Інтерактивні форми та методи на заняттях у групі...

Міністерство освіти і науки України

Головне управління освіти і науки

Черкаської обласної державної адміністрації

Відділ освіти Золотоніської міської ради та виконавчого комітету

Золотоніська гімназія ім. С.Д. Скляренка

Золотоніської міської ради та виконавчого комітету

Інтерактивні форми та методи

на заняттях в групі продовженого дня

Спіцина Зінаїда Андріївна,

учитель фізкультури вищої

категорії, вихователь ГПД

ім. С.Д. Скляренка

Матеріали схвалені методичною радою гімназії

(Протокол № 6 від.29.02.2012р)

Золотоноша, 2012

Виставка ППД «Освіта Черкащини» Інтерактивні форми та методи на…

Золотоніська гімназія ім. С.Д. Скляренка Спіцина З.А.

2

ЗМІСТ

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР ............................................................................................ 3

1. Організація життя і діяльності учнівського колективу ............................................. 5

2. Вивчення учнів вихователем .......................................................................................... 8

3. Планування роботи групи продовженого дня .......................................................... 14

4. Організація навчально-виховного процесу ............................................................... 18

5. Робота з батьками ........................................................................................................... 49

6. Спільна робота вчителя і вихователя .......................................................................... 52

7. Екологічне виховання школярів .................................................................................. 56

8. Моравльно-етичне виховання школярів .................................................................... 61

8.1 Бесіда «Будьмо ввічливими» .............................................................................. 65

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................................................. 71

.



3

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР

Сьогодення відкриває перед людством великі можливості, проте, щоб

зайняти своє місце в житті, воно вимагає всебічного розвитку особистості. Саме

таке завдання стоїть сьогодні перед школою. Особлива і важлива ланку в цьому

завданні лягає на початку школу. В кожної дитини, яка вперше переступає поріг

школи очі світяться бажанням пізнати світ, бажанням вчитися. Та нам,

педагогам, слід пам’ятати, що кожна дитина особлива, це в першу чергу –

особистість, в якій ми повинні знайти і запалити ту іскорку, котра допоможе

маленькому школяреві всебічно розвиватися і зростати інтелектуально.

На сьогодні групи продовженого дня знову стали важливою формою

виховання. Воно й не дивно, адже за своєю ідеєю групи продовженого дня –

дуже цінна форма виховання. Саме тут організовуються найсприятливіші умови

для відпочинку дітей, їх навчання й виховання, поєднуються навчально-виховна

робота на уроках та в позаурочний час. В умовах групи продовженого дня

забезпечується, враховуючи вікові особливості, всебічний розвиток дітей:

розумовий, моральний, фізичний, духовний, естетичний; створюються

сприятливі умови для організації праці й відпочинку, дозвілля вихованців,

задоволення різноманітних інтересів учнів, розвитку індивідуальних здібностей.

Однак ефективна й успішна робота групи продовженого дня залежить від

того, наскільки правильно організований у ній режим і цілеспрямовано

спланована робота. Адже від організації другої половини дня залежить ступінь

відновлення працездатності дитячого організму, настрій учнів, його інтерес до

навчання.

При плануванні режиму роботи групи продовженого дня слід пам’ятати, що режим дня

у другій половині повинен сприяти перетворенню навчально-виховної діяльності, відпочинку



4

й трудової діяльності школярів у єдиний гармонічний процес. Важливо забезпечити школярам

не тільки належні умови й режим для навчання, а й активно сприяти розвиткові ключових і

предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу є сформованість

всебічно розвиненої особистості, здатної знайти своє місце у сучасному світі.



5

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВСЬКОГО

КОЛЛЕКТИВУ

До груп продовженого дня учнів зараховують за заявами батьків на

початку навчального року.

Комплектуючи групи, слід враховувати специфіку роботи батьків, загальну

підготовку та показники в навчанні учнів, їхні сімейні обставини.

Багато перших класів комплектуються з вихованців дитячих садків. Діти

підготовчої групи дитсадка - це вже колектив, і по можливості його слід

зберегти.

Розрізняють три види груп: група-клас, група, що складається з учнів

паралельних класів, група, що складається з учнів суміжних класів.

До учнівського колективу кожної школи входять первинні дитячі

колективи-класи (групи), а до цих первинних колективів - учні одного віку і

приблизно однакової підготовки. Класні колективи в школах, як правило,

постійні.

Групи з учнів паралельних або суміжних класів - більш складна форма

шкільного колективу.

У групах продовженого дня, що складаються з різних класів комплектують

по-різному: за віковим принципом, за класами, за місцем проживання учнів

тощо.

Згуртування вихованців класу (групи) в дружний колектив відбувається в

процесі їх спільного навчання, праці й відпочинку.

У школах продовженого дня створюються й різновікові (проміжні)



6

учнівські колективи для виконання господарських робіт, проведення

позакласних і позашкільних заходів, предметні, технічні гуртки, хори, оркестри,

спортивні секції тощо. Вони можуть бути як тимчасові, так і постійні.

У групах продовженого дня навчання, праця й відпочинок учнів проходить

у колективі, який має вирішальну роль у формуванні їх моральних якостей.

Тривале спільне навчання і робота в школі виробляють у молодої людини вміння

поєднувати особисті інтереси з інтересами однокласників, з інтересами

колективу. А це безперечно полегшує виховання, допомагає викорінити

протиставлення власних інтересів інтересам колективу.

Колектив учнів є одночасно об´єктом і суб´єктом виховання. У своїй

практичній роботі вихователь діє на учня безпосередньо і через колектив.

Становлення і виховання учнівського колективу - довгий і складний

процес, який передбачає спільну роботу педагога і учнів. Успіх такого виховання

залежить від того, як зрозуміють учні педагога, а педагог - учнів. «Вихователь

дитячого колективу - справедливо зазначав В.О.Сухомлинський, - повинен бути

не тільки наставником, а й другом і порадником своїх вихованців». Кожний

вихователь повинен дбати про те, щоб колектив його вихованців був

організованим, дружним, життєрадісним і з успіхом виконував свої обов´язки.

Велику допомогу в створенні такого колективу надає вихователеві актив учнів.

Робота з активом проводиться через дитячі організації.

На згуртованості колективу позначається і додержання учнями режиму дня

і правил внутрішнього розпорядку школи, які є основою організації життя,

навчання, праці й відпочинку всього колективу і кожного класу (групи).

Правильний режим підтримує працездатність організму, бадьорий настрій,

інтерес до навчання і праці. Режим дня регламентує всю діяльність дітей,

педагогів та обслуговуючого персоналу протягом доби. У ньому передбачено час

на працю, навчання, відпочинок, харчування, позакласну роботу,

самообслуговування, сон тощо.

Організовуючи роботу груп продовженого дня, вихователі повинні подбати



7

про створення і дотримання гігієнічно виправданого режиму навчання, праці і

відпочинку учнів

Учні, які навчаються в другу зміну, приходять до школи разом з іншими і

до початку уроків перебувають у групах продовженого дня. Для них відповідно

складається і режим дня.



8

РОЗДІЛ 2

ВИВЧЕННЯ УЧНІВ ВИХОВАТЕЛЕМ

Вивчення вікових та індивідуальних особливостей учнів - обов´язок

кожного педагога, у тому числі вихователя групи продовженого дня. Тільки

добре знаючи своїх вихованців, можна досягти успіхів у їх навчанні й вихованні.

Особливості характеру, інтереси і нахили, сім´я, вулиця, товариші - усе це

впливає на поведінку учня, яка виявляється не тільки в позитивних, а й у

негативних вчинках. Без знання індивідуальних особливостей, умов життя учня,

під впливом яких формується його особистість, вихователь не зможе вибрати

відповідних методів виховного впливу. К.Д.Ушинський у праці «Людина як

предмет виховання» писав: «Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх

відношеннях, то вона повинна попереду пізнати її також в усіх відношеннях». А

для того щоб знати своїх вихованців, потрібно їх вивчати.

Отже, вивчення учнів - одна з найважливіших ділянок у системі роботи

вихователя. Воно допомагає усунути чинники, що негативно позначаються на

учневі, і правильно вплинути на нього.

Кожному учневі групи треба допомагати в розвитку його здібностей і

інтересів, боротися з факторами, що можуть негативно вплинути на нього.

У дитячих колективах є учні активні і пасивні, уважні і неуважні,

дисципліновані і недисципліновані. Усіх їх необхідно тримати в полі свого зору і

відповідно впливати на них.

Вивчення учнів проводиться з метою дальшого підвищення якості

навчання і виховання їх. Воно повинно бути планомірним і систематичним.

Вивчаються не окремі риси особистості, а особистість у цілому. Якщо



9

учень не встигає з якогось предмета або погано поводиться, то не можна

звертати увагу тільки на ці сторони його діяльності. Слід звертати увагу і на те,

як учень вчиться з інших предметів, як він поводиться вдома і поза школою, як

виконує розпорядок дня тощо. Лише цілісне вивчення особистості допоможе

відповісти на ті запитання, які виникають у вихователя в процесі роботи.

Що ж повинен знати вихователь про кожного свого вихованця? На що він

повинен звертати особливу увагу, вивчаючи його індивідуальні особливості?

А.С.Макаренко вважав, що основну увагу педагог-вихователь повинен

звертати на стан здоров´я вихованця, його ставлення до товаришів, до навчання і

праці, до підвищення культури поведінки; на те, що і як читає, чи користується

шкільною бібліотекою; які таланти і здібності виявляє; чи засвоює навички

культури, чи розуміє їх необхідність, чи прагне поліпшити мову, як ставиться до

слабших, до жінок, дівчат, дітей і людей похилого віку.

Нині вихователь групи продовженого дня повинен знати про кожного учня

таке:

1. Яка сім´я в учня. З кого складається (батько, мати, брати і сестри, дідусь

і бабуся). Де працюють члени сім´ї, які в сім´ї побутові умови. Якими були і

якими є взаємини учня з окремими членами сім´ї. Що дозволяється і чого не

дозволяється вдома робити.

2. Стан здоров´я учня. На що скаржиться. Що в нього болить. Який у

нього зір, слух. Вихователь консультується із шкільним лікарем або медичною

сестрою, інформує їх про зміни в стані здоров´я окремих учнів, доломагає

організувати медичний огляд.

3. Як навчається учень. Чим пояснюються його недоліки в навчанні,

незадовільна робота на уроках, пропуски уроків (через хворобу або роботу

вдома по господарству, несумлінне ставлення до навчання тощо).

4. До чого має нахили учень, які його здібності. У процесі навчання і праці

в учнів формуються нахили і до окремих галузей науки, техніки і мистецтва,

певні здібності в конструюванні та ін. Одні вихованці люблять техніку, інші



10

захоплюються мистецтвом - музикою, співами, живописом, треті люблять

природу - ліс, поле, річку, де можна почути пташиний спів, плескіт води,

назбирати квітів, грибів тощо.

5. Чим цікавиться, до чого прагне учень. Певні прагнення, ідеали в житті

з´являються у дітей рано. Прагнення ці в кожного обумовлені: в одних -

красивою формою одягу (моряк), в інших - героїчними вчинками (льотчик-

космонавт), у третіх - сімейними традиціями. Згодом, під впливом навчання в

школі, позакласної і позашкільної роботи, прочитаних книг, переглянутих

кінофільмів і театральних постановок, під впливом нашого бурхливого і

багатогранного життя ці ідеали змінюються.

6. Як ставиться учень до навчання і праці, зокрема фізичної, до

встановленого в школі порядку.

Вивчення особистості учня тісно переплітається з вивченням колективу

(класу, групи). Життя і діяльність учнівського колективу - не лише могутній

засіб формування особистості учня, а й важливий фактор пізнання кожного з

вихованців. Ось чому вихователь повинен добре знати особистість учня і

колектив у цілому - його згуртованість і організованість, громадську думку,

роботу активу, авторитет активу серед вихованців тощо.

Вихователь вивчає учнів за допомогою різних форм і методів, серед яких

важливе місце займає спостереження за їх навчанням і поведінкою,

ознайомлення з документацією, що відображає стан здоров´я, успішність і

поведінку учня, бесіди з учнями, батьками і педагогами тощо.

Вихователі продовженого дня, які щойно призначені на цю посаду в той чи

інший клас (групу), перш за все вивчають документацію. З особових справ учнів

і класного журналу учитель дізнається про кількість у класі хлопчиків і дівчаток,

про успішність колективу і кожного учня з різних предметів, про стан здоров´я і

поведінку всіх і т. д.

Переглядаючи документи, вихователь робить для себе відповідні нотатки,

які знадобляться йому в роботі.



11

До шкіл продовженого дня приходять діти, які раніше виховувалися в

дитячих садках. Про перебування дітей у цих закладах вихователі теж повинні

знати.

Слід пам´ятати, що зміна умов праці своєрідно впливає на поведінку дітей.

Інколи можна спостерігати таку картину. На уроках учень сидить спокійно,

пояснення вчителя слухає уважно, а самостійно виконувати домашні завдання не

вміє. У чому річ? Щоб знати це, вихователь повинен відвідувати уроки й уважно

вивчати діяльність своїх вихованців під час навчання.

Вихователь повинен добре знати своїх колег-учителів у роботі: як вони

готуються до уроків, їх ерудицію, манеру триматися, вимогливість до учнів і до

себе, як вони пояснюють, закріплюють, повторюють програмний матеріал на

уроці, як оцінюють знання учнів, які дають домашні завдання. Це дасть

можливість вихователеві узгоджувати з ними свою роботу в позаурочний час,

ставити до вихованців певні вимоги при виконанні ними домашніх завдань.

Вихователь зобов´язаний знати і про те, як ведуть себе на уроках його

вихованці, чи уважно слухають пояснення вчителя, як виконують самостійні

роботи, хто де і з ким сидить тощо.

Відвідування уроків допоможе вихователю глибше вивчити стосунки

дітей, їхнє ставлення до різних педагогів, до роботи, їхню поведінку на різних

уроках. Спостерігаючи за окремими вихованцями, вихователь водночас має

можливість вивчати систему роботи окремих учителів.

Спостереження за роботою дітей дають великий фактичний матеріал для

підготовки і проведення в класі бесід, зборів та інших заходів, що впливають на

організацію життя, навчання, праці й відпочинку колективу. Яскраво

виявляються індивідуальні особливості учнів під час виконання домашніх

завдань і позакласної виховної роботи. На уроках вихователь тільки спостерігає

за діяльністю учнів, а в позаурочний час він працює з ними безпосередньо.

