ДІАГНОСТИКА І КОРЕКЦІЯ РАННЬОГО ДИТЯЧОГО АУТИЗМУ

Аутизм — крайня форма психологічного відчуження, яка виражається у відході дитини від контактів з навколишньою дійсністю і заглибленні у світ власних переживань.Ознаки раннього дитячого аутизму:

мутизм (відсутність мовлення). Голосові реакції цих дітей рідкісні і мають в основному аутостимуляторний характер (мичання, цмокання язиком і т. ін.). Зрідка вони здатні за матір’ю на її прохання повторити окремі склади, які іноді позначають ціле слово, але виражають свої бажання переважно жестом або криком;

поведінкові стереотипи: поведінка вичерпується аутостимуляціями (возити машинки і дивитися, як крутяться колеса, відчиняти і зачиняти двері, вертіти щось в руках, трясти ними і спостерігати за їх відображенням на гладкій полірованій поверхні тощо);

значне посилення тривоги при зміні обстановки, переїзді, вторгненні сторонніх у звичні заняття дитини сторонніх;

симбіотичний характер зв ’язку з матір ’ю. Дитина може гостро реагувати на досить тривалу (протягом кількох днів) відсутність матері повним мутизмом, посиленням рухових стереотипів, енурезом. Проте її присутність лише гарантувала своєчасне виконання бажань дитини, сама дитина не прагне до тактильного контакту з матір’ю, не переносить (або недовго терпить) її ласки, не шукає захисту в матері у тривожній небезпечній ситуації, а схильна в цьому випадку загли-блюватися в аутостимуляцію;

переважання зниженого настрою, періодичні агресивні спалахи, коли дитина відштовхує матір або інших дорослих, б’ючи їх по обличчю або ногою по ногах;

погляд «крізь» об’єкт, уникання візуального контакту з очима іншої людини; запізніле формування навичок самообслуговування: користування ложкою,

утримання чашки, одягання тощо.Причини аутизму:

спадкова схильність до шизофренії, її початкова стадія; органічна патологія мозку (вроджений токсоплазмоз, сифіліс, інтоксикація свинцем

та ін.), вроджені дефекти обміну речовин, порушення діяльності ендокринної системи;

емоційна депривація — нестача теплих, любовних стосунків з людьми, нехтування дитини близькими людьми.

Анкета визначення дитячого аутизму Дитина часто злобно відноситься до близьких людей, які добре до неї ставляться. Сторониться своїх одноліток, тримається з ними на відстані. Не довіряє людям, побоюється їх. Спить неспокійно. Прокидаючись, кричить або плаче. Характерні немотивовані перепади настрою: вередливість, плаксивість, ниття

чергуються з агресією, негативізмом, емоційною збудливістю. Боїться побутових шумів, тихих звуків, тварин, вогню, висоти, самоти при

відсутності страху темряви. Консервативна у їжі, не вживає нові страви. Болісно реагує на зміну звичної обстановки, не любить новий одяг. Схильна ламати іграшки. Уникає погляду в очі людини, з якою контактує. Противиться пестощам, ніжності з боку інших людей. Любить розглядати свої руки, перебирати пальці біля обличчя.

Рано починає розрізняти кольори, малює стереотипні орнаменти. Схильна до звукової самостимуляції: зминання і розривання паперу, шарудіння

целофановими пакетами, розгойдування стулок дверей, маніпулювання однією іграшкою тощо.

Властива «дерев’яна» хода (на ногах, що не згинаються), поривчастість, не координованість рухів.

Здається дурною, не розуміє простих інструкцій, але розуміє розмову, не звернуту до неї.

Безпомічна в побуті. Важко засвоює навички самообслуговування. Цікавиться знаками і символічними позначеннями: текстом книги, буквами,

цифрами, географічними каргами тощо. Мовчазна, не підтримує розмову з чужими людьми. Схильна до алергії.

Шкала оцінювання: кожна позитивна відповідь оцінюється 1 балом. Високий ступінь аутизму — 15—20 балів. Середній ступінь аутизму — 7—14 балів. Низький ступінь аутизму — 1—6 балів.

Підсумовуючи сказане, хочеться ще раз сконцентровано подати інформацію про цей досить не простий синдром сучасного дошкільника, який, на жаль, набуває поширення. Що педагог має насамперед повідомити батькам? Те, що допоможе їм зрозуміти означену проблему.

1. Аутизм — це порушення в розвитку дитини, що може виявитися у віці 2—2,5 років. Іноді батьки та лікарі помічають такі порушення пізніше, у віці 3—5 років. Такі діти не обов’язково мають порушення мовлення або слуху. Тобто, усе, що потрібно людині для спілкування, розвивається цілком нормально. От тільки потреба у спілкуванні (самого бажання спілкуватися), здатність до взаємодії з іншими дітьми в дітей-аутистів відсутні або дуже слабко виражені. Діти зі слабким слухом або порушеним мовленням зазвичай намагаються компенсувати свої недоліки жестами, мімікою. При аутизмі малюк або ігнорує спроби зав’язати з ним контакт, або взагалі уникає ситуацій, де йому доводиться спілкуватися.Якщо контакт із іншою людиною все-таки встановлений, то він має швидше формальний характер.

2. Діагностувати дитячий аутизм досить складно. Навіть досвідчений фахівець повинен тривалий час спостерігати за дитиною, перш ніж установити такий діагноз. На що повинні звернути увагу батьки? На те, що малюк не відгукується на своє ім’я, але жодних порушень слуху в нього не виявлено. Якщо малюк не звертається по допомогу, не намагається чимось поділитися, не намагається привернути Вашу увагу до предмета, що його зацікавив, — це теж тривожні сигнали для батьків. Діти-аутисти не витримують контакт «очі в очі». Крім того, у таких дітей виникають труднощі з утриманням уваги. Ще раз акцентуємо увагу на тому, що такий діагноз може поставити тільки висо-кокваліфікований фахівець!

3. Якщо ж такий діагноз вашому малюкові поставили, Ви повинні розуміти, що аутизм не виліковний, проте це не означає, що життя скінчилося. Навпаки, Ви можете і маєте допомогти дитині.