МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК

У ПОЗАШКІЛЛІ

З досвіду роботи осередку наукового товариства «Гроно»

.

Управління освіти і наукиКам’янець-Подільської міської ради

Науково-методичний центрЦентр дитячої та юнацької творчості

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК

У ПОЗАШКІЛЛІ

З досвіду роботи осередку наукового товариства «Гроно»

Практичний посібник

м. Кам’янець-Подільський

2014

2

Рецензенти

Ніколайчук Н. Є. – методист науково-методичного центру Камянець-Подільського управління освіти і науки.

Федорчук Е.І. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної, початкової, середньої і вищої освіти та управління навчальними закладами Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Семенишена В.С., Ватаманюк Г.П. Мала академія наук у позашкіллі. З досвіду роботи осередку наукового товариства «Гроно» вихованців позашкільних навчальних закладів : Практичний посібник / В.С. Семенишена, Г.П. Ватаманюк. – Кам’янець-Подільський, 2014. – 102 с.

У посібнику висвітлено теоретичні аспекти діяльності Малої академії наук та особливості роботи з обдарованими дітьми у позашкіллі через осередок наукового товариства «Гроно; розкрито сутність діяльності осередку; вказано нормативно-правове та методичне забезпечення;подано практичні доробки, які стануть у пригоді керівникам науково-дослідницьких робіт вихованців у позашкіллі.

3

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА........................................................................................5

РОЗДІЛ 1 . ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК.................................................................7

У ПОЗАШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ.............................................................7

1.1. Мала академія наук – шлях реалізації інтелектуально-творчих обдарувань школярів.......................................................71.2. Становлення та розвиток Малої академії наук як освітньо-виховної ситеми пошуково-дослідницького спрямування.....................................................................................131.3. Нормативно-правове забезпечення діяльності Малої академії наук у позашкільному просторі....................................181.4. Професійна підготовка педагога до науково-дослідницької роботи.................................................................................................261.5. Формування творчої особистості через науково-дослідну роботу.................................................................................................32

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОСЕРЕДКУ «ГРОНО».......................................................................46

2.1. Установчі документи................................................................462.2. Організація навчально-виховного процесу осередку наукового товариства «Гроно».....................................................522.3. Методичне забезпечення організації діяльності осередку 61

ВИСНОВКИ.........................................................................................64

ЛІТЕРАТУРА......................................................................................66

ДОДАТКИ............................................................................................69

Додаток 1............................................................................................70Додаток 2............................................................................................72Додаток 3............................................................................................76Додаток 4............................................................................................79Додаток 5............................................................................................80Додакток 6.........................................................................................85Додаток 7............................................................................................99Додаток 8..........................................................................................101

4

ПЕРЕДМОВА

Стрімкий соціальний, технологічний і політичний розвиток

сучасного світу ставить перед педагогічною наукою та практикою

нові проблеми, серед яких – робота з обдарованими дітьми, що

передбачає розвиток здібностей особистості й самовизначення,

соціальну адаптацію та культурне становлення, є одним з

пріоритетних завдань на етапі розбудови сучасної освітньої

системи, яка покликана сприяти реалізації основних завдань

соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, бо

саме заклади освіти готують людину до активної діяльності в

різних сферах економічного, культурного, політичного життя.

Соціальне замовлення сучасного суспільства вимагає

плекання якісно нової людини: людини – здатної до визначення і

постійного розвитку власних здібностей, нахилів, пізнавальних

потреб і навичок; людини, яка вміє орієнтуватися в

інформаційному просторі, адаптуватися в нестандартних

ситуаціях, володіє основами комунікативних навичок; людини

діяльнісної, соціально-значущої, здатної самостійно конструювати

власне життя. А тому й виникає закономірна потреба використання

різноманітних педагогічних технологій, спрямованих на розвиток

творчої особистості. Це висуває нові вимоги до освітніх систем,

серед яких однією із головних є якісна і ефективна організація

пізнавальної діяльності школярів, розвиток творчої активності та

творчого мислення, адже креативне мислення має першочергове

значення у розвитку людини та суспільства. Безперечно, лише в

процесі активної пізнавальної діяльності, найвищий рівень якої

спостерігається під час навчання у МАН можна досягти цього.

5

МАН є дієвою формою роботи з обдарованими дітьми, що

сприяє вихованню стійкого інтересу до предмету, оволодіння

спеціальними навичками дослідницької діяльності, розвитку

творчого потенціалу. Саме МАН передбачає залучення вихованців

до науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та

винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури та

мистецтва, а також виявлення, розвиток і підтримку обдарованої

молоді, створення умов і творчої реалізації а також розширення

наукового світогляду, організацію змістовного дозвілля.

Метою цього посібника є висвітлення роботи осередку

наукового товариства «Гроно» позашкільних навчальних закладів

як складової міської МАН, що сприяє формуванню творчо-

розвиненої особистості вихованця, активізуючи його пізнавальну та

науково-дослідницьку діяльність. Осередок діє з 2007 року на базі

Центру дитячої творчості. За роки функціонування в закладі,

завдяки психолого-педагогічному та методичному супроводу

діяльності осередку, створено атмосферу науково-дослідницької

діяльності вихованців, яка характеризується залученням

талановитої учнівської молоді, через діагностику здібностей, до

написання науково-творчих робіт; співпрацею з громадськими

організаціями, вищими навчальними закладами, батьками;

різноплановістю тематики наукових робіт відповідно профілізації

позашкільних навчальних закладів та стартовою сходинкою до

навчання в міській МАН.

Матеріали посібника розраховані для керівників науково-

дослідницькими роботами школярів, методистів, заступників

директорів з навчально-виховної роботи загальноосвітніх та

позашкільних навчальних закладів.

6

РОЗДІЛ 1 . ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК

У ПОЗАШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ

1.1. Мала академія наук – шлях реалізації інтелектуально-творчих обдарувань школярів

У сучасній освіті України домінує ідея формування людини-

дослідника, здатної до творчого мислення, самостійного пошуку

шляхів вирішення актуальних проблем. В основних положеннях

Національної доктрини розвитку освіти в Україні головним є

розкриття інтелектуального потенціалу нації, що є рушієм прогресу

суспільства і формується в системі безперервної освіти. Тому

пріоритетним напрямом діяльності закладів освіти є створення

цілісної скоординованої системи з виявлення, розвитку, підтримки і

стимулювання талановитої молоді.

Однією з форм роботи з творчо обдарованою молоддю є Мала

академія наук України – загальнодержавний науково-громадський

проект, спрямований на пошук, підтримку, сприяння творчому

розвитку обдарованих, здібних до наукової діяльності учнів,

школярів, студентів; освітня система, яка забезпечує організацію і

координацію їх науково-дослідницької діяльності, створює умови

для інтелектуального, духовного, творчого розвитку та

професійного самовизначення, сприяє зростанню наукового

потенціалу країни. Головна мета МАН - дати дитині можливість

розвинути свій інтелект у самостійній творчій діяльності, з

урахуванням індивідуальних особливостей і нахилів.

7

Організаційно-правової форми МАН не має. Її діяльність

здійснюється на основі наказів органів управління освітою,

положень МОН України та рішень Президії Малої академії наук,

які через центральний заклад направляються до регіональних

підрозділів – територіальних відділень. Територіальні відділення

діють як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи

інших позашкільних, вищих навчальних закладів, установ системи

Національна академія наук України, Міністерство освіти і науки

України, Академія педагогічних наук України. Загальну

координацію діяльності і організаційно-методичне керівництво

проектом здійснює позашкільний навчальний заклад Мала академія

учнівської молоді відповідно до наказу Міністерства освіти і науки

України від 31.12.2004р. № 990 «Про вдосконалення діяльності

Малої академії наук України». Основною ланкою територіальних

(обласних) відділень МАН є наукові товариства учнів, які

організовують свою діяльність у формі регулярної роботи наукових

гуртків, секцій, клубів, факультативів, навчальних лабораторій,

індивідуальної роботи учнів під керівництвом науковців, наукових

конференцій, колоквіумів, конкурсів-захистів науково-

дослідницьких робіт тощо.

Науково-дослідницька робота в МАН організована за

науковими відділеннями та секціями відповідно до структури,

затвердженої Президією МАН. Для задоволення інтересів і потреб

дітей у дослідницькій діяльності в різних галузях науки й техніки

щороку в системі роботи МАН запроваджуються нові секції та

наукові відділення.

8

Здебільшого обдаровані діти України – учні МАН – надають

перевагу науково-дослідницькій діяльності у галузях філології та

мистецтвознавства, хімії та біології, екології й аграрних наук,

історії та географії. Дещо менше дітей навчається у секціях

наукових відділень математики, комп’ютерних наук, фізики і

астрономії, технічних наук. Науково-дослідницькі проекти, до яких

залучаються старшокласники, – надійний шлях пізнання кожним

юним дослідником своїх творчих можливостей, а часто – й

професійного самовизначення.

Педагогічний процес у МАН має свої особливості, які

відрізняють його від звичайних уроків у школі. І, перш за все, це те,

що плани й програми наукових гуртків, клубів, секцій, на відміну

від стабільних навчальних програм, охоплюють такі галузі знань і

практичної діяльності, які виходять за межі уроку, враховуючи

індивідуальні інтереси та творчий потенціал конкретних дітей.

Ключова роль у вихованні юних дослідників належить

педагогічним і науково-педагогічним працівникам. До науково-

педагогічного складу МАН входять і педагоги позашкільних

навчальних закладів.

Учні-члени МАН поділяються на слухачів, кандидатів і

дійсних членів.

Слухачі: учні 8-11 класів шкіл, учні ПТУ, що виявляють

цікавість до наукової діяльності, бажають одержати додаткові

знання в окремих галузях науки і беруть участь у роботі секції чи

гуртка.

Кандидати у члени МАН: учні гуртків, секцій, що виявляють

здібності при поглибленому вивченні наукових дисциплін поза

9

шкільною програмою; схильні до проведення наукових досліджень,

технічної творчості; виступають на конференціях, виставках; є

призерами олімпіад. Кандидат затверджується президією

територіального відділення МАН за пропозицією наукових

товариств, секцій, гуртків.

Дійсні члени МАН: кандидати, що мають самостійні наукові

праці і навчаються в наукових гуртках і секціях не менше 2-х років.

У гуртках МАН гуртківці залучаються до вузівських методів

навчання. Вирішується ця проблема найкраще за плавного переходу

до лекційно-семінарської системи навчання. Мета проведення таких

занять полягає у необхідності привчити гуртківців до самостійної

роботи, конспектування навчального наукового матеріалу,

адаптувати учнів до вузівських методів і форм навчання.

Інтелектуальне виховання та розвиток найбільш ефективно

здійснюється у процесі залучення учнів до методів наукового

пізнання матеріалу на доступному для них рівні, що особливо

важливо, і тому визначається з особливим інтересом. Зазвичай у

наукових дослідженнях гуртківців виокремлюють три основні рівні:

-емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів,

інформації про дослідження явищ;

-емпірико-теоретичний, на якому відбувається аналіз

накопиченої інформації і віднесення її до певного виду знань;

-теоретичний, на якому досягається вищий синтез знань (у формі

наукової теорії).

Залежно від того, на якому рівні відбувається наукове

дослідження і які цілі поставлено, застосовують відповідні методи

пізнання, які також розподіляють на три групи, а саме: методи

10

емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання,

експеримент); методи, що застосовуються на емпіричному та

теоретичному рівнях досліджень (абстрагування, інтуїція,

моделювання, аналіз і синтез, індукція і дедукція, ідеалізація,

узагальнення) і методи теоретичних досліджень (аналогія,

систематизація, формалізація, класифікація, історичний метод).

Невід’ємним компонентом ефективної діяльності МАН є

співпраця з вищими навчальними закладами, науковими установами

та громадськими інститутами, бізнес-структурами, що сприяє

успішному виконанню її головної функції – формування

інтелектуального потенціалу української нації.

Результатом плідного навчання учня у Малій академії наук є

написання під керівництвом ученого або керівника гуртка науково-

дослідницької роботи, з якою діти виступають на наукових

конференціях, колоквіумах (міських, обласних) і захищають її під

час конкурсу-захисту, який проводиться на основі Положення про

Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових дисциплін, турніри,

конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт та конкурси

фахової майстерності, затвердженого наказом Міністерства освіти і

науки України від 18.08.98 № 305, Положення про проведення І, ІІ,

ІІІ етапів Всеукраїнських учнівських щорічних олімпіад з базових

дисциплін, І, ІІ, ІІІ етапів конкурсу-захисту науково-дослідницьких

робіт учнів-членів Малої академії наук України.

Визначним заходом МАН є щорічний Всеукраїнський конкурс-

захист науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН.

Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-

членів Малої академії наук України проводиться з метою

11

духовного, творчого, інтелектуального розвитку дітей України,

виховання їх в дусі патріотизму та демократичних цінностей,

створення умов для формування інтелектуального потенціалу нації.

Основними завданнями конкурсу є виявлення та підтримка

обдарованих дітей, залучення інтелектуально та творчо обдарованої

учнівської молоді до науково-дослідницької та експериментальної

роботи.

Конкурс-захист складається з трьох етапів:

- написання науково-дослідницьких робіт;

- оцінювання навчальних досягнень учасників з базових

дисциплін;

- захист науково-дослідницьких робіт.

Журі конкурсу-захисту формується з фахівців відповідного

профілю з числа наукових і науково-педагогічних працівників НАН

України, НАПН України, вищих та інших навчальних закладів.

Кураторами наукових відділень МАН є академіки НАНУ – члени

Президії МАН.

Сьогодні МАН виховує професійно зорієнтованих, озброєних

відповідним науковим, дослідницьким інструментарієм молодих

людей, які вже у школі знають своє призначення, спрямування,

наукове покликання і йдуть до вищих навчальних закладів, чітко

розуміючи, в якій науковій галузі вони хочуть працювати. Учні –

члени МАН є учасниками різноманітних обласних, всеукраїнських,

міжнародних інтелектуальних конкурсів, турнірів, олімпіад і

виявляють високий рівень підготовки та творчі здібності.

12

1.2. Становлення та розвиток Малої академії наук як освітньо-виховної ситеми пошуково-дослідницького спрямування

Мала академія наук України створювалась і розвивалася під

керівництвом Міністерства освіти і науки України за участю

Національної академії наук України та її науково-дослідницьких

інститутів, вищих навчальних закладів усіх регіонів України.

За 70-літній період існування МАН пройшла кілька етапів

свого становлення та розвитку. Передумовами її створення стала

організація роботи наукових гуртків позашкільних навчальних

закладів, мережа яких сформувалась у 20–40-х рр. ХХ ст. У 1939 р.

відповідно до звернення Академії наук СРСР щодо посилення

шефства над дитячими науковими організаціями Академією наук

УРСР була прийнята Постанова про шефство над Київським

Палацом піонерів з питань роботи з талановитими дітьми і

молоддю. Упродовж наступних 10 років наукові гуртки почали

працювати у більшості великих міст України. У подальшому окремі

гуртки і секції об’єднувалися в наукові товариства учнів. Так у 1947

р. на базі Київського міського палацу піонерів та школярів почало

свою роботу «Товариство науки й техніки учнів». А вже в 1950 р. в

м. Києві була проведена перша учнівська науково-практична

конференція. Першим масовим науковим об’єднанням була

створена в 1963 р. Кримська мала академія наук «Искатель»,

досвід якої став основою створення в 60–80 рр. ХХ ст. малих

академій наук у різних регіонах України. Першим кроком цього

об’єднання було створення 5 відділень: суспільних наук, літератури

13

і мистецтва, фізико-математичних наук, хімії, біології. У великих і

маленьких містечках Криму почали діяти філіали Малої академії

наук. Досвід цього об’єднання було покладено в основу розвитку

протягом 60-80 років руху Малих академій наук, що створювалися

в різних регіонах України.

У 50-60 роках відокремлені наукові гуртки і секції, які

створювалися при окремих школах, позашкільних закладах, вищих

навчальних закладах, стали об’єднуватися у міські, обласні і

республіканські наукові товариства учнів. Метою їх діяльності

стало сприяння розвитку пізнавальної активності і творчих

здібностей школярів у процесі поглибленого вивчення ними однієї

з галузей науки, техніки і культури.

Розвиток Малої академії наук України у 80–90 рр. ХХ ст.

збігся з упровадженням дослідницьких методів у навчально-

виховний процес загальноосвітніх і позашкільних навчальних

закладів. Розпочалося формування Малої академії наук України як

однієї із складових системи позашкільної освіти. Вже у 1977 р.

Міністерство освіти СРСР затвердило «Примірне положення про

наукове товариство учнів», а у 1983 р. Міністерство освіти УРСР

прийняло перше Типове положення про Малу академію наук

школярів, що вплинуло на створення наукових учнівських

об’єднань у Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській,

Рівненській, Харківській областях і м. Мелітополі. Усього до 1987

р. було створено 11 малих академій наук.

