої культури, називається вченим

“eкзотизацією” (“exoticization”) [21, 431], і викликає чималі перешкоди та

бар’єри у спілкуванні. У цьому контексті можна зробити припущення, що

українці теж можуть зіткнутися з подібними труднощами у більш

розвинених англомовних країнах. Тому щоб запобігти подібним

труднощам, автор рекомендує ретельно ознайомлюватися з культурою та

побутом народу, чия мова вивчається.

Подолання негативних стереотипів, таким чином, становиться з

кожним роком все актуальнішим, коли потреби у міжнаціональних

відносинах та комунікації зростають з великою швидкістю, а сталі

стереотипи заважають взаємному порозумінню різних етнічних спільнот.

16

Розділ ІІ. Нові можливості використання НПКС в іграх,

симуляціях та ситуаціях

§1. Рольові ігри та симуляції

Позитивний результат навчання міжкультурному спілкуванню

залежить перш за все від уміло організованої учителем класної роботи.

НПКС, направлені на формування “соціокультурної компетенції” [7, 9],

“функціональної грамотності” [14, 18], “полікультурної освіченості”

[8, 10] та інших навичок, за відсутності яких міжкультурна комунікація

перестає бути можливою, повинна направляти та “занурювати” учнів у

іншомовну атмосферу, щоб школярі могли ознайомитися з англомовним

середовищем з середини, у якості активних учасників, власноруч

опановуючи та переживаючи новий матеріал через свій власний досвід.

Для створення таких НПКС перш за все доцільно застосовувати

рольові ігри, за яких учні відтворюють різноманітні уявні комунікативні

ситуації – стандартні та нестандартні – що готують учнів не тільки у

мовному аспекті (опанування лексичного, граматичного та

культурознавчого матеріалу) але й у психологічному, що надає змоги

психологічно та емоційно адаптуватися до певних ситуацій та сценаріїв.

Більшість з методистів зазначають, що в рольовій грі “учням не

приходиться брати відповідальність за свої дії та слова, іншими словами,

говорить герой, котрого вони грають, а не вони самі” (“students do not have

to take responsibility for their own actions and words – in other words, it’s the

character they are playing who speaks, not themselves”) [22, 133], а також те,

що “маска ролі дійсно здатна розкріпачити в мовленнєвому плані людину

особливого складу” [23, 87].

Рольова гра за визначенням Є.І. Пассова – “це така вправа, у якій

учень, виконуючи навперемінно різні соціальні та міжособистісні ролі,

засвоює спілкування в межах соціального контакту” [23, 87], Дж. Хармер

також визначає, що в цій вправі “ми просимо їх (учнів) грати роль, удаючи

17

з себе того, ким вони не є” (“we ask them to play a role, pretending to be

someone that they are not”) [22, 133].

Симуляція дуже тісно пов’язана з рольовою грою, і часто ці два

поняття є цілком взаємозамінимими. В обох випадках ми маємо уявну

ситуацію, у котрій учні імітують сценарії з реального життя – стандартні й

нестандартні, – застосовують відповідний мовленнєвий матеріал. Різниця

полягає лише в тому, що рольова гра вимагає від учасників “перевтілення”

в іншу особу, а в симуляції це не обов’язково. Таким чином, симуляція –

це поняття більш широке та включає в себе рольову гру як окремий

підвид: “усі рольові ігри є симуляціями ... але не всі симуляції є рольовими

іграми” [22, 133].

Серед головних достоїнств рольової гри є також те, що “учні

оволодівають англійською мовою паралельно з культурою основних

англомовних країн” [24, 8], проявляють активність, оскільки “ основа будь-

якої рольової гри – ініціативне мовлення” [25, 17], долають негативні

етнокультурні стереотипи тощо. Рольова гра та симуляція відрізняються

значною варіативністю, ця їхня властивість дозволяє інсценувати

найрізноманіші види та способи міжкультурного спілкування. “Ці форми

навчальної діяльності підвищують мотивацію учнів, дозволяють

практикувати говоріння у невимушеному контексті” [26, 13].

При розробці симуляцій та рольових ігор важливо по-перше, щоб

серед учасників розмови був обов’язково представник культури

української, а не лише британської, канадської чи американської [11, 8],

щоб була проведена гідна “організація інформаційної підтримки” [27, 16],

щоб добирались цікаві та відповідні віку учнів країнознавчі матеріали

[28, 134], а також щоб НПКС мала три компоненти: 1) “дійсність функції”

(“reality of function”); 2) “симульоване середовище” (“simulated

environment”) та 3) “структуру” (“structure”) [22, 132 – 133].

Змоделюємо симуляцію та рольову гру, де представники української

культури опиняються в англомовному середовищі.

18

Приклад 1 ( с имуляц ія для учнів 8 – 9 класів )

Етап 1. Учні напередодні уроку отримують завдання ознайомитися з

різдвяними традиціями англомовних народів та пригадати традиції

українські (з використанням матеріалу додатка 2).

Етап 2. На уроці учні діляться на групи з 4-х осіб, де кожна з них

отримує картку A, B, C,чи D.

Етап 3. Групам дається 5 хвилин на підготовку до дискусії.

Етап 4. Учні програють симуляцію з використанням опори

(додаток 3).

Етап 5. Учитель разом з учнями підсумовують результати симуляції.

Card A: You are an American secondary school student. You have

invited your friends from Ukraine, Britain and Australia for

Christmas holiday. Give them a suggestion as for the best way to

celebrate this day.

Card C: You are a British secondary school pupil. You have come to

your American friend. Offer your own suggestions as for spending

Christmas Day. You are to tell what old British traditions your family

keeps.

Card D: You are an Australian student of the same age. You have come

to the US and are surprised that Christmas in America and your home

country is different. You are to tell your friends what the difference is.

19

Card B: You are a Ukrainian secondary school student. You are to

share information about Ukrainian Christmas traditions, their symbols

and origins.

Приклад 2 ( р ольова гра для учнів 10 – 11 класів )

Етап 1. На попередньому уроці учні отримують завдання

ознайомитися з організацією та діяльністю найстарішого у світі діючого

парламенту (Тинвальду, що на острові Мен) та парламенту України

(Верховною Радою) з використанням матеріалів додатка 4.

Етап 2. Учні діляться на три групи: перша група – це депутати

Тинвальду; друга – депутати Верховної Ради; третя – журналісти.

