На виборах повинні перемогти ми!

Хто головний в Україні? Скажете: «Президент». Помиляєтесь! Найголовнішим є наша Верховна Рада. Це вона вирішує, відмовитися їй від своїх повноважень та зробити Президента «імперато­ром Малоросії» або зберегти бодай якийсь контроль виборців над владою. Це головне питання виборів: чи буде створена в парламенті більшість, що буде здатна внести зміни до Конституції?

ГРА З ВЕЛИКИМИ СТАВКАМИПадіння власної популярності змусило Пар-

тію регіонів (ПР) шукати способи для форму-вання на майбутніх виборах слухняної біль-

шості виборців. Їх головним обов'язком стане обрання Верховної Ради, що буде повністю по-кірною волі Президента. Це раціонально. Яну-кович без підконтрольного парламенту – не

слабкий, а дуже слабкий! Навіть у порівнянні з Ющенком.

ЩО РОБИТИ?Володіючи величезним адміністративним ре-

сурсом, ПР розраховувала відтягнути голоси опо-зиції на політичні проекти, контрольовані владою. Наприклад, відвернути, увагу несвідомого електо-рату на Королевську. Або налякати уявним екстре-мізмом «Свободи»...

В запасі залишався варіант, випробуваний в 2002 р. Тоді депутатські мандати, яких не вистача-ло для створення пропрезидентської більшості, були перекуплені вже в новому парламенті!

Однак навесні 2012 р. у керівництва ПР виник сум-нів: чи буде більшість-2012 стійкою? І чи вистачить її голосів для внесення змін до Основного закону?

Продовження на стор. 2

Азаров: Рекламувати себе на білбордах – це нескромноПРиклад тижня

Прем'єр-міністр України Микола Азаров вважає, що рекламувати себе на білбордах – це нескромно. Про це він сказав під час зустрічі з представниками всеукраїнських гро-мадських організацій ветеранів війни та колишніх військовослужбовців напередодні Дня перемоги.

«Вся країна заклеєна білбордами. А мене ви хоч раз бачили на білбордах? Не бачили і не побачите. Я вважаю це нескромним, хоч я і лідер найбільшої в Україні партії», – зазна-чив Азаров. «ЛІГАБізнесІнформ».

ГРОМАДСЬКИЙ Київщини №1

24 травня 2012 р.ЗАХИСТ

2ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ 24 травня 2012 р.

Початок на стор. 1Тому й було прийняте рішення повернутися до

старої традиції виборчих «ігрищ», коли перема-гав не той, хто заслуговував, а той, хто мав більше адмінважелів. Так, це «мажоритарка», коли окре-мо взятий виборець голосує не за партію і першу п'ятірку списку, а за конкретну людину, яка пред-ставлятиме цього окремо взятого виборця у ВР.

Чиновники з Банкової взяли і переписали за-кон про вибори під себе. Шляхом нехитрих мані-пуляцій, купівлі голосів, роздачі обіцянок і клятв зміни до закону були проголосовані і підписані Президентом. І тепер одна половина парламенту буде обрана за партійними списками, а друга – за мажоритарною системою.

Чим зручна така схема? Традиційно вибори в одномандатних округах виграють «правильні» кан-дидати від партії влади. Адже, головне не те, як ви-борці голосують, а те, як члени комісій бюлетені рахують! «Адмінресурс» ніхто не скасовував…

Зручна технологія. Вивірена ще за часів Кучми до найдрібніших подробиць. Неодноразо-во перевірена на практиці. І дуже вигідна чинному Президентові – вона майже гарантує створення в новому складі парламенту конституційної біль-шості. І обіцяє Януковичу перемогу у 2015 році.

Отакі ставки.

ПАРТІЯ СКАЗАЛА: «ТРЕБА!»Однак за останні кілька місяців 2012 р. рейтинг

«регіоналів» обвалився. Тому одночасне балоту-вання і за списком, і по одномандатному округу вже не дає ПР та її попутникам жодних переваг. Ось «пацани» і вирішили «відіграти назад».

Нардепи з Донецька, звернулися до Конститу-ційного суду (КС) з проханням визнати одночасне балотування кандидата за партійним списком і по мажоритарному округу «неконституційним».

І найголовніший суд України звернення спад-коємців КПРС задовольнив!

Зверніть увагу, і новий закон про вибори, і лист до КС підписували одні й ті самі руки. А це вже діа-гноз. Плюралізм в одній голові – шизофренія.

У чому ж сенс такої непослідовності? Позбав-лення можливості потрапити до парламенту і самотньої «тушкою», і колективом соратників б’є передусім не по ПР, а по її суперникам по партіях, які перебувають на межі проходження до Ради.

Наприклад, «УДАР». Хто буде на чолі списку? Віталій Кличко. Відразу додаємо до рейтингу 2– 3%. А коли не Кличко? У такому разі жодних шансів у партії немає. І тепер великий спортс-мен має вибирати: або балотуватися по мажо-ритарному округу і практично забезпечити собі депутатський мандат, або йти на чолі партійно-го списку!

Заради саме цієї «вилки» Партія регіонів сказа-ла: «Треба!» А Конституційний суд відповів: «Єсть!»

ВЧІТЬСЯ РОБИТИ ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІРПро що тепер думати простому виборцю? До-

бра чи погана нова-стара виборча система? Я вважаю, що, як мінімум, корисна. Тепер ми знову будемо знати свого депутата в обличчя. Ми його в Раду «відрядимо» – він перед нами відповість.

Крім того, в наступні п'ять років і «достукатися» до конкретного депутата буде набагато простіше. Хоч-не-хоч, але, якщо у нашого майбутнього об-ранця є бодай крапелька мізків, дещиця здоро-вого ґлузду і декілька грамів совісті, він таки буде щось робити для нас.

Наприклад, у 2002 р. броварці не помилили-ся. Тоді, на останніх мажоритарних виборах, по територіальному виборчому округу №97 переміг священик Юрій Бойко. Гідна людина, нічим не за-плямував свою репутацію ні до, ні після, ні досі!

А от на виборах за партійними списками в 2006 р. і в 2007 р. ми послідовно підтримували Блок ім. Юлії Тимошенко. І який результат? Скільки депута-тів із БЮТ-Батьківщини, персонально ні перед ким із нас не звітуючи, зрадили своїх виборців?

НАС ОБИРАЮТЬ – МИ ОБИРАЄМОСтаном «на сьогодні», у держреєстрі виборців

значиться 36 253 147 громадян, що мають право голосу. Тому ЦВК і змушена поділити країну заново. Пояснення таке: мажоритарний виборчий округ, повинен налічувати приблизно 163 тис голосую-чих, а населення в різних районах і областях або

скоротилося до 100 тис, або збільшилось.

Тому в квітні ЦВК ви-значилася з кількістю одномандатних округів: в густонаселених Криму,

Дніпропетровській, Донецькій, Луганській та Одесь-кій, наприклад, областях їх буде 59. Зрозуміло, що тут на перемогу будуть претендувати кандидати від ПР.

На заході країни, де народу живе не так багато, картина інша. Населення від дев'яти західних об-ластей представлятимуть лише 56 депутатів.

