ОЛЕСЯ

Драма в 4-х діях і 5-ти одмінах

Д І Є В І Л Ю Д И :

К і н д р а т А н т о н о в и ч Б а л т и з .Л у к е р і я С т е п а н і в н а , його жінка.О л е с я ( О л е к с а н д р а ) , їх дочка.М а т в і й Г н а т о в и ч Тасюра, вчитель.Н и х в і н т В а р ф о л о м е й о в и ч З н а м е н с ь к и й , бурсак.М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а , його сестра, дівчина.Я к і в М и х а й л о в и ч В о з д в и ж е н с ь к и й , псаломщик.С т а р ш и н а .В о л о с н и й п и с а р .Павло слугаГорпина слугаМарина , вдова. Влас , ї ї син, парубок. Г а л я , її дочка, мала дівчина. Ш л ь о м а лавочник містечка.Гершко лавочник містечка.Пфейфер, німець.Льовка, лакей.Л е о н і д П е т р о в и ч З а г р и в а , поміщик.Г о с т і і д і т и .С т а р о с т а .Л е о н і л а А г а п о н і в н а К о з у б с ь к а , підстаркувата дівчина.

Діється на Україні.

ДІЯ ПЕРША

Кімната у панськім будинку, але вбрана по-міщанському; іншого— то й надто, а іншого — брак.

Я В А 1

П а в л о й Г о р п и н а .

Г о р п и н а (витира вікна). Як вам, дядьку, гарно у сердуці! Тепер зовсім ви не похожі на чередника.П а в л о (розставля дзиглики). Був би я раніш розумнішим, досі не такі б сердуки носив.Г о р п и н а . Чи й справді?П а в л о . Щоб ти знала. Чого скалиш зуби? Чула, що як ще тут сиділи наші рідні пани, не оці посесори-жироїди,а

справжні пани?..Г о р п и н а . Так, так. Згадали те, від чого вже й сліду не зосталось,П а в л о . Ех, ви! За справжніх панів життя було!Г о р п и н а . Та ну?П а в л о . Що вже танукати? Скільки не танукай, а як воно тпрукнуло, то далі не поїде. Ну і понімай ти тепера, що

я був мало не три года за лакея.Г о р п и н а . Невже?П а в л о . А ти міркувала, що я зроду чередник, та й годі? Нє, брат, бери вище. Ти спитай мене, де я не бував;

спитай, чи є що таке в світі, щоб я його не видав? Хочеш, я тебе зразу, одним словом, остовпиню? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш. От, наприклад, скажи мені: що таке гостиниця? (Сіда у крісло).

Г о р п и н а . Гостинець?П а в л о . Гостиниця! Дуря ти. Що гостинець, так і мала дитина зна, що то ласощі; а я тебе питаю, що таке

гостиниця?Г о р п и н а . Мабуть, не вгадаю.П а в л о . Ну, а білярд ти бачила? А портерну лавку? А трахтир з вивіскою «Захадітє, гаспада, тут веселіє всєгда»?Г о р п и н а . Як же це ви були лакеєм, а нарешті чередником стали?П а в л о . Спитай ти мене, то я, брат, і сам гаразд не змізкую, як воно скоїлося. Збираються, примєром, чуєш, наш

покійні пан, Петро Ригорович, виїздити в загряницю, покликали мене та й питають: «Што, Павлушка, паєдєш з нами в загряницю?» А мене неначе який біс сіп за язика: «Не поїду»,— кажу. «Пачаму?» — «Боюсь. Ще,— кажу,— як, борони боже, помру на чужій стороні, то нікому буде й поховати». Бач, мені тоді міркувалося, що на чужині нема ні людей, ні попів, а скрізь тільки одна пуща, нетрі та бескети... І кортіло ж мене у ту загряницю, ну, сказать... аж тіло на мені свербіло, так кортіло; а язик, неначе він не мій, одне белькоче: «Не паєду». Прямо, мабуть, щось наврочило!

1

Почав, примєром, вигадувати: «Я не знаю,— кажу,— відкіля там і сонце сходить, та ще чи й світить воно там?» Великий, бач, мені клопіт, чи світить воно там, чи не світить! Ге, дай тоді мені оцього розуму, що тепер у моїй голові...

Г о р п и н а . Що ж, і не поїхали?П а в л о . Господа поїхали, а я зостався. Досі вже був би, може, комардином, коли не швейцаром, а може, ще й

вище забрався б.Г о р п и н а . Що ж воно таке швельцар?П а в л о . А таке, що сиди увесь день у кріслі, та рипай дверима, та дивись у казету, от тобі і всеї роботи...Г о р п и н а . Рипай дверима, хм. І не обридне ж?П а в л о . Як хто подзвонив — одімкни; зняв шинелю чи шубію — гривеник; надів — гривеник або й болш тово!Г о р п и н а . За віщо ж гривеник?П а в л о . От як доведеться тобі коли побувати в городі, то й побачиш, за віщо дають гривеники. Потому —

образованіє... У городі і розуму наберешся, і гостиниці побачиш, і кандиртерську...Г о р п и н а . Що воно таке кандрир?.. Я й не вимовлю.Павло. Кандиртерська? І я, брат, попомучився, доки наламав язика, а тепер так я потраплю зразу усякі розмови і

всі примєри. Кандиртерська — це така крамниця, що до чого не доторкнись, усе, брат, солодке. Далась вона мені узнаки. Послали мене покійні пан, Петро Ригорович, з запискою у кандиртерську; німець узяв у мене ту записку, подивився, потім зиркнув на мене і знов очі встромив у записку, а потім промовив до мене: «Вас?», а потім до другого: «Хер-мер-мер!», а той до нього: «Я?» А цей знов: «Та ти ж!» І зараз той другий і понакладував у папір усяких порожніх та й дав мені. Несу я те порожнє, держучи обома руками, щоб не випорснуло. Чую, щось мені по руці неначе потекло. 3ирк! аж тече сметана. Я лизь язиком— солодке; лизь удруге — біда, яке солодке!.. Та поки доніс те порожнє до гостиниці, всю сметану вилизав. Приніс та й подаю панові. Як закричить на мене пан, як затупотить... Сміха, та й годі! (Хутко xana Горпину за кишеню). А це що в тебе у кишені, сахарь?

Г о р п и н а (б'є його по руці). Та гетьте-бо! Відкіля б у мене взявся той сахарь?П а в л о . Хіба не можна хапнуть?Г о р п и н а . Чорта лисого хапнеш, коли все позапирано.П а в л о . Невже? А за рідних панів так все було навстіж: бери, чого хочеш, чого душа бажа, бери вволю!.. От

життя було! А я думав, що то у тебе сахарь, з'їв би грудочку. (Зітхнув). Давно вже я не їв сахарю.Г о р п и н а . Сьогодні, як чай наливатимуть, я, може, вам роздобуду.П а в л о . Бери, чого зівать? Сахарь — це не крадіжка. Бери сміливо!Г о р п и н а . Коли б мені довелося побувати у городі, вже б надивилася усяких див.Павло. Попроси хазяїна, щоб повіз. Г о р п и н а . З якої речі?П а в л о . Тадже ж лабузниться до тебе, думаєш, не бачив?Г о р п и н а . Еге, вигадайте півтора людського.П а в л о . А ти дурою не будь. Скаже він тобі: «Поцілуй!» А ти зараз йому: «Давай цілкового або й два, то

поцілую!..»Г о р п и н а . Не плетіть дурощів...П а в л о . Бери з нього скільки влізе, що його, анахтему, шкодувати? Не візьмеш ти, друга візьме. Ти б і мені

допомогла, коли б схотіла; а я тобі повік був би вдячним.Г о р п и н а . Чи вам заціпить сьогодні?П а в л о . Ні, справді. Слухай-бо. Як почне хазяїн біля тебе півнем стрибати, ти й скажи йому: постановіть Павла

за клюшника.Г о р п и н а . Єй-богу, я вас вилаю.П а в л о . Дуря! Ти себе оберігай, а як дають, не зівай.Г о р п и н а . Мовчіть, бо так навідліг оцією ганчіркою і морсну по пиці!..

Я В А 2

Ті ж і К і н д р а т А н т о н о в и ч .К і н д р а т А н т о н о в и ч . Хазяйки тут не було? Г о р п и н а . Ба оце недавно навідувались. К і н д р а т А н т о н о в и ч . А що, Павле, краще тобі у горницях, ніж у загоні? П а в л о . Павлові скрізь однаково, як у хліві, так і в горницях; чи долі сидіти, чи в кріслі з казетою у руці, його

тим не здивуєш.К і н д р а т А н т о н о в и ч . А що, як тебе взяти і зовсім за лакея?П а в л о . Я й на те пристав.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ну, сьогодні придивлюсь, як ти справлятимешся.П а в л о . Колись умів догоджати справжнім панам, то, може, й вам потраплю.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Тепер справжній пан той, котрий має в кишені.П а в л о . А хіба мені важко сказати на вас і вашоє високеблагородіє? Як звелите, так і величатимем.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Я тебе годую, стало бить, я твій і пан.П а в л о . А так. Звісно: ви наші, а ми ваші. К і н д р а т А н т о н о в и ч . А ке, принеси мені води, побачу, чи є у тебе до того кебета? П а в л о . Сихчас!

(Пішов).

2

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Чому не прийшла у повітку, як я тебе кликав?Г о р п и н а . Не чіпайте мене, бо хазяйці скажу... Он вже й люди почали постерігати.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Які люди?Г о р п и н а . Хоч би й Павло.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Павло? Хто ж Павлові повіре? Мені на двадцять Павлів начхать! Краще не маніжся;

подумай, чим ти згадаєш свої молодощі, котрі не двічі бувають на віку?..Г о р п и н а . Ідіть до Гапки.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що-о?Г о р п и н а . А коли й Гапку вже залишили, то підіть до Пріськи.К і н д р а т А н т о н о в и ч . А-а, ти ревнуєш? От за це хвалю. Ти краща від Гапки, і від Пріськи, і від усіх!.. Був би

я удівцем, я озолотив би тебе!..

Я В А З

Ті ж і Павло.

П а в л о (несе на підносі стакан води). Звольте!К і н д р а т А н т о н о в и ч (дивиться на нього). Ти таки зовсім маладець! (Бере стакан і п'є). Либонь, я таки

зоставлю тебе при горницях.

П а в л о . Не жалкуватимете.Г о р п и н а . І мені менш би було роботи... Де ж це віник?П а в л о . Там, у тій кімнаті, за шахвою.

Горпина пішла.

Бадьорна дівчина! (Показує очима на Горпину).К і н д р а т А н т о н о в и ч . До вподоби тобі? Чи не думаєш сватати?П а в л о . Ні, я вже спізнився. Вона у мій бік і не дивиться, гне вище.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що-о?П а в л о (хихикнув). Поніма окуратно, де раки зимують.К і н д р а т А н т о н о в и ч . А ти краще знай свого носа!П а в л о . Я так сказав, на вітер... Мовляв, їж борщ з грибами, держи язик за зубами.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Держатимеш ти і без грибів.П а в л о . Правильно! А тільки як ми бували при панах, то й знаємо, як діло повернуть з дівчатами.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Тямиш ти?П а в л о . Чого не понімаю, за те ніколи не візьмусь.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ов? Але я тим не цікавлюсь... (Дивиться на нього). Одначе нехай буде й так, що від

сьогодні на тобі чин лакея. Побачимо, чому ти у панів навчився!П а в л о . Я вмію і невидющим прикинутись, як треба буде.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Я не про те... Гляди ж мені, визначись сьогодні перед гостями так, щоб не довелося за

тебе мені червоніти. (Іде, а потім вертається). Жаловання тобі не прибавлю, а одежу стару з мене, як зумієш заслужити,— матимеш. Розумієш, з мене одежу... А про Горпину не смій мені більш ніколи патякати, чуєш? (Пішов).

П а в л о (помовчав). Ну, Павле, не будь дурнем, то буде тобі що і їсти, і пити, і в чім хороше походити.

Чутно голос Лукері ї Степанівни.

Я В А 4Г о р п и н а і П а в л о .Г о р п и н а . Чуєте, знов квочка розкудкудахталася.П а в л о . Нехай кудахка, тільки й її, що покричить; вона на те господиня. Але ми з тобою все ж таки тут

найстаршими будем.Я В А 5

Т і ж і Л у к е р і я С т е п а н і в н а .

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Та й довго ви воловодитеся, скоро вже і гості почнуть сходитись, а ви і однії горниці ще не опорядили як слід. (До Павла). Навіщо ще й тебе у горниці взяли, мало й так дармоїдів?

П а в л о . Правилно. За рідних панів слуг було сила, так то ж були справжні пани...Л у к е р і я С т е п а н і в н а . У кого дзенька в кишені, той і пан.П а в л о . І я вас почитую, як достометну пані. Та дай вам тільки підзорну трубу в руки, та щоб шляпка при голові

— і вже: ваше осіятельство! Правилно. Тільки що осіятельство і без лакея, чи але ж?Л у к е р і я С т е п а н і в н а (до Горпини). Куди ж ото ти ставляєш отого дзиґлика, хіба не знаєш, що йому

належить бути отутечки?Г о р п и н а . Почали витребенькувати!П а в л о . Правилно, що йому отутечки іменно і слід стояти, де господиня приказують.Г о р п и н а . Учора був отамечки, а сьогодні вже он куди ставляй його!Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Еге ж, учора був отамечки, а сьогодні буде осьдечки.

3

Г о р п и н а . Навіщо ж це?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Я так хочу!П а в л о . Понімаєш, дуря, господиня так жалають, і правилно.Г о р п и н а . На таку господиню ніколи не потрапиш догодити.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . У кого нема тями, той і не потрапе.П а в л о (до Горпини). А ти наважайся потрапляти. Було, покійні пан, Петро Ригорович, кажуть: «Павлушка,

штоб завтра єтая небель, що стоїть у цій кімнаті, стояла в тій; а та, що в тій, штоб стояла в цій».— «Слушаю!» І завтра зроблено так, як звелено. Господиню треба слухати, бо вони наші, а ми їхні.

Г о р п и н а . Та так же!..Л у к е р і я С т е п а н і в н а . За зиму відлежала боки, то це в тобі жир почина грати.П а в л о . Правилно! Людина, як і скотина,— почува весну. Горпино, чуєш, я тобі не велю грубіянствовать!Г о р п и н а . Робиш щодня, як той сірий віл, невгаваючи, а тебе ще за те дармоїдом взичають!..П а в л о . Бо вони на те господиня, стало бить, і можуть взичать, а ти набери в рот води.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ти б, може, хотіла панувати? Пикою не вдалась!Г о р п и н а (усміхнулась). Як на чиї очі!..П а в л о . Правилно, що патретом не вискочила.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Чи сукно на оцім столику витерте, чи й досі в крейді? Адже ж у карт гратимуть.Г о р п и н а . А я почім знаю, що гратимуть?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Чи тій же лампі отамечки і слід стояти, куди ти її примостила?Г о р п и н а . Вона ж тут раз у раз стоїть.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Стояла там, а теперечки осьдечки стоятиме. Товку у твоїй голові ані на шаг.Павло. Горпино, роби так, як велять! От покійні пан, Петро Ригорович...Г о р п и н а . Ще й ви тут розпанькалися з своїми покійниками, аж обридло слухати!'П а в л о . Іншого покійника охітніш згадаєш десять разів, ніж якого живого один раз.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Намочи зараз кінчик рушника водою та витри столика.П а в л о . Водою не годиться. Бувало, за покійного пана, Петра Ригоровича, як тільки де пляма на сукні, зараз

водкою, а водою тільки розквацяєш.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Авжеж, що тільки розквацяєш. Піди, отам у шахві стоїть горілка, налий трішки у

рюмку або в стакан.

Горпина пішла.

П а в л о . Не вхвалив я того, що у вас шахва, у котрій стоїть горілка, відперта. От тільки увійшов у горниці, а вже й бачу, де непорядок. Чи й сахарь так?

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ні, сахарь та чай під замком.Павло. Хоч і під замком, а все ж таки не давайте ключів Горпині.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Хіба ти ще постеріг за Горпиною? Я ж казала, що й вона така ж, як і Пріська.П а в л о . Я тільки зиркнув сюди-туди, зараз і бачу, що не так і не до хвасону... Ну і хто це звелів оці крісла

отутечки попритуляти?Л у к е р і я С т е п а н і в н а. Хто ж, як не яіП а в л о (переставля крісла). Та ви ж, мабуть, веліли ось як їх постановити! (Ставляє по-своєму). За покійного

Петра Ригоровича...Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Отак же і я хотіла, так у Горпини хіба є на те тяма?П а в л о . Ну, не турбуйтеся, при мені все коїтиметься під панський апетит.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Чи ти ж зугарен мені догодити?П а в л о . Я? Та хіба ж я не бачу, що ви хочете, щоб у вас все було на загрянишний шталт? А що, не вгадав?Л у к е р і я Степанівна . Ба вгадав. Треба буде дати тобі косинку на шию, а то так якось нечепурно... А сорочка

на тобі яка?П а в л о . Десятчана.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Я дам тобі тонку, стареньку хазяїнову.П а в л о (цілує їй руку). А хоч і дві, хіба я не зумію подякувати?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . На мою думку, ти тільки і зміг би потрапити на мене.П а в л о . Господине! (Б'є себе у груди). Ось як я вам!.. Єй-єй!.. Знаєте, я який? Скажіть мені: «Павле, пірни в

ополонку!..» Єй-богу, я такий!.. (Цілує її в руку). Отака була ніжна ручка у покійної барині Марії Вікторівни... А Горпині ключів від сахарю не давайте.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ой, мабуть, ти щось помітив за Горпиною?..П а в л о . Я оком тільки зиркнув і понімаю...

Я В А 6

Ті ж і Горпнна з стаканом.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Умочи ж краєчок рушника в водку.П а в л о . Набери в рот та й сприсни, так краще.

4

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Або сприсни, то ще й краще буде.П а в л о (бере в рот горілку і сприскує). Отако-о! Г о р п и н а (витира столика). Ач як ловко витирається, сукно неначе нове.Л у к е р і я Степанівна . А ти, дурна, і не знала цього?П а в л о . Куди ж їй? Я більш світу і людей бачив, як вона, а і то за вашим розумом ледве-ледве похоплюсь.Л у к е р і я С т е п а н і в н а (ідучи). Як зберуться гості, то треба буде зараз і до обіду лагодитись. Чи ти, Павле,

умієш чай наливати?П а в л о . Спитайте Павла, чого він тільки не зна? Навдаху, чи й є що у світі таке, чого б Павло не добрав спо-

собу?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . То наливатимеш сьогодні чай, а я хоч трошки попаную. (Пішла).П а в л о (до Горпини). Чула?Г о р п и н а . Ну?П а в л о . Кишені у тебе просторі? Буде солодко і тобі, і мені! (Бере стакан з горілкою). Ого, скільки линула!

Навіщо добро пропадатиме? (Випив). Смачна!Г о р п и н а . Ходім, дядьку, ще оту горницю приберем.П а в л о . Доки я був чередником, доти був і дядьком, а тепер вже клич мене Павлом Семеновичем.

Пішли.

Я В А 7

К і н д р а т А н т о н о в и ч (один, хутко йде). Де ж це Горпина? Треба сказати їй, щоб вийшла до..,

Я В А 8

К і н д р а т А н т о н о в и ч і Л у к е р і я С т е п а н і в н а .

Л у к е р і я С т е п а н і в н а (з других дверей іде). Ну, старенький?К і н д р а т А н т о н о в и ч . А що, старушечка?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Дайте ж я вас ще раз поздравлю з менинами.

Цілуються.

Це вам вже на п'ятдесятий повернуло?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Вигадай. Ще тілько на сорок шостий!Л у к е р і я С т е п а н і в н а. Е, ні, душко! Я нарочито давала вашу метрику Олесі, вона прочитала і вищитала.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Отого я не люблю, що ти починаєш ритися у моїх бумагах.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Та я, душко, до них ніколи і не доторкувалася; а метрика ваша вже годів з двадцяток

лежить у мене в скрині.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ага... Скільки, кажеш, мені годів? Так, так, пригадую... Покійні отець мені не раз

казали, що у метриці прибавлено мені годів.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Та чи прибавлено, чи убавлено, а вже ніхто ні вас від мене, ні мене від вас не відіб'є.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ну да, а тілько...Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Двадцять сім годочків прожили, як один часочок. Дай господи так і надалі.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Велика сила порозуміння та згода у сім'ї; де согласіє та лад, там і благословеніє боже.

Ну, а скажи від серця, не виховуючись: легше тобі живеться, правда, легше?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Що вже згадувати колишнє! Молода була, хіба диво, що трохи дуріла! Коли б не

любила, чи ревнувала б вас?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по голівці. Тепер ти схаменулася,

порозумнішала, і промеж нас лад.Л у к е р і я С т е п а н і в н а (зітхнула). Та що вже?.. Ні на кого я так не жалкую, як на Марину, і досі плачусь за

неї: за других, було, дасте стусана, та й годі, а за Марину ви мене найгірш били і голову мені розбили... Вже відтоді більш десятка років пройшло, а голова і зараз морочиться і у вухах гуде.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ну, то пусте, що гуде, то пройде. Можна буде у аптеці взяти лікарства, і зараз пройде... Не досадно б було, коли б і справді варто було ревнувати!..

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Годі вже, боляче згадувати.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Дурочка ти! Ну і нащо мені чужі молодиці, коли у мене своя є голубочка-

сизоперочка? (Цілує її).Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Як ви отак приязно балакаєте до мене, то я все своє горе забуваю. (Плаче, припавши

йому до плеча). Ох, знівечили ви мій вік, погубили мою красу. Через ваші кулаки я двох дітей скинула...К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це вже ти завела стару пісню... Годі минуле згадувати. (Цілує її).

Я В А 9

Ті ж і В о з д в и ж е н с ь к и й .

5

В о з д в и ж е н с ь к и й . Зрю і преклоняюсь перед стоустой молвой, несущейся із края в край о добронравном і благополучном житії вашем, ібо і сам нине торжественно і громогласно реку: воістину треба примір брати з кроткого і голубиного житія супругів — Кіндрата Антоновича і Лукерії Степанівни.