Етап 3. Парламентарії острова Мен пишуть коротке запрошення

депутатам Верховної Ради та журналістам відвідати їхній острів та

ознайомитися з діяльністю їхнього законодавчого органу.

Етап 4. Парламентарії Тинвальду розповідають українським колегам

про історію та устрій свого парламенту. Парламентарії Верховної Ради,

слухаючи, зазначають східні та відмінні риси обох парламентів.

Журналісти ставлять запитання депутатам Тинвальду і Верховної Ради.

Етап 5. Учитель та учні роблять підсумок проведеної діяльності.

Сфера застосування рольових ігор практично необмежена, що дає

змогу всебічно охопити культурологічний та країнознавчий матеріал,

“наділити учнів полікультурними компетенціями (повага, толерантність,

культура, здатність жити з людьми інших культур)” [29, 86]. Перший

приклад пропонує учням порівняти українську різдвяну традицію з

традиціями англомовних народів, українську духовність з американською,

британською та австралійською [30, 23]. У другому учні знайомляться з

традиціями та устроєм найстарішого у світі парламенту та вищого

законодавчого органу України, і також, порівнюючи, знаходять спільне й

відмінне.

Такий підхід допомагає глибше ознайомитися не тільки з

іншомовною культурою, але й краще осмислити власну спадщину. Рольові

ігри надають учням можливість проявляти ініціативу й вести бесіду на

теми та проблеми, які їх цікавлять й мотивують активну діяльність на

уроці.

20

§2 Ситуативні вправи та завдання

У навчанні іноземній мові, зокрема міжкультурному спілкуванню,

важливо також спиратися на реалії оточуючої дійсності, які зустрічаються

практично в любий час та в любому місці. Для навчальних цілей ці реалії

повинні містити певні “проблеми, актуальні як для українських школярів,

так і для їхніх англомовних однолітків” [31, 11]. Проблема в свою чергу

становить основу мовленнєвої ситуації [32, 145], яка поряд з рольовими

іграми та симуляціями однією з основних НПКС у навчанні міжкультурної

комунікації.

Є.І. Пассов дає таке визначення ситуації: “ситуація є така динамічна

система взаємовідносин тих, хто спілкується, яка завдяки її відображенню

в свідомості породжує особистісну потребу в цілеспрямованій діяльності й

живить цю діяльність” [23, 63]. Дж. Хармер зазначає, що ситуації – це “де

люди спілкуються тому що вони знаходяться в тих ситуаціях, або автор

описує якусь специфічну інформацію” [22, 57].

Примітним є також те, що ці автори мають дещо відмінний підхід до

сутності ситуації, як вправи виконуваної на уроці. Є. І. Пассов розглядає

ситуацію як не “просто сукупність обставин, подій, навіть взаємовідносин”

[23, 63], а як систему, а також відрізняє її від теми [23, 64], і тому на його

думку ситуації типу “Біля каси”, “На вокзалі” і т.п. не є правомірними.

Дж. Хармер у свою чергу надає ситуації більш широкого значення, і тому у

його системі такі ситуації як “В банку” та “На залізничному вокзалі” –

цілком прийнятні [22, 26 – 27], і навіть більше того – особливо корисні для

практики функціонального мовлення [22, 57].

Не зважаючи на те, що різні методисти по-різному визначають,

оцінюють та розглядають ситуації, вони виявляють єдність у погляді на її

роль у формуванні комунікативної компетенції учнів, а через останню – і

компетенцію в міжкультурному спілкуванні. Головна її роль – це

підготувати учнів до підтримки контакту з представниками англомовних

народів в різноманітних передбачуваних та непередбачуваних обставинах.

21

Тому головну увагу в нашій роботі доцільно приділити спрямованості та

організації НПКС у формі ситуації, у визначенні її цілей та очікуваних

результатів.

Хоча ситуації лексично обмежені, тобто кількість лексичних

одиниць придатних до застосування в окремій ситуації невелика [22, 27],

вони дозволяють учням всебічно та глибоко оволодіти моделями мовлення

та поведінки у кожній окремій мовленнєвій ситуації. Наприклад ситуація

“В аеропорту”, чи “В аквапарку” дає учням реальну можливість більш-

менш досконально вивчити лексику, фрази та екстралінгвістичні

компоненти, потреба у яких може виникнути у туриста, що відвідує ці

місця.

Оскільки ситуація передбачає наявність проблеми, учні повинні

готуватися їх розв’язувати та застосовувати найвірогідніші з них на роботі

в класі. Проблемою, що найчастіше трапляється при розмові представників

різних культур, є непорозуміння, коли один комунікант не розуміє або ж

хибно тлумачить слова та дії свого співрозмовника. Тому “коли в

комунікативній ситуації не вдається досягти розуміння, від комунікантів

потребуються особливі вміння: попросити пояснення, а також уміти

пояснити значення тих чи інших слів, фраз …тощо” [33, 19]. Додамо ще,

що важливо вміти пояснювати також вчинки, жести та інші

екстралінгвістичні складові спілкування.

НПКС у формі ситуацій покликані також формувати в учнів “уміння

подавати інформацію ясно й точно, ефективно нею користуватися” [34, 6],

а також уміння розпізнавати та коректно тлумачити інформацію, що

отримується від представника іншої культури.

Треба віддати належне також емоційній забарвленості, що повинна

супроводжувати ситуацію. Емоції, створюючи надбудову до пізнавальних

процесів, сприяють глибшому засвоєнню нового матеріалу, а також

психологічно схиляють співрозмовників до діалогу та повноцінної

комунікації.

22

Наведемо два приклади ситуацій, які можуть бути використаними на

уроці англійської мови.

Приклад 3 (ситуативне завдання для учнів 7-го класу)

Етап 1. Учитель показує учням наступний малюнок і демонструє

відеоролик бейсбольного матчу, потім питає їх, що вони знають про даний

вид спорту.

Етап 2. Далі учитель роздає аркуші з наступною таблицею, у якій

розміщена термінологія гри у бейсбол:

Action Place Participant

to throw diamond batter

to catch mound catcher

to tag home plate runner

to pitch base pitcher

infield umpire

Етап 3. Пояснивши значення кожного терміна, вчитель дає учням

завдання обговорити гру кожного з гравців після завершення матчу.

Приклад 4 ( ситуативна вправа для учнів 8 класу )

Етап 1. Учні отримують аркуші з наступним малюнком будинку.

