Квітень 2011р.

Конотопська гімназія – учасник проекту

асоційованих шкіл ЮНЕСКО,

член асоціації

“Відроджені гімназії України”

0

1.Що Ви відчували, коли дізналися про те, що Ви – директор гімназії?

Юлія Миколаївна: це була незвичайна гама почуттів: здивування; страх від того, що я маю підтримувати той високий рівень, який задала Тетяна Миколаївна; вдячність за виявлену довіру; а ще відчувала жаль, бо з гімназії йшла Тетяна Миколаївна, яка завжди була взірцем.

2.Які, на вашу думку, головні обов’язки директора перед учнями?

Юлія Миколаївна: найголовніший обов’язок, безперечно, створювати всі умови для успішного навчання. Уроки мають бути цікавими, заохочувати до навчання. Важливо створити атмосферу «успіху», коли все сприяє розвитку дитини як особистості.

3. Ваші пропозиції щодо самоврядування. Юлія Миколаївна: найголовніше – щоб самоврядування

Квітень 2011р.

почало працювати, щоб воно було дієвим, а не просто існувало на папері. 12 березня відбудеться день самоврядування, і я чекаю цікавих та оригінальних ідей саме від учнів, і якщо виникне потреба – нехай звертаються до адміністрації і ми надамо допомогу.

4. Чи збираються в гімназії відкривати новий профіль? Щороку ми проводимо анкетування серед учнів 3-х класів.

Потім анкети опрацьовують і, відповідно, приймають рішення щодо створення того чи іншого профілю. Проводимо анкетування й серед батьків, адже іноді рішення батьків і дітей не збігаються.

5.Гімназія – це заклад для обдарованих дітей. А що чекає на тих, хто має оцінки початкового рівня?

Юлія Миколаївна: Ми вживаємо всіх заходів: проводимо бесіди з учнями, батьками, проходять наради вчителів. І якщо всі заходи вжиті, але не подіяли, тоді ми радимо перейти до іншого навчального закладу.

6. Що найпроблемніше у вихованні дітей? Юлія Миколаївна: Багатогранне питання. Різні проблеми,

залежно від віку. Педагог має знайти шлях до серця кожної дитини. І якщо він вибрав цей шлях, це половина, а то й більше. Важливо, щоб учень дослухався до вчителя за власним бажанням.

7. Чого Ви хотіли б побажати учням? Юлія Миколаївна: Успіху. Бажаю знайти свою стежку, знайти

себе. І сподіваюся на вас, учнів, адже саме від вас чекаю цікавих ідей.

Інтерв’ю провела Беспала Олександра,

учениця 3-Г класу

Квітень 2011р.

Ось і настала весна. А разом з

тим учні З-х класів почали

обирати відділення, на якому

вони будуть навчатися наступні

4 роки. Нагадаю, що в гімназії

існує три головних профілі:

філологічний, фізико- математичний та суспільно -

гуманітарний. Що ж обрати? Куди краще піти? З цими

питаннями ми звернулися до вчителів профільних предметів на

кожному відділенні.

Чому важливо обрати відділення іноземних мов нам пояснив

вчитель німецької мови Євген Михайлович Панюта:

- Освіта в наш час - це крила. Чим краща освіта, тим більші

крила, - відповідно, більше можливостей для самореалізації.

Кожна людина, яка бажає мати гарну кар'єру, іти впевнено

по життю, повинна володіти іноземними мовами. Сьогодні

без цього прожити дуже важко. Знання таких мов, як

англійська, німецька, французька. дозволяє впевнено

відчувати себе за кордоном. А це гарна робота, засіб

самореалізації та стабільність. Ще кожна мова - це

своєрідний спосіб мислення, тобто вивчаючи її людина

намагається думати по - іншому. Тож покращуються її

розумові здібності. І я вже нічого не кажу про пізнання

культури, історії, традицій різних країн - усе це дуже цікаво!

Про «фізмат» ми спитали Людмилу Василівну Пурчел -

учителя математики:

Квітень 2011р.

- Математика - цариця наук. Знаєш її - і опанувати все інше

дуже просто, бо математика вчить нас правильно мислити,

а в нашому світі все, як правило, за законами логіки. Якщо ви

вступите до «фізмату» - у вас з'являться великі

перспективи для вступу в найкращі ВНЗ України. А це дуже

важливо! Тим паче в наш час, у час розвитку науки й техніки,

бо все це базується на знаннях з математики. А ще хочу

додати, що математики - люди зібрані, розумні та

талановиті.

А можливо, краще піти на суспільно - гуманітарне відділення?