З 1990 р. починається новий етап розвитку МАНівського руху. В

Одесі було проведено І Республіканську науково-практичну

14

конференцію членів наукових товариств учнів, у травні 1992 року – І

Всеукраїнський конкурс юних істориків імені М. С. Грушевського, а

у 1993 р. вперше одночасно проводилося кілька Всеукраїнських

конкурсів науково-дослідницьких робіт учнів з різних наукових

напрямів. Визначальним для створення сучасної моделі МАН став

1993 р. На засіданні колегії Міністерства освіти України та Президії

Академії наук України було ухвалено спільну постанову від 22

грудня 1993 року № 19/3-9, 351 «Про шляхи вдосконалення

діяльності Малих академій наук і наукових товариств учнів як

центрів формування наукової еліти України», а також прийнято

рішення про створення єдиної Малої академії наук України з її

територіальними відділеннями і обрано Президію МАН. Відповідно

до цього документу затверджуються Положення про МАН України,

Положення про координаційно-методичну раду, Перелік базових

вищих навчальних закладів України та наукових установ Академії

наук України, а також терміни паспортизації територіальних

відділень МАН. На цьому етапі з МАН співпрацювали 60 вищих

навчальних закладів України і 44 наукові установи Національної

академії наук України.

Удосконалювалася система проведення Всеукраїнського

конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН.

Важливим кроком стало запровадження Положення про

Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових і спеціальних

дисциплін, турніри і конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт

та конкурси фахової майстерності. Постановою Кабінету Міністрів

України від 26.01.1994 р. № 45 «Про затвердження Положення про

15

позашкільний навчальний заклад» і наказом Міністерства освіти

України від 22.02.1994 р. № 45 ухвалено нову номенклатуру

позашкільних навчальних закладів і запроваджено новий тип

позашкільних закладів – Малі академії наук учнівської молоді.

Першими такими закладами у 1993–1998 рр. стали Львівська,

Мелітопольська, Луганська та Тернопільська Малі академії наук

учнівської молоді.

Вагомим кроком у розвитку МАН стало створення у 2004 р.

згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2003 р. №

1301 «Про вдосконалення системи організації роботи з виховання

дітей та молоді у позашкільних навчальних закладах»

Позашкільного навчального закладу Мала академія наук учнівської

молоді. На нього було покладено функції координації дослідницько-

експериментального напряму позашкільної освіти. Поступово

формується мережа спеціалізованих позашкільних навчальних

закладів – малих академій наук учнівської молоді.

Важливого значення для діяльності та розвитку МАН набуло

ухвалення Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 р.

№ 1016 «Про затвердження Державної цільової програми роботи з

обдарованою молоддю на 2007–2010 рр.».

Визначною подією стало засідання Президії НАН України

11.11.2009 р., присвячене діяльності МАН і наданню Позашкільному

навчальному закладу Мала академія наук учнівської молоді статусу

закладу подвійного підпорядкування – Міністерству освіти і науки

України та Національній академії наук України. Відповідно до

Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. № 88 «Про

16

удосконалення роботи з талановитими дітьми» заклад було

перейменовано на Український державний центр «Мала академія

наук України».

Вагому роль у розвитку МАН відіграє Указ Президента

України № 927/2010 від 30.09.2010 р. «Про заходи щодо розвитку

системи виявлення та підтримки обдарувань і талановитих дітей та

молоді», який активізував процес формування мережі регіональних

академій наук учнівської молоді. Указом також надано статус

Національного Українському державному центру «Мала академія

наук України». На сьогодні, Мала академія наук України об‘єднує

27 територіальних відділень обласного рівня, які керують роботою

близько 1000 районних територіальних відділень та наукових

товариств учнів. Основною базою відбору талановитих дітей є

система закладів позашкільної освіти (близько 1400 закладів різних

напрямків), у яких в позаурочний час навчається понад 1 500 000

учнів (20% школярів). З них, а також з учнів загальноосвітніх шкіл,

у яких діють учнівські наукові товариства, щорічно відбираються

кращі діти, які виявляють здібності до наукової,

експериментальної, дослідницької роботи. 

Отже, Національний центр «Мала академія наук України» є

закладом, що виконує загальнодержавні функції з пошуку, розвитку

та підтримки обдарованих і талановитих учнів. Щорічно науковий

центр «МАН України» проводить близько 30 всеукраїнських

заходів науково-методичного спрямування і понад 40 масових

заходів для обдарованої учнівської молоді. Запроваджуються нові

освітні проекти, в тому числі міжнародні.

17

1.3. Нормативно-правове забезпечення діяльності Малої академії наук у позашкільному просторі

Метою позашкільної освіти відповідно до суспільного

замовлення та освітньої політики держави є створення психолого-

педагогічних умов для повноцінного творчого, інтелектуального,

духовного розвитку особистості; підвищення її мотивації до

пізнання і творчості; задоволення освітніх потреб творчої

особистості на основі її залучення до свідомої та систематичної

творчої діяльності, зокрема пошукової, дослідницької та

експериментальної.

Найважливішою умовою створення освітнього середовища

для науково-дослідницької діяльності школярів є наявність

нормативно-правового забезпечення щодо діяльності МАН у

позашкільному просторі.

Основою такого забезпечення є Конституція України, Укази

Президента України, накази Міністерства освіти і науки України,

доктрини, закони, положення, програми.

Указ Президента України №941/2001 від 09.10.2001р.

«Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в

Україні» (витяг)

3. Міністерство освіти і науки України:

Розробити разом з Національною академією наук України,

галузевими академіями наук комплексні програми залучення

обдарованої учнівської та студентської молоді до наукових

досліджень, активізації діяльності Малої академії наук.

Положення «Про позашкільний навчальний заклад»

(затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від

06.05.2001р. № 433) (витяг)

Організаційно-правові засади діяльності позашкільного

навчального закладу

18

15. Навчально-виховний процес у позашкільному навчальному

закладі здійснюється диференційовано (відповідно до

індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, здібностей

вихованців, учнів і слухачів із врахуванням їх віку, психофізичних

особливостей, стану здоров’я), з використанням різних

організаційних форм роботи: заняття, гурткова робота, клубна

робота, урок, лекція, індивідуальне заняття, конференція, семінар,

курси, читання, вікторина, концерт, змагання, навчально-

тренувальні заняття, репетиція, похід, екскурсія, експедиція,

практична робота в лабораторіях, майстернях, теплицях, на

науково-дослідних земельних ділянках, сільськогосподарських та

промислових підприємствах, на природі, а також із використанням

інших форм, передбачених статутом позашкільного закладу.

Учасники навчально-виховного процесу

28. Педагогічні працівники, а також тренери-викладачі

позашкільного навчального закладу мають право на проведення в

установленому порядку дослідно-експериментальної пошукової

роботи.

29. Педагогічні працівники, а також тренери-викладачі

позашкільного навчального закладу зобов’язані сприяти розвиткові

інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей

вихованців, учнів і слухачів відповідно до їх задатків та запитів, а

також збереженню здоров’я.

Національна доктрина розвитку освіти

Ззатверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002року,

№ 347/ 2002)(витяг)

VІІ. Рівний доступ до здобуття якісної освіти

г) у позашкільній освіті: оновлення змісту й методичного

забезпечення, індивідуалізації та диференціації навчання

обдарованої молоді19

ХІІ. Освіта й наука

28. Поєднання освіти і науки є умовою модернізації системи

освіти, головним чинником її дальшого розвитку, що

забезпечується залученням до наукової діяльності обдарованої

учнівської та студентської молоді, педагогічних працівників.

Закон України «Про позашкільну освіту» (2001р.) (витяг)

Розділ І. Загальні положення

Ст. 8. Основні завдання позашкільної освіти. Основними

завданнями позашкільної освіти є:

- створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і

фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів;

- пошук, розвиток та підтримка здібних, обдарованих і талановитих

вихованців, учнів і слухачів;

- задоволення потреб вихованців, учнів і слухачів у професійному

самовизначенні і творчій самореалізації.Розділ ІІІ. Організація позашкільної освіти в позашкільному навчальному закладіСт. 15. Основні напрями позашкільної освіти. Дослідницько-експериментальний, який сприяє залученню вихованців, учнів і слухачів до науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва, а також створенню умов для творчого самовдосконалення та виявлення, розвитку і підтримки юних талантів і обдарувань.

Програма пошуку, відбору та розвитку обдарованих дітей

«Творча обдарованість»

Кам'янець-Подільського Центру дитячої творчості

на 20011-2015 н.р. (витяг)Мета програми:

20

- простворення цілісної системи пошуку, відбору, підтримки та розвитку обдарованих вихованців;

- забезпечення умов для творчої роботи педагогічних працівників в напрямку підвищення педагогічної майстерності з проблеми оптимізації особистісного зростання обдарованих учнів;

- розширення спектру методів моніторингу навчального та виховного процесу;

- відпрацювання нових форм і методів навчальної діяльності з обдарованими учнями;

- апробація та впровадження новітніх педагогічних технологій в освітньо-виховний процес;

- інформаційне забезпечення педагогічних працівників щодо інноваційних процесів в системі роботи з обдарованими дітьми;

- контроль та аналіз ефективності роботи з творчо обдарованими гуртківцями.

Програма пошуку, відбору, підтримки та розвитку обдарованих дітей базується на визначенні таких принципів :

- особистісно-орієнтованого підходу;

- дієвості, активності, самостійності вихованців;

- багатоманітності і варіативності;

- безперервності і послідовності;

- співтворчості педагогів та вихованців;

- наочності, інтеграції, культуровідповідності.

Усі вищевказані принципи визначають зміст реалізації

Програми та виступають у взаємодії

III. Підходи до формування програми та її основні принципи.

Реалізація Програми передбачає здійснення наступних заходів:

3.1. Організація науково-методичного забезпечення.

1. Ознайомити педагогічний колектив з науково-теоретичними

засадами та методичними рекомендаціями, існуючими

21

програмами виявлення розвитку і підтримки обдарованих

дітей. Заступник директора .

2. Залучити творчих керівників гуртків, психолога до складання

авторських програм, спрямованих на виявлення та розвиток та

підтримку обдарованих дітей.

Науково – методичний відділ.

2. Проводити підвищення кваліфікації усіх категорій педагогічних

працівників закладу на методичних об’єднаннях, орієнтованих

на роботу з обдарованими дітьми.

Заступник директора

3. Проводити науково-практичні конференції, семінари,

присвячені проблемам розвитку творчого потенціалу педагогів

та учнів закладу.

Науково – методичний відділ

5. Впроваджувати на заняттях гуртка нові освітні технології.

Керівники гуртків.

6. Організовувати у закладі виставки нових технологічних і

методичних засобів, презентації авторських програм творчих

педагогів, психолога, спрямованих на виявлення і розвиток

обдарованих дітей.

Науково – методичний відділ.

7. Відвідувати молодими педагогами заняття гуртків педагогів з

вищим рівнем кваліфікації.

Заступник директора.

3.2 Система пошуку обдарованих дітей

1. Підібрати комплексні методики оцінки рівня обдарованості дітей

та розробити критерії обдарованості відповідно до напрямку

гуртка.

Психолог, керівники гуртків

22

2. Налагодити зв'язки з навчальними закладами, з метою залучення

творчої та обдарованої молоді до навчання у гуртку за профілем

обдарованості.

Заступник директора , психолог.

4. Забезпечити проведення у закладі конкурсів, турнірів,

фестивалів, конкурсів-оглядів творчих і наукових робіт,

виставок, спрямованих на виявлення і самореалізацію

обдарованих дітей .

Науково – методичний відділ

3.3. Навчання, виховання та розвиток обдарованих дітей

1. Організувати індивідуальну роботу з обдарованими дітьми.

Психолог, керівники гуртків.

2. Залучати вихованців закладу до роботи в осередку наукового

товариства «Гроно» МАН.

Психолог, керівники гуртків.

3. Висвітлювати та популяризувати в засобах масової інформації

матеріали про участь гуртківців у міських, обласних,

Всеукраїнських конкурсах, конкурсах-захистах науково-

дослідницьких робіт, турнірах, інших творчих конкурсах;

пропагувати педагогічний досвід їх наставників.

Адміністрація закладу.

3.4. Планування роботи з обдарованими дітьми

1. Поповнювати інформаційні банки даних «Обдарованість». 

2. Взяти участь у конкурсі авторських програм та методичних

розробок, спрямованих на виявлення та розвиток обдарованих

дітей. 

3. Розробити систему адресної підтримки обдарованих дітей, які

є переможцями всеукраїнських олімпіад, конкурсів, турнірів. 

4. Систематизація матеріалів періодичних видань з проблеми

дитячої обдарованості. 23

5. Проведення проблемних та навчальних семінарів з метою

систематичного підвищення майстерності педагогів, які працюють

з обдарованими дітьми. 

6. Організація відкритого захисту власних проектів з організації

роботи з обдарованими дітьми 

7. Проведення учнівських науково-практичних конференції,

конкурсів. 

8. Розробка авторських програм спецкурсів у системі гурткових

занять із врахуванням індивідуальних здібностей обдарованих

дітей. 

9. Підготовка до друку методичних вказівок, розроблених

педагогами, які працюють з обдарованими дітьми.

10. Введення нових розвивальних курсів. 

11. Здійснення моніторингу стану здоров'я обдарованих дітей. 

12. Організація постійно діючого семінару для керівників гуртків

«Обдаровані діти в позашкіллі» із залученням психолога,

спеціалістів управління освіти, різних фахівців відповідно до

обговорюваної проблеми.

13. Забезпечення участі обдарованих дітей у міських, районних,

республіканських конкурсах різного напряму. 

14. Розробка системи діагностики рівня професійної компетенції

педагогів, які працюють з обдарованими дітьми 

15. Забезпечення психолого-педагогічної допомоги батькам

обдарованих дітей. 

16. Організація роботи з виявлення професійних нахилів

обдарованих дітей (старшокласники)

17. Обговорення проблем організації роботи з обдарованими

дітьми і визначення подальших перспектив на педраді (засіданні

науково-методичної ради, засіданнях методичних об'єднань. 

24

18. Розробка пам'яток. алгоритмів для обдарованих дітей, методик

самостійної дослідницької діяльності. 

19. Розширення матеріалів папки «Організація роботи з

обдарованими дітьми»: 

-психолого-педагогічні основи змісту роботи з обдарованими

дітьми; 

-що таке обдарованість;

- інформаційний бюлетень про новинки психолого- педагогічної

літератури з даної проблеми; 

- перспективи роботи з обдарованими дітьми. 

20. Організація семінару для молодих спеціалістів, які працюють з

обдарованими дітьми. 

25

1.4. Професійна підготовка педагога до науково-дослідницької роботи

Масштабні завдання реформування освіти обумовлюють

потребу в педагогах нової генерації, які володіють творчим

мисленням, інноваційною культурою, здатні генерувати нові ідеї.

Які б новаторські чудові прийоми і шляхи роботи не

пропонувалися, самі по собі вони не дадуть бажаного результату.

Будь-яке педагогічне вдосконалення принесе реальний результат,

лише реалізувавшись у творчій енергії педагога, в глибині і

самобутності його мислення, в умінні вільно розпоряджатися

навчально-виховними засобами, в чарівності та інтелігентності

його поведінки та спілкування, в його дидактичному мистецтві

розпалювати уяву школярів, стимулювати їх розумову ініціативу, в

умінні емоційно «зарядити» учня.

Зміни в змісті і структурі позашкільної освіти як невід’ємної

ланки в загальній системі освіти також потребують розв’язання

проблеми підготовки творчого педагога, який володіє проектним

мисленням, перспективними педагогічними технологіями, є

суб’єктом особистісного і професійного зростання, вміє досягти

нової педагогічної мети, усвідомлюючи значущість професійних

знань у контексті соціокультурного простору. І саме позашкільний

навчальний заклад створює умови для розвитку творчої особистості

як школяра, так і педагога-професіонала.

Професіонал – це людина, яка інтуїтивно відчуває чи навіть

розуміє глибинний зв'язок усього з усім, якій через зусилля і талант

дарована здатність осягати глибини сущого і творити нове. Рівень

професіоналізму педагога напряму залежить від усвідомлення ним

26

ролі в суспільстві: чого і як навчати юних громадян незалежної

держави. Відтак, основними завданнями педагога є:

- забезпечення активного, свідомого, міцного і системного

засвоєння знань відповідно напряму роботи гуртка, розвиток

креативності та обдарувань кожного вихованця;

- підготовка конкурентно-спроможного випускника;

- формування особистості, орієнтованої на високі моральні

цінності;

- виховання громадянина України, готового до інтеграції у

європейське та світове співтовариство.

Особливе місце в роботі позашкільного навчального закладу

займає науково-дослідницька діяльність педагогів та школярів.