23

Етап 2. Вчитель роздає аркуші з наступними новими лексичними

одиницями і пояснює їхнє значення, акцентуючи увагу на лексемах, що не

мають свого еквіваленту в українській мові:

Етап 3. Учням пропонується зазначити основні частини будинку

відповідною лексикою.

Таким чином, ситуації готують учнів практично застосувати набуті

знання, та орієнтуватися в окремих конкретних мовленнєвих ситуаціях. У

прикладі, де наведена гра у бейсбол, учні знайомляться не тільки з новою

лексикою але й з новим явищем американської культури, аналог якого в

культурі українській відсутній. У прикладі ж з домом, ми маємо паралелі в

обох культурах. Ситуації як різновид НПКС володіють такою рисою як

варіативність, що дозволяє їх застосовувати в самих різноманітних

контекстах. Коли двоє чи декілька комунікантів задіяні в обговоренні

спільної теми чи проблеми, вони набувають спільного “соціально-

24

House

Loft, roof, skylight, aerial, satellite dish, guttering, chimney, door, window, bay window, French window, window pane, shutter, basement, floor, stairs, banister, landing, conservatory, garage, shed, fence, hedge, gate, lawn, drive

культурного досвіду” [36, 12] та розвивають здатність вести міжкультурне

спілкування.

25

ВИСНОВКИ

Ситуації міжкультурного спілкування на уроках англійської мови

вже мали значні напрацювання вітчизняними та зарубіжними

методистами. Це проблеми створення НКС та НПКС, подолання

негативних етнокультурних стереотипів, а також розробка рольових ігор,

симуляцій та ситуацій.

Здебільшого всі вищеназвані проблеми розглядаються авторами

окремо одна від одної, а в даній роботі була зроблена спроба об’єднати їх

та розташувати у контексті міжкультурного спілкування, яке розглядається

одночасно і як мета, і як засіб створення НПКС та втілення їх у ситуації,

рольові ігри та симуляції. Подолання негативних етнокультурних

стереотипів теж бралося до уваги при побудові вправ та класної діяльності,

направленої на створення ситуацій міжкультурного спілкування.

Проаналізувавши методичну й педагогічну літературу, ми вирішили,

що розгляд різноманітних вправ та видів діяльності на уроці з точки зору

міжкультурного спілкування виявляється дуже продуктивним та

перспективним. По-перше, тому що головна мета викладання англійської

мови – навчити учнів вести діалог з представниками англомовних народів,

які не тільки мають мову, що відрізняється від нашої, але й жести, звички,

світогляд, менталітет. По-друге, міжкультурне спілкування здатне

запропонувати безліч варіантів класної діяльності, емоційно її прикрасити

та визвати в учнів цікавість до навчання, бажання шукати та пізнавати

нове. Знайомство зі звичками та світоглядом, що відрізняється від нашого,

викликає жвавий інтерес у учнів середньої школи, світогляд та менталітет

котрих знаходиться у процесі формування.

У нашій роботі ми запропонували втілення НПКС у рольові ігри,

симуляції й ситуативні завдання, та було розроблено модель навчальної

діяльності (додаток 3), кінцевою метою якої є полікультурна компетенція

учнів. У ході роботи над завданнями учні знайомляться з культурними

26

явищами та традиціями англомовних народів, а також згадують свої

власні. Робиться спроба не тільки поглянути на англомовні народи через

призму українського менталітету, але й на український через призму

світогляду представників англомовної культури. Беручи на себе різні ролі

та розігруючи ситуації, учні натреновуються вміло та коректно

спілкуватися у всіляких життєвих та побутових ситуаціях, уміти просити

уточнення та давати пояснення при непорозумінні, і в кінцевому

результаті – бути компетентними комунікантами міжнародного масштабу.

Вважаємо, що практична застосовність рольових ігор, симуляцій та

ситуацій не обмежується якоюсь окремою темою, видом та місцем

діяльності. Вона охоплює практично всі сфери життя, які включають в себе

можливість та необхідність міжкультурного спілкування, таким чином,

будучи практично необмеженою.

Ми дійшли висновку, що розробка НПКС може здійснюватись за

допомогою учнів, і вони також можуть пропонувати теми окремих

рольових ігор, симуляцій та ситуацій.

Отже ми виявили специфіку формування комунікативних ситуацій в

умовах загальної середньої освіти та обґрунтували оптимальні педагогічні

умови, що впливають на формування в учнів комунікативної компетенції

для міжкультурного спілкування.

Ми також розробили методичні рекомендації зі створення

навчальних комунікативних ситуацій для уроків англійської мови у

середній школі (додатки 1 – 5).

Проблему створення ситуацій міжкультурного спілкування на уроці

англійської мови будемо розглядати в ході подальшого дослідження

проблеми з урахуванням подальших кількісних та якісних змін в

українській та світовій спільнотах.

27

ДЖЕРЕЛА

1. Кузьменко Ю.В. Вимоги до вправ для формування соціокультурної

компетенції учнів основної школи у процесі навчання англійського

діалогічного мовлення // Іноземні мови. – 2006. – №2. – С. 6 – 15.

2. Добра О.Й. Роль позакласної роботи у здійсненні комунікативних

цілей оволодіння англійською мовою // Іноземні мови. – 2008. –

№2. – С. 12 – 13.

3. Мельник П.Ю. Завдання на переклад реклами як фактор

формування міжкультурної компетенції // Іноземні мови. – 2005. –

№3. – С. 8 – 15.

4. Гордєєва А.Й. Як створювати ситуації міжкультурного спілкування

на уроці англійської мови // Іноземні мови. – 2008. – №2. – С. 8 – 11.

5. Бердичевский А.Л. Содержание обучения иностранному языку на

основе базовой культуры личности // Иностранные языки в школе. –

2004. – №2. – С. 17 – 20.

6. Денисенко М.В. Формування в учнів старшої школи полікультурної

комунікативної компетенції в читанні на матеріалі англомовних

культурно-країнознавчих текстів // Іноземні мови. – 2007. – №2. –

С. 16 – 22.

7. Скляренко Н.К., Голованчук Л.П. Формування соціокультурної

компетенції учнів за навчально-методичними комплексами серії

English through Communication // Іноземні мови. – 2003. – №1. –

С. 9 – 10.

8. Сысоев П.В. Языковое поликультурное образование // Иностранные

языки в школе. – 2006. – №4. – С. 2 – 14.

9. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних

закладах: Підручник / Кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. –

К.: Ленвіт, 2002 – 328 с.

