МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОСОБЛИВОСТІ ГАЗЕТНО-ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ

СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

Магістерська робота

Спеціальність «Мова і література»

Науковий керівник:

До захисту допустити:

Зав. кафедри______________

«____» ________2013р.

Київ – 2013

3

ЗМІСТ

SOMMAIRE………………………………………………………………………5

ВСТУП……………………………………………………………………………8

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ГАЗЕТНО -

ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ……………………12

1.1 . Стильові різновиди літературної мови……………………………………12

1.1.1. Функціональний стиль та його класифікація……………………….12

1.1.2. Критерії виділення функціонального стилю………………………..14

1.2. Газетно-публіцистичний стиль як функціональний мовний стиль…….15

1.2.1. Поняття газетно-публіцистичного стилю…………………………...16

1.2.2. Жанрова диференціація журналістського стилю……………….......17

1.3. Засоби виразності в публіцистичному стилі………………………...…… 21

1.3.1. Лексичні засоби виразності……………………..................................21

1.3.2. Морфологічні засоби виразності……………………………………..25

1.3.3. Синтаксичні засоби виразності……………………………………....26

1.4. Деякі загальні закономірності композиції газетно-публіцистичного

тексту……………………………………………………………………………29

1.5. Соціально-прагматична характеристика газетного стилю…………….....33

1.6. Історія створення першого періодичного видання.………………………37

Висновки до 1 розділу…………………………………………………………40

РОЗДІЛ ІІ ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ЖАНРІВ ГАЗЕТНО-

ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ……………………………..…………………42

2.1. Особливості інформаційних жанрів….…...……………………………….42

2.1.1. Коротке інформаційне повідомлення…………………………… .42

2.1.2. Інформаційний звіт………………………………………………...46

2.2. Особливості статей інформаційно-аналітичних жанрів…………………48

2.2.1. Опис у репортажі…………………………………………………...48

4

2.2.2. Різновиди інтерв’ю ………………………………………………...51

2.2.3. Журналістське розслідування …………………………………….56

2.3. Особливості статей аналітичних жанрів…………………………………..59

2.3.1. Композиційна структура жанру «коментар»……………………..60

2.3.2. Передова стаття як точка зору видавництва……………………...63

2.3.3. Критична стаття…………………………………………………….66

2.4. Інші різновиди статей газетно-публіцистичного стилю………………….66

Висновки до II розділу…………………………………………….....………….68

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...71

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….74

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………77

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ …………...……….78

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..80

5

SOMMAIRE

La presse de France qui a des traditions séculaires occupe une place

importante dans la vie politique et culturelle des Français. En 1631 Théophraste

Renaudot a fondé le premier journal français qui portait le titre « La gazette de

France ». A partir de cette date le journalisme a largement progressé.

Notre mémoire de mastère est consacré aux particularités générales de

l’organisation de la presse française écrite. La presse écrite est appréciée en France

comme un des moyens de diffusion de la pensée humaine et comme une partie

intégrante des mass-media.

A l’époque actuelle la presse écrite, ses genres stylistiques, sa langue, toute

la richesse de ses éléments entrent au cercle d’intérêt des chercheurs de plusieurs

pays. Ce sont les linguistes P. Charadeau, Adam J.-M., Gak V., G.,G. Petiot,

Dolinin A. S., G. Molinié, L.Victor, Kouznetsov V. G., Mouratova N. N. et

beaucoup d’autres qui ont consacré leurs œuvres aux études des genres stylistiques

de la presse francophone ou à la stylistique d’un des styles fonctionnels..Leurs

travaux ont servi de base de notre recherche.

L’actualité du travail se rapporte à la nécessité de l'information immédiate,

directe et complète. Il est vraiment important de savoir le point de vue des pays

différents à propos de tout ce qui se passe dans le monde. On voudrait des

documents, des photos, pourquoi pas ? En utilisant toute la richesse des

possibilités de l’époque actuelle, les mass-media, la presse périodique écrite nous

offrent tout ça quotidiennement. Mais pour nous, comme spécialistes de langue, le

coté linguistique de l’information présente l’intérêt professionnel.

La nouveauté scientifique. Malgré toutes les recherches des dernières

années, dans l’étude de la langue de la presse française périodique n’esr pas

édudiée de manière suffisante. On a déjà constaté que dans ce domaine il y a

encore plus de questions que des réponses. C’est pourquoi nous avons tâché de

6

trouver la réponse à l’ une de ces questions. Dans notre mémoire de mastère nous

avons effectué l’analyse des particularités lexicales, morphologiques et

structurales des genres de la presse écrite dans le contexte des textes

contemporains.

Le sujet de notre mémoire sont les particularités stylistiques du style

journalistique dans le français actuel .

L’objet du mémoire est l’étude du style journalistique dans la langue

française actuelle.

Le but principal du mémoire donné est l'étude des régularités générales des

textes des éditions périodiques françaises en correspondance avec la classification

des genres littéraires de la presse. 

En corréspondance avec l’objet et le but nous pouvons formuler les tâches

suivantes à accomplir :

- donner la définition de la notion du style fonctionnel;

- découvrir la notion du style de la presse éctite;

- examiner les classifications des genres du style journalistique

- réaliser l’analyse du lexique, de la syntaxe et des particularités

morphologiques de genres des éditions périodiques françaises;

- déterminer les particularités de la structure compositionnelle du texte de

chaque genre.

La méthodologie du travail se compose de l’analyse linguo-stylistique et de

la méthode descriptive. L’analyse linguo-stylistique permet d’étudier le texte dans

son intégrité. Il consiste en recherche de la composition du texte, son

interprétation, en études des unités lexicales dans la structure du texte. La

méthode descriptive n’a été utilisée que partiellement.

La structure du mémoire est bien réfléchie . Le travail comprend : le

sommaire, la partie théorique, la partie pratique, les conclusions, une liste de

sources utilisées.

7

La première partie présente les fondements théoriques de la recherche, on

examine la notion du style de la presse écrite et les moyens linguistiques de sa

réalisation..

La deuxième partie est consacrée à l’analyse des particularités linguistiques

des genres de la presse écrite.

Chaque partie du mémoire est suivie de conclusions faisant le bilan des

résultats obtenus.

La valeur théorique et pratique réside, à notre avis, en ce que les

constatations et les conclusions faites en partie théorique et les matériaux pratiques

de la deuxième partie pourraient être utiles et aider tous ceux qui s’intéressent à la

langue française, les étudiants des universités, les élèves des écoles spécialisées

dans leur travail scientifique, comme matière supplémentaire pour les travaux

pratiques, au travail individuel, séminaires, colloques et, bien sûr, cette matière va

aider les étudiants au cours de leur stage pédagogique à l’école.

8

ВСТУП

Преса займає важливе місце в політичному і культурному житті

Франції. Вона являється не тільки засобом інформації, а й невід’ємною

рисою менталітету французького народу.

Преса у Франції має давні історичні традиції. Перша газета була

заснована ще в 1631році Теофрастом Ренодо. Його ім’я сьогодні носить одна

з найпопулярніших літературних премій. Це свідчить про те, що газета для

французів стала частиною культури. В сучасній Франції позиції друкованої

преси досить міцні, незважаючи на жорстоку конкуренцію радіо, телебачення

та Інтернету. Преса володіє сукупністю переваг в порівнянні з

аудіовізуальними засобами масової комунікації. Вона дозволяє читачу

слідкувати за обставинами, що відбуваються в зручному для нього ритмі: в

будь-який час в будь-якому місці він може повернутися до сюжету, який його

зацікавив, вдумливо перечитати ту чи іншу статтю. Крім того широка

розповсюдженість Інтернету призвела до того, що практично всі газети

мають електронну версію, в якій поєднуються оперативність, візуальність

телебачення та можливість відстроченого читання.

Останнім часом увагу науковців все більше привертає світ

франкомовної преси, з’являються дослідження, присвячені аналізу засобів

виразності газетного тексту та лінгвістичному моніторингу різних стилів.

Вчених цікавлять дослідження функціонування тексту, багатство його

мовних засобів. Багато науковців цікавляться стилістичними текстовими

фігурами у їх мікроструктурних і макроструктурних формах (гіпербола,

літота, іронія), оцінюючи їх як важливий компонент стилістичного аналізу.

Остання наукова робота французького дослідника А. П’єро, який у своїй

дослідницькій роботі поєднує пост-бенвеністський підхід та аналіз

структури тексту і його компонентів, містить розділ, що має назву «Les

9

figures» і розпочинається класифікацією стилістичних фігур. Безпосердньо

граматикою французькі вчені не займаються, однак алфавітні покажчики

робіт свідчать про важливість граматики для здійснення лінгвістичних

досліджень. Деякі підручники присвячені аналізу газетного дискурсу в

цілому, загальним лінгвістичним дослідженням в галузі семіології. Г. Петіо

та Р. Елюар розглядають стилістику на засадах структурної лінгвістики,

яка базується на організації мови газетно-публіцистичного стилю в цілому та

організації її компонентів у плані вираження змісту. Як бачимо, роботи

французьких вчених присвячені в основному аналізу жанрів газетно-

публіцистичного стилю та створенню різних класифікацій цих жанрів.

Російські дослідники більше уваги приділяють аналізу французького

газетно-публіцистичного стилю. Була навіть зроблена спроба визначити

лінгвістичний статус французької газети з позицій функціональної

стилістики. Н.Н. Муратова кваліфікує лінгвістичний статус газети як

газетно-публіцистичний підстиль журналістського стилю. Російські науковці

здійснили також спробу ґрунтовного аналізу газетно-публіцистичного стилю

французької мови. Кузнецов В.Г. проаналізував історію становлення цього

стилю та дав його ґрунтовну лінгвістичну характеристику. Однак на нашу

думку його праця потребує доповнень та уточнень. У роботі лише частково

проаналізовані деякі жанри журналістського стилю. Жанр інтерв’ю та

розслідування залишаються зовсім без уваги.

Наукова новизна. Незважаючи на всі дослідження останніх років,

мова французьких періодичних видань вивчена ще недостатньо. В цій галузі

все ще більше питань, ніж відповідей. Саме тому у нашій роботі ми

намагалися дати відповідь хоч на деякі з цих питань. зробивши спробу

проаналізувати лінгвістичні особливості текстів преси у контексті сучасних

періодичних видань.

10

Об’єкт дослідження даної роботи – газетно-публіцистичний стиль в

сучасній французькій мові.

Предмет дослідження роботи – стилістичні особливості статей

сучасних французьких періодичних видань.

Мета роботи - охарактеризувати лінгвістичні особливості текстів

преси в залежності від їх жанрового розподілу.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання :

- дати визначення поняття «функціональний стиль»;

- розкрити поняття газетно-публіцистичного стилю;

- розглянути жанрові класифікації журналістського стилю;

- проаналізувати лексичні, синтаксичні та морфологічні особливості

жанрів журналістського стилю;

- визначити особливості композиційної структури тексту кожного

жанру.

Методологічну основу дослідження складає метод мовностилістичної та

лінгвостилістичної абстракції, описовий метод. Метод лінгвостилістичної

абстракції дозволяє досліджувати текст у його цілісності. Він полягає в

дослідженні побудови тексту, його інтерпретації автором та читачами, а

також дослідженні мовних одиниць у структурі тексту. Описовий метод та

метод мовностилістичної абстракції в даній роботі використовується

частково.

Джерелами інформації для написання роботи стали теоретичні

положення досліджень вчених Кузнецова В. Г., Гака В. Г., Муратової Н. Н. та

Ж. де Брукер, а також базова навчальна література, фундаментальні

теоретичні праці, результати практичних досліджень вітчизняних та

зарубіжних авторів статті та огляди в спеціалізованих і періодичних

11

виданнях та інше. Практична частина роботи опирається на тексти газет

«Монд», «Фігаро», журналів «Нувель Обсерватор», «Парі Матч» та деяких

щоденних безкоштовних видань.

Дана магістерська робота складається з вступу, двох розділів

(теоретичного і практичного), висновків до кожного розділу, загальних

висновків, списку використаних джерел та додатків.

В першому розділі розкривається поняття функціонального стилю та

газетно-публіцистичного підстилю, дається класифікація жанрів газетно-

публіцистичного стилю, огляд сучасних періодичних видань, а також

характеристика стилістичних засобів виразності, а саме лінгвістичних,

морфологічних, синтаксичних, і композиційні особливості текстів статей.

Другий розділ присвячено аналізу лінгвістичних особливостей жанрів

журналістського стилю.

У висновках до кожного розділу підсумовано результати проведених

досліджень.

Наукова та практична цінність роботи полягає, на наш погляд, у

тому, що її основні теоретичні положення та запропоновані висновки

можуть бути використані у навчальному процесі, у практичній та науково-

дослідницькій діяльності студентів. Практичні результати даної роботи

можуть бути використані під час практичних занять з французької мови та як

додатковий матеріал у роботі з газетно політичною лексикою.

12

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ГАЗЕТНО-ПУБЛІЦИСТИЧНОГО

ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ

1.1. Стильові різновиди літературної мови

Мова - це сукупність засобів виразності, якими користуються для

побудови висловлювання. Будь-яка національна мова може існувати лише у

формі цих стилів. Стиль є результатом вибору цих засобів у відповідності до

сфери життя і умов в яких відбувається мовленнєва ситуація [7, с. 99] . В мові

навіть найелементарніша дія – окреме більш менш автономне висловлювання

– приховує в собі два рівня вибору: вибір змісту, що відповідає цілі(що я

повинен сказати адресату, щоб досягнути такого результату?) та вибір

мовних одиниць та їх комбінацій (як, якими словами я повинен це сказати).

Різниця між стилями виявляється не лише через вживання різної лексики, але

також різних граматичних форм, і навіть вимова різниться в залежності від

стилю.

1.1.1. Функціональний стиль та його класифікація

Більшість існуючих тлумачень поняття функціонального стилю так чи

інакше ґрунтуються на визначенні, даному ще в 1955 році академіком В.В.

Виноградовим: «Стиль – це суспільно-усвідомлена і функціонально

обумовлена, внутрішньо об’єднана сукупність прийомів використання,

вибору і поєднання засобів мовлення у сфері тої чи іншої суспільної,

загальнонаціональної мови, що співвідноситься з іншими такими ж засобами

виразності, які служать для інших цілей, виконують інші функції в

мовленнєвій суспільній практиці даного народу»[5, с. 233].

Існує також інше тлумачення функціонального стилю, яке сприрається

на основні функції мови . При виділенні найважливіших суспільних функцій

13

мови - інформативної, функції спілкування та функції впливу, в загальному

плані структури мови розрізняють такі стилі: побутовий(функція

спілкування), побутово-діловий, офіційно-документальний і науковий

(інформативна функція), публіцистичний і художньо-белетриський (функція

впливу)». Російський філолог Долінін К. А. характеризує функціональні

стилі мовлення за трьома основними ознаками – емоційністю, спонтанністю,

нормативністю або відсутнісю цих ознак. Він виділяє емоційно нормативну

мову, емоційно-ненормативну мову, емоційно-неспонтанну літературну

мову, емоційно не спонтанну ненормативну мову, неемоційно-нормативну

мову, неемоційно ненормативну мову, неемоційну не спонтанну літературну

мову, неемоційну не спонтанну ненормативну мову [7, с. 87] .

В сучасній стилістиці найбільшу розповсюдженість отримав розподіл

стилів мовлення на усні та письмові. В рамках цих двох стилів основним є

принцип виділення стилів залежно від сфери суспільної діяльності – наука,

право, політика, мистецтво і т. д. Виділяють такі основні стилі мовлення:

В усному мовленні:

1)Літературно-розмовний стиль

2)Фамільярно-розмовний стиль

В письмовому мовленні:

3) Офіційно-діловий стиль

4) Науковий стиль

5) Публіцистичний стиль

6) Художній стиль

Стилі вивчаються як типи мовлення, з одного боку визначені умовами

в яких відбувається мовлення, а з іншого суто лінгвістичними факторами. Це

два типи критеріїв, що знаходяться в основі розрізнення функціональних

стилів: екстралінгвістичні та лінгвістичні. Далі докладніше розглянемо

критерії виділення мовних стилів.

