Презентація з курсу: «Технологія виборчої кампанії» на тему: «Моделі виборчої

кампанії»

Виконала:

студентка групи ФФІ-51

Чоловська Олександра

Викладач: Шведа Ю.Р.

Під виборчою кампанією розуміють комплекс організаційних, агітаційних та інших заходів ідеолого-інформаційної підготовки електорату з метою здійснення ним власних виборчих прав на користь того чи іншого кандидата. Виборча кампанія має відповідати чинному законодавству держави, де відбуваються вибори.

Моделі виборчих кампаній:

1. Ринкова модель.

2. Адміністративно-командна модель.

3. Організаційно-партійна модель

4. Організаційно-партійна модель

5. Комплексна модель

Ці моделі розрізняються як за на бором методів передвиборчої боротьби, так і за основними ресурсами, що використовуються у ході цієї боротьби. Виборчі кампанії, які використовують лише одну з форм, майже не зустрічаються в сучасному політичному світі. Елементи тих або інших моделей можна знайти в організації і проведенні будь-яких виборів, однак повною мірою використовувати переваги усіх з перерахованих підходів вдається далеко не кожній кампанії.

Ринкова модель Світова практика довела, що найефективнішою моделлю виборчої кампанії є ринкова модель, де кандидат розглядається як товар. Організатори, консультанти, агенти повинні продати покупцям-виборцям політичний продукт. У подібних кампаніях електорат виступає як об'єкт маніпулювання за допомогою методів політичних технологій. На головне місце виходить не кандидат-товар, а консультант-маркетолог-продавець, завданням якого є створення такої привабливої „обгортки”, що дозволяє збути виборцеві товар. Основним ресурсом ринкових кампаній є гроші. Ринкові моделі можуть існувати лише в умовах демократичного суспільства, де забезпечується вільний доступ до засобів масової інформації кожному, хто платить гроші.

Адміністративно-командна модель.

Головний ресурс у цій моделі - реальна влада. Тому користувачами такої моделі реально можуть стати лише кандидати чи виборчі об'єднання, що володіють владно-розпорядчими повноваженнями, тобто близькі до органів виконавчої влади.

Грамотне використання адміністративно-командних ресурсів у деяких регіонах може забезпечити виграш всієї кампанії. Однак в умовах демократизації суспільства сфера застосування цих методів поступово звужується

Так само як і ринкова модель, адміністративна технологія передбачає інтенсивну роботу лише в період офіційної виборчої кампанії. Є кілька різновидів адміністративно-командних моделей організації виборів. Одна з них і найбільш поширена – це м'яке, неявне використання влади для просування свого кандидата або компрометації суперника. У цьому випадку командні ресурси багато в чому замінюють гроші. Наприклад, можна за пільговими цінами організувати публікацію в пресі, у вигідному світлі представляє потрібного кандидата, скористатися службової розсилкою в цілях агітації і т.д.

Адміністративно-командна модель

Другий метод - більш жорсткий. Він передбачає видачу завдань нижчестоящим органам управління з метою отримання необхідного відсотка голосів на території за потрібного кандидата, що супроводжуються відповідними санкціями і заохоченнями. Якими ж методами це буде досягнуто - прерогатива місцевого керівництва.

У такій моделі на низовому рівні зустрічається навіть залякування виборців. Крайнім випадком тут є голосування «під дулом гвинтівки».

Ще одним різновидом такої моделі виборів є організація виборчої кампанії по патріархальному принципом, що достатньо часто зустрічається в наших національних республіках або областях з компактним проживанням етнічних груп.

Вибори глав адміністрацій регіонів, мерів міст - той самий випадок, коли адміністративні методи використовуються досить широко. Адже більшість діючих губернаторів і мерів виставляють свої кандидатури на нові вибори.

Організаційно-партійна модель

Метод, в якому основний акцент робиться на роботу регіональних організаційних структур того чи іншого виборчого блоку або партії. Тут головним ресурсом виборчої кампанії є організація.

Основна відмінність від попередніх моделей полягає в тому, що робота будується за принципом постійної присутності в регіоні, районі, місті, селищі і т.д. Агітаційна діяльність ніби ніколи не припиняється, незважаючи на наявність або відсутність офіційно оголошеної виборної кампанії.

Основний ресурс такої кампанії - багато тисяч активних і підготовлених пропагандистів, які постійно працюють в масах. Цей ресурс неможливо отримати за один або кілька місяців. він напрацьовується десятиліттями.

Головні дійові фігури в цій моделі - партійні активісти та організаційні структури.

Кампанія, побудована за організаційно-партійним принципом, є одним з найефективніших методів виборної боротьби не тільки в Росії, але і в країнах Заходу. " Кампанії виграються не грошима, а організаціями, - кажуть американські консультанти.

Неструктурована модель

Основний ресурс такої кампанії - сам кандидат.

В окремих регіонах успіхи неструктурованих кампаній все ще можливі, однак у цілому вони не витримують конкуренції з серйозно підготовлюваними виборними підприємствами. Сфера дилетантизму в політичних кампаніях поступово звужується.

 Комплексна модель

У сучасній політичній практиці рідко зустрічаються виборчі кампанії, які використовують лише одну з представлених вище моделей. Реальне життя складне і різноманітне. Елементи тих чи інших моделей можна знайти в організації та проведенні будь-яких виборів. проте повною мірою використовувати переваги всіх з перерахованих підходів вдається далеко не в кожній кампанії.

Основним фактором тут є наявність ресурсів у кандидатів і організаторів.

Основна передумова успішного проведення тотальної кампанії - наявність практично необмежених ресурсів за всіма напрямами виборчої діяльності і, насамперед, фінансових, адміністративних, людських.

Проведення передвиборчих кампаній передбачає використання уже випробуваних раніше технологій. Спираючись на досвід світової практики, політтехнологи виділили окрему категорію універсальних методик.

Існує 2 підходи до їх аналізу:

1) універсальні політтехнології існують і діють у всіх країнах без виключень за умови наявності інституту виборів і деякої адаптації;

2) універсальні політтехнології існують, але більшість з них діє тільки в ряді країн, що мають загальну політичну культуру. Світовий політичний простір і політичний ринок сегментовано. Спільність політичної культури в групі країн полегшує перенесення технологій з держави в державу, але корінні розходження роблять запозичення більшої частини іноземного досвіду неможливими.

Висновки  Виборчі технології – явище багатогранне. Чим гостріша конкурентна боротьба кандидатів, тим різноманітніший інструментарій форм впливу на свідомість виборця. Технології, які активно інтегруються у політичний простір і використовуються для проведення передвиборчої кампанії ринкового типу, застосовуються у сфері маркетингу, шоу-бізнесу вже понад століття і доводять свою ефективність. 

Дякую за увагу!!!