Вивчаючи індивідуальні особливості вихованців, треба обов´язково

проглянути їхні підручники, зошити, щоденники, контрольні роботи і зробити



12

висновки про охайність і грамотність дітей.

Звичайно, збирання фактів, що характеризують того або іншого вихованця,

не слід перетворювати на колекціонування. «Знання вихованця повинно прийти

до вихователя не в процесі байдужого його вивчення, а тільки в процесі спільної

з ним роботи і найактивнішої допомоги йому. Вихователь повинен дивитися на

вихованця не як на об´єкт вивчення, а як на об´єкт виховання», - писав

А.С.Макаренко.

Для вивчення учнів широко застосовують метод природного експерименту.

У процесі організації і проведення позакласної роботи вихователі не тільки

передають своїм вихованцям знання, а й привчають їх до відповідних дій,

прищеплюють їм навички поведінки і колективного співжиття. Ознайомлюючи

учнів з правилами поведінки в класі, кабінеті, майстерні, їдальні і поза школою,

вихователі створюють природні умови для виконання цих правил.

Наприклад, учні вивчили правила поведінки в їдальні, але дехто з них все

ще залишає за собою брудний стіл, неакуратно їсть, не цінує працю повара,

працівників кухні, чергових. Щоб привчити цих учнів додержувати вивчених

правил, вихователь частіше призначає їх чергувати в їдальні. Завдяки цьому учні

самі переконуються у важливості правил.

Метод природного експерименту наближається до методу аналізу

результатів діяльності учнів. Уважне вивчення навчальних посібників, таблиць,

малюнків, стінних газет, фотомонтажів, альбомів, виготовлених учнями,

допоможе вихователю в роботі.

Для вивчення морального розвитку учнів, їхніх інтересів, нахилів,

почуттів дуже багато дає ознайомлення з письмовими творами учнів. За

завданням вихователя діти можуть у письмовій формі поділитися своїми

враженнями про кінофільм, книжку, екскурсію, похід, розповісти про те, як вони

проводять своє дозвілля тощо.

Щоденна робота з учнями та систематичне вивчення їх дає змогу



13

вихователю охарактеризувати вихованців (в усній чи письмовій формі).

Усно характеризують того чи іншого учня на батьківських, учнівських

зборах.



14

РОЗДІЛ 3

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ГРУПИ

ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

Важливе значення у зміцненні педагогічного впливу на дітей має

планування позаурочної навчально-виховної роботи, яка планується на півріччя і

робочий день. Плануючи її, педагог керується указами Президента України,

уряду України, відповідними нормативними документами Міністерства освіти і

науки України.

План роботи групи продовженого дня на півріччя розробляє вихователь і

узгоджує його з планами позаурочної роботи вчителів, з учнями яких вони

спільно працюють.

У плані вказується комплекс заходів щодо організації учнівського

колективу, забезпечення загальної обов´язкової освіти, патріотичного,

морального і трудового виховання, відзначення державних свят, вивчення

звичаїв і традицій українського народу, заходи на відзначення пам´ятних дат

мистецько-літературного життя, правового, економічного і екологічного

виховання, формування таких рис, як доброта і милосердя, індивідуальної

виховної роботи з учнями, а також роботи з батьками. План передбачає комплекс

заходів з охорони здоров´я і фізичного розвитку учнів, направлений на

краєзнавчу і пошукову роботу з учнями. Головна вимога до плану, щоб він був

конкретний і розумно насичений.

Основними пунктами плану можуть бути:

а) характеристика групи, де вказується наявність дітей за віком, статі,

особливостями характеру;



15

б) пункт «Індивідуальна робота» - це зосередження уваги на тому, як діти

виховувалися у своїх сім´ях, тому кожному притаманні свої набуті навики та

вміння. Є учні виховані, культурні, але є й такі, кому більш потрібно приділити

уваги для виховання навичок правильної поведінки відповідно до Статуту

школи;

в) пункт «Основні виховні заходи» охоплює широкі аспекти виховання

учнів;

г) пункт «Фізичний розвиток дітей і збереження здоров´я» твердить, що

здоров´я нації - це здоров´я країни;

ґ) пункт «Робота з батьками» наголошує на спільну роботі класовода,

вихователя, батьків, учнів, школи, громадськості. Виховувати дітей слід

спільними зусиллями школи, сім´ї, суспільства. Всіх їх об´єднують спільні

інтереси, форми виховної і навчальної роботи.

При складанні плану необхідно враховувати:

1. Відзначення видатних подій і свят до указаних дат.

2. Вивчення традицій, звичаїв і обрядів 1 раз в місяць.

3. Вивчення правових питань 1 раз в квартал.

4. Вивчення економічних і екологічних питань 1 раз в квартал,

5. Трудові рейди і заходи 1 раз в місяць.

6. Вивчення питань культури поведінки, формування рис особистості:

доброти, милосердя 1 раз в тиждень,

7. Екскурсії в театр, природу, краєзнавча робота 1 раз тиждень,

8. Робота з художньою літературою, журнали 1 раз в місяць,

9. Охорона здоров´я (гігієна) 1 раз в місяць.

10. Фізкультурно-оздоровча (змагання, конкурси) 1 раз в місяць,

11. Повторення правил дорожнього руху 1 раз в місяць.

12. Вивчення правил пожежної безпеки 1 раз в місяць.

13. Вивчення правил техніки безпеки в побуті 1 раз в місяць,

14. Вивчення правил поведінки на льоду і воді 1 раз в сезон,



16

15. Вивчення правил поведінки на канікулах 1 раз в квартал,

16. Індивідуальна робота з учнями 1 раз в тиждень.

17. Робота з батьками 1 раз в тиждень.

Орієнтовний план роботи вихователя на місяць.

1. Із скрині народної мудрості. Легенди «Неопалима купина», «Вовкулака»

та ін.

2. «Наші вірні друзі - знаки дорожні» (правила дорожнього руху).

Практична хвилинка.

3. Твій зовнішній вигляд (гігієнічне виховання). Рольова гра.

4. Екскурсія в гідропарк. Складання словесних картин осіннього пейзажу.

Екологічне виховання. Малювання.

5. «Про злочин і кару» (правове виховання). «Мозковий» турнір.

Консультація для батьків.

6. «Богдан Лепкий - письменник, літературознавець, перекладач, педагог».

Розповідь вихователя.

7. «Що повинен уміти учень у свої 7-9 років?». Практична хвилинка.

8. «Чи віриш ти у прикмети?» Бесіда.

9. «Як Стобід хотів підпалити вовка, а ледве сам не згорів» (правила

пожежної безпеки). Вікторина.

10. Конкурс на кращого знавця звичаїв і традицій українського народу на

тему «Без калини немає України».

11. Прості правила етикету (під час звучання гімну). Практична хвилинка.

12. Повторення правил користування побутовими електроприладами.

Бесіда

13. Як боротися з лінощами дітей? Консультація для батьків.

14. Конкурс кмітливих «У нас сьогодні п´ять уроків».

15. «Роби зарядку кожен день - зникнуть втома, млявість, лінь».

(Розучування комплексу ранкової гімнастики).

16. «Хто іншому допомагає, той у біді поміч має». (Про культуру



17

поведінки (обговорення).

17. «У Катрусі - день народження». (Про культуру поведінки).

18. Повторення правил поведінки з побутовими газовими приладами.

19. Індивідуальна робота з окремими учнями з читання, математики,

письма.

20. День відкритих дверей у групі. Бесіда з батьками про навчання і

поведінку.



18

РОЗДІЛ 4

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Педагогічний досвід роботи переконує, що всі елементи щоденного плану

можна сконцентрувати по таких етапах, які можна щоденно конкретизувати

різними видами діяльності.

1. Організація групи продовженого дня Прийом учнів у групу.

Обмін інформацією з класоводом про навчальні завдання для учнів.

Відзначення відсутніх учнів у журналі і вияснення причин відсутності.

Звільнення від перебування на групі хворих учнів згідно розпорядження

медичної сестри та письмового (усного) прохання батьків.

Оголошення учням основних заходів протягом дня. Організація підготовки

учнів до години дозвілля, «спортивної години» (переодягання у спортивну

форму, підбір інвентарю) чи до обіду (при 5-ти уроках).

Повторення правил поведінки учнів у коридорах, дворі, на сходах, вулиці.

Організаційний вихід учнів з класу.

2. Година дозвілля

«Спортивна година»

Згідно з орієнтовним режимом дня, «спортивну годину» доцільно

проводити після закінчення уроків. Вона проводиться з метою відпочинку дітей

після розумової діяльності, загартування і зміцнення організму, фізичного їх

розвитку, закріплення навичок поведінки у колективі.

Особливістю цих занять є те, що вони проводяться у невимушеній

обстановці, здебільшого у формі гри. Тривалість цих занять залежить від



19

багатьох обставин: втоми, попереднього виду діяльності, активності учнів,

погодних умов. При ознаках перевтоми необхідно перейти до легких вправ чи

ігор або припинити їх виконання на деякий час. Оскільки перебування дітей на

свіжому повітрі - важливий фактор загартування, зміцнення здоров´я,

підвищення працездатності дітей, тому незалежно від пори року ці заняття слід

проводити на свіжому повітрі. Лише в разі негоди (дощ, сильний мороз,

завірюха) їх переносять у спортивний зал, актовий зал, коридори. При

проведенні години дозвілля на відкритому повітрі широко використовуються

м´ячі, скакалки, обручі, санчата, лижі, ключки.

«Спортивну годину» доцільно проводити після закінчення уроків (для

учнів, які навчаються в 1-у зміну). Час фізкультурних занять визначається

режимом групи продовженого дня з урахуванням конкретних умов школи. У

план кожного заняття, як правило, включають від 3 до 5 основних видів

фізичних вправ з ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, а також рухливі ігри

чи естафети.

Вправи мають бути нетривалими і чергуватися з короткочасним

відпочинком. Інтенсивні фізичні вправи і рухливі ігри слід чергувати із

спокійними. «Спортивна година» не дублює урок фізкультури, але має певну

структуру. Заняття починається з організації групи і пояснення його змісту.

Після шикування в шеренгу, колону чи коло й усвідомлення завдань заняття діти

роблять невеличкий пробіг у повільному темпі (можна чергувати з ходьбою),

виконують загальнорозвиваючі вправи і переходять до основних вправлянь -

бігу, стрибків, метань, рухових ігор тощо.

У режимі групи продовженого дня бажано організовувати змагання,

фізкультурні свята, спортивні вечори.

«Спортивна година» може бути дуже різноманітною, але обов´язково

доступною віковим особливостям і можливостям школярів. До доступних можна

віднести наступні види рухів:

- ходьба звичайна і з різними рухами рук, ніг і тулуба, звичайна і швидка



20

ходьба по периметру площадки і зі змінами напрямку руху, ходьба на носочках і

п´ятках;

- біг повільний і швидкий, з виконанням завдань по сигналу, біг у

чергуванні з ходьбою, біг з подоланням нескладних перешкод (перестрибування

«канави», перебігання по гімнастичній лавочці та інші);

- стрибки на двох ногах і на одній, на місці і з переміщенням вперед,

стрибки через скакалку, обруч і т.д.;

- кидання і ловлення м´ячів великих і малих, перекидання м´ячів у парах;

- метання м´ячів на дальність, у різні цілі;

- лазіння, перелазіння через обручі, драбини та інші конструкції на

ігровому майданчику;

- вис, упори на дитячих перекладинах;

- вправи в рівновазі: ходьба по вузькій лінії, лавочці, без предметів і з

предметами, з подоланням перешкод; переступання: м´яча, натягнутого шнурка;

- вправи з предметами: з м´ячами, з обручами (стрибки через обручі), з

кеглями (гра за правилами), зі скакалкою (різноманітні стрибки на місці і в русі

по одному, по два і т.д.);

- вправи для рук, ніг, тулуба, голови, які виконують на місці під час

ходьби, в окремих іграх;

- рухливі ігри з шикуванням і перешиковуванням, із загально-

розвивальними вправами, з бігом, стрибками, метанням, подоланням перешкод;

- естафети з ходьбою, бігом, стрибками, метанням, рухом на санках, лижах

і т.д.;

- спортивні розваги типу катання на самокатах, велосипедах, роликових

коньках, а зимою на санках, лижах, елементи гри в бадмінтон, розваги з

волейбольними, баскетбольними м´ячами.

Зміст «спортивної години» узгоджується з навчальним матеріалом

програми з фізичної культури.

У «спортивній годині» як одній із форм організації фізичного розвитку



21

можна виділити три умовні частини.

Перша частина - «Підготовча» (10-15 хв.) - починається зразу після

приходу дітей на ігровий майданчик. Її зміст: шикування, організаційні вказівки

вихователя, ходьба, повільний біг 300-500 м по майданчику в колоні по одному;

загально-розвивальні вправи або під час ходьби, або в крузі, або в грі.

Ходьба і біг на початку «спортивної години» використовується як

ефективний засіб, активізуючий і такий, що тренує діяльність серцево-судинної і

дихальної системи, сприяє більш швидкому насиченню крові киснем, знімає

застійні явища за рахунок покращання крово- і лімфообігу. Крім цього ходьба,

біг, загально-розвивальні вправи є засобом підготовки організму до наступних

рухових дій дітей.

Другу частину «спортивної години» (20-40 хв.) можна назвати основною

для активного відпочинку дітей. Вона складається, в свою чергу, із загальних

для всіх дітей ГПД рухливих ігор, естафет, спортивних розваг дітей.

Проведення зі всім класом рухливих ігор і естафет, які несуть у собі

великий емоційний заряд, сприяє більш швидкому і повному переключенню

дітей на другий вид діяльності, а, відповідно, і більш повному відпочинку.

Активні рухи цієї частини сприяють розвитку швидкості, спритності, сили

і витривалості, швидкісно-силових якостей; збагачують руховий досвід дітей та

знання про рухливі ігри.

Самостійні ігри дітей і спортивні розваги в парах, невеликих групах

повніше задовольняють індивідуальні нахили дітей до різних рухових дій,

сприяють подальшому їх відпочинку.

Третя частина - заключна (5-7 хв.) направлена на організаційний кінець

активного відпочинку учнів. У неї входять загальне шикування, спокійна ходьба

по майданчику або декілька вправ на увагу з тим, щоб привести організм дітей у

відносно спокійний стан, при якому можлива ефективна наступна навчальна

діяльність (самопідготовка).

«Спортивна година» обов´язково передбачає організаційний прихід дітей



22

на ігровий майданчик і вихід до школи.

