ННІ рослинництва, екології і біотехнологійКафедра екології агросфери та екологічного контролю

Факультет: Екології і сталого розвиткуМирза Вероніка Іванівна

Дипломний керівник та співкерівник:канд с.-г. наук, доц. Наумовська Олена Іванівна

канд с.-г. наук, доц. Феделеш-Гладинець Марія Іванівна

Ґрунтові мікроорганізми здатні чутливо реагувати на зміни умов оточуючого середовища, екологічного стану ґрунту при дії на нього антропогенних чинників, що супроводжується перебудовою в мікробному ценозі і його функціональній діяльності. У сучасних умовах економічної і екологічної ситуації актуальне значення має вивчення стану мікробного ценозу ґрунту, як одного із провідних діагностичних критеріїв оцінки екологічного стану і родючості ґрунтового покриття агросфери.

Мета досліджень – здійснити екологічний аналіз стану мікробного ценозу біогеоценозів за його господарським використанням.

Об’єкт досліджень – екологічна оцінка стану чисельності мікроорганізмів ґрунтової екосистеми при господарському використанні земель.

Предмет досліджень – чисельністі мікроорганізмів ґрунтового ценозу при господарському використанні земель.

*Здійснити аналіз науково-методичної літератури щодо змін чисельності і різноманітності представників ґрунтової мікрофлори.

*Опанувати методики, умови проведення досліджень.

*Встановити вплив господарського використання земель на зміну чисельності та стан представників ґрунтової мікрофлори, як найбільш чутливих індикаторів забруднення ґрунтової екосистеми.

1) Дослідження стану біогеоценозів має носити системний підхід із використанням біологічних методів, дані яких інформують про напрями змін в ґрунтовій екосистемі і визначають їх механізми відновлення їх продуктивності. Здатність представників мікробного ценозу чутливо реагувати на зміну факторів зовнішнього середовища може бути використана для оцінки впливу господарської діяльності на стан ґрунтових екосистем.

2) Величина продукування вуглекислоти ґрунтом підвищується відповідно до збільшення насиченості екосистем органічною частиною і поживними елементами. В результаті проведених досліджень показників продукування вуглекислоти ґрунтом екосистем досліджуваного господарства встановлено, що найбільша інтенсивність респірації відмічено під посівами цукрових буряків та озимої пшениці Це пояснюється тим, що в агроценозах містяться азот фіксуючі бактерії, які фіксують атмосферний азот і створюють поживну базу для сапрофітних бактерій, що сприяє інтенсивному виділенню вуглекислоти ґрунтом.

3) Найнижчі значення показників целюлозолітичної активності встановлені під порушеною агроекосистемою та заводі по виробництву біодизелю, а найвищі – на полях з цукровим буряком та озимою пшеницею. Це вказує на більшу насиченість целюлозоруйнуючих мікроорганізмів і сприятливими умовами для їх життєдіяльності. В природних і напівприродних екосистемах відмічено нижчі показники, причиною чого є менша кількість надходження органо-мінеральної речовини, яка в агроекосистеми привноситься, а також абіотичні фактори ґрунтової екосистеми.

4) Визначення діапазону коливань чисельності мікроорганізмів ґрунту дає можливість судити про ступінь їх відносної стійкості при різних антропогенних навантаженнях. Використання даного показника відображає високий рівень стійкості мікробного ценозу природних екосистем. В окультурених ґрунтах агроценозів стійкість мікробних угрупувань залежить від технологій вирощування сільськогосподарських культур та застосування засобів захисту рослин.

5) Конкурентні зв’язки, що відбуваються на різних ієрархічних рівнях організації біогеоценозів, мають пряму і зворотну дію. Зміна характеру та інтенсивності впливу антропогенних чи будь-яких інших факторів (абіотичних) на біогеоценози, як правило призводять до перебудови взаємовідносин на всіх рівнях їх організації, пов’язаний із засвоєнням на клітинному рівні поживних речовин і зміною життєздатності живих організмів і їхньої реакції на кількісні та якісні показники умов існування.

6) Встановлено, що біогеоценози, які залучаються у господарське виробництво в процесі інтенсивного використання набувають низького рівня екологічної стійкості. Ґрунти, які мають високу та середню екологічну стійкість надалі можуть використовуватись у складі сільськогосподарських угідь за певним призначенням без обмежень. Інтенсивне використання господарських земель з дуже низькою екологічною стійкістю потрібно обмежувати.