Луїза ЧЕРЕШКЕВИЧс к у л ь п т у р а , г р а ф і к а

Луїза ЧЕРЕШКЕВИЧс к у л ь п т у р а , г р а ф і к а

ДУХ I ЛIТЕРА

КИЇВ–2011

5

Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА

Луїза Черешкевич. Скульптура, графіка. Художній альбом. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА. 2011. – 104 с.

ISBN 978-966-378-189-1© Дух і Літера, 2011© Луїза Черешкевич, 2011© Людмила Лисенко, стаття, 2011© Костянтин Сачек, дизайн, 2011

Вона мріяла про балет, але мрії не судилося збу-тися. Тоді п’ятикласниця Луїза Черешкевич по-чала ліпити балерин із пластиліну. Мати

відчула, що це може бути покликанням, і привеладівчинку до викладача Київського училища деко-ративно-ужиткового мистецтва В. М. Гуржія. Віндав завдання зліпити невеличке погруддя. Зро-била. Потім поставив каркас для фігури спорт-сменки (варіант в натуру скульптор робив у цей часна замовлення). Результат його настільки вразив,що Володимир Миколайович порадив ученицівступати до Київської республіканської художньоїшколи. У школі почалася нелегка, проте радіснаробота – Луїза наполегливо, майже одержимо за-своювала художню грамоту.

Їй щастило на цікаві зустрічі й добрих учителів.Разом із Луїзою навчалася талановита й енер-гійна дівчинка – Лариса Лехова, котра післяшколи закінчила Строганівку і стала викладачемАбрамцівського художнього училища. У школі по-чалася їхня дружба на все життя. Луїза навчаласяв художній школі в роки «відлиги». Її учителямибули Алла Горська (малюнок) та Борис Довгань(скульптура). «Алла Олександрівна, – згадує

Луїза Черешкевич, – створювала неповторну ат-мосферу свободи. Вона просто «горіла», якщо їйщось подобалося»1. Втім, скільки було свободинавіть у ті відносно вільні роки? Луїза пригадує,що отримала догану за аморальну поведінку,коли у кількох рисунках зобразила африканців,а комусь із керівництва школи ця тема видаласяпідозрілою. Аллі Горській ледве вдалося відстоятиправо своїх учнів на вільний вибір моделі. АллаГорська та Борис Довгань стали для Луїзи Череш-кевич взірцем інтелігентності та творчої незалеж-ності: «Це були люди іншого рівня культури.Навчання у них, на жаль, тривало недовго. Але цеперевернуло мене, подарувало чуття свободи»2.

Закінчивши художню школу, Луїза Черешкевичпродовжила навчання в Київському художньомуінституті на факультеті скульптури. На другомукурсі дівчина вивчала рельєф у Івана Макогона,знакової постаті для свого часу. На четвертомукурсі почала займатися в майстерні МихайлаЛисенка, видатного скульптора, людини щирої,інтелігентної і тактовної. Він цілковито довірявсвоїй талановитій студентці, підтримував її са-мостійні пошуки.

CХОДЖЕННЯ ДО ІСТИННОГО…Створене – пастка для перехожого і подарунок

для тих, хто здатен почути.

Луїза Черешкевич

1 Із бесіди Л. Лисенко із Л.Черешкевич. 27.07. 2010. Київ. Скульптурна майстерня по вул. Перспективній.2 Там само.

76

Інтереси Луїзи Черешкевич сягали далеко замежі академічної школи. Вона часто їздила доМоскви, Балтійських республік, Львова. Разом іздрузями відвідувала майстерні провідних скульп-торів. З тих років їй на все життя запам’яталися ро-боти Аделаїди Пологової, Леоніда Гадаєва.Значний вплив на її творчі пошуки справили ро-боти видатних скульпторів ХХ століття: Генрі Мура,Олександра Архипенка, Костянтина Бранкузі. Вив-чення їх творчої спадщини не входило до на-вчальної програми Інституту. Знайомство зроботами цих видатних митців європейськоїскульптури, навіть по репродукціях, дали юнійскульпторці нове відчуття простору, нові принципироботи з масами та об’ємами.