К і н д р а т А н т о н о в и ч і Л у к е р і я С т е п а н і в на. Та то ми так, згадали молодощі...В о з д в и ж е н с ь к и й . Блажен, хто змолоду бил молод! Назидательно, весьма назидательно. Поздоровляю

іменинника і з іменинником.

Чоломкаються.

Я В А 10

Ті ж і З н а м е н с ь к и й .

З н а м е н с ь к и й . Многоуважаємий Кіндрат Антонович, з іменинами! Многоуважаемая Лукерія Степанівна, з іменинником!

Чоломкаються.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Дякуємо, Нихвінт Варфоломейович.Лукерія Степанівна . Ви з сестрицею чи самі?З н а м е н с ь к и й . Сестриця зосталася біля річки з Олександрою Кіндратівною і другими дівицями.В о з д в и ж е н с ь к и й . Там гуси та качки плавають, так вони занімаються наблюденіями.З н а м е н с ь к и й . Чули новину? Аркадій Рафаїлович Арцибаш волію божією помер!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Царство небесне, вічний покій! Вимирає панство, біда як вимирає.В о з д в и ж е н с ь к и й . Таков закон природи. Знаєте, як Гамлет розсужда: «Всім живущим умирать, таков наш

жребІй!»К і н д р а т А н т о н о в и ч . Хто, кажете, так розсужда? В о з д в и ж е н с ь к и й . Гамлет..К і н д р а т А н т о н о в и ч . Розумно і справедливо розсужда, Хто ж той Гамлет?

В о з д в и ж е н с ь к и й . Це на театрі представляють: «Гамлет, принц датский».К і н д р а т А н т о н о в и ч . А, на театрі? Ну, це нас не касається, а я думав...З н а м е н с ь к и й . Я теж видав Гамлета. Ну, гробокпатель там чудак, так вже іменно сміхотвор!.. Ето страшна

трагедія, та ще й з смертоубійством...К і н д р а т А н т о н о в и ч . Нам такі театри і дома остогидли: смертоубійства та крадіжки мало не щодня.

Садовіться, господа, чого ж ми стоїмо? Остогидли, остогидли нам ці театри.

Посідали.

І хто його зна, як вже воно і далі буде? Всюди тільки й чуєш, що там обікрадено, там обмошеничено, там обдурено... От ви, господа, більш нашого вчились, то повинні більш і розуміти, і око ваше мусить далі і глибше заглядати; а ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки, мовляв, і того недобачаєш, що під носом коїться. Бо нас же не так і вчили, як вас, зовсім не так. Наша навука немудра була: через спину або упоперек, коли не батогом, то налигачем. Мені дячок проказав разів з п'ять псалтиря: «Блажен муж, іже не іде на совет нечестивих і на путі»; то ото і по навуці. У два місяці скінчив і всі курси, і всі екзаменти.

З н а м е н с ь к и й (сміється). Нехитра була наука!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Нас вчили на мідні гроші, а на вас то вже і срібних не настачили. От хоч і про нашу

Олесю скажем: мало вона нам стоїть? У тисячу карбованців не вбереш всії навуки, єй-богу, не вбереш!Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А клопоту з тією навукою, а гвалту!..В о з д в и ж е н с ь к и й . Ви куди ж цю розмову ведете, до чого клоните? Балакайте не так широко.К і н д р а т А н т о н о в и ч . А до того, що інший і тією навукою, що на мідні гроші, задовольняється, наприклад,

як я, а другий не задовольняється. Наша Олеся щоразу бідкається: чом вона того не зна та чому її тому та іншому не навчено?.. Так от, як ви, господа, більше нашого вчені, то повинні понімать, куди ж воно тепер все йдеться і до чого воно дійдеться?

В о з д в и ж е н с ь к и й . Ага, аж ось куди ви метнули?З н а м е н с ь к и й . Довольно пространно.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Постерегаєте, як тепер у світі повелося: одні пнуться в пани, другі — в мужики; одні

товпляться, давлять один другого, одіймають останній шматок з рота, другі самі віддають; інші аж тремтять до навуки, і скільки не дай їм книжок, все їм мало, другі і з однією книжкою не справляться. Он і знов благородні, природжені господа кидають званіє прирожденне, надівають сіряк і беруться за плуг!.. І куди нам гнути, до кого пристати — не розбереш!

В о з д в и ж е н с ь к и й . А ви ідіть своєю дорогою.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Так хто ж його втрапе зосліпу на свою дорогу?В о з д в и ж е н с ь к и й . Це вопрос довольно сложний.З н а м е н с ь к и й . У газетах можна вичитати, там все сказано: куди, як і що...

6

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Я щодня в газету дивлюся, а указанія не бачу.В о з д в и ж е н с ь к и й . А я вам дам совіт благий. Краще не підіймайте на свої рамена такої головоломкості, а

швидш сядем в об'язательну по п'ятнадцять копійок.К і н д р а т А н т о н о в и ч . От вам все шуточки, а я іноді цілісіньку ніч не засну та все думаю: куди воно йдеться?Воздвиженський. А ви краще прийміть на ніч лампадки дві або й три очищеної — і пречудесно спатимете.

Від очищеної всякі вредні мислі іщезають, яко таїть воск от лиця огня...

Я В А 1 1

Ті ж, О л е с я , М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а , Л е о н і л а А г а п о н і в н а і ще д і в ч а т а .

Л е о н і д а - А г а п о н і в н а . З іменинами!

Чоломкаються, другі дівчата те ж роблять.

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Кіндрат Антонович, з іменинами! Лукерія Степанівна, з іменинником!

Чоломкаються.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а (до Олесі). Ти хоч би ради хатнього празника, ради батькових іменин одяглась як слід.

О л е с я . Хіба ж так негарно?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Молоді люди подумають, що в тебе нема в віщо і переодягтись.О л е с я . Якщо ці молоді люди задивлятимуться тільки на моє вбрання, то мені до них байдужісінько.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ач як гостро відрубала, це вже так з'ясувала, що ні з якого боку не підточиш.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Балована ти у нас, Олесю! Як же таки так можна?О л е с я . Яку ви з мене хотіли зліпити, такою я і вдалас я — н і краща, ні поганша. (Регоче). Зліпили дядю, на

себе глядя, а тепер і цяцькайтесь. Сідайте, сестрички!З н а м е н с ь к и й . Но, на мій погляд, Олександрі Кіндратівні українська одежа дуже пристала.О л е с я . А що, мамо, бачте?К о з у б с ь к а . Нікоторого хвасону!М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Кому що к лицю.К о з у б с ь к а . Знаємо, у чий огород камінці жбурляєте.М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Відчепіться ви, бога ради, овсім ви мені і не на думці. Чого присікуєтеся?Козубська . Не знаю, хто з нас сьогодні до кого присікується!М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Тільки не я.О л е с я . Оце вже мені прикро слухати. Годі, сестрички, змагатися, хоч ради сьогоднішнього дня!К і н д р а т А н т о н о в и ч . За це розумна,дочко. Це правда, що сьогодні якось не годиться.Л у к е р і я С т е п а н і в н а. Не на те ж ми вас, справді, закликали, щоб ви одна одній очі видирали.О л е с я . Ходімо краще до мене у світличку, я вам дещо цікаве покажу. (Встає).В о з д в и ж е н с ь к и й . Но українська одежа даже і на театрі преукраша взори.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Не нагадуйте, пожалуста, про кіятри, хай їм цур. Нашій Олесі торік як замарудилося

в одну душу: піду в актьорки!О л е с я . Я ще ту думку зовсім не залишила.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . О, чуєте?В о з д в и ж е н с ь к и й . Театр дуже соблазнительна штука. Колись і я подвизався в качестві хориста або

безсловесних лицедіїв в українській трупі, но таланта не розбудив в собі.О л е с я . Невже?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Театр — то баловство!' У нас і своїх театрів дома доволі. К о з у б с ь к а . По-моєму, іти у актьорки задля тії особи, котра лічить себе благородною, зовсім непристойно.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Отак же і я кажу.М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Дворянкам, може, і справді конхвузно.К о з у б с ь к а . А дияконівнам саме під масть!М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Інша дияконівна бува звичайнішою від справжньої потомственої: коли не до неї

п'ють, не каже: «Здорові пийте!»К о з у б с ь к а . Ніколи хам панові під плече не підійде!О л е с я . І вже знову почали шпигатись! Марфушо, я розгніваюсь на тебе. (Цілує її).М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Та цур їм, тим дворянкам!К о з у б с ь к а . А дияконівнам пек!О л е с я . Та годі вам! Краще давайте прохати наших кавалерів, щоб вони нас окритикували.В о з д в и ж е н с ь к и й . Я критикой не занімаюсь, потому што до многих предметов равнодушен.О л е с я . Чуєш, Марфушо? (Усміхається).З н а м е н с ь к и й . Критикують, которі ідіоти і болвани.

7

К о з у б с ь к а (до Знаменського). Ну, ви вже, пожалуста, хоч і не говоріть, ви просто ужасть, ужасть який критикан!.. Кожного з ніг до голови окритикуете. Хіба то не ви пустили критику про Матрьону Петрівну, ніби у неї одна нога куца? А про Сохвію Дмитрівну, що вона собі койщо підмощує?..

Д і в ч а т а . То ви ось які, Нихвінт Варфоломейович?!З н а м е н с ь к и й . Нікогда я не інтересовался даже недостатками тих осіб, ібо вони мені без надобності.К о з у б с ь к а . Так ми вам і повірили!Д і в ч а т а . Тепер же ми знатимем, які ви!Олеся. А я дуже б хотіла, щоб Нихвінт Варфоломейович мене окритикували.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Що це ти, донечко, де ж таки!З н а м е н с ь к и й . Це б було совершенно напроти моїх чувств.В о з д в и ж е н с ь к и й . Пущайте!О л е с я . Пожалуста, окритикуйте!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ну і що ти, Олесю, вигадуєш?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Де ж таки, щоб так ні з того ні з цього. Чи вони п'яні, чи як?О л е с я . Хіба, щоб критикувати, треба бути п'яним?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Он вийди на шпиль, проти греблі, та послухай, як на тім боці, біля шинку, один

одного по морді критикують.В о з д в и ж е н с ь к и й (регоче). За таку критику покорно благодарю!

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це вже ти попала пальцем в небо.О л е с я (до Нихвонта). Пожалуста, окритикуйте мене!В о з д в и ж е н с ь к и й . Пущайте, пущайте!З н а м е н с ь к и й . Ви, певно, на щось натякаєте, тільки я ніяк не соображу.О л е с я . Хіба ж не скучно з вами? От кавалери! Один похнюпа, другий тюхтій... Гайда, сестрички, від них, без

нас вони швидш розбалакаються.К о з у б с ь к а . З такими кавалерами можна у меланхолію вступить.Д і в ч а т а . Невеселі собесідники!М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . І ніхто їх не вкраде. (Регоче). Давайте продамо їх циганам! Ха-ха-ха!

Всі дівчата зареготали і побігли.

В о з д в и ж е н с ь к и й . Весела особа Олександра Кіндратівна.З н а м е н с ь к и й . Це для мене неожидана новина, що сказала Леоніда Агапонівна.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Негонилі недорогого заходу коштує і підбрехнути.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не все те слід переймати, що поверх води плине.В о з д в и ж е н с ь к и й . Но паки неприятніш те, що ми тратим дороге времня. (Дивиться на часи). Вже і час

адмиральський приспе, а партнерів і досі нема. Невже старшина та писар не будуть?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Обіщали посітити.В о з д в и ж е н с ь к и й . Довго, баряться! Подивлюсь, чи не йдуть. (Пішов).К і н д р а т А н т о н о в и ч (до Знаменського). Що ж, ви знайшли вже собі должность?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Тепер вже, мабуть, заїдете за тридев'ять земель?З н а м е н с ь к и й (зітхнув). Многоуважаємиє Кіндрат Антонович і Лукерія Степанівна! Я вже однажди розкрив

перед вами свій душевний план, і ви знаєте оний: сокрушає мою грудь буря щоденних сердечних ураганів!.. Изреките: возрадуваться ли смятенному духу моему или суждено ввергнуться в пучину скорбей и скрежету зубовного плача?

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що ж, поштенний, ви ні при якому ділі і званія у вас нїкоторого, ото горе! Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Як же без званія?

З н а м е н с ь к и й . І званіє буде, треба тільки підмазати. Спершу писателем у суд, вже папаші обіщали, а через скільки літ судебним приставом.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Мені не віриться.З н а м е н с ь к и й . Папаша утверждають, що місто писателя мені обіщано.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Обіцянка — то дитяча забавка. Як же це ви, паничу, маєте вже мало не тридцять

років, а й досі баклуші б'єте?З н а м е н с ь к и й . Потому што страдаю, і ніяке занятіє не заохочує.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Страданія страданіями, а званіє окреме, бо це важна стаття!..З н а м е н с ь к и й . Но просив я вас однажди і нинє сльозно прошу вторично.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ось послухайте ви мене, поштенний, як у моїм мозкові складається оце саме діло.

Балакатиму з вами не по-вашому, не повченому, а по-простому, як умію. Світ з кожним днем посовується вперед і переміняється, чи так?

З н а м е н с ь к и й . Звичайно!Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Біда, як посовується!К і н д р а т А н т о н о в и ч (до Лукерії). А ти з своїм носом не посовуйся, коли я балакаю! Що було вчора, того

сьогодні не буде; а завтра вже не буде того, що було сьогодні. Так і думки чоловічі, вони щодень міняються. Світ іде все вперед, і народ вперед посувається. І кожна людина, у котрої не вовною голова набита, щоб не зостатись у дурнях,

8

мусить потрапляти за гуртовим розумом. І хто прозіва те, що сьогодні мимо рота пливло,— завтра вже того не здожене, бо завтра вже буде завтрашнє.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А післязавтра післязавтрашнє.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ну да! Післязавтра післязавтрашнє, тільки ти краще мовчи. Пантруйте, поштений,

далі за моїми думками. Наша Олеся не яка-небудь безприданниця, щоб нам надто хапатись її відданням, розумієте? Був би я безштанько, а ви, як і тепер, дияконським сином, ви б зроду-віку і не подивились на нашу Олесю.

З н а м е н с ь к и й . Напрасно! Всегда, как нинє і присно...К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не вірю! Придане вам муляє очі! Положим, що гроші усьому голова. Так, так... Ще

позаторік оті панки, що тут навкруги мають клаптики землі, надимали проти мене губу і недобачали мене; а тепер, коли господь благословив мої труди і я здобув цю земельку, то я вже не хочу з ними чоломкатись, а вони самі ха-пають мене за руку. Виходить, що хвортуна повернула колесом у наш бік... Ви, паничу, чоловік без званія, а ми піднялись угору настільки, що ніби і на панів закандзюбилися. Не на рівній вже лінії ми стоїмо. Ні копиталу, ні званія у вас, то яка ж вам і ціна?

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Яка ж вам ціна? Нікоторої.З н а м е н с ь к и й . Чи давно казали, що не знаєте, куди йти і яким шляхом? Одначе ж за свою лінію здорово

ухопилися!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ну, то були розсужденія, а це... Треба ж про що-небудь розсуждати... А як діло

доходить до...З н а м е н с ь к и й . Значить, всі мої надежди і упованія були всує?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це вже ваше діло.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А ви не сумуйте та сватайте собі Негонилу Агапонівну; у неї і земельки десятин з

п'ятнадцять, і левада, і садок, і грошенята, мабуть, є, бо дуже скупенька.З н а м е н с ь к и й . Да, пожалуй! Бить может, з отчаянія і Неонилу Агапонівну посватаю. Томиться грудь моя под

бременем гроз!.. (Б'є себе в груди). Мовчи ти уязвльонное серце! Ах-ха-ха!.. (Почав ходити по хаті).

Я В А 12

Ті ж і О л е с я .

О л е с я . Мамо! Дайте ключі! Достану альбома. І нащо ви його знов заховали?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Щоб кожне не бабляло руками. (Дає ключі). Послухай, донечко, що Нихвінт Вар-

фоломейович кажуть.О л е с я . Що таке, невже цікаве? Шкода, що мені ніколи послухати.З н а м е н с ь к и й (зітха). Всеконечно, ви догадуєтесь?О л е с я . Чи не знов про чувства? Коли б ви менш про них говорили, то їх видніш би було.З н а м е н с ь к и й . Або добийте мене одним словом, або звеліть жить і щастям наслаждаться!О л е с я . Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати? Я ще так мало на світі жила, а вам і те

заздрісно, хочете відняти у мене волю?З н а м е н с ь к и й . Ваша воля при вас і зостанеться. О л е с я . Ні, дівоча воля до шлюбу; а шлюб узяла — волю віддала.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ох, донечко, правда, правда...З н а м е н с ь к и й . Нікогда я так не мислив. Ето напрасно!О л е с я . Скажу вам пряміш: не до пари я вам. (Побігла).З н а м е н с ь к и й . Што сіє? О, невжелі же конець приближився, душе моя, твоїм упованіям? (Мальовно ухопився

за одвірок).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Така вже вона у нас, як бачите.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Своевольна! З н а м е н с ь к и й . Погибли мої надежди, погибли мєчти!.. Тепер же я дожил до чорного дня!..

Я В А 13

Т і ж, у ч и т е л ь , с т а р ш и н а , п и с а р , п с а л о м щ и к і щ е д в а - т р н ч о л о в і к и .

У ч и т е л ь . З іменинами. (Чоломкається).П и с а р . Пожелав вам всего лучшего в мріє, щитаю долгом виразить поздравлєніє!..С т а р ш и н а . Щитаю долгом... Ми до вас гуртом, щоб поодинці хати не вихолоджувати.В о з д в и ж е н с ь к и й . Тепер уже в зборі вся наша аристократія.К і н д р а т А н т о н о в и ч і Л у к е р і я С т е п а н і в н а (вітаються з кожним). Спасибі, що не забули, дякуємо!

Благодаримо!.. Садовіться! Милості просимо!..

Сідають.

С т а р ш и н а . Ви, Лукеріє Степанівно, чудова хазяйка. У наших бабів гуси ще тільки починають нестись, а в вас вже й гусенята повилуплювались.

9

П и с а р . Ви образцьовая хазяйка! Хоч на всемирну виставку!Ч о л о в і к и . А так, так... Образцові, образцові...С т а р ш и н а . Средствія, мабуть, такого знаєте? Правду кажуть, що багатому чорт дітей колише.В о з д в и ж е н с ь к и й (показує старшині карти). Не тєряя дорогого времені, приступим?..С т а р ш и н а . Я можу, не знаю, як другі? В о з д в и ж е н с ь к и й . Господа!

Розбирають карти.

У ч и т е л ь (до Знаменського). Що це ви, Нихвінт Варфоломейович, носа повісили?З н а м е н с ь к и й . Все на свєті пустяки!У ч и т е л ь . Що це на вас найшло?В о з д в и ж е н с ь к и й . Матвій Гнатович, а ви стукнете?У ч и т е л ь . Я згодом, а тепер щось неохота.

У цю хвилину чутно дівочий хор.

П и с а р . Тихше, тихше, господа!

Слухають.

Какой дивний мелодій, вперше чую!..С т а р ш и н а . Чудово як у вухах відляск лунає!..К і н д р а т А н т о н о в и ч (до учителя). Ось слухайте, Матвій Гнатович, підіть ви до дівиць та й присогласіть їх

сюди. Олеся вас, певно, послуха, а за нею вже і останні.У ч и т е л ь . Можна. (Пішов).В о з д в и ж е н с ь к и й . Господа, на міста!

Спів замовкає.Собірайтесь, ігроки, Винімайте кошельки...Кіндрат Антонович, не мішає для вдохновенія, доки обід поспіє, іспить по одній лампадці. Господа, хто согласен

зо мною, підіймайте руки.

Всі підіймають.

Яке єдинодушіє і єдиномисліє!..К і н д р а т А н т о н о в и ч . Лукеріє, ну лиш розпорядись.

Сідають за стіл. Лукерія Степанівна пішла.

По якій гратимем?С т а р ш и н а . Пожалуста, не по великій, бо я дуже гарячий, швидко спорожню партимон.П и с а р . Партманет!С т а р ш и н а . Все рівно!П и с а р . По дев'ять копійок обязательно. (Здає). В о з д в и ж е н с ь к и й . Почему не по п'ятнадцять?С т а р ш и н а . Е, ні, то дуже дорого, ми не согласниї...Ч о л о в і к и . Ми не согласниї...В о з д в и ж е н с ь к и й . Не хотів би я, знаете, бути і архієреєм, тільки б знати щоразу, які в прикупці карти. В

темну!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Стукнемо! Старшина. Та і я за громадою! П и с а р . Скільки кому? А Кіндрат Антонович, певно, з тузком або з королем і кралею? В о з д в и ж е н с ь к и й . Прошу дві!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Одну!П и с а р . Ну да, так і єсть! С т а р ш и н а . Чотири.В о з д в и ж е н с ь к и й (взяв карти). Ого-го! Це кескесе, височайший сорт!

Починають грать.

Я В А 14

Ті ж, у ч и т е л ь , О д е с я і о с т а н н і д і в ч а т а .

У ч и т е л ь . Ну, панове, коли слухати, то просимо слухати мовчки. Яків Михайлович, підтягуйте!В о з д в и ж е н с ь к и й . Могу! (Відкашлюється).

10

У ч и т е л ь . Прошу співать по руці, разом і не наважатися перекрикувати одна одну. Заспіваєм «Стоїть гора високая». (Задає тон).

І починають співати.

Стоїть гора високая,Попід горою гай,Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай.А під горою річенька, Як скло, вода блищить, Долиною далекою Кудись вона біжить.

Я В А 15

Ті ж, Л у к е р і я С т е п а н і в н а , П а в л о з підносом, на которому три графинчики і чарки, і Г о р п и н а з закускою.

