Михайло Відейко. Світ Трипілля

СВІТТРИПІЛЛЯ

Давні хлібороби між Карпатами і Дніпром

Михайло Відейко

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: ПОВСЯКДЕННЯL A U R U S



СВІТ ТРИПІЛЛЯ

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: ПОВСЯКДЕННЯ

План поселення біля с. Ятранівка

Кам’яна булава. Подніпров’я.

2 пол. V тис. до н.е.

Малюнок із фрагменту біконічної посудини. Ржищів. 1 пол. IV тис. до н.е.

Верхня частина жіночої статуетки. Майданецьке. 1 пол. IV тис. до н.е.

«Троянівська Венера». Троянів. 2 пол. IV тис. до н.е.

Оптико-механічний магнітометр М27

Жіночий одяг. Реконструкція



СВІТ ТРИПІЛЛЯ

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ

КиївL A U R U S

Серп із крем’янимизубчастими вкладками.

Реконструкція

Плівчаста пшениця-двозернянка, вирощена на дослідному полі

під Ржищевом

Спіральні браслети. Карбунський скарб, Молдова. 1 пол. V тис. до н.е.

Посудина у вигляді бика. Стіна-IV. 1 пол. IV тис. до н.е.

Біконічна посудина. Варварівка-XV.

Сер. IV тис. до н.е.

Кинджал із кістки. Вертеба. 2 пол. IV тис. до н.е.

Поштова марка на честь 100-річчя відкриття трипільської культури

В42

В42Відейко, Михайло.

Світ Трипілля: Давні хлібороби між Карпатами і Дніпром. Михайло Відейко. – К.: Laurus, . – 6 с.: іл.

ISBN 978-966-2449-62-4Хто відкрив трипільську культуру? Як проводяться сучасні архео-

логічні дослідження? У що вбиралися давні трипільці, яку їжу спожи-вали, у яких будинках мешкали, яким богам поклонялися? Як робили славетні керамічні вироби і що означають малюнки на них? Про все це і багато іншого читач дізнається з візуальної енциклопедії, у якій вміщено понад ілюстрацій – авторських фотографій із музеїв України, Румунії, Молдови, Угорщини, США; мап, схем та D рекон-струкцій. На сторінках цієї книжки загадковий світ трипільської куль-тури відкриває свої секрети.

ISBN 978-966-2449-62-4

Усі права застережено. Жодна частина цієї книжкине може бути відтворена або скопійована

без письмової згоди правовласників.

У книзі використано фотографії експонатів із Національ-ного музею історії України (Київ), Археологічного музею ІА НАНУ, Наукових фондів Інституту археології НАН Украї-ни, Одеського археологічного музею ІА НАНУ, Київського обласного археологічного музею (с. Трипілля), Історико-куль-турного заповідника «Трипільська культура» (с. Легедзине, Черкаська обл.), Борщівського обласного археологічного му-зею (м. Борщів, Тернопільська обл.), Львівського історичного музею, Національного заповідника «Замки Тернопілля» (м. Збараж), Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, Музею трипільської культури НІЕЗ «Пе-реяслав», Вінницького обласного краєзнавчого музею (Украї-на), Національного музею історії Молдови (Кишинів, Молдо-ва), Повітового історичного музею (м. Пятра-Нямц, Румунія), Історичного музею (м. Бакеу, Румунія), Національного музею Угорщини (Будапешт, Угорщина), Метрополітен-музею (Нью-Йорк, США), Археологічного музею (м. Новий Сад, Сербія).