Тенденція зрозуміла, чи не так? Наш округ отримав, як і в 2002 р., традиційний

97-й номер. Його межі: м. Березань, м. Бровари, Баришівський район, частина Броварського ра­йону. Приблизна кількість виборців – 177 тис.

Висувати своїх кандидатів із більш-менш об-ґрунтованою претензією на перемогу, на думку експертів «Грози», будуть такі партії: Партія регі-онів, «Батьківщина» та «УДАР». Решта політичних сил змагатиметься в Броварах за олімпійським принципом «головне – не перемога, а участь».

Але перемогти, обов'язково і беззаперечно перемогти на цих виборах повинні ми, виборці! Нам тут жити.

Катерина Нікуліна

На виборах повинні перемогти ми!

Павло Різаненко, депутат Броварської міської ради:– Стосовно постанови ЦВК про зміни

округів, то не до кінця продуманих і навіть малозрозумілих речей в цьому документі багато. Наприклад, навіщо було перекрою­вати округи, коли, на мій погляд, мета вирів­няти їх щодо кількості виборців за великим рахунком не досягнута.

Але я би зупинився на головному. На пря­мому порушенні Конституції.

Що там записано? Кожен громадянин України має право бути обраним і обира­ти. Так от, рішенням Конституційного суду наші виборці, які проживають за кордо­ном, позбавлені права голосувати за кан­дидата по мажоритарному округу. Тобто, по партійних списках вони обиратимуть депутатів до Верховної Ради, а от по одно­мандатному округу – ні. Ще раз наголошу, що це – пряме порушення конституційних прав великої частини громадян. Права, за­кріплені Основним Законом життя, мають свято оберігатися для кожного громадяни­на нашої держави, не кажучи вже про таку значну кількість людей. І якщо до моменту проведення виборів нічого не зміниться, то це буде дуже серйозним прецедентом.

Гаряча новина

Країна

«Прозорі» вибори в Світильні

У селі Світильня, де найближчої неділі відбу-дуться вибори сільського голови, виборча комі-сія на своєму засіданні заборонила присутність журналістів. Про це під час прес-конференції повідомили представники ГО «Громадський за-хист Київщини».

18 травня цього року журналіст інформа-ційно-аналітичного тижневика «Громадський захист Київщини» Ольга Гагаріна рішенням ко-місії з виборів сільського голови села Світиль-ня не була допущена на засідання комісії. Це є прямим порушенням виборчого законодав-ства, стверджують представники організації. Особливо враховуючи те, що на цьому засідан-ні комісія зняла з участі у виборах двох опози-ційних кандидатів, кажуть вони.

«Це секретні вибори. Якщо ви зайдете на сайт районної територіальної виборчої комісії або переглянете місцеві газети, то не знайдете там інформації про те, що 27 травня мешканці Світильні обиратимуть сільського голову. Хоча, згідно із законом, вона має бути. Ми, напри-клад, дізналися про ці вибори менш ніж за 23 дні до дня голосування, коли сплив термін ре-єстрації кандидатів. З шести кандидатів, двоє були представниками «Батьківщини». Якраз їх і було знято з перегонів на тому засіданні, куди не допустили представників ЗМІ. Тож залиши-лася лише формальність – провести день вибо-рів і зафіксувати перемогу кандидата від Партії регіонів», - повідомив голова Громадського за-хисту Київщини Павло Різаненко.

«Вочевидь це рішення комісії неправомірне. Є закон «Про вибори депутатів місцевих рад, Верховної Ради АРК, а також міських, селищних і сільських голів». Стаття 27, частина 9, пункт 6 цього закону передбачає право представників ЗМІ бути присутніми на засіданнях комісії і в приміщенні виборчої дільниці, де проводиться голосування», - заявив експерт з медіа-права Інституту масової інформації Роман Головенко.

За його словами, комісія може видалити журналістів із засідання лише у разі, коли ті за-важають його проведенню. Однак з відеозапи-су інциденту чітко видно, що журналіст жодним чином не перешкоджав роботі. На думку учас-ників прес-конференції, така поведінка голови комісії свідчить про те, що рішення про зняття з участі у виборах двох опозиційних кандидатів могло прийматися з порушенням закону.

Учасники прес-конференції закликали жур-налістів приділити значну увагу виборам у Світильні, які відбудуться у неділю 27 травня. Будемо слідкувати за перебігом подій і ми. В наступному номері, який вийде 30 травня, чи-тайте, кого і яким чином було обрано Світиль-нянським сільським головою.

Населення від дев'яти західних областей представлятимуть ли­

ше 56 депутатів.

3ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№1

Павло Різаненко: «Зміна свідомості починається з пробудження гідності…»

2010­й. Завершилися непрості вибори до місцевих рад. На першій сесії Броварської міськра­ди «режисери» сесії та й самого передвиборчого марафону (які заздалегідь визначали  – хто бажаний у депутатах, а хто – ні), сподівалися на безпроблемність зібрання.

Але вже на старті режисура наштовхнулася на бар’єр. Слово взяв Павло Різаненко, який спокій-но, аргументовано запропонував перенести деякі питання на наступну сесію – мовляв, депутати не мали змоги ґрунтовно ознайомитися з проектами рішень, всі документи їм видали за кілька хвилин до початку сесії.

– Розумієте, – розповідає Різаненко, – я не че-кав, що з першого дня поважні люди, котрі вже не вперше стають депутатами, до яких я відношу і того ж мера, підуть на елементарне порушення регламенту. Про сесію мене особисто повідомили буквально напередодні. Але ж це робиться зазда-легідь, як і, відповідно до діючого регламенту, – роздаються проекти рішень. Мені на це – не хви-люйтеся, Павле Олександровичу, це перша сесія, серйозні рішення не прийматимуться. Насправді ж з’ясувалося, що ми мали обрати секретаря ради та затвердити Положення про постійні депутатські комісії, їхній персональ-ний склад. Причому, ніх-то ні з ким напередодні не радився – де він хоче працювати, де найкра-ще може застосовувати свої знання і вміння. Я, наприклад, виходячи з осві-ти та з досвіду роботи , найбільшу користь приніс би громаді міста у бюджетній комісії. Але мене, не запитавши моєї думки, записали у комісію з пи-тань дотримання законності та правопорядку.

…У колег Різаненка виникло запитання – що це за один, що одразу насмілився не погодитися з «генеральною» лінією партії влади? А хто знав історію його балотування у депутати, подумали – не дасть цей чоловік спокійно жити, а головне – спокійно «заробляти» гроші.

Отже, хто він, Павло Різаненко?До речі, ось це і є його першим офіційним

інтерв’ю для друкованих ЗМІ. Все, що з’являлось до цього саме у вигляді інтерв’ю, є не що інше, як замовні матеріали, інакше кажучи – відверта «чорнуха». Наприклад, інтерв’ю у газеті-фальшив-ці, яка була стилізована під «Маєш право знати». Ця, так звана газета тиражувала відверту брехню про Різаненка. Хто ж видав цю газетку-фальшив-ку – з’ясувати не вдалося . Тож маємо яскравий приклад «чорного піару».

