8

“Книжка досягає своєї мети щоразу, коли, відклавши її, ти починаєш снувати нитку власних думок. Якщо ж, гортаючи сторінки, ти поспішно вишукуватимеш поради та рецепти, невдоволений тим, що їх замало, знай, що коли в книжці й містяться якісь поради та вказівки, це сталося не самохіть, а всупереч волі автора...”

Від тих, хто жив у ХХ столітті, – тим, хто житиме в ХХI

Виставка «Голодомор – Голокост – ГУЛАГ» – про страшні події на українській землі у ХХ столітті. Це виставка про те, як солдати вчилися вбивати дітей. І як уряди вчилися вбивати своїх громадян. Сотнями тисяч. Мільйонами. І як, навчившись, – гинули самі. Тому що не можна побудувати щасливе майбутнє на крові дітей. Ця виставка – про «останню невдалу спробу людства самознищитися». Відомий філософ М. Гефтер попереджає: «наступна спроба буде вдалою!». І тільки ви, люди ХХІ століття, спроможні її унеможливити.Як? Ми не знаємо. Ми спробуємо лише показати, якими шляхами достеменно не можна йти. В який глухий кут можуть завести красиві слова про світлу мету. Ми спробуємо розповісти про тих, хто намагався віднайти стежини добра у безпросвітній пітьмі зла. Можливо, вони допоможуть вам у пошуках своєї дороги? Історія, схожа на глибокий сяючий вир, затягує, зачаровує... Що таке людина в історії? Піщинка чи рушійна сила, творіння Боже чи твар безсловесна тремтяча... Скільки поколінь переймалися цим питанням?Сьогодні – ВАША черга!Ця виставка – про життя поколінь наших батьків і дідів, про їхні трагічні долі, про злочини, муки й страждання – ВАМ, – щоб ВИ пам’ятали, і якщо й робили помилки, то не фатальні й незворотні.

Так писав великий педагог Януш Корчак. Саме так ми намагаємося побудувати і нашу з Вами подальшу роботу, тому що експозиція цієї виставки за своєю сутністю дуже схожа на книгу, зазирнувши до якої, матимеш безліч питать. Відповіді на них доведеться відшукувати вашому поколінню.

9

Є речі, є трагедії, перед безміром яких будь-яке слово безсиле, і про які більше скаже мовчання – велике мовчання тисяч людей. Може, і нам годилося б тут обійтися без слів і мовчки думати про одне й те ж. Однак мовчання багато говорить там, де все, що можна сказати, вже сказане. Коли сказано ще далеко не все, коли ще нічого не сказано – тоді мовчання стає спільником неправди й несвободи. Іван Дзюба. Промова у 25-роковини розстрілів у Бабиному Яру

Досвід – це зустріч живих із живими мертвими. Нам варто визнати їхнє існування – живих мертвих. Нам необхідно долучити до своєї свідомості їхні голоси, що вже змовкають. А вони різні, по-людськи багатоголосі. Я запитую себе, і не наважуюсь вам відповісти, що більше важить на терезах людського буття: незворотні втрати чи здобутий таким чином людський досвід? Ми можемо лише сказати: саме цей досвід, цей діалог тих, хто живе, і живих мертвих, можливо, лише він здатний відучити нас від дивного, хоч і підтвердженого історією переконання, що те, що вчинене сьогодні, може бути виправлене завтра. Мені здається, ми ще не усвідомили: світ вийшов на інший рівень, коли те, що нездійснене або загублене сьогодні, завтра не повернеться, може не повернутися ніколи. Метод спроб і помилок має назавжди піти з людського життя. Він вичерпав свої ресурси... Михаил Гефтер. Эхо Холокоста. М., 1995

ХVII століття було століттям математики, ХVIII – століттям фізики, ХIХ – біології. А наше ХХ – століття страху. В цих словах Альберта Камю можна побачити і гіперболу художника, і некоректну оцінку суб’єктивного історика. Але в них є пряме значення, в них є правда про нас з вами: ХХ століття – це справді століття страху. Страху соціальних концепцій та досягнень науки, що несуть смерть мільйонам.

Семен Глузман. Листи з волі. К., 1999

ХХ век ...Мне на плечи кидается век-волкодав,Но не волк я по крови своей,Запихай меня лучше, как шапку, в рукавЖаркой шубы сибирских степей.

Чтоб не видеть ни труса, ни хлипкой грязцы,Ни кровавых костей в колесе,Чтоб сияли всю ночь голубые песцыМне в своей первобытной красе.

