Державне будівництво. – № 2/2017 ISSN 1992-2337

© Косенко В. В., 2017 1

УДК 351.8:658 В. В. Косенко, к.держ.упр., доц., доцент кафедри економічної політики та менеджменту ХарРІ НАДУ, м. Харків

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛОГІСТИЧНОЇ СФЕРИ

ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Стаття присвячена визначенню ролі державного регулювання логістичної сфери. Досліджено питання, що відображають особливості логістичного менеджменту сучасних аграрних підприємств. Доведено необхідність застосування інноваційних впроваджень в логістичну діяльність. Встановлено необхідність запровадження логістики в контексті забезпечення ефективної діяльності аграрних підприємств.

Ключові слова: державне регулювання логістичної сфери, логістичний підхід, логістична сфера, аграрне підприємство, сільськогосподарська продукція.

Постановка проблеми. Вивчення сучасного стану логістики в

агропромисловому комплексі України (далі – АПК), а також дослідження

основних механізмів та особливостей її державного регулювання є надзвичайно

важливим для розвитку економіки України. Необхідність здійснення аналізу

механізмів державного регулювання логістичної сфери в агропромисловому

комплексі обумовлена стратегічною важливістю аграрної політики для

держави, оскільки обґрунтування та вдосконалення механізмів державного

регулювання логістикою АПК є основою формування ефективного

конкурентоспроможного агропромислового виробництва, що забезпечує

продовольчу безпеку країни, нарощує експорт окремих видів

сільськогосподарської продукції та продовольства [8].

Насамперед агропідприємство для успішного функціонування в

сучасному бізнес середовищі повинне сформувати таку систему управління, яка

б забезпечувала йому високу конкурентоспроможність. Вирішити всі завдання,

забезпечуючи ефективну діяльність аграрних підприємств, можливо лише за

допомогою використання принципів логістики, науки концепції якої для

агропідприємств не повністю сформовані.

Державне будівництво. – № 2/2017 ISSN 1992-2337

© Косенко В. В., 2017 2

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі розвитку

аграрної науки приділяється багато уваги як теоретичним проблемам розвитку

логістичної діяльності, так i практичним аспектам її функціонування. Питання

розвитку логістичної діяльності агропідприємств досліджували О. Величко,

Т. Косарева, В. Перебийніс, І. Смирнов, Н. Струк, В. Смиричинський,

О. Сумець та ін.

Різні аспекти державного регулювання аграрної сфери висвітлено у

публікаціях В. Бобка, В. Валентинова, П. Гайдуцького, М. Дем’яненка,

А. Зінченка, С. Зорі, І. Кириленка, М. Корецького, М. Латиніна, В. Месель-

Веселяка, І. Михасюка, О. Могильного, В. Назаренка, М. Павлишенка,

Б. Пасхавера, О. Онищенка, Т. Осташко, П. Саблука, Г. Черевка, А. Юзефовича,

В. Юрчишина, М. Янківа та ін. Праці цих та інших вітчизняних та закордонних

учених є важливою науковою базою для детального аналізу стану логістичної

сфери аграрних підприємств України, але деякі аспекти залишаються

недослідженими та потребують більш детального аналізу.

Науковці розглядають лише загальні положення логістики й доцільності

її впровадження в сільському господарстві, фрагментарно висвітлюють

завдання логістики в аграрному секторі, дещо узагальнено зробили спробу

схарактеризувати логістичні системи підприємств АПК. Тому зазначена

проблематика, а саме пошук такого інструментарію логістичного менеджменту,

який здатен забезпечити належний рівень ефективності логістичної діяльності

аграрних підприємств, зумовив актуальність подальшого дослідження.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та вдосконалення механізмів

державного регулювання логістичної сфери в агропромисловому комплексі

України.

Виклад основного матеріалу. Привабливість аграрного бізнесу в Україні

протягом останніх років активно зростає. Згідно з оцінками Продовольчої та

сільськогосподарської організації ООН (FAO), Україна знаходиться в п’ятірці

найперспективніших аграрних країн. Але нестабільні умови, в яких аграрні

підприємства сьогодні функціонують, пов’язані насамперед із недостатнім

Державне будівництво. – № 2/2017 ISSN 1992-2337

© Косенко В. В., 2017 3

використанням інструментів логістичного менеджменту забезпечення належного

рівня ефективності логістичної діяльності аграрного підприємства,

недосконалістю ринкової інфраструктури, відсутністю системи інформаційного

забезпечення. Крім того, широкий спектр дій ефективного господарювання на

принципах логістики є недоступним для товаровиробника, який повинен

водночас виробляти продукцію, зберігати, транспортувати та реалізовувати її 1.