Це найбільш складний вид творчої діяльності у позашкільному

навчальному закладі. За структурою, обсягом роботи та якістю вона

дуже нагадує наукову діяльність. Сутність науково-дослідної

діяльності міститься в створенні та розробці теоретичних засад і

нових технологій, у створенні нового наукового продукту, нового

предмету педагогічної діяльності, який може бути науково

розробленим і описаним. Така діяльність носить як методологічну,

так і технологічну спрямованість. Вона допомагає забезпечити

активну пізнавальну діяльність вихованців, залучає до пошуку

вирішення складних, проблемних питань, актуалізуючи знання,

виробляючи навички аналізу, уміння абстрагувати, робити

висновки, узагальнювати. Проводячи дослідницьку роботу з

вихованцями, педагог стимулює творчу активність, емоційне

сприйняття, залучає їх до наукової діяльності, навчає самостійного

пошуку нестандартних рішень, що виникли.

27

Важливу роль у цьому відіграє наявність досвіду наукової,

дослідницької роботи, інтерес до неї педагога – керівника

дослідницької діяльності вихованців, його прагнення передати свій

досвід і знання дітям. Відповідно змінюється його роль у

навчально-виховному процесі. Він стає ентузіастом (підвищує

мотивацію школярів, підтримує, заохочує і спрямовує на

досягнення мети); спеціалістом (володіє знаннями та вміннями в

різних галузях); тьютором-навігатором творчого дослідження;

координатором усього групового процесу; порадником; експертом

(дає чіткий аналіз результатів виконаного проекту).

Керівник гуртка, який займається науково-дослідницькою

роботою зі школярами має володіти знаннями про психологічні

особливості вихованців, відчувати їх потреби та інтереси, володіти

високим рівнем інтелектуального розвитку, бути готовим до

виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням

обдарованих дітей, мати творчий нетрадиційний особистий

світогляд; бути готовим до перегляду поглядів і постійно

самовдосконалюватися; володіти арсеналом дослідницьких,

пошукових методів, умінням організувати науково-дослідницьку

роботу школярів; спрямовувати вихованців на пошук розв’язання

поставленої проблеми; уміти інтегрувати знання з різних галузей

для вирішення проблематики тем обраних конференцій. Перелічені

якості свідчать про педагогічну креативність та високий творчий

потенціал педагога.

Творчість не просто вдосконалює педагогічну діяльність, а й є

її сутнісною ознакою. Вона передбачає наявність у педагога

здібностей, мотивів, знань, завдяки яким створюється продукт, що

відрізняється новизною і оригінальністю. Педагогічна творчість

28

пов’язана з пошуком оптимальних і нестандартних педагогічних

рішень, здатністю педагога до самовдосконалення і самоосвіти,

розробки нових методик, форм, прийомів, формування

індивідуального стилю професійної діяльності. Зрештою, кожен

педагог прагне досягти вершин творчої зрілості, у процесі

освоєння технології творчого самовиховання педагогічної

майстерності.

Характерним для педагогів-керівників науковими роботами

школярів є використання елементів таких інноваційних технологій

як:

-технології розвивального навчання;

-проектні технології, навчання як дослідження;

-створення ситуації успіху;

-формування творчої особистості та інші, що забезпечують

формування активного творчого мислення, розвиток креативних

здібностей, копмпетенцій особистісного самовдосконалення.

Важливу роль у створенні умов для реалізації в закладі

науково-дослідницького напряму належить адміністрації, якій

необхідно сформувати у педагогічних працівників мотивацію щодо

науково-дослідницької роботи, розробити методичні рекомендацій

щодо її впровадження у позашкільному навчальному закладі,

сконцентрувати та скоординувати зусилля інноваційно

налаштованих педагогів на пошук і реалізацію інноваційних ідей,

організацію комплексних досліджень, створити умови для

професійного вдосконалення педагога в науково-дослідницькому

напрямі, а саме: кадрові (закріплення наукових керівників);

науково-методичні, (розробка програми, технології, методики

наукового плану, анкет, дидактичних матеріалів); мотиваційних

29

(створення сприятливого для дослідницької роботи морально-

психологічного клімату).

Головним чинником підготовки педагога до науково-

дослідницької діяльності зі школярами є: здатність до

самоорганізації, здатність до самоаналізу, рефлексії, здатність

відмовитися від стереотипів педагогічного мислення, прагнення до

творчих досягнень, здатність до оцінювальних суджень,

опанування методології творчої діяльності, володіння методами

педагогічних досліджень, здатність акумулювати досвід творчої

діяльності інших педагогів, здатність до співпраці та

взаємодопомоги.

Задля забезпечення розвитку педагога, зростання професійної

майстерності, реалізації науково-методичного, інформаційного,

технологічного, організаційного потенціалу його в закладі

структуризовано методичну роботу, проводяться дослідження, що

визначають готовність та рівні сформованості педагога до

науково-дослідницької діяльності з учнями, визначається

психологічна культура педагога, складається план методичної

підтримки творчо працюючого педагога. У закладі діють різні

форми залучення школярів до науково-дослідницької діяльності

такі, як: круглі столи, дискусії, ділові евристичні ігри з

генеруванням нових педагогічних ідей, участь у науково-

практичних конференціях, ) які сприяють реалізації творчих

здібностей кожного вихованця позашкільного навчального закладу.

Завдяки означеним формам розширюються кількість бажаючих

школярів займатися науково-дослідницькою роботою. Провідною

формою такої роботи є Мала академія наук учнівської молоді, яка

виступає зв’язною ланкою між школою, вищими навчальними

30

закладами і наукою. Пошук, відбір і розвиток творчих здібностей

обдарованих школярів, залучення їх до науково-дослідницької

роботи, інтелектуальне й духовне збагачення молоді, підготовка до

активної діяльності в різних галузях науки та самовизначення у

майбутній професії – одне з завдань позашкільної освіти. Особливо

важливою і перспективною є індивідуальна робота школярів під

керівництвом педагога – наукового керівника. Організація науково-

дослідницької діяльності школярів дає можливість самостійно та

цілеспрямовано працювати, розвиває креативне мислення,

вдосконалює систему теоретичних знань, практичних умінь та

навичок.

Робота педагогів в цьому напрямку не повинна носити

стихійний, безсистемний характер. Тільки продумана, логічно

вибудувана система занять, щодо організації дослідницької

діяльності школярів, дасть очікувані результати. Вихованець,

озброєний науковими методами пізнання, зуміє виявити проблему і

не тільки зрозуміти і вивчити її, а й самостійно запропонувати

нестандартне, креативне, оригінальне рішення, що сприятиме його

творчій самореалізації і професійній орієнтації. Саме такий

випускник сьогодні затребувана суспільством особистість, саме він

стає конкурентоспроможним.

31

1.5. Формування творчої особистості через науково-дослідну роботу

У сучасних умовах розвитку суспільства однією із

стратегічних завдань системи освіти стає формування особистості з

високим рівнем інтелектуальної культури, орієнтованої на

безперервний саморозвиток, що визнає пріоритет

загальнолюдських цінностей, здатної забезпечити своєю діяльністю

сталий розвиток людства в майбутньому. Лише творча особистість,

спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові

технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі

складних нестандартних ситуацій. Тому забезпечення кожній

людині можливості використання свого творчого потенціалу є

одним із пріоритетних завдань  позашкільних навчальних закладів.

Слово «творчість» в останні десятиліття входить до множини

найбільш вживаних слів фахівцями різних галузей. Але, як свідчить

практика, використовується воно не завжди коректно. Очевидно,

що проблема розвитку творчих здібностей школярів не може бути

розв'язана без чіткого розуміння поняття творчості.

З філософського кута зору, «творчість – процес людської

діяльності, що створює якісно нові матеріальні і духовні

цінності».   Природа творчої діяльності, її механізми індивідуальні.

Творчість – це сукупність різних здібностей людини. Здібність і

творчість оцінюються головним чином за оригінальністю. Під

творчими здібностями  школярів  розглядається сукупність

властивостей і якостей особистості,  які дозволяють здійснювати

пошук, використовуючи при цьому нестандартні засоби, здогадку

розв'язувати інтелектуальні проблеми з установкою на відкриття

нового, невідомого для себе. Універсальність творчості полягає в

тому, що сформовані її компоненти в будь-якому виді творчості,

32

наприклад, художньому, ігровому, можуть проявлятися й здобувати

свій подальший розвиток в інших видах творчої діяльності. Звідси

виходить, що лише завдяки творчій діяльності людей можливий

розвиток науки, техніки, мистецтва, освіти, державності і всього

іншого. Саме завдяки творчості можливий будь-який прогрес.

Теоретичний аналіз означеної проблеми свідчить, що в останні

роки більш помітними стали спроби віднайти шляхи

стимулювання творчого потенціалу дитини. Одним із таких є

залучення вихованців до науково-дослідної діяльності, що

безпосередньо пов’язана з проявом творчості, розвитком творчого

потенціалу, який є процесом прогресивних змін, які

відображаються у кількісних, якісних і структурних перетвореннях

особистості як цілісної системи і полягає в керованому розвитку її

творчих здібностей шляхом пробудження інтересу до творчої

діяльності, оволодіння методами творчого отримання знань,

формуванням індивідуального стилю творчої поведінки. Особливо

актуальною є проблема вдосконалення форм та методів роботи зі

старшокласниками, оскільки старший шкільний вік

характеризується активним розвитком пізнавальних і творчих

здібностей, становленням наукового світогляду у дослідницькій

діяльності та професійним самовизначенням.

Дослідницька діяльність учнівської молоді стала об’єктом

вивчення вітчизняних і зарубіжних вчених – В.Алфімова,

О.Губенка, Л.Ковбасенко, О.Микитюка, В.Моляко, І.Нікітіної,

В.Паламарчук, О.Савенкова, А.Сологуба, Ю.Тамберга та інших.

Названі автори аналізують науково-дослідницькі вміння

особистості, моделюють педагогічні умови їх формування,

модернізують традиційні форми та методи дослідницької роботи,

пропонують власні навчальні програми дослідницької діяльності.

Вивченням діяльності позашкільних навчальних закладів у 33

формуванні творчої особистості, розвитку її творчої активності

займаються В.Вербицький, Л.Ковбасенко, В.Мачуський,

Г.Пустовіт, А.Сиротенко, Т.Сущенко. Ученими розроблено

методологічну основу позашкільної освіти, запропоновано

технології розвитку творчих здібностей вихованців позашкільних

навчальних закладів, актуальну тематику навчальних курсів. Однак

проблема розвитку творчої активності вихованців позашкільних

навчальних закладів у процесі пошукової та науково-дослідницької

діяльності висвітлена недостатньо, потребує деталізації та

подальшого вивчення.

У психолого-педагогічній літературі пошукова та науково-

дослідницька діяльність учнів традиційно розглядається як процес

включення особистості у самостійне збирання і дослідження

інформації, формування у неї на цій основі міцних знань, умінь,

навичок пізнавальної та творчої діяльності [12, с. 11]; дієвий засіб

підвищення якості та ефективності знань та умінь, складна

динамічна система, що є сукупністю волі, емоцій та інтелекту

особистості, спрямованих на пошук сутності природи речей і їх

причинно-наслідкових зв’язків [11, с. 6]; співробітництво та

співтворчість педагога і вихованців, побудована на визнанні

особистості дитини, на взаємоповазі її пізнавальної та творчої

діяльності і взаємній зацікавленості у спільному успіху і наслідках

цієї діяльності [20, с. 34.]; вища форма самоосвітньої діяльності

школяра.

Формування науково-дослідницьких умінь у школярів –

процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому

місці і не розвивається сам по собі. Педагог поступово і методично

формує дослідницькі навички, здійснює контроль за виконанням

вихованцями дослідницьких робіт, проводить консультації.

Пошуково-дослідна діяльність є найбільш ефективною ланкою у 34

переході від навчальної діяльності до науково -дослідної тому, що

містить у собі майже всі компоненти наукового пошуку та

створення нового продукту з ознаками дослідницької роботи,

спираючись на здобуті раніше знання, та розвиває навички й

уміння для подальшої наукової діяльності [3].

Метою позашкільної освіти відповідно до суспільного

замовлення та освітньої політики держави є створення психолого-

педагогічних умов для повноцінного творчого, інтелектуального,

духовного розвитку особистості; підвищення її мотивації до

пізнання і творчості; задоволення освітніх потреб творчої

особистості на основі її залучення до свідомої та систематичної

творчої діяльності, зокрема пошукової, дослідницької та

експериментальної [8, с.3].

      Для освітнього процесу позашкільних навчальних закладів

визначальними є наступні принципи навчання та виховання, що

максимально сприяють залученню гуртківців до пошукової і

дослідницько-експериментальної роботи:

- науковість – тісний зв’язок і взаємодія навчального курсу з

наукою, що відбувається на основі ознайомлення дітей з

об’єктивними науковими фактами, проблемами, закономірностями

і забезпечує формування наукового світогляду;

- активність – активна роль особистості в ході засвоєння

знань, умінь та навичок, їх повноцінна та ефективна реалізація на

практиці, включення дитини у безперервний процес самотворення;

- індивідуальний підхід – оптимальні умови для ефективного

навчання і практичної творчої діяльності кожної дитини в ході

організації фронтальних і групових форм роботи з урахуванням

вікових особливостей, системи характерних суспільних зв’язків і

стосунків у соціоприродному середовищі;

35

- синтез інтелектуальної і практичної діяльності – здобуті

вихованцями теоретичні знання трансформуються у внутрішні

стимули, підґрунтя для нових можливостей пізнання

найрізноманітніших сторін людського буття як свідомої творчої

діяльності, що вимагає великих інтелектуальних зусиль і відкриває

широкі перспективи для саморозвитку та самовдосконалення;

- єдність свідомості та поведінки – формування свідомості

дитини у процесі її практичної діяльності, основою якої є

оволодіння соціальним досвідом поведінки у соціоприродному

середовищі і свідоме утвердження себе як непересічної творчої

особистості;

- суб’єкт-суб’єктна взаємодія – рівноправне партнерство,

співробітництво та співтворчість між педагогом і вихованцем у

процесі навчальної діяльності;

- оптимальний вибір змісту форм, методів та засобів навчання

відповідно до освітніх запитів, інтересів і можливостей вихованців

тощо [13, с. 196].

Мета застосування дослідницької технології в навчанні –

набуття вихованцями досвіду дослідницької роботи в пізнавальній

діяльності; розвиток їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких

умінь і творчого потенціалу і формування на цій основі активної,

компетентної, творчої особистості. Застосовуючи дослідницькі

технології, можна вирішити низку спеціальних педагогічних

завдань:

- використати дослідницькі методи у поглибленні знань з обраного

напряму роботи гуртка;

- застосувати дослідження під час ознайомлення школярів із

окремими явищами, процесами, фактами;

- допомогати вихованцям у засвоєнні комплексу дослідницьких

заходів, формувати їхні дослідницькі уміння та навички;36

- прищеплювати дітям інтерес до навчальних і наукових досліджень;

- формувати у школярів уявлення про дослідницьку стратегію в

пізнавальній діяльності;

- збагачувати творчі спроможності дітей на основі  формування

їхнього  дослідницького досвіду;

- вивчати та аналізувати індивідуальні особливості формування

дослідницького досвіду школярів, його впливів на їх

інтелектуальний розвиток і виховання;

Пошукові, науково-дослідницькі освітні проекти, у яких

беруть участь учні старших класів основної школи та вихованці

позашкільних навчальних закладів, – надійний спосіб пізнання

кожним старшокласником своїх творчих можливостей, розвитку

інтелектуальних здібностей, формування індивідуального стилю

пізнавальної діяльності, а досить часто – і професійного

самовизначення. Тому держава комплексом науково-методичних,

організаційних, економічних заходів стимулює активне залучення

дітей старшого шкільного віку до пошукової та дослідницької

діяльності, сприяє розширенню мережі учнівських наукових

товариств, координує їхню співпрацю з вищими навчальними

закладами і науковими установами.

Основними формами залучення вихованців комплексних і

профільних позашкільних навчальних закладів до пошукової та

науково-дослідницької діяльності є:

- участь в роботі МАН України, наукових гуртках, товариствах,

секціях, клубах, школах юних дослідників, творчих лабораторіях;

- індивідуальна та групова робота вихованців над пошуковими та

науково-дослідницькими проектами («Сто чудес України», «Краса і

біль України», «Мій рідний край – моя земля», «Пам’ятаймо

минуле заради майбутнього», «Птах року» тощо);

37

- науково-практичні конференції, семінари, колоквіуми, зльоти,

наукові читання, конкурси-виставки пошукових та дослідницьких

робіт, арістотелівські та сократівські бесіди;

- навчальні екскурсії, експедиції, дослідницькі маршрути;

- розроблення мультимедійних проектів, участь в Інтернет-

олімпіадах, віртуальних дослідницьких змаганнях та конкурсах;

- робота сезонних наукових шкіл, оздоровчих одно- і

багатопрофільних науково-практичних таборів в канікулярний час;

- самоосвітня діяльність.

У процесі систематичної пошукової та дослідницької роботи

в школярів формуються дослідницькі вміння: інтелектуальні –

аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і систематизація,

абстрагування, встановлення причинно –  наслідкових зв’язків,

постановка проблеми та висунення гіпотези, пошук і використання

аналогії, дедуктивний висновок та доказ; практичні – використання

навчальної , довідкової та додаткової літератури, добір матеріалу

для експерименту, оформлення результатів дослідження;

самоорганізації та самоконтролю – планування пошукової та

дослідницької роботи, раціональне використання часу й засобів

діяльності, перевірка отриманих результатів, самооцінка [20].