10. Yule G. Pragmatics. – Oxford, 2003. – 131 p.

28

11. Гапонова С.В. Психологічні аспекти побудови підсистеми вправ

для формування іншомовної компетенції у переглядовому читанні

газетних інформаційних статей // Іноземні мови. – 2007. – №4. –

С. 10 – 15.

12. Голованчук Л.П. Шляхи подолання негативних етнокультурних

стереотипів у процесі формування соціолінгвістичної компетенції в

учнів середніх навчальних закладів // Іноземні мови. – 2007. – №1. –

С. 10 – 13.

13. Малигіна М. Культура і мова... Співіснування чи

взаємопроникнення? // Іноземні мови в навчальних закладах. –

2003. – №1. – С. 31 – 32.

14. Соловцова Э.И., Анурова И.В. Понятие функциональной

социокультурной грамотности в курсе обучения иностранным

языкам // Иностранные языки в школе. – 2007. – №2. – С. 17 – 23.

15. Соловова Е.Н., Кривцова Е.А. Социокультурные лакуны:

типология, причины появления и способы заполнения при изучении

иностранных языков // Иностранные языки в школе. – 2006. – №5. –

С. 2 – 7.

16. Соловова Е.Н., Кривцова Е.А. Социокультурные лакуны:

типология, причины появления и способы заполнения при изучении

иностранных языков // Иностранные языки в школе. – 2006. – №6. –

С. 2 – 10.

17. Богатикова Л. И. К проблеме развития культурно-языковой

интуиции // Иностранные языки в школе. – 2007. – №3. – С. 34 – 38.

18. Калініна Л. Синтезуючи культурні багатства усього людства

(Навчання мови та культури у соціокультурному аспекті) // Іноземні

мови в навчальних закладах. – 2008. – №1. – С. 4 – 8.

19. Голованчук Л.П. Система вправ для формування в учнів 9-го класу

англомовної культурно-країнознавчої компетенції // Іноземні мови. –

2006. – №1. – С. 17 – 24.

29

20. Голованчук Л.П., Яценко Л.М. Особливості створення текстів-

полілогів для інтенсивного навчання міжкультурного спілкування //

Іноземні мови. – 2005. – №3. – С. 3 – 7.

21. Fukuda C. Resistance against being formulated as cultural Other: The

case of a Chinese student in Japan. – Pragmatics. – 2006. – No. 4. –

P. 429 – 456.

22. Harmer J. The Practice of English Language Teaching. – London –

New York: Longman, 1998. – 296 p.

23. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному

говорению: Пособие для учителей иностр. яз. – М.: Просвещение,

1985. – 208 с.

24.Скляренко Н.К., Голованчук Л.П. Канада у навчально-

методичному комплексі English through Communication для 9-го

класу // Іноземні мови. – 2002. – №1. – С. 8 – 11.

25. Яніна В.М. Навчаємо спілкуватися іноземною мовою через рольові

ігри і драматизації // Іноземні мови. – 2003. – №3. – С. 17 – 18.

26. Підченко Г. Виховний потенціал комунікативної методики

навчання іноземної мови // Іноземні мови. – 2007. – №3. – С. 12 – 13.

27. Гордєєва А.Й. Організація інформаційної підтримки рольової гри

на уроках англійської мови у старшій школі // Іноземні мови. –

2007. – №4. – С. 16 – 19.

28. Калінін В. Крізь призму соціокультурного контексту (Формування

соціокультурної компетенції учнів загальноосвітніх навчальних

закладів: шляхи розв’язання проблем учителем) // Іноземні мови в

навчальних закладах. – 2004 – №1. – С. 130 – 135.

29. Булгакова В. Адаптувати людину до життя (До питання про

співвідношення понять “комунікативна компетентність” та

“комунікативна компетенція”) // Іноземні мови в навчальних

закладах. – 2005. – №6. – С. 82 – 86.

30

30. Петько Л.В. Формування соціально-комунікативної активності

підлітків у процесі вивчення ними англійської мови // Іноземні

мови. – 2005. – №3. – С. 22 – 23.

31. Гордєєва А.Й. Навчання старшокласників обговорення проблем на

уроках англійської мови // Іноземні мови. – 2003. – №3. – С. 11 – 16.

32. Семенчук Ю. Іноземна мова – для реального життя (Моделювання

комунікативних ситуацій для формування іноземномовного ділового

спілкування) // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. – №2. –

С. 143 – 152.

33. Доловова Н.Н. Значимость умения давать дефиниции в

межкультурной коммуникации // Иностранные языки в школе. –

2008. – №7. – С. 18 – 24.

34. Волкова Т.В. Використання завдань-проектів для формування

інформаційної культури учнів на уроках країнознавства // Іноземні

мови. – 2004. – №3. – С. 6 – 8.

35. Мельник П.Ю. Реклама як фактор проблемної організації

засвоєння соціокультурної інформації старшокласниками // Іноземні

мови. – 2001. – №4. – С. 10 – 13.

36. Мельник П.Ю. Засвоєння соціокультурних стереотипів у роботі з

рекламними повідомленнями // Іноземні мови. – 2002. – №1. –

С. 12 – 15.

31

Додаток 1

МОДЕЛЬ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗІ СТВОРЕННЯ

КОМУНІАТИВНИХ СИТУАЦІЙ

Комунікативні ситуації

Навчальні комунікативні ситуації (НКС)

Навчальні проблемні комунікативні ситуації (НПКС)

Рольові ігри Симуляції Ситуативні вправи та завдання

Полікультурна компетенція

32

Додаток 2

Методичні рекомендації зі створення НКС з теми “Різдво”

Christmas in Great Britain

In Great Britain the hustle and bustle of the season begins well before Christmas and there is barely anytime for a break until the Twelfth night. There is preparation going on of foods, the sending of Christmas cards, the decorating of houses and churches, and the readying of gifts keep everyone busy even the youngest family members.

On Christmas Eve youngsters hang up their stockings on the ends of the beds or by the chimney so that when Father Christmas comes he can leave them something.

On Christmas morning the family traditionally opens their presents and prepares for a big feast which typically is served just after midday. The table gleams with the best china and glassware, and at every place on the table there is a cracker. The meal begins with a toast, followed by the popping of the crackers. After the meal they sit down in front of the Television for the traditional Christmas speech of the British Monarch.

In the afternoon they exchange visits with neighbors other family members.