Після закінчення інституту Луїза (до речі, автордипломного проекту пам’ятника Ользі Коби-лянській) навіть не уявляла, де знайде застосу-вання своєму фахові. Перше замовлення булонесподіване: комбінату був потрібен пам’ятникневідомому солдатові. Чотириметрову постать не-відомого солдата робили удвох, з однокурсницеюТетяною Бобровниковою, у невеличкому підвалі –

майстерні Володимира Міненка на Лук’янівці. Зчасом замовлення стали надходити регулярно.Луїза Черешкевич обрала для себе жанр садово-паркової, декоративної скульптури. Його оціню-вали набагато нижче і виконавців було менше.Але саме в цьому жанрі для скульпторки відкри-валася свобода вибору тем та мотивів, шлях досправжніх пластичних пошуків. Вона ставиласядо кожного замовлення серйозно, не зважала нате, що її роботи прикрашатимуть території виннихзаводів або дитячі парки провінційних міст. Вонастворювала композиції для парків Хмельницького,Арциза, Генічеська, Теміртау. Основною темою їїробіт була взаємодія людини з природою: хлоп-чик поряд із довгоногим птахом, дівчина з муш-лею, або алегоричні жіночі фігури для фонтанів.Чорно-білі світлини інколи єдине, що залишилосявід численних робіт. З упевненістю можна сказатилише про одну, що і понині прикрашає фонтан ум. Арцизі (Одеської області) – «Алегорію води»,зображення стрункої дівчинки з мушлею, що нібиповторює горизонтальні ритми водяного потоку.Декоративні композиції Луїзи Черешкевич так-

товно і спокійно входять упростір, створюють відчуттягармонії. Кожен зображенийпредмет органічно поєднаноіз людською постаттю –разом вони творять ціліснийпластичний образ. Персо-нажі цих композицій замріяні,дещо наївні. У них немає на-пруги. Авторка не змушує їхставати в театральні пози йробити рішучі жести. Вонидовірливо відкриваються гля-дачеві, пропонуючи проник-ливе спілкування.

Незалежність Луїзи Че-решкевич від кон’юнктури невикликала захоплення у чле-нів художніх рад, які контро-лювали розподіл і виконання

замовлень. «Луїза завжди приваблювала менесвоєю житейською відстороненістю. У неї від по-чатку була власна пластика, і це створювалоконфлікти з худрадою», – пригадує АлісаЗабой, колега і добра знайома авторки. Попритендітність (вона справді була більше схожа набалерину), молода жінка мала сильний харак-тер і уміла відстоювати свої задуми. Вона навітьпривчила членів худради до затвердження їїпроектів, представлених в ескізах. Виконаннякінцевого рішення було її привілеєм.

Садово-паркові та декоративні скульптуристали важливим етапом творчості Луїзи Черешке-вич. Проте її самобутній стиль та оригінальне пла-стичне мислення знайшли вираження у станковійскульптурі. На їхнє формування вплинуло кількафакторів. Найголовнішим було запрошення насимпозіум у Дзинтарі в 1986 році, де художницяспробувала працювати з шамотним пластом.Це стало неймовірним випробуванням, оскількираніше вона мала справу лише з каркасноюскульптурою. Мисткиня губилася перед чутливою,покірною масою, що не мала внутрішньої опори(каркасу). Втім, творчий процес породив захоп-лення. Поруч працювали Тетяна Лисенко з Ма-ріуполя, яка навчила Луїзу катати шамотнийпласт, енергійна москвичка Марина Романовська,незрівнянний Джума Дурди (Луїза назвала йоготуркменським Генрі Муром, майстром, який по-єднував у своїй творчості традиційне з модерним),Роланд Янаушвілі з Грузії. Черешкевич потрапиладо колективу майстрів, які вже багато років пра-цювали з керамікою. Свої перші роботи із шамотувона оцінила досить скептично: «Мої торси –проба пера. У мене не керамічне мислення».Але уроки шамоту не минули безслідно: в май-бутніх бронзових циклах ще озветься уповіль-нений рух пластичних мас, дух ігрового наїву,властивий народній традиції.