  Існує два основних види науково-дослідної роботи школярів:

- навчальні дослідницькі проекти;

- творчі реферати.

    Під час написання рефератів діти роблять перші кроки до

наукової творчості. Школярі вчаться працювати з науковою

літературою, набувають навичок аналізу необхідної інформації.

Працюючи над науково-дослідницьким проектом, зокрема у

секціях МАНу, гуртківці знайомляться із такими категоріями як

об’єкт та предмет дослідження, актуальність та новизна

досліджувальної теми.  Мала академія наук України створює умови 38

для розвитку інтелектуального, духовного, творчого розвитку та

професійного самовизначення дитини, сприяє нарощуванню

наукового потенціалу країни. Гуртки, творчі об’єднання науково-

технічного, дослідницько-експериментального, гуманітарного,

еколого-натуралістичного, туристсько-краєзнавчого, художньо-

естетичного та інших напрямів позашкільної освіти створюють

оптимальні організаційно-педагогічні та дидактичні умови для

наукових досліджень творчо обдарованих і талановитих дітей.

Аналіз практичної діяльності гуртків, творчих об’єднань

позашкільних навчальних закладів різних напрямів позашкільної

освіти дає підстави стверджувати, що навчальний процес у них

характеризується елементами пошукової та дослідницької роботи,

які стимулюють педагогів-позашкільників до її активного

використання з метою поглибленого вивчення програмного

матеріалу та урізноманітнення навчальної діяльності вихованців, а

саме:

- активізацією навчання за допомогою проблемних,

дослідницьких методів з поступовою передачею обдарованим і

талановитим вихованцям ініціативи в організації групової або

самостійної творчої діяльності;

- творчою взаємодією педагога і вихованців, що сприяє

вільному вибору ними форм і засобів творчої діяльності, творчій

винахідливості, розкутості, домінуванню власної пошукової або

дослідницької практики над репродуктивним засвоєнням знань,

умінь та навичок;

- індивідуалізацією освітнього процесу в контексті

особистісно зорієнтованого підходу, що сприяє створенню умов

для розвитку специфічних особистісних функцій вихованців як

суб’єктів творчого освітнього процесу відповідно до власних

уподобань та пізнавальних запитів.39

Важливе значення в діяльності позашкільних навчальних

закладів відіграють наукові товариства учнів або їх філії, що є

дієвими осередками дослідницької роботи, об’єднують вихованців

закладу, здатних до наукового пошуку, зацікавлених у підвищенні

свого інтелектуального і культурного рівня, що бажають поглибити

свої знання, уміння та навички як з окремих навчальних дисциплін,

так і в галузі сучасних наукових знань у цілому. Вони також

здійснюють координацію пошукової, дослідницької та

експериментальної діяльності вихованців інших гуртків та творчих

об’єднань закладу, надають їм науково-методичну допомогу,

технічну та лабораторну базу.

Залежно від використання згаданих форм і методів організації

пошукової та науково-дослідницької діяльності у вихованців

гуртків, творчих об’єднань позашкільних навчальних закладів

поетапно відбуваються якісні особистісні зміни, що забезпечують:

- прискорений розвиток інтелектуальних і творчих здібностей,

формування високого рівня творчої активності та індивідуального

стилю пізнавальної діяльності;

- становлення дослідницької стратегії пізнавальної діяльності,

складного комплексу пошуково-дослідницьких та комунікативних

умінь і навичок;

- оволодіння навичками особистісного самовизначення (в тому

числі й професійного), самореалізації та саморозвитку [19, с. 34.].

У процесі пошукової, дослідницької та експериментальної

роботи у вихованців позашкільних навчальних закладів

формуються пошукові та науково-дослідницькі уміння:

- інтелектуальні – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і

систематизація; абстрагування, опис об’єктів, що вивчаються,

встановлення причинно-наслідкових зв’язків; постановка проблеми

40

і висунення гіпотези, пошук і використання аналогії, дедуктивний

висновок та доказ;

- практичні – використання навчальної, довідкової та

додаткової літератури, добір матеріалів для експерименту,

оформлення результатів дослідження тощо;

- самоорганізації та самоконтролю – планування пошукової та

науково-дослідницької роботи, раціональне використання часу й

засобів діяльності, перевірка отриманих результатів, самооцінка

[25, с. 19].

Формування системи пошукових і дослідницьких умінь та навичок

творчої особистості сприяє розвитку високого рівня її творчої

активності, оскільки забезпечує постійну спрямованість

особистості на подальшу пізнавальну та творчу діяльність. Основні

компоненти пошукових та дослідницьких умінь особистості, що

формуються у вихованців позашкільних навчальних закладів у ході

реалізації пошукових, дослідницьких проектів, також

підтверджують якісні зміни в рівні розвитку їх творчої активності:

- пізнавально-діяльнісний – активність в оволодінні знаннями,

уміннями, навичками пошукової та дослідницької діяльності

постійно стимулює до самостійної творчої праці, забезпечує

розвиток різноманітних здібностей, властивостей і якостей творчої

особистості;

- мотиваційно-вольовий – забезпечує сформованість

позитивних вольових рис творчої особистості (цілеспрямованість,

організованість, самостійність, рішучість) та можливі способи їх

удосконалення;

- змістовно-операційний – сформоване активно-

перетворювальне ставлення особистості до пошукової та

дослідницької діяльності забезпечує її активну спрямованість на

інші види пізнавальної та творчої діяльності;41

- емоційний – здатність до сприйняття оточуючої дійсності,

творчого спілкування, налагодження позитивних контактів, зміна

установок, визначення характеру творчої поведінки принципово

важливі для постійного включення у творчу діяльність;

- самооцінний – прагнення до творчого пізнання власної

особистості, виявлення та розвиток внутрішнього творчого

потенціалу в процесі наукових досліджень, самооцінка своїх

індивідуальних якостей [1, с. 38] Проаналізувавши зміст та основні

компоненти пошукових і дослідницьких умінь, можемо визначити

основні функції науково-дослідницької діяльності, що

забезпечують розвиток творчої активності особистості та формують

індивідуальний стиль її пізнавальної діяльності:

- самореалізація, самоствердження, самовираження

особистості у процесі пошукової, дослідницької,

експериментальної роботи - прагнення до визнання свого «Я»

іншими людьми та суспільством, самостійне створення умов для

повної реалізації власного інтелектуального та творчого

потенціалу;

- самоперетворення та самовдосконалення творчої особистості

– процес прогресивних змін у часі і просторі, що відображається у

кількісних, якісних і структурних творчих перетвореннях

особистості як цілісної системи під впливом систематичної

дослідницької діяльності;

- адаптація особистості – формування стійкої системи

цінностей, що є внутрішніми регуляторами творчої поведінки,

оволодіння теоретичними знаннями та практичними вміннями,

необхідними у житті, здатністю до самоорганізації і самоконтролю

власної творчої діяльності;

42

- рефлексія – осмислення здобутих знань, їх глибоке і свідоме

засвоєння, усвідомлення і практичне використання як методів

подальшого саморозвитку творчої особистості.

Моніторинг ефективності навчального процесу гуртків,

творчих об’єднань, що систематично залучають своїх вихованців до

пошукової, дослідницької та експериментальної діяльності,

дозволяє відстежити якісні зміни, що сприяють розвитку творчої

активності вихованців, а саме:

- висока результативність пізнавальної та творчої діяльності –

високий рівень знань, умінь та навичок вихованця; сформована

творча компетентність, індивідуальний стиль пізнавальної

діяльності; прагнення до поглибленого вивчення наукових

дисциплін, суміжних з профілем творчого об’єднання та

проблематикою дослідницьких проектів;

- прагнення до творчого оволодіння новими знаннями та

вміннями – цілеспрямованість та системність у пізнавальній та

творчій діяльності; вияв готовності до співпраці та співтворчості з

педагогом та дитячим колективом; професійна орієнтація та

допрофесійна підготовка особистості тощо;

- високий рівень самоосвітньої діяльності – постійний

самоаналіз та самооцінка власної діяльності; подальше прагнення

до творчого самовдосконалення; системне планування самоосвіти;

врахування у змісті самоосвіти власного рівня теоретичної і

практичної підготовленості; комплексний підхід до самоосвіти

тощо.

Розвиток творчої активності дітей старшого шкільного віку

у процесі пошукової, дослідницької та експериментальної роботи

буде ефективним, якщо така робота здійснюється у тісній взаємодії

школи та позашкільних навчальних закладів. Це співробітництво

обопільно корисне: практична творча діяльність, яку здійснює 43

особистість у гуртку, творчому об'єднанні позашкільного

навчального закладу, стимулює її пізнавальну та творчу активність

і вимагає наявності теоретичних знань, здобутих під час навчання у

школі; загальноосвітня школа зацікавлена у найширшому

використанні теоретичних знань у практичній діяльності, на основі

якої діти переконуються у їх істинності, і що сприяє їх

інтелектуальним та творчим здобуткам.

Узагальнивши вище викладене приходимо висновку, що у

процесі систематичного залучення вихованців гуртків, творчих

об’єднань позашкільних навчальних закладів до пошукової,

дослідницької та експериментальної діяльності відбувається

розвиток їхніх творчих здібностей та творчої активності, а саме:

домінує позитивна мотивація творчої діяльності, усвідомлення

значення творчих потреб, мотивів, цілей як провідних у розвитку та

життєдіяльності; відбувається розвиток творчих рис характеру

(цілеспрямованості, ініціативності, допитливості, самостійності,

вимогливості, наполегливості, винахідливості, оригінальності,

організованості, працелюбності); відбувається розвиток творчих

якостей інтелекту – логічного, діалектичного та цілісного

сприйняття дійсності, творчої уяви, фантазії, інтуїції, уваги,

пам’яті, вміння розв’язувати життєві задачі, розробляти творчі

проекти; формується творча самосвідомість, що виявляється у

самопізнанні, самооцінці, самоорганізації, прагненні до

самореалізації та самовдосконалення; триває постійне зростання

потенціалу творчої діяльності – бажання систематично здобувати

нові знання, набувати вміння, навички, творчо їх використовувати,

досліджувати, експериментувати; продовжується формування

психічних якостей творчої особистості, її темпераменту,

властивостей нервової системи (чутливості, пластичності,

працездатності) та відповідно до них доцільного індивідуального 44

стилю діяльності й поведінки, у процесі чого використовуються

найкращі та коригуються слабкі (з кута зору вимог творчої

діяльності) якості нервової системи конкретного вихованця;

вивчення літератури  через організацію дослідницької діяльності

допомагає школярам отримати універсальну освіту яка, в

сучасному розумінні, озброює їх навичками самоосвіти, формує

потребу саморозвитку.

Таким чином, дотримуючись системи роботи з організації

дослідницької діяльності школярів, педагог виконує соціальне

замовлення суспільства – формує креативно мислячу, творчу

особистість.

45

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОСЕРЕДКУ «ГРОНО»

2.1. Установчі документи

Осередок наукового товариства «Гроно» вихованців

позашкільних навчальних закладів, створений при Центрі дитячої

творчості у 2007 році за Наказом Управліня освіти і науки

Кам’янець-Подільської міської ради.

УКРАЇНА

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА

Управління освіти і науки

32300 м. Кам'янець-Подільський, вул. Північна, 96а. Тел. 3-07-85 Е-

mаі1: уоп@osvita-kp.org.ua www.osvita-kp.org.ua Код ЄДРПОУ

02146937

НАКАЗ

28.09.2007 р. № 205

Про створення осередку наукового товариства на базі

Центру дитячої творчості

Відповідно до Положення про Малу академію наук і

наукового товариства України, з метою глибшого вирішення

проблеми пошуку, навчання і підтримки обдарованої молоді

НАКАЗУЮ:

1. Створити осередок наукового товариства позашкільних

навчальних закладів на базі Центру дитячої творчості (далі

«осередок»).

2. Керівником осередку призначити завідуючу методичним

відділом Центру дитячої творчості Семенишену В.С.

3. Науково-методичному центру управління освіти і науки

здійснювати методичний супровід діяльності позашкільних установ

по лінії МАН.46

4. Контроль за виконанням наказу покласти на головного

спеціаліста управління Потанську В.Д.

Функціонування осередку «Гроно» на базі позашкільних

навчальних закладів забезпечує вихованцям інтелектуальний,

духовний і творчий розвиток, підготовку до активної діяльності в

галузі науки та сприяє самовизначенню в майбутній професії. До

складу осередку входять вихованці із 7-ми позашкільних

навчальних закладів.

47

У своїй діяльності осередок «Гроно» керується низкою

документів державного (див. розділ 1.1.), обласного й міського

значення. Установчими документами осередку є Положення про

осередок наукового товариства «Гроно», Статут наукового

товариства вихованців позашкільних навчальних закладів,

Програма пошуку, відбору та розвитку обдарованих дітей «Творча

обдарованість» Кам’янець-Подільського Центру дитячої та

юнацької творчості, річні плани роботи осередку міського

наукового товариства позашкільних навчальних закладів.

Положення

про осередок наукового товариства « Гроно» вихованців

позашкільних навчальних закладів

1. Загальні положення.

Осередок наукового товариства вихованців позашкільних

навчальних закладів (далі «Осередок») – творче об’єднання

школярів, яке сприяє виявленню, розвитку і підтримки обдарованої

молоді, створенню умов для її творчої реалізації, розширення

наукового світогляду.

Головними завданнями осередку є:

- реалізація державної політики у сфері позашкільної освіти;

- виявлення, розвиток і підтримка обдарованих вихованців;

- науково-дослідницька і проектна діяльність вихованців, участь в

міських, обласних, Всеукраїнських конкурсах, форумах і

конференціях;

- створення умов для гармонійного розвитку особистості;

- формування у вихованців національної самосвідомості, активної

громадянської позиції, мотивації здорового способу життя;

- задоволення потреб учнівської молоді в позашкільній освіті;48

- підвищення педагогічної майстерності кадрів в керівництві

науково-дослідницьким напрямом в роботі позашкільних

навчальних закладів.

Осередок у своїй діяльності керується законодавством України в

галузі освіти, цим Положенням і власним статутом. Осередок

створюється у позашкільних навчальних закладах відповідно до

профілю.

Осередок входить у склад міського наукового товариства Малої

академії наук учнівської молоді. Загальне керівництво діяльністю

осередку здійснює його керівник – завідувач відділом методичної

роботи ЦДЮТ.

2. Принципи діяльності:

- науковість і систематичність роботи;

- незалежність роботи від політичних і релігійних переконань;

- демократизм, право участі в організації роботи;

- право вибору напрямку роботи;

- право вступу та виходу з осередку наукового товариства.

3. Форми діяльності осередку.

Організація та проведення науково-практичних конференцій.

Діяльність осередку здійснюється у таких формах:

Організація роботи гуртків, секцій, проведення вікторин,

змагань, екскурсій.

Організація і проведення підсумкових щорічних науково-

практичних конференцій, виставок, заочних конкурсів «Крок у

майбутнє».

Проведення зустрічей викладачів вищих навчальних закладів з

членами осередку. Висвітлення діяльності осередку у засобах

масової інформації.

4. Учасники навчально-виховного процесу осередку.

Учасниками навчально-виховного процесу є:49

- вихованці позашкільних навчальних закладів;

- директори, методисти, педагогічні працівники позашкільних

навчальних закладів;

- викладачі вищих навчальних закладів;

- інші педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі, які залучені

до навчально-виховного процесу;

- батьки, або особи, які їх замінюють.

5. Структура та організація роботи осередку.

Первинними організаціями осередку є гуртки, секції, які

створюються на базі позашкільних навчальних закладів і діють на

підставі відповідного Положення. Вони охоплюють учнів 6-11

класів. Учні 6-7 класів навчаються в гуртках початкового рівня, 8-

11 – основного.

Керівним органом осередку є Рада, до якої входять: голова,

заступник, завідуючий відділом, методисти, керівники секцій,

гуртків. Рада обирається на конференції, що проводиться один раз

на рік. Науково-методичне забезпечення діяльності осередку

здійснює науково-методичний центр освіти і науки. Осередок

працює згідно з планом роботи, який складається на навчальний рік

і затверджується начальником управління освіти і науки. Чергові

збори осередку наукового товариства проводяться один раз в два

місяці. Підсумком діяльності осередку є науково-практична

конференція «Крок у майбутнє», яка проводиться один раз на рік.

До виключної компетенції щорічних підсумкових конференцій

відноситься:

-підведення підсумків роботи осередку та визначення основних

напрямків діяльності на наступний рік;

- заслуховування звітів про роботу секцій в позашкільних закладах.

Комплектування осередку здійснюється у період з 15 до 30

вересня.50

Гуртки і секції осередку класифікуються за двома рівнями:

- початковий (гуртки, в яких вихованці набувають навички з

пошукової, дослідницької, експериментальної роботи, беруть

участь у написанні творчих рефератів).