Видавництво дякує студентам КНУКіМ за технічну підтримку проекту (обробка фотоілюстрацій):

С. 6– – Ілона Вєрзілова С. – – Олексій Григорьєв

С., 6– – Павло ЗендранС. – – Ірина Пивовар

С. – – Віолєтта ПриходькоС.– – Інесса ПриходькоС. – – Ірина Федченко

С.– – Ганна ГавришС. – – Тетяна Фісюк

С. – – Марина ЯчміньС. – – Катерина Мальцева

С. – – Анастасія ЯкубовськаС. , – Олександр Клиновський

С. – – Ірина ЯроваС. – – Тамара Тетюра С. – – Юлія Козачок

С. – – Денис Міщенко С. – – Юлія Нестеренко

С. – – Анастасія ОсипчукС. – – Анна Безпалько, Євген Лемешко

Фото: А. Будник, М. Відейко

© Михайло Відейко, текст, © Катерина Липа, ідея серії, © Андрій Будник, дизайн серії, © «Laurus»,

УДК 904(477):398ББК 63.3(0)2

Тварина з вим’ям. Сушківка. 1 пол. IV тис. до н.е.

Горщик. 2 пол. V тис. до н.е.

Керамічна модель споруди. 1 пол. IV тис. до н.е.

Розкопки біля Трипілля 1897 року. Малюнок В. Хвойки.Фрагмент

Керамічний уламок з антропоморфнимифігурами

Мідний клевець. Рингач, скарб. Кін. V тис. до н.е.

З М І С ТПерші відкриття і дослідження

6Пошук давніх поселень

8Розкопки – від початку до кінця

Суспільний лад

Поселення трипільців

Будівлі: житла і храми

Трипільці-хлібороби

Тваринництво

Працюємо із кременем

Від самородка до мідної сокири

Трипільські «портрети»

Тканини й одяг

Трипільська мода

Прикраси та амулети

Виготовлення керамічного посуду

Трипільські орнаменти

Танцівниці, жерці та боги

Птахи, бики і «місячні пси»

Знакові системи

Трипільські племена

Магічні статуетки трипільців

Трипільські святилища

Священні ритуали

5Трипільці на війні

5Світ у трипільські часи

Трипільська спадщина

Статуетка-брязкальце. Кошилівці. 1 пол. IV тис. до н.е.

Наконечники стріл із кременю. Софіївка, могильник. Поч. ІІІ тис. до н.е.

Бойова сокира-молот. Могильники софіївського типу. Подніпров’я. Поч. ІІІ тис. до н.е.

Статуетка із зображенням намиста.

Культура Кукутень, Румунія. V тис. до н.е.

Жіноча статуетка. Тимкове.

Кінець VІ тис. до н.е.

Керамічні фігурки худоби. Майданецьке.

1 пол. IV тис. до н.е.

Перші розкопки поселень трипільської культури відбулися у -ті роки біля сіл Ко-шилівці та Більче Золоте (нині Тернопільська обл). Їх провадили Антоній Шнайдер та Готфрід Оссовський. Розкопки Вікентія Хвойки – рр. в околицях містечка Трипілля на Київщині (біля сіл Верем’я, Жуківці, Щербанівка, Халеп’я, Стай-ки) ознаменувалися відкриттям однойменної

культури, про яку він доповів р. на XI Археологіч-ному з’їзді у Києві. Назва

«трипільська культура»

з’явилася у праці В. Хвойки про розкопки посе-лень поблизу Канева та Ржищева на Київщині у р. Упродовж наступних ста років лише на території України було відкрито понад трипільських пам’яток. Серед них – величезні поселення-протоміста, стоянки рибалок і ми-сливців, майстерні та штольні, пов’язані з об-робкою кременю. А ще – підземне святилище у печері Вертеба, некрополі. І все це – на величез-ній території від Карпат на заході до Дніпра на сході, від Полісся на півночі до берегів Чорного моря на півдні.

Перші відкриття і дослідження

Вікентій (Честослав) Хвойка (1850–1914)Народився у м. Семін, Чехія. Із його ім’ям

пов’язують відкриття трипільської культури. Перші розкопки провів на Кирилівських висотах у Києві,

де виявив палеолітичну стоянку з кістками мамонта і поселення трипільської культури.

Розкопки біля Трипілля 1897 року. Малюнок В. Хвойки

Поселення, що дало назву культурі, розта-шоване у долині річки Красної, неподалік

околиці села. Вигляд цього місця замалював В. Хвойка під час розкопок. На малюнку

ліворуч бачимо самого дослідника поруч із креслярем, перед ними – панорама розко-

пок. На дальньому плані – пагорб із церквою у Трипіллі, ліворуч – вітряки на Дівич-горі над

Дніпром. Завдяки малюнку через 110 років було знайдено місце розкопок.