Про це ми запитали в учителя історії Галини Василівни

Яскович:

- Цицерон сказав: «ІСТОРІЯ - ЦЕ СВІДОК ЧАСІВ, СВІТЛОЇ

ІСТИНИ, ПАМ'ЯТЬ МИНУЛОГО, УЧИТЕЛЬКА ЖИТТЯ,

ВІСНИК СТАРОВИНИ». Свою історію, історію інших країн

повинен знати кожний. У цьому році суспільно -

гуманітарному відділенню виповнюється 12 років. За цей час

ми взяли участь у 11 турнірах з історії й жодного разу не

програли. Я думаю, це наша велика заслуга. Нас знають і

поважають далеко за межами нашої області. Суспільно -

гуманітарне відділення - це завжди щось нове, незвичайне й,

безумовно, цікаве для кожного.

Сподіваємося, ці поради допоможуть з вибором профілю. Але

існує ще одна проблема, яка широко обговорюється учнями. На

даний момент у гімназії навчається 108 учнів 3-ї паралелі, тобто

чотири З-х класи. Та до наступного року залишиться лише три

класи. А це означає, що приблизно 25-ти особам доведеться

покинути цей навчальний заклад. Тож починати виправляти

свої оцінки й учитися краще, а головне змінити своє ставлення

до навчання треба вже зараз, бо до кінця навчального року

лишилося трохи менше З-х місяців.

Сергієнко Л., 3-Г клас

Квітень 2011р.

5 лютого 2011 року в

Конотопській гімназії відбувся

Вечір зустрічі з випускниками.

Люди, які в різні роки

випустилися з цієї школи в

доросле життя, знову

зібралися тут. Кожен гість

мав пройти спеціальну реєстрацію,

указавши рік навчання, ім’я та клас. Особливо шанувалися

випускники 1982, 1986, 1991, 1996, 2001 та 2006 років, адже вони

сьогодні ювіляри. Увесь час у приміщенні гімназії стояв веселий

гомін. Випускники ділилися враженнями, розповідали один одному

про життя та, звичайно ж, згадували ті чудові шкільні роки, які вже

стали золотими сторінками життя кожного з цих особистостей. Саме

свято, на якому приділили увагу кожному з випускників-ювілярів,

вийшло цікавим та веселим. Випускники не лише сказали слова

вдячності своїм класним керівникам, учителям, а й розповідали цікаві

історії з життя, грали на гітарі та читали власні вірші.

2010-2011 н.р. для нашого навчального закладу ювілейний.

Фізико-математичному відділенню виповнюється 30 років. Цій даті

була присвячена окрема сторінка. Згадали всіх учителів, які

працювали в різні роки на фізико-математичному віддаленні.

Особливу увагу привернули цікаві презентації, підготовлені до свята.

А випускники 1986 року навіть представили випадково знайдений

фільмсвідок тих, уже далеких неповторних років. Хочеться

подякувати учням, які підготували до свята цікаві та смішні сценки,

танцы та пісні.

Увесь час випускників був гарний настрій, а по закінченні

святкової програми вони залишили цю ошатну залу, знаючи, що

наступного року знову зберуться тут, на Вечорі шкільної дружби.

Сергієнко Є. 3-Г клас

Квітень 2011р.

І знову бал! 26 лютого в гімназії відбувся п’ятий традиційний бал старшокласників. Так, він незвичайний, тому що ювілейний. Правда для багатьох гімназистів це слово мало що значить, тому що вони, на жаль, не були учасниками чотирьох попередніх. Бал – це свято, до нього заздалегідь готуються: шиють сукні,

учаться танцювати. Але незвичайність балу ще й у тому, що він літературний. Кожного року на нього запрошуються герої літературних творів. Одні з них добре відомі гімназистам, з деякими вони знайомляться вперше. Цього року на бал, який мав назву «Под звуки музыки волшебной», завітали герої, котрі зустрічаються саме на балу: Попелюшка і Принц, Ромео і Джульєтта, Тетяна Ларіна і Євгеній Онєгін, Анна Кареніна і Вронський, Марія Волконська й Олександр Пушкін.

Сама атмосфера гімназії того дня була насичена незвичайними флюїдами. Здавалося, двадцять перше століття поступилося століттю дев’ятнадцятому. Іншими стали учні – вони раптом подорослішали, розправили плечі, підняли голови. Звідкись узялися

елегантність, вишуканість, незвичайні манери. Так, це в першу чергу зробили одяг (бальні сукні), зачіски. Але й музика, що лунала із зали, також налаштовувала на відповідний настрій.

Квітень 2011р.