… Аби розкрити всі грані цієї й справді непе-ресічної особистості, познайомити з його погля-дами на важливі аспекти життя суспільства, по-трібна не одна газетна шпальта.

Павло , який незабаром відзначить своє 37-річ-чя, народився на Броварщині, у Красилівці. Зго-дом батьки отримали житло у райцентрі.

Вчився він, і дуже добре, у школі №2. З дитин-ства мав загострене почуття справедливості, що й позначилося у подальшому. Школу закінчив зі срібною медаллю. Улюблені предмети – матема-тика, історія , географія та англійська.

Ще зі шкільних років звик ніколи не опускати руки, наполегливо працювати, аби бути завжди од-ним із кращих. Далі Павло вступив до Київського торговельно-економічного інституту. Ровесників та й викладачів здивував на першій сесії, на «від-мінно» склавши математику, що вдавалося оди-ницям, враховуючи надзвичайну вимогливість керівника кафедри математики. На другому курсі

здивував вже батьків, заявивши – їде навчатися до США. Різаненко став одним із шести студентів ін-ституту, який виграв конкурс на право здобувати освіту в коледжі США за рахунок уряду цієї країни.

Період навчання за кордоном дав змогу не тільки здобути високі знання. Перебування там просто перевернуло його світогляд. Це країна, де до всього випрацюваний системний підхід, де у всіх рівні права і можливості. Тож американська мрія – не фантазія, а реальність. Талановитий і працьовитий зможе домогтися великих успіхів без сторонньої допомоги. Там поважають і вико-нують закони, дотримуються прав людини. Павло не схильний захвалювати їхній спосіб життя. Бага-то речей ми напевне ніколи не сприймемо. Проте, як наголошує він, повчитися там є чому.

Різаненко, закінчивши Грейсленд Коледж , США, повертається додому з дипломом бакалав-ра за двома основними спеціальностями – «Біз-

нес-адміністрування» (з поглибленим вивчен-ням предметів «Фінан-си» та «Міжнародний бізнес») та «Економіка», та за однією неоснов-

ною спеціальністю «Математика». У 2001 році ви-конав необхідні вимоги та отримав міжнародний професійний сертифікат Дипломованого Фінан-сового Аналітика, США.

Павло три роки працював у міжнародній ауди-торсько-консалтинговій компанії «Ернст енд Янг» у Києві. Потім його запросили до Москви. Спочат-ку – інвестиційна компанія «Тройка Диалог», зго-дом запрошення до потужнішої – «Ренесанс Капі-тал», де дослужився до високої посади директора управління.

Також з 2005 по 2007 роки – член ради дирек-торів «ОАО «Корпорация «ВСМПО АВИСМА» (РФ), міжнародного лідера з виробництва титану та ви-робів з нього для світової аерокосмічної галузі.

Його спеціальність – інвестиційний банкір. Міцні знання, високий професіоналізм, неабияка працездатність й привели до того, що Різаненко у віці трохи більше 30-ти став забезпеченою лю-диною. І все це своїми мізками. Тому він і не со-ромиться зароблених статків, але й не хизується ними.

Останній період роботи у Росії був просто над-складним. На певному етапі, каже сам Павло, ро-бота вже не приносила морального задоволення. Настав час відпочинку та переосмислення – що далі робити і як жити.

Визначальним у цьому процесі також було і на-родження дітей. Різаненко вирішує повернутися на Батьківщину, в Україну.

Абсолютно не афішуючи, він починає займати-ся меценатством. Багато треба місця, аби перера-хувати все зроблене ним. Лише одне. Зусиллями Різаненка його рідна 2-а школа стала просто не-впізнаною.

…Сніжна зима 2010 року, безпорадність кому-нальних служб міста зміцнюють намір балотува-тися до міськради, допомагати броварцям вирі-шувати їхні насущні питання. Йти вирішив тільки по мажоритарному округу… Потім Павло зрозу-міє – його одразу занесли до категорії «не наш». Перша ж спроба зареєструватися кандидатом

викликала справжній шок. Адже йому відмовили абсолютно незаконно. Різаненко вирішує йти до «останнього», відновлюючи справедливість.

– Вже навіть було неважливо, чи стану я депу-татом, – каже Павло. – Важливо – залишитись чес-ним перед собою, що ти не опустив руки перед беззаконням.

Пройшовши чотири (!) судові засідання, Різа-ненко домагається справедливості – за 7 днів до дня виборів його реєструють. Попри обмеженість у часі для агітації виграв упевнено, хоча й мав 14 суперників.

Його діїі як депутата – змусити міськраду, її апа-рат працювати у законодавчому руслі. Різанен-ко персонально запропонував голові міськради конструктивно працювати. Таким чином, завдяки його наполегливості внесли зміни до регламен-ту роботи сесій, почали готувати Статут громади. Але з часом ентузіазм керівництва ради стосовно співпраці несподівано згас.

– Я був змушений перейти до іншої тактики, – каже Різаненко. – Про що повідомив і міського го-лову. Оскільки не вдалося налагодити справжню співпрацю, то я перейшов до рішучіших дій.

На одній із сесій у підготовлених земельних рі-шеннях він побачив неприхований дерибан землі на суму близько 8-10 млн гривень. Павло не тіль-ки відкрито сказав на сесії (що, до речі, вперше принесло голоси проти – сім), а й про кричущі по-рушення написав до прокуратури…

– Павле Олександровичу, яке максимальне завдання Ви ставите перед собою?

– Дуже хочеться, аби мої земляки розправили плечі, пробудили свою гідність, не давали себе об-ражати і таким рівнем життя , і таким дотриманням владою прав і свобод, які прописані в Конституції. Ми варті іншого. Для зміни системи кожен має роз-почати з себе, змінюючи власну свідомість. Знаю, люди, котрі вперше зі мною зустрічаються, дума-ють – ще один мрійник, ідеаліст. Ні. У мене, як у людини з великим досвідом роботи у великому системному бізнесі, все продумано, прораховано. До цього я підхожу дуже раціонально і вірю: нічого неможливого немає. Потрібно одне – вибрати пра-вильний напрямок і рухатись. Працювати серйоз-но, продумано. Лише тоді буде результат.

Я твердо обрав свій шлях – змінювати себе, а значить – вкладати свою цеглинку у зміну навко-лишнього світу. Я бачу світло в кінці тунелю. Успіх буде. Якщо віритимемо і працюватимемо…

Микола Березовий

Особистість

Я бачу світло в кінці тунелю. Успіх буде. Якщо віритимемо і пра­

цюватимемо…

4ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ24 травня

2012 р.

Якщо нічними Броварами вам раптом зустрінеться кілька груп дебелих хлопців з чорними шкіряними сумками, що мовчки ходять під’їздами багатоповерхівок від будинку до будинку – не поспішайте лякатись та ховатись в укриття. Це не зондеркоманди полюють на «неугодних» під покровом ночі – найпевніше, вам просто пощастило стати свідком чергового «килимового бомбардування» міста фальшивими газетами, в яких від імені відомих журналістів поливають брудом усіх, хто активно виступає проти броварської влади.