3. Обід

Для вихователя обід - це важливий виховний захід. Педагог зобов´язаний

закріпити в учнів навички самообслуговування, культури та гігієни поведінки в

їдальні, бережливого ставлення до хліба і продуктів харчування, навчити

шанувати працю поварів та обслуговуючого персоналу.

Цей захід складається з трьох етапів.

Підготовча частина

Миття рук милом, сушіння електрорушником.

Повторення правил поведінки в їдальні.

Накриття черговими учнями столів.

Основна частина

При вживанні першої страви навчити дітей правильно тримати ложку,

руки на столі, виїдати перші страви з тарілки, складати тарілки та дотримувати

чистоту за столом, користуватися серветкою.

При вживанні другої страви навчити дітей правильно користуватися

виделкою, ножем, очистити сардельку, складати тарілки та дотримуватися

гігієнічної поведінки за столом.

При вживанні третьої страви навчити користуватися десертною ложечкою.

Заключна частина

Подяка поварам.

Прибирання черговими столів.

Участь у складанні меню для учнів обов´язково беруть медичні

працівники школи, а за її якістю стежать санітарні служби.

4. Прогулянка

Прогулянки дозволяють вихователю груп продовженого дня вирішувати

цілий комплекс оздоровчо-гігієнічних і пізнавальних завдань. Під час

прогулянок широко використовуються різноманітні ігри на місцевості та інші

види фізичних вправ. Плануючи прогулянку, вихователь заздалегідь повідомляє



23

про це учнів, пропонує їм, що одягнути, як підготуватися.

Прогулянки є тематичними і цілеспрямованими. У проведенні всіх заходів

під час прогулянки, походу необхідно давати школярам більше самостійності і

творчої ініціативи, не нав´язувати учням те, що їм не подобається. Всі фізичні

вправи треба проводити в ігровій формі.

Під час прогулянок діти займаються орієнтуванням на місцевості, вчаться

визначати сторони світу за різними ознаками (за деревами, пеньками, сонцем

тощо), можна розучувати різні пісні.

Швидкість руху під час прогулянки, екскурсії повинна бути невеликою,

щоб найслабшому учневі було неважко.

Готовність учнів до прогулянки вихователь попередньо перевіряє. У жаркі

дні обов´язкові головні убори. У зимовий період можна організовувати погоди на

лижах.

Після проведення прогулянки вихователь повинен поцікавитися, що

найбільше сподобалося учням, куди б вони хотіли піти у наступний раз. Ці

побажання необхідно враховувати при плануванні роботи групи. Це піднімає їх

інтерес, робить прогулянки, екскурсії цікавими.

Прогулянка в ліс - це спільний відпочинок, взаємне збагачення знаннями

про природу, адже ліс - скарбниця народних лікувальних засобів, ягід, грибів, а

також... наукових ідей та відкриттів.

Увійшовши в ліс, поясніть дітям причину того, чому кожне дерево

різниться конфігурацією: одне струнке, інше - викривлене, одне з зеленою

шапкою і голим стовбуром, інше - пишне від основи до верхівки. Не пройдіть

повз старий пеньок, суху покручену гілляку, зивернуте дерево. Придивіться до

них. Чи не нагадує вам їх вигляд якусь тварину, птаха?

Зверніть увагу дітей на красу лісу, мальовничість лісової просіки, узлісся з

пахучою високою травою і густим чагарником, на низько опущене гілля дерев

або берег річки з лісовими хащами. Саме тут зароджується любов до природи,

до рідного краю.



24

На пам´ять про прогулянку можна замалювати й сфотографувати лісовий

пейзаж, а свої враження занотувати.

Дітям корисно буде дізнатися про тваринний і рослинний світ лісу, зелену

аптеку.

Придивіться, які птахи живуть у лісі. Прислухайтеся до їх голосів. Спів

пташок можна записати на магнітофон.

У лісі виробляється вміння спілкуватися з природою і жити в природному

середовищі.

Під час прогулянки вам зустрінеться мурашник. Придивіться до цих

трудяг. У них висока організація праці, немає лінивих і дармоїдів, кожна

мурашка має свою справу. Ці маленькі санітари знищують личинок, дрібних

комашок, які шкодять лісу. Отже, від них багато в чому залежить здоров´я і краса

лісу. Тому мурашники не можна руйнувати. Можна відеокамерою зняти сюжет

про життя мурашника, а потім простежити за роботою його окремих особин.

Зверніть увагу на зв´язок рослинного світу з тваринним, ґрунтом,

географічним положенням і кліматичним поясом.

5. Самопідготовка

Самопідготовка - одна із форм організації навчального процесу в групі

продовженого дня. Це щоденні заняття, на яких школярі самостійно виконують

домашні завдання в строго відведений час. Самостійна робота на цих заняттях

передбачає вироблення навиків самоосвіти, самовиховання і сприяє

всесторонньому розвитку особистості учня. При цьому виникають нові

можливості в розвитку і формуванні в учнів позитивного відношення до

навчання, стійких інтересів і навиків для подальшої самоосвітницької роботи.

Весь зміст роботи в години самопідготовки спрямований на всебічний розвиток і

вдосконалення одержаних умінь самостійної роботи, формування навиків

раціонального використання навчального часу. Вихователь групи продовженого

дня під час самопідготовки повинен підтримувати потрібний для самостійної

роботи порядок і забезпечити успішне виконання домашніх завдань всіма



25

учнями.

Вихователь покликаний:

- створити сприятливі умови для занять і забезпечити учнів необхідним

навчальним приладдям;

- всіляко розвивати й удосконалювати вміння і навички учнів самостійно

працювати;

- поєднувати індивідуальну самостійну працю учнів із фронтальною

колективною роботою групи;

- формувати в учнів навички раціонального використання часу,

відведеного на виконання домашніх завдань;

- привчати дітей до певного порядку виконання домашніх завдань залежно

від предмета і змісту навчального матеріалу;

- організовувати різні види і форми занять;

- подавати своєчасну індивідуальну допомогу;

- диференційовано контролювати роботу учнів;

- прищеплювати учням уміння і навички самостійно перевіряти виконані

завдання;

- сприяти розвитку творчої ініціативи й кмітливості у вихованців.

Організовуючи самопідготовку в групі продовженого дня, вихователь

повинен дотримуватися таких вимог:

- у підготовчий етап самопідготовки включати різноманітні цікаві

завдання, задачі на логічне мислення, усні обчислення і т.ін., щоб налаштувати

дітей на подальшу роботу;

- забезпечити самостійну навчальну роботу учнів та їх дисципліну;

- дотримуватися бюджету часу на виконання домашніх завдань;

- не перетворювати самопідготовку в урок;

- формувати в учнів під час самопідготовки навички самоконтролю;

- здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів з

урахуванням рівня їх самостійності;



26

- допомагати учням, коли їм це необхідно;

- використовувати наочність, дидактичні ігри;

- дотримуватися встановлених структурних етапів самопідготовки.

Самопідготовка складається із п´яти структурних етапів, першим з яких є

підготовчий етап. Він включає:

- організаційний момент (1-3 хв), створення санітарно-гігієнічних умов

для виконання домашніх завдань;

- фронтальну та індивідуальну перевірку готовності учнів;

- використання різних форм та методів виховання та розвитку

самостійності та самоконтролю (пам´ятки про виконання письмових та усних

завдань, таблиці, схеми, ігрові моменти);

- встановлення зв´язку уроку та домашнього завдання, роз´яснення змісту

домашнього завдання, інструктаж, повторення правил, виконання аналогічних

вправ, прикладів.

Організовуючи роботу в групі продовженого дня, потрібно в першу чергу

створити необхідні умови для занять на самопідготовці. Класні кімнати повинні

бути прибрані, провітрені; необхідні навчальні посібники, словники,

підручники, пам´ятки.

Другим етапом самопідготовки є самостійна робота учнів. У завдання

вихователя на цьому етапі самопідготовки входить:

- здійснювати диференційований підхід до учнів у залежності від рівня їх

самостійності та проводити індивідуальну роботу з трьома умовними групами

учнів:

1 група - учні, які вміють працювати самостійно (призначення з них

помічників-консультантів);

2 група - учні, які ще не зовсім оволоділи навичками самостійної праці під

час самопідготовки;

3 група - учні, які зовсім не вміють самостійно працювати;

- формувати навички раціонального використання часу;



27

- поєднувати фронтальну та індивідуальну форми роботи;

- надавати своєчасну допомогу окремим учням.

Самопідготовка в групі продовженого дня частіше всього повинна

починатися із знайомства зі змістом завдання, виясняються можливі труднощі,

разом із вихователем обговорюється, що потрібно повторити, щоб виконати дане

домашнє завдання.

У планах вихователів по організації самопідготовки особливу увагу

потрібно приділяти використанню дидактичних матеріалів, форм контролю за

роботою учнів, допомозі відстаючим учням. Вихователь повинен передбачити,

чим будуть займатися учні, які раніше всіх виконали завдання, як будуть

підводитися підсумки самопідготовки.

Найважливішим моментом при привчанні школярів до регулярної,

систематичної підготовки домашніх завдань є навчити їх економії сил і часу.

Дітей необхідно навчити раціональному розподілу своїх сил, озброїти їх

технікою індивідуальної розумової роботи. Завдання вихователя - так

побудувати навчальний процес, щоб він сприяв успішному засвоєнню

школярами правил, методів організації самостійної роботи по виконанню

домашніх завдань, навчив би їх правильно планувати розумову роботу. Більшість

школярів береться за виконання домашніх завдань, не намітивши плану дій, не

продумавши порядку організації власної роботи, не встановивши послідовності

дій, не розподіливши час і власні сили. Недостатня ефективність роботи

школярів на самопідготовці пояснюється тим, що в них не вироблені навики

організації і планування самостійної роботи. Тому вихователі повинні привчити

дітей до самостійності, але при цьому пам´ятати, що успіхи дітей у навчанні і

темпи роботи бувають різними: одні діти працюють повільніше, інші - швидше,

для одних певні предмети є важкими, для інших - ні і т.д. Все це повинно

враховуватися вихователем.

Самопідготовка як індивідуальна самостійна робота дитини повинна бути

побудована диференційовано, як по змісту і часу, так по характеру контактів



28

учнів з вихователем. Диференційований підхід повинен забезпечувати постійну

зміну характеру педагогічного керівництва: від спільної діяльності учнів і

вихователя до діяльності, яка цілком побудована на саморегуляції і

самоконтролі, коли учень оволодів основними прийомами навчальної діяльності.

Навчити дітей правильно розподіляти час і роботу необхідно по тій простій

причині, що рамки самопідготовки обмежені. Економний розхід часу при

максимальному досягненні результатів повинен стати для кожного учня

правилом. Також учні повинні засвоїти, що чим більше завдань, тим значніше

навантаження, викликане їх виконанням, тим ретельніше вони повинні

підходити до організації і планування своєї роботи на самопідготовці. Практика

показує, що потрібно рекомендувати учням виконувати важчі завдання на

початку самопідготовки. Одноманітні завдання на самопідготовці викликають у

школярів більшу втомлюваність. Перехід від одного виду роботи до іншого

підтримує працездатність на відносно високому рівні більш тривалий період.

Особливістю самопідготовки є те, що кожний учень повинен виконувати

домашнє завдання і поратися зі всіма його труднощами. Якщо ж на занятті

ведеться пояснення, колективне виконання завдання, то втрачається сам зміст

проведення самопідготовки. Велику увагу при організації самопідготовки

потрібно приділяти фізкультхвилинкам, вправам для очей, музичним перервам,

для того, щоб дати можливість дітям відпочити і з новими силами продовжити

роботу.

Третій етап самопідготовки - це контроль за виконанням домашніх завдань

учнями. Він включає самоперевірку (учні самостійно контролюють виконання

кожного домашнього завдання) та взаємоперевірку (в парах), самоконтроль та

взаємоконтроль.

Четвертий етап - заключний контроль вихователя. На цьому етапі

вихователь контролює виконання учнями домашнього завдання, дозволяє

переходити від одного виду домашнього завдання до іншого після

самоконтролю. За 15-20 хв до закінчення самопідготовки повідомляє, що скоро



29

будуть підводитися підсумки навчальної роботи (стимулює навчальну діяльність

учнів).

Заключний етап самопідготовки - це підведення підсумків. На цьому етапі

вихователь повинен:

- проаналізувати якість роботи кожного учня, групи учнів;

- відмітити старанних у роботі;

- кращі роботи учнів відібрати на виставку.

Бали в зошити вихователь не ставить.

Широко практикуються різноманітні форми контролю, підведення

підсумків самопідготовки: фронтальна, індивідуальна, колективна, вибіркова,

перевірка в окремих учнів, самоперевірка і взаємоперевірка, перевірка

виконаного завдання учнями-консультантами.

Врахування та дотримання цих дидактичних вимог щодо організації

самопідготовки учнів групи продовженого дня сприятиме більш ефективному

здійсненню педагогічного керівництва домашніми завданнями учнів.

Самопідготовка, будучи невід´ємною частиною навчального процесу, його

логічним продовженням, включає систему самостійних вправ, які забезпечують

повторення, засвоєння і поглиблення матеріалу, який вивчався на уроці, а також

формування навиків самостійної роботи з книгою, вміння самим добувати

знання. В процесі організації самопідготовки потрібно враховувати рівень

підготовки учнів по даному предмету, індивідуальні особливості, схильності

кожного учня. На уроці вчителем визначається ступінь складності та обсяг

домашнього завдання. Для 2-4 класу домашнє завдання повинно становити 1/4

обсягу завдань на уроці. Якщо ж вони перевищені, то позитивного результату

самопідготовки досягти важко. Успіх самопідготовки великою мірою залежить

від рівня проведеного на уроці закріплення. Якщо на уроці закріплення

матеріалу було погано організовано, то учні в своїх самостійних роботах

допускають багато помилок, на виправлення яких потрібно вихователеві шукати

додатковий час. Важливо і те, в якій формі проводиться завдання учнями завдань



30

для домашньої роботи. Якщо вчитель повідомляє тільки номер завдання, то це

не гарантує належного його виконання. Вчитель вчить дітей, як працювати

самостійно і виконувати його завдання. Вихователь організовує роботу дітей на

самопідготовці, забезпечує потрібний порядок, виробляє вміння самостійно

вчитися, виконуючи завдання вчителя, бере під свою опіку слабших учнів.

Вихователь - не вчитель, він не веде пояснення, закріплення матеріалу, не

визначає завдань для домашньої роботи. Все це повинен робити вчитель. Але

ефективність самопідготовки не завжди залежить від передбачливості вчителя.