П а в л о . Чого ти прешся наперед, чого? В с і . Цс, цс!П а в л о . Та чого ж вона суне наперед свою пику? Горілку спершу п'ють, а потім закусюють. От і за покійного

Петра Ригоровича...К і н д р а т А н т о н о в и ч . Та замовчи!П а в л о . Та замовчать можна, а тільки кажу, що і за покійного Петра Ригоровича...Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Прошу викушати.П и с а р . Ах, як жаль, що перепинили чудову пісню.В о з д в и ж е н с ь к и й . Но бувають случаї, що і поїзд зупиняють на всім бігу.С т а р ш и н а . Чувствительна пісня!Ч о л о в і к и . Дуже чувствительна.В о з д в и ж е н с ь к и й . Вони нам ще заспівають. А тепер треба обратить вніманіє на причину, зупинившую

поїзд, даби ізслєдовать оную немедленно і неукоснительно. (Наливає чарки). Лампадки у вас, почтенниї домохазяєва, не безобидні. Господа, не теряйте торжественного моменту: за здравіє іменинників істочника безсмертного іспійте!

Випивають.

П и с а р . А тепер просимо баришень продолжить сладкозвучний мелодій.

Сідають.

С т а р ш и н а . Такий вже сладкозвучний, що й не сказать!..Ч о л о в і к и . Біда, який сладкозвучний!'

Починають грать.

П а в л о . За покійного Петра Ригоровича, як, було, менини, то зараз музика, півчеські... Для двірських бочку горілки, бочку меду, бочку...

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ну, тебе про це ніхто не питає.П а в л о . Цигани ведмедів понаводять... К і н д р а т А н т о н о в и ч . Іди вже, лагодься там до обіду.П а в л о . Добро колись було! (Пішов).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ну, Матвій Гнатович, ми слухаєм. У ч и т е л ь . Третій куплет.

Співають.На березі у затишку,Де в'яжуться човни,Там три верби схилилися,Мов журяться вони.

Я В А 16

Ті ж і П а в л о .

П а в л о (вбіга). От так штука! Леонід Петрович приїхали, я зразу їх пізнав!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Невже? Зовсім не сподівався!

Всі схопились і заметушились.

Я В А 17

11

Т і ж і З а г р и в а .

З а г р и в а . Здравствуй, Кондрат Антонович, каково поживаешь?Цілуються.

Здравствуйте, Лукерия Степановна!Чоломкаються.

У вас веселье? В о з д в и ж е н с ь к и й . Господар сего дома іменинник. Загрива. А, вот что! Никак Воздвиженский? В о з д в и ж е н с ь к и й . Узнали? 3агрива. Еще бы!

Чоломкаються.

Так я попал на семейный праздник? Поздравляю именинника! Не помешал ли я вам?

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Спасибі, що приїхали, якраз упору, дуже раді.З а г р и в а . А рады, так тем лучше. Познакомь меня с гостями, все это, разумеется, соседи? Оно и кстати. Ведь я

тоже предполагаю поселиться в деревне и превратиться в хлебороба. Помнишь, Кондрат Антонович, я об этом в юности мечтал, и ты, бывало, меня экзаменуешь: заставляешь отличить яровой хлеб от озимого или плуг сложить?.. Теперь я думаю осуществить мечты.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це тепер, кажуть, у моді.С т а р ш и н а . Чутка йде, що на панів ніби пошесть яка напала, що все до мужиків підсовуються.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це наші началники. От господин старшина. Підходьте!З а г р и в а . Лицо знакомое.С т а р ш и н а . Невже не пізнали? А придивіться гарненько. Колись у коней разом бігали, ґавенят укупі дерли,

рибу вудили... Корнія Корлюка пам'ятаєте?З а г р и в а . А, Корний! Давно ли, кажись, а уж мы почти старики.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ваша старість ще за горами.С т а р ш и н а . Тепер вже, мабуть, забули і по-нашому балакати, а колись ловко чесали.Загрива. Ні, маракую і тепер потроху.К і н д р а т А н т о н о в и ч . А це волосний писар. Підходьте!П и с а р . Іван Семенович, син Трандафілов.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Господин сельский учитель, а оце синок нашого диякона. Ось і моя Олеся!..З а г р и в а . Олеся! Да неужто это она? Вот этакой крошечкой помню вас. Подумаешь, сколько времени прошло.

В национальном костюме? Прелестно!О л е с я . А мама гніваються на мене, що я городської одежі недолюблюю.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Не то що, а якось...К о з у б с ь к а (присіла). Леоніда Агапонівна Козубська, потомствена дворянка. Покійні мої маменька часто, було,

годують вас коржиками або вертутою, як, було, заходите до нас з охоти.З а г р и в а . Да, помню, помню. Очень рад!.. А что, Кондрат Антонович, с дороги не мешает пропустить по

одной?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Милості просимо! (Налива).З а г р и в а . Господа выпьем ради нового знакомства!В о з д в и ж е н с ь к и й . Не вредно! (До писаря). Дерзай, Семене!П а в л о (подходе). Леонід Петрович, а мене невже не пізнали? Ану, придивіться. З а г р и в а (вдивляється). Не дурак ли Павлушка?П а в л о . Так тошно. Тільки що тепер вже не дуряк. З а г р и в а . А помнишь ли, как ты покойному батюшке говорил: «Не поїду я в загряницю»?П а в л о . Тепер поїхав би хоч і на край світу!

З а в і с а

ДІЯ ДРУГА

В глибині кону скелистий берег річки, подекуди порослий очеретом, кугою лозою і терном. Біля лози прив'язаний човен; по той бік річки мріє село; на другім плані ліворуч —сад, пліт і хвіртка, праворуч —

криниця з журавлем і жолобом.

Я В А 1

О л е с я і М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а виходять з хвіртки і співають, підходять до річки. У Марфи Варфоломеївни в рут вузлик з роботою.

Не там щастя, не там доля,

12

Де багаті люди, Кого злуче коханнячко, Там і гаразд буде.

«Ти, дівчино засмучена, Скажи, що думаєш: Щодня нудиш білим світом, Рученьки ламаєш?»

«Ой тим я нудюся, Рученьки ламаю, Що літа мої минають, А долі не знаю.

Половина літ минуло, Щастя не зазнала, Біле личенько змарніло, Брівоньки злиняли.

Не втішайтесь, воріженьки, Моїй пригодоньці, Що йдуть марно літа мої, Як лист по водоньці,

Безталанною вродилась,Такою й загину,Породила мене мати В нещасну годину».

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Сонечко вже на полудень звернуло, довгенько я засиділась у вас; доки перехоплюсь через річку, почне вечоріти. (Іде в човен). Коли ж ти до нас, Олесю?

О л е с я . Коли надумаю. Що у мене — робота яка чи діло пильне, котре примушує мене сидіти дома? Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні богу свічка ні чорту кочерга! (Регоче).

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Робиш те, що і всі роблять у твоїм становищі.О л е с я . Мені так не подобається. Що то за життя — без цілі, без напрямку? Я не можу, Марфушо, так жить,

інша у мене натура. Коли б я змогла тобі розказати все, що діється у моїх думках, ти б зрозуміла... Несила моя згорнути їх докупи, через те щоразу все гірш налягають вони на душу. Коли б змогла заразом обміркувати їх — не заморочувалася б до знесилення... Пригнічує мене переконання, що постерігаю в собі щодень все більший брак освічення.

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Мало чого кому бракує, та не все коїться по нашому хотінню, по щучому велінню. Це все від байдиків лізе тобі таке в памороки — що того брак, а того і надто; тепер ще понакуповувала усяких книжок, то й не даси ради — ні собі, ні книжкам. Попоробила б щодня до втоми, наприклад, тягаючи горшки з печі та в піч або хліб вимісюючи,— не заморочувалася б.

О л е с я . Хіба я іноді не роблю до втоми? М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Що іноді? Іноді — не щодень.О л е с я . Роблю — і не помага!М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Стережись, щоб ти зовсім не стерялася.О л е с я . Ну, що, Марфушо, як я й справді стеряюсь? А воно ніби-таки до того і йдеться! Ось слухай. Почну

шити що чи вишивати — думки, як галич, вкриють, візьму книжку читати, який-небудь факт так докіпливо ущемить за серце, що годі вже й читати: зрадливі думки налопом обгорнуть душу, і давлять її, і рвуть на шматки. Я кидаю книжку, біжу з хати — в поле, на леваду... А там як спогляну, що як-то другі за той гіркий шматок хліба день у день спину гнуть та кривавим потом умиваються,— і тоді вже мені не тільки важчає, а ще й соромно робиться, так соромно, що хоч і крізь землю провалитись!..

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Чого ж?О л е с я . І сама не знаю... І кинулася б я до тієї праці, і робила б до втоми, до знесилення...М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . І ото наймудріше б було.О л е с я . Коли ж тут раптом обхопить, мов перевеслом, інша глумлива та зла думка, і ніби зазирає тобі в вічі, і

допитує: «А далі ж що! Наробишся й ти до втоми, а далі ж що?..» Під впливом цієї невідчепної болячки я немов умліваю, опадають руки і в голові метушиться!..

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Ще б не умлівати від таких думок? Чудна! Краще подумала б так, що не всім же гірко працювати, бо не всім однакова доля і талан.

Олеся. А за які вчинки? От ми й добалакалися до того, де мої думки завжди зупиняються, і далі вже я нічого, нічого не тямлю.

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Ну і що ж такого?О л е с я . Мене те муче і не дає супокою!М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . А мені про те байдужісінько.

13

О л е с я . Навіщо нас так мало вчать, що нічому не довчають? Я хотіла б кожній своїй думці дати розвій і напрямок, а мушу зупинятись на першій ступні і бідкатись, що ні з ким ні порадитись, ні спитати ні у кого? Отака моя навука! І до чого вона мені? Ніби з-під поли показали ту навуку, як пхикавій дитині цяцьку, та й знов заховали. Ну, навіщо віддавали мене до школи?

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Спитай вже заразом: навіщо тебе й на світ породили? (Регоче).О л е с я . Чому не віддали мене в гімназію?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Мало б чого ти не захотіла?О л е с я . Краще не знати нічого, ніж мало знати!М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Не біжи за великим, щоб малого не згубила.О л е с я . Нема чого губити. Не шкода мені тієї навуки, котра скидається на приказку: «Цить, не плач, мати спече

калач, медом помаже, тобі покаже, а сама з'їсть».М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Дякуй, що тебе й тому батьки навчили.О л е с я . Я хочу ще вчитись.М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . І не думай, бо не пустять.О л е с я . Як не пустять, я чого-небудь налихотворю.М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Ти одна у отця-неньки, звісно, шкода відпустити.О л е с я . А не бійсь, коли б заміж захотіла, то з дорогою душею віддали б. (Вдивляється уподовж річки і показує

рукою). Ондечки, бачиш?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Що таке?О л е с я . Загадка. Давай почнемо її розгадувати. Через що я можу байдикувати, а ота молодиця — ондечки,

бачиш, по той бік пере сорочки, а побіч неї аж п'ятеро дітвори, як пуп'янки? Через що ж вона мусить, не розгинаючи спини, працювати від ранньої зорі і до пізньої?

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . А ти б, замість того щоб морочити памороки такими загадками — від чого та через що,— краще б майнула оце хутенько та й допомогла їй прати сорочок.

О л е с я . Ну й гаразд. Сьогодні допомогла б, а далі що?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . А там вже воно само визначиться.О л е с я . А завтра ж вона знов муситиме працювати?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . І слава богу, як муситиме, а от як знесилиться...О л е с я . То-то, як знесилиться! От бачиш, наші думки й зустрілися. І я про те ж міркую, що буде, як вона

знесилиться?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . А буде те, що бог дасть.О л е с я . А людям би то до того нема й діла? Ні, Марфушо, так не можна! Люди повинні знати, що буде і з нею, і

з отими пуп'янками... Коли б я мала великі достатки...М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . То й міркувала б зовсім інакше.О л е с я . Нізащо на світі! Ніколи я не переміню своїх замірів, ніколи!.. Качаєш головою? Звичайно, що ти тепер

власна дати моїм думкам яке схочеш прізвище та й мене саму образити пустомелею чи фантазьоркою, як вже не раз ображала. Ну що ж, ображай ще!..

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Авжеж, що пустомелею була, пустомелею і довіку зостанешся. Кажуть, що кожному зростові свої виграшки, а тобі й до старості ляльки людьми здаватимуться...

Олеся . Це вже звісно, що я дурочка, а ти умочка. Тільки що ця дурочка так глибоко загляда собі в душу, як умочці і не вбачається.

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Мені нема чого заглядати собі в душу.О л е с я . А мені єсть чого. Краще, Марфушо, заглядати собі в душу якнайглибш і якнайпрозоріш тоді, коли ще

зможеш дивиться в неї, не червоніючи.М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Це вже з якоїсь нової книжки утяла! І чого б ти мала червоніти? Чи ти що вкрала,

чи ограбувала кого?..Олеся . А ти б то і не знаєш?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а (здивовано). Що таке?О л е с я . Марфушо, не хитруй, а кажи від серця, як щира подруга: як ти на це дивишся?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . На віщо? Постривай, це ти в жарт чи... Я в товк нічого не візьму.О л е с я . Ти чула, що люди кажуть? Скажи, як кажуть?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Та про віщо? Про віщо ж бо?О л е с я . Допитує, ніби не знає! Про мого отця та про Леоніда Петровича що люди кажуть?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . А-а. То так би зразу й питала. Кажуть, що Леонід Петрович моститься тебе

сватати.О л е с я . Та ні, я зовсім не про те тебе питаю! Що люди кажуть... про землю? Ти ж знаєш, що земля Леоніда

Петровича дісталась нам.М а р ф а Варфоломеївна . Знаю.О л е с я . А знаєш, як дісталась?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Так, як і другим достається. Люди кажуть, що тепер би Леоніду Петровичу

оженитись на тобі, то й полатався б.О л е с я . Не те, все не те ти кажеш!..М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Ну що ж, будеш поміщицею, зробишся дворянкою... (Глянула на сонце). Хі, вже

скоро й сонечко заходитиме, от забалакалася!

14

О л е с я . Стривай! От дивись на мене, Марфушо, нічого я не вкрала, нікого я не ограбувала — правда? А червонію. Кажуть, що діти неповинні в гріхах батьків своїх, а от я ніби повинна — немов сором стоїть у мене за спиною, і я боюсь оглянутись.

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Еге-ге, це ти вже щось таке почала вигадувати!.. Як собі знаєш, так і міркуй, а мене не силкуйся заморочити. Родителів тобі судити зась, от що!

О л е с я . Хіба ж я суджу? Я кажу тільки, що мені соромно, я червонію! Чула, земля Леоніда Петровича удвоє дорожче стоїть тії ціни, за котру нам дісталася? Як же так, Марфушо? Це, стало буть, притисли людину до стіни і взяли за горлянку!..

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Годі, годі, не хочу слухати!.. (Одмахнулась рукою і йде у човен).О л е с я . Ну, я вже замовкла, годі, не треба. Знайду, з ким іншим це обміркувати... Не хочеш зрозуміти!М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Хочеш про що інше балакати — балакай.О л е с я . Давай про що-небудь інше...М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а (помовчала). А признайся, кортить тобі бути дворянкою?О л е с я . Чорт батька зна що мелеш.М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Я думаю, що нам вже тепер до вас і не рівнятися.О л е с я . Бач! То тобі така мова подобається, щоб шпигати ні за що ні про що?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Думаєш, мені Нихвінт не розказував?О л е с я . Про віщо?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Що ти сказала йому, що він тобі не до пари?О л е с я . Сказала. Як у мене на душі, так я й кажу. Не до вподоби мені Нихвінт Варфоломейович. Та й не вірю,

щоб він мене кохав. За віщо йому мене кохати: ні лицем, ні думками не пристала йому до серця...М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . Я його серця не знаю, тобі видніш.Олеся. Я ж і бачу. І думки наші ідуть нарізнь. У Нихвонта Варфоломейовича які заміри? Вийшла б я за нього

заміж, то не було б з того шлюбу ніякого товку. Спитала його якось: «Що б ви,— кажу,—робили, якби мали достатки?»—«Купив би,—каже,—у городі дом».— «А далі?»— «Віддав би його під квартири».—«Та й тільки?» — «А потім зібрав би,— каже,— ще грошей та купив би і другий дом».— «А далі,— кажу,— і третій?» А він мені на те: «Почему ж і не четвертий?..» — «А далі що?» — питаю. «А що ж далі?» — відмовив, усміхнувшись. І так гидко усміхнувся, аж мороз у мене поза шкурою пішов. Хіба ж це, Марфушо, життя?

М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . А якого тобі ще кращого?О л е с я . Пам'ятаєш, як ми колись марили, що як повиростаємо, то віддамо себе цілком на користь і підмогу

людям?..М а р ф а В а р ф о л о м е ї в на. Дурні ми були, то дурощі й плели. Ти ще й досі у хмарах літаєш, а я вже скінчила

ітоги і з марінням, і дурінням і перейшла на практичний грунт. Натякнула тобі, а тепер кажу навсправжки, що піду заміж за псаломщика,— ото і кінець.

О л е с я . А далі що?М а р ф а В а р ф о л о м е ї в н а . А далі буде те, що бог дасть. Прощай! (Іде в човен). Давай будем перегукуватись,

аж поки доїду до того берега, охітніш їхатиму.

Від'їжджаючи, почина співать, Олеся підтягує.

Та болять ручки, та болять ніжки, Гей, та пшениченьку жнучи, Гей, та пшениченьку жнучи; Та уже мені надокучило, Гей, та миленького ждучи.

Та нема ж мого та миленького, Гей, та нема мого пана, Та й уже ж моя та постіль біла, Гей, та пилочком припала.

Та із-за гори, та із-за кручі, Гей, та риплять вози йдучи, А воли ремиґаючи, А чумаченьки та вигукуючи...

Я В А 2

Л у к е р і я С т е п а н і в н а і О л е с я .

Л у к е р і я С т е п а н і в н а (гука). Олесю-гу! А я тебе шукаю по саду та по леваді: думала, знов сапаєш огородину за котрусь поденну.

О л е с я . А хоч би й так?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Воно ж таки тобі й пристало.

15

О л е с я . Робота більш пристала, ніж баглаї.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Он там, на грядках, Харитониха обполює баклажани та дуже бідкається, що нікому

поняньчити дитину...О л е с я . Ось піду зараз та й поняньчу.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Піди, піди мерщій! Учора рона реготала на всю леваду, що знайшлась нянька за

дурничку, нехай ще й сьогодні порегоче.О л е с я . Нехай! Це ви чи не хочете мене роздратувати? Мабуть, нема на кому зірвати серця, то на мене

напались?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Не в тім сила!.. Ондечки Леванид Петрович приїхав, оце свіжо прибіг від

предводителя.Олеся . То що з того?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Чого він почав учащати до предводителя?О л е с я . А нам яке діло?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Коли б ти побачила, який на ньому мундир, а орденів скільки!.. Дві мендалі і два

хрести отутечки на грудях висять, а один хрестик на шиї. Певно, що на ньому не малий-таки чин. 'О л е с я . І нехай собі!Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Оце уперше побачила його у мундирі. Ох, коли б він не накоїв нам лиха з тією

закладною, щоб та земелька нам боком не вийшла. Як ти думаєш?О л е с я . Нічого я про те не думаю.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ти ж там у книжки дивишся, то тобі видніш, ніж мені.О л е с я . У законах про те пишуть, а не в тих книжках, у котрі я дивлюсь.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А ти б і закони передивила.Олеся. Де ж я їх візьму?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Бач, чортзна-яких книжок щоразу понакуповуєш до біса, а тих, котрі притьмом

потрібні, якраз і нема.Олеся. Та чого ви так метушитесь?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Як глянула я на мундира та на ордена, то так уся і затремтіла. Певно, він має немалу

силу і біля міністрів, а може, і біля царя...О л е с я . Йому те і на користь, а вам чого тремтіти?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А хто ж його зна чого? Такий жах мене обгорнув, такий жах, як глянула я на мундира

та на мендалі, а від чого — не зрозумію!О л е с я . А що, мамо, як Леонід Петрович віддасть гроші, чи татко вернуть йому землю?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . З якої речі? Вона нам дісталась по закладній.О л е с я . Мабуть же, земля дорожча тії ціни, за котру вона була закладена?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Хоч би вона і втроє дорожча була, так вона нам хвормально перейшла з торгів, по

купчій.

О л е с я . Так що ж, що хвормально? Хвормально ж можна і вернути. У Леоніда Петровича у той час не було грошей.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . То це ж вже він і винен, що не роздобув.О л е с я . Та він же, ніхто другий. А як він захоче віддати гроші?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Мало б чого він не схотів. Земля нам перейшла хвормально.О л е с я . Це виходить, очевидячки, будувати своє щастя на чужім безталанні?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Не знаю, як воно виходить по-книжному, а ми потрапляємо за громадським розумом:

як люди, так і ми. Дали б ми зівка, то другі ухопили б земельку, а ми зосталися б з московською борулькою.О л е с я . А я певна, що батько не захочуть так дешево взяти.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Вже і взяв. Земля нам хвормально дісталась.О л е с я . Це вже я чула, що хвормально. А як, кажу, Леонід Петрович верне гроші?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А хіба ми мало клопоталися, доки здобули цю земельку? Цебто, по-твоєму, виходить,

що сьогодні я куплю вола чи корову і віддам гроші, а завтра той, що продав, принесе мені гроші назад і скаже: верни мені вола чи корову,—то я й мушу вернути?

О л е с я . То вольна продажа, а це...Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ой дочко, чи не дуже вже багато розуму набралася з книжок? Велику ти вагу береш

на плечі, гляди, щоб не спіткнулася. Недаром я натякала скільки разів батькові, що пора тебе до рук прибрати. Через тебе вже і наймички мені грубиянствують; ти з ними з усіма мало не посестрилась, і через те вони на мене й вухом не ведуть.