14

1.1.2. Критерії виділення функціонального стилю

Як уже було згадано існує два типи критеріїв виділення

функціональних стилів, це екстралінгвістичні та лінгвістичні критерії. До

перших відноситься сфера діяльності, у якій людина приймає участь і

відповідно в якій відбувається мовлення. Сфери діяльності поділяються на

сфери професійної діяльності та побутові сфери [2]. Більш детально

класифікувати їх можна залежно від розумової діяльності, в якій задіяна

людина (мистецтво, право, наука, інформація і т.д.).

Важливе значення для характеристики стилів має комунікативна

ситуація – ситуація, в якій відбувається мовлення. В різних ситуаціях

мовлення бере участь різна кількість співрозмовників, між ними можливий

різний спосіб зв’язку (прямий, непрямий, медіатизований) та різне

матеріальне оточення [27, c.150 ]. Присутність озвучуваних предметів під час

комунікативної ситуації дозволяє скоротити фразу, вказавши на предмет не

називаючи його. На вибір стилю мовлення конкретної людини впливає

також рівень, сфера освіти та рівень життя, тобто соціокультурний аспект;

відношення суб’єктів мовлення один до одного та їх психологічний стан; а

також комунікативний тип, до якого ця людина відноситься [26, с. 80].

Людина може об’єктивно і неупереджено висловлювати думки, логічно

аргументувати свої думки або виражати їх емоційно. Мовний аналіз стилів

повинен враховувати всі ці комунікативні фактори.

На вибір лінгвістичних засобів мовлення впливає форма повідомлення.

Вона може бути усною або письмовою. Будагов Р. О. вважає, що різниця між

письмовим та усним мовленням є найбільш важливим, найуніверсальнішою

для всіх національних мов [2, c.101]. З іншого боку вони дуже різняться між

собою. Усне мовлення утворюється за допомогою голосу і інтонації, звуків.

Графічно воно не фіксується. Усне мовлення характеризується розривами

15

конструкцій, передбачає особливі форми запитання та заперечення. Писемне

мовлення має свої переваги: його можна перечитувати та корегувати.

Стилістичними рисами називають риси способу вираження думок, які

мають загальний характер і які служать визначальним фактором вибору

лінгвістичних засобів виразності. Стилітичними рисами розмовної мови

являються спонтанність, експресивність, схильність до економії засобів

виразності.

Кожен функціональний стиль характеризується притаманними йому

типами та композиційними формами мовлення. Перш за все потрібно

розрізняти два основні типи мовлення: діалогічний і монологічний [25]. В

усному спонтанному мовленні переважає діалогічний тип, в писемному

мовленні – монологічний. Композиційні форми мови це розповідь, опис і

роздум і діалог. Перші три форми базуються на монологічному типі

мовлення. Домінування однієї з цих форм стає важливою характеристикою

функціональної різноманітності мови.

1.2. Газетно-публіцистичний стиль як функціональний мовний

стиль

Володіючи критеріями виділення функціональних стилів можемо

перейти до характеристики газетно-публіцистичного стилю. Особливу увагу

потрібно звернути на характеристику лінгвістичних особливостей цього

стилю. Порівняно з іншими функціональними стилями журналістський стиль

співвідноситься с більш широкою областю суспільного знання. Це і визначає

положення газетно-публіцистичний стилю серед інших стилів і його більше

суспільне значення.

16

1.2.1. Поняття газетно-публіцистичного стилю

До основних принципів газетно-публіцистичного стилю відносяться

ясність, точність, лаконічність, правильність(коректність),різноманітність.

Однією з ознак газетно-публіцистичного тексту є його ясність [3]. На основі

цієї ознаки ,стаття повинна бути зрозумілою читачам, а також включати

основні сюжетні етапи: зав’язку, розвиток дії, кульмінацію, розвязку,

стосуватися лише однієї теми. Вона також має бути благозвучною, тобто

мати темп та певну ритміку. Потрібно сказати, що різноманіття

забезпечується завдяки багатство французької мови на синоніми та

полісемію.

Метою газетно-публіцистичного стилю є донести інформацію читачеві

та переконати в її достовірності. Ці дві функції реалізуються в газетно-

публіцистичному стилі в єдності. Журналісти не лише постачають

інформацію, вони пояснюють її не за допомогою логічних засобів, а також

намагаються задіяти уяву та почуття читачів. За справедливим зауваженням

В. Г. Костомарова газетно-публіцистичний текст «забовязаний бути на

кожному своєму відрізку і впливаючим, і інформаційним, постійно

поєднувати..обидві якості в органічному ланцюжку» [10, c. 92]. Отже

інформація в публіцистичних текстах являється денотативною

(стандартизованою) і експресивною. Стандарт і експресія є основними

ознаками газетно-публіцистичного стилю [11, c. 43]. Стандартизація в

газетно-публіцистичному стилі пов’язана з відтворюваністю мовних засобів.

Вона властива й іншим функціональним стилям, в першу чергу офіційно-

діловому та науковому. Але стандартизація мовних засобів в газетно-

публіцистичному стилі має свої особливості, які заключаються в їх

соціально-оцінювальному характері.

Пропагандистський характер публіцистики, її ідеологічна роль потребують

максимального використання експресивних мовних засобів. Експресивність

17

може досягатися не лише за рахунок широкого використання мовних засобів

усіх рівнів та їх певної взаємодії, але й за допомогою різноманітних

комбінаторно-конструктивних засобів. Поняття експресивність газетно-

публіцистичного стилю, як справедливо підкреслює М.Н. Кожина, «повинно

бути сформульовано суто функціонально, в аспекті даного стилю» [9, c. 98].

На відміну від художньої літератури, де експресивність носить

індивідуально-образний характер і має на меті емоційний та естетичний

вплив на читача, експресивність в публіцистиці підкоряється основному

завданню цього стилю: впливу на маси з метою спонукання їх до активних

дій, а також формування суспільної думки. Надалі, різниця в експресії цих

двох стилів пов’язані з різною немовною сферою – в художній літературі

вона є продуктом ідейно-емоційного осмислення автором, а в публіцистиці –

вона документальна.

1.2.2. Жанрова диференціація газетно-публіцистичного стилю

Жанри виникли в процесі газетно-журнальної практики і виражають

характер відношення до дійсності і спосіб її відображання [11, c. 47].

Потрібно відмітити, що газетні жанри розглядаються разом з повсякденною

розмовою, дебатами та інше як один з мовних жанрів, включаючи в себе

екстралінгвістичні і мовні ознаки. У французькій стилістиці виділяються

наступні основні ознаки жанрів.:

– прагматичний (цілі, комунікативні установки);

– статус и роль партнерів спілкування (адресанта и адресата);

– ситуація спілкування (місце і час спілкування);

– матеріальний носій(канал зв’язку );

– семантична або тематична ознака;

– організація тексту, структура [23, c.13-17; 25, c. 52-54].

18

Жанрова класифікація газетної публіцистики являє собою предмет

вивчення як теорії журналістики так і лінгвістики. Іноді до жанру у

французькій журналістиці відносять елементи комплексу заголовку

(заголовок, короткий зміст статті), джерело інформації (наприклад, листи

читачів) або техніку написання і структуру тексту статті (montage, mouture),

що не зовсім доцільно з точки зору характеристики цього поняття [18].

Однак, прийнято розрізняти інформаційний та аналітичний жанри.

До інформаційного належать такі типи статей, як нотатка (brève, filet,

mouture), коммюніке (communiqué), інформаційний звіт (compte-rendu),

інтерв’ю (interview), репортаж (reportage), портрет (portrait), журналістське

розслідування (enquête). До аналітичного жанру відносяться коментар

(commentaire), передова стаття (éditorial), аналітична стаття (article d’analyse),

критична стаття (critique), хроніка (chronique).

Проте, такий поділ жанрів на інформаційні та аналітичні досить

умовний. При класифікації газетних жанрів швейцарський лінгвіст Ж.-М.

Адам розділяє їх мід двома полюсами – інформаційним і аналітичним [21,

с.5].

При цьому кожен жанр може характеризуватися більшою чи меншою

близькістю до одного з двох полюсів і відповідно носить або інформаційний

або аналітичний характер.

На увагу заслуговує також класифікація П. Шародо [26, с.143]. Вчений

розподіляє жанри на 4 зони, що утворилися у результаті перетину двох осей.

На горизонтальній осі відмічається спосіб відображення інформації: передана

подія (наприклад, нотатка), прокоментована (передова стаття, критична

стаття, аналітична стаття) та спровокована подія (інтерв’ю, дебати). На

вертикальній осі виділяються два полюса: ангажованість адресанта і не

ангажованість адресанта. Відповідно жанри розприділяються в залежності

від ступеню ангажованості адресанта та від способу відображення дійсності.

19

Недолік цих класифікацій заключається в тому, що вони, як і

класифікація, прийнята в журналістиці, не враховують розважальні жанри,

рекламні, котрі також займають важливе місце на сторінках сучасних

французьких газет.

На даний час в лінгвістиці здійснюються спроби створити

класифікацію, яка б охопила всі жанри французької преси без винятку в

залежності від виконуваної функції: інформаційної, аналітичної,

консультативної, художньої (естетичної), розважальної та рекламної. Згідно з

такою класифікацією, інформаційна функція може бути реалізована в

нотатці, в репортажі, метеорологічному зведенні. Аналітична – в таких

жанрах, як коментар, передова стаття, критична стаття, листи читачів та

інше. Консультативна представлена такими жанрами, як кулінарний рецепт,

гороскоп, поради по садівництву і т. і. Художня функція реалізується в

коміксах, рекламна – різноманітних оголошеннях, рекламі.

Існують також так звані «перехідні» жанри, які виконують одночасно

декілька функцій. Перехідні жанри можуть бути інформаційно-аналітичними

(аналітична стаття, інтерв’ю) та розважально-рекламними (редакційна

реклама). Окремо виділяються гіперструктури, до яких відноститься

телепрограма, резюме, звернення і т. і. [35]. На наж погляд ця класифікація

не відображає в повній мірі намірів і позицій журналіста. Наприклад,

репортаж та портрет можуть бути не тільки інформаційними, але і

інформаційно-аналітичними, тож вони можуть відноситись до перехідних

жанрів. В свою чергу, інтерв’ю, не варто розглядати виключно як

інформаційно-аналітичний жанр, так як він може бути і інформаційним і

аналітичним [28].

Таким чином, у французькій мові можна виділити такі жанри:

інформаційний, аналітичний та інформаційно –аналітичний. Кожен жанр, в

свою чергу, включає в себе різноманітні типи статей, наприклад, репортаж,

20

хроніка і т. і. крім того, газетні жанри, як і всі мовні жанри, з’являються,

розвиваються, ускладнюються, змінюються і навіть можуть зникати. [19].

Внаслідок цього серед газетних жанрів можна виділити «архаїзми» і

«неологізми» До перших відносяться ті жанри, що в теперішній час рідко

використовуються журналістами і присутні в основному на сторінках

провінційних газет (наприклад газетний роман з продовженням, комікси та

інше). В якості «неологізмів» розглядаються жанри, що недавно з’явилися і

знаходяться на стадії розвитку. Серед таких жанрів можна назвати

інформаційну рекламу. В статтях цього жанру підприємства інформують

читача про новини в галузі біомедицини, косметології, харчового та

фармацевтичного виробництва. Являючи собою прототипи, жанри

реалізуються в конкретних текстах. В текстах, в свою чергу можна виділити

різноманітні композиційні компоненти.

1.3. Засоби виразності в публіцистичному стилі

Вплив на думку читача відбувається завдяки використанню у статтях

різних засобів виразності. Ми розглянемо особливості використання

лексичних, семантичних та морфологічних засобів виразності у

публіцистичному тексті.

1.3.1. Лексичні засоби виразності

Використання лексичних засобів у публіцистичних текстах пов’язане з

такими ознаками газетно-публіцистичного стилю як емоційність та стандарт

[11, c. 40]. З одного боку це лексичні одиниці термінологічного характеру, з

іншого лексика емоційно-оцінювального характеру. Термінологічну лексику

складають поняття та явища суспільно-політичного життя. У статтях

інформативного характеру часто використовуються буквенні скорочення

21

(акроніми) різних явищ, організацій політичного, соціально-культурного або

економічного характеру, а також важливих осіб на політичній арені.

Скорочення бувають декількох типів.

Абревіація - це скорочення довжини слова:message – mes.;

Акроніми - поєднання початкові склад або перші літери кожного зі

слів скороченого словосполучення. Вони вимовляються тільки складами, як

звичайне слово: SIDA. Акроніми використовують в першу чергу в наукових

та технічних термінах.

Лігатури полягають у зближенні чи переплетенні двох сусідніх літер.

Слід розрізняти ті лігатури, що увійшли до орфографічної системи

французької мови, і другорядні, що є типографічними варіантами з

естетичною чи економічною (заощадження місця) функцією.

Афереза – це відкидання першого складу. Слова, у яких відкинуто

перший склад, зустрічаються рідше, ніж ті, у яких відкинуто останній склад:

pitaine – (mu)zique (музика).

Апокопа – це скорочення значимого шляхом відкидання кінцевої

частини лексичної одиниці, не змінюючи означуваного, а значення іноді

може бути трохи змінене.

Скорочуватись можуть також і власні імена відомих людей: PPDA pour

Patrick Poivre d'Arvor.

Дати негативну оцінку явищу, предмету або події можна,

використавши слово, зі зневажливим відтінком. Щоб знизити офіційний тон,

створити атмосфери довіри можуть бути використані слова зі зменшувано-

пестливим значенням. Утворюються такі лексеми за допомогою спеціальних

суфіксів та префіксів. Суфікс надає принизливий відтінок, - зменшувально-

пестливий. Художню цінність мають такі дієслівні суфікси, як oter, ailler,

onner, asser, більшість з яких описує дію, яка виконується непоспішно.

Префікси archi, extra, hyper, ultra, mini вказують на найвищий ступінь явища,

22

тож мають оцінний характер. Для зниження офіційного тону в газетних

статтях використовуються також просторіччя. Просторічними є слова, які

мають суфікси oche, ingue, mard. Ще одним способом зниження офіційного

тону є проста мова. До просторіч відносяться слова, які утворені

повторенням основ [8, c. 192-198].

Велика кількість неологізмів також має експресивне забарвлення.

Неологізми це слова або вирази, які нещодавно виникли в мові. Це можуть

бути також старі слова, що вживаються з новим значенням. Свою функцію

вони виконують завдяки тому, що не є зрозумілими для більшості публіки,

що створює певний заворожуючий ефект. Особливе місце займає

використання слів іншомовного походження як експресивного засобу.

Засобом виразності публіцистичного стилю служать фразеологізми. В

газетно-публіцистичних текстах досить часто зустрічаються пропуски

елементів фразеологізму. Заміна одного з лексичних компонентів

фразеологізму широко використовується як додатковий засіб виразності та

експресії. Також використовуються крилаті вислови, прислів’я та приказки.

До лексичних засобів виразності належать тропи. Основними тропами

газетно-публіцистичному стилі являється метафора, метонімія та образне

порівняння.

Метафора являє собою використання слів в переносному значенні на

основі асоціативної спорідненості. В метафорі має бути компонент, що

означає те чому приписується ознака ,і компонент, що є носієм цієї ознаки.