Визначальною подією для Луїзи Черешкевичстало отримання на початку 1990-х рр. нової май-стерні по вулиці Перспективній. Сусідкою Луїзивиявилася Ольга Рапай. Вони одразу знайшли

спільну мову. Обидві закінчили скульптурний фа-культет Київського художнього інституту і булискульпторами-професіоналами. Обидві сміливорозширювали межі суто академічної творчості і са-мовіддано працювали над створенням нової об-разності, в якій озивалася б давнина і власневідчуття плину часу.

Під впливом Ольги Рапай, Черешкевич іще силь-ніше захопилася шамотом. Сама обпалюваласкульптури у невеличкій печі. Потім придбала пічбільшого об’єму. Здається, важко встояти перед на-пором оптимістичних, багатоколірних, вишуканихобразів Ольги Рапай, у яких риси прадавнього ми-стецтва органічно поєднуються з геніальним наї-вом фольклору. Але поглиблюючи свій власнийдосвід роботи у шамоті Луїза віднайшла власнийнеповторний стиль – філософський, аскетичний,очищений від розважального галасу сучасності. Їїтворчість – феномен міської культури, в якому при-сутні кризові моменти сутінків цивілізації, іронічне

Із серії «Апокрифи». Прийміть чашу сю.1991

Покрова.2000

98

ставлення до будь-якої ідеї, і водночас одвічнебажання порозуміння зі світом, прагнення майженедосяжної гармонії. Творчість Луїзи Черешкевичальтернативна до мистецтва постмодерну в куль-турі ХХ–ХХІ ст., адже автор зберігає гуманістичнутрадицію фігуративного мистецтва і надію на мож-ливість порозуміння.

Ці риси властиві серії «Апокрифи», назву якійподарували сокровенні пам’ятки неканонічної ре-лігійної літератури, що стали творчою нивою дляпластичних варіацій скульптора. Автор створюєсвій проникливий образ одвічного роздуму, одвіч-ного страждання людини, яка прийшла у світ і на-магається зрозуміти своє призначення у ньому.Тілесність фігур передана через овальні форми.Вони здаються валунами або галькою, яку точиливітри і морські хвилі. Цей природний матеріал до-поміг в свій час Генрі Муру, Джакометті, Пікассо,Максу Ернсту змінити традиційне фігуративнебачення і повернути образ людини природі. ЛуїзаЧерешкевич надає модерністським знахідкамнових асоціацій. Темні, врізані лінії на бронзовихполірованих формах сприймаються як давні гра-фіті – сліди невмолимого часу. Масивні жіночі фі-гури з важкими стегнами й округлими колінами, зпокатими плечима і витягнутими головами ніби на-голошують на протиріччі плоті і духу. Дух владнийповністю змінити людські форми, перетворити їх нащось протилежне жіночій грації і античній красі. Вкомпозиції із серії «Апокрифи» чоловіча фігураніби зливається з жіночою, при цьому обидві фігуриздаються безстатевими.