Бровари, які вже встигли прославитись в Укра-їні як місто, де не гребують найбруднішими мето-дами політичної боротьби, цього року можуть по-бити власний рекорд. Якщо раніше передвиборча «чорнуха» згодовувалась броварчанам лише на-передодні дня голосування, то сьогодні чорний піар полився міськими вулицями бурхливим по-током ще за півроку до парламентських виборів.

КОГО БОЯТЬСЯ – ПО ТОМУ Й Б’ЮТЬ. КОРОТКИЙ ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ

Практика використання місцевих ЗМІ як плат-форм для поширення неправдивої інформації

з’явилась в Броварах ще в 2007– му році, коли міс-цеві депутати позбавили крісла тодішнього градо-начальника Віктора Антоненка. Газета «Обрії Бать-ківщини», яка оспівувала Віктора Олександровича протягом майже всього періоду його правління, вже наступного дня після відставки мера вийшла з розгромними матеріалом «Падіння броварського Колоса», де на першій шпальті звинуватила Анто-ненка в усіх смертних гріхах. Відтоді на сторінках газети публікували ще кілька матеріалів, в яких «викривались корупційні злочини екс-мера», про-те щойно Антоненко дав зрозуміти що не буде бо-ротись за відновлення себе на посаді, хазяїн «Обрі-

їв Батьківщини», депутат міськради Ігор Трощенко, а відтак і сама газета, втратили до Віктора Олексан-дровича будь який інтерес.

Натомість наступним об’єктом інформацій-них атак з боку провладної преси був обраний Дмитро Ратніков, котрий мав шанси реально по-боротись за мерське крісло на найближчих вибо-рах. Тоді броварчани вперше дізнались, що таке фальшиві видання: спочатку містом поширили брошуру-підробку «Бровари як ізолєнта», яка видавалась за поетичну збірку Ратнікова, а пізні-ше – фальшивий номер підконтрольної Ратнікову газети «7 днів». Трохи згодом Ратніков отримав ще один «подарунок» у вигляді маловідомої га-зети, в якій йшлось про острів на броварщині, який Дмитро Геннадійович начебто приватизував та побудував там справжній палац. Проте щойно Ратніков відмовився боротись за крісло міського голови, заключивши своєрідний «пакт про нена-пад» із Сапожком та Трощенком і Ко, інформацій-ні випади в адресу Дмитра Геннадійовича з боку влади припинились.

В усіх цих випадках зловмисники намагались якомога точніше підробити зовнішній вигляд газет, аби в читача склалось враження їхньої ав-тентичності, а тому сфальшовані факти, що там публікувались, пересічний броварчанин міг би сприйняти за чисту монету. Варто зауважити, що часто поставленої мети авторам підробок досяг-ти таки вдавалось.

Наразі ж уся пропагандистська машина міс-цевої влади та Партії регіонів зокрема працює на дискредитацію відразу двох опозиційних серед-овищ. Об’єктом атаки №1 останні кілька місяців є місцевий депутат Павло Різаненко, котрий ра-зом зі своєю командою за порівняно короткий період встиг викрити низку корупційних схем місцевої влади, передусім в частині оборудок з незаконним будівництвом та виділенням бровар-ської землі, а по деяким таким фактам домігся по-рушення кількох кримінальних справ Службою Безпеки України. Після найбільш резонансних ви-криттів на Різаненка та його водія був здійснений напад групою невідомих, в результаті чого депу-тат близько місяця перебував у лікарні.

Другим об’єктом для дискредитації влада об-рала місцеву громадську ініціативу «Маєш право знати», а найперше – однойменне інтернет-ви-дання. Сайт pravo-znaty.org.ua відомий в місті го-стрими журналістськими розслідуваннями щодо сумнівних оборудок місцевої влади з бюджетни-ми коштами та комунальним майном. Після кіль-кох подібних статей членів редакції «Маєш право знати» працівники міськвиконкому почали про-тизаконно не допускати на сесії міської ради, а в соціальних мережах було створено фальшиві сто-рінки окремих журналістів, з яких розповсюджу-ється неправдива інформація.

Вже за кілька тижнів після отримання «Маєш право знати» свідоцтва про реєстрацію його як ЗМІ, містом було поширено фальшиву газету «Маєш право знати» накладом в 30 тисяч екземп-лярів. В номері-підробці опублікували вигада-не інтерв’ю того ж Різаненка, а інше наповнення «газети» мало на меті скласти у читачів враження стійкого союзу журналістів «МПЗ» з опозицій-ним депутатом, аби дискредитувати видання як об’єктивне та незалежне ЗМІ. Досі Бровари – а можливо й вся Україна – не знали випадків, коли газету підроблюють ще до виходу справжнього першого номеру.

Бровари – столиця Місцевий колорит

5ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№1

ЯК СТВОРЮЮТЬ КУЛЬТ ОСОБИ ЗА КОШТИ БРОВАРЧАН

Крім підробних газет, очільники міста актив-но використовують й офіційні місцеві ЗМІ (котрі фінансуються з бюджету) для досягнення своїх політичних цілей. «Притчею во язицех» стало те, що працівники комунальних газет, маючи норму на кількість згадувань керівника Партії регіонів в Броварах Сергія Федоренка та мера Сапожка в кожному випуску, лінійками вручну (!) вимірюють фотографії «регіоналів», аби ті були не меншими за зображення інших героїв будь-яких публікацій на сторінках «Нового життя» або «Броварської панорами». Що вже казати про «вічну» рекламу Партії регіонів в «Новому житті», яка публікуєть-ся в кожному номері відразу на кількох сторінках. Аналогічна ситуація й в ефірі комунальної теле-студії «Наше місто» – годі й порахувати, скільки разів згадають «добрі справи» Сергія Федоренка в кожному випуску відразу в кількох сюжетах. В умовах передвиборчої кампанії така широко-масштабна політична реклама в цивілізованій си-туації коштувала б Федоренку мільйони, проте не у випадку Броварів. Логіка місцевих «регіоналів» проста й банальна: навіщо платити за випуск та поширення власних партійних газет, якщо можна «безкоштовно» (читай: за кошти броварчан) ре-кламувати свою партію в комунальних ЗМІ?

В останніх п’яти випусках офіційної газети бро-варської міської ради «Броварська панорама», про Сергія Федоренка згадали 30 разів (по шість зга-док на номер). Усі згадки – в позитивному контек-сті, відповідно жодної – в негативному або хоча б нейтральному. Також опубліковано 8 фотографій Федоренка – здебільшого фото із зображенням головного броварського «регіонала» зявляються вже відразу на першій шпальті. Для порівняння, згадок міського голови Ігоря Сапожка майже втри-чі менше – 13 і жодної опублікованої фотографії. Інших депутатів або громадських діячів «Бровар-ська панорама» в останніх п’яти випусках не згадує взагалі, за виключенням одного разу: в номері від 22 березня було опубліковано інтерв’ю з іншими впливовим «регіоналом», неформальним лідером депутатської більшості Ігорем Трощенком.