Метафора передбачає схожість певної риси між цими компонентами. В

залежності від наявності обох компонентів даного тропу розрізняють

двочленну метафору, яка містить обидва компоненти, і одночленну

метафору, яка міститить лише той компонент, що є носієм ознаки [8, c. 134].

« Vieil Océan, ô grand célibataire . » (Comte de Lautréamont, Les Chants de

Maldoror, Chant I)

23

Одночленна метафора може бути дієслівною, прикметниковою або

іменною. Вираз що, являє собою одночленну метафору є логічно та

синтаксично несумісним. В ньому відсутній компонент, якому належить

риса, використана у виразі, який є одночленною метафорою.

J’ai hiverné dans mon passé.

Розгорнута метафора являє собою складне семантичне утворення –

розгорнуте словосполучення, речення або навіть цілий текст.

« Petit-Poucet rêveur, j'égrenais dans ma course

Des rimes. »

Розгорнуті метафори розміром у цілий текст характерні для

літературного стилю, у публіцистиці вони не зустрічаються. Метафора також

може містити декілька пластів, тобто одночасно мати декілька значень.

Уособлення або персоніфікація полягає в тому, що неживому предмету

надаються риси або дії властиві живим істотам, зазвичай людям [27].

Un soir, j'ai assis la Beauté sur mes genoux – Et je l'aitrouvée amère.

Образне порівняння основане на уподібненні одного предмета

іншому за домогою надання йому визначених якостей другого предмету.

«Achille est comme un lion.»

Порівняння близьке до метафори і фактично з будь-якої двочленної

метафори можна утворити порівняння, і навпаки. Теоретично відрізняються

вони лише формою подачі порівняння, яке містить порівняльне сполучні

слова. Синтаксично порівняння може бути пов’язане не тільки з іменником,

але з дієсловом та прикметником. Тобто порівнюватись можуть явища, їх

ознаки та дії. Зіставлення одного предмета чи явища з іншим

використовується для підкреслення, виділення, наочного відображення якої-

небудь ознаки, якості цього явища.

Якщо метафора та образне порівняння побудовані, на семантичній

спорідненості, схожості, то метонімія - це заміщення одного слова іншим,

24

який перебуває у семантичній суміжності з заміщеним словом. Замість

продукту, може вживатись його походження, замість автора, його твори, ціле

заміщається частиною, абстрактне конкретним, поняття замінюється знаком,

предмет матеріалом, з якого він виготовлений і т. д [8, c. 146-148].

du madras pour le tissu fait à Madras

Як різновид метафори іноді розглядається синекдоха, суть якої полягаї в

заміні найменування частини найменуванням цілого і навпаки.

Cent voiles pour cent vaisseaux

Основою гіперболи і літоти є відповідно перебільшення та зменшення

величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища. Це стилістичні

засоби, що перш за все відображають емоційне відношення суб’єкта

мовлення до повідомлення.

Перифраза - це опис предмета замість його назви.

сelui qui gouverne ce pays замість le président

Евфемізми – це слова або вирази, які заміняють слова, що можуть

шокувати або викликати неприємні відчуття.

Refoidir замість tuer

1.3.2. Морфологічні засоби виразності

З морфологічних засобів розглянемо особливості використання

артиклю, абстрактних іменників і деяких дієслівних часів. Для артикля

характерна певна специфіка використання в різних функціональних стилях.

Неозначений артикль може вказувати на новизну і значущість іменника або

конкретизувати його, виділяти. В заголовках артикль може опускатись, якщо

факт відомий з попереднього повідомлення або являється загальновідомим,

підкріплений наявністю фотографій. Артикль регулярно опускається в

іменних темо-рематичних заголовках. Але артикль використовується в

заголовках дієслівного типу.

25

В газетно-публіцистичному стилі абстрактні іменники часто

використовуються в множині, що означає зсув їх значення в сторону

конкретизації, розширення об’єму поняття, повторюваності дії.

Деякі часи французького дієслова набувають в газетно-публіцистичних

текстах виражене експресивно-стилістичне забарвлення. Présent може

позначати дію, що відноситься до усіх трьох часовим планам. Найчастіше він

зустрічається в розповідній функції. При цьому має місце екстраполяції

подій з минулого в теперішнє з ціллю їх більш безпосереднього сприйняття

читачем. Створюється динаміка послідовного розгортання подій. В

заголовках Présent використовується для позначення завершеної дії, що мала

місце в минулому, але співвідноситься з теперішнім.

В розповідній функції може використовуватись також Futur Simple. У

такому використанні цей час стає синононімом минулих часів. Він допомагає

представити факти минулого якби в перспективі. Futur Simple в розповідній

функції нерідко використовується разом з Passé Simple. Чергування часів у

розповідному тексті підсилює динаміку викладу інформації.

Найчастіше використовуються форми третьої особи.

В інформаційних жанрах досить часто використовуються пасивні

конструкції, що зближає газетно-публіцистичний стиль з науковим. Однак в

науковому тексті через відсутність суб’єкта дії у пасивній конструкції

мається на увазі кожен або будь-хто, а впубліцистичному тексті роль

суб’єкта можуть грати органи державної влади, політичні партії, суспільні

організації та інше.

1.3.3. Синтаксичні засоби виразності

Роль порядку слів в організації речення може служити показником

диференціації інформаційних і аналітичних жанрів. В інформаційних жанрах

порядок слів чіткий, а в аналітичних, в основному – вільний, настільки,

26

наскільки це дозволяє граматична система французької мови. Найбільш

поширеними типами підрядних речень є означальні і пояснювальні.

Синтаксична побудова інформаційно-публіцистичних текстів

характеризується двома тенденціями: з одного боку - це відображення усіх

інформаційно важливих елементів факту або події, а з іншого боку –

намагання досягти цього, використавши якомога менше мовних засобів. Для

того, щоб зменшити кількість використання складних речень у французькій

публіцистиці використовують номінативні ланцюги, завдяки чому в одному

реченні досягається узагальнення декілька простих речень.

Засоби пов’язані з перебудовою речення або груп речень: прозопопея,

замовчування і риторине запитання, антитеза і оксеморон, алітерація,

асонанс, паронімія. Ці фігури на відміну від тропів рідко носять характер

кліше.

Синтаксичний паралелізм являє собою синтаксично однорідну

побудову речень, симетричне розташування його частин.

« Je me suis allongé... / je me suis séché... »

Паралельні синтаксичні конструкції можуть займати різноманітні місця

в абзаці: служити анафорою, епіфорою, використовуватися в середині, бути

по сусідству один з одним. Синтаксичний паралелізм служить засобом

композиційно стилістичної організації тексту: розділяє його на періоди, що

створює певний ритм, дозволяючий виділити основну думку і таким чином

полегшує сприйняття тексту.

Антитеза - стилістичний прийом, що побудований на на зіставленні

двох протилежних понять, що реалізується на рівні слів, словосполучення,

фрази.

«Sans raison il est gai, sans raison il s'afflige »

Протиставлятися можуть і дуже часто не тільки антоніми, але й слова,

що набувають контрастного значення в даному контексті. Антитеза нерідко

27

поєднується з синтаксичним паралелізмом, що робить цю фігуру ще більше

виразною. В аналітичних жанрах газетно-публіцистичного стилю

використовуються сталі словосполучення-антитези. Широке використання

антитез в газетно-публіцистичних текстах зумовлено критичною

направленістю газетних матеріалів.

Створенню експресивності газетного стилю служить використання

оксиморону – стилістичний прийом, котрий полягає у поєднанні несумісних,

контрасних взаємовилучальних одиниць (іменника і прикметника), що

спільно дають нове уявлення.

Cette obscure clarté qui tombe des étoiles (Corneille, Le Cid,)

Для газетної публіцистики французької мови характерно вживання

окликів в заголовках з ціллю привернення уваги читача. Оклик попереджає

про значущість чи незвичайність повідомлення, підкреслює його важливість.

В окличних реченнях може використовуватись різні засоби для вираження

авторської емоційно-експресивної оцінки. Окличному реченню може

передувати розповідне, констатуюче якийсь факт. Окличне речення являє

собою реакцію на цей факт. До розглянутого типу окличних речень

приєднуються окличні складнопідрядні речення з підрядним реченням

умови. В головній частині таких речень висловлюється емоційне ставлення

автора до гіпотетичної умови, що міститься в підрядному реченні. З

відносинами пояснювального характеру ми маємо справу у випадку

використання вигуку після двокрапки в межах цілого речення – явище, що

досить часто зустрічається в французьких газетно публіцистичних текстах.

В залежності від розташування слів у реченні виділяють хіазм, епіфору

та анафору, еліпс.

Еліпс – це пропуск одного або декількох членів речення. Читач сам

повинен здогадатись, яке слово пропущене. Мета цієї стилістичної фігури

полягає в скороченні висловлювання.

28

« Pierre mange des cerises, Paul des fraises »

Je t'aimais inconstant, qu'aurais-je fait fidèle? » (Jean Racine) : ellipse de «

qu'aurais-je fait si tu avais été fidèle? »

Хіазм –стилістична фігура, котра полягає у перехресному використанні

головних членів речення. Такий прийом можливий лише у повному

складному реченні, тобто мінімально в реченні повинно бути два підмети та

присудки.

« Il faut manger pour vivre et non pas vivre pour manger. »

В газетно-публіцистичних текстах повтор використовується в якості

засобу експресивного виокремлення. Анафора та епіфора являються видами

повторів. Повторюватися може одне слова, ціла фраза в межах абзацу або

частина фрази. Повторюватись можуть однокореневі слова. В такому

випадку йде мова про частковий повтор. Повторюватись може частина фрази.

Тут повтор використовується з ціллю логічного та експресивного виділення.

Спецефічним стилістичним прийомом, який використовуюється в

газетному стилі являється алюзія. Алюзія – це використання слова або

виразу, зміст якого може бути зрозумілим за умови знання певного факту або

події з історії, культури, літератури, мистецтва та інше. Алюзія – це текст в

тексті, який відтворюється в модифікаційній, рідше в повній формі.

«la vie en bleu» алюзія на пісню la vie en rose

Алюзія може являти собою інтерполяцію - відтворення чужого тексту

з заміною одного з його елементів. В сучасній пресі зустрічаються алюзії на

популярні пісні, твори естради, спектаклі, кінофільми, - на твори масового

мистецтво. Алюзія може комбінуватися з іншими експресивними засобами

виразності. Окрім літературних алюзії можуть являти собою історичні

ремінісценції.

29

1.4. Деякі загальні закономірності композиції газетно-

публіцистичного тексту

Щодо композиційної організації газетних статтей, то в цілому вони

включають такі композиційні компоненти, як заголовок, зачин, основна

частина и кінцівка. При цому кожна складочастина газетної статті грає

важливу роль і несе визначене змістовне навантаження.

Заголовок - перший і невідємний структурний елемент газетної

публікації, що займає найсильнішу над текстову позицію. Між іншим,

більшість статей окрім заголовка містять підзаголовок і лід(ліди), створюючи

тим самим цілий комплекс заголовку.

Саме в ньому і відбувається фокусування нової і найважливішої

інформації як для адресанта, так і для адресата. Крім того, заголовок і лід

служать опорою для адресата в розумінні змісту, при швидкому сприйманні

вони дають достатньо повні знання про цілий текст. Тому після читання

адресат приймає рішення чи буде він продовжувати читання даної статті чи

перейде до наступної.

Неабияке значення має і зачин, так як він задає тон наступному

викладу інформації – підштовхує адресата до певного сприйняття інформації

і виконує функції ліда, якщо він відсутній [23]. За зачином слідують

подробиці.

Основана частина являє собою найкрупніший елемент формальної

структури газетної статті, так як тут сконцентрована найзначніша частина

текстової інформації. В основній частині розвиваються і конкретизуються

відомості, позначені в заголовку та зачині. В залежності від жанру статті

основна частина може складатися з одного або декількох абзаців.

В кінцівці узагальнюється зміст усієї статті, в концентрованій формі

висловлюється основна думка. Тут, також в залежності від жанру може бути

висловлено кінцеве відношення журналіста до описаної ним проблеми чи

30

події. Автор текста може закінчити статтю риторичним запитанням,

залучаючи тим самим адресата до роздумів.

Класифікації жанрів публіцистичного стилю тісно пов’язані з їх

особливостями. Для того щоб віднести той чи інший жанр до інформаційних,

аналітичних чи перехідних потрібно добре знати їхні властивості. Для

досягнення цієї мети, зясуємо які засоби виразності використовуються в

газетно-журнальних статтях.

Стандарт і експресія газетно-публіцистичного стилю досягається не

тільки використанням стилістичних фігур, їх комбінуванням, але й

оптимальною композиційною організацією тексту.

В цілому для газетно-публіцистичного тексту на відміну від текстів

такого функціонального стилю, як науковий, характерна не лінійність

розгортання змісту. Це проявляється, частково, в переважному використанні

вставних слів для вираження авторського «я». Нелінійність тексту пов’язана

також з використанням порядку слів як засобу логічного і експресивного

виокремлення. Для газетно-публіцистичного тексту характерно чергування

простих і складних речень, що полегшує сприймання інформації адресатом.

Виражальні можливості синтаксичних засобів залежать від їх місця в абзаці.

Найбільш комунікативно сильним в цьому плані являються позиції в зачині

та в кінцівці. Синтаксична конструкція на початку абзацу концентрує увагу

адресата на його змісті. В газетно-публіцистичному тексті зачин грає дуже

важливу роль. В зачині нерідко дається вся композиція, що робить новину

інформацією, подію – репортажем, факт – фельєтоном[10].

Важливим композиційним принципом являється ділення тексту на

абзаци. Ціль такого поділу - звернути увагу читача на додаткові деталі.

Друга функція абзацу – стилістична. Вона проявляється у випадку виділення

в абзац окремого речення. Прикладом може слугувати виокремлення в абзац

фрази зі значенням протиставлення. При цьому нерідко має місце так звана

31

трансгресія: фраза, що містить відношення протиставлення, приєднується не

до останнього речення попереднього абзацу,а до усього абзацу або навіть до

групи абзаців, в результаті чого по змісту вона співвідноситься з усім

абзацем.

Ще в середині 50-х років нашого століття, підсумовуючи результати

психологічних експериментів, академік А. А. Смірнов писав: "основною

характерною особливістю групування матеріалу, яка спостерігалась у наших

піддослідних, було смислове групування тексту. Матеріал розбивався на

частини не за зовнішніми ознаками, а за його смисловим змістом. Основою

об'єднання була єдність "мікротеми", яка пов'язувала між собою окремі

думки тексту".

Наведене спостереження свідчить про значимість точної послідовності

викладу будь-якого матеріалу. Така послідовність має три види: 1)

дедуктивна послідовність (від загального до часткового); 2) індуктивна

послідовність (від часткового до загального); традуктивна послідовність (від

рівного до рівного). Усі ці види суджень будуються на об'ємних зв'язках

понять[11, c.342].

Види логічної послідовності тексту. Кожний з трьох видів логічної

послідовності викладу має свої переваги. Дедуктивна послідовність (від

загальних підпорядковуючих понять до понять підпорядкованих і

взаємопідлеглих) характеризуються особливою жорсткістю та

систематичністю, завдяки чому добре проглядається загальна схема

взаємовідношень понять, місце і роль кожного елемента загалом,

забезпечується висока доказовість та логічність викладу. Дедуктивний

виклад економний і ємкий, тому він звичайно має місце в навчальних,

наукових та ділових текстах.

Індуктивна послідовність (від підлеглих та взаємозалежних понять до

підпорядковуючих загальних) широко використовується для пояснення

32

складних питань при емпіричному рівні пізнання, у науково-популярній

літературі, в лекціях, у публіцистиці тощо.

Висновки та судження автора при індуктивному розгортанні тексту

мають обгрунтований і очевидний характер, легко розуміються і

сприймаються.