Ведучими балу цього року були Бабич Максим і Павло Попов, які не забули нагадати, що чотири роки поспіль бал починали брати Безручки – Ілля та Артем, котрі успішно випустилися з гімназії минулого року. Бал відкрили й провели сторінками літературної класики Королева (Холодьон Крістіна) і її маленький паж (Ковалевська Анна). На сцену того вечора вийшли Чижик Анастасія і Янцер Михайло (Попелюшка і Принц); Ілляшенко Олександра і Заболотній Ігор (Джульєтта і Ромео), Кот Дар’я і Красовський Максим (Анна Кареніна І Вронський), Вікторія Базулкіна й Дмитро Олещенко

(Тетяна Ларіна і Євгеній Онєгін), Бура Катерина (Кіті Щербацька), Самоха Дар’я і Карлін Олександр (Марія Волконська і Олександр Пушкін), а також Литвинвський Олексій, Деняк Євгенія, Примак Владислав, Проценко Карина, Леонович Анна, Олександр Гетманенко, Чернишов Володимир. Кожен з них був переконливим у своїй грі, заслуживши тим самим і гучні оплески, і слова подяки від тих, хто став свідком дійства, яке розгорнулося того дня в гімназії. А який же бал без бальних танців?! І вони супроводжували кожен літературний епізод. Вальс, кадриль, менует, танго і знову вальс … І вже не гімназисти трепетно й вишукано ступають на паркет зали, а дами й кавалери, які не мислять свого життя без придворних балів, які тут знайомляться, освідчуються в коханні, іноді назавжди розлучаються.

На жаль, не всі гімназисти вийшли того дня на танцпол,, але ті, хто хотів отримали святковий настрій, доторкнутися до таїнства балу, отримати задоволення.

Свято не було б можливим без тих, хто його готує, укладає в нього душу, прагнучи залучити до нього всіх, хто небайдужий до музики, художнього слова, мистецтва бального танцю. Це, у першу чергу, керівник хореографічного колективу «Надія» Проценко Надія Петрівна,

Квітень 2011р.

заступник директора з виховної роботи, керівник театральної студії Гуденко Ірина Миколаївна, педагог- організатор Анна Вікторівна Романенко (без її виконання романсів узагалі неможливо уявити дійство балу). Бал закінчився. І вже починається підготовка до наступного. Час подумати про бальні сукні …

Юрченко Тетяна Олексіївна учитель світової літератури

вищої категорії

Гімназійний бал

Гімназійний бал… Чесно

кажучи, я не очікувала, що цей

захід справить на мене таке враження. Але про все спочатку.

Переді мною відчинилися двері, і я увійшла в ошатну залу. Якби не

сучасний інтер’єр, подумала б, що дійсно перенеслася в ХІХ ст.

На що особливо звернула увагу, так це на святкову атмосферу,

метушню. А які прекрасні були дами! Які сукні! Які обличчя! Які

очі! Заграли фанфари, і я опинилась у чарівному світі балу…

Попелюшка і принц, Ромео і Джульєтта, Онєгін і Тетьяна, Кареніна

і Вронський підтримували відчуття загадковості й казковість

балу. Дами в пишних сукнях, кавалери в чорних костюмах – усе

було найсправжнісіньке!

А на завершення я побачила прекрасний вальс на музику

чудового композитора Євгена Доги. Після балу я ще довгий

час знаходилася під враженням!

Сергієнко Єлизавета,

учениця 3-Г клас

Квітень 2011р.

Так красиво й солідно звучить: президент гімназійної

республіки, віце-президент, мер…Чи насправді дієве

самоврядування в гімназії, чи це більше данина моді?

Проблема учнівського самоврядування давно є предметом

обговорення не тільки серед школярів, її розглядають педагоги,

науковці, управлінці різних рівнів… Чому це питання турбує

громадськість? Звичайно, тому, що є важливим і принциповим для

становлення особистості.

У гімназії було проведено бліц-опитування вчителів, учнів

різних класів (усього більше 100 респондентів). На жаль, із

упевненістю можемо констатувати тенденцію: чим старший

гімназист, тим він байдужіше ставиться до існування та дієвості

самоврядування. Педагоги також одностайні: молодші гімназисти з

більшим ентузіазмом беруться за громадські справи, ніж

старшокласники. Однак, спілкуючись зі школярами інших закладів

міста, переконуємося: гімназійна республіка - не міф, а реальність,

яка діє, на відміну від інших молодіжних активів. Усе, як

кажуть, пізнається в порівнянні…

Так, наші республіканські лідери виявляють

ініціативу, не бояться відповідальності у

завжди вирі подій, користуються заслуженим

авторитетом.

Квітень 2011р.