О л е с я . Ні, мамо, не через те. Ви не вмієте з наймичками поводитись.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Цебто ти мене вчитимеш, як мені з наймичками поводитись?О л е с я . Кажуть, що збоку видніш. Я й кажу, що бачу. Коли б ви змогли самі придивитись до вашого

поводження... Наприклад, сьогодні ви сидите з ними поруч і виявляєте скарги, особливо як з батьком посваритесь, то виявите й те, чого б не слід нікому знати; а завтра починаєте їх ні за що ні про що лаяти та гризти. Взичаєте неґречними та незвичайними словами. Ну, вона і не втерпе, огризеться.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А я повинна їй змовчати? О л е с я . І вона така ж людина.

16

Л у к е р . і я С т е п а н і в н а (кланяється). Спасибі тобі, донечко! То це ти вже мене до наймички рівняєш, до якої-небудь репаної мугирки?

Олеся. А хіба ви з панського роду?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Кожен за свої гроші — пан.О л е с я . Та пан, тільки з іншого боку.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Так, так... Тебе тільки послухай, то ти наговориш повнісіньку хату і кімнату!О л е с я . І навіщо нам у пани лізти? Скільки не квітчай ворону у павине пір'я, а вона все-таки не буде навою, а

вороною. Є, мамо, поговірка: «Видко пана по халявах*. Від чогось-то вона з'явилася. Пани, мамо, перш усього люди образовані...

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . То, по-твоєму, я вже і не-образована?О л е с я . Авжеж, що ні.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ах ти ж, стерво учене! Та я тебе як схоплю за коси!..О л е с я . Оце якраз доладна розмова.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Іч яку зміюку вивчили собі на радість!О л е с я . Зміюка? А й години ще не пройшло, як при Марфуші плакалися, що як то вам тяжко буде розрізнятися з

дочкою-єднначкою, коли прийдеться заміж віддавати, як голоситимете та вбиватиметесь...Л у к е р і я С т е п а н і в н а . І голоситиму! (Почина хникати). Всі слізоньки виплачу та виголосю.„ Хіба буде мені

з ким пожуритися, теплим словцем перемовитися?..О л е с я . Нащо вже і теплішої розмови, як ось зараз?..

Я В А З

Ті ж і К і н д р а т А н т о н о в и ч .

К і н д р а т А н т о н о в и ч . А що це ти, старушка, розхлипалась?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Так собі. (Сіпа Олесю за рукав). Мовчи!О л е с я . Забагнулося мамі заздалегідь оплакати мене; ще й женихів нема, а вони вже виряджають мене з двору.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Женихів як собак, аби твоя охота,О л е с я . Тату, я маю де об чім з вами поговорити.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Шкода, що я не маю тепер часу. Ідіть краще у дом та готуйтеся до чаю.О л е с я . Ще рано до чаю лагодитись.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Стара, там треба розпорядитись, щоб на вечерю що-небудь...Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Зараз іду. (Пішла).К і н д р а т А н т о н о в и ч . А ти, Олесю, піди з Левонідом Петровичем времяпровожденіє...О л е с я . А що йому, скучно? А мені з ним не весело.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Все ж таки він ніби гость у нас. Вернувся оце від предводителя, та такий засмучений.О л е с я . Як ви, тату, скінчили з ним за землю? К і н д р а т А н т о н о в и ч . По закону. Від закону я ані на ступінь. Олеся. Як же по закону?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Га? (Оглянувся). От за чим ішов, про те й забув! Іди, я зараз тебе дожену. Треба

подивитись, чи законопатили отого жолоба? І що за каторжний народ, доки не тюкнеш десять разів, то нічого і не зроблять. (Пішов).

О л е с я . Обрид мені вже Леонід Петрович з своїми розказнями про Петербург. Балака про таке, що мене ані крихотки не цікавить, а як спитала, як поступить на хвершальські курси, то він того не знає. (Пішла).

К і н д р а т А н т о н о в и ч (сам). Що це Олеся почина вже совати свого носа ніби туди, куди б і не слід? Е, цього то вже я не вхвалив.

Чутно спів Горпини, він ховається за кущ.

Я В А 4

Горпина (іде з-за плоту, тихо співаючи).

Коли б же я біду знала, Не йшла б заміж та гуляла, Ого-го-го, гоя, гоя, Голівонька бідна моя.

А тепер я біду знаю, Пізно ляжу, рано встану, Ого-го-го, гоя, гоя, Голівонька бідна моя.

На городі квітки в'ються,А за мене хлопці б'ються,Ого-го-го, гоя, гоя,

17

Голівонька бідна моя.

Не бийтеся, нема за що, Хоч я гарна, та ледащо. Ого-го, гоя, гоя. Голівонька бідна моя.

(Надходе до криниці).

Із-за куща з'являється К і н д р а т А н т о н о в и ч .

Горпина. Тьфу! Нехай вам грець! Вже й тут вродилися!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Я таке зіллячко: де не посій, там і вродюсь. (Хихика).Горпина. Що це на вас найшло?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не найшло, а наслано. Це ти на мене таке наслала, ти!.. Горпино, рибонько, скажи,

чого душа твоя бажає?..

Я В А 5

Ті ж, Л е о н і д П е т р о в и ч і Л ь о в к а Із хвіртки.

Л е о н і д П е т р о в и ч . Кондрат Антонович! А, ты вот куда забрался?К і н д р а т А н т о н о в и ч (ніби кричить на Горпину)., За вами як не приглянеш, то самі нічого до ладу незугарні

зробити! Чи давно нові цямрини зроблені, а ви вже геть пооббивали?..

Горпина хихикнула і хутко пішла.

Л е о н і д П е т р о в и ч . Все ты хлопочешь да хлопочешь. (До Льовки). Ты больше не нужен, оставь мне спички.

Льовка пішов.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Такий вже наш талан, що мусимо увесь вік, повзаючи навколішках, копійку ту з землі вишкребати.

Л е о н і д П е т р о в и ч . Тебе ли еще сетовать на судьбу? К і н д р а т А н т о н о в и ч . Сам не жалуюся, а печінки ниють.Л е о н і д П е т р о в и ч . Ты с ноющей печенкой еще меня переживешь. (Вийма папіросу і закурює). А я нарочно

тебя искал, чтобы кой о чем потолковать...К і н д р а т А н т о н о в и ч . Я дуже люблю слухать, як ви балакаете про Петербурх, про чужі землі... Так ловко

розказуєте, неначе я сам там був і все бачив. А як почнете розказувати про царські дворці та про пам'ятники, так я й не заснув би ніколи, все слухав би.

Л е о н і д П е т р о в и ч . Здесь, я думаю, нам не помешают? Сядем!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Я постою.Л е о н і д П е т р о в и ч . Зачем же? (Сіда на жолоб).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ми вже привикли уважать вас ще за покійного вашого батюшки, Петра Григоровича,

царство їм небесне, вічний покій їх душечці!Л е о н і д П е т р о в и ч . Значит, ты чувствуешь, что мой покойный отец для тебя сделал?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Хто, я? Чувствую, і дітям, і онукам накажу, як помиратиму, щоб чувствували. Та як і

не чувствовать? Та я за душечку покійного мого благодітеля щогода, на Петра, панахиду правлю.Л е о н і д П е т р о в и ч . Он действительно вывел тебя в люди!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Вони, діслітельно вони! Вони постановили мене на ноги, це я всім кажу. Та коли б не

вони, досі вже мене й черва тріскала б. І, боже, боже, що то була за предобродітельяа душечка!Л е о н і д П е т р о в и ч . Был я сегодня у предводителя дворянства.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Знаю, мені Льовка розказував. Ще й до адвоката заїздили?..Л е о н і д П е т р о в и ч . Левка что-нибудь лишнее наплел? Вечно сует свой нос.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ні, він нічого такого не казав. Розказував тільки, як господин предводитель

дворянства цілувалися з вами і самі підсаджували вас у хваїтона. Казав, правда, що чув і те, як господин предводитель бовкнули про мене незвичайне слово: шкуродером мене звеличали! Але я того і вухом не веду. Конешне, вони господин предводитель дворянства, то їм і можна величати нас усякими іменнями, їм ніхто не затуле рота.

Л е о н і д П е т р о в и ч . Мало ли что о ком за глаза не говорят.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Нам і в очі, і позаочі кажуть, але ми ніби того недочуваємо, ведемо свою напряму. І з

адвокатом зволіли совітуваться?Д е о н і д П е т р о в и ч . Ты, вижу, все уж знаешь? Попотчевал Левку, а потом выспросил?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Льовка сам дуже словоохотливий, а чарки горілки чому й не дати тому, котрий

потребляе?Л е о н і д П е т р о в и ч . Имение теперь твое, по закону ты совершенно прав.К і н д а т А н т о н о в и ч . Я, як бачите, від закону ані на ступінь...

18

Л е о н і д П е т р о в и ч . Но знаешь ли ты, что если ты возьмешь у меня имение в той цифре, в какой оно у тебя было заложено, тогда я окончательно разорен?

К і н д р а т А н т о н о в и ч . О, де ж таки, а служба ваша у Петербурзі?Л е о н і д П е т р о в и ч . Служба? Мне теперь либо в петлю, либо пулю в лоб.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Та що це ви, бог з вами, не лякайте мене! Це ви, певно, знов підпили трошки;

звичайно, гостювавши у господина предводителя, то вже не без того!.. У нас тут був один панок, господин Козубський, певно, знавали? І такий же приятний був чоловічок, ну як тільки підоп'є, зараз голову в петлю... Разів з п'ять вирятовували, а нарешті таки не встерегли,— повісився, і які єсть кой-которі господа охочі до петлі!

Л е о н і д П е т р о в и ч . Мое положение безвыходное.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Тошно, що незавидне. Так, так... А ви не плошайте, надійтесь на бога.Л е о н і д П е т р о в и ч . А ты мне морали не читай.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Скільки у вас тієї гордості! Отакі були покійні Петро Григорович, ваші батюшка,

царство їм небесне, вічний покій їх душечці!..Л е о н і д П е т р о в и ч . Перестань панихиду петь! Не возьмешь же ты у меня землю по тридцать рублей за

десятину? Ведь она стоит по крайней мере по сту рублей, а тебе досталось с банковским долгом по пятидесяти семи.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це правда, що земелька хоч куди, я її і по сто двадцять не віддам.Л е о н і д П е т р о в и ч . Ну, вот видишь?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Кажу ж, що не віддам і по сто двадцять!.. І хоч вона мені по закону досталась, я все ж

таки довічно молитиму за вас бога.Л е о н і д П е т р о в и ч . Я не нуждаюсь в твоих молитвах.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Та вже скільки хочте гнівайтесь собі, а я від свого заповіту не відступлю: я вже вас і в граматку записав, і двічі на часточку подавав о здравії!..

Л е о н і д П е т р о в и ч . Я тогда буду здрав, когда ты мне уплатишь за землю остальные.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Як ви кажете?Л е о н і д П е т р о в и ч . Сколько ты мне прибавишь?К і н д р а т А н т о н о в и ч . За віщо?Л е о н і д П е т р о в и ч . За землю! За землю мою, которая тебе досталась чуть ли не задаром. Сколько ты намерен

мне добавить?К і н д р а т А н т о н о в и ч . У мене такого намиренія нема.Л е о н і д П е т р о в и ч . Да ведь ты меня ограбил! К і н д р а т А н т о н о в и ч . Сохрани мене господь! Я по закону.Л е о н і д П е т р о в и ч . Ведь, арендуя мою землю, ты нажил состояние, а я разорился.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Бог благословив мої труди.Л е о н і д П е т р о в и ч . Припомни, что когда срок аренды истекал, мне другие всегда гораздо больше

предлагали; а ты падал мне в ноги, ползал, пресмыкался, рыдал!..К і н д р а т А н т о н о в и ч . Правда. Панам дуже подобається, щоб перед ними повзали навколішках та слізьми їм

ноги обливали. Хлібом їх не годуй, тільки кланяйся їм... Повзав і я перед вами, ну і виповзав... І кожен раз буду вам за те вдячний...

Л е о н і д П е т р о в и ч . Замолчи! Я от твоих причитаний скоро с ума сойду!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не знаю вже, як з вами й говорити!Л е о н і д П е т р о в и ч (почина ходити). Отец мой призрел тебя, приютил, потом сделал тебя управляющим,

наконец, отдал тебе имение в посессию; и ты в каких-нибудь двадцать четыре — двадцать пять лет сделался чуть ли не первым богачом в уезде.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . О, до того ще далеко. Я окуратно, число в число, вашому покійному батюшці, царство їм небесне, вічний покій, посесіонні гроші, від серця їх відривав, а посесіонні у строк висилав. Може, від тії страви у мене і діток тройко в один год преставилися? Упокой, господи, младенців: Петра, Василя і Марину! Зазнав і я вволю лиха... Раз тільки і написали мені ваш батюшка письмо, либонь, від тридцятого октября, воно і досі у мене за образом храниться. Пишуть: «Кондрат, кажись, ти плутуєш». І так, мов у серце ударили мене тим словом. Треба було висилати посесіонні двадцять п'ятого октября, а я їх задержав до п'ятого ноября.

Л е о н і д П е т р о в и ч . Так ты ничего мне не прибавишь?К і н д р а т А н т о н о в и ч . А пам'ятаєте, як аж два літа підряд у нас був страшенний неврожай, у полі все

вигоріло; написав я вам письмечко, кривавими слізьми його писав, і ви ані копієчки мені не скостили з посесіонних, ні одного рублика. Письмо за письмом присилали: «Высылай немедленно деньги!»

Л е о н і д П е т р о в и ч . Ты больше мне ничего не скажешь?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Коли вгодно, розмовляйте ви, а я дуже охочий слухати розумні речі.Л е о н і д П е т р о в и ч . У тебе, Кондрат, нет ни стыда, ни совести.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Позвольте... оцього предмета не слід би касатись, бо це дуже деліхатна вещ. Хіба то

безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім'ю свою зарятувати від злиднів? А то не безсовісно, що ви батьківщину програвали в карти та жбурляли тисячі на всякі дурниці та витребеньки?

Л е о н і д П е т р о в и ч . Это не твое дело!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Хіба то стидно мені, що я ради дітей своїх повзав у вас у ногах? А ви у голодний год

вирвали у мене останні дві тисячі і купили якійсь німкені каблучку на руку?..Л е о н і д П е т р о в и ч . Довольно!

19

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Як то «довольно»? Ви взичаєте мене образливими словами та ще й бороните відповідати? Як же то «довольно»? І закоренілому душогубові суд дає два способи виправитись, а ви, не знаю вже по якому закону, хочете мене судити! Позвольте вам ще й те пригадати, що ви у мене гостюєте і, здається, що всі ми догоджаємо вам, як уміємо; а ви за нашу хліб-сіль жбурляєте у вічі незвичайними речами. Це вже зовсім не похристиянськи та й не по-дворянськи, ваше високоблагородіє!..

Л е о н і д П е т р о в и ч . Да, ты прав... я виноват!.. Не сердись!.. (Простяга руку).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ніколи у мене на вас серця не було, бо я завжди пам'ятаю, що ви син мого благоді-

теля.Л е о н і д П е т р о в и ч . Ты уж купи у меня коляску, мебель и все остальное. Как же ты, вновь испеченный

помещик, будешь ездить в телеге или сидеть на самодельномстуле?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це інша річ, і якщо недорого візьмете, по-божому, то можна буде купити.Л е о н і д П е т р о в и ч . Я видел, как ты третьего дня трясся в город на какой-то беде!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Краще ж я їздитиму на біді, ніж вона на мені. Продайте вже мені і ікону-розп'ятіє!Л е о н і д П е т р о в и ч . Нет, ни за что!.. Это память от моей прабабки, это работа знаменитого итальянского

художника.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не продаете мені, то продаете якому-небудь пройдисвіту, і гріх вам буде, єй-ей, гріх!Л е о н і д П е т р о в и ч . Ну, об этом после. Так пойдем приценимся к остаткам моего величия. А ловко ты

обделал дельце.Пішли.

Я В А 6

В л а с (виходить з вудками і, обернувшись, балака до когось за лаштунки). А за віщо він мене прожене, хіба я волоком чи павуком ловитиму? Не боюсь я його. На вудку йде риба прохана. (Розмотує вудки і закида). Ач який коропище вивернувся. (Підгукує стиха). Та йди-но сюди, посидимо вкупі. Га? Ну, як собі знаєш. Ану-ну, клюй, клюй!.. (Витяга вудку). А, зірвалася, а була ловкенька рибина. (Поправляє черв'яка).

Я В А 7

В л а с і О л е с я .О л е с я . А хто тобі, Власе, позволив тут рибу вудить? В л а с . Хто ж, як не сам собі? (Поплював черв'ячка, закида вудку). Надо мною нема пана! О л е с я . Найбільший?В л а с . Найголіший! Олеся . Через те і сміливий такий?В л а с . Авжеж. Кому ж і бути сміливим? Образити — не вгадаєш чим, упіймати — нема за що, одійняти — нема

чого.О л е с я . Балакучий 1В л а с . У мене язик слухняний: звелю — меле і шеретує, не звелю — зразу загальмує.О л е с я . Дай мені одну вудочку, і я половлю.В л а с . Знов бовтатимете, усю рибу розполохаєте?О л е с я . Я буду тихо закидати.В л а с . Побачимо! А як ляпатимете по воді, зараз вудку одійму, дарма що це ваш берег. (Дає їй вудку).О л е с я (закидаючи вудку). А що, бачиш?В л а с . Не дуже-то зугарно, та нічого.О л е с я . Давно прийшов?В л а с . Оце свіжо.О л е с я (сіда). Клює?В л а с . Одна зірвалась.О л е с я . Велика?В л а с . Немала.О л е с я . Яка завбільшки?В л а с . А ви не вмієте мовчки сидіти?Олеся. А хіба що?В л а с . Риба чує, то й не підійде до вудок. Ви думаєте, вона дурніша від нас? Сядьте ось сюди на свиту, а то в

болото убабляєтеся. (Підстеляє свиту).О л е с я . А тобі як краще, щоб я мовчала чи щоб балакала?В л а с . Однаково.О л е с я . Через що?В л а с . Та годі-бо вам! Ондечки у вас клюнула. О л е с я . Бач, я щасливіша за тебе. В л а с . Це й без кльову звісно! О л е с я . Чим же я щаслива?В л а с . Та хоч би й тим, що коли б оце друга белькотала, то я давно б її прогнав.

20

Олеся . А мене шкода проганяти?В л а с . Тягніть-бо, тягніть!.. Е-е, бодай вас! Ви не тямите, як підсікати, а ще беретесь вудити. Дайте, я поправлю

черв'ячка. (Поправля). Як тільки почне клювати, то попускайте вудлище, а як вже поведе, отоді підсікайте. (Закида вудочку). Ось як треба закидати.

О л е с я.. Ти митець!Влас . Хто коло чого ходе. Тихо ж, ц-с!О л е с я (помовчала). А нишком можна спитати?Влас. Про віщо?О л е с я . Чом ти, Власе, не найнявся до нас, як тебе хотіли найняти?Влас. Найнявся — продався, а я собі ціни не складу, та ще не так собі, як своїй волі.О л е с я . Не любиш, щоб тобою хто орудував?Влас. Без того не можна. А тільки як не по правді орудують, то краще здохнути з голоду.О л е с я . Тобто у нас не по правді орудують?Влас . Скажете — по правді?О л е с я . Чим же не по правді?Влас . Общитують, вищитують ні за віщо штрафи, на харчі сутугі... Дивіться, дивіться, ондечки у вас

поворушила.О л е с я (помовчала). Мало чого не плетуть. Найнявся б сам, то й довідався б, чи й справді у нас не по правді

орудують.Влас . Не наймусь! У мене скажена натура: докору або косого погляду не стерплю; роботою хто попрікнув би —

перервався б!..О л е с я (помовчала). Я не раз чую, як ти виспівуєш уночі: я твій голос зразу пізнаю. Кого ти приспівуєш?Влас . Самого себе. Часом не спиться, ну й почнеш думати, і сам незчуєшся, як на ум сплине яка-небудь пісня.О л е с я . А про віщо ж ти думаєш?Влас . Про віщо... Мало про віщо!О л е с я . Може, про те, що хату треба поправити, повітку нову постановити?..Влас . Стоїть об тім думати! Аби достатки, то можна не то що поправити хату, а й нову постановити. А доки

нема достатків — сидітимем і в продраній... Над чим же тут думати?О л е с я . Тебе що інше, може, цікавить?Влас . А мабуть, інше... А вам що до того?Олеся. А хіба не можна спитати?Влас . Чому не можна?.. (Помовчав). О, чуєте, у калині тьохнув соловейко!.. Ух, і заливається ж він здорово на

зорі.О л е с я . Ти любиш слухати його спів?Влас . Хто ж не любить? То мій товариш. Часом уночі піду з в'ятірами по рибу, все село покотом спить, ніде ні

гомону не чуть, ні світла не видко, тільки він та я переспівуємося собі, аж луна йде!..О л е с я . Чи не закоханий ти?Влас. А хіба це погано?.. Ондечки у вас потягнула... Овва!Та ви так ні однії рибини не вловите.О л е с я (витягла рибу). А що, не зловила? (Здійма). У кого ж ти закоханий?Влас. Кохання, по-вашому, така нікчемниця, що вийняв з душі, як гроші з кишені, та й поклав на долоні?.. Як ви

легко на це діло дивитесь.

Я В А 8

Ті ж і П а в л о .

П а в л о (гукає з саду). Олександра Кіндратівна! О л е с я . А чого там? П а в л о (біля хвіртки). Ідіть чаю пити! О л е с я . Зараз іду!П а в л о . Так, так... Воно якраз до речі сидіти поруч з мужиком, та ще й на свиті. Отам із свити що-небудь

поналазе, та й будете тоді скаржитись: «Ах, Павел Семьонович, што єто меня кусаєть?»Влас. А, здрастуйте, господин-сковородин, по прозванію Лепьошкін!П а в л о . Мовчи, дуря, не з тобою говорять. (Пішов).Влас (до Олесі). Ото наймит самий порадошний. (Підіймається). Що ж, мабуть, і справді пора вам чай пити, а

нам вечеряти.О л е с я . А я все збираюсь у гості до твоєї матері.Влас . Довго збираєтесь. Скажіть, коли прийдете, я риби наловлю, пошануємо вас як слід.О л е с я . На сподіваного гостя багато треба, прийду, коли здумаю.Влас. Дайте мені яку книжку прочитати.О л е с я . Хіба вже маракуєш?Влас. Та вже одну книжку замучив.О л е с я . Ач який! А чому ж, як я колись радила тобі вчитись читати, ти відповів: «Цур йому!..»Влас . Відповів, а після того зараз-таки й прийнявся. О л е с я . Хто ж тебе навчив?