Ще ширше застосовується у текстах масової комунікації традуктивна

послідовність елементів: рух викладу від причин до наслідків або навпаки,

від минулого до теперішнього, від простого до складного, від відомого до

невідомого, від подібного до відмінного, від фактів одного порядку до фактів

іншого, виділення, аналогії та зближення, використання контрасту та ін. —

усе це допускає вільне залучення у текст емоційно-риторичних (художніх)

структур, тоді як два інших способи викладу зорієнтовані на раціонально-

логічні структури.

1.5. Соціально-прагматична характеристика газетного стилю та

огляд деяких щоденних видань.

Соціолінгвістичний аналіз мови газети включає вивчення мовних

особливостей різних типів друкованих видань з точки зору соціальної та

ідеологічної орієнтації на визначену читацьку аудиторію. Французька

читацька аудиторія представлена класами та соціальними групами з різними

світоглядними установками. Мова так званих масових газет («France-Soir»,

«Libération») відрізняється від мови газет, розрахованих на інтелігенцію («Le

Monde») або на фінансові круги («Les Echos»). Мова молодіжних газет, як

правило, ближче до розмовної, живої мови. Мова журналів, адресованих

жінкам також має деякі особливості. Поряд з орієнтацією на соціальний та

професійно-освітній статус читача, на відбір мовних засобів впливає класова

та ідеологічна належність адресату.

33

На вибір мовних засобів впливають наступні фактори

соціолінгвістичного характеру:

1) ідеологічна спрямованість газети;

2) соціально-класовий характер читацької аудиторії (відмінності між так

званою «масовою» та «якісною» пресою, орієнтація газети «Фігаро» на

велику буржуазію, «Монд» — на ліберальну буржуазію і інтелігенцію);

3) професійно-освітні групи читачів (фінансові кола — «Еко», спортсмени —

«Экіп» та інше );

4) вік читачів (молодіжні видання — «Авангард», дитячі журнали); 5) стать

читачів (спеціальні жіночі журнали);

6) час виходу газети (денні, вечірні)[15, c.42].

У Франції видається приблизно 100 столичних і провінційних газет і

різноманітних журналів. І звичайно преса у Франції активно впливає на

формування суспільної думки.

В демократичному друці сучасної Франції головна роль належить

щоденній паризькій газеті Монд, що видається з 1944 р.

Таблиця 1.1.

Аналіз читацької активності

Назва національного

щоденного видання

Кількість читачів (млн.)

Парізьєн 2,44

Екіп 2,20

Монд 1,96

Фігаро 1,19

Ліберасьйон 0,96

Ешо 0,47

Круа 0,40

Юманіте 0,28

34

Газета «Монд» дотримується соціально-демократичних поглядів. На

виборах 2007 року вона агітувала голосувати виборців за Сеголен Руаяль.

«Монд» користується популярністю у владних і ділових кругах, серед

ліберальної буржуазії та інтелігенції.

Перша сторінка щоденної газети «Монд» складається з статті, що

супроводжується фотографією. Посередині сторінки друкується стаття, що

виражає точку зору видавництва. Також на першій сторінці повідомляється

новини, подробиці яких будуть розкриті в даному номері газети. Внижній

частині цієї сторінки зазвичай знаходиться малюнок Жана Плантюро. Газета

«Монд» складається з різних рубрик: такі рубрики як «Франція» (France),

«Економіка» (Économie), «International, International & Europe» присвячені

відповідно політичним новинам Франції, економічним, фінансовим новинам

та новинам у різних галузях промисловості, а також міжнародним та

європейським. Розділ газети «Планета» (Planète) тримає читачів у курсі змін

в навколишньому середовищі. Щосереди рубрика «Культура» присвячена

темі кіно. «&Ву» (& Vous) – це сторінка щоденних практичних порад.

«Карнет» (carnet) містить в собі інформацію про весілля,

нагороди,народження і смерть. Розділ «Декріптаж» (Décryptages) містить 3-4

сторінки, що висвітлюють різноманітні спірні питання або містить

розслідування на актуальну тему. Кожна газета має також розділ, що

називається «Погода та ігри» (météo et jeux)[1]. Остання сторінка присвячена

листам читачів або сатиричній чи гумористичній статті.

Найстаріша щоденна ранкова газета «Фігаро» («Le Figaro ») заснована

в 1826 році. Єдина з буржуазних газет, видання якої продовжилося і після

звільнення Франції в 1944 р. Вона була названа на честь героя п’єс Бомарше

- Фігаро.З його ж п'єси «Одруження Фігаро» взято й девіз газети,

надрукований прямо під її назвою: «Там де немає свободи критикувати, там

35

неприємна похвала» («Sans la liberté de blâmer, il n'est point d'éloge flatteur»).

Точка зору «Фігаро» варіює від позиції правих до право-центриської

політичної позиції, мова йде про класичний лібералізм або ліберальний

еклектизм. Газета «Фігаро» орієнтується на середній клас, осіб, що займають

високі пости на підприємствах, а також на невеликих підприємців. Для

підвищення своєї популярності газета зазнає помітних змін у зовнішньому

оформленні та в рубрикації. В 2005 році вперше за 30 років Фігаро змінює

свій формат, і відтепер назва газети на першій сторінці виділена синім

кольором, а з 2009 року газета випускається у форматі берлінер. Щодня

газета супроводжується додатковою рубрикою «Le Figaro Économie» і «Le

Figaro Et Vous». Крім того в понеділок виходить додаток «Le Figaro Réussir»,

який складається з 15 сторінок і містить інформацію про відкриті вакансії та

підприємства.У вівторок виходить додаток, що складається з 8сторінок і

містить статті з газети New York Times. Номер, що виходить у середу має

додаток про спектаклі та місця, де можна провести вільний час. В четвер

Фігаро оснащений рубрикою «Le Figaro Littéraire» (містить літературні

новинки). В п’ятницю та суботу видаються також журнали Le Figaro

Magazine, Madame Figaro та TV Magazine.

З щоденних газет потрібно згадати «Ліберасьйон» (La Libération),

«Круа» («La Croix»), «Еко» («Les Echos»), «Паріз’єн» (Le Parisien).

Популярністю користується спеціалізована спортивна газета «Екіп»

(L’Equipe).

Регіональні газети мають більше коло читачів, ніж національні. Серед

таких газет найбільш читабельною виявилася газета «Вест-Франс» (Ouest-

France), що видається у місті Рен, регіон Бретань. В девізі газети

«Справедливість та Свобода» закладена єдність трьох понять: гуманізму,

християнської демократії та соціал-лібералізму. Особливість цієї газети в

тому, що вона приймає до уваги інтереси кожного департаменту регіонів у

36

яких видається. У верхній частині першої сторінки знаходиться фотографія і

початок статті, що стосується подій в регіоні, а саме в Бретань, Пеї-де-ла-

Луар та Нижній Нормандії. Справа в куточку обведеними в червоний

прямокутник друкуються новини, що відбуваються в одному з 12

департаментів. Посередині сторінки знаходиться короткі статті з вказівкою

на якій сторінці вони будуть продовжуватись. Внизу сторінки знаходиться

стаття, що виражає думку даного видавництва щодо певних подій.

Важливо назвати також найвідоміші французькі журнали, такі як Paris

Match - ілюстративний журнал новин, що видається один раз в тиждень,

Nouvel Observateur, журнал, який орієнтується на соціально демократичну

політичну позицію. Деякі журнали видаються і в Уркаїні, середи них

популярний жіночий журнал ELLE. В нашій країні він видається під назвою

ЕLLE Україна. Хоча зараз це міжнародний журнал, але заснований він був у

Франції, в 1945 році. Французька читачка полюбляє також дізнаватися нову

інформацію про моду, красу, здоров'я та розваги з таких журналів як Marie

France та Femme Actuelle.

Існує ще багато інших видань, які випускаються кожні два тижні,

кожен місяць, півроку та один раз у рік. Однак за браком часу розглядати їх

ми не будемо. Далі вважаємо доцільним звернутися до історії створення

першого періодичного видання.

1.6. Історія створення першого періодичного видання.

Істотний вплив на розвиток французької періодики зробили бельгійські

і голландські видавці, особливо Абрам Верховен, що видавав з 1605 року

«Nieuwe Zydinghen» («Останні новини»). Газета Верховена, а також «Галло-

бельгійський Меркурій», що видавався у Франкфурті, послужили

прообразами для видання в 1611 році «Французького Меркурія» (1611-1644).

У першому номері цього щорічника розповідалося про події у Франції та за її

37

межами, починаючи з 1605 року. Видавали «Французький Меркурій»

(«Мercure français») спочатку Жан Рішар, а потім Етьєн Рішар. Ставши

першим міністром Франції в 1624 p., кардинал Рішельє підпорядкував собі

видання. Однак малотиражний «Мercure français», що виходив раз на рік, не

відповідав політичним запитам Рішельє. Кардинал шукав можливості

систематичного впливу на громадську думку, а для цього було необхідне

періодичне видання іншого типу.

У 1631 р. Марія Медичі, мати Людовика XIII, розпочала широку

кампанію щодо дискредитації політики кардинала у вигляді лайливих листів,

спрямованих особисто проти Рішельє. Анонімні памфлети змусили Рішельє

шукати вихід, тому він звернув свою увагу на Теофраста Ренодо, який добре

себе зарекомендував у «Мercure français». Саме Теофрасту Ренодо судилося

створити першу національну французьку газету.

Організація подібного видання без підтримки могутнього кардинала була

неможлива. У 1630 р. Ренодо оформив офіційний дозвіл на володіння

Адресним бюро і отримав монополію на збір інформації по всій території

Франції. А в 1631 р. почав видавати «Lа Gazette» – першу національну

французьку газету.

Так Теофраст Ренодо отримав реальну можливість приступити до

видання першої регулярної французької газети. Той факт, що задумана вона

була відразу ж як знаряддя ідейної боротьби проповідника абсолютизму

Рішельє з його численними ворогами (ця боротьба велася давно, але полем

бою слугували в основному памфлети і згадуваний уже щорічник

«Французький Меркурій»), підкреслює її специфічний, цілеспрямований

характер. Це було якісно нове явище. Безумовно, не можна заперечувати

роль Ришельє. Але якщо він вбачав у ній лише засіб знищення своїх ворогів і

розповсюдження духу абсолютизму, то Ренодо підняв її на рівень вищий: він

уклав у газету ідейний зміст у найширшому сенсі цього слова.

38

Газета дістала назву «La Gazette» – данини назві дрібної срібної монети

(gazetta), якою венеціанці оплачували свої рукописні «avvisi». З легкої руки

Теофраста Ренодо слово «газета» увійшло в лексикон багатьох європейських

мов. На думку видавця, така назва була найбільш зрозумілою для широких

мас, це підкреслювало загальнодоступність або, як би сказали тепер,

масовість видання[4, c.52]. Перший номер «Газеті» вийшов 30 травня 1631

року і містив новини (в основному двотижневої давності) з Риму, Праги,

Константинополя. Тематика – торгівля, війна, політична хроніка,

дипломатичні новини. «Газетт» виходила по п’ятницях на чотирьох

сторінках форматом 23 на 15 см. Пізніше число сторінок збільшилося до 12, а

також з’явилися малюнки. Тираж «La Gazette» перших років видання не

перевищував 1200 примірників. Зберігалася єдина нумерація випусків, а

наприкінці року видавався «Recuil des Gazettes» («Річний збірник «La

Gazette»).

Спочатку в «Газетт» друкувалися в основному новини з-за кордону,

при цьому велика частина їх бралася з німецьких, італійських і голландських

газет, що давало підставу для конкурентів і супротивників Ренодо

звинуватити його в плагіаті. Але поступово з розвитком газети в ній усе

більше уваги приділяється внутрішній інформації, а новини з-за кордону вже

виходять «з перших рук». Публікації Ренодо відзначалися майже

літературним стилем. Певна частина інформації надходила до газети

«зверху» – від кардинала Рішельє і навіть від самого короля (існує версія, що

Людовик VIII написав кілька статей для «Газетт», опублікованих у ній під

псевдонімом[14, c.89]. Ренодо відкрито заявляв про те, що його газету

редагує «на свій розсуд Його Преосвященство». За допомогою «La Gazette»

Рішельє намагався встановити державну монополію на інформацію. Він був

переконаний, що країні потрібна лише та інформація і лише в такому

висвітленні, які вигідні уряду і відповідають інтересам його політики. Тому

39

як внутрішня хроніка, так і повідомлення з інших країн піддавалися

детальній обробці. Цікавий і той факт, що, обожнюючи кішок, одну зі своїх

улюблениць кардинал назвав «La Gazette».

У 1635 р. до рук Ренодо перейшов і «Меrcure français». Свої принципи

журналіста Ренодо сформулював так: «Я повинен вам сказати, що історія є

розповіддю про реальні події. Газета ж послуговується і плітками. Історія

завжди говорить правду. Газета ж виконує вже достатньо, якщо заважає

обманювати».

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ

В даному розділі ми дали визначення поняттю функціонального стилю,

роглянули його різні класифікації і встановили, що найпоширенішею

класифікацією функціональних стилів являється їх розподіл на усні та

писемні. Усні стилі поділяються на літературно- та фамільярно-розмовний

стиль, писемні – на офіційно-діловий, науковий, публіцистичний та художній

стиль.

Оскільки наша робота присвячена газетно-публіцистичному стилю у

першому розділі ми також перерахували екстралінгвістичні та лінгвістичні

критерії визначення стилів і відповідно до цих критеріїв дали характеристику

стилю періодичних видань, акцентуючи увагу на лінгвістичних критеріях

виділення стилю, а також розглянули існуючі класифікації жанрів

публіцистичного стилю. В дослідженні, яке ми викладаємо в ІІ розділі

вважаємо доцільним спиратися на розподіл жанрів на інформаційні,

аналітичні та інформаційно-аналітичні, оскільки кожна з даних груп жанрів

має спільні особливості.

Для можливості ґрунтовного аналізу текстів французької преси ми

проаналізували, які лексичні, морфологічні та синтаксичні особливості

40

можуть зустрічатися у різних типах статтей. Розглянули деякі відтінки

суфіксів та префіксів, дали визначення таким тропам, як метафора, метонімія,

перефраз та евфемія. Серед морфологічних засобів виразності виділили

ситуації випадання артиклю, особливості вживання абстрактних іменників та

випадки використання теперішнього та майбутнього часу у плані минулого.

До синтаксичних засобів виразності ми віднесли синтаксичний паралелізм,

антитезу, оксиморон оклики та риторичні запитання. Як стилістичні фігури,

що змінюють порядок слів у реченні охарактеризували хіазм та різні види

повтору.

Особливості структури тексту полягають у різній їх побудові.

Послідовність викладу матеріалу у статті може бути індуктивною, тобто від

загального до часткового, дедуктивною – від часткового до загального, та

традуктивною. Для французьких статтей характерна наявність цілого

комплексу заголовку, який складається з заголовку, підзаголовку та ліду.

Цінним матеріалом першого роділу вважаємо стилістично-прагматичну

характеристику французького газетного стилю, в якому ми надали

найактуальнішу інформацію щодо належності деяких видань до певних

політичних поглядів. Щоденна і найпопулярніша газета «Монд»

дотримується соціально-демократичних поглядів. Точка зору «Фігаро»

варіює від позиції правих до право-центриської політичної позиції.

Тижневий журнал новин «Нувель Обсерватор» орієнтується на соціально-

демократичну політичну позицію. Кожна газета та журнал публікує статтю зі

своєю точкою зору відповідно до політичних поглядів, яких вона

дотримується на перших сторінках і зазвичай вказують належність цієї статті

до жанру «едіторіаль» (éditorial). В кінці розділу ми даємо історію стоврення

першого періодичного видання «Газетт». Цікаво, що принципи першої

французької газети не включали принципу повної правдивості. Редактор

газети вважав, що історія повинна бути повністю правдивою, а от газета

41

може містити і домисли, плітки. Можливо це було його виправданням тому,

що перша газета була створена задля задоволення бажань кардинала Рішельє.