Some churches in Great Britain have a Christingle service on the fourth Sunday of Advent. This is a carol service of Scandinavian origin at which every child received an orange and candle wrapped in a red ribbon. The candle represents Jesus and the ribbon stands for the blood of Christ and the love of God embracing the world.

In Britain, children write their letters to Father Christmas and then throw them into the fireplace so they will float up the chimney and fly to the North Pole. If the lists catch fire first, they have to rewrite them.

At Christmas dinner, a plum pudding is served with little treasures hidden inside that bring their finders good luck. Britain was the first country to hang up mistletoe.

Jingle Bells

Dashing through the snowOn a one-horse open sleigh,Over the fields we go,Laughing all the way;Bells on bob-tail ring,making spirits bright,What fun it is to ride and singA sleighing song tonight

Jingle bells, jingle bells,jingle all the way!O what fun it is to rideIn a one-horse open sleigh

A day or two ago,I thought I'd take a ride,And soon Miss Fanny BrightWas seated by my side;The horse was lean and lank;

33

Misfortune seemed his lot;He got into a drifted bank,And we, we got upsot.

Jingle Bells, Jingle Bells,Jingle all the way!What fun it is to rideIn a one-horse open sleigh.

A day or two ago,the story I must tellI went out on the snowAnd on my back I fell;A gent was riding byIn a one-horse open sleigh,He laughed as thereI sprawling lie,But quickly drove away.

Jingle Bells, Jingle Bells,Jingle all the way!What fun it is to rideIn a one-horse open sleigh.

Now the ground is whiteGo it while you're young,Take the girls tonightAnd sing this sleighing song;Just get a bob-tailed baytwo-forty as his speedHitch him to an open sleighAnd crack! you'll take the lead.

Jingle Bells, Jingle Bells,Jingle all the way!What fun it is to rideIn a one-horse open sleigh.

James Pierpont, 1857

Irish Carol

Christmas day is come; let's all prepare for mirth, Which fills the heav'ns and earth at this amazing birth.Through both the joyous angels in strife and hurry fly, with glory and hosannas, "All holy" do they cry,In heav'n the Church triumphant adores with all her choirs,The militant on earth with humble faith admires.

But why should we rejoice? Should we not rather mournTo see the hope of nations thus in a stable born?Where are his crown and sceptre, where is his throne sublime,Where is the train majestic that should the stars outshine?There no sumptuous palace nor any inn at allTo lodge his heav'nly mother but in a filthy stall?

Christmas in Australia

Christmas in Australia is often very hot. Whereas the northern hemisphere is in the middle of winter, Australians are baking in summer heat. It is not unusual to have Christmas Day well into the mid 30 degrees Celsius, or near 100 degrees Fahrenheit.

34

A traditional meal includes a turkey dinner, with ham, and pork. A flaming Christmas plum pudding is added for dessert. In the Australian gold rushes, Christmas puddings often contained a gold nugget. Today a small favor is baked inside. Whoever finds this knows s/he will enjoy good luck. Another treat is Mince Pies.

Some Australians and particularly tourists often have their Christmas dinner at midday on a local beach, Bondi Beach in Sydney's Eastern Suburbs attracts thousands of people on Christmas Day. Other families enjoy their day by having a picnic. If they are at home, the day is punctuated by swimming in a pool, playing Cricket out the backyard, and other outdoor activities.

The warm weather allows Australians to enjoy a tradition which commenced in 1937. Carols by Candlelight is held every year on Christmas Eve, where tens of thousands of people gather in the city of Melbourne to sing their favorite Christmas songs. The evening is lit by as many candles singing under a clean cut night sky. The sky with its Southern Cross stars is like a mirror. Sydney and the other capital cities also enjoy Carols in the weeks leading up to Christmas.

Australians surround themselves with Christmas Bush, a native plant which has little red flowered leaves.

Christmas shopping is often done in shorts and t-shirts. At many beaches Santa Claus arrives on a surfboard, or even on a surf lifesaving boat.

Australia's worst Christmas was in 1974, when Cyclone Tracy devastated Darwin in the Northern Territory. More than 60 people were killed.

Christmas in Ukraine

Sviata Vechera OR "Holy Supper" is the central tradition of the beautiful Christmas Eve celebrations in Ukrainian homes. The dinner table sometimes has a few wisps of hay on the embroidered table cloth as a reminder of the manger in Bethlehem.

When the children see the first Star in the eastern evening sky, which symbolizes the trek of the Three Wise Men, the Sviata Vechera may begin. In farming communities the head of the household now brings in a sheaf of wheat called the didukh which represents the importance of the ancient and rich wheat crops of Ukraine, the staff of life through the centuries. Didukhmeans literally "grandfather spirit" so it symbolizes the family's ancestors. In city homes a few stalks of golden wheat in a vase are often used to decorate the table.

A prayer is said and the father says the traditional Christmas greeting, "Khristos rodyvsya!" which translated is Christ is born!, which is answered by the family with "Slavite Yoho!" which translated is Let Us Glorify Him!. In some families the Old Slavic form Khristos razhdayetsya is used.

At the end of the Sviata Vechera the family often sings Kolyadky which is a Ukrainian Christmas Carols. In many communities the old Ukrainian tradition of caroling is carried on by groups of young people and members of organizations and churches calling at homes and collecting donations.

The favorite Ukrainian carol is Boh predvichny meaning God Eternal which has a very beautiful melody and lyrics. Some Ukrainian carols are unusual because they mention Ukraine while others are ancient pagan songs of a thousand years ago which have been converted into Christian carols.

Christmas is a joyous day which opens for Ukrainian families with attendance at Church. Ukrainian Churches offer services starting before midnight on Christmas Eve and on Christmas morning. Christmas supper, without Lentenrestrictions, does not have as many traditions connected with it as Sviata Vechera. The old tradition in Ukraine of giving gifts to children on St. Nicholas Day, December 19th, has generally been replaced by the Christmas date.

The traditional Christmas customs of Ukraine add color and significance to the winter festival of Christmas, and Ukrainian Christmas on January 7th is usually a peaceful and quiet event. This celebration reminds us of the baby in a Bethlehem manger whose birthday we celebrate. But whether Christmas is celebrated on December 25th or on January 7th the message is the same: "Peace on Earth! Good will towards men!

In the Ukraine, Father Frost visits all the children in a sleigh pulled by only three reindeer.

35

He brings along a little girl named Snowflake Girl. She wears a silver blue costume trimmed with white fur and a crown shaped like a snowflake.

