ДНЗ «Ананьївський професійний аграрний ліцей»

Тема педагогічних читань:«Включення позитивних почуттів у

роботу – високий рівень педагогічної майстерності викладача та майстра

виробничого навчання»(за творами С. Л. Рубінштейна)

Розробив викладач спецдисциплінМаксимова Тетяна Василівна

м.Ананьїв2016р.

Він створив самобутню філософсько-психологічну концепцію людини, його діяльності та психіки, свободи і творчості, пізнання й мови, ідеального, суб'єктивного та об'єктивного.

С.Л.Рубинштейн (1889-1960) увійшов в історію насамперед як видатний психолог і філософ, методолог і теоретик, всі наукові праці якого являють собою органічну єдність філософськи фундованою теорії, експерименту і педагогічної практики.

Сергій Леонідович Рубінштейн був одним з видатних теоретиків вітчизняної психології. Його творчість, культура розробки ним теоретичних основ психології, фундаментальність його трудів, зумовлена опорою на досягнення всієї світової і вітчизняної філософської і наукової думки, продовжують і сьогодні служити важливим джерелом розвитку вітчизняної психології.

Вчитуючись сьогодні в роботи чудового психолога С.Л. Рубінштейна, ми виявляємо, що в роки загального відвернення уваги від проблем волі він продовжував нею займатися і досяг цілком відчутних результатів. Ось таку характеристику він дав в своїй роботі "Основи загальної психології": "Воля у власному значенні виникає тоді, коли людина виявляється здібною до рефлексії своїх влечений, може так чи інакше віднестися до них. Для цього індивід повинен уміти піднятися над своїми влечениями і, відволікаючись від них, усвідомити самого себе як суб'єкта, який підносячись над ними, спроможний зробити вибір між ними".

«Коли говорять, — писав психолог С.Л. Рубінштейн, — що людина як індивід не відкриває, а лише засвоює вже здобуті людством знання..., то це, власне, означає лише те, що вона не відкриває їх для людства, а особисто для себе повинна все-таки відкрити або навіть «перевідкрити». Людина досконало володіє лише тим, що сама здобуває власною працею». У цьому розумінні учень опановує суб'єктивно нове, тобто те, що йому не відоме, але вже пізнане наукою, відоме іншим людям. Учіння вимагає повного «розпредмечування знань» або компактного «відтворення» тих мисленнєвих і практичних операцій і дій, які колись здійснювалися в процесі наукового дослідження (пізнання) явищ або предметів.

Продуктивності роботи прагне досягти будь-який фахівець у будь-

якій галузі. Важливий аспект повноцінного

навчання – приклад викладача чи майстра виробничого навчання. Малоймовірно, щоб учні змогли

здобути повноцінну освіту у викладача, який чудово знає свій

предмет, але не любить свою роботу і не отримує від неї задоволення.

На думку Рубінштейна, діяльність характеризується насамперед

такими особливостями: * це завжди діяльність суб'єкта

(тобто людини, а не тварини і не машини), точніше, суб'єктів, що здійснюють спільну діяльність;

* діяльність є взаємодія суб'єкта з об'єктом, тобто вона необхідно є

предметною, змістовної, * вона завжди творча

* самостійна.

Саме від педагога, від його приклада, багато в чому залежить те, чи стане бажаною метою для учнів пізнання предмета, своєї професії. Саме різноманіття педагогічного досвіду викладачів, які у різний спосіб опановують ідеї гуманістичного викладання, свідчить про те, що воно не є однаковою «педагогічною технологією» для всіх, а являє собою сукупність цінностей, своєрідну «педагогічну філософію», нерозривно пов`язану з особистісним способом буття людини у світі.

У своїй роботі "Основах психології" Рубінштейн

остаточно сформулював принцип єдності свідомості

і діяльності. Тут же Рубінштейн вказує на роль діяльності, в якій суб'єкт не

тільки виявляється і виявляється, але в ній

твориться і визначається.

Роботи С.Л. Рубінштейна орієнтують нас на

правильне розуміння психіки як властивості високоорганизованной

матерії, свідомості людини як спочатку - історичного продукту і вищої форми

суб'єктивного відображення об'єктивної дійсності. Під учінням С.Л. Рубінштейн розумів здобуття учнем пізнавального досвіду, знань, умінь, навичок.

Майстерність викладача забезпечують багато факторів, серед яких дуже

важливими є можливість та умови реалізації позитивної Я-концепції викладача у

взаємовідносинах з учнями.Від успіху в роботі, від відчуття зворотного зв`язку з учнями і від віддачі учнями знань і бачення удосконалення їх знань, мислення залежить настрій викладача і його здатність

до творчої роботи.