21

Влас. Тут салдатик вчив мого малого брата, а я послухав скільки разів, а потім вже сам з себе домадикувався. О л е с я . А я хотіла сама тебе вчити. Влас . От, стоїть того діла.О л е с я . Так я принесу тобі книжок. Прощай! (Пішла, а потім вертається). Сьогодні уночі співатимеш?В л а с . Хто його зна? О л е с я . Я вийду послухати. В л а с . А як не співатиметься?О л е с я . Що ж, як ні, то й ні! Слухай, Власе, чом ти у містечко до лікаря не підеш? Скільки разів я тобі радила?

Марнієш ти щодня.В л а с . Баби кажуть, що то підвій... А, мабуть, треба буде до лікаря кинуться... Іноді у грудях так стисне, що хоч

калавур кричи.О л е с я . От бачиш, не жалієш ти себе, Власе! Бувай здоров! (Пішла).В л а с . Як легко полетіла, неначе пір'їна. (Махнув рукою). Бог з нею!.. (Знову зиркнув услід Олесі). Мабуть, тебе

мати у любистку купала. Як змальована! (Зітхнув). Хтось щасливий буде... (Дивиться на вудки). О, клюнула! Коли не красноперка, то рак. (Глянув на сад). Не видко вже. (Знов до вудок). Ну-ну, смикни, смикни ще раз!.. Ну ще!.. (Знов поглянув на сад). Навряд чи вийдеш пісню слухати, аби поморочити,— хитра!.. (Зітхнув). Та й байдуже! (До вудок). А щоб тебе сіпало! Ой будеш у юшці! (Витяга). А що? (Здійма рибу). Так і є, що красноперка.

Голос за лаштунками: «Власе, гайда! Чуєш, ти, запарений!..»

Мовчи, бісів глевтяк, тут саме розклювалася. (Глянув угору). Справді, вже пізно, поплавці ледве майорять. (Збира вудки і йде, тихо співаючи).

Ой ти, дівчино,Горда та пишна,Ой коли б же ти, серденько,Та за мене вийшла...

(Пішов).Я В А 9

К і н д р а т А н т о н о в и ч (хутко йде). Ніяк не від-караскаюсь від Леоніда Петровича: пий в одну душу з ним, та й годі! Десь роздобув грошенят і понакуповував вин, наливок, горілок... Тепер всю двірню частує — розореніє з ним!

Чутно спів.

Я В А 10

К і н д р а т А н т о н о в и ч , Г о р п и н а .

Горпина (йде з відрами і тихо співа).

І по той бік гора,І по цей бік гора,Промеж тими крутими горамиСходила зоря.

Ой то ж не зоря, То дівчина моя, Чорнявая, чорнобривая, Галочка моя.

А я за нею, Як за зорею,Чистим полем, вороним конем Понад Дунаєм...

К і н д р а т А н т о н о в и ч (підходе). Який у тебе чудовий голосок.Г о р п и н а . Знов притьопалися? Ну й чого вам від мене треба?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Хотів тобі сказати, що твоя мати оце знов приходила. Г о р п и н а . Я бачила.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Знов прохала позичити борошна, олії, пшона, картоплі...Г о р п и н а . Та знаю. (Зітхнула). Доки діждуть до нового хліба, чисто попухнуть з голоду. А казала ще з осені: не

продавайте, мамо, усього хліба, зоставте про запас... Так ні, не послухали, на податки, кажуть, треба! Добрі податки, що щонеділі, щосвята з шинку і не вилазять.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . А тобі жаль матері?Г о р п и н а . Хіба я яка тварюка нечувственна?К і н д р а т А н т о н о в и ч . А малих братів та сестер теж жаль?Г о р п и н а . О господи! Ще й допитують, неначе в серце шпигають! (Утира сльози).

22

К і н д р а т А н т о н о в и ч . От за те, що ти так жалуєш свою неню і малих братів та сестер, я дам твоїй матері борошна, пшона, картоплі... Усього дам!

Г о р п и н а . А потім вдвоє відвернете?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Даром дам, чуєш, не в позику, а даром. Он який я! А все за те, що ти почитуєш свою

матір. Скажи тільки, чого тобі треба, все дам... Прийди зараз після вечері до бані, там побалакаємо... Усього дам твоїй нені!..

Горпина мовчить.

Я В А 11

Т і ж і О л е с я .

О л е с я (надходячи до хвіртки). А то хто балака? (Придивляється).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Чого ж ти, серденько, боїшся?О л е с я . Либонь, татків голос?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Чого ж боїшся. (Обійма її). Г о р п и н а . Страшно!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ото страшно? Хіба я звір який? Адже ось тут стоїш зо мною, чого ж там страшно?

Отак же точнісінько і там постоїмо; тільки що там ніхто не постереже, а тут небезпечно. (Цілує її).О л е с я . Що я чую?Г о р п и н а . Не цілуйте мене, не хочу! (Виривається). К і н д р а т А н т о н о в и ч . Прийдеш? Г о р п и н а . У вас щось гидке на думці! К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що ж може бути гидке? Єй-єй, ні!.. Прийдеш, моя пташечко? Г о р п и н а . Не знаю.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Пожалій свою неню, прийдеш— усього дам!.. Мені, бач, така дурниця запала в

голову, щоб ти небезпременно прийшла до бані,— розумієш? Пожалій своїх малих братів та сестер. Прийдеш?Г о р п и н а . Може.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Знов обманеш? Г о р п и н а . Ні!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Дожидати? Скажи ж, моя квіточко? Г о р п и н а . Годі вже...

Голос Лукерії Степанівни: «А де ви, Кіндрат Антонович? Пожалуйте, чогось старшина з писарем приїхали:».

К і н д р а т А н т о н о в и ч . От чортяка принесла! Ну, та я їх скоро спровадю... Я ж дожидатиму. Поцілуй мене!Г о р п и н а (відпиха його). Гетьте-бо! Ондечки хазяйка наближаються. (Почина набирати воду).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Вона сюди по захід сонця не прийде: я її наполохав, що тут раз у раз по заході сонця

мавки з'являються, а проти бані водяник бовтається. Прийдеш?Горпина мотнула головою.

(Він хутко пішов, під ніс мимрячи).Ой і їхав пан ЛебеденкоТа із млина із мукою,Гей, зустрічають його гайдамакиВ темнім лузі над рікою...

Г о р п и н а (сама собі). Що ж, він каже, що тільки поцілує. Нехай собі цілує, аби позичив матері борошна. (Набравши відра, йде).

О л е с я (стала насупроти неї). Горпино!Г о р п и н а . Ой боже мій! (Закрива лице долонею).О л е с я . Горпино. Ненароком підслухала... Мені соромно за мого батька... Тільки де ж і твій сором, дівчино?Г о р п и н а . Я не винувата... Чіпляються щоразу...О л е с я . Так ти підеш до бані?Г о р п и н а . Ой сором!.. (Почина плакати). Простіть мене, Олесю, голубочко!..О л е с я . Горпино, я, чим зможу, матері твоїй допоможу.Г о р п и н а . Не треба, не треба!.. У мене є одежина: котра на ваті, нові черевики, дві спідниці, два хвартухи,

чотири разки доброго намиста — віднесу завтра у містечко, продам кому-небудь... Простіть!.. Ох, коли б мені, боженьку, як добути до строка!.. Спасибі вам, голубонько, що відволали мене від напасті!.. Оце б натворила сорому!.. Ой боженьку милосердний!.. (Хутко пішла, ховаючи очі).

О л е с я . Що ж це таке? Так тому правда, про віщо мама в серцях не раз обмовлялась? Ось через що вона, мов неприкаяна, заполохана, забита!.. Ох, бідна ж; бідна моя мамочка! (Почина плакати).

Влас співа за лаштунками, Олеся йде до хвіртки, схиляється на пліт і так зостається до кінця дії.

23

Виряджала мати сина Та й на косовицю, Розчесала чорні кудріТа й на потилицю.«Я ж думала, мій синочку,Що будеш косити,А ти кинув косу в росуТа й став голосити».Ой коли б ти, мати, знала,Яка мені вада,То ти б мене оженила,Щоб була порада».

З а в і с а

ДІЯ ТРЕТЯ

Кімната з трьома дверима, вбрана як у полупанків. На вікнах у горшках квітки і цибуля; на стінах проміж олеографічними малюнками є й лубочні; рядом з диваном стоїть скриня і т. д.

Я В А І

Л у к е р і я С т е п а н і в н а і О л е с я .

Л у к е р і я С т е п а н і в н а (сидячи край столу, допиває чай, з лівих дверей виходить Олеся). Куди це знов зібралася? Як тілько ранок настане, зараз і повієшся.

О л е с я . А чого я в хаті сидітиму?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Чи приходиться ж у будень вештатись з ранку до вечора, коли не біля річки, то десь

по степу або по селу?..О л е с я . Мабуть, приходиться, коли вештаюсь.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Хіба ти неприкаяна яка, чи серце ще й досі не одійшло?О л е с я . Знаєте, яка я.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Та знаю ж, як не знати: пришелепувата!О л е с я . Вгадали, як у око вліпили; отаке ж у мене і серце. (Хоче йти).Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Таки підеш? Не можна вже біля матері і посидіти, промовити яке там словце, неначе

вона тобі чужа?..О л е с я . Мамочко, голубочко! Ви у моїй розмові завжди вбачаєте якусь собі зневагу, і горенько ж моє, що не

знайду я ні жодного такого слова, котре б вас не вражало; а чим би я тільки не поступилася, щоб вас заспокоїти?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Знайшла б таке слово, коли б схотіла.Олеся. І, боже мій! Та я й не знаю, як би бажала того!Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Все ти казна-що варнякаєш. Ось хоч і зараз: я охоча з тобою розмовляти якнайлюбіш,

а ти втікаєш з хати.О л е с я . Як же ми балакатимем, якщо мої переконання ідуть упоперек з вашими, і я не можу таїти свого погляду,

а завжди виявляю його голосно, і відціля промеж нас щоразу і непорозуміння?..Л у к е р і я Степанівна . Та годі-бо, годі! Знов повчорашньому заляскотала! Як забалакаєш отак кучеряво, то

зараз мені голова почина морочитись. І як у тебе язик той повертається!..О л е с я . Небагато ж, мабуть, і сьогодні ми набалакалися. (Помовчала). Весела розмова!.. (Ще помовчала). І ви

мовчите, і я мовчу. (Сміється). «Був собі чоловік Сашка, на ньому синя семеряжка, на голові шапочка, на спині латочка, чи хороша моя казочка?»

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . От і розвеселилась! Усі оці дні ходиш насуплена, аж жалко на тебе дивитись. О, знов задумалася?

О л е с я . Ні, байдуже. (Сіда).Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ти чаю не любиш, а я, господи, як цей напиток вхвалила, особливо люблю його пити

у піст та ще з озюмом, здається, цілісінький би день пила. Я чула, що є й такі, що п'ють з яблуком або з палциною... Треба буде покуштувати, може, з яблуком чи палциною ще смачніш?

О л е с я . Покуштуйте, може, й смачніш. Налить вам ще чаю?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Налий. От розумниця!

Олеся налива чай.

Як хочеш догодити матері, то й замір її вгадаєш: я тільки що хотіла простягти руку до чайника, щоб налити, а ти й попередила мою думку! Аж серце з радощів спалахнуло. (Почина хлипати). О л е с я . Чого ж плакати?

Л у к е р і я С т е п а н і в н а (витира очі). Так собі... Не вважай на те. Іноді щось як здавить серце, як стисне, то я так і обіллюсь сльозами... А від чого воно, то і бог його святий знає! От вже і полегшало.

О л е с я (подає чай). Хоч би мені,яке діло знайти...

24

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Та хіба ж мало у нас діла?О л е с я . Якого? Кружки з капусти змивати та з буряків, муку сіяти, масло бить?.. А ваші наймички що

робитимуть, як я їхню роботу візьму на себе? Та робота мене не цікавить, бо я її ще змалку знала, і коли треба буде — робитиму.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А якої ж тобі ще роботи?О л е с я . Нової. Така вже в мене, мамо, як бачите, незупинна натура, що про все, на ніщо не гляну, хотіла б

дізнатись: відкіля воно взялося, задля чого і навіщо?.. Учитись хочу!Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Колись і мене ці примхи цікавили, але за клопотами замурувалося все те в памороках

і забайдужилося.О л е с я . Може, згодом і я дійду до байдужого, тоді і думки заснуть. (Помовчала). Коли б були не віддавали мене

до школи, то, либонь, всім нам краще жилося б. Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала, а потім сіла б собі перед дзеркалом, гадала б на картах та виколювала б шпилькою очі червонному королеві або пекла б його у серце та все виглядала б женихів. (Регоче). Смаковите б було життя! Ви тішилися б покірливою дитиною, котра вам упоперек і слова не промове...

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Куди це ти звертаєш, куди?О л е с я . Батько віддали б мене заміж, за кого схотіли... А тепер хоч і небагато нас, тільки троє, але всі ми пішли

нарізнь.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Вже й нарізнь. О л е с я . Скажете — ні? Авжеж, що нарізнь. Я, ледве розвидниться, біжу хутчій з хати і не знаю, куди подітись з

нудними думками, ви гніваєтесь, чом не допомагаю вам курей щупати або гиндичок підсипати... Батько...Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Що батько? Чого ж ти махнула рукою?О л е с я . Знаєте добре чого.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Скажи спасибі, що не вибив! Другий так би вихворостив тебе на всі боки, що й до

нових віників не забула б. Як же ти посміла сказати батькові в вічі, що він нечесно поводиться з Левонідом Петровичем?

О л е с я . Самі батько колись повчали мене правду казати! Було кажуть: «Хліб-сіль їж, а правду ріж!»Лук е р і я С т е п а н і в н а . Не все так коїться, як говориться. Еге-ге, які іноді думки не морочать памороків, а

спробуй потурати їм, то зостанешся і гола, і боса. Ти думаєш, що й у мене серце не щемить, як гляну на людину, котра і гола, і голодна? Щемить, біда як щемить! І скортить мені допомогти йому; спершу, було, раптом і кинуся допомогти, а потім подумаю: а може, то так богові завгод•нно, щоб та людина злидні годувала? Ніхто, як бог! Розумієш?

О л е с я . Найкращий спосіб від усього — затулятися богом. Попрохав старець шматок хліба — «Бог дасть!». Примусили чоловіка злидні до наглої смерті — «Так богу завгодно!».

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А то ж як?О л е с я . Не так слід! (Помовчала). Перш, було, як тільки де промеж людьми скоїться яка суперечка, зараз батько

питають: «А як ти думаєш, донечко, про се діло?» Я, було, скажу їм свою думку, а вони й додають: «Отак же точнісінько і я міркував!» І раз у раз згоджувались з моїм переконанням. А тепер, як довелось те переконання прирівняти до власної кишені, до власної шкури, то вже я і сяка, і така, і скажена, і дурна!.. «Геть,— кажуть,— з хати! Напаювать мені на твоє переконання!..»

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Та годі вже про це,— батько, мабуть, вже й забув.О л е с я . Та я не забула.Л у к е р і я С т е п а н і в н а (помовчала). Чула, який знов гармидер був уночі в кімнаті Левоніда Петровича?

О л е с я . Байдуже, я спала.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Добре спала, що цілісіньку ніч все охала та щось шепотіла. О л е с я . То я у сні.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Еге, якраз у сні. Знаю я добре, що не у сні. І який чоловік достойний, і гості наїздять

все достойні люди,— а як понапиваються, то ще гірш скаженіють, як мужики! Цілісіньку ніч пили, лаялись, за шаблі хапались!..

О л е с я . А нехай собі.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Може, то у Левоніда серце так бунтує?.. Слухай, доню, може, він і справді тебе любе?

О л е с я . А я його не люблю!Л у к е р і я С т е п а н і в н а . А батько як хотів, щоб ти вийшла заміж за Левоніда Петровича, на ньому і чин

немалий: поручник!О л е с я . І, господи! Чоловік сказав сп'яну, а ви з батьком ї раді мене віддати? Йому гроші потрібні, а не я!

Навіщо я йому?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . І чим він тобі не до мислі? А мені до мислі. Батько каже: «Я його скоро присмирив

би, ще й хазяїна з нього зробив би навдивовижу всім! Він,— каже,— трохи рознуздався, а ще з нього можна зробити людину».

О л е с я (встає). Піду вже я.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Була б дворянкою, поручницею!.. Ось послухай, Олесю, що мені приверзлося у сні.

О л е с я . Що таке?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ось змізкуй, проти чого воно? Вже саме перед світом прокинулась я, аж дивлюсь —

ще темно, а за стіною галас, гвалт... Сюди-туди вертілася, ніяк не можу заснути. Далі і не стямилася, як задрімала, і ось що приверзлося мені. Ніби Левонід Петрович оженився на тобі і живете ви промеж себе так любо та хороше; живете у Петербурзі, і я у вас гостюю. Ніби сиджу я з онуком на руках і розказую йому казку, а він все засовує мені

25

кулачки в рот. Аж це і ти увійшла з другої кімнати, зодягнена у таке щось блискуче, що я очі приплющила, як глянула на тебе, та й кажеш до мене: «Підіть, мамо, пожалуста, до нашої куховарки та покажіть їй, як пшоном заминають борщ, бо вона не тяме». Тільки що встала я, аж входить якраз насупротив мене Левонід Петрович, груди йому всі завішані хрестами та мендалями, та й каже: «Радуйтесь, мамашо, я виклопотав задля папаші гостинця». І показує мені отаку велику мендалю. «Нате,— каже,— відвезіть папаші і прикажіть, щоб наділи на шию і ніколи не здіймали, це їм за...» Я простягла руку, а та мендаль брязь об долівку та й розбилася!.. Я як галасну і зразу прокинулася. Віриш, лапнула себе за голову, аж волосся змокло, так упріла, а серце тьопається з ляку, як не вискоче... Це не перед добром!

Я В А 2

Т і ж і К і н д р а т А н т о н о в и ч .

К і н д р а т А н т о н о в и ч (подає папір Олесі). На, прочитай.

О л е с я . Що це таке?К і н д р а т А н т о н о в и ч . А те, що я з тобою не зговорю: ти завжди забиваєш мені баки; так оце я списав усе, як

умів. Прочитай, то, може, хоч тоді втямиш, яку гірку; випив твій батько на своїм віку, та тоді вже і докорятимеш його, мошенника, падлеця!..

Олеся (передивляє папір). Я вас не докоряла.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Прочитай, кажу, та тоді вже й винувать батька. Стара, налий мені чаю.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ви з озюмом питимете?К і н д р а т А н т о н о в и ч . F, убирайся ти з своїми химерами. Хтось там бовкнув, що гріх у піст пити чай з

сахаром, а ти вже й рада витребенькувати.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Кажуть, що сахар з кісточок, а кістки ж скоромні.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Чого не тямиш, про те не сікайся міркувати, бо я того ненавидю. (П'є чай). Що ж ти,

читатимеш чи ні?Олеся . Голосно?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Вже ж не нишком. Може, я що проминув, то словами додам.О л е с я (читає). «Мені було по двадцятому року, коли зосталася наша сім'я — батько, мати, дві сестри і я — без

притулку, без захисту. Отець мій служив тридцять вісім годів конторщиком у одній економії».К і н д р а т А н т о н о в и ч . Вірою і правдою служив!О л е с я (читає). «Як ось налопом прибіг із-за гряниці поміщик і привіз з собою цілий новий штат:

управляющего, якономів, конторщиків, писарів... Він був розгніваний за віщось на управляющего, а на всіх окошилося. Недовго розбираючи, всіх старих охвиціялистів — від управляющего до конюшника — змінив, і велів постановить коло кожного будинку навкруги сторожу, і все збіжжя, худобу, одежу заграбував. А за віщо заграбував, то й досі, мабуть, ніхто не вгада. Хто кинувся обороняти своє добро, того велено було у кайдани забити та в куну вкинути. Один яконом сидів в куні щось з півроку, скаржився потім в суд — пропало, як на собаці. Трапилася та грабіжка якраз на перший тиждень великого посту. Розбрелася наша сім'я — гола і боса,—куди хто запопав: батько пішли з ласки за хліб та за сіль до одного полупанка за клюшника, мати за няньку до його дітей, сестри пішли, у город у найми за горнишних; менша простудилась і через місяць лягла в больницю, а потім лягла на кладовищі, а старша пропала десь безвісти...»

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Мов у воду впала.О л е с я (читає). «Я найнявся у одного міщанина, котрий-держав на селі заразом постоялий двір, лавку і

шинок...»Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Думаєте, не догадуюсь, про кого це починається?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Мовчи лиш. Звісно, про кого.О л е с я (читає). «Зараз після великодня померли батько, а за ними небавом і мати пішли до бога, прийшлось

мені їх обох на свій кошт і поховати. Хазяїнові моєму я дуже уподобався, бо був шпаркий до діла; а через год я став його правою рукою». Це вже ви мені розказували як дід помінилися дати за матір'ю придане, а замість того вигнали вас з подвір'я посеред зими, ще й зароблені ваші гроші затаїли.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Скільки разів розказували. А це вже списали мені на злість!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Лукеріє, замовчи. І коли я тебе навчу понімать по-людськи? (До Олесі). Панькався зо

мною тесть, як кіт з оселедцем. «Ось,— каже,— кого хотів би я мати за зятя!» А я здуру шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. Дійшло до рощоту, я навколішки припадаю, слізьми умиваюся, а він взявся у боки та як зарегоче. «Ах ти,— каже,— дурень, дурень! Покажи розписку або векселя, що я тобі винен, а без документів на тобі хвигу під самісінький ніс!» Так це він чесно зо мною зробив?