До іншого циклу робіт за євангельськими моти-вами увійшли композиції за традиційною право-славною іконографією: «Благовіщення» (1995),«Трійця» (1996), «Прийміть чашу сю» (1991),«Христос» (1995), «Покрова» (2000), «Милу-вання» (2003). Несподіваною видається поставаХриста, Який розвів руки над чашею: цей широкийжест моління нагадує жест Христа з фрески «Та-ємна вечеря» Леонардо да Вінчі. Торс Спасителявивищується наче могутня, роз’їдена часом брила,а Його тонкі оголені руки чи то опускаються в жесті

благословення, чи то здіймаються вже готові дожертовного розп’яття. Подібний жест бачимо і в ар-ковій композиції «Покрова». Руки Богородиці, зяких легкими складками спадає омофор, здається,прикривають і намагаються захистити два малень-ких деревця. Витончений, спрямований у височіньобраз Діви Марії має плавні округлі форми, під-креслені напівколом арки та круглими кронамидерев. Об’ємна постать Богородиці вимальовуєтьсяна наскрізному тлі арки, в той час як Її тонкізап’ястки та вишукані кисті зображено графічно.Подібне поєднання суто скульптурних прийомів ізграфічними простежуємо і в роботі «Мати з дити-ною» (с. 21) – парафразі відомого іконографічногосюжету «Милування»: об’ємне трактування поста-тей та голів співіснує із графічно вирішеними склад-ками одягу та обрисами лівої руки Богородиці.

Композиція цієї роботи акцен-тує зв’язок матері і дитини, якініби утворюють єдину істоту. Іпоряд з цією трепетною пла-стичною реплікою виникаютькарнавальні персонажі «Бла-говіщення». Коліноукліннафігурка Гавріїла напруженонасувається на фігурку Марії,яка під тиском божественноїзвістки відхиляється назад.Це нагадує якусь ритуальнугру. Так само як і три наївніфігурки «Трійці», які ніби ту-ляться одна до одної підарочним склепінням.

Робота з шамотом розви-нула у скульпторки любов доваріацій на тему одного й тогож образу, адже кераміка роз-рахована на тиражування, по-вторення цікавих мотивів чи орнаментальнихваріацій. Луїза Черешкевич почала мислити «се-ріалами» з продовженням. Інколи серія назбиру-ється за рік, як це сталося з «Дівами» (2009): передочима постають «Прогулянки», «Побачення», «Зу-стрічі», образи діви з гускою або левом. На проти-вагу до робіт за релігійними мотивами, в працяхцієї серії зображено розкутіші округлі форми, ті-лесні образи, розмаїття пластичних сюжетів. Нанаївних обличчях з’являються нові емоції – смуток,замріяність, насолода. Кожній фігурці підібранонайбільш виразний ракурс: діва у «Прогулянці»(с. 35) зосереджено крокує повз глядача, діва з«Чарівного сну» (с. 34) застигла, обернена на тричверті, «Діва з гускою» (с. 37) і подружжя в «Зу-стрічі» (с. 36) позують анфас, як люди на старихфотографіях. Серед узагальнених образів цієї серіїтрапляються і постаті з портретними рисами. Цеособливо помітно у скульптурі «Лара» (1998). По-стать, завмерла із молитовно складеними на гру-дях руками, залишає враження глибокогопереживання і монологічної напруги. Їй проти-

ставлене зображення молодої жінки у стильномукапелюшку (с. 53): постать, окреслена симетрич-ним вигином рук довкола наскрізного отвору. Цейприйом нагадує «порожній простір» Архипенка,переосмислений у тонкому, поетичному стилі су-часного скульптора.

Жіночі образи постійно варіюються у творчостімайстрині. Чутливе око скульпторки помічає най-тонші відтінки стану її персонажів – від трагічногопереживання до меланхолійної загадковості, віднаївної відкритості до відстороненої замкненості.

Загадкою віє від величних мовчазних поста-тей із серії «Кракле» (2010). Ефект розтрісканоїполиви на поверхні глини підкреслює умовністьзображення. Відсторонене трактування цих об-разів перетворює людську постать на об’єкт,знищує відчуття живого контакту. Об’єднані вскульптурну композицію, роботи з цієї серії на-гадують шахові фігури, підвладні лише руцітворця і байдужі до своєї долі.