Верхня частина антропоморфної статуетки. IV тис. до н.е.Статуетку було знайдено Вікентієм Хвойкою на Київщині. Слово «антропо-морфний» є науковим терміном, походить від грецьких слів «антропос» (людина) і «морфон» (вигляд, форма).

Вікентій Хвойка

Кресляр

Церква у ТрипілліВітряки на Дівич-горі

Дніпро

Чоловік, що сидить. 1 пол. ІV тис. до н.е.Статуетка походить з колекції Володимира

Антоновича, професора Київського університету св. Володимира. Він провадив

розкопки на трипільському поселенні у с. Кринички у 1890-ті рр.

Сторінка з польового щоденника В. Хвойки.

1896–1897 рр.Дослідник вів щоден-

ник під час розкопок в околицях Трипілля. На

кожній сторінці – нотат-ки та плани розкопок, зображення знахідок,

зроблені власноруч.

Горщик. 2 пол. V тис. до н.е.Посудина з розкопок В. Хвойки біля Трипілля на Київщині, оздоблена гравірованим і наліпним декором.

Посудина з розкопок В. Хвойки на Канівщині. IV тис. до н.е.

На посуді було помічено різноманітні знаки – як мальовані фарбою, так і

гравіровані. Чи не є вони «написами»? Дискусія щодо існування писемності у трипільців почалася ще на початку

ХХ ст. і досі не закінчена.

Трипільський «бінокль»Загадкова подвійна посудина, щодо призначення якої і досі сперечаються вчені. З розкопок В. Хвойки на Київщині.

Для пошуку трипільських поселень, що давно зникли з поверхні землі, археологи використо-вують низку технічних засобів. На супутникових фото можна виявити сліди будівель та систему їх розташування. Цим ми завдячуємо властивостям ґрунтів та рослинності, яка вкриває поверхню і певним чином реагує на вкриті шаром землі руї-ни. Наступний крок – складання планів поселень за допомогою магнітної зйомки, адже глиняна обмазка спалених колись будівель має магнітні властивості. У -ті в Україні для цього засто-совували оптико-механічні, а згодом протонні

магнітометри. У ХХІ ст. з’явилося нове поколін-ня приладів, що з високою точністю виявлють не лише рештки жител, а і ями, оборонні спору-ди, навіть давні дороги та стежки. Для датуван-ня поселень застосовують радіовуглецевий ме-тод, який дає змогу встановити їх вік із точністю до століття. Так було з’ясовано, що трипільська культура існувала впродовж майже років: між пол. VI тис. до н.е. і поч. ІІІ тис. до н.е., тобто приблизно – років тому.

Пошук давніх поселень

Супутникові знімки Загальнодоступні супутникові знімки, викладені в мережі інтернет, дозволяють виявити сліди давніх поселень у вигляді смуг і плям на тлі рослинності та зораних полів. Видимість залежіть від пори року, коли зроблено знімок, та рослиннос-ті на полі. Варто переглядати фото, зроблені різної пори року, адже місця розташування вели-ких поселень бувають поділені на кілька полів.

Вимірювальний комплекс MAGNETO-MXMAGNETO-MX, що належить Римсько-Германській комісії (Франк-фурт-на-Майні, Німеччина), досліджує поселення у Майданецькому. 16 датчиків, кожен із яких робить 21 вимірювання на секунду, дають можливість за день знімати плани високої точності на площі до 20–30 га.

Оптико-механічний магнітометр М27Цей прилад було викори-стано для складання плану протоміста біля с. Майда-нецьке на Черкащині.

Зі знахідок, що роблять під час розкопок, для датуван-ня можуть бути викори-стані кістки, черепашки, деревне вугілля та інші обвуглені рештки, фраг-менти посуду (особливо кухонного) та залишки обмазки жител.

Поселення біля с. Ятранівка, площа близько 70 га. 1 пол. IV тис. до н.е.