Останнім часом прослідковується цікава тенден-ція: щойно в суспільстві наростає обурення щодо тих чи інших зловживань влади, як в «Броварській панорамі» відразу виходить «заспокоююча» стаття. Так, незабаром після гучного скандалу з комуналь-

ними басейнами, в № 16 (238) газети «Броварська панорама» від 22 березня вийшов матеріал «Чому я займаюсь «Купавою», де Сергій Федоренко, чия дру-жина віднедавна очолює спортивний об’єкт олім-пійського рівня, намагається переконати читачів в тому, що «після реконструкції басейн залишиться в комунальній власності». Схожою була й ситуація, коли громадські активісти почали досліджувати «мутну» схему виділення коштів на ремонт ліфтів. Вже в наступному випуску (в номері від 29 березня), «Броварська панорама» відреагувала публікацією, де той же Федоренко обіцяє найближчим часом від-ремонтувати аварійні ліфти. Натомість близько 120 тисяч гривень виділили на «ремонт» нових ліфтів в будинку, де мешкає вже відомий нам Ігор Трощенко.

ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ ВЛАДИ НА ШПАЛЬТАХ КОМУНАЛЬНИХ ГАЗЕТ

Проте політичний піар за бюджетні гроші – лише одна сторона медалі в плані використання бровар-ських муніципальних ЗМІ на користь Партії регіонів. Інша справа, коли ті за кошти платників податків на-магаються «інформаційно знищити» небезпечних для себе опонентів. Однак часто, відсутність ква-ліфікації або й просто фантазії в таких «акул пера» призводить до відверто комічних ситуацій.

Багато броварчан можуть пам’ятати, як напере-додні останніх місцевих виборів в газеті «Обрії Бать-ківщини» протягом кількох місяців друкували роман про пригоди такого собі «Дмитрия Привратникова», натякаючи таким чином на тодішнього місцевого депутата Дмитра Ратнікова. В тому романі «Приврат-ников» зваблював дівчат і взагалі поводився як роз-балуваний грошима молодий лайдак. Після виборів роман публікувати перестали, та й самої газети вже давно не видно на полицях кіосків з пресою.

Про цей «витончений» прийом дискредитації головного опонента влада знову згадала зовсім нещодавно. Цього разу вже на шпальтах «Бровар-ської панорами» встигли побачити світ перші три частину нового роману «Повернення», де голов-ною дійовою особою виступає «Павло Різанко». Проте цього разу герой роману з подачі невідо-мого письменника значно небезпечніше колиш-нього: вже в другій частині «Різанко» вбиває но-жем свого сусіда. Не треба бути досвідченим аналітиком аби зрозуміти, що таким чином вла-да намагається позиціонувати Павла Різаненка в очах громадськості як радикально налаштовану людину, що готова «йти по трупах».

Інша ж публікація в тій же «Броварські пано-рамі», направлена на дискредитацію депутата Різаненка, була вже далека від художніх вигадок анонімних романістів. Журналіст під псевдонімом Петро Грига написав статтю «Били чи не били?», в якій назвав напад на Різаненка інсценізованим та навіть «знайшов» свідків, котрі начебто підтвер-джували цю інформацію, незважаючи на те, що на той момент правоохоронці вже порушили кримі-нальну справу за фактом нападу. В цьому випадку газеті, вочевидь, таки доведеться відповісти: вже розпочато судове провадження за позовом депу-тата, в якому той вимагає комунальне ЗМІ спрос-тувати завідомо неправдиву інформацію.

СТАВКА БІЛЬША ЗА ЖИТТЯ?Принципова відмінність цьогорічної ситуації

у порівнянні з попередніми в тому, що масова-ні інформаційні атаки на основних опозиційних гравців з боку влади розпочались ще за півро-ку до виборів, а динаміка збільшення кількості «чорних» публікацій зростає мало не в геоме-тричній прогресії. Наразі виглядає так, що зо-всім скоро ставкам в цій політичній грі більше не буде куди рости, адже вже зараз фальшиві газети з’являються мало не щомісяця, а напади на не-залежних журналістів та депутатів відбуваються із завидною регулярністю. Далі – лише фізичне протистояння та сутички із застосуванням на-сильства, адже інші форми боротьби влади про-ти активної громадськості вже не дають необ-хідного «регіоналам» ефекту. Проте чи готовий Федоренко разом із Сапожком власними руками довести ситуацію до критичної та взяти на себе відповідальність за можливі наслідки, коли місто буде занурене в хаос неконтрольованої політич-ної боротьби «не на життя, а на смерть»?

Проте немає лиха без добра: за діями влади лег-ко прослідкувати, кого вона найбільше боїться. Від-так якщо вам в руки потрапила броварська кому-нальна газета, в якій критикують певного місцевого політика чи громадського діяча, знайте: саме цих людей влада вважає найбільш небезпечними для себе опонентами, котрі зможуть порушити місце-ву гегемонію Партії регіонів – на інших «регіонали» розмінюватись навряд чи стануть. А тому для влади питання дискредитації таких людей чи середовищ – питання власного виживання, а можливо – і особис-тої свободи окремих «сильних міста цього».

Андрій Качор

«чорного піару»?

Hікому не можна довіряти

Довіра до друкованого слова, телебачен-ня і преси взагалі у нас, старшого покоління, можна сказати, в крові. Це і добре й погано. Добре, що ми отримували з друкованого сло-ва інформацію, котрою керувалися в полі-тичному, виробничому та побутовому житті. Часи такі були – помилки дорого коштували. Погано, що для народу єдино правильною була тільки одна точка зору – точка зору ЦК КПРС. Настали нові часи, та стало тільки гір-ше. Читаєш, дивишся, слухаєш і не можеш відрізнити правду від напівправди, а то й від-вертої брехні. І не знаєш, кого в цьому зви-нувачувати – продажних журналістів чи про-дажних політиків.

Н. Данчук, пенсіонер

Коментар

Павло Різаненко, міський депутат – Прізвище голови міського осередку ПР в

деяких випусках згадується частіше ніж назва міста – 11 разів. Його підлеглий партієць, рядо-вий член Партії регіонів і за сумісництвом місь-кий голова згадується у 2 рази рідше, всього 5– 6 разів на газету» – повідомив Різаненко, де-монструючи останні номери газети «Броварська панорама». «Броварщина ніколи не знала тако-го марнославства. Я можу це говорити відпові-дально, адже з групою ентузіастів ми зробили електронний архів комунальних броварських газет з 1947 по 1953 рік. Так от були роки, коли в газетах жодного разу не згадувалося ім’я пер-шого секретаря райкому чи міському партії. Ке-рівники тодішньої партії влади в період сталініз-

му й культу особи на офіційному рівні й то були скромнішими за нинішніх керівників міста.

Місцевий колорит

6ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ 24 травня 2012 р.

Події міста

Події району

Милостиня від СапожкаОстанні тижні більшість подій у Броварах

було присвячено всенародному святу, 67– ій річ-ниці з Дня Перемоги над гітлерівською Німеччи-ною. В МКЦ «Прометей» і «100», яка знаходиться в південному мікрорайоні, проходили концер-ти, на які було запрошено ветеранів і дітей ві-йни, а також відбувся конкурс «Пан мудрість», в якому десять сивочолих ветеранів змагалися за титул наймудрішого. В переповненій залі закла-ду їх ровесники співпереживали разом із ними і як могли допомагали їм під час трьох конкурсів.