Чоловічі образи у творчості Луїзи Черешкевичзазвичай подані в мить меланхолійних роздумів насамоті. Скульпторка передає замисленість різними

Із серії «Кракле». 2010

Із серії «Кракле». 2010

1110

формальними та композиційними засобами. По-ринув у глибоку задуму Яків з однойменної компо-зиції (с. 48). «Мислитель» (с. 52) підтримує лівоюрукою важку від дум голову. Все могутнє тіло«Того, що сидить» (с. 47), здається, випромінює за-думу: він завмер з долонями під підборіддям, лік-тями спершись на коліна. Майже однаковосхилили голови задумливі персонажі композицій«Діалог» (с. 50) і «Вечеря Арлекіна» (с. 51).

Святкову, карнавальну атмосферу створю-ють дуети з композицій «Побачення» (с. 38),«Балаганчик» (с. 41), «Подруги» (с. 36), «Зу-стріч» (с. 38). Ці кумедні пухкенькі персонажі наособливий поетичний спосіб демонструють одвічнупотребу людини в парі, другові чи коханому. Вонипритуляються один до одного, торкаються руками,притискаються обличчями, випромінюють радістьбуття, відчуття щастя.

Луїза Черешкевич розвиває тему «Двох» уциклі «Острови кохання» (с. 57, 60, 61), котрий

об’єднує варіації на мотив сумних граційнихфігур, що сплелися в обіймах. Постаті зливаютьсяв єдиний об’єм, і лише отвір між довгими шиямипривертає увагу до автономності кожної.

Луїза Черешкевич має дар споглядання тихого,непомітного для інших життя, і з цих спостереженьвона складає нові скульптурні сюїти. Скажімо, серія«З життя Вікентія Павловича» (2002–2003), за спо-гадами авторки, почалася із замальовок, зробле-них на Володимирській гірці. За давньою київськоютрадицією, там полюбляють гуляти літні люди.Образ пенсіонера, котрий спочатку промайнув уграфічних ескізах, згодом набув об’єму й отримавім’я по батькові «Вікентій Павлович» – мабуть, саметак зароджуються міфи. Герой ожив, обріс улюбле-ними звичками: наприклад, він ніколи не розлуча-ється зі своїм старомодним плащем та улюбленимкапелюхом – може в них спати, підклавши руку підголову, обідати з котом, перехиляти чарочку, гой-датися на іграшковому конику, грітися на сонечку,мріяти про політ, спілкуватися із самим собою…зберігаючи при цьому повну незворушність і само-достатність (с. 15–20). В усій поставі Вікентія Пав-ловича, в пластиці його образів відчувається плинповсякденного життя з маленькими радощами, при-крощами і звичкою до самотності.

Луїза Черешкевич нечасто звертається дожанру портрету, проте все ж є декілька скульптур,в яких відтворено портрети найдорожчих їй людей.Йдеться про портрети її найкращої подруги Ла-риси Лехової та живописця Анатолія Лимарєва.Струнка жіноча постать у довгій спідниці, харак-терний овал умовно накресленого обличчя, ко-ротка зачіска і стрімко перехрещені руки – вобразі Лариси Лехової нічого зайвого. Уява вмитьдомальовує решту деталей цього «ахматівського»типу. Напівоголена постать Лимарєва (с. 69), роз-тріскана наче від внутрішнього жару, видається від-стороненою від реальності. Луїза створила її наодному подиху, невдовзі після розмови з художни-ком. Говорили про янголів, тож на скульптурі янго-лята «злетілися» йому на плечі і тримають над йогоголовою вінець мученика, святого. У майстерні

постаті стоять поруч, ніби утворюючи скульптурнугрупу. Це однодумці, яких об’єднують спільні цін-ності та прагнення. Вони обоє – мандрівники, об-даровані пориванням до високого.

