Виконала студентка 11 групифізико-математичного факультетуТкачук Альона

В 90 роках минулого століття(тепер позаминулого) на тому місті , де тепер стоїть Теплицька середня школа стояла велика селянська хата під солом'яною стріхою. Тут містилося, як його іменували Теплицьке однокласне,міністерське народне училище. Хата поділена була на 2 половиниПо ліву сторону клас по праву квартира вчителя. В класі стояли лави.Навчання проводилось 3 роки. Навчання проводив один учитель з трьома групами одночасно. Навчальний рік починався у жовтні, а закінчувався у квітні (за старим стилем).Теплицьке народне училище було єдине на всю волость - 12сіл. Дівчатка в школі не навчались.

Старожили міста зберегли вдячну пам’ять про одного з перших вчителів.Веремеєнка Костянтина Гордійовича. Це був справжній народний учитель . Взимку 1895 року під час занять спалахнула пожежа. Вчитель не розгубився швидко вибив вікна і діти були врятовані. Після пожежі училище було відремонтовано і ще біля 10 років тут продовжувало існувати. На кошти земства у 1906 році почалось будівництво нового приміщення.У 1957 році було написано, що нова школа стоїть і досі. Навчання у двокласному міністерському училищі, яке давало освіту за 5 класів, проводилось тільки на російській мові. Навчання проводив дяк, який часто бив дітей за найменший неслух. Настав історичний 1917 рік, рік Жовтневої революції, який приніс багато змін в життя людей. Відкрилась можливість всім дітям трудящих вчитись. Відтоді школа почала називатись Єдина трудова школа. У 1921 році Теплицька початкова школа стала семирічною. На той часце була єдина семирічна школа на весь район, а вчителями працювали: Бесєдовський, Бесєдовська, Ігнатюк Є.Д. , Скрипник, Грек, Притика. З 1924 року директором школи став Житинський, який пропрацював до 1929 року. Почала працювати у школі також школа для дорослих - лікнеп.Адже на той час було дуже багато неосвічених людей.

З 1929 року по 1931 рік наша школа носила назву ШКМ (школа колгоспної молоді)У 1931 році у Теплику організували колгосп. Учні із вчителями допомагали йому по сільськогосподарських роботах. З 1931 року Теплицька семирічна школа носила назву зразкової школи.1934 рік став роком відкриття в Теплику середньої школи. У цей же рік разом із Першокласниками за парти сіли юнаки і дівчата, що перейшли у 8 клас. Директор школи Авраменко П.М. щиро привітав усіх учнів і їх батьків. У 1937 році відбувся перший випуск десятикласників.

До Великої Вітчизняної війни школа дала 5 випусків 10-х класів:

В 1937р 17 випускників

в1938 25

в1939 32

в1940 27

в1941 41

З числа випускників школи у вищих навчальних закладах навчались 51, в армії служили 26 людей. Напередодні війни у школі було багато кабінетів, їдальня, два окремі будинкиінтернати в яких жили учні із іншихсіл. Саме в той час директором працювавМаксимчук Петро Степанович, а завучем Коцяр Андрій Данилович. У школі була велика кількість гуртків. в 1939 році школа посадила новий сад, який доглядали піонери.

В неділю 22 червня о 10 годині було сповіщено про віроломний напад фашистів. По мобілізації пішли на фронт учителі школи: Дякунівський, Боронштейн, Хоменко, Перебора, Сірковський. Юнаки школи пройшовши воєнну підготовку теж пішли на фронт.Директор Максимчук був відправлений до партизанських загонів звідки мобілізований на фронт. Чорні дні фашистської окупації нависли над рідною землею. 953 дні населення Теплика було під окупацією: терпіло знущання, злидні, безправність. Лише 2 тижні в час окупації працювала школа. Навчання припинилось. Школа стала гестапівською катівньою. Подвір'я школи було обнесене колючим дротом, часто від школи було чути крики та плач людей. В шкільні колодязі гестапівці скидали партизанів чи полонених Замучених на смерть. Загинули в боях дуже багато вчителів, ще більше учнів,випускників школи.

10 березня 1944 року наш Теплик було звільнено відфашистської окупації. Почалась відбудова школи. На посаду зав. РВНО був призначений Сірковський І.О.Школа була розгромлена. Не було навіть вікон, а на стінах були сліди крові. Після невеликих робіт школу було поділено на семирічну і середню. У 1957 році було майже все відновлено. У школі з'явиласьмайстерня, автомобіль, певне обладнання.

1945рік 1951рік

13класів 23класи

346учнів24учителі

886учнів47учителів

Вели увагу приділили на той час і краєзнавчій роботі.В 1957 році учні школи посадили більше 2000 дерев. Навесні 1956 року була організована краєзнавчо - туриська естафета , а пізніше краєзнавчий похід.

З числа вихованців школи вийшло чимало хороших спеціалістів , які самовіддано трудяться у різних галузях науки, техніки, господарства:

Титарчук АфанасійПанфілович

Працював директором Соболівської школи, а потім піднімав колгосп району.

Скрипник Ірина Євгенівна

Молодий інженер харчової промисловості. працювала 2 роки у Китаї.

Бойко Василь Науковий працівник одного із науково - дослідних інститутів у Харкові.

Холаїдовський ЄфимМойсейович, Титарчук Микола Якович, Бабенко Ганна Євсеївна.

Лікарі у Теплицькій райлікарні.

В даний час директор школи Пшенична Людмила Сергіївна. В школі дуже багатоРоботи, велика кількість гуртків, працює авто клас, тобто широкий спектр Позашкільної роботи. В школі працюють такі гуртки:

Школа дуже гарна і завжди підтримує зв’язок зі своїми вихованцями.

