різноманітність травних систем у тварин

Матеріали до уроків біології 7

класу

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТРАВНИХ СИСТЕМ

Різні тварини мають власні харчові уподобання, а отже й різноманітні пристосування для захоплення їжі.

Істотні відмінності спостерігаються також у будові органів травлення різних тварин. Є тварини, які не мають травної системи. Це примітивні тварини (губки) та деякі паразити (стьожкові черви, які втратили органи травлення в процесі паразитичного способу життя). Поживні речовини надходять із кишечника хазяїна в організм такого паразита через покриви його тіла.


У кишковопорожнинних тварин немає травної системи, але є кишкова порожнина, у якій відбувається часткове перетравлення їжі, а неперетравлені залишки виводяться назовні через ротовий отвір. Завершується процес травлення у кишковопорожнинних завдяки внутрішньоклітинному травленню у травних вакуолях окремих клітин.

Найпримітивніша травна система у плоских червів, тому що вона закінчується сліпо (не має анального отвору).


Переважна більшість тварин має добре розвинену травну систему. Вона складається з травного каналу (рот → глотка → стравохід → шлунок → кишечник →анальний отвір) та травних залоз (слинні залози, печінка, підшлункова залоза).

Їжа надходить у травну систему через ротовий отвір. У ротову порожнину більшості тварин відкриваються протоки слинних залоз. Слина призначена для зволоження та початкового перетравлювання їжі. Саме тому слина багатьох тварин містить травні ферменти.


Часто у ротовій порожнині тварин є зуби. Щуки, дельфіни та багато інших тварин використовують зуби тільки для захоплення й утримання здобичі, а не для її подрібнення. А от акули і піраньї своїми гострими зубами розривають жертву.

Найскладніший зубний апарат у ссавців. Їхні зуби різні за формою та призначенням і у різних ссавців розвинені по-різному. Ступінь розвитку певного виду зубів залежить від харчових уподобань ссавця. Тому в хижаків краще розвинені ікла, у рослиноїдних — різці та кутні зуби.


Із ротової порожнини їжа потрапляє у глотку, де заковтується і проходить далі по травному каналу. У деяких водних тварин (риби, ланцетник) глотка пронизана зябровими щілинами, крізь які проходить вода, що потрапила до ротової порожнини, а їжа надходить у стравохід.

У багатьох тварин утворюється розширення стравоходу — воло, в якому накопичується і деякий час утримується їжа перед потраплянням у шлунок. Воло є у дощового черв'яка, зерноїдних і хижих птахів. У волі бджіл нектар перетворюється на мед. У голубів стінки вола утворюють особливе «пташине молоко», яким вони годують пташенят.


Зі стравоходу їжа надходить у шлунок, де відбувається її накопичення й активне перетравлення. У деяких тварин шлунок двокамерний (птахи, річковий рак). Але найскладніше влаштований шлунок жуйних парнокопитних (корови, вівці, лосі, олені, жирафи). Вони зрізують траву нижніми різцями і за допомогою язика заковтують її. Через стравохід їжа надходить у рубець — найбільший за об’ємом відділ шлунка, в якому живуть симбіонти (інфузорії та бактерії), що перетравлюють целюлозні оболонки рослинних клітин. Далі через сітку (другий відділ шлунка) і стравохід частково перетравлена їжа повторно потрапляє в ротову порожнину, де перетирається кутніми зубами. Після цього їжа знову заковтується і надходить спочатку в книжку (третій відділ), а потім у сичуг — останній відділ шлунка. У сичуг виділяються травні ферменти, під дією яких розкладаються білки, жири і вуглеводи.


Із шлунка їжа надходить у тонкий кишечник, в якому відбувається остаточне її розкладання і всмоктування поживних речовин. У хребетних тварин у тонкий кишечник відкриваються протоки печінки і підшлункової залози, через які надходять речовини, що сприяють перетравленню їжі.

У примітивних тварин (наприклад, ланцетника) є тільки печінковий виріст, в якому утворюється багато травних ферментів. Примітивна печінка є також у багатьох безхребетних (ракоподібних, павукоподібних і молюсків).


Павукоподібні та деякі комахи використовують позакишкове травлення. Павуки та хижі личинки жуків плавунців впорскують у здобич травні ферменти через ротові органи, мухи виділяють травні ферменти на органічні залишки (наприклад, м’ясо). Їжа спочатку частково перетравлюється поза організмом, а потім рідка суміш поживних речовин надходить у травну систему, де і всмоктується.


У рослиноїдних тварин довжина кишечника більша, ніж у хижаків, що зумовлено повільним перетравлюванням і всмоктуванням рослинної їжі.

У багатьох рослиноїдних (передусім гризунів, непарнокопитих, зайців, кролів) є велика сліпа кишка — виріст товстого кишечника, в якому живуть симбіотичні бактерії та інфузорії, які допомагають перетравлювати целюлозу. У товстому кишечнику активно всмоктується вода, а неперетравлені залишки їжі виводяться назовні через анальний отвір.


У багатьох хребетних (хрящових риб, земноводних, плазунів, птахів) кишечник закінчується клоакою, яка призначена дня виведення не тільки неперетравленої їжі, а й продуктів видільної системи.


1. У різних тварин, залежно від того, чим вони живляться, сформувалися різні за будовою та функціями органи травлення.2. У найпримітивніших тварин та деяких тварин-паразитів органи травлення відсутні, а поживні речовини поглинаються через поверхню тіла.3. У більшості тварин травна система складається з травного каналу (рот → глотка → стравохід → шлунок → кишечник → анальний отвір) та травних залоз (слинні залози, печінка, підшлункова залоза).4. У рослиноїдних тварин довжина кишечника більша, ніж у хижаків. Більшість рослиноїдних хребетних мають велику сліпу кишку, жуйні тварини — багатокамерний шлунок.5. Багато членистоногих використовують позакишкове травлення.

ВИСНОВКИ

різноманітність травних систем у тварин

Education