В Україні діє єдина логістична система, основним завданням якої є

підтримувати рівень відповідності вимогам суспільного виробництва;

дотримуватися вимог національної безпеки, мати розширену інфраструктуру,

забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язки України.

Актуальною у 2017 р. залишається проблема залучення інвестицій у

розвиток транспортної галузі, що обумовлене низькими інвестиційними

можливостями транспортних підприємств, труднощами із залученням

довгострокових позикових , нерозвиненістю механізмів державно-приватного

партнерства. В даний час в більшості випадків реалізується некапіталомістка

модель розвитку, при якій об’єми послуг зростають завдяки збільшенню

використання існуючих основних фондів.

Сучасній системі аграрної логістики в Україні властиві наступні ознаки.

1. Недостатній рівень забезпечення сільгоспвиробників сховищами для

зберігання зернової та плодоовочевої продукції.

2. Незадовільний стан автошляхів, під’їзних доріг та погіршення їх

транспортно-експлуатаційних характеристик через понаднормативне

завантаження транспортних засобів, що призводить до погіршення якості

продукції, що перевозиться, збільшує терміни доставки, підвищуючи її

собівартість. Так, 51,1 % українських доріг не відповідають вимогам

міжнародних стандартів щодо рівності, 39,2 % – міцності; середня швидкість

руху на автомобільних дорогах у 2-3 рази нижча, ніж у західноєвропейських

країнах [3]. Практично 90 % українських доріг спроектовані під навантаження

на вісь автомобіля максимум у 6 тонн, що значно менше порівняно з

європейськими дорогами.

Державне будівництво. – № 2/2017 ISSN 1992-2337

© Косенко В. В., 2017 4

3. Невідповідність інфраструктури залізничного транспорту потребам

перевезень сипких вантажів, а також зависокі тарифи на залізничні

перевезення. Актуальним питанням у пікові періоди збору та транспортування

врожаю є критична нестача рухомого складу для перевезення сипких вантажів

(вагонів-зерновозів). Рухомий склад вагонів-зерновозів є застарілим: на початок

2017 р. їх парк становив 12,2 тис. од., з яких 10 % побудовані понад 30 років

тому й близько 60 % мають вік від 25 до 30 років [9].

4. Слабке використання річкового транспорту у перевезеннях вантажів,

який здатен розвантажити автодороги і залізницю. Так, у 2017 р. до морських

портів залізничним транспортом надійшло 60 % зерна, що експортується

морем, автомобільним – 36 %, 3 % – річковим, 1 % – іншими видами

транспорту (комбіновані перевезення) [10]. Основним чинником, що стримує

розвиток річкових перевезень, є наявність у Дніпровському та

Дніпродзержинському водосховищах небезпечних для великовантажного

судноплавства лімітуючих ділянок (гранітних перекатів), що перешкоджає

проходу великовантажних суден. При цьому й досі не прийнято розробленого

ще у 2006 р. Міністерством інфраструктури України проекту Закону України

«Про внутрішній водний транспорт», який регулюватиме відносини, пов’язані з

діяльністю внутрішнього водного транспорту та використанням внутрішніх

судноплавних річкових шляхів, також відносини, пов’язані з використанням

морських суден і суден змішаного плавання «ріка-море» під час їх прямування

внутрішніми судноплавними річковими шляхами.

5. Недосконалість системи оптової реалізації сільськогосподарської

продукції. Незважаючи на те, що в Україні статус оптового ринку

сільськогосподарської продукції отримали 12 юридичних осіб, вони є лише

організованими майданчиками з реалізації сільгосппродукції виробниками, на

яких товари можна придбати і вроздріб. При цьому оптові ринки не завжди

забезпечують формування оптової ціни [10].

6. Повільне об’єднання дрібних товаровиробників для створення ними

або вступу до уже діючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів,

Державне будівництво. – № 2/2017 ISSN 1992-2337

© Косенко В. В., 2017 5

що дозволило б їм формувати товарні партії сільськогосподарської продукції

для реалізації та знизити логістичні витрати. Господарства населення, які є

домінуючою групою виробників основних видів овочевої та плодово-ягідної

продукції [4], через фінансову обмеженість щодо застосування сучасних

технологій вирощування та зберігання, сортування та пакування продукції

самостійно не спроможні сформувати великі партії товарної продукції для

реалізації в мережах супермаркетів роздрібної торгівлі, а тим більш – за кордон.

Проте сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи наразі не набули

значного поширення серед сільгоспвиробників.

7. Повільний процес впровадження європейських та міжнародних

стандартів безпеки та якості продуктів харчування (НАССР, ISO, EN, Кодексу

Аліментаріус) у сфері агропромислового виробництва, що не дозволяє

використовувати можливості нарощення експорту сільськогосподарської

продукції та продовольства (передусім м’ясної, овочевої та плодово-ягідної).