Він і вказував, що в газеті писати, а що ні.

42

РОЗДІЛ ІІ

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ЖАНРІВ ГАЗЕТНО-

ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ

2.1. Особливості інформаційних жанрів газетно-публіцистичного

стилю

Головною метою інформаційних жанрів газетно публіцистичного

стилю являється донесення інформації до читача. У зв’язку з цим

інформаційні жанри характеризуються точністю, лаконічністю та стислістю.

2.1.1 Коротке інформаційне повідомлення

Коротке інформаційне повідомлення у стислій формі інформує про

важливий факт, подію внутрішнього або міжнародного життя. При цьому

основною вимогою до короткого інформаційного повідомлення є

документальність, точність і лаконічність. В ній точно вказуються

імена,посади, дати, місце події, цитуються висловлювання офіційних осіб.

Коротке інформаційне повідомлення являється простим та історично

першим жанром газетної публіцистики. У французькому газетно-

публіцистичному стилі розрізняють два типи інформаційних повідомлень –це

«брев» (brève) і «філє» (filet). Інші види коротких повідомлень не

відносяться до даного жанру, а є джерелом інформації.

Спочатку розглянемо «брев», «інформативну молекулу», як її

називають журналісти, оскільки вона містить лише найбільш важливу

інформацію і може сповіщати лише одну новину. «Брев» - це тип

інформаційного повідомлення, яке містить в собі найлаконічнішу відповідь

на запитання «про що йде мова?», а саме про кого мова?, що сталося?, коли і

де це сталося?. Саме тому «брев» часто складається з підмета, присудка,

обставини місця і обставини часу.

43

Mercredi 24 à la sortie du concert de James Brown à l'espace Grammont

une femme de 47ans est grièvement blessé après avoir été renservé par une

voiture.

В середу, 24 числа, після концерту Джеймса Брауна, на площі Грамон

машина збила жінку 47 років, завдавши їй серйозних ушкоджень.

В середу, 24, після концерту Джеймса Брауна, на площі Грамон, було

збито жінку 47 років і цим самим завдано їй серйозних ушкоджень.

Підметом у цьому прикладі у французькій мові є жінка, 47років,

присудком –було збито, обставина місця – на площі Грамон, обставина часу

– в середу, 24 числа, після концерту Джеймса Брауна.

В оформленні «брев» має три відмінні риси:

1) Після нього не вказується місце та дата, може вказуватись джерело.

2) «Брев»не може містити більше ніж один абзац.

3) Цей жанр не має заголовку, замість нього у короткому повідомленні

слова, з яких починається стаття виділяють жирним шрифтом, також

використовуються маркери(*,►,□,◊).

Однак останнім часом статті, що мають такі риси зустрічаються дуже

рідко. Поширеними стали короткі повідомлення, що мають заголовок, і з

одного боку не є достатньо лаконічними, щоб бути «брев», з іншого це і не

«філе», адже такі повідомлення занадто короткі.

Des proches du régime tué à Damas

Un jugé syrien, Abad Nadwallak, a été tué hier à Damas lors d’un attentat à la

voiture piegée, selon l’agence de presse officielle Sana. Des hommes armés ont

également assassiné mardi le frère du président du Parlement syrien à lors qu’il à

rendé au travail. Plusieurs personalités syriens ont été tue pendent le début du

conflit, dont le Ministre de la Défense et trois hauts responsables de services de

sécurité.

44

На відміну від «брев», «філє» датоване, має заголовок і часто

використовується в щоденних періодичних виданнях. «Філє» як і «брев»

відповідає на запитання хто?, що?, коли? і де?, але відповіді уточнюються, а

ще доповнюється запитаннями чому? як? і з ким?, які наслідки?.

Про учасника події, яку описує «філє» може бути вказана додаткова

інформація про його вік, професію, політичне життя, політичний статус; про

місцевість, де відбувається подія можуть бути вказані її особливості,

провідну галузь виробництва, наприклад, або кількість населення, і звичайно,

якщо це комуна, то її кантон, арондісман і т.д.

Un cheikh contre le Hezbollah

Salafiste et virulent opposant au régime de Damas, le cheikh Al-Assir a fait du

Hezbollah chiite, allié de Bachar al-Assad, sa bête noir. Le 11 nouvembre, ses

partisans ont joué les provocateur en déchirant des affiches du Parti de Dieu,

déclanchant des affrontement entre sunnites et chiites qui ont fait trois morts. Le

puisant cheikh, que l’on dit soutenu par coalition du 14-Mars, qui regroupe

l’opposition libanaise antysyrienne et d’importants fonds quataris, doit dévoiler

prochenement sa stratégie pour contrecarrer l’influenceiranienne sur le Liban.

Selon la presse libanaise, il prévoirait de lancer sa propre branche armée, «un

contre-Hezbollah sunnite» de 2000 hommes, qu’il entraînerait à combattre en

Israël.

Шейх проти Хезболи

Салафіст і ярий противник дамаскського політичного режиму, шейх Аль-

Азір нажив собі лютого ворога в особі організації Хазболи шиїтської,

прибічника Башар аль-Асадом. 11 листопада, його поборники, зриваючи

плакати Партії Бога, спровокували протистояння між сунітами та

шиїтами. В цій сутичці загинуло 3особи. Вважається, що цей впливовий

шейх підтримуваний коаліцією 14березня, (яка об’єднує ліванську

антисирійську опозицію) і важливими катарськими фондами незабаром

45

повинен розкрити свою стратегію протидії іранському впливу на Ліван. За

словами ліванської преси, шейх Аль-Азір планує залучити до боротьби свої

власні військові сили «Суніт проти Хезболи», що налічують 2000чоловік, і які

начебто мали тренуватися в Ізраїлі.

Як ми бачимо, спочатку сповіщається факт: Аль-Азір набув собі ворога,

потім роз’яснюється як це сталося: прибічники шейха розізлили шиїтів тим,

що зривали плакати їхньої партії (це було напередодні шиїтського

релігійного свята). Далі дається бачення наступних подій: суміти планують

залучити до боротьби військові сили. Тобто окрім відповіді на стандартні

запитання хто, що, де і коли, ми можемо прослідкувати також і відповідь на

додаткові запитання як?, з ким? і які наслідки?.

Найчастіше «філє» має форму піраміди. Це означає, що в ній спочатку

подається найважливіша інформація, і чим менш вона важлива тим далі вона

знаходиться від початку статті. Перед статтею може позначається місце, день

та джерело новини у такій формі: Londres, 3 juin (Reuter)

«Філє» може існувати у формі «еко» (écho). «Ешо» завжди має заголовок,

ніколи не вказується його джерело та дата. Подана інформація в «еко»

викликає подив, сміх або гарний настрій.

SUISSE: LES «SANS COMTE FIXE»

Sous surveillance étroite de Washington, les banques suisses placent leurs client

américains devant un ultimatum: soit il déclarent leurs avoirs au fisc, soit il

clôture immédiatement leur compte. Ce qui ne remplissent pas sur le champ le

formulaire prévu par le «programme de déclaration volontaire» du fisc

américain, se retrouve sur le trottoire avec leur argent. «On les appelle les sans

compte fixe», sourit jaune un banquier de Genève.

Швейцарія: «Без визначеного рахунку»

Вашингтон спостерігає за тим, як швейцарські банки ставлять

ультиматум перед американськими клієнтами: або він звітує перед

46

податковою службою, або його рахунок буде негайно закритим. Той хто не

заповнить поля формуляра, передбачені програмою добровільної декларації

американською податковою службою, опиниться на вулиці разом зі своїми

грошима. Ми таких людей називаємо «без визначеного рахунку» -

посміхається женевський банкір.

Ефект дотепності в цій короткій статті досягається за допомогою

такого засобу виразності як аналогія. На французьку мову слово

«безхатченко» перекладається як «sans dommicile fixe», тобто людина без

визначеного місця проживання. В даній статті використовуєтсья вираз «sans

compte fixe» (без визначеного рахунку), який одразу викликає аналогію з

виразом «sans dommicile fixe» (без визначеного місця проживання). Таким

чином американець, що не має рахунку в швейцарському банку порівнюється

з людиною, яка не має житла. Вжитий прийом у цій статті називається

алюзія.

2.1.2 Інформаційний звіт

Інформаційний звіт (сompte rendu) – розгорнуте інформаційне

повідомлення про офіційний захід або подію. Це може бути прес-

конференція, зустріч-обговорення (муніципальні, регіональні ради,

парламентські збори, збори партій, синдикатів, підприємств та асоціацій),

церемонія (святкування, інавгурації), спортивні зустрічі, непередбачувані

події (нещасні випадки, стихійні лиха), конгреси (руху, партії, профспілкові),

вуличні маніфестації, спектаклі(фільми, театральні п’єси, вар’єте ), судові

слухання.Так само, як і коротке інформаційне повідомлення, звіт містить у

собі відповідь на чотири основні запитання хто?, що?, де? і коли?, з

особливою увагою до перших двох запитань. Цей жанр сповіщає про нові,

важливі та цікаві читачам факти, а не дослівно переказує все, що відбувалося.

Лексика цього жанру зазвичай нейтральна. Звіт може містити інформацію

47

про етапи заходу та його учасників, в такому випадку можна прослідкувати

активне використання власних та географічних назв, назв різних закладів,

посад, статистичних даних та кількісних показників.

Journaliste de l’année

Selectionné parmi 168 candidats, Philippe Lançon, journalise à Libération, a reçu

le prix Jean-Luc Lagadère 2013. Récompensé, son article intitulé Alger la franche

est construit comme une très longue déambulation dans la ville à la recherche des

vestiges de la colonisation française. Le jury, composé d’une pléiade de patrons

de grands journaux et presidé par Laurent Joffrin, du Nouvel Obs, s’attache

particulièrement à la qualité de l’écriture.

Журналіст року

Серед 168 кандидатів, Філіп Лансон, журналіст щоденної газети

Ліберасьйон удостоєний нагороди Жан-Люка Лажедера 2013 року. Його

стаття «Алжер ла франш» побудована у формі довгої подорожі по місту у

пошуках залишків французької колонізації. Журі, що складалося з керівників

популярних журналів на чолі з Лореном Жофрен, президентом журналу

Нувель Обсерватор повязують надання своєї переваги лауреатові в

основному з якістю написання статті.

У цьому інформаційному звіті можна прослідкувати вживання еліпсу.

Le jury…. s’attache particulièrement à la qualité de l’écriture.

Журі в основному зв’язує з якістю написання (дослівний переклад)

З дослівного перекладу зрозуміло, що для повного розуміння речення

відсутній додаток. Читач сам має здогадатися, якої смислової частини

речення не вистачає. В даному випадку ми здогадуємося, що журі повязує

факт перемоги Філіпа Лансона з тим, що він якісно написав статтю.

Оскільки метою інформаційного звіту є достовірна передача інформації ,

то в ньому можуть використовуються цитати або непряма мова. В

48

інформаційному звіті дотримуються правил єдності часу і місця, тобто

зображуються події одного дня і одного місця.

2.2. Особливості статей інформаційно-аналітичних жанрів

Інформаційно-аналітичні жанри є проміжними між інформаційними та

аналітичними. Якщо інформаційним жанрам у більшій мірі притаманна

точність, стандартність, ясність, то інформаційно-аналітичні жанри

характеризуються в такій самій мірі і експресивністю та емоційністю. Такі

риси інформаційних жанрів пов’язані з тим, що хоча донесення повідомлення

залишається головною метою, але разом з тим важливим є і те, як сприйме

дану інформацію читач.

2.2.1. Опис у репортажі

Поширеним інформаційним жанром являється репортаж. Цей жанр

зазнав розвитку в кінці XIX століття і пов'язаний з іменами таких відомих

журналістів, як А. Лондр та Ж. Кессель.

Репортаж являє собою газетно-журнальну публікацію, матеріал для

якої був зібраний журналістом на місці події, або рідше отриманий

безпосередньо від учасника цієї події. Ціль репортажу – викликати у читача

ефект присутності, дати уявлення про події та його учасників. Оскільки автор

репортажу являється свідком події, він описує її через призму свого

сприйняття. Тому в репортажах фактологічна вірогідність поєднана з

конкретно-образним уявленням події. В цілому особливими рисами жанру

репортаж є наочність і безпосередність опису події.

Зазвичай вкінці статті підписується її автор, а після заголовку

вказується, що репортаж, виконаний спеціальним кореспондентом. В журналі

Нувель Обсерватор цей запис позначається так: «DE NOTRE ENVOYE

SPECIAL»

49

Вказані жанрові риси зумовлюють композиційну структуру репортажу.

Послідовність опису в репортажі нерідко відповідає послідовності подій.

Часто він містить описи зовнішнього оточення, пейзажу, погоди і таке інше.

Pour mesurer le succès du Tour en Belgique, pas besoin d'avoir fait math

sup. A voir le nombre de stands de bières, frites et pain saucisses, on

comprend qu’ici la Grande Boucle est un peu chez elle. Dans un pays fondu

de vélo, recevoir le Tour de France est une vraie fête.

Щоб виміряти успіх велосипедного туру в бельгії, не обов’язково мати

диплом зі спеціальністю «вища математика». Підрахувавши пункти

продажу пива, картоплі фрі та сосисок в тісті, можна зрозуміти, що

Тур де Франс тут як вдома. Приймати Тур де Фран для країни, де

виливають велосипеди – це спражнє свято.

Цей уривок репортажу містить опис того як святкують Тур де Франс в

Бельгії: повсюди пункти продажу картоплі, пива та сосисок.

Ось іще один приклад опису в репортажі:

Ils survivent dans les camps claindestins et crasseux où circulent en boucle

les sombres récits de réfugiés perdus en mer, de violos, d’assassinats

perpétrés par les soldats pendant le couvre-feu, de quartier brûlé, de

mosquées détruites.

Вони виживають в таємних і брудних таборах, де по колу ходять

похмурі розповіді про біженців, що загубились в морі, про

згвалтування, вбивства скоєні солдатами під час комендантської

години, про спалені квартали та зруйновані мечеті.

Зазвичай опис в репортажі яскравий, людина з більш-менш розвиненою

уявою одразу уявляє те, що описує автор. Однак у репортажі поєднується

опис, розповідь та роздум.

Лексика репортажу містить велику кількість слів вжитих у

переносному значенні, а також слів розмовного стилю.

50

Des hordes d’hommes et des femmes, de vieillards et des nourrisons,

échoués là, sur les rives du fleuve Naf .

Орди чоловіків і жінок, старих та немовлят, опинились тут, на

берегах річки Наф.

Дієслово échouer означає ‘сісти на мілину’, в переносному значенні воно

означає ‘зазнати невдачі’, у розмовному стилі воно має значення

‘опинитися’.

Рис.2.1. Фото біженців

Читач може уявити обстановку у якій відбуваються події завдяки

використанню яскравих прикметників, родових, а не видових іменників, які

більш точно характеризують явище.

Замість родового іменника люди, автор використовує видові чоловіки,

жінки, старі та немовлята. Щоб ще більше підкреслити описовість на початку

статті розміщена фотографія з зображенням цих людей.

У репортажах так як і в інформативних жанрах вживається специфічна

термінологія.

Venu à Rangoon pour énteriner l’ouverture démocratique de la junte.

Прибув в Рангон для ратифікації демократичного відкриття хунти.

51

Слово ратифікація відноситься до специфічної термінології. Репортаж

повинен містити інформацію не лише про подію, але про її учасників, тому

дуже часто в ньому використовуються цитати.