Christmas in United States of America

Santa Claus was born in US in the 1860's he was named this as he had a white beard and a belly, so he was named Santa Claus as this was the Dutch word for St Nicholas, Sintaklaas. Although the Dutch had bought him with them in the 17th century, he did not become an important person at Christmas until the Novelist Washington Irving put him in a novel that he wrote in 1809. This first Santa Claus was still known as St. Nicholas, he did smoke a pipe, and fly around in a wagon without any reindeer, but he did not have his red suit or live at the North Pole, he did however bring presents to children every year.

In 1863 He was given the name Santa Claus and bore the red suit, pipe, and his reindeer and sleigh.

Now Christmas celebrations vary greatly between regions of the United States, because of the variety of nationalities which have settled in it.

In Pennsylvania, the Moravians build a landscape, called a putz - under the Christmas tree, while in the same state the Germans are given gifts by Belsnickle, who taps them with his switch if they have misbehaved.

Early European settlers brought many traditions to the United States. Many settled in the early days in the South, these settlers would send Christmas greetings to their distant neighbors by shooting firearms and letting off fireworks. In Hawaii this practice is still in use as under the sunny skies, Santa Claus arrives by boat and Christmas dinner is eaten outdoors.

In Alaska, a star on a pole is taken from door to door, followed by Herod's Men, who try to capture the star. Colonial doorways are often decorated with pineapple, a symbol of hospitality.

In Alaska, boys and girls with lanterns on poles carry a large figure of a star from door to door. They sing carols and are invited in for supper.

In Washington D.C., a huge, spectacular tree is lit ceremoniously when the President presses a button and turns on the tree's lights.

In Boston, carol singing festivities are famous. The singers are accompanied by hand bells.

In New Orleans, a huge ox is paraded around the streets decorated with holly and with ribbons tied to its horns.

In Arizona, the Mexican ritual called Las Posadas is kept up. This is a ritual procession and play representing the search of Mary and Joseph for a room at the inn. Families play the parts and visit each other's houses enacting and re-enacting the drama and, at the same time, having a look at each family's crib.

In Hawaii, Christmas starts with the coming of the Christmas Tree Ship, which is a ship bringing a great load of Christmas fare. Santa Claus also arrives by boat.

In California, Santa Claus sweeps in on a surf board.

In America the traditional Christmas dinner is roast turkey with vegetables and sauces. For dessert it is rich, fruity Christmas pudding with brandy sauce. Mince pies, pastry cases filled with a mixture of chopped dried fruit.

The majority of Americans celebrate Christmas with the exchange of gifts and greetings and with family visits. For many, the day begins on Christmas Eve with the Midnight Mass. At Christmas it snows in many states, so dinner is usually eaten indoors. Dinner usually is roast turkey, goose, duck or ham served with cranberry sauce, then plum pudding or pumpkin pie followed by nuts and fruit.

36

American homes are decorated with holly, mistletoe and branches of trees, most have a Christmas tree hung with electric lights, tinsel, baubles, and strings of popcorn and candy canes.

In Colorado, an enormous star is placed on the mountain, it can be seen for many kilometers around, while in Bethlehem, Pennsylvania, a star is lit in early December.

Polish Americans on Christmas Eve spread hay on their kitchen floor and under the tablecloth to remind them of a stable and a manger. When they make up the table for dinner two extra places are set up for Mary and the Christ Child in case they should knock at the door to ask for shelter.

In Philadelphia, a procession called a mummers parade runs for a whole day with bands, dancers and people in fancy dress.

There are two homes for Santa Claus in the United States one is in Torrington, Connecticut, where Santa and his helpers give out presents. The other home is in Wilmington, New York, where a village for Santa and his reindeer is located.

In Arizona they follow the Mexican traditions called Las Posadas. Families play out the parts of Mary and Joseph searching for somewhere to stay. They form a procession and visit their friends' and neighbors' homes where they admire each family's Nativity crib. In parts of New Mexico, people place lighted candles in paper bags filled with sand on streets and rooftops to light the way for the Christ Child.

Christmas In AUSTRALIA

For the majority of Australians, Christmas Downunder has all the glitter, tinsel and razzmatazz of a Christmas in New York, London Paris or Vancouver. The major difference is one of WEATHER....Christmas Down Under is never White. Snow has rarely fallen if ever on this date, Down Under. We have during past Christmases experienced all the seasonal variations of a Summer Down Under.....electrical storms, floods, hailstorms, cyclones and bushfires. But 80% of the time we are blessed with blue skies and depending on our Australian location, temperatures ranging from 25-38 degrees centigrade. Currently it is Summer Down Under and daily temperatures range from 30-40 degrees centigrade on the mainland. Tamania is always slightly cooler.

Christmas is special to the majority of Australians for it is our Summer Holiday season and students especially are "wrapping" up their school year. That means sitting for end of Semester tests or exams and waiting for their results, as well as getting ready for the Summer Holidays. For the majority of Australian students this means ...SUN....SURF....SHOPPING. For students it means an end to homework and school studies and the beginning of lots of time for family, relatives and "mates". Our neighbours, the "Kiwis" or New Zealanders are actually the first ones to really celebrate the joyous day of Christmas. New Zealand is the first country immediately west of the international date line. So we're sorry most of American friends have to wait an extra day for Christmas.

So how do we REALLY celebrate Christmas? You must remember that Australia, though huge in size, has a population of just over 18 million people. Our country is a harmonious mix of many ethnic groups. Our backgrounds are very varied....our people have connections with England, Scotland, Ireland, Northern Europe, Italy, Greece, Spain, France, Middle East, Vietnam, China, Japan, Thailand as well as North and South America. So you can imagine that each of these national groups brings the colour ,customs and festive rituals of the Christmas celebrated in their respective homelands. As Australians we are able to appreciate culturally diverse Christmas celebrations.

However, up until 30 years ago, our Christmas celebrations were heavily influenced by our original Anglo-Celtic influences. The English style of Christmas served as our model for celebrating Christmas.......right down to the traditional roast turkey and steamed pudding in over 35 degree heat. Today with the huge influx of overseas migrants our Christmas celebrations are heavily influenced by the ethnicity of families involved. Common sense is prevailing today in terms of weather. Traditional dinners have been replaced with family gatherings in back yards, picnics in parks, gardens and on the beach. For many, it is the occasion to be with friends and relatives, to share love and friendship and not to forget, the exchange of gifts in the traditional manner. For many, it is of course a time to enjoy and consume massive quantities of food. A typical Christmas menu could include seafood, glazed ham, cold chicken, duck or turkey, cold deli meats, pasta, salads galore, desserts of all types,

37

fruit salad, pavlovas, ice-cream plus Christmas edibles of all varieties such as mince pies,fruit cake, shortbread, chocolates etc.