Сліди будівель трипільського часу

Поселення біля с. Майданецьке, площа близько 200 га. 1 пол. IV тис. до н.е.

Поселення на околиці с. Небелівка. Кін. V – 1 пол. IV тис. до н.е.

План поселення біля с. ЯтранівкаПоселення 1 пол. IV тис. до н.е. площею близько 70 га за даними магнітної зйомки (за В. Дудкіним, 1995 рік).

Аномалії від спалених будівель

Фрагмент плану поселення біля с. Доброводи. 1 пол. IV тис. до н.е.

Високоточна магнітна зйомка (за К. Мішкою, 2012 рік) дала змогу побачити взаємне розта-

шування будівель. Магнітними властивостями обпалена глина завдячує наявним у ній окисам заліза. Крім того, магнітні аномалії виникають

у результаті хімічних перетворень, що відбуваються у ґрунті.

Мідна сокира. 2 пол. V тис. до н.е.

Знаряддя із розкопок В. Хвойки біля с. Трипілля

на Київщині.

Вік поселення з’ясованоРезультати калібрування радіовуглецевої дати для поселення Лука-Врублевецька: поселення існувало 5905 ±65 років тому,

тобто у 4890–4730 рр. до н.е

Аномалія від ями

Аномалія від житла

Аномалія від великої будівлі

Київська лабораторія Інституту геохімії

НАН УкраїниТут із 1960-х років за допо-

могою радіовуглецевого методу датують пам’ятки

трипільської культури. Сьогодні тут зроблено

вже понад 200 визначень.

Радіовуглецевий метод – це метод датування старожитностей за вмістом ізотопу вуглецю (С14). Розроблений Уїллардом Ф. Ліббі (США) у 1950-ті рр. Усі живі організми та рослини протягом життя разом із вуглецем звичайним отримують певну кіль-кість його ізотопу – С14, який не виводиться назов-ні, а тільки накопичується. Накопичуються доти, доки живе лишається живим. Коли життя зупи-няється, починається процес розпаду С14. Із часом його кількість зменшується аж до повного розпаду. Для визначення дати зразка з нього слід виділити певну кількість вуглецю і провести вимірювання. Отримані результати датування вимагають математичної обробки – калібрування.

CaIBC 5000CaIBC 4800CaIBC 4600CaIBC 4400CaIBC 4200CaIBC

Calibrated date

4890BC – 4730BCЛука-Врублевецька

Кі-6884 : 5905±60ВР

етап А

6000ВР

5800ВР

5600ВРRadi

ocar

bon

dete

rmin

atio

n

Трипільці на війніТрипільські племена були чисельними, войов-ничими і добре, як на ті часи, озброєними. Вже з ранніх селищ маємо знахідки не лише мисливської зброї (вістря дротиків, списів), а й бойової – зроблені з каменю клевці та сокири. У другій половині V тис. до н.е. по-ширюються уже металеві клевці. На чолові-чих статуетках зображено пояси та перев’язі, на яких могли носити зброю. Відомо кілька десятків укріплених ровами та валами (іноді у кілька рядів) трипільських городищ, розта-шованих у важкодоступних місцях, на мисах.

Ровами були оточені і трипільські протоміста. Спорудження укріплень потребувало часом значних зусиль великої кількості людей. Утворення вождівств, яке давало змогу збіль-шити чисельність воїнів шляхом об’єднання сил кількох племен, мало на меті насамперед захист селищ та угідь від сусідів. У V–IV тис. до н.е. трипільці були найбільшою військо-вою потугою на землях між Карпатами та Дніпром.

Кукутень. 2 пол. V–IV тис. до н.е.В урочищі Четацуя (тобто Замчисько) збереглося городище, розташоване на високому мисовому пагорбі. Давнє поселення мало укріплення у вигляді вала та рову.

Мідний клевець. Рингач, скарб. Кін. V тис. до н.е.У ті часи не було обладунків, здатних захистити від такої зброї.

