1. Умови розвитку культури

2. Чинники розвитку культури та мистецтва

3. Нові тенденції розвитку культури

Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Ідеологізація – прагнення поставити культури на службу певних соціальних груп, класів та інших спільностей.

Культурно-національне відродження – це процес якісного оновленняй розвитку оснвних компонентів національної культури

• Повалення царизму.

• Боротьба за Українську незалежну

державу.

• Значні соціально-економічні

зрушення, що відбувалися у цей період.

• Духовне піднесення в суспільстві, яке

проявилося у сферах культурного життя.

В. Винниченко — український прозаїк, драматург, художник, а також політичний та державний

діяч

Микита Юхимович Шаповал – політичний і громадський діяч,

публіцист, соціолог, поет, за фахом лісник. Член Центральної Ради

Сергі́й Олекса́ндрович Єфре́мов – український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик,

історик літератури, академік Української Академії Наук (з 1919), віце-президент

ВУАН (з 1922), дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові, публіцист, один із творців української

журналістики

Дмитро́ Володи́мирович Анто́нович – український історик мистецтва й театру, політичний діяч, син Володимира Антоновича; один із засновників Революційної української партії, редактор численних українських часописів; член Української

Центральної Ради, член Всеросійських установчих Зборів, морський міністр, міністр мистецтва, голова дипломатичної місії в Римі (1919), один з організаторів, ректор

Українського вільного університету у Відні та Празі; голова Українського історико-філологічного товариства у Празі

Володи́мир Микола́йович Леонто́вич – український громадсько-політичний діяч, письменник і меценат, за фахом - правник.

Людми́ла Миха́йлівна Стари́цька-Черняхі́вська - українська письменниця

(поетеса, драматург, прозаїк, перекладач,

мемуарист), громадський діяч

Ф. Сєргєєв (Артем) – очолив Народний комісаріат пропаганди

• Незважаючи на руйнівну силу революції і

громадянської війни, українська культура піднеслася

на новий рівень і вперше ввійшла в народні маси.

• Величезний потяг народних мас до культури.

• Культурний процес уперше глибоко увійшов

у життя простого народу.

• Розпочався активний пошук шляхів

розбудови української національної школи

Політичні чинники:•складні й неоднозначні процеси, пов'язані з поваленням

царизму;•більшовицький переворот;•розгортання національно-визвольної боротьби українського

народу за свою незалежність;•характерне прагнення більшовиків використати культурне

піднесення в інтересах зміцнення своєї диктатури

Соціально-економічні чинники:1. Наростаюча соціально-економічна криза, яка охопила всі верстви і

прошарки населення.2. Державна підтримка митців та вчених сприяли розвитку культури.3. Нова соціальна структура суспільства, яку штучно породжував

більшовизм, майже повністю змінила соціальний склад самих митців.4. Організація більшовиками грандіозних кампаній (наприклад, ліквідація

неписьменності) зумовила швидкий розвиток культури навіть за несприятливих умов воєнного часу

Національні чинники:• духовне піднесення українського народу в період

Української революції;• відродження національної свідомості;• розвиток української культури, що став невід'ємним

складником українського державотворення

1. Роки революції і визвольної війни призвели до багатьох втрат у

нагромадженій віками українській культурній спадщині.

2. Складні революційні події 1917-1921 рр. змінювали світогляд митців.

3. Основним носієм і творцем культурних та духовних цінностей

виступала інтелігенція.

4. До культурних процесів залучалися мільйони людей.

5. Комуністична партія прагнула використати культурне піднесення

серед народу в інтересах зміцнення своєї диктатури.

6. На засадах трудової повинності до навчання неписьменних

більшовики залучали всіх грамотних людей, вільних від мобілізації.

7. Багато культурних пам'яток було знищено в ці буремні роки, багато

вивезено за кордон.

Діячі науки, культури та освіти не могли стояти осторонь того, що відбувалося навколо них. Кращі представники укра інтегенції з

ентузіазмом сприйняли можливості для вільного розвитку національної

культури.

Центральна Рада виступила ініціатором українізації всього суспільно-

політичного і культурного життя України. Це знаходило спротив

російської та зрусифікованої частини бюрократії, політичних сил, що

сповідували антиукраінсъкі погляди.

У період Української Держави культура України продовжувала розвиватися. Вагому роль у цьому

відіграла державна підтримка.

Незважаючи на вкрай складний період Директорії УНР продовжувався поступ української культури