Крізь роки…

Автор і виконавець −учениця 6-го класу Гончарівської ЗОШ

І − ІІІ ступенівМілана Міхайліна;

учитель − П. В. Мокрушина

На хвилях вітру сонечка долоні...Шепочеш полю

ніжно: «Говори...»І вірні фрази хутко

ллються зовні,Але це все до часу,

до пори...

Верба розчеше довгі свої коси,

Крізь літепло медове прийде сон.

Купчаться в небі мрії стоголосі,

І потрапляєшв пристрасний полон

Уламків історичних, кривди, збоїв,Нещастя, сліз,

несходжених доріг.Минувшина

винагороджує «героїв»,

Людей простих не пустить на поріг.

Смітник забутий − місце прометеїв.Самотньо там, у крижаній пітьмі.

Проте ніхто розбите скло не склеїв:

Коли вже час сказати − всі німі.

Блукає степом сивий перебендя...

Маріє, жінко, захисти його!

Народ завжди чекає милосердя,

Не гніву, Боже, чорного твого!

Кобзарю, справедлива дія,

Підкріплена словами, − ось де ґрунт,Щоб подолати навісного зміяІ влаштувати

справжній, чесний бунт!

Розмов отрута розставляє сіті,

Мережить смуток плетиво віків.

Однак одна-єдина правда в світі −

Це перевірка серця, честь батьків.

Крізь роки учить нас прислів’я:

«Подумай тричі, перше ніж скажи».

Нехай нові, прийдешні покоління

Розіб’ють страхітливі міражі.

Наснилося, забулось, загуло...

В руках сувої мудрих істин:

Лиш справа − життєдайне джерело,

І сповнене воно багатим змістом.

У презентації використані роботи Н.Курій-Максимів