Давній злам

Клевець із каменю. Олександрівка. Поч. V тис. до н.е. Спеціалізована зброя ближнього бою, призначена зокрема й для ураження ворога, захищеного обладунками та щитом. Цей виріб був розбитий у давні часи.

Технологію віджимної ретуші, коли роговим або мідним знаряддям відтис-кали луску за лускою із заготовки, широко викори-стовували у трипільському зброярстві для виготов-лення вістрів стріл, дротиків та списів.

Наконечники стріл із кременю. Софіївка, могильник. Поч. ІІІ тис. до н.е.Вістря одного зі знайдених у могильнику наконеч-ників обпалене. Саме воно могло бути причиною загибелі воїна, тіло якого спалено на поховальному вогнищі. Решта наконечників потрапила у могилу як поховальні дари.

Обпалене вістря стріли

Статуетка воїна. Причорномор’я.

Поч. ІІІ тис. до н.е. У трипільській скульптурі

чоловіків часто зображували з перев’яззю для носіння зброї – атрибутом воїна.

Вістря списа. Подністров’я. IV тис. до н.е.

На війні та полюванні трипільці користувалися

списами та дротиками. Розрізнити вістря легко

за шириною основи: ті, до мають 2–2,5 см –

до дротиків, 3–4 см – це вже списи.

Керамічний абразив. Небелівка. Поч. V тис. до н.е.Абразив – тверда речовина, що використовується для шліфування та полірування різних матеріалів. Для надання древку стріли ідеальної форми вико-ристовували абразиви із жолобками відповідного

профілю. Це підвищувало якість «боєприпасів», забезпечуючи можливість влучнішого стріляння.

Жолобок

Вістря стріли, кремінь. Небелівка. Поч. V тис. до н.е.Вістря стріли виготовлено у техніці віджимної ретуші. Лук зі стрілами – важлива складо-ва озброєння трипільського війська. Загальна кількість таких вістрів, знайдених на трипільських поселеннях та у похованнях, вимірюється сотнями.

Трипільське городище у Жванці. 2 пол. IV тис. до н.е.

В урочищі Щовб збереглися вал, викладений зовні кам’яними плитами, та сліди рову.

Способи кріплення стріл до древок. РеконструкціяДля кріплення кремінних наконечників до древок використовували старі, перевірені тисячоліттями засоби – дьоготь та жили.

Нитка

Віджимна ретуш

Перев’язь

го розміру – залежно від можливостей бійця. Ними не лише билися, а й метали у ворога на невеликій дистанції. Наприкінці V тис. до н.е. поруч із кинджалами з лезами із кременю та кістки з’являються мідні клинки. Користу-вання у бою кинджалом вимагало володіння навичками фехтування, прийо-мами нападу та захисту від ударів ворога.

Трипільці на війніДля ведення ближнього бою трипільці вико-ристовували бойову сокиру-молот та кинджал. Таке озброєння залишалося основним упро-довж кількох наступних тисячоліть. Володіння сокирою і кинджалом вимагало постійних тренувань – тільки так можна було перемогти ворога і залишитися живим. Дослідження бой-ових травм із поховань свідчать про сутички воїнів із різним озброєнням. Деякі поранені виживали навіть після удару сокирою по го-лові, однак більшість ударів виявлялися смер-тельними. Сокири-молоти виготовляли різно-

Кременеві клинки. Могильники софіївського типу. Подніпров’я. Поч. ІІІ тис. до н.е.Форма кременевих клинків нагадує металеві листоподібні клинки.

Отвір для клепки

Отвір для шнура

Отвір для шнура

Бойові сокири-молоти. Могильники софіївського типу. Подніпров’я. Поч. ІІІ тис. до н.е.Ці сокири знайдено в похованнях трипільських воїнів, які загинули у бою. Форма з ребром посередині – можлива імітація ливарного шва, запозичена з металевих зразків.

Імітація ливарного шва

Пласка мідна сокира. Трипільська культура. IV тис. до н.е.

У давні часи навіть домашній реманент міг мати подвійне призначення. Такою

сокирою можна було рубати й обробляти дерево, а у разі необхідності – ефективно

захищатися від ворога.