Але родзинкою цих заходів стала роздача продуктових наборів як від імені міської влади і мера міста Ігоря Сапожка, так і від депутата Броварської міської ради і очільника міської організації Партії регіонів Сергія Федоренка. Федоренко, щоправда, від цієї партійної струк-тури дистанціювався, наголошуючи, що він го-лова громадської організації «Наше майбутнє», розуміючи, мабуть, що ПР не користується на даний час значною підтримкою у населення на-шого краю. Ось через ці пайки і змушені прихо-дити більшість глядачів, адже всі ми добре зна-ємо, що пенсії в людей мізерні і за них можна не жити, а тільки животіти. Що ж входило до цього подарунку? Дешеві продукти – крупи, цукор і борошно. Правда, потім була добавлена ще й соняшникова олія. Отака ціна нашої перемоги, придбаної за наші з вами кошти, яка подається від імені наших так званих «благодійників».

На урочистій ході 9 травня відбулася див-на подія – міське керівництво і депутатський корпус промарширували вулицями міста під прапорами Комуністичної партії України, хоча всі вони належать до інших політичних сил, що викликало деяке здивування в наших городян. Крім того, виступаючи на святковому мітингу, шановний Сергій Федоренко заплутався так, що не зумів завершити думку. І не дивно – майже кожного дня він десь виголошує промови, тек-сти яких просто перемішалися в його голові.

Ось такі події сталися за останній час, вель-мишановні мешканці краю.

Никодим НАЖДАЧНИЙ

На Броварщині відбувся автопробіг «Ес-тафета пам’яті «Пишаймося Великою Пере-могою». Шлях його проліг по селах: Погреби, Зазим’я, Пухівка, Рожни, Літки, Літочки, Богда-нівка, Рудня, Рожівка. У заході взяли участь го-лова Броварської РДА Петро Іваненко, голова районної ради Анатолій Деменко, працівники райдержадміністрації, працівники Броварської районної центральної лікарні, голови сіл, жите-лі сіл, громадські організації, учні загальноос-вітніх шкіл, ветерани війни. В заході була задія-на військова автотехніка, яка була прикрашена Прапором Перемоги, національними прапора-ми. Під час пробігу було роздано 2000 «Георгі-ївських стрічок», біля кожного пам’ятника було покладено вінок та багато (близько 250) квітів. В заході взяли участь близько 2500 осіб. Цікаво, що дана акція відбувалася в робочий час (коли зокрема проходять уроки в школах) та під пра-порами Партії регіонів. Ветерани отримували продовольчі пайки також із партійною симво-лікою, що вже може розцінюватися як підкуп майбутніх виборців.

Як приборкати депутатаНе люблю писати листи взагалі. А з появою

мобілок та інтернету просто перестав писати. Та й про що? Але тут ситуація, яка мене вже давно цікавить, проблема, як я думаю, загальнодержав-ного рівня. Я все життя працюю, у політику ніколи не ліз, навіть у старі радянські часи. Але тоді мені все було ясно – людину ми до влади обирали, і її працю оцінював райком, горком чи обком Партії, і хай їй чорт, що вона тоді називалася комуніс-тичною! Я після місяця роботи в Києві (їздив що-дня туди й назад, і за це платив копійки, не варті й уваги – а попоїдь отак кожного дня сьогодні за 12 гривнів) чесно мав можливість запросити ко-гось до ресторану, та ще й накупити всього в хату. Ще й устигав на городі справлятися – і за літо та осінь якихось грошей відкласти. Сьогодні вобще все перевернулося з ніг на голову, та не про це мова. Так от – того комуніста, якого ми тоді на-чебто «обирали», що б він не робив – хоч контр-олювали! Людям було куди пожалуватися, або бодай якусь анонімку написати – і того депутата могли так «перевірити» по партійній лінії, що не дай Боже! А тепер і тут нема ладу. Ми от вибрали

одного, а він і не мичить, і не телиться. Хай йому грець, я його ще дитиною пам’ятаю, а тепер воно влада і що хоче – те й робе, ще й до нього тепер і не достукатися. А проблем сьогодні – ви й самі знаєте – повно. Що робити? Якби ми жили у якійсь там Германії, я б із сусідами подав на нього скаргу і громада переобрала б його до дідька! А у нас що з ним зробиш? Як йому відповідати перед нами, виборцями? Як його замінити? Розкажіть, а то ви-бирати нас вже навчили, от забирать назад ніхто не вміє.

О. С., Семиполки

Пляшка горілки від Партії регіонів

Є у мене сусід Валентин. Не те щоб дуже до-брий знайомий, та інколи посидимо разом на лав-ці під нашим вічно брудним, з вічною калюжею на тротуарі під’їздом, про те, про се поговоримо.

Валентина, як і всіх пенсіонерів, в основному, цікавить політика. Наприклад, чому на наших суботніх ярмарках, які так часто проводяться на «Полтиннику», ціни такі ж самі, як і на бровар-ських базарах (бо спочатку говорили, що вони будуть набагато нижчими, що ці ярмарки – для пенсіонерів), коли випустять Юлю (сам бачив, як хлопці на нашому Майдані голодують за неї, а то ж таке по всіх містах робиться, значить буде толк), скільки грошей заробить Україна під час прове-дення Євро-2012 (бо не знаю, скільки вона заро-бить, а скільки витратили – Матір Божа!).

Не розуміє чоловік того, що і всі ті ярмарки, і голодування, і футбол – то є велика політика, якої нашим містечковим розумом не осягнути. А вели-ка політика вимагає великих жертв.

Про себе Валентин зазвичайрозповідає мало: «Ну, проробив на заводі тридцять год токарем, за-робив оцю квартирку, грошей ніколи й на пиво не вистачає, бо пенсія мала, та й ту син із невісткою забирають–онуків годувати треба. А самі ж ніде не роблять – інститути покінчали, а не беруть їх ніку-ди». Запалить цигарку, задумається – жаль йому завод, якому віддав усе життя. Потужне колись підприємство сьогодні перетворилося на купку якихось напівкустарних фірм і фірмочок, які на-чебто щось і виробляють, а насправді крадуть і розпродують те, що ще не вкрадено і не розпро-дано за ці роки.

А ще Валентин дуже полюбляє різні масові за-ходи, які проводяться у нашому місті – концерти, мітинги, акції протесту, під час яких стоїть собі чо-ловік тихенько десь збоку і спостерігає, чим усе закінчиться.Переживає тільки, що, окрім різноко-льорових газет і листівок, на тих мітингах нічого-не роздають. Гречки, чи сто грамів, наприклад…

От і сьогодні дивлюся у вікно – сидить Вален-тин, курить. Думаю, вийду, стрільну у нього цигарку. Тільки-но вийшов, а він мені: «Ти там не чув, нашим броварським «дітям війни» нічого перед празником Побєди не давали?» «Не знаю», – кажу. Бо й дійсно не знаю – давали чи ні. Та й хто мав давати?

