1. Статус українських земель у складі Польщі.2. Економічний розвиток українських земель.3. Політична ситуація. “Пацифікація”.4. Розгортання українського націоналістичного руху

ПацифікаціяПолонізаціяАсиміляція

Пацифіка́ція (пол. Pacyfikacja Małopolski Wschodniej) - репресивна акція, проведена

польською владою у вересні-листопаді 1930 року за наказом Юзефа Пілсудського, із застосуванням

поліції та армії проти українського цивільного населення Галичини. Пацифікація була проведена

у відповідь на «саботажну акцію» ОУН і супроводжувалась масовими арештами, побиттям

людей, закриттям і руйнуванням українських установ в Галичині. Наслідком акції стала

подальша значна радикалізація українського руху опору на західно-українських землях

Полоніза́ція (ополячення, спольщення; пол.

polonizacja) - процес насаджування польської

мови та культури населенню, що належить до

іншої етнокультури, з метою асиміляції

Асиміляція - втрата власної мови, культури і самосвідомості представниками народу,

які знаходяться в середовищі іншого народу

ПОЛЬЩАзагарбання Східної

Галичини;Рішенням ради Антанти

(14.03.1923р.) Сх. Галичина включена у склад

Польщі

Закарпаття за умовами Сен–Жерменського договору

10.09.1919 р. включене до складу

ЧЕХО- СЛОВАЧЧИНИ

Північна Буковина за умовами Сен–Жерменського договору 10.09.1919 р.

Включене до складу РУМУНІЇ

Територія східної Галичини поділялася на три воєводства: Львівське, Тернопільське,

Станіславське

За рішенням Ради послів від

14.03.1923р. Східна Галичина

визнавалася частиною Польщі з наданням їй статусу

автономії

Польща стосовно українських земель

здійснювала політику полонізації та

асиміляції, нехтування прав і свобод, заборони

культури і мови.

І

ІІ

Українцям заборонялося

займати керівні посади в органах

управління, в армії, поліції,

судах

Польський уряд штучно поділяв

українців на лемків, бойків,

поліщуків, волинян, гуцулів,

русинів, старорусинів

1920 р. Східна Галичина офіційно називалася «Східна Малопольща».

Прийняття «кресового» закону 1924 р. та поширення «утраквістичних» шкіл

ІІІІV

V

Між української стороною та польською адміністрацією протягом 1919 -1933 років стосунки залишались напруженими, деякі

історики характеризують цей період як «взаємне невизнання»

Польща «А»Польща «Б»

Корінні польські землі Західноукраїнські та західнобілоруські землі

Підтримка розвитку економікиГальмування розвитку економіки

85% підприємств були дрібними

Засилля іноземного капіталу

Високі залізничні тарифиРозвиток кооперативного руху

Закриття українських громад

Переслідування лідерів українського

руху

Домашній арешт українських

депутатів

Посилення «взаємного невизнання»;Посилення українського націоналістичного руху

Партії Лідери Провідна ідея

УНДО (Українське національно – демократичне об'єднання, 1925

Д. Левицький Самостійність України

Радикальна партія Л. Бачинський І. Марчук

Незалежність, самостійність України

КПЗУ ( Компартія Західної України), 1919 - 1938

Від ідеї возз’єднання з УРСР до самостійності

ОУН ( Організація українських націоналістів), 1929

Є. Коновалець «інтегральний» націоналізм» - досягнення незалежності

будь-якими методами

Український союз хліборобів - державників

В. Липинський Незалежна монархічна українська держава

Східна Галичина була аграрно-сировинним придатком Польщі

Суспільно – політичне життя характеризувалось наростанням конфронтації між українцями та польською

владою

Східна Галичина у міжвоєний період перебувала у складі Польщі