Хоровий

Музичний

Танцювальний

Художнього читання

Учні дуже люблять вчитись і радо ідуть у школу по нові враження і переживання.

↓ Коротка історія Теплика

Т плик — е2 селище міського типу на східному Поділлі, районний центр Вінницької області, 5600 мешканців (1966), 6737 мешканців (2001); колись заштатне містечко Гайсинського повіту Подільської губернії. Харчова промисловість, виробництво цегли, залізобетонних конструкцій. ІсторіяПерша письмова згадка про Теплик належить до XV століття. Історичні джерела свідчать, що поселення виникло, як укріплений прикордонний пункт Литовського князівства. Підземні ходи й печери, що були вириті в ті часи, збереглися й досі. В них жителі ховали своє майно під час нападів татарських орд. Факт існування Теплика в кінці XV століття підтверджується тим, що в цей час був наданий привілей великого князя та польського короля Олександра заможній родині Кішок. В XV- XVI ст. Теплик був невеличким містечком, яке зазнало частих руйнувань під час ворожих нападів.У 1582 році Іван та Андрій Кішки розділили володіння і воно стає власністю князя Острозького. У 1645 році Теплик переходить до Жабокрицьких. Згодом до Самуїла Калиновського, котрий приєднав ці землі до Уманщини. Потім Теплицькими землями володіли Потоцькі. Після смерті Фелікса Потоцького Теплик отримала Софія, його третя дружина – гречанка, котрій перейшло у спадок 32 тисячі кріпаків чоловічої статі. Після смерті Софії у 1822 році поміщиком у Теплику був її син Станіслав, батько володарки Теплика з 1862 року Олександри Полоцької (ім”ям її названо нинішнє село Саша), яка

померла у 1892 році. Після її смерті Тепликом Володіє Костянтин Потоцький, який отримав його до перевороту в Росії 1917 р.Населення Теплика займалося головним чином землеробством і ремеслом, переважно чинбарством, шевською справою, ковальством. Були і торговці. Історики, дослідники, численні джерела так пояснюють походження назви міста Теплик. Найбільш поширена і найдавніша думка, що Теплик дістав свою назву від природних умов краю. Про це стверджують ряд письмових джерел польського, російського, релігійно-церковного походження. В них поширена версія про те, що назва Теплик зумовлена назвою невеличкої річки або струмочка Теплик, Тепличка.Були часи , коли Теплик носив другу назву – Смілгород. Вважають, що цим самим оцінювалася мужність і стійкість жителів, які власними силами боронили своє поселення від ворогів і різних нападників. Давнє поселення м. Теплика було невеликим за площею, воно займало тільки кут, своєрідний трикутник, утворений злиттям річок Свинарка і Тепличка. Зливаються вони в долині за 300 метрів від пагорбу, на якому міститься центр Теплика, в річку , що є притокою р. Удич.

В кінці XVII ст. поселення стало розростатися вверх і вниз по течії річок і досягло до шести верст. На півдні воно злилося з с.Бджільна, а на півночі досягло межі, де знаходилася новозбудована в 1775-1813 р.р. кам’яна церква – тепер приміщення музичної школи.Розташований на перехресті торгівельних шляхів, Теплик у XVII-XIX ст. стає значним торгово-ремісничим пунктом. 300-літній ювілей Теплик зустрів уже в складі Російської імперії. Але вередлива фортуна піднесла йому не дуже приємний сюрприз - він стає заштатним містечком Гайсинського повіту Подільської губернії У 20-30 pp. XIX ст.. на Поділлі знову розгорнувся рух селян проти кріпацтва. Поблизу Теплика діяли повстанські загони Устима Кармелюка. У XX століття, свій 500-літній період розвитку Теплик вступив, щоб обновитися, зрости матеріально і духовно. 3 1923 року Теплик - районний центр.Невмирущою славою покрили себе тепличани в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Вже з перших днів Великої Вітчизняної війни в райцентрі для боротьби з шпигунами та диверсантами було створено винищу вальний батальйон у складі 200 чоловік. Понад 600 тепличан пішли на фронт. Широко відомі в районі імена П.Т.Плотнянського і М.О.Воронцова, Героїв Радянського Союзу. Петро Плотнянський родом із села Стражгорода, Микола Воронцов випускник Теплицького зотехнікуму. Уславили себе тепличани і підпільною та партизанською боротьбою. Саме тут народився перший на Вінниччині партизанський загін. Організатором під пільної боротьби став колишній агроном райземвідділу А.К.Микитенко. На всіх фронтах великої Вітчизняної війни мужньо боролися з ворогом майже дев'ять тисяч жителів району. Понад 5 тисяч з них віддали життя в ім'я Перемоги. Бі льше 7 тисяч колишніх фронтовиків удостоєні воєнних нагород.У роки повоєнних п'ятирічок з відновленням старих, зруйнованих підпри ємств будуються нові, зокрема ті, що переробляють сільськогосподарську про дукцію. В селищі побудовано нові приміщення комбінату побутового обслугову вання, районної ради, відділу внутрішніх справ, редакції газети "Вісті Тепличчини" і районної друкарні, районної лікарні, райсанепідемстанції, насіннєвої ін спекції, державної податкової інспекції, дитячого садка, ЗОШ №1, Будинку культури і бібліотеки та інших. За останні 20 років побудовано торговельний центр, кулінарну фабрику, ковбасний цех і цех безалкогольних напоїв.

КІНЕЦЬ