У країнах Західної Європи останнім часом функцію управління

постачальницькою діяльністю в переважній більшості сільськогосподарських

підприємств взагалі перекладено на обслуговуючі кооперативи, які

спеціалізуються на окремих послугах із логістичного забезпечення агробізнесу їх

членів. Так, у країнах Європейського Союзу другою за чисельністю після групи

кооперативів, що займаються заготівлею, переробкою і збутом

сільськогосподарської продукції, є група кооперативних товариств, головною

функцією яких є оптова закупівля засобів виробництва з наступним постачанням

їх у господарства своїх членів. Зокрема, у Фінляндії Центральне галузеве

постачальницьке об’єднання фінської сільськогосподарської кооперації постачає

сільськогосподарським товаровиробникам близько 60 % засобів виробництва [2,

с. 11–12], у тому числі до 40 % технічних засобів і пального [6, с. 67].

У Федеративній Республіці Німеччини кооперативи відіграють основну

роль у забезпеченні сільського господарства засобами виробництва, оскільки

постачають 36 % машин та обладнання, до 40 % комбікормів, 44 % пального,

близько 50 % добрив і кормів [2, с. 11–12].

Державне будівництво. – № 2/2017 ISSN 1992-2337

© Косенко В. В., 2017 6

Високі показники постачання кооперативами засобів виробництва для

фермерів характерні й для Франції, де за посередництва кооперативів

постачається 2/3 насіння зернових, близько 50 % добрив і кормів [2, с. 11]. У

Франції зменшення впливу на логістичне управління закупівлями матеріально-

технічних ресурсів такої особливості сільського господарства, як неспівпадання

періоду виробництва й робочого періоду в галузі (у зв’язку з чим у сільському

господарстві значна кількість сільськогосподарських машин і знарядь

використовуються нетривалий період упродовж року), забезпечене шляхом

функціонування кооперативів зі спільного використання техніки (CUMA).

Таким чином, фермерські господарства мають доступ до високопродуктивної

техніки й одержують можливість зменшити витрати на їх закупівлю.

У США сфера діяльності постачальницьких кооперативів досить широка:

вони забезпечують аграрних товаровиробників сільськогосподарською

технікою, обладнанням, будівельними матеріалами, кормами, насінням,

добривами, пестицидами [6, с. 68]. У Канаді функцію постачання матеріально-

технічних ресурсів виконують сервісні та постачальницькі кооперативи, які

забезпечують своїх членів кормами на 27 %, добривами й хімікатами – на 38 %,

насінням – на 19 %, зерноочисним обладнанням, сільськогосподарськими

машинами, а також паливними й будівельними матеріалами [6, с. 68].

На сьогодні в розвинутих країнах наданню обслуговуючими

кооперативами сільськогосподарським товаровиробникам логістичних послуг із

постачання матеріально-технічних ресурсів сприяє ефективне державне

регулювання. Основним інструментом впливу на надання послуг

обслуговуючими кооперативами, зокрема й послуг із постачання, є законодавчі

акти про кооперацію, що діють на території цих держав.

Ініціативну роль у впровадженні логістичних підходів у діяльність

сільськогосподарських підприємств країн Західної Європи беруть на себе

урядові структури [7, с. 292]. Так, у Нідерландах діє державна програма

«Бачення агрологістики», що опрацьована Міністерством сільського

Державне будівництво. – № 2/2017 ISSN 1992-2337

© Косенко В. В., 2017 7

господарства та міністерством транспорту Нідерландів. Для виконання

зазначеної програми аграрні підприємці, логістичні компанії й науково-дослідні

центри Нідерландів об’єднали свої зусилля та за підтримки державних структур

створили так звану «Платформу логістики». Її метою є залучення всіх учасників

аграрного ринку (фермерів, переробних підприємств, посередників, роздрібних

торговців тощо) до пошуку інноваційних рішень для підвищення ефективності

логістичного забезпечення агробізнесу в Нідерландах, а також підтримки

відповідних проектів не лише консультативно, але й фінансово [5, с. 12].

Аналіз зарубіжного досвіду державного регулювання логістичного

управління закупівлями матеріально-технічних ресурсів в аграрних

підприємствах дає змогу стверджувати, що з метою підвищення ефективності

управління закупівельною діяльністю у вітчизняних сільськогосподарських

підприємствах потрібно:

– розробити та прийняти Закон України «Про логістичну діяльність»;

– розробити на державному рівні за підтримки державних органів та із

залученням аграрних товаровиробників, логістичних компаній і науково-

дослідних установ програму впровадження логістичних підходів у діяльність

сільськогосподарських підприємств;

– створювати сільськогосподарські постачальницькі, обслуговуючі

кооперативи для вигідного забезпечення їхніх членів матеріально-технічними

ресурсами, зокрема, шляхом закупівлі у постачальника великих партій

мінеральних добрив, нафтопродуктів, насіння і посадкового матеріалу тощо за

нижчими цінами та постачання цих ресурсів своїм членам.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у

даному напрямку. Одним зі шляхів підвищення економічної ефективності

бізнесу для багатьох організацій є збільшення рівня контролю логістичного

ланцюга і відповідно впливу на систему ціноутворення щодо окремих робіт,

послуг тощо. Однак основною проблемою аграріїв є те, що роль логістичного

менеджменту як основного інструменту ефективного здійснення логістичної

діяльності ще несформована.