- основний (гуртки, в яких вихованці розвивають свої інтереси та

нахили до наукових досліджень, творчої роботи за певною

тематикою, беруть активну участь у наукових експедиціях,

олімпіадах, виставках, конкурсах, зустрічах з науковими

працівниками).

6. Члени осередку наукового товариства, їх права та обов’язки.

Членами осередку можуть бути вихованці позашкільних

навчальних закладів, які прагнуть набути навички з пошукової,

дослідницької, експериментальної роботи.

Члени осередку мають право:

- брати участь у роботі наукових конференцій, конкурсів та

інших заходів, що організовує та проводить осередок;

- отримувати інформаційну та іншу допомогу з боку осередку;

- бути присутнім та виступати з рефератами на підсумкових

конференціях осередку;

- подавати на конкурси підготовлені в гуртках науково-дослідні

роботи та розробки.

Члени осередку зобов’язані:

- дотримуватися Положення та Статуту осередку;

- брати активну участь в заходах, які проводяться осередком.

7. Матеріально-технічне забезпечення діяльності осередку.

Матеріально-технічне забезпечення осередку є необхідною

умовою його якісного функціонування.

51

2.2. Організація навчально-виховного процесу осередку наукового товариства «Гроно»

Мета сучасної системи освіти – формування в учнів вміння

самостійно здобувати потрібну інформацію, відокремлювати

проблеми, шукати шляхи їх розв’язання. Залучення вихованців до

процесу наукового дослідження сприяє формуванню

самодостатньої компетентної особистості. В Україні ефективно діє

Мала академія наук, проводяться різні конкурси, змагання, але

більшість з них охоплює учнів 9-11 класів. Постає гостра

необхідність у підготовці початкової та середньої ланки школи до

серйозної наукової роботи та подальшого навчання у МАН. Саме з

цією метою створено міський осередок наукового товариства

«Гроно» позашкільних навчальних закладів.

Структура та напрямки діяльності осередку «Гроно».

Первинними організаціями осередку є гуртки, секції, до яких

входять різновікові групи вихованців позашкільних навчальних

закладів. Їх різнопрофільність дала можливість визначити наступні

напрямки діяльності осередку:

- мистецтво та філологія – Центр дитячої та юнацької

творчості (вихованці досліджують теми з української літератури,

зарубіжної літератури,

- фольклористики, української мови, мистецтвознавства);

- хіміко-біологічний – Еколого-натуралістичний Центр

учнівської молоді (вихованці досліджують теми з біології,

психології, хімії, сільського господарства, лісового господарства,

медицини, екології тощо);

- техніко-технологічний – Міжшкільний навчально-виробничий

комбінат; Центр дитячої та юнацької творчості, (вихованці займаються

52

виготовленням виробів для наукових установ та промислових

підприємств, електроніки та приладобудування, промислового

технологічного обладнання та технологій, транспортних систем,

засобів та обладнання, інформаційних та телекомунікаційних

систем;

- історико-географічний – Станція юних туристів (школярі

досліджують історію України, археологію, історичне краєзнавство,

етнологію, географію, геологію, права);

- спортивно-оздоровчий – Дитячі-юнацькі спортивні школи № 1,

2 (школярі вивчають фізіологічні можливості людського організму,

досліджують життєво-творчий шлях відомих спортсменів,

особливості та специфіку різних видів спорту).

У Центрі дитячої та юнацької творчості розроблена і діє

комплексна програма пошуку, відбору та розвитку обдарованих

дітей «Творча обдарованість», головна мета якої – відпрацювання,

розробка, впровадження методичних засобів та технологій пошуку,

навчання, виховання і самовдосконалення обдарованих дітей,

створення умов для гармонійного розвитку особистості. Саме

робота осередку, як складової міської Малої академії наук, є

однією з ефективних форм реалізації цього завдання. Згідно вимог

програми складається план роботи осередку на рік, з якого

виходять індивідуальні плані педагогів-наукових керівників

дитячих науково-дослідницьких робіт – членів МАН (додатки 1,2)

Початковим етапом роботи осередку є виявлення

інтелектуально обдарованих дітей, які здобувають додаткову освіту

в позашкільних навчальних закладах міста. За допомогою

діагностики практичний психолог виявляє обдарованість дитини,

здійснює спостереження її розвитку, визначає фактори, які

53

сприяють реалізації потенціалу вихованців та програми пошуку,

відбору та розвитку обдарованих дітей «Творча обдарованість».

Робота з членами осередку «Гроно» об’єднана спільним

проектом – психологія творчості і вибудовується як система

психологічних тренінгів (модулів), спрямованих на розвиток

саногенного мислення, емоційного інтелекту, здатності до емпатії,

креативності, уяви та фантазії, вольових якостей.

.

Практичним психологом Центру дитячої та юнацької

творчості надається психолого-педагогічна допомога педагогам, які

виступають консультантами написання творчих робіт, рефератів

вихованцями позашкільних навчальних закладів, розроблено тест

для педагогів з метою виявлення їх рівня знань про обдаровану

дитину» (додаток 3) та опитувальник на визначення можливостей

та здібностей школярів (додаток 4). Систематично проводяться

54

тренінги по підвищенню професійних компетентностей керівників

гуртків, секцій.

Практичний психолог приділяє належну увагу роботі з

батьками школярів членів осередку МАН: проводяться групові

(«Чи розвиваєте ви творчі здібності вашої дитини?») та

індивідуальні консультації, розроблено рекомендації для батьків

щодо виховання та розвитку здібних дітей, проводяться

тематичні батьківські збори.

За рекомендаціями психолога та бажанням вихованців у всіх

позашкільних навчальних закладах створюються первинні

організації осередку, які діють на підставі Статуту та Положення.

Упродовж вересня формується банк даних про обдарованих та

здібних вихованців, членів осередку «Гроно». Назва «ГРОНО»

означає, що Група Розумних, Обдарованих, Наполегливих

Оптимістів шукатиме себе у творчій діяльності, яка стане її першою

сходинкою у світ наукових досліджень.

Педагогічний процес осередку має свої особливості, які

відрізняють його від навчання в школі. Перш за все, це форми

проведення занять – психологічні тренінги, лекторії з відповідних

галузей науки, профільні гуртки, семінарські заняття з проблемних

питань, науково-дослідна робота. Навчальні програми гуртків,

секцій, лекторіїв охоплюють такі галузі знань і практичної

діяльності, які виходять за межі шкільної програми, враховуючи

індивідуальні інтереси та творчі можливості конкретних дітей.

У процесі здійснення науково-дослідницького проекту юні

науковці потребують кваліфікованої допомоги з боку їх наукових

керівників, які виступають в якості керівника проекту,

консультанта, рецензента і навіть експерта результатів науково-

дослідницької діяльності. Педагоги допомагають вихованцям у 55

виборі теми дослідження, літератури, конспектуванні, складанні тез

доповіді, повідомлення, реферату, здійсненні аналізу,

систематизації вивченого, консультуванні щодо складання списку

використаної літератури, посилань на неї у роботі, здійснюють

корекцію виступу, допомагають формулювати науковий апарат

дослідження, здійснювати корекцію плану дослідження. Тому саме

педагог-науковий керівник зобов’язаний бути відмінно обізнаний з

технологією керівництва науково-дослідницькою роботою,

творчим рефератом, вимогами щодо їх оформлення (додаток 5).

Педагоги-наукові керівники також здійснюють перевірку

правильності, повноти й послідовності викладення матеріалу

наукового дослідження, корекцію рукопису науково-дослідницької

роботи, проводять консультації щодо застосування математичних

методів обробки даних дослідження, перевірку результатів

дослідження як обґрунтування репрезентативності результатів.

Також вони надають допомогу юним науковцям у формулюванні

висновків, перевіряють оформлення додатків, проводять корекцію і

ревізію роботи та тез, допомагають підготувати роботу до захисту.

Визначення теми дослідження є важливим і складним кроком у

постановці наукової проблематики. А. Ейнштейн зазначав:

«Сформулювати проблему, часто буває важливішим, ніж знайти

спосіб її вирішення, який нерідко залежить від уміння

користуватися математичним апаратом, від досвіду

експериментатора». Теми, які підбираються, мають бути цікавими

актуальними та мати наукову новизну і практичне значення.

Упродовж існування МАН у нашому закладі, керівники гуртків

ведуть активний пошук таких тем, форм і методів, які б відповідали

міжпредметному характеру освіти.

У загальному вигляді організація діяльності школярів по

написанню творчих робіт включає наступні етапи:56

Підготовчий:

- вибір теми і мети робіт (вихованець – керівник гуртка,

консультант, викладач) (жовтень);

Планування:

- опрацювання літературних джерел;

- складання списку літератури;

- вибір засобів представлення результатів (жовтень-

листопад).

Збір матеріалу:

- складання плану роботи (листопад);

- робота з літературою;

- спостереження;

- експеримент (грудень-січень).

Аналіз:

- узагальнення матеріалів, формування висновків (лютий)

Подання і оцінювання результатів:

- презентація робіт в первинних організаціях осередку (в

гуртках і секціях позашкільних навчальних закладах) (березень);

- міська науково-практична конференція «Крок у майбутнє»;

- виставка наукових робіт (травень).

Підведення підсумків діяльності осередку:

- публікації в періодичній пресі;

- узагальнення матеріалів роботи юних науковців (квітень-

травень)

У цілому, послідовність організації навчально-дослідної

діяльності школярів може бути представлена у такий спосіб:

- вибір теми дослідження, шляхи реалізації дослідження;

- написання роботи та її попередня оцінка;

- підготовка до презентації та висвітлення результатів роботи.

57

Особливо важливою і перспективною є індивідуальна робота

вихованців під керівництвом вчених. Організація науково-

дослідницької діяльності школярів дає їм можливість самостійно та

цілеспрямовано працювати, розвиває креативне мислення,

вдосконалює систему теоретичних знань, практичних вмінь і

навичок. Важливо, щоб роботи відповідали інтересам школярів, їх

віковим, індивідуальним та інтелектуальним можливостям. Базами

для виконання дослідницьких робіт є кафедри Кам’янець-

Подільського Національного університету ім. Івана Огієнка,

Кам’янець-Подільського аграрно-технічного державного

університету, музеї, архіви.

Для досліджень обирають такі об’єкти та явища, які найбільш

типово і яскраво віддзеркалюють суттєві сторони місцевих

природних умов, доступні для систематичних і регулярних

спостережень, є актуальними для сучасної науки, можуть бути

використані в навчальному процесі для формування і розвитку у

школярів наукових понять, логічного мислення, пізнавальних

інтересів, вдосконалення практичних вмінь і навичок. Значення

творчих робіт вихованців важливе у різних напрямках:

педагогічному, науковому, практичному і просвітницькому. Діти

бачать перспективу особистісного розвитку, в них формуються

ідеали, виникає необхідність у науковому пізнанні і дослідництві.

Школярі, які займались дослідженнями в осередку наукового

товариства, продовжують їх в міській Малій академії наук, в вищих

навчальних закладах. Це стає їх вирішальною потребою, умовою

самореалізації.

На виконання наказу управління освіти і науки Хмельницької

обласної державної адміністрації від 07.02.2008 р. №55 «Про

створення відділу науково-дослідницької роботи з обдарованою

58

молоддю «Мала академія наук» щорічно міське управління освіти

та виділяє позашкільним навчальним закладам додаткові години на

індивідуальну роботу з обдарованою і здібною молоддю.

Конференція позашкільних навчальних закладів «Крок у

майбутнє» є не тільки підсумком роботи слухачів осередку

наукового товариства, вона дає можливість аналізувати та

узагальнювати результати власної діяльності школярів. Тут

відбувається посвята в члени осередку, яка завершується

урочистою обіцянкою та врученням посвідчень.

Клятва юного науковця

Я, вступаючи, до наукового товариства гуртківців «Гроно»,

обіцяю творчо та наполегливо працювати в напрямку пошуково-

дослідницької діяльності з надією збагатити українську науку

власними надбаннями та відкриттями.

Нехай «Гроно» – група розумних, обдарованих, наполегливих

оптимістів – додасть мені творчої наснаги. Обіцяю...

Як правило, урочиста обіцянка виголошується переможцями

Всеукраїнського конкурсу-захисту наукових робіт учнівської

молоді МАН.

За період діяльності осередку «Гроно» проведено 7 науково-

практичних конференцій, присвячених Всесвітньому Дню науки.

Виступи юних дослідників супроводжуються демонстраціями

дослідів, виробів та технік їх виготовлення. Оформлення

результатів дослідження здійснюється в текстовому редакторі

WORD, табличному процесорі EXCEL, використовуються сканери і

принтери. За допомогою програми PUBLISHER, створюються

листівки інформаційні бюлетені, буклети.

59

Цікавим й ефективним видом діяльності є створення

комп’ютерних презентацій в POWER POINT, які дають змогу

самостійно підбирати текстовий та ілюстративний матеріал

(фотографії, відео, анімацію) і яскраво представити результати

свого дослідження.

Гостями конференцій є науковці міських вищих навчальних

закладів, працівники управління освіти і науки та науково-

методичного центру, методисти, керівники гуртків, батьки. Захід

проводиться з метою удосконалення співпраці юних дослідників з

науковцями, обміну досвідом досліджень, забезпечення підвищення

ефективності і якості дитячої дослідницької роботи, виховання та

формування загальнолюдської культури учнівської молоді.

Запрошені гості вносять корективи щодо написання дитячих

науково-дослідницьких робіт, зупиняються на недоліках та

позитивних сторонах представлених робіт, пропонують вихованцям

свою допомогу у продовженні дослідницької роботи. Обмінявшись

досвідом роботи з виконання науково-дослідницьких робіт, діти

беруть участь у засіданні круглого столу у присутності педагогів і

вчених, під час якого визначають шляхи подальшої науково-

творчої роботи.

60

2.3. Методичне забезпечення організації діяльності осередку

Робота з обдарованими дітьми потребує ефективного

методичного супроводу, який охоплює такі чинники: педагогічні

умови, принципи, основні етапи роботи, сформованість єдиних

вимог до науково-дослідницької роботи школярів.

Створення умов розпочинається з своєчасної діагностики,

відповідного здібностям програмного забезпечення, розробки

системи творчих завдань і спонукально-творчої діяльності

педагога та визначення витрат часу на опанування навчальною

програмою певного предмета. З перелічених умов випливають

завдання методичної служби щодо вдосконалення роботи

педагогів-керівників науковими роботами школярів: зміна

ставлення педагога до теоретичних знань (щоб знання стали

конструктивними, педагогічні проблеми варто добирати не тільки

за логікою вивчення теорії, а й за логікою практичних дій педагога,

причому пріоритет за останніми). З цією метою пропонується

тематика самоосвіти (особливості пізнавальної діяльності; інтерес

як мотиваційна передумова обдарованості; особливості спадкової

основи особистісної обдарованості; особливості образотворчої,

(музичної, технічної) творчості та обдарованості дитини).

Методична робота здійснюється за основними організаційними

формами: індивідуальними, колективними, груповими; за

традиційними та нетрадиційними. Ці питання розглядаються на

засіданнях педагогічних рад, методичних об’єднаннях , науково-

методичних радах, нарадах при директорі. Крім того, для

керівників гуртків усіх позашкільних навчальних закладів, які

керують науково-дослідницькою діяльністю школярів на базі

ЦДЮТ згідно з планами спільної діяльності, регулярно проходять

спеціалізовані семінари, індивідуальні та групові консультації.

61

Активізація цієї роботи значно підвищила результативність участі

школярів у різноманітних конкурсах та змаганнях.

Методичний супровід роботи керівників гуртків з обдарованими

та здібними вихованцями, накопичений ними досвід та

необхідність організації навчально-виховного процесу, активізація

пізнавальної діяльності та творчого спілкування зі школярами,

введення нестандартних форм навчання, використання в

навчальному процесі сучасних освітніх технологій знаходить своє

продовження в індивідуальних планах роботи та збірниках

учнівських наукових праць за підсумками щорічних науково-

практичних конференцій.

Завдання позашкільного навчального закладу – не лише надати

вихованцям певні знання, а й навчити їх використовувати, а в разі

необхідності й творчо опрацьовувати. Звідси, проведення наукових

досліджень доцільно поєднувати з розвитком творчої особистості, і

саме воно має бути його кінцевим результатом. Говорячи про

впровадження науки в позашкіллі та їх взаємозв'язок, розрізняють

три головні напрямки такої діяльності:

- розвиток наукового мислення школяра і майбутнього

громадянина, що досягається низкою спеціальних заходів, методів і

дій безпосередньо в навчальному процесі (відповідні завдання,

нестандартні заняття та ін.). Такою діяльністю мають бути охоплені

практично всі гуртківці, і вона стає невід'ємною частиною сучасної

позашкільної освіти.