Наша професія – це не лише диплом, робоче місце, зарплата, колегі. Вона матеріалізується не тільки у зовнішніх атрибутах, які можна побачити, відчути на дотик. Наша професія – це і ми з усією психічною енергією, яку виділяємо і вкладаємо в неї. Вона – це тисячі інших людей, які теж наповнюють її певною кількістю енергії. Якщо уявити, що наша професія – це жива істота, то, як і з будь-якою істотою, з нею можна і потрібно спілкуватися: дякувати їй, хвалити, поважати, просити тощо. Полюбіть свою професію – і вона полюбить вас!

Можна витратити десятиліття на свою професійну діяльність, але якщо працювати «без вогника», «без душі», без інтересу, то й результати діяльності будуть негативними. Не чекайте в такому разі від своєї роботи

віддачі. Але якщо працювати творчо, вкладаючи усю душу в роботу, результат, як

правило, не змусить себе чекати.Нездоланне бажання досягти чогось –

запорука успіху. Величезне бажання не дає спокою, спонукає до пошуку шляхів, методів

досягнення мети й активної діяльності. А слабке бажання – головна причина пасивності

і ліні.

Поведінка людини не зводиться до сукупності реакцій; воно включає в себе систему більш-менш свідомих дій і вчинків. За Рубінштейну, дія відрізняється від реакції іншим ставленням до об'єкта. Для реакції предмет є лише подразник, тобто зовнішня причина або поштовх, її викликає. І відмінність від реакції дія - це акт діяльності, який спрямований не на подразник, а на об'єкт. Ставлення до об'єкта виступає для суб'єкта саме як відношення і тому специфічним чином регулює всю діяльність.

Щодня, інколи кілька разів на день, інколи протягом цілого дня, нас охоплюють позитивні емоції: ми відчуваємо радість, емоційний підйом, наснагу, захоплення. Згодом ці позитивні емоції проходять, зникають, залишаючи сліди в емоційній пам`яті, забарвлюючи позитивно події нашого життя чи предмети діяльності. Ми можемо знову пережити приємні миттєвості, відтворюючи у пам`яті події, людей, предмети – джерела позитивних емоцій. Тому немає підстав стверджувати, що ці емоції цілком зникають.

Емоційний фактор відіграє важливу роль у розвитку людини, а емоційне виховання - не лише одна із значущих цілей виховання, але й не менш важливий компонент його змісту.

Емоція - це складне і стабільне переживання, пов'язане із суспільними потребами людини, важлива складова частина його духовного

життя і внутрішній мотив поведінки, опосередкований чинник і контрольна сила.

Позитивне емоційне збудження покращує виконання більш легких завдань і утрудняє - більш складних. Але при цьому позитивні емоції, пов'язані з досягненням успіху, сприяють підвищенню, а негативні, пов'язані з неуспіхом, - зниження рівня виконання діяльності, навчання.

Позитивні емоції роблять істотний вплив на перебіг будь-якої діяльності, у тому числі і навчальної. Регулююча роль емоцій зростає у тому випадку, якщо вони не тільки супроводжують ту чи іншу діяльність (наприклад, процес навчання), але і передують їй, віщують її, що готує людину до включення в цю діяльність. Таким чином, емоції і самі залежать від діяльності та надають на неї свій вплив.

У фізіологічному плані позитивні емоції, впливаючи на нервову систему людини,

сприяють оздоровленню організму, а негативні руйнують його, ведуть до різних

захворювань. Але ми іноді можемо відчувати і амбівалентні почуття

(емоційно суперечливі). Емоційна сфера людини дуже добре виявляється в його темперамент. Позитивні емоції мають

потужний вплив на поведінкові процеси і мислення.

Є такий вираз «радість пізнання». Навчання – це нелегка праця, але воно не

повинно бути безрадісним, важким тягарем. Викладач має прагнути будувати

для своїх учнів школу радості, його предмет не повинен бути абстрактним, а

має бути пов`язаний з навколишнім життям.

Для досягнення успіху у своїй роботі ми повинні аналізувати і враховувати всі

фактори, що впливають на підтримання в собі позитивної Я-концепції.

Потрібно пам`ятати, що робота викладача – це майже постійне нервове напруження, в

якому неминуче можуть виникати суперечки між людьми, і ставитись до цього треба з

розумінням. І тоді, за наявності інших факторів, і любові до своєї чудової професії викладач матиме позитивну Я-концепцію, і

його праця приноситиме задоволення йому і всім оточуючим.