Його зусилля будуть зведені до нуля, якщо вихователь не зуміє забезпечити

неперервність педагогічного процесу, правильно організувати підготовку дітей

до виконання домашньої роботи після активного відпочинку. Постійне й

організоване виконання завдань, яке відбувається в один і той же визначений

час, виробляє в дітей звичку готувати уроки. В молодшому шкільному віці ця

звичка виникає швидко і надовго.

Найбільш бажаними і привабливими для дітей є групи, в які входять учні

одного класу (клас-група). Якщо продовжений день у таких групах добре

організований і став частиною єдиного навчально-виховного процесу, то

успішне виконання домашнього завдання всіма дітьми класу має велике

значення для вчителя на наступному уроці. Він знає, що всі школярі достатньо

добре підготували домашнє завдання на самопідготовці, тому при плануванні

може опускати цей етап уроку. Скоротивши час на перевірку домашнього

завдання, він може збільшити його на інші етапи уроку, наприклад, пояснення,

або закріплення матеріалу. Але в зв´язку з тяжким економічним становищем у

державі, недостатнім фінансуванням такі групи-класи зустріти в теперішній час

можна дуже рідко. Більшість груп становлять діти різних класів, діти, які не

мають належного домашнього нагляду, діти, слабші в навчанні. Відповідно, в

них різні домашні завдання. Тому для вихователя самопідготовка є найважчим і

найвідповідальнішим моментом у групі продовженого дня.

Організація раціонального режиму самопідіотовки для учнів у



31

відповідності з їх віком і психофізіологічними особливостями, створення

нормальних санітарно-гігієнічних умов, введення розумного співвідношення

часу для виконання домашніх завдань і відпочинку дають можливість досягти

найбільшої ефективності самопідготовки.

Вихователь і вчитель розробляють учням пам´ятки про раціональні шляхи

і послідовність виконання завдань.

Як треба працювати

1. Підготуй все необхідне до роботи.

2. Прибери з робочого місця все зайве.

3. Навчальні посібники розклади по порядку виконання завдань.

4. Розпочавши роботу, не поспішай.

5. Не працюй до повної втоми.

6. Під час роботи не жуй, не пий.

7. Не відволікайся під час роботи.

8. Якщо щось не виходить, не хвилюйся, заспокойся і продовж роботу.

Виконуючи письмову роботу, не забувай:

1. Уважно прочитати вимоги до неї.

2. Знайти і повторити правило, яке допоможе виконати її.

3. Прочитати і виконати завдання, яке подано у підручнику.

4. Писати, диктуючи сам собі.

5. Перевірити записане за підручником.

6. Виправити помилки.

Правила виконання письмових завдань

1. Приведи до порядку робоче місце, приготуй усе необхідне для роботи.

2. Сядь зручніше, як учать у школі.

3. Прочитай завдання, подумай, подивись, які правила слід застосувати у

вправі. Згадай. Якщо забув, подивись у підручник.

4. У разі потреби подивись аналогічні речення, виконані в класі під

керівництвом учителя.



32

5. Не поспішаючи, приступай до виконання.

6. Пиши не кваплячись, але і не надто повільно. Не відволікайся

сторонніми справами.

7. Якщо не розумієш змісту вправ, запитай у вихователя

або товариша.

8. Окремі важкі частини завдання не пиши в зошиті, а користуйся

чернеткою.

9. Виконай вправу, перевір, охайно виправ помилки. Якщо брудно,

перепиши.

10. Коли бачиш, що без учителя не розберешся, не виконуй усього

завдання. Роби те, що зрозуміло. Про незрозуміле запитай учителя.

Пам´ятай, як треба розв´язувати задачі

1. Прочитай уважно умову задачі.

2. Подумай.

3. Прочитай повторно. Виділи істотне для розв´язування.

4. Коротко запиши умову (або зроби графічне зображення).

5. Подумай: що треба знати, щоб відповісти на питання задачі; що вже

відомо з умови задачі, а що треба знайти.

6. Склади план розв´язання задачі (усно).

7. Розв´яжи задачу і перевір розв´язання.

Як потрібно виконувати завдання з української мови

1. Уважно прочитай завдання до вправи і визнач, яким правилом

користуватимешся під час його виконання.

2. Якщо потрібно, знайди і ще раз прочитай правило, наведи власні

приклади до нього.

3. Виконуючи вправу, звіряй з правилом.

4. Перевір роботу (використай підручник, таблицю, словник).

Як треба готувати читання

1. Прочитай текст, познач слова і вислови, при читанні яких допущені



33

помилки.

2. Попрацюй над цими словами (прочитай кілька разів).

3. З´ясуй значення незрозумілих слів (із словником у дорослих).

4. Прочитай текст повторно.

Правила швидкого і міцного запам´ятовування.

1. Під час заучування уривка з прози, цитати: прочитай і зрозумій зміст;

прочитай повторно і, якщо уривок невеликий, спробуй відтворити; великий

текст розподіли на змістовні частини, читай і, закривши текст, розповідай

мовчки або вслух; перекажи кілька разів, стежачи за виразністю.

2. Заучуючи вірш, користуйся тими ж правилами, що і при заучуванні

прози. Читай виразно відразу. Якщо важко запам´ятовується, запиши текст,

розподіли за змістом частини. Читай, потім розповідай, запам´ятовуючи,

переходь від однієї частини до іншої.

3. При заучуванні правил, визначень, законів продумай їх зміст, порівняй з

відомими тобі правилами, визначеннями, добери приклад, читай повільно 2-3

рази, розкажи, зазираючи в книгу, а потім розкажи без книжки.

Основний етап самопідготовки - виконання завдань. Вихователь

спостерігає за роботою групи, допомагає окремим учням, контролює, перевіряє,

аналізує і веде облік виконання. Він забезпечує порядок і дисципліну, стежить,

щоб учні додержували всіх вимог до самостійної роботи.

Щоб діти краще засвоїли відповідні вправи, вихователі проводять

колективні дидактичні ігри. Якщо ж матеріал складний, учні разом з

вихователем колективно складають план.

Готуючись до роботи, вихователі, як правило, добирають потрібні наочні

посібники: таблиці, картки, малюнки, геометричні фігури... Завдяки такій

організації самопідготовки учні не тільки глибше засвоюють навчальний

матеріал, а й набувають міцних практичних навичок, привчаються працювати

самостійно.

Для виконання деяких усних завдань, зокрема, для вивчення віршів,



34

вироблення навичок виразного читання, потрібні особливі умови. Діти з

розвиненою слуховою пам´яттю читають пошепки. Клас поступово звикає до

цього робочого шуму, який не заважає зосереджено працювати. А вихователь

забезпечує певний порядок, усуває подразники, які відвертають увагу учнів

(голосне читання, розмови та ін.). А от учням зі слабкою зоровою пам´яттю

потрібно з вихователем перебувати у тісному мовленнєвому контакті. їм

потрібна індивідуальна допомога.

Однією з основних формотворчих умов організації самопідготовки є те,

щоб учням було цікаво та не було перевантажень. Потрібно проводити

фізкультхвилинки, розминки, перерви через кожні 25-30 хвилин роботи.

Вихователі стежать за тим, щоб діти правильно сиділи, правильно тримали

ручки, олівці, систематично провітрювали класну кімнату.

Один з найважливіших обов´язків вихователів груп продовженого дня -

учити дітей працювати, розвивати й удосконалювати навички самостійності в

навчальній роботі.

Важливо привчити учнів чітко й акуратно виконувати письмові завдання,

навчити самостійно і систематично працювати з книжкою, переборювати

труднощі і доводити почату справу до кінця, тримати в порядку навчальні

посібники (підручники, зошити, письмове і графічне приладдя).

Особливу увагу слід звертати на вироблення в учнів раціональних форм і

методів самостійної роботи над навчальним матеріалом.

Вихователь повинен бути активним учасником самопідготовки і в процесі

її вчити учнів навичок культурної розумової праці.

Потрібно вчити своїх вихованців тому, як готуватися до виконання

домашніх завдань, як організовувати своє робоче місце, як швидко знаходити в

підручнику потрібну сторінку, заголовок статті, номер задачі, вправи... Всі ці

«дрібниці» складаються в певну систему розумової праці, сприяють піднесенню

якості знань, умінь і навичок учнів.

У сучасних умовах людина повинна одержувати інформацію швидко, а



35

отже, читати, писати, обчислювати в оптимальному темпі. Уповільнений темп

читання і письма - одна з поширених причин недостатнього засвоєння

навчального матеріалу. Учень, що погано читає, - це потенційно «важкий»

учень, який зустріне на своєму шляху багато труднощів у навчанні.

В.О.Сухомлинський радив педагогам особливу увагу звертати на те, що і скільки

діти читають вголос.

Щоб встановити, які завдання учні виконують з кожного предмета,

вихователь переглядає класний журнал, щоденники учнів, з´ясовує це у чергових

по групі, у вчителя-класовода, а віднедавна - дізнається в щоденнику

взаємоінформації вчителя і вихователя.

З´ясувавши зміст домашніх робіт, вихователь опрацьовує відповідну

методичну літературу, готує наочні посібники, визначає спосіб перевірки,

підведення підсумків та ні.

У молодших класах самопідготовка проводиться подібно до учнів.

Зокрема, щоб діти вдосконалювали техніку письма і каліграфії, вихователь дає

їм завдання на списування тексту з дошки або підручника. Застосовують і такі

форми самостійної роботи, як розв´язування задач і вправ за зразком, виконаним

на дошці, хорове читання та заучування текстів, усна лічба тощо.

Найкраща книга не дасть готової відповіді на безліч запитань, що

виникають у процесі роботи з учнями. У кожній конкретній ситуації педагог

повинен вибирати відповідні методи впливу на всіх учнів і окремого вихованця.

6. Ігри та методика їх організації

Гра є постійним помічником у виховному процесі для вихователя. Гра

органічно притаманна дитині і при вмілому керівництві з боку дорослих може

досягнути відповідної педагогічної мети. Вона допомагає згуртуванню дитячого

колективу, включаючи в активну діяльність дітей. У грі виховується свідома

дисципліна, діти привчаються до дотримання правил для учнів, вміння

контролювати свої вчинки, правильно і об´єктивно оцінювати вчинки інших.

Гра для дітей - важливий засіб самовираження. В іграх вихователь може



36

краще дізнатися про вихованців, їх характери, привички, організаційні здібності,

творчі можливості, що дає можливість правильно впливати на кожного з них.

Гра допомагає зблизити учня з вихователем.

Ігри існують різноманітні: народні, рольові, спортивні, рухливі, сюжетні,

імітаційні, музичні, інтелектуальні, дидактичні, пізнавальні тощо.

За кількісними характеристиками ігри поділяються на індивідуальні,

парні, командні (групові).

За наявністю (або відсутністю) конкурсні ігри поділяються на змагальні та

рольові.

У групах продовженого дня всіх типів є широкі можливості для

використання дидактичних ігор. Змістовними іграми захоплюються учні не

тільки молодшого, а й середнього віку. Ігри допомагають учням краще засвоїти

програмний матеріал, виробити практичні навички, посилити інтерес до

навчальних предметів, сприяють виявленню і розвитку індивідуальних нахилів і

здібностей дітей. Для того, щоб ігри застосовувалися цілеспрямованіше, вчитель

і вихователь повинні планувати їх спільно. Використовуються ігри в різних

режимних моментах групи. Застосування в групах продовженого дня різних

видів дидактичних ігор, служать зміцненню знань й навичок, набутих на уроках,

розширенню кругозору, розвитку уваги, пам´яті, мислення, винахідливості,

почуття колективізму, цілеспрямованості і ініціативи учнів. Це - граматичні й

математичні ігри, ігри-естафети, ігри-мандрівки, ігри-вікторини та ін.

Дидактичні ігри проводять насамперед на самопідготовках.

У навчально-виховній роботі важливо використовувати різні види ігор, які

є компонентами цілісної системи ігрової діяльності.

Для організації активного відпочинку вихователь використовує рухливі

ігри.

Пропонуючи дітям нову гру, її треба пояснити. Це найкраще зробити,

розташувавши всіх присутніх у коло, причому вихователеві краще стати на лінії

кола, а не в центрі, щоб половина дітей не опинилася за спиною вихователя.



37

Пояснення гри може бути таким:

1) назва гри та її стисла характеристика (наприклад: у цій грі важлива не

тільки швидкість бігу, але й спостережливість, як у справжнього розвідника);

2) ролі гравців і їхнє вихідне положення;

3) хід гри і її мета;

4) завершення гри;

5) правила, які наприкінці пояснення гри треба чітко сформулювати, щоб

усі присутні їх добре запам´ятали. Запитайте дітей, чи все зрозуміло в грі її

майбутнім учасникам, покажіть за потреби окремі моменти і прийоми гри,

домовтеся про сигнали початку і зупинки гри (свисток, словесна команда, змах

прапорцем або рукою, початок або припинення музичного супроводу тощо).

Ведучого, який потрібен у багатьох іграх, можна вибирати кількома

способами: за власним бажанням одного з гравців; на вибір більшості; за

призначенням вихователя; за жеребом або лічилкою; за результатами

попередньої гри (якщо заздалегідь Домовилися, що переможець або, навпаки,

переможений у попередній грі стане ведучим у наступній грі). Іноді ведучими

бувають усі гравці по черзі. У деяких іграх проводиться попереднє змагання з

якого-небудь вміння (метання списа на дальність, влучання в ціль тощо), і

найкращий гравець у цьому змаганні стає ведучим.

Для командних ігор потрібно розподілити учасників за командами (якщо

немає постійного складу команд), самостійно розподілятися на команди, пари

домовляються між собою і пропонують заздалегідь обраним ватажкам вибрати

навмання якусь роль для себе (вовк або заєць, комета або метеор тощо). Такий

спосіб подобається дітям тим, що він є своєрідною грою. Однак цей спосіб

вимагає досить багато часу. Тому іноді ватажкам (капітанам) команд дається

право самим вибирати гравців (перший вибирає одного, і черга переходить до

іншого капітана).

Якщо гравці мало знають одне одного, то розподіл проводить керівник на

власний розсуд або шляхом розрахунку гравців на «перший-другий-третій...».



38

Останній спосіб найшвидший, але може призвести до нерівності команд за

підготовкою.

Капітанів команд, суддів і помічників вибирають самі діти або призначає

на власний розсуд керівник.

Організатором гри може бути сам керівник або хтось із вихованців,

спеціально до цього підготовлений; можна також залучити до організації ігор

дорослих помічників від батьків і громадськості. У цих випадках вихователь

може тільки спостерігати за поведінкою учасників і втручатися лише в

крайньому разі. Нерідко керівник бере на себе роль судді в іграх змагального

характеру, особливо якщо суддівство вимагає кваліфікації, якої бракує іншим

присутнім.