«Bien sûr qu’il sont mes frères, ce sont des musulmanes, dit un homme

d’affaires, mais ce conflit est politique, mieux vaux ne s’en mêler.»

«Звичайно це мої брати, мусульмани, - каже один політичний

діяч, - але це політичний конфлікт, краще в нього не втручатися» .

2.2.2. Різновиди інтерв’ю

Французькі журналісти виділяють 5 типів інтерв’ю: інтерв’ю-анкета,

інтерв’ю репортаж, інтерв’ю-зустріч, документальне інтерв’ю, інтерв’ю-

опитування.

Інтерв'ю-анкета є результатом опитування особи, що пов’язана з

певною новиною і яка розкриває свої плани, рішення, думки стосовно цієї

новини чи події. Заголовок такого інтерв’ю може включати такі вирази: ‘нам

повідомляє’ nous annonce, ‘нам оголошує’ nous déclare, ‘стверджує’ nous

affirme, ‘підтверджує’ nous confirme, ‘нам відкриває’ nous révèle. Інтервю-

анкета близька за своїми особливостями до репортажу. В ньому також

використовуються опис місця події. Відповіді на запитання характерні для

будь-якого інтерв’ю, але і в репортажі вони використовуються як цитати.

В інтерв’ю-репортажі учасник або свідок певної історії розповідає про

обставини події, під час яких він був присутній. Це може бути описання

місця, часу і т.д. Звичайно заголовки таких інтерв’ю будуються за

допомогою таких формулювань: ‘нам розповідає’ nous raconte, ‘свідчить’

témoigne, ‘згадує’ se souvient.

Une jeune Kenyane nous raconte

Молода жителька Кенії нам розповідає

52

В інтерв’ю репортажах теперішній час може грати роль минулого. Таке

використання теперішнього часу дозволяє читачеві краще уявити події й

заглибитися у них.

Je mets quelque affaire dans un sac, je prends mon passeport, que ma mère

guarde avec les papier de la famille dans un tirroir de sa chambre et je pars

sans laisser explication.

Я складаю деякі речі в мою сумку, беру паспорт, який мама зберігає

разом з іншими сімейними документами в спеціальному ящищку своєї

кімнати і йду, нічого не пояснивши.

Ми розуміємо,що ці події відбувалися давно з контексту статті. Однак вони

подаються в теперішньому часі в розповідній функції.

Якщо вживається теперішній час у розповідній функції, то для

відображення подій, які відбувалися раніше іншої минулої дії, яку в даному

випадку відображає présent, використовують не plus-que parfait, а passé

composé.

Lorsque je décroche mon bac à 18 ans, je comprends que mon père a un

plan pour moi. Loin de l’université: il m’a promise à un de ses amis, un

vieux qui veut faire de moi sa quatrième épouse, en échange d’argent.

Я отримую посвідчення про закінчення школи у віці 18 років, і розумію,

що батько має на мене свої плани. Вони стосувались далеко не вступу

до університету: він пообіцяв своєму старому другові, що я стану його

четвертою дружиною в обмін на гроші.

В цьому уривку важливо прокоментувати також еліпс. Словосполучення loin

de l’université можна перекласти як ‘замість університету’, але в цьому

словосполученні опущений один член речення, правильно було б сказати

‘замість вступу до університету’.

Інтерв'ю-зустріч служить для того, щоб дізнатися про особисте життя

певної людини відповідно до місця, теми інтерв’ю, відповідно до можливості

53

і обставин, за яких воно відбувається. Заголовки такого жанру починаються

так: entretien ‘бесіда’, rencontre ‘зустріч’, une heure avec ‘година з.

Заголовок такої анкети може бути у вигляді цитати людини, у якої беруть

інтерв’ю.

«Avoir un enfant c’est comme sauter en parachute en cent fois plus fort»

Мати дитину це як стрибнути з парашутом, але в 100 раз вражаюче

захоплююче

стверджує Алесандра Субле, а ось що говорить Шарлотта де Тюркхайм:

«Zaman est délicat, gentleman,protecteur. Il ne dit jamais oui ou non. Avec

lui il faut déviner.»

Заман джентльмен, захисник. Він ніколи не говорить так чи ні. З ним

потрібно здогадуватись)

Лексика інтервю-зустрічі проста не перенасичена художніми засобами,

зрозуміла, іноді трапляється розмовна лексика:

Le mien c’est paum é , il n’a pas de GPS, il est en pleine forêt et son bourrin

est un âne!(Мій хлопець невдаха, посеред лісу в нього немає джіпіес,до

того ж у нього не кінь, а осел! )

Слово paumé в розмовній лексиці означає ‘розгублений’, не знає куди йти або

нещасна, приземлена людина. А bourrin означає ‘шкапа’.

В документальному інтерв’ю експерт пояснює факт, історичну подію,

сучасну проблему, технічні дані і т.д. Документальне інтерв’ю починається

словами ‘нам пояснює’ nous explique.

В щонедільному випуску журналу «Нувель Обсерватор» кожен

тиждень експерт дає свої пояснення на різні теми. Ця рубрика в журналі

називається сhaque semaine un expert nous écrit.

Оскільки є місце поясненню певного факту, то в такому інтерв’ю є

багато термінів, в залежності від теми статті.

54

L’attentisme d’Obama, à la veille de la présidentielle de novembre,

n’influent-il pas aussi beaucoup sur l’absence de solutions?

Політика вичікування Обами, на передодні президентських виборів, чи

не занадто вона впливає на відсутність рішення.

Слово attentisme означає ‘політика вичікування’, це суто політичний

термін. В цьому реченні також використаний прийом парцеляції, для того

щоб зосередити увагу на певному факті. На першій позицій в реченні

знаходиться словосполучення ‘атентизм Обами’, завдяки чому запитання

легше зрозуміти.

Avoir dit au début de la médiation qu’il fallait que Bachar El-Assad parte

n’était pas très habile.

На початку політики посередництва сказати, що було б краще якби

Башар Ель-Асад вийшов не було виявом високої професійності.

Ще один приклаклад суто політичного терміну. Документальні інтерв’ю

містять також спеціальні фразеологічні вислови.

Je suis favorable à un coup de semonce militaire.

Я за сурове військове попередження.

Вираз coup de semonce є сталим, його не можна перекладати дослівно, як

‘удар догани’, цей вираз означає ‘суворе попередження’.

Trop longtemps décriée par la gauche, comme par la droite française, et

même par certaines ONG, l’ingérence humanitaire fait désormais

légitimement partie de stratégies politiques.

Надто довго критикована як лівими так і правими, і навіть деякими

неурядовими організаціями, «гуманітарна інтервенція» віднині є

узаконеною частиною політичних стратегій.

Ця частина інтерв’ю насичена засобами виразності. По-перше потрібно

сказати, що вона насичена політичними термінами: вираз l’ingérence

humanitaire перекладається як ‘гуманітарна інтервенція’ або ‘втручання з

55

ціллю захисту прав людини’. Політичний відтінок мають також такі слова як

законність, політичні стратегії.

ONG – organisation non gouvernamebtale, неурядові організації

Безсумнівно в документальних інтерв’ю можуть зустрічатися повтори.

Mais sans doute n’était-on pas obligé de croire qu’il disait. Sans doute

n’était-on pas obligé après chacune de mes visites à Damas, d’envoyer des

émissaires malintentionnés et peu informé qui venaient dire le contraire de

ce que je disait.

Але без сумніву ми не були забовязані вірити тому, що він казав. Без

сумніву ми не були забовязані після кожного мого візиту до Дамаску

відправляти неблагонамірених та мало поінформованих посланців, які

прибували щоб сказати протилежне тому, що казав я.

Інтерв'ю-опитування містить висловлювання різних людей за

професією, статусом і т.д. з приводу певної суспільної проблеми. Такі

інтерв’ю не потрібно плутати з дослідженнями спеціальних закладів, які є

ґрунтовнішими. Так як опитуваними в інтерв’ю зондаж є випадкові особи, і

не з проста такі інтерв’ю називаються ще «експрес інтерв’ю», «інтерв’ю

хвилина» або «радіо-тротуар».

Опитуваними також можуть стати відомі особи, які володіють

знаннями в певній галузі. В такому випадку інтерв’ю відбувається за круглим

столом у формі дебатів або дискусії. В будь-якому випадку інтерв’ю зондаж

являє собою велику кількість відповідей від різних опитуваних, які давали

відповідь на одне запитання.

Прикладом такого інтерв’ю може послужити стаття «L’Amerique,

victime ou bourreau?» (Америка жертва чи кат?) Це інтерв’ю зондаж, а саме

дебати 2х відомих осіб – Олівера Стоуна та Х’юберта Ведріна, які

відповідають на таке запитання: «Як ви можете проаналізувати американську

війну проти тероризму, що розпочалася 11вересня?».

56

Дебати не можуть існувати без дієслів, які служать для висловлення

думки: senntir ‘відчувати’ penser ‘думати’, parler ‘говорити’.

Для вираження своєї точки зору використовуються спеціальні такі

кліше як le fait est que ‘але факт в тому’, mais dans la réalité ‘але насправді’.

Вживання цих кліше можна прослідкувати в наступних прикладах:

Le fait est que, dans le monde d’aujourd’hui, il y a une démande Amérique,

à condition qu’il soit capable de maîtriser ses démons de puissance.

Але факт, що в сьогоднішньому світі, Америка користується

популярністю, за умови, якщо вона зможе приборкати свою гординю,

ідол могутності.

Можливе вживання протиставних порівнянь, оскільки скоріше за все, якщо

це дебати, то в такому інтерв’ю буде присутній елемент полеміки.

Le problème ce que les Américains ne voit pas le monde de la même façon

que les Français.

Проблема полягає в тому, що американці не бачать світ так само як

французи.

Щоб заперечити свому опонентові використовують такі фрази:

Je ne pas le même regard que vous.

Je ne peux pas vous suivre.

Ne mettons pas tout dans le même

sac.

Я маю іншу точку зору, відмінну

від вашої

Я не можу слідувати вашій точці

зору.

Давайте не будемо усе змішувати

до купи.

В таких статтях використовується протиставлення, за допомогою

різних лінгвістичних виразів, які розкривають протиріччя або спільність

точок зору.

2.2.3. Журналістське розслідування (enquête)

57

Інформативне розслідування має за ціль розкрити приховану

інформацію, перетворити віртуальну інформацію, актуалізувати забуту

інформацію або відновити в ній прогалини. Редактор розслідування вживає у

своїй статті умовний час conditionnel, коли він невпевнений в вичерпності

інформації, вважає, що розслідування може продовжуватись. Якщо ж він

володіє і сповіщає перевірену інформацію, то тоді він вживає présent.

Розслідування, які замовляють у спеціальних компаніях являються

більш достовірними ніж ті, які виконуються журналістами самостійно. У

першому випадку розслідування вимагають набагато більших витрат.

Основними принципами розслідування на замовлення є чіткість і ясність

викладу матеріалу. Ясність забезпечується формулюванням заголовку, який

чітко відображає основну думку розслідування, а також завдяки текстам, які

роз’яснюють специфічну інформацію. В такій статті обов’язково вказується,

яким інститутом було проведено дослідження і за підримки, яких партнерів.

Розслідування може стосуватися якоїсь історичної події або події, що

вже минула. У такому випадку найчастіше вони стосуються річниць, з одного

боку, з іншого судових процесів. Можуть бути і інші теми. Заголовок і

«шапо» висвітлюють причини новини, яка спонукала до повернення в

минуле. .

Деякі розслідування називають інтерпретативними. Такі розслідування

займаються не так пошуком інформації, як пошуком її трактувань. Ось такі

питання можуть стати темою інтерпретивного розслідування: судді залежні

чи незалежні? чи є майбутнє для села? промислове сміттєзвалище приносить

більше користі чи збитків?

Композиційна структура інтерпретативних розслідування залежить від

вибору манери його подачі. Якщо автор статті веде читача до чітко

окресленого висновку, оперуючи аргументами, фактами та свідченнями, але

уникаючи деяких заперечень, то в зачині буде міститися дискусія, в основній

58

частині – яке є інше, більш серйозне бачення цього питання, кінцівка містить

висновок і закликає читачів приєднатися до думку автора статті. Якщо ж

тема розслідування більш складна, тому що налічує багато змінних, то тоді

важко осягнути всю проблему одночасно, і розслідування набуває форму

досьє. Мова іде про те, що вона має таку послідовність: спочатку аналіз і

виклад усіх різних точок зору разом з аргументами і фактами, що

підтверджують кожне з бачень, після чого автор дозволяє читачам або

слідувати його думці або ні, зважаючи на вище наведені приклади.

У статті Такrnac dans l’œil du FBI, її автор подає різні точки зору на справу

Тарнак про саботаж ліній швидких електропоїздів. Автор починає з

визначення чи відносяться підсудні до анархістських угрупувань, яку вони

завзято заперечують. В основній частині переходить до розкриття справи

Тарнак за допомогою дискусії, в якій він по троху аргументує як бачення

поліції так і адвокатів підсудних. У кінці остаточно наводить аргументи

тому, що обвинувачені є дійсно винними. Читач сам робить висновки з

прочитаного.

Onze mois après la découverte de cette liste, une ligne TGV était sabotée en

pleine nuit à Dhuisy en Seine-et-Marne. Le couple Coupat-Lévy se trouvait

justement sur cette commune, cette nuit-là. Comme l’a rélévé «Le Nouvel

Observateur», des tubes en PVC ont dépuis été repêchés dans la Marne, à une

vingtaine de kilomètres de la à l’aplomb d’un lieu ou le couple s’était arrêté ce

soir-là.

Одинадцять місяців після відкриття цього списку, лінія швидких

електропоїздів була зіпсована вночі в Дюїзі, департамент Сена і Марна. Тієї

ночі пара Купа-Леві знаходилися якраз у цій комуні. Як виявив журнал

«Нувель Обсерватор» проволока з полімерним покриттям була знайдена на

Марні, 20кілометрів від того місця, де того вечора зупинилася парочка.

59

Потрібно сказати, що розслідування більш насичені спеціальною

термінологою, адже авторові розслідування потрібно пояснити тонкості

судової справи, наприклад, для цього може бути використана технічна

лексика.

Використовуються фразеологізми:

Quatre ans après le début de l’affaire Tarnac, le sabotage de lignes TGV en

novembre 2008, le groupe anarchiste mis en cause continue de clamer haut

et fort son innocence. Il tire aussi à boulets rouge sur l’anquête confiée au

pôle antiterroriste de Paris.

Чотири року після початку справи Тарнак про псування ліній

швидкісних поїздів, група анархістів, яка була притягнута до

відповідальності продовжує голосно проголошувати свою невинність.

Вони також жорстко висловлюються про розслідування, довірене

парижському антитерористичному центру.

Mettre en cause означає ‘притягти до відповідальності’, tirer à boulets

rouge – ‘кидати вогняні кулі’, сильно атакувати або сварити когось,

L’espion anglais était averti que nous allions à New York, a-t-il fait

valoir lors d’une récent réunion avec des journalistes triés sur le volet ,

sa première apparition publique savemment contrôlée depuis le début de

l’affaire.

Фразеологічний вираз trier sur le volet - сіяти, дуже ретельно відбирати

характеризує тут, те як відбирались журналісти.

В статті також містяться абревіації такі як FBI (Federal Bureau

d’Investigation) – ‘Федеральне бюро розслідувань’, tubes en PVC ’про

électricité de Franceволока з полімерним покриттям‘, в нашій мові має аналог

– ‘пвх’,EDF (électricité de France) - ‘державне енергетичне управління’ та

інші.

60

2.3. Особливості статей аналітичних жанрів

Суть аналітичних жанрів газетно-публіцистичного міститься у їх назві.