Бойова сокира-молот. РеконструкціяДовжина руків’я, за даними розкопок похо-вань пізнішого часу, мала становити від 30 до 50–60 см.

Незавершена сокира-молот. Троянів. 2 пол. IV тис. до н.е.Камінь свердлили на спеціальному верстаті. Свердла могли бути з дерева, кістки, із кременевим наконечником. Як абразив для свердління використовували пісок. Наявність незавершеного виробу свідчить про те, що зброю виготовляли на місці, а не привозили звідкись.

Кременевий клинок. Руків’я могло бути виготовлене з дерева і обмотане мотузкою або шнурком зі шкіри – щоб рука не ковзала.

Клевець. Окопи. 2 пол. VI тис. до н.е.

Старий злам

Незавершений отвір

Слідиудару

Старий злам

Бойова сокира-молот. Могильники софіївського типу. Подніпров’я. Поч. ІІІ тис. до н.е.Удари завдавали як лезом, так і обухом. Ця зброя побувала у бою, про що свідчать відкол вгорі та злам по отвору для руків’я.

Кинджали з кістки. Вертеба. 2 пол. IV тис. до н.е.Різьблення на кинджалах частково є імітацією металевих прототипів. Ці вироби могли використовуватися і в ритуалах. У верхній частині – отвори для шнура, яким кинджал кріпили до руки чи пояса.

Спосіб носіння кинджала

на перев’язі

Кинджал. Усатове, поховання. Кін. IV – поч. ІІІ тис. до н.е.Найбільший зі знайдених в Україні металевих клинків того часу. Його довжина – 16,5 см. До руків’я, вірогідно, зроблено-го із кістки або дерева, кріпився на заклепках.

Світ у трипільські часи

Трипільський світ тісно пов’язаний із ши-роким колом давніх хліборобських культур, об’єднаних у так звану цивілізацію Старої Європи. Її східні межі ще п’ять тисячоліть тому сягнули Середнього Дніпра. Цивілізацію поєднували не лише спільні предківські тра-диції, а й тісні духовні та торгівельні зв’язки.

Метал (мідь та золото) і вироби з нього, прикраси із черепашок

spondilus можна знайти за сотні кілометрів від місць, де

вони були зроблені. На захід від Карпат буду-вали селища із житлами, подібними до три-пільських, малювали посуд або різьбили на ньому орнаменти, які могли бути зрозумілі і трипільцям. Були й такі, що мандрували звід-ти на схід, сліди їх «пригод» виявили архео-логи. Це була епоха, яка створила передумови для розвитку таких знаних осередків цивілі-зації, як Шумер та Давній Єгипет. Проте для Старої Європи ця доба завершилася занепа-дом та забуттям.

Фрагмент інтер’єру житла хлібороба V тис. до н.е. Угорщина

Розпис на стінах, форми посуду нагадують про те, що і тут жили далекі родичі трипільців.Золотий диск.

Подунав’я, Угорщина. V тис. до н.е.Цей диск міг прикра-шати одяг місцевого вождя або жерця.

Жіноча статуетка. Культура Нагада, Єгипет. 2 пол. IV тис. до н.е.Піктограми на статуетці згодом увійдуть до числа єгипетських ієрогліфів. Так починався Давній Єгипет та його писемність.

Реконструкція будинку хлібороба V тис. до н.е. Угорщина.

Одноповерхова споруда з горищем на дві кімнати, конструкція каркас-

но-стовпова, як у трипільців.

Реконструкція гончарного горна культури Вінча. Вінча, Сербія, 2004 рікПіч тунельної конструкції дає змогу виготовляти димлений посуд, характер-ний для культури Вінча (V тис. до н.е).

Реконструкція посуду культури Вінча. Вінча, Сербія, 2004 рік

Мідна сокира із хрестоподібно

розташованим лезом. Культура Вінча. V тис. до н.е.

Цей тип сокир, винайдений на захід від Карпат, був пошире-

ний і на землях Трипілля-Кукутень.