There has been a suggestion that "Swag Man" take over Santa's franchise Down Under!!! There is a lot of concern about Santa Claus perhaps suffering heat stroke whilst Down Under. "Swag Man" wears a brown Akubra, a blue singlet and long baggy shorts. He spends all winter under Uluru with his merry dingoes and then at Christmas time, he gets in his huge four-wheel drive and sets off through the red dust to deliver his presents.

For those interested, the first official Christmas Down Under was celebrated on the 25th December,1788 at Sydney Cove by Reverend Johnson. After the service, Governor Arthur Phillips and his officers dined heartily, toasting the King of England and his family. But for the majority of the first white inhabitants...the convicts....there was no change to their regular menu... bread rations only. The only goodwill which seemed to have been displayed was to Michael Dennison. He was a convict who stole a pound of flour from Martha Pugh. He was sentenced to 200 lashes by the whip. But since it was Christmas, only 150 were delivered.

Currently everyone is beginning to get ready for the "silly season". Everyone is busily planning Christmas break-up parties. Children are writing letters to Santa Claus. Decorations are being bought and set up. Shopping centres and malls are experiencing record breaking crowds. In homes, many of the traditional Christmas rituals are being followed. Many children are helping to decorate the family Christmas tree. We have yet to follow the American ritual of getting "real" Christmas trees......though some do use gum tree branches. Children are learning Christmas Carols so that they may be sung at festive occasions such as public "Carols by Candlelight" and school concerts. Christmas stockings are being hung in homes....though fireplaces are in short supply. Cards galore are being written and posted. Everyone awaits.......the anticipation is high!

It must also be mentioned that with all the glitter, tinsel and razzmatazz.......Australians consider Christmas a time for remembering the true meaning of Christmas.........a time for remembering the birth of Jesus and the spiritual meaning of Christmas . For many, Christmas will begin with families attending a mid-night mass. 70% of Australians are either Catholic, Anglican or Lutheran. After the mid-night Mass, a little sleep is attempted. For many, the children in various households, wake up the family at dawn. Gifts are unwrapped and the joy of Christmas begins. For many with relatives and friends overseas, it is a mad scramble to get an early phone call to relatives worldwide.

38

Додаток 3Опора до теми “Різдво”

Christmas in the USA, Ukraine, Great

Britain and Australia

American Christmas: Christmas tree, Midnight Mass, roast turkey, goose with cranberry sauce, pumpkin pie, plum pudding, mince pie, putz, Las Posadas, Christmas Tree Ship, mummers parade.

Ukrainian Christmas: Svyata Vecherya, didukh, wisps of hay, stalks of golden wheat, kolyadky, Father Frost, kutya.

British Christmas: stockings, Father Christmas, cracker, Christmas speech of monarch, Christingle service, carol service, orange and apple in red ribbon, mistletoe.

Christmas in Australia: Christmas Bush, Carols by Candlelight, Bondi Beach, picnics, Swag Man, Summer Holiday season, Down Under.

General consent on how to celebrate the holiday and demonstration to American friend some of the Ukrainian, British and Australian customs. Conclusion: where similarities and differences lie between the cultures in celebrating Christmas Day.

39

Додаток 4Методичні рекомендації з теми “Парламент”

Tynwald of Today

The Branches of Tynwald, the Legislative Council and the House of Keys, sit in their separate chambers in Douglas to consider Bills. Bills which are passed by both Branches and then signed by a majority of each Branch when sitting together in Tynwald, and which receive Her Majesty's Royal Assent, become law in the Isle of Man.

When the Branches sit together in the Tynwald Chamber in Douglas, they form the Tynwald Court. Tynwald Court authorises the expenditure of the Isle of Man Government and scrutinises its administration.

The Queen, Lord of Man

The English Crown assumed control of the Island in 1333 and placed or removed various nobles with feudal powers over the Island. For many centuries the Stanley family (the Earls of Derby) were self-styled Kings and later Lords of Man, but in 1765 the feudal right to be Lord Proprietor of the Island was reclaimed by the British Crown from the Derbys’ successors, the Dukes of Atholl

Her Majesty The Queen is therefore Lord Proprietor of the Island and is formally referred to on the Island as "The Queen, Lord of Man".

The Lieutenant Governor

The Lieutenant Governor is the personal representative of the Queen on the Island. He is appointed by the Sovereign, on the advice of the Lord Chancellor and Secretary of State for Justice and with the concurrence of the Government of the Isle of Man, and usually serves for a five year term. The present Lieutenant Governor, His Excellency Vice Admiral Sir Paul Haddacks KCB, was appointed in 2005.

Formerly, the Lieutenant Governor was, in essence, the executive head of the Government on the Island but in recent years the role of the Lieutenant Governor has become somewhat more vice-regal. Many of the governmental functions have now been transferred to the Council of Ministers or to Government Departments and in exercising the majority of his remaining functions the Lieutenant Governor acts on the advice of, and with the concurrence of, the Council of Ministers. However, he retains some important constitutional duties. In respect of parliamentary matters, for example, he may, since 1981, grant Royal Assent on behalf of the Queen to designated Bills passed by Tynwald. The Lieutenant Governor usually presides at the St. John's Ceremony. However, if present on the Island, it is customary for the Sovereign to preside at St. John's and other members of the Royal Family may also preside under Letters Patent granted for that purpose.

The President of Tynwald

40

The president of Tynwald presides over Tynwald when it sits in Douglas and also in the Legislative Council. He is responsible for order and conduct of business in Tynwald an the Legislative Council. He is elected by the members of Tynwald from amongst their own number. The President of Tynwald, The Hon N Q Cringle OBE, was first elected in 2000. Prior to his election as President of Tynwald, he served as a member of the House of Keys, having been first elected in 1974. Prior to 1990 the Lieutenant Governor held the office of President of Tynwald, and presided in the Legislative Council prior to 1980. From 1980 to 1990 the Legislative Council elected its own President.

The Legislative Council

The Legislative Council is the Upper Branch of Tynwald. It consists of the President of Tynwald, two ex-officio members, the Lord Bishop of Sodor and Man and Her Majesty's Attorney General and eight members elected by the House of Keys.