Вони не тільки інформують читача про певне явище, але й аналізують його,

оцінюють. Це і є основна мета аналітичних жанрів. Вони менше художні, ніж

інформаційно-аналітичні; а на відміну від інформаційних вони дають оцінку,

викладеній інформації.

2.3.1. Композиційна структура жанру коментар

Коментар – історично перший і найбільш простий аналітичний жанр.

Якщо композиційно-смислова організація інформаційних жанрів будується

за принципом що, де коли?, то побудова коментаря концентрується навколо

відповіді на запитання чому?, що пов’язане з завданням жанру коментар -

розкрити сутність явища або події. Факти в коментарі грають допоміжну

роль. Коментований факт викладається лише в зачині, наступний виклад

матеріалу відводиться розгляду реальних або можливих наслідків. Коментар

будується за принципом перевернутої піраміди, тобто інформація подається

від більш важливої до менш важливої.

Коментар-розповідь (сommentaire naratif) – це коментар, який описує

подію, що відбувається в момент мовлення. Такий коментар прикрашений

емоціями, враженнями та почуттями. Можна сказати що це коментар-

репортаж.

Коментар-пояснення (сommentaire explicatif) роз’яснює явища

суспільно-політичного характеру, полегшує його розуміння. Є речі які можна

зрозуміти без коментарів, інші ж потрібно роз’яснити або навіть

розшифрувати і перекласти на мову читача. З цією метою редактор часто

поміщає в газеті так звані «вставки», це можуть бути ілюстрації,

комп’ютерна графіка, енкадре, нотатки.

61

Прикладом такої статті є «Fin de partie judiciare pour Pasqua», автором

якої є Каролін Бізар в журналі Нувель Обсерватор. Стаття стосується суду

над екс міністром внутрішніх справ у справі « Нафта в обмін на

продовольство». В додатку, що підкреслена лінією з крапок і називається

Давня історія (une histoire ancienne) автор пояснює, що ця справа пов’язана з

історією десятилітньої давності, коли у зв’язку з тим, що Ірак був захоплений

угрупуваннями Садама Хусейна, іракцям було дозволено продати частину

нафти щоб профінансувати покупку продовольства. Але держава відхиляє

цей проект заради того, щоб отримати лобування.

Для того, щоб донести сенс явища до читача вживається аналогія,

транспозиція незрозумілих термінів і виразів.

Коментар-інтерпретація (сommentaire interprétatif) пропонує

інтерпретацію події, документу, ситуації тощо. Поміж усіх можливих

обирається найбільш підходяща на думку редактора. Полемічна стаття.

Полеміка – це різка суперечка, яскраво виражене критичне ставлення

до точки зору опонента. Звичайно в інших статтях ми вже зустрічали засоби

полеміки. А на прикладі коментаря-інтерпретації розглянемо їх більш

докладно. Вибір мовних засобів виразності буде визначатися характером

адресату. Найчастіше ним являється ідеологічний противник, а може бути й

особа, що належить до суспільно-політичного кола. В першому випадку

переважає полеміка з метою викриття, а в другому - з метою переконання.

Переважаючою формою мовлення коментаря є роздум, що полягає в

послідовності суджень. Домінуючі типи синтаксичних відносин коментаря -

пояснювальні, причинно-наслідкові та протиставні. Цей жанр може

розкриватись у вигляді внутрішнього монологу, вказуючи спочатку

аргументи,а потім контраргументи. Коментар-інтерпритація являє собою

полемічний текст та має таку будову: виклад поглядів опонента, яким

протиставляється система доказів з метою їх спростування. Для цього жанру

62

характерна концентрація аргументів навколо кожного положення опонента та

особлива насиченість синтаксичними засобами виразності.

Автор художнього коментаря (сommentaire expressif) виражає думку

про певне явище, судження цінності, займає певну позицію щодо цього

явища. До таких коментарів відносяться «біє» (un billet), карикатура (une

caricature),передова стаття (un éditorial), «трібюн» (une tribune).

Художній коментар залишається просто коментарем, коли він виражає

думку одного конкретного журналіста. Коли роздуми над явищем надходять

з зовні редакції – це буде «трібюн лібр». Якщо «трібюн» постійно зявляється

підписана однією й тією ж самою людиною, то її називають блок-нот (bloc-

notesde), журнал (le carnet de), про (libres à propos de), карт-бланш (carte

blanche à).

Коли «трібюн» постійно з’являється не лише під тим же самим

підписом, але також стосується того ж самого поля діяльності, такий

коментар називається фейлетон або хроніка(літературна, музикальна,

паризька..).

Хужожній коментар може також виражати настрій. Основним жанром

тут буде «біє» (billet).

«Біє» – це коротка стаття, що складається з 10-15 рядків, що виражає

несподіване бачення певного явища. Це нетрадиційний натяк, він відкриває

прихований сенс.

Ce matin, pas d'école, on reste à la maison avec mon fils. On a une carte de

l'Irak. Il ne savait pas que le Tigre était un fleuve. Fierté paternelle : il a

déjà les capacités d'un président des Etats-Unis.

Цього ранку ніякої школи, ми з сином залишаємося вдома. У нас є

карта Ірака. Він не знав, що Тигр – це річка. Гордість батьків: він вже

має здібності президента США.

63

Стаття стосується страйку викладачів і загрози іраксько-американської

війни.

«Біє» складаються з 2частин: інформації і з дотепного висловлювання

щодо цієї інформації. Між цими двома частинами короткий перехід, щоб

ввести читача в логіку несподіваної кінцівки. Білетисти використовують у

своїх статтях уроки моралі, гостроту розуму і нісенітницю, що вважається

смішним.(запозичена у англійських гумористів).

Ne pas nous laisser abuser par cette exploitation commerciale qui voudrait

faire de nos fillettes, bien avant l'âge, des grandes personnes.

Не дозволимо ошукати нас цією торгівельною експлуатацією і у

такому ранньому віці перетворити наших донечок в дорослих осіб.

(Priscilla, Alizée, Lorie, Britney Spears par Pierre-Yves le Priol)

І ще один приклад:

Mme Bachelot veut lutter contre le bruit. C'est ce qu'ils disaient à la télé. Je

n'en sais pas plus, à ce moment-là, mon voisin l'a éteinte.

Мадам Башело вирішила боротися з шумом. Це те, що сказали по

телевізору. А далі я нічого не знаю, бо в цей момент мій сусід вимкнув

телевізор.

Заголовок «біє» обов’язково має бути коротким, часто зменшений до

одного слова. Така стаття зазвичай є носієм гарного настрою. Якщо ж настрій

поганий, то вона стає полемічною, для цього основним прийомом є іронія.

Політичний малюнок або карикатура мають таку саму функцію.

Інший тип художнього коментара – це хроніка. В даному випадку

хроніка спостереження, враження , роздуми про минуле. Це в певному плані

журнал автора в журналі журналіста. Автор має свої власні критерії вибору і

оцінки сюжету, які він обирає згідно до свого почуття гумору та настрою.

Білетисти обирають свою тему серед новин, автор хронічки розповідає про

події свого власного життя.

64

2.3.2. Передова стаття як точка зору видавництва

Коментар приймає форму аналізу певного явища, щоб його залишити

відкритим або щоб запропонувати, навіть підкреслити очевидність відповіді.

Коли він виражає позицію журналу або газети, то такий коментар

називається «едіторяль» (éditorial). В українській мові його називають

передовою статтею.

Жанр передової статті у французькій мові був введений в середині

XIXстоліття журналістом газети «Фігаро» Магнаром. Існувала навіть

жартівлива назва цього жанру – магнар (magnard), утворена від його

прізвища.

Через те, що передова стаття висвітлює думку видавництва, вона має

директивний характер. Це означає, що в передовій статті подається уже

проаналізована інформація. Перед читачем не постає декілька варіантів

трактування цієї інформації: лише та точка зору, якої дотримується

видавництво. Вплив на читача досягається яскравою образністю коментаря.

Значну роль у створенні цієї образності грають риторичні запитання.

Comment M. Cahuzac a-t-il pu, uri et orbi, proclamer son innocence quand

il se savait coupable? Comment a-t-il pu, auparavant, accepter des

résponsabilités qui supposent une insoupçonnable intégrité? Quel sentiment

d’impunité l’habitait? Quelle irrespоnsabilité l’aveuglait? Lui seul le sait.

Як М. Каюзак міг, на весь світ, проголосити свою невинність, тоді як

він знав, що винен? Як він міг брати на себе відповідальність, адже

вона передбачає цілковиту внутрішню єдність? Яке відчуття

безкарності в ньому зародилось? Яка безвідповідальність його

засліпила. Знає лише він сам.

В даному випадку ці запитання несуть характер докору, який зростає з

кожним новим запитанням і зростає аж до осуду, потім знову згасає.

65

Передові статті як і інші аналітичні жанри наповнені яскравими епітетами.

Tout aussi calamiteux: Jérôme Cahuzac était l’un des principaux artisans et

l’un des meilleurs avocats de la politique économique menée par le

gouvernement.

Такий жалюгідний, Жером Кауюзак був одним з головних учасників і

одним з найкращих адвокатів в сфері політекономії, яка

впроваджувалася урядом.

Вжите тут протиставлення ще більше підвищує роль Кауюзака, яку він

грав у політиці. І ще більше посилює розлад, який є між тими

негативними внутрішніми якостями, якими він володіє та чудовим

вмінням керувати політикою у сфері фінансів.

Pour l’ancien ministre foudroyé par sa faute et sa mensonge.

Колишній мінстр повалений своєю помилкою та брехнею.

В російській мові є відповдник слову foudroyé - «сраженный». Саме це

слово має метаферичний відтінок. Міністр як під час якоїсь битви -

повалений, звичайно слово вжито у переносному значенні. І в прямому

значенні поваленою помилками або брехнею людина не може бути.

Faute morale impardonnable a tranché le président de la République.

Certes. Mais dont il est désormais le premier comptable. Le scandal

Cahuzac est devenu, dans l’instant, l’affaire de François Hollande. Depuis

dix mois, la perte de crédit du chef de l’Etat était déjà profonde еt

handicapait son action. Elle risque de devenir abyssale, paralysante.

Моральний недолік Кауюзака заплямував репутацію президента

Республіки. Це очевидно. Віднині президент сам займається

фінансовими питаннями країни. За десять місяців Франсуа Оланд на

собі відчув втрати у сфері фінансів, які відверто кажучи паралізували

його дії. Втрати можуть бути ще більш глибокими та

паралізуючими.

66

Цей уривок з передовою статті цікавить нас саме тому, що він був навіть

відображений художником – карикатуристом Плантюро.

Рис.2.2. Погляд художника Плантюро на актуальні політичні події

2.3.3. Критична стаття

Важлива частина журналістського коментаря стосується не

обговорення думок, викликаних політичними, економічними, чи соціальними

явищами. А якістю продуктів, коли вони надходять на ринок. Це діло

критиків.

Довгий час критика цікавилася лише творами культури: книжками,

фільмами, театральними п’єсами, архітектурним мистецтвом та музичними

композиціями. З індустріалізацією та урізноманітненням культурного ринку,

вона почала цікавитися радіо та телепередачами, відео та аудіо записами,

фотомистецтвом.

67

Все більше й більше об’єктами критики стають послуги та матеріальні

блага: це може бути мода, туризм, вибір машини, гастрономія, домашнє

обладнання, банківські продукти і т.д.

Журналіст починає з того, що знайомить читача з недавно з’явившимся

на ринку продуктом. Потім він виражає і аргументує свою оцінку негативних

і позитивних якостей цього продукту. Він це робить за допомогою вираження

своїх почуттів: захоплення, здивування, розчарування, смутку або цього

всього разом.

2.4. Інші різновиди статей газетно-публіцистичного стилю

Існує ще багато різних жанрів статей. Однак ми загально розглянемо

деякі з них за браком часу.

Листи читачів займають все більш важливу роль у французьких

газетах. Газети, які турбуються про читача, ведуть діалог з ним тамістять

рубрику або навіть цілу сторінку присвячену отриманим листам. Так газета

«Монд», присвячує отриманим листам одну сторінку на тиждень. Вона

починається з жанру article de synthèse.

В газеті «Монд» можна виділити такі жанри листів: інформаційні,

аналітичні, виправлення та заперечення.

Зазвичай інформаційні листи містять цікаве доповнення про вже

опубліковану інформацію або хвилюючі відомості про події, які мають

статися. Цей жанр дає шанс зменшити прірву між засобами масової

інформації та читачами.

Листи виправлення – це уточнення інформації, яка на думку читача

була неправильно дана в певній статті.

Аналітичний лист - це інформація, яка породжує бажання

прокоментувати її.

68

На останніх сторінках нашої роботи хотілося б згадати про різні види

біографій. Біографія встановлює стани і етапи життя людини (резюме і

цивільний стан). Вона має місце, коли людина або виходить на сцену або

покидає її. Вибори , призначення на посаду, відзнака та інше часто дають

місце біографічним дописам. А от смерть викликає некрологічні дописи.

Репортер звертає увагу на зовнішні риси суб’єкта: на зріст, статуру,

поставу. Його можна впізнати по обличчю, за кольором та блиском очей, за

волоссям, бородою чи вусами, за тембром голосу, за акцентом, мовою,

швидкістю мови. За манерою ходити або сідати, курити, водити машину і

т.д., спритністю. Можуть приводитись цитати того, що про них говорять

близькі люди або колеги по роботі про їх звички, смаки, перепади настрою.

Можуть вводитись його особисті вислови з інтерв’ю.

Опис, написаний так швидко не може називатися портретом, такий

опис називається «медальйон».

Дослідник біографії намагається зрозуміти характер людини: порівняти

те ким ця людина є насправді з тим якою вона здається. Життя та кар’єра

має не тільки свої особливості, вони ще й мають свій власний смисл та

характер, розкриття яких і висвітлення в статті це більше ніж біографія і

репортаж, це портрет.

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

Існують різні класифікації жанрів газетно-публіцистичного стилю.

Одною з таких класифікацій є поділ жанрів на інформаційні, інформаційно-

аналітичні та аналітичні жанри. Окремі жанри, що входять до груп вище

названих жанрів мають між собою багато спільного. Загальними рисами

інформаційних жанрів являються офіційний, фактологічний характер

інформації та дедуктивний спосіб її подачі.

69

До групи інформаційних жанрів відносяться коротке інформаційне

повідомлення та інформаційний звіт. Французькі журналісти виділяють ще

«брев», «філє» та «еко». Для всіх цих жанрів характерна проста

композиційна побудова, яка полягає у послідовній відповіді на запитання:

хто?, що?, коли? і де?. Різниця між конкретними інформаційними жанрами

полягає в відтінках настрою, які вони несуть, а значить і в деякій різниці

художніх засобів. «Еко» має гумористичний відтінок, тож може містити

комічні художні засоби. «Брев» і інформаційний звіт є суто інформаційними

жанрами, які не характеризуються особливо яскравим використанням будь-

яких художніх засобів.

Різновидами інформаційно-аналітичних жанрів є репортаж, інтерв’ю та

розслідування. У репортажі провідною композиційною формою побудови

тексту є опис. Завдяки чому забезпечується наочність даного жанру. Інтерв’ю

поділяються на декілька типів. Загальною особливістю інтерв’ю є те, що

оскільки адресантом мовленням у ньому виступає опитувана людина, то і

мова інтерв’ю тяжіє до розмовної. У більшій мірі це виявляється у інтерв’ю-

анкеті та інтерв’ю-зустрічі, де інтерв’юєра цікавлять факти життя людини,

або події, у яких вона брала участь. Інтерв’ю-анкета має форму розповіді,

тому для неї характерне вживання теперішнього часу «présent» навіть у

випадку, коли події відбувалися в минулому. З іншого боку ці два види

інтерв’ю особливо насичені метафорою та фразеологізмами. У

документальному інтерв’ю спеціаліст пояснює певний факт або явище і

використовує при цьому більше політичних, економічних, технічних,

медичних термінів та виразів в залежності від теми інтерв’ю. Інтерв’ю-

опитування включають словосполучення та речення, що служать для

вираження власної думки. Розслідування також характеризується тим, що в

ньому особливо активно вживається термінологічна лексика.