О л е с я . А хто ж каже, що чесно?Л у к е р і я С т е п а н і в н а (зітхнула). А потім все те лихо на мені окошилося!..К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не мішай, пожалуста! І що в тебе за натура? (Бере у Олесі папір). Розказував, либонь,

я тобі й про те, як я з одним бакалійщиком три роки у спілку торгував і як він вирядив мене у одне містечко на ярмарок балаган строїти, а сам розпродав все за півціни та підпалив лавку?

О л е с я . Розказували.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Вернувся я до свого спільника та й питаю: «Як же це трапилося?» А він тільки

головою трусе. На другий день знов питаю: «Як же воно буде?» А він знов головою хить-хить. І доти трусив головою, доки я не плюнув йому межи очі та й пішов ні з чим. Три роки гіркої праці у спілку як через голову жбурнув. Зостався знов гол як сокол! А знаєш, хто той бакалійщик? Сидор Семенович, той, у котрого тепер лавка на самім базарі. Затаїв

26

копитал, котрий ми у спілку заробили. Сходив двічі чи тричі на прощу у Воронеж та в Київ, а тепер із перших купців. Як увійде, було, у лавку, зараз на всі чотири вугли перехреститься, іде за конторку і почне хрестити книгу, щоти, пер'їну, карандаш, товар... А нарешті виявилося, що він перший мошенник. Читай ось відціля.

О л е с я (читає). «Цілу осінь переносив я на пристані мішки, сіль, рибу, канати, залізо... А зимою приходилося голодати по тижням».

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ох-ох, правда! Тоді у нас тройко дітей померло в два тижні від шкарлатини. Жили ми у підвалі, боже, у якій багнюці та в сирості. Я більйо мила, а батько брагу від винниці розвозив по дворах.

О л е с я (читає). «Навесні почав я папиросною бумагою та спичками торгувати, а далі ваксою. Якось ішов вулицею пан Петро Григорович, отець Леоніда Петровича, я зупинив його та й кажу: «Позвольте, барин, почистити вам чоботи!» Вичистив йому чоботи, він вийняв золотого і дає мені. «Мабуть, цей пан дуже добрий»,— подумав я та пуць йому в ноги. «Ваше високоблагородіє,— кажу,— змилуйтесь над сиротою, візьміть мене до себе, служитиму вам вірою і правдою!»

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Взяв до себе, за це спасибі йому. А як він знущався надо мною? Боже, який то немилосердний був чоловік! Як розгнівається, то чим попало лупить: підсвічником, чоботом, чорнильницею!.. Раз уксусом линув в вічі, скільки разів при всіх дворових запльовував мені очі... Терпів я, терпів, бо невмоготу вже було тинятися попідтинню. Так бачиш, які бувають пани: один ограбував мого батька за тридцятивосьмилітню безпорочну службу, а другий знущався надо мною гірш, ніж над скотиною!..

О л е с я . Не всі такі й пани. В сім'ї не без виродка.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ага! То тепер, коли я здобув під старість шматок хліба і закуток, то мушу все те

віддати? Так, виходить, по-твоєму?О л е с я . Ні, я тільки казала вам, що не слід користуватись чужим нещастям. Земля стоїть, самі кажете, вдвоє

більше того, за скільки вона вам дісталася.Кіндрат Антонович. Ну?О л е с я . Ну і слід чуже віддати.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ти все-таки своєї правиш?О л е с я . Завжди ви повчали мене казати так, як мені моя совість проказуватиме, я так і роблю.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Совість? Геть з очей з своєю совістю!.. (Вирива папір і жбурля на землю).О л е с я . Візьміть за коси мене та кулаком по голові, може, швидш примусите засунути голову в петлю! (Хутко

пішла).К і н д р а т А н т о н о в и ч (з ляком). Що-о? Нехай мене бог боронить! Що вона таке сказала, ти чула? (Біжить до

дверей). Олесю, вернись! Що це вона задумала?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Стовпотвореніє якесь, та й тільки! (Пішла хутко).К і н д р а т А н т о н о в и ч (сам). Що ж це таке коїться? То цебто я мушу віддати те, що кровію та потом увесь вік

здобував? За віщо? З якої речі? Не дам, ні карбованця, ні шеляга не дам! Школярські прописи і я колись читав: «Посліднім поділись з ближнім», «Будь доволен малым и будешь ты богат...». Читав і заповіді: «Не пожелай жени ближнього твоего, ні вола его, ні осла, ні всякого скота...» А чи багато таких на світі, котрі б того не пожелали? Е, ні, доню, так воно не але! Іди заміж за Леоніда, тоді дам половину іменія, потому що онуки мої будуть дворяни! Та й я біля такого зятя мав би підвищення і почитування; я прибрав би його до рук і заставив би дослужитись аж до полковника!..

Я В А З

К і н д р а т А н т о н о в и ч і Л е о н і д П е т р о в и ч .

Л е о н і д П е т р о в и ч (входе з правого боку, підпилий, з шаблею в руці). Что это ты вздумал со мной проделывать?

К і н д р а т А н т о н о в и ч . А що таке?Л е о н і д П е т р о в и ч . Ты приказал в мои комнаты внести бочонок з дегтем и еще там какой-то хлам?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Потому, як вам завгодно, а далі так не приходиться: вже всі сусіди тюкають на мене,

що я вам потураю; вся округа з мене глузує, що ніяк не викурю вас з хати. Помилуйте! Це ж таке прямо божеське наказаиіє. Ми — люди робочі, труждаючі, за день натомимось, що й кісток не чуємо; вночі треба спочити, бо як на світ поблагословиться, знов господи благослови до праці, а замість спочивку ми мусимо слухати, як ви з своїми гостями цілісіньку ніч бенкетуєте та хокуси приставляєте, гармидер та галас такий заводите, що прямо хоч з двору втікай!..

Л е о н і д П е т р о в и ч . Гости уже разъехались, чего ж тебе еще?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Мабуть, нам таки не обминути неприятностів.Л е о н і д П е т р о в и ч . Ты мне не угрожай. Продам мебель и уеду!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Як окопажі продавали, то й тоді казали: «Зараз уїду». А замість того програли гроші...Л е о н і д П е т р о в и ч . Это не твое дело!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Тошно, що не моє діло, а тільки хата це моя.Л е о н і д П е т р о в и ч . Так ты вот как начал разговаривать?К і н д р а т А н т о н о в и ч . А як же з вами разговаривать?Л е о н і д П е т р о в и ч . Превосходно! Купи у меня мебель и всю обстановку, и я тотчас уеду.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Небель ваша мені без надобності.Л е о н і д П е т р о в и ч . Ну... приищи покупателей. Сколько раз просил тебя послать за лихварями в местечко?

27

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Посилав, двічі посилав, сьогодні являться. А як продасте, то зараз і уїдете?Л е о н і д П е т р о в и ч . А зачем мне здесь оставаться?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Тошно, що вам тут вже ніяких ділов, то чого ж і засиджуватись? Принадили до моєї

хати якихось прокатних людей, ще почнуть до мене наїздить. У мене задля таких гостей промова: «Проходи з богом!»Л е о н і д П е т р о в и ч . Ну вот ты так и поступай со своими гостями, а меня избавь от твоих наставлений.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Дали б мені волю над вами, я вас хутко прибрав би до рукЛ е о н і д П е т р о в и ч . Послушай, ты начинаешь забываться!К і н д р а т А н т о н о в и ч . А що ж? Тепер я тут у своїм праві. Що це, справді, за порядки такі?Л е о н і д П е т р о в и ч . Кондрат, удержи свой язык!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що тут вже удержувати? Коли б оце на моїм місці осівся хтось інший, давно б вже і

сліду, і званія вашого не було.Л е о н і д П е т р о в и ч . Ты забыл, должно быть, отцовские побои, так я тебе вот этой саблей кое-что припомню!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що ж я вам таке согрубив?Л е о н і д П е т р о в и ч . Я дерзостей не выношу!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Звісно, вам аби причепитись. Благородний чоловік, а витворяєте таке

неблагородство...Л е о н і д П е т р о в и ч (вихоплює шаблю і почина нею махати над Кіндратом Антоновичем). Ах ты, холуй! Я

тебя научу, как со мной обращаться!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Та бог з вами! Та що це ви?.. Та перестаньте-бо!.. Ой-ой-ой!Л е о н і д П е т р о в и ч (тисне його до дивана). Залетела ворона в хоромы, так не смей каркать! Ты меня

осмеливаешься в неблагородстве упрекать, ты?..К і н д р а т А н т о н о в и ч . Та годі-бо вам!Л е о н і д П е т р о в и ч . Ах ты, хамово отродье!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Та, звісно, ми не від білої кості... Та вгамуйтеся, бога ради! Що ж це таке коїться?..

Успокойтесь!..Л е о н і д П е т р о в и ч (кида шаблю). Вот до чего ты меня доводишь!..К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це у вас стальна шабля чи жалізна?Л е о н і д П е т р о в и ч (відходе від нього). Пошел ты прочь!К і н д р а т А н т о н о в и ч . У мене, знаєте, ніякого оружия в хаті, а тут навкруги скрізь крадіжка, розбої... (Убік).

Треба краще купити, а то ще справді коли-небудь шпигне; (До нього). Скільки візьмете за шаблю?Л е о н і д П е т р о в и ч . Черт с тобой, купи, если хочешь, у меня ничего нет заветного. Давай три рубля!К і н д р а т А н т о н о в и ч . А півтора рублика?Л е о н і д П е т р о в и ч . Два с полтиной — и больше ни слова, ни звука!К і н д р а т А н т о н о в и ч . А двох рубликів не візьмете? Га? Ой, які ви сердиті! Ну, звольте, звольте два з

полтиною, а мені пожалуйте шаблю. (Дає гроші і бере шаблю). Ви такі сердиті, що з вами страшно й балакати.Л е о н і д П е т р о в и ч . Как я зол на себя. Фу, какая гадость! (Сіда біля вікна і почина свистіти).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Успокойтеся! Ач, як серце у вас розходилося... (Помовчав). Леонід Петрович, ось

послухайте мене... Тільки ви, будь ласка, не гнівайтесь. Якщо ви сьогодні чи завтра не думаєте виїздить, переберіться у хлигель.

Л е о н і д П е т р о в и ч . Не туда ли, где у меня когда-то псарня помещалась? Нет, слуга покорный!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Мені ті кімнати, у котрих ви живетеч, не повірите — гвалт як потрібні!Л е о н і д П е т р о в и ч (кричить). Эй, Левка! К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що це ви хочете? Л е о н і д П е т р о в и ч . А вот посмотришь!

Я В А 4

Ті ж і Льовка.Льовка. Требовали? IЛ е о н і д П е т р о в и ч . Перенеси сюда вино и стаканы. Сколько у нас еще там бутылок осталось? Льовка . Две белого и две красного. Л е о н і д П е т р о в и ч . Тащи их все сюда. Л ь о в к а . Слушаю! (Пішов).Л е о н і д П е т р о в и ч . Я больше ни ногой в те комнаты, где ты деготь велел поставить да хомуты сложить...К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не знаю, чого вам так не подобається дьоготь?Л е о н і д П е т р о в и ч . Нюхай сам, когда он тебе нравится. Спроваживаешь меня? Ну, прощай, заботливый друг,

не поминай лихом!-К і н д р а т А н т о н о в и ч . За віщо вас лихом згадувати? Добром, тільки добром і згадуватиму. Кажуть, що тепер

дохтурі дьогтем лічать людей, а вам дьоготь не наравиться... Я учора перед обіднею на часточку за вас подавав «о здравії».

Л е о н і д П е т р о в и ч (регоче). Да? Спасибо! Я постараюсь быть здоровым... (Вдивляється у вікно). «Прощайте вы, поля родныя, ты, степь привольная, прости!..» Чье это стихотворение, ты не помнишь?

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Нам не времня такими пустяками заніматься.Л е о н і д П е т р о в и ч . Да, все на свете пустяки, кроме рубля.

28

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ні, не все! Вам, господам дворянам, вірші, а нам кривава праця. У вас чини, ордена, і за вас увесь ваш рід заступиться, і аби ваша хіть, то і в люди вас витягнуть, і чинів понадають... А за нас тільки господь милосердний, далі нам і нікуди! А що ви кажете про руб, так то така сила, без котрої ніхто не проживе.

Л е о н і д П е т р о в и ч (не слухаючи). Под этим роскошным кленом как часто в детстве я игрывал, помню, юношей всегда любил понежиться в его прохладной тени, вдыхать аромат душистых ветвей и уноситься в заоблачный мир, в мир фантазии и грез. Роскошный клен, не правда ли?

Льовка (вносе вино в пляшках на підносі і стакани). Барин, вино принес. Л е о н і д П е т р о в и ч . Хорошо, ступай!

Льовка пішов.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару.Л е о н і д П е т р о в и ч (випив стакан вина). Что-о?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Я оце, обробившись у полі, думаю пересипати кошари, так цей кленок піде на соху.Л е о н і д П е т р о в и ч . Ты срубишь его?К і н д р а т А н т о н о в и ч . А доки ж йому й рости?Л е о н і д П е т р о в и ч . Ты испортишь чудный вид, дивный ландшафт!..К і н д р а т А н т о н о в и ч . Деякі люди і досі пригадують ланшахти, як, бувало, покійні батюшка ваші, царство їм

небесне, вічний покій їх душечці, захочуть кого з мужиків вихворостити, то зараз відчинять оце саме віконце та й гукають на отамана: «А веди його, шельму, сюди, під оцей ланшахт, розложи його під оцим кленом, у холодку, щоб сонце його не припікало, та всип п'ятдесят гарячих...» Зараз розчепірять і почнуть стебать...

Я В А 5

Ті ж і П а в л о.

П а в л о . Хазяїн! Там чабан прийшов, щоб тютюну продали. Каже: «Ще вчора докурився дощенту, така,— каже,— братухо, нудьга обгорнула, що мало не здурів».

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Почав уже розмазувати.П а в л о . Я ж тільки кажу, що чоловік бідкається, каже: «Повіриш, братухо, такі думки в голову лізуть...»К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ну, годі, годі!П а в л о . Дивина! Було, покійні барин, Петро Ригорович, так вони требують, щоб усе їм товком розказав; а тут не

вспієш рота роззявить... Дожились!.. (Пішов, махнувши рукою).Л е о н і д П е т р о в и ч . Вот каков ты, Кондрат! Я недавно узнал, что у тебя работник целиком в руках, ты

имеешь для него и табак, и холст, и сапожный товар, и чай, и водку — и на всем наживаешь барыши. Сам торговец, кабатчик, помещик, и все сам — бесподобно!

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це правда, я все сам.

Л е о н і д П е т р о в и ч . И все для себя одного и ни для кого ничего?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Нащо ж я другому дам, коли й сам можу управитись?Л е о н і д П е т р о в и ч . Справедливо. И сам все со; жрешь!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Як то сам? Оцього-то я вже і не розберу! Ви, може, думаєте, що я, як другі, шахер-

махер? Ні, у мене і патент є, і промислове свідетельство...Л е о н і д П е т р о в и ч . Все на законном основании?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Такий вже у мене статут: від закону ані на ступінь. Отже ви, либонь, глузуєте з мене?Л е о н і д П е т р о в и ч . Напротив, я удивляюсь разносторонности твоих талантов.К і н д р а т А н т о н о в и ч . А придивіться ви до цього діла з іншого боку — не засмієтесь. Чабанові або скотареві

нічого більш не треба, щоб йому тільки тютюн, полотно, ремінь, а у свято півкварти,— він і задоволений. А оце недавно завів я моду, щоб чабани пили кирпичний чай, так вже йому і раю не треба. Тепер всі вже сусіди, котрі зані-маються вівцями, взяли змене зразок і в себе завели цю ж моду.

Л е о н і д П е т р о в и ч . Новатор! Я уверен, что ты введешь в сельское хозяйство много полезных усовершенствований.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Знаете, яка то ползительна штука кирпичний чай? Одрубав грудочку, укинув в казан, потім ложку баранячого здору, от і сніданок. Чабан як нажлуктиться цього чаю, як розіпре йому живіт, то йому й горюшка мало, походжа собі за вівцями та тільки знай обдувається та посвистує. І за обідом вже він зовсім менш їсть; а воно, як розміркуєш, так і виходить рощот.

Л е о н і д П е т р о в и ч . Разумеется. Как тут не нажиться?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Теперечки виписую я газету «Свет». З неї я все бачу, що у миру коїться; і годі з мене

науки, і не треба мені більш ніяких книжок, та й ніколи мені їх читати. Я не знаю, навіщо так багато книжок пишуть? Якось у городі зайшов ненароком у книжну лавку, як глянув, так аж здивувався: усе книжки та й книжки!..

Л е о н і д П е т р о в и ч . Перевод только денег.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Іменно, один тільки перевод денег. Помилуйте, задля чого папір псувати?

Прочитавши «Свет», я продаю його на цигарки чабанам та наймитам — по копійці за лист; от та газета мені неначе і даром обіходиться. Ви не знаете часом ще якої дешевенької газети?.. «Света» не стача вже на цигарки, бо до мене почали приходити за газетною бумагою і з других слобід.

Л е о н і д П е т р о в и ч ( тим часом знов задивився у вікно і, не слухаючи Кіндрата, промовля).

І широкую долину,І високую могилу,

29

І вечірнюю годину;І що снилось, говорилось —Не забуду я...

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це, либонь, списано у господина Шевченко. У мене є така книжка «Кобзар». Господин Шевченко, вони теж з мужиків і потому дуже понятно описують і чувствительно; тільки іноді зразу як крутнуть убік або за хмари-облака... Забалакався з вами, а там мене чабан дожида. (Пішов).

Л е о н і д П е т р о в и ч (сам). Какое-то неведомое чувство овладело мной, когда я стал вглядываться в эти рельефно выделяющиеся на фоне дальней синевы безмолвные курганы, просто не хочется глаз оторвать, все бы смотрел и смотрел... Как сжимается сердце при мысли, что все это видишь в последний раз... (Швидко відходить від вікна). Как, однако, все это глупо, очень глупо!.. (Почина ходить по хаті і підійма папір). Что это? (Передивляється). А, что-то вроде биографии. Да-да! Биография Кондрата. (Чита). Уж не мне ли он ее готовил в презент? (Кладе на стіл). Итак, Олеся не захотела выдти за меня... И хорошо сделала. К чему? Зачем?.. Поскорей отсюда, куда-нибудь!

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

КАРТИНА ПЕРША

Середина Маринивої хати. Стіл, лави, піл, образи, скриня і таке інше, як звичайно у хаті незаможного кріпака.

Я В А 1

Марина перемива біля порога ложки; Г а л я колише в люльці дитину; на печі сидять д в а невеличких хлопчики.

М а р и н а . Гляди ж, доню, як прийде Влас, то всипеш йому у миску щерби з галушок; скажеш, що галушок не стало. Щерба ондечки, у печі. Нехай візьме шматок хліба та дрібок солі та й пообіда. А я збігаю до куми Гапки, позичу борошна, доки наше змелеться.

Г а л я . Чую, мамо.М а р и н а . Я не буду там гаятись. Часом Влас прийде і захоче знов куди піти, то скажеш, що я звеліла йому мене

підождати. Чуєш! А ви, лобуряки, чого позлазили аж на черінь? Геть надвір! Ідіть лиш у поле та нарвіть бабок, какишу, козельців... Та не поїжте всіх, а й додому принесіть, і ми з Галею трохи посолонцюємо. Ну, геть швидше! Ану ж, швидше! Чуєш ти, Андрію? Хведосе? Та висякай-бо, капосна личино, носа!.. А гидкий, а замазура!..

Хлопці злазять з печі і йдуть ліниво з хати.

Знаю, знаю, чого мнетесь. (Дає по шматку хліба). І коли ви натріскаєтесь?Хлопці хутко побігли.

Г а л я . Мамо! А як дитина прокинеться, мені можна буде піти за ворота?М а р и н а . Підеш. Та тільки не кидай дитини. Та не бий його, як плакатиме, зараз зроби йому соску. Та гляди

мені засни отамечки біля, колиски, то я тебе засну. Взяла б пір'ячко скубти або вовну прясти. І сидить склавши ручки, неначе проти неділі або проти празника. (Дає їй сито з пір'ям). На! (Пішла).

Г а л я . Якраз стану я дерти пір'я! (Встала і пішла хутко в куток). Краще зроблю ляльку з тих тряпочок, що мені баришня подарували. (Взяла тряпочки). Ось червоненька. Ой які ж гарненькі!.. Це буде хвартушок. А з ції синьої — кохта. (Почина співати).

Ой на горі гречка,Сидить зайчик,Він ніжками чеберяє!

Ой якби я ніжки мала, То б і я так чеберяла, Як той зайчик!..

Я В А 2

Входить В л а с .Влас. А де мати?Г а л я . Пішли до куми Гапки борошна позичити. Будещ обідати?Влас. А що ж там є?Г а л я . Щерба з галушок. Галушок було мало, ми всї поїли. Влить щерби?В л а с . Не треба. (Здійма з полиці шматок хліба, бере дрібок солі, ложку і миску, у котру налива води, і почина

їсти).Г а л я . Мати господи як журяться, що ти все кудись ходиш.В л а с . Журяться? І дуже журяться?

30

Г а л я . Авжеж, дуже. Жалібних пісень співають. І я однії вивчилась, така жалібна-жалібна! (Почина тихо спі-вати).

Де ти, хмелю, зимував, Що й не розвивався? Де ти, сину, ночував, Що й не роззувався?..

Сьогодні аж плакали.В л а с . Плакали?.. І чого?.. Я Гарасимові в'ятери лагодив: він прохав...Г а л я . Коли б, кажуть, здужав, нехай би вештався, де хоче, а то хворий. Замість того щоб полежати, а він десь

ходе.В л а с . Зовсім я не хворий. І хто це наплів матері, що я хворий? Певно, які-небудь баби? Я здоровий, як бик, як

утроє налигач!.. Чого я лежатиму! А робити хто за мене буде? А що я трохи кашляю, так це через те, що простудився... Простудився, через те тепер і риби не ходжу вудити. І тепер сила вудіїв сидить по березі, а я дома. Сьогодні, мабуть, таки не втерплю, зараз після обід візьму вудки та на вечерю ловкої риби упіймаю. День сьогодні чудовий, тихий... Так, кажеш, мати плачуть?..