The term "Sodor", in the Bishop's title, refers to the medieval diocese which used to include the Hebrides - the "Sudreys" or Southern Isles (as opposed to the "Nordreys"- the Northern Isles of the Orkneys and Shetland). Historically the Bishop was a Baron and, as a Lord Spiritual, a member of Tynwald succeeding to the seat held by the Abbot of Rushen Abbey, following the dissolution of the Abbey in 1553.

The remaining eight members of the Legislative Council are elected by the House of Keys for terms which expire in the February following the fourth anniversary of the date of election. Although elected by the Keys, not infrequently from among its own members, the elected members of the Legislative Council are not controlled by, or delegates of, the House of Keys.

The House of Keys

The House of Keys is the Lower Branch of Tynwald and is directly elected by the people of the Isle of Man; a General Election is held by law every five years although, exceptionally, the House could be dissolved and a General Election held within that period. Since 1266 it has had a membership of twenty-four (in Manx, “Chiare as Feed”, the four and twenty). When the Kingdom of Man and the Isles existed (prior to 1156) the members of the House of Keys were known as the Taxiaxi. They comprised sixteen representatives for Man, eight for Hebrides and four each for Islay and Mull.

The twenty-four members represent single-member and multi-member constituencies. The present allocation of seats is as follows: Ayre (1 member); Castletown (1 member); Douglas East (2 members); Douglas North (2 members); Douglas South (2 members); Douglas West (2 members); Garff (1 member); Glenfaba (1 member); Malew and Santon (1 member); Michael (1 member); Middle (1 member); Onchan (3 members); Peel (1 member); Ramsey (2 members); Rushen (3 members).

The Speaker of the House of Keys

The Speaker of the House of Keys is elected by the House from amongst its own members immediately the House assembles after a General Election. He presides in the House and is responsible for order and its conduct of business. In Tynwald he is the spokesman of the House, although he attends Tynwald as an elected member and has there the same rights and duties as other elected members. The Hon S C Rodan was elected Speaker in 2006.

The Officers of the Court

The Clerk of Tynwald, Secretary of the House of Keys and Counsel to the Speaker (Mr R I S Phillips LLB) assists the President and the Speaker in organising the business of Tynwald and the House of Keys, and advises on procedure. He is responsible for maintaining a record of the proceedings and, as Counsel to the Speaker, he advises members on Bills coming before the Branches.

The Clerk of the Legislative Council and Deputy Clerk of Tynwald (Mr J King MA, DPhil, LRSM) assists the President in the Legislative Council in organising the business of the Council, advises on procedure and is responsible for maintaining a record of the proceedings of that Branch.

The Chaplain of the House of Keys leads the House in prayers at the beginning of their sittings.

41

Yn Lhaihder ("The Reader"), Dr B Stowell, fences the Court in the Manx language and, when required, promulgates the Acts in Manx.

The Sword of State

The Ancient Sword of State is carried before the Sovereign or the Governor by the Sword Bearer at each meeting of Tynwald at St. John's. The Sword of State is contended to date from not later than the 12th Century. It is traditionally the sword of Olaf Godredson (Olaf II or Olaf the Black), who became King of the Sudreys (Southern Hebrides and Man) in 1226. Together with an army of northern Manx men he successfully routed a challenge to his rule on 14th February in 1228 at Tynwald (considered to be Tynwald Hill, St John's). His followers are said to have scattered the opposing forces like sheep.

The ceremonial sword is used at the Tynwald Day sitting at St Johns and is carried by the Sword Bearer preceding the Sovereign or the Lieutenant Governor in the procession. It also appears when Tynwald sits in the Legislative Chambers in Douglas where a replica of the sword is displayed on non-sitting days.

The sword signifies the duty of the Sovereign, acting through Tynwald, to protect and defend the people from the incursions of their enemies, in peace and in war. Tynwald is not properly constituted and no proceedings can take place without its presence. Members show deference to its authority by standing in their places as the sword is brought in and placed in position prior to commencement of business.

The Sword of State has a two-edged steel blade, 29 inches long, with a hardwood hilt, 9 inches long, which tapers from the guard to the pommel. The guard is a thin steel band, 11 inches across, surmounted where the guard intersects the blade with shields carrying the Three Legs, which also appear on the flattened pommel.

The current Sword Bearer is Mrs Bernadette McCabe, appointed in 1997, who is the first woman to hold the position.

The Deemsters

The First Deemster and Clerk of the Rolls, His Honour JM Kerruish QC, is the Chief Judge of the Island's High Court of Justice and, in the absence of the Governor, acts as Deputy Governor. The Second Deemster is His Honour DC Doyle QC.

The office of Deemster is of very ancient origin. The name is derived from the "doom" or judgment which, in olden times before written records were kept, the Deemster gave as "Breast Law".

At the Tynwald Ceremony it still remains the duty of the Deemsters to promulgate Acts of Tynwald by reading the title of each Act and a memorandum containing a brief statement of its object and purport in Manx and English from Tynwald Hill.

42

The Chief Minister and the Council of Ministers

The Chief Minister is the political head of the Isle of Man Government. The office, in its present form, came into being in December 1986. The Council of Ministers consists of the Chief Minister and nine Ministers and is primarily responsible for the formulation and implementation of Government policy. The Chief Minister is appointed by the Governor on the nomination of Tynwald; Ministers are appointed by the Governor on the nomination of the Chief Minister. The Chief Minister and the Ministers are all members of Tynwald.

The Chief Minister, Hon J A Brown MHK, was appointed on 14 December 2006.

The Coroners

The Coroners are officers of Tynwald and the Courts, who serve summonses and other processes and enforce their execution.

43

Додаток 5Опора до теми “Парламент”

THE PARLIAMENTS OF UKRAINE AND ISLE OF MAN

Verkhovna Rada Tynwald

44

One chamber

Bills become law after being signed by the President

The Representative of the President in Verkhovna Rada

The Chairman of Verkhovna Rada

The First Vice ChairmanThe Vice Chairman

450 deputies

The State Flag

Government

General election – every four years

Two chambers: the Legislative Council;the House of Keys

Вills become law after receiving Royal Assent

The Lieutenant Governor is the personal representative of the Monarch

The President of Tynwald

The Speaker of the House of KeysThe Clerk of TynwaldThe Secretary of the House of KeysThe Counsel to the Speaker

36 members:12 in the Legislative Counsil;24 in the House of Keys

The Sword of State

Coroners

General Election – every five yeas

45