- поза гурткова діяльність (участь вихованців у роботі наукових

гуртків, у колективних дослідженнях, змаганнях, семінарах,

конкурсах тощо). Це подальший розвиток колективного наукового

мислення, який певною або значною мірою здійснюється в

позашкільному навчальному закладі;

62

- безпосередня участь у щорічних конкурсах-захистах (міському,

обласному, державному) МАН. Це вже індивідуальна наукова

діяльність, яка є найвищою для школярів.

В організації науково-дослідницької роботи гуртківців слід

дотримуватися таких принципів:

- дослідницька діяльність школярів є наближеною до науково-

дослідницької діяльності, її початком і найчастіше має

продовження в подальшій науковій діяльності;

- зміст дослідження обов'язково має поєднуватися з навчальною

метою, загальними потребами суспільства та питаннями

сьогодення;

- наукове дослідження – безперервний процес, його не можна

виконати за кілька днів;

- науково-дослідницька діяльність – обов'язково керований

процес.

У практиці МАН позашкілля результати дослідницьких робіт

висвітлюються у творчих проектах та рефератах з добре

висвітленими практичними частинами. Під час їх написання

школярі роблять перші кроки до самостійної наукової творчості.

Вони вчаться працювати з науковою літературою (якщо це

необхідно, то і з іноземною), набувають навичок критичного

відбору і аналізу необхідної інформації. Написання роботи

перетворюється на творчий процес. Так, підвищення з кожним

роком вимог до написання рефератів, сприяє розвитку юного

дослідника, непомітно і ненав'язливо для нього самого.

Таким чином, Мала академія наук – це атмосфера творчого

спілкування, товариства однодумців, світ інтелектуального,

духовного розвитку та формування компетентної, впевненої в собі

особистості.

63

ВИСНОВКИ

Робота осередку наукового товариства позашкільних

навчальних закладів є ефективним засобом тільки розпочалась, але

вже можна констатувати, що прогнозовані результати

підтверджуються:

- підвищилась особистісна впевненість кожного слухача осередку

щодо його самореалізації та рефлексії;

- розвинулось усвідомлення значущості колективної роботи,

співробітництва з метою одержання позитивних результатів;

- набуто дослідницьких навичок та прийомів;

- сформовано не лише вміння, але й компетенції, які безпосередньо

пов’язані з досвідом застосування їх у творчій діяльності;

- зріс позитивний імідж позашкільних навчальних закладів.

Науково-дослідницькі роботи дають юним дослідникам широкі

можливості спробувати себе у науковому пошуку, побачити

результативність власного дослідження, відчути радість від успіху.

Юні науковці отримують безцінний досвід самостійного пошуку,

досягають великої внутрішньої зрілості, набувають важливих

наукових компетенцій, які потім максимально використовують,

ставши студентами вищих навчальних закладів.

Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує

важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню

дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, будь-якою

роботою, вміння самоорганізуватися, планувати свою діяльність,

обирати власні способи вирішення проблем і давати об’єктивну

самооцінку своїм здобуткам.

На навчальних заняттях відбувається і перше виявлення

творчого потенціалу обдарованої дитини, з'являється зацікавленість

предметом, що потім приведе її до відповідної наукової діяльності.

64

Саме на уроках та готуючись до них учні проводять перші міні-

дослідження, набувають перші навички самоконтролю на основі

введення учителем у структуру заняття ситуацій самооцінювання і

взаємооцінювання. Та й індивідуалізовані домашні завдання

стимулюють такого школяра до роботи з різними джерелами

інформації. Слушною є думка О. В. Заболотного про те, що

учитель, готуючись до уроків, «повинен прагнути підбирати такі

запитання, які можуть викликати протилежні думки, й відповідь на

які не лежить на поверхні, а народжується під час дискусії».

Мета роботи над науково-дослідницькими проектами –

подальший розвиток творчої і пізнавальної активності вихованця,

діяльність направлена на закріплення і розширення теоретичних

знань і поглиблене вивчення вибраної теми. Він стежить за

новинками літератури, прагне бути в курсі змін, що відбуваються у

вибраній їм науці, а головне - процес осмислення науки не

припиняється за межами навчального закладу. Навіть під час

відпочинку в глибині свідомості не припиняється процес

самовдосконалення.

Відомо, що процес співпраці обдарованої дитини з науковцем

має й велике виховне значення, розвиває її мислення до більш

високих рівнів, додає широти світогляду, налаштовує на серйозну і

сумлінну працю, адже юний дослідник відчуває себе залученим до

особливого процесу – наукового дослідження.

Отже, коли юний дослідник має постійного уважного

наставника, який використовує педагогічні технології, зорієнтовані

на роботу із обдарованими школярами (що передбачає ускладнення

змісту навчального матеріалу, збільшення обсягу теоретичної

частини, виконання школярами індивідуалізованих завдань,

підвищення рівня самостійної роботи), одержує нову інформацію

від консультанта-науковця, викладача ВНЗ, знаходить розуміння і

допомогу від наукового співробітника – це і є умови, які приведуть

65

обдаровану дитину до очікуваного результату – формування її як

науковця, розвитку її здібностей,обдаровань і самореалізації.

66

ЛІТЕРАТУРА

1. Алфимов В.М. Развиваем умственные и творческие способности

старшеклассников // Обдарована дитина. – 2003. – № 5. – С. 30–41.

2. Бойчук Л. Сучасні форми і методи вдосконалення

професіоналізму педагогів // Педагогічний вісник. – №2(33). –

2011. – С. 41–42.

3. Гаврилюк В.Ю. Теоретичні аспекти формування творчої

активності старшокласників у позашкільних навчальних

закладах у процесі пошукової та дослідницької діяльності –

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/.../45.pdf.

4. Гаврилюк В.Ю. Творча активність старшокласників як

психолого-педагогічна проблема // Теоретико-методичні

проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Збірник

наукових праць. – Вип. 8. – Кн. 1. – К., 2005. – С.95–100.

5. Даниленко Л.І. Модернізація змісту, форм та методів

управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи.

Монографія. – К. : Логос, 1998. – 140 с.

6. Джежеря О.О. Науково – дослідницька робота учнів –

[Електронний ресурс].–Режим

доступу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/naukovo-doslidnitska-

robota-uchniv.html.

7. Дослідницька діяльність учнів – [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://ua-referat.com.\

8. Закон України «Про позашкільну освіту» // Позашкільна освіта в

Україні (нормативно-правові акти). – К. : НЕНЦ, 2002. – С. 3–32.

9. Климкіна Н. Складові професійної компетентності сучасного

педагога // Педагогічний вісник. – №2(33). – 2011. – С. 14–15.

67

10. Клокар Н.І. Вплив глобалізаційних процесів на зміст і завдання

післядипломної педагогічної освіти регіону. Вісник післядипломної

освіти: Збірник наукових праць. Випуск 3 /Ред. кол.: В.В. Олійник

(гол. ред.) та ін. – К. : Міленіум, 2006. – С. 17–27.

11. Ковбасенко Л.І. Організаційно-педагогічні основи діяльності

сучасного позашкільного навчального закладу // Шкільний світ.

– 2003. – № 22-24. – С. 2–6.

12. Колінець Г.Г. Формування дослідницьких здібностей у

старшокласників // Обдарована дитина. – 1999. – № 5.

13. Концепція позашкільної освіти та виховання // Виховна робота

в закладах освіти України. Випуск ІІ. Збірник нормативних

документів та методичних рекомендацій. – К. : ІЗМН, 1998. – С.

192-203. – С. 196–197.

14. Корбут С.Ю., Головата О.В. Роль батьківської громадськості в

організації роботи з обдарованими учнями // Обдарована

дитина. – №6. – 2009. – С. 49–55.

15. Кушнірик Н. Розвиток особистості – важливе завдання

вихователя сучасного дошкільного закладу – [Електронний

ресурс]. – Режим доступу:

www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/.../14.pdf.

16. Лазарев В.С. Системное развитие школы. – М. :

Педагогическое общество России, 2002. – 304 с.

17. Лазарев В.С., Ставринова Н.Н. Критерии и уровни готовности

будущего педагога к исследовательской деятельности.//

Педагогика. – 2006. – № 2. – С. 51-59.

18. Маслов В.И. Теория и методика организации непрерывного

повышения квалификации руководителей школ. – К.: ЦИУУ,

1990. – 258 с.

19. Микитюк О.М., Соловйов В.О., Васильєва С.О. Наукові

дослідження школярів: Навчально-методичний посібник / Під 68

ред. І.Ф.Прокопенка. – Харків: ХДПУ ім. Г.Сковороди, 2003. –

80 с.

20. Науково-дослідна робота в закладах освіти: Методичний

посібник / Укл. Ю.О.Туранов, В.І.Уруський. – Тернопіль:

АСТОН, 2001. – 140 с.

21. Набока Л.Я., Скрипник М.І. Методи забезпечення педагога-

дослідника // Післядипломна освіта в Україні. – 2003. – № 2. –

С. 61– 66.

22. Обдарована молодь: соціальний, психолого-педагогічний,

науково-методичний аспекти / Матеріали обласної конференції

педагогічних працівників // укл. Махмутова А. Є. –

Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної

освіти, 2008. – 144с.

23. Овакімян О. С. Науково-дослідна робота як ресурс розвитку

творчого потенціалу особистості студента – [Електронний ресурс].

– Режим доступу:www.ukrreferat.com/index.php?referat...pg.

24. Позняк Т.М. Розвиток творчих здібностей дитини –

[Електронний ресурс]. – Режим

доступу:www.nbuv.gov.ua/portal/Soc...94/Pozn.pdf.

25. Савенков А.И. Интеллектуальная одаренность и

исследовательское поведение // Одаренный ребенок. – 2003. –

№ 6. – С. 16–21.

26. Типові навчальні плани та анотовані програми підвищення

кваліфікації педагогічних працівників системи загальної

середньої освіти (методичні рекомендації для інститутів

післядипломної педагогічної освіти) / За заг. редакцією Л.І.

Даниленко. – К. : Логос, 2005. – 60 с.

27. Формування творчої особистості як наукова проблема –

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua-referat.com.

69

28. Уйсімбаєва Н. Науково-дослідна діяльність майбутнього

фахівця – [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/.../59.pdf.

ДОДАТКИ

70

Додаток 1

ЗатверджуюНачальник управління освіти і науки

_____________ C.В. Старченко

План роботиосередку міського наукового товариства

позашкільних навчальних закладівна 2013 - 2014 навчальний рік

№ п/п Зміст роботи Термін

Місце проведенн

яВиконавець

1.

Виявити обдарованих та здібних дітей у позашкільних навчальних закладах.

15.09. -30.09.13 ПНЗ

Семенишена В.Методисти

2.

Створити банк даних слухачів осередку міського наукового товариства

жовтень ПНЗ Методисти.

3.

Прийняти участь у нараді керівників шкільних філій та осередків наукового товариства МАН.

вересень

Управління освіти і

наукиСеменишена В.

4.

Подати інформаційні банки даних слухачів осередку в управління освіти і науки

До 25.10.13 ПНЗ Семенишена

В.

5. Провести круглий стіл з питання «Залучення вихованців до науково - дослідницької,

28.10.13 ЦДТ Семенишена В.

71

конструктивної тавинахідницької роботи»

6. Провести засідання Ради

осередку міського наукового товариства

Грудень квітень

ЦДТСеменишена В.

7.

Робота у первинних організаціях осередку, надання консультацій щодо підбору тем написання творчих рефератів вихованцями

Упро-довжроку

ПНЗПедагогічні працівники

8. Відкрите засідання осередку

Лютий2014 р.

СЮТУР

Семенишена В.

Атаманюк Т.П.

9.

Провести VIІ міську науково-практичну конференцію«Крок у майбутнє»

Травень2014 р.

ЦДТСеменишена

В.Члени Ради

10.

Підведення підсумків роботи осередку наукового товариства за 2013-2014 навчальний рік

Травень 2014 р.

ЦДТ Семенишена В.

11.

Проведення моніторингу досягнень членів осередку міського наукового товариства..

червень 2014 р.

ЦДТ Семенишена В.

12.

Оформлення інформаційних матеріалів щодо висвітлення діяльності осередку за 2013-2014 навчальний рік

Червень 2014 р.

ЦДТ Семенишена В.

72

Завідувач методичним відділом Семенишена В.С.

Додаток 2ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор ЦДТ Ткачук О.В.

Індивідуальний план

наукового керівника осередку

позашкільних навчальних закладів

Ватаманюк Галини Петрівни

на 2013-2014 навчальний рік

Член наукового осередку «Гроно»

Чиварюк Микита Сергійович

Вівторок 15.00-15.45

73

і

74

№ п/п

Год

Дата Зміст роботи

1 101.102013р.

Визначення теми роботи та обговорення можливих варіантів плану роботи над темою дослідження «

Музика в житті Т. Г. Шевченка»

2 108.10

2013р.

Консультація щодо джерел і способів отримання інформації (бібліотеки, мережа Інтернет, зустріч із краєзнавцями) та її обробки; види каталогів; конспекти, тези, нотатки, закладки). Пошук літератури до теми творчого реферату

3 115.102013р.

Пошук інформації в мережі «Інтернет». Оглядове опрацювання зібраної інформації, розподіл її за підтемами, формулювання орієнтовних їх назв

4 1 22.10. 2013р.

Відвідування кафедри теорії, історії музики і гри на музичних інструментах педагогічного факультету К-ПНУ імені Івана Огієнка з метою ознайомлення з одним із аспектів предмету дослідження

5 1 29.10. 2013р.

Ознайомлення із вимогами щодо оформлення джерел інформації (літератури, сайтів). Здійснення їх бібліографічного опису (вибірково)

6 1 05.11.2013р.

Опрацювання інформації (виписки, тези, конспект)

7 1 12.11.2 2013р.

Ознайомлення із вимогами щодо структури та змісту наукової роботи. Зміст і форма основних структурних частин, їх об’єм та стиль викладу матеріалу

8 119.11

2013р.

Бесіда про особливості викладу матеріалу наукової роботи. Ознайомлення із технічними можливостями персонального комп’ютера по написанню роботи

9 126.11.2013р.

Робота над визначенням понятійного апарату наукової роботи, основних понять, ключових слів науково-дослідної роботи. Робота над змістом (планом)

10 103.12.2013р.

Визначення й перелік умовних скорочень (символів, позначень, термінів) у роботі, правил їх використання та позначень

Додаток 3Тест на визначення рівня знань педагога про обдаровану

дитину

Наскільки ви розбираєтеся в проблемі виховання

обдарованості? Чи дійсно ви можете визначати обдарованість дитини,

розуміти причини недостатнього розвитку здібностей у здорової

дитини? Все це може показати наш тест, який вам пропонується

виконати.

Дайте на кожне запитання одну з трьох відповідей: "так", "ні", "не

знаю". Починайте!

1. Не можна досить рано вчити дитину читати, навіть якщо вона

сама цього прагне.

2. Пам'ять - це найбільш головне для розвитку здібностей.

3. До тих пір, поки дитина мала, ніяких жорстких вимог до неї не

можна пред’являти.

4. Не можна обдаровану дитину вчити точно так, як звичайну.

5.Обдаровані діти інколи важко засвоюють знання й навички, що

не відповідають їхнім здібностям.

6. Дитині з ранніх років необхідно надати вибір скрізь, де це тільки

можливо: в їжі, в одязі, прогулянках і навіть у виборі друзів.

7. Почуття обов'язку не можна виховувати досить рано, не мож-

на пред'являти маленькій дитині досить суворі вимоги - від цього

страждає особистість.

8. Будь-який уроку школі повинен бути цікавим дитині - без

цього не будуть розвиватися здібності.

9. Обдарована дитина часто відчуває труднощі в спілкуванні.

10. Математику до 12-13 років повинні знати досить повно всі

діти, незалежно від здібностей.

11. Потрібно, щоб з перших днів навчання в школі дитина була

орієнтована лише на відмінні оцінки.75

12. Не можна до дитини, навіть дуже маленької, постійно вияв-

ляти свою любов - можна розпестити.

13. Дітей до 11 років не можна навчати в профільованих класах -

математичних, гуманітарних і т.ін.

14. Не можна карати дитину за поламану іграшку.

15. Дитину не можна примушувати читати, особливо художню

літературу.

16. Дитину з малих років необхідно привчати до обов'язків по

дому.

З 7.У кожної дитини повинна бути впевненість у своїх силах.

18. Потрібно постійно виявляти свою любов, коли дитина мала,

любов'ю розпестити неможливо.

19. Не можна карати дитину за погано виконану інтелектуальну

діяльність-погано прочитала, неправильно порахувала й т.ін.

20. Якщо дитина звичайна, не можна, щоб вона вважала себе

здібною - це буде заважати ЇЙ у житті.

21. Обдарованість лише від Бога.

22. Обдаровану дитину можна одразу визначити - вона вражає

всіх своїми знаннями Й судженнями.

23. Маленьку дитину не можна постійно брати на руки-цим ЇЇ

можна розпестити.

24. Хороший учитель - той, на уроці якого дітям завжди цікаво,

І вони не помічають, як проходить час.

25. Треба, щоб починаючи з раннього віку дитині менше

забороняли, тоді вона виросте справжньою особистістю.