Уведи меня в ночь, где течет Енисей,Где сосна до звезды достает,Потому что не волк я по крови своейИ меня только равный убьет.

Осип Мандельштам

Без сповіді, без причастя,Невільник гріха навік,Волочачи своє щастя,Відходить ХХ вік.

В смертельних кільцях здавилаІсторія, як змія.На силу не встала сила.Хай буде воля Твоя. Василь Герасим’юк

10

Тоталітарні технології формування нової людини

Ми виростимо молодь, перед якою ригнеться світ, різку, вимогливу, жорстоку молодь. Я цього хочу. Молодь повинна мати всі ці якості, вона має бути байдужою до страждань. У ній не повинно бути слабкості чи ніжності. Я хочу бачити в її погляді блиск хижого звіра.

А. Гітлер. Цитується за матеріалами Нюрнберзького процесу. Допит підсудного Шираха

Терор – це винищення інакомислення. Встановлення однодумства за допомогою страху. Без нудотного страху неможливо правити безмежною країною...

Тількі примус. Жорстокість. Терор. Саме вони вчать людей безперечному підкоренню владі. Такий стиль керівництва насаджує байдужість до жертв репресій, приводить до думки про знецінення людського життя, знищує «буржуйську» уяву про людську мораль.

Лактіонов-Стезенко. Смак трави. Київ, 2003

11

Жах сталінізму – навіть не в загибелі мільйонів. Жах сталінізму – в збоченні всієї нації. Дружини зраджували чоловіків. Діти проклинали батьків.

Торгівці іграшками скаржились мені, що ці хлопчаки (йдеться про молоде покоління) більше не хочуть мати справу з іграшками; їх цікавлять географічні карти, компаси, плащ-намети й дротики. Я не можу допомогти цим торгівцям іграшками, оскільки час, коли діти бавляться лише іграшками, давно минув. Не лише торгівці дитячими іграшками зараз скаржаться, а й фабриканти, які виготовляють дитячі шапочки. Хто тепер носить шкільний кашкет? Хто вони – сучасні школярі, хлопчики чи дівчатка? У кількох містах хлопчаки зійшлися та публічно спалили шкільні кашкети.Фактично, підпал – це спеціалізація нової молоді. Межі малих держав імперії також перетворились на попіл вогнем молоді. Це проста, проте героїчна філософія: все, що суперечить нашому єднанню, кинути в полум’я. Раушнінг. Цитується за матеріалами Нюрнберзького процесу. Допит підсудного Шираха

Син репресованого комінтернівця казав: «Мамо! Купи мені зброю! Я застрелю ворога народу – татка!»... В.Баевский. История русской литературы ХХ века. М., 2003

Задля реалізації своїх цілей тоталітарним режимам потрібна «нова людина». І режими з успіхом працюють над її створенням. Для цього придатні будь-які засоби – колективне виховання дітей у дусі відданості вождеві. «Обробка мізків» за допомогою преси, кіно, радіо. Створення армії «придворних діячів культури», що формують потрібну ідеологію. Та головний засіб впливу на людей – страх. А під дією страху – жорстокість...

12

ХХ сторіччя почалося з Першої світової війни. Попри перемогу західних демократій найдинамічнішим політичним наслідком цієї війни став антизахідний, антиліберальний, антидемократичний монстр тоталітаризму. На теренах Європи постали два новітні державно-політичні режими: Радянський СРСР і фашистські держави в Італії, Німеччині, Іспанії.Історик Норман Дейвіс називав цей період “Затьмаренням Європи”.Термін “тоталітаризм” виник у середовищі італійських фашистів. З середини 30-х рр. його почали вживати для характеристики новітніх політичних систем: фашизму і комунізму.Так, на перший погляд, ці режими не були тотожними, кожен з них зазнавав еволюції і кожен породив розмаїття повсякденності і нащадків. Але в дійсності вони мають спільні риси і прояви, які визначали долі держав, народів, людей упродовж майже всього ХХ сторіччя.

«Для нас, радянських людей, комунізм і Батьківщина – одне ціле. Комунізм має восторжествувати у всьому світі будь-якою ціною, комуністи несуть світу визволення».

«Наш рух поборов боягузливий марксизм і створив справжній соціалізм, ми відібрали націоналізм у боягузливих буржуазних партій. Ми створимо нове життя, нових людей націонал-соціалістів».

Зародження тоталітаризмів: спільні риси фашизму та комунізму В смысле дали мировой

Власть идей непобедимаОт Дахау до НарымаПересадки никакой. Дон-Аминадо

13

ІдеологіяІ комунізм і фашизм – це радикальні рухи, їхня осно-ва – проповідь суміші націоналістичних та соціалістичних елементів.