А Валентин вже завівся. «У мене в Бородянці, – каже, –свояк живе. То дзвонив учора і хвалився, що у них там партія регіонів пайки роздавала усім мужикам, хто «дитя війни». Пляшка горілки хорошої, кіло сахару, кіло муки, згущонка і пря-ники». Головне для Валентина, що пляшка горілки «на шару». «То, – кажу. – для того роздавали, щоб твій свояк за них проголосував на виборах».А він мені: «Та хай би хоч який пайок дали, а на вибори я можу і не ходити».

Несвідомий чоловік той Валік. Не розуміє того, що усе відробити потім треба буде. Тим більше що люди до тебе по-людськи, а ти до них задом…

Євген Копитько,лікар

«Глас народу»

Лист до редакції

З місця події

7ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№1

Як нарізані виборчі округи на парламентських виборах 2012 року, і що це означає для виборців

Відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України», Центральна вибор­ча комісія 28 квітня 2012 року оприлюднила своє рішення про формування 225 виборчих окру­гів на наступних виборах до Верховної Ради України. Слід зазначити, що Центральна виборча комісія складається з представників різних політичних партій, в тому числі й опозиційних. При цьому, Центральна виборча комісія, ухвалюючи на своєму засіданні постанову про розподіл мажоритарних округів, прийняла це рішення одностайно. Це говорить про те, що можна спо­діватись на розподіл виборчих округів з урахуванням інтересів всіх основних політичних сил країни.

Отже, відповідно до затвердженого розподілу, у Криму створено 10 округів, у Вінницькій області – 8 округів, Волинській – 5, Дніпропетровській – 17, Донецькій – 21, Житомирській – 6, Закарпат-ській – 6, Запорізькій – 9, Івано-Франківській – 7, Київській – 9, Кіровоградській – 5, Луганській – 11; у Львівській області буде створено 12 округів, Миколаївській – 6, Одеській – 11, Полтавській – 8, Рівненській – 5, Сумській – 6, Тернопільській – 5, Харківській – 14, Херсонській – 5, Хмельницькій – 7, Черкаській – 7, Чер-нівецькій – 4, Чернігів-ській – 6. У Києві буде створено 13 округів, а у Севастополі – 2.

За даними Держав-ного реєстру виборців, станом на 9 квітня в Україні 36 253 147 ви-борців, при цьому орієнтовна середня кількість виборців в одномандатному окрузі складає 161 125 осіб.

Довідково слід зазначити що в нашому, Бро-варському виборчому окрузі, зареєстровано 177 361 виборець, що трохи більше за середній по-казник по країні.

Багато є різних коментарів щодо того, спра-ведливо чи не справедливо були нарізані виборчі округи, але це рішення набуло чинності, і, як ка-зав наш сучасник, що став майже класиком, – «ма-ємо те, що маємо».

Якщо ж зазирнути в недалеке історичне мину-ле, то варто згадати, що під час парламентських виборів у 2006 та 2007 рр., що відбувалися за пропорційною системою виборів, округи утво-рювались лише з позиції зручності управління виборчим процесом, тому їх формування ніяк не впливало на реалізацію виборцями та кандидата-ми своїх виборчих прав.

Зовсім інший вигляд має утворення одно-мандатних виборчих округів при наявності ма-жоритарної складової в системі парламентських

виборів 2012 року. У цьому разі виборчі округи виконують ще одну важливу роль – вони є тери-торіальним відбиттям представницького мандату.

Саме інтереси виборців, що проживають у межах певного одномандатного виборчого окру-гу, і представляє депутат у парламенті. Для того, щоб інтереси усіх виборців були представлені однаковою мірою і «вартість» мандата від різних округів була рівною, потрібно щоб виборчі окру-ги були утворені максимально справедливо. При

цьому прив’язка лише до кількості виборців не створює сповна справедливої ситуації при формуванні окру-гів. Тому міжнародні стандарти проведення виборів рекомендують брати до уваги й інші

критерії формування виборчих округів – напри-клад, географічний, адміністративний, національ-ний тощо, що частково враховано і в Україні.

Так, на всіх попередніх виборах застосовува-лась норма, згідно з якою не допускалося утво-рення виборчих округів із територій, що не меж-ують між собою. Проте, чинний виборчий закон такої норми не містить, внаслідок чого 3,1% утво-рених у 2012 році окру-гів містять території, що належать до одно-го округу, але оточені громадами, що перебу-вають у складі іншого.

На жаль, чинний закон «Про вибори народних депутатів України» враховує лише критерії кіль-кості виборців та норми їх відхилення від серед-нього показника, що детально прописані у законі. Вимога ж щодо врахування адміністративно-те-риторіального поділу стосується лише меж регі-онів обласного рівня, а такий критерій як єдність територіальних громад всередині округу взагалі не згадується. Недостатня врегульованість цього питання й створила для Центральної виборчої ко-місії широкі можливості на власний розсуд фор-мувати межі виборчих округів.

Дуже важливим у подальшому стає фактор того, яким саме чином в свою чергу будуть сфор-мовані виборчі дільниці в кожному з виборчих округів. Ось де можуть виникнути значні незруч-ності для виборців, коли вони будуть йти на ви-борчі дільниці для голосування чи перевірки себе в списку виборців. Тому є велике побажання до Центральної виборчої комісії, до органів влади проявити максимум уважності до демографічних факторів при формуванні меж виборчих діль-ниць. Бажано, щоб при цьому максимально були

збережені існуючі межі виборчих дільниць, до яких вже звикли виборці. Якщо ж межі виборчих дільниць будуть суттєво переформатовані, то це значним чином вплине на явку виборців у день виборів у бік зменшення, внесе значну плутанину зі списками виборців і значно ускладнить проце-дуру можливості перевірки своїх даних, вплине на повноту списків виборців.

У свою чергу це також створить сприятливі умо-ви для різного роду фальсифікацій і маніпуляцій з голосами виборців на користь інтересів окремих політичних сил, що викличе досить негативний ре-зонанс всередині країни та за її межами.

Чинний закон «Про вибори народних депута-тів України» не містить норми про те, на підставі чого і в який спосіб ЦВК має нарізати округи, що змушує Центрвиборчком робити це на власний розсуд. Можливо, якби був прийнятий Вибор-чий кодекс, підстав для таких загроз зовсім би не було, проте, на жаль, нині склалася така політична ситуація, що розроблений окремими народними депутатами ще два роки тому Виборчий Кодекс, який здобув високу оцінку міжнародних експер-тів, зокрема експертів Венеціанської комісії, так і не був розглянутий Верховною Радою України.

На цей рахунок та-кож є цікава пропози-ція Голови ВРУ Володи-мира Литвина про те, «… що саме парламент має затверджувати ме-

жі виборчих округів, а не ЦВК, як це відбувається нині, оскільки «рішення про формування округів, які ухвалюватиме ЦВК, будуть зазнавати критики, бо дехто з політиків стверджуватиме, що одна частина Комісії «перетиснула іншу»».