Для циклу історичних портретів (2008), доякого увійшли образи Т. Е. А. Гофмана, Ель Греко,М. В. Гоголя, О. С. Пушкіна, Дж. Свіфта, скульп-торка обрала несподіваний хід. При створенні зоб-ражень Гофмана та Пушкіна авторка спиралася намалюнки на берегах їхніх рукописів. У цих швид-ких фантазійних нарисах завжди відчутні елементинаїву. Скажімо, Гофман на автопортреті зобразивсебе верхи на коті Мурі, в образі лицаря, що їдеборотися з прусською бюрократією. Для скульп-торки самоіронія письменника стала казковою ме-тафорою: сухорлява постать кумедного вершникаурочисто виструнчилася на спині іграшкового ко-тика на колесах, а у руці стискає перо, начезброю. Іронічну лицарську метафору покладено воснову й образу О. С. Пушкіна. За скакуна росій-ському Дон-Кіхотові править сірий вовк, а перо вруці поета нагадує спис. Ці лицарі романтичноїепохи вийшли на боротьбу із силами зла. Образиобох майстрів слова повторені у напівфігурнихпортретах (с. 28, 31). Неймовірно довгі носи двохколег і звичка спостерігати за життям із усмішкоюна вустах роблять їх гідними співбесідниками. Іщеодин довгий ніс зображено на портреті Миколи Го-голя (с. 30), схилена постать і спрямований догорипогляд якого наводять на думку про молитву.

Пірамідальна напівпостать іспанського ху-дожника Ель Греко (с. 29), схована під діагональ-ними складками плаща, нагадує про його власнуекзальтовану живописну манеру. Маленька ви-шуканої форми голова, видовжена шия в круг-лому жорсткому комірці, благоговійно складеніруки довершують образ екстатичного генія добиВідродження. Одухотвореному Ель Греко можнапротиставити кубоподібну гротескну постать до-питливого ірландця Джонатана Свіфта, пред-ставника доби Просвітництва (с. 27). Йогоупевнена постава, кремезна фігура, широко роз-плющені очі, і притиснута до грудей правиця з

пером засвідчують, що він готовий своїм іроніч-ним прозорливим словом кинути виклик неспра-ведливому, брутальному світові. Безперечно,історичні портрети позначають новий етап ушляху мисткині до розширення пластичних і ви-ражальних можливостей скульптури.

У художниці є ще одна пристрасть, де вона від-чуває повну свободу вираження. Це її графіка,якій вона довіряє години дозвілля або відпочинкувід скульптурної творчості. У швидких нарисах,зроблених «для себе» з’являється те, чого, мож-ливо, бракує в скульптурі – камерність та свободасамореалізації. У графіці Луїзи Черешкевич єтеми, які повторюються рефреном як улюбленамелодія або як молитва. Знов і знов на графічнихнарисах бачимо образи, втілені і в скульптурі:персонажів серій «Апокрифи» та «Острови ко-хання», наївних дів, чоловіків-мислителів, Вікен-тія Павловича та його кота. Графіка дає змогувписати образи в певне середовище, окреслити

Т. Е. А. Гофман на коті Мурі. 2008

О. С. Пушкін на сірому вовкові. 2008

1312

Сам із собою. 2002

і«З життя Вікентія Павловича»

особливості їхнього світу. Луїза Черешкевич ви-творює мерехтливий затишний простір природи злегкими кульками і пірамідками дерев, з теплою надотик землею. Часто це казковий ліс чи романтич-ний англійський парк: могутні стовбури віковихдерев, прекрасні розвинені крони, в яких тріпочутькрила світла і тіні, відкриті ландшафти й тінисті алеї,що бережуть таємниці закоханих. Цей позбавле-ний застиглих форм простір тремтить довкола ко-коноподібних фігурок з «Гефсиманії» (с. 84–85).Він огортає м’яким світлом постать діви, що сидитьверхи на леві (с. 87). Під його зоряним небом, середдерев зустрічаються П’єро та П’єретта (с. 89). Уцьому нетривкому просторі є місце для дива. Тутможе відбуватися все, що завгодно.