26. Маленьку дитину не можна карати, це приводить до

пригнічення особистості.

27. Від оцінок у школі бажано цілком позбавлятися.

28. Коли дорослі читають дитині, досить важливо, щоб вона

сиділа тихо й дослухалася до кожного слова.76

29. Обдарованим дітям ні в якому разі не можна говорити, що

вони обдаровані, вони можуть зарозумітися.

30. Для того, щоб дитина виросла здібною, обов'язково треба

займатися ще до школи читанням, лічбою, Іноземною мовою.

31. Для розвитку здібностей від дитини необхідно вимагати,

щоб вона щоденно читала дві-три сторінки.

А тепер підрахуйте кількість правильних відповідей. Слід

попередити, що відповідей на деякі питання немає в тексті, і

правильна відповідь на них свідчить про вашу педагогічну або

батьківську інтуїцію (або освіченість у цій галузі).

Отже, якщо у вас більше половини відповідей неправильних, то

вам необхідно зайнятися свою самоосвітою (або створити свою

власну педагогічну теорію). Працювати з обдарованими дітьми вам

поки рано.

Якщо неправильних відповідей всього 5-7 – це дуже погано, у

цілому ви відчуєте, що називається, істину, залишається лише

реалізувати її на практиці.

Якщо неправильних відповідей усього 2-3 – це просто чудово,

ви справжній геній педагогічної інтуїції – вам необхідно терміново

знайти собі справу, що відповідає вашим неабияким педагогічним

здібностям.

Відповіді на анкету:

правильно (так)

неправильно (ні)

не знаю ……(-)

77

Додаток 4Опитувальник для керівників гуртків на визначення

можливостей та здібностей школярів

Інструкція: просимо Вашої допомоги у визначенні

можливостей учнів та їх здібностей. Коли Ви будете читати кожен

пункт опитувальника, запишіть прізвище того вихованця

(вихованців), якому притаманні нищенаведені якості.

Хто з вихованців:

-швидше всіх оволодіває уміннями та навичками?

-у кого часто виникають слушні думки?

-більше всіх знає?

-отримує кращі оцінки?

-задає питання, які змушують Вас замислитись?

-може дати краще визначення слів?

-кому подобається змагатися, переборювати труднощі?

- кого завжди виникають цікаві варіанти та оригінальні

пропозиції щодо розв'язування питання?

-у кого хороша уява?

-хто наполегливо працює у гуртку та намагається використати

кожну хвилину?

- завжди перемагає?

-у кого завжди своя точка зору?

-чия творча робота Вам подобається?

-чому подобається бути в гуртку , ЦДТ?

-найдопитливіший?

78

Додаток 5Методичні рекомендації для написання оглядового реферату

Реферат – це короткий письмовий або усний виклад основного

змісту роботи чи низки робіт, які вивчалися, з аналізом

запропонованих шляхів вирішення певної проблеми. За

структурою, обсягом і призначенням реферати поділяються на

інформативні та оглядові.

Оглядовий реферат є самостійним письмовим дослідженням

одного чи декількох наукових, літературних та інших джерел.

Створення оглядового реферату і подальший виступ з ним перед

аудиторією сприяють розвиткові базових умінь наукової роботи:

користуватись довідковою літературою та каталогами, самостійно

знаходити необхідний матеріал, укладати список використаної

літератури, робити узагальнення, висновки, посилання тощо.

Оглядовий реферат має таку структуру:

1.Титульна сторінка.

2.План, або зміст, як правило, простий за структурою.

3.Вступ, в якому обґрунтовують актуальність теми, її

практичне значення, вказують мету і конкретні завдання роботи.

4.Основна частина, що складається з двох-трьох розділів.

Кожний розділ нумерується і називається. В розділах аналізують і

критично оцінюють літературу з обраної проблеми,

систематизують запропоновані шляхи її вирішення, висловлюють

власні міркування та пропозиції. Основна частина реферату, як і

вступ, вимагає посилань на джерела. Якщо в роботі немає

посилань, то це не реферат, а лише конспект. Внутрішньотекстові

посилання подаються в основному тексті роботи. Після закінчення

фрагменту тексту розкриваються квадратні дужки; в дужках

79

першим числом позначається номер цитованої чи згадуваної роботи

за загальним алфавітно-цифровим списком літератури, поданим

наприкінці тексту, а другим числом – сторінка. Якщо посилання

стосується роботи в цілому, то сторінки не вказуються. Перед

номером сторінки ставиться кома та літера «с»., наприклад: [25, с.

87].

5.Висновки, де підводяться підсумки виконаної роботи згідно

з визначеними у «Вступі» завданнями.

Список використаної літератури, до якого заносяться

опрацьовані джерела. Використані джерела розміщувати в

алфавітному порядку, тобто за алфавітом прізвищ авторів або назв

(якщо описи розпочинаються з назв). Загальний принцип укладання

– «слово за словом». Тобто записи розміщуються:

а) за алфавітом других літер (слів), якщо співпадають перші

літери (слова);

б) за алфавітом заголовків, якщо є декілька праць одного

автора;

в) за алфавітом ініціалів, якщо маємо авторів з однаковими

прізвищами.

Праці іноземними мовами розміщуються наприкінці

основного списку за своїм алфавітом. Опис таких джерел слід

робити тією мовою, якою вони видавалися, навіть якщо цитування

здійснювалося в перекладі українською. Інтернет-джерела

розміщуються в основному списку за алфавітом прізвищ авторів

або назв робіт. Опис включає рік написання (якщо він зазначений в

джерелі) і вихідні дані. Адреса веб-сторінки підкреслюється

суцільною лінією.

Бібліографічний опис джерела вимагає такої інформації:

Прізвище та ініціали автора (-ів): після прізвища – проміжок,

ініціали без проміжку: Карпіловська Є.А.; Демидова Н.Г.80

Назва твору без скорочень і лапок. Подається згідно з

титульною сторінкою книжки: Карпіловська Є.А. Конструювання

складних словотворчих одиниць.

Місце видання – місто, в якому було видано твір.

Скорочуються назви лише загальновідомих міст – Київ (К.), Харків

(Х.), Москва (М.), Санки-Петербург (СПб), Ленінград (Л.), інші

пишуться повністю. Перед цим записом мають стояти крапка і

тире, після – двокрапка, якщо вказується видавництво, і кома, якщо

лише рік видання. Назва видавництва подається після двокрапки в

скороченій формі без лапок:

. – К. : Наук. думка

. – М. : Наука

Рік видання записується арабськими цифрами без слова рік

або літери р. після коми, що відокремлює цей запис від назви

видавництва чи міста:

. – К. : Наук. думка, 2000.

. – К., 1998.

Загальна кількість сторінок подається після року видання,

крапки і тире; літера с. після цифри – маленька:

. – М.: Наука, 2000. – 436 с.

Приклад бібліографічного опису книжки:

Карпіловська Є.А. Конструювання складних словотворчих

одиниць. – К.: Наук. думка, 2000. – 436 с.

Опис статті з газети, журналу, збірника включає дані про все

джерело, які наводяться після двох похилих рисочок з великої

літери без лапок. Сторінки, на яких розміщено статтю

позначаються великою літерою С., між цифрами ставиться дефіс:

Приклад бібліографічного опису статті:

Сухомлинська О.В. Цінності у вихованні дітей та молоді //

Педагогіка та психологія. – 1997. -- №1. – С. 105-111.81

Перебийніс В.С. Дослідження лексичної системи на основі

аплікативної породжуючої моделі // Структурно-математична

лінгвістика. – К. : Наук. думка, 1965. – С. 65-83.

Описуючи статтю з газети, фіксуємо рік видання та дату або

номер, якщо газета має номер (число). Якщо в газеті більше 12

сторінок, вказуємо також номери сторінок:

Гординчук О. Час починати реформи // Подолянин. – 2001. –

12 січня (№2).

Вербин Е. Уроки на всю жизнь // Труд. – 1999. – 12 марта. – С.

2-3.

Підготовка оглядового реферату проходить у декілька етапів,

а саме:

Вибір теми.

Пошук і опрацювання інформації.

Систематизація здобутої інформації, аналіз того, як в різних

джерелах висвітлена тема, що залишилось недослідженим або

малодослідженим. Обов’язковий елемент цього етапу роботи –

коректний виклад, зіставлення або протиставлення різних поглядів

на проблему.

4. Формулювання мети і конкретних завдань роботи,

складання плану; відповідно до плану – цитування або ж вільний

переклад положень, наведених у першоджерелах, підбір і запис

доказів їх достовірності. Окрім фактів, здобутих з наукової

літератури, бажано наводити й інші, самостійно добрані з

періодики, художніх творів, повсякденного життя;

5. Узагальнення опрацьованого матеріалу, за можливості –

пропонування свого варіанту вирішення проблеми, з’ясування

перспектив її подальшого дослідження.

6. Кінцеве оформлення тексту з урахуванням таких вимог:

82

-реферат пишеться державною мовою або іноземною, яка

вивчається;

-обсяг основного тексту становить 10-12 стор. друку, або 15-

18 стор. рукопису;

- у тексті виділяються, нумеруються і називаються окремі

структурні частини;

- титульна сторінка, план або зміст, посилання, примітки,

цитати, висновки, список використаної літератури виконуються за

правилами, загальними для всіх наукових робіт;

- остаточний текст обов’язково редагується.

83

Додакток 6 Виступи членів осередку «Гроно» на науково-практичних

конференціях «Крок у майбутнє» (вибіркові)

Тема. Магдебурзьке право у Кам’янці-ПодільськомуМандзюк Артем

Центр дитячої творчості

Історична та історико-архітектурна спадщина Кам’янця-

Подільського багато десятиліть чарує і манить до себе українців та

іноземців різних поколінь, розповідаючи їм про важливі події і

явища яскравого неповторного Старого міста, його

багатонаціональної громади, ілюструє її життя, культуру,

господарську і політичну діяльність впродовж віків

У 14 ст. литовський князь Ольгерд передав місто литовським

князям – братам Коріатовичам. Як свідчить літопис у часи їх

владарювання місто почало швидко відбудовуватись і розвиватися.

Поступово відроджувалося господарське життя. 7 листопада 1374 р.

господарі землі Подільської, удільні литовські князі Коріатовичі

надали Кам’янцю грамоту, де детально розписані вольності, які

надавались міщанам. Майже шість з половиною століть тому

Кам’янець став вільним містом, отримавши право на

самоврядування, так зване «німецьке магдебурзьке право».

«Німецьке право» сформувалось у 1188 р. у м. Магдебурзі

(Німеччина), звідки друга його назва – «магдебурзьке право».

Грамота 1374 р. – перший етап набуття нашим містом

магдебурзького права. Князь Юрій надав місту Магдебурзьке

право, за яким воно отримало 200 ланів землі, вигін для худоби,

право займатись торгівлею і ремеслом, а міщани на 24 роки

звільнялися від усіх податків. Другий етап впровадження

самоврядування в Кам’янці відбувся після 1432 р. вже у складі

84

Польщі. Місто – єдине на той час в усіх українських землях –

отримало повний обсяг привілеїв за Магдебурзьким правом. Вся

влада в місті переходила до магістрату, який відав

адміністративними, господарськими, фінансовими, поліцейськими

та судовими справами. Створювався магістратський уряд на чолі з

бургомістром і лавничий суд з лавників (присяжних) на чолі з

війтом. Магістрат поділявся на раду (управлінський орган), що

складалася з райців, та лаву (судовий орган), до складу якої

входили лавники. Раду очолював бургомістр, якій здійснював

керівництво відповідно до визначеного терміну. Роль бургомістра

по черзі виконували усі райці. Один з найпочесніших райців

представляв місто перед вищою державною владою, подавав

прохання королю. Лавою керував війт. Війт – керівник міського

самоврядування призначався королем, або князем. Якщо війт був

відсутній у місті, його обов’язки виконував лейтвійт.

Згідно з локаційним привілеєм 1374 р. кам’янецькому війту

литовськими князями Коріатовичами надавалося право повної і

цілковитої влади у справах карних чи «які інші траплять судити і

карати і засуджувати відповідно до німецького права як воно

вимагає і каже». Ознакою влади війта був срібний скіпетр, з яким

він з’являвся на всі міські урочистості. Однією з важливих

функцій ради було приймати у міське товариство нових громадян.

Міське громадянство міг отримати кожен закононароджений,

повнолітній чоловік, достойної поведінки, християнин.

Новоспечений громадянин мав сплатити податки наперед за кілька

років, подарувати щось місту (залежно від свого ремесла чи краму з

своєї торгівлі), скласти присягу на вірність громаді, та на послух

магістрату, вже після чого мав право обиратись в раду чи лаву.

Рада була вищою владою порівняно з лавою, однак лавники

обиралися по життєво. Раду вибирав війт із запропонованих

кандидатур, терміном на рік. Чисельність райців у різний період

85

була різною, здебільшого від 9 до 12 осіб. Райцем (радником) міг

стати «осілий в місті чоловік у віці від 25 до 90 років, народжений у

шлюбі, ані багатий, ані бідний, такий, що не зраджує і не був

зраджений». Посада була почесною – радники не отримували

платні, проте довічно звільнялись від сплати основних податків.

Засідання ради вів бургомістр-голова, який обирався з райців

терміном в 3-4 місяці. Раз в тиждень, чи в разі потреби частіше,

бургомістр і райці збирались у Ратуші, щоб радитися про добро

громади, здобувати для неї нові користі, запобігати шкоді,

залагоджувати суперечки, знаходити засоби, «аби їжа і питво в

місті не були дорогими». Окрім того, бургомістр і райці пильнували

за вагами і мірами, боронили права сиріт і вдів, забороняли

шкідливі ігри – карти і кості. Періодично рада звітувала перед

міською громадою. На раду можна було поскаржитись війту, а на

війта – господарю (князю або королю).

Вибори до магістрату відбувалися в день святого апостола

Матвія (24 лютого). Усі новообрані перед старостою виголошували

присягу. Засідав магістрат у ратуші. Прагнучи встановити контроль

за діяльністю виборчих органів, міські жителі створили ще один

орган влади – «раду 40 мужів» на чолі з маршалом. Він обирався з

поміж членів ради або з лави і був членом магістрату. Рада

затверджувала визначені магістратом податки, плани витрат,

проекти забудов, захищала права жителів міста. Однак цей орган

влади мав незначний вплив, а чисельність його коливалась від 15 до

24 осіб.

Крім уряду магістратського, існував ще старостинський. В

підпорядкуванні старости був замок з його укріпленнями і

гарнізоном. Староста, або, як його ще називали, кам’янецький

каштелян, бургомістр і війт вершили суд і розправу над міщанами.

У міському управлінні функціонувала допоміжна виконавча

служба. Серед урядовців особливе місце посідав писар. Цікаво, що

86

кам’янецький магістрат утримував ката, тоді як інші міста його не

мали і змушені були позичати, про що давали розписку і залишали

в заклад золотника до повернення ката. Заборонялося

застосовувати тортури лікарям, шляхтичам, державним

службовцям, представникам органів влади, особам до 17 і після 70,

психічно хворим, розумово відсталим і вагітним жінкам. Той, хто

був не задоволений рішенням подавав апеляції до Львівського

магістрату, який згодом набув значення вищого апеляційного

центру для Руського і Подільського воєводств у складі Польщі,

потім до вищого суду Краківського замку і нарешті до самого

короля.

1594 року, коли Кам’янець був зрівняний у правах зі Львовом

в міському самоврядуванні відбулись зміни. Замість призначення

війта королем, його обирала громада «вільним голосом, строком на

1 рік». (в день святого апостола Матвія 24 лютого старим стилем.

Не менш важливу роль відігравав тлумач – торговельний

посередник між купцями, які прибули з інших країн.

Населення ділилося за національною ознакою і окремо

створило свої магістрати: український, польський та вірменський.

Кожний з трьох магістратів очолював війт, який після обрання на

посаду спочатку присягав в польському костьолі у присутності

старости і тільки після цього у ратуші тієї громади, де мав

урядувати. Магдебурзьке право у Кам’янці, так як і на всій

території Правобережної України, яка ввійшла до складу Росії,

було скасовано у 1831 р.

Сьогодні, у центрі Старого міста, в будинку Ратуші на

другому поверсі у відреставрованих залах діє експозиція «Історія

самоврядування в Кам’янці». І ми радимо всім небайдужим до

історії Кам’янця відвідати цей екскурсійний об’єкт музею-

заповідника і долучитись до славного минулого подільської землі.

Тема. Ретроспектива розвитку світового

87

шоколадного виробництва.

Никитенко Анна та Щупак Богдан

міжшкільний навчально-виробничий комбінат

У ботаніці шоколадне дерево одержало назву «Теоброма

какао», що означає «їжа богів». Це дерево росте тільки в теплому і

вологому кліматі при температурі 27-30 ° С, у самому серці

тропічних лісів, – в Північній і Південній Америці, Австралії і на

деяких островах Азії. Висота дикого дерева какао може досягати 15

метрів, але на плантаціях деревам зазвичай дають вирости тільки до

6-9 метрів. Урожайність у дерев какао невелика, дозріває на них

лише 20-40 плодів прямо на стовбурі або товстих гілках.