Суддя або керівник мають стежити за тривалістю гри і попереджати

гравців після закінчення першої половини гри, а також коли залишиться 1-2 хв.

Але в багатьох рухливих іграх тривалість гри не обмежена, бо роль ведучого

переходить від одного гравця до іншого безупинно (скакалки, жмурки, лапта,

хованки тощо). Тут уже сам організатор має вирішувати, коли доцільно

припинити гру, а для цього треба уважно стежити за станом граючих. Краще

перервати гру, коли діти ще не переситилися нею, але вже стали помітно

втомлюватися. При цьому треба дочекатися моменту, досить природного для

зупинки гри, наприклад, коли змінюються ведучі.

Кілька хвилин потрібно запланувати на організоване завершення гри:

підбиття підсумків, необхідні педагогічні зауваження і роз´яснення, прибирання

майданчика, інвентарю, приведення в порядок зовнішнього вигляду учасників

гри, поступове зменшення ігрового збудження, без чого важко перейти до інших

занять. Бажано розглянути (проаналізувати) гру, колективно обговорити

досягнення і недоліки окремих учасників і всього ігрового колективу.

Передусім, треба відзначити все позитивне, що може стати основою

майбутніх ігор. Загальний тон обговорення має бути спокійним,

підбадьорливим, таким, що вселяє віру в нові досягнення.



39

Козацькі ігри

Конкурс курінних отаманів.

До отаманів підходить ведучий і тримає у руках шапку. Отамани по черзі

витягують із шапки запитання і відповідають на них. Виграє той, хто дасть

найбільшу кількість правильних відповідей.

Запитання для конкурсу:

1. Що означає слово «козак»?

2. Де знаходиться Запорізька Січ?

3. Як називається місце, де жили козаки?

4. Хто був першим козацьким гетьманом?

5. Кого на Січі називали джурою?

6. Чи були на Січі жінки? Чому?

7. Як називалися козацькі судна?

8. Назвіть деякі речі, якими користувалися козаки.

9. Назвіть атрибут влади гетьмана.

10. Хто зруйнував Запорізьку Січ? (Підсумок конкурсу старшиною.)

Ведуча: Ось подивіться - це наші козаки. Вони із честю витримали всі

випробування і можуть гідно носити це почесне звання - «козак».

Ведуча: А зараз довгожданий момент - козацька старшина виносить своє

рішення. Звучить музика.

Козацька старшина зачитує своє "рішення: усім учасникам конкурсу

присвоїти звання «козак» і вручити памґятні подарунки.

Козацька естафета

На першому етапі перший козак повинен добігти до стільця, оббігти

навколо нього і, вдягнувши на себе перший елемент українського вбрання (а їх

на кріслі лежить 7: шаровари, вишита сорочка, крайка, жупан, шапка, двоє

чобіт), повернутися до свого куреня і допомогти вдягнути цей елемент на

другого.

На другому етапі другий учасник робить те саме, що й перший, одягнувши



40

на себе другий елемент українського вбрання, повертається до куреня і передає

свій одяг третьому учасникові.

Змагання проводяться до того часу, поки останній учасник куреня не буде

повністю вдягнутий і не сяде на крісло, на якому лежав одяг.

Ведучий: Молодці, козаки, із завданням впоралися. Але що скаже нам

старшина?

(Підводяться підсумки козацької естафети.)

Ведуча: Ось тобі і козаки! Цікаво, я що потрібно робити, щоб такими

стати?

Ведучий: Потрібно мати велику силу, а щоб її мати, треба багато їсти.

Ведуча: А яка головна козацька страва? (Запитання до залу.) Правильно,

куліш. Отож, ми зараз і побачимо, чи полюбляють наші козаки цю страву.

Ведучий: Для них проводиться конкурс.

«Зґїж куліш».

Асистенти виносять по макітрі з кулішем і по 7 ложок для козаків кожного

куреня. За сигналом ведучого вони починають їсти його. Виграє той курінь, який

впорається із завданням швидше.

(Старшина підводить підсумок конкурсу.)

Ведуча: Бачу порожнісінькі макітри. А ти говорив, що вони не козаки!

Ведучий: Так, вони їли те, що ми їм приготували. А чи самі вміють

готувати?

Ведуча: Зараз перевіримо, але спочатку скажи, яка козацька страва

найпопулярніша в Україні?

Ведучий: А її їдять зранку чи ввечері?

Ведуча: Козак їсть і зранку, і вдень, і ввечері, особливо такі гарненькі,

смачненькі, маленькі і великі, з сиром, картоплею, грибами, вишнями і звуть їх...

Ведучий: Та це ж вареники. Я їх теж люблю.

Ведуча: Отож ми зараз подивимося, чи вміють наші козаки ліпити їх.

«Зліпи вареник».



41

Біля кожного куреня на кріслі стоїть макітра з борошном, збан із водою,

миска з сиром, дошка для замішування тіста, качалка. За командою ведучого

перший учасник пробігає відстань до крісла навпроти і залишає там макітру з

водою, другий несе туди воду, третій - миску з сиром, четвертий бере дошку і на

ній замішує тісто, пґятий розкачує його, шостий - викладає всередину сир, а

сьомий учасник команди заліплює краї вареника. Конкурс закінчиться, якщо

сьомий учасник повернеться до свого куреня з вареником на тарілці.

Ведучий: Ось подивись, які гарні вареники зліпили наші козаки!

Ведуча: Ти їх віднеси на пробу козацькій старшині. Нехай вони оцінять

працю наших козаків.

(Підводиться підсумок конкурсу.)

Ведуча: Ну, хлопці, молодці! Справжні козаки.

Ведучий: Ще не справжні.

Ведуча: А чому ж це?

Ведучий: Бо ми не бачили, чи вміють вони на конях їздити.

Ведуча: Отож, проводимо наступний конкурс.

«Осідлай коня».

За сигналом ведучого перший учасник пробігає відстань до стільця, до

нього привґязаний «кінь» - гімнастична палка, бере її між ноги і повертається до

куреня. На «коня» сідає другий учасник. Тепер вони удвох «ідуть» до крісла,

потім утрьох і т.д. Виграє той курінь, який у повному складі «обґїде» навколо

стільця і повернеться на місце.

(Підводяться підсумки конкурсу.)

Ведуча: Ось бачиш, наші козаки і на конях їздити вміють.

Ведучий: А чи зможуть вони написати лист турецькому султанові? Ви

бачили картину І.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»? Вам

зараз потрібно відтворити її, тобто кожен козак куреня повинен стати так, як на

картині, і завмерти. Згода? Отож, починаємо конкурс.

«Відтворіть картину».



42

Після того, як всі учасники замруть на своїх місцях, ведучий виносить

репродукцію картини І.Рєпіна і надає слово козацькій старшині. Виграє та

команда, яка найбільш точно відтворила картину художника.

(Підведення підсумків конкурсу.)

Ведуча: А зараз наступний конкурс.

«Козацька грамота».

Учасники: по 2 козаки від кожного куреня. За певний час (протягом

наступних конкурсів) вони повинні скласти, написати і художньо оформити за

допомогою фарб, олівців, фломастерів козацьку грамоту.

Ведучий: А поки козаки пишуть козацьку грамоту, ми продовжуємо наші

конкурси. Який козак не любить співати запальні українські пісні? Отож свої

знання козацьких пісень покажуть нам наймолодші козачата кожного куреня.

«Козацька пісня».

По одному учасникові від куреня виконують козацьку пісню.

Ведуча: Ну, а сторонні козаки, як правило, у цей час відпочивали і

розважали себе художнім свистом. Отож, конкурс на найкращий художній свист

української пісні.

«Чий свист кращий».

По одному козакові від куреня здійснюють обробку пісні свистом.

Ведуча: А цікаво, чи козаки дівчат кохали?

Ведучий: Кохали, ще й як кохали. Це вони нам зараз покажуть. По одному

козакові від куреня нехай підійдуть сюди, вам потрібно знайти собі дівчину і

привести її до нас.

Ведуча: Подивись, які гарні у нас українські дівчата! Цікаво, а чи вміють

вони танцювати?

Ведучий: Це ми зараз перевіримо. Я оголошую конкурс на краще

виконання таночку.

«Українська полька».

Звучить музика української польки, а учасникам конкурсу потрібно



43

танцювати і показати найбільшу кількість рухів українського таночку.

Ведуча: Подякуйте, хлопці, своїм дівчатам і віднесіть їх на руках на місце.

Ведучий: А я викликаю ще двох козаків із кожного куреня. Вам також

потрібно знайти в залі дівчину і привести її сюди.

Ведуча: Ну, і що ти задумав цього разу?

Ведучий: Зараз побачиш. Наші козаки будуть змагатися в силі, і як

нагороду отримають у подарунок від цих дівчат гарячий поцілунок.

«Хто сильніший».

Два козаки переплітають між собою праві руки, а лівими замикають коло.

Навпроти кожного з хлопців за два кроки стає дівчина. Виграє той козак, який

перетягне свого суперника до своєї дівчини і поцілує її.

(Підсумок усіх цих окремих конкурсів підводить козацька старшина.)

(Демонстрування козацької грамоти глядачам і оцінювання її старшиною.)

Ведуча: Я була впевнена, що з цим конкурсом наші козаки впораються

блискуче.

7. Екскурсія.

Екскурсія - одна з важливих і поширених форм навчально-виховної роботи

в школі. Вона допомагає урізноманітнювати засоби навчання і виховання

підростаючого покоління, сприяє розвиткові навчальних інтересів учнів,

ознайомленню їх з навколишнім життям і вихованню почуття патріотизму й

гордості за свою Вітчизну. Екскурсія створює можливості для спостережень за

явищами і процесами в звичайних (природних) умовах.

У школах застосовують різні види екскурсій, основними з яких є:

1. Екскурсії в природу. Їх проводять переважно в молодших класах для

ознайомлення учнів з багатством рідної природи, вивчення рослинного і

тваринного світу, збирання необхідних «експонатів» тощо. Наприклад,

екскурсію в парк або ліс можна присвятити вивченню порід дерев і квітів,

збиранню колекцій листя, квітів, комах тощо.

Екскурсію до річки чи ставу присвячують вивченню берегів, напрямку



44

течії води, рослин і тварин.

2. Екскурсії на виробництво - на завод, фабрику, сільськогосподарське

підприємство, будову, дослідну станцію, млин тощо. Проводять для вивчення

окремих галузей виробництва, їх технологічного процесу і продукції. Цікаві

екскурсії в цехи заводів, на ферми та інші об´єкти, їх мета - вивчення

виробничого оточення школи.

3. Екскурсії в музеї, на виставки систематично можуть проводити

вихователі міських шкіл. Організовувати їх мають можливість і вихователі

сільських шкіл, в основному в канікулярний період. У кожному обласному і

районному центрі є об´єкти, які слід було б відвідати учням. Це і краєзнавчі

музеї, і виставки досягнень у народному господарстві, і виставки картин

місцевих художників. Їх відвідування сприятиме дальшому розширенню

кругозору дітей, вихованню в них почуття патріотизму, гордості за нашу

Україну.

4. Екскурсії-походи (подорожі). Вони проводяться насамперед для

вивчення рідного краю - району, області, великих міст і будов. Найчастіше їх

проводять у вихідні і святкові дні та в канікули.

В останні роки з школах застосовують також кіно- і телевізійні екскурсії

по різних країнах і містах світу, по залах різних музеїв і виставок. Перегляд

спеціальних кінофільмів і телепередач (типу «клубу кіномандрівників») сприяє

ознайомленню учнів з природними умовами, життям і побутом народів світу, з

виробничими процесами різних галузей виробництв, експонатами музеїв,

виставок, галерей тощо. Практикують також заочні екскурсії і подорожі

маршрутами походів легендарних полків, дивізій і бригад у роки громадянської і

Другої світової воєн, вояків УПА.

Багатогранність форм екскурсій потребує від вихователя знання теорії їх

підготовки і проведення, уміння ефективно використати їх для виховання

підростаючого покоління.

Кожна екскурсія передбачає: вивчення матеріалу, що стосується її теми,



45

ознайомлення педагога з об´єктом, докладне планування екскурсії, підготовку до

неї учнів, підведення підсумків та оформлення зібраних матеріалів.

Отже, під терміном «екскурсія» розуміють не лише відвідання певного

об´єкта. До проведення екскурсії вихователю потрібно провести велику

підготовчу роботу. Дуже важливо попередньо відвідати об´єкт екскурсії, щоб

домовитися з керівниками підприємства про день і час екскурсії, про те, з чим

бажано було б докладніше ознайомитися і в який спосіб, хто з працівників

виробництва зможе допомогти в роботі. Це дасть можливість краще спланувати

й провести екскурсію.

Важливою є також підготовка учнів до екскурсії. їх треба ознайомити з

темою і метою екскурсії, розповісти про те, що вони мають там з´ясувати, про

правила поведінки, дати чіткі колективні та індивідуальні завдання (що

записати, зарисувати, сфотографувати, що зібрати для виготовлення наочних

посібників). Лише така попередня підготовка сприятиме успішному виконанню

завдання.

Велику роботу вихователь проводить з учнями й після екскурсі: бесіда про

побачене й почуте, його аналіз, формулювання висновків, розгляд зібраного

матеріалу (виготовлення стендів, наочних посібників тощо).

Готувати треба будь-яку екскурсію незалежно від того, проводять її на

виробництво чи в природу, на виставку, в музей.

Екскурсії треба тісно пов´язувати з іншими формами позакласної та

позашкільної роботи - бесідами, читанням та обговоренням книжок, переглядом

кінофільмів і телепередач, гуртковою роботою. Тільки за цієї умови вони

даватимуть потрібні результати - впливатимуть на розумовий розвиток і

моральне виховання.

8. Бесіда

Одним з найбільш поширених методів переконання є бесіда. Бесіди

сприяють поглибленню знань учнів з основ наук, розширенню їх

загальноосвітнього та політехнічного кругозору, вихованню їх у дусі



46

християнської моралі, формуванню світогляду, прищепленню їм естетичних

смаків, зміцненню здоров´я.

Протягом тижня вихователь проводить у групі одну-дві бесіди. Тематику

бесід з групою визначають заздалегідь.

Підготовка бо бесіди передбачає: чітке формулювання її теми і мети,

читання літератури з обраної теми і визначення запитань, написання плану-

конспекту бесіди, підготовку ілюстративного матеріалу, попередню підготовку

учнів до бесіди.