«Самотність» (с. 81), «Наодинці з собою» (с. 82),«Спокій» (с. 91) і «Мати» (с. 90) – дуже подібнікомпозиційно роботи, що відтворюють різні ду-шевні стани. Можливо, саме так – між самотністю,материнськими переживаннями, натхненням і спо-коєм – проходить жіноче життя, життя творчої лю-дини, яка невпинно вершить свою творчу працю.

Людмила Лисенко

Творення є акт гри. Творці полюють за сенсом. Вони –ловці істини. Істина – лише тінь гри першопочаткової. Зброятворця – чистий звук відкритої душі. Мова творця – знак.Створене – пастка для перехожого і подарунок для тих, хтоздатен почути.

Луїза Черешкевич lou-art.com.ua

Фот

о: П

авло

Цур

кан.

26

Милування (2). 2003

Дж. Свіфт. 2010

іііПисьменники, поети

3130

О. С. Пушкін. 2008

М. В. Гоголь. 2008

93

Побачення. 2009

92

Єва. 2009

101100

Луїза ЧерешкевичНародилася 1944 року в місті Баку, Азербайджан. Закінчила Київський державний художній інститут. Скульптор, член Союза Художників України з 1977 року. Виставляється з 1969 року.

Основні виставки:1990 Музей Російського мистецтва, Київ, Україна1991 Funen Art Museum, Оденс, Данія1992 «Unity», Національний художній музей, Київ, Україна1993 «Родовід», Виставковий центр «Український дім», Київ, Україна1993 Stadthous Mannheim, Маннгайм, Німеччина 1994 «Artists of Ukraine», Галерея «Флора», Париж, Франція1994 Арт-фестиваль, Київ, Україна1995 Музей Рамат-Ган, Тель-Авив, Ізраїль1996 «Апокрифи», Музей однієї вулиці, Київ, Україна1997 «Kunst aus der Ukraine», Маґдебурґ, Німеччина 2000 Галерея «36», Київ, Україна2004 Галерея «Мистець», Київ, Україна2009 Музей гетьманства, Київ, Україна

КАТАЛОГ

СКУЛЬПТУРА

ІВІКЕНТІЙ ПАВЛОВИЧ1. Сам із собою. 2002. Теракота2. Злет. 2002. Теракота3. Вікентій Павлович відпочиває. 2003. Теракота4. Вечеря з котом. 2003. Теракота5. Добрий день, Вікентіє Павловичу. 2003. Теракота6. На конику. 2003. Теракота7. Теракота Сніданок. 2003. Теракота 8. Очікування. 2002. Теракота

ІІ9. Мати з дитиною 2007. Теракота 10. У гроті. 2003. Теракота 11. Розмова з птахами. 2001. Теракота12. Одна возлюблэнная пара… 2005. Теракота13. Милування (1). 2003. Теракота14. Милування (2). 2003. Теракота

ІІІ15. Дж. Свіфт. 2008. Теракота 16. Т. Е. А. Гофман. 2008. Теракота17. Ель Греко. 2008. Теракота 18. М. В. Гоголь. 2008. Теракота19. О. С. Пушкін. 2008. Теракота

103102

IV20. Діви. Композиція. Теракота 21. Чарівний сон. 2009. Теракота22. Прогулянка. 2009. Теракота23. Зустріч. 2007. Теракота24. Діва з гускою.2009. Теракота25. Побачення. 2009. Теракота26. Балаганчик. 2008. Теракота27. Зелені свята. 2009. Теракота28. Подруги. 2008. Теракота 29. Діва на леві. 2009. Теракота

V БІБАБО30. Ляльковод. 2009. Теракота31. Композиція. 2009. Теракота32. Композиція. 2009. Теракота33. Карнавал. 2005. Теракота