Горщик із малюванням. Культура Нагада, Єгипет. 2 пол. IV тис. до н.е.Виріб з епохи, яка передувала становленню держави фараонів. У ті часи на Побужжі ще існували останні трипільські протоміста.

Трипільці прагнули досягти вічного життя, вшановуючи давніх богів та підтримуючи рівновагу Всесвіту через ритуали і жертвопри-несення. Понад століття тому їхня цивіліза-ція почала повертатися із забуття як завдяки дослідникам-археологам, так і завдяки худож-никам, письменникам, яких надихали твори давніх майстрів та духовна спадщина предків, закарбована у мистецьких творах. Як пока-зали генетичні дослідження, значна частина

населення України може вести свій родовід від народу, який ми називаємо трипільцями. На честь давньої цивілізації та її дослідників установлюють пам’ятники, відкривають за-повідники і музеї, видають книжки, знімають документальні фільми, проводять конкурси дитячої творчості та фестивалі. Трипільська спадщина стала частиною життя та культури сучасної України.

Поштова марка на честь 100-річчя відкриття трипільської культури. Випущена Укрпоштою 1994 року (номінал 4 000 карб.) за ескізом видатного художника Олександра Івахненка. На тлі мапи зображено зерновик та біноклеподібну посудина з розкопок Вікентія Хвойки, чашу з головою бика із поселення Сушківка, жіночі статуетки із поселень Калагарівка і Коломийщина ІІ.

Музей В. Хвойки у с. Халеп’яРеконструкція робочого кабінету дослід-ника у музеї. На стіні – фото з розкопок та власноручні малюнки В. Хвойки.

Трипільські мотивиТрипільська кераміка надихає і дорослих, і малих митців. Ці вироби з глини були представлені на виставці дитячої творчості у Києві 2011 року.

Трипільська спадщина

Вероніка Заруцька. «Трипільчани»Малюнок було представлено на виставці

дитячої творчості у Києві 2011 р.

Трипільське вбранняУчасники військово-історично-краєзнав-

чого гуртка «Самбатас» спробували відтворити трипільське вбрання.

Фестиваль «Трипільське коло». Околиці Ржищева, 2008 рік.

Відкриття-І. «Археологи». АплікаціяКолективна робота гуртка ПДЮТ

Солом’янського р-ну м. Києва.

Пам’ятник трипільській цивілізації у м. РжищівВстановлений 2003 року. Відтворює у збільшеному вигляді трипільську біноклеподібну посудину. Автор – відомий художник-монументаліст Анатолій Гайдамака.

Науково-популярне видання

Відейко Михайло

Світ ТрипілляДавні хлібороби між Карпатами та Дніпром

Редактори Катерина Липа, Альона АртюхКоректор Альона АртюхВерстка, дизайн, художнє оформлення Андрій БудникВідповідальний за випуск Микола Климчук

Здано до набору 01.01.2014. Підписано до друку 01.08.2014.

Формат 84 x 108/16. Гарнітури PT Serif Pro, Candara. Друк офсетний.

Папір крейдований. Ум. друк. арк. 6,72. Ум. фарбовідб. 29,34.

Обл.-вид. арк. 8,30. Наклад 2000 прим. Зам. № 14-210.

Видавництво «LAURUS»Свідоцтво ДК № 4240 від 23.12.201104114, Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, тел./факс +380 (44) 234-16-30Інші книжки видавництва http://issuu.com/[email protected]

Віддруковано у ТОВ «Друкарня “Бізнесполіграф”»ДК № 2715 від 07.12.200602094, Київ, вул. Віскозна, 8. Телефон/факс 0 (44) 503-00-45


С В І Т Т Р И П І Л Л Я

Хто відкрив трипільську культуру? Як проводяться сучасні археологічні

дослідження? У що вбиралися давні три-пільці, яку їжу споживали, у яких будин-ках мешкали, яким богам поклонялися?

Як робили славетні керамічні вироби і що означають малюнки на них? Про все це і багато іншого читач дізнається з візуаль-ної енциклопедії, у якій уміщено понад ілюстрацій – авторських фотографій

із музеїв України, Румунії, Молдови, Угорщини, США; мап, схем та

D реконструкцій. На сторінках цієї книжки загадковий світ трипільської

культури відкриває свої секрети.