Якщо бесіда є складовою частиною циклу бесід, то, готуючись до неї, слід

пам´ятати про принципи наступності.

Щоб робити бесіду цікавішою, слід використовувати фотографії і картини,

кіно- і діафільми, музику та радіопередачі. Бесіда може супроводжуватися

читанням і обговоренням книжки, оповідання, статті з журналу, переглядом

кіно- або діафільму, телепередачі тощо.

Тривалість бесіди може бути різною: від 3 до 30 хвилин, у залежності від

їх змісту та віку учнів. Проводяться вони в різній обстановці. Частина бесід

може проводитися на прогулянці, інша - під час миття рук і в їдальні. Значну

частину їх можна проводити в кімнаті відпочинку, під час екскурсій тощо.

Бесіди проводять в усіх групах відповідно до віку учнів, їхніх знань та

життєвого досвіду. У молодших класах бесіди будують переважно навколо

конкретних фактів, подій і вчинків, пов´язаних із життям класного колективу,

героїв війни і праці тощо. Для учнів середніх і старших класів бесіди проводять

на матеріалі, що потребує самостійного мислення, узагальнень, аналізу фактів і

подій, сприяє обговоренню поставлених питань.

Чим старший клас, тим складнішою повинна бути тема бесіди, тим

триваліший час, відведений для неї. У I-IV класах її тривалість - не більше 5-7

хв, у середніх і старших класах - від 20 до 30 хв. На практиці вихователі і класні

керівники широко застосовують фронтальні (з колективом усього класу), групові

та індивідуальні бесіди. Залежно від форми бесід тематику їх планують



47

заздалегідь. Індивідуальні бесіди проводять без відповідної підготовки.

Важливим у роботі вихователя є розроблення тематики бесід з колективом

класу (групи) протягом тижня, місяця, півріччя. Оскільки вихователь школи

продовженого дня планує свою роботу в класі (групі) на семестр, то й тематику

бесід слід складати на цей час.

Звичайно, планування бесіди повинно бути заключним етапом в її

підготовці. У плані слід передбачити конкретні питання, що допоможуть

розкрити тему.

Вихователю доводиться проводити не тільки планові бесіди. Нерідко треба

поговорити з учнями так би мовити «з ходу», в різній обстановці і з приводу

різних ситуацій. Успіх такої бесіди залежатиме від майстерності вихователя.

Важливо також правильно методично провести бесіду, зважаючи не тільки

на її зміст, а й на вікові особливості учнів.

Так, бесіду в молодших класах, зокрема про культуру поведінки виконання

правил внутрішнього розпорядку можна пов´язати з грою або інсценуванням і

супроводжувати показом ілюстративного матеріалу. У старших класах бесіда

може мати характер роздумів, дискусій, узагальнень.

Великий виховний ефект мають бесіди, що становлять певний цикл.

9. Суспільно корисна праця

У групах продовженого дня наявні сприятливі умови для психологічної і

практичної підготовки учнів до праці. Завдання педагогів полягає в тому, щоб

привчити учнів до самообслуговування, до систематичної праці вдома і в школі,

до суспільно корисної праці в шкільних кабінетах, класах і навчальних

майстернях, на дослідних ділянках. Учні залучаються до ремонту книг, меблів та

обладнання, вирощування кімнатних рослин та дерев, догляду за тваринами,

скверами і парками, могилами видатних людей, збирання металобрухту і

макулатури тощо.

Під час суспільно корисної праці дітей на шкільній навчально-дослідній

ділянці вихователь пояснює їм, як користуватися сільськогосподарським



48

реманентом, садити рослини й збирати врожай.

У процесі праці вихователь розкриває роль свідомої праці в житті

держави, озброює учнів знаннями основ виробництва, економіки, вчить

дбайливо ставитися до шкільного майна й особистих речей, формує почуття

відповідальності за своєчасне якісне виховання трудових доручень, створює

умови для застосування знань на практиці.



49

РОЗДІЛ 5

РОБОТА З БАТЬКАМИ

Виховання - справа не лише школи, а й сім´ї. У сім´ї формується моральне

обличчя дитини, її початкове уявлення про суспільство, суспільні відносини.

Сім´я відповідає за підготовку дитини до школи, до життя. Виховний вплив

школи буде дійовим лише за умови, що батьки підтримують починання вчителів.

Спільна, погоджена робота сім´ї, школи - запорука успішного виховного впливу

на дитину.

Зв´язок школи і сім´ї проходить через батьківські збори, комітет, лекторії,

листування з батьками, анкетування, індивідуальні бесіди. В процесі

спілкування батьків і вихователя встановлюється особисті контакти,

формуються взаємні вимоги і побажання.

Що дає вихователю знання сімейних умов виховання учня?

1. Уміння детально розібратися в індивідуальних особливостях і

здібностях учнів, впевненість у правильності рівня вимог до кожного з них.

2. Змогу своєчасно помітити відхилення в поведінці учня, без зайвих

травм допомогти дитині.

3. Дізнатися про позитивні і негативні риси дитини, попередити подвійний

характер поведінки, забезпечити єдину лінію взаємодії на дитину з боку сім´ї і

школи.

4. Диференційований підхід у роботі з батьками.

Встановити контакти з батьками - це важлива складова робота вихователів.

Кожен розуміє, що саме з родини починається суспільне виховання, - у ній

закладається коріння, з якого згодом виростають пагони, квіти й плоди, - а тому



50

неможливо всебічно розвивати дитину й зміцнювати її здоров´я без допомоги

родини.

Співпраця з батьками необхідна для того, щоб спільними зусиллями

виховати дітей у сім´ї, в школі. Один з найважливіших аспектів такого

співробітництва полягає в подоланні педагогічної та психологічної

недосвідченості батьків.

Потрібно допомогти їм якомога раніше усвідомити: маленьку особистість

треба поважати. Для цього батьків потрібно вчити вмінню спілкуватися з

дитиною, з розумінням ставитися до різних виявів дитячого характеру.

Роботу з батьками слід розпочати з ретельного вивчення соціально-

педагогічного клімату, що склався у кожній родині, ознайомлення зі складом та

соціально-професійними особливостями сімей. Адже на вихованні позначаються

і житлово-побутові умови, і культурний рівень середовища, і ряд інших

факторів, що розкриваються лише в процесі тісного спілкування.

Саме відвідини дадуть змогу скласти соціально-педагогічні портрети

родин і визначити, якої конкретної допомоги потребує кожна з них.

Крім цього, необхідно скласти план спільної роботи з батьками. Ним

передбачити різні форми спілкування: не лише надання батьками теоретичних

знань та практичних умінь, а й залучення їх до виховної роботи з учнями у класі,

до обміну досвіду родинного виховання, до творчих зустрічей, а саме:

1) регулярні педагогічні бесіди по програмі, складеній на основі певного

контингенту учнів батьків;

2) групові консультації з окремих питань виховання і навчання;

3) індивідуальні консультації батькам;

4) залучення батьків до педагогічної самоосвіти, надання допомоги в цій

справі;

5) батьківські конференції по обміну досвідом сімейного виховання;

6) педагогічні диспути, вечори запитань та відповідей з проблем

виховання та ін.



51

Практика роботи з батьками показує, що батьків можна об´єднати в три

групи.

Перша група - батьки-помічники вихователя у виховній роботі з дітьми. Як

правило, ці сім´ї з багатими традиціями, проявляють свою громадську

активність, добросовісно відносяться до доручень.

Друга група - потенційні помічники вихователя. Вони будуть допомагати,

якщо будуть знати, що і як робити. Батьки такої групи позитивно впливають на

дитину своїми духовними якостями.

Третя група - батьки не розуміють або не хочуть розуміти вимоги школи у

виховній роботі. Вони негативно відносяться до школи, до вчителів. Тільки одні

своє ставлення проявляють відкрито, а інші приховують це.

Робота вихователя з батьками з кожної з цих груп проводиться окремо.

Індивідуальні бесіди з батьками, консультації дають змогу встановити

безпосередній контакт з кожним членом сім´ї учня, добитися більшого

взаєморозуміння в пошуку шляхів сумісного впливу на дитину. Колективна ж

бесіда на класних батьківських зборах під час вирішення педагогічних завдань

дає змогу вияснити думку батьків з окремих питань виховання (система

покарань та заохочень дитини та інше). Анкетування як метод дослідження сім´ї

дозволяє одночасно отримати масову інформацію. Наприклад, необхідно знати,

які трудові доручення мають діти, їх характер (разові чи постійні) і т.д.

Успіх у роботі вихователя ГПД із сім´єю учня буде лише тоді, коли буде

носити характер виховного союзу, в якому обидві сторони поважають один

одного, враховуються інтереси сім´ї, батьківського авторитету, коли буде

намагання творчого поєднання зусиль у спільній педагогічній діяльності, у

формуванні ціннісно орієнтованої особистості.



52

РОЗДІЛ 6

СПІЛЬНА РОБОТА ВЧИТЕЛЯ І ВИХОВАТЕЛЯ

Цілеспрямованість і результативність навчально-виховного процесу

залежить від того, наскільки узгоджено працюють учителі і вихователі. Але це

не виключає, а, навпаки, передбачає персональну відповідальність кожного за

доручену справу.

Завдяки спільним, узгодженим діям виробляються єдині вимоги до учнів,

створюються умови для боротьби за високу якість навчання і виховання

дитячого колективу, для своєчасної взаємодопомоги в роботі вчителів і

вихователів та визначення педагогічно доцільних засобів впливу на дітей.

Готуючись до самопідготовки, вихователям слід радитися з учителями,

ознайомлюватися з планами їх роботи. Часто вчителі й вихователі разом

проводять екскурсії, організовують фенологічні й метеорологічні

спостереження, збирання й оформлення експонатів для шкільного краєзнавчого

музею, виготовлення наочного приладдя, додатково працюють з невстигаючими

та ін. Періодично питання про спільну роботу вчителів і вихователів слід

обговорювати на педагогічних радах, нарадах при директорі, на засіданнях

методичних об´єднань і предметних комісій. Учителі й вихователі можуть

допомогти один одному спланувати й провести вивчення окремих навчальних

тем.

На початку навчального року вчителі й вихователі, переглядаючи

програму, спільно визначають, яку роботу зможуть провести з учнями вихователі

в позаурочний час, уточнюють зміст діяльності вихователя, спрямованої на

піднесення якості знань учнів.



53

Існують такі форми узгодження роботи вчителя і вихователя групи

продовженого дня:

• усна й письмова взаємоінформація педагогів;

• участь у засіданнях методичних об´єднань і предметних комісій,

педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях, розробка спільними

зусиллями окремих тем;

• відвідування вчителями груп, допомога вихователю й учням у

раціональній організації виконання домашніх завдань;

• допомога вихователя вчителеві в організації самостійної роботи учнів на

уроках;

• ведення спеціальних зошитів взаємозв´язку в роботі між учителями і

вихователями.

Застосування цих форм приносить велику користь у піднесенні якості

навчання учнів.

Роботу кожної групи продовженого дня будують залежно від її структури.

Переважно один педагог працює як учитель, а інший - як вихователь, керівник

групи. В його обов´язки входить організація дітей під час прогулянки, обіду,

самопідготовки, екскурсій, клубних занять та інших заходів. Зрозуміло, що в

таких умовах вирішальна роль належить особистості вчителя і вихователя, які

працюють в одному класі, їхні ділові якості, психологічна й емоційна сумісність,

вміння працювати злагоджено, дружно і чітко визначають якість навчально-

виховної роботи всієї групи.

Взаємодія між учителем і вихователем у школі з продовженим днем

здійснюється в двох основних видах спільної діяльності: в навчальній - під час

уроків і виконання учнями домашніх завдань та в позанавчальній - у різних

видах позакласної та позашкільної діяльності.

Учитель-класовод у спеціально відведений час на уроках озброює

школярів знаннями, вміннями, навичками. В процесі навчання на уроці він

одночасно навчає дітей раціональних прийомів самостійної роботи як в



54

оволодінні теоретичним матеріалом, так і у виконанні практичних робіт.

Вихователь безпосередньо не займається навчанням учнів, однак,

здійснюючи керівництво їхньою самопідготовкою, продовжує роботу, почату

вчителем на уроці. Певна річ, класовод зацікавлений у тому, щоб самопідготовка

дітей була добре організована і проводилася з урахуванням його вимог. А це

можливо лише за налагодженої тісної взаємодії вчителя з вихователем.

Прагнучи встановити тісний контакт у спільній роботі, педагогам слід

користуватися такими методами, як відвідування уроків вихователем і занять із

самопідготовки вчителем, особисті бесіди після уроків, ведення спеціальних

зошитів, у які вчитель вносить свої зауваження про клас і окремих учнів, про те,

які важливі особливості в їхній поведінці він спостерігав на уроці, а вихователь,

у свою чергу, по закінченні навчання в школі записує в зошит зауваження про

них під час роботи. Щоденник ведеться за певною формою.

Розділ І. Інформація вчителя

Ведення щоденника дає змогу встановити контакт між учителем і

вихователем, допомагає організувати і проконтролювати роботу учнів на уроці і

в ході самопідготовки. Маючи достатню інформацію, вихователь, приміром, не

примушує дітей виконувати домашнє завдання, якщо не впевнений у тому, що

матеріал добре засвоїли всі вихованці, а попередньо проводить зі слабкими

учнями відповідну індивідуальну або групову роботу.

Часто перед вихователем постає таке питання: чи слід чітко

регламентувати послідовність виконання домашніх завдань з навчальних

предметів, чи, може, надати свободу вибору самим школярам? Самостійна

робота учнів, виконання ними домашніх завдань в умовах групи продовженого

дня дає змогу вихователеві формувати навички навчальної праці, розвивати

мислительні здібності дітей, тому не можна цю важливу роботу пускати на

самоплив.

Взаємодія вчителя і вихователя не обмежується часом, відведеним для

уроків та занять із самопідготовки, а продовжується і в позанавчальній виховній



55

роботі. Не порушуючи права учнів на самостійність, вихователь допомагає їм

вибрати гурток, секцію з урахуванням здібностей і нахилів. Вихователі час від

часу мають відвідувати заняття окремих гуртків, секцій, цікавитися успіхами

своїх вихованців.



56

РОЗДІЛ 7

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Проблема виживання людини як біологічного виду на сьогоднішній день

висувається на перший план у зв´язку зі швидкою деградацією навколишнього

середовища. У такій ситуації гостро стоїть питання екологічної освіченості і

формування екологічної культури кожної людини.