Універсальний глобалізмЯк комуністи, так і нацисти проголошували свої претензії, зазіхаючи на всю земну кулю. Комуністи стверджували, що інтернаціонал та науковий комунізм універсальні цінності і вони можуть і повинні завоювати світ. Фашисти проголошували необхідність встановлення «нового порядку»: «Нам нині належить Німеччина, а завтра – цілий світ».

Утопічна мета та знецінення життя людиниІ комуністи і фашисти насаджували новий суспільний устрій, нібито очищений від усіх попередніх вад. Побудова нового ладу – мета, яка виправдовує всі засоби. Сталін неодноразово стверджував: «Ліс рубають – тріски летять». Гітлер заявляв: «Велика Німеччина – понад усе». І для нацистів, і для комуністів людина – ніщо.

Фюрерство або вождизмТоталітарні партії, як і держави, створені ними, існують на суто ієрархічних засадах. Рабська покора всіх пересічних членів непогрішимому партійному лідеру. Фюрер, вождь, дуче, каудильйо, великий керманич. Ані Гітлер, ані Сталін, ані Муссоліні не цуралися такого культу.

Держава-партіяЗдобувши владу, тоталітарні партії (ВКП(б) або націонал-соціалістична) створюють у складі свого апарату органи, які дублюють усі державні установи та контролюють їхню діяльність. Державні структури стають простими механізмами виконання партійних наказів.

БюрократизмУсі тоталітарні режими потребують великої армії бездоганно вишколених та відданих виконавців. Це нова бюрократія, якій створюються виняткові можливості комфортного життя. Як правило, це цілі зграї пристосуванців найрізноманітнішого соціального походження. Вони цілковито залежні від партії, становлять особливу соціальну верству, інтереси якої збігаються з інтересами режиму.

Наявність ворогівТоталітарні партії-уряди обов’язково вигадують ворогів або зло, яке потрібно поборювати. Спочатку нацисти оголосили ворогом світове єврейство. Більшовики – буржуїв, імперіалістів. Згодом фашисти проголосили хрестовий похід проти більшовизму, комуністи – «боротьбу з фашизмом». Ці суперечності між тоталітарними режимами у пропагандистському поданні стали рушіями ненависті, конфліктів, породжених самим тоталітаризмом.

14

Фюрер прочел все шесть страниц моего проекта («Об обращении с местным населением восточных земель»), нашел его вполне правильным и одобрил. В то же время фюрер дал указание напечатать проект в возможно меньшем количестве экземпляров, запретить его размножение...Каждый ознакомившийся с документом должен дать расписку в том, что данный документ является директивой, которая, однако, ни в коем случае не должна цитироваться или даже воспроизводиться по памяти в приказах.

З записки Рейхсфюреру війск СС Генріха Гимлера 28 травня 1940 г.

Строго секретно.Просьба ни в каком случае копий не снимать, а каждому члену Политбюро (тов. Калинину тоже) делать свои заметки на самом документе.Ленин

Лист В.І. Леніна В.М. Молотову для членів Політбюро ЦК РКП(б)

Мілітаризм Монополія на зброю, повний контроль за збройними силами. Панівні режими перебільшували, а то й штучно створювали «зовнішню загрозу». Армія, озброєння, наступальні військові плани видаються за оборонні.

КолективізмТоталітарні режими послаблюють родину та нівелюють особистісну ідентичність. Усі повинні бути однаковими. Індивідуальність, яка формується у родинному колі, витісняється колективом, маскується привабливими гаслами рівності, сили, солідарності.

Стрункими колонами без роздумів прямувати, куди вкаже партія, бо партія та вожді – непомильні. Державні дитячі садки, жовтенята, піонерія та комсомол, гітлерюгенд – такі колективи виховували молодь у дусі відданості партії.

ПропагандаСтворюється потужна мережа політичних, освітніх, мистецько-культурних установ, використовуються новітні технології масової реклами, інформації, емоційних символів, заснованих на безсоромній брехні, демагогії.

Естетика сили й красиТоталітарні партії насаджують фактичну монополію в мистецтві, створюючи естетичне середовище, яке уславлює керівну партію, звеличує зв’язок партії з народом, формує героїчні образи національних міфів. Повсюдно портрети вождів, велетенські скульптурні постаті м’язистих робітників і селян, грандіозні громадські будівлі. Повсюдно культ війська, воїна. Одночасно підозрілість, зневага до інтелігенції. В СРСР характерними стали вирази: «занадто розумний», «гнила інтелігенція», бо людська здібність мислити є небезпечною для тоталітарної системи.