Г а л я . Плачуть.В л а с . Бач, як мати за нами бідкаються, а от ти матері не слухаєш. Певно, мати веліли тобі що-небудь робити, а

ти у ляльок сіла грати. Ти б подумала, що нас стільки, а мати одні; вони за всіма нами пеклуються. Покинь ляльки та приймайсь за роботу.

Г а л я (насупилась). Щодня тільки роби, все роби...В л а с . А хто ж на нас робитиме, як не ми самі? Батько померли, а нас на матір зосталося п'ятеро; ми з тобою

старші, то й мусимо і матері допомагати, і на себе заробляти, і дрібноту доглядати. З Андрія тільки ще через год буде яка-небудь поміч, тоді наймемо куди-небудь гуси або гиндичат пасти, а тепер він тільки їсть та одежу таска. А потім і Хведос підросте... А там ще год пройде — і з тебе вийде дівка. Тоді нам всім легше буде робити у гурт. Так, кажеш, мати плачуть? (Помовчав). А та... Олександра Кіндратівна не приходила?

Г а л я . Учора навідувалась.Влас . Та то я знаю, а сьогодні?Г а л я . Сьогодні ще не була. Мати кажуть: «Коли б Влас оженився, була б у мене помічниця».В л а с . Бач, бо ти лінуєшся матері допомагати, от мати і бідкаються.Г а л я . Еге, якраз лінуюся!.. А хіба я винна, що не можу вимісити хліба, що не здою корови гаразд?.. Влас . От бачиш!..Г а л я . Що «бачиш»? І води наносю, і страву всяку зварю, і сорочки поперу, і всяку роботу... А що у мене нема

сили?.. Всі люди дратують мене сухореброю, кажуть, що я в батька вдалась. Чи правда, Власе, що татко померли від чахотки?

В л а с . Хто це тобі наплів?Г а л я . Я чула, як баришня казали матері, що у татка була чахотка.В л а с . Яка баришня? Цебто Олександра Кіндратівна?.. Може, й від чахотки, бог його зна!Галя . Чи вже скоро буде год, як татко померли?В л а с . Після другої пречистої.Г а л я . Скільки тобі, Власе, годів?В л а с . Двадцять. А тобі тринадцять.Г а л я . Який ти розумний, усе знаєш.В л а с. А ти балакай, та не забувай і пір'я дерти, а то мати... ти тільки умієш зуби заговорювати. (Помовчав). Що

ж, і оженюсь... На все прийде своя пора!Г а л я . Бери тільки таку, щоб добра була, матір почитувала та поважала.Влас . Це мати так казали?Г а л я . Авжеж.

Я В А З Ті ж і Ол еся.

О л е с я . Хліб та сіль!В л а с . Милості просимо. Садовіться у нас.О л е с я (дає Галі лоскутики). На тобі ще на ляльки.Г а л я . А Влас гримає на мене, що я у ляльок граюсь.В л а с . А ти вже і скаржитись. Ач яка! Звісно, у неділю можна гратись у ляльок, а не в будень. (Усміхається). От

і вдовольнився. (Прийма миску і ложку). Сідайте ж бо!О л е с я . Що це ти, полуднував?В л а с . Ба, обідав. Хліб-сіль та вода — то козацька їда! А по-вашому ця страва зветься, мабуть, совусом? А наш

брат часто і замість цього совусу тільки посовається, посовається по лаві, умне цвілого сухаря та й... «спасибі богові за хліб та сіль».

Олеся. А хто в тім винен?В л а с . Звісно, хто. Звичайно, ми самі винні. Ви з книжок мені казали, а я так, як бачу промеж людьми, то так і

обміркував... Виходить, що всі злидні від того, що кожен з нас тільки про себе турбується, а коли б ми у спілку завели які ремества, щоб у нас на селі були усякі майстри... Та я перший усім ремествам навчився б. Я гарячий до діла. Я бачив, як у німців робиться по колоніях, нарочито туди ходив. Вони все самі: і хургони роблять, і плуги, і віялки, і

31

машини... У них свої шевці, кравці, столяри, ковалі, слюсарі... А главне діло — не сидять без діла, завжди робота іде своїм порядком. Через те ж німці і в достатках, а наш брат пухне з голоду. Кажуть: «Грім не гримне — мужик не перехреститься». Це, положим, правда. Але ж мужик перш усього чоловік темний, неосвічений. Де наші люди у свято чи в неділю, як не по шинках, а німці зберуться до гурту — святе письмо читають; потім розмовляють, а іноді і веселяться, танцюють... А знаєте, чому наші сидять по шинках?

О л е с я . Ану-ну, до чого ти домізкувався?В л а с . А до того, що кожного чоловіка, коли він має зайвий час, тягне промеж люди: чи там почурукати промеж

себе, чи згадати колишнє, чи пореготати або хоч і поспівати... На те він чоловік... Одначе ж кожен боїться закликати людей до себе, щоб не осудили, що нічим їх ушанувати, через те і іде у шинок. А там постановив восьмуху чи чвертку, цибулину, оселедця на закуску — от і весь бенкет! А в книжках пишуть, що мужик п'яниця! Бодай вже болячка та трясця так п'янствували. Не мужик п'є, а злидні! Коли у мисці не густо, то й в тельбухах пусто; випив чарку натщесерце — його зразу і звалить. От вам і п'яниця!..

Олеся . З яким ти палом це говориш!Влас. Я холодно не вмію.О л е с я . Розпалився, а тепер як важко дихаєш...В л а с (здорово дихнув). Фу-у! От і відсапнув... (Зареготав).О л е с я (помовчала). Чом ти не ходиш риби вудить? В л а с (не дивиться на неї). Ніколи було. О л е с я . Вже й не співаєш, як перш було щовечора співав.В л а с . Доспівався... Коли б можна було вернути минуле! (Зітхає глибоко).О л е с я . Хіба минуле краще було теперішнього?В л а с . Легше жилося, легше й дихалося.О л е с я . Бач, не послухав мене, а скільки разів тобі радила піти до лікаря у містечко?В л а с . Я не про те... Навіщо мені лікар? Не поможе мені лікар... Я здоровий, як дуб!О л е с я . Чого ж тобі важко?В л а с . Чого?.. Годі допитувать. (Встав і бере з полиці книжку). Нате вам цю книжку, не до вподоби вона мені.О л е с я . Чому?В л а с . Не цікавить мене те, про що там проводиться. Пишеться про якесь село, що які там всі люди гарні та як

живуть промеж себе люб'язно, що одне другому допомагають, не лаються. Навряд!О л е с я . Як ти похмуро почав на все дивитись... якийсь неймовірний став...Влас . А я думаю, що я скаженим став!О л е с я . Отакої!В л а с . Зовсім я спантеличився!.. Коли б я виклав перед вами те, що у мене отут, у грудях, самі б сказали:

скажений!

Я В А 4

Ті ж і М а р и н а .

М а р и н а (до Власа). Насилу тебе принесло додому.В л а с . Хіба що? Одну ніч не ночував дома, то вже й гніватись? Я лагодив Гарасимові в'ятери: він незугарен. Ну,

забалакався, засидівся, потім попрохали повечерять укупі...М а р и н а (поклала клунок з мукою на лаву). О, я й не бачу! Здрастуйте. Олеся. Як поживаєте?

М а р и н а . Та, спасибі, дихаємо. Я, сину, не про те. Ти вже парубок, то й ніч вся твоя, такий вже закон... А хоч би навідався додому.

В л а с . Ну, та вже більш так не трапиться...М а р и н а . Подумай, що ти, сину, недужий...В л а с (скипів). Всі в один голос: недужий та й недужий!.. Я дужчий від дужого...М а р и н а . Отак і твій батько все, було, каже: «Не бідкайся, стара, я ще й тебе переживу!..» Еге, пережив.

Зоставив мене з дріб'язком, як вутку з вутятами на безкраїм морі. (Хлипа).В л а с . Це вже ви й плачете? Мамо, ви знаєте мене, що я радий перерватись у праці, тільки б вас задовольнити, а

сліз я не хочу бачити!.. (Хутко пішов з хати).М а р и н а . Он яке у нього серце! Оце як сказав, що радий і перерватись, то так колись і зробе. Слухайте,

серденько, чи не вговорили б ви його, щоб він оженився; він вас, господи, як шанує, я певна, що він вас послуха. Зси-лилася я, серденько, змучилась... їх п'ятеро, а я одна на них робітниця в хаті.

О л е с я . Вговорити не берусь... А спитати можу.М а р и н а . Спитайте. Ось я зараз закличу його в хату. (До Галі). А ти вже й заснула? От капосна дівчина! Піди

лиш у подвір'я та трохи провітрись: занудилася в хаті. Піди вже, піди.

Галя хутко побігла з хати.

Пожалуста, порадьте йому. Тут одна дівчина є у мене на прикметі, така ж ввічлива, така окуратна... Олеся. А Влас же як з нею?М а р и н а . Хіба парубкову думку вгадаєш? Сьогодні од іншої одхреститься і одмовиться, а завтра візьме та й

посвата; на котру ж здавалось, що певно важив, гляди, і залишить. (Пішла).

32

О л е с я . І навіщо я сказала, що спитаю його?.. Як я його спитаю? Одначе Влас зовсім не таким став, як перш. Де поділась жартівлива, гостра розмова?.. Чи давно безпечно та весело розмовляв? Що з ним починилося? Може, закохався? Мене прямо обходить: ні вчора, ні позавчора і на берег не навідався, а перш сам казав: «Як іноді не піду з вудками, то цілий день нудюсь». Як ожениться Влас, з ким тоді я буду над вудками сидіти і розмовляти?.. І не співатиме вже він щовечора... Отже, єй-богу, мені його жаль!..

Я В А 5Входить В л а с .

Влас. Я знаю, чого мене мати послали в хату. Ну, радьте, совітуйте, вговорюйте!..О л е с я . Твоя мати прохала мене, щоб я тебе спитала: чом ти не женишся?В л а с . Чом? (Потупив очі). І вам не скажу, і матері, і нікому!.. (Помовчав). Ну, а ви радите?О л е с я . Мати твоя...Влас . А ви?О л е с я . Що ж я?В л а с (зиркнув на неї). Ех, Олександро Кіндратівно! Не бралися б ви мене вговорювати, краще буко б...О л е с я . Я тебе не вговорюю... Як сам собі знаєш, так і живи.В л а с (дивиться на неї). А я вас вговорюю: не ходіть ви більш до нас, бо... буде слава на вас і на мене! Гаразд,

оженюся!.. Ви так і матері скажіть: «Вговорила, і на котру покажете, ту й посвата!..» (Хутко пішов).О л е с я . Власе!.. Стривай!.. Гнівається!.. За віщо ж?.. Він так чудно глянув мені в вічі, так глибоко пройняв своїм

поглядом, що аж моторошно зробилося і мов мені заціпило!.. Не змогла йому нічого й сказать, немов оніміла... У погляді його таке щось блиснуло, від чого любо робиться на серцеві і страшно!.. Яка я безсердечна, яка черства, яка злюка!.. Дома розпалилась й сюди принесла отруту на язиці!.. Це я його розгнівала, я, я!.. Дожену його, зараз перебалакаю!.. Як же мені жаль стало його!.. (Хоче бігти і зупиняється). Серце так стискає, аж коле в грудях!.. Ох, як мені жаль Власа!.. (Хутко пішла).

З а в і с а

КАРТИНА ДРУГА

Сад. В глибині кону баркан з хвірткою. За барканом далеко видко село; на першім плані ґанок будинку.

Я В А 1К і н д р а т А н т о н о в и ч і у ч и т е л ь виходять з будинку.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Спасибі вам, що провідали, давненько у нас не бували.У ч и т е л ь . Все не було зайвого часу: спершу екзамени були в школі, а потім сам лагодився до екзамену, але не

спромігся і відклав на той рік.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що таке? Тобто хочете ще вчитися; здається, вже й так добре вчені.У ч и т е л ь . Ге! Такими вченими, як я, можна багато гребель загатити.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Жонаті і діток тройко маєте, про що б інше дбати, а ви про навуку. Дивно!У ч и т е л ь . Кожен дбає про те, що йому любіш.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Треба дбати про те, що дохідніш. Ах-ха-ха.

Сідають.

Так, так. Може, покурите? (Дає порттабак).У ч и т е л ь (робе цигарку). Ого-го! «Пішли,— як кажуть,— наші вгору: по два разом на вірьовку!» Ви вже второй

сорт курите, он як?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не можна... Знаєте, на такій вже линії...У ч и т е л ь (закурює). Линія — це велика сила. Годилося б первий сорт.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не рощот, тепер ціна висока на турецький тютюн... не рощот.Учитель . Як же Олеся пожива?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Спитайте, як я поживаю, а Олеся що, їй байдужісінько!.. Откровенно кажучи, я вже й

ума не приберу, як на це діло й дивитись. Чи то господь нас нею покарав, тільки не знаю, за які гріхи; чи, може, раптом світ пішов навиворіт, так що ми, старики, і не зогляділися, і через те нічого не розчовпимо?.. У нас тепер у дому просто смішеніє язиків!..

У ч и т е л ь . Мені і здалось з першого погляду, що ви дуже стурбовані.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Як же тут не стурбуватися, коли зовсім з ніг збився. Вірите, ночей не сплю, їжа не йде

на думку. Оце вже днів з десяток сам не свій: схоплюсь уночі, ходжу-ходжу по хаті, думаю-думаю, аж голова почне колесом ходити. І стара моя зовсім знесилилася, сердешна, цілісінькі ночі теж не спить, все охає... Прямо, откровенно кажучи, скрутила нас дочка-єдиначка, як бублик.

У ч и т е л ь . Що ж трапилося?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Взича і корить мене щоразу, що не так роблю, не так з людьми поводжуся, не так

міркую, не так дивлюсь, не так балакаю... Все не так!.. Всім людям я таким здаюсь, як і треба, а дочці моїй — іншим. Вірите, що іноді своїми розсужденіями доводе до того, що аж зубами заскрипиш, і коли б на той час трапилася під рукою палиця або батіг...

33

У ч и т е л ь . Що це ви, як то можна?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Вона таки доскоче свого!У ч и т е л ь . Це вже посліднє діло.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Вона на те веде!..У ч и т е л ь . Звичайно, що непорозуміння неабияке лихо... А хочете послухати моєї поради? Благає вона вас, щоб

відпустили вчитись, ну і ввольніть її волю.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Щоб як ще більш вивчиться, та тоді вже плювала батькові межи очі?У ч и т е л ь . Як то можна, ніколи цього не може вчинитися.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ні, не треба нам ніяких навук! Нехай сидить дома, схаменеться. Каже, що повіситься

або втопиться... Нехай!У ч и т е л ь . Бог з вами, що це ви говорите?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Я цілий вік труждався, навколішках повзаючи: увесь вік злидні годував, недоїдав,

недопивав... А вона всього того не хоче зважити!У ч и т е л ь . Ні, вона добре все розуміє і зважа, тільки, знаєте, палка натура, молода ще... Нехай спершу до всього

придивиться, може, і погляд інший виробе; а вам треба потерпіти...К і н д р а т А н т о н о в и ч . Добре вам розсуждати, а побули б ви у моїй шкурі... Але коли кінь чи віл норовиться,

то йому цурку надівають на губу!У ч и т е л ь . Скотину до людини не рівняти!К і н д р а т А н т о н о в и ч . А як воно скажене, то що ти з ним вдієш? Іменно, вивчили собі на горе та на погибель!

Хай би краще не знала азбуки, та почитувала батька-матір.У ч и т е л ь . А хіба й таких мало, що ні «аза в глаза» не тямлять, а витворяють ще гірш?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Та воно, положим... Іменно, що світ перевернувся! Вірите, що іноді серце так

заболить, як не розірветься. (Помовчав). Оцими днями мужички почали, знаєте, налопом лізти до мене за позикою на попередній відробіток; я заховаюсь від них, а вона нарочито вишука мене та і пошле їх до мене, мов наумисне прямо нацьковує!

У ч и т е л ь . А до кого ж мужикам і обертатись, як не до вас! Мухи завжди до патоки лізуть.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Так помилуйте ж! Як же я йому позичу, коли я бачу, що несила його відробити; інший, може, і радніший би, коли ж напозичався аж до зав'язки, а як прийде час відробляти, тоді його і рвуть на всі боки... Так навіщо ж мені та рахуба? Я за свої гроші скрізь заблаговременно знайду робітника. Інший набереться тієї позики, як реп'яхів, та, гляди, ще заслабне у робочу пору, тоді годі йому вже й дихати,— зразу злидні його стріскають... Треба знати, кого слід рятувати; а порятунок без товку все рівно, що жбурнути гроші через голову або заплющивши очі.

У ч и т е л ь . Практично, цілком практично!К і н д р а т А н т о н о в и ч . А як же інакше? Конешне, робочі руки потрібні, без них у хліборобстві не обійдешся,

але і мужик наш так вже тепер спаскудився та замошенничився, що не знаєш, якого вже й способу до нього добирати. Віддаси руками, а не виходиш і ногами.

У ч и т е л ь . Який піп, така і парахвія.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це ж ви у який бік стрибнули?У ч и т е ль. Ні в який, я прямо кажу. Нічого в світі не чиниться без причини, на все мусить бути примір. Самі

кажете, що мужик тепер зопсувався і замошенничався; стало бить, перш він таким не був?К і н д р а т А н т о н о в и ч . А не був.У ч и т е л ь . Та хтось же його зопсував і змошенничав?К і н д р а т А н т о н о в и ч . А хто ж такий?У ч и т е л ь . Ви, либонь, до цього діла ближче стоїте, вам би і годилося пошукати виноватого.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Я вже міркував над цим ділом, не раз міркував. Ось що я вам скажу. Що лихварі та

німці позакуплювали навкруги землі, то, либонь, чи не вони і спаскуднили народ? Помилуйте! Іде до німця у найми, там його у піст скоромним годують; а піде до лихваря, то там і богові забуде молитися. Чесне слово, у мене є такий: «оченашу» забув, а про «вірую» вже й не питай [...].

У ч и т е л ь . Пошукайте ще третього розорителя — отоді якраз буде «навкруги». К і н д р а т А н т о н о в и ч . Хто ж той третій? У ч и т е л ь . Пошукайте, кажу.

Мовчання.

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Давненько, давненько ми з вами не бачилися. Може, чого-небудь перекусите?Учитель . Ні, спасибі. Я по ділу до вас.К і н д р а т А н т о н о в и ч . По якому?Учитель . Оце тижнів через два у нас мають бути вибори попечителя школи, так я радився з деякими хазяїнами, і

мало не всі прямо-таки показують на вас, і священик теж радить громаді вас прохати.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Спасибі за честь. Конешне, це должность почотна.У ч и т е л ь . До цього часу вибирали у попечителі з дворян, а тепер пора вибирати і з другого сословія.К і н д р а т А н т о н о в и ч . А звичайно. Откровенно кажучи, у нас в окружності від дворян тільки званіє і

зосталось. Мене просять, щоб я і за старосту церковного... Перш старостували полковники, копитани... Должность теж почотна, тільки багато одіймає часу.

У ч и т е л ь . А попечительство не важка об'язаность. Пожертвуєте скільки там десятків у год...

34

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Так, так... Чому і не пожертвувати, а тільки яка мені з того користь?У ч и т е л ь . Благодарность від вищого начальства, подяка від школярів...К і н д р а т А н т о н о в и ч . Положим, але видимості від тієї подяки, щоб, стало бить, кожний бачив, який я

добродіятель, так і нема... На лобі не буде у мене написано?У ч и т е л ь . Награждають часом медаллю.К і н д р а т А н т о н о в и ч . А за віщо швидш можна медалю получити: за церковного старосту чи за попечителя?У ч и т е л ь . Де ваша служба буде корисніш, там і получите.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Так, так!.. Та таки прийдеться, мабуть, і церковним старостою бути, і попечителем.У ч и т е л ь . І, чого доброго, дві медалі получите?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не то що... Воно, положим, і медалі відзнака... А то, що обидві должності почотні...

Опріч того, нехай всі знають, що я не скотина і не скнипа, як другі, і не зажеря який-небудь.У ч и т е л ь (встає). То, значить, можна вас сміло вибирати?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Та вже вибирайте. Воно ж таки це діло і спасенне? У ч и т е л ь . Аякже! Так прощайте до якого часу. К і н д р а т А н т о н о в и ч . Куди ж так скоро? Учитель . Та мушу тут ще декуди зайти. К і н д р а т А н т о н о в и ч . Може, по чарці, га?Учитель . Та не шкодить..,К і н д р а т А н т о н о в и ч . А як не шкодить, то чому ж нам і не чокнутися?

Пішли.

Я В А 2

О л е с я (одна, іде з-за баркана з вудками і скільки рибин на кукані). Шукала скрізь Власа — не знайшла. Взяла вудки, пішла на річку, думала, там знайду його,— і туди не прийшов. Як скучно, неначе без Власа і світ мені немилий. Та куди ж це він подівся? (Помовчала). І день сьогодні, мов на злість, який невеселий, ніби зовсім осінній; пташки в саду вже не щебечуть, лист на дереві поблід, і травиця не красується вже і пахощів не розпуска... Ще ж тільки що обробились в полі, де ще та зима, а навкруги неначе почина все дрімати. Хоч листу на дереві ще й рясно, та вже той лист млявий, сонний; травиця, як килим, густа, та не так вже вона зеленіє, як зеленіла позавчора. Ще вчора якась пташка отам в кущах щебетала не-умовкно, а сьогодні і вона гласу не подає. Тільки вітер помеж очеретами шумить і своїм неумовкним і рівним гулом наганя сумоту... Не змогла на річці і півгодини висидіти: очерета шумлять, виють, лоза гнеться, похиляється і стогне... І тут невесело!.. Сумно всюди, всюди тихо, немов перед яким лихом... (Помовчала). Чого Влас, як спитала його, чому не жениться, утопив очі в землю, довго дивився, а далі глянув на мене так, немов загадав мені нерозгадану загадку, в погляді його я постерегла заразом і горе, і одчай, і злобу!.. Може, він закоханий? Скільки разів розмовляла з ним одверто, щиро, як друг, то невже ж таки не промовився б хоч словечком, коли б був у кому закоханий? Навіщо б таївся від мене?.. Порадився б зо мною, розважив би сум... Так ніколи ж про кохання ані словечка... Завжди був веселий, гострий, жартівливий, а оце зразу немов переродився, неначе зовсім не тим став. Яка ж причина?..