VI34. Той, що сидить. 1998. Теракота35. Jаков. 1997. Теракота36. Рахіль, мати Йосифа. 1997. Теракота37. Діалог. 1996. Теракота38. Вечеря арлекіна. 2007. Теракота39. Мислитель і його муза. 2010. Теракота40. Дама з собачкою. 2010. Теракота41. Жінка. 2008. Теракота42. Чоловік. 2008. Теракота43. Велика жінка. 2010. Теракота44. Острови кохання (1). 2001. Теракота45. Друзі. 2001. Теракота46. «Под сєнью дєвушек в цвєту». 2008. Теракота47. Острови кохання (2). 2001. Теракота48. Острови кохання (3). 2001. Теракота49. Жіноча постать. 1992. Теракота50. Родина. 1997. Теракота

51. Лицар у смутку. 2005. Теракота52. Двоє 1995. Теракота53. Із серії «Апокрифи». 1991. Бронза54. Із серії «Апокрифи». 1991. Бронза55. Із серії «Апокрифи». 1991. Бронза56. Пам’яті художника. 1990. Бронза

ГРАФІКА

57. Жінка з квітами. 2009. Папір, кулькова ручка58. Гефсиманія. 2002. Картон, кулькова ручка59. Побиття голубів. 2001. Картон, кулькова ручка60. Вікентій Павлович із котом. 2007. Картон, кулькова ручка61. Прогулянка. 2009. Картон, кулькова ручка 62. Кіт під місяцем. 2008. Картон, кулькова ручка63. Дерева. 1999. Картон, кулькова ручка64. Парк. 1996. Папір, кулькова ручка65. Гефсиманія. 2002. Картон, кулькова ручка66. Жінка на тлі пейзажу. 2002. Картон, кулькова ручка67. Велика жінка. 2009. Папір, кулькова ручка68. Самотність. 1998. Картон, кулькова ручка69. Дерева. 1999. Картон, кулькова ручка70. Вікентій Павлович під тополями. 1999. Картон, кулькова ручка71. Дерева. 1999. Картон, кулькова ручка72. Дерева. 1999. Картон, кулькова ручка73. Наодинці з собою. 2001. Картон, кулькова ручка74. Пейзаж. 1998. Папір, туш, перо75. Гефсиманія. 2002. Картон, кулькова ручка76. Гефсиманія. 2002. Картон, кулькова ручка 77. У квітах. 2009. Картон, кулькова ручка78. Діва на леві. 2001. Картон, кулькова ручка79. Єва. 2009. Папір, кулькова ручка80. Побачення. 2009. Картон, кулькова ручка81. Мати. 2008. Папір, кулькова ручка82. Спокій. 2008. Картон, кулькова ручка83. Дерева. 2001. Картон, кулькова ручка84. Під деревами. 2008. Папір, кулькова ручка85. Сон. 1997. Папір, кулькова ручка86. Гефсиманія. 2002. Картон, кулькова ручка

Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА

Луїза Черешкевич Скульптура, графіка. Художній альбом

Електронна сторінка Луїзи Черешкевич: lou-art.com.ua

Видавці – Костянтин Cігов, Леонід ФінбергУпорядник – Олександра Межевікіна

Дизайн та верстка – Костянтин Сачек, Ірина АйвазоваЛітературне редагування – Валерія Богуславська, Ярослава Стріха

Коректор – Тетяна ШкарупаФотографи – Кирило Кисляков та Павло Цуркан

Підп. до друку __.__.11. Формат __ х __.Папір крейдований. Друк офсетний. Ум. друк. арк. __.Обл.-вид. арк. __. Наклад ___ пр. Зам №_______.

Друк ТОВ «ОРАНТА»03037, Київ, вул. М. Кривоноса, 2Б.

Тел.: (380 44) 248-3434, факс: (380 44) 248-8931www.oranta-druk.kiev.ua