За що ми любимо нашу школу

Дитинство... Скільки незабутніх років ми проводимо у школі!

Школа - наш другий дім. І кожен з нас мріє, щоб у цьому домі було тепло і затишно, надійно і спокійно.

• Ми любимо свою школу. Любимо слухати вранці спів дзвоника, який скликає учнів на урок до світлих просторих класних кімнат.

• Любимо цікаві уроки літератури, складні задачі з математики. Протягом року проходить багато турнірів, конкурсів, олімпіад, змагань...

• У нашій школі дружний колектив учнів та вчителів.

• Ми любимо свою школу. У ній прекрасні талановиті викладачі. Вони кожного дня сіють зерна своїх знань у наші душі. Через деякий час воно проросте, дасть свої сходи.

• Наш найкращий вчитель – Надія Броніславівна – завжди допомагає нам краще засвоїти навчальну програму і навчити нас бути просто людьми.

• У нашому шкільному домі - спокійно, затишно; ми любимо його за те, що на нас тут завжди чекають і радіють нашим успіхам.

• Кожного дня ідучи в школу, ми розуміємо, що вона вже чекає на нас. Не вірите? А от і правда. Інколи нам здається, що вона прокидається з приходом школярів, оживає, гуде, як вулик.

• Ось і наші однокласники стоять коло вікна, вже щось обговорюють - мабуть, наш випускний бал, що відбудеться у наступному році.

• Дівчата теж не гають часу - шепочуться про щось своє.

• Вже за кілька хвилин пролунає дзвінок, і в шкільних коридорах запанує тиша. Але не сонна тиша, як вночі, скоріше ділова - кожен займається своєю справою.

• До речі, у нас неоднорідна рейтингова система: чим краще навчаєшся, тим ти вище у шкалі рейтингу. Це гарний стимул для учнів. Кожен намагається краще вчитися, бути дисциплінованим.

• У цій системі присутній елемент азарту. Кожен із нас намагається покращити свій результат, піднятися на вищу сходинку у рейтингу.

• За такий довгий період нашого перебування в школі ми встигли

полюбити її всім серцем.

• Десять років тому ми мріяли подорослішати і піти до школи. Перший день вересня й досі нам пахне айстрами й жовтим листям. У наших руках був величезний барвистий букет, ми ледве тримали його.

І нехай наші вчителі інколи вичитують нам за наші пустощі - все ж таки не можна на них за це ображатися, бо вони хочуть, щоби ми виросли справжніми людьми, тому й не байдужі до наших вчинків.

• Звичайно, ми намагаємося виправдати їх довіру до нас, бо дуже вже хочеться, щоб наша школа коли-небудь у майбутньому змогла нами пишатися, як зараз пишаємося ми нею.

• Тепер ми подорослішали і стали випускниками. Але в наших серцях і душах назавжди залишаться вже рідні нам шкільні парти, гучний дзвоник на перерву та усміхнені лиця вчителів.