Державне будівництво. – № 2/2017 ISSN 1992-2337

© Косенко В. В., 2017 8

Зростаючий попит на вантажні перевезення стримується нерозвиненістю

транспортно-логістичній системи країни. На низькому рівні залишається

транспортно-експедиційне обслуговування населення і економіки. У країні

відсутнє високошвидкісне залізничне сполучення.

Світовий досвід свідчить про високу ефективність сільськогосподарської

кооперації при реалізації сільськогосподарської продукції. Так, постачанням

сільськогосподарської продукції в багатьох країнах світу (серед яких

Великобританія, Німеччина, Данія, Ісландія, Італія, Нідерланди, Норвегія,

США, Фінляндія, Франція, Швеція) займаються обслуговуючі та виробничі

кооперативи. При цьому фермери намагаються реалізувати

сільськогосподарську продукцію після її первинної переробки і навіть довести

її до стадії кінцевого споживання. Для цього вони створюють сферу первинної

переробки та зберігання сільськогосподарської продукції на кооперативних

засадах, зокрема кооперативи з переробки молока, виробництва сиромолочної

продукції, кооперативні м’ясопереробні підприємства тощо.

Впровадження наукових положень і методів логістичного менеджменту –

нагальна вимога сьогодення. Тому необхідно створити таку структуру

агробізнесу, яка б забезпечувала насамперед логістичні, організаційні,

контрольні, координаційні, а також маркетингові функції. Теоретичною її

базою повинна стати структуризація ринку, в межах якої було б узгоджено всі

параметри матеріального та супутніх фінансового та інформаційного потоків.

Формування такої моделі досить тривалий і технічно складний процес. Тому

необхідно зосередити увагу на поетапному об’єднанні окремих процедур на

агропродовольчому ринку.

Список використаних джерел: 1. Глазун В. В., Ковбаса О. М. Логістичний менеджмент забезпечення ефективної

діяльності аграрних підприємств. Економіка і суспільство. 2016. № 3. С. 171–176. 2. Бондарчук В., Алколей Дж., Молдован Л. та ін. Досвід Канади та країн ЄС у сфері

політики з підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів: аналіт. дослідж. / за ред. С. Курдицького. – Київ: [б. в.], 2011. 91 с.

3. Про схвалення Транспортної стратегії України на період до 2020 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.10.2010 р. № 2174-р. Урядовий кур'єр. 2010. № 240. 22 грудня.

Державне будівництво. – № 2/2017 ISSN 1992-2337

© Косенко В. В., 2017 9

4. Русан В. М. Щодо підвищення ефективності використання інструментів регулювання аграрного ринку: аналіт. зап. / НІСД. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1520/ (дата звернення 17.10.2017).

5. Смирнов И. Агрологистика по-голландски. Logistics. 2008. № 9. С. 12–15. 6. Смоленюк А. П. Обслуговуюча сільськогосподарська кооперація: теорія і

практика. Інноваційна економіка. 2012. № 2 (28). С. 64–68. 7. Стехін В. В. Інтеграція підприємств АПК на засадах логістичного підходу.

Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Економічні науки. Полтава: ПДАА. 2011. Вип. 2. Т. 1. С. 291–295.

8. Федорук Є. І. Державне регулювання логістичної сфери в агропромисловому комплексі України. Актуальні проблеми державного управління. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2017. № 1 (51). С. 53–60.

9. http://minagro.gov.ua/ru/node/5760 (дата звернення 17.10.2017). 10. http://www.agrotimes.net/journals/article/nespodivane-padinnya-perevalyuvannya-

zernovih (дата звернення 17.10.2017).

Kosenko V. V. State Regulation of Logistics Aimed to Ensure Effective Performance of Agricultural Enterprises.

The article is devoted to determining the role of state regulation of the logistics sphere. Issues that reflect the peculiarities of logistic management of modern agricultural enterprises are investigated. The necessity for application of innovative implementations in logistic activity is proved. The need for introduction of logistics in the context of providing effective performance of agricultural enterprises is established.

Key words: state regulation of logistics sphere, logistic approach, logistics sphere, agricultural enterprise, agricultural products.

Надійшла до редколегії 30.11.2017 р.