У відвертих (і не дуже!) розмовах вам зізнаються, що мають замало

повноважень, аби відчути, реальну можливість впливати на перебіг

подій, і значно більше в них обов’язків, ніж прав. Узагальнюючи

результати інтерв’ювання верхівки гімназійної республіки, можемо

відмітити самоусвідомлення лідерами недостатньої впливовості та

ініціативності, прагнення мати більше повноважень і відсутність

стажу перед відповідальністю.

Усі опитані респонденти одностайно закликають бути

ініціативними, розуміючи, що від цього виграє і кожен конкретно, і

вся громада. Адже гімназія – це не тільки можливість здобути

ґрунтовні знання, це ще й школа життя, можливість навчатися

спілкуватися, застосовувати знання та навички на практиці,

аргументовано обстоювати власну думку, швидко адаптуватися до

змінних умов.

Отже, гімназійна республіка - це не міф, а реальність, яка діє і

значною мірою допомагає створювати той світ, у якому весело й

цікаво жити. Проте самоврядуванню в

гімназії, що має такі міцні традиції, час

стати більш впливовим, допомагаючи

виявляти своє «Я», час побудувати

республіку на демократичних

(а не формальних!)

засадах.

Петрова Тетяна, учениця 5-А класу

математичного відділення

Квітень 2011р.

“Ерудит” Засновник і видавець –

управління освіти,

Конотопська гімназія

Адреса редакції: м. Конотоп, вул. Бр Радченків, 21

Головний редактор – Самодай Л.А.

Комп’ютерна верстка – Романенко Г.В.

Газету зареєстровано

5 грудня 1995 року Реєстраційне свідоцтво

СМ №105

Я знімаю білу завісу ранку.

Забуті слова нагадали мелодії.

Я звертаюся до тебе

З проханням, щоб бути з тобою.

Я проверну форс-мажори

На станцію несподіванки,

Але вони браковані.

Чарівне небуття вже проплачено,

І чек лежить у твоїй кишені.

Світ постарається бути

однаковим.

Матові фото покажуть це.

Я звернуся до світанкового

яструба

І полечу за ним у вирій.

Горлач Поліна

Я плачу, лишь когда никто не видит,

Удерживая боль в своих глазах

Я улыбаюсь, думая что слышу

Великую любовь в его словах.

Я думаю, что мир прекрасней сказки

Осознавая, что я лгу себе

Но я ищу лучшее в тех людях

Которые, не видят этого в себе

Я не искала смысла в этой жизни

хотя я часто нахожу его

Я просто вижу судьбы многих

Осознаю – жить будет не легко

Могу я просидеть одна в квартире

И насладиться одиночеством своим

Хотя бывает, что не вижу смысла

Жить одиноко, причиняя боль себе.

Я не ищу вторую половинку

Желая страстно, чтоб она была

Не проливаю ни одной слезинки

Хотя в душе истерика одна

Я вижу, что и чувства могут быть

жестоки

Но все равно мечтаю я о них

Я не могу поверить в боль разлуки

Мои мечты всегда прекраснее твоих!

Жигульовцева Влада

Квітень 2011р.

Ландыши Мы нежные, прекрасные цветы,

мы своим блеском наполняем сад.

И спрячясь от вечерней суеты,

мы слушаем, что ветры говорят.

Мы радуем случайные глаза,

Мы свежий воздух любим, обожаем

И заботливый друг наш - роса

Не покинет нас, мы зто знаєм.

Как жаль что придут холода,

и нас укроют белым одеялом,

Мы будем радовать взоры всегда,

Мы будем вместе, мы будем рядом.

Бондар Ангеліна

Ранок

Тихий-тихий шепіт трав,

Голос зозулі в ліску …

На росу босоніж ти став

І йдеш купатися в ставку.

Чиста-пречиста вода,

Жовто-сліпучий пісок,

І ніжно мріє ставок …

Сонце радість посилає,

Швидко ластівка літає,

Все сміється, гомонить,

Бо тут радісно всім жить.

* * *

Зненацька нам всміхнулася зима,

Іскристо вдарили морози,

І пишний сніг тонкі гілки лама,

А на вербі замерзли сльози.

Спішать до нас свята зимові –

Такі веселі, світлі, чарівні ..

Ялинки – панночки чудові –

Видніються у кожному вікні.

Олексієнко Ліна

Миколай

Вечірній сніг блищить людським

коханням

Воно живе у кожного в душі.

Воно бринить у щирих

побажаннях

Його навіки ти з собою залиши.

Ти загадай бажання в цей

щасливий день

Коли збуваються всі ваші мрії

Ти маєш бути ввічливим лишень.

Коли закриються твої повіки

Він прийде, Миколай з тобою в

серці

Він радий бачити, що ти був

добрий

Твоє життя розмірено тече,

але в цей день ти станеш сильним і

хоробрим.

Бондар Ангеліна