70

Аналітичні жанри мають найскладнішу структуру. Мета аналітичного

жанру – дати пояснення події, оцінити її, інтерпретувати. Для цього в

аналітичних жанрах широко застосовуються прийоми аргументації та

пояснення, наводяться докази. Факти в аналітичних жанрах грають

допоміжну роль. Передові статті – статті, в яких висвітлюється думка

видання – мають директивний характер. На відміну від передової статті,

коментар-інтерпритація або полемічна стаття розкриває декілька точок зору

на важливе суспільно-політичне явище. Читач сам вирішує чи слідувати

висновкам статті чи ні. Через те, що автори аналітичних статей намагаються

впливати на читача, вони найбільш багаті на різноманітні художні засоби: це

повтори, метафори, метонімія, паралелізм антитеза, риторичні запитання,

сегментація. Аналітичні жанри публіцистичного тексту бувають навіть

перенасичені художніми засобами. Критична стаття відрізняється від інших

аналітичних жанрів, тим, що її автор не намагається переконати читача, він

просто дає оцінку, як позитивних, так і негативних якостей продукту.

71

ВИСНОВКИ

Кожна людина користується однією й тією ж мовою по-різному, іноді

мова набуває офіційного тону, іноді фамільярного. Вибір стилю мовлення

або конкретних засобів, за допомогою яких людина будує свої висловлюваня,

залежить від багатьох факторів. Ці фактори в даній роботі ми називаємо

екстралінгвістичними та лінгвістичними критеріями вибору стилю мовлення.

В залежності від сукупності цих критеріїв виділяють такі функціональні

стилі мовлення : літературно- та фамільярно-розмовний стиль, офіційно-

діловий, науковий, публіцистичний та художній стиль.

Газетно-публіцистичний стиль – це стиль, який є результатом вибору

засобів вираразності газетно-журнальними виданнями. З одного боку цей

стиль характеризується експресивністю, з іншого стандартністю

висловлювань, а також їх оцінювальним характером.

Жанри газетно-публіцистичних видань мають багато спільних рис,

однак кожен жанр має свої особливості. Кожен жанр характеризується

інформаційністю та аналітичністю, проте всередині жанру ці принципи

виражаються в різному співвідношенні. Існують інформаційні жанри, які

містять елементи аналітизму, аналітичні жанри, в свою чергу завжди

повідомляють факт, який буде інтерпретуватися або оцінюватись. Оскільки

метою нашої роботи було визначити особливості функціонального стилю у

відповідності до кожного жанру, ми використали розподіл жанрів на

інформаційні, аналітичні та перехідні, інформаційно-аналітичні, оскільки ці

групи жанрів мають деякі загальні лінгвістичні особливості.

Для всіх жанрів газетно-публіцистичного стилю характерне

використання термінологічної лексики, лексики із різноманітних сфер

суспільно-політичного життя, а саме, великої кількості власних назв: назв

політичних партій, різноманітних організацій, назв посад, географічних назв.

72

А оскільки зазвичай такі назви скорочуються, то також можна прослідкувати

велику кількість скорочень та акронімів. Інформаційним жанрам, інтерв’ю

репортажу, у більшій мірі характерне вживання лексики на загальні

суспільно-політичні теми. Розслідування та документальне інтерв’ю містить

більше технічних, наукових та інших термінів. Аналітичні статті дуже багаті

на морфологічні та особливо синтаксичні засоби виразності. Іноді стаття

може бути навіть перенасиченою цими засобами. Нами було помічено, що

аналітизм проявляється не лише в аналітичних жанрах газетно-

публіцистичного стилю, а й у перехідних жанрах, і там де помітна

аналітичність, стаття завжди наповнена різними художніми засобами. Для

аналітичності більш характерні синтаксичні художні засоби. Поряд з

аналітичністю, потрібно згадати описовість. Жанри, яким вона притаманна,

характеризуються великою кількістю тропів: метафорою, порівняннями, і т.д.

Ми прослідкували також за композиційними особливостями різних

жанрів газетно-публіцистичного стилю. Встановили, що коротке

інформаційне повідомлення побудоване у формі тези. В ньому дається

інформація про те що відбулося, де і коли. Інформаційний звіт, крім тези

містить її пояснення. Композиційною формою побудови репортажу є опис.

Інтерв’ю будується у формі запитань та відповідей. У зачині розслідування

міститься факт, про який йдеться мова, у основній частині – роздум, в

кінцівці автор наштовхує читача на певну думку. Розслідування може

переходити у форму досьє і містити в собі декілька статей. Особливо цікаві

композиційні елементи містить коментар. Він може мати різну та складну

будову. До складу тексту коментаря може входити аргументація: вона

будується за такою структурою: теза – доказ – висновки. Переважаючою

формою мовлення коментаря є роздум, що полягає в послідовності суджень.

Домінуючі типи синтаксичних відносин коментаря - пояснювальні,

причинно-наслідкові та протиставні. Цей жанр може розкриватись у вигляді

73

внутрішнього монологу, вказуючи спочатку аргументи,а потім

контраргументи. Коментар-інтерпритація являє собою полемічний текст та

має таку будову: виклад поглядів опонента, яким протиставляється система

доказів з метою їх спростування. Для цього жанру характерна концентрація

аргументів навколо кожного положення опонента та особлива насиченість

синтаксичними засобами виразності.

Результати дослідження роботи можуть бути використані для

подальшої характеристики особливостей газетно-публіцистичного тексту.

Оскільки мова постійно розвивається та змінюється, дослідження навіть тих

самих жанрів газетно-публіцистичного стилю залишаються актуальними.

У наступних дослідницьких роботах може бути проаналізований

рекламний текст газетно-публіцистичного стилю, а також розважальні

жанри.

74

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Будагов Р.А.Стилистика языка и методы ее изучения / Будагов Р.А. //

Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. - М.,1967. - С.99-

131.

2. Балли Ш. Французская стилистика. – М.: Высшая школа, 1968. – 295 с.

3. Беневоленская Т. А. Композиция газетного очерка. – М.: Просвещение, 1975. – 72 с.

4. Васильева А. Н. Газетно-публицистический стиль речи. – М.: Рус.яз., 1982. – 223 с.

5. Виноградов В. В. Проблемы русской стилистики. М: Высшая школа,

1981. – 320 с.

6. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.:

Добросвет, 2000. - 832 с.

7. Долинин К. А. Стилистика французского языка. – СПб.: Просвещение,

1978. – 343 с.

8. Єленіна З. І. Франція – Україна. – К.: Знання України, 2005. – 157 с.

9. Кожина М. Н. К основаниям функциональной стилистики. Пермь:

Пермский Гос. Унив., 1968. – 250 с.

10. Косарева О. Г. Аббревиатура как одно из средств экономии и

экспрессии речи// Иностр. языки в школе. – №2. – 2004. С. 85-89

11. Костомаров В. Г. Русский язык на газетной полосе. М.: Изд-во Моск.

ун-та, 1971. – 268 с.

12. Кузнецов В. Г. Функциональные стили современного французского

языка. – М.: Высшая школа, 1991. – 160 с.

13. Кулешова А. В. Прямая речь как средство дистанцирования в

аналитическом жанре французской прессы //Универсум языка и

личности. – М.: МГПУ, 2009. – С. 93-97.

75

14. Муратова Н. Н. О некоторых особенностях газетно-публицистического

подстиля (на материале французских газет). – М.: Просвещение, 1974. –

212 с.

15. Муратова Н. Н. Стилистика газетных жанров. – М.: Высшая школа,

1981. – 237 с.

16. Назаров М. М. Массовая коммуникация – в современном мире:

методология анализами практика исследований. М.: УРСС, 2000. – 203

с.

17. Хованская З.И., Дмитриева Л.Л. Стилистика французского языка. – М.:

Высшая школа, 2004. – 259 с.

18.Чекалина Е.М. Язык современной французской прессы. – Л.: Дрофа,

1991. – 189 с.

19. Штырева С.В. Прагмалингвистическая характеристика интервью (на

материале французской прессы): дисс. … канд. филол. наук: 10.02.05

/С.В. Штырева. – М., 2006. –163 с.

20. Adam J.-M. Les textes: types et prototypes. P.: Nathan, 2001. – 224 p.

21. Adam J.-M. Linguistique textuelle des genres de discours aux textes. P.:

Nathan, 1999. – 208 p.

22.Adam J.-M. Unités rédactionnelles et genres discursifs: cadre général pour

une approche de la presse écrite / J.-M. Adam // Pratiques. – 1997. – № 94. –

P. 3-18.

23. Benveniste E. Problèmes de linguistique générale / E. Benveniste. P.: Ed.

Gallimard, 1974. – 280 p.

24. Branca-Rosoff S. Types, modes et genres: entre langue et discours //

Langage et société. 1999. – № 87. – P. 5-24

25. Charaudeau P. Grammaire du sens et de l'expression. P.: Hachette, 1992.

928 p.

76

26.Charaudeau P. Le discours d’information médiatique. La construction du

miroir social / P. Charaudeau. – Paris: Nathan, 1997. – 286 p.

27.Cicurel F. Les scénarios d'information dans la presse quotidienne // Le

français dans le monde, 1994. — P. 91-101.

28. De Broucker J. Pratique de l’information et écritures journalistique. – P.:

Les éditions du Centre de formation et de perfectionnement des journalistes,

1995. - 244 p.

29.Grosse E.-U. Panorama de la presse parisienne: histoire et actualité, genres

et langages / E.-U. Grosse, E. Seibold. – Berlin: Peter Lang, 1996. – 265 p.

30. Herschberg-Pierrot A. Stylistique de la prose. - P.: Belin, 1993. - 319p.

31. Karabétian E. Histoire des stylistiques. – P.: Armand Colin, 2000. – 251p.

32. Khovanskaia Z., Dmitrieva L. Stylistique francaise. – M., 1991. – 327 p.

33. Maingueneau D. Analyser les textes de la communication / D. Maingueneau

– Paris: Dunod, 1998. – 211 p.

34. Molinié G. La stylistique. – P: Puf, 2000. – 211p.

35. Morel M.-A., Petiot G.,Eluerd R. La Stylistique aux concours. – P.: Honoré

Champion, 1992. – 301p.

36. Petitjean A. Les faits divers: polyphonie énonciative et hétérogénéité

textuelle //Langue française. 1987. - № 74. - P. 73-96.

37. Pinchon J. Morphosyntaxe du français. Etude de cas. P.: Hachette

Université, 1986.-301 p.

38.Pucheu H. Clés pour le français du journal // Le français dans le monde. –

P., 2005. – 149 p.

39.Todorov T. Les genres du discours / T. Todorov. – Paris: Seuil, 1978. – 318

p.

77

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

40.Большой толковый словарь русского языка: ок. 60000 слов / под ред.

Н.Д. Ушакова -М.: «Издательство Астрель», 2004. 1268 с.

41.Гак В.Г., Ганшина К.А. Новый французско-русский словарь. – М.:

Русский язык медиа, 2006. – 1161 стр.

42. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Эфрона //

http://dic.academic.ru/contents.nsf/brokgauz_efron

43.Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева.

— М.: Советская энциклопедия, 1990. — 685 с.

44.Новый французско-русский фразеологический словарь / Под ред. В.Г.

Гака. – М.: Русский язык медиа, 2006. – 531 стр.

45.Толковый словарь Ожегова / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова //

http://dic.academic.ru/contents.nsf/ogegova/

46.Щерба Л.В. Большой русско-французский словарь. – М.: Русский язык

медиа, 2006. – 561 стр.

47.Boussinot R. Dictionnaire des synonymes, analogies et antonymes. – P.:

Bordas, 1981. – 456 p.

48.Robert P. Dictionnaire alphabétique et analogique de la langue française. –

P.: Larousse, 1967. – 426 p.

49.Dubois J. Dictionnaire du français contemporain. – P.: Grevisse, 1975. – 465

p.

50.Lithré E. Dictionnaire de la langue française. – P.: Larousse, 1885. – 580 p.

51.Micro Robert. Dictionnaire du français primordial. – P.: Le Robert, 1980. –

464 p.

52.Nouveau le Petit Robert. Dictionnaire de la langue française. – P.: Nouvelle

édition du Petit Robert de Paul Robert, 1986. – 396 p.

78

53.Dubois J. Dictionnaire du français classique. – P.: Librairie Larousse, 1972.

–489p.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

54. Brizard C. Fin de partie judiciare pour Pasqua / Notre époque // Le Nouvel

Observateur. – 2013 – 28 fév. – P. 52-53

55. Carron C. Comment en finir avec la "pipolisation" du trio Hollande-Royal-

Trierweiler / Le Plus// Le Nouvel Observateur. – 2012. – Accès:

http://leplus.nouvelobs.com/contribution/633900-comment-en-finir-avec-la-

pipolisation-du-trio-hollande-royal-trierweiler.html

56. Cessac M. La fin des privilèges? / Economie // Le Nouvel Observateur. –

2012. - 22 – 28 nov., - P. 70-71

57. Comte de L. Les Chants de Maldoror - Accès:

http://www.maldoror.org/chants/

58. Crosnier C. Avoir un enfant c’est comme sauter en parachute en cent fois

plus fort // Paris Match. – 2012. – 23-29 août, - P. 42-43

59. Hourdeaux J. Etats-Unis : un "fight club" dans une crèche// Le Nouvel

Observateur. – 2012. – 22 août - Accès: http://tempsreel.nouvelobs.com/l-

histoire-du-soir/20120822.OBS0181/etats-unis-un-fight-club-dans-une-

creche.html

60. Joefrin L. Le vrai Hollande // Le Nouvel Observateur. – 2013 – 28 fév. –

P.5

61. Langellier J.- P. Margaret Thatcher // Le Monde. – 2013. – 10 av.

62. Monnin I. J’ai fui mon pays pour tomber dans l’esclavage / Notre époque //

Le Nouvel Observateur. – 2012. - 22 – 28 nov., - P. 103-104

79

63. Payen C. Le Calvaire rohingya / Monde // Le Nouvel Observateur. – 2012. -

22 – 28 nov., - P. 60

64. Racine J. Andromaque – Accès:

http://www.mediterranees.net/mythes/troie/troyennes/andromaque.html

65. Rimbaud A. Ma Bohème - Accès: http://www.poetica.fr/poeme-966/arthur-

rimbaud-ma-boheme/

66.Toné A. Demy-Legrand : ils étaient deux frères jumeaux // Le Monde. –

2013. – 15 av.

67.Toscer O. Tarnac dans l’oeil du FBI / Notre époque // Le Nouvel

Observateur. – 2012. - 22 – 28 nov., - P. 106-107

68. Vigone L. Je pense qu’on a parlé trop fort et trop vite d’une intervention

militaire. Il faudrait une coalition extrêmement puissante // Paris Match. –

2012. – 23-29 août, - P. 42-43

69.Ce mensonge qui ouvre une crise démocratique: éditorial // Le Monde. –

2013. – 4 av.

.

80

ДОДАТОК 1

Репортаж «Le calvaire rohingya»

81

ДОДАТОК 2

Інтерв’ю з Олександрою Субле

82

ДОДАТОК 2 (продовження)

Інтерв’ю з Олександрою Субле

83

ДОДАТОК 3

Бернар Кушнер про ситуацію у Сирії

84

ДОДАТОК 3 (продовження)

Бернар Кушнер про ситуацію у Сирії

85