Плоди овальні, за формою нагадують великий огірок, жовтого

або червоно-коричневого кольору. Всередині, у рожевій

солодкуватій м'якоті, п'ятьма рядами розташовані 25-40 насінин,

колір яких може змінюватися від білого або рожевого до темно-

червоного, важать 300-500 грамів. Поки вони ще не придатні для

виробництва шоколаду, а тому повинні пройти спеціальну обробку.

Хімічний склад какао масла дуже складний. У свіжих какао-бобах

міститься приблизно 30% води і 30% какао-масла.

Якщо почати взагалі з історії солодощів, то вона почалася ще

4000 років тому з єгипетських десертів. Ці десерти описані в

папірусах, які збереглися до наших часів і прочитані вченими.

Племя майя відзначилися тим, що поcадили какао боби в землю, а

зібравши зерна і кинувши в чашку з водою, винайшли шоколадний

напій.

Першим європейцем, якому довелося спробувати шоколад у

1502 році був Христофор Колумб. Незабаром шоколад став

обов'язковим ранковим напоєм іспанських аристократів. Вартість

нового напою була така висока, що один іспанський історик навіть

писав: «Тільки багатий і благородний міг дозволити собі пити

шоколад, так як він буквально пив гроші».

88

Але найбільший внесок у популяризацію какао в Європі

зробила Анна Австрійська, яка у 1616 році вперше привезла в

Париж ящик какао-бобів. Зазнавши популярності при

французькому королівському дворі, шоколад дуже швидко

підкорив всю Європу і став популярнішим за чай і каву.

У 1674 році історія шоколаду отримала новий виток – з’явився м’який шоколад у вигляді батончиків та рулетів. Цей рік вважається датою появи «їстівного» шоколаду, який можна було не тільки пити, але і їсти.

Все найцікавіше і важливе з шоколадом сталося в 19 столітті, коли було винайдено прес для отримання какао-масла (1828р.), за допомогою якого зменшувалась гіркота та поліпшувалась якість. У 1867 році швейцарець Жан Тоблер винайшов розчинний шоколад. Амеде Колер прославився, винайшовши в 1867 році рецепт шоколаду з горіхами.

У 1875 році швейцарський підприємець Анрі Нестле оцінив усі переваги шоколадної галузі розпочав випускати твердий шоколад під своєю торговою маркою. Саме шоколад став головним напрямком діяльності дому Нестле. В даний час компанія «Нестле» продовжує традиції чудової якості швейцарського шоколаду на п'ятьох континентах.

Саме в Росії першими стали присмачувати шоколад лікерами, коньяками, мигдалем, ізюмом або цукатами. Лідером з виробництва шоколаду зараз вважаються США. За споживанням шоколаду на душу населення на першому місці знаходиться Швейцарія. У світі щорічно з’їдається 60.000 тонн шоколаду. Тріумфальна хода шоколаду світом не обминула і Україну. За своїми смаковими властивостями український твердий шоколад не поступається швейцарському.

Сьогодні шоколад – це найбільш популярна група кондитерських виробів. Шоколад класифікують за кількома ознаками. За формою і консистенцією шоколад виготовляють в

89

плитках, фігурний та у вигляді шоколадної глазурі. Вирізняють· звичайний, гіркий, білий. Звичайний чи класичний шоколад – це шоколад із вмістом какао-продуктов до 60%. А в гіркому шоколаді зміст какао продуктів перевищує 60%. Білий шоколад – повноцінний представник шоколадної імперії, але у ньому відсутній какао порошок. В шоколаді з начинок найбільш популярна помадна, проте широкого розповсюдження набули також горіхова та шоколадна. Ми провели опитування і дослідили, що перевагу віддають молочному шоколаду.

Шоколад воістину унікальний продукт – смачний, висококалорійний, здатний зберігатися роками без зміни властивостей. У ньому міститься 50% вуглеводів, 35% жиру, 6% білків, мікроелементи і вітаміни. Він багатий величезною кількістю корисних речовин. Як стверджують вчені магній, що міститься в продукті протидіє депресії, покращує пам'ять, підвищує стійкість до стресів та зміцнює імунітет. А для поліпшення тонусу шкіри в спа-салонах застосовують шоколадні обгортання. Вчені з'ясували, що для підвищення настрою досить просто вдихати аромат шоколаду.

До шоколадної теми зверталися відомі письменники і художники. Моцарт увічнює шоколад у своїй опері. Англійські парфумери навіть випустили туалетну воду із запахом божественних ласощів.

Шоколад – продукт, який протягом свого існування пережив трансформацію від гіркого ритуального напою до вишуканого десерту. Шоколад став дуже популярним в сучасному цивілізованому світі. Його легко можна побачити на прилавках магазинів різних країн в усіх куточках світу та у львівському музеї шоколада. Тож смакуйте шоколад на здоров’я.

90

Тема. Білий птах з чорною відзнакою

Катерина Сотнікова

Еколого-натуралістичний центр

Лелека білий (Ciconia ciconia), охороняючий законом України

«Про тваринний світ», а також Боннською, Бернською та

Рамсарською конвенціями.

Лелека білий займає особливе місце в нашій культурі та

традиціях – з давніх часів в народі існує повір'я, нібито лелека

приносить в хату дітей, а якщо лелека кожного року прилітає на

старе гніздо, пробуджує в людях надію на збільшення родини.

Чи не з самого раннього дитинства ми звикли чути казки про

лелеку, який підкидає дітей на городи. Лелеки вибирають для

гніздування високі місця звідки добре видно все довкола – дахи

будинків, лінії електропередач. Лелека з великою відповідальністю

ставиться до побудови гнізда. Спочатку лелеки довго кружляють

над обраним місцем, то з’являються, то зникають. Помічено, що у

рік, коли птахи мостять нове гніздо, яєць не відкладають. Лише

наступного року в них буде повна кладка. У Німеччині є гніздо

якому 300 років, а гніздо лелеки білого важить до 500 кг.

Першим на місце гніздування прилітає самець ♂ .

Відшукавши рідне гніздо він приводить його в порядок після зими,

розширює і укріплює новими гілками, вкриває дно мохом та

соломою. Через кілька днів прилітає самка ♀ і на початку травня

починає відкладати яйця, (за 10 днів – 4 яйця) після чого батьки по

черзі насиджують кладку.

Через чотири тижні вилуплюються 3-5 пташенят, які одразу ж

здатні подавати голос. Дорослі птахи голосу не мають – вони

можуть лише тріщати дзьобом. Іноді цей тріск переростає в

лелечий клекіт: це трапляється в шлюбний період. Помічено, що

слабких із ознаками каліцтва або якоїсь патології пташенят батьки

викидають з гнізда. Таке явище можна спостерігати під час великих

91

засух чи довготривалих злив, тобто, тоді, коли не вистачає їжі або

важко її здобути. Трапляється, що лелека не лише викидає з гнізда

яйця, але й знищує весь виводок.

Багато лелек відлітають зимувати на південь. Дорослі лелеки

відлітають в кінці серпня і зимують у південній Африці та

південній Азії. Ключем лелеки пролітають від 50 до 270 км.

На Хмельниччині найчастіше лелеки зустрічається на

територіях, де протікають річки, є болота, озера, водосховища,

ставки. Особливо значна кількість лелек зустрічається у басейнах

річок Збруч, Смотрич, Ушиця, Горинь, Дністер, Хомора, Случ,

Південний Буг. Живиться лелека: земноводними, рибою,

плазунами, полівками, комахами.

У нашому еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді

живе лелека, якого згодом гуртківці та працівники назвали Чапою.

Він отримав травму крила і саме тому не зміг зі своїми пернатими

родичами покинути свою Батьківщину, і позмагатися за життя в

далеких країнах Європи. Чапа живе в нас третій рік, довго не міг

звикнути до того, що вже ніколи не зможе піднятися далеко в

небо і зустріти весну на крилах. Часто робив спроби злетіти, але

травма першкоджала цьому. Крило зрослось, але відновити силу не

змогло. Засмученого Чапу знову повертали до нового його дому,

який тепер називається ЕНЦУМ, а не велике та безкрайнє небо.

Упродовж трьох років наш Чапа почувається добре, розгулює по

території, яка займає 1.5 гектара землі, ловить різних комах, жуків,

мишей. Гуртківці приносять йому рибу та інші харчі.

25 серпня 2012 року я побачила в небі великій лелечий ключ,

який простягнувся більше ніж на 5 км. Звернула увагу на Чапу,

який піднявши голову, не зміг відірвати погляду від цієї краси.

Лелеки покружляли і полетіли геть, а Чапа стояв і по-лелечому

плакав, дививлячись їм услід, махаючи крилами, бажаючи щасливої

дороги без втрат.

92

Так і живе білий птах з чорною ознакою далі, весною

зустрічає великі ключі лелечої сім’ї і радіє їх поверненню, а на

початку золотої осені сумує, провожаючи своїх родичів в далеку

дорогу на чужину.

В Україні є багато прикмет про погоду, пов'язаних із білим

лелекою: він приносить тепло і забирає його назад у вирій; стоїть

на одній нозі – значить треба чикати похолодання; рано прилетів –

буде тепле літо.

Ми провели дослідження чисельності та щільності лелеки на

території Хмельницької області. Основний матеріал дослідження

був зібраний упродовж липня-серпня 2012 р. на території

Дунаєвецького, Кам'янець-Подільського та Чемеровецького районів

Хмельницької області.

Обліки чисельності лелеки білого зручніше проводити на

світанку (5-7 година ранку), пташенята стоять на гнізді увесь зріст і

чекають поживи від батьків. Під час проведення досліджень ми

керувалися принципами гуманного відношення до природи. Облік

лелеки білого проводився без фізичного впливу, що могло

призвести до загибелі дорослих особин та їх виводків.

Отже, висновок дослідження.

Позитивні природо-кліматичні показники Дунаєвецького,

Чемировецького, Кам’янець-Подільського є сприятливими

районами для гніздування лелеки білого, а також ефективності його

розмноження.

За період 2011-2012 років було проведено два етапи

дослідження чисельності та біології розмноження лелеки білого. На

першому етапі дослідження було виявлено 54 гнізда лелеки білого,

що знаходилися у 3 населених пунктах. Кількість заселених гнізд

становила 64%. На другому етапі досліджень було виявлено 242

гнізд лелеки білого, що знаходилися на території 5 населених

пунктів. Заселеність гнізд лелекою білим становила 92,5 %.

93

Неоднорідний характер розподілу гнізд лелеки білого у

населених пунктах трьох адміністративних районів пов'язаний з

неоднорідною пропорційністю умов існування, які забезпечують

якісний та кількісний характер гніздування даного виду птаха.

Дякую за увагу!

Тема. Невідомі перлини Поділля

Копанєва Катерина

Станція юних туристів

Крім Карпат та гір Криму окрасою України безумовно є

гірський кряж, унікальність якого підтверджується приналежністю

до семи чудес України. Це подільські Товтри – мальовничі гори

органічного походження, закам’янілий кораловий риф давно

неіснуючого моря. Аналогів їм немає більше ніде у світі. Недарма

саме на території Кам’янець-Подільського району було у 1996 р.

створено Національний природний парк «Подільські Товтри»,

найбільший в Україні. Територія парку 260 тис. га. У парку

налічується 160 товтр, які обліковані, описані, зафіксовані їх назви.

Але не менш привабливими та гарними є товтри, які не увійшли

територіально у Національний парк. Одна з таких місцевостей

знаходиться біля с. Кривчик на р. Тернава Дунаєвецького району.

Краєзнавці СЗОШ № 5 вирішили побувати та описати гори Довга

Грабина та Коротка Грабина над звивистою річкою Тернавою.

Невелике с. Кривчик заховалося в долині бурхливої річки

Тернава. Порослі лісом навколишні пагорби, крута дорога ніби

натякають на щось таємниче. І не дарма: у забутому Богом

Кривчику, у великому, ще панському парку заховано прегарний

палац з вежою та зберігається дивовижне дерево, яке не горить

(фото1). Місцеві жителі розповідають, що до цього часу збереглися

розгалужені підземні ходи, подекуди вже засипані. Коли

під’їжджаєш до села, око дивує мальовничий краєвид – справжня

94

Подільська Швейцарія. Село розтягнулося вздовж річки на 3 км.

Дорога йде надзвичайно мальовничим лісом, подекуди в зелені

дерев трапляються хатки і ми дивувалися – це насправді вже село?

Рельєф місцевості цікавий. Річка Тернава тече серед високих

гір вузькою долиною. У річку на територію села впадає два

невеличких потічки, притоки Тернави, які теж, як справжні річечки

мають круті обривисті береги, а також на території села є декілька

джерел зі смачною водою (фото 2). На схилах цих крутих ярів

розташовані вулички села. Наш загін провівши опитування

місцевих жителів (фото 3), дізнався що справжньою окрасою села є

г. Грабина на його південному сході. Щоб дістатися до неї треба

пройти через усе село (3 км!) та здолати г. Городище не менш

високу та круту. З району села, який має назву Панське чи Центр,

прямуємо до церкви, а далі крутою вуличкою виходимо за село до

старого кладовища.

Підйом на сусідню з Грабиною гору Городище доволі крутий.

З вершини гори відкривається вид на Грабину. Спускаємося до

річки, для того щоб потрапити на другий берег до підніжжя гори.

Стежка йде ліворуч, поволі підіймаючись на видовжений гребінь

гори. А ми навпростець серед високих степових трав долаємо схил

під кутом до 40° (фото 4). На вершині гори над білими вивітреними

скелями встановлено хрест. Зупиняємося біля нього на відпочинок.

Навкруги, де не кинь оком, зелень лісів, поля, а в долині далеко під

нами частина села з цікавою назвою «Закрут». Річка Тернава дійсно

робить різкий поворот і село повторює обрис берегів річки (фото

5). Вершина гори велика за площею, до 500м в діаметрі. Зараз це

пасовище з високою травою, квітучими рослинами, а колись тут

місцевий колгосп вирощував цукрові буряки, городину. Про це нам

розповіла жителька села Горбняк Марія Феодосіївна. Вона випасає

тут корів і з дитинства знає всі стежки (фото 6). Частина гори, де

встановлено хрест, називається Вузька Грабина, інша частина гори

95

– це Довга Грабина. Гора має видовжений контур, простягається з

північного заходу на південний схід. З боку р. Тернави схил гори

прямовисний. Прикрашають Грабину виходи вапнякових скель

чудернацької форми. Вершина гори має виходи підземних вод, що

на такій висоті дуже дивно і надзвичайно цікаво.

Йдемо краєм схилу вершини гори, обходячи її всю. Як пише

історик краю Ю. Сіцинський, у 1883 р. на горі було знайдено

скребки, молотки, ножі та інші речі, виготовлені руками древньої

людини з кременя. Колись тут було городище, огороджене

невисокими валами. Зараз обриси валів простежуються по краю

схилів. Збереглися відомості про печери, в яких жили древні люди,

а також печери, в яких вони добували кремінь. Кажуть, що колись

на горі стояла фортеця, яка захищала поселення. Дивовижно, як

історія переплітається з сучасністю. Спускаючись з гори, ми

зазначили, що дороги та сільські вулиці встелені вапняком та

кусками кременя.

На г. Грабині та сусідній горі білі кам’яні брили вапняку

здалеку схожі на овечу отару (фото 7). Місцевий житель Друзь

Юрій Іванович, з яким ми зустрілися біля річки, розповів, що

колись циган – пастух десь на горі заховав від пана отару овець.

Можливо хотів продати та мати прибуток. Пан схопив злодія та

жорстоко покарав його, але свої вівці так і не знайшов. З тих пір

хто не гляне на вершину г. Грабини обов’язково подумає, що то

вівці там пасуться. Нам теж так здалося. Розкидані білі брили

каміння на зелених схилах, високі, по коліна трави, поля, ліси на

обрії, величні гори, краса рідного краю полонять душу і зір та

залишаються в пам’яті назавжди (фото 8).

Учасники експедиційного загону, дослідивши місцевість біля

с. Кривчик, зробили висновок:

- гори Грабина, Городище біля с. Кривчик заслуговують на те,

щоб стати цікавим об’єктом для походів та екскурсій;

96

-історикам, краєзнавцям доцільно провести археологічні

дослідження цієї місцевості, щоб збагатити історію Поділля;

- дослідження пам’яток с. Кривчик має велике виховне,

пізнавальне значення, вчить молодь любити рідний край.

1. Зараз це лікувальна установа 2. Біля річки Тарнава

3. Опитування жителів села 4. Гора Грабина

5.Долаємо крутий підйом 6. Частина села Закрут

6. Місцевий краєзнавець 8. Закам’яніла отара

97

Додаток 7

Фотоколлаж науково-практичних конференцій«Крок у майбутнє»

98

Додаток 8

Діяльність «Гроно» у дзеркалі преси

99

100

101

102