L A U R U S

www.laurus.ua

ISBN 978-966-2449-62-4

Катерина ЛипаТВЕРДИНІ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ

64 сторінки, палітурка

Катерина Липа, Людмила БілоусКОЗАЦЬКА ПОРОХІВНИЦЯ


Катерина ЛипаОФІСИ: КРІЗЬ ВІКИ


Михайло Відейко С

ВІТ

ТР

ИП

ІЛЛ

Я L

A U

R U

S

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: БУДІВЛІ

Катерина Липа

ТВЕРДИНІКНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ

Замки, монастирі, храми XIV–XVII століть

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: БУДІВЛІL A U R U S

L A U R U S

LA

UR

US

www.laurus.me

ІСТ

ОР

ІЯ Н

А В

ЛА

СН

І ОЧ

І:Б

УД

ІВЛ

І

КНИЖКОВА СЕРІЯ ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: БУДІВЛІ


Катери

на Л

ип

а

ТВЕРДИНІКНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ



ISBN 978-966-2449-52-5





ТВ

ЕРД

ИН

І КН

ЯЗІВ

ОС

ТР

ОЗЬ

КИ

Х


Т В Е Р Д И Н І К Н Я З І В О С Т Р О З Ь К И Х

Ця книжка – візуальна енциклопедія, що у яскравій і доступній формі

розповідає про фортифікаційні споруди,зведені кількома поколіннями князів із славетного роду Острозьких: замки,

оборонні споруди міст, укріплені монастирі та храми. Читач дізнається

не тільки про будівлі, а і про те, як жили,розважалися й воювали українські

аристократи у XІV–XVIІ ст. Захопливу подорож крізь віки допоможуть

здійснити авторські фотографії пам’ятокархітектури і предметів побуту з музеївУкраїни, Польщі та Німеччини, а такожчисленні репродукції творів мистецтва.

У книжці понад ілюстрацій, заякими читач зможе уявити барвисте

життя наших предків і відчути гордість минулим України.

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: ВІЙНА

Людмила Білоус Катерина Липа

КОЗАЦЬКАПОРОХІВНИЦЯ

Амуніція вояків відкриває свої секрети



ОФІСИ:КРІЗЬ ВІКИ

Канцелярії, ратуші, магдебурське право, сучасні офіси з XIV до XХI століть

Замки, монастирі, храми XIV–XVII століть

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: ВІЙНА

ІСТ

ОР

ІЯ Н

А В

ЛА

СН

І О

ЧІ:

ВІЙ

НА

КНИЖКОВА СЕРІЯ ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: ВІЙНА

Людмила Білоус Катерина Липа

Лю

дми

ла Б

ілоу

с, К

атер

ин

а Л

ип

а



64 стор., тверда оправа

Людмила Білоус, Катерина ЛипаКОЗАЦЬКА ПОРОХІВНИЦЯ




КО

ЗАЦ

ЬК

А П

ОРО

ХІВ

НИ

ЦЯ

Людмила Білоус, Катерина Липа










Амуніція вояків відкриває свої секрети

L A U R U S

КНИЖКОВА СЕРІЯ ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ


ІСТ

ОР

ІЯ Н

А В

ЛА

СН

І О

ЧІ:

БУ

ДІВ

ЛІ

КНИЖКОВА СЕРІЯ ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: БУДІВЛІ


Кат

ери

на

Ли

па

ОФІСИ:КРІЗЬ ВІКИ







ТВ

ЕРД

ИН

І К

НЯ

ЗІВ

ОС

ТРО

ЗЬК

ИХ


ТВЕРДИНІ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ









Канцелярії, ратуші, магдебурське право, сучасні офіси з XIV до XХI століть

L A U R U S

ІСТ

ОР

ІЯ Н

А В

ЛА

СН

І ОЧ

І: ПО

ВС

ЯК

ДЕ

НН

Я

Михайло Відейко. Світ Трипілля

Documents