За лаштунками чутно Власів спів; Олеся упустила вудки і ніби остовпеніла.

Без тебе, Олесю, пшениченьку жати, Без тебе, серденько, увесь день скучати. Як день прийде, то рве душу,А ввечері прийти мушу,. Хоча нераненько, Олесю-серденько! Без тебе, Олесю, сонечко не гріє, Без себе, серденько, буйний вітер віє. Як день прийде, то рве душу, А ввечері прийти мушу, Хоча нераненько, Олесю-серденько!..

Без Олесі?.. А Олесину, думаєш, не рве душу? (Лааіє несамовито руки). І Олесю без Власа сонечко не гріє. І линула б вона до нього щовечора пташкою легкокрилою... (Прислухається). Не чуть? Замовк? Так мало не повинно бути! Не можна, боляче!.. І все замовкло навкруги, ніби померло. Чи, може, це мені тільки так вчулося, а він не співав зовсім? Чи нарочито пустив голосок, щоб подратувати?

Чутно десь далеко Власів спів.

О, знов!.. Спів це чи дивовиддя?.. Не чуть!.. З'явився голосок і, як марево, розвіявся від подиху вітру... (Помовчала). Як сонечко червоно заходить, певно, на дощ. О, пташечка у лозах защебетала сонечкові на добраніч. Як чудово промінь сонця позолотив осокора і хутко-хутко біжить по листях, то з дерева на травицю, то знов на дерево, неначе грається; тепер заховався під листя і освітив його зісподу. Ач, то блисне, то потемніє. Знов червоним золотом розіслався по листях, по дереві, по річці і по всьому лугу!..

35

Я В А З

О л е с я і М а р ф у ш а .

Марфуша (із-за баркана). Здорова була!О л е с я . Хто це? А, Марфуша... Насилу бог дав силу!

Цілуються.

М а р ф у ш а . Хоч ви за нами і не дуже, так ми ж за вами не байдуже.О л е с я . Справді, я давно у вас не була... Найшло щось на мене. (Регоче). У кімнату підемо?Марфуша. Ні, посидьмо тут, у садку.О л е с я . Стривай же, я віднесу, рибу та вудки і зараз вернусь. Сьогодні був зовсім плохий кльов, бачиш, як мало

упіймала? (Несе рибу у будинок).М а р ф у ш а (сама). Довідаюсь, чи правда ж тому, що вона покохала якогось простого парубка? Щось, мабуть, є

схожого, бо вона таківська; та й люди не стали б плескати. Ну, якщо тому правда, то убила грінку, виміняла шило на швайку: дияконенка на якогось мугиряку!..

О л е с я (іде). Я тобі рада, Марфушо!М а р ф у ш а . Щось ти не так балакаєш.О л е с я . Єй-богу, рада! (Цілує її).М а р ф у ш а . Яке в тебе гаряче лице і руки! Може, нездужаєш?О л е с я . Здужаю, цілком не хвора... Що ж у вас нового?М а р ф у ш а . Ніякої новини. Хіба те тільки, що Нихвінт заручився на Козубській.О л е с я . Нехай йому господь допомагає.М а р ф у ш а . Нудив, нудив світом за тобою, а далі з одчаю шелесть за рушниками до Леоніди.О л е с я . Вони будуть щасливі... Кожен з них задоволений цілком сам собою, а це певний заклад щастя. Кожній

людині спершу треба нагулятися на волі, правда? А потім хоч вже заміж, хоч в домовину... Леоніда і брат твій якраз до пари: обоє рябоє!

М а р ф у ш а . Глузуєш? Чому не глузувати, коли, мабуть, такого вже доскочила щастя, що ні в казці сказати ні пером списати?.. Бачу, по очах бачу, що щаслива. Певно, досхочу закохалася? Скажи хоч в кого?

О л е с я . Куди це ти метнула? Ні в кого, Марфушо, я не закохана...М а р ф у ш а . Виховуєшся? Воно так і слід з подругою поводитись...О л е с я . Я не хочу таїтись, не вмію... Я закохана в свою думку, і якщо і ця думка не спевниться, тоді опущу руки

і попливу по течії, куди вода, туди і я.М а р ф у ш а . Як це ти говориш, що я не розберу?О л е с я . Все рівно ти думкам моїм не подруга.М а р ф у ш а . Тобто ворог?Олеся . Ні сяк ні так!М а р ф у ш а . Як собі хочеш, так і міркуй... а в нас чутка пройшла... О л е с я . Яка?Марфуша. З пальця того не висмокчуть.Олеся. От ти-то й справді почала балакати недомовками! Яка ж чутка?М а р ф у ш а . Тільки не знаю, як його на імення, а кажуть: чорнявий, огрядний, рівний і співака неабиякий.

О л е с я . Чула ти дзвін, тільки не знаєш, де він. Я тобі всі як на долоні виложу свої думки. Слухай, Марфушо, часто люди шукають велетнів духу, героїв і довіку їх не знаходять,— а знаєш через що?

М а р ф у ш а . Не знаю, а навсправжки бачу вже, що ти знайшла велетня,— чи так? Кажи швидш, хто він, де тут такий взявся, що тобі зумів запасти в душу?

О л е с я (обіймаючи Марфушу, промовля з палом). Такої міцної волі, такої одвертої душі я не зустрічала. Так дивитися прямо на людські відносини, так глибоко вдивлятися в людську душу і, постерігши її лихі вчинки, так сміливо виголошувати, без хвальші, може тільки чисте і непорочне серце. Душу його можна прирівняти заразом і до дитячої душі непідкупної, і до міцного дуба. Не балакучий він, а кожне його слово на вагу золота.

М а р ф у ш а . Це вже ти такого героя змалювала, що коли б і справді з'явився такий, то все на світі пішло б на новий лад.

О л е с я . Не смійся, Марфушо! Такий тільки чоловік усьому дає інший смисл, і в те, що нам часто вбачається вже мертвим, він вдуває дух животворящий...

М а р ф у ш а (регоче). Сердешна дівчина! Казала я тобі не раз, що не доведуть тебе твої думки до пуття. Отже і справдилося!.. Ха-ха-ха!..

Я В А 4

Ті ж і Л у к е р і я С т е п а н і в н а .

Л у к е р і я С т е п а н і в н а (з перев'язаною головою). Здрастуйте, серденько! Давно до нас пожалували? М а р ф у ш а . Оце незабаром.

36

Цілуються.

Що це ви, нездужаєте?Л у к е р і я С т е п а н і в н а (зиркнула на Олесю). Е, дайте покій, серденько!.. Нема від чого здужати, коли щодня

такий Вавілон... Спасибі, баба Горгоциха пошептала щось та злизала зазіх, потім звеліла прив'язати до голови листя кислої капусти — трохи відпустило.

М а р ф у ш а . Що ж: ломить чи стиса?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . І ломить, і стиса. Баба Горгоциха каже, що то «супротивник іде від серця до голови».

М а р ф у ш а . А не пробували розсолом з огірків примочувати? Теж помагає.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ох, серденько, не до розсолу мені. Ох, боже, наш милосердний! А що, у вас уже

огірки посолили чи ще?М а р ф у ш а . Матушка все чекають дощу. Кажуть: «Коли б дощик пройшов, щоб день через двоє після того

вибрати, то саме б ловкі були огірки для соління».

Олеся встала і пішла до баркана.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ваші матушка великі скусниця солити огірки. Кажете, треба вибрати через двоє день після дощу?

М а р ф у ш а . Через двоє або через троє.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Коли ж така тепер засуха, що й господи! Учора у вусі у мене так засвербіло, думала,

буде дощ,— отже й не було!М а р ф у ш а . От кавунів ніхто так не посолить, як ви! Матушка все збираються у вас повчитись.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Нехай прийдуть, повчу. Либонь, вони молодші від мене? Якщо молодші, то можна

повчити, а як старші, то хоч і навчаться — не поможе, не матиме сили. Треба тільки від старших повчатись. Ходім у кімнату чай пити, бо вже смерка. У нас переночуєте?

М а р ф у ш а . Якщо не заважу.Л у к е р і я Степанівна. О, як-то можна, щоб заважили! Така вже дорога гостя, така дорога!.. Де ж це Олеся? Не

любить вона нашої розмови, все кудись далеко думками сяга, аж за хмари! (Тихо). Помічаєте, яка зробилась? Вірите, іноді аж страшно робиться за неї.

М а р ф у ш а . І на мою думку, вона не така, як була.Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Бачите, серденько! Змарніла, зблідла... Отаке горенько! Уночі жахається, щось говоре

крізь сон. Скільки разів хотіла покликати бабу, щоб пошептала,— не хоче Олеся!.. (Ще тихше). Ви б її розпитали, може б, вона вам призналася, що в неї на думці.

Я В А 5

Ті ж і К і н д р а т А н т о н о в и ч .

К і н д р а т А н т о н о в и ч . А йди, стара, наливай чай. А, здрастуйте! Як ваше здоров'ячко?М а р ф у ш а (чоломкається). Спасибі. Батюшка і матушка вам кланяються.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Благодарю. Дивина коїться у овіті! І куди воно йдеться, і до чого?.. Так оце мене, мов

молотком, по виску ударило. Чуєте? Оце свіжо прочитав у «Светі» — Леонід Петрович у Харкові в гостиниці застрелився.

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Царство йому небесне..К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що це ти — здуріла? За самостратника гріх молитись! Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ох, господи, прости мене,грішну!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Пожалуйте ж до чаю. Дивина, дивина коїться! А де ж Олеся?Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Пішла через хвіртку на низ, чогось до річки пошвендяла. (Пішла з Марфуїиею).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Це Олеся як провіда, що Леонід стратив себе, якраз чогось налихотворить. Ще,

борони боже, коли б і справді не наложила на себе рук. Оці образовані люди, то вони якісь легкодухі, нетерплячі — зараз голову у петлю або пулю в лоб!.. Та невже ж я мусив Леонідові доплатити?.. А що ж би люди сказали? Дурнем прозвали б мене, скаженим!.. Бо таки дурнем би і був, тоді мене слідовало б посадить в самашедчий дом... Чогось так моторошно стає на серцеві, як подумаєш: живий був чоловік, а потім взяв та й застрелився!.. І я не винуват в тім, а ніби винуват... Не знаю, чи сказати Олесі зразу, чи нехай довідається, як сама прочита?.. Мабуть, було б мені дати Леонідові хоч тисячу рублів, нехай би доїхав до Петербурга та там вже... а то в Харкові. Либонь, таки черстве у мене серце, жестоке! Треба буде з Олесею мнягше... Серце у неї золоте, правдиве... нам з нею не рівнятися... І вродиться ж таке!.. Дивина!..

Я В А 6

П а в л о і К і н д р а т А н т о н о в и ч .

П а в л о . Що ж ви, господин хазяїн, общитали мене та й мовчите?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Як ти посмів через горниці пройти, хто тебе пустив?П а в л о . Як перш ходив сміливо, так і тепер пройшов; що мені, дивина по горницях ходити?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Хто тебе провів, питаю?П а в л о . Ніхто, сам пройшов. Сам знаю всі ходи і переходи. Пожалуйте злотого!

37

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Якого злотого?П а в л о . Мого, котрого ви мені не додали.К і н д р а т А н т о н о в и ч . Коли ще був рощот, а ти тепер тільки полічив?П а в л о . Так що ж, що тепер? Перелічив і бачу, що ви мене обмошенничали. Віддайте злотого, бо так нечесно!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Піди геть! Я тебе велю з двору в шию!П а в л о . Руки короткі!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що таке? Ах ти ж... П а в л о . Та не вдариш! А вдариш — штрап заплатиш! К і н д р а т А н т о н о в и ч . Геть мені зараз! (Наступа на нього).П а в л о . Та не вдариш! Віддай злотого, тоді й підуіК і н д р а т А н т о н о в и ч . Я тобі не винен!Павло. Не віддаси?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Не віддам!Павло. Не віддаси?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Сказав раз — і шабаш. П а в л о . Ти ще Павла не знаєш, дасться він тобі взнаки!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Гей! Хто там є у дворі, візьміть цього скаженого відціля!П а в л о . Я тобі злотого не подарую: я тебе спалю!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що? А хто там є, ідіть сюди! Чуєте, що він говоре? Постривай же, завтра становому

на тебе донесу!П а в л о . Я твого станового так точнісінько боюсь, як і тебе. Мене, може, найнято за лакея до генерала Яновсько-

го, так от ти і знай, хто такий тепер Павло! А ти думав, що я в тебе знов чередником буду, а не діждеш! А злотого я тобі не подарую! (Пішов у хвіртку).

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Чого доброго, ще й справді підпале. Він скажений! Тепер кожного остерігайся; он як розпаскудився капосний народ!.. Чуєш ти, кручений, вернись! (Убік). Хай йому лихе з його злотим! (До Павла, котрий з'являється на хвіртці). На тобі злотого. Хоч я тобі і не винен, але у мене охота є подарувать тобі.

П а в л о . А у мене нема охоти подякувати, бо він мій! (Взявши гроші). І з тим хоч і до свиданія. (Пішов).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ніколи з мугиряки не жди добра, а з дворового тим паче; він тебе щоразу радий у

ложці води втопити! (Іде в будинок).

О л е с я (хутко біжить у хвіртку). Зараз чула голос Власів, з якимись людьми іде поуз сад. Перемовлю з ним хоч одним словечком. Як же це зробить, при других людях — незручно! (Стала і прислухається).

Я В А 7

В л а с і д в а с т а р о с т и проходять за барканом.

С т а р о с т а . Бач, ще й не стемніло гаразд, як ми управилися, потому понімаємо, як і що!.. Іди ж скликай на сватання товаришів.

Пішли.

В л а с . Спасибі вам! (Убік). Коли б швидш звінчатись. На котру мати сказали, ту й посватав. Завжди обминав і ніколи навіть і не балакав з нею, а тепер посватав. Цікавий буде шлюб!.. Вволнив материну волю, нехай знають, який я покірливий! (Схопив себе за груди). Пропаду... А, так мені й треба, щоб не розпускав серця, не задивлявся на нерівню! Олександра Кіндратівна хотіла зо мною погратися, як кіт з мишею?.. Ні, я тобі не виграшка!..

О л е с я (підходе). Власе! Насилу я тебе зустріла. Я тобі хотіла сказати...В л а с (кланяється). Не треба більш, все вже сказали... Просю вас, Олександра Кіндратівна, на весілля.О л е с я (з жахом). Що таке?В л а с . Побрав рушники у Олесі Грінченкової. Весілля в неділю. Прощавайте!.. (Хутко пішов).О л е с я . У Олесі?.. І вона Олеся? (Регоче). То це ти їй приспівував: «Без тебе, Олесю, сонечко не гріє...» Не мені,

а другій?.. (Похитнулась). Ай-ай! Що це зо мною?.. Серце!.. (Упала на тин).

Я В А 8

М а р ф у ш а і О л е с я .

М а р ф у ш а . Вже стемніло. Певно, Олеся з ним розмовля за барканом. Ану, підкрадуся та послухаю. (Іде і натикається на Олесю). Ой, що це? (Придивляється). Олеся!.. Ніби заснула! Вона нежива! Ой боже мій!.. (Біжить). Кіндрат Антонович! Лукерія Степанівна!

Я В А 9

Ті ж, К і н д р а т А н т о н о в и ч і Л у к е р і я С т е п а н і в н а .

К і н д р а т А н т о н о в и ч і Л у к е р і я С т е п а н і в н а. Що тут таке, що трапилось?М а р ф у ш а . Не знаю, що з Олесею, мов нежива...К і н д р а т А н т о н о в и ч і Л у к е р і я С т е п а н і в н а (кидаються до Олесі). Олесю! Донечко! Ой боже мій! Що

ж це таке?

38

Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ох, безталанна ж я сиротиночка! Одним одна дитина, одну вигодувала, і та... Ой боже мій... (Ридає).

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Олесю, голубко, розкрий же очиці! Донечко моя, промов же хоч слівце! Олесю, прости мене!.. Я вчиню твою волю, загадай що хочеш, все зроблю, тільки не сироти мене на старості літ! Я ж не думав, я ж не гадав, щоб ти так близько все приймала до серця!.. Ой горенько, ой лишенько!..

М а р ф у ш а . Цитьте, вона дише!..О л е с я (розкрива очі). Де я? Ох, стривайте!.. Десь дзвонять, далеко... Ох, голова яка важка.

Її підіймають.

Вітру дайте, душно, вітру...К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що це з тобою починилося? Скажи, моє дитя дорогеє, промов!О л е с я . Ноги підломлюються...

Її ведуть до скамейки і саджають.

Що це і справді зо мною?.. Вже ніч, чи це у мене у очах темніє?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Ніч, донечко, давно вже ніч.О л е с я . А був день, ясний день, сонце червоніло, заходило, пташки щебетали... Чого ж зразу небо заволокло

хмарами і раптом потемніло!.. Може, я сплю?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Одумайся, голубко!О л е с я . Ні, я не сплю! Це тато, ось мама, це Марфуша? Я вже не сплю? Я спала, довго спала, я думала, що то

навсправжки!.. Тебе, Марфушо, бачила у сні. Ти ніби взяла моє серце і так боляче давила, а з нього кров капала, така гаряча...

М а р ф у ш а. Яка страховина!К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що це з тобою, моє дитяточко?..О л е с я . Спала я, довго спала, тепер проснулась... Ох, якіги дивний, який то страшний був сон!..К і н д р а т А н т о н о в и ч . Що ж тобі снилося, дитяточко моє?О л е с я . Як любо, тату, ви промовляєте... Як тепло робиться на серцеві від ції розмови... Промовляйте до мене

якнайтепліше, якнайрідніше, бо я нещасна, я зневажена, зраджена!.. Ох, як давить мене той сон. Покохала у сні козака з душею великою, з широкою волею, з глибоким серцем, з світлим розумом. Стривайте, як його імення? Забула!.. Зараз знала і забула. І не треба,— боляче пригадувати... Я дихала його подихом, думала його думками, дивилася його очима, балакала його мовою... Сказав би він мені: «Замовкни!» — я раптом оніміла б; сказав би: «Помри!» — зціпила б уста і не дихнула б. Цілком він опанував мною, без нього я ніщо! Коли його не було зо мною, то й сонечко не світило і не гріло, і зірки згасали, і місяць заволікався в хмарах... І потім він мене зрадив... Другу кохав!.. Другу кохав, другій співав, а я його кохала!.. (Наче пригадує). Здалось мені, що він поманив мене кудись, і я пішла; іду і чую його голос — голос мого пана, мого сонця! Я притаїла подих і мов замерла. Дивлюсь, він іде до мене, підходе все ближч, ближч... Хотіла його привітати, як і перш, промовити до нього слово, як він з усієї сили ударив мене і оглушив!.. Я похитнулася од страху, заплющила очі і не пам'ятаю вже, що зо мною вчинилося... Через хвилю розплющила очі і бачу, стоїть вже передо мною не він, а якийсь гад; з очей поломня пашить, іскри сиплються!.. Страх мене обгорнув! Хочу крикнуть: рятуйте, хто в бога вірує! — гласу не одведу; хочу бігти — ноги не двигаються... Вся немов отерпла і тільки чую, щось стука, спершу тихо, далі вже дужче; прислухалась, аж то моє серце токотить,— то замовкне, то затріпоче... Далі почало стихати, все тихше і тихше хиталося, потім востаннє похитнулося і зупинилось... Знов страшно мені стало! Через хвилю чую, хтось неначе почав гукати, але так далеко, що я ледве почула своє ім'я. Розплющила очі, бачу вас перед собою. Чого ж я так знесилилась, неначе мене з домовини вийняли? (Хоче піднятись і не може). Помру я... Однаково!..

К і н д р а т А н т о н о в и ч . Господь з тобою, дитя моє, живи...Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Тобі ще рано помирати.

Чутно грім, і блискавка засяла.

О л е с я . Чуєте? Грім!.. Блискавка!.. Як у мене у вухах залущало!.. Очам боляче!..К і н д р а т А н т о н о в и ч (з ляком). Свят, свят, свят, господь Саваоф! О господи, прости мене, грішного, і

помилуй!.. Заспокойся, доню! Щирою промовою ти збудила мене, збудила і серце моє. Очунюй швидш... Ти у нас одна, не хочу більш тобі суперечити! Їдь, куди тебе веде твоя думка, довчайся, вишукуй довічної правди, а потім повчатимеш і нас. Може, і справді ми трохи винні проти тебе, через те що не відаємо, що творимо?..

О л е с я . Що я чую? Тату, це ваша промова? Знов така ж щира, як колись? Знов така ж тепла?К і н д р а т А н т о н о в и ч . Завжди я був тобі батьком, а не злим вітчимом.О л е с я . Як кріпнуть і уміцняються мої сили!.. Я знов, знов щаслива!.. (Цілує його руки).К і н д р а т А н т о н о в и ч . Нехай тебе господь благословить і помагає на все! Не проклинай тільки батька.О л е с я . Не проклинатиму, а щоранку і вечора молитимусь за вас господеві!Л у к е р і я С т е п а н і в н а . Ой Олесю ж моя, Олесю! На кого ж ти мене покидаєш?О л е с я (цілує їй руки). На оту зірочку, котра зразу так весело в небі засяла; то моя зірочка. Коли вам стане сумно,

тоді гляньте на неї і вдивіться в неї пильно, забудьте все, що навкруги вас коїтиметься, і зірочка та розкаже вам усі думки вашої Олесі.

З а в і с а

39