Складові поняття екологічної культури такі:

1) виховання громадської відповідальності за стан природи, почуття

любові до природи та прагнення до постійного спілкування з нею;

2) виховання професійної екологічної потреби правильно, грамотно з

екологічної точки зору застосовувати відповідні знання, вміння та навички;

прагнення до передбачення наслідків впливу людини та суспільства на природу;

3) виховання культурного природокористування та праці в природі;

4) виховання культурної поведінки в природі та розумного споживання її

«дарунків»;

5) формування екологічного мислення і свідомості, вміння критично

обдумувати динамічну ситуацію відносин з природою.

Формування екологічної культури - життєва потреба сучасного, а тим паче,

майбутнього людства.

Основи екологічної культури, екологічна свідомість повинні бути

закладені ще в дитинстві. Екологічна освіта школярів, урочні та позаурочні

заходи повинні:



57

1) допомогти дітям зрозуміти, для чого людина повинна знати природні

зв´язки (порушення людьми природних зв´язків тягне за собою негативні

наслідки як для природи, так і для самої людини; вивчаючи ці зв´язки, можна

використовувати природу розумно і бережливо);

2) поглиблювати практичні знання з екології, розвивати вміння, вивчати та

охороняти навколишнє середовище;

3) сприяти участі школярів у природоохоронних заходах міста.

Природниче виховання включає в себе основні завдання:

- розширити елементарні знання про предмети і явища природи;

- розкрити у доступній формі зв´язки між неживою і живою природою, а

також природою і трудовою діяльністю людей;

- через любов до природи виховувати любов до рідного краю.

У завдання екологічного виховання входить:

- засвоєння наукових знань про взаємозв´язок природи і суспільства;

- розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і

кожної людини зокрема;

- оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;

- розвиток потреби у спілкуванні з природою;

- активізація діяльності по охороні, поліпшенню навколишнього

середовища.

Природничо-екологічна освіта повинна бути безперервною і

здійснюватися в дошкільний, шкільний та післяшкільний періоди.

Діти повинні засвоїти, що під час прогулянок, екскурсій, походів не можна

голосно сміятися, рвати квіти, ламати гілки дерев і кущів, руйнувати пташині

гнізда, мурашники, забруднювати навколишнє середовище, підбирати малят

звірів і пташенят.

Ходити слід обережно, стежками, щоб не витоптувати рослини і не

нищити дрібних тварин. Але якщо вихователь буде знайомити дітей з цими

правилами у формі заборони (не ламати, не топтати), він не досягне успіху. Слід



58

поставити завдання так, щоб діти самі зробили правильний вибір: ти сильніший

за будь-яку тварину, жучка - так будь же її другом; не заявляй про себе криком -

умій слухати тишу; мало дивитися - умій бачити; лише терплячому природа

відкриє свої таємниці.

Спілкуючись із природою, важливо показати дітям красу рідної природи у

різні пори року: безмежне багатство барв у тихі, сонячні дні «бабиного літа»,

урочисту красу білосніжної зими, весняне пробудження природи, квітування

садів, буйноцвіття влітку. Красиве в оточуючій природі є всюди - треба тільки

вміти відкрити дітям цю красу.

Під час подорожей у природу, які відбуваються взимку, восени, навесні,

діти відкривають (з допомогою вихователя) десятки відтінків кольорів, вони

слухають музику природи, бачать гру барв, дивляться на світ через краплину

роси, слухають бджолину «арфу» в розквітлому саду або «оркестр» коників-

стрибунців у надвечір´ї. В лісі, на березі річки, у полі вихователь привчає дітей

вслухатися у щебіт птахів і шепіт колосків, дзюрчання струмочка і стук дятла,

шурхіт листя. Необхідно, щоб діти відчули і ніжний запах конвалії, і медовий -

липи, і солодкуватий - білої акації, і ледь гіркуватий - берези, вдихнули тонкий

аромат тополиних бруньок, ялинкової хвої, прілого листя, полиновий запах

степу.

Сприйняти красу рідної природи допоможуть дітям художні твори: вірші

та проза, а також пейзажні полотна художників. Неперевершені зразки опису

природи знаходимо у творах Л.Українки, Т.Шевченка, Б.Чалого, М.Познанської,

М.Пришвіна, В.Сосюри, М.Підгір´янки. Ознайомлення з пейзажними картинами

великих майстрів (І. Левітан «Золота осінь», «Весна», «Велика вода»; О.Пластов

«Перший сніг»; І.Шишкін «Зима», «Осінь»; Т.Яблонська «Весна», «Хліб»;

Айвазовський «Захід сонця») сприяє розвитку естетичного смаку, пробуджує

бажання і розвиває вміння дітей розповісти про цю красу, побачити аналогічні

картини в житті, серед оточуючої природи, зберегти красу природи. Кращому

осмисленню пізнання природи сприяє слухання музичних творів «Політ



59

джмеля» М.Римського-Корсакова, «Весняні води» С.Рахманінова, «Жайворонок»

М.Глінки, «Веснянка» Л.Ревуцького, твори П.Чайковського з циклу «Пори

року», а також виготовлення виробів з природних матеріалів.

Вихователю слід постійно підкреслювати, що все живе - прекрасне, і

людина повинна берегти цю красу. Дітей слід ставити у роль маленьких

дослідників природи: дати їм завдання дослідити, як живляться тварини, як

пересуваються.

Казка є однією з доступних і приваблюваних форм розкриття

взаємозв´язків та взаємозалежностей у природному світі. Через казково

захоплюючий сюжет дитина легше сприймає і засвоює складний механізм

взаємодії живих організмів між собою та неживою природою. Казка завжди

викликає особливе зацікавлення притаманне молодшим школярам. Їм хочеться,

щоб рослини і тварини розуміли одне одного, спілкувалися між собою та з

дітьми. У казкових сюжетах розкриваються анатомічні, фізіологічні та

екологічні особливості рослин і тварин, їх залежність одне від одного,

пояснюються непрості причинно-наслідкові зв´язки, в результаті, навіть складні

для дитячого розуміння процеси стають доступними і простими в засвоєнні.

Казка навчає дітей жити за законами природи, допомагає формувати

відповідальне ставлення до всього живого, спонукає до добрих справ, сприяє

розвитку природної допитливості. Як приклад, візьмемо чудову казку Б.Заходери

«Сіра зірочка». Увага дітей звертається на красу очей тварини-жаби, грацію її

рухів: «...ви лише пригляньтеся, які у неї променисті очі! А оскільки вона сіра,

ви можете називати її Сірою Зірочкою. У Сірої Зірочки променисті очі тому, що

у неї чиста совість - адже вона робить корисну справу».

Казка - допоміжний засіб вихователя молодших школярів. Вона має

сприяти закріпленню здобутих у природному оточенні знань. Тому перш ніж

читати чи розповідати дітям казку, бажано створити необхідний психологічний

клімат. Ні в якому разі не можна застосовувати її зненацька.

У казці діти бачать щось незвичайне, що виходить за межі їхнього



60

розуміння. Отже, цей жанр потребує роздумів і певної підготовки учнів. У

казковій формі діти дізнаються про корисні справи вітру як садівника і як

вихователя і захисника та лікаря рослин: так, він приносить насіння, розпушує

фунт, розсіває його і загортає ґрунтом, надмухує хмаринку, щоб полити теплим

дощиком. Лікарські рослини розповідають у доступній формі про свої цілющі

властивості лікувати різні хвороби та просять берегти їх і не зривати

безпідставно. Тварини і птахи просять не руйнувати їхніх жител, допомагати їм

узимку; рибки просять не забруднювати водойми, розчищувати джерела. Дерева

і кущі просять не ламати їх, бо вони є легенями планети, допомагають людям

дихати, очищають повітря.

Практика переконує, що застосування казкових форм бесіди та казок дає

позитивний результат у формуванні відповідального ставлення до природи.

Великого значення в природничо-екологічному вихованні набувають свята

та дитячі ранки. Діти, співаючи пісні та читаючи вірші природничо-екологічного

характеру, навчаються самі та навчають інших дітей берегти, любити і шанувати

рідну природу, побачити і відчути її красу і велич.

Турботливе стазлення до природи формується лише тоді, коли дитина

покращує навколишнє середовище своєю посильною працею. Прикладом такої

корисної праці є робота «зелених» та «голубих» патрулів, які охороняють дерева,

кущі, квіти, водойми; праця на пришкільній ділянці, у кутку живої природи;

весняна й осіння посадка дерев і кущів.

Потрібно, щоб діти бачили і відкривали у праці красу і романтику, радість

творчості, на основі яких розвивається краса людських стосунків.



61

РОЗДІЛ 8

МОРАЛЬНО-ЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Велика увага у групі продовженого дня приділяється вдосконаленню

морально-етичного виховання дітей. Дуже важливо виховувати у них чесність і

правдивість, доброту, чуйність, духовно збагачувати кожну особистість.

Відомо: моральні норми формують зміст вчинків, визначають, що саме

слід робити, як реалізуються у поведінці вимоги моральні. Розрізняють

внутрішню і зовнішню культуру. Внутрішню культуру становлять світогляд,

моральні переконання, загальний розвиток людини, її знання, інтереси, потреби.

Внутрішня культура визначає зовнішню поведінку. Моральне виховання

невіддільне від духовного. Діти відчувають гостру потребу мати надійного

друга. Наше завдання роз´яснити суть моральних цінностей, на яких базується

справжня дружба, спрямувати її, збагачувати моральними мотивами, спонукати

дітей до безкорисливих, благородних вчинків.

Розрізняють високий, середній і низький рівні моральної вихованості

учнів. Слід урахувати те, що часто школярі знають правила і норми поведінки,

але в житті їх не додержуються. Тому рівень вихованості, культуру поведінки

слід судити не за зовнішніми виявленнями, а за результатами діяльності,

ставленням до інших людей.

Критерії оцінки вихованості, культури поведінки учнів, її моральних

основ.

Культура спілкування і взаємин у повсякденному житті.

Ввічливість - шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не

завдавати неприємностей іншим, готовність прийти на допомогу.



62

Уважність - чуйність щодо старших і молодших, готовність допомогти

людям, які тебе оточують.

Скромність - відсутність прагнення виділятися у колективі зовнішнім

виглядом, поведінкою, похизуватися успіхами, стриманість, простота.

Тактовність - розуміння стану іншої людини, її переживань, прагнень,

вміння не нав´язувати свою думку, знайти потрібний тон у спілкуванні.

Чуйність - чутливість, щире ставлення до інших, допомога з власної

ініціативи, вміння зрозуміти настрій іншого, відвернути від неприємних думок.

Делікатність - особлива м´якість у спілкуванні, допомогти вийти із даної

ситуації, не підкреслюючи своєї зверхності.

Моральні основи культури поведінки в колективі: своєчасне і точне

виконання вимог колективу, повага до своїх друзів, скромність в оцінці свого

внеску в загальну справу.

Пунктуальність і відповідальність - своєчасне і точне виконання своїх

обов´язків, доручень, точність у справах, бережливе ставлення до часу інших,

розумне використання кожної хвилини, сумлінність, звичка доводити розпочату

справу до кінця.

Дисциплінованість і організованість - виконання правил учнів на уроках,

під час перерви, в громадській діяльності, швидке й точне виконання

розпоряджень учителів, вміння спокійно вислуховувати зауваження, швидко

виправляти недоліки, організованість у виконанні доручень.

Культура взаємин у праці: вміння узгоджувати свої дії з діями інших,

утримування в чистоті робоче місце, допомога товаришам, бережливе ставлення

до результатів праці своєї та інших.

Культура мовлення: ясність, виразність, вживання ввічливих слів, спокійні

інтонації, міміка, жести, що супроводять мовлення, вміння уважно слухати

співрозмовника, прагнення до збагачення словникового запасу.

Культура зовнішнього вигляду: охайність, акуратність в одязі й зачісці,

зібраність і підтягнутість, естетика жестів, поз і ходи, наявність хорошого смаку.



63

Визначаючи рівень вихованості дитини, обов´язково слід врахувати

мотиви, що спонукають їх до тих чи інших вчинків.

Метод спостереження - один із основних у діагностуванні реальної

поведінки учнів. Особливо доцільно поспостерігати за ними під час екскурсії,

культпоходів, під час перерви.

Орієнтовна програма спостереження за учнями під час перерви.

1. Чим учень займався під час перерви? Чи доцільно використовував час,

відведений для відпочинку?

2. З ким спілкувався? З якого приводу?

3. Як ставиться до однокласників під час спілкування (з повагою,

інтересом, грубо і т.д.)?

4. Який тон розмови з однокласниками?

5. Через що свариться? Чи може поступитися товаришеві? Як швидко

мириться?

6. Чи виконує вимоги чергових?

7. Чи зупиняє порушників?

Діти бувають активні, пасивні і дезорганізатори. Не повинні випадати з

поля зору не тільки порушники, але й благополучні учні. Вони дисципліновані,

не конфліктують, ввічливі, з усіх предметів встигають. І оскільки вони нікому не

заважають, на них ніхто не звертає уваги, вважають, що з ними все в порядку.

Проте буває, що такі учні виростають байдужими й пасивними.

Особливе місце у моральному вихованні дитини посідає етична бесіда.

Основний її зміст - розв´язання поведінкових задач-ситуацій. Порівнюючи ті чи

інші варіанти поведінки, діти вчаться аналізувати, правильно оцінювати людські

вчинки.

Зразок бесіди про правила гостинності:

1. Як ви думаєте, діти, чому люди ходять у гості? (Прагнення людей до

спілкування).

2. Що означає бути гостинним?



64

Гостинність - уміння так прийняти гостя, щоб йому було добре, цікаво,

приємно.

3. Чи доводилось вам колись почуватися незручно, перебуваючи в гостях?

Чим це можна пояснити?

4. Що слід робити, щоб перебування у вашому домі приносило гостям

задоволення?

(Заздалегідь дізнатися про їхні інтереси і нахили, продумати, чим їх

зайняти, пригостити).

Закінчую бесіду, слід підвести дітей до висновку, що в основі гостинності,

як і в основі культурної поведінки, лежить повага до людей.

Учні можуть запропонувати інші ситуації. Можна підготувати інсценівки,

вірші. Слід вислухати думку кожного учня, і якщо чиясь думка неправильна, не

критикувати, а спростувати її.

Щоб краще закріпити у дітей навики культурної поведінки за столом,

додержання правил гостинності, можна організувати в класі святкове чаювання.

