ДО ДОБРОЇ КРИНИЦІ СТЕЖКА ВТОПТАНА

«Хліб - батько, вода - мати.»

«Чом, земле моя,Так люба ти мені…»

Слово криниця містить в собі глибини мудрості, добра та знань.

Готуючи розповідь зачерпнули невмирущі слова Шевченка, Нечуя-Левицького, Стефаника.

Криниця з журавлем символізує достаток, невичерпну людську доброту, щирість, привітність.

Скуштуйте з криниці води,Скуштуйте – і знову поманить,До себе вона позове:Хто пив її, той-таки, мабуть,Сто літ молодим проживе. Йосип Курлат

Освячування криниць

Я воду п‘ю із того джерела, В якім наснага трепетна й цілюща, З кринички, що край нашого села, Живе з віків, мов пам’ять невмируща.

Криниця з журавлем і кущ калини - це символ моєї Батьківщини

«Хто п'є воду з доброї криниці, той добра людина»

Край дороги батькова криниця,Батькова джерельна глибина.Чую, як водиченька-водицяДзвонить із невидимого дна,Дзвонять дзвони край дороги – Дзвони батькових криниць.Край дороги батькова криниця,Кличе причаститися мене,Поклонився тихо як годитьсяЙ зачерпнув джерельце чарівне.

Назва колодязь походить від слова колода, яким древні слов'яни оправляли криницю, а ще тому, що біля криниці ставили водопійну криницю, тобто видовбане із колоди корито.

Підземну частину криниці мурували із каміння, зверху ставили кадіб, або влаштовували зручне цямриння.

З чистим джерелом порівнюється наша калинова, барвінкова рідна мова…

О слово рідне – чисте джерело…Ти промінь світанкової зорі,

Суцвіття ніжне в весняній порі.

О слово рідне – синь і небокрай.З народом вік живи і процвітай,

І лине хай в небесну голубіньТвоя цілюща, життєдайна синь.

«Де калина, там і вода» – це допомагало знаходити воду в полі під час походів.

ВодаА вода це справжнє диво!Як прожити без води?З нею ми завжди щасливі,З нею в нас нема біди.Є вода — ростуть рослини:Ліс, сади, рясні поля.Це чудово для людиниІ радіє вся Земля.Плавають в водичці діти,Риби у воді живуть.Розцвітають в лузі квіти.І рясні дощі ідуть.Кругообіг повсякчасноНа Землі вода веде.Тож з водою всім прекрасноІ біди нема ніде!

Там де діти,завжди жвава розмова

Воду дуже шанували, вважали її святою. Ще й нині можна бачити, що старі люди п'ють воду з непокритою головою, а перед тим хрестяться.Особливу цілющу силу припису вали свяченій воді - йорданській і стрітенській.

Свячену воду приносили додому, всі члени родини пили її, промивали нею очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумним бути, груди, шию, руки, щоб здоровим, як вода, було все тіло. Кропили водою хату, хліви, стайні, обори, кошари - все обійстя, частину наливали в пляшку і зберігали цілий рік.

«Будьте такі здорові, як ця Йорданська вода!»

Криниця – символ побачення хлопця і дівчини

Де стали в ряд стрункі ялиці,Гойдають зелень молоду,Там й досі батькова криницяХлопоче в рідному саду.Було колись, як спрага брала,Ми – невгамовні дітлахи – До неї низько припадали,Немов знесилені птахи.Прийти б до неї знов,напитисьЇї прозорої снагиІ низько-низько їй вклонитисьЗа всі несплачені борги.

Дякуємо за увагу!!!