На щастя, особливих зауважень стосовно кри-теріїв формування 97-го Броварського виборчого округу, до якого входять місто Бровари, частина Броварського району та місто Березань, не чути. Але слід зазначити, що село Княжичі та село Тре-бухів не увійшли до складу території округу. Це означає, що жителі цих сіл, як частина жителів територіальної громади Броварського району, змушені будуть голосувати за кандидата у депута-ти Верховної Ради іншого виборчого округу, який знаходиться на території іншої територіальної громади.

Мабуть, у цьому є чийсь інтерес, але ми цей можливий інтерес зможемо побачити лише 30 липня 2012 року, коли розпочнеться висування кандидатів у депутати на виборах до складу Вер-ховної Ради України.

Олексій Гордієнко

Сторінка юриста

ТЕЛЕФОН ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ «Громадського захисту Київщини»

(067) 235­93­92

Разом ми зможемо!Кожному з нас доводиться стикатись з бай-

дужістю чиновників та свавіллям можновлад-ців. З відвертою зневагою до «пересічного гро-мадянина». З тим, що столоначальник вважає

себе вищим за нас лише тому, що примудрився отримувати зарплатню з податків які ми спла-чуємо. Протистояти цьому важко, адже проти однієї людини виступає вся система. Давайте спробуємо допомагати одне одному в цій бо-ротьбі, адже разом ми зможемо!

Так, на всіх попередніх виборах застосовувалась норма, згідно з

якою не допускалося утворення ви­борчих округів із територій, що не межують між собою.

Слід зазначити, що село Княжичі та село Требухів не увійшли до

складу території округу.

8ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ24 травня

2012 р.

Їде Броварами Сапожко з Федоренко. «А що це там таке полуразрушене? – питає Фе-

доренко у Сапожка. – Там що – війна була?»«Та ні, – відповідає Ігор Васильович. – То невда-

лий ремонт у школі зробили».«А, ну то виділіть їм 1 000 000 грн, нехай хоч

стіни пофарбують – ЄВРО ж на носі! Іноземці ж по-приїжджають!»

Їдуть далі. Бачать – іще одна будівля у такому ж жалюгідному стані.

Федоренко, з натиском у голосі: «А оте що?»«А то – СІЗО, Сергію».«Негайно надати їм на відбудову 10 000 000!»«А чого ж так? Як на школу – так один мільйон,

а як на СІЗО – так аж десять!»«А ти гадаєш, як ото опозиція до влади при-

йде, – нас із тобою за парту посадять?»* * * Маленька війна за межу. Місцевий батько си-

нові на повноліття дарує автомат Калашнікова. Той дякує, виходить на вулицю і питає в товари-ша – як тобі? Той показує годинника – а мені мати «ролекса» подарувала. Бачиш?

Цей і каже – а давай мінятися? Одне слово, помінялися. Син приходить додому і хвалиться батькові – от бачиш, мовляв, який вигідний обмін я зробив?

А той йому: «Дурень ти, сину! Коли до тебе в дім зайде ворог, що ти йому скажеш? «Пів на третю?»

– Доброго дня, граблі-2012! Ми скучили. Ваш народ України.* * *В Україні більш за все ненавидять тих, кого спо-

чатку обирають.* * * На виборах до Верховної Ради Партія регіонів

в черговий раз спробує зберегти власні завою-вання від народу.

* * * Справедливість по-українськи – це коли влас-

ники «Мерседесів» і «Таврій» стоять поруч у зато-рі та чекають, коли проїде кортеж президента.

* * * Азаров: Ми живемо у вільній країні, тож кожен

має право казати все, що не суперечить істині і фактам. Істина і факти стисло викладені в газетах «Урядовий кур‘єр» та «Голос України».

* * * Партія регіонів розпочала величезний за розмі-

ром експеримент над українцями з використанням методики Павлова з визначення умовних рефлексів у собак. В якості подразника людям будуть запропо-новані продуктові набори, купюри по 150 та 300 грн та інші подарунки від «чистого серця». Реакцією на подразник буде вважатися не тільки виділення сли-ни, а й голосування за кандидата, з чиїх рук будуть злизані ласощі. З тими, у кого реакція виявиться по-зитивною, регіонали продовжать роботу на вико-нання команд «стояти», «поруч», «голос», «фас».

ОПТИМІЗМ?З якого боку не дивитись –Борня, вона завжди борня!Але – чи добре навманняОтак у Раді метушитись?

Народ – хоча у цій борніЙому хоч що збагнути важко, –Спостерігає, бідолашний, Те, що, немов в страшному сні,

Чи від терен недоїдання(Для нас це – знову реалізм,Який і попри комунізм Став незалежності вітанням),

Вночі малюється собі…Або ж, лишивши глузд здоровий,Новини дивимося знову,Де ділять владу в боротьбі.

А що ж людині пересічнійВід тих парламентських «боїв»?Таки Господь нас не простив, Коли являє потойбічний

Життя поза екраном плин,Де щось зразкове, прогресивне,Покращене та дуже дивнеМалюють «Перший», «Плюс Один»…

Всі зміни бачу. На екрані.Там щось співає і росте,Але насправді то – пусте, Бо ж то – самі телепрограми…

Не ми будуємо Державу – На це у нас немає прав.Та хто б таки і збудувавЗа копійки цю гарну справу?

Нам влада кращого життяЩодня з екранів обіцяє,Але, мабуть, вона не знає,Що ми йдемо у небуття…

Отож – будуємо брехню.Та й справді – треба ж якось жити,Щоб десь чогось – та заробити,а не «одержати платню»?

Не заважаймо Раді битисьІ виживаймо в цій борні,Щоб їх баталії сумніБуло би хоч кому дивитись…

Андрій Кісельов

Наболіло!

Анекдоти

Читайте в наступному номері:

Генеральна репетиціяПеред початком виборів Світильня готова збунтуватися. Привід

для повстання – цілком підходящий: невирішене земельне питання. І це не той випадок, коли одна родина разом з кровними родичами, кумами та сватами з вилами й косами йдуть війною на сусідів через порушену межу. Тут все село готове встати на захист своїх природніх інтересів – за землю, за правду, за почуття власної гідності. І все лише тому, що комусь з майбутніх кандидатів в депутати надумалось пере-орати селянські городи побудувати собі маеток на березі Трубіжа.

Інформаційно-аналітичний тижневик "Громадський захист Київщини"Засновник та видавець Рог Оксана ЮріївнаСвідоцтво про державну реєстрацію:

серія КІ­№1445Р, від 06.03.2012 р.Випусковий редактор: Денис Гнатюкe-mail: grom_zah@meta.uaРедакція може не поділяти думку та позицію автора.

За точність фактів, викладених в опублікованих матеріа-лах, відповідальність несе автор. Листування з читачами тільки на сторінках газети. За зміст та достовірність реклами відповідальність несе рекламодавець.

Рукописи не рецензуються і не повертаються.Віддруковано: ТОВ "Інтерконтиненталь­Україна". Зам. 0512/14(1). Наклад 40000Виходить щосереди.

Остання сторінка