Наприклад, до днів народження кількох учнів. Готуючись до такого свята, учні

вправляються в умінні підібрати, виготовити подарунки власними руками

(малюнок, сувенір, скласти вірш). Така організація гри не тільки створює умови

для тренування культурних навичок, а й викликає радісні переживання, сприяє

емоційному засвоєнню правил ввічливості.

Обговорення культури поведінки і діяльності на основі реальної

обстановки в школі (до цього залучають сантрійки, відповідальні за стан

збереження шкільного і класного майна, підручників, за дисципліну і порядок)

допомагає учням не тільки глибше усвідомити етичні норми із повсякденного

життя школи, класу, а й спонукає до розв´язання цілого ряду важливих

організаційних питань: створення постів бережливих, «книжних лікарень»,

організації виставки найбільш охайних зошитів і підручників.



65

Роз´яснюючи етичні норми в бесіді чи розповіді, вихователь допомагає

дітям осмислити наявний у них досвід повсякденного спілкування,

усвідомити моральні цінності, на яких ґрунтується культура поведінки. Під

час обговорення конкретних ситуацій з життя чи літератури учні вчаться

орієнтуватися в мотивах людських вчинків, уточнюють моральні оцінки і

судження.

8.1. Бесіда «Будьмо ввічливими».

Питання для обговорення:

1. Які слова називають чарівними? Для чого вони існують?

2. З якими людьми приємніше спілкуватися: з привітними чи похмурими,

чемними чи грубими?

3. Як позначається неввічливість на людських взаєминах?

4. У чому виявляється вихованість школяра?

5. Яких правил ввічливості слід дотримуватись в школі, поза школою (в

громадських місцях, вдома, на вулиці)?

Підсумовуючи відповіді учнів, а також використовуючи ілюстративний

матеріал до теми, ще раз нагадати дітям правила ввічливості.

З´ясувати походження слів: «доброго ранку», «добрий день», «вітаю»,

«привіт» (від лат. vita - життя), «будьте здорові», «здрастуйте», «вибачте»,

«даруйте», «на добраніч», «будь ласка».

- Вибачте, пробачте, а не вибачаюсь, пробачаюсь.

- Люди вітають один одного за допомогою слів і жестів.

- Які ви знаєте жести вітання? (Уклін, рукостискання).

Під час вітання потискувати один одному руку. Сьогодні це традиція

вважається виявленням поваги.

Правила ввічливості забороняють нам галасувати, турбувати і дратувати



66

присутніх.

Можна розіграти сценку самими дітьми з життя класу, або провести

конкурси.

Невеличкі оповідання, вірші морально-етичного змісту стають

повчальними для дітей. З них вони дізнаються, що таке ввічливість, скромність,

доброта, мужність, правдивість, працьовитість, які риси характеру роблять

людину красивою, духовно багатою, а які ні.

До виховання культури поведінки школярів важливо залучити батьків, які

повинні спрямувати свої зусилля на закріплення дітьми набутих у школі

естетичних умінь і навичок. Насамперед у спілкуванні.

Особливо засвоюються учнями елементи поведінки під час ігор,

інсценівок, оповідань, віршів і казок. Під час перегляду дітей звертають увагу на

моральні риси героїв. Вони бачать їхні вчинки і їх обговорюють, висловлюють

свої думки щодо даної ситуації, як би вони поступили в даному випадку.

Отже, виховання поведінки потребує взаємопов´язаного впливу різних

методів морального виховання. Не слід забувати і про такий засіб виховання, як

систематичний контроль, особливо це стосується поведінки вихованців, що

зарекомендували себе як важкі, грубо порушують дисципліну, ігноруючи вимоги

вчителів, вихователів.

Завдання морально-етичного виховання - роз´яснювати дітям суть

моральних цінностей.

Програма вивчення сім´ї

1. Склад сім‘ї;

а) повна, неповна;

б) віковий склад;

в) професії членів сім´ї;

г) культурний рівень членів сім´ї;

ґ) громадянське обличчя членів сім´ї;

д) моральний стан;



67

е) здоров´я членів сім´ї.

2. Виховна діяльність сім "і:

а) виховні позиції батьків;

б) участь членів сім´ї у вихованні підлітка;

в) рівень освіченості батьків, педагогічні знання;

г) авторитет членів сім´ї;

ґ) провідний напрямок у вихованні;

д) реакція підлітка на виховні процеси батьків.

3. Регулятивна діяльність у сім´ї. Соціальний контроль у сім´ї

а) поведінка підлітка в сім´ї;

б) поведінка поза сім´єю;

в) методи і прийоми регуляції поведінки в сім´ї;

г) моральне, громадське обличчя членів сім´ї на виробництві, в побуті;

ґ) відношення членів сім´ї до суспільних обов´язків.

4. Матеріально-побутова діяльність в сім´ї:

а) матеріальна забезпеченість;

б) житлові умови;

в) ступінь зайнятості членів сім´ї;

г) матеріально-побутове забезпечення в сім´ї.

5. Дозвілля підлітка і сім´ї:

а) як члени сім´ї проводять своє дозвілля;

б) час, який затрачається на дозвілля;

в) форми проведення дозвілля спільно, окремо;

г) відношення підлітка до спільного сімейного дозвілля;

ґ) культурний рівень батьків,

д) чи вживають члени сім´ї спиртні напої.

6. Взаємовідносини у сім´ї:

а) відносини між батьками, старшими членами;

б) відносини між батьками і дітьми;



68

в) відносини між дітьми;

г) причини конфліктів у сім´ї;

ґ) особливості конфліктів у сім´ї; їх частота, інтенсивність,

продовжуваність;

д) вплив відносин у сім´ї на самопочуття, поведінка дитини в сім´ї.

7. Взаємодія школи і сім´ї:

а) відвідування батьками батьківських зборів, конференцій, диспутів,

консультацій;

б) через якого з членів сім´ї підтримується зв´язок із школою;

в) як виконують батьки вимоги класного керівника, його рекомендації,

пропозиції.

8. Загальна оцінка ситуації розвитку «важкого» підлітка в сім "і.

Програма поліпшення зору

" Якщо ви хочете, щоб у вас був хороший зір, ви повинні вділити хоча б

20-30 хв. на добу для догляду за очима.

Температурно-водна стимуляція очей. Візьміть два великих лоскути

тканини. Один лоскут опускають у гарячу воду (скільки можна витерпіти),

другий - у льодяну (просто холодну брати не можна). Вийміть тканину з гарячої

води і прикладіть до очей. Потім негайно прикладіть на 1 хв тканину, змочену

водою з льодом.

Дихання, що стимулює приплив крові до очей. Відчиніть вікно чи вийдіть

на свіже повітря, щоб одержати якомога більше кисню (9% людей відчувають

кисневий голод; при цьому очі слабнуть, напружуються, втрачають блиск).

Перед вправою кілька разів глибоко зітхніть. Тепер ваша кров готова активно

живити очі киснем. Отже, глибоко зітхніть, затримайте дихання, не «вдихаючи,

зігнувши коліна, нахиліть голову, щоб вона була нижче від рівня серця. Стояти

так, рахуючи до п´яти. У вас може паморочитися голова, тому вправу треба

робити без зусиль. З часом, у міру тренувань, запаморочення минає.

Сонце розслаблює м´язи, стимулюючи райдужну оболонку. Навіть



69

напівсліпі бачать краще після опромінення сонцем. Сонце - природне джерело

здоров´я, найкращі ліки при запаленні повік та очей. Дайте можливість очам

споживати сонце якомога більше (але це не означає дивитися на сонце). Чимало

людей живуть у півтемряві, закриваючи вікна шторами, щоб запобігти

вицвітанню килимів, оббивки меблів. Очі людей, які ведуть такий спосіб життя,

відчувають сонячний голод і бояться світла. Сонце їм потрібне так само часто,

як і їжа. Допоможуть багатьом і такі прості вправи: Заплющіть очі так щільно,

як тільки зможете, потім розплющіть їх широко. Повторіть це 10 разів. Кілька

разів глибоко зітхніть, а потім замружуйте очі ще 10 разів.

Проведіть п´ять серій таких вправ. Ця програма повинна проводитися

щоденно по 20-30 хв.

Одна з найефективніших вправ, при якій можна досягти найбільшого

ступеня розслаблення для очей є пальмінг. «Пальмінг» (від англ. palm) - це

самобіофорез очей (прогрівання здорового тракту енергією руки).

Отже, тремо долоні до тих пір, поки не відчуємо тепло, складаємо їх під

кутом одна на одну. Долоні випрямляємо так, щоб зсередини залишилася ямка, й

«одягаємо» їх на очі. Долоні повинні щільно закривати очі, щоб наступила

цілковита темрява. Лікті поставте на стіл, сядьте зручно, спина пряма, голову не

схиляйте.

Обов´язково розслабтеся!

Під час пальмінгу необхідно добитися бачення абсолютно чорного

кольору.

«Ведмежі погойдування».

Ноги розставте на ширину плечей, руки опустіть вздовж тулуба.

Похитуйтесь із сторони в сторону. Рухайтесь розмірено повільно. При

похитуванні слід досягти ефекту розгойдування (1-2 хв).

«Пташка».

Ноги поставте разом, носки взуття в сторони, руки вздовж тулуба. На

рахунок «раз» - підніміть руки вгору й одночасно встаньте на пальці ніг. На



70

рахунок «два» - вихідне положення. Руки - як крильце у пташки, яка летить:

вгору-вниз.

«Окотренінг».

Вихідне положення - сісти прямо, голова нерухома, працюють тільки очі.

§ вгору - вниз;

§ із сторони - в сторону;

§ по діагоналі - з лівого верхнього кутка у правий і назад;

§ обвести очима сторони прямокутника;

§ роздивляємося велику арку, веселку зліва направо, справа наліво.

«Пишемо носом».

Сядьте зручно, опустіть руки на коліна. Уявіть собі, що у вас ніс, як у

Буратіно. Із закритими очима напишіть своє ім´я.

Цим рухом відновлюється кругообіг у рухових м´язах ока. Опустіть голову

вниз, швидко покліпайте очима, погляньте один на одного - усміхніться!

«Крапочки та хрестики».

Закрийте очі, прикрийте їх долонями і уявіть чорне поле. Тепер намалюйте

носом букву «О». Всередині неї - меншу, ще меншу і т.д., поки не вийде крапка.

А посередині крапки поставте X. Легенько покліпайте віями.

«Масаж для очей».

Двома пальцями масажуємо чоло, брови, скроні, вилиці під очима, ніс

(вказівним пальцем), вухо і поза вухом, шию ззаду. Зробіть «китайські» оченята,

посміхніться один одному.



71

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Ануфрієва Н.М., Малиновська Н.М. Про готовність до школи/ Н.М.

Ануфрієва, Н.М. Малиновська // Початкова школа. ─ 1988. ─ № 7. ─ С.55-56.

2. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. /Ю.К.

Бабанський // М.: Просвещение, 1982. - С.145-159.

3. Бабкина Н.В. Использование развивающих игр и упражнений в

учебном процессе /Н.В. Бабкина // Начальная школа. - 1998. - №4. - С.11-18.

4. Баранов С.П. и др. Педагогика: Учеб. пособие для пед. уч-щ по спец. №

2001 “Преподование в нач. класах общеобразоват. шк. ”/С.П. Баранов Л.Р.

Болотина, В.А. Сластенин. ─ 2-е изд., перераб. ─ М.: Просвещение, 1987. ─ 368

с

5. Бардин К.В. Как научить детей учиться/К.В. Бардин //: Кн. для учителя.

─ 2-е изд., перераб. и доп. ─ М.: Просвещение, 1987. ─ 112 с.

6 Беруких М.М., Ефимова С.П. Ребенок идет в школу: Знаете ли вы своего

ребенка? /М.М. Беруких, С.П. Ефимова // - М.: Академия, 1996. - 125 с.

7 Большакова І. Ігротека для першокласників /І. Большакова //. - Палітра

педагога, 2005, - №1.

8. уцкіна С.В. Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років до

навчання в школі/С.В. Буцкіна // Практична психологія та соціальна робота. -

2001. - №5. - С.16-19.

9. Варзацька Л.О. Гра як засіб пізнання /Л.О. Варзацька // Поч. школа. -

1988. - №12. - С.34-35.

10. Васьківська С.В. Навчати вчитися, або як допомагати молодшому

школяреві у навчанні/С.В. Васьківська // Початкова школа. ─ 1994. ─ № 6. ─

С.10-12.



72

11. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. /О.В. Скрипченко, Л.В.

Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. ─ К.: Просвіта, 2001. ─ 416 с.

12. Демин М.В. Природа деятельности. / М.В. Демин // - М.: Изд-во Моск.

ун-та, 1984. - 168 с.

13. Дідух М.В. Ігрові прийоми навчання читати/М.В. Дідух // Початкова

школа. - 1991. - №1. - С.10-13.

14. Дубогай О.Д. Моніторинг оздоровчо-виховного процесу молодших

школярів. /О.Д. Дубогай // - К, 2000.

15. Забашина Н.О. Виховна робота в групі продовженого дня в 1 - 4

класах. /Н.О. Забашина // - К.: Веселка, 2009. - 125с.

16. Збірник статей до спецкурсу “Індивідуалізація навчання дітей

молодшого шкільного віку”. - К.: Всеукраїнський фонд “Крок за кроком", 2000. -

70 с.

17. Зінченко Н. Емоційне стимулювання навчально-пізнавальних потреб

школяра /Н. Зінченко // Початкова школа. - 1999. - №10

18. Икостюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток

особистостей. /Г.С. Икостюк // - К.: Рад. школа, 1989. - 475

19. Кузик О.П. Організація роботи в групі продовженого дня в 1 - 4

класах/О.П. Кузик //. - К. 2009, - С.35-120

20. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня. /С.П. Логачевський // ─ К:

Рідна школа, 1989. ─ 234 с.

21. Осадько О.Ю. Дитина. Вчитель. Психолог: Про індивідуальний підхід

до кожного учня // Поч. шк. - 1990. - № 8. - С.26-29.

22. Осадько О.Ю. Формування у дитини емоційно позитивного ставлення

до шкільного навчання (Матеріали для роботи з батьками) /О.Ю. Осадько //

Початкова школа. ─ 1989. ─ № 8. ─ С.7-10.

23 Урунтаева Г., Афанькина Ю. Игра как средство развития младших

школьников/Г. Урунтаева, Ю. Афанькина // Начальная школа. - 1992. - №2. -

С.12-14.



73

24 Хромова О. Сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших

школярів /О. Хромова // Початкова школа. Бібліотека. - 2008. - №11-C.4-9

Інтерактивні форми та методи на заняттях у групі...

Education