15

Попередня цензураТоталітарна ідеологія не може існувати без абсолютного цензурного контролю всіх джерел інформації. Всі відомості, думки, навіть художні й музичні твори, яким дозволено поширюватися, заздалегідь перевірялися.

Моральний нігілізмВожді і прибічники тоталітаризму відкидають загальнолюдські цінності, мораль. Вони утверджують ідею: мета виправдовує засоби, лише їхнім партійним чільникам, бюрократам усе дозволено. «Солдати, я звільняю вас від химери, яку іменують совістю», – проголошував Гітлер. Партійні начальники в СССР змушували дітей зрікатися батьків, якіх влада проголосила ворогами народу.

Геноцид Тоталітарні режими йдуть шляхом політичного насильства. Всеосяжна мережа політичної поліції, служб безпеки створюється спочатку для знищення опонентів, а потім для вигадування нових супротивників. Геноцидні кампанії проти соціальних (куркулі, націоналісти) та расових (євреї, цигани) ворогів покликані зміцнювати віру в ідеологічні постулати та утримувати населення у стані постійного страху. Неодмінними складовими повсякденного життя ставали масові арешти, концентраційні табори.

Насильство та терорТоталітарна влада діє за законами злочинного світу. Здобувши паразитарну владу над суспільством, її чільники тероризують як членів своїх виконавчих структур, так і жертв, з якими борються, знищують видимих і невидимих конкурентів. У тоталітарних державах маніпулюють законом, правом, зберігаючи фасад законності, використовують шантаж та шалений тиск.

Психологія ненавистіЗа тоталітарних режимів немає чесних суперників чи шанованих опонентів. Існують лише зовнішні і внутрішні вороги: у фашистському варіанті – євреї та комуністи, у комуністичному – фашисти, поплічники капіталізму – куркулі, саботажники, націоналісти, а то й абстрактні «вороги народу».

Зневага до демократіїУсі тоталітарні режими ідеологічно, аж до збройного протистояння, поборювали ліберальну демократію за її гуманізм, віру в компроміс та можливість і необхідність співіснування, комерційний дух та прихильність до права і традиції.

ПсевдонауковістьІ комуністи, і фашисти вбивали в голови людей, начебто їхня ідеологія базується на фундаментальних наукових знаннях: науковий марксизм, науковий комунізм, расизм.

Евфемізми та приховування справжніх намірівБільшість сталінських директив позначена грифом «Цілком таємно» або «Для внутрішнього користування» тощо.

«Солдати, я звільняю вас від химери, яку іменують совістю...»

16

Війна проти власного народу

Жертвами неоголошеної війни проти власного народу стали десятки мільйонів людей. За даними науковців, це від сімдесяти до ста десяти мільйонів – убитих, закатованих, репресованих, засуджених, засланих «в ім’я світлого майбутнього». Цифри вражають. Цивілізований світ ще не знав злочинів такого масштаб. Крім того, це й економіка, яка працювала не на народ, а на компартійну еліту і військовий комплекс, це – наші сини, що полягли за облудну комуністичну примару в Афганістані, Анголі, Чехословач-чині, Угорщині, на Кубі, це – мільйони доларів, відірвані від наших вдів і сиріт на розкошування компартійних верховод інших країн, це – еколо гіч-не знищення України Чорнобилем, хімією, затоплення її родючих чорно-зе мів, це – переслідування, вигнання, знищення українського інтелектуального потенціалу: науковців, істориків, митців, лікарів, письменників, священиків.

Лесь Танюк. Передмова до книги «Київ: Жертви репресій». К., 2001

Що робити з тими, хто не піддається ідеологічній обробці? Хто вміє зберігати свою внутрішню свободу? Що робити з тими, хто не лише сам не хоче забути Бога, зруйнувати загальнолюдські цінності, а й іншим не дає це зробити?У тоталітарного режиму два способи – знищити фізично чи зламати морально (другому часто-густо віддається перевага, незабаром для цього працюватиме значна частина населення країни). При цьому фізичне знищення одних часто також має на меті зламати опір інших. У перші десятиліття Радянської влади в країні живе ще занадто багато тих, хто виховувався на гуманістичних ідеях, що визріли в умах і серцях філософів, письменників, професорів і священиків зниклої імперії. Ці ідеї необхідно зруйнувати дощенту, замінити новими, не менш привабливими, а потому зробити так, щоб ніхто не помітив страхітливої невідповідності ідей та реальності.Так починається війна проти власного народу.